﻿<?xml version="1.0" encoding="UTF-8"?>
<bible language="Ukrainian 1905 (Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905)" status="Біблія в пер. П.Куліша та І.Пулюя, 1905" link="https://www.bible.com/bible/188/PHP.3.UKRK">
	<testament name="Old">
		<book number="1">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">У початку сотворив Бог небо та землю.</verse>
				<verse number="2">Земля ж була пуста і пустошня, і темрява лежала над безоднею; і дух Божий ширяв понад водами.</verse>
				<verse number="3">І рече Бог: Настань, сьвіте! І настав сьвіт.</verse>
				<verse number="4">І бачив Бог сьвіт, що воно добре; та й розлучив сьвіт із темрявою.</verse>
				<verse number="5">І назве Бог сьвіт день, а темряву назве ніч. І був вечір, і був ранок; день первий.</verse>
				<verse number="6">І рече Бог: Нехай проміж водами постане твердь, і розлучає води з водами! І сталось тако.</verse>
				<verse number="7">І сотворив Бог твердь; і розлучив Бог воду, що була під твердею, із водою, що була понад твердею.</verse>
				<verse number="8">І назве Бог твердь небо. І був вечір, і був ранок; день другий.</verse>
				<verse number="9">І рече Бог: Зберись, водо, що попід небом, ув одно місце, і появися суходоле. І сталось тако.</verse>
				<verse number="10">І назве Бог суходіл земля, а згромадженє вод назве море. І бачив Бог, що добре.</verse>
				<verse number="11">І рече Бог: Нехай проростить земля биллє травне, зело з насїннями і дерево плодовите, плодюще по свойму родові, щоб його насїннє було в йому. І сталось тако.</verse>
				<verse number="12">І вивела земля биллє травне, зело з насїннями і дерево плодовите, плодюще по свойму родові, що його насїння було в йому по свойму родові. І бачив Бог, що добре.</verse>
				<verse number="13">І був вечір, і був ранок; день трейтїй.</verse>
				<verse number="14">І рече Бог: Постаньте сьвітила, на твердї небесній розлучати день із ніччю, і бувайте знаменнями на ознаку впливочасу і днїв і років.</verse>
				<verse number="15">І бувши сьвітилами на твердї небесній, сьвітїте по землї. І сталось тако.</verse>
				<verse number="16">І сотворив Бог два сьвітила великі: сьвітило велике правити днем, і сьвітило менше правити ніччю, і зорі.</verse>
				<verse number="17">І поставив їх Бог на твердї небесній сьвітити на землю.</verse>
				<verse number="18">І правити днем і ніччю, і розлучати сьвіт із темрявою. І бачив Бог, що добре.</verse>
				<verse number="19">І був вечір, і був ранок; день четвертий.</verse>
				<verse number="20">І рече Бог: Заграйте, води, душами живими, і полинь, птаство, над землею попід небесною твердю.</verse>
				<verse number="21">І сотворив Бог чудища великі і усяку душу живу повзючу, що заграла ними вода, по родові їх, і всяке птаство пернате. І бачив Бог, що добре.</verse>
				<verse number="22">І благословив їх Бог, і глаголе: Плодїтеся і множтеся і сповняйте воду в морях, і птаство нехай множиться на землї.</verse>
				<verse number="23">І був вечір, і був ранок; день пятий.</verse>
				<verse number="24">І рече Бог: Виведи, земле, душу живу по роду їх, четверонога і повзюче і дикого зьвіра, по родові їх. І сталось так.</verse>
				<verse number="25">І сотворив Бог зьвірє земне по родові їх, і скотину по родові й усе повзюче по родові їх. І бачив Бог, що добре.</verse>
				<verse number="26">І рече Бог: Сотворимо чоловіка в наш образ і в подобу, і нехай панує над рибою морською, і над птаством небесним, і над скотиною, і над усяким диким зьвірєм, і над усяким гадом, що лазить по землї.</verse>
				<verse number="27">І сотворив Бог чоловіка в свій образ, ув образ Божий сотворив його, як чоловіка і жінку сотворив їх.</verse>
				<verse number="28">І благословив їх Бог, і рече до них Бог: Плодїтеся і намножуйтесь, і сповнюйте землю і підневолюйте її, і пануйте над рибою морською і над птаством небесним і над усїм зьвірєм, що гасає по землї.</verse>
				<verse number="29">І рече Бог: Оце ж дав я вам усяке зело з насїннями, яке нї росте на землї, та й усяке дерево, що має в собі плід родющий насїннє; се нехай вам на харч.</verse>
				<verse number="30">І всякому зьвірові земному, і всякому птаству небесному, і всьому повзючому по землї, усякій душі живій, призначив я всяку траву й зело на харч. І сталось тако.</verse>
				<verse number="31">І бачив Бог, що все, що сотворив, було вельми добре. І був вечір, і був ранок; день шестий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Так докіньчено небеса й землю з усїм войнством їх.</verse>
				<verse number="2">І докіньчив Бог шестого дня дїло своє, що сотворив; і почив на семий день від усього дїла, що сотворив.</verse>
				<verse number="3">І благословив Бог день семий, і з'ясував його сьвятим: того бо дня спочив од усїх дїл своїх, які вчинив і зробив.</verse>
				<verse number="4">Се початок настання небес і землї, як сотворено їх, того часу, як сотворив Господь землю і небо,</verse>
				<verse number="5">Не було ще на землї нїякої рослини на полях, і не росло ще нїяке зело на полях; бо Господь Бог не повелїв іще дощувати на землю, і не було ще там людей порати землю.</verse>
				<verse number="6">Виходила ж імла з землї і напувала всю верховину на суходолї.</verse>
				<verse number="7">І создав Господь Бог чоловіка з землї польової, і вдихнув йому в ноздрі живе диханнє. І став чоловік душею живою.</verse>
				<verse number="8">І насадив Бог сад у Едемі на востоцї, та й осадив там чоловіка, що создав.</verse>
				<verse number="9">І зростив Господь Бог усяке дерево із землї, принадне на погляд і смашне плодом своїм, і дерево жизняне посеред саду, і дерево познавання добра й зла.</verse>
				<verse number="10">І ріка виходить із Едему на поливаннє саду, а потім розлучається чотирма течіями.</verse>
				<verse number="11">Імя первої Пизон; ся обтекає всю Гавила землю, де знаходять золото.</verse>
				<verse number="12">А золото в тій землї предобре. Там знаходять і бедола-смолу і камінь оникс.</verse>
				<verse number="13">А друга річка зветься Гигон; ся обтекає всю Куш землю.</verse>
				<verse number="14">А трейтя зветься Гиддекель; се та річка, що йде на схід соньця від Ассура. А четверта річка, се Евфрат.</verse>
				<verse number="15">І взяв Господь Бог чоловіка та й осадив його в Едемському саду порати його і доглядати.</verse>
				<verse number="16">І заповідав Господь Бог чоловікові, глаголючи: З усякого древа в саду-раї можна тобі по вподобі їсти.</verse>
				<verse number="17">З того ж дерева, що дає знаттє доброго й лихого, з того не важитимешся їсти, ато вмреш певно того ж дня, як скоштуєш із його.</verse>
				<verse number="18">І рече Господь Бог: Не добре чоловікові бути самому; сотворимо йому таку поміч, щоб до пари була йому.</verse>
				<verse number="19">І сотворив Господь Бог із землї всякого зьвіря польового і всяке птаство небесне, і привів їх до чоловіка побачити, як він зватиме їх, і як нї назвав би чоловік їх живі душі, так щоби мусїли вони зватись.</verse>
				<verse number="20">І подавав чоловік назви всякій скотинї, і птаству небесному, і всякому польовому зьвірові, та про чоловіка не знайшлось такої помочі, щоб до пари була йому.</verse>
				<verse number="21">І попустив Господь Бог твердому сну обняти чоловіка, і як заснув, узяв одно з його ребер, та й затулив його місце тїлом.</verse>
				<verse number="22">І создав Господь Бог женщину з ребра, що взяв од чоловіка, та й привів її до чоловіка.</verse>
				<verse number="23">І каже чоловік: Се ж кість од костей моїх і тїло від тїла мого. Мусить вона зватись людина; бо її взято з чоловіка.</verse>
				<verse number="24">Тим оставить чоловік отця свого й матїр свою та й прилїпиться до жони своєї, і будуть удвох тїлом одним.</verse>
				<verse number="25">І були обоє нагі, чоловік і жона його, і не соромились.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Змій же був хитріщий над усякого польового зьвіра, що Господь Бог создав. І каже він жіньцї: Чи справдї Бог сказав: Не мусите їсти нї з якого дерева райського? І каже жінка змієві: З усякого дерева райського їсти мемо,</verse>
				<verse number="2">З плоду ж дерева, що серед раю, рече Бог, не їжте з його, анї доторкати метесь до нього, ато помрете.</verse>
				<verse number="3">І каже змій жіньцї: Нї бо, не помрете.</verse>
				<verse number="4">А се Бог знає, що скоро попоїсте з нього, відкриються вам очі, і будете як боги, знающі добре й лукаве.</verse>
				<verse number="5">І вбачала жінка, що добре дерево на їду, і принадне очима дивитись і надило тим, щоб усе знати; і взяла плоду з його та й скоштувала, і дала чоловікові свойму з собою, і скоштували.</verse>
				<verse number="6">І відкрились їм обом очі, і схаменулись вони, що були нагі; і позшивали листя смоковне, та й поробили пояси.</verse>
				<verse number="7">І почули глас Господа Бога ходячого в раї по прохолодї, і поховались чоловік і жінка його від лиця Господа Бога посеред райського дерева.</verse>
				<verse number="8">І покликне Господь Бог до чоловіка, і рече йому: Де єси?</verse>
				<verse number="9">І каже він: Голос почув я твій у саду та й злякавсь, тим що наг, та й сховавсь.</verse>
				<verse number="10">І рече він: Хто з'ясував тобі, що наг єси? Хиба скоштував з того древа, що заповідав я тобі з одного сього не їсти?</verse>
				<verse number="11">І каже чоловік: Жінка, що дав єси бути зо мною, вона дала менї з дерева, я й попоїв.</verse>
				<verse number="12">І рече Господь Бог жіньцї: Що ти вкоїла? І каже жінка: Змій спокусив мене, я й скоштувала.</verse>
				<verse number="13">І рече Господь Бог змієві: За те, що вдїяв таке, проклят єси між усїма скотами, і між усїм зьвірєм польовим. Лазити меш поповза, човгати меш на грудях твоїх і на череві ходити меш, і їсти меш землю по всї днї життя твого.</verse>
				<verse number="14">І положу ворогуваннє між тобою й жінкою і між насїннєм твоїм і насїннєм її, воно рощавлювати ме тобі голову, ти ж упивати мешся йому в пяту.</verse>
				<verse number="15">А жінцї рече: Наготую тобі муки в вагонїннях твоїх; мучившись роджати меш дїти, а до мужа твого поривати ме тебе, він же панувати ме над тобою.</verse>
				<verse number="16">І чоловікові рече: Що послухав єси гласу жени твоєї та попоїв з того дерева, що заповідав я сього єдиного не їсти, проклята земля задля тебе; в печалї і тузї харчувати мешся з неї по всї днї живота твого.</verse>
				<verse number="17">Тернину да осет родитиме вона тобі, і їстимеш польове зело.</verse>
				<verse number="18">У поту лиця твого їстимеш хлїб твій, аж покіль вернешся в землю, що з неї й узято тебе. Земля бо єси і землею візьмешся.</verse>
				<verse number="19">І дав чоловік жіньцї своїй імя Ева: бо вона мати всїх живих.</verse>
				<verse number="20">І поробив Господь Бог чоловікові й жіньцї його одежу із шкір та й зодїг їх.</verse>
				<verse number="21">І рече Господь Бог: Оце і чоловік став як один ізміж нас, зрозумівши добре й лукаве, і тепер коли б не простїг руку свою, та не взяв із древа животового, да не попоїв, і не став жити во вік.</verse>
				<verse number="22">І вислав його Господь Бог із саду Едену порати землю, що з неї й узятий.</verse>
				<verse number="23">І вигнав чоловіка. І поставив на востоцї за садом Еденом херовимів з поломяними голими мечами обертасами стерегти дорогу до животового древа.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">І взнав чоловік Еву, жінку свою, і завагонївши вона, вродила Каїна і промовила: Придбала я людину з Божої ласки.</verse>
				<verse number="2">Потім уродила брата його, Абеля. І був Абель вівчар, Каїн же пахарь.</verse>
				<verse number="3">І сталось по якомусь часї, що Каїн приносив Господеві жертву з польового вроджаю.</verse>
				<verse number="4">Абель же приносив принос од перваків овечих ситеньких. І споглянув Господь на Абеля і на дар його;</verse>
				<verse number="5">На Каїна ж і на його жертву не споглянув. І взлився Каїн, і змарнїв.</verse>
				<verse number="6">І рече Господь Каїнові: Чого ти злишся, і чого змарнїв?</verse>
				<verse number="7">Коли чиниш добре, дак і лице весело позирає; коли ж чиниш не добре, дак на тебе гріх чигає в порозї, щоб одолїти; ти ж мусиш панувати над ним.</verse>
				<verse number="8">Озветься ж Каїн до Абеля, брата свого: Ходїмо в поле. І як були вони в полї, напав Каїн на брата свого Абеля та й убив його.</verse>
				<verse number="9">І рече Господь Каїнові: Де твій брат? А він каже: Не знаю. Хиба я сторож брата мого?</verse>
				<verse number="10">І рече: Що вкоїв єси? Слухай, се голосить кров брата твого до мене з землї.</verse>
				<verse number="11">Оце ж проклят єси прогоном із землї, що роззявила уста свої пити кров брата твого з руки твоєї.</verse>
				<verse number="12">Як порати меш землю, не давати ме вже з сього часу вона тобі нїякої користї. Волоцюгою й утїкачем будеш на землї.</verse>
				<verse number="13">І відказав Каїн Господеві: Не перебути менї того, що наробив провиною моєю.</verse>
				<verse number="14">Женеш оце мене з землї, і від лиця твого ховати мусь, і буду волоцюгою й утїкачем на землї і, хто зустріне мене, той і вбє мене.</verse>
				<verse number="15">І рече йому Бог: Тим же то, хто б убив Каїна, на того впаде помста всемеро.</verse>
				<verse number="16">І положив Господь знак на Каїні, щоб не вбивав його, хто зустріне його. І зійшов Каїн од обличчя Господнього, і пробував у Нод-землї, на востоцї 'д Едену.</verse>
				<verse number="17">І взнав Каїн жінку свою, і завагонїла вона, і вродила Геноха. Він же збудував місто в імя сина свого Геноха.</verse>
				<verse number="18">Генохові же породивсь Ірад, а Ірад появив Мегуяеля, а Мегуяель появив Ламеха.</verse>
				<verse number="19">І взяв собі Ламех дві жінки: одна на ймя була Ада, а друга на ймя була Зилла.</verse>
				<verse number="20">І вродила Ада Ябаля. Сей був батько тих, що живуть шатрами і держять скотину.</verse>
				<verse number="21">А брат його на імя був Юбаль. Сей був батько охочих до гусель та до сопілки.</verse>
				<verse number="22">Зилла ж і та вродила Тубаль-Каїна, праотця всїх тих, що кують мідь і залїзо. Сестра ж Тубаль-Каїнова Ноема.</verse>
				<verse number="23">І каже Ламех жінкам своїм: Ой Зилло й Адо, кохані жінки Ламешихи! Слухайте, що я скажу вам, чуйте слово певне. Коли б за болючу рану вбив я чоловіка, коли б за синяк одвдячив парубкові смертю, -</verse>
				<verse number="24">Кара б сталась за Каїна в семеро хто вбив би, за Ламеха ж у сїмдесять і сїм раз би сталась.</verse>
				<verse number="25">І взнав Адам жінку свою знов, і вродила вона сина і дала йому імя Сет: Воскресив бо каже, менї Бог потомство замість Абеля, що вбив Каїн.</verse>
				<verse number="26">І Сетові те ж появлено сина і назве він імя йому Енос. Тодї почали призивати імя Господнє.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Се книга роду Адамового: У той день, як сотворив Бог чоловіка, в образ Божий сотворив його.</verse>
				<verse number="2">Мужа і жену сотворив їх, і благословив їх і нарече назву їм людина в той день, як сотворив їх.</verse>
				<verse number="3">Поживши ж Адам двісьтї і трийцять год, появив сина в свій вид і в свій образ і дав імя йому Сет.</verse>
				<verse number="4">Віку Адамового після того, як появив Сета, було вісїм сот год, і появив сини й дочки.</verse>
				<verse number="5">А всього віку Адамового було девять сот і трийцять год, і вмер.</verse>
				<verse number="6">Як було ж Сетові сто і пять год, появив Еноса.</verse>
				<verse number="7">Як родився ж Енос, жив іще Сет вісїм сот і сїм год, і появив сини і дочки.</verse>
				<verse number="8">А всього віку Сетового було девять сот і дванайцять год, і вмер.</verse>
				<verse number="9">Як було ж Еносові девятьдесять год, появив Кенана.</verse>
				<verse number="10">І прожив Енос, появивши Кенана, вісїм сот і пятнайцять год, і появив сини і дочки.</verse>
				<verse number="11">А всього віку Еносового девятьсот і пять год, і вмер.</verse>
				<verse number="12">Як було ж Кенанові сїмдесять год, появив Магалалеля.</verse>
				<verse number="13">І прожив Кенан появивши Магалалеля вісїм сот і сорок год, і появив сини і дочки.</verse>
				<verse number="14">А всього віку Кенанового було девятьсот і десять год, і вмер.</verse>
				<verse number="15">І прожив Магалалель шісьдесять і пять год, і появив Яреда.</verse>
				<verse number="16">І прожив Магалалель появивши Яреда вісїм сот і трийцять год, і появив сини і дочки.</verse>
				<verse number="17">А всього віку Магалалелевого було вісїм сот і девятьдесять і пять і вмер.</verse>
				<verse number="18">І прожив Яред сто і шісьдесять і два годи, і появив Геноха.</verse>
				<verse number="19">І прожив Яред, появивши Геноха, вісїм сот год, і появив сини і дочки.</verse>
				<verse number="20">А всього віку Яредового було девятьсот і шісьдесять і два годи, і вмер.</verse>
				<verse number="21">І прожив Генох шісьдесять і пять год, і появив Метусалу.</verse>
				<verse number="22">І ходив Генох з Богом, появивши Метусалу, три ста год, і появив сини і дочки.</verse>
				<verse number="23">А всього віку Генохового було триста і шісьдесять і пять год.</verse>
				<verse number="24">І ходив Генох з Богом, і не стало його: бо взяв його Бог.</verse>
				<verse number="25">І прожив Метусала сто і вісїм десять год, і появив Ламеха.</verse>
				<verse number="26">І прожив Метусала появивши Ламеха сїм сот і вісїмдесять і два годи, і появив сини і дочки.</verse>
				<verse number="27">А всього віку Метусалового було девятьсот і шісьдесять і девять, і вмер.</verse>
				<verse number="28">І прожив Ламех сто і вісїмдесять і два годи, і появив сина.</verse>
				<verse number="29">І дав йому імя Нояг, каже бо: Сей розважати ме нас у працї нашій та в знемозї рук наших, як поратимем землю, що прокляв Господь Бог.</verse>
				<verse number="30">І жив Ламех появивши Нояга пятьсот і девятьдесять і пять год, і появив сини і дочки.</verse>
				<verse number="31">А всього віку Ламехового було сїм сот і сїмдесять і сїм год, і вмер.</verse>
				<verse number="32">Як було ж Ноягові пятьсот год віку, появив Сема, Хама і Яфета.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Як почали ж люде намножуватись на землї та понароджувалось дочок у їх,</verse>
				<verse number="2">Тодї сини Божі, бачивши, що в синів чоловічих дочки хороші, брали їх за жінок, хто котору вподобав.</verse>
				<verse number="3">І рече Господь: Не буде мій дух переважувати в людинї до віку, бо вона тїло; дак нехай віку людського буде сто і двайцять год.</verse>
				<verse number="4">Були тодї на землї велетьнї, та й навпосьлї, як сини Божі горнулись до дочок чоловічих, а вони їм роджали. Се ті потужники, що з давнїх давен бували високо вславлені.</verse>
				<verse number="5">Як же побачив Бог, що ледарство людське було велике на землї, а люде дбають повсячасно тільки про лихе,</verse>
				<verse number="6">Дак жалкував Господь, що сотворив чоловіка на землї, тай журився тяжко.</verse>
				<verse number="7">І рече Бог: Вигублю чоловіка, що із землї, як чоловіка, так і скотину, і лазюче і летюче: бо взяла мене досада, що посоздавав їх.</verse>
				<verse number="8">Нояг же здобувся на ласку в Господа.</verse>
				<verse number="9">Оце ж Ноягова й постань. Нояг був праведний чоловяга, без гріха між сучасниками своїми. Нояг ходив з Богом.</verse>
				<verse number="10">І появив Нояг три сини: Сема, Хама і Яфета.</verse>
				<verse number="11">Земля ж попсувалась перед Богом, і сповнилась насильством земля.</verse>
				<verse number="12">І споглянув Бог на землю, аж вона зопсувалась: бо зопсувало всяке тїло свою путь на землї.</verse>
				<verse number="13">І рече Бог Ноягові: Конець усякому тїлу прийшов перед мене: бо землю сповнено насильством од них. Оце ж хочу їх викоренити з землї.</verse>
				<verse number="14">Зроби собі ковчег із соснового дерева; гнїзда поробиш у ковчезї та й посмолиш його з середини і надвору смолою.</verse>
				<verse number="15">А зробиш ковчег тако: трох сот локот завдовжки ковчег, і пятьдесять локот завширшки, а трийцять локот заввишки.</verse>
				<verse number="16">Просьвіт зробиш у ковчезї і зведеш його в локіть угорі; двері ж у ковчезї зробиш із боку, а житла у два і у три поверхи робити меш.</verse>
				<verse number="17">Я ж оце наведу потоп, воду на землю, щоб вигубити всяке тїло, що є в її живий дух попід небесами, і все, що є на землї, повиздихає.</verse>
				<verse number="18">І поставлю заповіт (умову) з тобою: Ввійдеш у ковчег ти і синове твої і жена твоя і жени синів твоїх з тобою.</verse>
				<verse number="19">І од усякого живого і од усякого тїла по двоє од усїх уведеш у ковчег, щоб живими остались з тобою: самець і самиця будуть.</verse>
				<verse number="20">Од усього птаства по роду, і од усякої скотини по роду, і од усього лазючого, що човгає по землї по роду їх; двоє од усякого ввійдуть у ковчег до тебе, щоб зостались живими. Ти ж возьми всякої харчі собі, щоб мали ви що їсти.</verse>
				<verse number="21">І вчинив Нояг усе, що запові- дав йому Господь, і притьма так учинив.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">І рече Бог до Нояга: Увійди сам і ввесь дом твій у ковчег; бо тебе вбачав я праведним передо мною в сьому родї.</verse>
				<verse number="2">Від усякої ж скотини чистої введи до себе по семеро, самця і самицю, від скотини ж нечистої по парі, самця і самицю,</verse>
				<verse number="3">І від птаства небесного по семеро, самця і самицю, щоб насїннє живе переховати по всїй землї.</verse>
				<verse number="4">Ще бо сїм день, і дощувати му на землю сорок день і сорок ночей, та й вигублю з лиця землї всяке живе, що сотворив.</verse>
				<verse number="5">І вчинив Нояг усе, що заповідав йому Господь Бог.</verse>
				<verse number="6">Ноягові ж було шістьсот год, як стався потоп водний на землї.</verse>
				<verse number="7">І ввійшов Нояг, і сини його, і жінка його, і жінки синів його з ними у ковчег задля води потопньої.</verse>
				<verse number="8">І з чистої скотини і з скотини нечистої і з птаства і з усього лазючого поповза по землї,</verse>
				<verse number="9">По парі ввійшло до Нояга в ковчег, самець і самиця, як заповідав Бог Ноягові.</verse>
				<verse number="10">І сталось по семи днях, що вода потопня поняла землю.</verse>
				<verse number="11">В шести сотьньому роцї Ноягового віку, другого місяця, на сїмнайцятий день місяця, того ж дня, порозверзались усї жерела великої безоднї, і хляби (вікна) небесні повідчинялись.</verse>
				<verse number="12">І лило на землю сорок день і сорок ночей.</verse>
				<verse number="13">Того дня ввійшов Нояг, Сем, Хам і Яфет, сини Ноягові, і жінка Ноягова і троє жінок синів його з ним у ковчег;</verse>
				<verse number="14">Вони і усяка животина по свойму роду, і всяка скотина по кодлу, і усяке лазюче поповза, що човгає по землї по кодлу свойму, і всяке птаство пернате.</verse>
				<verse number="15">Поввіходили до Нояга у ковчег по парі усякого тїла, що в йому є живий дух.</verse>
				<verse number="16">І входячі були самець і самиця од усякого тїла, як заповідав йому Бог. І зачинив Господь Бог ковчег ізнадвору.</verse>
				<verse number="17">І затоплювало землю сорок день, і прибувало води, і підіймало ковчег у гору над землею.</verse>
				<verse number="18">І впотужнювалась вода, і прибувала велико на землї, і носився ковчег по водї.</verse>
				<verse number="19">І впотужнювалась вода на землї несказанно, і поняла всї високі гори, попід небесами.</verse>
				<verse number="20">Прибула понад ними вода на пятнайцять локот, і поняла всї високі гори.</verse>
				<verse number="21">І повиздихало всяке тїло, що двигалось по землї, і з птаства і з скотини, і з зьвіра, і з усякого лазючого поповза по землї і всяка людина.</verse>
				<verse number="22">Усе, в чого було диханнє і все, що було на сусї, повиздихало.</verse>
				<verse number="23">І погинуло все живе, що було на земному лицї, погинуло, і людина і скотина і лазюче поповза, і птаство небесне, і вигублено все те на землї, і зоставсь Нояг один да те, що було з ним у ковчезї.</verse>
				<verse number="24">І впотужнювалась вода на землї сто і пятдесять день.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">І спогадав Бог Нояга і все живе і всяку скотину з ним у ковчезї, і навів Бог вітра на землю, і перестало дощувати.</verse>
				<verse number="2">І позамикались жерела в безоднї і хляби небесні, і зупинився дощ із неба.</verse>
				<verse number="3">І вертались води з землї без перестану, і як уплило сто і пятдесять день, стала вода посякати.</verse>
				<verse number="4">І зупинився ковчег у сьомому місяцї, на сїмнайцятий день місяця, на горі Арарацькій.</verse>
				<verse number="5">І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в десятому місяцї на первий день місяця стало видко верхи по горах.</verse>
				<verse number="6">І сталось по сорока днях, що відчинив Нояг вікно в ковчезї, що був зробив.</verse>
				<verse number="7">І випустив крука, і лїтав той сюди й сюди, закіль посякла вода на землї.</verse>
				<verse number="8">Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода спала з земного виду.</verse>
				<verse number="9">Та не знайшла голубиця відпочинку нозї своїй, та й вернулась до його в ковчег: бо вода поняла вид усїєї землї. І простїг він руку тай узяв її до себе в ковчег.</verse>
				<verse number="10">І пождав ще других сїм день, та ізнов послав голубицю з ковчега.</verse>
				<verse number="11">І прилетїла голубка надвечір до його, колиж се - оливний листок у неї в дзьобочку. І дознавсь Нояг, що вода уступила з виду земного.</verse>
				<verse number="12">І зождав іще других сїм день, та й послав знов голубицю, і не вернулась уже до його тодї.</verse>
				<verse number="13">І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се - вид земний уже сухий,</verse>
				<verse number="14">А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.</verse>
				<verse number="15">І рече Господь Бог Ноягові, глаголючи:</verse>
				<verse number="16">Вийди з ковчега сам і жона твоя і сини твої, і жени синів твоїх з тобою.</verse>
				<verse number="17">І всяку животину, що з тобою і всяке тїло від птаства і від скотини і з усякого лазючого поповза по землї повиводь із собою; і плодїтесь і намножуйтесь на землї.</verse>
				<verse number="18">І вийшов Нояг і сини його, і жінка його, і синів його жінки з ним.</verse>
				<verse number="19">Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх повиходило з ковчега.</verse>
				<verse number="20">І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепаленнє на жертівник.</verse>
				<verse number="21">І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив.</verse>
				<verse number="22">Покіль земля землею, сїйба й жнива, холоднеча й спека, лїто й весна, день і ніч не перестануть.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">І благословив Бог Нояга і сини його, і рече їм: Бувайте плодющі і намножуйтесь і залюднюйте землю.</verse>
				<verse number="2">І страх і ляк перед вами нехай находить на всяку животину земну, і на всяке птаство небесне, і на все лазюче по землї, і на всяку рибу морську. На поталу вам подав я їх.</verse>
				<verse number="3">Усяке двигуще, що живе на землї, буде ваша їда; як зело травяне подаю вам усе.</verse>
				<verse number="4">Тілько мясива з його кровю, душею, щоб не їли.</verse>
				<verse number="5">Крові бо вашої, душ ваших, вимагатиму, на всякій животинї мститимусь за неї і допевнятимусь душі людської від руки чоловіка, від руки брата його.</verse>
				<verse number="6">Хто проллє кров людську, того кров теж проливати ме чоловік: бо в образ Божий сотворив Бог чоловіка.</verse>
				<verse number="7">Ви ж росплоджуйтесь і намножуйтесь, буяйте по землї і множтесь по її.</verse>
				<verse number="8">І рече Бог Ноягові та синам його з ним, глаголючи:</verse>
				<verse number="9">Ось я поставляю заповіт мій з вами і з вашим потомством по вас.</verse>
				<verse number="10">І з усякою душею живою, що з вами, з птаством і скотиною, і з усїм живим на землї, що з вами буде, з усїма, що повиходили з ковчега.</verse>
				<verse number="11">І постановлю заповіт мій з вами: що нїяке тїло не вимре вже од потопньої води, і не буде вже потопу водного, щоб спустошити всю землю.</verse>
				<verse number="12">І рече Господь Бог Ноягові: Ось вам знаменнє заповіту, що я дав між мною і вами і між усякою живою душею, яка єсть з вами в роди вічні:</verse>
				<verse number="13">Райдугr мою покладаю в хмарі, щоб вона була знаменом заповіту між мною і землею.</verse>
				<verse number="14">І станеться, як наведу хмари понад землею, що з'явиться веселка моя в хмарі.</verse>
				<verse number="15">І спогадаю заповіт мій, що постав між мною і вами, і між усякою живою душею в усякому тїлї: що не буде вже води потопньої на погибель усякому тїлу.</verse>
				<verse number="16">А буде райдугw моя в хмарі, і дивитись му на її, щоб спогадати заповіт вічний між Богом і землею, і між усякою живою душею і всяким тїлом, яке єсть на землї.</verse>
				<verse number="17">І рече Бог Ноягові: Се знаменнє вмови, що постановив я проміж мною і усяким тїлом, яке єсть на землї.</verse>
				<verse number="18">Сини ж Ноягові, що повиходили з ковчега, були: Сем, Хам і Яфет. Хам же був отець Канаанів.</verse>
				<verse number="19">Троє сих сини Ноягові, і від них порозсївались люде по всїй землї.</verse>
				<verse number="20">І почав Нояг бути ратаєм на землї і насадив виноград.</verse>
				<verse number="21">І пив вино, та й упився і лежав обнаживши ся у наметї свойму.</verse>
				<verse number="22">І побачив Хам, отець Канаанів, наготу батька свого, і вийшовши геть оповідав обом братам своїм.</verse>
				<verse number="23">І взявши Сем та Яфет гуню, накинули її на плечі собі та й ійшли дивлячись назад, і прикрили наготу батька свого, а лиця їх дивились назад, і наготи батькової не бачили вони.</verse>
				<verse number="24">Отверезився ж Нояг од хмелю свого, та й довідався, що вчинив йому підстарший син його,</verse>
				<verse number="25">І рече: Ой щоб же ти долї не мав, Канаане! Рабом що найнисшим служити меш браттї.</verse>
				<verse number="26">Хвала Господеві! Се Бог мого Сема. А ти, Канаане, рабом у них будеш.</verse>
				<verse number="27">Розшируй Яфета і дай йому, Боже, седїти у Сема, у брата в наметї, а ти, Канаане, рабом у них будеш.</verse>
				<verse number="28">І пожив Нояг по потопі триста і пятдесять год;</verse>
				<verse number="29">І було всїх днїв Ноягових років деватьсот пятьдесять, і вмер.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Се ж постань синів Ноягових, Сема, Хама та Яфета, і понароджувались їм сини по потопі.</verse>
				<verse number="2">Сини Яфетові: Гомер та Магог, та Мадай, та Яван да Тубал, та Месех, да Тирас.</verse>
				<verse number="3">А сини Гомерові: Аскеназ та Рифат та Тогарма.</verse>
				<verse number="4">А сини Яванові: Елиса, да Тарсис, Киттим та Доданим.</verse>
				<verse number="5">Від сих розселились люде в країнах невірних, по землях своїх, по мовах своїх, по родинах своїх, по племенах своїх.</verse>
				<verse number="6">А сини Хамові: Куш та Мизраїм, да Фут, да Канаан.</verse>
				<verse number="7">А сини Кушові: Себа та Гавила, да Сабта, да Рахма, да Сабтека; а сини Рахмові: Шеба та Дедан.</verse>
				<verse number="8">І появив Куш Нимрода. Сей почав бути велетнем на землї.</verse>
				<verse number="9">Сей був велетень ловець перед Господом; тим і мовляли: як Нимрод, велетень ловець перед Господом.</verse>
				<verse number="10">Царюваннє ж його роспростерлось на Бабилон, і Ерех, і Аккад, і Калне у Синеяр землї.</verse>
				<verse number="11">Із тієї землї вийшов Ассур, та й збудовав Ниневу і Регобод-Ір, і Калаг,</verse>
				<verse number="12">І Резен між Ниневою і Калагом; було то місто велике.</verse>
				<verse number="13">Від Мизраїма родились Людій, Анамій, Легавій і Нафтухій,</verse>
				<verse number="14">І Патрусїй, Каслугій, від котрих пійшли Филистимцї, да Кафторій.</verse>
				<verse number="15">Від Канаана ж родились Зидон, його перворідень, та Хет,</verse>
				<verse number="16">Євусій, та Аморій, та Гергасїй,</verse>
				<verse number="17">Та Гевій, да Аркей, да Синей,</verse>
				<verse number="18">Та Арвадїй, та Земарій, да Гаматїй; а потім розродились родини Канаанські.</verse>
				<verse number="19">А займище Кананеїв сягало від Сидону до Герару, до Гази, до Содому і Гоморри й Адами й Зевоіму аж до Лаши.</verse>
				<verse number="20">Се сини Хамові по їх родинах, і мовах, і землях, і племіннях.</verse>
				<verse number="21">І Семові, праотцеві всїх дїтей Еберових, братові Яфетовому старшому, понароджувались сини.</verse>
				<verse number="22">Сини Семові: Елам, та Ассур, та Арфаксад, та Люд, та й Арам.</verse>
				<verse number="23">А сини Арамові: Уз да Хул, да Гетер, да Маш.</verse>
				<verse number="24">Арфаксад же появив Салу, а Сала появив Ебера.</verse>
				<verse number="25">А Еберові вроджено два сини; одного звали Фалек, бо за його життя земля була подїлена, а брата його на імя звали Йоктан.</verse>
				<verse number="26">А Йоктан появив Алмодада та Шалефа, та Газармавета да Єраха,</verse>
				<verse number="27">Та Гадорама, та Узала, та Диклу,</verse>
				<verse number="28">Обаля, та Абимавеля, та Шеву,</verse>
				<verse number="29">Та Офира, та Гавилу, та Йовава. Всї 'ці сини Йоктанові.</verse>
				<verse number="30">А поосїдали вони від Мешари до Сефари гори, що на схід соньця.</verse>
				<verse number="31">Се сини Семові по їх родинах, мовах, по їх займищах, по їх народовинах.</verse>
				<verse number="32">Се роди синів Ноягових по їх свояцтвах, по їх племіннях; і від них порозходились народи по землї після потопу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">І була вся земля мова одна і слово одно.</verse>
				<verse number="2">І сталось, як мандрували вони від схід соньця, що знайшли поділлє в Синеяр землї, та й осїлись там.</verse>
				<verse number="3">І мовляли одно 'дному: Нумо лишень робити цеглу та випалювати. І була в їх цегла за камінь а земляна смола за вапну.</verse>
				<verse number="4">І мовляли: Нумо споруджувати місто із баштою, щоб її верх був до небес, і зробімо собі память, щоб не розпорошитись нам по всїй землї.</verse>
				<verse number="5">І зійшов Господь побачити город і башту, що споруджували сини чоловічі.</verse>
				<verse number="6">І рече Господь: Оце ж рід один, мова одна в усїх, а се тільки почин їх заходу коло працї; і тепер нїщо їх не зупинить нї від чого, що задумали зробити.</verse>
				<verse number="7">Зійдемо ж униз та помішаємо їх мову, щоб не розуміли одно 'дного.</verse>
				<verse number="8">І розсїяв їх ізвідти Господь по лицю всієї землї; і покинули споруджувати город і башту.</verse>
				<verse number="9">Тим проложено йому імя Бабель: бо там помішав Господь мову всієї землї, і звідти розсїяв їх Господь по лицю всієї землї.</verse>
				<verse number="10">А се постань Семова. Було Семові сто лїт, як появив Арфаксада, у другому роцї по потопі.</verse>
				<verse number="11">І пожив Сем після того, як появив Арфаксада, пятсот год, і появив сини й дочки, та й умер.</verse>
				<verse number="12">І пожив Арфаксад трийцять і пять год, і появив Селу.</verse>
				<verse number="13">А пожив Арфаксад після того, як появив Селу, чотири ста і три роки, та й появив сини й дочки.</verse>
				<verse number="14">І пожив Села трийцять год, і появив Ебера.</verse>
				<verse number="15">А пожив Села після того, як появив Ебера, чотири ста і три роки, і появив сини й дочки.</verse>
				<verse number="16">І пожив Ебер трийцять і чотири годи і появив Пелега.</verse>
				<verse number="17">А пожив Ебер після того, як появив Пелега, чотири ста і трийцять год, і появив сини й дочки.</verse>
				<verse number="18">І пожив Пелег трийцять год, і появив Регува.</verse>
				<verse number="19">А пожив Пелег після того, як появив Регува, двістї і девять год, і появив сини й дочки.</verse>
				<verse number="20">І пожив Регу трийцять і два роки, і появив Серуга.</verse>
				<verse number="21">А пожив Регу після того, як появив Серуга, двістї і сїм год, і появив сини й дочки.</verse>
				<verse number="22">І пожив Серуг трийцять год, і появив Нагора.</verse>
				<verse number="23">А пожив Серуг після того, як появив Нагора, двістї год, і появив сини й дочки.</verse>
				<verse number="24">І пожив Нагор двайцять і девять год, і появив Тару.</verse>
				<verse number="25">А пожив Нагор після того, як появив Тару, сотню і девятнайцять год, і появив сини й дочки.</verse>
				<verse number="26">І пожив Тара сїмдесять год, і появив Аврама, Нагора й Гарана.</verse>
				<verse number="27">А се постань Тарина. Тара появив Аврама, Нагора і Гарана; Гаран же появив Лота.</verse>
				<verse number="28">І вмер Гаран перш отця свого Тари в землї ріднїй своїй, в Урі Халдейському.</verse>
				<verse number="29">І побрали собі Аврам і Нагор жінок. Імя Аврамовій жінцї було Сара; імя ж Нагоровій жінцї було Милка Гаранівна, дочка батька Милки й батька Іски.</verse>
				<verse number="30">Сара ж була неплідна, не мала дїтей.</verse>
				<verse number="31">І взяв Тара Аврама да Лота, сина Гаранового, сина свого сина, да невістку свою Сару, сина свого Аврама жінку, та й вивів їх із Ура Халдейського, щоб ійти в землю Канаанську, і прийшли в Гаран та й осїлись там.</verse>
				<verse number="32">А віку Тариного було двістї і пять год, і вмер Тара в Гаранї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">І рече Господь Аврамові: Зійди з землї твоєї і від роду твого і з домівки отця твого у ту землю, що тобі покажу.</verse>
				<verse number="2">І зроблю тебе народом великим, і благословлю тебе і звеличу імя твоє, і будеш благословен.</verse>
				<verse number="3">І благословлю благословляючих тебе, а кленучих тебе проклену. І благословляться в тобі всї племіння землї.</verse>
				<verse number="4">І пійшов Аврам, як глаголав йому Господь, і йшов із ним Лот. Аврамові ж було сїмдесять год, як ізійшов із Гарану.</verse>
				<verse number="5">І взяв Аврам Сару, жінку свою, да Лота, сина брата свого, і все майно своє, яке нажили в Гаранї, і всякі душі, що здобули в Гаранї, та й зійшли геть, щоб ійти в землю Канаанську. І прийшли в Канаан землю.</verse>
				<verse number="6">І пройшов Аврам землю до врочища Сихема, до дубрави Морv, Канаанеї ж тодї жили в тій землї.</verse>
				<verse number="7">І явивсь тодї Господь Аврамові, і рече йому: Потомкам твоїм надїлю землю сю. І спорудив там він жертівника Господеві, що явивсь йому.</verse>
				<verse number="8">І двинув звідти в гори, на восток ід Бетелю, і напяв намет свій на захід соньця від Бетеля, а від Гая на востоцї, і спорудив там жертівника Господеві, і призвав імя Господнє.</verse>
				<verse number="9">І подававсь Аврам усе далїй та далїй, простуючи на полуднє.</verse>
				<verse number="10">І сталась голоднеча в тій землї, і спустивсь Аврам у Египет на пробуваннє таменькі, бо тяжка була вона в тій землї.</verse>
				<verse number="11">Сталося ж, як наближавсь до входу в Египет, рече він Сарі, жінцї своїй: Оце ж я знаю, що ти молодиця гарна.</verse>
				<verse number="12">От, як Египтяне тебе побачять, дак і казати муть: Се жінка його, та й убють мене, тебе ж оставлять живою.</verse>
				<verse number="13">Кажи ж, що ти менї сестра, щоб добре менї було задля тебе.</verse>
				<verse number="14">І сталось, як прийшов Аврам у Египет, от і вбачали Египтяне, що жінка його була молодиця гарна дуже.</verse>
				<verse number="15">І як побачили її врядовики Фараонові, дак вихваляли перед Фараоном, і взято молодицю в палати Фараонові.</verse>
				<verse number="16">І з Аврамом обійшовся він добре задля неї, і надїлено його вівцями й волами, ослами й рабами, рабинями й ослицями й верблюдами.</verse>
				<verse number="17">Та вдарив Господь Фараона й дом його тяжкими язвами задля Сари, жінки Аврамовоі.</verse>
				<verse number="18">І прикликав Фараон Аврама та й каже: Що се вдїяв єси менї? Чом не сказав єси менї, що вона жінка тобі?</verse>
				<verse number="19">Про що певнив єси: Вона сестра менї? Я й узяв її собі за жінку. Тепер же ось тобі жінка твоя; возьми її та й ійди собі.</verse>
				<verse number="20">І повелїв Фараон людям своїм, щоб випроводили його й жінку його і усе, що було його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">І зійшов же Аврам геть із Египту з жінкою своєю й усїм, що мав, і Лот із ним, на полуднє.</verse>
				<verse number="2">І був Аврам богатий вельми на скотину, на срібло й на золото.</verse>
				<verse number="3">І ходив мандрівками своїми все далїй і далїй із полуденньої землї до Бетеля, аж до того місця, де був його намет перше між Бетелем та Гаєм,</verse>
				<verse number="4">На те врочище, де спорудив жертівника вперве. І призвав там Аврам імя Господнє.</verse>
				<verse number="5">І в Лота, що ходив з Аврамом, були й вівцї і товар і намети.</verse>
				<verse number="6">І не вмішчала їх земля, щоб їм жити вкупі; бо майно їх було велике, так що не можна було жити вкупі.</verse>
				<verse number="7">І була звяга між чабанами скоту Аврамового і між чабанами скоту Лотового. Канаанеї ж і Ферезії тодї жили на землї тій.</verse>
				<verse number="8">Рече ж Аврам Лотові: Нехай не буде звяги між мною й тобою і між чабанами моїми та чабанами твоїми: бо ми брати.</verse>
				<verse number="9">Хиба ж не вся земля перед тобою? Відлучись від мене: коли ти налїво, я направо; коли ж ти направо, я налїво.</verse>
				<verse number="10">І звівши Лот очі свої, побачив усю околицю Йорданську, що перше нїж зруйнував Господь Содому й Гоморру, вся до Сигора наповнена була водою, як сад Господень і як земля Египецька,</verse>
				<verse number="11">І вибрав собі Лот усю околицю Йорданську, і відійшов Лот ід востоку, і розлучився кожен із братом своїм.</verse>
				<verse number="12">Аврам осївся в землї Канаанській, а Лот осївся в городах околишнїх, і двинув з наметом своїм до Содому.</verse>
				<verse number="13">Люде ж Содомські та були злющі й грішні перед Господом вельми.</verse>
				<verse number="14">Господь же рече Аврамові після того, як Лот розлучивсь із ним: Позирни очима твоїми, та поглянь од місця, де ти тепер, ід півночі, ід полудню, ід востоку, ід заходу.</verse>
				<verse number="15">Бо всю землю, що ти вбачаєш, тобі оддам, і потомкам твоїм навіки.</verse>
				<verse number="16">І вчиню потомки твої, як пісок земляний; коли хто зможе злїчити пісок земляний, то й потомки твої злїчить.</verse>
				<verse number="17">Уставши, пройди землю в довжину і в ширину її; бо тобі оддам її.</verse>
				<verse number="18">І відселившись Аврам, прийшов та й осївсь коло Мамрієвого дуба, що був у Гебронї, та й спорудив там жертівника Господеві.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Сталося ж за часів Амрафела царя Синеярського, і Арійоха, царя Еллазарського, Кедорлайомера, царя Еламського, і Тидала, царя Гоїмського,</verse>
				<verse number="2">Що вчинили вони рать із Берою, царем Содомським, і з Бирсою, царем Гоморським, і з Синабом, царем Адамським, і з Семебером, царем Зебоїмським, і з царем Белїйським, се єсть Сигорським.</verse>
				<verse number="3">Всї вони змовились ізійтись на Сиддим-долинї, се єсть теперенькі Море Солоне.</verse>
				<verse number="4">Дванайцять год були вони підневолені Кедорлайомерові, а в чотирнайцятому роцї відступили.</verse>
				<verse number="5">І прийшли в чотирнайцятому роцї Кедорлайомер і царі, що були з ним, та й побили Рефаїмів ув Астарот Карнаїмі, а Сусїїв у Гамі, а Еміїв на Кириятаїм-долинї,</verse>
				<verse number="6">А Горіїв на їх Сеїр-горах, до Ель-Парана, що лежить на захід соньця від пустині.</verse>
				<verse number="7">І повернули звідти та й дойшли до Ен-Мишпата, се Кадес, і звоювали всю землю Амаликиїв та Аморіїв, що жили у Газазон-Тамарі.</verse>
				<verse number="8">Вийшов же царь Содомський, і царь Гоморський, і царь Адмейський, і царь Зебоїмський, і царь Белїйський чи Сигорський, та й постали проти них на Сиддим-долинї:</verse>
				<verse number="9">Проти Кедорлайомера, царя Еламського, та Тидала, царя Гоїмського, та Амрафела, царя Синеярського, та Арійоха, царя Еллазарського, чотири царі проти пятьох,</verse>
				<verse number="10">На Сиддим же долинї та було багацько ям. І побігли царі Содомський та Гоморський та й попадали туди, а ті, що зістались, побігли в гори.</verse>
				<verse number="11">І позабирали вони все добро Содомське й Гоморське й усї харчі їх та й пійшли звідти.</verse>
				<verse number="12">І взяли Лота, сина брата Аврамового, що жив у Содомі, та й рушили звідти.</verse>
				<verse number="13">Аж ось прийшов один, що втїк, та й сказав Аврамові Євреєві, що жив коло дубів Мамрія Аморієнка, брата Єсколового та Анерового, сї ж були союзники Аврамові.</verse>
				<verse number="14">Чуючи ж Аврам, що його небожа зайнято в полонь, уворужив своїх сьвідомих кметїв, що породились у його в господї, три сотнї і восїмнайцятеро, та й двинув нагоньця до Дану.</verse>
				<verse number="15">І роздїливсь, він і його кметї, на купи, та й напав на їх у ночі і побив їх, і вганяв за ними аж до Хоби, що лежить на півнїч од Дамаска.</verse>
				<verse number="16">І вернув усе майно їх, і Лота, небожа свого, вернув і майно його, і жінок і кметї.</verse>
				<verse number="17">Вийшов же царь Содомський назустріч йому, після того як вернувсь, подужавши Кедорлайомера й царів, що були з ним, на Саве-долину, се долина Царська.</verse>
				<verse number="18">А Мелхизедек, царь Салемський, винїс хлїб і вино; був же він сьвященник Бога вишнього.</verse>
				<verse number="19">І благословив його, і рече: Благословен ти, Авраме, від всевишнього Бога, Владики неба і землї!</verse>
				<verse number="20">І благословен Бог всевишнїй, що подав тобі у руки ворогів твоїх запеклих! Аврам дав йому десятую часть із всього.</verse>
				<verse number="21">Каже ж і царь Содомський Аврамові: Оддай менї кметї, майно ж возьми собі.</verse>
				<verse number="22">Рече ж Аврам до царя Содомського: Здіймаю руку мою до Господа Бога вишнього, що сотворив небо й землю:</verse>
				<verse number="23">І нитки й ременя обувнього не возьму з усього твого, щоб не сказав: Я збогатив Аврама.</verse>
				<verse number="24">Нїчогісїнько менї, опріч єдино, що поїли кметї мої та кромі частини мужів, що ходили зо мною: Анер, Єшколь і Мамрій нехай беруть свою частину.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">Після того, як се сталось, було слово Господнє до Аврама у видїнню: Не бійсь, Авраме; я тобі щит, нагорода твоя велика буде вельми.</verse>
				<verse number="2">Рече ж Аврам: Владико Господе, що менї даси? одпускаюсь я бездїтен, а наслїдник моєї худоби сей Дамашчанець Елиєзер.</verse>
				<verse number="3">І рече Аврам: Не дав єси менї потомства, дак раб моєї господи наслїдник мій буде.</verse>
				<verse number="4">І знов слово Господнє було до його і глаголе: Не буде він твоїм наслїдником, а той хто вийде з тебе, той буде наслїдник тобі.</verse>
				<verse number="5">І вивів його з намета і рече: Позирни на небо та злїчи зорі, коли зможеш злїчити їх. І рече: Такі будуть потомки твої.</verse>
				<verse number="6">І поняв Аврам віри Господеві, і він полїчив йому те за праведність.</verse>
				<verse number="7">Рече ж до його: Я Господь, що вивів тебе із Ура Халдейського, щоб оддати тобі землю сю в наслїддє, наслїдствовати.</verse>
				<verse number="8">І рече: Владико Господе, почому знати му, що наслїдити му її?</verse>
				<verse number="9">Рече ж до його: Возьми менї телицю трилїтню, та козу трилїтню, та барана трохлїтка, та горлицю, та голубеня.</verse>
				<verse number="10">Узяв же він усе те та й порозтинав пополам, і положив їх противолично одну частину до другої, а птиць не розтинав.</verse>
				<verse number="11">Злетїлося ж птаство на труп розтятий; Аврам же зганяв його.</verse>
				<verse number="12">А як заходило соньце твердий сон обняв Аврама, і страх у темряві великий напав на його.</verse>
				<verse number="13">І речено було до Аврама: Знаючи знай, що переселятись буде потомство в землю не свою, і підневолять його, і тїснити муть його чотири ста лїт.</verse>
				<verse number="14">Народові ж тому, що йому будуть підневолені, дам присуд я, а потім ізійдуть геть із майном великим.</verse>
				<verse number="15">Ти ж одійдеш до отцїв твоїх з упокоєм, і поховають тебе в старощах добрих.</verse>
				<verse number="16">У четвертому ж родї вернуться сюди; не сповнились бо гріхи Аморіїв і досї.</verse>
				<verse number="17">Як же було соньце на западї та згусла темрява тодї, наче піч задимувала, і поломя огняне пройшло між розтятими частинами.</verse>
				<verse number="18">У той день завітував Господь з Аврамом завіт, глаголючи: Потомству твойму дам землю сю від ріки Египецької до ріки великої, ріки Евфрата:</verse>
				<verse number="19">Кеніїв, і Кенесіїв, і Кедмоніїв,</verse>
				<verse number="20">І Хетіїв, і Ферезіїв, і Рефаїв,</verse>
				<verse number="21">І Аморіїв, і Кананеїв, і Гергесіїв, і Ебусеїв.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Сара ж Аврамова жінка да не роджала йому. Була ж у неї рабиня Египтянка на імя Агара.</verse>
				<verse number="2">І рече Сара до Аврама: Се зачинив мене Господь, щоб не роджати; дак увійди до рабинї моєї, щоб у мене були дїти від неї. І послухав Аврам гласу Сариного.</verse>
				<verse number="3">І взяла Сара, Аврамова жена, Агару, рабиню свою Египтянку, після того, як Аврам седїв осадою десять років у землї Канаанській, та й оддала її за жінку мужові свойму Аврамові.</verse>
				<verse number="4">І ввійшов до Агари, і завагонїла. Як же почулась вона, що завагонїла, почала зневажати господиню свою.</verse>
				<verse number="5">І рече Сара до Аврама: Зневага менї від тебе. Вона ж почуваючись вагітною, зневажає мене. Суди Бог між мною й тобою.</verse>
				<verse number="6">Рече ж Аврам до Сари: Ось рабиня твоя в руках у тебе. Твори їй по твоїй вподобі.</verse>
				<verse number="7">Узялась тодї жорстко за неї Сара, і зійшла та з очей у неї. І знайшов її ангел Господень коло криницї в пустинї, по дорозї в Сур.</verse>
				<verse number="8">І рече: Агаро, Сарина рабине, звідкіля прийшла єси і куди хочеш ійти? І каже: Зійшла з очей Сари, господинї моєї.</verse>
				<verse number="9">Рече ж їй ангел Господень: Вернись до господинї твоєї та покорися під руку її.</verse>
				<verse number="10">Рече ж їй ангел Господень: Намножу я потомство твоє безлїч.</verse>
				<verse number="11">І рече їй ангел Господень: Оце ходиш важкою, і вродиш сина, і даси йому імя Ізмаель; бо Господь почув тїсноту твою.</verse>
				<verse number="12">Сей буде дикий чоловік. Рука його проти всякого чоловіка, і всякого чоловіка рука проти його, і седїти ме він у всїх родичів своїх на шиї.</verse>
				<verse number="13">І дала вона імя Господеві, що глаголав до неї: Бог бачений. Бо казала: Я бачила того, хто явивсь менї.</verse>
				<verse number="14">Тим прозвано криницю ту: "Криницею Живого, що мене бачить." Се між Кадесом і Баредом.</verse>
				<verse number="15">І вродила Агара Аврамові сина, і дав Аврам імя синові, що вродила йому Агара, Ізмаель.</verse>
				<verse number="16">Аврамові ж було вісїмдесять і шість год віку, як Агара вродила Авраму Ізмаеля.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">А як було Аврамові девятьдесять і девять год віку, явивсь Господь Аврамові, і рече йому: Я Бог всемогущий. Ходи передо мною і бувай щирий і праведен.</verse>
				<verse number="2">І вчиню заповіт мїй проміж мною й тобою, і намножу тобі потомків безлїч.</verse>
				<verse number="3">І впав Аврам ниць на лице своє, і рече йому Бог і глаголе:</verse>
				<verse number="4">Се я, що вчинив заповіт мій з тобою, що будеш ти праотець купи народів.</verse>
				<verse number="5">І не зватимуть уже тебе на імя Аврам, а буде імя твоє Авраам, бо я вчинив тебе отцем купи народів.</verse>
				<verse number="6">І зрощу тебе вельми велико і вчиню тебе народами, і царі виходитимуть із тебе.</verse>
				<verse number="7">І поставлю мій заповіт між мною й тобою, і потомками твоїми по тобі в їх родах про віковічний заповіт, щоб менї бути Богом тобі і потомкам твоїм по тобі.</verse>
				<verse number="8">І дам тобі і потомству твойму по тобі землю, що в нїй тепер чужениця єси, всю Канаан землю на віковічню державу, і буду їх Богом.</verse>
				<verse number="9">І рече Бог Авраамові: Ти ж заповіт мій певнити меш, ти й потомки твої по тобі в їх роди.</verse>
				<verse number="10">Ось заповіт, що ви певнити мете між мною й вами й потомством твоїм по тобі. Усяке хлопя між вами мусить бути обрізано.</verse>
				<verse number="11">Обрізувати метеся ж ви на тїлї вашої передньої шкірки, і се буде ознакою заповіту між мною й вами.</verse>
				<verse number="12">І в вісїм день віку мусить бути кожне хлопя обрізане проміж вами з роду в рід, і той хто родивсь у господї, і той, кого куплено за гроші, що не з твого роду.</verse>
				<verse number="13">Хто родивсь у твоїй господї і кого куплено за гроші, повинен бути обрізаний; і сим робом заповіт мій буде на вашому тїлї про заповіт віковічний.</verse>
				<verse number="14">А необрізаний музького полу, такий що тїло його передньої шкірки необрізане, такого викоренити з народу його; він поламав заповmт мій.</verse>
				<verse number="15">І рече Бог Авраамові далїй: Жену твою Сару не мусиш уже звати на імя Сара, а Сарра буде імя її.</verse>
				<verse number="16">І благословлю її, і дам тобі сина від неї, і буде вона народами, царі в народів із неї будуть.</verse>
				<verse number="17">І впав Авраам ниць і осьміхнувсь; і рече в думцї своїй: Столітьньому б то появити сина? І як би то Сарра девятьдесятолїтна да вродила?</verse>
				<verse number="18">Рече ж Авраам до Бога: Нехай хоч Ізмаель живе перед тобою.</verse>
				<verse number="19">Рече ж Бог до Авраама: Стеменно, Сарра жена твоя вродить сина тобі, і наречеш імя йому Ізаак, і поставлю завіт мій із ним про завіт вічнїй із потомством його по йому.</verse>
				<verse number="20">Тай про Ізмаеля вислухав я тебе, і ось благословлю його і вирошчу його і намножу його велико: дванайцять князїв появить, і дам йому бути народом великим.</verse>
				<verse number="21">Завіт же мій поставлю з Ізааком, що тобі вродить Сарра о 'цїй самій добі, в лїто друге.</verse>
				<verse number="22">Скіньчив же Бог слово до його, і знявся Бог од Авраама.</verse>
				<verse number="23">І взяв Авраам Ізмаеля, сина свого, і всю доморослу челядь свою, і всїх купленних за гроші, і ввесь музький пол зміж людей господи Авраамової, тай пообрізував крайню плоть їх того самого дня, як промовив йому Бог.</verse>
				<verse number="24">Авраамові ж було девятьдесять і девять год, як обрізано крайню плоть йому.</verse>
				<verse number="25">А Ізмаелеві, синові його, було тринайцять літ, як обрізано крайню плоть його.</verse>
				<verse number="26">Того ж самого дня обрізано Авраама й сина його Ізмаеля.</verse>
				<verse number="27">І з ним обрізані були всї чоловіки в господї в його, і ті що понароджувались у домівцї в його, і понакуповувані за срібло в інороднїх народів.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">Явився ж йому Бог коло дубравини Мамре, як седїв він перед дверима наметовими о полуднї.</verse>
				<verse number="2">Споглянувши ж очима своїми, бачить, стоїть перед ним троє чоловіків; побачивши їх метнеться зустріч їм од наметових дверей своїх, тай поклонився до землї.</verse>
				<verse number="3">І рече: Господе! коли я знайшов ласку в очах твоїх, не мини раба твого.</verse>
				<verse number="4">Нехай принесуть води та помиють ноги вам, та прохолодїтесь під деревом.</verse>
				<verse number="5">Я ж принесу наїдку, щоб ви попоїли, а потїм і верстати мете свою путь, що звернули з неї до раба вашого.</verse>
				<verse number="6">І метнеться Авраам у шатро до Сарри, тай каже їй: Заміси хутенько три сита пшенишного борошна та спечи коржів.</verse>
				<verse number="7">І метнеться Авраам до корів, та й узяв телятко нїжне й добре, і оддав його слузї, а той скоренько впорав його.</verse>
				<verse number="8">І взяв сиру й молока да телятко, що наготовив, та й поставив перед ними; сам же стояв під деревом, як вони їли.</verse>
				<verse number="9">І промовили до його: Де Сарра, жена твоя? Ось у шатрі.</verse>
				<verse number="10">Рече ж один: Вернусь оце до тебе через год о сїй добі, і вродить сина Сарра, жена твоя. Сарра ж почула під наметовими дверми позад його.</verse>
				<verse number="11">Авраам же і Сарра були старі, повбивались у лїта, і перестало в Сарри звичайне жіноцьке.</verse>
				<verse number="12">Осьміхнулася ж Сарра сама собі, думаючи: Оце б то звянувши та здобутись на таку втїху? Пан же мій старенький.</verse>
				<verse number="13">І рече Господь Авраамові: Чого всьміхнулась Сарра сама собі, говорючи: Чи справдї ж бо менї вродити? я же собі стара вже.</verse>
				<verse number="14">Хиба є що неможливе у Бога? О сїй добі вернусь до тебе через год, і буде в Сарри син.</verse>
				<verse number="15">Сарра ж і не призналась, говорючи: Я не сьміялась. Бо вона злякалась. І рече їй: Нї бо, сьміялась.</verse>
				<verse number="16">Піднявшися ж ізвідти чоловіки, повернули на Содом. Авраам же йшов із ними, проводючи їх.</verse>
				<verse number="17">Господь же рече: Чи втаю від Авраама, раба мого, що я творю?</verse>
				<verse number="18">Та ж Авраам буде народом великим, і потужним, і благословляться в йому всї народи земнії.</verse>
				<verse number="19">Знаю бо, що накаже синам своїм і господї своїй по собі, щоб хранили путї Господнї, творючи правду і суд, щоб справдив на Авраамові Господь усе, що глаголав до його.</verse>
				<verse number="20">Рече ж Господь: Квилять велико до мене про Содом та Гоморру, і гріхи їх тяжкі вельми.</verse>
				<verse number="21">Зійду ж та позирну, чи так воно дїється, як до мене голосять, чи нї, щоб знати.</verse>
				<verse number="22">І повернулись ізвідти чоловіки до Содому, Авраам же ще стояв перед Господом.</verse>
				<verse number="23">І приступить Авраам ближче й рече: Дак оце ти хочеш погубити й безвинних із винуватими?</verse>
				<verse number="24">Може там знайдеться пятьдесять безвинних у городї. Чи то ж схочеш ти й їх погубити, і не помилуєш усього міста задля пятидесятьох, коли там будуть?</verse>
				<verse number="25">Нї бо, не чини по глаголу сему, щоб убити праведника з нечестивим, і щоб у тебе було праведнику так, як нечестивому. Нї бо нї! Судячи суд у сїй землї, як тобі не вчинити правди?</verse>
				<verse number="26">Рече ж Господь: Коди буде в Содомі пятьдесять праведників у городї, помилую ввесь город і все місто задля їх.</verse>
				<verse number="27">І рече відказуючи Авраам: Оце завзявсь я промовляти до Господа мого, я ж земля і порох.</verse>
				<verse number="28">Коли ж поменьшає праведників до сорока й пяти, чи вже ж бо погубиш через пятьох увесь город? І рече: Не погублю, коли знайду тамо сорок і пять.</verse>
				<verse number="29">І завзявсь іще промовляти до його та й каже: Коли ж знайдеться таменьки сорок? І рече: не погублю й ради сорока.</verse>
				<verse number="30">Що ж Господе, коли промовлю: А як знайдеться таменьки тільки трийцять? І рече: Не погублю й тридесятьох ради.</verse>
				<verse number="31">І промовив: Оце ж наваживсь говорити до Господа: Коли ж знайдеться таменьки двайцятеро? І рече: Не погублю, коли знайдеться тамо двайцять.</verse>
				<verse number="32">І каже: Що ж, Господе, коли промовлю ще раз: Коли ж знайдеться таменьки десятеро? І рече: Не погублю і десятьох ради.</verse>
				<verse number="33">Одійшов же Господь, переставши глаголати до Авраама. І вернувсь Авраам на місце своє.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Прийшли ж обидва ангели в Содом увечорі. Лот же седїв коло царини Содомської. Побачивши ж Лот, устав на зустріч їм, тай поклонився лицем до землї.</verse>
				<verse number="2">І рече: Оце ж, панове, завернїть у домівку раба вашого та спочиньте і ноги собі помийте, а як обутріє, верстати мете путь свою. Вони ж рекли: Нї ночуватимемо на улицї.</verse>
				<verse number="3">І примусив їх, і ввійшли в господу його. І вчинив їм учту, і опрісноків напік їм, і попоїли.</verse>
				<verse number="4">Перед облягами ж обступили дом городяне Содомські, від молодика, тай до дїда, увесь народ укупі з усїх кутків.</verse>
				<verse number="5">І гукали Лотові, і казали до його: Де люде, що ввійшли до тебе на ніч? Виведи їх до нас, розпізнаємо їх.</verse>
				<verse number="6">Вийшов же до них Лот на рундук, і зачинив двері за собою.</verse>
				<verse number="7">Каже ж до них: Нї, браттє! Не чинїте бо ледарства!</verse>
				<verse number="8">Є в мене дві дочцї, що не взнали мужа; виведу їх до вас, і робіть їм що любо вам, тільки людям сим не чинїте обиди; увійшли бо під стелю дому мого.</verse>
				<verse number="9">Вони ж кажуть йому: Геть із відсї! Прийшов сюди жити, та хочеш і суд судити. Ось ми ж навчимо тебе, ще лучче, нїж їх. І насильствовали чоловіка того, Лота, вельми, і підступили розбити двері.</verse>
				<verse number="10">Та простягли мужі руки й утягли Лота до себе в будівлю, а двері в будівлї засунули.</verse>
				<verse number="11">На людей же, що були під дверима в будинку вдарили слїпотою, від мала тай до велика, і марно шукали вони дверей.</verse>
				<verse number="12">Промовили ж мужі до Лота: Чи єсть у тебе тута зятї або сини твої або дочки твої? Або коли хто инший єсть у тебе в городї, всїх виведи із міста сього!</verse>
				<verse number="13">Бо ми погубимо се місто; бо знявсь угору лемент про його перед Господом, і послав нас Господь вигубити його.</verse>
				<verse number="14">Вийшов же Лот і промовив до зятїв своїх, що побрали дочки його, і рече: Підіймайтесь та виходьте з міста сього; бо погубляє Господь город. Та здавалось, що жартує перед зятьми своїми.</verse>
				<verse number="15">Як же зачервонїв ранок, принукали ангели Лота, глаголючи: Уставай, бери жену твою й двох дочок твоїх, що при тобі, та одходь, щоб і тобі не погибнути з беззаконними городянами.</verse>
				<verse number="16">І стуманїв він, і взяли ангели за руку його, і за руку жінку його, і за руки двох дочок його; бо пощадив їх Господь, тай вивели їх, і поставили за городом.</verse>
				<verse number="17">І як повиводили їх геть, рече: Спасай твою душу. Не озирайсь, і не зупиняйся нїде в усїй околицї сїй. У гори втїкай, щоб і тобі не згинути.</verse>
				<verse number="18">Рече ж до них Лот: Благаю тебе, пане!</verse>
				<verse number="19">Що знайшов раб твій ласку в очах твоїх, і велика милость твоя, що показав до мене, що вирятував душу мою, я ж не здолїю рятуватись у горах, щоб не наздогнала мене лиха година, та не вмерти менї.</verse>
				<verse number="20">А, споглянь городок сей близько, побіжу я туди; він маленький, дак і душа моя сохраниться.</verse>
				<verse number="21">І рече йому: Оце ж я зглянусь на тебе і в сьому, що не погублю городка, що про його мовляв еси.</verse>
				<verse number="22">Хапайся ж рятуватись тамо; не можу бо чинити нїчого, докіль увійдеш туди. Тим і проложено містечку тому прізвище Сигор.</verse>
				<verse number="23">Соньце зійшло вже над землю, як Лот увійшов у Сигор.</verse>
				<verse number="24">І бурхонув Господь на Содом та Гоморру сїркою та поломєм од Господа з небес,</verse>
				<verse number="25">І перевертав городи сї і всю околицю, і всїх осадників городських, і все, що росло з землї.</verse>
				<verse number="26">І озирнулась жінка його позад його, та й обернулась у стовпа соляного.</verse>
				<verse number="27">Устав же Авраам уранцї, пійшов на місце, де стояв перед Господом.</verse>
				<verse number="28">І позирнув на Содом і Гоморру, і на околицю, аж се здіймається дим од землї, як дим із печі.</verse>
				<verse number="29">І було, як руйновав Бог в українї тій городи, спогадав Бог Авраама, і вислав Лота з руйновища, як руйновав городи, що жив у них Лот.</verse>
				<verse number="30">Зійшов же Лот із Сигори, та й осївсь на горі сам і дві дочки його; боявся бо жити в Сигорі, та й оселивсь у печері сам і дочки його з ним.</verse>
				<verse number="31">Озветься ж старша до меньшої: Панотець наш старий собі, і нема нїкого на землї, щоб увійшов до нас всьогосьвітнїм звичаєм.</verse>
				<verse number="32">Ходи сюди лишень, упиймо вином панотця нашого, та переспимо з ним, та й переховаємо рід від панотця нашого.</verse>
				<verse number="33">Упоїли ж отця свого вином тієї ночі, і ввійшовши старша, переспала з отцем своїм тієї ночі. І не постеріг він, як вона переспала, і як устала.</verse>
				<verse number="34">Було ж уранцї, що каже старша меньшій: Оце ж переспала я вчора з панотцем нашим. Упоїмо його вином і сієї ночі, а ти ввійшовши, переспи з ним, та й переховаймо від панотця нашого рід наш.</verse>
				<verse number="35">Упоїли ж і тієї ночі отця свого вином, і ввійшовши меньша, переспала з отцем своїм. І не постеріг він, як переспала, і як устала.</verse>
				<verse number="36">І завагонїли обидві дочки Лотові тодї від отця свого.</verse>
				<verse number="37">І вродила старша сина, і дала імя йому Моав. Се праотець Моавіїв по сей день.</verse>
				<verse number="38">Уродила ж і меньша сина, і дала імя йому: Бен-Аммій. Се праотець Аммонїїв по сей день.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">І відкочував Авраам ізвідти до землї полуденньої, та й оселивсь між Кадесом і Суром, і якийсь час пробував у Герарі.</verse>
				<verse number="2">Про жінку ж свою Сарру казав Авраам, що сестра вона менї. Абимелех же, царь Герарський, післав та й взяв Сарру.</verse>
				<verse number="3">І прийшов Бог до Абимелеха в ночі вві снї, і рече йому: Оце ти вмреш за сю молодицю, що взяв єси; вона ж мужня жена.</verse>
				<verse number="4">Абимелех же не приторкнувсь до її, та й каже: Господе, чи то ж погубиш безвинний рід?</verse>
				<verse number="5">Хиба ж не сам він казав менї: Вона сестра менї? І вона менї казала: Він брат менї. У чистотї серця мого і в безвинностї рук моїх учинив я се.</verse>
				<verse number="6">Рече ж йому Бог у снї: І я знаю, що в чистотї серця твого і в безвинностї рук твоїх учинив єси се, тим і впинив тебе від гріха проти мене, і не попустив тебе коснутись її.</verse>
				<verse number="7">Тепер же оддай жену мужу, бо він пророк, і помолиться за тебе, і жити меш. Як же не віддаси, дак знай, що вмреш сам і все твоє.</verse>
				<verse number="8">І встав рано вранцї Абимелех і призвав усї кметї свої, та й промовив усї словеса сїї в уші їх, і полякались усї люде вельми.</verse>
				<verse number="9">І призвав Абимелех Авраама, та й промовив до його: Що вдїяв єси менї? І чим провинив я тобі, що навів єси на мене й царство моє гріх великий? Дїло таке, що нїхто не чинив, укоїв єси менї:</verse>
				<verse number="10">І промовив Абимелех до Авраама: Що в тебе було на думцї, як чинив єси таке?</verse>
				<verse number="11">Рече ж Авраам: Думав бо, що нема благочестя на місцї сьому, і вбють мене задля жени моєї.</verse>
				<verse number="12">Отже справдї вона сестра менї по панотцеві, а не по панїматцї, та стала менї женою.</verse>
				<verse number="13">І було, як вивів мене Бог із отецької домівки моєї, кажу їй: Ось яку правду чинити меш менї: у всякому містї, куди прийдемо, там кажи про мене, що се брат мій.</verse>
				<verse number="14">Узяв же Абимелех вівцї і бички, і раби й рабинї, та й дав Авраамові, і віддав йому Сарру.</verse>
				<verse number="15">І промовив Абимелех Авраамові: Оце земля моя перед тобою; де б тобі нї було до вподоби, оселяйся.</verse>
				<verse number="16">До Сарри ж промовив: Оце дав я братові твойму тисячу срібняків, се буде тобі чесна намітка до лиця твого, і про все, що було з тобою і з усїма твоїми, в усьому будеш оправдана.</verse>
				<verse number="17">Помолився ж Авраам Богу, і вигоїв Бог Абимелеха, і жену його, і рабинї його, і почали роджати.</verse>
				<verse number="18">Бо позамикав був Господь усяку утробу в домівцї в Абимелеха задля Сарри, жінки Авраамової.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав.</verse>
				<verse number="2">І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь.</verse>
				<verse number="3">І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.</verse>
				<verse number="4">Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог.</verse>
				<verse number="5">Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак.</verse>
				<verse number="6">Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене.</verse>
				<verse number="7">І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина.</verse>
				<verse number="8">І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака.</verse>
				<verse number="9">Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака,</verse>
				<verse number="10">Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.</verse>
				<verse number="11">Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його.</verse>
				<verse number="12">І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всьому, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство.</verse>
				<verse number="13">Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїннє твоє він.</verse>
				<verse number="14">Устав же Авраам уранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї.</verse>
				<verse number="15">Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною.</verse>
				<verse number="16">Відойшовши ж сїла навпроти його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седїла навпроти його, та й заголосила.</verse>
				<verse number="17">Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер.</verse>
				<verse number="18">Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй; народом бо великим сотворю його.</verse>
				<verse number="19">І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя.</verse>
				<verse number="20">І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник.</verse>
				<verse number="21">І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької.</verse>
				<verse number="22">Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дїєш.</verse>
				<verse number="23">Оце ж клянись менї Богом, що не зрадиш мене, нї дїтей моїх, нї внуків моїх, а по правдї, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землї, де пробуваєш.</verse>
				<verse number="24">І рече Авраам: Кленусь.</verse>
				<verse number="25">І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові.</verse>
				<verse number="26">І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі дїло таке, нї ти менї не оповідав єси, нї я чував, тільки сьогоднї.</verse>
				<verse number="27">І вилучив Авраам сїм овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову.</verse>
				<verse number="28">І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме.</verse>
				<verse number="29">І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме?</verse>
				<verse number="30">І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть менї сьвідоцтвом, що я викопав колодязь сей.</verse>
				<verse number="31">Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби; бо там клялись обидва.</verse>
				<verse number="32">І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби. Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, та й вернулись у землю Филистимську.</verse>
				<verse number="33">І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного.</verse>
				<verse number="34">Пробував же Авраам у землї Филистимській час довгий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">І було по сих речах, що Бог спокушував Авраама, і рече йому: Аврааме, Аврааме! І каже: Ось я!</verse>
				<verse number="2">І рече: Возьми сина твого, єдиного твого, що його возлюбив єси, Ізаака, та йди в Морія землю, та й принеси його там у всепаленнє-жертву на одній горі, що тобі речу.</verse>
				<verse number="3">І встав Авраам рано вранцї та й осїдлав осла свого, та взяв два парубки з собою, та Ізаака сина свого, та наколов дров на всепаленнє, та й рушив до врочища, що про його рече йому Бог.</verse>
				<verse number="4">На третїй же день позирнув Авраам очима своїми, та й побачив те врочище здалеку.</verse>
				<verse number="5">І каже Авраам слугам своїм: Седїте тутеньки з ослом, я ж із сином пійдемо аж он туди, та поклонившись і вернемось до вас.</verse>
				<verse number="6">Узяв же Авраам дрова на всепаленнє, та й положив на Ізаака, сина свого; взяв же в руки й огонь і жертівного ножа, та й пійшли обидва вкупі.</verse>
				<verse number="7">Каже ж Ізаак до Авраама, батька свого: Панотче! Він же каже: Що тобі, синку? Каже ж: Ось огонь і дрова, а де ж овеча на всепаленнє?</verse>
				<verse number="8">Каже ж Авраам: Бог обмислить собі ягня на всепаленнє. І йшли собі обоє вкупі.</verse>
				<verse number="9">Прийшли на врочище, що рече йому Бог, і зробив там Авраам жертівника, і розложив дрова, і звязавши Ізаака, сина свого, положив його на жертівнику зверху на дровах.</verse>
				<verse number="10">І простїг Авраам руку свою, щоб узяти ножа заколоти сина свого.</verse>
				<verse number="11">Аж озветься до його ангел Господень і рече: Аврааме, Аврааме! Він же каже: Ось я.</verse>
				<verse number="12">І рече: Не возложи руки твоєї на хлопя, а нїчогісїнько не чини йому; тепер бо взнав я, що боїшся ти Бога, і не пощадив єси сина твого возлюбленого мене ради.</verse>
				<verse number="13">І позирнувши Авраам очима своїми побачив, що баран із заду завяз рогами в гущинї. І пійшов Авраам і взяв барана і принїс його на всепаленнє замість Ізаака сина свого.</verse>
				<verse number="14">І приложив Авраам прізвище врочищу тому Єгова-Уре, Господь бачить, як і по сей день говорять: На горі Господа побачять.</verse>
				<verse number="15">І озветься ангел Господень до Авраама вдруге з небес,</verse>
				<verse number="16">Глаголючи: Мною самим клявсь я - се Господнє слово - за те, що вчинив єси таку річ, і не пощадив єси сина свого возлюбленого мене ради.</verse>
				<verse number="17">Велико благословлю тебе, і намножу твій рід як зорі небесні, і як пісок узкрай моря, і внаслїдує потомство твоє царини ворогів своїх.</verse>
				<verse number="18">І благословляться в потомстві твойму всї народи землї, тим що послухав єси голосу мого.</verse>
				<verse number="19">Вернувся ж Авраам до слуг своїх і рушили вони й пійшли вкупі до Бейер-Себи, і вселивсь Авраам коло колодязя клятьби.</verse>
				<verse number="20">Сталося ж по сїх речах, що з'ясовано Авраамові словами: Ось і Милка і вона вродила сини братові твойму Нахорові,</verse>
				<verse number="21">Уза, перворідня його, та Буса, брата його, та Кемуїла, отця Арамова,</verse>
				<verse number="22">Та Хеседа, та Газа, та Пидаса, та Ідлафа, та Батуїла.</verse>
				<verse number="23">Батуїл же появив Ребеку. Сих восьмерох уродила Милка Нахорові, братові Авраамовому.</verse>
				<verse number="24">І наложниця його, на імя Реюма, ся вродила Тебаха та Гахама та Тегаса та Маяха.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">Було ж віку Сарриного сто і двайцять і сїм год. Се года живота Сарриного.</verse>
				<verse number="2">І вмерла Сарра в Кирят-Арбі. Се Геброн в Канаан землї. Прийшов же Авраам плакати по Саррі да падкувати.</verse>
				<verse number="3">І встав Авраам од мерця свого, і рече синам Хетовим:</verse>
				<verse number="4">Пересельник і чужениця я в вас! Дайте ж менї в наслїддє гробовище між вами, щоб менї поховати мерця мого від мене.</verse>
				<verse number="5">Відказали ж Авраамові сини Хетові говорючи:</verse>
				<verse number="6">Нї, добродію! Князь від Бога ти єси в нас; вибравши гробовище з наших, поховай мерця твого. Нїхто бо з нас не заборонить гробовища свого тобі, щоб тобі поховати мерця твого таменьки.</verse>
				<verse number="7">Устав же Авраам і вклонився землякам, синам Хетовим.</verse>
				<verse number="8">І каже до них Авраам і промовив: Коли вам по душі, щоб менї поховати мертве моє від мене, послухайте мене, і мовляйте про мене Ефронові Зогаренкові.</verse>
				<verse number="9">І нехай поступиться менї печерою Махпеловою, що конець поля його. За повну цїну нехай поступиться менї нею в наслїднє гробовище між вами.</verse>
				<verse number="10">Ефрон же седїв посеред синів Хетових. Відказуючи ж Ефрон Хетїянин Авраамові каже так, що чули його сини Хетові і всї, що повиходили до міської царини.</verse>
				<verse number="11">Нї, добродїю! Вислухай мене. Те поле оддаю тобі й печеру, що на йому, перед очима синів народу мого оддаю тобі; поховай мерця твого.</verse>
				<verse number="12">І поклонивсь Авраам перед земляками,</verse>
				<verse number="13">І каже Ефронові в слухи перед усїма земляками: Вислухай ти мене! Гроші за ниву возьми в мене; і поховаю мертве моє таменьки.</verse>
				<verse number="14">Відказав же Ефрон Авраамові:</verse>
				<verse number="15">Нї, добродїю! Землї тут за чотирі ста секлїв срібла; та що воно між мною й тобою? Ти ж поховай мерця твого.</verse>
				<verse number="16">І послухав Авраам Ефрона, та й одважив Авраам Ефронові срібло, скільки він казав в слухи перед синами Хетовими, чотирі ста секлїв срібла ходячого в купцїв.</verse>
				<verse number="17">І стало поле Ефронове в Махпелщинї, що навпроти Мамрійщини, поле й печера на йому з усїма деревами на полї, що було в усїх межах своїх, забезпечене,</verse>
				<verse number="18">Авраамові в наслїдню державу перед синами Хетовими й перед усїма, що приходили до міської царини.</verse>
				<verse number="19">І після того поховав Авраам Сарру, жінку свою, в печері Махпелевого поля, навпроти Мамрійщини. Се Геброн у Канаан землї.</verse>
				<verse number="20">Так дісталось Авраамові від синів Хетових поле й печера на йому в наслїдню державу на гробовище.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">Авраам же був старий, у лїтах приклонних, і Господь благословив Авраама в усьому.</verse>
				<verse number="2">І каже Авраам рабові свойму, найстаршому в господї в його, що правив усїм достатком його: Ось положи руку твою під стегно моє.</verse>
				<verse number="3">І заклену тебе Господом, Богом небесним і Богом земним, що не візьмеш синові мойму жени з дочок Канаанських, що між ними живу.</verse>
				<verse number="4">А тільки в землю мою, де я родивсь, пійдеш і до роду мого, та й візьмеш жену синові мойму Ізаакові відти.</verse>
				<verse number="5">Каже ж до його раб: Коли б то не схотїла йти молодиця слїдом за мною в землю сю, чи вернути сина твого в землю, що з неї вийшов єси?</verse>
				<verse number="6">Каже ж до його Авраам: Остерегайся вертати сина мого туди.</verse>
				<verse number="7">Господь, Бог неба й Бог землї, що вивів мене з господи панотця мого із землї, що в нїй родився, той що глаголав менї, і що клявся менї глаголючи: Тобі оддам землю сю й насїнню твойму, той пошле ангела свого перед тобою, дак і візьмеш жену синові мойму Ізаакові звідти.</verse>
				<verse number="8">Коли ж би не схотїла молодиця пійти за тобою, чист будеш од закляття мого; тільки сина мого не вертай туди.</verse>
				<verse number="9">І положив раб руку свою під стегно Авраамові, панові свойму, та й клявсь йому про сю річ.</verse>
				<verse number="10">І взяв раб десятеро верблюдів з між верблюд пана свого і з усякого добра в господаря свого, та й пійшов, бо всї добра господаря його були в його руцї, та знявсь і пійшов у Мезопотамію, у Нахорів город.</verse>
				<verse number="11">І поставив верблюди під городом навколїшки коло колодязя водяного надвечір, як виходять жінки брати воду.</verse>
				<verse number="12">І каже: Господе, Боже пана мого Авраама, погоди менї сьогоднї і сотвори милость панові мойму Авраамові.</verse>
				<verse number="13">Оце я став коло колодязя водяного, дочки ж міських людей виходити муть брати воду.</verse>
				<verse number="14">І нехай буде дївчина, що їй скажу: Нахили водоносного глека твого напитись менї, і промовить менї: Пий, я й верблюди твої понаповаю, нехай вона буде та, що наготовив рабові твойму Ізаакові, і по сьому відатиму, що сотворив єси милость панові мойму, Авраамові.</verse>
				<verse number="15">І сталось, перш нїж він промовив, аж ось Ребека й виходить, що родилась Бетуїлові, Милчиному синові, жінки Нахорової, брата ж Авраамового, і держачи водоноса на плечі свойму.</verse>
				<verse number="16">Дївиця ж була дуже вродлива, дївувала ще, нїхто не взнав її. Війшовши ж до колодязя, сповнила водоноса свого та й ійде вгору.</verse>
				<verse number="17">Побіг же раб на вперейми, та й каже: Дай менї напитись з водоноса твого.</verse>
				<verse number="18">Вона ж каже: Пий, добродїю. І хутенько зняла водоноса на руку, та й дала йому напитись до схочу.</verse>
				<verse number="19">І напоївши каже: І верблюдам твоїм наливати му докіль понапиваються.</verse>
				<verse number="20">І хутенько спорожнила водоноса в пійло та й метнулась ізнов до колодязя черпнути води та й улила верблюдам усїм.</verse>
				<verse number="21">Чоловік же придивлявся до неї мовчки, щоб зрозуміти, чи погодив Бог у дорозї йому, чи нї.</verse>
				<verse number="22">Сталося ж, як перестали всї верблюди пити, узяв чоловік каблучку золоту, вагою в пів секля, та двї запинки на руки їй, у десять секлїв ваги.</verse>
				<verse number="23">І поспитав її та й каже: Чия єси дочка? Скажи менї, чи єсть у панотця твого в госпzдї місце про нас на ночлїги?</verse>
				<verse number="24">Вона ж каже йому: Дочка я Бетуїлова, сина Милчаного, що його вродила Нахорові.</verse>
				<verse number="25">І каже йому: І соломи й харчі в нас доволї, і місце є про ночлїги.</verse>
				<verse number="26">І дякуючи Господу чоловік поклонивсь,</verse>
				<verse number="27">І каже: Благословен Господь, Бог пана мого Авраама, що не оставив без милостї своєї й правди пана мого, і менї погодив Господь прибути в домівку брата пана мого.</verse>
				<verse number="28">І побігла дївиця і з'ясувала в господї матері своїй сї речі.</verse>
				<verse number="29">Ребецї ж доводивсь братом на імя Лабан. І метнеться Лабан до чоловіка до колодязя.</verse>
				<verse number="30">І сталось, як побачив каблучку й запинки на руках у сестри своєї, і як почув слова Ребечині, сестри своєї, що каже: Так мовляв менї чоловік, дак прийшов Лабан до чоловіка, аж він стоїть при верблюдах коло колодязя.</verse>
				<verse number="31">І каже: Увійди, благословенний од Господа. Чого стоїш ізнадвору? Я ж наготовив господу й місце про верблюди.</verse>
				<verse number="32">І ввійшов чоловік у господу, і порозсїдлував верблюди, і дав Лабан соломи й сїна верблюдам і води помити ноги йому і людям, що були з ним.</verse>
				<verse number="33">І поставив перед ними наїдки. Він же каже: Не їсти му, поки не виповню мого посольства. І каже: Говори.</verse>
				<verse number="34">І говорить він: Раб Авраамів я.</verse>
				<verse number="35">Господь же благословив пана мого велико, і зробивсь він великим; і дав йому товар і отари, і срібло й золото, і раби і рабинї, і верблюди й осли.</verse>
				<verse number="36">І вродила Сарра, жона пана мого, сина панові мойму, як була стара, і оддав йому все, що мав.</verse>
				<verse number="37">І закляв мене пан мій говорючи: Не візьмеш ти жени синові мойму зміж дочок Кананейських, що я седжу в їх землї,</verse>
				<verse number="38">А в госпzду панотця мого пійдеш і до роду мого, і візьмеш мойму синові жону звідти.</verse>
				<verse number="39">Сказав же я панові мойму: А може не схоче молодиця зі мною йти.</verse>
				<verse number="40">Каже тодї менї: Господь, що перед ним ходжу, пошле ангела свого з тобою, і погодить у дорозї твоїй, і візьмеш ти жену синові мойму з мого роду, і з дому панотця мого.</verse>
				<verse number="41">Тодї будеш чист од заклинання мого; коли бо дійдеш до родини моєї, і не дадуть тобі, будеш чист од заклинання мого.</verse>
				<verse number="42">І прийшовши сьогоднї до колодязя, казав я: Господе, Боже пана мого Авраама, коли погодив єси в дорозї моїй, що її оце верстаю,</verse>
				<verse number="43">Ось я став коло колодязя водного, і дочки городянські виходять брати воду, і коли буде дївиця, що їй промовлю: Дай менї напитись із водоноса твого трохи води,</verse>
				<verse number="44">І скаже менї: І ти пий, і верблюдам твоїм вільлю, нехай ся буде жена, що наготовив Господь мого пана синові.</verse>
				<verse number="45">І перш, нїж я промовив у серцї мойму, вже Ребека йшла з водоносом на плечі, і спустилась вона до колодязя, і набрала води. І сказав я їй: Дай, будь ласка, напитись менї.</verse>
				<verse number="46">І хутенько зняла вона водоноса свого із себе на руку, та й каже: Пий, і верблюди твої понаповаю. От я напивсь і верблюди мої понаповала.</verse>
				<verse number="47">І поспитав її, і промовив: Чия дочка єси, повідай менї. Вона ж каже: Дочка я Бетуїла Нахоренка, що вродила йому Милка. І дав я їй каблучку і запинки на руки її.</verse>
				<verse number="48">І дякуючи поклонивсь Господу, і благословив Господа Бога пана мого, Авраама, що погодив менї в дорозї праведній, узяти дочку в брата панового синові його.</verse>
				<verse number="49">Оце ж, коли ви сотворите милость і правду до пана мого, повідайте менї, щоб я повернувсь або праворуч, або лїворуч.</verse>
				<verse number="50">Відказуючи ж Лабан та Бетуїл сказали: Від Господа прийшло се дїло. Не зможемо тобі сказати проти нї лихого, нї доброго.</verse>
				<verse number="51">Ось, Ребека перед тобою, возьми її та й піди, і нехай буде вона жоною синові пана твого, яко же глаголав Господь.</verse>
				<verse number="52">І сталось, як почув раб Авраамів словеса сї, поклонився до землї Господу.</verse>
				<verse number="53">І повносив раб сосуди золоті і срібляні, і сукнї, та оддав Ребецї, і подав гостинцї братові її й матері її.</verse>
				<verse number="54">І їли й пили, і він і чоловіки, що були з ним, та опочили, і повставали вранцї, і каже: Відпустїте мене до пана мого.</verse>
				<verse number="55">Промовили ж браттє її й мати її: Нехай пробуде дївиця з нами з десяток день, а потім і пійде.</verse>
				<verse number="56">Він же каже до них: Не держіте мене. Господь погодив у дорозї менї; мушу йти до пана мого.</verse>
				<verse number="57">Вони ж сказали: Прикличмо дївицю, та й спитаймо її з уст її.</verse>
				<verse number="58">І прикликали Ребеку, і казали їй: Чи пійдеш з чоловіком сим? Вона ж каже: Пійду.</verse>
				<verse number="59">І відпустили Ребеку, сестру свою, і мамку її, і раба Авраамового, і хто з ним були.</verse>
				<verse number="60">І благословили Ребеку, і промовили до неї: Нехай же родяться від тебе, сестро наша, тисячі тисяч, і потомство твоє нехай підгортає під себе царини ворогів твоїх!</verse>
				<verse number="61">Уставши ж Ребека й рабинї її посїдали на верблюди, та й пішли з чоловіком. І взяв раб Ребеку, та й пішов.</verse>
				<verse number="62">Ізаак же прийшов з Бейер-Лахай-Рої; жив бо він у землї полуденнїй.</verse>
				<verse number="63">Вийшов же над вечір Ізаак на поле, розігнати думки. І позирне очима своїми, та й бачить, ідуть верблюда.</verse>
				<verse number="64">І позирнувши Ребека очима своїми, побачила Ізаака та й ізскочила з верблюда.</verse>
				<verse number="65">І каже рабові: Хто сей чоловік, що йде по полю на зустріч нам? Каже ж раб: Се пан мій; вона узявши намітку, закуталась.</verse>
				<verse number="66">І повідав раб Ізаакові все, що вчинив.</verse>
				<verse number="67">Увійшов же Ізаак у намет матері своєї, і взяв Ребеку, і стала йому жінкою, і влюбив її, і втїшивсь Ізаак по Саррі, матері своїй.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">Узяв же Авраам ізнов жену, на імя Хеттура.</verse>
				<verse number="2">Вродила ж вона йому Зимрана, Йоксана, та Медана, та Мадияна, та Ішбака, та Шуаха.</verse>
				<verse number="3">Йоксан же появив Себу та Дедана. Сини ж Деданові були Ассурим, та Летусим, та Леюмим.</verse>
				<verse number="4">Сини ж Мадиянові були: Єфа, та Єфер, та Ганох, та Абида, та Єльдага. Всї цї були сини Хеттурині.</verse>
				<verse number="5">Оддав же Авраам усе, що мав Ізаакові.</verse>
				<verse number="6">Синам же наложниць своїх, що були в Авраама, дав Авраам подарунки, і відпустив їх од Ізаака, сина свого, ще за живота свого, на схід соньця, у землю восточню.</verse>
				<verse number="7">Се ж лїта віку Авраамового, що прожив: сто і сїмдесять і пять років.</verse>
				<verse number="8">І ослабши вмер Авраам у старощах добрих, старим, повним лїт, і прилучився до людей своїх.</verse>
				<verse number="9">І поховали його Ізаак та Ізмаїль, два сини його, в печері Макпеловій, на полї Єфрона Зогаренка, Хетиянина, що проти Мамре,</verse>
				<verse number="10">На полї тому, що купив Авраам у синів Хетових. Там поховали Авраама й Сарру, жену його.</verse>
				<verse number="11">Сталося ж по смертї Авраамовій, благословив Бог Ізаака, і вселивсь Ізаак при колодязї Бейер-Лахай-Рої.</verse>
				<verse number="12">Се ж постань Ізмаїля, сина Авраамового, що вродила Агара Египтянка, рабиня Саррина, Авраамові.</verse>
				<verse number="13">І се ймення синів Ізмаїлевих по родоводам їх: первенець Ізмаїлів Набайот та Кедар, та Адбеєль, та Мивсам.</verse>
				<verse number="14">Та Мисма, та Дума, та Масса,</verse>
				<verse number="15">Та Хадад, та Тема, та Єтур, та Нафис, та Кедма.</verse>
				<verse number="16">Се сини Ізмаїлеві, а се ймення їх по шатрах їх, і селах їх: дванайцять князїв по колїнах їх.</verse>
				<verse number="17">А се лїта живота Ізмаїлевого: сто і трийцять і сїм лїт. І ослабши вмер, і прилучивсь до роду свого.</verse>
				<verse number="18">Вселився ж від Гавили до Сура, що проти Египту, як ідеш до Ассуру. Перед лицем усїх братїв своїх вселився.</verse>
				<verse number="19">А се постань Ізаака, сина Авраамового. Авраам появив Ізаака.</verse>
				<verse number="20">Було ж Ізаакові сорок лїт, як узяв Ребеку, дочку Бетуїла, Арамянина з Мезопотамиї, сестру Лабана, Арамянина, собі за жінку.</verse>
				<verse number="21">Молився Ізаак Господеві про жену свою, бо неплідна була. Послухав же його Бог, і завагонїла Ребека, жінка його.</verse>
				<verse number="22">Борикалися ж младенцї в їй, і каже: Коли так менї має бути, про що менї се? І пїйшла поспитати Господа,</verse>
				<verse number="23">І рече їй Господь: Два народи в тебе в чреві; два народи будуть, як породиш, воюватись. Візьме гору старший, та підстаршому він буде послугом служити.</verse>
				<verse number="24">І сповнилися днї родити їй, аж се були близнята в утробї її.</verse>
				<verse number="25">Вийшов же син первенець червоний, увесь наче кожа косматий; і дала імя йому Езав.</verse>
				<verse number="26">А потім вийшов брат його; рука ж його держалась за пяту Езавову, і дала імя йому Яков. Ізаакові ж було шістьдесять лїт, як родила їх Ребека.</verse>
				<verse number="27">Повиростали ж молодоки, і був Езав чоловік умілий ловити, степовий. Яков же був чоловік тихий, що седїв у домівцї.</verse>
				<verse number="28">І влюбив Ізаак Езава; бо ловитва його була по смаку йому. Ребека ж любила Якова.</verse>
				<verse number="29">Зварив же Яков кулешику, і прийшов Езав з поля знеможений.</verse>
				<verse number="30">І каже Езав Якову: Нагодуй мене вареним сочивом сим червоним; бо я знемігся. Тим і дано прізвище йому Єдом*.</verse>
				<verse number="31">І каже Яков Езавові: Продай менї зараз первеньство своє.</verse>
				<verse number="32">Каже ж Езав: Ох! мушу вмерти; про що ж менї се первеньство?</verse>
				<verse number="33">І каже Яков йому: Кляннись менї зараз і клявсь йому. І продав Езав Якову первеньство своє.</verse>
				<verse number="34">Яков же дав Езавові хлїба й вариво сочевицї. Попоїв же й напивсь, і вставши пійшов геть. І зневажив Езав первеньство своє.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">Був же голод у тій землї, опріч голоду прежнього за часів Авраамових. Пійшов же Ізаак геть до Абимелеха, царя Филистимського, в Герар.</verse>
				<verse number="2">Явився ж йому Господь і рече: Не ходи в Египет, вселися у землї, що про неї тобі скажу.</verse>
				<verse number="3">І пробувай у тій землї, і буду з тобою, і благословлю тебе; тобі бо й насїнню твойму оддам усї цї землї, і поновлю клятву мою, що нею клявсь Авраамові, отцеві твойму.</verse>
				<verse number="4">І намножу насїннє твоє, як зорі небесні, і оддам насїнню твойму всї оцї землї, і благословляться через насїннє твоє всї народи земнії:</verse>
				<verse number="5">За те що послухав отець твій Авраам гласу мого, і держав заповідї мої, і повелїння мої, і встанови мої й закони мої.</verse>
				<verse number="6">Вселився ж Ізаак у Герарі.</verse>
				<verse number="7">І питали люде займища того про жінку його, і каже: Сестра менї вона; боявся бо казати, що се жінка моя, щоб не вбили його чоловіки займища того, Ребеки ради; була бо вродлива.</verse>
				<verse number="8">Сталося ж, як він був довгий час там, що позирнув Абимелех царь Герарський у вікно, побачив, що Ізаак жартує з Ребекою, жінкою своєю.</verse>
				<verse number="9">Прикликав же Абимелех Ізаака та й каже: Чи справдї ж бо вона жінка твоя? Як же се ти казав: Вона сестра менї. Каже ж йому Ізаак: Затим казав, щоб не вмерти задля неї.</verse>
				<verse number="10">Каже ж Абимелех: Що се вдїяв єси нам? Мало що не побув хто з мого народу з жінкою твоєю, то й навів би єси на нас незнаний гріх.</verse>
				<verse number="11">Заповідав же Абимелех усїм людям своїм, говорючи: Усякого, хто прикоснеться до мужа сього, або до жони його, скарають смертю.</verse>
				<verse number="12">Сїяв же Ізаак у землї тій, і здобувсь того лїта на вроджай сторицею; благословив бо Господь його.</verse>
				<verse number="13">І пійшов угору чоловік, і все більший був та більший, аж поки зробивсь великим вельми.</verse>
				<verse number="14">Був бо в його статок отарний, і статок товарний, і велика купа рабів; позавидували ж йому Филистимцї.</verse>
				<verse number="15">І всї колодязї, що повикопували раби батьківські, за живота Авраама, батька його, засипали землею.</verse>
				<verse number="16">Каже ж Абимелех Ізаакові: Іди від нас; бо потужнїщий зробивсь єси од нас вельми.</verse>
				<verse number="17">І зійшов звідти Ізаак, та й зупинивсь у Герар долинї, і вселився там.</verse>
				<verse number="18">І повідкопував ізнов Ізаак водяні колодязї, що повикопували були раби Авраамові, батькові, і що позасипали були Филистимцї по смертї Авраамовій, та й попрозивав їх прізвищами, що попроложував був їм отець його.</verse>
				<verse number="19">І копали раби Ізаакові, та й знайшли там колодязь води живої.</verse>
				<verse number="20">І сварились пастухи Герарські з пастухами Ізааковими говорючи: Наша се вода. І прозвав колодязь той: Есек - сварка; сварились бо з ним.</verse>
				<verse number="21">Відойшовши ж звідти Ізаак, викопав колодязь другий, сварилися ж і за той, і проложив і йому прізвище: Ситна - ворожнета.</verse>
				<verse number="22">Відойшовши ж ізвідти, викопав ще колодязь, і не сварилися за сей; і проложив йому прізвище: Рехобот - просторонь, говорючи: Роспросторив Господь займище наше, щоб ми розмножились у сїй землї.</verse>
				<verse number="23">Піднявся ж ізвідти до Бейер-Себи, колодязя клятьби.</verse>
				<verse number="24">І явивсь йому тієї ночі Господь, і рече: Я Бог Авраама, отця твого. Не бійся, бо я з тобою, і благословлю тебе, і намножу насїннє твоє задля Авраама, раба мого.</verse>
				<verse number="25">І спорудив там жертівника, і призвав імя Господнє, і напяв там намета свого. Викопали ж там раби Ізаакові колодязь.</verse>
				<verse number="26">І Абимелех прийшов до його з Герару, і Ахусат, порадник його, і Пихоль, гетьман війська його.</verse>
				<verse number="27">І каже їм Ізаак: Чого прийшли до мене? Ви ж зненавидїли мене, і відослали мене від себе.</verse>
				<verse number="28">Вони ж промовили: Бачивши побачили ми, що Господь був з тобою, та й кажемо: Нехай же буде клятьба між нами й між тобою, і заповідаймо з тобою заповіт,</verse>
				<verse number="29">Щоб не робив нам лиха, як ми не чіпали тебе, і як ми робили тобі тільки добро, і відпустили тебе з миром; і тепер благословен ти від Господа.</verse>
				<verse number="30">І справив їм пир, і їли вони й пили.</verse>
				<verse number="31">І вставши вранцї, клявся один одному; і відпустив їх Ізаак, і пійшли від його з миром.</verse>
				<verse number="32">Сталося ж того дня, що прийшовши раби Ізаакові повідали йому про колодязь, що викопали, і казали йому: Знайшли воду.</verse>
				<verse number="33">І прозвав його Себа, клятьба. Тим назва й міста того Бейер-Себа, колодязь клятьби, по сей день.</verse>
				<verse number="34">Було ж Ізаакові сорок лїт, і взяв він жінку собі Юдиту, дочку Бейерія Хетиянина, та Басмату, дочку Єлона Хетиянина.</verse>
				<verse number="35">І були вони важкою печаллю Ізаакові й Ребецї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">І сталося, що як був Ізаак старий, і притупились очі в його, та й недобачав, покликав Езава, сина свого старшого та й каже йому: Сину мій! І каже: Ось я!</verse>
				<verse number="2">І говорить Ізаак: Оце я старий уже, і не знаю коли скінчусь.</verse>
				<verse number="3">Дак возьми знаряддє твоє, сагайдака твого й лука, та пійди в дике поле, та влови менї влову.</verse>
				<verse number="4">І вготуй менї наїдку такого, як я люблю, та й принеси менї, щоб моя душа благословила тебе, покіль не вмер.</verse>
				<verse number="5">Ребека ж чула, як Ізаак говорив до Езава, сина свого. Пійшов же Езав у дике поле, вловити влову та принести.</verse>
				<verse number="6">Озветься ж Ребека до Якова, сина свого меньшого: Оце я чула, як отець твій озвавсь до Езава, брата твого, промовивши:</verse>
				<verse number="7">Принеси менї влову, та вготуй менї наїдку, щоб я попоїв, та благословив тебе перед Господом, покіль не вмер.</verse>
				<verse number="8">Тим же то, синку, послухай голосу мого, що заповідаю тобі.</verse>
				<verse number="9">Пійди лишень в отару, та піймай менї звідти двойко мякеньких та добрих, і зроблю я смашний наїдок отцеві твойму, такий як він любить.</verse>
				<verse number="10">І внесеш отцеві твойму, щоб він попоїв, і щоб тебе благословив, покіль не вмер.</verse>
				<verse number="11">Каже ж Яков Ребецї, матері своїй: Та ж Езав брат мій, чоловік волохатий, я ж чоловік гладенький.</verse>
				<verse number="12">Може, полапає мене панотець, і зроблюсь перед ним мантїєм, і наведу на себе клятьбу а не благословеннє.</verse>
				<verse number="13">Рече ж йому мати: На менї клятьба твоя, синку; тілько послухай голосу мого, та йди, і піймай менї.</verse>
				<verse number="14">Пійшов же, піймав, і принїс матері; і вготовила мати смашний наїдок, який любив отець його.</verse>
				<verse number="15">І взявши Ребека одежу Езавову добру, сина свого старшого, що була у неї в схованцї, одягла нею Якова, сина свого меньшого.</verse>
				<verse number="16">А смушками козлячими пообгортала руки і наге тїло на шиї в його.</verse>
				<verse number="17">І дала смашний наїдок і хлїба, що вготовила, в руки Яковові, синові свойму.</verse>
				<verse number="18">І внїс отцеві свойму, і каже: Панотче! Він же рече: Ось я! Хто єси ти, синку?</verse>
				<verse number="19">І каже Яков отцеві: Я Езав, первенець твій. Зробив, як мовляв менї єси. Устань, сядь і попоїж мого влову, щоб мене благословила душа твоя.</verse>
				<verse number="20">Рече ж Ізаак синові свойму: Що воно? Як хутко споткав єси, синку! Він же каже: Се тим, що послав Господь, Бог мій, перед мене.</verse>
				<verse number="21">Рече ж Ізаак Яковові: Приступи до мене, облапаю тебе, синку, чи ти єси справдї син мій Езав, чи нї.</verse>
				<verse number="22">Приступив же Яков до Ізаака, отця свого, і він облапав його, і рече: Голос - голос Яковів, руки ж - руки Езавові.</verse>
				<verse number="23">І не впізнав його; були бо руки його, як руки Езавові, брата його, волохаті; от і благословив його.</verse>
				<verse number="24">І рече: Чи справдї бо ти єси син мій Езав? Він же каже: Я.</verse>
				<verse number="25">І рече: Подай менї сюди. Попоїм улову твого, синку, щоб тебе благословила душа моя. І подав йому, і попоїв; і принїс йому вино, і випив.</verse>
				<verse number="26">І рече йому Ізаак, отець його: Приступи ж, та поцїлуй мене, синку.</verse>
				<verse number="27">І приступивши поцїлував його. І нюхав запах одежі його, і благословив його, і рече: Се запах сина мого, як запах ниви, що благословив її Господь.</verse>
				<verse number="28">Дай же тобі, Боже, буйну росу з неба, і дай тобі, Боже, землю благодатню! Роди тобі, Боже, зерно й виногрони!</verse>
				<verse number="29">Нехай тобі хмари служать службу вірну, і перед тобою шию гнуть народи! Мусиш бути паном, і над братом рідним, над усїма дїтьми матері твоєї. Проклят буде той, хто тебе проклинає, і благословенний, хто благословляє!</verse>
				<verse number="30">І сталось воно, скоро перестав Ізаак благословляти Якова, і ледві Яков вийшов од Ізаака, батька свого, аж Езав, брат його, прийшов до дому з ловитви.</verse>
				<verse number="31">Уготовив же й той наїдку, та й принїс отцеві свойму, і каже батькові: Нехай тато встане та попоїсть улову сина свого, щоб мене благословляла душа твоя.</verse>
				<verse number="32">І рече йому Ізаак, отець його: Хто ж єси ти? Він же каже: Я син твій, первенець твій Езав.</verse>
				<verse number="33">Злякався ж Ізаак ляком великим вельми, і рече: Хто ж той, що вловив менї влову, і принїс менї, і попоїв я в сього перш, нїж прийшов ти, і благословив його? І буде благословен.</verse>
				<verse number="34">Почувши ж Езав отецькі слова, заголосив голосом великим, і гірким тяжко, та й каже: Благослови ж і мене, панотче!</verse>
				<verse number="35">Рече ж йому: Підійшов твій брат лестиво, та й узяв благословеннє твоє.</verse>
				<verse number="36">І каже: По правдї дано йому імя Яков; бо підійшов під мене, се вже вдруге, і первеньство моє взяв у мене, і благословеннє моє тепер одняв. І каже Езав отцеві свойму: Чи то ж не приховав єси й менї благословення, панотче?</verse>
				<verse number="37">Відказав же Ізаак, і рече Езавові: Що ж? Паном зробив я його тобі, а все браттє його поробив рабами йому, хлїбом і вином забезпечив його. Тобі ж тепер що зробити, синку?</verse>
				<verse number="38">Озвався ж Езав до батька свого: Хиба ж одно благословеннє в тебе, панотче? Благослови ж і мене, панотченьку! Та й знов заплакав Езав.</verse>
				<verse number="39">Відказав же Ізаак, отець його, і рече йому: Знай же, що твою осаду тук земний вбезпечить, прохолодою ж твоєю з неба рzси будуть.</verse>
				<verse number="40">Житимеш з меча важкого в послузї у брата. Станеться ж ізнов, ти будеш самовладьнїм паном, і ненавидну кормигу з гамалика скинеш.</verse>
				<verse number="41">І зненавидїв Езав Якова за благословеннє, що ним благословив його батько його. Каже ж Езав у серцї свойму: Днї плачу по батькові надходять; тодї вбю Якова, брата мого.</verse>
				<verse number="42">Переказано ж Ребецї слова Езавові, сина її старшого, і пославши прикликала Якова, сина свого меньшого, та й каже йому: Ось Езав, твій брат, погрожує тобі вбити тебе.</verse>
				<verse number="43">Тепер же, синку, послухай голосу мого, і вставши біжи до Лабана, брата мого, в Гаран.</verse>
				<verse number="44">І поживи з ним кілька днїв, докіль одвернеться ярость і гнїв у брата твого від тебе,</verse>
				<verse number="45">І забуде він, що йому вдїяв єси. Тодї пославши возьму тебе звідти. Чого ж менї втеряти вас обох ув один день?</verse>
				<verse number="46">Рече ж Ребека до Ізаака: Тяжко менї жити на сьвітї через Хетіївен. Як візьме Яков за себе Хетіївну, таку, як вони в оцїй землї, дак про що менї й на сьвітї жити?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="28">
				<verse number="1">Прикликав же Ізаак Якова, та й благословив його, і заповідав йому, говорючи: Не мусиш узяти за себе жени з Канаанських дочок.</verse>
				<verse number="2">Устань, та й одбіжи в Мезопотамію, в Падан-Арам, в господу Бетуїлову, в батьківщину матері твоєї, та й возьми собі звідти жену з дочок Лабанових, брата матері твоєї.</verse>
				<verse number="3">Бог же мій нехай тебе благословить і намножить, щоб ти був купою народів.</verse>
				<verse number="4">І нехай тобі дасть благословеннє Авраамове і насїнню твойму по тобі, щоб одержав у наслїддє землю, де пробуваєш, що оддав Бог Авраамові.</verse>
				<verse number="5">Послав же Ізаак Якова, і зійшов він у Падан-Арам, у Мезопотамію, до Лабана Бетуйленка, Араміянина, до брата Ребеки, матері Якова та Езава.</verse>
				<verse number="6">Бачивши ж Езав, що благословив Ізаак Якова і послав у Мезопотамію, в Падан-Арам, щоб узяти собі звідти жінку, і що благословляючи його заповідав йому говорючи: Не мусиш брати жени з дочок Канаанських,</verse>
				<verse number="7">І що послухав Яков отця свого й матері своєї, та й пійшов у Падан-Арам, у Мезопотамію:</verse>
				<verse number="8">І бачивши Езав, що не вподобав дочок Канаанських Ізаак, отець його,</verse>
				<verse number="9">Пійшов собі Езав до Ізмаїла, та й узяв Магалату, дочку Ізмаїла, сина Авраамового, сестру Небайотову, до жінок своїх.</verse>
				<verse number="10">І зійшов геть Яков від Бейер-Себи, від колодязя клятьби, та й помандрував у Гаран.</verse>
				<verse number="11">І приблудивсь до одного врочища, та й обночувавсь там, зайшло бо соньце. І взяв між каміннєм каменя на тому врочищі, та й положив його собі в голови, та лїг спати на місцї тому.</verse>
				<verse number="12">І бачив сон, і се драбину поставлено на землї, верховина ж її сягає до небес, і ангели Божі возходять і низходять по нїй.</verse>
				<verse number="13">Господь же стоїть на їй і рече: Я Господь Бог Авраамів, отця твого, і Бог Ізааків. Земля, що на їй лежиш, тобі оддам її і насїнню твойму.</verse>
				<verse number="14">І буде насїннє твоє, як пісок земний і розпросторишся на захід соньця, і на схід соньця, і на північ, і на полуднє, і благословляться в тобі всї колїна землї, і у насїннї твойму.</verse>
				<verse number="15">І се я з тобою й оберегати му тебе на всякій дорозї, що нею пійдеш, і верну тебе в 'цю землю; бо не покину тебе, докіль сотворю все, що глаголав тобі.</verse>
				<verse number="16">І прокинувсь Яков од сну свого, і каже: Певно єсть Господь на врочищі сьому, а я й не знав.</verse>
				<verse number="17">І злякавсь, і каже: Яке страшне врочище се! Не що инше воно як дом Божий, а се ворота небесні.</verse>
				<verse number="18">І встав Яков рано вранцї, і взяв каменя, що положив там у голови собі, та й поставив його стовпа, та й злив олїй на верховину його.</verse>
				<verse number="19">І прозвав Яков урочище то Бетель; прежне прізвище городу було Луз.</verse>
				<verse number="20">І обрік Яков себе оброком, говорючи: Коли Бог буде зо мною, і сохранить мене в дорозї, що 'це верстаю, і дасть менї хлїб на їду й одежу на одїг,</verse>
				<verse number="21">І верне мене здорового в господу панотцеву, тодї буде Господь менї Богом.</verse>
				<verse number="22">І камінь сей, що поставив стовпа, буде в мене дом Божий, і з усього, що менї даси, десятину давати му тобі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="29">
				<verse number="1">І вставши Яков на ноги, пійшов у землю восточню.</verse>
				<verse number="2">Дивиться, коли ж колодязь на степу, і було там три отарі овець, що полягали коло його. З того бо колодязя наповано стада. Над усьтєм же колодязьним лежав камінь великий.</verse>
				<verse number="3">І скуплювались там усї стада, і одвалювано каменя від усьтя колодязного, і наповано вівцї, та й знов навалювано каменя на усьтє колодязне на місцї свойму.</verse>
				<verse number="4">Рече ж їм Яков: Браттє, звідки ви? Вони ж кажуть: Ми з Гарану.</verse>
				<verse number="5">Рече ж їм: Чи знаєте Лабана Нагоренка? Вони ж кажуть: Знаємо.</verse>
				<verse number="6">Рече ж їм: Чи жив, здоров? Вони ж кажуть: Жив і здоров. Ось і Рахеля, дочка його, йде з вівцями.</verse>
				<verse number="7">І рече Яков: Ще дня багацько, не пора скуплювати докупи скотину. Понаповайте вівцї, та йдїть, пасїте.</verse>
				<verse number="8">Вони ж кажуть: Не зможемо, докіль усї отарі скупляться докупи, та одвалять каменя з колодязного усьтя; тодї й понаповаємо вівцї.</verse>
				<verse number="9">Ще ж він говорив до них, аж ось Рахеля пригналась із отецькими вівцями; вона бо доглядала їх.</verse>
				<verse number="10">І сталось, як зуздрів Яков Рахелю, дочку Лабанову, брата матері своєї, приступив Яков, одвалив каменя від усьтя колодязного, та й напоїв вівцї Лабанові, брата материного.</verse>
				<verse number="11">І поцїлував Яков Рахелю, та й заплакав у голос.</verse>
				<verse number="12">І повідав Рахелї, що він брат отця її, і що він син Ребечин. І побігши вона, повідала панотцеві свойму сї речі.</verse>
				<verse number="13">Сталось ж, як почув Лабан вістї про Якова, побіг зустріч йому, і обнявши його цїлував, і ввів його в господу свою, і повідав Лабанові всї речі сї.</verse>
				<verse number="14">І каже йому Лабан: Справдї від костей моїх і від тїла мого єси ти. І пробув з ним днїв місяць.</verse>
				<verse number="15">Каже ж Лабан Яковові: Що брат менї доводишся, чи то ж мусиш робити на мене дармо? Скажи менї, яка тобі плата.</verse>
				<verse number="16">У Лабана ж та було дві дочцї: старша на імя Лея, меньша ж Рахеля.</verse>
				<verse number="17">Лея недуговала очима, Рахеля ж була високого зросту, й принадна видом вельми.</verse>
				<verse number="18">Уподобав же Яков Рахелю, і каже: Парубкувати му в тебе сїм год за Рахелю, дочку твою меньшу.</verse>
				<verse number="19">Каже ж йому Лабан: Лучче менї тобі оддати її, нїж мусїв би другому мужеві. Живи зо мною.</verse>
				<verse number="20">І парубкував Яков за Рахелю сїм років, і здались вони йому, наче кілька днїв, тим що любив її.</verse>
				<verse number="21">Каже ж тодї Яков Лабанові: Дай менї жену мою; бо сповнивсь речінець мій, щоб увійти до неї. 2</verse>
				<verse number="22">Зібрав же Лабан усїх мужів громадських і зробив учту.</verse>
				<verse number="23">І сталось увечорі, що взяв він Лею, дочку свою, та й увів до Якова. І ввійшов до неї Яков.</verse>
				<verse number="24">Дав же Лабан Леї, дочцї своїй, Зелфу, рабиню свою за служебку.</verse>
				<verse number="25">Сталося ж ураньцї, дивиться, се була Лея. І каже Яков Лабанові: Що се ти вдїяв менї? Чи не задля Рахелї ж парубкував я в тебе? Про що ж так ошукав єси мене?</verse>
				<verse number="26">Відказав же Лабан: Неможна так чинити в нашій землї, видавати меньшу перше старшої.</verse>
				<verse number="27">Скіньчай же тиждень сей; я дам тобі й ту за роботу, що робити меш на мене ще сїм других лїт.</verse>
				<verse number="28">Учинив же Яков так, та й скіньчив тиждень з сією; і дав йому Лабан Рахелю, дочку свою, за жінку.</verse>
				<verse number="29">Дав же Лабан Рахелї дочцї своїй Баллу, рабиню свою, за служебку.</verse>
				<verse number="30">І ввійшов до Рахелї, влюбив же Рахелю більш нїж Лею. І парубкував у його других сїм років.</verse>
				<verse number="31">Бачив же Господь, що ненавидна була Лея, відчинив утробу їй: Рахеля ж була неплідна.</verse>
				<verse number="32">І завагонїла Лея, і вродила сина, і дала йому імя Рубен, говорючи: Певно зглянувся Господь на моє горе. Тепер же любити ме мене чоловік мій.</verse>
				<verse number="33">І завагонїла знов, і вродила сина і каже: Що почув Господь, яка я ненавидна, тим дав менї й сього сина. І дала йому імя: Симеон.</verse>
				<verse number="34">І завагонїла знов, і вродила сина і каже: Тепер же буде мій чоловік прихилен до мене; породила бо йому три сини. Тим дала йому імя: Левій.</verse>
				<verse number="35">І завагонїла знов, і вродила сина, і каже: Тепер дякувати му Господеві. Задля того дала йому імя: Юда. Та й перестала роджати.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="30">
				<verse number="1">В бачаючи ж Рахеля, що не вродила Яковові нїякої дитини, завидувала Рахеля сестрі своїй, та й каже Яковові: Дай менї дїток, ато вмру.</verse>
				<verse number="2">Загорівся ж Яков гнївом на Рахелю, і каже: Хиба я тобі замість Бога, що не дав тобі утробного плоду?</verse>
				<verse number="3">Каже ж вона: Ось раба моя Балла; увійди до неї та нехай уродить на колїна мої, щоб і в мене були дїтки від неї.</verse>
				<verse number="4">І оддала йому Баллу, рабиню свою за жінку, і ввійшов до неї Яков.</verse>
				<verse number="5">І завагонїла Балла, та й уродила Яковові сина.</verse>
				<verse number="6">І рече Рахеля: Бог судив менї, і послухав голосу мого, і дав менї сина. Тим і дала йому імя: Дан.</verse>
				<verse number="7">І завагонїла знов Балла, рабиня Рахелина, й уродила сина другого Яковові.</verse>
				<verse number="8">І рече Рахеля: Великою боротьбою боролась я з сестрою моєю, та й перемогла. Тим і дала йому імя: Нафталїй.</verse>
				<verse number="9">Вбачала ж Лея, що перестала роджати, і взяла Зелфу, рабу свою, та й оддала її Яковові за жінку.</verse>
				<verse number="10">І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина.</verse>
				<verse number="11">І рече Лея: Пощастило менї! І дала йому імя: Гад.</verse>
				<verse number="12">І вродила Зелфа, рабиня Леїна, Яковові сина другого.</verse>
				<verse number="13">І каже Лея: Щасна я; бо дочки зватимуть мене блаженною. І дала йому імя: Ассер.</verse>
				<verse number="14">І пійшов Рубен під пшеничні жнива, та й знайшов любовні яблука на полї, та й принїс їх до Леї, матері своєї. Каже ж Рахеля до Леї: Дай менї любовних яблук сина твого!</verse>
				<verse number="15">Рече ж вона їй: Хиба се мала річ, що взяла єси мужа мого? Чи й любовні яблука сина мого віднїмеш? Каже ж Рахеля: Дак нехай переночує з тобою сьогоднї за любовні яблука сина твого.</verse>
				<verse number="16">Прийшов же Яков з поля ввечорі, і вийшла Лея зустріч йому, і каже: Мусиш увійти до мене; найняла бо я справдї тебе за любовні яблука сина мого. І переночував він з нею тієї ночи.</verse>
				<verse number="17">І послухав Бог Леї, і завагонїла вона, і вродила Яковові сина пятого.</verse>
				<verse number="18">І каже Лея: Дав менї Бог плату мою; бо оддала рабиню мою мужеві мойму. І дала йому імя: Іссахар.</verse>
				<verse number="19">І завагонїла знов Лея, і вродила сина шестого Яковові.</verse>
				<verse number="20">І каже Лея: Подарував менї Бог гостинця гарного, поважити ме мене муж мій; уродила бо йому шестьох синів. І дала імя йому: Себулон.</verse>
				<verse number="21">А потім уродила дочку, і дала імя їй: Дина.</verse>
				<verse number="22">І зглянувся Бог на Рахелю, і почув її Бог, і відчинив утробу їй.</verse>
				<verse number="23">І завагонївши вродила сина, і каже: Одняв Бог докір мій.</verse>
				<verse number="24">І дала імя йому: Йосиф, говорючи: Дай менї, Господе, й другого сина.</verse>
				<verse number="25">Сталося ж, як уродила Рахеля Йосифа, каже Яков Лабанові: Відпусти мене, нехай іду в домівку мою й на вкраїну мою.</verse>
				<verse number="26">Віддай жени й дїти мої, що за них парубкував тобі; ти знаєш роботу, що робив тобі.</verse>
				<verse number="27">Каже йому Лабан: Коли б знайшов я ласку в тебе! Вбачаю бо, що благословив мене Господь задля тебе.</verse>
				<verse number="28">І каже: Визнач плату свою в мене, я й дам тобі.</verse>
				<verse number="29">Каже йому: Ти знаєш, як я парубкував у тебе, і якою твоя скотина зробилась у мене.</verse>
				<verse number="30">Мало бо що було в тебе до мене, та й наросло багацько, і благословив тебе Господь з приходу мого. Тепер же коли менї дбати й про власну господу?</verse>
				<verse number="31">І каже: Що мушу тобі дати? Каже ж Яков: Не давай менї нїчогісїнько, аби вчинив, що скажу, знов пасти му вівцї твої й доглядати му.</verse>
				<verse number="32">Пройду я через усю отару твою сьогоднї, а й вилучу все переполасе й крапасте, і все чорне між вівцями, й усе переполасе й крапаcте між козами, і се буде моя плата.</verse>
				<verse number="33">Так моя правда говорити ме за мене завтрашнього дня, як прийдеш давати плату мою. Усе непереполасе й не крапаcте між козами і не чорне між вівцями, мусить уважатись у мене за вкрадене.</verse>
				<verse number="34">Каже ж йому Лабан: Добре, нехай буде по слову твойму.</verse>
				<verse number="35">І повилучував того ж дня козли переполасі й крапасті, і усе, що мало біле в себе і все, що чорне між вівцями, та й пооддавав в руки синам своїм.</verse>
				<verse number="36">І поставив три днї ходи між собою й Яковом. Яков же пас остальнї вівцї Лабанові.</verse>
				<verse number="37">Узяв же Яков собі по цїпку зеленому тополевому, лїсковому й каштановому, та й помережив білими мережками, і луплячи повиявлював біле, що було на цїпках.</verse>
				<verse number="38">І клав цїпки, що помережив, у напувальні корита та в водяні ринви, як приходили отарі до водопійла, щоб вагонїли на водопійлї.</verse>
				<verse number="39">І вагонїли отарі перед цїпками, та й котились ягнятами й козенятами переполасими й крапастими.</verse>
				<verse number="40">Ягнята ж вилучав Яков і ставляв отарі лицем до переполасого і чорного в отарі Лабановій, й держав свої отарі окроме, і не ставляв укупі з Лабановими.</verse>
				<verse number="41">І сталося, як вагонїла лучча скотина, Яков клав цїпки перед очима в скоту в корита, щоб вагонїли між цїпками.</verse>
				<verse number="42">Як же гуляла скотина слабовита, не клав туди цїпків; тим робом слабовите було Лабанові, а лучче Яковові.</verse>
				<verse number="43">І збогатився чоловік безлїч, і було в його скотини много, і раби, і рабинї, і верблюди, й осли.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="31">
				<verse number="1">Перечув же Яков слова синів Лабанових, що мовляли: Узяв Яков усе, що було в батька нашого, і з того, що було в батька нашого, вбивсь у всю славу його.</verse>
				<verse number="2">І дививсь Яков на лице Лабанове, аж воно до його не таке, як перше.</verse>
				<verse number="3">Каже ж Господь Яковові: Вертайсь на батьківщину твою, і до роду твого, і буду з тобою.</verse>
				<verse number="4">Послав же Яков, і покликав Лею й Рахелю на поле, де були стада.</verse>
				<verse number="5">І каже їм: Бачу я лице батька вашого, що не таке до мене, як перше; Бог же панотця мого був зо мною.</verse>
				<verse number="6">І самі знаєте, що всьою снагою моєю працював я батькові вашому.</verse>
				<verse number="7">Батько ж ваш ошукав мене, і переміняв плату мою десять раз; та не попустив йому Бог ушкодити менї.</verse>
				<verse number="8">Як скаже було так: Пестрі будуть плата твоя; тодї котяться вівцї всї пестрими; як же скаже: Крапасті будуть плата твоя, тодї котяться всї вівцї крапастими.</verse>
				<verse number="9">Так одняв Бог усю скотину в батька вашого й дав менї.</verse>
				<verse number="10">І сталось того часу, як вівцї гуляли, зняв я очі мої й бачив уві снї: се, которі барани і козли спинались на вівцї й кози, були переполасі крапасті й рябі.</verse>
				<verse number="11">І рече менї ангел Божий уві снї: Якове! Я ж кажу: Ось я!</verse>
				<verse number="12">І рече: Споглянь лишень очима твоїми, та подивись: усї барани й козли, що спинаються на вівцї й кози, переполасі, пестрі й крапасті; вбачав бо я все, що Лабан тобі витворяє.</verse>
				<verse number="13">Я Бог з Бетеля, де намастив єси стовпа і обрікся єси менї словом. Тепер же встань, ізійди з сієї країни, та вертайсь на країну рідну.</verse>
				<verse number="14">І відказуючи Рахеля й Лея, сказали йому: Хиба є тутеньки нам частина й наслїддє в госпzдї, в батька нашого?</verse>
				<verse number="15">Хиба ж не за чужениць уважає нас він? Попродав бо нас і зажер срібло наше.</verse>
				<verse number="16">Бо все багатирство й слава, що відняв Бог у батька нашого, наше й дїток наших. Оце ж тепереньки все, що Бог рече, чини.</verse>
				<verse number="17">Зьнявся ж Яков, і посадив сини свої і жени на верблюди.</verse>
				<verse number="18">І позабирав усю скотину свою й усї добутки, що здобув у Падам-Арамі в Мезопотамії, щоб вертатись до Ізаака, батька свого в Канаан землю.</verse>
				<verse number="19">Як же відлучився Лабан стригти вівцї свої, покрала Рахеля ідоли в батька свого;</verse>
				<verse number="20">І викрався Яков несподївано Лабанові, Араміянинові, не сповістивши його про втеки.</verse>
				<verse number="21">І втїк сам з усїм своїм, і перебрів через річку й простував у Галаад гори.</verse>
				<verse number="22">Переказано ж Лабанові на третїй день, що Яков утїк.</verse>
				<verse number="23">І взявши сини й браттє своє з собою, здоганяв його семиденним погоном, та й наздогнав його на Галаад горах.</verse>
				<verse number="24">Прийшов же Бог до Лабана Араміянина ночною добою вві снї, і рече йому: Остерегайся звязуватись із Яковом.</verse>
				<verse number="25">І наздогнав Лабан Якова. Яков же поставив намети свої на горі, і Лабан отаборив браттє своє на Галаад горах</verse>
				<verse number="26">Каже ж Лабан Яковові: Що вкоїв єси? Про що викравсь єси потай мене, та позавозив дочки мої мов бранки?</verse>
				<verse number="27">Чого втїкав єси потай мене, та викравсь від мене, не сповістивши мене? Відпустив би тебе з покликами й пісьнями, з тимпанами й гуслями.</verse>
				<verse number="28">І не дозволив єси менї цїлувати внуки мої й дочки мої. Се ж учинив єси по дурному, вдїявши таке.</verse>
				<verse number="29">Тепер би мав я силу покарати тебе, та Бог отця твого вчора вночі рече до мене, словами: Остерегайся звязуватись із Яковом.</verse>
				<verse number="30">Нехай би ти пійшов геть томr, що тяжко зажуривсь по госпzдї отця твого, про що ж украв єси боги мої?</verse>
				<verse number="31">Відказав же Яков і рече до Лабана: Бо злякався, думаючи, що поодіймаєш дочки твої в мене і усе моє,</verse>
				<verse number="32">У кого ж ізнайдеш боги твої, той не жити ме на сьвітї. Перед нашою браттєю познавай, що твоє в мене, та й бери собі. Не знав же Яков, що Рахеля покрала боги.</verse>
				<verse number="33">Увійшовши ж Лабан у Яковів намет і в Леїну кущу, і в кущу двох рабинь, не знайшов. Увійшов же й у намет Рахелин.</verse>
				<verse number="34">Рахеля ж узяла ідоли, та й підложила під верблюдове сїдло, та й сїла на них. І обшарив Лабан усю кущу, та й не знайшов.</verse>
				<verse number="35">І каже батькові свойму: Не гнївись, панотченьку, що не можу встати перед тобою; бо звичайне женське в мене. Шукав же він та й не знайшов ідолів.</verse>
				<verse number="36">Прогнївився ж Яков і звязавсь у сварку з Лабаном: Яка провина моя? Який гріх мій, що вганяв єси так гаряче за мною?</verse>
				<verse number="37">Переглянув єси всї речі домові в мене, що ж ізнайшов єси з усїх річей дому твого? Поклади тутеньки перед браттєю твоєю й браттєю моєю, щоб розсудили між обома нами.</verse>
				<verse number="38">Двайцять років оце вже я з тобою. Вівцї твої й кози твої не звергали, і баранїв із отари твоєї не їв я.</verse>
				<verse number="39">Зьвіроїдини не принїс до тебе; із мого нїс я втрату сю; з мого власного вимагав єси, чи вхоплено в день, чи в ночі.</verse>
				<verse number="40">У день бо пекла мене спека, в ночі морозила холоднеча, і сон утїкав од очу в мене.</verse>
				<verse number="41">Так пробував я двайцять років у твоїй господї. Парубкував я чотирнайцять років задля двох дочок твоїх і шість років за вівцї твої, ти ж переміняв плату мою десять раз.</verse>
				<verse number="42">Коли б не Бог отця мого, Бог Авраамів, та не страх Ізааків був ізо мною, певно тепер в порожнї випустив би єси мене. Бідуваннє моє й працю рук моїх побачив Бог і докорив тебе вчора в ночі.</verse>
				<verse number="43">Відказав же Лабан, і каже до Якова: Дочки, мої дочки, і дїти, мої дїти, і скотина, моя скотина, і все, що видиш, то моє; що ж можу я заподїяти сим дочкам моїм або дїтям, що вони породили?</verse>
				<verse number="44">Оце ж нумо чинити умову, я й ти, і нехай він буде за сьвідка між мною й тобою.</verse>
				<verse number="45">І взявши Яков каменя, поставив його на спомин.</verse>
				<verse number="46">Каже ж Яков до браттї своєї: Назбирайте каміння. І назбирали каміння й зробили могилу і трапезували там на могилї.</verse>
				<verse number="47">І прозвав його Лабан Егар-Сагадута; Яков же прозвав його Галлед.</verse>
				<verse number="48">Каже ж Лабан до Якова: Ся могила, се сьвідок між мною й тобою. Тим і прізвище дано могилї Галлед.</verse>
				<verse number="49">І Мизпа від того, що Лабан сказав: Нехай вартує Господь між мною й тобою, як ми розійдемось різно одни з одним.</verse>
				<verse number="50">Коли зневажати меш дочок моїх або візьмеш над мої дочки жен, не чоловік буде між нами, нї! Бог сьвідок між мною й тобою.</verse>
				<verse number="51">І каже Лабан Яковові: Дивись на сю могилу і дивись на стовпа, що я поставив між мною й тобою.</verse>
				<verse number="52">Ся могила сьвідок і сей стовп сьвідок, що не перейду за сю могилу до тебе, і ти не перейдеш за сю могилу і за сього стовпа до мене на шкоду.</verse>
				<verse number="53">Бог Авраамів і Бог Нахорів, Бог їх отця, суди між нами. І клявсь Яков страхом отця свого Ізаака.</verse>
				<verse number="54">І принїс Яков жертву на горі, і покликав браттє своє до вживання хлїба солї, і вживали хлїб сїль, та й обночувались на горі.</verse>
				<verse number="55">Уставши ж Лабан рано вранцї, цїлував сини й дочки свої і благословив їх, і рушив у дорогу, і вернувсь на займище своє.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="32">
				<verse number="1">І Яков те ж верстав путь свою, і зустьріли його ангели Божі.</verse>
				<verse number="2">Каже ж тодї Яков, зуздрівши їх: Се Божий полк, урочище те Маганаїм.</verse>
				<verse number="3">Послав же Яков посли поперед собою до Езава, брата свого в Сеїр землю, в Едом поле;</verse>
				<verse number="4">І наказав їм, говорючи: Такенькі мовляйте панові мойму Езавові: Так говорить раб твій Яков: У Лабана пробував я та й загаявсь там і досї.</verse>
				<verse number="5">І придбав я воли й осли, і вівцї, і раби, й рабині, і посилаю тепер тобі панові мойму, звістку, щоб запобігти ласки твоєї в очах твоїх.</verse>
				<verse number="6">І вернулись посли до Якова, говорючи: Ходили ми до брата твого Езава, і се він сам іде на зустріч тобі, і чотири ста чоловіка з ним.</verse>
				<verse number="7">Злякався ж Яков вельми, і був у турботї; і подїлив людей, що були з ним, і вівцї, й воли, й верблюди на два коші.</verse>
				<verse number="8">І каже сам собі: Як наступить Езав на один кіш і побє його, тодї другий кіш пійде втеком.</verse>
				<verse number="9">Каже ж Яков: Боже отця мого Авраама й отця мого Ізаака, Господе, ти що заповідав менї: Вертайсь у рідну землю твою та до родини твоєї, і я таланити му тобі,</verse>
				<verse number="10">Не заробив я нїже всїх тих благ і всієї вірностї тієї, що виявив єси рабові твойму; з палицею бо сією перебрів я сю Йордань, а тепер виріс у два коші.</verse>
				<verse number="11">Визволь мене, благаю тебе, з рук брата мого, з рук Езава! Боюсь бо, щоб не прийшов та не вбив мене, матері із дїтками.</verse>
				<verse number="12">Ти ж глаголав єси: Благо тобі сотворю, і вчиню імя твоє яко пісок морський, що не злїчити його задля многостї.</verse>
				<verse number="13">І переночував там тієї ночі. І взяв із того, що прийшло йому в руки, гостинця Езавові, братові свойму.</verse>
				<verse number="14">Кіз двістї, а козлів двайцятеро, овечок двістї, а баранів двайцятеро,</verse>
				<verse number="15">Верблюдиць дійних двайцятеро з їх жеребятами, та корів сорок, та бугаїв десятеро, ослиць двайцятеро, і десяток ослів.</verse>
				<verse number="16">І приручив їх рабам своїм, усяке стадо окроме, і звелїв рабам своїм: Гонїтесь бридьма через річку, та чинїте прогалину між стадом і стадом.</verse>
				<verse number="17">І звелїв первому, говорючи: Як тебе зустьріне брат мій Езав, та спитає в тебе говорючи: Чий єси, і куди йдеш, і чиє се перед тобою?</verse>
				<verse number="18">Кажи: Раба твого Якова. Се подарунок панові мойму Езавові. Ось він і сам позад нас.</verse>
				<verse number="19">І звелїв другому й третьому, й усїм, що гнались із стадами. Сими словами мовляйте Езавові, як зустьрінете його,</verse>
				<verse number="20">І кажіть: Ось раб твій Яков і йде за нами. Бо каже сам собі: Вгамую його подарунками, що йдуть поперед мене, а потім побачу лице його. Може прийме мене.</verse>
				<verse number="21">Так ійшли дарунки поперед його. Сам же переночував ту ніч у коші.</verse>
				<verse number="22">Уставши ж тієї ночі, узяв обидві жени свої, і обидві рабинї, й одинайцятеро синів своїх, і перейшов бридьма брід Ябок.</verse>
				<verse number="23">І взяв їх, і перебрів річку, і перевів усе, що мав.</verse>
				<verse number="24">Остався ж Яков один, і боровсь із ним хтось, аж покіль обутьріло;</verse>
				<verse number="25">Вбачаючи ж, що не подужа його, ударив його по стегну, по суставу, і потерпів у Якова стегенний сустав, як боровсь із ним.</verse>
				<verse number="26">І каже той: Пусти мене; бо вже день зоріє. Яков же каже: Не пущу; мусиш благословити мене.</verse>
				<verse number="27">Рече ж йому: Як на імя тебе? Він же каже: Яков.</verse>
				<verse number="28">І рече йому: Від тепер буде тобі імя не Яков, а Ізраїль; ти бо з Богом боровсь і над людьми брати меш гору.</verse>
				<verse number="29">І поспитав Яков його, і каже: Повідай менї, як на імя тебе звати? Про що питаєш, яке моє імя? І благословив його там.</verse>
				<verse number="30">І приложив Яков тому врочищу прізвище: Пенуель, бачив бо я Бога лицем до лиця, тай вирятувалась душа моя.</verse>
				<verse number="31">Засяло ж йому соньце, як прийшов за Пенуель; він же кульгав на стегно.</verse>
				<verse number="32">Тим же то й тепер не їдять сини Ізраїлеві жили, що на составі бедра, тому, що боровшийся зрушив жилу на составі бедра Якова.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="33">
				<verse number="1">Споглянувши ж Яков очима свої- ми, постеріг, се ж Езав, брат його, йде, і чотири ста чоловіка з ним. І роздїлив дїток Леї, Рахелї і двох рабинь.</verse>
				<verse number="2">І поставив обидві рабинї зпереду, Лею ж і дїти її позаду, а Рахелю з Йосифом, дальш усїх, на посьлїдку.</verse>
				<verse number="3">Сам же прийшов перше них, і вклонивсь до землї сїм раз, перше нїм приступив до брата свого.</verse>
				<verse number="4">І прибіг Езав зустріч йому, і обняв його, та й припав йому на шию, і поцїлував його; і плакали обидва.</verse>
				<verse number="5">І спогляне Езав, і побачив жени й дїти, й каже: Що ж сї в тебе? Він же каже: Дїти, що дарував Бог рабові твому.</verse>
				<verse number="6">І приступили рабинї й дїти їх, і вклонились.</verse>
				<verse number="7">І приступила Лея те ж із дїтьми своїми й уклонились; потім же приступив Йосиф і Рахеля й уклонились.</verse>
				<verse number="8">І каже Езав: Про що ж у тебе всї цї полки, що я з ними зустрівся? Він же каже: Щоб ізнайшов раб твій милість ув очах в мого пана.</verse>
				<verse number="9">Каже ж Езав: У мене доволї, брате, держи своє про себе самого.</verse>
				<verse number="10">І каже Яков: Коли знайшов я ласку в очах твоїх, прийми гостинцї з руки моєї тому, що побачив я лице твоє, як би хто побачив лице Боже, і що був єси прихилен до мене.</verse>
				<verse number="11">Прийми благословеннє моє, що я принїс тобі, бо мене Бог благословив, і всього доволї в мене. І присилував його, і взяв він.</verse>
				<verse number="12">І каже: Рушаймо в дорогу. Я пійду попереду.</verse>
				<verse number="13">Каже ж йому: Пан мій знає, що дїтки в мене маленькі, а вівцї й корови кітні й тїльні; як же пожену їх один день, занапащу всю скотину.</verse>
				<verse number="14">Нехай пан мій іде попереду раба свого, я ж пійду повагом, дивлячись по сназї худоби, що йти ме передо мною, і як пійде дїтвора, поки прийду до пана мого в Сеїр.</verse>
				<verse number="15">І каже Езав: Оставлю ж із тобою кілька людей моїх. Він же каже: Про що воно? Аби знайшов я ласку в очах пана мого.</verse>
				<verse number="16">Вернувся ж Езав того дня на свою путь у Сеїр.</verse>
				<verse number="17">А Яков мандрував далїй у Суккот і побудовав собі домівку, а скотинї своїй поробив кущі. Тим і проложено прізвище врочищу тому Суккот.</verse>
				<verse number="18">І дойшов щасливо Яков до городу Сихему, що в Канаан землї, вернувшись із Мезопотамиї, та й отаборився перед городом.</verse>
				<verse number="19">І купив частину поля, де отаборивсь, у синів Геммора, отця Сихемового, за сто срібняків.</verse>
				<verse number="20">І поставив там жертівника, та й призвав імя Господа Бога Ізраїлевого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="34">
				<verse number="1">Вийшла ж Дина, дочка Леїна, що вродила Яковові, спізнатись із дочками тієї країни.</verse>
				<verse number="2">І побачив її Сихем, син Геммора, Евеяненка, князя тієї країни, та й взяв її, і лїг із нею, і насилував.</verse>
				<verse number="3">І прихилилась душа його до Дини, дочки Якова, і влюбив дївицю, й промовляв до неї прихильно.</verse>
				<verse number="4">Каже ж Сихем до Геммора, батька свого, говорючи: Возьми менї дївицю сю за жену.</verse>
				<verse number="5">Яков же чув, що збезчестив Гемморенко Дину дочку його, сини ж його та були з його скотиною в полї, і мовчав Яков аж покіль прийшли вони.</verse>
				<verse number="6">Вийшов же Геммор, отець Сихемів до Якова на поговорку з ним.</verse>
				<verse number="7">Сини ж Яковові поприходили з поля, і, почувши про се, досадували вони і були в великому жалю, що він зробив безум ув Ізраїлї, лїгши з дочкою Якововою, чого не годилось чинити аж надто.</verse>
				<verse number="8">І розмовляв із ними Геммор говорючи: Сихемові, синові мойму, поривало душу до вашої дочки. Оддайте ж її за жену йому.</verse>
				<verse number="9">І своячтесь із нами; дочок своїх давайте нам, а дочок наших беріте собі.</verse>
				<verse number="10">І сїдайте осадами з нами, і наша країна буде перед вами. Сїдайте осадами й торгуйте і здобувайтесь на добро в їй.</verse>
				<verse number="11">Каже ж ото Сихем до батька й до братів її: Дайте менї знайти ласку в очах ваших, і що ви скажете менї, дам.</verse>
				<verse number="12">Вимагайте над звичай віно й подарунки; дам, скільки скажете менї, аби оддали дївицю заміж.</verse>
				<verse number="13">Відказали ж сини Яковові Сихемові та Гемморові, батькові його, зрадливо; а мовляли так тим, що він осоромив Дину, сестру їх.</verse>
				<verse number="14">От і кажуть їм: Неможлива се річ оддати сестру нашу такому, що необрізаний; се ж бо докір нам був би;</verse>
				<verse number="15">Тілько тодї поєднаємось і осядемось із вами, коли будете такі, як ми, і обріжете ввесь музький пол.</verse>
				<verse number="16">І оддавати мемо наші дочки вам, і брати мемо ваших дочок собі, і седіти мем осадами з вами, і зробимось одним народом.</verse>
				<verse number="17">Коли ж не послухаєте нас, тодї візьмемо дочку нашу та й пійдемо собі.</verse>
				<verse number="18">І вподобав слова їх Геммор та Сихем Гемморенко.</verse>
				<verse number="19">І не гаявсь молодик зробити се, закоханий бо був у Якововій дочцї, а поважали його над усю родину в отця його.</verse>
				<verse number="20">Прийшов же Геммор та Сихем Гемморенко до царини мїста їх, і розмовляли з мужами громадськими, говорючи:</verse>
				<verse number="21">Люде сї в ладу з нами, тим нехай сїдають осадами в нас на країнї, да й торгують у їй; бо наша країна простора геть про них. Берімо дочок їх собі і оддаваймо дочок наших їм.</verse>
				<verse number="22">Тілько тодї згоджуються з нами, щоб осїстись із нами і єдинитись із нами, коли все музьке між нами та буде обрізане, як вони обрізані.</verse>
				<verse number="23">І стада їх, і майно їх, всяка скотина їх хиба не наші? Оце ж поєднаймось із ними, дак і осядуться з нами.</verse>
				<verse number="24">І послухали Геммора та Сихема Гемморенка всї, що виходили за царину міську, і пообрізувалось усе музьке між ними.</verse>
				<verse number="25">Сталося ж на третїй день, як недугували вони, два сини Яковові, Симеон та Левій, брати Дининї, взяли кожен меча свого, та ввійшли в город, та й повбивали все музьке.</verse>
				<verse number="26">Геммора ж та Сихема Гемморенка постинали мечом, і взяли Дину з господи Сихемової, та й пійшли геть.</verse>
				<verse number="27">Сини ж Яковові ввійшли до побитих, та й розграбили город; бо в йому обезчещено Дину, сестру їх.</verse>
				<verse number="28">І вівцї їх, і товарину їх, і осли й усе, що було в містї, і все, що було на полї, позабирали.</verse>
				<verse number="29">А все майно їх, і всю малечу їх, і жінок їх позаймали в полонь, і пожакували все, що було в городї по господах.</verse>
				<verse number="30">Каже ж Яков до Симеона і Левія: Ненавидним зробили ви мене серед осадників сієї країни, серед Канаанїїв і Ферезіїв; я ж малий лїчбою, так вони скупляться до купи проти мене, та й убють мене, і я загину, і вся родина моя.</verse>
				<verse number="31">Вони ж кажуть: Хиба він за ледащицю вважав сестру нашу?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="35">
				<verse number="1">Рече ж Бог до Якова: Уставши, пі- діймайсь до Бетеля, та й осядься тамо, і сотвори там жертівника Богу, що явився тобі, як утїкав єси од Езава, брата твого.</verse>
				<verse number="2">Каже ж Яков домові свому й усїм, що були з ним. Повикидайте боги чужі, які є в кого з вас, та й очищайтесь і поперемінюйте одїж свою.</verse>
				<verse number="3">Та вставаймо й підіймаймось у Бетель, та поставимо там жертівника Богу, що послухав мене в день бідування мого, та й був зо мною в дорозї, що верстав я.</verse>
				<verse number="4">І видали Яковові богів чужих, що були в руках їх, і сережки, що були в ушу їх, і сховав їх Яков під дубом, що під Сихемом.</verse>
				<verse number="5">І помандрували вони, і був страх Божий на містах круг їх, і не вганяли за синами Якововими.</verse>
				<verse number="6">Прийшов же Яков у Луз, що в Канаан землї, се єсть Бетель, він і ввесь люд його, що були з ним.</verse>
				<verse number="7">І поставив там жертівника; і проложив тому врочищу прізвище Ель-Бетель, там бо явивсь йому Бог, як утїкав од Езава, брата свого.</verse>
				<verse number="8">Умерла ж Дебора, мамка Ребечина, і поховали її під дубом і проложили йому прізвище Аллон-Бакут, дуб голосїння.</verse>
				<verse number="9">Явився ж Бог Яковові знов, як прийшов із Мезопотамиї, і благословив його.</verse>
				<verse number="10">І рече йому Бог: Імя твоє не звати меться вже Яков, нї! Ізраїль буде імя твоє. І дав йому прізвище Ізраїль.</verse>
				<verse number="11">Рече ж йому Бог: Я Бог всемогущий. Бувай плодющий і намножуйся. Народи і купа народів будуть із тебе, і царі з чересел твоїх вийдуть.</verse>
				<verse number="12">І землю, що дав Авраамові й Ізаакові, тобі віддам, і насїнню твойму по тобі дам землю сю.</verse>
				<verse number="13">Знявся ж Бог від його, від урочища, де розмовляв із ним.</verse>
				<verse number="14">І поставив Яков стовпа на врочищі, де він розмовляв із ним, стовпа камяного та й злив на його ливною жертвою, і злив олії на його.</verse>
				<verse number="15">І проложив Яков прізвище врочищу тому, де розмовляв із ним Бог, Бетель.</verse>
				<verse number="16">І рушили вони з Бетеля, і було вже не далеко до Евфрата і настигла Рахелю родїльня мука, і мала вона породи важкі.</verse>
				<verse number="17">Сталося ж, як вона мала важкі породи, каже їй баба сповитуха: Крепись; бо й се буде в тебе син.</verse>
				<verse number="18">Сталося ж, як покидала її душа, умірала бо, дала йому імя Бенонї, болюча дитина, отець же дав йому імя Бенямин, щасна дитина.</verse>
				<verse number="19">Умерла ж Рахеля, і поховано її на шляху до Евфрата, се єсть Бетлегем.</verse>
				<verse number="20">І поставив Яков стовпа над гробом її. Се стовп на Рахелиному гробу по сей день.</verse>
				<verse number="21">Помандрував же Ізраїль і напяв намета свого за Мигдаль-Єдером.</verse>
				<verse number="22">Сталося ж, як осївсь Ізраїль на тій країні, прийшов Рубен та й лїг із Билгою, батьковою наложницею. І дочувсь про се Ізраїль. Було ж синів у Якова дванайцятеро.</verse>
				<verse number="23">Синове Леїні: Рубен, первенець Яковів, та Симеон, та Левій, та Юда, та Іссахар, та Зебулон.</verse>
				<verse number="24">Синове Рахелині: Йосиф та Бенямин.</verse>
				<verse number="25">Синове Балли, рабинї Рахелиної: Дан та Нефталїй.</verse>
				<verse number="26">Синове Зелфи, рабинї Рахелиної: Гад і Ассер. Се синове Яковові, що понароджувались йому в Мезопотамії.</verse>
				<verse number="27">Прийшов же Яков до Ізаака, отця свого, в Мамрійщину, в Киріят-Арбу, се Геброн, де пробував Авраам та Ізаак.</verse>
				<verse number="28">Було ж Ізаакові сто і вісїмдесять год.</verse>
				<verse number="29">І розлучивсь Ізаак із душею й умер, і прилучивсь до роду свого, старий, нажившись на сьвітї. І поховали його Езав та Яков, синове його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="36">
				<verse number="1">Се ж родопись Езавова, він же Едом.</verse>
				<verse number="2">Езав побрав собі жени із дочок Канаанських, Аду дочку Єлона Хетяненка, та Оголибаму, дочку Ани, сина Зибеона Евеяненка.</verse>
				<verse number="3">Та Басмату Ізмайлову, сестру Небайотову.</verse>
				<verse number="4">Ада ж уродила Езавові Єлифаса; Басмата вродила Регуїла.</verse>
				<verse number="5">Оголибама ж уродила Єгуса та Єглома та Корага. Се сини Езавові, що народились йому в Канаан землї.</verse>
				<verse number="6">І позабирав Езав жени свої, та сини свої, та дочки свої, і всї раби в госпzдї своїй, і скотину свою, й усе підуючне своє, і всї статки свої, що придбав у Канаан землї, та й помандрував Езав з Канаан землї, від брата свого Якова, у Сеїр землю.</verse>
				<verse number="7">Були бо майна їх більші над те, щоб кочувати вкупі, і країна, де пробували вони, не зносила їх задля скотини їх.</verse>
				<verse number="8">Осївся ж Езав на Сеїр-горах; Езав, він же Едом.</verse>
				<verse number="9">Се ж родопись Езава, праотця Едомеїв на Сеїр-горах.</verse>
				<verse number="10">Ось імення в синів Езавових: Єлифас, син Басмати, жінки Езавової.</verse>
				<verse number="11">У Єлифаса ж були синове: Теман, Омар, Зефо, Гаєтам та Кенас.</verse>
				<verse number="12">Тимна ж була наложниця Єлифаса, Езавенка, і вродила Єлифасові Амалика. Се синове Ади, жони Езавової.</verse>
				<verse number="13">І ось синове Рагуїла: Нахат і Серах, Шамма і Миза. Се синове Басмати, жони Езавової.</verse>
				<verse number="14">А се були синове Оголибами, дочки Ани, сина Зибеона, жінки Езавової. Вродила вона Езавові Єгуса та Єглома та Корага.</verse>
				<verse number="15">Се були дуки в синів Езавових. Синове Єлифаса, первеньця Езавового: дука Теман, дука Омар, дука Зефа, дука Кенас,</verse>
				<verse number="16">Дука Кораг, дука Гатам, дука Гайфас, дука Амалик. Се дуки Єлифасові в Едом землї. Се сини Адині.</verse>
				<verse number="17">А се сини Рагуїла Езавенка: дука Нахат, дука Серах, дука Шамма, дука Миза. Се дуки Рагуїлові в Едом землї. Се синове Басмати Езавихи.</verse>
				<verse number="18">Се ж синове Оголибами Езавихи: Дука Єгус, дука Єглом, дука Кораг. Се дуки Оголибами, дочки Ани, жінки Езавової.</verse>
				<verse number="19">Се сини Езава, і се дуки їх. Він Едом.</verse>
				<verse number="20">Се ж сини Сеїра Горієнка, що седїли осадами в тій країнї Лотан, та Собаль, та Зибеон, та Ана.</verse>
				<verse number="21">Та Дишон, та Єзер, та Дишан. Се дуки Горійські в синів Сеїрових в Едом землї.</verse>
				<verse number="22">А синове Лотанові були: Горій та Гемам, а сестра Лотанова: Тимна.</verse>
				<verse number="23">А се синове Собальові: Алван, Манагат, та Ебаль, Сефо та Онам.</verse>
				<verse number="24">А се синове Зибеонові: Ая та Ана. Се той Ана, що знайшов гарячі жерела в степу, пасучи осли Зибеонові, батьківські.</verse>
				<verse number="25">А се синове Анині: Дишон і Оголибама, дочка Анина.</verse>
				<verse number="26">Се ж синове Дишонові: Гемдан, та Єшдан, та Ітран, та Керан.</verse>
				<verse number="27">Се ж синове Єзерові: Билган, та Саван, та Акан.</verse>
				<verse number="28">Се ж синове Дишанові: Уз та Аран.</verse>
				<verse number="29">Се ж дуки в Горіїв: дука Лошан, дука Собаль, дука Зибеон, дука Ана;</verse>
				<verse number="30">Дука Дишон, дука Єзер, дука Дишан. Се дуки в Горіїв після дуків їх у Сеїр землї.</verse>
				<verse number="31">А се царі, що царювали в Едом землї, перш нїж царював там який царь в Ізраїлї.</verse>
				<verse number="32">Царював у Едомі Бела Бейоренко; прозивався ж город його Динхаба.</verse>
				<verse number="33">Умер же Бела, і царював намість його Йобаб Серахенко із Бозри.</verse>
				<verse number="34">Умер же Йобаб, і царював намість його Гусам із Теман землї.</verse>
				<verse number="35">Умер же Гусам, і царював намість його Гадад Бедаденко, що побив Мидіяніїв на полї Моаб, а город його прозивавсь Авит.</verse>
				<verse number="36">Умер же Гадад, і царював намість його Самла із Мазреки.</verse>
				<verse number="37">Умер же Самла, і царював намість його Савул із Рехобота над рікою.</verse>
				<verse number="38">Умер же Савул, і царював намість його Бааль-Ганан Ахборенко.</verse>
				<verse number="39">Умер же Бааль-Ганан Ахборенко, і царював намість його Гадар; город же його прозивали Пакгу, а жінку його Мегетабееля, дочка Матреда, дочки Мезагаба.</verse>
				<verse number="40">А се ймення дуків Езавових по родинах їх, по врочищах їх, по прізвищах їх: Дука Тимна, дука Алва, дука Єтет.</verse>
				<verse number="41">Дука Оголибама, дука Єла, дука Пинон.</verse>
				<verse number="42">Дука Кенас, дука Теман, дука Мибзар,</verse>
				<verse number="43">Дука Магдієль, дука Ірам. Се дуки в Едомі, по оселях їх, по врочищах їх. Се Езав, прайотець Едомів.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="37">
				<verse number="1">Осївся ж Яков на країнї, де пробував отець його Ізаак, у Канаан землї.</verse>
				<verse number="2">Се ж родопись Якова: Як було Йосифові сїмнайцять років, пас він вівцї з браттєм своїм, та був ще недолїтком між синами Балли та Зелфи, жен отця свого. І доводив Йосиф речі їх ледачі до панотця свого.</verse>
				<verse number="3">Яков же любив Йосифа над усї сини свої; бо родивсь у старощах його, і справив йому одїж квіччасту, рукавчату.</verse>
				<verse number="4">Вбачаючи ж браттє його, що любить його батько над усї сини свої, зненавидїли його, і тяжко їм було промовляти до його мирно.</verse>
				<verse number="5">Бачив же Йосиф сон і росказав браттї своїй.</verse>
				<verse number="6">І каже їм: Послухайте лишень сна сього, що я бачив.</verse>
				<verse number="7">Здавалось бо, нїби вяжемо снопи серед поля; аж ось встав мій сніп, да й стоїть: ваші ж, бачся, снопи постали навкруги, та й уклонились мойму снопові.</verse>
				<verse number="8">Сказали йому браттє його: Чи то ж бо справдї царювати меш над нами. Та й зненавидїли його ще й надто за сни його і за слова його.</verse>
				<verse number="9">Побачив же сон другий, та й повідав його браттю свойму, і каже: Ось бачив ще сон, і здавалось, нїби соньце й місяць й одинайцятеро зір уклонились менї.</verse>
				<verse number="10">І росказав отцеві свойму й браттю свойму. І докорив йому панотець його, каже йому: Що се за сон такий тобі приснивсь? Чи то ж бо се прийдемо, я й мати твоя й браттє твоє, вклонитись тобі до землї?</verse>
				<verse number="11">Позавидували ж йому браттє його, панотець же його завважив слово се.</verse>
				<verse number="12">І погнались брати його з отецькими вівцями в Сихем.</verse>
				<verse number="13">І каже Ізраїль до Йосифа: Чи не пасуть браттє твоє в Сихемі? Іди навідайся до них. Каже ж йому: Готов!</verse>
				<verse number="14">Каже ж йому: Іди, синку, та наглянь, чи все гаразд у браття твого, чи все гаразд між вівцями, і принеси вістку. Та й послав його з Геброн долини, і прийшов у Сихем.</verse>
				<verse number="15">І стьрів його чоловік якийся, аж він блукає по полю. Питає ж його чоловік: Чого шукаєш?</verse>
				<verse number="16">Він же каже: Браття мого шукаю. Повідай, де пасуть.</verse>
				<verse number="17">Каже ж йому чоловік: Погнались ізвідсї; чув бо, як мовляли: Поженимось у Дотан. І пійшов Йосиф слїдом за браттєм своїм, і зустьрів їх у Дотанї.</verse>
				<verse number="18">Загледїли ж його оддалеки, перш нїж наближився до них, і змовились на його, щоб убити його.</verse>
				<verse number="19">Каже ж брат до брата: От сновидець той ійде.</verse>
				<verse number="20">Нумо вбємо його та вкиньмо в який колодязь, та й казати мемо: Зьвір лютий пожер його; от і побачимо, що станеться з тих снів його.</verse>
				<verse number="21">Чуючи ж се Рубен, одняв його з рук у їх, та й каже: Не губімо душі.</verse>
				<verse number="22">Каже ж Рубен: Не проливайте крові, а вкиньте в степовий колодязь, руки ж не кладїть на його; се, щоб визволити його з рук у них, та й оддати панотцеві.</verse>
				<verse number="23">І сталось, як прийшов Йосиф до браття свого, стягли з Йосифа одїж його квіччасту рукавчату, що була на йому.</verse>
				<verse number="24">І взяли його, та й укинули в колодязь; колодязь же сухий був, води не було.</verse>
				<verse number="25">І сїли попоїсти, коли ж глянуть, ідуть подорожні Ізмайлитяне від Галааду з верблюдами своїми, везучи бурштин, бальзам та ладан в Египет.</verse>
				<verse number="26">Каже ж Юда до браття свого: Що за користь, як убємо брата нашого та й потаїмо кров його.</verse>
				<verse number="27">Ходїмо, продаймо його Ізмайлитянам; руки ж наші не будуть на йому, бо він брат наш і тїло наше. І вдовольнились браттє його.</verse>
				<verse number="28">І йшли мимо купці Мидіянські; і витягли вони Йосифа з колодязя, і продали Йосифа Ізмайлитянам за двайцять срібняків; і поведено Йосифа в Египет.</verse>
				<verse number="29">Вернувся ж Рубен до колодязя, аж Йосифа нема в колодязї, і розірвав одїж свою.</verse>
				<verse number="30">І прийшов до браттї своєї й каже: Хлопця нема, а я, куди менї теперенькі йти?</verse>
				<verse number="31">Узяли ж вони одежу Йосифову, і закололи кізлика, та й помазали одежу кровю;</verse>
				<verse number="32">І послали одежину квіччасту рукавчату, і принесено її до батька, і казали: Се ми знайшли; познавай, чи се одежа сина твого, чи нї.</verse>
				<verse number="33">І впізнав, і каже: Одежа сина мого! Зьвір лютий іззїв його, зьвір ухопив Йосифа.</verse>
				<verse number="34">І розірвав Яков одїж свою, і нагорнув на чересла свої веретище, і плакав по синові свойму днї многі.</verse>
				<verse number="35">Посходилися ж усї його синове й дочки розважати його, та не слухав розважання говорючи: Пійду до сина мого сумуючи на той сьвіт у землю. Так убивався по йому батько його.</verse>
				<verse number="36">Мидіянії ж продали Йосифа в Египтї Потифарові, дворянину Фараоновому, гетьманові прибічників його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="38">
				<verse number="1">І сталось того часу, Юда відлучивсь од браття свого, та й присусїдивсь до одного Адуламця, на прізвище Гіра.</verse>
				<verse number="2">І побачив там дочку одного Канаанця, його імя Шуа, і взяв і ввійшов до неї.</verse>
				<verse number="3">І завагонївши вродила вона сина, і дала йому імя Гер.</verse>
				<verse number="4">І завагонївши знов, уродила сина, і дала йому імя Онан.</verse>
				<verse number="5">І завагонївши знов уродила ще сина, і дала йому імя Села. І був Юда у Кезїбі, як вона роджала.</verse>
				<verse number="6">І взяв Юда жінку Герові, первенцеві свойму, на імя Тамара.</verse>
				<verse number="7">Був же Гер первенець Юдин, ледачий ув очу в Господа, і вбив його Господь.</verse>
				<verse number="8">Каже ж Юда Онанові: Увійди до братової жінки, та оженись із нею, яко дївер, і возстав сїмя братові твойму.</verse>
				<verse number="9">Знав же Онан, що не йому буде насїннє, і як увіходив до братової жінки, проливав сїмє на землю, щоб не дати насїння братові свойму.</verse>
				<verse number="10">Ледарство ж погань було в очу в Бога, що він коїв; тим убив і сього.</verse>
				<verse number="11">Каже Юда Тамарі, невістцї своїй: Седи вдовою в отецькій господї, докіль великий буде Села, син мій. Каже бо сам собі: Коли б і сей не вмер, як брати його. І пійшла Тамара й седїла в отецькій госпzдї.</verse>
				<verse number="12">Як уплило ж доволї часу, померла Шуанова дочка, жінка Юдина. Віджурившись після того Юда, пійшов до овечих стригачів своїх, сам і приятель його Гіра Адуламець, у Тімну.</verse>
				<verse number="13">І сповістили невістку його Тамару говорючи: Он свекір твій ійде в Тімну стригти вівцї свої.</verse>
				<verse number="14">Вона ж, поскидавши вдовицьку одежу з себе, окрилась наміткою, та заквіччалась, і сїла в Енаїмській царинї, що при дорозї в Тімну, знавши, що вже дорослий Села, та її не дано йому за жінку.</verse>
				<verse number="15">І побачивши Юда, подумав, що се блудниця; окрила бо лице собі, і не впізнав її.</verse>
				<verse number="16">Завернув же до неї з манівця, та й каже їй: Попусти менї ввійти до тебе. Не впізнав бо, що се невістка йому. Вона ж каже: Що менї даси, як увійдеш до мене?</verse>
				<verse number="17">Він же каже: Пошлю тобі кізлика з отари. Вона ж каже: А чи даси менї залог докіль пришлеш?</verse>
				<verse number="18">Він же каже: Який залог тобі дати? Вона каже: Перстень з печаткою твоєю, твій пояс, та палицю, що в руцї в тебе. І дав їй, та й увійшов до неї, і завагонїла від його.</verse>
				<verse number="19">І встала та й пійшла, і скинула намітку з себе, і вдяглась ув одїж удовицьку.</verse>
				<verse number="20">Послав же Юда кізлика через руки приятеля свого Адуламця, узяти залог од молодицї, та не знайшов її.</verse>
				<verse number="21">Поспитав же в міських людей, та й каже: Де блудниця, що седїла під Енамом при дорозї? І мовляли вони: Не було тутеньки нїякої блудницї.</verse>
				<verse number="22">І вернувся до Юди та й каже: Не знайшов, і люде міські кажуть: Не було тутеньки нїякої блудницї.</verse>
				<verse number="23">Каже ж Юда: Нехай візьме собі, аби не сьміялись із нас; бо я послав кізлика, ти ж не знайшов.</verse>
				<verse number="24">І сталось через три місяцї, повідано Юдї: Зблудила Тамара, невістка твоя, і вже завагонїла від блуду. Каже ж Юда: Виведїть її, нехай спалять.</verse>
				<verse number="25">Вона ж, як її ведено, послала до свекра свого говорючи: Від того чоловіка, чиє оце, я завагонїла. І каже: Познавай, чий се перстень з печаткою, пояс і палиця.</verse>
				<verse number="26">Упізнав же Юда, та й каже: Оправдалась Тамара лучче мене; бо не оддав я її за Селу, сина мого. І не взнав її вже більше.</verse>
				<verse number="27">Сталося ж, як роджала, що були близнята в утробі її.</verse>
				<verse number="28">Сталося ж, як роджала, висунуло ручку, і взявши баба-сповитуха, перевязала ручку йому червоною ниткою, говорючи: Се вийшло перве.</verse>
				<verse number="29">І сталось, як потягло назад ручку, дивись, вийшов брат його. Вона ж каже: Як се ти прорвавсь? І дала йому імя Перез.</verse>
				<verse number="30">А потім вийшов брат його, і в його на ручцї була червона нитка. І дала імя йому Серах.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="39">
				<verse number="1">Йосифа ж приведено в Египет, і купив його Потифар, дворянин Фараонів, гетьман вартовиків його, Египтянин, із рук Ізмайлитян, що привели його туди.</verse>
				<verse number="2">І був Господь із Йосифом, так що у всьому йому таланило, і жив у дому в свого пана, Египтянина.</verse>
				<verse number="3">Бачив же пан його, що Господь із ним, і що нї робить, Господь щастить руцї його.</verse>
				<verse number="4">І знайшов Йосиф ласку в очах його, і вслуговував йому, і той поставив його над усїм домом своїм, і все, що мав, оддав у руки його.</verse>
				<verse number="5">І сталось того часу, як поставив його над домом своїм і над усїм майном своїм, Господь благословив Египтянина задля Йосифа, і було благословеннє Господнє на всьому, що мав у господї і в полї.</verse>
				<verse number="6">І передав усе, що мав, Йосифові, і не знав нїчогісїнько в свойму майнї, опріч хлїба, що їв. І був Йосиф гарний станом і вродливий видом вельми.</verse>
				<verse number="7">І сталось по сих речах, що жона пана його накинула оком Йосифа, та й каже: Лязь ізо мною.</verse>
				<verse number="8">Він же не схотїв, і каже свого пана жонї: Дивись, пан мій не знає за мною нїчогісїнько в дому свойму, і все, що має, віддав у руки мої.</verse>
				<verse number="9">І нїкого нема над мене в дому сьому, і невдержано від мене нїчого, опріч тебе; бо ти жона йому єси. Як же вчиню ледарство велике се й гріх перед Богом?</verse>
				<verse number="10">І сталось, як вона підмовляла Йосифа день у день, не послухав її, щоб лягти з нею й жити з нею.</verse>
				<verse number="11">І сталось одного такого дня, що ввійшов Йосиф у будинок справляти справи свої, і не було нїкого з домовників у серединї.</verse>
				<verse number="12">І вхопила його за одежу говорючи: Лягай зо мною. І покинув одежу свою в руках її, та й утїк геть.</verse>
				<verse number="13">І сталось, як побачила, що покинув одїж свою в руках її, та втїк геть,</verse>
				<verse number="14">Гукнула на домовників, та й каже їм: Бачте, увів до нас Єврея, щоб насьміявсь із нас. Увійшов до мене, та й хотїв лягти зо мною, так я закричала голосно.</verse>
				<verse number="15">І сталось, як почув, що я зняла крик та загукала, покинув одїж свою в мене, да метнувсь на втеки.</verse>
				<verse number="16">І положила одїж його коло себе, докіль прийде пан його до дому.</verse>
				<verse number="17">І повідала йому такими словами: Прийшов до мене парубок Єврей, що ввів єси до нас, посьміятись із мене.</verse>
				<verse number="18">І сталось, як зняла голос, та закричала, він покинув одїж свою, та й побіг втеком.</verse>
				<verse number="19">І сталось, як почув пан його слова жони своєї, що каже до його: От яким робом пійшов парубок твій, запалав гнївом,</verse>
				<verse number="20">І взяв Йосифа пан, вкинув його в темницю, туди, де вязники цареві седїли в неволї, і пробував там у темницї.</verse>
				<verse number="21">Но Господь був з Йосифом і змилосердивсь до його, і дав йому ласку в очу доглядника темничнього.</verse>
				<verse number="22">І віддав доглядник темничний в руки Йосифові всїх позакиданих у темницю, і все, що там роблять, роблено за його порядкуваннєм.</verse>
				<verse number="23">Доглядник же темничний не дозиравсь нї до чого під його руками; бо Господь був із ним, і що він чинив, у всьому Господь помагав йому.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="40">
				<verse number="1">Сталося ж по сих речах, провинив дука винарський в царя Египецького, і дука пекарський пановї свойму, цареві Египецькому.</verse>
				<verse number="2">І розгнївився Фараон на обох дворян своїх, на дуку винарського й на дуку пекарського.</verse>
				<verse number="3">І повкидав їх у темницю в домі гетьмана вартовиків, у те місце, куди вкинуто Йосифа.</verse>
				<verse number="4">І приручив їх доглядник темничний Йосифові, і служив їм, і пробували вони довгий час у темницї.</verse>
				<verse number="5">І бачили обидва сни ув одну ніч, і кожен угадував свій сон по свойому, дука винарський і дука пекарський царя Египецького, що седїли в темницї.</verse>
				<verse number="6">Увійде ж до них Йосиф уранцї і бачить, вони посуміли.</verse>
				<verse number="7">І поспитав дуків Фараонових, що були з ним у темницї в пана свого: Чого ви дивитесь так сумовито сьогоднї?</verse>
				<verse number="8">Вони ж кажуть йому: Сон снився нам, а вгадника йому нема. Каже ж їм Йосиф: Чи не від Бога ж угадуваннє? Ось, роскажіте лишень менї.</verse>
				<verse number="9">І повідав дука винарський сон свїй Йосифові, та й каже: У снї мойму, бачся, виноградний кущ передо мною,</verse>
				<verse number="10">У виноградного ж куща три вітки, і неначе процьвів, і виросли сьпілі грони.</verse>
				<verse number="11">А чаша Фараонова в руцї в мене. І взяв я грону, і видавив у чашу, та й подав чашу в руки Фараонові.</verse>
				<verse number="12">І каже йому Йосиф: От проти чого се снилось. Три грони, се три днї.</verse>
				<verse number="13">Через три днї підійме Фараон голову твою, та й верне тебе на місце твоє; і подавати меш Фараонові чашу до рук його прежнїм звичаєм, як був єси його винарем.</verse>
				<verse number="14">Спогадай же на мене, як добре тобі буде і змилосердись до мене, та й нагадай про мене Фараонові, та й визволь мене з твердинї сієї.</verse>
				<verse number="15">Мене ж бо вкрадено з країни Єврейської; і тутеньки нїчого лихого не вкоїв я, щоб мене вкинути в темницю.</verse>
				<verse number="16">І вбачав дука пекарь, що гаразд угадує, та й, каже Йосифові: А менї снилось, бачся, три кошики хлїба на голові в мене.</verse>
				<verse number="17">І в верхньому кошику всякий хлїб до вподоби Фараонові, да птаство небесне росклювало все з кошика на голові в мене.</verse>
				<verse number="18">Відказав же Йосиф кажучи: От проти чого снилось. Три кошики, се три днї.</verse>
				<verse number="19">Через три днї підійме в гору від тебе Фараон голову твою, і повісить на дереві тебе, і поїсть птаство небесне тїло твоє з тебе.</verse>
				<verse number="20">Сталося ж на третїй день, припав день родження Фараонового, і він справив пир усїм дворянам своїм, і підняв угору голову дуцї винареві свойму і дуцї пекареві свойму, посеред своїх дворян.</verse>
				<verse number="21">І поставив дуку винарського на місце його знов, щоб подавав той чашу до рук Фараонових,</verse>
				<verse number="22">Дуку ж пекаря велїв повісити на дереві; як віщував Йосиф їм.</verse>
				<verse number="23">Однак не спогадав дука винар царський Йосифа, байдуже про його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="41">
				<verse number="1">Сталося ж у концї двох повних лїт, Фараон бачив сон. Бачся, стояв він при ріцї.</verse>
				<verse number="2">І се, нїби з річки, вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.</verse>
				<verse number="3">Аж ось і других семеро корів вийшло поганих на вид і худих, да й стоять коло тих корів на річному березї.</verse>
				<verse number="4">І пожерли семеро корови погані сїмох корів гарних і ситих. І прокинувсь Фараон.</verse>
				<verse number="5">І заснув, і снилось йому в друге: бачся семеро колосків жита виходило з одного стебла, товстих і повних.</verse>
				<verse number="6">А ж ось других семеро колосків, тоненьких і висушених східним вітром, виросло за ними.</verse>
				<verse number="7">І пожерли семеро колоски тоненькі і вітром спалені семеро колосків товстих та повних. Прокинеться ж Фараон, аж то сон.</verse>
				<verse number="8">І сталось уранцї, стрівожився дух його, і пославши скликав усїх віщунів Египецьких і всїх мудрагелїв тамошнїх. І росказав їм Фараон сон свій, та й не було нїкого, щоб умів його витолкувати Фараонові.</verse>
				<verse number="9">Озветься ж дука винарський до Фараона: Мушу спогадати кривду мою.</verse>
				<verse number="10">Розгнївився Фараон на раби свої та й укинув нас у темницю в дому гетьмана вартовницького, мене та дуку пекарського.</verse>
				<verse number="11">І бачили ми сон обидва тієї ночі, я й він, кожному проти иншого снилось.</verse>
				<verse number="12">Був же там із нами молодик Єврей, раб гетьманський вартовницький; і росказали ми йому, і виложив нам наші сни, кожному виложив сон його.</verse>
				<verse number="13">Сталося ж, як виложив нам, так і справдилось: мене вернено на моє дуківство, а того повішено.</verse>
				<verse number="14">Пославши ж Фараон, прикликав Йосифа. І виведено його негайно з хурдиги. І остригся він і перемінив одїж на собі, і прийшов до Фараона.</verse>
				<verse number="15">Каже ж Фараон Йосифові: Бачив я сон, а хто б витолкував, такого нема; я ж чув про тебе, кажуть, що, чувши сни, вмієш толкувати.</verse>
				<verse number="16">Відказуючи ж Фараонові Йосиф каже: Не я, нї! Бог дасть Фараонові відповідь упокійну.</verse>
				<verse number="17">Каже ж Фараон Йосифові: Снилось менї: бачся, стою на березї річному.</verse>
				<verse number="18">Аж се - із ріки вийшло семеро корів гарних і ситих, та й пасуться в лузї.</verse>
				<verse number="19">Аж се - других семеро вийшло слїдом за ними, сухі і дуже погані видом і худі тїлом такі, що й не бачив я по всїй землї Египецькій.</verse>
				<verse number="20">І пожерли семеро корови погані сїмох корів ситих.</verse>
				<verse number="21">І як вони пожерли їх, не знати було, що вони ввійшли в утробу їх, і вид їх був такий самий, як і перш. Прокинувся я та й знов заснув.</verse>
				<verse number="22">І бачив я вві снї мойму, неначе семеро колосків виросло з одного стебла повних і добрих.</verse>
				<verse number="23">Другі ж семеро колосків тоненьких і спалених вітром виросли слїдом за ними.</verse>
				<verse number="24">І пожерли семеро засохлі колоски і спалені вітром сїмох колосків добрих і повних. І росказав я віщунам, та не було нїкого, щоб менї те з'ясувати.</verse>
				<verse number="25">І каже Йосиф Фараонові: Сон Фараонів один: що Бог творити ме, показав Фараонові.</verse>
				<verse number="26">Семеро коров гарних - сїм років, і семеро колосся доброго - сїм років; сон один.</verse>
				<verse number="27">І семеро коров худих і поганих, що вийшло за ними, сїм років, і семеро порожних колосків, спалених східним вітром, се буде сїм років голодних.</verse>
				<verse number="28">Оце воно, що я сказав Фараонові: Що хоче Бог творити, він показав Фараонові.</verse>
				<verse number="29">Дивись, оце настануть сїм лїт великого врожаю по всїй Египецькій землї.</verse>
				<verse number="30">Прийде ж і сїм лїт голодних за ними; і забудуть про наддостаток в Египецькій землї, і погубить землю сю голоднеча.</verse>
				<verse number="31">І не знати муть уроджаю в землї сїй від голоднечі тієї, що йде за ним; тяжка бо буде вельми.</verse>
				<verse number="32">Приснився ж сон Фараонові двічі про те, що се постане від Бога, і незабаром приведе Бог се в дїло.</verse>
				<verse number="33">Тим нехай Фараон вигледить чоловіка мудрого й зугадного, та й поставить його над Египецькою землею.</verse>
				<verse number="34">Нехай се вчинить Фараон і поставить доглядника по землї, і нехай одбирає пятину в Египецькій землї у сїм роках уроджайних.</verse>
				<verse number="35">І нехай громадять усяку харч за сїм добрих лїт, що настають, і нехай ссипають пшеницю під руку Фараонові, і нехай харчі приховують по городах.</verse>
				<verse number="36">І буде харч прихована про запас землї на сїм років голодних, що настануть у землї Египецькій, щоб земля не погибла в голоднечу.</verse>
				<verse number="37">Угодно ж се було в очу Фараонові і в очу всїх дворян його.</verse>
				<verse number="38">І каже Фараон дворянам своїм: Чи можна ж нам ізнайти чоловіка такого, щоб на йому та був дух Божий?</verse>
				<verse number="39">Каже ж Фараон Йосифові: Після того, як Бог показав тобі се все, нема нїкого такого зугадного й мудрого, як ти.</verse>
				<verse number="40">Ти сам будеш над моїм домом, і слухати ме слова твого все царство моє; тілько престолом я більший над тебе буду.</verse>
				<verse number="41">Промовив же Фараон до Йосифа: Се поставляю тебе над усїєю землею Египецькою.</verse>
				<verse number="42">І знявши Фараон перстеня з руки своєї, надїв його на руку Йосифові, і вдїг його в шати білі, і возложив ланьцух золотий йому на шию.</verse>
				<verse number="43">І посадив його на колесницю свою другу, і вигукувано перед ним: Навколїшки! Сим робом поставив його над усїєю землею Египецькою.</verse>
				<verse number="44">Промовив же Фараон до Йосифа: Я Фараон, та без тебе не махне й рукою і не поступить ногою нїхто в землї Египецькій.</verse>
				<verse number="45">І дав Фараон імя Йосифові Зафнат Панеях*, і дав йому за жену Аснату, дочку Потифера, сьвященника Онського**. І знявсь Йосиф над Египтом.</verse>
				<verse number="46">І було Йосифові трийцять лїт, як він став перед Фараоном, царем Египецьким. І вийшов Йосиф од Фараона та й пройшов по всїй землї Египецькій.</verse>
				<verse number="47">Земля ж зародила сїм год урожаєм, наче жменями.</verse>
				<verse number="48">І назбирав усякої харчі за сїм год, яка була на землї Египецькій, та й поприховував харч по городах. Харчі з поля, навкруги города, поприховував у тому ж городї.</verse>
				<verse number="49">І назбирав Йосиф пшеницї, мов би піску морського, багато вельми, що погубив і лїки; було бо безлїч.</verse>
				<verse number="50">В Йосифа ж родилось два сини до настання семи год голодних, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського.</verse>
				<verse number="51">Дав же Йосиф імя первому Манассій: Менї бо, рече, дав Бог забути всю недолю мою й усе в господї панотцевій.</verse>
				<verse number="52">Імя ж другому нарік Ефрем; бо зробив мене плодющим Бог у землї бідування мого.</verse>
				<verse number="53">Минуло ж сїм років урожайних, що були в землї Египецькій.</verse>
				<verse number="54">І почали голодних сїм год наставати по слову Йосифовому. І був голод по всїй землї; у всїй же землї Египецькій був хлїб.</verse>
				<verse number="55">Як же заголодала й земля Египецька, заквилили люде до Фараона про хлїб. Каже ж Фараон усїм Египтянам: Ідїте до Йосифа, і, що скаже вам, чинїте.</verse>
				<verse number="56">А голоднеча придавила ввесь сьвіт. Поодчиняв же Йосиф усї житницї, та й продавав хлїб усїм Египтянам.</verse>
				<verse number="57">Кинулись тодї всї землї до Йосифа в Египет; бо всюди панував страшний голод.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="42">
				<verse number="1">Бачивши ж Яков, що є на продаж хлїб у Египтї, каже синам своїм: Чого позираєте один на одного?</verse>
				<verse number="2">Я ж чув, що є хлїб в Египтї. Рушайте туди, та купіте таменьки хлїба, щоб нам жити, не повмірати.</verse>
				<verse number="3">Рушило браттє Йосифове, десятеро братів, куповати хлїба, в Египет:</verse>
				<verse number="4">Бенямина ж, брата Йосифового, не відпустив Яков із браттєм його, каже бо: Коли б не сталась йому в дорозї пригода!</verse>
				<verse number="5">Поприходили ж синове Яковові куповати хлїба з приходнїми, була бо голоднеча в Канаан землї.</verse>
				<verse number="6">Йосиф же правив землею; він і продавав усїм землянам. Поприходивши ж брати Йосифові вклонились йому лицем до землї.</verse>
				<verse number="7">Побачивши Йосиф браттє своє впізнав, та почужив їх, і говорив до них жорстоко, і каже їм: Звідкіля прийшли? Вони ж кажуть: Із Канаан землї, купити хлїба.</verse>
				<verse number="8">Упізнав же Йосиф браттє своє, вони ж не впізнали його.</verse>
				<verse number="9">І спогадав Йосиф сни свої, що снились про їх, і каже їм: Ви пронири! Прийшли вишпіонувати проходи в землї сій.</verse>
				<verse number="10">Вони ж кажуть: Нї, пане добродію! раби твої прибули купити харчі собі!</verse>
				<verse number="11">Всї ми синове одного чоловіка, вірняки. Раби твої, не підглядники.</verse>
				<verse number="12">Каже ж їм: Нї! Перевідати прийшли проходи в землю сю.</verse>
				<verse number="13">Вони ж кажуть: Дванайцятеро нас братів, рабів твоїх, у Канаан землї. Меньший тепереньки з отцем нашим, а одного немає.</verse>
				<verse number="14">Каже ж їм Йосиф: Се ж воно й є те, що я сказав вам: ви пронири.</verse>
				<verse number="15">Ось чим оправдитесь: Бодай так був жив Фараон! Не вийдете звідсї, коли брат ваш меньший не прийде сюди.</verse>
				<verse number="16">Пошлїть одного зміж вас, і нехай приведе брата вашого; а вас держати муть у вязницї, докіль справдяться ваші слова: чи в вас є правда, чи нї. Як же нї, бодай так був жив Фараон, ви пронири.</verse>
				<verse number="17">І віддав їх під варту на три днї.</verse>
				<verse number="18">Каже ж їм третього дня: От що вчинїте, так останетесь живі; бо я собі людина богобоязлива.</verse>
				<verse number="19">Коли ви певняки, нехай один з між братів седить у неволї, де вас вартують, а ви йдїть, вистачити хлїб вашій семї, в вашу господу.</verse>
				<verse number="20">А брата вашого меньшого приведїте до мене, так і правдиві будуть ваші слова, і не загинете. І вчинили так.</verse>
				<verse number="21">І каже одно одному: Ой справдї ми провинили братові нашому тим, що занедбали скорботу душі його, як благав нас, та й не послухали! Тим прийшла на нас така печаль.</verse>
				<verse number="22">Відказуючи ж Рубен, каже їм: Хиба ж я не казав вам: Не согрішайте на дитинї! Та не послухали. Оце кров його жадається від нас.</verse>
				<verse number="23">Вони ж не відали, що їх розуміє Йосиф; бо промовляв до них через товкмача.</verse>
				<verse number="24">Та й одвернувшись од них, сплакав Йосиф, і прийшовши знов до них розмовляв із ними та, взявши Симеона від них, звязав його перед віччу в них.</verse>
				<verse number="25">Повелїв же Йосиф понасипати торби їх пашнею, та й вернути кожному гроші в його торбину, та й обмислити їх живностю на дорогу. І сталось так.</verse>
				<verse number="26">І навючивши пашню на осли свої, рушили звідти.</verse>
				<verse number="27">Розвязавши один торбину свою, щоб усипати оброку ослам своїм на попасї, побачив гроші свої; бо вони були зверху, в устї мішковому.</verse>
				<verse number="28">І каже браттю свойму: вернено менї гроші; ось вони в торбі моїй. І охляло серце в їх, і поторопіли, говорючи одно одному: Що се вдїяв нам Бог?</verse>
				<verse number="29">І прийшли до Якова, отця свого, в Канаан землю, і оповідали все, що сталось їм, і казали:</verse>
				<verse number="30">Промовляв до нас господар землї тієї жорстоко, і вважав нас за розглядників його землї.</verse>
				<verse number="31">Ми ж йому казали: Певняки ми, не розглядники.</verse>
				<verse number="32">Дванайцятеро братів нас синів отецьких; одного нема, меньший же з панотцем нашим тепереньки в Канаан землї.</verse>
				<verse number="33">Каже ж нам господар землї тієї: От із чого я взнаю, що ви певняки. Брата одного покиньте в мене, і забирайте куплений хлїб, задля голоду в домівцї вашій, та й рушайте.</verse>
				<verse number="34">І приведїте до мене брата вашого меньшого; тодї знати му, що не розглядники ви а вірняки. І брата вашого тодї оддам вам, і можете орудувати в нашій землї.</verse>
				<verse number="35">І сталось, як спорожняли торби свої, диво, узлик із грошима в кожного в торбі його. І бачивши узлики грошей своїх, і самі і їх отець полякались.</verse>
				<verse number="36">Каже ж їм Яков, отець їх: Зробили ви мене бездїтним. Нема Йосифа, нема й Симеона; чи то ж і Бенямина візьмете? Це все на мене!</verse>
				<verse number="37">Каже ж Рубен отцеві свойму: Убий два сини мої, коли не приведу його до тебе. Приручи його менї; я приведу його до тебе.</verse>
				<verse number="38">Він же рече: Не пійде син мій з вами; бо його брат умер, а сей один остався. Як станеться йому пригода в дорозї, що верстаєте, дак зведете смутком моє сиве волосє в землю на той сьвіт.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="43">
				<verse number="1">Голоднеча ж налягла тяжко на землю.</verse>
				<verse number="2">І сталось, як поїли хлїб, що привезли з Египту, каже їм отець їх: Знов ідїте й купіте нам хлїба трохи.</verse>
				<verse number="3">Каже ж йому Юда: Клятьбою клявся нам господар Египецький: Не побачите лиця мого, коли брат ваш меньший не прийде з вами.</verse>
				<verse number="4">Так як пошлеш брата нашого з нами, пійдемо й купимо тобі пашнї.</verse>
				<verse number="5">Коли ж не пошлеш брата нашого з нами, не пійдемо; муж бо громадський промовив до нас: Не бачити мете лиця мого, коди брата вашого не буде з вами.</verse>
				<verse number="6">Каже ж Ізраїль: Про що ви заподїяли зло менї, повідавши мужові, що в вас іще є брат?</verse>
				<verse number="7">Вони ж кажуть: Допитом допитувавсь у нас громадський муж і про нашу родину: Чи ще жив ваш панотець? Чи маєте ще брата? І ми оповідали йому по розуму слова сього. Чи то ж ми знали, що скаже нам: Приведїте брата вашого?</verse>
				<verse number="8">Каже ж Юда до Ізраїля, панотця свого: Відпусти хлопця зо мною, так знїмемось і пійдемо, щоб живими бути, не повмирати й самим і малечі нашій.</verse>
				<verse number="9">Я сам буду йому зарукою; з рук моїх вимагати меш його. Коли не приведу його до тебе, й не поставлю його перед тобою, нехай буду грішен перед гобою непрощено довіку.</verse>
				<verse number="10">Бо коли б ми не гаялись, певно б уже звернулись двічі.</verse>
				<verse number="11">Каже ж їм отець їх Ізраїль: Коли так воно є, чинїте по свойму. Понабирайте ж того, що родить у нас найлуччого в торби, та й везїте громадському мужеві тому гостинця: трохи бальзаму та трохи виноградного меду, траганту та ладану, і писташок, оріхів і мигдалю.</verse>
				<verse number="12">А грошей возьміть удвоє з собою; а ті гроші, що познаходили в торбах ваших, везїть назад з собою. Може, то недогляд.</verse>
				<verse number="13">І брата свого возьміть, і знявшись ідїть ізнов до громадського мужа.</verse>
				<verse number="14">Бог же Всемогущий нехай дасть вам ласку в очу громадського мужа, щоб одпустив брата вашого Бенямина. А коли менї вже бути бездїтним, то буду бездїтним.</verse>
				<verse number="15">Узявши ж мужі гостинця та грошей удвоє з собою та Бенямина, знялись, та й прийшли в Египет, і стали перед Йосифом.</verse>
				<verse number="16">Побачив же їх Йосиф і Бенямина, брата свого, і каже старшому над його господою: Уведи людей в будинок, та заколи що й уготуй; ізо мною бо трапезувати муть люде о полуднї.</verse>
				<verse number="17">Зробив же чоловік, як звелїв Йосиф, і ввів людей у будинок Йосифів.</verse>
				<verse number="18">І полякались люде, що введено їх у будинок Йосифів, і мовляли: Задля грошей, що були у торбах наших, уводять нас, щоб знайти причину проти нас, і напасти на нас, та й позабирати в раби нас, і осли наші.</verse>
				<verse number="19">Приступивши ж до старшого над господою Йосифовою, розмовляли з ним у царинї будинковій</verse>
				<verse number="20">Так. Пане добродїю, благаємо тебе: поприходили ми спершу купити пашнї.</verse>
				<verse number="21">Сталося ж, як зупинились на попас, та порозвязували торби свої, аж се гроші кожного в торбинї його, в устї. Ті гроші вертаємо по вазї тепереньки руками нашими.</verse>
				<verse number="22">А гроші другі привезли з собою купити харчі. Не відаємо, хто вложив гроші нам у торби.</verse>
				<verse number="23">Каже ж їм: Мир вам! Не лякайтесь. Бог ваш і Бог отця вашого дав вам скарб у ваші торби, а гроші ваші в мене. І привів до них Симеона.</verse>
				<verse number="24">І принїс води їм пообмивати ноги, і дав паші ослам їх.</verse>
				<verse number="25">Наготовили ж вони гостинця, докіль прийде Йосиф о полуднї; чули бо, що там обідати муть.</verse>
				<verse number="26">І прийшов Йосиф до дому, і принесли йому гостинця, що наготовили, та й уклонились йому лицем до долївки.</verse>
				<verse number="27">І поспитав у них про їх здоровлє, і каже: Чи здужає панотець ваш старенький, що мовляли? Чи ще жив?</verse>
				<verse number="28">Вони ж кажуть: В доброму здоровї раб твій, отець наш; іще жив. І понахиляли голови, та й уклонились до долївки.</verse>
				<verse number="29">І споглянув очима своїми, і побачив Бенямина, брата свого єдиноматернього, і спитав: Чи се брат ваш найменьший, що про його казали менї? І каже: Бог нехай милує тебе, дитино!</verse>
				<verse number="30">Замішався і зупинивсь Йосиф; поривало бо душу його до брата його, і шукав, де сплакнути; і увійшовши у ложницю, заплакав там.</verse>
				<verse number="31">І вмивши лице, вийшов, перемігся й каже: Подавайте хлїб сїль!</verse>
				<verse number="32">І подано йому окроме, а тим окроме, і Египтянам, що з ним обідали. Не можуть бо Египтяне їсти з Євреями; гидують бо тим Египтяне.</verse>
				<verse number="33">Посїли ж проти його, первенець по родовому праву свойму, а наймолодший по недолїцтву свойму; і дивувались вони один одному.</verse>
				<verse number="34">І посилались їм частки сперед його; більша ж була частина Беняминова над усї частки впятеро. Пили вони й попивали із ним у веселостї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="44">
				<verse number="1">І повелїв Йосиф старшому над господою його говорючи: Посповнюй людям торби пашнею, скільки винесуть, і повкладай кожному гроші в усьтє торби його зверху.</verse>
				<verse number="2">А чашу мою срібну вложи в торбу меньшому і гроші його за пашню. І зроблено по слову Йосифовому.</verse>
				<verse number="3">День заднився, людей одпущено, самих і ослят їх.</verse>
				<verse number="4">Вийшовши вони з городу, не відойшли ще далеко, як повелїв Йосиф домозверхникові свойму: Гой! уставай, та вганяй слїдом за людьми; наздожени їх і скажи: Так се ви платите злом за добро?</verse>
				<verse number="5">Та ж се кубок, що пє з його пан мій; він же й ворожбу ворожить по йому. Зло вдїяли ви таке заподїявши.</verse>
				<verse number="6">Наздогнавши ж їх, каже по наказу сьому.</verse>
				<verse number="7">Вони ж йому: Про що говорить пан добродїй слова такі? Не таківські раби твої, не зроблять по слову сьому.</verse>
				<verse number="8">Ми ж тобі ті гроші, що познаходили в торбах у себе, вернули з Канаан землї: Як же б украли з дому в пана твого срібло чи золото?</verse>
				<verse number="9">У кого з рабів твоїх воно знайдеться, тому смерть, а ми будемо рабами панові нашому.</verse>
				<verse number="10">Він же каже: Нехай же й се, як мовляли, так буде. У кого воно знайдеться, нехай буде мій раб, ви ж чисті будете.</verse>
				<verse number="11">І метнулись, і скинув кожен торбу свою на землю, і розвязав кожен торбу свою.</verse>
				<verse number="12">І шукав, від старшого почавши, докіль дойшов до меньшого, та й знайшов чашу в торбі Беняминовій.</verse>
				<verse number="13">І пороздирали одїж свою, і навючивши кожен осла свого, вернулись у город.</verse>
				<verse number="14">Увійшов же Юда й браттє його до Йосифа в будинок, він же був там, та й попадали перед ним на долївку.</verse>
				<verse number="15">Каже ж їм Йосиф: Що се за дїло ви вдїяли? Хиба не відаєте, що нема такого ворожбита, як я?</verse>
				<verse number="16">Каже ж Юда: Що відкажемо панові добродїєві мойму, що промовимо? Або чим оправдуватись нам? Бог ізнайшов кривду в рабів твоїх. Оце ж ми раби панові добродїєві нашому, і ми й він, у кого знайшлась чаша.</verse>
				<verse number="17">І каже він: Таку річ не менї вчинити. Той, у кого знайшовся кубок, буде менї раб; ви ж ідїте до панотця вашого не зайняті в неволю.</verse>
				<verse number="18">Приступивши ж до його Юда, каже: Благаю й молю тебе, пане добродїю, дозволь рабові твойму промовити слова в уші пана добродїя свого, і не прогнївись на раба твого; ти ж бо єси з Фараоном рівен.</verse>
				<verse number="19">Пане добродїю! Питав єси в рабів твоїх словами: чи маєте отця або брата?</verse>
				<verse number="20">І промовили ми панові добродїєві: Є в нас отець старенький і хлопя старощів його, а брат його вмер, він же один остався у матері своєї, і панотець улюбив його.</verse>
				<verse number="21">Ти ж мовляв рабам твоїм: Приведїте до мене, щоб я споглянув на його.</verse>
				<verse number="22">І відказали ми панові добродїєві: Неможлива річ хлопцеві покинути панотця свого; коли ж покинув би панотця свого, умер би.</verse>
				<verse number="23">Ти ж промовив єси до рабів твоїх: Як не прийде брат меньший ваш, більш не бачити мете лиця мого.</verse>
				<verse number="24">Сталося ж, як прийшли ми до раба твого, панотця нашого, повідали ми йому слова пана добродїя нашого.</verse>
				<verse number="25">Каже ж нам панотець наш: Ідїть, ізнов та купіте трохи збіжа.</verse>
				<verse number="26">Ми ж відказали: Не можлива річ ійти! Коли ж брат наш меньший пійде з нами, пійдемо; бо шкода вбачати нам у вічі мужа громадського того, як брат наш меньший та не буде з нами.</verse>
				<verse number="27">Каже ж раб твій, панотець наш, до нас: Ви знаєте, що двох уродила менї жена моя.</verse>
				<verse number="28">І один пійшов од мене, і казав я: Певно розірвано його на шматтє, та й не бачив його й досї.</verse>
				<verse number="29">Коли ж оце візьмете й сього від мене, і станеться йому пригода, зведете старощі мої в смутку на той сьвіт.</verse>
				<verse number="30">Тим же то, як пійду я до раба твого, панотця мого, та хлопця не буде з нами? Душа ж бо його та звязана з душею малого,</verse>
				<verse number="31">Так станеться таке, що як побачить, що нема хлопця з нами, то певно й раби твої зведуть сиве волоссє раба твого, панотця нашого, смутком в землю.</verse>
				<verse number="32">Бо раб твій зробивсь порукою мойму панотцеві за хлопця, і ясив: Коли не приведу його до тебе, так нехай буду непрощений тобі до віку.</verse>
				<verse number="33">Тим же то буду тепереньки замість хлопця тобі рабом, а хлопець нехай іде з браттєм своїм.</verse>
				<verse number="34">Як бо менї йти до панотця, хлопця ж не буде зо мною? Не мушу вбачати лихої години, що побє панотця мого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="45">
				<verse number="1">І не здолїв більш перемогати себе перед усїма, що стояли навкруги, і закричав: Геть усї від мене! І не зісталось нїкого при Йосифі, як признававсь браттю свойму.</verse>
				<verse number="2">І заплакав у голос, і почули Египтяне й уся господа Фараонова.</verse>
				<verse number="3">І каже Йосиф браттю свойму: Я Йосиф! Чи жив іще панотець мій? І не здолїли брати відказати йому; стрівожились бо перед ним.</verse>
				<verse number="4">Каже ж Йосиф браттю свойму: Приступіте до мене. І приступили. І каже: Я Йосиф, брат ваш, що продали ви в Египет.</verse>
				<verse number="5">Тепер же не сумуйте, і не вдавайтесь у тугу, що продали мене сюди; про те бо, щоб ми були живі, послав мене Бог перед вами.</verse>
				<verse number="6">Се ж бо вже друге лїто голодує земля, а ще пять років осталось, що не буде нї оранки нї жнив.</verse>
				<verse number="7">І послав мене Бог поперед вами переховати вам останок на землї, і ратувати ваші душі великим поратунком.</verse>
				<verse number="8">Оце ж не ви послали мене сюди, а Бог, і зробив мене отцем Фараонові, і паном усього його дому, і зверхником усієї землї Египецької.</verse>
				<verse number="9">Ідїте ж хутко до панотця мого, і промовте йому. От що говорить син твій Йосиф: Бог зробив мене паном усього Египту; йди ж до мене, не гайся.</verse>
				<verse number="10">І осядешся в Гозен землї, і будеш поблизу в мене, ти й дїти твої, і твоїх дїтей дїти, і вівцї твої, й воли твої, і все твоє.</verse>
				<verse number="11">І харчувати му тебе; ще бо пять год буде голодних на землї, ато дійшов би до злиднїв і ти і дом твій і все твоє.</verse>
				<verse number="12">Оце ж очі ваші бачили й очі Беняминові, брата мого, що се уста мої промовляють до вас.</verse>
				<verse number="13">Возвістїте панотцеві мойму про всю славу мою в Египтї і про все, що ви бачили, та хутенько приведїте панотця мого сюди.</verse>
				<verse number="14">І впавши на шию Беняминові, братові свойму, плакавсь над ним; і Бенямин плакавсь на шиї в його.</verse>
				<verse number="15">І цїлуючи все браттє своє, плакавсь над ними, а потім промовляли до його брати його.</verse>
				<verse number="16">І пронеслась чутка про се до господи Фараонової: Поприходили браттє Йосифове! І любо се було Фараонові й дворянам його.</verse>
				<verse number="17">Озветься ж Фараон до Йосифа: Скажи браттю твойму. От що вчинїте: Понавючуйте скотину свою та йдїть у Канаан землю,</verse>
				<verse number="18">І, взявши батька вашого й родину вашу, прибувайте до мене; дам вам що найлучче в землї Египецькій, і живити метесь плодами землї.</verse>
				<verse number="19">Ти ж повели їм узяти колесницї з Египецької землї про дїтей ваших, і жен ваших, і взявши батька вашого прибувайте;</verse>
				<verse number="20">І не жалуйте домівок ваших; всї бо Египецькі блага вам будуть.</verse>
				<verse number="21">І вчинили так дїти Ізрайлеві, і дав їм Йосиф колесницї по слову Фараоновому, і дав їм харчі на дорогу.</verse>
				<verse number="22">І дав усїм їм на переміну одежі на дорогу, Беняминові ж дав триста секлїв срібла і пять одежин на переміну.</verse>
				<verse number="23">А панотця свого він обіслав тим же робом і дав: десять ослів з уюками всїх благ Египецьких, і десять ослиць, вюкованих пашнею та хлїбом, і наїдками панотцеві свойму на дорогу.</verse>
				<verse number="24">Так відпустив своє браттє, і рушили; і каже їм: Гледїть, незаїдайтесь у дорозї.</verse>
				<verse number="25">І вийшли з Египту, і прийшли в Канаан землю до Якова, батька свого.</verse>
				<verse number="26">І оповідали йому говорючи: Ще жив Йосиф, і він господарує над усїєю землю Египецькою. І зомлїло серце Яковове, не звірявся бо їм.</verse>
				<verse number="27">Но переказували йому всї слова Йосифові, що промовляв до них, і як побачив колесницї, що послав Йосиф по його, тодї ожив дух Яковів, отця їх.</verse>
				<verse number="28">І каже Ізраїль: Буде з мене! Йосиф, син мій, іще жив! Пійду, побачу його перш нїж умірати менї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="46">
				<verse number="1">І рушив Ізраїль з усїм своїм, і прийшов до Бейер-Саби, і принїс жертву Богові отця свого Ізаака.</verse>
				<verse number="2">І рече Бог до Ізраїля в привиддях ночних, і рече: Якове! Якове! Він же озвавсь: Чую!</verse>
				<verse number="3">І рече: Я Бог, Бог отцїв твоїх. Не опасуйся спуститись у Египет; народом бо великим сотворю тебе там.</verse>
				<verse number="4">Я сам із тобою спущусь у Египет, і я ж возведу тебе, і Йосиф положить руку свою на очі твої.</verse>
				<verse number="5">І рушив Яков од Бейер-Саби, і повезли сини Ізраїлеві панотця свого і малечу свою, і жени свої на колесницях, що послав Фараон по його.</verse>
				<verse number="6">І позабирали статки свої й усе майно, що надбали в Канаан землї, і прибули в Египет Яков і все насїннє його з ним.</verse>
				<verse number="7">Сини свої і сини синів своїх, дочки свої і дочки синів своїх, і все насїннє своє привів у Египет із собою.</verse>
				<verse number="8">Се ж імена синів Ізрайлевих, що поприходили в Египет: Яков та сини його; первенець Яковів: Рубен.</verse>
				<verse number="9">Синове ж Рубенові: Ганох та Паллуй, Хезрон та Кармїй.</verse>
				<verse number="10">Синове ж Симеонові: Ємуїл і Ямин та Огад та Яхин та Зогар та Савул, син Канаанки.</verse>
				<verse number="11">Синове ж Левієві: Герсон, Кагат та Мерарій.</verse>
				<verse number="12">Сини ж Юдові: Гер та Онан та Села та Перез та Серах; повмирали ж Гер та Онан у Канаан землї. А синове Перезові були: Гезрон та Гамуль.</verse>
				<verse number="13">Синове ж Іссахарові: Тоса та Пува та Йов та Симрон.</verse>
				<verse number="14">Синове ж Зебулонові: Серед та Елон та Яхлеїль.</verse>
				<verse number="15">Се Леїні синове, що вродила Яковові в Падан-Арамі, та Дину, дочку його. Усїх душ синів його і дочок його трийцять і три душі.</verse>
				<verse number="16">Синове ж Гадові: Зифйон та Гаггій, Сунїй та Єзбон, Єрій та Ародїй та Арелїй.</verse>
				<verse number="17">Синове ж Ассерові: Імна та Ішва та Ішвій та Берія, та Сераха, сестра їх. Синове ж Берієві: Гебер та Малкієль.</verse>
				<verse number="18">Се сини Зелфи, що дав Лабан Леї, дочцї своїй, що вродила їх Яковові шіснайцятеро душ.</verse>
				<verse number="19">Синове ж Рахелї, жони Яковової: Йосиф та Бенямин.</verse>
				<verse number="20">І родились Йосифові в Египецькій землї: Манассій та Ефраїм, що вродила йому Асната, дочка Потифара, сьвященника Онського.</verse>
				<verse number="21">Синове ж Беняминові: Бела та Бехер та Асбель, Гера та Нааман, Єхій та Рош, Муппим та Гуппим та Ард.</verse>
				<verse number="22">Се синове Рахелині, що вродила їх Яковові, всїх, душ чотирнайцятеро.</verse>
				<verse number="23">Синове ж Данові: Гусим.</verse>
				<verse number="24">Синове ж Нафталїєві: Яхзеєль та Гунїй та Єзер та Силлем.</verse>
				<verse number="25">Се синове Білжині, що дав її Лабан Рахелї, дочцї своїй, і вродила їх Яковові всього сїм душ сих.</verse>
				<verse number="26">Усїх же душ, що поприходили з Яковом в Египет, і що повиходили з чересел його, опріч жінок синів Яковових, всїх душ шістьдесять і шість.</verse>
				<verse number="27">Синове Йосифові, що понароджувались йому в Египтї, дві душі. А всїх душ дому Яковового, що прийшли з Яковом у Египет, душ сїмдесять.</verse>
				<verse number="28">Юду ж послав перед собою до Йосифа направляти лице його до Госену. Як прибули ж вони в Госен землю,</verse>
				<verse number="29">Запріг Йосиф колесницю свою, і поїхав назустріч Ізраїлеві, панотцеві свойму в Госен, і побачив його, і впав йому на шию, і плакався плачем великим.</verse>
				<verse number="30">І каже Ізраїль до Йосифа: Тепер хоч і вмерти, бо побачив лице твоє; жив єси!</verse>
				<verse number="31">І каже Йосиф свойму браттю та всему домові панотця свого: Поїду, сповіщу Фараона, і скажу йому: браттє моє, та дом панотця мого, що були в Канаан землї, прибули до мене.</verse>
				<verse number="32">Вони ж чабани собі; їх ремество було випасувати скотину, і поприганялись із вівцями й товариною і з усїм статком своїм.</verse>
				<verse number="33">Як же прикличе вас Фараон, і скаже вам: Яке ваше ремество?</verse>
				<verse number="34">Кажіте: Чабани єсьмо, раби твої, змалку та й по сей день, і ми й батьки наші, щоб вам осїстись у Госен землї. Чабанами ж бо гидують Египтяне.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="47">
				<verse number="1">І прибув Йосиф і спосвістив Фараона й каже: Панотець мій і браттє моє, з вівцями й товариною й з усїм статком своїм, прибули із Канаан землї, і се вони в Госен землї.</verse>
				<verse number="2">Та й із браття свого взяв пятеро чоловіка, та й поставив їх перед Фараоном.</verse>
				<verse number="3">І промовив Фараон до браття Йосифового: Яке ремество ваше? Вони ж відказали Фараонові: Чабани, раби твої, ми й батьки наші змалку та й по сей день.</verse>
				<verse number="4">Мовляли вони й надто Фараонові: Перебувати в землї поприганялись; нема бо пасовища вівцям у рабів твоїх; опанував бо голод Канаан землю. Тепереньки ж благаємо, дозволь оселитись у Госен землї.</verse>
				<verse number="5">І промовив Фараон Йосифові: Отець твій і браттє твоє прибули до тебе. Се земля Египецька перед тобою. На щонайлуччій землї осели отця твого і браттє твоє.</verse>
				<verse number="6">Нехай селяться в Госен землї; і коли знаєш яких людей спосібних між ними, так настанови їх доглядниками над скотиною моєю.</verse>
				<verse number="7">І привів Йосиф отця свого, та й поставив його перед Фараоном. І благословив Яков Фараона.</verse>
				<verse number="8">І промовив Фараон до Якова: Скільки років життя твого?</verse>
				<verse number="9">І каже Яков Фараонові: Життя мого на сьвітї сто і трийцять лїт. Малі й важкі були лїта життя мого, не досягли до лїт життя отцїв моїх на сьвітї.</verse>
				<verse number="10">І благословивши Яков Фараона, вийшов зперед Фараона.</verse>
				<verse number="11">І поселив Йосиф панотця свого й браттє своє, і дав їм державу в землї Египецькій, на луччій землї, в Раємзес землї, як повелїв Фараон.</verse>
				<verse number="12">І надїляв Йосиф отця свого й браттє своє й усю родину хлїбом, по лїчбі дїтей.</verse>
				<verse number="13">Хлїба ж не стало по всїй землї, голод бо тяжкій був; омлївала й Египецька земля й Канаан земля з голоднечі.</verse>
				<verse number="14">І позбирав Йосиф усї гроші, які знайшлись у землї Египецькій і в Канаан землї, за хлїб, що куповали люде; і повносив Йосиф усї гроші в палати Фараонові.</verse>
				<verse number="15">І як повитрачувано всї гроші в землї Египецькій і в Канаан землї, поприходили тодї всї Египтяне до Йосифа говорючи: Дай нам хлїба! Чому бо вмірати нам перед віччу в тебе? Кінець бо вже нашим грошам.</verse>
				<verse number="16">І каже їм Йосиф: Так пригоньте скотину вашу, я й давати му вам хлїба за скотину, коли кінець вашій грошві.</verse>
				<verse number="17">І стали приганятись із скотом до Йосифа, і давав їм хлїба Йосиф за конї, й за вівцї, й за воли, і за осли; і прохарчував хлїбом їх за всю скотину їх у тому роцї.</verse>
				<verse number="18">І минув той год, і поприходили до його на другий год і мовляли до його: Не таїти мемо від пана добродїя нашого, що наші гроші повитрачувались, а наша скотина в нашого пана добродїя. Не зісталось перед віччу в пана добродїя нашого вже нїчого, як тільки тїло наше та земля наша.</verse>
				<verse number="19">Чи то ж нам гинути перед очима в тебе, і нам, і нашій землї? Купуй нас і землю нашу за хлїб, і будемо самі й земля наша рабами Фараонові. Давай нам тільки насїння на засїв, та й живі будемо, не помремо, і земля не спустїє.</verse>
				<verse number="20">І поскуплював Йосиф землю Египецьку Фараонові; попродали бо Египтяне землю свою Фараонові через те, що голод опанував їх. І земля стала Фараоновою.</verse>
				<verse number="21">А людей попереселяв він у городи з одного кінця Египту та й до другого.</verse>
				<verse number="22">Тільки землї сьвященників не поскуплював, одержали бо сьвященники свій пай од Фараона і жили з того паю, що давав їм Фараон; тим і не попродали вони землї своєї.</verse>
				<verse number="23">І каже Йосиф усїм Египтянам: Оце купив я вас і землю вашу Фараонові. От вам насїннє, возьміте і засївайте землю.</verse>
				<verse number="24">А з урожаю давати мете пятину Фараонові, чотирі ж пятини будуть вам на засїв землї, та про малечу вашу.</verse>
				<verse number="25">І казали: Вирятував єси нас од смертї; дай же нам ізнайти ласку в очу в тебе, пане добродїю, щоб нам бути рабами Фараонові.</verse>
				<verse number="26">І поставив їм Йосиф устав аж по сей день, пятину з землї давати Фараонові. Тілько земля сьвященників не зробилась Фараоновою.</verse>
				<verse number="27">І пробував Ізраїль у землї Египецькій, у Госен землї, і мали вони в їй наслїдню державу, і були плодющі й намножувались велико.</verse>
				<verse number="28">І пожив Яков у землї Египецькій сїмнайцять років, а було днїв Якового життя сто і сорок і сїм років.</verse>
				<verse number="29">І прийшла година Ізраїлеві вмерти. І прикликав сина свого Йосифа і каже йому: Коли знайшов я ласку в очах твоїх, підложи руку твою під стегно моє, що сотвориш надо мною милость і правду. Не ховай мене в Египтї!</verse>
				<verse number="30">Нї! хочу лежати з отцями моїми, і винесеш мене з Египту, та й поховаєш мене в гробовищі їх. Він же каже: Сотворю по слову твойму.</verse>
				<verse number="31">І каже: Кленись менї! І поклявсь йому: І приклонився Ізраїль на підголовку постелї своєї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="48">
				<verse number="1">І сталося після річей сих, що повідано Йосифові: Панотець твій знемагає. І взявши два сини свої, Манассію та Ефраїма, вибрався в дорогу.</verse>
				<verse number="2">І повідано Яковові: Син твій Йосиф іде до тебе. І вкрепившись Ізраїль сїв на постелї.</verse>
				<verse number="3">І каже Яков до Йосифа: Бог мій явивсь менї в Лусї, в Канаан землї, і благословив мене.</verse>
				<verse number="4">І рече менї: Се я вирощу тебе і намножу тебе, і сотворю тебе купою народів, і дам тобі землю сю і насїнню твойму по тобі у державу віковічню.</verse>
				<verse number="5">Тепер же два сини твої, що вродились тобі в землї Египецькій, перше мого прибуття до тебе в Египет, мої вони: Ефраїм та Манассій; як Рубен і Симеон будуть мої.</verse>
				<verse number="6">Сини, що появиш по сих, будуть уже твої, і називати муться по прізвищам браття твого в наслїддї свойму жеребовому.</verse>
				<verse number="7">Я ж, як ійшов із Падан-Арама, умерла Рахеля, мати твоя, в Канаан землї в дорозї до Ефрата, се Бетлегем.</verse>
				<verse number="8">Побачивши ж Ізраїль сини Йосифові, каже: Хто се?</verse>
				<verse number="9">І каже Йосиф панотцеві свойму: Се мої сини, що Бог дав менї тутеньки. І каже Яков: Приведи їх до мене, щоб їх благословити.</verse>
				<verse number="10">Очі ж Ізраїлеві тяжко бачили від старощів і не зміг розгледїти.</verse>
				<verse number="11">І каже Ізраїль до Йосифа: Не думав я вбачати лице твоє, аж ось Бог показав менї і насїннє твоє.</verse>
				<verse number="12">І вивів їх Йосиф із між колїн його, та й уклонивсь йому лицем до землї.</verse>
				<verse number="13">І взявши Йосиф два сини свої, Ефраїма в правицю, проти лївиці Ізраїлевої, Манассію ж у лївицю, проти правицї Ізраїлевої, наблизив їх до його.</verse>
				<verse number="14">І простягнув Ізраїль правицю і положив на голову Ефраїмову, - був же він молодший - а лївицю на голову Манассієву; положив руки на вхрест, був бо Манассій первенець.</verse>
				<verse number="15">І благословив Йосифа, і каже: Бог, що перед ним ходили отцї мої, Авраам та Ізаак, Бог, що годував мене змалечку та й до сього дня,</verse>
				<verse number="16">Ангел, що вирятував мене з усякого лиха, нехай благословить хлопята сї, і прозветься в них прізвище моє і прізвище отцїв моїх, Авраама та Ізаака, і нехай виростуть у множество многе на землї.</verse>
				<verse number="17">І побачив Йосиф, що положив панотець його руку правицю свою на голову Ефраїмову, і не гаразд йому здалось воно, і прийняв Йосиф руку панотцеву, щоб з голови Ефраїмової перенести на голову Манассієву</verse>
				<verse number="18">І каже Йосиф панотцеві свойму: Не тако, панотченьку! Сей бо первенець; положи руку твою правицю на голову йому.</verse>
				<verse number="19">І не схотїв отець його, і каже: Знаю, синку. І він буде народом, і він буде великий; но брат його молодший більший над його буде, і насїннє його буде купою народів.</verse>
				<verse number="20">І благословив їх того ж дня, і каже: Тобою благословляти ме Ізраїль говорючи: Зроби тебе Боже рівнею Ефраїмові й Манассієві! І поставив Ефраїма перше Манассія.</verse>
				<verse number="21">І каже Ізраїль Йосифові: Се я вміраю; но Бог буде з вами, і верне вас ізнов у землю отцїв ваших. Я ж тобі над брати надїлив країну, що одняв я в Аморія моїм мечом і моїм луком.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="49">
				<verse number="1">І прикликав Яков сини свої і каже:</verse>
				<verse number="2">Ой синове Якова! Скуптеся докупи, та послухайте, що скаже вам отець Ізраїль.</verse>
				<verse number="3">Ти, мій первенче, Рубене, сило моя перва! Ти й поважен, ти й потужен, всїх ти переважив,</verse>
				<verse number="4">Та филюєшся водою, задню пасти будеш; лїг бо на отецьке ложе, ложе ти зневажив, і зневажив і споганив батькову постелю!</verse>
				<verse number="5">Симеоне й ти Левію! Браттє ви між браттєм, та сестра знаряддє в зрадї кривдї стала.</verse>
				<verse number="6">Не ввійду я в вашу раду, поки й тху тихого, і до змови не пристану серцем чистим, чесним. Бо вони людей в завзяттї мучили, вбивали, в безумі свойму терзали навіть і скотину.</verse>
				<verse number="7">Проклинаю їх нелюдське дике їх завзяттє; їх в Ізраїлї розсїю, звергну у Якові.</verse>
				<verse number="8">Юда! Тебе возхвалить рідне браттє ревно, і вклонятись тобі будуть батька твого дїти.</verse>
				<verse number="9">Юда левчук голодний; ситим будеш, синку, і хижацтвом пійдеш в гору; левом опочинеш: Мов той лев заляжеш спати, страшен, як левиця; хто зосьмілиться збудити, сон його стрівожить?</verse>
				<verse number="10">В Юди не похитнеться берло між колїньми, докіль мир постане в людях, чаяннє в народах.</verse>
				<verse number="11">В виноградї він привяже знїжене ослятко, у найкращому, ослицї мазану дитину. У винї одежу виправ, платтє у червонім.</verse>
				<verse number="12">Од вина потуманїли ясні очі в його, од молока побілїли в його ситі зуби.</verse>
				<verse number="13">Зебулон седить над морем, судна знай вітає; його слуги пробувати будуть і в Сидонї.</verse>
				<verse number="14">Іссахар - осел костлявий між двома хлївами.</verse>
				<verse number="15">Бачить, що в землї родющій люба річ спочити; і на панщинї гне спину під тягар, працює.</verse>
				<verse number="16">Дан свій люд судити буде, рід свій в Якові.</verse>
				<verse number="17">Дан лежати на дорозї гадиною буде. Вкусить він коня за ногу, скине й їздеця він; навпаки впаде злякавшись, у сїдлї не всидить.</verse>
				<verse number="18">На твою вповаю поміч, Господе, мій Боже!</verse>
				<verse number="19">Гад - напре на його військо, він побє потужне.</verse>
				<verse number="20">Ассер у життї роскішнім їсти ме хлїб з туком, ласощі царські усїм він вистачати буде.</verse>
				<verse number="21">Нафталїй гіллє розкине пишним дубом.</verse>
				<verse number="22">Йосиф же, се вітка добра з дерева, що родить над криницею, да й стеле яблука по муру.</verse>
				<verse number="23">Нацїлялись в його з лука, стрелили, та лук свій</verse>
				<verse number="24">Він удержав у потузї. Руцї не послабли.</verse>
				<verse number="25">Всемогущий благодатно, синку, тебе кропить з неба гарними дощами, із землї годує.</verse>
				<verse number="26">Ті ж бо всї благословення, що дознав отець твій, взяли гору над горами, вічними холмами. Ой нехай же на голову всї Йосифові зійдуть і на тїмє осяйного князя між братами!</verse>
				<verse number="27">Бенямин, се в нас вовцюга, наситу не знає; вранцї - він жере поживу, в вечір - здобич дїлить.</verse>
				<verse number="28">Усе це дванайцятеро поколїнь Ізрайлевих, і се промовив до них отець і благословив їх кожного, по благословенню його благословив їх.</verse>
				<verse number="29">І заповідав їм, і каже їм: Я пригорнусь до народу мого. Поховайте мене з отцями моїми в печері, що на полї Ефроновому Гетієвому,</verse>
				<verse number="30">В печері, що на полї Макпелевому, що перед Мамрійщиною в Канаан землї, що купив Авраам у Ефрона Гетія у державу на гробовище.</verse>
				<verse number="31">Там поховано Авраама й Сарру, жону його; там поховано Ізаака й Ребеку, жену його, і там поховав я Лею.</verse>
				<verse number="32">Куплене поле й печера на йому в синів Гетових.</verse>
				<verse number="33">І переставши Яков чинити заповіт синам своїм, простягнув нозї свої на постелї і розлучивсь із душею, та й пригорнувсь до народу свого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="50">
				<verse number="1">І впав Йосиф на лице панотцеві свойму, плакав по йому і цїлував його.</verse>
				<verse number="2">І повелїв Йосиф слугам-лїкарям своїм бальзамувати панотця свого, і набальзамували лїкарі Ізраїля.</verse>
				<verse number="3">І сповнилось йому сорок день, бо стілько день лїчять про тих, що набальзамовали, і плакавсь по йому Египет сїмдесять день.</verse>
				<verse number="4">Як же минули плакальні днї, каже Йосиф домові Фараоновому і промовив: Коли знайшов я ласку в вас ув очу, прошу вас, промовте в слух Фараонові слово таке:</verse>
				<verse number="5">Панотець мій закляв мене говорючи: Се я вміраю. У гробовищі мойму, що купив я в Канаан землї, там поховай мене. Так оце благаю тебе, пусти мене ійти, та поховати панотця мого, і вернусь.</verse>
				<verse number="6">І каже Фараон: Іди й поховай отця твого по слову клятьби твоєї:</verse>
				<verse number="7">І пійшов Йосиф ховати батька свого, і піднялись із ним усї дворяне Фараонові, дуки господи його й усї дуки землї Египецької,</verse>
				<verse number="8">І ввесь дом Йосифів і його батька дом, тільки малеча їх, та вівцї їх, да товарина їх, позоставались у Госен землї.</verse>
				<verse number="9">І пїднялись із ними й колесницї й комонник, була громада велика вельми.</verse>
				<verse number="10">І прийшли аж до току Атадового, що по тім боцї Йорданї, і ридали там риданнєм великим і тяжким вельми. І зробив там голосїннє панотцеві свойму семиденне.</verse>
				<verse number="11">І бачили осадники Канаанські, похорон коло току Атадового й мовляли: Гіркі сї поминки Египтянів! Тим і проложено врочищу тому прізвище Авель-Мизраїм, по тім боцї Йорданї.</verse>
				<verse number="12">І вчинили йому так синове його, як він заповідав.</verse>
				<verse number="13">Бо взяли його синове його в землю Канаанську, та й поховали його в печері на Макпелевому полї, що купив Авраам з полем у державу на гробовище у Ефрона Гетя проти Мамрійщини.</verse>
				<verse number="14">І вернувсь Йосиф у Египет сам і браттє його і всї що піднялись із ним ховати батька його.</verse>
				<verse number="15">Бачивши ж браттє Йосифове, що помер отець їх, мовляли: Може, зненавидить нас Йосиф, і віддячить нам за все зло, що заподїяли йому.</verse>
				<verse number="16">І послали посли до Йосифа говорючи: Панотець заповідав перед смертю своєю так:</verse>
				<verse number="17">Ось як промовте до Йосифа: Прости братам твоїм переступ їх і гріх їх, що вони тобі заподїяли зло. Благаємо ж тебе, прости переступ рабам Бога батька твого. І плакавсь Йосиф, як промовляли вони до його.</verse>
				<verse number="18">І прийшли до його самі брати його, і впавши перед його лицем, промовляли: Се - ми раби в тебе.</verse>
				<verse number="19">І каже до них Йосиф: Не лякайтесь; хиба я замість Бога?</verse>
				<verse number="20">Хоч ви змовлялись проти мене, та Бог те обернув на добре, щоб так було, як тепер, і вирятувалось много людей у голоднечу.</verse>
				<verse number="21">Тим же то не лякайтесь тепер. Я годувати му й вас і малечу вашу. І втїшив їх і промовляв до них прихильно.</verse>
				<verse number="22">І пробував Йосиф в Египтї сам і батька його дїти. І пожив Йосиф сто і десять років.</verse>
				<verse number="23">І вбачав Йосиф Ефраїмові дїти до третього роду; сини ж Махирова, сина Манассієвого, роджались на колїна Йосифові.</verse>
				<verse number="24">І каже Йосиф браттю свойму говорючи: Я вміраю, Бог же навідається до вас і виведе вас із землї сієї в землю, що про неї клявся отцям нашим Авраамові, Ізаакові й Яковові.</verse>
				<verse number="25">І закляв Йосиф сини Ізраїлеві, говорючи: Бог певно навідається до вас, а ви винесїть і костї мої звідсї з вами.</verse>
				<verse number="26">І скіньчивсь Йосиф бувши лїт ста і десяти, і набальзамували вони його, та й положили його в трумну в Египтї.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="2">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Се ймена в синів Ізраїлевих, що поприходили в Египет вкупі з Яковом. Кожен з усїм домом своїм прийшов.</verse>
				<verse number="2">Рубен, Симеон, Левій, Юда,</verse>
				<verse number="3">Іссахар, Зебулон та Бенямин,</verse>
				<verse number="4">Дан та Нефталїй, Гад та Ассер.</verse>
				<verse number="5">Було ж усїх душ, що повиходили з чересел Яковових, сїмдесять душ. Йосиф же був в Египтї.</verse>
				<verse number="6">І вмер Йосиф, і всї брати його, і весь той рід.</verse>
				<verse number="7">Ізрайлитяне ж та були плодющі, і розростались і намножувались, і впотужнювались переважливо, і сповнилась ними земля.</verse>
				<verse number="8">Устав же царь новий над Египтом, що не знав Йосифа.</verse>
				<verse number="9">І каже народові свойму: Та се ж нарід Ізраїльський більший і потужнїщий над нас.</verse>
				<verse number="10">Нумо перехитрувати їх, ато намножаться і як випаде нам війна, так пристануть і вони до ворогів і бити муть на нас, та й вийдуть із нашої землї.</verse>
				<verse number="11">І поставлено над ними приставників в роботї, щоб їх мучили панщиною своєю; і збудували вони харчові городи Фараонові: Питом і Раємзес.</verse>
				<verse number="12">Но що більш мучили їх, то все більш намножувались вони і вбивались у силу. І стало потїсно Египтянам од Ізрайлитян.</verse>
				<verse number="13">І приневолювали Египтяне Ізрайлитян аж надто до роботи.</verse>
				<verse number="14">І гірко було їм жити в тяжкій неволї, на глинищах та цегельнях, та й у всякій польовій роботї, що приганяли їх до неї під пригоном.</verse>
				<verse number="15">І каже царь Египецький бабам сповитухам Єврейським, одна була на імя Сифра, друга на імя Пуя,</verse>
				<verse number="16">І каже: Як бабувати мете в Єврейських жінок, дак придивляйтесь: коли син, убивайте, а дочка, нехай жиє.</verse>
				<verse number="17">Та побоялись баби сповитухи Бога, і не чинили так, як повелїв їм царь Египецький, а лишали при життю хлопяток.</verse>
				<verse number="18">І прикликав царь Египецький баби сповитухи, та й каже їм: Про що ви таке чините й лишаєте живих хлопяток?</verse>
				<verse number="19">І кажуть баби сповитухи Фараонові: Бо Єврейки не такі, як Египтянки: молодицї вони моторні; нїм прийде баба, вони родять.</verse>
				<verse number="20">І допомагав Бог бабам сповитухам, і намножувались люде й употужнювались велико.</verse>
				<verse number="21">А за те, що боялись баби сповитухи Бога, погоджував їм Бог у домівках.</verse>
				<verse number="22">І повелїв Фараон усьому народові свойму словами: Усякого сина, що народиться в Євреїв, кидайте в ріку, а всяку дочку доглядайте.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">І був чоловік із дому Левієвого, і взяв собі жінку Левіївну.</verse>
				<verse number="2">І завагонїла й уродила сина; бачивши ж, яке воно гарне, таїлась із ним три місяцї.</verse>
				<verse number="3">А як не в моготу було вже таїтись, зробила йому скринечку з рогожини, та обмазала її мазюкою, осмолила смолою, та й поставила між осет уз беріг ріки.</verse>
				<verse number="4">І наглядала сестра віддалеки, щоб знати, що станеться йому.</verse>
				<verse number="5">І спустилась дочка Фараонова купатись у ріцї, а її рабинї приходили уз ріку берегом. І вгледївши скриньку проміж осетом, послала рабиню й узяла її.</verse>
				<verse number="6">Відтуливши ж, бачить немовляточко в скриньцї, плачуще хлопятко. І змилосердилась дочка Фараонова, і каже: Се з Єврейняток.</verse>
				<verse number="7">Каже тодї сестра хлопчикова дочцї Фараоновій: Побіжу я, покличу тобі мамку з Єврейок, щоб згодувала тобі хлопятко!</verse>
				<verse number="8">І каже їй дочка Фараонова: Біжи! І побігла дївчинка і кликнула хлопчикову матїр.</verse>
				<verse number="9">І каже їй дочка Фараонова: Возьми немовлятко, та згодуй менї його; я ж дам тобі плату.</verse>
				<verse number="10">І знялось на ноги хлопятко, і привела його до дочки Фараонової, і був у її за сина. І дала йому імя Мойсей; бо, каже, з води взяла його.</verse>
				<verse number="11">І стало з того часу, як Мойсей був уже дорослий, що вийшов до браття свого, та й дививсь на їх тягарі, та й побачив, як Египтянин бє Єврея зміж братів його.</verse>
				<verse number="12">Озирнувшися ж сюди й туди, і не вбачаючи нїкого, убив Египтянина та й сховав його в піску.</verse>
				<verse number="13">І вийшов другого дня, аж се двоє Євреїв бються; він і каже тому, хто скривдив: Про що нївечиш товариша?</verse>
				<verse number="14">Він же каже: Хто тебе настановив старшим і суддею над нами? Хиба задумав убити й мене тим робом, як убив Египтянина. І злякався Мойсей і каже сам собі: Чи не виявилась лишень справа?</verse>
				<verse number="15">І дознався Фараон про сю справу, та й шукав приключки, щоб убити Мойсея. І втїк Мойсей од Фараона, та й оселивсь у Мидиян землї. От і седить раз біля колодязя.</verse>
				<verse number="16">А в сьвященника Мидиянського та було семеро дочок. І поприходили вони та й черпали воду, та й сповняли пійла, щоб понаповати вівцї батькові.</verse>
				<verse number="17">Та посходились пастухи, та й попроганяли їх. І встав Мойсей та й допоміг їм, і понаповав їх вівцї.</verse>
				<verse number="18">І прийшли вони до Регуїля, батька свого, він і каже дочкам своїм: Чого се прийшли ви так заранї сьогоднї?</verse>
				<verse number="19">І кажуть вони: Якийся Египтянин визволив нас од пастухів, та ще начерпав доволї й води нам, і понаповав вівцї.</verse>
				<verse number="20">І каже він дочкам своїм: А де ж він? Про що се ви покинули чоловіка? Кликнїте лишень його, щоб у нас попоїв хлїба солї.</verse>
				<verse number="21">І вподобав Мойсей оселї у чоловіка сього, і він оддав Зипору, дочку свою Мойсейові.</verse>
				<verse number="22">І вродила вона сина, і дав йому він імя Герсон, бо каже: Захожим я в чужій землї.</verse>
				<verse number="23">І сталось у довгому протязї часу, що вмер царь Египецький. І застогнали Ізрайлитяне на панщинї, і знялось голосїннє їх до Бога про панщину.</verse>
				<verse number="24">І почув Бог голосїннє, і спогадав Бог заповіт з Авраамом та з Ізааком та з Яковом,</verse>
				<verse number="25">І зглянувсь Бог на Ізрайлитян, і дознавсь про се Бог.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Мойсей же пас вівцї в Єтра, тестя свого, сьвященника Мидиянського, та й погнавсь з вівцями за степ, і прийшов до Божої Гореб гори.</verse>
				<verse number="2">І явивсь йому ангел Господень ув огнистому поломї ізсеред куща тернового. Побачив, що кущ горить огнем, горить і не згоряє.</verse>
				<verse number="3">І каже сам собі Мойсей: Зайду лишень збоку та подивлюсь на сю велику появу, чом не згорить купина.</verse>
				<verse number="4">І побачив Господь, що зайшов збоку дивитись, і кликне його зсеред колючого куща і рече: Мойсею, Мойсею!</verse>
				<verse number="5">І каже він: Ось я! І рече: Не наближуйся сюди; іззуй обувє твоє з ніг твоїх, місце бо, що на йому стоїш, земля сьвята.</verse>
				<verse number="6">І рече йому: Я Бог отця твого, Бог Авраамів, Бог Ізааків і Бог Яковів. І затулив Мойсей вид собі; не важився бо дивитись на Бога.</verse>
				<verse number="7">І рече Господь: Бачив я бідуваннє людей моїх, що в Египтї, і почув голосїннє їх із причини приставників; знаю бо печаль їх.</verse>
				<verse number="8">І зійшов я рятувати їх із потали Египецької та вивести їх із землї тієї, та ввести їх у землю добру й простору, в землю текучу молоком і медом, в займище Канаанське та Гетіївське, та Аморіївське та Ферезіївське та Євузіївське.</verse>
				<verse number="9">І се голосїння синів Ізрайлевих дійшло до мене, та й бачив я тїсноту, що нею тїсьнять їх Египтяне.</verse>
				<verse number="10">Ійди ж оце, пошлю тебе до Фараона, щоб ти вивів нарід мій, сини Ізрайлеві, з Египту.</verse>
				<verse number="11">І каже Мойсей до Бога: Хто я такий, щоб менї та йти до Фараона, і щоб менї та вивести сини Ізрайлеві з Египту.</verse>
				<verse number="12">Рече ж Бог до Мойсея: Та ж я буду з тобою, і се тобі знамення, що сам я тебе послав. Як виведеш люде мої з Египту, помолитесь ви Богу під горою сією.</verse>
				<verse number="13">І каже Мойсей до Бога: Ну, прийду оце до синів Ізрайлевих і промовлю до них: Бог батьків наших прислав мене до вас, а вони скажуть менї: Яке ж імя йому? Що казати му їм?</verse>
				<verse number="14">І промовив Бог до Мойсея: Я той, хто єсть. І рече він: Так промовиш до синів Ізрайлевих: Сущий послав мене до вас.</verse>
				<verse number="15">І каже Бог знов до Мойсея: Так промовиш до синів Ізрайлевих: Господь Бог отець ваших, Бог Авраамів, Бог Ізааків і Бог Яковів послав мене до вас. Се імя моє на віки, і се моя память від роду та й до роду.</verse>
				<verse number="16">Ійди та поскуплюй до купи старші мужі громадські в синів Ізрайлевих і промов до них: Господь Бог Авраамів, Ізааків і Яковів явився менї глаголючи: Навідом навідавсь я до вас, що приключилось вам в Египтї,</verse>
				<verse number="17">І рече: Виведу вас із бідування Египецького в землю Канааніїв і Гетіїв і Аморіїв і Ферезіїв і Гевіїв і Євузіїв, в землю текущу молоком і медом.</verse>
				<verse number="18">І послухають голосу твого, і ввійдеш ти й старші громадські мужі Ізрайлеві до царя Египецького, та й промовиш до його: Господь, Бог Єврейський, зустьрів нас, і тепер дозволь нам пійти на три днї ходи в степ, принести жертву Господеві Богу нашому.</verse>
				<verse number="19">Я ж відаю, що не дозволить вам ійти царь Египецький, нї! Хиба тільки через потужну руку.</verse>
				<verse number="20">І простягну руку мою, і вдарю на Египет усїма чудесами моїми, що сотворю між ними, а потім відпустить вас.</verse>
				<verse number="21">І дам ласку людям сим в очу в Египтянів, і станеться, що, як вийдете, пійдете не в порожнї.</verse>
				<verse number="22">Нї! нехай усяка молодиця пожичить у сусїдки своєї і в такої, що пробуває в господї в неї, клейноти срібні і клейноти золоті і шати, та й понадїваєте на сини ваші й дочки ваші, і пограбуєте Египтянів.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">І відказав Мойсей і каже: А як же не звіряться менї, анї послухають голосу мого, та скажуть: Не являвсь тобі Господь?</verse>
				<verse number="2">І промовив до його Господь: Що се в руцї у тебе? І каже він: Палиця.</verse>
				<verse number="3">І глаголе: Кинь її на землю. І кинув її на землю, і стала змієм. І відбіг Мойсей від його.</verse>
				<verse number="4">І каже Господь Мойсейові: Простягни руку, та возьми за хвоста. І просьтяг руку і узяв його за хвоста. І стала палиця в руцї в його:</verse>
				<verse number="5">Щоб упевнились, що явивсь тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраамів, Бог Ізааків і Бог Яковів.</verse>
				<verse number="6">Каже йому Господь знов: Засунь руку твою за пазуху собі. І засунув руку за пазуху собі, і як вийняв її зза пазухи своєї, аж се рука його побілїла від прокази, як снїг.</verse>
				<verse number="7">І каже знов йому: Засунь руку твою за пазуху собі. І засунув він знов руку за пазуху свою; і вийняв її зза пазухи своєї, і се стала вона як тїло його.</verse>
				<verse number="8">І станеться коли не піймуть віри тобі, анї послухаються знамення первого, так піймуть віри тобі й послухаються знамення другого.</verse>
				<verse number="9">І станеться, коли не впевняться й сими двома знаменнями, і не послухають голосу твого, так візьмеш води річної, та й виллєш на суходіл, і вода, що взяв єси з ріки, візьметься кровю на суходолї.</verse>
				<verse number="10">І каже Мойсей Господеві: Ой Господе! Не проречистий я нї здавна, нї з того часу, як почав єси глаголати рабові твойму. Нї! покволий у мові й тугоязикий.</verse>
				<verse number="11">І каже Господь Мойсейові: Хто дав уста чоловікові? Або хто сотворив нїмого, чи глухого, чи видющого, чи слїпуючого? Хиба не я, Господь?</verse>
				<verse number="12">Оце ж ійди, і я буду в устах твоїх, і навчати му тебе, що тобі промовляти.</verse>
				<verse number="13">І рече Мойсей: Молю тебе, Господи, вибери луччого посла.</verse>
				<verse number="14">І запалав гнїв Господень на Мойсея, і рече: Хиба не знаю, що твій брат Арон, Левієнко, уміє добре промовляти? І се він вийде на зустріч тобі і, побачивши тебе, звеселиться в серцї свойму.</verse>
				<verse number="15">І промовляти меш до його, вкладувати меш слова мої в уста його, я ж буду в устах у тебе і в устах у його, і навчати му вас, що вам чинити.</verse>
				<verse number="16">І він буде речником твоїм до людей, і він тобі буде устами, ти ж йому будеш Богом.</verse>
				<verse number="17">І сю палицю візьмеш у руку твою, нею сотвориш знамення.</verse>
				<verse number="18">І пійшов Мойсей, та й вернувсь до Єтра, тестя свого, і каже: Пійду й вернусь до браття мого, що в Египтї, та побачу, чи вони ще живі. І каже Єтро Мойсейові: Ійди собі здоровий з миром.</verse>
				<verse number="19">І рече Господь Мойсейові в Мидіян землї: Ійди, вертайсь у Египет; повмірали бо всї, що шукали душі твоєї.</verse>
				<verse number="20">І взяв Мойсей жену свою та хлопята свої, посадив їх на осла, та й вернувсь у Египет. І взяв Мойсей жезло Боже в руку свою.</verse>
				<verse number="21">І рече Господь Мойсейові: Як прийдеш в Египет, гляди, усї ті чудеса, що вложив я в руку твою, щоб ти сотворив перед Фараоном. Я ж закаменю серце йому, і не відпустить людей.</verse>
				<verse number="22">Ти ж промовляти меш до Фараона: Тако глаголе Господь: Мій син, мій первенець Ізраїль.</verse>
				<verse number="23">І глаголю тобі: Відпусти сина мого, щоб він служив менї. Як же не схочеш відпустити, знай, я вбю сина твого, первенця твого.</verse>
				<verse number="24">І сталось у дорозї, на попасї, що стьрів Господь його та й хотїв убити.</verse>
				<verse number="25">І взяла Зипора гострого кременя, та й обрізала крайнє тїлце в синка свого, та й кинула до ніг йому, і каже: Крівавий жених ти менї.</verse>
				<verse number="26">І відійшов геть від його. Казала тодї вона: Крівавий жених задля обрізання.</verse>
				<verse number="27">І рече Господь Аронові: Вийди в степ на зустьріч Мойсейові. І пійшов і зустьрів його під горою Божою, та й поцїлував його.</verse>
				<verse number="28">І повідав Мойсей Аронові всї слова Господнї, що послав його, й усї знамення, що заповідав йому.</verse>
				<verse number="29">І пійшов Мойсей з Ароном і поскуплювали до купи всїх старших мужів громадських Ізраїля.</verse>
				<verse number="30">І промовив Арон усї слова, що глаголав Бог до Мойсея, і сотворив знамення перед людьми.</verse>
				<verse number="31">І вірували люде, і чувши, що Господь навідавсь до синів Ізрайлевих, і що зглянувсь на їх бідуваннє, похилились і поклонились до землї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Після сього ввійшов Мойсей із Ароном до Фараона та й промовили йому: Так рече Господь, Бог Ізраїлїв: Відпусти люде мої, щоб сотворили сьвято менї в степу.</verse>
				<verse number="2">І каже Фараон: Хто сей Господь, щоб я послухав голосу його, та відпустив сини Ізрайлеві. Не знаю Господа і не відпущу Ізраїля.</verse>
				<verse number="3">І кажуть йому: Бог Єврейський зустьрів нас; так дозволь нам пійти за три днї ходи в степ і принести жертву Господеві, Богу нашому, щоб не вдарив на нас мором або мечем.</verse>
				<verse number="4">І каже їм царь Египецький: Про що ти, Мойсею, й ти, Ароне, одвертаєте людей моїх од їх дїла? Ійдїте кожен до роботи своєї.</verse>
				<verse number="5">І каже Фараон: Се намножилось тепер народу в цїй землї, а ви хочете відтягати його від роботи.</verse>
				<verse number="6">І дав Фараон того дня наказ посїпакам та приставникам такими словами:</verse>
				<verse number="7">Не давайте вже людям соломи на цеглу, як досї: нехай самі ходять і збирають собі солому.</verse>
				<verse number="8">Стілько ж цегол, як перше вироблювали, вимагайте від них; не поменьшуйте, бо вони лїниві; тим і кричать: Одпусти нас принести жертву Богу нашому!</verse>
				<verse number="9">Нехай вагонить робота на сих людях важче, щоб вони пильнували, та не вважали на марні слова.</verse>
				<verse number="10">І повиходили приставники людські та доглядачі, та й промовляли до людей: Ось як повелїв Фараон: Не давати вже вам соломи;</verse>
				<verse number="11">Ходити мете самі збирати собі солому, де знайдете; однакже не буде вбавлено з роботи вашої нїже.</verse>
				<verse number="12">І порозходились люде по всїй землї Египецькій збирати собі стерню замість соломи.</verse>
				<verse number="13">Приставники же принагляли їх і приказували: Вироблюйте роботу вашу кожного дня, як бувало даємо солому вам.</verse>
				<verse number="14">І бито доглядачів із Ізраїлїв, що були поставленї над ними від приставників Фараонових, мовляючи: Чом не виробили стілько цегол вчора й сьогоднї, як перше?</verse>
				<verse number="15">І приходили доглядачі з Ізраїлїв до Фараона, та й лебедїли плачучи: Про що знущаєшся так із рабів твоїх?</verse>
				<verse number="16">Не дають соломи рабам твоїм, а цеглу, кажуть, вистачайте нам цегли! І се раби твої мучені, а нарід твій вина тому.</verse>
				<verse number="17">Він же каже: Ви лїниві лежибоки! Тим і верзете: Ходїмо принести жертву Господеві.</verse>
				<verse number="18">Ідїте ж та працюйте! Соломи не давати муть вам, а цеглу, скілько вимагають, вистачайте.</verse>
				<verse number="19">І вбачали свою лиху годину доглядачі з Ізраїлїв, яким наказано: Не поменьшуйте виробу цегли, що дня призначеного.</verse>
				<verse number="20">І зоткнулись вони з Мойсейом та з Ароном, як виходили вони саме од Фараона.</verse>
				<verse number="21">І промовили до них: Нехай спогляне Господь на вас і судить; бо зробили ви смердючим дух наш перед Фараоном і перед його дворянами. Дали ви меча їм у руки повбивати нас.</verse>
				<verse number="22">І вернувся Мойсей до Господа, і каже: Господи Боже мій! Про що напустив єси такий напуст на сих людей? І про що се послав єси мене?</verse>
				<verse number="23">З того бо часу, як увійшов я промовляти твоїм імям, він почав заподїювати зло людям сим; визволити ж із неволї людей сих не визволив єси.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові: Се побачите, що сотворю Фараонові: кріпка бо рука змусить його відпустити їх і правиця висока повиганяти їх із землї своєї.</verse>
				<verse number="2">І говорив Бог до Мойсея і рече йому: я Господь.</verse>
				<verse number="3">І являвсь я Авраамові й Ізаакові і Яковові як Бог їх всемогущий, з імям же моїм Єгова я не обявивсь їм.</verse>
				<verse number="4">І я ж поставив завіт мій із ними, що оддам їм Канаан землю, де пробували вони чуженицями.</verse>
				<verse number="5">І почув я теж стогнаннє синів Ізрайлевих, що їх Египтяне держали в неволї, і спогадав завіт мій.</verse>
				<verse number="6">Тим же то йди, промов до синів Ізрайлевих: Я Господь-Єгова, і виведу вас із неволї Египецької, і вирятую вас ізпід панщини рукою простягнутою і присудами великими.</verse>
				<verse number="7">І прийму вас за нарід собі, і буду вам Богом, і зрозумієте, що я Господь, ваш Бог, що вас вивів із неволї Египецької.</verse>
				<verse number="8">І введу вас у землю, що про неї клявсь оддати її Авраамові й Ізаакові й Яковові, і дам вам її в наслїддє. Я Господь.</verse>
				<verse number="9">І промовляв так Мойсей синам Ізрайлевим, та не послухали Мойсея від легкодухостї й тяжкої неволї.</verse>
				<verse number="10">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="11">Увійди й кажи Фараонові, цареві Египецькому, щоб одпустив сини Ізрайлеві із землї своєї.</verse>
				<verse number="12">І промовив Мойсей перед Господом і каже: Се не послухали мене сини Ізрайлеві; як же Фараон послухає мене? Та ж мої губи не обрізані, я не проречистий.</verse>
				<verse number="13">І глаголав Господь Мойсейові та Аронові, і повелїв їм промовляти до синів Ізрайлевих і до Фараона, царя Египецького, щоб вивести Ізраїлїв з Египту.</verse>
				<verse number="14">Се голови батьківських домів їх: Сини Рубена, первеньця Ізрайлевого: Ганох та Паллуй, Гезрон та Хармій; се Рубенові сини.</verse>
				<verse number="15">Сини ж Симеонові: Ємуель та Ямін та Огад та Якін та Зохар, та Савул, син Канаанки: се семї Симеонові.</verse>
				<verse number="16">А се ймена в синів Левієвих по родам їх: Герзон та Кегат та Мерарій; а років життя Левієвого було сто і трийцять і сїм лїт.</verse>
				<verse number="17">Сини ж Герзонові: Лібнїй та Симей з семями їх.</verse>
				<verse number="18">Сини ж Кегатові: Амрам та Їзгар, та Геброн та Узієль; віку ж Кегатового було сто і трийцять і три годи.</verse>
				<verse number="19">Сини ж Мерарієві: Махлїй та Мусїй; се семї Левієві по родах їх.</verse>
				<verse number="20">І взяв Амрам Йохабеду, дочку брата батька свого, собі за жінку, і вродила йому Арона та Мойсея; віку ж Амрамового було сто і трийцять і сїм років.</verse>
				<verse number="21">Сини ж Їзгарові: Кораг та Нефег та Зихрій.</verse>
				<verse number="22">Сини ж Узієлові: Мішаель та Елзафан та Ситрій.</verse>
				<verse number="23">І взяв Арон Елїсебу, дочку Аминадабову, сестру Нахсонову, собі за жінку; і вродила йому Надаба та Абігея, Елеазара та Ітамара.</verse>
				<verse number="24">Сини ж Корагові: Асир та Єлькана та Абиясаф; се семї Корагові.</verse>
				<verse number="25">Елеазар же Ароненко узяв собі одну з дочок Путієлових, і вродила йому Пинегаса. Се голови синів Левіїв по родах їх.</verse>
				<verse number="26">Се той Арон та Мойсей, що їм рече Бог: Виведїть менї сини Ізрайлеві з Египту по полках їх.</verse>
				<verse number="27">Се ті, що промовляли до Фараона, Египецького царя, щоб вивести сини Ізрайлеві з Египецької землї: се Мойсей та Арон.</verse>
				<verse number="28">І сталось того дня, як Господь глаголав до Мойсея в Египецькій землї,</verse>
				<verse number="29">Що рече Господь Мойсейові: Я Господь. Промов до Фараона, Египецького царя, все, що я глаголав до тебе.</verse>
				<verse number="30">І каже Мойсей перед Господом: Ось в мене губи не обрізані, як же Фараонові та послухати мене?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">І сказав Господь до Мойсея: Се дав я тебе замість Бога Фараонові, Арон же, твій брат, буде твоїм пророком.</verse>
				<verse number="2">Ти промовляти меш усе йому, що тобі заповідую, Арон же, твій брат, промовляти ме до Фараона, щоб одпустив сини Ізрайлеві з землї своєї.</verse>
				<verse number="3">Я ж ізроблю запеклим серце Фараонове, і намножу знамення мої і дива мої в Египецькій землї.</verse>
				<verse number="4">І не послухає вас Фараон, і наложу я руку мою на Египет, і виведу силою моєю полки мої, люде мої, сини Ізрайлеві з Египецької землї з судом великим.</verse>
				<verse number="5">І відати муть Египтяне, що я Господь, як просьтягну руку мою на Египет і виведу сини Ізрайлеві спроміж їх.</verse>
				<verse number="6">І сотворили Мойсей та Арон, як заповідав їм Господь; як заповідав, так і сотворили.</verse>
				<verse number="7">Мойсейові було вісїмдесять год віку, Аронові сїмдесять і три годи, як промовляли до Фараона.</verse>
				<verse number="8">І рече Господь Мойсейові та Аронові:</verse>
				<verse number="9">. Як скаже вам Фараон: Покажіте лишень за себе диво, промов тодї Аронові: Возьми жезло та й кинь перед Фараоном, так обернеться воно в гадюку.</verse>
				<verse number="10">І прийшли Мойсей та Арон перед Фараона, і вчинили так, як заповідав Господь. І кинув Арон жезло перед Фараоном і перед його дворянами, і стало воно гадюкою.</verse>
				<verse number="11">Скликав же тодї й Фараон мудрецї Египецькі та чарівники; і вдїяли те ж саме чарівники своїми чарами.</verse>
				<verse number="12">І кинув кожен ізміж їх своє жезло, і стали жезла гадюками; та пожерло жезло Аронове їх жезла.</verse>
				<verse number="13">І зробив Господь серце Фараонове запеклим, і не послухав їх, як і казав їм Господь.</verse>
				<verse number="14">І рече Господь Мойсейові: Закаменїло серце Фараонове; не схотїв одпустити людей.</verse>
				<verse number="15">Ійди до Фараона завтра вранцї. Се виходить він саме на води, і станеш на річному березї, навпроти входу його, і жезло, що сталось гадюкою, держи в руцї твоїй.</verse>
				<verse number="16">І промовиш до його: Господь, Бог Єврейський, послав мене до тебе глаголючи: Відпусти люде мої, щоб менї послужили в степу! Та ось ти не послухав його і досї.</verse>
				<verse number="17">От же що глаголе Господь: От з чого буде тобі розумно, що я Господь: Ось, вдарю жезлом, що в руцї в мене, по водї річаній, і візьметься кровю.</verse>
				<verse number="18">І риба, що в ріцї, погине, і засмердиться ріка, і гидуватимуть Египтяне пити воду з ріки.</verse>
				<verse number="19">І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Возьми жезло твоє, і просьтягни руку твою на води Египецькі, на всї ріки їх, на канави їх і на стави їх і на всї водосплави їх, щоб узялися кровю; і буде кров по всїй землї Египецькій, і в усїх деревяних і камяних посудинах.</verse>
				<verse number="20">І вчинили так Мойсей та Арон, як заповідав їм Господь; і взявши Арон жезло в руку свою, ударив по водї річаній перед Фараоном і перед його дворянами, і взялась уся вода річана кровю.</verse>
				<verse number="21">І риба в ріцї вигинула, і засмердїлась ріка, і не змогли Египтяне пити води з ріки, і була кров по всїй землї Египецькій.</verse>
				<verse number="22">Зробили ж так і чарівники Египецькі своїми чарами. Та закаменїло серце Фараонове, і не послухав їх, як і глаголав Господь.</verse>
				<verse number="23">І вернувсь Фараон, і ввійшов у палати свої, та й не покладав бай сього в умі.</verse>
				<verse number="24">І копали всї Египтяне понад рікою копанки на воду; бо не змогли пити води з ріки.</verse>
				<verse number="25">І сповнилося сїм день після того, як ударив Господь по ріцї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові: Ійди до Фараона, та промов до його: Тако глаголе Господь: Одпусти люде мої послужити менї!</verse>
				<verse number="2">Коли ж затнешся відпустити, се я побиваю всї твої займища жабячою карою.</verse>
				<verse number="3">І розплодить ріка жаби, і повилазять вони на береги, поналазять у палати твої, і в опочивальню твою, і на постелю твою, і в будинки дворян твоїх, і на люде твої, і в печі твої, і в дїжі твої.</verse>
				<verse number="4">І на тебе самого, й на підневолених твоїх, й на дворян твоїх лїзти муть жаби.</verse>
				<verse number="5">І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Простягни руку твою з жезлом твоїм на ріки, на канави й на стави, і наведи жаби на Египецьку землю.</verse>
				<verse number="6">І простяг Арон руку свою на води Египецькі, та й понаводив жаб, і порозлазились жаби і вкрили землю Египецьку.</verse>
				<verse number="7">Зробили ж і чарівники чаруваннєм своїм так само, і понаводили жаб на Египецьку землю.</verse>
				<verse number="8">І прикликав Фараон Мойсея та Арона, та й промовив: Ублагайте Господа, щоб менї попрогоняти від себе жаби й від людей моїх, так відпущу люде принести жертву Господеві.</verse>
				<verse number="9">І каже Мойсей до Фараона: Призначи менї, на коли менї молити за тебе і дворян твоїх і за люде твої, щоб зникли жаби від тебе і по будинках твоїх, щоб тільки в ріцї зостались.</verse>
				<verse number="10">І каже той: Завтра. І каже: Буде по слову твойму, щоб ти знав, що нема иншого, опріч Господа Бога нашого.</verse>
				<verse number="11">І позникають жаби від тебе й від будинків твоїх, і від дворян твоїх, і від народу твого, тільки в ріцї зістануться.</verse>
				<verse number="12">І вийшов Мойсей та Арон од Фараона, і покликнув Мойсей до Господа про жаб, що понаводив на Фараона.</verse>
				<verse number="13">І сотворив Господь по слову Мойсейовому, і повиздихали жаби по їх домах, по селах і по полях.</verse>
				<verse number="14">І згребали їх купами й купами, і засмердїлась земля.</verse>
				<verse number="15">І побачив Фараон, що є пільга, і закаменїло серце його, і не послухав їх, як і глаголав Господь.</verse>
				<verse number="16">І рече Господь Мойсейові: Промов Аронові: Простягни жезло твоє, та вдар у порох землї, і зробиться він комарами по всїй Египецькій землї.</verse>
				<verse number="17">І вчинили так, і простяг Арон руку свою з жезлом своїм і вдарив у порох землї, і напали комарі на людей і на скотину; увесь порох земляний узявся комарами по всїй Египецькій землї.</verse>
				<verse number="18">Силкувались і чарівники вивести комарі чарами своїми, та й не змогли. І насїли комарі на людей і на скотину.</verse>
				<verse number="19">І промовили тодї чарівники: Се Божий палець! І закаменїло серце Фараонове, і не послухав їх, як і глаголав Господь.</verse>
				<verse number="20">І рече Господь Мойсейові: Устань рано враньцї, і стань перед Фараоном, саме вийде на воду, і промовиш йому: От що глаголе Господь: Одпусти люде мої послужити менї в степу.</verse>
				<verse number="21">Коли ж затнешся відпустити люде мої, се я посилаю на тебе, і на дворян твоїх, і на людей твоїх, і на домівки ваші песячі мухи, і сповняться доми Египецькі песячими мухами, і сама земля, що на їй живете.</verse>
				<verse number="22">І відріжню того дня Гозен землю, що на їй осїлись люде мої тим, що не буде там песячих мух, щоб зрозумів ти, що я Господь серед землї.</verse>
				<verse number="23">І положу розлуку між моїми людьми й твоїми людьми. Завтра ж буде знаменнє се.</verse>
				<verse number="24">І сотворив так Господь. І полетїли страшенні рої песячих мух у палати Фараонові, і в будинки дворян його, і в усю Египецьку землю, і попсувалась уся земля від песячих мух.</verse>
				<verse number="25">І покликав Фараон Мойсея та Арона та й промовив: Ідїте принесїте жертву Господу, Богу вашому, в землї сїй.</verse>
				<verse number="26">І каже Мойсей: Не подоба сьому так статись, гидко бо Египтянам, коли б ми ту принесли жертву Господеві, Богу нашому. Нї! Коли б ми приносили жертву гидку Египтянам перед очима в їх, вони побили б нас каміннєм.</verse>
				<verse number="27">А пійдемо в степ за три днї ходи, та й принесемо жертву Господеві, Богу нашому, як повелїв нам він.</verse>
				<verse number="28">І промовив Фараон: Одпущу вас принести жертву Господеві, Богу вашому, в степу, тільки не далеко простуйте! Помолїтесь і за мене!</verse>
				<verse number="29">І каже Мойсей: Се йду від тебе, й благати му Господа, щоб зникли песячі мухи від тебе, і від дворян твоїх, і від людей твоїх завтра. Та не ходи вже, Фараоне, робом омани, не відпускаючи людей принести жертву Господеві.</verse>
				<verse number="30">І вийшов Мойсей од Фараона, та й помолився Господеві.</verse>
				<verse number="31">І сотворив Господь по слову Мойсейовому, і відогнав песячі мухи від Фараона, і від дворян його, і від людей його, і не зосталось нї однієї.</verse>
				<verse number="32">Та запекле було серце в Фараона ще і того часу, і не схотів одпустити людей.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові: Увійди до Фараона, та промов до його: Тако глаголе Господь, Бог Єврейський: Відпусти люде мої послужити менї.</verse>
				<verse number="2">Коли ж не схочеш одпустити людей моїх, і все таки вдержувати меш їх,</verse>
				<verse number="3">Се рука Господня вдарить на твою скотину в полях, на конї, на осли, на верблюди, на воли і на вівцї повітрєм тяжким вельми.</verse>
				<verse number="4">І сотворю я инше того часу між скотом Ізраїльським і скотом Египецьким, і не паде з усього скоту Ізраїльського нї одно.</verse>
				<verse number="5">І призначив Господь речінець, глаголючи: Завтра вчинить Господь сю річ в країні.</verse>
				<verse number="6">І вчинив Господь сю річ назавтра враньцї, і полїг увесь Египецький скот; між скотом же в синів Ізрайлевих не пало нї одно.</verse>
				<verse number="7">І послав Фараон, аж ось між усїм скотом у синів Ізрайлевих не пало нї одно. Та запекле було серце в Фараона, і не одпустив людей.</verse>
				<verse number="8">І рече Господь Мойсейові й Аронові: Понабирайте ви повні жменї сажі з печі, і нехай нею сипне проти неба Мойсей перед віччу Фараона й дворян його.</verse>
				<verse number="9">І постане вона по всїй землї Египецькій порохом і понариває на людях і на скотинї чираки, що від гною прорвуться по всїй землї Египецькій.</verse>
				<verse number="10">І набравши сажі з печі стали перед Фараоном, і сипнув нею Мойсей проти неба; і понаривало чиряки струпи на людинї й на скотинї.</verse>
				<verse number="11">І не здолїли чарівники стати перед Мойсейом через чиряки; обкинуло бо чиряками чарівників і всїх Египтян.</verse>
				<verse number="12">Та закаменив Господь серце в Фараона, і не послухав їх, як і глаголав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="13">І рече Господь Мойсейові: Устань рано враньцї, та й стань перед Фараоном і промов до його: Так каже Господь, Бог Єврейський: Відпусти люде мої послужити менї.</verse>
				<verse number="14">Сего бо разу нашлю всї муки мої на серце твоє, і дворян твоїх, і людей твоїх, щоб ти знав, що нема нїкого як я на всїй землї.</verse>
				<verse number="15">Нинї бо простягти б тільки руку мою, щоб ударити й тебе й люде твої повітрєм, так і зник би єси з землї.</verse>
				<verse number="16">Та тільки про те щадив тебе, щоб на тобі показати потугу мою, і щоб імя моє проповідано по всїй землї.</verse>
				<verse number="17">Чи ще ж нести мешся високо проти людей моїх, що не відпустиш їх?</verse>
				<verse number="18">Се дощувати му сієї доби завтра страшенним грядом, що такого не було в Египтї з того дня, як сотворено його, та й по сей день.</verse>
				<verse number="19">Оце ж посилай, та позбирай увесь твій скот і все, що в тебе в полї. На всяку бо скотину й людину, що знайдеться в полї і не вернуться додому, вдарить гряд, і погинуть.</verse>
				<verse number="20">Хто злякався слова Господнього зміж дворян Фараонових, той звелїв своїм рабам втїкати з усїєю скотиною до домівок своїх.</verse>
				<verse number="21">А хто не нахилив серця свого до слова Господнього, той покинув свої раби й скотину на полях.</verse>
				<verse number="22">І рече Господь Мойсейові: Простягни руку твою до неба і вдарить гряд по всїй землї Египецькій і на людину, і на скотину, і на всяку траву на землї.</verse>
				<verse number="23">І простяг Мойсей жезло своє до неба, і дав Господь громи та гряд, і пійшов огонь по землї, і дощував Господь грядом по всїй землї Египецькій.</verse>
				<verse number="24">І вдарив гряд, і запалав огонь із грядом; гряд же був тяжко великий, що й не було такого в Египтї з того часу, як постали люде в йому.</verse>
				<verse number="25">І побило грядом по всїй землї Египецькій усе, що було в полї, й людину й скотину, й всяку траву в полї побило грядом, і всї дерева на полях потрощив гряд.</verse>
				<verse number="26">Тільки в Гозен землї, де були сини Ізрайлеві, не було гряду.</verse>
				<verse number="27">І послав Фараон по Мойсея та по Арона, та й промовив до них: Провинив тепер я. Господь праведен, я ж і люде мої ледачі.</verse>
				<verse number="28">Ублагайте Господа, щоб не було страшенного гуркотання та гряду; я ж відпущу вас, і більше не гаяти метесь тутеньки.</verse>
				<verse number="29">І каже йому Мойсей: Скоро вийду з городу, здійму руки мої до Господа, і громи втихнуть, і гряду з дощем не буде вже, щоб зрозумів єси, що земля Господня.</verse>
				<verse number="30">Ти ж і дворяне твої, знаю, що не вбоялись іще Господа.</verse>
				<verse number="31">А лен і ячмінь побиті, бо ячмінь колосився, а лен завязувався.</verse>
				<verse number="32">Пшениця ж і жито не побиті; бо ще не дорослї.</verse>
				<verse number="33">І вийшов Мойсей із городу і простяг руки свої до Господа; і перестали громи і гряд, і дощ вже не лив на землю.</verse>
				<verse number="34">Як же побачив Фараон, що перестав дощ і гряд і громи, став согрішати ще, та й закаменив запекле серце своє він і дворяне його.</verse>
				<verse number="35">І закаменїло запекле серце Фараонове, і не одпустив синів Ізрайлевих, як і глаголав Господь Мойсейові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові: Увійди до Фараона; я ж бо закаменив запекле серце його і серце в дворян його, щоб менї показати сї знамення на них.</verse>
				<verse number="2">І щоб тобі можна було повідати в уші синові твойму, як я насьміявсь з Египту, і які знамення сотворив я над ним, щоб ви взнали, що я Господь.</verse>
				<verse number="3">І прийшов Мойсей та Арон до Фараона та й промовили йому: Так каже Господь, Бог Єврейський: Докіль ще ставити меш опір, не хотячи впокоритись передо мною? Відпусти люде мої послужити менї.</verse>
				<verse number="4">Коли ж не схочеш одпустити люде мої, се я наведу завтра сарану на займища твої.</verse>
				<verse number="5">І вкриє лице землї, що й землї буде не знати, і поїсть увесь останок, що зістався вам од гряду, і жерти ме всяке дерево, що виростає вам у полї;</verse>
				<verse number="6">І сповняться будинки твої, й будинки всїх дворян твоїх, й усї оселї Египецькі, що нїколи не бачили сього батьки твої, нї батьки батьків твоїх з того часу, як постали на сїй землї та й по сей день. І повернувся Мойсей та й вийшов од Фараона.</verse>
				<verse number="7">І промовили слуги Фараонові до його: Докіль буде сей чоловік западнею нам? Відпусти людей послужити Господеві, Богу свойму. Хиба не знаєш і досї, що погублено Египет?</verse>
				<verse number="8">І вернули Мойсея та Арона перед Фараона, і каже їм: Ідїте послужіте Господеві, Богу вашому! Хто ж усї ті, що хочуть вийти?</verse>
				<verse number="9">І каже Мойсей: З молодиками нашими й з дїдами нашими пійдемо, з синами й дочками нашими, з отарами й чередами нашими пійдемо; бо сьвято Господа Бога в нас.</verse>
				<verse number="10">І каже він: Нехай буде так. Господь із вами! Я готов відпустити вас, но чому з малечою вашою? Та гледїть, у вас бо на умі щось лихе!</verse>
				<verse number="11">Нї бо! Йдїте собі, що вже дорослі, та й послужіте Господеві; сього бо самі допевняєтесь. Та й вигнали їх зперед Фараона.</verse>
				<verse number="12">І рече Господь Мойсейові: Просьтягни руку твою над Египецькою землею про сарану, і нехай налетить сарана на Египецьку землю, та й пожере всю траву земну, що лишив гряд.</verse>
				<verse number="13">І простяг Мойсей жезло своє над Египецькою землею, Господь же наводив од схід соньця вітра на землю весь той день і всю ніч, а як обутріло, східний вітер нагнав сарану.</verse>
				<verse number="14">І напала сарана на всю землю Египецьку, і посїла вона по всїх займищах Египецьких, тьма тьмою. Доти не було такої сарани, і потім не буде такої.</verse>
				<verse number="15">І вкрила лице всієї землї, так що земля почорнїла, та й пожерла всю траву земную й усї плоди на деревах, що позоставались од гряду, і не зосталось нїчогісїнько зеленого на дереві або на траві в полях, по всїй землї Египецькій.</verse>
				<verse number="16">І метнувся Фараон кликати Мойсея та Арона, та й каже: Провинив Господеві, Богу вашому, та й вам.</verse>
				<verse number="17">Простїте ж мою провину тілько сей раз, і вблагайте Господа, Бога вашого, щоб одвернув од мене сю тілько смерть.</verse>
				<verse number="18">І вийшов Мойсей од Фараона і вблагав Господа.</verse>
				<verse number="19">І дав Господь вітер потужний на захід соньця, і взяв той вітер сарану та й вкинув її в Червоне море. Не зісталось же сарани по всїх Египецьких займищах.</verse>
				<verse number="20">Та закаменив Господь запекле серце Фараонове, і не відпустив він синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="21">І рече Господь Мойсейові: Простягни руку твою до неба, і нехай постане темрява над Египецькою землею така, щоб ходили помацки.</verse>
				<verse number="22">І простяг Мойсей руку свою до неба, і стояла густа темрява по всїй землї Египецький три днї.</verse>
				<verse number="23">І не бачило одно 'дного, і не встав нїхто з місця свого три днї, у всїх же синів Ізрайлевих був сьвіт по їх осадах.</verse>
				<verse number="24">І кликне Фараон Мойсея та Арона, та й каже: Йдїте служити Господеві, тільки отарі та череди покиньте. Малеча ж ваша теж нехай йде з вами.</verse>
				<verse number="25">І каже Мойсей: Нї! ти сам нам даси й жертви й усепалення, щоб ми принесли Господеві, Богу нашому.</verse>
				<verse number="26">Та й уся наша скотина пійде з нами; не покинемо позад себе й копита; з них бо брати мемо про службу Господеві, Богу нашому; ми же і самі не відаємо, чим служити мем Господеві, аж покіль прийдемо туди.</verse>
				<verse number="27">І закаменив Господь серце Фараонове, і не схотїв він одпустити їх.</verse>
				<verse number="28">І каже йому Фараон: Ійди геть собі від мене! Сховайся! Не побачиш уже лиця мого; бо того дня, як побачиш лице моє, тобі й смерть.</verse>
				<verse number="29">І каже Мойсей: Правду промовив єси: вже не бачити му лиця твого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові: Ще одну муку наведу на Фараона й на Египет, а потім одпустить він вас ізвідсї. Як мусить одпустити вас, тодї гонити ме вас ізвідсї прогоном.</verse>
				<verse number="2">Промовляйте ж в уші людям, і нехай кожне вижичить у сусїда свого, а молодиця в сусїдки своєї клейноти срібні й клейноти золотї.</verse>
				<verse number="3">Господь же дав людям своїм ласку в Египтян; а Мойсей сам був чоловік великий вельми в Египецькій землї в очу дворян Фараонових і в очу людей.</verse>
				<verse number="4">І каже Мойсей: Тако глаголе Господь: О півночі я вийду серед Египту.</verse>
				<verse number="5">І помре всякий первенець у землї Египецькій, від первеньця Фараонового, що седить на престолї свойму, та й до первеньця рабинї за жорнами, і всякий первак у скотини.</verse>
				<verse number="6">І буде плач великий по всїй землї Египецькій, що й не було такого й не буде вже нїколи.</verse>
				<verse number="7">Нї на одного ізміж синів Ізрайлевих і пес не гавкне, нї проти людини, нї проти скотини, щоб знали ви, як Господь положив ріжницю між Египтянами й синами Ізрайлевими.</verse>
				<verse number="8">І прийдуть усї твої дворяне до мене, та й уклоняться менї говорючи: Виходь ізвідсї сам і всї люде, що йдуть за тобою; тодї й вийду. Та й вийшов од Фараона палаючи гнївом.</verse>
				<verse number="9">І рече Господь Мойсейові: Не послухає вас Фараон, щоб я велико намножив знамення мої й чудеса в Египецькій землї.</verse>
				<verse number="10">Мойсей же та Арон сотворили всї знамення й чудеса перед Фараоном, та закаменив Господь серце Фараонове, і не схотїв одпустити синів Ізрайлевих із землї своєї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові та Аронові у землї Египецькій:</verse>
				<verse number="2">Місяць сей вам буде початок місяців, первий буде вам в місяцях року.</verse>
				<verse number="3">Промовте до всієї громади синів Ізрайлевих тако: У десятий день місяця сього брати ме кожен ягня на семю батька свого.</verse>
				<verse number="4">Коли ж семя буде пzмала на ягня, нехай прийме до себе сусїда, близького до його домівки, по лїку душ. Кожен по їдї своїй зложить лїк на ягня.</verse>
				<verse number="5">Ягня нехай буде без пороку, самчик однолїток; брати мете його з овечат або з кіз.</verse>
				<verse number="6">І держати мете його до чотирнайцятого дня того місяця, і заколе його вся громада Ізраїльська надвечір.</verse>
				<verse number="7">І візьмуть крові та й побризкають нею оба одвірки й пороги в домах, де їсти муть його.</verse>
				<verse number="8">І їсти муть мясиво тієї ночі; спечене на огнї їсти муть його з опрісноками, з гіркими зелами їсти муть його.</verse>
				<verse number="9">Не їжте сироватого, нї звареного в водї, а спечене на огнї, голову його з ногами й з утробиною.</verse>
				<verse number="10">І не зоставляти мете нїчого до ранку, що ж зостанеться до ранку, спалити на огнї.</verse>
				<verse number="11">І їсти мете його таким робом: боки ваші попідперезувані, обувє ваше на ногах ваших, і палицї ваші в руках у вас; і їсти мете його похапки. Пасха се Господня!</verse>
				<verse number="12">Пройду бо по землї Египецькій, тієї ночі, та й повбиваю всякого первеньця в землї Египецькій, і людину й скотину, і над усяким богом Египецьким сотворю суд, я Господь.</verse>
				<verse number="13">І буде вам кров знаменнєм по хатах, де будете. Бачивши кров, мину вас, і не буде в вас погибелї, як карати му Египет.</verse>
				<verse number="14">І буде вам день сей про спомин, і сьвяткувати мете сьвято Господеві; як установу вічну, сьвяткувати мете в родах ваших.</verse>
				<verse number="15">Сїм день опрісноки їсти мете. Первого вже дня виносити мете закваску з хат ваших; бо хто їсти ме квашений хлїб од первого дня та й до семого, викорениться та душа спроміж Ізраїля.</verse>
				<verse number="16">І первого дня будуть сьвяті збори у вас, і семего дня будуть сьвяті збори у вас. Нїякого дїла не робити мете тодї, тїльки потрібне на їду всякій душі, те можна робити в вас.</verse>
				<verse number="17">І переховувати мете заповідь сю опріснокову; того бо дня виведу потугу вашу з Египецької землї. Тим переховувати мете день сей в родах ваших: установа вічня.</verse>
				<verse number="18">Починаючи ж чотирнайцятого дня первого місяця ввечорі, їсти мете опрісноки до двайцятого й первого дня місяця; установа вічня.</verse>
				<verse number="19">Сїм день закваски щоб не було по хатах у вас: бо хто їсти ме квашене, викорениться душа та спроміж громади Ізрайлевої, чи воно чуже, чи землянин.</verse>
				<verse number="20">Нїчого квашеного не їжте; по всїх же хатах ваших їжте опрісноки.</verse>
				<verse number="21">І поскликав Мойсей всїх старших між синами Ізрайлевими, і каже їм: Ідїть, поймайте собі ягня по родинах ваших, і заколїте на пасху.</verse>
				<verse number="22">І возьміте по кущику гиссопу, та вмочіть у кров, що в мисцї, та й помажте поріг й оба одвірки кровю, що в мисцї, і нїхто з між вас не виходити ме за хатні двері свої до ранку.</verse>
				<verse number="23">І йти ме мимо Господь побивати Египтян, і побачить кров на порозі й на одвірках, і мине ті двері, і не попустить губителеві ввійти до вас у хату побивати вас.</verse>
				<verse number="24">І переховувати мете се установою собі і дїтям вашим на віки.</verse>
				<verse number="25">І як прийдете в землю, що дасть вам Господь, як і глаголав, дак сохраняти мете служеннє се.</verse>
				<verse number="26">І як поспитають у вас тодї дїти ваші: Що се за служеннє в вас?</verse>
				<verse number="27">Ви казати мете: Жертва пасхова се Господеві, що проходив понад хатами в синів Ізрайлевих в Египтї, як побивав Египтян, доми ж наші ізбавив. І похилились люде й поприпадали до землї.</verse>
				<verse number="28">І пійшли та й учинили сини Ізрайлеві; як повелїв Господь Мойсейові та Аронові, так і вчинили.</verse>
				<verse number="29">І сталось о півночі, що Господь побив усї первеньцї в Египецькій землї, від первеньця Фараонового, що седїв на престолї свойму, та й до первеньця невольника в темницї, і всї перваки в скотини.</verse>
				<verse number="30">Схопиться ж Фараон у ночі, й усї дворяне його, й усї Египтяне, аж постав зойк по всїй землї Египецькій. Не було бо дому й хатини, де б не було мерця.</verse>
				<verse number="31">І покликав Мойсея та Арона та й каже: Вставайте, виходьте спроміж людей моїх, і ви й синове Ізрайлеві, та й ійдїте собі, служіте Господеві, як мовляли!</verse>
				<verse number="32">І вівцї ваші, й товар ваш забірайте, як мовляли, та й ідїть а мене благословіть!</verse>
				<verse number="33">І понукали Египтяне людей, хапаючись проводити їх із землї; бо казали: Пропадемо всї!</verse>
				<verse number="34">І позабирали люде тїста свої ще до закису, дїжї свої поввязували в одїж їх по заплїчу в їх.</verse>
				<verse number="35">І чинили сини Ізрайлеві по слову Мойсейовому, і вижичали в Египтян клейноти срібні й клейноти золоті й шати.</verse>
				<verse number="36">І дав Господь ласку людям в очу в Египтян, що вволяли волю їх, і спліндрували вони Египтян.</verse>
				<verse number="37">І мандрували сини Ізрайлеві од Рамсесу до Сухоту до шесьтьох сот тисяч пішки чоловіка, опріч дїтви.</verse>
				<verse number="38">І мішаного народу много знялось із ними, й вівцї, і товар, дуже багацько скотини.</verse>
				<verse number="39">І понапекали палениць опрісноків із тїста, що позабірали з Египту; бо ще не закисло, а їх виганяли з Египту, і не можна було гаятись, а запасу собі не приготовили.</verse>
				<verse number="40">Пробуваннє синів Ізрайлевих у Египтї було чотирі ста і трийцять год.</verse>
				<verse number="41">І сталось по чотирох стах і трийцять роках, остатнього дня, що вийшла вся потуга Господня з Египецької землї.</verse>
				<verse number="42">Сьвяткова се ніч Господеві за вивод їх із Египецької землї. Се ж то й єсть ніч сьвяткована Господеві про всї сини Ізрайлеві в роди і роди їх.</verse>
				<verse number="43">І рече Господь Мойсейові та Аронові: От установа паскова: Нїякий чужениця щоб не їв паски.</verse>
				<verse number="44">Усякий же раб, куплений за гроші, як обріжеш його, їсти ме її.</verse>
				<verse number="45">Заволока ж і наймит нехай не їсть її.</verse>
				<verse number="46">Ув одній хатї їсти меться; не виносити меш нїчогісїнько з мясива геть із хати анї кісточки не переломиш із його.</verse>
				<verse number="47">Уся громада Ізраїльська допильновувати ме сього.</verse>
				<verse number="48">А як пробувати ме заволока з тобою та схоче сьвяткувати пасху Господеві, нехай обріжуть увесь його музький пол, і він буде такий, як землянин. Усякий же необрізаний не їсти ме її.</verse>
				<verse number="49">Закон один щоб у вас був, і землянинові, і захожому, що заволїкся до вас.</verse>
				<verse number="50">Так і вчинили сини Ізрайлеві, як заповідав Господь Мойсейові та Аронові; так і вчинили вони.</verse>
				<verse number="51">І вивів Господь того самого дня сини Ізрайлеві з землї Египецької з потугою їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Посьвяти менї всї первеньцї, первородних з усякої утроби між синами Ізрайлевими, і в людини, і скотини: мої вони будуть.</verse>
				<verse number="3">І промовив Мойсей до людей: Памятайте день сей, которого виходите з Египту, із невольницького дому, рукою бо потужною вивів Господь вас ізвідсї; не їжте заквашеного хлїба.</verse>
				<verse number="4">В сей день вас виведено в місяцї Абиб*.</verse>
				<verse number="5">І станеться, як уведе тебе Господь у землю Канаанську, Гетійську, Аморійську, Гевійську, Ебусійську, що нею клявся батькам твоїм оддати тобі, в землю текучу молоком та медом, тодї служити меш службу сю в місяцї сьому.</verse>
				<verse number="6">Сїм день їсти меш опрісноки, а семого дня сьвято Господеві.</verse>
				<verse number="7">Опрісноки їсти меш сїм день, і не буде видко в тебе квашеного, і не буде видко в тебе заквасу по всїх займищах твоїх.</verse>
				<verse number="8">І будеш оповідувати дїтям твоїм так: Се за те, що сотворив Господь менї, як вийшов я з Египту.</verse>
				<verse number="9">І буде се в тебе знаменнєм на руцї твоїй і споминкою між очима в тебе, про те щоб закон Господень був ув устах твоїх: рукою бо міцною вивів тебе Господь із Египту.</verse>
				<verse number="10">І допильновувати меш установи сієї знаного часу від року до року.</verse>
				<verse number="11">І як приведе тебе Господь у Канаан землю, як він клявсь тобі й батькам твоїм, та й оддасть її тобі,</verse>
				<verse number="12">Вилучати меш тодї всякого первеньця з утроби Господеві, і всякого первачка в скотини, яка в тебе єсть. Первеньцї мусять бути про Господа.</verse>
				<verse number="13">Всяке ж осля первачка викуповувати меш ягням; коли ж не викупиш, дак мусиш зламати шию йому. Усякого ж первеньця людського викуповувати мусиш.</verse>
				<verse number="14">І станеться, що як поспитає син твій кажучи: Що воно таке? казати меш йому: Рукою потужною вивів нас Господь з Египту, із дому невольницького.</verse>
				<verse number="15">І як затявся Фараон одпустити нас, дак побив Господь усї первенцї в землї Египецькій, і первеньця в людини й первака в скотини; тим і я приношу на жертву Господеві всї первеньцї самчики, а всї первеньцї із моїх синів викуповую.</verse>
				<verse number="16">І мусить воно бути знаменнєм на руцї в тебе і повяззю проміж очима твоїми; рукою бо міцною вивів нас Господь із Египецької землї.</verse>
				<verse number="17">І сталось, як одпустив Фараон люде, що не повів їх Бог по дорозї до землї Филистимської, хоч вона й близька; бо рече Бог: ато жалкувати муть люде, побачивши войну, та й вернуться в Египет.</verse>
				<verse number="18">І повів Бог люде по дорозї до степу Червономорського. І стали сини Ізрайлеві виходити полками із землї Египецької.</verse>
				<verse number="19">І забрав Мойсей костї Йосифові з собою; бо клятьбою закляв той сини Ізрайлеві, такою: Навідом навідається до вас Бог, і винесете ви костї мої звідсї з собою.</verse>
				<verse number="20">І помандрували вони від Суккотта та й отаборились ув Етамі, уз край степу.</verse>
				<verse number="21">Господь же йшов перед ними в день стовпом хмаряним, щоб вести їх по дорозї, а в ночі стовпом огняним, щоб можна було йти й у день і в ночі.</verse>
				<verse number="22">Не віднїмав у людей у день стовпа хмаряного, і в ночі стовпа огняного.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Промов до синів Ізрайлевих, щоб одвернули й отаборились перед Пі-Гахиротом, між Микдолом і морем; перед Бааль-Цефоном отаборитесь навпроти його, при морі.</verse>
				<verse number="3">Бо казати ме Фараон про сини Ізрайлеві: Заблудили в цїй землї та й зачинив їх у собі степ.</verse>
				<verse number="4">Я ж окаменю запекле серце Фараонове, щоб уганяв за ними, і прославлюсь на Фараоні й на всьому війську його, і зрозуміють Египтяне, що я Господь. І вчинили так.</verse>
				<verse number="5">І сповіщено царя Египецького, що втекли люде, і повернулось у Фараона й у дворян його серце проти людей, і промовляли вони: Що се ми зробили, що відпустили Ізраїля з нашої неволї?</verse>
				<verse number="6">І повелїв запрягти колесницю свою, і взяв із собою люде свої,</verse>
				<verse number="7">І взяв шість сот бойових колесниць на вибір і всї колесницї Египецькі, і військових до кожної.</verse>
				<verse number="8">І закаменив Господь серце в Фараона, царя Египецького, і погнався він за синами Ізрайлевими. Синове ж Ізрайлеві виходили під рукою високою.</verse>
				<verse number="9">І вганяв Египтїй за ними та й наздогнав їх, як отаборились при морі, усї конї в колесницях у Фараона, комонник його і потуга його, при Пі-Гахиротї, поблизу Бааль-Цефону.</verse>
				<verse number="10">І як наблизився Фараон, зняли сини Ізрайлеві очі свої, аж се Фараон уганяє за ними, та й полякались вельми. І заквилили Ізрайлитяне до Господа, та й гукали Мойсейові:</verse>
				<verse number="11">Хиба тим, що нема в Египтї кладовищ, позабірав єси нас умірати в степу? Що се вкоїв єси з нами, що вивів нас із Египту?</verse>
				<verse number="12">Чи не те ж саме говорено тобі в Египтї: Відкажись од нас, щоб нам пробувати в неволї в Египтїя? Бо лучче нам бути в неволї, нїж помірати в степу.</verse>
				<verse number="13">І рече Мойсей людові: Не лякайтесь і стійте, дак і побачите рятунок Господень, що сотворить нам Господь сьогоднї. Бо Египтїя, що сьогоднї бачите, не бачити мете во віки!</verse>
				<verse number="14">Господь бо воювати ме за нас, ви ж бувайте супокійні.</verse>
				<verse number="15">І рече Господь Мойсейові: Чого квилиш до мене? Промов до синів Ізрайлевих, щоб рушали далїй.</verse>
				<verse number="16">Ти ж возьми жезло твоє та просьтягни руку твою над морем, та й роздїли його, і ввійдуть синове Ізрайлеві в середину моря по сусї.</verse>
				<verse number="17">Я ж закаменю серце в Фараона й Египтїїв, і вони пійдуть слїдом; і прославлюсь на Фараонї й на потузї його, на колесницях його й на комінникові його.</verse>
				<verse number="18">І знати муть Египтїї, що я Господь, як прославлюсь на Фараонові, на колесницях його й на комінникові його.</verse>
				<verse number="19">І рушив тодї ангел Божий, що йшов поперед табору Ізрайлевого, та й став позад їх.</verse>
				<verse number="20">І ввїйшов проміж табором Египтїєвим і проміж табором Ізрайлевим. І стала хмара темрявою про одного з них і сьвітлом про другого. І не наближувавсь один табір до другого, покіль було й ночі.</verse>
				<verse number="21">І простїг Мойсей руку свою над морем, і одганяв Господь море геть потужним восточнім вітром у сю ніч, і зробив море сухим; і роздїлив води.</verse>
				<verse number="22">І ввійшли синове Ізрайлеві в середину моря по сусї; води ж були їм греблею праворуч і лїворуч.</verse>
				<verse number="23">І погнавсь Египтїй і поввіходили за ними всї конї Фараонові, і колесницї його й комонник його.</verse>
				<verse number="24">І сталось у ранїшню сторожу, що споглянув Господь на табір із огняного й хмаряного стовпа, та й стрівожив табір Египтїйський.</verse>
				<verse number="25">І поскидав колеса з колесниць у них, та й позагальмовував ходу в їх. І загукав Египтїй: Утекаймо од Ізраїля, бо Господь воює за них із Египтїєм!</verse>
				<verse number="26">І рече Господь Мойсейові: Простягни руку твою понад морем, і вернуться води на Египтїя, й на колесницї його, й на комонника його.</verse>
				<verse number="27">І просьтіг Мойсей руку свою понад морем, і почало вертатись море ранїшньою добою до своєї потуги. Египтїї ж метнулись навпроти його, і скидав Господь Египтїя в безодню морську.</verse>
				<verse number="28">І вертались води, та й затопили колесницї, й комонника з усїєю потугою Фараоновою, що поввіходили за ними в море.</verse>
				<verse number="29">Синове ж Ізрайлеві йшли по сусї, посеред моря, і води були їм греблею праворуч і лїворуч.</verse>
				<verse number="30">І вирятував Господь у той день Ізраїля зпід потали Египтїєвої, і вбачав Ізраїль Египтїя мертвим на березї морському.</verse>
				<verse number="31">І вбачав Ізраїль диво велике, що сотворив Господь над Египтїєм; і стали люде страхатись Господа, та й увірували Господеві й слузї його Мойсейові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">Засьпівав тодї Мойсей й синове Ізрайлеві пісню Господеві, і сьпівали сими словами: Ой сьпіваймо ж Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він поввергав у море.</verse>
				<verse number="2">Господь, сила моя й велич, був моїм рятунком. Він мій Бог, і я споруджу дом йому преславний. Вознесу його, прославлю Бог-отця благого.</verse>
				<verse number="3">Господь - муж боїв страшенний, на імя Господь він.</verse>
				<verse number="4">Колесницї в Фараона і полки-потуги Божа сила потопила, поввергала в море, і вибране отаманнє потонуло в морі; лицярі над лицарями згинули в Червонім,</verse>
				<verse number="5">Глибиня їх повкривала по всї вічні роки; мов каміннє потонули у морю глибокім.</verse>
				<verse number="6">Господе! твоя правиця вславилась в потузї; Господе! твоя десниця ворога згубила.</verse>
				<verse number="7">Величчю твоєю, Боже, стер єси противних, послав гнїв твій, і огнем він мов стебло пожер їх.</verse>
				<verse number="8">Духом яростї твоєї води роздїлив ти, і загусли муром филї, встали серед моря.</verse>
				<verse number="9">Рече ворог: Пожену їх, уженусь, настигну; попаюю здобич, буде міч мій царювати.</verse>
				<verse number="10">Но дмухнув єси вітрами, море їх укрило, мов те оливо втонули в морі, у безоднї.</verse>
				<verse number="11">Хто тобі подобен в бозїх, Господе, хто рівен, славен сьвятостю твоєю, страшен чудесами!</verse>
				<verse number="12">Простягнув єси правицю, - їх земля пожерла.</verse>
				<verse number="13">Вивів правдою твоєю люде сї з неволї, і провів потужно в землю, в займище спасенне.</verse>
				<verse number="14">Чути муть про се народи, острах їх обійме, печаль серце Филистимське туга гризти буде.</verse>
				<verse number="15">Стуманїють і Єдомцї, глави Моавійські, і тремтїти муть потужні дуки Канаанські.</verse>
				<verse number="16">Ой нехай же страх і трепет злющих постигає, величчю руки твоєї в камінь обертає! Докіль, Господе, перейдуть вірні щирі люде, що з усїх людей собі ти вибрав у наслїддє.</verse>
				<verse number="17">Уведеш їх і насадиш на горі наслїднїй, там, о Господе, насадиш, де пречистї руцї уготовили сьвятиню про всї вічні роки.</verse>
				<verse number="18">Ой царюй же, Боже правий, правдою во віки!</verse>
				<verse number="19">Бо ввійшов кінь Фараонів, колесницї його й комонник його в море, і вернув Господь на їх воду, а синове Ізрайлеві пройшли по сусї, серед вод.</verse>
				<verse number="20">І взяла Мирияма, натхнена сестра Аронова, бубен у руку свою, і повиходило все жіноцтво за нею з бубнами й таньцями.</verse>
				<verse number="21">Відказувала Мирияма їм: Ой сьпіваймо Господеві, славно бо прославивсь, і коня і їздеця він повкидав у море!</verse>
				<verse number="22">І повелїв Мойсей Ізрайлеві рушати від Червоного моря, і вийшли вони з Сур степу, і йшли три днї степом, та й не знаходили води.</verse>
				<verse number="23">І прийшли в Меру, та не змогли пити води Мерської, бо гірка вона, тим і прозвали те врочище Мера.</verse>
				<verse number="24">І нарекали люде на Мойсея, говорючи: Що нам пити?</verse>
				<verse number="25">І заголосив Мойсей до Господа, і вказав йому дерево Господь, і вкинув його він у воду, і прісною стала вода. Там він дав їм установу й суд, і сим робом випробував їх.</verse>
				<verse number="26">І рече: Коли щиро слухати мешся голосу Господа Бога твого, і чинити меш праведне в очу його, і нахиляти меш ухо до заповідей його, і допильновувати меш усїх установ його, нї одну болесть, що я наводив на Египтян, не наведу на тебе: я бо Господь, Бог твій, що виздоровлює тебе.</verse>
				<verse number="27">І прийшли в Єлим, аж там двайцять водяних криниць і сїмдесять пальм. І отаборились там понад водою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">І двинули від Єлиму, і прийшла вся громада синів Ізрайлевих у Син степ, що між Єлимом і Синайом, у пятнайцятий день місяця по виходї з Египецької землї.</verse>
				<verse number="2">І нарекала вся громада Ізраїльська на Мойсея та Арона в степу.</verse>
				<verse number="3">І мовляли їм синове Ізрайлеві: Лучче б нам було повмірати од руки Господньої в Египецькій землї, як седимо було круг казана з мясивом, як їмо було хлїба до схочу. Бо вивели ви нас у пустиню сю, щоб голодом поморити всю громаду.</verse>
				<verse number="4">І рече Господь Мойсейові: Се сипати му дощем хлїб вам з небес, і виходити муть люде, і збирати муть щодня тільки деннїй пай, щоб менї випробувати їх, чи ходити муть у законї мойму, чи нї.</verse>
				<verse number="5">А шостого дня, як заготують вони, що принесли, дак вийде удвоє проти того, що збирають повсяденно.</verse>
				<verse number="6">І промовили Мойсей та Арон до всїх синів Ізрайлевих: Ось увечорі взнаєте, що се Господь вас вивів із Египецької землї;</verse>
				<verse number="7">А враньцї побачите славу Господню; бо він чув нарекання ваше на Господа. Ми ж, що ми таке, що нарекаєте на нас?</verse>
				<verse number="8">І рече Мойсей: По сьому пізнаєте, як давати ме вам Господь увечорі мясива їсти, а вранцї до схочу хлїба, бо чув Господь нареканнє ваше на його. Бо що ми таке? Не на нас нарекаєте а на Господа.</verse>
				<verse number="9">І рече Мойсей Аронові: Промов до всїєї громади Ізрайлевої: Приступіте перед Господа; бо він почув нареканнє ваше.</verse>
				<verse number="10">І сталось, як промовляв Арон до всієї громади Ізрайлевої, обернулись вони до степу, і се слава Господня явилась у хмарі.</verse>
				<verse number="11">І глаголе Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="12">Чув я нареканнє синів Ізрайлевих; тако промов до них і кажи: Між двома вечорами їсти мете мясиво, а враньцї насититеся хлїбом, та й зрозумієте, що я Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="13">І знялись увечорі перепелицї, укрили табір, а вранцї була роса круг табору.</verse>
				<verse number="14">І знялась роса, і се на степовому виду дрібні крупи, дрібні, як іней на землї.</verse>
				<verse number="15">І вбачали синове Ізрайлеві і мовляли одно одному: Що се таке? Не знали бо, що воно єсть. І рече Мойсей їм: Се хлїб, що дав Господь вам на їду.</verse>
				<verse number="16">Се те, що велїв Господь глаголючи: Нехай кожне збирає, скілько на їду кому треба, гомер на кожного, беріть по лїчбі душ ваших, про кожного, хто в вас у наметї.</verse>
				<verse number="17">І вчинили так сини Ізрайлеві, та й назбирали, хто багацько, хто мало.</verse>
				<verse number="18">І як міряли гомером, дак не було лишнього в тих, що понабирали багацько, а в тих, що понабирали мало, не було недостачі; кожне по мірі їди своєї набрало.</verse>
				<verse number="19">І рече Мойсей їм: Нехай нїхто не зоставляє сього до ранку.</verse>
				<verse number="20">Та не послухали вони Мойсея, і декоторі позоставляли до ранку. І завелись у тому черви і засмердїлось воно. І гнївився на їх Мойсей.</verse>
				<verse number="21">І набирали вони його ранками, кожне по їдї своїй, зійде соньце, воно й розтане.</verse>
				<verse number="22">І сталось дня шостого, понабирали собі удвоє хлїба, кожне по два гомери на людину; і прийшли всї громадські мужі князї та й повідали Мойсейові;</verse>
				<verse number="23">І рече їм: Се те слово, що глаголе Господь: Завтра субота в нас, опочивок сьвятий Господеві; що хочете спекти, понапекайте, і що зварити, понаварюйте сьогоднї. Все ж лишнє ховайте до ранку.</verse>
				<verse number="24">І позоставляли вони те до ранку, як повелїв Мойсей, і не засмердїлось воно, і не позаводились у йому черви.</verse>
				<verse number="25">І рече Мойсей: Їжте сьогоднї, бо сьогоднї субота Господеві; сьогоднї не знайдете сього в полї.</verse>
				<verse number="26">Шість день збірайте; семого ж дня субота, не буде його.</verse>
				<verse number="27">І сталося семого дня, що повиходили декоторі зміж людей збирати, та й не знайшли.</verse>
				<verse number="28">. І рече Господь Мойсейові: Докіль становити метесь опором проти заповідей моїх, щоб допильновувати заповідей моїх і закону мого?</verse>
				<verse number="29">Дивітесь: дав вам Господь суботу опочивок, тим і дає вам шостого дня на два днї хлїба. Зоставайся кожен на місцї свойму, нехай нїхто не виходить із місця свого в день сьомий.</verse>
				<verse number="30">І народ відпочивав семого дня.</verse>
				<verse number="31">І звав дом Ізрайлїв те манна; була вона схожа на корияндрове сїмя: біла, а смак її, як у медімниках.</verse>
				<verse number="32">І рече Мойсей: От що заповідав Господь: Сповнїте нею гомер на переховуваннє в родах ваших, щоб убачати їм хлїб, що ним харчив я вас у степу, як вивів із Египецької землї.</verse>
				<verse number="33">І рече Мойсей Аронові: Возьми посудину та й усип туди повний гомер манни, та й постав її перед Господом на переховуваннє із роду та й до роду.</verse>
				<verse number="34">Як заповідав Господь Мойсейові, так і поставив Арон перед сьвідоцтвом на переховуваннє.</verse>
				<verse number="35">Синове ж Ізрайлеві їли манну сорок год, до приходу в осаджену землю; їли вони манну, докіль прийшли в займища Канаан землї.</verse>
				<verse number="36">Гомер же, се девятина ефи.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">І мандрувала вся громада Ізраїльська із Син степу, переходами, по слову Господньому. І втаборились у Рефидимі; і не було води пити людям.</verse>
				<verse number="2">І сварились люде з Мойсейом, і гукали: Дай нам пити! І рече Мойсей їм: Чого сваритесь зо мною? Про що спокушуєте Господа?</verse>
				<verse number="3">І були там люде жадні води, і нарекали на Мойсея кажучи: Про що се ти вивів нас із Египту, щоб уморити нас, і дїти наші, і скот наш жадою?</verse>
				<verse number="4">І заголосив Мойсей до Господа кажучи: Що маю дїяти з людьми моїми? Ще трохи, та й побють мене каміннєм.</verse>
				<verse number="5">І рече Господь Мойсейові: Пройди поперід людей, та возьми з собою старших мужів громадських Ізраїльських; і палицю твою, що нею вдарив єси по ріцї, візьми в руку твою, та й ійди.</verse>
				<verse number="6">Се я стану перед тобою там, на скелї в Горебі; і вдариш ти по скелї, і рине з її вода, щоб напились люде. І вчинив так Мойсей перед віччу в старших мужів громадських Ізраїльських.</verse>
				<verse number="7">І проложив прізвище врочищу тому: Маса і Мерива задля сварки між синами Ізрайлевими і задля того, що спокушували Бога мовляючи: Чи Господь є між нами, чи нема?</verse>
				<verse number="8">І прийшов Амалик, і бив на Ізраїля в Рефидимі.</verse>
				<verse number="9">І рече Мойсей Йосуї: Навибірай нам людей та йди битись із Амаликом; завтра се я стану на шоломенї ховма і жезло Боже в руцї моїй.</verse>
				<verse number="10">І вчинив Йосуа так, як повелїв йому Мойсей; почав битись із Амаликом. А Мойсей, Арон та Гур зійшли на шоломє ховма.</verse>
				<verse number="11">І сталось, що як піднімав Мойсей руцї, дак брали гору Ізраїлитяне, а як попускав Мойсей руцї свої, дак брав гору Амалик.</verse>
				<verse number="12">Та стали важкі руки Мойсея. Тодї взяли вони каменя, та й підложили під його, і седїв на йому; Арон же та Гур стали піддержувати руцї його, один з одного боку, другий з другого, і піддержувано руцї його до заходу соньця.</verse>
				<verse number="13">І повалив Йосуа Амалика й людей його мечовим лезвом.</verse>
				<verse number="14">І рече Господь Мойсейові: Впиши се на спомин у книзї, та передай се слухам Йосуєвим, що зотру до щаду й память Амаликову спід небес.</verse>
				<verse number="15">І поставив Мойсей жертівника і дав йому імя Єгова-Нїссі*.</verse>
				<verse number="16">Каже бо: Рука на престолї Господа: війна у Господа проти Амалика з роду в рід.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">І перечув Єтро, сьвященник Мидиянський, тесть Мойсеїв, про все, що сотворив Бог Мойсейові і Ізрайлеві, і що вивів Господь Ізраїля з Египту.</verse>
				<verse number="2">І взяв Єтро, тесть Мойсеїв, Зипору, жену Мойсейову, після того, як відослав її до дому.</verse>
				<verse number="3">З обома її синами, з котрих на імя одному Герсон, рече бо: Гостем я був у чужій землї,</verse>
				<verse number="4">А імя другому Єлиезер, Бог бо панотця мого поміч моя, вирятував мене спід меча Фараонового.</verse>
				<verse number="5">І прийшов Єтро, тесть Мойсеїв, і синове його й жена його, до Мойсея в степ, де він стояв табором, під горою Божою.</verse>
				<verse number="6">І каже Мойсейові: Я, тесть твій Єтро, прибув до тебе, і жена твоя й обидва сини твої з нею.</verse>
				<verse number="7">І вийшов Мойсей на зустріч проти тестя свого, і вклонивсь до землї й поцїлував його, і спитали вони один одного про здоровля, та й увійшли в намет.</verse>
				<verse number="8">І повідав Мойсей тестєві свойму про все, що сотворив Господь Фараонові й Египтові задля Ізраїля, і про всї турботи, які спіткали їх у степу, і як вирятовував їх Господь.</verse>
				<verse number="9">І веселився Єтро всїм добром, що сотворив Господь Ізрайлеві, що його визволив із потали в Египтїя.</verse>
				<verse number="10">І каже Єтро: Благословен Господь, що вас визволив з неволї, в Египтїя й Фараона вирятував, спас вас!</verse>
				<verse number="11">Тепер знаю, що він більший, нїж усї богове, тим самим їх переважив чим вони пишались.</verse>
				<verse number="12">І взяв Єтро, тесть Мойсеїв, всепаленнє й жертви Богу, і прийшов Арон і всї старші мужі громадські в Ізраїля трапезувати з тестєм Мойсейєвим перед Богом.</verse>
				<verse number="13">І сталось вранцї, що сїв Мойсей судити люде; і стояли люде перед Мойсейом з ранку та й до вечора.</verse>
				<verse number="14">І бачив тесть Мойсеїв усе, що він чинив з людьми, та й каже: Що се таке ти коїш із людьми? Про що седиш сам, а всї люде стоять коло тебе з ранку та й до вечора?</verse>
				<verse number="15">І рече Мойсей тестьові свойму: Про те, що люде до мене ходять питати Бога.</verse>
				<verse number="16">Як зайде в їх яка справа, приходять вони до мене, і я розсуджую кожного, та й ясую установи Господнї й закони його.</verse>
				<verse number="17">І каже Мойсеїв тесть йому: Не гаразд робиш ти се.</verse>
				<verse number="18">Знеможешся й сам і сї люде, що з тобою, бо тяжке тобі се дїло тим, що не сила твоя справитись одному.</verse>
				<verse number="19">Ось послухай лишень голосу мого; пораджу я тебе, дак і буде з тобою Бог. Бувай ти сам за людей перед Богом, та й доводити меш справи до Бога.</verse>
				<verse number="20">І навчати меш їх установ й закону, і вказувати меш їм дорогу, що нею мусять ходити, і дїла, що мусять чинити.</verse>
				<verse number="21">А сам ти вигледиш ізміж усїх людей зугадних, богобоязливих, людей щирих, що ненавидять здирство, та поставиш над їми тисяцькими, соцькими, полусоцькими й десяцькими.</verse>
				<verse number="22">І нехай судять їх люде по всяк час, а всї великі справи доводити муть вони до тебе, усї ж малі справи судити муть самі. І лекше буде на тебе, і нести муть вони тягар укупі з тобою.</verse>
				<verse number="23">Як се ти впорядкуєш і повелить се тобі Бог, дак устоїш, і всї цї люде прийдуть у займища свої супокійно.</verse>
				<verse number="24">І послухав Мойсей голосу тестєвого, та й упорядкував усе так, як пораяв йому.</verse>
				<verse number="25">І повибірав Мойсей людей зугадних зміж усього Ізраїля, та постановив їх головами над людьми, тисяцькими, соцькими, полусоцькими й десяцькими.</verse>
				<verse number="26">І стали вони судити люде по всяк час. Трудну справу доводили до Мойсея, а всяке дїло мале судили самі.</verse>
				<verse number="27">І відпустив Мойсей тестя свого, й пійшов він собі в землю свою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Місяця ж третього по ізходї синів Ізрайлевих із Египецької землї, того ж самого дня прийшли вони в Синайський степ.</verse>
				<verse number="2">І двинули вони від Рефидиму, та й прийшли в Синайський степ, да й отаборились у пустинї.</verse>
				<verse number="3">І став там кошем Ізраїль проти гори. І покликав Господь Мойсея, і рече: Так дому Якововому вкупі з Ізраїлем ти возглаголеш:</verse>
				<verse number="4">Ви бачили, що сотворив я в Египтї лихим Египтянам. Як нїс вас орловими крильми і всїх поприводив до себе.</verse>
				<verse number="5">Оце ж, коли будете гласу мого послухати й хранити завіт мій із вами й умову, дак будете пай мій в народах, моя ж бо земля вся вселенна,</verse>
				<verse number="6">І будете в мене ви царством сьвященним, народом вибраним. Се словеса, що мусиш возглаголати синам Ізрайлевим.</verse>
				<verse number="7">І прийшов Мойсей і покликав старших мужів громадських, і росказав перед ними всї словеса, що завітував йому Господь.</verse>
				<verse number="8">І відказали всї люде одностійно і мовляли: Усе, про що глаголав Господь, сповняти мемо. І переказав Мойсей людські слова Господеві.</verse>
				<verse number="9">І рече Господь Мойсейові: Се я прийду до тебе в густій хмарі, щоб чували люде, як розмовляти му з тобою, і щоб також няв тобі віри довіку. І повідав Мойсей слова людські Господеві.</verse>
				<verse number="10">І рече Господь Мойсейові: Іди до людей, та й очищай їх, і сьогоднї й завтра, і нехай повипирають одїж свою,</verse>
				<verse number="11">І будуть готові проти третього дня; бо на третїй день Господь зійде до долу, перед віччю в усїх людей, на Синай гору.</verse>
				<verse number="12">І положиш границї людям з усїх боків, говорючи: Остерегайтеся сходити на гору і доторкуватись до країв. Хто доторкнеться до гори, тому смерть.</verse>
				<verse number="13">Нїчия рука нехай не доторкнеться до неї, бо побє його каміннє, або застрілить стріла. Чи скотина, чи людина, живе не буде. Як трубити ме веселим гуком, тодї можна зійти на гору.</verse>
				<verse number="14">І спустився Мойсей з гори до людей, та й сьвятив люде, і повипирали вони одїж свою.</verse>
				<verse number="15">І рече він людям: Бувайте готові проти третього дня; не пригортайтесь до жінок.</verse>
				<verse number="16">І сталось третього дня, як обутьріло, загриміли громи, заблищали блискавки, і затрубило в роги страшенно; і затремтїли всї люде в таборі.</verse>
				<verse number="17">І повиводив Мойсей людей до Бога з табору, і постали вони попід горою.</verse>
				<verse number="18">І димувала вся Синай гора, тим що спустивсь на її Господь в поломнї. І підіймався дим із її як дим із горна, і тремтїла вся гора вельми.</verse>
				<verse number="19">І гучав голос роговий голоснїш та голоснїш. Мойсей говорив, а Бог відказував йому гласом.</verse>
				<verse number="20">І спустився Господь на Синай гору, на верх гори; і покликав Господь Мойсея на верх гори, і піднявся Мойсей.</verse>
				<verse number="21">І рече Господь Мойсейові: Спустись, остережи людей; ато протовпляться до Господа, і богато зміж їх поляже.</verse>
				<verse number="22">І сьвященники, що приступають до Господа, нехай осьвятяться, щоб не поразив їх Господь.</verse>
				<verse number="23">І рече Мойсей Господеві: Не приступати муть люде до Синай гори; сам бо остерегав і завітував єси нам, глаголючи: Положи гряницї кругом гори і осьвяти її.</verse>
				<verse number="24">І рече йому Господь: Ійди, спустись, і піднімешся ти і Арон з тобою; сьвященники ж і люде нехай не важяться через границю товпитись до Господа; ато поразить їх.</verse>
				<verse number="25">І спустився Мойсей до людей і повідав їм.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">І глаголав Господь всї словеса оцї, глаголючи:</verse>
				<verse number="2">Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з Египту, із дому невольницького.</verse>
				<verse number="3">Нехай не буде в тебе богів инших перед моїм лицем.</verse>
				<verse number="4">Не робити меш собі ваяного кумира чи подобини того, що на небесах у горі, і того, що на землї внизу, і того, що в водах і попід землею.</verse>
				<verse number="5">Щоб не припадав ниць перед ними і не служив їм; бо я Господь, Бог твій, ревнивий Бог, що караю беззаконнє отецьке на дїтях у третьому, і четвертому родї тих, що ненавидять мене.</verse>
				<verse number="6">І роблю добро тисячами родів тих, що люблять мене і допильновують заповідей моїх.</verse>
				<verse number="7">Не призивати меш імени Господа, Бога твого, марно. Бо не вважати ме Господь безвинним того, хто призиває імя його марно.</verse>
				<verse number="8">Памятай день субітнїй, щоб сьвятити його.</verse>
				<verse number="9">Шість день можна тобі працювати й робити всяке дїло твоє.</verse>
				<verse number="10">День же семий субота Господеві, Богу твойму.</verse>
				<verse number="11">Бо шість день творив Господь небеса і землю, море й усе, що в їх, і перестав дня семого; тим благословив Господь субітнїй день і осьвятив його.</verse>
				<verse number="12">Шануй батька твого й матїр твою, щоб довголїтен був ти на землї, що Господь, Бог твій, дасть тобї.</verse>
				<verse number="13">Не вбивати меш.</verse>
				<verse number="14">Не прелюбкувати меш.</verse>
				<verse number="15">Не красти меш.</verse>
				<verse number="16">Не сьвідкувати меш льживо на близького твого.</verse>
				<verse number="17">Не поривати меш очей на хату близнього твого; не поривати меш очей на жену його, нї на раба його, нї на рабиню його, нї на скотину його, нї на осла його, нї на що, що є близьнього твого.</verse>
				<verse number="18">І вбачали всї люде громуваннє й блискавицї, і гук роговий, і гору димуючу, і вбачаючи відступили назад і стояли оддалеки.</verse>
				<verse number="19">І мовляли вони Мойсейові: Розмовляй сам із нами, дак ми слухати мемо, та нехай не розмовляє з нами Бог, ато повміраємо.</verse>
				<verse number="20">І рече Мойсей людям: Не бійтесь; бо щоб випробувати вас, прийшов Бог, і щоб страх його був перед лицем вашим, щоб ви не согрішали.</verse>
				<verse number="21">І постали люде оддалеки; а Мойсей приступив до темряви, де Бог.</verse>
				<verse number="22">І рече Господь Мойсейові: Тако промовиш до синів Ізрайлевих: Бачили ви, що з небес я розмовляв із вами.</verse>
				<verse number="23">Не робити мете передо мною богів срібних, і богів золотих не робити мете собі.</verse>
				<verse number="24">Жертівника з землї спорудиш менї, і приносити меш всепалення твої, і мирні жертви твої, і дрібну скотину твою і воли твої; на всякому врочищі, де поставлю память іменї мого, приходити му до тебе й благословляти му тебе.</verse>
				<verse number="25">Коли ж із каменя споруджувати меш менї жертівника, не споруджуй із тесаного каменя; бо різцем твоїм ти махнеш над їм, та й опоганиш його.</verse>
				<verse number="26">Тако ж не сходити меш по сходах до жертівника мого, щоб не відкрилась над ним нагота твоя.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">А се суди, що обявиш перед ними:</verse>
				<verse number="2">Коли купиш раба Єврея, шість год нехай прослужить, а на семий вийде на волю, дармо.</verse>
				<verse number="3">Коли сам прийде до тебе, сам і на волю вийде, коли ж він мав жінку, і жінка його вийде з ним.</verse>
				<verse number="4">Коли пан його дав йому жінку, та вродила вона йому сини й дочки, дак жінка і дїти її будуть панові, він же вийде сам один.</verse>
				<verse number="5">Коли ж казати ме раб: Люблю я пана, жінку мою і дїти мої, не хочу виходити сам на волю;</verse>
				<verse number="6">Тодї приведе його пан його до суддїв і поставить коло дверей або одвірка та й проколе пан його вухо йому шилом, і служити ме той йому до віку.</verse>
				<verse number="7">А коли хто продасть дочку свою як рабиню, дак не виходити ме вона, як виходять раби.</verse>
				<verse number="8">І коли не до вподоби вона панові свойму, що призначив її для себе, дак нехай дозволить її викупити: народові чужому не мати ме права продавати її, він бо ошукав її.</verse>
				<verse number="9">А коли синові свойму призначив її, дак по праву дочки мусить чинить із нею.</verse>
				<verse number="10">Коли ж другу візьме йому, не мати ме права поменьшити харч її, платтє її, і мужне життє її.</verse>
				<verse number="11">А коли б сї три речі не додержав, дак можна їй вийти дармо без окупу.</verse>
				<verse number="12">Хто вдарить чоловіка так, що той умре, скарати його смертю.</verse>
				<verse number="13">Коли ж він зробив се ненароком, а Бог підвів під його руку, дак я призначу тобі місто, куди втекти йому.</verse>
				<verse number="14">А хто задумав на близьного свого душогубство зрадливим робом, і від жертівника мого мусиш узяти його, щоб скарати смертю.</verse>
				<verse number="15">І хто вдарить батька свого, смертю скарати його.</verse>
				<verse number="16">І хто вкраде людину та продасть, або знайдеться вона в руках його, того скарати смертю.</verse>
				<verse number="17">І хто проклинати ме батька свого і матїр свою, того скарати смертю.</verse>
				<verse number="18">І коли посваряться люде, та й вдарить одно одного каменюкою чи кулаком, і той не вмре, а лежати ме в недузї:</verse>
				<verse number="19">Коли встане і ходити ме з палицею своєю, дак шкодника вивязати з сієї справи; тільки має за втрату часу заплатити і вигоїти його зовсїм.</verse>
				<verse number="20">Коли хто вдарить раба чи рабиню свою палицею, і вмре під його рукою, притьма треба відомстити за се.</verse>
				<verse number="21">Однакже, коли день або два проживе, дак не годиться мститись; бо він за його гроші.</verse>
				<verse number="22">І коли сваряться чоловіки, та потурбують вагітну молодицю, і скине дитину вона, та не буде шкоди, наложити на виноватого пеню, яку наложить жінчин чоловік, і заплатить по присудї суддїв.</verse>
				<verse number="23">А коли буде шкода, тодї мусить оддати душу за душу.</verse>
				<verse number="24">О ко за око, зуба за зуба.</verse>
				<verse number="25">Опечину за опечину, рану за рану, синяка за синяка.</verse>
				<verse number="26">І коли хто вдарить в око раба свого, чи в око рабиню свою, і зопсує, на волю мусить випустить його за око його.</verse>
				<verse number="27">І коли вибє зуба рабові свойму, або рабинї своїй, на волю випустить його за зуба його.</verse>
				<verse number="28">І коли вколе скотина мужчину чи женщину й умре, каміннєм побити мусять скотину та й не їсти муть мясива її; чия ж скотина той неповинен.</verse>
				<verse number="29">А коли віл бився перше і осьвідчено було господареві його, та не вберіг він його, і вмер мужчина чи женщина, вола мусять побити каміннєм, і господарь його мусить згинути.</verse>
				<verse number="30">Коли наложять викуп на його, мусить він дати за визвол душі своєї, щоб нї положено на його.</verse>
				<verse number="31">Чи сина заколе він, чи дочку заколе, по сьому присуду чинити з ним.</verse>
				<verse number="32">Коли ж раба чи рабиню вбє скотина, мусить дати властитель срібла трийцять секлїв панові, а скотину вбити каміннєм.</verse>
				<verse number="33">А коли розкриє хто яму, або викопає хто яму, та й не закриє, і впаде туди віл чи осел,</verse>
				<verse number="34">Властитель ями заплатить за се; вернути мусить він грошима господареві його, а мертве буде йому.</verse>
				<verse number="35">А коли чия скотина поранить скотину другого, і та здохне, дак продадуть скотину живу, та й подїлять пополам гроші за її, та й здохлу пополам подїлять.</verse>
				<verse number="36">Коли ж було знаттє, що віл бився перше, і не вберіг його господарь його, дак мусить віддати вола за вола, мертвий же йому буде.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">Коли хто вкраде вола, чи дрібну скотину та й убє її, чи продасть її, пять волів мусить віддати за вола і чотири скотин за одну штуку.</verse>
				<verse number="2">Коли захоплять злодїя, як вломився, і побють так, що вмре, то се не буде крівавою провиною.</verse>
				<verse number="3">Коли ж тодї вже соньце сьвітило, дак се буде крівава провина. Злодїй мусить заплатити; коли ж нїчого нема в його, мусять його, за кражу його продати.</verse>
				<verse number="4">Коли вкрадене, чи то буде віл, чи осел, чи мала скотина, живим у його знайдуть, мусить він за кожне ще другу животину дати.</verse>
				<verse number="5">Коли хто чуже поле чи виноградник випасувати ме, а скотину свою пускати ме пустопаш, і воно на чужому полї що поїсть, дак мусить він віддати за се найлучче з поля свого чи з виноградника свого.</verse>
				<verse number="6">Коли загориться багаттє й обійме тернину, а при тому погорять копи, чи на пни стояче колоссє, чи усе поле вигорить, дак мусить той, що через його сталась пожежа, за попалене заплатити.</verse>
				<verse number="7">Коли хто другому передасть у схованку гроші, чи дорогі речі, і те буде вкрадене в його, мусить злодїй, коли знайдеться, заплатити удвоє за окражу;</verse>
				<verse number="8">Коли ж злодїй не знайдеться, дак мусить власник дому того прийти перед суддїв та й заприсягти, що не загарбав чужої власностї.</verse>
				<verse number="9">При кожному спроневіренню власностї, чи то буде віл, чи осел, чи малий скот, чи одежина, чи яка инша втрата, про котру хто скаже: "Ось воно", мусить прийти перед суддїв слово обох, і той, кого суддї узнають винним, мусить заплатити близьньому удвоє.</verse>
				<verse number="10">Коли хто передасть другому на перехованнє осла, чи вола, чи малого скота, чи всяку иншу животину, і воно здохне, чи буде пошкоджене, або украдене і нїхто не бачив,</verse>
				<verse number="11">Дак мусить присяга перед Господом розвязати справу, чи не посягнув він рукою на власність свого близьнього; коли власник се прийме, не мусить нїчого той платити.</verse>
				<verse number="12">Коли справдї вкрадено йому, дак мусить заплатити власникові.</verse>
				<verse number="13">Коли ж дикий зьвіряка роздер його, і він се явним доказом доведе, не треба йому нїчого за роздерте платити.</verse>
				<verse number="14">Коли хто вижичить у другого скотину, і вона буде пошкоджена, чи здохне, так що власника його не було при тому, мусить він тому заплатити.</verse>
				<verse number="15">Коли ж власник та був при тому, не треба йому платити нїчого. Коли дана була в найми, то нехай буде за умовлену цїну.</verse>
				<verse number="16">Коли хто зведе з ума дївицю, що не була ще заручена, та й лежати ме з нею, мусить дати їй віно і взяти собі її за жінку.</verse>
				<verse number="17">Коли ж отець її затнеться віддати йому за жінку, дак мусить він стільки срібла одважити, скільки дається як віно дївицї.</verse>
				<verse number="18">Не зоставляй відьми живою.</verse>
				<verse number="19">Кожного, що злїгсь із скотиною, смертю карати меш.</verse>
				<verse number="20">Хто замість Господа приносить жертву ідолам, мусить бути прогнаний.</verse>
				<verse number="21">Не тїснити меш чуженицї і не гнобити меш його; були бо ви чуженицями в Египецькій землї.</verse>
				<verse number="22">Удови нїяким робом не тїснити меш, анї сироти.</verse>
				<verse number="23">Бо коли їх тїснити меш, і вони заголосять до мене, дак я певно голос їх почую.</verse>
				<verse number="24">І загориться гнїв мій і попущу побити вас мечем, так що жінки ваші будуть удовами, а дїти сиротами.</verse>
				<verse number="25">Коли даси грошей кому з людей моїх убогому, що при тобі живе, не мусиш ти бути йому пожичальником, не наложиш на його чиншу.</verse>
				<verse number="26">Коли візьмеш у заклад свиту в близнього твого, мусиш вернути йому її до заходу соньця;</verse>
				<verse number="27">Бо се одна, тільки й одежи його, свитка про шкіру його; у чому ж лягти йому? І як заголосить до мене, почую плач його; бо я милосерден.</verse>
				<verse number="28">Не лаяти меш суддїв, і не проклинати меш князя народу твого.</verse>
				<verse number="29">Від достатків збіжа твого і випливу точива твого не гаяти мешся приносити в жертву. Первенця з дїтей твоїх оддавати меш менї.</verse>
				<verse number="30">Так робити меш з волом і з малим скотом; сїм день буде воно при матері своїй, а восьмого дня даси його менї.</verse>
				<verse number="31">І люде сьвяті будете ви менї, і мясива в полї роздертого не їсти мете; собацї кидати мете його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">Не розносити меш пустої чутки; не покладати меш руки своєї з беззаконником, щоб сьвідкувати насильство.</verse>
				<verse number="2">Не ходити меш слїдом за многими ради ледарства, і не відказувати меш на судї, намагаючись за купою відхилити правду.</verse>
				<verse number="3">І вбогого не закрашувати меш у позиванню його.</verse>
				<verse number="4">Коли спіткаєш вола ворога твого, чи осла його, що блукає, мусиш його вернути йому.</verse>
				<verse number="5">Коли побачиш осла ненавидника твого, що лежить під своїм тягарем, остерегайсь покинути його з ним; розсїдлай його з ним.</verse>
				<verse number="6">Не кривити меш правди убогому на судї його.</verse>
				<verse number="7">Удержуйся від льживого слова; нї безвинного, нї праведного не вбивай; я бо не оправдаю беззаконника.</verse>
				<verse number="8">І дарунків не брати меш; дарунок бо заслїплює видющих і перевертає слова справедливих.</verse>
				<verse number="9">І чуженицю не тїснити меш; ви самі знаєте, як на душі в чуженицї: були бо чуженицями в Египецькій землї.</verse>
				<verse number="10">І засївати меш шість років землю твою, і збирати меш уроджай її;</verse>
				<verse number="11">На семий же мусиш покинути її на толоку і даси полежати, щоб харчитись убогим ізміж людей твоїх, а що вони покинуть, нехай поїдає животина польова. Так само чинити меш і з виноградником твоїм, і з оливною деревиною твоєю.</verse>
				<verse number="12">Шість день робити меш дїло твоє, семого ж дня відпочинеш, щоб оддихав і віл твій і осел твій, і щоб оддихнули на волї син рабинї твоєї і чужинець.</verse>
				<verse number="13">А в усьому, що я глаголав вам, бувайте обачні; ба й імям богів чужих не згадуйте, нехай не чути муть його з ваших уст.</verse>
				<verse number="14">Тричі сьвяткувати мете менї що року.</verse>
				<verse number="15">Допильновувати меш опрісношнього сьвята. Сїм день їсти меш прісний хлїб, як я заповідав тобі, в призначений час, у місяцї Абибі; бо в цьому місяцї вийшов єси з Египту. І нїхто не мусить показуватись перед лице моє з порожнїми руками.</verse>
				<verse number="16">І сьвято жнивне, первоплоду працї твоєї, того, що сїяти меш в полї; і сьвято збору, під кінець року, як збираєш те, коло чого працював у полї.</verse>
				<verse number="17">Тричі що року мусить показуватись увесь музький пол твій перед Господа Бога твого.</verse>
				<verse number="18">Не приносити меш з квашеним хлїбом кров жертви моєї; і не зоставати меться жир сьвята мого до ранку.</verse>
				<verse number="19">Первоплід із землї твоєї мусиш приносити в дом Господа, Бога твого. Не варити меш козеняти в молоцї матері його.</verse>
				<verse number="20">Се я посилаю мого ангела перед тобою, щоб оберегав тебе в дорозї і привів тебе до того міста, що наготовив я про тебе.</verse>
				<verse number="21">Остерегайся лиця його й слухай голосу його, не становись опором проти його; не стерпить бо він ваших переступів; бо на йому імя моє.</verse>
				<verse number="22">Коли ж слухати меш голосу його й чинити меш усе, що я глаголю, тодї буду ворогом ворогам твоїм і сопротивлюся сопротивникам твоїм.</verse>
				<verse number="23">Ійти ме бо ангел мій поперед тебе і приведе тебе до Аморіїв і Гетіїв і Фересіїв і Канааніїв і Гевіїв і Євусіїв; і повикорінюю їх.</verse>
				<verse number="24">Не бити меш поклони богам їх і не служити меш їм, і не ходити меш робом їх, нї; до на щаду руйнувати меш їх і розбивати меш стовпи їх.</verse>
				<verse number="25">А служити мете ви Господеві, Богу вашому, і благословляти ме хлїб твій й воду твою, і видалю я недугу зміж вас;</verse>
				<verse number="26">Не скидати муть у вас і не буде безплодних в землї твоїй; і лїчбу днїв твоїх виповню.</verse>
				<verse number="27">Страх мій пошлю поперед тебе, і залякаю всї народи, куди прийдеш, і поверну всї вороги твої потилицею до тебе.</verse>
				<verse number="28">І пошлю рога поперед тебе, і повиганяють вони Гевіїв, Канааніїв, і Гетіїв зперед тебе.</verse>
				<verse number="29">Не за один рік їх повиганяю зперед тебе, щоб не спустїла земля та не намножилось у нїй животини польової.</verse>
				<verse number="30">Спокволя виганяти му їх зперед тебе, докіль осядешся ти да внаслїдуєш землю.</verse>
				<verse number="31">І поставлю гряницї твої від Червоного моря та й до моря Филистимського, і від пустинї до Ефрату, бо віддам в руки твої людей землї, щоб прогнав їх зперед тебе.</verse>
				<verse number="32">Не чинити меш умови з ними й з богами їх.</verse>
				<verse number="33">Нехай не живуть вони в землї твоїй, щоб не доводили тебе до гріха; бо ти служив би богам їх, бо се було б для тебе сїткою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">І рече Мойсейові: Зійди на гору до Господа, ти да Арон, Надаб та Абигуй, та сїмдесять старших мужів Ізраїльських, та поприпадайте ниць оддалеки.</verse>
				<verse number="2">І тільки Мойсей приступить до Господа, а вони не приступлять, і люде нехай не сходять на гору з ним.</verse>
				<verse number="3">І прийшов Мойсей і повідав людям усї слова Господнї і всї суди: і відказав увесь люд в один голос: Усї слова, що глаголав Господь, певнити мемо.</verse>
				<verse number="4">І написав Мойсей всї слова Господнї, і встав рано враньцї, і спорудив жертівника під горою, та дванайцять стовпів по дванайцяти колїнах Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="5">І послав молодики зміж синів Ізрайлевих, і вознесли вони всепалення і принесли телята як жертви подячні Господеві.</verse>
				<verse number="6">І взяв Мойсей половину крові й улив її в миски, і вибризкав половину крові на жертівник.</verse>
				<verse number="7">І взяв книгу завіту, та й прочитав на слух людям, і мовляли вони: Усе, що глаголав Господь, певнити мемо і слухати мемо.</verse>
				<verse number="8">І взяв Мойсей кров та й побризкав на людей, і рече: Се кров завіту, що вчинив Господь із нами у всїх сих словах.</verse>
				<verse number="9">І знявсь Мойсей та Арон, Надаб та Абигуй, і сїмдесять старших мужів в Ізраїлї;</verse>
				<verse number="10">І побачили вони Бога Ізрайлевого; а під ногами в його наче поміст із сафирих плит, і мов небо само, такого сяєва.</verse>
				<verse number="11">Та на вибраних синів Ізрайлевих не простїг він руки своєї; і бачали вони Бога, та їли й пили.</verse>
				<verse number="12">І рече Господь Мойсейові: Зійди до мене на гору і бувай тамо; і дам тобі таблицї камяні, і закон і заповідї, що написав я на науку їм.</verse>
				<verse number="13">І встав Мойсей та Йозуа, слуга його, і пійшов Мойсей на гору до Бога.</verse>
				<verse number="14">А старшим зміж громадян рече: Зоставайтесь тутеньки за нас, покіль вернемось до вас, і се Аарон і Гур із вами. Кому що треба, нехай до них приступить.</verse>
				<verse number="15">І зійшов Мойсей на гору, і вкрила гору хмара.</verse>
				<verse number="16">І почивала на Синай горі слава Господня, і вкривала її хмара шість день. І кликне до Мойсея в день семий із хмари.</verse>
				<verse number="17">А ява слави Господньої була наче пожираюче поломя на верху гори в очу синів Ізрайлевих. І ввійшов Мойсей у середину хмари, і знявся на гору.</verse>
				<verse number="18">І був Мойсей на горі сорок день і сорок ночей.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Промов до синів Ізрайлевих, щоб вони приносили менї приноси; від усякої людини, що прихиляється серцем своїм, брати мете приноси мої.</verse>
				<verse number="3">І ось які приноси маєте приймати від них: золото й срібло й мідь,</verse>
				<verse number="4">І блакит і порфиру і кармазин двоїстий, і виссон і козину шерсть.</verse>
				<verse number="5">І на червоно закрашені баранячі смушки, і шкіри барсучі і дерево-акацію;</verse>
				<verse number="6">Олїй на сьвітло, коріння для миропомазання і пахощі на кадило.</verse>
				<verse number="7">Каміннє ониксове, і каміннє вставне на поплїчник ефод і на нагрудник.</verse>
				<verse number="8">І спорудять менї вони сьвятиню, щоб менї можна було витати серед них.</verse>
				<verse number="9">Усе, як сам я показую тобі, взір домівки і взір усього знаряддя їх, так і мусите поробити.</verse>
				<verse number="10">І зроблять вони скриню із дерева акації: два ліктї з половиною завдовжки, і локіть з половиню завширшки, і локіть з половиною заввишки.</verse>
				<verse number="11">І виложиш її щирим золотом; з середини й знадвору виложиш її, і обведеш її кругом золотою лиштовкою.</verse>
				<verse number="12">І виллєш чотири каблучки із золота та й поприроблюєш їх по чотирох углах її: дві каблучки з одного боку її, а дві каблучки з другого боку.</verse>
				<verse number="13">І поробиш носила з дерева акації та й пообкладуєш їх золотом.</verse>
				<verse number="14">І повсовуєш носила в каблучки з боків скринї, щоб носити скриню на їх.</verse>
				<verse number="15">В каблучках у скринї мусять бути носила, не треба їх виймати.</verse>
				<verse number="16">І положиш у скриню сьвідоцтво, що я дам тобі.</verse>
				<verse number="17">І зробиш віко з золота щирого, два ліктї з половиною завдовжки і локіть з половиною завширшки.</verse>
				<verse number="18">І зробиш два херуби золоті, кованим дїлом зробиш їх, по обох кінцях віка на скринї.</verse>
				<verse number="19">І зроби одного херуба з одного кінця, а другого херуба з другого кінця; одноцїльно з віком поробите ви херуби по обох кінцях його.</verse>
				<verse number="20">І простягати муть херуби крила вгорі, покриваючи крильми своїми віко, а лиця їх одно до одного, над віком будуть похилені лиця херубимів.</verse>
				<verse number="21">І поставиш віко на скринї зверху, а в скриню мусиш положити сьвідоцтво, що дам його тобі.</verse>
				<verse number="22">І сходити мусь з тобою тамо, і глаголати му до тебе з віка і спроміж двох херубів, що над скринею сьвідчення, що треба заповідати тобі про Ізраїля.</verse>
				<verse number="23">І зробиш стола з дерева акацієвого, два ліктї завдовжки, а локіть завширшки, а локіть з половиною заввишки.</verse>
				<verse number="24">І виложиш його золотом щирим, і зробиш на його вінець золотий з усїх боків.</verse>
				<verse number="25">І зробиш до його лиштву в долоню завширшки з усїх боків, і зробиш вінець золотий до лиштви з усїх боків.</verse>
				<verse number="26">І зробиш до його чотири каблучки золоті, та й поприроблюєш каблучки по чотирох ріжках коло чотирох ніг його.</verse>
				<verse number="27">Коло лиштви мусять каблучки бути місцями до носил, щоб носити його.</verse>
				<verse number="28">І поробиш носила з дерева акацієвого, та й пообкладуєш золотом, щоб носити на їх стола.</verse>
				<verse number="29">І поробиш полумиски до його, і черпаки до його, і кінви до його, і кубки до його до возливання; із золота щирого поробиш їх.</verse>
				<verse number="30">І покладати меш на столї показний хлїб перед моє лице повсячасно.</verse>
				<verse number="31">І зробиш сьвітильника із золота щирого; кованої роботи зробиш сьвітильника, ніжки його і держало його; і чашечки його, і пуплянки його, й квітки його одноцїльні мусять бути.</verse>
				<verse number="32">І виходити муть шість віток із боків його, і три вітки в сьвітильнику з одного боку, і три вітки в сьвітильнику з другого боку.</verse>
				<verse number="33">Три чашечки як цьвіт микдаловий: пуплянок і квітка на вітцї одній, і три чашечки як цьвіт микдаловий на вітцї другій; так же само й на шестьох вітках, що виходять із сьвітильника.</verse>
				<verse number="34">А на сьвітильнику чотири чашечки, як цьвіт микдаловий, пуплянки їх і квітки їх.</verse>
				<verse number="35">І пуплянок під двома вітками в його, і пуплянок під двома вітками в його, і знов пуплянок під двома вітками в його, про шість вітки, що виходять із сьвітильника.</verse>
				<verse number="36">Пуплянки в їх і вітки в їх мусять бути усї одної кованої роботи з золота щирого.</verse>
				<verse number="37">І зробиш сїм його лямп; як розсьвітять на йому лямпи, дак щоб сьвітили на переднїй бік його.</verse>
				<verse number="38">А щипцї до його й качапчики до його з золота щирого.</verse>
				<verse number="39">Із таланта золота щирого уробиш його з усїм знаряддєм його.</verse>
				<verse number="40">І гледи, щоб зробити після взору, що показано тобі на горі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">Храмину зробиш із десятьох келї- мів; з тонкої нитяної тканини, і з блакиту і пурпуру і кармазину, з херубами, майстерно тканими.</verse>
				<verse number="2">Завдовжки один келїм двайцять вісїм локот, а чотири ліктї завширшки; міра одна для всїх келїмів.</verse>
				<verse number="3">Будуть поспинані пять келїми один до одного, і знов пять келїми будуть поспинані один до одного.</verse>
				<verse number="4">І поробиш петельки з блакиту по бережках одного келїма, де спинати муться їх бережки, і по бережках другого келїма, де спинати муться їх бережки.</verse>
				<verse number="5">Пятьдесять петельок мусиш зробити на одному келїмі і пятьдесять петельок зробиш на другому келїмі, де спинати муться їх бережки. Петельки будуть одна проти однієї.</verse>
				<verse number="6">І зробиш пятьдесять запинок золотих, та й поспинаєш келїми одного з другим золотими запинками, і зробиться храмина суцїльна.</verse>
				<verse number="7">І поробиш коври з козиної шерсти для намету, що буде в йому храмина, одинайцять коврів зробиш.</verse>
				<verse number="8">Один ковер завдовжки трийцять локот, а чотири ліктї завширшки. Міра одна для всїх одинайцяти коврів.</verse>
				<verse number="9">І поспинаєш пять коврів окроме, і шість коврів окроме, і згорнеш удвоє ковра шестого спереду в наметї.</verse>
				<verse number="10">І зробиш пятьдесять петельок по бережках ковра одного, де вони спинати муться і пятьдесять петельок по бережках ковра другого, де спинати муться.</verse>
				<verse number="11">І зробиш запинок мідяних пятьдесять та й повсовуєш запинки в петельки, і поспинаєш намета так, що він буде суцїльний.</verse>
				<verse number="12">А зайвину в коврах наметових, половина ковра, що зістанеться, нехай висить ззаду храмини.</verse>
				<verse number="13">А локіть з того і локіть з другого боку зайвини в довжинї наметових опін висїти ме по боках в храминї з одного й другого боку, щоб окривати його.</verse>
				<verse number="14">І поробиш покривала до намету з баранячих шкір викрашених червоно, а покривала з шкір барсучих зверху.</verse>
				<verse number="15">І поробиш дошки для храмини з дерева акацієвого так, щоб просто стояли:</verse>
				<verse number="16">Десять локот довжина однієї дошки, і локіть з половиною ширина однієї дошки.</verse>
				<verse number="17">Два чопи в одній дошцї, один проти одного споїний; так само поробиш на всїх дошках храмини.</verse>
				<verse number="18">І зробиш дощок до храмини: двайцять дощок на полуденному боцї, на полуднє;</verse>
				<verse number="19">І сорок срібних ніжок зробиш під двайцять дощок: дві ніжки під одну дошку до обох чопів її, і дві ніжки під другу дошку до обох чопів її.</verse>
				<verse number="20">І до другого боку храмини, на північньому боцї: двайцять дощок.</verse>
				<verse number="21">І сорок ніжок срібних: дві ніжки під одну дошку, і дві ніжки під другу дошку.</verse>
				<verse number="22">А на задньому боцї храмини, на захід соньця, зробиш пять дощок.</verse>
				<verse number="23">І дві дошки зробиш на обидва кутки в храминї на задньому боцї;</verse>
				<verse number="24">І будуть вони подвійні з низу до гори, і будуть вони в горі вкупі в одній каблучцї; так мусять бути обі; на двох кутках будуть вони.</verse>
				<verse number="25">А всїх дощок буде ззаду вісїм дощок, а ніжок срібних шіснайцять ніжок: дві ніжки під однією дошкою і дві ніжки під другою дошкою.</verse>
				<verse number="26">І поробиш засуви з дерева акацієвого: Пять засувів до дощок, на одному боцї в храминї,</verse>
				<verse number="27">І пять засувів до дощок, на другому боцї в храминї, і пять засувів до дощок на задньому боцї в храминї до заходу соньця;</verse>
				<verse number="28">Середнїй же засув проходити ме посеред дощок від одного кінця до другого.</verse>
				<verse number="29">А дошки мусиш пообкладувати золотом; і каблучки в їх, до всовування засувів, поробиш золоті, і пообкладуєш засуви золотом.</verse>
				<verse number="30">І вистроїш храмину по взірцю, що показано тобі на горі.</verse>
				<verse number="31">І зробиш завісу із блавату і пурпуру і кармазину та й із нитяної тканини; майстерно ткану з херубимами щоб зроблено її.</verse>
				<verse number="32">І повісиш її на чотирох стовпах із акації, пообкладуваних золотом, гаки їх із золота, і на чотирох підніжках срібних.</verse>
				<verse number="33">І повісиш завісу під трома гаками; і внесеш туди, за завісу, скриню сьвідчення. І буде роздїляти завіса вам сьвятиню від пресьвятої сьвятинї.</verse>
				<verse number="34">І положиш віко на скриню сьвідчення в пресьвятій сьвятинї.</verse>
				<verse number="35">І поставиш стола з надвору завіси, а сьвітильника проти стола з того боку храмини, що на полуднє; а стола поставиш з того боку, що на північ.</verse>
				<verse number="36">І зробиш опону над входом до намету із блавату і пурпуру і кармазину і нитяного полотна, мереженої роботи.</verse>
				<verse number="37">І зробиш для опони пять стовпів із акацієвого дерева, і пообкладуєш їх золотом, і золлєш до них пять підставок мідяних.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">І построїш ти жертівника із дерева акацієвого, пять локот завдовжки й пять локот завширшки. Четверокутнїм мусить бути жертівник і три ліктї заввишки.</verse>
				<verse number="2">І поробиш роги його по чотирох краях його; будуть одноцїльні з ним роги його, і пообкладуєш їх міддю.</verse>
				<verse number="3">І поробиш казани, щоб вибирати попіл з його, і кочерги до його, і макітри його до бризкання, і гаки його, і курильницї до його; все знаряддє до його поробиш із мідї.</verse>
				<verse number="4">І зробиш до його грати мідяні плетеної роботи, і поробиш до плетїнки чотири каблучки мідяні, по чотирох углах її.</verse>
				<verse number="5">І положиш її під краї жертівника, в низу, і сягати ме плетїнка до половини жертівника.</verse>
				<verse number="6">І поробиш носила до жертівника із дерева акацієвого, і пообкладуєш їх міддю,</verse>
				<verse number="7">І повсовуються носила в каблучки, щоб були по двох боках жертівника, як нести муть його.</verse>
				<verse number="8">Зробиш його з дощок, в серединї порожнього; як показано тобі на горі, так нехай і зроблять його.</verse>
				<verse number="9">І зробиш двір до храмини: на полуденньому боцї, на полуднє, опони до двора із тонкого полотна, сто локот завдовжки на одному боцї.</verse>
				<verse number="10">І двайцять стовпів його і двайцять підніжків із мідї, гаки на стовпах і ощепини із срібла.</verse>
				<verse number="11">Так само й на північньому боцї, вздовж: опони сто локот; і стовпів його двайцять і підніжків їх двайцять із мідї, гаки на стовпах і ощепини до їх із срібла.</verse>
				<verse number="12">Ширина ж двора на захід соньця: опон пятьдесять локот, стовпів до них десять і підніжків до них десять.</verse>
				<verse number="13">І ширина двора на східному боцї, на схід соньця, пятьдесять локот:</verse>
				<verse number="14">Пятнайцять локот опон на одному боцї, стовпів до них три і підніжків до них три.</verse>
				<verse number="15">І на другому боцї пятнайцять локот опон, стовпів до них три і підніжків до них три.</verse>
				<verse number="16">А до воріт двора закривало двайцять локот завдовжки з блавату і пурпуру і кармазину і нитяного полотна мережаної роботи та стовпів до них чотири і підніжків до них чотири.</verse>
				<verse number="17">Усї стовпи в дворі з ощепинами будуть срібні, гаки до них срібні, підніжки ж мідяні.</verse>
				<verse number="18">Довжина двору сто локот, а ширина пятьдесять проти пятьдесять, вижина ж пять локот, із нитяного полотна; а підніжки до них мідяні.</verse>
				<verse number="19">Вся посудина в храминї на всяку потріб, і все кіллє його, і все кіллє в дворі, мідяні.</verse>
				<verse number="20">І повелиш синам Ізрайлевим принести тобі олїї оливної вибитої про сьвітло, щоб засьвічувано раз у раз лямпи.</verse>
				<verse number="21">В наметї громадському, знадвору завіси, що перед сьвідченнєм, ставляти муть їх Арон і синове його, з вечора та й до ранку, перед Господом. Установа на віки з роду та й до роду в синів Ізрайлевих.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="28">
				<verse number="1">Ти ж велиш приступити до себе Аронові, братові свому і синам його, зміж дїтей Ізрайля, щоб служив менї сьвященником: Арон, Надаб і Абигу, Елеазар та Ітамар, сини Аронові.</verse>
				<verse number="2">І посправляєш ти шати сьвященні Аронові, братові свойму, на славу і на окрасу.</verse>
				<verse number="3">І мовляти меш усїм премудрим у серцї, кого я сповнив духом премудростї, щоб вони поробили шати Аронові, на осьвяту його, щоб служив менї службу сьвященну.</verse>
				<verse number="4">І ось які шати нехай пороблять йому: нагрудник і наплїчник, і верхню шату і хитон* мережаний, та кедар** і пояс. І пороблять вони шати сьвященні Аронові, брату твойму, та синам його, щоб служив менї службу сьвященну.</verse>
				<verse number="5">І нехай візьмуть золота й блавату і пурпуру й кармазину і тонкого нитяного полотна,</verse>
				<verse number="6">І зроблять вони наплїчника із золота й блавату, пурпуру й кармазину і з нитяного полотна майстерним робом тканого.</verse>
				<verse number="7">У його мають бути на обох кінцях його два нарамники до звязання, щоб так був звязаний.</verse>
				<verse number="8">І пояс у наплїчника, що буде на йому, буде такої ж роботи, одної з ним тканї: із золота й блавату, і пурпуру й кармазину, і з тонкого нитяного полотна.</verse>
				<verse number="9">І візьмеш два ониксових каменїв, та й повирізуєш на їх імена синів Ізрайлевих:</verse>
				<verse number="10">Шість імен їх на одному каме-нї, і шість других імен на другому каменї, по черзї народження їх.</verse>
				<verse number="11">Робом ріжчика, як вирізують печатку, повирізуєш на двох каменях імена синів Ізрайлевих; оправу золоту поробиш до них.</verse>
				<verse number="12">І положиш два каменї на нарамники наплїчника як каміннє на спомин синам Ізрайлевим, і носити ме Арон імена їх перед Господом на обох раменах своїх про спомин.</verse>
				<verse number="13">І зробиш дві оправи золоті;</verse>
				<verse number="14">І два ланцюхи щиро золоті: Як шнурки поробиш їх сплївши, та й попричіплюєш плетені ланцюхи до оправи.</verse>
				<verse number="15">І зробиш нагрудника судового робом майстерським, таким робом, як наплїчника зробиш його: із золота, блавату й пурпуру та кармазину, та тонкої нитяної тканини зробиш його.</verse>
				<verse number="16">Четверокутний він буде, двоїстий, пядь завдовжки і пядь завширшки.</verse>
				<verse number="17">І понасаджуєш на йому оправлене каміння, чотири ряди каміння; один ряд: Сардїй, топаз і смарагд, ряд первий;</verse>
				<verse number="18">А другий ряд: Гранат, сафір і диямант;</verse>
				<verse number="19">А ряд третїй: Опаль, ахат і аметист;</verse>
				<verse number="20">А четвертий ряд: Хризолїт і оникс і яспіс; оправлені в золото будуть вони в своїх кубельцях.</verse>
				<verse number="21">І будуть каменї по іменам синів Ізрайлевих, дванайцять по іменам їх; вирізані як печатка, кожен з імям своїм буде, по дванайцяти колїнам.</verse>
				<verse number="22">І поробиш на нагруднику ланьцюжки як шнурки плетені, із щирого золота.</verse>
				<verse number="23">І зробиш на нагруднику дві каблучки золоті, і причіпиш дві каблучки до двох кінцїв нагрудника.</verse>
				<verse number="24">І привяжеш два шнурки золоті до двох каблучок по кінцях нагрудника.</verse>
				<verse number="25">Обидва ж другі кінцї двох плетених шнурків привяжеш до двох оправок, і привяжеш їх до нарамників наплїчника, спереду його.</verse>
				<verse number="26">І зробиш дві каблучки золоті та й причіпиш їх до двох кінцїв нагрудника, до рубця його, що проти наплїчника, на виворітнїй сторонї.</verse>
				<verse number="27">І зробиш дві каблучки золоті і причіпиш до обох нарамників наплїчника знизу, з лицьового боку його, де звязується над мережаним поясом наплїчника.</verse>
				<verse number="28">І привязувати муть нагрудника каблучками його до каблучок наплїчника шнурками блаватовими, щоб він був над мережаним поясом наплїчника, і щоб не зсувався нагрудник з наплїчника.</verse>
				<verse number="29">І носити ме Арон імена синів Ізрайлевих в судньому нагруднику на серцї свойму, як приходить у сьвятиню, на вічний спомин перед Господом.</verse>
				<verse number="30">У нагрудник же положиш урім і туммім*, щоб вони були на серцї в Арона, як приходить він перед Господа, і носити ме Арон суд синів Ізрайлевих на серцї свойму перед Господом по всякий час.</verse>
				<verse number="31">І зробиш верхню шату до наплїчника всю з блавату.</verse>
				<verse number="32">І буде в неї отвір для голови посерединї; буде навкруги роспірки тої облямовано обшивкою тканої роботи; як отвір панцера буде в неї, щоб не рвалась.</verse>
				<verse number="33">І поробиш по краях її гранатові яблучка з блавату і пурпуру й кармазину, навкруги краю її, і дзвінки золоті проміж ними з усїх боків:</verse>
				<verse number="34">Дзвоник золотий і граната, дзвоник золотий і граната, по рубцю в верхньої шати з усїх боків.</verse>
				<verse number="35">І буде вона на Аронові, як треба йому службу служити, і чути буде дзвоненнє їх, як входити ме в сьвятиню перед Господа, і як виходити ме, щоб не вмерти йому.</verse>
				<verse number="36">І зробиш бляху із щирого золота, і виріжеш на їй, як вирізують печатку: Сьвятиня Господеві!</verse>
				<verse number="37">І привяжеш її до блаватового шнурка, щоб вона була привязана до кедара*; спереду кедара нехай буде вона.</verse>
				<verse number="38">І буде вона в Арона на чолї і носити ме Арон несправедливість сьвятих річей, що посьвячувати муть синове Ізрайлеві в усїх їх дарах сьвятих. По всякий час нехай вона буде на чолї в його, для благоволення їм перед Господом.</verse>
				<verse number="39">І зробиш хитон з білого полотна, і зробиш пояса із білого полотна.</verse>
				<verse number="40">І синам Ароновим поробиш хитони і поробиш їм пояси, і клобуки поробиш їм про славу й окрасу.</verse>
				<verse number="41">І вдягнеш Арона, брата твого, і сини його з ним, і помажеш їх, і приручиш їм усе, і осьвятиш їх, і служити муть вони менї сьвященниками.</verse>
				<verse number="42">І поробиш їм льняні спідні шати, прикривати наготу тїла їх; від бедер до стеген сягати муть.</verse>
				<verse number="43">І надївати муть їх Арон і синове його, як увіходити муть у громадянський намет, або як наближувати муться до жертівника, служачи в сьвятинї, щоб не провинили та й не померли: Віковічня установа про його й про насїннє його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="29">
				<verse number="1">І ось що мусиш чинити з ними, щоб їх посьвятити в сьвященники менї: Возьми бичка одного та два барани, без пороку.</verse>
				<verse number="2">Та опрісноків і незаквашених коржиків, змішаних з оливою, та ладок незаквашених, оливою помазаних: з питльованої муки пшеничної поробиш їх.</verse>
				<verse number="3">І положиш їх у кошик, і принесеш у кошику, ведучи бика і два барани.</verse>
				<verse number="4">Арона ж і сини його приведеш до входу громадянського намету та й пообмиваєш їх водою.</verse>
				<verse number="5">І візьмеш шати та й надїнеш на Арона хитон і верхню шату до наплїчника, і наплїчника, і нагрудника, та й привяжеш йому наплїчника мережаним поясом наплїчника.</verse>
				<verse number="6">І возложиш йому на голову кедар, і надїнеш диядему сьвятинї на кедар.</verse>
				<verse number="7">І возьмеш миро, та й золлєш на голову йому і помажеш його.</verse>
				<verse number="8">І сини його приведеш, і понадїваєш на їх хитони.</verse>
				<verse number="9">І попідперізуєш їх поясами, Арона й сини його, і понакладаєш клобуки на їх, і буде їм сьвященство установою вічною; і приручиш усе Аронові та синам його.</verse>
				<verse number="10">І приведеш бичка на жертву перед громадянський намет, і возложить Арон і сини його руки свої на голову бичкові.</verse>
				<verse number="11">І заколеш бичка перед Господом коло входу до громадянського на-мету.</verse>
				<verse number="12">І возьмеш телячої крові та положиш на роги жертівника пучкою твоєю, а всю кров виллєш до підніжка жертівника.</verse>
				<verse number="13">І возьмеш увесь жир, що вкриває тельбухи, та чепець над печінкою, та обидві нирки і жир, що кругом них, та й пустиш димом на жертівнику.</verse>
				<verse number="14">А мясиво теляче і шкіру його і кал його спалиш на вогнї за табором: се за гріх.</verse>
				<verse number="15">І барана одного теж возьмеш. І возложать Арон та сини його руки свої на голову баранові.</verse>
				<verse number="16">І заколеш барана та й возьмеш крові його та й побризкаєш на жертівника з усїх боків.</verse>
				<verse number="17">А барана розіймеш на частини, і виполощеш тельбухи його й ноги його, та й положиш до частин його й до голови його.</verse>
				<verse number="18">І цїлого барана пустиш димом на жертівнику: Се всепаленнє Господеві, пахощі любі; огняна жертва Господеві.</verse>
				<verse number="19">І возьмеш барана другого, і возложить Арон та сини його руки свої на голову баранові.</verse>
				<verse number="20">І заколеш барана, і возьмеш крові його й положиш на край правого вуха Арона і на край правого вуха синів його, і на великий палець правих рук їх, і на великий палець на правих ногах їх, і побризкаєш кровю на жертівника з усїх боків.</verse>
				<verse number="21">І возьмеш крові, що на жертівнику, та мира, та й побризкаєш на Арона й на одїж його, на синів його і на одїж синів його з ним; і буде він сьвятий і шати його, і сини його і шати синів його з ним.</verse>
				<verse number="22">І возьмеш од барана жир та курдюк, і жир, що вкриває тельбухи, та чепець від печінки й обидві нирки і жир, що кругом них, і праву литку - бо се баран посьвятний.</verse>
				<verse number="23">Та бохонець хлїба один, та мазану паленицю одну, і ладку одну із кошика прісного хлїба, що перед Господом;</verse>
				<verse number="24">І положиш усе те на руки Аронові і на руки синів його, і принесеш жертву гойдану перед Господом.</verse>
				<verse number="25">І возьмеш те з рук їх, та й пустиш димом на жертівнику опріч всепалення, на любі пахощі перед Господом. Се огняна жертва Господеві.</verse>
				<verse number="26">І возьмеш ти груди з барана, що про Арона, і принесеш як гойдану жертву перед Господом; і буде вона частиною тобі.</verse>
				<verse number="27">І осьвятиш грудину гойданої жертви і литку піднесеної жертви від барана посьвятного, з того, що про Арона, і з того, що про синів його;</verse>
				<verse number="28">І буде Аронові й дїтям його доходом від синів Ізрайлевих, бо се жертва підношення; а мусить бути жертва підношення від синів Ізрайлевих, від їх жертов примирення: їх жертва підношення Господеві.</verse>
				<verse number="29">А сьвяті шати, що в Арона, будуть його дїтям по йому, щоб їх помазувано в їх, і висьвячувано їх.</verse>
				<verse number="30">Сїм день надївати ме їх син його, котрий буде послї його сьвященником, котрий увійде у громадський намет, щоб служити в сьвятинї.</verse>
				<verse number="31">А барана сьвяченого возьмеш і звариш мясиво його в сьвятому місцї.</verse>
				<verse number="32">І їсти муть Арон і сини його мясиво бараняче й хлїб, що в кошику, коло входу в громадський намет.</verse>
				<verse number="33">І їсти муть вони те, чим покутовано гріхи, на прирученнє їм сьвященства, щоб їх висьвятити; чужий же не їсти ме; бо се сьвяте.</verse>
				<verse number="34">І коли зостанеться що до ранку од мясива посьвятного й від хлїба, мусиш спалити останок огнем. Не їсти меш; бо се сьвяте.</verse>
				<verse number="35">І поробиш Аронові й синам його все так, як я заповідав: сїм день висьвячувати меш їх.</verse>
				<verse number="36">А теля на гріхову покуту приноситимеш щодня, і очистиш жертівника, зробивши покуту; та помажеш його, щоб посьвятити його.</verse>
				<verse number="37">Сїм день покутувати меш про жертівника і сьвятити меш його; і зробиться жертівник сьвятинею над сьвятинями: хто доторкнеться до жертівника, буде сьвятий.</verse>
				<verse number="38">От що приносити меш на жертівнику: двоє ягнят перволїтків, день в день, повсячасно.</verse>
				<verse number="39">Перве ягня приносити меш ураньцї, а ягня друге приносити меш між двома вечорами.</verse>
				<verse number="40">Та десятину питльованої муки, змішаної з четвертиною гіна забиваної олїї, і ливну жертву четвертину гіна вина, до первого ягняти.</verse>
				<verse number="41">А друге ягня приносити меш між двома вечорами; як дар ранїшний і як ливну жертву його, так жертвувати меш про любі пахощі, огняну жертву Господеві.</verse>
				<verse number="42">Се мусить бути жертва всепалення повсячасно в роди ваші, коло входу в громадський намет, перед Господом, де зустрічати мусь із вами, щоб розмовляти з тобою тамо.</verse>
				<verse number="43">І сходити мусь тамо з синами Ізрайлевими, і сьвятити меться намет сьвятостю моєю.</verse>
				<verse number="44">І осьвячу громадського намета й жертівника; Арона ж і синів його посьвячу, щоб служили менї сьвященниками.</verse>
				<verse number="45">І витати му між синами Ізрайлевими і буду їм Богом.</verse>
				<verse number="46">І зрозуміють вони, що я Господь, Бог їх, що вивів їх із Египецької землї, щоб витати менї проміж їх; я Господь, Бог їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="30">
				<verse number="1">І построїш менї жертівника на куреннє кадильне; з дерева акацієвого зробиш його.</verse>
				<verse number="2">Локіть завдовжки він і локіть завширшки, четверокутний він буде, і два ліктї заввишки; і роги його одноцїльні з ним.</verse>
				<verse number="3">І обложиш його щирим золотом верх його, всї боки його і роги його. І зробиш до його вінець золотий навкруги.</verse>
				<verse number="4">І дві каблучки золоті зробиш до його під вінцем його. По обох боках його поробиш їх, і будуть вони про жердки, щоб носити його ними.</verse>
				<verse number="5">І поробиш носила з дерева акацієвого, та й пообкладуєш їх золотом.</verse>
				<verse number="6">І постановиш його проти завіси, се єсть перед скринею сьвідчення і проти віка, що над сьвідченнєм, і де буду сходитись з тобою.</verse>
				<verse number="7">І кадити ме Арон кадилом на йому з ранку до ранку; як понаготовляє лямпи, мусить кадити;</verse>
				<verse number="8">І як запалює Арон лямпи між двома вечорами, мусить кадити; вічне кадило перед Господом в роди ваші.</verse>
				<verse number="9">Не приносити мете на його кадил чужих, нї всепалення, нї приносів; і поливальної жертви не лити мете на його.</verse>
				<verse number="10">І покуту робити ме Арон на роги його, раз в рік, кровю жертви покути за гріх і примирення, буде що року раз покутувати за його в роди ваші: Сьвятиня над сьвятинями він Господеві.</verse>
				<verse number="11">І рече Господь Мойсейові тако:</verse>
				<verse number="12">Як перелїчувати меш сини Ізрайлеві, так нехай кожен при перелїку дасть Господеві за душу свою викуп, і не буде в них лиха, як перелїчувати муть їх.</verse>
				<verse number="13">Ось що мусять вони давати: всї що переходити муть до перелїчених, пів секеля, після секеля сьвятинї (двайцять гер один секель) пів секеля яко приніс Господеві.</verse>
				<verse number="14">Двайцятилїток і старше хто переходить до перелїчених, мусить давати приноса Господеві.</verse>
				<verse number="15">Багатий не більш, і вбогий не меньше пів секеля мусить давати, як приніс Господеві, на покуту душ їх.</verse>
				<verse number="16">І брати меш срібло покутне від синів Ізрайлевих, та й давати меш його на службу в громадський намет; і буде воно синам Ізрайлевим поминаннєм перед Господом, на покуту душ ваших.</verse>
				<verse number="17">І рече Господь Мойсейові тако:</verse>
				<verse number="18">Зробиш ти вмивальницю мідяну й підставку до неї мідяну, на обмиваннє, і поставиш її між наметом громадським і жертівником, і наллєш до неї води.</verse>
				<verse number="19">І обмивати муть у йому Арон і сини його руки свої й ноги свої.</verse>
				<verse number="20">Як входять вони в громадський намет, мусять пообливатись водою, щоб не померти; або як приступають до жертівника на служеннє, щоб закурити огняну жертву Господеві.</verse>
				<verse number="21">Мусять пообмивати руки свої й ноги свої, щоб не померти; і буде се установою віковічньою йому й насїнню його в роди їх.</verse>
				<verse number="22">І рече Господь Мойсейові так:</verse>
				<verse number="23">Возьми теж собі пахощів найдорожших: мирри чистої пятьсот секелїв, та цинамону пахущого половину того, двістї і пятьдесять, і кальмусу пахущого двістї і пятьдесять,</verse>
				<verse number="24">І кассії пятьсот, по секелю сьвятинї, та олїї оливної один гін.</verse>
				<verse number="25">І зробиш із того миро сьвятого помазання, мішане мастило пахуще, робом аптикарським; се буде олїя сьвятого помазання.</verse>
				<verse number="26">І мусиш помазати ним громадський намет і скриню сьвідчення,</verse>
				<verse number="27">І стіл і всю посудину його, і сьвітильника, і посудину його, і жертівника кадильного,</verse>
				<verse number="28">І жертівника до всепалення, і вмивальницю і підставку її,</verse>
				<verse number="29">І поосьвячуєш їх; і будуть вони пресьвятими: хто доторкнеться до них, буде сьвятий.</verse>
				<verse number="30">І Арона й сини його намастиш і висьвятиш їх на сьвященників менї.</verse>
				<verse number="31">До синів же Ізрайлевих мусиш промовити: Миром сьвятого помазання мусить се бути менї в роди ваші.</verse>
				<verse number="32">На людське тїло не будете його зливати, і по складу його не робити мете такого собі. Сьвяте воно, і сьвятим мусить бути вам.</verse>
				<verse number="33">Хто зробив би таке мішаннє, та хто помаже ним чужого, викорениться той ізміж людей своїх.</verse>
				<verse number="34">І Господь рече до Мойсея: Возьми запашне коріння: Стакте та кадильну черепашину, та гальбан, запашне коріння і чистий яловець, з усього по рівній частинї,</verse>
				<verse number="35">І зроби з того майстерно зложене кадило, робом аптикарським стерте, чисте, сьвяте.</verse>
				<verse number="36">І розтовчи на порох, і положи із сього перед сьвідченнєм в наметї громадському, де сходити мусь з тобою; пресьвята сьвятиня буде для вас.</verse>
				<verse number="37">І кадило, що зробити маєш, по складу частей його нїхто не сьміє робити для себе; буде воно в тебе сьвяте для Господа.</verse>
				<verse number="38">Хто б таке зробив, щоб понюхати його, той викорениться зміж людей своїх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="31">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Дивись, покликав я Базалеїла, сина Урії Гурієнка, з колїна Юдиного,</verse>
				<verse number="3">І сповнив я його духом Божим, мудростю й розуміннєм і знаттєм у всякому реместві;</verse>
				<verse number="4">Щоб видумував майстерне, як вироблювати із золота й срібла і мідї,</verse>
				<verse number="5">І вирізувати на дорогому каменї і вирізувати з дерева, і робити у всякому реместві.</verse>
				<verse number="6">І се прилучив я сам до його за помічника Оголїаба Ахісамашенка, з коліна Данового, і вложив я мудрість в серце кожного, в кого мудре серце, щоб уміли вони все зробити, що заповідав я тобі:</verse>
				<verse number="7">Громадський намет і скриню сьвідчення і віко, що на їй, і всю посудину в наметї;</verse>
				<verse number="8">І стіл і всю посудину його, і сьвітильника чистого, і всю посудину його, і кадильного жертівника,</verse>
				<verse number="9">І жертівника всепалення і всю посудину його.</verse>
				<verse number="10">І вмивальницю, і підставку її, і шати службові, і шати сьвяті для Арона сьвященника, і шати для синів його, щоб служили службу сьвяту.</verse>
				<verse number="11">І миро і запашні пахощі для сьвятинї: Усе, як заповідав я тобі, мають зробити вони.</verse>
				<verse number="12">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="13">Ти ж промов до синів Ізрайлевих і кажи: Суботу ж мою мусите держати; бо се знамя між мною й вами в роди ваші, щоб ви знали, що я, Господь, осьвячую вас.</verse>
				<verse number="14">І допильновуйте суботи; вона бо вам сьвята: Хто опоганить її, того скарати смертю; бо кожна душа, що робити ме яку роботу в день суботнїй, буде вбита.</verse>
				<verse number="15">Шість день для роботи, але семий день субота на спочинок, сьвятий день Господеві; кожного, хто робити ме дїло в субітнїй день, скарати смертю.</verse>
				<verse number="16">І допильновувати мусять синове Ізрайлеві суботи, щоб сьвяткувати суботу в родах їх: Заповідь на віки.</verse>
				<verse number="17">Між мною і синами Ізрайлевими знамя се віковічне. Бо шість день творив Господь небеса і землю, а семого дня спочив.</verse>
				<verse number="18">І дав Мойсейові, переставши розмовляти з ним на Синай горі, дві таблицї сьвідчення, таблицї камяні, на котрих писав палець Божий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="32">
				<verse number="1">І вбачили люде, що загаявся Мойсей зійти з гори, і згромадились люде до Арона, і мовляли до його: Заходись лишень та пороби нам боги, щоб вони йшли поперед нас! Бо ми не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас із Египецької землї.</verse>
				<verse number="2">І рече їм Арон: Повиймайте ж сережки* золоті, що в ушу жінок ваших, у ваших синів і дочок, та й принесїть до мене.</verse>
				<verse number="3">І повиймали всї люде сережки золоті, що в ушу в їх, і поприносили до Арона.</verse>
				<verse number="4">І позабирав їх із рук їх, і виробив форму, і зробив із них литого бичка. І казали люде: Ось бог твій, Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землї.</verse>
				<verse number="5">І вбачаючи се Арон, вистроїв перед ним жертівника. І покликне Арон і каже: Завтра сьвято Господеві!</verse>
				<verse number="6">І повставали вони рано враньцї, та й вознесли жертви огняні і жертви мирні. І посїдали люде їсти й пити з ним, і вставши позаводили іграшки.</verse>
				<verse number="7">І рече Господь Мойсейові: Ійди боржій, спустись! Показились бо сї люде, що вивів єси з Египецької землї.</verse>
				<verse number="8">Хутко звернули з дороги, що я заповідав їм; зробили собі литого бичка та й поприпадали ниць перед ним, і принесли йому жертву, й мовляють: Ось, бог твій Ізраїлю, що вивів тебе з Египецької землї.</verse>
				<verse number="9">І рече Господь Мойсейові: Бачив я людей сих; се люде затвердїлого серця.</verse>
				<verse number="10">Іди ж від мене, щоб запалав я гнївом на їх, і щоб менї вигубити їх; тебе ж я зроблю народом великим.</verse>
				<verse number="11">І благав Мойсей Господа, Бога свого, і промовив: Про що, Господе, палати гнївом тобі на людей твоїх, що вивів єси з Египецької землї потугою великою й рукою міцною?</verse>
				<verse number="12">Чи то ж гаразд, як мовляти муть Египтїї: На лихо він вивів їх, аби повбивати в горах та повикорінювати з лиця земного? Одвернись від гнїва твого, да зжалься, що розлютувався на людей твоїх.</verse>
				<verse number="13">Спогадай Авраама, Ізаака й Ізраїля, слуг твоїх, що їм клявся єси собою самим, словами: Намножу насїння вашого, як зір небесних, і всю 'цю землю, що про неї я глаголав, дам я насїнню вашому і наслїдувати мете її віковічно.</verse>
				<verse number="14">І зжалївся Господь, що розлютувався та й хотїв заподїяти лихо людям своїм.</verse>
				<verse number="15">І повернувся Мойсей, і спустивсь з гори, а таблицї сьвідчення в руцї його, таблицї пописані з обох боків; з одного й з другого боку пописані.</verse>
				<verse number="16">А таблицї були дїло Боже і письмо - письмо Боже, вирізане на таблицях.</verse>
				<verse number="17">І почув Йосуа голос люду, що вигукував, і каже Мойсейові: Військовий погук у коші.</verse>
				<verse number="18">Та нї! каже, не так гукають подужники, і не так гукають подужані; голос пересьпівів я чую.</verse>
				<verse number="19">І сталось, що, наближившись до табору, побачив бичка і таньцї, і запалав Мойсей гнївом, та й кинув таблицї з рук, і розбив їх під горою.</verse>
				<verse number="20">І взяв бичка, що вони зробили, та й спалив його на вогнї, і розтовк його на прах; та й висипав у воду, та й дав її пити синам Ізрайлевим.</verse>
				<verse number="21">І рече Мойсей Аронові: Що тобі заподїяли сї люде? За що навів на їх великий гріх?</verse>
				<verse number="22">І рече Арон: Не палай гнївом на мене, добродїю. Ти сам знаєш сей люд, який він ледачий.</verse>
				<verse number="23">Кажуть вони менї: Зроби нам бога, щоб ійшов поперед нас, бо не знаємо, що сталось Мойсейові, чоловікові сьому, що вивів нас з Египецької землї.</verse>
				<verse number="24">Я й кажу їм: У кого є золото, здіймайте з себе. І пооддавали менї, і вкинув я в огонь його, і вийшов сей бичок.</verse>
				<verse number="25">І вбачав Мойсей, що розузданий се люд, а розуздав його Арон, на сором їх перед противниками їх.</verse>
				<verse number="26">І став Мойсей у кошових воротях, і покликнув: Хто за Господа, до мене! І скупились до його всї сини Левієві.</verse>
				<verse number="27">І каже їм: Так глаголе Господь, Бог Ізраїлїв: Підпережи кожен меча свого при бедрі, пройдїте сюди, і назад по табору од воріт і до воріт, і побивайте браттє ваше, і товариство ваше, і сусїд ваших.</verse>
				<verse number="28">І вчинили синове Ізрайлеві по слову Мойсейовому; і полягло того дня з люду до трох тисяч чоловіка.</verse>
				<verse number="29">І каже Мойсей: Присьвятїтеся Господеві сьогоднї проти синів своїх і проти братів своїх, щоб на вас послав сьогоднї благословеннє.</verse>
				<verse number="30">Другого ж дня промовив Мойсей до людей: Великим гріхом провинили ви! Оце ж підіймусь до Господа; може й спокутую ваші гріхи.</verse>
				<verse number="31">Вернувся Мойсей до Господа й рече: Ой, величезним гріхом провинили сї люде; зробили собі бога із золота.</verse>
				<verse number="32">Оце ж, коли б простив гріх їх! Коли ж нї, дак вичеркни мене з книги твоєї, що написав єси.</verse>
				<verse number="33">І рече Мойсейові Господь: Хто провинив менї, вичеркну з книги моєї.</verse>
				<verse number="34">Нинї ж ійди, веди люди туди, куди я заповідав тобі. Ангел мій йти ме поперед тебе; як же прийде година кари моєї, тодї й карати му їх за провини їх.</verse>
				<verse number="35">І послав Господь морову кару на людей за литого бичка, котрого виробив Арон.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="33">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові: Ійди, здіймайсь ізвідсї, ти й люде, що ведеш з Египецької землї в землю, що про неї я клявся Авраамові, Ізаакові і Яковові, глаголючи: Насїнню твойму оддам її.</verse>
				<verse number="2">І пошлю перед тобою ангела та й повиганяю Канааніїв, Аморіїв, і Хетіїв, і Ферезіїв і Гевіїв і Євузіїв.</verse>
				<verse number="3">Ійди в землю, де тече молоко і мід; сам бо не пійду серед вас, тим що ви запеклий народ, дак щоб не вигубити менї вас в дорозї.</verse>
				<verse number="4">І почули люде се гірке слово, та й засуміли, і нїхто не надївав своїх окрас.</verse>
				<verse number="5">Рече бо Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих: Ви народ запеклий; коли б ійшов я одну тілько минуту проміж вами, дак вигубив би вас. Оце ж поздіймайте свої окраси з себе, я ж знаю, що чинити му з вами.</verse>
				<verse number="6">І позривали сини Ізрайлеві свої окраси з себе почавши від Гореб гори.</verse>
				<verse number="7">Мойсей же взяв намета й напяв його за кошем, оддалеки від коша, та й назвав його соборним наметом. І сталося, кожен, хто шукав Господа, виходив до намета, що був за кошем.</verse>
				<verse number="8">І сталось, як виходив Мойсей з намету, вставали всї люде, і стояло кожне коло входу у свій намет і дививсь всьлід Мойсейові, аж покіль увійде він у намет.</verse>
				<verse number="9">А як увіходив Мойсей у намет, дак спускався хмарний стовп, і зупинявсь коло входу в намет, і розмовляв Господь із Мойсейом.</verse>
				<verse number="10">І вбачаючи весь люд стовпа хмарного, що стояв коло входу в намет, вставав увесь люд і падали ниць, кожне коло входу в свій намет.</verse>
				<verse number="11">І розмовляв Господь із Мойсейом лицем до лиця, так як говорить чоловік з чоловіком; і вертався він до коша. Слуга ж його Йосуа Нуненко, молодик, не виходив із середини намету.</verse>
				<verse number="12">І рече Мойсей Господеві: Дивись, глаголав єси менї: Веди люд сей, та не сповістив мене, кого посилаєш зо мною. Ти ж глаголав: Знаю тебе на імя, та ще й ласку знайшов єси в очах моїх.</verse>
				<verse number="13">Оце ж, коли знайшов я ласку в очах твоїх, дак дай менї взнати дороги твої, щоб пізнав тебе, та й знайшов ласку в очах твоїх, та зглянься й на те, що се люде твої!</verse>
				<verse number="14">І рече: Лице моє йти ме з тобою, і я дбати му про упокій твій.</verse>
				<verse number="15">І рече до його: Коли не йти ме лице твоє, так і не веди нас ізвідти.</verse>
				<verse number="16">Бо чим же впевняться, що знайшов я ласку в очах твоїх, я й люде твої? Чи не тим же, що пійдеш ти з нами, і відрізнимось ми, я й люде твої, від усякого народа, який є на земному лицї?</verse>
				<verse number="17">І рече Господь Мойсейові: І те, що промовив єси, сотворю; бо знайшов єси ласку в очу в мене, і знаю я на імя тебе.</verse>
				<verse number="18">І рече він: Покажи ж менї славу твою!</verse>
				<verse number="19">І рече: Проведу всю милость мою перед лицем твоїм і проголошу імя Господа перед тобою; і милувати му, кого милувати, і милосердувати мусь, над ким милосердуватись. І рече:</verse>
				<verse number="20">Не можна тобі бачити лице моє: бо не жити ме вже людина, що бачила лице моє.</verse>
				<verse number="21">І рече Господь: Ось місце коло мене, і будеш стояти на скелї:</verse>
				<verse number="22">І як проходити ме слава моя, поставлю тебе в щелинї скелї, та й затулю долонею моєю лице тобі, поки не перейду.</verse>
				<verse number="23">А як відтулю долоню мою, дак бачити меш мене ззаду, лиця ж мого не бачити меш.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="34">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові: Висїчи собі дві таблицї камяні взором первих, і напишу на таблицях слова, що були на таблицях первих, що розбив єси.</verse>
				<verse number="2">І бувай готов ураньцї, і зійди враньцї на Синай гору, та й станеш тамо передо мною на верху гори.</verse>
				<verse number="3">І нїхто щоб не взійшов з тобою, та нїкого щоб не було видно по всїй горі; ба й отара й череда щоб не паслась під горою.</verse>
				<verse number="4">І висїк дві таблицї камяні взором первих; і встав Мойсей рано враньцї, та й зійшов на Синай гору, як заповідав йому Господь, і взяв в руки обидві таблицї камяні.</verse>
				<verse number="5">І зійшов Господь у хмарі і став з ним там, і промовив імя "Господь".</verse>
				<verse number="6">І переходив Господь перед ним, і покликував: Господь! Господь! Бог, милосердний і ласкавий, нескорий на гнїв і щедрий на милость і правду,</verse>
				<verse number="7">Що держить ласку про тисячі, прощає несправедливість, переступ і гріх, хоч нїколи не вважає безвинним виноватого, карає несправедливість батьківську на дїтях і на дїтях дїтей, на третьому й на четвертому родї.</verse>
				<verse number="8">І припав хутко Мойсей до землї і поклонився Богу,</verse>
				<verse number="9">І рече: Коли тільки знайшов я ласку в очу в тебе, Господе, нехай же йде Господь серед нас; бо запеклі се люде, та прости несправедливість нашу і гріх наш, і возьми нас за наслїддє своє!</verse>
				<verse number="10">І рече: Се я покладаю завіт: Перед усїма людьми твоїми сотворю чудеса, які не творились на всїй землї і у всїх народів, і вбачати ме ввесь люд, що проміж ним живеш, дїло Господнє: страшенне бо те, що сотворю з тобою.</verse>
				<verse number="11">Пильнуй же того, що я заповідав нинї тобі. Се повиганяю перед тобою Аморіїв, і Канааніїв, і Хетіїв, і Ферезіїв, і Гевіїв, і Євузіїв.</verse>
				<verse number="12">Остерегайсь чинити вмову з осадниками тієї країни, що в їх землю ввіходиш, щоб не зробились вони сїткою проміж вами.</verse>
				<verse number="13">Нї, мусите руйнувати жертівники їх, і будете ламати стовпи їх, і рубати сьвященні дуброви їх,</verse>
				<verse number="14">Бо не будеш покланятись иншому богу; бо Господь, на імя Ревнивий, він Бог ревнивий.</verse>
				<verse number="15">Не чинити меш умови з жителями тієї країни, ато будуть блудувати вони з богами своїми і приносити жертву богам своїм, та й покличуть тебе, і зачнеш їсти жертви їх.</verse>
				<verse number="16">І будеш брати дочки їх за синів своїх, і будуть блудовати дочки їх за богами своїми, і приводити синів твоїх до блуду за богами своїми.</verse>
				<verse number="17">Виливаних богів не будеш робити.</verse>
				<verse number="18">Сьвята не заквашеного хлїба будеш допильновувати, сїм день їсти меш опрісноки, як заповідав я тобі, в певну годину, в місяцї Абиві; бо в місяцї Абиві вийшов єси з Египту.</verse>
				<verse number="19">Все, що родить мати, моє; і весь твій скот, первородні самцї бики й барани.</verse>
				<verse number="20">Первака ж осла мусиш викупити бараном, коли ж не викупиш, так переломи йому шию. Всякого первенця з синів мусиш викупити, і нехай нїхто не показується передо мною з порожнїми руками.</verse>
				<verse number="21">Шість день робити меш, семого ж дня перестанеш орати і жати.</verse>
				<verse number="22">І сьвято тижневе держати меш, те ж і сьвято первоплоду пшеничних вжинків, і сьвято збору при кінцї року.</verse>
				<verse number="23">Три рази що року мусить показуватись увесь музький пол ваш перед лицем Господа, Бога Ізраїлського:</verse>
				<verse number="24">Бо повиганяю народи сперед тебе і розпросторю границї твої, і нїхто не посягне на землю твою, як виходити меш, показатись перед Господом, Богом вашим, три рази що року.</verse>
				<verse number="25">Не приносити меш вкупі з заквашеним кров жертви моєї, і не зоставати меться до ранку жертва в паскове сьвято.</verse>
				<verse number="26">Первий первоплід землї твоєї приносити меш домові Господа, Бога твого. Не варити меш козеняти в молоцї матері його.</verse>
				<verse number="27">І рече Господь Мойсейові: Позаписуй собі сі слова: бо згідно з сїми словами вчинив я з тобою і з Ізраїлем завіт.</verse>
				<verse number="28">І був там він з Господом сорок день і сорок ночей, хлїба не їв і води не пив. І написав на таблицях слова завіту, десять слів.</verse>
				<verse number="29">І сталось, як сходив Мойсей з Синай гори, а обидві таблицї сьвідчення були в руцї Мойсейовій, як сходив із гори, так не знав Мойсей, що стала сияти проміннєм кожа на лицї в його, бо розмовляв він з Господом.</verse>
				<verse number="30">І побачив Арон і всї синове Ізрайлеві Мойсея, і се почала сияти проміннєм кожа на лицї в його, і побоялись приступити до його.</verse>
				<verse number="31">І покликав їх Мойсей, і поприходили до його Арон і всї князї громадські, і розмовляв Мойсей із ними;</verse>
				<verse number="32">А потім приступили й усї синове Ізрайлеві, і заповідав їм він усе, про що глаголав йому Господь на Синай горі.</verse>
				<verse number="33">І як переставав Мойсей промовляти до них, так спускав на лице собі покривало.</verse>
				<verse number="34">Якже приходив Мойсей перед Господа розмовляти з ним, здіймав покривало, аж поки він відходив; і виходив він і промовляв синам Ізрайлевим, що заповідано йому.</verse>
				<verse number="35">І вбачили синове Ізрайлеві лице Мойсейове, що сияла проміннєм кожа на лицї в Мойсея; і надївав ізнов Мойсей покривало на лице собі, поки не прийшов, щоб розмовляти з ним.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="35">
				<verse number="1">І зібрав Мойсей всю громаду синів Ізрайлевих і каже до них:</verse>
				<verse number="2">Ось що заповідав Господь вам чинити: Шість день можна вам робити, семий же день мусить вам бути сьвятим днем, субота відпочинку Господеві. Хто робить у сей день, всякому смерть.</verse>
				<verse number="3">Не будете запалювати багаття в усїх ваших домівках в день субітнїй.</verse>
				<verse number="4">І промовив Мойсей до всїєї громади синів Ізрайлевих так: От що заповідав Господь, глаголючи:</verse>
				<verse number="5">Принесїте від себе жертву підношення Господеві. Кожен охочий нехай принесе Господеві приніс: золото, срібло і мідь.</verse>
				<verse number="6">І блават і пурпур та кармазин та тонке полотно і козину шерсть;</verse>
				<verse number="7">І баранячі шкіри червоні, і шкури барсучі, і дерево акацію,</verse>
				<verse number="8">І олїю на сьвітло, і пахощі на миро помазання і на запашне кадило.</verse>
				<verse number="9">Каміннє ониксове і каміннє до вставлювання на нагрудник і наплїчник.</verse>
				<verse number="10">І кожен мудрий серцем ізміж вас прийде і робити ме все, що заповідав Господь.</verse>
				<verse number="11">Храмину його і покриттє її, і гаки її, і дошки її, і засуви її, і стовпи її, і підстави її,</verse>
				<verse number="12">Скриню і жердки її, і віко, і завісу,</verse>
				<verse number="13">Стола й носила його, й усю посудину його, і покладний хлїб;</verse>
				<verse number="14">Сьвітильник на сьвітло, і посудину його, і лямпи його, і олїю на сьвітло;</verse>
				<verse number="15">І жертівника кадильного і носила його, і миро, і запашне кадило, і завісу коло входу до храмини;</verse>
				<verse number="16">Жертівника на всепаленнє і грати до його мідяні, жердки його і всю посудину його, умивальницю й підставу до неї;</verse>
				<verse number="17">Опони у дворі, і стовпи до них, і підставки їх, і мату до воріт у дворі;</verse>
				<verse number="18">Кіллє до храмини, і кіллє до двора, і посторонки до них;</verse>
				<verse number="19">Шати до служення в сьвятинї; шати сьвяті для Арона, сьвященника, і шати для синів його, щоб служити сьвященну службу.</verse>
				<verse number="20">І відійшла вся громада синів Ізрайлевих од лиця Мойсейового,</verse>
				<verse number="21">І поприходили всї, кого підіймало серце його, і всї, кого заохочував дух його, і подавали приноси Господнї на будову громадського намету і на всякі потребини його, і на шати сьвяті.</verse>
				<verse number="22">І поприходили вони, чоловіки й жіноцтво, всї, скільки було їх охочого серця, і подали запинки й сережки, й каблучки, і золоті намиста, і всяку золоту посудину,</verse>
				<verse number="23">І всякий, в кого знайшовся блават, і пурпур, і кармазин, і тонке полотно, і козина шерсть, і шкіри баранячі червоні, і шкіри барсучі, приносив.</verse>
				<verse number="24">Усякий, в кого була жертва срібна й мідяна, подавав жертву приношення Господеві; і всякий, в кого знайшлось дерево акація до всякої службової роботи, подавав.</verse>
				<verse number="25">І все жіноцтво, в якого було мудре серце, почало прясти своїми руками, і подавали свою пряжу: на блават, і пурпур, і кармазин, й тонке полотно.</verse>
				<verse number="26">І все розумне жіноцтво, кого серце підіймало на мудрощі, пряли козину шерсть.</verse>
				<verse number="27">А князї подавали каміннє ониксове і каміннє до вставлювання для наплїчника і нагрудника.</verse>
				<verse number="28">І пахощі й олїю на сьвітло і на миро, і на запашне кадило.</verse>
				<verse number="29">Дїти Ізрайлеві, всякий чоловік і всяка жінка, в котрої було охоче серце, подавати на всяку роботу, яку Господь заповідав через Мойсея, творити, подавали добровільні дари Господеві.</verse>
				<verse number="30">І рече Мойсей синам Ізрайлевим: Дивітесь, покликав Господь Безалеїла, сина Урії Гурієнка, із колїна Юдиного.</verse>
				<verse number="31">І сповнив його духом Божим на мудрощі, і розуміннє, і знаннє, і на всяке ремество,</verse>
				<verse number="32">Щоб майстерне видумувати та вироблювати із золота й срібла і мідї,</verse>
				<verse number="33">І вирізувати каміннє до вставлювання, і вирізувати з дерева, робити всяку штучну роботу;</verse>
				<verse number="34">І вложив йому в серце навчати, йому й Оголїябові Ахисамашенкові, з роду Данового.</verse>
				<verse number="35">Сповнив їх серце мудрощами до вироблювання всякої роботи різьбяра і майстерного ткача і гаптяря, по блавату і по пурпуру і по кармазину, і по тонкому полотну, і ткача: всїх тих, що всяку роботу вироблюють і штучні речі видумують.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="36">
				<verse number="1">І робили, як заповідав Господь, Безалеїл та Оголїаб і всякий мудросердий чоловік, кому дав Господь мудрість і розуміннє, щоб знали, як робити всяку потрібну роботу в сьвятинї.</verse>
				<verse number="2">І покликав Мойсей Безалеїла та Оголїаба і всякого чоловіка мудрого серця, що йому дав Господь мудрість у серце, всякого, кого підіймає серце, взятись за дїло, щоб довести його до ладу.</verse>
				<verse number="3">І взяли вони сперед Мойсея всї приноси, що подали синове Ізрайлеві, на будівлю і роботу сьвятинї, щоб збудовати її; подавали ж вони ще добровольні приноси що ранку.</verse>
				<verse number="4">І поприходили всї мудрі люде, що робили всяку роботу в сьвятинї, кожен по реместву свойму, що хто вмів робити,</verse>
				<verse number="5">І промовили до Мойсея кажучи: Більш, як треба, подали люде на потребини дїла, що заповідав Господь поробити.</verse>
				<verse number="6">І дав Мойсей наказ, і з'ясували по табору словами: Нехай нї чоловіки, нї жінки не дбають більш о приноси для сьвятинї! І так перестали люде приносити.</verse>
				<verse number="7">І було запасу доволї на всяку роботу, щоб її довершити; ще й було надто.</verse>
				<verse number="8">І всї робітники будівлї, у кого було мудре серце, зробили храмину з десятьох келїмів; з нитяного полотна та з блавату, і пупуру, і кармазину, з херувимами, роботи майстерної, поробили їх.</verse>
				<verse number="9">Завдовжки один келїм двайцять і вісїм локот, а завширшки один келїм чотири ліктї; міра одна у всїх келїмів.</verse>
				<verse number="10">І посчіплював пять келїмів, один з одним, і счіпив знов пять келїмів других один з одним.</verse>
				<verse number="11">І поробив петельки з блакиту по краю одного келїма при кінцї його, де счіплюється; так само зробив по краю останнього келїма, де в друге счіплюється.</verse>
				<verse number="12">Пятьдесять петельок зробив на одному келїмі, і пятьдесять петельок у кінцї келїма, що счіплюється в друге, петельки одна проти другої.</verse>
				<verse number="13">І зробив пятьдесять запинок золотих, і посчіплював келїми один з одним, і стала храмина цїла.</verse>
				<verse number="14">І поробив коври з козиної шерстї до намету над храминою; одинайцять коврів таких зробив він.</verse>
				<verse number="15">Завдовжки один ковер трийцять локот, а чотири ліктї завширшки один ковер; одна міра в одинайцяти коврів.</verse>
				<verse number="16">І счіпив до купи пять коврів окроме і шість коврів окроме.</verse>
				<verse number="17">І зробив пятьдесять петельок на самому краю ковра останнього, де счіплюється, а пятьдесять петельок на краю ковра, де счіплюється з другим.</verse>
				<verse number="18">І зробив запинок мідяних пятьдесять до счіплювання намету так, щоб став цїлим.</verse>
				<verse number="19">І зробив покриттє до намету із баранячих шкір, викрашених на червоно, і покриттє з барсучих шкір зверху.</verse>
				<verse number="20">І наробив дощок на храмину із дерева акацієвого, простостоячих.</verse>
				<verse number="21">Десять локот завдовжки одна дошка, і локіть з половиною завширшки одна дошка.</verse>
				<verse number="22">Два чопи в одній дошцї, пригнані один проти одного; так само поробив на всїх дошках до храмини.</verse>
				<verse number="23">І наробив дощок до храмини: двайцять дощок на полуденньому боцї її, до полудня;</verse>
				<verse number="24">І сорок срібних підставок зробив під двайцять дощок: дві підставки під одну дошку, про обидва чопи її, і дві підставки під дошку другу, про обидва чопи її.</verse>
				<verse number="25">І на другому боцї храмини, на північ, двайцять дощок зробив він.</verse>
				<verse number="26">І сорок підставок їх срібних: дві підставки під одну дошку, і дві підставки під другу дошку.</verse>
				<verse number="27">А на задньому боцї храмини проти заходу соньця зробив шість дощок;</verse>
				<verse number="28">А дві дошки зробив до кутків храмини на задньому боку.</verse>
				<verse number="29">І були вони подвійні знизу до гори, і були в горі одна при другій в одній каблучцї. Так поробив до обох їх на обох кутках.</verse>
				<verse number="30">А всього було вісїм дощок, а підставки їх із срібла: шіснайцять підставок, під кожною дошкою по дві підставки.</verse>
				<verse number="31">І поробив засуви із дерева акацієвого: пять до дощок на одному боцї храмини.</verse>
				<verse number="32">І пять засувів на другому боцї храмини на полуденньому боцї.</verse>
				<verse number="33">І зробив засува по серединї дощок від одного кінця до другого.</verse>
				<verse number="34">А дошки пообкладував золотом; а каблучки їх, місця про засуви, поробив із золота, і пообкладував засуви золотом.</verse>
				<verse number="35">І зробив завісу з блавату, пурпуру й кармазину і з нитяного полотна; і роботою майстерною поробив на нїй херувимів.</verse>
				<verse number="36">І зробив до неї чотири стовпи із дерева акації та й пообкладував золотом, а гаки їх золоті, і повиливав до них чотири підставки із срібла.</verse>
				<verse number="37">І зробив опону до входу в намет із блавату, й пурпуру, й кармазину, і нитяного полотна, робом гаптярським;</verse>
				<verse number="38">І пять стовпів із гаками їх; і пообкладував верхи їх і перекладини їх золотом; а пять підставки їх зробив із мідї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="37">
				<verse number="1">І зробив Безалеїл скриню з дерева акацієвого, два ліктї з половиною завдовжки, а локіть з половиною завширшки, і локіть з половиною заввишки.</verse>
				<verse number="2">І виложив її щирим золотом з середини й зверха, і зробив на їй вінець золотий з усїх боків.</verse>
				<verse number="3">І вилив до неї чотири каблучки золоті, до чотирох рогів її: дві каблучки її на одному боцї її, і дві каблучки на другому боцї її.</verse>
				<verse number="4">І поробив носила з дерева акацієвого та й пообкладував їх золотом.</verse>
				<verse number="5">І повсовував носила в каблучки по рогах у скринї.</verse>
				<verse number="6">І зробив віко з щирого золота, два ліктї з половиною завдовжки і локіть з половиною завширшки.</verse>
				<verse number="7">І зробив два херувими золоті; кованої роботи зробив їх по обох кінцях віка:</verse>
				<verse number="8">Одного херувима при кінцї одного боку, і одного херувима при кінцї другого боку, одноцїльно з віком поробив херувимів по обох кінцях його.</verse>
				<verse number="9">І простягали херувими крила свої вгору, вкриваючи крилами своїми віко, а лиця їх були проти себе; лиця херувимів були на віко повернуті.</verse>
				<verse number="10">І зробив стола з дерева акацієвого: два ліктї завдовжки, і локіть завширшки, і локіть з половиною заввишки.</verse>
				<verse number="11">І виложив його золотом щирим, і зробив до його вінець золотий з усїх боків його.</verse>
				<verse number="12">І зробив на йому лиштву, в долоню завширшки, і зробив золотий вінець до лиштви його з усїх боків.</verse>
				<verse number="13">І вилив до його чотири каблучки золоті, та поприроблював каблучки до чотирох рогів його коло чотирох ніг у його.</verse>
				<verse number="14">Коло лиштви були каблучки як всовки для носил, щоб носити стола.</verse>
				<verse number="15">І поробив носила з дерева акацієвого та й пообкладував їх золотом, щоб носити ними стола.</verse>
				<verse number="16">І поробив посудину, що була на столї: полумиски до його і вмивальницї до його, і чаші до його, й коновки до виливання, із золота щирого.</verse>
				<verse number="17">І зробив сьвітильника із золота щирого; кованим робом зробив сьвітильника, ногу його і держало його; чашечки його, і пупляшки його, і квітки його одноцїльні з ним.</verse>
				<verse number="18">І шість рамен виходило з боків його: три рамя сьвітильника з одного боку його, і три рамя сьвітильника з другого боку його.</verse>
				<verse number="19">Три чашечки, як цьвіт микдаловий на одному рамї, пупляшок і квітка; і три чашечки, як цьвіт микдаловий, на рамї другому, пупляшок і квітка; так на шестьох рамях, що виходили із сьвітильника.</verse>
				<verse number="20">А на сьвітильнику чотири чашечки, як цьвіт микдаловий, пупляшки їх і квітки їх.</verse>
				<verse number="21">І то пупляшок під двома рамями його, і знов пупляшок під двома рамями його, і знов пупляшок під двома рамями його, у шестьох рамях, що виходили з його.</verse>
				<verse number="22">Пупляшки їх і рамя їх були одноцїльні з ним; цїлий сьвітильник одна кована робота із золота щирого.</verse>
				<verse number="23">І зробив сїм лямп до його, і щипцї до його, й гасильницї його із золота щирого.</verse>
				<verse number="24">З одного таланта золота щирого зробив його з усїм посудом його.</verse>
				<verse number="25">І зробив жертівника кадильного з дерева акацієвого: локіть завдовжки і локіть завширшки, четверокутний, і два ліктї заввишки, роги його одноцїльні з ним.</verse>
				<verse number="26">І обложив його золотом щирим, верх його і стїнки його, з усїх боків, і роги його. І зробив на йому вінець золотий навкруги.</verse>
				<verse number="27">І дві каблучки золоті зробив до його під віньцем його, на двох рогах його; з обох боків його зробив; і були вони місцями для жердок, щоб ними носити його.</verse>
				<verse number="28">І поробив жердки з дерева акацієвого та пообкладував їх золотом.</verse>
				<verse number="29">І зготовив миро сьвяте, і чисті запашні пахощі на кадило робом мастиєльників.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="38">
				<verse number="1">І зробив жертівника на всепаленнє із дерева акацієвого, пять локот завдовжки, і пять локот завширшки, четверокутнього, а три ліктї заввишки;</verse>
				<verse number="2">І поробив роги його на чотирох кутках його; одноцїльні з ним були роги його; і пообкладував їх міддю.</verse>
				<verse number="3">І поробив усю посудину його: кітли до його, і кочерги до його, і макітри його до бризкання, і гаки до його, й кадильницї до його поробив із мідї.</verse>
				<verse number="4">І зробив до жертівника грати мідяні, плетеної роботи, і положив їх нарівнї з краєм жертівника, знизу, до половини його.</verse>
				<verse number="5">І вилив чотири мідяні каблучки до чотирох рогів на носила.</verse>
				<verse number="6">І поробив до жертівника носила з дерева акацієвого та пообкладував міддю.</verse>
				<verse number="7">І повстромлював носила в каблучки, і були носила по обох боках жертівника, щоб носити його; порожнього, з дощок, зробив його.</verse>
				<verse number="8">І зробив умивальницю мідяну і підставку до неї мідяну, на котрій представлено жіноцький натовп, що товпився коло входу в намет соборний.</verse>
				<verse number="9">І зробив двора: на полуденньому боцї, на полуднє, опони двора з тонкого нитяного полотна, сто локот.</verse>
				<verse number="10">Двайцять стовпів до них і двайцять підніжків мідяних; гвіздє в стовпах і сволки в них із срібла.</verse>
				<verse number="11">І так само на північньому боцї опон сто локот; і стовпів до них двайцять і підніжків їх двайцять мідяних; гвіздє до стовпів і сволки до них із срібла.</verse>
				<verse number="12">І на західньому боцї опон пятьдесять локот, стовпів до них десять, і підніжків до них десять.</verse>
				<verse number="13">А на східньому боцї, на схід соньця, пятьдесять локот;</verse>
				<verse number="14">І пятнайцять локот опон на одному боцї, до них стовпів три і підніжків три;</verse>
				<verse number="15">І на другому боцї, з того і другого боку коло воріт двора, опон пятнайцять локот, та стовпів до них три і підніжків три.</verse>
				<verse number="16">Усї опони в дворі з усїх боків із тонкого нитяного полотна.</verse>
				<verse number="17">А підніжки в стовпів мідяні, а гаки на стовпах і сволки до них срібні, а їх оголівя пообкладувано сріблом, і всї стовпи в дворі счіплено сволками із срібла.</verse>
				<verse number="18">А опона до воріт двора була роботи гаптярської із блавату й пурпуру й кармазину і з тонкого полотна, з пряжі; а то двайцять локот завдовжки, а пять локот заввишки, в ширину так само як опони у дворі;</verse>
				<verse number="19">А стовпів до них чотири і підніжків до них чотири мідяних, гаки до них срібні; і пообкладовано їх оголівя і перекладини їх сріблом.</verse>
				<verse number="20">А все гвіздє в храминї і в дворі всюди мідяні.</verse>
				<verse number="21">А се полїчена цїна храмини, храмини сьвідчення, що злїчена по наказу Мойсейовому, через Левітів, під доглядом Ітамара, сина сьвященника Арона.</verse>
				<verse number="22">Безалеїл же, син Урії Гурієнка, з колїна Юдиного, поробив усе, що заповідав Господь Мойсейові,</verse>
				<verse number="23">А з ним працював Оголїаб Ахісамашенко, з колїна Данового, різбяр і штукар-ткач і гаптяр по блавату й по пурпуру й по кармазину й по тонкому полотну.</verse>
				<verse number="24">Всього золота, що пійшло на всяку роботу цїлої будівлї сьвятинї, золота принесеного в жертву, було двайцять і девять талантів і сїмсот трийцять секлїв, по секлям сьвятинї.</verse>
				<verse number="25">А срібла од перелїчених громадян сто талантів і одна тисяча сїм сот сїмдесять і пять секлїв, по секлям сьвятинї:</verse>
				<verse number="26">А то по пів секля, по секлям сьвятинї, поголовщини з кожного, хто перейшов до перелїчених, від двайцятьох років і старше, від шістьсот трьох тисячей і пятьсот пятьдесять чоловіка.</verse>
				<verse number="27">А сотня талантів пійшла на вилиті підніжки сьвятинї і на підніжки до завіси, сто підніжків із сотнї талантів, по таланту на один підніжок.</verse>
				<verse number="28">А з тисяч сїмсот сїмдесять і пять секлїв поробив гаки до стовпів і пообкладав оголовки їх, і звязав їх сволками.</verse>
				<verse number="29">А мідї дарованої було сїмдесять талантів і чотириста секлїв.</verse>
				<verse number="30">І поробив стояла коло входу в соборний намет, і жертівника мідяного і грати мідяні до його і всю посудину до жертівника;</verse>
				<verse number="31">І стояла в дворі і всї прикілки до храмини й усї прикілки в дворі навкруги.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="39">
				<verse number="1">А з блавату й пурпуру й кармазину поробили мережані шати до служби в сьвятинї, і поробили сьвяті шати для Арона, як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="2">І зробив наплїчника Аронові з золота, та з блавати та з пурпуру й кармазину й тонкого полотна з пряжі.</verse>
				<verse number="3">І повибивали із золота пластинки, та й порозтинали їх на нитки, щоб гаптувати ними по блавату і по пурпуру й кармазину і по всякому полотну, робом майстерним.</verse>
				<verse number="4">Поробили на йому нарамники, що до купи спинались.</verse>
				<verse number="5">А мережаний пояс, котрим привязувано його, що був поверх його, був з тої ж самої тканини, одної з ним роботи: із золота, блавату, пурпуру й кармазину й тонкого полотна з пряжі, як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="6">Та й оправили вони два каменї ониксові в оправу золоту, вирізавши печатньою різьбою імена синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="7">І повставляли їх у нарамника з боків, яко каменї на спомин синам Ізрайлевим: як повелїв Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="8">І зробив нагрудника роботою штучно ткарською, як робота наплїчника: із золота, блавату, пурпуру й кармазину й тонкого полотна з пряжі.</verse>
				<verse number="9">Був він четверокутний; двоїстим зробили нагрудника, пядь завдовжки і пядь завширшки, двоїстий був.</verse>
				<verse number="10">І обложили його чотирма рядами каміння; один ряд: Сардїй, топаз і смарагд, ряд первий;</verse>
				<verse number="11">А другий ряд: Гранат, сафір і диямант;</verse>
				<verse number="12">А третїй ряд: Опаль, ахат і аметист;</verse>
				<verse number="13">А четвертий ряд: Хризолїт, оникс і яспіс; оправлені в оправу золоту, кожний в гнїздочку свойму.</verse>
				<verse number="14">А на каміннях були імена синів Ізрайлевих; дванайцять, по прізвищам їх; вирізані як на печатцї, кожен з імям своїм, про дванайцять колїн.</verse>
				<verse number="15">І поробили на нагруднику ланьцюжки, плетені як шнурочки, з чистого золота.</verse>
				<verse number="16">Та й зробили дві оправки із золота і дві каблучки із золота по двох кінцях і причіпили дві каблучки нагрудника.</verse>
				<verse number="17">І привязали два плетені шнурки золоті до двох каблучок на двох кінцях нагрудника.</verse>
				<verse number="18">А обидва кінцї двох плетених шнурків причіпили до двох оправок та й приставили їх до нарамників наплечника, з лицьового боку його.</verse>
				<verse number="19">І зробили ще дві каблучки золоті та й причіпили на двох кінцях нагрудника, з краю його, що сподом до наплїчника.</verse>
				<verse number="20">І зробили знов дві каблучки золоті та й причіпили на двох нарамниках наплїчника внизу до лицьового боку його, саме там, де звязується до купи поясом наплїчника.</verse>
				<verse number="21">І привязали вони нагрудника каблучками його до каблучок наплїчника шнурком блаватовим, щоб він був над поясом наплїчника та щоб не одставав нагрудник од наплїчника: так як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="22">І зробив верхню шату до наплїчника робом ткацьким, всю з блавату.</verse>
				<verse number="23">І пазуха в верхньої шати була по серединї її як пазуха в панцері; облямовано кругом пазуху, щоб не дерилась.</verse>
				<verse number="24">І поробили долиною у верхньої шати гранатові яблочка з блавати й пурпуру й кармазину пряденого.</verse>
				<verse number="25">І поробили дзвоники з золота щирого та й попричіплювали дзвоники між гранатовими яблочками по рубцю верхньої шати з усїх боків.</verse>
				<verse number="26">Дзвоник і граната, дзвоник і граната по рубцю шати з усїх боків, щоб у їй правити службу: як Господь заповідав Мойсейові.</verse>
				<verse number="27">І поробили хитони з бавовняної тканини Аронові й синам його;</verse>
				<verse number="28">І кедар з білої тканини, і окрасу високих клобуків з білої тканини, і спідне платтє полотняне з пряденої бавовни.</verse>
				<verse number="29">І пояси з пряденої бавовни, з блавату й пурпуру й кармазину, робом гаптярським, так як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="30">І зробили бляху, сьвяту диядему, з золота щирого, і написали на їй надпись різьбою печатньою: Сьвятиня Господеві!</verse>
				<verse number="31">І привязали до неї шнурок блаватовий, щоб привязати ним на кедарі зверху, так як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="32">І скіньчили всю роботу храмини і намета соборного. І поробили синове Ізрайлеві все; як заповідав Господь Мойсейові, так і зробили вони.</verse>
				<verse number="33">І принесли храмину до Мойсея: намет і всю посудину його, клямри його, дошки його, засуви його і стовпи його і підніжки його;</verse>
				<verse number="34">І покриттє його з баранячих шкір крашених і покриттє з барсучих шкір, і завісу роздімаючу.</verse>
				<verse number="35">І скриню сьвідчення, і носила до неї і віко;</verse>
				<verse number="36">Стола й усю посудину його і покладний хлїб;</verse>
				<verse number="37">Сьвітильника чистого і лямпи до його, лямпи вставлювання, і всю посудину його й олїю на сьвітло;</verse>
				<verse number="38">І золотого жертівника і миро, і запашні кадила; і опону до входу в намет.</verse>
				<verse number="39">Жертівника мідяного, і грати його мідяні, жердки його і всю посудину до його; вмивальницю і стояло її;</verse>
				<verse number="40">Опони до двора, стовпи його і підніжки їх; опону до воріт в дворі, його посторонки і прикілки; і всю посудину до служення в храминї намета соборного.</verse>
				<verse number="41">Шату мережану до служби в сьвятинї й сьвяті шати для Арона сьвященника і шати для синів його, щоб служити службу сьвященну.</verse>
				<verse number="42">Усе, як заповідав Господь Мойсейові, так і поробили синове Ізрайлеві всяку роботу.</verse>
				<verse number="43">І оглядав Мойсей всю роботу, і бачив, що зробили вони; як заповідав Господь, так і поробили вони; та й благословив їх Мойсей.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="40">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">В день первого місяця, в день первий, поставиш ти храмину громадського намету.</verse>
				<verse number="3">І поставиш там скриню сьвідчення, і закриєш скриню завісою.</verse>
				<verse number="4">І внесеш стола і пороставляєш те, що роставляти меться на йому; і принесеш сьвітильника, та й поставиш лямпи на йому.</verse>
				<verse number="5">І поставиш ти жертівника золотого, щоб приносити кадило перед скринею сьвідчення. І повісиш опону коло входу в храмину.</verse>
				<verse number="6">І поставиш жертівника для всепалення перед входом в храмину громадянського намету.</verse>
				<verse number="7">І поставиш умивальницю між громадянським наметом і жертівником, і наллєш до неї води.</verse>
				<verse number="8">І поставиш двора навкруги та й повісиш опону у воротах двора.</verse>
				<verse number="9">І візьмеш мира та й помажеш храмину і все, що в їй, і осьвятиш її і всю посудину її; і буде вона сьвятинею.</verse>
				<verse number="10">І помажеш жертівника на всепаленнє і ввесь посуд його, та й осьвятиш ти жертівника; і буде жертівник пресьвятим.</verse>
				<verse number="11">І помажеш умивальницю і підніжок її, та й осьвятиш її.</verse>
				<verse number="12">І приведеш Арона й сини його до входу в громадський намет та й пообливаєш їх водою.</verse>
				<verse number="13">І вдягнеш Арона в шати сьвященні та й помажеш його і осьвятиш його, щоб він служив менї службу сьвященну.</verse>
				<verse number="14">І сини його приведеш і повдягаєш їх у хитони.</verse>
				<verse number="15">І помажеш їх, як помазав отця їх, щоб служили менї службу сьвященну. І буде їм помазаннє на вічне сьвященство в роди їх.</verse>
				<verse number="16">І вчинив Мойсей усе; як заповідав йому Господь, так і вчинив він.</verse>
				<verse number="17">І в первий місяць, другого року, в первий день місяця поставлено храмину.</verse>
				<verse number="18">І поставив Мойсей храмину, і поукріплював підніжки її, і пороставляв дошки її, і позасовував засуви її, і поздвигав стовпи її;</verse>
				<verse number="19">І напяв намета над храминою, і поклав накриттє наметове зверху в його, як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="20">І взяв сьвідоцтво та й положив в скриню, і приправив носила до скринї, і поставив віко на скриню зверху.</verse>
				<verse number="21">І внїс він скриню в храмину і спустив завісу, і закрив скриню; як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="22">І поставив стола в громадському наметї побіч скринї на північ, знадвору завіси;</verse>
				<verse number="23">І положив на йому хлїби рядом перед Господом, як повелїв Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="24">І поставив сьвітильника в громадському наметї навпроти стола, на полуденньому боцї храмини.</verse>
				<verse number="25">І пороставляв лямпи перед Господом, як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="26">І поставив жертівника золотого в громадському наметї перед завісою,</verse>
				<verse number="27">І закурив на йому запашне кадило, як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="28">І повісив опону коло входу в храмину.</verse>
				<verse number="29">А жертівника для всепалення поставив коло входу в храмину громадського намету, і принїс на йому всепаленнє, як повелїв Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="30">І поставив умивальницю між громадським наметом та жертівником, і налив до неї води на обмиваннє.</verse>
				<verse number="31">І почали обмивати в їй Мойсей, Арон і сини його руки і ноги свої;</verse>
				<verse number="32">Як увіходили в громадський намет, і як приступали до жертівника, обмивались, як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="33">І поставив двора навкруги храмини й жертівника, і повісив опону у воротях двора. І довершив так Мойсей дїло.</verse>
				<verse number="34">І вкрила хмара громадський намет, і слава Господня сповнила храмину.</verse>
				<verse number="35">І не зміг Мойсей увійти в громадський намет; на йому бо почивала хмара і слава Господня сповнила храмину.</verse>
				<verse number="36">І як піднялась хмара над храминою, рушали далї сини Ізраїльські, покіль було мандруваннє їх.</verse>
				<verse number="37">Як же хмара не підіймалась, не рушали далїй, аж покіль вона знов піднялась.</verse>
				<verse number="38">Бо хмара Господня була в день над храминою, у ночі ж була вона поломяною перед очима усього дому Ізрайлевого, по ввесь час їх мандрування.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="3">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">І покликав Господь Мойсея й рече до його з соборного намету:</verse>
				<verse number="2">Промов до синів Ізрайлевих і заповідай їм: Коли хто зміж вас приносити ме приніс Господеві від скоту, мусите приносити приніс ваш від товару й овечок та кіз.</verse>
				<verse number="3">Коли приніс його жертва всепалення з товару, мусить приносити самця без скази; до входу в громадянський намет приносити ме його, щоб знайти ласку в Господа.</verse>
				<verse number="4">І положить руку свою на голову жертви всепалення, і знайде ласку в Господа, щоб спокутувати гріхи свої.</verse>
				<verse number="5">І заколеш ти бичка перед Господом; і принесуть сини Аронові, сьвященники, кров, і покроплять кровю жертівника з усїх боків, той, що стоїть коло входу в соборний намет.</verse>
				<verse number="6">І здійме шкіру з жертви всепалення і розійме її на частини.</verse>
				<verse number="7">І запалять сини Арона, сьвященника, вогонь на жертівнику, і розложать на вогнї дрова;</verse>
				<verse number="8">І покладуть сини Аронові, сьвященники, частини: голову й жир на дровах, над вогнем, що на жертівнику.</verse>
				<verse number="9">Тельбухи ж і ноги пополоще в водї, і пустить сьвященник се все димом: се всепаленнє, огняна жертва, любі Господеві пахощі.</verse>
				<verse number="10">А коли приніс його з овечок та з кіз, на всепаленнє, самця без скази нехай приносить.</verse>
				<verse number="11">І заколе його на північньому боцї жертівника перед Богом і набризкають сини Аронові, сьвященники, крові його на жертівника, з усїх боків.</verse>
				<verse number="12">І роздійме його на частини, і покладе їх сьвященник вкупі з головою й жиром на жертівнику на дровах, се є на вогнї, що на жертівнику.</verse>
				<verse number="13">Тельбухи й ноги повиполїскує в водї, і принесе сьвященник усе це, та й пустить димом на жертівнику.</verse>
				<verse number="14">Коли ж жертва всепалення від птаства буде приніс його Господеві, мусить принести жертву свою з горлиць або з голубенят.</verse>
				<verse number="15">І принесе її сьвященник до жертівника, і зверне головку їй, та й пустить із димом на жертівнику, а кров її нехай, вицїдить по стїнї в жертівника;</verse>
				<verse number="16">Волє ж її з калом віддїлить і кине коло жертівника на схід соньця до попелища.</verse>
				<verse number="17">І надріже її на крилах, не віддїляючи їх, і пустить сьвященник її з димом на жертівнику на дровах, що на вогнї: всепаленнє се, огняна жертва, пахощі любі Господеві.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">А коли хто приносити ме Господеві жертву хлїбову, нехай приносить муку пшеничну; і мусить злити на неї олїї, і положити на неї ладану.</verse>
				<verse number="2">І подасть її синам Ароновим, сьвященникам; і вийме з неї повну жменю пшеничної муки з олїєю і з усїм ладаном, і закурить сьвященник сю частину на спомин на жертівнику: се огняна жертва, пахощі любі Господеві.</verse>
				<verse number="3">Останки од приносу хлїбного Аронові й синам його: се велика сьвятиня із огняних жертв Господнїх.</verse>
				<verse number="4">А коли приносиш як хлїбну жертву печево, то нехай будуть із пшеничної муки коржі прісні, замішані на олїї, та ладки прісні, помазані олїєю.</verse>
				<verse number="5">А коли твій приніс на сковородї, то нехай буде мука пшенична замішана на олїї незаквашена;</verse>
				<verse number="6">Подїлиш його на куски і зіллєш олїї на його: се хлїбна жертва.</verse>
				<verse number="7">А коли хлїбна жертва твоя в горшку, то нехай буде мука з олїєю.</verse>
				<verse number="8">І принесеш жертву, зроблену з такого хлїба, Господеві; і подаси її сьвященникові, і він понесе її до жертівника.</verse>
				<verse number="9">І візьме сьвященник із хлїбної жертви частину на спомин, та й воскурить на жертівнику: се огняна жертва, пахощі любі Господеві.</verse>
				<verse number="10">Останки од приносу будуть Аронові й синам його: велика сьвятиня огняних жертв Господеві.</verse>
				<verse number="11">Який би нї був приніс ваш Господеві, не робити мете його заквашеним; бо нї заквашеного тїста нї меду не можна вам приносити як огняну жертву Господеві.</verse>
				<verse number="12">Що до жертви первоплодів, то повинні ви приносити їх Господеві; та не приносити мете їх на жертівнику про любі пахощі.</verse>
				<verse number="13">І всякі приноси хлїбної жертви твоєї мусиш посолювати сіллю, та, щоб не бракувало солі завіту Бога твого при хлїбній жертві твоїй; з усяким приносом твоїм приносити мусиш і сіль.</verse>
				<verse number="14">А як приносити меш жертву первоплоду Господеві з колосся, висушеного на вогнї, зерно обмелене принести мусиш на жертву з первоплодів твоїх.</verse>
				<verse number="15">І наллєш олїї на його, і положиш на його ладан: се жертва хлїбна.</verse>
				<verse number="16">І воскурить сьвященник частину його на спомин із зерна його й олїї його з усїм ладаном його: се жертва огняна Господеві.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">А коли приніс його жертва мирна: коли він приносить з товарини, самця чи самицю, без скази мусить принести Господеві.</verse>
				<verse number="2">І положить руку свою на голову жертві своїй, та й заколе її коло входу в соборний намет, і набризкають крові на жертівника з усїх боків сини Аронові, сьвященники.</verse>
				<verse number="3">І принесе він із жертви мирної на жертву огняну жир, що вкриває тельбухи, і ввесь жир, що на тельбухах,</verse>
				<verse number="4">І обидві нирки й жир, що на їх, що по боках, і сальник над печінкою; з нирками віддїлити мусить він се.</verse>
				<verse number="5">І воскурять се Аронові сини на жертівнику всепалення, на дровах, се є на вогнї: се огняна жертва, пахощі любі Господеві.</verse>
				<verse number="6">Коли ж із отари приніс його в жертву Господеві, без скази барана чи ягницю мусить він принести.</verse>
				<verse number="7">Коли ягня приносить в жертву, так мусить принести його перед Господа;</verse>
				<verse number="8">І положить він руку свою на голову жертви своєї та й заколе її перед соборним наметом; і набризкають сини Аронові крові його на жертівника з усїх боків.</verse>
				<verse number="9">І мусить він принести з мирної жертви огняний приніс Господеві: жир її, ввесь курдюк до крижової костї оддїлить; і жир, що вкриває тельбухи.</verse>
				<verse number="10">І ввесь жир, що на тельбухах, й обидві нирки, й жир, що на їх, та що по боках, і сальник на печінцї: з нирками він мусить оддїлити се.</verse>
				<verse number="11">І воскурить сьвященник на жертівнику: се пожива огня, жертва Господеві.</verse>
				<verse number="12">А коли приніс його буде коза, так мусить він привести її перед Господа;</verse>
				<verse number="13">І положить він руку свою на голову її, та й заколе її перед соборним наметом; і набризкають сини Аронові крові на жертівника з усїх боків.</verse>
				<verse number="14">І мусить він принести з сього приніс свій як огняну жертву Господеві: жир, що вкриває тельбухи й обидві нирки, й жир що на їх,</verse>
				<verse number="15">І що по боках, і сальник над печінкою; з нирками мусить оддїлити се.</verse>
				<verse number="16">І воскурить сьвященник на жертівнику: се пожива огняної жертви, на любі пахощі; ввесь жир Господеві.</verse>
				<verse number="17">Установа віковічня в роди ваші, по всїх осадах ваших: нї жиру, нї крові, щоб ви не їли.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих так:</verse>
				<verse number="2">Коли яка душа согрішить ненароком проти которої заповідї Господньої, і зробить що небудь, чого не годиться робити,</verse>
				<verse number="3">Коли сьвященник помазаний согрішить і дасть привід людям, то за гріх свій, яким согрішив, нехай принесе бичка без скази як жертву за гріх Господеві.</verse>
				<verse number="4">І приведе він бичка до входу в соборний намет, і положить руку свою на голову бичкові, та й заколе бичка перед Господом.</verse>
				<verse number="5">І возьме сьвященник помазаний бичкової крові, та й внесе до соборного намету;</verse>
				<verse number="6">І вмочить сьвященник пучку свою в кров і бризне сїм раз перед Господом, перед завісою сьвятинї.</verse>
				<verse number="7">І положить сьвященник крові на роги кадильного жертівника перед Господом, що в соборному наметї, а всю кров з бичка виллє до підніжка жертівника всепалення, що коло входу в соборний намет.</verse>
				<verse number="8">А ввесь жир бичка жертви за гріх повиймає з його; ввесь жир, що вкриває тельбухи, і ввесь жир, що на тельбухах.</verse>
				<verse number="9">І обидві нирки й жир, що на їх, що на стегнах, і сальник на печінцї; з нирками повіддїлає се,</verse>
				<verse number="10">Так, як виймається із товарини жертви мирної; і воскурить їх сьвященник на жертівнику всепалення.</verse>
				<verse number="11">А шкіру з бичка й усе мясиво його з головою його, й ногами його, й з тельбухами його, і з калом його:</verse>
				<verse number="12">Всього бичка мусить винести геть з табору на чисте місце, де висипають попіл, та й спалить його на дровах огнем; де висипають попіл, спалять його.</verse>
				<verse number="13">Коли ж уся громада Ізраїля согрішить ненарочно, і втаєна буде справа від очей збору, а переступлять котру з усїх заповідей, зробивши, чого не повинні робити, і провинять,</verse>
				<verse number="14">І гріх стане явний, котрим согрішили проти неї, тодї мусить громада принести бичка в жертву за гріх і приведе вона його перед соборний намет.</verse>
				<verse number="15">І положять громадські мужі руки свої на голову бичкові перед Господом, і буде заколений бичок перед Господом.</verse>
				<verse number="16">І принесе помазаний сьвященник, помазанець, крові з бичка в соборний намет,</verse>
				<verse number="17">І вмочить сьвященник пучку свою в кров і бризне сїм раз перед Господом, перед завісю.</verse>
				<verse number="18">І положить крові на роги жертівника всепалення, що коло входу в соборний намет.</verse>
				<verse number="19">А ввесь жир оддїлить од його та й воскурить на жертівнику.</verse>
				<verse number="20">І впорає бичка сього так, як порає бичка, що на жертву за гріх; так і мусить зробити з ним. І так зробить сьвященник покуту за них і проститься їм.</verse>
				<verse number="21">І винесе бичка геть із табору та й спалить його, як спалив первого бичка. Се жертва за гріх громади.</verse>
				<verse number="22">Коли согрішить князь і переступить ненарочно одну з усїх заповідей Господа, Бога свого, зробивши чого не годиться робити, та й провинить,</verse>
				<verse number="23">І виявиться йому гріх його, котрим согрішив, так мусить принести свою жертву, козла, самчика без скази.</verse>
				<verse number="24">І положить він руку свою на голову козла, та й заколе його там, де заколюють жертву всепалення перед Господом: се жертва за гріх.</verse>
				<verse number="25">І возьме сьвященник крові жертви за гріх пучкою своєю та й положить на роги жертівника всепалення, а кров його виллє до стояла жертівника.</verse>
				<verse number="26">А ввесь жир його воскурить на жертівнику, як жир жертви мирної. І так зробить сьвященник покуту за гріх його і проститься йому.</verse>
				<verse number="27">Коли ж хто з простого люду согрішить ненарочно та й переступить одну з заповідей Господнїх, вдїявши чого не повинен чинити, та й провинить,</verse>
				<verse number="28">І коли пізнає гріх свій, котрим согрішив, так нехай принесе жертву свою: козу без скази за гріх свій, що согрішив ним.</verse>
				<verse number="29">І положить руку свою на голову жертви за гріх, та й заколе жертву на місцї всепалення.</verse>
				<verse number="30">І возьме сьвященник її крові пучкою своєю та й положить на роги в жертівника всепалення, а всю кров виллє до стояла в жертівника.</verse>
				<verse number="31">І віддїлить увесь жир її, як оддїляють жир у жертви мирної, і воскурить сьвященник на жертівнику про любі Господеві пахощі. І таку покуту зробить сьвященник за його, і проститься йому.</verse>
				<verse number="32">А коли принесе вівцю як приніс в жертву за гріх, нехай буде самиця без скази, що він приносить.</verse>
				<verse number="33">І положить він руку свою на голову жертви за гріх та й заколе її як жертву за гріх на тому місцї, де заколюють жертву всепалення.</verse>
				<verse number="34">І возьме сьвященник крові од жертви за гріх пучкою своєю та й положить на роги жертівника всепалення, а всю кров її виллє до стояла жертівника.</verse>
				<verse number="35">А ввесь жир її оддїлить, як оддїляють жир у жертви мирної, і воскурить сьвященник його на жертівнику при палених жертвах Господеві; і так відправить сьвященник покуту за гріх його, що він согрішив, і проститься йому.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">А коли хто тим согрішить що чув голос клятьби і був сьвідком, чи то бачив се, чи знав се, коли не обявив того, так понесе на собі вину.</verse>
				<verse number="2">Або коли хто доторкнеться до чого нечистого, чи то стерва нечистого зьвіря, чи стерва скотини нечистої, чи стерва нечистої повзаючої животини, хоч не знав того, то зробивсь нечистим і провинив.</verse>
				<verse number="3">Або коли доторкнеться нечистоти людської, якої б нї було нечистоти, що від неї робляться нечистоти, хоч і не знав того, а потім довідається, то він провинив;</verse>
				<verse number="4">Або, коли покленеться хто, вимовляючи не роздумавши губами своїми, зробити що лихе чи добре, що б там не вимовила людина нерозумного в клятьбі своїй, та не знала того, а потім дознається, то він провинив у сьому.</verse>
				<verse number="5">І має бути, коли він провинив чим небудь таким, так мусить признатись, чим согрішив він.</verse>
				<verse number="6">І мусить принести Господеві за гріх свій, що согрішив, жертву довжну: самицю з отари, вівцю чи козу як жертву за гріх; а сьвященник відправить покуту за гріх його.</verse>
				<verse number="7">А коли не спромога його на штуку дрібної скотини, так за провину свою, котрою провинився, мусить подати пару горлиць, або пару голубенят Господеві; одно на жертву за гріх а одно на жертвопаленнє.</verse>
				<verse number="8">І подасть їх сьвященникові; а той принесе наперед те, що на жертву за гріх і скрутить головку йому над шиєю, та не віддїлить її.</verse>
				<verse number="9">І побризкає кровю з жертви за гріх на боки жертівника, останок же крові виллє до стояла жертівника: се жертва за гріх.</verse>
				<verse number="10">А друге принесе як жертвопаленнє по установі. І так відправить сьвященник покуту за гріх його, котрим согрішив, і проститься йому.</verse>
				<verse number="11">Коли ж і на пару горлиць або пару голубенят не стане його, так мусить подати на свій приніс, хто провинив, десятину ефи муки пшеничної на жертву за гріх; не класти ме на її олїї і не класти ме ладану, бо се жертва за гріх.</verse>
				<verse number="12">І подасть її сьвященникові і возьме сьвященник із її жменю повну, як частку на спомин, та й воскурить на жертівнику при огняних жертвах Господеві: Се жертва за гріх.</verse>
				<verse number="13">І відправить сьвященник покуту за гріх його, котрим провинив у де чому і проститься йому. Останок же буде сьвященникові, як хлїбова жертва.</verse>
				<verse number="14">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="15">Коли хто спроневіриться і ненароком согрішить проти сьвятощів Господнїх, такий мусить принести за свою провину як жертву Господеві барана без скази з отари, і по цїнуванню твойму срібла секелями, по секелю сьвятинї, на жертву за провину.</verse>
				<verse number="16">А що согрішив проти сьвятого, те мусить віддати, та ще пятину додавши, і подати сьвященникові, і сьвященник відправить покуту за гріх його жертвуючи барана, і проститься йому.</verse>
				<verse number="17">А коли хто согрішить і переступить котру заповідь Господню, вчинивши, чого не годиться чинити, хоч би не знав, то провинив, і гріх лежить на йому.</verse>
				<verse number="18">Такий нехай принесе барана без скази з отари, по цїнуванню твойму на жертву за провину; а сьвященник спокутує провину його, котрою провинився не знавши; і проститься йому.</verse>
				<verse number="19">Се жертва за провину; існо він провинив перед Господом.</verse>
				<verse number="20">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="21">Коли хто согрішить і спроневіриться проти Господа, і запирається перед ближнїм своїм в тому, що повірено йому на схованку яке добро, чи то пожичив він чи вкрав; або коли видусить що в ближнього свого,</verse>
				<verse number="22">Або знайде загублене та й відпирається того; і кленеться льживо про що б нї було, що люди творять і грішать:</verse>
				<verse number="23">Тодї мусить: коли чоловік согрішив і провинив бути так, щоб вернув пожаковане, що пожакував, чи видушене, що видусив, чи повірене, що повірено йому, чи то загублене, що він знайшов;</verse>
				<verse number="24">Чи щоб нї було воно, про що клявся льживо,</verse>
				<verse number="25">Нехай виплатить сповна, та ще й пятину додасть до того; оддавати ме тому, чиє воно, того дня, як приносити ме жертву за провину.</verse>
				<verse number="26">І подасть жертву за провину свою Господеві, барана без скази з отари по цїнуванню твойму, на жертву сьвященникові.</verse>
				<verse number="27">І очистить сьвященник гріх його перед Господом, і проститься йому, що б нї було, в усьому, що вкоїв провинивши.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Повели Аронові й синам його: От вам закон жертвопалення: Жертва всепалення нехай зостанеться на жертівнику всю ніч до ранку; а вогонь на жертівнику мусить горіти на йому.</verse>
				<verse number="3">І надїне сьвященник ризу льняну, і спідну одїж льняну надїне на тїло своє; і здійме попіл, що зіставсь од жертви, що пожер огонь, та й положить коло жертівника.</verse>
				<verse number="4">Потім скине шати свої, надїне иншу одїж, та й винесе попіл із табору, на чисте місце.</verse>
				<verse number="5">Огонь же на жертівнику мусить горіти, не згасати; і буде запалювати сьвященник на йому дрова що ранку, і покладати на йому жертву всепалення; і закурювати на йому куснї мирних жертв.</verse>
				<verse number="6">Вогонь мусить безустанно горіти на жертівнику не згасаючи.</verse>
				<verse number="7">А се закон про жертви хлїбні: Приносити мусить їх один із синів Арона перед Господом, до жертівника.</verse>
				<verse number="8">І мусить він взяти з приносу жменю муки й олїї й увесь ладан, що на приносї хлїбному, та й закурити на жертівнику: се пахощі любі, частина на спомин Господеві.</verse>
				<verse number="9">Останки ж жертви їсти муть Арон та сини його; прісне їсти муть у сьвятому місцї; в дворі соборного намету їсти муть.</verse>
				<verse number="10">Не годиться пекти його заквашеним; як частину їх даю їм від жертвопалення мого: Се велика сьвятиня, як жертва за гріх і як жертва за провину.</verse>
				<verse number="11">Увесь музький пол між синами Ароновими їсти ме її. Установа віковічня в роди ваші про жертвопаленнє Господнє. Все, що доторкнеться до них, осьвятиться.</verse>
				<verse number="12">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="13">Се приноси від Арона й синів його, що мусять вони приносити Господеві в день помазаня свого: десятину ефи муки пшеничної в жертву повсячасну, половину того рано, а половину того в вечір.</verse>
				<verse number="14">На сковородї в олїї щоб пряжено його, поливане олїєю принесеш його; спечені куски жертви хлїбної принесеш як любі пахощі Господеві.</verse>
				<verse number="15">І сьвященник із синів його помазаний намість його мусить се приносити; установа віковічня: Вся жертва буде спалена Господеві.</verse>
				<verse number="16">І всяку хлїбну жертву сьвященника мусите до крихти палити; не можна їсти її.</verse>
				<verse number="17">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="18">Промов до Арона й синів його: Се закон про жертву за гріх: там де заколюють жертву всепалення, заколювати меться жертва за гріх перед Господом: се велика сьвятощ.</verse>
				<verse number="19">Сьвященник, що приносить жертву за гріх, їсти ме її; в сьвятому місцї мусять їсти її, в дворі коло соборного намету.</verse>
				<verse number="20">Усе, що доторкнеться до мясива її, осьвятиться; і коли бризне крові її на одежу, те, на що бризнуло, мусиш випрати на сьвятому місцї.</verse>
				<verse number="21">І посудину глиняну, що в їй варено її, треба розбити, а коли в посудинї мідянїй варено її, так треба витерти й виполоскати водою.</verse>
				<verse number="22">Увесь музький пол у сьвященників їсти ме її: се велика сьвятощ. Нїякої ж жертви за гріх, що кров з неї вносять у соборний намет, щоб спокутувати гріх у сьвятинї, не годиться їсти. На огнї палити її.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">А се закон про жертву за провину; велика се сьвятощ.</verse>
				<verse number="2">На тому місцї, де заколюють жертву всепалення, треба заколювати жертву за провину; і крові з неї треба набризкати на жертівник з усїх боків.</verse>
				<verse number="3">І ввесь жир треба приносити від неї, курдюк і жир, що вкриває тельбухи.</verse>
				<verse number="4">І обидві нирки, й жир, що на них, що на боках, і сальник, що на печінцї: з нирками треба віддїляти його.</verse>
				<verse number="5">І воскурить їх сьвященник на жертівнику як огняну жертву Господеві: се жертва за провину.</verse>
				<verse number="6">Увесь музький пол у сьвященників їсти ме її; на сьвятому місцї треба їсти її: се велика сьвятощ.</verse>
				<verse number="7">Як про жертву за гріх, так і про жертву за провину закон один. Котрий сьвященник покутує нею гріх, тому вона буде.</verse>
				<verse number="8">І котрий сьвященник приносити ме чию жертву всепалення, кожа з усепалення, що принесе він, буде йому, сьвященникові.</verse>
				<verse number="9">І всякий хлїбний дар, що спечено в печі, й усе зготовлене в горшку і пряжене на сковородї: сьвященникові, що його приносить, йому воно буде.</verse>
				<verse number="10">І всякий хлїбний дар, змішаний з олїєю або сухий, про всї сини Аронові буде, як про одного так і про другого.</verse>
				<verse number="11">А се закон про жертву мирну, що приносять Господеві:</verse>
				<verse number="12">Коли як подяку приносить її хто, так треба принести з жертвою подячною коржі прісні, замішані на олїї, та ладки прісні, помащені олїєю, і муку пшеничну, замішану на олїї: балабушки политі олїєю.</verse>
				<verse number="13">Опріч коржів з квашеного хлїба приносити мусить свій дар, вкупі з своєю жертвою подячною мирною.</verse>
				<verse number="14">І приносити мусить він одно з усього того дару як жертвоприношеннє Господеві; се буде сьвященникові, що бризкає кров мирної жертви, йому воно буде.</verse>
				<verse number="15">І мясиво з жертви подячної, мирної, його треба їсти в день приносин; не зоставить нїчого до ранку з його.</verse>
				<verse number="16">А коли приніс його буде обітниця чи добровільна жертва, так того ж дня треба їсти його, а останок треба завтрішнього дня поїсти;</verse>
				<verse number="17">Що ж останеться з мясива жертви на третїй день, треба спалити на огнї.</verse>
				<verse number="18">А коли їсти муть мясиво з жертви мирної на третїй день, не прийметься вона і нї за що поставиться тому, хто принїс її: гидота буде; і душа, що їла її, візьме на себе гріх.</verse>
				<verse number="19">Мясива ж того, до котрого доторкнеться що нечистого, не треба їсти, на огнї нехай згорить воно. Що ж до чистого мясива, то кожен чистий може їсти його.</verse>
				<verse number="20">А душа, що з'їла мясива від жертви мирної, що буде Господеві, і бувши сама нечистою, викорениться душа та зміж людей своїх.</verse>
				<verse number="21">І коли душа доторкнеться до чого нечистого, до нечистоти людської, чи до нечистої скотини, чи до нечистої огиди, та й попоїсть мясива з жертви мирної, ся душа викорениться зміж людей своїх.</verse>
				<verse number="22">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="23">Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Нїякого туку товарини, чи з овечок і кіз, не їсти мете.</verse>
				<verse number="24">Тук із стерва і тук з того, що зьвір роздере, можна вам брати на потріб в усякій роботї, а їсти зовсїм вам не можна.</verse>
				<verse number="25">Всяка бо душа, що їсть тук із скотини, котру приносять в огняну жертву Господеві, викорениться зміж людей своїх.</verse>
				<verse number="26">І нїякої крові не їсти мете по всїх осадах ваших, чи з птаства чи із скотини.</verse>
				<verse number="27">Всяка душа, що попоїсть якої крові, тая душа викорениться зміж людей своїх.</verse>
				<verse number="28">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="29">Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Хто приносить жертву мирну свою, мусить подати Господеві свій дар від жертви мирної своєї.</verse>
				<verse number="30">Рука його подасть огняну жертву Господеві; тук з погруддєм мусить подати: погруддє, щоб принести його як жертву гойдану перед Господом.</verse>
				<verse number="31">І воскурить сьвященник тук на жертівнику, а погруддє буде Аронові й синам його.</verse>
				<verse number="32">А лопатку праву вашої жертви мирної оддавати мете як дар гойданий сьвященникові.</verse>
				<verse number="33">Которий зміж синів Аронових приносить кров із мирної жертви і тук, тому буде лопатка права як пай.</verse>
				<verse number="34">Погруддє бо гойданої жертви і лопатку жертвоприношення взяв я у синів Ізрайлевих від мирних жертов їх, та й оддав їх Аронові сьвященникові і синам його як вічну пайку їх від синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="35">Се пай мировання Аронові і пай мировання синам його від огняних жертов Господнїх, призначений їм з того дня, як допущено їх сьвященниками до служби Господеві,</verse>
				<verse number="36">Котрого заповідав Господь синам Ізрайлевим давати їм того дня, як помазано їх: Установа віковічня в роди ваші.</verse>
				<verse number="37">Се закон про жертву огняну, хлїбну і про жертву за гріх і про жертву за провину, і про жертву благальну і жертву мирну,</verse>
				<verse number="38">Що заповідав Господь Мойсейові на Синай горі того дня, як велїв синам Ізрайлевим приносити дари Господеві, в степу Синай.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Возьми Арона й синів його з ним і шати і миро і бичка на жертву за гріх і два барани і кошик опрісноків,</verse>
				<verse number="3">І збери всю громаду до входу в соборний намет.</verse>
				<verse number="4">І вчинив Мойсей, як заповідав йому Господь, і зібралась громада до входу соборного намету.</verse>
				<verse number="5">І промовив Мойсей до громади: Ось що заповідав Господь учинити.</verse>
				<verse number="6">І велїв Мойсей приближитись Аронові і синам його, та й пообливав їх водою.</verse>
				<verse number="7">І надїв на його хитон, і підперезав його поясом, і окрив його верхньою ризою, і накинув на його оплїчника та й підперезав його мережаною крайкою наплїчника і підвязав на йому оплїчника;</verse>
				<verse number="8">І повісив на його нагрудника і положив на нагруднику урім і тумім.</verse>
				<verse number="9">І наложив кедар на голову йому, і причіпив до кедара, з переду його, золоту бляху, сьвяту диядему, так як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="10">І взяв Мойсей мира, і помазав храмину і все, що було в нїй, і осьвятив її.</verse>
				<verse number="11">І бризнув на жертівника сїм раз і помазав жертівника і всю посудину його.</verse>
				<verse number="12">І злив мира на голову Аронові, та й помазав його, щоб осьвятити його.</verse>
				<verse number="13">І казав Мойсей приступити синам Ароновим, і повдягав їх у хитони, і попідперізував їх поясами, і понакладав на них клобуки: як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="14">І привів бичка, що на жертву за гріх; і положили Арон і сини його руки свої на голову бичка, жертви за гріх.</verse>
				<verse number="15">І заколов його, і взяв Мойсей крові, і положив на роги жертівника з усїх боків пучкою своєю, і розгрішив жертівника; а кров вилив до стояла жертівника і осьвятив його, відправивши покуту за його.</verse>
				<verse number="16">І взяв увесь жир, що на тельбухах, і сальник на печінцї, й обидві нирки, і жир їх, і воскурив все те Мойсей на жертівнику.</verse>
				<verse number="17">Бичка же і шкіру його і мясиво його і кал його попалив на вогнї за табором; як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="18">І привів ще барана на огняну жертву; і положили Арон і сини його руки свої на голову барана.</verse>
				<verse number="19">І заколов його, і побризкав Мойсей крові на жертівника з усїх боків.</verse>
				<verse number="20">А барана подїлив на частки, і воскурив Мойсей голову і частки й жир; а тельбухи і ноги виполоскав у водї.</verse>
				<verse number="21">І пустив Мойсей димом усього барана на жертівнику: се було жертвопаленнє про любі пахощі, огняна жертва Господеві, як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="22">І привів барана другого, барана посьвятного, і положили Арон і сини його руки на голову барана.</verse>
				<verse number="23">І заколов його, і взяв Мойсей крові та й положив на пучку правого вуха Аронові, і на великий палець руки його правої, і на великий палець ноги його правої.</verse>
				<verse number="24">І казав приступити синам Ароновим, і положив Мойсей крові на пучку в ушах їх правих, і на великий палець рук їх правих, і на великий палець ніг їх, і набризкав Мойсей крові на жертівника з усїх боків.</verse>
				<verse number="25">І взяв жир і курдюк і ввесь жир, що на тельбухах і сальник на печінцї, й обидві нирки і жир їх, і лопатку праву.</verse>
				<verse number="26">А з кошика опрісноків, що стояли перед Господом, узяв одного опріснока і одного коржа хлїба олїйного та й одну ладку, і положив на масні куснї і на праву лопатку;</verse>
				<verse number="27">І передав усе разом на руки Аронові і на руки синам його, і принїс гойдану жертву перед Господом.</verse>
				<verse number="28">І взяв те Мойсей з рук їх та й пустив з димом на жертівнику всепалення: була се жертва посьвятна на любі пахощі, огняна жертва Господеві.</verse>
				<verse number="29">І взяв Мойсей погруддє і принїс жертву гойдану перед Господом; була се частка Мойсейова від посьвятного барана, як повелїв Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="30">І взяв Мойсей оливи до помазання та крові, що була на жертівнику, і покропив Арона, одїж його і одїж синів його з ним, і осьвятив Арона і одїж його, і синів його і одїж синів його з ним.</verse>
				<verse number="31">І рече Мойсей Аронові й синам його: Зваріть мясиво коло входу в соборний намет і з'їжте його там із хлїбом, що в кошику для жертви посьвятної, як я велїв, казавши: Арон і сини його їсти муть.</verse>
				<verse number="32">Останок же з мясива і тук мусите спалити вогнем.</verse>
				<verse number="33">Від входу ж у соборний намет не відходити мете сїм день, аж поки не скінчаться днї жертви посьвятної: бо сїм день буде він висьвячувати вас.</verse>
				<verse number="34">Як чинив сьогоднї, заповідав Господь чинити, щоб відбути покуту за вас.</verse>
				<verse number="35">І жити мете коло входу в соборний намет і день і ніч сїм діб, і пильнувати мете заповідї Господнї, щоб не померти вам; так бо наказано менї.</verse>
				<verse number="36">І вчинили Арон і сини його все, що заповідав Господь через Мойсейя.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">І сталось на восьмий день, покликав Мойсей Арона й сини його і мужі громадські Ізрайлеві, і каже Аронові:</verse>
				<verse number="2">Возьми про себе молоде теля на жертву за гріх та барана без скази на всепаленнє, та й принеси перед Господа.</verse>
				<verse number="3">А до синів Ізрайлевих промовляти меш кажучи: Возьміть козла на жертву за гріх, а теля й ягня, однолітків, без скази на жертвопаленнє.</verse>
				<verse number="4">Та бугая та барана на мирну жертву, щоб жертвувати перед Господом; і жертву хлїбну, замішану на олїї; сьогоднї бо Господь явиться вам.</verse>
				<verse number="5">І принесли те, що повелїв Мойсей, перед соборний намет, і приступила вся громада і стала перед Господом.</verse>
				<verse number="6">І рече Мойсей: Ось те, що заповідав Господь вам чинити; і явиться вам слава Господня.</verse>
				<verse number="7">І рече Мойсей Аронові: Приступи до жертівника та принеси твою жертву за гріх і жертву всепалення, і зроби покуту за себе і за людей; і жертвуй приноси людські і зроби покуту за них, як заповідав Господь.</verse>
				<verse number="8">І приступив Арон до жертівника, і заколов теля жертву за гріх, що було за його.</verse>
				<verse number="9">І подали сини Аронові кров йому, і вмочив він пальця свого в кров і положив на роги жертівника, і вилив кров до стояла жертівника.</verse>
				<verse number="10">А жир і нирки і сальник од печінки жертви за гріх пустив з димом на жертівнику, як заповідав Господь.</verse>
				<verse number="11">А мясиво й шкіру спалив на вогнї за табором.</verse>
				<verse number="12">І заколов всепаленнє; і подали сини Аронові кров йому, і покропив нею жертівника з усїх боків.</verse>
				<verse number="13">І жертву всепалення подали йому, з частками її, і голову, і пустив з димом на жертівнику.</verse>
				<verse number="14">І виполоскав тельбухи й ноги та й пустив з димом на жертівнику.</verse>
				<verse number="15">І принїс жертву від людей, і взяв козла жертву за гріх, що був за людей, і заколов його, і принїс його жертву за гріх, так само як перву.</verse>
				<verse number="16">І принїс жертву огняну і жертвував по установі.</verse>
				<verse number="17">І принїс жертву хлїбну, і сповнив нею руки свої та й пустив з димом на жертівнику, опріч ранїшної огняної жертви.</verse>
				<verse number="18">І заколов бугая, та барана, жертву мирну, що була за люде. І подали сини Аронові крові йому, і окропив нею він жертівника з усїх боків.</verse>
				<verse number="19">І взяв тук із бугая та з барана, курдюк і те, що вкриває тельбухи і нирки і чепець з печінки;</verse>
				<verse number="20">І положили тук на погруддє, і він пустив з димом на жертівнику.</verse>
				<verse number="21">І куснї погруддя і праву лопатку принїс Арон як гойдану жертву перед Господом, так як велїв Мойсей.</verse>
				<verse number="22">Тодї зняв Арон руки до людей, і благословив їх; та й зійшов униз після того, як принїс жертву за гріх і жертву всепалення і жертву мирну.</verse>
				<verse number="23">І ввійшли Мойсей та Арон у соборний намет; і вийшли та й благословили людей. І явилася слава Господня всьому людові.</verse>
				<verse number="24">І вийшло поломя сперед Господа, і пожерло на жертівнику жертву всепалення й куснї жиру; і вбачали всї люде, і загукали з радощів та й попадали на лиця свої.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">І взяли сини Аронові, Надаб і Абігу кожен кадильницю свою та положили жару в них, і посипали на жар кадила та й почали приносити перед Господом огонь чужоземнїй, чого він їм не заповідав.</verse>
				<verse number="2">І вийшло сперед Господа поломя та й пожерло їх, і померли вони перед Господом.</verse>
				<verse number="3">І рече Мойсей Аронові: Оце ж і сталось те, що глаголав Господь: В тих, що приближаються до мене, осьвячусь, і перед усїм народом прославлюсь.</verse>
				<verse number="4">І мовчав Арон. І покликав Мойсей Мизаїла та Ельзафана, синів Узіїла, дядька Аронового, і сказав їм: Приступіть і винесїть братів ваших із сьвятинї за табір.</verse>
				<verse number="5">І приступили вони, та й віднесли їх у хитонах їх за табір, як повелїв Мойсей.</verse>
				<verse number="6">І рече Мойсей Аронові і Елеазарові й Ітамарові, синам його: Клобуків з голов ваших не скидайте і одежі вашої не шарпайте, щоб не померти вам, і Господь не розлютився на всю громаду; а нехай ваше браттє, ввесь дом Ізрайлів плачуть за погорівшими огнем, що запалив Господь.</verse>
				<verse number="7">Із входу в соборний намет не виходити мете, щоб не вмерти вам; бо миропомазаннє Господнє на вас. І вчинили вони по слову Мойсейовому.</verse>
				<verse number="8">І рече Господь Аронові:</verse>
				<verse number="9">Вина й хмелевих напитків не пий, нї ти сам нї сини твої з тобою, як треба вам увійти в соборний намет, щоб не вмерти вам. Установа віковічна в роди ваші,</verse>
				<verse number="10">І щоб розбирати вам між тим, що сьвяте, і тим, що не сьвяте, між тим, що чисте, і що не чисте,</verse>
				<verse number="11">І навчати синів Ізрайлевих всїх установ, що дав їх Господь вам через Мойсея.</verse>
				<verse number="12">І рече Мойсей Аронові й Елеазарові й Ітамарові, синам його, що зостались: Возьміте приніс хлїбний, що зіставсь од огняної жертви Господньої та й їжте його прісним коло жертівника; се бо велика сьвятощ.</verse>
				<verse number="13">І їсти мете його в сьвятому місцї: бо се пай твій і пай синів твоїх з огняних жертов Господеві; так бо заповідано менї.</verse>
				<verse number="14">Погруддє ж жертви гойданої і лопатку жертви підношеної мусите їсти на чистому місцї, ти й сини твої й дочки твої з тобою: се бо пай твій і пай синів твоїх, призначений із жертов мирних у синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="15">Лопатку жертви підношеної і грудину жертви гойданої, пускаючи з димом жир, мусите приносити вкупі з огняними жертвами, щоб гойдати їх як жертву гойдану перед Господом, і буде се тобі і синам твоїм з тобою пай віковічнїй: так бо заповідав Господь.</verse>
				<verse number="16">І Мойсей шукав пильно козла, що принесено як жертву за гріх, аж се його спалено. І розгнївався на Елеазара та Ітамара, синів остальнїх Аронових і рече:</verse>
				<verse number="17">Чом не ззїли ви жертви за гріх на місцї сьвятому? се ж бо сьвятощ між сьвятощами, і він дав се вам, щоб узяли на себе гріхи громади та спокутували їх перед Господом.</verse>
				<verse number="18">Ось крові з неї не внесено в сьвятиню; доконьче треба було вам з'їсти її в сьвятинї, як повелївав я.</verse>
				<verse number="19">І сказав Арон до Мойсея: Дивись, приносили вони сьогоднї жертву свою за гріх та всепаленнє своє перед Господом, і таке лучилось менї! А коли б я сьогоднї їв жертву за гріх, чи гаразд воно було би в очах Господа?</verse>
				<verse number="20">Вислухав се Мойсей, і було се добре в очах його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові й Аронові:</verse>
				<verse number="2">Промовте до синів Ізрайлевих і скажіть їм: Оце така скотина, що можна вам їсти з усьої скотини, що є на землї:</verse>
				<verse number="3">Усяку скотину, що в неї ратицї розколені і між ратицями розколина глибока і вона ремигає, таку можна вам їсти.</verse>
				<verse number="4">Ось яких тільки неможна вам їсти з тих, що ремигають, а ратицї в них роздїлені: верблюда, дарма що ремигає, та ратицї у його нероздїлені; нечистий він вам буде.</verse>
				<verse number="5">І крілика, що хоч і ремигає, та немає копит роздїлених; нечистий він вам буде;</verse>
				<verse number="6">І зайця, що ремигає, та немає ратиць роздїлених; нечисий він вам буде.</verse>
				<verse number="7">І свиню, що хоч у неї ратицї розколені та й зовсїм розколені ратицї, але вона не ремигає; нечиста вона вам буде.</verse>
				<verse number="8">Мясива їх не їсти мете, падалї ж їх не торкати метесь; нечисті вони вам будуть.</verse>
				<verse number="9">З усього ж, що в водах, можна вам їсти: все, що має сплавки і луску, що в водах, у морях і в ріках, можна вам їсти;</verse>
				<verse number="10">А все, що немає сплавок і луски в морях і ріках, усе, що кишить у водах, і всяка животина, що в морю, вони будуть вам гидотою.</verse>
				<verse number="11">І гидкі вони мусять бути вам: мясива їх не їжте і падаль їх уважайте за гидоту.</verse>
				<verse number="12">Усе, що без сплавок і луски в водї, буде гидотою вам.</verse>
				<verse number="13">Оце ж ті, що вважати мете гидкими з птаства; неможна їх їсти, вони гидь: орел, коршак, і морський орел,</verse>
				<verse number="14">І пугач, і сокіл з породою його,</verse>
				<verse number="15">І всякий ворон з породою його.</verse>
				<verse number="16">І стровус, і чайка, і яструб з породою його.</verse>
				<verse number="17">І сова, і рибалка та ібис,</verse>
				<verse number="18">І лебедь, і пеликан, і сич,</verse>
				<verse number="19">І бузьок і чапля з породою її, й вудвод, і нетопир.</verse>
				<verse number="20">Усе крилате, і ходюче на чотирох, гидота вам буде.</verse>
				<verse number="21">Тільки тих можна їсти зміж усьої крилатої животини, що ходить на чотирох ногах: що має литки над ногами, щоб скакати по землї.</verse>
				<verse number="22">Ось яких ізміж їх можна вам їсти: сарану з породою її, коники всякі, і скакуни всякі з породою їх, та хрущі всякі з породою їх.</verse>
				<verse number="23">А всяка инша крилата животина, що на чотирох ногах, буде гидотою вам.</verse>
				<verse number="24">І від них нечистими робити метесь: хто торкнеться стерва їх, нечистим стане до вечора.</verse>
				<verse number="25">І хто нести ме частку трупа їх, мусить випрати одїж свою, і буде нечистим до вечора.</verse>
				<verse number="26">Всяка скотина, що має ратицї та не зовсїм розколені ратицї і не ремигає: гидота вам; хто торкнеться об неї, буде нечистим.</verse>
				<verse number="27">І все ходюче на лапах між усїм животним, що на чотирох ногах, нечисте вам буде; хто торкнеться об трупа їх, буде нечистий до вечора.</verse>
				<verse number="28">А хто нїс їх трупа, мусить випрати одїж свою і буде нечистий аж до вечора; нечисті вони вам.</verse>
				<verse number="29">І сї нечисті вам з животини лазючої по землї: кріт, і миш, і ящірка з породою своєю,</verse>
				<verse number="30">І анака, і коах, і летах, і хомет, і хамелон,</verse>
				<verse number="31">Сї нечисті вам зміж усїх повзючих; хто торкнеться об них здохлих, кожен буде нечистий аж до вечора.</verse>
				<verse number="32">І все, на що одно з них впаде, коли воно здохле, буде нечисть; усяка посудина деревяна, чи одїж, чи шкіра, чи торба, чи знаряддє яке, що ним що робиться, треба класти в воду і будуть нечисті до вечора, а потім чисті будуть.</verse>
				<verse number="33">І всяка посудина черепяна, що до неї впаде которе з них: усе, що є в нїй, буде нечистим, а її треба розбити.</verse>
				<verse number="34">І всяка їда, що їдять, коли хлюпне на неї вода з такої посудини, буде нечиста: і всякий напиток, що пють його, буде в такій посудинї нечистим.</verse>
				<verse number="35">І все, на що впаде частина трупу їх, нечистим стане; піч і припічок мусять розібрати; нечисті вони, і нечисті мусять бути вам.</verse>
				<verse number="36">Тільки криниця та колодязь, та всякий водозбір, чисті будуть; хто ж торкнеться об їх трупа, буде нечистий.</verse>
				<verse number="37">А коли впаде частка їх трупа на яке посїяне насїннє, що треба сїяти, чисте буде воно.</verse>
				<verse number="38">А коли в водї намочено насїннє, та впаде частина трупа їх на його, нечистим буде воно вам.</verse>
				<verse number="39">А коли здохне яка скотина, що можна вам їсти, хто торкнеться падла її, буде нечистий аж до вечора.</verse>
				<verse number="40">І хто нїс падло її, мусить випрати одїж свою, і буде нечистий аж до вечора.</verse>
				<verse number="41">І кожне з гаду повзаючого по землї, се гидь; неможна його їсти.</verse>
				<verse number="42">Все що повзає на череві, і все що ходить на чотирох, і все многоножне між всякою животиною, що повзає по землї, не їсти мете, вони бо гидота.</verse>
				<verse number="43">Не паскудьте себе жадною повзаючою животиною, і не робіть себе нечистими через них, щоб не опоганитись вам ними.</verse>
				<verse number="44">Я бо Господь, Бог ваш; тим то й осьвячуйте себе і будьте сьвятими, я бо сьвятий. І не опоганюйте себе животиною, що повзає по землї.</verse>
				<verse number="45">Я бо, Господь, вивів із Египецької землї вас, щоб вашим Богом бути, і мусите бути сьвятими: я бо сьвятий.</verse>
				<verse number="46">Се закон про скотину, і про птаство, і про всяку животину, пливаючу у водї і про животину повзаючу по землї,</verse>
				<verse number="47">Щоб робити ріжницю між нечистим і чистим, і між животиною їдомою і животиною, що не можна їсти.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих і кажи:</verse>
				<verse number="2">Коли жінка буде при надїї і вродить хлопятко, так нечистою буде вона сїм день; як у днї нечистої недуги буде вона нечистою.</verse>
				<verse number="3">А восьмого дня обріжуть крайню шкірочку в його.</verse>
				<verse number="4">І трийцять три днї мусить вона пробувати в кровочищенню своїм, нї до чого сьвятого не доторкатись, і до сьвятинї не приходити, покіль минуться днї очищення її.</verse>
				<verse number="5">А коли вродить дївчатко, нечистою буде два тижнї, як в днї нечистої недуги своєї, і шістьдесять шість день перебувати мусить дома в кровочищенню своїм.</verse>
				<verse number="6">Як же сповняться днї очищення її, за сина чи за доньку, мусить принести ягня річняка на всепаленнє та голубеня чи горлицю на жертву за гріх до входу в соборний намет сьвященникові.</verse>
				<verse number="7">І принесе він се перед Господом і відправить покуту за гріх її та й очистить од кровотоку її. Се закон для роджаючих, чи буде хлопятко чи дївчинка.</verse>
				<verse number="8">А коли не спромога її на дрібну скотину, дак мусить вона взяти пару горлиць або пару голубенят, одно про всепаленнє і одного про жертву за гріх. І відбуде сьвященник покуту за гріх її і очиститься.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові та Аронові:</verse>
				<verse number="2">Коли буде під шкірою на тїлї чоловіка напухлина, чи струп чи пляма, і буде на шкірі тїла його болячка, так мусять привести його до Арона, сьвященника, або до которого з синів його, сьвященників.</verse>
				<verse number="3">І огляне сьвященник болячку під шкірою на тїлї, і як волоссє над болячкою побілїє і болячка буде глубше як шкіра тїла, то се проказа. І оглянувши його, обявить сьвященник нечистим його.</verse>
				<verse number="4">А коли тільки пляма під кожою тїла його побілїє і не буде глибша вона як шкіра, і волоссє не побілїє, тодї зачинить сьвященник того, у кого є болячка, на сїм день.</verse>
				<verse number="5">Та й огляне його сьвященник семого дня, і побачить, що болячка не змінилась, не роскинулась по шкірі, так зачинить його сьвященник на сїм день удруге.</verse>
				<verse number="6">А як огляне його сьвященник семого дня удруге, і поблїдла болячка і не розкинуло її по шкірі, то обявить його сьвященник чистим: се струп; і мусить випрати одїж свою, і буде чистий.</verse>
				<verse number="7">Коли ж буде розкидати струпи по кожі після того, як оглянув його сьвященник і обявив чистим, так нехай покажеться сьвященникові в друге;</verse>
				<verse number="8">Огляне ж його сьвященник, і побачить, що струп розкинувся по кожі, то нечистим обявить його сьвященник: се проказа.</verse>
				<verse number="9">Коли буде на людинї проказа, так нехай приведуть її до сьвященника.</verse>
				<verse number="10">І огляне його сьвященник, і побачить, се пухлина біла на кожі і побілїв від неї волос на кожі, і дике мясиво на пухлинї,</verse>
				<verse number="11">То се проказа застаріла на кожі тїла його, і нечистим обявить його сьвященник; і зачинить його, бо людина нечиста.</verse>
				<verse number="12">Коли ж обкине кожу проказа і вкриє проказа всю кожу недужого з голови до ніг, куди б і не глянули очі сьвященника;</verse>
				<verse number="13">І сьвященник огляне його, і бачить, що проказа все тїло його вкрила, так обявить людину чистою; коли вся вона побілїла, то людина чиста.</verse>
				<verse number="14">Коли ж показується на їй дике мясиво, людина нечиста.</verse>
				<verse number="15">І як побачить сьвященник дике мясо, то нечистою обявить людину; мясо дике нечисте: се проказа.</verse>
				<verse number="16">Коли ж зміниться мясиво дике й стане біле, так мусить людина показатися сьвященникові;</verse>
				<verse number="17">І огляне її сьвященник, та й побачить що болячка білою стала: то чистим обявить сьвященник того, в кого болячка: він чистий.</verse>
				<verse number="18">Так само, коли буде боляк на тїлї, під шкірою його, та й загоїться,</verse>
				<verse number="19">А на місцї боляка зробиться пухлина біла, чи біло-червонява пляма, то має показатись сьвященникові;</verse>
				<verse number="20">І огляне його сьвященник, та й побачить, що воно глибше кожі і волос на йому взявся білим, так нечистим обявить його сьвященник: се недуга прокази, що показалась в болячцї.</verse>
				<verse number="21">І огляне людину сьвященник, та й побачить, що нема на кожі волосу білого і пляма не нижше кожі, так зачинить людину сьвященник на сїм день.</verse>
				<verse number="22">А коли розкинеться пляма по кожі, то нечистим обявить його сьвященник: се хороба.</verse>
				<verse number="23">Коли ж на свойму місцї останеться пляма, не розкинувшись, так се пруг чиряка; і чистою обявить людину сьвященник.</verse>
				<verse number="24">Або коли на кожі тїла буде опечина від огню, і зробиться з опечини пляма біло-червонява або біла,</verse>
				<verse number="25">І огляне людину сьвященник, і побачить, се побілїв волос на плямі і на погляд вона глибше від кожі, то се проказа; вона взялась на опечинї, і нечистою обявить людину сьвященник: се болячка прокази,</verse>
				<verse number="26">А як огляне її сьвященник, і побачить, що нема на плямі білого волосся, та не глибше кожі вона, та блїда, так зачинить людину сьвященник на сїм день.</verse>
				<verse number="27">І огляне її сьвященник на семий день; коли роскинулось по кожі, так нечистою обявить людину сьвященник: се болячка прокази.</verse>
				<verse number="28">Коли ж на свойму місцї останеться пляма, і не розкинуло її по кожі і сама блїда, так се пухлина опеченого місця, і чистою обявить людину сьвященник; бо се пруги опеченого місця.</verse>
				<verse number="29">І коли в чоловіка чи в жінки яка болячка на голові чи на бородї,</verse>
				<verse number="30">І сьвященник огляне, та й побачить, що вона глибше від кожі і на їй волоссє жовтовате, тонке, то нечистою обявить людину сьвященник: се пархи, се проказа на голові, чи на бородї в людини.</verse>
				<verse number="31">І як огляне сьвященник паршиву болячку, та й побачить, що вона не глибше кожі і нема на їй чорного волосу, так зачинить сьвященник паршивого на сїм день.</verse>
				<verse number="32">І коли огляне сьвященник паршиву болячку семого дня, та й побачить, що не роскинуло пархи, і нема на них волосу жовтявого, і на погляд пархи не глибші від кожі,</verse>
				<verse number="33">То нехай обстрижеться; але пархів нехай не стриже; і сьвященник зачинить на сїм день удруге.</verse>
				<verse number="34">І огляне сьвященник пархи на семий день, та й побачить, що не розкинулись пархи по кожі, і на погляд не глибше вони кожі, так обявить людину чистою сьвященник; і випере вона одїж свою, та й буде чиста.</verse>
				<verse number="35">А коли після того, як очиститься, стане розкидати пархи по кожі,</verse>
				<verse number="36">І сьвященник огляне його, та й побачить, що пархи розкинулись по кожі, то не буде сьвященник шукати волосу жовтявого: нечиста се людина.</verse>
				<verse number="37">А коли, на його погляд, пархи остались на місцї, і волос чорний поріс по них, то вигоїлась людина з пархів; чиста вона, і чистою обявить її сьвященник.</verse>
				<verse number="38">Так само коли в чоловіка чи в жінки появляться на кожі тїла їх плїші, біляві плями,</verse>
				<verse number="39">І сьвященник огляне їх, та й побачить, що на кожі тїла їх бліді, біляві плями, то се лишай, що показався на кожі: се чиста людина.</verse>
				<verse number="40">А коли в кого повилазить волоссє, то лисоголовий він: він чистий.</verse>
				<verse number="41">І коли вилїзе волоссє спереду на голові, то він лисий: чист він.</verse>
				<verse number="42">Коли ж на лисинї переднїй або заднїй будуть біло-червонясті плїші, то се проказа на переднїй або заднїй лисинї в його.</verse>
				<verse number="43">І огляне його сьвященник, і побачить, що напухлина недуги біло-червоняста на лисинї його переднїй або заднїй така, якою показується проказа на кожі тїла,</verse>
				<verse number="44">То він чоловік прокажений: нечистий він, і сьвященник мусить обявити його зовсїм нечистим: язва його на голові його.</verse>
				<verse number="45">І одїж прокаженого, в кого недуга, мусять порозбирати, і голова його мусить бути непокрита, і по бороду мусить він закутатись, і кричати ме він: нечистий, нечистий!</verse>
				<verse number="46">Докіль болїсть його, буде він нечистим; він нечистий: самотою жити мусить він; за табором оселя його.</verse>
				<verse number="47">Коли й на одежинї буде яка зараза, на вовняній, чи на одежинї льняній;</verse>
				<verse number="48">Чи на основинї, чи на переплїтцї* льняній чи вовняній, чи на смушах, чи на якій кожушинї,</verse>
				<verse number="49">І чи буде зараза зеленява, чи червоняста на одежинї, на шкірі, чи на основинї, чи на переплїтцї, чи на якій роботї кожушній, се хороба прокази, і мусять показати сьвященникові.</verse>
				<verse number="50">І огляне сьвященник заразу, та й зачинить те, на чому хороба, на сїм день.</verse>
				<verse number="51">І коли побачить заразу семого дня, що вона розкинулась по одежинї, чи по основинї, чи по переплїтцї, чи по шкірі, та що нї було б зроблене із шкіри, се хороба та пожираюча проказа: се язва, нечисте воно.</verse>
				<verse number="52">І мусить спалити одежину, чи основину, чи переплїтку, чи вовняне, чи льняне, чи яка б нї була робота шкіряна, що зараза на нїй: бо се проказа пожираюча: на вогнї мусять спалити.</verse>
				<verse number="53">А як огляне сьвященник, і побачить, що проказа не розкидається по одежинї, чи по основі, чи по переплїтцї, чи по якій роботї шкіряній,</verse>
				<verse number="54">То звелить сьвященник, щоб випрали те, на чому зараза, та й зачинить його на сїм день удруге.</verse>
				<verse number="55">І огляне сьвященник, після того як виперуть, і побачить, що не змінилась видом проказа, хоч і не розкинулась, то нечисте воно; в огнї спалити мусиш його: струпішіє воно, ча на лицевій чи на виворітнїй сторонї.</verse>
				<verse number="56">А коли огляне сьвященник, і побачить, що зараза поблїдла після прання, так мусить віддерти її від одежини, чи від шкіри, чи від основини, чи від переплїтки.</verse>
				<verse number="57">Коли ж покажеться вона знов на одежинї, чи на основинї, чи на тканю, чи на якій роботї шкіряній, то се повстаюча зараза; на огнї мусиш те спалити, на чому зараза;</verse>
				<verse number="58">Одежину ж, чи основину, чи переплїтку, чи яку роботу шкіряну мусиш випрати. Коли зараза минеться, так випрати вдруге, і буде чисте.</verse>
				<verse number="59">Се закон про хороби прокази на вовняній одежинї, чи на льняній, чи на основинї, чи на втоцї, чи на якій роботї шкіряній, щоб обявити їх чистими або нечистими.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Се буде законом для прокажених в день очищення його,</verse>
				<verse number="3">Приведуть його до сьвященника, і вийде сьвященник геть із табору, і огляне сьвященник, і побачить, що вигоїлась проказа в прокаженого.</verse>
				<verse number="4">І звелить сьвященник взяти для того, хто має очиститись, пару птиць живих і чистих і дерева кедрового та кармазину й гисопу.</verse>
				<verse number="5">І звелить сьвященник заколоти одну птицю в черепяній посудинї над живою текучою водою.</verse>
				<verse number="6">Живу ж пташку візьме і дерево кедрове й кармазин і гисоп та й умочить все те і живу пташку в кров зарізаної пташки над живою водою.</verse>
				<verse number="7">І бризне на того, хто очищається од прокази, сїм раз, та й обявить його чистим, і випустить живу пташку в поле.</verse>
				<verse number="8">І повипирає той, хто очищається, одїж свою, і обстриже волоссє на собі, і сам викупається в водї; і він чистий. А тодї вже можна йому прийти в табір, та мусить прожити знадвору намету свого сїм день.</verse>
				<verse number="9">І станеться на семий день, що обстриже він волоссє на собі і бороду свою й брови свої. Все волоссє на собі мусить пообстригати; і повипирає одїж свою, і викупає все тїло своє в водї, і стане чистий.</verse>
				<verse number="10">А на восьмий день візьме двойко ягнят без скази й одно ягня, овечку однолітку без скази та три десятинї ефи муки на приніс, змішаної з олїєю, та один лог олїї.</verse>
				<verse number="11">І поставить сьвященник, котрий очищає, людину що очищається, і се все перед Господом коло входу в соборний намет.</verse>
				<verse number="12">І візьме сьвященник ягня одно та й принесе його як жертву за провину з логом* олїї, і принесе їх як жертву гойдану перед Господом.</verse>
				<verse number="13">І заколе ягня в тому місцї, де заколюють жертву за гріх і жертву всепалення, в місцї сьвятому; бо як жертва за гріх, так буде і жертва за провину сьвященникові; велика сьвятощ.</verse>
				<verse number="14">І візьме сьвященник крові з жертви за провину, та й положить на пучку правого вуха в того, що очищається і на великий палець на правій нозї його.</verse>
				<verse number="15">І візьме сьвященник од лога олїї та й наллє собі на лїву долоню.</verse>
				<verse number="16">І вмочить сьвященник палець свій правий в олїю, що в лївій долонї його, та й бризне олїї пальцем своїм сїм раз перед Господом.</verse>
				<verse number="17">З олїї ж, що зісталась в руцї його, дасть сьвященник на пучку правого вуха того, кого очищає, і на великий палець правої руки його і на великий палець правої ноги його, і на кров із жертви за провину.</verse>
				<verse number="18">Що ж зістанеться олїї, що в руцї сьвященника, виллє він на голову тому, кого очищає, і спокутує сьвященник гріхи його перед Господом.</verse>
				<verse number="19">І принесе сьвященник жертву за гріх і спокутує гріхи того, кого очищає од нечистї його; а потім заколе жертву всепалення.</verse>
				<verse number="20">І принесе сьвященник жертву всепалення і жертву хлїбну на жертівнику. І так спокутує сьвященник гріхи його; і стане той чистий.</verse>
				<verse number="21">А коли він убогий і не спроможеться, так візьме одно ягня на жертву за провину і жертву гойдану, щоб спокутувати гріх свій, та десятину муки, перемішану з олїєю, на хлїбну жертву, та лог олїї;</verse>
				<verse number="22">Та пару горлиць або пару голубенят, по спромозї своїй, і буде одно про жертву за гріх, а друге про всепаленнє.</verse>
				<verse number="23">І принесе їх на восьмий день свого очищення сьвященникові до входу в соборний намет перед Господом.</verse>
				<verse number="24">І візьме сьвященник ягня, що на жертву за провину, та лог олїї, і принесе сьвященник жертву гойдану перед Господом.</verse>
				<verse number="25">І заколе ягнятко, що на жертву за провину, і візьме сьвященник крові від жертви за провину, і положить на пучку правого вуха в того, кого очищає і на великий палець на руцї його правій, і на великий палець на нозї його правій.</verse>
				<verse number="26">І зіллє сьвященник олїї на лїву руку свою;</verse>
				<verse number="27">Та й бризне сьвященник правим пальцем своїм олїї, що на лївій долонї його, сїм раз перед Господом.</verse>
				<verse number="28">З олїї ж, що зісталась на долонї його, положить сьвященник на пучку правого вуха в того, кого очищає, та на великий палець на правій руцї його, та на великий палець на правій нозї його, на місце крові жертви за провину.</verse>
				<verse number="29">Що ж останеться олїї на долонї сьвященника, виллє він тому, кого очищає, на голову, і спокутує сьвященник за його перед Господом.</verse>
				<verse number="30">І принесе той одну з горлиць або з голубенят, на що спроможеться,</verse>
				<verse number="31">По спромозї: одно як жертву за гріх, а друге на всепаленнє вкупі з хлїбною жертвою. І відбуде сьвященник покуту за того, кого очищає, перед Господом.</verse>
				<verse number="32">Се закон про того, хто хорий від прокази, хто очищаючись не спроможеться на те, що приписано.</verse>
				<verse number="33">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="34">Як прийдете в Канаан землю, що сам я надїлю вам у державу, і як нашлю болячки заразливі в будинки землї тої, що буде ваша.</verse>
				<verse number="35">Мусить прийти той, чий будинок, й обявити сьвященникові так: щось таке, наче проказа, виявилось у мене в будинку.</verse>
				<verse number="36">І звелить їм сьвященник очистити будинок, перш нїж увійде сьвященник оглядати болячку, щоб не стало нечистим усе в будинку, а потім увійде сьвященник, щоб оглянути будинок.</verse>
				<verse number="37">І огляне він, та й побачить, що зараза на стїнах у будинку: западини веленяві або рудяві, і на погляд вони глибше стїни,</verse>
				<verse number="38">То вийде сьвященник із будинка до входу в будинок, і замкне будинок на сїм день.</verse>
				<verse number="39">І вернеться сьвященник семого дня та й огляне, і се роскидується зараза по стїнах у будинку,</verse>
				<verse number="40">То скаже сьвященник повиймати каміннє, що на йому зараза, та й викинути за гzродом, у місце нечисте.</verse>
				<verse number="41">А будинок скаже обшкробати в серединї по всїх боках будинка, і висиплють обшкробану глину за городом, на місце нечисте.</verse>
				<verse number="42">І наберуть иншого каміння та й принесуть замість викинутого каміння, і візьмуть иншої глини та й обкинуть будинок.</verse>
				<verse number="43">Коли ж ізнов покажеться зараза, та й стане розростатись в будинку послї того як виймуть каміння та обшкробають будинок та обкинуть його глиною,</verse>
				<verse number="44">Тодї ввійде сьвященник та й огляне; а коли побачить, що порозкидало заразу по будинку, то се в'їдлива проказа на будинку: нечистий він.</verse>
				<verse number="45">І велить зруйнувати будинок, каміннє його, дерево його і всю глину його, та й повиносити за гzрод, у місце нечисте.</verse>
				<verse number="46">Хто ж приходив у будинок якого дня, як замкнено його, буде нечистий аж до вечора.</verse>
				<verse number="47">А хто спав у будинку, мусить випрати одїж свою, і хто їв у будинку, мусить випрати одїж свою.</verse>
				<verse number="48">Коли ж прийде сьвященник та й огляне, і се не розкидає нечистї по будинку послї того, як обкинуто будинок глиною, так чистим обявить сьвященник будинок: вигоїлась бо зараза.</verse>
				<verse number="49">Та мусить він принести на очищеннє будинка дві птицї та дерева кедрини і кармазину й гисопу.</verse>
				<verse number="50">І заріже одну птицю в посудинї черепяній над водою текучою;</verse>
				<verse number="51">І візьме дерево кедрину і гисоп і кармазин і птицю живу, та й умочить їх у кров птицї зарізаної, та в текучу воду, та й покропить будинок сїм раз.</verse>
				<verse number="52">І очистить будинок птичою кровю й водою текучою і птицею живою й деревом кедриною й гисопом і кармазином;</verse>
				<verse number="53">І випустить він птицю живу за городом у поле. І так спокутує він будинок, і буде він чистий.</verse>
				<verse number="54">Се встанова про всякі болячки заразливі і про пархи.</verse>
				<verse number="55">І про заразу на одїж і будинки, і про опухлину й про солуди й про плями, щоб навчати, в які днї будуть обявляти нечистим і в які обявляти чистим. Се встанова на проказу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові та Аронові:</verse>
				<verse number="2">Промовте до синів Ізрайлевих і кажіть їм: Як буде в кого течи з тїла його, через течиво своє він стане нечистим.</verse>
				<verse number="3">І се буде нечисть його в течиві його, чи то випускає тїло течиво своє, чи задержує тїло течиво своє, се нечисть.</verse>
				<verse number="4">Усяке ложе, що на його лягає течивний, буде нечисте, і всяка річ, що на неї сїдає він, буде нечиста.</verse>
				<verse number="5">І хто торкнеться об ложе його, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і буде нечистим до вечора.</verse>
				<verse number="6">І хто сїв на знаряддє, що на йому седїв течивний, мусить випрати одїж свою та викупатись в водї, і буде нечистим до вечора.</verse>
				<verse number="7">І хто торкнеться об тїло течивого, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і буде нечистим до вечора.</verse>
				<verse number="8">І коли плюне течивий на чистого, той мусить випрати одїж свою, та викупатись у водї, і буде нечистим до вечора.</verse>
				<verse number="9">І всяке сїдало на возї, що їхав на йому течивий, буде нечисте.</verse>
				<verse number="10">І кожне, що торкнеться об що б нї було спід його, нечисте буде до вечора.</verse>
				<verse number="11">А хто таке підніме, мусить випрати одїж свою, і буде нечистим до вечора. І до кого торкнеться течивий не обмивши рук, мусить випрати одїж свою, та викупатись у водї, і буде нечистий до вечора.</verse>
				<verse number="12">І ту посудину черепяну, що до неї торкнеться течивий, мусять розбити, а всяку посудину деревяну мусять вимити в водї.</verse>
				<verse number="13">І коли течивий очищається від течива свого, нехай одлїчить собі сїм день про своє очищеннє, і мусить випрати одїж свою, і викупати тїло своє в водї текучій, і стане чистий.</verse>
				<verse number="14">А на восьмий день візьме він собі пару горлиць, або пару голубенят і принесе перед Господа до входу в соборний намет, і оддасть їх сьвященникові.</verse>
				<verse number="15">І принесе їх сьвященник одно на жертву за гріх, а друге на всепаленнє, і спокутує сьвященник його перед Господом від течива його.</verse>
				<verse number="16">А коли в кого буде стїкати сїмя, мусить він викупати в водї все тїло своє, і буде нечистим до вечора.</verse>
				<verse number="17">І всяку одежину, і всяку шкіру, що капнуло на неї текуче сїмя, нехай виперуть у водї, і нечистими будуть ті речи до вечора.</verse>
				<verse number="18">І коли з жінкою ляже чоловік течивий сїмям, то вони мусять скупатись у водї, і будуть нечистими до вечора.</verse>
				<verse number="19">І коли буде течиво в жінки, та буде кров течивом на тїлї в неї, сїм день мусить вона бути відлученою в нечистотї своїй; і кожне, хто торкнеться до неї, нечисте буде до вечора.</verse>
				<verse number="20">І все, на що ляже вона в нечистотї своїй, нечистим буде, і все, на чому вона сяде, нечистим буде.</verse>
				<verse number="21">І кожен, хто торкнеться об постель її, мусить повипирати одїж свою, і викупатись у водї, і нечистим буде до вечора.</verse>
				<verse number="22">І кожне, що торкнулось об яку річ, що на нїй седїла вона, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистим буде до вечора.</verse>
				<verse number="23">І коли б що небудь було на постелї чи на речі, що на нїй седїла вона, коли хто торкнеться об його, нечистим буде воно до вечора.</verse>
				<verse number="24">Коли ж хто ляже з нею, на йому буде нечисть її, і нечистим буде він до вечора, а всяке ложе, що на його ляже вона, буде нечистим.</verse>
				<verse number="25">Так само жінка, коли буде в неї кровотіч кілька днїв позачас нечистоти її, чи то коли буде в неї кровотіч, як минув час нечистоти її, тодї буде у всї днї нечистого течива свого відлучена як в днї нечистоти своєї; нечиста вона.</verse>
				<verse number="26">Всяке ложе, на котре лягає вона по всї днї течива свого, буде про неї як ложе чищення її; і всяка поставина, що на нїй сїдає вона, нечиста буде, як в час чищення її.</verse>
				<verse number="27">І кожне, хто торкнеться їх, нечистим буде, і мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистим буде до вечора.</verse>
				<verse number="28">А коли одужає вона від кровотічі своєї, нехай одлїчить собі сїм день, і потім чистою стане.</verse>
				<verse number="29">І візьме собі на восьмий день пару горлиць або пару голубенят і принесе їх сьвященникові до входу в громадський намет.</verse>
				<verse number="30">І принесе в жертву сьвященник одно на жертву за гріх, а друге на всепаленнє. І так спокутує сьвященник за неї перед Господом задля нечистого течива її.</verse>
				<verse number="31">Сим робом будете ви держати синів Ізрайлевих оддалеки від їх нечистоти, щоб не вмирати їм у нечистотї своїй, опоганюючи виталище моє, що посеред них.</verse>
				<verse number="32">Се закон про течивого, і про того, в кого сїмя стїкає, що робить його нечистим,</verse>
				<verse number="33">І про ту, що нездужає від чищення свого, і про тих, у кого течиво, чоловік чи жінка, і про чоловіка, що лягати ме з нечистою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові по смерти двох синів Аронових, як померли наближившись перед Господа.</verse>
				<verse number="2">І рече Господь Мойсейові: Промов до Арона, брата твого, щоб не входив по всяк час у сьвятинї за завісу, перед віко, що на скринї, щоб не вмерти йому; в хмарі бо обявлятись буду над віком.</verse>
				<verse number="3">От з чим входити мусить Арон у сьвятиню: з бичком про жертву за гріх та з бараном про всепаленнє.</verse>
				<verse number="4">Сьвященний хитон льняний надївати мусить і спідня одежа льняна мусять бути на тїлї його, і поясом льняним підперізуватись мусить, і завивало льняне мусить навивати: се одїж сьвята; і скупає у водї тїло своє і вдягнеться.</verse>
				<verse number="5">А від громади синів Ізрайлевих візьме двох козлів на жертву за гріх, та одного барана на всепаленнє.</verse>
				<verse number="6">І принесе Арон бичка як жертву за гріх, що буде за него, та й спокутує за себе і за дім свій.</verse>
				<verse number="7">І візьме обох козлів і поставить їх перед Господом до входу в громадський намет.</verse>
				<verse number="8">І кине Арон жереб про обох козлів: один жереб про Господа, а один жереб на відпущеннє.</verse>
				<verse number="9">І приведе Арон козла, що на його випав жереб про Господа, і принесе його як жертву за гріх.</verse>
				<verse number="10">А козла, що на його впаде жереб на відпущеннє, поставить живого перед Господом, щоб спокутувати на йому та пустити його в степ.</verse>
				<verse number="11">І принесе Арон бичка, що на жертву за гріх, і що за него буде, і спокутує за себе і за дім свій, та й заколе бичка, що на жертву за гріх, і що буде за него.</verse>
				<verse number="12">І візьме він кадильницю повну жару з жертівника перед Господом і набере повні руки пахущого кадила, на дрібно стовченого, та й понесе за завісу.</verse>
				<verse number="13">І посипле кадило на жар перед Господом, щоб хмара з кадила вкрила віко, що на сьвідченню, щоб не вмерти йому.</verse>
				<verse number="14">І візьме крові з бичка, та й бризне з пальця свого на віко, спереду, на схід соньця; а перед віком бризне сїм раз кровю з пальця свого.</verse>
				<verse number="15">І заколе козла про жертву за гріх, що буде за людей, і внесе кров його за завісу, і чинити ме з кровю його так само, як чинив з кровю бичка, і бризне на віко нею і перед віком.</verse>
				<verse number="16">І відправить покуту за сьвятиню задля нечистот у синів Ізрайлевих, і задля переступів їх по всїм гріхам їх; і те ж саме вчинить про соборний намет, що між ними, серед нечистот їх.</verse>
				<verse number="17">Тільки ж нїкого щоб не було в соборному наметї, коли він увійде покутувати в сьвятинї, аж коли вийде. І так відправить він покуту за себе і за дім свій і за всю громаду Ізрайлеву.</verse>
				<verse number="18">І вийде до жертівника, що перед Господом, і відправить покуту за його; і візьме крові з бичка й крові з козла, та й положить її на роги жертівника з усїх боків.</verse>
				<verse number="19">І бризне на його крові пальцем своїм сїм раз, і очистить його та осьвятить його від нечистот синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="20">А як скінчить покуту за сьвятиню, і за соборний намет, і за жертівник, так приведе козла живого.</verse>
				<verse number="21">І положить Арон обидві руки свої на голову козла живого та й признає над ним всї беззаконня синів Ізрайлевих і всї переступи їх, по всїм гріхам їх; і положить їх козлові на голову, та й випустить його рукою певного чоловіка в степ.</verse>
				<verse number="22">І понесе козел на собі все беззаконство їх у землю безлюдну; і випустить він козла в степ.</verse>
				<verse number="23">І ввійде Арон у соборний намет і поздіймає одїж льняну, що понадївав, як входив у сьвятиню, та й покладе її там.</verse>
				<verse number="24">І викупає в водї тїло своє в місцї сьвятому, та й надїє одїж свою; і вийде він та й принесе всепаленнє своє і всепаленнє людське, і спокутує за себе і за людей.</verse>
				<verse number="25">А тук жертви за гріх пустить з димом на жертівнику.</verse>
				<verse number="26">А той, хто вів козла на відпущеннє, мусить свою одїж випрати і тїло своє у водї скупати; потім можна йому ввійти в табір.</verse>
				<verse number="27">А бичка, що на жертву за гріх, і козла, що на жертву за гріх, котрих кров внесено в сьвятиню на спокутованнє, винесуть геть із табору, та й спалять на вогнї шкіри їх, і мясиво їх і кал їх.</verse>
				<verse number="28">А той, хто палити ме їх, нехай повипирає одїж свою та скупає в водї тїло своє; а потім можна йому ввійти до табору.</verse>
				<verse number="29">І буде установою вам віковічньою: Семого місяця, на десятий день місяця, будете впокорювати душі ваші, і нїчого не робити, чи землянин, чи чужинець, що пробуває між вами.</verse>
				<verse number="30">У той бо день покутувати ме сьвященник за вас, щоб очистити вас; будете чисті перед Господом од усїх провин ваших.</verse>
				<verse number="31">Субота на спочинок буде про вас, і мусите впокорювати душі свої: установа віковічня.</verse>
				<verse number="32">Буде ж покутувати такий сьвященник, що його помазано, і що сьвятять його, щоб служив сьвящену службу намість отця його; вдягати меться він в шати льняні, сьвященні шати;</verse>
				<verse number="33">І покутувати ме за сьвятиню, і за соборний намет, і за жертівник відправить покуту, і за сьвященників і за ввесь люд громадський, зробить покуту.</verse>
				<verse number="34">І буде се в вас установою віковічньою, щоб роблено покуту за синів Ізрайлевих, за всї провини їх раз в рік. І вчинив Мойсей так, як заповідав йому Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Промов до Арона та до синів його і скажи їм: Ось що заповідав Господь глаголючи:</verse>
				<verse number="3">Хто б то нї був із дому Ізрайлевого, що заколов би вола, чи ягня, чи вівцю, чи козу в таборі, або хто б заколов за табором,</verse>
				<verse number="4">Та не принїс його до входу громадського намета на жертву Господеві перед храминою Господньою, тому чоловікові буде полїчена кров за гріх: кров пролив він, і викорениться чоловік той зміж люду свого;</verse>
				<verse number="5">Се для того, щоб сини Ізрайлеві приносили жертви свої, що заколюють їх у чистому полї, щоб вони подавали їх Господеві до входу в громадський намет сьвященникові, та заколювали їх як жертви мирні Господеві.</verse>
				<verse number="6">І кропити ме сьвященник кровю на жертівник Господень коло входу в соборний намет і пускати ме з димом тук про любі пахощі Господеві.</verse>
				<verse number="7">І не приносити муть уже потім жертви ідолам, з котрими блудно ходять. Установою віковічною буде се їм у роди їх.</verse>
				<verse number="8">І промовиш їм іще: Хто б то нї був, чи з дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що між вами, що приносити ме всепаленнє чи жертву,</verse>
				<verse number="9">І не подасть до входу в громадський намет на приніс Господеві, викорениться чоловік той із між людей своїх.</verse>
				<verse number="10">І хто б то нї був із дому Ізрайлевого, чи з приходнїв, що пробувають між вами, хто їсти ме яку б то нї було кров, проти людини, що їсть кров, поверну лице моє і викореню її зміж людей.</verse>
				<verse number="11">Бо в крові душа тїла, і призначив я її для жертівника, щоб роблено покуту за душі ваші; кров бо се, що чинить покуту за душу.</verse>
				<verse number="12">Тим же то глаголав я Ізрайлевим синам: Нї одна душа зміж вас нехай не їсть крові; і приходень, що пробуває між вами, нехай не їсть крові.</verse>
				<verse number="13">І хто б то нї був між синами Ізрайлевими, чи між приходнями, що між вами, що вловить животину чи птицю яку, що їдять, мусить вицїдити кров її, і засипати її землею.</verse>
				<verse number="14">Бо душа кожного тїла: кров його, се душа його; і сказав я Ізрайлевим синам: Крові з усякого тїла щоб ви не їли, бо душа кожного тїла се кров його; кожен, хто з'їсть її, викорениться.</verse>
				<verse number="15">І всякий хто їсти ме або трупа, або те що зьвір розідре, чи землянин, чи приходень, мусить випрати одїж свою та викупатись у водї, і нечистий буде він до вечора; тодї ж стане чистий. Коли ж не повипирає її і не скупається, так нести ме на душі гріх свій.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Я Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="3">Не будете ви ходити робом Египецької землї, де ви жили, і не будете ходити робом Канаан землї, куди приведу вас; і по установам тамешнім не будете жити.</verse>
				<verse number="4">Суди мої сповняйте і установ моїх пильнуйте, щоб ходити в них. Я Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="5">І будете сповняти установи мої й суди мої, котрі сповняючи, чоловік жити буде. Я Господь.</verse>
				<verse number="6">Нїхто не буде наближуватись до родички, щоб відкрити наготу її. Я Господь.</verse>
				<verse number="7">Наготи батька і матері не відкривати меш; вона мати твоя, не відкриєш наготи її.</verse>
				<verse number="8">Наготи жінки батькової не відкривати меш; нагота се батька твого.</verse>
				<verse number="9">Наготи сестри твоєї, дочки батька твого, або дочки матері твоєї, що родилась дома, чи осторонь родилась, не відкривати меш наготи її.</verse>
				<verse number="10">Наготи дочки сина твого, чи дочки твоєї дочки не відкривати меш; бо се твоя нагота.</verse>
				<verse number="11">Наготи дочки в жінки батька твого, що родилась від батька твого, та що сестра тобі, наготи її не відкривати меш.</verse>
				<verse number="12">Наготи сестри батька твого не відкривати меш; вона родичка батька твого.</verse>
				<verse number="13">Наготи сестри матері твоєї не відкривати меш; бо вона родичка матері твоєї.</verse>
				<verse number="14">Наготи брата батька твого не відкривати меш: до жінки його не наближишся, вона тїтка тобі.</verse>
				<verse number="15">Наготи невістки твоєї не відкривати меш: вона жінка сина твого, не відкривати меш наготи її.</verse>
				<verse number="16">Наготи жінки брата твого не відкривати меш; се нагота брата твого.</verse>
				<verse number="17">Наготи молодицї і дочки її не відкривати меш; дочки в сина її і дочки в дочки її не брати меш, щоб відкрити наготу її: родичі вони: се дїло соромне.</verse>
				<verse number="18">І жінки в купі з сестрою не брати меш, щоб ревнувала, як відкривати меш наготу її коло неї за життя її.</verse>
				<verse number="19">І до молодицї в днї чищення її не наближувати мешся, щоб відкрити наготу її.</verse>
				<verse number="20">А з жінкою ближнього твого не злягати мешся, щоб вийшло сїмя, та й опоганитись тобі із нею.</verse>
				<verse number="21">І сїмя твого не оддаси провести через огонь ради Молеха, і не паскудити меш імени Бога твого. Я Господь.</verse>
				<verse number="22">І з музьким полом не зляжешся, як злягаєш з жінкою; гидота бо се.</verse>
				<verse number="23">І нї з якою скотиною не зляжешся, та й опоганишся нею; і молодиця нехай не становиться перед скотиною, щоб злучитись; се огидне паскудство.</verse>
				<verse number="24">Не поганьтесь нїчим сим: бо сим усїм опоганились народи, що їх виганяю поперед вами.</verse>
				<verse number="25">І спаскуджено землю, і покарав я провину її, і земля викинула осадників своїх.</verse>
				<verse number="26">Тим же то допильновуйте установ моїх і присудів моїх, і не чинїте нї однієї з гидот сих, нї земляне, нї приходнї, що пробувають між вами.</verse>
				<verse number="27">Усї бо гидоти сї чинили осадники землї сієї, що були перед вами, і спаскуджено землю;</verse>
				<verse number="28">Щоб не викинула вас земля, як опаскудите її, так як викинула народа, що був перед вами:</verse>
				<verse number="29">Бо кожне, хто чинити ме що з тих гидот, - душі, що се зроблять, викореняться із між людей своїх.</verse>
				<verse number="30">Оце ж допильновуйте заповідей моїх, щоб не витворяли огидних привичок, що витворялись перед вами, та й щоб не опаскудились ними. Я Господь, Бог ваш.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Промов до дїтей Ізрайлевих і скажи їм: Сьвятими ви мусите бути; я бо сьвятий, Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="3">Матері своєї й батька свого кожне мусить боятись; і суботи мої пильнуйте. Я Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="4">Не обертайтесь до ідолів, і литих богів собі не робіте. Я Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="5">І як приносити мете жертву мирну Господеві, то приносїть її, щоб з'єднати собі благословеннє.</verse>
				<verse number="6">В день, як будете приносити жертву, і другого дня можна вам їсти її; а що зостанеться на третій день, те спалити треба на вогні.</verse>
				<verse number="7">Коли ж би ззїли на третій день, так се гидь, не буде вона до вподоби.</verse>
				<verse number="8">І хто їв її, візьме на себе провину: бо сьвятиню Господню зневажив, і викорениться душа та зміж людей своїх.</verse>
				<verse number="9">І коли справляєте жнива на землї вашій, то не дожинати меш до країв поля твого і не збирай колосся, що попадало.</verse>
				<verse number="10">Так само з виноградника твого не збирати меш грони до послїднього, а грони, що попадали, не збирати меш; для вбогого і приходня покинеш їх. Я Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="11">І не будете красти, нї ошукувати, нї брехати одно на одного.</verse>
				<verse number="12">І не божити метесь імям моїм льживо; бо зневажиш імя Бога твого. Я Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="13">Не тїснити меш ближнього твого, і не грабувати меш. Не зоставляти меш у себе на ніч до ранку наймитової плати.</verse>
				<verse number="14">Не лаяти меш глухого, а перед слїпим не класти меш нїчого, об що можна спотикнутись, а мусиш боятись Бога твого. Я Господь.</verse>
				<verse number="15">Не кривдити мете на судї, і не потурати мете вбогому, і не вважати меш на особу богатого. По правдї будеш судити ближнього твого.</verse>
				<verse number="16">Не будеш обмовляти між людьми твоїми, і не вставати меш на життя ближнього твого. Я Господь.</verse>
				<verse number="17">Не будеш ненавидїти брата твого в серцї твойму. Докори поважно ближнього твого, щоб не бути тобі винуватим за гріх його.</verse>
				<verse number="18">Не мстити мешся і не ворогувати меш проти синів люду твого, а мусиш любити ближнього твого, як себе самого. Я Господь.</verse>
				<verse number="19">Установ моїх мусите пильнувати. Не злучувати меш твоєї скотини двох пород. Не засївати меш ниви своєї двома насїннями, і не вдягати мешся в одежину із двоякого ткання.</verse>
				<verse number="20">І коли хто зляжеться з жінкою, а вона заручена рабиня, та зовсїм не викуплена, анї випущена на волю, скарані будуть обоє; не смертю, бо вона не на волї.</verse>
				<verse number="21">А він мусить принести жертву за провину до входу в соборний намет, барана як жертву за провину;</verse>
				<verse number="22">І відправить сьвященник покуту за гріх його жертвуючи барана перед Господом; і проститься йому гріх його, що ним провинив.</verse>
				<verse number="23">Як же прийдете в країну та понасаджуєте дерева про харчуваннє, то вважайте перві плоди їх нечистими; три роки вони будуть про вас необрізаними, не їсти мете плоду з них;</verse>
				<verse number="24">На четвертому ж роцї посьвятите все, що вродить на їх, на хвалу Господеві: Я Господь Бог ваш.</verse>
				<verse number="25">А на пятий рік можна їсти, що вродить на них, і се буде ваша користь.</verse>
				<verse number="26">Не їсти мете нїчого з кровю. Не будете нї ворожити нї замовляти.</verse>
				<verse number="27">Не підстригати мете кругом потилицї вашої, і не псувати меш краю бороди твоєї.</verse>
				<verse number="28">І не будете робити нарізок задля мерця на тїлї своїм, і не будете наколювати письма на собі. Я Господь.</verse>
				<verse number="29">Не погань дочки твоєї, допускаючи її до блудування; ато стане блудувати земля та й сповниться розворотом.</verse>
				<verse number="30">Субіт моїх пильнуйте і перед сьвятинею моєю благовійте. Я Господь.</verse>
				<verse number="31">Не вдавайтесь до закленателїв, і до ворожбитів; не шукайте їх, щоб не опаскудитись вам від них. Я Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="32">Перед сивим волосом уставати мусиш і шанувати лице старого, і бояти мешся Бога твого. Я Господь.</verse>
				<verse number="33">І коли пробувати ме в тебе приходень у землї вашій, не тїснити меш його.</verse>
				<verse number="34">Як землянин мусить бути приходень ваш, що пробуває між вами, і любити мусиш його, як себе самого; приходнями бо ви були в землї Египецькій. Я Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="35">І не кривдите мете в судї, в мірі, у вазі, і в насипу;</verse>
				<verse number="36">Вірна вага, вірне каміннє вагове, вірна єфа і гин вірний буде у вас. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із Египецької землї.</verse>
				<verse number="37">І мусите пильнувати усїх установ моїх, і всїх присудів моїх, і сповняти їх. Я Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Промов до синів Ізрайлевих: Хто б нї був зміж синів Ізрайлевих, чи з приходнїв, що пробуває в Ізраїля, такий, що оддавати ме насїннє своє Молехові, скарати його смертю; люде країни тієї мусять побити його каміннєм.</verse>
				<verse number="3">І сам я поверну лице моє проти чоловіка того, і викореню його зміж людей його; бо дїтей своїх він оддав Молехові, щоб опаскудити імя сьвятинї моєї.</verse>
				<verse number="4">Коли земляне заплющять очі свої на того чоловіка, як оддавати ме з дїтей своїх Молехові, та й не схоче стратити його,</verse>
				<verse number="5">Так поставлю моє лице проти чоловіка такого, і проти роду його, та й викореню його й усїх, що блудували слїдом за ним, щоб слїдом за Молехом блудувати; викореню їх зміж людей їх.</verse>
				<verse number="6">І душа, що обернулась до закленателїв мертвих і до ворожбитів, щоб слїдом за ними блудувати, оберну лице моє проти душі тієї, та й викореню її спроміж люду її.</verse>
				<verse number="7">Осьвячуйте ж себе й бувайте сьвятими, бо я, Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="8">І пильнуйте установ моїх, і сповняйте їх. Я Господь, що осьвятив вас.</verse>
				<verse number="9">Бо кожний, хто лає батька свого й матїр свою, того мусять скарати смертю; батька свого й матїр свою лаяв, кров його на йому.</verse>
				<verse number="10">І коли чоловік робить перелюб із заміжною жінкою, коли робить перелюб з жінкою ближнього свого, смертю мусять скарати перелюбника й перелюбницю.</verse>
				<verse number="11">І такий, що лежати ме з батьковою жінкою; наготу батька свого відкрив він, обоє їх смертю карати муть; кров його на обох їх.</verse>
				<verse number="12">І такий, що лежати ме з невісткою своєю, смертю скарати мусять їх; огидно опоганили себе; кров їх на них.</verse>
				<verse number="13">І коли чоловік з чоловіком зляжеться, так як злягається з жінкою, гидоту вкоїли обоє; смертю мусять їх скарати; кров їх на них.</verse>
				<verse number="14">А коли чоловік бере жінку собі й матїр її, се плюгаство; огнем нехай спалять і його і їх, щоб не було розвороття між вами.</verse>
				<verse number="15">І як чоловік зляжеться із скотиною, смертю такого мусять скарати, а скотину мусите вбити.</verse>
				<verse number="16">І жінка, що наближиться до якої скотини, щоб злучитись з нею, вбити мусиш їх, жінку й скотину; мусять вони згинути, бо кров їх на них.</verse>
				<verse number="17">І коли чоловік возьме сестру свою, дочку батька або дочку матері своєї, та й побачить наготу її, а вона побачить наготу його; паскудний се вчинок, і викоренять їх обох перед очима всього люду їх; наготу сестри своєї відкрив; мусить понести кару за гріх свій.</verse>
				<verse number="18">І як чоловік ляже з жінкою під час недуги її, та й одкриє наготу її, криничину її одкрив, і вона відкрила криничину крові своєї; обох їх викоренити зміж людей їх.</verse>
				<verse number="19">І наготи в сестри матері твоєї і сестри батька твого не відкривати меш; бо хто се зробить, той відкриє родичку свою; нехай вони гріх свій несуть.</verse>
				<verse number="20">І коли чоловік ляже з жінкою дядька свого, наготу дядька свого відкрив він; понесуть вони кару за гріх свій, бездїтними помруть.</verse>
				<verse number="21">І коли возьме чоловік жінку брата свого, то се нечисть; наготу брата свого відкрив; бездїтними помруть.</verse>
				<verse number="22">Оце ж пильнуйте моїх установ, і всїх присудів моїх, і сповняйте їх, щоб не звергла земля вас, де приведу вас жити.</verse>
				<verse number="23">І не ходїте в установах народів, що перед вами проганяти му; бо все те коїли вони, та й поробились гидкими менї.</verse>
				<verse number="24">І казав я вам: Ви візьмете займище їх, і я оддам вам в державу землю текущу молоком та медом. Я Господь, Бог ваш, що вас повилучував із народів.</verse>
				<verse number="25">Оттим же то розбирайте між скотиною чистою й нечистою, і між птаством чистим і нечистим, і не робіте себе гидкими скотом і птаством і всїм, що метушиться на землї, що я вилучив вам як нечисте.</verse>
				<verse number="26">І будете ви передо мною сьвятими, я бо сьвятий, я Господь, і я вилучив вас ізміж инших народів, щоб ви були моїми.</verse>
				<verse number="27">Оце ж коли чоловік або жінка будуть заклинати помершого або ворожити, то нехай скарають їх смертю; каміннєм нехай побють їх; кров їх на їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові: Промов до сьвященників, синів Аронових, і скажи їм: Нїхто з них нехай не опоганюєть себе, доторкаючись до помершого з людей своїх;</verse>
				<verse number="2">Тільки хиба що се родина його, серцем близька йому: мати його, та батько його, та син його, та дочка його, та брат його,</verse>
				<verse number="3">Та сестра його дївиця, що близька йому і що не було в неї чоловіка: задля них можна сьвященникові опоганитись, доторкнувшись.</verse>
				<verse number="4">Нехай не опоганює себе, як громадський муж між народом своїм, доторкаючись до помершого якого, щоб не стати нечистим.</verse>
				<verse number="5">Не робити муть сьвященники лисини на голові в себе і краю борід своїх не стригти муть, і на тїлї в себе нарізок не робити муть.</verse>
				<verse number="6">Сьвятими мусять бути перед Богом своїм, і не зневажать імени Бога свого, вони бо приносять огняну жертву Господню, хлїб Бога свого; тим і мусять бути сьвятими.</verse>
				<verse number="7">Блудницї або обезчещеної не брати муть собі за жінку і роздведеної з чоловіком своїм жінки не брати муть; сьвятий бо сьвященник перед Богом своїм.</verse>
				<verse number="8">І вважай його за сьвятого, він бо хлїб Бога твого приносить. Сьвятим він буде про тебе: бо я сьвятий, Господь, що сьвятить вас.</verse>
				<verse number="9">І коли дочка в которого сьвященника обезчестить себе, ставши блудницею, то обезчестила вона тим батька свого; огнем треба спалити її.</verse>
				<verse number="10">А великий сьвященник між братами своїми, той, що на голову йому злито миро, і що осьвячено його, щоб надїти сьвяті шати, не буде відкривати голови своєї, і не дерти ме він одїжи своєї.</verse>
				<verse number="11">І до жадного мерця не приступати ме; нї задля батька свого, нї задля матері своєї не буде опоганювати себе.</verse>
				<verse number="12">І нехай не виходить із сьвятинї, і не зневажає сьвятинї Бога свого; бо посьвят помазання Божого на йому. Я Господь.</verse>
				<verse number="13">І мусить він дїву за жінку собі брати.</verse>
				<verse number="14">Вдовицю й розвідку і збезчещену, і блудницю, сих не брати ме, а дїву з земляцтва свого мусить взяти за жінку.</verse>
				<verse number="15">І не збезчестить він свого насїння в земляцтві свойму; я бо Господь, що сьвятить його.</verse>
				<verse number="16">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="17">Промов до Арона і скажи: Хто б нї був із насїння твого в родах їх, що в його хиба в тїлї, нехай не приступає, щоб приносити хлїб Бога свого;</verse>
				<verse number="18">Кожен бо, в кого є хиба яка, такому не можна приступити, чи слїпий чоловік буде, чи кульгавий, чи кирпатий, чи нечумазний,</verse>
				<verse number="19">Або такий, в кого переломлена нога, чи переломлена рука,</verse>
				<verse number="20">Чи горбатий, чи миршавий, чи з більмами на очах, чи коростявий, чи лишаюватий, чи з роздавленими яйцями.</verse>
				<verse number="21">Кожний з роду Арона, сьвященника, у кого на тїлї хиба яка, не може приступити, щоб приносити огняні жертви Господнї; сказа у його, не приступати ме, щоб приносити хлїб Бога свого.</verse>
				<verse number="22">Хлїб Бога свого в сьвятинї від великої сьвятощі і від сьвятощі можна йому їсти;</verse>
				<verse number="23">Тільки до завіси нехай не приступає, і до жертівника нехай не приступає, бо в його сказа на тїлї, так щоб не зневажив сьвятинї моєї: я бо, Господь, осьвячую її.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Промов до Арона й до синів його, щоб оглядно держали себе перед сьвятими приносами синів Ізрайлевих, що посьвячують для мене, та не зневажали імени сьвятинї моєї. Я Господь.</verse>
				<verse number="3">Скажи їм: Хто б то нї був у ваших родах, кожен з насїння вашого, що приступати ме до сьвятощів, що посьвячують сини Ізрайлеві Господеві, а нечисть його буде на йому, викорениться душа та від лиця мого. Я Господь.</verse>
				<verse number="4">І кожний з насїння Аронового прокаженний, або течивий, не їсти ме сьвятих приносів, аж стане чистим. А хто торкнеться такого, що через трупа став нечистим, або такого в кого стїкає насїннє;</verse>
				<verse number="5">Або хто торкнеться об повзаючу животину, через котру стане нечистим, або об чоловіка, через котрого стане нечистим від якої нечистоти, що на йому:</verse>
				<verse number="6">Хто торкнеться об їх, нечистим стане до вечора; і неможна йому їсти сьвятого, але він мусить викупати тїло своє в водї.</verse>
				<verse number="7">А зайде соньце, то чистим стане; і можна йому потім їсти сьвяте, бо се хлїб його.</verse>
				<verse number="8">Падла й що зьвір розідре, не їсти ме, щоб неопоганитись. Я Господь.</verse>
				<verse number="9">І сповняти муть повелїння мої, щоб не взяти на себе гріха і не вмерти за те, що зневажять їх. Я Господь, що сьвятить їх.</verse>
				<verse number="10">І нїякий приходень не їсти ме сьвятого; хто в комірни в сьвященника або наймит його, неможна йому їсти сьвятого.</verse>
				<verse number="11">А коли сьвященник купить раба за срібло, можна йому їсти з того; і ті, що родились у домівцї його, можуть їсти.</verse>
				<verse number="12">І коли дочка сьвященника буде за приходнем, то не їсти ме жертви, сьвятого приношення.</verse>
				<verse number="13">Коли ж дочка сьвященника повдовіє чи розведеться з чоловіком, і дїтей в неї нема, і вернулась вона в домівку батька свого, як замолоду, батьківський хлїб їй можна їсти. Нїякому ж приходневі не можна їсти його.</verse>
				<verse number="14">І коли хто ненароком з'ість сьвятого, нехай до його надбавить пятину того тай оддасть сьвященникові вкупі з сьвятим.</verse>
				<verse number="15">І нехай нїхто не зневажає нїчого сьвятого в синів Ізрайлевих, що приносять Господеві.</verse>
				<verse number="16">І сим робом не беруть на душу гріха, що їдять сьвятощі їх. Я бо Господь, що осьвячую їх.</verse>
				<verse number="17">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="18">Промов до Арона й до синів його і до всїх синів Ізрайлевих, і скажи їм: Хто б то нї був із дому Ізрайлевого, чи з приходнїв в Ізраїлї, що приносити ме жертву свою, чи по якій обітницї своїй, чи по добрій волї приносять дари Господеві на всепаленнє,</verse>
				<verse number="19">То, щоб залюбки було воно прийнято, треба приносити без скази, самця із скотини чи з овечок чи з кіз.</verse>
				<verse number="20">Нїчого, що має хибу, не приносити мете його; бо не буде на благоволеннє Боже про вас.</verse>
				<verse number="21">І хто приносить жертву мирну Господеві, щоб сповнити обітницю, чи то приніс добровільний, із скоту або з овечок: без скази мусять бути про благоволеннє; не має бути жадної хиби в йому.</verse>
				<verse number="22">Слїпого або зраненого, або надвереженого, або таке, що болячки в його, або коростявого, або паршивого, такої животини не приносити мете Господеві і не подавати мете їх на огняну жертву на жертівник.</verse>
				<verse number="23">А бика або барана, в якого один член або за довгий або за короткий, такого можна тобі принести як дар добровільний; але на обітницю не годиться таке.</verse>
				<verse number="24">І животини, в якої яйцї роздавлені або розбиті, або вирвані або вирізані, не приносити мете Господеві, і в землї вашій не чинїте такого.</verse>
				<verse number="25">І з рук чужениць не приносити мете хлїб Бога вашого зо всього того; бо на всьому тому надвереженнє і сказа їх; не будуть вони у благоволеннє Боже про вас.</verse>
				<verse number="26">І рече Господь до Мойсея, кажучи:</verse>
				<verse number="27">Теля, чи ягня, чи козля, як вродиться, так нехай пробуде сїм день при матері своїй; а з восьмого дня і потім буде залюбки на жертву всепалення Господеві.</verse>
				<verse number="28">Чи то буде корова, чи вівця, не будете заколювати її одного дня разом з маленьким її.</verse>
				<verse number="29">І як приносити мете жертву подячну Господеві, то приносїть її так, щоб була Богу залюбки про вас:</verse>
				<verse number="30">Того самого дня треба з'їсти її; не зоставляйте нїчого до ранку. Я Господь.</verse>
				<verse number="31">І пильнуйте заповідей моїх і сповняйте їх. Я Господь.</verse>
				<verse number="32">І не зневажати мете імені сьвятого мого, щоб сьвятим бути менї серед синів Ізрайлевих. Я Господь, що сьвятить вас,</verse>
				<verse number="33">Що вивів вас із Египецької землї, щоб бути вам Богом. Я Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Промов до синів Ізрайлевих та скажи до них: Се сьвята Господнї, що обявите їх зборами сьвятими; мої празники, такі:</verse>
				<verse number="3">Шість день можна вам робити дїло, а семого дня субота на спочинок, сьвятий збір. Нїякого дїла не робити мете. Спочинок се про Господа по всїх осадах ваших.</verse>
				<verse number="4">Ось сьвята Господнї, сьвяті збори, що будете скликати їх призначеного часу:</verse>
				<verse number="5">Первого місяця, на чотирнайцятий день місяця, між двома вечорами, паска Господеві.</verse>
				<verse number="6">А на пятнайцятий день того ж місяця сьвято опрісноків Господеві; сїм день опрісноки їсти мете.</verse>
				<verse number="7">На первий день сьвяті збори будуть у вас. Нїякої роботи не робити мете.</verse>
				<verse number="8">Та приносити мете огняну жертву Господеві сїм день; на семий день сьвяті збори, нїякої роботи не робити мете.</verse>
				<verse number="9">І рече Господь Мойсейові: Промов до синів Ізрайлевих і кажи до них:</verse>
				<verse number="10">Як прийдете в землю, що я оддаю вам, і жати мете жниво її, так мусите подавати снопа первоплоду жнива вашого сьвященникові;</verse>
				<verse number="11">І принесе він снопа перед Господом, щоб залюбки прийнято від вас; на другий день після суботи принесе він його.</verse>
				<verse number="12">І дня того, як будете приносити снопа, мусите жертвувати ягня без скази, однолїтка на всепаленнє Господеві,</verse>
				<verse number="13">І хлїбну жертву його: дві десятинї ефи муки, змішаної з олїєю; огняна жертва Господеві, пахощі любі; і жертву ливну його: вина четвертину гина.</verse>
				<verse number="14">Нї хлїба, нї зерна піджареного, нї зерна сирого не їсти мете до того самого дня, поки не принесете жертівного дару Богу вашому: Устав се віковічний в родах ваших в усїх осадах ваших.</verse>
				<verse number="15">І будете лїчити собі від другого дня послї суботи, від того дня, як принесли снопа в жертву гойдану, сїм повних тижнїв.</verse>
				<verse number="16">До другого дня послї семої суботи відлїчите собі пятьдесять днїв; та й принесете нову хлїбну жертву Господеві.</verse>
				<verse number="17">Із осад ваших подасьте два хлїби на гойдану жертву; із двох десятин ефи муки пшеничної вони будуть, квашеними спечені будуть; як первоплід Господеві.</verse>
				<verse number="18">І принесете з хлїбом семеро ягнят без скази однолїтків, та бичка одного, та два барани, на огняну жертву Господеві будуть вони, та жертву хлїбну і жертву ливну до них: огняна жертва, любі пахощі Господеві.</verse>
				<verse number="19">І принесете козла одного на жертву за гріх та двоє ягнят однолїтків на жертву мирну.</verse>
				<verse number="20">І сьвященник принесе їх з первоплодом хлїбним та з двома ягнятами як жертву гойдану перед Господом; сьвяте вони будуть Господеві про сьвященника.</verse>
				<verse number="21">І обявите того ж самого дня, сьвяті збори будуть в вас. Нїякої роботи не робити мете. Установа віковічня в усїх осадах ваших.</verse>
				<verse number="22">І як збираєте жниво в своїй землї, так не дожинати меш країв поля твого, і колоссє, що попадає, не збирати меш. Убогому та захожому зоставиш їх. Я Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="23">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="24">Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Місяця семого, на первий день місяця, мусить у вас бути відпочинок, споминки гуку рогового, сьвятий збір.</verse>
				<verse number="25">Нїякої роботи не будете робити, а приносити огняні жертви Господеві.</verse>
				<verse number="26">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="27">А десятий день того семого місяця буде день премирення. Сьвяті збори будуть у вас, і будете впокорювати душі ваші й приносити огняні жертви Господеві.</verse>
				<verse number="28">І нїякої роботи не робити мете в той самий день; бо се день премирення, щоб робити покуту за вас перед Господом, Богом вашим.</verse>
				<verse number="29">Тим же то всяка душа, що не впокорювати меться того дня, викорениться зміж люду свого.</verse>
				<verse number="30">І всяка душа, що робити ме яке б то нї було дїло в той день, викореню ту душу зміж люду її.</verse>
				<verse number="31">Нїякого дїла не робити мете: установа віковічна в роди ваші по всїх осадах ваших.</verse>
				<verse number="32">Суботою на спочинок він буде в вас, і будете впокорювати душі ваші; з вечора девятого дня того місяця, від вечора до вечора, будете сьвяткувати соботу вашу.</verse>
				<verse number="33">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="34">Промов до синів Ізрайлевих і скажи: На пятнайцятий день сего місяця семого сьвято кучок, сїм день Господеві.</verse>
				<verse number="35">Первого дня сьвяті збори. Нїякої роботи не робити мете.</verse>
				<verse number="36">Сїм день приносити мете огняну жертву Господеві; восьмого дня будуть сьвяті збори, і принесете огняну жертву Господеві: се сьвяточні сходини, не робити мете жадної роботи.</verse>
				<verse number="37">Се празники Господнї, що звати мете сьвятими зборами, щоб приносити огняні жертви Господеві, жертву всепалення і жертву хлїбну, жертву заколену і ливну, кожне свого дня:</verse>
				<verse number="38">Опріч собіт Господнїх, і опріч приносів ваших, та й опріч усїх обітниць ваших, і опріч добровільних дарів ваших, що даєте Господеві.</verse>
				<verse number="39">А на пятнайцятий день семого місяця, як позбираєте вроджай із землї, сьвяткувати мете сьвято Господнє сїм день; у первий день буде відпочинок і в восьмий день відпочинок.</verse>
				<verse number="40">І поберете собі віття з гарного дерева, гілля пальмового, і гілля широколистого дерева, та вербового, що понад бурчаками, і веселити метесь перед Господом, Богом вашим, сїм день.</verse>
				<verse number="41">І сьвяткувати мете се сьвято Господеві сїм день що року: установа віковічня в роди ваші; семого місяця сьвяткувати мете се.</verse>
				<verse number="42">У кучках жити мете сїм день; кожен землянин Ізраїльський жити ме в кучках;</verse>
				<verse number="43">Про те, щоб знали роди ваші, що в кучках оселив я синів Ізрайлевих, як вивів їх з Египецької землї. Я Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="44">І обявив Мойсей сьвята Господнї перед синами Ізрайлевими.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Скажи синам Ізрайлевим принести тобі олїї оливної, забиваної, чистої на сьвітло, щоб без перестанку горіли лямпи.</verse>
				<verse number="3">З надвору завіси сьвідчення в соборному наметї ставляти ме їх Арон з вечора до ранку перед Господом повсячасно: установа віковічня в роди ваші.</verse>
				<verse number="4">На сьвітильнику чистому ставляти ме лямпи перед Господом повсячасно.</verse>
				<verse number="5">І візьмеш муки пшеничної та й спечеш із неї дванайцять коржів; по дві десятинї ефи нехай буде в одному коржі.</verse>
				<verse number="6">І покладеш їх двома рядами, по шість до ряду, на чистому столї перед Господом.</verse>
				<verse number="7">І класти меш на кожен ряд їх ладан чистий, щоб на хлїбі він був часткою на спомин, на огняну жертву Господеві.</verse>
				<verse number="8">Що соботи приготовляти ме його перед Господом од синів Ізрайлевих на ознаку віковічнього завіту.</verse>
				<verse number="9">І буде він Аронові й синам його, і їсти муть вони його в сьвятому місцї; бо се про них сьвята над сьвяту із огняних жертов Господнїх: установа віковічня.</verse>
				<verse number="10">І вийшов син якоїсь Ізраїльки; се був син одного Египтїя посеред синів Ізрайлевих, і почав сваритись в таборі син Ізраїльки з одним чоловіком Ізраїльським.</verse>
				<verse number="11">І хулив син Ізраїльської жінки імя Боже, та й кляв його. І приведено його до Мойсея. Імя матери його Селомита Дибріївна, з роду Данового.</verse>
				<verse number="12">І віддано його під сторожу, щоб обявлено їм волю Господню.</verse>
				<verse number="13">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="14">Виведи поганьця геть з табору, і нехай усї хто чув, покладуть руки свої на голову йому, та й нехай вся громада вбє каміннєм його.</verse>
				<verse number="15">До синів же Ізрайлевих промовиш і скажеш: Хто б то нї був, що клясти ме Бога свого, гріх свій він нести ме.</verse>
				<verse number="16">А хто хулить імя Господнє, того зараз скарати смертю, уся громада мусить окаменувати його; чи приходень, чи землянин: як скаже хулу на імя Господнє, мусить вмерти.</verse>
				<verse number="17">І хто вбє яку людину, і того скарати смертю.</verse>
				<verse number="18">А хто вбив скотину, мусить вернути за неї: життя за життя.</verse>
				<verse number="19">І хто вшкодить ближнього свого, що він учинив, те й йому нехай учинять.</verse>
				<verse number="20">Перелом за перелом, око за око, зуб за зуб: як він ушкодив людинї, так і йому нехай ушкодять.</verse>
				<verse number="21">Тим же то хто вбив скотину, мусить вернути за неї, а хто вбив людину, мусить бути вбитий.</verse>
				<verse number="22">Одно право буде в вас, як для приходня, так і для землянина; я бо Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="23">І промовив Мойсей синам Ізрайлевим, що мусять вони вивести поганця геть із табору та й закидати каміннєм; і вчинили сини Ізрайлеві так, як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Як прийдете в землю, що я оддаю вам, так мусить земля сьвяткувати соботу Господеві.</verse>
				<verse number="3">Шість лїт засївати меш поле твоє, і шість лїт обрізувати меш виноградник твій, і збирати меш уроджай землї.</verse>
				<verse number="4">Семий же рік буде субота на відпочинок землї, собота Господеві; поля твого не засївати меш і виноградника твого не обрізувати меш.</verse>
				<verse number="5">Що само собою послї жнив твоїх уродить, не жати меш, грон у винограднику твойму необрізаному не збирати меш; рік відпочинку буде про землю.</verse>
				<verse number="6">І буде собота землї на харч про вас, тобі й слузї твойму, і рабинї твоїй, і наймитові твому, і комірникові твому, що в тебе пробуває;</verse>
				<verse number="7">І скотинї твоїй, і зьвіринї, що на землї твоїй, буде ввесь уроджай її на харч.</verse>
				<verse number="8">І лїчити меш собі сїм собітнїх років, сїм раз сїм лїт, так що час сїмох собітнїх років буде тобі сорок і девять років.</verse>
				<verse number="9">І прикажеш трубити в трубу місяця семого на десятий день; в день премирення прикажеш трубити в труби по всїй землї вашій.</verse>
				<verse number="10">І сьвяткувати мете пятидесятий рік, і оголосите волю по країнї всїм осадникам її. Гучний рік се буде в вас, і вертати ме кожний з вас в державу свою, і кожний до роду свого вертати мете.</verse>
				<verse number="11">Яко ювілейний рік буде в вас пятидесятий рік. Не будете сїяти, нї збирати того, що само вродиться, і не збирати мете з виноградника непідрізуваного;</verse>
				<verse number="12">Бо се ювілейний рік: сьвятим він мусить бути в вас; просто з поля їсти мете уроджай його.</verse>
				<verse number="13">В ювілейний рік мусить кожний вертати до свого маєтку.</verse>
				<verse number="14">А коли що продаєш ближньому твому, чи купуєш із руки в ближнього твого, не будете тиснути один в одного.</verse>
				<verse number="15">Вважаючи на лїчбу років послї ювілейного року, будеш куповати в ближнього твого, по лїчбі жнивних років продавати ме він тобі.</verse>
				<verse number="16">Чим більше років, тим більшу цїну поставиш йому, і чим меньше років, тим меньшу цїну поставиш йому; бо лїчбу жнив продає він тобі.</verse>
				<verse number="17">Тим же то не будете вимагати надто один в одного, а боятись Бога твого; Я бо Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="18">І будете сповняти встанови мої і пильнувати присудів моїх, і жити мете на землї з упокоєм.</verse>
				<verse number="19">І давати ме земля плоди свої і їсти мете до наситу, і жити мете на їй з упокоєм.</verse>
				<verse number="20">І коли казати мете: Що їсти мемо семого року? Ми ж не сїємо і не збираємо вроджаю нашого,</verse>
				<verse number="21">Я посилати му благословеннє моє на вас в роцї шестому, щоб зродило на три роки;</verse>
				<verse number="22">І як посїєте на восьмий рік, то їсти мете ще з попереднього вроджаю; аж до девятого року, покіль прийде вроджай його, їсти мете з попереднього.</verse>
				<verse number="23">А землї не продавати мете на віки, бо земля моя; приходнї бо і комірники ви в мене.</verse>
				<verse number="24">Тим же по всїй землї вашої власностї мусите дозволяти викуп землї.</verse>
				<verse number="25">Коли з'убожіє твій брат і продасть свою власність, то нехай прийде купець, його близький родич, і викупить, що продав брат його.</verse>
				<verse number="26">А коли нема в людини такого, щоб викупив, та руки його зароблять, і стане за що викупити,</verse>
				<verse number="27">Так мусить порахувати роки проданого й вернути лишнє чоловікові, якому продав, і вернеться так до власностї своєї.</verse>
				<verse number="28">Коли ж руки його не придбають, щоб стало чим заплатити йому, так нехай продане буде в руцї того, хто купив, до ювілейного року, і буде воно вільне в ювілейному роцї, і вернеть ся йому власність його.</verse>
				<verse number="29">І коли хто продасть хату в утвердженому містї, так можна йому викупити її до кінця року від часу продажі.</verse>
				<verse number="30">Цїлий рік можна йому викупити її. Коли ж не викуплять до кінця повного року, так буде хата, що в утвердженому містї, на завсіди власність того, хто купив її, в роди його; не буде вільною ювілейного року.</verse>
				<verse number="31">Хати по селах, що неутверджені навкруги, будуть нарівнї з полями землї; буде для них право викупу, і в ювілейному роцї виходити муть вільними.</verse>
				<verse number="32">Що ж до міст Левітів, та хат по містах їх, по всяк час можна викуплювати Левітам.</verse>
				<verse number="33">А коли нїхто з Левітів не викупить, так у ювілейному роцї буде вільна продана хата в містї власностї його; хати бо в містах Левітів їх власність між синами Ізрайлевими.</verse>
				<verse number="34">І оболоня кругом міст їх не можна продавати, бо се власність їх віковічня.</verse>
				<verse number="35">І коли зубожіє брат твій і він опустить руки при тобі, мусиш допомогти йому; як приходень і комірник, жити ме при тобі.</verse>
				<verse number="36">Не брати меш із його чиншу і лихви, а будеш боятись Бога твого щоб можна жити братові твойму при тобі.</verse>
				<verse number="37">Грошей не позичати меш йому на чинш, і не давати меш йому поживи на лихву.</verse>
				<verse number="38">Я Господь, Бог твій, що тебе вивів із Египецької землї, щоб оддати вам Канаан землю, і бути в вас Богом.</verse>
				<verse number="39">І коли з'убожіє твій брат при тобі і продасться тобі, не поставиш його до невільничої роботи;</verse>
				<verse number="40">Як наємник, як комірник мусить він бути при тобі; до ювілейного року робити ме в тебе.</verse>
				<verse number="41">І вийде на волю від тебе й дїти його, та й вернеться до родини своєї, і до батьківщини своєї вернеться.</verse>
				<verse number="42">Вони бо слуги мої, що вивів я із Египецької землї; неможна продавати їх, як продають невільників.</verse>
				<verse number="43">Не панувати меш над ними жорстоко, і мусиш боятись Бога твого.</verse>
				<verse number="44">Що ж до раба твого і до рабинї твоєї, що буде в тебе; нехай будуть із народів, що кругом вас; від них будете купувати рабів і рабинь.</verse>
				<verse number="45">Так само й з дїтей комірників, що пробувають у вас, можна вам купувати із їх родини, що при вас, котру породили вони в землї вашій; і будуть вони вам у власність,</verse>
				<verse number="46">І зоставляти мете їх дїтям вашим після вас, щоб мали їх як власність. Ті служити муть на віки; над братами ж вашими, синами Ізрайлевими, не панувати мете жорстоко один над другим.</verse>
				<verse number="47">І коли руки чуженицї або комірника твого придбають яке добро, а брат твій з'убожіє при йому та й продасться чужому або комірникові твому, чи кому з родини чуженицї,</verse>
				<verse number="48">Так послї того, як він продався, мати ме право викупу свого; одному з братів його можна викупити його.</verse>
				<verse number="49">Або син дядька його викупить його, або хто з найблизшої родини його нехай викупить його; або коли руками що заробить, сам нехай викупиться.</verse>
				<verse number="50">І полїчиться він з тим, хто купив його, від року продажі до року ювілейного, а цїна, за котру продався, буде відповідна лїчбі років; як наємник полїчить він йому днї свої.</verse>
				<verse number="51">Коли ще багацько років, то мусить вернути відповідний викуп свій із грошей, що за них куплено його;</verse>
				<verse number="52">Коли ж мало зостанеться років до року ювілейного, так нехай розлїчиться з ним: відповідно до років своїх верне викуп свій.</verse>
				<verse number="53">Як наємник буде він із року в рік при йому; не панувати ме він над ним жорстоко перед очима твоїми.</verse>
				<verse number="54">І коли не викупиться таким робом, так вийде на волю в роцї ювілейному, сам і дїти його з ним.</verse>
				<verse number="55">Бо мої раби сини Ізрайлеві, вони мої раби, що я вивів їх із Египецької землї. Я Господь, Бог ваш.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">Не будете робити собі балванів, нї вирізувати образів, нї ставити стовпів, і каменїв з образами не ставляти мете в землї вашій, щоб перед ними бити поклони. Я Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="2">Суботи мої мусите держати, і в сьвятинї благовіти. Я Господь.</verse>
				<verse number="3">Коли будете ходити в установах моїх і будете заповідї мої хоронити і сповняти,</verse>
				<verse number="4">То давати му вам дощі у свій час, і родити ме земля жниво своє і дерево приносити ме плоди свої.</verse>
				<verse number="5">І час молочення тревати ме в вас до збору виноградини, а збір виноградини тревати ме до сїйби; і їсти мете хлїб ваш до наситу і жити мете з упокоєм у землї вашій.</verse>
				<verse number="6">І дам я мир в країнї, і лежати мете собі, і нїхто не буде непокоїти вас; і вигублю хижого зьвіра в країнї, і меч не проходити ме по землї вашій.</verse>
				<verse number="7">І будете гонити ворогів ваших, і падати муть вони од меча перед вами.</verse>
				<verse number="8">І пятеро вас гнати ме сотню, а сотеро вас гнати ме десять тисяч, і падати муть вороги ваші од меча перед вами.</verse>
				<verse number="9">І обернусь до вас, і страшними зроблю вас, і намножу вас, і держати му завіт мій з вами.</verse>
				<verse number="10">І будете їсти давнолїтні плоди, і прятати давнолїтне перед новим.</verse>
				<verse number="11">І поставлю храмину мою посеред вас, і не гидувати ме вами душа моя;</verse>
				<verse number="12">І ходити му проміж вами, і буду вашим Богом, а ви будете моїм людом.</verse>
				<verse number="13">Я Господь, Бог ваш, що вас вивів із Египецької землї, щоб ви не були підневолені їм; і розірвав я зазвори ярма вашого, і дав вам ходити випроставшись.</verse>
				<verse number="14">Коли ж не послухаєте мене і не будете сповняти всїх заповідей моїх,</verse>
				<verse number="15">І коли зневажите установи мої, і гордувати ме душа ваша присудами моїми, так що не сповняти мете всї заповідї мої і зломите заповіт мій;</verse>
				<verse number="16">Так я зроблю те саме з вами: я допущу на вас страх, сухоти і пропасницю, від якої почорнїє в очах і душа зомлїє; і сїяти мете марно насїннє ваше, вороги бо ваші пожеруть його.</verse>
				<verse number="17">І поставлю лице моє проти вас, і побють вас вороги ваші; і запанують над вами ненавидники ваші, і втікати мете, хоч нїхто не буде гонити за вами.</verse>
				<verse number="18">Коли ж і тодї не послухаєте мене, так усемеро побільшу кари ваші за гріхи ваші.</verse>
				<verse number="19">І зломлю пиху потуги вашої, і зроблю небо над вами як залїзо, а землю вашу як мідь.</verse>
				<verse number="20">І будете марнувати силу вашу, і не давати ме земля ваша жнива свого, а дерево на полї вашому не давати ме плоду свого.</verse>
				<verse number="21">А коли ійти мете проти мене й не схочете слухати мене, так усемеро побільшу кари за гріхи ваші.</verse>
				<verse number="22">І пущу зьвірину польову на вас, що вигубить дїтей ваших, і пожере скотину вашу, і вас поменьшить, та й опустїють шляхи ваші.</verse>
				<verse number="23">Коли ж і після сього не покаєтесь та ійти мете проти мене,</verse>
				<verse number="24">Так і сам я ійти му проти вас, і сам я побю вас усемеро за гріхи ваші.</verse>
				<verse number="25">І допущу на вас меча, що помститься за завіт; а коли позабираєтесь у городи ваші, то пішлю морову кару серед вас, і віддам вас в руки ворогові.</verse>
				<verse number="26">Як зломлю підпору вашу, хлїб, тодї пекти муть хлїб ваш десятеро молодиць в одній печі, і віддавати муть вам хлїб після ваги; і ви їстимете, та й не наїдати метесь.</verse>
				<verse number="27">Коли ж і після сього не послухаєте мене да ійти мете проти мене,</verse>
				<verse number="28">Так у палкому гнїву ійти му проти вас, і карати му вас усемеро за гріхи ваші.</verse>
				<verse number="29">І їсти мете тїло синів ваших, і тїло дочок ваших їсти мете,</verse>
				<verse number="30">І зруйную високостї ваші, і розібю стовпи ваші соняшні, та й кину трупа вашого на трупа ідольського, і гидувати ме душа моя вами.</verse>
				<verse number="31">І зроблю городи ваші пустками, і спустошу сьвятощі ваші, і не прийму любих пахощів ваших.</verse>
				<verse number="32">І спустошу країну вашу, так що й вороги ваші з'жахнуться, що пробувають у їй.</verse>
				<verse number="33">І самих вас розпорошу проміж народами, і з мечем пожену за вами; і опустїє земля ваша, а городи ваші обернуться в руїну.</verse>
				<verse number="34">Тодї буде собота на землї по всї днї опустїння її, а ви самі опинитесь у землї ворогів ваших; тодї лежати ме земля облогом, і втїшати меться своїми соботнїми часами.</verse>
				<verse number="35">По всї днї опустїння свого спочивати ме вона, через те, що не віддихала в соботи ваші, як жили ви на їй.</verse>
				<verse number="36">А хто останеться з вас, на того серце наведу страх в землї ворога його: і гнати ме його шелест летючого листу, і втїкати ме, як втїкають від меча, і падати ме, хоч нїхто не гнати меться за ним.</verse>
				<verse number="37">І будуть падати одно через другого, наче перед мечем, хоч нїхто не гнати ме їх; і не буде в вас снаги, щоб остоятись перед ворогами вашими.</verse>
				<verse number="38">І погибнете між народами, і пожере вас ворожа земля;</verse>
				<verse number="39">Хто ж останеться з вас, ті потануть в беззаконнях своїх по ворожих землях, і в беззаконнях батьків своїх вкупі з ними.</verse>
				<verse number="40">І будуть тодї признаватись вони в беззаконнях своїх і в беззаконнях батьків своїх, котрими спроневірились менї, та що ійшли проти мене,</verse>
				<verse number="41">Та, що й я ійшов проти них, і загнав їх у землю ворогів їх. А коли тодї впокориться необрізане серце їх, і вони спокутують беззаконня свої,</verse>
				<verse number="42">То я спогадаю завіт мій з Яковом, і також завіт мій з Ізааком, і завіт мій з Авраамом спогадаю, і землю спогадаю.</verse>
				<verse number="43">Бо опустїє після них земля, і втїшати меться соботнїми часами своїми в час опустїння свого без них; самі ж вони приймати муть кару за беззаконня свої, через те, так через те, що судами моїми погордували і душа їх установами моїми гидувала.</verse>
				<verse number="44">Тільки ж і тодї, як пробувати муть вони в землї ворогів своїх, не відкину їх від себе і не зогиджу їх собі так, щоб їх вигубити та зломити завіт мій з ними; я бо Господь, Бог їх.</verse>
				<verse number="45">Нї! Спогадаю задля їх же самих завіт мій з предками їх, що вивів їх із Египецької землї перед очима народів, щоб їх Богом бути. Я Господь.</verse>
				<verse number="46">Се установи, й присуди, і закони, що постановив Господь проміж собою й синами Ізрайлевими на Синай горі, через Мойсея.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Промов до дїтей Ізрайлевих і скажи їм: Коли хто небудь робить обітницю, то по цїнуванню твому нехай будуть посьвячені душі Господеві.</verse>
				<verse number="3">Цїнуваннє ж твоє нехай буде: Чоловіка од двайцятьох років і до шістьдесятьох цїна його пятьдесять секлів срібла, по секлям сьвятинї.</verse>
				<verse number="4">А як жінка, то буде цїна твоя трийцять секлів;</verse>
				<verse number="5">А як од пяти років до двайцяти років, так цїна твоя для музького полу буде двайцять секлів, а для женського у трийцять секлів;</verse>
				<verse number="6">А як од одного місяця до пятьох років, так цїна твоя буде для хлопчика пять секлів, а цїна твоя для дївчатка три секлів срібла;</verse>
				<verse number="7">А як же кому шістьдесять років або він старший, так цїна твоя, коли се чоловік, пятнайцять секлів, а як жінка, десять секлів.</verse>
				<verse number="8">Коли ж той, що робить обітницю, не спроможеться дати по твому цїнуванню, так поставити його перед сьвященником, і цїнувати ме його сьвященник; по мірі того, що може дати той, хто робить обітницю, нехай цїнує його сьвященник.</verse>
				<verse number="9">А коли се скотина, з тих, що приносять в жертву Господеві, так усяке, що буде дане Господеві, сьвятим стане.</verse>
				<verse number="10">Нехай не переміняє її і не міняє ситу на захарчовану, чи захарчовану на ситу; а коли ж таки замінить скотину за скотину, так і ся й та стануть сьвятими.</verse>
				<verse number="11">А коли буде яка нечиста скотина, що не приносять в жертву Господеві, так нехай поставить скотину перед сьвященником,</verse>
				<verse number="12">Та й оцїнить сьвященник, чи годиться вона, чи не годиться.</verse>
				<verse number="13">Як оцїнить її сьвященник, так і мусить бути. Коли ж би хто схотїв викупити її, так нехай додасть пятину до цїни твоєї.</verse>
				<verse number="14">І коли хто присьвятить дім свій, як сьвятиню Господеві, оцїнить його сьвященник, чи годиться, чи нї.</verse>
				<verse number="15">Як сьвященник оцїнить, так воно й мусить бути. Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити дім свій, так мусить додати ще пятину гроша по цїнуванню твому, і буде його.</verse>
				<verse number="16">А коли частину поля свого присьвячує хто Господеві, так оцїниш по мірі висїву його. За один гомер висїву ячменю цїна пятьдесять секлів срібла.</verse>
				<verse number="17">Коли від ювілейного року присьвятить поле своє, зостанеться воно по цїнуванню твому.</verse>
				<verse number="18">А коли по ювілейному роцї присьвятить поле своє, так сьвященник полїчить йому гроші, по мірі лїт, що остались до ювілейного року, і се буде убавлено від цїни твоєї.</verse>
				<verse number="19">Коли ж той, хто присьвятив, та схоче викупити поле, так наддати мусить пятину срібла по цїнуванню твому, і останеться воно за ним.</verse>
				<verse number="20">А коли не викупить поля, або продасть поле другому чоловікові, так неможна буде знов викупити його;</verse>
				<verse number="21">І буде поле, як вийде вільне в ювілейному роцї, сьвяте Господеві, як поле присьвячене; буде воно сьвященникові як власність його.</verse>
				<verse number="22">А коли присьвятить Господеві поле куплене, що не належить до власного поля його,</verse>
				<verse number="23">Так нехай полїчить йому сьвященник, скільки по цїнуванню його виходить до ювілейного року; і віддасть він цїнуваннє твоє того дня, яко сьвяте Господнє.</verse>
				<verse number="24">В ювілейному роцї вернеться поле знов до того, в кого він купив його, до того, чия земля властиво була.</verse>
				<verse number="25">А всяка цїна твоя буде секлями сьвятинї; двайцять гер на одну секлю.</verse>
				<verse number="26">Тільки первака від скотини, що вже як первородний належиться Господеві, не присьвячувати ме нїхто.</verse>
				<verse number="27">Коли ж скотина нечиста, так мусить викупити її по цїнуванню твому, наддавши до неї пятину; як же не викупить, так продасться вона по цїнуванню твому.</verse>
				<verse number="28">Тільки все обречене, що хто присьвятив Господеві, усе, що його, чи людина, чи скотина, чи поле його власностї, неможна продавати нї викуплювати; все що обречене, пресьвяте Господеві.</verse>
				<verse number="29">Усе присьвячене, що буде присьвячене від людей, не можна викупити; заколене мусить бути.</verse>
				<verse number="30">І всяка десятина на землї, від насїння землї, від плодів з дерева, буде Господеві; сьвяте Господеві.</verse>
				<verse number="31">Коли ж хто схоче викупити яку десятину свою, так пятину її мусить ще додати до неї.</verse>
				<verse number="32">А всяка десятина з буйної і дрібної скотини, з усього, що проходить під палицею пастуха, десята скотина буде сьвятим Господеві;</verse>
				<verse number="33">Нехай не розбирають, чи годиться чи не годиться, і нехай не переміняють її; коли ж таки перемінять, так і вона сама й та, що нею замінено, стане сьвятим Господеві; не можна її викупити.</verse>
				<verse number="34">Се заповідї, що заповідав їх Господь Мойсейові про синів Ізрайлевих на Синай горі.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="4">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові в Синайському степу, в соборному наметї, на первий день другого місяця, у другому роцї по виходї із Египецької землї, і каже:</verse>
				<verse number="2">Перелїчіть усю громаду синів Ізрайлевих, по поколїннях їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, усїх музького полу по головах їх.</verse>
				<verse number="3">Од двайцяти років і старше, кожного, що зможе стояти в військовій лаві Ізраїля; перелїчуйте їх по полках їх, ти з Ароном,</verse>
				<verse number="4">І буде в вас один чоловік для кожного поколїння, чоловік, що є головою в батьківському дому свойму.</verse>
				<verse number="5">І се ймена тих, що стояти муть із вами: Від Рубена: Єлизур Шедеуренко.</verse>
				<verse number="6">Від Симеона: Селуміїль Зуришадайєнко.</verse>
				<verse number="7">Від Юди: Нахзон Аминадабенко;</verse>
				<verse number="8">Від Іссахара: Нетанеїль Зуаренко;</verse>
				<verse number="9">Від Зебулона: Єлїаб Гелоненко;</verse>
				<verse number="10">Від синів Йосифови: від Ефраїма: Елїшама Амігуденко; від Манассе: Гамалеїль Педазуренко;</verse>
				<verse number="11">Від Бенямина: Абидан Гидеонїєнко;</verse>
				<verse number="12">Від Дана: Ахієзер Амішадаєнко;</verse>
				<verse number="13">Від Азера: Пагіїль Окраненко;</verse>
				<verse number="14">Від Гада: Елеасаф Дегуйленко;</verse>
				<verse number="15">Від Нафталїя: Агира Енаненко:</verse>
				<verse number="16">Се покликані до громади, князі родів батьківських; се були голови над тисячами в Ізраїлї.</verse>
				<verse number="17">І взяли Мойсей та Арон людей сих, що їх назвав Господь на імя.</verse>
				<verse number="18">І всю громаду скликали вони на первий день другого місяця. І списано родоводи їх, по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен, від двайцяти років і старше, по головах їх;</verse>
				<verse number="19">Як заповідав Господь Мойсейові. І так перелїчив їх у Синай пустинї.</verse>
				<verse number="20">І було синів Рубена, первеньця Ізрайлевого: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, по головах їх, всього музького полу, від двайцяти років і старше, всїх, що ставали до війська,</verse>
				<verse number="21">Перелїчених з поколїння Рубенового, сорок шість тисяч і пятьсот.</verse>
				<verse number="22">Синів Симеонових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу, від двайцяти років і старше, всїх що ставали до війська,</verse>
				<verse number="23">Перелїчених з поколїння Симеонового, пятьдесять девять тисяч і триста.</verse>
				<verse number="24">Синів Гадових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, що до війська ставали,</verse>
				<verse number="25">Перелїчених з колїна Гадового, сорок шість тисяч шістьсот і пятьдесять.</verse>
				<verse number="26">Синів Юдиних: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,</verse>
				<verse number="27">Перелїчених з поколїння Юдиного, сїмдесять чотири тисячі і шістьсот.</verse>
				<verse number="28">Синів Іссахарових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, що до війська ставали,</verse>
				<verse number="29">Перелїчених з поколїння Іссахарового, пятьдесять чотири тисячі і чотириста.</verse>
				<verse number="30">Синів Зебулонових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу, від двяйцяти років і старше, що до війська ставали,</verse>
				<verse number="31">Перелїчено з поколїння Зебулонового, пятьдесять сїм тисяч і чотириста.</verse>
				<verse number="32">Синів Йосифових: Синів Ефраїмових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,</verse>
				<verse number="33">Перелїчено з поколїння Ефраїмового, сорок тисяч і пятьсот.</verse>
				<verse number="34">Синів Манассеїних: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,</verse>
				<verse number="35">Перелїчено з поколїння Манассеїнового, трийцять дві тисячі і двістї.</verse>
				<verse number="36">Синів Беняминових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,</verse>
				<verse number="37">Перелїчених з поколїння Беняминового, трийцять пять тисяч і чотири ста.</verse>
				<verse number="38">Синів Данових: Поколїння їх по родинам їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,</verse>
				<verse number="39">Перелїчених з поколїння Данового, шістьдесять дві тисячі і сїмсот.</verse>
				<verse number="40">Синів Ассерових: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, всього музького полу від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,</verse>
				<verse number="41">Перелїчених з поколїння Ассерового, сорок одна тисяча і пятьсот.</verse>
				<verse number="42">Синів Нафталїєвих: Поколїння їх по родинах їх, по батьківських домах їх, по лїчбі імен їх, від двайцяти років і старше, всїх що до війська ставали,</verse>
				<verse number="43">Перелїчених з поколїння Нафталїєвого, пятьдесять три тисячі і чотириста.</verse>
				<verse number="44">Се перелїчені, що їх поперелїчували Мойсей та Арон та князї Ізраїльські, що їх було дванайцять чоловіка: були вони кожний за батьківський дім свій.</verse>
				<verse number="45">Так перелїчено синів Ізрайлевих по батьківських домах їх від двайцяти років і старше, всїх що до війська Ізраїльського ставали.</verse>
				<verse number="46">І було всїх перелїчених шістьсот три тисячі і пятьсот пятьдесять.</verse>
				<verse number="47">Левітів же по батьківському поколїнню не перелїчувано між ними.</verse>
				<verse number="48">Сказав бо Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="49">Тілько Левієве поколїннє не подаси до переписї, і не лїчити меш їх між синами Ізрайлевими,</verse>
				<verse number="50">А мусиш поставити Левітів над храминою сьвідчення і над усїм знаряддєм її і над усїм, що до неї належить. Носити муть вони храмину і все знаряддє її, і будуть вони на послугу при нїй, і отаборяться навкруги храмини.</verse>
				<verse number="51">І як треба буде нести храмину, нехай підносять її Левіти; а як треба зупинитись храминї, становити муть її Левіти. Хто ж чужий наближиться до неї, тому буде смерть.</verse>
				<verse number="52">І стануть табором сини Ізрайлеві, кожний у свому таборі, і кожний під своїм прапором, по полках своїх.</verse>
				<verse number="53">Левіти ж мусять отаборитись навкруги храмини сьвідчення, щоб не загорівся гнїв мій на громаду синів Ізрайлевих, і будуть Левіти на чатах при храминї сьвідчення.</verse>
				<verse number="54">І вчинили сини Ізрайлеві все; як заповідав Господь Мойсейові, так вчинили вони.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові й Аронові:</verse>
				<verse number="2">Кожний із синів Ізрайлевих отабориться під прапором своїм, під знамям батьківського дому свого. Навпроти соборного намету, навкруги його стануть табором.</verse>
				<verse number="3">На схід соньця стануть: Прапор табору Юдиного, по полках своїх, і князь синів Юдиних Нахзон Аминадабенко;</verse>
				<verse number="4">І полки його й перелїчені його сїмдесять чотири тисячі і шістьсот.</verse>
				<verse number="5">А коло його стане: Поколїннє Іссахарове, і князь синів Іссахарових Нетанеїль Зуаренко;</verse>
				<verse number="6">І полки його й перелїчені його пятьдесять чотири тисячі і чотири ста.</verse>
				<verse number="7">Поколїннє Зебулонове, і князь синів Зебулонових Єлїаб Гелоненко;</verse>
				<verse number="8">І полки його і перелїчені його пятьдесять сїм тисяч і чотириста.</verse>
				<verse number="9">Всїх перелїчених в таборі Юдиному сто вісїмдесять шість тисяч і чотириста по полках їх; перві рушати муть вони.</verse>
				<verse number="10">На полуднї стануть: Прапор табору Рубенового, по полках своїх;</verse>
				<verse number="11">І князь синів Рубенових Єлизур Шедеуренко, полки його і перелїчені його сорок шість тисяч і пятьсот.</verse>
				<verse number="12">А поруч його стане поколїннє Симеонове;</verse>
				<verse number="13">І князь синів Симеонових Селуміїль Зуришадаєнко; полки його і перелїчені його пятьдесять девять тисяч і триста.</verse>
				<verse number="14">Потім поколїннє Гадове; і князь синів Гадових Єлеасаф Дегуйленко;</verse>
				<verse number="15">І полки його і перелїчені його, сорок пять тисяч і шістьсот і пятьдесять.</verse>
				<verse number="16">Усїх перелїчених у таборї Рубена сто пятьдесять одна тисяча і чотириста і пятьдесять по полках їх. Другими вже наступати муть.</verse>
				<verse number="17">А соборний намет рушати ме вкупі з табором Левітським, в серединї табору; як отаборились, так і рушати муть вони; кожне на місцї свому під прапорами своїми.</verse>
				<verse number="18">На захід соньця стане прапор Ефраїмів по полках їх; і князь синів Ефраїмових Елїшама Амігуденко;</verse>
				<verse number="19">І полки його і перелїчені його сорок тисяч і пятьсот.</verse>
				<verse number="20">А поруч його стане поколїннє Манассеїне, і князь синів Манассеїних Гамалеїль Педазуренко.</verse>
				<verse number="21">І полки його і перелїчені його трийцять дві тисячі і двістї.</verse>
				<verse number="22">Потім поколїннє Беняминове, і князь синів Беняминових Абидан Гидеонїєнко;</verse>
				<verse number="23">І полки його і перелїчені його трийцять пять тисяч і чотириста.</verse>
				<verse number="24">Усїх перелїчених в таборі Ефраїмовому сто вісїм тисяч і сто по полках їх.</verse>
				<verse number="25">На півночі стане прапор табору Данового по полкам їх, і князь синів Данових Ахієзер Амішадаєнко;</verse>
				<verse number="26">І полки його і перелїчені його шістьдесять дві тисячі і сїмсот.</verse>
				<verse number="27">А поруч його стане: поколїннє Ассерове, і князь синів Ассерових Пагіїль Окраненко;</verse>
				<verse number="28">І полки його й перелїчені його сорок і одна тисяча і пятьсот.</verse>
				<verse number="29">І поколїннє Нефталїєве, і князь синів Нефталїєвих Агира Енаненко;</verse>
				<verse number="30">І полки його й перелїчені його пятьдесять три тисячі і чотириста.</verse>
				<verse number="31">Усїх перелїчених в Дановому таборі сто пятьдесять сїм тисяч і шістьсот по полках їх. Останніми вже рушати муть. ГОЛОВА</verse>
				<verse number="32">Се перелїчені сини Ізрайлеві по батьківських домах їх. Усїх перелїчених у таборах по полках їх було шістьсот три тисячі і пятьсот пятьдесять.</verse>
				<verse number="33">Левітів же не перелїчувано між синами Ізрайлевими, як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="34">І чинили сини Ізрайлеві все, що заповідав Господь Мойсейові: так отаборувались по прапорах своїх, і так рушали у похід кожний по родинах своїх і по батьківських домах своїх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">А се постань Аронова та Мойсейова, як розмовляв Господь із Мойсейом на Синай горі.</verse>
				<verse number="2">І се ймена синів Аронових: Надаб, первенець, та Абигуй, Елеазар та Ітамар.</verse>
				<verse number="3">Се ймена синів Аронових, помазаних сьвященників, висьвячених, щоб служили сьвященну службу.</verse>
				<verse number="4">І померли Надаб та Абигуй перед Господом, як приносили чужий огонь перед Господом в Синайському степу, дїтей же в їх не було. І були сьвященниками Елеазар та Ітамар перед лицем Арона, батька свого.</verse>
				<verse number="5">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="6">Нехай приступить поколїннє Левієве, та й поставиш їх перед Ароном сьвященником, щоб услуговували вони йому.</verse>
				<verse number="7">І нехай вони дбають про все, що йому треба, йому й усїй громадї в соборному наметї, щоб служити службу в сьвятинї.</verse>
				<verse number="8">І будуть доглядати знадібя в соборному наметї та стерегти синів Ізраїля, щоб відправляли службу в храминї.</verse>
				<verse number="9">І віддаси Левітів Аронові й синам його; зовсїм віддані йому будуть вони зміж синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="10">Арона ж і синів його поставиш до сьвященичої служби; коли ж чужениця який приступить, передати його смертї.</verse>
				<verse number="11">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="12">Се я сам узяв Левітів зміж синів Ізрайлевих замість усїх первенцїв, що їх приводить мати між синами Ізрайлевими, і будуть Левіти моїми.</verse>
				<verse number="13">Мій бо всякий первенець: Того дня, як повбивав я усї первеньцї в Египецькій землї, присьвятив я собі всї первенцї в Ізраїлї, від людини до скотини; менї будуть вони, менї Господеві.</verse>
				<verse number="14">І рече Господь Мойсейові в Синайському степу:</verse>
				<verse number="15">Перелїчи сини Левієві по батьківських домах їх, по родинах їх. Увесь музький пол їх мусиш перелїчити; від одномісячного немовлятка й старше перелїчиш їх.</verse>
				<verse number="16">І перелїчив їх Мойсей по слову Господньому, як він заповідав.</verse>
				<verse number="17">І були сї сини Левієві по йменах своїх: Герзон і Кегат і Мерарій.</verse>
				<verse number="18">І се ймена синів Герсона по родинах їх: Лїбнїй і Семій.</verse>
				<verse number="19">А сини Кегата по родинах їх: Амрам та Їзгар, Геброн та Узеїль.</verse>
				<verse number="20">А сини Мерари по родинах їх: Махлїй та Мушій. Се родини Левієві, по батьківських домах їх.</verse>
				<verse number="21">Від Герсона: родина Лабнїїв і родина Семіїв; се родина Герсонїїв.</verse>
				<verse number="22">Перелїчених їх по лїчбі всього музького полу, від одномісячного немовлятка і старше перелїчених їх, сїм тисяч і пятьсот.</verse>
				<verse number="23">Родини Герсонїїв отаборились за храминою, на захід соньця.</verse>
				<verse number="24">А князь батьківського дому в Герсонїїв був Елясаф Лаеляненко.</verse>
				<verse number="25">І мали доглядати Герсонїї в соборному наметї: храмину й намет і покриттє його і завісу коло входу в соборний намет,</verse>
				<verse number="26">І завісу в дворі і завісу при входї до двора, що навкруги храмини й жертівника і посторонків його на всю потріб їх.</verse>
				<verse number="27">А від Кегата родина Амраміїв і родина Їзгаріїв і родина Гебронїїв і родина Узієлїїв. Се родина Кегатіїв.</verse>
				<verse number="28">По лїчбі всього музького полу, від одного місяця і старше, вісїм тисяч шістьсот, що були сторожі коло сьвятинї.</verse>
				<verse number="29">Родини синів Кегата отаборились з полуденного боку храмини.</verse>
				<verse number="30">А князь батьківського дому в родин Кегатіїв був Елїзафал Узієленко.</verse>
				<verse number="31">А доглядали вони: скриню й стола і сьвітильника і жертівників і посудини в сьвятинї, що були для служби, і завіси і всього, що треба робити.</verse>
				<verse number="32">А князь над князями Левітів Елеазар, син Арона сьвященника; він був доглядачем над тими, що були на сторожі коло сьвятинї.</verse>
				<verse number="33">Від Мерарія: родина Махелїїв і родина Мушіїв; се родини Мераріїв.</verse>
				<verse number="34">І перелїчених їх по лїчбі всього музького полу, від одного місяця і старше: шість тисяч і двістї.</verse>
				<verse number="35">А князь батьківського дому в родинї Мераріїв був Зурієль Абихайлїєнко. Стояли вони табором на північньому боцї храмини.</verse>
				<verse number="36">А мали доглядати сини Мерарія: Дощок храмини і засовів її і стовпів її і підніжків її, і всієї посудини і всякої служби при них;</verse>
				<verse number="37">І стовпів навкруги двора і підніжків їх і приколків їх і мотузів їх.</verse>
				<verse number="38">А ті, що спереду храмини, проти сходу, перед соборним наметом на схід соньця отаборились, були Мойсей та Арон та сини його, що були на сторожі коло сьвятинї замість синів Ізрайлевих. Коли ж посторонний чоловік наближиться, то буде йому смерть.</verse>
				<verse number="39">Усїх перелїчених Левітів, що перелїчив Мойсей з Ароном, як заповідав Господь, по родинах їх, всього музького полу, від одного місяця і старше, було двайцять і дві тисячі.</verse>
				<verse number="40">І рече Господь Мойсейові: Перелїчи всї первенцї музького полу в синів Ізрайлевих, від одного місяця й старше, і позлїчуй імена їх.</verse>
				<verse number="41">І мусиш узяти Левітів для мене, Господа, замість усїх первеньцїв із синів Ізрайлевих, і скотину в Левітів замість усїх перваків із скотини в синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="42">І перелїчив Мойсей, як заповідав Господь йому, все первородне у синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="43">І було всїх первеньцїв музького полу, по лїчбі імен, від одного місяця і старше, по перелїку їх, двайцять дві тисячі двістї сїмдесять і три.</verse>
				<verse number="44">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="45">Возьми Левітів замість усїх первеньцїв із синів Ізрайлевих, і будуть моїми Левіти; Господнїми.</verse>
				<verse number="46">А тих двістї сїмдесять і трьох первеньцїв із синів Ізрайлевих, що їх більше над лїчбу Левітів, мусиш викупити;</verse>
				<verse number="47">І взяти по пять секлїв за голову; по секлям сьвятинї возьмеш, двайцять гер за один секель.</verse>
				<verse number="48">А срібло віддаси як викуп за тих, що над лїчбу їх більше, Аронові та синам його.</verse>
				<verse number="49">І взяв Мойсей викупні гроші з тих, що були на лїчбу викуплених Левітами;</verse>
				<verse number="50">За первеньцїв у синів Ізрайлевих узяв срібла тисячу триста шістьдесять і пять секлїв, по секлям сьвятинї.</verse>
				<verse number="51">І віддав Мойсей викупні гроші Аронові та синам його, по слову Господньому, як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові й Аронові:</verse>
				<verse number="2">Перелїчіть голови в синів Кегатових, між синами Левієвими, по родинах їх, по батьківських домах їх,</verse>
				<verse number="3">Від трийцять років і старше аж до пятьдесяти років, усїх спосібних до роботи, щоб робити дїло при соборному наметї.</verse>
				<verse number="4">Буде ж служба синів Кегатових коло соборного намету: носити сьвятиню сьвятинь.</verse>
				<verse number="5">І увійдуть Арон та сини його, як треба рушати таборові, і знїмуть вони закриваючу завісу і вкриють нею скриню сьвідчення;</verse>
				<verse number="6">І положять вони на ню покривало із барсучих шкір і накинуть на неї простирало з блавату та й повсовують носила її.</verse>
				<verse number="7">І стіл для покладного хлїба застелють обрусом з блавату та й поставлять на йому полумиски і чаші і кадильницї і збанки для жертви ливної; і повсячасний хлїб буде на йому.</verse>
				<verse number="8">І на все те накинуть покривало з кармазину і покриють покривалом із барсукових шкір; та й повсовують носила його;</verse>
				<verse number="9">І возьмуть плахту з блавату та й накриють сьвітильника й лямпи його і щипцї його і гасїльницї його і всю посудину на олїю до його, що її уживають до його.</verse>
				<verse number="10">І обгорнуть його й усю посудину його покривалом з барсучих шкір, та й положять на ноші.</verse>
				<verse number="11">А на жертівника золотого накинуть плахту з блавату, та й укриють його покривалом із барсучих шкір і повсовують носила його.</verse>
				<verse number="12">І возьмуть всю посудину службову, що на службу в сьвятинї, та й положять її в плахту блаватову та й накриють покривалом із барсучих шкір і положять на ноші.</verse>
				<verse number="13">І виберуть попіл із жертівника та й накриють його обрусом з пурпуру,</verse>
				<verse number="14">І положять на йому увесь посуд його, потрібний до служби на йому: кадильницї і вилка й кочерги і бризькала і все надібє до жертівника; і накриють все те покривалом з барсучих шкір, та й попросовують носила його.</verse>
				<verse number="15">А як Арон і сини його скіньчать накривати сьвятиню і всю посудину сьвятинї, щоб рушити потім з табором, то прийдуть тодї синове Кегата, щоб нести, та щоб не торкнулись сьвятого та й не вмерли. Се те із соборного намету, що синове Кегата нести мають.</verse>
				<verse number="16">Елеазар же, син Арона сьвященника, мати ме догляд над олїєю для сьвітильника та над кадильними пахощами, та над повсячасною жертвою хлїбною, та над миром, та догляд над цїлою храминою і над усїм, що є в нїй, над сьвятинею як і над посудиною її.</verse>
				<verse number="17">І рече Господь Мойсейові та Аронові:</verse>
				<verse number="18">Дбати мете ви, щоб поколїння родин Кегатіїв не викоренилось зміж Левітів;</verse>
				<verse number="19">А от що чинити мете з ними, щоб жили та не померли, як приступлять до пресьвятого: Арон і сини його мусять увійти і поставити кожного з них до його служби і до тягару його;</verse>
				<verse number="20">Та неможна їм увійти та й озирати сьвяте хоч би тілько на хвилинку, ато помруть.</verse>
				<verse number="21">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="22">Перелїчи голови синів Герсонових по батьківських домах їх, по родинах їх;</verse>
				<verse number="23">Від трийцяти років і старше до пятьдесять років перелїчиш їх, усїх спосібних до роботи, щоб послугували в соборному наметї.</verse>
				<verse number="24">Буде ж робота родин Герсонових, що до служби і до тягарів, така:</verse>
				<verse number="25">Нести муть вони келїми храмини, і соборний намет, покривало його і покривало із барсучих шкір, що зверху на йому, та завісу коло входу в соборний намет,</verse>
				<verse number="26">І опони з двора, і опону, що при входї воріт у дворі, що є кругом храмини і жертівника і мотузи до них і всяку посудину службову їх; і все, що треба зробити з ними, мусять зробити.</verse>
				<verse number="27">По приказам Арона і синів його буде вся послуга синів Герзонїїв, чи нести муть тягарі чи робити муть яку роботу свою; і поручите їм берегти усе, що нести муть.</verse>
				<verse number="28">Така послуга родин синів Герсонїїв при соборному наметї; а дбати муть вони про службу під доглядом Ітамара, Ароненка, сьвященника.</verse>
				<verse number="29">Синів Мерарієвих перелїчиш по родинах їх, по батьківських домах їх;</verse>
				<verse number="30">Від трийцяти років і старше до пятьдесять років перелїчиш їх, усїх, що стануть до роботи, на послугу в соборному наметї.</verse>
				<verse number="31">І се тягарі, що їх нести мають, по службі своїй в соборному наметї: дошки храмини і засуви її і стовпи її і стояла їх.</verse>
				<verse number="32">І стовпи в дворі всї кругом і стояла їх і прикілки їх і верівки їх, з усїм знаряддєм їх і зо всїєю послугою їх; і розлїчіть по йменам речі, що мають їх нести.</verse>
				<verse number="33">Се послуга родин синів Мерарієвих, по всякій службі їх у соборному наметї, під надзором Ітамара Ароненка, сьвященника.</verse>
				<verse number="34">І перелїчили Мойсей та Арон та князї громадські Кегатових синів по родинах їх і по батьківських домах їх;</verse>
				<verse number="35">Від трийцяти років і старше до пятьдесять років, усїх спосібних до роботи, на послугу в соборному наметї.</verse>
				<verse number="36">І було перелїчених їх по родинах їх дві тисячі сїмсот і пятьдесять.</verse>
				<verse number="37">Се перелїчені з родин Кегатових, всї що були на послугу при соборному наметї, що їх перелїчив Мойсей та Арон, по слову Господньому через Мойсея.</verse>
				<verse number="38">Перелїчено і синів Герсонових по родинах їх, по батьківських домах їх,</verse>
				<verse number="39">Від трийцяти років і старше до пятьдесять років, всїх спосібних до роботи, на послугу в соборному наметї.</verse>
				<verse number="40">І було перелїчених їх по родинах їх, по батьківських домах їх, дві тисячі шістьсот і трийцять.</verse>
				<verse number="41">Се перелїчені з родин Герсонових, всї що послугували при соборному наметї, що їх перелїчили Мойсей та Арон, по слову Господньому.</verse>
				<verse number="42">І перелїчено родини в синів Мерарієвих по семях їх, по батьківських домах їх,</verse>
				<verse number="43">Від трийцяти років і старше до пятьдесять років, усїх спосібних до роботи, на послугу в соборному наметї.</verse>
				<verse number="44">І було перелїчених їх по родинам їх, три тисячі й двістї.</verse>
				<verse number="45">Се перелїчені з родин синів Мерарієвих, що перелїчили Мойсей та Арон, по слову Господньому через Мойсея.</verse>
				<verse number="46">Усїх перелїчених Левітів, що перелїчив їх Мойсей з Ароном та з князями Ізрайлевими, по родинах їх, по батьківських домах їх,</verse>
				<verse number="47">Від трийцяти років і старших, до пятьдесять років, усїх, що ставали на службу при соборному наметї, щоб послугу робити і носити,</verse>
				<verse number="48">Було перелїчених їх, вісїм тисяч пятьсот і вісїмдесять.</verse>
				<verse number="49">Перелїчено їх по слову Господньому через Мойсея, кожного по послузї своій і по тягарах своїх, що їх нести мають. І перелїчено їх, як повелїв Господь Мойсейові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Повели синам Ізрайлевим висилати з табору всякого прокаженого й усякого з течивом і всякого, хто зробиться нечистим од мерця.</verse>
				<verse number="3">Як чоловіка, так жінку мусите висилати геть із табору, щоб не занечистили шатрів своїх, що серед їх я витаю.</verse>
				<verse number="4">І вчинили так сини Ізрайлеві; і стали висилати їх із табору; як приказав Господь Мойсейові, так і стали чинити сини Ізрайлеві.</verse>
				<verse number="5">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="6">Промов до синів Ізрайлевих: Коли чоловік або жінка вчинять який гріх проти людини, та спроневіряться тим Господеві, і провиниться душа,</verse>
				<verse number="7">Так покаятись мусять у грісї свому, котрим согрішили; і хто зробив кривду, мусить в повнї вернути, та ще пятину того наддати, і тому віддати, кого скривдив.</verse>
				<verse number="8">А коли в людини та нема родича, щоб вернути йому кривду, так нехай верне кривду Господеві, і буде вона сьвященникові, опріч барана жертви премирення, що буде на покуту за його.</verse>
				<verse number="9">І буде йому всяка жертва підношення з усяких сьвятих приносів, що приносять їх сини Ізрайлеві сьвященникові.</verse>
				<verse number="10">І все, що хто посьвятить, буде його; що хто дає сьвященникові, його буде.</verse>
				<verse number="11">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="12">Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Коли зверне жінка чия на бік, і спроневіриться чоловікові свому,</verse>
				<verse number="13">І зляжеться хто з нею, і буде воно втаєно від очей чоловіка її, і тайкома нечистою стала вона, та нема сьвідка проти неї, а самої не поймано на вчинку;</verse>
				<verse number="14">Та ревнивий дух схопить його, і буде він ревнувати на жінку, як вона опоганилась; або зійде на його дух ревнивий, і стане він ревнувати на жінку свою, а вона не опоганилась;</verse>
				<verse number="15">То приведе чоловік той жінку до сьвященника, і принесе приніс її задля неї, десятину ефи ячмінної муки; не наливати ме олїї на неї і не класти ме ладану; бо се приніс за ревнуваннє, хлїбний приніс на спомин, що нагадує провину.</verse>
				<verse number="16">І скаже їй приступити сьвященник, і поставить її перед Господом.</verse>
				<verse number="17">І возьме сьвященник води сьвятої в посудину глиняну; та возьме сьвященник пороху, що на долївцї в храминї, та й вкине його в воду.</verse>
				<verse number="18">І поставить сьвященник жінку перед Господом, і відкриє голову жінцї, і положить на руки її хлїбний приніс поминальний; се приніс за ревнуваннє; а в руцї сьвященника буде гірка вода, що наводить прокляттє.</verse>
				<verse number="19">І заклинати ме сьвященник її, і казати ме жінцї: Коли не лежав нїхто з тобою, і коли ти, бувши за чоловіком твоїм, не спроневірилась мужові нечистотою, то будь не пошкоджена від сієї води гіркої, що наводить прокляттє;</verse>
				<verse number="20">Коли ж ти, бувши за чоловіком твоїм, спроневірилась і опоганила себе, і лежав з тобою хто окрім чоловіка твого,</verse>
				<verse number="21">І заклене жінку сьвященник клятьбою прокляття, і промовить сьвященник до жінки: І нехай зробить Господь проклятою і злорікою тебе серед люду твого, і нехай допустить, щоб опало лоно твоє і опух живіт твій.</verse>
				<verse number="22">І ся вода, що наводить прокляттє, увійде в утробу твою, щоб твій живіт опух і щоб лоно твоє опало. І скаже жінка: Амінь, амінь*!</verse>
				<verse number="23">І запише прокляття сї сьвященник у книзї, та й змиє їх водою гіркою;</verse>
				<verse number="24">І дасть він жінцї напитись гіркої води, що наводить прокляттє, щоб увійшла вода в неї для гіркостї.</verse>
				<verse number="25">І возьме сьвященник із руки в жінки приніс за ревнуваннє, і похитувати ме сим даром перед Господом, і принесе його до жертівника.</verse>
				<verse number="26">І возьме сьвященник жменю із приносу, як частку на спомин та й пустить з димом на жертівнику; а потім дасть жінцї води напитись.</verse>
				<verse number="27">А як дасть їй води напитись, то станеться, коли опоганилась вона і спроневіралась чоловікові свому, так вода, що наводить прокляттє, увійде в неї для гіркостї, і опухне живіт в неї, та й опаде лоно в неї; і стане жінка проклятою між людом своїм.</verse>
				<verse number="28">А коли жінка не опоганила себе, а чиста вона, так буде непошкоджена і зачне насїннє.</verse>
				<verse number="29">Се закон про ревнуваннє: Як жінка, бувши за мужом своїм, зверне на бік і опоганить себе,</verse>
				<verse number="30">Або коли обійме чоловіка ревнивий дух, і ревнує він на жінку свою, і ставляє жінку перед Господом, так сповнить над нею сьвященник увесь той закон.</verse>
				<verse number="31">І проститься чоловікові провину його, а жінка нести ме на собі гріх свій.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм: Коли чоловік чи жінка захоче присьвятити себе шлюбом назарейським, щоб відлучившись віддатись Господеві,</verse>
				<verse number="3">Од вина й трунку запиваючого мусить здержуватись: оцту винного й оцту трункового не пити ме; і жадного соку виноградного не пити ме, і не їсти ме нї сьвіжого нї сушеного винограду.</verse>
				<verse number="4">По ввесь час назарейства свого не їсти ме нїчого, що зроблено з винограду, чи воно із зерен, чи з лушпиння.</verse>
				<verse number="5">По ввесь час шлюбу його назарейського бритва нехай не торкається голови його; покіль не мине час той, що він відлучився для Господа, сьвятим буде він; нехай запустить волосся на голові своїй.</verse>
				<verse number="6">По ввесь час, як відлучиться він для Господа, до жадного трупа не приступати ме.</verse>
				<verse number="7">Задля батька свого або матері своєї, задля брата свого або сестри своєї, коли помре хто з них, нехай не опоганює себе; бо посьвяченнє Бога його на голові його.</verse>
				<verse number="8">По всї днї назарейства свого він присьвячений Господеві.</verse>
				<verse number="9">І коли хто вмре, несподївано, при йому, і він опоганив посьвят голови своєї, так мусить остригти голову собі в день очищення свого; семого дня остриже її.</verse>
				<verse number="10">А восьмого дня подасть дві горлицї чи двоє голубенят сьвященникові, коло входу в соборний намет.</verse>
				<verse number="11">І принесе сьвященник одно як жертву за гріх, а друге на всепаленнє, і спокутує його за те, що опоганив себе коло мерця; і осьвятить голову йому того ж дня.</verse>
				<verse number="12">І почне він знов днї свого відлучення назарейського Господеві, та й принесе ягня однолїтне в жертву за провину; попереднї ж днї пішли марно, бо опоганений посьвят його назарейський.</verse>
				<verse number="13">І се закон про назарея: Того дня, як сповниться час відлучення його, приведуть його до входу в соборний намет.</verse>
				<verse number="14">І принесе він жертву свою Господеві: однолїтне ягня без скази на всепаленнє, та однолїтню ягничку без скази на жертву за гріх; і барана одного без скази на жертву мирну,</verse>
				<verse number="15">І кошик опрісноків: коржів із пшеничної муки, замішаної на олїї, та палениць незаквашених, помазаних олїєю; а вкупі з ними і хлїбну і ливну жертву свою.</verse>
				<verse number="16">І приведе їх сьвященник перед Господа, і принесе його жертву за гріх і всепаленнє його.</verse>
				<verse number="17">А барана принесе як жертву мирну Господеві вкупі з кошиком опрісноків, і принесе сьвященник хлїбну і ливну жертву його.</verse>
				<verse number="18">І остриже назарей коло входу в соборний намет голову назарейства свого, і возьме волоссє з голови назарейства свого та й положить на вогонь, що під жертвою мирною.</verse>
				<verse number="19">І возьме сьвященник лопатку варену з барана, і колача прісного одного з кошика, і паленицю прісну одну, та й положить на руки назареєві, послї, як остриже назарейство своє,</verse>
				<verse number="20">Та й принесе їх сьвященник в жертву гойдану перед Господом; се буде сьвяте сьвященникові з грудиною жертви гойданої і з лопаткою жертви підношеної. А після сього можна назареєві вино пити.</verse>
				<verse number="21">Се закон про назарея, що робить обітницю, і про приноси його Господеві за назарейство своє, опріч того, на що спромога його. По обітницї своїй, яку шлюбував, так чинити ме по закону назарейства свого.</verse>
				<verse number="22">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="23">Промов до Арона й до синів його й скажи: Так будете благословляти синів Ізрайлевих; мовлячи їм:</verse>
				<verse number="24">Господь благослови тебе, і хорони тебе!</verse>
				<verse number="25">Господь нехай сьвітить лицем своїм над тобою, та милує тебе!</verse>
				<verse number="26">Нехай оберне Господь лице своє на тебе і дасть тобі впокій!</verse>
				<verse number="27">І так нехай взивають імя моє на Ізраїля, і я благословити му їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">І було се того дня як скіньчив Мойсей ставити храмину, і помазав її та й осьвятив її, і всю посудину її, і жертівника і всю посудину його, і як він помазав і осьвятив їх;</verse>
				<verse number="2">То прийшли князї Ізрайлеві, голови батьківських домів їх, що були князями поколїнїв, і начальниками перелїчених,</verse>
				<verse number="3">І принесли приноси свої перед Господа: шість критих возів і дванайцять волів, один віз на два князї, та один віл за кожного з них, і привели їх перед храмину.</verse>
				<verse number="4">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="5">Возьми їх від них, і будуть вони на службу в соборному наметї, і передай їх Левітам, кожному, що годиться по службі його.</verse>
				<verse number="6">І взяв Мойсей вози й волів та й оддав їх Левітам.</verse>
				<verse number="7">Два вози і чотири воли віддав синам Герсоновим, дивлючись по їх послузї,</verse>
				<verse number="8">А чотири вози і вісїм волів оддав синам Мерарієвим, дивлючись по їх послузї під доглядом Ітамара, сина Арона, сьвященника.</verse>
				<verse number="9">Синам же Кегатовим не дав нїчого; вони бо робили послугу коло сьвятинї, - на плечах носили її.</verse>
				<verse number="10">І приносили князї посьвятні дари жертівника того дня, як помазано його; і принесли князї дари свої перед жертівником.</verse>
				<verse number="11">І рече Господь Мойсейові: Щодня приносити ме один князь приноси свої на осьвяченнє жертівника.</verse>
				<verse number="12">І той, що принїс первого дня свій приніс, був Нахзон Аминадабенко, з поколїння Юдиного.</verse>
				<verse number="13">А приніс його був: один полумисок срібний, сто трийцять секлїв вагою, кубок срібний в сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, як жертва хлїбна;</verse>
				<verse number="14">Одна чаша, десять секлїв золота вагою, повна кадила;</verse>
				<verse number="15">Один молодий бик, один баран, одно ягня однолїтне, на всепаленнє;</verse>
				<verse number="16">Один козел на жертву за гріх;</verse>
				<verse number="17">А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят однолїтків пятеро. Се був приніс Нахзона Аминадабенка.</verse>
				<verse number="18">На другий день приносив жертву князь синів Иссахарових, Нетанеїль Зуаренко.</verse>
				<verse number="19">А жертва його була: один полумисок срібний, сто і трийцять секлїв вагою, один кубок срібний, сїмдесять секлїв вагою, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, як хлїбна жертва;</verse>
				<verse number="20">Чаша одна, десять секлїв золота вагою, повна кадила;</verse>
				<verse number="21">Молодий бик один, баран один, ягня перволїтне одно на всепаленнє;</verse>
				<verse number="22">Козел один на жертву за гріх;</verse>
				<verse number="23">А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтнїх пятеро. Се був приніс Нетанеїла Зуаренка.</verse>
				<verse number="24">На третїй день князь синів Зебулонових, Єлїаб Гелоненко.</verse>
				<verse number="25">А приніс його такий: один полумисок срібний вагою сто і трийцять секлїв, один срібний кубок вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидви повні муки пшеничної, замішаної на олїї, на жертву хлїбну;</verse>
				<verse number="26">Чаша одна вагою десять секлїв золота, повна кадила;</verse>
				<verse number="27">Молодий бик один, баран один, ягня перволїтне одно на всепаленнє;</verse>
				<verse number="28">Козел один на жертву за гріх;</verse>
				<verse number="29">А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се був приніс Єлїаба Гелоненка.</verse>
				<verse number="30">На четвертий день князь синів Рубенових, Єлизур Шедеуренко.</verse>
				<verse number="31">А приніс його був: один полумисок срібний, вагою сто трийцять секлїв, один кубок срібний, вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;</verse>
				<verse number="32">Чаша одна, вагою десять секлїв золота, повна кадила;</verse>
				<verse number="33">Бичок один, баран один, ягня перволїтне одно на всепаленнє;</verse>
				<verse number="34">Козел один на жертву за гріх;</verse>
				<verse number="35">А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приніс Єлизура Шедеуренка.</verse>
				<verse number="36">На пятий день князь синів Симеонових, Селуміїль Зуришадаєнко.</verse>
				<verse number="37">А приніс його був такий: один полумисок срібний вагою сто трийцять секлїв, один кубок срібний вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;</verse>
				<verse number="38">Чаша одна вагою десять секлїв золота, повна кадила;</verse>
				<verse number="39">Бичок один, баран один, ягня однолїтне одно на всепаленнє;</verse>
				<verse number="40">Козел один на жертву за гріх;</verse>
				<verse number="41">А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приніс Селуміїла Зуришадаєнка.</verse>
				<verse number="42">На шестий день князь у синів Гадових, Єлеасаф Дегуйленко.</verse>
				<verse number="43">А приніс його такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлїв, кубок один срібний вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;</verse>
				<verse number="44">Чаша одна вагою десять секлїв золота, повна кадила;</verse>
				<verse number="45">Бичок один, баран один, ягня однолїтне одно на всепаленнє;</verse>
				<verse number="46">Козеня одно на гріхожертву;</verse>
				<verse number="47">А на жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приніс Єлеасафа Дегуйленка.</verse>
				<verse number="48">На семий день князь синів Ефраїмових, Елїшама Амігуденко.</verse>
				<verse number="49">А приніс його такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлїв, кубок один срібний вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;</verse>
				<verse number="50">Чаша одна вагою десять секлїв золота, повна кадила;</verse>
				<verse number="51">Бичок один, баран один, ягня перволїтне одно на всепаленнє.</verse>
				<verse number="52">Козел один на жертву за гріх;</verse>
				<verse number="53">А про жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приніс Елїшама Амігуденка.</verse>
				<verse number="54">На восьмий день князь синів Манассеїних Гамалеїль Педазуренко.</verse>
				<verse number="55">А приніс його такий: полумисок срібний вагою сто трийцять секлїв, кубок один вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;</verse>
				<verse number="56">Чаша одна вагою десять секлїв золота повна ладину.</verse>
				<verse number="57">Бичок один, баран один, ягня перволїтне одно про всепаленнє;</verse>
				<verse number="58">Козел один про жертву за гріх;</verse>
				<verse number="59">А про жертву мирну волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро! Се приніс Гамалеїла Педазуренка.</verse>
				<verse number="60">На девятий день князь синів Беняминових, Абидан Гидеонїєнко.</verse>
				<verse number="61">А приніс його такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлїв, кубок один срібний вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;</verse>
				<verse number="62">Чаша одна вагою десять секлїв золота, повна кадила;</verse>
				<verse number="63">Бичок один, баран один, ягня перволїтне одно на всепаленнє;</verse>
				<verse number="64">Козел один про жертву за гріх;</verse>
				<verse number="65">А про жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приніс Абидана Гидеонїєнка.</verse>
				<verse number="66">На десятий день князь синів Данових, Ахієзер Амішадаєнко.</verse>
				<verse number="67">А приніс його був такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлїв, кубок срібний один вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;</verse>
				<verse number="68">Чаша одна вагою десять секлїв золота, повна кадила;</verse>
				<verse number="69">Бичок один, баран один, ягня перволїтне одно про всепаленнє,</verse>
				<verse number="70">Козел один про жертву за гріх;</verse>
				<verse number="71">А про жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приніс Ахієзера Амішадаєнка.</verse>
				<verse number="72">На одинайцятий день князь синів Ассерових Пагіїль Окраненко.</verse>
				<verse number="73">А приніс його був такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлїв; кубок один срібний вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;</verse>
				<verse number="74">Чаша одна вагою десять секлїв золота; повна кадила.</verse>
				<verse number="75">Бичок один, баран один, ягня перволїтне одно про всепаленнє;</verse>
				<verse number="76">Козел один про жертву за гріх;</verse>
				<verse number="77">А про жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приніс Паліїла Окраненка.</verse>
				<verse number="78">На дванайцятий день князь синів Нафталїєвих Агири Енаненка.</verse>
				<verse number="79">А приніс його був такий: полумисок срібний один вагою сто трийцять секлїв; кубок один срібний вагою сїмдесять секлїв, по секлеві сьвятинї, обидва повні муки пшеничної, замішаної на олїї, про жертву хлїбну;</verse>
				<verse number="80">Чаша одна вагою десять секлїв золота, повна кадила;</verse>
				<verse number="81">Бичок один, баран один, ягня перволїтне одно про всепаленнє.</verse>
				<verse number="82">Козел один про жертву за гріх;</verse>
				<verse number="83">А про жертву мирну: волів пара, баранів пятеро, козлів пятеро, ягнят перволїтків пятеро. Се приношеннє Агири Енаненка.</verse>
				<verse number="84">Се дари на посьвят жертівника, в день його помазання від князїв Ізраїля: полумисків срібних дванайцять, кубків срібних дванайцять, чаш золотих дванайцять;</verse>
				<verse number="85">Вагою сто трийцять секлїв кожен полумисок срібний і сїмдесять секлїв кожен кубок. Увесь посуд срібний вагою дві тисячі й чотири ста секлїв, по секлеві сьвятинї.</verse>
				<verse number="86">Чаш золотих дванайцять, повних кадила, по десять секлїв кожна чаша, по секлеві сьвятинї; всього золота в чашах сто двайцять секлїв.</verse>
				<verse number="87">Усієї буйної скотини про всепаленнє було: дванайцять бичків; дванайцять баранів, дванайцять ягнят перволїтків, а до них хлїбні дари; дванайцять козлів про жертву за гріх.</verse>
				<verse number="88">А всієї буйної скотини на жертву мирну було двайцять і чотири бичків; крім того шістьдесять баранів, шістьдесять козлів, і шістьдесять ягнят перволїтків. Се посьвятні дари жертівника в день помазання його.</verse>
				<verse number="89">І як увійшов Мойсей у громадянський намет розмовляти з ним, так почув голос, що промовляв до його з віка, що на скринї сьвідчення, і спроміж обох херувимів: і промовляв до його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Промов до Арона й скажи йому: Як засьвічуєш лямпи, так на передньому боцї сьвітильника мусять сьвітити сїм лямп.</verse>
				<verse number="3">І чинив так Арон: на передньому боцї сьвітильника засьвічував лямпи, як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="4">А сьвітильник був такої роботи: кована робота із золота; і держало його і квітки його, все було кованої роботи; по взорцеві, що Господь показав його Мойсейові, так і зроблено сьвітильника.</verse>
				<verse number="5">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="6">Возьми Левітів зміж синів Ізраїля та й очисти їх.</verse>
				<verse number="7">Та ось що мусиш вчинити з ними, щоб їх очистити: покропи їх водою очищаючою гріхи, і нехай обголять вони бритвою все тїло своє, і повипирають одїж свою та й очистяться.</verse>
				<verse number="8">І нехай візьмуть вони бичка і хлїбні дари до його; муку пшеничну перемішану з олїєю; а бичка другого візьмеш про жертву за гріх.</verse>
				<verse number="9">І приведеш Левітів перед соборний намет і скличеш усю громаду синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="10">І скажеш приступити Левітам перед Господа, і покладуть сини Ізрайлеві руки свої на Левітів.</verse>
				<verse number="11">Арон же посьвятить Левітів перед Господом від синів Ізрайлевих, щоб відправляли службу Господеві.</verse>
				<verse number="12">А Левіти покладуть руки свої на голову бичкам; і принесеш одного в жертву за гріх, а другого на всепаленнє Господеві, щоб відправити покуту за Левітів.</verse>
				<verse number="13">І поставиш Левітів перед Ароном і перед синами його, і посьвятиш їх Господеві;</verse>
				<verse number="14">І повилічуєш Левітів зміж Ізраїля, щоб мої були Левіти.</verse>
				<verse number="15">Та й увійдуть після сього Левіти на служеннє в соборний намет. Так очистиш їх, і посьвятиш їх.</verse>
				<verse number="16">Бо оддано їх у власність менї з між синів Ізрайлевих; замість всього, що приведе мати, замість всїх первороднїх синів Ізрайлевих, взяв я їх собі.</verse>
				<verse number="17">Моє бо все первородне між синами Ізрайлевими, і людина і скотина. Того дня, як я повбивав усїх первеньців у землї Египецькій присьвятив я їх собі.</verse>
				<verse number="18">І взяв я Левітів замість усїх первеньцїв між синами Ізрайлевими;</verse>
				<verse number="19">Та й оддав я Левітів Аронові й синам його як підданих із між синів Ізрайлевих, щоб вони послугували при службі синів Ізраїля в соборному наметї, та щоб відправляли покуту за синів Ізрайлевих, щоб на синів Ізрайлевих не постигла кара за те, як би приступили сини Ізрайлеві до сьвятинї.</verse>
				<verse number="20">І Мойсей та Арон та громада синів Ізрайлевих вчинили так з Левітами; все, що заповідав Господь про Левітів, вчинили так з ними сини Ізрайлеві.</verse>
				<verse number="21">І очистились Левіти, і повипирали одїж свою, і посьвятив їх Арон перед Господом, і відправив Арон покуту за них про очищеннє їх.</verse>
				<verse number="22">І після того увійшли Левіти в соборний намет, щоб послугувати перед Ароном і перед синами його. Як заповідав Господь Мойсейові про Левітів, так і вчинили з ними.</verse>
				<verse number="23">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="24">Се закон про Левітів: від двайцять пять років і старше мусять вони ставати до служби в соборному наметї,</verse>
				<verse number="25">А від пятьдесять лїт можна вертатись їм із служби, і можна їм не служити більш; може він помагати браттї своїй при соборному наметї, щоб доглядати всього; но служби не робити ме. Так мусиш чинити з Левітами, що до служби їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові в Синайському степу, в другому роцї по виходї із землї Египецької, у первому місяцї:</verse>
				<verse number="2">Нехай сьвяткують сини Ізрайлеві в призначений час паску.</verse>
				<verse number="3">На чотирнайцятий день місяця сього, між двома вечорами, сьвяткувати муть вони; по всїм установам її і по всїм приписам її мусите сьвяткувати її.</verse>
				<verse number="4">І промовив Мойсей до синів Ізрайлевих, щоб сьвяткували паску.</verse>
				<verse number="5">І сьвяткували вони паску на чотирнайцятий день первого місяця, між двома вечорами, у Синайському степу; як заповідав Господь Мойсейові, так і чинили сини Ізрайлеві.</verse>
				<verse number="6">Та були такі люде, що опоганились від трупа людського, і не можна їм було сьвяткувати паски в той день; і приступили вони в той день перед Мойсея та перед Арона.</verse>
				<verse number="7">І сказали сї люде до його: Ми нечисті від людського трупу; чому не вільно нам приносити дари Господеві серед синів Ізрайлевих у призначений час?</verse>
				<verse number="8">І каже до них Мойсей: Пождїть, я послухаю, що повелить Господь задля вас.</verse>
				<verse number="9">І розмовляв Господь з Мойсейом кажучи:</verse>
				<verse number="10">Промов до синів Ізрайлевих і скажи: Коли хто з вас буде нечистий від трупа, чи буде в далекій дорозї, так усе таки мусить сьвяткувати паску Господеві.</verse>
				<verse number="11">У другому місяцї, на чотирнайцятий день, між двома вечорам, сьвяткувати муть її; з опрісноками й гіркими зіллями їсти муть її.</verse>
				<verse number="12">Нїчого не зоставляти муть із неї до ранку, і кісток не ломити муть у їй; по всїм установам паски сьвяткувати муть її.</verse>
				<verse number="13">Чоловік же чистий і що не в дорозї, а занедбав сьвяткувати паску, викорениться душа його зміж людей його; бо не принїс жертви Господеві у призначений час; чоловік той нести ме свій гріх.</verse>
				<verse number="14">А коли пробуває в вас приходень і хоче сьвяткувати паску Господеві, то нехай сьвяткує по установам паски і по приписам її. Установа буде одна про вас, і про приходня, і про землянина.</verse>
				<verse number="15">Того ж дня, як поставлено храмину, вкривала хмара храмину намету сьвідчення; і звечора була вона над храминою наче поломя аж до ранку.</verse>
				<verse number="16">Так було щоразу: хмара вкривала її за дня, а наче поломя в ночі.</verse>
				<verse number="17">І як піднялась хмара над наметом, рушали в дорогу сини Ізрайлеві; на тому ж місцї, де хмара спускалась, там отаборувались Ізрайлеві сини.</verse>
				<verse number="18">По слову Господньому рушали в дорогу сини Ізрайлеві, і по слову Господньому отаборувались; по всї днї як зоставалась хмара над храминою, стояли вони табором.</verse>
				<verse number="19">І як хмара стояла довгий час над храминою, тодї відправляли сини Ізрайлеві службу Господеві й не рушали в дорогу.</verse>
				<verse number="20">І тодї ж стояла хмара тільки кілька день над храминою: - по слову Господньому ставали табором вони, і по слову Господньому рушали дальше.</verse>
				<verse number="21">І бувало, що зоставалась хмара з вечора до ранку, а враньцї піднялась хмара, тодї рушали вони в дорогу; або один день і одну ніч, і хмара піднялась, то рушали вони дальше;</verse>
				<verse number="22">Або два днї, або місяць, або й довше; як зоставалась хмара над храминою спочиваючи над нею, то стояли сини Ізрайлеві табором і не пускались в дорогу; а як піднялась вона, в гору, тодї йшли в дорогу.</verse>
				<verse number="23">По слову Господньому становились вони станом, і по слову Господньому рушали дальше; пильнували вони служби Господньої по слову Господньому через Мойсея.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Зроби собі дві срібні труби; кованої роботи зробиш їх, і будуть вони тобі на те, щоб скликати громаду і щоб рушити табором.</verse>
				<verse number="3">І як затрублять у них, то збереться до тебе вся громада коло входу в соборний намет.</verse>
				<verse number="4">Як же тілько в одну затрублять, так позбираються до тебе князї, тисяцькі Ізраїля.</verse>
				<verse number="5">А затрубите на трівогу, так почнуть рушати табори, що стоять на схід соньця;</verse>
				<verse number="6">А затрубите на трівогу вдруге, так рушати муть табори, що стоять на полуднї: як рушати муть вони, мусять трубити.</verse>
				<verse number="7">А як треба зібрати громаду, трубити мете, тільки ж не на трівогу.</verse>
				<verse number="8">Трубити муть же в труби сини Арона, сьвященники. І буде се вам установою віковічньою в роди ваші.</verse>
				<verse number="9">А як пійдете на війну в землї вашій проти ворога, що тїснить вас, так затрубите в труби на трівогу; і погадається про вас перед Господом, Богом вашим, і вирятуєтесь від ворогів ваших.</verse>
				<verse number="10">І в день радощів ваших і в празники ваші, і в новонастанню місяця вашого, трубити мете в труби при всепаленнях ваших і при ваших жертвах мирних; і се буде нагадувати вас перед Богом вашим. Я Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="11">І було на другий рік, другого місяця, на двайцятий день, що знялась у гору хмара з храмини сьвідчення.</verse>
				<verse number="12">І сини Ізрайлеві рушили чергою у Синайському степу; і спустилась хмара в Паран-степу.</verse>
				<verse number="13">І рушили табором по первий раз по слову Господньому через Мойсея.</verse>
				<verse number="14">І йшов наперед прапор табору синів Юди, по полкам їх; а над військом його був Нахзон Аминадабенко.</verse>
				<verse number="15">А над військом поколїння синів Іссахарових був Нетанеїль Зуаренко;</verse>
				<verse number="16">А над військом поколїння синів Зебулонових був Єлїаб Гелоненко.</verse>
				<verse number="17">І зложено храмину, і рушили сини Герсонові і сини Мерарієві, несучи храмину.</verse>
				<verse number="18">Рушив і прапор табору Рубена по полкам його, і над військом його був Єлизур Шедеуренко;</verse>
				<verse number="19">А над військом поколїння синів Симеонових був Селуміїл Зуришадаєнко;</verse>
				<verse number="20">А над військом синів поколїння Гадового був Єлеасаф Дегуйленко;</verse>
				<verse number="21">Рушили й Кегатїї, що несли сьвятиню; попереднї ж ставляли храмину перш нїм ті прийшли.</verse>
				<verse number="22">І прапор табору синів Ефраїмових рушив по полках їх, і над військом їх був Елішама Амігуденко.</verse>
				<verse number="23">А над військом поколїння синів Манассевих був Гамалеїль Педазуренко;</verse>
				<verse number="24">А над військом поколїння синів Беняминових був Абидан Гидеоненко.</verse>
				<verse number="25">Рушив потім прапор табору синів Данових, що був задньою сторожею усїм таборам, по полках їх, і над військом його був Ахієзер Амішадаєнко;</verse>
				<verse number="26">А над військом поколїння синів Ассерових був Пагіїль Окраненко;</verse>
				<verse number="27">А над військом поколїння синів Нафталїєвих був Агира Енаненко.</verse>
				<verse number="28">Такою чергою рушали сини Ізрайлеві по полках своїх; і рушили вони в дорогу.</verse>
				<verse number="29">І каже Мойсей Гобабові, синові Регуїла, Мидіянїя, що був тестьом Мойсейові: Ми простуємо до того місця, що про його казав Господь: Оддам його вам. Ходи з нами, і добро зробимо тобі; бо Господь обіцяв добро Ізрайлеві.</verse>
				<verse number="30">І каже він йому: Не пійду я з вами, а в землю мою і до родини моєї пійду;</verse>
				<verse number="31">І каже він: Не покидай же нас: ти бо знаєш, де нам ставати табором в степу; і будеш ти нам очима.</verse>
				<verse number="32">І станеться, як пійдеш із нами, і Господь вчинить нам добро, то й ми вчинимо добро тобі.</verse>
				<verse number="33">І пустились вони в дорогу від гори Господньої, і відійшли на три днї ходи, і скриня завіту Господнього йшла три днї ходи перед ними, щоб знайти місця для їх відпочинку;</verse>
				<verse number="34">А хмара Господня була над ними в день, як рушали вони табором.</verse>
				<verse number="35">І як піднімали з місця скриню, так промовляв Мойсей: Встань, Господе, і розсиплються вороги твої, і ненавидники твої розбіжуться від лиця твого.</verse>
				<verse number="36">А як остановлялась вона, тодї промовляв: Вертайся, Господе, до незлїчених тисячей Ізраїля!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">І сталось що люде нарікали так, що опротивіло Господеві; і як почув Господь наріканнє, запалав гнїв його, і спихнув огонь між ними, і став пожирати конець табору.</verse>
				<verse number="2">І заголосили люде до Мойсея, і благав Мойсей Господа, та й потахла пожежа.</verse>
				<verse number="3">І назвали те врочище Табера*, бо палало між ними поломя Господнє.</verse>
				<verse number="4">І почав мішаний народ, що був між ними, придумувати забаганки, та й сини Ізрайля плакали: Хто знов, мовляли, годувати ме нас мясивом?</verse>
				<verse number="5">Памятаємо рибу, що за дармо їли в Египтї, огірки й динї, пір і цибулю й чесник;</verse>
				<verse number="6">А тепер прагне душа наша; нема нїчогісїнько, сама тільки манна перед очима нашими.</verse>
				<verse number="7">А манна була наче насїння корияндрове, а барва її як бделїон.</verse>
				<verse number="8">Блукали люде та й збирали її й мололи в жорнах, або товкли в ступах; і варили її в горшках, та й пекли з неї балабушки; а смаком була вона, як смак у макуха.</verse>
				<verse number="9">І як падала роса на табір у ночі, то падала на його й манна.</verse>
				<verse number="10">І як почув Мойсей людей, що плачуть по семях своїх, кожне коло входу до свого шатра, і вельми запалав гнїв Господень, то стало тяжко Мойсейові.</verse>
				<verse number="11">І промовив Мойсей до Господа: Про що зробив єси горе слузї твому? І чом не знайшов я ласки перед лицем твоїм, що ваготу всього народу сего навалив єси на мене?</verse>
				<verse number="12">Хиба ж я почав увесь народ той, або породив його, що ти промовив до мене: Неси його на лонї твому, як нянька носить дитя; неси його в землю, що клятьбою обіцяв її батькам їх?</verse>
				<verse number="13">Звідки взяти менї мясива, щоб нагодувати ввесь оцей люд? бо з плачем приступають вони до мене, говорючи: Дай нам мясива їсти!</verse>
				<verse number="14">Не в моготу менї одному нести люд сей; бо за важко на мене.</verse>
				<verse number="15">І коли так чиниш зо мною, так уже, коли знайшов я ласку перед лицем твоїм, лучче погуби мене, і нехай не бачу горя більше.</verse>
				<verse number="16">І рече Господь Мойсейові: Склич менї сїмдесять чоловіка із старшини в Ізраїля, про котрих знаєш, що вони старші між народом і проводорі його, і приведи їх до соборного намету, щоб вони стояли там з тобою.</verse>
				<verse number="17">І зійду я і поговоримо там з тобою, і возьму від духа, що на тобі, та й возложу на них, щоб несли з тобою тягар народу, та щоб не одному тобі нести його.</verse>
				<verse number="18">А людям скажи: Осьвятїтесь назавтра, так і їсти мете мясиво; плакали бо ви в слухи Господеві, говорючи: Хто дасть нам їсти мясиво? Та ж нам добре було в Египтї; і дасть вам Господь мясива, і їсти мете.</verse>
				<verse number="19">Не один день їсти мете, і не два днї, і не пять день, і не десять день, і не двайцять день.</verse>
				<verse number="20">А цїлий місяць, аж покіль вертати меться і опротивіє вам; ви бо гордували Господом, що посеред вас, і плакали перед ним, нарікаючи: Чого се вийшли ми з Египту?</verse>
				<verse number="21">І сказав Мойсей: Народу, що між ним обертаюсь, шістьдесять тисяч піхоти, а ти промовив: Дам їм мясива, щоб їли цїлий місяць.</verse>
				<verse number="22">Хиба дрібну й буйну скотину повбивати, щоб стало для них? Або хиба забрати всю рибу, щоб стала для них?</verse>
				<verse number="23">І рече Господь Мойсейові: Хиба ж за мала рука в Господа? Оце ж побачиш, чи справдиться слово моє, чи нї.</verse>
				<verse number="24">І вийшов Мойсей, і промовив до люду слова Господнї, і зібрав сїмдесять чоловіка із старших народу і поставив їх навкруги намету.</verse>
				<verse number="25">І зійшов Господь у хмарі, і промовив до його, і взяв від духа, що був на йому, і положив на сїмдесять чоловіків старших. І сталось, як дух спустився на них, так стали вони пророкували; та опісля перестали.</verse>
				<verse number="26">Два ж чоловіки остались в таборі: один на імя Ельдад, а другий на імя Медад. І спустивсь на них дух, були вони записані, та не виходили до намету, і стали вони пророкувати в таборі.</verse>
				<verse number="27">І прибіг якийсь молодик, та й розказав Мойсейові кажучи: Ельдад і Медад пророкують у таборі.</verse>
				<verse number="28">І відказав Йозуа Нуненко, що вслуговував Мойсейові з малку, і каже до Мойсея: Добродїю мій, заборони їм.</verse>
				<verse number="29">І каже йому Мойсей: Чого ти ревнуєш за мене? Нехай би ввесь люд Господень зробивсь пророками, і щоб Господь послав на них духа свого.</verse>
				<verse number="30">І вернувся Мойсей до табору, він і старші мужі Ізрайлеві.</verse>
				<verse number="31">І повіяло вітром від Господа, і нанесло перепелиць від моря, і накидало їх у табір, на день ходи в один бік і на день ходи в другий, навкруги табору до двох локтів поверх землї.</verse>
				<verse number="32">І вийшли люди, і збирали перепелицї увесь той день і всю ніч, і ввесь день другий; хто мало назбирав, у того було десять гомерів; і розложили їх собі про запас округи табору.</verse>
				<verse number="33">Ще ж було мясиво між зубами їх, ще не з'їли його, а гнїв Господень запалав на людей, і вдарив Господь їх тяжким помором.</verse>
				<verse number="34">І назвали врочище те Киброт-Гаттаава*; бо там поховано людей, що були ласі.</verse>
				<verse number="35">Од Киброт-Гаттаави рушив люд до Газероту; і зупинились вони в Газеротї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Миряма ж та Арон нарікали на Мойсея за молодицю Кушицьку, що взяв її: бо Кушицьку молодицю взяв він для себе.</verse>
				<verse number="2">І мовляли вони: Хиба ж тільки до Мойсея промовляв Господь? Хиба ж і не до нас так само промовляв він? І почув се Господь.</verse>
				<verse number="3">А Мойсей та був собі вельми тихий чоловік понад усї люде, що були на землї.</verse>
				<verse number="4">І промовив Господь нараз до Мойсея, до Арона, і до Мирями: Ідїть, ви троє, у соборний намет.</verse>
				<verse number="5">І зійшов Господь у хмарному стовпі, та й став коло входу в намет, і покликав Арона і Миряму; і вийшли вони обоє.</verse>
				<verse number="6">І рече: Ось вислухайте слова мої: Коли єсть пророк між вами, так се я, Господь, у видїнню йому відкриваюсь, ві снї говорю з ним.</verse>
				<verse number="7">Не такий слуга мій Мойсей. Він вірний в цїлім домі моїм;</verse>
				<verse number="8">Устами до уст розмовляю з ним, не у видїнню, і не в загадках, а образ Господнїй бачить він. Як же не боялись ви говорити проти Мойсея, проти слуги мого?</verse>
				<verse number="9">І запалав гнїв Господа проти них; і відійшов він.</verse>
				<verse number="10">І відступила хмара від соборного намету; Миряма ж несподівано зробилась прокаженною, біла мов снїг. І обернувсь Арон до Мирями, аж бачить вона прокажена.</verse>
				<verse number="11">І каже Арон до Мойсея: Ой лихо, добродїю мій! Не лїчи нам за гріх те, що по дурному вчинили ми, і за те, чим провинили.</verse>
				<verse number="12">Нехай вже не буде вона така, наче тая мертва дитина, що в неї тїло, як вийде з материної утроби, до половини зогнило!</verse>
				<verse number="13">І кликав Мойсей до Господа, говорючи: Ой, Боже, молю тебе, приверни їй здоровля!</verse>
				<verse number="14">І рече Господь Мойсейові: А коли б отець її та плюнув їй у вічі, хиба ж би вона не була осоромлена на сїм день? Нехай зачинять її на сїм день за табором, а потім можуть приняти її до себе.</verse>
				<verse number="15">І зачинено її за табором на сїм день, і не рушав люд в дорогу, аж як прилучено Миряму.</verse>
				<verse number="16">Потім рушив люд од Газерота та й отаборивсь у Паран степу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Пішли людей на розглядини в Канаан землю, що дам її синам Ізрайлевим; по одному чоловікові з батьківських поколїнь їх пошлете їх, кожного князя спроміж їх.</verse>
				<verse number="3">І післав їх Мойсей із Паран степу, по слову Господньому, саміх таких людей що були голови в синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="4">А се ймення їх: Від поколїння Рубенового, Шамуа Сакуренко;</verse>
				<verse number="5">Від поколїння Симеонового, Шафат Хоріенко;</verse>
				<verse number="6">Від поколїння Юдиного, Калеб Єфуненко;</verse>
				<verse number="7">Від поколїння Іссахарового, Їгаль, син Йосифа;</verse>
				<verse number="8">Від поколїння Ефраїмового, Гозей Нуненко;</verse>
				<verse number="9">Від поколїння Беняминового, Пальтїй Рафуенко;</verse>
				<verse number="10">Від поколїння Зебулонового, Гаддієль Содіенко;</verse>
				<verse number="11">Від поколїння Йосифового, роду Манассеєвого, Гаддій Сузіенко;</verse>
				<verse number="12">Від поколїння Данового, Аммієль Гемалїенко;</verse>
				<verse number="13">Від поколїння Ассерового, Сефур Михайленко;</verse>
				<verse number="14">Від поколїння Нефталїєвого, Нагбій Вафсіенко;</verse>
				<verse number="15">Від поколїння Гадового, Геуель Махізенко.</verse>
				<verse number="16">Се імення мужів громадських, що їх післав Мойсей розгледїти землю. Гозейю ж Нуненка назвав Мойсей Йозуа.</verse>
				<verse number="17">І післав їх Мойсей розгледїти Канаан землю, кажучи їм: Ідїте сюди на полудне, та й зійдете на гору.</verse>
				<verse number="18">І подивитесь на землю, яка вона; і люд, що живе в їй, чи міцний, чи слабовитий, малий, чи великий;</verse>
				<verse number="19">І яка земля та, де вони живуть, добра, чи зла, і які міста, що в їх живуть вони, табори, чи утвержені міста?</verse>
				<verse number="20">І яка земля: родюща вона, чи скуповата; чи є по їй дерево, чи нема? І бувайте сьміливі, та принесїть з плоду землї. А був тодї саме час, що дозрів виноград.</verse>
				<verse number="21">І пійшли вони, розгледїли землю від Зин степу до Регобу, як ійти до Гамату.</verse>
				<verse number="22">І повернули на полудне, і дійшли до Геброну, а там Ахіман, Сесай і Тальмай, дїти Енакові. Геброн же збудовано за сїм років перед Зоаном в Египтї.</verse>
				<verse number="23">І дійшли до Єсколь долини, і зрізали там вітку з однією гроною ягод, та й несли її два на жердцї, також і гранати і смокви.</verse>
				<verse number="24">Урочище те названо Єсколь* долиною через виноград, що зрізали там сини Ізрайлеві.</verse>
				<verse number="25">І вернулись вони після розглядин під конець сорока днїв;</verse>
				<verse number="26">І йдучи прийшли до Мойсея та Арона, до всієї громади синів Ізрайлевих, у Паран степу, до Кадесу; і принесли вістку їм і всїй громадї і показали їм плоди землї.</verse>
				<verse number="27">І оповідали йому кажучи: Прийшли ми в землю, де ти посилав нас, і справдї: тече вона молоком та медом, і се плоди її.</verse>
				<verse number="28">Тільки що потужен люд, що живе в тій землї, і утверджені міста вельми великі; та й Енакових дїтей бачили ми там.</verse>
				<verse number="29">Амалик живе в землї полуденнїй, а Гетії, і Євузії, і Аморії живуть по горах, а Канаанїї живуть над морем і здовж берегів Іорданських.</verse>
				<verse number="30">І втихомирив Калеб людей, що противились Мойсейові, та й промовив: Пійдемо таки та й займем її, стане бо сили в нас впокорити її.</verse>
				<verse number="31">Ті ж чоловіки, що з ним ходили у гори, мовляли: Не буде в нас сили увійти між сїх людей, вони бо сильнїйші, як ми.</verse>
				<verse number="32">І рознесли вони між синами Ізрайлевими недобрі вісти про землю, що розглядували самі, мовляючи: Земля, що нею проходили ми, щоб розвідати, така земля, що жере осадників своїх, і ввесь люд, що ми бачили серед неї, се люде великого росту.</verse>
				<verse number="33">І бачили ми там велетнїв, синів Енакових, з роду велетнїв; і самим нам здавалось, наче ми тая сараньча, і такими ж були в очах їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">І піднялась уся громада і зняла галас, і плакали люде всю ту ніч.</verse>
				<verse number="2">І нарікали на Мойсея та на Арона всї сини Ізрайлеві, і мовляла до них вся громада: Ой, бодай би ми були померли в Египецькій землї, або коли б погибли в тій пустинї.</verse>
				<verse number="3">І про що веде нас Господь у цю землю? Щоб полягти від меча, та щоб жінки наші і дїти наші зробилися здобичею? Хиба ж не лучче нам, вернути в Египет?</verse>
				<verse number="4">І мовляли одно одному: Виберемо собі голову над нами, та й вернемось в Египет?</verse>
				<verse number="5">І впали Мойсей та Арон на лиця свої ниць перед усією громадою синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="6">А Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко, вони із тих, що ходили на розглядини в ту країну, пороздирали на собі одїж,</verse>
				<verse number="7">І промовили вони до всієї громади синів Ізрайлевих: Земля, що нею переходили ми, щоб розвідати, земля тая дуже, дуже добра.</verse>
				<verse number="8">Коли до нас милость Господня, так приведе нас він в цю землю, та й дасть нам її, земля ж ся тече молоком та медом.</verse>
				<verse number="9">Тільки проти Господа не бунтуйтесь; і не лякайтесь людей в тій українї; бо вони будуть хлїбом про нас. Защити в них не стало, а Господь із нами; не лякайтесь їх!</verse>
				<verse number="10">І сказала вся громада, щоб каміннєм побити їх. Тодї обявилась слава Господня в соборному наметї перед усїма синами Ізрайлевими.</verse>
				<verse number="11">І рече Господь Мойсейові. А докіль ще буде зневажати мене сей люд, і докіль ще не мати муть вони віри менї на всї знамена що я сотворив їх між ними?</verse>
				<verse number="12">Вдарю на них мором і вигублю їх; і зроблю тебе народом, більшим і потужніщим як вони.</verse>
				<verse number="13">І промовив Мойсей до Господа: Почують се Египтяне; бо потугою твоєю випровадив єси люд сей зміж них;</verse>
				<verse number="14">І скажуть осадникам сієї країни, вони ж чули, що ти, Господе, посеред люду свого, що тебе, Господе, око в око бачять вони, та що хмара твоя стоїть над ними, і в хмаряному стовпі ти сам ідеш поперед ними за дня, в стовпі поломяному в ночі.</verse>
				<verse number="15">А вбєш ти люд сей, як одного чоловіка, тодї й говорити муть народи, що чували про славу твою, кажучи:</verse>
				<verse number="16">Тому повбивав Господь їх у степу, що не здолїв привести люд сей в ту землю, що про неї клявся їм.</verse>
				<verse number="17">Нехай же оце возвеличиться сила твоя, Господе, як обітував єси словами:</verse>
				<verse number="18">Господь повільний до гнїву і великий милостю, прощає провину й переступи, хоч не вважає безвинним винуватого, карає провину батьківську на синах у третьому й четвертому колїнї.</verse>
				<verse number="19">Прости ж провину люду сього по великому милосердю твому, так як простив єси людові сьому від Египту аж досї!</verse>
				<verse number="20">І рече Господь: Прощаю по слову твому.</verse>
				<verse number="21">Но все таки, так існо, як я живий, сповниться вся земля славою Господньою;</verse>
				<verse number="22">Всї ж люде ті, що вбачали славу мою і знамення мої, що я сотворив їх у Египтї і в степу, і спокушували мене десять раз і не слухали голосу мого,</verse>
				<verse number="23">Вони не побачять землї, що про неї клявсь я батькам їх, всї, що зневажили мене, не бачити муть її.</verse>
				<verse number="24">Но слугу мого Калеба, в котрого дух инший, і котрий пійшов за мною, приведу в землю, до якої сам він ходив, і внаслїдує її насїннє його.</verse>
				<verse number="25">Амаликії ж та Канаанїї живуть у долинї; завтра обернїтесь і рушайте в степ по дорозї до Червоного моря.</verse>
				<verse number="26">І рече Господь Мойсейові й Аронові:</verse>
				<verse number="27">Як довго терпіти менї сю ледачу громаду, що нарікає на мене? Чув я наріканнє синів Ізраїля, котрим дорікають менї.</verse>
				<verse number="28">Скажи їм: Як жив я, мовить Господь: як мовляли ви в слухи менї, так і зроблю з вами.</verse>
				<verse number="29">В пустинї сїй поляжуть ваші трупи, всї перелїчені ваші по всїй вашій лїчбі, од двайцяти років і старше, що нарікали на мене.</verse>
				<verse number="30">Опріч Калеба Єфуненка та Йозуї Нуненка не увійдете ви в землю, котру оддати вам на оселю я, піднявши руку мою, клявся: приведу вас у неї.</verse>
				<verse number="31">Дїточок же ваших, про котрих ви мовляли, що здобичею вони будуть, їх приведу туди, нехай пізнають землю, котрою ви гордували.</verse>
				<verse number="32">Ви ж поляжете трупом в сьому степу;</verse>
				<verse number="33">А дїти ваші будуть попасати в пустинї сорок років і носити блудування ваші, покіль не поляжете всї трупом у степу.</verse>
				<verse number="34">По лїчбі сорока днїв, що ходили ви в землю на розвідини, ви понесете кару за гріхи ваші сорок років, один рік за один день, щоб ви зрозуміли, що се значить, як я одвернусь від вас.</verse>
				<verse number="35">Сам я, Господь, говорю і зроблю так з ледачою сією громадою, що встала проти мене! У степу сьому вони погибнуть і помруть.</verse>
				<verse number="36">І чоловіки, що посилав їх Мойсей на розвідини в ту землю, і що вернувшись, рознесли погану поголоску про сю землю, і довели цїлу громаду до нарікання на мене.</verse>
				<verse number="37">Ті мужі, що рознесли погану поголоску про землю, померли від пошестї перед Господом.</verse>
				<verse number="38">Но Йозуа Нуненко та Калеб Єфуненко зостались живими із тих чоловіків, що ходили на провідки землї.</verse>
				<verse number="39">І як промовив Мойсей слова ті до всїх синів Ізрайлевих, то сумували люде вельми.</verse>
				<verse number="40">І вставши вранцї, щоб зійти на верховини гір, казали: Ось ми ту і рушимо до того місця, про яке казав Господь; бо ми провинили.</verse>
				<verse number="41">І каже Мойсей: Чого ви хочете переступити слово Господнє? Не вдасться бо вам!</verse>
				<verse number="42">Не рушайте в гори, бо нема Господа між вами; а то побють вас вороги ваші;</verse>
				<verse number="43">Бо там Амелекії та Канаанїї перед вами, і поляжете від меча їх. Ви одвернулись від Господа; тому не буде Господь з вами.</verse>
				<verse number="44">Та з'осьмілились вони піднятись на гірські верховини; тільки скриня завіту Господнього і Мойсей не рушили із табору. І зійшли з гори Амаликії та Канаанїї, що жили на тих горах, та й побили їх, і загнали аж до Горми.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="2">Промов до синів Ізраїля і скажи їм: Як прийдете у землю оселї вашої, що дам вам,</verse>
				<verse number="3">І приносити мете огняну жертву Господеві, жертву всепалення чи то жертву заколення, щоб сповнити обітницю, чи добровільні дари у празники ваші, щоб закурити Господеві любі пахощі з буйної чи з дрібної скотини:</verse>
				<verse number="4">Так мусить той, хто приносить Господеві приношеннє своє, як хлїбну жертву принести: десятину ефи муки пшеничної, змішаної з четвертиною гіна олїї,</verse>
				<verse number="5">А як ливну жертву принесеш до жертви всепалення чи то заколення, на кожну вівцю одного гіна вина.</verse>
				<verse number="6">Або при баранї принесеш три десятин ефи муки пшеничної, змішаної з третиною гіна олїї;</verse>
				<verse number="7">А як ливну жертву подаси третину гіна вина; любі пахощі Господеві.</verse>
				<verse number="8">А як принесеш бичка на жертву всепалення, чи на жертву заколення, щоб сповнити обітницю, чи на жертву мирну Господеві,</verse>
				<verse number="9">Так нехай приносять до бичка як хлїбну жертву: три десятин ефи муки пшеничної, змішаної з половиною гіна олїї;</verse>
				<verse number="10">А як жертву ливну принесеш половину гіна вина: пахощі любі Господеві.</verse>
				<verse number="11">Так будуть робити при кожному приношенню вола чи барана чи із овець, чи з кіз;</verse>
				<verse number="12">Дивлючись по лїчбі, скілько жертвуєте, робити мете так, при кожному приношенню по лїчбі їх.</verse>
				<verse number="13">Всякий землянин мусить чинити се приносючи огняну жертву любих пахощів Господеві.</verse>
				<verse number="14">А коли пробуває в вас чужоземець, чи хто б то нї був між вами, в родах ваших, і приносить огняну жертву любих пахощів Господеві, то нехай і він так робить, як ви робите.</verse>
				<verse number="15">Що до громади, то установа одна про вас і про приходня, що між вами пробуває; установа віковічня в роди ваші: як ви, так і приходень буде перед Господом.</verse>
				<verse number="16">Закон один і одно право буде для вас і для приходня, що пробуває між вами.</verse>
				<verse number="17">І рече Господь до Мойсея:</verse>
				<verse number="18">Промов до синів Ізрайлевих, і скажи їм: Як прийдете в землю, що в неї сам я приведу вас,</verse>
				<verse number="19">Так починаючи їсти хлїб з тієї землї, мусите принести жертву Господеві:</verse>
				<verse number="20">Як первоплід з тїста вашого принесете колача на жертву возношення; як жертву з току принесете його.</verse>
				<verse number="21">Від первого тїста вашого мусите давати Господеві жертву возношення в роди ваші.</verse>
				<verse number="22">А коли незнавши согрішите, і не сповните всї заповідї сї, що промовив Господь до Мойсея,</verse>
				<verse number="23">І не сповните все те, що вам повелїв Господь через Мойсея, з того часу, як дав Господь заповідї, і потім у родах ваших,</verse>
				<verse number="24">То вчините ось що: Коли за очима в громади, через помилку станеться, тодї мусить уся громада привести бичка на всепаленнє про любі Господеві пахощі, з дарами його хлїбними і ливними, по установі, і одного козла на жертву за гріх.</verse>
				<verse number="25">І відпокутує сьвященник за всю громаду синів Ізрайлевих, і проститься їм; бо через помилку стався гріх сей, а вони подали свій принос, огняну жертву Господеві, і принесли перед Господом свою жертву за гріх, за помилку свою.</verse>
				<verse number="26">І проститься всїй громадї синів Ізрайлевих, і приходневі, що пробуває між ними; бо ввесь люд провинив помилкою.</verse>
				<verse number="27">А коли одна яка душа согрішить помилкою, так мусить вона принести козу перволїтку на жертву за гріх.</verse>
				<verse number="28">І відпокутує сьвященник за душу, що помилкою провинила, согрішивши ненарочно перед Господом, і буде вона спокутована і проститься їй.</verse>
				<verse number="29">Для землянина між синами Ізрайлевими і для приходня, що пробуває між ними, закон один мусить бути в вас про того, хто помилився.</verse>
				<verse number="30">Но та душа, що піднявши руку кому що заподїє, чи він землянин, чи з приходнїв, наругався він з Господа; і викоренити мусять сю душу із серед люду,</verse>
				<verse number="31">Бо зневажив він слово Господнє і зломив заповідь його; викорениться душа тая; гріх її на їй.</verse>
				<verse number="32">І як були сини Ізрайлеві в пустинї, так знайшли чоловіка, що збирав дрова в субітнїй день.</verse>
				<verse number="33">І взяли його ті, що знайшли, як він збирав дрова, та й привели до Мойсея і до Арона і до всієї громади.</verse>
				<verse number="34">Та й віддали його під сторожу; бо не знати було, що з ним чинити.</verse>
				<verse number="35">І сказав Мойсей: Вмерти мусить чоловік сей; нехай закидає його каміннєм вся громада за табором.</verse>
				<verse number="36">І вивела його вся громада за табір, та й закидала каміннєм, і погиб він, як повелїв Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="37">І рече Господь до Мойсея:</verse>
				<verse number="38">Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм, щоб робили собі кутаси на кінцях верхньої одежі своєї в родах їх, і щоб причіпили до кутасів одежі шнурок з блавату.</verse>
				<verse number="39">І будуть вам кутаси на те, щоб ви, бачивши їх, згадували про всї заповідї Господнї, і сповняли їх, і щоб ви не подавались за серцем і очима вашими, що поривають вас до блудування;</verse>
				<verse number="40">Щоб ви памятали і сповняли всї заповідї мої й були сьвятими в Бога вашого. Я Господь, Бог ваш, що вивів вас із Египецької землї, щоб вам бути Богом. Я Господь, Бог ваш.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Уперся Кораг, син Їзгара, сина Кегаа, сина Левієвого, а з ним Датан та Абірам Елїабенки та Он Пелетієнко, сини Рубенові,</verse>
				<verse number="2">Та й встали вони проти Мойсея, і з ними двістї пятьдесять чоловіка із синів Ізраїля, князї громадські, покликані до ради громадської люде знамениті.</verse>
				<verse number="3">І зібрались вони проти Мойсея та Арона, і промовили до них: Годї вам! Бо ж уся громада сьвята і Господь серед неї. Чого ж ви пнетесь високо над громадою Господньою?</verse>
				<verse number="4">Почувши те Мойсей упав на лице своє.</verse>
				<verse number="5">І промовив він до Корага й усієї роти його, і каже: Завтра сповістить Господь, хто його і хто сьвятий, щоб допустити його до себе; кого він вибрав, того допустить до себе.</verse>
				<verse number="6">Так учинїть: Нехай возьме з собою кадильницї Кораг і вся громада його,</verse>
				<verse number="7">І завтра положіть у їх жару, і положіть на йому кадило перед Господом; і нехай буде так: той чоловік, що вибере його Господь, нехай буде сьвятим. Буде з вас, Левієві сини!</verse>
				<verse number="8">І промовив Мойсей до Корага: Слухайте ж, сини Левієві!</verse>
				<verse number="9">Хиба мало вам, що Бог Ізраїлїв вилучив вас із громади Ізраїля, щоб вам можна приближитись до його, щоб вам можна послугувати в храминї Господнїй та стояти перед громадою послугуючи їй,</verse>
				<verse number="10">Що удостоїв тебе і всїх братів твоїх, синів Левієвих з тобою, приближитись до його? А вам ще й сьвященства захотїлось!</verse>
				<verse number="11">Тим і повстали ви, ти і вся рота твоя проти Господа; бо що таке Арон, що ви нарікаєте на його?</verse>
				<verse number="12">І післав Мойсей, щоб покликати Датана та Абірама Елїабенків, та вони сказали: Не пійдемо на гору!</verse>
				<verse number="13">Хиба мало того, що ти вивів нас із землї текущої молоком та медом, щоб поморити нас в степу; ти хочеш іще й царювати над нами?</verse>
				<verse number="14">І нї в землю, текущу молоком та медом не привів єси нас, нї дав нам у наслїддє поля й виноградники! Хочеш людям сим очі виколити? Не пійдемо!</verse>
				<verse number="15">І розлютився вельми Мойсей, і сказав до Господа: Не повертайсь до приносів їх! Нї одного осла не взяв я від них і не заподїяв зла нї одному з них.</verse>
				<verse number="16">І сказав Мойсей до Корага: Ти і вся твоя громада, станьте ви завтра перед Господом, ти сам і вони і Арон.</verse>
				<verse number="17">І нехай кожен візьме кадильницю свою і накладе у її кадила, і нехай принесе кожен свою кадильницю перед Господом, двістї і пятьдесять кадильниць; і ти і Арон, кожен кадильницю свою.</verse>
				<verse number="18">І взяли вони кожен кадильницю свою, і понакладали в них жару, і понасипували в них кадила; та й приступили до входу в соборний намет, і Мойсей та Арон.</verse>
				<verse number="19">І скликав Кораг проти них усю громаду до входу в соборний намет.</verse>
				<verse number="20">І показалась слава Господня перед всією громадою. І промовив Господь до Мойсея та Арона слова:</verse>
				<verse number="21">Вилучтесь із між громади сієї, і погублю їх в одну мить ока.</verse>
				<verse number="22">І впали вони ниць на лиця свої і сказали: Боже, ти Боже духів усякого тїла! Один чоловік согрішив, а гнїв би твій мав бути на всю громаду?</verse>
				<verse number="23">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="24">Промов до громади і скажи: Відступіть геть навкруги від наметів Корага, Датана й Абірама.</verse>
				<verse number="25">І встав Мойсей, і пійшов до Датана й Абірама, і пійшли за ним старші мужі Ізраїля.</verse>
				<verse number="26">І промовив він до громади кажучи: Відступіте ж від наметів сих безбожних людей, і не торкайте нїчого їх, щоб не погибнути вам у всїх гріхах їх.</verse>
				<verse number="27">І відступили вони геть навкруги від храмини Корага, Датана та Абірама. А Датан та Абірам, вийшовши стояли коло входу в намети свої з жінками своїми й дїтьми своїми і з немовлятами своїми.</verse>
				<verse number="28">І сказав Мойсей: По тому зрозумієте ви, що Господь післав мене сотворити всї дїла сї, та що не по своїй волї вчинив я се:</verse>
				<verse number="29">Коли вони помруть, як всї люде вмирають, і постигне їх така кара як всїх людей, то не послав мене Господь;</verse>
				<verse number="30">Коли ж нечуване диво сотворить Господь, і роззявить земля уста свої та й проковтне їх і все, що їх, і пійдуть живими під землю, тодї пізнаєте, що сї люде споневіряли Господом.</verse>
				<verse number="31">І сталося, що як він скіньчив промовляти сї слова,</verse>
				<verse number="32">Розступилась земля під ними, і роззявила земля уста свої та й проглинула їх самих і домівки їх і всїх людей, що були в Корага, і все майно.</verse>
				<verse number="33">І провалились вони, і все що було їх, живими під землю, і покрила їх земля, і погинули вони спроміж громади.</verse>
				<verse number="34">І ввесь Ізраїль, що був навкруги них, кинувсь навтеки, на зойк їх: казали бо вони: Коли б і нас не проглинула земля!</verse>
				<verse number="35">І вийшов огонь від Господа, і пожер двістї чоловіка, що поприносили кадила.</verse>
				<verse number="36">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="37">Скажи Елеазарові Ароненкові, сьвященникові, щоб повигрібав кадильницї із пожарища; і нехай порозкидає жар, вони бо посьвячені.</verse>
				<verse number="38">Із кадильниць тих чоловіків, що согрішили, нехай пороблють із них тонкі бляхи, щоб ними покрити жертівника; бо принесли вони їх перед Господа, і тому стали вони посьвяченими; і будуть вони знаменнєм синам Ізрайлевим.</verse>
				<verse number="39">І взяв Елеазар, сьвященник, кадильницї мідяні, що принесли погорівші, і поросплїскувано їх, щоб покрити жертівника,</verse>
				<verse number="40">На спомин синам Ізрайлевим, щоб нїхто чужий, хто не з насїння Аронового, не приступав, кадити перед Господом, щоб із ним не сталось, як з Корагом і з його громадою, як сказав йому Господь через Мойсея.</verse>
				<verse number="41">Другого ж дня, стала нарікати вся громада Ізрайлева на Мойсея й Арона, мовляючи: Ви погубили люд Господень!</verse>
				<verse number="42">І сталось, як зібралась була громада проти Мойсея і Арона, так обернулись вони до соборного намету, і се вкрила його хмара і явилась слава Господня.</verse>
				<verse number="43">І приступили Мойсей та Арон перед соборний намет.</verse>
				<verse number="44">І промовив Господь до Мойсея кажучи:</verse>
				<verse number="45">Підіймітесь із серед громади сієї, так погублю їх в одну мить! І впали вони ниць на лиця свої.</verse>
				<verse number="46">І каже Мойсей до Арона: Возьми кадильницю твою, та наклади в її жару із жертівника, і насип кадила, і йди скоріш у громаду, та спокутуй їх; бо спалахнув гнїв, від лиця Господнього й пійшов помір.</verse>
				<verse number="47">І взяв Арон кадильницю, як казав Мойсей, та й метнувсь між громаду, аж се почалась морова кара між людьми. І насипав він кадила та й почав відправляти покуту за людей.</verse>
				<verse number="48">І став він між мертвими і живими, і зупинилась морова кара.</verse>
				<verse number="49">А було тих, що від морової пошестї погибли, чотирнайцять тисяч і сїмсот, окрім тих, що померли задля Корага.</verse>
				<verse number="50">І вернувсь Арон до Мойсея, до входу в соборний намет, і зупинилась морова пошесть.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">І рече Господь до Мойсея:</verse>
				<verse number="2">Промов до синів Ізрайлевих, і візьми від них по прутові за кожний дім батьківський, від усїх князїв по домах батьківських їх, дванайцять прутів; імя кожного напиши на прутові його.</verse>
				<verse number="3">Імя ж Арона напишеш на прутові Левія; один бо прут буде про кожну голову батьківських домів їх.</verse>
				<verse number="4">І покладеш їх у соборному наметї перед сьвідченнєм, де я бачусь із тобою.</verse>
				<verse number="5">І процьвіте прут чоловіка того, котрого я виберу; і так втихомирю передо мною мирканнє синів Ізраїля, що нарікають на вас.</verse>
				<verse number="6">І промовив Мойсей до синів Ізрайлевих, і подали йому всї їх князї по прутові за князя, по батьківських домах їх, дванайцять прутів; а прут Аронів був між їх прутами.</verse>
				<verse number="7">І положив Мойсей прути перед Господом, в наметї сьвідчення.</verse>
				<verse number="8">І сталось другого дня, як увійшов Мойсей у намет сьвідчення, і се, процьвів прут Аронів, з дому Левієвого: пустив він пупляшки, і зацьвів квітками, і зродив спілі микдали.</verse>
				<verse number="9">І виніс Мойсей усї прути від лиця Господнього до всїх синів Ізрайлевих, і побачили вони, і взяли кожен прута свого.</verse>
				<verse number="10">І рече Господь до Мойсея: Принеси назад прута Аронового перед сьвідченнє, щоб заховати його як знамя проти синів бунтовливих: і зробиш передо мною конець наріканню їх, та щоб не повмирали вони.</verse>
				<verse number="11">І сповнив Мойсей усе; як заповідав йому Господь, так він вчинив.</verse>
				<verse number="12">І промовили синове Ізрайлеві до Мойсея, кажучи: Дивись, ми пропадаємо, ми гинемо, всї ми згинемо!</verse>
				<verse number="13">Хто тільки приступить до храмини Господьної, вмирає; чи не всїм же нам прийдеться померти?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">І промовив Господь до Арона: Ти сам і сини твої й батьківський дім твій з тобою мусите нести провину сьвятинї; і ти сам і сини твої з тобою мусите нести провину вашого сьвященства.</verse>
				<verse number="2">Теж і браттє твоє з поколїння Левієвого, з поколїння батька твого нехай приближується з тобою, щоб вони були при тобі і вслуговували тобі; ти ж і сини твої з тобою, ви служити мете перед наметом сьвідчення.</verse>
				<verse number="3">Нехай вони роблять службу коло тебе і коло всього намету; тільки до посуду сьвятинї і до жертівника нехай не приступають, щоб не померти їм, так їм як і вам.</verse>
				<verse number="4">І будуть вони при тобі і доглядати муть соборного намету при всїх службах в наметї, чужий же не сьміє приближатись до вас.</verse>
				<verse number="5">І будете пильнувати догляду сьвятинї і догляду жертівника, щоб не було вже гнїва на синів Ізраїля.</verse>
				<verse number="6">Се я сам взяв братів ваших Левітів зміж синів Ізрайлевих; вам подаровано їх про Господа, на послугу при соборному наметї.</verse>
				<verse number="7">Ти ж і сини твої з тобою будете пильнувати сьвященства вашого у всьому, що належить до жертівника і в серединї за завісою, і так робити мете службу; вам передаю як дар службу сьвященства. Хто ж чужий приближиться, буде переданий смертї.</verse>
				<verse number="8">І рече Господь Аронові: Се передав я тобі догляд моїх жертв підношення. Від усього, що присьвячують сини Ізрайлеві, оддав я тобі і синам твоїм, задля сьвященства вашого, віч-ну твою частку.</verse>
				<verse number="9">Ось що буде твоє від сьвятих посьвятів, що не прийдуть на вогонь: всї дари їх, як всї жертви хлїбні, всї жертви за гріх, і всї жертви за провину, що вони приносять їх менї, як великі сьвятощі тобі вони і синам твоїм.</verse>
				<verse number="10">У сьвятому місцї їсти меш їх, ввесь музький пол їсти ме їх; сьвятим се мусить бути тобі.</verse>
				<verse number="11">І се буде твоє: возношення дарів їх і всї жертви гойдані синів Ізрайлевих; тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з того віддав я як вічну пайку; всякий чистий в дому твому може їх їсти.</verse>
				<verse number="12">Все найлучче з олїї і все найлучче з винограду і зерна, їх первоплоди, що приносять їх Господеві, тобі оддав я їх.</verse>
				<verse number="13">Первоплоди з усього, що родить земля їх, що вони подають їх Господеві, твої будуть; всякий чистий з дому твого може їх їсти.</verse>
				<verse number="14">Усе посьвячене в Ізраїлї твоє буде.</verse>
				<verse number="15">Все перворідне від усякого тїла, що приносять Господеві, людина чи із скотини, буде твоє; тільки первородне дитя мусить бути викуплене, і первак із скотини нечистої мусить бути викуплений.</verse>
				<verse number="16">І ті, що треба їх викупити, від одного місяця будуть викупляти їх по твому цїнуванню по пять секлїв срібла, по секлеві сьвятинї, двайцять гер в йому.</verse>
				<verse number="17">Первородного ж бика, або первородного барана чи первородного козла не давати меш викуповувати; присьвячені вони. Кровю їх будеш кропити на жертівника і жир їх пускати димом в огнянїй жертві, про любі пахощі Господеві.</verse>
				<verse number="18">І мясиво їх буде твоїм; як грудина жертви гойданої і як права лопатка, твоє буде воно.</verse>
				<verse number="19">Всї жертви посьвятів, що підносять їх сини Ізраїля Господеві, оддав я тобі і синам твоїм і дочкам твоїм з тобою, як віковічну частку; се завіт вічний про тебе й про насїннє твоє з тобою.</verse>
				<verse number="20">І рече Господь Аронові: У землї їх не мати меш жадного наслїддя, і частки в тебе не буде між ними. Сам я частка твоя і наслїддє твоє серед синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="21">І се дав я синам Левієвим замість наслїддя всї десятини Ізраїля за службу, що вони служать при соборному наметї.</verse>
				<verse number="22">І більш не приступати муть синове Ізрайлеві до соборного намету, щоб не взяти на душу гріха і не померти.</verse>
				<verse number="23">Нехай Левіти служать службу при соборному наметї, і самі несуть гріх їх. Установа віковічня в роди ваші. А серед синів Ізрайлевих не мати муть жадного наслїддя;</verse>
				<verse number="24">Бо десятину синів Ізрайлевих, що в жертву приносять Господеві, дав я Левітам як наслїддє; тим то сказав я їм, що між синами Ізрайлевими не буде в них наслїддя.</verse>
				<verse number="25">І промовив Господь до Мойсея, кажучи:</verse>
				<verse number="26">А до Левітів скажеш так: Коли берете ви від синів Ізрайлевих десятину, що дав я вам як наслїддє ваше, так мусите принести жертву возношення Господеві, десятину від десятини.</verse>
				<verse number="27">І полїчиться вам жертва возношення вашого, як зерно з току і як достаток винограднього точила.</verse>
				<verse number="28">От же й ви мусите приносити жертву Господеві від усїх десятин ваших, що берете їх від синів Ізраїля і давати мете від всього Аронові сьвященникові жертву возношення про Господа.</verse>
				<verse number="29">Від усього, що принесуть вам, будете давати всяку жертву возношення Господеві, посьвяти його з усього, що є найлучче.</verse>
				<verse number="30">І казати меш їм: Коли принесете що найлучче з того, так полїчиться Левітам як дохід з току і як дохід з винограднього точила.</verse>
				<verse number="31">І можна вам їсти його в усякому місцї, вам самим і домам вашим; бо се вам плата за вашу службу в соборному наметї.</verse>
				<verse number="32">І не буде вам за те гріха, коли що найлучче з того принесете, і не зневажите посьвятів синів Ізраїля і не помрете.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">І рече Господь Мойсейові та Аронові: Се установа закону, що заповідав Господь словами:</verse>
				<verse number="2">Скажи синам Ізрайлевим, щоб привели до тебе ялівку руду, без скази, таку що нема хиби на нїй, що не було ярмо на нїй;</verse>
				<verse number="3">І віддасьте її Елеазарові сьвященникові, і виведе він її геть перед табор, і заколють її перед ним.</verse>
				<verse number="4">І візьме Елеазар сьвященник крові її пальцем своїм, і покропить кровю на переднїй бік соборного намету сїм раз.</verse>
				<verse number="5">І спалють ялівку перед очима його: шкіру її і мясиво її і кров її з гнойом її треба спалити.</verse>
				<verse number="6">І візьме сьвященник дерева кедрового та іссопу й кармазину та й кине в середину поломя, як палити муть ялівку.</verse>
				<verse number="7">І випере сьвященник одїж свою і викупає тїло своє в водї, а потім можна йому ввійти до табору; тільки ж нечистий буде сьвященник до вечора.</verse>
				<verse number="8">І хто палив її, мусить випрати одїж свою в водї, і викупати тїло своє в водї, і буде й він нечистим до вечора.</verse>
				<verse number="9">І збере попіл із ялівки який чистий чоловік, і висипить його за табором на місцї чистому; і буде він для громади синів Ізраїля схований про воду очищення, що буде на очищеннє від гріха.</verse>
				<verse number="10">І випрати мусить, хто збірав попіл з ялівки, одїж свою, і буде до вечора нечистим. І буде синам Ізраїля і приходню, що пробуває між ними, віковічною встановою.</verse>
				<verse number="11">Хто доторкнеться мерця, трупа якої людини, нечистий буде сїм день.</verse>
				<verse number="12">Мусить очиститись водою сією на третий день, і стане на семий день чистим; а як не очиститься на третїй день, так не буде на семий день чистим.</verse>
				<verse number="13">Всякий, хто доторкнеться мерця, трупа якої людини, що вмерла, і не очиститься, той опоганив храмину Господню; викоренитись мусить ся душа з Ізраїля. Водою очищення він не покроплений, тому він нечистий; нечистота його ще на йому.</verse>
				<verse number="14">Се закон про людину, що вмерла в наметї: кожний хто входив в намет, і кожний хто був у наметї, нечистим буде сїм день.</verse>
				<verse number="15">І всяка одкрита посудина, на якій нема привязаної покришки, нечистою буде.</verse>
				<verse number="16">І всякій хто в чистому полї торкнеться до вбитого мечем, чи до мерця, чи до костей чоловічих, чи до домовини, буде сїм день нечистим.</verse>
				<verse number="17">І возьмуть, про нечистого, попелу із жертви спаленої на очищеннє, і наллють на його води текучої в посудину.</verse>
				<verse number="18">І візьме чистий чоловік гіссопу та й умочить у воду, та й покропить на намет і на всю посудину і на всїх людей, що там будуть, і на того, що торкнувсь до костей, чи до вбитого, чи до мерця, чи до домовини.</verse>
				<verse number="19">І кропити ме чистий на нечистого на третїй день і на семий день; і очистить його на семий день; і випере він одїж свою і викупає тїло своє в водї, і стане він чистим увечорі.</verse>
				<verse number="20">Коли ж людина яка стане нечиста і не очиститься, душу таку треба викоренити спроміж громади; бо сьвятиню Господню вона опоганила: водою очищення не покроплено її, нечиста вона.</verse>
				<verse number="21">І буде се в вас установою вічньою. І хто кропить очищаючою водою, мусить випрати одїж свою, і хто приторкнеться до очищаючої води, нечистим буде до вечора.</verse>
				<verse number="22">І все, до чого приторкнеться нечистий, стане нечистим, і хто приторкнувся його, нечистим буде до вечора.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">І прийшли сини Ізрайлеві цїлою громадою в степ Зин, первого місяця; і остановився народ в Кадесї; і вмерла там Миряма, і поховано її там.</verse>
				<verse number="2">І не стало води для громади, і зібрались вони проти Мойсея і Арона.</verse>
				<verse number="3">І сварились люде з Мойсейом і з Ароном, мовляючи: Лучче було б нам померти тодї, як померло браттє наше перед Господом!</verse>
				<verse number="4">Та на що привели ви громаду Господню в цей степ, щоб і нам тут погибнути і скотинї нашій?</verse>
				<verse number="5">І нащо вивели ви нас із Египту, щоб завести нас у се ледаче врочище? Нема ту нї землї на сїйбу, нї смоківниць, нї винограду, нї гранат, і навіть води нїде напитись.</verse>
				<verse number="6">І пійшов Мойсей з Ароном від громади до входу в соборний намет, і впали ниць на лиця свої; і явилась їм слава Господня.</verse>
				<verse number="7">І промовив Господь до Мойсея: кажучи:</verse>
				<verse number="8">Возьми жезло та збери громаду, ти й твій брат Арон, і покличте до скелї перед очима їх; і дасть вона вам воду свою, і виведеш їм воду із скелї, і напоїш громаду й скотину їх.</verse>
				<verse number="9">І взяв Мойсей жезло од лиця Господнього, як він повелїв йому.</verse>
				<verse number="10">І зібрали Мойсей та Арон громаду перед скелею; і рече їм: Слухайте ж, ворохобники, чи добудемо з сієї скелї воду про вас?</verse>
				<verse number="11">І підняв Мойсей руку та й вдарив скелю жезлом своїм двічі; і потекло багацько води, і напилась громада й скотина їх.</verse>
				<verse number="12">І рече Господь Мойсейові й Аронові: За те, що не няли ви менї віри, щоб осьвятити мене в очу синів Ізраїля, за те не приведете ви громади сієї в землю, що я надїлив їм.</verse>
				<verse number="13">Се води Мериви, де сварились Ізрайлеві сини з Господом, і він явив їм сьвятість свою.</verse>
				<verse number="14">І післав Мойсей посли з Кадесу до царя Едомського: Так каже твій брат Ізраїль: Ти знаєш усї ті пригоди, що стались нам:</verse>
				<verse number="15">Як батьки наші спустились в Египет і ми жили в Египтї довгий час, і що Египтяне заподїяли нам і батькам нашим.</verse>
				<verse number="16">Тодї позвали ми до Господа, і він почув наш голос, і післав ангела та й вивів нас із Египту; і се ми в Кадесї містї, що на краю займища твого.</verse>
				<verse number="17">Дозволь же нам пройти через твою землю! Не будемо йти полями й виноградниками, і не будемо пити води з колодязїв; по царській дорозї перейдемо, не будемо звертати нї на право, нї на ліво, докіль не перейдемо займища твого.</verse>
				<verse number="18">Та відказав йому Едом: Не переходити меш в мене; ато з мечем вийду проти тебе.</verse>
				<verse number="19">І казали йому синове Ізрайлеві: Битим шляхом ми хочемо йти; а коли воду твою пити му я, чи скотина моя, так заплачу тобі за неї; тільки ногами моїми хочу перейти, більш нїчого.</verse>
				<verse number="20">І каже: не можна щоб проходити! І вийшов Едом проти його з великим народом і з потужною рукою.</verse>
				<verse number="21">І так не дав Едом Ізраїлеві перейти через займища свої, і звернув Ізраїль на бік від його.</verse>
				<verse number="22">І рушили в дорогу від Кадесу, і прийшли сини Ізрайлеві, цїлою громадою, до Ор гори.</verse>
				<verse number="23">І рече Господь Мойсейові та Аронові під Ор-горою, на границях землї Едомової:</verse>
				<verse number="24">Мусить прилучитись Арон до народу свого; бо не має він увійти в землю, що я віддав синам Ізрайлевим за те, що ви противились повелїнню мому при водах Мериви.</verse>
				<verse number="25">Возьми Арона та Елеазара, сина його, та й приведи їх на Ор-гору;</verse>
				<verse number="26">І знїми з Арона одїж його та вдягни в неї Елеазара, сина його, і прилучиться Арон і вмре там.</verse>
				<verse number="27">І вчинив Мойсей, як заповідав Господь. І зійшли вони на гору перед очима в усієї громади.</verse>
				<verse number="28">І зняв Мойсей з Арона одїж його, та й одягнув у неї Елеазара, сина його. І вмер Арон на верховинї Ор-гори. І спустивсь із гори Мойсей та Елеазар. І побачила вся громада, що вмер Арон, і плакав увесь люд Ізраїльський трийцять день.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">І прочув Канаанїй, царь Арадський, котрого осада була на полуднї, що йде Ізраїль шляхом до Атарима, і став битись з Ізраїлем і позаймав деяких із між їх у полонь.</verse>
				<verse number="2">І зробив обітницю Ізраїль перед Господом кажучи: Коли справдї віддаси люд сей в руки мої, так понищу городи їх до нащаду.</verse>
				<verse number="3">І почув Господь голос Ізраїля, і віддав Канаанїїв в руки його; і він знищив їх і городи їх. І назвали врочище те Горма*.</verse>
				<verse number="4">І рушили дальше від Ор-гори шляхом до Червоного моря, щоб обминути Едом землю. І впав дух у людей в дорозї.</verse>
				<verse number="5">І почали люде говорити проти Бога і проти Мойсея: Нащо вивели ви нас, щоб нам повмирати в степу? Бо нема хлїба і нема води, і опротивіла нам вже тая нїкчемна пожива.</verse>
				<verse number="6">І наслав Господь на люд гадюки сарафи, і кусали вони людей; і много люду вимерло в Ізраїлї.</verse>
				<verse number="7">Тодї приступили люде до Мойсея та й промовили до його: Согрішили ми, бо говорили проти Господа і проти тебе; благай Господа, щоб відняв гадюк від нас. І благав Мойсей за люд, і рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="8">Зроби собі сарафа гадюку і повісь її на тику; і станеться, що як укусить кого гадюка, і він погляне на неї, то зостанеться живим.</verse>
				<verse number="9">І зробив Мойсей гадюку мідяну, та й повісив її на тику; і сталося, що як укусила гадюка людину, і вона позирнула на мідяну гадюку, то зісталась живою.</verse>
				<verse number="10">І рушили сини Ізрайлеві в дорогу та й отаборились в Оботї.</verse>
				<verse number="11">І рушили дальше від Обота і стали табором в Іє-Абаримі у степу, що розкинувся перед Моабом на схід соньця.</verse>
				<verse number="12">Звідтам рушили вони та й отаборились над потоком Серед.</verse>
				<verse number="13">А звідтам рушили вони дальше та й отаборились по другім боцї Арнона, що в степу, а виходить із займаньщини Аморіїв. Бо Арнон границя Моабова, між Моабіями і Аморіями.</verse>
				<verse number="14">Тим то й сказано в книзї боїв Господнїх:</verse>
				<verse number="15">Вагеб у Суфі і потоки Арнона; і злив потоків, що сягає до головного міста Ар, і тече по границї Моаба.</verse>
				<verse number="16">А звідти рушили до Бейеру, се той колодязь, про котрого казав Господь Мойсейові: Збери народ, і дам їм воду.</verse>
				<verse number="17">Засьпівав тодї Ізраїль оцю пісню: У гору вода з колодязя! Сьпівайте про його! Колодязь той самі князї копали, дуки з народу, і сам законодавець жезлом пробивали.</verse>
				<verse number="18">А із степу добирались дальше до Маттана.</verse>
				<verse number="19">Із Маттана в Нахалієль, а з Нахалієля до Бамота;</verse>
				<verse number="20">А з Бамота в долину, що на полях Моаба, до верховин гори Пізга, що стремить над дикою полониною.</verse>
				<verse number="21">І післав Ізраїль посли до Сигона, царя Аморійського, кажучи:</verse>
				<verse number="22">Позволь перейти через твою землю! Не будемо звертати на поля і на виноградники, і не будемо пити води з колодязїв; шляхом царським ійти мемо, покіль перейдемо твої займища.</verse>
				<verse number="23">Та не дозволив Сигон Ізрайлеві перейти через займаньщину свою; і зібрав Сигон увесь люд свій, та й вийшов проти Ізраїля в степ, і прийшов у Ягаз та й почав бити на Ізраїля.</verse>
				<verse number="24">І побив його Ізраїль гострим мечем та й заняв його землю, від Арнона до Ябока, до синів Аммонових, Аммонове бо займище було потужне.</verse>
				<verse number="25">І взяв Ізраїль всї городи сї, і почав жити у всїх Аморійських городах, в Гесбонї та й у всїх приналежних містах.</verse>
				<verse number="26">Бо Гесбон був город Сигона, царя Аморійського; а він бивсь із прежнїм царем Моабським, і взяв усю землю його до Арнона.</verse>
				<verse number="27">Тим же то у пісьнї сьпівають: Ой рушаймо до Гесбона, цареві Сигону город пишний будувати, мурами твердити.</verse>
				<verse number="28">Загорілось у Гесбонї у царя Сигона, і пожер огонь високі замки над Арноном.</verse>
				<verse number="29">Горенько тобі, Моабе! Народе Камосів! Гинеш марно, і втїкають сини твої в ростїч; утїкають, забувають давню свою славу, дочки ж твої в Аморія у неволї гинуть.</verse>
				<verse number="30">Зруйновали ми осади Гесбон до Дибону, від Нофи огнем спалили села до Медеби.</verse>
				<verse number="31">І осївсь Ізраїль у землї Аморійський.</verse>
				<verse number="32">І післав Мойсей на провідки в город Язер, і взяли вони приналежні оселї його, і вигнав він Аморіїв, що там були.</verse>
				<verse number="33">І повернули вони і пійшли шляхом до Базану. І вийшов Ог, царь Базанський, проти них з усїм людом своїм воювати з ними коло Едреї.</verse>
				<verse number="34">І рече Господь до Мойсея: Не лякайся його; бо я віддав в руки твої його й увесь люд його; і чини із ними те, що вчинив із Сигоном, царем Аморійським, що жив у Гесбонї.</verse>
				<verse number="35">І повбивали вони його і синів його і ввесь люд його, так що не зістався нї один живий із них, та й заняли землю його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">І рушили сини Ізрайлеві та й отаборились на рівнинї Моабський, по другім боцї Йордана навпроти Ерихону.</verse>
				<verse number="2">І побачив Балак Зипоренко усе, що заподїяв Ізраїль Аморіям.</verse>
				<verse number="3">І боялись вельми Моабії того люду, бо багацько було його, і великий пострах пійшов між Моабіями перед синами Ізраїля.</verse>
				<verse number="4">І казали Моабії мужам старшим Мидіянським: Тепер обїсть голота ся навкруги нас усе, як обїдає віл траву у полї. А Балак Зипоренко був тодї царем Моабським.</verse>
				<verse number="5">І післав він посли до Білеама Беоренка в Петор, що над рікою Ефрат, в землї синів народа його, щоб покликати його, і велів сказати йому: Ось вийшов люд із Египецької землї; і укрив він лице землї, та й осївсь проти мене.</verse>
				<verse number="6">Оце ж прийди та проклени менї сей люд: надто бо він потужен проти мене. Може удасться менї, що подужаю його і вижену його з країни: Знаю бо, кого ти благословиш, той благословен буде, а кого ти прокленеш, той проклятим буде.</verse>
				<verse number="7">І пійшли старші мужі Моабські і мужі Мидіянські, з дарунками в руках за закленаннє. І прийшли вони до Білеама, і промовили йому слова Балакові.</verse>
				<verse number="8">І каже він їм: Переночуйте тут сю ніч, і дам я вам відповідь, так як Господь менї скаже. І зістались князї Моабські в Білеама.</verse>
				<verse number="9">І прийшов Бог до Білеама і каже: Що се в тебе за люде?</verse>
				<verse number="10">І каже Білеам Богу: Балак Зипоренко, царь Моабській послав сказати менї:</verse>
				<verse number="11">Се люд вийшов із Египту й укрив лице землї. Оце ж прийди, проклени його менї; може буде в мене снага битись із ним і вижену їх.</verse>
				<verse number="12">І каже Бог Білеамові: Не треба тобі йти з ними, не треба тобі проклинати люду; бо він благословений.</verse>
				<verse number="13">І встав Білеам уранцї і сказав князям Балаковим: Ідїте в землю вашу; бо не схотїв Господь менї дозволити ійти з вами.</verse>
				<verse number="14">І встали князї Моабські, і прийшли до Балака і кажуть: Не схотїв Білеам ійти з нами.</verse>
				<verse number="15">Тодї післав Балак ще раз князїв, поважніщих, як ті, і було їх більше.</verse>
				<verse number="16">І прийшли вони до Білеама і промовили до його: Так мовляє Балак Зипоренко: Нехай уже нїщо не зупиняє тебе йти до мене:</verse>
				<verse number="17">Бо шаною великою вшаную тебе і все, що скажеш менї, вчиню; прийди ж, та заклени менї народ той!</verse>
				<verse number="18">І відказав Білеам, і сказав слугам Балаковим: Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла й золота, так все таки не зміг би я переступити слова Господа, Бога мого, щоб вчинити чи мале чи велике.</verse>
				<verse number="19">Тепер же зістаньтесь ту й ви на ніч, щоб довідатись менї, що скаже менї Господь.</verse>
				<verse number="20">І прийшов Бог в ночі до Білеама і рече йому: Коли тебе звати прийшли люде, так заберись та йди з ними; та чинити меш тільки те, що скажу тобі.</verse>
				<verse number="21">І встав Білеам вранцї, і осїдлав ослицю свою, та й рушив в дорогу із князями Моабськими.</verse>
				<verse number="22">І запалав гнїв Божий за те, що він пійшов; і став ангел Господень на дорозї, щоб спинити його; а він їхав на ослицї своїй і двох молодиків його з ним.</verse>
				<verse number="23">І побачила ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозї, і голий міч його в руцї його. І звернула ослиця з дороги та й пійшла полем. І вдарив Білеам ослицю, щоб вернути її на дорогу.</verse>
				<verse number="24">Но ангел став у сутках між виноградниками: стїна з одного боку і стїна з другого боку.</verse>
				<verse number="25">І як побачила ослиця ангела, примчала вона до стїни і притиснула ногу Білеамові до стїни; і ще раз ударив її.</verse>
				<verse number="26">І пройшов дальш ангел Господень, та й став в узькому місцї, де не було дороги звернути, нї праворуч, нї лїворуч.</verse>
				<verse number="27">І побачила ослиця ангела Господнього, та й лягла під Білеамом; і запалав Білеам гнївом, і вдарив він ослицю палицею.</verse>
				<verse number="28">І відчинив Господь щелепи в ослицї, і каже вона до Білеама: Що я тобі зробила, що бив єси мене оце три рази?</verse>
				<verse number="29">І сказав Білеам до ослицї: Бо ти робила сьміх з мене; коли б у мене та був міч у руцї, то вбив би я тебе тепер.</verse>
				<verse number="30">І каже ослиця до Білеама: Чи я ж не ослиця твоя, що на їй ти їздиш з того часу, як почав жити на сьвітї та й до сього дня? Хиба ж ізвикла я чинити з тобою таке? А він каже: Нї!</verse>
				<verse number="31">Тодї розкрив Господь очі Білеамові, і побачив він ангела Господнього, що стоїть на дорозї, і голий міч у руцї в його. І вклонивсь він; і склонив він лице своє до землї;</verse>
				<verse number="32">І промовив до його ангел Господень: Защо оце вдарив єси ослицю твою три рази? Се сам я вийшов перебивати тобі; бо погибельна стежка твоя передо мною.</verse>
				<verse number="33">І бачила мене ослиця та й звертала оце передо мною три рази. Коли б не звертала вона передо мною, так нинї вбив би я тебе; а зоставив би її живою.</verse>
				<verse number="34">І каже Білеам до ангела Господнього: Согрішив я; бо не знав, що ти стояв проти мене на стежцї. Оце ж коли негаразд воно в очу в тебе, так вернусь.</verse>
				<verse number="35">І каже ангел до Білеама: Ійди з людьми, но тільки мусиш те промовляти, що скажу тобі. І пійшов Білеам із князями Балаковими.</verse>
				<verse number="36">І почув Балак, що прибув Білеам, і вийшов він на зустріч йому в Ір-Моаб, на побережю Арнона, що на самому краю займища.</verse>
				<verse number="37">І каже Балак до Білеама: Хиба ж не посилав я нарочно до тебе кликати тебе? Чом не прибував єси до мене? Чи то ж я справдї не спромігся б ушанувати тебе?</verse>
				<verse number="38">І каже Білеам до Балака: Се прибув я до тебе, та хиба моя воля промовляти що небудь? Слово, що кладе Бог в уста менї, те промовляти му.</verse>
				<verse number="39">І рушили Білеам з Балаком, і прибули вони в Кірият-Ензот.</verse>
				<verse number="40">І принїс Балак жертву з буйної й дрібної скотини, та й послав Білеамові та князям, що були з ним.</verse>
				<verse number="41">І сталось воно вранцї, що взяв Балак Білеама та й привів його на верхи Бааля, щоб він побачив із відти народ, що стояв зпереду.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">І каже Білеам до Балака: Постав менї ту сїм жертівників, і наготов менї семеро бичків і семеро баранів.</verse>
				<verse number="2">І вчинив Балак те, що сказав Білеам. І жертвували Балак і Білеам бичка й барана на кожному жертівнику.</verse>
				<verse number="3">І каже Білеам до Балака: Стань коло всепалення твого, а я пійду: може стріне Господь мене, і що покаже він менї, те перекажу тобі. І пійшов на безлїсний верх гори.</verse>
				<verse number="4">І стрів Бог Білеама, і він каже до його: Сїм жертівників поставив я, і принїс бичка й барана на кожному жертівнику.</verse>
				<verse number="5">І вложив Господь слово в уста Білеамові і промовив: Вернись до Балака і говори так:</verse>
				<verse number="6">І вернувсь він до його; і се стояв він коло всепалення свого, сам він і всї князї Моаба.</verse>
				<verse number="7">І почав він річ свою і промовив: Закликав мене з Арану Балак у гостину, з гір восточнїх царь Моабський у свою країну: Прийди, будеш ту Якова клясти-проклинати; прийди, будеш в Ізраїля долю відіймати.</verse>
				<verse number="8">Як я, царю, того зважусь клясти-проклинати, кого Бог сподобив ласки, Господь благодати?</verse>
				<verse number="9">Я на його з гір високих пильно позираю, із верхів очима всюди його проводжаю. Се той люд, що від народів окрім пробуває, між народами нїкого рідного не має.</verse>
				<verse number="10">Хто Якова та злїчив би пісок під ногами? Мирияди Ізраїля хто порахував би? Коли б менї так праведно, як і їм вмирати, я не знаю, чого в світї кращого й бажати.</verse>
				<verse number="11">І каже Балак Білеамові: Що ти вчинив ізо мною? Проклясти вороги мої взяв я тебе, і се ти навіть благословляєш їх!</verse>
				<verse number="12">І відповів той, кажучи: Хиба того, що вложив Господь в уста менї, не годиться менї виявити?</verse>
				<verse number="13">І каже йому Балак: Ходїмо зо мною на инше місце, звідкіля мож побачити їх; та тільки тих, що поперед, бачити меш їх, а всїх не побачиш. І проклени менї їх ізвідтам.</verse>
				<verse number="14">І вивів його на поле сторожі, на верховину Пісги-гори, і поставив там сїм жертівників, і принїс бичка й барана на кожному жертівнику.</verse>
				<verse number="15">І каже він Балакові: Стань ту коло всепалення твого, а я піду там на зустріч.</verse>
				<verse number="16">І зустрів Господь Білеама, і вложив слово йому в уста, і рече: Вернись до Балака і так промовляти меш.</verse>
				<verse number="17">І прийшов він до його; і се стоїть він коло всепалення, і князї Моабські з ним.</verse>
				<verse number="18">І каже йому Балак: Що промовив Господь?</verse>
				<verse number="19">І почав він приповідь свою і промовив: Встань, Балаче, та послухай, зрозумій, Зипорів сину!</verse>
				<verse number="20">Бог, не чоловік той льживий, щоб туманити людину. Сказав би він, та й не вдїяв? Нї, по віки так не буде! Він сказав, та й не справдив би? Се ж не ми, химерні люде.</verse>
				<verse number="21">Звелїв він благословити, я благословив, не сумнився, щоб Яков по Божій волї нїчим в сьвітї не журився.</verse>
				<verse number="22">Господь, Бог його, по віки з ним пробуває, голубить, і труба його царськая голосно рокоче, трубить.</verse>
				<verse number="23">Вивів люд свій із Египту, визволив з ярма, з неволї, мов той ріг у однорога, сила його в дикім полї.</verse>
				<verse number="24">На Якова в нас не буде, ворожби чи то проклону: про Ізраїля всї люде скажуть: Бог його воздвигнув.</verse>
				<verse number="25">Мов левиця устає він, і мов лев стрибає в гору; ляже, як пожер здобичу та напивсь крові з улову.</verse>
				<verse number="26">І каже Балак Білеамові: Лучче вже й не проклинай їх, і не благословляй.</verse>
				<verse number="27">І відповів Білеам, і каже Балакові: Хиба не казав я тобі, що все, що промовив Господь, мушу сповнити.</verse>
				<verse number="28">І каже Балак Білеамові: Ось ходїмо, візьму тебе в друге місце. Може, Богу буде вгодно, щоб ти прокляв їх ізвідтам.</verse>
				<verse number="29">І взяв Балак Білеама на верх Пеора, що стремить на рівнинї пустинї. І каже Білеам Балакові:</verse>
				<verse number="30">Вистав менї ту сїм жертівників, і приготов менї ту семеро бичків і семеро баранів.</verse>
				<verse number="31">І вчинив Балак, що сказав йому Білеам, і жертвував він бичка й барана на кожному жертівнику.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">І побачив Білеам, що добре в очу в Господа благословити Ізраїля, і не пійшов, як перші рази, на ворожбу, а став лицем до степу.</verse>
				<verse number="2">І зняв Білеам очі, та й побачив Ізраїля, що таборивсь по поколїннях своїх, і зійшов на його дух Божий.</verse>
				<verse number="3">І почав він приповідь свою і промовив: Білеам, син Беорія, до вас промовляє, той, кому, відкрились очі, рече і звіщає.</verse>
				<verse number="4">Той рече, хто чув од Бога сї слова пророчі; всемогущого він бачив, і чув серед ночі.</verse>
				<verse number="5">Ой Якове! що за гарні намети у тебе! Ізраїлю! Що за шатра в тебе таборові!</verse>
				<verse number="6">Мов долини розпростерлись пишно та роскішно, мов дуброви над рікою, що Господь садив їх; мов кедри понад водою високо знялися, розростаючись по всяк час надять, ваблять око.</verse>
				<verse number="7">Лити меш ти воду з відер, щоб твоє насїннє виростало й процьвітало на впокійних водах. Царь його ще переважить і царя Агага; царство його візьме гору над всїма царствами.</verse>
				<verse number="8">Вивів Бог його з Египту, силу однорожу; ворогів всїх пожере він, побє всї народи; поборовши їх потрощить костї в дикім полї; стрілами він повбиває усїх їх запеклих.</verse>
				<verse number="9">Ліг як лев він опочити, хто його розбудить? Благо, хто тобі радїє та благословляє; проклять, хто тебе не любить, клене, проклинає!</verse>
				<verse number="10">І запалав гнївом Балак на Білеама, і сплесне він руками, і каже Балак Білеамові: Проклясти вороги мої покликав я тебе, і се навіть благословеннєм благословив єси їх оце вже три рази.</verse>
				<verse number="11">Утїкай же до своєї домівки! Хотїв я шаною вшанувати тебе; та се вдержав тебе Господь од пошановання.</verse>
				<verse number="12">І каже Білеам Балакові: Хиба ж я й послам твоїм, що посилав їх єси до мене, не казав:</verse>
				<verse number="13">Коли б давав менї Балак будинок свій повен срібла та золота, не переступив би я слова Господнього, вчинити що доброго, чи лихого по своїй волї. Що промовить Господь, те й мушу мовляти.</verse>
				<verse number="14">Тепер ж оце йду до мого люду. Ходїмо, так виявлю тобі, що робити ме навпослї народ той з твоїм народом.</verse>
				<verse number="15">І почавши приповідь свою промовив він: Білеам се Беоренко рече-промовляє, той кому відкрито очі, рече і звіщає.</verse>
				<verse number="16">Той, хто чув од Бога слово в ночі, в сновидїннї, очі ж мав тодї закриті, а все ж таки бачив.</verse>
				<verse number="17">Бачу його перед віччу, тільки не сьогоднї, бачу його, та не зблизька, чую в мому дусї: сходить зоря із Якова, здіймається берло з Ізраїля, та й поламле Моабіям роги. Сетовим синам потужно черепи потрощить, і виски їм неощадно всїм порозбиває.</verse>
				<verse number="18">Буде Едом із Сеїром у гіркій неволї, а Ізраїль добру славу дїлами здобуде.</verse>
				<verse number="19">Із Якова вийде той, хто царів з їх престолів поскидає, і пустками городи поробить.</verse>
				<verse number="20">Побачивши ж Амалика, почав ще одну приповідь: Первим Амалик зробився між всїма царствами, та до впадку похилився, і буде остатнїм.</verse>
				<verse number="21">А як побачив Кенїїв, сказав приповідь: Сїв ти, Кенїю, на скелї нерухомій твердо;</verse>
				<verse number="22">Та Ассур тебе в тяжкую одведе неволю.</verse>
				<verse number="23">Тодї сказав ще приповідь: Горе, горе, хто на сьвітї буде пробувати, як Господь такий допустить допуст на потужних!</verse>
				<verse number="24">Припливуть з Киттиму судна аж у тую землю, та й Ассурове звоюють, підневолять царство.</verse>
				<verse number="25">І встав Білеам та й пійшов і став жити в домівцї своїй; Балак теж пійшов своєю дорогою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">І жив Ізраїль у Ситтимі, і став блудувати люд із дочками Моабовими;</verse>
				<verse number="2">І стали вони кликати люд на жертви богам своїм.</verse>
				<verse number="3">І їв люд і припадав ниць перед богами їх, і прихиливсь Ізраїль до Бааль-Пеора. І запалав Господь гнївом на Ізраїля.</verse>
				<verse number="4">І рече Господь до Мойсея: возьми всї голови людські та й повісь їх Господеві проти соньця, щоб одвернувсь жар гнїва Господнього від Ізраїля.</verse>
				<verse number="5">І рече Мойсей суддям Ізрайлевим: Нехай кожен із вас повбиває людей своїх, що прихилились до Бааль-Пеора.</verse>
				<verse number="6">І се прийшов один ізміж синів Ізрайлевих, і привів до браттї своєї Мидіянїйку, перед очима Мойсея й перед очима всієї громади Ізрайлевої, як вони тодї плакали коло входу в соборний намет.</verse>
				<verse number="7">І побачив Пінегас, син Елеазара, сина Арона сьвященника, і встав ізміж громади, та взяв списа в руку.</verse>
				<verse number="8">І пійшов він слїдом за чоловіком Ізраїльським у середину шатра, та й пробив їх обох, чоловіка Ізраїльського й молодицю крізь животи їх.</verse>
				<verse number="9">І зупинено помір між синами Ізраїля, а було мерцїв від помору двайцять і чотири тисячі.</verse>
				<verse number="10">І рече Господь до Мойсея:</verse>
				<verse number="11">Пінегас, син Елеазара, сина Арона сьвященника, одвернув ярость мою від синів Ізрайлевих, ревнуючи за мене проміж ними, щоб не я вигубив синів Ізрайлевих в ревностї моїй.</verse>
				<verse number="12">Тим же то промов: Се я даю йому завіт мого примиря.</verse>
				<verse number="13">І буде він йому й насїнню його після його завітом сьвященства віковічнього за те, що ревнував він за Бога свого, та й спокутував синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="14">Імя ж чоловіка Ізраїльського погибшого, що проколено його з Мидіянїйкою, Зимрій Салусенко, князь батьківського дому Симеоніїв;</verse>
				<verse number="15">На імя ж проколена молодиця Козбія, дочка Зура, голови одного батьківського дому в Мидіянїїв.</verse>
				<verse number="16">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="17">Ворогуйте з Мидіянїями та й побивайте їх: бо по ворожи поступили вони з вами підступом своїм, затуманюючи вас Пеором і Козбією, дочкою князя Мидіянського, що вбито її під час мору задля Пеора.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">І сталось послї мору, що рече Господь Мойсейові та Елеазарові, синові Арона сьвященника:</verse>
				<verse number="2">Злїчи менї всю громаду синів Ізрайлевих од двайцяти років і старше, по їх батьківських домах, усїх здатних до війська в Ізраїлї.</verse>
				<verse number="3">І розмовляли із ними Мойсей та Елеазар сьвященник на подїллю Моаба, над Йорданом, проти Ерихону, і казали вони:</verse>
				<verse number="4">Злїчіть усїх од двайцяти років і старше, як заповідав Господь Мойсейові. І се синове Ізрайлеві, що вийшли з Египецької землї:</verse>
				<verse number="5">Рубен, первенець Ізраїлїв. Сини Рубенові: Ганох, від його родина Ганохіїв; Паллу, від його родина Паллуїв;</verse>
				<verse number="6">Гезрон, від його родина Гезроніїв; Кармій, від його родина Карміїв.</verse>
				<verse number="7">Се родини Рубенїїв. І було перелїчених їх сорок і три тисячі сїмсот і трийцять.</verse>
				<verse number="8">А сини Палуєві: Елїаб.</verse>
				<verse number="9">А сини Елїабові: Немуїль і Датан і Абирам; се ті покликані в громаду, що ворохобились проти Мойсея і Арона в ротї Корага, як нарікали на Господа.</verse>
				<verse number="10">Но роззявила земля пельку свою та й проглинула їх з Корагом, як погибла рота ся, що пожерло поломя їх: двістї і пятьдесять чоловіка; і стали вони знамям.</verse>
				<verse number="11">Сини ж Корагові не погибли.</verse>
				<verse number="12">Синове Симеонові по родинах їх:</verse>
				<verse number="13">Немуїль, від його родина Немуйлїїв; Ямин, від його родина Яминїїв; Яхин, від його родина Яхиїїв; Зерах, від його родина Зерахіїв; Саул, від його родина Сауйліїв.</verse>
				<verse number="14">Се родини Симеонїїв: двайцять дві тисячі і двісті.</verse>
				<verse number="15">Сини Гадові по родинах їх: Зефон, від його родина Зефонїїв; Гаггій, від його родина Гаггіїв; Шунїй, від його родина Шунїїв.</verse>
				<verse number="16">Оснїй, від його родина Оснїїв; Ерій, від його родина Еріїв,</verse>
				<verse number="17">Арод, від його родина Ародїїв; Аремій, від його родина Ареміїв.</verse>
				<verse number="18">Се родини Гадові по перелїчених їх: сорок тисяч і пятьсот.</verse>
				<verse number="19">Сини Юдині: Гер та Онан; та померли Гер і Онан в Канаан землї.</verse>
				<verse number="20">І були Юдині сини по родинах їх: Шела, від його родина Шеланїїв.</verse>
				<verse number="21">Перез, від його родина Перезіїв; Зерах, від його родина Зерахіїв. І були сини Перезові: Гезрон, від його родина Гезронїїв; Гамуль, від його родина Гамулїїв.</verse>
				<verse number="22">Се родини Юди, по перелїчених їх: сїмдесять шість тисяч і пятьсот.</verse>
				<verse number="23">Синове Іссахарові по родинах їх: Тола, від його родина Толаїв; Пува, від його родина Пуваїв:</verse>
				<verse number="24">Яшуб, від його родина Яшубіїв; Симрон, від його родина Симроніїв;</verse>
				<verse number="25">Се родини Іссахарові, по перелїчених їх: шістьдесять чотири тисячі і триста.</verse>
				<verse number="26">Синове Зебулонові по родинах їх: Серед, від його родина Середїїв; Елон, від його родина Елонїїв; Яхлеїль, від його родина Яхлеілїв.</verse>
				<verse number="27">Се родини Зебулонїїв, по перелїчених їх: шістьдесять тисяч і пятьсот.</verse>
				<verse number="28">Синове Йосифові, по родинах їх: Манассій і Ефраїм.</verse>
				<verse number="29">Синове Манасїєві: Макир, від його родина Макиріїв, а Макир появив Гілеада; Гілеад, від його родина Гілеадїїв.</verse>
				<verse number="30">Се синове Гілеадові: Їезер, від його родина Їезріїв; Гелек, від його родина Гелекіїв.</verse>
				<verse number="31">Асриїль, від його родина Асрийлїїв, і Сихем, від його родина Сихеміїв;</verse>
				<verse number="32">Шемида, від його родина Шемидїїв; Гефер, від його родина Геферіїв.</verse>
				<verse number="33">У Зелофада ж Геференка не було синів; а імена дочок Зелофадових: Махля і Ноя, Хогля, Милка і Тирза.</verse>
				<verse number="34">Се родини Манассієві, а перелїчених їх було: пятьдесять дві тисячі і сїмсот.</verse>
				<verse number="35">Се синове Ефраїмові по родинах їх: Шутелах, від його родина Шутеляхіїв; Бекер, від його родина Бекеріїв; Тахана, від його родина Таханїїв.</verse>
				<verse number="36">А се сини Шутеляхові: Еран, від його родина Еранїїв.</verse>
				<verse number="37">Се родини синів Ефраїмових по перелїчених їх: трийцять дві тисячі і пятьсот. Се сини Йосифові по родинах їх:</verse>
				<verse number="38">Синове Беняминові по родинах їх: Бела, від його родина Белаїв; Ашбель, від його родина Ашбелїїв; Ахирам, від його родина Ахираміїв;</verse>
				<verse number="39">Сефуфам, від його родина Сефуфаміїв; Гуфам, від його родина Гуфаміїв.</verse>
				<verse number="40">А сини в Бели були Ард і Нааман. Від Арда родина Ардїїв; від Наамана родина Нааманїїв.</verse>
				<verse number="41">Се синове Беняминові по родинах їх, а перелїчених їх сорок пять тисяч і шістьсот.</verse>
				<verse number="42">Се синове Данові по родинах їх: Шухам, від його родина Шухаміїв. Се родина Данова по родинах їх.</verse>
				<verse number="43">Усїх родин Шухаміїв по перелїчених їх: шістьдесять чотири тисячі і чотириста.</verse>
				<verse number="44">Синове Ассерові по родинах їх: Їмна, від його родина Їмнїїв; Їтва, від його родина Їтвіїв; Берія, від його родина Беріїв.</verse>
				<verse number="45">Від синів Берії: Гебер, від його родина Гебріїв; Малкиїль, від його родина Малкиїлїв.</verse>
				<verse number="46">А імя дочки Ассерової було Сераха.</verse>
				<verse number="47">Се родини синів Ассерових по перелїчених їх: пятьдесять три тисячі і чотириста.</verse>
				<verse number="48">Синове Нефталїєві по родинах їх: Яхзеїль, від його родина Яхзеїлїв; Гунїй, від його родина Гуніїв;</verse>
				<verse number="49">Езер, від його родина Езеріїв, Шіллем, від його родина Шіллеміїв.</verse>
				<verse number="50">Се родини Нафталїєві, і перелїчених їх було сорок пять тисяч і чотириста.</verse>
				<verse number="51">Се перелїчені сини Ізрайлеві: шістьсот одна тисяча сїмсот і трийцять.</verse>
				<verse number="52">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="53">Між тими подїлена мусить бути земля в наслїддє, по лїчбі імен.</verse>
				<verse number="54">У кого богацько душ, побільшиш наслїддє його, а в кого мало душ, поменьшиш наслїддє його; кожному, дивлючись по перелїчених його, надїлиш наслїддє його.</verse>
				<verse number="55">Тілько ж по жеребу буде роздїлена земля; по батьківських іменах наслїдувати муть її.</verse>
				<verse number="56">Як випаде жереб, буде удїлене кожному наслїддє його, чи велике чи мале воно.</verse>
				<verse number="57">А се перелїчені Левіти по родинах їх: Від Герзона родина Герзонїїв; від Кегата родина Кегатїїв;</verse>
				<verse number="58">Від Мерарія родина Мераріїв. Се родини Левітів: родина Либніїв, родина Геброніїв, родина Махлїїв, родина Мушлїїв, родина Коргіїв. А Кегат появив Амрама.</verse>
				<verse number="59">А жінка Амрамова була на імя Йокебеда, дочка Левієва, що зродила Левієві в Египтї. І породила вона Амрамові Арона й Мойсея, та Миряму, сестру їх.</verse>
				<verse number="60">Аронові ж родились Надаб і Абигуй, Елеазар та Ітамар.</verse>
				<verse number="61">І померли Надаб і Абигуй, як приносили чужий вогонь перед Господом.</verse>
				<verse number="62">І було їх перелїчених двайцять і три тисячі, ввесь музький пол від одномісячних і старше; не перелїчив же їх між синами Ізрайлевими, бо не дано їм наслїддя між синами Ізрайлевими.</verse>
				<verse number="63">Се ті, що перелїчили їх Мойсей та Елеазар при Йорданї, проти Ерихону.</verse>
				<verse number="64">Та між сими не було нї одного чоловіка з тих, що були перелїчені від Мойсея та Арона сьвященника, як перелїчували вони сини Ізраїля в Синайському степу.</verse>
				<verse number="65">Про них бо сказав Господь Мойсейові: Смертю помруть вони в степу, і не зістанеться з їх нї чоловіка, окрім Калеба Єфуненка та Йозея Нуненка.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">І приступили дочки Зелофхада, сина Гефера, сина Гілеада, сина Макіри, сина Манассії, із родини Манассії, сина Йосифа, і се імена дочок його: Махля, Ноя та Хогля, та Милка та Тирза.</verse>
				<verse number="2">І стали вони перед Мойсейом та Елеазаром сьвященником і перед князями й перед усією громадою, коло входу в соборний намет, і промовили:</verse>
				<verse number="3">Батько наш умер у степу, хоть і не було його між ротою, що зібралась проти Господа в ротї Кораговій, та за свій гріх вмер він; синів же у його не було.</verse>
				<verse number="4">Чому ж би мало пропасти імя панотця нашого з роду його за те, що нема сина в його? Дай нам власність між братами батька нашого!</verse>
				<verse number="5">І принїс Мойсей справу їх перед Господа.</verse>
				<verse number="6">І рече Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="7">Праведно дочки Зелофхадові говорять; треба ж тобі надїлити їм наслїдню державу між братами батька їх і нехай перейде на них батьківщина їх.</verse>
				<verse number="8">А синам Ізраїля казати меш: Коли вмер чоловік і нема в його сина, так мусите перевести наслїддє його на дочку його.</verse>
				<verse number="9">А коли нема в його дочки, так оддасьте наслїддє його братові його.</verse>
				<verse number="10">А коли нема в його братів, так оддасьте наслїддє його батьковим братам його.</verse>
				<verse number="11">А коли нема братів у батька його, так оддасьте наслїддє родичові його, найближшому в родинї його, і держати ме його він. І буде се синам Ізрайлевим правосудня установа, як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="12">І рече Господь Мойсейові: Ізійди на Абарім гору, і побачиш землю, що я надїлив синам Ізрайлевим.</verse>
				<verse number="13">І як побачиш, так прилучишся до народу твого, як прилучивсь Арон, твій брат;</verse>
				<verse number="14">Бо збунтувались ви проти слова мого в Зин степу, в час сварки громадської, щоб явити сьвятость мою перед очима їх (се єсть при водах Мериви, у Кадесї, в Зин степу).</verse>
				<verse number="15">І промовив Мойсей до Господа, кажучи:</verse>
				<verse number="16">Господе, Боже духів усякого тїла, постав над громадою чоловіка,</verse>
				<verse number="17">Щоб виходив і ввіходив перед ними, і щоб виводив їх і вводив їх, щоб не була громада Господня, як отара, що нема в неї пастуха.</verse>
				<verse number="18">І рече Господь Мойсейові: Возьми собі Йозея Нуненка; чоловіка, в котрого дух, і положи на його руку твою; і постав його перед Елеазаром сьвященником і перед усією громадою.</verse>
				<verse number="19">І дай йому повелїння перед очима їх.</verse>
				<verse number="20">І удїли йому достойньства свого, щоб корилась йому вся громада синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="21">І нехай стане він перед Елеазаром сьвященником, а той питати ме за його про суд урім* перед Господом. По слову його вони виходити муть і по слову його ввіходити муть, він сам і всї сини Ізрайлеві з ним, уся громада.</verse>
				<verse number="22">І вчинив Мойсей, як заповідав йому Господь, і взяв Йозея і поставив його перед Елеазаром сьвященником і перед усією громадою; і положив руки на його і передав йому повелїння, як заповідав Господь через Мойсея.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="28">
				<verse number="1">І промовив Господь до Мойсея:</verse>
				<verse number="2">Повели синам Ізрайлевим і скажи їм: Приноси мої, хлїб мій, на огняні жертви мої, на любі пахощі мої мусите приносити менї у призначений час.</verse>
				<verse number="3">І скажи їм: Ось які огняні жертви маєте приносити Господеві: двоє ягнят перволїтних без скази, щодня, як повсячасне всепаленнє.</verse>
				<verse number="4">Одно ягня принесеш уранцї, а друге ягня принесеш між двома вечорами;</verse>
				<verse number="5">А як хлїбну жертву, одну десятину ефи муки пшеничної, перемішаної з четвертиною гіна олїї забиваної.</verse>
				<verse number="6">Повсячасне всепаленнє, що установлено його на Синай горі про любі пахощі, огняна жертва Господеві.</verse>
				<verse number="7">А як жертву ливну четвертину гіна про одно ягня. У сьвятинї мусиш приносити Господеві жертву ливну з кріпкого напитку.</verse>
				<verse number="8">А ягня друге принесеш між двома вечорами; хлїбну і ливну жертву як вранцї принесеш до того, огняну жертву любих Господеві пахощів.</verse>
				<verse number="9">А в день субітний двоє ягнят без скази і дві десятини муки пшеничної, перемішаної з олїєю, та жертву ливну до того.</verse>
				<verse number="10">Се всепаленнє в день субітній, що суботи, опріч всепалення повсячасного і його жертви ливної.</verse>
				<verse number="11">А як настає ваш місяць, приносити мете на всепаленнє Господеві: двоє бичків та одного барана, семеро ягнят перволїтків без скази;</verse>
				<verse number="12">А до кожного бичка три десятини муки пшеничної, перемішаної з олїєю як хлїбну жертву; а до одного барана дві десятини муки пшеничної, перемішаної з олїєю, як жертву ливну;</verse>
				<verse number="13">І до кожного ягнятї по десятинї муки пшеничної, перемішаної з олїєю, як хлїбну жертву. Се всепаленнє, любі пахощі, огняня жертва Господеві.</verse>
				<verse number="14">А їх жертви ливні: пів гіна до одного бичка, і третина гіна до одного барана, а четвертина гіна до ягнятї. Се всепаленнє новомісячне, по всї місяцї року.</verse>
				<verse number="15">І козла одного на жертву за гріх приносити муть Господеві, опріч всепалення повсячасного з возливаннєм його.</verse>
				<verse number="16">А первого місяця, на чотирнайцятий день місяця паска Господеві;</verse>
				<verse number="17">А на пятнайцятий день того місяця сьвято; сїм день опрісноки треба їсти,</verse>
				<verse number="18">На первий день будуть сьвяті збори у вас, і нїякого дїла робочого не робити мете.</verse>
				<verse number="19">А будете приносити жертву огняну, всепаленнє Господеві: двоє бичків, та одного барана, та семеро ягнят перволїтків; без скази мусять у вас бути;</verse>
				<verse number="20">А як жертву хлїбну до них: муки пшеничної перемішаної з олїєю, три десятини ефи на одного бичка і дві десятини на барана;</verse>
				<verse number="21">По десятинї принесете на кожне з сїмох ягнят.</verse>
				<verse number="22">І козла одного про жертву за гріх на спокутуваннє за вас.</verse>
				<verse number="23">Опріч всепалення ранїшного, повсячасної жертви огняної, приносити мете се.</verse>
				<verse number="24">Се будете приносити через сїм день; як хлїб огняної жертви, пахощі любі Господеві; опріч всепалення повсячасного будете приносити се вкупі з жертвою ливною.</verse>
				<verse number="25">А на семий день будуть сьвяті збори в вас: і жадної роботи не робити мете.</verse>
				<verse number="26">І в день первеньцїв, як приносите нову хлїбну жертву Господеві, послї вашого сьвята однотижневого будуть сьвяті збори в вас; жадної роботи не робіть.</verse>
				<verse number="27">І принесете всепаленнє на любі пахощі Господеві: двоє бичків, одного барана, семеро ягнят перволїтків;</verse>
				<verse number="28">І жертву хлїбну до них: муки пшеничної перемішаної з олїєю три десятини ефи на одного бичка, дві десятини на одного барана,</verse>
				<verse number="29">По десятинї на кожне з сїмох ягнят;</verse>
				<verse number="30">Одного козла на спокутованнє за вас.</verse>
				<verse number="31">Опріч всепалення повсячасного вкупі з хлїбною і ливною жертвою будете приносити їх, без скази будуть вони в вас.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="29">
				<verse number="1">І в місяцї семому, на первий день мі- сяця того, мусять сьвяті збори в вас бути. Нїякого дїла робочого не робіть; день гучних труб буде се в вас.</verse>
				<verse number="2">І будете приносити всепаленнє на любі пахощі Господеві: одного бичка, одного барана, семеро ягнят перволїтків без скази,</verse>
				<verse number="3">І хлїбну жертву до них: муки пшеничної перемішаної з олїєю три десятини на бичка, дві десятини на барана,</verse>
				<verse number="4">І одну десятину на кожне із сїмох ягнят;</verse>
				<verse number="5">Та одного козла на жертву за гріх, на спокутованнє за вас,</verse>
				<verse number="6">Окрім всепалення місячного з хлїбним даром його та окрім всепалення повсячасного з хлїбним даром його, по установі, на любі пахощі, огняна жертва Господеві.</verse>
				<verse number="7">А на девятий день, того семого місяця будуть сьвяті збори в вас, і будете впокорювати душі ваші; нїякої роботи не робіть.</verse>
				<verse number="8">А принесїть всепаленнє Господеві, любі пахощі: одного бичка, одного барана, семеро ягнят перволїтків; без скази мусять вони бути в вас.</verse>
				<verse number="9">А як хлїбний дар до них: муки пшеничної, перемішаної з олїєю три десятини ефи до бичка, дві десятини до барана одного,</verse>
				<verse number="10">По десятинї до кожного ягняти з сїмох ягнят;</verse>
				<verse number="11">Одного козла на жертву за гріх; опріч жертви на спокутуваннє і повсячасного всепалення з хлїбними і ливними дарами їх.</verse>
				<verse number="12">І на пятнайцятий день семого місяця мусять сьвяті збори в вас бути. Не будете робити нїякого дїла робочого, а мусите сьвяткувати сьвято Господеві сїм день.</verse>
				<verse number="13">І принесете первого дня всепаленнє, огняну жертву любих пахощів Господеві: тринайцять бичків, двох баранів, ягнят перволїтків чотирнайцятеро; без скази мусять вони бути.</verse>
				<verse number="14">А як хлїбний дар до них: муки пшеничної, перемішаної з олїєю три десятини ефи до кожного бичка, дві десятини до кожного з двох баранів,</verse>
				<verse number="15">По десятинї до кожного із чотирнайцятеро ягнят;</verse>
				<verse number="16">І козла одного як жертву за гріх, опріч всепалення повсячасного з хлїбним і ливним даром до його.</verse>
				<verse number="17">І на другий день: дванайцятеро бичків, двох баранів, чотирнайцятеро ягнят перволїтків без скази,</verse>
				<verse number="18">З дарами хлїбними і ливними до бичків, до баранів і до ягнят по лїчбі їх, по установі;</verse>
				<verse number="19">І козла одного про жертву за гріх, опріч всепалення повсячасного з хлїбним і ливним даром до його.</verse>
				<verse number="20">І на третїй день: бичків одинайцятеро, баранів двох, ягнят перволїтків без скази чотирнайцятеро,</verse>
				<verse number="21">З хлїбним і ливним даром до бичків, до баранів і до ягнят по лїчбі їх, по установі;</verse>
				<verse number="22">Та козла одного на жертву за гріх, опріч всепалення з його даром хлїбним і ливним.</verse>
				<verse number="23">На четвертий день: бичків десять, баранів двох, ягнят перволїтків без скази чотирнайцятеро,</verse>
				<verse number="24">З їх даром хлїбним і ливним до бичків, до баранів і до ягнят, по лїчбі їх, по установі;</verse>
				<verse number="25">Та козла одного на жертву за гріх, опріч всепалення повсячасного з його даром хлїбним і ливним.</verse>
				<verse number="26">На пятий день: бичків девятеро, баранів двох, ягнят перволїтків без скази чотирнайцятеро,</verse>
				<verse number="27">З хлїбними і ливними дарами їх до бичків, до баранів і до ягнят, по лїчбі їх, по установі;</verse>
				<verse number="28">І козла одного на жертву за гріх, опріч всепалення повсячасного з його даром хлїбним і ливним.</verse>
				<verse number="29">В шестий день: бичків восьмеро, баранів двох, ягнят перволїтків без скази чотирнайцятеро,</verse>
				<verse number="30">З їх дарами хлїбними і ливними до бичків, до баранів і до ягнят, по лїчбі їх, по установі;</verse>
				<verse number="31">І козла одного на жертву за гріх, опріч всепалення повсячасного з хлїбним і ливним даром до його.</verse>
				<verse number="32">І на семий день: бичків семеро, баранів двох, ягнят перволїтків без скази чотирнайцятеро,</verse>
				<verse number="33">І хлїбні і ливні дари до них, до бичків, до баранів і до ягнят, по лїчбі їх, по установі;</verse>
				<verse number="34">Та козла одного на жертву за гріх, з даром до його хлїбним і ливним.</verse>
				<verse number="35">На восьмий день сьвяточні збори мусять бути в вас. Нїякого дїла не будете робити.</verse>
				<verse number="36">Будете ж приносити на всепаленнє, огняну жертву про пахощі любі Господеві: бичка одного, барана одного, ягнят перволїтків без скази семеро,</verse>
				<verse number="37">З даром хлїбним і ливним до них, до бичків, до баранів і до ягнят, по лїчбі їх, по установі;</verse>
				<verse number="38">Та козла одного на жертву за гріх, опріч повсячасного всепалення і дарів хлїбних і ливних до його.</verse>
				<verse number="39">Се будете приносити Господеві у сьвята ваші окрім обітниць ваших і окрім добровільних приносів ваших на всепаленнє і на жертву ливну і мирну.</verse>
				<verse number="40">І повелїв Мойсей синам Ізрайлевим усе, як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="30">
				<verse number="1">І промовив Мойсей до голов поколїнь синів Ізрайлевих:</verse>
				<verse number="2">От що заповідав Господь: Коли чоловік шлюбував обітницю Господеві, чи поклявся клятьбою, взяти обовязок на душу свою, то не можна йому ломити слова свого, а мусить чинити після того, що вийшло з уст його.</verse>
				<verse number="3">А коли жінка шлюбує обітницю Господеві, і возьме обовязок в домі батька свого, дївуючи,</verse>
				<verse number="4">І батько чує обітницю її, або обовязок її, що взяла його на душу свою, та й промовчить проти неї, так буде важна обітниця її, і важний обовязок її, який вона взяла на душу свою.</verse>
				<verse number="5">Коли ж заборонить їй отець її того ж дня, як почув, то всї обітницї її і всї обовязки її, які взяла на душу свою, не будуть важні; Господь простить їй, бо заборонив їй батько її.</verse>
				<verse number="6">Як же вона замужна і зробить обітницю, чи то скаже що небудь не роздумавши, і звяже душу свою,</verse>
				<verse number="7">А чоловік її почує, та й не озветься проти того в той день, як почує се, так її обітницї будуть важні, і обовязки її, що взяла їх на душу свою, будуть важні.</verse>
				<verse number="8">Коли ж чоловік її заборонить їй того ж дня, як почує се, то знївечив він обітницю її, що на їй, і нерозважне слово уст її, що ним звязала вона душу свою; і Господь простить їй.</verse>
				<verse number="9">Як вдова вона або розвідка, то всяка обітниця, якою звязала вона душу свою, мусить бути важною для неї.</verse>
				<verse number="10">Як же вона у господї чоловіка свого зробила обітницю, або клятьбою взяла обовязок на душу свою,</verse>
				<verse number="11">І як почув чоловік її, та й промовчав, не заборонив їй, так мусять бути важні всї обітницї її, і всякий обовязок, що взяла його вона на душу свою, буде важний.</verse>
				<verse number="12">Коли ж чоловік її знївечить їх того дня, як почув їх, то всї обітницї й обовязки душі її, що вийшли з уст її, не важні; чоловік її знївечив їх, і Господь простить їй.</verse>
				<verse number="13">Всяку обітницю і всякий обовязок клятьби для впокорювання душі може чоловік її удобрити, і може знївечити.</verse>
				<verse number="14">Коли ж мовчав чоловік її з дня на день, то він пристав на всї обітницї її або на всї з'обовязання її, що на нїй; він одобрив їх, бо мовчав у той день, як почув їх.</verse>
				<verse number="15">Коли ж він знївечить їх після того, як, почувши їх, мовчав, так нести ме він гріх її.</verse>
				<verse number="16">Се встанови, що повелїв Господь Мойсейові про справи між чоловіком і жінкою, між батьком і дочкою за її дївування в батьковій господї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="31">
				<verse number="1">І промовив Господь до Мойсея кажучи:</verse>
				<verse number="2">Помстись на Мидіянїях за синів Ізрайлевих; тодї прилучиш ся до предків твоїх.</verse>
				<verse number="3">І промовив Мойсей до люду словами: Оружіть людей зміж вас на війну, щоб ійти їм на Мидіянїя, сповнити помсту Господню на Мидіянїєві.</verse>
				<verse number="4">По тисячі чоловіка з одного поколїння, від усїх поколїнь Ізрайлевих вишлете і поставите до війська.</verse>
				<verse number="5">І вибрали зміж тисячей Ізраїля по тисячі чоловіка з кожного поколїння, дванайцять тисяч оружних на війну.</verse>
				<verse number="6">І вислав їх Мойсей, по тисячі з кожного поколїння, на війну, їх і Пінегаса Елеазаренка, сьвященника, на війну; а посуди сьвятинї і труби для трівоги були в його руках.</verse>
				<verse number="7">І почали вони бити Мидіяна, як заповідав Господь Мойсейові, та й повбивали ввесь музький пол.</verse>
				<verse number="8">І вбили вони опріч инших вбитих царів Мидіяна: Евія і опріч инших Рекема і Зура і Гура і Реба, пятьох царів Мидіянських; так само Білеама Бейоренка вбили мечем.</verse>
				<verse number="9">І сини Ізраїля позаймали в полонь все жіноцтво Мидіянське і дїтвору їх, і забрали здобичу, скотину їх і всї отари їх, і всї достатки їх;</verse>
				<verse number="10">А всї міста їх, по займаньщинах їх, і всї оселї їх пустили на пожар.</verse>
				<verse number="11">І взяли всю здобич і все награбоване, людей і скотину,</verse>
				<verse number="12">Та й привели бранцїв і награблене і здобич до Мойсея і до Елеазара сьвященника, і до громади синів Ізраїля у табір, на поділлє Моабське, що на Йорданї, проти Ерихона.</verse>
				<verse number="13">І вийшли Мойсей та Елеазар сьвященник і всї князї громадські назустріч їм перед табором.</verse>
				<verse number="14">І розгнївився Мойсей на воєводів та на тисячників і на сотників, що з війни вернулись;</verse>
				<verse number="15">І каже до них Мойсей: Про що ви зоставили живими все жіноцтво?</verse>
				<verse number="16">Се ж вони були по радї Білеама принадою синам Ізрайлевим, щоб вони вчинили зраду проти Господа, задля Пейора, через що й був помір у громадї Господнїй.</verse>
				<verse number="17">Оце ж повбивайте всїх дїтей музького полу, і все жіноцтво, що пізнало мужчину, злїгшись, також повбивайте.</verse>
				<verse number="18">Всїх же дїтей жіночого полу, дївчат, що не пізнали ложа з чоловіком, позоставляйте живими для себе.</verse>
				<verse number="19">А ви самі пробудете поза табором сїм день, кожен, хто вбив чоловіка і кожен, хто приторкнувсь до вбитого, всї ви очиститесь в третїй день і в семий день, ви і полоняни ваші,</verse>
				<verse number="20">Мусите ви очистити і всяку одїж і всяку посудину шкіряну, і всяку роботу з козиної шерстї і всяку посудину деревяну.</verse>
				<verse number="21">І сказав Елеазар сьвященник до всїх людей військових, що ходили на війну: Се установа закону, що заповідав Господь Мойсейові:</verse>
				<verse number="22">Тільки золото й срібло, мідь, зелїзо, цина й олово,</verse>
				<verse number="23">Усе що держиться в огнї, мусите проводити через огонь, щоб стало чистим; а все таки мусите його водою очищення од гріха очистити; а все, що не видержить в огнї, проведете через воду.</verse>
				<verse number="24">І повипираєте одїж свою в семий день, і станете чистими, а тодї ввійдете до табору.</verse>
				<verse number="25">І промовив Господь до Мойсея словами:</verse>
				<verse number="26">Перелїчи здобичу, людей і скотину, ти і Елеазар сьвященник і голови родин всієї громади;</verse>
				<verse number="27">Та й подїлїть здобичу по половинї між тими, що воювали, і всією громадою.</verse>
				<verse number="28">І возьми данину для Господа від тих, що становились у військові лави: одну душу із пятьсот, з людей та з буйної скотини та з ослів та з дрібної скотини;</verse>
				<verse number="29">Із їх половини возьмеш се та й оддаси Елеазарові сьвященникові як жертву возношення Господеві.</verse>
				<verse number="30">А з половини, що дістанеться синам Ізрайлевим, возьмеш одну душу із пятьдесять, із людей, та з буйної скотини, та з ослів, та з дрібної скотини, з усякої скотини; і віддаси Левітам, що доглядають храмини Господньої.</verse>
				<verse number="31">І вчинили Мойсей та Елеазар сьвященник так, як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="32">І була добич, оставшаяся від захопленого, що захопив люд військовий, така: дрібної скотини шістьсот і сїмдесять і пять тисяч,</verse>
				<verse number="33">А буйної скотини сїмдесять і дві тисячі,</verse>
				<verse number="34">А ослів шістьдесять і одна тисяча;</verse>
				<verse number="35">Що ж до душ людських, то було дївчат, що не знали ложа мужнього, всїх, трийцять і дві тисячі душ.</verse>
				<verse number="36">А друга половина, пай тих, що стояли у військових лавах, була по перелїченю така: дрібної скотини триста трийцять сїм тисяч і пятьсот.</verse>
				<verse number="37">А данина для Господа з дрібної скотини була: шістьсот сїмдесять і пять штук;</verse>
				<verse number="38">А буйної скотини було трийцять і шість тисяч, з того данина для Господа була: сїмдесять і дві штуки;</verse>
				<verse number="39">А ослів було трийцять тисяч і пятьсот, а данина для Господа з них шістьдесять і одна штука;</verse>
				<verse number="40">Душ же людських було шіснайцять тисяч, а з них данина для Господа трийцять і дві душі.</verse>
				<verse number="41">І віддав Мойсей Елеазарові, сьвященникові, данину на жертву возношення Господеві, як повелїв Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="42">А з половини, що випала синам Ізрайлевим, що віддїлив Мойсей від другої половини, що була для людей військових,</verse>
				<verse number="43">Була ж половина, що випала для громади, така: триста трийцять сїм тисяч і пятьсот штук малої скотини,</verse>
				<verse number="44">Та буйної скотини: трийцять і шість тисяч,</verse>
				<verse number="45">Та ослів: трийцять тисяч і пятьсот,</verse>
				<verse number="46">Та й душ людьких: шіснайцять тисяч душ.</verse>
				<verse number="47">А з половини, що випала синам Ізрайлевим, взяв Мойсей одну душу із пятьдесять, із людей та із скотини, та й віддав Левітам, що доглядали храмини Господньої; так як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="48">І приступили до Мойсея воєводи та тисячники та сотники, та й промовили до Мойсея:</verse>
				<verse number="49">Слуги твої перелїчили військових людей, що поручені нам, і не бракує з нас нї одного чоловіка:</verse>
				<verse number="50">І оце ж приносимо ми приніс Господеві, що хто знайшов із золотих річей: обручки, ланьцюжки, перстенї, сережки й намиста, щоб відправити за душі наші покуту перед Господом.</verse>
				<verse number="51">І взяли в них Мойсей та Елеазар сьвященник золото всїлякої штучної роботи.</verse>
				<verse number="52">І було всього золота, принесеного в жертву возношення Господеві шістьдесять тисяч сїмсот і пятьдесять секлїв, від тисячників і від сотників.</verse>
				<verse number="53">Люде ж військові грабили кожен для себе.</verse>
				<verse number="54">І взяли Мойсей та Елеазар сьвященник золото у тисячників і сотників, і внесли його в соборний намет, як спомин від синів Ізраїля перед Господом.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="32">
				<verse number="1">Було ж в синів Рубена і в синів Гада буйної скотини багато, велика тьма; і бачили вони, що Язер земля і Гілеад земля як раз годяться про скотину.</verse>
				<verse number="2">І прийшли синове Гадові й синове Рубенові, та й промовили до Мойсея і Елеазара сьвященника й до князїв громадських так:</verse>
				<verse number="3">Атарот та Дибон та Язер та Нимра та Гесбон та Єлале та Себам та Небо та Бейон,</verse>
				<verse number="4">Земля, що побив Господь перед громадою Ізрайлевою, се земля про скотину.</verse>
				<verse number="5">І сказали вони: Коли знайшли ми ласку в очах твоїх, оддай сю землю слугам твоїм у державу, не переводь нас через Йордань.</verse>
				<verse number="6">І каже Мойсей синам Гадовим та синам Рубеновим: Так браттє ваше пійде на війну, а ви ту зостанетесь?</verse>
				<verse number="7">Чого ж одхиляєте ви серце синів Ізрайлевих, щоб перейти в он тую землю, що надїлив їм Господь?</verse>
				<verse number="8">Так зробили батьки ваші, як я посилав їх у Кадес-Барнеа, розгледїти землю:</verse>
				<verse number="9">Вони добрались до долини Есколя і розглянули землю; а потім відхилили вони серце синів Ізраїля, щоб вони не йшли в землю, що надїлив їм Господь.</verse>
				<verse number="10">І запалав Господь гнївом того часу і поклявся словами:</verse>
				<verse number="11">Люде ті, що вийшли з Египту, від двайцяти років і старше, не побачять землї, що про неї я клявся Авраамові, та Ізаакові та Яковові, бо не зовсїм слухали вони мене.</verse>
				<verse number="12">Окрім Калеба, сина Ефуна Кенизїя та Йозея Нуненка; сї бо завсїди ійшли слїдом за Господом.</verse>
				<verse number="13">І запалав Господь гнївом проти Ізраїля, і допустив, щоб він блукав по степу сорок років, аж поки не вимерло все кодло, що коїло ледарство перед очима Господа.</verse>
				<verse number="14">І се постали ви намість батьків ваших, одріддє грішників, щоб іще побільшити лютість гнїва Господнього на Ізраїля.</verse>
				<verse number="15">Коли ж ви одвернетесь від його, так держати ме сей нарід ще довше у степу, і погубите ви увесь нарід сей.</verse>
				<verse number="16">І приступили вони до його та й промовляли: Побудуємо тут кошарі для стад наших і міста про дїтвору нашу;</verse>
				<verse number="17">А самі чим швидче узброїмось та й рушимо поперед синів Ізрайлевих, аж приведемо їх на займища їх; а дїти наші остануться в утверджених містах задля осадників країни сієї.</verse>
				<verse number="18">Не вернемось до господи нашої, поки кожен із синів Ізраїлевих не дістане наслїддя свого.</verse>
				<verse number="19">Бо не хочемо дїлити з ними наслїддя по другім боцї Йорданї, тим що досталось нам наслїддє наше по сїм боцї Йорданї, на схід соньця.</verse>
				<verse number="20">І каже їм Мойсей: Коли так зробите се дїло, коли узброїтесь на війну перед Господом,</verse>
				<verse number="21">І всї між вами, що узброєні, пійдуть перед Господом за Йордань, покіль він не прожене ворогів своїх перед собою,</verse>
				<verse number="22">І впокорена буде земля Господеві, а ви тодї вернетесь, то будете безвинні перед Господом і перед Ізраїлем; і буде земля ся власностю вашою перед Господом.</verse>
				<verse number="23">А коли так не вчините, то согрішили ви проти Господа; і знайте, що гріх ваш знайде вас.</verse>
				<verse number="24">Будуйте собі міста про малечу вашу і кошарі про дрібну скотину вашу, та справдїте, що вийшло з уст ваших.</verse>
				<verse number="25">І промовили сини Гадові і сини Рубенові до Мойсея так: Слуги твої вчинять, що добродїй наш повелїв нам.</verse>
				<verse number="26">Малеча наша, жени наші, стада наші й уся наша скотина будуть там, у городах Гілеада;</verse>
				<verse number="27">Твої ж слуги, усї на війну узброєні, пійдуть перед Господом на війну, як добродїй мій промовив.</verse>
				<verse number="28">І повелїв про них Мойсей Елеазарові, сьвященникові, та Йозейові Нуненкові, та головам батькових поколїнь Ізраїля;</verse>
				<verse number="29">І каже до них Мойсей: Коли всї узброєні сини Гадові і сини Рубенові перейдуть з вами перед Господом через Йордань, і впокорена буде земля ся перед вами, так оддасьте їм у державу Гілеад землю;</verse>
				<verse number="30">Коли ж не узброєні перейдуть вони з вами, тодї нехай оселяться між вами в Канаан землї.</verse>
				<verse number="31">І відповіли синове Гадові та синове Рубенові кажучи: Як казав Господь слугам твоїм, так зробимо.</verse>
				<verse number="32">Перейдемо узброєні перед Господом у Канаан землю, а наша наслїдня держава нехай по сїм боцї Йорданї буде.</verse>
				<verse number="33">І надїлив їм Мойсей, синам Гадовим та синам Рубеновим та половинї поколїння Манассії, сина Йосифового, царство Сигона, царя Аморіїв, та царство Ога, царя Базанського, землю з городами її, у всїх границях її, міста по всїй країнї.</verse>
				<verse number="34">І побудували сини Гадові: Дибон да Атарот та Ароер,</verse>
				<verse number="35">Та Атарот-Шофан, та Язер, та Йогбега,</verse>
				<verse number="36">Бет-Нимра і Бет-Гаран, утверджені міста і кошарі для дрібної скотини.</verse>
				<verse number="37">А сини Рубенові побудували: Гезбон та Єлале та Кирятаїм,</verse>
				<verse number="38">Та Небо та Бааль-Меон, перемінивши їх імена, та Сибму; і подавали нові прізвища містам, що побудували.</verse>
				<verse number="39">Сини ж Макіра Манассеєнка двинули на Гілеад і заняли його; і прогнали Аморіїв, що жили там.</verse>
				<verse number="40">І надїлив Мойсей Макірові Манассеєнкові Гілеад; і він осївся там.</verse>
				<verse number="41">Яір же Манассієнко пійшов і заняв села їх та й назвав їх Яіровими селами.</verse>
				<verse number="42">А Нобах двинув і заняв Кенат і займища його та й назвав його своїм імям Нобах.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="33">
				<verse number="1">Се шляхи синів Ізрайлевих, що вийшли з Египецької землї з полками своїми, під приводом Мойсейовим та Ароновим.</verse>
				<verse number="2">А Мойсей позаписував виходи їх по шляхах їх, як заповідав Господь. І се шляхи їх по виходах їх:</verse>
				<verse number="3">Рушили вони з Раємзесу в первому місяцї на пятнайцятий день первого місяця. На другий день після паски вийшли сини Ізраїля під сильною рукою, перед очима всїх Египтян.</verse>
				<verse number="4">А Египтяне ховали первенцїв своїх, що побив Господь між ними; і звершив Господь суд над богами їх.</verse>
				<verse number="5">І рушили сини Ізрайлеві від Раємзеса та й отаборились у Суккотї.</verse>
				<verse number="6">І рушили вони із Суккоту та й отаборились ув Етамі, що край степу.</verse>
				<verse number="7">І рушили з Етаму та й повернули на Пі-Гахирот, що проти Бааль-Зефона, та й отаборились перед Микдолем.</verse>
				<verse number="8">І рушили з Пі-Гахироту та й перебріли серединою моря в степ, та й ійшли три днї ходи у степу Етам, та й отаборились коло Мари.</verse>
				<verse number="9">І рушили від Мари та й прийшли в Елїм; а в Елїмі знайшли дванайцять криниць і сїмдесять пальмових дерев; і отаборились там.</verse>
				<verse number="10">І рушили з Елїма та й отаборились над Червоним морем.</verse>
				<verse number="11">І рушили з над Червоного моря та й отаборились у Син степу.</verse>
				<verse number="12">І рушили із Син степу та й отаборились у Дофцї.</verse>
				<verse number="13">І рушили з Дофки, та й отаборились в Алушу.</verse>
				<verse number="14">І рушили з Алуша та й отаборились у Рефидимі; і не мали там люди води до пиття.</verse>
				<verse number="15">І рушили з Рефидиму та й отаборились у Синай степу.</verse>
				<verse number="16">І рушили із Синай степу та й отаборились коло Кіброт-Гаттаява.</verse>
				<verse number="17">І рушили від Кіброт-Гаттаява та й отаборились у Газеротї.</verse>
				<verse number="18">І рушили з Газерота та й отаборились у Ритмі.</verse>
				<verse number="19">І рушили з Ритми та й отаборились у Риммон-Перезї.</verse>
				<verse number="20">І рушили з Риммон-Переза та й отаборились у Либнї.</verse>
				<verse number="21">І рушили з Либни та отаборились у Риссї.</verse>
				<verse number="22">І рушили з Рисси та й отаборились у Кегелатї.</verse>
				<verse number="23">І рушили з Кегелата та й отаборились під Шефер горою.</verse>
				<verse number="24">І рушили від Шефер гори та й отаборились у Гарадї.</verse>
				<verse number="25">І рушили з Гаради та й отаборились у Макелотї.</verse>
				<verse number="26">І рушили з Макелоти та й отаборились у Талатї.</verse>
				<verse number="27">І рушили з Талати та й отаборились у Таратї.</verse>
				<verse number="28">І руши ли з Тарати та й отаборились у Митцї.</verse>
				<verse number="29">І рушили з Митки та й отаборились у Гашмонї.</verse>
				<verse number="30">І рушили з Гашмона та й отаборились у Мозеротї.</verse>
				<verse number="31">І рушили з Мозерота та й отаборились у Бене-Яаканї.</verse>
				<verse number="32">І рушили з Бене-Яакана та й отаборолись у Гор-Гідгадї.</verse>
				<verse number="33">І рушили з Гор-Гідгада та й отаборились у Йотбатї.</verse>
				<verse number="34">І рушили з Йотбата та й отаборились ув Абронї.</verse>
				<verse number="35">І рушили з Аброна та й отаборились у Езйон-Гебер.</verse>
				<verse number="36">І рушили з Езйон-Гебера та й отаборились у Зин степу, се Кадес.</verse>
				<verse number="37">І ру шили із Кадесу та й отаборились на Гор горі, на границї землї Едомської.</verse>
				<verse number="38">І зійшов Арон сьвященник на Гор гору, по слову Господньому, та й умер там у сороковому роцї після виходу синів Ізрайлевих із Египту, у пятому місяцї, на первий день місяця.</verse>
				<verse number="39">Аронового ж віку було сто двайцять і три роки, як умер він на Гор горі.</verse>
				<verse number="40">І почув царь Арадський, Кананїй, що жив на полуденнїй частинї в Канаан землї, перечув, що наступають синове Ізрайлеві.</verse>
				<verse number="41">І рушили вони від Гор гори та й отаборились у Залмонї.</verse>
				<verse number="42">І рушили із Залмони та й отаборились у Пупонї.</verse>
				<verse number="43">І рушили із Пупона та й отаборились в Оботї.</verse>
				<verse number="44">І рушили з Обота та й отаборились у Ійм Абаримі, на границї Моаба.</verse>
				<verse number="45">І рушили з Ійма та й отаборились у Дибон-Гадї.</verse>
				<verse number="46">І рушили з Дибон-Гаду та й отаборились в Алмон Диблатаїмі.</verse>
				<verse number="47">І рушили з Алмон-Диблатаїма та й отаборились під Абарим горами на проти Небо.</verse>
				<verse number="48">І рушили від Абарим гір та й отаборились на степах Моабських, на Йорданї проти Ерихону.</verse>
				<verse number="49">І отаборились на Йорданї, від Бет-Єзімотя до Абель-Ситтима на рівнинах Моаба.</verse>
				<verse number="50">І промовив Господь на рівнинах Моабських, над Йорданом проти Ерихону кажучи:</verse>
				<verse number="51">Промов до синів Ізраїля і скажи їм:</verse>
				<verse number="52">Як перейдете через Йордань в Канаан землю, так проганяйте всїх осадників тієї землї перед собою і руйнуйте всї тесані ідоли їх; і всї виливані балвани поруйнуйте, і всї жертівники високі спустоште,</verse>
				<verse number="53">І запануєте над землею сією та й осядетесь там, бо вам оддав я землю сю як власність.</verse>
				<verse number="54">І роздїлите землю по жеребу між родинами вашими; у кого душ більше, тому побільшите наслїддє, а в кого буде меньше, тому поменьшите наслїддє. Де кому випаде жереб, те буде наслїддє його.</verse>
				<verse number="55">Коли ж не повиганяєте осадників сієї землї перед собою, так останок їх буде колючками в очах у вас і терниною під боками в вас, і тїснити муть вас на землї, де живете ви.</verse>
				<verse number="56">І станеться, що зроблю з вами те, що я задумав з ними зробити.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="34">
				<verse number="1">І промовив Господь до Мойсея кажучи:</verse>
				<verse number="2">Повели синам Ізраїля і скажи їм: Як прийдете в Канаан землю, то се земля, що випала вам у наслїддє: Канаан земля, у гряницях своїх.</verse>
				<verse number="3">І полудення країна буде вам від Зин степу, здовж Едома, а полудення гряниця буде вам від краю Соляного моря на схід соньця.</verse>
				<verse number="4">І повернеться ваша гряниця на полуднє від узгіря Акробимського і перейде в Зин, а потягнеться на полуднє до Кадес-Барне, дійде до Газар Адару і перейде до Азмону;</verse>
				<verse number="5">І повернеться гряниця ваша від Азмона до бурчака Египецького, і будуть кінцї її проти моря.</verse>
				<verse number="6">А західньою гряницею буде вам Велике море і побережє; се буде вам гряницею західньою.</verse>
				<verse number="7">А се буде вам гряницею на північ:</verse>
				<verse number="8">Від Великого моря проведете її до Гор гори; від Гор гори проведете її як раз до Гамата, і буде гряничнїй виступ до Зедаду;</verse>
				<verse number="9">І вийде гряниця до Сифрону, і виступ її буде коло Газар Енану. Се буде вам північня гряниця.</verse>
				<verse number="10">І визначите собі всхідню гряницю від Газар Енану до Шефаму.</verse>
				<verse number="11">І спуститься гряниця від Шефаму до Риблї на схід соньця від Аїну; і спуститься дальше гряниця та й торкнеться о беріг Кінерет озера од сходу;</verse>
				<verse number="12">І спуститься гряниця до Йордану, і буде виступ її при морю Соляному. Така буде земля ваша у гряницях її з усїх боків.</verse>
				<verse number="13">І повелїв Мойсей синам Ізрайлевим, кажучи: Се земля, що по жеребу достанеться вам в наслїддє, що заповідав Господь дати її десятьом поколїнням і половинї поколїння.</verse>
				<verse number="14">Бо вже дістали наслїддє своє: поколїннє синів Рубенових, по батьківських домах їх, і поколїннє синів Гадових, по батьківських домах їх, і половина поколїння Манассеієвого.</verse>
				<verse number="15">Два поколїння і половина поколїння дістали наслїддє своє на сїм боцї Йорданї, проти Ерихону, на схід соньця.</verse>
				<verse number="16">І промовив Господь до Мойсея, кажучи:</verse>
				<verse number="17">Се ймена людей, що дїлити муть між вами землю наслїддя: Елеазар сьвященник та Йозей Нуненко.</verse>
				<verse number="18">І по одному князеві возьміть із кожного поколїння, щоб дїлити землю наслїддя.</verse>
				<verse number="19">А се імена мужів: за поколїннє Юдине: Калеб Єфуненко;</verse>
				<verse number="20">А за поколїннє синів Симеонових: Самуїл Аммігуденко;</verse>
				<verse number="21">А за поколїннє Беняминове: Єлїдад Кізлоненко;</verse>
				<verse number="22">А за поколїннє синів Данових князь: Букій Йоглієнко;</verse>
				<verse number="23">Від синів Йосифових: за поколїннє синів Манассієвих князь: Ганниїль Єфоденко;</verse>
				<verse number="24">А за поколїннє синів Ефраїмових князь: Кемуїль Шифтаненко;</verse>
				<verse number="25">А за поколїннє синів Зебулонових князь: Єлизафан Парнакієнко;</verse>
				<verse number="26">А за поколїннє синів Іссахарових князь: Палтиїль Ассаненко;</verse>
				<verse number="27">А за поколїннє синів Ассерових князь: Ахигуд Шеломієнко;</verse>
				<verse number="28">А за поколїннє синів Нефталїєвих князь: Педагель Аммігуденко.</verse>
				<verse number="29">Се ті, що їм Господь заповідав роздїлити наслїддє між синів Ізрайлевих в Канаан землї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="35">
				<verse number="1">І промовив Господь до Мойсея в рівнинах Моаба на Йорданї проти Ерихону, кажучи:</verse>
				<verse number="2">Повели синам Ізрайлевим, щоб із наслїдньої держави своєї дали міста Левітам, на оселю їм; і пасовиска кругом міст мусите ви дати Левітам.</verse>
				<verse number="3">І будуть міста їм, щоб жити там, а пасовиска будуть про скотину їх і про майно їх, і про всю животину їх.</verse>
				<verse number="4">А пасовиска кругом міст, що дасьте їх Левітам, будуть простиратись від валів міста дві тисячі локот на всї сторони.</verse>
				<verse number="5">І відміряєте за містом на схід соньця дві тисячі локот, і на полудне дві тисячі локот, і на захід соньця дві тисячі локот, і на північ дві тисячі локот, а місто по серединї. Такими нехай будуть пасовиска кругом міст їх.</verse>
				<verse number="6">А міста, що оддасьте Левітам, такі: шість міст охоронних, що їх дасьте їм, щоб можна було втїкати туди, коли хто заподїяв яке убийство;</verse>
				<verse number="7">А крім тих дасьте їм ще сорок і два міста. Усїх міст, що оддасьте Левітам, сорок і вісїм міст з пасовисками їх.</verse>
				<verse number="8">Що ж до міст, котрих віддасьте Левітам із держави синів Ізрайлевих, то, в котрого поколїння багато буде, багато й візьмете, а в котрого мало буде, мало й возьмете; кожне поколїннє по тому, яке наслїддє його, давати ме міста свої Левітам.</verse>
				<verse number="9">І рече Господь до Мойсея:</verse>
				<verse number="10">Промов до синів Ізрайлевих і скажи їм:</verse>
				<verse number="11">Як перейдете через Йордань у Канаан землю, так повибирайте собі міста: охоронними містами будуть вони вам, щоб можна було втїчи туди убийцеві, що ненароком убив людину.</verse>
				<verse number="12">І будуть у вас міста сї прибіжищем від местника, щоб не погиб убийця перше, нїм стане на суд перед громадою.</verse>
				<verse number="13">Із тих міст, що дасьте, буде в вас шість міст охоронних.</verse>
				<verse number="14">Три міста будуть по сїм боцї Йорданї, і три міста в Канаан землї; міста охоронні будуть вони.</verse>
				<verse number="15">Про синів Ізрайлевих і про приходня, і про такого, що пробуває між вами, будуть шість міст сих прибіжищем, щоб можна втїкти туди кожному, хто ненароком забив людину.</verse>
				<verse number="16">Коли ж зелїзним знаряддєм вдарив його, так що той помер, то він душогубець; умерти мусить душогубець.</verse>
				<verse number="17">Або коли вдарив його каменюкою, котрою орудував, а від якої погибнути можна, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти.</verse>
				<verse number="18">Або коли оруддєм деревяним, котрим він орудував, таким що можна кого вбити, ударив його, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти.</verse>
				<verse number="19">Кровоместник сам нехай вбє душогубця; як тілько подістане його, убити мусить його.</verse>
				<verse number="20">І коли з ненавистї штовхне його, чи кине на його знарошна, так що той помре,</verse>
				<verse number="21">Або ворогуючи вдарить його рукою, так що той помре, то мусить вмерти забияка; душогубець він; кровоместник убє душогубця, як тілько подістане його.</verse>
				<verse number="22">А коли з ненарошна, не ворогуючи, штовхне його, або кине на його знаряддєм яким невмисне,</verse>
				<verse number="23">Або необачки пустить на його якого каменя, від котрого можна вмерти, і коли той помре, він же не ворогував і не мислив йому зла,</verse>
				<verse number="24">Так нехай таким судом розсудить громада між тим, що вдарив, і між кровоместником;</verse>
				<verse number="25">І вирятує громада виновника убийства з рук кровоместника, і верне громада його до міста охоронного, куди він втїк; і зістанеться він там аж до смерти великого сьвященника, що помазано його олїєю святою.</verse>
				<verse number="26">Коли ж виновник убийства та вийде за гряницю охоронного свого міста,</verse>
				<verse number="27">І кровоместник запопаде його за границею охоронного міста його, і кровоместник вбє убийцю, то не буде на йому вини за кров.</verse>
				<verse number="28">Бо в охоронному містї свому він мусїв пробувати до смерти великого сьвященника; а по смерти великого сьвященника може убийця вернутись в землю батьківщини своєї.</verse>
				<verse number="29">І буде се вам установою правосуддя в роди ваші по всїх оселях ваших.</verse>
				<verse number="30">Кожного, хто вбив людину: після переслуху сьвідків треба вбити душогубця; тілько один сьвідок не може доказати, щоб вбити його.</verse>
				<verse number="31">І не приймете викупу за душу душогубця, що повинен вмерти, тілько він мусить вмерти.</verse>
				<verse number="32">І не приймете викупу за такого, що втїк до охоронного міста, щоб можна було йому вернутись та й жити в землї перед смертю сьвященника.</verse>
				<verse number="33">І не опоганюйте землї, що живете на їй, кров бо опоганює землю; нїчим не можна спокутувати землю за кров на їй пролиту, як тілько кровю того, хто пролив її.</verse>
				<verse number="34">Тим же то не опоганюйте землї, що на їй самі живете, та що серед неї сам я живу: я бо, Господь, живу посеред синів Ізрайлевих.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="36">
				<verse number="1">І приступили батьки голови з поколїння синів Гілеада, сина Макіри, сина Манассії, з роду синів Йосифових; і промовили вони перед Мойсейом і перед князями батьківськими синів Ізрайлевих,</verse>
				<verse number="2">І казали вони: Господь заповідав добродїєві мому пороздавати землю синам Ізраїля в наслїддє по жеребу; і заповідано від Господа добродїєві мому, передати наслїддє Зелофхада, брата нашого, дочкам його.</verse>
				<verse number="3">Коли ж пійдуть вони заміж за кого небудь із синів других поколїнь Ізраїля, так наслїддє їх віднїметься від наслїддя батьківського нашого і прилучиться до наслїддя того поколїння, що до його вони пристануть; сим робом віднїметься воно від наслїддя нашого паю.</verse>
				<verse number="4">Та й як настане ювілейний рік у синів Ізрайлевих, то знов прилучиться наслїддє їх до наслїддя того поколїння, до котрого вони пристали; сим робом віднїметься наслїддє їх від наслїддя поколїння батьків наших.</verse>
				<verse number="5">І дав Мойсей повелїннє синам Ізрайлевим, по слову Господньому, таке: Правду каже поколїннє синів Йосифових.</verse>
				<verse number="6">Се слово, що заповідав Господь про дочок Зелофхадових словами: Нехай виходять вони замуж за того, хто їм до вподоби; но мусять вони вийти за одного з роду поколїння батька свого,</verse>
				<verse number="7">Щоб не переходило наслїддє синів Ізраїля від поколїння до поколїння; бо кожен із синів Ізраїля держатись мусить при наслїддї свого батьківського поколїння.</verse>
				<verse number="8">І всяка дочка, в котрої єсть наслїддє з поколїння синів Ізраїля, мусить бути жінкою кому небудь із роду свого батьківського поколїння; щоб кожен зміж синів Ізраїля держав батьківське наслїддє своє,</verse>
				<verse number="9">Та щоб не переходило наслїддє від одного поколїння до другого. Бо кожне поколїннє синів Ізрайлевих мусить держатись свого наслїддя.</verse>
				<verse number="10">Як заповідав Господь Мойсейові, так і вчинили дочки Зелофхадові.</verse>
				<verse number="11">І стали жінками синам дядків своїх Махля, Тирза, Хогля, Милка і Ноя, дочки Зелофхадові.</verse>
				<verse number="12">Повіддавались вони за чоловіків з родин синів Манассеії, сина Йосифового. І так зосталось наслїддє їх при поколїнї батьківського роду їх.</verse>
				<verse number="13">Се заповідї і присуди, що заповідав Господь, через Мойсея синам Ізраїля на Моабових рівнинах над Йорданом, проти Ерихону.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="5">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Се слова, що промовляв Мойсей до всього Ізраїля по сїм боцї Йорданї, в степу, на поділлї, проти Червоного моря, між Параном і Тофельом і Лабаном і Газеротом і Ди-Сагабом.</verse>
				<verse number="2">Одинайцять день ходи від Гореба, по дорозї від Сеїр-гори до Кадес-Барнеї.</verse>
				<verse number="3">І сталося в сороковому роцї, в одинайцятому місяцї, на первий день місяця, що промовляв Мойсей до синів Ізраїля усе, що Господь заповідав йому про них.</verse>
				<verse number="4">Після того, як він побив Сигона, царя Аморійського, та Ога, царя Базанського, що жив в Астаротї і в Єдреї.</verse>
				<verse number="5">По тім боцї Йорданї, в Моаб землї, почав Мойсей викладати закон сей, говорючи:</verse>
				<verse number="6">Господь, Бог наш, промовив до нас на Горебі так:</verse>
				<verse number="7">Доволї побули ви під сією горою: Обернїтесь і рушайте та й ідїть до гори Аморіїв і до всїх сусїдів їх на поділлї, по горах і по долинах і на полуднї і на березї моря, в Канаан землю і до Либану, аж до великої ріки, до ріки Евфрата.</verse>
				<verse number="8">Дивітесь, надїлив я вам сю землю; ідїть і займіть землю, що про неї клявсь Господь батькам вашим, Авраамові, Ізаакові і Яковові, що оддасть їм і насїнню їх по них.</verse>
				<verse number="9">І того часу промовив я до вас так: Не здолїю один вести вас.</verse>
				<verse number="10">Господь, Бог ваш, намножив вас, і нинї ви лїчбою як зорі небесні стали.</verse>
				<verse number="11">Господь, Бог ваш, нехай прибавить до вас тисячу разів стілько, скілько вас тепер є, і нехай благословить вас, як говорив про вас!</verse>
				<verse number="12">Як би міг я один нести тягарі ваші і журбу вашу і сварки ваші?</verse>
				<verse number="13">Возьміть собі людей мудрих, і що знаєте їх, по ваших поколїннях, щоб я поставив їх головами над вами.</verse>
				<verse number="14">І відказали ви менї кажучи: Добре так буде, як ти вчинити кажеш.</verse>
				<verse number="15">І взяв я голови з поколїнь ваших, людей мудрих і знаточних, і поставив їх головами над вами, тисячниками і сотниками і пятьдесятниками і десятниками, і правителями поколїнь ваших.</verse>
				<verse number="16">І заповідав я суддям вашим того часу так: Вислуховуйте змагання між братами вашими і судїте праведно між чоловіком і братом його, і між ним і приходнем, що в його.</verse>
				<verse number="17">Не вважати мете на лиця судячи; як малого, так і великого вислуховуйте, нї перед ким не бійтесь, бо суд Божий. А котра справа за важка для вас, передавайте до мене, щоб я вислухав її.</verse>
				<verse number="18">І заповідав я вам того часу все, що чинити маєте.</verse>
				<verse number="19">І рушили ми від Гореба та й пійшли, як заповідав нам Господь, Бог наш, усїм оцїм великим і страшним степом, що вбачали ви, та й прийшли в Кадес-Барне.</verse>
				<verse number="20">І промовив я до вас: Дойшли ви до гір Аморіїв, що дав нам їх Господь, Бог наш.</verse>
				<verse number="21">Глянь, Господь, Бог твій, надїлив тобі сю землю; ійди, займи її, як казав тобі Господь, Бог батьків твоїх; не бійсь і не падай духом!</verse>
				<verse number="22">Но всї ви приступили до мене і мовляли: Пошлемо поперед людей, щоб розгледїли нам сю землю та й дали знати, якою дорогою нам підійматись, і на які городи йти нам.</verse>
				<verse number="23">І добре було по моїй думцї се дїло; і взяв я зміж вас дванайцять чоловіка, по чоловікові з поколїння.</verse>
				<verse number="24">І рушили вони і знялись на гори, та й дійшли до Єсколь-долини, та й розгледїли землю.</verse>
				<verse number="25">І набравши плодів землї, спустились вони до нас. І принесли нам вістку кажучи: Добра земля, що дає нам Господь, Бог наш.</verse>
				<verse number="26">Та не хотїли ви ійти і противились слову Господа, Бога вашого.</verse>
				<verse number="27">І стали ви бурмотїти по наметах ваших, мовляючи: Зненавидїв нас Господь і вивів нас із Египецької землї, щоб нас віддати в руки Аморіям та й вигубити нас.</verse>
				<verse number="28">Куди нам ійти? Браттє наше взяло нам одвагу сказавши: Люд більший і рослїйший від нас, міста великі і утверджені під небо, і навіть синів Енакових ми там бачили!</verse>
				<verse number="29">Тодї промовив я до вас: Не лякайтесь і не бійтесь їх!</verse>
				<verse number="30">Господь, Бог ваш, що йде поперед вами, він воювати ме за вас, як се вчинив в Египецькій землї перед очима вашими.</verse>
				<verse number="31">І в степу, де бачив єси, що Господь, Бог твій, нїс тебе, як чоловік носить сина свого, по всїй дорозї, що нею йшли ви, поки дійшли до місця сього.</verse>
				<verse number="32">Та не вірували ви Господеві, Богу вашому,</verse>
				<verse number="33">Що йшов поперед вами в дорозї, щоб вишукати вам місце, де можна вам отаборитись; поночі в поломї, щоб бачити вам дорогу, що нею йшли ви, а за дня у хмарі.</verse>
				<verse number="34">І почув Господь голос ваших розмов, і запалав гнївом, і поклявся словами:</verse>
				<verse number="35">Не бачити ме нїхто з сїх людей, із сього злого кодла тієї доброї землї, що я клявся дати батькам вашим,</verse>
				<verse number="36">Окрім Калеба Єфуненка! Він бачити ме її, і дам йому і синам його землю, по котрій ступав, він бо зовсїм йшов слїдом за Господом.</verse>
				<verse number="37">І на мене теж розгнївивсь Господь кажучи:</verse>
				<verse number="38">І ти не прийдеш туди! Йозей Нуненко, що стоїть перед тобою, він прийде туди; утверди його, він бо має віддати її в наслїддє Ізрайлеві.</verse>
				<verse number="39">А дїточки ваші, що про них ви казали: на здобич будуть вони, і сини ваші, що тепер не розберуть ще добра від зла, вони прийдуть туди, і їм дам її, і вони запанують над нею.</verse>
				<verse number="40">Ви ж повернїтесь і рушайте в степ, в дорогу Червоного моря!</verse>
				<verse number="41">І відказали ви й промовили до мене: Согрішили ми перед Господом; пійдемо в гори і бити мемось, як заповідав Господь, Бог наш. І підперезавши кожен з вас зброю свою, пустились ви в гори, не обдумавши.</verse>
				<verse number="42">І рече менї Господь: Промов до них: Не йдїть і не бийтесь, бо не буде мене серед вас; щоб не побили вас вороги ваші!</verse>
				<verse number="43">І промовив я до вас, та ви не послухали; і спротивились ви слову Господньому, і як очайдухи пустились в гори.</verse>
				<verse number="44">І вийшли проти вас Аморії, що жили на горах тих, та й гнались за вами ройом, і розпорошили вас від Сеїру до Горми.</verse>
				<verse number="45">Вернувшись ви стали плакати перед Господом; та не слухав Господь голосу вашого і не вважав на вас.</verse>
				<verse number="46">І пробували ви в Кадесї довго, лїчивши днї, скільки ви були там.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Потім повернули ми та й рушили дальше степом до Червоного моря, як велїв менї Господь, і довго ми обминали Сеїр-гори.</verse>
				<verse number="2">І промовив до мене Господь:</verse>
				<verse number="3">Досить довго ви обходили сї гори, повернїте на північ.</verse>
				<verse number="4">А людові повели, кажучи: Будете тепер переходити через займища братів ваших, синів Езавових, що живуть на Сеїр-горах, і будуть вони боятись перед вами; тому стережіться.</verse>
				<verse number="5">Не зачинайти войни з ними: бо не дам вам нї ступня землї їх; бо Сеїр-гори віддав я Езавові в державу.</verse>
				<verse number="6">Харчі купуйте в них за гроші, щоб було що їсти вам, навіть і воду купувати мусите в них за гроші, щоб було що пити вам.</verse>
				<verse number="7">Бо Господь, Бог твій, благословив тебе в усякому дїлї руки твоєї. Знав він дороги твої по великому степу сьому: сї сорок років був Господь, Бог твій, з тобою; нічого не бракувало в тебе.</verse>
				<verse number="8">І йшли ми дальше від братів наших, синів Езавових, що живуть на Сеїр-горах, від дороги на поділлю, від Елата і від Езйон-Гебер; і повернули ми та й пійшли дорогою у степи Моаба.</verse>
				<verse number="9">І промовив до мене Господь: Не турбуй Моаба і не починай з ними війни, бо не дам тобі нїчого із землї його в державу; бо віддав я Ар синам Лотовим у державу.</verse>
				<verse number="10">Перше жили у сїй землї Еміми, люд великий по лїчбі і ростом високий як Енакими.</verse>
				<verse number="11">За велетнїв вважали їх, як і Енакимів; а Моабії звуть їх Емимами.</verse>
				<verse number="12">А на Сеїр-горах жили перше Горії, та упокорили їх сини Езавові і знищили їх перед собою, та й поселились на займищах їх, зробивши так, як зробив Ізраїль в землї держави своєї, що дав йому Господь.</verse>
				<verse number="13">Тепер вставайте і перебирайтесь через Серед-ріку. І перебріли ми Серед-ріку.</verse>
				<verse number="14">А часу того, що йшли ми від Кадес-Барне, покіль перебріли Серед-ріку, минуло трийцять і вісїм років, аж поки ізник увесь рід боївників із табору, як поклявсь їм Господь.</verse>
				<verse number="15">Сама рука Господня була проти них, щоб вигубити їх із табору, аж їх не стало.</verse>
				<verse number="16">І сталось, як всї спосібні до війни люде повимірали з між народу,</verse>
				<verse number="17">Тодї промовив Господь до мене так:</verse>
				<verse number="18">Перейдеш тепер через гряницї Моаба, мимо Ара.</verse>
				<verse number="19">І приближишся проти синів Амона; не тїсни їх і не починай війни з ними, бо не дам тобі держави з землї синів Амонових; бо синам Лотовим я оддав її в державу.</verse>
				<verse number="20">Вважали ж і її землею велетнїв; перше жили там велетнї, і Амонії звали їх Самзумимами.</verse>
				<verse number="21">Люд той був великий лїчбою, і ростом високий як Енакії; і вигубив їх Господь перед ними, і прогнали вони їх, та осїлись на їх місцї,</verse>
				<verse number="22">Так як вчинив синам Езавовим, що жиють на Сеїр-горах, перед котрими він вигубив Горіїв; і прогнали вони їх і живуть на займищі їх й досї.</verse>
				<verse number="23">А Авимів, що жили селами до Гази, вигубили Кафторими, що, вийшовши з Кафтора, осїлись на займищах їх.</verse>
				<verse number="24">Вставайте, рушайте в дорогу і переходьте Арнон-ріку. Глянь, оддав я тобі в руки Сигона, царя з Гезбона, Аморія, і землею його; починай, бери в державу, і бий на його!</verse>
				<verse number="25">З того дня почну наводити ляк і пострах перед тобою на всї народи під небесами, що перечують поголоску про тебе і дрожати і тремтїти муть перед тобою.</verse>
				<verse number="26">І послав я посли з Кадемот-степу до Сигона, царя Гезбонського, з мирними словами, кажучи:</verse>
				<verse number="27">Дозволь перейти менї через землю твою! Буду йти тілько по дорозї, не звертати му нї на право, нї на лїво.</verse>
				<verse number="28">Харчі за гроші давати меш менї, щоб було нам що їсти, і воду за гроші давати меш менї, щоб було нам що пити. Тілько ногами перейду,</verse>
				<verse number="29">Як се вчинили менї сини Езавові, що живуть на Сеїр-горах, і Моабії, що живуть в Арі, покіль перейду через Йордань у землю, що Господь, Бог наш, дає нам.</verse>
				<verse number="30">Та затявся Сигон, царь Гезбонський, і не дозволив нам перейти через землю свою; бо Господь, Бог твій, зробив духа його запеклим а серце його камінним, щоб віддати його в руки тобі, як се й сталось.</verse>
				<verse number="31">І промовив Господь до мене: Дивись, я почав оддавати тобі Сигона і землю його; починай займати, щоб земля його була твоя.</verse>
				<verse number="32">І виступив Сигон проти нас, сам він і ввесь люд його до бою, під Язазом.</verse>
				<verse number="33">Та опустив його перед нами Господь, Бог наш, і ми побили його й синів його і ввесь люд його.</verse>
				<verse number="34">І того часу підневолили ми всї городи його, та й обрекли всїх людей: мужчин і жіноцтво і дїтей; не дали нїкому втїкти.</verse>
				<verse number="35">Взяли про себе тільки скотину як здобичу і луп по городах, що їх попідневолювали.</verse>
				<verse number="36">Від Ароеру, що по берегах ріки Арнона, та від міста, що по долинї коло ріки розкинулось, аж до Гілеаду не було міста, щоб його не подужали; все передав нам Господь, Бог наш.</verse>
				<verse number="37">Тільки до землї синів Амонових ти не приступав, нї до всього побережжя Ябока, нї до городів у горах, нї до всього, що заповідав Господь, Бог наш, не чіпати.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">І повернули ми та й стали братись у гору по дорозї Базанській, і виступив проти нас Ог, царь Базанський, сам з усїм людом своїм до бою при Едреї.</verse>
				<verse number="2">І промовив до мене Господь: Не лякайсь його! Бо я віддаю його в руки тобі і ввесь люд його й землю його; і вчиниш з ним те, що вчинив єси з Сигоном, царем Аморійським, що жив у Гезбонї.</verse>
				<verse number="3">І віддав Господь, Бог наш, в руки наші так само й Ога, царя Базанського, і ввесь люд його, і побивали ми його, докіль нїхто з них не зістався.</verse>
				<verse number="4">І того часу попідневолювали ми всї міста його; не було міста, щоб ми не заняли його; шістьдесять міст, вся полоса Аргоб, царство Огове в Базанї.</verse>
				<verse number="5">Всї міста сї були укріплені високими мурами, брамами й засувами; окрім того багацько міст неукріплених.</verse>
				<verse number="6">І обрекли ми їх, як зробили з Сигоном, царем Гезбонським, обрікши по всїх містах мужчин і жіноцтво і малолїтків.</verse>
				<verse number="7">А всю скотину і всю здобичу по містах їх ми забрали про себе.</verse>
				<verse number="8">І взяли ми того часу із рук обох царів Аморійських землю, що по сїм боцї Йорданї, від Арнон-ріки до Гермон-гори.</verse>
				<verse number="9">Зидонїї звуть Гермона Сирйон, Аморії ж звуть його Сенір.</verse>
				<verse number="10">Всї міста подільські й увесь Гілеад і ввесь Базан, до Салки та до Едреї, міста в царстві Ога в Базанї.</verse>
				<verse number="11">Бо тільки Ог, царь Базанський, зоставсь з останнїх велетнїв. Ось, ложе його, желїзне ложе, не воно хиба в Рабатї, у синів Амона? Девять локот воно завдовжки і чотирі ліктї завширшки, по ліктях людських.</verse>
				<verse number="12">І землю сю заняли ми того ж часу. Від Ароеру, що над Арнон-рікою, і половину гір Гілеад і міста їх віддав я Рубенїям та Гадїям;</verse>
				<verse number="13">А що осталось з Гілеаду і ввесь Базан, царство Огове, віддав я половинї поколїнню Манассії. Вся полоса Аргоб і ввесь Базан, се називається земля велетнїв.</verse>
				<verse number="14">Яір Манассієнко взяв усю полосу Аргоб до границї Гезуріїв і Маакатіїв, і назвав землю Базан, по свому прізвищу, села Яірові, по сей день.</verse>
				<verse number="15">А Макірові дав я Гілеад.</verse>
				<verse number="16">А Рубенїям та Гадїям дав я землю від Гілеаду до Арнон ріки; до половини ріки і помежної країни, і до Ябока ріки, гряницї синів Амона;</verse>
				<verse number="17">І рівнину і Йордань і побережню країну, від Кінерета і до моря подільського, до моря Соляного, під узгірями Пізги гори од сходу соньця.</verse>
				<verse number="18">І заповідав я вам того часу мовляючи: Господь, Бог ваш, дав вам сю землю в державу. Збройно й оружно мусите ви, всї удалї люде, ійти поперід браття вашого, синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="19">Тільки жінки ваші і малеча ваша і скотина ваша - знаю я, що в вас багацько скотини - позостаються в городах ваших, що дав я вам,</verse>
				<verse number="20">Аж дасть Господь, Бог ваш, спокій браттю вашому, як вам, та й мати муть і вони землю, що дає їм Господь, Бог ваш, по другім боцї Йорданї; тодї можна вернутись кожному з вас у державу свою, що я вам дав.</verse>
				<verse number="21">А Йозейові заповідав я того часу мовляючи: Очі твої бачили все, що Господь, Бог ваш, учинив з обома сими царями; так учинить Господь з усїма царствами, куди ви прийдете.</verse>
				<verse number="22">Не лякайтесь їх! Господь, Бог ваш, він воює за вас.</verse>
				<verse number="23">І благав я того часу Господа, словами:</verse>
				<verse number="24">Господе, Боже! почав єси показувати слузї твому славу твою і твою руку потужну; бо де Бог, той на небесах і на землї, що здолїв би вчинити дїла, подобні твоїм творивам і подобні твоїй потузї?</verse>
				<verse number="25">Дозволь же менї перейти, та побачити сю гарну землю, що по другім боцї Йорданї, сї гарні узгіря Либанон гори.</verse>
				<verse number="26">Та досадував на мене Господь за вас, і не став слухати мене. І рече до мене Господь: Буде з тебе. Не кажи менї більш про се.</verse>
				<verse number="27">Ізійди на верх Пізги і знїми очі твої на захід і на північ і на полудне і на схід соньця, і подивись своїми очима, бо не перейдеш ти сієї Йорданї.</verse>
				<verse number="28">Но заповідай Йозейові і покріпи його і утверди його; бо він мусить перейти поперед люду сього, і він оддасть їм у наслїддє землю, що побачиш її.</verse>
				<verse number="29">І пробували ми в долинї проти Бет-Пеора.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Послухай же тепер, Ізраїлю, про установи і суди, що навчаю вас сповняти їх, щоб ви жили й прийшовши одержали землю, що надїлив вам Господь, Бог батьків ваших.</verse>
				<verse number="2">Не прибавите ви до слова, що я заповідаю вам, і не вбавите нїчого, пильнуючи заповідей Господа, Бога вашого, що їх заповідаю вам.</verse>
				<verse number="3">Очі ваші бачили, що вдїяв Господь з Бааль Пеором; всї бо, хто ходив слїдом за Бааль-Пеором, вигубив їх Господь, Бог твій, з між вас;</verse>
				<verse number="4">Ви ж, которі держались Господа, Бога вашого, ви всї живі по сей день.</verse>
				<verse number="5">Гледи, навчив я вас установ і присудів, як заповідав менї Господь, Бог мій, щоб ви сповняли їх серед землї, що до неї прийдете, щоб заняти її.</verse>
				<verse number="6">Пильнуйте ж і сповняйте їх! Бо се мудрість і розум ваш перед очима народів, що чути муть всї встанови сї й казати муть: Сей великий нарід справдї мудрий і розумний нарід.</verse>
				<verse number="7">Де бо на сьвітї такий великий нарід, в котрого так близький Бог, як Господь, Бог наш, у всьому, про що тільки кличемо до його?</verse>
				<verse number="8">І який се великий нарід, що в його установи і присуди такі справедливі, як увесь закон сей, що я поставив вам оце?</verse>
				<verse number="9">Тільки стережись і пильнуй душі своєї, щоб не забути дїла сї, що бачили очі твої, і щоб не відлучились вони від серця твого по всї днї життя твого! Нї! Переказуй про них синам твоїм і синам синів твоїх,</verse>
				<verse number="10">Про той день, як стояв єси перед Господом, Богом твоїм, під Горебом, як Господь промовляв до мене: Збери менї люд сей, щоб я дав їм почути слова мої, з котрих навчаться боятись мене по всї днї життя свого на землї, і навчать синів своїх.</verse>
				<verse number="11">І приступили ви та й поставали попід горою; а гора палала поломєм аж під саме небо і стала темрява, хмари і тьма.</verse>
				<verse number="12">І промовив до вас Господь із поломя; ви чули голос слів його, та нїякої постатї не бачили окрім голосу.</verse>
				<verse number="13">І обявив він вам свій завіт, що велїв вам чинити, десять слів; і написав їх на двох камяних таблицях.</verse>
				<verse number="14">А менї заповідав Господь того часу навчати вас установ і присудів, щоб ви сповняли їх на землї, що до неї прийдете, щоб дістати її в державу.</verse>
				<verse number="15">Пильнуйте ж добре душ ваших, бо не бачили ви нїякої постатї в день той, як із поломя промовляв до вас Господь на Гореб горі,</verse>
				<verse number="16">Щоб ви не зледащіли та не почали робити собі тесані постатї, подобу якої постатї, постать жіночу, або чоловічу,</verse>
				<verse number="17">Постать якої скотини, що на землї гасає, образ якої крилатої птахи, що попід небесами лїтає,</verse>
				<verse number="18">Образ якої небудь животини, що по землї лазить, образ якої риби, що у водї під землею;</verse>
				<verse number="19">Щоб, знявши очі до неба та бачивши соньце й місяця і зорі, все військо небесне, не скортїло тебе, припасти на колїна перед ними та служити їм, котрих Господь, Бог твій, призначив на послугу всїм народам під цїлим небом.</verse>
				<verse number="20">А вас узяв Господь, і вивів із желїзного горнила, із Египту, щоб ви були людом його наслїддя, як і сталось.</verse>
				<verse number="21">Но Господь розгнївався на мене через вас, і поклявся, що не перейду через Йордань і що не прийду в землю гарну, що оддав тобі в наслїддє Господь, Бог твій;</verse>
				<verse number="22">А вмру в 'цїй землї, і не доведеться менї перейти через Йордань; а ви перейдете і одержите сю гарну землю.</verse>
				<verse number="23">Остерегайтесь, щоб не забути про завіт Господнїй, що його вчинив із вами, та щоб ви не робили собі витесану постать, подобу чого небудь, що заборонив Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="24">Бо Господь, Бог ваш, се поломя жеруще, Бог ревнивий!</verse>
				<verse number="25">Як же появиш синів та внук і як поживете у сїй землї, і зледащієте та й зробите витесану постать, подобу чого небудь, і робити мете що ледаче перед очима Господа, Бога вашого, роздражнюючи його:</verse>
				<verse number="26">То я кличу нинї небеса й землю за сьвідків проти вас, що ви певно і скоро пропадете із землї, куди ви йдете через Йордань, щоб заняти її; не довго поживете ви в нїй, а будете зовсїм знищені.</verse>
				<verse number="27">І розсїє вас Господь між иншими народами і зостанетесь лїчбою малими між народами, між котрих приведе вас Господь;</verse>
				<verse number="28">І служити мете там богам, твориву рук людських, дереву та каменю, що не бачать і не чують і не їдять і не нюхають.</verse>
				<verse number="29">Но ви шукати мете Господа, Бога вашого; і ти знайдеш його, як шукати меш його всїм серцем твоїм і всією душею твоєю.</verse>
				<verse number="30">В тїснотї твоїй, і як все те постигне тебе при кінцї днїв, ти навернешся до Господа, Бога твого, і послухаєш голосу його.</verse>
				<verse number="31">Бо Господь, Бог твій, милостивий Бог; він не покине тебе і не скарає тебе, і не забуде про завіт батьків твоїх, що про його клявся перед ними.</verse>
				<verse number="32">Бо поспитай тільки про давні часи, що були перше тебе, з того дня, як сотворив Бог чоловіка на землї, та й від одного краю небес та й до другого краю небес, чи коли сталось таке велике дїло, або чи хто чував що подібне?</verse>
				<verse number="33">Чи чував який нарід голос Божий, що промовляв з поломя, як ти чув, та й щоб він зістався живим?</verse>
				<verse number="34">Або чи пробував Бог, прийти, щоб взяти собі нарід зміж иншого народу, карами, ознаками і чудесами, війною і потужною рукою і просьтягнутою правицею, і великим страхом, так як вчинив для вас Господь, Бог ваш, перед очима вашими в Египтї?</verse>
				<verse number="35">Тобі воно було показане, щоб ти знав, що Господь, се Бог; нїхто ж більше крім його.</verse>
				<verse number="36">Із небес дав він тобі почути свій голос про науку тобі, і на землї дав видїти тобі своє велике поломя, а з поломя чув ти слова його.</verse>
				<verse number="37">І за те, що він любив батьків твоїх і по них вибрав насїннє їх, вивів тебе він самолично, великою потугою своєю з Египту.</verse>
				<verse number="38">Щоб вигубити перед тобою народи, що більші й потужніщі за тебе, привести тебе і дати тобі землю їх у наслїддє, як і тепер сталось.</verse>
				<verse number="39">То ж пізнай тепер і возьми собі до серця, що Господь Бог той на небесах у горі і на землї внизу, а другого нема.</verse>
				<verse number="40">І пильнуй установ його й заповідїв його, що заповідую їх тобі сьогоднї, щоб добре було тобі й синам твоїм, щоб довгий був вік твій у сїй землї, що навіки віддав тобі Господь, Бог твій.</verse>
				<verse number="41">Тодї віддїлив Мойсей три міста по сїм боцї Йорданї, що на схід соньця,</verse>
				<verse number="42">Щоб втїкав туди убийця, що ненароком вбив ближнього свого а перше не ворогував на його; щоб він втїк в одно із сих міст та й живим зістався.</verse>
				<verse number="43">Безер у степу, на поділлї, для Рубенїїв, і Рамот у Гілеадї для Гадїїв, і Голян у Базанї для Манассіїв.</verse>
				<verse number="44">А се закон, що поставив його Мойсей перед синами Ізраїля;</verse>
				<verse number="45">Се сьвідчення й установи і присуди, що промовляв Мойсей до синів Ізрайлевих по виходї їх з Египту,</verse>
				<verse number="46">По сїм боцї Йорданї, в долинї, проти Бет-Пеору, в землї Сигона, царя Аморійського, що жив у Гезбонї, котрого побили Мойсей та сини Ізрайлеві, як вийшли з Египту.</verse>
				<verse number="47">І заняли вони землю його і землю Ога, царя Базанського, двох царів Аморійських, що були по сїм боцї Йорданї, на схід соньця,</verse>
				<verse number="48">Від Ароеру, що над Арнон-рікою, до Сійон* гори, се б то Гермон,</verse>
				<verse number="49">І все поділлє по сїм боцї Йорданї на схід соньця, аж до подільського моря, під узгірями Пізги.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">І скликав Мойсей всього Ізраїля і промовив до них: Слухай, Ізраїлю, установи і присуди, що про них промовляю сьогоднї в слухи ваші; навчітесь їх і держіть і сповняйте їх.</verse>
				<verse number="2">Господь, Бог наш, зробив завіт з нами на Гореб горі.</verse>
				<verse number="3">Не з батьками нашими Господь зробив завіт, а з нами, з нами, що тепер тут ще живі остались.</verse>
				<verse number="4">Лицем до лиця промовляв Господь до вас на горі із середини поломя.</verse>
				<verse number="5">Я стояв того часу між Господом і вами, щоб обявити вам мову Господню; ви бо боялись поломя і не виходили на гору; і рече:</verse>
				<verse number="6">Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з Египту, з дому неволї.</verse>
				<verse number="7">Нехай не буде в тебе инших богів перед лицем моїм.</verse>
				<verse number="8">Не робити меш собі тесаної постатї, якої подоби того, що на небесах у горі й на землї в низу, і що в водах нижче землї.</verse>
				<verse number="9">Не будеш бити поклони перед ними, і служити їм, я бо Господь, Бог твій, Бог ревнивий, що карає гріхи батьків на дїтях їх, ба на третьому і на четвертому родї тих, що ненавидять мене;</verse>
				<verse number="10">І являє ласку тисячам тих, що люблять мене і заповідї мої сповняють.</verse>
				<verse number="11">Не будеш промовляв марно імя Господа Бога твого; бо не буде безвинен у Господа той, хто промовляє марно імя його.</verse>
				<verse number="12">Держи день соботу сьвято, як заповідав тобі Господь, Бог твій.</verse>
				<verse number="13">Шість день можна тобі робити і всяке дїло твоє творити,</verse>
				<verse number="14">День же семий собота Господеві, Богу твому. Не робити меш нїякого дїла, ти сам, нї син твій, нї дочка твоя, нї раб твій, нї рабиня твоя, нї віл твій, нї осел твій, анї всяка скотина твоя, нї приходень твій, що у воротях в тебе; щоб можна спочити рабові твому і рабинї твоїй, так як тобі.</verse>
				<verse number="15">І памятай, що ти був рабом в Египецькій землї, і що вивів тебе звіттіля Господь, Бог твій, рукою потужною і правицею просьтягнутою: тим Господь і заповідав тобі допильновувати день субітнїй.</verse>
				<verse number="16">Шануй батька твого й матїр твою, щоб довго тобі жити на землї, що дав тобі Господь, Бог твій.</verse>
				<verse number="17">Не вбивай.</verse>
				<verse number="18">Не чинь перелюбу.</verse>
				<verse number="19">Не кради.</verse>
				<verse number="20">І не сьвідчи льживо проти ближнього твого.</verse>
				<verse number="21">І не забагай жінки ближнього твого; і нехай не кортить тебе мати домівку ближнього твого, поле його і раба його й рабиню його, вола його й осла його і всього, що єсть у ближнього твого.</verse>
				<verse number="22">Сї слова промовив Господь до усієї громади вашої, із серед поломя, із хмари і темряви, сильним голосом, і нїчого не прибавив. І написав їх на двох камяних таблицях і дав їх менї.</verse>
				<verse number="23">І як почули ви голос із темряви і побачили, що гора в поломї палає, то приступили до мене всї голови поколїнь ваших і мужі громадські ваші, та й промовили до мене:</verse>
				<verse number="24">Се показав нам Господь, Бог наш, велич і славу свою і дав нам почути свій голос із поломя. Нинї бачили ми, що Бог говорить до чоловіка, і що чоловік живим зостається.</verse>
				<verse number="25">Про що ж тепер вмирати нам? Та ж пожере нас оце величезне поломя. Коли нам довше доведеться слухати голос Господа, Бога нашого, так помремо.</verse>
				<verse number="26">Хто ж бо, мавши тїло, чув голос Божий, що говорить із поломя, як ми тепер чули, та й живим зістався?</verse>
				<verse number="27">Приступи ти і вислухай все, що Господь, Бог наш, казати буде; а ти перекажеш нам усе, що промовить до тебе Господь, Бог наш, і вислухаємо тебе й будемо сповняти.</verse>
				<verse number="28">І почув Господь голос слів ваших, як ви промовляли до мене, і рече: Чув я голос слів народу сього, що промовляли до тебе: Усе добре, що вони казали.</verse>
				<verse number="29">Нехай би тільки було в їх таке серце, щоб вони боялись мене і держали заповідї мої по всї днї, щоб добре було їм і синам їх во віки.</verse>
				<verse number="30">Ійди промов до них: Вернїтесь у намети свої.</verse>
				<verse number="31">Сам же ти стій ту, коло мене, і казати му тобі про всї заповідї і встанови й присуди, що мусиш навчити їх, щоб вони сповняли їх на землї, що даю в державу їм.</verse>
				<verse number="32">Оце ж пильнуйте, щоб ви сповняли їх, як заповідав вам Господь, Бог ваш; не відступайте нї праворуч нї лїворуч.</verse>
				<verse number="33">Мусите ви ходити тією самою дорогою, що заповідав вам Господь, Бог ваш, щоб зістались між живими і щоб добре вам було на сьвітї, та щоб довго жили ви у землї, що будете мати її.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">І се заповідї, встанови й присуди, що Господь, Бог ваш, заповідав навчити вас, щоб ви сповняли їх у землї, куди йдете, щоб заняти її;</verse>
				<verse number="2">Щоб ти боявся Господа, Бога твого, по всї днї живота твого, додержував усї встанови й заповідї його, що заповідаю тобі, ти сам і сини твої і внуки твої, щоб довго жити вам на сьвітї.</verse>
				<verse number="3">Слухай же, Ізраїлю, і пильнуй, сповняючи їх, щоб добре тобі було на сьвітї, та щоб вельми ви розмножились у землї, що тече молоком та медом, як тобі заповідав Господь, Бог батьків твоїх.</verse>
				<verse number="4">Слухай, Ізраїлю: Господь, Бог наш, єдиний Господь!</verse>
				<verse number="5">І мусиш любити Господа, Бога твого, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю і всією силою твоєю.</verse>
				<verse number="6">І слова сї, що я заповідаю тобі сьогоднї, мусять бути в серцї твому.</verse>
				<verse number="7">І будеш ти наказувати про їх синам твоїм і промовляти до серця їх, седючи в домівцї твоїй, і йдучи в дорозї і лягаючи і встаючи.</verse>
				<verse number="8">І привязувати меш їх на руку собі, і будуть вони начільником між очима в тебе;</verse>
				<verse number="9">І написувати меш їх на одвірках домівки твоєї і на брамах твоїх.</verse>
				<verse number="10">І як приведе тебе Господь, Бог твій, у землю, що про неї клявся батькам твоїм, Авраамові, Ізаакові й Яковові, що дасть тобі: великі й гарні міста, що ти не будував їх,</verse>
				<verse number="11">І доми, повні всякого добра, що не ти ним сповняв їх, і повитїсувані з каменя колодязї, що ти не тесав їх, виноградники й сади, що ти не насаджував їх, і будеш ти до сита живитись:</verse>
				<verse number="12">То остерегайся, щоб не забув про Господа, що вивів тебе з Египту, із дому неволї.</verse>
				<verse number="13">Господа, Бога твого, будеш боятись і йому служити, і його імям будеш клястись.</verse>
				<verse number="14">Не будете ви ходити за иншими богами, за богами народів, що навкруги вас;</verse>
				<verse number="15">Бо Господь, Бог ваш, серед вас, ревнивий Бог: щоб не запалав на тебе гнївом Господь, Бог твій, і не вигубив тебе з лиця землї сієї.</verse>
				<verse number="16">Не спокушуйте Господа, Бога вашого, як спокушували його коло Масси.</verse>
				<verse number="17">Мусите пильно сповняти заповідї Господа, Бога вашого, і сьвідчення його й установи його, що заповідав тобі,</verse>
				<verse number="18">І будеш чинити по правдї перед очима в Господа, щоб було тобі добре на сьвітї, та щоб ти увійшов та й заняв плодовиту землю, що про неї клявся Господь батькам твоїм,</verse>
				<verse number="19">Проганяючи перед тобою всїх ворогів твоїх, так як промовив Господь.</verse>
				<verse number="20">Як же колись поспитає в тебе син твій: Що воно сї сьвідчення і встанови й присуди, що Господь, Бог ваш, заповідав вам?</verse>
				<verse number="21">То казати меш синові твому: Невільниками були ми у Фараона в Египтї, та вивів нас Господь із Египту потужною рукою.</verse>
				<verse number="22">І явив Господь великі й погибельні знаки й чудеса над Египтом і Фараоном і над усїм домом його перед очима нашими;</verse>
				<verse number="23">А нас випровадив звідтам, щоб нас привести сюди, і дати нам у наслїддє землю, що про неї клявся батькам нашим.</verse>
				<verse number="24">І заповів нам Господь сповняти всї цї встанови, щоб ми боялись Господа, Бога нашого, нам на добро по всякий час, щоб нас держав при життю, як воно й тепер єсть.</verse>
				<verse number="25">І буде се праведність наша, як сповняти мемо всї цї заповідї перед Господом, Богом нашим, так як він заповідав.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Як приведе тебе Господь, Бог твій, у землю, що йдеш заняти її, так перед тебою виганяти ме Господь многі народи: Гетіїв і Гиргазіїв і Аморіїв і Канааніїв і Перезіїв і Геветіїв і Євузіїв, сїм народів лїчбою більших і потужніщих за тебе,</verse>
				<verse number="2">І як віддасть їх тобі Господь, Бог твій, на поталу, так мусиш їх обречи; не чинити меш з ними умови і не мати меш милосердя над ними.</verse>
				<verse number="3">І не будеш своячитись з ними: не даси дочку твою за сина його, а дочки його не брати меш за сина свого;</verse>
				<verse number="4">Бо вони відхилять синів твоїх від мене, щоб вони иншим богам служили; і запалав би гнїв Господень на вас, і швидко вигубив би він тебе.</verse>
				<verse number="5">Та ось що маєте чинити з ними: жертівники їх зруйнуєте, стовпи їх поломите, сьвяті гаї їх зрубаєте а тесані постатї їх огнем спалите.</verse>
				<verse number="6">Бо ти нарід сьвятий у Господа, Бога твого; тебе вибрав Господь, Бог твій, щоб ти був народом наслїддя зміж усїх народів, що на землї.</verse>
				<verse number="7">Не за те прихилився до вас Господь і вибрав вас, що була велика лїчба вас, бо ви були найменьшим із усїх народів,</verse>
				<verse number="8">А через те вивів вас Господь рукою потужною й визволив вас із дому неволї, із рук Фараона, царя Египецького, що вас любив і справдив клятьбу, якою клявся батькам вашим.</verse>
				<verse number="9">Знай же, що Господь, Бог твій, єсть Бог, вірний Бог, що додержує по тисячні роди завіт і ласку для тих, що люблять його і додержують заповідї його,</verse>
				<verse number="10">А тим, що ненавидять його, відплатить перед лицем їх на погибіль їм: не надумується він про ненавидника свого; перед лицем його відплатить йому.</verse>
				<verse number="11">Оце ж пильнуй заповідей і встанов і присудів, що заповідаю сьогоднї тобі, щоб сповняв їх.</verse>
				<verse number="12">І станеться: коли будете слухати присуди сї і додержувати їх, додержить тобі Господь завіт і ласку, якою клявся батькам твоїм;</verse>
				<verse number="13">І любити і благословити ме тебе, і намножить тебе: він благословити ме плід лона твого і плід землї твоєї, зерно твоє і вино твоє і олїю твою і те, що вродить корова твоя, і приріст овець твоїх, у землї, що дати її тобі клявся батькам твоїм.</verse>
				<verse number="14">Будеш благословен перед усїма народами; не буде неплідного чи неплідної нї в тебе, нї в скотини твоєї.</verse>
				<verse number="15">І відхилить Господь усяку недугу від тебе; і не допустить він жадної лихої зарази Египецької, що знаєш їх, а нашле її на всїх ненавидників твоїх.</verse>
				<verse number="16">І звоюєш усїх народів, що Господь, Бог твій, оддасть тобі. Очи твої нехай не милують їх, і не служити меш богам їх; бо се було б сїткою для тебе.</verse>
				<verse number="17">Коли ти скажеш в серцю своїм: Сї народи лїчбою більші за мене; як же менї вигубити їх?</verse>
				<verse number="18">Не бійся їх! Спогадай тільки, що зробив Господь, Бог твій, з Фараоном і з усїма Египтянами.</verse>
				<verse number="19">Великі спокушування, що бачили очі твої, ознаки і чудеса й потужну руку й простягнуту правицю, що ними Господь, Бог твій, тебе вивів. Те ж саме зробить Господь, Бог твій, з усїма народами, що їх боїшся;</verse>
				<verse number="20">Надто ж іще пішле Господь, Бог твій, і шершенів між них, поки не погинуть ті, що позоставались поховавшись перед тобою.</verse>
				<verse number="21">Не лякайся перед ними! Бо Господь, Бог ваш, між вами, великий і страшний Бог.</verse>
				<verse number="22">І прожене Господь, Бог твій, народи сї, одного за другим перед тобою; не можна тобі знищити їх разом, а то намножилось би проти тебе польового звіра.</verse>
				<verse number="23">І віддасть їх тобі Господь, Бог твій, і пустить на них великий пострах і замішаннє, аж поки не погинуть.</verse>
				<verse number="24">І віддасть він в руки тобі царів їх, і знівечиш їх імена спід небес. Ніхто не устоїть проти тебе, поки не знищиш їх.</verse>
				<verse number="25">Тисячі постатї богів їх попалиш огнем; не поривати меш очей на срібло і золото в них і не брати меш собі, щоб не попасти тобі в сїтку; бо се гидота перед Господом, Богом твоїм;</verse>
				<verse number="26">І не вносити меш гидоти в дім твій, щоб не статись як і воно проклятим; мерзитись мусиш ним і ненавидїти його, бо прокляте воно.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Всї заповідї, що заповідаю тобі сьогоднї, будете додержувати сповняючи їх, щоб були живі і множились і прийшли в землю, що про неї клявся Господь батькам вашим.</verse>
				<verse number="2">І мусиш памятати всї дороги, що ними водив тебе Господь, Бог твій, усї сорок років, по степу, щоб впокорити тебе, щоб випробовувати тебе, щоб довідатись, що в тебе в серцї, чи додержувати меш заповідї його, чи нї.</verse>
				<verse number="3">І впокорював тебе, і морив тебе голодом; і годував тебе манною, що не знав її, і не знали батьки твої, щоб ти довідався, що не хлїбом тільки живе людина, а всїм, що промовляють уста Господнї, і тим живе людина.</verse>
				<verse number="4">Одїж твоя не розлетїлась на тобі і ноги твої не попухли за сорок років.</verse>
				<verse number="5">І мусиш знати в серцї твому, що Господь, Бог твій, карав тебе, як чоловік карає сина свого.</verse>
				<verse number="6">Тим же то мусиш додержувати заповідї Господа, Бога твого, ходити дорогами його і боятись його.</verse>
				<verse number="7">Бо Господь, Бог твій, уводить тебе в гарну землю, у землю водяних потоків, криниць і озер, що пробиваються по долинах і по горах;</verse>
				<verse number="8">У землю пшеницї і ячменю і винограду й смоківниць і гранатової деревини; в землю оливного дерева, багатого на оливу і в землю медом багату,</verse>
				<verse number="9">В землю, де ти не в нуждї їсти меш хлїб і де нїчого не бракувати ме тобі; в землю, де каміннє желїзне, і де в горах можна тобі викопувати мідь.</verse>
				<verse number="10">Щоб попоївши ти до сита, прославляв ти Господа, Бога твого, за добру землю, що дав тобі.</verse>
				<verse number="11">Бережись, щоб не забувати тобі про Господа, Бога твого, як не додержувати меш заповідї його і присуди його і установи його, що їх заповідаю тобі сьогодня!</verse>
				<verse number="12">Щоб, як їсти меш і будеш ситий, і побудуєш гарні домівки і розгосподаруєшся в них,</verse>
				<verse number="13">І намножиться буйна і дрібна скотина в тебе, і стане в тебе багацько срібла й золота, і буде множитись все, що є в тебе,</verse>
				<verse number="14">Щоб не неслось у гору серце твоє і ти не забув Господа, Бога твого, що вивів тебе з Египецької землї, з дому неволї;</verse>
				<verse number="15">Що водив тебе величезним і страшенним степом, де пекельні гадюки-сарафи і шкорпіони, і суш безводна, та що точив тобі води з кременистої скелі;</verse>
				<verse number="16">Годував тебе в степу манною, що її не знали батьки твої, про те, щоб упокорити тебе, і про те, щоб випробувати тебе, щоб добро чинити тобі в будуччинї твоїй,</verse>
				<verse number="17">І щоб ти не казав в серцї свому: Сила моя й потуга руки моєї здобули менї сї маєтки!</verse>
				<verse number="18">А мусиш памятати про Господа, Бога твого, що він дає тобі силу здобувати маєтки; щоб він додержав завіт свій, котрим він клявся батькам твоїм, як се нинї сталось.</verse>
				<verse number="19">І станеться, коли ти забудеш про Господа, Бога твого, та пійдеш за иншими богами, і станеш служити їм і покланятись перед ними, то я сьвідчусь перед вами сьогоднї, що певно ви погибнете;</verse>
				<verse number="20">Так само, як ті народи, що губить їх Господь поперед вами, так і ви згинете за те, що не слухаєте голосу Господа, Бога вашого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Слухай, Ізраїлю! Ти сьогоднї переходиш через Йордань, щоб увійти й запанувати над народами, що більші й потужніщі за тебе, і заняти міста великі й утверджені під саме небо,</verse>
				<verse number="2">Над народом великим і високорослим, над синами Енакіїв, що знаєш їх і чув про них: Хто встоїть проти синів Енака?</verse>
				<verse number="3">Знай же, що Господь, Бог твій, іде поперед тебе як огонь пожераючий; він сам їх вигубить і сам їх нахилить перед тобою; і ти проженеш їх і знищиш їх чим скорше, так як тобі казав Господь.</verse>
				<verse number="4">Як випре їх Господь Бог твій, перед тобою, не мовляй: За праведність мою привів мене Господь, Бог мій, опанувати сю землю, і за беззаконство сих народів Господь вигубив їх передо мною.</verse>
				<verse number="5">Не за праведність твою і не за правоту серця твого ти увіходиш сюди, щоб зайняти землю їх, а за беззаконність сих народів Господь, Бог твій, проганяє їх перед тобою та щоб справдити слово, що ним клявся Господь батькам твоїм, Авраамові, Ізаакові і Яковові.</verse>
				<verse number="6">Так знай же, що Господь, Бог твій, дає тобі сю гарну землю на оселю не за твою праведність; бо запеклий ти народ.</verse>
				<verse number="7">Памятай, не забувай, як прогнївляв єси Господа, Бога твого, в степу! З того дня, як вийшов єси з Египту, аж до вашого приходу на се врочище, ви упираєтесь проти Господа.</verse>
				<verse number="8">І під Горебом прогнївили ви Господа; і розлютився Господь на вас так, що хотїв був вигубити вас.</verse>
				<verse number="9">Як вийшов я на гору, щоб приняти камяні таблицї, таблицї завіту, що вчинив його Господь із вами, то пробував я на горі сорок день і сорок ночей, хлїба не їв я і води не пив,</verse>
				<verse number="10">І дав менї Господь дві камяні таблицї, писані пальцем Божим; а на їх були написані всї ті слова, якими розмовляв з вами Господь на горі ізсеред поломя, в день соборний.</verse>
				<verse number="11">Тодї, як скіньчилось сорок днїв і сорок ночей, дав Господь менї дві камяні таблицї, таблицї завіту.</verse>
				<verse number="12">І рече до мене Господь: Устань, спустись чим скорше звідсї! Бо нарід твій, що вивів єси з Египту, зледачів, швидко вони покинули дорогу, що я заповідав їм, зробили собі вилиту постать.</verse>
				<verse number="13">І промовив до мене Господь: Бачив я нарід сей, та ось він упертий нарід.</verse>
				<verse number="14">Ійди від мене геть, я вигублю їх і зітру імя їх спід небес, і зроблю тебе людом більшим і потужніщим за них.</verse>
				<verse number="15">І я повернувся та й спустивсь із гори, а гора палала поломєм, і на обох руках в мене дві камяні завітні таблицї.</verse>
				<verse number="16">І глянув я, та й бачу, ви согрішили проти Господа, Бога вашого; ви зробили собі вилитого бичка; швидко ви звернули з дороги, що її заповідав вам Господь.</verse>
				<verse number="17">І вхопив я обидві таблицї, та й кинув їх обома руками моїми і розбив їх перед очима вашими.</verse>
				<verse number="18">І припав я до землї перед Господом сорок день і сорок ночей, як перше, хлїба не ївши й води не пивши, за всї гріхи ваші, якими ви согрішили, витворюючи ледаче перед очима Господа, чим ви дразнили його.</verse>
				<verse number="19">Бо лякався я гнїва і лютостї, якою закипів Господь на вас, так що хотїв погубити вас. Та послухав Господь мене й сим разом.</verse>
				<verse number="20">І на Арона вельми гнївався Господь, так що хотїв був згубити його, та благав я тодї й за Арона.</verse>
				<verse number="21">А бичка, гріх ваш, що ви зробили, взяв я і спалив його огнем, і розбивши в грудки, розмолов їх аж порохом стали: і викинув я сей порох до потока, що із гори збігав.</verse>
				<verse number="22">Так само розгнївили ви Господа при Табері й при Массі і при Киброт-Гаттааві.</verse>
				<verse number="23">І як вас послав Господь із Кадес-Барне кажучи: Ідїть в гори і займіть землю, що я дав вам, так встали ви проти слова Господа, Бога вашого, і не поняли віри йому і не послухали голосу його.</verse>
				<verse number="24">Противились ви Господеві з того дня, від коли я зазнав вас.</verse>
				<verse number="25">І припав я ниць перед Господом, благав я сорок день і сорок ночей на колїнках; казав бо Господь, що хоче погубити вас.</verse>
				<verse number="26">І моливсь я перед Господом словами: Добродїю мій, Господе! Не побивай люду твого й наслїддя твого, що визволив єси їх потугою твоєю, що вивів їх сильною рукою з Египту.</verse>
				<verse number="27">Спогадай слугів твоїх, Авраама, Ізаака й Якова; не вважай на закаменїле серце люду сього, на беззаконня його й на гріх його;</verse>
				<verse number="28">Щоб в землї, що з неї вивів єси нас, не сказали: Господь не здолїв провести їх у землю, що про неї казав їм; і зненавидїв тому й вивів їх, щоб погибли смертю у степу.</verse>
				<verse number="29">Все ж бо таки вони люди і наслїддє твоє, що ти вивів твоєю великою потугою і простягненою рукою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Того самого часу промовив до мене Господь: Витеши собі дві камяні таблицї, такі як перші, і вийди на гору до мене, та зроби собі скриню із дерева.</verse>
				<verse number="2">І я напишу на таблицях слова, що були на перших таблицях, що розбив єси, і положи їх у скриню.</verse>
				<verse number="3">І зробив я скриню із дерева акацієвого, та й витесав дві камяні таблицї, такі як перші, і вийшов на гору з двома таблицями в руках.</verse>
				<verse number="4">І написав він на таблицях слова такі як перші, десять слів, що промовив Господь на горі до вас із поломя в день соборний; і дав їх менї Господь.</verse>
				<verse number="5">І повернувсь я та й спустивсь із гори. І поклав таблицї в скриню, що зробив; і лежать вони там, як заповідав менї Господь.</verse>
				<verse number="6">І рушили сини Ізрайлеві від Беерот-Бне-Яакану до Мозери. Там умер Арон і там поховано його, і намість його став сьвященником Елеазар, син його.</verse>
				<verse number="7">Звідтіля пійшли вони до Гудгода, а від Гудгода у Йотбату країну, де багацько водяних бурчаків.</verse>
				<verse number="8">Того самого часу оддїлив Господь поколїннє Левієве, щоб носили скриню Господнього завіту, щоб стояли перед Господом, йому служили і благословляли імям його, по сей день.</verse>
				<verse number="9">Через те в Левія нема нї паю, нї наслїддя між його браттєю; сам Господь його наслїддє, як сказав йому Господь, Бог твій.</verse>
				<verse number="10">А я пробував на горі, як у перші днї, сорок день і сорок ночей, і послухав мене Господь і сим разом; Господь не схотїв тебе знївечити.</verse>
				<verse number="11">І промовив до мене Господь: Устань, та йди, веди перед сього народу, щоб увійшли та заняли землю, що я клявся батькам їх дати їм.</verse>
				<verse number="12">Тепер же, Ізраїлю, чого вимагає в тебе Господь, Бог твій, як не того, щоб ти боявся Господа, Бога твого, ходив усїма дорогами його, і любив його і служив Господеві, Богу твому, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю,</verse>
				<verse number="13">Додержуючи заповідї Господнї й установи його, що їх сьогоднї заповідаю вам, вам самим на добро?</verse>
				<verse number="14">Поглянь, небо й небеса небес, земля і все, що на нїй, все від Господа, Бога твого, і все його.</verse>
				<verse number="15">Та до батьків твоїх прихилився Господь, і полюбив їх, і вибрав вас, їх насїннє з усїх народів, як се й бачимо.</verse>
				<verse number="16">Обрізуйте ж крайне тїло ваших сердець та й нехай не буде більше задубенїла шия ваша!</verse>
				<verse number="17">Бо Господь, Бог ваш, се Бог над богами і пан над панами великий, потужний і страшний Бог, що не вважає на лице чоловіка і не бере дарунків;</verse>
				<verse number="18">Він дає сиротинї і вдовицї, і милує приходня даючи йому хлїб і одїж.</verse>
				<verse number="19">Любіть же й ви приходня; бо самі ви були приходнями в Египецькій землї.</verse>
				<verse number="20">Господа, Бога твого, мусиш боятись, йому служити меш і його держати мешся і його імям клясти мешся.</verse>
				<verse number="21">Він слава твоя, і Бог твій, що сотворив про тебе сї великі і страшні речі, що бачили їх очи твої.</verse>
				<verse number="22">Двайцятеро душ спустились батьки твої в Египет; а тепер Господь, Бог твій, намножив тебе, як зорі небесні.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Люби ж Господа, Бога твого, і сповняй повелїння його і встанови його і присуди його і заповідї його, по всї днї.</verse>
				<verse number="2">І признайте сьогоднї, - бо розмовляю не з дїтьми вашими, що не знають і не бачили, - кари від Господа, Бога вашого, славу його, потужну руку його і простягнуту правицю,</verse>
				<verse number="3">І знаки його і дїла його, що сотворив їх в Египтї над Фараоном, царем Египецьким, і над усією його землею;</verse>
				<verse number="4">І що він сотворив над войськовою потугою Египецькою, над кіньми їх і над колесницями їх; як затопив їх водами Червоного моря, коли вони гнались за вами; і погубив їх Господь по сей день;</verse>
				<verse number="5">І що він вчинив про вас у степу, аж покіль ви прийшли до сього врочища;</verse>
				<verse number="6">Та що він зробив з Датаном та з Абирамом, синами Єлїаба, Рубененка: як земля роззявила челюстї свої та й проковтнула їх посеред синів всього Ізраїля з їх домівками, з їх наметами і з усїм статком, який був вкупі з ними.</verse>
				<verse number="7">Очі бо ваші бачили всї великі дїла Господнї, що сотворив їх.</verse>
				<verse number="8">Сповняйте ж усї заповідї, що сьогоднї заповідаю вам, щоб ви бувши потужними прийшли та заняли землю, куди переходите, щоб заняти її;</verse>
				<verse number="9">І щоб ви продовжили вік свій у землї, що Господь клявся батькам вашим, дати їм і насїнню їх, землю, що тече молоком та медом.</verse>
				<verse number="10">Земля бо, куди прийдеш, щоб заняти її, не така, як земля Египецька, з котрої ви вийшли, де ти сїяв пашню та й поливав її, як городину, ворочаючи черпала ногами.</verse>
				<verse number="11">Земля, що йдеш до неї заняти її, се земля з горами й долинами, напуває її вода дощів небесних:</verse>
				<verse number="12">Се земля, про котру дбає сам Господь, Бог твій; очі Господа, Бога твого, пильнують її від початку року та й до кінця року.</verse>
				<verse number="13">І станеться, як слухати мете пильно повелїння мої, що вам сьогоднї заповідаю, любити Господа Бога вашого і служити йому всїм серцем вашим і всією душею вашою,</verse>
				<verse number="14">Так давати му дощ землї вашій свого часу, ранїшні і пізні дощі; так щоб ти зібрав пашню твою і виноград твій і олїю твою;</verse>
				<verse number="15">І дам я про скотину твою пашу на полях твоїх, і будеш живитись і будеш ситий.</verse>
				<verse number="16">Остерегайтесь, щоб не звело вас серце ваше, і щоб ви, звернувши з дороги, не служили иншим богам і не покланялись перед ними,</verse>
				<verse number="17">Та щоб не запалав на вас гнїв Господа і він не замкнув небеса; тодї бо не буде дощу і земля не дасть врожаю, і ви швидко щезли б із землї, що дає вам Господь.</verse>
				<verse number="18">Сї слова мої вложіть у серце ваше і в душу вашу, і привязуйте їх як знаки на руку вашу, і нехай будуть вони начільниками між очима вашими;</verse>
				<verse number="19">І навчайте їх синів ваших, промовляючи їх, як седиш у домівцї твоїй, і коли йдеш дорогою твоєю, лягаючи, і встаючи;</verse>
				<verse number="20">І написуй їх на одвірках у домівки твоєї і на брамах твоїх,</verse>
				<verse number="21">Щоб у землї, що Господь клявся дати їм, множились днї ваші і днї дїтей ваших, як днї небесні над землею.</verse>
				<verse number="22">Бо, як будете пильно сповняти всї заповіди сї, що вам заповідаю чинити, як будете любити Господа, Бога вашого, ходити всїма дорогами його і прихилятись до його,</verse>
				<verse number="23">То Господь прожене перед вами всї ті народи; і ви запануєте над народами, що більші й потужнїщі за вас.</verse>
				<verse number="24">Всяка країна, на яку ступить ваша стопа, буде ваша; від степу і від гір Либанських, від ріки, ріки Евфрату та аж до західнього моря, все те буде ваше займище.</verse>
				<verse number="25">Нїхто не встоїть перед вами; страх і жах перед вами нашле Господь, Бог ваш, на всю землю, на яку ви поступите, як обіцяно вам.</verse>
				<verse number="26">Ось, я кладу сьогоднї перед вами благословеннє і прокляттє:</verse>
				<verse number="27">Благословеннє, як будете слухати заповідей Господа, Бога вашого, що заповідаю вам їх сьогоднї,</verse>
				<verse number="28">Прокляттє, як не будете слухати заповідей Господа, Бога вашого, та й позвертаєте з дороги, що вам сьогоднї заповідаю, та будете ходити за иншими богами, яких не знаєте.</verse>
				<verse number="29">І як приведе тебе Господь, Бог твій, у землю, куди ти йдеш, щоб заняти її, тодї принеси благословеннє на Геризім горі а прокляттє на Ебаль горі.</verse>
				<verse number="30">Чи не вони ж стоять по онтім боцї Йорданї, за шляхом, що йде на захід соньця у землї Канаанїїв, що живуть на поділлї, проти Гілгаля, коло дубрави Море?</verse>
				<verse number="31">Бо вам треба перейти через Йордань, щоб увійти і заняти землю, що Господь, Бог ваш, дає вам; і ви займете її і осядетесь на їй.</verse>
				<verse number="32">Оце ж старайтесь сповняти всї встанови і закони, що викладаю перед вами сьогоднї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Ось встанови і закони, що мусите пильнувати, щоб сповняти їх в землї, котру дав тобі Господь, Бог батьків твоїх, щоб вона була твоя по всї днї, як довго жити мете на сїй землї.</verse>
				<verse number="2">Мусите ви зовсїм знївечити всї місця ті, де народи, що проженете їх, богам своїм служили: по високих горах, на могилах і під всякою зеленою деревиною;</verse>
				<verse number="3">Поруйнуйте жертівники їх, і порозбивайте стовпи їх, і вогнем повипалюйте гаї їх, і порубайте тесані постатї богів їх; та й імена їх знївечіте із місць тих.</verse>
				<verse number="4">Не будете чинити такого Господу Богу вашому;</verse>
				<verse number="5">А пійдете на те місце, що вибере Господь, Бог ваш, з усїх ваших поколїнь, щоб там поставити імя своє, і там пробувати; і будеш туди вчащати.</verse>
				<verse number="6">І туди будете приносити всепалення ваші і заколювані жертви ваші і десятини ваші, і жертву приношення рук ваших, і обітницї ваші і добровільні жертви ваші, і перваки вашої скотини буйної й дрібної;</verse>
				<verse number="7">І будете там їсти перед Господом, Богом вашим, і радїти усїм, що робити мете руками вашими, ви самі й доми ваші, чим Господь, Бог твій, поблагословить тебе.</verse>
				<verse number="8">Не годиться вам робити всього, як тепер ту робите, що кому здається правим перед очима його;</verse>
				<verse number="9">Бо ви ще не прийшли до впокою і до наслїддя, що дасть тобі Господь, Бог твій.</verse>
				<verse number="10">Коли ж перейдете ви за Йордань, та й осядетесь у землї, що дає вам в наслїддє Господь, Бог ваш, і як він дасть вам упокій від усїх ворогів ваших і станете безпечно жити,</verse>
				<verse number="11">Тодї ось як має бути: на те врочище, що вибере Господь, Бог ваш, щоб там сьвятилось імя його, туди приносити мете все, що заповідаю вам: ваші всепалення й ваші жертви заколювані, ваші десятини й жертви приношення рук ваших, і все вибране після обітниць ваших, що будете шлюбувати Господеві.</verse>
				<verse number="12">І будете веселитись перед Господом, Богом вашим, самі ви й сини ваші й дочки ваші, й слуги ваші й служки ваші, і Левіт, що жиє в оселях ваших; нема бо в його з вами паю і наслїддя.</verse>
				<verse number="13">Стережись приносити всепаленнє твоє на всякому місцї, де яке побачиш;</verse>
				<verse number="14">Нї, на тому місцї, що вибрав собі Господь в одному із твоїх поколїнь, там годиться тобі приносити всепалення твої, і там чинити мусиш все, про що заповідаю тобі.</verse>
				<verse number="15">Однако ж, по всякому бажанню душі твоєї, можна тобі заколювати й їсти мясиво в усїх оселях твоїх по благословенню Господа, Бога твого, що дасть тобі: Нечистому й чистому можна їсти мясиво таке, як від сарнї і від оленя.</verse>
				<verse number="16">Тільки ж крові їх їсти не можна; на землю мусять її виливати, як воду.</verse>
				<verse number="17">Не можна тобі їсти в оселї твоїй десятин зерна твого, і вина твого, і олїї твоєї, і перваків з буйної і дрібної скотини твоєї, і жадних обітниць твоїх, що обіцюєш їх, нї добровільних дарів, нї жертви приношення рук твоїх;</verse>
				<verse number="18">Нї; перед Господом, Богом твоїм, на тому місцї, що вибере Господь, Бог твій, мусиш їсти їх, сам ти і син твій і дочка твоя, і наймит твій і наймичка твоя, і Левит, що в місцї оселї твоєї; і радїти меш перед Господом, Богом твоїм, всяким дїлом рук твоїх.</verse>
				<verse number="19">Остерегайсь покинути Левита, покіль життя твого на землї твоїй.</verse>
				<verse number="20">Коли Господь, Бог твій, розширить гряницї твої, як він промовляв до тебе, і ти скажеш: Хочу їсти мясива тому, що мясива тобі забажалось, можна буде тобі їсти мясиво.</verse>
				<verse number="21">Коли далеке від тебе те місце, що Господь, Бог твій, вибере, щоб там поставити імя своє, так можна тобі заколювати з буйної і дрібної скотини, що дав тобі Господь, як я заповідав тобі, і їсти меш в оселї твоїй, як душа твоя забажає.</verse>
				<verse number="22">Можна тобі їсти його, як їси сарню та оленя: і нечистому і чистому можна їсти його.</verse>
				<verse number="23">Тільки пильнуй, щоб не їсти крові, кров бо, се душа; то й не годиться тобі їсти душу з тїлом.</verse>
				<verse number="24">Не будеш їсти її; мусиш виливати її на землю, як воду.</verse>
				<verse number="25">Не їсти меш її, про те щоб добре було тобі і дїтям твоїм по тобі; бо чинити меш те, що добре перед очима в Господа.</verse>
				<verse number="26">Одначе ж присьвяти твої, які в тебе будуть й обітницї твої, возьмеш їх і прийдеш до того місця, що Господь вибере його;</verse>
				<verse number="27">І принесеш всепалення твої, мясиво й кров, на жертівнику Господа, Бога твого; і кров заколених жертов твоїх буде вилита на жертівник Господа, Бога твого, а мясиво можна їсти тобі.</verse>
				<verse number="28">Пильнуй і сповняй всї слова мої, що тобі заповідаю, щоб по віки було добре тобі й дїтям твоїм по тобі за те, що чинити меш все, що добре і праве перед очима Господа, Бога твого.</verse>
				<verse number="29">Як Господь, Бог твій, прожене перед тобою ті народи, що до них ідеш, щоб їх прогнати, і ти проженеш їх і осядешся в землї їх,</verse>
				<verse number="30">То бережись, щоб не запутався за ними, після того, як будуть вони знївечені, та щоб не почав ти шукати богів їх, питаючи: Як служили сї народи богам своїм? Чинити му і я так!</verse>
				<verse number="31">Не будеш чинити таке Господеві, Богу твому; бо все, що гидота перед Господом, ненавидна йому, те чинили вони перед богами своїми; бо навіть синів своїх і дочок своїх палили вони на огнї догоджуючи богам своїм.</verse>
				<verse number="32">Усе, що заповідаю вам старайтесь сповняти; нїчого не причиниш, і нїчого не уймеш.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Коли між вами з'явиться пророк або сновидець, і покаже тобі ознаку або чудо,</verse>
				<verse number="2">І справдиться ознака або чудо, про котре він казав тобі, говорючи: Ходїмо слїдом за иншими богами, що їх ти досї не знав, та будемо служити їм;</verse>
				<verse number="3">То не будеш слухати того пророка або сновидця; бо Господь, Бог ваш, спокушує вас, щоб довідатись, чи справдї ви любите Господа, Бога вашого, всїм серцем вашим і всїєю душею вашою.</verse>
				<verse number="4">За Господом, Богом вашим, будете слїдом ходити і його боятись; і будете ви додержувати заповідї його і слухати голосу його і служити йому і до його вірно прихилятись.</verse>
				<verse number="5">І мусите вбити сього пророка або сновидця; бо він проповідував відступництво від Господа, Бога вашого, що вивів вас із Египецької землї, і визволив тебе із невольницького дому; хотїв він звести тебе з дороги, якою йти заповідав тобі Господь, Бог твій. Сим робом викорените зло зміж вас.</verse>
				<verse number="6">Коли брат твій, син матері твоєї, або син твій, чи дочка твоя, чи жона серця твого, чи приятель твій, любий як душа твоя, та буде підмовляти тебе тайкома, говорючи: Нумо, будем служити иншим богам, яких не знав ти, нї ти, нї батьки твої,</verse>
				<verse number="7">Богам народів, що навкруги вас, близько до тебе, чи далеко від тебе, від одного кінця землї до другого кінця землї,</verse>
				<verse number="8">То не приставай на волю його і не слухай його; і нехай не знайде він ласки в очах твоїх, і не змилосердься до його, і не сховаєш його;</verse>
				<verse number="9">Нї! ти повинен вбити його. Рука твоя буде перва на страту його, а потім рука всього люду,</verse>
				<verse number="10">І побєш його каміннєм, щоб погиб. Він бо хотїв відвернути тебе від Господа, Бога твого, що вивів тебе з Египту, із дому неволї.</verse>
				<verse number="11">І ввесь Ізраїль мусить слухати і боятись, щоб не було більше такого злочину серед вас.</verse>
				<verse number="12">Коли в якому містї, що дав тобі на оселю Господь, Бог твій, доведеться тобі почути таке:</verse>
				<verse number="13">Появились люди, сини Беліяла, між вами і підмовили жителїв міста вашого, говорючи: Нумо, будем служити богам иншим, яких не знали ви,</verse>
				<verse number="14">То мусиш докладно розвідати і дослїдити допитом; якже сьому правда, і річ зовсїм певна, що вчинено огидну гидоту серед вас,</verse>
				<verse number="15">То побєш гострим мечем жителїв міста того, і обречеш його і все, що в йому, і скотину їх гострим мечем.</verse>
				<verse number="16">І всю здобич позносите ви на оболоннє їх, і місто і всю здобич, усе до крихти, спалите вогнем перед Господом, Богом твоїм. І буде воно на віки руїною і вже більше не буде збудоване.</verse>
				<verse number="17">І нїщо обречене не зістанеться в руцї твоїй, щоб Господь усмирив ярість гнїва свого, і явив тобі милосердє своє, і змилосердивсь над тобою і намножив тебе, як клявся батькам твоїм,</verse>
				<verse number="18">Коли послухаєш голосу Господа, Бога твого, і сповняти меш всї заповідї його, що сьогоднї заповідаю тобі, щоб ти чинив усе, що праве перед очима Господа, Бога твого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Ви дїти Господа, Бога вашого; за мерцем не робити мете нарізок і не будете стригти бров ваших:</verse>
				<verse number="2">Ти бо люд сьвятий у Господа, Бога твого; і вибрав він тебе, щоб ти був людом наслїддя із усїх народів, які на лицї земному.</verse>
				<verse number="3">Не їсти меш нїчого гидкого.</verse>
				<verse number="4">Ось яку скотину можна вам їсти: воли, вівцї й кози,</verse>
				<verse number="5">Оленя й ланю і буйвола і сарню і зубра і дику козу і дику вівцю,</verse>
				<verse number="6">І всяку скотину, що має ратицї, і то зовсїм розчіплені ратицї, і що ремигає між скотиною.</verse>
				<verse number="7">Тільки ось яких не можна вам їсти зміж ремигаючих і з таких, що мають розчіплені ратицї: верблюда й зайця і крілика; бо вони ремигають, та не мають роздїлених ратиць: будуть вони нечисті про вас;</verse>
				<verse number="8">І безрогу; бо хоч має вона розчіплені ратицї, та не ремигає: буде вона нечиста про вас. Мясива їх не їсти мете і до трупу їх не доторкати метесь.</verse>
				<verse number="9">Ось яких можна вам їсти із усього, що в водї: все, що має сплави і луски, можна вам їсти;</verse>
				<verse number="10">А всього, в чого нема сплавів і луски, ви не їсти мете; буде воно нечисте про вас.</verse>
				<verse number="11">Всяку чисту птицю можна вам їсти.</verse>
				<verse number="12">Та ось яких зміж неї не можна вам їсти: орла і перебийнога і морського орла,</verse>
				<verse number="13">І сокола і лунака і коршуна всякої породи,</verse>
				<verse number="14">І всякого вороння,</verse>
				<verse number="15">І струся самця і самицї і морської чайки і всякого яструба,</verse>
				<verse number="16">І пугача й ібиса й лебедя,</verse>
				<verse number="17">І пеликана й сипа й рибалки,</verse>
				<verse number="18">І бузька і чаплї всякої породи, і вудвода і нетопира;</verse>
				<verse number="19">І всяка крилата гадина нечиста про вас буде; не їсти мете її.</verse>
				<verse number="20">Всяку чисту птицю можна вам їсти.</verse>
				<verse number="21">Не їсти мете трупу; приходньові, що в оселї твоїй, можеш дати, щоб їв його, або продавати меш чужоземцеві; ти бо єси люд сьвятий у Господа твого. Не варити меш козеняти в молоцї матері його,</verse>
				<verse number="22">Давати меш вірно десятину з усього доходу посїву твого, що в полї виросте, рік в рік.</verse>
				<verse number="23">І їсти меш перед Господом, Богом твоїм, на місцї, що вибере він, щоб там сьвятилось імя його, десятину зерна твого, вина твого і олїї твоєї, і перваки твоєї буйної й дрібної скотини, щоб ти навчавсь поки життя боятись Господа, Бога твого.</verse>
				<verse number="24">А коли дорога буде далека для тебе, так що не зможеш туди нести його, тому що далеко до того місця, що Господь, Бог твій, вибере, щоб там поставити імя своє, коли благословить тебе Господь, Бог твій,</verse>
				<verse number="25">Так оддай його за гроші, і завяжи гроші в себе в руцї, та й іди до місця того, що вибере Господь, Бог твій.</verse>
				<verse number="26">І купиш там за гроші те, чого бажає душа твоя, буйну, чи дрібну скотину, вино й напиток, і все, чого бажає душа твоя; та й їсти меш там перед Господом, Богом твоїм, і веселити мешся сам і дім твій.</verse>
				<verse number="27">І Левита, що в оселї твоїй, не покинеш; нема бо в його з тобою паю і наслїддя.</verse>
				<verse number="28">А при кінцї трьох років віддїлиш десятину з усього вроджаю твого за сей рік, та й зложи се в оселї твоїй.</verse>
				<verse number="29">І прийде Левит, бо в його нема паю і наслїддя з тобою, і зайда і сирота і вдова, що живуть у твоїй оселї, та й їсти муть вони до сита, щоб благословив тебе Господь, Бог твій, у всякому дїлї рук твоїх, що робити меш.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">При кінцї кожних сїм років робити меш відпуст.</verse>
				<verse number="2">А робити меш відпуст ось як: Кожний, хто пожичив кому, подарує пожичку, що дав її рукою своєю ближньому свому. Не буде напирати на ближнього свого чи на брата, бо обявлено відпуст Господнїй.</verse>
				<verse number="3">Від чужоземця можна тобі вимагати; а те, що маєш в брата твого, те мусить відпустити йому рука твоя;</verse>
				<verse number="4">Нехай же не буде в тебе вбогого. Бо Господь благословити ме тебе достатком у землї, що Господь, Бог твій, дає тобі в наслїддє, щоб була твоя,</verse>
				<verse number="5">Як тільки будеш пильно слухати голосу Господа, Бога твого, і дбати меш, щоб сповняти всї заповідї, що заповідаю тобі сьогоднї.</verse>
				<verse number="6">Бо Господь, Бог твій, благословив тебе, як сам обіцяв тобі; і ти давати меш пожичку на застав багацько народам, сам же ти не брати меш жадної пожички на застав; і панувати меш над багацько народами, над тобою ж не панувати муть вони.</verse>
				<verse number="7">Коли буде в тебе вбогий чоловік, хто небудь із братів твоїх, в якій оселї твоїй, у землї твоїй, що дає тобі Господь, Бог твій, то не будеш твердий серцем і не зачиниш руки твоєї перед бідним братом твоїм.</verse>
				<verse number="8">Нї, ти відчиниш руку твою і даси йому на застав, скілько йому треба для недостатку його.</verse>
				<verse number="9">Бережись, щоб не зродилась грішна думка в серцї твоїм, як скажеш собі: надходить семий рік, рік відпусту! Та й станеш дивитись лихим оком на вбогого брата твого, і не даси йому нїчого, і нарікати ме він на тебе перед Господом і буде на тобі гріх.</verse>
				<verse number="10">Давай щиро і не сердься, як давати меш йому; бо за се благословить тебе Господь, Бог твій, у всякому дїлї рук твоїх і в усьому, що чиниш руками твоїми.</verse>
				<verse number="11">Вбогі бо люди нїколи не переведуться на землї; тим то я тобі й заповідаю, говорючи: Ти мусиш відчиняти руку твою для брата твого, для злиденного твого і для вбогого твого в землї твоїй.</verse>
				<verse number="12">Коли буде проданий тобі брат твій, Єврей чи Єврейка, та прослужить шість років в тебе, так у семому роцї відпустиш їх від себе на волю.</verse>
				<verse number="13">Тільки ж бо, як відпускати меш його від себе на волю, то не подоба тобі відпускати його з порожнїми руками.</verse>
				<verse number="14">Ти надїлиш його щедро із твоєї дрібної скотини та й з току твого і з виноточила твого; чим тебе Господь, Бог твій, благословив, з того й даси йому.</verse>
				<verse number="15">І памятай, що ти був рабом в Египецькій землї, та що Господь, Бог твій, визволив тебе; тому заповідаю тобі сьогоднї ті речі.</verse>
				<verse number="16">Коли ж станеться, що він до тебе скаже: Не пійду від тебе, тому може що він любить тебе і дім твій, або що добре йому в тебе жити,</verse>
				<verse number="17">Так возьмеш ти шило та й проколеш його в ухо до дверей, і буде він до віку тобі рабом; так само зробиш і з рабинею твоєю;</verse>
				<verse number="18">Нехай не буде тобі тяжко випустити його на волю; бо заробляв він тобі удвоє більше як наймитова плата, сїм років; і благословити ме тебе Господь, Бог твій, у всьому, що ти робиш.</verse>
				<verse number="19">Усї перваки самцї, що зродяться тобі із дрібної скотини твоєї, присьвятиш Господеві, Богу твому. Не поставиш до роботи первака твого бугая, і не стригти меш первака з дрібної скотини твоєї.</verse>
				<verse number="20">Перед Господом, Богом твоїм, їсти меш їх що року на місцї, що вибере Господь, Бог твій, ти сам і дім твій.</verse>
				<verse number="21">Коли ж у його та буде яка хиба, чи кульгаве, чи сьліпе воно, не приносити меш його в жертву Господу, Богу твому.</verse>
				<verse number="22">В оселї твоїй їсти муть його, чистий і нечистий однаково, як ланю та оленя.</verse>
				<verse number="23">Тілько крові його не їсти меш; на землю виллєш її як воду.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Додержуй місяця Абива і сьвяткуй паску Господеві, Богу твому; бо в ночі, в місяцї Абиві, Господь, Бог твій, вивів тебе з Египту.</verse>
				<verse number="2">Тим же то мусиш приносити жертву паскову Господеві, Богу твому, дрібну й буйну скотину на місцї, котре Господь вибере, щоб там сьвятилось імя його.</verse>
				<verse number="3">Не їсти меш до того нїчого квашеного; сїм день мусиш їсти до того опрісноки, хлїб злиденний; - бо тельмом вийшов єси з Египецької землї; щоб ти, доки життя твого на сьвітї, згадував виход твій із землї Египецької.</verse>
				<verse number="4">Сїм день по всїх займищах твоїх не буде видко розквасу в тебе; а з мясива, що заколеш первого дня ввечорі, нїчого не зостанеться до ранку.</verse>
				<verse number="5">Не можна тобі приносити паскову жертву в одній із твоїх осель, що тобі дає Господь, Бог твій,</verse>
				<verse number="6">А на місцї, котре Господь, Бог твій, вибере, щоб там сьвятилось імя його, мусиш приносити паскову жертву, увечорі, як заходити ме соньце, тієї години, як виходив єси з Египту;</verse>
				<verse number="7">І пекти і їсти меш її на місцї, котре вибере Господь. А вранцї встанеш та й вернешся до наметів твоїх.</verse>
				<verse number="8">Шість день будеш їсти опрісноки; а семого дня будуть сьвяткові збори про Господа, Бога твого; нїчого не робити меш.</verse>
				<verse number="9">Сїм тижнїв будеш лїчити собі; з того часу, як стануть серпом жати пашню, починай одлїчувати сїм тижнїв.</verse>
				<verse number="10">Тодї будеш обходити сьвято Господеві, Богу твому, приносючи добровільні дари руки твоєї, що давати меш їх, чим благословить тебе Господь, Бог твій;</verse>
				<verse number="11">І веселити мешся перед Господом, Богом твоїм, ти і син твій і дочка твоя, і наймит твій і наймичка твоя, і Левит, що в оселях твоїх, і приходень і сирота і вдова, що між твоїми людьми, на місцї, котре вибере Господь, Бог твій, щоб сьвятилось там імя його.</verse>
				<verse number="12">І памятай, що був єси рабом в Египтї і додержуй і сповняй сї встанови.</verse>
				<verse number="13">Сьвято кучок будеш сьвяткувати сїм день, як звезеш вроджай на тік і до винотоку твого.</verse>
				<verse number="14">І будеш веселитись в те сьвято ти і син твій, і дочка твоя, і наймит твій, і наймичка твоя, і Левит, і приходень, і сирота, і вдова, що живуть в оселях твоїх.</verse>
				<verse number="15">Сїм день будеш обходити сьвято Господеві, Богу твому, на місцї, котре Господь вибере; бо Господь, Бог твій, благословити ме тебе у всякому вроджаю твому, і в усякому дїлї рук твоїх; тільки бувай веселий.</verse>
				<verse number="16">Три рази до року ввесь музький пол твій мусить являтись перед Господом, Богом твоїм, на місцї, котре він вибере; у сьвято опрісноків і в сьвято тижневе, і в сьвято кучків, і не будете показуватись з порожніми руками перед Господом:</verse>
				<verse number="17">Кожен з дарами, по своїй спромозї, чим Господь, Бог твій, благословить тебе.</verse>
				<verse number="18">Суддїв і громадські голови мусиш поставити собі у всїх оселях твоїх, які дає тобі Господь, Бог твій, по поколїннях твоїх; а вони мають судити людей судом праведним.</verse>
				<verse number="19">Не будеш перекручувати суду або вважати на лице і не візьмеш дарунків; бо дарунки засьлїплюють очі чоловіка мудрого і перекручують слова чоловіка правдивого.</verse>
				<verse number="20">По правдї, по правдї мусиш чинити, щоб жити на сьвітї і вдержати землю, що Господь, Бог твій, дає тобі.</verse>
				<verse number="21">Не насаджуй ашерім* - деревину коло жертівника Господа, Бога твого, що зробиш собі; не став стовпів їх, бо ненавидить Господь, Бог твій.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">Не приноси на жертву Господеві, Богові твому, бичка й барана, що має яку хибу, яку огидь; бо се гидота Господеві, Богу твому.</verse>
				<verse number="2">Коли між сусїдами твоїми, в якій оселї твоїй, що дає тобі Господь, Бог твій, та знайдеться чоловік чи жінка, що чинити муть погань перед очима Господа, Бога твого, переступаючи завіт його,</verse>
				<verse number="3">І стануть служити иншим богам і припадати муть ниць перед ними: перед соньцем, місяцем або перед войнством небесним**, чого я не заповідав,</verse>
				<verse number="4">А тобі про се скажуть і ти се почуєш, то мусиш добре про се розвідати: і як виявиться, що се правда, і так воно є, і таку гидоту зроблено в Ізраїлї,</verse>
				<verse number="5">Тодї мусиш вивести того чоловіка чи то жінку, що вкоїли погане дїло, за твої ворота, та й побєш їх каміннєм, так щоб погибли.</verse>
				<verse number="6">По слову двох сьвідків мусять стратити осудженого на смерть. Неможна стратити його по слову одного сьвідка.</verse>
				<verse number="7">Рука сьвідків нехай буде на них перша, а рука всього люду потім. Сим робом викорінювати меш зло зміж вас.</verse>
				<verse number="8">Коли буде тобі вже надто трудно розсудити справу між кровю а кровю, між позивом а позивом, між зраненим а зраненим, який небудь спір в оселї твоїй, так встанеш і пійдеш до місця, що його вибере Господь, Бог твій,</verse>
				<verse number="9">І прийдеш до сьвященників Левитів і до суддї, що буде того дня, та й розпитаєш, і вони дадуть тобі судовий вирік.</verse>
				<verse number="10">І ти зробиш по слову, що тобі скажуть на місцї тому, що вибере Господь, і пильнуй щоб сповнити все, як вони навчать тебе.</verse>
				<verse number="11">Ти зробиш по слову закона, що вони навчать тебе, і по правдї, що скажуть тобі; од вироку, що скажуть тобі, не відступиш нї праворуч, нї лїворуч.</verse>
				<verse number="12">А чоловік, що чинити ме очайдушно, та не послухає сьвященника, котрий там стоїть, щоб служити Господеві, Богу твому, або суддї, такого чоловіка стратити. Сим робом будеш викорінювати зло зміж Ізраїля.</verse>
				<verse number="13">І ввесь народ мусить чути і боятись, і не чинити ме вже очайдушно.</verse>
				<verse number="14">Як прийдеш у землю, що дає тобі Господь, Бог твій, і занявши її осядешся в їй та скажеш: Поставлю над собою царя, як у всїх народів, що навкруги мене:</verse>
				<verse number="15">Так поставиш над собою царем тільки того, кого Господь, Бог твій, вибере; зміж браття твого вибереш царя над собою. Не можна тобі поставити над собою чужоземця, що не з твого браття.</verse>
				<verse number="16">Тільки не буде він заводити багацько коней, і не вертати ме людей в Египет, щоб можна було заводити багацько коней; бо ж Господь приказав вам: Більш уже не можна вам вертатись сїєю дорогою.</verse>
				<verse number="17">Так само не буде він заводити в себе багацько жіноцтва, щоб серце його не відступило. Та й срібла і золота не буде він багацько нагромаджувати в себе.</verse>
				<verse number="18">І як сяде на царському престолї, так мусить переписати собі сей закон в книгу із тієї, що лежить перед сьвященниками Левитами.</verse>
				<verse number="19">І буде вона в його, і читати ме її поки життя його на сьвітї, щоб вчивсь боятись Господа, Бога свого, та щоб додержував усї слова закону сього, і сповняв сї встанови;</verse>
				<verse number="20">Щоб серце його не виносилось над браттєю його, і щоб не відступав він від заповідї нї праворуч нї лїворуч, та щоб довго він жив царствуючи, він сам і сини його серед Ізраїля.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">У сьвященників Левитів, у всьому поколїнню Левієвому, не буде паю й наслїддя з Ізраїлем. Живити муться жертвами всепалення Господнього і дарами його. Самі ж наслїддя не мати муть між браттєм їх.</verse>
				<verse number="2">Господь сам їх наслїддє, як обіцяв їм.</verse>
				<verse number="3">Та мати муть право сьвященники ось на яку частку від людей, що приносити муть заколювану жертву, чи з буйної чи з малої скотини: Мусять вони давати сьвященникові лопатку, обидві щоки, і тельбухи.</verse>
				<verse number="4">Первоплід з твого зерна, твого вина і твоєї олїї, і першу вовну з овець твоїх мусиш дати йому;</verse>
				<verse number="5">Його бо вибрав Господь, Бог твій, з усїх поколїнь твоїх, щоб він стояв на службі в імя Господа, він і сини його по всї днї.</verse>
				<verse number="6">І коли прийде Левит із якої оселї твоєї, із усього Ізраїля, де він не пробував, і прийде він по бажанню душі своєї на те місце, котре вибере Господь,</verse>
				<verse number="7">І буде робити службу в імя Господа, як усе браттє його, Левити, що там стоять перед Господом:</verse>
				<verse number="8">То рівним паєм годувати муться вони, кромі того, що мати ме за продану батьківщину свою.</verse>
				<verse number="9">Як прийдеш у землю, що Господь, Бог твій, дає тобі, так не вчись робити таку гидоту, як роблять сї народи.</verse>
				<verse number="10">Нехай не буде в тебе нїкого, хто велить синові свому чи дочцї своїй через огонь проходити; нїкого, хто ворожбитує, або чарує, або замовляє, або віщує.</verse>
				<verse number="11">І не буде між вами проклинателя або такого що визиває духів, або вгадує, або мерців розпитує.</verse>
				<verse number="12">Усї бо, що се роблять, гидота про Господа; і за сї гидоти Господь, Бог твій, проганяє їх перед тобою.</verse>
				<verse number="13">Ти ж мусиш бути звершеним перед Господом, Богом твоїм:</verse>
				<verse number="14">Сї бо народи, що проженеш їх, слухають чарівників та ворожбитів; тобі ж Господь, Бог твій, не дозволив таке чинити.</verse>
				<verse number="15">Пророка зміж вас, із браття твого, такого як я, Господь, Бог твій, поставить тобі; його маєте слухати;</verse>
				<verse number="16">Як ти благав Господа, Бога твого, на горі Гореб у соборний день, говорючи: Рад би я вже не чути голос Господа, Бога мого, і рад би вже не бачити те велике поломя, щоб не вмерти!</verse>
				<verse number="17">Тодї сказав Господь до мене: Добре вони кажуть.</verse>
				<verse number="18">Поставлю їм зміж браття їх пророка такого як ти; і вложу слова мої в уста йому, і говорити ме до них все, що прикажу йому.</verse>
				<verse number="19">А хто не послухає слів моїх, що промовить їх пророк в іменї моїм, такий чоловік відповість менї.</verse>
				<verse number="20">Коли ж пророк осьмілиться промовляти слово в імя моє, якого я не заповідав йому казати, або промовляти ме в імя богів инших: такому пророкові смерть.</verse>
				<verse number="21">А коли скажеш у свому серцї: Як же пізнати нам слова, що не від Господа?</verse>
				<verse number="22">Коли пророк в імя Господнє промовив, а слово його не справдилось і не сталось, то се слово не від Господа; по своїй волї сказав його пророк; не лякайсь перед ним.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Як вигубить Господь, Бог твій, народи, що землю їх дає тобі, і ти проженеш їх, та й осядешся по містах їх і по домівках їх:</verse>
				<verse number="2">Три міста віддїлиш собі у землї, що Господь, Бог твій, дає тобі в наслїддє.</verse>
				<verse number="3">Проведи туди дорогу, і роздїли країну землї твоєї на три частї; і буде се, щоб можна було туди кожному убийцеві втїкати.</verse>
				<verse number="4">Та й ось який убийця може втїчи туди і зістанеться живий: Той, хто вбив ближнього свого ненароком, без ненавистї до його перше,</verse>
				<verse number="5">От так, прикладом, як хто прийде з ближнїм своїм у гай рубати дерево, та й замахне сокирою в руцї, щоб зрубати дерево, а зелїзо ізскочить з топорища та й влучить ближнього, так що той вмре: то такий нехай втїкає до одного із сих міст, щоб остатись живим;</verse>
				<verse number="6">Щоб кровоместник, запалавши серцем і пустившись на здогін за убийцею, не здогнав його, коли далека дорога, та й не вбив його, хоч він не повинен вмерти, тому бо не мав до його ненавистї перше.</verse>
				<verse number="7">Тим заповідаю тобі і наказую: Три міста оддїлиш собі.</verse>
				<verse number="8">А коли Господь, Бог твій, розширить гряницї твої, як він клявся батькам твоїм, і дасть тобі всю землю, що батькам твоїм обіцяв дати,</verse>
				<verse number="9">Коли старати мешся сповняти всї заповідї, що заповідаю тобі сьогоднї, як будеш любити Господа, Бога твого, й ходити дорогами його повсячасно, так мусиш до сїх трьох ще три міста добавити собі,</verse>
				<verse number="10">Щоб не проливалась безвинна кров у землї твоїй, що Господь, Бог твій, дає тобі в наслїддє, і щоб не було на тобі вини за кров.</verse>
				<verse number="11">Коли ж чоловік ненавидить ближнього свого, і засяде на його і напавши вбє його, так що той вмре, і коли він утече до котрого із сїх міст:</verse>
				<verse number="12">Так пішлють туди старші із міста його і приведуть його звідтам, та й оддадуть його в руки кровоместникові на смерть.</verse>
				<verse number="13">Очі твої нехай не щадять його; змий безвинну кров з Ізраїля, і буде тобі добре на сьвітї.</verse>
				<verse number="14">Не нарушай межі ближнього твого, що зробили її предки в твому наслїддї, що мати меш в землї, котру дає тобі в державу Господь, Бог твій.</verse>
				<verse number="15">Одному сьвідкові не можна ставати проти кого небудь задля якої кривди і задля якої провини і задля якого гріха, котрим той согрішить. По слову двох сьвідків або по слову трьох сьвідків буде доказана справа.</verse>
				<verse number="16">Коли виступить сьвідок льживий проти кого небудь, щоб сьвідчити в якому переступі,</verse>
				<verse number="17">Так нехай стануть оба, що сваряться, перед Господом, перед сьвященниками й суддями, що у той час судити муть.</verse>
				<verse number="18">А суддї нехай розберуть добре; як же сьвідок сей криво сьвідчив, і льживо говорив проти брата свого:</verse>
				<verse number="19">Тодї зробите з ним те, що він задумував зробити з братом своїм; сим робом викорінювати меш зло зміж людей твоїх.</verse>
				<verse number="20">А другі почують і побачять та й не робити муть вже такого ледачого вчинку серед вас.</verse>
				<verse number="21">Око ж твоє нехай не щадить такого: Життє за життя, око за око, зуб за зуб, рука за руку, нога за ногу!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">Як виходиш на війну проти ворогів і бачиш конї й колесницї, і люд лїчбою більший за тебе, не бійся їх; бо з тобою Господь, Бог твій, що вивів тебе з Египецької землї.</verse>
				<verse number="2">Як же маєте вже ставати до бою, так нехай виступить сьвященник і промовить до люду,</verse>
				<verse number="3">Кажучи до них: Слухай Ізраїлю! Ви йдете тепер до бою з вашими ворогами; нехай не млїє ваше серце, не лякайтесь і не полохайтесь і не жахайтесь перед ними.</verse>
				<verse number="4">Бо Господь, Бог ваш, іде з вами за вас битись із ворогами вашими, щоб спасти вас.</verse>
				<verse number="5">А старшина говорити ме до людей: Хто збудував нову домівку та й не посьвятів її, нехай іде та й вернеться в домівку свою; щоб не вмер на війнї а хто иншій не посьвятив її.</verse>
				<verse number="6">І хто насадив виноградник, та ще не користався ним, нехай іде і вернеться в домівку свою, щоб не вмер на війнї, а хто инший користувався.</verse>
				<verse number="7">І хто засватав женщину, та й ще не взяв її, нехай іде й вернеться в домівку свою; щоб не вмер на війнї, а хто инший взяв її.</verse>
				<verse number="8">І промовить ще старшина до людей так: Хто лякається і млїє серцем, нехай іде й вернеться в домівку свою, щоб не хляло серце в його браття так як у його.</verse>
				<verse number="9">І як скіньчить старшина промовляти до людей, так поставлять отамання над людьми.</verse>
				<verse number="10">Як наближуєшся до міста, щоб воювати його, то предложи йому мир.</verse>
				<verse number="11">І як приймуть вони мир та й відчинять тобі, то ввесь люд його, що там буде, стане твоїм підданим і служити ме тобі.</verse>
				<verse number="12">А коли не схоче місто миритись з тобою, та воювати ме з тобою, так обляжеш його.</verse>
				<verse number="13">Як же віддасть його Господь, Бог твій, в руки тобі, так повбиваєш увесь музький пол його гострим мечом.</verse>
				<verse number="14">Тільки жіноцтво їх та дїти і скотину і все, що в містї буде, всю здобич забереш для себе; і їсти меш здобичу ворожу, що віддав тобі в руки Господь, Бог твій.</verse>
				<verse number="15">Так будеш робити з усїма містами, що дуже далеко від тебе, що не належать до міст сїх тутешнїх народів.</verse>
				<verse number="16">В містах же сїх народів, що дає їх Господь, Бог твій, тобі в наслїддє, не зіставиш нїчого живим, що дише;</verse>
				<verse number="17">А мусиш прогнати їх: Гетіїв і Аморіїв, Канааніїв і Ферезіїв, Гевіїв і Євузіїв, як заповідав тобі Господь, Бог твій;</verse>
				<verse number="18">Щоб вони не навчили вас чинити усї гидоти їх, які вони чинили божищам своїм, і ви не почали грішити перед Господом, Богом вашим.</verse>
				<verse number="19">Як стояти меш облогом коло міста, довший час воюючи з ним, щоб заняти його, то не будеш нищити дерева його сокирами, бо можеш харчуватись плодом його, і не будеш рубати їх, бо хиба польове дерево яка людина, щоб ти облягав його?</verse>
				<verse number="20">Тільки деревину, про яку знаєш, що вона не для поживи, таку можна тобі нищити і рубати; і можеш робити з неї облягові бойницї проти міста, що з тобою воює, поки не піддасться.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">Коли у землї, що Господь Бог твій, дає тобі в державу, та знайдуть убитого, що лежить у полї, і незнати, хто вбив його,</verse>
				<verse number="2">Так нехай вийдуть твої громадські мужі й суддї твої і зміряють від убитого до міст, що навкруги вбитого.</verse>
				<verse number="3">Тодї найближче до вбитого місто, чи то громадські мужі з того міста, візьмуть ялівку, що нею ще не роблено, що не ходила ще в ярмі;</verse>
				<verse number="4">І приведуть громадські мужі з того міста ялівку над все текучий потік, де не орано і не сїяно нїколи, та й там переломлять шию телицї над потоком.</verse>
				<verse number="5">І мають приступити сьвященники, сини Левієві; їх бо Господь, Бог твій, вибрав служити йому і благословляти імям його, і по їх вироку скіньчиться всяка справа і всяка шкода.</verse>
				<verse number="6">І всї громадські мужі з того міста, що найближче до вбитого, помиють руки над ялівкою, що зломлено їй шию над потоком,</verse>
				<verse number="7">І промовлять такими словами: Наші руки не проливали сієї крові, і наші очі не бачили сього.</verse>
				<verse number="8">Прости, Господе, твому народові Ізраїлю, котрого визволив єси, і не полїчи безвинну кров як провину народові твому Ізраїлю. І простить ся їм провина за кров.</verse>
				<verse number="9">Сим робом одвернеш безвинну кров від тебе; мусиш бо чинити, що праведне перед очима Господа.</verse>
				<verse number="10">Як пійдеш на войну проти ворогів твоїх, і Господь, Бог твій, віддасть їх тобі в руки, і ти забереш їх в неволю,</verse>
				<verse number="11">І побачиш між бранками жінку вродливу,</verse>
				<verse number="12">І вона сподобається тобі і возьмеш собі її за жінку, так приведеш її в домівку твою;</verse>
				<verse number="13">І нехай вона остриже собі голову і обітне нігтї свої, та скине із себе невільницьку одїж свою, і бувши в домівцї твоїй, нехай плаче по батькові свому і по матері своїй цїлий місяць; а тодї можна тобі прийти до неї і зробитись її чоловіком, щоб вона була тобі жінкою.</verse>
				<verse number="14">Тільки ж, коли б вона тобі потім не вподобалась, так одпустиш її куди вона захоче, тільки не можна тобі продати її за гроші; не будеш обходитись з нею насильно, тому що ти впокорив її.</verse>
				<verse number="15">Коли будуть в чоловіка дві жінки, одна люблена, друга ненавидна, і вони породили йому синів, люблена й ненавидна, та син ненавидної вродиться перше:</verse>
				<verse number="16">То як оддавати ме в наслїддє синам своїм, що має, не можна буде йому обявити первенцем сина любленої перед первородним сином ненавидної;</verse>
				<verse number="17">А первородного сина ненавидної мусить він признати, і віддасть йому дві пайки з усього, що має; він бо первенець сили його, йому належить право первородження.</verse>
				<verse number="18">Коли в кого буде син непокірливий і бутний, що не слуха голосу батька свого і голосу матері своєї, і вони покарають його, та він не послухає їх:</verse>
				<verse number="19">Так батько-мати вхоплять його й виведуть до громадських мужів міста свого і до воріт своєї оселї,</verse>
				<verse number="20">І скажуть громадським мужам міста свого: Сей син наш непокірливий і бутний, і не слухає голосу нашого, гульвіса і пиячина!</verse>
				<verse number="21">І всї люде міста його закидають його каміннєм, так щоб він вмер. Сим робом викорінювати меш зло зміж людей твоїх. І чути ме ввесь Ізраїль та й бояти меться.</verse>
				<verse number="22">І коли на кому буде гріх смертельний, і ти вбєш його і повісиш на дереві,</verse>
				<verse number="23">То не годиться трупові через ніч бути на дереві, а мусиш його поховати того ж таки дня; бо шибеник, се прокляттє Боже; а ти не опоганюй землї твоєї, що Господь, Бог твій, дає тобі в наслїддє.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">Коли бачити меш вола братового чи барана, що блукає, так не покинеш їх; на всякий раз вернеш їх братові твому.</verse>
				<verse number="2">Коли ж брат твій не близько, чи не знаєш його, так прилучиш до господарства твого, і будуть вони в тебе, покіль шукати ме брат твій; тодї вернеш йому.</verse>
				<verse number="3">Так само зробиш з ослом його, і так само зробиш з одежею його, і так само зробиш з усїм, що пропаде в брата твого, а ти знайдеш. Не можна тобі задержувати.</verse>
				<verse number="4">Як побачиш осла братового чи вола, що впаде на дорозї, так не покинеш їх; на всякий раз мусиш помогти йому підняти.</verse>
				<verse number="5">Жінка нехай не з'одягається як чоловік, а чоловікові не подоба вдягатись у жіночу одїж: се бо гидота перед Господом, Богом твоїм, коли хто се чинить.</verse>
				<verse number="6">Коли трапиться тобі по дорозї пташе гнїздо, на якому дереві чи на землї, з пташенятами чи з яйцями, і мати седить на пташенятах чи на яйцях, не бери матері з маленькими.</verse>
				<verse number="7">Мусиш коньче пустити матїр, а дїток можна тобі взяти собі; щоб тобі було добре і довго жив ти на сьвітї.</verse>
				<verse number="8">Як будувати меш нову домівку, так зроби на криші ворінки,* щоб не навести крові на домівку, коли хто з неї впаде.</verse>
				<verse number="9">Не засївати меш виноградника твого двома насїннями; щоб плід насїння, що ти посїяв, і вроджай виноградника не були, за кару, присьвячені сьвятинї.</verse>
				<verse number="10">Не будеш орати волом і ослом укупі.</verse>
				<verse number="11">Не носити меш одежини, зробленої з двох не однаких тканин, вовняної і льняної разом.</verse>
				<verse number="12">Кутаси мусиш поробити собі на чотирох кінцях покривала твого, що накидаєш на себе.</verse>
				<verse number="13">Коли чоловік возьме жінку і, ввійшовши до неї, зненавидить її,</verse>
				<verse number="14">І дасть причину, щоб люде говорили ледачі речі про неї, і роспускати ме про неї недобру славу, і казати ме: Узяв я сю женщину й приступив до неї та не знайшов у неї ознак дївування,</verse>
				<verse number="15">Тодї батько дївицї і мати її винесуть ознаки дївування її в царину, до громадських мужів міста того,</verse>
				<verse number="16">І скаже дївчин батько громадським мужам: Оддав я дочку за сього чоловіка, а він зненавидїв її.</verse>
				<verse number="17">І се дав він причину, щоб люде говорили про неї ледачі речі, сказавши: Не знайшов я в твоєї дочки ознак дївування. Так ось вам ознаки дївування моєї дочки. І вони розгорнуть плахту перед громадськими мужами міста.</verse>
				<verse number="18">Тодї громадські мужі міста того візьмуть чоловіка та й скарають його;</verse>
				<verse number="19">І наложять на його сто секлїв срібла пенї, та й оддадуть їх батькові дївчини за те, що той пустив недобру славу про дїву Ізраїльську. І мусить вона бути жінкою йому; неможна йому одіслати її поки жити буде.</verse>
				<verse number="20">А коли буде правда, і не знайдуть в дївицї ознак дївування,</verse>
				<verse number="21">Тодї виведуть дївицю до входу в батькову домівку, і люде міста її побють її каміннєм, щоб умерла; бо вона, блудуючи в батьківському дому, зробила соромне дїло в Ізраїлї. Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх.</verse>
				<verse number="22">Коли спіймає хто чоловіка, що лежить із мужньою жоною, так обом смерть, чоловікові, що лежав із жінкою, й жіньцї. Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх.</verse>
				<verse number="23">Коли дївуюча дївка буде засватаною, та стріне її чоловік в містї та й лежати ме з нею,</verse>
				<verse number="24">Так виведете обох до воріт міста сього, та й побєте їх каміннєм, так що помруть: дївку за те, що не кричала в містї, чоловіка за те, що він упокорив жінку свого ближнього. Сим робом виводити меш зло зміж людей твоїх.</verse>
				<verse number="25">Коли ж у полї зустріне чоловік заручену дївку та вхопить її і ляже з нею, то такий чоловік, що лежав з нею, один умре.</verse>
				<verse number="26">А з дївкою нїчого не чинити меш: нема на дївцї смертного гріха; се бо така сама справа, як коли чоловік стане проти свого ближнього та й вбє його.</verse>
				<verse number="27">Бо стрів її в полї; заручена дївка кричала, та нїкому було рятувати її.</verse>
				<verse number="28">Коли чоловік зустріне дївуючу дївку незаручену, та вхопить її і зляжеться з нею, і спіймають їх,</verse>
				<verse number="29">Тодї чоловік, що злігся з нею, оддасть батькові дївки пятьдесять секлїв срібла, і вона мусить бути йому жінкою, за те, що він упокорив її; не можна йому відослати її, поки він жити ме:</verse>
				<verse number="30">Нїкому не можна брати жінки батькової, і не можна відкривати краю одежі батькової.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">Нїхто не ввійде в громаду Господню, в кого роздавлені ядра, чи то відрізане природне тїло;</verse>
				<verse number="2">Не ввійде в громаду Господню байструк, навіть і десятому родові його не можна бути в громадї Господнїй.</verse>
				<verse number="3">Не ввійде Амонїй і Моабій у громаду Господню; навіть і десятому родові його не можна увійти в громаду Господню, по віки нї;</verse>
				<verse number="4">Тому що вони не привитали і не зустріли вас з хлїбом і водою в дорозї, як ви йшли з Египту, і тому що наймали проти тебе Білеама Беоренка, із Пегора в Мезопотамії, щоб він прокляв тебе.</verse>
				<verse number="5">Та Господь, Бог твій, не схотїв послухати Білеама, та й обернув тобі Господь, Бог твій, прокляттє в благословеннє; любив бо тебе Господь, Бог твій.</verse>
				<verse number="6">Не подоба тобі шукати миру з ними і добра для них по всї часи, вічно.</verse>
				<verse number="7">Не будеш гидувати Едомієм; він бо тобі брат. Не будеш гидувати Египтїєм: бо ти був приходнем в землї його.</verse>
				<verse number="8">Дїти, що в третьому родї їх народяться, можуть ввійти в громаду Господню.</verse>
				<verse number="9">Коли стояти меш табором проти ворогів твоїх, так бережи себе від усього поганого.</verse>
				<verse number="10">Коли між вами буде хто нечистий з нічного випадку якого, так мусить вийти із табору; йому не можна ввійти до табору.</verse>
				<verse number="11">І коли настане вечір, викупається він у водї, а як зайде соньце, він увійде до табору.</verse>
				<verse number="12">Окрім того нехай буде в тебе за табором місце, куди виходити меш.</verse>
				<verse number="13">І лопатка буде в тебе окрім зброї, і як сїдати меш, так викопаєш нею ямку, і обернувшись, загорнеш свою нечистоту.</verse>
				<verse number="14">Бо Господь, Бог твій, іде посеред табору твого, щоб визволяти тебе і віддати тобі в руки ворогів твоїх. Тим мусить табір бути сьвятим, щоб він та не бачив негожого між вами та й не одвернувся від вас.</verse>
				<verse number="15">Не віддаси раба, що втїк від пана до тебе, панові його.</verse>
				<verse number="16">Жити ме в тебе, в такому місцї, яке вибере в якій небудь оселї твоїй, де йому лучче; не тисни його.</verse>
				<verse number="17">Не буде жадної блудницї із дочок Ізрайлевих і не буде жадного блудника із синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="18">Не подавати меш як обітницю плату від блудницї чи гроші за собаку в дом Господа, Бога твого; бо і се гидота перед Господом, Богом твоїм.</verse>
				<verse number="19">Не будеш давати на чинш братові твойму - нї гроша на чинш, нї харчі на чинш, і нїчого на чинш, на що тільки можна наложити чинш.</verse>
				<verse number="20">Чужоземцеві можна давати на чинш, братові ж свому не давати меш на чинш, щоб тебе благословив Господь, Бог твій, у всякому дїлї рук твоїх на землї, що йдеш заняти її.</verse>
				<verse number="21">Коли зробиш яку обітницю Господеві, Богу твому, не гайся сповнити її; бо Господь, Бог твій, певно впімнеться в тебе, і буде тобі гріх.</verse>
				<verse number="22">А коли занехаєш зробити обітницю, не буде гріха тобі.</verse>
				<verse number="23">Що вимовили уста твої, те мусиш додержати й сповнити, так як по добрій волї обіцяв єси Господеві, Богу твому, що мовляли уста твої.</verse>
				<verse number="24">Як увійдеш у виноградник ближнього твого, можна тобі їсти ягод, скільки душа твоя забагне, до наситу, а в посудину твою не класти меш їх.</verse>
				<verse number="25">Як прийдеш на поле ближнього твого, можна тобі рвати колоссє рукою, але серпом не замахнешся на пашню ближнього твого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">Коли возьме чоловік жінку та й ожениться з нею, вона ж не знайде милостї в очах його, тим що він бачить у неї що небудь мерзенне, та й напише їй розвідний лист і, віддавши його в руки її, відпустить її;</verse>
				<verse number="2">І коли вона вийде з його домівки і пійде заміж за иншого;</verse>
				<verse number="3">Та і другий чоловік зненавидить її і, написавши розвідний лист, оддасть їй в руки та й вишле її із своєї домівки; або коли вмре другий чоловік, що взяв її за жінку;</verse>
				<verse number="4">Тодї не можна первому її чоловікові, що відпустив її, знов брати її за жінку після того, як вона опоганилась; бо се гидота перед Господом, Богом твоїм. Не будеш допускати гріх у землю, що Господь, Бог твій, дає тобі в наслїддє.</verse>
				<verse number="5">Коли чоловік тільки що взяв нову жінку, не годиться ійти йому на війну, і не годиться накладати на його нїякого громадського відробітку; нехай зостається на волї в домівцї своїй на один рік, щоб веселити жінку свою, що взяв її.</verse>
				<verse number="6">Не годиться брати в застав жорна або жорнового каменя; такий бо життє бере в застав.</verse>
				<verse number="7">Коли знайдеться такий чоловік, щоб украв кого зміж братів твоїх, зміж синів Ізрайлевих, та й неволить його або продасть його, так смерть тому злодїєві. Сим робом викорениш зло зміж людей твоїх.</verse>
				<verse number="8">Як буде в кого заразлива болячка, бережись дуже, і сповняй все, чого навчати муть вас сьвященники ваші Левити. Як я заповідав їм, так і будете сповняти.</verse>
				<verse number="9">Памятай, що вчинив Господь із Мирямною в дорозї, після виходу вашого з Египту.</verse>
				<verse number="10">Як позичаєш ближньому твому, не йди в домівку його, щоб взяти застав;</verse>
				<verse number="11">Стій знадвору, а той, кому позичаєш, нехай винесе тобі застав надвір.</verse>
				<verse number="12">І коли се вбогий чоловік, то не йди спати, мавши в себе застав його.</verse>
				<verse number="13">Притьмом треба тобі вернути йому застав при заходї соньця, щоб він лїг у свитинї своїй, і благословив тебе; і буде се праведно перед Господом, Богом твоїм.</verse>
				<verse number="14">Не тїснити меш денного робітника, вбогого і мізерного, чи він зміж браття твого, чи із приходнїв, що пробувають у землї твоїй, в оселях твоїх.</verse>
				<verse number="15">Того ж самого дня, як він заробить, даси йому плату, перше нїм соньце зайде над нею; бо він бідняка і жде на неї: так щоб не нарікав на тебе перед Господом, і ти не мав гріха.</verse>
				<verse number="16">Не карати муть смертю батьків за дїтей, нї дїтей за батьків; кожне буде скаране за свій гріх.</verse>
				<verse number="17">Не суди несправедливо приходня й сироту і не візьмеш удовиної одежини на застав.</verse>
				<verse number="18">Памятай, що був єси рабом в Египтї, та звіттам визволив тебе Господь, Бог твій; тому то й приказую тобі се чинити.</verse>
				<verse number="19">Як збирати меш жниво з поля твого, і забудеш снопа на полї, не вертайсь узяти його; нехай буде для приходня, для сироти і для вдовицї, щоб Господь, Бог твій, благословив тебе в усякому дїлї рук твоїх.</verse>
				<verse number="20">Як зтрясеш ягоди на маслинах своїх, не будеш удруге розглядати віття; нехай буде се для приходня, для сироти і для вдовицї.</verse>
				<verse number="21">Як позбираєш грони в винограднику твому, не обрізувати меш удруге; нехай будуть для приходня, для сироти і для вдовицї. Годиться тобі памятати, що був єси рабом в Египецькій землї, тим то й приказую тобі се чинити.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">Коли буде сварка між людьми, і вони прийдуть до суду, і стануть судити їх, то нехай праведного оправдають а винуватого осудять.</verse>
				<verse number="2">І коли винуватий заслужить на кару тїлесну, то нехай звелить суддя положити його, і скарати його на тїлї перед своїми очима, відповідно до провини його.</verse>
				<verse number="3">Сорок раз ударити його можна, не більше; щоб, як бити ме його більше раз над сї, брат твій не був понижений перед очима твоїми.</verse>
				<verse number="4">Не завязуй роту в вола, що молотить.</verse>
				<verse number="5">Коли брати жили вкупі і один з них умер і в його нема сина, то не годиться жінцї мертвого йти заміж за чужого чоловіка; дївер її мусить увійти до неї і взяти собі її за жінку, щоб сповнити, що має чинити дївер.</verse>
				<verse number="6">І первенець, що вродить вона, прийме імя мертвого брата, щоб не зникло з Ізраїля імя його.</verse>
				<verse number="7">Коли ж сьому чоловікові та не хочеться побратись з жінкою брата свого, так пійде вона до воріт громадських мужів і скаже: Мій швагер не хоче востановити імя свого брата в Ізраїлї; він не хоче, як швагер, сповнити обовязку свого.</verse>
				<verse number="8">І громадські мужі мусять покликати його і сказати йому, що треба;</verse>
				<verse number="9">Як же упреться він і скаже: Менї не хочеться з нею побратись, тодї приступить до його швагрова його перед очима громадських мужів, і знїме з ноги його обувє і плюне йому в лице і скаже: Так обходяться з чоловіком, що не хоче збудувати дім братові свому.</verse>
				<verse number="10">І буде імя його в Ізраїлї: Дім босого.</verse>
				<verse number="11">Коли два чоловіка бються, чоловік із братом, а жінка котрого з їх прибіжить, щоб визволити чоловіка свого спід руки того, що бє його, і простягне руку та й вхопить його соромне тїло:</verse>
				<verse number="12">Так одрубаєш їй руку; не помилують її очі твої.</verse>
				<verse number="13">Не буде в тебе в саквах подвійного каміння для ваги, великого й малого.</verse>
				<verse number="14">Не буде в тебе в господї подвійної ефи, великої і малої.</verse>
				<verse number="15">Правдиве і вірне каміння для ваги буде в тебе, і правдива і вірна ефа буде в тебе, щоб довго ти жив на сьвітї, на тій землї, що тобі дає Господь, Бог твій.</verse>
				<verse number="16">Гидота бо перед Господом, Богом твоїм, кожний, хто таке робить, кожний, хто другого кривдить.</verse>
				<verse number="17">Памятай, що вчинив з тобою Амалик в дорозї, по виходї з Египту,</verse>
				<verse number="18">Як він зустрів тебе в дорозї та й порозбивав твої задні лави, всїх малосильних позад тебе; як ти утомився і охляв; і він Бога не боявся.</verse>
				<verse number="19">І коли Господь, Бог твій, заспокоїть тебе від усїх ворогів округи, у землї, що Господь, Бог твій, дає тобі в наслїддє і державу, тодї мусиш ти стерти спід небес память про Амалика. Не забудь про се!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">Як прийдеш у землю, що Господь, Бог твій, дасть у наслїддє тобі, і ти займеш її та й осядешся там,</verse>
				<verse number="2">То возьмеш всї первоплоди землї, що ти звезеш із поля, що дасть тобі Господь, Бог твій, і положиш у кошик, та й пійдеш до місця того, котре вибере Господь, Бог твій, щоб сьвятилось там імя його.</verse>
				<verse number="3">І прийдеш до сьвященника, що тодї буде, і промовиш до його: Обявляю сьогоднї перед Господом, Богом моїм, що я прийшов у землю, яку дати нам клявся Господь батькам нашим!</verse>
				<verse number="4">І візьме сьвященник із рук твоїх кошика та й поставить перед жертівником Господа, Бога твого.</verse>
				<verse number="5">І станеш промовляти перед Господом, Богом твоїм, словами: Блукаючий Арамій був батько мій: спустивсь він в Египет і пробував там малолюдним; і став він там народом сильним, потужним і лїчбою великим.</verse>
				<verse number="6">Египтяне ж зневажали і неволили нас і примушували нас до тяжкої роботизни.</verse>
				<verse number="7">Тодї залебедїли ми до Господа, Бога батьків наших; і Господь почув наш голос і побачив наше горюваннє і нашу гірку працю і нашу тїсноту;</verse>
				<verse number="8">І вивів нас Господь із Египту потужною рукою і простягнутою правицею, і великим страхом, ознаками й чудесами;</verse>
				<verse number="9">І привів нас на се місце, і надїлив нам сю землю, текучу молоком і медом.</verse>
				<verse number="10">. І се приношу я тепер первоплоди землї, що ти, Господе, дав єси менї. І поставивши їх перед Господом, Богом твоїм, поклонишся перед Господом, Богом твоїм;</verse>
				<verse number="11">І будеш радїти всїм добром, яке Господь, Бог твій, дав тобі й домові твому, ти сам і Левит і приходень, що між людьми твоїми буде.</verse>
				<verse number="12">Як на третїй рік, що є рік десятин, скіньчиш віддїляти десятину з усякого твого вроджаю, і даси їх Левитові, приходневі, сиротї та вдові, щоб харчувались до сита в оселях твоїх:</verse>
				<verse number="13">Тодї промовиш перед Господом, Богом твоїм: Я винїс присьвяти з домівки, оддав їх Левієві і приходневі, і сиротї і вдові, сповняючи всї заповідї твої, що заповідав єси менї; не переступив я твоїх заповідей і не забув їх.</verse>
				<verse number="14">Я не їв нїчого з них в тузї моїй і не відкладав з них набік як нечистий, і не давав з них нїчого про мерця; я слухав голосу Господа, Бога мого, і чинив усе, що ти заповідав менї.</verse>
				<verse number="15">Споглянь з дому сьвятостї твоєї, з небес, і благослови твій люд Ізраїльський, і землю, що дав нам єси, як ти клявся батькам нашим, землю текучу молоком і медом!</verse>
				<verse number="16">Того дня заповідає тобі Господь, Бог твій, сповняти сї встанови й присуди; оце ж додержуй їх і сповняй їх всїм серцем твоїм і всїєю душею твоєю.</verse>
				<verse number="17">Господеві ти обіцяв сьогоднї, що він буде тобі Богом, та що ходити меш дорогами його і додержувати встанови його і заповідї його і присуди його, і слухати голосу його.</verse>
				<verse number="18">А Господь обіцяв тобі сьогоднї, що будеш народом його власним, як обіцяв тобі, коли будеш додержувати заповідї його;</verse>
				<verse number="19">І що зробить тебе висшим над усї народи, яких він сотворив, хвалою і славою і красою; щоб ти був сьвятим народом у Господа, Бога твого, як він заповідав.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">І заповідали Мойсей і громадські мужі Ізраїля людові словами: Додержуйте заповідї, що я заповідаю вам сьогоднї!</verse>
				<verse number="2">Того дня, як перейдете через Йордань у землю, що її Господь, Бог твій, тобі дає, мусиш собі поставити величезні каменї, та й побілити їх вапном;</verse>
				<verse number="3">І як прийдеш там, напишеш на їх усї слова закону сього, щоб тобі можна було ввійти в землю, що надїляє тобі її Господь, Бог твій, в землю текучу молоком і медом, як обіцяв тобі Господь, Бог батьків твоїх.</verse>
				<verse number="4">Оце ж, як перейдете Йордань, сї каменї, що про них сьогоднї заповідаю вам, ви поставте на горі Ебаль; і побілиш їх вапном.</verse>
				<verse number="5">І поставиш там жертівника Господеві, Богу твому, камяного жертівника; не замахнеш над ним зелїзом:</verse>
				<verse number="6">Із цїлого, нетесаного каміння поставиш жертівника Господеві, Богу твому.</verse>
				<verse number="7">І вознесеш на йому всепаленнє Господеві, Богу твому.</verse>
				<verse number="8">І заколеш мирні жертви та й їсти меш там, і веселити мешся перед Господом, Богом твоїм. І напишеш на каменях всї слова закону сього, виразно виріжеш їх.</verse>
				<verse number="9">І промовили Мойсей і сьвященники Левити до всього Ізраїля словами: Утихомирись і слухай Ізраїлю! Дня сього став єси народом Господа, Бога твого.</verse>
				<verse number="10">Слухай же голосу Господа, Бога твого, і сповняй заповідї його і встанови його, що їх сьогоднї заповідаю тобі.</verse>
				<verse number="11">І заповідав Мойсей того дня людові такими словами:</verse>
				<verse number="12">Як перейдете Йордань, стануть сї на Геризим горі, щоб людей благословити: Симеон і Левій і Юда і Іссахар і Йосиф і Бенямин;</verse>
				<verse number="13">А сї стануть на Ебаль горі, щоб проклинати: Рубен, Гад і Ассер і Зебулон, Дан і Нафталїй.</verse>
				<verse number="14">І зачнуть Левити промовляти і казати муть грімким голосом до всїх Ізрайлитян:</verse>
				<verse number="15">Проклят чоловік такий, що робить витїсувані чи литі постатї, гидоту перед Господом, твориво майстерської руки, і ставляє потай! І ввесь нарід нехай скаже: Амінь!</verse>
				<verse number="16">Проклят чоловік такий, що безчестить батька свого і матїр свою! І ввесь нарід скаже: Амінь!</verse>
				<verse number="17">Проклят, хто пересовує межові знаки ближнього свого! І ввесь нарід скаже: Амінь!</verse>
				<verse number="18">Проклят, хто зведе сьлїпого з дороги! І ввесь нарід скаже: Амінь.</verse>
				<verse number="19">Проклят, хто перекручує суд приходневі, сиротї і вдові! І ввесь нарід скаже: Амінь!</verse>
				<verse number="20">Проклят, хто зляжеться з жінкою батька свого, бо відхилив він батькове одїяло! І ввесь нарід скаже: Амінь!</verse>
				<verse number="21">Проклят, хто зляжеться з якою скотиною! І ввесь нарід скаже: Амінь!</verse>
				<verse number="22">Проклят, хто зляжеться з сестрою, з дочкою батька свого, або з дочкою матері своєї! І ввесь нарід скаже: Амінь!</verse>
				<verse number="23">Проклят, хто зляжеться з тещею своєю! І ввесь нарід скаже: Амінь!</verse>
				<verse number="24">Проклят, хто тайкома вбє свого ближнього! І ввесь нарід скаже: Амінь!</verse>
				<verse number="25">Проклят, хто бере підкуп, щоб вбити кого, щоб безвинну кров пролити! І ввесь нарід скаже: Амінь!</verse>
				<verse number="26">Проклят, хто не піддержить слів сього закону, щоб сповнити їх! І ввесь нарід скаже: Амінь!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="28">
				<verse number="1">І коли будеш пильно слухати голосу Господа, Бога твого, і старатись сповняти всї заповідї його, що заповідаю їх тобі сьогоднї, так Господь, Бог твій, поставить тебе висше над усї народи землї.</verse>
				<verse number="2">І зійдуть на тебе всї 'цї благословення і сповняться на тобі, коли слухати меш голосу Господа, Бога твого:</verse>
				<verse number="3">Благословен будеш в містї і благословен на полї;</verse>
				<verse number="4">Благословен буде плід нїдра твого, і плід землї твоєї і плід скотини твоєї, плід коров твоїх і плід овець твоїх.</verse>
				<verse number="5">Благословен буде кошик твій і дїжа твоя.</verse>
				<verse number="6">Благословен будеш входючи, і благословен виходючи.</verse>
				<verse number="7">Допустить Господь, що вороги твої, що проти тебе встали, будуть поражені перед тобою; по одній дорозї вийдуть проти тебе, а сїма дорогами втїкати муть перед тобою.</verse>
				<verse number="8">Господь буде благословити твої комори і всяке дїло рук твоїх, і благословити ме тебе в землї, що дає тобі Господь, Бог твій.</verse>
				<verse number="9">Поставить Господь тебе сьвятим народом про себе, як клявся тобі, коли сповняти меш заповідї Господа, Бога твого, і ходити меш дорогами його;</verse>
				<verse number="10">І побачять всї народи землї, що тебе названо іменем Господнїм, і бояти муться тебе.</verse>
				<verse number="11">І дасть Господь тобі достаток плоду нїдра твого і плоду скотини твоєї і плоду поля твого, добробит у землї, що клявся Господь батькам твоїм дати тобі.</verse>
				<verse number="12">Господь відчинить для тебе благодатну скарбницю свою, небо, щоб дати тобі своєї пори дощ і щоб благословити всяке дїло руки твоєї; і пожичати меш многим народам, сам же не пожичати меш.</verse>
				<verse number="13">І вчинить Господь тебе головою, не хвостом, і будеш все йти вгору, нїколи вниз, коли будеш слухати заповідей Господа, Бога твого, що заповідаю тобі сьогоднї, щоб додержував і сповняв їх,</verse>
				<verse number="14">І не відхилявся від усїх слів, що заповідаю вам сьогоднї, нї праворуч, нї лїворуч, щоб ходити за иншими богами і служити їм.</verse>
				<verse number="15">Коли ж не слухати меш голосу Господа, Бога твого, і не старати мешся сповняти всї заповідї його і встанови, що заповідаю тобі сьогоднї, так прийдуть на тебе всї 'цї прокляття і справдяться над тобою:</verse>
				<verse number="16">Проклят будеш в містї, і проклят будеш на полї.</verse>
				<verse number="17">Проклят буде твій кошик і дїжа твоя.</verse>
				<verse number="18">Проклят буде плід нїдра твого і плід поля твого, плід коров твоїх і плід овець твоїх.</verse>
				<verse number="19">Проклят будеш при входї і проклят будеш при виходї.</verse>
				<verse number="20">Господь посилати ме на тебе прокляттє, смуток і закляття на все, що робиш рукою твоєю, що нї чинити меш, докіль не погибнеш і не щезнеш нагле за ледарство вчинків твоїх, за те, що покинув мене.</verse>
				<verse number="21">Побивати ме тебе Господь чумою, докіль ти не щезнеш із землї, куди прийшов, щоб заняти її.</verse>
				<verse number="22">Побивати ме тебе Господь сухотою і трясцею, і спекою і пожарами, і посухою і снїтїйом і споловілим колосом; і все те буде непокоїти тебе, поки не згинеш.</verse>
				<verse number="23">І стане міддю твоє небо, що над головою твоєю, і зелїзом земля, що під тобою.</verse>
				<verse number="24">Замість дощу сипати ме Господь на землю твою порохами та піском: з неба падати ме се на тебе, поки не згинеш.</verse>
				<verse number="25">Оддавати ме тебе Господь на забій перед ворогами твоїми; по одній дорозї виходити меш проти них, а сїма шляхами втїкати меш від них, і будуть гонити тебе по всїх царствах землї.</verse>
				<verse number="26">І буде твій труп поживою усякому птаству піднебесному і зьвірам земним, і нїхто не буде відганяти їх.</verse>
				<verse number="27">Побивати ме тебе Господь Египецькими болячками, і вередами і коростою і струпом, що не здолїєш вилїчитись від них.</verse>
				<verse number="28">Побивати ме тебе Господь шаленнєм і слїпотою і одеревіннєм серця;</verse>
				<verse number="29">І ходити меш в полудне помацьки кругом, як слїпий мацяє в темряві, і нїщо не вдасться тобі в дорозї твоїй; всякого дня будуть тілько неволити тебе і обдирати, і нїхто не рятувати ме тебе.</verse>
				<verse number="30">Засватаєш жінку, а лежати ме з нею инший; збудуєш домівку, та й не жити меш в нїй; насадиш виноградник, та й не покористуєшся ним.</verse>
				<verse number="31">Бичка твого вбють перед очима твоїми, і не їсти меш з його; осла твого заберуть перед тобою, і не вернеться тобі; дрібну скотину твою пооддають ворогам твоїм, а в тебе нїкому буде рятувати її.</verse>
				<verse number="32">Синів твоїх і дочок пооддають иншому народові, і бачити муть очі твої і плакати муть по них всякого дня, а в руцї в тебе сили не буде.</verse>
				<verse number="33">Вроджай із поля твого і всю працю твою їсти ме нарід, що не знаєш його; а з тебе будуть повсячасно тілько знущатись і мучити тебе.</verse>
				<verse number="34">І скрутишся ти од видовища, що побачять очі твої.</verse>
				<verse number="35">Побє тебе Господь лихими боляками на колїнах і по голенях, від підошви та й до тїмя твого, що не здолїєш вигоїтись.</verse>
				<verse number="36">Поведе тебе Господь і царя твого, що поставиш його над собою, до народу, якого не знав єси, нї ти нї батьки твої; і служити меш там иншим богам, з дерева і каменя.</verse>
				<verse number="37">І зробишся чудовищем, поговоркою, і посьміховиском у всїх народів, що до них приведе тебе Господь.</verse>
				<verse number="38">Багацько насїння нести меш на поле, а мало збирати меш; бо пожере його сарана.</verse>
				<verse number="39">Понасаджуєш виноградники і пообробляєш; а вина не пити меш і не збирати меш грон: бо червяк поїсть їх.</verse>
				<verse number="40">Маслинне дерево буде в тебе по всїх займищах твоїх; та не помастишся олїєю: бо маслини твої поопадають.</verse>
				<verse number="41">Сини й дочки вродяться тобі; та вони твоїми не будуть, бо заберуть їх у полонь.</verse>
				<verse number="42">Усї дерева твої й плоди землї твоєї хрущ поз'їдає.</verse>
				<verse number="43">Приходень, що серед вас, підніметься висше і висше над тобою, а ти падати меш низше і низше.</verse>
				<verse number="44">Він тобі пожичати ме, ти ж не будеш йому пожичати; він буде головою, а ти будеш хвостом.</verse>
				<verse number="45">І спадуть на тебе всї 'цї прокляття і гонити муть за тобою і постигнуть тебе, поки не погибнеш; бо не послухав єси голосу Господа, Бога твого, і не додержав ти заповідї і встанови його, що він заповідав їх тобі.</verse>
				<verse number="46">І будуть сї прокляття на тобі ознакою й дивом і на твому насїнню по віки.</verse>
				<verse number="47">За те, що ти не служив Господеві, Богу твому, радїючи серцем у всїх достатках,</verse>
				<verse number="48">Служити меш ворогам твоїм, що пішле їх на тебе Господь, в голодї й холодї терплючи смагу і недостаток у всьому. І положить він зелїзне ярмо на шию тобі, поки не знївечить тебе.</verse>
				<verse number="49">Господь наведе на тебе нарід здалека, з кінця землї; як орел злетить на тебе народ, якого мови ти не розумієш;</verse>
				<verse number="50">Народ безмилосердний, такий, що не вважати ме на старих людей і над дїтворою не змилосердується;</verse>
				<verse number="51">Що пожирати ме плід скотини твоєї і вроджай землї твоєї, поки не знищить тебе; що не оставить тобі нї зерна, нї вина, нї олїї, нї плоду дрібної скотини, поки знищить тебе.</verse>
				<verse number="52">І пооблягає він у тебе всї брами твої, поки не зруйнує по всїй землї твоїй високі і укріплені мури, на котрих ти вповав; і пооблягає він у тебе всї оселї по всїй землї твоїй, що надїлив тобі Господь, Бог твій.</verse>
				<verse number="53">А ти їсти меш плід нїдра твого, тїло синів твоїх і дочок твоїх, що дав тобі Господь, Бог твій, в час облоги і в тїснотї, як тїснити муть тебе вороги твої.</verse>
				<verse number="54">Чоловік самий рознїжений і мягкого серця між вами, дивити меться завидним оком на брата свого, і на жінку серця свого і на других дїтей, що живими оставив,</verse>
				<verse number="55">Щоб не подїлитись нї з ким тїлом дїтей своїх, що їх їсти ме; бо нїщо не зосталось йому під час облоги і тїсноти, як тїснити ме тебе ворог твій по всїх оселях твоїх.</verse>
				<verse number="56">Сама рознїжена і розпещена жінка, що з нїжностї і роскоші не важилась ступити босою ногою на землю, вона дивити меться завидним оком на чоловіка серця свого і на синів своїх і на дочок своїх</verse>
				<verse number="57">Задля плодового місця, що виходить з неї зпроміж ніг, і задля дїтей, що родить їх; бо вона з'їсть їх тайкома задля недостатку всього під час облоги і тїсноти, як тїснити ме тебе ворог твій по оселях твоїх.</verse>
				<verse number="58">Коли не будеш додержувати і сповняти всї слова закону сього, що списано в цїй книзї, щоб ти боявся сього славного і страшного іменї Господа, Бога твого,</verse>
				<verse number="59">Так Господь допустить на тебе і на насїннє твоє надзвичайні кари; великі і довгі муки і злі та й довгі немочі.</verse>
				<verse number="60">І знов наведе на тебе всї Египецькі пошестї, що їх лякаєшся; і причіпляться вони до тебе.</verse>
				<verse number="61">Крім того всяку недугу і всяку біду, що не прописано їх в книзї закону сього, стане наводити Господь на тебе, аж покіль не занапастить тебе.</verse>
				<verse number="62">І зостанетесь ви малолюдними, а були ви лїчбою такі, як зорі небесні; бо ти не послухав голосу Господа Бога твого.</verse>
				<verse number="63">І як радїв вами Господь, коли благословив вас добром і намножував вас, так радїти ме вами, Господь, коли стане вигублювати вас і нищити вас; і відірве він вас од землї, що до неї привів тебе, щоб ти заняв її.</verse>
				<verse number="64">І розсїє тебе Господь проміж усїма народами від кінця до кінця землї, і служити меш там иншим богам, із дерева і з каменя, що їх ти не знав, нї батьки твої.</verse>
				<verse number="65">І між сими народами не мати меш впокою, і стопа твоя не знайде супокійного місця; і нашле Господь страх на серце твоє, і танути муть очі твої і душа нити ме.</verse>
				<verse number="66">І життє твоє хитати меться перед тобою, і лякати мешся в ночі і в день, і не будеш певний життя свого.</verse>
				<verse number="67">Вранцї казати меш: Коли б вже той вечір був! А ввечорі казати меш: Коли б вже той ранок прийшов - від страху в серцї твому, що буде тебе лякати, і від привиддя в очах твоїх, що бачити меш.</verse>
				<verse number="68">І приведе тебе Господь ізнов в Египет по тій дорозї, про яку мовляв я тобі, щоб ти більш не бачив її! І продавати муть вас там як рабів і рабинь ворогам вашим, та нїхто й не куповати ме вас.</verse>
				<verse number="69">Се слова завіту, що Господь заповідав Мойсейові вчинити з синами Ізраїля, в Моабській землї, окрім завіту, що вчинив з ними на Гореб горі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="29">
				<verse number="1">І скликав Мойсей усього Ізраїля і промовив до них:</verse>
				<verse number="2">Самі ви вбачали все, що сотворив Господь перед очима вашими в Египецькій землї з Фараоном і з рабами його і з його землею:</verse>
				<verse number="3">Великі спокушення, що вбачали очі твої, сї великі знаки і чудеса.</verse>
				<verse number="4">Тілько Господь не дав вам серця, щоб пізнати, і очей, щоб бачити, і ушей, щоб чути, аж до сього дня.</verse>
				<verse number="5">І водив я вас по степу сорок років: та одежа ваша не розлетїлась на вас, і обувє не позносилось на ногах твоїх;</verse>
				<verse number="6">Хлїба ви не їдали, і вина і сильного напитку не пивали, щоб зрозуміли, що я Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="7">І як прийшли ви на се місце, так Сигон, царь Гезбонський, і Ог, царь Базанський, вийшли проти нас битись, і ми побили їх.</verse>
				<verse number="8">І взяли ми землю їх, та й оддали в наслїддє Рубенїям та Гадїям та поколїнню Манассіїв.</verse>
				<verse number="9">Додержуйте ж слова завіту сього, і сповняйте їх, щоб усе, що ви робите, удалось вам.</verse>
				<verse number="10">Сьогоднї стоїте ви всї перед Господом, Богом вашим: голови поколїнь ваших, ваші громадські мужі і ваші начальники, всї мужі Ізрайлеві,</verse>
				<verse number="11">Ваші дїти, ваші жінки, і приходень твій, що посеред табору твого, від рубача твого до твого водоноші,</verse>
				<verse number="12">Щоб ти приступив до завіту Господа, Бога твого, що під клятьбою установляє Господь, Бог твій, сьогоднї з тобою про те,</verse>
				<verse number="13">Щоб поставити тебе сьогоднї своїм народом, а він щоб був Богом твоїм, як сам обіцяв тобі і як він клявся батькам твоїм, Авраамові, Ізаакові і Яковові.</verse>
				<verse number="14">Не з вами одними роблю я сей завіт і сю клятьбову умову;</verse>
				<verse number="15">А з ними, що сьогоднї з нами ту стоять перед Господом, Богом нашим, і з тими, яких ту сьогоднї нема з нами.</verse>
				<verse number="16">Ви бо знаєте, як ми жили в землї Египецькій, і як ми переходили посеред народів, аж перейшли їх;</verse>
				<verse number="17">І ви гидкі їх речі бачили, їх божища з дерева і каменя, із срібла і золота, що їх у себе держать.</verse>
				<verse number="18">Остерегайтесь, щоб не було між вами чоловіка, чи жінки, чи родини, чи поколїння, що їх серце одвертається сьогоднї од Господа, Бога нашого, щоб ійти служити богам сїх народів. Пильнуйте, щоб між вами та не було нї одного кореня, що плодить отруту і полин,</verse>
				<verse number="19">І такого чоловіка, що, почувши слова сієї клятьби, благословить себе в серцї свому, кажучи: Мати му впокій, хоч я жию по своїй волї; щоб не пропав, хто пє, і хто смагу терпить.</verse>
				<verse number="20">Господь не схоче простити йому; тодї запалає гнїв Господень і лють його на чоловіка сього, і спадуть на його всї прокляття, написані в 'цїй книзї, і Господь зітре спід небес імя його:</verse>
				<verse number="21">І Господь призначить його на погибіль зміж усїх поколїнь Ізрайлевих, по всїх прокляттях завіту, як написано в книзї закону сього.</verse>
				<verse number="22">І дальші роди, дїти ваші, що будуть після вас, і чужоземець, що прийде з далекої землї, побачивши кари сієї землї і муки, що їх завдавати ме їй Господь, казати муть,</verse>
				<verse number="23">Що вся земля пожарище, сїрка і сіль; земля не засїяна, де нїщо не росте і жадна билина не вдержиться, як западня Содома і Гомора, Адама і Зебоїм, що перевернув їх Господь у гнїву свому і в досадї своїй;</verse>
				<verse number="24">І казати муть всї народи: Про що Господь зробив так із сією землею? Чого так дуже запалав гнїв його?</verse>
				<verse number="25">І казати муть їм: За те, що покинули завіт Господа, Бога батьків своїх, що його вчинив з ними, як виводив їх із Египецької землї,</verse>
				<verse number="26">І тому, що вони пішли і служити стали богам иншим, і падали ниць перед богами, яких вони не знали, і яких він не дав їм.</verse>
				<verse number="27">І запалав гнїв Господень на сю землю, так що допустив на неї всї прокляття, які написано в 'сїй книзї;</verse>
				<verse number="28">І вирвав їх Господь із сієї землї в гнїві і в досадї і в пересердї великому, та й кинув їх у другу землю, як оце й єсть.</verse>
				<verse number="29">Що втаєне, те належить Господеві, Богу нашому; що ж відкрите, те наше і дїтей наших, по віки, щоб ми сповняли всї слова закону сього.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="30">
				<verse number="1">Як сповняться над тобою всї ті слова, благословеннє і прокляттє, що я поставив перед тобою, і як до серця приймеш їх між всїма народами, куди загнав тебе Господь, Бог твій,</verse>
				<verse number="2">Та й навернешся до Господа, Бога твого, і слухати меш голосу його, стеменно так, як заповідаю тобі сьогоднї, ти й сини твої, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю:</verse>
				<verse number="3">То Господь, Бог твій, поверне тебе з неволї, і змилосердиться над тобою; він знов позбирає тебе зміж усїх народів, між котрими розсїяв тебе Господь, Бог твій.</verse>
				<verse number="4">Коли б твої вигнанцї були і на самому кінцї неба, то і там позбирає тебе Господь, Бог твій, і звідтам покличе тебе;</verse>
				<verse number="5">І Господь, Бог твій, приведе тебе в землю, що нею орудували батьки твої, і ти мати меш її; і стане він чинити добро тобі, і намножить тебе більш як батьків твоїх.</verse>
				<verse number="6">І Господь, Бог твій, обріже серце твоє і серце дїтей твоїх, щоб ти любив Господа, Бога твого, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю, щоб остався при життю.</verse>
				<verse number="7">І оберне Господь, Бог твій, всї ті закляття проти ворогів твоїх і проти ненавидників твоїх, що гонили тебе,</verse>
				<verse number="8">А ти навернешся й слухати меш голосу Господнього і сповняти меш заповідї його, що заповідаю тобі сьогоднї.</verse>
				<verse number="9">І Господь, Бог твій, дасть тобі достаток в усякому дїлї руки твоєї, в плодї нїдра твого і в плодї скотини твоєї і в плодї поля твого, щоб тобі добре було; бо Господь буде знов радуватись тобою, даючи тобі добро, як радувався батьками твоїми,</verse>
				<verse number="10">Коли слухати меш голосу Господа, Бога твого, додержуючи заповідї його, і коли вернешся до Господа, Бога твого, всїм серцем твоїм і всією душею твоєю.</verse>
				<verse number="11">Бо ся заповідь, що заповідаю її тобі сьогоднї, вона не тяжка для тебе і не далека від тебе.</verse>
				<verse number="12">Не на небесах вона, щоб ти міг сказати: Хто про нас знїметься на небеса та звідтам достане нам її, щоб ми почули її та сповняли?</verse>
				<verse number="13">Та й не за морем вона, щоб сказати: Хто задля нас перепливе через море, та здобуде нам її, щоб нам почути її і сповняти?</verse>
				<verse number="14">Нї! Слова сї дуже близько в тебе, вони в устах твоїх і в серцї твому, щоб спевняти їх.</verse>
				<verse number="15">Дивись, я сьогоднї поставив перед тобою життє й добро, смерть і лихо,</verse>
				<verse number="16">Заповідаючи тобі сьогоднї любити Господа, Бога твого, ходити дорогами його і додержувати заповідї його і встанови його й присуди його, щоб ти жив і намножувався, і щоб Господь, Бог твій, благословив тебе на землї, що йдеш заняти її.</verse>
				<verse number="17">Коли ж серце твоє одвернеться і не слухати меш, і даси звести себе, щоб слухав богів инших, і служив їм,</verse>
				<verse number="18">То обявляю вам сьогоднї, що не втечете від погибелї; недовго жити мете на землї, куди, перейшовши через Йордань, прийдеш, щоб заняти її.</verse>
				<verse number="19">Кличу сьогоднї проти вас за сьвідки небеса і землю: Поставив я перед тобою життє і смерть, благословеннє і прокляттє! Вибирай же життє, щоб жити на сьвітї тобі і твому насїнню,</verse>
				<verse number="20">Люблючи Господа, Бога твого, слухаючи голосу його і прихиляючись до його: він бо життє твоє і довголїттє твоє; щоб тобі жити на землї, що надїлити її клявся Господь батькам твоїм Авраамові, Ізаакові і Яковові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="31">
				<verse number="1">І пійшов Мойсей і став промовляти такі слова до всього Ізраїля.</verse>
				<verse number="2">І говорив до них: Тепер менї сто і двайцять лїт; не здолїю вже нї виходити нї входити; Господь рече менї: Ти не перейдеш через Йордань.</verse>
				<verse number="3">Но Господь, Бог твій, перейде через його перед тобою; і він сам підневолить тобі сї народи, щоб ти прогнав їх. Йозей же перейде через його перед тобою, як і заповідав Господь.</verse>
				<verse number="4">І чинити ме з ними так Господь, як учинив із Сигоном та з Огом, царями Аморійськими, і з землею їх, понївечивши їх.</verse>
				<verse number="5">І як віддасть їх вам Господь в руки, то маєте зробити з ними по всїм заповідям, що я заповідав вам.</verse>
				<verse number="6">Стійте кріпко й твердо, не бійтесь і не лякайтесь їх! Бо сам Господь, Бог твій, буде з тобою; не загаїться він і не покине тебе.</verse>
				<verse number="7">Потім покликав Мойсей Йозея і промовив до його перед очима усього Ізраїля: Стій кріпко й твердо: Ти бо вести меш сей нарід у землю, що Господь батькам їх клявся надїлити їм, і ти передаси її в наслїддє їм.</verse>
				<verse number="8">І сам Господь ійти ме перед тобою, сам він буде з тобою; не загаїться він і не покине тебе; не лякайсь і не трівожся!</verse>
				<verse number="9">І списав Мойсей закон сей та й оддав його сьвященникам, синам Левієвим, що носять скриню Господню, і всїм громадським мужам Ізрайлевим.</verse>
				<verse number="10">І заповідав їм Мойсей словами: Як скіньчиться сїм років, у призначений час, у сьвято кучків,</verse>
				<verse number="11">Як увесь Ізраїль прийде, щоб явитись перед Господом, Богом твоїм, на тому місцї, котре він вибере, будеш читати сей закон перед усїм Ізраїлем, щоб вони чули.</verse>
				<verse number="12">Згромадь людей, чоловіків і жінок і малолїтків і пришляка твого, що в оселях твоїх, щоб слухали та навчались боятись Господа, Бога вашого, і додержували усї слова закону сього, сповняючи його.</verse>
				<verse number="13">Та щоб сини їх, що нїчого не знають, слухали й навчались боятись Господа, Бога вашого, покіль жити мете на землї, що займити її переходиш Йордань.</verse>
				<verse number="14">Господь же рече Мойсейові: Се наближуються днї смертї твоєї; поклич Йозея, та й увійди з ним в соборний намет, щоб я дав йому веління. І пійшли туди Мойсей і Йозей та й увійшли в соборний намет.</verse>
				<verse number="15">І показався Господь в наметї, у хмарному стовпі; і став хмарний стовп коло входу намета.</verse>
				<verse number="16">І рече Господь до Мойсея: Се ти опочинеш з батьками твоїми, а люд сей стане блудувати слїдом за богами землї, до якої прийде; і він покине мене, і зломить завіт мій, що я зробив його з ними.</verse>
				<verse number="17">І запалає мій гнїв на них того дня, і я покину їх, і сховаю від них лице моє; і будуть вони знищені, і постигне їх усяка біда і горе. І казати муть вони того дня: Чи не того постигли мене сї горя, що нема серед мене Бога мого?</verse>
				<verse number="18">Я ж тодї сховаю зовсїм лице моє за всї ледарства, що вони коїли, за те, що до инших богів прихилились.</verse>
				<verse number="19">Оце ж спишіть собі сю пісню, та навчи її синів Ізрайлевих, і вложи її в уста їх, щоб ся пісня була менї сьвідоцтвом проти синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="20">Бо я приведу їх в землю текучу молоком і медом, що оддати її я клявся батькам їх; і будуть вони живитись і стануть ситі і тучні; та й повернуться вони до инших богів і стануть служити їм, і зневажати мене, і зломлять завіт мій.</verse>
				<verse number="21">І як постигнуть його всякі злиднї і горя, так пісня ся сьвідкувати ме проти них; бо в устах насїння їх не забудеться вона. Знаю бо задуми їх, що вже й тепер в серцї їх, перш нїж я привів їх у землю, що про неї клявся.</verse>
				<verse number="22">І списав Мойсей сю пісню того ж дня та й навчив її синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="23">І повелїв він Йозеєві Нуненкові словами: Будь сильний і одважний! Ти бо приведеш синів Ізраїля в землю, що я обіцяв їм поклявшись; і буду з тобою.</verse>
				<verse number="24">І сталось, як скіньчив Мойсей писати слова закону сього в книзї аж до самого кінця,</verse>
				<verse number="25">Тодї повелїв Мойсей Левитам, що носять скриню завіту Господнього, говорючи:</verse>
				<verse number="26">Возьміте книгу сього закону і положіте з боку у завітній скринї Господа, Бога вашого, і буде вона сьвідком проти тебе.</verse>
				<verse number="27">Бо знаю я добре упертість твою і твою тугу шию. Вже тепер, за життя мого з вами, ви опирались проти Господа; що ж по смертї моїй?</verse>
				<verse number="28">Зберіте до мене всїх старших поколїнь ваших і громадських мужів ваших, щоб промовив слова сї в уші їм і покликав у сьвідки проти них небеса і землю:</verse>
				<verse number="29">Знаю бо, по смерти моїй ви зовсїм зледащієте і звернете з дороги, що я заповідав її вам; і постигнуть вас у дальші часи нещастя за те, що будете чинити ледаче перед очима в Господа, прогнївляючи його дїлами рук ваших.</verse>
				<verse number="30">І промовив Мойсей в уші всієї громади Ізраїля слова сієї піснї, до самого кінця:</verse>
			</chapter>
			<chapter number="32">
				<verse number="1">Прихилїтесь небеса, я промовляти буду; слухай і ти, земле, слова з уст моїх!</verse>
				<verse number="2">Нехай же, як дощ, лється наука моя, як роса промова моя, як рісні краплї на траву, як буйний дощ на билину.</verse>
				<verse number="3">Бо імя Господа прославляти буду: Воздайте славу Богові нашому!</verse>
				<verse number="4">Він скеля: дїла його звершені; всї бо дороги його справедливі. Він Бог вірний і без омани, справедливий і правдивий!</verse>
				<verse number="5">Та вони зледащіли; се кодло, що перевернулось і спроневірилось соромними вчинками, від котрих далекі сини його.</verse>
				<verse number="6">О безрозумний і безглуздий народе! Так то оддячуєш ти Господеві? Чи не він же твій батько, що сотворив тебе? Він сотворив тебе, і зготовив все для тебе.</verse>
				<verse number="7">Спогадай но давні давна, подумай про лїта від роду до роду; розпитай у батька твого, і він звістить тобі, в людей старих твоїх, і вони розкажуть тобі!</verse>
				<verse number="8">Як Всевишнїй надїляв наслїддє народам, як роздїлював синів людських, тодї визначив гряницї по лїчбі синів Ізраїля.</verse>
				<verse number="9">Бо пай Господа нарід його; Яков удїл наслїддя його.</verse>
				<verse number="10">Він знайшов його в пустинї, в степу безлюдному і дикому; він охоронив його, пильнував його, і беріг його як зїницї ока свого.</verse>
				<verse number="11">Як орел визиває гнїздо своє, і над орлятами ширяє, крила свої простирає, бере, і несе їх на широких крилах своїх;</verse>
				<verse number="12">Так виводив його Господь сам, і не бувало з ним чужого бога.</verse>
				<verse number="13">Водив його по горах землї і кормив його плодами поля; і дав йому ссати мед по скелях і цїдити олїю по креминистих горах;</verse>
				<verse number="14">Кормив його маслом коровеним і молоком овечим, і туком годованих овець і баранів Базанських і козлів, і ядерним зерном пшеницї; ти пив добірне вино, кров виноградню.</verse>
				<verse number="15">І потовстїв праведник та й став буяти; ти став товстий, грубий, жирний! І покинув він Бога, що сотворив його, і став гордувати скельою спасення свого.</verse>
				<verse number="16">Дразнили його чужими богами а гидотами приводили його до гнїву.</verse>
				<verse number="17">Вони приносили жертву бісам а не Богу, богам, що не знали їх досї, новим, що тільки позаводено їх, яких батьки ваші не шанували.</verse>
				<verse number="18">А про скелю, що появила тебе на сьвіт, ти не дбав і забув про Бога, що сотворив тебе.</verse>
				<verse number="19">І побачив се Господь, та й відопхнув їх в гнїві над синами своїми і дочками своїми.</verse>
				<verse number="20">І промовив він: Заховаю лице моє від них, побачу я, як конець їх буде; вони бо кодло зовсїм зледащіле, дїти, в яких нема вірностї.</verse>
				<verse number="21">Вони завдали менї жалю своїм Не-Богом, розгнївили мене своїми марностями: тим то завдам і я їм жалю ненародом, народом безумним завдам їм горя.</verse>
				<verse number="22">Запалав бо мій гнїв і горіти ме аж до дна підземної пропастї, і пожере він землю і плоди її, і попалить основини гір</verse>
				<verse number="23">Згромаджу на них всї нещастя та й оберну всї стріли мої на них.</verse>
				<verse number="24">Як гинути муть з голоду, і як пожирати ме їх горячка і люта чума, пішлю на них ще зуби диких зьвірів, і їдь гадюк.</verse>
				<verse number="25">По улицях буде гострий меч губити, а в домівках страх побивати: і пареня і дївицю і немовлятко і старця.</verse>
				<verse number="26">Я сказав би: Розсїю їх і зроблю конець їх памятї між людьми!</verse>
				<verse number="27">Коли б не пиха ворогів їх, та коли б вороги їх, побачивши се, не мовляли: Не Господь зробив все се, а потужна рука наша!</verse>
				<verse number="28">Се народ, для якого нема ради; нема там розуму між ними.</verse>
				<verse number="29">Коли б то був у них розум, то зрозуміли б вони, який конець їм буде!</verse>
				<verse number="30">Як же би міг один чоловік гнати тисячу, а двох їх десять тисячі люда, як би Господь, їх скеля, не передав їх і не віддав їх в руки?</verse>
				<verse number="31">Бо не така їх скеля, як наша скеля: так судять самі вороги наші.</verse>
				<verse number="32">Бо виноград їх від винограду Содомського та з поля Гоморського; ягоди їх їдовиті ягоди, гіркі їх грона.</verse>
				<verse number="33">Вино їх се їдь гадюча і погибельна отрута змієва.</verse>
				<verse number="34">Хиба се не сховане в мене, не запечатане в коморах моїх?</verse>
				<verse number="35">Моя пімста і відплата буде того часу, як ноги їх хитати муться; день бо погибелї їх близько, а що чекає їх, те вже постигає їх.</verse>
				<verse number="36">Но Господь судити ме нарід свій і змилосердується над рабами своїми, як побачить, що поникла їх сила, і не стало нї невольника нї вільного.</verse>
				<verse number="37">І скаже він: Де ж боги їх, скеля, що на неї вповали,</verse>
				<verse number="38">Де вони, що поїдали тук жертов їх заколюваних, і пили вино, жертву їх ливну? Нехай встануть і поможуть вам, нехай будуть вам охороною.</verse>
				<verse number="39">Подивітесь тепер, що я, се я, що стою, і нема Бога кромі мене! Я вбиваю і оживляю, я задаю рани і сцїляю; і нема нїкого, хто б спас із руки моєї!</verse>
				<verse number="40">Бо я підіймаю руку мою до неба і кажу вам: Я живу вічно!</verse>
				<verse number="41">Як вигострю блискучого меча мого і рука моя на суд підніметься, то відомщу ворогам моїм і відплачу ненавидникам моїм.</verse>
				<verse number="42">Стріли мої напою кровю, а меча мого нагодую тїлом - кровю побитих і бранцїв і головами князїв ворога.</verse>
				<verse number="43">Веселїтесь, народи, з його народом! Він бо помстить кров рабів своїх, відомстить ворогам своїм, а землї своїй, народові свому, простить.</verse>
				<verse number="44">І прийшов Мойсей і промовляв усї слова сієї піснї, щоб чув нарід, він і Йозей Нуненко.</verse>
				<verse number="45">І як скіньчив Мойсей промовляти всї ті слова до всього Ізраїля, тодї сказав ще до них:</verse>
				<verse number="46">Прийміть же до вашого серця всї слова, що їх сьвідкую між вами сьогоднї, щоб ви заповідали їх синам вашим, а вони вбачали і сповняли всї слова закону сього.</verse>
				<verse number="47">Се бо не пусте слово про вас, а життє ваше; і сим словом ви продовжите днї у землї, куди ійдете через Йордань, щоб заняти її.</verse>
				<verse number="48">Того ж самого дня промовив Господь до Мойсея словами:</verse>
				<verse number="49">Вийди на сї гори Абарим, на гору Небо, що в землї Моабській, проти Ерихону, і подивись на Канаан землю, що я даю в державу синам Ізрайлевим;</verse>
				<verse number="50">І ти вмреш на горі, що вийдеш на неї, та й прилучишся до свого народу; так як Арон, брат твій, вмер на горі Гор та й прилучивсь до народу свого;</verse>
				<verse number="51">Се ж за те, що ви согрішили проти мене серед синів Ізрайлевих над водами Мерива-Кадес, у Зин степу за те, що не явили сьвятостї моєї серед синів Ізрайлевих. Тим же то бачити меш перед собою землю, та не прийдеш до неї, до землї тієї, що надїляю синам Ізрайлевим.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="33">
				<verse number="1">Оце ж слова, що ними Мойсей, чоловік Божий, благословив синів Ізрайлевих перед смертю своєю.</verse>
				<verse number="2">І промовив: Господь зійшов від Синая і явився із Сеїра; засіяв із Паран гори і прийшов із тьмами сьвятих. З його ж правицї палав вогонь закону про їх.</verse>
				<verse number="3">Існо, він любить племена свої; всї сьвяті його в руцї твоїй; і вони припали до ніг твоїх, кожне слухає слів твоїх.</verse>
				<verse number="4">Закон дав нам Мойсей, наслїддє громади Якова.</verse>
				<verse number="5">І він був царь Ізраїля, як збирались голови народа, всї поколїння Ізраїля.</verse>
				<verse number="6">Ти, Рубене, жий і не вимирай, і нехай буде потомків його велика сила!</verse>
				<verse number="7">А се благословеннє на Юду; і промовив: Господе, почуй голос Юди, і приведи його до народу його; будь рука його потужна для його і поможи йому проти ворогів його.</verse>
				<verse number="8">А Левія благословив словами: І тумим* твій і урим* твій будуть для чоловіка твого побожного, котрого ти спокушував в Массї, і заводив сварку при водах Мериви;</verse>
				<verse number="9">Що про батька свого і про матїр свою мовчав: Я не бачу його; і що не знав братів своїх, і нїчого не знав про синів своїх. Вони бо хоронили слово твоє і пильнували завіту твого.</verse>
				<verse number="10">Будуть вони навчати Якова присудів твоїх а Ізраїля закону твого; вони приносити муть кадило перед тобою і всепаленнє на жертівнику твому.</verse>
				<verse number="11">Благослови, Господе, достатки його, а праця рук його нехай буде люба тобі; трощи бедра тим, що встають проти його, і ненавидників його, щоб вони більше не встали!</verse>
				<verse number="12">А про Бенямина промовив: Він у Господа коханець і жити ме в його безпечно! Він хоронить його по всякий день і між рамями його він відпочине.</verse>
				<verse number="13">А про Йосифа промовив: Благослови, Господе, землю його найбільшим даром небесним, росою, і дарами землї, що внизу;</verse>
				<verse number="14">І найкращими плодами року і місяцїв;</verse>
				<verse number="15">І найроскішнїйшими плодами правічних гір і найцїльнийшими плодами горбів вічних;</verse>
				<verse number="16">І всїми скарбами землї і всїми достатками її; - і ласка того, хто в терновому кущі явився, нехай зійде на голову Йосифа, на тїмя найлуччого із братів своїх!</verse>
				<verse number="17">Сила його буде як первака бугая, а роги його як роги в буйвола. Підобє він ними всї народи аж до кінців землї: Се тьми Ефраїмові і тисячі Манассієві.</verse>
				<verse number="18">А про Зебулона промовив: Радуйся, Зебулоне, в походах твоїх, а ти, Іссахаре, в шатрах твоїх!</verse>
				<verse number="19">Вони будуть зазивати народи на гору, і там приносити жертву справедливостї; вони бо будуть вжиткувати достатки моря і закриті в пісках скарби.</verse>
				<verse number="20">А про Гада промовив: Благословен той, хто дасть простір Гадові! Як левиця розлїгся, і трощить руку і голову.</verse>
				<verse number="21">Вибрав він собі саму перву частину землї, там бо пай законодавця для його призначений, і прийшов він поперед народу, і сповнив правду Господню і присуди його над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="22">А про Дана промовив: Дан, се левчук, що стрибає із Базана.</verse>
				<verse number="23">А про Нафталїя промовив: Нафталїй ситий ласкою і сповнений благословеннєм Господа! Полуднє й море будуть займище його!</verse>
				<verse number="24">А про Ассера промовив: Ти, Ассере, благословен будь синами; будь він любий браттю свому і в олїї нехай полоще ноги свої!</verse>
				<verse number="25">Із зелїза і мідї будуть в тебе замки; і, поки життя твого, поти буде сила твоя.</verse>
				<verse number="26">Нема над Бога Ізрайлевого, що несеться на небесах тобі на поміч, і в славі своїй на облаках.</verse>
				<verse number="27">Твоя пристань Бог предвічний, і ти на руках його вічних; і він жене ворогів твоїх перед тобою і рече: Нищ їх!</verse>
				<verse number="28">Безпечно живе проживає Ізраїль, живе собі народ Якова окроме в сьвітї, в землї багатій хлїбом і вином; а небеса його благословлять його росою.</verse>
				<verse number="29">О, блажен єси, Ізраїлю! Де такий нарід, як ти, що спас тебе Господь, щит помочі твоєї і меч слави твоєї? Вороги твої будуть піддобрюватись тобі, а ти ступати меш по горах їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="34">
				<verse number="1">І зійшов Мойсей з Моабового поділля на Небо гору, на верх Пізги, що проти Ерихону. І показав йому Господь усю Гілеад землю до Дану,</verse>
				<verse number="2">І всю землю Нафталїя, і землю Ефраїма і Манассії, і всю землю Юди, до западнього моря;</verse>
				<verse number="3">І полуднє й околицю Йорданї, поділлє Ерихону, міста пальмового, до Зоару.</verse>
				<verse number="4">І промовив до його Господь: Се та земля, що я про неї клявся Авраамові, Ізаакові й Яковові, словами: Надїлю її твойму насїнню. Дав я тобі побачити її твоїми очима, та не прийдеш туди.</verse>
				<verse number="5">І вмер там Мойсей, Господень раб, у Моаб землї, по слову Господньому.</verse>
				<verse number="6">І він поховав його в долинї, в Моаб землї, проти Бет-Пеору; і по сей день нїхто не знає гробища його.</verse>
				<verse number="7">І було Мойсейові сто двайцять лїт віку, як вмер; очі його не потемнїли, і сила його не поменьшала.</verse>
				<verse number="8">І плакали по Мойсейові сини Ізраїля трийцять день на поділлї Моаба; і скіньчились днї плачу і смутку по Мойсейові.</verse>
				<verse number="9">Йозей ж Нуненко сповнився мудрим духом; бо Мойсей покладав на його руки свої; і стали слухати його сини Ізрайлеві, і сповняли все те, що заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="10">І не появивсь вже нїколи в Ізраїлї такий пророк, як Мойсей, котрого знав Господь лицем до лиця,</verse>
				<verse number="11">По всїх ознаках і чудесах, що велїв йому Господь сотворити в землї Египецькій над Фараоном і над рабами його і над цїлою землею його; кріпкої руки, і по всяких проявах великих і страшенних, що їх сотворив Мойсей перед очима всього Ізраїля.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="6">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Як же вмер Мойсей, раб Господень, сказав Господь Йозейові Нуненкові, слузї Мойсейовому:</verse>
				<verse number="2">Мойсей, мій раб, умер; оце ж рушай та й переходь із усїм народом сим через Йордань, у ту землю, що дам їм, синам Ізраїля.</verse>
				<verse number="3">Усяке місце, де ступите підошвою ноги вашої, надїлю вам, як обітував Мойсейові:</verse>
				<verse number="4">Від степу і Ливану та й до великої ріки, ріки Евфрата, уся земля Гетїйська аж до великого моря на захід сонця буде ваше займище.</verse>
				<verse number="5">Нїхто не встоїть перед тобою поки й віку твого. Як був я з Мойсейом, так буду й з тобою; не відхилю від тебе руки моєї і не полишу тебе.</verse>
				<verse number="6">Стій твердо й мужно: мусиш бо подїлити між сей народ сю землю, що я клявсь отцям їх надїлити у наслїдню державу.</verse>
				<verse number="7">Стій тілько твердо і ревно думай про те, щоб чинити притьма все по закону, що заповідав тобі мій раб Мойсей; не звертай з його нї праворуч, нї лїворуч; держи в голові добрий розум, що б нї задумав.</verse>
				<verse number="8">Сю книгу закону повсячасно мусиш держати в устах і міркувати про неї день і ніч, щоб зважувати нею все, що в нїй визначено: тодї щаститись ме тобі у всїх задумах твоїх і будеш поступати розумно.</verse>
				<verse number="9">Я ж завітую тобі: Стій твердо й мужно, не лякайсь і не вдавайсь в тугу: бо Господь, Бог твій з тобою, куди б ти нї повернувсь.</verse>
				<verse number="10">Тодї дав Йозей начальникам народнїм такий наказ:</verse>
				<verse number="11">Пройдїте через табір та звелїть народові: Заготуйте живности: бо через три днї переходити меш через Йордань сю, щоб увійти й осягти землю в державу, що Господь, Бог ваш, дає вам в наслїддє.</verse>
				<verse number="12">До Рубенїїв же, Гадїїв та до пів поколїня роду Манассієвого промовив Йозей так:</verse>
				<verse number="13">Спогадайте слово, що вам заповідав раб Господень Мойсей: Господь, Бог ваш, провів вас на певне місце і надїлив вам сю землю.</verse>
				<verse number="14">Ваші жени, ваша малеча й ваша скотина зіставати муться в землї, що Мойсей вам дав по тім боцї Йорданї; та ви, ввесь боєвий люд, ідїть перед браттю вашим збройно, та й помагайте їм,</verse>
				<verse number="15">Аж покіль і ваше браттє приведе Господь на певне займище, так само як оце вас, і покіль вони також осягнуть землю, що надїлить їм Господь, Бог ваш. Тодї вернетесь у вашу наслїдню землю та й возьмете її в державу: бо Мойсей, Господень раб, указав її вам по тім боцї Йорданї на схід сонця.</verse>
				<verse number="16">І відказали вони Йозейові так: Все, що звелїв єси нам, чинити мем, і куди нї посилати меш нас, ходити мем.</verse>
				<verse number="17">Так як слухали Мойсея у всьому, так слухати мемо й тебе, аби тільки Господь, Бог твій, бував з тобою, як він бував із Мойсейом.</verse>
				<verse number="18">Хто б нї ставив опір проти повелїння твого, і не послухав наказу твого у всьому, що повелївати меш йому, тому смерть: тільки стій твердо й мужно!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Йозуа же Нуненко послав із Ситтима два чоловіки на розглядини потай миру та й наказав: Ідїть огледїте країну до Ерихона. І пійшли вони тай зайшли в хату до блудницї, на імя Рагаба, та й полягали там спати.</verse>
				<verse number="2">І донесено цареві Ерихонському: Прийшли сьогоднї в ночі якісь люде з Ізрайлитян на розглядини в землю.</verse>
				<verse number="3">І послав цар Ерихонський до Рагаби з наказом: Видай людей, що прийшли до тебе тай увійшли до тебе в хату, бо вони прийшли розгледїти всю країну.</verse>
				<verse number="4">Молодиця ж узяла обох чоловіків і сховала їх, та й каже тодї: Се так, приходило до мене двох, та я не знала, звідкі вони;</verse>
				<verse number="5">А як засовувано ввечорі потемки двері, так вони й пійшли собі. Куди сї люде пійшли, не знаю; однакже наздоганяйте їх швидко, так певно наздоженете!</verse>
				<verse number="6">Вона ж одвела їх на крівлю хати, та й сховала в снопах льону, що складено було в неї на горищі.</verse>
				<verse number="7">Люде ж ті вганяли за ними по дорозї до Йорданї, до броду, а міські ворота замкнено, скоро повиходили люде, що за ними гнались.</verse>
				<verse number="8">Перше ж нїж повкладались ті спати, прийшла вона до них на горище,</verse>
				<verse number="9">Та й каже їм: Я добре знаю, що Господь надїлив сю землю вам, бо на нас напав страх перед вами і всї осадники сієї землї помлїли перед вами;</verse>
				<verse number="10">Бо ми чували про те, як Господь висушив воду в Червоному морі перед вами, як ійшли ви з Египту, і що ви вчинили обом царям Аморійським, що були по тім боцї Йорданї, Сигонові та Огові, що ви їх вигубили;</verse>
				<verse number="11">Як же ми про те перечули, так серця повдавались у тугу і в кожного зомлїло серце перед вами; бо Господь, Бог ваш, се Бог на небі вгорі і на землї внизу.</verse>
				<verse number="12">Тим же то забожітесь менї Господом, що за мою добрість до вас і ви покажете добрість домові отця мого тай дайте менї вірний знак,</verse>
				<verse number="13">Що ви батька мого й матїр мою, братів моїх і сестер моїх, тай усе домовництво їх зоставите живими, і нас обороните від смертї.</verse>
				<verse number="14">І відказали їй чоловіки: Наші душі позакладуємо за ваші душі, коли не зрадите нас у нашій справі; і як оддасть нам Господь сю землю, ми до тебе обернемось із добрістю й щиростю</verse>
				<verse number="15">Тодї вона поспускала їх вікном по мотузові додолу: бо хата її була при міському мурі, і жила вона коло муру.</verse>
				<verse number="16">І мовляла вона їм: Берітесь у гори, ато погоня наткнеться на вас; загайтесь там ховаючись три днї, покіль погоня вернеться, а там уже пійдете своєю дорогою.</verse>
				<verse number="17">І відказали їй чоловіки: Ми ж додержимо божби, що примусила нас побожитись.</verse>
				<verse number="18">Як же увійдемо в'цю землю, мусиш тодї привязати червону мотузку тут до вікна, що спустила нас додолу, та поприводь у хату до себе твого батька, і твою матїр і твої брати і всю родину вашу.</verse>
				<verse number="19">Хто тодї вийде за твої ворота на улицю, кров його буде на його голові, а ми будемо безвинні. Усї ж ті, що будуть із тобою тут, за них ми одвічати мем, коли б хто приторкнувсь до них.</verse>
				<verse number="20">Коли ж ти зрадиш нас у 'цїй нашій справі, ми будемо свобідні від сієї нашої божби, що мусїли побожитись тобі.</verse>
				<verse number="21">Вона ж їм каже: Нехай станеться по вашому слову. Тут відпустила їх, і пійшли вони своєю дорогою, а вона привязала до вікна червону мотузку.</verse>
				<verse number="22">І побрались вони в гори та й гаялись там три днї, покіль погоня вернулась. Погоня ж шукала їх скрізь по дорозї, та не знайшла.</verse>
				<verse number="23">Вернулись потім два чоловіки і спустились із гір, а перейшовши Йордань, прийшли до Йозея Нуненка, і оповіли йому про все, що спіткало їх.</verse>
				<verse number="24">І промовив Йозей: Подав нам Господь в руки всю землю: бо й усї осадники тієї країни помлїли перед нами.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">І встав Йозуа рано вранцї, і рушили вони дальше з Ситтима та й прийшли до Йорданї, він з усїма синами Ізраїля, й обночувались там перш нїж перейшли.</verse>
				<verse number="2">Як же вплило три днї, проходжала старшина громадська по таборі,</verse>
				<verse number="3">І повелїла народові кажучи: Як побачите скриню завіту Господа, Бога вашого, що несуть її левити і сьвященники, так маєте рушати з вашого становища та й іти мете за нею.</verse>
				<verse number="4">Та тільки держіть просторонь між вами і нею до двох тисяч локот; не наближуйтесь до неї, та й знати мете сим робом, по якій дорозї простувати: по 'цїй бо дорозї ви досї не ходили.</verse>
				<verse number="5">Рече тодї Йозей народові: Дбайте про те, щоб очиститись, бо завтра чинити ме Господь чудеса між вами.</verse>
				<verse number="6">До сьвященників же промовив Йозей так: Возьміте скриню завіту, та й простуйте поперед людьми. І взяли вони скриню завіту та й простували поперед людьми.</verse>
				<verse number="7">Господь же рече Йозейові: Сьогоднї почну звеличувати тебе в очу всього Ізраїля, щоб вони зрозуміли, що яким був я до Мойсея, такий я й з тобою.</verse>
				<verse number="8">Оце ж повели сьвященникам, що несуть скриню сьвідчення, так: Зойшовши з берега Йорданської води, зупинїтесь ув Йорданї.</verse>
				<verse number="9">І промовив Йозей синам Ізрайлевим: Приступіте і вислухайте словеса Господа, Бога вашого.</verse>
				<verse number="10">І сказав Йозей: Ось по чім знати мете, що серед вас присутен Бог живий і що він проганяти ме з перед вас Кананіїв, Гетіїв, Гевіїв, Ферезіїв, Аморіїв і Евузіїв:</verse>
				<verse number="11">Оце ввійде перед вами в Йордань скриня закону Господа, Бога всієї землї;</verse>
				<verse number="12">Виберіть же дванайцять чоловіка із родів Ізрайлевих, по одному з кожного поколїння.</verse>
				<verse number="13">І скоро зупиняться в Йорданській водї сьвященники, що несуть ковчега Господа всієї землї, вода Йорданська перестане текти і стояти ме наче стїна.</verse>
				<verse number="14">Як же народ рушив з своїх наметів, щоб ійти через Йордань, і сьвященники понесли скриню завіту поперед люду,</verse>
				<verse number="15">То, як тільки несучі ковчега, увійшли в Йордань, і ноги сьвященників, що несли скриню завіту, замочились в водї, - Йордань же виступає під жнива всюди з берегів своїх,</verse>
				<verse number="16">Зупинилась тодї вода, що текла згори, і стояла як мур аж до міста Адаму, та аж до Сартана; та ж вода, що ішла у низ до степового моря, до Соленого моря, стекла зовсїм:</verse>
				<verse number="17">І народ переходив навпроти Ерихона; сьвященники ж, що несли скриню закону Господнього, стояли зупинившись на суші посеред Йорданї, тим часом, як усї сини Ізрайлеві переходили по сухому дну, покіль увесь народ перейшов через Йордань.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Як же перейшли всї люде через Йордань, сказав Господь Йозейові:</verse>
				<verse number="2">Возьми із народу дванайцять чоловіка, по чоловікові з кожного поколїння,</verse>
				<verse number="3">І повелїть їм: Возьміте звідтіля, з посеред Йорданї, з того місця, де стояли ноги сьвященників, дванайцять каменів, та й понесїть їх із собою тай покладїте на ночлізї, де обляжетесь про сю ніч.</verse>
				<verse number="4">І покликав Йозуа дванайцять чоловіка, що призначив із синів Ізраїля, по чоловікові з кожного поколїння,</verse>
				<verse number="5">І повелїв їм Йозей: Ідїть перед ковчега Господа, Бога вашого, на серед Йорданї, та возьми кожен з вас по каменню на плечі, по лїчбі поколїнь синів Ізрайлевих,</verse>
				<verse number="6">Щоб були вони у вас повсячасним зваменнєм; як питати муть вас колись ваші сини: Про що се каміннє в вас?</verse>
				<verse number="7">Ви відказувати мете їм: Се про те, що вода Йорданьська перестала текти перед скринею закону Господнього, як вона переходила через Йордань. Вода Йорданьська перестала текти; так і мусить се каміннє бути синам Ізрайлевим памятником на всї вічні часи.</verse>
				<verse number="8">І вчинили сини Ізраїля так, як повелїв їм Йозей, і взяли дванайцять каменів зпосеред Йорданї, як Господь велїв Йозейові, по лїчбі поколїнь Ізрайлевих, і перенесли їх із собою на те місце, де обночувались, та й поскладали їх там.</verse>
				<verse number="9">А Йозуа поставив посеред Йорданї дванайцять каменів на тому місцї, де стояли ноги сьвященників, що несли скриню сьвідчення, і стоять вони там по сей день.</verse>
				<verse number="10">Сьвященники же, ті, що несли ковчега, стояли посеред Йорданї, покіль закінчилось усе, що заповідав Господь Йозейові промовити до людей, згідно з усїм, що заповідав Мойсей Йозейові, і покіль нарід сквапно переходив.</verse>
				<verse number="11">Як же попереходили всї люде, перейшов і ковчег Господень і сьвященники поперід народу.</verse>
				<verse number="12">А Рубенїї, Гадїї і пів поколїння Манассієвого перейшли збройно передом синів Ізрайлевих, як заповідав їм Мойсей.</verse>
				<verse number="13">Силою до сорока тисяч збройного люду двинули вони перед Господом на війну в Ерихонські степи.</verse>
				<verse number="14">Того дня звеличив Господь Йозея в очу всього Ізраїля, і вони держали його тепер високо, так як Мойсея, поки було віку його.</verse>
				<verse number="15">І сказав Господь Йозейові:</verse>
				<verse number="16">Повели сьвященникам, що несуть скриню сьвідчення, щоб вийшли з Йорданї.</verse>
				<verse number="17">І повелїв Йозей сьвященникам кажучи: Вийдїть із Йорданї!</verse>
				<verse number="18">І як повиходили з Йорданї сьвященники, що несли ковчега Господнього, і скоро стали їх ноги на суші, вернулась вода Йорданська на прежнє місце, та й зайняла всюди береги, як перше.</verse>
				<verse number="19">Нарід же повиходив із Йорданї десятого дня первого місяця, та й отаборивсь у Галгалї на східній сторонї від Ерихону.</verse>
				<verse number="20">Ті ж дванайцять каменнів, що взяли вони з Йорданї, поставив Йозей в Галгалї,</verse>
				<verse number="21">І сказав до синів Ізраїля так: Коли ваші сини питати муть колись у батьків своїх: Що се за каміннє?</verse>
				<verse number="22">То скажете синам вашим: Ізраїль перейшов тут через Йордань сухоніж,</verse>
				<verse number="23">Бо Господь, Бог ваш, висушив Йорданську воду перед вами, аж покіль ви перейшли, так само, як зробив Господь, Бог ваш, із Червоним морем, що висушив перед нами, аж покіль ми перейшли,</verse>
				<verse number="24">Щоб усї народи на землї знали, що рука Господня потужна, щоб ви боялись Господа, Бога вашого, поки вашого віку.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Як же всї царі Аморійські по тім боцї Йорданї на заходї, і всї царі Канаанські, що жили понад морем, почули, що Господь висушив Йорданську воду перед синами Ізрайлевими, докіль вони перейшли, так удались вони в тугу і не стало в них духа проти синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="2">Того часу повелїв Господь Йозейові: Пороби собі камяні ножі, та й почни обрізувати синів Ізрайлевих!</verse>
				<verse number="3">І поробив собі Ісус камяні ножі та й пообрізував синів Ізраїля на підгіррі Відрізків.</verse>
				<verse number="4">І ось про що Йозуа пообрізував: Усї люде, що вийшли з Египту, скілько було їх мужого полу, увесь військовий люд, повмірали в дорозї на пустинї після того, як вийшли з Египту.</verse>
				<verse number="5">Всї ж ті, що вийшли, були обрізані; усїх же, которі породились у пустинї в дорозї з того часу, як вийшли вони з Египту, не обрізувано;</verse>
				<verse number="6">Бо сорок років Ізрайлитяне блукали в пустинї, покіль усї мужі спосібні до війни, що вийшли з Египту, вимерли, тому що не слухали вони слів Господнїх; а Господь клявсь їм, що не побачать землї, котору з клятьбою обіцяв батькам їх, надїлити їм землю текучу молоком та медом;</verse>
				<verse number="7">Та на їх місце поставив сини їх; сих Йозей й пообрізував; бо вони були не обрізувані, тим що в дорозї їх не обрізувано.</verse>
				<verse number="8">Як же пообрізувано всїх до одного, пробували вони на свойму місцї в таборі, аж покіль повигоювались.</verse>
				<verse number="9">І сказав Господь Йозейові: Сьогоднї зняв я з вас сором Египецький. Тим і проложено прізвище тому місцю Галгал (сьміховище) по сей день.</verse>
				<verse number="10">І оставали сини Ізрайлеві в Галгалї, тай сьвяткували паску на чотирнайцятий день місяця ввечорі там на степах Ерихонських.</verse>
				<verse number="11">І їли вони на другий день паски неквашений хлїб та пражене зерно із уроджаю тієї землї того ж самого дня.</verse>
				<verse number="12">На другий же день перестала падати манна, як вони стали їсти хлїб з уроджаю тамешної землї; і не було більш манни у синів Ізрайлевих. Оце ж харчувались вони вже в тім роцї з уроджаю Канаан землї.</verse>
				<verse number="13">Як стояв же Йозуа під Ерихоном, зняв він раз очі та й бачить, що стоїть навпроти його чоловік із голим мечем у руцї. І приступив до нього Ісус та й питає: Чи ти наш, чи з ворогів наших?</verse>
				<verse number="14">А той відказав: Нї, я гетьман війська Господнього, і прийшов тепер сюди. І впав Йозуа на лице своє та й поклонивсь йому; тодї питає в його: Пане, що ж повелиш ти слузї свойму?</verse>
				<verse number="15">Рече тодї гетьман війська Господнього до Йозея: Іззуй обуву твою з ніг твоїх, бо місце, де стоїш, сьвяте. І вчинив так Йозуа.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">У Ерихонї ворота були зачинені, а зачинивсь він зі страху перед синами Ізраїля, так що нїкому не можна було виходити й увіходити.</verse>
				<verse number="2">І сказав Господь Йозейові: Подам тепер тобі на поталу Ерихон вкупі з його царем і військовими мужами.</verse>
				<verse number="3">Будете обходити місто навкруги всї спосібні до війни по одному разу, а чинити меш так шість день рядом;</verse>
				<verse number="4">І сїм сьвященників нехай носять сїм труб із баранячого рога перед кивотом; на семий же день обійдете місто сїм раз, а сьвященники трубити муть у труби.</verse>
				<verse number="5">Як же затрублять ювілейні труби, то ввесь люд, скоро почує трубний голос, нехай загукає боєвим гуком; тодї мури міста впадуть руїною, і народ увійде в город, кожний звідти, де стояв.</verse>
				<verse number="6">І покликав Йозей Нуненко сьвященників, і озвавсь до них: Будете обносити скриню закону, а сїм сьвященників нехай несуть сїм труб із баранячого рога перед ковчегом Господнїм.</verse>
				<verse number="7">Тодї повелїв людові: Ідїте й обходьте город навкруги, збройні ж пійдуть поперед ковчега Господнього.</verse>
				<verse number="8">Як же дав Ісус людові такий наказ, виступило тодї перед Господом сїм сьвященників, що несли сїм труб з баранячого рога, і пійшли та затрубили в труби; скриня завіту Господнього поступала за ними.</verse>
				<verse number="9">А збройні ійшли поперед сьвященниками, що трубили в труби, велика ж громада йшла поза ковчегом, тим часом як передні трубили в труби.</verse>
				<verse number="10">І повелїв Йозей людові: Гледїть же, не гукайте, не чинїть крику, ба й одного слова не промовляйте, аж покіль я звелю вам: Гукайте! тодї й гукати мете.</verse>
				<verse number="11">І обнїс він один раз Господню скриню навкруги міста; тодї вернулись у табір та й обляглись у таборі.</verse>
				<verse number="12">Йозей же устав рано вранцї, і сьвященники взяли скриню закону Господнього,</verse>
				<verse number="13">А сїм з них, що несли сїм труб ювілейних поперед ковчегом Господнїм, трубили неперестаючи в труби, а збройний люд ійшов поперед ними, велика ж купа йшла позад ковчега Господнього, тим часом як ті трубили безперестанно в труби.</verse>
				<verse number="14">Сим робом обійшли вони й на другий день город, та й вернулись до табору. Так чинили шість день за рядом.</verse>
				<verse number="15">На семий же день повставали рано, як зачервонїла рання зоря, та й обійшли город звичайним робом сїм раз навкруги; тілько того дня обійшли місто навкруги сїм раз.</verse>
				<verse number="16">За семим же разом затрубили сьвященники в труби, а Йозуя сказав людові: Здиймайте гук, бо Господь піддав вам місто.</verse>
				<verse number="17">Місто же се з усїм, що в йому є, мусить бути проклятим перед Господом; тільки блудниця Рагаба з усїма, що з нею у хатї, зістанеться жива; вона бо переховала посланцїв, що ми їх посилали.</verse>
				<verse number="18">Ви ж гледїть, остерегайтесь, щоб хто не взяв собі що небудь із проклятого посьвяту. Сим би ви підвели під прокляттє й самий табір Ізрайлїв і довели його до погибелї.</verse>
				<verse number="19">Нї, нї! усе срібло й золото і все мідяне й залїзне знаряддє нехай присьвятиться Господеві і ввійде в його скарбівню.</verse>
				<verse number="20">Тодї загукали люде і затрубили сьвященники в труби. Як же люд почув, що трублять, тодї загукали всї страшенним криком, і мури міста впали руїною; нарід же ринув у город, кожен звідти, де стояв; сим робом і опановано місто.</verse>
				<verse number="21">І простерли мечем прокляття на все, що було в городї, на чоловіка й жінку, на молодого й старого, на вола й овеча й осла.</verse>
				<verse number="22">Обом же тим, що ходили на розглядини, повелїв Йозей: Ідїте в хату тої блудницї та приведїте звідти сюди молодицю з усією ріднею її, як заприсягли ви їй!</verse>
				<verse number="23">І пійшли молодики, що ходили на розглядини, та й привели Рагабу з її батьком і матїрю, з її братами й иншими домовниками; і всю рідню її вивели та й остановили за табором Ізраїльським.</verse>
				<verse number="24">Місто же і все, що було в ньому, пустили пожаром, тільки срібло та золото та мідяний і залїзний посуд віддали в скарбівню Господнього дому.</verse>
				<verse number="25">А блудницю Рагабу і батьківську родину її і всїх що були в неї, зоставив Йозуа живими і пробуває вона в потомках своїх у Ізраїлї по сей день; бо переховала посланьців, що послав був Ісус на розглядини в Ерихон.</verse>
				<verse number="26">Того часу вимовив Йозей такий проклін: Будь проклят перед Господом чоловік той, що зважився б сей город Ерихон відбудувати! Роскопуючи грунт на основини його, перворідня сховає, а на послїдньому з дїтей нехай построїть ворота його.</verse>
				<verse number="27">Господь же був з Йозейом і слава його носилась по всїй країнї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Та сини Ізрайлеві прогрішились велико, бо взяли з заклятого: Ахан син Хармія, сина Сабдїєвого, сина Зариного, поколїння Юдиного, взяв із заклятого, і запалав гнїв Господень проти синів Ізраїля.</verse>
				<verse number="2">Саме тодї послав Йозей людей у Гай поблизу Бет-Авена, на схід сонця від Бетеля, та й наказав їм: Ідїте в ту країну на розглядини. І пійшли люде на розглядини, та й розгледїли Гай.</verse>
				<verse number="3">Вернулись тодї до Йозея та й оповідають йому: Не треба йти туди всїм народом, а нехай би пішло чоловіка зо дві чи зо три тисячі та й підневолять той Гай. Шкода тобі ввесь люд наш трудити, бо їх там омаль.</verse>
				<verse number="4">От і пійшло туди людей тисяч ізо три чоловіка, та вони повтїкали з бою перед Гаянами.</verse>
				<verse number="5">І побили з них Гаяне з трийцять і шість чоловіка, вганяли за ними зперед городських ворот аж до Себариму, і били втїкаючих з узгіря; тодї потаяло у народу серце і взялось водою.</verse>
				<verse number="6">Йозуа роздер одежу на собі та й упав ниць перед ковчегом Господнїм, і лежав аж до вечора, він і громадські мужі в Ізраїлї, і посипали собі землею голови.</verse>
				<verse number="7">І рече Ісус: Ой Господи Боже: чи на те ж перевів єси людей сих через Йордань, щоб нас подати Аморіям на поталу? Ой коли б ми були наважились осїстись по тім боцї Йорданї!</verse>
				<verse number="8">Тільки ж бо я благаю тебе, Господи, навчи, що маю казати після того, як Ізрайлитяне мусїли втїкати перед своїми ворогами?</verse>
				<verse number="9">Як почують про се Канаанїї та й усї осадники землї сієї, так обсядуть нас навкруги, та й викоренять імя наше з землї. Що ж ти вчиниш тодї про твоє велике імя?</verse>
				<verse number="10">Господь же відказав Йозейові: Устань! Про що се лежиш на твойму лицї?</verse>
				<verse number="11">Ізраїль провинив; переступив мій заповіт, що я заповідав їм, та й присвоїли собі щось із проклятого. Сим робом учинили вони злодїйство, а й надто ще вкрадене сховали між своїм посудом.</verse>
				<verse number="12">От через що не здолїли сини Ізрайлеві встояти перед своїми ворогами, а мусїли перед своїми ворогами навтеки втїкати: бо й сами під прокляттє підпали. Тим же то не буду я з вами довше аж поти, покіль проклятих не вигубите зміж себе.</verse>
				<verse number="13">До дїла! осьвяти люд і повели: Дбайте про те, щоб на завтра були чисті: бо так сказав Господь, Бог Ізрайлїв: Прокляте у тебе Ізраїлю! Тим не здолїєш встояти перед ворогами твоїми, докіль не звернеш від себе те, що передане проклонові.</verse>
				<verse number="14">Про се ж то завтра рано вранцї нехай приходять сюди поколїння за поколїннєм, і те поколїннє, которе зазначить Господь через жереб, те нехай приступає по племенам, а котре племя вкаже Господь, те нехай приступає родинами; котору ж родину зазначить Господь, та нехай приступає по одинцю, чоловік за чоловіком.</verse>
				<verse number="15">Того ж, котрий піймається на заклятій річі, нехай спалять живцем з усїм його майном: бо переступив заповіт Господень і вчинив погань в Ізраїлї.</verse>
				<verse number="16">Оце ж назавтра вранцї повелїв Йозуа приступати поколїннє за поколїннєм, і показалось поколїннє Юдине.</verse>
				<verse number="17">Тодї звелїв приступати племенам Юдиним, і зазначено племя Зарине. Тодї звелїв приступати родинї Зариній, і зазначено родину Сабдїєву.</verse>
				<verse number="18">Тодї вже звелїв приступати родинї чоловік за чоловіком, та й зазначено Ахана, сина Хармієвого, сина Сабдїєвого, сина Зариного, із поколїння Юдиного.</verse>
				<verse number="19">І сказав тодї Йозей Аханові: Сину мій, ушануй Господа, Бога Ізрайлевого, та й признайся, і скажи менї, що вчинив єси; не втаюй передо мною нїчого!</verse>
				<verse number="20">І відказав Ахан Йозейові і каже: Справдї я провинив проти Господа, Бога Ізрайлевого, те й те вчинив:</verse>
				<verse number="21">Побачив я між лупом гарне убраннє Синеарське та дві сотнї секлів срібла та золотий язик вагою в пятьдесять секлів. Полакомивсь на се, узяв тайкома, і воно в мене закопане в землї в мойму наметї, а срібло під ним насподї.</verse>
				<verse number="22">Послав тодї Ісус посланцї, і побігли вони до намету, аж воно так: сховано в наметї в його, а срібло насподї.</verse>
				<verse number="23">І взяли вони все те з намету та й принесли до Ісуса і до всїх Ізрайлитян, та й положили перед Господом.</verse>
				<verse number="24">Йозей же узяв Ахана Зариненка, срібло, убраннє і золотий прут, і синів його, й дочки, воли його, осли й вівцї і намет його, і все майно його, і попровадили їх і все на Ахор-долину.</verse>
				<verse number="25">І промовив тодї Йозуа: Про що довів єси нас до недолї? Тепер подасть тебе в недолю Господь. І побили його каміннєм усї Ізрайлитяне, та й попалили побитих, і наметали на них каміннє.</verse>
				<verse number="26">І насипано над ним високу могилу камяну, що стоїть там й по сей день. Господь же обернувся від завзятого гнїва свого. Тим прозивається те врочище Ахор-долина й по сей день.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">І рече Господь Йозейові: Не лякайсь і не вдавайсь у тугу. Бери ввесь люд спосібний до війни з собою, та й іди проти Гаю. Подам тобі на поталу царя Гайського, нарід його, город його й землю його.</verse>
				<verse number="2">І зроби з Гаєм і з царем його, як учинив єси з Ерихоном і з царем його; однакже, скільки знайдете лупу там і скотини, заберете собі. Заляжете ж засадом на місто його ззаду.</verse>
				<verse number="3">І встав Ісус з усїм збройним людом, щоб ійти проти Гая. Ісус вибрав трийцять тисяч хоробрих людей, та й вислав їх уночі.</verse>
				<verse number="4">І наказав їм: Слухайте! Мусите залягти на місто, і то позад міста, з заходу сонця, та не надто далеко від города і бувайте всї напоготові.</verse>
				<verse number="5">Я ж і всї люде, що зо мною, рушимо проти міста, і як вийдуть вони проти нас уперше, щоб на нас бити, ми будемо втїкати перед ними,</verse>
				<verse number="6">І гнати муть нас поти, покіль відріжемо їх від міста; бо міркувати муть: Біжать утеком од нас, як і вперед.</verse>
				<verse number="7">А як ми будемо втїкати, то ви встанете тодї з залягу та й опануєте город: Господь, Бог ваш, подасть вам його в руки.</verse>
				<verse number="8">Як же город опануєте, тодї запалите його огнем. По слову Господньому чинити мете. Гледїть, се я вам приказав!</verse>
				<verse number="9">Оце ж вислав їх Йозей, і залягли вони в засїдку, вибравши місце між Бетельом і Гаєм, на захід сонця від Гаю. А Ісус ночував ту ніч між збройним людом.</verse>
				<verse number="10">Назавтра вранцї перегледїв Йозей військовий люд, і тодї рушив із старшиною Ізрайлевою поперед війська на місто Гай.</verse>
				<verse number="11">І йшов увесь військовий люд, що був з ним, і наближились вони до города, та й отаборились на північньому боцї міста, так що між ними і містом була долина.</verse>
				<verse number="12">Тодї взяв він до пяти тисяч чоловіка та й посадив засїдком між Бетельом та Гаєм на західньому боцї міста позад нього.</verse>
				<verse number="13">І як отаборилось військо на півночі від города, а його задні люде стояли на захід сонця від города, зостававсь Йозей вночі насеред долини.</verse>
				<verse number="14">Як довідався ж про се Гайський царь, заметушились городяне і рушили рано, щоб ударити на Ізраїля, сам царь і все військо його, на призначене місце, на схід сонця від степу. Та не знав про те, що на заходї від города залягли на нього засїдком.</verse>
				<verse number="15">Ісус же і всї Ізрайлитяне допустили на себе вдарити та й кинулись утеком ід степу.</verse>
				<verse number="16">Тодї наказано всїм людям, що були в городї, уганяти за ними; уганяючи ж за ними, віддалялись вони все дальше та дальше від міста.</verse>
				<verse number="17">І не зосталось нїкого в Гаї і в Бетелї позаду, щоб не метнувся за Ізраїлем; і покинули вони місто з відчиненими ворітьми позад себе і вганяли за Ізраїлем.</verse>
				<verse number="18">І промовив тодї Господь до Йозея: Простягни списа, що в руцї в тебе, проти Гаю, бо подам його тобі в руки. І простяг Йозей списа, що був у руцї в нього, проти міста.</verse>
				<verse number="19">Люде ж ті, що лежали в засїдї, схопились, як простяг він руку, і ввійшли в город та й опанували його, і зараз підпалили місто огнем.</verse>
				<verse number="20">Озирнуться тодї Гаяне, коли ж дим над містом устає до неба; тодї втеряли вже снагу сюди чи туди втїкати, бо й ті, що втїкали, обернулись проти них.</verse>
				<verse number="21">Бо ж Йозей і всї Ізрайлитяне, побачивши, що місто позад їх опановано та димова хмара встає понад городом, обернулись назад і побивали Гайських горожан.</verse>
				<verse number="22">А ті, що взяли і запалили місто, вийшли з міста на стрічу своїм, а вони опинились тепер серед Ізрайлитян, так що сї били на них і по цїм і по тім боцї; і бито їх поти, покіль не зісталось із них нїкого, щоб утекти чи рятуватись.</verse>
				<verse number="23">Царя ж Гайського взято живцем і приведено перед Йозея.</verse>
				<verse number="24">Як же вигубили Ізрайлитяне всїх осадників Гайських в чистому полї, в степу, де їх наздоганяно, і як вони попадали від меча всї до останнього, то вернулись усї Ізрайлитяне у Гай, та й повигублювали всїх осадників його.</verse>
				<verse number="25">А було всїх тих, що полягли того дня, і чоловіків і жінок, дванайцять тисяч осадників Гайських.</verse>
				<verse number="26">Йозуа же не спускав руки своєї, що держав у нїй списа, докіль не передав прокляттю всїх осадників Гайських.</verse>
				<verse number="27">Тільки скотину та здобутий в містї луп позабирали Ізрайлитяне собі по наказу Господньому, що дав Господь Йозейові.</verse>
				<verse number="28">Йозей ж пустив Гай на пожежу і зробив з нього могилу на вічні часи, пустку по сей день.</verse>
				<verse number="29">А царя Гайського повісив на шибеницї до вечора. Як же сонце зайшло, повелїв Йозей зняти його трупа з шибеницї і кинуто його у воріт міста та й насипано над ним високу камяну могилу, що стоїть там і по сей день.</verse>
				<verse number="30">Тодї ж таки спорудив Йозуа жертівника Господеві, Богу Ізрайлевому, на Гебал горі,</verse>
				<verse number="31">Як заповідав раб Господень Мойсей Ізрайлитянам, як стоїть написане в книзї закону Мойсейового, жертівник з нетесаних каменів, що необроблювано їх залїзним знаряддєм, і принесли вони на ньому всепаленнє Господеві і зложили жертви мирні.</verse>
				<verse number="32">І написав він там на каменнях відпис Мойсейового закону, що написав сей синам Ізрайлевим.</verse>
				<verse number="33">І поставали всї Ізрайлитяне, громадські мужі і князї і суддї по цїм і по тім боцї скринї сьвідчення навпроти сьвященників Левійських, що носили скриню закону Господнього, так приходні, як і горожане, одна половина їх навпроти Гарисим гори, а друга половина навпроти Гебал гори, як се приказав було раб Господень Мойсей перше, на те, щоб благословляти людей Ізраїля.</verse>
				<verse number="34">І потім прочитав він усї слова закону, і благословення і прокляття, так, як воно написано в книзї закону.</verse>
				<verse number="35">Не було нїчого з усього того, що заповідав Мойсей усїй громадї Ізраїльській, чого не прочитав би Йозей перед усією громадою Ізраїля, перед жіноцтвом, і перед малечою і перед чуженицями, що перебували з ними.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Як же, почули про се всї царі, що жили по тім боцї Йорданї по горах і долинах і всюди вподовж низини великого моря та й до Ливану: Гетії, Аморії, Канаанїї, Ферезії, Гевії й Евузії,</verse>
				<verse number="2">То й зібрались вони докупи, щоб єдинодушно воювати Йозея й Ізраїля.</verse>
				<verse number="3">Та осадники Габаонські, як почули, що вчинив Йозуа з Ерихоном та з Гаєм,</verse>
				<verse number="4">Піднялись на хитрощі: набрали харчі на дорогу і обвішали свої осли драними торбами та старими подертими й посшиваними бурдюками на вино,</verse>
				<verse number="5">І повбувались у старе й полатане обувє і повдягались у стару подрану одїж, а ввесь харчовий хлїб у них був черствий та покрушений.</verse>
				<verse number="6">Оттак прийшли вони до Ісуса в табір під Галеал, і промовили до нього й до громадських мужів Ізраїльських: з далекої землї прийшли ми, тож зробіте з нами мирову умову.</verse>
				<verse number="7">Громадські ж мужі Ізраїля відказали Гевіям: Може ви живете поблизу нас, то й як же нам та чинити з вами умову?</verse>
				<verse number="8">І відказали вони Йозейові: Ми хочемо твоїми підданними бути. Йозуа ж каже їм: Хто ви такі, і звідкіля прийшли?</verse>
				<verse number="9">А вони відказали йому: З вельми далекої землї прибули ми, раби твої, в імя Господа, Бога твого: бо чували про нього і про все, що він удїяв Египтїям,</verse>
				<verse number="10">І що він учинив царям Аморійським, що жили по тім боцї Йорданї, Сигонові, цареві Гезбонському, та Огові, цареві Базанському в Астаротї.</verse>
				<verse number="11">Тим же то наша старшина й усї осадники нашої землї повелїли нам: Обмислїть себе живностю на дорогу та йдїте назустріч їм, та й промовте до них: Хочемо бути підданими вашими, тож учинїте з нами умову.</verse>
				<verse number="12">Ось який хлїб у нас! Узяли ми гарячим іще його з нашої домівки на харчуваннє, як вийшли в дорогу до вас; а тепер він зачерствів і покрушився.</verse>
				<verse number="13">А се винові бурдюки: Були вони нові, як ми їх наливали, а тепер подрані. Ось і наша одїж і обувє наше: повитирались в далекій дорозї.</verse>
				<verse number="14">І взяли громадські мужі трохи харчі їх (покушати), та не поспитали в Господа ради.</verse>
				<verse number="15">І запевнив їм Йозуа безпеку і вчинив умову з ними, щоб зоставити їх живими. І поклялись їм громадські мужі присягою.</verse>
				<verse number="16">Як же уплило три днї після того, як зроблено мирову вгоду з ними, виявилось тодї, що вони були зблизька, сусїди їх;</verse>
				<verse number="17">Бо коли рушили Ізрайлитяне в дорогу, то прийшли на третий день до їх міст; а міста ті були: Габаон, Кафира, Беерот і Кириятярим.</verse>
				<verse number="18">І не заподїяли їм Ізрайлитяне нїякого зла, бо мужі громадські клялись їм Господом, Богом Ізрайлевим, у присязї. І нарекала вся громада на мужів громадських.</verse>
				<verse number="19">Та всї мужі громадські промовили до всієї громади: Ми клялись їм Господом, Богом Ізрайлевим; тим то й не годиться нам приторкнутись до них;</verse>
				<verse number="20">А зробімо їм ось що: Нехай собі живуть на сьвітї, щоб не вдарив на нас гнїв Божий за клятьбу, що ми заприсягли їм.</verse>
				<verse number="21">А ще промовили до них мужі громадські: Нехай живуть собі на сьвітї, за теж будуть вони дроворубами та водоносами про всю громаду; і пристали всї на те, що сказали їм мужі громадські.</verse>
				<verse number="22">І покликав їх Ісус, і каже їм: Про що ви ошукали нас упевнивши: ми, мовляли, живемо далеко од вас, коли живете близько нас?</verse>
				<verse number="23">Оце ж ви будете раби проклятущі і нїхто з вас не вийде на волю, будете дроворубами та водоносами для дому Бога мойого!</verse>
				<verse number="24">І відказали вони Йозейові: Переказано було нам, рабам твоїм, що Господь, Бог твій, дав рабові свойму Мойсейові такий обіт, що надїлить вам усю землю, а всї осадники землї вигубить. Тим полякались ми вельми, що позганяєте нас із сьвіту, та й учинили таке дїло.</verse>
				<verse number="25">Тепер же ми оддані тобі в руки; чини з нами, що тобі здається добрим і праведним.</verse>
				<verse number="26">Так і вчинив з ними Ісус, та й оборонив їх сим робом від Ізрайлитян, що не повбивали їх.</verse>
				<verse number="27">І зробив їх Йозуа тодї дроворубами та водоносами про всю громаду й про жертівник Господень, і так воно зісталось аж по сей день на тому місцї, яке б нї вибрав Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Як же дочувсь Адониседек, царь Ерусалимський, що Йозуа опанував Гай і кинув на його проклін та що він так учинив із Гаєм і царем його, як учинив з Ерихоном та царем його, а відтак що осадники Габатона вчинили примирря з Ізраїлем і зостались між ними живі,</verse>
				<verse number="2">Тодї налякався він вельми, бо Габатон був город великий, як звичайно місто царське, а й більше нїж Гай, і всї городяне його були хоробрі.</verse>
				<verse number="3">То ж послав Адониседек, царь Ерусалимський, до Гогама, царя Гебронського, і до Фирама, царя Ярмутського, і до Яфія, царя Лахиського, і до Дебира, царя Еглонського, і повелїв їм сказати:</verse>
				<verse number="4">Прибувайте до мене та підпоможіте мене, щоб нам побити Габаонїїв, бо вони вчинили примирря з Йозейом й Ізрайлитянами.</verse>
				<verse number="5">Тодї скупились докупи пять царів Аморійських: царь Ерусалимський, царь Гебронський, царь Ярмутський, царь Лахиський, царь Еглонський, з усїм їх військом, і прибули вони і всї потуги їх, та й облягли Габаон та й почали бити на його.</verse>
				<verse number="6">І послали осадники Габаонські посли до Йозуя в табір у Галгал і повелїли сказати йому: Не покидай рабів твоїх у лихій годинї. Прибувай до нас хутко на підмогу, та й рятуй нас: бо всї царі Аморійські, що живуть по горах, поскуплювались проти нас.</verse>
				<verse number="7">От і двинув Йозуа із Галгала з усією боєвою потугою своєю і з усїма хоробрими.</verse>
				<verse number="8">І рече тодї Господь Йозейові: Не лякайсь їх: бо я подам їх тобі на поталу; не встоїть нїхто з них перед тобою.</verse>
				<verse number="9">І Йозуа наступив на них несподївано, йшов бо з Галгала всю ніч.</verse>
				<verse number="10">І привів Господь їх у безлад перед Ізрайлитянами, і сї побили їх великим побоєм під Габаоном, і вганяли за ними по дорозї, що йде в гору до Беторона, і побивали їх в утеках аж до Азека й Македа.</verse>
				<verse number="11">Як же вони втекали перед Ізраїлем та спускались від Беторона, тодї Господь спустив на них з небес страшенний град мов каміннє аж до Азека, і повбивав їх; більш було тих, що згинуло від камяного гряду, нїж тих, що мечем повбивали Ізрайлитяне.</verse>
				<verse number="12">Тодї покликнув Йозуа до Господа, як подав Господь Аморіїв на поталу Ізраїлеві, і промовив перед Ізраїлем: Сонце, стій над Габаоном; місяцю, над Аялоном!</verse>
				<verse number="13">І зупинилось тодї сонце, і не йшов по небу місяць, докіль Божий люд помстився над своїми ворогами! Чи ж не стоїть се написане в книзї Праведного: Зупинилось сонце посеред неба і не квапилось воно сїдати мало не цїлий день!</verse>
				<verse number="14">І не було такого дня, як оний, нї перше, нї навпослї, щоб Господь слухав чийого б нї було голосу: сам бо Господь воював за Ізраїля.</verse>
				<verse number="15">І вернувсь Йозей і ввесь Ізраїль із ним до табору в Галгал.</verse>
				<verse number="16">Пять же царів тих повтїкали та й поховались у печері під Македою.</verse>
				<verse number="17">І сказано Йозейові: Пять царів седять сховавшись у печері під Македою.</verse>
				<verse number="18">І повелїв Йозей: Котїте величезні каменї до челюстей печери та поставте скілька чоловіка коло неї стерегти їх.</verse>
				<verse number="19">Самі ж не гайтесь, а вганяйте за вашими ворогами і побивайте їх заднїх людей; не давайте їм увійти в їх міста, бо Господь, Бог наш, подав їх вам у руки ваші.</verse>
				<verse number="20">Як же докінчав Йозуа та сини Ізраїлеві побивати їх страшенним боєм, так що вони мало не всї вигинули, а хто зоставсь од них, ті повтекали в утверджені міста,</verse>
				<verse number="21">Тодї ввесь люд вернувсь веселий до табору до Ісуса під Македою, і нїхто вже не важивсь бовкнути против Ізраїля.</verse>
				<verse number="22">Звелїв тодї Йозуа: Відчинїте челюстї в печері та виведїть тих пять царів з печери.</verse>
				<verse number="23">І вчинили так, і привели до нього тих пятьох царів із печери: царя Ерусалимського, царя Гебронського, царя Ярмутського, царя Лахиського і царя Еглонського.</verse>
				<verse number="24">Як же приведено тих царів до Йозея, поскликав Йозей усїх мужів громадських Ізраїля, і сказав старшинї військового люду, що ходили з ним у поход: Приступіте й постаньте ногами вашими на гамалики (шиї) сим царям. І приступили вони, та й постали ногами своїми на гамалики їм.</verse>
				<verse number="25">І рече до них Йозуа: Не лякайтесь і не бійтеся, бувайте кріпкі й мужні, бо так чинити ме Господь з усїма ворогами вашими, що з ними воювати мете.</verse>
				<verse number="26">І звелїв потім Йозуа повбивати їх і повішати на пятьох шибеницях; і висїли вони на шибеницях аж до вечора.</verse>
				<verse number="27">А як сїдало сонце, повелїв Ісус поздіймати їх із шибениць; і поздіймано їх і повкидано тодї в печеру, де вони поховались були, і поприкочувано великі каменї до челюсти печери, де вони лежать і по сей день.</verse>
				<verse number="28">А город Македу опанував Йозуа того ж дня, завоював в крівавому бою і положив на його царя прокляттє і на місто і на всїх, що були в городї, не давши оцїлїти нїкому; а з царем Македським поступив так само, як із царем Ерихонським.</verse>
				<verse number="29">Тодї двинув Йозуа від Македи з усїм Ізраїлем на Либну і воював з Либенськими осадниками.</verse>
				<verse number="30">І подав Господь се місто з його царем на поталу Ізраїлеві, і звоювали вони його в крівавому бою, та й побили всїх людей не давши утекти нїкому, а з царем його росправились вони так, як росправились із царем Ерихонським.</verse>
				<verse number="31">Тодї двинув Ісус і ввесь Ізраїль із ним від Либни, на Лахис, облїг його та й почав на нього бити.</verse>
				<verse number="32">І подав Господь Лахис на поталу Ізраїлеві, і опанували вони його на другий день, і звоювали його в крівавому бою, і побили всїх людей, що там були, так само як учинили з Лахисом.</verse>
				<verse number="33">Тодї прийшов Горам, царь Газерський, на підмогу Лахисові; та Йозуа побив і його й військо його, так що не втїк із них нїхто.</verse>
				<verse number="34">Тодї двинув Йозуа з усїм Ізраїлем від Лахиса на Еглон, і облягли вони його та й почали бити на нього.</verse>
				<verse number="35">І опанували його того ж дня, та й звоювали його, і на все живуче, що було там, кинув він того дня проклін так само, як росправивсь із Лахисом.</verse>
				<verse number="36">Тодї пійшов Йозей з усїм Ізраїлем від Еглона на Геброн, та й роспочав бити на нього,</verse>
				<verse number="37">І зайняли вони його, та й звоювали мечем, і вбили царя його, і побили всїх осадників навкруги по їх займищах, так що нїхто не втїк, як се росправився він із Еглоном. І роспростер на його він і на всїх людей, що там були, проклін.</verse>
				<verse number="38">Звідсї повернувсь Йозуа з усїм Ізраїлем проти Дебира, та й почав бити на нього.</verse>
				<verse number="39">І підгорнув його під свою силу вкупі з його царем і займищами навкруги, і побив їх і кинув проклін на всїх людей, так що не втїк нїхто; як росправивсь із Геброном, так само росправивсь і з Дебиром, і з царем його, як він росправивсь з Либною й царем її.</verse>
				<verse number="40">Сим робом звоював Йозей всю землю нагірню і полуденню й поділля й підгірря, і всї їх царі; так що нїхто не втїк, і на все живе розтягнув проклін, як повелїв Господь, Бог Ізраїльський;</verse>
				<verse number="41">І звоював Ісус всїх, що жили від Кадес-Барне до Гази і всю Гозен землю до Габаону.</verse>
				<verse number="42">І опанував Йозуа всїх царів їх одним походом, бо Господь, Бог Ізрайлїв, воював за Ізраїля.</verse>
				<verse number="43">А відтак вернувсь Ісус з усїм Ізраїлем до табору в Галгал.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Як же дочувсь про се Евин, царь Асорський, післав він посли до Йобаба, царя Мадонського, та до царя Симронського, та до царя Ахсафського,</verse>
				<verse number="2">Та до царів, що царювали на півночі у нагірній землї та в степу на полуднє від Киннарота, на поділлї, і в Нафот-Дорі понад морем,</verse>
				<verse number="3">До Канаанїїв на схід сонця і на захід сонця, до Аморіїв, Гетіїв, Ферезіїв та Евузіїв у гори, і до Гетіїв, попід Гермонам в землї Массифі.</verse>
				<verse number="4">І виступили вони з усїма потугами своїми, така сила народу, така лїчба їх, як піску на морському березї, і вельми багато коней та колесниць (возів).</verse>
				<verse number="5">І всї ті царі, змовившись один з одним, двинули та й отаборились укупі при водах Меромських, щоб ударити на Ізраїля.</verse>
				<verse number="6">І рече Господь Йозейові: Не лякайсь їх: завтра о сїй добі всї вони лежати муть перед синами Ізраїля; коням же їх поперерізуй жили а колесницї їх попали огнем.</verse>
				<verse number="7">От і напав їх Ісус з усією боє- вою потугою своєю несподївано на Мером водах, та й кинувсь на них.</verse>
				<verse number="8">І подав їх Господь в руки Ізрайлитян, і били вони їх і гнали їх до Сидону великого і до Мисрефот-Маїму і до Мицфи-долини на схід сонця, і перебили їх так, що не втїк нїхто.</verse>
				<verse number="9">І розправивсь із ними Ісус так, як повелїв йому Господь: коням їх поперерізував жили а боєві колесницї їх попалив.</verse>
				<verse number="10">Того ж часу, повернувши Йозуа, опанував Асор, і вбив царя його; бо Асор та був перше головою усїм містам в цїм царстві.</verse>
				<verse number="11">І побили вони всїх людей, що там були, кинувши на їх проклін: нїщо живе не зосталось там, а самий Асор пустили димом.</verse>
				<verse number="12">І загорнув Йозуа під свою руку всї городи царів тих вкупі з їх царями, та й поруйнував, і розпростер проклін на них, як повелїв Мойсей, раб Господень.</verse>
				<verse number="13">Тільки ті міста, що стояли на вижинах, тих не пустили Ізрайлитяне димом, Асор же спалив Ісус.</verse>
				<verse number="14">А ввесь луп із тих городів і скотину, позабірали сини Ізраїля собі; усїх же людей побили і повикоренювали, не лишаючи нїкого в живих.</verse>
				<verse number="15">Як заповідав Господь рабові свойму Мойсейові, так заповідав Мойсей Йозейові, і так учинив Йозей не опустивши з того нї слова, що Господь заповідав Мойсейові.</verse>
				<verse number="16">І оттак загорнув Йозуа всю горішню землю, всю полуденну країну, і всю Гозен-землю, і поділлє й степ, і гору Ізрайлеву і те поділлє, що до неї тяглося,</verse>
				<verse number="17">Від гори Халак, що тягнесь до Сеїру, аж до Баал-Гаду в Ливанській долинї під Ермоном; і всїх царів позавойовував та й повбивав.</verse>
				<verse number="18">Довго воював Йозуа з усїма сими царями.</verse>
				<verse number="19">Не було нї одного міста, щоб мирно піддалось Ізрайлитянам, окрім Гевіїв, осадників Габаонських: всї завоювали вони оружньою силою;</verse>
				<verse number="20">Було бо се від Господа, що закаменив серця їх так, щоб вони одважувались на війну з Ізраїлем, щоб розпростирано на них проклін без милосердя і викоренювано їх, як заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="21">Того ж часу двинув Ісус та й повибивав Енакіїв по горах у Гебронї, Давирі, в Анаві, по всїх горах Юдиних та Ізрайлевих; з містами їх, і розпростирав Йозуа на них проклін.</verse>
				<verse number="22">Не зосталось нї одного з Енакіїв у займищі синів Ізрайлевих; тільки в Газї, в Гетї та в Азотї задержавсь останок їх.</verse>
				<verse number="23">І опанував Йозуа всю землю, як се Господь заповідав Мойсейові, і віддав її в наслїддє Ізрайлитянам поглядом на їх дїленицю по поколїннях їх. І опочила земля од війни.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">О це ж ті, що царювали в тій землї, а сини Ізрайлеві осягли землю їх у державу: по тім боцї Йорданї на схід сонця, земля від Арнон-річки та й до Ермон-гір, і ввесь степ на схід сонця:</verse>
				<verse number="2">Сигон, царь Аморійській, що царював у Гесбонї і панував над землею від Ароера, що при березї Арнон-річки, і над половиною Галаада до Есбок-річки, гряницї Аммонїйської,</verse>
				<verse number="3">І над степом до моря Киннеритського на схід сонця та й до моря степового, Солоного моря, на схід сонця навпроти Бет-Ешимоту, а на полуднє над містами, що під Фасгою.</verse>
				<verse number="4">А займище Огове, царя Базанського, що був з останнїх Рефалів-велетнїв і царював ув Астаротї й Едреї,</verse>
				<verse number="5">І панував над Ермон-горами і Салхою і всїм Базаном до гряницї Гессурійської і Маахійської, і над половиною Галааду до границї Сигона, царя Гесбонського.</verse>
				<verse number="6">Мойсей, раб Господень, та сини Ізрайлеві звоювали їх, а Мойсей, раб Господень, оддав ту землю у державу Рубенїям та Гадїям, та півколїнові Манассія.</verse>
				<verse number="7">А се ті, що царювали в тій землї, що звоював Йозуа та сини Ізраїля по тім боцї Йорданї на захід сонця, від Баал-Гаду, в Ливан-долинї та й до Лисих гір, що тягнуться до Сеїру, і що їх землю надїлив Йозей поколїнням Ізрайлевим у державу після дїлениць їх,</verse>
				<verse number="8">По горах, на поділлї, на підгіррях, у степу і на полуднї, землї Хеттіїв, Аморіїв, Канаанїїв, Ферезіїв, Гевіїв і Евузіїв:</verse>
				<verse number="9">Царь Ерихонський, один; царь Гайський, поблизу Бетеля, один;</verse>
				<verse number="10">Царь Ерусалимський, один; царь Гебронський, один;</verse>
				<verse number="11">Цар Ярмутський, один; царь Лахиський, один;</verse>
				<verse number="12">Цар Еглонський, один; царь Гозерський, один;</verse>
				<verse number="13">Царь Дабирський, один; царь Газерський, один;</verse>
				<verse number="14">Царь Хормійський, один; царь Арадський, один;</verse>
				<verse number="15">Царь Либенський, один; царь Адулламський, один;</verse>
				<verse number="16">Царь Македський, один; царь Бетельський, один;</verse>
				<verse number="17">Царь Таппуахський, один; царь Хеферський, один;</verse>
				<verse number="18">Царь Афекський, один; царь Саронський, один;</verse>
				<verse number="19">Царь Мадонський, один; царь Асорський, один;</verse>
				<verse number="20">Царь Симрон-Меронський, один; царь Ахсафський, один;</verse>
				<verse number="21">Царь Таанахський, один; царь Мегиддонський, один;</verse>
				<verse number="22">Царь Кедеський, один; царь Йокнеамський коло Кармиля, один;</verse>
				<verse number="23">Царь Дорський коло Нафат Дору, один; царь Гоїмський в Галатї, один;</verse>
				<verse number="24">Царь Тирційський, один; усїх царів трийцять і один.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Я к же був Йозуа вже вельми старий, промовив до нього Господь: Ти вже вельми старий і вбивсь у лїта, а землї не занятої в державу ще дуже багацько.</verse>
				<verse number="2">Ось яке ще займище зостається: Усї околицї Филистимські й увесь Гессур.</verse>
				<verse number="3">Від Сихора, що тече на схід сонця від Египту, аж до півношньої границї Екронської, вважаєсь займищем Канаанським; пять князїв Филистимських у нїй: Газський, Азотський, Аскалонський, Гетський, Екронський і Аввійський;</verse>
				<verse number="4">На полуднї ж уся земля Канаанська від Меари Сидонської до Афека, до гряниць Аморійських.</verse>
				<verse number="5">Також земля Гевла, а там увесь Ливан на схід сонця, від Баал-Гаду під Ермон-горами аж поти, де вона йде на Емат,</verse>
				<verse number="6">Усїх нагірних осадників від Ливану до Мизрефот-Маїму, всїх Сидонян я попроганяю сам перед Ізраїлем; тільки подїли їх заздалегідь по жеребу між Ізраїля, як заповідав я тобі;</verse>
				<verse number="7">Оце ж подїли сю землю у наслїддє девятьом поколїнням та півколїнові Манассієвому.</verse>
				<verse number="8">Поколїннє ж Рубена та Гада з другою половиною поколїння Манассієвого одержали від Мойсея наслїддє своє на тім боцї на схід сонця від Йорданї, як указав їм Господень раб Мойсей,</verse>
				<verse number="9">Від Ароера, що на березї Арнон-річки, і місто серед долини, та все подїллє Медева до Дибону,</verse>
				<verse number="10">І всї городи Сигонові, царя Аморійського, що царював у Езбонї, до границї Аммонїйської;</verse>
				<verse number="11">Також Галаад і займище Гессурське та Маахське, і всї Ермон-гори, і ввесь Базан до Салхи,</verse>
				<verse number="12">Усе царство Огове в Базанї, що панував над Астаротом та Едреєю. Він походив від останнїх Рефаїв-велетнїв. Їх побив Мойсей і повиганяв.</verse>
				<verse number="13">Але сини Ізрайлеві не прогнали Гесуріїв нї Маахів; і зостались люде Гесурійські й Маахійські між Ізрайльом по сей день.</verse>
				<verse number="14">Тільки поколїнню Левіїному не надїлив нїякого паю: жертви та приноси Господа, Бога Ізрайлевого - се наслїддє його, як Господь обітував йому.</verse>
				<verse number="15">І так надїлив Мойсей поколїнню Рубена наслїдню державу після родів їх:</verse>
				<verse number="16">Границя їх була від Ароера, що на березї Арнон-річки, і місто, що посеред долини і все поділлє під Медевою,</verse>
				<verse number="17">Гесбон і всї міста, що на рівнинї, і Дибон і Бамот-Баал і Бет-Баал-Меон,</verse>
				<verse number="18">Яаца, Кедемот, Мефаат,</verse>
				<verse number="19">Киріатаім, Сивма, і Церет-Сахар на горі Емек,</verse>
				<verse number="20">Бет-Фегор, і Азедот, Фасга, і Бет-Есимот,</verse>
				<verse number="21">І всї городи на поділлї і все царство Сигона, царя Аморійського, що царював у Езбонї, що його убив Мойсей укупі з князями Мадіямськими, Евієм і Рекемом і Зуром і Гуром і Ребою, князями Сигоновими, що панували в тій землї;</verse>
				<verse number="22">А віщуна Білеама Беоренка убили сини Ізрайлеві разом з иншими, що їх побили мечем.</verse>
				<verse number="23">А (західню) границю в Рубенїїв робила скрізь Йордань. Се було наслїддє Рубенїїв, по родах їх, містах і селах їх.</verse>
				<verse number="24">І надїлив Мойсей поколїнню Гадовому, синам Гадовим, земельню державу по родах їх:</verse>
				<verse number="25">Границя була Язер і всї міста Галаадські, та половина землї Аммонїйської до Ароера, що стоїть на захід сонця від Рабби,</verse>
				<verse number="26">Та від Гесбона до Рамат-Мицфи і Бетониму, і від Маганаїму до займища Дебирського.</verse>
				<verse number="27">Далїй на поділлї Бет-Гарам і Бет-Нимра і Сихот і Зафон, останок царства Сигонового, царя Езбонського, з Йорданню яко гряницею аж до полуденнього конця Киннеретського моря, по тім боцї Йорданї на схід сонця.</verse>
				<verse number="28">Се наслїдня держава (деяких) родин Гадових, міста й села їх.</verse>
				<verse number="29">Мойсей надїлив і половинї поколїння Манассієвого земельну державу; надїлив же ось чим (деякі) родини в півколїнї Манассієвому.</verse>
				<verse number="30">Займище їх простягалось від Маганаіма через увесь Базан, через усе царство Огове, царя Базанського і через усї села Яірові в Базанї, шістьдесять міст;</verse>
				<verse number="31">А половина Галааду, та Астарот і Едрея, головні городи в царстві Ога, царя Базанського, досталось синам Махировим Манассієнковим, половинї синів Махирових, по родам їх.</verse>
				<verse number="32">От що дав Мойсей у степах Моабійських, по тім боцї Йорданї, на схід сонця навпроти Ерихону.</verse>
				<verse number="33">Однакже поколїнню Левіїному не надїлив Мойсей нїякого наслїддя: Господь, Бог Ізрайлїв він сам їх наслїддє, як він й обітував їм.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">От що посїли в наслїдню державу сини Ізрайлеві у Канаан землї, що подїлили між ними Елеазар сьвященник та Йозуа Нуненко та старші голови в поколїннях Ізраїльських:</verse>
				<verse number="2">А подїлили через жереб, як заповідав Господь через Мойсея про девять з половиною поколїнь;</verse>
				<verse number="3">Бо двом з половиною поколїнням указав уже Мойсей по тім боцї Йорданї їх наслїдню державу, а Левіям не надїлив нїякого наслїддя між ними.</verse>
				<verse number="4">Бо від синів Йосифових пійшли два поколїння, Манассій та Ефраїм, а Левіям не дано нїякого земляного надїлу в (обітованій) землї, тілько міста про житла та пасовища, що тягли до них, про їх скотину та про їх проче майно.</verse>
				<verse number="5">Як заповідав Господь Мойсейові, так і вчинили сини Ізраїля, як дїлили землю.</verse>
				<verse number="6">Тодї приступили Юдині сини до Йозуї в Галгалї, і Калеб Ефуніенко Кенезієць промовив до його: Ти знаєш, що сказав Господь про мене й про тебе Мойсейові, чоловікові Божому, в Кадес-Барне.</verse>
				<verse number="7">Було менї тодї сорок год віку, як посилав мене раб Господень Мойсей з Кадес-Барне на розглядини, в (обітовану) землю, й я принїс йому звістку по щирому пересьвіду мойму.</verse>
				<verse number="8">Земляки мої, що ходили зо мною відняли в люду ввесь дух, тим часом, я виявив себе в повнї слухняним до Господа, Бога мого.</verse>
				<verse number="9">Того дня заклявсь Мойсей так: Істовно, тобі та потомкам твоїм упаде в наслїдню державу на вічні часи та земля, що ноги твої ступали по їй; бо ти явив себе вповнї слухняним до Господа, Бога твого!</verse>
				<verse number="10">Оце ж Господь, справджуючи обітницю свою, держить мене на сьвітї сорок і пять год з того часу, як Господь вирік слово се Мойсейові, тим часом як Ізраїль блукав по пустинї, а тепер менї вже вісїмдесять і пять років віку.</verse>
				<verse number="11">І досї ж я почуваюсь таким сильним як і тодї, коли посилав мене Мойсей. Моя снага з того часу однакова й досї, як треба воювати, або сюди й туди ходити.</verse>
				<verse number="12">Надїли ж менї сю нагірню землю, що про неї глаголав того дня Господь: своїми ушима чув єси про се того дня. Там живуть Енакії і міста в їх великі й утверджені; та може Господь менї поможе повиганяти їх, як обітував Господь.</verse>
				<verse number="13">І благословив його Йозуа, та й надїлив Калебові Ефуніенкові Геброн у наслїдню державу.</verse>
				<verse number="14">Тим же то й достав ся Геброн у наслїддє Калебові Ефуніенкові Кенезійцеві по сей день, бо він показав себе вповнї слухняним до Господа, Бога Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="15">Геброн же прозивавсь перше Киріят-Арбе, як се звався між синами Енака один чоловік великий. І втихомирилась од війни земля.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">Удїл синів Юдиних по родинах їх випав такий: В межу з Ідумеєю був степ Син, від полудня, при кінцї Темана;</verse>
				<verse number="2">Їх полуденна гряниця сягала від кінця Солоного моря, від простираючогося на полуднє затоку його;</verse>
				<verse number="3">І простягалась на полуднє від Скорпіонового проходу до Зина і тягнулась на полуднє від Кадес-Барне, і підіймається просто на полуднє на Гезрон; та йде просто на Адар і повертає на Карка.</verse>
				<verse number="4">Звідтіля тягнеться на Азмон і йде далїй до Египецької річки, і кінчиться над морем. Се полудення гряниця.</verse>
				<verse number="5">Всхідньою ж гряницею служить Солоне море, аж до в'устя Йорданї. А гряниця від півночі починається від затоку морського від устя Йорданського.</verse>
				<verse number="6">Тодї підіймається гряниця вгору на Бет-Гоглу і йде на північ від Бет-Араби; далїй тягнеться гряниця вгору до Боганового Каменя, Рубененкового.</verse>
				<verse number="7">Відтак тягнеться гряниця вгору на Дебир від Ахор-долини та й повертає од півночі на Галгал, що стоїть навпроти проходу Адуммимського, що навпроти річки на полуднї. Тодї тягнеться гряниця на Ен-Семесову Воду і йде далїй до Рогел криницї.</verse>
				<verse number="8">Тодї тягнеться гряниця в долину сина Енномового на полуднє від нагірньої стїни Евузійської, се Ерусалим. Тодї тягнеться гряниця вгору на верх гори, що стоїть на захід сонця перед долиною Еннома і разом на північньому кінцї Рафаім-долини.</verse>
				<verse number="9">Від вершин же гори повертає до криницї Нефтоах-води і йде далїй на городи Ефрон-гори і повертає гряниця на Баалу, се Киріят-Ярим.</verse>
				<verse number="10">Від Баала ж повертає гряниця на захід сонця до Сеїр-гори, тягнеться дальше на північ нагірньої стїни Еаримської: се Кесалон, і йдучи на Бет-Самис, проходить через Тимну.</verse>
				<verse number="11">Тодї йде границя дальше на північ аж до нагірньої стїни Екронської, і повертає гряниця на Шикарон; проходить через Баал-гору, і йде далїй аж до Ябнеїла та кінчиться край моря.</verse>
				<verse number="12">Західню же гряницю робить скрізь велике море. Се гряниця навкруги синів Юдиних з їх родинами.</verse>
				<verse number="13">Калебові ж Єфуненкові дав земляний надїл між синами Юди, як заповідав Господь Йозейові: Арбів город, Енакового батька, се Геброн.</verse>
				<verse number="14">І повиганяв Калеб ізвідтіля три сини Енакові, Сесая, Ахимана і Талмая, потомків Енакових.</verse>
				<verse number="15">Звідсї він двинув проти осадників Дабирських; Дабир же прозивавсь перше Киріят-Сефер.</verse>
				<verse number="16">І обіцяв Калеб: Хто підневолить Киріят-Сефер й опанує його, віддам за того дочку мою Ахсу.</verse>
				<verse number="17">І опанував його Готониїл, син Кеназа, брата Калебового, і віддав за нього дочку свою Ахсу.</verse>
				<verse number="18">Як же вели її до його, навчено її бажати собі в батька її поля, і злїзла вона з осла, а Калеб спитав у її: Що тобі треба?</verse>
				<verse number="19">Вона ж відказала: Дай менї благословеннє; дав бо єси менї полуденню землю, дай же менї й криничані протоки. І дав їй Калеб криничані протоки верхові й криничані протоки низові.</verse>
				<verse number="20">Се наслїдня держава поколїння синів Юдиних по родинах їх:</verse>
				<verse number="21">Були ж міста на полуденньому краї поколїння Юдиного проти гряницї Ідумейської в полуденнїй країнї, ось які: Кавцеїл, Едер і Ягур,</verse>
				<verse number="22">Кина, Димона, Адада,</verse>
				<verse number="23">Кедес, Асор та Ітнан,</verse>
				<verse number="24">Зиф, Телем та Балот,</verse>
				<verse number="25">Газор-Хадата та Кіріат, Гезрон, інакше Газор,</verse>
				<verse number="26">Амам, Шема і Молада,</verse>
				<verse number="27">Газар-Гадда, та Хешмон та Бет-Палет,</verse>
				<verse number="28">Газар-Шуал, Беер-Себа і Визіотея, та й ті займища, що до них тягли,</verse>
				<verse number="29">Баала, Ім і Ацем,</verse>
				<verse number="30">Елтолад, Кезил і Хорма,</verse>
				<verse number="31">Циклаг, Мадмана, та Сансана,</verse>
				<verse number="32">Леваот, Шелихим, Аин і Риммон: усїх двайцять і девять міст із селами їх.</verse>
				<verse number="33">На поділлї: Ештаол, Зора і Ашна,</verse>
				<verse number="34">Заноах, Ен-Ганним, Таппуах, та Гаенам,</verse>
				<verse number="35">Ярмут, Одоллам, та Сохо і Азека,</verse>
				<verse number="36">Шаараім Адитаім Гедера або Гедеротаім - чотирнайцять міст із їх селами,</verse>
				<verse number="37">Зенан, Хадаша, та Мигдал-Гад,</verse>
				<verse number="38">Дилеян, Мицфе та Йоктеіл,</verse>
				<verse number="39">Лахис, Воцкат і Еглон,</verse>
				<verse number="40">Хаббон, Лахмас і Хитлис.</verse>
				<verse number="41">Гедерот, Бет-Дагон, Наема, та Македа - шіснайцять міст з їх селами.</verse>
				<verse number="42">Либна, Етер і Ашан,</verse>
				<verse number="43">Іфтах, Ашна, Незиб,</verse>
				<verse number="44">Кеіла Ахсиб та Мареша - девять городів з їх селами.</verse>
				<verse number="45">Екрон з його містами й селами,</verse>
				<verse number="46">І від Екрону та й до моря все, що коло Азота, з селами їх.</verse>
				<verse number="47">Азот, належні до нього міста й села його, Газа з її містами й селами, до річки Египецької. Західню ж гряницю значить скрізь велике море.</verse>
				<verse number="48">По горах же: Самир, Яттир і Сохо,</verse>
				<verse number="49">Данна, Киріат-Санна, се Дабир,</verse>
				<verse number="50">Анат, Ештемо й Аним,</verse>
				<verse number="51">Гозен, Холон та Гило - одинайцять городів з їх селами.</verse>
				<verse number="52">Араб, Дума, Ешан,</verse>
				<verse number="53">Янум, Бет-Таппуах і Афека,</verse>
				<verse number="54">Хумта, Киріат-Арба, се Геброн, та Цихор - девять міст із їх селами,</verse>
				<verse number="55">Маон, Кармил, Сиф і Юта,</verse>
				<verse number="56">Ізреель, Йокдам і Саноах,</verse>
				<verse number="57">Каин, Гива та Тимна - десять городів з їх селами,</verse>
				<verse number="58">Халхул, Бет-Зур і Гедор,</verse>
				<verse number="59">Маарат, Бет-Анот та Елтекон - шість городів з їх селами.</verse>
				<verse number="60">Киріат-Баал, се Киріат-Ярим, та Аравва - два міста з їх селами.</verse>
				<verse number="61">У степу: Бет-Арава, Миддин, Секаха,</verse>
				<verse number="62">Нибсан та Солоний город та Енгеди - шість городів з їх селами.</verse>
				<verse number="63">Та Евузіїв, осадників Ерусалимських, не змогли повиганяти сини Юдині, от і живуть Евузії з синами Юди в Ерусалимі по сей день.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Також і синам Йосифовим припав жеребом удїл від Йорданї навпроти Ерихону, у вод Ерихонських на схід сонця: пустиня, що простягаєсь від Ерихону 'д горі Бетель;</verse>
				<verse number="2">Від Бетеля йде границя до Лузи і переходить через займище Архіївське до Атароту.</verse>
				<verse number="3">І спускається на захід сонця до займища Яфлетіївського, до займища низового Бет-Орона та до Газера, і кінчається над морем.</verse>
				<verse number="4">І се одержали сини Йосифові Манассій та Ефраїм.</verse>
				<verse number="5">Займище ж синів Ефраїмових по родинах їх було таке: Від сходу була гряниця їх наслїдньої держави Атарот-Аддар аж до верхового Бет-Орону.</verse>
				<verse number="6">Потім тягнеться гряниця до моря північньою стороною Махмета та вертає на схід сонця на Таанат-Сило і проходить його з східньої сторони Яноха.</verse>
				<verse number="7">Від Яноха ж тягнеться вона на Атарот і Наарат та стикається з займищем Ерихонським і кінчиться на Йорданї;</verse>
				<verse number="8">Від Таппуаха йде гряниця на захід сонця до річки Кана і кіньчиться над морем. Се удїл синів Ефраїмових по родинам їх.</verse>
				<verse number="9">До того видїлено синам Ефраїмовим міста і села ще й в паю синів Манассієвих.</verse>
				<verse number="10">Та не повиганяли однакже вони Канаанїїв, що жили в Газері, так і зостались Канаанїї жити між Ефраїміями по сей день, і платили вони їм дань.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">І поколїннє Манассієво осягнуло свою часть, бо він був перворідень у Йосифа. Махирові, перворідневі Манассієвому достався Галаад та Базан, бо він був воїн.</verse>
				<verse number="2">Осягли й инші потомки Манассіїні свою пайку родина за родиною: потомки дїтей Абнезерові, потомки Гелекові, потомки Асриїлеві, потомки Сехемові, потомки Геферові і потомки Семидині: Се музькі потомки Манассієві Йосифенкові родина за родиною.</verse>
				<verse number="3">У Зелофгада ж, Геференка, Галааденка, Махиренка, Манассієнка, та не було синів, лиш дочки, а були вони на імя: Магла, Ноа, Хогля, Милка та Тирза.</verse>
				<verse number="4">І приступили вони перед Елеазара, сьвященника, та перед Йозуу Нуненка і перед князїв і промовили: Господь заповідав Мойсейові надїлити нам наслїддя між братами нашими.</verse>
				<verse number="5">От і впало Манассієві десять частин - окрім Галаад-землї і Базана, по тім боцї Йорданї:</verse>
				<verse number="6">Бо й дочки, потомки Манассіїні, осягли наслїддє між синами його; а Гилаад земля досталась иншим потомкам Манассієвим.</verse>
				<verse number="7">Ійшла ж гряниця Манассієва від Асира на Михметат, на схід сонця від Сихему; потім тягнулась гряниця праворуч до осадників Ен-Таппуахських.</verse>
				<verse number="8">Земля ж Таппуах дісталась Манассії, а місто Таппуах на самій гряницї Манассієвій допавсь Ефраїміям.</verse>
				<verse number="9">Далїй йде гряниця до Кана-річки, на полуднє від річки. Сї городи належать до Ефраїміїв, хоч лежать між містами Манассієвими, а потім іде гряниця Манассієва на північ від річки й кінець їй над морем.</verse>
				<verse number="10">Що було на полуднї, те було Ефраїмове, а що на півночі, Манассієве, а море гряничить їх. На півночі ж гряничились вони з Асиром, а на сходї з Іссахаром.</verse>
				<verse number="11">Ще ж належали до Манассії у Іссахара і Асира: Бет-Сан з його містами; Іблеам з його містами; осадники Ен-Дорські з їх містами; осадники Таанахські з їх селами; осадники Мегиддонські з їх селами і третя часть Нафета.</verse>
				<verse number="12">Манассії не здолїли однакож прогнати осадників названих городів; так вдалось Канаанїям задержатись у сїй країнї.</verse>
				<verse number="13">Як же вбились сини Ізраїля в потугу, зробили вони Канааніїв своїми данниками, а зовсїм повиганяти їх не повиганяли.</verse>
				<verse number="14">Тодї поставили Йосифії перед Ісусом таку річ: Як се дав ти менї тільки один жереб й одну частину в наслїдню державу, дарма що я налїчую в себе надто багато людей, бо Господь благословляє мене й досї?</verse>
				<verse number="15">І відказав їм Йозуа: Коли налїчуєш у себе надто багацько людей, так іди в лїси, та й прорубай собі просторонь у землї Ферезійській і Рафаїмській (велетенській), коли Ефраїм гори надто тїсні тобі.</verse>
				<verse number="16">І промовили Йосифії: Не зможемо дістатись до гір, бо в усїх Канааніїв, що живуть на поділлї, є залїзні боєві колесницї, так у тих, що живуть у Бет-Сеані й його містах, як і в тих що живуть на Езреель-долинї.</verse>
				<verse number="17">І сказав Йозуа домові Йосифовому, Ефраїмові та Манассієві так: Ти налїчуєш багацько людей й вбивсь у велику потугу, так не тобі вдовольнятись однім тільки жеребом.</verse>
				<verse number="18">Тобі бо й нагірня земля достанеться. Коли се гай, так мусиш вирубати його; тодї впаде тобі й пограничнє займище; мусиш бо повиганяти Канааніїв, дарма що в їх залїзні колесницї і що вони потужні.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">І зібралась разом вся громада Ізраїлська в Силомі, і поставила там громадський намет, бо земля була підневолена їм.</verse>
				<verse number="2">Було ж між синами Ізраїля ще сїм поколїнь таких, що не досталось їм іще наслїдньої держави.</verse>
				<verse number="3">І сказав Йозуа Ізрайлитянам: Докіль ще гаятись мете йти та забрати в державу прочу землю, що Господь, Бог ваших батьків, дав вам?</verse>
				<verse number="4">Виберіть з між себе по три мужі з кожного поколїння, так як я пошлю їх, щоб вони метнулись і пройшли навкруги по землї, щоб росписати її, як би належало подїлити її на удїли, і прийдуть опісля до мене.</verse>
				<verse number="5">Нехай роздїлять її на сїм частей. Юда жити ме в свойму займищі на полуднї, а дом Йосифів держати ме займище на півночі.</verse>
				<verse number="6">Ви ж роспишете землю на сїм паїв, та й принесете роспис до мене сюди, щоб я кинув жереби про вас тут перед Господом, Богом нашим.</verse>
				<verse number="7">А левитам нема паю між вами: нї! сьвященство бо Господнє їх наслїддє. Гад же да Рубен та півколїна Манассієвого одержали вже надїл свій по тім боцї Йорданї на востоцї, що вказав їм Господень раб Мойсей.</verse>
				<verse number="8">І встали ті мужі, щоб ійти, а Йозуа дав їм науку, як списувати землю, промовивши їм: Ійдїть же, пройдїть по землї навкруги, спишіть її та й вертайтесь до мене, а тодї я кину перед Господом про вас жереб тут у Силомі.</verse>
				<verse number="9">І пійшли вони та й перейшли по землї, та й росписали її місто за містом на сїм частин у книзї, та й прийшли знов до Йозуї в табор у Силомі.</verse>
				<verse number="10">І кинув Йозуа про них жереб у Силомі перед Господом, і надїлив там землю синам Ізрайлевим поглядом на їх дїленицї.</verse>
				<verse number="11">Первий жереб вийшов родинам поколїння Беняминового; удїл, що випав їм по жеребу, містився між дїтьми Юди та Йосифіями.</verse>
				<verse number="12">Гряниця їх на північньому боцї починається від Йорданї і проходить попри Ерихон від півночі та тягнеться 'д горі на захід, і кінчиться степом Бет-Авенським,</verse>
				<verse number="13">Звідти йде гряниця на Луз, від полудня Луза або Бетеля, і спадає гряниця до Атарот-Аддару, до гори, що на полуднє від низового Бет-Орона;</verse>
				<verse number="14">Тодї повертає гряниця і спадає в сторону моря на полуднє гори перед Бет-Ороном, і кінчиться коло Киріят-Баала або Киріят-Ярима, міста синів Юдиних. Се західнїй бік.</verse>
				<verse number="15">Полуденний же бік виходить від кінця Киріят-Яриму, тягнеться гряниця до моря, і доходить до жерела води Нефтоахської.</verse>
				<verse number="16">Дальше тягнеться гряниця до кінця гори, що на востоцї від Бен-Еннома долини, на півночі від Рефаїмського поділля, спускається в Енном-долину від нагірньої стїни на полуднє від Евузійської і далїй Рогел-криницї;</verse>
				<verse number="17">Тут повертає вона на північ і тягнеться на Ен-Семес і далїй до Гелилота, що стоїть проти проходу Адумимського, і спадає до Боганового каменя, Рубененкового.</verse>
				<verse number="18">Звідсїля до хребта нагірньої стїни, що лежить на північ від Араби, потім тягнеться вона в Арабу.</verse>
				<verse number="19">Тодї тягнеться гряниця на нагірню стїну Бет-Хоглїйську на північ, а кінець їй над північнїм затоном Солоного моря на полуденньому концї Йордань-ріки. Се полудення гряниця.</verse>
				<verse number="20">На сходї служить границею Йордань. Се гряницї навкруги наслїдньої держави (деяких) родин Беняминових.</verse>
				<verse number="21">Міста ж (деяких) родин у поколїннї синів Беняминових от які: Ерихон та Бет-Гогла, Емек-Казиз,</verse>
				<verse number="22">Бет-Араба, Земараім, Бетель,</verse>
				<verse number="23">Авим, Фара, та Офра,</verse>
				<verse number="24">Кефар-Аммонай, Афні, Гева дванайцять міст з їх селами,</verse>
				<verse number="25">Габаон, Рама, Берот,</verse>
				<verse number="26">Мицфе, Кефира, Моза,</verse>
				<verse number="27">Реким, Ірфеіл, і Тарала,</verse>
				<verse number="28">Цела, Елеф та Евусі, се Ерусалим; Гибеат та Кират - чотирнайцять городів з їх селами. Се наслїдня держава в (деяких) родин Беняминових.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Жереб другий вийшов Симеонові, про (деякі) родини в поколїннї синів Симеонових; а часть їх містилася серед наслїдньої держави Юдиних синів.</verse>
				<verse number="2">В удїлї їх були: Вирсавія, Саба і Молада,</verse>
				<verse number="3">Газар-Шуал, Вала й Азем,</verse>
				<verse number="4">Елтолад, Бетул і Хорма,</verse>
				<verse number="5">Зиклаг, Бет-Маркабот і Газар-Суса,</verse>
				<verse number="6">Бет-Лебаот і Сарухен - тринайцять міст з їх селами,</verse>
				<verse number="7">Анн, Риммон, Етер та Ашан - чотири міста з їх селами,</verse>
				<verse number="8">І всї села навкруги названих городів аж до Баалат-Беера або Рами полуденньої. Се часть (деяких) родин у поколїннї Симеоновому.</verse>
				<verse number="9">Від участку синів Юдиних взято удїл синів Симеонових; земляний бо надїл синів Юдиних був надто великий про них, тож й одержали Симеонїї наслїдню державу в серединї їх паю.</verse>
				<verse number="10">Третий жереб вийшов про (деякі) родини Зебулона, і займище наслїдньої держави їх доходило до Сарида;</verse>
				<verse number="11">Гряниця ж їх тягнеться вгору до моря і до Марела, торкається до Даббесета, і впирається в річку, що перед Йокнеамом;</verse>
				<verse number="12">На схід сонця же повертає від Сарида на займище Кислот-Таборське, відсї йде на Даверат та тягнеться на Яфію;</verse>
				<verse number="13">Звідтіля проходить на схід сонця повернувшись на Гет-Хефер, на Ітту-Казин і йде далїй на Риммон, Мітоар і Нею;</verse>
				<verse number="14">Тодї повертає від півночі на Ханнатон, а кінчається в Іфтах-Ел долинї;</verse>
				<verse number="15">Дальше Каттаф, Нагалал, Симрон, Ідеала та Бетлеєм - дванайцять міст з їх селами.</verse>
				<verse number="16">Се наслїдня держава (деяких) родин Зебулона, се міста з їх селами.</verse>
				<verse number="17">Четвертий жереб, вийшов Іссахарові про (деякі) родини Іссахара;</verse>
				<verse number="18">А границями їх були: Езреель, Кесуллот і Сунем,</verse>
				<verse number="19">Хафараім, Шіон й Анахарат,</verse>
				<verse number="20">Раввит, Кишіон й Авез,</verse>
				<verse number="21">Ремот, Ен-Ганним, Ен-Хадда, та Бет-Пазез;</verse>
				<verse number="22">І торкається гряниця до Табора, та до Сагазима, та до Бет-Самиса, а кінчалась гряниця їх на Йорданї - шіснайцять міст із їх селами.</verse>
				<verse number="23">Се наслїдня держава (деяких) родин Іссахарових, се городи й села їх.</verse>
				<verse number="24">Пятий жереб вийшов про (деякі) родини в поколїннї Ассера;</verse>
				<verse number="25">А границї їх були Хелкат, Халі, Бетен і Ахсаф,</verse>
				<verse number="26">Аламелех, Амад і Мишал, а впирається границя в Кармел з західнього боку і в Сихор-Ливнат;</verse>
				<verse number="27">Тодї повертає назад на схід сонця на Бет-Дагон, торкається до Зебулона та до Іфтах-Ел долини на півночі, та до Бет-Емек і Неіел, і йде на Кабул з лївого боку;</verse>
				<verse number="28">Дальше Геброн, Рехов, Хаммон та Кана, до великого Сидону;</verse>
				<verse number="29">Тодї повертає гряниця назад до Рами та до утвердженого Тирус-города, і повертає гряниця на Хос, а кінець їй над морем у Ахсиві містечку;</verse>
				<verse number="30">А до того Умма, Афек та Рехоб: двайцять і два городи з їх селами.</verse>
				<verse number="31">Се наслїдня держава (деяких) родин у поколїннї Ассер, се міста з їх селами.</verse>
				<verse number="32">Про Нафталїя жереб шестий, про (деякі) родини синів Нафталїєвих;</verse>
				<verse number="33">Гряниця їх ійшла від Хелефа, від дуброви, що при Заннанимі, до Адами-Некеба й Ябнеїла та аж до Лаккума, та кінчилась на Йорданї;</verse>
				<verse number="34">Звідсї гряниця повертає на захід сонця на Аснот-Табор, а звідти йде на Гуккок, і стикається на полуднї з Забулоном, а з Ассиром стикається від заходу, до Юди же й Йорданї від сходу сонця.</verse>
				<verse number="35">А утверджені міста були: Зиддим, Зер, Гаммат, Раккат і Хинерет,</verse>
				<verse number="36">Адама, Рама й Асор,</verse>
				<verse number="37">Кедес, Едрея і Ен-Газор,</verse>
				<verse number="38">Іреон, Мигдал-Ел, Горем, Бет-Аннат і Бетсамис - девятнайцять городів з їх селами.</verse>
				<verse number="39">Се була наслїдня держава (деяких) родин у поколїннї синів Нафталїєвих, се міста з їх селами.</verse>
				<verse number="40">Про (деякі) родини в поколїннї синів Данових вийшов жереб семий;</verse>
				<verse number="41">А границею наслїдньої держави їх були: Зора, Естайол, та Ір-Семеш,</verse>
				<verse number="42">Шаалаввин, Аіалон, Іла,</verse>
				<verse number="43">Елон, Тимната й Екрон,</verse>
				<verse number="44">Елтеке, Гиббетон і Баалат,</verse>
				<verse number="45">Ігуд, Бене-Барак і Гат-Риммон,</verse>
				<verse number="46">Ме-Яркон і Раккон вкупі з займищем проти Йоппії. І вийшов пай синів Данових надто малий для них.</verse>
				<verse number="47">Тодї Данії вийшли на війну проти Ласем, звоювали його та й підневолили в крівавому бою, і взяли його в свою державу та й осїлись у ньому і проложили йому прізвище Ласем-Дан в імя предка свого Дана.</verse>
				<verse number="48">Се наслїдня держава (деяких) родин у поколїннї Дана, се городи з їх селами.</verse>
				<verse number="49">Як же скінчили вони подїл землї по гряницям її, тодї надїлили сини Ізраїля наслїдню державу Йозуйові Нуненкові серед себе.</verse>
				<verse number="50">По обітницї Господнїй надїлили вони йому місто, яке собі бажав, се б то Тамнат-Сараа на Ефраїмових горах. І укріпив він місто і осївсь у йому.</verse>
				<verse number="51">Се та наслїдня дїлениця, що подїлили по жеребам Елеазар сьвященник та Йозуа Нуненко та голови в поколїннях Ізрайлевих у Силомі перед Господом при входї в громадський намет. І сим робом закінчили вони подїл (обітованої) землї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">І рече Господь Йозейові:</verse>
				<verse number="2">Промов до синів Ізрайлевих так: Попризначуйте собі охоронні міста, що про них я вам глаголав через Мойсея,</verse>
				<verse number="3">Щоб убийця, той хто необачно, ненароком убє чоловіка, утїкав туди, щоб вони служили вам прибіжищем од кровоместника</verse>
				<verse number="4">І хто втече в одно з тих міст, нехай стане у входу до міста, і принесе справу свою перед мужів громадських сего города. Тодї нехай вони приймають його до себе в город і дають йому притулок, щоб йому жити між ними.</verse>
				<verse number="5">І коли кровоместник уганяти ме за ним, так щоб вони не видавали убийця йому: бо він убив свого ближнього ненароком, не ворогувавши на нього перше.</verse>
				<verse number="6">Нехай він пробуває в тому містї, аж покіль стане задля свого присуду перед громадою, аж до смертї первосьвященника, що того часу старшинувати ме. Тодї можна убийцеві вернутись у свій город і в свою домівку в тому містї, звідкіля він утїк.</verse>
				<verse number="7">І присьвятили вони Кедес в Галилеї на Нафталїєвій горі, та Сихем на Ефраїмовій горі, та Киріат-Арбу, се б то Геброн, на Юдиній горі;</verse>
				<verse number="8">А по тім боцї Йорданї навпроти Ерихону на схід сонця віддїлили, Бецер у степу, на поділлї, в поколїнню Рубена, та Рамот у Галадї, в поколїнню Гадовому, та Голан у Базанї, в поколїнню Манассієвому.</verse>
				<verse number="9">Сї городи призначено про всїх синів Ізраїля і про чужениць, що пробували між ними, щоб усякий, хто туди втїкати ме, убивши ненароком людину, не вмер від руки кровоместника, перш нїж він стане перед громадою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">Тодї приступили голови поколїнь Левіїних до Елеазара сьвященника та до Ісуса Навина й до голов у поколїннях Ізрайлевих,</verse>
				<verse number="2">І промовляли до них у Силомі, у Канаан землї оттак:</verse>
				<verse number="3">Господь заповідав через Мойсея поступитись нам містами на прожиток і пасовищами про нашу скотину, що тягнуть до них. І передали сини Ізрайлеві по обіцянцї Господнїй левитам із паїв своїх ось які городи вкупі з пасовищами, що до них належали:</verse>
				<verse number="4">Вийшов жереб про родини Каатові, і допалось по жеребу синам Арона сьвященника, левитам, від поколїння Юдиного і від поколїння Симеонового, і від поколїння Беняминового по жеребу тринайцять міст;</verse>
				<verse number="5">Инші ж потомки Каатові одержали від родин поколїння Ефраїмового і від поколїння Данового і від полуколїна Манассієвого по жеребу десять городів.</verse>
				<verse number="6">Потомки Герсона одержали від родин у поколїннї Іссахаровому, і від поколїння Ассерового, і від поколїння Нафталїєвого та від півколїна Манассієвого в Базанї по жеребу тринайцять городів;</verse>
				<verse number="7">(Деякі) родини потомків Мерариних одержали від поколїння Рубенового і від поколїння Гадового, і від поколїння Зебулонового дванайцять городів.</verse>
				<verse number="8">І передали сини Ізрайлеві левитам сї міста вкупі з передмістями, як заповідав Господь через Мойсея, по жеребу.</verse>
				<verse number="9">Поступилися ж вони від поколїння Юдиного і від поколїння Симеонового ось якими названими городами:</verse>
				<verse number="10">Синам Арона з родини Каатової, із потомків Левії, - на їх бо спершу випав жереб - дано</verse>
				<verse number="11">Киріят-Арбу, батька Енакового, або Геброн, на Юдиних горах, вкупі з пасовищами, що тягли до їх навкруги.</verse>
				<verse number="12">А поле сего міста й села його передали вони Калебові Ефуніенкові, яко наслїдню державу, що йому припала.</verse>
				<verse number="13">І так потомкам Арона, сьвященника, передали вони охоронний город для убийця: Геброн вкупі з пасовищами, що до його тягли, і Либну вкупі з передмістями її,</verse>
				<verse number="14">Яттир вкупі з пасовищами його, Ештемо вкупі з пасовищами його,</verse>
				<verse number="15">Холон вкупі з пасовищами його, Дабир вкупі з пасовищами його,</verse>
				<verse number="16">Анн укупі з пасовищами його, Ютту вкупі з пасовищами її, та Бет-Семеш укупі з передмістями, що тягли до його - девять городів від обох названих поколїнь.</verse>
				<verse number="17">А від поколїння Беняминового: Габаон укупі з пасовищами його, Геву укупі з пасовищами її,</verse>
				<verse number="18">Анатот укупі з передмістями його та Алмон укупі з пасовищами його, - разом чотири міста.</verse>
				<verse number="19">Оце ж одержали потомки Арона, сьвященника, всього тринайцять городів укупі з пасовищами їх.</verse>
				<verse number="20">А що до родин приписаних до левитів, потомків Каатових, прочих потомків Каатових, то їм допались по жеребу їх міста від поколїння Ефраїмового;</verse>
				<verse number="21">Дали їм охоронне місто про убийця, Сихем укупі з пасовищами його, на Ефраїмових горах, і Гезер укупі з передмістями його,</verse>
				<verse number="22">Кивзаїм укупі з пасовищами його, та Бет-Орон укупі з передмістями його: чотири міста;</verse>
				<verse number="23">А від поколїння Данового: Елтеке укупі з пасовищами його, Гивветон укупі з пасовищами його,</verse>
				<verse number="24">Аялон укупі з пасовищами його, та Гат-Риммон укупі з пасовищами його - чотири міста;</verse>
				<verse number="25">А від поколїння Манассієвого: Таанах з пасовищами його, та Гат-Риммон укупі з передмістями його: два міста.</verse>
				<verse number="26">А всього одержали родини останнїх потомків Каата десять городів укупі з пасовищами їх.</verse>
				<verse number="27">Далїй одержали між родинами Левіїв потомки Герсонові від половини поколїння Манассієвого: охоронне місто про убийця Голан у Базанї вкупі з пасовищами його, та Беес-Теру вкупі з пасовищами її - два міста.</verse>
				<verse number="28">А від поколїння Іссахарового: Кисіон укупі з пасовищами його, Даверат з пасовищами його,</verse>
				<verse number="29">Ярмут з пасовищами його, та Ен-Ганним з пасовищами його - чотири міста.</verse>
				<verse number="30">А від поколїння Ассерового: Мишал укупі з пасовищами його, та Абдон і передмістя його,</verse>
				<verse number="31">Хелкат укупі з пасовищами його, та Регоб укупі з пасовищами його - чотири городи.</verse>
				<verse number="32">А від поколїння Нафталїєвого: охоронний город про убийця: Кедес у Галилеї вкупі з пасовищами його; Гаммот-Дор укупі з пасовищами його, та Картан укупі з пасовищами його - три городи.</verse>
				<verse number="33">Оце ж одержали разом родини Герсонові усього тринайцять городів укупі з пасовищами, що тягли до їх.</verse>
				<verse number="34">Родини ж потомків Мерарієвих, ще останнїх левитів, осягли від поколїння Зебулонового: Йокнеам укупі з пасовищами його, Карту з пасовищами її,</verse>
				<verse number="35">Димну з пасовищами її, та Нагалал вкупі з пасовищами його - чотири городи.</verse>
				<verse number="36">А від поколїння Рубенового: охоронний город про убийця: Безер, у степу, з пасовищами його, Яаца з пасовищами його,</verse>
				<verse number="37">Кадемот з пасовищами його, та Мефаат укупі з пасовищами його - чотири городи.</verse>
				<verse number="38">А від поколїння Гадового: охоронний город про убийця: Рамот у Галаадї вкупі з пасовищами його, Маганаїм з пасовищами його,</verse>
				<verse number="39">Гесбон укупі з пасовищами його, та Язер укупі з пасовищами його: всього чотири городи.</verse>
				<verse number="40">Сим робом деякі родини потомків Мерарієвих, що були ще останком від поколїння Левії, осягли яко частину, що випала їм по жеребу, всього дванайцять городів.</verse>
				<verse number="41">Всїх міст левитських, що випали їм по жеребу серед наслїдньої держави Ізраїлської, сорок і вісїм укупі з пасовищами, що тягли до їх.</verse>
				<verse number="42">У кожному названому городї були навкруги пасовища, що до його тягли; так було по всїх названих містах.</verse>
				<verse number="43">І надїлив Господь Ізраїлеві всю землю, що клявшись обітував її батькам їх, і осягли вони її в державу та й осїлись там.</verse>
				<verse number="44">І дарував їм Господь супокій навкруги, так само, як він клявся батькам їх. Нїхто з усїх їх ворогів не встояв проти них; Господь усїх їх ворогів подав їм на поталу.</verse>
				<verse number="45">З усїх обітниць, що давав Господь Ізрайлевому домові, нї одна не була марною; усе справдилось.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">Покликав тодї Йозуа Рубенїїв та Гадїїв і половину поколїння Манассіїного,</verse>
				<verse number="2">І рече їм: Ви пильнували всього, що вам заповідав раб Господень Мойсей, і слухали також моїх слів в усьому тому, що я повелївав вам.</verse>
				<verse number="3">За такий довгий час аж по сей день ви не покидали в нуждї ваших земляків, і пильнували заповітів Господа, Бога вашого, щиро.</verse>
				<verse number="4">Тепер же Господь, Бог ваш, дарував супокій землякам вашим, як і обітував їм. Оце ж вертайтесь додому, туди де ваша наслїдня держава, що вказав вам Господень раб Мойсей по тім боцї Йорданї.</verse>
				<verse number="5">Тілько пильно дбайте, певнити заповіт і науку, що вам дав Господень раб Мойсей, щоб любити вам Господа, Бога вашого, і повсячасно ходити путьми його, щоб вам пильнувати заповідей його, прихилятись до нього, служити йому всїм серцем і всією душею!</verse>
				<verse number="6">І попрощавсь із ними Йозуа і відпустив їх з благословеннєм і повертались вони додому.</verse>
				<verse number="7">Одному півпоколїнню Манассієвому дав Мойсей удїл в Базанї; другому ж полуколїнню дав Йозуа удїл між їх земляками на західньому боцї Йорданї. І як відпускав їх Йозуа додому і прощавсь із ними з благословеннєм,</verse>
				<verse number="8">То сказав їм: з великими скарбами й статками, з сріблом і золотом, міддю й залїзом і з безлїччю одежі вертаєте ви додому; роздїлїть же добичу, що здобули від ворогів своїх, з браттєм своїм.</verse>
				<verse number="9">Вертались тодї Рубенїї, Гадїї і полуколїно Манассіїв, та й двинули від синів Ізраїля із Силому, що лежить у Канаан землї, щоб ійти в Галаад землю, де була їх наслїдня держава, де вони осїлись по Господньому слову, що прийшло через Мойсея.</verse>
				<verse number="10">Як дійшли ж вони до горбів на Йорданї, що знаходяться ще в Канаан землї, збудували там Рубенїї та Гадїї та півпоколїння Манассієвого над Йорданню величезний жертівник.</verse>
				<verse number="11">І перечули Ізрайлитяне що говорено: Рубенїї, Гадїї та половина поколїння Манассієвого поставили жертівник як раз навпроти Канаан землї поблизу Йорданї, в землї по тім боцї від Ізраїля.</verse>
				<verse number="12">Як дочулись про се сини Ізраїля, зібралась тодї докупи вся громада Ізраїльська в Силомі, щоб ійти проти них воювати.</verse>
				<verse number="13">Але ще передом послали Ізрайлитяне до Рубенїїв, Гадїїв і полуколїна Манассієвого, в землю Галаадську Фінееса, сина Елеазарового, сьвященникового</verse>
				<verse number="14">З десятьма князями, по одному з кожного поколїння від усього Ізраїля. Кожен з них був гетьманом над родинами свого поколїння між тисячами Ізраїльськими.</verse>
				<verse number="15">Прийшовши ж вони до Рубенїїв та Гадїїв та до півпоколїння Манассієвого в Галаад землю, промовили до них так:</verse>
				<verse number="16">От що звелїла сказати вам Господня громада: Що се за зрада, що вчинили ви проти Бога Ізрайлевого, що тепер одвернулись од Господа, спорудивши собі жертівника, щоб становитись опором проти Господа?</verse>
				<verse number="17">Хиба мало нам провини через Пеора, що від неї ми ще й по сей день не очистились, і за неї напала кара на громаду Господню?</verse>
				<verse number="18">А ви ще хочете оце одвернутись од Господа? Нї! сьому не бувати. Сьогоднї ви ставите опір проти Господа, а завтра гнїв Господень ударить на всю громаду Ізрайлеву!</verse>
				<verse number="19">Коли проте ся земля, що ви осягли в наслїдню державу, нечиста в ваших очах, так вертайтесь у наслїдню державу Господа, де храмина Господня поставлена, та й осїдайте осадами проміж нами. Проти Господа ж не ставіте опір, та й проти нас не бунтуйтесь тим, що оце окрім жертівника Господа, Бога нашого, построїли ви ще окремий жертівник!</verse>
				<verse number="20">Хиба не так зрадливо поступив Ахан Заренко, полакомившись на прокляте добро, через що Господень гнїв обуривсь на всю громаду Ізраїльську? Нї бо! не сам один він умер за свою провину!</verse>
				<verse number="21">Відказали тодї Рубенїї та Гадїї і півпоколїння Манассієвого і промовили до гетьманів тисячів Ізрайлевих:</verse>
				<verse number="22">Потужний Бог, Єгова - Потужний Бог, Єгова - він се знає, та й Ізраїль нехай се знає: Коли воно сталось ув опорі чи то в зрадї проти Господа, нехай він ще сьогоднї віднїме нам підмогу свою!</verse>
				<verse number="23">Як ми построїли собі жертівника, щоб нам одвернутись від Господа, й на те, щоб тут приносити всепалення і хлїбові жертви, або на те, щоб мирні жертви приносити, нехай сам Господь за се помститься!</verse>
				<verse number="24">Нї! ми тільки дбаючи про те, се вчинили, щоб не сталось так, що ваші потомки промовили б колись до наших потомків: Що вам таке Господь Бог Ізрайлїв?</verse>
				<verse number="25">Хиба не положив Господь Йордань гряницею між нами й вами, Рубенїями та Гадїями? Нема вам нїякого дїла до Господа! І сим робом ваші потомки відопхнули б наших потомків від почитання Господа.</verse>
				<verse number="26">Тим і нарадились ми. От же що вчинїмо: Постріймо жертівника, та не про те, щоб на ньому приносити всепалення, чи заколювані жертви,</verse>
				<verse number="27">А про те, щоб він був сьвідком між нами й вами, і нашими потомками послї нас, що ми хотїли обіцяти шанувати Господа (разом з вами) нашими всепаленнями, і нашими заколеними жертвами і нашими мирними жертвами, та щоб ваші потомки не казали колись нашим потомкам: Нема вам нїякої частини в Господї.</verse>
				<verse number="28">Ми думали так: Коли вони колись казати муть таке нам або нашим потомкам, то ми відказувати мем їм: Дивітесь на подобу жертівника Господнього, що зробили наші батьки не про всепалення, або на заколювання; нї! тільки щоб він був сьвідком так про нас, як і про вас.</verse>
				<verse number="29">Нехай сього не буде в нас до віку, щоб ми проти Господа ставали опором, чи то відвертались тепер від Господа, будуючи окремо жертівника про всепалення, хлїбові жертви та заколювання, окрім того жертівника, Господа, Бога нашого, що стоїть перед його храминою!</verse>
				<verse number="30">Фінеес сьвященник і князї та голови тисячів Ізрайлевих, що прибули з ним, почувши слова, що промовляли Рубенїї, Гадїї й Манассії, вдовольнились.</verse>
				<verse number="31">І сказав Фінеес Елеазаренко, сьвященник, до Рубенїїв, Гадїїв і Манассіїв: Тепер постерегаємо, що Господь пробуває між нами, бо не вчинили ви такої зради проти Господа. Сим забезпечили ви Ізраїля перед судом Господнїм!</verse>
				<verse number="32">І вернувся Фінеес Елеазаренко, сьвященник, і князї назад із Галаад землї від Рубенїїв та Гадїїв у Канаан землю до Ізрайлитян і принесли їм відповідь.</verse>
				<verse number="33">І вдовольнились сини Ізрайлеві відповіддю, і прославляли Ізрайлитяне Бога, і не гадали вже більш про те, щоб ійти проти них війною, щоб спустошити землю, де осїлись Рубенїї та Гадїї.</verse>
				<verse number="34">І прозвали Рубенїї та Гадїї жертівника "Ед"*, він бо сьвідкує про нас, як і про вас, що Господь є Богом нашим.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">По втецї довгого часу після того, як дарував Господь Ізрайлитянам навкруги впокій перед усїма їх ворогами, і став Йозуа вже старим, убивсь у лїта,</verse>
				<verse number="2">Поскликав тодї Йозуа всього Ізраїля, старшину його, і князїв його, суддїв його і начальників, та й промовив до них: Старий оце вже я, і вбивсь у лїта.</verse>
				<verse number="3">Самі вбачали ви все, що вчинив Господь, Бог ваш, з усїма народами сими, та як за вас воював сам Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="4">Я роздїлив по жеребу в наслїдню державу поколїнням вашим всї народи, що я вигубив, від східньої сторони Йорданї аж до моря великого на заходї, та остало ще богато народів:</verse>
				<verse number="5">Але Господь, Бог ваш, виганяти ме їх поперед вами і вигублювати ме поперед вами, щоб осягли ви землю їх, у державу, як вам обітував Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="6">Оце ж показуйте себе всюди кріпкостійними в пильнуваннї й певненнї всього того, що стоїть написане в книзї закону Мойсейового, не відхиляючись нї праворуч нї лїворуч,</verse>
				<verse number="7">Не мішайтесь із сими народами, що зостаються ще коло вас; не беріть ув уста ваші імен богів їх, не божїтесь ними, не служіть їм і не припадайте перед ними.</verse>
				<verse number="8">Нї! до Господа, Бога вашого, маєте прихилятись, як се чинили по сей день.</verse>
				<verse number="9">Тим то й попроганяв Господь поперед вами великі і потужні народи: нїхто не встояв проти вас аж по сей день.</verse>
				<verse number="10">Один із між вас гнав тисячу перед собою, бо воював сам Господь, Бог ваш, за вас, як се вам й обітував.</verse>
				<verse number="11">Оце ж пильно дбайте про те, щоб любити Господа, Бога вашого.</verse>
				<verse number="12">Ато, коли будете зрадливі та пристанете до останку сих народів, що зістались іще коло вас, і помішаєтесь із ними сватаннєм та свояченнєм,</verse>
				<verse number="13">Так знайте, що тодї Господь, Бог ваш, не буде проганяти сї народи сперед вас; нї! будуть вони вам сїткою і запоною, бичем на ребрах ваших і колючкою в очах ваших, аж покіль ви зникнете з цієї гарної землї, що нею вас надїлив Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="14">Дивітесь, я стою на тій дорозї, що мусить нею йти ввесь мир. Зрозумійте ж усїм серцем і цїлою душею, що з усїх любих обітниць, що вам давав Господь, нї одна не була марною: усї вони справдились, нї одна з них не була марною.</verse>
				<verse number="15">От же, як справдилась усяка обітниця, що вам давав Господь, Бог ваш, так само справдяться на вас усї ті грізьби, аж покіль він викоренить вас із сієї гарної землї, що нею вас надїлив Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="16">Коли переступати мете той заповіт, що він вам заповідав, та й пійдете служити иншим богам і кланятись будете перед ними, так запалає проти вас гнїв Господень, і ви хутко позникаєте з сієї гарної землї, що нею надїлив він вас.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">Скупив тодї Йозуа всї поколїння Ізрайлеві в Сихемі, і поскликав старшину Ізрайлеву, і князїв його, і суддїв його й начальників його, і станули вони перед Богом.</verse>
				<verse number="2">Рече тодї Йозуа до всього народу: Тако глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: У давні давна жили ваші предки по тім боцї Евфрату, Тара, батько Авраамів і Нахорів, і служили иншим богам.</verse>
				<verse number="3">Але я вивів вашого предка Авраама із тогобочньої країни, та й проводив його по всїй Канаан землї і дав йому без лїку потомків, і дарував йому Ізаака.</verse>
				<verse number="4">Ізаакові ж дарував я Якова та Езава, і надїлив Езавові Сеїр-гори, щоб він узяв їх в державу, Яков же й сини його спустились у Египет.</verse>
				<verse number="5">Тодї послав я Мойсея та Арона та й покарав Египет чудесами, що вдїяв у ньому. Потім вивів я вас,</verse>
				<verse number="6">Та й повів батьків ваших із Египту, та й дійшли ви до моря. Египтяне ж уганяли за вашими батьками до Червоного моря з боєвими колесницями й комонником.</verse>
				<verse number="7">І покликнули вони до Господа про рятунок, і дав він так, що між вами і Египтянами постала густа темрява; тодї попустив він морю ринуту, так що вкрило їх. І вбачали ви своїми очима, що я допустив на Египтян; потім пробували ви немалий час у пустинї.</verse>
				<verse number="8">А звідтіля двинув я вас у землю Аморіїв, що седїли осадами по тім боцї Йорданї, і воювали вони з вами, та я подав їх вам на поталу, і ви осягли землю їх у державу і я вигубив їх перед вами.</verse>
				<verse number="9">Потім устав Балак Зіпоренко, царь Моабійський, і бив на Ізраїля. І послав він кликати Білеама Беоренка, щоб вас прокляв.</verse>
				<verse number="10">Однакже я не схотїв слухати Білеама; він же ще й надто благословив вас, і сим робом визволив я вас з рук його.</verse>
				<verse number="11">Потім перейшли ви за Йордань і дойшли до Ерихону, і били на вас осадники Ерихонські, Аморії, Ферезії, Канаанїї, Гетії, Гергазії, Гевії та Евузії, і подав я вам їх на поталу.</verse>
				<verse number="12">І послав я шершнї поперед вас, і прогнали вони їх перед вами, двох царів Аморійських. Не мечем твоїм і не луком твоїм се сталось.</verse>
				<verse number="13">І надїлив я землею вас, в якій ти не трудився, і городами, що їх ви не будували, а одначе ви осїлись у них; виноградниками й оливними садами, що не насаджували ви, а пожиткуєтесь ними.</verse>
				<verse number="14">Оце ж бійтеся Господа і служіть йому щиро та вірно, та відпихайте геть боги, що їм ваші предки по тім боцї ріки й у Египтї служили, а служіте Господеві.</verse>
				<verse number="15">Коли ж не любо вам служити Господеві, так вибирайте тепер, кому хочете служити: чи богам, що їм служили предки ваші, що жили по тім боцї ріки, чи богам Аморіїв, що в землї їх ви тепер живете; я ж і мій дом служити мем Господеві!</verse>
				<verse number="16">Відказав тодї люд й казав: Нї! не буде того, щоб ми покинули Господа, щоб служити иншим богам!</verse>
				<verse number="17">Нї! Господь нашим Богом; се він був, що вивів нас і батьків наших із Египту, де ми були невольники, привів сюди і перед нашими очима чинив сї великі чудеса, і всюди нас оберегав у дорозї, що нею ми ходили, й між усїма народами, що через них ми проходили.</verse>
				<verse number="18">І попроганяв Господь поперед нами всї народи, й Аморіїв, осадників бувших у сїй землї. Тож і ми служити мемо Господеві, бо він Бог наш!</verse>
				<verse number="19">І рече Йозуа до люду: Не зможете ви служити Господеві, бо він сьвятий Бог; ревнивий Бог він; не стерпить вам переступи ваші й гріхи ваші!</verse>
				<verse number="20">Як покинете Господа і служити мете чужоземнїм богам, він одвернеться від вас і попустить допуст на вас і погибель, після того як перше посилав вам благодать.</verse>
				<verse number="21">І відказав люд Йозуйові: Нї, волимо служити Господеві!</verse>
				<verse number="22">Рече тодї Йозуа до люду: Ви сьвідки за себе самих, що вибрали службу Господеві? І мовляли вони: Так, ми сьвідками!</verse>
				<verse number="23">Повідкидайте ж геть богів чужоземнїх, які є між вами, і прихилїте ваші серця до Господа, Бога Ізрайлевого!</verse>
				<verse number="24">І мовляли люде Йозуйові: Волимо Господеві, Богу нашому, служити і гласу його слухати!</verse>
				<verse number="25">І постановив Йозуа того дня завіт з народом, і дав їм там у Сихемі закон і право.</verse>
				<verse number="26">І написав Йозуа сї слова в книзї закону Божого, і взяв камення великого та й поставив там під дубом, що був при храминї Господнїй.</verse>
				<verse number="27">І промовив Йозуа до всього люду: Дивітесь, сей камінь сьвідкувати ме проти нас, бо він чув усї слова, що глаголав до нас Господь; тим і мусить бути сьвідком проти вас, щоб не зрадили ви Бога вашого.</verse>
				<verse number="28">Після сього відпустив Йозуа нарід, кожного в його державу.</verse>
				<verse number="29">По сих бувальщинах умер Йозуа, син Навина, Господень раб, ста і десяти год віку,</verse>
				<verse number="30">І поховано його в займищі наслїдньої держави його в Тамнат-Сараа на Ефраїмовій горі, на північ від Гаас гори.</verse>
				<verse number="31">І служив Ізраїль Господеві докіль жив на сьвітї Йозуа та старшина, що попереживала Ісуса, і знала всї дїї, що вдїяв Господь про Ізраїля.</verse>
				<verse number="32">Костї ж Йосифові, що Ізрайлитяне принесли з Египту, поховано в Сихемі на полі, що купив Яков у синів Геммора, батька Сихемового, за сто срібняків і надїлив синам Йосифовим в державу.</verse>
				<verse number="33">Умер же й Елеазар Ароненко, і поховано його на горі Фінееса, сина його, що надїлено йому на Ефраїм горах.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="7">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Як умер Йозуа, поспитали Ізрайлитяне в Господа: Хто з нас мусить перше виступити проти Канаанїїв і воювати з ними?</verse>
				<verse number="2">І рече Господь: Юда нехай виступає. Я подам ту землю йому на поталу.</verse>
				<verse number="3">Юда ж каже свойму братові Симеонові: Виступай ізо мною в моє займище, щоб нам укупі Канаанїїв воювати; тодї й я виступлю з тобою у твоє займище. От і виступив із ним Симеон.</verse>
				<verse number="4">І виступив Юда, і подав Господь Канаанїїв та Ферезіїв на поталу йому, так що вони побили їх під Безеком, десять тисяч чоловіка.</verse>
				<verse number="5">І зіткнулись вони з Адонибезеком під Безеком, бились із ним та й побили Канаанїїв і Ферезіїв.</verse>
				<verse number="6">Адонибезек же втїк, і вганяли вони за ним і зловили його та й утяли йому великі палцї на руках і на ногах.</verse>
				<verse number="7">Каже тодї Адонибезек: Семеро царів з утятими пальцями великими збірали крішки під столом у мене. Як робив я, так і менї воздав Господь. Повели його тодї в Ерусалим, там він і вмер.</verse>
				<verse number="8">І вдарили сини Юдині на Ерусалим, опанували його та й звоювали його в крівавому бою та й пустили город на пожежу.</verse>
				<verse number="9">Потім двинули сини Юдині воювати Канаанїїв, що жили в горах.</verse>
				<verse number="10">І виступив Юда проти Канаанїїв, що жили в Гебронї. Геброн же прозивався перше Киріят-Арба. І звоювали Сесая, Ахимава й Талмая, пагонцї Енакові.</verse>
				<verse number="11">Звідти двинув проти осадників Дабирських - Дабир же прозивавсь перш Киріят-Сефер.</verse>
				<verse number="12">І обіцяв Калеб: Хто Киріят-Сефер підневолить та й опанує, за того віддам дочку мою Ахсу.</verse>
				<verse number="13">І опанував його Отниіл, син Кеназа, меншого брата Калебового, і оддав він за нього дочку свою Ахсу.</verse>
				<verse number="14">Як же ведено її до нього, підучив він її, щоб випрохала в батька якесь поле. І скочила вона з осла, так що Калеб у неї спитав: Що тобі?</verse>
				<verse number="15">І відказала вона: Дай менї благословеннє; ти бо дав менї землю полуденню, то дай менї й водяні колодязї. І дав їй Калеб колодязї в горі й колодязї на низинї.</verse>
				<verse number="16">І сини (Етра) Кенеянина, тестя Мойсейового, повиходили із Пальмового міста (Ерихону) на Юдину пустиню, на підгіррє Арадське, й прийшовши туди, поосїдали осадами коло Амаликіїв.</verse>
				<verse number="17">Юда ж двинув із братом Симеоном, і звоювали вони Канаанїїв, що жили в Сефат-городї, та й роспростерли на нього проклін. Через те проложено йому прізвище Горма-город.</verse>
				<verse number="18">І звоював Юда Газу і займище її, Аскалон і Екрон із їх гряницями.</verse>
				<verse number="19">І був Господь з Юдою, так що він звоював нагірню землю. Подолян же не здолїв прогнати, бо в них були залїзні колесницї.</verse>
				<verse number="20">І надїлили вони Калебові Геброн, як заповідав Мойсей, і повиганяв Калеб звідти трьох синів Енакових.</verse>
				<verse number="21">Евузіїв же, осадників Ерусалимських, не повиганяли сини Беняминові, от і зістались Евузії при синах Беняминових жити в Ерусалимі по сей день.</verse>
				<verse number="22">Сини ж Йосифові виступили й собі проти Бетеля, і Господь був із ними.</verse>
				<verse number="23">І розглядали сини Йосифові Бетель - сей город прозивався перше Лузом -</verse>
				<verse number="24">І зуздріли розглядники чоловіка, що йшов у город, і сказали йому: Ось покажи нам, де можна вломитись у город, так ми тобі подякуємо.</verse>
				<verse number="25">Він і показав їм, де можна вломитись у город, і завоювали вони город у крівавому бою, чоловіка ж того і всю родину його випустили.</verse>
				<verse number="26">Той чоловік подавсь у Гетійську землю, збудував город і проложив йому прізвище Луз. Так зветься він і по сей день.</verse>
				<verse number="27">І Манассій не прогнав осадників із Бет-Сана і присїлків його, осадників Дора з урочищами його, осадників Іблеаму з урочищами його, та осадників Мегидди з урочищами його. Так і вдалось Канаанїям зістатись на житлї в цїй країнї.</verse>
				<verse number="28">Як же вбивсь Ізраїль у потугу, зробив він Канаанїїв свойми крепаками, а повиганяти не повиганяв,</verse>
				<verse number="29">І Ефраїм не повиганяв Канаанїїв, що жили в Газері; так і зістались Канаанїї на житлї в Газері.</verse>
				<verse number="30">І Зебулон не повиганяв осадників Китронських і осадників Наглолських; так і зостались Канаанїї проміж ними на житлї, та й платили їм дань.</verse>
				<verse number="31">І Ассер не повиганяв осадників Акковських і осадників Сидонських і Ахлавських, Ахзивських, Гелвийських, Афеківських та Реховських.</verse>
				<verse number="32">От і жили Ассерії серед Канаанїїв, осадників тої землї, бо не повиганяли їх.</verse>
				<verse number="33">І Нафталїй не повиганяв осадників Бет-Самиських й осадників Бет-Анама, і жив серед Канаанїїв, що державили землею; осадники ж Бет-Самиські зробились крепаками їх.</verse>
				<verse number="34">Аморії ж стїснили Данїїв у горах і не давали їм спускатись на поділлє.</verse>
				<verse number="35">І остались Аморії на горі Херес, в Аялонї й у Саалбимі. Як почав же брати над ними гору дом Йосифів, поробились вони крепаками.</verse>
				<verse number="36">І роспростерлось займище Аморіїв від Скорпийонового проходу далеко в гори.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">І з'явивсь ангел Господень із Галгала в Бохим, і сказав: Вивів я вас із Египту і привів у землю, що заприсяг про неї батькам вашим, і обітував: Не зламлю моєї вмови з вами по віки;</verse>
				<verse number="2">Ви ж не чинїте нїякої мирової вгоди з осадниками сієї землї; нї! мусите їх жертівники руйнувати. Та не послухали ви повелїння мого. Що ви вчинили?</verse>
				<verse number="3">Оце ж глаголю вам: Не проганяти му їх перед вами, щоб вони були колючками під боки вам, а боги їх сїттю вам.</verse>
				<verse number="4">Як же промовив ангел Господень сї слова до всїх синів Ізраїля, почав нарід у голос плакати.</verse>
				<verse number="5">Через се проложено тому врочищові прізвище: Бохим*. І жертвували вони там Господеві.</verse>
				<verse number="6">Як же відпустив Йозуа нарід, лаштувались тодї сини Ізраїля в дорогу, щоб осягти землю в державу - кожен у свою наслїдню державу.</verse>
				<verse number="7">І служив нарід Господеві покіль жив на сьвітї Йозуа та значнїщі люде, що попереживали Йозуу й що вбачали всї великі дїї Господнї, що він чинив Ізрайлеві.</verse>
				<verse number="8">І вмер Йозуа Нуненко, Господень раб у сто і в десять год віку.</verse>
				<verse number="9">І поховали його в займищі наслїдньої держави його, у Тамнат-Сараї на Ефраїм-горах, на півночі від Гаас-гори.</verse>
				<verse number="10">Як же й увесь той рід відійшов до батьків своїх, а після них прийшов на сьвіт рід инший, люде, що Господа не знали, нї його дїл, що він чинив Ізраїлеві,</verse>
				<verse number="11">То почали сини Ізраїля чинити, що Господеві було не до вподоби, і покланятись Баалам.</verse>
				<verse number="12">Вони покинули Господа, Бога батьківського їх, що вивів їх з Египту, та бігали за иншими богами, за богами народів, що жили навкруги й припадали ниць перед ними, і гнївили Господа.</verse>
				<verse number="13">Як покинули ж вони Господа й почали вшановувати Баала да Астарти,</verse>
				<verse number="14">Запалав тодї гнїв Господень на Ізраїля і віддав їх він жаківникам (грабителям), щоб жакували їх, і подав їх на поталу ворогам їх навкруги, так що вони не здолїли встоювати перед ворогами своїми.</verse>
				<verse number="15">Куди нї виступали вони, рука Господня була проти них на халепу їх, як погрожував їм Господь і як присягавсь їм Господь. Сим робом довів їх до великої нужди.</verse>
				<verse number="16">Та возносив їм Господь суддїв, і суддї рятували їх із потали їх жаківників.</verse>
				<verse number="17">Тільки ж бо вони й суддїв своїх не слухали, а блудували з чужими богами, припадаючи перед ними. Хутко звернули вони з тієї дороги, що нею ходили батьки їх, слухаючи заповідей Господнїх; не так чинили вони.</verse>
				<verse number="18">Возносячи ж Господь їм суддїв, був із суддями і рятував їх, покіль жив на сьвітї суддя, з рук ворогїв їх. Бо змилосерджувавсь Господь задля їх жалю на їх напасників і тїснителїв.</verse>
				<verse number="19">Як умирав же суддя, дак витворяли вони ще гірше нїж батьки їх, ходючи слїдом за другими богами, щоб їм служити і припадати перед ними. Не покидали свого робу нї своєї дороги злої.</verse>
				<verse number="20">Тодї знов палав гнїв Господень на Ізраїля, і глаголав Господь: Через те, що сей люд переступив мою вмову, що я постановив був із їх батьками, і не слухає моїх заповідей,</verse>
				<verse number="21">Не проганяти му й я перед ними нї одного з тих народів, що позоставляв Йозуа, коли вмирав,</verse>
				<verse number="22">Щоб випробовувати ними Ізраїля, чи буде він уважати на Господню путь, щоб нею ходити, як уважали на її батьки їх, чи нї.</verse>
				<verse number="23">Тим і позоставляв Господь сї народи там, не прогнавши їх зараз, і не подав їх Йозуйові на поталу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Оце ж ті народи, що зоставив Господь, щоб випробовувати ними Ізраїля і всїх тих, що не знали війни за Канаан,</verse>
				<verse number="2">На те тілько, щоб навчались воюватись сини Ізрайлеві що першої війни не знали:</verse>
				<verse number="3">Пять князїв Филистимських, усї Канаанїї, Сидонїї й Гевії, що жили на Ливан-горах від гори Баал-Гермон до ввіходу в Емат.</verse>
				<verse number="4">А оставив їх на те, щоб випробувати Ізраїля і довідатись, чи слухати муть вони заповідей Господнїх, що дано батькам їх через Мойсея.</verse>
				<verse number="5">Оце ж і жили сини Ізраїля серед Канаанїїв, Гетіїв, Аморіїв, Ферезіїв, Гевіїв і Евузіїв,</verse>
				<verse number="6">Брали за себе їх дочки і віддавали свої дочки за їх синів, і служили їх богам.</verse>
				<verse number="7">І витворяли сини Ізрайлеві зло перед Господом, і забували Господа, Бога свого, і служили Баалам та Астартам.</verse>
				<verse number="8">І запалав гнїв Господень на Ізраїля, так що він оддав їх на поталу Хузанові Русатаїмові, цареві Мезопотамиї; і були сини Ізрайлеві підневоленими Хузанові Русатаїмові вісїм год.</verse>
				<verse number="9">І взивали тодї сини Ізрайлеві до Господа, і Господь вознїс їм спасителя і той вирятував їх, - Отониїла Кеназенка, сина меншого брата Калебового.</verse>
				<verse number="10">І зійшов на нього дух Господень і допоміг йому судити Ізраїля. І так виступив він у поход, і подав йому Господь на поталу Хузана Русатаїма, царя Мезопотамського, і взяв він гору над Хузаном Русатаїмом.</verse>
				<verse number="11">І втїшалась супокоєм земля сорок год. І вмер Отониїл Кеназенко.</verse>
				<verse number="12">Та сини Ізраїля знов чинили те, що було не до вподоби Господеві. Тодї дав Господь Еглонові, цареві Моабійському, перевагу над Ізраїлем; бо чинили вони те, що було не до вподоби Господеві.</verse>
				<verse number="13">Скупив він до себе Аморіїв та Амаликіїв, побив Ізраїля та й підневолив Пальмовий город.</verse>
				<verse number="14">І були Ізрайлитяне підневоленими Еглонові, цареві Моабійському, вісїмнайцять год.</verse>
				<verse number="15">Заквилили тодї сини Ізраїля до Господа, і Господь вознїс їм визвольника, Аода, сина Герового, сина Еминїєвого, лївака.Через нього то послали Ізрайлитяне данину Еглонові, цареві Моабійському.</verse>
				<verse number="16">Аод же наготовив собі меча з двома лезвами (вістрями) на лікоть завдовжки, і підперезав його собі під одежою на правому боцї.</verse>
				<verse number="17">От і принїс він Еглонові, цареві Моабійському, данину. Еглон же та був собі вельми пузатий чоловік.</verse>
				<verse number="18">Віддавши данину, відослав Аод людей, що несли данину,</verse>
				<verse number="19">Сам же вернувсь до виструганих ідолів у Галгалї і звелїв сказати Еглонові: Є в мене таємне слово до тебе, царю. Той повелїв: Тихо! і вийшли геть усї, що стояли кругом.</verse>
				<verse number="20">Як увійшов до нього Аод, він седїв один у прохолоднїй хатї своїй, і каже Аод: Маю Боже слово до тебе, царю! Той піднявсь із свого сїдалища.</verse>
				<verse number="21">Тодї вхопив Аод лївою рукою меча з правого боку свого, та й уткнув йому в тїло,</verse>
				<verse number="22">Так що за лезвами вгрязло й держально, і жир обняв вістрє, бо не витяг він меча назад із його тїла, і він досяг задньої части.</verse>
				<verse number="23">Вийшов тодї Аод, зачинив двері верхньої хати за собою і засунув засовом.</verse>
				<verse number="24">Як вийшов він, прийшли дворяне і, бачивши, що двері верхньої хати засунено, подумали: Певно він у своїй прохолоднїй хатї робить потріб свою.</verse>
				<verse number="25">Так ждали довго. Як же він не відчиняв усе ще дверей у верхній хатї, взяли ключа та й відомкнули, і от пан їх лежав на землї мертвий.</verse>
				<verse number="26">Покіль же вони гаялись, Аод утїк, пройшов мимо виструганих ідолів і уйшов у Сеїрат.</verse>
				<verse number="27">Вернувшися ж додому, ударив на Ефраїм горах у трубу, і спустились сини Ізраїля з ним із гір, а він поперед них.</verse>
				<verse number="28">І повелїв їм: Сюди до мене! бо подав Господь наші вороги Моабії нам на поталу. Пустились тодї вони за ним, і пооблягали Йорданьські броди до Моабу і не пускали нїкого перейти.</verse>
				<verse number="29">І побили вони тодї Моабіїв до десяти тисяч душ вельми сильних і здорових людей, так що нїхто не втїк.</verse>
				<verse number="30">Тодї мусїли Моабії нагнутись під руку Ізраїлеві. І було мирно в землї вісїмдесять год. Аод же судив їх до смерти.</verse>
				<verse number="31">Після нього виступив Самгар; сей побив шістьсот Филистимів плуговим лемішем, і він також спасав Ізраїля.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Сини Ізраїля робили знов те, що було не до вподоби Господеві. Аод уже був умер.</verse>
				<verse number="2">Тодї подав Господь їх на поталу Явинові, цареві Канаанїйському, що царював в Азорі. Гетьманив же в нього Сизара; сей жив у Гаросетї поганському.</verse>
				<verse number="3">Заквилили тодї Ізрайлитяне до Господа, бо в Явина було девятьсот залїзних колесниць, і він пригнїтав синів Ізраїля страшенно двайцять год.</verse>
				<verse number="4">А під той час була суддею в Ізраїлїв Дебора пророчиця, Лапидотиха.</verse>
				<verse number="5">Жила ж вона під Дебора-пальмою між Рамою й Бетелем на Ефраїм-горах, і приходили сини Ізрайлеві до неї на суд.</verse>
				<verse number="6">І послала вона по Барака Абиноаменка з Кадеса Нефталимового, й промовила до його. Господь, Бог Ізрайлїв, повелїває тобі: Лаштуйсь у дорогу, виступай на Табор-гору і возьми з собою десять тисяч чоловіка із Нефталиміїв та з Зебулонїїв;</verse>
				<verse number="7">Я ж приведу до тебе Сизару, гетьмана Явинового вкупі з його колесницями й його військом до потока Кисон, і подам його тобі на поталу.</verse>
				<verse number="8">Барак відказав: Коли пійдеш ізо мною, то й я пійду, коли ж ізо мною не пійдеш, не пійду.</verse>
				<verse number="9">Вона відказала: Пійду з тобою певно; тільки слава в сїй дорозї припаде не тобі, нї! жінцї в руки подасть Господь Сизару. І зібралась Дебора та й пійшла з Бараком до Кадеса.</verse>
				<verse number="10">Скликав тодї Барак Зебулонїїв і Нафталїїв у Кадес; десять тисяч чоловіка йшло за ним слїдом, і Дебора йшла за ним.</verse>
				<verse number="11">Хебер же Кенеянин віддїливсь був від Кенеянів, потомків Гобаба, родича Мойсейового, і напяв був свого намета у дуброві під Заанимом, що під Кадесом.</verse>
				<verse number="12">Як же звіщено Сизарі, що Барак Абиноаменко виступив на Табор-гору,</verse>
				<verse number="13">Послав Сизара всї свої колесницї, девятьсот залїзних колесниць, і ввесь військовий люд, що мав при собі, із поганського Гаросета на Кисон-бурчак.</verse>
				<verse number="14">Рече тодї Дебора до Барака: Устань! бо се той день, що подав тобі Господь Сизару на поталу. Сам же Господь пійде поперед тебе. От і спустивсь Барак з Табор-гори, і десять тисяч чоловіка йшло за ним.</verse>
				<verse number="15">Тодї привів Господь у безлад Сизару, і всї колесницї його і все військо його перед мечами Бараковими, і зоскочив Сизара з колесницї й утїкав пішки.</verse>
				<verse number="16">Барак же вганяв за колесницями і за військом аж до Гаросета ідолського, і все військо Сизарине полягло від меча, не зосталось нї духа.</verse>
				<verse number="17">Сизара же прибіг пішки до намету Яїли, жени Хевера Кенеянина, бо між Явином, царем Азорським, а домом Хевера Кенеянина, панував мир.</verse>
				<verse number="18">І вийшла Яїля на зустріч Сизарі та й каже йому: Увійди, пане, увійди до нас; не лякайся! І ввійшов він до неї в намет, і прикрила вона його покривалом.</verse>
				<verse number="19">Він же благав її: Чи не даси менї трохи води напитись? Пече мене спрага! і отворила вона молочний бурдюк і дала йому напитись.</verse>
				<verse number="20">І благав її: Іди до наметових дверей, і коли хто прийде й питати ме в тебе й казати ме: Чи нема кого тут? так скажи: Нї!</verse>
				<verse number="21">Тодї Яїля Хевериха вхопила колка наметового, взяла молота, підступила до нього стиха та й убила колка йому в висок, так що прибила його до землї; він бо саме заснув. Він лежав не при собі та й умер.</verse>
				<verse number="22">Саме тодї появився Барак, що вганяв за Сизарою. Яїля ж вийшла зустріч йому й каже: Ходи, я покажу тобі того, кого шукаєш. І як увійшов у намет, найшов Сизару мертвим там, і колок ще стирчав в виску в його.</verse>
				<verse number="23">Так попустив тодї Господь Явинові, цареві Канаанському, впасти перед Ізраїлем.</verse>
				<verse number="24">І вагонїла рука Ізрайлева все важче над Явином, царем Канаанським, аж покіль вони вигубили його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Засьпівали тодї Дебора та Барак Абиноаменко такими словами:</verse>
				<verse number="2">Ізраїль відомщен, народ схаменувся, прославіте Господа!</verse>
				<verse number="3">Чуйте се, царі з князями, чуйте й памятайте: Я сьпіваю, в струни граю в Господнюю славу!</verse>
				<verse number="4">Як ійшов єси з Сеїру, Господи, з Едому, стався трус по всїй вселенній на землї й на небі; на землї все затремтїло, (небеса гучали), краплями взялися хмари, ринули водою.</verse>
				<verse number="5">Істаялись перед Богом (віковічні) гори, й Синай великий танув од лиця Господня.</verse>
				<verse number="6">За Самгора Анатенка, за Яїли стало пусто по шляхах (пробойних); ті що перше прохожали прямими шляхами, обходили тоті місця хиба манівцями.</verse>
				<verse number="7">Не стало людей по містах, в Ізраїля селах, покіль ти не встала, Деборо, Ізраїля мати!</verse>
				<verse number="8">Нових богів вибирали, з того й війна у воротах. А чи видїв хто щит або спис у сорока тисяч Ізраїля?</verse>
				<verse number="9">Я всїм серцем прихиляюсь до всїх тих гетьманів, що обстали за народом бідним Ізраїля, хвалїте ж Господа!</verse>
				<verse number="10">Ви, що їздите звичайно на ослицях білих, що на келимах прилюдно судите суд право, та проходжаєтесь: по дорозї, сьпівайте пісню!</verse>
				<verse number="11">Серед гомону зганяючих стада при криницях нехай лунає хвала Господу, хвала гетьманам Ізраїля, як виступив 'д воротам народ Господень!</verse>
				<verse number="12">Вставай, вставай, Деборо! Вставай, пісню засьпівай! Ти ж, Бараче, підіймайся, веди полонників твоїх, сину Абиноаменів!</verse>
				<verse number="13">Не многим із сильних підхилив він народ, Господь підхилив менї хоробрих.</verse>
				<verse number="14">І прийшли від Ефраїма ті що в Амалику вкоренились; за тобою Бенямине, серед люду твого; від Махира йшли начальники, й від Забулону люде поважнії вивели військо до бою.</verse>
				<verse number="15">І князї від Іссахара вийшли з Деборою; а Іссахар так як Барак кинувся в долину пішки. Тільки у племен Рубена була незгода.</verse>
				<verse number="16">Ой чи довго ж вам седїти посеред вівчарень, та прислуховатись блеянню стад? Так, у племен Рубенових була незгода.</verse>
				<verse number="17">Галаад живе собі тихо за Йорданню, а Данові чого боятись із кораблями? А й Ассер опочиває уз морські затони.</verse>
				<verse number="18">Забулон же (люд-одвага), душу смертї оддав він; так і Нафталїй на гори на високі знявся.</verse>
				<verse number="19">Повиходили до бою царі, царі Канаанські в Танаах у вод Мегидонських, та не здобули анї трохи срібла.</verse>
				<verse number="20">Воювали з неба зорі, били на Сизару, (із доріг своїх на його) виступили боєм.</verse>
				<verse number="21">Той Кисон, бурчак (потужний), різко рвав і нїс їх. Поток Кедумим, потік Кисон. Жени, душе моя, сильних у ростїч!</verse>
				<verse number="22">Ой ламалися ж у коней копита від бігу, від утечі сильних.</verse>
				<verse number="23">Проклинайте Мероз, каже ангел Господень, прокленїть, прокленїть осадників його, що не прийшли на підмогу Господеві, на поміч Господу з сильними своїми!</verse>
				<verse number="24">Ти ж бувай благословенна між жінками, Яїле, Геберихо Кенеянко, між жінками в шатрах бувай благословенна!</verse>
				<verse number="25">Він води прохав у тебе, молока дала ти; піднесла ти в пишній чаші сьвіжого, густого.</verse>
				<verse number="26">Праворуч колка вхопила, лїворуч довбеньку, наскрізь голову проткнула (пишному) Сизарі.</verse>
				<verse number="27">В ноги їй упав - простягся, в ноги їй упав він, і лежав без духу лїжма, лїжма лїг убитий.</verse>
				<verse number="28">Мати же Сизари в вікно позирає, крізь решітку позирає, і так промовляє: гаються щось колесницї, не тупотять конї!</verse>
				<verse number="29">З князївень же розумнїщі гарно їй толкують, а сама вона слова їх залюбки мовляє:</verse>
				<verse number="30">Певно ще паюють добич, одному по дївцї чи й по дві; а луп Сизарин - шати златошиті, в мережках барвистих шати, зняті з плечей врага.</verse>
				<verse number="31">Господи! нехай так гинуть всї тобі противні, люде ж вірні най, як сонце на востоцї, сяють! І втішалась супокоєм земля сорок год.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Як почали ж сини Ізрайлеві ходити таким робом, що був не до вподоби Господеві, подавав Господь їх на поталу Мадиянїям через сїм год.</verse>
				<verse number="2">І тяготїла рука Мадиянїїв над Ізраїлем, і сини Ізрайлеві поробили собі перед Мидиянїями леговища в горах та печері в скелях.</verse>
				<verse number="3">І що понасївають було Ізрайлитяне, наступлять на їх Мидиянїї, Амаликїї, і ті що жили на востоцї;</verse>
				<verse number="4">Та й отаборяться навпроти них та й нївечять уроджай аж по Газу, і не зоставлять нїчого на прожиток Ізраїлеві, нї овечки, нї вола, нї осла.</verse>
				<verse number="5">Бо наступали чабануючи (зі скотом) та з наметами, і бувало їх як сарани, безлїч і самих їх і верблюдів, і кочували вони по всїй землї, пустошачи її.</verse>
				<verse number="6">Оце ж вельми ослаб Ізраїль через Мадиянїїв. І заквилили тодї сини Ізрайлеві до Господа.</verse>
				<verse number="7">Як же покликнули Ізрайлитяне до Господа на Мадиянїїв,</verse>
				<verse number="8">Послав Господь пророка до синів Ізрайлевих, і промовив пророк: Тако глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Вивів я вас із Египту, визволив ізвідти, де ви були рабами;</verse>
				<verse number="9">І вирятував вас із руки в Египтїїв і з рук усїх ваших гнобителїв, і повиганяв їх поперед вами, і надїлив їх землю вам,</verse>
				<verse number="10">І говорив до вас: Я Господь, Бог ваш; не вшановуйте богів Аморійських, що в їх землї ви живете; та ви не слухали голосу мого.</verse>
				<verse number="11">І прийшов ангел Господень та й сїв під дубом ув Офрі, що належав до Йоаса, потомка Авіезерового, саме тодї як син його Гедеон молотив пшеницю в печері, щоб сховати її від Мадиянїїв.</verse>
				<verse number="12">І явивсь йому ангел Господень і рече до його: Господь з тобою, хоробрий чоловіче!</verse>
				<verse number="13">А Гедеон йому: Добродїю, коли Господь із нами, так чого ж оце все склалось нам? і де всї чудеса його, що батьки наші нам оповідували про них, та казали: Господь вивів нас із Египту? Тепер же він відопхнув нас та й оддав нас Мидиянїям.</verse>
				<verse number="14">І споглянув тодї ангел Господень на його й каже: Йди в оцїй силї твоїй, так і вирятуєш Ізраїля від руки Мадиянїїв. Знай, я посилаю тебе!</verse>
				<verse number="15">І відказав йому: Добродїю! Чим же я вирятую Ізраїля? Рід мій найслабший у Манассії, а я найменший у моїй родинї.</verse>
				<verse number="16">І сказав йому Господь: Я буду з тобою, й ти побєш Мадиянїїв, як одного чоловіка.</verse>
				<verse number="17">А сей: Коли ти змилосердивсь до мене, дак дай менї ознаку, що розмовляєш ізо мною.</verse>
				<verse number="18">Ось не відходь ізвідсї, докіль вернусь і принесу дар тобі. Він же відказав: Буду ждати, покіль вернешся.</verse>
				<verse number="19">Пійшов тодї Гедеон, приготовив козенятко та неквашених книшів із одної ефи муки; мясо зложив у кошик, а юшку влив у горщик, принїс те все йому під дуба та й поставив перед ним.</verse>
				<verse number="20">Ангел же Господень сказав йому: Возьми мясиво та неквашені книші, положи на сього камення, та й вилий на те поливку. І зробив так.</verse>
				<verse number="21">Тодї ангел Господень кінцем палицї, що держав у руцї, приторкнувсь до мясива й книшів, і виступив огонь із камення та й пожер мясиво й книші, ангель же Господень зник із очей у його.</verse>
				<verse number="22">Постеріг тодї Гедеон, що то був ангел Господень, і кликнув Гедеон: Ой (лишенько ж). Господи Боже! се ж я бачив ангела Господнього лицем до лиця!</verse>
				<verse number="23">Відказав же Господь: Мир тобі, не бійся: ти не вмреш!</verse>
				<verse number="24">Спорудив тодї Гедеон жертівника Господеві, та й дав йому прізвище: Господень мир. І досї він стоїть в Авіезеровій Офрі.</verse>
				<verse number="25">Тієї ж ночі повелїв йому Господь: Возьми десяток чоловіка з твоїх слуг, одного бика із стада батька твого, та одного семилїтка бика, зруйнуй Баалового жертівника в твого батька та й вирубай дерево, що стоїть навколо;</verse>
				<verse number="26">Тодї спорудиш Господеві, Богові твойму, жертівника на верху скелї сієї, і возьми другого бика та й принеси його на всепаленнє на дровах із дерева, що вирубаєш.</verse>
				<verse number="27">Узяв тодї Гедеон десятеро чоловіка з своїх рабів і вчинив, як навчив його Господь. Та боявсь робити се перед родиною своєю й міськими людьми, то ж робив усе в ночі.</verse>
				<verse number="28">Як же повставали міські люде й родина його вранцї, аж се жертівника Баалового зруйновано й дерево коло його зрубано; другого ж бика принесено в жертву на новопостроєному жертівнику.</verse>
				<verse number="29">Питали тодї люде одно одного: Хто се вкоїв? І роспитуючись так, довідались, що се вчинив Гедеон Йоасенко.</verse>
				<verse number="30">І сказали тодї міські люде до Йоаса: Видай сина твого! смерть йому, бо зруйнував Баалового жертівника і порубав дерево, що було при йому.</verse>
				<verse number="31">Та Йоас відказав тим, що стояли навкруги натовпом: Так се ви хочете встоюватись за Баала, чи ж то вам його боронити? Хто за його буде встоюватись, той умре ще до завтрішнього ранку. Коли він бог, нехай сам за себе постоїть, бо жертівника його зруйновано.</verse>
				<verse number="32">Тим і проложено Гедеонові того дня прізвище Еробаал, щоб тим сказати: Нехай Баал з ним судиться за те, що він зруйнував його жертівника.</verse>
				<verse number="33">Аж ось усї Мадиянїї, Амаликії і восточане зібрались до купи, переправились через Йордань й отаборились на Езреель-долинї.</verse>
				<verse number="34">Обняв тодї Гедеона Господень дух, так що він затрубив у трубу і покликав родину Абиєзера йти за ним.</verse>
				<verse number="35">Та ще послав Гедеон до всього Манассія посли, і скликано їх також до війська. Послав также посли до Ассера, Забулона і Нафталїя навкруги, і сї вийшли зустріч йому.</verse>
				<verse number="36">І промовив тодї Гедеон до Бога: Коли справдї хочеш рятувати Ізраїля моєю рукою,</verse>
				<verse number="37">Так ось! я розстелюю на току вовняне руно. Коли на одно руно тільки впаде роса, а навкруги земля буде суха, тодї знати му, що вирятуєш Ізраїля моєю рукою.</verse>
				<verse number="38">Так і сталось: Як витискав він рано вранцї руно, так настїкала повна миска води.</verse>
				<verse number="39">Однакже Гедеон промовив Господеві: Ой нехай твій гнїв не загориться на мене, коли ще раз промовлю! Дозволь менї ще одну пробу з руном ізробити: нехай воно тілько сухе буде, усюди ж роса впаде на землю!</verse>
				<verse number="40">І дав так Господь у ту ніч, що руно тільки було сухе, усюди ж на землї лежала роса.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">У ранцї встав Еробаах, се є Гедеон, з усїма людьми, що були при йому, та й отаборились вони коло криницї Гарод. Табір же Мадиянський стояв на північ від його, коло горба Море на поділлї.</verse>
				<verse number="2">І сказав Господь Гедеонові: Людей в тебе надто багацько, так що я не можу подати Мадиянїїв у руки їх, а то б Ізраїль пишався передо мною та казав би: Моя рука вирятувала мене.</verse>
				<verse number="3">Оце покликни покликом, щоб люде чули: Хто почувається боязьким і трусливим, нехай собі вертається від гори Галаада. І вернулось людей двайцять і дві тисячі, так що зісталось тільки десять тисячей.</verse>
				<verse number="4">І рече Господь Гедеонові: Ще побагацко людей. Веди їх до водопійла, щоб менї там їх випробувати. Про которого скажу тобі: Сей нехай іде з тобою, той і йти ме, а про которого скажу: Сей нехай не йде, той і не буде йти.</verse>
				<verse number="5">Тодї повів людей до водопійла. І рече Господь Гедеонові: Хто хлептати ме воду язиком, як хлепчуть собаки, того станови окроме, так само й того, хто стане навколїшки, щоб пити.</verse>
				<verse number="6">Налїчено ж тих, що хлептали з руки, триста чоловіка, всї ж инші люде становились навколїшки, щоб напитись води.</verse>
				<verse number="7">І сказав Господь Гедеонові: Трома сотнями чоловіка, що воду хлептали, вирятую вас і подам Мадиянїїв в руки ваші, усї ж инші люде нехай вертають кожний у домівку свою.</verse>
				<verse number="8">Тодї взяли вони харчі в людей і труби їх до себе; усїх же Ізрайлитян роспустив він по домівках, і вдержав тільки триста чоловіка. А табір Мадиянїйський стояв під ними на долинї.</verse>
				<verse number="9">Повелїв же йому тієї ночі Господь: Устань, іди в табір униз: бо я подаю його тобі на поталу.</verse>
				<verse number="10">Коли ж боїшся туди вибратись, так ійди з твоїм слугою Фурою в табір;</verse>
				<verse number="11">І підслухай, що там говорять. Тодї наберешся духу пробратись туди. Він і пійшов із своїм слугою Фурою, та й пробравсь близенько до військових людей у таборі.</verse>
				<verse number="12">Було ж там як сарани Мадиянїя, Амалика і тих що з востоку таборян, а верблюдів їх безлїч, як піску на морському березї.</verse>
				<verse number="13">Як підобрався ж Гедеон, от і росказує один одному свій сон словами: Снивсь менї сон, що котивсь ячмінний книш по Мадиянїйському таборові; докотивсь до гетьманського намету і ударив в нього так, що намет упав і перевернувсь до гори та й розпався.</verse>
				<verse number="14">А другий каже: Се не що инше, як меч Гедеонів Йоасенка Ізрайлитянина; Бог подав йому в руки Мидиянїїв і ввесь табір.</verse>
				<verse number="15">Як же почув Гедеон оповіданнє сну і його віщуваннє, припав він богобоязливо до землї, вернувся зараз до Ізраїлського коша та й гукне: Вставайте! бо Господь подав табір Мадиянїйський нам на поталу.</verse>
				<verse number="16">Тодї подїлив триста чоловіка на три військові купи і дав їм усїм труби та порожні глеки в руки; у горшках же були каганцї.</verse>
				<verse number="17">І звелїв їм: Позирайте на мене та й робіте так само, як я:</verse>
				<verse number="18">Як затрублю я в труби вкупі з усїма, що будуть при менї, затрубіте й ви так само в труби з усїх боків навкруги коша та й кричіте: Меч Господень і Гедеонів!</verse>
				<verse number="19">От і пробравсь Гедеон із стома чоловіками, що були при йому, в початку середньої ночньої сторожі до краю табору, а там саме перемінено сторожу. Тодї затрубили в труби та й порозбивали глеки в руках.</verse>
				<verse number="20">Тодї затрубили разом усї три військові купи, порозбивали глеки, взяли каганцї лїворуч, а праворуч труби, та й закричали: Меч Господень та Гедеонів!</verse>
				<verse number="21">Кожен при тому стояв на свойму місцї навкруги табору; у коші ж все бігало кругом та й кинулись навтеки кричучи не своїм голосом.</verse>
				<verse number="22">Як затрубили ж у триста труб, обернув Господь мечі їх у таборі проти своїх людей, і все, що було в таборі, побігло до Бетситта на Цереру, до берега Абелмеголи під Табатом.</verse>
				<verse number="23">Тодї покликано Ізрайлитян із Нафталїя, із Ассера і з усього поколїння Манассіїного, і вганяли вони за Мидиянїями.</verse>
				<verse number="24">І розіслав Гедеон посли по всїх горах Ефраїмових з наказом: Виступайте проти Мадиянїїв і відріжте їм переправу через воду до Бет-Бара і на Йорданї. І скликано всї Ефраїмії і обсїли вони воду до Бет-Бара і на Йорданї.</verse>
				<verse number="25">І зайняли в полонь два Мадиянські князї Орива (Ворона) та Зива (Вовка) й стяли Орива під Борон-скелею, а Зива коло Вовчої печери. Тодї вганяли за Мидиянїями; голови ж Оривову та Зивову принесли до Гедеона за Йордань.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Ефраїмії ж мовляли до його: Що се ти вдїяв нам, що не покликав нас? Нї, ти сам виступив у поле проти Мадиянїїв! І сварились тяжко з ним.</verse>
				<verse number="2">Відказав їм: Що я вчинив більш як ви? Хиба виноградуваннє Ефраїмове не переважує Абієзерового збирання винограду?</verse>
				<verse number="3">Бог оддав вам у руки Мадиянїйських князїв Орива й Зива. Що ж би я зміг зробити рівноважнього з вами? Як се промовив, угамувався гнїв їх і пійшли собі від його.</verse>
				<verse number="4">Як же прибув Гедеон до Йорданї й перейшов на той бік сам і триста, що йшли з ним, потомлені погонею,</verse>
				<verse number="5">Прохав він міських осадників у Соккотї: Дайте хлїба людям, що я веду, бо потомились, уганяючи зо мною за Мадиянїйським царем Зевейом і Салманом.</verse>
				<verse number="6">Городські ж голови питали: Хиба в тебе в руках уже Зевей та Салман, щоб нам твоє військо харчити?</verse>
				<verse number="7">Відказав Гедеон: Добре! Як подасть менї Господь на поталу Зевея та Салмана, тодї я пороздираю ваше тїло дикою терниною та бороною.</verse>
				<verse number="8">Звідти двинув на Пенуел і сказав осадникам так само, бо Пенуеляне відказали йому те ж саме, що й Суккотяне.</verse>
				<verse number="9">Відказав і Пенуелянам: Як вертати мусь у доброму здоровї, зруйную сей город.</verse>
				<verse number="10">Зевей же та Салман були з їх військом в Каркорі до пятнайцяти тисячей чоловіка, все що зосталось із усього війська восточників, бо полягло їх сто й двайцять тисячей чоловіка, всї взброєні мечами.</verse>
				<verse number="11">І пійшов Гедеон караванним шляхом на схід сонця від Ноби й Йокбеги, та й ударив на табір, як військо спочивало собі безпечно.</verse>
				<verse number="12">Зевей і Салман втекли; він же вганяв за ними та й позаймав обох Мадиянїйських царів у полонь, а все військо пороспуджував.</verse>
				<verse number="13">Тодї вернувся Гедеон Йоасенко на Хересів прохід із походу свого.</verse>
				<verse number="14">І піймав одного молодика з Соккотян, випитував його, й той мусїв йому поважнїйших городян Соккотських сїмдесять і сїм чоловік списати.</verse>
				<verse number="15">Прийшовши тодї він до Соккотян, промовив: Оце вам Зевей і Салман, що за них ви мене соромили питаючи: Хиба рука Зевея та Салмана уже в тебе в руцї, щоб нам харчувати твоїх томлених людей?</verse>
				<verse number="16">Ухопив тодї він поважнїйших горожан, і взяв дикої тернини та борону та й пороздирав тих Суккотян.</verse>
				<verse number="17">В Пенуелї ж зруйнував башту та й повбивав городян.</verse>
				<verse number="18">Тодї питає в Зевея та в Салмана: Які були на виду ті мужі, що ви побили їх на Таворі? Вони кажуть: Зовсїм як ти були вони на виду, кожен на виду мов царевич.</verse>
				<verse number="19">Він же каже: Се були брати мої, сини матері моєї. Так вірно, як Бог живе: коли б ви зоставили були їх живими, я не вбивав би вас.</verse>
				<verse number="20">Рече тодї свойму перворідневі Етерові: Встань! постинай обох! Хлопець же не виймав з піхви меча свого: боявся, був ще недорослий.</verse>
				<verse number="21">Озвуться тодї Зевей та Салман: Встань сам і постинай нас, по чоловікові бо й сила його. І встав Гедеон та й постинав Зевея й Салмана, й побрав собі пряжки, що їх верблюди мали на шиї,</verse>
				<verse number="22">Тодї мужі Ізраїлські прохали Гедеона: Пануй над нами, і ти сам, і син твій й твого сина син: бо ти нас визволив із потали в Мадиянїїв.</verse>
				<verse number="23">Гедеон же відказав їм: Нї, я над вами не буду панувати, нї син мій над вами не панувати ме, Господь нехай над вами панує.</verse>
				<verse number="24">І рече їм Гедеон: Хочу в вас чогось попросити: дайте менї по каблучцї з вашого лупу. Вороги бо носили золоті ковтки, бо були Ізмаїлїї.</verse>
				<verse number="25">Вони відказали: Дамо тобі їх охотою. І прослали опончу, і кожен кидав добичню наушницю на неї.</verse>
				<verse number="26">Та назбіралось ваги в золотих каблучках, що випрохав, тисяча й сїмсот золотих секлів, опріч пряжок, сережок та пурпурових шат, що носили мадиянїйські царі, й окрім нашийних почіпок у їх верблюдів.</verse>
				<verse number="27">Гедеон же звелїв із того виготовити ефода, й поставив його в отецькому городї свойму Офрі, й ввесь Ізраїль ідольствував там із ним, і був він сїтею йому й його родинї.</verse>
				<verse number="28">Так упокорились Мадиянїї перед синами Ізраїля, так що вже не задирали голови своєї в гору. І тїшилась супокоєм земля сорок год, покіль Гедеон жив на сьвітї.</verse>
				<verse number="29">І вернувсь додому Еробаал Йоасенко і жив далій у своїй господї.</verse>
				<verse number="30">Було в Гедеона сїмдесять рідних по тїлу синів, мав бо жінок багацько.</verse>
				<verse number="31">А наліжниця його, що держав у Сихемі, вродила йому також сина, і дав він йому імя Абимелех.</verse>
				<verse number="32">І вмер Гедеон Йоасенко в високих старощах, і поховано його в гробовищі батьківському Йоасовому в Офрі Авіезеровій.</verse>
				<verse number="33">Як умер же Гедеон, блудували знов сини Ізрайлеві за Баалом і прийняли собі Баалверита за бога.</verse>
				<verse number="34">І не памятали Ізрайлитяне про Господа, Бога свого, що визволяв їх із потали всїх ворогів їх навкруги.</verse>
				<verse number="35">Та й не показували нїякої прихильностї до родини Еробаалової, Гедеонової, такої щоб рівноважили з добродїйствами, які він чинив Ізраїлеві.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Син же Еробаалів Абимелех прибув у Сихем до материних братів і говорив їм і всьому родові материної родини ось так:</verse>
				<verse number="2">Поспитайте усїх Сихемських міщан: Що вам більш до вподоби: чи щоб панували над вами усї сїмдесять синів Еробаалових, чи лучче, щоб володїв один? Памятайте при тому, що я ваше тїло й ваша кість.</verse>
				<verse number="3">І промовляли брати материні до всїх Сихемських міщан про його тими самими словами, так що прихилили їх серце до Абимелеха, бо казали: Він родич нам.</verse>
				<verse number="4">От і дали йому сїмдесять секлів срібла з храму Баал-Верита, а за сї гроші найняв Абимелех нужденних та легкодумних людей, що за ним пійшли.</verse>
				<verse number="5">Тодї прибув у батьківський дім в Офрі та й повбивав братів своїх, Еробааленків, сїмдесять чоловіка на одному каменї. Один тільки менший Еробааленко Йотам, остався живий, сховавшись.</verse>
				<verse number="6">Тодї зібрались до купи всї городяне Сихемські вкупі з родинами (містечка) Мілло, зійшлись і обрали собі Абимелеха за царя під дубом, що стоїть під Сихемом.</verse>
				<verse number="7">Як переказано про се Йотамові, взійшов він на верх гори Гарисим, і покликнув голосно:</verse>
				<verse number="8">Слухайте мене, городяне Сихемські, щоб і Бог слухав вас. Колись посходились докупи дерева, щоб намастити царя наб собою, й промовили до оливи: царюй над нами!</verse>
				<verse number="9">Олива ж відказала їм: Чи то ж занедбаю свою мастину, якою прославляють богів і людей, щоб між деревами стати висшою?</verse>
				<verse number="10">Тодї промовили дерева до смокви (фіґи): Ходи, прийми царюваннє над нами!</verse>
				<verse number="11">Та смоква (фіґа) відказала їм: Чи то ж менї понехати мої солодощі й дорогі ягоди мої, щоб бути вивисшеною між деревами?</verse>
				<verse number="12">Тодї промовили дерева до виноградини! Царюй же бо над нами!</verse>
				<verse number="13">Виноградина ж відказала їм: Чи менї ж та покинути соковину мою, що звеселяє й богів і людей, щоб датись вивисшити між деревами?</verse>
				<verse number="14">Тодї всї дерева промовили до тернівки: То хоч ти царюй над нами!</verse>
				<verse number="15">Терновий же колюка відказав деревам: Коли справдї хочете помазати мене на царя над вами, дак ідїте ховайтесь у мойму холодку. Як же не схочете, запалає полумє з тернівки та й пожере кедри Ливанські.</verse>
				<verse number="16">Оце ж міркуйте, чи чесним і праведним робом ви поступили, зробивши царем Абимелеха? та чи гарно ви вчинили з Еробаалом й його родиною, й як відплатили добродїйства його?</verse>
				<verse number="17">За вас воював панотець мій і одважував душу свою, й визволив вас із потали в Мадиянїїв,</verse>
				<verse number="18">А ви тепер встали проти дому батька мого, ви синів його, сїмдесять мужів, убили на одному каменї, та поставили Абимелеха, сина раби його, царем над городянами Сихемськими, бо він родоколїнник вам!</verse>
				<verse number="19">Коли ви сьогоднї чесним і праведним робом ходили коло Еробаала й його родини, так утїшайтесь Абимелехом, а він вами нехай втїшаєсь;</verse>
				<verse number="20">Коли ж нї, так нехай запалає поломє від Абимелеха та й пожере городян Сихемських й осадників Миллоських, і нехай запалає поломє від городян Сихемських й осадників Миллоських, та й жере Абимелеха!</verse>
				<verse number="21">І зник Йоатам і втїк у Беер, і тулився там на низинї, ховаючись перед братом своїм Абимелехом.</verse>
				<verse number="22">Абимелех же царював три годи над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="23">І попустив Бог злому духові ввійти між Абимелеха й городян Сихемських, так що городяне Сихемські перестали Абимелехові коритись,</verse>
				<verse number="24">Щоб відомстився злочин на семи десятках синів Еробаалових, і щоб їх кров упала на брата їх Абимелеха, що повбивав їх, і на городян Сихемських, що допомогли йому вбити братів своїх.</verse>
				<verse number="25">Оце ж настановили городяне Сихемські проти його людей в засїдку, й грабили вони кожного приходня по дорозї. І довідавсь Абимелех про се.</verse>
				<verse number="26">Тим часом прийшов Гаал Ебоденко з родоколїнниками своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, й горожане Сихемські няли віри йому.</verse>
				<verse number="27">І повиходили вони в поле, й збирали виноград свій, і давили вино в точилах і сьвяткували подячне сьвято, ходили в храм бога свого, й їли й пили та кляли Абимелеха.</verse>
				<verse number="28">І говорив тодї Гаал Ебоденко: Хто такий Абимелех, а хто Сихем, щоб нам підневолюватись йому? Хиба він не син Еробаалів, а слуга його Зебул не гетьманом у його? Лучше служити потомкам Гемора, батька Сихемового, про що же нам підневолюватись йому?</verse>
				<verse number="29">Коли б хто дав сей люд під мою руку, я прогнав би Абимелеха. І сказано про се Абимелехові й говорено: Збирай більше війська та й виходи.</verse>
				<verse number="30">Як дочувсь ж Зебул, городський отаман, про Гаалові Ебоденкові речі, взяла його досада.</verse>
				<verse number="31">І послав тайком посланцїв до Абимелеха й звелїв сказати йому: Прийшов Гаал Ебоденко з свояками своїми в Сихем та й бурить проти тебе місто.</verse>
				<verse number="32">Тож вибирайсь у ночі вкупі з військовим людом, що маєш при собі, та й заляж у полі;</verse>
				<verse number="33">Уранцї ж рано, скоро зійде сонце, рушай і наступи на город. Як же він вийде проти тебе з людьми, що має при собі, так чини з ним, що й як зможеш.</verse>
				<verse number="34">І встав Абимелех уночі з військовими людьми, що мав при собі, й залягли вони чотирма купами проти Сихемцїв залягом.</verse>
				<verse number="35">Як же Гаал вийшов у міські ворота, вискочив Абимелех із засади з людьми, що мав при собі.</verse>
				<verse number="36">Побачив Гаал військовий люд і каже Зебулові: Он спускається військо з вершини гір! А Зебул відказує: Се тїнь попід горами здається тобі людьми.</verse>
				<verse number="37">Озветься же удруге Гаал і каже: Справдї спускається з гори військо, а частина його простує сюди від дуба Меонним.</verse>
				<verse number="38">І сказав йому тодї Зебул: Де ж тепер твоя губа, що ти нею промовляв: Хто такий Абимелех, щоб нам підневолюватись йому? Оце ж і є той нарід, що зневажав єси його. Тепер виходь та й бийся з ним.</verse>
				<verse number="39">Виступив тодї Гаал поперед городян Сихемських назустріч Абимелехові;</verse>
				<verse number="40">І гнав його Абимелех перед собою нагінцем, і багацько вбитих полягло до самих міських воріт.</verse>
				<verse number="41">І остався Абимелех ув Арумі, а Зебул уганяв за Гаалом та його товаришами, й не було їм вже притулку в Сихемі.</verse>
				<verse number="42">На завтра ж уранцї вийшов люд у поле (до бою), і донесено про се Абимелехові.</verse>
				<verse number="43">Узяв тодї він свій військовий люд, подїлив його на три купи, заляг у полі залягом, і скоро побачив, що люд виходить із міста, двинув проти них та й побив їх.</verse>
				<verse number="44">Між тим як Абимелех і віддїл, що був при йому, зайняли становище перед міськими воротами, два другі віддїли напали на всїх, що були в полі, та й повбивали їх.</verse>
				<verse number="45">І бив Абимелех на город увесь той день та й звоював його, і повбивав людей, що там були, саме ж місто зруйнував і засїяв сіллю.</verse>
				<verse number="46">Як же почули про се осадники замку Сихемського, кинулись вони в храмову твердиню Баалверита.</verse>
				<verse number="47">З'ясовано тодї Абимелехові, що всї осадники замчане Сихемські там укупі.</verse>
				<verse number="48">І пійшов Абимелех з усїм людом, що мав при собі, на Селмон-гору. Тут ухопив сокиру, нарубав галузя, підняв і закинув собі на плечі, і звелїв усїм військовим, що йшли за ним: Бачите, що я роблю, те й ви робіте!</verse>
				<verse number="49">Тодї й усї військові, чоловік за чоловіком, нарубали галузя й пійшли за Абимелехом, накидали його кругом вежі та й спалили вежу вогнем, так що всї замчане Сихемські погинули, до тисячи душ чоловіків і жіноцтва.</verse>
				<verse number="50">Тодї двинув Абимелех у Тебез, обложив Тебез і звоював його.</verse>
				<verse number="51">Посеред города ж та була утверджена башта. Туди повтїкали й чоловіки й жіноцтво й усї городяне, заперлись в їй та й повиходили на дах.</verse>
				<verse number="52">Абимелех метнувсь до башти, добувати її, й підійшов до дверей, щоб її підпалити.</verse>
				<verse number="53">Втім кинула одна жінка йому на голову відломок камення жорнового, та й проломила йому черепа.</verse>
				<verse number="54">Зараз кликнув він на чуру свого, що носив зброю за ним, і звелїв йому: Вийми з піхви меча твого та й завдай менї смерть, щоб не мовляли про мене: Баба вбила його! Пробив його тодї чура, й він умер.</verse>
				<verse number="55">Побачивши же Ізрайлитяне, що Абимелех мертвий, розійшлись по своїх домівках.</verse>
				<verse number="56">Так відплатив Бог за злочин Абимелехові, що заподїяв батькові свойму, вбивши сїмдесять братів своїх.</verse>
				<verse number="57">Так попустив Бог, щоб і всї злочини Сихемцїв упали їм на голову, й постиг їх проклін Йотама Еробааленка.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Після Абимелеха виступив на рятунок Ізраїля Тола, син Пуї, сина Додового, з поколїння Іссахарового. Він жив у Самирі, на горах Ефраїмових.</verse>
				<verse number="2">І судив він Ізраїля двайцять і три годи; потім умер, і поховано його в Самирі.</verse>
				<verse number="3">Після нього виступив Яїр з Галаада й судив Ізраїля двайцять і два лїта.</verse>
				<verse number="4">У сього було трийцять синів, і їздили вони на трийцять ослицях, і було в їх трийцять міст.</verse>
				<verse number="5">І вмер Яїр, і поховано його в Камонї.</verse>
				<verse number="6">Та чинили Ізраїлїї знов те, що не до вподоби Господеві, й служили Баалам та Астартам і богам Арамейським, і богам Сидонським, богам Моабійським, богам Аммонїйським, богам Филистійським, і покинули Господа й не шанували його.</verse>
				<verse number="7">І запалав гнїв Господень на Ізраїля, і віддав їх в руки Филистіям і в руки Аммонїям.</verse>
				<verse number="8">Ті мучили й гнобили Ізрайлитян від того року вісїмнайцять років, усїх синів Ізраїля по тім боцї Йорданї в землї Аморійській, що в Галаадї.</verse>
				<verse number="9">До того ж іще перейшли Аммонїї Йордань, щоб наступити й на Юду, Бенямина й на дом Ефраїмів, так що Ізраїль був у великій нуждї.</verse>
				<verse number="10">І покликнули сини Ізраїля до Господа й промовляли: Провинили ми проти тебе, що покинули нашого Бога та служили Баалові.</verse>
				<verse number="11">І відказав Господь синам Ізрайлевим: Чи не пригнїтали ж вас Египтїї, Аморії, Аммонїї та Филистії,</verse>
				<verse number="12">Та Сидонїї, Гамаликії та Мадиянїї? Тодї звали ви до мене, й я рятував вас із рук їх;</verse>
				<verse number="13">Ви ж покинули мене та служили богам другим; за те я не стану рятувати вас вже далїй:</verse>
				<verse number="14">Ійдїть собі та лучше до тих богів, що вибрали собі; нехай рятують вас в тїснотї.</verse>
				<verse number="15">І промовили тодї сини Ізрайлеві до Господа: Провинили ми; чини з нами все, що схочеш, тільки визволь нас тепер.</verse>
				<verse number="16">І повідкидали від себе чужі боги й почали служити одному Господу, й не стерпів він злиднїв Ізраїля.</verse>
				<verse number="17">Змовились тодї Аммонїї та й отаборились у Галаадї. Зібрались і сини Ізрайлеві та й отаборились під Массифою.</verse>
				<verse number="18">Нарід же й князї Галаадські мовляли один до одного: Хто розпочав би війну з Аммонїями, той буде головою над усїма осадниками Галаадськими.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Галаадїй Ефтай був чоловік хоробрий; він родився од блудницї; в Галаадї родився Ефтай.</verse>
				<verse number="2">І як жона Галаадова народила йому сини, а сини її повиростали, прогнали вони Ефтая і сказали йому: Тобі в нашій родинї нема наслїддя з нами: бо ти син другої жінки.</verse>
				<verse number="3">От і зник Ефтай од братів своїх, і пробував у землї Тоб: і зібрались там круг Ефтая волокити та й ходили за ним.</verse>
				<verse number="4">Після якогось часу розпочали Аммонїї війну з Ізраїлем.</verse>
				<verse number="5">Як же розпочали Аммонїї з Ізраїлем війну, пійшла старшина Галаадська, щоб узяти Ефтая з Тоб-землї.</verse>
				<verse number="6">І мовляли вони до Ефтая: Іди до нас та й гетьмануй над нами, й будемо воювати з Аммонїями.</verse>
				<verse number="7">Відказує Ефтай начальникам Галаадським: Хиба ж то не ви зворогували на мене і прогнали з моєї родини?</verse>
				<verse number="8">Старшина ж Галаадська промовила до Ефтая: Тому ж то тепер ми й прийшли до тебе, й коли пійдеш з нами та воювати меш із Аммонїями, так будеш головою над нами, над усїма осадниками Галаадськими.</verse>
				<verse number="9">І відказав Ефтай старшинї Галаадській: Коли мене вернете, щоб воював я Аммонїїв і Господь віддасть їх у мої руки, то чи справдї буду я в вас головою?</verse>
				<verse number="10">І відказали Галаадські начальники Ефтайові: Нехай буде Господь сьвідком між нами, що ми так вчинимо, як ти оце сказав.</verse>
				<verse number="11">Пійшов тодї Ефтай з старшиною Галаадською, і настановив його народ головою й гетьманом над собою, й принїс Ефтай усї свої бажання перед Господа в Массифі.</verse>
				<verse number="12">І послав Ефтай посли до царя Аммонїйського з таким наказом: Що тобі до мене, що наступаєш на мене, щоб мою землю пустошити війною?</verse>
				<verse number="13">І відказав царь Аммонїйський послам Ефтайовим: Ізраїль, ідучи з Египту, відняв у мене землю від Арнону до Ябоку й до Йорданї, так верни її тепер подобру.</verse>
				<verse number="14">І послав Ефтай удруге посли до царя Аммонїйського,</verse>
				<verse number="15">І наказав їм промовити: От що каже Ефтай: Ізраїль не відіймав у Моабіїв та в Аммонїїв їх землї;</verse>
				<verse number="16">А як ійшов із Египту, і дійшов степом до Червоного моря, й прийшов у Кадес,</verse>
				<verse number="17">Дак вислав посли до царя Едомського з просьбою: дозволь менї перейти через твою землю! Та царь Едомський не вволив його волї. Так само послано було й до царя Моабійського, та не схотїв і той; тож пробував Ізраїль у Кадесї,</verse>
				<verse number="18">І йшов собі пустинею, обійшов землю Едом і землю Моаб, і дійшов сим робом до займища на востоцї від Моабу, й таборували вони по тім боцї Арнону та й не ступили ступнем на Моабове займище: Арнон бо становить гряницю Моабську.</verse>
				<verse number="19">І послав Ізраїль посли до Аморійського царя, Сигона, у Гесбон; і звелїв Ізраїль сказати йому: дозволь нам пройти через твою землю!</verse>
				<verse number="20">Сигон же не згодився пустити Ізраїля через своє займище, а скупив до купи ввесь народ свій, отаборивсь під Яазою та й ударив на Ізраїля.</verse>
				<verse number="21">І Господь, Бог Ізраїльський, подав Сигона й увесь люд його на поталу Ізраїлеві, і він побив їх, і одержав Ізраїль в наслїддє всю землю Аморія, що жив у нїй;</verse>
				<verse number="22">Сим робом одержали вони все займище Аморійське від Арнону до Ябоку, й від пустинї до Йорданї.</verse>
				<verse number="23">Оце ж прогнав Господь, Бог Ізрайлів, Аморіїв перед своїм людом Ізраїлем, а ти хочеш увійти в його державу?</verse>
				<verse number="24">Хиба ж ти не вживаєш те, що дав тобі Хамос, бог твій? Тож і ми ужиткуємо все те, що Господь, Бог наш, дав нам в наслїдню державу.</verse>
				<verse number="25">Або хиба ти луччий за Балака Зипоренка, царя Моабського? Чи ж він судивсь із Ізраїлем або воювавсь із ним?</verse>
				<verse number="26">Уже триста год, як осївсь Ізраїль у Гесбонї і в займищах його, ув Ароері і по всїх його городах, по обох боках Арнону: чом же ви за ввесь той час не віднїмали їх?</verse>
				<verse number="27">Не заподїяв я тобі нїякого лиха, а ти кривдиш мене вриваючись до мене. Нехай Господь, суддя, судить між Ізраїлем і Аммонїями.</verse>
				<verse number="28">Та царь Аммонїйський не вважав на слова, що переказав йому послами Ефтай.</verse>
				<verse number="29">Тодї найшов на Ефтая дух Господень, і він перейшов Галаад і Манассію, і перейшов через Массифу Галаадську, а з Массифи Галаадської двинув проти Аммонїїв.</verse>
				<verse number="30">І обрік Ефтай себе таким обітом: Коли ти справдї подаси Аммонїїв менї на поталу,</verse>
				<verse number="31">Тодї, хто б нї вийшов із дверей моєї господи зустріч мене, як я в мирі вернуся від Аммонїїв, нехай той буде Господеві, й я принесу його на всепаленнє.</verse>
				<verse number="32">І двинув Ефтай проти Аммонїїв воювати з ними, і подав Господь їх на поталу йому.</verse>
				<verse number="33">І побив він їх страшенно, від Ароера до Минита двайцять міст, і аж до Абель-Керамиму, й впокорились Аммонїї перед синами Ізрайлевими.</verse>
				<verse number="34">Як же прийшов Ефтай в Массифу додому, аж виходить зустріч йому дочка його з музиками й танцями. Була вона в його дитина єдина; опріч неї не було нї сина, нї дочки.</verse>
				<verse number="35">Побачивши він її, розідрав одежу на собі й промовив: Ой доненько ж моя! як ти пригнула мене к земли! Ти ж то й занапастила мій супокій! Однакож відтворив я уста мої перед Господом, то й не візьму того назад.</verse>
				<verse number="36">Вона відказала йому: Батеньку мій! коли ти одверз уста твої перед Господом, дак чини зо мною так, як промовив єси. Дав же таки тобі Господь помститись над ворогами твоїми Аммонїями.</verse>
				<verse number="37">Просила тільки панотця свого: Дай менї ще два місяцї пожити: пійду я в гори та оплачу моє дївоцтво з подругами моїми.</verse>
				<verse number="38">Він відказав: Ійди! І пустив її на два місяцї. І пійшла вона з подругами своїми та й оплакувала в горах дївоцтво своє.</verse>
				<verse number="39">Як уплило ж два місяцї, вернулась вона до панотця свого, й він справдив на їй обіт свій, що ним обрік себе, і вона не взнала мужа. І ввійшло в звичай в Ізраїлї,</verse>
				<verse number="40">Що з року в рік ходили Ізраїлські дївчата голосити по дочцї Ефтая Галаадянина, через чотири днї в роцї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Поскликалися ж Ефраїмії й двинули вони од півночі та промовили до Ефтая: Чого се ти ходив на війну проти Аммонїїв, та й не покликав нас із собою? Оце ж пустимо з димом твій будинок вкупі з тобою.</verse>
				<verse number="2">І відказав їм Ефтай: Я й мій народ тяжко ворогували з Аммонїями; я вас кликав, та ви не рятували мене з їх потали.</verse>
				<verse number="3">Бачивши ж я, що ти не хочеш товаришувати зо мною, одважив я мою душу та й двинув на Аммонїїв, і Господь подав їх менї в руки. Чого ж оце наступаєте ви на мене війною?</verse>
				<verse number="4">І покликав Ефтай усїх Галаадїїв та вдарив на Ефраїміїв, і побили Галаадїї Ефраїміїв, вони ж бо й приговорювали: Ефраїмські втекачі ви: Галаад бо міститься між Ефраїмом і між Манассієм.</verse>
				<verse number="5">І обсїли Галаадїї Йорданські броди перед Ефраїміями. Як же хто з Ефраїмійських втекачів говорив: Дайте менї перебрести, то питали Галаадїї в його: Чи ти не Ефраїмій? Коли він відказав: Нї,</verse>
				<verse number="6">То вони йому: А скажи ж: Шибболет, (колос), а він каже: Сибболет, бо не вмів доладу вимовити. От вони вхоплять його та й зітнуть на Йорданьському броду. Так полягло тодї Ефраїміїв сорок і дві тисячі.</verse>
				<verse number="7">І судив Ефтай Ізраїля шість год, і вмер Ефтай Галаадїй і поховано його в которомусь городї Галаадському.</verse>
				<verse number="8">Після його був суддею Ізраїля Абезан із Бетлеєму.</verse>
				<verse number="9">У сього було трийцять синів, а віддав він трийцятеро дочок на чужу сторону, і привів синам своїм трийцятеро дочок із чужої сторони, й судив Ізраїля сїм год.</verse>
				<verse number="10">Потім умер Абезан, і поховано його в Бетлеємі.</verse>
				<verse number="11">Після нього судив Ізраїля Забулонїй Елон, а судив він Ізраїля десять лїт.</verse>
				<verse number="12">І вмер Забулонїй Елон, і поховано його в Аялонї в Забулон-землї.</verse>
				<verse number="13">Після його судив Ізраїля Пиратонїй Абдон Гиллеленко.</verse>
				<verse number="14">У сього було сорок синів і трийцятеро внуків, що їздили на сїмдесятьох ослятах. Він судив Ізраїля вісїм год.</verse>
				<verse number="15">І вмер Пиратонїй Абдон Гиллеленко, і поховано його в Пиратонї в Ефраїм-землї, на горі Амаликійській.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Сини Ізрайлеві чинили знов те, що в очах Господнїх було недобре, і подав їх Господь в руки Филистіям на сорок лїт.</verse>
				<verse number="2">А був тодї один чоловік із Зореага, з поколїння Данового, на імя Маной, жінка ж в його була неплідна й не роджала.</verse>
				<verse number="3">І обявивсь ангел Господень молодицї й рече їй: Оце ти неплідна і не роджаєш, але ти завагонїєш і вродиш сина.</verse>
				<verse number="4">Остерегайся ж, не пий нї вина нї впиваючого напитку, й не їж нїчого нечистого;</verse>
				<verse number="5">Бо се ти почнеш і вродиш сина; та щоб бритва не торкалась до голови його, бо хлопчик сей буде від матїрньої утроби посьвячений Господеві, і зачне він рятувати Ізраїля з Филистійської потали.</verse>
				<verse number="6">Молодиця ж пійшла та й оповіла свойму чоловікові: так і так, чоловік Божий прийшов до мене. Він мав вигляд ангела Божого, аж страшно поважний. Я не питала його, звідки він, й імени свого він не назвав менї.</verse>
				<verse number="7">І промовив він до мене: Ти станеш вагітною і вродиш сина; тож не пий нї вина нї сикера і не їж нїчого нечистого, бо хлопя буде назорей Божий від матїрнього тїла аж до дня своєї смертї.</verse>
				<verse number="8">Тодї Маной просив Господа і промовляв: Господи! Божий чоловік, що присилав єси, нехай би ще раз прийшов до нас та навчив нас, як нам держати себе що до хлопяти, як народиться.</verse>
				<verse number="9">І вволив Бог волю Манойову, і ангел Божий прийшов ще раз до молодицї, як седїла вона на полі, а чоловіка її Маноя не було з нею.</verse>
				<verse number="10">І побігла хутенько молодиця, й оповіла про се чоловікові свойму, та й каже до його: Оце явивсь менї чоловік, що недавно приходив до мене.</verse>
				<verse number="11">Метнувся ж Маной за своєю жінкою, а прийшовши 'д тому чоловікові, спитав його: Чи ти той чоловік, що розмовляв з сією жінкою? Відказав той: Я.</verse>
				<verse number="12">Питає тодї Маной: Як слово твоє справдиться, то як тодї нам держати себе з хлопям і що з ним чинити?</verse>
				<verse number="13">Відказав ангел Господень Манойові: Нехай остерегається молодиця всього, що я сказав їй.</verse>
				<verse number="14">Нехай не їсть нїчого, що робиться з винограду, не пє нї вина, нї опяняючого напитку, і нїчого нечистого не їсть, все так, як я звелїв їй.</verse>
				<verse number="15">Промовив тодї Маной до ангела Божого: Нам би хотїлось тебе задержати й козенятком тебе пошанувати.</verse>
				<verse number="16">Ангел же Господень відказав Манойові: Хоч би ти мене й задержав, не їсти му я харчі твоєї. Коли ж хочеш принести всепаленнє, так принеси його Господеві. Маной же не знав, що се був ангел Господень.</verse>
				<verse number="17">І поспитав Маной у ангела Господнього: Як тебе звати на імя? Бо, як слово твоє та справдиться, схочемо тебе пошанувати.</verse>
				<verse number="18">І відказав йому ангел Господень: Чого питаєш про моє імя? Воно дивне.</verse>
				<verse number="19">Тодї взяв Маной козенятко і хлїбний принос та й принїс на каменнї Господеві. І сталось при тому диво перед очами Маноя й жінки його:</verse>
				<verse number="20">Як знялось поломє від жертівника 'д небесам, знявсь й ангел Господень у жертівному поломї. Побачивши се Маной і жінка його, припали до землї лицем.</verse>
				<verse number="21">І став невидимим ангел Господень Маноєві й жінцї його. Зрозумів же тодї Маной, що се був ангел Господень.</verse>
				<verse number="22">І сказав тодї Маной до жінки: Істно мусимо ми вмерти, бо видїли Бога!</verse>
				<verse number="23">Жінка ж його відказала йому: Коли б Господь хотїв нас умертвити, не прийняв би од нас усепалення і хлїбної жертви, та й не дав би нам усього сього вбачити, анї обявив того, що має бути.</verse>
				<verse number="24">І вродила молодиця сина, і дала йому імя Самсон. І росло хлопя, і Господь благословив його.</verse>
				<verse number="25">І почав дух Господень бути в ньому в таборі Дановому між Зореагом і Естаолом.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">І пійшов Самсон у Тимнат, і запізнавсь із Филистійською дївчиною.</verse>
				<verse number="2">Вернувшись, оповідав про се батькові й матері та й каже: Запізнавсь я в Тимнатї з Филистійською дївчиною; дайте менї її за жінку.</verse>
				<verse number="3">Батько й мати ж відказали йому: Хиба ж між дївчатами твого браття і в усьому народї нашому та нема тобі жінки, що хочеш узяти в чужій сторонї у Филистіїв, у необрізаних? Відказує ж Самсон батькові: Сю возьми менї: бо вона сподобалась менї.</verse>
				<verse number="4">Не знали ж батько й мати його, що на се була воля Господня, та що він шукав причини навпроти Филистіїв, того бо часу панували Филистії над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="5">От і пійшов Самсон із батьком та матїррю в Тимнат, і як наближувались вони до виноградників Тимнатських, скочив несподївано проти нього левчук рикаючий.</verse>
				<verse number="6">Зійшов тодї на його Господень дух, що він левчука роздер нїби козеня, не мавши в руцї нїчого. Батькові-матері ж не сказав, що зробив.</verse>
				<verse number="7">Тодї прийшов (у Тимнат) та й перемовивсь із дївчиною, і прихилилась вона до Самсона.</verse>
				<verse number="8">Трохи згодом ійшов ізнов, щоб її взяти додому, і звернув, щоб глянути на мертвого лева, аж у левиній пащі бжоляний рій із медом.</verse>
				<verse number="9">Він забрав його в руки та й їв собі в дорозї, а прийшовши до батька-матері, дав і їм, і вони їли, та й не сказав, що забрав мед із левиного трупу.</verse>
				<verse number="10">Потім прийшов батько його до дївчини, і справив Самсон там бенкет: бо так звичайно чинили женихи.</verse>
				<verse number="11">І як там побачили його, вибрали трийцять бояр, щоб круг його були.</verse>
				<verse number="12">І промовив до них Самсон: Загадаю вам загадку. Як одгадаєте її менї за сїм бенкетових днїв, так я вам дам трийцять сорочок і трийцять сьвяточних жупанів.</verse>
				<verse number="13">Коли ж не зумієте відгадати, так ви менї дасте трийцять сорочок і трийцять сьвяткових жупанів. І відказали йому: Загадуй, почуємо.</verse>
				<verse number="14">І рече їм: Вийшла харч з їдючого, солодощі із страшного. Так не змогли вони розвязати загадки в трьох днях.</verse>
				<verse number="15">На четвертий же день прохали вони Самсонову жінку: Ублагай бо чоловіка, щоб він розвязав нам загадку, ато спалимо тебе вкупі з батьківським будинком. Чи то ж про те тільки вибрали нас, щоб обідрати нас?</verse>
				<verse number="16">І плакала молода Самсонова перед ним і казала: Ой противна я тобі, не любиш мене. Загадав єси моїм землякам загадку, а менї й не звіривсь. Відказав їй: Батькові мойму й матері моїй не звіривсь, а тобі б то звірився?</verse>
				<verse number="17">І плакала вона перед ним всї днї, покіль справляли вони бенкет. Семого ж дня виявив таки їй, бо докучливо просила його. Вона ж виявила загадку землякам своїм.</verse>
				<verse number="18">От і кажуть вони йому семого дня перед заходом сонця: Що над мед солодше? що над лева страшнїйше? І рече їм: Коли б ви моєю телицею не орали, так моєї б загадки не згадали.</verse>
				<verse number="19">Найшов тодї на його дух Божий, що він пійшов ув Аскалон, і вбив там трийцять чоловіка, поздіймав з них одежу та й пороздавав сьвяточні жупани тим, що загадку його відгадали. І загорівсь великим гнївом і пійшов у домівку батьківську.</verse>
				<verse number="20">Жінка ж Самсона спарувалась із боярином, що був при ньому дружбою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">По якомусь часї, під пшеничні жнива, прийшов Самсон із козеням, щоб одвідати жінку свою, й каже: Я хочу ввійти в бічню сьвітлицю до моєї жінки. Батько ж її не дозволив йому ввійти,</verse>
				<verse number="2">А заявив йому: Я справдї думав, що ти одцуравсь її, та й оддав твойму бояринові. Однакже менша сестра її ще краща за неї; нехай вона буде замість її.</verse>
				<verse number="3">Самсон же відказав йому: Тепер не буду винен Филистіям, коли заподїю зло їм.</verse>
				<verse number="4">І пійшов Самсон та й уловив три сотнї лисиць, набрав лушниць, повязав по парі лисиць одну до однієї хвостами, а між кожну пару хвостів привязав по лучиву.</verse>
				<verse number="5">Позапалював тодї лушницї, розпустив лисицї по Филистійських житах, та й пустив на пожар і копи Филистійські і стояче ще збіжє, і оливкові сади.</verse>
				<verse number="6">Як же Филистії питали: Хто се зробив? відказувано: Самсон, зять Тимнатїїв, бо він одняв у нього жінку та й оддав його бояринові. Кинулись тодї Филистії та й спалили її вкупі з батьком її.</verse>
				<verse number="7">Самсон же сказав їм: Хоч ви се й учинили, та я тодї тільки вгамуюсь, як помщусь над вами.</verse>
				<verse number="8">І поперебивав їм ноги і стегна важенною довбнею. Тодї пійшов собі та й осївсь у розщілинї скелї Етамської.</verse>
				<verse number="9">Филистії ж двинули та й отаборились у Юдеї, і розпростерлись аж до Лехи.</verse>
				<verse number="10">І питали осадники Юдеї: Чого ви двинули проти нас? А вони відказали: Щоб уловити Самсона і вчинити з ним таке, як учинив він із нами.</verse>
				<verse number="11">Виступило тодї три тисячі чоловіка до Етамської розщілини та й кричали до Самсона: Хиба не знаєш ти, що Филистії над нами панують? Про що ж ти нам таке вдїяв? А він їм відказує: Як вони витворяли зо мною, так і я вдїяв їм.</verse>
				<verse number="12">І кажуть вони йому: Ми прийшли тебе вловити, щоб Филистіям тебе видати. Самсон же відказує: Заприсягнїте, що самі не вбєте мене.</verse>
				<verse number="13">І відказали йому: Нї, ми тільки звяжемо тебе та й видамо Филистіям; убити ж тебе не вбємо. От і звязали його новою верівкою та й повели з розщілини.</verse>
				<verse number="14">Як дойшов же він до Лехи, а Филистії з радощів загукали, що ведуть його, тодї найшов на нього Господень дух, і поворозя на руках його зробилось наче прядиво, що загорілось, і повязь на руках його порозпадалась.</verse>
				<verse number="15">І знайшов він сьвіжу ослячу челюсть, простяг руку свою, взяв її та й убив нею тисячу чоловіка.</verse>
				<verse number="16">І рече Самсон: Челюстю ослиною побив я товпу, дві товпи, - щекою ослиною убив я тисячу люда!</verse>
				<verse number="17">Се промовивши, відкинув челюсть від себе, і проложив тому місцеві імя: Рамат-Лехи, се б то кинена челюсть.</verse>
				<verse number="18">Тодї схотїлось йому дуже пити, і озвався він до Господа і рече: Дав єси сей великий рятунок рукою раба твого, а тепер доведеться менї вмерти від спраги та попастись у руки необрізаним.</verse>
				<verse number="19">І зробив Господь дїру в челюстї, і потекла з неї вода. Як же напивсь, вернувся в нього живий дух, і він ожив. Через те прозвано се місце жерело взиваючого, і тече воно в Леші по сей день.</verse>
				<verse number="20">Судив же він Ізраїля за панування Филистійського двайцять лїт.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Прийшов відтак Самсон у Газу, і побачив там блудницю та й пригорнувсь до неї.</verse>
				<verse number="2">Як переказано ж Гадїям: Прийшов Самсон сюди! обсїли вони його та й поставили на всю ніч сторожу в міських воротях тайкома, кажучи: Покіль задниться днина, вбємо його.</verse>
				<verse number="3">Самсон же лежав до півночі а опівночі встав, ухопив обоє крила міських воріт разом з засовом, положив їх собі на плечі та й понїс аж на вершину гори, що стоїть навпроти Геброну.</verse>
				<verse number="4">Сталося ж навпослї, що полюбив він на долинї Сорек вродливу женщину на імя Далила.</verse>
				<verse number="5">І прийшли до неї князї Филистійські і промовляли до неї: Удобрухай його та вивідай, у чому його велика сила, і чим би нам підойти його, щоб звязати його та впокорити, а ми дамо тобі чоловік за чоловіком по тисячу й сто срібних секлів.</verse>
				<verse number="6">І каже Далила Самсонові: Признайся бо, в чому твоя сила, що ти дужий такий, і чим тебе можна б звязати, щоб підневолити?</verse>
				<verse number="7">І рече їй Самсон: Як би звязано мене сїмма сирими, не висушеними буйволовими жилами, був би я малосилок як і инші люде.</verse>
				<verse number="8">І принесли їй князї Филистійські сїм сьвіжих тятив, ще не засушених, і звязала вона його ними;</verse>
				<verse number="9">Як же кликнула до него: Самсоне! Филистії напали на тебе! він порвав тятиви наче нитку валовини приближену до вогню, і тайни сили його не вивідано.</verse>
				<verse number="10">Присїпалась тодї Далила до його: Так се ти насьміявсь із мене неправдою! Скажи ж менї тепер, чим тебе можна би звязати?</verse>
				<verse number="11">І відказав їй: Як би звязано мене новою верівкою, що не була ще нї в якій роботї, був би я тодї малосилок, як инші люде.</verse>
				<verse number="12">От і взяла Далила нову верівку та й звязала нею його; тодї кликнула до його: Самсоне! Филистії на тебе чигають в боковій сьвітлицї. Він же порвав те все на руках у себе, наче нитку.</verse>
				<verse number="13">Присїлась ізнов Далила до него: Ти й досї насьміхаєшся з мене, і говориш лож; признайся ж бо таки, чим би тебе можна звязати? І відказав їй: Як би ти віткала семеро кучерів з мойої голови ув основу,</verse>
				<verse number="14">Та прибила цьвяхом на ткацькому валу, тодї був би я малосилен як инші люде. Як же він заснув, узяла Далила сїм кучерів з голови в нього, ввіткала в основу та й закріпила гвоздем на ткацькому валу, і гукне тодї: Самсоне, Филистії на тебе! Схопиться ж він зо сну, та й вирвав ткацького вала вкупі з основою.</verse>
				<verse number="15">Привязалась ізнов Далила до його: Як же ти кажеш: Люблю тебе, коли серце твоє чуже до мене? Оце вже в третє насьміявсь єси з мене і не признавсь менї, у чому твоя сила, що такий ти дужий.</verse>
				<verse number="16">І як почала вона докучати йому без перестану своїми речами та мучити його, так що й життє омерзїло йому,</verse>
				<verse number="17">Тодї він виявив їй усю правду, та й каже їй: До моєї голови бритва не торкалась, бо я посьвячений Господеві від матїрнього тїла. Коли б мене та острижено, тодї б зникла від мене сила моя; я був би малосилен, як инші люде.</verse>
				<verse number="18">Як же зрозуміла Далила, що він їй виявив усе серце, послала вона кликати Филистіїв та й звелїла сказати їм: Тепер вже можете прибути, бо відкрив він менї цїле серце. Прийшли тодї Филистії та й принесли їй обіцяні гроші.</verse>
				<verse number="19">Вона ж приспала його на колїнах у себе, та й кликнула одного чоловіка; той виголив семеро кучерів на голові в його. Тодї став він слабшати, і сила його покинула його.</verse>
				<verse number="20">Як же крикнула вона: Самсоне, Филистії на тебе! прокинувсь він од свого сну, та й подумав: Отрясусь із сього, як і завсїди та й визволюсь. А того й не знав, що Господь відступив від його.</verse>
				<verse number="21">Узяли ж його Филистії та й повиколювали йому очі; повели в Газу та й закували в мідяні кайдани, і мусїв він у темницї молоти на жорнах.</verse>
				<verse number="22">Волоссє ж на голові в його тимчасом одростало, там де було виголене.</verse>
				<verse number="23">Зібралися ж якось князї Филистійські, принести свойму богові Дагонові велику жертву і повеселитись, бо казали: Бог наш подав нам нашого ворога Самсона в руки.</verse>
				<verse number="24">Видячи його, й люд хвалив бога свого та говорив: Бог наш ворога нашого, що нашу землю пустошив, того що побив стільких, подав нам на поталу.</verse>
				<verse number="25">А розвеселившись трапезуючи, сказали: Кликнїть Самсона, нехай нас розсьмішить. Тодї взято Самсона з темницї, і він мусїв їх забавляти, і поставлено його між стовпами.</verse>
				<verse number="26">Тодї попросив Самсон поводиря свого, що держав його за руку: Ось пусти мене, обмацяти стовпи, що на них стоїть будинок, обіпрусь я об них та відпічну.</verse>
				<verse number="27">У будинку ж було повно чоловіків і жінок. Були там і всї князї Филистійські, а на даху зібралось до трох тисяч чоловіків і жінок, що дивились, як забавляв їх Самсон.</verse>
				<verse number="28">І озвався тодї Самсон до Господа і рече: Господи Боже! зглянься на мене і дай менї, Боже мій, ще тільки раз таку силу, щоб я за обі очі мої помстився заразом над Филистіями!</verse>
				<verse number="29">Тут він обняв оба середні стовпи, що на їх стояв будинок, одного правицею, другого лївицею.</verse>
				<verse number="30">І промовив Самсон: Умирай, душе моя, з Филистіями! і потряс ними так потужно, що будинок ринув на князїв і на ввесь люд, що там був. І мертвих, що він погубив їх умираючи, було більш, анїж тих, що за життя свого поперебивав.</verse>
				<verse number="31">Прийшли тодї брати його й уся родина його, і взяли його та й поховали між Зореагою й Естаолом в батьківському гробовищі його батька Маноя. Двайцять лїт судив Самсон Ізраїля.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">Був один чоловік на горі Ефраїм, на імя Миха.</verse>
				<verse number="2">Сей промовив до матері своєї: Одинайцять сот срібних секлів, що вкрадено в тебе, і ти при менї вирекла проклін, сї гроші в мене в схованцї: я взяв їх; тепер же верну їх. І відказала мати йому: Нехай тебе благословить господь, сину мій!</verse>
				<verse number="3">От і вернув він матері одинайцять сот. Мати ж його каже: Я хочу їх присьвятити господеві й на благо синові мойму обернути, на те, щоб із них зробити вирізуваного і виливаного ідола.</verse>
				<verse number="4">Але він вернув таки срібло матері своїй, а мати взяла двістї срібних секлів та й оддала золотареві, а той зробив з них вирізуваного і виливаного божка, і находивсь він у дому Михи.</verse>
				<verse number="5">А був у Михи (окремо) дім для божища. І зробив Миха ефод і терафим і посьвятив одного сина свого, щоб служив йому за сьвященника.</verse>
				<verse number="6">Того часу не було князя в Ізраїлї, і кожен чинив, що здавалось йому доладнїм.</verse>
				<verse number="7">Був же тодї один молодик із Бетлеєму Юдейського з поколїння Юдиного; він був Левит, і пробував там заволокою.</verse>
				<verse number="8">Сей покинув город Бетлеєм Юдейський, щоб, де доведеться, пробувати заволокою, та й зайшов у Ефраїм-гори, в господу до Михи.</verse>
				<verse number="9">Питає в його Миха: Куди ти йдеш? Відказав той: Я Левит із Бетлеєма в Юдеї, а йду, щоб осїстись, де доведеться.</verse>
				<verse number="10">І каже йому Миха: Зістаньсь у мене та й будь менї за батька й за сьвященника; я давати му тобі що року десять срібних секлів і потрібну одежу та харч.</verse>
				<verse number="11">Левит пристав на се, щоб зістатись у того чоловіка, і був у нього молодик як один із його синів.</verse>
				<verse number="12">От і посьвятив Миха Левита, і був у його молодик за сьвященника, і жив у господї в Михи.</verse>
				<verse number="13">Тодї каже Миха: Тепер знаю, що господь буде благодатен до мене, бо маю Левіта за жерця.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">Того часу не було царя в Ізраїлї, а поколїннє Даново шукало собі того часу наслїдньої держави, бо йому й доти не допалось повного удїлу між поколїннями Ізрайлевими.</verse>
				<verse number="2">От і послали Данїї з поколїння свого пятьох з'угадних мужів із Зореага й Естаола, щоб розгледїти землю та винишпорити, та й наказали їм: Ійдїть розглядайтесь по землї скрізь. Вони ж дойшли до гір Ефраїмових, зайшли до Михиної господи та й обночувались там.</verse>
				<verse number="3">Будучи ж в Миховій господї, впізнали вони говірку молодого Левита, зайшли до його, та й поспитали в його: Хто тебе сюди завів, що тут робиш, і що таке ти в цьому домі?</verse>
				<verse number="4">І відказав їм він: Так і так обійшовсь ізо мною Миха: найняв мене, й я його сьвященником.</verse>
				<verse number="5">Тодї просять його: Спитай у Бога, щоб нам знати, чи пощастить нам у нашій дорозї, що верстаємо?</verse>
				<verse number="6">І каже їм жерець: Ійдїть веселі; дорога, куди йдете, приятна Господеві.</verse>
				<verse number="7">От і пійшли далїй ті пять мужів та й дойшли до Лаіса. Там побачили, як люде живуть безпечно звичаєм Сидонїїв, байдужно й тихо, та що не було в тій землї такого, що обиджав би в чому, або мав би яку власть. Від Сидонїїв вони далеко й не мають нї з ким нїякої справи до спільної оборони.</verse>
				<verse number="8">Як прийшли вони до своїх братів у Зореагу й Естаол, каже їм браття їх: І з чим же ви?</verse>
				<verse number="9">А вони відказують: Вставайте, двинемо проти них у поле! Бо землю ми огледїли: справдї прегарна земля, а ви оце задумались; не гайтесь довше, рушаймо в дорогу, та й осягнемо землю в державу!</verse>
				<verse number="10">Прийшовши туди, знайдете байдужний люд, а земля простора.</verse>
				<verse number="11">І рушили звідти з поколїння Данового з Зореаги й Естаола шість сотень узброєних людей.</verse>
				<verse number="12">В свойму походї отаборились вони в Каріят-Яримі в Юдеї. Тим і прозивається те місце по сей день табір Данів - за Каріят-Яримом.</verse>
				<verse number="13">Звідти йшли вони на Ефраїм-гори та й прийшли до господи Михиної.</verse>
				<verse number="14">Тодї озвались ті пять мужів, що ходили в Лаіс, щоб розгледїти землю, і сказали своїм братам: Чи знаєте, що в сьому хуторі є ефод і терафим, та вирізуваний і виливаний ідол? Зміркуйте ж оце, що маєте дїяти.</verse>
				<verse number="15">І завернули вони туди, прийшли до господи молодого Левити в домі Михи, та й привітали його.</verse>
				<verse number="16">А шістьсот чоловіка з синів Данових, узброєних, стояли за ворітьми.</verse>
				<verse number="17">Пятьох же мужів, що виходили на розглядини, ввійшли, пробрались туди та й забрали вирізуваного ідола, ефод і терафим та виливаного божища. Сьвященник же стояв за ворітьми з шістьма сотнями чоловіка в'оруженими,</verse>
				<verse number="18">Як пробрались вони в будинок до Михи, то й забрали вирізуваного кумира й ефод і терафим і виливаного божища. І питає їх сьвященник: Що ви коїте?</verse>
				<verse number="19">Вони ж відказують: Мовчи, затули рота рукою, йди з нами, та й бувай батьком нам і сьвященником. Що бо тобі любійше, попувати в домі одного чоловіка, чи бути сьвященником в поколїнню і родї в Ізраїлї?</verse>
				<verse number="20">І призволив сьвященник, і взяв ефода й терафима, вирізуваного ідола й виливаного божка, та й пійшов укупі з людьми.</verse>
				<verse number="21">І пійшли вони далїй, виправивши дїтей, скотину й дороге майно поперед себе.</verse>
				<verse number="22">Ще ж не далеко відойшли від господи Михиної, а вже й скупились хуторяне в Михиній домівцї, та й погнались за Данїями.</verse>
				<verse number="23">І кликали вони за Данїями, а ті обернувшись питали в Михи: Що тобі треба? чого так кричиш?</verse>
				<verse number="24">Відказує сей: Ви забрали боги, що я собі постарав і жерця, та й пійшли собі. Як же се питаєте: Що тобі треба?</verse>
				<verse number="25">І відказали йому Данїї: Стережись, щоб ми не чули більше твого голосу, ато сердиті люде кинуться на вас, і згинеш сам та й погубиш твоїх.</verse>
				<verse number="26">І пійшли собі далїй Данії. Миха же, побачивши, що вони дужчі за його, вернувсь додому.</verse>
				<verse number="27">Забравши сим робом те, що постарав собі Миха, вкупі з його жерцем, напали вони на Лаіс, на людей тихих і байдужних, побили їх мечем а город пустили з димом.</verse>
				<verse number="28">Нїхто не допоміг їм, бо жили далеко від Сидону і не мали нї з ким нїякої справи. Місто се находилось на долинї, не далеко Бет-Рехова. І збудували собі (Данїї) город, та й осїлись у йому.</verse>
				<verse number="29">І прозвали місто своє Даном, по імени предка свого Дана, сина Ізрайлевого; перше ж той город звався Лаіс.</verse>
				<verse number="30">І поставили в себе Данїї вирізуваного ідола, а сьвященниками в поколїннї Дановому були Йонатан, син Герсона, сина Мойсейового, і сини його аж по день уневолення свого.</verse>
				<verse number="31">І стояв у них ідол, що зробив Миха, увесь той час, як божий дом стояв у Силомі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Було ж того часу, як не було ще царя в Ізраїлї, жив собі Левійський чоловік серед Ефраїмових гір. Держав він у себе дївку з Бетлеєма, в Юдеї за наліжницю.</verse>
				<verse number="2">Ся ж наліжниця посварилась із ним та й утекла від його до своєї родини в Бетлеєм в Юдеї, та й пробувала там чотири місяцї часу.</verse>
				<verse number="3">Потім пустив ся чоловік її в дорогу, щоб з нею щиро перемовитись та й узяти її до себе. Був при йому наймит його та два осли. Вона ввела його в дім батька свого.</verse>
				<verse number="4">Батько молодицї, побачивши його, привитав його радо, і задержав його тесть, батько молодої женщини, у себе. І пробув він три днї в нього; вони їли й пили і ночували там.</verse>
				<verse number="5">На четвертий же день встав він досьвіта, щоб вертати; та батько молодичин каже свойму зятеві: Покрепися ж перш куском хлїба, тодї й пійдете.</verse>
				<verse number="6">От вони й остались, і їли та пили вкупі, тодї ж прохав молодичин батько чоловіка: Остансь на ніч та повеселись у нас.</verse>
				<verse number="7">Чоловік же піднявсь, щоб ійти в дорогу. А тесть його присилував таки, що він ще раз переночував.</verse>
				<verse number="8">Як устав сей на пятий день рано вранцї, щоб ійти, каже молодичин батько: Покрепись та загайсь, покіль день схилиться. От і їли оба знов.</verse>
				<verse number="9">Як устав же чоловік, щоб відходити з наліжницею та з наймитом, каже йому тесть: Дивись, як день хилиться 'д вечеру; ночуйте та повеселїтесь; завтра рано встанете в дорогу і пійдете додому.</verse>
				<verse number="10">Та чоловік не схотїв уже ночувати, пустивсь у дорогу, та й прибув у Евус, се Ерусалим, при йому ж була пара обтяжених ослів і наліжниця його.</verse>
				<verse number="11">Як же були вони під Евусом і день вельми вже схилився, каже наймит свойму панові: Завернїмо в Евузіївський город та переночуймо там.</verse>
				<verse number="12">Відказав йому пан його: Не пійдемо в місто чужинцїв, що не з синів Ізрайлевих, а простуймо в Гиву.</verse>
				<verse number="13">І каже наймитові свойму: До якогось міста вже ми дійдемо та й обночуємось у Гиві, або в Рамі.</verse>
				<verse number="14">От і простували вони дальше, та недалеко від Гиви Беняминової зайшло їм сонце.</verse>
				<verse number="15">І повернули вони в Гиву, щоб там ночувати. Як же прийшли туди, мусїли седїти на майданї в містї, бо нїхто не закликав їх в господу на нічлїги.</verse>
				<verse number="16">Аж ось показавсь старий чоловік, що ввечері вертавсь із роботи своєї з поля. Родом був він з Ефраїмських гір і пробував чуженицею в Гиві, а люде тамошні та були Беняминїї.</verse>
				<verse number="17">Споглянувши сей і побачивши чоловіка з клунками на улицї в містї, питає: Куди йдеш і звідкіля?</verse>
				<verse number="18">Відказав же той: Ми йдемо з Бетлеєма в Юдеї в гори Ефраїмські, бо я звідти. Ходив я в Бетлеєм в Юдеї, і вертаюсь тепер до моєї домівки. Та нема нїкого, щоб нас прийняв в господу;</verse>
				<verse number="19">Є в нас солома й харч ослам, є й хлїб і вино про мене й про твою рабу й про наймита, що має при собі твій раб, нїчого нам не треба.</verse>
				<verse number="20">Каже тодї старий чоловік: Не журись, чого не було б у тебе, здайся на мене; тільки не ночуй на дворі.</verse>
				<verse number="21">І повів його в свою домівку, і дав ослам харчі; і пообмивали вони собі ноги, й їли й пили.</verse>
				<verse number="22">Тим часом як вони по трудї тїла посиляли, обступили горожане господу, люде ледачі, перлись у двері і кричали на дїдуся, господаря дому: Виведи чоловіка, що повернув до тебе, щоб ми з ним розпитались.</verse>
				<verse number="23">Вийшов до їх господар та й каже їм: Нї, браттє! не чинїте зла! Коли чоловік сей завернув до мене в господу, не подоба вам таке стидовище чинити.</verse>
				<verse number="24">Ось у мене дївує дочка, а в його є наліжниця; виведу їх вам; насилуйте їх і чинїте, що вам до вподоби; над сим же чоловіком не чинїте безчестї.</verse>
				<verse number="25">Та люде ті не схотїли його слухати. Тодї вхопив чоловік наліжницю свою, та й вивів її до них на улицю, і вони пригортались до неї і ругались над нею всю ніч до ранку, і тодї аж її покинули, як зачервонїла зоря.</verse>
				<verse number="26">Як же настав ранок, прийшла молодиця та й повалилась перед дверима того чоловіка, де був пан її, й лежала покіль настав день.</verse>
				<verse number="27">Як же встав уранцї пан її, та відчинив двері й вийшов, щоб простувати своєю дорогою, аж наліжниця його лежить перед дверима господи, розтягнувши руки на порозї.</verse>
				<verse number="28">Каже він їй: Уставай, пійдемо! аж нема відповідї. Побачивши, що вона вмерла, положив він її на осла та й пійшов до своєї домівки.</verse>
				<verse number="29">Вернувшися ж додому, вхопив ножа, взяв наліжницю свою, порізав її на дванайцять частин та й розіслав їх по всїх займищах Ізраїльських.</verse>
				<verse number="30">І кликав тодї кожен, хто се бачив: Такого не бувало й не видано з того часу, як Ізраїль вийшов з Египту, по сей день! Оце ж подумайте про се, порадьте та постановіть, що чинити!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">І повиходили всї сини Ізрайлеві, і зібралась громада як один чоловік від Дана аж до Берсабиї, і земля Галаадська перед Господом у Массифі.</verse>
				<verse number="2">І зійшлися голови всього народу, всї поколїння Ізрайлеві, на збори Божого народу, чотириста тисячей піхотників узброєних мечами.</verse>
				<verse number="3">Та й Беняминїї дізнались, що сини Ізрайлеві зійшлись в Массифу. І питали Ізрайлитяне: Скажіть, як сталося те погане дїло?</verse>
				<verse number="4">І відказав Левит, чоловік замученої молодицї так: Прибув я в Гиву Беняминову з моєю наліжницею, щоб там обночуватись.</verse>
				<verse number="5">Та горожане Гиви обступили ніччю господу, задумавши мене вбити, і мучили вони мою наліжницю так, що вона й умерла.</verse>
				<verse number="6">Тодї взяв я наліжницю мою, порізав її та й порозсилав по всьому займищу держави Ізрайлевої, бо вчинили вони беззаконне й соромне дїло в Ізраїлї;</verse>
				<verse number="7">Всї ви, сини Ізрайлеві, тут, то ж розберіть все і постановіть, що чинити.</verse>
				<verse number="8">Піднявсь тодї ввесь люд як один чоловік, і промовив: Нїхто з нас нехай не йде додому, нїхто не вертайсь до господи своєї.</verse>
				<verse number="9">От же що ми зробимо з Гивою:</verse>
				<verse number="10">Возьмімо по десятку чоловіка з сотнї з усїх поколїнь Ізрайлевих, і по сотнї з тисячі, а по тисячі з десятьох тисячей; нехай наберуть харчі про людей, що пійдуть на Гиву Беняминову, покарати її за погане дїло, яке вдїяла вона в Ізраїлї.</verse>
				<verse number="11">І скупились усї поколїння Ізрайлеві проти того міста однодушно, як один чоловік.</verse>
				<verse number="12">І порозсилали поколїння Ізрайлеві по всьому поколїнню Беняминовому, сказати: Що се за погана річ між вами сталась?</verse>
				<verse number="13">Повидавайте ж ледачих людей з Гиви, щоб ми їх стратили й ледарство з Ізраїля викоренили. Беняминїї ж не схотїли уволити волю своїх земляків, синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="14">І поскуплювались Беняминїї із инших городів у Гиву, щоб виступити на війну з синами Ізраїля.</verse>
				<verse number="15">І налїчено Беняминїїв із міст того дня двайцять і шість тисячей узброєних мечами, опріч осадників Гивейських, а їх налїчено сїмсот чоловіка вибраних.</verse>
				<verse number="16">Із усїх сих людей було сїм сотень вибранцїв лїваків; кожен із них, випускаючи камення з пращі у волос, не випустив його мимо.</verse>
				<verse number="17">Ізрайлитян же налїчено, без Беняминїїв, чотириста тисячей в'оружених мечами, добірнього військового люду.</verse>
				<verse number="18">І встали і пійшли в дім Божий (в Сило), і питали в Бога, і казали сини Ізрайлеві: Хто з нас має перший виступити на війну з Бенямином? Господь відказав: Перший Юда.</verse>
				<verse number="19">І рушили сини Ізрайлеві вранцї та й отаборились під Гивою.</verse>
				<verse number="20">І виступили Ізрайлитяне до бою проти Беняминїїв і стали вони навпроти їх лавами перед Гивою.</verse>
				<verse number="21">Беняминїї ж вийшли з Гиви та й положили того дня двайцять і дві тисячі чоловіка Ізрайлитян на землю.</verse>
				<verse number="22">І пійшли сини Ізрайлеві та й плакали перед Господом до вечора, питаючи: виступати менї знов на Беняминїїв? Відказав Господь: Виступайте проти їх!</verse>
				<verse number="23">Набрав тодї духа народ Ізраїльський, та й стали до бою знов на тому ж місцї в порядку боєвому,</verse>
				<verse number="24">І наступили сини Ізрайлеві другого дня на Беняминїїв.</verse>
				<verse number="25">І вийшов проти їх Бенямин другого дня з Гиви, та й знов положив трупом із синів Ізраїля вісїмнайцять тисячей в'оружених мечами.</verse>
				<verse number="26">Тодї всї сини Ізрайлеві і ввесь люд пійшли і прийшли в дім Божий, і сидїли там плачучи перед Господом, і постили того дня до самого вечора, і приносили всепаления й мирні жертви перед Господом.</verse>
				<verse number="27">І питали сини Ізрайлеві в Господа - (в той час була скриня закону Божого там,</verse>
				<verse number="28">А Финеес, син Елеазара Ароненка, служив того часу службу перед ним) - Чи менї знов наступати боєм на братів моїх, Беняминїїв, чи залишити? І відказав Господь: Наступай, бо завтра подам я їх в руки ваші.</verse>
				<verse number="29">І заставив Ізраїль засїдку навкруги Гиви.</verse>
				<verse number="30">І вийшли сини Ізрайлеві на третий день проти Беняминїїв та й уставились лавами до бою перед Гивою, як і в перші рази.</verse>
				<verse number="31">Беняминїї ж вирушили проти народу, віддаляючись від міста, та почали, як у перші рази, декого з народу побивати на дорогах, що одна веде на Бетель, а друга через поля на Гиву, і вбили до трийцятьох чоловіка з Ізрайлитян.</verse>
				<verse number="32">І казали самі собі Беняминїї: Лягають перед нами вони, як і за першим разом. А сини Ізраїля змовились: Утїкати мемо, щоб відманити їх від городу на шляхи.</verse>
				<verse number="33">І рушили всї мужі Ізрайлеві від становища та й стали лавами під Баал-Тамаром, а засїдка Ізрайлева почала також рушатись з свого становища на заходї від Гиви.</verse>
				<verse number="34">Тодї наступило на Гиву десять тисячей вибранцїв, і счалась бійка страшенна; Беняминїї ж не знали ще, що надходить їх погибель.</verse>
				<verse number="35">І поразив Господь Бенямина перед Ізраїлем, і постинали Ізрайлитяне того дня двайцять і пять тисячей і сто чоловіка з синів Бенямина, добре в'оружених мечами.</verse>
				<verse number="36">Беняминїї, побачивши, що вони побиті, почали втїкати, а тодї Ізрайлитяне лишили їм місце до втечі, щоб упали в засїдку, що її заставили поблизь Гиви.</verse>
				<verse number="37">Заляга кинулась тепер на Гиву, і вломились у город та й постинали мечем усїх осадників.</verse>
				<verse number="38">Між Ізрайлитянами ж і їх залягом були змовини, щоб вони дали знак димом над містом.</verse>
				<verse number="39">Як же Ізрайлитяне повернулись нїби навтеки, а Беняминїї почали Ізраїлїв побивати з трийцять чоловіка, бо думали: Подужали ми їх як і в першому бою,</verse>
				<verse number="40">Почав тодї дим вставати над містом, і як озирнулись Беняминїї, вже ввесь город стояв у поломї, що палало під саме небо.</verse>
				<verse number="41">Обернулись тодї Ізрайлитяне, а Беняминїї зрозуміли, що їх найшла лиха година.</verse>
				<verse number="42">І подались вони перед Ізрайлитянами в степ, та їх бито ще гірше, бо й ті, що запалили місто, погнали за ними.</verse>
				<verse number="43">Обгорнули вони Бенямина з усїх боків, і гнали його до Менухи, не даючи їм спочити аж до східньої сторони Гиви.</verse>
				<verse number="44">Полягло тодї в Бенямина вісїмнайцять тисячей чоловіка найхоробріщого люду.</verse>
				<verse number="45">Останки з Беняминїїв звернулись на пустиню, 'д скелї Риммон. І побили Ізрайлитяне по дорозї ще пять тисяч чоловіка, і гнались за ними до Гидома, і вбили з них ще дві тисячі люда.</verse>
				<verse number="46">Всїх же синів Беняминових, що того дня погибли, було двайцять і пять тисячей чоловіка, що орудували мечем, а всї були мужі добірні.</verse>
				<verse number="47">І метнулись останки з них втеком у степ проти скелї Риммон, шістьсот чоловіка, та й пробували чотири місяцї під скелею Риммон.</verse>
				<verse number="48">Ізрайлитяне ж вернулись назад і постинали всїх, що ще остались з Беняминїїв, і скот їх, а всї села, які були близько, повипалювали вогнем.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">І заприсягли Ізрайлитяне в Массифі: Нїхто з нас не оддасть дочки за Бенямія.</verse>
				<verse number="2">І скупивсь люд до дому Божого в Сило, і сидїли там до вечора перед Богом, і голосили промовляючи:</verse>
				<verse number="3">Про що воно, Господи, Боже Ізрайлїв, так ув Ізраїлї сталось, що вже нема цїлого одного поколїння?</verse>
				<verse number="4">Назавтра ж рано вранцї построїв там люд жертівника і принїс усепаленнє і мирну жертву.</verse>
				<verse number="5">І питали сини Ізрайлеві: Хто з усїх поколїнь Ізрайлевих не був в походї з військом Господнїм? Бо присягнено було великою присягою, того, хто не прийде в Массифу перед Господа, скарати смертю.</verse>
				<verse number="6">І жаль стало Ізрайлитянам братів своїх Беняминїїв і говорили: Тепер вирвано цїле одно поколїннє з Ізраїля!</verse>
				<verse number="7">Як нам обмислити про жінки для тих, що зостались, коли ми заклялись Господом, що нїхто з нас не оддавати ме за них дочки?</verse>
				<verse number="8">І питали: Чи нема кого з поколїнь Ізрайлевих, що не прийшов був сюди перед Господа в Массифу? Тодї виявилось, що з Явиса Галаадського нїхто не прибув був до громади військової в табір.</verse>
				<verse number="9">І зроблено перегляд між людом, і дознались, що з осадників Явиських у Галаадї не прибув нїхто.</verse>
				<verse number="10">І послала туди громада дванайцять тисяч найхоробріщих мужів, і дано їм наказ: Ійдїть і повбивайте осадників Явиських у Галаадї мечем, жіноцтво й дїтвору;</verse>
				<verse number="11">А при тому ось як з'орудуйте: на кожного мужчину і на всїх жінок, що взнали чоловіче ложе, роспростріте проклін, дївок же зоставте живими. Вони так і вчинили.</verse>
				<verse number="12">І знайшли між осадниками Явиса в Галаадї чотириста дївуючих женщин, що ще мужого ложа не взнали; їх привели вони в табір у Силомі, що в Канаан-землї стоїть.</verse>
				<verse number="13">Тодї послала вся громада, щоб перемовитись із Беняминїями, що були під Риммон скелею, та й обіцяно їм безпеку.</verse>
				<verse number="14">От і прийшли Беняминїї, і передано їм жінок, скілько їх зісталось живими з жіноцтва в Явисї в Галаадї. Однакже сих не стало на всїх.</verse>
				<verse number="15">І жалкував люд Ізраїльський вельми, що загине одно поколїннє в Ізраїлї.</verse>
				<verse number="16">І казали громадські мужі: Як нам обмислити жінками тих, що позостались? Бо й жіноцтво в Беняминї викоренено.</verse>
				<verse number="17">І говорено: Наслїдня держава нехай остане уцїлївшим синам Бенямина, щоб не перевелось одно поколїннє в Ізраїлї;</verse>
				<verse number="18">Але ж і нам не можна дочок наших за них оддавати; бо сини Ізрайлеві поклялись ось як: Проклят, хто оддасть за Беняминїя дочку!</verse>
				<verse number="19">Тодї промовили: Що року буває сьвято Господнє в Силомі - а він стоїть на півночі від Бетеля, на востоцї від шляху, що йде з Бетеля в Сихему, а на полуднї від Лебони -</verse>
				<verse number="20">Та й навчили Беняминїїв, кажучи: Йдїть та засядьтесь у виноградниках,</verse>
				<verse number="21">І як побачите, що дївчата виходять із Силому на танець і хороводи, то ви повискакуйте з виноградників та й хапайте кожен Силомську дївчину собі за жінку, та й ідїть додому в землю Беняминову.</verse>
				<verse number="22">Якже прийдуть їх батьки чи брати перед нами жалуватись, ми відкажемо їм: Вибачайте, бо ми не взяли про кожного з них жінки на війнї, а ви б їм не дали: ваша й вина.</verse>
				<verse number="23">Беняминїї так і зробили, та й здобули собі скільки було треба жінок між таньцюючими, що їх похапали. Тодї вернулись у свою державу, будували міста та й осїдались там.</verse>
				<verse number="24">Ізрайлитяне ж розійшлись тодї кожен у своє поколїннє та й вернувсь кожен у свою державу.</verse>
				<verse number="25">Того часу не було царя в Ізраїлї; кожен чинив, що йому здавалось добрим.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="8">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">За тих часів, як правували суддї, раз якось був в краю голод. І один чоловік з Юдейського Вефлеєма пійшов зо своєю жінкою та з двома синами своїми жити в край Моабіїв.</verse>
				<verse number="2">Чоловік той на ймення Елимелех, жінка його на ймення Ноема, а два сини його на ймення Махлон та Хілеон; були вони з Ефрату, з Юдейського Вефлеєма. І прибули вони в край Моабіїв та й зістались там.</verse>
				<verse number="3">І помер Елимелех, чоловік Ноемин, і вона зісталась з двома своїми синами.</verse>
				<verse number="4">І одружились вони з Моабитянками: одна на ймя Орфа, а другу звали Рут; і жили там трохи не десять років.</verse>
				<verse number="5">Але згодом обидва сини її, Махлон і Хілеон, померли, і зісталась та жінка після обох своїх синів і після свого чоловіка.</verse>
				<verse number="6">І вибралась вона з своїми невістками, та й пійшла з Моабійського краю назад, бо перечула в краю Моабіїв, що Бог показав свою ласку для свого народа й дав йому хлїб.</verse>
				<verse number="7">От вийшла вона з того місця, де жила, а з нею обидві її невістки; і йшли вони шляхом, вертаючись в Юдейський край.</verse>
				<verse number="8">І каже Ноема двом своїм невісткам: Вернїться ви та йдїть кожна до хати до своєї матері. Нехай Господь покаже вам ласку, як ви вчинили з помершими й зо мною!</verse>
				<verse number="9">Дай, Господи, щоб ви знайшли пристановище кожна в господї свого чоловіка! І вона поцїлувала їх. Але вони загомонїли голосно та заплакали;</verse>
				<verse number="10">І промовили до неї: Нї, ми підемо з тобою до твого народа!</verse>
				<verse number="11">А Ноема сказала: Вертайтесь, мої донї; навіщо вам йти зо мною? Хіба ж в моєму лонї ще є сини, щоб стали вам за чоловіків?</verse>
				<verse number="12">Вертайтесь, донї мої, ідїть з Богом; бо я вже стара задля того, щоб вийти заміж. Та коли б я й сказала: Я маю надїю, і коли б я навіть цїєї ж ночі була з чоловіком і навіть породила синів,</verse>
				<verse number="13">То чи ж можна вам ждати, доки б вони виросли? Чи можна ж вам для того не виходити заміж? Нї, мої донечки! Менї бо далеко гірше жити як вам; бо Господня рука проти мене.</verse>
				<verse number="14">Вони підняли лемент і знов почали плакати. І Орфа поцїлувала на прощаннї свою свекруху, а Рут зісталась з нею.</verse>
				<verse number="15">І сказала вона: Бачиш, твоя швагрова, жінка брата твого, вернулась до свого народа і до своїх богів; вертайсь і ти слїдом за нею.</verse>
				<verse number="16">Але Рут сказала: не силуй мене покинути тебе і вернутись од тебе; куди підеш ти, туди й я піду, і де жити меш ти, там і я жити му; твій народ буде моїм народом, і твій Бог моїм Богом;</verse>
				<verse number="17">І де ти помреш, там і я помру, і бажаю, щоб і мене там поховали. Чи так, чи сяк вчинить зо мною Господь, одна смерть розлучить мене з тобою!</verse>
				<verse number="18">Як же вона побачила, що тая твердо постановила собі йти з нею, то й перестала вмовляти її.</verse>
				<verse number="19">От і йшли вони обидві вкупі, доки не прийшли до Вефлеєма. Як прийшли вони у Вефлеєм, усе місто заворушилось через їх, і говорили: Чи не Ноема се?</verse>
				<verse number="20">Вона сказала їм: не звіть мене Ноемою*, а звіть Марою**, бо Всемогущий послав на мене велике горе.</verse>
				<verse number="21">Я вийшла звідсїль заможна, а Господь вернув мене сюди з порожнїми руками. Навіщо ви звете мене Ноемою, коли Господь напустив на мене допуст, і Всемогущий послав на мене смуток?</verse>
				<verse number="22">І вернулась Ноема, і з нею її невістка Рут, Моабитянка, що прийшла з Моабських полів, і прибули вони до Вефлеєма саме перед ячмінними жнивами.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">В Ноеми був родич з чоловікового роду, на ймення Бооз, чоловік дуже заможний, з Елимелехового роду.</verse>
				<verse number="2">І сказала Рут, Моабитянка, до Ноеми: Пусти мене на поле збирати колоски слїдком за тим, в кого запобіжу ласки. Вона сказала їй: То й іди, моя доню.</verse>
				<verse number="3">Вона пішла, і прийшовши збирала на полі колоски позад женцїв. І трапилось так, що та частка поля належала до Бооза, що був з Елимелехового роду.</verse>
				<verse number="4">Коли це Бооз приходить з Вефлеєма і промовив до женцїв: Господь при вас! Вони одказали йому: Благослови й тебе Господь!</verse>
				<verse number="5">І сказав Бооз до наймита, що доглядав женцїв: чия це молодиця?</verse>
				<verse number="6">Наймит, що доглядав коло женцїв, відповів кажучи: Ся молодиця Моабитянка, що прийшла з Ноемою з Моабського краю;</verse>
				<verse number="7">І сказала вона: Будь ласкав, дозволь менї визбирувати колоссє позаду женцїв! Прийшла вона, та й остає тут од самого ранку й досі; в дома і не була.</verse>
				<verse number="8">І промовив Бооз до Рути: Слухай, небого! Не ходи збирати на инче поле і не переходь звідсїль; будь тутечки з моїми дївчатами.</verse>
				<verse number="9">Дивись, де вони жнуть на постатї, та й ходи за ними. Я дав приказ хлопцям моїм не чіпати тебе. Як тобі схочеться пити, то йди до посуду та й пий, те, що черпають мої хлопцї.</verse>
				<verse number="10">Вона впала ниць і поклонилась до землї, і промовила до його: Чим я запобігла ласку в очах твоїх, що ти приймаєш мене, хоч я й чужоземка?</verse>
				<verse number="11">Бооз одповів сказавши їй: Менї розказано про все, що ти зробила задля своєї свекрухи після смертї твого чоловіка, покинувши батька твого і матїр твою, і отчину твою та прийшла до народа, котрого ти не знала нї позавчора нї вчора.</verse>
				<verse number="12">Бог прийми це твоє дїло! І нехай тобі буде повна нагорода від Господа, Бога Ізрайлевого, до котрого ти прийшла, щоб під його крилами захистити себе!</verse>
				<verse number="13">Вона сказала: Дозволь менї запобігати ласки в твоїх очах, мій добродїю! Ти бо мене звеселив і промовив по серци твоєї рабинї, коли я невартна нї однієї зпоміж твоїх служениць.</verse>
				<verse number="14">І сказав їй Бооз, як був час обідати: Ходи сюди і їж хлїб, і вмочай свій шматок в оцет. І сїла вона коло женцїв, і він подав їй праженого хлїба; і вона їла, і наїлась до сита, ще й зісталось.</verse>
				<verse number="15">І встала вона, щоб збирати, а Бооз дав приказ своїм наймитам, сказавши: нехай вона збирає колосся і поміж снопами, і не з'обижайте її.</verse>
				<verse number="16">Та й самі колосся із снопів покидайте, нехай вона збирає на харч, і не сваріть на неї.</verse>
				<verse number="17">Так збирала вона на полі до вечора, і змолотила зібране, і вийшла трохи не ефа ячменю.</verse>
				<verse number="18">Забравши це, вона пішла до міста, і свекруха її побачила, що вона назбирала. Надтож вийняла вона і дала їй ще й те, що в неї зісталось, як вона до сита наїлась.</verse>
				<verse number="19">І сказала їй свекруха: Де ти збирала сьогодня, і де була на роботї? Будь благословен той, хто прийняв тебе! Рут сказала своїй свекрусї, в кого вона працювала, кажучи: Той чоловік, у котрого я сьогодня працювала, на ймення Бооз.</verse>
				<verse number="20">І сказала Ноема своїй невістцї: Будь він благословен Господом за те, що не позбавив своєї ласки нї живих, нї померших! І сказала їй Ноема: Цей чоловік не чужий для нас; він з нашої ріднї.</verse>
				<verse number="21">Рут Моабитянка сказала: Він навіть сказав менї: Зіставайся з моїми слугами, доки в їх не скіньчяться жнива.</verse>
				<verse number="22">І сказала Ноема своїй невістцї Рутї: Це лїпше, моя доню, що ти ходити меш з його наймичками; нїхто не скаже тобі нїчого прикрого на другому полі.</verse>
				<verse number="23">Так вона була все з Боозовими наймичками, щоб збирати колосся, доки й не минули жнива ячмінні і жнива пшеничні, і пішла до своєї свекрухи.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">І сказала їй Ноема, її свекруха: Доню моя! Чи не пошукати б тобі пристановища, щоб тобі жити в гараздї?</verse>
				<verse number="2">Бооз, що з наймичками його ти була, це ж наш родич. Оце ж він сієї ночі віє на току ячмінь.</verse>
				<verse number="3">Скупайся, намастись, та уберись в своє убрання, і йди на тік, але щоб він тебе не вглядів, доки не скіньчать їсти й пити.</verse>
				<verse number="4">Як же він ляже спати, запамятай собі те місце, де він лїг, потім прийди і постели собі у ногах його та й ляж; він тодї скаже тобі, що тобі дїяти.</verse>
				<verse number="5">Рут сказала їй: Вчиню усе, що ти менї сказала.</verse>
				<verse number="6">І вона пішла на тік і вчинила усе так, як їй звелїла свекруха її.</verse>
				<verse number="7">А Бооз їв і пив, а розвеселивши своє серце, пійшов та й лїг спати скраю копицї. І вона прийшла тихенько, постелила в ногах його і лягла.</verse>
				<verse number="8">Опівночі чоловік зжахнувся і підвівся, аж це в його в ногах лежить молодиця.</verse>
				<verse number="9">І він промовив: Ти хто? Вона сказала: Я Рут, твоя служниця: простягни твоє крило над твоєю служницею, бо ти родич.</verse>
				<verse number="10">Бооз сказав: Будь ти, небого, благословенна од Господа Бога! - Цей останній твій добрий вчинок ти вчинила ще краще за попереднїй, бо не пішла ти шукати собі парубків, нї вбогих, нї богатих.</verse>
				<verse number="11">Тепер, небого, не бійся, я вчиню задля тебе усе, що ти сказала, бо у всїх воротях народа мого знають, що ти добра жінка.</verse>
				<verse number="12">Се й правда, що я родич; але є ще ближший за мене родич.</verse>
				<verse number="13">Переночуй цю ніч; а вранцї, як він тебе прийме, то добре, нехай приймає; а коли він не схоче прийняти, то я прийму тебе, як дїйсно живий Господь! Спочивай до ранку.</verse>
				<verse number="14">І спала вона в його в ногах до ранку і встала переднїше, нїж вони могли пізнати одно другого; він бо сказав: Нехай нїхто не знає, що молодиця була на току!</verse>
				<verse number="15">І він сказав їй: Подай верхню одежину, що на тобі, подерж її: Вона держала, а він одмірив шість мірок ячменю, завдав їй на плечі, і пійшов до міста.</verse>
				<verse number="16">Вона ж прийшла до своєї свекрухи, а тая сказала: А що, моя доню? вона оповідала їй про все, що зробив для неї той чоловік;</verse>
				<verse number="17">І сказала: Цї шість мірок ячменю він менї дав і сказав: Ти не повинна йти до своєї свекрухи з порожними руками.</verse>
				<verse number="18">А вона сказала: Потривай, моя доню, поки не довідаєш ся, що з того вийде; бо той чоловік не заспокоїться, не допровадивши свого дїла до кінця.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Бооз вийшов до воріт і там седїв. Коли це переходить попри його родич, про котрого говорив він. І сказав йому: Зайди сюди і сядь тут. Той зайшов і сїв.</verse>
				<verse number="2">І взяв Бооз десять старших чоловіків в городї, і сказав: Сядьте тут. І вони сїли.</verse>
				<verse number="3">І сказав Бооз до родича: Ноема, вернувшись з моабитського краю, продає частку поля, що належала до нашого брата Елимелеха.</verse>
				<verse number="4">Я постановив довести до твого слуху і сказати: Хочеш бути наслїдником, то купи при сих, що тут сидять, і при старшинах нашого народа. Коли хочеш викупити, викупи; а як не хочеш одкупити, скажи менї; щоб я знав; бо окрім тебе нема наслїдника, а після тебе я. Той сказав: Я викуплю.</verse>
				<verse number="5">Бооз сказав: Дня того, як купиш поле в Ноеми, ти купив і в Рути Моабитянки, жінки помершого, і повинен взяти її собі за жінку, щоб імя помершого в наслїддю його збудити.</verse>
				<verse number="6">І сказав той родич: Не можу я взяти її за себе, щоб не поплутати й свого наслїддя. Прийми ти її, бо я не можу прийняти.</verse>
				<verse number="7">А був давнїйше такий звичай в Ізраїля, що як викупляли або міняли, то щоб ствердити дїло, один скидав свій чобіт і давав другому; і це було засьвідченнєм в Ізраїля.</verse>
				<verse number="8">І сказав той родич Боозові: Купуй для себе! І скинув свій чобіт.</verse>
				<verse number="9">Тодї сказав Бооз до старшин і до усього народа: Тепер ви сьвідки, що я купую в Ноеми усе, що було Елимелехове і Хілеонове і Махлонове,</verse>
				<verse number="10">А до того ще й беру собі за жінку Руту Моабитянку, Махлонову жінку, щоб зісталось ймення помершого за його наслїддєм, та щоб не зникло імя помершого зпоміж його братів і з воріт його оселї; ви сьогодня тому сьвідки!</verse>
				<verse number="11">І сказав увесь народ, що був коло воріт, і старшини: Ми тому сьвідки! Нехай Господь вчинить з жінкою, що вступає в твою господу, як з Рахилею і як з Лією, котрі обидві збудували дім Ізраїля. Надбай богацтва в Ефратї, і нехай славиться у Вефлеємі імя твоє!</verse>
				<verse number="12">А з насїння, що дасть тобі Господь від молодої жінки сієї, нехай стане дім твій, як дім Переза, котрого породила Тамара Юдї.</verse>
				<verse number="13">І взяв за себе Бооз Руту, і вона стала його жінкою. І вступив він до неї, і Господь дав, що вона завагонїла і породила сина.</verse>
				<verse number="14">І говорили жінка до Ноеми: Слава Господеві, що він не покинув тепер тебе без наслїдника, що його ймення не загине в Ізраїлї!</verse>
				<verse number="15">Він буде тобі втїхою і дбати ме про тебе на старостї лїт. Бо його породила твоя невістка, котра любить тебе, котра для тебе стане лїпша за сїмох синів.</verse>
				<verse number="16">І взяла Ноема дитятко, і носила його на руках своїх, і стала йому за пістунку.</verse>
				<verse number="17">Сусїди ж дали йому ймення, і сказали: Оце родилась дитина в Ноеми! І дали йому ймення: Обид*. Він батько Ессея, батька Давидового.</verse>
				<verse number="18">Оце ж рід Переза: Від Переза народився Есрон,</verse>
				<verse number="19">А від Езрона народився Рам; од Рама народився Аминадаб;</verse>
				<verse number="20">А від Аминадаба народився Нахзон; від Нахзона народився Салмон;</verse>
				<verse number="21">А від Салмона народився Бооз; а від Бооза народився Обид,</verse>
				<verse number="22">А від Обида народився Ессей; а від Ессея народився Давид.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="9">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Був один чоловік із Раматаїм-Зофиму, з гір Ефраїмових, на ймя Елкана, син Ерохама, сина Ілійного, сина Тохового Зуфієнка, Ефраїмій:</verse>
				<verse number="2">І було в його дві жінки: одну звали Анна, другу Феннана. У Феннани були дїти, в Анни ж не було дїтей.</verse>
				<verse number="3">І ходив сей чоловік що року з домівки своєї до Силому, молитись перед Господом Саваотом**, і приносити жертви. Там були Ілїй, і два сини його Офнїй і Пинеес сьвященниками Господнїми.</verse>
				<verse number="4">Що разу ж, як жертвував Елкана, давав жінцї своїй Феннанї і всїм її синам і дочкам по частинї жертівній;</verse>
				<verse number="5">Аннї же давав окрему частину, бо любив її більше, хоч Господь зачинив її матїрне лоно.</verse>
				<verse number="6">Перекірниця ж її допікала їй гіркими речами, щоб їй досадити, що Господь зачинив лоно її.</verse>
				<verse number="7">Так бувало воно що року, скільки нї ходили вони до Господнього дому, завдає було їй жалю, а та плаче й не їсть.</verse>
				<verse number="8">Поспитав же чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і не їси і чого така сумна? Хиба ж я тобі не дорожчий за десять синів?</verse>
				<verse number="9">Як же вони раз у Силомі попоїли та напились, піднялась Анна та й пійшла перед Господа; Ілїй же, сьвященник, седїв саме на ослонї коло дверей Господнього храму.</verse>
				<verse number="10">І молилась вона в своїй журбі Господеві і плакала гірко.</verse>
				<verse number="11">Та й обреклась таким обітом: Господи Саваот! коли змилосердишся над горем раби твоєї та й згадаєш мене і не забудеш раби твоєї та даси рабі твоїй музького пагоньця, дак я передам його Господеві: по ввесь вік його бритва не доторкнеться голови його.</verse>
				<verse number="12">Тим часом як вона так довго перед Господом молилась, Ілїй придивлявсь її устам;</verse>
				<verse number="13">Анна ж промовляла тихцем, тільки губами ворушила, голосу ж її не чутно було, то ж Ілїй думав, що вона пяна.</verse>
				<verse number="14">От і рече до неї: Чи довго ще останеш пяною? Йди, витверезись.</verse>
				<verse number="15">І відказала Анна: Нї, панотченьку: я безщасна людина: вина й впоюючого напитку не пила я, тільки горе серця мого вилила перед Господом.</verse>
				<verse number="16">Не вважай рабу твою за ледащу, бо я тільки з великої туги і печалї досї промовляла.</verse>
				<verse number="17">І відказав Ілїй: Іди з упокоєм; Бог Ізрайлів спевнить, про що ти його благала.</verse>
				<verse number="18">І рече вона: Ой коли б же раба твоя та здобулась на твою ласку! От і пійшла собі молодиця, та й їла і не була вже більш сумна.</verse>
				<verse number="19">Назавтра вранцї рано поклонились вони перед Господом та й вернулись додому в Раму. Як же пригорнувсь тодї Елкана до жінки своєї, спогадав про неї Господь,</verse>
				<verse number="20">І як надійшла пора, Анна завагонїла та й вродила сина, і назвала його Самуїл: бо (казала): у Бога я випросила його.</verse>
				<verse number="21">Як ійшов же Елкана з усією родиною своєю знов, щоб принести Господеві рокову жертву і все, що він обіцяв,</verse>
				<verse number="22">Не пійшла з ними Анна, кажучи свойму чоловікові: коли хлопця відлучу, тодї відведу його, щоб він явивсь перед Господом та й зіставсь там довіку.</verse>
				<verse number="23">І каже їй Елкана, чоловік її: Чини, як тобі лучче; седи дома, покіль відлучиш його. Дай тільки Господи, щоб слово твоє справдилось. От і зісталась молодиця дома та й годувала сина докіль не відлучила.</verse>
				<verse number="24">Як же відлучила, взяла вона його в дорогу, та ще й три бики та ефу муки й бурдюк вина, і прийшла до храму Господнього в Силом. Хлопець же був ще маленький.</verse>
				<verse number="25">І заколено бика, і привела мати хлопчика перед Ілїя.</verse>
				<verse number="26">І рече: Панотче, так правда, як живе душа твоя, я та жінка, що тут перед тобою стояла, благаючи Господа;</verse>
				<verse number="27">Про се хлопятко благала я, і Господь ізглянувсь на моє благаннє, що заносила до його.</verse>
				<verse number="28">Оце ж і я оддаю його Господеві на ввесь вік його, щоб служив Господеві. От і зоставила його там Господеві.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">І молилась Анна й промовила: Звеселився дух мій в Бозї; в гору знявсь ріг мій в Господї моїм; широко отворились уста мої на ворогів моїх, бо я зрадїла спасеннєм твоїм.</verse>
				<verse number="2">Нема рівно сьвятого як Господь, нема другого крім тебе; один він бо наша скеля, один тільки Бог наш.</verse>
				<verse number="3">Не причиняйте слів гордих; надто сьмілі слова нехай не виходять із уст ваших, бо Господь один: Бог тямущий, а дїла у него все готові.</verse>
				<verse number="4">Ламлеться лук у потужних, а немічні оперізуються силою;</verse>
				<verse number="5">Ситі хлїб свій заробляють, голодні сьвяткують; неплідна сїм раз роджає, плідна яловіє.</verse>
				<verse number="6">Бог і мертвить, Бог і живить; він зводить у глибінь, і в гору підносить;</verse>
				<verse number="7">Злиденним й багачам (по вподобі) робить, одного веде униз він, другого угору.</verse>
				<verse number="8">З пороху земного нуждаря підносить, з грязї бідного у гору возносить, щоб з князями посадити, у наслїддє престолом слави надїлити; бо від Господа основи землї, і він заложив на них кулю земну.</verse>
				<verse number="9">Ноги праведних він стереже, а безбожники в темряві потонуть; бо не своєю силою кріпкий чоловік.</verse>
				<verse number="10">Хто б устав на Бога згорда, загрімить над ним з неба. Судить Бог усю вселенну, міць дає цареві, і помазанцеві рога високо возносить.</verse>
				<verse number="11">І вернув Елкана в Раму в домівку свою, а хлопець оставсь служити Господу під назиром сьвященника Ілїї.</verse>
				<verse number="12">Сини ж Іліїні та були ледачі люде, що не дбали про Господа,</verse>
				<verse number="13">Анї про обовязки сьвященничі супроти народу. Що заколе бувало хто жертву, то мясиво ще вариться, а вже слуга сьвященників приходить з трозубою виделкою в руцї,</verse>
				<verse number="14">Та й запускає її в казан, горщик чи то сковороду, і що вилка вутягнуть, бере сьвященник собі! Так вони чинили з усїма Ізрайлитянами, що приходили туди в Силом.</verse>
				<verse number="15">І перш нїж бувало пустять товщ з димом, прийде сьвященників слуга та й каже тому, хто жертвує: Давай лишень мясива на печеню сьвященникові! Не треба йому від тебе вареного мясива, дай сирцем!</verse>
				<verse number="16">Як відкаже ж йому той: Перше треба пустити з димом тук, як се належиться, тодї й бери що тобі любо, так він відказує йому: Нї, зараз давай, а не даси, возьму силоміць!</verse>
				<verse number="17">Оце ж були дуже тяжкі провини перед Господом обох молодиків, бо вони відвертали від приношення жертов Господеві.</verse>
				<verse number="18">Самуїл ж доглядав служби перед Господом, хлопчик, підперезаний ільляним опліччем (ефодом).</verse>
				<verse number="19">До того ж обмисляла його мати верхньою маленькою одежиною та й приносила що року, приходючи з чоловіком, щоб зложити на жертву.</verse>
				<verse number="20">І благословляв тодї Ілїй Елкану й жінку його щоразу, й промовляв: Нехай дасть тобі Господь потомків від сієї жінки намість відданого, що віддав єси його Господеві! Тодї вертались вони у свою домівку.</verse>
				<verse number="21">І погодив Господь Аннї так, що вона вродила ще три сини й дві дочки. Молодик же Самуїл ріс при Господї.</verse>
				<verse number="22">Був Ілїй дуже вже старий чоловік. Однакже, як бувало почує, що коять сини його всьому Ізрайлеві, та що вони пригортаються до женщин, що служили при громадському наметї,</verse>
				<verse number="23">Так і каже було їм: Про що ви коїте таке, як я чую від усього люду Ізраїльського?</verse>
				<verse number="24">Нї, дїти мої, ледача йде про вас поголоска, яку я зачуваю; ви приводите до переступу народ Господень!</verse>
				<verse number="25">Як чоловік провиниться проти чоловіка, то помоляться про його Господеві, як же чоловік (сьвященник) провинить Господеві, то хто молитись ме за ним? Но вони не слухали батькового слова, бо Господь призначив уже їм смерть.</verse>
				<verse number="26">Молодий же Самуїл підростав що раз більше і здобував усе більш ласку в Господа, як і в людей.</verse>
				<verse number="27">І прийшов Божий чоловік до Ілїї та й рече йому: Тако глаголе Господь: Чи я ж не обявився домові батька твого, як вони були ще в дому Фараоновому в Египтї,</verse>
				<verse number="28">Та чи не вибрав його собі із усїх поколїнь Ізрайлевих у сьвященники, щоб приступав до жертівника мого, щоб запалював кадило і носив ефод передо мною? Чи не удїлав я домові отця твого з усїх жертов синів Ізрайлевих?</verse>
				<verse number="29">Про що ж се ви берете під ноги мої жертви й хлїбні приноси, що я заповідав для храмини моєї, і чому ти поважаєш синів твоїх над мене, що ви годуєтесь найпереднїйшими частями з усїх жертов народу мого Ізраїля?</verse>
				<verse number="30">За се ж ось як говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Я сказав був: дім твій і дім отця твого буде служити перед лицем моїм по віки; та тепер говорить Господь: не так воно буде; бо я прославлю тих, що мене будуть прославляти, а хто мене зневажає, того соромити му.</verse>
				<verse number="31">Настане час, що відсїчу руку твою і руку дому вітця твого, так що в твоїй родинї не буде старця.</verse>
				<verse number="32">Тодї будеш позирати на противника твого у всьому щастю Ізрайлевому, та в твоїй родинї не буде нїкого старезного по всї днї.</verse>
				<verse number="33">Та не відкину я всякого з тебе від жертівника мого, щоб колоти очі твої, і мучити душу твою; усе ж потомство твоє в середнїх лїтах буде гинути.</verse>
				<verse number="34">Ознакою ж тобі, що станеться з обома синами твоїми, Офнїєм і Пинеесом, буде: що вони обидва помруть одного дня.</verse>
				<verse number="35">Я ж собі поставлю надїйного сьвященника, що чинити ме волю мою по душі менї; і збудую йому незрушиму господу, і буде він по всї днї ходити перед помазанником моїм.</verse>
				<verse number="36">І буде колись так, що, хто б нї зоставсь із потомків твоїх, приходити і припадати ме перед ним, випрошуючи гроша срібного і скибочку хлїба, та казати ме: Прийми мене на яку послугу в твойму левітському урядованню, щоб мати чим прохарчуватись.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Молодик же Самуїл доглядав служби перед Господом під назиром Ілїя. Слово Господнє бувало того часу рідко, мало хто мав і видїння Господнї.</verse>
				<verse number="2">Оце ж того часу, як уклавсь Ілїй спати на звиклому свойму місцї, і почали йому заплющуватись очі, так що вже не бачив нїчого;</verse>
				<verse number="3">Також і сьвітильника Божого ще не згашено, лежав і Самуїл у храмі Господньому там, де стояв ковчег Божий:</verse>
				<verse number="4">Аж ось озвавсь Господь: Самуїле! Самуїле! Сей відказав: Ось я!</verse>
				<verse number="5">Та й побіг до Ілїя й каже: Ось я! Ти мене кликав. А той каже: Не кликав я. Лягай знов спати. Він пійшов і лїг спати.</verse>
				<verse number="6">Господь же озвавсь ізнов: Самуїле! Самуїле! Схопився Самуїл, пійшов до Ілїя й каже: Ось я! Ти мене кликав. Той же відказує: Не кликав, синку. Лягай знов спати.</verse>
				<verse number="7">Самуїл же та не взнав ще (голосу) Господа, і не було ще йому обяву.</verse>
				<verse number="8">І промовив знов Господь до Самуїла в трете. Він схопився і прийшов до Ілїя та й каже: Ось я! Ти ж бо кликав мене. Тодї постеріг Ілїй, що се був Господь, що кликав хлопця.</verse>
				<verse number="9">І каже Ілїй Самуїлові: Ійди, лягай спати, а коли б він тебе кликнув, ти відкажи: Глаголи, Господи, раб твій слухає. І Самуїл пійшов та й лїг на свойму місцї.</verse>
				<verse number="10">І прийшов Господь, став і промовив, як і за першими разами: Самуїле! Самуїле! Самуїл сказав: Глаголи, твій раб чує.</verse>
				<verse number="11">І рече Господь Самуїлові: Я вдїю в Ізраїлї таке дїло, що хто почує, в того обіуш звинїти ме.</verse>
				<verse number="12">Того дня справджу на Ілїї все, що я глаголав про його родину; я почну та й докінчу:</verse>
				<verse number="13">Я ж обявив йому, що я покараю родину його на віки за ту провину, що він знав, яку сини його чинять погань, та й не зупиняв їх;</verse>
				<verse number="14">Оце поклявсь я домові Ілїєвому, що переступів родини Ілїєвої не спокутувати нї заколюваними жертвами, нї приносами хлїбними по віки.</verse>
				<verse number="15">І лежав Самуїл до ранку, вранцї ж піднявся та й відчинив двері в храмі Господньому; але страхався Самуїл обявити Ілїєві се видїннє.</verse>
				<verse number="16">Ілїй же кликнув Самуїла й каже: Синку Самуїле! Той відказує: Ось я!</verse>
				<verse number="17">І питає: Що воно таке, про що говорив до тебе Господь? Не втаюй від мене. Бог зробить те й те тобі, коли що потаїш із того, що він глаголав до тебе.</verse>
				<verse number="18">От і поставив перед ним Самуїл усю річ і не вмовчав нї же. Відказав тодї: Він - Господь; що йому до вподоби, те й учинить.</verse>
				<verse number="19">Самуїл же виріс, і Господь був із ним, і не дав нї одному слову упасти на землю.</verse>
				<verse number="20">І взнав увесь Ізраїль від Дану та й до Берсабиї, що Самуїла явлено пророком в Ізраїлї.</verse>
				<verse number="21">І являвся дальш Господь у Силомі, як обявився Самуїлові словом своїм Господнїм.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">І пійшов поклик Самуїлів по всьому Ізрайлеві, і виступили Ізрайлитяне на війну проти Филистіїв та й отаборились при Авен-Езері, тим часом як Филистії отаборились під Афеком.</verse>
				<verse number="2">І вдарили Филистії на Ізраїля, і поконали Филистії Ізрайлитян, і побито їх на боєвому майданї в чистому полі до сорока тисячей.</verse>
				<verse number="3">Як вернувся ж люд у табір, говорили громадські мужі Ізрайлеві: За що побив нас сьогоднї Господь перед Филистіями? Ось візьмімо з Силому до себе скриню закону Господнього, щоб ійшла посеред нас і спасла нас із рук ворогів наших.</verse>
				<verse number="4">І послав народ у Силом, і взяли звідти ковчег закону Господа Саваота, що царює над херувимами, а обидва сини Ілїєві, Офнїй та Пинеес провожали скриню завіту Господнього.</verse>
				<verse number="5">Як прибула ж скриня закону Господнього в табір, то ввесь Ізраїль підняв такий сильний крик, що аж земля застогнала.</verse>
				<verse number="6">Почувши ж Филистії голосний гук, питали: Чого се такі грімкі оклики в таборі Єврейському? І як дознались, що ковчег Господень прибув у табір,</verse>
				<verse number="7">Так полякались Филистії, бо говорили: се той Бог прибув до них у табір; і казали: Горе нам тепер, бо такого не бувало нї вчера нї три днї тому!</verse>
				<verse number="8">Горе нам! хто врятує нас із потали сього страшного Божества? Се те саме божество, що побило Египтїїв всякими карами в пустинї!</verse>
				<verse number="9">Кріпітесь і покажіть себе мужами, Филистії, щоб не зробились крепаками в Євреїв, як були вони крепаками вашими. Ставайте мужно з ними до бою!</verse>
				<verse number="10">І вдарили Филистії, Ізрайлитяне ж підлягли, та й побігли кожен у свій намет, а був побій вельми тяжкий, і полягло Ізраїля трийцять тисячей чоловіка піхоти.</verse>
				<verse number="11">Та й скриню Господню взято і обох синів Ілїєвих убито.</verse>
				<verse number="12">Утїкаючи же один Беняминїй з місця бою, прибіг того ще самого дня в Силом з розідраною одежою і з порохом на голові.</verse>
				<verse number="13">Як він прибув, седїв Ілїй на свойму стілцї коло дверей і позирав на шлях, бо серце його боялось за ковчег Божий. Як же прийшов чоловік той і сповістив місто, так заплакав увесь город.</verse>
				<verse number="14">Почувши Ілїй крик, питає: Що се за крик? Тодї підійшов той чоловік та й принїс Ілїєві звістку.</verse>
				<verse number="15">Ілїєві ж було вісїмдесять і девять лїт віку, і очі в його потемнїли, так що він уже не добачав.</verse>
				<verse number="16">Як же сказав той чоловік Ілїєві: Я той, що прибув з табору, і сьогоднї втїк з боєвого поля, він запитав: Що ж там сталося, синку?</verse>
				<verse number="17">Посел дав йому таку відповідь: Кинувсь навтеки Ізраїль перед Филистіями, до того полягло вельми багацько люду; твої обидва сини, Офнїй і Пинеес мертві та й скриню Божу взято!</verse>
				<verse number="18">Як же сказав про ковчег Божий, упав той із стільця коло дверей горілиць, зломив шию й умер: був бо й старий і важкий собі чоловік. Сорок год суддював над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="19">Невістка ж його, жінка Пинеесова, та була вагітна, і як почула звістку про втрату ковчега Господнього і що її свекор і її муж мертві, так упала та й породила; бо вхопили її болї.</verse>
				<verse number="20">Як же приходилось їй умерти, казали їй жінки, що стояли навкруги: Не сумуй, ти вродила сина. Однакже вона не відказала нїчого і не вважала вже на те.</verse>
				<verse number="21">Тільки назвала хлопця Іхабод (безславний), бо казала: Зникла слава Ізрайлева через те що втеряли Божу скриню, а вона свекра й мужа.</verse>
				<verse number="22">І промовила вона: Зникла слава Ізрайлева, бо взято ковчега Божого!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Филистії ж узяли скриню Божу до себе та й перенесли її з Абен-Езера в Азот.</verse>
				<verse number="2">Тодї взяли Филистії скриню Божу, та й унесли її в храм Дагонів, та й поставили її коло Дагона.</verse>
				<verse number="3">Як же назавтра рано вранцї прийшли Азотїї в Дагонів храм, так побачили, що Дагон упав перед ковчегом Господнїм та й лежить на свойму лицї. І взяли вони Дагона та й поставили знов на його місце.</verse>
				<verse number="4">Назавтра ж рано вранцї застали, що Дагон упав перед ковчегом Господнїм на своє лице, та ще й голова Дагонова й обі руки його лежать відбиті на порозї; осталось тільки туловище Дагонове.</verse>
				<verse number="5">Тим жерцї Дагонові і всї що ввіходять у храм Дагонів, і по сей день не ступають на поріг Дагонів ув Азотї.</verse>
				<verse number="6">І налягла рука Господня тяжко на Азотян; він заразив їх і вдарив їх болючими наростями в Азотї і в цїлому займищі його.</verse>
				<verse number="7">Як постерегли се Азотяне, сказали вони: Нехай не зістається в нас скриня Бога Ізрайлевого бо рука єго налягла тяжко на нас і на нашого бога Дагона.</verse>
				<verse number="8">І послали й позбирали всїх князїв Филистійських і казали: Що нам чинити з Ізрайлевим Богом? Ті відказали: Нехай перенесуть ковчега Бога Ізрайлевого в Гет. І перенесли туди ковчега Бога Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="9">Тільки ж, як перенесено його, рука Господня налягла на город страшно й ударила осадників міських, малого й великого, і понаростали на них ґузи.</verse>
				<verse number="10">І відослали вони ковчега Божого в Аккарон. Як же прийшла скриня Божа в Аккарон, заголосили Аккароняне: Перенесли вони до нас ковчега Бога Ізрайлевого, щоб оддать на смерть нас і народ наш!</verse>
				<verse number="11">Тодї послали й позбирали всїх князїв Филистійських та й вимагали: Відошлїте ковчег Бога Ізрайлевого, щоб вернувсь на своє місце і не губив нас і народ наш. Бо обняла ввесь город смертня трівога, так важко налягла на них рука Господня.</verse>
				<verse number="12">Которі не вмірали, ті мучились від болючих наростів, так що голосїннє в городї здіймалось під саме небо.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">І перебула так скриня Господня у Филистійському займищі сїм місяців (і наповнилась земля їх мишами).</verse>
				<verse number="2">Тодї поскликали Филистії жерців та ворожбитів та й промовили: Що нам чинити з ковчегом Господнїм? Навчіте нас, яким робом вернути нам його на його місце.</verse>
				<verse number="3">І відказали ті: Коли хочете відослати скриню Ізрайлевого Бога, так нехай не вертається впорожнї, а дайте їй те, що повинні у жертву за гріх; тодї одужаєте й знати мете, чому рука його не відступає од вас.</verse>
				<verse number="4">А ті сказали: Що ж то за спокутню жертву маємо принести йому? Вони відказують: Поглядом на лїчбу князїв Филистійських - пять золотих ґуль і пять золотих мишей, бо кара одна мучить вас, як і ваших князїв.</verse>
				<verse number="5">Оце ж зробіть подобини ваших ґуль і подобини ваших мишей, що пустошять землю, та й ушануйте Бога Ізрайлевого; може він тодї не вагонїте ме рукою своєю на вас і над вашими богами і над вашою землею.</verse>
				<verse number="6">Про що вам показувати себе запеклими, як показали себе запеклими Египтїї та Фараон? Адже ж, як він покарав їх, то вони таки відпустили їх?</verse>
				<verse number="7">Оце ж возьміть та й зробіть новий віз, і возьміть дві дійні корови, що не ходили ще в ярмі, позапрягайте корови до воза, а телята їх вернїте від них додому;</verse>
				<verse number="8">Тодї возьміте скриню Господню та й поставте на віз; золоті ж ті річи, що зробите яко покутну жертву, положіть в прискринок з боку її, та й нехай собі йде;</verse>
				<verse number="9">А вважайте: коли вона простувати ме 'д своїй границї на Бетсаміс, так се певно він зробив нам сю велику халепу; коли ж нї, так знати мемо, що не його рука побила нас, а сталось воно случаєм.</verse>
				<verse number="10">Так і зробили люде; узяли дві дійні корови та й запрягли в воза, телята ж їх задержали дома.</verse>
				<verse number="11">І поставили скриню Господню на возї і ящик з золотими мишми й подобинами своїх ґуль.</verse>
				<verse number="12">Корови ж побігли просто дорогою на Бетсаміс; вони йшли все одним шляхом, ревучи, але не звертали нї праворуч нї лїворуч. Князї ж Филистійські йшли за ними аж до Бетсаміського займища.</verse>
				<verse number="13">Бетсаміські ж люде жали саме пшеницю в долинї, а споглянувши, побачили ковчега, і зрадїли, що його узріли.</verse>
				<verse number="14">Віз же дойшов до поля Йозуї, Бетсамія, і там зупинив ся. А був там величезний камінь. І порубали вони воза на дрова, а корови принесли Господеві на всепаленнє.</verse>
				<verse number="15">Левії ж здоймили скриню Господню і прискринок із золотими річами в йому, та й поставили на великому каменї. А Бетсаміські люде приносили всепалення і заколювали в той день Господеві жертви.</verse>
				<verse number="16">І бачили се всї пятеро князїв Филистійських, та й вернулись того ж дня в Аккарон.</verse>
				<verse number="17">Ось які були болячкові ґулї з золота, що вистачили Филистії Господеві на спокутню жертву: за Азот одна, за Газу одна, за Аскалон одна, за Гет одна, за Аккарон одна:</verse>
				<verse number="18">До того й золоті миши по лїчбі всїх міст Филистійських, що під пятьма князями, від міст утверджених аж до відкритих сїл, та до величезного каменя, що на йому поставили скриню Господню, та що і по сей день на полї Йозуї, Бетсамія.</verse>
				<verse number="19">Ехоніенкам же склалась біда між людьми Бетсаміськими, що вони розглядували ковчега Господнього. Убив бо він з них пятьдесять тисяч і сїмдесять чоловіка. І заплакав народ, що Господь учинив між людом таку погубу.</verse>
				<verse number="20">І промовляли Бетсамії: Хто встоїть поблизу Господа, сього сьвятого Бога? До кого він тепер пійде від нас?</verse>
				<verse number="21">І послали до осадників Киріятяриму і звелїли сказати: Филистії вернули назад скриню Господню. Прибувайте та возьміте її до себе.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">І прийшли осадники з Киріятяриму та й узяли скриню Господню, і принесли її в Абинадабову господу, на узгіррє, та й посьвятили сина його Елеазара на те, щоб він доглядав скринї Господньої.</verse>
				<verse number="2">З того часу, як пробував ковчег у Киріят-Яримі уплило часу немало, двайцять год. І обернувсь увесь дом Ізрайлїв до Господа.</verse>
				<verse number="3">Самуїл же промовляв до всього дому Ізрайлевого так: Коли хочете знов обернутись із усього серця до Господа, так повикидайте з серед себе чужоземні боги та ті Астарти, та прихилїтесь серцем вашим до Господа, щоб вам його одного шанувати; от він і визволить вас із потали Филистійської.</verse>
				<verse number="4">І покинули сини Ізрайлеві Баала з Астаротами, й стали служити одному Господу.</verse>
				<verse number="5">Повелїв тодї Самуїл: Поскликайте всього Ізраїля в Массифу: помолюсь я за вас Господеві.</verse>
				<verse number="6">І зійшлись вони в Массифу, і черпали воду й виливали її перед Господом та постили того дня і признавались там: Провинили ми Господеві. І судив Самуїл суд синам Ізрайлевим у Массифі.</verse>
				<verse number="7">Як же довідались Филистії, що Ізрайлитяне скупились докупи в Массифі, то двинулись туди князї Филистійські проти Ізраїля.</verse>
				<verse number="8">І прохали Самуїла Ізрайлитяне: Не переставай благати за нас Господа, Бога нашого, щоб визволив нас із потали Филистійської!</verse>
				<verse number="9">І взяв Самуїл ссуче ягнятко, та й принїс його Господеві на всепаленнє, і взивав Самуїл до Господа про Ізраїля, й вислухав його Господь.</verse>
				<verse number="10">Саме ж тодї, як Самуїл приносив усепаленнє, наближились Филистії воювати Ізраїля. Господь же загремів того дня страшенним громом над Филистіями і навів на них страх, і підлягли вони Ізраїлеві.</verse>
				<verse number="11">І вирушили Ізрайлитяне з Массифи, і вганяли за Филистіями і побивали їх мало не до Бетхору.</verse>
				<verse number="12">Самуїл же взяв величезного каменя та й поставив його між Массифою і Сеном, і назвав його Авен-Езер*, та й промовив: Ось поки Господь дав нам підмогу!</verse>
				<verse number="13">Так упокорені стали Филистії, і не вламувались вони вже в займища Ізрайлеві; і тяготїла рука Господня на Филистіях поки було віку Самуїлового.</verse>
				<verse number="14">Ті ж городи, що поодіймали Филистії в Ізраїля, вернулись до Ізраїля, від Аккарону та й до Гету; бо й те займище, що тягло до їх, вирвав Ізраїль із рук у Филистіїв. І настав мир між Ізраїлем і Аморіями.</verse>
				<verse number="15">Самуїл же суддював ув Ізраїлї поки й віку його було,</verse>
				<verse number="16">І ходив він що року навкруги, одвідуючи Бетель і Галгал і Массифу, і судив Ізраїлеві суд на всїх сих місцях.</verse>
				<verse number="17">Тодї вертавсь у Раму, бо там жив, і там судив він Ізраїля, і спорудив там Господеві жертівника.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Як зробився Самуїл старим, понастановляв сини свої суддями над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="2">Перворідень його звався Йоил, другий же син Абія. Сї суддювали в Берсабії.</verse>
				<verse number="3">Та сини його не ходили путьми його: шукали вони користї своєї, давали підкуплювати себе й судили криво.</verse>
				<verse number="4">І посходились докупи всї громадські мужі в Ізраїлї, і прийшли до Самуїла в Раму,</verse>
				<verse number="5">Та й промовили до його: Ти вже старенький, сини же не ходять путьми твоїми, то ж постав царя над нами, щоб нами правив, як се дїється в инших народів.</verse>
				<verse number="6">Самуїл же не вподобав сього, як вони промовляли: Дай нам царя, щоб нам правив. І молився Самуїл Господеві;</verse>
				<verse number="7">Господь же повелїв Самуїлові: Слухай вимагання людського в усьому, чого бажають; бо не тебе вони відопхнули, нї! мене викинули, щоб я не царював над ними;</verse>
				<verse number="8">Так само, як поводились вони з того часу, як вивів я їх із Египту, та й досї, покидали мене, і служили богам иншим, так поводяться вони й проти тебе.</verse>
				<verse number="9">Оце ж слухай їх голосу; та тільки остережи їх і поясни їм права того царя, що буде над ними царювати.</verse>
				<verse number="10">І переказав Самуїл все, що глаголав Господь, людові, що допевнявсь од його царя,</verse>
				<verse number="11">Та й говорив: Ось які будуть права в того царя, що царювати ме над вами: сини ваші забирати ме він і приставляти до возів та до коней своїх, і будуть вони бігати поперед колесницями його;</verse>
				<verse number="12">І щоб отаманували над півсотнями та тисячами, й орали поля його, та жали хлїб його, та щоб виробляли йому воєнну зброю і знаряддя до возів його;</verse>
				<verse number="13">Дочки ж ваші забирати ме, щоб йому робили мастило, та варили та пекли;</verse>
				<verse number="14">З вашого поля, виноградника й оливного саду що лучше брати ме та своїм урядникам роздавати ме.</verse>
				<verse number="15">З вашого посїву й винограду вимагати ме десятину та й роздавати ме своїм різанцям та слугам своїм;</verse>
				<verse number="16">Ваші раби й рабинї як і лучших молодцїв ваших, та осли ваші брати ме і на свою роботу буде обертати;</verse>
				<verse number="17">З дрібного скота вашого буде десятину вимагати, а самі ви будете його крепаками.</verse>
				<verse number="18">Як же ви колись нарекати мете на вашого царя, що вибрали собі, тодї Господь не буде слухати вас.</verse>
				<verse number="19">Нарід же не схотїв Самуїлової ради послухати, і каже: Нї бо таки, нехай буде царь над нами,</verse>
				<verse number="20">Щоб ми були рівня иншим народам, і нехай царь наш судить нас, і гетьманує над нами, і воює в наших війнах.</verse>
				<verse number="21">І вислухав Самуїл усе, що люд промовляв, та й понїс перед Господа.</verse>
				<verse number="22">Господь же повелїв Самуїлові: Послухай вимагання їх і постав над ними царя. І відказав Самуїл мужам Ізрайлевим: Ідїть по домівках своїх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Був один чоловік із роду Беняминового, на ймя Кис, син Авиїла Зероренка, Бехоратенка, Афієнка, сина Емині, чоловік великої сили.</verse>
				<verse number="2">І був у його син, на ймя Саул, статний і вродливий. Не було між Ізрайлитянами вродливійшого над його. Головою висший був він над кожного в народї.</verse>
				<verse number="3">І зайшли були кудись пустопаш ослицї Киса, батька Саулового. І звелїв Кис свойму синові Саулові: Возьми одного кметя з собою та йди пошукати ослиць.</verse>
				<verse number="4">І перейшли вони гори Ефраїмові і перейшли займище Салиса, та й не знайшли; і пройшли вони землею Салимовою, та не було й там; тодї пройшли займищем Беняминовим, та не знайшли й там.</verse>
				<verse number="5">Як же дойшли до займища Зуф, каже Саул свойму слузї, що був із ним: Ходїмо додому, ато панотець мій, замість ослиць, журити меться про нас.</verse>
				<verse number="6">А той каже йому: Оттут у сьому городї живе Божий чоловік, чоловік славетний; все, що він скаже, так і сповнюєсь. Ходїм туди; може він справить нас на дорогу, якою б нам ійти.</verse>
				<verse number="7">Відказав же Саул свойму слузї: Добре, та як прийдемо туди, що принесемо тому чоловікові? бо хлїб увесь вийшов у торбах наших, а гостинця в нас немає, щоб тому Божому чоловікові принести. Що в нас є?</verse>
				<verse number="8">І відказав слуга Саулові ще раз та й каже: У мене є четвертина срібного секеля; оддаймо Божому чоловікові, а він вкаже нам дорогу нашу.</verse>
				<verse number="9">Колись казано так в Ізраїлї, як йшли питати в Бога: Ходїмо до ворожбита: Бо тих, що тепер звуться пророками, звано в давнину віщунами.</verse>
				<verse number="10">І каже Саул свойму слузї: Твоя правда; ходїмо. От і пійшли в місто, де був Божий чоловік.</verse>
				<verse number="11">Ійдучи в місто стежкою в гору, зустріли вони дївчат, що йшли по воду, і спитали їх: Чи тут є віщун?</verse>
				<verse number="12">Ті відказали їм та й говорять: А ось він поперед тебе; тільки квапся, бо він саме прийшов у город, тому що люд справляє сьогоднї сьвято жертівне на вижинї.</verse>
				<verse number="13">Як прийдете в город, ще як раз застанете його, перш нїж пійде на висоту обідати; бо люде не їсти муть покіль він не прийде, тим що він благословляє жертівну трапезу, і тільки тодї їдять зазвані. Оце ж ідїте, бо саме тепер його застанете.</verse>
				<verse number="14">І пійшли вони в город. Як же прийшли саме в середину міста, аж іде звідтіля зустріч їм Самуїл, щоб взійти на узгіррє.</verse>
				<verse number="15">Господь же днем перед приходом Саула зробив ось який обяв Самуїлові:</verse>
				<verse number="16">Завтра о сїй добі надішлю я тобі чоловіка з Беняминової землї, і ти помажеш його в князї над моїм народом Ізраїлем. Визволить він мій народ із потали Филистійської: бо я зглянувсь на тїсноту люду мого, і дойшло до мене кликаннє його.</verse>
				<verse number="17">Як же побачив Самуїл Саула, дав йому звістку Господь: Се той чоловік, що глаголав я про його. Він панувати ме над моїм людом.</verse>
				<verse number="18">І наближився Саул до Самуїла в воротах та й питає: Скажи менї, де живе віщун?</verse>
				<verse number="19">І відказав Самуїл Саулові: Се я віщун; ійди поперед мене на узгіррє. Сьогоднї ви трапезувати мете зо мною; завтра ж уранцї відправлю тебе, і про все, що в тебе на серцї, скажу тобі.</verse>
				<verse number="20">А про ослицї, що вже третий день як десь дїлись, ти не журися, вони бо знайшлись. І кому ж буде все дороге в Ізраїлї? Чи не тобі та домові батька твого?</verse>
				<verse number="21">І відказав Саул: Я ж тільки Беняминїй, потомок з найменьшого поколїння Ізрайлевого, та ще ж і рід мій найменьший з усїх родів поколїння Беняминового; про що ж так говориш до мене?</verse>
				<verse number="22">Самуїл же взяв Саула й слугу його і завів їх в сьвітлицю та й указав їм переднє місце між зазваними; а було їх з трийцяток чоловіка.</verse>
				<verse number="23">І звелїв Самуїл кухарові: Подай сюди частину, що передав я тобі, тую, що я тобі казав про неї: Приховай її.</verse>
				<verse number="24">І принїс кухар лопатку та й положив перед Саулом. І рече Самуїл: Се тобі дано зайве, бери перед себе й їж, бо нарочно се приховано для тебе, як я зазивав людей. От і обідав Саул того дня з Самуїлом.</verse>
				<verse number="25">І спустились вони з гори в місто, і розмовляв Самуїл із Саулом в горішній сьвітлицї, і постелено Саулові там на крівлї, і лїг він спати.</verse>
				<verse number="26">Як зачервонїла ж зоря вранцї, покликнув Самуїл до Саула на горищі: Встань, я проведу тебе. І встав Саул, і вийшли вони оба з дому, він та Самуїл.</verse>
				<verse number="27">Наближуючись до границї міської, сказав Самуїл Саулові: Звели слузї, щоб випередив нас, сам же зупинись, а я відкрию тобі Боже слово.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">І взяв Самуїл олїйню посудинку та й полив з неї голову йому, потім поцїлував його й промовив: Сим помазав тебе Господь у князї над народом своїм Ізраїлем. Царювати меш над людом Господнїм і визволиш його з потали ворогів його, що окружили його; а ось тобі й ознака, що Господь помазав тебе в царі над своїм наслїддєм:</verse>
				<verse number="2">Як пійдеш від мене, зустрінешся коло гробу Рахилиного на гряницї Беняминовій, в Зелзасї, з двома чоловіками, що скажуть тобі: Ослицї, що ти ходив шукати, знайшлись, та панотцеві твойму байдуже тепер про ослицї; він журиться про вас і каже: Що сталось із моїм сином?</verse>
				<verse number="3">Як же пійдеш звідти далїй і прийдеш до Тавор-дуба, зустрїнуть тебе там три чоловіка, що йти муть у Бетель до Бога. Один нести ме троє козенят, один три буханцї хлїба, а один бурдюк вина.</verse>
				<verse number="4">Вони тебе повитають і дадуть тобі два буханцї хлїба, і ти приймеш від них.</verse>
				<verse number="5">Потім прийдеш на горбок Божий, де стоїть залога Филистійська, і як увійдеш там у місто, зустрінеш громаду пророків, що сходити муть з вижини, і перед ними арфа, бубен, сопілка і гуслї, а вони пророкують;</verse>
				<verse number="6">І зійде на тебе дух Господень, що й ти, як вони, будеш пророкувати, і відмінишся в иншого чоловіка.</verse>
				<verse number="7">І як здїйсняться сї ознаки, тодї чини, що може рука твоя; бо з тобою Бог.</verse>
				<verse number="8">І прийдеш перш мене в Галгал, бо й я прийду туди до тебе, щоб там принести всепаленнє і мирну жертву. Сїм день дожидай, покіль прийду до тебе і з'ясую тобі, що чинити.</verse>
				<verse number="9">Як же Саул обернувся, щоб ійти від Самуїла, дав йому Бог инше серце, і всї ознаки сповнились того ж дня.</verse>
				<verse number="10">Як прийшли вони туди на узгіррє, зустріла його громада пророків, і найшов на його дух Божий, і він пророкував між ними.</verse>
				<verse number="11">Як убачав же його, хто знав його перше, як він однаково з иншими пророками пророкує, питали одно одного: Що се зробилось із Кисовим сином? Чи то ж і Саул у пророках?</verse>
				<verse number="12">І відказував один другому: А тим хто батько? З сього повстала приповідка: Чи то ж і Саул у пророках?</verse>
				<verse number="13">Як же перестав пророкувати, прийшов він на узгіррє.</verse>
				<verse number="14">І поспитав дятько Саулів у його і в слуги його: Куди ви ходили? Каже: Шукати ослиць, а як нїде не знайшли, кинулись до Самуїла.</verse>
				<verse number="15">І каже Саулів дядько: Розкажи менї, що вам казав Самуїл.</verse>
				<verse number="16">Відказав Саул дядькові: Сказав нам, що ослицї знайшлись. А про те, що Самуїл сказав про царство, не признавсь йому.</verse>
				<verse number="17">І поскликав Самуїл нарід до Господа в Массифу,</verse>
				<verse number="18">І промовив синам Ізрайлевим: Тако глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Я вивів Ізраїля з Египту, і визволив вас із потали в Египтїїв і в усїх царств, що вас тїснили.</verse>
				<verse number="19">Ви ж тепер покинули вашого Бога, що був помочником вашим у всїх ваших нуждах і тїснотах, та й сказали: Царя постав над нами! Оце ж ставайте перед Господом по поколїннях і по родинах ваших.</verse>
				<verse number="20">І звелїв Самуїл приступати всїм поколїнням Ізрайлевим, і впав жереб на поколїннє Беняминове.</verse>
				<verse number="21">Тодї звелїв поколїнню Беняминовому приступати по родинам, і вказав жереб родину Матріївську. Тодї звелїв родинї Матріївській приступати чоловік за чоловіком, і вказав жереб Саула Кисенка. Тільки ж його шукали, та й не знайшли.</verse>
				<verse number="22">І поспитали ще раз Господа: Чи він же прийде? І відказав Господь: Він сховавсь дома.</verse>
				<verse number="23">І побігли туди й привели його. І як увійшов між люде, перевисшував кожного цїлою головою.</verse>
				<verse number="24">І промовив Самуїл до всього люду: Ви бачите, кого вибрав Господь; не має він нїкого до пари. І кликнув увесь нарід: Нехай жиє царь!</verse>
				<verse number="25">І виложив Самуїл перед народом права царські, списав їх у книзї та й положив перед Господом. І відпустив Самуїл увесь люд, кожного в домівку його.</verse>
				<verse number="26">Пійшов і Саул додому в Гиву і провожали його хоробрійші, що порушив Господь серця їм;</verse>
				<verse number="27">Деякі негідники мовляли: Чи сьому то спасати нас? і нехтували ним, і не принесли йому нїякого гостинця. Але він наче б не замічав того.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Як уплило з місяць, наступив Аммонїй Наас та й облїг Явис у Галаадї. І послали всї городяне Явиські сказати Наасові: Учини вмову з нами, дак піддамось тобі.</verse>
				<verse number="2">Аммонїй же Наас відказав їм: Я вчиню з вами вмову, але таку, щоб виколов я кожному з вас праве око і тим зробив сьміховище з усього Ізраїля.</verse>
				<verse number="3">І відказали йому громадські мужі Явиські: Дай нам сїм день реченця, а ми пошлемо посли по всьому займищу Ізрайлевому, і коли нїхто не озветься помогти нам, так піддамось тобі.</verse>
				<verse number="4">Як же прийшли посли в Гиву Саулову і переказали слова отті в слух народа, заплакав увесь люд у голос.</verse>
				<verse number="5">Саул же йшов саме з поля позад волів додому, і питає: Що сталось людові, чого він плаче? І з'ясували йому слова городян Явиських.</verse>
				<verse number="6">Як же почув сї слова, найшов на Саула дух Божий, і запалав він страшним гнївом.</verse>
				<verse number="7">І вхопив Саул оба воли, порозрубував на шматки, та й порозсилав через посли по всьому займищу Ізрайлевому навкруги з покликом: Хто не вирушить із Саулом та з Самуїлом, того волам зробить він те саме. І обняв людей страх Господень, і вирушили вони, як один чоловік.</verse>
				<verse number="8">І як він переглядав їх у Безецї, було синів Ізрайлевих триста тисячей, а трийцять тисячей мужів Юдиних.</verse>
				<verse number="9">І сказав тодї послам, що прийшли: Сповістїте городян Явиса Галаадського: Завтра буде вам підмога, як обогріє сонце. І прийшли посли, і сповістили про се городян Явиських, і вони зрадїли.</verse>
				<verse number="10">І сказали городяне Явиські Насові: Завтра ми вийдемо до вас, тодї чинити мете з нами, що вам угодно.</verse>
				<verse number="11">Назавтра ж подїлив Саул людей на три части, і вламались вони в час ранньої сторожі в табір, та побивали Аммонїїв, аж день огрівся. Що ж із них зісталось, те розсипалось так, що й двох їх не було вкупі.</verse>
				<verse number="12">І промовив люд до Самуїла: Хто се питав: Чи Саулові ж та царювати над нами? Давай їх сюди, ми повбиваємо їх!</verse>
				<verse number="13">Саул же відказав: У сей день не можна нїкого вбивати, бо сьогоднї Господь подав поміч Ізраїлеві.</verse>
				<verse number="14">І сказав Самуїл народові: Ходїмо в Галгал, та поновімо там царство.</verse>
				<verse number="15">І двинув увесь люд у Галгал, і поставив там Саула перед Господом царем. І принесли там мирні жертви перед Господом. І веселились там, Саул і всї Ізрайлитяне велико.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">І промовив Самуїл до всього Ізраїля: Оце уволив я вашу волю в усьому, що ви приносили перед мене, і поставив царя над вами.</verse>
				<verse number="2">От царь від сього часу ходити ме перед вами, я ж уже зробився старим та сивим, а сини мої між вам. Я з молодих лїт моїх та й по сей день перед вашими очима чинив дїло моє.</verse>
				<verse number="3">Ось я: виступайте проти мене перед Господом і помазанником його, наколи в кого взяв я вола чи осла, або кого тїснив, кого насилував, від його взяв підкуп і закрив в його справі очі мої; виступайте проти мене; так я все те вам повертаю.</verse>
				<verse number="4">І відказали вони: Ти не з'обиджав нас і не тїснив нас і нїчого нї в кого не загарбав.</verse>
				<verse number="5">І сказав їм: Господь сьвідком на вас і помазанник його сьвідком в сей день, що ви не знайшли проти мене нїчого. І промовили: Сьвідок!</verse>
				<verse number="6">Рече тодї Самуїл до люду: Сьвідок Господь, що поставив Мойсея та Арона і вивів батьків ваших із Египту.</verse>
				<verse number="7">Тепер же приступіте: буду судитись з вами перед Господом про всї добродїйства Господнї, що він оказав вам і батькам вашим.</verse>
				<verse number="8">Як прийшов Яков у Египет, а батьки ваші кликнули до Господа, то послав Господь Мойсея та Арона, і вивів ваших батьків із Египту, і обмислив вас осадою в цїй землї.</verse>
				<verse number="9">Вони ж забули Господа, Бога свого, і він оддав їх на поталу Сисарі, гетьманові Азорському, і на поталу Филистіям та цареві Моабійському, що воювали з ними.</verse>
				<verse number="10">Та коли вони заголосили до Господа і промовляли: провинили ми, покинули Господа та й служили Баалам да Астаротам, тепер же визволь нас із потали в ворогів наших, так служити мем тобі,</verse>
				<verse number="11">То Господь послав Еробаала й Барака, Ефтая й Самуїла та й визволив вас із потали в ваших ворогів навкруги, і жили ви в безпецї.</verse>
				<verse number="12">Як же побачили, що Наас, царь Аммонїйський, двинув проти вас, тодї сказали ви менї: Нї! нехай царь панує над нами, тим часом як царем вашим Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="13">Оце ж вам царь, що його вибрали і домагались; оце ж Господь поставив царя над вами.</verse>
				<verse number="14">Коли будете боятись Господа, служити йому, слухати гласа його, і не будете противитись повелїнням його, та коли ви самі й царь, що вами править, ходити мете слїдом за Господом, Богом вашим, то рука Господня не здійметься на вас;</verse>
				<verse number="15">Коли ж ви голосу Господнього не будете слухати і проти повелїнь його впирати метесь, так рука Господня буде проти вас, як бувала проти батьків ваших.</verse>
				<verse number="16">А й тепер станьте та подивіться на велике дїло, яке вчинить Господь перед очима вашими:</verse>
				<verse number="17">Ось тепер пшеничні жнива, та я помолюсь до Господа, і пошле він громи та ливень, і ви взнаєте і побачите, який се великий гріх ви вчинили перед очима Господа, вимагаючи собі царя.</verse>
				<verse number="18">І озвався Самуїл до Господа, і послав Бог того дня громи та зливу, і злякавсь вельми народ перед Господом і перед Самуїлом.</verse>
				<verse number="19">І благав тодї люд Самуїла: Помолись за рабів твоїх перед Господом, Богом твоїм, щоб нам не померти, що ми до всїх наших провин додали ще й той гріх, що просили собі царя.</verse>
				<verse number="20">І відказав Самуїл народові: Не бійтесь, хоч і вдїяли ви сю кривду; тільки не відступайте від Господа, а служіте Господеві всїм серцем вашим,</verse>
				<verse number="21">І не ходїте за пустими богами, що з них нї користї, нї вибави, бо вони нїчо.</verse>
				<verse number="22">Господь не відопхне народа свого вже задля великого імени свого, коли вподобав зробити вас народом своїм.</verse>
				<verse number="23">Та й від мене далека думка грішити перед Господом тим, що немолився б за вас, і я вказувати му вам добру й просту путь.</verse>
				<verse number="24">Тільки бійтесь Господа і служіте йому щиро від усього серця, самим бо вам розумно, які великі дїла він удїяв на вас.</verse>
				<verse number="25">Коли ж ви зледащієте, так ви вкупі з вашим царем погибнете.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Рік минув, як почав Саул царювати, і вже другий рік царював він над Ізраїлем, як вибрав собі Саул три тисячі з Ізрайлитян;</verse>
				<verse number="2">Дві тисячі було при Саулові в Михмасї і на Бетель-горах, тисяча ж при Йонатанї в Гиві Беняминовій, а останок (військового люду) розпустив він по домівках їх.</verse>
				<verse number="3">І розбив Йонатан сторожу Филистійську, що стояла в Гиві. І перечули про се Филистії. Саул же тим часом протрубив трубою по всїй землї навкруги, проголошуючи: Нехай почують Євреї!</verse>
				<verse number="4">Коли ввесь Ізраїль почув, що Саул розбив сторожу Филистійську, і що через се взлились Филистії на Ізраїля, то зібрався народ коло Саула в Галгалї.</verse>
				<verse number="5">Та й Филистії зібрались на війну з Ізраїлем; трийцять тисяч колесниць і шість тисяч комонника, а пішого люду стільки як піску на морському березї, і двинули та й отаборились під Михмасом, на всхід від Бет-Авена.</verse>
				<verse number="6">Як же побачили Ізраїлські мужі, що попали в тїсноту, то і поховались по печерах, скелянних щілинах, по нетрях, в баштах і колодязях;</verse>
				<verse number="7">І втїкали Євреї через Йорданські броди в землю Гадову й Галаад; Саул же був іще в Галгалї, а ввесь люд, що був з ним, находився в страху.</verse>
				<verse number="8">І ждав він сїм день, до реченця, що призначив Самуїл, та Самуїл не приходив у Галгал. Як же люде від його розбігались,</verse>
				<verse number="9">Сказав Саул: Принесїть сюди що на жертву всепалення та на жертву мирну. І принесено жертву.</verse>
				<verse number="10">Ледві ж скінчив він жертвоприношеннє, аж се зявився Самуїл. Саул пійшов йому назустріч, щоб його привітати.</verse>
				<verse number="11">Но Самуїл питає: Що ти зробив? І відказав Саул: Бачу, що люде від мене розбігаються, тебе ж призначеного часу немає, а Филистії зібрались у Михмасї,</verse>
				<verse number="12">От і думаю: Оце ж Филистії двинуть проти мене в Галгал перш нїж я упросив Господа, та й постановив принести жертву.</verse>
				<verse number="13">І рече Самуїл Саулові: Безрозумно вчинив ти, що не сповнив повелїння Господа, Бога твого, бо Господь тепер був би до віку утвердив царюваннє твоє над Ізраїлем;</verse>
				<verse number="14">Тепер же царюваннє твоє не устоїться. Господь знайде мужа по серцї свойму і поставить його князем над людом своїм, бо ти несповнив того, що було приказано тобі Господом.</verse>
				<verse number="15">І встав Самуїл і пійшов з Галгала в Гиву Беняминову, останок же військового люду двинув за Саулом проти ворожого війська. І перегледїв Саул військовий люд, що був при йому до шістьох сот чоловіка.</verse>
				<verse number="16">Саул і син його Йонатан пробували в Гиві Беняминовій з тими людьми, що були при них, тим часом як Филистії отаборились у Михмасї.</verse>
				<verse number="17">І вийшли із Филистійського табору три віддїли пустошити землю: один чамбул пустився на Офру в землю Саул,</verse>
				<verse number="18">Другий чамбул ударивсь на Бет-Орон; третий кинувсь дорогою до границї долини Зебоїм, у степу.</verse>
				<verse number="19">Нї одного ж коваля не знайти було у всїй землї Ізраїльській, Филистії бо боялись, щоб Євреї не зробили собі меча або списа;</verse>
				<verse number="20">І мусїв кожен із усього Ізраїля йти до Филистіїв, коли хотїв поточити свого леміша в плузї, свого заступа, свою сокиру, і свої рискалї,</verse>
				<verse number="21">Як часом зробиться щербина у вістрю леміша, заступа, сокири або рискаля.</verse>
				<verse number="22">Тим і не було нї в кого в день бою у всього народу, що мали при собі Саул та Йонатан, нї меча, нї списа; були тільки у Саула та в сина його Йонатана.</verse>
				<verse number="23">І двинула передня сторожа Филистійська, щоб перейти у Михмасу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Сталося ж одного дня, Йонатан, син Саулів, не переказавши свойму батькові, звелїв хлопцеві, що носив йому зброю: Ходїмо, перейдемо до Филистійської чати, що стоїть по тім боцї.</verse>
				<verse number="2">Саул же седїв саме на Гивійській гряницї під гранатовим деревом, що під Мигроном; людей при йому було до шістьох сотень чоловіка,</verse>
				<verse number="3">І Ахія, син Ахитува, брата Йохаведового Пинеесенкового, сина Ілїйного, сьвященник Господнїй в Силомі, що носив тодї ефод. Люде ж не знали нїчого, куди Йонатан пійшов.</verse>
				<verse number="4">А були між горами, куди Йонатан пробирався, щоб напасти на Филистійську чату, і по сїм і по тім боцї гострі скелї: Одну звали Бозез, другу Сене;</verse>
				<verse number="5">Одна скеля стриміла на північньому боцї, навпроти Михмаса, друга на полуденньому боцї, навпроти Гиви.</verse>
				<verse number="6">От і каже Йонатан хлопцеві, що носив йому зброю: Перейдїмо лишень до чати сих необрізаних; може Господь за нас воювати ме, бо Господеві нема перепину, щоб допомогти чи через многих людей, чи через немногих.</verse>
				<verse number="7">І відказав йому зброєноша: Чини, що тобі по серцї; я з тобою, і чого ти хочеш, те й я хочу!</verse>
				<verse number="8">І сказав Йонатан: Ну, так перейдїмо до тих людей, нехай нас побачять.</verse>
				<verse number="9">Як вони скажуть нам: Стійте, покіль ми не наближились, то ми з'упинїмось на свойму місцї, і не наближуймось до них,</verse>
				<verse number="10">Коли ж скажуть: Ійдїть сюди до нас, тодї ми пійдемо, бо Господь подав їх нам у руки: се нехай буде нам ознакою.</verse>
				<verse number="11">Як же стали обидва на виду в Филистійської чати, то Филистії подумали: Се Євреї вилазять із нор, куди позалазили були.</verse>
				<verse number="12">От і кликнули чатівники Йонатанові та його зброєноші: Ходїть сюди до нас; ми щось вам скажемо. І каже Йонатан свойму зброєноші: Іди слїдом за мною, бо Господь подав їх нам на поталу.</verse>
				<verse number="13">От і лїзе рачки Йонатан на руках і на ногах, а зброєноша його слїдом за ним. І падали вони перед Йонатаном, а зброєноша його добивав їх позад його.</verse>
				<verse number="14">І впало в тім первім побою, що завдав Йонатан та зброєноша його, до двайцятьох чоловіка на просторі половини дня ораня одною парою волів.</verse>
				<verse number="15">І обняв тодї страх табір і ввесь військовий люд; так само полякались чати і хижацькі купи. До сього ж іще затрусилась земля, і настав великий страх від Господа.</verse>
				<verse number="16">І дивиться Саулова сторожа в Гиві Беняминовій, аж се товпа розбігається сюди й туди.</verse>
				<verse number="17">І повелїв Саул людям, що круг його були: зробіте перегляд і подивітесь, хто з нас відлучивсь. Як же зробили перегляд, аж нема Йонатана й його зброєноші.</verse>
				<verse number="18">І сказав тодї Саул Ахії: Пристав сюди скриню Господню, бо скриня Божа була тодї з синами Ізрайлевими.</verse>
				<verse number="19">Тим часом же, як Саул розмовляв із сьвященником, трівога та крик, робились все більші та більші в таборі Филистійському, і Саул сказав сьвященникові: Зложи руки твої.</verse>
				<verse number="20">І зібравсь тодї Саул з усїм військом, що було при йому, і як прийшли на боєвище, аж кожен підіймає меча проти товариша свого; замішанє було дуже велике.</verse>
				<verse number="21">Та ще й Євреї, що давно вже пристали були до Филистіїв і ходили з ними всюди в таборі, пристали тепер до Ізрайлитян, що держались Саула та Йонатана.</verse>
				<verse number="22">І всї Ізрайлитяне, що поховались були в Ефраїм-горах, почувши, що Филистії повтекали, сполучились із своїми до бою.</verse>
				<verse number="23">Так дарував Господь Ізраїлеві того дня побіду, а побоїще простягалось аж за Бет-Авену. (Всїх людей було з Саулом до десяти тисяч і битва розтягалась по цїлому містї на горі Ефраїмовій.)</verse>
				<verse number="24">Ізрайлитяне були того дня вельми втомлені, та Саул учинив учинок необачний бо закляв люд таким закляттєм: Проклят, хто їсти ме що до вечора, аж покіль помщусь над моїми ворогами! Тим і не їв харчі нїхто з народу.</verse>
				<verse number="25">І пійшов весь люд у лїс, і був там на полянї мед.</verse>
				<verse number="26">Як наближився люд, каже: ось тече мед; та нїхто не простяг руки до рота, бо люде страхались проклону.</verse>
				<verse number="27">Йонатана ж не було при тому, як батько його заклинав людей. От він достав меду кінцем палицї, що держав у руцї, та й скоштував меду. Тодї знов заяснїли очі в його.</verse>
				<verse number="28">Один же військовий озвавсь до його та й каже: Твій панотець закляв люд такою клятьбою: Проклят, хто що їсти ме сьогоднї; люд же був утомлений.</verse>
				<verse number="29">І відказав Йонатан: Панотець мій стрівожив землю; от дивітесь, як мої очі засьвітились, коли скоштував я трошки сього меду;</verse>
				<verse number="30">А й надто коли б люде попоїли добре сьогоднї ворожого лупу, що здобули, то чи ж не більший ще був би побій між Филистіями?</verse>
				<verse number="31">Тож побивали вони Филистіїв того дня від Михмасу до Аялону, і військовий люд потомивсь вельми.</verse>
				<verse number="32">І кинулись люде на луп, брали вівцї, корови, телята, і заколювали на землї, та й їли люде з кровю.</verse>
				<verse number="33">Як же сповіщено Саулові: Провинили люде Господеві, що їли з кровю, промовив він: Се ледарство; прикотїть менї великого каменя.</verse>
				<verse number="34">І повелїв Саул: Розійдїтесь проміж людьми і промовте до них, нехай кожен приводить свою корову і вівцю та й заколює оттут, а тодї нехай їсть, щоб не грішити перед Господом, ївши з кровю. І приводив кожен з людей вола чи що мав при руцї, та й заколювали там.</verse>
				<verse number="35">І спорудив Саул жертівника Господеві. Се первий жертівник, що поставив Саул Господеві.</verse>
				<verse number="36">І наважився Саул: Уганяти мемо й у ночі за Филистіями, і будемо їх непокоїти аж покіль розвидниться; не лишимо й ноги. І промовили: Чини все, як тобі здається гаразд. Та сьвященник промовив: Ходїмо перш перед Господа.</verse>
				<verse number="37">І поспитав Саул у Господа: Чи вганяти менї за Филистіями? Чи подаси їх Ізраїлеві на поталу? Та не було йому того дня нїякого відказу.</verse>
				<verse number="38">І повелїв Саул: Приступіть усї начальники між людьми та розпитайтесь, від кого провина сьогоднї сталась?</verse>
				<verse number="39">Бо так вірно, як те, що живе Господь подарувавший Ізраїлеві сьогоднї побіду, коли вона й на синї мойму Йонатанї покажесь, смерть і йому! Та нїхто з усїх людей не відказував йому.</verse>
				<verse number="40">І повелїв усьому Ізраїлеві: Станьте по однім боцї, а я з сином Йонатаном станемо по другім боцї. А люд відказав Саулові: Чини, що тобі здається гаразд.</verse>
				<verse number="41">Озвавсь тодї Саул: Господи, Боже Ізрайлїв, чом не відказав єси слузї твойму сьогоднї? Коли ся провина вагонить на менї або на мойму синові Йонатанї, Господи, Боже Ізраїлїв, дай нам знак. Коли ж вона на народї твойму, дай йому осьвященнє. І виявлено Йонатана та Саула, люд же вийшов оправданим.</verse>
				<verse number="42">І повелїв Саул. Жеребуйте між мною й моїм сином Йонатаном. І впав жереб на Йонатана.</verse>
				<verse number="43">Питає ж тодї Саул у Йонатана: Признайсь менї, що ти вчинив? І признавсь йому Йонатан та й каже: Кінцем палицї, що держав у руцї, скоштував я трохи меду - за се менї смерть!</verse>
				<verse number="44">І відказав Саул: Нехай Бог вчинить зо мною се і те, та ще і причинить; мусиш сьогоднї умерти, Йонатане!</verse>
				<verse number="45">Та люд озвавсь до Саула: Чи ж то Йонатана стратити, що сю велику побіду вчинив в Ізраїлї? Нї, сьому не бути! Як живе Господь, і волосинка не впаде на землю з голови його, бо за Божою підмогою він учинив її. І визволив люд Йонатана від смертї.</verse>
				<verse number="46">І вернувся Саул від погонї за Филистіями, Филистії ж пійшли собі додому.</verse>
				<verse number="47">Утвердивши своє царюваннє над Ізраїлем, воював Саул навкруги проти ворогів своїх: проти Моаба, проти Аммонїїв, проти Едому, проти царя Соби та проти Филистіїв, і куди нї обертавсь, усюди подужував.</verse>
				<verse number="48">І зібравши військо, побив Амалика і визволив Ізраїля з потали в грабителїв його.</verse>
				<verse number="49">Сини в Саула були: Йонатан, Ессуй, та Мелхисуя, а двох дочок його звали: старшу Мерова, меншу Мелхола.</verse>
				<verse number="50">А жону Саулову звали Ахиноама Ахимаазова; а гетьмана війська його звали Абенир, син Нира, Саулового дядька.</verse>
				<verse number="51">Як Саулів отець Кис, так і батько Абенирів, Нир, були сини Авиїлові.</verse>
				<verse number="52">І була упорна війна з Филистіями покіль було віку Саулового; і де побачить було Саул хороброго і сильного чоловіка, того й приймав до себе.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">І сказав Самуїл Саулові: Господь поручив менї помазати тебе царем над його народом Ізраїлем; так вислухай тепер повелїннє Господнє.</verse>
				<verse number="2">Так глаголе Господь Сил небесних: Надумавсь я помститись за те, що коїв Амалик, ставши на дорозї Ізрайлеві, як він ійшов із Египту.</verse>
				<verse number="3">Оце ж іди та й побий Амалика і розпростори проклін на все що в його, і не ощаджуй його, а вигублюй чоловіків і жінок, хлопят і немовлят, корову й вівцю, верблюда й осла.</verse>
				<verse number="4">І покликав Саул свій люд, і перелїчив його в Телаїмі двістї тисяч піших і сто тисяч з поколїння Юдиного.</verse>
				<verse number="5">І двинув Саул під головний город Амалика, і заляг залягом у долинї при потоцї.</verse>
				<verse number="6">Кинїям же сказав Саул: Ійдїте, віддїлїтесь і вийдїть зпоміж Амалика, щоб я вас не погубив із ними, бо ви показали себе прихильними до Ізрайлитян, як ійшли вони з Египту.</verse>
				<verse number="7">І побив Саул Амалика від Хавили та й до Сира, що навпроти Египту;</verse>
				<verse number="8">І Агага, царя Амаликового, зайняв живцем у полонь, усїх же військових людей постинав у крівавому бою.</verse>
				<verse number="9">Однакже помилував Саул і його люде Агага і найкращі його вівцї й корови та ягнята, та й инше все дорожче, і не хотїли того вигубити; тільки що було маловажне й пусте, те вони винищили.</verse>
				<verse number="10">І прийшло Господнє слово до Самуїла, таке:</verse>
				<verse number="11">Жаль менї, що зробив Саула царем, бо він одвернувсь від мене і моїх повелїнь не сповнив. Гірко се було Самуїлові і благав він цїлу ніч Господа.</verse>
				<verse number="12">Назавтра ж рано вранцї пійшов Самуїл зустріч Саулові. І сповіщено Самуїла, що Саул ходив у Кармиль і там построїв собі ворота побідні, а звідти вернувсь і двинув далїй в Галгал.</verse>
				<verse number="13">Як же зустрівся Самуїл із Саулом, каже йому Саул: Благослови тебе Господь! Спевнив я повелїннє Господнє.</verse>
				<verse number="14">І сказав Самуїл: А що се за блеяннє овець в ушу мойму та рик коров, що я чую?</verse>
				<verse number="15">І відказав Саул: Женуть їх від Амаликіїв додому, бо люд ощадив лучші вівцї й корови, щоб їх в жертву принести Господеві, Богу твойму; на все ж инше розпростерли ми проклін.</verse>
				<verse number="16">І рече Самуїл Саулові: Підожди, дай менї обявити тобі, про що Господь розмовляв сю ніч зо мною. І відказав Саул: Кажи.</verse>
				<verse number="17">Чи не правда ж, що хоч ти й сам собі здався малим, однакже тепер ти голова в поколїннях Ізрайлевих? Бо Господь помазав тебе царем нам Ізраїлем.</verse>
				<verse number="18">І послав тебе Господь і повелїв тобі: Йди й розпростри проклін на ледачого Амалика, і бий на них, аж покіль їх вигубиш.</verse>
				<verse number="19">Чом же ти не послухав повелїння Господнього, а кинувся на луп і вчинив те, що не до вподоби Господеві?</verse>
				<verse number="20">І відказав Саул Самуїлові: Я послухав повелїння Господнього: у поход, що в його вислав мене Господь, я пійшов, і Амаликийського царя Агага привів, і Амалика вигубив,</verse>
				<verse number="21">Тільки люд взяв вівцї й корови із нашого лупу, що найкрасше з проклятого, щоб у Галгалї принести в жертву Господеві, твойму Богові.</verse>
				<verse number="22">І промовив Самуїл: Чи Господеві такі радощі з усепалень і з колених жертов, як із покори Господньому повелїнню? Нї, покора лучша за жертви, й послух дорожчий від баранячого товщу;</verse>
				<verse number="23">Бо непослух, се такий гріх, як і чарівництво, а своя воля, се таке як ідолопоклонність; за те, що ти відкинув слово Господнє, відкинув і він тебе, щоб не був ти царем.</verse>
				<verse number="24">І каже Саул Самуїлові: Провинив я, переступивши Господнє повелїннє і твій розпорядок; тільки ж я бояв ся люду, тим і вволив його волю.</verse>
				<verse number="25">Тепер же здійми з мене гріх мій і вернись ізо мною: я поклонюсь Господеві.</verse>
				<verse number="26">І відказав Самуїл Саулові: Не вернусь із тобою, бо зневажив єси повелїннє Господнє, тим і Господь відкинув тебе, щоб не був ти царем над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="27">Як же обернувся Самуїл ійти, той ухопив полу одежі його, та й одідрав її.</verse>
				<verse number="28">І рече йому Самуїл: нинї відірвав від тебе Господь царюваннє над Ізраїлем і віддав його ближньому твому, лучшому за тебе;</verse>
				<verse number="29">І не скаже неправди, і не буде каятись Побідник в Ізраїлї, бо він не чоловік, щоб каятись.</verse>
				<verse number="30">І сказав Саул: Провинив я, однакже хоч покажи менї шану в очах громадських мужів мого люду і перед Ізраїлем тим, що вернешся зо мною, щоб я поклонився перед Господом, Богом твоїм.</verse>
				<verse number="31">І вернувся Самуїл і йшов за Саулом, і впав Саул ниць перед Господом.</verse>
				<verse number="32">Тодї Самуїл повелїв: Приведї- те перед мене Амаликийського царя Агага. Дрожучи підійшов Агаг до його й промовив: Чей минула гіркість смертї?</verse>
				<verse number="33">Самуїл же рече: Як твій меч одіймав дїтей у жінок, так нехай і в твоєї матері між другими жінками відойметься син. І розтяв Самуїл Агага на шматки перед Господом у Галгалї.</verse>
				<verse number="34">Тодї подався Самуїл у Раму, а Саул вернувсь додому в Гиву Саулову.</verse>
				<verse number="35">І не видався вже Самуїл з Саулом аж по день своєї смертї, та все ж оплакував Самуїл Саула, тому що Господь каявся, що зробив його царем над Ізраїлем.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">І рече Господь Самуїлові: Чи довго ще журити мешся по Саулові, коли я вже його відкинув, щоб йому не бути царем над Ізраїлем? Налий у свого рога олїї та йди в дорогу; я пошлю тебе до Бетлеємця Ессея, я бо вигледїв собі царя між його синами.</verse>
				<verse number="2">І відказав Самуїл: Як менї йти туди? Як прочує Саул про те, так убє мене. Господь же сказав: Возьми телицю з собою та й скажеш: Господеві жертву йду принести.</verse>
				<verse number="3">Та й заклич Ессея до жертівної трапези. Я сам тобі скажу, що маєш чинити, і ти менї того помажеш, кого я тобі вкажу.</verse>
				<verse number="4">І вчинив Самуїл, що повелїв Господь. А як прийшов він у Бетлеєм, вийшли назустріч йому мужі громадські стрівожені та й питають: Чи твої одвідини віщують нам добро?</verse>
				<verse number="5">Відказує: добро; жертвувати Господеві прийшов. Осьвятїтесь та й прибувайте, щоб бути при приношенню жертви. Тодї осьвятив він Ессея й сини його та й закликав до жертівної трапези.</verse>
				<verse number="6">Як же вони прийшли і він побачив Еліява, так і думає: Оце ж певно стоїть перед Господом помазанник його!</verse>
				<verse number="7">Та Господь сказав Самуїлові: Не вважай на вроду й на високий зріст його, бо я відхилив його; Господь бо дивиться не так як чоловік; чоловік бо дивиться на лице, Господь же дивиться на серце.</verse>
				<verse number="8">І покликав тодї Ессей Аминадаба та й підвів його перед Самуїла, та він сказав: І сього не вибрав Господь.</verse>
				<verse number="9">І привів Ессей перед його Самму, та він сказав: І сього не вибрав Господь.</verse>
				<verse number="10">Так приводив Ессей перед Самуїла сїмох синів своїх, та Самуїл обявив Ессейові: І сих не вибрав Господь.</verse>
				<verse number="11">І питає Самуїл ув Ессея: Чи се вже всї твої молодики? Відказує ж Ессей: Є тільки найменьший, та він пасе вівцї. І звелїв Самуїл Ессейові: Пошли кликнути його, бо ми не сядемо їсти, поки не прийде.</verse>
				<verse number="12">І послав, і приведено його. А був він краснощокий, гарноокий, уродливий станом. І повелїв Господь: Устань, помаж його, бо се той.</verse>
				<verse number="13">І взяв Самуїл олїйнього рога, та й помазав його посеред братів його. І зійшов на Давида Господень дух з того дня та й далїй. Самуїл же рушив та й відойшов у Раму.</verse>
				<verse number="14">Від Саула ж відступив дух Божий, а мучив його насланий від Господа злий дух.</verse>
				<verse number="15">І говорили прибічники Саулові йому: Отсе злий дух від Бога мучить тебе,</verse>
				<verse number="16">То ж повели тільки, пане наш, рабам твоїм перед тобою, пошукати чоловіка, щоб гарно грав на гуслах, і як найде на тебе злий дух од Бога, то він, граючи рукою своєю, буде вспокоювати тебе.</verse>
				<verse number="17">І відказав Саул прибічникам своїм: Пошукайте менї чоловіка, щоб гарно вигравав, та й приведїте його менї.</verse>
				<verse number="18">Озветься тодї один зміж слуг та й каже: Бачив я сина в Бетлеємця Ессея, що принадно грає, хоробрий чоловік й до бою спосібний, а до того ще й на слово розумний, чоловік гарної вроди та й Господь є з ним.</verse>
				<verse number="19">І послав Саул посли до Ессея і звелїв сказати: Пришли менї сина твого Давида, що пасе отару.</verse>
				<verse number="20">І взяв Ессей осла з хлїбом, бурдюк вина та козеня, та й послав те через сина свого Давида Саулові.</verse>
				<verse number="21">І прийшов Давид до Саула, і вслуговував йому, й став йому вельми любий, так що зробивсь його зброєношою.</verse>
				<verse number="22">І послав Саул до Ессея і звелїв сказати йому: Нехай Давид служить у мене, я бо вельми вподобав його.</verse>
				<verse number="23">І що було найде злий дух від Бога на Саула, візьме Давид гусли та й заграє: от і полегшає Саулові і получшає, і злий дух відійде від його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">Филистії зібрали своє військо до бою, та й зійшлись в Сохотї, що в Юдеї, та й отаборились під Ефес-Даммимом між Сохотом і Азеком.</verse>
				<verse number="2">Саул же й Ізраїльське військо скупились й отаборились в долинї Теребінта та й готовились до війни з Филистіями.</verse>
				<verse number="3">Филистії стали по сїм боцї на горі, а Ізрайлитяне по тім боцї на горі, так що між ними була долина.</verse>
				<verse number="4">І виступив із табору Филистійського одноборець, на ймя Голіят, із Гета, ростом шістьох локот з пяддю,</verse>
				<verse number="5">У мідяному шоломі на голові, в панцері ваги пять тисяч мідяних секлів;</verse>
				<verse number="6">На ногах носив мідяні колїнники і мідяного щита за плечима.</verse>
				<verse number="7">Ратовище ж у його було загрубшки як ткацький вал, а сама списа важила шістьсот секлів залїза, й поперед його ходив його зброєноша.</verse>
				<verse number="8">І виступав він та й гукав лавам Ізраїльським: Про що вийшли ви воюватись? Хиба ж я не Филистій, а ви не крепаки Саулові? Вибирайте одного з вас, щоб виступив проти мене!</verse>
				<verse number="9">Коли зможе боротись зо мною та подужає мене, то ми будемо вашими рабами; коли ж я переважу його та подужаю, так ви будете нашими рабами і мусите нам служити.</verse>
				<verse number="10">І говорив Филистій: отсе я поругав полки Ізраїльські; дайте ж менї чоловіка, а ми поборемось удвох!</verse>
				<verse number="11">Почувши Саул і ввесь Ізраїль сї Филистієві речі, вжахнулись і полякались вельми.</verse>
				<verse number="12">Давид же та був син одного Ефратїя із Бетлеєма Юдиного, на ймя Ессея, що було в його вісїм синів. За Саулового віку був се старий чоловік і геть то старший між мужами.</verse>
				<verse number="13">Троє ж старших синів Ессеєвих пійшли з Саулом на війну. Сі троє синів його звались: найстарший Еліяв, другий за ним Аминадаб, а третий Самма.</verse>
				<verse number="14">Давид же був найменьший; три старші пійшли з Саулом.</verse>
				<verse number="15">Давид же вернув був од Саула додому, щоб у Бетлеємі доглядати батькової отари.</verse>
				<verse number="16">Та Филистій виходив рано й вечір і показував себе сорок днїв уже.</verse>
				<verse number="17">От і звелїв раз Ессей синові свойму Давидові: Возьми лишень братам твоїм ефу піджареного зерна та десять боханцїв хлїба та віднеси хутенько братам у табір;</verse>
				<verse number="18">А сї десять молочних сирів однеси гетьманові, та довідайся, яково там братам твоїм, та чого б їм треба.</verse>
				<verse number="19">Саул же й вони й усе Ізраїлське військо стояли в Теребинтовій долинї, і ладились до бою з Филистіями.</verse>
				<verse number="20">І здав Давид назавтра вранцї рано отару пастухові, забрав усе та й пійшов у дорогу, як наказав йому Ессей. Як прийшов же до обозу, саме тодї вирушило військо боєвими лавами, й знявсь військовий крик.</verse>
				<verse number="21">Як Ізрайлитяне, так і Филистії стояли готові до бою, лава навпроти лави.</verse>
				<verse number="22">І слобонившись Давид від своїх клунків, передав те все обозному сторожові та й побіг у боєві лави, а ввійшовши туди, спитав у братів, як їм живеться.</verse>
				<verse number="23">Саме ж тодї як він розмовляв із ними, виступив із Филистійських рядів одноборець, на імя Голіят, Филистій з Гета, і провадив звичайні свої речі, так що й Давид їх чув.</verse>
				<verse number="24">Як же побачили Ізраїльські вояки сього чоловіка, утїкали з перед нього і лякались вельми.</verse>
				<verse number="25">І говорили Ізрайлитяне: бачите сього чоловіка, що он виходить? Виступає він, щоб зневажати Ізраїля; коли б хто вбив його, то царь одарував би його багацтвом, і оддав би дочку за його, а родину батька його звільнив би від усякої данини.</verse>
				<verse number="26">І допитував Давид у тих мужів, що стояли коло його: Що буде тому, хто вбє сього Филистія, що так зневажає військо живого Бога?</verse>
				<verse number="27">А люде відказали йому так само: Те й те буде тому, хто його вбє.</verse>
				<verse number="28">Як почув же найстарший брат Давидів Еліяб, що він говорить з тими мужами, то й розсердився Еліяб на Давида та й каже: Про що прийшов ти сюди, і на кого покинув тих трохи овечат у степу? Я знаю твою гординю і дурне твоє серце. Прийшов ти сюди дивитись на війну.</verse>
				<verse number="29">І відказав Давид: Що ж таке вчинив я? То було тілько слово.</verse>
				<verse number="30">І повернувсь од його до другого, і питав тим же робом, і відказували йому люде, як і за першим разом.</verse>
				<verse number="31">Як же пійшла поголоска про те, як допитувався Давид, переказано про се Саулові, і звелїв Саул покликати його.</verse>
				<verse number="32">І промовив Давид до Саула: Нехай нїхто не впадає духом ізза оттого; раб твій виступить та й бити меться з тим Филистієм.</verse>
				<verse number="33">І відказав Саул Давидові: Не тобі виходити проти сього Филистія, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояка з молодощів.</verse>
				<verse number="34">І сказав Давид Саулові: Раб твій доглядав батькової отари і як инодї прийде було лев, чи то ведмідь та вхопить овеча зміж отари,</verse>
				<verse number="35">Так я бувало біжу та й бю його, покіль вирву йому з пащі овеча. Якже він кидавсь на мене, то я вхоплю його за горло та й убю на смерть.</verse>
				<verse number="36">Леви й ведмедї вбивав раб твій, так мусить і сьому необрізаному Филистієві так само бути, як з ними, бо він зневажає воїнів живого Бога.</verse>
				<verse number="37">І закінчив Давид: Господь, що рятував мене із левиних і ведмежих лаб, вирятує мене й з рук сього Филистія. І каже Саул Давидові: Йди, і нехай Господь буде з тобою!</verse>
				<verse number="38">І вдїг Саул Давида в свою боєву одїж, і вложив йому на голову мідяного шолома, і надїв на нього панцера.</verse>
				<verse number="39">І підперезавсь Давид мечем його по боєвій одежі його і силкувавсь ходити, бо він не привик був до такого. Відтак сказав Давид Саулові: Я не вмію в сьому ходити, я бо не навик. І зняв Давид все те з себе.</verse>
				<verse number="40">І взяв він палицю свою в руку і знайшов собі пять гладеньких каменїв в потоцї та й вложив їх собі в пастушу торбину, і взяв свою пращу в руку та й виступив проти Филистія.</verse>
				<verse number="41">Филистій же наступав усе близше та близше на Давида, і той чоловік, що носив йому щита, йшов поперед його.</verse>
				<verse number="42">Як споглянув же Филистій та побачив Давида, то й погордував ним, бо сей був ще хлопець, і краснощокий і принадного виду.</verse>
				<verse number="43">І каже Филистій Давидові: Хиба я пес, що ти йдеш на мене з цїпком? І закляв Филистій Давидові своїми богами.</verse>
				<verse number="44">І каже Филистій Давидові: Ходи сюди і віддам я тїло твоє птаству під небом та звіррю польовому.</verse>
				<verse number="45">А Давид відказує Филистієві: Ти йдеш на мене з мечем, списом і щитом, я ж ійду на тебе в імя Господа Саваота, в імя Бога військ Ізраїлських, що ти зневажав.</verse>
				<verse number="46">У сей день оддасть тебе Господь менї в руки, і я вбю тебе й відсїчу тобі голову, і передам ще сьогоднї трупа твого й трупи Филистійського війська птаству під небесами і звірям земним, і зрозуміє вся земля, що є Бог ув Ізраїлї;</verse>
				<verse number="47">І взнає ввесь сей збір, що не мечем та списом спасає Господь, бо се війна Господня, і він оддасть вас нам у руки.</verse>
				<verse number="48">Як же Филистій наладивсь і підступав та наближався 'к Давиду, побіг Давид швидко зустріч Филистієві під боєві лави,</verse>
				<verse number="49">І вхопив Давид з торби рукою каменя, і розмахнувши пращею, викинув його та й уцїлив Филистія в чоло; і вбивсь камінь йому в лоба, так що він упав лицем на землю.</verse>
				<verse number="50">Так подужав Давид Филистія каменем із пращі і вбив Филистія, хоч і не було меча в руцї в Давида.</verse>
				<verse number="51">Тодї підбіг Давид, наступив ногою на Филистія, вхопив меча його, вийняв із піхви, та й відсїк ним голову його. Побачивши ж тодї Филистії, що велетень їх мертвий, кинулись навтеки.</verse>
				<verse number="52">І піднялись мужі Ізраїльські й Юдині і зняли боєвий поклик та й пігнали за Филистіями аж до входу в долину й до воріт Аккарону. І падали побивані Филистії по дорозї Шааримській, до Гета й до Аккарону.</verse>
				<verse number="53">І вернулись Ізрайлитяне з погонї за Филистіями та й розграбили їх табір.</verse>
				<verse number="54">Давид же взяв голову Филистієву та й однїс у Ерусалим, а його зброю зложив у себе в наметї.</verse>
				<verse number="55">Як побачив Саул Давида, що йде проти Филистія, так поспитав у свого військового гетьмана Абенира: Чий би се був син оттой молодець? І відказав Абенир: Так певно, як ти живеш, царю, не знаю.</verse>
				<verse number="56">І сказав йому царь: То довідайся, чий син сей молодик.</verse>
				<verse number="57">Як же вертався Давид, убивши Филистія, взяв його Абенир та й привів перед Саула, а він держав іще Филистієву голову в руцї.</verse>
				<verse number="58">І поспитав його Саул: Чий ти син, молодче? І відказав Давид: Син раба твого Ессея з Бетлеєму.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">Як скінчив же він розмову з Саулом, прихилилось серце Йонатана до його, і влюбив його Йонатан як свою душу.</verse>
				<verse number="2">Саул же взяв його того ж дня до себе і не дозволив йому вже вертатись у батьківську господу.</verse>
				<verse number="3">І ввійшов Йонатан з Давидом у побратимство, бо влюбив його як свою душу.</verse>
				<verse number="4">І зняв Йонатан верхню одежу з себе та й оддав Давидові, до того ж і иншу одїж свою, ба й меча й лука й пояса свого.</verse>
				<verse number="5">І справлявсь Давид розважно всюди, куди й нї посилав його Саул, так що Саул поставив його отаманом над військовими людьми, і влюбив його ввесь люд і самі прибічники Саулові.</verse>
				<verse number="6">Та як ійшли вони додому і вертавсь Давид подужавши Филистія, то виходило тодї з усїх Ізрайлевих городів жіноцтво на стрічу цареві Саулові, танцюючи й сьпіваючи під веселу гру бубнів та цимбал,</verse>
				<verse number="7">І викликало жіноцтво приграваючи: Побив Саул тисячі, а Давид десятки тисяч.</verse>
				<verse number="8">І розсердився Саул вельми, і не до вподоби було йому се слово, і сказав він: Давидові присьпівано десятки тисяч, а менї тисячі; йому не стає ще хиба царства.</verse>
				<verse number="9">І позирав Саул скрива на Давида з того часу і надальше.</verse>
				<verse number="10">На другий же день найшов злий дух від Бога на Саула, і був він не при собі в палатї: Давид же пригравав на струнах, як і щодня, а в Саула та був спис у руцї.</verse>
				<verse number="11">І метнув Саул списа, думаючи: Прибю Давида'д стїнї, та Давид вхиливсь від його і сього другого разу.</verse>
				<verse number="12">І почав Саул боятись велико Давида, бо з ним був Бог, як відступав від Саула.</verse>
				<verse number="13">І віддалив його Саул від себе, і зробив його отаманом тисяцьким, і входив він та виходив перед народом.</verse>
				<verse number="14">І поступав Давид во всьому розважно, бо з ним був Господь.</verse>
				<verse number="15">А Саул, вбачаючи, що він вельми розважний, боявсь його;</verse>
				<verse number="16">А ввесь Ізраїль і Юда любили Давида, бо він входив і виходив перед ними.</verse>
				<verse number="17">І промовив Саул Давидові: Ось тобі старша дочка моя Мерова, даю тобі її за жінку, тільки ж мусиш менї бути хоробрим і Господнї бої вести. Саул же думав: Нехай не моя рука буде на йому, а рука Филистіїв нехай буде на йому.</verse>
				<verse number="18">Давид же відказав Саулові: Хто я такий, або що за життє моє та рід батька мого в Ізраїлї, щоб менї зятьом твоїм бути?</verse>
				<verse number="19">Як настав же час оддати Саулову дочку Мерову за Давида, оддано її Адріелеві з Мехоли за жінку.</verse>
				<verse number="20">Та полюбила Давида друга дочка Саулова, Мелхола, і як сповіщено про се Саула, задовольнило воно його.</verse>
				<verse number="21">Саул бо думав: Оддам її за його, щоб вона була йому сїттю, і щоб Филистії наложили руку на його. От і заявив Саул Давидові: Через другу будеш оце моїм зятем.</verse>
				<verse number="22">І переказав Саул Давидові через дворян своїх: Перемовтесь потай з Давидом таким робом: Царь прихилен до тебе і всї прибічники його вподобали тебе; так тобі можна царським зятем бути.</verse>
				<verse number="23">І передали слуги Саулові в слух Давидів усї ті слова; Давид же відказує: Чи то ж вам здається малою річчю зробитись царським зятем, бувши вбогим і малим чоловіком?</verse>
				<verse number="24">І пересказали дворяне Саулові: Так і так сказав Давид.</verse>
				<verse number="25">І повелїв Саул: Скажіте Давидові так: Царь не бажає нїякого весільнього гостинця, опріч сотнї Филистійських переднїх шкірочок, щоб помститись над царськими ворогами. Саул же міркував про те, як би згубити Давида з сьвіту Филистійською рукою.</verse>
				<verse number="26">Як же дворяне його сповістили про се Давида, то Давида задоволило се, щоб стати царським зятем.</verse>
				<verse number="27">Ще назначені днї не минули, а Давид зладивсь і пійшов із людьми своїми в дорогу, та й убив між Филистіями двістї чоловіка, і принїс Давид їх передні шкірочки, та й поклав їх повну лїчбу перед царем, щоб йому зробитись царським зятем. І оддав йому Саул свою дочку Мелхолу за жінку.</verse>
				<verse number="28">І бачив Саул і спізнав, що Господь є з Давидом, і що ввесь Ізраїль його любить, та що й Мелхола, дочка Саулова, його любить,</verse>
				<verse number="29">То почав Саул іще більше боятись Давида. От і зробився Саул ворогом Давидовим довіку.</verse>
				<verse number="30">І як двинули Филистійські воєводи в поле, то Давид від самого часу їх виходу поводивсь розважнїйше над усїх слуг Саулових, так що його імя велико вславилось.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">І казав Саул синові свойму Йонатанові і всїм прибічникам своїм, що треба Давида вбити. Саулів же син Йонатан вельми прихилен був до Давида;</verse>
				<verse number="2">Тим переказав Йонатан Давидові: Отець мій Саул наваживсь тебе зігнати з сьвіту; оце ж остерегайся завтра; сховайсь і седи потай усїх!</verse>
				<verse number="3">Сам же я вийду і стану в полі коло батька, як ти ховати мешся, і розмовляти му про тебе з батьком, і коли довідаюсь про що, сповіщу тебе.</verse>
				<verse number="4">І промовляв Йонатан перед батьком своїм добре про Давида та й каже йому: Не гріши, царю, проти слуги твого Давида, бо він проти тебе нї в чому не переступив і з усїх його вчинків був тобі великий хосен;</verse>
				<verse number="5">Він одважував душу свою, щоб убити Филистія, і Господь подав усьому Ізраїлеві побіду велику. Ти се бачив сам і веселився. Про що ж тобі брати на себе гріх, проливаючи безвинну кров і вбиваючи Давида без причини?</verse>
				<verse number="6">І послухав Саул Йонатана, і поклявся: Так певно, як Господь живе, він не вмре.</verse>
				<verse number="7">Покликав тодї Йонатан Давида та й передав йому всю 'цю розмову, і привів Давида до Саула, і був Давид у його при боцї, як і перше.</verse>
				<verse number="8">Як запалала ж війна знов, двинув Давид у поле і воював з Филистіями і вчинив між ними велике побоїще, так що вони втекали від його.</verse>
				<verse number="9">Та напав на Саула злий дух від Бога, і він седїв раз дома і держав у руцї свого списа, тим часом як Давидова рука дзвонила в струни.</verse>
				<verse number="10">І хотїв Саул прибити Давида списом своїм до стїни, та Давид відскочив перед Саулом, а спис встромивсь у стїну; і втїк Давид і спасся тієї ночі.</verse>
				<verse number="11">І послав Саул слуг в Давидову домівку стерегти його, щоб завтра вбити його. Та Мелхола, жінка його, сказала Давидові: Коли ти не спасеш життя твого в сю ніч, то вранцї будеш убитий.</verse>
				<verse number="12">І спустила Мелхола Давида через вікно; так він і втїк та й вратувався.</verse>
				<verse number="13">Мелхола ж узяла подобину чоловічу, положила в постїль, а в головах положила козину кожу та й прикрила одежою.</verse>
				<verse number="14">Як же прислав Саул слуг взяти Давида, заявила: Він нездужає.</verse>
				<verse number="15">І послав Саул слуг, щоб оглянули Давида, та й наказав: Принесїте його сюди з постелею, щоб убити його.</verse>
				<verse number="16">І як прийшли посланцї, аж се на постелї лежить статуя, а в головах у неї козина кожа з шерстею.</verse>
				<verse number="17">І каже Саул Мелхолї: Чому ти так мене ошукала, що дала ворогові мойму втекти? І відказала Мелхола Саулові: Він грозив менї: пусти мене, ато вбю тебе.</verse>
				<verse number="18">Утїкши так Давид і врятувавшись, пійшов до Самуїла в Раму та й оповів йому все, що чинив із ним Саул. І пійшов він із Самуїлом, і перебували вони в Наватї.</verse>
				<verse number="19">Як же Саулові переказано: Давид у Наватї, в Рамі,</verse>
				<verse number="20">Послав Саул посланцї взяти Давида. Як побачили ж вони громаду віщуючих пророків і Самуїла навперед їх, зійшов дух Божий на посланцїв Саулових, так що й вони стали віщувати.</verse>
				<verse number="21">І сповіщено про се Саула, і послав других слуг, та бо й ті почали віщувати. І як послав утретє слуг, віщували вони так само.</verse>
				<verse number="22">І пійшов сам він у Раму, а дойшовши до колодязя великого, що в Сефі, питає: Де Самуїл і Давид? І відказали йому: В Наватї, в Рамі.</verse>
				<verse number="23">І пійшов він туди в Нават, у Рамі, і се найшов і на його дух Божий, так що він, ідучи, все віщував, аж покіль прибув в Нават, у Рамі.</verse>
				<verse number="24">Тодї зняв і він із себе одїж, і так само віщував перед Самуїлом, і лежав неодїтий увесь той день і всю ніч. Тим і пійшла приповідка: Хиба й Саул у пророках?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">Давид же втїк із Навату, в Рамі, та й сказав Йонатанові: Що я вчинив і в чому вина моя та переступ мій проти панотця твого, що він хоче стратити мене?</verse>
				<verse number="2">І відказав йому Йонатан: нї, ти не вмреш; ось отець мій не чинить нїчого, нї великого, нї малого, не виявивши менї; чого ж би він скривав се передо мною? нї, сього не буде.</verse>
				<verse number="3">А Давид на те: Панотець твій знає добре, що ти прихилен до мене, та й думає: нехай не знає сього Йонатан, щоб не журився; тим часом - так певно, як живе Господь і як живеш ти, проміж мною й смерттю один тільки ступінь!</verse>
				<verse number="4">І відказав Йонатан Давидові: чого забажає душа твоя, все я чинити му.</verse>
				<verse number="5">І каже Давид Йонатанові: Завтра новомісяць, і менї належиться седїти з царем за столом; але відпусти мене, я сховаюсь у полі до вечора третього дня.</verse>
				<verse number="6">Коли про мене поспитає панотець твій, так скажи: Давид одзволивсь у мене, щоб пійти в своє місто Бетлеєм, бо там будуть приносити рокову жертву від усієї родини його.</verse>
				<verse number="7">Коли скаже на се: Добре! так буде спокій рабу твойму; як же закипить гнївом, так знати меш тодї, що він надумавсь, якесь лихо заподїяти.</verse>
				<verse number="8">Покажи милость рабові твойму, ти ж бо ввійшов у Господню вмову з рабом твоїм, і коли на менї вагонить яка провина, так убий ти мене; про що тобі вести мене до панотця твого?</verse>
				<verse number="9">І відказав Йонатан: Нїяк не буде сього з тобою, бо коли б я справдї дознавсь, що в мого панотця задумано вчинити лихе дїло над тобою, так хиба б же я тебе не остеріг?</verse>
				<verse number="10">І відказав Давид Йонатанові: Коли б мене хто небудь сповістив, чи не дав тобі панотець сердиту відповідь!</verse>
				<verse number="11">І сказав Йонатан Давидові: Ось ходїмо в поле. І вийшли обидва на поле.</verse>
				<verse number="12">От і каже Йонатан Давидові: Як живе Господь, Бог Ізрайлїв: я завтра около сієї пори, або позавтра, допитаюсь у панотця мого, і наколи буде що добре про Давида, а я тодї не пошлю до тебе й не сповіщу тебе про те,</verse>
				<verse number="13">Нехай те й те вдїє Господь з Йонатаном та ще й причинить йому. Коли ж панотець мій постановив заподїяти зло тобі, то я й про те сповіщу тебе, а тодї йди в мирі, і нехай Господь буває з тобою, як він бував із моїм панотцем.</verse>
				<verse number="14">Але й ти, як я буду жити, вчиниш надо мною милосердє Господнє;</verse>
				<verse number="15">А коли б я вмер, то не віднімай милости твоєї від мого дому повіки, навіть тодї, як повикоренює Господь ворогів Давидових одного за одним із землї.</verse>
				<verse number="16">Так учинив Йонатан умову з домом Давида, і сказав: Нехай помститься Господь над ворогами Давидовими!</verse>
				<verse number="17">І заприсяг Йонатан Давидові ще раз у любові своїй до його, бо любив його як свою душу.</verse>
				<verse number="18">І каже Йонатан йому: Завтра новомісяць, то про тебе питати муть (бо твоє місце буде порожнє);</verse>
				<verse number="19">Аж до третього дня питати муть про твоє місце; то ж третього дня прийди на те місце, де ховавсь уперед, та й сядь коло каменя Азель;</verse>
				<verse number="20">Я ж пущу туди три стріли, наче б стріляв до мети.</verse>
				<verse number="21">А також посилати му хлопця кажучи йому: Йди шукай стріли; і як скажу хлопцеві: стріла лежить ось де перед тобою, неси сюди! то ти приходь ід менї, бо все гаразд, так певно, як живе Господь.</verse>
				<verse number="22">Коли ж кликну молодикові так: стріла лежить від тебе далїй, тодї йди собі, бо Господь відсилає тебе;</verse>
				<verse number="23">Що ж до розмови нашої, дак нехай Господь буде сьвідком між мною й тобою по віки.</verse>
				<verse number="24">І сховався Давид у полі. Як же настав новомісяць, сїв царь за столом обідати.</verse>
				<verse number="25">І сїв царь на свойму звичайному місцї, на покутї, і встав Йонатан, Абенир же сїв побіч Саула, а Давидове місце зісталось порожнє.</verse>
				<verse number="26">Та Саул не сказав того дня нїчого, бо думав, що се так лучилось, що Давид нечистий, що не очистився.</verse>
				<verse number="27">Прийшов і другий день у новому місяцї, а місце Давида оставало порожнє. Тодї сказав Саул свому синові Йонатанові: Чом се Ессеєнко нї вчора, нї сьогоднї не прийшов до обіду?</verse>
				<verse number="28">І відказав Йонатан Саулові: Давид випрохав у мене відзвіл у Бетлеєм;</verse>
				<verse number="29">Відпусти, каже, мене, бо в нас у містї родова жертва, і брат мій покликав мене; коли твоя ласка, так одпусти мене, братів моїх одвідати; через те ж то він і не прийшов до царського обіду.</verse>
				<verse number="30">І закипів Саул гнївом на Йонатана й сказав йому: Сину ти ледащичин! Я добре знаю, що ти здружився з Ессеєнком на сором собі самому й на сором матері твоїй!</verse>
				<verse number="31">Бо всї днї, поти син Ессеїв жити ме на землї, не встоїш нї сам ти, нї твоє царство. Оце ж пошли, нехай приведуть його перед мене: бо його призначено на смерть!</verse>
				<verse number="32">І відказав Йонатан Саулові, батькові свойму, та й поспитав: За що йому вмірати? що він провинив?</verse>
				<verse number="33">І метнув на його Саул списом, думаючи влучити в його. От і впевнивсь тодї Йонатан, що його батько постановив убити Давида.</verse>
				<verse number="34">І встав Йонатан ізза столу в палкому гнїву, та й не їв другого дня в новому місяцї, бо гірко йому було за Давида, та й що й його самого осоромив батько його.</verse>
				<verse number="35">Назавтра ж вийшов Йонатан умовленої з Давидом доби на поле з молодим хлопцем.</verse>
				<verse number="36">І каже свойму хлопцеві: Біжи будеш шукати стріли, що я випускаю. Як же хлопець побіг, він випустив стрілу поза його.</verse>
				<verse number="37">Як прийшов же хлопець до стріли, що випустив Йонатан, крикнув Йонатан за хлопцем і сказав: Стріла лежить дальше від тебе!</verse>
				<verse number="38">І знов крикнув Йонатан хлопцеві: Скорше біжи, не гайся! Хлопець підняв стрілу та й принїс панові свойму.</verse>
				<verse number="39">Хлопець же не знав нї про що, тільки Йонатан та Давид знали про сю річ.</verse>
				<verse number="40">І передав Йонатан свою зброю хлопцеві, що був при йому, і звелїв йому: Йди, однеси в місто.</verse>
				<verse number="41">Тим часом же, як ійшов хлопець додому, знявся Давид із місця, що на полуднї, і припав лицем до землї та й уклонився тричі. І поцїлувались вони й плакали один з одним; Давид же плакав більше.</verse>
				<verse number="42">І каже Йонатан Давидові: Йди в мирі; що ж до того, що ми заприсяглись в імя Господнє, то нехай буде Господь між мною й тобою, як і між моїм і твоїм потомством у вічні часи.</verse>
				<verse number="43">І встав Давид і пійшов, а Йонатан вернувся в місто.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">І прийшов Давид у Номву до сьвященника Ахимелеха. Ахимелех же здивувався, стрічаючи Давида, та й питає; Що се прийшов єси самотою і нема при тобі нїкого?</verse>
				<verse number="2">І відказав Давид Ахимелехові, сьвященникові: царь дав менї наказ кажучи: нехай нїхто не знає нїчого про ту річ, що з нею посилаю тебе і що звірився тобі в їй. Тим я оставив люде на певному місцї.</verse>
				<verse number="3">Тепер же, коли в тебе є пять боханцїв хлїба, дай менї їх, чи й ще що небудь, коли маєш.</verse>
				<verse number="4">І відказав сьвященник Давидові: хлїба звичайного нема в мене під рукою, а є тільки сьвященний хлїб, коли тільки люде чисті від жінок.</verse>
				<verse number="5">І відказав Давид сьвященникові та й каже: Від жінок ми вчера і три днї тому, від коли вийшли, здержались, і посуди* слуг твоїх чисті, а хоч дорога нечиста, то хлїб останеться чистим в посудинах.</verse>
				<verse number="6">І дав сьвященник йому сьвященного хлїба, не було бо иншого хлїба, як показний хлїб, що його тодї знято зперед лиця Господнього, щоб на його місце положити сьвіжі хлїби.</verse>
				<verse number="7">Був же там того дня перед Господом один із слуг Саулових, на імя Доик, Ідумій, старший над пастухами Сауловими.</verse>
				<verse number="8">І поспитав Давид ув Ахимелеха: Чи нема в тебе якого списа або меча під рукою? Бо я не взяв із собою нї меча нї иншої зброї, бо наказ царській був спішний.</verse>
				<verse number="9">І каже йому сьвященник: Ось є меч Филистія Голіята, що ти вбив у Теребинтовій долинї, обгорнутий одежею, позад ефода. Коли хочеш, возьми, бо тут иншого нема. І відказав Давид: Такого другого й не знайти, дай менї його.</verse>
				<verse number="10">І рушив Давид і втїк того ж дня від Саула до царя Анхуза в Гет.</verse>
				<verse number="11">Прибічники ж Анхузові мовляли до його: Чи оце не Давид, царь землї, що йому присьпівували в хороводах: Побив Саул тисячі, а Давид десятки тисяч!</verse>
				<verse number="12">Слова сї прийняв Давид у серце, та й збоявся вельми царя Гетського Анхуза.</verse>
				<verse number="13">І відмінив лице своє перед ними, й удавав бісноватого в очах їх, кидавсь під їх руками наче не при собі, грюкотїв у двері і пускав слину з роту по бородї.</verse>
				<verse number="14">І каже тодї Анхуз прибічникам своїм: Ви ж бачите, що се чоловік божевільний; на що ж ви привели його до мене?</verse>
				<verse number="15">Хиба в мене мало скажених, що привели сього, біснуватись передо мною? чи йому ж то ввійти в мої палати?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">І вийшов Давид ізвідти та й утїк у Адолламську печеру в горах. Довідавшись про се брати його і уся родина його, поприходили до його.</verse>
				<verse number="2">І скупились коло його всякі злиденники й задовжені, й всякі невдоволені люде, і зробився їх отаманом, і пристало до його чоловіка з чотириста.</verse>
				<verse number="3">І пійшов Давид ізвідти в Массифу в Моабі і прохав царя Моабійського: Чи не можна б моєму панотцеві і паніматцї моїй перебути в вас, покіль я знати му, що Господь удїє зо мною?</verse>
				<verse number="4">І помістив їх між прибічники царя Моабійського і жили вони при йому, докіль Давид пробував у тому сховку.</verse>
				<verse number="5">Пророк же Гад сказав Давидові: Не сиди дальш у сїй рощілинї, а збирайся та йди в землю Юдину. І пійшов Давид та й прийшов у лїс Херет.</verse>
				<verse number="6">І довідався Саул, що Давид із людьми явився. А седїв Саул саме тодї у Гиві під дубом на згіррі, з списом у руцї, а всї його надвірні слуги стояли кругом його.</verse>
				<verse number="7">І каже Саул своїм слугам кругом себе: Слухайте, Беняминїї! чи то ж Ессеєнко дасть вам усїм і ниви й виноградники та й понаставляє вас тисячниками й сотниками,</verse>
				<verse number="8">Що ви всї змовились проти мене і нїхто мене не сповістив, як мій син побратавсь із сином Ессея, і що нїхто не пожалував мене й не з'ясував менї, що мій син та підмовив проти мене раба мого, як се тепер показалось?</verse>
				<verse number="9">Озветься тодї Ідумій Доик, що стояв коло двораків Саулових: Бачив я, як Ессеєнко приходив до Ахимелеха Ахитувенка в Номві;</verse>
				<verse number="10">Той питав Господа про його, і харчі дав йому і меч Голіята Филистія.</verse>
				<verse number="11">І повелїв царь покликати до себе Ахимелеха, сина Ахитувового, сьвященника, й усю його родину, і сьвященників, що були в Номві. І всї вони зявились перед царем.</verse>
				<verse number="12">І промовив Саул: Слухай лишень, Ахитувенку! І відказав той: Слухаю, мій повелителю!</verse>
				<verse number="13">І питає Саул: Чого ви, ти да Ессеєнко, проти мене змовились, що ти дав йому хлїба й меча і питав Бога про його, так щоб він виступив проти мене ворогом, як я тепер дознавсь?</verse>
				<verse number="14">І відказав Ахимелех цареві: Хто ж між усїма твоїми слугами так вірен, як Давид? Він же й царський зять, і повнить прикази твої, а в дому твойму в повазї.</verse>
				<verse number="15">Хиба ж я вперше тепер питав Бога про його? Нї; нехай царь не винуватить раба свого й усю родину мою, бо раб твій не відав у сїй справі нїчого, нї малого нї великого.</verse>
				<verse number="16">Царь же каже: Мусиш умерти, Ахимелеше, сам ти й увесь дім отця твого.</verse>
				<verse number="17">І повелїв царь слугам, що стояли побіч його: Йдїте, повбивайте сьвященників Господнїх, бо й їх рука з Давидом, і не сповістили мене, хоч і знали, що він утїк. Слуги ж царські затялись ізняти руки на сьвященників Господнїх.</verse>
				<verse number="18">І повелїв царь Доикові: Йди, повбивай сьвященників! І пійшов Ідумій Доик, та й повбивав сьвященників, і завдав смерть вісїмдесятьом і пятьом, що носили лняне оплїччє.</verse>
				<verse number="19">І Номву, сьвященниче місто, вигубив мечем, і чоловіків і жінок, і хлопят і немовлят, і коров й вівцї й осли, все повбивав.</verse>
				<verse number="20">Тільки один син Ахимелехів Ахитувенків, на ймя Абіятар, утїк і пристав до Давидових людей.</verse>
				<verse number="21">І сповістив Абіятар Давида: Саул побив сьвященники Господнї!</verse>
				<verse number="22">І сказав Давид Абіятарові: Я знав се ще тодї, коли Ідумій Доик там був, що він се виявить Саулові. Я винуватий за всї душі дому отця твого.</verse>
				<verse number="23">Бувай безпечен у мене: Хто чигати ме на мою душу, той чигати ме на твою душу; ти будеш у мене під охороною.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">І сповіщено Давида: Филистії облягли Кеїль та й жакують гумна.</verse>
				<verse number="2">І спитав Давид Господа: Чи йти менї бити тих Филистіїв? І відказав Господь Давидові: Йди та побий Филистіїв й визволь Кеїль.</verse>
				<verse number="3">Давидові ж люде спротивились йому: чи ми ж тут в Юдеї не тремтимо з ляку? ато б ще нам ійти на військо Филистіїв!</verse>
				<verse number="4">І поспитав Давид Господа вдруге; і Господь подав йому звістку і сказав: Збирайсь і йди в Кеїль, бо подам Филистіїв тобі на поталу.</verse>
				<verse number="5">І пійшов Давид із людьми своїми в Кеїль, ударив на Филистіїв, позаймав усю скотину в їх, та й завдав їм тяжке побоїще, і вибавив Давид осадників Кеїльських.</verse>
				<verse number="6">Як же втїк Абіятар Ахимеленко до Давида в Кеїль, то принїс із собою й ефода.</verse>
				<verse number="7">І переказано Саулові, що Давид у Кеїлї, і каже Саул: Бог видав його менї в руки, бо, ввійшовши в город з ворітьми й засовами, він себе замкнув.</verse>
				<verse number="8">І повелїв Саул готовитись усьому людові в поход, щоб двинути проти Кеїля та й облягти Давида й його людей.</verse>
				<verse number="9">Довідавшися ж Давид, що Саул кує на його лихо, сказав сьвященникові Абіятарові: принеси ефода сюди.</verse>
				<verse number="10">І молився Давид: Господи, Боже Ізраїлїв! раб твій довідався, що Саул завзявся двинути проти Кеїля, щоб через мене зруйнувати місто.</verse>
				<verse number="11">Чи городяне Кеїля не віддадуть мене в руки його? чи прийде сюди Саул, як прочув раб твій? Господи, Боже Ізраїлїв, сповісти про се раба твого. І відказав Господь: прийде.</verse>
				<verse number="12">І каже Давид: Чи видадуть городяне Кеїльські Саулові мене й моїх людей? І відказав Господь: Видадуть.</verse>
				<verse number="13">Тодї зібрався Давид із людьми своїми, до шістьох сот чоловіка, і покинули Кеїль, та й тулились там і сям навкруги. Як же Саулові сказано, що Давид утїк із Кеїля, понехав він свій поход.</verse>
				<verse number="14">Давид же державсь у пустинї на неприступних місцях, а опісля по горах у пустинї Зиф, а Саул, знай, шукав його, та Бог не подав його на поталу йому.</verse>
				<verse number="15">І видїв Давид, що Саул вийшов чигати на його душу; був же тодї Давид у пустинї Зиф у лїсї.</verse>
				<verse number="16">Син же Саулів Йонатан вибравсь та й прийшов до Давида в лїс і укріпив його надїєю на Бога,</verse>
				<verse number="17">І говорив йому: Не лякайся, бо рука панотця мого Саула не попаде тебе; нї! ти будеш царем над Ізраїлем, а я буду другим по тобі; се знає й панотець мій Саул.</verse>
				<verse number="18">І постановили вони знов умову перед Господом, і оставсь Давид у лїсї, а Йонатан пійшов додому.</verse>
				<verse number="19">Зифяне ж прийшли до Саула в Гиву та й кажуть: Давид ховається в нас по неприступних місцях, в лїсї, на верху гори Гахила, що направо від Есимону;</verse>
				<verse number="20">Оце ж, коли схочеш, царю, надійти туди, то приходь; се вже наше буде дїло, видати його цареві.</verse>
				<verse number="21">І відказав їм Саул: Нехай благословить вас Господь, що ви пожалували мене.</verse>
				<verse number="22">Ну, так ідїте ж та впевнїтесь боржій про його сховище, де є нога його, бо менї кажуть, що він дуже хитрий;</verse>
				<verse number="23">І вивідайте про його таємні кутки, де він ховається, і принесїте менї надїйню звістку, тодї й я пійду з вами, й коли він у сїй землї, так я шукати му його по всїх тисячах Юдиних.</verse>
				<verse number="24">І вибрались вони перед Саулом й пійшли в Зиф. Давид же був як раз тодї з людьми своїми в Маон-пустинї, у степу, на право від Есимону.</verse>
				<verse number="25">Як вийшов Саул з людьми своїми шукати його, переказано про се Давидові, і він перейшов до тієї скелї, що в пустинї Маон. І довідавсь Саул про се, та й погнавсь у Маон-пустиню за Давидом.</verse>
				<verse number="26">І йшов Саул по цїм боцї, а Давид із людьми своїми по тім боцї гори. І коли Давид намагався вивинутись Саулові, Саул же з людьми своїми силкувавсь обійти Давида й його людей, щоб їх захопити в руки,</verse>
				<verse number="27">Саме тодї несподївано прибув післанець до Саула з такою вістю: Спішись і приходь, бо Филистії напали на землю!</verse>
				<verse number="28">Покинув тодї Саул наздоганяти Давида, та й двинув проти Филистіїв. Тим і названо се місце: Скеля роздїлення.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">І звідти вийшов Давид і перебував в безпечних місцях в Ен-Гадди.</verse>
				<verse number="2">Як же вернувся Саул із походу свого проти Филистіїв, з'ясовано йому: Давид обертається тепер в Енгадській пустинї.</verse>
				<verse number="3">Узяв тодї Саул три тисячі з усього Ізраїля вибраних людей та й пустивсь, шукати Давида й людей його, по горах, куди дикі кози можуть ходити.</verse>
				<verse number="4">По дорозї прийшов до хлївів овечих; а була там печера, й ввійшов туди Саул справити свою природну потребу; тим часом у кінцї в печері сидїв Давид із своїми людьми.</verse>
				<verse number="5">І казали Давидові люде його: Оце ж той день, що про його казав тобі Господь: Видам тобі в руки ворога твого, щоб ти чинив із ним, що тобі вподобаєсь. Давид же встав та й урізав тихцем кусень поли в верхній одежі в Саула.</verse>
				<verse number="6">Опісля ж ударила Давида совість, що він урізав поли в Сауловій одежі.</verse>
				<verse number="7">І сказав він людям своїм: Нехай не дозволить менї Бог вдїяти таке мойму панові, помазанникові Господньому, щоб наложити на його руку, бо він помазанник Господень.</verse>
				<verse number="8">І зупинив Давид своїх людей сими словами і не дав їм устати на Саула. А Саул устав і вийшов із печери на дорогу.</verse>
				<verse number="9">Потім встав і Давид, покинув печеру та й промовив услїд Саулові: Пане мій, царю! Озирнеться Саул, коли ж Давид припав лицем до землї та й поклонивсь йому.</verse>
				<verse number="10">І каже Давид Саулові: На що ти слухаєш людського наговору, що мовляють: Давид хоче лиха тобі?</verse>
				<verse number="11">Ось сьогоднї бачив єси своїми очима, що Господь віддавав тебе в руки мої в печері; менї ж і радили тебе вбити, та я ощадив тебе і сказав: не зніму руки на пана мого, бо він помазанник Господень.</verse>
				<verse number="12">Отче мій! споглянь, ось у мене в руцї клапоть з одежі твоєї; я урізав поли в твоїй одежі, а тебе не вбив; з сього зрозумій, що я не мислю тобі зла й зради і не провинивсь проти тебе нїчим, а ти наважився, щоб загубити мою душу.</verse>
				<verse number="13">Нехай Господь між нами двома розсудить, нехай Господь за мене на тобі помститься,</verse>
				<verse number="14">Як се й говорить стара приповідка: від безбожних виходить безбожність; моя ж рука не буде на тобі.</verse>
				<verse number="15">За ким уганяти вийшов царь Ізраїльський? Кого переслїдуєш ти? Здохлого пса, одну блоху!</verse>
				<verse number="16">Нехай же Господь буде суддею та й розсудить між обома нами. Він розбере справу мою і спасе мене від руки твоєї.</verse>
				<verse number="17">Як же скінчив Давид сю промову до Саула, сказав Саул: Чи не твій же се голос, синоньку Давиде? Та й заплакав Саул у голос,</verse>
				<verse number="18">І сказав Давидові: Ти справедливший за мене, ти бо показав менї добро, тодї як я заподїяв тобі зло;</verse>
				<verse number="19">Ти доказав те сьогоднї, поступивши зо мною милостиво: не вбив мене, дарма що Господь видав мене тобі в руки.</verse>
				<verse number="20">Хто ж бо, найшовши ворога свого, пустить його на добру дорогу?</verse>
				<verse number="21">Оце ж я знаю, що ти будеш царем і що в твоїй руцї остоїться царюваннє над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="22">Поклянися ж менї Господом, що не викорениш потомства мого після мене і не вигубиш мого ймення в роду мойму.</verse>
				<verse number="23">І поклявсь у тому Давид Саулові. Тодї двинув Саул додому, Давид же з людьми своїми зійшов на вижини безпечні.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">І вмер Самуїл, і зібравсь увесь Ізраїль та й оплакував його, і поховали його в дому його в Рамі. А Давид зібравсь та й пійшов у пустиню Фаран.</verse>
				<verse number="2">Був же в Маонї чоловік, а майно його було в Кармелї. Чоловік той був вельми багатий; мав три тисячі овець і тисячу кіз; і був він саме на стриговинах овець своїх на Кармелї.</verse>
				<verse number="3">Звали його на ймя Набал, а жінку його Абигея. Була вона собі молодиця з добрим розумом і хороша вродою, чоловік же був жорсткий та злющий; він походив з роду Калеба.</verse>
				<verse number="4">Почувши ж Давид у пустинї, що Набал стриже вівцї свої,</verse>
				<verse number="5">Послав десяток людей своїх і сказав: Ійдїть на Кармел, удайтесь до Набала і поздоровіте його від мене,</verse>
				<verse number="6">Та й промовте так: Щасти тобі, доле, й родинї твоїй і всьому твойму.</verse>
				<verse number="7">Прочув я оце, що в тебе стриговини. Вівчарі твої пробували поблизу нас; ми не знущались із них, і не пропадало в них нїщо, поки вони на Кармелї були.</verse>
				<verse number="8">Поспитай тільки в твоїх людей, вони тобі скажуть; і так нехай знайдуть слуги твої ласку в очах твоїх, ми ж прийшли в добрий час; дай же твоїм рабам і синові твойму Давидові, що в тебе тепер під рукою.</verse>
				<verse number="9">І прийшли Давидові люде, і висказали всї отті слова в імя Давидове, та й умовкли.</verse>
				<verse number="10">Набал же відказав Давидовим слугам так: Хто такий Давид і хто такий Ессей? Сими часами багацько постало таких слуг, що втїкають від панів своїх;</verse>
				<verse number="11">Не вже ж би то менї та взяти мій хлїб, мою воду й моє мясиво, що приладив про моїх постригачів, та й пооддавати людям, що не знаю не відаю, звідкіля вони взялись?</verse>
				<verse number="12">І вернулись люде Давидові назад, прийшли додому та й переказали йому всї слова отті.</verse>
				<verse number="13">І повелїв Давид своїм людям: Підперезуй кожен меча свого. І попідперізували вони мечі свої, та й Давид підперезав меча свого, й пійшли вони за приводом Давидовим до чотирьох сот чоловіка потуги, двістї ж остались при саквах в обозї.</verse>
				<verse number="14">Тим часом один зі слуг передав Абигеї, жінцї Набаловій, звістку: оце присилав Давид із пустинї посли привітати нашого пана, та він відправив їх нечемно;</verse>
				<verse number="15">Люде ж сї вельми добрі до нас; не зневажали нас і нїщо в нас нїде не дїлось як були ми з ними, покіль ми в полі обертались;</verse>
				<verse number="16">Були вони охороною нашою й в день і в ночі, докіль ми пасли вівцї поблизу їх;</verse>
				<verse number="17">Тим подумай і розваж, що маєш тепер чинити, бо певно грозить від них біда нашому панові й всїй господї його; а він такий злющий, що з ним шкода й говорити.</verse>
				<verse number="18">І взяла Абигея хутенько двістї боханцїв, два бурдюки вина, пятеро зготовлених овечат, наложила на осли,</verse>
				<verse number="19">Та й звелїла своїм людям, не сказавши нїчого чоловікові: Йдїть поперед мене, я йти му за вами слїдом.</verse>
				<verse number="20">Тим же часом, як вона їхала на ослї з гори, несподївано показався Давид із людьми своїми зустріч неї, так що вона з ними зіткнулась.</verse>
				<verse number="21">Давид же сказав собі навперід: Шкода було менї стерегти майно його в пустинї, так що нїщо з усього добра його не пропало; він віддячує менї злом за добро.</verse>
				<verse number="22">Нехай же те й те вдїє Бог з ворогами Давидовими, коли я з усього добра його зоставлю до завтра й того, що мочить на стїну!</verse>
				<verse number="23">Як же загледїла Абигея Давида, зоскочила вона з осла, та й розпростерлась на землї ниць перед Давидом;</verse>
				<verse number="24">Потім упала йому в ноги, та й промовила: На менї лежить вина, пане мій; дозволь твоїй рабинї озватись перед тобою, й прихили ухо твоє до слова рабинї твоєї!</verse>
				<verse number="25">Нехай же мій пан не уважає на такого злого чоловіка, на Набала, бо як зветься він, такий й він. Набал зветься він і дурнота його з ним. Я ж, твоя рабиня, не бачила людей мого пана, що ти прислав їх.</verse>
				<verse number="26">Тепер же, мій пане, як певно те, що живе Господь і ти живеш, Господь з'упинив тебе впасти в крівавий гріх і здержав руку твою від пімсти; а тепер нехай стануть вороги твої як Набал, і всї, хто задумав заподїяти зло панові мойму.</verse>
				<verse number="27">Оце ж сей гостинець, що принесла рабиня твоя, віддай людям твоїм, що йдуть походом за тобою.</verse>
				<verse number="28">Прости вину рабинї твоїй; Господь бо спорудить панові мойму твердий дім, бо пан мій веде війни Господнї, і нїякої кривди не знайдеться в тобі поки й віку твого.</verse>
				<verse number="29">Коли б який чоловік піднявсь тебе гонити чи то чигати на душу твою, дак нехай душа пана мого буде ввязана в узол живих у Господа, Бога твого, душі ж ворогів твоїх розкине він як пращею.</verse>
				<verse number="30">І коли Господь учинить на мойму панї все, що обітував тобі доброго, і поставить тебе в князї над Ізраїлем,</verse>
				<verse number="31">То нехай се не буде серцю пана мого на каяннє й неспокій совістї, що мій пан пролив безвинну кров і допоміг собі власною рукою. Коли ж Господь мого пана вщасливить, так спогадай рабиню твою.</verse>
				<verse number="32">І відказав Давид Абигеї: Благословен Господь, Бог Ізраїлїв, що послав тебе сьогоднї зустріч мене.</verse>
				<verse number="33">Благословен і розум твій, і ти благословенна, що зупинила мене сьогоднї, що я не пійшов на пролив крови, щоб пімститись за себе власною рукою.</verse>
				<verse number="34">От же, так певно, як живе Господь, Бог Ізрайлїв, що зупинив мене заподїяти зло тобі, коли б ти не встигла менї зустріч поспіти, не зосталось би Набалові, покіль заднився б ранок, і того, що мочить на стїну.</verse>
				<verse number="35">І прийняв Давид від неї, що вона принесла йому, і рече їй: Йди супокійно додому; бач, я прихилив ухо моє до тебе і пошанував лице твоє.</verse>
				<verse number="36">Як вернулась Абигея до Набала, аж се в його в дому такий бенкет, як у царя, й серце в Набала розвеселилось; він же впився тяжко. Тим не сказала йому нїчогісїнько, покіль настав ранок.</verse>
				<verse number="37">Уранцї ж, як вийшов хміль із голови в Набала, оповідує жінка йому, що сталось, і замерло серце в його і став він мов камяний.</verse>
				<verse number="38">І ледві минуло днїв десять, убив Господь Набала, й він умер.</verse>
				<verse number="39">Як прочув Давид, що Набал умер, сказав так: Благословен Господь, що відплатив за мою зневагу від Набала і вдержав слугу свого від зла; Господь обернув злобу Набала на його ж голову. І послав Давид сказати Абигеї, що хоче взяти її собі за жінку.</verse>
				<verse number="40">І прийшли Давидові слуги до Абигеї в Кармель і промовили так: Давид посилає нас до тебе, щоб узяти тебе йому за жінку.</verse>
				<verse number="41">Вона піднялась, потім припала ниць ід землї й промовила: Отсе рабиня твоя нехай буде як служебка, готова обмивати ноги слугам пана мого.</verse>
				<verse number="42">І зібралась Абигея хутенько та й сїла на осла свого; так само й пятеро дївчат з її прислуги, й прибула вона слїдом за посланцями Давидовими та й зробилась йому жінкою.</verse>
				<verse number="43">І Ахиноаму взяв Давид із Езрееля, і були обідві жінками йому.</verse>
				<verse number="44">Саул же віддав дочку свою Мелхолу, жінку Давидову, Фалтієві Лайшенкові із Галлиму.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">Зифії ж прийшли до Саула в Гиву та й кажуть: Чи знаєш ти, що Давид ховається в нас на горі Гахилї, перед пустинею?</verse>
				<verse number="2">І зладивсь Саул із трьома тисячами чоловіка вибраних з Ізраїля у Зуф-пустиню, шукати Давида в пустинї Зуф.</verse>
				<verse number="3">І отаборився Саул на горі Гахилї, що лежить перед пустинею при дорозї. Давид же находивсь у пустинї, і видїв, що Саул прийшов за ним в пустиню,</verse>
				<verse number="4">І вислав Давид вивідачів, та й довідався, що Саул справдї прибув.</verse>
				<verse number="5">І встав Давид та й прийшов тайком на те місце, де Саул отаборивсь, і бачив Давид те місце, де спав Саул і Авенир, син Нирів, гетьман його; спав же Саул в шатрі, а люде розложились кругом його.</verse>
				<verse number="6">І обернувсь Давид і сказав Ахимелехові Гетієві та Абессї-Зеруленкові, братові Йоабовому: Хто пробереться зо мною до Саула в табір? І каже Абесса: Я проберусь із тобою.</verse>
				<verse number="7">Як же пробрались у ночі Давид з Абессою до людей (Саулових), аж лежить Саул у снї, а спис його стремить у землї в головах у його; Абенир же й люде лежать навкруги його.</verse>
				<verse number="8">І каже Абесса Давидові: Сьогоднї видав Господь тобі в руки ворога твого; позволь, я за одним разом пристромлю його 'д землї списом; не треба вдруге.</verse>
				<verse number="9">Давид же відказав Абессї: Не вбивай його, бо хто наложив коли руку на помазанника Господнього, та й не був скараний?</verse>
				<verse number="10">І додав ще Давид: Так певно, як живе Господь: нехай вбє Господь його, чи сама прийде смерть його і він умре, або двине він у поход і поляже;</verse>
				<verse number="11">Мене ж нехай боронить Господь від того, щоб наложив я руку на помазанника Господнього; ти ж возьми списа, що в головах у його й конву з водою, та й ходїмо собі.</verse>
				<verse number="12">От і взяв Давид списа й посудину з водою, що були в головах у Саула, та й пійшли вони собі, й нїхто не бачив, нї знав, нї прокинувсь; всї спали, бо всїх обняв насланий від Господа твердий сон.</verse>
				<verse number="13">Тодї перейшов Давид на другий бік та й став на вершинї гори оддалїк, так що між ними була велика просторонь.</verse>
				<verse number="14">І покликнув Давид на люде й на Абенира Ниренка: Не відкликнешся, Абенире? І відказав Абенир: Хто ти такий, що покликуєш і безпокоїш царя?</verse>
				<verse number="15">І озветься Давид: Ти ж такий чоловік, що нема тобі й рівнї в Ізраїлї; чом же ти не стережеш твого пана, царя? бо се хтось з людей пробрався був, щоб убити пана твого, царя.</verse>
				<verse number="16">Недобра се річ, що ти вдїяв: Так певно, як живе Господь, заслужили ви на смерть, що ви свого пана, помазанника Господнього, не стережете. Подивись лишень, де царський спис і коновка з водою, що стояли в головах у його!</verse>
				<verse number="17">Саул же впізнав Давидів голос і каже: Чи се ж не твій голос, мій сину Давиде? І рече Давид: Мій голос, пане мій, царю.</verse>
				<verse number="18">Та й рече далїй: Чого ж се ти женешся за твоїм рабом? що я таке вчинив, і яке зло в руцї моїй?</verse>
				<verse number="19">Ой коли б же ти, пане мій, царю, хоч тепер прихилив ухо до слів раба твого: Коли Господь настроїв тебе проти мене, так нехай воно буде йому од тебе пахучою жертвою; коли ж люде, то нехай вони будуть прокляті перед лицем Господнїм, бо вони мене оце вигнали, щоб не було менї частини в наслїддї Господньому, і сказали: Ійди, служи чужим богам.</verse>
				<verse number="20">Нехай же кров моя не пролиється на землю перед лицем Господнїм, оце бо царь Ізрайлїв та вийшов шукати одну блоху, як уганяють за куропаткою по горах!</verse>
				<verse number="21">І відказав Саул: Провинив я; вернись назад, сину Давиде; нїколи вже не засмучу тебе, тим що моя душа тобі сьогоднї була дорога: по дурному чинив я й проступився тяжко.</verse>
				<verse number="22">І відказав Давид: Ось царський спис; нехай хто з слуг прийде сюди й візьме.</verse>
				<verse number="23">Господь кожному заплатить по справедливостї й вірі його, бо Господь оддав був менї в руки тебе, я ж не схотїв наложити руки на помазанника Господнього.</verse>
				<verse number="24">Як дорога була менї сьогоднї душа твоя, нехай така дорога буде моя душа Господеві, і нехай він рятує мене з усякої нужди.</verse>
				<verse number="25">І відказав Саул Давидові: Благословен єси, мій сину Давиде: ти й дїло вдїєш, і могучо переможеш. І пійшов Давид своєю дорогою, а Саул вернувсь додому.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">І сказав Давид в серцї свойму: Попадусь я таки колись Саулові в руки, й нїчо не поможе менї, хиба втечу в Филистійську землю. Тодї покине Саул шукати мене по всьому займищу Ізрайлевому і я спасуся з рук його.</verse>
				<verse number="2">І зібравсь Давид, та й пійшов із шістьма сотнями чоловіка, що були з ним, до Анхуза, сина Маохового, царя Гетського.</verse>
				<verse number="3">І пробував Давид з людьми своїми ув Анхуза в Гетї, кожен з родиною своєю: Давид з обома жінками своїми, Ахиноамою з Езрееля й Абигеєю, жінкою Набала Кармелїйця</verse>
				<verse number="4">Довідавшися ж Саул, що Давид утїк у Гет, покинув за ним гонитись.</verse>
				<verse number="5">Давид же прохав Анхуза: Коли буде ласка твоя до мене, то укажеш, може, менї місце на пробуваннє в которому з малих міст твоїх; про що бо раб твій жити має при тобі в головному городї?</verse>
				<verse number="6">І вказав Анхуз йому ще того ж дня Секелаг; тим остався Секелаг при царях Юдиних і по сей день.</verse>
				<verse number="7">Давид пробув у займищі Филистійському рік і чотири місяцї.</verse>
				<verse number="8">І виходив Давид із людьми своїми, і нападав на Гессуріїв та Гирзіїв і Амаликіїв, що здавна жили в тій землї аж до Суру й до Египту.</verse>
				<verse number="9">А нападаючи Давид на ті займища, не зоставляв нї чоловіка, нї жінки живими, брав вівцї, корови, осли, верблюди та одежу і вертався і приходив до Анхуза.</verse>
				<verse number="10">І каже було Анхуз Давидові: На кого тепер нападали? А Давид відказував: На полуденню сторону в Юдеї, або на полуденню сторону Ерахмеелї, чи на полуденню сторону Кенеї.</verse>
				<verse number="11">І не лишав Давид в живих нї чоловіка, нї жінки і не приводив у Гет, міркуючи так: вони б сьвідкували проти нас і розказували: От як чинив Давид! Сим робом справлявся він, аж покіль державсь у країнї Филистійській.</verse>
				<verse number="12">І звірявся Анхуз Давидові, думаючи: Він зробився ненависним своїм землякам в Ізраїлї, тим і буде менї слугою до віку.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="28">
				<verse number="1">Того ж часу зібрали Филистії війська, щоб ійти в поход проти Ізраїля. І звіривсь Анхуз Давидові та й каже: Мусиш знати, що ти з твоїми людьми вирушиш у поход ізо мною.</verse>
				<verse number="2">І відказав Давид Анхузові: Добре, тепер знати меш, чого з'уміє доказати раб твій. І каже Анхуз Давидові: За те я зроблю тебе охоронником голови моєї по всї часи.</verse>
				<verse number="3">Самуїл же умер був і ввесь Ізраїль плакавсь по йому і поховали його в Рамі, в городї його. Також повиганяв був Саул із землї чарівників та віщунів.</verse>
				<verse number="4">І зібрались Филистії до купи і пійшли та й отаборились в Сонамі. Скликав же і Саул усього Ізраїля та й став табором на Гелбуї.</verse>
				<verse number="5">Та як побачив Саул Филистійський табір, то злякався і тяжко здрогнулось серце його.</verse>
				<verse number="6">І питав Саул у Господа, та Господь не відказав нїчого нї через сон, нї через сьвященників, нї через пророків.</verse>
				<verse number="7">І дав Саул прибічникам своїм наказ: Ізнайдїте менї жінку-чарівницю; пійду до неї та спитаю. І відказали йому прибічники його: В Аендорі є така женщина, що віщує (за підмогою визваного з того сьвіту духа).</verse>
				<verse number="8">І здіймив Саул одїж свою, і повдягав другу та й пійшов із двома провідниками в дорогу. Прийшли вони в ночі до жінки, і він просить: Поворожи менї і виклич, кого я назву тобі.</verse>
				<verse number="9">Жінка ж відказує йому: Ти знаєш, що вчинив Саул, як повикоренював із землї чарівників і ворожбитів; на що ж ти ставляєш сїть менї, щоб згубити мене з сьвіту?</verse>
				<verse number="10">І поклявсь їй Саул Господом: Як живе Господь, не буде на тобі вини в 'цїй справі.</verse>
				<verse number="11">Питає тодї жінка: Кого маю вивести тобі? Відказує він: Самуїла покажи менї.</verse>
				<verse number="12">Як побачила жінка Самуїла, то й скрикнула голосно, й каже тодї жінка Саулові: Чому мене обманив? Ти ж Саул!</verse>
				<verse number="13">І відказав їй царь: Не бійся! Що ти бачиш? І каже жінка: Бачу, неначе бог виходить з землї.</verse>
				<verse number="14">Питає в її: Який він з виду? Вона каже: Виходить старий чоловік, закутаний в довгу одежу. Зрозумів тодї Саул, що се Самуїл, та й припав ниць ід землї і поклонився.</verse>
				<verse number="15">І промовив Самуїл до Саула: На що трівожиш мене? На що викликав мене? І відказав Саул: Я в великій тїснотї, оце бо Филистії воюють проти мене, а Бог відступив од мене і не відказує вже менї нї через пророки, нї через сон; от я й звелїв тебе викликати, щоб навчив мене, що менї чинити.</verse>
				<verse number="16">І відказав Самуїл: Чого ж мене питаєш, як Господь відступив від тебе і зробивсь тобі ворогом?</verse>
				<verse number="17">Оце ж Господь і вчинить, що обявив через мене: Відніме царство з рук твоїх, та й оддасть його ближньому твому Давидові.</verse>
				<verse number="18">Ти не слухав повелїнь Господнїх і не роспростер його палкого пересердя на Амалика, за те вдїє тобі тепер Господь от що:</verse>
				<verse number="19">Ізраїля видасть Господь укупі з тобою Филистіям у руки: завтра ти й сини твої будете зо мною, та табір Ізраїльський видасть Господь Филистіям у руки.</verse>
				<verse number="20">І впав Саул як довгий на землю, бо злякавсь слів Самуїлових, а до того й обезсилїв, бо не їв нїчого ввесь день той й усю ніч.</verse>
				<verse number="21">Кинеться ж та жінка до Саула, і бачучи, як він перелякавсь, каже йому: Оце твоя служебка послухала тебе й одважила життє своє за тебе та й уволила волю твою,</verse>
				<verse number="22">То ж послухай і ти голосу раби твоєї; дам тобі трохи попоїсти; як попоїси, то набереш і сили щоб пійти в дорогу.</verse>
				<verse number="23">Та він затявсь і сказав: Не буду їсти нїчого. І почали вговорювати його слуги вкупі з жінкою, і він послухав їх і встав із землї і сїв на постелї.</verse>
				<verse number="24">А було у жінки годоване телятко вдома; от вона хутенько заколола його, взяла муки, замісила та й спекла коржів,</verse>
				<verse number="25">І подала Саулові і слугам його, і вони, попоївши, пустились іще тієї ж ночі в дорогу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="29">
				<verse number="1">От і скупили Филистії всї потуги до купи в Афецї, тим часом як Ізраїль отаборивсь коло криницї під Езреелем.</verse>
				<verse number="2">Як же князї Филистійські прийшли з сотнями й тисячами своїми, а потім прийшов і Давид із людьми своїми за Анхузом,</verse>
				<verse number="3">Кажуть князї Филистійські: Що се за Євреї? Відказав Анхуз Филистійським князям: Чи ж ви не знаєте, що се Давид, слуга Саула, царя Ізрайлевого, що вже більш року при менї пробуває, й я з того дня, як він прийшов, та й досї нїчогісїнько не знайшов у йому.</verse>
				<verse number="4">Та недовольні були на його за се Филистійські князї і вимагали від його: Відошли сього чоловіка назад; нехай вертає в свою домівку, що назначив єси йому, і не йде з нами воювати, щоб на войнї та не зробився нашим зрадником. Чим би йому запобігти знов ласки у пана свого, як не головами сих (наших) людей?</verse>
				<verse number="5">Хиба ж се не той Давид, що йому присьпівувано в хороводах: Побив Саул тисячі, а Давид десятки тисяч?</verse>
				<verse number="6">І звелїв Анхуз покликати Давида та й каже йому: Так певно, як живе Господь: ти щирий, і мило було б очам моїм, щоб ти в таборі зо мною виходив і ввіходив, бо я не знайшов у тебе нїякого зла з того часу, як прийшов єси до мене та й по сей день; та иншим князям ти не під мислї.</verse>
				<verse number="7">То ж ійди собі з упокоєм додому, щоб не дражнив князїв Филистійських.</verse>
				<verse number="8">І відказав Давид Анхузові: Що ж я таке вчинив і що ти знайшов у рабі твойму з того часу, як ввійшов я в твою службу, та й по сей день, щоб менї не йти на війну проти ворогів мого царя й пана?</verse>
				<verse number="9">І сказав Анхуз Давидові: Знаю, що ти менї такий любий, як ангел Божий, та що ж коли вимагають князї Филистійські: Нехай він не йде з нами на війну!</verse>
				<verse number="10">Оце ж лагодься завтра вранцї з слугами пана твого, що прийшли з тобою; і встаньте ранїсїнько, щоб вам, скоро займесь на день, вийти.</verse>
				<verse number="11">От і встав Давид і люде його, щоб ійти назавтра вранцї назад у Филистійську землю, тим часом як Филистії пійшли в Езреель.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="30">
				<verse number="1">Як же прийшов Давид з людьми своїми на третий день у Секелаг, напали були Амаликії од полудня на Секелаг, злупили Секелаг і спалили його огнем,</verse>
				<verse number="2">І позаймали з його в полонь жінок і все мале й велике, нїкого не вбивши, та й погнали своєю дорогою.</verse>
				<verse number="3">Як прийшов Давид із людьми своїми в город, аж його випалено, жінок же їх, синів і дочок позаймано в полонь.</verse>
				<verse number="4">І заплакав у голос Давид і люде, що мав при собі, і плакали вони, покіль не стало й снаги плакати.</verse>
				<verse number="5">І обох жінок Давидових зайнято в полонь: Ахиноаму з Езрееля й Абигею, жінку Кармелїя Набала.</verse>
				<verse number="6">Давид же попав у велику журбу, як почали люде радити, щоб його побити каміннєм, бо кожен між людьми жалував з душі за своїми синами й дочками. Однакже Давид укріпивсь у Господї, Бозї свойму.</verse>
				<verse number="7">І казав Давид сьвященникові Абіатарові, синові Ахимелеха: Ось принеси менї сюди ефода! І принїс Абіатар Давидові ефода.</verse>
				<verse number="8">І поспитав Давид Господа: Чи наздогоняти менї сю орду? Чи наздожену? І сказано йому: Наздоганяй; наздоженеш і відобєш.</verse>
				<verse number="9">І пустивсь Давид із шістьма сотнями чоловіка, що мав при собі, в дорогу, і добігли вони до потока Босор, і декотрі помучені остались там.</verse>
				<verse number="10">І погнав далїй Давид із чотирма сотнями чоловіка, тим часом як двістї, що були потомлені, зістались, бо не мали сили перейти потік Босорський.</verse>
				<verse number="11">І знайшли вони в полі Египтїя та й привели до Давида. І дано йому попоїсти хлїба та напитись води,</verse>
				<verse number="12">І дано йому шмат вязанки смоківної та дві вязки родзинків з'їсти, і він їв та й прийшов до себе, бо три днї нїчого не їв і нїчого не пив.</verse>
				<verse number="13">І спитав у його Давид: Чий ти і звідки ти? І каже: Я хлопець Египтїйський, раб одного Амаликія. Пан мій покинув мене, бо три днї тому я був занедужав.</verse>
				<verse number="14">Ми набігали набігом у полуденню Керету і в займище Юдине і в полуденню Калебу та й спалили Секелаг.</verse>
				<verse number="15">І питає в його Давид: Чи проведеш нас до того там війська? Відказує сей: Поклянись менї Богом, що не вбєш мене та й панові мойму не видаси, то я приведу тебе в 'цю горду.</verse>
				<verse number="16">Як повів же їх, аж Амаликії роскинулись по тій сторонї далеко, їдять, пють і сьвяткують сьвято над великою здобиччю, що набрали в Филистійській землї і в землї Юдейській.</verse>
				<verse number="17">Давид же бив їх від сумерків аж до вечора другого дня, так що нїхто з їх не уйшов опріч чотирьох сот молодцїв, що кинулись на верблюди та й повтїкали.</verse>
				<verse number="18">І визволив Давид усе, що пожакували Амаликії, і жінок своїх обох відняв Давид,</verse>
				<verse number="19">Так що не втеряно в них нїчого від найменьшого та й до найбільшого, нї здобичі, нї синів нї дочок, анї чого иншого, що награбили вони; усе вернув Давид назад;</verse>
				<verse number="20">І відняв Давид всї череди й отари та й гнали вони їх поперед себе, покликуючи: Се Давидова здобич!</verse>
				<verse number="21">І вернувся Давид до тих двох сотень чоловіка, що надто були втомлені і не змогли йти далїй, так що їх покинуто коло потока Босор, і повиходили вони проти Давида й людей, що були з ним. І наближивсь Давид ід тим людям і привитав їх чемно.</verse>
				<verse number="22">Та всякі злюки й нїкчемники між людьми, що ходили з Давидом, почали таке провадити: За те що вони з нами не ходили, ми не дамо їм нїчого з тієї здобичі, що відобрали, опріч їх жінок та дїтей; нехай будуть їх та йдуть собі.</verse>
				<verse number="23">Давид же відказав: Не чинїте таке після того, що нам дав Господь і оборонив нас, а горду, що напала на нас, оддав нам у руки.</verse>
				<verse number="24">Та й хто слухати ме вас у 'цїй справі? Нї, яка частина тим, що ходили на війну, така мусить бути й тим, хто зостався при таборі: однаково всїх обдїлиться.</verse>
				<verse number="25">На тому стало воно з того дня й на дальше. Він се зробив установою й звичаєм ув Ізраїлї по сей день.</verse>
				<verse number="26">Вернувшися ж у Секелаг, послав Давид частину здобичі прихильним до його мужам громадським ув Юдї, говорючи: Оце вам гостинець із здобичі від ворогів Господнїх,</verse>
				<verse number="27">Так само й тим, що в Бетелї, в Рамотї полуденньому, і в Яттирі,</verse>
				<verse number="28">Тим що в Ароїрі, і в Шифмотї, і в Естемоа,</verse>
				<verse number="29">Тим що в Рахалї, і в городах Ерахмеельських, і в містах Кенїйських,</verse>
				<verse number="30">Тим що в Хормі й в Хорашанї, й в Атасї,</verse>
				<verse number="31">Тим що в Гебронї і по всїх инших місцях, що блукав по них Давид із своїми людьми.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="31">
				<verse number="1">Тим часом воювали Филистії з Ізрайлитянами, і повтїкали мужі Ізраїльські перед Филистіями й полягли побиті на горі Гелбуї.</verse>
				<verse number="2">І гнали Филистії вслїд за Саулом і за синами його, і повбивали Филистії синів Саулових, Йонатана, Аминадаба і Малхисую.</verse>
				<verse number="3">І стала битва проти самого Саула вельми горячою, і поражали його стріли з луків, і тяжко поранений був він стрілами.</verse>
				<verse number="4">Тодї прохав Саул свого зброєношу: Вийми з піхви меча твого та й проколи мене ним, щоб не наскочили сї необрізані, а вбивши мене, не чинили наруги надо мною. Зброєноша ж не вволив його волї, бо й собі вельми злякався, тож Саул ухопив меча та й кинувсь на його.</verse>
				<verse number="5">Побачивши ж тодї зброєноша, що Саул мертвий, кинувсь і сам на меча та й умер при його боцї.</verse>
				<verse number="6">Оттак зійшли з сього сьвіту того самого дня Саул, його три сини, зброєноша його й майже всї прибічники його.</verse>
				<verse number="7">Вбачаючи ж Ізрайлитяне, що жили по тім боцї долини й по тім боцї Йорданї, що мужі Ізраїльські кинулись навтеки, та що полїг Саул і сини його, полишили міста свої та й собі повтїкали, а Филистії поприходили та й осїлись у них.</verse>
				<verse number="8">На другий же день, прийшовши Филистії обдирати побитих, ізнайшли Саула з його трома синами полягшими на горі Гелбуї.</verse>
				<verse number="9">І повідтинали вони їм голови, поздіймали з них зброю, та й послали по цїлій Филистійській землї навкруги, щоб обвістити се по зборах ідолів своїх і між народом;</verse>
				<verse number="10">І зложили вони зброю його в храмї Астароти, а трупа його повісили на Бетсанському мурі.</verse>
				<verse number="11">Прочувши ж горожане Явиса Галаадського, що виробляли Филистії з Саулом,</verse>
				<verse number="12">Рушили всї сильнїйші мужі, й йшли всю ніч, і взяли тїло Саулове й трупи синів його з Бетсанського муру, а вернувши у Явис, спалили їх там;</verse>
				<verse number="13">І взяли костї їх, поховали під дубом у Явисї і постили сїм день.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="10">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї,</verse>
				<verse number="2">Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї.</verse>
				<verse number="3">І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="4">І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли.</verse>
				<verse number="5">І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли?</verse>
				<verse number="6">І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь - Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його.</verse>
				<verse number="7">Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую!</verse>
				<verse number="8">Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій.</verse>
				<verse number="9">І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї.</verse>
				<verse number="10">І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові.</verse>
				<verse number="11">Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники.</verse>
				<verse number="12">І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.</verse>
				<verse number="13">І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.</verse>
				<verse number="14">Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього?</verse>
				<verse number="15">І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.</verse>
				<verse number="16">Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому.</verse>
				<verse number="17">І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,</verse>
				<verse number="18">(І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив:</verse>
				<verse number="19">Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі?</verse>
				<verse number="20">Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних.</verse>
				<verse number="21">Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю.</verse>
				<verse number="22">Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром.</verse>
				<verse number="23">Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева.</verse>
				<verse number="24">Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало.</verse>
				<verse number="25">Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх.</verse>
				<verse number="26">Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий!</verse>
				<verse number="27">Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Після сього поспитав Давид у Господа: Чи йти менї в яке місто Юдине? І відказав йому Господь: Ійди. І спитав Давид: Куди йти? А Господь відказав: У Геброн.</verse>
				<verse number="2">От і двинув туди Давид з обома женами своїми, Ахиноамою з Езрееля та з Абигеєю, жінкою Кармелїя Набала.</verse>
				<verse number="3">І людей, що були з ним, привів Давид, кожного з його родиною, й поосїдались вони по містечках коло Геброна.</verse>
				<verse number="4">І прийшли мужі Юдині та й помазали там Давида царем над Юдиним домом.</verse>
				<verse number="5">Переказано ж було Давидові, що мужі з Явиса Галаадського поховали Саула.</verse>
				<verse number="6">І вислав Давид посли до мужів Явиських у Галаад, сказати їм: Бувайте благословенні від Господа за те, що так любовно послужили Саулові, панові вашому, й його поховали!</verse>
				<verse number="7">Нехай й Господь відплатить вам прихильність і щирість; але й я виявлю вам ласку за те, що ви вчинили.</verse>
				<verse number="8">Тільки бувайте сьміливі й покажіте себе мужами хоробрими. Бо Саул, ваш пан, умер, а дом Юдин помазав мене царем над собою.</verse>
				<verse number="9">Абенир же Ниренко, Саулів гетьман, узяв Саулового сина Евостея, привів його в Маханаїм,</verse>
				<verse number="10">Та й зробив його царем над Галаадом і Ашуром, над Езреелем, Ефраїмом, Бенямином і всїм Ізраїлем.</verse>
				<verse number="11">Сорок лїт віку було Сауловому синові Евостейові, як став він царем над Ізраїлем, а два годи він царював. Тільки дом Юдин держався Давида.</verse>
				<verse number="12">Царювання Давидового в Гебронї над Юдиним домом було всього сїм год і шість місяцїв.</verse>
				<verse number="13">І виступив Абенир Ниренко з слугами Евостея, сина Саулового, з Маханаїма в Габаон.</verse>
				<verse number="14">Так само двинув й Йоаб, син Саруї, з людьми Давидовими і зустрілись вони коло ставу Габаонського, і засїли одні по сїм боцї, а другі по тім боцї ставу.</verse>
				<verse number="15">І каже Абенир Йоабові: Нехай наші молодцї пограються перед нами. І каже Йоаб: Добре.</verse>
				<verse number="16">От і повставали й повиходили дванайцять з Бенямина, зі сторони Саулового сина Евостея, а дванайцять людей Давидових.</verse>
				<verse number="17">Кожен з них ухопив свого противника за чуба й встромив йому меча в бік, і всї вони разом полягли. І прозвано те місце Полем силачів, що в Габаонї.</verse>
				<verse number="18">Сим робом закипіла того дня тяжка битва, та люде Давидові побили Абенира й людей його.</verse>
				<verse number="19">А були там і три сини Саруїні: Йоаб, Авесса та Асаїл. Асаїл же був легконогий як дика коза в полі.</verse>
				<verse number="20">От і метнувсь Асаїл слїдом за Абениром і вганяв за ним, не звертаючи нї праворуч, нї лїворуч.</verse>
				<verse number="21">Озирнеться ж Абенир та й каже: Се ти Асаїле? Відказує той: Я.</verse>
				<verse number="22">І каже йому Абенир: Зверни ж хоч праворуч, хоч лїворуч та кинься на кого з людей, та й візьми його зброю. Асаїл же затявсь не покинути його.</verse>
				<verse number="23">Крикне тодї Абенир ще раз на Асаїла: Відчепись від мене, щоб я не мусїв прибити тебе до землї, а тодї як я твойму братові Йоабові погляну ув очі?</verse>
				<verse number="24">Як же той затявсь і тодї відчепитись, обернув Абенир списа й пропоров його наскрізь, і де він стояв, там і вмер на місцї. Кожен хто проходив через те місце, де поваливсь Асаїл мертвим, зупинявся.</verse>
				<verse number="25">Йоаб же й Авесса уганяли за Абениром. Як заходило сонце, дойшли вони до горба Амма, навпроти Гіаха, що лежить на дорозї в пустиню Гаваонську.</verse>
				<verse number="26">Беняминїї ж зібрались округ Абенира і скупились у замкнуту купу та й стали на верху одного горба,</verse>
				<verse number="27">Озветься тепер Абенир до Йоаба: Чи тож до віку має жерти меч? Хиба не знаєш, яке з того лихо скоїться? І докіль того буде, що ти не навчиш людей, щоб вони за братами не вганяли?</verse>
				<verse number="28">І відказав Йоаб: Так певно, як жив Господь! Коли б ти так сказав рано, то всї люде перестали б були за своїми братами вганяти.</verse>
				<verse number="29">І звелїв Йоаб затрубити в трубу, і ввесь люд зупинився, покинув гонитьбу за Ізраїлем, і побій застановився.</verse>
				<verse number="30">І йшов Абенир із людьми своїми рівниною всю ніч, і перейшли Йордань, пройшли ввесь Битрон та й прийшли так у Маханаїм.</verse>
				<verse number="31">Йоаб же, покинувши гонитьбу за Абениром, позбірав увесь люд свій, і не доставало з слуг Давидових девятнайцять чоловіка, окрім Асаїла.</verse>
				<verse number="32">Люде ж Давидові побили Беняминїїв і людей Абенирових, а погибло їх триста шістьдесять чоловіка.</verse>
				<verse number="33">Асаїла ж взяли й поховали в батьківському гробовищі, що в Бетлеємі. Йоаб ійшов із людьми своїми всю ніч, а до сьвіта прибув в Геброн.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">І тяглась довго незгода між домом Сауловим і домом Давидовим; та Давид усе більш та більш убивавсь у потугу, дом же Саулів усе слабшав.</verse>
				<verse number="2">І народились Давидові сини в Гебронї: перворідень його був Амнон від Ахиноами з Езрееля;</verse>
				<verse number="3">А другий Далуя від Абигеї, жінки Кармелїя Набала; третий Авессалом, син Маахи, дочки царя Талмая Гессурського;</verse>
				<verse number="4">Четвертий Адонїя, син Аггити; пятий Сафатія, син Авитали;</verse>
				<verse number="5">Шестий Етераам, від жони Давидової Егли. Сї породились Давидові в Гебронї.</verse>
				<verse number="6">Покіль тяглась незгода між домом Сауловим і домом Давидовим, стояв Абенир твердо за дом Саулів.</verse>
				<verse number="7">У Саула ж та була наложниця на імя Рицпа, дочка Айя. І поспитав ув Абенира Саулів син Евостей: Чому ввійшов єси до наложницї панотця мого?</verse>
				<verse number="8">За се питаннє розсердивсь Абенир вельми, та й каже: Хиба ж я песя голова? Воюючи проти Юди вчинив я милосердє домові Саула, батька твого, ріднї його й приятелям його й не віддав тебе Давидові в руки, а ти дорікаєш оце менї за жінку!</verse>
				<verse number="9">Нехай удїє Господь Абенирові сяк і так - як поклявся Давидові Господь, те я й учиню йому:</verse>
				<verse number="10">Одійму царство домові Сауловому, та й поставлю престол Давидові над Ізраїлем й над Юдою від Дана аж до Берсабії.</verse>
				<verse number="11">І не зваживсь Евостей відказати нї слова Абенирові, бо боявсь його.</verse>
				<verse number="12">От і шле Абенир посли до Давида в Геброн, сказати йому: Чия ж се земля? і дальше сказати: Вчини зо мною вмову, й рука моя буде з тобою й приверну до тебе всього Ізраїля.</verse>
				<verse number="13">І відказав той: Добре, вчиню з тобою вмову, тільки вимагаю від тебе одного, от чого: не побачиш лиця мого, як не приведеш Саулової дочки Мелхоли, як сам прибудеш, щоб бачитись зо мною.</verse>
				<verse number="14">І послав Давид посли ще й до Саулового сина Евостея з вимаганнєм: Оддай менї жону мою Мелхолу, що висватав я за сотню Филистійських передних шкірок.</verse>
				<verse number="15">І послав Евостей, одняти її в її супруга Фалтія Лайшенка.</verse>
				<verse number="16">Супруг її проводжав її плачучи до Багуриму; та Абенир сказав йому: Ійди до дому! І вернувся він до дому.</verse>
				<verse number="17">Увійшов же Абенир у переговори з громадськими мужами в Ізраїлї й говорив: Давно вже ви бажали собі Давида царем;</verse>
				<verse number="18">Вчинїте ж се тепер, обітував бо Давидові Господь: Рукою раба мого визволю я люд мій Ізраїля з рук Филистіїв і всїх ворогів його.</verse>
				<verse number="19">Так само промовляв Абенир і Беняминїям. І пустивсь Абенир в Геброн, щоб переказати Давидові все, чого бажав Ізраїль і ввесь рід Беняминів.</verse>
				<verse number="20">Як же прибув Абенир у товаристві двайцятьох мужів громадських до Давида в Геброн, справив Давид Абенирові й бувшим із ним бенкет.</verse>
				<verse number="21">І каже Абенир Давидові: Я виберусь і пійду та поскуплюю докупи ввесь Ізраїль, щоб учинили вмову з моїм паном, тодї ти будеш царем так широко, як схоче душа твоя. І відпустив Давид Абенира, й він відійшов з упокоєм у дорогу.</verse>
				<verse number="22">Аж ось несподївано прийшли Давидові військові з Йоабом з одного походу додому й принесли велику здобич, тим часом як Абенира не було вже в Давида в Гебронї, сей бо одпустив його з упокоєм.</verse>
				<verse number="23">Як же вернувсь додому Йоаб із усїм військом, переказують Йоабові: Абенир Ниренко гостював у Давида, і він одспустив його з упокоєм.</verse>
				<verse number="24">І прийшов Йоаб до царя й каже: Що ти вчинив? Оце гостював у тебе Абенир, на що ж ти відпустив його звідсї?</verse>
				<verse number="25">Хиба тобі не в догад, що Абенир Ниренко приходив, щоб тебе перехитрити й взнати виходи й входи твої, та розвідати все, що ти чиниш.</verse>
				<verse number="26">І вийшовши Йоаб від Давида, послав гонцїв за Абениром, і завернули його від криницї Сири, а Давид про се й не знав.</verse>
				<verse number="27">Як же вернувсь Абенир у Геброн, одвів його Йоаб на бік у середину воріт, нїби на те, щоб із ним тайно поговорити, й тут кольнув його в живіт. І вмер Абенир за кров Асаїла, брата Йоабового.</verse>
				<verse number="28">Як же сказано про се Давидові, то він заговорив: Не винен я й царство моє перед Господом за кров Абенира Ниренка;</verse>
				<verse number="29">Нехай вона впаде на голову Йоабову і всю родину батька його, й нехай у родинї в його не переводяться нїколи такі, що недугують течивом або проказою, такі, що ходять на деревяній нозї, що падають од меча або седять без хлїба!</verse>
				<verse number="30">Йоаб же й брат його Авесса стратили Абенира за те, що вбив їх брата Асаїла в бою під Габаоном.</verse>
				<verse number="31">І повелїв Давид Йоабові й усїм прибічникам його: Пороздирайте одежу на собі й йдїте голосючи перед Абениром. Та й царь Давид ійшов за марами.</verse>
				<verse number="32">І як поховали Абенира в Гебронї, то плакав Давид над гробом Абенировим у голос і плакав так само ввесь люд.</verse>
				<verse number="33">І оплакуючи Абенира та нарікаючи, промовляв він: Чи то ж смерттю підляки вмірати було Абенирові?</verse>
				<verse number="34">Руки тобі не звязано, ноги тобі не сковано, й поляг ти, як полягають хиба від розбійників. І плакав по йому ще більш увесь люд.</verse>
				<verse number="35">Ще був ясний день, як прийшов люд силувати Давида, щоб чого небудь попоїв. Давид же заклявсь: Щоб менї Господь те й те вдїяв та ще й причинив, коли їсти му хлїб або що небудь, покіль зайде сонце!</verse>
				<verse number="36">Як довідавсь про се ввесь народ, то вподобав собі вельми, та й усе також, що царь чинив, подобалось людові.</verse>
				<verse number="37">І впевнився люд і ввесь Ізраїль того дня, що вбито Абенира Ниренка не по царському наказові.</verse>
				<verse number="38">І сказав царь прибічникам своїм: Чи знаєте, що того дня полїг воєначальник і великий муж ув Ізраїлї?</verse>
				<verse number="39">Я ж іще слабий, хоч і помазано мене на царство; тим часом сї люде, сини Саруїні, переважують мене; нехай же Господь одплатить по заслузї тому, хто чинить ледарство!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Як довідався Саулів син Евостей, що в Гебронї зійшов із сьвіту Абенир, опустив руки, і ввесь Ізраїль засмутився.</verse>
				<verse number="2">Було ж у Саулового сина Евостея два мужі, гетьмани прибічників; імя одному Баана, а другому Рихаб, сини Реммона Бееротянина, з потомків Беняминових, бо й Беерот прилїчено до Бенямина.</verse>
				<verse number="3">(А Бееротяне повтїкали в Гиттаїм, і держались там по сей день заволоками.</verse>
				<verse number="4">А в Саулового сина Йонатана був син кульгавий. Було йому пять год віку, як прийшли з Езрееля вістї про Саула й Йонатана. І взяла було його нянька та й кинулась на втеки, й коли вона сквапно втїкала, упав він та й зробився кульгавим. Звали його Мемфівостей.)</verse>
				<verse number="5">Отже Реммонові сини з Беерота, Рихаб та Баана пійшли та й пробрались ув Евостеєву господу під полуденну жару, як той саме лїг на постелї спати.</verse>
				<verse number="6">Та й придверниця домова, чистивша пшеницю, й собі схилилась та заснула; от і підкрались Рихаб та брат його Баана, ввійшли в середину, нїби тому, щоб купити пшеницї.</verse>
				<verse number="7">Як же пробрались вони в будинок, аж той спить собі в опочивальнї на постелї, й вони вбили його та й утяли йому голову, і взяли голову його з собою та й ійшли пустинею всю ніч.</verse>
				<verse number="8">І принесли вони Евостеєву голову Давидові в Геброн, та й промовили до царя: Ось тобі голова Евостеєва Сауленкова, ворога твого, що хотїв згубити з сьвіту тебе; Господь же тепер помстився за пана мого, царя, на Саулї й на потомках його.</verse>
				<verse number="9">Давид же дав Рихабові та братові його Баанї, синам Реммона з Беероту, таку відповідь: Так певно, як живий Господь, що визволив душу мою з усякої нужди,</verse>
				<verse number="10">Коли того, що принїс менї звістку: Саул полїг, і що вважав себе щасливим вістовиком, звелїв я взяти й стяти в Секегалї, замість дати йому нагороду,</verse>
				<verse number="11">То тепер, коли ледарі вбили чоловіка безвинного в його господї на постелї його, чи ж не буду вимагати крові його од вас, та й не викореню вас із землї?</verse>
				<verse number="12">І повелїв Давид людям своїм, і повбивали вони їх, повтинали їм руки й ноги та й повішали над ставом у Гебронї; Евостеєву ж голову взяли та й поховали в Абенировому гробі в Гебронї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">І поприходили всї поколїння Ізрайлеві до Давида в Геброн і промовили: Ось ми тїло твоє й костї твої;</verse>
				<verse number="2">Уже давно, як ще царював Саул, ти був тим, що водив Ізраїля в поле й приводив додому; до того ж і Господь глаголав до тебе: Ти пасти меш мій нарід Ізраїля і князювати меш над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="3">І поприходили всї голови Ізрайлеві до царя в Геброн, і вчинив царь Давид у Гебронї перед лицем Господнїм умову з ними, і помазали вони Давида царем над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="4">Трийцять год віку було Давидові, як він почав царювати, а царював він сорок лїт.</verse>
				<verse number="5">У Гебронї царював над Юдою сїм год і шість місяцїв, а в Ерусалимі царював трийцять і три годи над усїм Ізраїлем і Юдою.</verse>
				<verse number="6">І двинув царь із людьми своїми під Ерусалим проти Евузіїв, що жили в тій сторонї. Та вони сказали Давидові: Не ввійдеш ти сюди, нї; слїпі й криві проженуть тебе, а се значило: не вламлеться сюди Давид!</verse>
				<verse number="7">Давид же зайняв приступом замок Сион, - се Давидове місто.</verse>
				<verse number="8">І рече того дня Давид: Хто побивати ме Евузіїв, що ненавидять душу Давидову, нехай вбиває списом і слїпих та кульгавих. З сього й пійшла приповідка: "Слїпий і кривий не ввійде в палату."</verse>
				<verse number="9">І осївся Давид на замку та й назвав його городом Давидовим. І утвердив його Давид навкруги, почавши від долини Милло, і з середини.</verse>
				<verse number="10">І вбивавсь Давид у потугу все більш та більш, і Господь, Бог Саваот*, був з ним.</verse>
				<verse number="11">І прислав Гирам, царь Тирський, посли до Давида, з кедриною, а до того й теслїв і мулярів, і вони збудували Давидові палати.</verse>
				<verse number="12">І зрозумів Давид, що Господь потвердив його царем над Ізраїлем, та що він царство його підняв у гору задля народу свого Ізраїля.</verse>
				<verse number="13">І взяв Давид собі ще більш наложниць і жен, як переселивсь із Геброну, й народилось йому ще більше синів і дочок.</verse>
				<verse number="14">Ось імена тих, що народились йому в Ерусалимі: Самус, Собаб, Натан і Соломон;</verse>
				<verse number="15">Ебсар, Елисуа, Нафек, Яфія,</verse>
				<verse number="16">Елисама, Еліада й Елифалет.</verse>
				<verse number="17">Як довідалися ж Филистії про помазаннє Давида царем над Ізраїлем, двинули всї Филистії, щоб одолїти Давида. Та сповіщено про се Давида, й він перейшов у твердиню.</verse>
				<verse number="18">Як прийшли ж Филистії й розложились по Рефаїм-долинї,</verse>
				<verse number="19">Поспитав Давид Господа: Чи виступати менї проти Филистіїв? Чи подаси їх менї на поталу? І відказав Давидові Господь: Ійди, я бо подам Филистіїв у руки тобі.</verse>
				<verse number="20">І двинув Давид під Баал-Перазим, а побивши їх там, сказав: Господь порозносив моїх ворогів передо мною, як розтїкаєся вода! Тим і прозвано те місце Баал-Перазим (Долина розносу).</verse>
				<verse number="21">І полишали вони там свої боги, а Давид і люде його позбирали їх (і попалили).</verse>
				<verse number="22">І знов прийшли Филистії та й розсипались по Рефаїм-поділлю.</verse>
				<verse number="23">Як же поспитав Давид Господа, чи виходити йому проти Филистіїв і чи віддасть їх йому в руки, відказав він: Не йди назустріч їм, а зайди їх ззаду, й нападеш їх від сторони грушевих дерев.</verse>
				<verse number="24">І як почуєш такий шелест, наче хто йде по вершках дерев, тодї нападай, бо то Господь вирушив поперед тебе, щоб побити військо Филистійське.</verse>
				<verse number="25">І вчинив Давид, як повелїв йому Господь, та й побивав Филистіїв від Габаа аж до Газеру.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">І зібрав ізнов Давид усїх вибранцїв в Ізраїлї, трийцять тисяч.</verse>
				<verse number="2">І пустивсь Давид і всї люде, що мав при собі з мужів Юдиних, щоб перенести Божу скриню, що при нїй взивано імя Господа Саваота седячого на херувимах,</verse>
				<verse number="3">І поставили Божу скриню на нову колесницю і вивезли її з Аминадабового дому, що стояв на горі, а провожали колесницю сини Аминадабові, Оза й Ахіо.</verse>
				<verse number="4">А коли їхали з скринею Господньою з дому Аминадабового, що наверх гори Габаа, йшов Ахіа навперід ковчега.</verse>
				<verse number="5">Давид же і всї сини Ізрайлеві йграли перед Господом на всяких музичних приборах із дерева кипарисового, і на цитрах, гарфах, бубнах, гуслах й цимбалах.</verse>
				<verse number="6">Як же дойшли до току Нахонового, ухопив Оза за Божу скриню щоб її придержати, бо воли зноровились і нахилили її.</verse>
				<verse number="7">І запалав Господень гнїв на Озу й вбив його там на місцї Господь за його сьмілость, і він умер таки коло скринї.</verse>
				<verse number="8">І зажуривсь Давид тяжко, що Господь убив Озу. Місце се називаєсь "Убиттє Ози" й по сей день.</verse>
				<verse number="9">І злякався того дня Давид перед Господом і промовив: Як же ж то ввійти скринї Господнїй до мене?</verse>
				<verse number="10">І не було Давидові втїхи в тому, щоб Господню скриню перевезти до себе, в Давидів город, і звелїв завезти її в господу Обедедома Гетїя.</verse>
				<verse number="11">І перебувала скриня Господня в дому Обедедома Гетїя три місяцї, і благословив Господь Обедедома і всю господу його.</verse>
				<verse number="12">Як же сказано цареві Давидові: Ось Господь благословив господу Обедедомову й все, що в його, задля Божої скринї, то пійшов Давид, та й перенїс у веселому походї Божу скриню з господи Обедедомової в Давидове місто.</verse>
				<verse number="13">І за кожним разом, як переносчики уйшли шість кроків, приношено в жертву бика й барана.</verse>
				<verse number="14">Сам же Давид плясав із усієї сили перед Господом, а був при тому підперезаний лняним ефодом.</verse>
				<verse number="15">Так переносили Давид і ввесь дом Ізрайлїв скриню Господню з веселощами й трубними звуками.</verse>
				<verse number="16">Як же ввіходила скриня Господня в Давидів город, Саулова дочка Мелхола дивилась у вікно, а бачучи, як царь Давид плясав і танцював перед Господом, почула в серцї погорду до його.</verse>
				<verse number="17">І принесли скриню Господню, й поставили її на призначеному місцї в наметї, що його Давид про неї спорудив, і принїс Давид перед Господом усепаленнє й жертву мирну.</verse>
				<verse number="18">А скінчивши Давид приношеннє всепалення й жертов мирних, благословив народ імям Господа Саваота.</verse>
				<verse number="19">І роздав усьому народові, всьому Ізраїлеві, чоловікам і жінкам, кожному по книшу, й по кусневі печенї та пирогові смаженому в олїї, й розійшлись усї по домах.</verse>
				<verse number="20">Як прийшов же додому Давид привітати родину свою, зустріла Давида Саулова дочка, Мелхола, словами: Але ж бо й поважно виступав сьогоднї царь Ізрайлїв, обнажуючись перед очима служебок підданих своїх, як обнажуєсь хиба який пустяка-весельчак.</verse>
				<verse number="21">І відказав Давид Мелхолї: Перед Господом, що волїв вибрати мене нїж отця твого й ввесь дом його, та поставив мене князем над народом Господнїм, над Ізраїлем, перед тим Господом я буду плясати й грати;</verse>
				<verse number="22">А навіть впокорюсь і буду понижувати себе ще більш нїж сьогоднї в очах моїх, а в служебок, що ти про них кажеш, я ще більшої зажию слави.</verse>
				<verse number="23">Тим то в Мелхоли, дочки Саулової, не було дитини до самої смертї її.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Одного разу, як царь жив у своїй палатї, а Господь дарував йому впокій перед усїма ворогами його,</verse>
				<verse number="2">Промовив царь до пророка Натана: Оце я живу в кедровій палатї, а скриня Господня находиться за наметовими полотнами!</verse>
				<verse number="3">І відказав Натан цареві: Все, що маєш на серцї, чини, бо з тобою Господь.</verse>
				<verse number="4">Але тієї самої ночі було слово Господнє до Натана:</verse>
				<verse number="5">Ійди, скажи рабові мойму Давидові: Так говорить Господь: Чи тобі ж та будувати менї дім на пробуток?</verse>
				<verse number="6">Адже ж я не пробував в домі з того часу, як вивів синів Ізрайлевих із Египту та й по сей день, а ходив у наметї й скринї!</verse>
				<verse number="7">Чи промовив же я хоч слово, блукаючи з Ізраїлем кругом, которому з поколїнь, що його призначував пасти мій нарід, Ізраїля: Чому не збудуєте менї кедрової палати?</verse>
				<verse number="8">Оце ж скажи слузї мойму Давидові: Так говорить Господь Саваот: Покликав я тебе з овечого пасовища, щоб ти був князем над моїм народом Ізраїлем,</verse>
				<verse number="9">І був з тобою всюди, куди нї обертавсь єси, й повикоренював поперед тебе всїх ворогів твоїх, і вчинив імя твоє великим, рівне іменням найбільших на землї,</verse>
				<verse number="10">І вкажу я народові мойму Ізраїлеві місце й насаджу його там, і буде супокійно жити на свойму місцї, й не буде вже більш тревожитись, і безбожні люде не тїснити муть його більш, так як уперед,</verse>
				<verse number="11">З того часу, як поставив я суддї над моїм народом Ізраїлем; і пошлю тобі впокій перед усїма ворогами твоїми. І Господь звіщає отсе тобі, що Господь збудує тобі дом.</verse>
				<verse number="12">А як сповниться твій час, і ти спочнеш з отцями твоїми, то я призначу потомство твоє по тобі, що вийде з тїла твого, наслїдником твоїм, і вчиню довговічним царство його.</verse>
				<verse number="13">В ін збудує дом іменнї мойму, й я впотужню царський престол його на віки.</verse>
				<verse number="14">Я буду йому отцем, а він буде менї сином, а коли він провинить, покараю його людською лозиною й людськими карами;</verse>
				<verse number="15">Милостї ж моєї не відійму від нього, як відняв я від Саула, що його відкинув перед очима твоїми.</verse>
				<verse number="16">І буде непорушний дом твій й царство твоє передо мною во віки, й престол твій стояти ме віками.</verse>
				<verse number="17">Всї отсї слова й все те видиво переказав Натан Давидові.</verse>
				<verse number="18">І пійшов царь Давид і став перед Господом, і промовив: Хто я, Господи Боже, й що таке мій дом, що ти мене так звеличив?</verse>
				<verse number="19">І то ще мало видалось в очах твоїх, Господи, Боже мій; ти ще й на дальші часи простер обітницї твої на дом раба твого. Се вже по людському, Господи мій, Господи!</verse>
				<verse number="20">Що ще може сказати тобі Давид? Ти знаєш слугу твого, Господи мій, Господи!</verse>
				<verse number="21">Задля слова твого й по серцю твойму чиниш ти се, що відкриваєш всю отту велич рабові твойму.</verse>
				<verse number="22">У всьому великий єси, Господи мій, Господи, й нїкого нема рівного тобі, й нема Бога опріч тебе, по всьому тому, що ми своїми ушима чули.</verse>
				<verse number="23">І де другий народ, що був би рівен твойму народові Ізраїлеві, сьому єдиному народові на землї, задля котрого приходив Бог, щоб придбати його собі в народ, і прославити своє імя, й вдїяти велике й страшне перед народом твоїм, що його викупив собі від Египтян, вбиваючи народи й боги їх?</verse>
				<verse number="24">І ти укріпив собі твій нарід Ізраїля про вічні часи, щоб він був твоїм народом і ти, Господи, зробивсь його Богом.</verse>
				<verse number="25">А тепер, Господи Боже, справди обітницю, що виповів єси про твого раба й про його дом про вічні часи, й вчини так, як сказав єси.</verse>
				<verse number="26">І нехай звеличиться ймя твоє по всї вічні часи, щоб говорено: Се Господь Саваот - Бог над Ізраїлем, а дом раба твого Давида нехай стоїть твердо перед тобою.</verse>
				<verse number="27">Задля того, що ти, Господи Саваот, Боже Ізрайлїв, обявив рабові твойму: Збудую дом тобі, то раб твій набрав духа, вознести тобі сю молитву.</verse>
				<verse number="28">Оце ж, Господи мій, Боже, ти єси Бог, і слово твоє правда незмінна, коли ти дав сю величню обітницю рабові твойму.</verse>
				<verse number="29">Почни отже, й благослови дом раба твого, щоб він вічно стояв перед тобою, ти бо, Господи мій, Боже, обітував се, й за твоїм благословеннєм благословен буде дом раба твого во віки.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Після сього побив Давид Филистіїв і підневолив їх, і взяв Давид у Филистіїв із рук віжки данини (Гет).</verse>
				<verse number="2">До того побив Моабіїв та й міряв їх лежачих на землї мотузкою; а відмірив дві мотузки на страченнє, а одну мотузку на полишеннє в живих. От і зробились Моабії підневоленими данниками Давидовими.</verse>
				<verse number="3">Далїй побив Давид царя Собського, Адаразера Рехобенка, як він саме був у дорозї до Евфрата, щоб там відновити своє панованнє;</verse>
				<verse number="4">І взяв Давид у нього тисячу й сїмсот комонника й двайцять тисяч чоловіка піхоти; й повелїв Давид покульгавити всї конї від возів, зоставивши тільки сотню для сотнї возів.</verse>
				<verse number="5">А коли прийшли Сирийцї Дамаські на підмогу цареві Собському Адаразерові, побив Давид Сирийцїв, двайцять і дві тисячі чоловіка.</verse>
				<verse number="6">Тодї поставив Давид військо оборонне в Дамаській Сириї, й зробились Сирийцї підневоленими Давидові й платили дань йому. І хоронив Господь Давида всюди, куди він було нї обернеться.</verse>
				<verse number="7">І забрав Давид золоті щити, що носили дворяне Адаразерові, та й принїс їх у Ерусалим;</verse>
				<verse number="8">До того взяв царь Давид з Адаразерових міст Бети й Бероти велике множество мідї.</verse>
				<verse number="9">Як дознався ж Той, царь Емату, що Давид побив усе військо Адаразерове,</verse>
				<verse number="10">То послав Той сина свого Йорама до царя Давида, привітати його й подякувати йому за те, що він воював з Адаразером і його побив. Адаразер бо воював перше з Тоєм. І принїс йому Йорам золотий, срібний та мідяний посуд.</verse>
				<verse number="11">І се присьвятив Давид Господеві вкупі з сріблом і золотом, що поприсьвячував із забраного у всїх народів підневолених:</verse>
				<verse number="12">У Сирийцїв, Моабіїв, в Аммонїїв, Филистіїв, ув Амаликіїв, і з того, що він позабірав у Адаразера Рехобенка, царя Собського.</verse>
				<verse number="13">І причинив собі Давид слави, вертаючи з побою вісїмнайцяти тисячей Сирийцїв в Долинї соляних Жуп.</verse>
				<verse number="14">Та й осадив він Ідумею військом, і всї Ідумеї стали підневоленими Давидові. І хоронив Господь Давида усюди, де він було нї обернеться.</verse>
				<verse number="15">І царював Давид над усїм Ізраїлем і чинив суд і правду всьому свойму народові.</verse>
				<verse number="16">А гетьманував над усїм військом Йоаб Саруєнко, Йосафат же Ахилуденко списував його дїї;</verse>
				<verse number="17">А Садок Ахитубенко та Ахимелех, син Абіатара, були сьвященники, Серая ж (царським) писарем,</verse>
				<verse number="18">А Банея Йодаєнко був начальником (хоробрих прибічників) Хелетеїв і Фелетеїв, а Давидові сини були першими дворянами.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">І поспитав одного разу Давид: Чи не зосталось кого небудь із дому Саулового? Я б змилосердивсь до нього задля Йонатана.</verse>
				<verse number="2">Був же в Сауловій родинї один урядник, на ймя Сиба; й покликали його до Давида, й питає в його царь: Чи ти Сиба? І відказує той: Я, твій раб.</verse>
				<verse number="3">І питає царь: Чи нема ще кого з дому Саулового, щоб я змилосердивсь над ним побожеськи? І відказує Сиба цареві: Є ще син Йонатанів тут, кульгавий.</verse>
				<verse number="4">І питає в його царь: Де ж він? І відказує Сиба цареві: Пробуває в домі Махировому Аммієленковому, в Лодебарі.</verse>
				<verse number="5">І послав цар Давид і повелїв забрати його з Лодебару, з дому Махирового Аммієленкового.</verse>
				<verse number="6">Приступивши ж перед Давида Мемфівостей Йонатаненко, Сауленко, упав ниць і поклонивсь. І рече Давид: Мемфівостею! І відказує він: Ось раб твій!</verse>
				<verse number="7">І рече до його Давид: Не бійся; хочу я змилосердитись до тебе задля твого батька Йонатана і вернути тобі всї поля твого дїда Саула й ти їсти меш хлїб по всяк час у мойого стола.</verse>
				<verse number="8">І вклонивсь він та й каже: Що таке раб твій, щоб тобі журитись таким здохлим псом, як я?</verse>
				<verse number="9">Озвався ж царь до Саулового слуги Сиби й каже: Все що належало Саулові й родинї його, надїляю синові пана твого,</verse>
				<verse number="10">І ти маєш порати йому землю вкупі з твоїми синами й твоїми рабами, й достачати, щоб син твого пана мав харчі достатком, і Мемфівостей, син пана твого, щодня їсти ме у мого стола. У Сиби ж було пятнайцять синів і двайцятеро рабів.</verse>
				<verse number="11">І відказав Сиба цареві: Як повелїв мій пан, царь, рабові свойму, так раб твій й чинити ме. І трапезував Мемфівостей за Давидовим столом, як би й син царський. 1</verse>
				<verse number="12">А був у Мемфівостея син малолїтний, на ймя Миха. Усї ж, хто жив у Сибиному дому, були раби Мемфівостея.</verse>
				<verse number="13">І жив Мемфівостей в Ерусалимі, бо він раз-ураз трапезував за царським столом. А був він кульгавий на обі ноги.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">І сталось потім, що вмер царь Аммонїйський, а намість його став царем син його Аннон.</verse>
				<verse number="2">І подумав собі Давид: Покажу себе прихильним до Аннона Наасенка, як показав себе прихильним до мене батько його. От і послав Давид людей ізміж своїх прибічників, розважати його по панотцеві його. Як же прийшли Давидові дворяне ув Аммонїйську землю,</verse>
				<verse number="3">Промовили князї Аммонїйські до свого пана Аннона: Чи вже ж ти думаєш, що Давид, посилаючи до тебе розважателї, мислить показати шану твойму панотцеві? Певно Давид прислав до тебе своїх слуг на те, щоб розглядїти город, а розвідавши, опісля його зруйнувати.</verse>
				<verse number="4">І повелїв Аннон взяти Давидових урядників, повиголювати їм по пів бороди, пообрізувати їм одежу аж по крижі, та й відослати.</verse>
				<verse number="5">Як сказано про се Давидові, то послав він зустріч їх - бо мужі дознали тяжкої наруги, - і звелїв їм сказати: Загайтесь у Ерихонї, докіль бороди ваші відростуть, а тодї вертайтесь.</verse>
				<verse number="6">Схаменувшись Аммонїї, що зробились ненавидними в Давида, послали найняти Сирийцїв Бет-Рехобських і Сирийцїв Собських, двайцять тисяч пішого війська; у царя ж Мааха тисячу чоловіка, а з Істоба дванайцять тисяч чоловіка.</verse>
				<verse number="7">Дочувшись про се Давид, послав Йоаба з усїм військом з найхоробрійших.</verse>
				<verse number="8">Аммонїї ж вирушили та й уставились перед міськими воротами до бою, тим часом як Сирийцї Сабські й Рехобські, та Істобські й Маахські розставились у чистому полі.</verse>
				<verse number="9">Вбачаючи ж Йоаб, що йому грозить битва й зпереду й ззаду, зробив собі вибірку з усїх вибранцїв Ізрайлевих, і поставив їх навпроти Сирийцїв;</verse>
				<verse number="10">Останок же військового люду передав під привід братові свойму Абессї, щоб уставив їх проти Аммонїїв.</verse>
				<verse number="11">І розпорядив Йоаб: Коли Сирийцї переважувати муть мене, то ти поможеш менї, коли ж переважувати муть Аммонїї тебе, то прийду я допомогти тобі.</verse>
				<verse number="12">Бувай мужний, й стіймо твердо за наш нарід і за міста Бога нашого, а Господь учинить, що йому до вподоби.</verse>
				<verse number="13">От і двинув Йоаб із військом, що при йому було, щоб ударити на Сирийцїв, і втекли вони перед ним.</verse>
				<verse number="14">Як постерегли ж Аммонїї, що Сирийцї втїкають, побігли й вони перед Абессою й вернулись у город. Йоаб же покинув Аммонїїв та й вернувсь у Ерусалим.</verse>
				<verse number="15">Як же побачили Сирийцї, що їх Ізрайлитяне подужали, так скупились до купи.</verse>
				<verse number="16">І послав Адраазер по Сирийцїв по тім боцї ріки, й прийшли вони до Еламу, а Собах, гетьман Адраазерів, проводив їм.</verse>
				<verse number="17">Як дано про се знати Давидові, скликав він усього Ізраїля, перейшов Йордань, і прийшов до Еламу. І постали Сирийцї навпроти Давида, та й дали йому битву.</verse>
				<verse number="18">Та повтїкали Сирийцї перед Ізрайлитянами, Давид же розбив в прах сїмсот колесниць їх і сорок тисяч чоловіка; ба й гетьмана їх поранив, і він там помер.</verse>
				<verse number="19">Як побачили ж усї царі, що помагали Адраазерові, що їх Ізраїль побив, зробили вони мир із Ізрайлитянами та й піддались їм, а Сирийцї боялись уже допомагати Аммонїям.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">У другому році, під такий час, як царі виступають у поход, виправив Давид Йоаба й слуг своїх із ним і всїх Ізрайлитян, і вони побили Аммонїїв і облягли Раббу, тим часом як Давид зостававсь у Ерусалимі.</verse>
				<verse number="2">Сталося ж раз вечором, що Давид, уставши з постелї своєї, проходжувавсь по даху своєї царської палати й загледїв з даху молодицю, як вона купалась, а молодиця була собі дуже вродлива.</verse>
				<verse number="3">І послав Давид розпитатись, хто тая молодиця? І сказали йому: Се Бетсаба, Елїямова дочка, а жона Гетїйця Урії.</verse>
				<verse number="4">І послав Давид посланцї й повелїв привести її; і прийшла вона до його, й він пригорнувсь до неї, й вона очистилась од своєї нечистоти, й вернулась до дому.</verse>
				<verse number="5">Та й сталась вагітною. Тодї послала вона звістити Давидові, кажучи: Я завагонїла.</verse>
				<verse number="6">І послав Давид до Йоаба: Пришли до мене Гетїя Урію. І прислав Йоаб Урію до Давида.</verse>
				<verse number="7">Як же ввійшов до його Урія, розпитавсь Давид, як ведеся Йоабові й як ведеся військові й як стоять речі в війнї.</verse>
				<verse number="8">І каже тодї Давид Урієві: Йди додому та помий собі йоги. І як вийшов Урія з царської палати, понесено за ним страви царські.</verse>
				<verse number="9">Та Урія лїг спати у ворот царської палати з иншими слугами пана свого, й не пійшов додому.</verse>
				<verse number="10">Як же звіщено Давидові: Урія не ввійшов у свою господу, поспитав Давид ув Урії: Ти прийшов з дороги, чом не йдеш у свою господу?</verse>
				<verse number="11">І відказав Урія Давидові: Скриня Божа й Ізраїль і Юда пробувають у наметах, і пан мій Йоаб і слуги пана мого таборяться в чистому полі, а менї б то пробувати в домівцї, щоб їсти та пити та коло жінки спати? Клянусь життєм твоїм і життєм душі твоєї, того я не зроблю!</verse>
				<verse number="12">І каже Давид Урієві: Можна тобі загаятись тут і сьогоднї, завтра ж відпущу тебе. От і загаявсь Урія в Ерусалимі того дня до завтра.</verse>
				<verse number="13">На другий же ранок закликав його Давид, щоб їв перед ним і пив, та й упоїв його. Однакже ввечері вийшов він спати на своїй постелї між слугами пана свого, у свою ж господу не пійшов.</verse>
				<verse number="14">Другого дня пише Давид лист Йоабові та посилає Урією.</verse>
				<verse number="15">А в листї прописує таке: Поставте Урію у кипучому бою спереду, та й відступітесь від його, так щоб його вбито.</verse>
				<verse number="16">От і поставив Йоаб Урію, облягаючи місто, на такому місцї, де знав, що там стояли люде хоробрі.</verse>
				<verse number="17">І як ударили з города на Йоаба, полягло скілька військових слуг Давидових, та знайшов там смерть і Гетїй Урія.</verse>
				<verse number="18">І послав Йоаб і з'ясував Давидові увесь перебіг бою;</verse>
				<verse number="19">Та й дав посланцеві такий наказ: Як розкажеш цареві про всю ходу бою до кінця,</verse>
				<verse number="20">А царь закипить і спитає: Чого ви так зблизька напирали на город? Хиба не знали, що вони з муру метати муть?</verse>
				<verse number="21">Хто бо вбив Абимелеха Еробааленка? Чи не баба ж у Тебезї скинула верхнього каменя жорнового на його й він знайшов там смерть? Чого ж ви так близько підходили до муру? то ти промов: Й твій слуга Урія Гетїй, полїг там.</verse>
				<verse number="22">І пійшов посланець, і як прийшов, з'ясував Давидові все, що наказав йому Йоаб, се б то про всю ходу бою.</verse>
				<verse number="23">І каже посланець Давидові: Ті люде переважили нас; вони вийшли проти нас у чисте поле; тодї мусїли ми напирати на них аж до міської брами;</verse>
				<verse number="24">Та з муру стали стріляти стрелцї на рабів твоїх, так що полягли деякі з слуг твоїх, а вмер також і слуга твій Урія Гетїй.</verse>
				<verse number="25">І каже Давид посланцеві: Скажи так Йоабові: Не журись, бо меч пожерає то сього то того; бий сьміливо на город і зруйнуй його, та так підійми йому духа.</verse>
				<verse number="26">Довідавшись Урієва жінка, що чоловік її Урія полїг, оплакувала свого супруга.</verse>
				<verse number="27">Як же минув час плачу, послав Давид і приведено її в палату його, й стала вона йому жоною, й вродила йому сина. І було те, що вчинив Давид, не до вподоби Господеві.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">І послав Господь (пророка) Натана до Давида, й сей прийшов до його та й сказав йому: Було собі два чоловіки в одному городї, багатий й вбогий;</verse>
				<verse number="2">У багатого були вівцї й корови у великому множестві;</verse>
				<verse number="3">В убогого ж не було нїчого, тільки одна ягничка, що він собі купив і згодував, та що росла в його разом з його дїтьми; з його хлїба їла вона, з його кубка пила, на його лонї спала й була йому, наче дочка.</verse>
				<verse number="4">Аж ось якось прийшов хтось одвідати багатого чоловіка, та й сей пожалував взяти з овечок або коров своїх, щоб наготовити гостеві, що прибув до його, а взяв ягничку в убогого чоловіка та й зготовив її тому, що одвідав його.</verse>
				<verse number="5">І закипів Давид гнївом на того чоловіка та й каже Натанові: Так певно, як жив Господь, чоловік, що вкоїв таке, заслужив смерть;</verse>
				<verse number="6">А за ягничку мусить вернути вчетверо, за те що вчинив такий учинок і не змилосердивсь!</verse>
				<verse number="7">І відказав Натан Давидові: Чоловік той - се ти сам! Тако глаголе Господь: Я, Бог Ізрайлїв, помазав тебе царем над Ізраїлем і рятував тебе з рук у Саула,</verse>
				<verse number="8">І передав тобі дом пана твого, й жени пана твого на твоє лоно, й передав тобі дом Ізрайлїв і Юдин, а коли б сього було з тебе мало, я дав би тобі ще й більш тим або сим робом.</verse>
				<verse number="9">На що ж ти так змаловажив слово Господнє й вчинив те, що менї не до вподоби? Гетїя Урію вбив єси мечем, а жену його взяв єси за жінку собі, самого ж його вбив єси мечем Аммонїйським.</verse>
				<verse number="10">Оце ж не відойде на віки меч від дому твого за те, що зневажив єси мене й одняв жену в Гетїя Урії, щоб вона була тобі жінкою.</verse>
				<verse number="11">Тако глаголе Господь: Нашлю лиху годину на тебе з твого таки дому й відніму в тебе жен твоїх перед віччу в тебе та й передам їх иншому, щоб він перед лицем оцього сонця пригортавсь до жінок твоїх;</verse>
				<verse number="12">Бо хоч ти се вчинив потай, то я мою грізьбу справджу перед усїм Ізраїлем і перед очима самого сонця!</verse>
				<verse number="13">І промовив Давид Натанові: Провинив я Господеві гріхом. І відказав Натан Давидові: Й Господь прощає тобі гріх твій, ти не вмреш.</verse>
				<verse number="14">А що ти тим учинком подав ворогам Господнїм привід, його хулити, так син твій, що тобі народивсь, мусить умерти.</verse>
				<verse number="15">І пійшов собі Натан додому. Господь же вдарив дитину, що її вродила Давидові жінка Уріїна, так що воно занедужало.</verse>
				<verse number="16">І моливсь Давид Богу задля хлопятка, й постив, і на самотї лежав цїлу ніч долї.</verse>
				<verse number="17">І ввійшли старші з дворян до його, благати його, щоб устав із землї, та він затявсь і не їв нїчого з ними.</verse>
				<verse number="18">І вмерла семого дня дитина. Та дворяне страхались ясувати йому, що дитина вмерла, бо думали: як воно ще було живе, він не слухав нашого розважаня; як же тепер сказати йому: дитинка вмерла! він може щось заподїяти собі?</verse>
				<verse number="19">Давид же постеріг, що дворяне його перешептуються одно з одним, та й догадавсь, що дитина вмерла. І поспитав Давид у своїх дворян: Чи дитина вмерла? І відказали: Так, умерла.</verse>
				<verse number="20">Тодї встав Давид із долївки, помився й намазався й перемінив одїж свою, й пійшов до Божого дому та й помолився; потім прийшов до дому й приказав дати собі їсти, й попоїв.</verse>
				<verse number="21">І питали в його дворяне: Що се в тебе за спосіб; що се значить: як дитя було ще живе, ти постив та плакав, а тепер, як дитина вмерла, ти встав і їв?</verse>
				<verse number="22">І відказав: Покіль іще дитина була жива, я постив і плакав, бо думав: Хто знає, може, Господь змилосердиться до мене, так що воно й жити ме.</verse>
				<verse number="23">Тепер же воно вмерло, про що ж менї постити? Хиба ж його вернеш? Я пійду до його, воно ж не прийде вже до мене.</verse>
				<verse number="24">І розважав тодї Давид свою супругу Бетсабу, й ввійшов до неї та й пригорнувсь до неї. І вродила вона сина, й назвав його він Соломон, і Господь улюбив його;</verse>
				<verse number="25">І передав його під догляд пророкові Натану, а сей назвав його Едидіа* по слову Господа.</verse>
				<verse number="26">Йоаб же воював Раббу Амнонїйську й добував се царське місто.</verse>
				<verse number="27">І послав Йоаб посланця до Давида сказати йому: Я воював Раббу й треба здобути Водяний Город:</verse>
				<verse number="28">Так збирай до купи останок військового люду та й обляжи город і звоюй його, щоб не я звоював город і щоб моє ймя не вязалось із ним.</verse>
				<verse number="29">І зібрав Давид круг себе ввесь військовий люд, двинув проти Рабби, воював і впокорив її.</verse>
				<verse number="30">І взяв Давид вінець із голови царя їх, важив же він талант золота й на йому був дорогий камінь, і надїв його Давид собі на голову, та вивіз із города велике множество здобичі.</verse>
				<verse number="31">А людей, що в йому були, повиводив і ставляв їх під пили, їздив по них кованими возами й переводив через цегольні печі. Так само чинив він і з другими городами Аммонїйськими. І вернувсь Давид з усїм народом у Ерусалим.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">І сталось після того, що в Давидового сина Абессалома була вродлива сестра, на ймя Тамара, та що Давидів син Амнон залюбивсь у нїй.</verse>
				<verse number="2">І мучивсь Амнон, аж занедужав через свою сестру Тамару, вона бо ще була дївицею, й Амнону здавалось річчю неможною заподїяти їй що нечесне.</verse>
				<verse number="3">У Амнона ж та був приятель, на ймя Йонадаб, син Давидового брата. Самаї, а був Йонадаб чоловік вельми хитрий.</verse>
				<verse number="4">І спитав його: Чого се ти так з кожнїм днем марнїєш, царевичу, чи не відкриєш менї? І відказав йому Амнон: Я люблю Тамару, сестру брата мого Абессалома.</verse>
				<verse number="5">І каже йому Йонадаб: Лягай у постелю твою та й прикинсь недужим, і як прийде твій панотець, щоб до тебе навідатись, то скажи йому: Коли б оце моя сестра Тамара та прийшла сюди, та дала менї чого попоїсти! коли б вона перед очима менї що зготовила, щоб я бачив, так я попоїв би з її рук.</verse>
				<verse number="6">І лїг Амнон і прикинувсь недужим. Як же прийшов царь, щоб на його подивитись, каже Амнон цареві: Коли б оце моя сестра Тамара та прийшла сюди та зготовила перед віччу в мене дві лижки поливки, щоб менї з її рук ізз'їсти!</verse>
				<verse number="7">І послав Давид до дому до Тамари й повелїв сказати їй: Ось ійди до дому до брата твого Амнона та зготуй йому попоїсти.</verse>
				<verse number="8">І пійшла Тамара до дому до брата свого Амнона, тим часом, як він лежав. І взяла муки, замісила й зготовила перед віччу в його поливки.</verse>
				<verse number="9">І взяла те, що зготовила, вилила й поставила перед ним. Він однак же не хотїв їсти, і каже Амнон: Нехай усї повиходять. І повиходили всї.</verse>
				<verse number="10">І каже Амнон Тамарі: Понеси їду в середню сьвітлицю, тодї їсти му з твоїх рук. Тамара взяла поливку, що зготовила, й понесла свойму братові Амнонові в сьвітлицю.</verse>
				<verse number="11">Як же подала йому їсти, він ухопив її та й каже їй: Ходїмо, ляж коло мене, сестро!</verse>
				<verse number="12">І відказала вона йому: О, нї, братіку! Не безчести мене, бо так не водиться в Ізраїлї! Не чини такої божевільностї!</verse>
				<verse number="13">Куди бо я понесу мій сором? Ти ж будеш одним з божевільних в Ізраїлї. Лучче поговори з царем, він певно мене тобі не заборонить.</verse>
				<verse number="14">Він однакже не хотїв нїчого слухати, а силоміць обезчестив її й пригорнувсь до неї.</verse>
				<verse number="15">Потім же зненавидїв її глибокою ненавистю, й ненависть його була ще більша, нїж та любов, що почував до неї. От і звелїв їй Амнон: Уставай! йди собі геть!</verse>
				<verse number="16">І відказала Тамара: Проганяти мене - се кривда була б гірша, нїж перва, що заподїяв єси менї. Він же не хотїв її слухати,</verse>
				<verse number="17">А кликнув хлопця свого та й звелїв: Виведи отсю від мене та й засунь двері за нею.</verse>
				<verse number="18">На нїй же була ріжноцьвітня одежа, бо такі намітки носили царські дочки-дївицї. Як же служка вивів її надвір і засунув за нею двері,</verse>
				<verse number="19">Посипала Тамара попелом голову собі й роздерла ріжноцьвітню намітку на собі й ймившися руками за голову, йшла тяжко ридаючи.</verse>
				<verse number="20">І озвавсь до неї брат її Абессалом: Чи не був твій брат Амнон із тобою? Мовчи ж тепер, сестро - се ж твій брат! Не приймай сієї речі так дуже до серця! От і пробувала Тамара самітня в господї в брата свого в Абессалома.</verse>
				<verse number="21">Дознавшися ж царь Давид про всю справу, закипів великим гнївом, та не хотїв печалити сина свого Амнона, любив бо його, бо се був у нього перворідень.</verse>
				<verse number="22">Абессалом же не промовив Амнонові нї слова, нї злого, нї доброго, та він ненавидїв Амнона за те, що збезчестив сестру його.</verse>
				<verse number="23">Як уплило два роки, сталося, що Абессалом справляв овечі пострижини в Баал-Газорі, в Ефраїмі, й запросив до себе Абессалом усїх царських синів.</verse>
				<verse number="24">Прийшов Абессалом і до царя та й каже: Твій раб справляє сьогоднї овечі постриги: коли б же й царь із усїм двором своїм прийшов до раба свого!</verse>
				<verse number="25">І рече царь Абессаломові: Нї, синку! не подоба нам усїм гостювати, важко було б се на тебе. Той напирав на його, та він не схотїв ійти, лиш поблагословив його.</verse>
				<verse number="26">І промовив Абессалом: Коли ж не завгодно, так нехай хоч мій брат Амнон іде з нами. І рече йому царь: Чого йому з тобою їхати?</verse>
				<verse number="27">Як почав же Абессалом уговорювати, звелїв він Амнонові й усїм царським синам товаришувати йому. І справив Абессалом такий пир, що хоч би й цареві.</verse>
				<verse number="28">Прислузї ж своїй дав Абессалом такий наказ: Гледїть менї, як Амнон упється добре на винї, й я скажу вам: Убийте Амнона! так і стратьте його. Не бійтесь, се я дав наказ вам; будьте відважні й покажіте себе мужами.</verse>
				<verse number="29">І розправились Абессаломові слуги з Амноном по наказу Абессаломовому. Тодї посхоплювались усї царські сини, допали кожен свого мула та й повтїкали.</verse>
				<verse number="30">Ще ж вони були в дорозї, а чутка долетїла вже до Давида: Отсе Абессалом повбивав усїх царських синів, всїх до ноги!</verse>
				<verse number="31">І встав царь, роздер одежу на собі та й простерсь на землю, й всї дворяне його, що стояли навкруги, пороздирали одїж на собі.</verse>
				<verse number="32">І промовив Йонадаб, син Давидового брата Самаї, та й каже: Пане мій, не думай, що повбивано всїх молодиків, царських синів! се тільки Амнона одного вбито, бо в Абессалома був той задум з того дня, як той збезчестив сестру його Тамару.</verse>
				<verse number="33">Оце ж не допускай, мій царю й пане, до серця такої думки, що усї царські сини були повбивані, бо тільки один Амнон умер.</verse>
				<verse number="34">Абессалом же втїк. Як споглянув же слуга, що сторогував на вежі, коли се много людей іде по дорозї на спаду гори. І прийшов вартовий й з'ясував цареві: Я бачив людей на дорозї Оронській на спаду гори.</verse>
				<verse number="35">І каже Йонадаб цареві: Бач, царські сини йдуть; як сказав раб твій, так і є воно.</verse>
				<verse number="36">Тільки що сказав се, аж ось і прибули цареві сини, плачучи в голос. І плакав царь, і всї слуги його плакали великим плачем.</verse>
				<verse number="37">Абессалом же втїк і пійшов до Талмая Емиюденка, царя Гессурського. І плакав Давид по синові свойму всї днї.</verse>
				<verse number="38">А Абессалом, коли втїк і прийшов у Гессур, то й перебув там три лїта.</verse>
				<verse number="39">І не переслїдував Давид Абессалома, бо потїшився з часом по смертї Амнона.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Як же постеріг Йоаб, син Саруї, що цареве серце звернулось до Абессалома,</verse>
				<verse number="2">Послав Йоаб у Текою, звелїв покликати звідти мудру молодицю та й каже їй: Зробись, наче б ти була в смутку, й надїнь жалібну одежину, ненамащуйся олїєю й повертайся так, нїби ти вже давно побиваєшся по мертвому;</verse>
				<verse number="3">І йди до царя й промов до його так і так. І вложив їй Йоаб ув уста, що має говорити.</verse>
				<verse number="4">Молодиця з Текої прийшла перед царя, припала, кланяючись, лицем до землї, та й каже: Поможи менї, царю, ой ратуй мене!</verse>
				<verse number="5">І спитав її царь: Що тобі? Відказує вона: Ох, я вдовиця, мій чоловік помер;</verse>
				<verse number="6">У служебки ж твоєї та було два сини; й посварились вони один з одним на полі, а не було при тому нїкого, щоб їх розвести; от і кинувсь один на свого брата та й убив його.</verse>
				<verse number="7">І се вся рідня піднялась проти твоєї служебки та й домагаєсь: Видай нам братогубника, ми вбємо його за братню душу, що він згубив, і наслїдника його викоренимо! Так вони завзялись ізгасити й останню искорку, що менї зісталась, щоб мойму чоловікові нї ймення нї потомків на землї не зоставити.</verse>
				<verse number="8">І відказав царь молодицї: Йди в супокою до дому, я прикажу, що треба.</verse>
				<verse number="9">Молодиця ж із Текої каже цареві: На менї, мій царю й пане, лежати ме вина й на моїй родинї, царь же й престол його буде неповинний.</verse>
				<verse number="10">І відказав царь: Того, хто буде противен тобі, приведи перед мене, він більше не торкне тебе.</verse>
				<verse number="11">Вона ж йому: Нехай царь, про Господа, Бога свого, памятає, щоб кровопомстників не прибувало ще більш і не погубили сина мого. А він їй: Як певно, що Бог жив, нї волосина в сина твого не впаде з голови!</verse>
				<verse number="12">Тодї молодиця: Дозволь же твоїй служебцї промовити мойму цареві й панові ще слово! І відказав: промов.</verse>
				<verse number="13">І каже молодиця: Чого в тебе таке на умі проти люду Божого? Вирекши царь такий вирок, обвиноватив сам себе, бо свого вигнанника не кличе царь назад.</verse>
				<verse number="14">Ми ж мусимо померти й будемо як та вода, що вилито на землю, нїхто бо її не візьме назад, а Бог не бажає погубити душу, й мислить, як би не відкинути від себе й того, що його відкинули.</verse>
				<verse number="15">Тепер же я прийшла, сказати мойму цареві й панові се слово, тому що люде завдали менї страху; от служебка твоя й думає: поставлю я се перед царем, може царь уволить волю раби своєї;</verse>
				<verse number="16">І певно, що царь вислухає й визволить рабу свою з людських рук, що задумали мене й сина мого заразом із наслїддя Божого викоренити.</verse>
				<verse number="17">Тим раба твоя подумала: Слово мого царя й пана заспокоїть мене, бо мій царь і пан рівня ангелові Божому, бо він і добре й ледаче вислуховує; й нехай Господь, Бог твій, буде з тобою!</verse>
				<verse number="18">І озвався царь і рече до молодицї: Не втаюй від мене того, про що в тебе поспитаю. І відказала молодиця: Нехай тільки промовить мій царь і пан.</verse>
				<verse number="19">І питає Давид: Чи не Йоаба рука з тобою в цїй справі? І відказала молодиця: Так певно, як ти жив, мій царю й пане; неможливо звернути нї праворуч, нї лїворуч із того, що промовив царь мій й пан; так, се твій слуга Йоаб дав менї наказ і він усї ті слова вложив в уста рабі твоїй.</verse>
				<verse number="20">Щоб прикладом дати речі таке лице, навчив мене слуга твій Йоаб; та мій пан такий мудрий як Божий ангел, і знає все, що на землї.</verse>
				<verse number="21">І рече царь Йоабові: Нехай буде по твоєму! Йди ж та поклич назад молодика Абессалома до дому.</verse>
				<verse number="22">І впав Йоаб ниць на землю, благословляючи царя, й каже: Тепер знає твій раб, що царь і пан мій милостивий до мене, бо царь уволив волю раба свого.</verse>
				<verse number="23">І пустивсь Йоаб у дорогу в Гессур і привів Абессалома назад у Ерусалим.</verse>
				<verse number="24">Царь же заявив: Нехай собі вертається в господу, менї ж на очі не попадається. І вернувсь Абессалом у господу й не показувавсь на очі цареві.</verse>
				<verse number="25">Такого вродливого, як Абессалом не було в усьому Ізраїлї та й такого вихвалюваного як він: від пяти до тїмя на голові не було на ньому хиби.</verse>
				<verse number="26">Як він стриг на голові волоссє, а стригся він що року, бо волосся в його було стільки, що йому було важко, то волоссє з голови його важило двістї секлів по царській вазї.</verse>
				<verse number="27">Було ж ув Абессалома три сини й одна дочка, на ймя Тамара, вона була женщина вельми вродлива.</verse>
				<verse number="28">Оце же Абессалом жив у Ерусалимі два роки, не показуючись на очі цареві.</verse>
				<verse number="29">Тодї ж послав Абессалом покликати Йоаба, щоб його до царя послати, та Йоаб затявсь прийти. І послав він удруге, але він не схотїв прийти.</verse>
				<verse number="30">І каже він кметям своїм: Дивітесь, оце Йоабове поле межує з моїм, і вродив у його ячмінь; ійдїте й пустїть його пожаром. І пустили Абессаломові слуги поле пожаром.</verse>
				<verse number="31">Піднявсь тодї Йоаб, прийшов до Абессалома в господу й питає: Чому твої кметї пустили на пожар моє поле?</verse>
				<verse number="32">І відказав Абессалом Йоабові: Я ж посилав по тебе кажучи: прийди сюди; я пошлю тебе до царя сказати: за чим я вернувсь із Гессуру? Лучче було б менї пробувати там і далїй. Я хочу побачити лице царя. Коли я винуватий, то вбий мене.</verse>
				<verse number="33">От і пійшов Йоаб до царя й сказав йому се, й він звелїв кликнути Абессалома. І прийшов той перед царя й кинувсь перед царем ниць на землю. І поцїлував царь Абессалома.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">І сталось після сього, що Абессалом позаводив у себе колесницї й конї, а до того пятьдесять чоловіка, що бігли перед ним.</verse>
				<verse number="2">І почав Абессалом становитись рано вранцї на дорозї коло ворот, і як треба було кому судитись і доходити до царя, Абессалом озивавсь до його й питав: З якого ти городу? І як той відкаже було: Раб твій з такого й такого поколїння Ізрайлевого,</verse>
				<verse number="3">То Абессалом було каже йому: Те що говориш, добре й праве, та при боцї в царя нема нїкого, щоб вислухав тебе.</verse>
				<verse number="4">А далїй бувало каже Абессалом: Ой коли б то мене поставлено суддею в царстві, то до мене приходив би всякий, хто має спорну справу яку або скаргу, й судив би його по правдї!</verse>
				<verse number="5">І коли хто наближувавсь, щоб йому вклонитись, так він простягне було руку, обійме й поцїлує його.</verse>
				<verse number="6">Сим робом обертавсь Абессалом до всякого з Ізраїля, що приходив до царя на який суд, і лестився так до серця всїм Ізрайлитянам.</verse>
				<verse number="7">Як уплило ж сорок років від первого помазання Давидового, сказав Абессалом цареві: Хотїв би я пійти й спевнити в Гебронї мій обіт, що я обрікся Господеві.</verse>
				<verse number="8">Бо раб твій, пробуваючи в Гессурі в Сириї, дав таку обітницю: Коли верне мене Господь у Ерусалим, так я принесу жертву Господеві.</verse>
				<verse number="9">І відказав йому царь: Ійди з упокоєм. От і пустивсь він у дорогу в Геброн.</verse>
				<verse number="10">Абессалом же порозсилав тайкома посланцї між усї поколїння Ізрайлеві й звелїв казати: Як почуєте трубний гук, так мовляйте: Абессалом зробився царем у Гебронї!</verse>
				<verse number="11">А з Абессаломом пійшло двістї чоловіка з Ерусалиму, що їх закликано, й вони пійшли в простотї серця, нїчогісїнько не знаючи.</verse>
				<verse number="12">Послав також Абессалом і прикликав порадника Давидового, Ахитофела, з його города Гило. А коли принесено жертву, зложили сильні змовини, й горнулось усе більш та більш люду до Абессаломового боку.</verse>
				<verse number="13">І прийшла до Давида вість: Серце Ізрайлитян прихилилось до Абессалома!</verse>
				<verse number="14">Рече тодї Давид усїм слугам свого двору, що були при йому в Ерусалимі: Ходїмо, втїкаймо, а то не буде нам рятунку перед Абессаломом. Кваптесь уходити, щоб не напав на нас несподївано, щоб не було нам від його лихої години, а городу не вигубив мечем!</verse>
				<verse number="15">І відказали царські врядники цареві: Нехибно так, як царь наш і пан присудить, ми, слуги твої, радо вчинимо.</verse>
				<verse number="16">От і вирушив царь і ввесь його двір за ним пішки, а стерегти господи покинув царь десять наложениць.</verse>
				<verse number="17">І вирушив царь і всї люде пішки, й зупинились далеко од дому.</verse>
				<verse number="18">І всї слуги його йшли обобіч його, й всї Хелетеї й всї Фелетеї* до шістьсот чоловіка, й всї Гетії, що за ним прийшли були з Гету, ступали навперід царя.</verse>
				<verse number="19">І промовив царь до Еттея з Гету: Чого се й ти з нами йдеш? Вертайсь та й пробувай при тому цареві. Ти ж гість і прийшов сюди з свого міста.</verse>
				<verse number="20">Вчора ти прийшов, а сьогоднї мав би йти з нами? Я йду, незнать куди; ти же вернись і бери своїх людей назад; Господь нехай покаже на тобі свою ласку й правду.</verse>
				<verse number="21">І відказав Еттей цареві: Так певно, як жив Господь, і так вірно, як жив пан мій й царь, де б нї був мій пан і царь, чи в смертї, чи в життї, там буде й слуга твій!</verse>
				<verse number="22">І рече Давид Еттеєві: Ну, так іди далїй. І пійшов Еттей Гетїй вкупі з людьми своїми й з усією малечою своєю.</verse>
				<verse number="23">Уся ж земля плакала в голос. Царь же й ввесь народ перейшли потік Кедрон, і пійшли всї дорогою, що веде на пустиню.</verse>
				<verse number="24">Ійшов також і Садок (сьвященник) і всї левіти з ним, що несли скриню Божу, й поставили вони Божу скриню; Авіятар же стояв на вижинї, аж докіль увесь люд із городу попереходив.</verse>
				<verse number="25">Та цар повелїв Садокові: Неси назад Божу скриню в город. Коли буде Господь благодатен до мене, так привиде мене назад і дасть менї вбачати й її й пробуток свій;</verse>
				<verse number="26">Коли ж він скаже: Не до вподоби ти менї, так ось я; нехай чинить ізо мною, як до вподоби йому.</verse>
				<verse number="27">І рече тодї царь первосьвященникові Садокові: Йди собі назад у город, і син твій Ахимаас і Йонатан Абіятаренко, обидва сини ваші з вами;</verse>
				<verse number="28">Памятайте, я пробувати му понад бродами в степу, докіль прийде звістка од вас до мене.</verse>
				<verse number="29">От і завернули Садок та Абіятар Божу скриню в Ерусалим назад, і зостались там.</verse>
				<verse number="30">Давид же ійшов на Оливну Гору, плачучи й окривши голову. Босоніж ійшов він, і ввесь люд, що був з ним, покривши собі голови, йшов плачучи.</verse>
				<verse number="31">Як донесли Давидові: Ахитофел також між зрадниками з Абессаломом, сказав Давид: Поглумись, Господи, над Ахитофелевою радою!</verse>
				<verse number="32">Як же взійшов Давид на верх гори, де хотїв помолитись Богу, зустрів його Давидів приятель Архієць Хусій в роздертій одежі й з землею на голові.</verse>
				<verse number="33">І рече йому Давид: Як пійдеш ізо мною, то будеш ваготою менї,</verse>
				<verse number="34">Але як вернешся у город і скажеш Абессаломові: Царю, я хочу бути слугою твоїм; я перше був слугою панотцеві твойму, тепер же буду тобі слугою; то обернеш у нївець раду Ахитофелеву.</verse>
				<verse number="35">Там же й сьвященник Садок й Абіятар будуть з тобою, й що перечуєш із царської палати, роскажи Садокові та Абіятарові, сьвященникам.</verse>
				<verse number="36">Там при них і оба сини їх: Ахимаас, син Садока, та Йонатан, син Абіятарів; через них доводїть до мене все, що почуєте.</verse>
				<verse number="37">От і подавсь Давидів приятель Хусій у город, саме як Абессалом вступав у Ерусалим.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Ледві Давид перейшов через гору аж се йде зустріч Сиба, слуга Мемфівостеїв з парою ослів навючених, що несли на собі двістї боханцїв хлїба, сто вінків родзинків, сто вязанок фіґ і бурдюк вина.</verse>
				<verse number="2">І питає царь у Сиби: На що се в тебе? І відказує Сиба: Осли про царську челядь на їзду, хлїб і овощ на харч прислузї, а вино на питтє потомленим у пустинї.</verse>
				<verse number="3">І питає царь: Де ж син твого пана? І відказує Сиба цареві: Зіставсь у Ерусалимі, бо каже: Тепер дом Ізрайлїв оддасть менї отецьке царство!</verse>
				<verse number="4">І рече цар Сибі: Оце ж усе, що було Мемфівостеєве, нехай буде твоє. І сказав Сиба, падаючи ниць: Ой коли б ти був ласкавий до мене, царю й пане мій!</verse>
				<verse number="5">Як дойшов же царь Давид до Бахурима, дивиться, йде звідти чоловік з родини Саулового дому, на ймя Семей Геренко; він ішов проклинаючи.</verse>
				<verse number="6">Та й метав на Давида й на всїх слуг двору Давидового каміннєм, дарма що ввесь люд і всї лицарі йшли праворуч і лїворуч його.</verse>
				<verse number="7">І кричав Семей клянучи: Втїкай, втїкай, убийнику й безбожнику!</verse>
				<verse number="8">Господь перенїс на тебе усю кров Саулового дому, що ти намість його зробивсь царем, і передав Господь царство твойму синові Абессаломові, а тепер прийшла на тебе лиха година, бо ти чоловік крові.</verse>
				<verse number="9">І каже Абесса Саруєнко цареві: Як важиться сей здохлий пес проклинати пана мого царя? Пійду й зітну йому голову!</verse>
				<verse number="10">Царь же рече: Яке вам дїло до мене, Саруєнки? Нехай він проклинає, бо се Господь допустив йому, проклинати Давида. Хто ж тут скаже: Як важишся ти на се?</verse>
				<verse number="11">І говорив Давид Абессі й усему дворові свойму: Коли мій син, що вийшов із мого тїла, важить на мою душу, так ще більше сей Беняминїй. Не чіпай його, нехай проклинає, бо се повелїв йому Господь.</verse>
				<verse number="12">Може зглянеться Господь на моє пониженнє й відплатить менї добром за теперішний проклін.</verse>
				<verse number="13">От і йшов Давид із людьми своїми своєю дорогою. Семей же йшов попід горою поровень з ним; ійшов і проклинав та метав каміннєм і землею на них.</verse>
				<verse number="14">І добравсь утомлений царь із усїм людом, що був при йому, (до Бахурима) й оддихав там.</verse>
				<verse number="15">Абессалом же з усїма мужами Ізрайлевими прийшов у Ерусалим та й Ахитофел із ним.</verse>
				<verse number="16">Увійшовши ж до Абессалома Давидів приятель, Архієць Хусій, промовив: Витай царю! Витай царю.</verse>
				<verse number="17">І питає Абессалом Хусія: Така ж твоя прихильність до твого приятеля? Чому ти не пійшов з твоїм приятельом?</verse>
				<verse number="18">І відказує Хусій Абессаломові: Кого вибрав Господь і сей люд і ввесь Ізраїль, до того й я горнусь і при тому зостанусь.</verse>
				<verse number="19">Се одно; а друге: кому ж я маю служити? Чи ж не синові його? Як служив я твойму панотцеві, так служити му й тобі.</verse>
				<verse number="20">І поспитав Абессалом ув Ахитофеля: Порадь нас, що нам чинити?</verse>
				<verse number="21">І відказує Ахитофел Абессаломові: Удайся до панотцевих наліжниць, що він зоставив тут стерегти палату; й почує про се Ізраїль, що зробився ти ненавидним панотцеві твойму, й всї твої прихильники наберуть духа.</verse>
				<verse number="22">І напяли Абессаломові намет на крівлї, й ввійшов Абессалом перед очима всего Ізраїля до наложниць отця свого.</verse>
				<verse number="23">Рада ж Ахитофелева була здавна така важка, неначе рада самого Бога. Такою була всяка рада Ахитофелева й в Давида й в Абессалома.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">І промовив Ахитофел до Абессалома так: Виберу я собі дванайцять тисяч чоловіка та й пійду навздогін за Давидом сієї ночі,</verse>
				<verse number="2">Та й нападу на його, покіль він ще втомлений й занепалий духом. От я наведу на його страх; увесь люд, що він при собі має, пійде в ростїч, і я вбю самого одного царя;</verse>
				<verse number="3">І приведу до тебе ввесь люд, як одного чоловіка, й коли не стане того одного, що ти його шукаєш, тодї буде мирен увесь люд.</verse>
				<verse number="4">Рада ся була до вподоби Абессаломові й усїй старшинї Ізрайлевій.</verse>
				<verse number="5">Однакже повелїв Абессалом: Покличте ще й Архійця Хусія, почуємо, що він скаже.</verse>
				<verse number="6">Як же ввійшов Хусій до Абессалома, каже йому Абессалом: Так і так радить Ахитофел. Чи маю чинити по його слову? Коли нї, говори ти.</verse>
				<verse number="7">І відказав Хусій Абессаломові: На сей раз Ахитофелева рада не найлучша.</verse>
				<verse number="8">І каже Хусій: Ти знаєш панотця твого й людей його, що вони хоробрі та ще й роздражнені, мов ведмедиця в полі, що в неї однято ведмежата. До того ж панотець твій войовник, що не ночлїгує з людьми.</verse>
				<verse number="9">Певно тепер він у якій розчілинї, або де инде заховавсь. Як поляже кілька з людей при першому нападові на них, і почують се другі, так торочити муть: між людьми, прихильними до Абессалома, сталось побоїще.</verse>
				<verse number="10">І тодї станеться, що й хоробрий, що серце в його левине, злякається їх, бо ввесь Ізраїль знає, що панотець твій невмірака, а його дружина також мужі хоробрі.</verse>
				<verse number="11">Оце ж раджу: Нехай скупиться ввесь Ізраїль від Дана та й до Берсабиї круг тебе, щоб його було стілько, як піску на морському березї, й сам ти вирушиш посеред їх;</verse>
				<verse number="12">Як ударимо на його, в якому б нї було місцї, де стрінемо його, й впадемо на його, як падає роса на землю, тодї не зостанеться нї один із мужів, що круг його.</verse>
				<verse number="13">Коли ж би схоронився в який город, то ввесь Ізраїль обтягне город верівками, й ми стягнемо його в прірву, так що й камень на каменї не зістанеться.</verse>
				<verse number="14">І промовив Абессалом і всї Ізрайлитяне: Рада Архійця Хусія крашча над Ахитофелеву раду. Так то Господь вдїяв, що впала лучша рада Ахитофелева, щоб навести біду на Абессалома.</verse>
				<verse number="15">І сповістив Хусій сьвященників Садока та Абіятара: Так і так раяв Ахитофел Абессаломові, а так і так пораяв я.</verse>
				<verse number="16">Оце ж посилай хутко таку вістку Давидові: Не ночлїгуй над бродами в степу, а переходь зараз, щоб цареві й усьому людові, що при йому, не погибнути.</verse>
				<verse number="17">Йонатан же та Ахимаас стояли над Рогель-криницею. І прибігла служебка та й принесла їм вість; а вони кинулись сповістити царя Давида, бо їм не можна було появитись у городї.</verse>
				<verse number="18">Побачив їх однакже якийсь хлопець та й сповістив Абессалома, але вони побігли хутко далїй, та й прибігли в господу одного чоловіка в Бахуримі: а в його був у дворі колодязь; вони й повлазили туди,</verse>
				<verse number="19">А молодиця возьми та й накинь плахту на колодязь, та й насипала крупів на покривало, щоб не було нїчогісїнько в догад.</verse>
				<verse number="20">Як же прийшли від Абессалома до молодиці люде та поспитали: Де Ахимаас і Йонатан? каже молодиця: Вони перебріли ріку. Вони шукали, та не знайшли, й вернулись у Ерусалим.</verse>
				<verse number="21">Як же вони одійшли геть, повилазили ті з колодязя, махнули далїй та й принесли цареві Давидові звістку, й сказали Давидові: Переброджуйте борше воду, бо так і так порадив про вас Ахитофел.</verse>
				<verse number="22">Метнувсь тодї Давид і ввесь люд, що був при йому, та й перейшли Йордань. Поки ранок настав, не було нїкого, щоб не перебрів Йорданї.</verse>
				<verse number="23">Побачивши ж Ахитофел, що порада його не пійшла в лад, осїдлав осла та й пустивсь у дорогу до дому у свій отецький город, а розпорядивши господою своєю, завісивсь, і вмер, та й поховано його в батьковому гробі.</verse>
				<verse number="24">От і дійшов Давид уже до Маханаїму, як Абессалом з усїма Ізрайлитянами перейшов Йордань.</verse>
				<verse number="25">Намість Йоаба настановив Абессалом Амессая головою в війську. Амессай був сином одного чоловіка, що звавсь Ефера з Езрееля, що ввійшов був до Абигеї, дочки Нааса, а сестри Саруїної, матері Йоабової.</verse>
				<verse number="26">І отаборивсь Ізраїль із Абессаломом у землї Галаадській.</verse>
				<verse number="27">Як прийшов же Давид у Маханаїм, то Сабій, син Наасів із Раби Аммонїйської, й Махир, син Амміїлів із Лодабару, та Берзеллїй Галаадїй з Роглиму,</verse>
				<verse number="28">Принесли постелї, тарілки, горшки, глиняний посуд, ячменю, пшеницї, муки, пшона, бобу, сочовицї, й жарених зерен,</verse>
				<verse number="29">Меду, масла, овець, і коровячого сира Давидові й людям, що були з ним, на їду, бо казали: Люд голоден, утомлений, й натерпівсь спраги в пустинї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">Перегледїв же Давид військовий люд, що був при йому, та й понастановляв над ними тисячників і сотників.</verse>
				<verse number="2">І віддав Давид третину під провід Йоаба, третину під провід Абесси Саруєнка, брата Йоабового, а третину під провід Гетїя Еттея. І обявив Давид людям: Я сам пійду з вами.</verse>
				<verse number="3">І відказали люде: Не треба тобі йти; бо коли б ми й кинулись навтеки, то про нас не дбати муть; коли б і половина з нас полягла, також не дбати муть про нас, а ти один - все одно, що нас десять тисяч; лучше, як ти нам допомагати меш із города.</verse>
				<verse number="4">І відказав їм царь: Що вам до вподоби, те й чинити му. Тодї став царь у воріт, тим часом як люд виходив сотнями й тисячами.</verse>
				<verse number="5">Однакже дав царь Йоабові, Абессї й Еттеєві наказ: Ощаджуйте менї дитину Абессалома! І чув увесь люд, як царь давав усїм гетьманам наказ про Абессалома.</verse>
				<verse number="6">Так виступили люде в поле против Ізрайлитян, і прийшли до бою в лїсї Ефраїмовім.</verse>
				<verse number="7">І побитий був народ Ізраїлський військом Давидовим; погром був там того дня тяжкий - полягло двайцять тисяч чоловіка.</verse>
				<verse number="8">Битва розширилась на всю ту землю, а гай вигубив більше людей того дня, нїж меч.</verse>
				<verse number="9">І попавсь на очі Давидовим войовникам Абессалом, а їхав він на мулї; й кинувсь мул під гилястого дуба, й запутавсь Абессалом волоссєм в галузях дуба, й повис між небом і землею, а мул вибіг ізпід його.</verse>
				<verse number="10">І побачив се один та й каже Йоабові: Ось я бачив Абессалома - висить на дубі.</verse>
				<verse number="11">І відказав Йоаб чоловікові: Коли бачив, то чом же не прибив його там же 'д землї? Я дав би тобі за се десять срібних секлів і пояс (лицарський).</verse>
				<verse number="12">Чоловік же відказав Йоабові: Та хоч би менї й тисячу срібних секлів вилїчено на руку, не наложив би я руки на царського сина. Хиба ж ми не чули, як царь тобі й Абессї й Еттеєві давав наказ: Збережіте менї мою дитину, Абессалома!</verse>
				<verse number="13">Коли б же я й потай усїх проти його вчинив зло, то й найменьша річ не втаїлась би від царя, а й ти встав би проти мене.</verse>
				<verse number="14">І гукне Йоаб: Нїчого менї довше з тобою гаятись. І вхопив три списи та й встромив їх Абессаломові в груди; а коли він іще живий висїв на дубі,</verse>
				<verse number="15">Прискочило десять чур-зброєношів Йоабових та й добили Абессалома.</verse>
				<verse number="16">І звелїв Йоаб трубити в трубу, й покинули войовники вганяти за Ізраїлем, бо Йоаб щадив народ.</verse>
				<verse number="17">І взяли Абессалома, вкинули його в величезну яму в гаю, та й нагромадили над ним величезну купу каміння. І всї Ізрайлитяне порозбігались по домівках своїх.</verse>
				<verse number="18">Абессалом іще за живота взяв та й поставив собі памятник в царській долинї, бо казав сам собі: Нема в мене сина, щоб сохранилась память імени мого. І прозвав памятник своїм имям. І зветься він по сей день "Рука Абессаломова".</verse>
				<verse number="19">Ахимаас Садоченко каже тодї Йоабові: Побіжу та принесу цареві звістку, що Господь судом своїм визволив його з рук ворогів його.</verse>
				<verse number="20">І відказав йому Йоаб: Не був би ти сьогоднї добрим вістуном; понеси вістку иншим разом, а не сьогоднї, бо царський син умер.</verse>
				<verse number="21">І звелїв Йоаб Хусієві: Піди, донеси цареві, що ти бачив. І поклонивсь Хусій Йоабові та й побіг.</verse>
				<verse number="22">Але Ахимаас Садоченко наставав й каже Йоабові: Що буде, те й буде, а я таки побіжу слїдом за Хусієм. І відказав Йоаб: Чого ж тобі, сину мій, бігти? не принесеш ти доброї вістї.</verse>
				<verse number="23">А він: Нехай буде й так, а я біжу! І каже той: Ну, то біжи. І побіг Ахимаас дорогою направцї, та й випередив Хусія.</verse>
				<verse number="24">Давид саме тодї седїв між обома ворітьми, вартовик же війшов на башту над ворітьми; а коли споглянув, бачить - біжить один чоловік.</verse>
				<verse number="25">Крикне тодї вартовик і каже се цареві, а царь одвічає: Коли се лиш один, так се добра вість. А той біжить і біжить, і вже надходить близенько.</verse>
				<verse number="26">Аж бачить сторож - біжить і другий чоловік. Крикне тодї вартовик: Он біжить ще й другий чоловік. І каже царь: І сей несе добру вість.</verse>
				<verse number="27">І крикне тодї вартовик: Як бачу, хода первого, що біжить, схожа на ходу Ахимаасову Садоченкову. І каже царь: Се чоловік ручий: несе добру звістку.</verse>
				<verse number="28">Аж тут Ахимаас кликнув і каже цареві: Витаю, царю! тодї припав лицем до землї перед царем та й сказав: Благословен Господь, Бог твій! він віддав тих людей, що підняли були руку проти мого царя й пана!</verse>
				<verse number="29">І питає царь: Чи добре дїється моїй дитинї Абессаломові? І каже Ахимаас: Я бачив велике збіговище, як посилав Йоаб раба твого, та не знаю, що там счинилось.</verse>
				<verse number="30">І відказав царь: Стань на боцї та й стій тут; він відступивсь та й став.</verse>
				<verse number="31">Тепер надійшов і Хусій. І промовив Хусій: Добра вість для царя й пана мого! сьогоднї бо Господь учинив тобі правду, вибавляючи тебе з руки всїх тих, що встали були на тебе.</verse>
				<verse number="32">І питає царь Хусія: Чи миром моє дитя Абессалом? І відказав Хусій: Бог-дай так сталося ворогам царя й пана мого й усїм, що ворогуючи, встають на тебе, як сталось дитинї твоїй!</verse>
				<verse number="33">І затрусився царь, і пійшов в горішню комнату над брамою, й плакав, а йдучи, говорив безнастанно: Сину мій Абессаломе! Сину мій, сину мій Абессаломе! Ой коли б я був умер замість тебе, Абессаломе, сину мій, сину мій!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Як переказано Йоабові: Царь плаче та побивається по Абессаломові,</verse>
				<verse number="2">Тодї в той день і побіда обернулась у печаль всьому людові, бо люд того дня чув, як говорено: Царь побивається по синові!</verse>
				<verse number="3">І ввіходив того дня люд крадькома в город, як прокрадується те військо, що вкрило себе соромом, утїкаючи з бою.</verse>
				<verse number="4">Царь же закрив собі лице, й плакав голосно: Сину мій, Абессаломе! Абессаломе, мій сину, мій сину!</verse>
				<verse number="5">І ввійшов Йоаб до царя та й каже: Сьогоднї ти зневажив усї слуги твої, що вирятували тебе, твоїх синів і дочки, твої жени й наложницї від смертї,</verse>
				<verse number="6">Бо тим, хто зненавидїв тебе, показав єси прихильність, а тим, хто прихилявся до тебе - ненависть. Сьогоднї обявив єси, що в тебе нїзащо гетьмани й слуги; сьогоднї взнав я, що коли б Абессалом остав був жив, а ми всї погибили, се тебе задовольнило б уповнї.</verse>
				<verse number="7">Устань же! вийди й заговори приязно до підданих твоїх, бо присягаюсь тобі Господом: Як не вийдеш до люду, так іще сієї ночі не зостанеться в тебе нї чоловіка, а се буде гірше, нїж усе те лихо, якого дознав єси від молодощів твоїх та й до сього часу.</verse>
				<verse number="8">І встав царь і сїв у ворот. І сповіщено всьому народові, що царь седить у брамі, й ввесь люд прийшов перед царя; Ізрайлитяне ж* порозбігались по шатрах своїх.</verse>
				<verse number="9">Увесь же народ по всїх поколїннях Ізрайлевих перечився між собою й говорив: Царь визволив нас з потали в наших ворогів, визволив із рук Филистіїв, а тепер утїк перед Абессаломом із царства;</verse>
				<verse number="10">Та Абессалом, що ми помазали його над нами, полїг у бою; чого ж гаєтесь привернути царя?</verse>
				<verse number="11">А слова сї всього Ізраїля дойшли до царя. І послав царь до сьвященників Садока та Абіятара і повелїв сказати: Розмовтесь з громадськими мужами Юдиними та й скажіть їм: Чи ви хочете остатись послїдними в тому, щоб царя відпровадити в його палату?</verse>
				<verse number="12">Ви ж мої одноплемінники, моє тїло ви й костї; чому ж хочете бути послїдними в приверненню царя?</verse>
				<verse number="13">Та й Амазї скажіте: Ти ж моє тїло й кість моя. Нехай Бог удїє зо мною що схоче, коли не будеш у мене, поки жив, намість Йоаба гетьманом!</verse>
				<verse number="14">І прихилив він серце всїх Юдеїв, так що вони одностійно послали до царя: Вертайсь назад із усїм двором твоїм.</verse>
				<verse number="15">От і вертав царь назад і прибув до Йорданї, а Юдеї прийшли в Галгал, щоб стрічати царя й переправити через Йордань.</verse>
				<verse number="16">Та й Беняминїй Семей Геренко з Бахуриму поквапивсь із Юдеями зустріч цареві Давидові,</verse>
				<verse number="17">А з ним тисяча чоловіка з Бенямину, та й Саулів домовий слуга Сиба, з пятнайцятьма синами своїми й двайцятьма рабами кинулись в Йордань,</verse>
				<verse number="18">І перебріли вони брід, щоб родину царську перевезти й йому послужити. А як тільки царь переправивсь через Йордань, кинувсь Семей Геренко перед царем на лице своє,</verse>
				<verse number="19">Та й промовив до царя: Нехай мій пан не поставить в провину й забуде про те, чим проступився твій раб того дня, як мій пан і царь покинув Ерусалим, й не передержуй того в серцї своїм;</verse>
				<verse number="20">Знає бо раб твій, що провинив; то ж отсе прийшов я на зустріч мойму цареві й панові, яко первий з усього дому Йосифового.</verse>
				<verse number="21">І озвавсь Абесса Саруєнко та й каже: Чи вже ж Семей не наложить головою за те, що проклинав помазанника Господнього?</verse>
				<verse number="22">Однако ж Давид відказав: Що за дїло між вами й мною, Саруєнки, що ви мене спокушуєте тепер? Чи годиться ж сьогоднї кого в Ізраїлї тратити? Чи я не знаю, що сьогоднї я царь над Ізраїлем?</verse>
				<verse number="23">От і рече царь Семеєві: Ти не вмреш, та й поклявсь йому царь.</verse>
				<verse number="24">І Мемфівостей, внук Саулів, вийшов назустріч цареві. Не мив він собі ніг, не розчісував бороди й не прав одїжі своєї з того дня, як вийшов царь, до того дня, як він вертався здоровий.</verse>
				<verse number="25">Як він прибув із Ерусалиму на зустріч цареві, спитав його царь: Чом ти не пійшов зо мною, Мемфівостею?</verse>
				<verse number="26">І відказав той: Мій пане й царю! слуга мій зрадив мене. Бо я звелїв йому: Осїдлай менї осла, я поїду з царем, бо раб твій кульгавий,</verse>
				<verse number="27">А він оскаржив твого раба перед моїм царем і паном. Однак же мій пан і царь рівен із ангелом Божим; то ж і чини, що тобі до вподоби.</verse>
				<verse number="28">Уся моя родина не могла нїчого ждати від мого пана й царя, як хиба тільки смертї, а ти раба твого прийняв між твої сутрапезники; яке ж іще маю я право жалуватись; чого менї ще допевнятись у царя?</verse>
				<verse number="29">І відказав йому царь: На що стільки слів тратити? Призначую: Ти подїлишся добром із Сибою.</verse>
				<verse number="30">І відказав Мемфівостей цареві: Нехай він хоч і все забере собі, добре, що мій пан і царь в мирі вернувсь до дому.</verse>
				<verse number="31">Прийшов і Галаадїй Берзеллїй з Роглиму й перейшов з царем Йордань, щоб його провести за Йордань.</verse>
				<verse number="32">Берзеллїй же був дуже старий чоловік, лїт вісїмдесятьох. Він обмислив царя під час його побуту в Махаїмі, був бо собі вельми заможний?</verse>
				<verse number="33">І сказав царь Берзеллїєві: Ійди зо мною, а я буду обмисляти тебе в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="34">Берзеллїй же відказав цареві: Скільки ще віку мого, щоб менї йти з царем у Ерусалим?</verse>
				<verse number="35">Вісїмдесять год уже віку мого. Чи розберу ж я, що добре, а що недобре? або чи смакувати ме твій раб у тому, що їсти ме й що пити ме? Або ж хиба я ще наджусь на голоси сьпіваків і сьпівачок? Чого ж має раб твій бути тягарем панові мойму цареві?</verse>
				<verse number="36">Трошки проведе раб твій царя за Йордань, за що ж, царю, такою милостю менї віддячувати?</verse>
				<verse number="37">Дозволь твойму кметеві вернутись, щоб умерти в батьківському городї мойму коло гробу мого панотця й моєї паніматки. А ось твій раб (син мій) Кимгам нехай би йшов із паном і царем. Чини з ним, що тобі до вподоби.</verse>
				<verse number="38">І відказав царь: Нехай же Кимгам ійде зо мною. Я з ним чинити му, що тобі здасться добрим, і все, чого ти коли від мене схочеш, учиню для тебе.</verse>
				<verse number="39">Як перебрів Йордань увесь військовий люд, а з ним і царь, поцїлував царь Берзеллїя й благословив його, й вернувсь той у свою домівку.</verse>
				<verse number="40">І двинув царь у Галгал, і пійшов з ним і Кимгам, та й ввесь народ Юдин провожав царя, так само й половина люду Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="41">Аж ось прийшли всї мужі Ізраїльські до царя, й сказали цареві: Чому се наші браття, мужі Юдині, потай нас перевели царя й дом його й усїх людей Давидових через Йордань?</verse>
				<verse number="42">І відказали всї мужі Юдині Ізрайлитянам: Царь же нам родич. Чого вам сердитись за се? Хиба ми з'їли що від його, або він обдарував нас чим?</verse>
				<verse number="43">Ізрайлитяне ж відказували мужам Юдиним: Наших частин у царя в десятеро, тако ж і в Давида ми більші за вас; чому ж ви змаловажили нас? хиба не нам належався первий голос, щоб вернути царя назад? Та слово мужів Юдиних дужче було, нїж слово Ізрайлитян.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">Був там якось чоловік негодяй, Беняминїй, на ймя Себа Бихриєнко. Сей затрубив у трубу та й кликнув: Нема нам нїякої спільностї з Давидом анї долї в синї Ессейовому. Рушаймо по домах, Ізрайлитяне!</verse>
				<verse number="2">І відпали всї Ізрайлитяне від Давида до Себи Бихриєнка; навпаки ж Юдеї остались при цареві свойму від Йорданї аж до Ерусалиму.</verse>
				<verse number="3">Вернувши Давид у Ерусалим до своєї палати, повелїв перевести десять наліжниць, що покинув доглядати палату, ув окремнїй будинок і там обмислив їх усячиною, однак не пригортавсь до їх. Так і жили вони замкнені до своєї смертї вдовицями.</verse>
				<verse number="4">Тодї повелїв царь Амазї: Поскликай до мене Юдеїв в три днї; стань і сам передо мною тут.</verse>
				<verse number="5">І пустивсь Амаз в дорогу скликати Юдеїв. Як загаявся ж довше, нїж йому призначено,</verse>
				<verse number="6">Рече Давид Авессї: Оце Себа Бихриєнко доведе нас до лихої години, гірш Абессалома. Возьми людей твого пана та й жени за ним, щоб не опанував утвердженого якого города та не уйшов нам.</verse>
				<verse number="7">От і пійшли з ним люде Йоабові, й всї хелетеї й фелетеї і всї хоробрі. І рушили вони з Ерусалиму, наздоганяючи Себу Бихриєнка.</verse>
				<verse number="8">Як були вони коло величезного каменя, показавсь перед ними Амаз. Йоаб же був одягнений в тїсну воїнську одежу та й приперезаний мечем, що висїв у його при боцї, та легко в піхву входив і з неї виходив.</verse>
				<verse number="9">І промовив Йоаб до Амаза: Здоров, брате! Та й узяв Йоаб правою рукою Амазу за бороду, щоб його поцїлувати.</verse>
				<verse number="10">Амаза ж не постеріг меча у Йоаба, а той пхнув його в черево, так що утроба з його випала на землю, й не повторяв уже удару, й той умер. Тепер кинувсь Йоаб і брат його Абесса нагонця за Себою Бихриєнком.</verse>
				<verse number="11">Один же з Йоабового війська став і покликував: Хто держиться Йоаба й хто за Давида, рушай за Йоабом!</verse>
				<verse number="12">Амаз же скровавлений лежав на дорозї, й бачивши той, що всї люде зупиняються над ним, одволїк Амазу з дороги на поле та й накинув його одежиною, щоб проходячі не зупинялись над ним.</verse>
				<verse number="13">Як одволочено його з дороги, то ввесь люд простував слїдом за Йоабом, щоб наздоганяти Себу Бихриєнка.</verse>
				<verse number="14">Він же пройшов по всїх поколїннях Ізрайлевих аж до Абел-Бет-Мааха й через цїлий Берим, і всї добірні мужі збірались і йшли за ним.</verse>
				<verse number="15">І прийшли вони й облягли його в Абел-Бет-Маасї, й насипали проти городу вал, і підступали під мур, і всї люде, що були при Йоабові, взяли розбивати мур.</verse>
				<verse number="16">Аж ось крикнула одна мудра женщина з муру міського: Слухайте! слухайте! Скажіть Йоабові: Ійди сюди, я перемовлюсь із тобою!</verse>
				<verse number="17">Як же він прийшов, питає женщина: Ти Йоаб? І каже він: Я. І каже вона йому: Вислухай слова раби твоєї. І відказав: Слухаю.</verse>
				<verse number="18">І промовила вона так: У давні давна була така приповідка: хто хоче питати, нехай питає ув Абелї, й так чинено.</verse>
				<verse number="19">Я з мирних, вірних (міст) в Ізраїлї, а ти хочеш зруйнувати город, матїр городів ув Ізраїлї. На що руйнуєш наслїддє Господнє?</verse>
				<verse number="20">І відказав Йоаб: Далеке се від мене. Не хочу я нї руйнувати, нї бурити!</verse>
				<verse number="21">Ось в чому річ: один чоловік із гори Ефраїмової, на ймя Себа, син Бихрів, зняв руку на царя Давида. Видайте менї його, а я відступлю від города. І промовила женщина до Йоаба: Зараз перекинуть голову його тобі через мур.</verse>
				<verse number="22">Тодї пійшла вона з своїм мудрим словом перед народ. І відтяли голову Себі Бихриєнкові, та й кинули Йоабові. Тодї звелїв він затрубити в труби, й усе військо відступило від города та й розійшлося по своїм шатрам, а Йоаб вернувсь до царя в Ерусалим.</verse>
				<verse number="23">І поставлено Йоаба над усїм військом Ізрайлевим, а Банею Йодаєнка над хелетеями й над фелетеями;</verse>
				<verse number="24">Адорама над поборами, а Йосафата, сина Ахилудового, дїєписцем;</verse>
				<verse number="25">Суса був царським писарем; Садок та Абіятар були сьвященниками;</verse>
				<verse number="26">Також Іра Яритїй був сьвященником у Давида.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">За Давидового царювання був в землї голод через три годи, рік за роком. І питав Давид Господа. І відказав Господь: Се через Саула та його дом кровожадний, бо він вигубив Габаонїїв.</verse>
				<verse number="2">Тодї прикликав царь Габаонїїв і говорив з ними. Габаонїї же не були з синів Ізрайлевих, а були останком з Аморїїв; а Ізрайлитяне були їм заклялись*; та Саул хотїв повигублювати їх, нїби з ревности про Ізрайлитян та Юдеїв.</verse>
				<verse number="3">От і питає Давид Габаонїїв: Що б менї вчинити вам і чим приєднати б вас, щоб ви благословили наслїддє Господнє?</verse>
				<verse number="4">І відказали Габаонїї: Не вимагаємо від Саула й дому його нї срібла, нї золота, та й не хочемо, щоб кого в Ізраїлї страчено. А він сказав їм: Чого ж ви допевняєтесь, щоб я вам учинив?</verse>
				<verse number="5">І кажуть вони цареві: Того чоловіка, що вичеркував нас, хочемо так вигубити, щоб не було з роду його нїкого по всему займищу Ізрайлевому;</verse>
				<verse number="6">З його потомків нехай видадуть нам сїм чоловіка, щоб ми повішали їх перед Господом в Гиві Саула, вибраного Господом. І відказав царь: Видам їх.</verse>
				<verse number="7">Пощадив однак же царь Мемфівостея, сина Йонатанового Сауленкового, задля побратимства, що вони заприсягли перед Господом, Давид і Йонатан, син Саулів.</verse>
				<verse number="8">За те взяв царь обох синів Рицпиних, дочки Айєвої, що вона вродила Саулові, Армона й Мемфівостея, й пятьох синів від Саулової дочки Мероби, що їх породила Адріелеві Берзеллїєнкові, з Мехоли.</verse>
				<verse number="9">І віддав їх в руки Габаонїям, а вони повісили їх перед Господом на горі. І погибли всї семеро вкупі; а погибли вони у перві днї в жнива, коли розпочинались жнива ячмінні.</verse>
				<verse number="10">Рицпа ж, дочка Айєва, узяла шерстяну верету й розстелила на тій горі, й пильнувала тїл від почину жнив, аж докіль дощ із неба поливсь на їх, і не допускала, рушати їх птаству піднебесному в день, а польовому зьвірю в ночі.</verse>
				<verse number="11">І донесено Давидові, що вдїяла Саулова наліжниця Рицпа, дочка Айєва.</verse>
				<verse number="12">І пійшов Давид і забрав костї Саула й костї Йонатана від городян Явиських в Галаадї, що взяли їх були тайком з майдану в Бет-Санї, де їх повішали були Филистії тодї, як побили Саула на Гелбуї.</verse>
				<verse number="13">І перенїс він костї Саулові й костї сина його Йонатана звідти; тодї позбірали й костї повішених,</verse>
				<verse number="14">Та й поховали костї Саулові й сина його Йонатана й костї повішених, у займищі Беняминовому, у Зелї, в отецькому Кисовому гробі. Так сповнено все, що приказав царь, і з того часу змилосердивсь Господь над землею.</verse>
				<verse number="15">І загорілась ізнов війна між Филистіями й Ізраїлем. І Давид виступив на війну проти Филистіїв із військом своїм, і воювали з Филистіями, й Давид утомився.</verse>
				<verse number="16">Тодї задумав Есвій, один із потомків Рефаїма, такий, що спис його важив триста секлів мідї, й підперезаний був новим мечем, убити Давида.</verse>
				<verse number="17">Та врятував Давида Абесса Саруєнко та й положив Филистія мертвим. Тодї поклялись Давидові люде словами: Не виступиш ти з нами більш на війну, щоб не згасло сьвітло Ізрайлеве.</verse>
				<verse number="18">Потім була ще раз війна з Филистіями в Гобі. Тодї положив мерцем Хушатїй Собохай-Сафута, що також був з потомків велетенських.</verse>
				<verse number="19">І довелось іще раз воювати Филистіїв під Гобом; того разу вбив Елханан, син Ягаре-Оргима, з Бетлеєма, Голїята з Гету, що в його ратовище було завтовшки з ткацький вал.</verse>
				<verse number="20">А як дойшло раз до війни під Гетом, знайшовсь там один рослий чоловяга, що мав на руках і на ногах по шість пучок*, всїх двайцять і чотири. Сей походив також з велетенського роду.</verse>
				<verse number="21">Як же почав він раз насьміхатись із Ізрайлитян, то його вбив Йонатан, син Давидового брата Сафая.</verse>
				<verse number="22">Всї чотири названі походили з велетенського роду в Гетї, та й полягли від руки Давидової й слуг його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">І засьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:*</verse>
				<verse number="2">Господь - скеля моя у тїснотї моїй, захищає - рятує.</verse>
				<verse number="3">Він мій Бог і затула моя, й до його втекаю я в нуждї. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений замок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.</verse>
				<verse number="4">Обізвусь до всехвального Бога, й він вороги мої боре.</verse>
				<verse number="5">Смерть, як води, мене обняла, зло на мене реве бурчаками.</verse>
				<verse number="6">Ланцюги свої пекло на мене кує, й тенета готує.</verse>
				<verse number="7">І в скорботї моїй заквилив я до Господа, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє-благаннє.</verse>
				<verse number="8">Позирне, й земля захиталась, і небо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнївом закипів, загорівсь, запалав несказанним.</verse>
				<verse number="9">Із ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.</verse>
				<verse number="10">Прихилив небеса та й зійшов; чорний мрак під ногами у його;</verse>
				<verse number="11">Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинї-бурі.</verse>
				<verse number="12">Обгорнувся-закутавсь у шату - у тьму водяну, в чорну хмару.</verse>
				<verse number="13">Як сяйне, як дихне, летить гряд, летить жар, летить жупел жерущий;</verse>
				<verse number="14">Загрімів Господь з неба, подав голос Бог всемогущий, найвишчий.</verse>
				<verse number="15">Метнув стрільми й роспудив їх різно; блиснув блискавками й злякались.</verse>
				<verse number="16">І відкрилося оку дно в морі, розверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнївного.</verse>
				<verse number="17">І простїг він з високого неба правицю, й мене з вод великих</verse>
				<verse number="18">Із неситої злостї, з пучини, з безоднї ворожої витяг.</verse>
				<verse number="19">Вони встали на мене в недолї, Господь же менї дав підмогу,</verse>
				<verse number="20">На простір мене вивів з тїсноти й вирвав із рук беззаконних.</verse>
				<verse number="21">І воздав менї Бог по моїй щирій правдї всї блага на сьвітї, наградив він мене за мої чисті руки своїм воздаяннєм.</verse>
				<verse number="22">Бо путями Господнїми твердо ходив я, цураючись кривди; не чинив я ледачого ледарства проти спасенного слова.</verse>
				<verse number="23">Всї закони Господнї перед віччу в мене стоять що години. Не звертаю й праворуч із них, а не то, щоб лїворуч звертати.</verse>
				<verse number="24">Непорочен і чист перед ним був устами я й серцем. Над усе я гріха й переступу Божої волї берігся.</verse>
				<verse number="25">І воздав Господь Бог за мою щиру правду менї воздаяннєм, за мої чисті руки перед віччу в його, обмислив прещедро.</verse>
				<verse number="26">З преподобним єси в милосердю його преподобен і сам ти. І правдивого в правдї своїй ублажаєш земними благами.</verse>
				<verse number="27">З чистим серцем ти чист, і показуєш правду йому без утайки, а з олживим, зрадливим, лукавим, його ж робом ходиш і робиш.</verse>
				<verse number="28">Заступаєшся ти за убогих в лихій їх годинї й тїснотї, очі ж гордих, неситих пихою загреб хилиш низько до долу.</verse>
				<verse number="29">Ти, мій Боже, у мене за сьвітло, ти сьвітиш менї й у темнотї, і просьвічуєш темряву й розуму й серця сумного.</verse>
				<verse number="30">Я з тобою воюю, з тобою звойовую військо хоробре, і з тобою на тверджі потужні, на мури злїзаю високі.</verse>
				<verse number="31">Бог! у його дорога без хиби права, слово чисте у його; щит спасенний він тим, хто надїю в йому одному покладає;</verse>
				<verse number="32">Бо хто Бог, опріч Господа, Бога одного, і хто нам защита, опріч його сьвятого, єдиного Бога справдешнього в сьвітї?</verse>
				<verse number="33">Він мене підперезує силою й путь менї рівно рівняє,</verse>
				<verse number="34">Робить ноги бистрими, як в оленя, й гори знижає високі;</verse>
				<verse number="35">Робить з рук моїх він самосї- ка-меча, з пліч - мідяного лука.</verse>
				<verse number="36">І щитом закриває спасенним, і милостю пишно величить.</verse>
				<verse number="37">І ступнї розширяє мої, й нога не спіткнеться у мене.</verse>
				<verse number="38">Я вганяю за ворогом прудко, хапаю, не дам улизнути,</verse>
				<verse number="39">І вирізую всїх до ноги, щоб на мене вже більш не вставали.</verse>
				<verse number="40">Підперезуєш міццю мене, й лечу я до бою стрілою,</verse>
				<verse number="41">Бо женеш вороги сперед мене, я в пень їх запеклих рубаю.</verse>
				<verse number="42">І кричать вони й квилять, нема їм підмоги й рятунку. Кричма квилять до Господа, нї! він мовчить і до них не озветься.</verse>
				<verse number="43">Й розкидую їх, розсипаю, мов землю, мов порох по вітру; я топчу їх ногами, мішу, як грязюку в багнї, у калюжі.</verse>
				<verse number="44">Рятував ти від змовин мене, уберіг і від бунту слїпого, і зробив головою язиків чужих, боввохвальників страннїх.</verse>
				<verse number="45">Люди - народи страннї, язицї чужі, боввохвалцї непевні, що не знав їх, не відав, вони тепер служать менї, послухають.</verse>
				<verse number="46">Чужий рід, чужа віра, леститься до мене, менї догоджає, й тремтять вороги чужоземцї по тверджених замках високих.</verse>
				<verse number="47">Жив Господь і прославлена скеля моя й защита спасенна,</verse>
				<verse number="48">Бог, що помсту мою взяв на себе, піддавши народи під мене,</verse>
				<verse number="49">Що вхопив мене з рук в супостат і підняв мене в гору, і від зрадника з серцем запеклим, лихим, слобонив мою душу!</verse>
				<verse number="50">Тим я, Господи, буду в язицїх невірних тебе прославляти, й твоє імя, прізвище в псальмах, величнїх піснях восьпівати.</verse>
				<verse number="51">Бо цареві свойму ти на подуж підмогу велику являєш, й Давиду помазанцеві й його роду по вік призначаєш.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">Се ж останнє Давидове слово, слово Давида, Ессеєвого сина, слово мужа поставленого високо, помазанника Бога Яковового, й любого сьпівця Ізрайлевого:</verse>
				<verse number="2">Дух Господень глаголе в менї, й слово його на язицї в мене.</verse>
				<verse number="3">Сказав Бог Ізрайлїв, говорив про мене скеля Ізрайлева: володїти ме над людьми праведний, буде царювати в Господньому страсї.</verse>
				<verse number="4">Як на досьвітньому розсьвітї, при сходї сонця на безхмарньому небі від його сьвітла після дощу виходить із землї трава,</verse>
				<verse number="5">Чи не так же й мій дом перед Богом? Бо завіт віковічно статочнїй й твердий вчинив він зо мною. Чи не так же виходить від його все спасеннє моє й все бажаннє моє?</verse>
				<verse number="6">А безбожники, се його тернє викинене, що рукою його нїхто не торкає,</verse>
				<verse number="7">А хто хоче його зібрати, той бере залїзо, або держало до списа, й палять його на місцї.</verse>
				<verse number="8">А се ймення хоробрих силачів у Давида: Ісбозет Ахаманїй, головний між трьома; він підняв списа свого на вісїмсот мужів, і побив їх заразом.</verse>
				<verse number="9">Після його йде між трьома невміраками Елеазар, син Дода Ахового. Він належав до тих трьох хоробрих, що з Давидом поругали Филистіїв зібраних до війни;</verse>
				<verse number="10">Ізрайлитяне виступили були проти них, а він став і стинав Филистіїв покіль рука в його втомилась і неначе приросла до меча. І дарував Господь того дня велику побіду, й військо йшло за ним тільки задля пліндрування.</verse>
				<verse number="11">Після його йде Самма Агенко, Гарарій. Раз зібрались Филистії в Тирію. Там була нива, засїяна сочовицею. Як же люде повтїкали перед Филистіями,</verse>
				<verse number="12">Зупинився він серед ниви, оборонив її й побив Филистіїв. І подав Господь тодї велику подуж.</verse>
				<verse number="13">Одного разу троє сих силачів з трийцятьох прийшли до Давида в часї жнив в печеру Одоллам, тим часом, як ватага Филистіїв стояла в долинї Рефаїмів.</verse>
				<verse number="14">Давид був тодї там в утвердженому місцї, а залога Филистійська стояла в Бетлеємі.</verse>
				<verse number="15">І схотїлось Давидові пити, й каже він: Хто б добув менї води з колодязя коло ворот Бетлеємських?</verse>
				<verse number="16">І пробились трьох тих силачів через табор Филистійський, набрали води з колодязя Бетлеємського та й принесли Давидові. Та він не схотїв пити її, і вилив на жертву в славу Господеві,</verse>
				<verse number="17">І сказав: Сохрани мене, Господи, від того, щоб я таке чинив! Се кров сьмільчаків, що важили життєм своїм, ійдучи по неї! й не схотїв її пити. От що чинили отті три невміраки!</verse>
				<verse number="18">Й Абесса, брат Йоабів, Саруєнко, був головним з трьох инших. Він убив своїм списом триста чоловіка, й був славним між тими трьома.</verse>
				<verse number="19">Між сими трьома був він знатнїщий, й був їх отаманом, тим же трьом первим не був рівня.</verse>
				<verse number="20">Банея, син Йодая, мужа хороброго, великий дїлами, із Казеїла. Він убив двох синів Ариїла з Моабу. Раз, як упав снїг, убив він лева в ямі;</verse>
				<verse number="21">Сей же вбив і велетня Египтїя. Египтїй держав списа в руцї, він же пійшов із палицею на його, вирвав у Египтїя списа з руки та й положив його власним його списом.</verse>
				<verse number="22">Таке дїло вчинив Банея Йодаєнко; й був він славний між трьома невміраками;</verse>
				<verse number="23">Між трийцятьма був він у шанобі, та первим трьом не був рівня. Давид поставив його найблизшим своїм прибічником.</verse>
				<verse number="24">(А се ймена прочих силачів Давидових:) Асаїл, брат Йоабів, був між трийцятьма; далїй Елханан Доденко з Бетлеєму;</verse>
				<verse number="25">Самма з Хароду, Елика з Хароду;</verse>
				<verse number="26">Херець із Палту; Іра Ікешенко з Текої;</verse>
				<verse number="27">Ебіезер із Анатоа, Мебуннай із Гуші;</verse>
				<verse number="28">Залмон із Ахоху, Магарай з Нетофу;</verse>
				<verse number="29">Хелеб Бааненко з Нетофу; Іддай Рибаєнко з Гиви, Беняминїй;</verse>
				<verse number="30">Банея з Пирату; Іддай з Нахле-Гаашу;</verse>
				<verse number="31">Абі-Албон із Арби, Азмавет із Бархуму;</verse>
				<verse number="32">Еліахба з Саалбону, з синів Яшена - Йонатан;</verse>
				<verse number="33">Сама з Гарару; Ахіам Сараренко з Арару;</verse>
				<verse number="34">Елифелет, син Ахасбая Магахатового, Еліам Ахитофеленко з Гиламу;</verse>
				<verse number="35">Гезро з Кармелю; Паарай Арбій;</verse>
				<verse number="36">Ігал Натаненко з Зоби, Банїй з Гаду;</verse>
				<verse number="37">Зелек Аммонїй, Нахарай з Бероту, зброєноша Йоабів Саруєнків;</verse>
				<verse number="38">Іра з Ітрі, Гареб із Ітрі;</verse>
				<verse number="39">Урія Гетїй. Усїх трийцять і сїм.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">І запалав ізнов Господень гнїв на Ізраїля, й побудив Давида розказати: Йди, перелїчи Ізраїля й Юду:</verse>
				<verse number="2">І повелїв царь воєводї Йоабові: Пройди по всїм поколїнням Ізрайлевим од Дана та й до Берсаби й перелїчіть народ, щоб менї знати лїк народу.</verse>
				<verse number="3">І відказав Йоаб цареві: Господь, Бог твій, нехай ще стільки намножить народу, скілько його є, та ще й сто разів стільки, а добродїй мій й царь нехай дожиє сього; та на що й про що захотїлось сього мойму добродїєві й цареві?</verse>
				<verse number="4">Та мусїв Йоаб з отаманнєм чинити по царському наказові. От і пійшов Йоаб із отаманнєм від царя, щоб складати перелїк народу Ізраїльського.</verse>
				<verse number="5">І перейшли вони Йордань та й роспочали рахубу в Ароері по правому боцї города, що стоїть посеред долини Гадової по дорозї Язеру;</verse>
				<verse number="6">Тодї прибули в Галаад та й пройшли до землї Тахтим-Годші, й прибули в Дан-Яан і обійшли Сидон;</verse>
				<verse number="7">І прибули в замок Тирський й в усї городи Хивіїв і Канаанїїв, і вийшли на полуднє Юдеї в Бирсабію;</verse>
				<verse number="8">Пройшовши так по всьому царству, прийшли через девять місяцїв і двайцять день в Ерусалим.</verse>
				<verse number="9">І подав Йоаб цареві перелїк, що зроблено при переглядї народу, й налїчено Ізрайлитян вісїм сот тисяч мужів сильних і спосібних до війни, а Юдеїв пятьсот тисяч.</verse>
				<verse number="10">Та вдарила Давида совість після того, як він звелїв перелїчити люд. І промовив Давид до Господа: Тяжко провинив я тим, що вчинив тепер, але молю тебе, Господи, прости гріх раба твого, бо я вельми (збуяв) нерозумно вчинив.</verse>
				<verse number="11">Як же тепер встав Давид другого дня вранцї, прийшло слово Господнє до пророка Гада, прозори Давидового;</verse>
				<verse number="12">Ійди й скажи Давидові: Так глаголе Господь: Кладу перед тобою три речі; вибери одну, щоб я скарав тебе.</verse>
				<verse number="13">І прийшов до Давида Гад, сповістив його про се й рече йому: Вибирай, чи має бути в твоїй землї через сїм років голоднеча, чи щоб ти три місяцї втїкав од ворогів твоїх, а вони вганяли за тобою, чи нехай через три днї морова пошесть буде в твоїй землї? Оце ж надумуйсь та й дивись, що маю сказати тому, хто мене послав.</verse>
				<verse number="14">І відказує Давид Гадові: Дуже менї тяжко, але нехай впаду я в руки Господнї, милосердє бо його велике; людям же в руки впасти не хочу.</verse>
				<verse number="15">І послав Господь морову пошесть на Ізрайлитян від досьвітку аж по назначений час; і померло люду від Дану до Берсабії сїмдесять тисяч чоловіка.</verse>
				<verse number="16">Як простяг же ангел руку свою на Ерусалим, щоб вигубити його, зжалївсь Господь над нуждою та й повелїв ангелові, що вигублював люд: Годї! одведи руку твою. Ангел же Господень був саме тодї на тоцї в Евузія Орни.</verse>
				<verse number="17">Вбачаючи же Давид, як ангел побиває народ, благав Господа, промовляючи: Я провинив, я (пастирь) вчинив переступ, се ж вівцї - чим вони винні? Оберни ж руку твою проти мене й дому мого!</verse>
				<verse number="18">І прийшов того дня до Давида Гад і рече йому: Йди, спорудь Господеві жертівника на тоцї в Евузія Орни.</verse>
				<verse number="19">І пійшов Давид по слову Гадовому, як повелїв Господь.</verse>
				<verse number="20">Споглянувши ж Орна й побачивши, що царь із двором своїм простує до його, вийшов і вклонився перед царем лицем до землї.</verse>
				<verse number="21">Питає тодї Орна: Чого йде добродїй й царь мій до раба свого? І відказав Давид: Щоб купити в тебе гумно, й спорудити жертівника Господеві, й так одвернути пошесть від люду.</verse>
				<verse number="22">І каже тодї Орна Давидові: Нехай мій добродїй й царь візьме що хоче та й принесе жертву. Ось воли на всепаленнє, й вози й ярма волові на дрова.</verse>
				<verse number="23">Се все дає, мій царю, Орна цареві, а Господь, Бог твій, нехай прийме обіт твій.</verse>
				<verse number="24">Однак же царь відказав Орнї: Нї, я куплю в тебе за гроші, й не хочу приносити Господеві всепаленнє, що менї досталось дармо. От і купив Давид гумно, й воли за пятьдесять срібних секлів.</verse>
				<verse number="25">І спорудив там Давид Господеві жертівника й принїс всепаленнє й мирну жертву. І Господь змилосердився над країною, та й одвернув погубу від Ізраїля.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="11">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Як же Давид зостарівся, й вбивсь у високі лїта, так, було, нїяк не загріється, хоч його й у ковдри загортають.</verse>
				<verse number="2">І кажуть йому слуги його: Нехай би пошукали добродїєві нашому цареві молоду дївчину; нехай би вона царя доглядала й услуговувала йому, й лежала на його лонї, й буде тепло нашому добродїєві, цареві.</verse>
				<verse number="3">І шукали вони по всьому займищу Ізрайлевому що найкрасчої дївчини, та й знайшли Абисагу з Сунаму, та й привели її до царя.</verse>
				<verse number="4">І була вона гарна-прегарна дївчина, й ходила за царем і вслуговувала йому, але царь не пригортавсь до неї.</verse>
				<verse number="5">Аж ось Адонїя, син Аггитин, розгордївшись, почав говорити: Я буду царем! От і завів собі колесницї й конї й пятьдесять чоловіка, що поперед ним бігали.</verse>
				<verse number="6">Батько ж (Давид) нїколи, поки жив, не картав його, питаючи: Про що ти се чиниш? А був він дуже гарний, та ще й уродивсь йому послї Абессалома.</verse>
				<verse number="7">І був він у змові з Йоабом Саруєнком та з сьвященником Абіятаром, і тягли вони за Адонїєю.</verse>
				<verse number="8">Та сьвященник Садок і Банея Йодаєнко й пророк Натан, і Семей й Рисій, а також хоробрі Давидові не накладали з Адонїєю.</verse>
				<verse number="9">Позаколював раз Адонїя вівцї, корови й бички коло Зохелет-Каменя, що над криницею Рогель, і закликав до себе всїх братів своїх, синів царських, і всїх мужів Юдиних, що служили в царя;</verse>
				<verse number="10">Пророка ж Натана, Банею й тих хоробрих, та свого брата Соломона не запросив до себе.</verse>
				<verse number="11">Тодї сказав Натан до Бетсаби, матері Соломонової: Чи ти чула, що Адонїя, Аггитин син, озвав себе царем, а Давид, наш пан, про те й не знає?</verse>
				<verse number="12">Оце ж я раджу тобі: рятуй життє твоє й життє сина твого Соломона.</verse>
				<verse number="13">Ійди до царя Давида та й скажи йому: Чи не сам же ти, мій добродїю й царю, заприсяг служебцї твоїй, кажучи: Син твій Соломон буде царем послї мене, й він засяде на мойму престолї? Про що ж оце Адонїя окликав себе царем?</verse>
				<verse number="14">І оце, як ти ще розмовляти меш із царем, я ввійду за тобою та й доповню твої слова.</verse>
				<verse number="15">І ввійшла Бетсаба до царя у спальню. Царь же був старезний, а Абисага з Сунаму вслуговувала цареві.</verse>
				<verse number="16">І нахилилась Бетсаба й поклонилась цареві; а царь запитав: Що тобі треба?</verse>
				<verse number="17">І відказала йому: Добродїю мій, царю! ти заприсяг служебцї твоїй перед Господом, Богом твоїм: Син твій Соломон буде царем після мене, й засяде на мойму престолї!</verse>
				<verse number="18">А ось Адонїя окликнув себе царем, а ти, добродїю мій й царю, про се й не знаєш.</verse>
				<verse number="19">Він позаколював багацько волів, товстих биків й овець, та запросив усїх синів царських, і сьвященника Абіятара та Йоаба, гетьмана, до себе; кметя ж твого Соломона не закликав.</verse>
				<verse number="20">А на тебе, мій добродїю й царю, обернув тепер очі ввесь Ізраїль, щоб ти обявив їм, хто засяде після тебе, мій добродїю й царю, на твойму престолї?</verse>
				<verse number="21">Ато скоро спочине мій добродїй й царь коло батьків своїх, я й син мій Соломон стояти мем зрадниками тут.</verse>
				<verse number="22">Ще ж вона говорила до царя, як увійшов пророк Натан.</verse>
				<verse number="23">І сказано цареві: Ось пророк Натан! І прийшов він перед царя і поклонився цареві лицем до землї.</verse>
				<verse number="24">І промовив Натан: Мій добродїю й царю! чи се ти розпорядив: Адонїя має бути царем, і йому на мойму престолї седїти?</verse>
				<verse number="25">Бо він сьогоднї спустивсь і заколов множество волів, годованих бичків і овечок та й закликав царевичів, а до того військову старшину й сьвященника Абіятара; й вони оце трапезують і пють перед ним, викликуючи: Нехай живе царь Адонїя!</verse>
				<verse number="26">Мене ж, твого слугу, да сьвященника Садока, Банею Йодаєнка, й раба твого Соломона не кликав.</verse>
				<verse number="27">Невже ж це сталось по наказу мого царя добродїя, й чому ти не сповістив кметя твого, хто після тебе, мій добродїю й царю, седїти ме на твойму престолї:</verse>
				<verse number="28">І відказав царь Давид і рече: Кликнути Бетсабу! Як же ввійшла вона й стала перед царем,</verse>
				<verse number="29">Поклявся царь і рече: Так певно, як живе Господь, що вирятовував мене з усякої біди,</verse>
				<verse number="30">Як заприсяг я тобі перед Господом, Богом Ізрайлевим: син твій Соломон мусить після мене бути царем і йому седїти на престолї мойму намість мене. Се я й справджу сьогоднї.</verse>
				<verse number="31">І вклонилась Бетсаба лицем до землї, упала перед царем та й промовила: Нехай добродїй мій, царь Давид, живе по всї віки!</verse>
				<verse number="32">І повелїв царь Давид: Кликнути до мене сьвященника Садока, пророка Натана й Банею Йодаєнка! Як же ввійшли вони перед царя,</verse>
				<verse number="33">Сказав їм царь: Возьміть слуг вашого пана з собою; потім посадїть сина мого Соломона на мого мула в везїть його в Гіон.</verse>
				<verse number="34">Нехай там помаже його сьвященник Садок і пророк Натан царем над Ізраїлем; тодї трубіть у трубу й викликуйте: Нехай живе царь Соломон!</verse>
				<verse number="35">Потім проведїть його сюди, нехай увійде й сяде на мойму престолї й нехай він буде царем намість мене: бо я призначив його, щоб він був князем над Ізраїлем і Юдою!</verse>
				<verse number="36">І відказав Банея Йодаєнко цареві й промовив: Аминь - так нехай скаже Господь, Бог пана мого, царя!</verse>
				<verse number="37">Як був Господь з моїм паном царем, нехай так буде й з Соломоном, і вчинить престол його ще висшим над престол мого пана, царя Давида.</verse>
				<verse number="38">І пішли сьвященник Садок і пророк Натан і Банея Йодаєнко вкупі з хелетеями й фелетеями та й посадили Соломона на мула царевого Давидового й повели його в Гіон.</verse>
				<verse number="39">І взяв сьвященник Садок олїйного рога з намету та й помазав Соломона. Тодї затрублено в трубу, й ввесь люд викликував: Нехай живе царь Соломон!</verse>
				<verse number="40">І йшов увесь народ позад його, й грали люде в сопілки й радувались, так що аж земля розсїдалась од їх крику.</verse>
				<verse number="41">І почув се Адонїя вкупі з запрошеними, саме коли скінчили трапезу. Почув також і Йоаб гук трубний та й каже: Що се за шум, що за гук у містї?</verse>
				<verse number="42">Ще він говорив, як увійшов Йонатан, син сьвященника Абіятара. І сказав Адонїя: Увійди сюди, ти чоловік чесний й приносиш добру звістку.</verse>
				<verse number="43">І відказав Йонатан Адонїї: Правда! наш добродїй, царь Давид, зробив Соломона царем.</verse>
				<verse number="44">Царь післав з ним сьвященника Садока, пророка Натана, й Банею Йодаєнка з хелетеями й фелетеями, й посадили вони його на царського мула;</verse>
				<verse number="45">І помазали його сьвященник Садок і пророк Натан в Гіонї на царя; і пійшли звідти з веселими сьпівами, і зворушився ввесь город. Ось звідки галас, що ви чули.</verse>
				<verse number="46">І Соломон засїв уже на царському престолї</verse>
				<verse number="47">І царські слуги приходили поздоровляти нашого добродїя, царя Давида й промовляли: Нехай твій Бог зробить імя Соломонове ще поважнїйшим як імя твоє, й престол його висчим над престол твій! І вклонився царь на свойму ложі,</verse>
				<verse number="48">І сказав царь так: Благословен Господь, Бог Ізрайлїв, що сьогоднї так учинив, що один з моїх засїв на мойму престолї й мої очі се бачять!</verse>
				<verse number="49">І вжахнулись усї, що їх закликав був Адонїя, повставали та й порозходились, кожний в свій бік.</verse>
				<verse number="50">Адонїю ж обняв страх перед Соломоном; він встав та й ухопився за роги в жертівника.</verse>
				<verse number="51">І переказано Соломонові: Адонїя з великого страху перед царем Соломоном ухопив за роги жертівника та й каже: Царь Соломон мусить попереду заприсягти, що не велить раба свого стратити.</verse>
				<verse number="52">І вирік Соломон присуд: Коли буде він себе показувати чоловіком чесним, то й волосина з його не впаде на землю; коли ж виявиться, що він чинить зло, мусить умерти.</verse>
				<verse number="53">От і взяли його посланцї царя Соломона від жертівника, а він, прийшовши, упав перед царем Соломоном ниць. І сказав йому Соломон: Ійди собі додому.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Як же прийшла година, вмерти Давидові, заповів він синові свойму Соломонові, мовлячи:</verse>
				<verse number="2">Я йду оце в ту дорогу, що нею ввесь сьвіт ійти мусить, ти ж кріпися й покажи себе мужем.</verse>
				<verse number="3">І пильнуй того, що вимагає Господь, Бог твій, від тебе: ходи путьми його й держи його встанови, заповідї, права і сьвідчення, як се написано в Мойсейовому законї, щоб бути тобі розважливим у всьому, що чинити меш, і всюди, куди обернешся;</verse>
				<verse number="4">Щоб Господь справдив слово своє, що прорік про мене, а воно таке: коли сини твої будуть вважати на свою путь, щоб ходити передо мною в правдї від усього серця й від усієї душі, то не перестануть потомки твої седїти на престолї Ізрайлевому.</verse>
				<verse number="5">Далїй же: знаєш сам, що вкоїв менї Йоаб Саруєнко, що він заподїяв двом гетьманам Ізрайлевим, Абенирові Ниренкові та Амессї Етеренкові, повбивавши їх серед миру, як би на війнї, та проливши, як на війнї, кров на пояс, що був на череслах у його, й на обуву, що мав на ногах своїх.</verse>
				<verse number="6">Оце ж чини по свойму розуму й не дай йому зїйти в землю на той сьвіт із волосом сивим.</verse>
				<verse number="7">Синам же Галаадїя Берзеллїя яви ласку, щоб вони за твоїм столом їли, вони бо стали менї в пригодї, як я втїкав од брата твого Абессалома.</verse>
				<verse number="8">Далїй, маєш ще при собі Семея Геренка, Беняминїя з Бахуриму: сей проклинав мене тяжко, як ійшов я в Маханаїм, та він вийшов зустріч мене на Йордань, і я заприсяг Господом, кажучи: Я не страчу тебе!</verse>
				<verse number="9">Ти ж не зостав його без кари, бо ти чоловік мудрий, так знати меш добре, що йому заподїяти, щоб він пійшов на той сьвіт із сивим волосом скривавленим.</verse>
				<verse number="10">І почив Давид із отцями своїми, й поховано його в Давидовому городї.</verse>
				<verse number="11">Царювання ж Давидового над Ізраїлем було сорок год: в Гебронї він правив сїм год, в Ерусалимі ж трийцять і три годи.</verse>
				<verse number="12">І сїв Соломон на престолї батька свого Давида, а потуга його все кріпшала та й кріпшала.</verse>
				<verse number="13">І прийшов Адонїя, син Аггитин, до Бетсаби, матері Соломонової. І спитала вона: А мирний же приход твій? І відказав їй: Мирний.</verse>
				<verse number="14">І почав: Треба менї поговорити з тобою. Каже вона: Говори.</verse>
				<verse number="15">Тодї каже він: Знаєш сама, що царство було моє й що ввесь Ізраїль ждав, що царем буду я. Та воно пійшло инакше й припало царство мойму братові, бо Господь йому так призначив.</verse>
				<verse number="16">Тепер в мене одна тільки просьба до тебе: не відмов менї. І каже вона йому: Говори.</verse>
				<verse number="17">І промовив він: Попроси царя Соломона - бо він тобі не відмовить - нехай оддасть за мене Абисагу з Сунаму.</verse>
				<verse number="18">І каже Бетсаба: Добре, я перемовлюсь із царем про тебе.</verse>
				<verse number="19">Як же ввійшла Бетсаба до царя Соломона, щоб із ним перемовитись про Адонїю, царь піднявся, вклонивсь перед нею та й сїв на свойму престолї. Поставлено престол і про цареву панїматку, й вона сїла з правого боку його.</verse>
				<verse number="20">І каже вона: Є в мене просьба невеличка до тебе, не відмов менї її. І відказав їй царь: Скажи тілько, панїматко, я певно тобі не відмовлю.</verse>
				<verse number="21">І промовила вона: Що, коли б Абисагу з Сунаму оддали за твого брата Адонїю?</verse>
				<verse number="22">І відказав царь Соломон матері: О, чому ти просиш тільки Абисагу з Сунаму про Адонїя? Лучше проси вже йому й царства. Він же бо мій старший брат, до того ж має за собою сьвященника Абіятара та Йоаба Саруєнка.</verse>
				<verse number="23">І поклявсь царь Соломон Господом так: Нехай менї те й те вдїє Бог, коли Адонїя виявив се бажаннє не про те, щоб наложити головою!</verse>
				<verse number="24">Так певно, як живе Господь, що укріпив мене й посадив мене на престолї батька мого Давида, та по своїй обіцянцї устроїв менї дом: сьогоднї буде страчений Адонїя!</verse>
				<verse number="25">І дав царь Соломон наказ Банеї Йодаєнкові, й вбив його той, і вмер він.</verse>
				<verse number="26">Сьвященникові ж Абіятарові повелїв царь: Ійди ув Анатот у твій хутор, бо й ти заробив смерть. Та сьогоднї тебе не страчу, бо ти носив скриню Господню перед моїм отцем Давидом, і все, що витерпів отець мій, терпів і ти з ним.</verse>
				<verse number="27">Так видалив Соломон Абіятара, щоб він більш не був сьвященником Господнїм; і справдилось Господнє слово, що сказав був про дом Ілїя в Силомі.</verse>
				<verse number="28">Як дойшла ж про се чутка до Йоаба - Йоаб же тягнув руку за Адонїєю, а до Соломона не прихилявся - то він втїк у намет Господень та й ухопився за роги жертівника.</verse>
				<verse number="29">Як же з'ясовано цареві Соломонові: Йоаб утїк у намет Господень і стоїть коло жертівника, послав Соломон Банею Йодаєнка з наказом: ійди, вбий його.</verse>
				<verse number="30">Як же прийшов Банея до намету Господнього, сказав йому: Такий царський наказ: Ходи сюди! той же відказує: Нї, тут хочу вмерти. І принїс Банея відповідь і каже: Так говорив Йоаб і так він менї відказав.</verse>
				<verse number="31">І рече йому царь: Зроби так, як він промовив; убий його й поховай, щоб зняти з мене й з моєї родини кров, що Йоаб пролив безвинно.</verse>
				<verse number="32">І нехай Господь оберне кров його на його голову, бо він убив двох таких, що були безвинні й лучші його, а мій отець Давид і не знав про те, Абенира Ниренка, гетьмана Ізрайлевого та Амессу Етеренка, гетьмана Юдиного.</verse>
				<verse number="33">Оце ж нехай кров їх навіки впаде на голову Йоабові й потомків його, а Давидові й потомкам його, й домові його, й престолові його по всї вічні часи нехай посилає Господь щасну долю!</verse>
				<verse number="34">І пійшов Банея Йодаєнко та й убив Йоаба, й поховано його в домівцї його в степу.</verse>
				<verse number="35">І поставив царь Соломон Банею Йодаєнка намість його над військом, а сьвященника Садока поставив царь намість Абіятара.</verse>
				<verse number="36">І послав царь і повелїв кликнути Семея й сказав йому: Збудуй собі будинок у Ерусалимі й зоставайсь тут жити, не виходячи нїкуди звідси.</verse>
				<verse number="37">Коли ж ізвідси вийдеш, хоч би поза потік Кедрон, так зараз - знай се - мусиш умерти; кров же твоя впаде на твою голову.</verse>
				<verse number="38">І відказав Семей цареві: Добре! як мій добродїй й царь повелїв, так і чинити ме раб твій. От і жив Семей у Ерусалимі довго.</verse>
				<verse number="39">Аж ось лучилось у три роки, що два раби Семеєві втекли до Анхуса Маашенка, царя Гетського. І переказано Семеєві: Раби твої в Гетї:</verse>
				<verse number="40">І зібрався Семей, осїдлав осла свого та й пустивсь у дорогу в Гет до Анхуса шукати рабів своїх. І вернувся Семей й привів раби свої з Гета.</verse>
				<verse number="41">От і з'ясовано Соломонові, що Семей виходив з Ерусалиму в Гет і вернувсь назад.</verse>
				<verse number="42">І післав царь закликати Семея, та й каже йому: Чи ж я не поклявся тобі Господом і не завірив тебе: скоро ти звідсї пійдеш куди небудь, мусиш - знай се - вмерти? Ти ж відказав менї: добре! чую!</verse>
				<verse number="43">Чом же ти не вважив на виречену перед Господом божбу й на повелїннє тобі дане?</verse>
				<verse number="44">І рече царь надто Семеєві: Сам ти знаєш і серце твоє знає все те зло, яке ти заподїяв отцеві мойму Давидові. Нехай же Господь оберне твою злість на твою голову,</verse>
				<verse number="45">Царь же Соломон нехай буде благословен, і Давидів престол нехай буде непорушен перед Господом по вічні часи!</verse>
				<verse number="46">І повелїв царь Банеї Йодаєнкові; він вийшов і стратив його, й той вмер.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Як же окріпло царство в руцї в Соломона, посвоячився Соломон із Фараоном, Египецьким царем, і взяв за себе дочку Фараонову й привів її в Давидів город, покіль не скінчить будови палати своєї й храму Господнього й муру навкруги Ерусалиму.</verse>
				<verse number="2">Тодї приносив люд жертви ще на висотах, до того бо часу не був ще збудований дім імени Господньому.</verse>
				<verse number="3">Соломон любив Господа і ходив в установах отця свого Давида, але й він приносив жертви й палив кадило на висотах.</verse>
				<verse number="4">І подався царь у Габаон, щоб там жертвувати, бо се була найповажнїща жертівна висота. Тисячу всепалень принїс Соломон на тому самому жертівнику.</verse>
				<verse number="5">У Габаонї ж обявивсь Господь Соломонові вночі вві снї, й рече Бог: Проси, що дав би я тобі.</verse>
				<verse number="6">І відказав Соломон: Ти виявив мойму отцеві Давидові велику милость, і за те, що він ходив перед лицем твоїм у щиростї, побожностї й в чистотї серця, ти додержав йому цю велику милость і дарував йому сина, що седїв би на його престолї, як і є воно тепер.</verse>
				<verse number="7">Оце ж, Господи, Боже мій, вчинив єси раба твого намість отця мого Давида царем; але я ще молодик і не знаю нї виходу, нї ввіходу;</verse>
				<verse number="8">І раб твій обертається серед народу твого, що вибрав ти собі, такого великого народу, що за множеством його неможна його нї злїчити, нї переглянути;</verse>
				<verse number="9">То ж дай слузї твойму розумне серце, щоб йому правити народом твоїм і вміти розбірати між добрим і лихим; бо хто зможе правити сим величезним народом?</verse>
				<verse number="10">І вподобав Господь, що Соломон просив сього.</verse>
				<verse number="11">І рече йому Бог: За те, що ти просив сього, а не випрошував довгого віку, або багацтва, або смертї ворогів твоїх, а прохав розуму, щоб уміти судити,</verse>
				<verse number="12">То я вволю твою волю: даю тобі мудре й розумне серце, так що рівнї тобі нї перше тебе не було, нї послї тебе не зявиться.</verse>
				<verse number="13">Ба й тим, чого не прохав єси, надїляю тебе: і багацтвом, і славою, так що рівнї тобі не буде між царями, покіль віку твого;</verse>
				<verse number="14">І коли ходити меш путьми моїми, пильнуючи установ моїх і заповідей моїх, як отець твій Давид ходив, так дам тобі й вік довгий.</verse>
				<verse number="15">І прокинувся Соломон, і зрозумів, що се сновидїннє. Вернувшися ж у Ерусалим, приступив перед скриню закону Господнього, й принїс жертви всепалення та жертви мирні, й зладив велику гостину про всї слуги свої.</verse>
				<verse number="16">Тодї прийшли дві молодицї-блудницї до царя.</verse>
				<verse number="17">І каже одна молодиця: Прошу, пане мій! я й оця молодиця живемо в одній хатї, й я породила при нїй в тій хатї;</verse>
				<verse number="18">На третий же день, як я породила, злягла й ся молодиця. І були ми вдвох; нїкого чужого з нами в хатї не було;</verse>
				<verse number="19">І вмер синок сієї молодицї вночі, бо вона приспала його;</verse>
				<verse number="20">Вона ж устала серед ночі, узяла мою дитину зпід мого боку, тим часом, як служебка твоя спала, та положила її до свого лоня, свою ж мертву дитину положила до моєї грудї;</verse>
				<verse number="21">Як же встала я вранцї годувати дитинку мою, коли ж воно мертве. Та як я придивилась до його вранцї пильно, бачу, що се не моя дитинка, що я вродила.</verse>
				<verse number="22">Друга ж молодиця каже: Нї! моя дитина жива, а твоя дитина мертва. А та править: Нї! твоя дитина мертва, а моя живенька. І змагались так перед царем.</verse>
				<verse number="23">І рече царь: Ся править: ось моя дитина живенька, а твоя мертва, а та править: нї! твоя дитина мертва, а моя живенька.</verse>
				<verse number="24">І повелїв царь: Подайте менї меча! Як же принесено меча перед царя,</verse>
				<verse number="25">Повелїв царь: Розітнїть живе хлопятко надвоє, та й дайте сїй половину, а тій половину.</verse>
				<verse number="26">І каже тодї молодиця, та, що дитина в її була жива, цареві - бо серце її заворушилось з жалю за синком своїм: Благаю тебе, добродїю мій, оддай їй живеньку дитинку, не вбивай! А друга промовила: Нехай не буде нї менї, нї тобі, розтинайте!</verse>
				<verse number="27">І розсудив царь: Оддайте тій першій живу дитину, не вбивайте! та її мати.</verse>
				<verse number="28">Як же почув увесь Ізраїль про царський присуд, сповнились усї шаною й страхом перед царем; зрозуміли бо, що в йому був Божий розум, щоб судити.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Оце ж Соломон був царем над усїм Ізраїлем.</verse>
				<verse number="2">А ось, які були в його старші урядники: Азарія, син Садока сьвященника;</verse>
				<verse number="3">Елихореф та Ахія, сини Сиви, були писарями. Йосафат Ахилуденко був дїєписцем;</verse>
				<verse number="4">Банея Йодаєнко повелївав над військом; Садок та Абіятар були сьвященниками;</verse>
				<verse number="5">Азарія Натаненко наглядав над війтами, а Завут, син Натана, був сьвященником і приятелем царським;</verse>
				<verse number="6">Ахисар наглядав над палатою, а Адонирам над подушним.</verse>
				<verse number="7">І було в Соломона дванайцять війтів над усїм Ізраїлем. Вони обмисляли царя й його двір живностю. Що місяця в роцї мусїв один з них вистачати обмисел дворовий.</verse>
				<verse number="8">І се їх імення: Бенгур на Ефраїм-горах;</verse>
				<verse number="9">Бендекер - в Маказї й в Шаалбимі й в Бетсамисї й в Елонї й в Бетхананї;</verse>
				<verse number="10">Хезеденко в Аруботї; йому вказано Сохо та все займище Хеферське;</verse>
				<verse number="11">Абинадабенко: увесь НаФат-Дор; він мав Тафату, дочку Соломонову, за жінку.</verse>
				<verse number="12">Баана Ахилуденко мав під собою: Таанах і Мегіддо й увесь Бет-Сан, що коло Сартана під Езреелем, від Бет-Сану до Абел-Мехола аж за Йокмеам;</verse>
				<verse number="13">Геберенко в Рамотї Галаадському; а мав він під собою оселї Яірові Манассієнкові, що в Галаадї, і країну Аргоб у Базанї, шістьдесять великих городів з мурами й мідяними засовами;</verse>
				<verse number="14">Ахинадаб Гидденко був в Маханаїмі;</verse>
				<verse number="15">Ахимаас в Нафталїї; й він узяв за себе дочку Соломонову, Басемату;</verse>
				<verse number="16">Баана Хушаєнко, ув Ассері й Баалотї;</verse>
				<verse number="17">Йосафат Паруахенко - в Іссахарі;</verse>
				<verse number="18">Шимей, син Ели, в Беняминї;</verse>
				<verse number="19">Гебер Урієнко - в Галаад-землї, в землї Сигона, царя Аморійського, й Оговій, царя Базанського. Він був приставлений над усїм в тій землї.</verse>
				<verse number="20">Юда й Ізраїль многолїчні як пісок у морі, їли, пили й веселились.</verse>
				<verse number="21">І царював Соломон над усїма царствами од Евфрат-ріки до землї Филистійської й до границь Египецьких. Вони приносили гостинцї й служили Соломонові, покіль віку його.</verse>
				<verse number="22">Живность же Соломонову на кожний день становили: трийцять мір пшеничньої муки, й шістьдесять мір инчої муки,</verse>
				<verse number="23">Десять годованих волів, двайцять волів з пасовища й сотня овець, не лїчивши оленїв, серн і сугаків та годованої птицї.</verse>
				<verse number="24">Бо він панував над усією землею по тім боцї ріки, від Типсаха до Гази, над усїма царями по тім боцї ріки, й був у його мир округи на всї боки.</verse>
				<verse number="25">І жили собі Юда й Ізраїль впокійно, кожен під виноградиною своєю й під смоквою своєю, від Дану та й до Берсабиї, покіль було віку Соломонового.</verse>
				<verse number="26">І було в Соломона сорок тисячей коней до колесниць, а дванайцять тисяч коней верхових.</verse>
				<verse number="27">І обмисляли ті урядники царя Соломона, й доставляли всї потреби до стола царського, кожен свого місяця; не допускали вони недостачі в нїчому.</verse>
				<verse number="28">І ячмінь і солому про конї й мули доставляли вони за чергою на місце, де зупинявся царь.</verse>
				<verse number="29">І надїлив Бог Соломона великою мудрістю й постеріганнєм і багацтвом духа, мов те море піском на березї,</verse>
				<verse number="30">І була мудрість у Соломона більша нїж у всїх, що жили на востоцї, і більша нїж у всїх Египтїїв.</verse>
				<verse number="31">І був він мудріщий над усї люде, розумнїщий над Етана Езрахія, й Емана, й Халкола й Дарди, Махоленків, і славне було імя його між усїма народами округи.</verse>
				<verse number="32">І вирік він три тисячі приповістей, а пісень його було тисяча й пять;</verse>
				<verse number="33">І знав він говорити про дерева, від кедра на Ливан-горі та й до гисопу, що виростає з муру; говорив і про четвероногого зьвіра, й про птицю, про полоза й рибу.</verse>
				<verse number="34">І приходили з усїх народів, послухати премудростї Соломонової, від усїх царів земних, що зачували про його мудрість.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">І послав Гирам, царь Тирський, слуги свої до Соломона, як перечув, що його помазано царем на місце отця його. Гирам же був повсячасно щирим приятелем Давидовим.</verse>
				<verse number="2">І послав також Соломон до Гирама сказати:</verse>
				<verse number="3">Ти знаєш сам, що мій отець Давид не спромігся збудувати дом іменню Господа, Бога свого, через войни з примежними народами, покіль Господь не положив їх під ноги йому;</verse>
				<verse number="4">Тепер же Господь, Бог мій, дав менї мир округи. Нема в мене противника, нема перепон.</verse>
				<verse number="5">От і задумав я збудувати дом іменню Господа, Бога мого, як сказав Господь отцеві мойму Давидові, словами: твій син, що його посаджу на престолї твойму намість тебе, той збудує дом іменню мойму.</verse>
				<verse number="6">Оце ж повели, щоб нарубали менї на Ливанї кедрини; мої слуги будуть разом з твоїми слугами, плату ж за кметїв твоїх давати му тобі, яку б нї призначив; сам бо знаєш, що у нас нема людей, що вміли б так дерево рубати, як Сидонїї.</verse>
				<verse number="7">Почувши Гирам слова Соломонові, зрадїв вельми та й каже: Благословен сьогоднї Господь, що дав Давидові мудрого сина над сим великим народом!</verse>
				<verse number="8">І послав Гирам до Соломона сказати: Вислухав я, що послував єси до мене, й чинити му все, чого бажати меш із кедриною й кипарисом:</verse>
				<verse number="9">Кметї мої провадити муть їх з Ливану до моря, й повелю тратвами гнати їх морем до місця, яке менї вкажеш; там я зложу їх, а ти забереш собі; тільки ти доставиш хлїба робучому домові мойму.</verse>
				<verse number="10">От і відступив Гирам Соломонові кедрини й кипарису, скільки він зажадав.</verse>
				<verse number="11">Соломон же давав Гирамові двайцять тисяч мір пшеницї на харчуваннє слуг його й двайцять мір олїї з битих маслин. Стілько віддавав Соломон Гирамові що року.</verse>
				<verse number="12">І надїлив Господь Соломона розумом, як обіцяв йому. І був мир між Гирамом і Соломоном, і вони вчинили вмову один з одним.</verse>
				<verse number="13">І наложив Соломон панщину на всього Ізраїля, й було панщан трийцять тисяч чоловіка.</verse>
				<verse number="14">І посилав їх на Ливан-гору по десять тисяч що місяця, на переміну: по місяцю були вони на Ливанї, а по два місяцї дома. Адонирам же був доглядником над панщиною.</verse>
				<verse number="15">І було в Соломона ще сїмдесять тисяч двигарів, і вісїмдесять тисяч камянорубів у горах,</verse>
				<verse number="16">Не влїчуючи наставників призначених Соломоном над роботою, щоб наглядали над робочим людом, а було їх три тисячі триста.</verse>
				<verse number="17">І дав царь наказ привозити величезне каміннє, дороге каміннє й тесане каміннє на основу дому.</verse>
				<verse number="18">А тесали їх будівники Соломонові та Гирамові та Гиблїї, й приготовляли бруссє й каміннє на будову храма.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">У чотириста вісїмдесятому роцї по виходї Ізрайлитян із Египту, у четвертому роцї, місяця Зифа, - се є місяць другий - царювання Соломонового над Ізраїлем, почав він будувати храм Господеві.</verse>
				<verse number="2">А був храм, що його спорудив царь Соломон Господеві, шістьдесять локот завдовжки, двайцять локот завширшки, і трийцять локот заввишки.</verse>
				<verse number="3">А сьвітлиця (притвор) після ширини храму була завдовжки двайцять локот, і десять локот завширшки перед храмом.</verse>
				<verse number="4">І поробив в будівлї кратовані скосьні вікна.</verse>
				<verse number="5">І поприбудовував в округ стїн храму комнати, навкруги храму громадського й місця всесьвятого, й поробив так в округи бокові сьвітлицї.</verse>
				<verse number="6">Найнижча комната була завширшки пять локот, середня шість локот завширшки, а третя сїм локот завширшки, бо знадвору будівлї навкруги були уступи, щоб прибудовані комнати не припирали до стїн будівлї.</verse>
				<verse number="7">І як будовано храм, то брано до будовання каміннє тесане там, де його ламано, так що в храмі при роботї не чути було нї молота, нї сокири, анї якого иншого залїзного знаряддя.</verse>
				<verse number="8">Двері в середню комнату були по правій руцї будівлї, й круглими сходами входилось в середнїй, а з середнього в третий поверх.</verse>
				<verse number="9">І спорудив будівлю і скінчив її, й прикрив будівлю стелею з кедрових дощок.</verse>
				<verse number="10">І спорудив притулок до всієї будівлї, заввишки по пять локот і звязав його з храмом кедровим бруссєм.</verse>
				<verse number="11">І надійшло Господнє слово до Соломона, таке:</verse>
				<verse number="12">Оце ти будуєш храм: Коли ж ходити меш у моїх установах, і будеш поступати по моїм правам та пильнувати всїх моїх заповідей, щоб ходити їх робом, так справджу я на тобі слово моє, що я глаголав отцеві твойму Давидові,</verse>
				<verse number="13">І жити му серед синів Ізраїля й не покину народу мого Ізраїля.</verse>
				<verse number="14">І спорудив Соломон храм і скінчив його.</verse>
				<verse number="15">І обложив стїни храму з середини кедровими дошками; від долівки в будівлї аж до брусся в криші пообкладував її з середини деревом кедровим, а стелю вистелив кипарисними дошками.</verse>
				<verse number="16">І обложив на двайцять локот заднїй бік дому кедровими дошками від долівки та й до верху, й устроїв внутрішню часть храму на Сьвяте Сьвятих.</verse>
				<verse number="17">На сорок локот був храм, то є передня часть храму.</verse>
				<verse number="18">А по кедринї була з середини різьба й квітки висячі. Усе було кедрина, каменя не видко було.</verse>
				<verse number="19">Заднїй же простір построїв у внутрі будівлї на те, щоб там поставити скриню завіту Господнього.</verse>
				<verse number="20">Сеся часть була двайцять локот завдовжки, двайцять локот завширшки й двайцять локот заввишки, й обложив він її щирим золотом; так саме обложив і кедрового жертівника.</verse>
				<verse number="21">І обтяг Соломон храм із середини щирим золотом, і протягнув золотий ланцюг перед місцем пресьвятим, і обтягнув (те місце) золотом.</verse>
				<verse number="22">Цїлий храм обложив він золотом, цїлий храм до кінця, та й всього жертівника в Пресьвятому обтяг золотом.</verse>
				<verse number="23">І зробив у Пресьвятому два херувими з дерева оливного по десять локот заввишки.</verse>
				<verse number="24">Пять локот було одно крило херувима, а пять локот друге крило херувима, то є десять локот від кінця одного крила до кінця другого крила.</verse>
				<verse number="25">На десять локот був і другий херувим. Обидва херувими були однієї міри й одного виду.</verse>
				<verse number="26">Заввишки один херувим десять локот, а стільки й другий херувим.</verse>
				<verse number="27">І поставив він херувимів серед внутрішньої частї храму. Крила ж херувимів були розпростерті, так що крило одного до однієї стїни торкалось, а крило другого херувима до другої стїни торкалось; другі ж крила їх сходились крило з крилом серед храму.</verse>
				<verse number="28">І пообтягував він херувимів золотом.</verse>
				<verse number="29">А по всїх стїнах храму навкруги вирізьбив різьбою херувимів і, пальмових дерев і вислих квіток, що з стїни неначе виходили.</verse>
				<verse number="30">А й долівку в храмі обтяг золотом у внутрішній й передній частї.</verse>
				<verse number="31">До ввіходу в внутрішню часть зробив двері з дерева оливного, крила ж дверей були пятигранні.</verse>
				<verse number="32">На обох дверних крилах з дерева маслиннього повирізувано херувимів, пальми і вислі цьвіти, та й пообтягав їх золотом, се є покрив херувимів і пальми розплесканим золотом.</verse>
				<verse number="33">Так само поробив і до ввіходу в головний храм двокрилі двері з дерева дикої маслини чотироугольні;</verse>
				<verse number="34">А два дверні крила з кипарисового дерева; обі половини одних дверей й обі половини других дверей отвиралися.</verse>
				<verse number="35">І повірізував на них херувимів, пальми й вислі квітки, й пообтягав їх по різьбі золотом.</verse>
				<verse number="36">І построїв внутрішний двір із трьох покладів тесаного чотирогранного каменя й одного покладу кедрового брусся.</verse>
				<verse number="37">У четвертому роцї, в місяцї Зиф, заложив він основу під храм Господень,</verse>
				<verse number="38">А в одинайцятому роцї, в місяцї Бул - се є місяць восьмий - скінчив він храм по всїх його частинах і з усїм знаряддєм; а будував його сїм год.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Свою ж палату будував Соломон трийцять год, і викінчив увесь дім свій.</verse>
				<verse number="2">А збудував будинок з Ливанської кедрини, сотню локот завдовжки, пятьдесять локот завширшки й трийцять локот заввишки, на чотирьох рядах кедрових стовпів, і кедрове бруссє на стовпах.</verse>
				<verse number="3">І встелив стелю з кедрових дощок над бруссєм, на сорока пятьох стовпах, по пятнайцять у кожному ряду.</verse>
				<verse number="4">А віконних стовпцїв три ряди, й три ряди вікон, вікно проти вікна.</verse>
				<verse number="5">І всї двері й дверні одвірки були четверокутні, і вікно проти вікна в три ряди.</verse>
				<verse number="6">І присїнок із стовпів зробив він пятьдесять локот завдовжки, а в трийцять локот завширшки, вкупі з рундуком перед ним з стовпами й порогом спереду.</verse>
				<verse number="7">І спорудив ще престолову сьвітлицю, де вирікав право, судову сьвітлицю, й покрив її кедриною від долівки та аж під стелю.</verse>
				<verse number="8">І будинок, де він жив, на другому дворі, позад сьвітлицї, споруджено так само. І дочцї Фараоновій, що взяв за себе Соломон, спорудив будинок взором сієї сьвітлицї.</verse>
				<verse number="9">Все оце споруджено з дорогого камення, обтесаного до розміру з середини й знадвору та обрізаного пилою, від підвалини та аж до верха стїн виступів, а знадвору аж до великого переддвору.</verse>
				<verse number="10">І в основі було дороге каміннє, величезне каміннє, каміннє у десять локот і каміннє у вісїм локот.</verse>
				<verse number="11">І зверху дороге каміннє, тесане до міри, та кедрина.</verse>
				<verse number="12">А великий двір обгороджено трьома рядами квадровими й одним рядом кедровим, а так само й внутрішнїй двір храму Господнього й переддвіррє храму.</verse>
				<verse number="13">І послав Соломон і взяв Гирама з Тиру.</verse>
				<verse number="14">Се був син удови з поколїння Нефталїєвого; батько ж його був Тирій, мідник; а був сей повен знаття, розуму й вміння у всякій мідяній роботї. Він прибув до царя Соломона й виробляв у його всякі роботи:</verse>
				<verse number="15">Він зробив два мідяні стовпи, кожний вісїмнайцять локот заввишки, й поворозку в дванайцять локот, що обіймала оба стовпи;</verse>
				<verse number="16">І виготував два наголовні вінцї з мідї, щоб їх покласти зверхи на стовпах: пять локот заввишки один главень, а пять локот заввишки другий главень;</verse>
				<verse number="17">І сїтки плетеної роботи та ланцюговаті шнурки на окриттє главнїв, що були зверху стовпів: сїм на один главень, а сїм на другий главень.</verse>
				<verse number="18">Так зробив він стовпи й два ряди гранатових яблок навкруг сїтки, щоб покрити главнї, що верх стовпів; те саме зробив і для другого главня.</verse>
				<verse number="19">А в передсїнку главнї зверху на стовпах були взором лелїї, на чотири ліктї,</verse>
				<verse number="20">І главнї на обох стовпах зверху навпроти сїток; а на другому главнї, рядами кругом, дві сотнї гранатових яблок.</verse>
				<verse number="21">І поставив стовпи на рундуцї храмовому; поставив стовпа правобіч і назвав його Яхин, і поставив стовпа лївобіч і назвав його Боаз.</verse>
				<verse number="22">А поверх стовпів були наче лелїї пороблені. Так закінчено роботу стовпів.</verse>
				<verse number="23">І виробив море вилите з мідї, завширшки від одного краю до другого десять локот, цїлком кругле, а заввишки пяти локот, а шнур у трийцять локот обіймав його навкруги.</verse>
				<verse number="24">Попід краями ж його навкруги були огірочки по десять на локіть; вони оббігали море округи в два ряди; огірочки були вилиті заразом із ним.</verse>
				<verse number="25">Воно стояло на дванайцятьох волах: три дивились на північ, три дивились на захід, три глядїли на полуднє, а три позирали на схід сонця; море лежало на них, а зади їх укриті були під ним.</verse>
				<verse number="26">Завгрубшки було воно в долоню, а край його похожий на край кубка, видом же подабало на розвиту лелїю. Воно містило в собі дві тисячі ведер.</verse>
				<verse number="27">Поробив він і десять мідяних підніжків, а кожен підніжок був десятьох локот завдовжки, чотирьох завширшки й трьох локот заввишки.</verse>
				<verse number="28">Підніжки ж зроблено так: у них були стїнки, а стїнки були між виступами;</verse>
				<verse number="29">На стїнках же між виступами були повироблювані леви, воли, херувими, й так само на виступах, а повисче й понизче левів і волів звисали вінки неначе ременї;</verse>
				<verse number="30">В кожному підніжку по чотири мідяних коліс і мідяні оси. По чотирьох рогах були виступи, неначе плечики, а були вони повиливані під умивальницею, коло кожного вінка.</verse>
				<verse number="31">Отвір від внутрішнього вінка до верха на один локіть; отвір круглий як і підніжки стовпів, в півтора ліктя, а при отворі різьби, але бокові стїнки були чотирогранні, не круглі.</verse>
				<verse number="32">Під стїнками було четверо коліс, і осї в колесах держались одна з одною під підніжками; кожне ж колесо було заввишки півтора ліктя.</verse>
				<verse number="33">А колеса були зроблені як колеса до возів, тільки осї їх, і обіддє й спицї й дзвони їх - все було вилите;</verse>
				<verse number="34">Бо й тоті чотири плечики на кожному углї підніжка були з того ж підніжка вилиті;</verse>
				<verse number="35">А зверху підніжка був неначе горбок круглий, заввишки в пів ліктя, а вгорі на підніжку були держала й стїнки його з одного виливу з ним.</verse>
				<verse number="36">І повирізував він на дощинках з мідї й на углах херувимів, леви й пальми, скільки де було місця, й квіткову повязь округи.</verse>
				<verse number="37">Сим робом повиготовлював він десять підніжків; всї вони були одного виливу, однієї міри й одного виду.</verse>
				<verse number="38">Потім вилив десять мідяних умивалень; у кожну умивальню влазилось по сорок ведер; кожна вмивальня була в чотири ліктї, й кожна вмивальня стояла на одному з десятьох підніжків.</verse>
				<verse number="39">І розставив підніжки - пять по правому боцї храму, а пять по лївому боцї храму; море ж поставив по правому боцї храму, на східно-полуденній сторонї.</verse>
				<verse number="40">І поробив Гирам котелики й лопатки й мисочки, й кропильницї, й покінчив усї роботи, які виконував у царя Соломона про сьвятиню Господню:</verse>
				<verse number="41">Два стовпи з обома главнями на верх стовпів, і дві сїтки до покривання обох главнїв над стовпами;</verse>
				<verse number="42">І чотириста гранатових яблок до кожної сїтки до покривання обох шнурів наверху стовпів;</verse>
				<verse number="43">І десять підніжків і десять умивалень на підніжках;</verse>
				<verse number="44">І одно море й дванайцять волів під море;</verse>
				<verse number="45">І казани й лопатки й мисочки, й кропильницї, а ввесь той посуд, що поробив Гирам цареві Соломонові про храм Господень, був з блискучої мідї.</verse>
				<verse number="46">В Йорданському лузї велїв царь виливати їх, у формах із глинковатої землї, між Сукхотом і Сартаном.</verse>
				<verse number="47">І поставив Соломон увесь посуд на місцї. Задля великої їх многостї вага мідї не була зрахована.</verse>
				<verse number="48">І постарав Соломон увесь посуд, що у храму Господньому: золотого жертівника й золотого стола, що на йому покладні хлїби лежали;</verse>
				<verse number="49">І сьвітильники - пять праворуч, а пять лїворуч перед заднїм простором сьвятинї з щирого золота, й цьвіти, й лямпи й щипцї з золота;</verse>
				<verse number="50">І вмивальнї, ножі, миски, блюда й кадильницї з чистого золота, й завіси у дверей до внутрішнього храму, до Пресьвятого й до дверних крил храмових до головного храму - все з золота.</verse>
				<verse number="51">Так скінчено всї роботи, що царь Соломон виконував до храму Господнього, й внїс Соломон все, що присьвятив був панотець його Давид, срібло й золото й посуд, і зложив у скарбницї храму Господнього.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Тодї скликав Соломон громадські мужі Ізрайлеві й всї голови в поколїннях, князї Ізраїлських родин, до себе в Ерусалим, щоб перенести скриню завіту Господнього з Давидового города, се є з Сиону.</verse>
				<verse number="2">І позбірались до царя Соломона на сьвято усї Ізрайлитяни в місяцї Етанимі, - се семий місяць.</verse>
				<verse number="3">І прибули всї громадські мужі Ізрайлеві, й взяли сьвященники скриню,</verse>
				<verse number="4">І понесли скриню Господню й намет громадський, з усїм сьвятим знарядом, що був у наметї, й несли все сьвященники й левіти.</verse>
				<verse number="5">Царь же Соломон і вся громада Ізраїльська, що при йому скупилась, ійшли перед скринею, тим часом як жертвовано воли й вівцї, стільки, що не зложити їм і лїку.</verse>
				<verse number="6">І внесли сьвященники скриню завіту Господнього на її місце, у Сьвяте Сьвятих під крила херувимів;</verse>
				<verse number="7">Бо херувими простирали крила над місцем скринї й прикривали скриню й носила її зверху.</verse>
				<verse number="8">А носила були такі довгі, що їх кінцї можна було бачити з сьвятинї, тільки з надвору не було їх видко. І зостаються вони там по сей день.</verse>
				<verse number="9">У скринї ж не було нїчого крім двох камяних таблиць, що зложив там Мойсей на Горебі, коли вчинив був Господь завіт із синами Ізрайлевими, як вийшли вони з Египту.</verse>
				<verse number="10">Як же повиходили сьвященники із пресьвятої сьвятинї, сповнила хмара храмину Господню.</verse>
				<verse number="11">І не могли сьвященники за хмарою стояти там і служити службу, бо храм Господень сповнився славою Господньою.</verse>
				<verse number="12">Тодї промовив Соломон: Господь сказав, що пробувати ме в мрацї;</verse>
				<verse number="13">Оце ж я построїв дім тобі на пробуток, місце, де ти вовіки жити будеш.</verse>
				<verse number="14">І повернув царь лице своє й привітав благословеннєм усю громаду Ізрайлеву, як уся громада Ізрайлева стояла.</verse>
				<verse number="15">І промовив: Хвала Господеві, Богу Ізрайлевому, що глаголав устами своїми панотцеві мойму Давидові, й нинї справдив те рукою своєю! А глаголав тако:</verse>
				<verse number="16">З того часу, як вивів я мій нарід Ізраїля з Египту, не вибрав я города нї в одному з поколїнь Ізрайлевих, щоб менї дом збудовано, де перебувало б імя моє, а вибрав Давида, щоб він був над моїм народом Ізраїлем.</verse>
				<verse number="17">І було вже в мого панотця на думцї збудувати храм іменню Господа, Бога Ізрайлевого;</verse>
				<verse number="18">Та Господь сказав панотцеві мойму Давидові: Що задумав єси збудувати храм іменню мойму, се добра в тебе думка,</verse>
				<verse number="19">Тільки ж не тобі будувати менї храм, а твойму синові, що вийшов із чересел твоїх, той збудує храм іменню мойму.</verse>
				<verse number="20">І справдив Господь слово своє, що виповів, бо я вступив на місце панотця мого Давида, й засїв на престолї Ізрайлевому, як обітував Господь, і збудував храм іменню Господа, Бога Ізрайлевого,</verse>
				<verse number="21">І приладив місце на скриню, що в нїй завіт Господень, зложений ним із батьками нашими, як вивів їх із Египту.</verse>
				<verse number="22">І приступив Соломон до жертівника Господнього поперед всієї громади Ізрайлевої, й зняв руки свої 'д небу,</verse>
				<verse number="23">І промовив: Господи, Боже Ізрайлїв! нема бога, що був би тобі рівня, нї на небі вгорі, нї на землї внизу. Ти хорониш заповіт і милость слугам твоїм, що ходять перед тобою з усього серця.</verse>
				<verse number="24">Ти й кметеві твойму, панотцеві мойму Давидові, додержав того, що обітував йому; що устами твоїми глаголав єси, те сьогоднї рукою твоєю довершив єси.</verse>
				<verse number="25">Тепер же, ой Господи, Боже Ізрайлїв, додерж рабові твойму, мойму панотцеві Давидові, все що обітував єси йому словами: не переведеться у тебе передо мною седючий на престолї Ізрайлевому, аби тільки сини твої дбали на дорозї своїй про те, щоб ходити передо мною тим робом, яким ходив ти.</verse>
				<verse number="26">Справди ж, Боже Ізрайлїв, обітницю твою, що дав єси рабові твойму Давидові, отцеві мойму!</verse>
				<verse number="27">Чи Богові ж бо справдї жити на землї? Небо й небо небес тебе не 'біймуть, атож би сей храм обняв, що збудовав я тобі?</verse>
				<verse number="28">Та зглянься на молитву й благаннє слуги твого, Господи, мій Боже, й почуй взиваннє й мольбу, що раб твій оце тебе вмоляє.</verse>
				<verse number="29">Нехай очі твої вночі й у день споглядають на храм сей, на се місце, що про його обітував єси: ймя моє буде там! Ой вислуховуй же молитви, якими раб твій на сьому місцї буде молитись!</verse>
				<verse number="30">Вислуховуй мольбу слуги твого й народу твого Ізраїля, коли вони будуть молитись на сьому місцї. Вислуховуй в місцї пробутку твого, на небі, вислуховуй і милосердися!</verse>
				<verse number="31">Коли хто провинить ближньому свойму й наложать на його божбу, щоб побожився, й прийде він, щоб поклястись, перед жертівника твого у сьому дому,</verse>
				<verse number="32">Тодї вислухай з неба й вчини присуд над слугами твоїми: скарай винного, обернувши справу його на його ж голову, безвинного ж оправди, давши йому по його правдї.</verse>
				<verse number="33">Коли твій нарід Ізраїль буде звойований ворогом, за те що провинив, відтак же обернуться вони до тебе й узнають імя твоє, та благати муть тебе в сьому дому,</verse>
				<verse number="34">Тодї ти почуй з неба й прости гріхи твого народу Ізраїля, й приведи їх назад у ту землю, що надїлив єси батькам їх.</verse>
				<verse number="35">Коли небо буде замкнене й не крапне дощем за те, що провинять тобі, й коли молитись муть вони на сьому місцї й взнають імя твоє й навернуться від провини своєї, бо ти впокорив їх, -</verse>
				<verse number="36">Тодї почуй на небі, й прости гріхи слуг твоїх й народу твого Ізраїля, вказавши їм добру путь, щоб нею простували, й пошли дощ на землю твою, що надїлив єси народові твойму в наслїдню державу.</verse>
				<verse number="37">Коли постане голоднеча на землї, чи то помор, коли буде закажений воздух, засуха, ржа, або сарана, або черви, коли тїснити ме ворог у землї його, або буде яка нужда, чи хороба яка, -</verse>
				<verse number="38">Усяку молитву, всяке благаннє від якої людини з усього народу твого Ізраїля, коли вони почують горе в серцї свойму й простягнуть руки свої до сієї сьвятинї,</verse>
				<verse number="39">Почуй у небі, в місцї пробутку твого, й помилуй; вчини й відплати кожному по заслузї його, так як ти взнаєш серце його, один бо ти знаєш серце всїх синів людських: -</verse>
				<verse number="40">Щоб вони страхалися тебе по всї днї, покіль жиють на землї, що надїлив єси нашим батькам.</verse>
				<verse number="41">Коли ж би чужениця, що не з твого народу Ізраїля, прийшов із далекого краю задля імення твого, -</verse>
				<verse number="42">Бо вони чути муть про велике імя твоє, про твою руку потужну й простягнуту правицю, - коли б він прийшов і молився перед сим храмом,</verse>
				<verse number="43">То почуй й його з неба, з місця, де престолуєш, і вчини все те, про що покликати ме до тебе чужениця, щоб усї народи на землї взнали ймя твоє, щоб і вони боялись тебе, як нарід твій Ізраїль, та щоб дознались, що ймям твоїм називається храм сей, що я збудував.</verse>
				<verse number="44">Коли вийде нарід твій на війну проти ворога свого тим шляхом, яким пошлеш його, й молити меться Господеві, обернувшись проти города, що вибрав єси, й проти храму, що я збудовав іменню твойму,</verse>
				<verse number="45">То почуй з неба молитву й благаннє їх і вдовольни їх.</verse>
				<verse number="46">Коли вони провинять тобі - бо нема чоловіка без провини, - а ти в гнїву подаси їх на поталу ворогові, а той займе їх у полонь і відведе у ворожу землю, чи далеко чи близько,</verse>
				<verse number="47">І вони схаменуться в землї, куди зайнято їх у полонь, і навернуться і будуть молитись до тебе у землї їх нашийників і мовлятимуть: Ми провинили, ми безбожні, ми грішні,</verse>
				<verse number="48">І коли обернуться до тебе з усього серця й з усієї душі в ворожій землї, куди зайнято їх, і молити муться до тебе, обернувшись до землї, що надїлив єси батькам їх, до городу, що вибрав єси й до того дому, що збудував я йменню твойму,</verse>
				<verse number="49">Тодї вислухай на небі, в місцї пробутку твого, їх молитву й благання і вчини, чого їм треба;</verse>
				<verse number="50">І помилуй твій нарід, у чому провинили вони тобі, й прости всї переступи їх проти тебе, й нехай змилосердяться до них ті, що позаймали їх у полонь, і пожалують їх;</verse>
				<verse number="51">Бо вони твій нарід і твоє наслїддє, що вивів їх єси з Египту, з тієї залїзної печі.</verse>
				<verse number="52">Нехай (уші й) очі твої будуть отворені на благаннє слуги твого й на молитву народу твого Ізраїля, щоб вислуховувати їх завсїди, коли вони взивати муть до тебе;</verse>
				<verse number="53">Бо ти вилучив їх у наслїддє собі з усїх народів на землї, як се сказав єси через слугу твого Мойсея, коли виводив єси батьків наших із Египту, Владико Господи!</verse>
				<verse number="54">Як докінчив Соломон всї цї молитви й благання до Господа, піднявся він із перед жертівника Господнього, де стояв навколїшках із простягнутими у небо руками.</verse>
				<verse number="55">І ставши благословив усю громаду Ізраїля грімким голосом сими словами:</verse>
				<verse number="56">Благословен Господь, що надїлив нарід свій Ізраїля впокоєм, як обітував! Не зосталось марним нї одно слово з усїх величніх обітниць, що дав через раба свого Мойсея.</verse>
				<verse number="57">Нехай же буде з нами Бог наш, як він був із нашими батьками. Нехай не покидає нас і не відпихає нас.</verse>
				<verse number="58">Нехай прихиляє до себе серце наше, щоб ми ходили путьми його й пильнували заповідей його, установ його й законів його, що заповідав він батькам нашим.</verse>
				<verse number="59">І нехай будуть сї слова, що я промовив у молитві перед Господом, близькі Господеві, Богові нашому, в день і в ночі, щоб він подавав усе потрібне слузї свойму і народові свойму Ізраїлеві на всякий день,</verse>
				<verse number="60">Щоб усї народи на землї зрозуміли, що Господь є Богом, і нїхто инший;</verse>
				<verse number="61">І нехай серце ваше буде неподїльно віддане Господу, Богу нашому, щоб ми ходили в установах його і держали заповідї його, як се оце й дїється.</verse>
				<verse number="62">За сим парь і ввесь Ізраїль принесли жертву перед Господом.</verse>
				<verse number="63">І принїс Соломон на мирню жертву Господеві двайцять і дві тисячі волів а сто двайцять тисяч овець. Сим робом осьвятили храм Господень царь і всї Ізрайлитяне.</verse>
				<verse number="64">Того ж дня осьвятив царь середню часть двора перед храмом Господнїм, приносячи там усепалення, й хлїбову жертву й товщ на жертву мирню; бо мідяний жертівник, що стояв перед Господом, був надто малий, щоб на йому помістити всепаленнє й хлїбову жертву й тук жертви мирньої.</verse>
				<verse number="65">І справив Соломон того часу сьвято й ввесь Ізраїль із ним, - збір величезний, що зійшовся від входу в Етам аж до ріки Египетської, перед Господом, Богом нашим, через сїм день і ще сїм день, то є через чотирнайцять день.</verse>
				<verse number="66">На восьмий же день відпустив Соломон нарід. І благословили вони царя й розійшлись по домівках своїх, радїючи в серцї задля всього доброго, що виявив Господь слузї свойму Давидові й народові свойму Ізраїлеві.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Як же скінчив Соломон будову сьвятинї Господньої й царської палати й всього, що бажав витворити,</verse>
				<verse number="2">Обявився Господь Соломонові вдруге, як обявивсь був йому в Габаонї.</verse>
				<verse number="3">І рече Господь йому: Вислухав я молитву твою й благаннє твоє, що приносив ти перед мене. Я осьвятив сей храм, що збудовав єси, оселивши там на віки ймя моє, й мої очі й моє серце будуть там віковічно пробувати.</verse>
				<verse number="4">Як ходити меш передо мною, так як ходив отець твій Давид, в простотї серця й щиростї, та все те чинити, що я заповідав тобі, й моїх установ і прав пильнувати меш,</verse>
				<verse number="5">Так я престол твій над Ізраїлем утверджу навіки, як обітував отцеві твойму Давидові, словами: не переведеся в тебе седючий на престолї Ізрайлевому.</verse>
				<verse number="6">Коли ж ви й дїти ваші одвертатись мете від мене, й не пильнувати мете моїх заповідей й встанов, що я положив перед вами, а відійдете й иншим богам станете служити й перед ними припадати мете,</verse>
				<verse number="7">Так викореню Ізраїля з землї, що надїлив їм, і той храм, що посьвятив іменню мойму, відкину від лиця мого, і станеться Ізраїль сьміховищем і гидом між усїма народами.</verse>
				<verse number="8">І всякий, хто переходити ме попри храм сей величезний, страхати меться й буде посвистувати, й питати ме: За що Господь заподїяв таке сїй землї й сьому храмові?</verse>
				<verse number="9">І відказувати муть: Про те, що вони Господа, Бога свого, що їх батьків вивів із Египту, покинули, та прихилились до инших богів і припадали перед ними й служили їм, за те наслав Господь на них усю недолю сю.</verse>
				<verse number="10">Як уплило ж двайцять років після того, що Соломон построїв обідві будівлї, храм Господень і царську палату,</verse>
				<verse number="11">А Гирам, царь Тирський, додавав на се Соломонові кедрового й кипарисового брусся, як і золота, скільки забажає було, - тодї поступився царь Соломон Гирамові двайцятьма городами в Галилейській країнї.</verse>
				<verse number="12">І вийшов Гирам із Тиру, щоб на ті городи подивитись, що їх дав йому Соломон, та й не сподобались вони йому.</verse>
				<verse number="13">І каже він: Що се за городи, що ти, брате, поступився менї ними! Тим прозвано їх по сей день Кабул (багно).</verse>
				<verse number="14">Гирам же послав був цареві сто й двайцять талантів золота.</verse>
				<verse number="15">А ось роботи, на які побіралась данина, що її наложив Соломон, щоб вибудовувати храм Господень і свою палату, і міст (над пропасттю) Милло й мур Ерусалимський, й Гезер, Мегиддо й Газер,</verse>
				<verse number="16">Бо Фараон, царь Египецький напав був і звоював Газер та спалив його, а Канаанїїв, що жили в городї, побив, та й оддав його в віно дочцї своїй, супрузї Соломоновій;</verse>
				<verse number="17">От і відбудував Соломон Газер і нижнїй Беторон,</verse>
				<verse number="18">І Баалам і Тадмор (Пальмиру) в пустинї,</verse>
				<verse number="19">І всї запасові городи, що належали до Соломона, й міста про вози й міста про кінноту, й все те, що хотїв Соломон побудувати в Ерусалимі, на Ливанї й в усїй землї царства свого.</verse>
				<verse number="20">Увесь же народ, що позістався од Аморіїв, Гетіїв, Ферезіїв, Гевіїв і Евузіїв, що не були з синів Ізрайлевих,</verse>
				<verse number="21">Потомки тих, що позоставались іще в землї, що їх Ізрайлитяне не здолїли вигубити, тих обернув Соломон у крепацтво по сей день.</verse>
				<verse number="22">З Ізрайлитян же не зробив нїкого Соломон крепаком, а були вони військовими людьми, його урядниками, його отаманнєм та наказними над його колесницями й кіннотою.</verse>
				<verse number="23">Старших наставників над роботами Соломоновими було пятьсот і пятьдесять, що доглядали над людьми, що робили дїло.</verse>
				<verse number="24">Дочка Фараонова перейшла з Давидового городу в свій власний дом, що їй Соломон збудував; він збудував і Милло.</verse>
				<verse number="25">І жертвував Соломон тричі що року всепалення й мирні жертви на жертівнику, що построїв Господеві, й палив на йому кадило перед Господом. І покінчив він будову.</verse>
				<verse number="26">Побудував царь Соломон і кораблї в Асіонгабері, коло Елота, на березї Червоного моря в Едом-землї.</verse>
				<verse number="27">І послав Гирам на тих кораблях своїх підданих мореходів, що з морем обізнані були, вкупі з підданими Соломоновими,</verse>
				<verse number="28">І прибули вони в Офир, і взяли звідти золота чотириста й двайцять талантів*, і привезли до царя Соломона.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Як же перечула цариця Сабська чутку про славу Соломонову в імя Господнє, прибула вона випробувати його загадками.</verse>
				<verse number="2">Прибула ж вона в Ерусалим з вельми великим двором, а верблюди несли пахощі й премного золота й дорогоцїнного каміння. І прибувши до Соломона, бесїдувала вона з ним про все, що мала на серцї.</verse>
				<verse number="3">А Соломон давав їй відповідь на всї її питання. Не було нїчого недовідомого цареві, чого б він їй не вияснив.</verse>
				<verse number="4">Як побачила ж цариця Сабська всю мудрість Соломонову, й палату, що збудував,</verse>
				<verse number="5">І наїдки до його столу, житла дворян його й стрійність слуг його й їх одїж, й пивничників його, та всепалення його, що він приносив у храму Господньому, то й не стямилась;</verse>
				<verse number="6">Та й сказала цареві: Щира правда була все те, що менї переказано в моїй землї про твої обставини й про твою мудрість.</verse>
				<verse number="7">Не хотїла я няти віри переказам, аж покіль прибула сама та й побачила все своїми очима. Та менї й половини не сказано. У тебе більш мудростї й заможностї, нїж ійде чутка, що я перечула.</verse>
				<verse number="8">Щасливі люде твої, й щасливі слуги твої, що по всяк час перед тобою стоять і слухають мудростї твоєї!</verse>
				<verse number="9">Хвала Господеві, Богу твойму, що йому було залюбки посадити тебе на престолї Ізрайлевому. Віковічно влюбив Господь Ізраїля, коли поставив тебе царем, щоб чинив суд і правду.</verse>
				<verse number="10">І подарувала вона цареві сто й двайцять талантів золота й велике множество пахощів і благородного каміння. Нїколи ще не приходило стільки пахощів, як подарувала цариця Сабська цареві Соломонові.</verse>
				<verse number="11">А кораблї Гирамові, що привозили золото з Офира, привезли з Офира велике множество червоного дерева й благородного каміння.</verse>
				<verse number="12">І поробив царь із червоного дерева поруччя до храму Господнього й про царську палату, й псалтирі й гуслі для сьпівцїв. Нїколи не привожено такого червоного дерева, й не видано по сей день.</verse>
				<verse number="13">І дав царь Соломон царицї Сабській усього, чого жадала й прохала, понад те, що їй дарував як гостинець царський. І пустилась вона в дорогу додому, вона й вся прислуга її.</verse>
				<verse number="14">І було в золотї, що приходило до Соломона кожного року, ваги шістьсот шістьдесять і шість талантів,</verse>
				<verse number="15">Опріч того, що приходило від продавцїв, і з торгу купецького й від усїх царів Арабських і від намісників земських.</verse>
				<verse number="16">І повелїв царь Соломон виготовити двістї великих щитів із кованого золота; шістьсот секлів золотих обернув на кожен щит;</verse>
				<verse number="17">До того триста меньших щитів із кованого золота; три секлі золота обернув на кожен щит, і повішав їх царь у кедровому дому.</verse>
				<verse number="18">Далїй повелїв царь виготувити престола з слонової костї, й обтягнув його щирим золотом.</verse>
				<verse number="19">Шість ступенів вело до престола; верховина за престолом була закруглена, а на сїдилищі були з обох боків поруччя, а коло поруччя стояло двоє левів.</verse>
				<verse number="20">Дванайцять же левчуків стояло на шести ступенях з обох боків. Такого не було нї в якому царстві.</verse>
				<verse number="21">І ввесь пивний посуд у царя Соломона був із золота та й усе знаряддє в кедровому будинку було з чистого золота; нїчого не було з срібла, бо срібло за Соломонових часів вважали нї за що;</verse>
				<verse number="22">Бо в царя Соломона були Тарсійські кораблї на морі при кораблях Гирамових. Що три роки приходили Тарсійські кораблї й привозили золото, слонову кість і обізян і пави.</verse>
				<verse number="23">Царь Соломон переважив усї царі на землї заможностю й мудростю.</verse>
				<verse number="24">І ввесь сьвіт жадав бачити Соломона, щоб чути премудре слово його, що вложив йому Бог у серце.</verse>
				<verse number="25">При тому кожен приносив гостинця: срібне й золоте знаряддє, одїж і зброю, пахощі, конї й мули, що року.</verse>
				<verse number="26">І наробив собі Соломон множество колесниць і комонника: в його було тисяча й чотириста колесниць і дванайцять тисяч комонника; а порозміщував він їх по колесничнїх городах та між прибічниками царськими в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="27">І зробив царь срібло в Ерусалимі в рівній цїнї з простим каміннєм, а кедри задля їх множества в однаковій цїнї що й сикомори по полях.</verse>
				<verse number="28">А виводив Соломон конї з Египту й з Куви; царські купцї вистачають бувало їх із Куви за певну плату.</verse>
				<verse number="29">За колесницю плачено в Египтї шістьсот срібних секлів, а за коня по сто й патьдесять. Сим робом продавали конї всї царі Гетїйські й царі Арамейські.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Та царь Соломон полюбив і много чужоземнїх женщин, окрім дочки Фараонової: Моабитянок, Аммонїйок, Едомійок, Сидонїйок, Гетїйок,</verse>
				<verse number="2">Із тих народів, що про них заповідав Господь синам Ізрайлевим: Не входїте до них, а вони нехай не входять до вас, ато прихилять вони серця ваші до своїх богів. До сих прихилявся Соломон любощами.</verse>
				<verse number="3">І було в його сїмсот справдешнїх жінок і три сотнї наложниць, і молодицї його розопсотили серце його.</verse>
				<verse number="4">Коли Соломон стався старий, то женщини його прихилили серце його до чужих богів, серце його не було вже зовсїм віддане Господеві, Богові його, як серце батька його Давида.</verse>
				<verse number="5">От і став Соломон служити Астартї, божищеві Сидонському, й Молохові, гидотї Аммонїйській.</verse>
				<verse number="6">І чинив Соломон таке, що Господеві не до вподоби, й не ходив за Господом, робом свого отця Давида.</verse>
				<verse number="7">От і построїв Соломон божницю про Хамоса, гидоту Моабійську, на горі, що проти Ерусалиму, й про Молоха, гидоту Аммонїйську.</verse>
				<verse number="8">А робив він так задля всїх чужоземнїх молодиць своїх, що приносили кадило й жертви своїм божищам.</verse>
				<verse number="9">І розгнївався Господь на Соломона, що він зробивсь одступником від Господа, Бога Ізрайлевого, що обявивсь був йому двічи,</verse>
				<verse number="10">Та заповідав йому не ходити за чужими богами; про що Господь заповідав йому, того він не додержав.</verse>
				<verse number="11">І сказав Господь Соломонові: За те, що таке у тебе дїється, й ти не пильнуєш заповіту мого, що дав я тобі, анї моїх установ, що я заповідав тобі, я роздїлю на частї царство твоє й надїлю його слузї твойму;</verse>
				<verse number="12">Однакже за твого живота я не вчиню сього задля отця твого Давида, а в твого сина відійму його;</verse>
				<verse number="13">Та й не відійму всього царства: одно поколїннє дам синові твойму задля кметя мого Давида та задля Ерусалиму, що я вибрав собі.</verse>
				<verse number="14">І допустив Господь противника на Соломона: Едомія Адера. Походив він із царського роду в Едомі (Ідумеї), -</verse>
				<verse number="15">Тодї бо ще, як Давид був в Ідумеї, а гетьман Йоаб пійшов ховати добитих, і все музьке в Ідумеї повбивав, -</verse>
				<verse number="16">(Бо Йоаб пробув там шість місяцїв з усїма Ізрайлитянами, покіль викоренив усе музьке в Ідумеї), -</verse>
				<verse number="17">Тодї Адер із деякими Едоміями, що були між слугами батька його, утїк у Египет; а був тодї Адер ще малим хлопцем.</verse>
				<verse number="18">І вибрались вони були з Мадіяму й прибули в Паран, і взяли з Парану людей й прибули в Египет до Фараона, Египецького царя. Той дав йому будинок і визначив йому харчі; дав йому й землї.</verse>
				<verse number="19">Адер здобув також велику ласку в Фараона, так що сей віддав за його старшу сестру супруги своєї Тахпенеси.</verse>
				<verse number="20">І вродила йому сестра Тахпенесина сина Генубата. Тахпенеса виховувала його в Фараоновій палатї з дїтьми Фараоновими.</verse>
				<verse number="21">Як же прочув Адер, що Давид прилучивсь до своїх батьків та що й гетьман Йоаб умер, то просив Фараона: Відпусти мене в мій рідний край.</verse>
				<verse number="22">Фараон же відказав: Чи ж тобі не достає чого в мене, що бажаєш ійти в рідний край. Сей відказав: Нї, але таки відпустити мене.</verse>
				<verse number="23">І підняв Бог на Соломона іще противника - Разона Еліаденка, що втїк був від свого пана Адраазара, царя Собського.</verse>
				<verse number="24">Сей скупив круг себе людей й зробивсь отаманом ледарів послї того, як Давид побив Адраазара; й звоювали вони Дамаск, і осїлись там, та й зробили його царем у Дамаску.</verse>
				<verse number="25">І був він противником Ізраї- ля, покіль було й віку Соломонового. Окрім лиха заподїваного Адером, шкодив він заєдно Ізраїлеві, та ще й зробився царем в Сириї.</verse>
				<verse number="26">І Еробоам Набатенко, Ефраїмій із Зареди - матїр його звали Зеруа, а була вона вдовиця - урядник Соломонів, збунтувавсь так само проти царя.</verse>
				<verse number="27">А що він підняв руку на царя, се от як сталось: Соломон будував Милло та починив деякі ушкоди в городї Давида, батька свого.</verse>
				<verse number="28">Був же собі Еробоам чоловік хоробрий; то ж Соломон, вбачаючи, що молодик тямущий хоч до якої роботи, поставив його доглядником над поборами в цїлому поколїннї Йосифовому.</verse>
				<verse number="29">Сталося ж того часу, що Еробоам вийшов із Ерусалиму й зустрів його в дорозї пророк Ахія з Силому. Був він у новій гунї, а зійшлись вони сам на сам у чистому полі.</verse>
				<verse number="30">І вхопив Ахія нову гуню з себе та й роздер її на дванайцять частей;</verse>
				<verse number="31">І промовив до Еробоама: Возьми собі десять частин, так бо говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Ось я роздеру Соломонове царство та й передам тобі десять поколїнь,</verse>
				<verse number="32">Одно ж поколїннє удержиться при йому задля раба мого Давида й задля Ерусалиму, города, що вибрав я з усїх поколїнь Ізрайлевих,</verse>
				<verse number="33">А се за те, що він покинув мене та й став поклонятись Астартї, божищеві Сидонському, та Хамосові, богові Моабійському, та Молохові, богові Аммонїйському, й не ходив путьми моїми, щоб чинити те, що менї до вподоби, та певнити мої установи й заповідї мої, як отець його Давид.</verse>
				<verse number="34">Та не вирву в його з рук усе царство, а зоставлю його князем покіль віку його задля Давида, слуги мого, що я вибрав його, й що пильнував моїх заповідей й встанов моїх;</verse>
				<verse number="35">У сина ж його вирву з рук царство, та й дам тобі з його десять поколїнь,</verse>
				<verse number="36">А синові його дам одно поколїннє, щоб раб мій Давид по всї вічні часи зостався сьвітлом передо мною в Ерусалимі, в городї, що я вибрав собі, щоб пробувало там імя моє.</verse>
				<verse number="37">А тебе вибираю, щоб ти панував над усїм, чого забажає душа твоя, й був царем над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="38">І коли будеш слухняним у всьому, що заповідати му тобі, й ходити меш путьми моїми й чинити меш те, що менї до вподоби, пильнуючи установ і заповідей моїх, як чинив мій раб Давид, так буду з тобою й збудую тобі довговічнїй дом, як я збудував Давидові, й передам тобі Ізраїля;</verse>
				<verse number="39">І сим впокорю я потомки Давидові, впокорю, однак не по всї часи.</verse>
				<verse number="40">І хотїв Соломон стратити Еробоама, але Еробоам зібрався й втїк у Египет до Сусакима, царя Египецького, та й пробував у Египтї до смертї Соломонової.</verse>
				<verse number="41">Инчі дїї Соломонові й все, що він чинив, і про мудрість його, те прописано в книзї дїл Соломонових.</verse>
				<verse number="42">А царював Соломон в Ерусалимі над усїм Ізраїлем сорок год.</verse>
				<verse number="43">І спочив Соломон з батьками своїми, й поховано його в Давидовому городї, а намість його став царем син його Робоам.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">І подавсь Робоам у Сихем, бо в Сихемі скупивсь увесь Ізраїль, щоб окликнути його царем.</verse>
				<verse number="2">Скоро ж почув про се Еробоам Небатенко, що був ще в Египтї, втїкши туди від царя Соломона, вернувсь Еробоам із Египту;</verse>
				<verse number="3">І послали по його й прикликали його. І прибув Еробоам і вся громада Ізраїльська, й промовляли до Робоама так:</verse>
				<verse number="4">Батько твій наложив на нас важке ярмо; полегчи нам тяжку службу й важенне ярмо, що батько твій наложив, так будемо служити тобі.</verse>
				<verse number="5">І відказав він їм: Ійдїте ще на три днї назад і прийдїте тодї знов до мене. І нарід розійшовсь.</verse>
				<verse number="6">І радився царь Робоам із старими мужами, що стояли перед батьком його Соломоном за живота його, й промовив: Як ви порадите менї, щоб дав я відповідь людям сим?</verse>
				<verse number="7">І промовили вони йому: Коли ти сьогоднї вволиш волю сього народу й до їх нахилишся та послухаєш їх і приязну відповідь їм даси, так вони повсячасно слухати муть тебе.</verse>
				<verse number="8">Він же знехтував раду, що раяли старцї громадські, та радивсь із молодими, що виросли вкупі з ним і тепер служили йому,</verse>
				<verse number="9">І питав їх: Як ви порадите менї відповісти народові сьому, що менї ось що промовили: Полегчи ярмо, яке наложив на нас твій батько?</verse>
				<verse number="10">І відказали йому молодики, що повиростали вкупі з ним, так: Ось як відкажеш сим людям, що промовили до тебе: Батько твій наложив на нас важенне ярмо, ти ж полегчи нам його; ось як маєш їм сказати: Мізинець мій товще чересел батька мого,</verse>
				<verse number="11">Оце ж, коли мій батько накладав на вас важке ярмо, так я зроблю його ще більш важенним; коли мій батько карав вас бичами, то я карати му скорпіонами.</verse>
				<verse number="12">Як же Еробоам і ввесь нарід прийшли до Робоама на третий день, як був повелїв царь словами: Прийдїть на третий день ізнов до мене,</verse>
				<verse number="13">Дав царь народові жорстку відповідь, бо не прихиливсь до ради, що старцї дали йому.</verse>
				<verse number="14">І промовив до них, так як пораяли молоді: Коли батько мій накладував на вас важке ярмо, так я наложу важенне; коли батько мій карав вас палками, то я карати му скорпіонами.</verse>
				<verse number="15">От і не послухав царь народу, бо так судив Господь, щоб увійшло в силу слово його, що висказав Господь через Ахію з Силома Еробоамові Небатенкові.</verse>
				<verse number="16">Як побачив же ввесь Ізраїль, що царь не послухав їх, дав нарід цареві таку відповідь: Що за часть нам у Давидї? яке наслїддє в синові Ессейовому? Гей, Ізраїлю, додому! Дивись на свій дом, Давиде! І розійшлись Ізрайлитяне в свої домівки.</verse>
				<verse number="17">І царював Робоам тільки над тими Ізрайлитянами, що були в городах Юдиних.</verse>
				<verse number="18">Як же послав царь Робоам начальника Адонирама стягати податки, то всї Ізрайлитяне вбили його каміннєм на смерть; царь же Робоам вскочив на свою колесницю та й утїк у Ерусалим.</verse>
				<verse number="19">Так відпав Ізраїль од дому Давидового по сей день.</verse>
				<verse number="20">Як же довідались усї Ізрайлитяне, що Еробоам вернувся, послали й покликали його в народні збори, та й зробили його царем над усїм Ізраїлем. До Давидового дому не пристав нїхто крім одного поколїння Юдиного.</verse>
				<verse number="21">Прибувши ж Робоам у Ерусалим, скликав із усього дому Юдиного й з поколїння Беняминового сто й вісїмдесять тисяч вибранцїв мужів до походу проти дому Ізрайлевого, щоб вернути царство Робоамові, синові Соломоновому.</verse>
				<verse number="22">Та прийшло до Божого чоловіка Самея Господнє слово, таке:</verse>
				<verse number="23">Скажи Робоамові Соломоненкові, цареві Юдиному, й всьому домові Юдиному й Беняминовому так:</verse>
				<verse number="24">Тако глаголе Господь: Не виступайте на війну проти ваших братів, синів Ізрайлевих; вертайся кожен додому: від мене бо так сталося. І послухали вони слова Господнього, й вернулись з дороги, по слову Господньому.</verse>
				<verse number="25">І укріпив Еробоам Сихем на Ефраїм-горах та й осївся там; потім вийшов звідти й укріпив Пенуїл.</verse>
				<verse number="26">Еробоам же думав сам собі: Царство може відпасти назад до дому Давидового;</verse>
				<verse number="27">Як сей нарід ходити ме в Ерусалим приносити жертви в Господньому храму, так серця сього народу стануть прихилятись знов до свого пана Робоама, царя Юдиного, і вони вбють мене, та й вернуть ся знов до Робоама, царя Юдиного.</verse>
				<verse number="28">І порадившись, виготовив два золоті бички й промовив до народу: Не треба вам ходити в Ерусалим; ось тобі власні боги, Ізраїлю, що вивели тебе з Египту.</verse>
				<verse number="29">І поставив одно в Бетелї, друге ж у Данї.</verse>
				<verse number="30">Та се довело до гріха, бо народ почав ходити до одного з тих, навіть аж у Дан.</verse>
				<verse number="31">І побудував він божницї на горах, і приставив жерцями яких небудь людей, що не були з синів Левіїних.</verse>
				<verse number="32">І постановив Еробоам сьвято на пятнайцятий день восьмого місяця, похоже на те сьвято, що справляли в Юдеї, й приносив жертви сам на жертівнику. Так само чинив в Бетелї, щоб приносити жертву бикам, що їх поробив, і понастановляв у Бетелї жерцїв для божниць, що їх построїв.</verse>
				<verse number="33">І принїс жертви на жертівнику, що построїв у Бетелї, в пятнайцятий день восьмого місяця, місяця, що його по своїй волї назначив, і встановив сьвято для синів Ізрайлевих, і підійшов ід жертівникові, щоб запалити кадило.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">І ось появивсь у Бетелї, по слову Господньому, чоловік Божий з Юдеї саме тодї, як Еробоам стояв коло жертівника, щоб закадити.</verse>
				<verse number="2">Сей промовив до жертівника слово Господнє й сказав: Жертівнику, о жертівнику! тако глаголе Господь: Оце народиться домові Давидовому син, на ймя Йосія й заколювати ме на тобі жерцїв вижин, що кадять на тобі, й палити ме на тобі чоловічі кістки!</verse>
				<verse number="3">І дав того ж дня знак словами: Ось вам знамено, що се сказав Господь: Сей жертівник розсядеться й попіл, що на йому, розсиплеться.</verse>
				<verse number="4">Як же почув царь слово Божого чоловіка, що сей промовив до жертівника в Бетелї, простяг Еробоам від жертівника руку й повелїв: Хапайте його! І всохла рука в його, що проти його простяг, і не зміг уже її повернути 'д собі.</verse>
				<verse number="5">Жертівник же розсївся, й попіл з жертівника розсипався, по знакові, який дав Божий чоловік із наказу Господнього.</verse>
				<verse number="6">І промовив царь до Божого чоловіка: Ублагай же Господа, Бога твого, й помолись за мене, щоб менї повернути знов руку 'д собі! І вблагав Божий чоловік лице Господнє, і рука царева повернулась ід йому й сталась такою, як вперед була.</verse>
				<verse number="7">І сказав царь чоловікові Божому: Ходи зо мною в господу та покріпись їдою, й дам тобі гостинця.</verse>
				<verse number="8">Та чоловік Божий відказав цареві: Хоч би ти менї давав половину твого дому, то не пійду з тобою, не їсти му нїякого наїдку та й не пити му й води в твоїй господї;</verse>
				<verse number="9">Бо так менї заповідано словом Господнїм: Не їж там хлїба й не пий води й не вертайся тою дорогою, що йшов єси.</verse>
				<verse number="10">От і пійшов він другим шляхом звідти й не вернувсь тим самим шляхом, що ним прийшов у Бетель.</verse>
				<verse number="11">У Бетелї ж та жив собі старий пророк. І прийшли сини його та й оповідали йому все, що вчинив Божий чоловік у Бетелї того дня, й слова, що він промовив цареві. Як оповідали ж вони те свойму батькові,</verse>
				<verse number="12">Спитав їх батько їх: Яким шляхом пійшов він звідти? І вказали йому сини його дорогу, що нею пійшов Божий чоловік, прийшовший з Юдеї.</verse>
				<verse number="13">Він же повелїв синам своїм: Сїдлайте менї осла! І як осїдлали йому осла, сїв він на його,</verse>
				<verse number="14">І поїхав слїдом за Божим чоловіком, та й знайшов його седячого під дубом. І питає в його: Чи ти Божий чоловік, що прийшов із Юдеї? Відказав: Се я.</verse>
				<verse number="15">І просить його: Ходи зо мною в хату та покріпись.</verse>
				<verse number="16">Він же відказує: Не можу з тобою вертатись і пійти до тебе; не буду їсти хлїба анї води пити в сьому місцї,</verse>
				<verse number="17">Бо менї сказано словом Господнїм: Не їж хлїба, й не пий там води та й не вертай тою дорогою, що нею йшов єси.</verse>
				<verse number="18">І каже той йому: Та ж і я пророк, такий як ти, й ангел говорив менї словом Господнїм: Заверни його у господу, щоб він попоїв хлїба й напився води. Се ж він зрадив його.</verse>
				<verse number="19">І вернувсь той з ним і попоїв у його в дому хлїба й напився води.</verse>
				<verse number="20">Ще ж вони седїли за столом, як прийшло слово Господнє до пророка, що завернув того,</verse>
				<verse number="21">І озвався він до Божого чоловіка, що прийшов із Юдеї: Оттак говорить Господь: За те, що ти супротивився велїнню Господньому, та й не пильнував заповідї, яку дав тобі Господь, Бог твій,</verse>
				<verse number="22">А вернувсь, їв хлїба й пив води в тому місцї, що про його він заповідав тобі: не їж хлїба, ба нї пий води, за те тїло твоє не ввійде в гробовище батьків твоїх.</verse>
				<verse number="23">Після того, як той попоїв і напився, звелїв він осїдлати осла пророкові, що його завернув був назад.</verse>
				<verse number="24">І вирушив той. І зустрінув його в дорозї лев та й задавив його. І лежав труп його розпростертий на дорозї, а осел стояв коло його, стояв і лев коло трупа;</verse>
				<verse number="25">Як же проходили люде мимо, бачили труп розпростертий на дорозї й лева, що стояв коло трупа. І прийшовши, оповідували в городї, що в йому жив старий пророк.</verse>
				<verse number="26">Почувши про се пророк, що завернув був його з дороги, промовив: Се Божий чоловік, що супротивився велїнню Господньому, тим і подав Господь його левові, що роздер його й задавив, по слову Господньому, що заповів йому.</verse>
				<verse number="27">І рече синам своїм: Осїдлайте менї осла! І зробили се.</verse>
				<verse number="28">І поїхав і знайшов трупа його розпростертого на дорозї, осел же й лев стояли коло його. Лев нї трупа не жер, нї осла не роздер.</verse>
				<verse number="29">І підняв він трупа чоловіка Божого, положив на осла та й привіз назад. І прийшов старий пророк у свій город, щоб оплакати та поховати його.</verse>
				<verse number="30">І положив трупа в своє гробовище та й плакав по йому: Ой братіку ж мій!</verse>
				<verse number="31">А поховавши його, промовив до синів своїх: Як я умру, поховайте мене в гробу, де поховано Божого чоловіка; коло його костей положите мої костї.</verse>
				<verse number="32">Бо грозьба, що він по повелїнню Господньому промовив проти жертівника у Бетелї та проти всїх храмів на висотах у городах Самарийських, певно справдиться.</verse>
				<verse number="33">Та й після сього не звернув Еробоам із своєї ледачої дороги, а приставляв кого будь із людей жерцями на висотах. Хто бажав, тому й приручив жерецтво на висотах.</verse>
				<verse number="34">Оце ж і вело дом Еробоамів до провини й до погибелї та затрати його з землї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Того часу занедужав Абія, син Еробоамів.</verse>
				<verse number="2">І каже Еробоам своїй супрузї: Ось перерядись так, щоб тебе не познавали, що ти супруга Еробоама, та ійди у Силом. Там є пророк Ахія, що пророкував менї, що буду царем над сим народом.</verse>
				<verse number="3">І возьми з собою десять боханцїв хлїба та книшів та кінву меду, та й йди до його. Він тобі скаже, що станеться з хлопцем.</verse>
				<verse number="4">І вчинила так супруга Еробоамова, рушила в Силом та й прийшла до Ахійової господи. Ахія ж та був невидющий, бо в його з великих старощів притупились очі.</verse>
				<verse number="5">Господь же обявив Ахії: Ось ійде супруга Еробоамова поспитати про сина свого, бо нездужає; скажеш їй те й те. Як же ввійшла вона переодягнена,</verse>
				<verse number="6">Почув Ахія ходу її, як увійшла вона в двері, й каже: Увіходь, супруго Еробоамова! Шкода було переодягатись тобі. Менї передано жорстку вість до тебе!</verse>
				<verse number="7">Ійди, скажи Еробоамові: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: За те, що я тебе зміж люду підняв угору та й зробив князем над моїм народом Ізраїлем,</verse>
				<verse number="8">І вирвав із рук у дому Давидового царство, - ти ж не був таким, як мій раб Давид, що пильнував заповідей моїх і з усього серця ходив слїдом за мною, чинячи тільки те, що менї до вподоби,</verse>
				<verse number="9">А чинив більш лихого над усїх, що були перед тобою, й поробив собі инші боги, виливані боги, щоб довести мене до гнїву, та що кинув єси мене позад себе, -</verse>
				<verse number="10">За те пошлю я лиху годину на дом Еробоамів, та й повикоренюю в Еробоама й те, що мочить до стїни, те що під замком і що покинуте в Ізраїлї, й вимету Еробоамів дім, як вимітають сьміттє, до чиста.</verse>
				<verse number="11">Хто в Еробоама помре в містї, того жерти муть пси, хто ж умре за городом, того клювати муть птицї піднебесні; се глаголе Господь.</verse>
				<verse number="12">Ти ж ійди собі додому. Як ступить нога твоя в город, хлопець умре;</verse>
				<verse number="13">І ввесь Ізраїль оплаче його й поховають його, бо він один із Еробоама ввійде в гробовище; в ньому бо було ще щось таке, що подобалось Господеві в Еробоамовому дому.</verse>
				<verse number="14">І поставить Господь над Ізраїлем такого царя, що викоренить дом Еробоамів - навіть тепер (починаєсь уже буря проти його).</verse>
				<verse number="15">І побє Господь Ізраїля, й стане він як тростина, що хитається в водї, й вирве Ізраїля з сієї гарної землї, що надїлив отцям їх, і розвіє їх поза ріку, за те, що вони потворили собі ідолів, приводячи Господа до гнїву;</verse>
				<verse number="16">І віддасть Ізраїля на поталу за гріхи Еробоама, що він самий чинив і приводив ними до гріха Ізраїля.</verse>
				<verse number="17">І пустилась супруга Еробоамова в дорогу й прибула в Тирсу, та саме тодї, як переступила поріг дому, хлопець умер.</verse>
				<verse number="18">І поховали його, й ввесь Ізраїль оплакав його, по слову Господньому, що висказав через слугу свого, пророка Ахію.</verse>
				<verse number="19">Що до дїл Еробоамових, як він воював і правив царством, се прописано в книзї лїтописній царів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="20">А царював Еробоам двайцять і два роки. І спочив він з батьками своїми, а намість його став царем син його Набат.</verse>
				<verse number="21">Робоам же, син Соломонів, царював у Юдеї. Сорок і один рік було Робоамові, як став царем, а сїмнайцять год правив у Ерусалимі, городї, що Господь вибрав із усїх поколїнь Ізрайлевих, щоб пробувало там імя його. Матїр його звалась Наама, Аммонїйка.</verse>
				<verse number="22">Та й Юда чинив таке, що було не до вподоби Господеві, й вони доводили його до гнїву більш, нїж отцї їх своїми гріхами, якими провинились.</verse>
				<verse number="23">Бо й вони строїли собі на висотах стовпи камяні й божницї на всяких горбах й під всякими зеленими деревами.</verse>
				<verse number="24">Бували й розпустники в тій землї, й чинили вони всї гидоти тих народів, що Господь проганяв їх зперед синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="25">В пятому роцї царювання Робоамового наступив на Ерусалим Египецький царь Сусаким,</verse>
				<verse number="26">І позабірав скарби з храму Господнього й скарби з царської палати. Позабірав усе; забрав і золоті щити, що поробив був Соломон.</verse>
				<verse number="27">Натомість повелїв царь Робоам поробити щити мідяні, й передав їх під догляд отаманам сторожі прибічної, що держали сторожу ув входї в царську палату.</verse>
				<verse number="28">Як ходив царь до храму Господнього, носили їх прибічники, а опісля приносили назад у палату для прибічників.</verse>
				<verse number="29">Инше про Робоама й про все, що він чинив, прописано в лїтописній книзї царів Юдиних.</verse>
				<verse number="30">По всяк же час була війна між Робоамом і Еробоамом.</verse>
				<verse number="31">І спочив Робоам з батьками своїми, й поховано його в Давидовому городї. Матїр його звалась Наама, Аммонїйка. І царював Абія син його намість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">У вісїмнайцятому роцї царювання Еробоамового Набатенкового почав царювати над Юдеями Абія.</verse>
				<verse number="2">А царював він у Ерусалимі три годи; матїр же його звалась Мааха Абессаломівна.</verse>
				<verse number="3">Він ходив у всїх гріхах батька свого, які той витворяв перед ним, і серце його не було віддане Господеві, Богові його, як серце предка його, Давидове.</verse>
				<verse number="4">Та тільки задля Давида й зробив його Господь, Бог його, сьвіточем у Ерусалимі, поставивши по йому сина його та утвердивши Ерусалим;</verse>
				<verse number="5">Давид бо чинив те, що було Господеві до вподоби, й нїчого не занедбовував, що він заповідав йому, поки й віку його, опріч поступку з Гетїєм Урією.</verse>
				<verse number="6">(Була ж війна між Робоамом і Еробоамом, поки й віку їх.)</verse>
				<verse number="7">Про инші дїла Абії, й про те, що він витворяв, се прописано в лїтописній книзї царів Юдиних. Була ж війна між Абією й Еробоамом.</verse>
				<verse number="8">І прилучивсь Абія до батьків своїх, і поховано його у Давидовому городї; а син його Аса став царем намість його.</verse>
				<verse number="9">У двайцятому годї царювання Еробоамового над Ізраїлем почав царювати Аса над Юдеями.</verse>
				<verse number="10">Він же царював у Ерусалимі сорок і один рік, а матїр його звалась Ана Абессаломівна.</verse>
				<verse number="11">І чинив Аса те, що було Господеві до вподоби, як предок його Давид.</verse>
				<verse number="12">Він повиганяв розпустників із землї й повідкидав усї ідоли, що поробили предки його.</verse>
				<verse number="13">Навіть матїр свою Ану відставив від шани царської, за те що вона зробила ідол Астарти; й порубав Аса її боввана та й спалив його коло Кедрон-потока.</verse>
				<verse number="14">Лиш високостї не знївечено. Та серце Асине було віддане Господеві поки й віку його.</verse>
				<verse number="15">І внїс він в храм Господень срібло, золото й посуд, що присьвятив отець його, й свої власні присьвяти.</verse>
				<verse number="16">Та була війна між Асою й Баасою, царем Ізраїлським, поки й віку їх.</verse>
				<verse number="17">І двинув Бааса, царь Ізраїлський, проти Юдеї та й утвердив Раму, щоб нїхто не виходив нї входив до Аси, царя Юдейського.</verse>
				<verse number="18">І взяв Аса все срібло й золото, що було ще в скарбівнї в храму Господньому й скарби в царській палатї, та й оддав їх у руки слугам своїм, і послав їх царь Аса до Бенадада, сина Табримонового, сина Гезієвого, царя Сирийського, що жив у Дамаску, й повелїв сказати йому:</verse>
				<verse number="19">Нехай стане вмова між мною й тобою, як була між моїм отцем і твоїм отцем. Ось я посилаю тобі гостинця сріблом і золотом. Зорви злуку з Баасою, царем Ізрайлевим, щоб він одступивсь од мене.</verse>
				<verse number="20">І послухав Бенадад Аси та й послав військове отаманнє своє проти городів Ізраїлських, і звоював Анн і Дан і Абел-Бет-Мааху й увесь Киннерот, - всю землю Нефталїєву.</verse>
				<verse number="21">Як довідався про се Бааса, перестав утверджувати Раму, та й вернувсь у Тирзу.</verse>
				<verse number="22">Царь же Аса зібрав усю Юдею, нїкого не виймаючи, і повиносили вони з Рами каміннє й дерево, що Бааса вживав до утверджування, й повелїв царь Аса укріпити тим Гиву Беняминову та Масфу.</verse>
				<verse number="23">Инше про Асу й всї його хоробрі дїї, й про все, що він учинив, і про городи, що повтверджував, те прописано в лїтописній книзї царів Юдиних. Та в старощах своїх кволивсь він на ноги.</verse>
				<verse number="24">І спочив Аса з отцями своїми, й поховали його коло батьків його в предківському Давидовому городї.</verse>
				<verse number="25">Набат же Еробоаменко став царем над Ізраїлем у другому роцї царювання Асиного, царя Юдиного, а царював два роки над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="26">І чинив таке, що Господеві не до вподоби, й ходив по дорозї батька свого й в гріхах його, що той псував ними Ізраїля.</verse>
				<verse number="27">Та Бааса Ахієнко з дому Іссахарового, підняв против його змову, й вбив його Бааса в Геббетонї Филистійському, коли Набат і всї Ізрайлитяне облягали Геббетон.</verse>
				<verse number="28">От і вбив його Бааса в третий рік царювання Асиного, царя Юдиного, та й зробився царем намість його.</verse>
				<verse number="29">Скоро ж він зробився царем, зараз вибив увесь дом Еробоамів, не зоставив нї душі з його насїння, аж покіль усе повигублював, по слову Господньому, що Господь висказав через слугу свого Ахію з Силому,</verse>
				<verse number="30">Задля гріхів Еробоамових, що він самий чинив і ними доводив до гріха Ізраїля, та за зневагу, якою прогнївив Господа, Бога Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="31">Що до инших дїй Набатових і про все, що він творив, прописано в лїтописній книзї царів Ізраїлських.</verse>
				<verse number="32">Була ж війна між Асою й Баасою, царем Ізрайлевим, поки віку їх.</verse>
				<verse number="33">У третьому роцї Аси, царя Юдиного, став Бааса Ахієнко царем над усїм Ізраїлем і царював у Тирсї двайцять і чотири годи.</verse>
				<verse number="34">І чинив таке, що Господеві не до вподоби, й ходив по дорозї Еробоамовій й в гріхах його, якими той вводив у гріх Ізраїля.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Та прийшло слово Господнє до Іуї Гананїєнка проти Бааси, таке:</verse>
				<verse number="2">За те, що я підняв тебе з пороху й зробив князем над моїм народом Ізраїлем, ти ж ходив дорогою Еробоамовою, й ввів у гріхи народ мій Ізраїля, щоб він розпалював гнїв мій гріхами своїми,</verse>
				<verse number="3">Я здую Баасу й послїднього з дому його, й вчиню з домом твоїм те саме, що з домом Еробоамовим Набатенковим:</verse>
				<verse number="4">Хто в Бааси вмре в городї, того жерти муть пси, хто ж умре у полі, того розклюють птицї піднебесні.</verse>
				<verse number="5">Прочі дїї Бааси й що він чинив, і війни його, те написано в книзї лїтописній царів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="6">І спочив Бааса з батьками своїми й поховано його в Тирсї, а син його Іла настав царем намість його.</verse>
				<verse number="7">Та вже через пророка Іуя Гананїєнка було виречене слово Господнє про Баасу й дом його й про все зло, яке вчинив він перед очима Господнїми, розпалюючи гнїв його дїлами рук своїх, так що йому судилось те, що домові Еробоамовому, - за що Бааса вбив його (пророка).</verse>
				<verse number="8">У двайцять шестому роцї (царювання) Аси, царя Юдиного, настав Іла Баасенко царем над Ізраїлем і царював у Тирсї два роки.</verse>
				<verse number="9">Слуга ж його Замбрій, наставник над половиною колесниць, зложив змову проти його. І як він до пяна напивався в Тирсї в господї в Арса, голови Тирського,</verse>
				<verse number="10">Вломивсь туди Замбрій та й убив його в двайцять семому роцї (панування) Аси, царя Юдиного, та й зробився царем намість його.</verse>
				<verse number="11">Обіймивши ж царство, й скоро засїв на його престолї, вигубив весь дом Баасин, не зоставив із його й того, що мочить до стїни, вкупі з його родичами й друзями.</verse>
				<verse number="12">І вигубив Замбрій увесь дом Баасин, по слову Господньому виреченому про Баасу через пророка Іуя,</verse>
				<verse number="13">За всї гріхи Баасині й за гріхи сина його Іли, що вони самі чинили, та якими приводили Ізраїля до гріха, розпалюючи гнїв Господень своїми ідолами.</verse>
				<verse number="14">Прочі дїї Ілині й все, що він творив, записано в книзї лїтописній царів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="15">У двайцять семому роцї Асиному, царя Юдиного, зробився Замбрій царем і царював сїм день у Тирсї, тим часом як військо облягало Геббетон Филистійський,</verse>
				<verse number="16">Як довідався люд у таборі, що Замбрій зложив змову та й убив царя, то таки того ж дня в таборі увесь Ізраїль зробив царем Амбрія, що гетьманував над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="17">І відступили Амбрій з усїм Ізраїлем від Геббетону, та й обложили Тирсу.</verse>
				<verse number="18">Побачивши ж Замбрій, що город опановано, подавсь у середню комнату царської палати, пустив царську палату на пожар, і сим робом знайшов смерть</verse>
				<verse number="19">За свої гріхи, що накоїв, чинячи те, що Господеві не до вподоби, ходючи дорогою Еробоамовою й в його гріхах, що він витворяв, приводючи Ізраїля до гріхів.</verse>
				<verse number="20">Прочі дїї Замбрієві й зрада його, що вчинив, розказані в лїтописній книзї царів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="21">Тодї роздїлився нарід Ізраїлський на двоє, одна половина народу стояла за Тамнїєм Гонатенком, щоб поставити його царем, друга ж хилилась 'д Амбрієві.</verse>
				<verse number="22">І взяв верх нарід, що хилився ід Амбрієві, над народом, що хиливсь до Тамнїя, сина Гонатового. Як погиб же Тамнїй, зробився царем Амбрій.</verse>
				<verse number="23">У трийцять первому роцї (панування) Аси, царя Юдиного, настав царем над Ізраїлем Амбрій, й царював дванайцять год; у Тирсї він царював шість лїт.</verse>
				<verse number="24">Сей купив у Семера гору Самарию за два таланти срібла та й забудував гору й назвав город, що збудував, Самария, по йменню Семеровому, пана гори.</verse>
				<verse number="25">І чинив Замбрій таке, що Господеві не до вподоби, й поводився гірш над усїх, що були перед ним.</verse>
				<verse number="26">І ходив у всьому дорогою Еробоамовою Набатенка, й в гріхах, що той доводив ними й Ізраїля до гріхів, щоб запалювати гнїв Господа, Бога Ізрайлевого, своїми ідолами.</verse>
				<verse number="27">Прочі дїї Амбрієві як і хоробрість його прописані в книзї лїтописній царів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="28">І спочив Амбрій з батьками своїми, й поховано його в Самариї; а син його Ахаб зробився царем намість його.</verse>
				<verse number="29">І постав Ахаб Амбрієнко царем над Ізраїлем у трийцять восьмому роцї Асиному, царя Юдиного, й царював Ахаб Амбрієнко, над Ізраїлем в Самариї двайцять і два роки.</verse>
				<verse number="30">І творив Ахаб Амбрієнко таке, що було Господеві не до вподоби, гірш над усїх, що були перед ним.</verse>
				<verse number="31">Не досить було йому того, що ходив у гріхах Еробоама Набатенка; нї! він узяв за себе Езабелю Етбаалівну, дочку царя Сидонського, й почав служити Баалові, й поклонятись йому.</verse>
				<verse number="32">І построїв Баалові жертівника в Бааловому храму, що збудував у Самариї.</verse>
				<verse number="33">І засадив Ахаб дуброву, й завдавав учинками своїми більш досади Господеві, Богу Ізрайлевому, нїж усї царі Ізраїлські, що були перед ним.</verse>
				<verse number="34">За його часу Ахіїл із Бетеля збудував город Ерихон. На перворіднї свойму Абирамі положив підвалину його, а на меньшому синї свойму Сегубі поставив ворота його, по слову Господньому, що сказав через Йозую Нуненка.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">І сказав Ілия Тесбій, із горожан Галаадських, до Ахаба: Так певно, як живе Господь, Бог Ізрайлїв, що я стою на службі в його, сього року не буде нї роси, нї дощу, хиба на моє слово.</verse>
				<verse number="2">І прийшло до його слово Господнє таке:</verse>
				<verse number="3">Ізійди звідсї й поверни на схід сонця, та й сховайсь, коло потока Хората, що навпроти Йорданї:</verse>
				<verse number="4">З сього потока пити меш, а крукам повелїв я обмислювати тебе їдою там.</verse>
				<verse number="5">І вчинив він по наказу Господньому, пійшов та й пробував на бурчацї Хоратї, що навпроти Йорданї.</verse>
				<verse number="6">І приносили йому круки хлїба й мясива уранцї й хлїба й мясива ввечері, а з бурчака він пив.</verse>
				<verse number="7">По якомуся ж часї висох потік, бо не було в землї дощу.</verse>
				<verse number="8">І прийшло до його слово Господнє таке:</verse>
				<verse number="9">Встань і йди в Сарепту Сидонську, та й пробувай там. Дав я там удові повелїннє кормити тебе.</verse>
				<verse number="10">І рушив та й подавсь у Сарепту. І як прийшов до воріт города, аж ось вдовиця збірає собі тріски. І озветься до неї та й просить: Дай менї трохи води в глечик напитись.</verse>
				<verse number="11">Як пійшла ж вона по воду, кликнув він услїд їй та й просить: Принеси менї, будьласко, й хлїба шматок.</verse>
				<verse number="12">Вона ж каже: Так певно, як Господь, Бог твій, живе, нема в мене нїчого печеного, тільки з пригорщ муки в глеку та трошки олїї в банцї. Оце назбіраю трохи трісок та, вернувшись додому, зготую чого собі та синові, а як ізїмо, тодї вже й помремо.</verse>
				<verse number="13">Ілия ж каже їй: Не журися, йди додому та й зроби, як казала єси; тільки наперід спечи менї коржика та й принеси сюди, собі ж і синові твойму зготуєш опісля:</verse>
				<verse number="14">Так бо глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Борошно в гладисцї не зменьшиться й олїї в питунцї не убуде до того дня, аж пішле Господь на землю дощ.</verse>
				<verse number="15">І пійшла вона й зробила, як промовив їй Ілия, й їла вона, й він і дом її.</verse>
				<verse number="16">Муки в глецї не меншіло й олїї в банцї не убувало, по слову Господньому, що сказав через Ілию.</verse>
				<verse number="17">Послї сього занедужав син удовин, що її була господа, а недуга його так була тяжка, що вже й дихати не міг.</verse>
				<verse number="18">І каже вона Ілиї: Що менї чинити з тобою, чоловіче Божий? Прийшов єси до мене тільки про те, щоб нагадати мої провини, щоб за те вмер син мій.</verse>
				<verse number="19">Він же сказав їй: Дай менї сюди синка твого. І взяв його з її лона, понїс його в горішню сьвітличку, де жив, та й положив на постелї в себе.</verse>
				<verse number="20">Тодї озвавсь до Господа й промовив: Господи, Боже мій! чи ти ж бо заподїєш таке зло вдовицї, де я гостюю, що вмре її синок?</verse>
				<verse number="21">І нахилився тричі над хлопцем, й озвавсь до Господа й промовив: Господи, Боже мій! дай же бо так, щоб душа сього хлопчика вернулась у його.</verse>
				<verse number="22">І почув Господь поклик Ілиїн, і душа хлопцева вернулась у його, так що він ожив.</verse>
				<verse number="23">Ілия ж узяв хлопця, понїс його з верхньої сьвітлички в господу, та й передав матері, й промовив: Дивись, син твій ожив.</verse>
				<verse number="24">І сказала женщина Ілиї: Тепер я знаю, що ти чоловік Божий, та що слово Господнє в устах твоїх - правда.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">По довгому часї прийшло слово Господнє до Ілиї, таке: Йди, покажись Ахабові, а дам дощ на землю.</verse>
				<verse number="2">І пійшов Ілия, щоб показатись Ахабові. Панувала ж велика голоднеча в Самариї.</verse>
				<verse number="3">І покликав Ахаб Абдію, начальника дворецького. Абдій ж був вельми богобоязливий.</verse>
				<verse number="4">І як Езабеля викореняла пророків Господнїх, то Абдій взяв сто пророків і ховав їх по півсотнї чоловіка по печерах та й обмисляв хлїбом і водою.</verse>
				<verse number="5">І сказав Ахаб Абдієві: Пійди по царству по всїх криничинах і по всїх байрачних бурчаках, а може знайдеш де траву, щоб рятувати конї й мули, та щоб не повиздихала вся скотина.</verse>
				<verse number="6">І подїлили вони між себе землю, щоб її скрізь обійти. Ахаб пійшов в один бік, а Абдій двинув у другий бік.</verse>
				<verse number="7">Як же Абдій ійшов дорогою, зустрів його несподївано Ілия. Впізнавши його, припав Абдій лицем до землї й промовив: Чи справдї се ти, добродїю мій, Ілиє?</verse>
				<verse number="8">Той відказує: Се я. Йди та скажи твойму панові: Ілия тут!</verse>
				<verse number="9">Він же каже: Чим провинив я тобі, що хочеш мене, раба твого, видати Ахабові, щоб убив мене?</verse>
				<verse number="10">Так певно, як живе Господь, Бог твій, нема нї народу, нї царства, куди б не посилав мій пан, тебе шукати. Як же йому казали: нема тут його, він брав клятву з царства й люду, що тебе не зустріли.</verse>
				<verse number="11">А тепер ти кажеш: Ійди, скажи панові твойму: Ілия тутеньки!</verse>
				<verse number="12">Коли ж я пійду від тебе, то дух Господень занесе тебе, хто знає, куди; а як я пійду звістити Ахабові, а він тебе не знайде, так він убє мене; раб же твій з молодощів боявся Господа.</verse>
				<verse number="13">Хиба мойму добродїєві не переказано, що я вчинив, як Езабель вбивала пророки Господнї, як я сто чоловіка з пророків Господнїх скривав по півсотнї чоловіка в печерах і обмисляв їх хлїбом та водою?</verse>
				<verse number="14">А ти тепереньки кажеш: Ійди, скажи панові твойму: Ілия тут! він убє мене.</verse>
				<verse number="15">Ілия ж рече: Так певно, як жив Господь Саваот, що я на службі в його стою: ще сьогоднї покажусь йому.</verse>
				<verse number="16">І пійшов Абдій, зустрічати Ахаба, й сповістів його про се. І пійшов Ахаб зустріч Ілиєві.</verse>
				<verse number="17">Побачивши ж Ахаб Ілию, промовив до його: То се ти, що трівожиш Ізраїля?</verse>
				<verse number="18">Він же відказує: Не я трівожу Ізраїля, а ти й твоя родина, що знехтували заповідї Господнї й ходите слїдом за Баалами.</verse>
				<verse number="19">Тепер же посилай та поскликай до мене всього Ізраїля на Кармель-гору та й тих чотириста й пятьдесять пророків Баалових із чотирма стами пророків дубровних, що годуються зі столу Езабелиного.</verse>
				<verse number="20">І послав Ахаб по всього Ізраї- ля та й поскликав пророки на Кармель-гору.</verse>
				<verse number="21">І наближивсь Ілия до всього народу й промовив: Доки ще кульгати мете на оба боки? Коли Господь є Богом, так ходїте слїдом за ним; коли ж се Баал, так слїдом за ним ходїте. І не відказав йому люд нїчого.</verse>
				<verse number="22">І каже Ілия до люду: Я зіставсь один пророк Господень, а пророків Баалових чотириста й пятьдесять чоловіка.</verse>
				<verse number="23">Дайте ж нам два бики, і нехай виберуть вони собі одного бика, і розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але не підпалюють, я ж оправлю другого телця й положу на дрова, однак не підпалю;</verse>
				<verse number="24">Тодї взивайте ви ймя бога вашого, я ж призову ймя Господа, Бога мого. Которий Бог відповість поломєм, той буде Богом. І відказав увесь люд і промовив: Добре!</verse>
				<verse number="25">Промовив тодї Ілия до пророків Баалових: Вибірайте одного бика та й оправте як слїд, бо вас більше, й взивайте ймя бога вашого, огню ж не підкладайте.</verse>
				<verse number="26">І взяли вони телця, що їм дано, й оправили, й кликали ймя Баалове з ранку та й до полудня, промовляючи: Баале, почуй нас! Та не було нї голосу, нї відповідї. І скакали вони круг жертівника, що построїли.</verse>
				<verse number="27">Як було ж о півднї, почав Ілия насьміватись із них і каже: Кличте голоснїщ, бо він бог; може він задумався, або чим занятий, або в дорозї, або може й спить, то прокинеться.</verse>
				<verse number="28">І кликали вони ще голоснїйше, та робили своїм звичаєм нарізки ножиками та списиками, що аж кров текла по них.</verse>
				<verse number="29">Минуло й полуднє, а вони все ще біснувались, (та й біснувались) аж до тієї години, коли час було приносити вечірню жертву; однакже не було нї голосу, нї відповідї, нї послуху.</verse>
				<verse number="30">І сказав Ілия до всього народу: Приступіте до мене! І приступив до його ввесь люд. І поставив він знов зруйнованого жертівника Господнього,</verse>
				<verse number="31">І взяв Ілия дванайцять каменів по лїчбі синів Якова, що Господь сказав був йому: Ізраїль буде ймя твоє!</verse>
				<verse number="32">І построїв із того каміння жертівника в імя Господнє, та й обвів жертівника округи ровом завбільшки зо дві борозди зерна;</verse>
				<verse number="33">І уложив дрова, розтяв бика та й положив на дрова;</verse>
				<verse number="34">І повелїв: Наберіте чотири цебри води та й вилийте на всепаленнє й на дрова. (І зробили так.) І повелїв: Зробіте се вдруге. І зробили вдруге. Тодї повелїв: Зробіть і втретє. І зробили втретє.</verse>
				<verse number="35">І текла вода навкруги жертівника, так що в каналї було повно води.</verse>
				<verse number="36">А коли вже був час приносити вечірню жертву, приступив Ілия й промовив: Господи, Боже Авраамів, Ізааків і Ізрайлїв! Покажи сьогоднї, що ти один Бог ув Ізраїлї, а я слуга твій, й що я се все вчинив по твойму велїнню.</verse>
				<verse number="37">Почуй мене, Господи, почуй мене, щоб сей люд зрозумів, що ти, Господи, справдешнїй Бог, і що ти навернеш серця їх.</verse>
				<verse number="38">І спав огонь Господень та й пожер всепаленнє, дрова, каміння й насипану землю, ба й воду вилизав, що була в рові.</verse>
				<verse number="39">Як побачив се нарід, то й припав лицем до землї, та й промовив: Господь є Богом, Господь є Богом!</verse>
				<verse number="40">Ілия ж повелїв їм: Хапайте пророки Баалові! не дайте нї одному з них утекти! І похапали їх, і повїв їх Ілия до потока Кисона та й повбивав там.</verse>
				<verse number="41">І сказав Ілия Ахабові: Йди, їж і пий, бо чути дощовий шелест.</verse>
				<verse number="42">І пійшов Ахаб їсти й пити, Ілия ж вийшов на верх Кармеля, припав до землї й похилив лице своє аж між колїна свої.</verse>
				<verse number="43">І сказав слузї свойму: Йди, подивись проти моря. Той пійшов, подививсь та й каже: Нема нїчого. Каже ж йди знов. І ходив той сїм разів.</verse>
				<verse number="44">За семим же разом каже: Встає саме з моря хмарка, завбільшки на чоловічу долоню. І сказав: Їйди ж, скажи Ахабові: Запрягай та їдь, щоб не захопив тебе дощ.</verse>
				<verse number="45">Тимчасом потемнїло небо від хмари й вітру та й линув страшенний ливень. Ахаб же сїв та й поїхав у Езреель.</verse>
				<verse number="46">На Ілию ж сталася рука Господня й він, оперезавши свої чересла, біг поперед Ахабом до Езрееля.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Як же Ахаб оповів Езабелї все, що вчинив Ілия, та як він повбивав усї пророки мечем,</verse>
				<verse number="2">Післала Езабель посли до Ілиї сказати: Нехай те й те заподїють менї боги, коли я завтра о сїй добі не зроблю з твоєю душею те, саме, що сталось із душею кожного з них.</verse>
				<verse number="3">Дізнавшись про се, рушив він і пійшов звідти, щоб рятувати життє своє, й прийшов у Берсабію, що в Юдеї, і лишив там слугу свого,</verse>
				<verse number="4">Сам же пійшов у пустиню, за день ходи звідти, прийшов та й сїв під яловецьким корчем, і просив смертї собі й промовив: Буде з мене! тепереньки прийми, Господи мою душу, бо я не лучший над батьки мої.</verse>
				<verse number="5">Та й лїг і заснув під яловецьким вересом. Аж ось торкнув його ангел й рече йому: Вставай, їж!</verse>
				<verse number="6">Позирне Ілия, аж у головах у його печений корж і кінва з водою. І попоїв і напивсь він, та й лїг ізнов спати.</verse>
				<verse number="7">Ангел же Господень прийшов удруге, торкнув його й рече: Вставай та попоїж, бо дорога тобі далека.</verse>
				<verse number="8">І встав він, попоїв і напивсь, а покріпившись їдою сією, мандрував сорок день і сорок ночей аж до Божої гори Гореба.</verse>
				<verse number="9">Там же ввійшов у печеру та й обночувався в нїй. Аж ось прийшло до його слово Господнє, й сказано йому: Чого ти тут, Ілиє?</verse>
				<verse number="10">Він відказав: Запалав я щиростю про Господа, Бога Саваот, сини бо Ізрайлеві понехали заповіт твій, жертівники твої поруйнували й пророки твої повбивали мечем; зіставсь я один, та вони настають і на мою душу.</verse>
				<verse number="11">І сказано йому: Виходь ізвідсї та й стань на горі перед Господом. І ось, Господь проходити ме: велика сильна буря роздираюча гори й розбиваюча скелї, перед Господом; та не в бурі Господь; після бурі трус землї, та не в землетрусї Господь;</verse>
				<verse number="12">По трусї земляному огонь, та не в огнї Господь; після огня тихе віяннє, (аж там Господь).</verse>
				<verse number="13">Почувши се Ілия, затулив лице собі плащем, і вийшов і став у ввіходу в печеру. Тодї заговорив до його голос: Чого ти тут, Ілиє?</verse>
				<verse number="14">Відказав він: Запалав я був щиростю про Господа, Бога Саваот, сини бо Ізрайлеві понехали заповіт твій, поруйнували жертівники твої й постинали мечем пророки твої, тільки я зостався, та вони настають і на мою душу.</verse>
				<verse number="15">Господь же рече до його: Йди, вернися твоєю дорогою через пустиню у Дамаск, а як прийдеш туди, помаж Азаїла в царя над Сириєю.</verse>
				<verse number="16">Егуя ж Намессієнка помаж в царя над Ізраїлем, а Елисея Сафатенка, з Абел-Мехоли, помаж в пророка намість себе;</verse>
				<verse number="17">І станеться: Хто втече від меча Азаїлового, того вбє Егуй, а хто втече від меча Егуєвого, того вбє Елисей.</verse>
				<verse number="18">Впрочім я зоставив між Ізрайлитянами сїм тисяч; усїх тих колїна не пригинались перед Баалом, і уста їх не цїлували його.</verse>
				<verse number="19">Пійшовши ж ізвідти, найшов Елисея Сафатенка, що саме орав плугом; дванайцять пар (волів) було перед ним, а сам він був при дванайцятій; а коли Ілия приступив до його, кинув на його свій плащ.</verse>
				<verse number="20">Сей же, покинувши воли, пійшов слїдом за Ілиєю й сказав: Дай менї перш поцїлувати панотця мого й панїматку мою, тодї пійду за тобою. Він відказав йому: Йди й вертай назад, бо що належало до мене, те я вчинив тобі.</verse>
				<verse number="21">І вернувши до його, узяв пару волів та й заколов їх, а плугом волів зварив мясо їх та й роздав людям, щоб їли. Тодї рушив і пійшов за Ілією й служив йому.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">Бенадад, царь Сирийський, зібрав усю військову силу свою; й з ним було трийцять і два князї з кіньми й колесницями; й пійшов, облїг Самарию й добував її.</verse>
				<verse number="2">І послав посли в город до Ахаба, царя Ізраїлського,</verse>
				<verse number="3">І повелїв сказати йому: Так говорить Бенадад: срібло твоє й золото твоє - воно моє, й твої молодицї й найлучші сини - мої.</verse>
				<verse number="4">І відповів царь Ізраїлський і сказав: Як кажеш, мій пане царю, я твій з усїм, що маю.</verse>
				<verse number="5">Посли прийшли однакже знов й казали: Так мовляє Бенадад: Я посилав сказати тобі, що срібло твоє й золото твоє, й молодицї твої й синів твоїх мусиш оддати менї;</verse>
				<verse number="6">Тим то завтра о сїй добі пришлю до тебе людей моїх, щоб вони обшарили твою господу й господи підданих твоїх, і все, що вподобають, позабірали як власне своє.</verse>
				<verse number="7">І скликав царь Ізраїлський всї громадські мужі в своїй землї та й каже їм: Бачите ясно, яке зло він задумав; він присилав до мене й зажадав моїх молодиць і дїтей, мого срібла й золота, та я не відказав йому.</verse>
				<verse number="8">І відповіли йому всї громадські мужі й увесь люд: Не слухай й не згоджуйся.</verse>
				<verse number="9">І каже він послам Бенададовим: Скажіте мойму панові, цареві: Все, про що ти присилав первим разом до слуги твого, вчиню; сього ж не можу вчинити. І пійшли посли й віднесли йому відповідь.</verse>
				<verse number="10">І прислав до його Бенадад, сказати: Нехай боги заподїють менї те й те, й ще більш причинять, коли пороху Самарийського стане на те, щоб узяти по жменї всїм людям, що я їх веду.</verse>
				<verse number="11">Царь же Ізраїлський відповів: Скажіть йому: хто підперізується (зброєю), нехай не хвалиться так, як той, хто розперізується.</verse>
				<verse number="12">Почувши сю відповідь саме тодї, як попивав із князями в своїх холодних шатрах, повелїв людям своїм: Облягайте місто! І вони облягли місто.</verse>
				<verse number="13">І ось приступив один пророк до Ахаба, царя Ізраїлського, й рече: Тако глаголе Господь: Чи бачиш оцю велику купу? Я сьогоднї подам її тобі в руки, щоб ти зрозумів, що я Господь.</verse>
				<verse number="14">І спитав Ахаб: Через кого? І відказав він: Так говорить Господь: Через людей, що під земськими начальниками. І спитав далїй: Хто розпічне битву? Відказав той: Ти.</verse>
				<verse number="15">І перелїчив він людей під земськими війтами, й найшлось їх двістї трийцять і два. Після їх же перелїчив увесь люд, усїх Ізрайлитян, сїм тисяч.</verse>
				<verse number="16">І вирушили вони о півднї, тим часом як Бенадад напивавсь до пяна в холоднику з тридцятьма й двома князями, що прийшли йому на підмогу.</verse>
				<verse number="17">Люде земських начальників вирушили перші. І вислав Бенадад, і сказали йому: Вирушили мужі з Самариї.</verse>
				<verse number="18">І повелїв він: Чи вийшли вони з мирним задумом, чи з боєвим, хапайте їх живцем.</verse>
				<verse number="19">Скоро ж вирушили з городу люде земських начальників і військо за ним, -</verse>
				<verse number="20">Ударив кожен з них на свого противника. І повтїкали Сирийцї, Ізрайлитяне ж погнались за ними. А Бенадад, царь Сирийський, втїк на конї з кіннотою своєю.</verse>
				<verse number="21">Царь же Ізраїлський вирушив та й забрав конї й колесницї, й завдав Сирийцям великий побій.</verse>
				<verse number="22">І приступив пророк до царя Ізраїлського й рече йому: Держися мужно, міркуй й розваж, що тобі чинити, бо на той рік наступить знов на тебе царь Сирийський.</verse>
				<verse number="23">Слуги ж царя Сирийського говорили йому: Бог їх - се бог гір, тим вони взяли над нами гору; коли б ми бились із ними на поділлї, так певно б ми їх переважили;</verse>
				<verse number="24">От же що зроби: відправ усїх царів із їх місць, а намість їх постав гетьманів;</verse>
				<verse number="25">І назатягай собі стілько війська, скільки погибло в тебе, й коней й колесниць, скільки було коней й колесниць, та й битись мемо з ними на поділлї, так певно подужаємо їх. І послухав він їх ради й вчинив так.</verse>
				<verse number="26">На другий год зібрав Бенадад Сирийцїв та й двинув під Афек на війну проти Ізраїля.</verse>
				<verse number="27">Зібрались і Ізрайлитяне, й набравши живностї, вирушили їм на зустріч. І отаборились Ізрайлитяне навпроти них, як дві невеличкі козині купки, тим часом як Сирийцї вкрили землю.</verse>
				<verse number="28">І прийшов Божий чоловік та й промовив до царя Ізраїлського: Тако глаголе Господь: За те, що Сирийцї мовляли: Господь є Богом нагірнїм, а не Богом подолянським, подам я тобі на поталу сю величезну купу, щоб ви зрозуміли, що я Господь.</verse>
				<verse number="29">І таборували вони один проти одного сїм день; на сьомий же день прийшло до бою, й вклали Ізрайлитяне одного дня Сирийцїв сто тисячей чоловіка піхоти.</verse>
				<verse number="30">Що ж позоставалось, повтїкали в город Афеку. Там же обваливсь мур на остальнїх двайцять і сїм тисячей чоловіка. Утїк же й Бенадад у місто та й бігав із однієї сьвітлицї в другу.</verse>
				<verse number="31">І кажуть йому слуги його: Ми зачували, що царі Ізраїлські милосердні; позволь же нам одягти чересла наші в вереттє, а на голови (шиї) взяти повороззя, та й пійти перед царя Ізраїлського; може, він зоставить тебе живим.</verse>
				<verse number="32">От і попідперізувались вереттєм, а на голови взяли повороззя, й подались до царя Ізраїлського та й промовили: Твій слуга Бенадад звелїв тобі сказати: Зостав мене з душею! Відказує той: А він ще жив? Він мій брат.</verse>
				<verse number="33">Люде сї взяли те за добрий знак і чимскорше підхопили слово з уст його та й промовили: Брат твій Бенадад. Він же каже: Йдїте й приведїть його. І вийшов до його Бенадад, і він посадив його на колесницю.</verse>
				<verse number="34">І сказав йому той: Городи, що позабірав отець мій у твого батька, я верну, й можна тобі мати в Дамаску базарі (про торги), як мій отець мав у Самариї; й я, вчинивши вмову, відїду собі. І вчинивши з ним умову, (Ахаб) відпустив його.</verse>
				<verse number="35">Під той час один з пророчих мужів сказав, по наказу Господньому, свойму товаришові: Попобий мене! Той же затявсь бити його.</verse>
				<verse number="36">І сказав він до його: За те, що не послухав єси слова Господнього, скоро пійдеш від мене, убє тебе лев. І як пійшов той від його, наскочив на його лев, та й убив його.</verse>
				<verse number="37">І зустрів він другого чоловіка та й каже: Попобий же мене! І попобив його другий до рани.</verse>
				<verse number="38">Тодї пророк пійшов, зупинивсь на дорозї, де мусїв їхати царь, і зробив себе незнаним, повязавши повязю очі собі.</verse>
				<verse number="39">Коли ж царь переїздив мимо, покликнув він до царя й сказав: Раб твій ходив на війну, аж ось хтось відійшов на бік і привів до мене чоловіка та й каже: Постережи сього чоловіка; коли ж не встережеш, так оддаси за його свою душу, або мусиш одважити талант срібла.</verse>
				<verse number="40">Тим часом же, як твій раб робив то се, то те, той якось ізник. - Царь же Ізраїлський каже йому: Так говорить і твій вирок. Ти сам присудив його собі.</verse>
				<verse number="41">Він зняв хутенько повязь із очей, і царь впізнав його, що він із пророків.</verse>
				<verse number="42">Той же сказав йому: Тако глаголе Господь: Ти випустив із твоїх рук чоловіка, що підпав під мій проклін; за те буде душа твоя за його душу й твій нарід за його нарід.</verse>
				<verse number="43">І подавсь царь Ізраїлський додому сумний й сердитий та й прибув у Самарию.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">Після сих бувальщин сталося таке: У Езреелїя Набота був виноградник ув Езреелї коло палати Ахабової, царя Самарийського.</verse>
				<verse number="2">От і каже Ахаб Наботові: Поступись менї твоїм виноградником, щоб обернути менї його на овощний сад. Я ж тобі дам лучший виноградник, або, коли схочеш, заплачу за його тобі грошима.</verse>
				<verse number="3">Набот же відказав: Оборони мене, Господи, від того, щоб я відступив тобі наслїддє батьків моїх!</verse>
				<verse number="4">І вернувсь Ахаб у свою палату сумний й гнївний через відповідь, що дав йому Езреелїй Набот словами: Не можу поступитись тобі наслїддєм батьків моїх. І лїг він на постїль свою, одвернув лице й не схотїв нїчого їсти.</verse>
				<verse number="5">І ввійшла його супруга Езабель до його та й каже йому: Чого ти такий сумний, що й хлїба не їси?</verse>
				<verse number="6">Відказав їй: Оце я розмовляв із Езреелїєм Наботом та й кажу йому: Поступись менї твоїм виноградником за гроші, або, коли схочеш, дам тобі за його другий, а він каже: Не можу поступитись тобі моїм виноградником.</verse>
				<verse number="7">І відказала йому супруга його Езабель: Що б то за царство було в Ізраїлї, як би ти так поводився? Встань, їж і не журися; я добуду тобі виноградник Езрееля Набота.</verse>
				<verse number="8">І понаписувала вона ймям Ахабовим письма, позапечатувала їх його ж печатю, та й послала ті листи до громадських мужів, і старшини в його городї, що жили з Наботом.</verse>
				<verse number="9">У листах же писала таке: Оголосїть піст та й посадїть Набота на первому місцї в народнїй радї,</verse>
				<verse number="10">А навпроти його посадїте двох нужденників, щоб вони сьвідкували проти його й казали: Ти хулив Бога й царя. А потім виведїть його та й побийте каміннєм на смерть.</verse>
				<verse number="11">І мужі города його, значні й старшини, що жили в його городї, вчинили, як наказала їм Езабель, як стояло написане в листах, що переслала їм.</verse>
				<verse number="12">З'ясували вони піст, та й посадили Набота між найпереднїйшими народу.</verse>
				<verse number="13">І прийшли два нужденники; посїдали навпроти його, й сьвідкували проти його ті недобрі люде й говорили: Набот проклинав Бога й царя. І вивели його поза город та й побили каміннєм на смерть.</verse>
				<verse number="14">А тодї сповістили Езабелю: Набота побито каміннєм, і він умер.</verse>
				<verse number="15">Скоро ж почула Езабель, що Набота побито каміннєм і він умер, сказала вона Ахабові: Вставай, бери в посїданнє виноградник Езреелїя Набота, що не хотїв віддати його тобі за срібло, бо Набот уже не жиє, він умер.</verse>
				<verse number="16">Коли почув Ахаб, що Набот убитий, то й встав він та й поїхав у виноградник Набота Езреелїя, щоб його посїсти.</verse>
				<verse number="17">Та прийшло слово Господнє до Ілиї Тесбія, таке:</verse>
				<verse number="18">Збірайся, йди на встрічу Ахабові, цареві Ізраїлському, що в Самариї - він саме тепер у винограднику Набота, що пійшов узяти його в державу, -</verse>
				<verse number="19">І промов до його: Так говорить Господь: Се ти вбив, та ще й входиш у наслїддє? а далїй промов: Тако глаголе Господь: На тому врочищі, де пси лизали кров Наботову, лизати муть вони й твою кров.</verse>
				<verse number="20">І сказав Ахаб Ілиї: Таки знайшов ти мене, вороже? Він же відказав: Знайшов; ти бо неначе запродав себе, щоб чинити таке, що Господеві не до вподоби;</verse>
				<verse number="21">За те я накличу на тебе лихо і вимету за тобою, й викореню ув Ахаба й те, що мочить до стїни, те що під замком і що покинуте в Ізраїлї;</verse>
				<verse number="22">І вчиню я з твоїм домом так, як учинив із домом Еробоамовим Набатенковим, і з домом Баасиним Ахієнковим, за тяжку досаду, що роздосадував єси мене й довів Ізраїля до гріхів.</verse>
				<verse number="23">І про Езабелю вирік Господь: пси пожруть Езабелю за муром Езреелевим:</verse>
				<verse number="24">Хто в Ахаба в городї вмре, того пожруть пси; хто ж на полі вмре, того птаство піднебесне пожирати ме.</verse>
				<verse number="25">Нїкого ще такого не бувало, як Ахаб, щоб оддававсь так, чинити противнє перед Господом, а до того підводила його жінка його Езабель.</verse>
				<verse number="26">Він виробляв над усяку міру гидке, ходючи слїдом за ідолами, зовсїм так, як чинили Аморії, що їх Господь вигубив зперед очей синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="27">Почувши ж Ахаб сї слова, роздер на собі одежу, надїв волосяне веретище на тїло й постив, і спав у веретищі й ходив, звісивши голову.</verse>
				<verse number="28">І прийшло слово Господнє до Ілиї Тесбія, таке:</verse>
				<verse number="29">Чи постеріг єси, як упокоривсь Ахаб передо мною? Що він впокорився передо мною, не дам лихій годинї прийти за його віку; в днї сина його нашлю горе на дом його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">Проминуло три роки й не було війни між Сириєю й Ізраїлем.</verse>
				<verse number="2">У третьому ж роцї прибув Йосафат, царь Юдин, до царя Ізраїлського.</verse>
				<verse number="3">(А промовив був царь Ізраїлський до своїх слуг: Чи ви знаєте, що Рамот Галаадський до нас належить? Ми же мовчимо, замість щоб одняти його у царя Сирийського.)</verse>
				<verse number="4">І сказав він Йосафатові: Пійдеш зо мною на війну проти Рамоту Галаадського? І відказав Йосафат цареві Ізраїлському: Я хочу те, що й ти; мій люд як твій люд, мої конї як твої конї.</verse>
				<verse number="5">І сказав Йосафат цареві Ізраїлському: Поспитай перше, що казати ме про те Господь.</verse>
				<verse number="6">І зібрав царь Ізраїлський пророки, до чотирох сот чоловіка, і спитав їх: Чи йти менї проти Рамоту в Галаадї на війну, чи занехати се? Вони відказали: Йди, Господь оддасть їх на поталу цареві.</verse>
				<verse number="7">Йосафат же каже: Чи нема тут ще й пророка Господнього, щоб нам через його поспитати Господа?</verse>
				<verse number="8">Царь же Ізраїлський відказав Йосафатові: Є ще один тут такий, щоб через його можна поспитати в Господа, та я не люблю його, бо нїчого доброго менї не пророкує, а тільки лихе - се Михей Емблаєнко. Йосафат же каже: Не говори так, царю.</verse>
				<verse number="9">І покликав царь Ізраїлський одного скопця й повелїв: Ійди скоро по Михея Емблаєнка.</verse>
				<verse number="10">Тим часом царь Ізраїлський й Йосафат, царь Юдейський, одягнені в царські ризи, седїли на площі в воротях Самариї, кожен на престолї свойму, а всї пророки віщували перед ними:</verse>
				<verse number="11">(Один з них) Седекія Хенааненко зробив собі зелїзні роги та й каже: Так говорить Господь: Сими виколеш ти Сирийцїв, поки їх не вигубиш.</verse>
				<verse number="12">І всї пророки віщували так само й мовляли: Іди на Рамат у Галаадї, пощастить тобі, Господь подасть його на поталу цареві.</verse>
				<verse number="13">Посланець же, що пійшов кликати Михею, каже йому: Знай, що пророки в один голос віщують цареві добро, нехай же й твоє слово пристає до гурту, віщуй і ти добро.</verse>
				<verse number="14">Михея ж відказав: Так певно, як Господь живе, тільки те, що глаголати ме Господь менї, казати му.</verse>
				<verse number="15">Як прийшов же він до царя, питає в його царь: Михею! чи нам ійти війною на Рамот Галаадський, чи се занехати? І відказав йому той: Йди, буде вдача тобі, й Господь оддасть його в руки цареві.</verse>
				<verse number="16">Царь же промовив до його: Ще раз і ще раз заклинаю тебе, щоб ти менї в імя Господнє нїчого не говорив, тільки правду!</verse>
				<verse number="17">І сказав він: Я бачу всього Ізраїля розсипаного по горах, наче вівцї, що нема в їх пастуха. І каже Господь: Нема в їх пана; нехай байдужно вертається кожен додому.</verse>
				<verse number="18">І сказав царь Ізрайлїв Йосафатові: Чи не казав же я тобі, що він не віщує менї нїчого доброго, тільки лихе?</verse>
				<verse number="19">І каже (Михея): Вислухай же слово Господнє: Я бачив Господа седячого на престолї свойму й все військо небесне стоїть праворуч і лїворуч його;</verse>
				<verse number="20">І промовив Господь: Хто підманив би Ахаба, щоб двинув у поле та й полїг під Рамотом у Галаадї? І сей говорив так, а той инакше.</verse>
				<verse number="21">Тодї виступив один дух, став перед Господом та й каже: Я підманю його. Господь же спитав: Чим?</verse>
				<verse number="22">І відказав (дух): Я вийду та й зроблюсь духом ложним в устах його пророків. Господь же сказав: Ти зробиш те й підманиш його; йди й вчини так.</verse>
				<verse number="23">Оце ж Господь, як бачиш, вложив ув уста всїм твоїм пророкам ложнього духа; тим часом як Господь недобре про тебе виповів.</verse>
				<verse number="24">І приступив Седекія Хенааненко, ударив Михея по щоцї та й каже: Як то - чи ж від мене відойшов дух Господень, щоб говорити в тобі?</verse>
				<verse number="25">Михей же промовив: Ти взнаєш про се того дня, як бігати меш із однієї комірки в другу, щоб сховатись.</verse>
				<verse number="26">Царь же Ізрайлїв повелїв: Возьміте Михея й одведїте його до Амона, городського начальника, та до Йоаса царевича,</verse>
				<verse number="27">І з'ясїть: Так говорить царь: Посадїть його в темницю та давайте йому хлїба скупо й води скупо, покіль я щасливо вернусь.</verse>
				<verse number="28">І промовив Михей: Коли вернешся щасливо, так не Господь говорив через мене. І сказав: Слухай, увесь народе!</verse>
				<verse number="29">От і двинув царь Ізраїлський з Йосафатом, царем Юдейським, на Рамот у Галаадї.</verse>
				<verse number="30">І каже царь Ізраїлський Йосафатові: Я переодягнусь та й пійду до бою, ти ж будь у своїй царській одежі. І переодягнувся царь Ізраїлський та й виступив до бою.</verse>
				<verse number="31">Царь же Сирийський повелїв трийцятьом і двом отаманам своїх боєвих колесниць: Не вдаряйте нї на простого, нї на знатнього, тільки на одного царя Ізраїлського.</verse>
				<verse number="32">Отамани колесниць, побачивши Йосафата, подумали: Се мабуть царь Ізраїлський, й навернувши, вдарили на його, й закричав Йосафат.</verse>
				<verse number="33">Скоро ж отамани колесниць постерегли, що се не царь Ізраїлський, одвернули від його.</verse>
				<verse number="34">Один же чоловік напяв лука та й пустив навманя стрілу й пострілив царя Ізраїлського між легкими й жолудком. І повелїв він свойму візникові: Одвертай та вивозь мене з боєвого натовпу, бо мене поранено.</verse>
				<verse number="35">Та битва того дня щораз більш закипала, й царь стояв у колесницї проти Сирийцїв, і вечером умер; кров із рани стїкала в колесницю.</verse>
				<verse number="36">І загукали під захід сонця в війську: Кожен, вертайсь у свій город і в свою землю!</verse>
				<verse number="37">І вмер царь, і привезли його в Самарию та й поховали царя в Самариї.</verse>
				<verse number="38">Як обмивали ж колесницю в ставу, лизали собаки кров його, а блудницї купались у їй, по слову, що глаголав Господь.</verse>
				<verse number="39">Прочі дїї Ахаба, й про се, що він чинив, і про будинок із слонової костї, що збудував, і про всї городи, що він утверджував, - про се сказано в лїтописній книзї царів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="40">І спочив Ахаб із батьками своїми, а син його Охозія став намість його царем.</verse>
				<verse number="41">Йосафат Асенко став царем у Юдеї у четвертому роцї Ахаба, царя Ізраїлського.</verse>
				<verse number="42">Трийцять і пять год було віку Йосафатового, як зробивсь царем, а двайцять і пять год царював у Ерусалимі. Матїр його звали Азуба Салаїлівна.</verse>
				<verse number="43">І ходив він усе дорогою батька свого Аси, не звертав з неї та чинив те, що Господеві до вподоби.</verse>
				<verse number="44">Тільки висот не поруйновано, й все ще жертував і кадив люд на висотах.</verse>
				<verse number="45">І держав Йосафат мир із царем Ізрайлевим.</verse>
				<verse number="46">Инші дїла Йосафатові, його хоробрі дїї, й як він воював, се прописано в книзї лїтописній царів Юдиних.</verse>
				<verse number="47">Вигубив іще з землї останки блудників, що з часів отця його Аси зіставались.</verse>
				<verse number="48">Не було ж тодї царя в Едомі; наказний (намісник) був за царя.</verse>
				<verse number="49">Йосафат побудував був і кораблї на морі, щоб ходити в Офир і привозити золото; та вони не дійшли, бо порозбивались ув Езійон-Габері.</verse>
				<verse number="50">Казав тодї Охозія Ахабенко Йосафатові: Нехай мої люде з твоїми людьми пливуть на кораблях. Йосафат же не схотїв.</verse>
				<verse number="51">І почив Йосафат з своїми отцями й поховано його коло отцїв його в Давидовому городї, предківському. А син його Йорам зробився царем намість його.</verse>
				<verse number="52">Охозія Ахабенко зробився царем у сїмнайцятому роцї Йосафатовому, царя Юдиного, й царював два роки над Ізраїлем в Самариї.</verse>
				<verse number="53">І чинив він те, що було Господеві не до вподоби, й ходив дорогою батька свого й дорогою матері своєї й дорогою Еробоамовою Набатенковою, що доводив Ізраїля до гріхів.</verse>
				<verse number="54">І служив він Баалові, й вбоготворяв його, й запалював гнїв Господа, Бога Ізрайлевого, так само, як і батько його чинив.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="12">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">По смертї Ахабовій відпали Моабії від Ізраїля.</verse>
				<verse number="2">Охозія впав був через грату в своїй верхній сьвітлицї в Самариї та занедужав; і послав він посли й повелїв їм: Ійдїте, поспитайте в Беел-Себула, Екронського бога, чи я одужаю з сієї недуги моєї?</verse>
				<verse number="3">Ангел же Господень сказав до Ілиї Тесбія: Ось ійди лишень зустріч послам царя Самарийського та й промов до них: Хиба в Ізраїлї та нема Бога, що ви йдете питати в Беел-Себула, Екронського бога.</verse>
				<verse number="4">За се ж, тако глаголе Господь: Із постелї, що лїг єси на її, ти вже не встанеш, а мусиш умерти. І пійшов Ілия (і сказав їм).</verse>
				<verse number="5">І вернулись посли, а він питає: Чому ви вернулись?</verse>
				<verse number="6">Відказують йому: Вийшов зустріч нам чоловік; та й сказав нам: Вернїтесь до царя, що вас послав і скажіть йому: Хиба в Ізраїлї та нема Бога, що ти посилаєш питати в Беел-Себула, Екронського бога? За се не встанеш ти з постелї, що лїг на її, а мусиш умерти.</verse>
				<verse number="7">І питає їх: Який собою той чоловік, що вийшов зустріч вам і сказав таке вам?</verse>
				<verse number="8">Відказали йому: Чоловік той цїлий волохатий, а чересла підперезані шкуряним поясом. І каже він: Се Ілия Тесбій.</verse>
				<verse number="9">І послав до його полусотника з його півсотнею. Сей прийшов до його, а він седїв на верху на горі, й промовив до його: Чоловіче Божий, царь повелїває: зійди з гори.</verse>
				<verse number="10">Ілия ж відказав і промовив до полусотника: Коли я чоловік Божий, так нехай зійде з неба огонь та й пожере тебе й твою полусотню. І зійшов із неба огонь і пожер його й його півсотню.</verse>
				<verse number="11">І послав царь другого отамана над півсотнею вкупі з його півсотнею. Той прийшов та й каже: Чоловіче Божий, так говорить царь: зійди скоренько вниз.</verse>
				<verse number="12">Ілия ж відказав і рече йому: Коли я чоловік Божий, нехай спаде огонь із неба й пожере тебе й твою півсотню. І спав огонь Божий з неба та й пожер його й його півсотню.</verse>
				<verse number="13">Тодї послав ще третього отамана над півсотнею вкупі з його півсотнею. Пійшов той, й як прийшов, упав навколїшки перед Ілиєю та й промовив, благаючи: Чоловіче Божий! не погорди душею моєю й душами сих пятьдесятьох рабів твоїх.</verse>
				<verse number="14">Ось бо упав огонь із неба й пожер обох перших отаманів над півсотнями; тепер же душа моя не буде погорджена перед тобою.</verse>
				<verse number="15">І рече ангел Господень до Ілиї: Ійди з ним, не лякайсь його. І встав і пійшов із ним до царя.</verse>
				<verse number="16">І сказав йому (цареві): Так глаголе Господь: За те, що ти послав посли, щоб вони поспитали в Беел-Себула, бога Екронського, - наче б в Ізраїлї не було Бога, щоб питати про слово його, ти не зійдеш із постелї, що лїг на їй, а мусиш умерти.</verse>
				<verse number="17">От і вмер він по слову Господньому, що проказав Ілия; а брат його Йорам став царем намість його - у другому роцї Йорама, сина Йосафатового, царя Юдейського, бо в його не було сина.</verse>
				<verse number="18">Проче про Охозію, що він чинив, те прописано в книзї лїтописній царів Ізрайлевих.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Того часу, як Господь схотїв взяти Ілию у вихрі на небо, йшов Ілия з Елисеєм із Галгалу.</verse>
				<verse number="2">І сказав Ілия до Елисея: Зостанься тут, бо Господь послав мене в Бетель. Та Елисей відказав: Так певно, як Господь живе, не покину тебе. От і пійшли вони в Бетель.</verse>
				<verse number="3">І повиходили сини (ученики) пророцькі, що були в Бетелї, до Елисея та й кажуть йому: Чи знаєш, що Господь сьогоднї вознесе пана твого над головою твоєю? Відказав він: І я се знаю; мовчіть!</verse>
				<verse number="4">І рече йому Ілия: Елисею, зостанься тут, бо Господь посилає мене в Ерихон. Він же відказав: Так певно, як Господь живе, й так вірно, як ти живеш, я не покину тебе. От і пійшли вони в Ерихон.</verse>
				<verse number="5">І повиходили сини пророків, що були в Ерихонї до Елисея, та й промовили до його: Чи знаєш, що Господь сьогоднї вознесе твого пана над головою твоєю? Відказав він: І я се знаю; мовчіть!</verse>
				<verse number="6">І рече Ілия до його: Зостанься ж тут, бо Господь послав мене на Йордань. Він же відказує: Так певно, як Господь живе, й як ти живеш, не покину тебе! От і пійшли вони обидва.</verse>
				<verse number="7">Пятьдесять же чоловіка синів пророцьких пійшли на бік та й стояли оддалеки їх, вони ж оба станули над Йорданню.</verse>
				<verse number="8">І взяв Ілия гуню свою, згорнув її та й ударив по водї, й розступилась вода на обидва боки, так що вони обидва перейшли по сусї.</verse>
				<verse number="9">Як перейшли, промовив Ілия до Елисея: Проси, що тобі вчинити, перш нїж буду взятий від тебе. Відказав Елисей: Нехай би у менї було удвоє духа, що в тобі.</verse>
				<verse number="10">І сказав той: Важкого просиш. Та коли бачити меш, як я буду взятий від тебе, так воно й станеться; коли ж не побачиш, то не станеться.</verse>
				<verse number="11">Тим часом, як вони в такій розмові йшли далїй, зявилась несподївано поломяна колесниця з поломяними кіньми. Вони їх розлучили, й понесли Ілию в бурі на небо.</verse>
				<verse number="12">Вбачаючи се, Елисей закричав: Батеньку мій, батеньку! ой колеснице Ізрайлева й візниче його! Та не бачив його більш. І вхопив одежу свою та й роздер надвоє.</verse>
				<verse number="13">І підняв Ілиїну гуню, що впала з його, й вернувсь та й став на березї Йорданї.</verse>
				<verse number="14">І взяв гуню Ілиїну, що з його впала, й вдарив нею по водї, та вода не розступилась. І сказав він: Де ж є Бог Ілиїн? І вдарив вдруге по водї, й вона розступилась сюди й туди, й перейшов Елисей.</verse>
				<verse number="15">І побачили сини пророків, що були в Ерихонї навпроти, та й промовили: Дух Ілиїн опочив на Елисеї. І пійшли зустріч йому, й вклонились перед ним до землї;</verse>
				<verse number="16">І промовили до його: Ось у нас тут, у твоїх рабів, пятьдесять кріпких мужів; нехай йдуть та шукають пана твого; може дух Господень занїс його та покинув на котрій горі, або на якій долинї. Він же сказав: Не посилайте.</verse>
				<verse number="17">Як же вони всиловувались аж надто, сказав він: То посилайте. І послали вони пятьдесять чоловіка, й шукали три днї, та не знайшли.</verse>
				<verse number="18">І вернулись до його, покіль він гаявсь у Ерихонї. І сказав їм: Чи я ж вам не казав, щоб не ходили?</verse>
				<verse number="19">І казали міські люде Елисеєві: Гарний видом сей город, як сам бачиш, добродїю, та вода непогожа, й земля не родить.</verse>
				<verse number="20">І промовив він: Принесїть менї нову посудину й вкиньте соли туди. Як же ж вони принесли,</verse>
				<verse number="21">Пійшов він до криничаного жерела, вкинув соли, й рече: Так говорить Господь: Я зробив сю воду здоровою, тепер уже не буде від неї нї смертї, нї невроджаю.</verse>
				<verse number="22">Так і зробилась вода погожою по сей день, по слову, що промовив Елисей.</verse>
				<verse number="23">Звідти ж пійшов він у Бетель. Як же він ійшов дорогою, повибігали малі дїти з городу та й сьміялись із його, покликуючи: Ходи лисий, ходи лисий!</verse>
				<verse number="24">Він же обернувсь і, побачивши їх, прокляв їх імям Господнїм. І вийшли дві ведмедицї з гаю та й роздерли сорок і двоє дїтей.</verse>
				<verse number="25">Звідти подався він на Кармель-гору, а відсї вернувсь в Самарию.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Йорам Ахабенко зробивсь царем Ізрайлевим у Самариї у вісїмнайцятому роцї Йосафатовому, царя Юдиного, та й царював дванайцять год.</verse>
				<verse number="2">І чинив він таке, що було Господеві не до вподоби, однакже не так, як його батько й мати, бо він звалив стовпи Баалові, що поставляв отець його;</verse>
				<verse number="3">Та все ж держався він твердо гріхів Еробоама Набатенка, що доводив до них Ізраїля, і не покидав їх.</verse>
				<verse number="4">Меса ж, царь Моабіїв, мав великі стада й вистачав цареві Ізрайлевому раз-по-раз по сотнї тисяч овець і по сотнї тисяч баранів із рунами.</verse>
				<verse number="5">Як же вмер Ахаб, відпав царь Моабійський від царя Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="6">І вирушив царь Йорам того часу з Самариї та й перегледїв усього Ізраїля;</verse>
				<verse number="7">А Йосафатові, цареві Юдиному, повелїв з'ясити: Царь Моабіїв одпав од мене; чи не схочеш ійти зо мною воювати Моабіїв? Той відказав: Добре! Як ти, так і я; як твій люд, так і мій; як твої конї, так і мої конї.</verse>
				<verse number="8">І питає він: По якій дорозї двинемо? Відказав: По дорозї через степ Едомський.</verse>
				<verse number="9">От і двинули царь Ізрайлїв, царь Юдейський і царь Едомський, і йшли вони обходом сїм день, і не стало води війську й скоту, що йшов за ними.</verse>
				<verse number="10">І промовив царь Ізрайлїв: Ой лишенько! скликав Господь сї три царі докупи, щоб їх подати Моабові на поталу.</verse>
				<verse number="11">Йосафат же каже: Чи нема тут якого пророка Господнього, щоб нам поспитати Господа через його? І відказав один ізміж слуг царя Ізрайлевого: Є тут Елисей Сафатенко, що (вслуговуючи) подавав Ілиї воду на руки.</verse>
				<verse number="12">І каже Йосафат: У сього є слово Господнє. От і пійшли до його царь Ізраїлський, та Йосафат, та царь Едомський.</verse>
				<verse number="13">Елисей ж сказав цареві Ізрайлевому: Що між мною й тобою? Іди до пророків отця твого та до пророків матері твоєї. Царь же Ізрайлїв каже йому: Чи вже ж Господь скликав сї три царі, щоб їх подати Моабові на поталу?</verse>
				<verse number="14">І рече Елисей: Так певно, як живе Господь Саваот, що в його службі стою, коли б я не вважав на Йосафата, царя Юдиного, так на тебе я б не споглянув і не позирнув.</verse>
				<verse number="15">Тепер же покличте менї грача на гуслах. І як той дзвонив у струни, найшла на його рука Господня.</verse>
				<verse number="16">І він промовив: Тако глаголе Господь: Копайте по сїй долинї рови за ровами;</verse>
				<verse number="17">Так бо глаголе Господь: Не бачити мете нї вітру, нї дощу, а ся долина сповниться водою, так що й ви й скотина ваша пити мете;</verse>
				<verse number="18">Та се ще мала річ у Господа: він подасть вам і Моабіїв на поталу,</verse>
				<verse number="19">І ви збурите всї утверджені городи й всї головні городи, позрубуєте всї плодющі дерева, позабиваєте всї криничні джерела, й всяке добре поле попсуєте каміннєм.</verse>
				<verse number="20">І ось на завтра уранцї, о тій добі, як приносять хлїбову жертву, ринула разом вода дорогою Едомською, й земля сповнилась водою.</verse>
				<verse number="21">Як довідалися ж Моабії, що царі наступають їх воювати, то й скликали всїх, що годились до зброї, та й уставились на гряницї.</verse>
				<verse number="22">Уранцї ж рано, як сонце заблисло над водою, показалась Моабіям вода червоною наче кров.</verse>
				<verse number="23">І гукали вони: Се кров! Певно царі вдарили один на одного та й зробили різанину проміж себе. Нуже тепер на здобич, Моабії!</verse>
				<verse number="24">І наближилися до Ізраїлського табору. І вирушили Ізрайлитяне та й ударили на Моабіїв так, що ті кинулись навтеки перед ними; вони ж усе вганяли за ними та й побили Моабіїв.</verse>
				<verse number="25">І поруйнували городи, усе ж добре поле попсували, кидаючи кожен чоловік по каменеві, й позабивали всї водяні джерела, та й повирубували все плодюще дерево, так що тільки каміннє осталось в Кир-Харешетї. А пращовики обступили та й зруйнували його.</verse>
				<verse number="26">І побачив царь Моабійський, що мусить полягти в бою, й взяв із собою сїмсот чоловіка взброєних мечами, щоб пробитись до царя Едомського; та не вдалось їм се.</verse>
				<verse number="27">І взяв він свого перворідня, що мав царювати після його, та й принїс його у всепаленнє на мурі. Се роздратувало так Ізраїля, що вони відступились від його та й вернулись у свою землю.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Одна з жінок синів пророцьких, голосючи, промовила до Елисея: Мій муж, твій раб, умер, а ти знаєш, що він, твій раб, був богобоязний по всяк час; тепер же прийшов позичальник і хоче моїх обох хлопцїв забрати в невольники.</verse>
				<verse number="2">Елисей відказав їй: Що ж маю тобі вчинити? Скажи менї, що в тебе є в господї? Вона сказала: Нема нїчого в твоєї служебки в хатинї, як олїйна посудина, а в їй трошки олїї.</verse>
				<verse number="3">І сказав він: Ійди, напозичай порожнього посуду по всїх сусїдах твоїх, та назбірай не трохи;</verse>
				<verse number="4">Тодї ввійдеш, позасовуєш двері позад себе й синків твоїх та й наливати меш в кожну посудину, а котра буде повна, відстав на бік.</verse>
				<verse number="5">І пійшла вона від його та й засунула за собою й за синками своїми двері; вони їй подавали, а вона, знай, наливала.</verse>
				<verse number="6">Як же посуди були вже повні, каже синові свойму: Подай ще посудину. Відказує він: Нема більш посудини. І не текло більш олїї.</verse>
				<verse number="7">Як же пійшла вона й оповідала се Божому чоловікові, сказав він їй: Іди, продай олїю та й заплати твою позичку, а з останку жити меш сама й сини твої.</verse>
				<verse number="8">Одного дня прийшов Елисей в Сунам. Там жила багата женщина, й запросила його, в неї трапезувати. От він що-разу, як ійде було мимо, заверне туди попоїсти.</verse>
				<verse number="9">І каже вона раз чоловікові: От я постерегаю, що сей Божий чоловік, що попри нас проходить, є сьвятий.</verse>
				<verse number="10">Змуруймо ж невеличку верхню сьвітлицю та й поставмо йому там ліжко, стола, стільчика й каганець, щоб, як зайде коли, так і притулився там.</verse>
				<verse number="11">Одного дня прийшов він ізнов, і зайшов у верхню сьвітличку та й відпочивав там;</verse>
				<verse number="12">І звелїв слузї свойму Гієзієві: Поклич сюди тую Сунамійку. І покликав той її, й прийшла вона до його.</verse>
				<verse number="13">І звелїв йому: Скажи лишень їй: Оце ти так дбаєш про нас; що ж би вчинив я про тебе? Може треба перемовитись за тебе з царем або з гетьманом? Та вона відказала: Нї, я живу собі серед мого люду.</verse>
				<verse number="14">І спитав він: Що ж би таке про неї вчинити? Відказав Гієзій: Та ось, сина в її нема, чоловік же її старий.</verse>
				<verse number="15">І звелїв він: Поклич її близче. Той кликнув її, й ввійшла вона в двері.</verse>
				<verse number="16">І сказав він: Через рік о сїм часї держати меш на руках синка. Вона ж каже: Ой нї, добродїю, чоловіче Божий! не обманюй служебки твоєї!</verse>
				<verse number="17">І завагонїла женщина й породила о тім часї другого року сина, як заповів їй Елисей.</verse>
				<verse number="18">Як же хлопчик підріс, пійшов одного дня до батька свого до женцїв:</verse>
				<verse number="19">І кволиться батькові свойму: Голова моя, голова болить! Той же звелїв слузї: Одведи його до матусї.</verse>
				<verse number="20">І взяв той хлопя та й одвів до матері. І седїло воно до самих обід на колїнах у її, й вмерло.</verse>
				<verse number="21">І пійшла вона, положила його в Божого чоловіка на постелї, зачинила двері й пійшла;</verse>
				<verse number="22">І кликнула чоловіка свого й каже: Пошли до мене которого слугу з ослицею, поїду хутко до чоловіка Божого, та зараз і вернусь.</verse>
				<verse number="23">Він же каже: Чого тобі до його? Хиба сьогоднї новомісяччє, чи субота? Та вона відказала: Дарма, таки пійду.</verse>
				<verse number="24">Осїдлавши ослицю, звелїла слузї: Веди й іди. Не гай мене в дорозї, докіль не скажу.</verse>
				<verse number="25">От і поїхала та й прибула до чоловіка Божого на Кармель-гору. Як же загледїв її чоловік Божий оддалїк, сказав слузї свойму: Та се ж Сунамійка!</verse>
				<verse number="26">Біжи зараз їй зустріч та поспитай: Чи все гаразд у тебе? Чи все гаразд у чоловіка? Чи гаразд із хлопям? Відказала вона: Гаразд.</verse>
				<verse number="27">Як знялась вона на гору до чоловіка Божого, обняла йому ноги. І приступив Гієзій, щоб одвести її. Чоловік же Божий сказав: Лиши її, бо вона тяжко сумна, а Господь потаїв се від мене й не обявив менї.</verse>
				<verse number="28">І каже вона: Чи я ж прохала сина в мого добродїя? Чи я ж бо не казала: Не обманюй мене?</verse>
				<verse number="29">І звелїв Гієзієві: Підпережи чересла твої, возьми палицю мою в руку та й іди. Коли зустрінеш кого, не вітай його, а коли хто вітати ме тебе, не дякуй! та й положи палицю мою на лице хлопяткові.</verse>
				<verse number="30">Мати ж хлопчикова промовила: Як певно, що Бог живе, й як певно, що ти живеш, я не покину тебе! Тодї метнувсь він і пійшов слїдом за нею.</verse>
				<verse number="31">Гієзій же випередив їх, та й положив палицю на лице в хлопятка. Та не було нї голосу нї слуху. І вернувся зустріч йому й з'ясував: Хлопя не прокинулось.</verse>
				<verse number="32">Як же ввійшов Елисей в господу, знайшов хлопятко мертве - лежить у його на постелї.</verse>
				<verse number="33">І ввійшов він, засунув двері від їх, та й молився Господеві;</verse>
				<verse number="34">Тодї нахилився над хлопятком, і притулив уста свої до його уст, очі свої до його оченят і руки свої до його рученят, та й пригорнувсь до його, й огрілось тїло в хлопятка.</verse>
				<verse number="35">І знявсь ізнов, походив по сьвітлицї сюди й туди, підойшов та й схиливсь над ним. І чхнуло хлопя сїм раз, та й розкрило оченята хлопятко.</verse>
				<verse number="36">І кликнув тодї Гієзія й звелїв: Поклич сюди Сунамійку. І як увійшла покликана, сказав він: Возьми синка твого.</verse>
				<verse number="37">І приступила вона й упала йому в ноги та й уклонилась до самого долу; тодї взяла синка свого й вийшла.</verse>
				<verse number="38">Елисей же пійшов знов у Галгал. А була тодї голоднеча в тій землї; ученики пророцькі седїли перед ним. І звелїв він слузї свойму: Постав найбільшого казана та й звари юшку синам пророцьким.</verse>
				<verse number="39">І пійшов один у поле, щоб назбірати зела, й знайшов дику вючу ростину, нарвав із неї овощів повну одежину, й прийшов та й накришив їх в котел з юшкою, бо вони незнали їх.</verse>
				<verse number="40">І налили їм їсти; та скоро вони покушали юшки, закричали, кажучи: Смерть у казанї, чоловіче Божий! і не змогли їсти.</verse>
				<verse number="41">Він же сказав: Принесїть лишень борошна сюди. І всипав муку в казан та й звелїв: Наливай людям, нехай їдять. І не було вже нїчого шкідного в кітлї.</verse>
				<verse number="42">Прийшов чоловік із Баал Салиси та й принїс чоловікові Божому первоплід хлїба - двайцять ячмінних боханцїв і стовченого зерна в саквах. І звелїв Елисей: Дай людям, нехай їдять.</verse>
				<verse number="43">Слуга ж його відказав: Що тут класти перед сотнею чоловіка? Він же каже: Дай людям, нехай їдять, так бо говорить Господь: Їсти муть, та ще й зостанеться.</verse>
				<verse number="44">І положив перед ними, й їли вони, ще й зісталось, по слову Господньому.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Неєман, гетьман царя Сирийського, був великим чоловіком у свого пана й високо поважаний, бо через його дарував Господь побіду Сирийцям; і був він чоловік хоробрий, але прокаженний.</verse>
				<verse number="2">Раз у походї зайняли Сирийцї дївчинку з землї Ізраїлської в полонь, і вона служила у супруги Неєманової.</verse>
				<verse number="3">І сказала вона своїй панї: Ой коли б мій пан та побував у пророка, що в Самариї, той вигоїв би його з прокази.</verse>
				<verse number="4">І пійшов він до свого пана та й переказує йому: Так і так говорить служебка, що з землї Ізраїлської.</verse>
				<verse number="5">І каже царь Сириський: Ійди, та побувай у його, а я пішлю письмо до царя Ізраїлського. От і вибрався він і взяв із собою десять талантів срібла, шість тисяч секлів золота й десять перемін одежі;</verse>
				<verse number="6">І передав цареві Ізраїлському лист, а в йому стояло: Як прийде сей лист до тебе, так знай, послав я до тебе слугу мого Неємана, щоб ти вигоїв його з прокази.</verse>
				<verse number="7">Як прочитав царь Ізраїлський письмо, так роздер на собі одежу та й каже: Хиба ж я Бог, що робить і мертвими й живими, що він менї приказує, вигоїти чоловіка з його прокази? Тепер вам явно, як він шукає зачепки!</verse>
				<verse number="8">Скоро ж довідавсь Елисей, чоловік Божий, що царь Ізраїлський роздер одїж на собі, послав до царя й велїв сказати йому: Нащо роздер єси одїж на собі? Нехай лиш прийде до мене, так знати мете, що в Ізраїлї є пророк.</verse>
				<verse number="9">От і прибув Неєман із кіньми своїми й колесницею перед ворота господи Елисеїної.</verse>
				<verse number="10">І вислав Елисей слугу до його й звелїв сказати: Ійди та викупайся сїм раз у Йорданї, так тїло твоє знов посьвіжіє й будеш чистим.</verse>
				<verse number="11">Неєман розгнївавсь та й відойшов із словами: А я думав, що він до мене вийде й, приступивши, призове ймя Господа, Бога свого, й доторкнеться рукою своєю прокази та уздоровить мене.</verse>
				<verse number="12">Чи то ж ріки Дамаські, Абана та Фарфар не лучші, нїж води в Йорданї? Хиба ж менї не можна було б викупатись у них та й очиститись? От і одвернувся й відойшов в гнїві.</verse>
				<verse number="13">І приступили слуги його й промовили до його словами: Коли б тобі, батеньку, пророк наказав зробити що важке, так хиба ж ти не зробив би? А надто, коли він тобі сказав: Викупайсь, так будеш чист.</verse>
				<verse number="14">І пійшов він та й викупавсь сїм раз у Йорданї, поринаючи, як звелїв чоловік Божий, й осьвіжіло тїло його, як у молодого хлопця, і він очистивсь.</verse>
				<verse number="15">І вернувся він із усїма супровідниками своїми до чоловіка Божого, а прибувши, приступив перед його та й каже: Знай, тепер я зрозумів, що нема Бога на всїй землї, тільки в Ізраїлї. Прийми ж гостинець від слуги твого.</verse>
				<verse number="16">Він же каже: Так певно, як живе Господь, що стою в його службі: не прийму нїчого! І хоч той намагався, щоб узяв, він затявся брати.</verse>
				<verse number="17">І сказав Неєман: Коли не хочеш, так нехай менї, слузї твойму, дадуть землї, скілько зможуть повезти два мули, бо твій раб із сього часу не приносити ме нї всепалення, нї иншої жертви нїяким иншим богам, тільки Господеві.</verse>
				<verse number="18">Та в одному тільки нехай Господь вибачить кметеві твойму: коли мій пан пійде в Риммонів храм, щоб там помолитись, і обіпреться при тому на мою руку, так що з ним і я припаду 'к землї в Риммоновому храмі, так нехай Господь вибачить у тому твойму кметеві.</verse>
				<verse number="19">Він же рече йому: Йди з упокоєм. І відїхав той від його, та й уїхав невелику просторонь дороги;</verse>
				<verse number="20">Аж ось сказав (собі) слуга Елисея, Божого чоловіка: Ощаджував мій пан сього Сирийця Неємана та й не прийняв того, що він привіз. Так певно, як живе Господь, мушу наздогнати його та й випрошу що небудь.</verse>
				<verse number="21">От і побіг Гієзій нагонця за Неєманом. Неєман же, постерігши, що він біжить, скочив із колесницї зустріч йому та й питає: Чи все гаразд?</verse>
				<verse number="22">Відказав той: Усе. Послав мене пан мій і звелїв сказати тобі: Саме прийшло до мене з Ефраїмових гір двоє молодиків із синів пророцьких; тож дай про їх талант срібла та дві переміни одежі.</verse>
				<verse number="23">І відказує Неєман: Зроби менї ласку й возьми два таланти! Та й упросив його й завязав два таланти срібла в два мішки й дві переміни одежі та й оддав те двом слугам своїм, і понесли вони поперед його.</verse>
				<verse number="24">Дійшовши ж він до узгірря, узяв (все) од них, сховав у господї й одпустив людей, і вони відійшли.</verse>
				<verse number="25">Як же він увійшов до свого пана, спитав Елисей: Звідки, Гієзію? Він відказав: Твій кміть не виходив нїкуди.</verse>
				<verse number="26">Він же рече йому: Хиба дух мій не був при тому, як вернувся назустріч тобі той чоловік із своєї колесницї? Оце ж ти здобув гроші, й здобув одїж, щоб закупити оливні сади, виноградники, вівцї, воли, раби й рабинї;</verse>
				<verse number="27">Але ж і проказа Неєманова вчепиться тебе й твоїх потомків по вічні часи. І вийшов він од його, побілївши, як снїг, від прокази.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">І сказали пророцькі сини (ученики) Елисеєві: Як бачиш, місце, де живемо при тобі, нам потїсне;</verse>
				<verse number="2">Пійдемо лишень на Йордань, і нехай там кожен візьме по дереву, щоб спорядити нам місце, й осїстись на йому. А він сказав: ійдїть.</verse>
				<verse number="3">Один же між ними просить: Зроби нам ласку, йди з кметями твоїми. І сказав він: Добре! йду з вами.</verse>
				<verse number="4">От і пійшов із ними. Як же дойшли до Йорданї, почали рубати дерево.</verse>
				<verse number="5">Тим часом як один рубав деревину, упала сокира його з топорища в воду. І крикнув він: Ой добродїю! а вона ж позичена.</verse>
				<verse number="6">Чоловік же Божий рече: Де вона впала? Як же показав йому місце, вирубав він цїпок, кинув туди, й ось сокира сплила.</verse>
				<verse number="7">Він і каже: Лови! той простяг руку й взяв її.</verse>
				<verse number="8">Царь Сирийський вирушив війною проти Ізрайлитян і перемовлявсь із слугами своїми та й сказав їм: У тому а тому місцї заляжемо залягом.</verse>
				<verse number="9">Чоловік же Божий, послав до царя Ізраїлського сказати: Остерегайся проходити тим місцем, бо там залягли Сирийцї.</verse>
				<verse number="10">І послав царь Ізраїлський на те місце, що вказав йому чоловік Божий. І так остерегав його що-разу, й він устерігся там, де вказано, не раз та й не два.</verse>
				<verse number="11">І стревожилось серце царя Сирийського про сю річ, і скликавши свої слуги, каже їм: Чи не виказали б ви менї, хто мене зраджує цареві Ізрайлевому?</verse>
				<verse number="12">І відказав один ізміж слуг його: Нї, пане мій, царю; тільки пророк Елисей, що в Ізраїлї, переказує цареві Ізраїлському й ті слова, які ти промовиш ув опочивній сьвітлицї.</verse>
				<verse number="13">І повелїв він: Ійдїте та дивітесь, де він, щоб менї послати та й піймати його. Як же сказано йому: Він у Дотаїмі,</verse>
				<verse number="14">Послав туди конї й колесницї й потужню купу військову. Пійшли вони в ночі та й обняли город.</verse>
				<verse number="15">Уранцї рано встав слуга чоловіка Божого й вийшов, аж се облягла військова купа з кіньми й колесницями навкруги місто. І каже йому слуга його: Ой горе, паноньку! що нам оце почати?</verse>
				<verse number="16">Він же сказав: Не лякайся, бо тих, що з нами, більш, анїж тих, що з ними.</verse>
				<verse number="17">І моливсь Елисей й промовляв: Господи! відкрий йому очі, щоб він бачив! І відкрив Господь слузї очі, й вбачав він, як гора навкруги Елисея була заповнена кіньми й поломяними колесницями.</verse>
				<verse number="18">Як же Сирийцї двинули проти його, моливсь Елисей Господеві й промовляв: Удар же сих людей слїпотою! І вдарив їх слїпотою, як моливсь Елисей.</verse>
				<verse number="19">І рече їм Елисей: Се не та дорога й не той город; ійдїте за мною, так я приведу вас до того чоловіка, що ви шукаєте. І привів їх у Самарию.</verse>
				<verse number="20">Як тільки ж прийшли вони в Самарию, рече Елисей: Господи! відкрий їм очі, щоб вони бачили. І відкрив їм Господь очі, й вони побачили себе в серединї в Самариї.</verse>
				<verse number="21">Як же побачив їх царь Ізрайлїв, питає в Елисея: Чи менї їх вистинати, батьку?</verse>
				<verse number="22">Він же відказав: Не вбивай їх. Хиба ти заполонив їх мечем твоїм і луком твоїм, щоб їх убивати? Постав перед ними їду та воду, нехай їдять і пють, а тодї нехай ійдуть до свого пана.</verse>
				<verse number="23">І звелїв наготовити їм великий пир, і як вони понаїдались і понапивались, відпустив їх, і пійшли вони до свого пана. З того часу не було нападу Сирийцїв на Ізраїль-землю.</verse>
				<verse number="24">І сталось опісля, що царь Сирийський Бенадад постягав докупи всю військову силу свою та й двинув і обложив Самарию.</verse>
				<verse number="25">І настала велика голоднеча в Самариї, й дойшло до такого скруту, що осляча голова стояла вісїмдесять срібних секлів, а четвертина міри голубячого гною пять срібних секлів.</verse>
				<verse number="26">Як вийшов раз царь Ізраїлський на мур, заголосила до його якась женщина та й просить: Поможи менї, добродїю мій, царю!</verse>
				<verse number="27">Він же відказав: Коли тобі не поможе Господь, так із чого я поможу тобі? з току, чи з вино-тискарнї?</verse>
				<verse number="28">І поспитав у неї царь: Що тобі треба? Відказала ж вона: Отта жінка говорила менї: Дай сина твого, щоб ми сьогоднї з'їли його, а завтра з'їмо мого сина.</verse>
				<verse number="29">От ми зварили мого сина та й ізїли, а як на другий день я сказала їй: Давай же сюди твого сина, щоб нам його з'їсти, то вона свого сина сховала.</verse>
				<verse number="30">Як почув же царь, що женщина таке говорить, роздер одежу на собі, й ходив по мурі, і бачив люд, що на тїлї в його волосяне веретище.</verse>
				<verse number="31">І каже він: Нехай Бог учинить менї се й те, та ще й причинить, коли голова Елисеїна зістанеться сьогоднї в його на плечах.</verse>
				<verse number="32">Як седїв же Елисей в своїй хатинї й значнї люде седїли в його, післав царь від себе чоловіка. Перше ж нїж посланець дійшов до його, рече він значнїм людям: А знаєте ви, що сей син душогубця послав до мене, щоб стяти менї голову? Гледїте ж, скоро посланець надійде, зачинїте двері та й не допустїть увійти, бо ось, чути вже тупаннє пана його за ним.</verse>
				<verse number="33">Ще він промовляв до них, аж прибув царь до його та й каже: Бачиш, яке лихо від Господа! Чого ж іще менї визирати від Господа?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Елисей же заговорив: Слухайте слово Господнє! Тако глаголе Господь: Завтра о сїй добі міра пшеничньої передньої муки буде в воротях в Самариї по одному секлеві, а дві мірі ячменю тоже по одному секлеві.</verse>
				<verse number="2">І відказав лицарь, що на його руку опирався царь, чоловікові Божому: Коли б Господь і отвори починив у небі, то й тодї як би воно могло статись? І відказав він: Побачиш своїми очима, та не їсти меш.</verse>
				<verse number="3">Було ж чотири чоловіка прокажених, за ворітьми, й мовляли вони один одному: Чого нам тут седїти та дожидати смертї?</verse>
				<verse number="4">Коли поважимось увійти в город, байдуже, город опанувала голоднеча, й ми там помремо; зістанемося ж тут, мусимо й тутеньки померти. Тож ходїмо в Сирийський табір. Зіставлять нас в живих, так жити мемо; а повбивають, ну, то й помремо.</verse>
				<verse number="5">От і піднялись у вечірньому мороцї, щоб ійти в Сирийський табір. Як же дойшли до краю Сирийського табору, не було там нї чоловіка.</verse>
				<verse number="6">Бо дав Господь так, що в Сирийському таборі стало чути тупаннє коней й гуркіт колесниць та великого війська, так що вони мовляли одно одному: Певно царь Ізрайлїв понаймав царів Гетїйських і царів Египецьких, щоб напасти на нас!</verse>
				<verse number="7">От і рушили та й побігли в омрацї, й покинули свої намети й конї й осли - ввесь табір як стояв, та й повтїкали, аби вихопитись із душею.</verse>
				<verse number="8">Як же ті прокаженні прийшли до краю табору, увійшли вони в один намет, їли й пили, нахапали срібла, золота й одежі та й вийшли, те поховати. Потім зайшли в другий намет, набрали й там та й поховали.</verse>
				<verse number="9">Далїй же кажуть один одному: Не так ми зробимо: Сей день є дньом доброї вістї. Коли мовчати мем, і до ясного ранку ждати мем, так нас обвинуватять. Пійдїмо ж зараз та з'ясуймо про се в царській палатї.</verse>
				<verse number="10">Прийшовши до воріт, прикликали вони воротарів городських та й розповіли їм, кажучи: Ми подались були в Сирийський табір, та нема там нї чоловіка анї чути голосу людського, а тільки конї та осли попривязувані й намети, як були.</verse>
				<verse number="11">І пійшли воротарі та й передали вість в царську палату.</verse>
				<verse number="12">І піднявсь царь серед ночі й промовив до слуг своїх: Я вам скажу, що Сирийцї проти нас урядили: Вони знають, що ми голодуємо; от і покинули табір, щоб сховатись в полі, та й думають: Як повиходять вони з міста, то захопимо їх живцем та й уломимось у город.</verse>
				<verse number="13">І відказав один ізміж його слуг: Нехай беруть пять коней, що ще позоставались в містї, (бо лишь стілько їх і є в цїлій громадї Ізраїля, всї бо прочі обернено на харч), та пошлїмо їх на провідки.</verse>
				<verse number="14">І взяли дві парі коней запряжених у колесницї й послав царь слїдом за Сирийцями з наказом: Ійдїте й роздивітесь.</verse>
				<verse number="15">І їхали вони аж до Йорданї, аж ось уся дорога встелена одежою й знаряддєм, що покидали Сирийцї в поквапних утеках. І вернулись посланцї та й донесли про се цареві.</verse>
				<verse number="16">Тодї вийшов люд та й розграбив табір Сирийський, і була міра пшеничнього борошна по секлеві, а дві мірки ячменю по секлеві, по слову Господньому.</verse>
				<verse number="17">Царь же поставив того лицаря, що на його руку опирався, доглядником у воротях; і роздавив його народ у воротях і він умер, як сказав чоловік Божий, коли говорив, як прийшов був до його царь.</verse>
				<verse number="18">А казав тодї чоловік Божий цареві так: Дві мірки ячменю стояти муть завтра о сїй добі в Самарийських воротях один секель, а мірка лучшого борошна один секель;</verse>
				<verse number="19">Тодї лицарь відповів був чоловікові Божому: Коли б Господь і отвори починив у небі, то й тодї як би воно могло статись? І відказав йому: Побачиш своїми очима, та не їсти меш.</verse>
				<verse number="20">Так і сталось йому, бо люд потолочив його в воротях, так що він і вмер.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Елисей розмовляв з молодицею, що воскресив сина її, й рече їй: Збирайся й ійди з твоїми домівниками звідсї та й зупинись денебудь, де зможеш, бо Господь нашле семилїтню голоднечу на сю землю.</verse>
				<verse number="2">Знялась тодї молодиця та й учинила по слову чоловіка Божого, й пійшла з домовниками своїми звідти та й пробувала сїм лїт в Филистійській землї.</verse>
				<verse number="3">Як уплив же семий рік, вернулась молодиця з Филистійської землї та й прийшла просити царя про свою господу й поля свої.</verse>
				<verse number="4">Царь же саме тодї розмовляв із Гієзієм, слугою чоловіка Божого, та й каже: Роскажи ж менї про всї великі дїла, які вчинив Елисей.</verse>
				<verse number="5">Тим часом, як він росказував цареві, що той мертвого оживив, появилась молодиця, що її сина він оживив, щоб шукати в царя помочі про свою господу й поля. І каже Гієзій: Пане мій, царю, оце й є та молодиця, а се її син, що Елисей воскресив його!</verse>
				<verse number="6">І поспитав царь у молодицї, а вона розказала йому. І дав їй царь одного дворака та й повелїв йому: Гледи, щоб усе, що до неї належить, а до того й усю користь із її нив вернено їй з того часу, як покинула землю, аж по сей день!</verse>
				<verse number="7">І пійшов Елисей у Дамаск, саме як Бенадад, царь Сирийський, лежав у недузї. Як же йому сказано: Прийшов сюди чоловік Божий,</verse>
				<verse number="8">Каже царь Азаїлові: Візьми з собою гостинцї, йди зустріч Божому чоловікові та й поспитай через його в Господа, чи я одужаю з сієї недуги моєї.</verse>
				<verse number="9">І пійшов Азаїл зустріч йому, взявши з собою гостинцї, всякі дорогощі Дамаські, скілько сорок верблюдів могли понести, й, прийшовши, став перед ним та й промовив: Син твій Бенадад, царь Сирийський, послав мене до тебе поспитати: Чи одужаю я з сієї недуги моєї?</verse>
				<verse number="10">І відказав йому Елисей: Йди, скажи йому: Одужаєш, хоч Господь виявив менї, що він мусить умерти.</verse>
				<verse number="11">І вдививсь (Елисей) в його, так що він аж занепокоївся, і заплакав чоловік Божий.</verse>
				<verse number="12">І питає в його Азаїл: Чого ти плачеш, добродїю? І відказав він: Бо знаю, яке ти лихо заподїєш Ізрайлеві. Утверджені їх городи пустиш ти пожаром, а їх молодїж побєш мечем, дїтвору їх пороздоптуєш, і вагітних жінок розтинати меш.</verse>
				<verse number="13">І відказав Азаїл: Хто ж такий раб твій, я, пес, щоб таке страшне чинити? І рече Елисей: Господь указав менї в тобі царя Сирийського.</verse>
				<verse number="14">От і пійшов собі він од Елисея, а як прийшов до свого пана, питає сей: Що сказав Елисей? І відповів: Казав, що ти одужаєш.</verse>
				<verse number="15">На другий же день узяв він покривало, намочив його в водї та й розпростер на його лицї, і він умер, а Азаїл зробився намість його царем.</verse>
				<verse number="16">І зробився в пятому роцї Йорама Ахабенка, царя Ізрайлевого, царем Йорам, син Йосафатів, царя Юдиного.</verse>
				<verse number="17">Трийцять і два роки було віку його, як зробився царем, а царював вісїм год у Ерусалимі.</verse>
				<verse number="18">І ходив він дорогою царів Ізраїлських, як чинив дом Ахабів, бо держав дочку Ахабову, й чинив те, що було Господеві не до вподоби.</verse>
				<verse number="19">Та Господь не хотїв вигубити Юду задля раба свого Давида, бо він обітував йому дати сьвіточ в дїтях його по всї часи.</verse>
				<verse number="20">Під його царюваннєм визволились Едомії зпід верховоду Юдиного та й поставили царя над собою.</verse>
				<verse number="21">І двинув Йорам з усїма боєвими возами під Заїр, і піднявсь уночі та й побив Ідуміїв, що держали його в облязї, й їх начальників над колесницями, а люд повтїкав додому.</verse>
				<verse number="22">Та відпали Едомії зпід верховоду Юдиного по сей день. Тодї ж відпала й Либна.</verse>
				<verse number="23">Проче про Йорама й про все, що він творив, прописано в книзї лїтописній царів Юдиних.</verse>
				<verse number="24">І спочив Йорам із батьками своїми й поховано його коло батьків його в Давидовому городї, а син його Охозія зробився царем намість його.</verse>
				<verse number="25">У двайцятому роцї Йорамовому Ахабенковому, царя Ізрайлевого, настав царем Охозія, син Йорама, царя Юдейського.</verse>
				<verse number="26">Двайцять і два годи було віку Охозієвого, як він став царем, а царював один рік у Ерусалимі. Матїр його звалась Готолїя, внука Амбрієва, царя Ізраїлського.</verse>
				<verse number="27">І ходив він дорогою дому Ахабового, й чинив те, що було Господеві не до вподоби, як і дом Ахабів, бо був посвоячений із домом Ахабовим.</verse>
				<verse number="28">І двинув він із Йорамом Ахабенком на війну проти Азаїла, царя Сирийського, під Рамот у Галаадї; та Сирийцї поранили Йорама.</verse>
				<verse number="29">І вернувсь царь Йорам у Езреель, щоб вигоювати рани, що задали йому Сирийцї в Рамотї, як воював із Азаїлем, царем Сирийським. І прийшов був Охозія Йораменко, царь Юдин, одвідати в Езреелї Йорама Ахабенка, бо він лежав у недузї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Пророк же Елисей покликав одного з учеників пророцьких та й повелїв йому: Підпережи чересла твої, возьми сей олїйний посудок із собою та й іди до Рамоту в Галаадї;</verse>
				<verse number="2">Прийшовши туди, відшукай там Егуя Йосафатенка, Намессієнка, й приступи та й вели йому вийти зсеред його товариства та й поведи його в середню сьвітлицю;</verse>
				<verse number="3">Тодї візьмеш олїйну посудину та й золлєш йому на голову й скажеш: Так глаголе Господь: Помазав я тебе в царі над Ізраїлем. Опісля відчини двері та й біжи, не гайся.</verse>
				<verse number="4">І пійшов молодик, слуга пророків, у Рамот Галаадський.</verse>
				<verse number="5">Як же прийшов туди, седїло саме військове отаманнє; і каже він: Маю щось тобі сказати, гетьмане. І спитав Егуй: Кому з усїх нас? Відказав той: Тобі, гетьмане!</verse>
				<verse number="6">І піднявся він і ввійшов у сьвітлицю. Той же злив йому олїї на голову та й каже: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Помазую тебе царем над Господнїм народом, над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="7">І вигубиш ти дом Ахабів, пана твого, щоб я помстився за кров слуг моїх, пророків, і за кров усїх рабів Господнїх (погибших) із руки Езабелиної;</verse>
				<verse number="8">І вигине ввесь дом Ахабів, і вигублю я в Ахаба й те, що до стїни мочить, і зачинене й покинуте в Ізраїлї;</verse>
				<verse number="9">І зроблю я з домом Ахабовим те, що з домом Еробоамовим Набатенковим, і з домом Баасиним Ахієнковим;</verse>
				<verse number="10">Езабелю ж їсти муть пси на майданї Езреелському, й нїхто її не поховає. Тодї відчинив двері й утїк.</verse>
				<verse number="11">Як же вернувсь Егуй до слуг пана свого, спитали вони в його: Чи гаразд? Чого сей несамовитий приходив до тебе? І відказав їм: Ви ж знаєте чоловіка сього й що він говорить.</verse>
				<verse number="12">І кажуть вони: Хитрощі! Скажи бо нам. І відказує він: Так і так сказав менї, говорючи: Так глаголе Господь: Помазую тебе царем над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="13">І взяли вони кожен одежу свою та й вистелили йому престол, і затрубили в трубу й проголосили: Егуй став царем!</verse>
				<verse number="14">І вчинив Егуй Йосафатенко, Намессієнко змову проти Йорама. Йорам же стояв на сторожі з усїми Ізрайлитянами в Рамотї Галаадському проти Азаїла, царя Сирийського;</verse>
				<verse number="15">А вернувся був він, щоб вигоюватись в Езреелї з ран, що задали йому Сирийцї, як воював із Азаїлом, царем Сирийським. Егуй же промовив: Коли се вам любо, не давайте нїкому втекти з городу, щоб подати вість в Езреелї.</verse>
				<verse number="16">І сїв Егуй на коня та й поїхав у Езреель, де лежав Йорам, і куди прийшов був Охозія, царь Юдейський, щоб одвідати Йорама.</verse>
				<verse number="17">Вартовик же стояв на баштї в Езреелї, й як тільки побачив роту Егуєву, що наближалась, звістив: Я бачу роту. І повелїв Йорам: Візьми одного кінного та пошли зустріч, щоб спитав: Чи ви з мирним задумом?</verse>
				<verse number="18">І поїхав їздець зустріч, та й каже: Так повелїв царь сказати: Чи ви з мирним задумом? Егуй же відказав: Що тобі до миру? Зверни та й їдь за мною. І звістив вартовик та й сказав: Посланець доїхав до них, та не вертається.</verse>
				<verse number="19">І послав другого кінного, та й сей, доїхавши до них, сказав: Так питає царь: Чи ви з мирним задумом? Егуй же відказав: Що тобі до миру? Заверни та їдь за мною.</verse>
				<verse number="20">І звістив сторож, кажучи: Доїхав до них та й не вертається, а їзда схожа на їзду Егуя Намессієнка, бо він жене, мов скажений.</verse>
				<verse number="21">І повелїв Йорам запрягати. І як запрягли колесницю його, виїхав Йорам, царь Ізраїлський, із Охозієм, царем Юдейським, кожен своєю колесницею. Виїхали ж вони проти його та й зустрілись із ним на ниві Езреелїя Набота.</verse>
				<verse number="22">Як побачив Йорам Егуя, спитав: Чи з миром, Егую? Відказав же сей: Який тут мир, покіль твоя мати Езабель безчесть творить і без кінця відомствує?</verse>
				<verse number="23">І повернув Йорам рукою своєю, а втїкаючи, промовив до Охозії: Зрада, Охозію!</verse>
				<verse number="24">Та Егуй напяв лука й стрілив Йорамові між плечі, так що стріла пройшла йому крізь серце, й він поваливсь у своїй колесницї,</verse>
				<verse number="25">І сказав Егуй гетьманові Бадекарові: Возьми, кинь його на ниву Езреелїя Набота; згадай бо, як ми вдвох їхали за його батьком Ахабом, і як Господь вирік на його такий засуд:</verse>
				<verse number="26">Справдї кров Наботову й кров дїтей його бачив я вчора, говорить Господь, і відплачу тобі на сїй ниві, говорить Господь; то ж тепер кинь його на ниву, по слову Господньому.</verse>
				<verse number="27">Вбачаючи се Охозія, царь Юдин, утїк дорогою до садового будинка. Егуй же гнався за ним і повелїв: І сього вбийте на возї. І пострілили його на узгіррю Гур, коло Іблеаму. І втїк він у Мегиддо та й сконав там.</verse>
				<verse number="28">І зложили його слуги його на колесницю та й повезли в Ерусалим, і поховали в його гробовищі коло батьків у Давидовому городї.</verse>
				<verse number="29">Ув одинайцятому роцї Йорама Ахабенка настав був Охозія царем над Юдою.</verse>
				<verse number="30">Егуй же прибув ув Езреель. Скоро довідалась Езабель, попідмальовувала собі війки, украсила голову свою та й визирала в вікно.</verse>
				<verse number="31">Як же вїздив Егуй у ворота, промовила вона: Чи гаразд Замбрієві, душогубцеві пана свого?</verse>
				<verse number="32">Він же позирнув на вікно та й каже: Хто зо мною, хто? І визирнули до його два чи три скопцї.</verse>
				<verse number="33">І приказав він: Скиньте її вниз! І скинули її вниз. І побризькала кров з неї мур і конї, й розтоптали вони її.</verse>
				<verse number="34">Він же ввійшов, їв і пив; потім повелїв: Спогляньте на ту проклятущу та й поховайте її, бо вона царська дочка.</verse>
				<verse number="35">Як пійшли ж її ховати, не знайшли з неї нїчого, опріч черепа та ніг, та долонь із її рук.</verse>
				<verse number="36">І вернувшись, звістили йому; він же сказав: Таке було слово Господнє, що вирік через слугу свого Тесбія Ілию: На майданї в Езреелї жерти муть пси тїло Езабелине,</verse>
				<verse number="37">І буде труп Езабелин на майданї Езреелському неначе гній, так що нїхто не скаже: Се Езабель.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Ув Ахаба ж було сїмдесять синів у Самариї. І розписав Егуй листи та й послав у Самарию до зверхників Езреелських, і до значнїх людей та до опікунів синів Ахабових, такого змісту:</verse>
				<verse number="2">Як прийде се письмо до вас, що маєте догляд над синами вашого пана й над його колесницями й кіньми, над утвердженими городами й зброєю,</verse>
				<verse number="3">Так оберіть між синами вашого пана лучшого й з'угадлившого, посадїть його на батьковому престолї та й воюйте (проти мене) за дом вашого пана.</verse>
				<verse number="4">Вони ж полякались вельми та й кажуть: Коли два царі не встояли проти його, то як ми встоїмо?</verse>
				<verse number="5">От і послали палатнїй начальник і городовий гетьман вкупі з значними людьми й з опікунами таке посольство до Егуя: Ми кметї твої, і чинити мемо все, що нам звелиш; ми не можемо нїкого зробити царем; чини що тобі здається добрим.</verse>
				<verse number="6">І пише він до них друге письмо, а в листї каже: Коли ви до мене прихиляєтесь і моїх наказів слухати готові, так беріте голови синів пана вашого та й прибувайте завтра о сїй добі до мене в Езреель. (Царських же синів було сїмдесять чоловіка, а виховували їх самі знатні в городї.)</verse>
				<verse number="7">Як же прийшов до їх лист, взяли вони царських синів та й постинали всїх сїмдесять чоловіка, повкладали голови їх у коші та й послали йому в Езреель.</verse>
				<verse number="8">Як звістив йому посланець, що принесли голови царських синів, повелїв він: Зложіть їх у дві купи перед ввіходом у ворота, до ранку.</verse>
				<verse number="9">Рано вранцї вийшов він та й промовив до всього люду: Ви безвинні. Я, правда, вчинив заговір проти мого пана та й убив його, хто ж повбивав оцїх усїх?</verse>
				<verse number="10">Оце ж зрозумійте, що з слова Господнього, яке виповів Господь проти дому Ахабового, не впало нї одно на землю; Господь виповнив те, що вирік через слугу свого Ілию.</verse>
				<verse number="11">І повбивав Егуй усїх, що зоставались іще від дому Ахабового в Езреелї вкупі з його великими панами, з його приятелями й з його жерцями, так що нї один не остався.</verse>
				<verse number="12">І рушив він і пійшов у Самарию. По дорозї коло Бет-Екеда пастушого</verse>
				<verse number="13">Наткнувсь Егуй на братів Охозії, царя Юдиного, й спитав: Хто ви такі? Відказали вони: Ми брати Охозії, й прибули розвідати про здоровлє синів царських та синів царицї.</verse>
				<verse number="14">І повелїв: спіймайте їх живцем. І спіймали їх живцем та й повбивали - сорок і два чоловіка при колодязї Бет-Екеда, й не зісталось із них нї одного.</verse>
				<verse number="15">І поїхав ізвідти, й стрітив Йонадаба Рихабенка, що йшов зустріч його, й сказав йому: Чи твоє серце так до мене прихильне, як моє серце до твого серця? І відказав Йонадаб: Так. І каже Егуй: Коли так, дай руку. І подав той руку свою, й посадив він його до себе на колесницю,</verse>
				<verse number="16">Та й промовив: Ідь зо мною, й приглянься моїй ревностї до Господа. От і посадили його на колесницю.</verse>
				<verse number="17">Прибувши ж у Самарию, повбивав він усїх, що зоставались іще від Ахаба в Самариї, так що зовсїм вигубив його, по слову Господньому, що вирік до Ілиї.</verse>
				<verse number="18">І скликав Егуй увесь люд і промовив до їх: Ахаб не так то поважав Баала, Егуй гаряче шанувати ме його.</verse>
				<verse number="19">Оце ж поскликайте до мене усїх пророків Баалових, усїх слуг його й всїх жерцїв його, всїх до одного, бо я наготовив велике жертівне сьвято Баалові. А кого не буде, тому смерть. Егуй же піднявся на хитрощі, щоб вигубити всїх поклонників Баалових.</verse>
				<verse number="20">І сказав Егуй: Визначіть сьвяточні збори про Баала. І визначили.</verse>
				<verse number="21">І розіслав Егуй по всьому Ізраїлеві, й посходились усї поклонники Баалові; не остало нї одного чоловіка, щоб не прийшов: і ввійшли в храм Баалів, так що храм Баалів був повен від одного кінця до другого.</verse>
				<verse number="22">І повелїв він доглядникові над одежою: Принесїть одїж усїм служителям Бааловим. І принесли їм ризи.</verse>
				<verse number="23">І ввійшов Егуй із Йонадабом Рихабенком до Баалового храму, й сказав служителям Бааловим: Шукайте й передивітесь, чи нема між вами кого зо слуг Господнїх, бо тут мають бути тільки слуги Баалові.</verse>
				<verse number="24">Тодї приступили до приношення жертов та всепалення. А Егуй поставив знадвору вісїмдесять чоловіка з наказом: Коли попустить хто втекти кому з тих людей, що я вам оддаю в руки, той наложить за його своєю душею.</verse>
				<verse number="25">Скінчивши приносини всепалення, повелїв Егуй прибічникам і лицарям: Поввіходьте та й повбивайте всїх до одного. І повбивали їх мечем, і повикидали прибічники й гетьмани, та й рушили в місто, де була божниця Баалова,</verse>
				<verse number="26">І повиносили ідоли з Баалової божницї та й попалили.</verse>
				<verse number="27">І подробили стовпа Баалового, зруйнували й храм Баалів і зробили з його місце нечисте, по сей день.</verse>
				<verse number="28">Так викоренив Егуй Баала з Ізраїля.</verse>
				<verse number="29">Однакже від гріхів Еробоамових Набатенкових, що довів і Ізраїля до гріху, від них не відцуравсь Егуй, - від золотих телцїв у Бетелї й в Данї.</verse>
				<verse number="30">І рече Господь Егуєві: Що вчинив єси те, що до вподоби менї, й притьма по моїй думцї розправивсь із домом Ахабовим, за се потомки твої седїти муть на престолї Ізрайлевому до четвертого поколїння.</verse>
				<verse number="31">Та не дбав Егуй про те, щоб з усього серця ходити в законї Господа, Бога Ізрайлевого; не відцуравсь від гріхів Еробоамових, що довів до них і Ізраїля.</verse>
				<verse number="32">З того часу почав Господь гнївитись на Ізраїля, й побивав їх Азаїл у всїх гряницях займища Ізрайлевого</verse>
				<verse number="33">Від Йорданї на схід сонця всю землю Галаад, і Гадїїв, і Рубенїїв, і Манассіїв, від Ароеру на Арнон ріцї, й Галаад і Базан.</verse>
				<verse number="34">Инше про Егую й про все, що він чинив, і про всї хоробрі його дїї, те прописано в книзї лїтописній царів Ізраїлських.</verse>
				<verse number="35">І спочив Егуй з батьками своїми, й поховано його в Самариї; а син його Йоахаб настав царем намість його.</verse>
				<verse number="36">Царював же Егуй над Ізраїлем у Самариї, двайцять і вісїм лїт.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Як довідалася ж Аталїа, мати Охозії, що син її вмер, узялась до дїла та й вигубила всю царську родину.</verse>
				<verse number="2">Йосабет же, дочка царя Йорама, а сестра Охозієва, взяла Йоаса Охозієнка, та й вивела потай зсеред царевичів, що їх убивано, разом із його мамкою в опочивальню; й утаїла його від Аталїі, щоб його не страчено.</verse>
				<verse number="3">І переховувано його при їй у домі Господньому шість лїт, тим часом як Аталїя царювала над землею.</verse>
				<verse number="4">У сьомому роцї послав Йодай та й взяв сотників і прибічників, і завів їх із собою в храм Господень. Там зробив з ними вмову й заприсяг їх в храму Господньому та й показав їм царевича.</verse>
				<verse number="5">І дав їм наказ: От що вчинїте: третина вас, що приходить у суботу, буде сторогувати при царській палатї;</verse>
				<verse number="6">Третина у воротях Сур; третина у воротях позад дому щитоносцїв; і держіте сторожу над домом, щоб не було ушкоди;</verse>
				<verse number="7">А дві частї з вас, із усїх, що відходять у суботу, будуть держати сторожу при храму Господньому коло царя:</verse>
				<verse number="8">І обступіть царя навкруги, кожен із своєю зброєю в руцї, й хто протиснувся б у ряди, тому смерть; і будьте при царі, як він виходити ме й як уходити ме.</verse>
				<verse number="9">І вчинили сотники притьма так, як наказав первосьвященник Йодай, й взяв кожний людей своїх, що приходили в суботу й відходили в суботу, й прийшли до сьвященника Йодая.</verse>
				<verse number="10">І роздав сьвященник сотникам списи й щити царя Давида, що були в храму Господньому.</verse>
				<verse number="11">І поставали прибічники, кожен із зброєю в руцї своїй, від правого боку храму до лївого боку жертівника й дому, навкруги царя.</verse>
				<verse number="12">І вивів він царевича й вложив на його вінець і украси, й поставили його царем, й помазали його та й викликували, плещучи в долонї: Нехай живе царь!</verse>
				<verse number="13">Почувши ж Аталїя виклики люду, пійшла до народу у храм Господень.</verse>
				<verse number="14">І бачить, аж царь стоїть на підвисшенню по звичаю, а отаманнє й трубачі при царі, а ввесь нарід землї веселиться й трублять у труби. І роздерла Аталїя одежу на собі й промовила: Змова! змова!</verse>
				<verse number="15">Та сьвященник Йодай звелїв старшинї військовій, й сказав їм: Виведїть її поза ряди, а хто за нею пійде, вбивайте мечем, бо задумав був сьвященник, щоб не вбивати її в храму Господньому.</verse>
				<verse number="16">І наложили руки на її, й вона перейшла через кінській увіход ід царській палатї, й там її вбито.</verse>
				<verse number="17">І вчинив Йодай умову між Господом і царем та народом, щоб був народом Господнїм, та між царем і народом.</verse>
				<verse number="18">І подавсь увесь люд землї до храму Баалового та й зруйнували жертівники його й порозбивали зовсїм образи його, а Маттана, Баалового жерця, вбили перед жертівником. І приставив сьвященник сторожу до храму Господнього.</verse>
				<verse number="19">І взяв сотників і прибічників хелетеїв та фелетеїв, і ввесь народ землї, й провели царя з храму Господнього, й прийшли дорогою через ворота щитоносцїв в царську палату, й засїв він на царському престолї.</verse>
				<verse number="20">І звеселивсь увесь народ землї, й був город заспокоєний. Аталїю ж убили мечем у царській палатї.</verse>
				<verse number="21">Сїм лїт було Йоасові, коли став царем.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">У сьомому роцї Егуєвому настав Йоас царем, а царював у Ерусалимі сорок год. Матїр же його звали Зибія, з Берсабиї.</verse>
				<verse number="2">І чинив Йоас що було Господеві до вподоби по всї днї свої, покіль навчав його сьвященник Йодай;</verse>
				<verse number="3">Тільки висот не позносив; люд жертував і кадив іще по висотах.</verse>
				<verse number="4">І промовив Йоас до сьвященників: Усї гроші, що приносять яко посьвятний дар у храм Господень, гроші від приходячих, гроші за кожну душу по цїнуванню, й ті гроші, що хто з своєї охоти приносить у храм Господень,</verse>
				<verse number="5">Нехай беруть сьвященники до себе, кожен по своїй черзї, й нехай ними поновляють що в храму попсувалось, усюди, де треба понови.</verse>
				<verse number="6">У двайцять третьому ж роцї царя Йоаса сьвященники нїчого ще не поправили, що в храму попсувалось.</verse>
				<verse number="7">І покликав царь Йоас первосьвященника Йодая з иншими сьвященниками, та й промовив до них: Чом же ви нїчого не поправили, що попсувалось у храму? Оце ж не беріте вже нїяких грошей до себе по черзї, а віддавайте на те, що в храму попсувалось.</verse>
				<verse number="8">І пристали сьвященники на те, щоб не брати від люду нїяких грошей на поправу того, що в храму попсувалось.</verse>
				<verse number="9">І взяв первосьвященник Йодай скриньку, й зробив отвір в накривцї, та й поставив її коло жертівника праворуч, де входили в дом Господень, і вкидали туди сьвященники, що стояли на сторожі в дверях, всї гроші, що приношено в храм Господень.</verse>
				<verse number="10">Скоро ж постерегали, що в скринцї було багацько грошей, приходив тодї писарь царський та первосьвященник і висипали та й перелїчували срібло, найдене в храму Господньому.</verse>
				<verse number="11">І передавали злїчені гроші в руки наставникам над роботою коло дому Господнього, а ті давали їх теслям та будовничим, що порались коло храму Господнього;</verse>
				<verse number="12">Та мурарям та каменолупам, як і на закуп дерева й тесаного каменя, щоб поправляти ушкоду в храму Господньому, й на все потрібне до поправки храму.</verse>
				<verse number="13">Однакож не справляно за гроші, що приносили до храму Господнього, срібних коновок, ножів, поливальнїх чаш, труб і всякого иншого золотого чи срібного посуду до дому Господнього,</verse>
				<verse number="14">А давано їх робітникам, щоб вони поправляли храм Господень.</verse>
				<verse number="15">З людьми ж, що їм видавали гроші на плату робочим, не рахувались, бо ті поводились чесно.</verse>
				<verse number="16">Гроші ж на жертви за переступ і гроші на жертви за гріх не вносилось у храм, бо вони належали сьвященникам.</verse>
				<verse number="17">Тодї наступив Азаїл, царь Сирийський, й пійшов войною на Гет і звоював його. Як же показував Азаїл вид, що хоче йти на Ерусалим,</verse>
				<verse number="18">Узяв Йоас, царь Юдейський, всї посьвятні дари, що посьвятили (Господеві) предки його, Йосафат, Йорам і Охозія, царі Юдейські, й свої власні посьвятні дари, та все золото, що було в скарбівнях храму Господнього й в царській палатї, та й послав усе Азаїлові, цареві Сирийському. І занехав він поход на Ерусалим.</verse>
				<verse number="19">Инше про Йоаса і про все, що він чинив, прописано в книзї лїтописній царів Юдейських.</verse>
				<verse number="20">І встали слуги його, й зложили змову та й убили Йоаса в домі Милли, на дорозї до Селла.</verse>
				<verse number="21">А вбили його слуги його: Йозахар Симеотенко та Егозабад Сомеренко, й він умер, і поховано його побіч батьків його в Давидовому городї. Амазія ж, син його, став царем намість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">У двайцять третьому роцї Йоасовому, сина Охозіїного, царя Юдейського, став Йоахаз Егуєнко, царем над Ізраїлем у Самариї й царював сїмнайцять лїт.</verse>
				<verse number="2">І чинив те, що було Господеві не до вподоби, й ходив у гріхах Еробоама Набатенка, що довів до гріха Ізраїля.</verse>
				<verse number="3">І запалав гнїв Господень против Ізраїля, й віддав він їх на поталу Азаїлові, цареві Сирийському, та Бенададові Азаїленкові, по ввесь час.</verse>
				<verse number="4">Та Йоахаз благав Господа, й вислухав його Господь, бо зглянувсь на тїсноту Ізраїля, як царь Сирийський тїснив його.</verse>
				<verse number="5">І дав Господь Ізрайлитянам вибавителя, і визволились вони зпід верховоду Сирийцїв, і жили сини Ізрайлеві в своїх наметах, як і перше.</verse>
				<verse number="6">Тільки не покидали гріхів Еробоамових, що довів до гріха Ізраїля; ходили в них, і дуброва зістала в Самариї.</verse>
				<verse number="7">І не остало Йоахазові більш як тільки пятьдесять кінних, десять колесниць і десять тисяч чоловіка піхоти, царь бо Сирийський вигубив їх і обернув їх у порох під ногами.</verse>
				<verse number="8">Инше про Йоахаза й про все, що він чинив, і про хоробрі його дїї прописано в лїтописі царів Ізраїлських.</verse>
				<verse number="9">І прилучивсь Йоахаз до своїх отцїв, і поховали його в Самариї, а син його Йоас став царем намість його.</verse>
				<verse number="10">У трийцять сьомому роцї Йоасовому, царя Юдейського, настав Йоас Йоахазенко царем над Ізраїлем у Самариї й царював шіснайцять год.</verse>
				<verse number="11">І чинив таке, що Господеві не до вподоби; не відступив від усїх гріхів Еробоама Набатенка, що до них довів Ізраїля, а ходив у них.</verse>
				<verse number="12">Проче про Йоаса й про все, що він чинив, та про хоробрі його дїї, як він воював із Амазією, царем Юдейським, прописано в книзї лїтописній царів Ізраїлських.</verse>
				<verse number="13">І прилучивсь Йоас до своїх батьків, а Еробоам засїв на його престолї. А поховано Йоаса в Самариї з царями Ізраїлськими.</verse>
				<verse number="14">Як занедужав був Елисей, і в тій недузї мав умерти, прийшов Йоас, царь Ізраїлский, до його та й промовив: Батеньку мій, батеньку! ти колеснице й комоннику Ізрайлїв!</verse>
				<verse number="15">Елисей ж промовив до його: Возьми лука й стріли. І принїс він лука й стріли.</verse>
				<verse number="16">І сказав до царя Ізраїлського: Положи руку на лука. Як положив він руку свою, положив Елисей свої руки на цареву руку,</verse>
				<verse number="17">І промовив: Відчини вікно на схід сонця. Як відчинив, повелїв Елисей: Стріляй! І стрілив. І сказав Елисей: Се стріла вибави Господньої, стріла вибави від Сирийцїв, і ти звоюєш Сирийцїв ув Афецї так, що їх у нїщо обернеш.</verse>
				<verse number="18">І повелїв дальше: Возьми стріли. Він узяв. І промовив до царя Ізраїлського: Бий ними по землї! І вдарив тричі, та й зупинивсь.</verse>
				<verse number="19">І розсердивсь на його чоловік Божий і сказав: Тобі б ударити було пять або шість раз, тодї б ти побив Сирийцїв цїлковито, а тепер побєш їх тільки тричі.</verse>
				<verse number="20">І вмер Елисей, і поховано його. Другого року прийшли в землю ватаги Моабійські.</verse>
				<verse number="21">І сталося, що ховали одного чоловіка, та як побачили ватагу, вкинули чоловіка в Елисеїн гріб, а він, падаючи торкнувся об костї Елисеїні, й ожив та й знявсь на ноги.</verse>
				<verse number="22">Азаїл же, царь Сирийський, тїснив Ізраїля поки було й віку Йоахазового.</verse>
				<verse number="23">Однакже Господь змилосердивсь над ними й обернувся до них задля завіту свого з Авраамом, Ісааком та Яковом, і не хотїв їх вигубити й не відкинув їх і досї від обличчя свого.</verse>
				<verse number="24">І вмер Азаїл, царь Сирийський, а намість його став царем син його Бенадад.</verse>
				<verse number="25">Тодї Йоас Йоахазенко повідоймав городи в Бенадада Азаїленка, що він позавойовував був у його батька Йоахаза. Тричі побив його Йоас та й вернув городи Ізрайлеві.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">У другому роцї Йоаса Йоахазенка, царя Ізраїлського, став Амазія Йоасенко царем Юдейським;</verse>
				<verse number="2">Двайцять і пять лїт було йому, як настав царем, а царював у Ерусалимі двайцять і девять год. Матїр його звали Егоаддань, з Ерусалиму.</verse>
				<verse number="3">І чинив він, що було Господеві до вподоби, хоч не так, як предок його Давид, а во всїм чинив так, як отець його Йоас.</verse>
				<verse number="4">Тілько вижин не знесено; люд жертував і кадив ще по висотах.</verse>
				<verse number="5">Скоро ж зміцнилась у руках його царська сила, повелїв повбивати слуги свої, що вбили царя, батька його.</verse>
				<verse number="6">Дїтей же душогубцїв не повбивав, після того як написано в книзї закону Мойсейового, де заповів Господь, кажучи: Не мають бути карані смертю батьки за дїтей, і дїти не мають бути карані смертю за батьків, а кожен за свої переступи прийме смерть.</verse>
				<verse number="7">Се він був, що побив десять тисяч Ідуміїв на Солоній долинї й завоював Селу, й назвав її Йоктеїл аж по сей день.</verse>
				<verse number="8">Тодї послав Амазія посли до Йоаса Йоахазенка, Егуєнка, царя Ізраїлського, сказати йому: Ось вийди, поміряємось один з одним.</verse>
				<verse number="9">Та Йоас, царь Ізраїлський, послав до Амазиї, царя Юдейського, так відказати: Терен на Ливанї послав до кедра на Ливанї сказати: Оддай дочку твою за сина мого. Та пробігли дикі зьвірі, що на Ливанї, через тернину та й потоптали тернину.</verse>
				<verse number="10">Що тобі пощастилось побити Ідуміїв, то й згордїло серце твоє. Славися славою та й седи дома. На що тобі викликати сварку на своє лихо? І самий впадеш й Юду повалиш.</verse>
				<verse number="11">Та не послухав Амазія. І вирушив Йоас, царь Ізраїлський, і змірялись вони один з одним, він та Амазія, царь Юдейський, у Бетсамисї, що в Юдеї.</verse>
				<verse number="12">І побили Юдеїв Ізрайлитяне, так що вони повтїкали додому.</verse>
				<verse number="13">І Амазію, царя Юдейського, сина Йоасового Охозієнкового, зайняв у полонь Йоас, царь Ізраїлський, в Бетсамисї та й пійшов в Ерусалим, і зробив у Ерусалимському мурі проломину від Ефреїмових ворот та й до ворот наріжних, на чотириста локот.</verse>
				<verse number="14">І забрав усе золото й срібло й увесь посуд, що був в Господньому храму й у скарбівнях в царській палатї, й людей у застав, та й вернувсь у Самарию.</verse>
				<verse number="15">Проче про Йоаса, що він чинив, і про хоробрі його дїї, та й як він воювавсь із Амазією, царем Юдейським, те прописано в книзї лїтописній царів Ізраїлських.</verse>
				<verse number="16">І спочив Йоас із отцями своїми, й поховано його в Самариї з царями Ізраїлськими. А син його Еробоам став намість його царем.</verse>
				<verse number="17">Амазія ж Йоасенко, царь Юдейський, жив по смертї Йоаса Йоахазенка, царя Ізраїлського, пятнайцять год.</verse>
				<verse number="18">Прочі дїї Амазіїні прописані в книзї лїтописній царів Юдейських.</verse>
				<verse number="19">І счинили змову проти його в Ерусалимі, й він утїк у Лахис; та послали наздогін за ним в Лахис і вбили його там.</verse>
				<verse number="20">І привезли його кіньми, й поховано його в Ерусалимі з отцями його в Давидовому городї.</verse>
				<verse number="21">І взяв увесь нарід Юдейський Азарію, що йому було шіснайцять год віку, й зробили його царем намість отця його Амазії.</verse>
				<verse number="22">Сей відбудував Елат і вернув його Юдеї, після того, як царь спочив із батьками своїми.</verse>
				<verse number="23">У пятнайцятому роцї Амазії Йоасенка, царя Юдейського, став Еробоам Йоасенко царем Ізраїлським у Самариї, та й царював сорок і один рік.</verse>
				<verse number="24">І чинив він те, що не вгодне в очах Господнїх: не відцуравсь усїх гріхів Еробоама Набатенка, що довів до гріха Ізраїля.</verse>
				<verse number="25">Сей привернув гряницї Ізраїля від уходу в Емат аж до Степового моря, по слову Господньому, виреченому через слугу свого, пророка Йону Аматієнка з Гатхеферу;</verse>
				<verse number="26">Вбачав бо Господь злиднї Ізрайлеві, вельми гіркі, так що не зісталось нї зачиненого нї покинутого, а не було нїкого, хто б допоміг Ізраїлеві.</verse>
				<verse number="27">І не схотїв Господь вигубити імя Ізрайлеве зпід небес, і поміг їм рукою Еробоама Йоасенка.</verse>
				<verse number="28">Инше про Еробоама й про все, що він чинив, і про хоробрі його дїї, як він воював, та й як вернув Ізраїлеві Дамаск і Емат, що належались Юдї, те прописано в книзї лїтописній царів Ізраїлських.</verse>
				<verse number="29">І спочив Еробоам із своїми отцями, з царями Ізраїлськими. І настав царем Захарія, син його, намість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">У двайцять сьомому роцї Еробоама, царя Ізраїлського, настав царем Азарія Амазієнко, царь Юдейський.</verse>
				<verse number="2">Шіснайцять год було віку йому, як став царем, а царював пятьдесять і два роки в Ерусалимі. Матїр його звалась Ехолія, з Ерусалиму.</verse>
				<verse number="3">І чинив він, що Господеві до вподоби, так як чинив отець його, Амазія.</verse>
				<verse number="4">Тілько вижин не позносив; люд усе ще жертвував і кадив по висотах.</verse>
				<verse number="5">І заразив Господь царя, й був він прокаженним до смертї своєї, й жив у окремішньому будинку, Йотам же царевич, старшував у палатї й управляв народом землї.</verse>
				<verse number="6">Проче про Азарію й про все, що він чинив, прописано в книзї лїтописній царів Юдиних.</verse>
				<verse number="7">І спочив Азарія з своїми отцями, й поховали його побіч отцїв його в Давидовому городї. А син його Йотам став царем намість його.</verse>
				<verse number="8">У трийцять осьмому роцї Азарії, царя Юдейського, став Захарія Еробоаменко царем над Ізраїлем у Самариї й царював шість місяцїв.</verse>
				<verse number="9">І чинив те, що було Господеві не до вподоби, як і отцї його чинили: не відступав від гріхів Еробоама Набатенка, що довів до гріха Ізраїля.</verse>
				<verse number="10">І счинив Саллум Ябисенко змову проти його й зранив його перед народом і вбив його, та й зробивсь царем намість його.</verse>
				<verse number="11">Инше про Захарію, прописано в лїтописї царів Ізраїлських.</verse>
				<verse number="12">Таке було слово Господнє, що вирік був до Егуя, сказавши: Седїти муть потомки твої до четвертого роду на престолї Ізрайлевому. Так і сталось воно.</verse>
				<verse number="13">Саллум Ябисенко почав царювати в трийцять девятому роцї Азарії, царя Юдейського, й царював один місяць у Самариї.</verse>
				<verse number="14">І двинув Менаїм Гадієнко з Тирзи, й прийшов в Самарию, ранив Саллума Ябисенка в Самариї, й вбив його та й зробивсь намість його царем.</verse>
				<verse number="15">Проче про Саллума й про змову, що він счинив, прописано в книзї лїтописній царів Ізраїлських.</verse>
				<verse number="16">Тодї звоював Менаїм Типсах і все, що було в йому й все його займище від Тирзи, бо йому не відчинили ворот, і порубав усїх вагітних жінок у йому.</verse>
				<verse number="17">У трийцять девятому роцї Азарії, царя Юдейського, царював Менаїм Гадієнко над Ізраїлем десять лїт у Самариї.</verse>
				<verse number="18">І чинив невгодне в очах Господнїх: Не відступав від гріхів Еробоама Набатенка, що до гріха довів Ізраїля, по всї днї свої.</verse>
				<verse number="19">Тодї напав Фул, царь Ассирийський, на землю, і Менаїм дав Фулові тисячу талантів срібла, щоб державсь із ним, та щоб укріпити царство в своїй руцї,</verse>
				<verse number="20">І розложив Менаїм те срібло на Ізрайлитян, на всїх заможних людей, по пятьдесять секлів срібла на кожного чоловіка, щоб давати цареві Ассирийському. І відступив царь Ассирийський, і неоставався там у землї.</verse>
				<verse number="21">Проче про Менаїма й про все, що він чинив, прописано в лїтописї царів Ізраїлських.</verse>
				<verse number="22">І спочив Менаїм із батьками своїми, а син його Факей став царем намість його.</verse>
				<verse number="23">У пятьдесятому роцї Азарії, царя Юдиного, став Факей Менаїненко царем над Ізраїлем, і царював у Самариї два годи.</verse>
				<verse number="24">І чинив те, що Господеві не до вподоби: не відцуравсь од гріхів Еробоамових Набатенкових, що довів до гріха Ізраїля.</verse>
				<verse number="25">І счинив проти його змову воєвода його Факей Ремалїєнко, й зранив його на вежі царської палати в Самариї, при Аргобі й Арію, маючи при собі пятьдесять чоловіка Галаадїїв, і вбив його, та зробився царем намість його.</verse>
				<verse number="26">Проче про Факія й про все, що він чинив, прописано в книзї лїтописній царів Ізраїлських.</verse>
				<verse number="27">У пятьдесять другому роцї Азарії, царя Юдейського, зробивсь Факей Ремалїєнко царем над Ізраїлем у Самариї, й царював двайцять год.</verse>
				<verse number="28">І чинив таке, що Господеві не до вподоби: не відцуравсь од гріхів Еробоама Набатенка, що довів до гріха Ізраїля.</verse>
				<verse number="29">За часів Факея, царя Ізраїлського, прийшов Теглатфелласар, царь Ассирийський, і звоював Йон, Абел-бет-Мааху, Янох, Кедес і Асор, Галаад і Галилею, усю землю Нефталїєву, та й одвів їх в Ассирию.</verse>
				<verse number="30">І счинив Осія Ілиєнко змову проти Факея Ремалїєнка, убив його та й зробивсь царем намість його у двайцятому роцї Йоатама Озієнка.</verse>
				<verse number="31">Проче про Факея й про все, що він чинив, прописано в лїтописї царів Ізраїлських.</verse>
				<verse number="32">У другому роцї Факея Ремалїєнка, царя Ізраїлського, став царем Йотам, син Озії, царя Юдейського.</verse>
				<verse number="33">Двайцять і пять год було віку його, як став царем, а шіснайцять год царював у Ерусалимі. Матїр його звалась Еруша Садоківна.</verse>
				<verse number="34">І чинив він угодне в очах Господнїх; у всьому, як чинив отець його Озія, так чинив і він.</verse>
				<verse number="35">Тілько висот не позносив; люд приносив іще жертви й кадило на висотах. Сей збудував верхні ворота при храму Господньому.</verse>
				<verse number="36">Проче про Йоатама й про все, що він чинив, прописано в лїтописї царів Юдиних.</verse>
				<verse number="37">Того часу почав Господь напускати на Юдею Резина, царя Сирийського, та Факея Ремалїєнка.</verse>
				<verse number="38">Йоатам же спочив із батьками своїми, й поховано його побіч батьків його в Давидовому городї, а син його Ахаз настав царем намість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">У сїмнайцятому роцї Факея Ремалї- єнка став царем Ахаз, син Йоатамів, царя Юдейського.</verse>
				<verse number="2">Двайцять год було віку Ахазові, як він став царем, а шіснайцять год царював він у Ерусалимі, й не чинив нїчого до вподоби Господеві, Богу свому, як предок його Давид,</verse>
				<verse number="3">А ходив дорогою царів Ізраїлських, і навіть сина свого провів через огонь, ійдучи за гидотою народів, що Господь їх проганяв перед лицем синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="4">І приносив жертви та кадило на висотах і на узгірях і під усяким тїнистим деревом.</verse>
				<verse number="5">Тодї двинув Резин, царь Сирийський, і Факей Ремалїєнко, царь Ізраїлський, проти Ерусалиму, щоб його звоювати, й облягли вони Ахаза, та не змогли його перемогти.</verse>
				<verse number="6">Того часу Резин, царь Сирийський, прилучив Елам назад до Сириї й повиганяв Юдеїв із Елату, а Едомії прийшли в Елат та й осїлись там по сей день.</verse>
				<verse number="7">І послав Ахаз посли до Теглатфелласара, царя Ассирийського, сказати: Я раб твій і син твій; прийди та визволь мене з потали в царя Сирийського й царя Ізраїлського, що проти мене встали.</verse>
				<verse number="8">До того ж узяв Ахаз срібло й золото, що було в храму Господньому та в скарбівнях царської палати, та й послав подарунком цареві Ассирийському.</verse>
				<verse number="9">І вислухав його царь Ассирийський, й двинув царь Ассирийський проти Дамаску, впокорив його та й одвів осадників його в Кир, а Резина вбив.</verse>
				<verse number="10">І пійшов царь Ахаз у Дамаск на стрічу з Теглатфелласаром, царем Ассирийським, і побачив жертівник, що був у Дамасцї; й послав царь Ахаз сьвященникові Урії ізразок жертівника й взорець всієї роботи його.</verse>
				<verse number="11">І построїв сьвященник Урія жертівника притьма по взорцеві, що прислав царь Ахаз із Дамаску, й зробив так сьвященник Урія, ще нїм вернув царь Ахаз із Дамаску.</verse>
				<verse number="12">А коли вернув царь із Дамаску, подивив ся царь на жертівник, приступив до жертівника, й принїс на йому жертву;</verse>
				<verse number="13">І принїс всепаленнє своє й хлїбову жертву, й ливну жертву, й скропив жертівника кровю своєї мирної жертви.</verse>
				<verse number="14">Мідяного ж жертівника, що стояв перед Господом, перенїс із переднього боку в храму, з місця між (новим) жертівником і храмом Господнїм, і поставив його на північньому боцї (сього) жертівника.</verse>
				<verse number="15">І дав царь Ахаз сьвященникові Урії такий наказ: На великому жертівнику приносити меш ранїшне всепаленнє й жертву вечірну, й всепаленнє від царя вкупі з його хлїбовою жертвою, й всепаленнє всїх людей в землї й хлїбові жертви від них, і ливні жертви їх, і зливай на його всю кров всепалення, і всяку кров жертви. Про мідяний же жертівник (Господень) поміркую.</verse>
				<verse number="16">І чинив сьвященник Урія все так, як наказав йому царь.</verse>
				<verse number="17">І позривав царь Ахаз обідки у підставах, і поздіймав з них умивальницї, й море зняв із мідяних волів, що на їх воно стояло, та й зложив його на камянїй долівцї.</verse>
				<verse number="18">І переіначив критий хідник суботний, що був построєний при храмові, й надвірнїй увіхід про царя в дом Господень, задля царя Ассирийського.</verse>
				<verse number="19">Проче про Ахаза, що він вчинив, прописано в книзї лїтописній царів Юдейських.</verse>
				<verse number="20">І спочив Ахаз із батьками своїми, й поховано його при отцях його в Давидовому городї. А син його Езекія став царем намість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">У дванайцятому роцї Ахаза, царя Юдейського, настав Осія Ілиєнко в Самариї царем над Ізрайлем, і царював девять год.</verse>
				<verse number="2">І чинив невгодне в очах Господнїх, однак не так як царі Ізраїлські, що були перш його.</verse>
				<verse number="3">Проти його виступив Салманассар, царь Ассирийський, і зробивсь Осія підневоленим йому, й платив йому данину.</verse>
				<verse number="4">Як постеріг же царь Ассирийський, що Осія зрадливий, (він бо посилав посли до Сигора, царя Египецького, й не платив що року данини цареві Ассирийському), тодї пійшов проти його царь Ассирийський, та й посадив його звязаного в темницї.</verse>
				<verse number="5">І вирушив царь Ассирийський проти всієї землї й наступив на Самарию та й держав її в облязї три роки.</verse>
				<verse number="6">У девятому роцї Осії здобув царь Ассирийський Самарию та й одвів Ізрайлитян полонянами в Ассирию й поселив їх в Халасї й в Хаборі, при ріцї Гозан, та по Мидийських городах.</verse>
				<verse number="7">Бо коли сини Ізрайлеві стали грішити перед Господом, Богом своїм, що визволив їх із потали в Египецького царя Фараона та й вивів із Египту, та починали шанувати инших богів,</verse>
				<verse number="8">І починали ходити в установах народів, що їх Господь виганяв зперед синів Ізрайлевих, і в установах царів Ізраїлських, що так само чинили;</verse>
				<verse number="9">І стали чинити сини Ізрайлеві речі неправедні перед Господом, Богом їх, та строїли собі висоти по всїх своїх містах, почавши від (пастушої) вартової башти аж до утвердженого городу,</verse>
				<verse number="10">І ставляли собі камяні стовпи та Астарти на всякому високому горбі й під усяким тїнистим деревом,</verse>
				<verse number="11">Та почали кадити там на всїх висотах, так як народи, що їх Господь проганяв перед ними, й чинили ледачі речі, викликуючи гнїв Господень,</verse>
				<verse number="12">І служили ідолам, що про них заповідав Господь: Не чинїте сього;</verse>
				<verse number="13">Тодї Господь остерегав Ізраїля й Юду через усї пророки свої, через усякого віщуна, глаголючи: Навернїтесь із ваших ледачих доріг та держіте заповідї мої й устави мої, притьма по закону, що я положив перед вашими батьками, та заповідав вам через слуг моїх, пророків.</verse>
				<verse number="14">Але вони не слухали, й бували тугошийими, як їх отцї, що не довіряли Господеві, Богу свойму;</verse>
				<verse number="15">І відкинули постанови його, й заповіт його, що він вчинив з отцями їх, і перестороги його, що ними остерегав їх, й пійшли за марнотами й чинили марноти, та наслїдували народи, що жили навкруги, хоч Господь забороняв їм чинити те, що вони чинили;</verse>
				<verse number="16">І відрікались усїх заповідей Господа, Бога свого, й поробили собі виливані два телцї, й строїли дуброви, та й падали ниць перед усїм (зорявим) військом небесним, і служили Баалові;</verse>
				<verse number="17">І проводили через огонь сини свої й дочки свої, й знахорювали й ворожбитували, та оддавались тому, щоб чинити неправедність перед очима Господнїми й гнївити його.</verse>
				<verse number="18">І розгнївився Господь страшно на Ізрайлитян, і відкинув їх від обличчя свого. Не зісталось нїкого крім поколїння Юдиного.</verse>
				<verse number="19">Але й Юда не держав заповідей Господа, Бога свого, а ходив в обичаях Ізрайлитян, як ходили вони.</verse>
				<verse number="20">Тож відвернувся Господь від усїх потомків Ізраїля, й впокоряв їх, і видавав їх хижакам на луп, аж вкінцї відкинув їх від лиця свого.</verse>
				<verse number="21">Ізрайлитяне одорвались від дому Давидового й зробили царем Еробоама Набатенка. І довів Еробоам Ізрайлитян до відпаду від Господа й повтягав їх у тяжкі гріхи.</verse>
				<verse number="22">І ходили Ізрайлитяне в усїх гріхах Еробоамових, які він чинив; не відступали від них,</verse>
				<verse number="23">Аж покіль Господь не відкинув Ізраїля від лиця свого, як погрожував через усїх слуг своїх, пророків. От і став перенесений Ізраїль із своєї землї в Ассирию (в неволю) аж по сей день.</verse>
				<verse number="24">І попереводив царь Ассирийський людей з Вавилону, з Кути, з Ави, з Емату й Сефарваїму та й оселив намість синів Ізрайлевих по городах Самарийських. От і посїли вони Самарийську країну та й жили по городах її.</verse>
				<verse number="25">Та позаяк вони в перві часи, як почали там жити, не шанували Господа, то наслав на них Господь леви, а ті роздирали їх.</verse>
				<verse number="26">І дано знати цареві Ассирийському й сказано: Ті поселяне, що повиводив єси та й оселив по городах Самарийських, не знають закону тамошнього Бога, тим він наслав леви на них, а сї гублять їх, бо вони не знають хвали Бога тієї землї.</verse>
				<verse number="27">І повелїв царь Ассирийський так: Відправте туди одного зміж сьвященників, що ви їх звідти повиводили; нехай пійде й живе там, та навчить їх закону тамошнього Бога.</verse>
				<verse number="28">І прийшов один ізміж сьвященників, що вони одвели з Самариї, та й осївсь у Бетелї, й вчив їх, як їм хвалити Господа.</verse>
				<verse number="29">Та попри те поробив собі кожний народ власного бога, та й поуставляли в божницях по висотах, що їх построїли були Самарийцї, кожен народ по своїх городах, де вони осїлись:</verse>
				<verse number="30">Вавилонцї зробили Суккот-Бенота, а Кутяне зробили Нергала; Ематяне зробили Ашиму,</verse>
				<verse number="31">А Аввії зробили Нибхаза й Тартака, Сефарваїмцї ж палили дїтей своїх ув огнї Адрамелехові та Анамелехові, богам Сефарваїмським.</verse>
				<verse number="32">Разом же з тим почитали вони й Господа. І приставляли кого небудь із серед себе жерцями на висотах, а сї служили службу в божницях по висотах.</verse>
				<verse number="33">Господа вони почитали, та й богам своїм служили звичаєм народів, ізміж яких виведено їх.</verse>
				<verse number="34">Аж по сей день чинять вони давнїм звичаєм: не бояться Господа й не чинять по установам і по обрядам, та по закону й заповідям, що завітував Господь синам Якова, того, що йому дав імя Ізраїль,</verse>
				<verse number="35">Та що з ними вчинив був умову й повелїв їм: Не почитайте нїяких инших богів, і не покланяйтесь їм, і не служіть їм і не жертвуйте їм,</verse>
				<verse number="36">А Господа, що вас вивів із землї Египецької великою потугою й простягнутою рукою, - того почитайте, тому покланяйтесь і тому жертвуйте,</verse>
				<verse number="37">І встанови й правоту, закон і заповідї, що він написав вам, повнїте по всї днї, а инших богів не почитайте;</verse>
				<verse number="38">І завіту, що я вчинив із вами, не забувайте, й не почитайте инших богів,</verse>
				<verse number="39">А Господа, Бога вашого, почитайте, а він визволить вас із потали у всїх ворогів ваших.</verse>
				<verse number="40">Вони ж не слухали, а чинили по давнїх звичаях своїх.</verse>
				<verse number="41">Народи сї почитали Господа, та служили й вирізуваним бовванам своїм. Та й дїти їх і внуки їх чинять так, як їх батьки чинили, аж по сей день.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">У третьому роцї Осії Ілиєнка, царя Ізраїлського, настав царем Езекія Ахазенко, син царя Юдейського.</verse>
				<verse number="2">Двайцять і пять лїт віку було йому, як став царем, а двайцять і девять год царював у Ерусалимі. Матїр його звалась Аби Захаріївна.</verse>
				<verse number="3">І чинив він праведне в очах Господнїх, притьма так, як чинив предок його Давид.</verse>
				<verse number="4">Він позносив висоти, порозбивав (камяні) боввани, повирубував дуброви й розбив мідяного змія, що зробив був Мойсей, - бо до того часу Ізрайлитяне кадили йому - й назвав його Нехуштан*.</verse>
				<verse number="5">Він уповав на Господа, Бога Ізрайлевого, й такого, як він, не було між усїма царями Юдиними, нї послї його нї перед ним.</verse>
				<verse number="6">І стояв він при Господї й не відступав від його, й держав заповідї його, що заповідав Господь Мойсейові.</verse>
				<verse number="7">І був Господь повсячасно з ним, а у всьому, що він починав, поступав він мудро. І відпав він від царя Ассирийського й перестав служити йому.</verse>
				<verse number="8">Він побив Филистіїв аж до Гази й у всїх займищах їх від вартової башти до утвердженого городу.</verse>
				<verse number="9">У четвертому роцї царя Езекії, се б то в сьомому роцї Осії Ілиєнка, царя Ізраїлського, двинув Салманассар, царь Ассирийський, проти Самариї та й обложив її,</verse>
				<verse number="10">І здобув її по трьох роках, се б то в шестому роцї Езекії, а в девятому роцї Осії, царя Ізраїлського, впокорено Самарию.</verse>
				<verse number="11">І перевів царь Ассирийський Ізрайлитян в Ассирию та й оселив їх у Халасї й в Хаборі, при ріцї Гозан, і в городах Мидийських,</verse>
				<verse number="12">Бо вони не слухали заповідей Господа, Бога свого, й переступали завіт його; усього, що заповідав Мойсей, раб Господень, вони й не слухали й не певнили.</verse>
				<verse number="13">У чотирнайцятому роцї царя Езекії двинув Сеннахирим, царь Ассирийський, проти всїх утверджених городів Юдиних та й поопановував їх.</verse>
				<verse number="14">І послав Езекія, царь Юдейський, до царя Ассирийського в Лахис, сказати: Я провинився. Йди назад від мене, а що на мене наложиш, нести му. І наложив царь Ассирийський на Езекію триста талантів срібла й трийцять талантів золота.</verse>
				<verse number="15">І оддав Езекія все срібло, яке знайшлось у храму Господньому й в скарбівнях царської палати.</verse>
				<verse number="16">Того ж часу зняв Езекія золото з дверей в храму Господньому й з стовпів у дверей, що Езекія, царь Юдейський, пообтягав був золотом, та й пооддавав його цареві Ассирийському.</verse>
				<verse number="17">Та царь Ассирийський послав Тартана та Рабсариса та Рабсака з Лахиса з великою військовою потугою до короля Езекії в Ерусалим. І пійшли вони й прийшли під Ерусалим, і зайняли становище на водопроводї вижшого ставу, на дорозї до поля красильнього.</verse>
				<verse number="18">І кликали вони царя. Вийшов же до них Еліяким Хелкієнко, начальник палати, й Себна, писарь, та Йоах Асафенко, лїтописець.</verse>
				<verse number="19">І промовив до них Рабсак: Скажіте Езекії: Так говорить великий царь, царь Ассирийський: Що се за надїя, на яку ти вповаєш?</verse>
				<verse number="20">Ти говорив тільки пусті слова: до війни треба розумної ради й сили; а ти на кого вповаєш, що одорвавсь од мене?</verse>
				<verse number="21">Оце ж ти задумав опертись на Египет, - на тую надломлену тростину, що кожному, хто на неї обіпреться, забється в руку й проколе її. Таківський той Фараон, царь Египецький про всїх, що покладають на його надію.</verse>
				<verse number="22">Коли ж менї відкажете: Ми на Господа, Бога нашого, вповаємо, то чи ж се не той самий, що його висоти та жертівники позносив Езекія, й повелїв Юдї й Ерусалимові: Перед сим тілько жертівником, в Ерусалимі, маєте покланятись.</verse>
				<verse number="23">Оце ж увійди в угоду з моїм паном, царем Ассирийським: я дам тобі дві тисячі коней, коли спроможешся достати їздецїв до них.</verse>
				<verse number="24">Як тобі оборонитись і від одного начальника найменьших слуг пана мого? Чи вповаєш на Египет задля колесниць та комонника?</verse>
				<verse number="25">Та хиба ж я без волї Господньої прийшов на се місце, щоб його спустошити? Сам Господь звелїв менї: Ійди проти сієї землї й спустош її.</verse>
				<verse number="26">І сказав Еліяким Хелкієнко та Себна та й Йоах Рабсакові: Розмовляй з рабами твоїми по сирийськи, бо ми розуміємо сю мову, а не говори до нас по юдейськи в слух людей, що на мурі.</verse>
				<verse number="27">Рабсак же відказав їм: Чи мій пан послав мене тільки до твого пана й до тебе, щоб сї слова сказати? Нї, також і до тих людей, що седять на мурі, щоб укупі з вами свій кал їсти й свою моч пити?</verse>
				<verse number="28">І виступив Рабсак та й промовив голосно по юдейськи, й каже: Слухайте слово великого царя, царя Ассирийського!</verse>
				<verse number="29">Так говорить царь: Нехай вас Езекія не баламутить, бо йому не визволити вас із руки моєї;</verse>
				<verse number="30">Та й нехай не баламутить вас Езекія надїєю на Господа, мовляючи: Господь визволить нас і не подасть городу сього цареві Ассирийському на поталу.</verse>
				<verse number="31">Не слухайте Езекії! бо так говорить царь Ассирийський: Зробіте примиррє зо мною й вийдїть до мене, й нехай всякий їсть виноград свій й смокви свої, й кожен нехай пє воду з колодязя свого,</verse>
				<verse number="32">Покіль я прийду та й займу вас у таку землю, що вашій землї рівна, у землю хлїбню й винну, у землю багату на овощ і виноград, у землю маслини й меду, й будете жити, а не помрете. Оце ж не слухайте Езекії! бо він вас зводить, говорючи: Господь вирятує нас.</verse>
				<verse number="33">Хиба боги народів вирятували, кожен свою землю, з руки царя Ассирийського?</verse>
				<verse number="34">Де боги Ематові й Арпадові? де боги Сефарваїмові, Енині й Івині? Чи ж вирятували вони Самарию з руки моєї?</verse>
				<verse number="35">Котрий з усїх богів сих земель вирятував свою землю з руки моєї?</verse>
				<verse number="36">І мовчав народ і не відказували йому нї слова, бо мали наказ від царя: Не відповідайте йому.</verse>
				<verse number="37">І прийшов Еліяким Хелкієнко, начальник палати, та Себна, писарь, та й Йоах Асафенко, лїтописець, з роздертою одїжжю до Езекії, та й оповіли йому слова Рабсакові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Почувши се царь Езекія, роздер одежу на собі, обгорнувся волосяним веретищем і пійшов у храм Господень.</verse>
				<verse number="2">Еліякима ж, начальника палати, та Себну, писаря, вкупі з значнїйшими сьвященниками, окритих веретищами, послав до пророка Ісаїї Амосенка.</verse>
				<verse number="3">І промовили вони до його: Так говорить Езекія: День смутку, лайки й сорому є день сей: прийшли сини до породу, та нема снаги вродити.</verse>
				<verse number="4">Може, почує Господь, Бог твій, усї слова Рабсакові, що його послав пан його, царь Ассирийський, зневажати живого Бога й поругати словами, що їх чув Господь, Бог твій. Благай же за тих, що зостались іще живими.</verse>
				<verse number="5">Як же прийшли слуги царя Езекії до Ісаїї,</verse>
				<verse number="6">Сказав їм Ісаїя: Промовте так до вашого пана: Так говорить Господь: Не лякайся тих речей, що чув єси, якими поругали мене слуги царя Ассирийського.</verse>
				<verse number="7">Отсе я пошлю в його такого духу, що він почує звістку й вернеться він у свою землю, й поляже в своїй землї од меча.</verse>
				<verse number="8">Коли вернувсь Рабсак назад, найшов царя Ассирийського, як облягав Либну, бо перечув, що той відойшов од Лахиса.</verse>
				<verse number="9">Як довідався ж про Тиргаку, царя Етиопського, що говорили: Вирушив він, щоб воювати з тобою, послав знов посли до Езекії, сказати:</verse>
				<verse number="10">Промовте так до Езекії, царя Юдиного: Не давай твойму Богові, що на його вповаєш, баламутити тебе, думаючи: Ерусалим не буде подан цареві Ассирийському на поталу.</verse>
				<verse number="11">Ти сам чував, що творили царі Ассирийські з усїма землями, розпростираючи на їх проклін, а ти б то від його вирятувався?</verse>
				<verse number="12">Хиба ж боги народів, що їх мої предки в нїщо пообертали, вирятували їх, - як Гозан та Харан та Резеф та людей Еденських у Талассарі?</verse>
				<verse number="13">Де царь Ематський й царь Арпадський й царь пад городом Сефарваїмом, Еною й Іввою?</verse>
				<verse number="14">Взявши ж Езекія письмо з рук поселських і прочитавши його, пійшов у храм Господень та й розгорнув його перед Господом,</verse>
				<verse number="15">І молився Езекія перед Господом і говорив: Господи, Боже Ізрайлїв, що престолуєш над херувимами! ти один Бог над усїма царствами на землї; ти сотворив небо й землю.</verse>
				<verse number="16">Прихили, Господи, ухо твоє та й почуй; одкрий, Господи, очі твої, та й побач! Почуй же слова Сеннахирима, що прислав, щоб живого Бога зневажити!</verse>
				<verse number="17">Справдї, Господи, царі Ассирийські попустошили народи й землї,</verse>
				<verse number="18">І повкидали богів їх ув огонь, та то не боги, а робота рук людських, дерево й камінь, тим і змогли їх понївечити.</verse>
				<verse number="19">Тепер же, Господи, вирятуй нас із руки його, щоб усї царства на землї зрозуміли, що ти, Господи, єдиний Бог!</verse>
				<verse number="20">І послав Ісаїя Амосенко до Езекії, сказати: Тако глаголе Господь, Бог Ізрайлїв: Те, про що ти молився що до Сеннахирима, царя Ассирийського, я вислухав.</verse>
				<verse number="21">Оце те слово, що виповів Господь про його: Погордить тобою й посьміється з тебе дївиця-дочка Сиону. Позад тебе похитає головою дочка Ерусалиму.</verse>
				<verse number="22">Кого ж бо ти зневажав і поругав? Проти кого се голос ізняв ти, й так звисока глянув очима? На сьвятого Ізрайлевого!</verse>
				<verse number="23">Через послів твоїх ти глузував з Господа й сказав: У множестві возів моїх я взойшов на висоту гір, на ребра Ливану, та й рубав рослі кедри й найкрасші кипариси його, й добравсь аж до крайних гряниць його, до найгусчого саду його;</verse>
				<verse number="24">Я відкопував та випивав воду чужу, й сушив стопами ніг моїх всї потоки Египецькі.</verse>
				<verse number="25">Чи ти чував*, що я з давендавна чинив? Із давнезнїх часїв постановив я се, а тепер привів до того, що ти опустошуєш утверджені городи в купи румовищ.</verse>
				<verse number="26">А їх осадники в немочі, дрожать і в соромі. Вони мов трава у полі, мов никла зелень на криші, й збіжжє загоріле, нїм в колос убралось.</verse>
				<verse number="27">Чи седиш ти, чи виходиш, чи входиш, усе я знаю, а й буяннє твоє проти мене.</verse>
				<verse number="28">За твою сьмілість проти мене, та що твоя гординя дойшла до слуху мого, я тобі в ніздрі каблучку заправлю, й зубела мої у рот твій (заложу), й заверну тебе назад тою ж дорогою, якою прийшов єси.</verse>
				<verse number="29">І ось тобі (Езекію) знамено: Сього року їсти мете те, що маєте, а на другий рік самосївне, на третий же рік сїйте й жнїте й насаджуйте виноградники й їжте вроджай їх.</verse>
				<verse number="30">І що позоставалось іще з Юдиного дому, пустить ізнов корінь внизу, й принесе плід угорі.</verse>
				<verse number="31">З Ерусалиму бо зійде (мов трава) останок, а те, що врятуєсь, із Сион-гори. Ревність Господа Сил небесних учинить се.</verse>
				<verse number="32">Тим то так говорить Господь про царя Ассирийського: У сей город він не ввійде, і стріли не пустить, й не закриється щитом він в приступі до його, й не насипле проти його валу.</verse>
				<verse number="33">По якій дорозї прийшов, по самій тій вернеться, не ввійде в сей город, - говорить Господь.</verse>
				<verse number="34">Город сей я берегти му, щоб урятувати його задля себе й задля раба мого Давида.</verse>
				<verse number="35">І сталось: однієї ночі прийшов ангел Господень та й положив трупом ув Ассирийському таборі сто вісїмдесять і пять тисяч; і як повставали рано вранцї, аж ось самі мертві тїла.</verse>
				<verse number="36">І рушив Сеннахирим, царь Ассирийський, та й пійшов і вернувсь, та й седїв у Ниневиї.</verse>
				<verse number="37">І як молився він у храму свого бога Нисроха, убили його мечем сини його, Адрамелех та Шарезер, і повтїкали в Арарат-землю, а син його Асардан зробився царем намість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">Того часу занедужав Езекія на смерть. І прийшов до його пророк Ісаїя Амосенко, й рече до його: Так говорить Господь: Упорядкуй дом твій, бо вмреш, не одужаєш.</verse>
				<verse number="2">І повернув він лице своє до стїни й молився Господеві сими словами:</verse>
				<verse number="3">Ой Господи! спогадай же, що я ходив вірно й з щирим серцем перед обличчєм твоїм, і чинив праведне в очах твоїх. Та й заплакав Езекія в голос.</verse>
				<verse number="4">Ісаїя ж не покинув іще середнього переддвірку, аж ось прийшло до його таке слово Господнє:</verse>
				<verse number="5">Вернись та промов до Езекії, князя народу мого: Тако глаголе Господь, Бог предка твого Давида: Почув я молитву твою й побачив сльози твої. Оце ж я оздоровлю тебе: на третий день пійдеш у храм Господень.</verse>
				<verse number="6">І прибавлю тобі віку пятнайцять років; до того вирятую тебе й сей город із потали царя Ассирийського, й захищати му сей город задля себе й задля раба мого, Давида.</verse>
				<verse number="7">І сказав Ісаїя: Принесїть вязанку фіґ. І взяли й приложили на боляк, і він оздоровів.</verse>
				<verse number="8">Езекія ж промовив до Ісаїї: Яке ж знамено тому, що Господь оздоровить мене та що на третий день пійду в храм Господень?</verse>
				<verse number="9">І відказав Ісаїя: Ось що буде тобі ознакою від Господа, що справдить Господь обіцянку свою: Чи нехай тїнь на десять ступнїв стане дальше, чи нехай на десять ступнїв вернеться?</verse>
				<verse number="10">І відповів Езекія: Не трудно пройти їй десять ступнїв наперед, нї! нехай на десять ступнїв назад вернеться.</verse>
				<verse number="11">І взивав пророк Ісаїя до Господа, й завернув він тїнь по ступенях, що на них уже була перейшла на сонцевказові Ахазовому, на десять ступнїв назад.</verse>
				<verse number="12">Того часу прислав Беродах Баладан Валаданенко, царь Вавилонський, письма й подарунки Езекії, бо він чув, що Езекія був нездужав.</verse>
				<verse number="13">І зрадїв Езекія послами й показав їм склади свої, срібло й золото й пахощі й дорогі мастї й ввесь зброївний дом свій, й все, що в його скарбівнях було: не було нїчого такого, чого б не показав їм Езекія у своїй палатї й у всьому господарстві свойму.</verse>
				<verse number="14">І прийшов пророк Ісаїя до царя Езекії, й спитав у його: Що сї люде говорили й звідки прийшли вони до тебе? І відказав Езекія: Із далекої землї прийшли вони, з Вавилону.</verse>
				<verse number="15">Тодї спитав: Що бачили вони в дому твойму? І відповів Езекія: Бачили все, що є в моїй палатї; нема нї однієї річи в скарбівнях моїх, якої б я не показав їм.</verse>
				<verse number="16">І сказав Ісаїя до Езекії: Вислухай слово Господнє:</verse>
				<verse number="17">Прийде час, що все, що є в твоїй палатї й що твої батьки до сього дня збірали, буде перевезено в Вавилон; нїчого не зостанеться, - глаголе Господь.</verse>
				<verse number="18">А з твоїх синів, що вийдуть із тебе, що ти появиш, візьмуть, і будуть вони скопцями в палатї царя Вавилонського.</verse>
				<verse number="19">Езекія ж промовив до Ісаїї: Слово Господнє, що ти переказав, благе. І додав: Нехай же буде мир і гаразд у днї мої.</verse>
				<verse number="20">Проче про Езекію й про всї його хоробрі дїї, та як він зробив став і водопровід, і провів у город воду, те прописано в лїтописї царів Юдиних.</verse>
				<verse number="21">І спочив Езекія з батьками своїми, а син його Манассія став царем намість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">Було Манассієві дванайцять год віку, як він став царем, а пятьдесять і пять год царював він у Ерусалимі. Матїр його звалась Хевзиба.</verse>
				<verse number="2">І чинив він неправедність в очах Господнїх і гидоти тих народів, що їх Господь попроганяв із перед синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="3">І построїв знов висоти, що батько його Езекія поруйнував був, побудував жертівники Баалові, й позаводив дуброви, як робив Ахаб, царь Ізраїлський, й поклонявся усьому (зоряшньому) військові небесному, й служив йому.</verse>
				<verse number="4">Поробив також жертівники й в храму Господньому, що про його сказав Господь: В Ерусалимі положу імя моє.</verse>
				<verse number="5">І построїв в обох дворах храму Господнього жертівника всьому військові небесному.</verse>
				<verse number="6">І провів сина свого через огонь, і ворожбитував та віщував, і позаводив викликачів мертвих і знахорів; багацько чинив такого перед Господом, чим запалював гнїв його.</verse>
				<verse number="7">І поставив боввана Астарти, що його зробив, у храмі, що про його говорив Господь Давидові й синові його Соломонові: В сьому храмі, й в Ерусалимі, що його вибрав я змїж усїх поколїнь Ізрайлевих, положу я імя моє по вічні часи;</verse>
				<verse number="8">І не допущу більш нозї Ізрайлитянина рушитись із землї, що надїлив отцям їх, аби тільки вони дбали чинити, як я приказав їм, і по закону, що заповідав їм раб мій Мойсей.</verse>
				<verse number="9">Та вони не послухали; а Манассія довів їх до того, що чинили ще гірше нїж ті народи, що їх вигубив Господь зперед лиця синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="10">І глаголав Господь через рабів своїх, пророків сими словами:</verse>
				<verse number="11">За те, що Манассія, царь Юдейський, чинив такі гидоти, гірші над усе, що чинили Аморії, що перш його були, й самого Юду довів до гріхів своїми ідолами,</verse>
				<verse number="12">За те - так говорить Господь, Бог Ізрайлїв - наведу я таке лихо на Ерусалим і на Юду, що в усякого, хто почує про се, дзвенїти ме в обох ушах.</verse>
				<verse number="13">Я протягну на Ерусалим міряльного шнура, як колись на Самарию, й вагу дому Ахабового, й витру Ерусалим так, як витирають полумисок, та й перевертають, обтерши;</verse>
				<verse number="14">І відкину останок наслїддя мого, й подам їх ворогам їх на поталу, й будуть вони всїм ворогам своїм лупом і здобиччю,</verse>
				<verse number="15">За те, що вони чинили неправедність в очах моїх, і гнївили мене, з того часу, як їх отцї вийшли з Египту, та й по сей день.</verse>
				<verse number="16">До того ще пролив Манассія дуже багацько безвинної крові, так що сповнив нею Ерусалим від краю до краю, опріч тієї провини, що привів Юду до гріха - чинити зло в очах Господнїх.</verse>
				<verse number="17">Проче про Манассію й про все, що він чинив, і про його гріхи, що він укоїв, се прописано в лїтописї царів Юдиних.</verse>
				<verse number="18">І опочив Манассія з батьками своїми, й поховано його при домі його в саду Уззи. А син його Аммон настав царем намість його.</verse>
				<verse number="19">Двайцять і два годи було віку Аммонові, як він став царем, а два роки царював у Ерусалимі. Матїр його звалась Мешуллемета Харузівна, з Ятби.</verse>
				<verse number="20">І чинив він неправедне в очах Господнїх, як чинив отець його Манассія,</verse>
				<verse number="21">І ходив по тій самій дорозї, по якій ходив отець його, й служив ідолам, тим, що служив отець його, й покланявся їм,</verse>
				<verse number="22">І відступив од Господа, Бога отцїв своїх, і не ходив дорогою Господньою.</verse>
				<verse number="23">І змовились слуги його проти його, та й убили царя в його палатї.</verse>
				<verse number="24">Люд же перебив усїх, що змовились були проти царя Аммона, й поставив народ сина його Йосію царем намість його.</verse>
				<verse number="25">Проче про Аммона, що він чинив, прописано в лїтописї царів Юдиних.</verse>
				<verse number="26">І поховали його в гробовищі його в саду Уззи, а син його Йосія став царем намість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">Вісїм год було Йосії, як він настав царем, а трийцять і один рік царював у Ерусалимі. Матїр його звали Едида Адаївна, з Бозкафи.</verse>
				<verse number="2">І чинив він те, що було Господеві до вподоби, й ходив як раз дорогою предка свого Давида й не хибив з неї нї праворуч, нї лїворуч.</verse>
				<verse number="3">У вісїмнайцятому ж роцї царя Йосії послав царь писаря Шафана, сина Азаліїного, Мешулламенка, у храм Господень, повелїваючи:</verse>
				<verse number="4">Ійди до первосьвященника Хелкії, нехай він перелїчить гроші, що приношено в храм Господень, і що сторожі порогові зібрали від народу,</verse>
				<verse number="5">І нехай передадуть їх наставникам ремісників, приставленим до храму Господнього, а сї нехай роздадуть їх робітникам в дому Господньому на направу попсованого в храму,</verse>
				<verse number="6">Теслям, каменотесам та мурарям, та й на закуп дерева й тесаного каміння до направи храму;</verse>
				<verse number="7">Однакже не требувати від них рахунку з грошей переданих у їх руки, бо вони орудують чесно.</verse>
				<verse number="8">І сказав первосьвященник писареві Шафанові: Я знайшов книгу закону в дому Господньому. І подав Хелкія Шафанові книгу, й той читав її.</verse>
				<verse number="9">І вернувся писарь Шафан до царя, й здав цареві справу, говорючи: Слуги твої взяли гроші, що знайшлись у храму, й передали їх наставникам над роботами, приставленим до храму Господнього.</verse>
				<verse number="10">І оповідав писарь Шафан цареві: Сьвященник Хелкія дав менї книгу. І читав її Шафан перед царем.</verse>
				<verse number="11">Почувши царь слова книги закону, роздер одежу на собі.</verse>
				<verse number="12">І повелїв царь сьвященникові Хелкії та Ахикамові Шафаненкові, та Ахборові Михеєнкові, та писареві Шафанові, та Асаїї, слузї царському, говорючи:</verse>
				<verse number="13">Ійдїте й поспитайте Господа за мене й за нарід і за всю Юдею що до слів сієї книги, що знайдено; великий бо гнїв Господень запалав на нас за те, що батьки наші не слухали словес книги сієї, щоб так притьма чинити, як нам приписано.</verse>
				<verse number="14">І пійшов сьвященник Хелкія з Ахикамом, Ахбором, Шафаном й Асаїєю до пророчицї Олдами, жони Шаллумової, сина Тикви Хархасенка, доглядника одеж, - жила ж вона в Ерусалимі, в другій частї - й розмовляли вони з нею.</verse>
				<verse number="15">І промовила вона до них: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Скажіте чоловікові, що вас до мене послав:</verse>
				<verse number="16">Тако глаголе Господь: Ось я наведу лихо на се місце й на осадники його, - всї погрози в книзї, що прочитав царь Юдейський.</verse>
				<verse number="17">За те, що покинули мене та й кадять иншим богам, щоб мене підпалювати на гнїв усїма вчинками рук своїх, запалав гнїв мій проти місця сього та й не погасне.</verse>
				<verse number="18">Цареві ж Юдейському, що вас послав поспитати Господа, скажіте: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв, що до слів, які ти чув:</verse>
				<verse number="19">Що твоє серце помякшало й ти впокорився перед Господом, як почув єси, що я висказав проти сього місця й осадників його, що вони викличуть страх і прокляттє, та що роздер єси одежу на собі й плакав передо мною, за се й я вислухав тебе, - говорить Господь.</verse>
				<verse number="20">Оце ж я прилучу тебе до батьків твоїх, і ти спочнеш в твойму гробовищі в мирі, а очі твої не побачать всїх злигоднїв, що я наведу на се місце. І принесли вони цареві відповідь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">І послав царь посли, й позбірали вони до його всїх знатнїх Юдейських і Ерусалимських.</verse>
				<verse number="2">І пійшов царь у храм Господень і всї мужі Юдейські й всї осадники Ерусалимські з ним, і сьвященники й пророки й ввесь люд від малого до великого. І прочитав у слух їм всї словеса з книги закону, що знайдено в Господньому храму.</verse>
				<verse number="3">Потім став царь на ступенї та й постановив завіт перед Господом, що ходити муть вони слїдом за Господом і пильнувати муть його заповідей й обявів, і встанов його з усього серця й з усієї душі, щоб виконувати слова завіту сього, написані в цїй книзї. І ввесь нарід ввійшов у завіт.</verse>
				<verse number="4">І повелїв царь первосьвященникові Хелкії й низшим сьвященникам та придвернїм сторожам повиносити з храму Господнього ввесь посуд, що пороблено про Баала та Астарту й про все військо небесне, й попалив те за Ерусалимом у долинї Кедрон, а попіл велїв повивозити в Бетель.</verse>
				<verse number="5">І повідставляв ідолські жерцї, що понаставляли були царі Юдейські, щоб кадили по висотах у городах Юдиних і в Ерусалимських околицях, та що палили кадила Баалові, сонцеві, місяцеві, планетам і всьому військові небесному;</verse>
				<verse number="6">І повелїв винести Астарту з храму Господнього за Ерусалим на Кедрон-долину, та й спалити коло потока Кедрону, й розбити її на порох, порох же розсипати по гробах простого люду.</verse>
				<verse number="7">Далїй збурив доми блудничі коло храму Господнього, де женщини ткали занавіси для Астарти.</verse>
				<verse number="8">І повиводив усїх жерцїв із Юдиних городів і посквернив висоти, де жерцї курили кадило, від Геви до Берсабиї, й поруйнував висоти - тую, що коло ввіходу городового голови Йозуї, й тую, що лїворуч у міських воріт.</verse>
				<verse number="9">Впрочім висотні жерцї не приносили жертов на жертівникові Господньому в Ерусалимі, а їли тілько неквашений хлїб вкупі з браттєм своїм.</verse>
				<verse number="10">Посквернив і Тофет, що на долинї синів Еннома, щоб нїхто не проводив сина свого чи дочку свою через огонь Молохові.</verse>
				<verse number="11">Далїй знехтував конї, що царі Юдейські ставляли сонцеві навперід ввіходу в храм Господень коло сьвітлиць скопця Нетан-Мелеха, в Фаруримі, колесницї ж сонцеві попалив огнем.</verse>
				<verse number="12">І жертівники на даху горішньої сьвітлицї Ахазової, що їх поставляли були царі Юдейські, й жертівники, що поставляв Манассія ув обох переддвірках храму Господнього, порозвалював царь і поскидав, а порох із них покидав у Кедрон-потік.</verse>
				<verse number="13">І висоти перед Ерусалимом по правому боцї од Оливної гори, що построїв був Соломон, царь Ізраїлський, Астартї, гидотї Сидонській, та Хамосові, гидотї Моабійській, та Милхомові, гидотї Аммонїйській, повелїв царь посквернити;</verse>
				<verse number="14">Порозбивав і камяні стовпи (боввани) й повирубував дуброви й закидав їх урочища людськими кістьми;</verse>
				<verse number="15">Та й жертівника у Бетелї, й висоту, що построїв Еробоам Набатенко, що ввів Ізраїля в гріхи, - й сього жертівника й висоту він збурив і спалив, і стер на порох, та спалив і дуброву.</verse>
				<verse number="16">Озирнувшися ж Йосія, побачив гроби, що були на горі, й послав позабірати з гробів костї, й попалив їх на жертівнику та й опоганив його, по слову Господньому, сказаному чоловіком Божим, що сї речі наперед проповів.</verse>
				<verse number="17">І промовив (Йосія): Що се за памятник, що я там бачу? Міські ж люде відказали йому: Се гроб Божого чоловіка, що прийшов був із Юдеї й сї речі прорік, що ти починив єси над жертівником Бетелським.</verse>
				<verse number="18">І повелїв: Не займайте його! Нїхто не трівож костей його! От і зоставили костї його як і костї пророка, що приходив із Самариї.</verse>
				<verse number="19">До того ж порозвалював Йосія зборища висот по городах Самарийських, що построїли були царі Ізраїлські, прогнївуючи Господа, й вдїяв з ними те саме, що зробив у Бетелї.</verse>
				<verse number="20">І повбивав всїх висотнїх жерцїв, що там були при жертівниках, та й попалив на них людські костї. Тодї вернувсь у Ерусалим.</verse>
				<verse number="21">І повелїв царь усьому народові, кажучи: Сьвяткуйте Господеві, Богу вашому, паску, як прописано в цїй книзї закону;</verse>
				<verse number="22">Бо не сьвятковано такої паски від суддївських часів, що судили Ізраїля, й по всї часи царів Ізраїлських і царів Юдейських;</verse>
				<verse number="23">Аж у вісїмнайцятому роцї царювання Йосіїного сьвяткували сю паску Господеві в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="24">І повигублював Йосія ще й викликачів мертвих, й чарівників, терафими й ідоли й всї ті гидоти, які були в землї Юдейській і в Ерусалимі, щоб ввійшли в силу слова закону, написані в книзї, що знайшов у храму Господньому сьвященник Хелкія.</verse>
				<verse number="25">І не було рівнї йому між царями, перед ним, хто б обернувся так з усього серця, з усієї душі й з усієї сили до Господа, притьма по закону Мойсейовому, та й після його не встав йому рівня.</verse>
				<verse number="26">Однак же Господь не відложив гнїву великої досади своєї, що запалав проти Юди за всї розярювання, якими підпалював його на гнїв Манассія.</verse>
				<verse number="27">І рече Господь: Віддалю й Юду від лиця мого, як віддалив Ізраїля, й відкину від себе город сей, Ерусалим, що вибрав я, й храм, що про його я сказав: імя моє там пробувати ме.</verse>
				<verse number="28">Проче про Йосію й про все, що він чинив, прописано в лїтописї царів Юдейських.</verse>
				<verse number="29">За його часу вирушив Фараон Нехао, царь Египецький, проти царя Ассирийського на Ефрат-ріку. І двинув зустріч йому царь Йосія, і той вбив його в Мегиддонї, скоро побачив його.</verse>
				<verse number="30">І повезли його мертвого слуги його з Мегиддону, й привезли в Ерусалим, і поховали його в гробовищі його. І взяв народ землї Йоахаза, сина Йосіїного, та й помазали його й зробили його царем намість отця його.</verse>
				<verse number="31">Двайцять і три годи віку було Йоахазові, як став він царем, а три місяцї царював у Ерусалимі. Матїр його звалась Хамуталь Ереміївна, з Ливни.</verse>
				<verse number="32">І чинив він те, що Господеві не до вподоби, притьма так, як предки його чинили.</verse>
				<verse number="33">Фараон же Нехао задержав його в неволї в Ривлї, в країнї Ематській, щоб не царював у Ерусалимі, й наложив на землю грошевої кари сто талантів срібла й талант золота.</verse>
				<verse number="34">І зробив Фараон Нехао Елиякима, Йосієнка царем намість отця його Йосії, та й перемінив імя його на Йоакима, а Йоахаза взяв і відвів у Египет, де він і вмер.</verse>
				<verse number="35">І давав Йоаким Фараонові срібло й золото. Він розцїнував землю, щоб виплачувати Фараонові, скільки приказував. Від кожного з народу землї, як кого цїновано, брав срібло й золото, щоб виплачувати Фараонові Нехао.</verse>
				<verse number="36">Двайцять і пять год було віку Йоакимові, як він став царем, а одинайцять лїт царював у Ерусалимі. Матїр його звали Зебудда Федаіївна, з Руми.</verse>
				<verse number="37">І чинив він те, що Господеві не до вподоби, притьма як предки його чинили.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">За його часу напав Навуходонозор, царь Вавилонський, й Йоаким був його підневоленим три годи, та потім відпав од нього.</verse>
				<verse number="2">І насилав Господь на нього ватаги Халдеїв і ватаги Сирийцїв, і орди Моабіїв та орди Аммонїїв, - напускав їх на Юду, щоб витратити його, по слову Господньому, що виповідав через слуги свої пророки.</verse>
				<verse number="3">По приказу Господньому склалось воно над Юдою, щоб відкинути його од лиця свого задля гріхів Манассіїних, за все, що він коїв;</verse>
				<verse number="4">Та за кров безвинних, що проливав, так що сповнив Ерусалим безвинною кровю, - сього не схотїв Господь простити.</verse>
				<verse number="5">Инше про Йоакима й про все, що він чинив, прописане в лїтописї царів Юдиних.</verse>
				<verse number="6">І спочив Йоаким із батьками своїми, а його син Ехонїя став царем намість його.</verse>
				<verse number="7">Царь же Египецький не рушав більш із землї своєї, бо царь Вавилонський забрав усе від Египецького потока та й до Евфрат-ріки, що було царя Египецького.</verse>
				<verse number="8">Вісїмнайцять год віку було Ехонїї, як він настав царем, а три місяцї царював він у Ерусалимі. Матїр його звали Нехушта Елиатанівна, з Ерусалиму.</verse>
				<verse number="9">І чинив він таке, що Господеві не до вподоби, притьма як чинив отець його.</verse>
				<verse number="10">Того часу підступили слуги Навуходонозорові, царя Вавилонського, під Ерусалим, і город опинився в облязї.</verse>
				<verse number="11">І прийшов Навуходонозор, царь Вавилонський, під город, як слуги його облягали його.</verse>
				<verse number="12">І вийшов Ехонїя, царь Юдейський, до царя Вавилонського, він і мати його й слуги його, князї його й скопцї його, - й узяв його царь Вавилонський, на восьмому роцї свого царювання;</verse>
				<verse number="13">І повивозив усї скарби з храму Господнього й скарби з царської палати; та й порозбивав увесь посуд золотий, що поробив Соломон, царь Ізраїлський, у храму Господньому, по слову Господньому;</verse>
				<verse number="14">І вивів увесь Ерусалим у полон, усїх князїв, і все хоробре військо - десять тисяч, до того всї теслї й слюсарі: нїкого не зосталось опріч убогих людей землї.</verse>
				<verse number="15">І одвів він Ехонїю в Вавилон, і матїр цареву й жінок царевих і скопцїв його, й знатнїх землї позаймав у полонь з Ерусалиму в Вавилон.</verse>
				<verse number="16">До того й усїх спосібних до зброї сїм тисяч, і ремісників тисячу, - всїх мужів сильних і хоробрих позаймав царь Вавилонський в неволю у Вавилон.</verse>
				<verse number="17">І зробив царь Вавилонський дядька його Матанїю намість його царем, та й перемінив імя його на Седекію.</verse>
				<verse number="18">Двайцять і один рік віку було Седекії, як зроблено його царем, а одинайцять год царював він у Ерусалимі. Матїр його звалась Хамуталь Ереміївна, з Либни.</verse>
				<verse number="19">І чинив він неправедність в очах Господнїх, притьмя як чинив Йоаким.</verse>
				<verse number="20">Гнїв Господень був над Ерусалимом та над Юдою такий, що він відкинув їх від обличчя свого. І одпав Седекія од царя Вавилонського.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">І сталось: у девятому роцї свого царювання, у десятому місяцї, в десятий день місяця, прийшов Навуходонозор, царь Вавилонський, з усією військовою потугою своєю під Ерусалим та й облїг його, й насипав кругом його обляговий вал.</verse>
				<verse number="2">Сим робом опинився город ув облязї до одинайцятого року царя Седекії.</verse>
				<verse number="3">На девятий день місяця опанувала голоднеча город і люде не мали що їсти.</verse>
				<verse number="4">І зроблено проломину в городї, й втекли всї воївники у ночі кріз ворота між двома мурами, що коло царського саду, (Халдеї ж облягали город навкруги) - та й царь утїк дорогою на рівнину пустинї.</verse>
				<verse number="5">Військо ж Халдейське погналось за царем, та й наздогнали вони його в Ерихонському степу, тим часом як його військо покинуло його.</verse>
				<verse number="6">І вхопили царя та й повели його до царя Вавилонського в Риблу, а сей вирік йому засуд:</verse>
				<verse number="7">Закололи синів Седекіїних перед очима його, Седекію ж ослїпили, закували в кайдани, та й повели в Вавилон.</verse>
				<verse number="8">У пятому ж місяцї, на семий день місяця, - се є в девятнайцятому роцї Навуходонозоровому, царя Вавилонського прибув Навузардан, отаман прибічників, слуга царя Вавилонського, в Ерусалим,</verse>
				<verse number="9">Та й спалив храм Господень і царську палату й усї будинки в Ерусалимі;</verse>
				<verse number="10">І мури навкруги Ерусалиму зруйнували всї полки Халдейські, що були з отаманом над прибічниками.</verse>
				<verse number="11">А останок люду, що зоставались у городї, та втекачі, що повтїкали були до царя Вавилонського, й прочий народ простий вивів Навузардан, отаман прибічників;</verse>
				<verse number="12">Тільки немногих убогих людей у землї зоставив отаман прибічників виноградарями та пахарями.</verse>
				<verse number="13">Мідяні ж стовпи, що були в храму Господньому й підніжжя, й море мідяне, що в домі Господньому, порозбивали Халдеї та й позабірали мідь із них у Вавилон;</verse>
				<verse number="14">Позабірали й казани, лопатки, ножі, миски й увесь мідяний посуд, що його вживано при службі;</verse>
				<verse number="15">І кадильницї й чаші, - що тільки було з золота й срібла, побрав отаман прибічників.</verse>
				<verse number="16">Стовпи два, море одно, й підніжки, що поробив Соломон до храму Господнього, - мідї з усього знаряддя не було ваги.</verse>
				<verse number="17">Вісїмнайцять локот був заввишки один стовп, а зверху його був вінець мідяний, а заввишки був вінець трьох локот, і сїти й гранатові яблучка навкруги вінця - все мідяне; те ж саме й на другому стовпі з сїткою.</verse>
				<verse number="18">І взяв отаман прибічницький первосьвященника Сераю, й второго сьвященника Зефанїю, й трьох придверників.</verse>
				<verse number="19">А з городу взяв одного скопця, що був приказчиком над військовими людьми, та пятьох ізміж невідступних прибічників царських, і головного писаря військового, що записував людей до військової служби, та шістьдесять чоловіка з народу землї, що находились в городї.</verse>
				<verse number="20">Оцїх то побрав Навузардан, отаман прибічницький, та й повів їх до царя Вавилонського в Ривлу;</verse>
				<verse number="21">А царь Вавилонський повелїв їх повбивати в Ривлї в Емат-країнї. І переведені Юдеї з землї своєї.</verse>
				<verse number="22">Над тими ж, що позоставляв у Юда-землї, Навуходонозор, царь Вавилонський, поставив начальником Годолїю Ахикаменка Сафанового.</verse>
				<verse number="23">Як же почули всї військові отамани з військовими людьми, що царь Вавилонський настановив Годолїю, то й зібрались усї до Годолїї в Массифу, а то: Ісмаїл Нетанїєнко, та Йоханан Кареєнко та Серая Танхуметенко з Нетофата, та Езанїя Маахитієнко, з своїми людьми.</verse>
				<verse number="24">І заклявся їм і людям їх Годолїя, кажучи: Не лякайтесь служити Халдеям, осїдайтесь у землї й бувайте підневоленими цареві Вавилонському, а буде вам добре.</verse>
				<verse number="25">Та семого місяця появивсь Ісмаїл Нетанїєнко, сина Елисамового, з царського роду, а з ним десять чоловіка, й вбив Годолїю, і він умер, а також і Юдеїв та Халдеїв, що були при йому в Массифі.</verse>
				<verse number="26">Тодї рушив увесь люд од найменьшого до найбільшого вкупі з військовим отаманнєм та й відправились у Египет, боялись бо Халдеїв.</verse>
				<verse number="27">І сталося в трийцять семому роцї невольництва Ехонїєвого, царя Юдейського, у дванайцятому місяцї, двайцять семого дня місяця, Евилмеродах, царь Вавилонський, в роцї, як почав царювати, вивів Ехонїю, царя Юдиного, з темницї;</verse>
				<verse number="28">І розмовляв з ним любомирно, й поставив його престол висше престола инших царів, що були в нього в Вавилонї;</verse>
				<verse number="29">І перемінив невольницьку одїж його, й трапезував він раз-у-раз в присуттї його, поки й жив на світї.</verse>
				<verse number="30">І харчове його - щоденне харчове - давано йому від царя на кожний день по всї днї життя його.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="13">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Адам, Сет, Енос,</verse>
				<verse number="2">Кенан, Магалалель, Яред,</verse>
				<verse number="3">Генох, Метусала, Ламех,</verse>
				<verse number="4">Ной (Нояг), Сем, Хам та Яфет.</verse>
				<verse number="5">Сини Яфетові: Гомер, Магог, Мадай, Яван (Елися), Тувал, Месех та Тирас.</verse>
				<verse number="6">Сини Гомерові: Аскеназ, Рифат, і Тогарма.</verse>
				<verse number="7">Сини Яванові: Елиса, Тарсис, Киттим і Доданим.</verse>
				<verse number="8">Сини Хамові: Куш, Мизраїм, Фут і Канаан.</verse>
				<verse number="9">Сини Кушові: Себа, Гавила, Сабта, Раама та Сабтеха. Сини Раамові: Шева й Дедан.</verse>
				<verse number="10">Від Куша народився ще й Нимрод; цей почав бути велетнем на землї.</verse>
				<verse number="11">Від Мизраїма народились: Лудима (Лудій), Анамій, Легавій, Нафтухим,</verse>
				<verse number="12">Патрусїй, Каслугій, од которого настали Филистимцї, та Кафторій.</verse>
				<verse number="13">Від Канаана народився Сидон, найстарший в його, Хет,</verse>
				<verse number="14">Евузій, Аморій, Гергазій,</verse>
				<verse number="15">Гевій, Аркей, Синей,</verse>
				<verse number="16">Арвадїй, Земарій та Гаматїй.</verse>
				<verse number="17">Сини Семові: Елам, Ассур, Арфаксад, Луд та Арам. (Сини Арамові): Уз, Хул, Гетер та Мешех (Маса).</verse>
				<verse number="18">Від Арфаксада (народився Каїнан, а від Каїнана) народився Села, а від Сели народився Ебер.</verse>
				<verse number="19">Від Ебера народились два сини: один на імення Фалек, через те, що за його часів була роздїлена земля, його брат на імення Йокман.</verse>
				<verse number="20">Від Йокмана народились Алмодад, Шалеф, Газармавет, Ерах,</verse>
				<verse number="21">Гадорам, Узал, Дикла,</verse>
				<verse number="22">Обаль, Абимавель, Шева,</verse>
				<verse number="23">Офир, Гавил та Йовав. Усї цї сини Йокманові.</verse>
				<verse number="24">(А сини Семові): Арфаксад, Каїнан, Села,</verse>
				<verse number="25">Ебер, Пелег, Регов,</verse>
				<verse number="26">Серуг, Нахор, Тара,</verse>
				<verse number="27">Аврам, се Авраам.</verse>
				<verse number="28">Сини Авраамові: Ізаак та Ізмаїл.</verse>
				<verse number="29">Оце й їх родовід: Найстарший син Ізмаїлів Набайот, по йому Кедар, Адбеєль, Мивсам,</verse>
				<verse number="30">Мисма, Дума, Масса, Хадад, Тема,</verse>
				<verse number="31">Етур, Нафис, і Кедма. Це сини Ізмаїлові.</verse>
				<verse number="32">Сини Хеттури, Авраамової наліжницї: вона породила Зимрана, Йоксана, Медана, Мадіяна, Ишбака та Шуаха. Сини Йоксанові: Себа та Дедан. (Сини Деданові: Рагуїл, Навдеїл, Ассурим, Летусим, Леюмим (Астусіїм, Асомин).</verse>
				<verse number="33">Сини Мадіянові: Ефа, Ефер, Ганох, Абида та Ельдага. Усе це сини Хеттурині.</verse>
				<verse number="34">А від Авраама народився Ізаак. Сини Ізаакові: Езав та Ізраїль.</verse>
				<verse number="35">Сини Езавові: Елифас, Регуїл, Егус, Еглом та Кораг.</verse>
				<verse number="36">Сини Елифасові: Теман, Омар, Зефо, Гаєтам, Канас; (Тимна ж Елифасова наложниця, породила йому) Амалеха.</verse>
				<verse number="37">Сини Рагуїлові: Нахат, Зерах, Шамма та Миза.</verse>
				<verse number="38">Сини Сеїрові: Лотан, Собаль, Зибеон, Ана, Дисон, Езер та Дисан.</verse>
				<verse number="39">Сини Лотанові: Горій та Гемам; а сестра в Лотана: Тимна.</verse>
				<verse number="40">Сини Собамові: Алван, Манагат, Ебаль, Сефо та Онам. Сини Зибеонові: Ая та Ана.</verse>
				<verse number="41">Дїти Анині: Дисон та (Оголибама, Анина дочка). Сини Дисонові: Гемдан, Ешдан, Ітран та Керан.</verse>
				<verse number="42">Сини Езерові: Белган, Саван та Акан. Сини Дисанові: Уз та Аран.</verse>
				<verse number="43">Оце царі, що царювали в краю Едомі, ще переднїйше нїж зацарював царь над синами Ізраїля: Бела, Бейорів син, а назвище його міста-Динхаба;</verse>
				<verse number="44">І помер Бела, і зацарював по йому Йобаб, син Серахів із Бозри.</verse>
				<verse number="45">І помер Йобаб, і зацарював по йому Гусам, з краю Теман.</verse>
				<verse number="46">І помер Гусам, і став по йому царем Гадад, син Бедадів, котрий розбив Мадіянїїв на полі Моаб; назва міста його: Авит.</verse>
				<verse number="47">І помер Гадад, і зацарював по йому Самла з Масреки.</verse>
				<verse number="48">І помер Самла, і зацарював по йому Саул з Рехобота, що над річкою.</verse>
				<verse number="49">І помер Саул, і став царем по йому Бааль-Ганан, син Ахборів.</verse>
				<verse number="50">І помер Бааль-Ганан, і зацарював по йому Гадар; назвище його міста Пау; жінка ж його на ймя Мегетабееля, дочка Матредова, дочка Мезагабова.</verse>
				<verse number="51">І помер Гадар. І були старшини в Едома: старшина Тимна, старшина Алва, старшина Етет.</verse>
				<verse number="52">Старшина Оголибама: старшина Ела, старшина Пинон,</verse>
				<verse number="53">Старшина Кенас, старшина Темон, старшина Мебзар,</verse>
				<verse number="54">Старшина Магдієль, старшина Ірам; оце старшини Ідумейські.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Оце сини Ізраїлеві: Рубен, Симеон, Левій, Юда, Іссахар, Зебулон,</verse>
				<verse number="2">Дан, Йосиф, Бенямин, Нефталїй, Гад, та Ассер.</verse>
				<verse number="3">Сини Юдині: Гер, Онан та Села, - троє народилось у його від дочки Шуєвої, Канаанїйки. І був Гер найстарший Юдин син, ледачий в очах Господа, й він убив його.</verse>
				<verse number="4">І Тамара, невістка його, породила йому Фареса (Перезу) та Зару (Сера). Усїх синів в Юди було пятеро.</verse>
				<verse number="5">Сини Перезові: Есрон та Гамул.</verse>
				<verse number="6">Сини Зарині: Зімрі, Етан, Еман, Галкол та Дара; усїх їх пятеро.</verse>
				<verse number="7">Син Харміїн: Ахар, що накликав лихо на Ізраїля, нарушивши закляттє.</verse>
				<verse number="8">Син Етанів: Азарія.</verse>
				<verse number="9">Сини Есронові, що народились від його: Ерахмеїл, Адам (Рам) та Гелувай.</verse>
				<verse number="10">Від Арама ж народився Аминадаб; від Аминадаба народився Нахзон, князї синів Юдиних;</verse>
				<verse number="11">Від Нахзона народився Салмон, від Салмона народився Бооз;</verse>
				<verse number="12">Від Бооза народився Обид, від Обида народився Ессей;</verse>
				<verse number="13">Від Ессея народився його найстарший син Еліав, другий - Аминадаб, третій - Самм,</verse>
				<verse number="14">Четвертий - Натанаїл, пятий - Раддая,</verse>
				<verse number="15">Шестий - Озем, сьомий Давид.</verse>
				<verse number="16">Сестри їх. Саруя та Абигея. Сини Саруїні: Абесса, Йоаб та Асаїл, троє.</verse>
				<verse number="17">Абигея народила Амессу; а батько Амессин - Етер, Ізмяїлїй.</verse>
				<verse number="18">Халеб, Есромів син, мав дїтей від Азуви, своєї жінки, й від Еріоти, і це його сини: Есер, Собаб та Ардан.</verse>
				<verse number="19">І померла Азува; й взяв собі Халеб (за жінку) Ефрату, й вона породила йому Гура.</verse>
				<verse number="20">Від Гура народився Урія, від Урії народився Веселіїл.</verse>
				<verse number="21">Потім Есрон ввійшов до дочки Махира, Галаадового батька, і взяв її, маючи шістьдесять років, і вона породила йому Сегуба.</verse>
				<verse number="22">Від Сегуба народивсь Яір, а було в його двайцять троє міст в Галаадському краю.</verse>
				<verse number="23">Але Гессурії та Сирийцї забрали в їх селитьби Яірові, Кенат і залежні від його міста, - шістьдесять міст. Усї цї міста синів Махира, Галаадового батька.</verse>
				<verse number="24">Після смертї Есрона в Халеб-Ефратї Есромова жінка Авія породила йому Ашхура, Текоїного батька.</verse>
				<verse number="25">Сини Ерахмеїла, найстаршого Есронового сина, були: перворідень Рам, по йому Вуна, Орен, Озем та Ахія.</verse>
				<verse number="26">Була в Ерахмеїла й друга жінка, на ймя Афара; вона Онамова мати.</verse>
				<verse number="27">Сини Рама, найстаршого Ерахмеїлового сина, були: Мааз, Ямин та Екер.</verse>
				<verse number="28">В Онама ж були сини: Шаммай та Яда. Шаммаєві ж сини: Надаб та Авишур.</verse>
				<verse number="29">Жінка Авишурова на ймення Авихаїла, й вона породила йому Ахбана та Молида.</verse>
				<verse number="30">Сини Надабові: Селед та Афаїм. І помер Селед бездїтним.</verse>
				<verse number="31">Син Афаїмів Ішій. Син Ішіїн: Шешан. Син Шешанів: Ахлай.</verse>
				<verse number="32">Сини в Яди, Шаммаєвого брата: Етер та Йонатан. Етер помер бездїтним.</verse>
				<verse number="33">Сини Йонатанові: Пелет і Заза. Це сини Ерахмеїлові.</verse>
				<verse number="34">В Шешана не було синів, а самі дочки. Був же в Шешана невольник, Египтянин, на ймя Ярха;</verse>
				<verse number="35">Шешан дав свою дочку Ярсї (свойму невольникові) за жінку, а вона породила йому Аттая.</verse>
				<verse number="36">Від Аттая народився Натан, від Натана народився Завад;</verse>
				<verse number="37">Від Завада народився Ефлал, від Ефлала народився Овид;</verse>
				<verse number="38">Від Овида народився Еуй, від Еуя народився Азарія;</verse>
				<verse number="39">Від Азарії народився Хелез, від Хелеза народився Елеас;</verse>
				<verse number="40">Від Елеаса народився Сисмай, від Сисмая народився Саллум;</verse>
				<verse number="41">Від Саллума народився Екамія, від Екамії народився Елишам.</verse>
				<verse number="42">Сини в Халеба, Ерахмеїлового брата: Меша, найстарший в його, - він батько Зифин, - і сини Мареші, Хевронового батька.</verse>
				<verse number="43">Хевронові сини: Корей і Таппуах, та Рекем та Шема;</verse>
				<verse number="44">Від Шема народився Рахам, Йоркеамів батько, а від Рекема народився Шаммай;</verse>
				<verse number="45">Син в Шаммая Маон, а Маон се батько Бет-Зура.</verse>
				<verse number="46">А Ефа, Халебова наложниця, породила Харана, Мозу та Газеза. А від Харана народився Газез.</verse>
				<verse number="47">Сини Егдаєві: Регем, Йотам, Гешан, Пелет, Ефа та Шааф.</verse>
				<verse number="48">Наложниця Халебова Мааха породила Шевера та Тирхану;</verse>
				<verse number="49">Вона ж породила й Шаафа, Мадманниного батька; Шеву, батька Махбениного і батька Гивеїного. А дочка Халебова - Ахса.</verse>
				<verse number="50">Оце сини Халебові: син Гур, перворідень Ефрати; Шовал, батько (князь) Киріят-Ярима;</verse>
				<verse number="51">Салма, батько (князь) Бетлеєму, Хареф, батько Бетгадера.</verse>
				<verse number="52">У Шовала, батька Киріят-Яриму, були сини: Гарое, Хази, Галменюхот.</verse>
				<verse number="53">Поколїння Киріят-Яриму: Ітріяни, Футїяни, Шуматани, та Мидраітяни. Від цїх повстали Зоряни та Ештаоляни.</verse>
				<verse number="54">Сини в Салми: Бетлеємляни та Нетофатяни, вінець Йоабового дому, та половина Менухотян - Зоряни,</verse>
				<verse number="55">Та поколїння Соферійцїв, що жили в Ябезї, Тирейцї, Шимейцї, Сухайцї: це Кинеяни, що повстали від Хамата, Бетрехавового батька.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Сини в Давида, що народились від його в Гебронї, були: найстарший Амнон від Ахиноами Езраеельки; другий - Далуя від Абигеї Кармелїйки;</verse>
				<verse number="2">Третий - Авессалом, син Маахи, дочки Талмая, царя Гессурського; четвертий - Адонїя, син Аггити;</verse>
				<verse number="3">Пятий - Сафатія від Авитали, шестий Етераам від Егли, його жінки,</verse>
				<verse number="4">Шість, що народились від його в Гебронї; а царював він там сїм рік і шість місяцїв, а трийцять три роки царював в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="5">А оцї народились від його в Ерусалимі: Самус, Собаб, Натан та Соломон, четверо од Бетсаби, Елїямової дочки;</verse>
				<verse number="6">Ебаар, Елисама, Елифалет,</verse>
				<verse number="7">Ногаг, Нафек, Яфія,</verse>
				<verse number="8">Елисуа та Елїяда й Елифелет - девятеро.</verse>
				<verse number="9">Оце усї Давидові сини, окрім синів од наложениць. Сестра їх Тамара.</verse>
				<verse number="10">Син Соломонів: Робоам; сього син Авія, а сього син Аса, його ж син Йосафат,</verse>
				<verse number="11">Сього син Йорам, його син Охозія, його син Йоас,</verse>
				<verse number="12">Його син Амасія, його син Азарія, його син Йотам,</verse>
				<verse number="13">Його син Ахаз, його син Езекія, його син Манассія,</verse>
				<verse number="14">Його син Амон, його син Йосія.</verse>
				<verse number="15">Сини Йосіїні: найстарший Йоахаз, другий Йоаким, третій Седекія, четвертий Селлум.</verse>
				<verse number="16">Сини Йоакимові: Ехонїя, його син; Седекія, сього син.</verse>
				<verse number="17">Сини Ехоніїні: Асир, Салафіїл, його син;</verse>
				<verse number="18">Малкирам, Федаїя, Сеназар, Езекія, Гошама та Савадія.</verse>
				<verse number="19">І сини Федаїїні: Зоровавель та Шимей. А сини Зоровавелеві: Мешуллам та Хананїя, і Шеломита, їх сестра,</verse>
				<verse number="20">І ще пять: Хашува, Огел, Берехія, Хасадія та Юшав-Хесед.</verse>
				<verse number="21">А сини Хананїїні: Фелатія та Ісаїя; його ж син Рефаїя, його син Арнан, його син Овадія, його син Шеханїя.</verse>
				<verse number="22">Син Шеханїїн: Шемаїя; сини Шемаїїні: Хаттуш, Ігеал, Баріях, Неарія та Шафат - шестеро.</verse>
				<verse number="23">Сини Неаріїні: Елїоєнай, Езекія та Азрикам - троє.</verse>
				<verse number="24">Сини Елїоєнаєві: Годавяг, Елеашив, Фелаїя, Аккув, Йоханан, Делаїя та Анані - семеро.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Сини Юдині: Фарес, Есрон, Хармій, Хул та Шовал.</verse>
				<verse number="2">Від Реаїї, Шовалового сина, народився Яхат; від Яхата народився Ахум та Лагад: від них поколїння Зорян.</verse>
				<verse number="3">А це сини Етанові: Езреель, Ешма та Ідбаш, та сестра їх, на ймя Газлелпоні,</verse>
				<verse number="4">Пенуел, батько Гедорів, та Езер, батько Хушів. Оце сини в Гура, найстаршого в Ефратї, Бетлеємського батька (князя).</verse>
				<verse number="5">В Ахшура, Текоїного батька, було дві жінки: Хела та Наара.</verse>
				<verse number="6">І породила Наара йому Ахузама, Хефера, Тимні та Ахашоарі: це сини від Наари.</verse>
				<verse number="7">Сини Хелині: Зерет, Зохар та Етнан.</verse>
				<verse number="8">Від Коза народились: Анув та Зовев і поколїння від Ахархела, Гарумового сина.</verse>
				<verse number="9">Явис був значнїйший за своїх братів. Мати дала йому ймення Явиса, кажучи: Я породила його в муках.</verse>
				<verse number="10">І покликався Явис до Бога Ізрайлевого і промовив: Ой коли б ти благословив мене твоїм благословеннєм, роспросторив мої межі, й рука твоя була надо мною, обороняючи мене від напасти, щоб я не бідував! І Бог послав, чого він просив.</verse>
				<verse number="11">А від Хелува, Шухиного брата, народився Махір; він батько Ештонів.</verse>
				<verse number="12">Від Ештона народився Бет-Рафа, Пасеах та Техін, батько міста Нааса (брат Селома Кенезіїного та Ахазового); це осадники Рехі.</verse>
				<verse number="13">Сини Кеназові: Готониїл та Сераїя. Готониїлів син: Хатат.</verse>
				<verse number="14">Від Меонотая народився Офра, а від Серая народився Йоаб, родоначальник Долини ремесників, бо вони були ремесники.</verse>
				<verse number="15">Сини в Халеба, Ефонїїного сина: Ір, Іл та Наам. Син Ілин: Кеназ.</verse>
				<verse number="16">Сини Егаллелелові: Зиф, Зифа, Тирія та Асареел.</verse>
				<verse number="17">Сини Езрині: Етер, Меред, Ефер та Ялон; а від Етера народився Мером, Шаммай та Ішбах, батько Ештемоїн.</verse>
				<verse number="18">А жінка його Юдія народила Ереда, батька Гедорового, і Хевера, Сохового батька, і Екутиїла, Занаохового батька. Це сини Битії, Фараонової дочки, котру взяв Меред.</verse>
				<verse number="19">Сини його жінки Годїї, сестри Нахамової, батька Кеїлового: Гармі та Ештемоа, з Махати.</verse>
				<verse number="20">Сини Симеонові: Амнон, Ринна, Бенханан та Тилон. Сини в Ішія: Зохев та Бензохет.</verse>
				<verse number="21">Сини в Силома, Юдиного сина: Ір, батько (князь) Лехи, та Лаеда, отець Мареші, та родини вироблявших виссон в дому Ашбеах,</verse>
				<verse number="22">Та Йоаким, і осадники Хозеви, та Йоаш і Сараф, що мали державу в Моабі, та Яшувилехем, але це давні подїї.</verse>
				<verse number="23">Вони були гончарі й жили при садках та по огородах; в царя на роботї в його жили вони там.</verse>
				<verse number="24">Сини Симеонові: Немуїл, Ямин, Ярив, Зерах та Саул.</verse>
				<verse number="25">Шаллум, його син; його син Мивсам; його син Мишма.</verse>
				<verse number="26">Сини Мишмині: Хаммуїл, його син; сього син Закур; його син Шимей.</verse>
				<verse number="27">В Шимея було шіснайцять синів та шість дочок; а в його братів було небагато синів, і усе поколїннє їх було не таке велике, як поколїннє Юдиних синів.</verse>
				<verse number="28">Вони жили в Бирсабії, Моладї, Хазаршуалї,</verse>
				<verse number="29">В Билзї, в Еземі, в Толадї,</verse>
				<verse number="30">В Бетуїлї, в Хормі, в Зиклазї,</verse>
				<verse number="31">В Бет-Маркавотї, в Хазарсусимі, в Бет-Біреї та в Шааримі. Оце міста їх до Давидового царювання,</verse>
				<verse number="32">З їх селами: Етам, Аїн, Риммон, Токен та Ашан, - пять міст.</verse>
				<verse number="33">І всї селища їх, що були навкруги коло цїх міст до Баала; оце місця їх проживання та їх родоводи.</verse>
				<verse number="34">Мешовав, Ямлех та Йосія, Амассіїн син,</verse>
				<verse number="35">Йоїл та Егу, син Йошиви, сина Сераії, Асиїлового сина,</verse>
				<verse number="36">Елїоєнай, Якова, Ішохая, Асаїя, Адиїл, Ішимиїл та Банея,</verse>
				<verse number="37">Та Зиза, син Шифія, син Аллона, сина Едаїї, сина Шимрія, сина Шемаїї.</verse>
				<verse number="38">Цї списані по йменнях були князями над своїми родами, а дім їх батьків розпався на багато паростків.</verse>
				<verse number="39">Вони доходили до Герари і до східнього боку долини, щоб знайти випаси для своїх черед;</verse>
				<verse number="40">І знайшли пасовища вроджайні та добрі й землю широку, спокійну та безпечну, бо до їх приходу жило там тільки трохи Хомитян.</verse>
				<verse number="41">І прийшли цї, записані по іменнях, за часів Езекії, царя Юдейського, й повбивали й кочових і осїлих, що там знаходились, і вигубили їх навіки, й оселились на їх місці, бо там були пасовища для їх черед.</verse>
				<verse number="42">А з поміж їх, із синів Симеонових, пішло 'д горі Сеїр пятьсот чоловіка, а Фелатія, Неарія, Рефаїя, та Узіїл, Ішіїні сини, були на чолї в їх;</verse>
				<verse number="43">І повбивали оцїлївший там останок Амаликіїв, та й живуть там до сього часу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Сини в Рубена, найстаршого Ізрайлевого сина, - він перворідень; але як споганив постїль свого батька, то первеньство його віддано синам Йосифа, Ізрайлевого сина, одначе так, щоб не писатись їм первородними;</verse>
				<verse number="2">Бо Юда був найпотужнїйший між своїми братами, й князь у їх, але первородство перенесено на Йосифа.</verse>
				<verse number="3">Сини в Рубена, найстаршого Ізрайлевого сина: Ганох, Паллуй, Хезрон та Кармій.</verse>
				<verse number="4">Сини Йоїлеві: Шемая, його син; його син Гог, його син Шимей,</verse>
				<verse number="5">Його син Миха, його син Реаїя, його син Баал,</verse>
				<verse number="6">Його син Беера, що його погнав у полонь Теглатфелласар, царь Ассирийський. Він був князем у Рубенїїв.</verse>
				<verse number="7">І брати його, по поколїннях їх, та по родах їх, були: перший Еїєль, потім Захарія,</verse>
				<verse number="8">І Бела, син Азаза, сина Шеми, Йоілового сина. Він жив ув Ароері до Нево та Баал-Меона;</verse>
				<verse number="9">А на схід жив він до ввіходу в пустиню, що тягнеться до ріки Евфрата, бо череди в їх були надто численні в краю Галаадському.</verse>
				<verse number="10">За часів Саула вони воювались з Агарянами, що й погибли од їх рук, а вони стали жити в їх шатрах по усїй східній стороні Галаада.</verse>
				<verse number="11">Сини Гадові жили навпроти їх в Базанському краю до Салхи;</verse>
				<verse number="12">В Базанї Йоіль був головою, Шафан-другий, потім Яанай та Шафат.</verse>
				<verse number="13">Братів їх з родинами їх було сїм: Михаїл, Мешуллам, Шева, Йорай, Яакан, Зія та Евер.</verse>
				<verse number="14">Оце сини Авихаїла, сина Хурія, сина Яроаха, сина Галаада, сина Михаїла, сина Ешишая, сина Яхдо, сина Бузового.</verse>
				<verse number="15">Ахі, син Авдиїла, Гунїєвого сина, був головою свого роду.</verse>
				<verse number="16">Вони жили в Галаадї, в Базанї й в залежних від його містах і по всїх околицях Сарона, до кінця їх.</verse>
				<verse number="17">Усї вони полїчені за часів Йоатама, Юдейського царя, й за часів Еровоама, Ізраїлського царя.</verse>
				<verse number="18">У нащадків Рубенових та Гадових і в половинї поколїння Манассіїного було людей військових, мужів, що носили щит і меч, та натягували лука й були з'учені до битви, - сорок чотири тисячі сїмсот шістьдесять, виступавших на війну.</verse>
				<verse number="19">І воювались вони з Агарянами, Етуром, Нафішом і Надавом.</verse>
				<verse number="20">І подана їм була поміч проти їх і оддані були в їх руки Агаряне й усе, що в їх було, бо вони в часї бою покликались до Бога, і він почув їх за те, що вони вповали на нього.</verse>
				<verse number="21">І забрали вони їх череди: верблюдів пятьдесять тисяч, дрібного товару двістї пятьдесять тисяч, ослів дві тисячі, та сто тисяч душ людей,</verse>
				<verse number="22">Бо багато попадало вбитих, бо то від Бога був сей побій. І жили вони на їх місцї до переселення.</verse>
				<verse number="23">Нащадки половини Манассіїного поколїння жили в тому краю від Базана до Баал-Ермона й Сенира й до гори Ермона; а було їх багато.</verse>
				<verse number="24">А ось голови їх поколїнь: Ефер, Іші, Елиїл, Азриїл, Еремія, Годавія та Ягдиїл, мужі потужні, мужі значні, голови своїх родів.</verse>
				<verse number="25">Але як вони почали грішити проти Бога своїх батьків і стали блудно ходити за богами народів тої землї, що їх Бог вигнав зперед їх очей,</verse>
				<verse number="26">Тодї Бог збудив дух Фула, царя Ассирийського, та дух Теглатфелласара, царя Ассирийського, й виселив він Рубенїїв та Гадїїв і половину поколїння Манассіїного, й погнав їх в Халах і Хавір, і Ару, й на ріку Гозан, - де вони й до сього часу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Сини Левієві: Герсон, Кагат та Мерарій.</verse>
				<verse number="2">Сини Кагатові: Амрам, Ізгар, Хеврон та Узиїл.</verse>
				<verse number="3">Дїти Амрамові: Аарон, Мойсей та Маріама. Сини Ааронові: Надаб, Абіуд (Абігей), Елеазар та Ітамар.</verse>
				<verse number="4">Від Елеазара народивсь Пинегас, від Пинегаса народивсь Авишуя;</verse>
				<verse number="5">Від Авишуї народивсь Буккій, від Буккія народивсь Озія,</verse>
				<verse number="6">Від Озії народивсь Зерахія, від Зерахії народивсь Мерайот,</verse>
				<verse number="7">Від Мерайота народивсь Амарія, від Амарії народивсь Ахитув;</verse>
				<verse number="8">Від Ахитува народивсь Садок, від Садока народивсь Ахимаас;</verse>
				<verse number="9">Від Ахимааса народивсь Азарія, від Азарії народивсь Йоанан;</verse>
				<verse number="10">Від Йоанана народивсь Азарія, - це той, що був сьвященником в храмі, збудованому Соломоном в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="11">І від Азарії народивсь Амарія, від Амарії народивсь Ахитув;</verse>
				<verse number="12">Від Ахитува народивсь Садок, від Садока народивсь Селлум;</verse>
				<verse number="13">Від Селлума народивсь Хелкія, від Хелкії народивсь Азарія;</verse>
				<verse number="14">Від Азарії народивсь Сераїя, від Сераії народивсь Йоседек;</verse>
				<verse number="15">Йоседека погнали в полонь, коли Господь переселив Юдеїв та Ерусалимлян Навуходонозоровою рукою.</verse>
				<verse number="16">Оце ж Левіїні сини: Гирсон, Кагат та Мерарій.</verse>
				<verse number="17">Це ймення Гирсонових синів: Ливнїй та Шимей.</verse>
				<verse number="18">Сини Кагатові: Амрам, Ізгар, Хеврон та Узиїл.</verse>
				<verse number="19">Сини Мераріїні: Махлі та Муші. Оце нащадки Левіїні по їх родах.</verse>
				<verse number="20">У Гирсона: Ливні, його син; Яхав, сього син; Зимма, його син;</verse>
				<verse number="21">Йоах, його син; Іддо, його син; Зерах, його син; Еатрай, його син.</verse>
				<verse number="22">Сини Кагатові: Аминадаб, його син; Корей, його син; Ассир, його син;</verse>
				<verse number="23">Елкана, його син; Евіясаф, його син, Асир, його син;</verse>
				<verse number="24">Тахат, його син; Уриїл, його син; Узія, його син; Саул, його син.</verse>
				<verse number="25">Сини Елканові: Амасай та Ахимот.</verse>
				<verse number="26">Елкана, його син; Зотай, його син, Нахат, його син;</verse>
				<verse number="27">Елиаф, його син; Єрохам, його син; Елкана, його син, (Самуїл, його син).</verse>
				<verse number="28">Сини Самуїлові: найстарший Йоіл, другий Абія.</verse>
				<verse number="29">Сини Мераріїні: Махлі; Ливні, його син; Шимей, його син; Уза, його син;</verse>
				<verse number="30">Шима, його син; Хаггія, його син; Асаїя, його син.</verse>
				<verse number="31">Оце ті, котрих Давид настановив старшинами над сьпівцями в домі Господньому від часу, як поставив в йому скриню завіту.</verse>
				<verse number="32">Вони служили сьпівцями в наметї соборньому, доки Соломон не збудував Господнього дому в Ерусалимі. І вони ставали на свою службу по своєму порядку.</verse>
				<verse number="33">Оце ті, що ставали з своїми синами: з синів Кагатових - Еман сьпівець, син Йоїла, сина Самуїлового,</verse>
				<verse number="34">Сина Елканового, сина Ерохамового, сина Елиїлиного, сина Тоахового,</verse>
				<verse number="35">Сина Зуфового, сина Елканового, сина Махатового, сина Амасаїного,</verse>
				<verse number="36">Сина Елканового, сина Йоїлиного, сина Азаріїного, сина Зефанїїного.</verse>
				<verse number="37">Сина Тахатового, сина Асирового, сина Авіясафового, сина Кореєвого,</verse>
				<verse number="38">Сина Ізгарового, сина Кагатового, сина Левіїного, сина Ізрайлевого,</verse>
				<verse number="39">І його брат Асаф, що стояв праворуч в його, - Асаф, син Берехії, сина Шиминого,</verse>
				<verse number="40">Сина Михаїлового, сина Ваасеїного, сина Малхіїного,</verse>
				<verse number="41">Сина Ефнїїного, сина Зерахового, сина Адаїного,</verse>
				<verse number="42">Сина Етанового, сина Зимминого, сина Шимієвого,</verse>
				<verse number="43">Сина Яхатового, сина Герсонового, сина Левіїного.</verse>
				<verse number="44">А з Мераріїних синів, їх братів, - лїворуч: Етан, син Кишія, сина Авдієвого, сина Маллухового,</verse>
				<verse number="45">Сина Хашавіїного, сина Амасіїного, сина Хелкіїного.</verse>
				<verse number="46">Сина Амзієвого, сина Ванієвого, сина Шемерового,</verse>
				<verse number="47">Сина Махлїєвого, сина Мушієвого, сина Мераріїного, сина Левіїного.</verse>
				<verse number="48">А брати їх левіти, настановляні до всяких послуг при домі Божому;</verse>
				<verse number="49">Аарон же та сини його палили на жертовникові всепалення, і на жертовникові кадильному, й служили всяку службу в Сьвятому Сьвятих, та задля очищення Ізраїля у всьому, як наказав слуга Божий Мойсей.</verse>
				<verse number="50">Оце сини Ааронові: Елеазар, його син; Пинегас, його син; Абіуд, його син;</verse>
				<verse number="51">Буккій, його син; Узій, його син; Захарія, його син;</verse>
				<verse number="52">Мерайот, його син; Амарія, його син; Ахитув, його син;</verse>
				<verse number="53">Садок, його син; Ахимаас, його син.</verse>
				<verse number="54">А оце житла їх по їх оселях в гряницях їх: Аароновим синам по родах Кагатових, після того, як випав їм жереб,</verse>
				<verse number="55">Дали Геброн, у землї Юдиній, з передмістями його навкруги його;</verse>
				<verse number="56">А поля цього міста та села його віддали Калебові Ефонїєнкові.</verse>
				<verse number="57">Аароновим дїтям дали ще міста охоронні: Геброн та Либну з їх передмістями; Яттур та Ештемо й його передмістя,</verse>
				<verse number="58">І Хилен (Холон) та його передмістя, Дабир і його передмістя,</verse>
				<verse number="59">І Аїн та його передмістя, Бетсамис і його передмістя.</verse>
				<verse number="60">А від поколїння Беняминового - Геву та її передмістя, й Аллемет (Алмон) та його передмістя, і Анатот та його передмістя: усїх їх міст в їх родинах - трийцять міст.</verse>
				<verse number="61">Останнїм із Кагатових синів із родин того поколїння дано жеребом десять міст з надїлу половини Манассіїного поколїння.</verse>
				<verse number="62">Герсоновим синам по їх родинах, від Іссахарового поколїння, й від Ассерового поколїння, і від Нефталїєвого поколїння, й від Манассієвого поколїння в Базанї дано трийцять міст.</verse>
				<verse number="63">Мераріїним синам по їх родинах, від Рубенового поколїння й від Гадового поколїння, й від Зебулонового поколїння дано жеребом дванайцять міст.</verse>
				<verse number="64">Оттак Ізрайлеві сини дали Левітам міста та їх передмістя.</verse>
				<verse number="65">Дали вони жеребом від поколїння Юдиних дїтей й від поколїння Симеонових дїтей, й від поколїння Беняминових дїтей ті міста, котрі вони назвали іменням своїм*.</verse>
				<verse number="66">А деяким родинам синів Кагатових дано міста від поколїння Ефраїмового.</verse>
				<verse number="67">І дали їм міста охоронні: Сихем і передмістя його на Ефраїмових горах, і Гебер та передмістя його,</verse>
				<verse number="68">І Йокнеам та передмістя його, й Бет-Орон та передмістя його,</verse>
				<verse number="69">І Аялон та передмістя його, й Гат-Риммон та передмістя його;</verse>
				<verse number="70">Від половини Манассіїного поколїння - Анер і передмістя його, Білеам і передмістя його. Се родинам останнїх потомків Кагатових.</verse>
				<verse number="71">Герсоновим потомкам від половини поколїння Манассіїного дали Голан у Базанї з передмістями його, і Астарот із передмістями його.</verse>
				<verse number="72">Від Іссахарового поколїння - Кедес і передмістя його, Даверат і передмістя його,</verse>
				<verse number="73">І Рамот та передмістя його, й Анем та передмістя його;</verse>
				<verse number="74">Від Ассерового поколїння - Мишал і передмістя його;</verse>
				<verse number="75">І Хукок та передмістя його, і Регоб із передмістями його;</verse>
				<verse number="76">Від Нефталїєвого поколїння - Кедес у Галилеї з передмістями його, та Хаммон і передмістя його.</verse>
				<verse number="77">А для инших Мераріїних потомків - від Зебулонового поколїння - Риммон і передмістя його, Тавор і передмістя його.</verse>
				<verse number="78">По той бік Йорданї, насупроти Ерихону, на схід від Йорданї, - від Рубенового поколїння дали Безер у пустинї з передмістями його, й Яазу та передмістя його;</verse>
				<verse number="79">І Кадемот та передмістя його, й Мефаат та передмістя його;</verse>
				<verse number="80">Від Гадового поколїння - Рамот у Галаадї й передмістя його,</verse>
				<verse number="81">І Гесбон та передмістя його, й Язер та передмістя його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Сини Іссахарові: Тола (Тоса), Пуа, Яшув (Йов) та Симрон - четверо.</verse>
				<verse number="2">Сини Толині: Уззій, Рефаїя, Ериїл, Яхмай, Івсам та Самуїл, найзначнїйші в Толиних родинах, люде войовничі в своїх поколїннях; лїку їм за часів Давидових було двайцять дві тисячі й шістьсот.</verse>
				<verse number="3">Син в Уззія: Ізрахія; а сини в Ізрахії: Михаїл, Овадія, Йоїль та Ішщія, - пятеро. Усї вони найзначнїйші.</verse>
				<verse number="4">У їх, по їх родах, по їх поколїннях, було готового до бою війська трийцять шість тисяч; бо в їх було багато жінок та синів.</verse>
				<verse number="5">А в їх братів, по усїх Іссахарових поколїннях, було людей войовничих вісїмдесять сїм тисяч, записаних в родоводні записи.</verse>
				<verse number="6">У Бенямина: Бела, Бехер та Едияїл, - троє.</verse>
				<verse number="7">Сини Белині: Езбон, Уззій, Уззиїл, Еримот та Ірі, - пятеро, голови над поколїннями, люде войовничі. В родовідних записах записано їх двайцять дві тисячі трийцять чотири.</verse>
				<verse number="8">Сини Бехерові: Земира, Йоаш, Елиєзер, Елїоєнай, Омрі, Іремот, Авія, Анатот та Алемет: усї вони сини Бехерові.</verse>
				<verse number="9">В родовідних записах записано їх по їх родах, по старшинах поколїнь, людей до війни спосібних - двайцять тисяч і двістї.</verse>
				<verse number="10">Син в Едияїла: Билган. Сини Билганові: Еус, Бенямин, Егуд, Хенаана, Зетан, Тарсис та Ахишарах.</verse>
				<verse number="11">Усї цї Едияїлові сини були головами в поколїннях, люде хоробрі, - сїмнайцять тисяч і двістї було виступаючих на війну.</verse>
				<verse number="12">І Супим і Хупим, Ірові сини: Хушим син Ахерів;</verse>
				<verse number="13">Сини Нефталїєві: Яхзеєль, Гунїй, Езер та Силлем, дїти Валлині (Білжині).</verse>
				<verse number="14">Сини Манассієві: Асриїл, що його породила його наложниця Арамеянка; вона ж породила й Махира, Галаадового батька.</verse>
				<verse number="15">Махир взяв за жінку сестру Хупимову та Супимову, - сестра їх звалась Мааха; середущий був на ймя Салпаад. У Салпаада були самі дочки.</verse>
				<verse number="16">Мааха, Махирова жінка, породила сина й дала йому ймя Кереш, а його братові ймення Шереш. Сини його: Улам та Рекем.</verse>
				<verse number="17">Син Уламів: Бедан. Оце сини в Галаада, сина Махирового, Манассіїного сина.</verse>
				<verse number="18">Сестра його Молехета породила Ішгода, Авієзера та Махлу.</verse>
				<verse number="19">Сини в Семиди були: Ахіян, Шехем, Ликхі та Анїям.</verse>
				<verse number="20">Сини Ефраїмові: Шутелах та Беред, його син, та Тахат, його син, та Елеяда, його син, та Тахат, син того ж;</verse>
				<verse number="21">Та Завад, його син, та Шутелах, його син та Езер та Елеяд. І вбили їх осадники Гета, тубольцї того краю за те, що вони напали були, щоб загарбати їх череди.</verse>
				<verse number="22">І плакав за ними Ефраїм, їх батько, багато днїв, і приходили його брати розважати його.</verse>
				<verse number="23">Потім ввійшов він до своєї жінки, й вона завагонїла та й породила сина, а він дав йому ймення: Берія, бо нещастє спало на господу його.</verse>
				<verse number="24">І була в його дочка Шеера. Вона відбудувала Бет-Орон низший і висший та Уззен-Шееру.</verse>
				<verse number="25">І Рефай, його син, і Решеф, і Телах, його син, і Тахан, його син,</verse>
				<verse number="26">Лаєдан, його син, Амміуд, його син, Елишама, його син,</verse>
				<verse number="27">Нон, його син, Ісус, його син.</verse>
				<verse number="28">Держави їх та місця проживання їх були: Бетель і залежні від його міста: на схід Нааран, на захід Гезер та залежні від його міста; Сихем та залежні від його міста до Гази й залежних від неї міст.</verse>
				<verse number="29">А побіч Манассіїних дїтей: Бет-Сан і залежні від його міста; Танаах і залежні від його міста; Мегиддо й залежні від його міста; Дор і залежні від його міста. У них жили сини Йосифа, Ізрайлевого сина.</verse>
				<verse number="30">Сини Ассерові: Імна, Ішва, Ішвій та Берія, та сестра їх Сераха.</verse>
				<verse number="31">Сини Берієві: Гебер та Малкієль. Він батько Бирзаїтів.</verse>
				<verse number="32">Від Гебера народився Яфлет, Шомер та Хотам, та Шуя, їх сестра.</verse>
				<verse number="33">Сини Яфлетові: Пасах, Бимгал та Ашват. Це сини Яфлетові.</verse>
				<verse number="34">Сини Шемерові: Ахі, Рохга, Іхубба та Арам.</verse>
				<verse number="35">Сини в Гелема, його брата: Зофах, Імна, Шелеш та Амал.</verse>
				<verse number="36">Сини Зофахові: Суах, Харнефер, Шуал, Берій, Імра,</verse>
				<verse number="37">Безер, Год, Шамма, Шилша, Ітран, та Беера.</verse>
				<verse number="38">Сини в Етера: Ефунні, Фиспа та Ара.</verse>
				<verse number="39">Сини в Улли: Арах, Ханниїл та Ризія.</verse>
				<verse number="40">Усї цї Ассерові сини, голови в родах, люде вибрані, хоробрі, головні начальники. Записано їх в родовідних списах військових, для війни, по перелїку двайцять шість тисяч чоловіка.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Від Бенямина народився Бела, найстарший в його, другий Ашбель, третий Ахрай,</verse>
				<verse number="2">Четвертий Нох а пятий Раф.</verse>
				<verse number="3">У Белї були сини: Аддар, Гера, Авіуд,</verse>
				<verse number="4">Авишуя, Нааман, Ахоах,</verse>
				<verse number="5">Гера, Шефуфан та Хурам.</verse>
				<verse number="6">А це сини Егудові, що були головами в родах, що жили в Геві, а переселились у Манахат:</verse>
				<verse number="7">Нааман, Ахія та Гера, той що перевів їх; від його народився Узза та Ахихуд.</verse>
				<verse number="8">Від Шегараїма народились дїти в землї Моабійській після того, як відправив від себе Хушиму та Баару, своїх жінок.</verse>
				<verse number="9">І народились у його від Хадеші, його жінки, Йовав, Зивія, Меша, Малхам,</verse>
				<verse number="10">Еуз, Шахія та Мирма: Оце його сини, голови над родинами.</verse>
				<verse number="11">Від Хушими народився в його Авитув та Елпаал.</verse>
				<verse number="12">Сини Елпаалові: Евер, Мишам та Шемер, що збудував Оно та Лод і залежні від його міста,</verse>
				<verse number="13">Та Берія й Шема. Вони були головами над родинами осадників в Аялонї. Вони вигнали осадників із Гета.</verse>
				<verse number="14">Ахіо, Шашак, Іремот,</verse>
				<verse number="15">Зевадія, Арад, Едер,</verse>
				<verse number="16">Михаїл, Ішфа та Йоха-Беріїні сини.</verse>
				<verse number="17">Зевадія, Мешуллам, Хизкій, Хевер,</verse>
				<verse number="18">Ішмерай, Ізлія та Йовав, - сини Елпаалові.</verse>
				<verse number="19">Яким, Зихрій, Завдій,</verse>
				<verse number="20">Елїєнай, Зилтай, Елиїл,</verse>
				<verse number="21">Адаїя, Бераїя та Шимрат, - сини Шимеєві.</verse>
				<verse number="22">Ішпан, Евер, Еліїл,</verse>
				<verse number="23">Авдон, Зихрій, Ханан,</verse>
				<verse number="24">Хананїя, Елам, Антотія,</verse>
				<verse number="25">Іфдія та Фенуїл, - сини Шашакові.</verse>
				<verse number="26">Шамшерай, Шехарія, Аталїя,</verse>
				<verse number="27">Ярешія, Елїя, та Зихрій, - сини Ерохамові.</verse>
				<verse number="28">Це голови поколїнь, в своїх родах найголовнїйші. Вони жили в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="29">В Габаонї жили: Абигабаон (Еїл), батько Габаонїїв, - його жінка на ймення Мааха,</verse>
				<verse number="30">І син його перворідень Авдон, за ним Зур, Кис, Ваал, Надав, (Нер),</verse>
				<verse number="31">Гедор, Ахіо, Зехер та Миклот.</verse>
				<verse number="32">Від Миклода народивсь Шимей. І вони жили побіч братів своїх в Ерусалимі, вкупі з своїми братами.</verse>
				<verse number="33">Від Нера народивсь Кис; від Киса народивсь Саул; від Саула народивсь Йонатан, Мелхисуй, Авинадаб та Ешбаал.</verse>
				<verse number="34">Син Йонатанів Мериббаал; від Мериббаала народився Миха.</verse>
				<verse number="35">Сини Михині: Питон, Мелег Таарея та Ахаз.</verse>
				<verse number="36">Від Ахаза народивсь Йоядда; від Йоядди народивсь Алемет, Азмавет та Замбрій; від Замбрія народивсь Моза;</verse>
				<verse number="37">Від Мози народивсь Биней. Рефія, син його; Елияса, син його; Азел, син його.</verse>
				<verse number="38">В Азела шість синів, а оце ймення їх: Азрикам, Бохру, Ісмаїл, Шеарія, Обадія та Ханан; усї вони Азелові сини.</verse>
				<verse number="39">С ини в Ешека, його брата: Улам, перворідень його; другий Еуш, третій Елифелет.</verse>
				<verse number="40">Сини Уламові були люде хоробрі, стреляючі з лука, та мали багато синів і внуків: сто пятьдесять. Усї вони від Беняминових синів.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Так були перелїчені по своїх родах усї Ізрайлитяне, й оце вони записані в книги царів Ізраїлських. А Юдеї за свої проступки переведені в Вавилон.</verse>
				<verse number="2">Ті, що перші жили на своїх державах, по містах Ізраїлських, були Ізрайлитяни, сьвященники, левіти та нетинеї.</verse>
				<verse number="3">В Ерусалимі жили декотрі з потомків Юдиних, та деякі з потомків Беняминових, та з потомків Ефраїмових та Манассіїних:</verse>
				<verse number="4">Утай, син Амміудів, сина Омріїного, сина Імрієвого, сина Ванїєвого, - з синів Перезових, Юдиного сина;</verse>
				<verse number="5">З синів Шилона - Асаїя, перворідень і сини його;</verse>
				<verse number="6">З синів Зари - Еуїл та їх брати, шістсот девятьдесять;</verse>
				<verse number="7">Із синів Беняминових - Саллу, син Мешулламів, сина Годавіїного, сина Гассенуїного;</verse>
				<verse number="8">Та Івнїя, син Ерохамів, та Ела, син Уззія, Михрієвого сина, та Мешуллам, син Шефатіїв, сина Рагуїлового, сина Івнїїного,</verse>
				<verse number="9">І брати їх по родах їх: девятьсот пятьдесять шість, - усї сї були головами над родами в своїх поколїннях.</verse>
				<verse number="10">А з сьвященників: Едаїя, Йоарив, Яхин,</verse>
				<verse number="11">І Азарія, син Хелкіїн, сина Мешулламового, сина Садокового, сина Мерайотового, сина Ахитувового, передовий сьвященник в домі Божому;</verse>
				<verse number="12">І Адаїя, син Ерохамів, сина Пашхурового, сина Малхіїного; та Маасай, син Адієла, сина Яхзерового, сина Мешулламового, сина Мешиллемитового, сина Іммерового;</verse>
				<verse number="13">І брати їх, голови над родами своїми: тисяча сїмсот шістьдесять, - люде пильні в дїлї служення в домі Божому.</verse>
				<verse number="14">А з левітів: Шемая, син Хашува, сина Азрикамового, сина Хашавіїного, - синів Мераріїних;</verse>
				<verse number="15">І Вакбакар, Хереш, Галал і Маттанїя, син Міхін, сина Зихрієвого, сина Асафового;</verse>
				<verse number="16">І Обадія, син Шемаїїн, сина Галалового, сина Ідитунового; й Берехія, син Асин, Елканиного сина, що жив у селах Нетофатських.</verse>
				<verse number="17">А воротарі: Шаллум, Аккуб, Талмон та Ахиман та брати їх; Шаллум був головний.</verse>
				<verse number="18">І досї цї воротарі при воротях царських, що на схід сонця, держать (за чергою) сторожу з синів Левіїних.</verse>
				<verse number="19">Шаллум, син Корея, сина Евіясафового, сина Кореєвого, й брати його з його роду, Кореї, в дїлї своєї служби були сторожами при порогах сьвятинї, а батьки їх стерегли ввіходу в стан Господнїй.</verse>
				<verse number="20">Пинеес Елеазаренко був вперід старшим над ними, і Господь був з ним.</verse>
				<verse number="21">Захарія Мешелемієнко був воротарем при дверях храму соборнього.</verse>
				<verse number="22">Усїх їх вибраних воротарями при порогах, було двістї дванайцять. Вони були записані в спис по своїх оселях. Їх настановив Давид та Самуїл-пророк задля їх вірностї.</verse>
				<verse number="23">І вони й їх сини були на сторожі при брамах дому Господнього по пермінах своїх.</verse>
				<verse number="24">По чотирьох боках були воротарі: на схід, на захід, на північ і на південь.</verse>
				<verse number="25">А брати їх жили в своїх оселях, приходячи до них від часу до часу на сїм день.</verse>
				<verse number="26">Цї чотири начальні левіти мали собі повірених всїх воротарів; вони були пристановлені до житлів і до скарбівниць дому Божого.</verse>
				<verse number="27">Вони й ночі проводили навкруги дому Божого, бо до їх належало сторогуваннє, й вони мали що-ранку одмикати двері.</verse>
				<verse number="28">Декотрі зпоміж їх були пристановляні до службового посуду, так що з перелїчкою приймали його, й з перелїчкою видавали його.</verse>
				<verse number="29">Декотрим зпоміж їх були поручені инші прибори й усе, що на сьвяту потріб: лїпше борошно, та вино, та олива, й ладан і пахощі.</verse>
				<verse number="30">А деякі зпоміж синів сьвященницьких робили миро з запашнього коріння.</verse>
				<verse number="31">Матафії з левітів, - він перворідень Селлума Кореєнка, - було повірене те, що смажилось на сковородах.</verse>
				<verse number="32">Декотрим з їх братів, із Кегатових синів, було поручено приладжуваннє хлїбів показних, щоб приготовляти їх на кожну суботу.</verse>
				<verse number="33">А сьпівцї, головні в левітських поколїннях, були в кімнатах храму, й свобідні від (иншої) служби, бо вони в день і в ночі мали свого дїла пильнувати.</verse>
				<verse number="34">Це голови поколїнь левітських, в своїх родах головні. Вони жили в Ерусалимі:</verse>
				<verse number="35">В Габаонї жили: батько Габаонїїв, Еїл, - його жінка на ймя Мааха,</verse>
				<verse number="36">І син його перворідень Авдон, за ним Зур, Кис, Ваал, Нер, Надав,</verse>
				<verse number="37">Гедор, Ахіо, Захарія та Миклот.</verse>
				<verse number="38">Від Миклота народивсь Шимеам. І вони жили побіч братів своїх в Ерусалимі, вкупі з братами своїми.</verse>
				<verse number="39">Від Нера народивсь Кис; від Киса народивсь Саул; від Саула народивсь Йонатан, Мелхисуй, Абинадаб та Ешбаал.</verse>
				<verse number="40">Син в Йонатана Мериббаал; від Мериббаала народивсь Миха.</verse>
				<verse number="41">Сини Михині: Питон, Мелех, Тарей (та Ахаз).</verse>
				<verse number="42">Від Ахаза народивсь Яера; від Яери народились Алемет, Азмавет і Замбрій; від Замбрія народивсь Моза.</verse>
				<verse number="43">Від Мози народивсь Бинея; Рефаїя, його син; Елеаса, його син; Азел, його син.</verse>
				<verse number="44">У Азела шість синів, оце вони на імення: Азрикам, Бохру, Ісмаїл, Шеарія, Обадія та Ханан. Це сини Азелові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Филистії воювались з Ізраїлем, і втїкали Ізрайлитяне перед Филистіями, й падали побиті на горі Гебуї.</verse>
				<verse number="2">І погнались Филистії за Саулом та синами його, й вбили Филистії Йонатана й Абинадаба та Мелхисуя, Саулових синів.</verse>
				<verse number="3">Битва проти Саула збілшалась, і стріли влучали в його, так що він був поранений стрілами.</verse>
				<verse number="4">І сказав Саул до свого зброєноші: Витягни свого меча й заколи мене ним, щоб не прийшли оті необрізані та не знущались з мене. Але зброєноша не згодивсь, бо він дуже злякавсь. Тодї Саул взяв меча й настромився на його.</verse>
				<verse number="5">Його зброєноша, побачивши, що Саул помер, настромився й сам на меч і вмер.</verse>
				<verse number="6">І помер Саул, і три сини його, й ввесь дім його вимер разом із ним.</verse>
				<verse number="7">Як же вглядїли Ізрайлитяне, котрі були в долинї, що всї втїкають і що Саул та сини його погибли, то й покинули свої міста й порозбігались, а Филистії прийшли й поселились в їх.</verse>
				<verse number="8">Другого дня прийшли Филистії обдирати побитих, і знайшли Саула та синів його, що полягли на Гелбуйській горі,</verse>
				<verse number="9">І роздягли його, й стяли йому голову його та й (забрали) зброю його, і послали по краю Филистійському, щоб сповістити про це ідолів своїх і народ.</verse>
				<verse number="10">І зложили зброю його й божницї своїх богів, а голову його настромили при домі Дагоновому.</verse>
				<verse number="11">І перечув ввесь Явис Галаадський про усе, що вдїяли Филистії з Саулом.</verse>
				<verse number="12">І рушили всї дужі люде, взяли Саулове тїло й тїла синів його, та й принесли їх у Явис, і поховали їх костї під дубом в Явисї, й постили сїм день.</verse>
				<verse number="13">Так помер Саул за свою беззаконність, що вчинив перед Господом, за те, що не послухав слова Господнього та ще й вдався до чарівницї з запитаннєм,</verse>
				<verse number="14">А не шукав Господа. За те він і погубив його, а царство віддав Давидові Ессеєнкові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">І зібрались усї Ізрайлитяне до Давида в Гебронї й промовили: Оце ми кість твоя й тїло твоє;</verse>
				<verse number="2">І вчора й позавчора, коли ще Саул був царем, ти виводив Ізраїля в поле й приводив до дому, й Господь Бог сказав тобі: Ти будеш пасти народ мій Ізраїля, й будеш князем над народом моїм Ізраїлем.</verse>
				<verse number="3">І прийшли всї старшини Ізрайлеві до царя в Геброн, і постановив з ними Давид умову в Гебронї перед лицем Господнїм, і помазали вони Давида царем над Ізраїлем, по Господньому слову (переказаному) через Самуїла.</verse>
				<verse number="4">І пійшов Давид і ввесь Ізраїль у Ерусалим, се б то в Евус, бо там були Евусії осадниками тої сторони.</verse>
				<verse number="5">І сказали осадники Евуса Давидові: Не доступиш ти сюди! Але Давид узяв таки твердиню Сион: - се місто Давидове.</verse>
				<verse number="6">І сказав Давид: Хто поперед усїх розібє Евусіїв, той буде головою й гетьманом. І ввійшов поперед усїх Йоаб, син Саруїн, і став головою.</verse>
				<verse number="7">Давид жив у тій твердинї, тим то й назвали її Давидовим містом.</verse>
				<verse number="8">І забудував він місто навкруги, починаючи від долини Милло, й всї примежні місця, а Йоаб поновив остальне місто.</verse>
				<verse number="9">І вбивавсь Давид в силу все більше та більше, й Господь Саваот був із ним.</verse>
				<verse number="10">Оце головні силачі в Давида, що сильно встоювали за ним в його царстві, вкупі з усїм Ізраїлем, щоб поставити його царем, по слову Господньому, над Ізраїлем;</verse>
				<verse number="11">І отсе лїк лицарів, що були в Давида: Езваал, Ахаманин син, головний між трийцятьма; він підняв свій спис на триста чоловіка й повбивав їх в одну мить.</verse>
				<verse number="12">По йому Елеазар, син Дода Ахового, з трьох лицарів;</verse>
				<verse number="13">Він був із Давидом в Фасдамимі, куди Филистії зібрались були на війну. Там частка поля була засїяна ячменем, а народ втїкав від Филистіїв;</verse>
				<verse number="14">Але вони стали серед поля, стерегти його й розбили Филистіїв. І дав Господь велику побіду.</verse>
				<verse number="15">Троє цїх силачів із трийцятьох передових прийшли на скелю 'д Давидові до печери Одоламської, як Филистійський табір розложився був в долинї Рафаїмів.</verse>
				<verse number="16">Давид був тодї в утвердженому місцї, а Филистійська залога стояла в Бетлеємі.</verse>
				<verse number="17">І схотїлось Давидові дуже пити, й каже він: Хто дав би менї пити води з Бетлеємської криницї, що коло воріт?</verse>
				<verse number="18">Тодї цї троє прорвались кріз Филистійський стан і черпнули води з Бетлеємської криницї, що коло воріт, і взяли й принесли Давидові. Але Давид не схотїв її пити й вилив її в жертву на славу Господеві;</verse>
				<verse number="19">І сказав: Борони мене, Боже, щоб я це зробив! Чи стану ж я пити кров цїх сьмільчаків, що важили життєм своїм. Бо з небезпечністю власного життя вони це принесли. Та й не схотїв її пити. От що вчинили отті три невміраки!</verse>
				<verse number="20">І Абесса, брат Йоабів, був найвизначнїйший між трьома. Він убив своїм списом триста чоловіка, й був славним між тими трьома.</verse>
				<verse number="21">Між сими трьома був він знатнїйший і був їх отаманом; але тим трьом не був рівня.</verse>
				<verse number="22">Банея, син Йодая, чоловіка сьміливого, великий дїлами, з Казеїла: він побив двох синів Ариїла, з Моабу; раз, як упав снїг, убив він лева, зійшовши в яму;</verse>
				<verse number="23">Він же вбив Египтїя, чоловіка на пять локот ростом; в Египтїя був у руцї спис, як навій ткацький, а він приступив до його з палицею, й, вирвавши спис з руки в Египтїя, вбив його таки його списом.</verse>
				<verse number="24">От що чинив Банея Йодаєнко; й був він славний між тими трьома невміраками.</verse>
				<verse number="25">Між трийцятьма був він у почестї, але тим трьом не був рівня; його поставив Давид найблизшим виконувателем своїх приказів.</verse>
				<verse number="26">А значнїйші зміж воїнів: Асаїл, брат Йоабів, Елханан Доденко з Бетлеєму;</verse>
				<verse number="27">Самма з Хороду; Херец із Палту;</verse>
				<verse number="28">Іра Ікешенко з Текої; Ебіезер із Анатоа;</verse>
				<verse number="29">Сивхай з Хушату; Ілай із Ахоху;</verse>
				<verse number="30">Магарай з Нетофу; Хелед Бааненко з Нетофу;</verse>
				<verse number="31">Іттай Рибаєнко з Гиви Беняминової; Банея з Пирату:</verse>
				<verse number="32">Хурай з Нагале-Гаашу; Абієл з Арби;</verse>
				<verse number="33">Азмавет із Бархуму; Еліахба з Саалбону;</verse>
				<verse number="34">Сини Гашема з Гизонита: Йонатан, син Шаге, Гарарій;</verse>
				<verse number="35">Ахіям Сараренко з Гарару: Елифал, Урин син;</verse>
				<verse number="36">Хефер з Махери; Ахія з Пелону;</verse>
				<verse number="37">Гезро, Кармелїй; Наарай-Езбієнко;</verse>
				<verse number="38">Йоїл, Натанів брат; Мивхар, син Гагріїв;</verse>
				<verse number="39">Зелек Аммонїй; Нахарай з Бероту, зброєноша Йоабів Саруєнків;</verse>
				<verse number="40">Іра з Ітрі; Гареб із Ітрі;</verse>
				<verse number="41">Урія Гетїй; Завад, син Алхаїв;</verse>
				<verse number="42">Адина, син Шизин, Рубенїй, голова в Рубенїїв; і під ним було трийцять;</verse>
				<verse number="43">Канаан, син Маахин, Йосафат Митнинїй;</verse>
				<verse number="44">Уззія з Астероту; Шама та Еієл, сини Хотама з Ароеру;</verse>
				<verse number="45">Едіаєл, Шимріїв син, та Йоха, його брат, із Тизії;</verse>
				<verse number="46">Елїєл з Махавима, і Ерибай та Йошабія, сини Елнаамові, та Ітма Моабій;</verse>
				<verse number="47">Елїєл, Обед та Ясієл з Мозабії.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">І цї так само прийшли до Давида в Секелаг, коли ще він ховався від Саула, Кисового сина, а були вони мужні й була поміч із них у битві.</verse>
				<verse number="2">Узброєні були сагайдаком, правою й лївою рукою кидали каміннє й стріляли стрілами з лука, - з одноплемінників Саулових, із Беняминїїв:</verse>
				<verse number="3">Визначнїйший Ахієзер, по йому Йоас, сини Шемаїні з Гиви; Езієл та Фелет, Азмаветові сини; Бераха та Егу з Анатоту;</verse>
				<verse number="4">Ішмая Габаонїй, найдужчий зпоміж трийцяти й провідник трийцятьох; Еремія, Яхазиїл, Йоханан та Йозабад із Гедери;</verse>
				<verse number="5">Елузай, Еримот, Беалїя, Шемарія, Сафатія Харитїй,</verse>
				<verse number="6">Елкана, Ішшіяху, Азариїл, Йоезер та Йошавам, Кореї;</verse>
				<verse number="7">І Йоела й Завадія, Ерохамові сини з Гедору.</verse>
				<verse number="8">А й з Гадїїв перейшли до Давида в неприступне місце в пустинї люде мужні та войовничі, узброєні щитом та списом, видом із лиця як леви, а прудкі, як серни на горах.</verse>
				<verse number="9">Перший Езер, другий Обадія, третій Елїяб,</verse>
				<verse number="10">Четвертий Мишманна, пятий Еремія,</verse>
				<verse number="11">Шестий Атай, сьомий Елиєл,</verse>
				<verse number="12">Осьмий Йоханан, девятий Елзавад,</verse>
				<verse number="13">Десятий Еремія, одинайцятий Махбанай.</verse>
				<verse number="14">Вони з синів Гадових - гетьмани в війську: менчий над сотнею, а більший над тисячою.</verse>
				<verse number="15">Вони то переплили через Йордань першого місяця, коли він саме розливаєтся з своїх берегів, і порозганяли усїх, що жили по долинах на схід і захід сонця.</verse>
				<verse number="16">Прийшли так само й з синів Беняминових та Юдиних в твердиню до Давида.</verse>
				<verse number="17">Давид вийшов їм назустріч і промовив до їх: Коли ви з миром прийшли до мене, щоб менї допомагати, то нехай буде моє серце одно з вашим серцем, а коли на те, щоб підступом видати мене ворогам моїм, - бо нема неправедностї в руках моїх, - то нехай Бог батьків наших бачить і судить.</verse>
				<verse number="18">І ввійшов дух ув Амасая, що передував між трийцятьма, й він промовив: Ми твої, Давиде, й з тобою, сину Ессеїв; мир тобі й мир твоїм помічникам; тобі бо допомагає Бог твій. Тодї прийняв їх Давид і поставив їх на чолї війська.</verse>
				<verse number="19">І з поколїння Манассіїного попереходили декотрі до Давида, тодї як він ійшов з Филистіями на війну проти Саула, але не помагав їм, бо Филистійські князї, порадившись, відправили його, кажучи: Як він пристане до свого пана Саула, то це буде на наше безголовє.</verse>
				<verse number="20">А як він вертався в Секелаг, тодї пристали до його з Манассіїв: Аднах, Йозавад, Едіяєл, Михаїл, Йозавад, Елигу та Зилльтай, тисячники в Манассіїв.</verse>
				<verse number="21">І помагали вони Давидові проти ватаг, бо всї вони були хоробрі лицарі й стали (опісля) гетьманами в війську.</verse>
				<verse number="22">Так день-у-день приходили до Давида на поміч йому, аж його військо стало великим, як військо Боже.</verse>
				<verse number="23">Оце число начальників військових, що прийшли були до Давида в Геброн, щоб оддати йому Саулове царство, по слову Господньому:</verse>
				<verse number="24">Синів Юдиних, носячих щит та спис, було шість тисяч вісїмсот готових до війни;</verse>
				<verse number="25">З синів Симеонових, завзятих у війнї лицарів, було сїм тисяч ще й сто;</verse>
				<verse number="26">З синів Левіїних чотири тисячі шістьсот;</verse>
				<verse number="27">І Йодай, князь із роду Аронового, а з ним три тисячі сїмсот;</verse>
				<verse number="28">І Садок, молодик сьміливий, і з роду його двайцять два князї;</verse>
				<verse number="29">З синів Беняминових, племінників Саулових, три тисячі, - але ще багато з їх держалось Саулового дому;</verse>
				<verse number="30">З синів Ефраїмових двайцять тисяч вісїмсот сьміливих лицарів, людей славних у родах своїх;</verse>
				<verse number="31">З половини Манассіїного поколїння вісїмнайцять тисяч, що були покликані поіменно, щоб прийшли поставити Давида царем;</verse>
				<verse number="32">З синів Іссахарових прибули люде розумні, котрі давали пораду, що коли випадало дїяти Ізраїлеві, - їх було двістї начальників, а всї брати їх слухали слів їх;</verse>
				<verse number="33">З поколїння Зебулонового готових до бою, узброєних усякою військовою зброєю, пятьдесять тисяч, однодумних в тому, щоб слухати приказу.</verse>
				<verse number="34">З поколїння Нефталїєвого тисяч начальників, а з ними трийцять сїм тисяч з щитами та списами;</verse>
				<verse number="35">З поколїння Данового готових до війни двайцять вісїм тисяч шістьсот;</verse>
				<verse number="36">Від Ассера, військових, узброєних до бою, сорок тисяч;</verse>
				<verse number="37">Ізза Йорданї, від поколїння Рубенового, Гадового, й половини Манассіїного поколїння сто двайцять тисяч, з усякою військовою збруєю.</verse>
				<verse number="38">Усї цї мужі, устроєні, прийшли в Геброн з щирим сердцем, щоб поставити Давида царем над усїм Ізраїлем. Та й усї Ізрайлитяне були однодушні, щоб поставити Давида царем.</verse>
				<verse number="39">І перебули там у Давида три днї, їли й пили, бо брати їх наготували всього для їх;</verse>
				<verse number="40">Та й ті, що були примежні до їх, аж до поколїння Іссахарового, Зебулонового та Нефталїєвого, привозили усю харч на ослах та верблюдах, і мулах та волах: борошно (муку), фиги та родзинки, й вино, й оливу, й силу товару та овець, бо була радість ув Ізраїлї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">І держав раду Давид з тисячниками, сотниками й з усїма воєводами,</verse>
				<verse number="2">І промовив до всього збору Ізраїлського: Коли вам завгодно, й коли на те буде воля Господа, Бога нашого, пошлїм по всїх усюдах до прочих наших братів по цїлїй землї Ізраїлській, а разом із ними до сьвященників і левітів, в міста та оселї їх, щоб вони зібрались до нас,</verse>
				<verse number="3">І візьмемо до себе скриню Бога нашого, бо за часів Саула ми не звертали вваги на неї.</verse>
				<verse number="4">І сказала вся громада: Нехай буде так! бо цї слова були до вподоби усїй громадї.</verse>
				<verse number="5">І зібрав Давид усїх Ізрайлитян від Египецького Сихор-потока до ввіходу в Емат, щоб перенести скриню Божу з Киріятяриму.</verse>
				<verse number="6">І пійшов Давид і ввесь Ізраїль до Киріятяриму, що в Юдеї, щоб перенести звідтіль скриню Господа, сидячого на херувимах, де його імя взивали.</verse>
				<verse number="7">І повезли ковчег Божий на новому возї з Абинадабового дому, а Оза та Ахіа провожали воза.</verse>
				<verse number="8">А Давид та всї Ізрайлитяне грали перед Богом з усієї сили з сьпівами, на цитрах і псалтирях, і бубнах, і цимбалах, та трубах.</verse>
				<verse number="9">Як дійшли до Хидонового току, простяг Оза свою руку, щоб придержати скриню, бо воли нахилили її.</verse>
				<verse number="10">Але Господь розгнївався на Озу й вмертвив його за те, що він простяг свою руку до ковчега, і він умер тут таки перед лицем Божим.</verse>
				<verse number="11">І засмутився Давид, що Господь убив Озу, й назвав те місце Убиттє Ози; так воно зветься й до сього часу.</verse>
				<verse number="12">І злякався Давид Бога в той день, і промовив: Як же ж то менї внести до себе скриню Божу?</verse>
				<verse number="13">І не повіз Давид скринї до себе, до Давидового міста, а завернув її до дому Обедедома Гетїя.</verse>
				<verse number="14">І зіставала скриня Божа в Обед-Едомовій господї три місяцї, й Господь благословив Обедедомовий дїм і все, що в його було.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">І послав Гирам, царь Тирський, посли до Давида, й кедрової деревини, й мурарів та теслїв, щоб збудували йому дїм.</verse>
				<verse number="2">Як примітив Давид, що Господь утвердив його царем в Ізраїлї, та що високо підвисшив його царство задля народу свого Ізраїля,</verse>
				<verse number="3">Тодї узяв собі Давид ще більше жінок в Ерусалимі, й народилось Давидові ще більш синів та дочок.</verse>
				<verse number="4">І оце імення тих, що народились йому в Ерусалимі: Самус, Собаб, Натан, Соломон;</verse>
				<verse number="5">Ебеар, Елисуа, Елфалет,</verse>
				<verse number="6">Ногах, Нафек, Яфія,</verse>
				<verse number="7">І Елисама, Беелїада, і Елифалет.</verse>
				<verse number="8">І перечули Филистії, що Давида помазали царем над усїм Ізраїлем, і двинули всї Филистії шукати Давида. Давид же, перечувши про це, пійшов проти них.</verse>
				<verse number="9">Як же прийшли Филистії, й розложились по долинї Рефаїмів,</verse>
				<verse number="10">Запитав Давид у Бога, мовляючи: Чи йти менї на Филистіїв і чи віддаси їх в мої руки? І рече до його Господь: Ійди, а я віддам їх у твої руки.</verse>
				<verse number="11">І двинули вони під Баал-Перазим, і побив їх там Давид, і промовив Давид: Порозносив Бог моїх ворогів моєю рукою, як розтїкаються води. Через це й дали назву тому місцеві: Баал-Перазим (Долина розносу.)</verse>
				<verse number="12">І покинули вони там своїх богів, а Давид дав приказ, і попалили їх на огнї.</verse>
				<verse number="13">І знов прийшли Филистії й розтаборились по долинї.</verse>
				<verse number="14">І ще запитав Давид у Бога, й сказав йому Бог: Не йди просто на їх, одхились узбіч од їх і йди на їх від сторони грушевих дерев;</verse>
				<verse number="15">І як почуєш шелест, наче хто йде по вершках дерев, тодї розпочинай битву, бо вийшов Бог поперед тебе, щоб розбити стан Филистійський.</verse>
				<verse number="16">І вчинив Давид, як звелїв йому Бог, і побив Филистійське військо від Габаону до Газеру.</verse>
				<verse number="17">І пронеслось імя Давидове по усїх краях, і Господь зробив його страшним для всїх народів.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">І побудував він собі доми в містї Давидовому, й приладив місце для скринї Божої, й построїв для неї намет.</verse>
				<verse number="2">Тодї сказав Давид: Нїхто не повинен носити Божої скринї, окрім левітів, бо їх вибрав Господь на те, щоб носити ковчег Божий й йому служити до віку.</verse>
				<verse number="3">І зібрав Давид усїх Ізрайлитян у Ерусалим, щоб внести ковчег Господнїй на його місце, що його приладив для його.</verse>
				<verse number="4">І скликав Давид Ааронових синів та левітів:</verse>
				<verse number="5">Із синів Кагатових, Уриїла, начальника, та його братів, - сто двайцять чоловіка;</verse>
				<verse number="6">З синів Мераріїних, Асаїю, начальника, та його братів, - двістї двайцять чоловіка;</verse>
				<verse number="7">З синів Герсонових, Йоїля, начальника, та його братів, - сто трийцять чоловіка;</verse>
				<verse number="8">З синів Елисафанових, Шемаю, начальника, та його братів, - двістї;</verse>
				<verse number="9">З синів Хевронових, Елїела, начальника, та його братів, - вісїмдесять;</verse>
				<verse number="10">З синів Уззиїлових, Аминадаба, начальника, та братів його, - сто двайцять.</verse>
				<verse number="11">І покликав Давид сьвященників: Садока та Абіятара, й левітів: Уриїла, Асаїю, Йоїля, Шемаїю, Елїєла та Аминадаба,</verse>
				<verse number="12">І сказав їм: Ви голови в родах левітських, осьвятїте себе з братами вашими, й перенесете скриню Господа, Бога Ізрайлевого, на місце, що я приладив для його.</verse>
				<verse number="13">Бо передше, як вас не було, то Господь, Бог наш, покарав нас за те, що ми не шукали його, як слїд.</verse>
				<verse number="14">І осьвятились сьвященники й левіти задля того, щоб нести скриню Господа, Бога Ізрайлевого,</verse>
				<verse number="15">І несли сини Левіїні ковчег Божий на плечах на жертках, як звелїв Мойсей по слову Господньому.</verse>
				<verse number="16">І звелїв Давид левітським начальникам приставити своїх братів, грачів на приборах музичних, на псалтирях та цитрах та кимвалах, щоб роздавався голос радощів.</verse>
				<verse number="17">І поставили (такими) левітами Емана, сина Йоїлевого, зпоміж братів його: Асафа, Берехіїного сина; а з синів Мараріїних, братів їх: Етана, Кушаіїного сина;</verse>
				<verse number="18">А з ними братів їх другорядних: Захарію, Бена, Яазиїла, Шемирамота, Ехиїла, Уннїя, Елїава, Банею, Маасея, Маттатію, Елифлеуя, Микнея й Обед-Едома та Еїєла, воротарів.</verse>
				<verse number="19">Еман, Асаф та Етан грали голосно на мідяних кимвалах,</verse>
				<verse number="20">А Захарія, Азиїл, Шемирамот, Ехиїл, Уннїй, Елїав, Массея та Банея - на псалтирях, тонким голосом.</verse>
				<verse number="21">А Маттатія, Елифелуй, Микней, Обед-Едом, Еїєл та Азазія - на цитрах, щоб зачинати.</verse>
				<verse number="22">А Хенанїя, старшина над левітами, був вчительом сьпіву, бо він був тямущий в тому.</verse>
				<verse number="23">Берехія та Елкана були дверниками коло ковчега.</verse>
				<verse number="24">Шеванїя, Йосафат, Натанаїл, Амасай, Захарія, Банея та Елїєзер, сьвященники, трубили в труби перед Божою скринею. Обед-Едом та Ехія були дверниками коло скринї.</verse>
				<verse number="25">Отак Давид та Ізраїлські старшини та тисячники пійшли переносити скриню завіту Господнього з дому Обед-Едомового з радощами.</verse>
				<verse number="26">І як Бог допоміг левітам, що несли скриню завіту Господнього, тодї зарізали на жертву сїм назимків і сїм баранів.</verse>
				<verse number="27">Давид був одягнутий в висонову одежу, так само й усї левіти, що несли скриню, й сьпівцї, й Хананїя, старшина над музиками й сьпівцями. На Давидї ж був ще лняний ефод.</verse>
				<verse number="28">Так нїс увесь Ізраїль скриню завіту Господнього з викликуваннєм при гуку рога й труб та кимвалів, граючи на псалтирях і цитрах.</verse>
				<verse number="29">Коли скриня Господнього зявіту входила в місто Давидове, Мелхола, Саулова дочка, дивилась у вікно, а побачивши, що царь Давид скаче й грає, зганила його в свойму серцї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">І принесли Божу скриню, й поставили її посеред намету, котрий спорудив для неї Давид, і принесли Богу жертви всепалення й жертви мирні.</verse>
				<verse number="2">А коли Давид скінчив жертви всепалення й жертви мирні, тодї поблагословив народ іменем Господа.</verse>
				<verse number="3">І роздав кожному з Ізрайлитян по одному хлїбові й по кусневи мяса й по кухлеві вина,</verse>
				<verse number="4">І поставив на службу перед скринею Господньою кількох левітів, щоб прославляли, дякували й величали Господа, Бога Ізрайлевого, -</verse>
				<verse number="5">Асафа - головою, другим по йому Захарію, Еієла, Шемирамота, Ехиїла, Маттатію, Елїава та Банею, Обед-Едома та Еїеля з псалтирями та цитрами, й Асафа, щоб грав на кимвалах;</verse>
				<verse number="6">А Банею та Озиїла, сьвященників, щоб по всячасно трубили перед скринею завіту Божого.</verse>
				<verse number="7">Того дня дав Давид перший раз псалом у прославу Господа через Асафа та братів (товаришів) його:</verse>
				<verse number="8">Славіте Господа, проповідуйте імя його, оповіщайте народам про дїла його;</verse>
				<verse number="9">Сьпівайте йому, вигравайте йому; оповідайте про всї чуда його;</verse>
				<verse number="10">Хвалїтеся сьвятим іменем його; нехай радїє серце тих, що шукають Господа;</verse>
				<verse number="11">Питайте про Господа та силу його, шукайте по всяк час лиця його;</verse>
				<verse number="12">Згадуйте про чуда, що він творив, про чуда й про суди з уст його;</verse>
				<verse number="13">Ви, насїння Ізрайлеве, слуги його, сини Яковові, вибрані його!</verse>
				<verse number="14">Він Господь, Бог наш; суди його по всьому сьвітї.</verse>
				<verse number="15">Згадуйте вічно завіт його, що заповідав він на тисячу родів,</verse>
				<verse number="16">Те, що заповідав Авраамові, і в чому клявся Ізаакові,</verse>
				<verse number="17">І що постановив Яковові за закон, і Ізраїлеві в завіт вічний,</verse>
				<verse number="18">Кажучи: Тобі дам землю Канаанську в наслїдню державу.</verse>
				<verse number="19">Їх було тодї не багато, вони були незначущі й чуженицї в нїй;</verse>
				<verse number="20">І переходили від народу до народу, й з одного царства до другого народу;</verse>
				<verse number="21">Та він не дозволив нїкому робити їм кривду й карав за них царів:</verse>
				<verse number="22">Не доторкайтесь до помазанників моїх, і пророкам моїм не чинїте лиха.</verse>
				<verse number="23">Сьпівайте Господеві, всї краї, сповіщайте щоденно про спасеннє його.</verse>
				<verse number="24">Оповіщайте поганам про славу його, усїм народам про чуда його;</verse>
				<verse number="25">Бо великий Господь і достойний хвали, страшнїйший від усїх богів.</verse>
				<verse number="26">Бо всї боги поганські нїчо, а Господь сотворив небеса.</verse>
				<verse number="27">Пишнота й величність перед лицем його, сила й веселість на місцї його.</verse>
				<verse number="28">Приносїть Господеві, народи, приносїть Господеві славу й почесть;</verse>
				<verse number="29">Віддавайте Господеві славу іменнї його. Візьміть дар, ійдїть перед лице його, поклонїтесь Господеві в красотї сьвятинї його.</verse>
				<verse number="30">Бійся його, вся земле, бо він оснував землю, вона не порушиться.</verse>
				<verse number="31">Радїйте небеса, веселись земле! нехай скажуть погани: Господь царює:</verse>
				<verse number="32">Нехай зашумить море, й що в йому, нехай радїє поле й усе, що на ньому.</verse>
				<verse number="33">Радїйте вкупі, всї дерева в лїсї, перед лицем Господа, бо він ійде судити землю.</verse>
				<verse number="34">Славіте Господа, бо його милость віковічна.</verse>
				<verse number="35">І скажіть: Поможи нам, Боже, спасителю наш! збери нас і захисти нас від народів, щоб ми славили сьвяте імя твоє й хвалились славою твоєю!</verse>
				<verse number="36">Хвала Господеві, Богу Ізрайлевому, від віку й до віку! І сказав увесь народ: амінь! аллилуя!</verse>
				<verse number="37">Давид зіставив там, перед скринею завіту Господнього, Асафа та братів його, щоб вони служили перед скринею по всяк час, день-у-день.</verse>
				<verse number="38">І Обед-Едома й братів його, - шістьдесять і вісїм чоловіка, а Обед-Едома Ідитуненка та Хосу - воротарями,</verse>
				<verse number="39">А Садока, сьвященника, та братів його сьвященників зоставив перед пробутком Господнїм, що був (передом) на висотї в Габаонї,</verse>
				<verse number="40">Задля того, щоб вони приносили всепалення Господеві на жертівнику всепалення - завсїди вранцї і ввечері, та задля усього того, що написано в законї Господа, як він заповідав Ізраїлеві;</verse>
				<verse number="41">А з ними Емана та Ідитуна й других вибраних, кожного поіменно, щоб славили Господа, бо милость його віковічня.</verse>
				<verse number="42">Зпоміж їх Еман та Ідитун славили Бога, граючи на трубах, кимвалах та всяких музичних приборах, а синів Ідитунових поставив сторожами при воротях.</verse>
				<verse number="43">І пійшов увесь народ, кожний у свою домівку; вернувся й Давид, щоб поблагословити дім свій.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">Коли Давид жив в своєму домі, то раз якось сказав Давид до Натана пророка: Оце я живу в кедровому домі, а скриня Господнього завіту під наметом.</verse>
				<verse number="2">І сказав Натан до Давида: Все, що в тебе на серцї, роби, бо при тобі Бог.</verse>
				<verse number="3">Але тієї ж таки ночі було слово Боже до Натана:</verse>
				<verse number="4">Пійди й скажи мойму слузї Давидові: Так говорить Господь: Не ти збудуєш менї дім на пробуток,</verse>
				<verse number="5">Бо я не жив в домі від того дня, як вивів синів Ізрайлевих, і до цього дня, а де була скриня, там був і пробуток мій.</verse>
				<verse number="6">Куди нї ходив я з усїм Ізраїлем, чи сказав же я хоч слово котрому небудь із суддїв Ізрайлевих, що їм приказував пасти мій народ: Чом ви не збудуєте менї кедрового дому?</verse>
				<verse number="7">От і тепер скажи слузї мойму Давидові: Так говорить Господь Саваот: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був князем народу мого Ізраїля;</verse>
				<verse number="8">І бував з тобою скрізь, куди ти їх водив, і вигубляв усїх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і вчинив твоє імення, як імення великих на землї;</verse>
				<verse number="9">І приладив я місце про народ мій - Ізраїля, й насаджу його, й буде він спокійно жити на свойму місцї, й не будуть його трівожити, й безбожники не будуть більше тїснити його, як передше,</verse>
				<verse number="10">За тих часів, коли я настановив суддїв над народом моїм Ізраїлем; і я впокорю всїх ворогів твоїх; і сповіщаю тебе, що Господь збудує дім тобі.</verse>
				<verse number="11">А як сповниться твій час, і ти одійдеш до батьків твоїх, тодї я поставлю насїннє твоє після тебе, що буде з синів твоїх, і зміцню його на царстві.</verse>
				<verse number="12">Він збудує дом менї, а я утверджу престол його на віки.</verse>
				<verse number="13">Я буду йому отцем, а він буде менї сином, - і милостї моєї не відойму від його, як одняв від того, що був навперід тебе.</verse>
				<verse number="14">Я посаджу його в мойму домі й в мойму царстві по віки, а престол його тревати ме по віки.</verse>
				<verse number="15">Усї цї слова й все видиво переказав Натан докладно Давидові.</verse>
				<verse number="16">І пійшов царь Давид і став перед Господом, і промовив: Хто я, Господи Боже, й що таке мій дом, що ти так високо піднїс мене?</verse>
				<verse number="17">А й те ще за мало видалось в очах твоїх, Боже; ти сповіщаєш про дім слуги твого на далеку будущину, й споглядаєш на мене, Господи Боже, як на чоловіка великого!</verse>
				<verse number="18">Що ж ще більше може додати перед тобою Давид, щоб ти ще більш прославив слугу твого? О, ти знаєш слугу твого!</verse>
				<verse number="19">Господи! для слуги твого чиниш ти по серцї твойму все це велике, щоб виявити всяку велич.</verse>
				<verse number="20">Господи! Нема рівного тобі, й нема Бога, окрім тебе, по всьому тому, що ми чули своїми ушима.</verse>
				<verse number="21">І де є в сьвітї такий народ, як твій народ Ізраїль, сей єдиний народ на землї, задля котрого приходив Бог, щоб придбати його собі в народ, і прославити своє імя через велике й страшне дїло - через прогнання поган зперед лиця народу твого, що його визволив єси з Египту.</verse>
				<verse number="22">Ти вчинив народ твій Ізраїля своїм власним народом по віки, й ти, Господи, став йому Богом.</verse>
				<verse number="23">А тепер, Господи, слово, що ти сказав про твого слугу й про дом його, справди по віки, й вчини, як сказав єси.</verse>
				<verse number="24">І нехай звеличиться імя твоє по всї вічні часи, щоб говорили: Господь Саваот, Бог Ізрайлїв, - він є Богом над Ізраїлем! і дім слуги твого Давида нехай стоїть твердо перед лицем твоїм.</verse>
				<verse number="25">Задля того, що ти Боже мій, виявив слузї твойму, що збудуєш дом йому, набрав слуга твій відваги, молитись оце перед тобою.</verse>
				<verse number="26">Оце ж, Господи, ти Бог, і ти сказав про слугу твого таке добро!</verse>
				<verse number="27">Почни ж благословляти дом слуги твого, щоб він повік стояв перед лицем твоїм. Бо коли ти, Господи, поблагословиш, то буде він благословен по віки!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">Після сього побив Давид Филистіїв і підневолив їх, і взяв Гет та залежні від його міста з рук Филистіїв.</verse>
				<verse number="2">До того побив Моабіїв, і стали Моабії невольниками Давидовими, платячи йому данину.</verse>
				<verse number="3">Дальше побив Давид Адраазера, царя Собського, в Ематї, як він саме був у дорозї, утвердити свою власть при ріцї Евфратї.</verse>
				<verse number="4">І забрав в його Давид тисячу возів, сїм тисяч кінноти й двайцять тисяч піхоти, і поламав Давид усї вози, зіставивши з їх тільки сто.</verse>
				<verse number="5">Дамаські Сирийцї прийшли були на поміч Адраазерові, цареві Собському, але Давид побив двайцять дві тисячі Сирийцїв.</verse>
				<verse number="6">І поставив Давид в Дамаській Сириї військо оборонне, і стали Сирийцї Давидовими підданими, платячи йому дань. І допомагав Господь Давидові скрізь, куди він було нї обернеться.</verse>
				<verse number="7">І забрав Давид золоті щити, що були в слуг Адраазерових, і принїс їх в Ерусалим.</verse>
				<verse number="8">А з Тивхати, та з Куна, міст Адраазерових, взяв Давид дуже багато мідї. З неї поробив Соломон мідяне море й стовпи й мідяний посуд.</verse>
				<verse number="9">І почув Той, царь Емату, що Давид побив усе військо Адраазера, Собського царя,</verse>
				<verse number="10">І послав Йорама, сина свого, до царя Давида, поздоровити його й подякувати за те, що він воював з Адраазером і побив його, - бо Той воювався з Адраазером - і (принїс з собою) посуд золотий, срібний та мідяний;</verse>
				<verse number="11">І присьвятив се царь Давид Господеві вкупі з сріблом та золотом, що забрав у всїх народів: в Ідумеїв, Моабіїв, Аммонїїв, Филистіїв та в Амаликіїв.</verse>
				<verse number="12">Абесса ж Саруєнко побив Ідуміїв в Соляній долинї - вісїмнайцять тисяч;</verse>
				<verse number="13">І поставив в Ідумеї військо оборонне й стали всї Ідумії Давидовими підданими. Господь допомагав Давидові скрізь, куди він повертався.</verse>
				<verse number="14">І царював Давид над усїм Ізраїлем, і чинив суд і справедливість всему народові свойму.</verse>
				<verse number="15">Йоаб Саруєнко гетьманував над військом, Йосафат же Ахилуденко списував дїї;</verse>
				<verse number="16">А Садок, Ахитубів син, та Ахимелех, син Абіятарів, були сьвященниками, а Суса писарем;</verse>
				<verse number="17">А Банея Йодаєнко був над хелетеями та фелетеями, Давидові ж сини - першими дворянами.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Після сього помер Наас, царь Аммонїйський, а замість його став царем його син.</verse>
				<verse number="2">І подумав Давид: Покажу я спожалїннє Аннонові Наасенкові, бо його батько був ласкавий до мене. І послав Давид посланцїв потїшити його по батькові його. І прибули Давидові слуги в Аммонїйський край до Аннона, щоб потїшити його.</verse>
				<verse number="3">Але Аммонїйські князї сказали Аннонові: Невже ж ти думаєш, що Давид так поважав твого батька, що послав до тебе потїшителїв? Чи ж не задля того прийшли його слуги до тебе, щоб розвідатись та роздивитись по землї, а опісля спустошити її?</verse>
				<verse number="4">І взяв Аннон Давидових урядників, і пообголював їх, і попідтинав їм одежу до половини по клуби, та й пустив їх.</verse>
				<verse number="5">І пійшли вони. Як же дійшла чутка до Давида про сих людей, послав він їм на зустріч, - бо їх дуже знеславили, - й сказав царь: Загайтесь у Ерихонї, доки повідростають ваші бороди, аж тодї вертайтесь.</verse>
				<verse number="6">Коли ж спізнали Аммонїї, що стали ненавидними Давидові, то послав Аннон та Аммонїї тисячу талантів срібла, щоб найняти собі вози та їздецїв із Сириї Мезопотамської, і з Сириї Маахової та з Соби.</verse>
				<verse number="7">І найняли собі трийцять і дві тисячі возів, і царя Мааха з його народом, котрі прийшли й стали станом перед Медевою. Та й Аммонїї позбірались із своїх міст і виступили на війну.</verse>
				<verse number="8">Як почув про се Давид, то послав Йоаба з усїм військом із найхоробрійших.</verse>
				<verse number="9">І виступили Аммонїї й впорядкувались до битви при міській брамі, а царі, що прийшли, окроме на полі.</verse>
				<verse number="10">Вбачаючи Йоаб, що йому грозить битва й зпереду й ззаду, зробив собі вибірку з усїх вибранцїв Ізрайлевих, і поставив їх лавами проти Сирийцїв.</verse>
				<verse number="11">А останок народу передав під привід братові свойму Абессї, щоб стали лавами проти Аммонїїв.</verse>
				<verse number="12">І сказав він: Як Сирийцї почнуть перемогати мене, то ти поможеш менї, а коли Аммонїї переважати муть тебе, то я поможу тобі.</verse>
				<verse number="13">Будь мужний, й стіймо твердо за наш народ і за міста Бога нашого, а Господь учинить, що йому до вподоби.</verse>
				<verse number="14">От і двинув Йоаб і люде, що були з ним, щоб ударити на Сирийцїв, і втекли вони перед ним.</verse>
				<verse number="15">Як постерегли Аммонїї, що Сирийцї втікають, побігли й вони перед Абессою, його братом, і втекли в місто. І прийшов Йоаб у Ерусалим.</verse>
				<verse number="16">Як Сирийцї побачили, що вони Ізрайлитянами побитї, так послали посланцїв, і привели Сирийцїв, що були по той бік ріки, а Совах, гетьман Адраазерів, проводив їм.</verse>
				<verse number="17">Як дано про се знати Давидові, зібрав він усїх Ізрайлитян, перейшов через Йордань, а дійшовши до їх, поставив військо проти їх. І почав Давид битву з Сирийцями, й вони бились із ним.</verse>
				<verse number="18">Та повтїкали Сирийцї перед Ізрайлитянами, й розбив Давид у прах у Сирийцїв сїм тисяч возів, і сорок тисяч піхоти, ба й гетьмана Собаха вбив.</verse>
				<verse number="19">Як побачили Адраазерові помічники, що їх Ізраїль побив, то й постановили з Давидом мир, та й піддались йому. І не хотїли Сирийцї помагати більше Аммонїям.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">У другому роцї, під той час, коли царі виступають у поход, вивів Йоаб військо й почав пустошити Аммонїйський край, і прийшов і обляг Раббу. А Давид зістався в Ерусалимі. Йоаб же, завоювавши Раббу, зруйнував її.</verse>
				<verse number="2">І взяв Давид вінець із голови царя їх, а важив він один талант золота, й дорогі каменї були на йому; і вложили його Давидові на голову; та й дуже багато здобитку винїс він із міста.</verse>
				<verse number="3">А людей, що були в йому, виводив і вбивав їх пилами, залїзними булавами та сокирами. Те саме зробив Давид і з усїма Аммонїйськими містами. І вернувся Давид і ввесь народ у Ерусалим.</verse>
				<verse number="4">Потім почалась війна з Филистіями в Газері. В той час Савохай з Хушата - побив Сафа, одного з нащадків Рефаїмових. І вони вгамувались.</verse>
				<verse number="5">І знов була війна з Филистіями. Тодї Елханам, Яїрів син, побив Лахмія, брата Голіятового, Гетїя, що в його ратище списа було, як навій у ткачів.</verse>
				<verse number="6">Була ще битва в Гетї. Там був один високий ростом чоловік, що в його було по шість палцїв, усїх двайцять чотири. І він так само був із потомків Рефаїмових.</verse>
				<verse number="7">Він підіймав Ізраїля на сьміх, але Йонатан, син Шими, Давидового брата, побив його.</verse>
				<verse number="8">Це були ті, що породились від Рефаїмів в Гетї, й погибли від руки Давидової та від руки слуг його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">І піднявся сатана на Ізраїля, і підвів Давида вчинити перелїк Ізрайлитян.</verse>
				<verse number="2">І сказав Давид Йоабові та старшинам над народом: Ійдїть, перелїчіть Ізрайлитян від Бирсабії до Дана, й подайте менї, щоб я знав їм лїк.</verse>
				<verse number="3">І сказав Йоаб: Нехай Господь примножить свій народ в сто разів над те, скільки його тепер. Чи не всї ж вони, мій царю добродїю, слуги мого добродїя? Нащо ж вимагає сього мій добродїй? Чому ця провина має впасти на Ізраїля?</verse>
				<verse number="4">Та цареве слово перемогло Йоаба. І пійшов Йоаб і обійшов усього Ізраїля, і прийшов у Ерусалим.</verse>
				<verse number="5">І подав Йоаб Давидові спис перелїченого народу, й було всїх Ізрайлитян тисяча тисяч, і сто тисяч чоловіків добуваючих меча, а Юдеїв - чотириста сїмдесять тисяч, добуваючих меча.</verse>
				<verse number="6">А левітів та Беняминїїв він не полїчив між ними, через те, що слово царське було Йоабові противне.</verse>
				<verse number="7">І не до вподоби було в Божих очах се дїло, й він покарав Ізраїля.</verse>
				<verse number="8">Тодї промовив Давид до Бога: Тяжко согрішив я, що зробив се, та тепер прости провину слузї твоєму, бо я вчинив річ нерозумну.</verse>
				<verse number="9">І сказав Господь до Гада, Давидового віщуна, мовляючи:</verse>
				<verse number="10">Ійди й скажи Давидові: Так говорить Господь: Три речи ставлю перед тобою; вибірай собі одну з їх, і я нашлю її на тебе.</verse>
				<verse number="11">І прийшов Гад до Давида, і сказав йому: Так говорить Господь: вибірай собі:</verse>
				<verse number="12">Або три роки голод, або три місяцї вганяти муть за тобою твої супротивники, й меч ворогів твоїх досягати ме тебе; або три днї меч Господень і пошесть в краю, й ангел Господнїй вбиваючий по всїх гряницях ув Ізраїлї. То ж роздивись, що менї відповісти Пославшому мене з сим словом.</verse>
				<verse number="13">І промовив Давид до Гада: Дуже менї важко, але лїпше менї впасти в руки Господнї, милосердє бо його велике; аби тільки не попастись менї в руки людські.</verse>
				<verse number="14">І наслав Господь морову пошесть на Ізраїля, і вмерло Ізрайлитян сїмдесять тисяч людей.</verse>
				<verse number="15">І послав Бог ангела в Ерусалим, щоб вигубляти його. Так як він почав вигубляти, побачив се Господь і зжалївся над нуждою, і сказав ангелові-губителевї: Годї! тепер опусти твою руку! Ангел же Господень стояв саме над током в Евузія Орни.</verse>
				<verse number="16">І підвів Давид свої очи, й вглядїв ангела Господнього, стоячого між землею та небом з голим мечем в руцї, простягнутим на Ерусалим; і впав Давид і старшини, покриті веретищами, на свої лиця.</verse>
				<verse number="17">І промовив Давид до Бога: Чи се ж не я звелїв перелїчувати народ? Я согрішив і вчинив зло, а що ж зробили оцї овечки? Господи, Боже мій! нехай спаде рука твоя на мене й на дом отця мого, а не на народ твій, щоб погубити його.</verse>
				<verse number="18">І звелїв ангел Господень Гадові, щоб сказав Давидові: Нехай прийде Давид та поставить жертовник Господеві на тоцї в Орни, Евузія.</verse>
				<verse number="19">І пійшов Давид, по слову Гадовому, що він говорив в ймя Господнє.</verse>
				<verse number="20">Орна ж, глянувши горі, побачив - а з ним і чотири сини його - ангела, й вони поховались. Орна молотив саме тодї пшеницю.</verse>
				<verse number="21">І прийшов Давид до Орни. Орна, поглянувши і вглядївши Давида, вийшов з току, й поклонився Давидові лицем до землї.</verse>
				<verse number="22">І сказав Давид до Орни: Дай менї місце під током, я збудую на ньому жертівник Господеві; яка цїна йому, за таку віддай його, щоб перестала пагуба в народї.</verse>
				<verse number="23">І сказав Орна Давидові: Бери собі; роби, мій добродїю й царю, що хочеш; от я даю й воли на всепаленнє, й молотїльню знадобу на дрова, й пшеницю на принос; усе це даю дармо.</verse>
				<verse number="24">І сказав Давид: Нї, я хочу купити в тебе за готові гроші; бо не буду я приносити твоєї власностї Господеві, й не буду приности всепалення з дарованого.</verse>
				<verse number="25">І дав Давид Орнї за те місце шістьсот секлів золота.</verse>
				<verse number="26">І построїв там Давид жертівник Господеві, й принїс всепаленнє й жертви мирні; і взивав до Господа, й він вислухав його та й послав огонь із неба на жертівник всепалення.</verse>
				<verse number="27">І рече Господь до ангела: Вложи меч твій в його піхву.</verse>
				<verse number="28">Зараз таки, як побачив Давид, що Господь вислухав його на тоцї Орни Евузія, поспішив принести там жертву.</verse>
				<verse number="29">Скриня ж Господня, що її построїв був Мойсей в пустинї, і жертівник всепалення були під той час на горі в Габаонї.</verse>
				<verse number="30">І не міг Давид пійти туди, щоб шукати (ласки у) Бога, бо був переляканий мечем ангела Господнього.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">І сказав Давид: Оце (місце на) храм Господа Бога, й се жертівник на всепаленнє Ізраїлеві.</verse>
				<verse number="2">І звелїв Давид зібрати захожих людей, що пробували в землї Ізраїлській і поставив каменарів до лупання й тесання каміння на будову дому Божого.</verse>
				<verse number="3">І багато залїза на цьвяхи до дверей брам, і до споювання наготував Давид, і багато мідї, що й не зважити її.</verse>
				<verse number="4">І кедрини безлїч, бо Сидонцї й Тирійцї приставляли Давидові силу кедрової деревини.</verse>
				<verse number="5">І сказав Давид: Мій син Соломон ще молодий, і малосилен, а храм, що його треба збудувати для Господа, повинен бути величавий, на славу й красу всїм краям; оце ж почну я приготовляти для його. І багато наготував Давид перед смертю своєю.</verse>
				<verse number="6">І покликав Соломона, сина свого, й заповів йому, збудувати храм Господу, Богу Ізрайлевому.</verse>
				<verse number="7">І сказав Давид Соломонові: Сину мій! у мене була думка збудувати дом іменню Господа, Бога мого,</verse>
				<verse number="8">Але до мене дійшло слово Господнє, й сказано менї: Ти пролив багато крові й вів великі війни; тобі не належить будувати дому іменню мойму, ти бо пролив багато крові на землю перед лицем моїм.</verse>
				<verse number="9">От від тебе народиться син: він буде людина тиха; я дам йому спокій від усїх ворогів його навкруги; через те буде він зватись Соломон. І дам мир та спокій Ізраїлеві за часів його.</verse>
				<verse number="10">Він збудує дом іменню мойму, й буде він менї сином, а я буду йому отцем, і зміцню престол царства його над Ізраїлем по віки.</verse>
				<verse number="11">А тепер, сину мій, нехай буде Господь при тобі, й нехай щаститься тобі, щоб ти збудував дом Господу Богу твойму, як він говорив про тебе.</verse>
				<verse number="12">Нехай дасть тобі Господь розвагу й розум, щоб міг ти правити Ізраїлем, і стерегти закон Господа, Бога твого.</verse>
				<verse number="13">Тодї ти й будеш щасливий, коли намагати мешся певнити прикази й закони, що Господь заповідав Мойсейові про Ізраїля. Будь сьміливий і мужний, не бійся й не трівожся.</verse>
				<verse number="14">Бач, я при нестатностї моїй наготував про дом Господень сто тисяч талантів золота та тисячу тисяч талантів срібла, а мідї й залїза, що й ваги їм нема, так їх багато; й деревнї й каміння я також наготував, а ти придбай ще більше.</verse>
				<verse number="15">У тебе безлїч робітників: камянотесів, різбярів та теслїв, і всяких спосібних до всякої роботи.</verse>
				<verse number="16">Із золота, срібла й мідї та залїза, що їм і лїку нема; починай і роби; Господь буде з тобою.</verse>
				<verse number="17">І заповів Давид ще й усїм князям Ізрайлевим допомагати його синові Соломонові:</verse>
				<verse number="18">Чи ж не з вами Господь, Бог наш, що дав вам спокій з усїх боків; він бо віддав менї в руки осадників землї, й впокорив краї Господеві й народові його.</verse>
				<verse number="19">Склонїте ж серце ваше й душу вашу, щоб шукати Господа, Бога вашого. Станьте й збудуйте сьвятиню Господеві Богу, щоб перенести скриню завіту Господнього та сьвящений посуд Божий в дом, що має збудуватись іменню Господньому.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">Коли Давид постарівся й нажився доволї, то настановив царем над Ізраїлем сина свого Соломона.</verse>
				<verse number="2">І зібрав усїх Ізраїлських князїв і сьвященників, і левітів.</verse>
				<verse number="3">І полїчено левітів від трийцяти років й старійших, і було їх лїком, голова в голову, трийцять і вісїм тисяч чоловіка.</verse>
				<verse number="4">З їх приставлено до послуги в домі Господньому двайцять чотири тисячі, а за писарів та суддїв шість тисяч;</verse>
				<verse number="5">Також чотири тисячі придверників, та чотирі тисячі прославляючих Господа на музичних приборах, що їх поробив задля прослави.</verse>
				<verse number="6">І Давид завів для їх чергу по синах Левіїних - Герзонові, Кагатові та Мерарієві.</verse>
				<verse number="7">З Герзонїїв: Лаєдан та Шимей.</verse>
				<verse number="8">Сини Лаєданові: перший Ехиїл, Зетам та Йоїль, троє.</verse>
				<verse number="9">Сини Шимеєві: Шеломит, Хазиїл та Гаран, троє. Вони голови в поколїннях Лаєданових.</verse>
				<verse number="10">Та ще сини Шимеєві: Яхат, Зиза, Еуш та Берія. Це сини Шимеєві, четверо.</verse>
				<verse number="11">Яхат був головним, Зиза другим; Еуш та Берія мали небагато дїтей, і через те були вони полїчені разом із батьковим домом.</verse>
				<verse number="12">Сини Кагатові: Амрам, Ізгар, Хеврон та Озиїл, четверо.</verse>
				<verse number="13">Сини Амрамові: Аарон та Мойсей. Аарон був одлучений до служби в частї пресьвятій (Сьвятая Сьвятих), сам він і сини його, по віки, щоб палити кадило перед лицем Господнїм, щоб його хвалити й благословити іменем його по віки.</verse>
				<verse number="14">А Мойсей, чоловік Божий, та сини його записані в поколїннї Левіїному.</verse>
				<verse number="15">Сини Мойсейові: Герзон та Елиезер.</verse>
				<verse number="16">Сини Герзонові: перший був Шевуїл.</verse>
				<verse number="17">Сини в Елиезера були: перший Рехавія. І не було в Елиезера других синів; а в Рехавії було дуже багато синів.</verse>
				<verse number="18">Сини Ізгарові: перший Шеломит.</verse>
				<verse number="19">Сини Хевронові: перший Ерія, а другий Амарія, третій Яхазиїл а четвертий Екамам.</verse>
				<verse number="20">Сини Озиїлові: перший Миха, а другий Ішшія.</verse>
				<verse number="21">Сини Мерарині: Махлі та Муші. Сини Махлїєві: Елеазар за Кис.</verse>
				<verse number="22">І помер Елеазар, і не було в його синів, а тільки дочки; й побрали їх за себе сини Кисові, їх брати.</verse>
				<verse number="23">Сини Мушієві: Махлі, Едер та Іремот, троє.</verse>
				<verse number="24">Оце сини Левіїні, по домах батьків їх, голови родин, що були полїчені поіменно голова в голову, та що робили дїло служби в домі Господньому, від двайцяти років й висше.</verse>
				<verse number="25">Бо Давид сказав: Господь, Бог Ізрайлїв, дав спокій своєму народові й осадив його в Ерусалимі по віки;</verse>
				<verse number="26">І левітам не треба носити намет та всякий посуд до служби в йому.</verse>
				<verse number="27">Через це по останньому приказу Давидовому полїчено левітів від двайцяти років і висше,</verse>
				<verse number="28">Щоб вони були при синах Аронових до служби в домі Господньому, в дворі й в прилежних будинках, до наглядання за чистотою в цїлій сьвятинї та до всякої роботи службової при домі Божому;</verse>
				<verse number="29">(А сьвященники) до нагляду за хлїбом показним і пшеничною мукою на хлїбні жертви, та коржами, й сковородами, й печивом, і за всякою мірою та вагою.</verse>
				<verse number="30">(А левіти) щоб ставали що-ранку дякувати й славити Господа, а так само що-вечора</verse>
				<verse number="31">При приношеннях Господеві жертов всепалення що суботи, й на новому місяцї, й в празники по їх числу, як про їх написано, - непереривно перед лицем Господнїм,</verse>
				<verse number="32">І щоб стерегли скриню сьвідчення та сьвятиню й синів Аронових, своїх братів, при службах в домі Господньому.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">А оце порядок синів Ааронових: сини Ааронові: Надаб, Абіуд (Абігуй), Елеазар та Ітамар.</verse>
				<verse number="2">Надаб та Абіуд померли переднїйше за свого батька, а синів у їх не було. Через те були сьвященниками Елеазар та Ітамар.</verse>
				<verse number="3">І Давид впорядкував їх так: Садока з синів Елеазарових, і Ахимелеха з синів Ітамарових, по черзї на їх службу.</verse>
				<verse number="4">І виявилось, що між синами Елеазаровими більше видатнїйших голов над родинами, нїж між синами Ітамаровими. І він впорядкував їх так: з Елеазарових синів шістьнайцять старшин над родинами, а з Ітамарових синів - вісїм.</verse>
				<verse number="5">А впорядковував він їх жеребами, бо головними в сьвятинї й князями Божими були й потомки Елеазарові й потомки Ітамарові;</verse>
				<verse number="6">А записував їх Шемаїя, син Натанаїлів, писар ізміж левітів, при цареві та старшинах і при сьвященникові Садокові та Ахимелехові, синові Абіятаровому, та при головах родин сьвященницьких і левітських: брали же жеребом одну родину Елеазаренків, потім брали одну з Ітамаренків.</verse>
				<verse number="7">І випав перший жереб Егоярибові, другий Едаїї,</verse>
				<verse number="8">Третій Харимові, четвертий Сеоримові,</verse>
				<verse number="9">Пятий Малхієві, шестий Міяминові,</verse>
				<verse number="10">Семий Гаккозові, восьмий Авії,</verse>
				<verse number="11">Девятий Ешуєві, десятий Шеханїї,</verse>
				<verse number="12">Одинайцятий Елїяшибові, дванайцятий Якимові,</verse>
				<verse number="13">Тринайцятий Хушаєві, чотирнайцятий Ешебабові,</verse>
				<verse number="14">Пятнайцятий Билзї, шіснайцятий Імерові,</verse>
				<verse number="15">Сїмнайцятий Хезирові, вісїмнайцятий Гатизезові,</verse>
				<verse number="16">Девятнайцятий Петахії, двайцятий Езекіїлеві,</verse>
				<verse number="17">Двайцять перший Яхинові, двайцять другий Гамулові,</verse>
				<verse number="18">Двайцять третій Делаїї, двайцять четвертий Маазії,</verse>
				<verse number="19">Це порядок їх при їх службі, як їм приходити до дому Господнього по постанові від Аарона, предка їх, як заповідав йому Господь, Бог Ізрайлїв.</verse>
				<verse number="20">А порядок про инчих синів Левіїних: із синів Амрамових: Шуваїл; із синів Шуваїлових: Едія;</verse>
				<verse number="21">Від Рехавії: з синів Рехавіїних був перший Ішшія:</verse>
				<verse number="22">Від Ізгара: Шеломот; із синів Шеломотових: Яхав;</verse>
				<verse number="23">А сього син: перший Ерія, другий Амарія, третій Яхазиїл, четвертий Екамам.</verse>
				<verse number="24">З синів Озиїлових: Миха; з синів Михиних: Шамир.</verse>
				<verse number="25">Брат Михин Ішшія: з синів Ішшіїних: Захарія.</verse>
				<verse number="26">Сини Мераріїні: Махлі та Муші; з синів Яазіїних: Бено.</verse>
				<verse number="27">З синів Мераріїних у Яазії: Бено та Шогам, і Заккур, та Іврі.</verse>
				<verse number="28">У Махлїя - Елеазар; у сього синів не було.</verse>
				<verse number="29">У Киса: з синів Кисових: Ерахмиїл;</verse>
				<verse number="30">Сини Мушія: Махлі, Едер та Еримот. Оце сини левітів по поколїннях їх.</verse>
				<verse number="31">Кидали й про їх жереб разом з їх братами, синами Аароновими, перед лицем Давида й Садока та Ахимелеха, й перед головами родин сьвященничих та левітських, про старшого врівнї з меншим його братом.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">І віддїлив Давид та військові начальники синів Асафових, Еманових та Ідитунових на службу, щоб вони сповіщали (хвалу Божу) на цитрах, псалтирях та кимвалах, - по числу свойму у своїй службі;</verse>
				<verse number="2">Із синів Асафових: Заккур, Йосиф, Нетанїя та Ашарела, сини Асафові під рукою в Асафа, що грав по царському наказу.</verse>
				<verse number="3">Від Ідитуна сини Ідитунові: Гедалїя, Зері, Ісаїя, Семей, Хашавія та Маттатія, - шестеро під рукою свого батька Ідитуна, що грав на цитрі на славу й хвалу Господеві.</verse>
				<verse number="4">Від Емана, сини Еманові: Буккія, Маттанїя, Озиїл, Шевуїл, і Еримот, Хананїя, Ханані, Елията, Гіддалті, Ромамті-Езер, Йошбекаша, Маллоті, Готир та Махазіот.</verse>
				<verse number="5">Усї це сини Емана, віщуна царського в словах Божих, щоб звеличувати силу його. І дав Бог Еманові чотирнайцять синів і три дочки.</verse>
				<verse number="6">Усї вони під проводом свого батька сьпівали в домі Господньому, з кимвалами, псалтирями та цитрами в службі в домі Божому по наказу царя, або Асафа, Ідитуна та Емана.</verse>
				<verse number="7">І було їх разом із їх братами, вивченими сьпіваками перед Господом, тямущими в сьому, - двістї вісїмдесять і вісїм.</verse>
				<verse number="8">І тягли вони жереб про службову чергу, менчий врівнї з більшим, вчителї врівнї з учениками.</verse>
				<verse number="9">І випав перший жереб Асафові, для Йосифа; другий Гедалїї з його братами та його синами; їх було дванайцять,</verse>
				<verse number="10">Третій - Заккурові з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="11">Четвертий - Ізрієві з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="12">Пятий Нетанїї з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="13">Шестий Буккії з його синами та його братами; їх - дванайцять,</verse>
				<verse number="14">Семий Есарелї з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="15">Осьмий Ісаїї з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="16">Девятий Маттанїї з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="17">Десятий Шимеєві з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="18">Одинайцятий Азариїлові з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="19">Дванайцятий Хашавії з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="20">Тринайцятий Шуваїлові з його синами та з його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="21">Чотирнайцятий Маттатії з його синами та з його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="22">Пятнайцятий Еримофові з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="23">Шіснайцятий Хананїї з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="24">Сїмнайцятий Йошбекаші з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="25">Вісїмнайцятий Хананї з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="26">Девятнайцятий Маллотїєві з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="27">Двайцятий Елиятї з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="28">Двайцять перший Готирові з його синами та з його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="29">Двайцять другий Гиддалтїєві з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="30">Двайцять третій Махазіотові з його синами та його братами; їх - дванайцять;</verse>
				<verse number="31">Двайцять четвертий Ромамтї-Езерові з його синами та його братами; їх - дванайцять.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">Оце порядок воротарів: з Кореїв: Мешелемія Кореєнко, з потомків Асафових,</verse>
				<verse number="2">Сини Мешелеміїні: перворідень Захарія, другий Едияїл, третій Зебадїя, четвертий Ятниїл,</verse>
				<verse number="3">Пятий Елам, шестий Егоханан, семий Елїегознай.</verse>
				<verse number="4">Сини Обед-Едомові: перворідень Шемаїя, другий Егозавад, третий Йоах, четвертий Сахар, пятий Натанаїл,</verse>
				<verse number="5">Шестий Аммиїл, семий Іссахар, восьмий Пеультай, через те що Бог благословив його.</verse>
				<verse number="6">Від його сина Шемаїї народились так само сини, що були начальниками в свойму родові, бо вони були мужі сильні.</verse>
				<verse number="7">Сини Шемаїні: Отні, Рефаїл, Обед та Елзавад, брати його, люде дужі, Елїя, Семахія (та Еваком).</verse>
				<verse number="8">Усї вони з дїтей Обед-Едомових; вони й сини їх, і брати їх були люде пильні й до служби спосібні; їх було в Обед-Едома шістьдесять і два.</verse>
				<verse number="9">У Мешелемії було синів та братів, людей спосібних, вісїмнайцять.</verse>
				<verse number="10">У Хоси, з синів Мераріїних, сини: Шимрі найвидатнїйший, - хоч він не був перворіднем, та батько поставив його головним;</verse>
				<verse number="11">Другий Хелкія, третій Тевалїя, четвертий Захарія; усїх синів та братів в Хоси було тринайцять.</verse>
				<verse number="12">Оце порядок воротарів по головах родин, здібних до служби вкупі з їх братами, щоб служити в домі Господньому.</verse>
				<verse number="13">І кинули вони жереби, як малий, так і великий, по родинах своїх на кожну браму.</verse>
				<verse number="14">І випав жереб від сходу на Шелемія. А на Захарію, його сина, розумного порадника, кинули жереб, і випав йому жереб на північ;</verse>
				<verse number="15">Обед-Едомові - на південь, а синам його - при коморах.</verse>
				<verse number="16">Шупимові та Хосї - на захід, коло брами Шаллехет, де шлях йде вгору та де сторожа проти сторожі.</verse>
				<verse number="17">На схід по шість левітів, на північ по чотири, на південь по чотири, а коло комор по два.</verse>
				<verse number="18">На захід коло притвора при шляху по чотири, а коло самого притвора по два.</verse>
				<verse number="19">Це порядок воротарів з синів Кореєвих та синів Мераріїних.</verse>
				<verse number="20">А левіти, брати їх, доглядали скарбів дому Божого та скарбниць із сьвященними річами.</verse>
				<verse number="21">Сини Лаєдана Герсоненка - від Лаєдана, голови родини, від Лаєдана Герсонового: Ехієл.</verse>
				<verse number="22">Сини Ехієлові: Зетам та брат його Йоїль доглядали скарбів Божого дому,</verse>
				<verse number="23">Вкупі з потомками Амрамовими, Ізгаровими, Хевроновими та Озиїловими.</verse>
				<verse number="24">Шевуїл, син Гирсона Мойсеєнка, був головним доглядачем скарбниць.</verse>
				<verse number="25">У його брата Елиезера - син Рехавія; в його син Ісаїя; в його син Йорам; в його син Зихрій, а в сього син Шеломит.</verse>
				<verse number="26">Шеломит та брати його доглядали скарбниць із присьвяченим добром, що поприсьвячував царь Давид і голови родин, і тисячники, й сотники та воєводи.</verse>
				<verse number="27">З завойовань та з здобичі поприсьвячували на направу дому Господнього.</verse>
				<verse number="28">Усе, що присьвятив пророк Самуїл, і Саул Кисенко, й Абенір Ниренко, й Йоаб Саруєнко, все присьвячене було в руках в Шеломита та братів його.</verse>
				<verse number="29">З Ізгарового роду: Хенанїя та сини його були настановлені на службу знадвірню в Ізрайлитян, за писарів та суддїв.</verse>
				<verse number="30">З Хевронового роду: Хашавія та брати його, люде відважні - тисяча сїмсот - мали догляд над Ізраїлем по цей бік Йорданї на захід, у всїляких справах Господнїх і по службі царській.</verse>
				<verse number="31">У Хевронїїв був Ерія головою в їх родах та поколїннях. Сорокового року Давидового царювання їх полїчено, й знайшлись між ними люде мужні в Язері Галаадському.</verse>
				<verse number="32">І брати його, люде здібні - дві тисячі сїмсот - були головами родин. Їх настановив царь Давид над поколїннєм Рубеновим і Гадовим та половиною поколїння Манассіїного, у всїх справах Божих та справах царських.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">Оце сини Ізрайлеві по числу їх, голови в родах, тисячники й сотники, й урядники, що по їх віддїлах служили цареві в усїх справах, приходячи й відходячи що-місяця, на всї місяцї в роцї. В кожному віддїлї було їх по двайцять і чотири тисячі.</verse>
				<verse number="2">Над першим віддїлом першого місяця був Яшовам Завдиїленко; в його віддїлї було двайцять і чотири тисячі;</verse>
				<verse number="3">Він був з синів Перезових, голова над усїма військовими начальниками на перший місяць.</verse>
				<verse number="4">Над віддїлом другого місяця був Додай Ахохій; в його віддїлї був і князь Миклот; та й в його віддїлї було двайцять і чотири тисячі.</verse>
				<verse number="5">Третій головний воєвода на третій місяць, Банея Йодаєнко, син сьвященника; й в його віддїлї було двайцять і чотири тисячі:</verse>
				<verse number="6">Сей Банея - це один із трийцяти лицарів і голова над трийцятьма, а в його віддїлї був Аммизабад, син його.</verse>
				<verse number="7">Четвертий, на четвертий місяць, був Асаїл, Йоабів брат, а по йому Забадія, син його; і в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.</verse>
				<verse number="8">Пятий, на пятий місяць, князь Шамгут Ізрахитїй; та й в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.</verse>
				<verse number="9">Шестий, на шестий місяць, Іра Іккешенко, із Текоя, й в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.</verse>
				<verse number="10">Семий, на семий місяць, Хелец, Пелонїй, з синів Ефраїмових; і в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.</verse>
				<verse number="11">Восьмий, на восьмий місяць, Совохай, з Хушату, з роду Зариного; й в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.</verse>
				<verse number="12">Девятий, на девятий місяць, Абієзер із Анатоту, з синів Беняминових; і в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.</verse>
				<verse number="13">Десятий, на десятий місяць, Магарай з Нетофату, з роду Зариного; й в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.</verse>
				<verse number="14">Одинайцятий, на одинайцятий місяць, Банея з Пиратону, з синів Ефраїмових; й в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.</verse>
				<verse number="15">Дванайцятий, на дванайцятий місяць, Хелдай з Нетофату, з потомків Готониїлових; і в його віддїлї двайцять і чотири тисячі.</verse>
				<verse number="16">А над поколїннями Ізрайлевими, в Рубенїїв був головним начальником Елїєзер Зихрієнко; в Симеона - Сафатія Маахієнко;</verse>
				<verse number="17">У Левії Хашавія Кемуїленко; в Аарона - Садок;</verse>
				<verse number="18">У Юди - Елїаб, з Давидових братів; ув Іссахара - Омрі, син Михаїлів;</verse>
				<verse number="19">У Зебулона - Ішмаїя Обадієнко; в Нефталїя - Еримот Азриїленко;</verse>
				<verse number="20">У синів Ефраїмових - Осія Азазієнко; в половини поколїння Манассіїного - Йоїль Федаїєнко;</verse>
				<verse number="21">У половинї поколїння Манассіїного в Галаадї - Іддо Захарієнко; в Бенямина - Яасиїл Абениренко;</verse>
				<verse number="22">У Дана - Азариїл Ерохаменко. Це князї над поколїннями Ізрайлевими.</verse>
				<verse number="23">Давид не перелїчував тих, що їм було понизше двайцяти років, бо Господь сказав, що розмножить Ізраїля наче зорі небесні.</verse>
				<verse number="24">Йоаб Саруєнко почав було робити перелїк, та не скінчив. І був через те гнїв Божий на Ізраїля, й не ввійшов той перелїк у лїтопись царя Давида.</verse>
				<verse number="25">Над царськими скарбами був Азмавет Адиїленко, а над запасами в полі, в містах, та в селах, і в замках - Йонатан Уззієнко;</verse>
				<verse number="26">Над хлїборобами, що робили на полях, - Езрій, Хелубенко;</verse>
				<verse number="27">Над виноградниками - Шимей з Рами, а над пивницями в виноградниках - Забдїй з Шефама;</verse>
				<verse number="28">Над садами маслинними та смоковничними по долинї - Баал-Ханан із Гедеру, а над запасами оливи - Йоас;</verse>
				<verse number="29">Над товаром, що пасся в Шаронї, - Шитрай з Шарону, а над волами в долинах - Шафат Адлаєнко;</verse>
				<verse number="30">Над верблюдами - Обил Ізмаїлїй, а над ослицями - Ехдїя з Мерониту;</verse>
				<verse number="31">Над вівцями - Язиз із Агароту. Усї цї були управителями майна у царя Давида.</verse>
				<verse number="32">Йонатан, дядько Давидів, був дорадником, - чоловік мудрий й вчений - а Ехиїл Хахмонїєнко був при царевих дїтях;</verse>
				<verse number="33">Ахитофель був так само дорадником у царя; Хусій з Архиту - другом царя;</verse>
				<verse number="34">А по Ахитофелові - Йодай, син Банеїн, та Абіятар, а Йоаб був гетьманом у царя.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="28">
				<verse number="1">І зібрав Давид у Ерусалимі всїх князїв Ізраїлських, старшин у поколїннях, начальників над віддїлами, що служили цареві, й тисячників і сотників, і управителїв усього майна й наставників над царевими чередами, та своїх синів разом із скопцями, й воєводів та всїх хоробрих мужів.</verse>
				<verse number="2">І став царь Давид на ноги свої й промовив: Послухайте мене, браття мої й народе мій! Було в мене на думцї збудувати дім спокою для скринї завіту Господнього й підніжок під ноги Бога нашого. Я ж і наготував, що треба до будовання.</verse>
				<verse number="3">Але Бог сказав менї: Не будуй дому для імення мого, бо ти людина войовнича і проливав кров.</verse>
				<verse number="4">Одначе ж Господь, Бог Ізрайлїв, вибрав мене з усього дому панотця мого, щоб бути менї царем над Ізраїлем по вік; він бо вибрав Юду князем, а в Юдиному домі - дім панотця мого, а зпоміж синів панотця мого сподобив настановити мене царем над усїм Ізраїлем,</verse>
				<verse number="5">А зпоміж усїх моїх синів, - бо багато синів дав менї Господь, - вибрав він Соломона, сина мого, седїти на престолї царства Господнього, над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="6">І сказав він менї: Соломон, син твій, збудує дом менї й двори мої, бо я вибрав його собі за сина, а я буду йому отцем,</verse>
				<verse number="7">І втверджу царство його на віки, наколи він буде кріпко держатись заповідей моїх та постанов моїх, як до сього дня.</verse>
				<verse number="8">А тепер я перед усїм Ізраїлем, збором Господнїм, і вслух Бога нашого говорю: Держіть й хоронїть усї заповідї Господа, Бога вашого, щоб володїти вам сією доброю землею, й зіставити її послї себе в спадщину своїм дїтям на віки.</verse>
				<verse number="9">І ти, Соломоне, сину мій, знай Бога - отця твого, й служи йому щирим серцем і всією душею, бо Господь вивідує всї серця й знає усї ворушення думок. Коли шукати меш його, то знайдеш його, а коли покинеш його, то й він відкине тебе на завсїди.</verse>
				<verse number="10">Гляди ж: коли Господь вибрав тебе, щоб збудував дом сьвятинний, то будь постійний й роби.</verse>
				<verse number="11">І віддав Давид Соломонові, синові своєму, начерк притвора й храму, й домів його, й комор його, й горниць його, й внутрішнїх комнат його, й місця на скриню завіту,</verse>
				<verse number="12">І начерк усього, що був обдумав, дворів дому Господнього й всїх комнат навкруги, скарбниць дому Божого й скарбниць того, що було присьвячене,</verse>
				<verse number="13">І (порядок) віддїлів сьвященничих та левітських та всякої службової справи в дому Господньому, й (опис) усього посуду до служби в домі Господнїм:</verse>
				<verse number="14">Золотих річей з поданнєм ваги кожної службової посудини, й всїх срібних виробів із поданнєм ваги всякого посуду службового.</verse>
				<verse number="15">І дав золота на сьвічники та на золоті лямпи їх, визначивши вагу кожного сьвічника та лампи його, і срібла на срібні сьвічники, визначивши вагу кожного сьвічника й лямпи його, вважаючи на службове призначення кожного сьвічника,</verse>
				<verse number="16">І золота на столи під хлїби показні, на кожний золотий стіл, і срібла на столи срібні,</verse>
				<verse number="17">І на вилка, й чаші, й кропильницї щирозолоті, й на золоті блюда з визначеннєм ваги кожного блюда; й на срібні блюда з визначеннєм ваги кожного блюда,</verse>
				<verse number="18">І на жертівник до палення кадила з литого золота з визначеннєм ваги, й начерк колесницї з золотими херувимами, розпростираючими крила, щоб окривали скриню завіту Господнього.</verse>
				<verse number="19">Усе це показано менї списане рукою Господа, - (сказав Давид) - щоб навчити мене всієї роботи сеї будівлї.</verse>
				<verse number="20">І сказав Давид до свого сина Соломона: Будь постійний та сьміливий, і ставай до дїла; не бійсь і не лякайся, бо Господь Бог, Бог мій, при тобі; він не одступить від тебе й не покине тебе, доки не довершиш усієї роботи для дому Господнього.</verse>
				<verse number="21">Дивись, оце тут віддїли сьвященників та левітів до всякої служби при домі Божому. Маєш до всякого дїла людей щирих, спосібних до всякої роботи; так начальники як і ввесь народ готові на всї твої прикази.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="29">
				<verse number="1">І сказав царь Давид до всього збору: Соломон, син мій, що його одного вибрав Бог, ще молодий і малосилий, а дїло се велике, бо се будинок не для людини, а для Господа Бога.</verse>
				<verse number="2">Що було в мене сили, наготував я для дому Бога мого: золота на золотий посуд, і срібла на срібний, і мідї на мідяний, і залїза на залїзний, і дерева на деревяний; каменї ониксові, рубіни вставні, камінцї дорогі й різноцьвітні та велику силу мармуру;</verse>
				<verse number="3">До того - по моїй щиростї до дому Бога мого - є ще в мене власний скарб золота й срібла, й се я даю на дом Бога мого, окрім того всього, що я приготовив для сьвятого дому:</verse>
				<verse number="4">Три тисячі талантів золота, золота Офирського, та сїм тисяч талантів щирого срібла на обкладки стїн в домах,</verse>
				<verse number="5">Щоб було золоте, що повинно бути золотим, а срібне, що має бути срібним, і на всякі вироби рук штукарських. А тепер може ще чия ласка, пожертвувати сьогоднї для Господа?</verse>
				<verse number="6">І почали жертвувати старшини в родинах, і начальники над поколїннями Ізрайлевими, й тисячники та сотники, й управителї майна царського.</verse>
				<verse number="7">І дали на будову дому Божого пять тисяч талантів і десять тисяч драхм золота, а срібла десять тисяч талантів, мідї же вісїмнайцять тисяч талантів, а залїза сто тисяч талантів.</verse>
				<verse number="8">І в кого знайшлись діяменти, ті віддавали й їх до скарбівнї дому Господнього, на руки Ехієля Герсоненка.</verse>
				<verse number="9">І радий був народ, що вони розщедрились, бо вони жертвували Господеві від щирого серця, а й царь Давид так само радїв вельми.</verse>
				<verse number="10">І благословив Давид Господа перед усією громадою, й промовив Давид: Славен єси, Господи, Боже Ізраїля, отця нашого по віки вічні!</verse>
				<verse number="11">Твоя, Господи, величність, і сила, й слава, й побіда, й пишнота, й все, що на небі й на землї, твоє; твоє, Господи, царство, й ти висший над усе, яко Владика.</verse>
				<verse number="12">І багацтво й слава від лиця твого, й ти володїєш над усїм, і в твоїй руцї сила й могучість, і твоя власть, зробити кожного великим і дужим.</verse>
				<verse number="13">І тепер, Боже наш, ми славимо тебе й хвалимо величне імя твоє.</verse>
				<verse number="14">Бо хто я й хто народ мій, що ми спромоглись, так як оце, жертвувати? Але від тебе все, й з твоєї руки все, що ми віддали тобі;</verse>
				<verse number="15">Ми бо чужинцї й приходнї перед тобою, як і всї батьки наші; неначе тїнь життє наше на землї, й нїчого нема тревалого.</verse>
				<verse number="16">Господи, Боже наш! усї оцї достатки, що ми наготували для збудування дому тобі, твоєму іменню сьвятому, воно з твоєї руки, й все твоє.</verse>
				<verse number="17">Знаю, Боже мій, що ти вивідуєш серце й любиш щирість серця; я від щирого серця мого пожертвував усе це, а тепер бачу, що й народ твій, що тут знаходиться, радо жертвує тобі.</verse>
				<verse number="18">Господи, Боже Авраама, Ізаака й Ізраїля, батьків наших! удержуй до віку сесю добру волю в серцї народу твого, й направляй серце їх до тебе.</verse>
				<verse number="19">А Соломонові, мойму синові, дай серце щире, щоб хоронив твої заповідї, твої обявлення та постанови твої, та щоб здїйснив усе це й построїв будинок, що для його я все приготував.</verse>
				<verse number="20">І промовив Давид до всієї громади: Славіте Господа, Бога нашого! - І славив увесь збір Господа, Бога отцїв своїх, і припав та поклонився Господеві й цареві.</verse>
				<verse number="21">І принесли Господеві жертви; а другого дня принесли всепаленнє Господеві: тисячу назимків, тисячу баранів, тисячу ягнят із їх ливними жертвами, й безлїч жертов від усього Ізраїля.</verse>
				<verse number="22">І їли й пили перед Господом того дня з великими радощами; й окликали вдруге царем Соломона, сина Давидового, й помазали його перед Господом на верховного князя, а Садока на первосьвященника.</verse>
				<verse number="23">І засїв Соломон на престолї Господньому, яко царь, замість Давида, отця свого, й щастилось йому, й ввесь Ізраїль корився йому.</verse>
				<verse number="24">І вся старшина й всї можні, як і всї сини царя Давида покорились цареві Соломонові.</verse>
				<verse number="25">І звеличив Господь Соломона перед очима усього Ізраїля, й дав йому славу царства, якої не мав переднїйше нї один царь в Ізраїлї.</verse>
				<verse number="26">Оттак Давид, син Ессеїв, царював над усїм Ізраїлем.</verse>
				<verse number="27">Часу царювання його над Ізраїлем було сорок років: в Гебронї царював він сїм років, а в Ерусалимі царював трийцять і три роки.</verse>
				<verse number="28">І помер в добрій старостї, нажившись на сьвітї в багацтві й славі; й зацарював Соломон, його син, замість його.</verse>
				<verse number="29">Дїї царя Давида, переднїйші й послїдні, записані в записках віщого Самуїла, й в записках пророка Натана, й в записках віщого Гада;</verse>
				<verse number="30">А так само й все його царюваннє, й хоробрість його, й пригоди, що зайшли були з ним і з Ізраїлем і з усїма царствами в краях.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="14">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">І утвердився Соломон, син Давидів, у своєму царстві; й Господь, Бог його, був при йому, й піднїс його високо.</verse>
				<verse number="2">І звелїв Соломон зібратись усьому Ізраїлеві: тисячникам, і сотникам, і суддям, і всїй старшинї по всьому Ізраїлї - головам у поколїннях.</verse>
				<verse number="3">І пійшли Соломон і ввесь збір із ним на гору, що в Габаонї, бо там був Божий намет соборний, що його Мойсей, слуга Божий, построїв в пустинї.</verse>
				<verse number="4">Скриню ж Божу перенїс був Давид з Киріятяриму на місце, яке наготував для неї Давид, збудувавши для неї намет в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="5">А мідяний жертівник, що зробив Безалеїл Урієнко Оровенків, зіставався там, перед наметом Господнїм, і Соломон з громадою приступили до його.</verse>
				<verse number="6">І там перед лицем Господа, на мідяному жертівнику, що перед соборнїм наметом, принїс Соломон тисячу жертов цїлопалених.</verse>
				<verse number="7">Тієї ночі зявився Бог Соломонові й сказав йому: Проси, щоб я дав тобі.</verse>
				<verse number="8">І сказав Соломон до Бога: Ти показав Давидові, панотцеві мойму, велику ласку, мене ж настановив царем замість його.</verse>
				<verse number="9">Нехай же, Господи Боже, справдиться твоє слово до Давида, панотця мого; бо коли ти настановив мене царем над народом таким великим лїчбою, як земляний порох,</verse>
				<verse number="10">То тепер дай менї мудрість і знаннє, щоб я міг виходити й входити перед сим народом, бо хто може правити сим народом твоїм великим?</verse>
				<verse number="11">І сказав Бог Соломонові: За те, що в тебе се було на думцї, й ти не просив багацтва, маєтків і слави та душ твоїх ворогів, анї не просив довгого віку, а просив собі мудростї й знання, щоб правити моїм народом, що над ним поставив я тебе царем,</verse>
				<verse number="12">Буде тобі дана премудрість і знаннє, а багацтва, достатки й славу дам я тобі такі, яких не було в царів переднїйш за тебе й не буде після тебе.</verse>
				<verse number="13">І прийшов Соломон із гори, що в Габаонї, від намету соборного в Ерусалим, і царював в Ізраїлї.</verse>
				<verse number="14">І набрав Соломон колесниць і верховцїв; і було в його тисяча чотириста колесниць і двайцять тисяч верховцїв; а порозміщував він їх по колесничнїх містах та при цареві в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="15">І зробив царь срібло та золото в Ерусалимі в рівній цїнї з простим камїннєм, а кедри задля їх множества в одній цїнї з сикоморами, що на низинах.</verse>
				<verse number="16">Конї для Соломона приводили з Египту та з Куви; царські купцї з Куви доставляли їх за готові гроші.</verse>
				<verse number="17">Кожну колесницю приставляли з Египту за шістьсот секлів срібла, а коня - за сто пятьдесять. Так само приставляли вони своїми руками для всїх царів Геттїйських і царів Арамейських.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">І постановив Соломон збудувати дом іменню Господньому й дім царський задля себе.</verse>
				<verse number="2">І одлїчив Соломон сїмдесять тисяч двигарів і вісїмдесять тисяч камянолупів у горах, а наглядачів за ними три тисячі шістьсот.</verse>
				<verse number="3">І послав Соломон до Тирського царя Гирама сказати: Як чинив ти для мого панотця Давида, й посилав для його кедри на будову дому, де він жив, (так зроби й для мене.)</verse>
				<verse number="4">Оце я будую дім іменню Господа, Бога мого, який буде присьвячений йому на те, щоб там запалювати перед ним пахуще кадило, складати повсячасно хлїби показні та приносити всепалення вранцї й ввечорі, що суботи, й що нового місяця, й в сьвята Господа, Бога нашого, як се назавсїди приказано Ізраїлеві.</verse>
				<verse number="5">А дім, що я будую, великий, бо великий і Бог наш, більший від усїх богів.</verse>
				<verse number="6">Та й хто спромігся б збудувати дім йому, коли небо й небеса небес не помістять його? І хто я, щоб міг збудувати дім йому? Хиба тільки для палення кадила перед лицем його.</verse>
				<verse number="7">Так оце пришли менї чоловіка, тямущого робити вироби з золота, й з срібла, й з мідї, й з залїза, й з пурпурового, червоного та жовтого шовку, й вміючого вирізувати різьби разом із художниками, які є в мене в Юдеї та в Ерусалимі, що їх замовив Давид, панотець мій.</verse>
				<verse number="8">І пришли менї кедрової деревнї, й кипарису й соснини з Ливану, бо я знаю, що твої слуги вміють рубати дерева Ливанські. І оце мої слуги пійдуть із твоїми слугами,</verse>
				<verse number="9">Щоб наготувати менї силу деревнї, бо дім, що я будую, великий та чудовий.</verse>
				<verse number="10">А оце для рубачів, твоїх слуг, що рубають дерева, я даю на харч: пшеницї двайцять тисяч корцїв, та ячменю двайцять тисяч корцїв, та вина двайцять тисяч ведер, та оливи двайцять тисяч мір.</verse>
				<verse number="11">І відповів Гирам, царь Тирський, листом, що його прислав до Соломона: Через те, що Господь любить свій народ, настановив він тебе царем над ним.</verse>
				<verse number="12">А дальше казав Гирам: Слава Господеві, Богові Ізрайлевому, сотворившому небо й землю, та давшому цареві Давидові мудрого сина, що має тямку, розум і розвагу, й задумав будувати дом Господеві й дім царський для себе.</verse>
				<verse number="13">Так оце я посилаю тобі мужа розумного й тямущого, Гирам-Абія,</verse>
				<verse number="14">Сина однієї жінки з дочок Данових, - а батько його Тириєць, - уміючого виробляти з золота й з срібла, з мідї, з залїза, з каміння й з дерева, з пурпурового та жовтого шовку, й з виссону та з багряницї, й вирізувати усяково, й робити мистецьки, що йому буде доручено, вкупі з художниками твоїми й з художниками добродїя мого Давида, панотця твого.</verse>
				<verse number="15">А пшеницю й ячмінь, оливу й вино, що про їх ти говорив, мій добродїю, пошли твоїм слугам;</verse>
				<verse number="16">А ми нарубаємо дерев на Ливанї, скільки тобі потрібно, й приставимо їх в плотях морем до Яфи, а ти перевезеш їх у Ерусалим.</verse>
				<verse number="17">І перелїчив Соломон усїх чужинцїв в краю Ізрайлевому після перелїку їх, що зробив Давид, батько його, й знайшлось їх сто пятьдесять і три тисячі шістьсот.</verse>
				<verse number="18">І зробив він ізміж них сїмдесять тисяч двигарів і вісїмдесять тисяч камянолупів на горах, а три тисячі шістьсот приставників, щоб принукували народ до роботи.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">І почав Соломон будувати дом Господнїй в Ерусалимі на горі Моріа, що була вказана Давидові, його батькові, на місцї, що зготував Давид на току Орни Евузія.</verse>
				<verse number="2">А почав він будувати другого дня другого місяця, четвертого року свого царювання.</verse>
				<verse number="3">А ось основа, що заложив Соломон, щоб ставити дом Божий: довжина його на шістьдесять локот переднїйшої міри*, а ширина на двайцять локот.</verse>
				<verse number="4">А притвор, що на передї, в довжину як храм завширшки - на двайцять локот, а заввишки сто двайцять. Обложив же його всерединї щирим золотом.</verse>
				<verse number="5">А дім головний оббив кипарисовим деревом і обложив його лїпшим золотом, та повироблював по йому пальми й ланцюжки.</verse>
				<verse number="6">І обклав дом дорогими камінцями задля прикраси; а золото було Парваїмське золото.</verse>
				<verse number="7">І пообкладав дім, сволоки, пороги, й стїни його, (і вікна), й двері його золотом, та повирізував на стїнах херувимів.</verse>
				<verse number="8">І построїв Сьвяте Сьвятих: довжина його після ширини храму на двайцять локот, та й ширина його на двайцять локот; а обклав його лїпшим золотом на шістьсот талантів.</verse>
				<verse number="9">В цьвяхах було в кожному ваги до пятьдесяти секлів золота. Та й горішні комнати обклав золотом.</verse>
				<verse number="10">І зробив в Сьвятому Сьвятих два херувими різьбярської роботи, й обклав золотом.</verse>
				<verse number="11">Крила в херувимів були двайцять локот завдовжки. Одно крило в пять локот торкалось об стїну дому, а друге крило, так само в пять локот, черкалось об крило другого херувима;</verse>
				<verse number="12">І крило другого херувима, в пять локот, так само доторкалось стїни дому, а друге крило на пять локот сходилось з крилом другого херувима.</verse>
				<verse number="13">К рила сих херувимів були розпростерті на двайцять локот; і стояли вони на ногах своїх, лицями своїми до храму.</verse>
				<verse number="14">І зробив завісу з жовтої, пурпурової та багряної тканини й з виссона, й з'образив на нїй херувимів.</verse>
				<verse number="15">І зробив перед храмом два стовпи заввишки по трийцять пять локот, і главень поверх кожного пять локот.</verse>
				<verse number="16">І зробив ланцюжки, як у сьвятинї, і поклав на верх стовпів, і виробив сто гранатових яблок і почепляв на ланцюжках.</verse>
				<verse number="17">І поставив стовпи перед храмом, один з правого боку, другий з лївого, й назвав правобічнього Яхин, а лївобічнього Боаз.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">І зробив мідяний жертівник: двайцять локот завдовжки, й двайцять локот завширшки, а десять локот заввишки.</verse>
				<verse number="2">І зробив море вилите, - від краю його до краю його десять локот, - навкруги кругле, заввишки на пять локот; а шнурок на трийцять локот обіймав його навкруги;</verse>
				<verse number="3">І вилиті подоби волів стояли під ним навкруги з усїх боків; на десять локот обступали море навкруги два ряди волів, вилитих суцїльно з ним.</verse>
				<verse number="4">Стояло воно на дванайцятьох волах; три глядїли 'д півночі, а три глядїли на захід, і три глядїли на південь, а три глядїли 'д сходові, - а море на їх зверхи; а задами були вони обернені всередину під його.</verse>
				<verse number="5">Завтовшки було воно на долоню; а краї його вироблені, як краї чаші, були схожі на розцвилу лелїю. В його входилось трохи не три тисячі ведер.</verse>
				<verse number="6">І зробив десять умивальниць, і поставив пять по правий бік, а пять по лївий, щоб полоскати в їх; - наготоване до всепалення полоскали в їх, а море для сьвященників, щоб вони обмивались у йому.</verse>
				<verse number="7">І зробив десять золотих сьвічників, як повинно бути, й поставив в храмі пять по правий бік, а пять по лївий.</verse>
				<verse number="8">І зробив десять столів, і поставив в храмі, пять по правий бік, а пять по лївий, і зробив сто золотих чаш.</verse>
				<verse number="9">І зробив двір сьвященицький, і двір великий, і ворота в двір, а ворота й завіси до їх оббив міддю.</verse>
				<verse number="10">Море поставив по правому боцї на південний схід.</verse>
				<verse number="11">І поробив Гирам миски й лопатки, й чаші, (і кадильницї й ввесь жертовний посуд). І доконав Гирам всю роботу, що її робив для царя Соломона в дом Божий:</verse>
				<verse number="12">Два стовпи й дві опояски з вінцїв по верхах стовпів, і дві сїтки до прикривання обох опоясок із вінцїв, що зверхи на стовпах.</verse>
				<verse number="13">І чотириста гранатових яблок до двох сїток, по два ряди гранатових яблок до кожної сїтки, для прикривання двох опоясок вінцїв, що на стовпах.</verse>
				<verse number="14">І підніжки поробив він, і вмивальницї поробив на підніжках;</verse>
				<verse number="15">Одно море та дванайцять волів під ним,</verse>
				<verse number="16">І миски, й лопатки, й вилки, й ввесь прилад їх поробив Гирам-Абій для царя Соломона в дом Господень із лискучої мідї.</verse>
				<verse number="17">В околицї Йорданї виливав їх царь в глинковатій землї, між Сокхотом і Зередою.</verse>
				<verse number="18">І наробив Соломон усього сього посуду велику силу, так що й ваги мідї не знали.</verse>
				<verse number="19">І поробив Соломон усяку річ до Божого дому, й золотий жертівник, і столи, що на них хлїби показні,</verse>
				<verse number="20">І сьвічники й лямпи їх із щирого золота, щоб засьвічувати їх, як потрібно було, перед Сьвятим Сьвятих;</verse>
				<verse number="21">І цьвіти до лямп, і щипцї були золоті, усе з щирого золота,</verse>
				<verse number="22">І ножі, й кропильницї, й чаші, й лодки з золота найчистїйшого, й двері храму, - двері його в серединї в Сьвяте Сьвятих, і двері храму в сьвятиню - все з золота.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">І скінчилась уся робота, що її робив Соломон для дому Господнього. І принїс Соломон присьвячене Давидом, його батьком, і срібло й золото, й усякий посуд, і передав у скарбівнї дому Божого.</verse>
				<verse number="2">Тодї зібрав Соломон старшини Ізрайлеві і всї голови в поколїннях, начальників над поколїннями синів Ізрайлевих, в Ерусалим, щоб перенести скриню завіту Господнього з Давидового міста, се б то з Сиону.</verse>
				<verse number="3">І зібрались до царя усї Ізрайлитяне на сьвято, сьомого місяця.</verse>
				<verse number="4">І як прийшли всї старшини Ізрайлеві, взяли левіти скриню.</verse>
				<verse number="5">І понесли скриню й намет соборний й ввесь сьвящений посуд, що в наметї, - а несли їх сьвященники та левіти.</verse>
				<verse number="6">А царь Соломон і ввесь збір Ізрайлїв, що зібрався до його перед скринею, приносили жертви з овець та волів, яких нїхто не міг перелїчити та означити, так їх було багато.</verse>
				<verse number="7">І принесли сьвященники скриню завіту Господнього на її місце, в вістильницю храму - в Сьвяте Сьвятих, під крила херувимів.</verse>
				<verse number="8">А херувими простягали крила над місцем скринї, і прикривали херувими скриню й носила її зверху.</verse>
				<verse number="9">Жертки же були такі довгі, що голови жерток скринї було видно перед вістильницею, але вони не виходили аж надвір, і там вони по сей день.</verse>
				<verse number="10">У ковчезї ж не було нїчого окрім двох таблиць, що їх вложив був Мойсей на Горебі, як Господь учинив завіт із синами Ізрайлевими після їх виходу з Египту.</verse>
				<verse number="11">Як сьвященники вийшли з сьвятинї, (бо всї сьвященники, бувші там, осьвятились, не вважаючи на віддїли);</verse>
				<verse number="12">І левіти сьпівцї, - всї вони, се б то Асаф, Еман, Ідитун і сини їх та брати їх, убрані в виссон, із кимвалами, з псалтирями й цитрами, стояли від східнього боку жертівника, а з ними сто двайцять сьвященників, трубивших у труби;</verse>
				<verse number="13">І коли всї як один трубили й сьпівали, видаючи неначе один голос на хвалу й славу Господа, та як загремів гук труб і кимвалів і музичних приборів на хвалу Господеві: бо він благий і віковічня милость його! тодї дом, дом Господнїй сповнився облаком,</verse>
				<verse number="14">І не змогли сьвященники стояти на службі задля хмари, бо слава Господня сповнила дом Божий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Тодї промовив Соломон: Господь обіцяв, що буде жити в облацї,</verse>
				<verse number="2">Я ж збудував дом на пробуток йому, щоб там пробував по віки.</verse>
				<verse number="3">І повернувся царь своїм лицем і поблагословив увесь збір Ізраїлський - (бо ввесь збір Ізраїлський стояв), -</verse>
				<verse number="4">І сказав: Нехай буде слава Господеві, Богові Ізрайлевому, котрий, що вирік устами своїми Давидові, панотцеві мойму, здїйснив тепер своєю рукою! А сказав він:</verse>
				<verse number="5">Від того часу, як я вивів народ мій з землї Египецької, не обрав я міста нї в одному зпоміж поколїнь Ізрайлевих до збудування дому, де пробувало б імя моє, й не вибрав чоловіка, що управляв би народом моїм Ізраїлем,</verse>
				<verse number="6">А вибрав я Ерусалим, щоб там пробувало імення моє, й вибрав Давида, щоб був над народом моїм Ізраїлем.</verse>
				<verse number="7">І було на думцї в Давида, панотця мого, збудувати дім іменню Господа, Бога Ізрайлевого,</verse>
				<verse number="8">Але Господь сказав Давидові, панотцеві мойму: В тебе на думцї збудувати храм іменню мойму, та й добре, що це в тебе на думцї,</verse>
				<verse number="9">Але не ти збудуєш храм, а твій син, що вийде з чересел твоїх, - він збудує храм іменню мойму.</verse>
				<verse number="10">І здїйснив Господь слово своє, що вирік: Я став на місце Давида, панотця мого, й засїв на престолї Ізрайлевому, як вирік Господь, і збудував дом іменню Господа, Бога Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="11">І зложив я там скриню, що в їй завіт Господнїй, вчинений ним з синами Ізрайлевими.</verse>
				<verse number="12">І став Соломон перед жертівником Господнїм поперед усієї громади Ізраїлської, й зняв руки свої, -</verse>
				<verse number="13">Бо Соломон зробив був мідяний амвон, завдовжки пять локот, і завширшки пять локот, а заввишки три ліктї, й поставив його серед двора -, й став на йому, й припав на колїна поперед усієї громади Ізраїлської, і зняв свої руки до неба,</verse>
				<verse number="14">І промовив: Господи, Боже Ізрайлїв! Нема Бога, рівного тобі нї на небі нї на землї. Ти додержуєш заповіт і ласку до слуг твоїх, що обертаються до тебе усїм серцем своїм:</verse>
				<verse number="15">Ти подав слузї твойму Давидові, панотцеві мойму, що ти казав йому; що вирік ти устами твоїми, те справдив єси сьогоднї рукою твоєю.</verse>
				<verse number="16">І тепер, Господи, Боже Ізрайлїв! сповни слузї твойму Давидові, панотцеві мойму, те, що сказав єси йому, говорючи: не переведеться в тебе перед лицем моїм седячий на престолї Ізрайлевому, як тільки сини твої стерегти муть доріг своїх, ходячи по законові мойму так, як ти ходив передо мною.</verse>
				<verse number="17">Тепер же, Господи, Боже Ізрайлїв! нехай здїйсниться слово твоє, що вирік єси слузї твойму Давидові.</verse>
				<verse number="18">Та чи ж справдї Богові жити з людьми на землї? Коли небо й небо небес не помістять тебе, то тим менше сей храм, що я збудував.</verse>
				<verse number="19">Але зглянься на молитву й благаннє слуги твого, Господи Боже мій! почуй взиваннє й мольбу, якою слуга твій молиться перед тобою.</verse>
				<verse number="20">Нехай очі твої споглядають на храм сей в день і в ночі, на місце, де ти обіцяв положити імення твоє, щоб вислуховувати молитву, якою раб твій буде молитись на сьому місцї.</verse>
				<verse number="21">Вислуховуй благаннє слуги твого й народу твого Ізраїля, коли вони будуть молитись на сьому місцї; вислуховуй в місцї пробутку твого, в небі, почуй і помилуй!</verse>
				<verse number="22">Коли хто согрішить проти ближнього свого, й наложать на його присягу, щоб поклявся, і присяга буде відбуватись перед жертівником твоїм в сьому храмі,</verse>
				<verse number="23">Тодї ти почуй з неба і вчини суд над слугами твоїми; покарай винного, обернувши провину його на голову його, й виправдай безвинного, віддавши йому по правдї його.</verse>
				<verse number="24">Коли народ твій Ізраїль буде побитий ворогом за те, що согрішив перед тобою, відтак же вони обернуться і взнають імення твоє, та будуть просити й молитись перед тобою в сьому храмі,</verse>
				<verse number="25">Тодї ти почуй з неба, й прости гріх народові твойму Ізраїлеві, й верни їх у землю, що дав єси їм і батькам їх.</verse>
				<verse number="26">Як замкнеться небо і не буде дощу за те, що вони согрішили перед тобою, а відтак молитись муть на сьому місцї й взнають імення твоє, й навернуться від гріха свого, бо ти впокорив їх, -</verse>
				<verse number="27">Тодї почуй з неба й прости гріх слугам твоїм і народові твойму Ізраїлеві, напутивши їх на добру путь, якою їм ходити, й пошли дощ на землю твою, що дав єси народові твойму в наслїдню державу.</verse>
				<verse number="28">Коли буде голод у землї, чи буде пошесть, чи буде суша, чи ржа, сарана або черви, чи тїснити муть його вороги його в землї займанщини його, або буде яка нужда чи хороба яка, -</verse>
				<verse number="29">То всяку молитву, всяке благаннє від якої небудь людини або від усього народу твого Ізраїля, коли вони почують кожний своє горе й нужду свою, й простягнуть руки свої до храму сього,</verse>
				<verse number="30">Ти почуй з неба, з місця пробування твого, й прости, й відплати кожному по всїх поступках його, так як ти взнаєш серце його, бо ти один знаєш серце синів людських, -</verse>
				<verse number="31">Щоб вони боялись тебе й ходили дорогами твоїми по всї днї, доки живуть на землї, що дав єси батькам нашим.</verse>
				<verse number="32">Навіть і чужинець, що не з твого народу Ізраїля, - коли б він прийшов із далекої сторони ради імення твого великого й руки твої потужної, та простягнутої правицї твоєї, - коли б він прийшов і молився перед храмом сим,</verse>
				<verse number="33">То почуй його з неба, з місця пробутку твого, й вчини все, про що буде покликати до тебе чужоземець, щоб усї народи на землї взнали імя твоє, й щоб боялись тебе, як народ твій Ізраїль, та щоб дознались, що дім сей, що його збудував я, твоїм називається іменем.</verse>
				<verse number="34">Коли виступить народ твій на війну проти ворогів своїх тим шляхом, яким ти пошлеш його, й буде молитись до тебе, обернувшись проти сього міста, що ти вибрав, і проти храму, що я збудував іменню твойму,</verse>
				<verse number="35">Тодї почуй з неба молитву їх і благаннє їх, і подай, чого їм треба.</verse>
				<verse number="36">Коли ж вони согрішать перед тобою, - бо нема людини, щоб не грішила, - а ти розгнїваєшся на їх, і віддаси їх ворогові, й заберуть їх у полон та одведуть їх чи то в далеку чи близьку сторону,</verse>
				<verse number="37">І коли вони в землї, де будуть в полонї, схаменуться й навернуться, й будуть молитись до тебе в землї неволї своєї, кажучи: Ми согрішили, вчинили беззаконність, ми винуваті,</verse>
				<verse number="38">І обернуться до тебе всїм серцем своїм і всією душею своєю в землї свого полону, куди зайнято їх в неволю, та коли молити муться, вернувшись в сторону землї своєї, що дав єси батькам їх, і 'д містові, що ти вибрав, і до храму, що я збудував іменні твойму, -</verse>
				<verse number="39">Тодї почуй з неба, з місця пробутку твого, молитву їх і благання, й вчини, чого їм треба, та прости народові твойму, в чому він согрішив перед тобою.</verse>
				<verse number="40">Боже мій! нехай будуть очі твої отворені й уші твої вважливі на молитву в сьому місцї.</verse>
				<verse number="41">А тепер, Господи Боже, стань на місцї спокою твого, ти й скриня сили твоєї. Сьвященники твої, Господи Боже, нехай з'одягнуться в спасеннє, а сьвяті твої нехай насолоджуються добрами.</verse>
				<verse number="42">Господи Боже! не одверни лиця від помазанника твого, помяни ласку до Давида, слуги твого!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Як скінчив Соломон молитву, спав з неба огонь і поглинув всепаленнє й жертви, й слава Господня сповнила храм.</verse>
				<verse number="2">І не могли сьвященники ввійти в дім Господнїй, бо слава Господня сповнила храмину Господню.</verse>
				<verse number="3">І всї сини Ізрайлеві, вглядївши, як зійшов огонь і слава Господня на дім, припали лицем до землї, на поміст, і поклонились, і славили Господа, бо він благий, бо віковічня милость його.</verse>
				<verse number="4">А царь і ввесь народ стали приносити жертви перед лицем Господа.</verse>
				<verse number="5">І принїс Соломон в жертву двайцять дві тисячі волів і сто двайцять тисяч овець: так осьвятили дім Божий царь і ввесь народ.</verse>
				<verse number="6">Сьвященники ж стояли на службі своїй, а левіти з музичними прирядами (до пісень) Господа, що їх поробив царь Давид до прослави Господа -, бо вічна милость його, як то й Давид славив ними -, а сьвященники трубили перед ним, і ввесь Ізраїль стояв.</verse>
				<verse number="7">Осьвятив Соломон і часть двора в серединї, що перед домом Господнїм, бо принїс там всепалення і товщ жертов мирних; на мідяному бо жертівнику, що зробив Соломон, не могли поміститись всепалення і хлїбні приноси і товщ.</verse>
				<verse number="8">І справив Соломон того часу семиденний празник, і ввесь Ізраїль з ним - громада дуже велика, що зійшлася від гряницї Емату до ріки Египецької;</verse>
				<verse number="9">А восьмого дня зробили посьвятні збори, бо посьвяченнє жертівника справляли сїм день, і празник сїм день.</verse>
				<verse number="10">А двайцять третього дня сьомого місяця відпустив царь народ до їх наметів, радий та веселий серцем за все добро, яке вчинив Господь Давидові та Соломонові, та Ізраїлеві, народові свойму.</verse>
				<verse number="11">І скінчив Соломон дім Господень і дім царський; і все, що бажав Соломон в свойму серцї, зробити в Господньому домі і в свойму домі, зробив гаразд.</verse>
				<verse number="12">І з'явився Господь Соломонові в ночі, і рече до його: Вислухав я молитву твою, і обрав собі се місце за дім жертвоприносин.</verse>
				<verse number="13">Коли я замкну небо й не буде дощу, і коли звелю саранї пожерати край, або нашлю пошесть на народ мій,</verse>
				<verse number="14">І впокориться народ мій, що зветься іменням моїм, і будуть молитись і шукати лиця мого, й навернуться з поганих стежок своїх, то я почую з неба й прощу гріх їх, і вигою землю їх.</verse>
				<verse number="15">Тепер будуть очі мої отворені й уші мої вважливі до молитви на місцї сьому.</verse>
				<verse number="16">І тепер вибрав я й осьвятив дім сей, щоб імя моє було там по вік; і очі мої й серце моє будуть там по всї часи.</verse>
				<verse number="17">І як ти ходити меш перед лицем моїм, як ходив батько твій Давид, і чинити меш усе те, що я заповів тобі, й держати меш постанови мої й закони мої,</verse>
				<verse number="18">То утверджу престол царства твого, як обіцяв Давидові, батькові твоєму, словами: Не переведеться в тебе володїючий Ізраїлем.</verse>
				<verse number="19">А коли ви одступите й покинете постанови мої й заповідї мої, що я дав вам, і пійдете, та почнете служити иншим богам і кланятись їм,</verse>
				<verse number="20">Так викореню Ізраїля з лиця землї моєї, що її дав вам, і сей храм, що я посьвятив іменню мойму, відкину від лиця мого, й вчиню його приповісткою й сьміховищем між усїма народами.</verse>
				<verse number="21">І храму сього величезного кожний переходячий попри його жахати меться й казати: Завіщо заподїяв Господь таке сїй землї й сьому храмові?</verse>
				<verse number="22">І відказувати муть: За те, що вони покинули Господа, Бога батьків своїх, що вивів їх із землї Египецької, й прилїпились до инчих богів, кланялись їм, і служили їм, - за те він наслав на їх усе се лихо.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Як уплило двайцять років після того, що Соломон построїв дом Господень і свій дім,</verse>
				<verse number="2">Забудував Соломон і міста, які (оддав) Соломонові Гирам, і оселив в їх синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="3">І пійшов Соломон на Емат-Сува й взяв його.</verse>
				<verse number="4">І збудував він Тадмор в пустинї, і всї міста про запаси, які позакладав в Ематї.</verse>
				<verse number="5">Він забудував і Беторон Вижній та Беторон Нижній, міста утверджені, з мурами, брамами та засовами,</verse>
				<verse number="6">І Балаат і всї міста про запаси, що були в Соломона, й усї міста про колесницї, і міста для кінноти, й усе, що хотїв Соломон збудувати в Ерусалимі й на Ливанї, і по всїй землї панування свого.</verse>
				<verse number="7">Увесь же народ, що зіставсь від Геттїїв, та Аморіїв, та Ферезіїв, та Гевіїв, та Евузіїв, що були не з синів Ізрайлевих, -</verse>
				<verse number="8">Дїтей їх, що полишались після їх в землї, а котрих сини Ізрайлеві не вигубили, - поробив Соломон чиншовиками до сього часу.</verse>
				<verse number="9">А синів Ізрайлевих не робив Соломон крепаками до своїх робіт, вони були людьми військовими та начальниками прибічників його та наказними над його колесницями й кіннотою його.</verse>
				<verse number="10">І було в царя Соломона головних приставів над народом двістї пятьдесять.</verse>
				<verse number="11">А Фараонову дочку перевів Соломон з Давидового міста в дім, що його збудував для неї, бо казав: Неповинна жінка жити в мене в домі Давида, царя Ізрайлевого, бо він сьвятий, через те що в його ввійшла скриня Господня.</verse>
				<verse number="12">Тодї почав Соломон приносити всепалення Господеві на жертівнику Господньому, що його построїв перед притвором,</verse>
				<verse number="13">Щоб по постанові приносити кожного дня всепалення, як заповів Мойсей, що суботи і на молодику, й на сьвятки, - три рази на рік: в сьвято опрісночнє й в сьвято тижнїв, і в сьвято кучок.</verse>
				<verse number="14">І встановив він - як се розпорядив Давид, отець його, - черги про сьвященників у службах їх, і про левітів у стражах їх, щоб вони славили і служили при сьвященниках по постанові на щодень; і про воротарів черги їх до кожної брами; бо такий був заповіт Давида, чоловіка Божого.</verse>
				<verse number="15">І не відступили від приказів царських дотично сьвященників та левітів в нїчому, анї в пильнуваннї скарбів.</verse>
				<verse number="16">Так було впорядковане все дїло Соломонове від часу закладин дому Господнього аж до цїлковитого окінчення дому Господнього.</verse>
				<verse number="17">Тодї пійшов Соломон у Езіон-Гебер і в Елат, що при березї моря, в землї Ідумейській.</verse>
				<verse number="18">І прислав йому Гирам через слуг своїх кораблї та підданих собі мореходів, що з морем обізнані, й поплили вони з Соломоновими слугами в Офир, і достали звідтіль чотириста пятьдесять талантів золота, й привезли цареві Соломонові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Як перечула цариця Сабська про славу Соломонову, прибула вона, вивідати Соломона загадками, до Ерусалиму з великим багацтвом, з верблюдами, що везли пахощі та премного золота й дорогоцїнного каміння. І прибувши до Соломона, розмовляла з ним про все, що було в неї на серцї.</verse>
				<verse number="2">І відповідав їй Соломон на все, про що вона питала, й не знайшлось нїчого невідомого в Соломона, чого б він їй не вияснив.</verse>
				<verse number="3">І побачила цариця Сабська мудрість Соломонову й дім, що він збудував,</verse>
				<verse number="4">І страви до столу його, й житла дворян його, й заняттє слуг його й одежу їх, і пивничників його та одежу на їх, і хідник, через який він ходив в дім Господень, і вона не стямилась;</verse>
				<verse number="5">І промовила до царя: Щира правда те, що я чула в землї моїй про дїла твої та про мудрість твою,</verse>
				<verse number="6">Та я не йняла віри переказам про їх, доки не прийшла й не побачила на свої очі. І оце менї й половини не сказано про твою велику мудрість: у тебе сього більше, нїж ійде чутка, що я чула.</verse>
				<verse number="7">Щасливі люде твої, й щасливі сї слуги твої, що по всяк час стоять перед тобою, та слухають мудростї твоєї.</verse>
				<verse number="8">Нехай буде слава Господеві, Богові твойму, що зволив посадити тебе на престол свій за царя в Господа, Бога твого. Се тому, що Бог твій полюбив Ізраїля, і хотїв зміцнити його на віки, настановив він тебе царем над ним, щоб чинив суд та правду.</verse>
				<verse number="9">І подарувала вона цареві сто й двайцять талантів золота й велику силу пахощів та дорогого каміння; й не бувало таких пахощів, які подарувала цариця Сабська цареві Соломонові.</verse>
				<verse number="10">А слуги Гирамові й слуги Соломонові, що привезли золото з Офира, привезли й червоного дерева та благородного каміння.</verse>
				<verse number="11">І поробив царь з сього червоного дерева східцї до дому Господнього і до дому царського, і цитри та псалтирі для сьпівцїв. І не видано було нїчого такого переднїйше в землї Юдейській.</verse>
				<verse number="12">Царь же Соломон дав царицї Сабській усе, чого вона забажала і чого вона просила, окрім подібних річей, які вона привезла цареві. І вибралась вона назад у землю свою, вона й прислуга її.</verse>
				<verse number="13">Ваги в золотї, що приходило до Соломона що року, було шістьсот шістьдесять шість талантів золота;</verse>
				<verse number="14">Окрім того, приносили посланцї та купцї, та й всї царі Арабські й намісники земські приносили золото та срібло Соломонові.</verse>
				<verse number="15">І зробив царь Соломон двістї великих щитів із кованого золота, - по шістьсот секлів кованого золота пішло на кожний щит, -</verse>
				<verse number="16">І триста щитів меньших з кованого золота, - по триста секлів золота пішло на кожний щит; і помістив їх царь в домі з Ливанського дерева.</verse>
				<verse number="17">І зробив царь великий престол із слонової костї, й обтягнув його щирим золотом.</verse>
				<verse number="18">І шість східцїв до престола й золотий підніжок, прироблений до престола, й поруччя по обидва боки сїдалища, а два леви, стояли коло поруччя,</verse>
				<verse number="19">Дванайцять же левчуків стояло там на шести ступенях по обидва боки. Не було такого (престола) нї в одному царстві.</verse>
				<verse number="20">І ввесь пивний посуд у царя Соломона був із золота, та й усе знаряддє в будинку з деревнї Ливанської були з добірнього золота; срібло за часів Соломонових вважалось нї защо,</verse>
				<verse number="21">Бо цареві кораблї ходили в Тарсис із слугами Гирамовими, й що три роки вертались кораблї з Тарсиса, й привозили золото й срібло, слонову кість і малпи й пави.</verse>
				<verse number="22">І переважив Соломон усїх царів на землї заможностю і мудростю.</verse>
				<verse number="23">І всї царі на землї бажали бачити Соломона, щоб послухати мудростї його, що вложив йому Бог у серце.</verse>
				<verse number="24">І кожний з їх приносив у дарі посуд срібний, і посуд золотий, і вбрання, зброю й пахощі, конї й мули, що року.</verse>
				<verse number="25">І було в Соломона чотири тисячі стаєн на конї й вози, й дванайцять тисяч їздецїв, а порозміщував він їх по колесничнїх містах і при цареві - в Ерусалимі;</verse>
				<verse number="26">І панував він над усїма царями, від ріки Евфрату до землї Филистійської й до гряниць Египту.</verse>
				<verse number="27">І зробив царь в Ерусалимі срібло в рівній цїнї з простим каміннєм, а кедри задля їх множества в однаковій цїнї що й сикомори по низинах.</verse>
				<verse number="28">Конї приводили Соломонові з Египту й з усїх країв.</verse>
				<verse number="29">Прочі дїї Соломонові, як перші так і останні, записані в лїтописях пророка Натана і в пророкуваннях Ахії з Силому та в видїннях віщого Йоїля про Еробоама, сина Набатового.</verse>
				<verse number="30">А царював Соломон в Ерусалимі над усїм Ізраїлем сорок років.</verse>
				<verse number="31">І спочив Соломон із батьками своїми, й поховали його в містї Давида, батька його. І зацарював Робоам, син його, замість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">І пійшов Робоам у Сихему, бо в Сихемі зійшлись усї Ізрайлитяни, щоб окликнути його царем.</verse>
				<verse number="2">Як зачув про це Еробоам Набатенко, що був в Египтї, втїкши туди від царя Соломона, то вернувсь Еробоам із Египту.</verse>
				<verse number="3">І послали, й покликали його, й прийшов Еробоам і ввесь Ізраїль, і казали Робоамові так:</verse>
				<verse number="4">Панотець твій наложив на нас важке ярмо, але ти полегши важку роботу батька твого й важенне ярмо, що він наложив на нас, а ми служити мемо тобі.</verse>
				<verse number="5">І відказав він їм: Через три днї прийдїть знов до мене. І розійшовсь народ.</verse>
				<verse number="6">І радився царь Робоам із старшинами, що стояли перед лицем Соломона, батька його, за життя його, й промовив: Як ви порадите, відповісти народові сьому?</verse>
				<verse number="7">Вони сказали йому: Коли ти (сьогоднї) будеш добрий до сього народу й догодиш їм, і говорити меш з ним ласково, то вони будуть тобі слугами по всяк час.</verse>
				<verse number="8">Але він змаловажив раду старшин, яку вони давали йому, й став радитись із людьми молодими, що зросли вкупі з ним, й стояли перед лицем його;</verse>
				<verse number="9">І промовив до їх: Як ви порадите менї відповісти народові сьому, казавшому менї так: Полегши ярмо, яке наложив на нас твій батько?</verse>
				<verse number="10">І говорили з ним молоді люде, що зросли вкупі з ним, і сказали: Так скажи народові, говорившому тобі: Твій батько наложив на нас тяжке ярмо, а ти полегши нам - оттак скажи їм: Мій мізинець товщий за клуба батька мого.</verse>
				<verse number="11">Батько мій наложив на вас важке ярмо, а я збільшу ваше ярмо; мій батько карав вас бичами, а я бити му скорпіонами.</verse>
				<verse number="12">І прийшов Еробоам і ввесь народ до Робоама третього дня, як звелїв царь, сказавши: Прийдїть до мене знов через три днї.</verse>
				<verse number="13">Тодї дав їм царь жорстку відповідь, бо знехтував царь Робоам раду старших, і говорив їм, як пораяли молоді, так:</verse>
				<verse number="14">Панотець мій наложив на вас важке ярмо, а я його збільшу: панотець мій карав вас бичами, а я бити му вас скорпіонами.</verse>
				<verse number="15">І не послухав царь народу, бо так призначено було від Бога, щоб справдити Господеві слово своє, що вирік він через Ахію з Силому Еробоамові, синові Набатовому.</verse>
				<verse number="16">Як побачив увесь Ізраїль, що царь його не слухає, то й відповів народ цареві, кажучи: Яка нам частка в Давидї? Нема нам спілки з сином Ессеєвим; Ізраїлю, до дому! Теперечки знай свій дім, Давиде. - І розійшлись усї Ізрайлитяне по домівках своїх.</verse>
				<verse number="17">Тільки над синами Ізрайлевими, що жили в містах Юдиних, зістався царем Робоам.</verse>
				<verse number="18">Як же послав царь Робоам Адонирама, начальника над поборами податків, то сини Ізрайлеві закидали його каміннєм, і він умер. А царь Робоам вскочив на колесницю, щоб втїкти до Ерусалиму.</verse>
				<verse number="19">Так відпали Ізрайлитяне від дому Давидового по сей день.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Прибувши Робоам в Ерусалим, скликав із дому Юдиного та Беняминового сто вісїмдесять тисяч добірнїх воінів, щоб воюватись з Ізраїлем і вернути царство Робоамові.</verse>
				<verse number="2">Та було слово Господнє до Самея, чоловіка Божого, й сказано:</verse>
				<verse number="3">Скажи Робоамові Соломоненкові, цареві Юдейському й всьому Ізраїлеві з поколїнь Юдиного й Беняминового:</verse>
				<verse number="4">Так говорить Господь: Не йдїть і не починайте війни з вашими братами; вертайтесь кожний до дому свого, бо се сталось від мене. Вони послухали слів Господнїх і повертались з походу проти Еробоама.</verse>
				<verse number="5">Робоам жив в Ерусалимі; він обвів міста в Юдеї мурами.</verse>
				<verse number="6">Він укріпив Бетлеєм і Етам, і Текою,</verse>
				<verse number="7">І Бетзур, і Сохо, і Одоллам,</verse>
				<verse number="8">І Гет, і Марешу, й Зиф,</verse>
				<verse number="9">І Адораїм, і Лахис, і Азек,</verse>
				<verse number="10">І Зору, й Аялон, і Геброн, що були в поколїннї Юдиному та Беняминовому.</verse>
				<verse number="11">І зміцнив він сї твердинї, й понастановляв у їх начальників і построїв комори на хлїб та олїї та вина.</verse>
				<verse number="12">І построїв в кожному містї доми на щити та списи, й зробив їх дуже міцними. І зістались при йому Юда та Бенямин.</verse>
				<verse number="13">І зібрались до його сьвященники та левіти, які були по всїй землї Ізраїлській, з усїх кінцїв,</verse>
				<verse number="14">Бо покидали левіти свої городські передмістя і свої посїлостї, і поприходили в Юдею та в Ерусалим, бо Еробоам і сини його відставили їх від сьвященницької служби Господеві.</verse>
				<verse number="15">Та понастановляв у себе жерцїв і до висот, і до козлів, і до телцїв, які повиробляв.</verse>
				<verse number="16">А слїдком за ними приходили в Ерусалим із усїх поколїнь Ізрайлевих такі, що справили серце своє, щоб шукати Господа, Бога Ізрайлевого, щоб тут приносити жертви Господеві, Богові батьків своїх.</verse>
				<verse number="17">І зміцнили вони царство Юдине і піддержували Робоама Соломоненка три роки, бо ходили дорогою Давидовою та Соломоновою тільки три роки.</verse>
				<verse number="18">І взяв собі Робоам за жінку Махалату Еримотівну, Давидового сина, і Абихаїлю, дочку Елїяба, сина Ессеєвого;</verse>
				<verse number="19">І породила вона йому синів: Еуса й Шемарію, й Загама.</verse>
				<verse number="20">Після неї взяв він Мааху Абессаломівну, а вона породила йому Абію, й Аттая й Зизу, й Шеломита.</verse>
				<verse number="21">І любив Робоам Мааху Абессаломівну більш усїх жінок та наліжниць своїх, - він бо мав вісїмнайцять жінок і шістьдесять наліжниць, і народилось йому двайцять вісїм синів та шістьдесять дочок.</verse>
				<verse number="22">І поставив Робоам Абію, сина Маашиного, головою й князем над його братами, бо хотїв зробити його царем.</verse>
				<verse number="23">І був запопадній, і розіслав усїх синів своїх по всїх країнах Юдиних та Беняминових у всї утверджені міста, й давав їм достатнє удержаннє й познаходив богато жінок.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Як у Робоама царство зміцнилось, і він став потужним, тодї покинув він закон Господнїй, а з ним і ввесь Ізраїль.</verse>
				<verse number="2">Пятого року царювання Робоамового пійшов Сусаким, царь Египецький, на Ерусалим, - бо вони відвернулись від Господа, -</verse>
				<verse number="3">З тисячою й двомастами колесниць та з шістьдесятьма тисячами кінноти; й не було лїку народові, що прийшов з ним із Египту, Ливійцям, Сукхитам та Етопіям,</verse>
				<verse number="4">І позабірав утверджені міста в Юдеї, і прийшов під Ерусалим.</verse>
				<verse number="5">Тодї прийшов пророк Самей до Робоама й до князїв Юдейських, що зібрались були в Ерусалимі, спасаючись перед Сусакимом, й сказав до їх: Так говорить Господь: Ви покинули мене, за те покидаю й я вас (віддаючи) в руки Сусакимові.</verse>
				<verse number="6">І впокорились князї Ізрайлеві і царь, і сказали: Справедливий Господь!</verse>
				<verse number="7">Як побачив Господь, що вони смирились, тодї прийшло слово Господнє до Семея, й сказано: Вони впокорились; не вигублю їх і незабаром дам їм пільгу; не пролиєсь гнїв мій на Ерусалим через руку Сусакимову;</verse>
				<verse number="8">Одначе вони будуть слугами йому, щоб спізнали, що то значить служити менї, а служити царствам земнїм.</verse>
				<verse number="9">І прийшов Сусаким, царь Египецький, в Ерусалим і забрав скарби з храму Господнього й скарби з царської палати; усе позабирав він, забрав і золоті щити, що поробив був Соломон.</verse>
				<verse number="10">І поробив царь Робоам замість їх щити мідяні, й віддав їх до рук начальникам прибічників, що стерегли ввіходу в царську палату.</verse>
				<verse number="11">Коли йшов царь до дому Господнього, приходили прибічники й несли їх, а потім відносили їх знов у палату, що для прибічників.</verse>
				<verse number="12">І як він посмирнїшав, тодї відвернувся від його гнїв Господа, й не занапастив його цїлковито; до того ж і в Юдеї було таки дещо доброго.</verse>
				<verse number="13">І утвердився царь Робоам в Ерусалимі і царював. Сорок і один рік було Робоамові, як почав царювати, а сїмнайцять років правив у Ерусалимі, в містї, що зпоміж усїх поколїнь Ізрайлевих вибрав Господь, щоб там пробувало імення його. Мати його звалась Наама, Аммонїйка.</verse>
				<verse number="14">І чинив він погане, бо не приспособив серця свого до того, щоб шукати Господа.</verse>
				<verse number="15">Дїї Робоамові, перші й останнї, списані в записах пророка Самея та віщого Адди при родоводах. І була війна між Робоамом і Еробоамом по всяк час.</verse>
				<verse number="16">І спочив Робоам із батьками своїми, й поховали його в містї Давидовому. І став царем Абія, син його, замість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Вісїмнайцятого року царювання Еробоамового став Абія царем над Юдою:</verse>
				<verse number="2">А царював він три роки в Ерусалимі; мати його звалась Михаїя, Уриїлівна, з Гиви. І була війна між Абією а Еробоамом.</verse>
				<verse number="3">І вивів Абія на війну військо з людей хоробрих, - чотириста тисяч мужів добірних, а Еробоам виступив проти його на війну з вісїмсот тисячами так само вибраних і хоробрих.</verse>
				<verse number="4">І став Абія на версї гори Земараїмської, одній з гір Ефраїмових, і промовив: Слухайте мене, Еробоаме й усї Ізрайлитяне!</verse>
				<verse number="5">Хиба ви не знаєте, що Господь, Бог Ізрайлїв, дав царство Давидові над Ізраїлем навіки, йому й синам його, по заповіту солї (вічному)?</verse>
				<verse number="6">Але піднявся Еробоам Набатенко, слуга Соломона, сина Давидового, і зворохобивсь проти пана свого.</verse>
				<verse number="7">І скупились кругом його люде пусті, люде роспустні, і перемогли Робоама, сина Соломонового; а Робоам був молодий та слабкий на серце, й не встояв проти їх.</verse>
				<verse number="8">Та й тепер ви гадаєте встояти проти царства Господнього, що в руцї синів Давидових, через те що вас дуже много та що у вас золоті телята, які Еробоам поробив вам за богів.</verse>
				<verse number="9">Чи не ви ж повиганяли сьвященників Господнїх, синів Ааронових, і левітів, і понастановляли в себе сьвященників, які в народів инчих країв? Кожний, хто приходить для свого висьвящення з телям та з сьомма баранами, стає сьвященником тих, що не є богами.</verse>
				<verse number="10">У нас же Господь, Бог наш; ми не покидали його, й Господеві служать сьвященники, сини Ааронові, й левіти, кожний в своїй службі.</verse>
				<verse number="11">І палять вони Господеві всепалення що-ранку і що-вечора, й запашне кадило, й кладуть рядами хлїби на чистому столї й засьвічують золотий сьвічник і лямпи його, щоб горіли що-вечора, бо ми держимо постанову Господа, Бога нашого, а ви покинули його.</verse>
				<verse number="12">І оце нам проводить Бог, і сьвященники його, і труби голосні, щоб греміти проти вас. Сини Ізрайлеві! не воюйте проти Господа, Бога батьків наших, бо не мати мете хісна.</verse>
				<verse number="13">Тим часом Еробоам послав ватагу на засїдку позад їх, так що сам був поперед Юдеїв, а засїдка позад їх.</verse>
				<verse number="14">І озирнулись Юдеї, аж се їм битва зпереду й ззаду; й покликнули вони до Господа, а сьвященники затрубили в труби.</verse>
				<verse number="15">І кликнули Юдеї. І як всї Юдеї зняли оклик, побив Бог Еробоама і всїх Ізрайлитян перед лицем Абії та Юди.</verse>
				<verse number="16">І повтїкали сини Ізрайлеві від Юдеїв, і віддав їх Бог у руки їм.</verse>
				<verse number="17">І вчинили між ними Абія й народ його побій великий, і впало вбитих у Ізраїля пятьсот тисяч людей добірнїх.</verse>
				<verse number="18">І впокорились тодї сини Ізрайлеві, а сини Юдині стали сильними, бо покладались на Господа, Бога батьків своїх.</verse>
				<verse number="19">І гнавсь Абія за Еробоамом, і забрав у його міста: Бетель із залежнїми від його містами, й Ешану та залежні від неї міста, й Ефрон із залежнїми від його містами.</verse>
				<verse number="20">І не прийшов вже в силу Еробоам за часів Абії. І побив його Господь, і він помер.</verse>
				<verse number="21">Абія ж убив ся в силу, й взяв собі чотирнайцять жінок, і народилось йому двайцять два сини та шістнайцять дочок.</verse>
				<verse number="22">Прочі подїї Абієві і його вчинки й слова записані в оповіданнї пророка Адди.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">І впокоївся Абія з батьками своїми і поховали його в городї Давидовому. І став царем Аса, син його, замість його. За часів його був спокій в краю десять років.</verse>
				<verse number="2">І чинив Аса, що було добре й до вподоби Господеві, Богові його:</verse>
				<verse number="3">Він повикидав жертовники богів чужих і висоти, й порозбивав ідолів і повирубував їх сьвяті дуброви;</verse>
				<verse number="4">І звелїв Юдеям глядати Господа, Бога батьків своїх і держати закон та заповідї.</verse>
				<verse number="5">І позносив він по всїх містах Юдиних висоти та з'ображеня сонця. І тихо було за його в царстві.</verse>
				<verse number="6">І побудував він утверджені міста в Юдеї, бо край був спокійний, і не було в його війни тих років, бо Господь дав йому спокій.</verse>
				<verse number="7">І сказав він до Юдеїв: Збудуймо цї міста й обведїмо їх мурами з баштами, з брамами та засовами. Земля ще наша, бо ми шукали Господа, Бога нашого; ми шукали його, - а він дав нам спокій зо всїх боків.</verse>
				<verse number="8">І було в Аси військової сили: узброєних щитом та списом із поколїння Юдиного триста тисяч, а з поколїння Беняминового узброєних щитом і стрілявших із лука двістї вісїмдесять тисяч, - самі хоробрі лицарі.</verse>
				<verse number="9">І виступив на їх Зарай, Етіопій, з військом в тисячу тисяч і з трьома стами колесниць і дійшов до Мареші.</verse>
				<verse number="10">І виступив Аса проти його, і стали лавами до битви на долинї Зефата коло Мареші.</verse>
				<verse number="11">І покликнув Аса до Господа, Бога свого, й промовив: Господи! чи ж се не в твоїй руцї, помогти чи сильному чи малосилому? допоможи ж нам, Господи, Боже наш, бо ми на тебе покладаємо надїю і в твоє імення вийшли ми проти сієї многоти. Господи! Ти Бог наш: нехай не переможе тебе чоловік!</verse>
				<verse number="12">І розбив Господь Етіопіїв перед лицем Аси та перед лицем Юди, й повтїкали Етіопії.</verse>
				<verse number="13">І гнався за ними Аса й народ, бувший з ним, до Герара й попадали Етіопії, так що в їх нї душі не зісталось живої, бо вони були побиті перед Господом і перед військом його. І понабірали здобутку незлїченну силу.</verse>
				<verse number="14">І побурили всї міста навкруги Герара, бо найшов на їх переляк від Господа; і пограбували всї міста й винесли з їх дуже багато здобутку.</verse>
				<verse number="15">Так само порозбурювали пастуші колиби, й позаймали силу отар овець і верблюдів, і вернулись у Ерусалим.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">Того часу зійшов на Азарію Одеденка Дух Божий,</verse>
				<verse number="2">І вийшов він на зустріч Асї й промовив до його: Слухайте мене, ти Асо й ввесь Юдо й Бенямине: Господь при вас, коли ви при йому; і коли ви шукати мете його, ви знайдете його; коли ж покинете його, він покине вас.</verse>
				<verse number="3">Багато днїв буде Ізраїль без Бога істиного і без сьвященника навчаючого, й без закону,</verse>
				<verse number="4">Але коли він обернеться в своїй нуждї до Господа, Бога Ізрайлевого і шукати ме його, то й він дасть їм знайти себе.</verse>
				<verse number="5">Того часу не буде миру нї виходячому, нї входячому, бо буде велике зворушеннє в усїх осадників у землї;</verse>
				<verse number="6">Народ буде воюватись із народом, і місто з містом, бо Бог приведе їх у тревогу всякими нуждами.</verse>
				<verse number="7">Але ви кріпітесь і нехай не слабшають руки ваші, бо за дїла ваші буде нагорода.</verse>
				<verse number="8">Як почув Аса цї слова й пророкування Одеденка пророка, то посьмілїшав і повикидав ідолську гидоту з усього краю Юдиного й Беняминового, й з міст, що їх забрав на горі Ефраїмовій, і поновив жертовник Господнїй, що перед притвором Господнїм.</verse>
				<verse number="9">І зібрав усього Юду й Бенямина та живучих із ними виселенцїв із Ефраїма і Манассії, й Симеона, бо багато Ізрайлитян попереходило до його, як побачили, що Господь, Бог його, з ним.</verse>
				<verse number="10">І зібрались у Ерусалим третього місяця на пятнайцятому року царювання Асиного;</verse>
				<verse number="11">І принесли того дня жертву Господеві з здобутку, який привели, з товару сїмсот а овець сїм тисяч;</verse>
				<verse number="12">І відновили завіт, щоб шукати Господа, Бога батьків своїх із усього серця свого й з усієї душі своєї;</verse>
				<verse number="13">А кожний, хто б не став шукати Господа, Бога Ізрайлевого, повинен був умерти, чи малий він, чи великий, чи чоловік, чи жінка.</verse>
				<verse number="14">І клялись перед Господом голосно й з (радісними) викликами та при гуку труб і рогів.</verse>
				<verse number="15">І радїли всї Юдеї задля сієї клятьби, бо клялись із усього серця свого й з усією щиростю шукали його, а він дозволив їм знайти себе. І дав їм Господь спокій з усїх боків.</verse>
				<verse number="16">І Мааху, матїр свою, відставив царь Аса від царської шани за те, що вона поставила ідола в гаю. І звалив Аса її ідола і порубав на куснї й спалив в долинї Кедрон.</verse>
				<verse number="17">Хоч висоти не були знесені в Ізраїлї, але серце Асине було віддане Господеві поки віку його.</verse>
				<verse number="18">І внїс він присьвяти отця свого й що він самий присьвятив, в дом Божий, срібло, золото й посуд.</verse>
				<verse number="19">І не було війни до трийцять пятого року царювання Асиного.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Трийцять шестого року Асиного царювання вирушив Бааса, царь Ізраїлський, на Юдею й почав утверджувати Раму, щоб нїхто нї відходив від Аси, царя Юдейського, нї приходив.</verse>
				<verse number="2">Тодї взяв Аса срібло та золото з скарбівень дому Господнього та дому царського, й послав до Бенадада, царя Сирийського, що жив у Дамаску, кажучи:</verse>
				<verse number="3">Нехай стане вмова між мною й тобою, як була між моїм отцем і твоїм отцем; оце я посилаю тобі срібла та золота: візьми та покинь твою спілку з Баасою, царем Ізраїлським, щоб він відступився від мене.</verse>
				<verse number="4">І послухав Бенадад царя Аси, й послав військових начальників, що були в його, проти міст Ізраїлських, і вони спустошили Йон і Дан, та Авелмаїм, і всї запаси в городах Нефталїєвих.</verse>
				<verse number="5">Як перечув про це Бааса, то й перестав утверджувати Раму, й залишив свою роботу.</verse>
				<verse number="6">А царь Аса зібрав усїх Юдеїв, і вони повивозили з Рами каміння та деревню, що вживав Бааса до утверджування, й укріпив із їх Гиву та Масфу.</verse>
				<verse number="7">В той час прийшов віщий Ананїй до Аси, царя Юдейського, й сказав йому: За те, що ти поклав надїю на царя Сирийського, а не на Господа, Бога твого, спаслось військо царя Сирийського від твоєї руки.</verse>
				<verse number="8">Чи ж не були Етіопії та Ливії в білшій силї, та з колесницями, й многочисленими їздецями? Але позаяк ти покладав надїю на Господа, то він віддав їх у руку твою,</verse>
				<verse number="9">Бо ж очі Господнї обіймають усю землю, щоб піддержувати тих, що їх серце цїлковито йому віддане. Ти нерозсудливо зробив тепер. За се будуть від сього часу в тебе війни.</verse>
				<verse number="10">І розсердився Аса на пророка, й вкинув його в тюрму, бо розгнївався за се на його; тїснив Аса в той час і многих із народу.</verse>
				<verse number="11">А дїї Асині, перші й останні, записані в книзї про царів Юдейських та Ізраїлських.</verse>
				<verse number="12">І став Аса нездужати на ноги трийцять девятого року свого царювання, а хороба його дійшла до верхнїх часток тїла; але він в своїй слабостї шукав не Господа, а лїкарів.</verse>
				<verse number="13">І спочив Аса з батьками своїми, й помер сорок першого року царювання.</verse>
				<verse number="14">І поховали його в гробовищі, що його спорудив собі в містї Давидовому; й зложили його на ліжку наповненому пахощами й усякими добірними мастями, й спалили їх для його велику силу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">І став царем замість його син його Йосафат; і був він сильний супроти Ізрайлитян.</verse>
				<verse number="2">І поставив він військо по усїх міцних містах в Юдеї, і посадив урядників в Юдейському краю і в містах Ефремових, котрі забрав Аса, його батько.</verse>
				<verse number="3">І був Господь із Йосафатом, бо ходив він переднїйшими дорогами Давида, отця свого, й не шукав Баалів,</verse>
				<verse number="4">Але шукав Бога батька свого, й поступав по заповідях його, а не по вчинках Ізрайлитян.</verse>
				<verse number="5">І зміцнив Господь царство в руцї його, й давали всї Юдеї дари Йосафатові, й було в його багато добра й слави.</verse>
				<verse number="6">А коли серце його стало сьмілїйше на стежках Господнїх, тодї заборонив він висоти й дуброви в Юдеї.</verse>
				<verse number="7">І послав він третього року свого царювання князїв своїх Бенхаїла й Обадію, й Захарію, й Натанаїла та Михея, щоб навчали народ по містах Юдиних,</verse>
				<verse number="8">А з ними левітів: Шемаю й Нетанїю, й Зевадїю, й Азаїла, й Шемирамота, й Йонатана, і Адонїю, і Товію, й Тов-Адонїю, а з ними Елишаму і Йорама, сьвященників.</verse>
				<verse number="9">І вони вчили в Юдеї, маючи при собі книгу закону Господнього, й обходили всї міста в Юдеї й навчали народ.</verse>
				<verse number="10">І був страх Господень на всїх царствах країв, що навкруги Юдеї, й не воювались з Йосафатом.</verse>
				<verse number="11">І Филистії приносили Йосафатові дари, а на податки срібло; так само й Араби приганяли йому баранів сїм тисяч сїмсот та козлів сїм тисяч сїмсот.</verse>
				<verse number="12">І підносився Йосафат все висше в гору й побудував в Юдеї твердинї та міста запасові.</verse>
				<verse number="13">Багацько було в його запасу по містах Юдейських, а в Ерусалимі людей войовничих та хоробрих.</verse>
				<verse number="14">І оце спис їх по їх поколїннях, що були в Юди старшинами над тисячами: Адна начальник, а в його добірних мужів триста тисяч;</verse>
				<verse number="15">Побіч його Йоханан начальник, а в його двістї вісїмдесять тисяч;</verse>
				<verse number="16">За ним Амасія Зіхрієнко, присьвятивши й себе Господеві, а в його двістї тисяч мужів хоробрих.</verse>
				<verse number="17">У Бенямина: дужий воін Елїяда, а в його узброєних сагайдаком та щитом двістї тисяч;</verse>
				<verse number="18">За ним Егозавад; і в його сто вісїмдесять тисяч узброєних воінів.</verse>
				<verse number="19">Оце ті, що служили цареві, окрім тих, що їх царь розставив по утверджених городах у всїй Юдеї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">І мав Йосафат велике багацтво й славу; і поріднився він із Ахабом.</verse>
				<verse number="2">І пійшов він у кілька років до Ахаба в Самарию; й порізав Ахаб про його та про людей, що були при йому, багато овець та волів, і намовляв його йти на Рамот Галаадський.</verse>
				<verse number="3">І говорив Ахаб, царь Ізраїлський, Йосафатові, цареві Юдейському: Пійдеш зо мною на Рамот Галаадський? І відказав той йому: Як ти, так і я, - як твій народ, так і мій народ; ійду з тобою на війну!</verse>
				<verse number="4">І сказав Йосафат цареві Ізраїлському: Спитай сьогоднї, що скаже Господь.</verse>
				<verse number="5">І зібрав царь Ізраїлський пророків чотириста чоловіка й сказав їм: Чи йти нам війною на Рамот Галаадський, чи понехати се? Вони сказали: Йди, а Бог віддасть його в цареву руку.</verse>
				<verse number="6">Та сказав Йосафат: Чи нема тут ще Господнього пророка? Спитаємо й в його.</verse>
				<verse number="7">І відказав царь Ізраїлський Йосафатові: Є ще один чоловік, щоб через його можна запитати Господа, але я не люблю його, бо він не пророкує менї доброго, а завсїди пророкує лихе; - се Михей Емблаєнко. І сказав Йосафат: Не говори бо так, царю.</verse>
				<verse number="8">І покликав царь Ізраїлський одного скопця й повелїв: Побіжи швидко за Михеєм Емблаєнком.</verse>
				<verse number="9">Царь же Ізраїлський та Йосафат, царь Юдейський, седїли, кожний на свойму престолї, одягнені в царські ризи; вони седїли на майданї коло воріт Самариї, а всї пророки віщували перед ними.</verse>
				<verse number="10">І зробив собі Седекія Хенааненко залїзні роги і сказав: Так говорить Господь: Сими виколеш ти Сирийцїв, доки не вигубиш їх.</verse>
				<verse number="11">І всї пророки пророкували те ж саме, кажучи: Йди на Рамот Галаадський; пощаститься тобі, і віддасть його Господь в руку цареві.</verse>
				<verse number="12">Посланець же, що пійшов кликати Михею, казав йому: От пророки в один голос віщують добро цареві; нехай би й твоє слово було таке ж, як кожного з їх; виречи й ти на добре.</verse>
				<verse number="13">І сказав Михей: Як жив Господь, - що скаже менї мій Бог, те я виречу.</verse>
				<verse number="14">І прийшов він до царя, і сказав до його царь: Михею, чи йти нам войною на Рамот Галаадський, чи здержатись? І відказав той: йдїть, буде вам вдача, й вони будуть віддані в ваші руки.</verse>
				<verse number="15">І сказав до його царь: Ще раз заклинаю тебе, щоб ти не говорив менї нїчого, окрім правди, іменем Господнїм!</verse>
				<verse number="16">Тодї сказав Михей: Я бачив усїх синів Ізрайлевих, розсипаних по горах, неначе вівцї, що нема в їх пастуха, - і рече Господь: Нема в їх пана; нехай кожний вернеться в мирі до своєї господи.</verse>
				<verse number="17">І промовив царь Ізраїлський до Йосафата: Чи ж не казав я тобі, що він не пророкує менї нїчого доброго, а тільки недобре.</verse>
				<verse number="18">І промовив Михей: Так вислухайте слово Господнє: Я бачив Господа, седячого на престолї свойму, і все військо небесне стояло по праву й по лїву руку його,</verse>
				<verse number="19">І промовив Господь: Хто б підманив Ахаба, царя Ізраїлського, щоб він пійшов і наклав головою в Рамотї Галаадському? І один казав так, другий говорив инак.</verse>
				<verse number="20">Тодї виступив один дух і став перед лицем Господа, й промовив: Я підманю його. І спитав його Господь: Чим?</verse>
				<verse number="21">Той же сказав: Я пійду й буду духом неправди в устах усїх пророків його. І рече він: Ти намовиш його й вдасться тобі; ійди і вчини так.</verse>
				<verse number="22">І оце тепер попустив Господь духові неправди ввійти в уста сих пророків твоїх, але Господь вирік недобре про тебе.</verse>
				<verse number="23">І приступив Седекія Хенааненко і вдарив Михея по щоцї та й промовив: Якою ж то дорогою відійшов від мене дух Господнїй, щоб говорити в тобі?</verse>
				<verse number="24">І сказав Михей: Ось взнаєш про се, як будеш бігати з кімнати в кімнату, щоб сховатись.</verse>
				<verse number="25">І звелїв царь Ізраїлський: Візьміть Михея та одведіть його до Амона, міського голови, й до Йоаса, сина царевого;</verse>
				<verse number="26">І скажіть: Так каже царь: вкиньте оцього в тюрму, й харчуйте його хлїбом та водою скупо, доки я не вернусь у мирі.</verse>
				<verse number="27">І промовив Михея: Коли ти вернешся в мирі, то не Господь говорив через мене: І додав: Слухайте се, всї люде!</verse>
				<verse number="28">І пійшов царь Ізраїлський і Йосафат, царь Юдейський, на Рамот Галаадський.</verse>
				<verse number="29">І сказав царь Ізраїлський Йосафатові: Я переодягнусь та й пійду в битву, а ти одягнись в свою царську одежу. І переодягся царь Ізраїлський, і виступили до бою.</verse>
				<verse number="30">Царь же Сирийський дав приказ своїм начальникам над колесницями, кажучи: Не вдаряйте нї на простого, нї на знатнього, а тільки на одного царя Ізраїлського.</verse>
				<verse number="31">І як отамани колесниць углядїли Йосафата, то подумали: Се царь Ізраїлський, й обступили його, щоб на його вдарити. Але Йосафат крикнув, і Господь став йому до помочі, і відхилив їх Бог від його.</verse>
				<verse number="32">Скоро ж побачили начальники колесниць, що то не царь Ізраїлський, то одвернулись від його.</verse>
				<verse number="33">Тим часом один чоловік випадком натягнув свого лука і поранив царя Ізраїлського кріз щілини панциря. І сказав він до візника: Поверни назад та вези мене від війська, бо я поранений.</verse>
				<verse number="34">Але битва того дня збільшувалась, і царь Ізраїлський стояв на колесницї насупротив Сирийцїв до вечора, та й вмер при заходї сонця.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">І вертавсь Йосафат, царь Юдейський, з миром до своєї господи в Ерусалим;</verse>
				<verse number="2">Аж ось вийшов на зустріч йому пророк Іуй Ананїєнко й сказав цареві Йосафатові: Чи слїд було тобі помагати нечестивцеві й любити ненавидячих Господа? За се (мав упасти) на тебе гнїв від лиця Господнього;</verse>
				<verse number="3">Одначе й добре знайшлось в тобі, бо ти позносив ідолів по землї Юдейській і звернув своє серце, щоб шукати Господа.</verse>
				<verse number="4">І жив Йосафат в Ерусалимі. І знов став він обходити свій народ від Бирсавиї до гори Ефраїмової, й навертав їх до Господа, Бога батьків їх.</verse>
				<verse number="5">І понастановляв суддїв в землї по всїх утверджених містах Юдеї, в кожному містї;</verse>
				<verse number="6">І казав суддям: Дивіться, що ви робите; ви бо держите не людський суд, а суд Господнїй; і він при вас на судї.</verse>
				<verse number="7">Тим то нехай буде страх Господнїй на вас: поступайте обережно, бо нема в Господа, Бога нашого, неправди, нї вваги на особу, нї підкупства.</verse>
				<verse number="8">Та й в Ерусалимі настановив Йосафат декого з левітів і сьвященників та старшин над поколїннями в Ізраїлї до суду Господнього й до позвів: (І повертались у Ерусалим)</verse>
				<verse number="9">І дав їм приказ, кажучи: Так чинїть в страсї Господньому, вірно й з чистим серцем;</verse>
				<verse number="10">У всїх справах неясних, які прийдуть до вас від братів ваших, живучих по містах своїх, чи то про пролив крові, чи про закон та заповідї, постанови й обряди, навчайте їх, щоб вони не проступились перед Господом, і не було гнїву його на вас і на братів ваших; оттак дїйте, - і ви не помилитесь.</verse>
				<verse number="11">А оце Амарія, первосьвященник, над вами в кожній справі Господнїй, а Зебадія Ізмаїленко, князь дому Юдиного, в кожній справі царевій, і вчителї левіти перед вами. Будьте постійні й робіть, а Господь буде при добрих.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">Після сього зібрались Моабії та Аммонїї, а з ними дехто з землї Маоницької й пійшли війною на Йосафата.</verse>
				<verse number="2">І прийшли й звістили Йосафатові, говорячи: Йде на тебе велика сила зза моря, з Сириї і оце вони в Газазон-Тамарі, се б то в Енгеддї.</verse>
				<verse number="3">І злякавсь Йосафат, і обернув своє лице шукати Господа, й оповістив піст по всїй Юдеї.</verse>
				<verse number="4">І зібрались Юдеї просити помочі в Господа; з усїх міст Юдиних поприходили вони благати Господа.</verse>
				<verse number="5">І став Йосафат перед громадою Юдеїв та Ерусалимцїв в домі Господньому, перед новим двором,</verse>
				<verse number="6">І промовив: Господи, Боже отцїв наших! Чи не ти ж Бог на небі? І ти пануєш над усїма царствами народів, і в твоїй руцї сила й можність, і нїхто не встоїть проти тебе!</verse>
				<verse number="7">Чи не ти ж, Боже наш, вигнав осадників сієї землї перед лицем твого народу Ізраїля, і віддав її насїнню Авраама, друга твого, навіки?</verse>
				<verse number="8">І вони оселились у нїй і збудували тобі в нїй сьвятиню на ймя твоє, кажучи:</verse>
				<verse number="9">Як прийде на нас нещастє: караючий меч, або пошесть, або голод, то ми станемо перед сим домом і перед лицем твоїм, бо твоє імення в сьому домі; і покликнемо до тебе в нашому горю, а ти почуєш і поратуєш.</verse>
				<verse number="10">І тепер оце Аммонїї та Моабії й ті, що з гори Сеїра, що через їх землї ти не дозволив перейти Ізрайлитянам, як вони йшли з землї Египецької, через що вони їх обминули й не вигубили їх, -</verse>
				<verse number="11">Оце вони платять нам тим, що прийшли вигнати нас із наслїдної держави твоєї, котру ти віддав нам.</verse>
				<verse number="12">Боже наш! суди їх ти. Бо в нас нема сили проти товпи сієї великої, прийшовшої на нас, і ми не відаємо, що робити, а тілько до тебе очі наші!</verse>
				<verse number="13">І стояли усї Юдеї перед лицем Господнїм, і малі дїти їх, і жінки їх, і сини їх.</verse>
				<verse number="14">Тодї найшов на Йозиїла, сина Захарії, сина Банеї, сина Еїєла, сина Маттанїї, левіта з синів Асафових, Дух Господень посеред збору,</verse>
				<verse number="15">І він промовив: Слухайте, всї Юдеї й осадники Ерусалимські, та й ти, царю Йосафате! Так говорить Господь до вас: Не бійтесь і не лякайтесь сієї великої орди, бо не ваша се війна, а Божа.</verse>
				<verse number="16">Завтра виступите проти їх; он вони виходять на верховину Зиз, і ви знайдете їх край долини, перед пустинею Еруїлом.</verse>
				<verse number="17">Не ви будете битись сим разом; ви виступіть, стійте та дивіться на спасеннє Господнє для вас. Юдо та Ерусалиме! не бійтесь і не жахайтесь. Завтра виступите їм на зустріч, і Господь буде при вас.</verse>
				<verse number="18">І припав Йосафат лицем до землї, й усї Юдеї та осадники Ерусалимські впали перед Господом, щоб поклонитись Господеві.</verse>
				<verse number="19">І встали левіти з синів Кагатових та з синів Кореєвих - славити Господа, Бога Ізрайлевого, вельми грімким голосом.</verse>
				<verse number="20">І повставали вони раннїм ранком і виступили до Текойської пустинї, і як виступили, став Йосафат і промовив: Слухайте мене, Юдеї та й ви осадники Ерусалиму! Майте віру в Господа, Бога вашого, й будьте безпечні; йміть віри пророках його, а пощаститься вам.</verse>
				<verse number="21">І порадився він з народом, і поставив сьпівцїв Господнїх, щоб вони в сьвятостї й побожностї, виступивши поперед узброєних, славили висьпівуючи: хвалїте Господа, бо віковічна милость його!</verse>
				<verse number="22">І в той час, як вони стали викликати і славити, розбудив Господь незгоду між Аммонїями, Моабіями та горянами з Сеїра, що прийшли на Юдею, й вони побили себе;</verse>
				<verse number="23">Бо піднялись Аммонїї та Моабії проти горян Сеїрських, побиваючи й вигублюючи їх, а коли скінчили з Сеїріями, стали вбивати один одного.</verse>
				<verse number="24">І коли Юдеї прийшли на вершину, що 'к пустинї, і глянули на ту орду, аж ось - по землї лежать самі трупи, нїхто не зістався.</verse>
				<verse number="25">І прийшов Йосафат і народ його забірати добичу, й знайшли в їх силу всякого добра, й одежу, й дорогі річі, й понабірали собі стільки, що не змогли нести. І три дні забірали вони, здобуток, так богато його було!</verse>
				<verse number="26">А четвертого дня зібрались на Долинї хвали, бо там вони хвалили Господа. Через те й звуть те місце Долиною хвали до сього часу.</verse>
				<verse number="27">І пійшли назад усї Юдеї та Ерусалимцї й Йосафат на чолї в їх, щоб вертати в Ерусалим з радощами, що Господь дав їм перевагу над ворогами їх.</verse>
				<verse number="28">І прибули в Ерусалим з псалтирями й цитрами та трубами до дому Господнього.</verse>
				<verse number="29">І був страх Божий по всїх царствах земель (пограничнїх), як почули, що сам Господь воював проти ворогів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="30">І стало спокійне царство Йосафатове, й дав йому Бог його спокій звідусїль.</verse>
				<verse number="31">Так царював Йосафат в Юдеї: трийцять пять років було йому, як став він царем, а двайцять пять років царював в Ерусалимі. Його мати звалась Азува, дочка Салаїлова.</verse>
				<verse number="32">І ходив він дорогою батька свого Аси, і не відхилявся від неї, та чинив що було до вподоби Господеві.</verse>
				<verse number="33">Тільки висоти не були знесені, й народ ще не направив серця свого до Бога батьків своїх.</verse>
				<verse number="34">Прочі дїї Йосафатові, перші й останні, записані в записках Іуя Ананїєнка, що поміщені в книзї царів Ізраїлських.</verse>
				<verse number="35">Але потім побратався Йосафат, царь Юдейський, з Охозією, царем Ізраїлським, що був безбожний в дїлах своїх,</verse>
				<verse number="36">І єдинився з ним, щоб побудувати кораблї, й посилати їх у Тарсис; і збудували вони кораблї в Езіон-Габері.</verse>
				<verse number="37">І вирік тодї Елїезер Додабенко з Мареші пророцтво на Йосафата, кажучи: За те, що ти пристав до спілки з Охозією, ударемнить Господь дїло твоє. - І розбились кораблї, й не могли плисти у Тарсис.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">І спочив Йосафат із отцями своїми, й поховали його при батьках його в Давидовому містї. І став царем Йорам, син його, замість його.</verse>
				<verse number="2">А були в його брати, сини Йосафатові: Азарія й Ехіїл, і Захарія й Азарій, і Михаїл і Сафатія: всї вони сини Йосафатові, царя Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="3">І дав їм батько багато дарів сріблом і золотом і дорогоцїнними річами разом із утвердженими городами в Юдеї; а царство віддав Йорамові, бо він був найстарший.</verse>
				<verse number="4">І вступив Йорам на царство отця свого, а коли вбився в силу, повбивав братів своїх мечем, та ще й деяких із князїв Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="5">Трийцять два роки було Йорамові, як зацарював, а царював вісїм років в Ерусалимі;</verse>
				<verse number="6">І ходив він стежками царів Ізраїлських, як се чинив дім Ахабів, бо Ахабова дочка була йому жінкою, й чинив він зло в очах Господнїх.</verse>
				<verse number="7">Одначе Господь не хотїв занапастити дому Давидового ради завіту, що постановив із Давидом, і через те, що обіцяв дати йому сьвіточ і синам його по всї часи.</verse>
				<verse number="8">За його часів відпав Едом від Юди, й постановили в себе царя,</verse>
				<verse number="9">І пійшов Йорам із своїми військовими начальниками, і всї колесницї з ним; і встав в ночі й побив Ідумеїв, що були обступили його, й начальників над колесницями (і повтїкав народ у домівки свої).</verse>
				<verse number="10">Одначе Едом відпав таки від Юди й по сей день. Того самого часу відпала й Либна від його, бо він покинув Господа, Бога батьків своїх.</verse>
				<verse number="11">Він позаводив також і висоти на горах Юдейських, і завів роспусту між Ерусалимцями й попсував Юдею.</verse>
				<verse number="12">І надійшло до його письмо від Ілиї пророка, а в йому було сказано: Так говорить Господь, Бог Давида, отця твого: за те, що ти не пійшов дорогами Йосафата, отця твого, й дорогами Аси, царя Юдейського,</verse>
				<verse number="13">А пійшов стежкою царів Ізрайлевих і завів роспусту в Юдеї і в Ерусалимцїв, як заводив роспусту дім Ахабів, та ще й до того повбивав братів твоїх, - дім батька твого, - котрі лїпші за тебе,</verse>
				<verse number="14">За те ж побє Господь великим побоєм народ твій, й синів твоїх, і жінок твоїх, і все добро твоє,</verse>
				<verse number="15">Тебе ж самого - тяжкою хоробою, хоробою жолудка твого, так що внутро твоє випадати ме в болях день поза день.</verse>
				<verse number="16">І збудив Господь проти Йорама дух Филистіїв та Арабів, сумежних з Етиопіями;</verse>
				<verse number="17">І пійшли вони на Юдею й напали на неї, й позабірали все добро, яке було в домі царському, а до того й синів його й жінок його, й не зісталось в його сина, окрім Охозії, найменшого з синів його.</verse>
				<verse number="18">А до сього всього наслав Господь невигойну хворобу на нутро його.</verse>
				<verse number="19">Так було день у день, а в кінцї другого року випали внутренностї його від слабостї його, й вмер він в великих муках; і не спалив йому народ його пахощів, як чинив се батькам його.</verse>
				<verse number="20">Трийцять два роки було йому, як став він царем, а вісїм років царював в Ерусалимі; і відійшов неоплаканий, й поховали його в містї Давидовому, та не в царському гробовищі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">І поставили Ерусалимцї царем Охозію, найменшого його сина, замість його, бо всїх старших повбивала орда, що прийшла було з Арабами до стану, - й став царем Охозія, син Йорама, царя Юдейського.</verse>
				<verse number="2">Охозії було двайцять два роки, як став царем, а царював він один рік у Ерусалимі; мати його звалась Готолїя, дочка Амбрієва.</verse>
				<verse number="3">І він ходив стежками дому Ахабового, бо його мати була йому дорадницею на вчинки безбожні.</verse>
				<verse number="4">І чинив він зло в очах Господнїх, як і дом Ахабів, бо він був йому дорадником по смертї батька його, на його погубу.</verse>
				<verse number="5">Ійдучи за їх порадою, пійшов він із Йорамом, сином Ахабовим, царем Ізраїлським, на войну проти Азаїла, царя Сирийського, в Рамот Галаадський. І поранили Сирийцї Йорама;</verse>
				<verse number="6">І вернувсь він в Езреель, гоїтись із ран, що заподїяли йому в Рамі, як він воювавсь з Азаїлом, царем Сирийським. І прийшов Охозія, син Йорамів, царь Юдейський, одвідати Йорама Ахабенка в Езреель, бо той був слабий.</verse>
				<verse number="7">І було се від Бога на згубу Охозії, що він прийшов до Йорама; бо після свого приходу виступив він із Йорамом проти Іуя Намессієнка, що його помазав Господь на те, щоб він викоренив дом Ахабів.</verse>
				<verse number="8">Як Іуй чинив суд над домом Ахабовим, тодї знайшов він декотрих князїв Юдейських та синів від братів Охозіїних, служивших в Охозії, і повбивав їх.</verse>
				<verse number="9">І шукав він Охозію, і взяв його, як він ховався в Самариї; й привели його до Іуя, й вбили й поховали його, бо казали: Він син Йосафата, що шукав Господа від щирого серця свого. І не зістався в Охозійоному домі, хто б міг царювати.</verse>
				<verse number="10">І Готолїя, мати Охозіїна, побачивши, що вмер її син, встала і вигубила усей царський рід дому Юдиного.</verse>
				<verse number="11">Але Йосавета, дочка царева, взяла Йоаса, сина Охозіїного, і викрала його споміж царських синів, що їх вбивали, та й сховала його й мамку його в спальній кімнатї; й таким робом Йосавета, дочка царя Йорама, жінка сьвященника Йодая, а сестра Охозіїна, сховала Йоаса від Готолії, і вона не вбила його.</verse>
				<verse number="12">І ховали вони його в домі Божому шість років, а Готолїя царювала в краю.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">Але сьомого року набрав Йодай сьміливостї і прийняв до спілки начальників над сотнями: Азарію, сина Ерохамового, й Ізмаїла, сина Егохананового, і Азарію, сина Обедового, й Маасею, сина Адаіїного, та Елишафата, сина Зихриного.</verse>
				<verse number="2">І перейшли вони Юдею та й зібрали левітів із усїх городів Юдейських, і голов поколїнь Ізрайлевих, і прийшли в Ерусалим.</verse>
				<verse number="3">І зложив увесь збір у дому Божому вмову з царем. І сказав їм Йодай: Оце син царів повинен бути царем, як вирік Господь про синів Давидових.</verse>
				<verse number="4">Ось що ви вчинїть: третина вас, що приходять в суботу, з сьвященників та левітів, буде за воротарів коло порогів,</verse>
				<verse number="5">А третя частка при домі царському, третя же частка коло брами Есод, а ввесь народ в сїнях дому Господнього.</verse>
				<verse number="6">І нехай нїхто не входить у дім Господнїй, окрім сьвященників та левітів, що служать. Вони можуть увійти, бо висьвячені, а ввесь народ нехай стоїть на сторожі Господнїй.</verse>
				<verse number="7">І нехай левіти обступлять царя звідусїль, кожний з зброєю своєю в руцї своїй, і хто входити ме в храм, того нехай вбивають. І будьте коло царя, коли він входити ме й виходити ме.</verse>
				<verse number="8">І зробили левіти й усї Юдеї, що звелїв Йодай сьвященник; і забрав кожний своїх людей, що приходили в суботу, разом із тими, що відходили в суботу, бо сьвященник Йодай не пускав тих черг, що вже змінились.</verse>
				<verse number="9">І роздав сьвященник Йодай начальникам над сотнями списи та малі й великі щити царя Давида, що були в домі Божому;</verse>
				<verse number="10">І повставляв увесь народ, кожного з зброєю його в руцї його, від правого угла храму до лївого угла храму, коло жертівника й коло дому, навкруги царя.</verse>
				<verse number="11">І вивели царевича й надїли на його вінець та прикраси, й постановили його царем; і помазали його Йодай та сини його, й сказали: Нехай живе царь!</verse>
				<verse number="12">І почула Готолїя клик народу, що збігався та викликував цареві, й вийшла до народу в дім Господнїй.</verse>
				<verse number="13">І поглянула, - аж ось стоїть царь на своїй підвишцї при входї, і князї й труби коло царя, а ввесь народ землї радїє, і трублять в труби, а сьпівцї славлять на приборах музичних. І роздерла Готолїя одежу свою, й закричала: Зрада, зрада!</verse>
				<verse number="14">І покликав сьвященник Йодай начальників над сотнями, що правили військом, і сказав їм: Виведїть її геть за двір, а хто пійде слїдом за нею, буде зарубаний мечем. Бо сьвященник звелїв, щоб не вбивали її в домі Господньому.</verse>
				<verse number="15">І перепустили її, але як вона прийшла до ввіходу кінської брами дому царського, то там вбили її.</verse>
				<verse number="16">І вчинив Йодай вмову між собою й усїм народом та царем, щоб їм бути народом Господнїм.</verse>
				<verse number="17">І пійшов увесь народ у божницю Баала, й збурили її, й жертівники її, й ідолів її порозбивали, а Маттана, жерця Баалового, вбили перед жертівниками.</verse>
				<verse number="18">І віддав Йодай службу в домі Господньому сьвященникам та левітам, (і відновив щоденну чергу сьвященників і левітів), як призначив Давид в домі Господньому, щоб приносити всепаленнє Господеві, як написано в законї Мойсейовому, з радощами та пісьнями, заведеними Давидом.</verse>
				<verse number="19">І поставив він воротарів коло брам дому Господнього, щоб нїхто нечистий від чого небудь не міг входити.</verse>
				<verse number="20">І забрав начальників над сотнями, й дуків та старшину в народї, і ввесь народ землї, і проводив царя з дому Господнього, та й перейшли через верхні ворота в дім царський, й посадили царя на царський престол.</verse>
				<verse number="21">І радїв увесь народ в землї і місто заспокоїлось. А Готолїю зарубали мечем.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">Сїм років було Йоасові, як став царем, а сорок років царював він у Ерусалимі; мати його звалась Зивія з Берсабиї.</verse>
				<verse number="2">І чинив Йоас що було до вподоби Господеві по всї днї сьвященника Йодая.</verse>
				<verse number="3">І взяв йому Йодай дві жінки, й мав він від їх синів і дочок.</verse>
				<verse number="4">Після того забажало серце Йоасове поновити дом Господень.</verse>
				<verse number="5">І зібрав він сьвященників та левітів і сказав їм: Ійдїть по містах Юдейських і збірайте з усїх Ізрайлитян срібло задля піддержки дому Бога вашого рік за роком, і присьпішіть се дїло. Але левіти не квапились.</verse>
				<verse number="6">І покликав царь Йодая, їх голову й сказав йому: Чом ти не вимагаєш від левітів, щоб вони приносили з Юдеї та Ерусалиму данину постановлену Мойсейом, слугою Господнїм, та збором Ізрайлитян на намет громадський?</verse>
				<verse number="7">Бо безбожна Готолїя та її сини обдерли дом Божий і все присьвячене для дому Господнього вжили для Баалів.</verse>
				<verse number="8">І звелїв царь, і зробили одну скриньку, й вмістили її при ввіходї в дом Господнїй знадвору.</verse>
				<verse number="9">І оповістили по Юдеї та Ерусалимі, щоб зносили Господеві данину, що її Мойсей, слуга Божий, наложив на Ізрайлитян у пустинї.</verse>
				<verse number="10">І зрадїли всї старшини і ввесь народ, і зносили та складали в скриню доти, доки вона не стала повна.</verse>
				<verse number="11">А коли наставав час, що скриню приносили через левітів до урядників царських, і коли вони бачили, що там багато срібла, тодї приходив писар царський та довірений первосьвященника, й висипали зо скринї, й відносили її, та й ставили на своє місце. Так робили вони по всяк день і зібрали силу срібла.</verse>
				<verse number="12">І віддавали його царь та Йодай виконувачам робіт при домі Господньому, а вони наймали камянотесів та теслїв до понови дому Господнього, і ковалїв та гамарників до піддержування дому Господнього.</verse>
				<verse number="13">І робили майстрі, й довершувалась понова їх руками, й привели дом Божий до належного стану й скріпили його.</verse>
				<verse number="14">А коли все скінчили, то принесли цареві та Йодаєві останок срібла; й пороблено з його посуд для дому Господнього, посуд до служби й до всепалення, чаші та инчий золотий та срібний посуд. І приносили всепалення в домі Господньому безперестанно, доки жив Йодай.</verse>
				<verse number="15">І постарівся Йодай і, поживши доволї, помер; сто трийцять років було йому, як він умер.</verse>
				<verse number="16">І поховали його в Давидовому містї при царях, бо він чинив добре в Ізраїлї, для Бога й для дому його.</verse>
				<verse number="17">Та після Йодаєвої смертї поприходили князї Юдейські, підлещуючись до царя; і царь почав їх слухати.</verse>
				<verse number="18">І покинули дім Господа, Бога батьків своїх, і стали служити в посьвячених гаях ідолам, - і був гнїв Господень на Юду та Ерусалим за цю їх провину.</verse>
				<verse number="19">І посилав до їх пророків, щоб навернути їх до Господа, й вони вмовляли їх, але ті не слухали.</verse>
				<verse number="20">І найшов Дух Божий на Захарію, сина сьвященника Йодая, і став він на вишинї перед народом і промовив до їх: Так говорить Господь: Чом ви нарушуєте прикази Господнї? Не вийде воно вам на хосен; і коли ви покинули Господа, то й він вас покине.</verse>
				<verse number="21">І змовились проти його, і вбили його каміннєм, по приказу царя, в дворі дому Господнього.</verse>
				<verse number="22">І не спогадав царь Йоас на добродїйство, що вчинив йому Йодай, батько його, і вбив сина його. І як він умірав, то сказав: Нехай бачить Господь і нехай відплатить!</verse>
				<verse number="23">А коли минув рік, виступило проти його військо Сирийське, і прийшли в Юдею й в Ерусалим, і повбивали споміж народу всїх старшин у народї, а ввесь здобуток, забраний в їх, послали цареві в Дамаск.</verse>
				<verse number="24">Хоч військо Сирийське прийшло було в невеликому числї людей, та Господь віддав в їх руку превелике множество за те, що покинули Господа, Бога батьків своїх. Та й над Йоасом вчинили вони суд;</verse>
				<verse number="25">Як вони вийшли від його, лишаючи його в тяжкій хворобі, то слуги його вчинили змову проти його за кров сина Йодаєвого, сьвященника, й вбили його в постелї його, і він умер. І поховали його в Давидовому містї, та не поховали його в царському гробовищі.</verse>
				<verse number="26">Ті ж, що вчинили змову проти його, були: Завад, син Шимеати Аммонїйки, та Егозавад, син Шимрити Моабійки.</verse>
				<verse number="27">Про синів його і про многі пророцтва проти його, та про будови коло дому Божого написано в книзї царів. І став царем син його Амасія замість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">Двайцять пять років було Амасії, як став царем, а двайцять девять років царював він у Ерусалимі: його мати звалась Егоаддань із Ерусалиму.</verse>
				<verse number="2">І чинив він угодне в очах Господнїх, та не з щирого серця.</verse>
				<verse number="3">Як скріпилось його царство, тодї він повбивав слуг своїх, що вбили царя, батька його.</verse>
				<verse number="4">Та дїтей їх не повбивав, через те, що написано в законї, в книзї Мойсейовій, де Господь заповів, говорючи: не належить вбивати батьків за дїтей, а дїтей не належить вбивати за батьків, але кожний за свою провину повинен умерти.</verse>
				<verse number="5">І зібрав Амасія Юдеїв і поставив їх по поколїннях під власть тисячників та сотників, усїх Юдеїв і Беняминїїв, і перелїчив їх від двайцяти років і старших, і знайшов їх триста тисяч чоловіка добірнїх, що могли вступити в військо й орудувати списом та щитом.</verse>
				<verse number="6">Та ще найняв сто тисяч Ізрайлитян хоробрих воінів за сто талантів срібла.</verse>
				<verse number="7">Але прийшов до його чоловік Божий та й сказав: Царю! нехай не йде з тобою військо Ізраїлське, бо нема Господа з Ізрайлитянами, з усїма синами Ефраїмовими.</verse>
				<verse number="8">Йди ти сам, роби дїло, покажи відвагу в битві; а як нї, то повалить тебе Бог перед лицем ворога, бо в Бога є сила й піддержати й повалити.</verse>
				<verse number="9">І сказав Амасія чоловікові Божому: що ж робити з стома талантами, що я віддав військові Ізрайлевому? І сказав Божий чоловік: Господь може дати тобі більше від сього.</verse>
				<verse number="10">І відлучив Амасія військо, що прийшло до його від Ефраїма, щоб вернулись у своє місце. І запалився вельми гнїв їх на Юдею, й пішли вони назад в своє місце в палаючому гнїві.</verse>
				<verse number="11">А Амасія осьмілився і повів народ свій, і пійшов на Соляну долину, й побив синів Сеїру десять тисяч;</verse>
				<verse number="12">А десять тисяч забрали сини Юдині в полон живцем, і вивели їх на верх скелї, та й поскидали їх з верха скелї, і всї вони порозбивались.</verse>
				<verse number="13">Але військо, що Амасія відіслав назад, щоб не йшло з ним на війну, розійшлося по містах Юдейських від Самариї до Беторона, й повбивало в їх три тисячі, та награбувало силу добичі.</verse>
				<verse number="14">Амасія ж, вернувши після побою Ідумеїв, принїс богів синів Сеїру і поставив їх у себе за богів, і молився їм і кадив перед ними.</verse>
				<verse number="15">І запалився гнїв Господа на Амасію, і послав він до його пророка, а той сказав йому: Чого ти обертаєшся до богів сього народу, що не спасли свого народу від твоєї руки?</verse>
				<verse number="16">Як він так говорив до його, відповів царь: Хиба тебе настановили царським порадником? перестань, щоб не вбили тебе! І перестав пророк, промовивши: Знаю, що Бог призначив тебе на згубу, за те, що ти зробив се й не слухаєш моєї ради.</verse>
				<verse number="17">І порадився Амасія, царь Юдейський, й послав до Йоаса, сина Йоахазового, сина Іуєвого, царя Ізраїлського, і звелїв сказати: Приходь, побачимось (зміряємось) один із одним.</verse>
				<verse number="18">І одослав Йоас, царь Ізраїлський, до Амасії, царя Юдейського, і звелїв сказати йому: Терен, що на Ливанї, послав до кедра, що на Ливанї, сказати: віддай свою дочку за жінку моєму синові. Та прийшли дикі зьвірі, що на Ливанї, й здоптали той терен.</verse>
				<verse number="19">Ти кажеш: Ось я побив Ідумеїв, - і згордїло твоє серце, і ти запобігаєш пустої слави. Сиди лїпше в себе в дома. Чого тобі викликувати небезпечність? Впадеш ти й Юдея з тобою.</verse>
				<verse number="20">Але Амасія не послухав, бо то було від Бога, щоб віддати їх в руку Йоасові за те, що стали удаватись до богів Ідумейських.</verse>
				<verse number="21">І виступив Йоас, царь Ізраїлський, і побачились особисто, він і Амасія, царь Юдейський, в Бетсамисї Юдейському.</verse>
				<verse number="22">І були побиті Юдеї Ізрайлитянами, й розбіглись кожний в свою домівку.</verse>
				<verse number="23">Та й Амасію, царя Юдейського, сина Йоаса Йоахазенкового, спіймав Йоас, царь Ізраїлський, в Бетсамисї й привів його в Ерусалим, і розвалив мур Ерусалимський від воріт Ефраїмових до брами углової на чотиріста ліктів;</verse>
				<verse number="24">І забрав усе золото й срібло, і ввесь посуд, що знаходився в домі Божому в Обед-Едома, та скарби дому царського, й закладників, та й вернувся в Самарию.</verse>
				<verse number="25">І жив Амасія Йоасенко, царь Юдейський, після смертї Йоаса Йоахазенка, царя Ізраїлського, пятнайцять років.</verse>
				<verse number="26">Прочі дїї Амасіїні, перші й останні, списані в книзї царів Юдейських та Ізраїлських.</verse>
				<verse number="27">Після того часу, як Амасія одступив від Господа, зложили в Ерусалимі проти його змову, й він утїк у Лахис. Та послали за ним у Лахис, і вбили його там.</verse>
				<verse number="28">І привезли його кіньми, й поховали його при батьках його в містї Юдиному.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">І взяв увесь народ Юдейський Озію, що йому було шіснайцять років, і настановили його царем замість батька його Амасії.</verse>
				<verse number="2">Він забудував Елат і вернув його Юдеї, після того, як спочив царь при батьках своїх.</verse>
				<verse number="3">Шіснайцять років було Озії, як став він царем, а царював пятьдесять два роки в Ерусалимі: мати його звалась Ехолїя з Ерусалиму.</verse>
				<verse number="4">І чинив він угодне в очах Господа, саме так, як чинив Амасія, отець його;</verse>
				<verse number="5">І обертався він до Бога, докі жив Захарія, що навчав страху Божому, а в той час, коли він обертавсь до Господа, щастив йому Бог.</verse>
				<verse number="6">І вийшов він і воювався з Филистіями, й порозвалював мури Гету й мури Ябнеї та мури Азоту, й побудував міста в краю Азотскому й в Филистіїв.</verse>
				<verse number="7">І допомагав йому Бог проти Филистіїв і проти Арабів, що жили в Гур-Баалї, та проти Меунїїв;</verse>
				<verse number="8">І платили Аммонїї Озії данину, й доходила слава його до гряниць Египту, бо він вбивався щораз більше в силу.</verse>
				<verse number="9">І збудував Озія башти в Ерусалимі над брамою угловою й над долинною брамою й на углї, та й скріпив їх.</verse>
				<verse number="10">І будував вежі в пустинї, й повикопував багато криниць, бо мав много товару по низинах і по рівнинах, і хлїборобів та виноградарів на горах і на Кармелї, бо любувався в хлїборобстві.</verse>
				<verse number="11">Було в Озії й військо, що виходило на війну загонами, після перелїку в їх списї, зложеному рукою писаря Еєла й врядника Маасеї, під приводом Хананїї, одного з найбільших вельмож царських.</verse>
				<verse number="12">Усїх голов над поколїннями, хоробрих воінів, було дві тисячі шістьсот.</verse>
				<verse number="13">А під їх рукою всієї військової сили - триста сїм тисяч пятьсот, що виступали до битви з воєнним завзяттєм на поміч цареві проти ворогів.</verse>
				<verse number="14">І наготував для їх Озія, на усе військо, щити і списи, й шеломи, й панцири, й сагайдаки, й пращі до метання камінцями.</verse>
				<verse number="15">І поробив він в Ерусалимі штучно вигадані машини, щоб стояли на баштах та на углах, на те, щоб випускати стріли та велике каміннє. І понеслось імя його далеко, тим що він навдивовижу захистив себе й скріпився.</verse>
				<verse number="16">Та як вбився він у силу, то й згордїло серце його на його погибель, і стався він проступником перед Господом, Богом своїм, бо ввійшов в храм Господнїй, щоб палити кадило на вівтарі кадильному.</verse>
				<verse number="17">І пійшов за ним Азарія сьвященник, а з ним вісїмдесять сьвященників Господнїх, людей поважаних.</verse>
				<verse number="18">І заперечили цареві Озії й сказали йому: Не слїд тобі, Озію, кадити Господеві; се дїло сьвященників, синів Ааронових, на те й посьвячених, щоб кадити; вийди з сьвятинї, бо ти вчинив се проти закону, й не буде тобі за се честь у Господа Бога.</verse>
				<verse number="19">І розсердився Озія, - а в його в руцї кадильниця, щоб кадити, - та як тільки він розсердився на сьвященників, появилась на його чолї проказа, перед очима сьвященників, в домі Господньому, коло вівтаря кадильного.</verse>
				<verse number="20">І глянув на його первосьвященник Азарія і всї сьвященники, аж оце проказа на чолї його. І силували його, щоб виходив звідтїль, та й сам він квапився вийти, бо спізнав, що Господь його вдарив.</verse>
				<verse number="21">І був царь Озія прокаженим по день своєї смертї, й жив в особньому домі, і відлучений був від дому Господнього. А Йоатам, син його, розпоряджав домом царським і правив народом краю.</verse>
				<verse number="22">Прочі дїї Озіїні, перші й останні, списав пророк Ісаїя, син Амосів.</verse>
				<verse number="23">І спочив Озія з батьками своїми, й поховали його при батьках його на полі коло гробовищ царських, бо казали: Він прокажений. І став царем Йоатам, син його, замість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">Двайцять пять років було Йоатамові, як став царем, а царював шіснайцять років у Ерусалимі; його мати звалась Еруша Садоківна.</verse>
				<verse number="2">І чинив він добре в очах Господнїх так, як чинив Озія, отець його, тільки він не входив у храм Господнїй, а народ грішив дальше.</verse>
				<verse number="3">Він збудував верхню браму дому Господнього й набудував богато на мурі Офеловому;</verse>
				<verse number="4">І побудував міста на горі Юдейській, а в лїсах збудував двірцї та вежі.</verse>
				<verse number="5">Він воювавсь із царем Аммонїїв і побідив їх, й дали йому Аммонїї того року сто талантів срібла і десять тисяч корцїв пшеницї, та десять тисяч ячменю. Се давали Аммонїї й на другий рік, і на третій.</verse>
				<verse number="6">А був Йоатам такий сильний через те, що справляв дороги свої перед лицем Господа, Бога свого.</verse>
				<verse number="7">Прочі дїї Йоатамові і всї війни його, й справи його списані в книзї царів Ізраїлських та Юдейських.</verse>
				<verse number="8">Двайцять пять років було йому, як став царем, а шіснайцять років царював в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="9">І спочив Йоатам при батьках своїх, і поховали його в Давидовому городї. І став царем Ахаз, син його, замість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="28">
				<verse number="1">Двайцять років було Ахазові, як став він царем, а шіснайцять років царював в Ерусалимі; і не чинив він, що було до вподоби Господеві, як предок його Давид:</verse>
				<verse number="2">Він блукав дорогами царів Ізраїлських, а навіть поробив вилиті ідоли (статуї) Баалів;</verse>
				<verse number="3">І палив він кадила на долинї синів Енномових, і переводив синів своїх через огонь, по звичаю гидот тих народів, що їх Господь вигнав зперед лиця синів Ізрайлевих;</verse>
				<verse number="4">І приносив жертви та курева на висотах і на пригорках та під кожним гіллястим деревом.</verse>
				<verse number="5">І віддав його Господь, Бог його, в руку царя Сирийцїв, і вони побили його, і забрали в його силу бранцїв та й повели в Дамаск. І в руки царя Ізраїлського був він відданий, і той побив його великим побоєм.</verse>
				<verse number="6">І повбивав Факей, син Ремаліїн (царь Ізраїлський), за один день сто двайцять тисяч Юдеїв, людей войовничих, за те що вони покинули Господа, Бога батьків своїх.</verse>
				<verse number="7">А Зихрій, силач із Ефраїміїв, убив Маасею, царевого сина, та Азрикама, домозверхника, та Елкану, другого по цареві.</verse>
				<verse number="8">І забрали сини Ізрайлеві в полон у братів своїх Юдеїв двістї тисяч жінок, синів та дочок; та й силу здобитку награбили в їх, і відіслали добичу в Самарию.</verse>
				<verse number="9">А був там пророк Господнїй, на ймення Одед. Він вийшов проти війська, що йшли до Самариї, і сказав їм: Оце Господь, Бог батьків ваших, розгнївавшись на Юдеїв, віддав їх в вашу руку, а ви повбивали їх із такою лютістю, що вона дійшла до небес.</verse>
				<verse number="10">І тепер ви гадаєте повернути синів Юди та Ерусалиму в невольників та невольниць собі. Та хиба ж у вас самих нема провини перед Господом, Богом вашим?</verse>
				<verse number="11">Так послухайте мене, й вернїть бранцїв, що їх захопили споміж братів ваших, бо полумя гнїву Господнього на вас!</verse>
				<verse number="12">І встали деяки начальники синів Ефраїмових: Азарія Егохананенко, Берехія Мешиллемотенко, та Езекія Юаллуменко, та Амаса Хадлаєнко проти прийшовших із війни,</verse>
				<verse number="13">І сказали їм: Не слїд вам приводити сюди бранцїв, бо був би нам гріх перед Господом. Невже ж ви маєте на думцї збільшити наші гріхи і наші проступки? велика наша провина, й полумя (Господнього) гнїву над Ізраїлем.</verse>
				<verse number="14">І лишили мужі військові бранцїв та добичу в начальників військових і всієї громади.</verse>
				<verse number="15">І встали мужі, названі по іменням, і взяли бранцїв, і з'одягли всїх нагих між ними з добичі, одягли їх, і обули їх, і нагодували їх, і напоїли їх, і намастили їх оливою, та й посадили на ослів усїх слабих споміж їх, і відвели їх у Ерихон, місто в пальмах, до братів їх, і вернулись в Самарию.</verse>
				<verse number="16">В той час послав царь Ахаз до царів Ассирийських, щоб вони стали йому до помочі,</verse>
				<verse number="17">Бо Ідумеї приходили ще раз і повбивали многих у Юдеї і позабірали в полон;</verse>
				<verse number="18">Та й Филистії понабігали були в міста на низинах і в південний край Юдеї і взяли Бетсамис і Аялон, і Гедерот, і Сохо та залежні від його міста, й Тимну з залежними від неї містами, і Гимзо та залежні від його міста, та й оселились там.</verse>
				<verse number="19">Так принизив Господь Юдею через Ахаза, царя Юдейського бо він розопсотив Юдею й велико грішив перед Господом.</verse>
				<verse number="20">І прийшов до його Теглафелласар, царь Ассирийський, але тільки був тягарем йому, замість стати йому до помочі,</verse>
				<verse number="21">Бо царь Ахаз забрав скарби з дому Господнього й з дому царського та від князїв, і віддав цареві Ассирийському, але се нїчого не помогло йому.</verse>
				<verse number="22">Та й в тїсний для себе час творив він беззаконня перед Господом, він - царь Ахаз:</verse>
				<verse number="23">Він приносив жертви богам Дамаським, думаючи, що се вони побили його, й говорив: Боги царів Сирийських помагають їм; принесу й я жертву їм, а вони поможуть менї. Але вони були на впадок йому й всьому Ізраїлеві.</verse>
				<verse number="24">І зібрав Ахаз посуд дому Божого, й порозбивав посуд Божого дому, й замкнув двері дому Господнього, й поробив собі жертовники по усїх кутках в Ерусалимі,</verse>
				<verse number="25">І по всїх містах Юдиних поробив висоти, щоб кадити инчим богам і роздратовував Господа, Бога батьків своїх.</verse>
				<verse number="26">Прочі його дїї і всї вчинки його, перші й останні, списані в книзї царів Юдейських та Ізраїлських.</verse>
				<verse number="27">І спочив Ахаз при батьках своїх, і поховали його в містї, в Ерусалимі, але не зложили його в гробовищі царів Ізрайлевих. І став царем Езекія, син його, замість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="29">
				<verse number="1">Езекії було двайцять пять років, як став царем, а царював він в Ерусалимі двайцять девять років; мати його звалась Авія Захаріївна.</verse>
				<verse number="2">І чинив він угодне в очах Господнїх, так як чинив Давид, предок його:</verse>
				<verse number="3">Першого таки року свого царювання, першого місяця відчинив він двері дому Господнього і поновив їх,</verse>
				<verse number="4">І звелїв поприходити сьвященникам та левітам, і зібрав їх на майданї, що на схід сонця;</verse>
				<verse number="5">І промовив до їх: Слухайте мене, левіти! тепер осьвятїтеся самі і посьвятїть дім Господа, Бога батьків ваших, і викиньте нечисть із сьвятинї.</verse>
				<verse number="6">Бо батьки наші проступились і робили не вподобне Господеві, Богові нашому, і покинули його й відвернули лице своє від пробутку Господнього і обернулись спиною,</verse>
				<verse number="7">І замкнули двері в притворі, і погасили сьвічники, й не палили курення, й не приносили всепалення в сьвятинї Бога Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="8">І був гнїв Господень на Юдею й на Ерусалим, і він віддав їх на ганьбу, на спустошеннє та на глум, як бачите на свої очі.</verse>
				<verse number="9">І оце впали батьки наші під мечем, а сини наші, й дочки наші, й жінки наші за се в полонї в землї не своїй, і до сього часу.</verse>
				<verse number="10">Тепер у мене на серцї, постановити завіт з Господом, Богом Ізрайлевим, щоб відвернув від нас огонь гнїву свого.</verse>
				<verse number="11">Сини мої, не будьте недбайливі, вас бо вибрав Господь, стояти перед лицем його, служити йому й бути в його слугами та палити йому кадило.</verse>
				<verse number="12">І встали левіти: Махат Амасаєнко, і Йоель Азарієнко - з синів Кагатових; а з синів Мераріїних: Кис Авдієнко, й Азарія, син Егаллелелів; а з роду Гирсонового: Йоах Зиммиєнко, й Еден Йоахенко;</verse>
				<verse number="13">А з синів Елизафанових: Шимрі й Еіел, а з синів Асафових: Захарія й Маттанїя;</verse>
				<verse number="14">А з синів Еманових: Ехіел і Шимей; а з синів Ідитунових: Шемая і Уззієл.</verse>
				<verse number="15">Вони зібрали братів своїх і осьвятили себе, й пійшли по приказу царевому очищувати дом Господень, по слову Господньому.</verse>
				<verse number="16">І ввійшли сьвященники в середину дому Господнього задля очищення, й повиносили всю нечисть, яку познаходили в храмі Господньому, на двір дому Господнього, а левіти забрали те й винесли 'д Кедрон-потокові.</verse>
				<verse number="17">А почали осьвячувати першого дня першого місяця, а восьмого дня того ж місяця ввійшли в притвор Господнїй і очищували дом Господнїй вісїм день, а шіснайцятого дня першого місяця скінчили.</verse>
				<verse number="18">І прийшли в дім до царя Езекії й сказали: Ми вичистили дом Господнїй, й жертовник до всепалення й ввесь посуд його, і стіл на хлїби показні й ввесь посуд його,</verse>
				<verse number="19">І ввесь посуд, що закинув царь Ахаз за свого царювання в беззаконностї своїй, ми приладили й осьвятили, і ось він перед жертовником Господнїм.</verse>
				<verse number="20">І встав царь Езекія рано вранцї, і зібрав начальників міста, і пійшов в дім Господнїй.</verse>
				<verse number="21">І привели сїм назимків і сїм баранів, і семеро ягнят та сїм козлів на жертву про гріх за царство й за сьвятиню й за Юдею; й звелїв він синам Аароновим, сьвященникам, принести всепалення на жертівнику Господньому.</verse>
				<verse number="22">І порізали назимки, і взяли сьвященники кров і покропили жертовник; і порізали барани й покропили кровю жертовник; і порізали ягнята й покропили кровю жертовник.</verse>
				<verse number="23">І привели козлів на жертву за гріх перед лице царя й громади, і вони поклали руки свої на їх.</verse>
				<verse number="24">І зарізали їх сьвященники, і очистили їх кровю жертовник задля спокутування гріхів усього Ізраїля, бо царь дав наказ принести всепаленнє й жертву за гріх за всього Ізраїля.</verse>
				<verse number="25">І настановив він левітів в домі Господньому з кимвалами, псалтирями та цитрами, по постанові Давида й Гада, віщого у царя, та пророка Натана, бо ся постанова була від Господа через пророків його.</verse>
				<verse number="26">І стали левіти з музичними Давидовими прирядами, а сьвященники з трубами:</verse>
				<verse number="27">І звелїв Езекія принести всепаленнє на жертовник. І в той час, як почалось всепаленнє, почалося й сьпіваннє Господеві під гук труб та приборів Давида, царя Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="28">І вся громада молилась, а сьпівцї сьпівали, й трубили труби, доки не скінчилось всепаленнє.</verse>
				<verse number="29">А як скінчилось всепаленнє, нахилився царь і всї бувші при йому й поклонились.</verse>
				<verse number="30">І звелїв царь Езекія й князї левітам, щоб славили Господа словами Давида та віщого Асафа, й славили вони з радощами й, нахилившись, поклонилися.</verse>
				<verse number="31">І промовив Езекія знов і сказав: Тепер ви посьвятили себе Господеві; приступайте ж і приносїть жертви й приноси подячні в дом Господень. І понесла вся громада жертви й приноси подячні, й кожний, хто мав щире серце, - всепалення.</verse>
				<verse number="32">І було число всепалень, що привели громадяни: сїмдесять волів, сто баранів та двістї ягнят - усе це на всепаленнє Господеві.</verse>
				<verse number="33">Инчих присьвячених жертов було: шістьсот з товару та три тисячі з овець.</verse>
				<verse number="34">Але сьвященників було за мало, й вони не встигали здирати скіри з усїх всепалень, то ж помагали їм брати їх левіти, доки не скінчилось дїло й доки не осьвятились прочі сьвященники, бо левіти були скорші в осьвачуваннї себе, нїж сьвященники.</verse>
				<verse number="35">До того ще було вельми много всепалень із жиром жертов подячних та ливних при всепаленнї. Оттак була наново заведена служба в домі Господньому.</verse>
				<verse number="36">І радїв Езекія і ввесь народ, що Бог так направив народ, бо се все сталося несподївано.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="30">
				<verse number="1">І послав Езекія по всїй землї Ізраїлській і Юдеї, і писав листи до Ефраїма й Манассії, щоб прийшли в дом Господнїй в Ерусалим справляти паску Господеві, Богові Ізрайлевому.</verse>
				<verse number="2">І постановили на радї царь і старшини його й уся Ерусалимська громада сьвяткувати паску другого місяця,</verse>
				<verse number="3">Бо не могли справляти її в свій час через те, що сьвященники ще не висьвятились в довільній скількостї, і народ не зійшовся в Ерусалим.</verse>
				<verse number="4">І припало се до вподоби, цареві і всїй громадї.</verse>
				<verse number="5">І постановили оповістити по всьому Ізраїлї, від Бирсабиї до Дана, щоб йшли в Ерусалим справляти паску Господеві, Богові Ізрайлевому, бо вже давно не справляли її так, як було взаконено.</verse>
				<verse number="6">І пійшли посланцї з листами від царя і від старшини його по всїй землї Ізраїлській та Юдеї й говорили з наказу царя: Дїти Ізрайлеві! навернїться до Господа, Бога Авраамового, Ізаакового та Ізрайлевого, а він обернеться до того останку споміж вас, що уйшли руки царів Ассирийських.</verse>
				<verse number="7">І не будьте такі, як батьки ваші та брати ваші, що вели себе беззаконно перед Господом, Богом отцїв ваших; і він віддав їх на спустошеннє, як самі бачите.</verse>
				<verse number="8">Не будьте тепер тугошиями, як батьки ваші, покорітесь Господеві і приходьте до сьвятинї його, що він посьвятив її по віки; і служіть Господеві, Богові вашому, а він відверне від вас огонь гнїву свого.</verse>
				<verse number="9">Коли ви обернетесь до Господа, тодї брати ваші й дїти ваші знайдуть собі ласку в тих, що забрали їх в полон, і вернуться вони в сей край, бо Господь, Бог ваш, милосерний й добротливий, і не відверне лиця від вас, як ви обернетесь до його.</verse>
				<verse number="10">І ходили бігцї від міста до міста по землї Ефраїмовій і Манассіїній та Забулоновій, але вони сьміялись і глузували з їх.</verse>
				<verse number="11">Одначе деякі з поколїння Ассерового, Манассіїного та Забулонового покорились і прийшли в Ерусалим.</verse>
				<verse number="12">І була рука Божа над Юдеєю, й дала їм одно серце, щоб вволити волю царя та старшин, по слові Господньому.</verse>
				<verse number="13">І зібралась в Ерусалим сила народу, щоб сьвяткувати сьвято опрісночнє, другого місяця, - громада дуже велика.</verse>
				<verse number="14">І взялись і порозвалювали жертівники, що були в Ерусалимі; і всї, що на їх палено кадила (ідолам), повалили та повкидали в потік Кедрон.</verse>
				<verse number="15">І закололи ягня паскальнє чотирнайцятого дня другого місяця. Сьвященникам та левітам стало сором, і вони осьвятились і принесли всепаленнє в дом Господнїй.</verse>
				<verse number="16">І поставали на свойму місцї по порядку свойму, по закону Мойсея, чоловіка Божого. Сьвященники кропили кроввю, (беручи її) з рук левітів.</verse>
				<verse number="17">А що в зборі багато було таких, що не осьвятились, то замість нечистих різали левіти ягня паскальнє задля посьвячення Господеві.</verse>
				<verse number="18">Багато з народу, найбільше з поколїння Ефраїмового та Манассіїного, Іссахарового та Забулонового, не обчистилось; одначе ж вони їли паску, не по постанові.</verse>
				<verse number="19">Але Езекія помолився за їх, промовляючи: Нехай благий Господь простить кожного, хто направив своє серце до того, щоб шукати Господа Бога, Бога батьків своїх, хоч і без сьвятого обчищення.</verse>
				<verse number="20">І почув Господь Езекію, і простив народові.</verse>
				<verse number="21">І справляли сини Ізрайлеві, що знаходились в Ерусалимі, сьвято опріснокове через сїм день з великими радощами; а левіти та сьвященники славили по всяк день Господа на приборах до вихвалювання Господа.</verse>
				<verse number="22">І говорив Езекія по серцї всїм левітам, що були тямущі в службі Господеві. І їли сьвяточнє сїм день, приносячи жертви мирні й славлючи Господа, Бога отцїв своїх.</verse>
				<verse number="23">І постановила уся громада сьвяткувати других сїм день, і пробули цї сїм день в радощах;</verse>
				<verse number="24">Бо Езекія, царь Юдейський, достачив для громади тисячу назимків і десять тисяч овець, та й дуки достачили для громади тисячу назимків і десять тисяч овець, і сьвященників висьвятилось вже багато.</verse>
				<verse number="25">І веселились усї, що зібрались із Юдеї, і сьвященники й левіти, і ввесь збір, що посходився з Ізраїля, та й чужинцї, що поприходили з землї Ізраїлської і проживали в Юдеї.</verse>
				<verse number="26">І була велика радість в Ерусалимі, бо від часу Соломона, сина Давидового, царя Ізрайлевого, не бувало схожого на се в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="27">І встали сьвященники та левіти, і благословили народ; і був вислуханий голос їх, і дійшла молитва їх до сьвятого пробутку його, на небеса.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="31">
				<verse number="1">Скінчивши все це, пійшли всї Ізрайлитяне, що там були, по містах Юдейських і порозбивали ідолів, повирубували посьвячені дерева, й спустошили висоти та жертовники по всїй Юдеї і в землї Беняминовій Ефраїмовій та Манассіїній, цїлковито. А потім повертались всї сини Ізрайлеві, кожний в свою державу, в свої міста.</verse>
				<verse number="2">І постановив Езекія черги для сьвященників та левітів по віддїлах їх, кожного до його дїла, сьвященничого або левітського, при всепаленнї та при жертвах мирних, до служби, до хвалення та славлення, й коло воріт дому Господнього.</verse>
				<verse number="3">І відїлив царь частку з свого майна на всепалення: на всепаленнє ранїшні й вечірні, й на всепалення щосуботні та новомісячні, і на сьвята, як написано в законї Господньому.</verse>
				<verse number="4">І звелїв він народові, що жив в Ерусалимі, давати належне удержаннє сьвященникам та левітам, щоб могли пильнувати закону Господнього.</verse>
				<verse number="5">Як сей приказ оповіщено, то сини Ізрайлеві назносили силу первоплодів збіжжя, вина, й оливи, й меду, та й з усього, що родить земля, понаносили дуже багато десятин.</verse>
				<verse number="6">І Ізрайлитяне та Юдеї, що жили в містах Юдейських, приставили так само десятини з товару та овець, та десятини з пожертвування, присьвяченого Господеві, Богові їх; і понаскладували купи-купи.</verse>
				<verse number="7">Третього місяця почали складати купи, а сьомого місяця скінчили.</verse>
				<verse number="8">І прийшли Езекія та дуки, і побачили купи, та й дякували Господеві й його народові, Ізраїлеві.</verse>
				<verse number="9">І спитав Езекія сьвященників та левітів про ті купи.</verse>
				<verse number="10">І відповів йому Азарія, первосьвященник, з дому Садокового, й сказав: Від того часу, як почали носити приноси в дом Господнїй, їли ми до схочу, і багато зісталось; бо Господь благословив народ свій. І з того, що зісталось, набралось оце множество.</verse>
				<verse number="11">І звелїв Езекія приладити кімнати, що при домі Господньому. І приладили.</verse>
				<verse number="12">І попереносили туди приноси, й десятини, й присьвяти з усією вірністю. І був за начальника при їх Хонанїя, левіт, та Симей, брат його, за другого.</verse>
				<verse number="13">А Ехіїл і Азарія, і Нахат, і Асаїл, і Еримот, і Йозавад, і Елїел, і Ісмахія, й Махат, і Бенанїя були доглядниками під рукою Хонанїї та Симея, брата його, по приказу царя Езекії та Азарії, начальника при домі Божому.</verse>
				<verse number="14">Коре, син Імнин, левіт, дверник на східньому боцї, був при доброхітнїх приносах Богові, до видавання принесеного Господеві й важнїйших посьвятів.</verse>
				<verse number="15">А під його рукою Еден і Минїямин, і Ешуа, й Шемаїя, і Амарія та Шеханїя в містах сьвященничих, щоб вірно роздавати братам своїм частї, як більшому, так і малому,</verse>
				<verse number="16">А окрім їх спису, усїм мужого полу від трьох років і більше, - усїм, що ходили до дому Господнього задля щоденного дїла, задля служби їх, по урядах їх і по віддїлах їх,</verse>
				<verse number="17">І записаним в списї сьвященникам, по їх поколїннях, і левітам від двайцяти років і більше, по їх урядах, по їх віддїлах,</verse>
				<verse number="18">І записаним в списї з усїма їх малолїтками, з їх жінками, з їх синами й з їх дочками, - усьому товариству; бо вони з усією вірністю присьвятили себе на сьвяту службу.</verse>
				<verse number="19">І з синів Ааронових, сьвященників, по оселях навкруги їх міст, були на кожне місто настановлені мужі названі по іменнях, щоб роздавати частї всїм мужого полу у сьвященників і всїм записаним в спис у левітів.</verse>
				<verse number="20">От що зробив Езекія по всїй Юдеї, - і робив він добре і правдиве й справедливе перед лицем Господа, Бога свого.</verse>
				<verse number="21">А во всїм, що він починав задля служби домові Божому та задля держання закону й заповідей, маючи думку про Бога свого, дїяв він із щирого серця свого, і йому велося.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="32">
				<verse number="1">Після таких дїл та вірностї, прийшов Сеннахирим, царь Ассирийський, і вступив у Юдею, і облїг утверджені міста, й задумав загарбати їх собі.</verse>
				<verse number="2">Як Езекія побачив, що прийшов Сеннахирим, маючи на думцї воювати проти Ерусалиму;</verse>
				<verse number="3">То постановив з князями своїми та з своїми військовими людьми позасипати водні джерела, що за містом; і ті допомогли йому.</verse>
				<verse number="4">І зібралась сила народу, і засипали всї джерела й потік, що перепливав тую сторону, кажучи: Нехай не знайдуть царі Ассирийські, що поприходили, багато води, (щоб не мали сили).</verse>
				<verse number="5">І поновив він сквапно ввесь мур, що був завалився, та построїв наверху башту, а знадвору поставив другий мур, і укріпив Милло в містї Давидовому, й наготував безлїч зброї та щитів.</verse>
				<verse number="6">І настановив військових начальників над народом, і зібрав їх перед себе на майдан коло міської брами, і промовляв їм до серця, й сказав:</verse>
				<verse number="7">Кріпіться й будьте відважні, не бійтесь і не лякайтесь царя Ассирийського і всього множества, що з ним; бо з нами більше нїж з ним:</verse>
				<verse number="8">З ним рамя тїлесне, а з нами Господь, Бог наш, щоб помагати нам і битись в битвах наших. І скріпився народ від таких слів Езекії, царя Юдейського.</verse>
				<verse number="9">Після сього послав Сеннахирим, царь Ассирийський, своїх слуг у Ерусалим, - сам він стояв проти Лахиса, і вся сила його з ним, - до Езекії, царя Юдейського, й до всїх Юдеїв, що в Ерусалимі, сказати:</verse>
				<verse number="10">Так говорить Сеннахирим, царь Ассирийський: На що ви покладаєте надїю й седите в твердинї в Ерусалимі?</verse>
				<verse number="11">Чи не зводить вас Езекія, щоб заморити вас на смерть голодом та спрагою, говорячи: Господь, Бог наш, спасе нас від руки царя Ассирийського?</verse>
				<verse number="12">Чи ж не сей то Езекія опустошив висоти його й жертовники його, та й сказав Юдеї та Ерусалимові: Перед одним жертовником покланяйтесь і палїть на йому кадило?</verse>
				<verse number="13">Хиба ж ви не знаєте того, що зробив я й батьки мої з усїма народами країв? Чи змогли ж боги народів тих земель спасти свій край від руки моєї?</verse>
				<verse number="14">Котрий з усїх богів в народів, вигублених батьками моїми, зміг урятувати свій народ від руки моєї? Як же зможе ваш Бог спасти вас від руки моєї?</verse>
				<verse number="15">І тепер нехай не ошукує вас Езекія й не відхиляє вас на такий спосіб; не йміть йому віри. Коли нї один бог нї в одного народу й царства не мав сили спасти свій народ від моєї руки та від руки батьків моїх, то й ваш Бог не спасе вас від руки моєї.</verse>
				<verse number="16">І багато ще говорили слуги його проти Господа Бога та проти Езекії, слуги його.</verse>
				<verse number="17">І листи писав він, а в них зневажав Господа, Бога Ізрайлевого й говорив проти його такі слова: Як боги народів земних не спасли своїх народів від моєї руки, так і Бог Езекіїн не врятує свого народу від руки моєї.</verse>
				<verse number="18">І кричали вони голосним криком мовою Юдейською до народу Ерусалимського, що був на мурі, щоб настрахати його, й злякати його, та взяти місто.</verse>
				<verse number="19">І говорили про Бога Ерусалима, неначе про богів народів землї, - виробів рук людських.</verse>
				<verse number="20">І помолився царь Езекія й пророк Ісаїя Амосенко, і взивали до неба.</verse>
				<verse number="21">І послав Господь ангела, і вигубив він усїх хоробрих і головного начальника, і начальників в війську царя Ассирийського. І вернувся він засоромлений в свій край; і як прийшов в дім бога свого, то його сини, що вийшли з чересел його, вбили його там мечем.</verse>
				<verse number="22">Так спас Господь Езекію і осадників Ерусалимських від руки Сеннахирима, царя Ассирийського, і від руки всїх; і хоронив їх звідусїль.</verse>
				<verse number="23">Тодї многі приносили дари Господеві в Ерусалим і дорогі речі Езекії, цареві Юдейському. І став він після сього великим в очах усїх народів.</verse>
				<verse number="24">В той час заслаб Езекія смертельно. І помолився Господеві, і він вислухав його і показав йому чудо.</verse>
				<verse number="25">Але не подякував Езекія за послані йому добродїйства; бо згордїло серце його. І був на його гнїв Божий й на Юдею, й на Ерусалим.</verse>
				<verse number="26">Але як впокорився Езекія, через те що згордїло було серце його, сам він і осадники Ерусалимські, то не впав на його гнїв Господнїй за часів Езекії.</verse>
				<verse number="27">І мав Езекія багацтво й славу дуже велику, й зробив собі скарбівню на срібло й золото, й дороге каміннє, та на пахощі, і щити, й на всякий дорогоцїнний посуд,</verse>
				<verse number="28">І комори на добутки з землї, на хлїб, вино й оливу, і стайнї про всякий скот, і загороди про череди;</verse>
				<verse number="29">І побудував собі міста. А черед овець та товару було в його дуже много, бо Бог дав йому дуже великі маєтки.</verse>
				<verse number="30">Він же, Езекія, загатив верхню течію води Геона й провів її на низ до західнього боку міста Давидового; й щастилось Езекії в кожному дїлї його.</verse>
				<verse number="31">Тільки при посланцях від князїв Вавилонських, що посилали до його спитати про чудо, бувше на землї*, покинув його Бог, щоб вивірити його і виявити все, що в його на серцї.</verse>
				<verse number="32">Прочі дїї Езекіїні і чесноти його списані в видїннї Ісаїї Амосенка, пророка, і в книзї царів Юдейських та Ізраїлських.</verse>
				<verse number="33">І спочив Езекія при батьках своїх, і поховали його над гробовищем синів Давидових; і віддали йому пошану після його смертї всї Юдеї і осадники Ерусалимські. І став царем Манассія, син його, замість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="33">
				<verse number="1">Манассії було дванайцять років, як став царем, а пятьдесять пять років царював він у Ерусалимі.</verse>
				<verse number="2">І чинив він невгодне в очах Господнїх, ійдучи за гидотами народів, що їх прогнав Господь зперед лиця синів Ізрайлевих:</verse>
				<verse number="3">І побудував знов висоти, що попустошив Езекія, батько його, й построїв жертовники Баалам, і позаводив дуброви, та поклонявся усьому воінству небесному, і служив йому;</verse>
				<verse number="4">І спорудив жертовники в домі Господньому, що про його заповідав Господь: в Ерусалимі буде імення моє по віки;</verse>
				<verse number="5">І построїв жертовники усьому воінству небесному на обох дворах дому Господнього.</verse>
				<verse number="6">Таки ж переводив він синів своїх через огонь у долинї сина Енномового, й знахорював, і ворожив і чарував, і позаводив викликачів мертвих та чарівників, і коїв богато злого в очах Господа, щоб його гнївити.</verse>
				<verse number="7">І поставив вирізаного ідола, що його зробив, у домі Божому, що про його говорив Бог Давидові та Соломонові, синові його: в сьому домі та в Ерусалимі, що я вибрав ізпоміж усїх поколїнь Ізрайлевих, положу я імя моє навіки;</verse>
				<verse number="8">І не допущу виступити нозї Ізраїля з сієї землї, що я затвердив за батьками їх, коли тільки пильнувати муть, щоб виконувати все, що я заповідав їм, по всьому закону й постановам, і приказам, наданим рукою Мойсейовою.</verse>
				<verse number="9">І так довів Манассія Юдею та осадників Ерусалимських до того, що вони чинили гірше від тих народів, яких вигубив Господь зперед лиця синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="10">І говорив Господь до Манассії й до народу його, але вони не слухали.</verse>
				<verse number="11">І навів Господь на їх воєводів царя Ассирийського; й забили вони Манассію в кайдани, й закували його в ланцюги та й одвели в Вавилон.</verse>
				<verse number="12">Та в тїснотї своїй став він благати лице Господа, Бога свого, і смирився вельми перед Богом батьків своїх.</verse>
				<verse number="13">І помолився йому, і Бог прихилився до його й вислухав благання його й вернув його в Ерусалим на царство його. І пересьвідчився Манассія, що Господь є Богом.</verse>
				<verse number="14">І після того построїв він знадвірний мур міста Давидового, на західньому боцї Геона, долиною аж до приходу в рибні ворота; й протяг його кругом Офела, і підвів його високо. І настановив воєводів по всїх утверджених містах в Юдеї.</verse>
				<verse number="15">І повикидав чужоземних богів і ідола з дому Господнього, й усї божницї, які понаставляв на горі при домі Господньому і в Ерусалимі, та й повикидав їх за місто.</verse>
				<verse number="16">І поставив наново жертовник Господнїй, і принїс на йому жертви мирні й похвальні, і звелїв Юдеям, щоб служили Господеві, Богові Ізрайлевому.</verse>
				<verse number="17">Але народ приносив ще жертви на висотах, хоч то й Господеві, Богові свойму.</verse>
				<verse number="18">Прочі дїї Манассіїні і його молитва до Бога свого, і слова пророків, що говорили до його в імя Господа, Бога Ізрайлевого, знаходяться в записах про царів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="19">Та й молитва його, і те, що Бог прихилився до його, й усї його гріхи та беззаконностї його, і місця, на яких він завів був висоти й поставив образи Астарти та ідолів, перед тим нїм упокорився, списані в записах Хозая.</verse>
				<verse number="20">І спочив Манассія при батьках своїх, і поховали його в його домі. І став царем Амон, син його, замість його.</verse>
				<verse number="21">Двайцять два роки було Амонові, як став царем, а два роки царював в Ерусалимі,</verse>
				<verse number="22">І чинив невгодне в очах Господнїх так, як чинив Манассія, батько його: і всїм ідолам, що поробив Манассія, батько його, приносив Амон жертви й служив їм.</verse>
				<verse number="23">І не смирився перед лицем Господнїм, як був смирився Манассія, отець його; назворіт, Амон збільшив гріхи свої.</verse>
				<verse number="24">І змовились на його слуги його і вбили його в його домі.</verse>
				<verse number="25">Але народ землї повбивав усїх, що були в змові проти царя Амона; і постановив народ царем Йосію, сина його замість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="34">
				<verse number="1">Йосії було вісїм років, як став царем, а царював у Ерусалимі трийцять і один рік.</verse>
				<verse number="2">І чинив він угодне в очах Господнїх, і ходив путьми Давида, предка свого, і не відхилявся нї праворуч, нї лїворуч.</verse>
				<verse number="3">Бувши ще хлопцем, восьмого року свого царювання, почав він обертатись до Бога Давида, предка свого, а дванайцятого року почав вичищати Юдею та Ерусалим від висот і дубров, і від вирізаних та вилитих ідолів.</verse>
				<verse number="4">І повалили перед лицем його жертовника Баалів та ідолів, що стояли на їх; і повирубував він сьвящені дерева, а повирізувані та повиливані ідоли поламав і порозбивав на порох, та й порозсипав по могилах тих, що приносили їм жертви;</verse>
				<verse number="5">Ба і костї жерцїв попалив на їх жертівниках, і вичистив Юдею й Ерусалим.</verse>
				<verse number="6">Так само в містах Манассії, й Ефраїма, й Симеона, аж до поколїння Нефталїєвого, і в спустошених їх околицях,</verse>
				<verse number="7">Порозвалював він жертівники й сьвящені дерева, а ідоли порозбивав на порох, і всї статуї потовк по всїй землї Ізраїлській, і вернувся в Ерусалим.</verse>
				<verse number="8">Вісїмнайцятого року свого царювання, після вичищення землї та дому Божого, послав він Шафана, сина Ацаліїного, та начальника міста Маасею, та Йоаха, сина Йоахазового, дїєписця, поновити дом Господа, Бога свого.</verse>
				<verse number="9">І прийшли вони до первосьвященника Хелкії, і віддали срібло, дане на дом Божий, яке левіти, що стояли на сторожі коло порога, зібрали з рук Манассії та Ефраїма, й усїх инчих Ізрайлитян, і з усього Юди та Бенямина, та з осадників Ерусалимських,</verse>
				<verse number="10">І віддали до рук майстрам, приставленим до дому Господнього, щоб роздавали його робітникам, що робили в домі Господньому при направі й обнові дому.</verse>
				<verse number="11">А вони роздавали теслям і мулярям на закуп тесаного каміння та деревнї на вязання та на покрівлю будинків, що їх повалили царі Юдейські.</verse>
				<verse number="12">Цї люде працювали щиро коло роботи; а задля догляду за ними були приставлені: Яхат та Обадїя, левіти з синів Мераріїних, та Захарія й Мешуллам із синів Кагатових, і всї левіти, що вміли грати на музичних прирядах.</verse>
				<verse number="13">Вони ж були наглядачами за двигарями й наглядали за всїма робітниками при кожній роботї; з левітів же були й писарі й наглядачі, й придверники.</verse>
				<verse number="14">Як же вони виймали срібло, дане на дом Господнїй, тодї Хелкія, сьвященник, знайшов книгу закону Господнього*, дану рукою Мойсея.</verse>
				<verse number="15">І почав Хелкія, й сказав писареві Шафанові: Я знайшов книгу закону в домі Господньому. І подав Хелкія ту книгу Шафанові.</verse>
				<verse number="16">І понїс Шафан книгу до царя, а при сьому принїс цареві звістку: Все, що приказано слугам твоїм, вони роблять;</verse>
				<verse number="17">І висипали срібло, яке знайшли в домі Господньому, і передали його в руки наглядачам і в руки виконуючим роботи.</verse>
				<verse number="18">Над те оповістив писар Шафан цареві, кажучи: Та й книгу дав менї Хелкія, сьвященник. І читав її Шафан перед царем.</verse>
				<verse number="19">Як почув царь слова закону, то й роздер на собі одежу.</verse>
				<verse number="20">І дав царь приказ Хелкії і Ахикамові, синові Шафановому, й Абдонові, синові Михеєвому, й Шафанові писареві, і Асаїї, слузї царському, кажучи:</verse>
				<verse number="21">Пійдїть, запитайте в Господа про мене й про оставших в Ізраїлї, і про Юду що до слів сієї знайденої книги; бо великий гнїв Господа, що запалав на нас за те, що батьки наші не держали слова Господнього, щоб чинити все написане в сїй книзї.</verse>
				<verse number="22">І пійшов Хелкія й ті, що від царя, до Олдани-пророчицї, жінки Шаллума, сина Тавкегата, сина Хасриного, доглядника одеж, - а жила вона на другому кутї Ерусалиму, - й говорили з нею про се.</verse>
				<verse number="23">І сказала вона їм: Так говорить Господь, Бог Ізраїлїв: скажіть тому чоловікові, що послав вас до мене:</verse>
				<verse number="24">Так говорить Господь: Ось я нашлю пагубу на се місце та на осадників його всї прокляття, написані в книзї, що її читали перед лицем царя Юдейського,</verse>
				<verse number="25">За те, що покинули мене й кадили иншим богам, щоб гнївати мене всїма вчинками рук своїх. І гнїв мій запалає над сим місцем, і не згасне.</verse>
				<verse number="26">А цареві Юдейському, пославшому вас запитати в Господа, скажіть так: ось як говорить Господь, Бог Ізрайлїв, про слова, що ти чув:</verse>
				<verse number="27">Тим, що помякшило твоє серце, і ти впокорився перед Богом, почувши слова його про се місце й про осадників його, - і ти впокоривсь передо мною, й роздер одежу свою, і плакав передо мною; то й я вислухав тебе, говорить Господь:</verse>
				<verse number="28">От я прилучу тебе до батьків твоїх, і зложать тебе в твоє гробовище в спокої, і не побачиш на свої очі всього того лихолїття, що я нашлю на се місце й на осадників його. І принесли цареві відповідь.</verse>
				<verse number="29">І послав царь, і зібрав усїх старшин із Юдеї та Ерусалиму.</verse>
				<verse number="30">І пійшов царь у дім Господень, а з ним усї Юдеї й осадники Ерусалимські, й сьвященники й левіти, і ввесь народ від найбільшого до найменьшого; і він прочитав їм голосно всї слова книги завіту, знайденої в домі Господньому.</verse>
				<verse number="31">І став царь на свойму місцї, і постановив завіт перед лицем Господа, йти в слїд за Господом і держати заповідї його, і обявлення його, й постанови його з усього серця свого й з усієї душі своєї, щоб здїйснити слова завіту, написані в сїй книзї.</verse>
				<verse number="32">І звелїв царь ствердити се клятьбою всїм, що знаходились в Ерусалимі і в землї Беняминовій; і почали осадники Ерусалимські поводитись по завіту Бога, Бога батьків своїх.</verse>
				<verse number="33">І повідкидав Йосія всю гидоту з усїх земель, що в синів Ізрайлевих; і приказав усїм, що знаходились в Ізраїлї, служити Господеві, Богові свойму. І за ввесь час живоття його не одступали вони від Господа, Бога отцїв своїх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="35">
				<verse number="1">І справив Йосія в Ерусалимі паску Господеві, і закололи ягня паскальне чотирнайцятого дня першого місяця.</verse>
				<verse number="2">І поставив він сьвященників на їх урядах, і заохочував їх до служби в домі Господньому.</verse>
				<verse number="3">І сказав левітам, наводившим на путь усїх Ізрайлитян, присьвяченим Господеві: Поставте скриню сьвяту в храмі, що його збудував Соломон, син Давидів, царь Ізрайлїв; непотрібно вам носити її на плечах; служіть тепер Господеві, Богові нашому, і народові його, Ізраїлеві.</verse>
				<verse number="4">Станьте по поколїннях ваших, по чергах ваших, як приказано Давидом, царем Ізрайлевим, і як приказано Соломоном, сином його;</verse>
				<verse number="5">І стійте в сьвятинї по віддїлах поколїнь братів ваших, синів народу, й по роздїлу поколїнь у левітів.</verse>
				<verse number="6">І заколїте паскальне ягня, і посьвятїться, й приготуйте братів ваших, щоб чинили по слові Господньому через Мойсея.</verse>
				<verse number="7">І дав Йосія даром синам народу, всїм, що там знаходились, із отар ягнят та молодих козлів, усе на жертву паскальню, числом трийцять тисяч, і три тисячі волів. Се з майна царевого.</verse>
				<verse number="8">Та й князї його давали по щиростї даром народові, сьвященникам і левітам. А Хелкія й Захарія, й Ехіїл, зверхники в домі Божому, дали сьвященникам на жертву паскальну дві тисячі шістьсот (овець, ягнят та козлів) і триста волів;</verse>
				<verse number="9">А Хананїя і Шемаїя і Натанаїл, брати його, і Хашавія, і Еїєл і Йоазавад, начальники над левітами, подарували левітам на жертву великодну (овець) пять тисяч та пятьсот волів.</verse>
				<verse number="10">Так уладжено (все) до служби. І стали сьвященники на своє місце, та й левіти по своїх чергах, по царському наказу.</verse>
				<verse number="11">І закололи ягня паскальне. І сьвященники кропили кроввю, беручи її з рук левітів, а левіти здоймали скіру.</verse>
				<verse number="12">І роздїлили призначене на всепаленнє, й те що малось роздати по віддїлах поколїнь у народї на приноси Господеві, як написано в книзї Мойсейовій. Те ж саме зробили й з волами.</verse>
				<verse number="13">І спекли ягня паскальне на жару, по постанові; а мирні жертви варили в казанах, горшках та в ринках, і роздали швидко всьому народові;</verse>
				<verse number="14">А потім варили собі й сьвященникам, бо сьвященники, сини Ааронові, робили коло приносин всепалення та коло жиру до ночі; тим то й варили левіти собі й сьвященникам, синам Аароновим, напослїдку.</verse>
				<verse number="15">А сьпівцї, сини Асафові, зіставались на своїх місцях, по постанові Давида, й Асафа, і Емана та Ідитуна, віщого царського, та й воротарі при кожній брамі; їм не було чого відходити від своєї служби, бо їх брати, левіти, варили для їх.</verse>
				<verse number="16">Оттак була впорядкована вся служба Господеві того дня, щоб обходити паску і принести всепалення на жертовнику Господньому після приказу царя Йосії.</verse>
				<verse number="17">І справляли сини Ізрайлеві, що там були, паску в той час і сьвято опрісноків через сїм днїв.</verse>
				<verse number="18">І не справляли такої паски в Ізраїлї від часів пророка Самуїла; та й зпоміж усїх царів Ізрайлевих не обходив нї один такої паски, яку справив Йосія, й сьвященники, й левіти, й усї Юдеї, й Ізрайлитяне, що там були, й осадники Ерусалимські.</verse>
				<verse number="19">Вісїмнайцятого року царювання Йосіїного сьвятковано сю паску.</verse>
				<verse number="20">Після сього всього, що зробив Йосія в домі Божому, пійшов Нехао, царь Египецький, на войну до Кархемису на Евфратї; і вийшов Йосія на зустріч йому.</verse>
				<verse number="21">І послав Нехао до його посланцїв сказати: Що менї й тобі, царю Юдейський? Не проти тебе йду я тепер, але туди, де в мене війна. І Бог звелїв менї поспішати; не спротивлюйся Богові, що зо мною, щоб він не згубив тебе.</verse>
				<verse number="22">Але Йосія не оступився від його, а налагодився, щоб стати до битви з ним, і не послухав слів Нехао з уст Божих, і виступив до битви на рівнинї Мегиддо.</verse>
				<verse number="23">І стрільнули стрілцї на царя Йосію; й сказав царь своїм слугам: Відведїть мене, бо я тяжко ранений.</verse>
				<verse number="24">І звели його слуги його з колесницї, й посадили його на другий віз, що був у його, і відвезли його в Ерусалим. І вмер він, й поховали його в гробовищах батьків його. І плакали Юдея й Ерусалим за Йосією.</verse>
				<verse number="25">Оплакав Йосію й Еремія в пісьнї плакальній; і всї сьпівцї та сьпівачки говорили про Йосію в своїх плакальних пісьнях, відомих до сього часу, й передали їх на вжиток в Ізраїлї; й записані вони в книзї пісень плакальних.</verse>
				<verse number="26">Прочі дїї Йосії і чесноти його, згідні з приказаним у законї Господньому,</verse>
				<verse number="27">І вчинки його, перші й останні, записані в книзї царів Юдейських та Ізраїлських.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="36">
				<verse number="1">І взяв народ землї Йоахаза, сина Йосіїного, й настановили його царем замість батька його, в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="2">Було ж Йоахазові двайцять і три роки, як став царем, а царював три місяцї в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="3">І скинув його царь Египецький, прийшовши в Ерусалим, і накинув на край данину сто талантів срібла й талант золота.</verse>
				<verse number="4">І настановив царь Египецький царем над Юдеєю та Ерусалимом Елїякима, брата його, і змінив імення його на Йоакима; а Йоахаза, брата його, взяв Нехао та одвів його в Египет.</verse>
				<verse number="5">Йоакимові було двайцять пять років, як став він царем, а царював він в Ерусалимі одинайцять років. І робив він невгодне в очах Господа, Бога свого.</verse>
				<verse number="6">Проти його виступив Навуходонозор, царь Вавилонський, і закував його в кайдани, щоб відвести його в Вавилон.</verse>
				<verse number="7">І перенїс Навуходонозор часть посуду дому Господнього в Вавилон, і зложив його в своїй божницї в Вавилонї.</verse>
				<verse number="8">Прочі дїї Йоакима й гидоти його, які він чинив, і які в йому знайдено, списані в книзї царів Ізраїлських та Юдейських. І став царем Ехонїя, син його, замість його.</verse>
				<verse number="9">Ехонїї було вісїмнайцять років, як став царем, а царював він у Ерусалимі три місяцї й десять день. І робив він невгодне в очах Господнїх.</verse>
				<verse number="10">Через рік послав царь Навуходонозор і звелїв взяти його в Вавилон разом із дорогим посудом дому Господнього, і настановив царем над Юдеєю й Ерусалимом Седекію, брата його,</verse>
				<verse number="11">Седекії було двайцять один рік, як став царем, а царював він в Ерусалимі одинайцять років.</verse>
				<verse number="12">І чинив він невгодне в очах Господа, Бога свого. Він не впокорився перед пророком Еремією, що говорив із уст Господнїх.</verse>
				<verse number="13">І відпав від царя Навуходонозора, взявшого клятьбу з його в імя Бога, - й вчинив тугою шию свою й серце своє таким упрямим, що не обернувся до Господа, Бога Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="14">До того ще й уся старшина між сьвященниками й народом грішила багато, йдучи слїдом за всїми гидотами поганськими, й поганили дом Господень, що він посьвятив в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="15">І Господь, Бог батьків їх, посилав до їх посланцїв своїх з раннього ранку, бо жалував він свій народ і пробуток свій.</verse>
				<verse number="16">Але вони знущались над посланими від Бога й нехтували його словами, й глузували з пророків його, доки не зійшов гнїв Господа на народ його так, що не було йому спасення.</verse>
				<verse number="17">І навів він на їх Халдейського царя, - а той повбивав молодиків їх мечем в домі сьвятому їх, і не пожалував нї хлопця нї дївчини, нї старого, нї сивого: все віддав Бог в руку його.</verse>
				<verse number="18">І ввесь посуд дому Божого, великий і малий, і скарби дому Господнього, й скарби царя та його князїв, усе попереносив він у Вавилон.</verse>
				<verse number="19">І спалили дім Божий, і збурили мур Ерусалимський, і попалили огнем усї його палати, і всї дорогоцїнностї його поруйнували.</verse>
				<verse number="20">І попереводив він у Вавилон всїх, хто зістався від меча, й були вони невольниками його й синів його аж до часу царювання царя Перського,</verse>
				<verse number="21">Доки не справдилось слово Господнє через уста Еремії, й земля не відсьвяткувала субот своїх. Бо через увесь час запустїння вона суботувала, доки не скінчилось сїмдесять років.</verse>
				<verse number="22">А першого року Кира, царя Перського, - щоб справдилось слово Господнє через Ереміїні уста, - збудив Господь дух Кира, царя Перського, і він велїв оповістити по всьому свойму царству словом і письмом, і сказати:</verse>
				<verse number="23">Так говорить Кир, царь Перський: Господь, Бог небесний, дав менї всї царства на землї, й звелїв менї збудувати йому дім в Ерусалимі, що в Юдеї. Хто є поміж вами - з усього народу його, нехай буде Господь, Бог його, з ним і нехай ійде туди.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="15">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Першого року Кира, царя Перського, - щоб справдилось слово Господнє, через Ереміїні уста, - розбудив Господь дух Кира, царя Перського, й він звелїв оповістити по всьому свойму царстві словом і письмом:</verse>
				<verse number="2">Так говорить Кир, царь Перський: Господь, Бог небесний, дав менї всї царства на землї, й звелїв менї збудувати йому дім в Ерусалимі, що в Юдеї.</verse>
				<verse number="3">Хто є зпоміж вас з усього народу його, - нехай буде Бог його з ним - і нехай ійде в Ерусалим, що в Юдеї, і будує дім Господа, Бога Ізрайлевого, того Бога, що в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="4">А всї ті, що зістались, по всїх місцях, де б хто нї жив, нехай допоможуть йому осадники того місця сріблом і золотом, і инчим добром та товаром, жертвуючи по добрій волї на дом Божий, що в Ерусалимі!</verse>
				<verse number="5">І знялись голови над поколїннями Юдиними та Беняминовими, й сьвященники й левіти, кожний, в кому Бог розбудив дух його, щоб ійти будувати дом Господень, що в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="6">І всї їх сусїди допомагали їм срібними посудинами, золотом і инчим добром і товаром, та дорогими речами окрім усяких добровільних дарів на храм.</verse>
				<verse number="7">І царь Кир винїс посуд дому Господнього, що Навуходонозор забрав був з Ерусалиму та зложив в домі свого бога, -</verse>
				<verse number="8">І винїс його Кир, царь Перський, рукою Митридата скарбника; а сей, перелїчивши, здав його Шешбазарові, князеві Юдейському.</verse>
				<verse number="9">І ось число їх: блюд золотих трийцятеро, блюд срібних тисяча, ножів двайцять девять;</verse>
				<verse number="10">Чаш золотих трийцять, чаш срібних инших чотириста десять, других посудин тисяча.</verse>
				<verse number="11">Усїх посудин, золотих та срібних, пять тисяч чотириста: Усе це взяв із собою Шешбазар, як одсилано виселенцїв із Вавилону в Ерусалим.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Оце сини краю з виселених бранцїв, що їх Навуходонозор, царь Вавилонський, одвів був у Вавилон, повернувші в Ерусалим та Юдею, кожний в своє місто, -</verse>
				<verse number="2">Прийшовші з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Сараєм, Реелаєм, Мардохеєм, Білшаном, Мисфаром, Бигваєм, Рехумом, Бааном. Число людей народу Ізрайлевого:</verse>
				<verse number="3">Синів Пароша дві тисячі сто сїмдесять два;</verse>
				<verse number="4">Синів Сафатії триста сїмдесять два;</verse>
				<verse number="5">Синів Араха сїмсот сїмдесять пять;</verse>
				<verse number="6">Синів Пахат-Моава, з синів Ісуса та Йоаба, дві тисячі вісїмсот дванайцять;</verse>
				<verse number="7">Синів Елама тисяча двістї пятьдесять чотири;</verse>
				<verse number="8">Синів Заттуя девятьсот сорок пять;</verse>
				<verse number="9">Синів Закхая сїмсот шістьдесять;</verse>
				<verse number="10">Синів Банїя шістьсот сорок два;</verse>
				<verse number="11">Синів Бебая шістьсот двайцять три;</verse>
				<verse number="12">Синів Азгада тисяча двістї двайцять два;</verse>
				<verse number="13">Синів Адоникама шістьсот шістьдесять шість;</verse>
				<verse number="14">Синів Бігбая дві тисячі пятьдесять шість;</verse>
				<verse number="15">Синів Адина чотириста пятьдесять чотири;</verse>
				<verse number="16">Синів Атера, з дому Езекії, девятьдесять вісїм;</verse>
				<verse number="17">Синів Безая триста двайцять три;</verse>
				<verse number="18">Синів Йори сто дванайцять;</verse>
				<verse number="19">Синів Хашума двістї двайцять три;</verse>
				<verse number="20">Синів Гиббара девятьдесять пять;</verse>
				<verse number="21">Що родом з Бетлеєму, - сто двайцять три;</verse>
				<verse number="22">Мужів з Нетофи пятьдесять шість;</verse>
				<verse number="23">Мужів з Анатота сто двайцять вісїм;</verse>
				<verse number="24">Що родом з Азмавета, сорок два;</verse>
				<verse number="25">Що родом з Киріят-Яриму, Кефири та Беероту, сїмсот сорок три;</verse>
				<verse number="26">Що родом з Рами та Геви, шістьсот двайцять один;</verse>
				<verse number="27">Мужів з Михмаса сто двайцять два;</verse>
				<verse number="28">Мужів з Бетеля та Гая двістї двайцять три;</verse>
				<verse number="29">Що родом з Нево, пятьдесять два;</verse>
				<verse number="30">Що родом з Магбиша, сто пятьдесять шість;</verse>
				<verse number="31">Синів другого Елама тисяча двістї пятьдесять чотири;</verse>
				<verse number="32">Синів Хирама триста двайцять;</verse>
				<verse number="33">Що родом з Лидди, Хадида та Оно, сїмсот двайцять пять;</verse>
				<verse number="34">Що родом з Ерихону, триста сорок пять;</verse>
				<verse number="35">Що родом з Сенаї, три тисячі шістьсот трийцять;</verse>
				<verse number="36">Сьвященників: синів Едаї, з дому Ісусового, девятьсот сїмдесять три;</verse>
				<verse number="37">Синів Іммера тисяча пятьдесять два;</verse>
				<verse number="38">Синів Пашхура тисяча двістї сорок сїм;</verse>
				<verse number="39">Синів Харима тисяча сїмнайцять;</verse>
				<verse number="40">Левітів: синів Ісуса та Кадмуїла, з Годавіїнїх синів, сїмдесять чотири;</verse>
				<verse number="41">Сьпівцїв: синів Асафа сто двайцять вісїм;</verse>
				<verse number="42">Синів воротарів: сини Шаллума, сини Атерові, сини Тилмонові, сини Аккувові, сини Хатітині, сини Шоваєві, - всього сто трийцять девять.</verse>
				<verse number="43">Нетинеїв: сини Зихи, сини Хасуфи, сини Таббаота,</verse>
				<verse number="44">Сини Кероса, сини Сіяги, сини Фадона,</verse>
				<verse number="45">Сини Лебани, сини Хагаби, сини Аккува,</verse>
				<verse number="46">Сини Хагава, сини Шамлая, сини Ханана,</verse>
				<verse number="47">Сини Гіддела, сини Гахара, сини Реаї,</verse>
				<verse number="48">Сини Резина, сини Некоди, сини Газзама,</verse>
				<verse number="49">Сини Уззи, сини Песеаха, сини Бесая,</verse>
				<verse number="50">Сини Асни, сини Меунима, сини Нефисима,</verse>
				<verse number="51">Сини Бакбука, сини Хакуфи, сини Хархура,</verse>
				<verse number="52">Сини Базлута, сини Мехіди, сини Харші,</verse>
				<verse number="53">Сини Баркоса, сини Сісри, сини Тамаха,</verse>
				<verse number="54">Сини Незіяха, сини Хатифи,</verse>
				<verse number="55">Сини слуг Соломонових: сини Сотая, сини Гассоферета, сини Феруди,</verse>
				<verse number="56">Сини Яали, сини Даркона, сини Гіддела,</verse>
				<verse number="57">Сини Сефатії, сини Хаттила, сини Похерета з Газзебаїма, сини Амія,</verse>
				<verse number="58">Усього - нетинеїв і синів слуг Соломонових триста девятьдесять два.</verse>
				<verse number="59">А оце ті, що вийшли з Телмелаха, Тел-харші, Херуб-Аддан-Іммера, та що не могли сказати про своє поколїннє й про своє племя - чи вони від Ізраїля:</verse>
				<verse number="60">Сини Делаї, сини Товії, сини Некоди, шістьсот пятьдесять два.</verse>
				<verse number="61">А з синів сьвященницьких: сини Хабаї, сини Гаккоза, сини Берзеллїя, що взяв жінку з дочок Берзеллїя, Галаадїя, й став зватись їх іменнєм.</verse>
				<verse number="62">Вони шукали свого родовідного запису, та не знайшлось його, та через те вилучено їх від сьвященства.</verse>
				<verse number="63">І Тиршата сказав їм, щоб вони не їли від великих сьвятощів, доки не настане сьвященник із урімом і туммімом.</verse>
				<verse number="64">Усієї громади загалом було сорок дві тисячі триста шістьдесять душ,</verse>
				<verse number="65">Окрім слуг їх та служебок їх, а тих було сїм тисяч триста трийцять сїм, а між ними сьпівцїв та сьпівачок двістї.</verse>
				<verse number="66">Коней в їх - сїмсот трийцять шість; мулів у них двістї сорок пять;</verse>
				<verse number="67">Верблюдів у їх чотириста трийцять пять; ослів шість тисяч сїмсот двайцять.</verse>
				<verse number="68">Декотрі з голов над поколїннями, прийшовши до дому Господнього, що в Ерусалимі, жертвували доброхіть на дім Божий, щоб наново поставити його на основах його.</verse>
				<verse number="69">По своїй змозї дали вони до скарбівнї на веденнє роботи шістьдесять одну тисячу драхм золота і пять тисяч мін срібла*, та сто сьвященницьких риз.</verse>
				<verse number="70">І стали жити сьвященники й левіти, й народ і сьпівцї, й воротарі, і нетинеї в своїх містах, і ввесь Ізраїль по своїх містах.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Як настав сьомий місяць, і Ізрайлеві сини вже були в містах, тодї зібрався народ, як один чоловік, в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="2">І встав Ісус, син Йоседеків, і брати його, сьвященники, й Зоробабель, син Салатиїлів, та брати його, й построїли вони жертівник Богові Ізрайлевому, щоб приносити на йому всепалення, як написано в законї Мойсея, чоловіка Божого.</verse>
				<verse number="3">І поставили жертівник на основі його, бо вони боялись народів чужоземнїх; і почали приносити на йому всепалення Господеві, всепалення поранїшні й вечірні.</verse>
				<verse number="4">І справили празник кучок, як написано, з щоденним всепаленнєм в наказаному числї, після постанови на кожний день.</verse>
				<verse number="5">І потім приносили всепаленнє повсячасне, нового місяця й на всї сьвята, присьвячені Господеві, й доброхітні приноси Господеві від кожного, хто був щирий.</verse>
				<verse number="6">Від першого таки дня сьомого місяця почали приносити всепалення Господеві. А під храм Господень не були ще основи заложені.</verse>
				<verse number="7">І стали видавати срібло камянотесам і теслям, і харч і напої й оливу Сидонцям та Тирійцям, щоб приставляли кедрину з Ливану морем у Яфу, по дозволу Кира, царя Перського.</verse>
				<verse number="8">Другого року після свого приходу до дому Божого в Ерусалим, другого місяця, Зоробабель Салатиїленко, та Ісус Йоседекієнко, та другі брати їх, сьвященники й левіти, й усї прибувші з полону в Ерусалим, зробили початок і поставили левітів від двайцяти років і старших до нагляду за роботою дому Господнього.</verse>
				<verse number="9">І стали Ісус, його сини й брати його; Кадмиїл і сини його та сини Юдині, як одна душа, до догляду за виконавцями робіт коло дому Божого, а так само й сини Хенададові, та сини їх і брати їх, левіти.</verse>
				<verse number="10">Як же мулярі заложили храм Господнїй, тодї поставили сьвященників в їх ризах з трубами, а левітів, синів Асафових, з кимвалами, щоб славити Господа по постанові Давида, царя Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="11">І почали вони навперемінки сьпівати: "Хвалїть" та "Оповідайте про Господа, бо добрий, бо віковічня ласка його до Ізраїля"; і весь народ кричав грімким голосом, прославляючи Господа за те, що заложено дом Господень.</verse>
				<verse number="12">Одначе багато зпоміж сьвященників та левітів і голов у поколїннях, дїдів, що бачили давнїйший храм, плакали голосно при закладинах сього храму в їх очах, але багато й викликувало з радощів дуже голосно.</verse>
				<verse number="13">Та народ не міг розібрати криків радісних і голосїння народнього, бо народ викликував голосно, й голос чути було далеко.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">І почули вороги Юдині та Беняминові, що повернувші з полону будують храм Господеві, Богові Ізрайлевому;</verse>
				<verse number="2">І прийшли до Зоробабеля і до голов над поколїннями та й сказали їм: Будемо й ми будувати з вами, бо, як ви, так і ми звертаємось до Бога вашого й приносимо йому жертви від часів Асардана, царя Сирийського, що перевів нас сюди.</verse>
				<verse number="3">І відказав їм Зоробабель та Ісус і инчі голови поколїнь Ізраїлських: Не будувати вам вкупі з нами дому Богові нашому; ми самі будувати мемо дом Господеві, Богові Ізрайлевому, як звелїв нам царь Кир, царь Перський.</verse>
				<verse number="4">І почав народ того краю здержувати руки народу Юдейського та перепиняти його в будуваннї;</verse>
				<verse number="5">І підкуповували проти їх порадників, щоб у нїщо обернути задумане ними дїло - через увесь час життя Кира, царя Перського, аж до царювання Дарія, Перського царя.</verse>
				<verse number="6">А за царювання Агасвера, на початку його царювання, написали обвину на осадників Юдеї та Ерусалиму.</verse>
				<verse number="7">За часів Артаксеркса писали Бишлам, Митридат, Табим й инчі їх товариші до Артаксеркса, царя Перського. А листи були писані Сирийськими буквами й Сирийською мовою.</verse>
				<verse number="8">Рехум, радник, та Шимшай, писар, писали один лист проти Ерусалиму до царя Артаксеркса такий:</verse>
				<verse number="9">Радник Рехум і писар Шимшай, та инчі їх товариші, - Динеї та Афарсатхеї, Тарпелеї, Апарси, Арехяни, Вавилонцї, Сусанцї, Даги, Еламитцї,</verse>
				<verse number="10">Та инчі народи, що їх попереселяв Аснафар (Сеннахирим), великий та славний, і осадив в Самарийських містах і по инчих містах за рікою, й инче таке.</verse>
				<verse number="11">А оце випис з листу, що послали до його: Цареві Артаксерксові - слуги твої, люде, що живуть за рікою, бажають здоровля;</verse>
				<verse number="12">Нехай буде відомо цареві, що Юдеї, котрі вийшли від тебе, прийшли до нас в Ерусалим, будують се непокірливе та недобре місто, й мури виводять і підвалини їх вже полагодили.</verse>
				<verse number="13">Нех ай же буде відомо цареві, що, як се місто буде збудоване й мури будуть поновлені, то вони не будуть давати нї податків, нї чиншу, нї граничної оплати, і нанесуть царському скарбові шкоду.</verse>
				<verse number="14">Коли ж ми їмо сіль від царського двору, й не можемо дивитись на шкоду цареві, то й посилаємо доносини до царя.</verse>
				<verse number="15">Нехай пошукають в лїтописній книзї батьків твоїх, а знайдеш в тій лїтописї, й довідаєшся, що се місто - місто бурливе й шкідливе для царів та країв, і що воно одпадало з давнїх-давен, за що се місто й спустошено.</verse>
				<verse number="16">Через се ми сповіщаємо цареві, що коли се місто буде добудоване й мури його докінчені, то після того не буде в тебе держави за рікою.</verse>
				<verse number="17">Царь послав відповідь радникові Рехумові й писареві Шимшаєві, й инчим їх товаришам, що жили в Самариї та по инших містах на заріччі: "Мир" й таке инче.</verse>
				<verse number="18">Листи, що ви прислали до мене, виразно прочитано передо мною;</verse>
				<verse number="19">А від мене дано приказ, - і шукали, й знайшли, що се місто з давнїх-давен піднімалось на царів, і бували в йому ворохобнечі та повстання,</verse>
				<verse number="20">І що в Ерусалимі були царі могучі й володїючі над усїм заріччєм, і давано їм податки, чинш й гряничну оплату.</verse>
				<verse number="21">Тим то дайте приказ, щоб сї люде перестали робити, та щоб се місто не будувалось, доки від мене буде даний приказ.</verse>
				<verse number="22">І будьте обережні, щоб не зробити в сьому якого недогляду. Навіщо попускати, щоб збільшувалось зло на шкоду царям?</verse>
				<verse number="23">Як тільки сей лист від царя Артаксеркса прочитали перед Рехумом та писарем Шимшаєм й їх товаришами, пійшли вони, не гаючись, в Ерусалим до Юдеїв, і спинили сильною узброєною рукою їх роботу.</verse>
				<verse number="24">Тодї спинилась робота при домі Божому, що в Ерусалимі, і сей спин тягся до другого року царювання Дарія, царя Перського.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Але пророк Аггей та пророк Захарія, внук Адди, говорили Юдеям, що були в Юдеї та в Ерусалимі, пророцькі речі іменем Бога Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="2">Тодї встали Зоробабель, син Салатиїлів, та Ісус, син Йоседеків, і почали будувати дім Божий в Ерусалимі, а з ними пророки Божі, що їх піддержували.</verse>
				<verse number="3">В той час прийшли до їх Татнай, князь зарічний, і Шетар-Бознай, і їх товариші, й сказали їм: Хто дав вам дозвіл будувати дім сей і доробляти цї мури?</verse>
				<verse number="4">Тодї ми сказали їм імення тих людей, що дали почин до сього будування.</verse>
				<verse number="5">Але й око Бога їх було над тими, що старшували над Юдеями, й вони не боронили їм, доки не відослали справи до Дарія, й доки не прийшов присуд в сьому дїлї.</verse>
				<verse number="6">Оце зміст письма, що його послав Татнай, зарічний начальник областї, та Шетар-Бознай з своїми товаришами - Афарсахеями, що за рікою (Евфратом), до царя Дарія.</verse>
				<verse number="7">В листї, що вони послали до його, ось що було написано: Дарієві цареві - всякий мир!</verse>
				<verse number="8">Нехай буде відомо цареві, що ми ходили в Юдейську країну, до дому Бога великого; і будують його з великого каменя, й деревню вкладають в стїни, і робота ся робиться швидко, й з поспіхом йде в їх руках.</verse>
				<verse number="9">Тодї ми спитали в тих старшин і сказали їм так: Хто дав вам дозвіл будувати дїм сей й дороблювати сї мури?</verse>
				<verse number="10">А окрім того ми спитали в їх про їх імення, щоб дати знати тобі й написати імення тих людей, котрі в їх передують.</verse>
				<verse number="11">А вони відповіли нам такими словами: Ми слуги Бога неба й землї, а будуємо дім, що був збудований багато років переднїйше, - і великий царь в Ізраїлї будував його й скінчив його.</verse>
				<verse number="12">Та як наші батьки розгнївали Бога небесного, віддав він їх в руку Навуходонозора, царя Вавилонського, Халдейця; а він зруйнував сей дім, і виселив народ у Вавилон.</verse>
				<verse number="13">Але першого року Кирового, царя Вавилонського, дав царь Кир дозвіл збудувати сей дім Божий;</verse>
				<verse number="14">Та й посуд дому Божого, золотий і срібний, що винїс Навуходонозор із храму Ерусалимського та віднїс у храм Вавилонський, - винїс царь Кир із храму Вавилонського, й віддав його Шешбазарові, що його настановив начальником областї,</verse>
				<verse number="15">І сказав йому: Візьми сей посуд, пійди та віднеси його в храм Ерусалимський, і нехай будують дім Божий на свойму місцї.</verse>
				<verse number="16">Тодї той Шешбазар прийшов, заложив дом Божий в Ерусалимі; і від того часу й досї будують його, та ще не скінчили.</verse>
				<verse number="17">І так, коли царева воля, нехай пошукають в домі царських книгозборів, там у Вавилонї, чи справдї царь Кир дав дозвіл будувати сей дім Божий в Ерусалимі, а царську волю про се нехай пришлють до нас.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Тодї дав царь Дарій приказ, і шукали в Вавилонї в книгоскладї, в домі, де складали царські скарби.</verse>
				<verse number="2">І знайшли в Екбатанї, в палатї, що в країнї Мидиї, один звій, а в йому написано так: Про память:</verse>
				<verse number="3">Першого року царя Кира дав царь Кир приказ про дом Божий в Ерусалимі: Нехай будують дім на тому місцї, де приносять жертви, й нехай заложать тривкі основи під його; ввершину він на шістьдесять локот, а завширшки на шістьдесять локот;</verse>
				<verse number="4">Рядів з великого каміння три, а з дерева один ряд; кошти же нехай видають з царського дому.</verse>
				<verse number="5">Та й посуд дому Божого, золотий і срібний, що Навуходонозор винїс із храму Ерусалимського та віднїс у Вавилон, нехай вернеться і пійде в храм Ерусалимський, кожний на місце своє, і нехай буде зложений в домі Божому.</verse>
				<verse number="6">І так, Татнаю, зарічний начальнику країни, й Шетар-Бознаю, з вашими товаришами, Афарсахеями, що за рікою, уступітесь звідтіля.</verse>
				<verse number="7">Не спиняйте роботи при сьому домі Божому; нехай князь Юдейський та Юдейські старшини будують сей дім Божий на його місцї.</verse>
				<verse number="8">Ще ж дається від мене приказ про те, в чому ви маєте допомагати тим старшинам Юдейським при будуваннї того дому Божого, а то: з майна царського з зарічаних поборів - зараз беріть і давайте тим людям, щоб робота не ставала;</verse>
				<verse number="9">І скільки потрібно - чи телят, чи баранів або ягнят до всепалення Богові небесному, так само пшеницї, соли, вина й оливи, як скажуть сьвященники Ерусалимські, нехай буде видавано їм день-у-день без гаяння,</verse>
				<verse number="10">Щоб вони приносили жертву милу Богові небесному й молились за життє царя та синів його.</verse>
				<verse number="11">Від мене ж дається приказ, що коли який чоловік змінить сю постанову, то буде вийняте бервено з хати його, й буде він піднятий та прибитий цьвяхами до його, а його хата буде за те розвалена.</verse>
				<verse number="12">І Бог, що його імення там пробуває, нехай скине кожного царя й народ, що простягнув би руку свою, щоб змінити се на шкоду сього дому Божого в Ерусалимі. Я, Дарій, дав сей приказ; нехай буде він пильно виконуваний.</verse>
				<verse number="13">Тодї Татнай, зарічний начальник країни, Шетар-Бознай й їх товариші так дїйсно робили, як звелїв царь Дарій.</verse>
				<verse number="14">А старшини Юдейські будували щасливо дальше, як віщував Аггей пророк та Захарія, син Адди. І збудували вони й скінчили по волї Бога Ізрайлевого й по волї Кира, й Дарія, й Артаксеркса, царів Перських.</verse>
				<verse number="15">І скінчили сей дім на третий день місяця Адара, шостого року царювання царя Дарія.</verse>
				<verse number="16">І справили сини Ізрайлеві, сьвященники й левіти, й инші повернувші з полону посьвященнє сього дому Божого з радощами.</verse>
				<verse number="17">А при посьвященнї сього дому Божого принесли: сто волів, двістї баранів, чотириста ягнят та дванайцять козлят на жертву за гріх за всього Ізраїля, по числу поколїнь Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="18">І понастановляли сьвященників по їх віддїлах і левітів по їх чергах на службу Божу в Ерусалимі, як написано в книзї Мойсейовій.</verse>
				<verse number="19">І справили повернувші з полону паску чотирнайцятого дня першого місяця;</verse>
				<verse number="20">Бо обчистились сьвященники й левіти, - усї до одного були вони чисті; й позарізували великодні ягнята для всїх, повернувших з полону, для своїх братів сьвященників і для себе.</verse>
				<verse number="21">І їли сини Ізрайлеві, повернувші з переселення, й усї, що до їх попереходили від поганї краєвих народів, щоб обертатись до Господа, Бога Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="22">І справляли сьвято опрісноків сїм день в радощах, бо Господь звеселив їх і навернув до їх серце царя Ассирийського, щоб скріпити їх руки до будовання дому Господа, Бога Ізрайлевого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Після сих подїй, за царювання Артаксеркса, царя Перського, Ездра, син Сераїїн, сина Азарії, сина Хелкії,</verse>
				<verse number="2">Сина Шаллума, сина Садока, сина Ахитува,</verse>
				<verse number="3">Сина Амарії, сина Азарії, сина Мерайота,</verse>
				<verse number="4">Сина Зерахії, сина Уззія, сина Буккія,</verse>
				<verse number="5">Сина Авишуя, сина Пинееса, сина Елеазара, сина Аарона, - первосьвященника, -</verse>
				<verse number="6">Сей Ездра вийшов з Вавилону. Він був письменник, тямущий в законї Мойсейовому, що його дав Господь, Бог Ізрайлїв. І дав йому царь усе, чого він забажав, бо рука Господа, Бога його, була над ним.</verse>
				<verse number="7">Пійшли ж із ним до Ерусалиму й декотрі з синів Ізрайлевих, і з сьвященників, і левітів, і сьпівцїв, і воротарів, і нетинеїв - сьомого року царя Артаксеркса.</verse>
				<verse number="8">І прийшов він у Ерусалим пятого місяця, - сьомого ж року царя.</verse>
				<verse number="9">Бо першого дня першого місяця був початок виходу з Вавилону, й першого дня пятого місяця прийшов він у Ерусалим, - бо добродїйна рука Бога його була над ним;</verse>
				<verse number="10">Бо Ездра звернув серце своє на те, щоб виучувати закон Господнїй і виконувати його, й навчати в Ізраїлї закону й правди.</verse>
				<verse number="11">А оце зміст письма, що його дав царь Артаксеркс Ездрі, сьвященникові й письменникові, що навчав слів заповідей Господнїх і законів його в Ізраїлї:</verse>
				<verse number="12">Артаксеркс, царь над царями, Ездрі сьвященникові, вчителеві закону Бога небесного, велико вченому, й так дальше.</verse>
				<verse number="13">Від мене дано наказ, щоб в царстві мойму кожний зпоміж народу Ізрайлевого й з сьвященників його та левітів, хто бажає йти до Ерусалиму, ійшов з тобою.</verse>
				<verse number="14">Бо ти посланий від царя й сїмох дорадників його, щоб навідати Юдею й Ерусалим в законї Бога твого, що є в руцї твоїй,</verse>
				<verse number="15">І щоб приставити срібло та золото, що царь і дорадники його пожертвували Богові Ізрайлевому, що його пробуток в Ерусалимі,</verse>
				<verse number="16">І все срібло та золото, яке ти збереш по усїй країнї Вавилонській, разом із добровільними дарами від народу й сьвященників, що пожертвують на дім Бога свого, що в Ерусалимі;</verse>
				<verse number="17">То ж накупи зараз за сї гроші волів, баранів, ягнят і хлїбних приносів до їх, і ливних жертов до їх, і принеси їх на жертівник дому Бога вашого в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="18">І що ти й брати твої поміркуєте зробити з лишнього срібла та золота, те по волї Бога вашого робіть.</verse>
				<verse number="19">І посуд, що тобі даний до служби в домі Бога твого, постав перед Богом Ерусалимським.</verse>
				<verse number="20">А инше потрібне до дому Бога твого, що ти завважаєш потрібним, давай з дому царських скарбів.</verse>
				<verse number="21">А від мене, царя Артаксеркса, дається приказ усїм скарбівничим, що за рікою: Усе, чого вимагати ме в вас Ездра, сьвященник і вчитель закону Бога небесного, зараз давайте:</verse>
				<verse number="22">Срібла до сотнї талантів, пшеницї до ста корцїв, і вина до ста ведер, а таки до ста ведер оливи, соли же без указання скількостї.</verse>
				<verse number="23">Усе, що звелїв Бог небесний, має робитись пильно для дому Бога небесного, (глядїть, щоб часом хто не простяг руки на дім Бога небесного,) щоб не було гнїву його на царство, царя та синів його.</verse>
				<verse number="24">І нехай буде відомо вам, щоб нї на кого з сьвященників або левітів, сьпівцїв, воротарів, нетинеїв і прислуги при сьому домі Божому не накладати нї податків, нї чиншу, нї гряничної оплати.</verse>
				<verse number="25">А ти, Ездро, по премудрости Бога твого, що в твоїй руцї, настанови урядників і суддїв, щоб вони судили ввесь народ за рікою, - усїх що знають закони Бога твого, а хто не знає, тих учіть.</verse>
				<verse number="26">А хто не буде певнити закону Бога твого й царевого закону, над тим нехай без гаяння роблять суд, чи то на кару смертю, чи на вигнаннє, чи на кару грошеву, або на заперттє в тюрму.</verse>
				<verse number="27">Слава Господеві, Богові отцїв наших, вложившому в серце цареві, щоб прикрасити дом Господнїй, що в Ерусалимі,</verse>
				<verse number="28">І прихилившому до мене ласку царя й дорадників його, й усїх могучих князїв царевих! І я набрав духа, бо рука Господа, Бога мого, була надо мною, й я зібрав передових ув Ізраїлї, щоб пійшли зо мною.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">І оце голови в поколїннях і родовід тих, що вийшли зо мною з Вавилону за царювання царя Артаксеркса:</verse>
				<verse number="2">З синів Пинеесових - Герсон; із синів Ітамарових - Даниїл; із синів Давидових - Хаттуш;</verse>
				<verse number="3">З синів Шеханїї, з синів Пароша - Захарія, а з ним по родовідному списові сто пятьдесять душ мужого полу;</verse>
				<verse number="4">З синів Пахат-Моава, Елеєгенай, син Зерахії, а з ним двістї душ мужого полу;</verse>
				<verse number="5">З синів (Затоя) Шеханїя - син Яхазиїлів, а з ним триста душ мужого полу;</verse>
				<verse number="6">З синів Адина, Евед Йонатаненко, а з ним пятьдесять душ мужого полу;</verse>
				<verse number="7">З синів Елама, Ешаїя Аталїєнко, а з ним сїмдесять душ мужого полу;</verse>
				<verse number="8">З синів Сафатії, Зевадія Михайленко, а з ним вісїмдесять душ мужого полу;</verse>
				<verse number="9">З синів Йоаба, Обадія Ехієленко, а з ним двістї вісїмнайцять душ мужого полу;</verse>
				<verse number="10">З синів (Баанїя), Шеломит Йосифієнко, а з ним сто шістьдесять душ мужого полу;</verse>
				<verse number="11">З синів Бевая, Захарія Беваєнко, а з ним двайцять вісїм душ мужого полу;</verse>
				<verse number="12">З синів Азгада, Йоханан Гаккатаненко, а з ним сто десять душ мужого полу;</verse>
				<verse number="13">З синів Адоникама останок, а се їх імення: Елифелет, Егел і Шемаїя, а з ними шістьдесять душ мужого полу;</verse>
				<verse number="14">З синів Бигвая, Утай та Заббуд, а з ними сїмдесять душ мужого полу.</verse>
				<verse number="15">Я зібрав їх коло ріки, що вливається в Агаву, й там простояли ми три днї, а як я переглянув народ та сьвященників, то з синів Левії не знайшов там нїкого.</verse>
				<verse number="16">І послав я покликати Еліезера, Арієла, Шемаїю і Елнатана, й Ярива, Елнатана, й Натана, і Захарію, й Мешуллама - головних, і Йохрива та Елнатана - вчених;</verse>
				<verse number="17">І дав їм наказ до Іддо, старшини в твердинї Касифії, й вложив їм в уста, що говорити до Іддо й братів його, нетинеїв в місцевостї Касифії, щоб вони привели до нас послужників для дому Бога нашого.</verse>
				<verse number="18">І привели вони до нас, бо добродїйна рука Бога нашого була над нами, чоловіка розумного, з синів Малхія, сина Левіїного, сина Ізрайлевого, се б то Шеревію, й синів його, й братів його, вісїмнайцять душ;</verse>
				<verse number="19">І Хашавію, а з ним Ешаїю з синів Мераріїних, і братів його, й синів їх - двайцять;</verse>
				<verse number="20">А з нетинеїв, що їх призначив був Давид та князї його до послуги левітам, двістї дванайцять нетинеїв; усї вони названі по іменнях.</verse>
				<verse number="21">І оповістив там піст коло ріки Агави, щоб нам впокоритись перед лицем Бога нашого, та просити в його щасливої дороги для себе й наших дїтей, та для усього нашого добутку;</verse>
				<verse number="22">Бо менї було сором прохати в царя війська та кінноти для нашого захисту від ворога в дорозї, ми бо, говорячи з царем, сказали: рука нашого Бога є найлїпша для всїх, хто його шукає, а його сила й гнїв його на всїх, хто його покидає!</verse>
				<verse number="23">Так то ми постили й просили Бога нашого про се, й він почув нас.</verse>
				<verse number="24">І видїлив я з старших сьвященників дванайцять: Шеревію, Хашавію, а з ними десять із братів їх,</verse>
				<verse number="25">І зважив їм срібло й золото в посуд, - усе пожертвоване на дім Бога нашого, що пожертвував царь та дорадники його, й князї його, та всї Ізрайлитяне, що там були.</verse>
				<verse number="26">І віддав їм до рук вагою: срібла шістьсот пятьдесять талантів, а срібного посуду на сто талантів: золота ж сто талантів,</verse>
				<verse number="27">А золотих чаш двайцять по тисячу драхм, і дві посудині з кращої блискучої мідї, дорогої як золото.</verse>
				<verse number="28">І сказав я їм: ви сьвяті Господеві й посуд сьвятий, і срібло та золото - добровільна жертва Господеві, Богові батьків ваших;</verse>
				<verse number="29">Будьте же обачні й стережіть се, доки не здасте на вагу начальникам між сьвященниками та левітами й головам в поколїннях Ізрайлевих в Ерусалимі, в скарбівню дому Господнього.</verse>
				<verse number="30">І забрали сьвященники та левіти зважене срібло і золото та посуд, щоб нести в Ерусалим у дом Бога нашого.</verse>
				<verse number="31">І рушили ми від ріки Агави дванайцятого дня першого місяця, щоб ійти в Ерусалим, а рука Бога нашого була над нами і спасала нас від руки ворога й тих, що засїдали на нас в дорозї.</verse>
				<verse number="32">І прийшли ми в Ерусалим, і перебули там три днї.</verse>
				<verse number="33">Четвертого ж дня здали ми під вагу срібло й золото й посуд в дім Бога нашого до рук Меремотові Урієнкові, сьвященникові, а з ним Елеазарові Пинеесенкові, а з ним Йозабадові, синові Ісусовому, і Ноадїї Виннуєнкові, левітам,</verse>
				<verse number="34">Усе під лїк та під вагу. І записано все зважене в той таки час.</verse>
				<verse number="35">Бранцї же, що прийшли з полону, принесли на всепаленнє Богові Ізрайлевому дванайцять назимків за всього Ізраїля, девятьдесять шість баранів, сїмдесять сїм ягнят та дванайцять козлів на жертву за гріх - усе це на всепаленнє Господеві.</verse>
				<verse number="36">І передали царський приказ царським сатрапам* і зарічанським начальникам країни, а сї пошанували народ і дім Божий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Як усе це було скінчено, приступили до мене старшини й сказали: Народ Ізрайлїв, і сьвященники, й левіти не віддїлились від народів чужоземських із їх гидотами: від Канаанїїв, Геттїїв, Ферезіїв, Евузіїв, Аммонїїв, Моабіїв, Египтїїв та Аморіїв,</verse>
				<verse number="2">Бо побрали дочок їх за себе й за синів своїх, і змішалось насїннє сьвяте з чужороднїми народами, а при тому рука що найвидатнїйших й головнїйших була першою в сїй беззаконностї.</verse>
				<verse number="3">Почувши се слово, розпанахав я мою спідню й верхню одежу й рвав волоссє на моїй голові та на бородї моїй, і седїв смутний.</verse>
				<verse number="4">Тодї зібрались до мене всї, що боялись слова Бога Ізрайлевого задля провини переселенцїв, я ж седїв засумований до вечерньої жертви.</verse>
				<verse number="5">А в часї вечерньої жертви встав я з місця мого сумовання, й в розідраній спідній і верхній одежі впав на колїна мої, й зняв мої руки до Господа, Бога мого,</verse>
				<verse number="6">І промовив: Боже мій! я соромлюсь і боюсь здійняти лице моє до тебе, Боже мій, бо беззаконностї наші уросли висше голов наших, а провина наша уросла до небес.</verse>
				<verse number="7">Від часів батьків наших ми в великих провинах аж по сей день, і за беззаконня наші бували віддавані ми, й царі наші й сьвященники наші в руки царів чужоземських, і під меч, і в полонь і на грабежі, й на осоромленнє, як воно й по сей день.</verse>
				<verse number="8">А тепер на короткий час подано нам помилуваннє від Господа, Бога нашого, що зісталась із нас сяка-така частина, і що дав нам осїстись на місцї сьвятинї його, й прояснив наші очі Бог наш, та дав нам трохи ожити в неволї нашій.</verse>
				<verse number="9">Ми невольники, та й в нашій неволї не покинув нас Бог наш. І прихилив він до нас ласку царів Перських, щоб дали нам ожити, здвигнути дом Бога нашого й відбудувати його з руїн його, та й дали нам захист в Юдеї і в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="10">А тепер що нам сказати, Боже наш, після сього? Ми бо покинули заповідї твої,</verse>
				<verse number="11">Що ти дав через слуг твоїх пророків, кажучи: земля, куди ви йдете, щоб запанувати в їй - се земля нечиста; вона опоганена гидотою чужороднїх народів, їх поганею, якою вони сповнили її від кінця до кінця в нечистї своїй.</verse>
				<verse number="12">Через се не видавайте ваших дочок за синів їх, а дочок їх не беріть за синів ваших, і не шукайте мира з ними й добра їх по вік, щоб вам укріпитись і споживати добро землї тої та передати її в спадщину синам вашим на віки.</verse>
				<verse number="13">А після всього, що впало на нас за погані вчинки наші й за великі провини наші - хоч ти, Боже наш, пожалував нас не по мірі беззаконностей наших і дав нам таке спасеннє, -</verse>
				<verse number="14">Невже ж ми будемо знов нарушувати заповідї твої та ріднитись із сими препоганими народами? Чи ж ти не розгнїваєшся на нас, так щоб аж викоренити (нас), щоб не осталось нї людини й не було ратунку?</verse>
				<verse number="15">Господи, Боже Ізрайлїв! праведний єси ти. Бо ми зістались цїлі по сей день; і оце ми й з беззаконностями нашими перед лицем твоїм, хоч після того нам не слїд би стояти перед лицем твоїм!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Коли Ездра так молився й сповідався, плачучи й припадаючи ниць перед домом Божим, зійшлась до його дуже велика громада Ізрайлитян, чоловіків і жінок та дїтей, бо й народ дуже плакав.</verse>
				<verse number="2">І промовив Шеханїя Ехіїленко, з синів Еламових, і сказав до Ездри: Ми провинились перед Богом нашим, що побрали за себе чужороднїх жінок у народів краєвих, але ще є надїя для Ізраїля в сьому дїлї;</verse>
				<verse number="3">Постановім тепер завіт з Богом нашим, що за радою мого добродїя й тих, що шанують заповідї Бога нашого, ми відпустимо всїх жінок і дїтей, нарождених із них, щоб було по закону!</verse>
				<verse number="4">Встань, бо се до тебе належить, а ми з тобою. Успокійся й роби!</verse>
				<verse number="5">І встав Ездра й звелїв старшинам над сьвященниками, з левітами й всїм Ізраїлем поклястись, що вони так зроблять. І вони поклялись.</verse>
				<verse number="6">І встав Ездра й пійшов від дому Божого в господу Йоханана Еліяшивенка, й прийшов туди. Не їв він хлїба й не пив води, бо впав в тугу через провину переселенцїв.</verse>
				<verse number="7">І оповістили по Юдеї й по Ерусалимі всїм бувшим в полонї, щоб зібрались в Ерусалим,</verse>
				<verse number="8">А хто б не прийшов через три днї, то присудом старшин та начальників буде наложений проклін на все майно його, а він сам буде вилучений від громади бранцїв.</verse>
				<verse number="9">І зібрались за три днї в Ерусалим усї осадники Юдеї та землї Беняминової. А було се девятого місяця, двайцятого дня місяця. І седїв увесь народ на майданї коло дому Божого, й дрожав так задля сієї справи як і від дощу.</verse>
				<verse number="10">І встав сьвященник Ездра й промовив до їх: Ви провинились, побравши собі жінок чужоплемінних, і через те збільшили провину Ізраїля.</verse>
				<verse number="11">Так покайтесь тепер перед Господом, Богом батьків ваших, і вволїть його волю, й відлучітесь від народів краєвих і від чужороднїх жінок.</verse>
				<verse number="12">І відповів увесь збір і сказав голосно: Як ти сказав, так і зробимо.</verse>
				<verse number="13">Але народу багато, й пора дощова та годї стояти на улицї. Та й сього дїла не на один день і не на два, бо нас багато нагрішило в сьому дїлї.</verse>
				<verse number="14">Нехай наші старшини заступлять місце усієї громади, й усї в наших містах, що взяли за себе чужороднїх жінок, нехай приходять сюди в призначений час, а з ними старшини з кожного міста й суддї його, доки не відвернеться від нас палаючий гнїв Бога нашого за сю річ.</verse>
				<verse number="15">Тодї взялись за сю справу Йонатан Асаїленко й Яхзія Тиквенко, а Мешуллам та левіт Шавтай були їм помічниками.</verse>
				<verse number="16">І зробили так повернувші з полону: Віддїлено до сього сьвященника Ездру, й голов у поколїннях, із кожного їх поколїння, а всї вони названі по іменню. І засїли вони, щоб розбірати се дїло, першого дня десятого місяця.</verse>
				<verse number="17">І покінчили вони дослїд про всїх чоловіків, що побрали чужороднїх жінок, до першого дня першого місяця.</verse>
				<verse number="18">І знайшлись із сьвященницьких синів побравших жінок чужоплеміннїх - із синів Ісуса Йоседекенка й його братів: Маасея, Елїезер, Ярив та Гедалїя;</verse>
				<verse number="19">І дали вони руки свої на те, що відправлять жінок своїх, та що за свою провину мають принести барана в жертву;</verse>
				<verse number="20">І з синів Іммерових: Хананїй та Зевадія;</verse>
				<verse number="21">І з синів Харимових: Маасея, Елїя, Шемаїя, Ехиїл та Уззія;</verse>
				<verse number="22">І з синів Пашхурових: Еліоєнай, Маасея, Ісмаїл, Натанаїл, Йозавад, та Еласа;</verse>
				<verse number="23">А з левітів: Йозавад, Шимей та Келаїя (він же Клита), Патахія, Юда та Елїезер;</verse>
				<verse number="24">А з сьпівцїв: Елїяшив; а з воротарів: Шаллум, Телем та Урій;</verse>
				<verse number="25">А з (прочих) Ізрайлитян - із синів Парошових: Рамаїя, Іззія, Малхія, Міямин, Елеазар, Малхія та Беннїя;</verse>
				<verse number="26">І з синів Еламових: Маттанїя, Захарія, Ехіел, Авдій, Іремот та Елїя;</verse>
				<verse number="27">І з синів Заттуних: Елїоєнай, Елїяшив, Маттанїя, Іремот, Завад та Азиса;</verse>
				<verse number="28">І з синів Бевайових: Йоханан, Хананїя, Забвай та Атлай;</verse>
				<verse number="29">І з синів Ванїйових: Мешуллам, Маллух, Адая, Яшув, Шеал та Ерамот;</verse>
				<verse number="30">І з синів Пахат-Моавових: Адна, Хелал, Венаїя, Маасея, Маттанїя, Веселиїл, Биннуй та Манассія;</verse>
				<verse number="31">І з синів Харимових: Елїезер, Ішшія, Малхія, Шемаїя, Симеон,</verse>
				<verse number="32">Бенямин, Маллух, Шемарія;</verse>
				<verse number="33">І з синів Хашумових: Матнай, Матата, Завад, Елифелет, Еремай, Манассія та Шимей;</verse>
				<verse number="34">І з синів Банїйових: Маадай, Амрам та Уєл,</verse>
				<verse number="35">Бенаїя, Бидая, Келугій,</verse>
				<verse number="36">Банея, Меремот, Елїяшив,</verse>
				<verse number="37">Маттанїя, Матнай, Яасай,</verse>
				<verse number="38">Ваній, Биннуй, Шимей,</verse>
				<verse number="39">Шелемія, Натан, Адаїя,</verse>
				<verse number="40">Махнаддай, Шашай, Шарай,</verse>
				<verse number="41">Азарієл, Шелеміягу, Шемарія,</verse>
				<verse number="42">Шаллум, Амарія та Йосиф;</verse>
				<verse number="43">І з синів Небових: Еїел, Маттатія, Завад, Зевина, Яддай, Йоель та Бенаїя.</verse>
				<verse number="44">Усї цї взяли собі жінок чужоплеміннїх, і декотрі з сих жінок породили їм дїтей.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="16">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Се оповіданнє Неємії, сина Ахалї- їного: В місяцї Кислеві, двайцятого року*, був я в Сузах, столичному містї.</verse>
				<verse number="2">І прийшов Ханані, один з братів моїх, він і кілька чоловіків з Юдеї. І спитав я їх, як проживають Юдеї, що спаслись від полону і зістались, та що дїєсь у Ерусалимі.</verse>
				<verse number="3">І сказали вони менї: Ті, що зістались від полону, пробувають там, в своїх сторонах, в великій бідї й в приниженнї; та й мур Ерусалимський розвалений, й ворота його попалені огнем.</verse>
				<verse number="4">Почувши сї слова, сїв я й заплакав, і був смутний кілька день, і постив та молився перед Богом небесним,</verse>
				<verse number="5">І говорив: Господи, Боже небес, Боже великий і страшний, додержуючий завіт і ласку тим, що люблять тебе й перестерігають заповідї твої!</verse>
				<verse number="6">Нехай будуть уші твої вважливі й очі твої отворені, щоб вислухати молитву слуги твого, якою я тепер день і ніч благаю тебе за синів Ізрайлевих, слуг твоїх, і сповідаюсь в гріхах синів Ізрайлевих, якими согрішили ми перед тобою, согрішили - й я і дім отця мого.</verse>
				<verse number="7">Ми проступились перед тобою й не додержали заповідей і постанов, і законів, що дав єси Мойсейові, слузї твойму.</verse>
				<verse number="8">Але спогадай на слово, яким заповів єси Мойсейові, слузї твойму, глаголючи: Коли провинитесь, то розсїю вас поміж народами,</verse>
				<verse number="9">Коли ж обернетесь до мене й держати метесь заповідей моїх, і виконувати їх, то хоч би ви були вигнані на край неба, я звідтїль зберу вас, і приведу вас на місце, що вибрав собі, щоб імя моє там пробувало.</verse>
				<verse number="10">Та ж вони слуги твої й народ твій, що ти визволив силою твоєю великою і рукою твоєю могучою.</verse>
				<verse number="11">Прошу ж тебе, Господи! нехай буде ухо твоє вважливе на молитву слуги твого й на молитву слуг твоїх, що хотять шанувати імення твоє. І допоможи слузї твойму на сей час, та дай йому запобігти ласки в чоловіка сього, - бо я був чашником у царя.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">В місяцї Нисанї, на двайцятім року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. І я взяв вино та подав цареві, і, здавалось, не був я смутний перед ним.</verse>
				<verse number="2">Але царь промовив до мене: Чого ти сумний на виду; ти не слабий, сього не видко, а певно смуток на серцї? Я злякався вельми,</verse>
				<verse number="3">І сказав цареві: Нехай живе царь по вік! Як же не має бути смутним лице моє, коли город, місце гробовищ батьків моїх, стоїть опустошене, й ворота його попалені огнем!</verse>
				<verse number="4">І сказав царь до мене: Чого ж ти бажаєш? Я помолився Богові небесному,</verse>
				<verse number="5">І сказав цареві: Коли царська ласка, й коли слуга твій запобіг ласки перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гробовища батьків моїх, щоб я одбудував його.</verse>
				<verse number="6">І сказав менї царь і цариця, що седїла коло його: Як довго протягнеться твоя вандрівка, й коли вернешся? І сподобалось цареві послати мене; й я означив час.</verse>
				<verse number="7">І сказав я цареві: Коли царська ласка, то дав би менї листи до зарічних начальників краєвих, щоб давали менї пропуст, доки я не дійду до Юдеї,</verse>
				<verse number="8">Та й лист до Асафа, доглядника лїсів царських, щоб дав менї деревнї на ворота в твердинї, що при домі Божому, й на міські мури, та на дім, в котрому б менї жити. І дав менї царь, бо добродїйна рука Бога мого була надо мною.</verse>
				<verse number="9">І прийшов я до зарічних начальників краєвих і віддав їм письма царські. А царь послав був зо мною військових начальників із верховцями.</verse>
				<verse number="10">Коли перечув про се Санаваллат, Хороніт і Товія, слуга Амманицький, то їм стало дуже досадно, що прийшов чоловік піклуватись про добро синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="11">І прийшов я в Ерусалим. І пробув там три днї,</verse>
				<verse number="12">І встав я вночі, і кілька чоловік зо мною, і нїкому не сказав, що поклав Бог мій менї на серце зробити для Ерусалиму; животини ж не було при менї нїякої, окрім тієї, що на їй я їхав.</verse>
				<verse number="13">І проїхав я вночі через Долинні ворота перед Драконовою криницею до воріт Гнояних, і оглядїв я розвалені мури Ерусалиму й його ворота, спалені огнем.</verse>
				<verse number="14">І приїхав я до воріт Криничаних і до царського водопроводу, але там не було місця, щоб пройти животинї, що була підо мною,</verse>
				<verse number="15">І я поїхав назад через потік вночі й оглядав мур, і, проїхавши знов через Долинні ворота, вернувся.</verse>
				<verse number="16">І не знали начальники, куди я ходив, та що я роблю: нї Юдеям, нї сьвященникам, нї суддям, нї старшинам, нї иншим робітникам я до того часу нїчого не казав.</verse>
				<verse number="17">Опісля же сказав я їм: Ви бачите нужду, в якій ми знаходимось: Ерусалим спустошений, й ворота його спалені огнем; ходїм, побудуймо мури Ерусалимські й не будьмо довше в пониженнї.</verse>
				<verse number="18">І я оповідав їм про добродїйну для мене руку Бога мого, а так само й слова царя, що він говорив менї. І сказали вони: будемо будувати, - і скріпили руки свої на добре дїло.</verse>
				<verse number="19">Почувши про се, Санаваллат, Хороніт та Товія, слуга Амманицький, та Гешем, Араб, сьміялись із нас і говорили з погордою: Що се за дїло, що ви робите? Чи не задумуєте ви часом збунтуватись проти царя?</verse>
				<verse number="20">Я дав їм одповідь і сказав їм: Бог небесний, Він нам допоможе, а ми, слуги його, розпочнемо будувати; вам же нема частки, нї права нї згадки про вас у Ерусалимі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">І встав Елїяшив первосьвященник, і брати його сьвященники, і збудували Овечі ворота; вони посьвятили їх і вставили двері їх, і посьвятили їх від башти Меа до башти Хананела.</verse>
				<verse number="2">А побіч його будували Ерихонцї, а коло їх будував Закхур Імрієнко.</verse>
				<verse number="3">Ворота же Рибні будували ті, що родом з Сенаї; вони вкрили їх і вставили двері їх, замки їх і засуви їх.</verse>
				<verse number="4">Коло їх лагодив мур Меремот, син Уріїн, сина Гакозового; коло сього лагодив Мешуллам, син Берехіїн, сина Мешизабелового, а коло їх лагодив Садок Бааненко;</verse>
				<verse number="5">Коло сих лагодили Текойцї; одначе значнїйші зпоміж їх не нахилили своєї шиї попрацювати задля Господа свого.</verse>
				<verse number="6">Старі ворота лагодили Йояда, син Пасеахів, і Мешуллам, син Бесодії: вони вкрили їх і вставили двері їх і замки їх, і засуви їх.</verse>
				<verse number="7">Коло їх лагодив Мелатїя Габаонїй, і Ядон із Меронота, з осадниками Габаону й Мицфи, залежними від зарічних краєвих начальників.</verse>
				<verse number="8">Коло їх лагодив Уззиїл, син Харгаіїн, золотарь, а коло його лагодив Хананїя, син Гараккахимів. І поновили Ерусалим аж до муру широкої улицї.</verse>
				<verse number="9">Коло їх лагодив Рефаїя, син Хурів, старшина над половиною дїльницї Ерусалимської.</verse>
				<verse number="10">Коло їх і проти свого дому лагодив Едаїя, син Харумафів, а коло його лагодив Хаттуш, син Хашавнїїн.</verse>
				<verse number="11">У другій частї лагодив Малхія, син Харимів, та Хашшув, син Пахат-Моаба, вони ж поправляли і башту Пічану.</verse>
				<verse number="12">Коло їх лагодив Шаллум, син Голлохешів, старшина над половиною дїльницї Ерусалимської, він і дочки його.</verse>
				<verse number="13">Ворота Долинні будував Ханун та осадники Заноаха: вони збудували їх і вставили браму в їх, замки їх і засуви їх, а до того лагодили вони ще тисячу локот муру до Гнояних воріт.</verse>
				<verse number="14">А ворота Гнояні лагодив Малхія, син Рехавів, старшина повіту Беткаремського: він збудував їх і вставив в їх браму, замки їх і засуви їх.</verse>
				<verse number="15">Ворота Криничані лагодив Шаллум, син Колхозеїн, старшина повіту Мицфи: він збудував їх і вкрив їх, і вставив двері їх, замки їх і засуви їх, - він же лагодив і мур коло ставка Селаха, проти царського садка й до сходів, що вели вниз із міста Давидового.</verse>
				<verse number="16">За ним лагодив Неємія, син Азбуків, старшина над половиною повіту Бетзурського, до Гробовищ Давидових і до викопаного ставка, й до дому лицарів.</verse>
				<verse number="17">За ним лагодили левіти: Рехум, син Банїїн; коло його лагодив Хашавія, старшина половини повіту Кеїлського, за свій повіт.</verse>
				<verse number="18">За ним лагодили брати їх: Баввай, син Хенададів, старшина половини повіту Кеїлського.</verse>
				<verse number="19">А коло його лагодив Езер, син Ісусів, старшина над Мицфою, в другій дїльницї, проти ввіходу до зброївнї на розї.</verse>
				<verse number="20">За ним лагодив дуже пильно Барух, син Забвая, на другій дїльницї, від угла до дверей дому Елїяшива, первосьвященника.</verse>
				<verse number="21">За ним лагодив Меремот, син Уріїн, сина Гакозового, на другій дїльницї, від дверей дому Елїяшивого до кінця дому Елїяшивого.</verse>
				<verse number="22">За ним лагодили сьвященники з околиць.</verse>
				<verse number="23">За ними лагодив Бенямин та Хашшув проти свого дому, а за ним лагодив Азарія, син Маасеїн, сина Ананїїного, коло свого дому.</verse>
				<verse number="24">За ним лагодив Биннуй, син Хенададів, на другій дїльницї, від дому Азаріїного до угла й закруту.</verse>
				<verse number="25">За ним Фалал, син Узаїн, проти угла й башти, що виступає від висшої палати царської коло двора темничного. За ним Федаїя, син Парошів.</verse>
				<verse number="26">А нетинеї, що жили в Офелї, робили проти Водяних воріт на схід і до виступаючої башти.</verse>
				<verse number="27">За ними робили Текойцї, на другій дїльницї, від місця проти великої виступаючої башти до муру Офела.</verse>
				<verse number="28">Дальш від воріт Кінських лагодили сьвященники, кожний проти свого дому.</verse>
				<verse number="29">За ним лагодив Садок, син Іммерів, проти свого дому, а за ним робив Шемая, син Шеханїїн, вартовий коло східнїх воріт.</verse>
				<verse number="30">За ним лагодив Хананїя, син Шелеміїн, та Ханун, шестий син Залафа, на другій дїльницї. За сим лагодив Мешуллам, син Берехіїн, проти своєї кімнати.</verse>
				<verse number="31">За ним лагодив Малхія, син Гацорофіїн, аж по дім нетинеїв і крамарів, проти воріт Гаммифкад, і до будинку на углї.</verse>
				<verse number="32">А між наріжним будинком до Овечих воріт лагодили золотарі та крамарі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Як почув Санаваллат, що ми будуємо мур, розсердився і лютився дуже та глузував з Юдеїв,</verse>
				<verse number="2">І говорив при своїх братах та при Самарийських військових людях, і казав: Що роблять оцї нужденні Юдеї? невже ж їм се дозволять? невже ж вони приносити муть жертви? невже ж вони коли доведуть се до кінця? невже ж вони зроблять живим каміннє, що стало купами пороху, та ще до того й спалене?</verse>
				<verse number="3">А Товія Аммонїй, що стояв коло його, відказав: Нехай собі будують; прийде лисиця й повалить їх камяний мур.</verse>
				<verse number="4">Почуй, Боже наш, як із нас глузують, і поверни їх глум на їх голову і віддай їх на глум в землї полону,</verse>
				<verse number="5">І не покрий беззаконностї їх, і нехай не зникне гріх їх перед лицем твоїм, за те, що вони засмутили будуючих!</verse>
				<verse number="6">Ми одначе будували мур, і виведений був увесь мур до половини; та й у народу не остигала щирість до роботи.</verse>
				<verse number="7">Як почув Санаваллат і Товія, і Араби, й Аммонїї, й Азотїї, що мури Ерусалимські відновляються та що виломи зачиняються, то взяла їх досада.</verse>
				<verse number="8">І змовились усї пійти разом війною на Ерусалим і збурити його.</verse>
				<verse number="9">А ми молились Богові нашому, й ставили проти їх сторожу день і ніч задля оборони.</verse>
				<verse number="10">Та Юдеї сказали: Послабшала сила у двигарів, а піску (й вапна) багато; ми не промагаємо будувати муру.</verse>
				<verse number="11">А вороги наші говорили: Й не знати муть і не вглядять, як ми впадемо серед їх і повбиваємо їх та й спинимо роботу.</verse>
				<verse number="12">Коли ж приходили Юдеї, що жили побіч їх, і казали нам разів з десять із усїх боків, що вони нападуть на нас,</verse>
				<verse number="13">Тодї поставив я на низинах коло міста, та за муром на сухих місцях людей по родинах із мечами, з списами їх і з сагайдаками їх.</verse>
				<verse number="14">І обдивився я й став, і промовив до старшин та значнїйших і до прочого народу: Не лякайтесь їх; памятайте на Господа великого й страшного й бийтесь за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за жінок своїх і за хати свої.</verse>
				<verse number="15">Як же зачули наші вороги, що ми знаємо про їх намір, тодї обернув Бог в нїщо раду їх, і ми всї повертались до муру, кожний до своєї роботи.</verse>
				<verse number="16">Од того дня половина молодих людей в мене робила роботу, а половина їх держала списи, щити, сагайдаки та панцирі, а старшини стояли позад усього дому Юдиного.</verse>
				<verse number="17">Ті, що будували мур і носили тягарі, що на їх накладали, робили однією рукою роботу, а в другій держали спис.</verse>
				<verse number="18">Кожний, хто будував, мав свій меч привязаний коло свого стану, й так вони будували. Коло мене стояв трубач.</verse>
				<verse number="19">І сказав я до значнїйших і старшин, та до иншого народу: Робота велика й розлягла, і ми розсїяні по мурі далеко один від одного;</verse>
				<verse number="20">То ж, звідкіль почуєте ви гук труби, в те місце збірайтесь ід нам; Бог наш воювати ме за нас.</verse>
				<verse number="21">Оттак робили ми роботу; й половина держали списи від сходу ранньої зорі доки не з'являлись зірки.</verse>
				<verse number="22">Окрім сього, в той самий час сказав я народові, щоб усї ночували в Ерусалимі з своїми наймитами, - й будуть вони в нас одні вночі на вартї, а другі вдень на роботї.</verse>
				<verse number="23">І нї я, нї брати мої, нї слуги мої, нї сторожі коло мене не скидали з себе своєї одежі; в кожного був під рукою меч і вода.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Аж ось піднялось велике наріканнє в народї і в жінок його на братів своїх Юдеїв:</verse>
				<verse number="2">Були такі, що говорили: Нас, синів наших і дочок наших багацько; і ми бажали б доставати хлїба й харчуватись, щоб жити.</verse>
				<verse number="3">Були й такі, що казали: Свої поля й виноградники свої, й свої хати ми даємо в заставу, щоб дістати хлїба в голодї.</verse>
				<verse number="4">Були й такі, що казали: Ми позичаємо срібло на податки цареві, й даємо в заставу поля наші та виноградники наші;</verse>
				<verse number="5">У нас такі ж тїла, як тїла в братів наших, а сини наші такі ж, як і їх сини, та от ми мусимо давати синів наших і дочок наших у найми, а декотрі з дочок наших уже в неволї. Нема нїяких засобів в руках наших на викуп; і поля наші та виноградники наші у других.</verse>
				<verse number="6">Як почув я їх нарікання і такі слова, то я розгнївався дуже.</verse>
				<verse number="7">Серце моє збурилось, і я почав остро докоряти старшинам та значним і сказав їм: Ви берете з братів своїх лихву? І скликав я проти їх великі збори,</verse>
				<verse number="8">Та й сказав їм: Ми викуповували братів своїх, Юдеїв, проданих поганам, скільки в нас було сили, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали й не знаходили, що б відповісти.</verse>
				<verse number="9">І сказав я: Не гаразд ви робите. Чи ж не в страху перед Богом нашим повинні ви ходити, щоб уйти глуму від народів, ворогів наших?</verse>
				<verse number="10">Та й я, й брати мої, й служащі при менї давали їм в позичку срібло й хлїб, але даруймо їм довг сей?</verse>
				<verse number="11">Вернїть же їм таки тепер поля їх, виноградні та маслинні садки їх, і хати їх, і лихву з грошей і хлїба, з вина й оливи, на яку ви позичали їм.</verse>
				<verse number="12">І сказали вони: Вернемо й не вимагати мемо в їх; зробимо так, як ти кажеш. І покликав я сьвященників, і звелїв їм заприсягтись, що й вони так зроблять.</verse>
				<verse number="13">І витрусив я мою одежу й сказав: Нехай Бог так витрусить кожну людину, що не додержить свого слова, з його дому й з його дорібку, і бодай йому було так витрушено й порожньо! А ввесь збір промовив: амінь. І прославили Бога; і здїйснив народ слово се.</verse>
				<verse number="14">Іще: від того часу, як менї приказано бути їх областним начальником у землї Юдейській, від двайцятого року до трийцять другого року царя Артаксеркса, за двайцять років я й брати мої не побирали прохарчування областних начальників;</verse>
				<verse number="15">А переднїйші начальники краю, що були до мене, обтяжували народ, і брали з їх хлїб і вино, окрім сорока секлів срібла (на день); навіть і слуги їх паношились над народом. Я же не робив так через страх Божий.</verse>
				<verse number="16">При сьому я вів роботу коло сього муру; та й поля ми не закуповували, а всї слуги мої збірались туди на роботу.</verse>
				<verse number="17">Юдеїв і старшин бувало по сто пятьдесять чоловіка за столом у мене, окрім тих, що приходили до нас з народів, які навкруги нас.</verse>
				<verse number="18">А було наготовляно щодня: один віл, шість добірнїх овець, і птицї готувалось у мене, а за десять день виходила сила всякого вина. А одначе начальницької харчі я не вимагав, бо важка служба тяготїла на сьому народї.</verse>
				<verse number="19">Спогадай, мій Боже, на добро менї про все, що я вчинив задля сього народу!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Як дійшла чутка до Санаваллата і Товії, й Араба Гешема та инших наших ворогів, що я відбудував мур та що не зісталось в ньому виломів, - одначе до того часу я ще не вставив дверей в ворота, -</verse>
				<verse number="2">Тодї Санаваллат та Гешем прислали до мене сказати: Прийди, а зійдемось разом ув одному з сїл на рівнинї Оно. Вони ж задумували заподїяти менї лихо.</verse>
				<verse number="3">Але я послав до їх посланцїв і звелїв сказати: Я маю роботу коло великого дїла; не можу зійти; робота застановилась би, коли б я покинув її і зійшов до вас.</verse>
				<verse number="4">Чотири рази посилали вони до мене з такими ж запросинами, та я відповідав їм те саме.</verse>
				<verse number="5">Тодї прислав Санаваллат до мене пятий раз свого слугу, а в його руцї був розгорнутий лист.</verse>
				<verse number="6">У йому ж було написано: Ходить у народів поголоска, та й Гешем каже, що ти й Юдеї задумали відпасти, та тому й будуєш мур, і хочеш бути в їх царем, після тої ж чутки;</verse>
				<verse number="7">І пророків ти настановив, щоб оповіщали про тебе в Ерусалимі і говорили: Є царь Юдейський! се дійде до царя. Так приходь, і порадимось вкупі.</verse>
				<verse number="8">Але я послав до його сказати: Нїчого такого не було, про що ти говориш; се ти вигадав своїм розумом.</verse>
				<verse number="9">Бо всї вони страхали нас, гадаючи: Опадуть їх руки перед сим дїлом, і робота спиниться; та я ще більше скріпив руки мої.</verse>
				<verse number="10">І прийшов я в дім Шемаїї, сина Делаїї, сина Мегетавелового, й заперся він і сказав: Ходїм у дом Божий в середину храма, й замкнемо за собою двері храма, бо прийдуть вбити тебе, а прийдуть вбити тебе вночі.</verse>
				<verse number="11">Але я відказав: Чи може ж тїкати такий чоловік, як я? Чи може такий, як я, ввійти в храм, щоб бути живим? Не піду.</verse>
				<verse number="12">Я знав, що не Бог послав його, хоч він по пророцьки говорив до мене, але що то Товія та Санаваллат підкупили його.</verse>
				<verse number="13">А підкупили його на те, щоб я злякався і зробив так, і согрішив, та щоб про мене пішла недобра слава, щоб вони могли мене гудити.</verse>
				<verse number="14">Спомяни, мій Боже, Товію і Санаваллата по сих дїлах їх, та й пророчицю Ноадїю й инчих пророків, що хотїли настрахати мене!</verse>
				<verse number="15">Мур був скінчений двайцять пятого дня місяця Елула, за пятьдесять два днї.</verse>
				<verse number="16">Як почули про се всї вороги наші, й побачили се всї народи, що навкруги нас, тодї вони впали в очах своїх; вони спізнали, що се дїло від Бога нашого.</verse>
				<verse number="17">Окрім того писало під той час багато старшин Юдейських листи, й посилали їх до Товії, а Товіїні листи приходили до їх.</verse>
				<verse number="18">Бо багато було в Юдеї таких, що поклялись на побратимство з ним; він бо був зять Шеханїї, сина Арахового, а його син Йоханан взяв за себе дочку Мешуллама, сина Берехіїного.</verse>
				<verse number="19">Навіть про добрість його говорили вони при менї, й мої слова переносились до його. Товія ж присилав листи, щоб лякати мене.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Коли мур був уже готовий, і я повставляв двері, та коли були понаставляні на свою службу воротарі, і сьпівцї, й левіти,</verse>
				<verse number="2">Тодї звелїв я мойму братові Хананї і начальникові Ерусалимської твердинї Хананїєві, (бо він був більше за багатьох инчих чоловік вірний і богобоязливий),</verse>
				<verse number="3">І сказав я їм: Нехай не відчиняють воріт Ерусалимських, покіль не загріє сонце, й доки ще стоять (при роботї), нехай замикають і засовують двері. І поставив я сторожами осадників Ерусалимських, кожного на свою сторожу і кожного проти свого дому.</verse>
				<verse number="4">Але місто було просторне й велике, а народа в йому було небагато, й доми не були побудовані.</verse>
				<verse number="5">І поклав менї Бог мій на серце зібрати старшин та значнїйших, і народ, щоб їх перелїчити. І знайшов я родопись тих, що прийшли переднїйше, а в їй написано:</verse>
				<verse number="6">Оце сини країни, що пійшли з бранцїв, переселених Навуходонозором, царем Вавилонським, і вернулись в Ерусалим та в Юдею, кожний в своє місто, -</verse>
				<verse number="7">Ті, що пійшли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Азарією, Раамією, Нахманїєм, Мардохеєм, Білшаном, Мисферетом, Бігваєм, Нехумом, Бааною. Число людей народа Ізрайлевого:</verse>
				<verse number="8">Синів Парошових дві тисячі сто сїмдесять два.</verse>
				<verse number="9">Синів Сафатіїних триста сїмдесять два.</verse>
				<verse number="10">Синів Арахових шістьсот пятьдесять два.</verse>
				<verse number="11">Синів Пахат-Моабових, із синів Ісусових і Йоабових, дві тисячі вісїмсот вісїмнайцять.</verse>
				<verse number="12">Синів Еламових тисяча двістї пятьдесять чотири.</verse>
				<verse number="13">Синів Затту вісїмсот сорок пять.</verse>
				<verse number="14">Синів Закхайових сїмсот шістьдесять.</verse>
				<verse number="15">Синів Биннуйових шістьсот сорок вісїм.</verse>
				<verse number="16">Синів Бевайових шістьсот двайцять вісїм.</verse>
				<verse number="17">Синів Азгадових дві тисячі триста двайцять два.</verse>
				<verse number="18">Синів Адоникамових шістьсот шістьдесять сїм.</verse>
				<verse number="19">Синів Бігвайових дві тисячі шістьсот сїм.</verse>
				<verse number="20">Синів Адинових шістьсот пятьдесять пять.</verse>
				<verse number="21">Синів Атерових із дому Езекії девятьдесять вісїм.</verse>
				<verse number="22">Синів Хашумових триста двайцять вісїм.</verse>
				<verse number="23">Синів Вецайових триста двайцять чотири.</verse>
				<verse number="24">Синів Харифових сто дванайцять.</verse>
				<verse number="25">Тих, що родом з Габаону, девятьдесять пять.</verse>
				<verse number="26">Осадників Бетлеєма й Нетофи сто вісїмдесять вісїм.</verse>
				<verse number="27">Осадників Анатота сто двайцять вісїм.</verse>
				<verse number="28">Осадників Бет-Азмавета сорок два.</verse>
				<verse number="29">Осадників Каріятярима, Кефіри і Беерота сїмсот сорок три.</verse>
				<verse number="30">Осадників Рами і Геви шістьсот двайцять один.</verse>
				<verse number="31">Осадників Михмаса сто двайцять два.</verse>
				<verse number="32">Осадників Бетеля й Гая сто двайцять три.</verse>
				<verse number="33">Осадників другого Нево пятьдесять два.</verse>
				<verse number="34">Синів другого Елама тисяча двістї пятьдесять чотири.</verse>
				<verse number="35">Синів Харимових триста двайцять.</verse>
				<verse number="36">Тих, що родом із Ерихону, триста сорок пять.</verse>
				<verse number="37">Тих, що родом із Лода, Хадида й Оно, сїмсот двайцять один.</verse>
				<verse number="38">Тих, що родом із Сенаї, три тисячі девятьсот трийцять.</verse>
				<verse number="39">Сьвященників, синів Едаїї, з дому Ісусового, девятьсот сїмдесять три.</verse>
				<verse number="40">Синів Іммерових тисяча пятьдесять два.</verse>
				<verse number="41">Синів Пашхурових тисяча двістї сорок сїм.</verse>
				<verse number="42">Синів Харимових тисяча сїмнайцять.</verse>
				<verse number="43">Левітів: синів Ісусових, із дому Кадмиїлового, з дому синів Годеви, сїмдесять чотири.</verse>
				<verse number="44">Сьпівцїв: синів Асафових сто сорок вісїм.</verse>
				<verse number="45">Воротарі: сини Шаллумові, сини Атерові, сини Талмонові, сини Аккувові, сини Хатитині, сини Шовайові - сто трийцять вісїм.</verse>
				<verse number="46">Нетинеї: сини Зіхині, сина Хасуфині, сини Таббаотові,</verse>
				<verse number="47">Сини Киросові, сини Сіїні, сини Фадонові,</verse>
				<verse number="48">Сини Леванині, сини Хагавині, сини Салмайові,</verse>
				<verse number="49">Сини Хананові, сини Гідделові, сини Гахарові,</verse>
				<verse number="50">Сини Реаїїні, сини Резинові, сини Некодині,</verse>
				<verse number="51">Сини Газзамові, сини Уззині, сини Пасеахові,</verse>
				<verse number="52">Сини Весайові, сини Меунимові, сини Нефишсимові,</verse>
				<verse number="53">Сини Ваквукові, сини Хакуфині, сини Хархурові,</verse>
				<verse number="54">Сини Вазлитові, сини Мехидині, сини Харшині,</verse>
				<verse number="55">Сини Варкосові, сини Сисарині, сини Тамахові,</verse>
				<verse number="56">Сини Незіяхові, сини Хатифині,</verse>
				<verse number="57">Сини слуг Соломонових: сини Сотайові, сини Соферетові, сини Феридині,</verse>
				<verse number="58">Сини Яалині, сини Дарконові, сини Гідделові,</verse>
				<verse number="59">Сини Сафатіїні, сини Хаттилові, сини Похерет-Газеваїмові, сини Амонові.</verse>
				<verse number="60">Усїх нетинеїв і синів слуг Соломонових триста девятьдесять два.</verse>
				<verse number="61">А ось ті, що вийшли з Телмелаха, Телхарші, Херув-Аддона та Іммера, але вони не могли вказати на дім батьків своїх і на племя своє, чи вони від Ізраїля.</verse>
				<verse number="62">Сини Делаїїні, сини Товіїні, сини Некодині - шістьсот сорок два.</verse>
				<verse number="63">А з сьвященників: сини Ховаїїні, сини Гаккозові, сини Берзеллїйові, що взяв жінку з дочок Берзеллїя Галаадїя, і став зватись їх іменням.</verse>
				<verse number="64">Вони шукали своєї родописї, та не знайшлась, і через те вилучено їх від сьвященства.</verse>
				<verse number="65">І Тиршата* сказав їм, щоб вони не їли великих сьвятощів, доки не настане сьвященник із урімом і туммімом.</verse>
				<verse number="66">Усієї громади вкупі було сорок дві тисячі триста шістьдесять чоловіка,</verse>
				<verse number="67">Окрім невольників їх та невольниць їх; а сих було сїм тисяч триста трийцять сїм; між ними сьпівцїв та сьпівачок двістї сорок пять,</verse>
				<verse number="68">Коней було в їх сїмсот трийцять шість, мулів в їх - двістї сорок пять,</verse>
				<verse number="69">Верблюдів чотиріста трийцять пять, ослів шість тисяч сїмсот двайцять.</verse>
				<verse number="70">Декотрі старшини в поколїннях причинились до роботи: Тиршата дав у скарбницю золотом тисячу драхм, пятьдесять чаш, і пятьсот трийцять риз сьвященницьких.</verse>
				<verse number="71">Тай инші старшини в поколїннях зложили в скарбівню на роботи двайцять тисяч драхм золота й дві тисячі двістї мін срібла.</verse>
				<verse number="72">А прочі з народу дали двайцять тисяч драхм золота та дві тисячі мін срібла й шістьдесять сїм риз сьвященницьких.</verse>
				<verse number="73">І стали жити сьвященники й левіти; воротарі й сьпівцї, народ і нетинеї, й ввесь Ізраїль по містах своїх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Як настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві жили по містах своїх, тодї зібрався ввесь народ, як один чоловік, на майданї, що перед Водяними ворітьми, і сказали письменникові Ездрі, щоб він принїс книгу закону Мойсейового, що його заповістив Господь Ізрайлеві.</verse>
				<verse number="2">І принїс сьвященник Ездра закон перед збір чоловіків і жінок і всїх, котрі могли втямити, першого дня сьомого місяця;</verse>
				<verse number="3">І читав з його на майданї, що перед Водяними воротьми, як почало свитати, до пів дня, перед чоловіками і жінками й усїма, що могли втямити; і уха всього народу були обернуті до книги закону.</verse>
				<verse number="4">Письменник Ездра стояв на деревяному високому помостї, що його задля сього зробили, а коло його, праворуч його, стояли Маттатія і Шема, і Анаїя й Урія, й Хелкія і Маасея; а лїворуч від його Федаїя і Мисаїл, і Малхія й Хашум, і Хашбаддана, й Захарія й Мешуллам.</verse>
				<verse number="5">І розгорнув Ездра книгу перед очима всього народу, бо він стояв вище за ввесь народ. І як він розгорнув її, встав увесь народ.</verse>
				<verse number="6">І возхвалив Ездра Господа Бога великого. І ввесь народ відповідав: амінь, амінь, здіймаючи в гору руки свої, і кланялись і падали ниць до землї перед Господом.</verse>
				<verse number="7">Ісус, Банаїя, Шеревія, Ямин, Аккув, Шавтай, Годїя, Маасея, Клита, Азарія, Йозавад, Ханан, Фелаїя й левіти толкували народові закон, тим часом як народ стояв на свойму місцї.</verse>
				<verse number="8">І читали з книги, з закону Божого, виразно і втямливо, а народ розумів прочитане.</verse>
				<verse number="9">Тодї Неємія (се він Тиршата), і письменник Ездра, сьвященник, і левіти, що вчили народ, промовили до всього народу: Се день сьвятий Господеві, Богові нашому; не смуткуйте й не плачте! (бо ввесь народ плакав, слухаючи слова закону).</verse>
				<verse number="10">І сказав їм: Ійдїть, їжте сите й пийте солодке, та посилайте частки й тим, в кого нїчого ненаготовлено, бо день сей сьвятий Господеві нашому. І не журіться, бо радощі перед Господом се піддержка ваша.</verse>
				<verse number="11">І левіти втихомирювали ввесь народ, промовляючи: Вгамуйтесь, бо сей день сьвятий, не сумуйте.</verse>
				<verse number="12">І пійшов ввесь народ їсти й пити, і посилати частини, й сьвяткувати з великими радощами, бо втямили слова, які їм сказали.</verse>
				<verse number="13">Другого дня зібрались старшини в поколїннях від усього народу, сьвященники й левіти до письменника Ездри, щоб розвязував їм слова закону.</verse>
				<verse number="14">І знайшли написано в законї, що дав Господь через Мойсея, що сини Ізрайлеві сьомого місяця, в сьвятки, повинні перебувати в кучках.</verse>
				<verse number="15">Задля того й оповіщали й викликали по всїх містах своїх і в Ерусалимі, кажучи: Йдїть на гори й зносїть гільки маслини садової й гілля маслини дикої, й вітки міртові й гільки пальмові, й гілля дерев широколистих, щоб поробити кучки, як написано.</verse>
				<verse number="16">І пійшов народ, і поприносили й поробили собі кучки, кожний на своїй крівлї, й на своїх дворах, і в сїнях дому Божого, й на майданї коло воріт Водяних, і на майданї коло воріт Ефраїмових.</verse>
				<verse number="17">Уся громада тих, що повертались з полону, поробила кучки й перебувала в кучках. Від часу Ісуса, сина Навинового, до сього дня не робили так сини Ізрайлеві. Радість була вельми велика.</verse>
				<verse number="18">І читали з книги закону Божого щодня, від першого дня до останнього дня. І справляли сьвятки сїм день, а восьмого дня сьвяті збори (відданнє празника), по постанові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">На двайцять четвертий день сього місяця зібрались усї сини Ізрайлеві, спощені й в дранках і з попілом на головах своїх.</verse>
				<verse number="2">І віддїлилось насїннє Ізрайлеве від усїх чужородцїв, і стали й сповідались із гріхів своїх і з проступків батьків своїх.</verse>
				<verse number="3">І стояли на свойму місцї, і четвертину дня читали з книги закону Господа, Бога свого, а четвертину сповідались і молились Господеві, Богові свойму.</verse>
				<verse number="4">І стали на підвисшеному місцї левітів: Ісус, Банїя, Кадмиїл, Шеванїя, Вуннїй, Шеревія, Банїя, Хананї й покликали голосно до Господа, Бога свого.</verse>
				<verse number="5">І сказали левіти - Ісус, Кадмиїл, Банїя, Хашавнїя, Шеревія, Годїя, Шеванїя, Петахія: Встаньте, славіте Господа, Бога вашого від віку й до віку. Нехай славлять імя твоє, достойне всякої слави й висше над усяку прославу й похвалу.</verse>
				<verse number="6">(І промовив Ездра:) Ти, Господи, єдиний, Ти сотворив небо, небеса небес і все військо їх, землю і все, що на нїй, моря і все, що в їх, і ти живиш усе й небесне військо тобі кланяється.</verse>
				<verse number="7">Ти сам, Господи Боже, вибрав Аврама й вивів його з Ура Халдейського, й дав йому ймя Авраама,</verse>
				<verse number="8">І знайшов його серце вірним перед тобою, й постановив із ним завіт, щоб дати (йому й) насїнню його землю Канаанїїв, Геттїїв, Аморіїв, Ферезіїв, Евузіїв і Гергезіїв. І додержав єси слова свого, бо ти праведний.</verse>
				<verse number="9">Ти побачив нужду батьків наших в Египтї й почув поклик їх коло Червоного моря.</verse>
				<verse number="10">І показав знамення й чуда над Фараоном і над усїми слугами його, й над усїм народом землї його, ти бо знав, які вони були горді проти їх, і вчинив єси собі ймя до сього дня.</verse>
				<verse number="11">Ти роздїлив перед ними море, і вони пройшли серединою моря по суші, а тих, що гнались за ними, ти покинув у глибінь, наче камінь у розгукані води.</verse>
				<verse number="12">Стовпом хмаряним вів ти їх в день а стовпом огняним вночі, щоб осьвічувати їм дорогу, якою їм ійти.</verse>
				<verse number="13">І зійшов ти на Синай-гору й говорив до їх із неба, й дав їм суди справедливі, закони певні, постанови й заповідї добрі.</verse>
				<verse number="14">І вказав єси їм сьвяту твою суботу, й передав їм заповідї й постанови й закон через слугу твого Мойсея.</verse>
				<verse number="15">І хлїб із неба давав ти їм в голодї їх, і воду з каменя добував їм у спразї їх, і сказав їм, щоб ійшли і зайняли землю, що її дати їм ти заклявся, піднявши руку твою.</verse>
				<verse number="16">Але вони й отцї наші були упрямі, й держали туго шиї свої й не слухали заповідей твоїх;</verse>
				<verse number="17">Не хотїли коритись і не згадали про чуда твої, які ти чинив із ними, й держали туго шию свою, та в упрямості своїй настановили собі провідників, щоб вернутись в неволю свою. Але ти єси Бог, що любиш прощати, добрий і милосердний, довготерпеливий й велико милостивий, й не покинув єси їх</verse>
				<verse number="18">І хоч вони зробили собі вилите теля й сказали: Оце бог твій, що вивів тебе з Египту, і хоч вони завдавали велику зневагу,</verse>
				<verse number="19">То ти в великому свойму милосердю не покидав їх в пустинї; стовп хмаряний не відходив від їх в день, щоб вести їх дорогою, а стовп огняний вночі, щоб присьвічувати їм на дорозї, якою б їм ійти.</verse>
				<verse number="20">І дав єси їм Духа твого доброго, щоб на путь їх наводив, і манни твоєї не віднимав від уст їх, та й воду давав їм, щоб гасили смагу.</verse>
				<verse number="21">Сорок років харчував ти їх у пустинї; вони нї в чому не мали недостачі, одежа їх не ставала стара, й ноги їх не пухли.</verse>
				<verse number="22">І передав ти їм царства й народи й подїлив їх (ними), й забрали вони землю Сигона, й землю царя Гесбонського, й землю Ога, царя Базанського.</verse>
				<verse number="23">І розмножив ти синів їх, неначе зорі на небі, й увів їх у землю, про яку ти говорив батькам їх, що вони прийдуть її посїсти.</verse>
				<verse number="24">І ввійшли сини їх і посїли землю. І ти покорив їм осадників землї Канаанїїв і віддав їх в руки їм, і царів їх, і народи землї, щоб вони робили з ними, що хотїли.</verse>
				<verse number="25">І зайняли вони утверджені міста й родючу землю, й забрали доми, повні всякого добра, криницї висїчені (в каменї), виноградники й сади маслинні і силу дерева (з овощами) на їжу. Вони їли, насичувались, ставали гладкі й жили в гараздї, по великій добротї твоїй.</verse>
				<verse number="26">Та стали вони неслухняні й зворохобились проти тебе, й знехтували законом твоїм; убивали пророків твоїх, що вговорювали їх обернутись до тебе, й завдавали велику зневагу.</verse>
				<verse number="27">І Ти віддав їх у руки ворогів їх, що гнобили їх. Та коли вони в лиху годину покликали до тебе, ти вислухував їх із небес, і по великому змилуваннї твойму посилав їм визволителїв, і вони визволяли їх із рук ворогів їх.</verse>
				<verse number="28">Коли ж в їх був спокій, то знов починали чинити зло перед лицем твоїм, і ти віддавав їх в руки ворогів їх, а вони панували над ними. Але як вони знов покликали до тебе, то ти вислухував їх із небес і по великому змилуваннї твойму, визволював їх багато разів.</verse>
				<verse number="29">Ти пригадував їм, щоб обернулись до закону твого, але вони були уперті, і не слухали заповідей твоїх і відхилялись від постанов твоїх, зза яких би жив чоловік, наколи б виконував їх, і чинили спину свою твердою, й шию свою тугою та й не слухали.</verse>
				<verse number="30">Дожидаючи їх навернення, проволїкав багато років і впоминав їх Духом твоїм через твоїх пророків, та вони не слухали їх. І ти віддав їх в руки чужоземнїх народів.</verse>
				<verse number="31">Але ти в великому милосердю твойму не вигубив їх цїлком, і не покинув їх, ти бо Бог добрий і милостивий.</verse>
				<verse number="32">А й тепер, Боже наш, Боже великий, пресильний і страшний, додержуючий завіт і милость! не маловаж у себе всї страждання, які спадали на нас, царів наших, князїв наших, сьвященників наших, пророків наших, батьків наших, і ввесь народ твій від часів царів Ассирийських по сей день.</verse>
				<verse number="33">Ти справедливий в усьому, що впало на нас, бо ти чинив по правдї, а ми винуваті.</verse>
				<verse number="34">Царі наші, князї наші, сьвященники наші і отцї наші не держали закон твій, й не вважали на заповідї твої та впоминання твої, якими ти напоминав їх.</verse>
				<verse number="35">І в державі своїй, в великому добрі від тебе, яке ти давав їм, і в просторій та плодючій землї, що нею надїлив єси їх, вони не служили тобі і не відвертались від своїх лихих учинків.</verse>
				<verse number="36">І от ми тепер невольниками; на тій землї, що ти дав батькам нашим, щоб живитись плодами її та добром її, ось ми наймитами.</verse>
				<verse number="37">І вроджай свій множить вона в користь царям, яким ти покорив нас за гріхи наші. А вони панують над тїлами нашими й над товаром нашим по своїй волї, й ми в великій нуждї.</verse>
				<verse number="38">По всьому тому ми складаємо тверду обіцянку* й підписуємо, й на підписові печать князїв наших, левітів наших і сьвященників наших.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Ті, що приложили печатї, були: Неємія-Тиршата, син Гахалїїн, і Седекія,</verse>
				<verse number="2">Сераїя, Азарія, Еремія,</verse>
				<verse number="3">Пашхур, Амарія, Малхія,</verse>
				<verse number="4">Хаттуш, Шеванїя, Маллух,</verse>
				<verse number="5">Харим, Меремот, Обадія,</verse>
				<verse number="6">Даниїл, Гіннетон, Барух,</verse>
				<verse number="7">Мешуллам, Авія, Міямин,</verse>
				<verse number="8">Маазія, Вилгай, Шемаїя: се сьвященники.</verse>
				<verse number="9">Левіти: Ісус, син Азанїїн, Биннуй, з синів Хенададових, Кадмиїл,</verse>
				<verse number="10">І брати їх: Шеванїя, Годія, Клита, Фелаїя, Ханан,</verse>
				<verse number="11">Миха, Рехов, Хашавія,</verse>
				<verse number="12">Закхур, Шеревія, Шеванїя,</verse>
				<verse number="13">Годїя, Ванїй, Венинуй,</verse>
				<verse number="14">Голови народу: Парош, Пахат-Моаб, Елам, Затту, Банїя,</verse>
				<verse number="15">Вуннїй, Азгад, Бевай,</verse>
				<verse number="16">Адонїя, Бігвай, Адин,</verse>
				<verse number="17">Атер, Езекія, Азур,</verse>
				<verse number="18">Годїя, Хашум, Безай,</verse>
				<verse number="19">Хариф, Анатот, Невай,</verse>
				<verse number="20">Магнїяш, Мешуллам, Хезир,</verse>
				<verse number="21">Мешезавел, Садок, Яддуй,</verse>
				<verse number="22">Фелатїя, Ханан, Анаїя,</verse>
				<verse number="23">Осія, Хананїя, Хашшув,</verse>
				<verse number="24">Лохеш, Пилха, Шовек,</verse>
				<verse number="25">Рехум, Хашавна, Маасея,</verse>
				<verse number="26">Ахія, Ханан, Анан,</verse>
				<verse number="27">Маллух, Харим, Баана.</verse>
				<verse number="28">І прочий народ, сьвященники, левіти, воротарі, сьпівцї, нетинеї і всї, відлучились від чужоземських народів до закону Божого; й жінки їх, сини їх і дочки їх, усї, що могли втямити,</verse>
				<verse number="29">Пристали до братів своїх, до переднїйших їх, і дали обітницю з клятьбою й заприсяглись поступати по закону Божому, даному рукою Мойсея, слуги Божого, й держати й хоронити всї заповідї Господа, Бога нашого, й постанови його й закони його,</verse>
				<verse number="30">І не віддавати дочок своїх чужоземським народам, а їх дочок не брати за синів своїх;</verse>
				<verse number="31">І як чужоземські народи привозити муть крам і всяку потріб на продаж у суботу, не брати в їх в суботу і в сьвятий день, а на сьомий рік усякі довги дарувати.</verse>
				<verse number="32">І постановили ми собі за закон, давати від себе по третинї секля на рік на потреби дому Бога нашого:</verse>
				<verse number="33">На хлїби показні, на повсякчасні хлїбні приноси й на повсякчасні всепалення кожної суботи, кожного нового місяця, в великі сьвята та инші днї сьвяточні й на жертви за гріх про очищеннє Ізраїля, й на всяку потребу в домі Бога нашого.</verse>
				<verse number="34">І ми кинули жереби про доставу дров, - сьвященники, левіти й народ, коли котрому нашому родові в призначений час що року привозити їх до дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовникові Господа, Бога нашого, як се написано в законї;</verse>
				<verse number="35">(І обіцялись ми) що року приносити в дом Господнїй первоплід із землї нашої і перві плоди з усякого дерева;</verse>
				<verse number="36">І приводити в дом Бога нашого до сьвященників, що служать в домі Бога нашого, первенцїв із синів наших і з скотини нашої, як написано в законї, і первенцї з товару й овець наших.</verse>
				<verse number="37">І первоплід із борошна нашого і усяких приносів, і овощів з усякого дерева, вина й оливи ми приставляти мемо сьвященникам в комори при домі Бога нашого, й десятину з землї нашої левітам. Вони, левіти, брати муть десятину по всїх містах, де в нас хлїборобство.</verse>
				<verse number="38">При левітах, як вони брати муть левітську десятину, знаходити меться сьвященник, син Ааронів, щоб левіти десяту частку з своїх десятин одвозили до дому Бога нашого в кімнати, призначені на переховок;</verse>
				<verse number="39">Бо в цї кімнати як сини Ізрайлеві, так і левіти мали приставляти приноси: хлїб, вино й оливу. Там сьвященний посуд, і служащі сьвященники, й воротарі, й сьпівцї. І ми не опустимо дому Бога нашого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">І жили старшини народу в Ерусалимі, прочі ж із народу кинули жереби, щоб одна десята часть їх ійшла жити в сьвяте місто Ерусалим, а девять в инчих містах.</verse>
				<verse number="2">І благословив народ усїх, що самохіть згодились жити в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="3">Оце голови в краю, що жили в Ерусалимі, - а в містах Юдеї жили, кожний в посїлостї своїй по містах своїх: Ізрайлитяне, сьвященники, левіти, нетинеї й сини слуг Соломонових;</verse>
				<verse number="4">В Ерусалимі жили деякі з синів Юди та з синів Бенямина. З синів Юди: Атаїя, син Сафатії, сина Малелеїлового, з синів Фаресових,</verse>
				<verse number="5">І Маасея, син Баруха, син Колхозея, син Хазаїї, син Адаїї, син Йоярива, син Захарії, син Шилонїя.</verse>
				<verse number="6">Усїх синів Фаресових, живших у Ерусалимі, чотириста шістьдесять вісїм, люде добірні.</verse>
				<verse number="7">А се сини Беняминові: Саллу, син Мешуллама, син Йоеда, син Федаїї, син Калаїї, син Маасеї, син Ітиїла, син Ісаїї,</verse>
				<verse number="8">А по йому Габбай, Саллай, - девятьсот двайцять вісїм.</verse>
				<verse number="9">Йоіль, син Зіхрин, був їх начальником, а Юда, син Сенуїн, був другим над містом.</verse>
				<verse number="10">З сьвященників: Едаїя, син Йоярива, Яхин,</verse>
				<verse number="11">Сераїя, син Хелкії, син Мешуллама, син Садока, син Мерайота, син Ахитува, був старшиною в домі Божому,</verse>
				<verse number="12">І брати їх, що були на службі при домі Божому - вісїмсот двайцять два; і Адаїя, син Ерохамів, сина Фелалїїного, син Амзія, син Захарії, син Пашхура, син Малхії,</verse>
				<verse number="13">І брати їх голови в поколїннях - двістї сорок два; і Амашсай, син Азариїла, син Ахзая, син Мешиллемота, син Іммера,</verse>
				<verse number="14">І брати його, люде добірні, - сто двайцять вісїм. Начальником над ними був Завдиїл, син Гагедолимів.</verse>
				<verse number="15">А з левітів: Шемаїя, син Хашшува, син Азрикама, син Хашавії, син Вуннїя,</verse>
				<verse number="16">І Шавтай, і Йозавад із голов у левітів по надвірнїх справах дому Божого,</verse>
				<verse number="17">І Маттанїя, син Михи, син Завдїя, син Асафа, головний провідник сьпіву при молитві, і Бакбукія, другий після його за братів його, і Авда, син Шаммуя, син Галала, син Ідитуна.</verse>
				<verse number="18">Усїх левітів у сьвятому містї двістї вісїмдесять чотири.</verse>
				<verse number="19">А воротарі: Аккув, Талмон і брати їх, що сторожували коло брам - сто вісїмдесять два.</verse>
				<verse number="20">Прочі Ізрайлитяне, сьвященники, левіти жили по всїх містах Юдеї, кожний в свойму удїлї.</verse>
				<verse number="21">А нетинеї жили в Офелї; над нетинеями ж Зиха й Гишфа.</verse>
				<verse number="22">Старшиною над левітами в Ерусалимі був Уззій, син Банїя, син Хашавії, син Маттанїї, син Михи, з синів Асафових, що були сьпівцями при службі Божій в домі Божому,</verse>
				<verse number="23">Бо від царя був (окремний) приказ про сьпівцїв, і заведений порядок на кожний день.</verse>
				<verse number="24">І Петахія, син Мешезавелів, із синів Зари, сина Юдиного, був уповносилений від царя до всяких справ, що дотикали народу.</verse>
				<verse number="25">Із тих же, що по селах, по землях своїх, жили сини Юдині в Киріят-Арбі та залежних від неї містах, в Дибонї й залежних від його містах, в Екавзеїлї й селах його,</verse>
				<verse number="26">В Ешуї, в Моладї й Бет-Палетї,</verse>
				<verse number="27">В Хазар-Шуалї, в Бирсабії й залежних від неї містах,</verse>
				<verse number="28">В Секелазї, в Мехонї й залежних від неї городах,</verse>
				<verse number="29">В Ен-Риммонї, в Зорі й в Ярмутї,</verse>
				<verse number="30">В Заноасї, Одоламі й селах їх, в Лахисї й на полях його, в Азецї і в залежних від неї містах. Вони сїли осадами від Бирсабії до долини Енномової.</verse>
				<verse number="31">Сини Беняминові, (починаючи) від Геви, в Михмасї, Гаї, в Бетелї й залежних від його містах,</verse>
				<verse number="32">В Анатотї, Нові, Ананїї,</verse>
				<verse number="33">Газорі, Рамі, Гиттаїмі,</verse>
				<verse number="34">Хадидї, Зевоїмі, Неваллатї,</verse>
				<verse number="35">Лодї, Оно, в долинї Харашимі.</verse>
				<verse number="36">І левіти мали осади свої в удїлах Юдиних та Беняминових.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Оце сьвященники й левіти, що прийшли з Зоровавелем, сином Селатиїловим, та з Ісусом: Сераїя, Еремія, Ездра,</verse>
				<verse number="2">Амарія, Маллух, Хаттуш,</verse>
				<verse number="3">Шеханїя, Рехум, Меремот,</verse>
				<verse number="4">Іддо, Гиннетой, Авія,</verse>
				<verse number="5">Миянин, Маадїя, Вилла,</verse>
				<verse number="6">Шемаїя, Йоярив, Едаїя,</verse>
				<verse number="7">Саллу, Амок, Хелкія, Едаїя. Се голови в сьвященників і брати їх за часів Ісуса.</verse>
				<verse number="8">А левіти: Ісус, Биннуй, Кадмиїл Шеревія, Юда, Маттанїя, провідник хвалячих (сьпівцїв), він і брати його,</verse>
				<verse number="9">І Бакбукія і Уннїй, брати їх, у їх черзі на сторожі.</verse>
				<verse number="10">Від Ісуса народивсь Йоаким, від Йоакима народивсь Елїяшив, від Елїяшива народивсь Йояда,</verse>
				<verse number="11">Від Йояди народивсь Йонатан, від Йонатана народивсь Яддуй.</verse>
				<verse number="12">За часів Йоакима були сьвященники, голови в поколїннях: З Сараіїного - Мераїя, в Ереміїного - Хананїя,</verse>
				<verse number="13">З Ездриного - Мешуллам, із Амаріїного - Йоханан,</verse>
				<verse number="14">З (дому) Мелиху - Йонатан, із Шеванїїного - Йосиф,</verse>
				<verse number="15">З Харимового - Адна, з Мерайотового - Хелкія,</verse>
				<verse number="16">З (дому) Іддо - Захарія, з Гіннетонового - Мешуллам,</verse>
				<verse number="17">З Авіїного - Зихрій, з Минїяминового, з Моадіїного - Пилтай,</verse>
				<verse number="18">З Вилгиного - Шаммуй, з Шемаїїного - Йонатан,</verse>
				<verse number="19">З Йояривого - Матнай, з Едаїїного - Уззій,</verse>
				<verse number="20">З Саллайового - Каллай, з Аммокового - Евер,</verse>
				<verse number="21">З Хелкіїного - Хашавія, з Едаїїного - Натанаїл.</verse>
				<verse number="22">Левіти, голови в поколїннях списані в записї, за часів Елїяшива, Йояди, Йоханана й Яддуя, а так само й сьвященники за царювання Дарія Перського.</verse>
				<verse number="23">Сини Левіїні, голови в поколїннях, записані в лїтописї до часу Йоханана, сина Елїяшовового.</verse>
				<verse number="24">Голови над левітами: Хашавія, Шеревія та Ісус, син Кадмиїлів, і їх брати при їх, щоб славити й дякувати, по постанові Давида, чоловіка Божого - черга за чергою.</verse>
				<verse number="25">Маттанїя, Бакбукія, Обадія, Мешуллам, Талмон, Аккув - сторожі, воротарі на вартї коло порогів воріт.</verse>
				<verse number="26">Вони були за часів Йоакима, сина Ісусового, сина Йоседекового, й за часів Неємії, начальника краю, та письменника Ездри, сьвященника.</verse>
				<verse number="27">Як посьвячували мур Ерусалимський, завізвано левітів з усїх місць їх, приказуючи їм прийти в Ерусалим, щоб справити посьвяченнє й радісне сьвято з похвалами й піснями, кимвалами, псалтирями й гуслями.</verse>
				<verse number="28">І зібрались сини сьпівцїв із повіту Ерусалимського та з сіл Нетофатських,</verse>
				<verse number="29">І з Бет-Гаггилгала, і з сіл Геви та Азмавету, бо сьпівцї побудували собі села в околицях Ерусалиму.</verse>
				<verse number="30">І очистили себе сьвященники й левіти, і очистили народ і ворота й мур.</verse>
				<verse number="31">Тодї повів я старшин Юдейських ід мурові й зложив два великі хори задля обходу, і йшов один із їх по правому боцї муру до Гнояних воріт.</verse>
				<verse number="32">За ними йшов Гошаїя й половина старшин у Юдеї,</verse>
				<verse number="33">Азарія, Ездра, Мешуллам,</verse>
				<verse number="34">Юда й Бенямин, і Шемая й Еремія;</verse>
				<verse number="35">А з синів сьвященницьких з трубами: Захарія, син Йонатанів, син Шемаїї, син Маттанїї, син Михея, син Закхура, син Асафа,</verse>
				<verse number="36">І його брати: Шамаїя, Азариїл, Милалай, Гилалай, Маай, Натанаїл, Юда та Хананїй з музичними прирядами Давида, чоловіка Божого, а письменник Ездра поперед їх.</verse>
				<verse number="37">Коло Криничаних воріт навпроти їх, вийшли вони по ступенях міста Давидового сходами, що йшли на мур понад домом Давидовим, до Водяних воріт ік сходу.</verse>
				<verse number="38">Другий хор йшов насупроти їх, а за ним я й половина народу, по мурі від Пічаної башти і до широкого муру.</verse>
				<verse number="39">І від Ефраїмових воріт, попри старі ворота й ворота Рибні і башту Хананела і башту Меа, до Овечих воріт, і спинились коло воріт Темничних.</verse>
				<verse number="40">Потім стали обидва хори коло дому Божого, і я й половина старшин зо мною,</verse>
				<verse number="41">І сьвященники Елїяким, Маасея, Минїямин, Михей, Еліоєнай, Захарія, Хананїя з трубами,</verse>
				<verse number="42">І Маасея і Шемаїя, і Елеазар і Уззій, і Йоханан і Малхія, і Елам та Езер. І сьпівали сьпівцї голосно; провідник їх Ізрахія.</verse>
				<verse number="43">І приносили того дня великі жертви й радїли, бо дав їм Бог велику радість. Радїли й жінки й дїти, і далеко було чути радощі Ерусалиму.</verse>
				<verse number="44">Того ж таки дня приставлені були люде до комор із приносами первоплодів та десятин, щоб збірали дари з поля коло міст, призначені законом про сьвященників та левітів, бо Юдеям любо було дивитись на сьвященників та левітів, що стояли,</verse>
				<verse number="45">І пильнували служби Богові свойму й служби очищення, та були сьпівцями й воротарями по постанові Давида й сина його Соломона.</verse>
				<verse number="46">Бо з давна, з часів Давида й Асафа були настановляні провідники сьпівцїв і піснї Богові похвальні й подячні.</verse>
				<verse number="47">Усї Ізрайлитяне за часів Зоровавеля й за часів Неємії давали частки сьпівцям та воротарям на кожний день і віддавали присьвяти левітам, а левіти віддавали присьвячене синам Аароновим.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">В той день читано з книги Мойсейової перед слухаючим народом, і знайдено написане в неї: Аммонїй й Моабій не може ввійти в громаду Божу по віки,</verse>
				<verse number="2">За те, що вони не встріли синів Ізрайлевих із хлїбом та водою й найняли проти його Балаама, щоб проклясти його, але Бог наш обернув проклін у благословеннє.</verse>
				<verse number="3">Почувши сей закон, відлучили вони все чужородне від Ізраїля.</verse>
				<verse number="4">І стало ся, що сьвященник Елїяшив, приставлений до кімнат при домі Бога нашого, близький родич Товії,</verse>
				<verse number="5">Опорядив задля його велику складницю, де переднїйше складали харчові приноси, ладан і посуд, і десятини збіжеві, й з вина й оливи, постановлені законом про левітів, сьпівцїв та воротарів і приноси задля сьвященників.</verse>
				<verse number="6">Як се все дїялось, не був я в Ерусалимі, бо трийцять другого року царя Вавилонського Артаксеркса ходив я до царя та в кілька день відпросився в царя.</verse>
				<verse number="7">Як прийшов я в Ерусалим і довідався про погане дїло, яке зробив Елїяшив, опорядивши про Товію складницю в дворах дому Божого,</verse>
				<verse number="8">То менї стало дуже немило, й я повикидав із складницї всї хатні речі Товіїні,</verse>
				<verse number="9">І сказав, щоб вичистили кімнати, й приказав повносити знов посуд дому Божого, харчовий принос та ладан.</verse>
				<verse number="10">Ще ж довідався я, що левітам не дають частки, та що левіти й сьпівцї, що робили своє дїло, порозбігались, кожний на своє поле.</verse>
				<verse number="11">І докоряв я старшинам і сказав: Чому опустили ми дім Божий? І я зібрав їх і поставив їх на їх місце.</verse>
				<verse number="12">І всї Юдеї стали приносити десятини пашні, вина та оливи в комори.</verse>
				<verse number="13">І приставив я до комор Шелемію, сьвященника, та письменника Садока, та Федаю з левітів, а при їх Ханана, сина Закхурового, сина Маттанїїного, бо їх уважали за певних. І їм поручено роздавати частки братам своїм.</verse>
				<verse number="14">Згадай про мене за се, Боже мій, й не затри щирих дїл моїх, що я вчинив задля дому Бога мого й служби при йому!</verse>
				<verse number="15">В ті часи побачив я в Юдеї, що в суботу топчуть в точилах*, возять снопи і навантажують на ослів вина, винограду, фіґ і всякої ваги й везуть у Ерусалим в день субітнїй. І я докоряв їм дуже того ж таки дня, як вони продавали їжу.</verse>
				<verse number="16">Та й Тирийцї жили в Юдеї і привозили рибу та всякий крам і продавали в суботу осадникам Юдеї та Ерусалиму.</verse>
				<verse number="17">І я докоряв значнїйшим із Юдеїв і сказав їм: Навіщо робите ви таке погане дїло й поганите день суботнїй?</verse>
				<verse number="18">Чи ж не так чинили батьки наші, й за те послав Бог наш на нас і на се місто все це лихо? А ви збільшуєте гнїв його на Ізраїля, зневажаючи суботу!</verse>
				<verse number="19">Після сього, як смеркало перед суботою в воротях Ерусалимських, приказав я запірати двері й звелїв, щоб не отвирали їх аж до ранку послї суботи. І ставив я коло воріт слуг моїх, щоб нїяка вантага не проходила в день суботнїй.</verse>
				<verse number="20">І ночували крамарі та перекупнї всякого краму не раз і не два знадвору під Ерусалимом.</verse>
				<verse number="21">Але я сварив на їх дуже і сказав їм: Чого ви ночуєте коло муру? Коли се вчините ще раз, то я наложу на вас руку. Від того часу вони не приходили в суботу.</verse>
				<verse number="22">І сказав я левітам, щоб вони очистились і прийшли відбувати сторожу коло воріт, щоб сьвятити день субітнїй. І за се спогадай на мене, Боже мій, і пощади мене після великого милосердя твого!</verse>
				<verse number="23">Ще бачив я в тих часах Юдеїв, що побрали собі жінок із Азотїїв, Аммонїїв та Моабіїв;</verse>
				<verse number="24">А через те їх дїти говорять пополовинї по азотсьски, або мовою инчих народів, і не вміють говорити по юдейськи.</verse>
				<verse number="25">Я лаяв і кляв їх за се, а декотрих чоловіків бив, скуб їх за волосся й заклинав їх Богом, щоб вони не видавали дочок своїх за синів їх, і не брали дочок їх за синів своїх і за себе.</verse>
				<verse number="26">Бо чи ж не через їх грішив Соломон, царь Ізрайлїв? В багатьох народів не було такого царя, як він. Він був любий Богові свойму, й Бог настановив його царем над усїма Ізрайлитянами, одначе ж чужоземські жінки довели до гріха й його.</verse>
				<verse number="27">Хиба ж можемо ми (байдужно) чути про вас, що ви чините таке велике зло, й грішите перед Богом нашим, приймаючи чужоземських жінок?</verse>
				<verse number="28">Навіть споміж синів Йоади, сина первосьвященника Елїяшива, був один зятем Санаваллата з Хорону. Я ж і прогнав його від себе.</verse>
				<verse number="29">Пригадай їм, Боже мій, що вони опоганили сьвященство і заповіт сьвященницький і левітський!</verse>
				<verse number="30">Так обчистив я їх від усього чужоземського й позаводив наново служби сьвященників і левітів, кожного при його дїлї,</verse>
				<verse number="31">І приставу дров в призначений час, і первоплодів. Спогадай мене, Боже мій, на добро менї!</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="17">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">І було за часів Артаксеркса, - сей Артаксеркс царював над сто двайцятьма сьома країнами від Индиї до Етиопиї, -</verse>
				<verse number="2">Того часу, як царь Артаксеркс сїв на свій царський престол, що в Сузах, престольному містї,</verse>
				<verse number="3">На третьому роцї свого царювання справив він бенкет усїм князям своїм служащим при ньому, головним начальникам над Перським та Мидийським військом і намісникам у країнах своїх,</verse>
				<verse number="4">Показуючи велике багацтво царства свого та инший блеск величностї своєї через багато днїв, се б то через сто вісїмдесять днїв.</verse>
				<verse number="5">А коли минули сї днї, справив царь свому народові, що знаходився в престольному містї Сузах, від великого до малого, семиденний бенкет на садовому дворі царського дому.</verse>
				<verse number="6">Білі, різноцьвітні й яхонтової барви вовняні тканини, завішені на висонових та пурпурових шнурках, висїли на срібних каблучках та марморових стовпах.</verse>
				<verse number="7">Золоті й срібні ложа були на помостї, виложеному зеленим каменем і мармором, і перловиною й чорним каменем.</verse>
				<verse number="8">Напитки подавано в золотому посудї і все в инчих та в инчих посудинах в цїнї на трийцять тисяч талантів; а вина царського було дуже багато, після богацтва царя. Питтє йшло в порядку; нїхто не силував, бо царь дав такий наказ усїм домозверхникам своїм, щоб чинили по волї кожного.</verse>
				<verse number="9">Та й цариця Астинь справила так само гостину для жіноцтва в царському домі царя Артаксеркса.</verse>
				<verse number="10">На сьомий день, як від вина розвеселилось серце в царя, сказав він Мегуманові, Бизтї, Харбонї, Бигтї і Авагтї, Зетарові й Каркасові - сїмом скопцям, що служили перед лицем царя Артаксеркса,</verse>
				<verse number="11">Щоб привели царицю Астинь перед лице царя в царському вінцї, на те, щоб показати народам та князям красу її, бо вона була дуже гарна.</verse>
				<verse number="12">Але цариця не схотїла прийти по наказу царя через скопцїв.</verse>
				<verse number="13">І розсердився царь вельми, і лютість його запалала в йому. І спитав царь мудрецїв, що знали давні звичаї, - бо царські справи робились за радою всїх тямущих в законї й праві, -</verse>
				<verse number="14">А найблизшими до нього були тодї: Каршена, Шетар, Адмата, Тарсис, Мерес, Марсена, Мемухан, - сїм князїв Перських та Мидійських, що могли бачити лице цареве й седїли першими в царстві:</verse>
				<verse number="15">Як би вчинити по закону з царицею Астинею за те, що вона не поступила по слову царя Артаксеркса, переданому через скопцїв?</verse>
				<verse number="16">І промовив Мемухан перед лицем царя й князїв: Не перед одним царем винна цариця Астинь, а перед усїма князями і перед усїма народами, що по всїх краях царя Артаксеркса;</verse>
				<verse number="17">Бо вчинок царицин дійде до всїх жінок, і вони почнуть маловажити своїх чоловіків і казати муть: Царь Артаксеркс звелїв привести царицю Астинь перед своє лице, а вона не пійшла.</verse>
				<verse number="18">Тепер княгинї Перські й Мидийські, що почують про вчинок царицин, казати муть теж саме усїм царевим князям, і зневаги та пересердя буде немало.</verse>
				<verse number="19">Коли се до вподоби цареві, нехай вийде від його царська постанова і запишеться в закони Перські та Мидійські, і не зміниться, що Астинь не входити ме перед лице царя Артаксеркса, а її царське становище царь передасть другій, що лїпша за неї.</verse>
				<verse number="20">Як почують про цю царську постанову, яка розійдеться по всьому царстві його, яке воно нї велике, тодї всї жінки шанувати муть своїх чоловіків, від великого до малого.</verse>
				<verse number="21">І до вподоби було се слово в очах царя й князїв; і зробив царь по слову Мемухана,</verse>
				<verse number="22">І послав по всїх краях царевих письма, писані в кожний край його письмом і до кожного народу його мовою, щоб кожний чоловік був паном в своїй господї, і щоб про це було оповіщено кожному на його рідній мові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Після сього, як погас гнїв царя Артаксеркса, згадав він про Астинь і про те, що вона вчинила, та що було постановлено проти неї.</verse>
				<verse number="2">І сказали цареві двораки, служивші при ньому: Нехай би пошукали цареві молодих гарних дївчат,</verse>
				<verse number="3">І нехай би царь поставив виглядачів по всїх краях свого царства, котрі б зібрали всїх молодих дївчат, гарних на вид, в престольне місто Сузи, в палату жіночу під догляд Гегая, скопця царського, сторожа коло жінок, і нехай би видавали їм пахощі до натирання.</verse>
				<verse number="4">І дївчина, що вподобають цареві очі, нехай буде царицею замість Астинї. І було до сподоби се слово в царевих очах, та й він так і зробив.</verse>
				<verse number="5">Був же в Сузах, престольному містї, один Юдей, на ймя Мардохей, син Яїрів, Семеїв, син Кисів, з поколїння Беняминового.</verse>
				<verse number="6">Він був переселенець із Ерусалиму, як і инші бранцї, виведені з Ехонїєю, царем Юдейським, яких переселив Навуходонозор, царь Вавилонський.</verse>
				<verse number="7">І виховував він Гадассу, - се ж вона Естер, - дочку дядька свого, бо в неї не було нї батька нї матері. Дївчина ся була гарна станом й гожа з лиця. Після смертї її батька та її матері взяв її Мардохей до себе замість дочки.</verse>
				<verse number="8">Як же оповіщено приказ царя й його закон, та як зібрано багато дївчат в престольне місто Сузи під догляд Гегая, тодї взято й Естер в дім царський під догляд Гегая, сторожа коло жінок.</verse>
				<verse number="9">І ця дівчина припала до вподоби очам його, й прихилила собі в його ласку, й посьпішився він видати їй прикраси, й що припадало на її частку, та приставити до неї з царського роду сїм дївчат, вартних бути при нїй, і перевів її й дївчат її в кращий віддїл жіноцького дому.</verse>
				<verse number="10">Естер не сказала нї про народ свій, нї про свою рідню, бо Мардохей дав їй наказ, щоб не казала.</verse>
				<verse number="11">І приходив Мардохей що дня до двора жіноцького дому, щоб довідатись, чи Естер здорова, й що дїється з нею.</verse>
				<verse number="12">Як прийшов час для кожної дївчини входити до царя Артаксеркса, після того, як за дванайцять місяцїв зроблено було з нею все, постановлене задля женщин, - бо стільки часу тревали натирання їх: шість місяцїв мирровою оливою, а шість місяцїв пахощами й инчими жіночими натираннями; -</verse>
				<verse number="13">Тодї вступала дївчина до царя. Чого б вона нї забажала, давали їй все при виходї з жіночого дому в дім царський.</verse>
				<verse number="14">Ввечері вона входила, а вранцї верталась в другий жіночий дім під догляд Шаазгаза, царського скопця, сторожа коло наложниць; і вже не ввіходила до царя, - тільки хиба б царь забажав її, й її покликали б по іменнї.</verse>
				<verse number="15">Як прийшов час Естері, дочцї Аминадава, дядька Мардохейового, що взяв її до себе замість дочки, - ійти до царя, то вона не просила нїчого, окрім того, про що сказав їй Гегай, царський скопець, сторож коло жінок. І Естер запобігла ласки в очах усїх, хто її бачив.</verse>
				<verse number="16">І взято Естер до царя Артаксеркса в царський дім його на десятому місяцї, се б то в місяцї Тебелї, на сьомому року царювання його.</verse>
				<verse number="17">І вподобав царь Естеру більш за всїх жінок, і запобігла вона в його ласки й прихильностї більше за всїх дївчат; і надїв він царський вінець їй на голову й поставив її царицею замість Астинї.</verse>
				<verse number="18">І справив царь велику гостину всїм князям своїм і служачим при йому, - гостину задля Естери, й дав пільгу країнам та роздав подарунки з царською щедрістю.</verse>
				<verse number="19">Коли другий раз зібрано дївчата*, седїв Мардохей коло царської брами;</verse>
				<verse number="20">Естер все ще не згадувала про свою рідню і про свій народ, як звелїв їй Мардохей, бо Естер поступала по слову Мардохея й тепер так само, як і тодї, коли була в його приймачкою.</verse>
				<verse number="21">Того ж часу, як седїв Мардохей коло царської брами, два царські скопцї, Гавата й Тарра, сторогуючі при порозї, а розлючені, змовлялись наложити руку на царя Артаксеркса.</verse>
				<verse number="22">Довідавшись про се, дав Мардохей знати царицї Естері, а Естер сказала цареві від імення Мардохея.</verse>
				<verse number="23">Дїло вислїджено й знайдено справдїшнїм, і обох їх повішено на дереві. І вписано добродїйство Мардохейове в книгу щоденних записок у царя.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Після сих подїй звеличив царь Артаксеркс Амана, сина Амадатового, Вугейця, й піднїс його і поставив сїдлище його висше за всїх князїв, що в його;</verse>
				<verse number="2">І всї служивші при цареві, що при царській брамі, кланялись і припадали перед Аманом, бо так звелїв був царь. Мардохей же не кланявся й не падав ниць.</verse>
				<verse number="3">І говорили слуги цареві, що при царській брамі, Мардохейові: Чому ти нарушуєш приказ царський?</verse>
				<verse number="4">І як вони говорили йому що дня, а він не слухав їх, то вони сповістили Аманові, щоб пересьвідчитись, чи додержить Мардохей слова, бо він сказав їм, що він Юдей*.</verse>
				<verse number="5">І як побачив Аман, що Мардохей не кланяється й не падає ниць перед ним, то розгнївався Аман вельми.</verse>
				<verse number="6">Та йому здавалось нїчим, накласти руку на одного Мардохея, але як йому сказали, з якого народу Мардохей, то Аман задумав вигубити всїх Юдеїв в усьому царстві Артаксеркса, яко народ Мардохеїв.</verse>
				<verse number="7">(І зібрав раду) першого місяця, - се є місяць Нисан, - на двайцятому року царя Артаксеркса, і кидали пур, се б то жереб, перед лицем Амана на день і на місяць, - на дванайцятий місяць, тобто на місяць Адар.</verse>
				<verse number="8">І сказав Аман до царя Артаксеркса: Є один народ розкиданий і розсїяний поміж народами по всїх краях твого царства; а в їх закони инші, нїж у всїх народів, та й законів царевих вони не виконують; цареві ж не слїд так полишати їх.</verse>
				<verse number="9">Коли цареві до вподоби, то нехай припише, щоб їх вигубити, а я одважу десять тисяч талантів срібла в руки скарбників, щоб вложили в царську скарбницю.</verse>
				<verse number="10">Тодї здійняв царь свій перстень з руки своєї і віддав його Аманові, синові Амадата, Вугейцеві, щоб ствердити засуд проти Юдеїв.</verse>
				<verse number="11">І сказав царь Аманові: Віддаю тобі твоє срібло й народ; чини з ним, як тобі завгодно.</verse>
				<verse number="12">І покликано писарів царських на першому місяцї, тринайцятого дня його, й написано, як приказав Аман, до царських сатрапів і до начальників у кожнїй країнї, і до князїв у кожного народу, - в кожну країну її ж письмом і до кожного народу мовою його: все було написано від імення царя Артаксеркса і стверджено перстнем.</verse>
				<verse number="13">А послані були письма через гонцїв по всїх краях царевих, щоб повбивати, вигубити й викоренити всїх Юдеїв, малого й старого, дїтей і жінок за один день, тринайцятого дня дванайцятого місяця, се б то місяця Адара, а їх майно розграбити.</verse>
				<verse number="14">Відпис із приказу віддати в кожну країну, як закон, оповіщений для всїх народів, щоб були напоготові до сього дня.</verse>
				<verse number="15">Гонцї одійшли зараз з царським приказом. Оповіщено ж приказ і в Сузах, престольному містї; і седїли царь та Аман і пили, а місто Сузи було зворушене.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Коли Мардохей довідався про все, що скоїлось, роспанахав на собі одежу й накинув на себе веретище, посипав голову попелом і вийшов на серед міста, й взивав голосним та жалібним кликом:</verse>
				<verse number="2">І дійшов до царської брами, бо не можна було входити в царську браму в дранцї.</verse>
				<verse number="3">Так само і в кожній країні й місцї, куди тільки доходило слово цареве й приказ його, був великий смуток в Юдеї і піст, і плач, і крик; веретища й попіл були многим їх постїллю.</verse>
				<verse number="4">І прийшли служницї Естерині й скопцї її і оповідали їй, і стревожилась вельми цариця. І послала одежі, щоб Мардохей надїв їх та зняв із себе свої дранки. Але він не прийняв.</verse>
				<verse number="5">Тодї покликала Естер Гатаха, одного з царевих скопцїв, що він його приставив до неї, й послала його до Мардохея довідатись, що й про що се?</verse>
				<verse number="6">І пійшов Гатах до Мардохея на міський майдан, що перед царською брамою.</verse>
				<verse number="7">І розказав йому Мардохей про все, що сталось, і про скількість срібла, яке Аман обіцяв відважити в царський скарб за Юдеїв, щоб їх вигубити;</verse>
				<verse number="8">І дав йому відпис з приказу, щоб їх вигубити, оповіщеного в Сузах, щоб він показав Естері і дав їй знати про все; при тому наказував їй, щоб пійшла до царя і благала в його помилування й просила його за свій народ.</verse>
				<verse number="9">І прийшов Гатах і переказав Естері слова Мардохейові.</verse>
				<verse number="10">І сказала Естер Гатахові й послала його сказати Мардохейові:</verse>
				<verse number="11">Усї слуги цареві й народи в країнах царських знають, що кожному, чи чоловікові чи жінцї, хто вступить до царя в нутрішнїй двір, небувши покликаним, один присуд - смерть; тільки той, до кого царь простягне свій золотий скипетр, зістанеться живий. А мене не кликали до царя оце вже трийцять день.</verse>
				<verse number="12">І переказано Мардохейові слова Естерині.</verse>
				<verse number="13">Мардохей же сказав у відповідь Естері: Не гадай, що ти одна споміж усїх Юдеїв спасеш своє життє в царському домі.</verse>
				<verse number="14">Коли ти в сей час мовчати меш, то спасеннє й визволеннє прийде Юдеям із иншого місця, а ти й дім батька твого загинете. А хто відає, чи не задля такого часу ти й досягла почестї царської?</verse>
				<verse number="15">І сказала Естер у відповідь Мардохейові:</verse>
				<verse number="16">Пійди, збери всїх Юдеїв, що знаходяться в Сузах, і постьте ради мене, і не їжте й не пийте три днї нї вдень, нї вночі, та й я з моїми служницями так само постити му, а потім пійду до царя, хоч се проти закону; й коли загинути - загину.</verse>
				<verse number="17">І пійшов Мардохей і зробив, як звелїла йому Естер.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">На третій день Естер убралась по царськи. І стала вона на внутрішньому дворі царського дому під домом царевим; а царь седїв на царському престолї свойму, в царському домі, просто проти приходу в дім.</verse>
				<verse number="2">Коли царь углядїв царицю Естеру, що стояла у дворі, знайшла вона ласку в очах його. І простяг царь до Естери золотий скипетр, що був в його в руцї, і Естер приступила й доторкнулась кінця скипетра.</verse>
				<verse number="3">І сказав царь до неї: Чого тобі, царице Естеро, і яка твоя просьба? Навіть до половини царства буде дано тобі.</verse>
				<verse number="4">І відказала Естер: Коли царева ласка, нехай прийде царь із Аманом сьогоднї в гостину, яку я зготувала для нього.</verse>
				<verse number="5">І сказав царь: Пійдїть щвидко за Аманом, щоб учинити по слову Естериному. І прийшов царь із Аманом в гостину, що наготувала Естер.</verse>
				<verse number="6">І сказав царь Естері, попиваючи вино: Яке ж твоє бажаннє? воно буде вдоволене; і яка твоя просьба? хоч би до половини царства, воно буде вдоволено.</verse>
				<verse number="7">І відповіла Естер, кажучи: Оце моє бажаннє й моє проханнє:</verse>
				<verse number="8">Коли я запобігла ласки в очах царевих, і коли цареві до вподоби вдоволити моє бажаннє й здїйснити моє проханнє, то нехай царь з Аманом прийде (ще завтра) в гостину, що зготую їм, і завтра вчиню я по царевому слову.</verse>
				<verse number="9">І вийшов Аман того дня веселий та охочий. Але як Аман углядїв Мардохея коло царської брами, й той не встав та й з місця не рухнувся перед ним, тодї сповнився Аман гнївом на Мардохея.</verse>
				<verse number="10">Одначе Аман вдержавсь. А як прийшов до своєї господи, то послав покликати своїх приятелїв і Зерешу, свою жінку.</verse>
				<verse number="11">І оповідав Аман їм про велике багацтво своє й про многоту синів своїх, та про все те, як пошанував його царь і як підвисшив його над князями та слугами царськими.</verse>
				<verse number="12">І сказав Аман: Та й цариця Естер нїкого не запросила з царем у гостину, що наготувала, окрім мене; та й на завтра я запрошений до неї з царем.</verse>
				<verse number="13">Але всього сього не доста менї, доки я бачу Юдея Мардохея, сидячого коло брами царської.</verse>
				<verse number="14">І сказала йому Зереша, жінка його, та й всї його приятелї: Нехай приладять дерево заввишки на пятьдесять локот, і скажи вранцї цареві, щоб повісили на йому Мардохея, а тодї пійдеш веселий з царем у гостину. І сподобалось се слово Аманові, й він приготовив дерево.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Тієї ночі відняв Господь сон у царя, і він звелїв (слузї) принести памяткову книгу дневних записок, і читали їх перед царем,</verse>
				<verse number="2">І знайшли записане, як Мардохей виповів на Гавату й Тарру, двох скопцїв царських, бувших на сторожі коло порога, що задумували наложити руку на царя Артаксеркса.</verse>
				<verse number="3">І промовив царь: Яку честь і відзнаку дано за се Мардохейові? І відповіли двораки цареві, служивші при йому: Нїчого не вчинено для нього.</verse>
				<verse number="4">І сказав царь: Хто в дворі? А Аман прийшов тодї у двір царського дому поговорити з царем, щоб повісити Мардохея на дереві, що він зладив йому.</verse>
				<verse number="5">Двораки ж сказали цареві: Се Аман стоїть у дворі. І сказав царь: Нехай увійде.</verse>
				<verse number="6">І ввійшов Аман. І сказав йому царь: Що б зробити тому чоловікові, що царь хоче його відзначити почестю? Аман помислив в свойму серцї: Кому ж инчому схоче царь зробити пошану, окрім мене?</verse>
				<verse number="7">І сказав Аман цареві: Про того чоловіка, що царь хоче його відзначити почестю,</verse>
				<verse number="8">Нехай принесуть убраннє царське, в яке вдягається царь, і приведуть коня, що на йому їздить царь, надїнуть царський вінець на голову його,</verse>
				<verse number="9">І нехай дадуть убраннє й коня в руки одному з перших князїв царських, - і вберуть того чоловіка, що його царь хоче пошанувати честю, і вивезуть його на конї на міський майдан, і покликають перед ним: Так робиться тому чоловікові, що його царь хоче відзначити почестю!</verse>
				<verse number="10">І сказав царь Аманові: Зараз же візьми убраннє й коня, як ти сказав, і зроби се Юдейові Мардохейові, що сидить коло царської брами; нїчого не помини з усього, що ти казав.</verse>
				<verse number="11">І взяв Аман убраннє й коня, і вбрав Мардохея, і вивів його на конї на міський майдан і покликував перед ним: Так робиться чоловікові, що його царь хоче відзначити почестю!</verse>
				<verse number="12">І вернувся Мардохей до царської брами. А Аман пійшов чимскорше до своєї господи, смутний, закривши голову.</verse>
				<verse number="13">І розказав Аман Зереші, своїй жінцї, і всїм своїм приятелям усе, що з ним лучилось. І сказали йому мудрецї його й Зереша, жінка його: Коли Мардохей з роду Юдеїв, через котрого ти почав впадати, то не переможеш його, а напевно впадеш перед ним.</verse>
				<verse number="14">Ще вони розмовляли з ним, аж прийшли скопцї цареві й квапили на Амана, щоб ійшов на гостину, що зготувала Естер.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">І прийшов царь із Аманом гоститись у царицї Естери.</verse>
				<verse number="2">І сказав царь Естері так само й на другий день, як напився вина: Чого ти бажаєш, царице Естеро? воно буде тобі дано; яка ж твоя просьба? Хоч би й до половини царства, воно буде здїйснене.</verse>
				<verse number="3">І відповіла цариця Естер і сказала: Коли я, царю, найшла ласку в очах твоїх, і коли цареві до вподоби, то нехай буде дароване менї життє моє по мойму бажанню, й народ мій, по просьбі моїй!</verse>
				<verse number="4">Бо видані ми, я й народ мій, щоб нас вигубити, повбивати і занапастити. Коли б ми були запродані в невольників та невольниць, я б мовчала, хоч ворог не надоложив би шкоди цареві.</verse>
				<verse number="5">І відповів царь Артаксеркс і сказав цариці Естері: Хто ж то такий, і де той, що поважився в серцї свойму таке вчинити?</verse>
				<verse number="6">І відказала Естер: Ворог і супротивник - то сей злющий Аман! І затрусився Аман перед царем та царицею.</verse>
				<verse number="7">І встав царь від гостини в гнїві своєму й пійшов у сад коло палати; Аман же зістався благати царицю Естеру за життє своє, бо бачив, що йому від царя призначена вже гірка доля.</verse>
				<verse number="8">Як же царь вернувся з саду коло палати в дім гостини, припав був Аман до ложа, де знаходилась Естер. І сказав царь: Навіть і царицю хоче знасилувати вдома в мене! Тільки що вийшло слово з уст царевих, а вже й закрили Аманові лице.</verse>
				<verse number="9">І сказав Харбона, один із скопцїв при цареві: Он і дерево, що його зготував Аман про Мардохея, що говорив на добро для царя, стоїть коло Аманового дому, заввишки на пятьдесять локот. І звелїв царь: Повісьте його на ньому!</verse>
				<verse number="10">І повісили Амана на дереві, що він приладив про Мардохея. І вгамувався гнїв у царя.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Того ж дня віддав царь Артаксеркс царицї Естері дім Амана, ворога Юдеїв; а Мардохей ввійшов перед лице цареве, бо Естер призналась, хто він для неї.</verse>
				<verse number="2">І зняв царь свій перстень, що одняв від Амана, та й віддав його Мардохейові; а Естер настановила Мардохея доглядником над домом Амановим.</verse>
				<verse number="3">І говорила Естер далї перед царем, і впала йому в ноги, й плакала й благала його, відвернути злобу Амана Вугейця і намір його, задуманий проти Юдеїв.</verse>
				<verse number="4">І простяг царь до Естери золотий скипетр; і підвелась Естер, і стала перед лицем царевим,</verse>
				<verse number="5">Та й промовила: Коли цареві до вподоби, і коли я запобігла ласки перед лицем царевим, і ся справа справедлива перед царем, та й я подобаюсь очам його, то нехай би було написано, щоб відкликано письма по наміру Амана, сина Амадатового, Вугейця, ним писані про згубу Юдеїв по всїх царських країнах;</verse>
				<verse number="6">Бо як я можу дивитись на лихо, що спаде на народ мій, і як менї дивитись на загибель рідних моїх?</verse>
				<verse number="7">І сказав царь Артаксеркс до цариці Естери й до Мардохея Юдея: От я віддав дім Аманів Естері, а його самого повісили на дереві за те, що він накладав руку свою на Юдеїв;</verse>
				<verse number="8">То ж напишіть і ви про Юдеїв що вам сподобаєсь, від імення царського і ствердїть царським перстенем; бо письма написаного від імення царського й ствердженого царським перстнем, не можна змінити.</verse>
				<verse number="9">І покликано царських писарів третього місяця, се б то місяця Сивана, двайцять третього дня його, й написано все так, як звелїв Мардохей, до Юдеїв і до сатрапів і начальників в країнах і князїв у краях від Индиї до Етиопиї - в сто двайцятьох сїмох країнах, в кожний край його письмом і до кожного народу його мовою, та й до Юдеїв їх письмом і їх мовою.</verse>
				<verse number="10">І написав він від імення царя Артаксеркса, і запечатав царським перстнем, і послав листи через бігцїв на конях, на верблюдах і царських мулах</verse>
				<verse number="11">Про те, що царь дозволяє Юдеям, жиючим в кожному містї, скупитись і стати до оборони свого життя, вигубити, повбивати і знищити всїх значних споміж народу й по країнах, що ворогували проти них, - дїтей і жінок, а маєтки їх розграбити</verse>
				<verse number="12">В один день по всїх областях царя Артаксеркса, на тринайцятий день дванайцятого місяця, се б то місяця Адара.</verse>
				<verse number="13">Відпис з сього наказу віддати в кожну країну, як закон, оповіщуваний всїм народам, щоб Юдеї були напоготові, того дня помститись над своїми ворогами.</verse>
				<verse number="14">Гонцї, що пустились верхи на прудких царських конях, погнали швидко й сквапно з царським приказом. Оповіщено наказ і в Сузах, престольному містї.</verse>
				<verse number="15">І вийшов Мардохей від царя в царських ризах жовтої й білої барви й в великому золотому вінцї і в висоновій та пурпуровій мантиї. І місто Сузи веселилось і радїло.</verse>
				<verse number="16">У Юдеїв було тодї осьвітленнє й радощі, й веселощі, й сьвяткуваннє.</verse>
				<verse number="17">І в кожній країнї, й в кожному містї, й на кожному місцї, куди тільки доходив приказ царя й його наказ, були радощі та веселощі в Юдеїв, бенкетуваннє та сьвяткуваннє. І багато споміж народу в краю поставало Юдеями, бо на них напав страх перед Юдеями.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Дванайцятого місяця, се б то місяця Адара, на тринайцятий день його, настав час, щоб здїйснився приказ царя і його наказ, в той день, коли вороги Юдеїв сподївались взяти власть над ними, а випало навідворот, що самі Юдеї взяли верх над ворогами своїми, -</verse>
				<verse number="2">Зібрались Юдеї в своїх містах по всїх краях царя Артаксеркса, щоб накласти руку на тих, що задумали проти них лихо; й нїхто не міг проти них стати, бо страх перед ними напав на всї народи.</verse>
				<verse number="3">І всї князї по країнах, і сатрапи й начальники над областями, й виконателї справ царських піддержували Юдеїв, бо напав був на них страх перед Мардохейом.</verse>
				<verse number="4">Бо великий був Мардохей в домі в царя, і слава про нього розходилась по всїх краях, бо сей чоловік, Мардохей, підоймався щораз то висше.</verse>
				<verse number="5">І вбивали Юдеї всїх ворогів своїх, витинаючи мечем, вигублюючи й викорінюючи, й чинили з ворогами своїми, що хотїли.</verse>
				<verse number="6">В Сузах, престольному містї, вбили Юдеї й вигубили пятьсот душ, (окрім)</verse>
				<verse number="7">Паршандата, й Далфона, й Асфата,</verse>
				<verse number="8">І Пората, й Адаля, і Аридата,</verse>
				<verse number="9">І Пармашта, й Арисаї, і Аридаї, і Ваєзата -</verse>
				<verse number="10">Десятьох синів Амана, сина Амадатового, ворога Юдеїв, та до грабування не простягали рук своїх.</verse>
				<verse number="11">Того ж таки дня сказано цареві про число вбитих у Сузах, престольному містї.</verse>
				<verse number="12">І сказав царь царицї Естері: В Сузах, престольному містї, вбили Юдеї й вигубили пятьсот душ; що ж вони зробили по инших країнах царевих? Яке ж твоє бажаннє? й воно буде вдоволене. І яка ще твоя просьба? вона буде здїйснена.</verse>
				<verse number="13">І сказала Естер: Коли цареві до вподоби, то нехай би було дозволено Юдеям, що в Сузах, робити те ж саме й завтра, що сьогоднї, та й нехай би й десятьох синів Аманових повісили на дереві.</verse>
				<verse number="14">І повелїв царь так зробити; й дано наказ в Сузах, і десятьох синів Аманових повішено.</verse>
				<verse number="15">І зібрались Юдеї, що в Сузах, так само й чотирнайцятого дня місяця Адара й вбили в Сузах триста чоловіка, до грабіжі ж не простягали рук своїх.</verse>
				<verse number="16">Та й инші Юдеї, що знаходились в царських країнах, позбірались, щоб стати до оборони свого життя й забезпечити себе від ворогів своїх, і повбивали споміж ворогів своїх сїмдесять пять тисяч; до їх же добра не простягли руки своєї.</verse>
				<verse number="17">Се було тринайцятого дня місяця Адара; а на чотирнайцятий день сього ж місяця вони втихомирились і зробили його днем бенкетування та веселощів.</verse>
				<verse number="18">А Юдеї, що в Сузах, збірались тринайцятого дня його й чотирнайцятого дня його, та аж на пятнайцятий день його втихомирились і зробили його днем бенкетування та веселощів.</verse>
				<verse number="19">З тієї причини Юдеї сілські, що живуть по селах та присїлках, проводять чотирнайцятий день місяця Адара в веселощах та в бенкетуваннї, як день празниковий, посилаючи подарунки один одному.</verse>
				<verse number="20">І списав Мардохей сї подїї й порозсилав письма до всїх Юдеїв, що в областях царя Артаксеркса, до близьких і до далеких,</verse>
				<verse number="21">Про те, щоб вони завели в себе щорочнє сьвяткуваннє чотирнайцятого дня місяця Адара й пятнайцятого дня його,</verse>
				<verse number="22">Яко таких днїв, в яких Юдеї стали безпечними від ворогів своїх, і як такого місяця, в якому їх смуток обернувся в радість, а сумуваннє - на день сьвяточний, - щоб зробили їх днями угощування та веселощів, посилаючи один до одного подарунки та милостиню вбогим.</verse>
				<verse number="23">І прийняли Юдеї те, що вже сами почали чинити, й про що Мардохей написав до них,</verse>
				<verse number="24">Як Аман, син Амадатів, Вугеєць, ворог усїх Юдеїв, задумав був занапастити Юдеїв і кидав пур, то є жереб, щоб їх занапастити й вигубити,</verse>
				<verse number="25">І як Естер доступила до царя, і як царь видав другим листом приказ, щоб лукавий намір Амана, який він задумав на Юдеїв, обернувся на його ж голову, та щоб його й синів його повісили на дереві.</verse>
				<verse number="26">Через се й назвали сї днї Пурім, від імення: пур. З сієї причини, згідно з усїма словами сього письма і з тим, що самі бачили і до чого в їх доходило,</verse>
				<verse number="27">Постановили Юдеї і взяли на себе й на своїх дїтей, і на всїх попристававших до них, невідмінно, щоб сьвяткувати що року два днї, як приписано, й в свій час;</verse>
				<verse number="28">Та щоб сї днї були памятними і сьвятковано їх від роду до роду в кожному поколїннї, в кожному краю і в кожному містї; і щоб сї днї Пурім не були визаконені в Юдеїв, і спомин про них не зник у дїтей їх.</verse>
				<verse number="29">Та й цариця Естер, дочка Абихаїлова, й Мардохей, Юдей, написали так само з усією намогою, щоб виконувано се друге письмо про Пурім,</verse>
				<verse number="30">І послали письма до всїх Юдеїв в сто двайцятьох і сїмох областях Артаксерксового царства з словами мира й правди,</verse>
				<verse number="31">Щоб вони твердо держали сї днї Пурім в призначений час, який постановив про них Мардохей Юдей і цариця Естер, і як вони самі призначили їх про себе й про дїтей сво- їх, яко днї посту та покликання (до Бога).</verse>
				<verse number="32">Так приказ Естерин ствердив се оповіданнє про Пурім, і його записано в книгу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Потім накинув царь Артаксеркс податок на землю і на острови морські.</verse>
				<verse number="2">А всї дїла його сили й його могучостї й дрібне оповіданнє про звеличеннє Мардохея, яким його царь пошанував, записані в книзї денних записів царів Мидийських та Перських,</verse>
				<verse number="3">Так само й те, що Мардохей, Юдей був другим по цареві Артаксерксї і великим у Юдеїв, і милим у многоти братів своїх, бо дбав про добро народу свого і говорив на користь усьому свойму племенї.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="18">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Був (давно) чоловік у землї Уз, на імя Йов. Був се чоловік щирий, справедливий й богобоязливий, що цуравсь усього лихого.</verse>
				<verse number="2">І родилось йому семеро синів й три дочки,</verse>
				<verse number="3">А статку було в його сїм тисяч овець, три тисячі верблюдів, пятьсот ярем волів, пятьсот ослиць і багацько челяди, так що переважував сей чоловік усїх осадників на востоцї.</verse>
				<verse number="4">Сини ж його звикли були сходитись і в дому кожного по черзї гоститись. Кликали вони й трьох сестер своїх, їсти й пити з ними.</verse>
				<verse number="5">Як же сї гостини обходили свій круг, наказував їм Йов очищуватись; і вставав на другий день рано вранцї й приносив про кожного з них всепаленнє. Бо думав Йов так: Може, дїти мої согрішили та позневажили Бога в серцї свойму. Так чинив, Йов щораз в такі днї.</verse>
				<verse number="6">Сталося ж одного дня, що сини Божі прийшли стати перед Господом. Прийшов і Сатана між ними.</verse>
				<verse number="7">І поспитав Господь Сатану: Звідкіля прийшов єси? Відказав Господеві Сатана й промовив: Я ходив по землї й обійшов її навкруги.</verse>
				<verse number="8">І сказав Господь Сатанї: А звернув ти ввагу на слугу мого Йова? бо нема такого на землї, такого щирого, справедливого, богобоязливого та щоб цурався так усього лихого.</verse>
				<verse number="9">І відказав Сатана Господеві та й промовив: Чи то ж Йов дармо такий богобоязливий? Чи не ти ж сам обгородив навкруги його й дом його й усе майно його?</verse>
				<verse number="10">Працю рук його благословив єси, й стада його ширяться все більш по країнї;</verse>
				<verse number="11">Простягни тільки руку твою й торкнись до всього, що він має, - чи буде він благословити Тебе?</verse>
				<verse number="12">І сказав Господь Сатанї: Ну, так нехай все, що його, буде в руцї твоїй, тільки на його самого не простягай руки твоєї. І пійшов Сатана з перед лиця Господнього.</verse>
				<verse number="13">Одного ж дня, як сини й дочки Йовові саме їли й пили вино в дому старшого брата свого,</verse>
				<verse number="14">Прийшов посел до Йова та й сповістив: Воли були в плузї, а ослицї паслись поблизу,</verse>
				<verse number="15">Аж се - набігли Савеї та й позаймали їх; кметї ж повитинали мечем; один я втїк сповістити тебе.</verse>
				<verse number="16">Ще він говорив, аж приходить другий й говорить: Огонь Божий упав з неба й пройшов, палаючи, проміж вівцями й кметями та й пожер їх; один я втїк сповістити тебе.</verse>
				<verse number="17">Ще сей говорив, аж ійде другий й говорить: Халдеї зложили три ватаги, напали на верблюди та й позаймали їх; кметї ж повистинали мечем; один я втїк, сповістити тебе.</verse>
				<verse number="18">Ще говорив сей, аж приходить инший й говорить: Сини твої й дочки трапезували й пили вино в дому старшого брата свого,</verse>
				<verse number="19">Аж несподївано схопилась буря від пустинї, наперла на всї чотири угли в будинку, і дім завалився на дїти та й вони погинули; один я втїк сповістити тебе.</verse>
				<verse number="20">І встав Йов, роздер одежу на собі та й обстриг волоссє на голові, припав до землї й поклонився,</verse>
				<verse number="21">І промовив: Нагим вийшов я з матерньої утроби, нагим і вернусь. Господь дав, Господь і взяв; як до вподоби було Господеві, так і сталося; нехай буде імя Господнє благословенне!</verse>
				<verse number="22">У всьому тому не провинив Йов, і не виповів нїчого безумного проти Бога.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Сталося ж одного дня, що сини Божі прийшли стати перед Господом; та прийшов і Сатана між ними стати перед Господом.</verse>
				<verse number="2">І спитав Господь Сатану: Звідкіля прийшов єси? Відказав Сатана Господеві й говорить: Я ходив по землї й обійшов її навкруги.</verse>
				<verse number="3">І рече Господь Сатанї: А звернув ти ввагу на раба мого Йова? Другого бо такого нема на землї, такого щирого, справедливого, богобоязливого та щоб так цурався лихого.</verse>
				<verse number="4">І відказав Сатана й промовив: Шкуру за шкуру, а за свою душу оддасть чоловік усе, що має.</verse>
				<verse number="5">Просьтягни тільки руку твою й торкнись костей його й тїла його, - чи благословити ме він тебе?</verse>
				<verse number="6">І рече Господь Сатанї: Ну, він у руцї твоїй тільки душу (життє) його пощади.</verse>
				<verse number="7">І пійшов Сатана зперед Господа, та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тїмя.</verse>
				<verse number="8">І взяв він черепок, щоб ним скребтись, та й сїв на попелищі (далеко від господи).</verse>
				<verse number="9">І промовила до його жона його: Чи ти ще держати мешся твердо в твоїй праведностї? Занехай Бога й умри.</verse>
				<verse number="10">Він же промовив до неї: Ти плещеш таке, як яка безумна. Приймали ми добре од Господа, а лихого б то й не приймати? У всьому тому не провинив Йов устами своїми.</verse>
				<verse number="11">Перечувши три приятелї Йовові про все те нещастє, яке на його впало, пійшли, кожен із свого місця: Елифаз Теманський, Билдад Савхеаський й Зофар Наамський, й зійшлись, щоб пійти разом посумувати з ним і розважити його.</verse>
				<verse number="12">Споглянувши на його віддалеки, не познали його та й заплакали в голос; і роздер кожен одежу на собі, та й почали кидати порох проти неба понад головами своїми.</verse>
				<verse number="13">І седїли вони такенькі біля його на землї сїм день і сїм ночей, й нї один не говорив до його й слова, бачили бо, що біль його був надто великий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Аж ось отворив Йов уста свої й проклинав день уродин своїх.</verse>
				<verse number="2">І почав Йов говорити:</verse>
				<verse number="3">Нехай би (був) щез день, коли я на сьвіт родився, й ніч, коли проречено: Зачався чоловік!</verse>
				<verse number="4">Нехай би той день був темрявою; і нехай би Бог на висотї не згадав (був) про його, й нехай би ясність не засияла (була) над ним!</verse>
				<verse number="5">Нехай би затьмила (була) його темрява й густа тїнь смертна; нехай би обняла його густа мрака, нехай би (були) лякались його, неначе палючого жару!</verse>
				<verse number="6">А ніч тая - нехай би (була) в мороцї потонула, нехай би не лїчилась між днями в року, й не входила в рахубу в місяцях!</verse>
				<verse number="7">О, ніч тая - нехай би була вона безлюдна, й не озивались в нїй веселощі!</verse>
				<verse number="8">Нехай би її (були) прокляли ті, що проклинають день*, та готові й дракона розбудити!</verse>
				<verse number="9">Нехай би (були) зорі її розсьвіту померкли; нехай би ждала (була) сьвітла, а воно не приходило й щоб не побачила (була) поранньої зарі,</verse>
				<verse number="10">За те, що не зачинила дверей матерньої утроби, й не закрила горя перед очима моїми!</verse>
				<verse number="11">Чом я не вмер, виходячи з утроби, і не сконав, як вийшов із живота?</verse>
				<verse number="12">Про що мене взято на колїна? про що було менї ссати груди?</verse>
				<verse number="13">Тепер би лежав я й спочивав; спав би й був би спокоєн</verse>
				<verse number="14">З царями та з владиками земними, що забудовували собі пустинї,</verse>
				<verse number="15">Або з князями, що золотом блищали, сріблом свої палати збогачали;</verse>
				<verse number="16">Або як збігленя невидиме, як дїти, що не побачили сьвіта.</verse>
				<verse number="17">Там проступники перестають наводити страх, там спочивають ті, що вичерпали сили.</verse>
				<verse number="18">Там вязнї, сковані до купи, відпочивають, і не чують крику наставника.</verse>
				<verse number="19">Малий і великий там собі рівні, а невольник вільний від пана свого.</verse>
				<verse number="20">Про що дане нуждареві сьвітло, про що життє тим, що їм на душі гірко,</verse>
				<verse number="21">Що ждуть смертї, а її нема, що копали б за нею раднїйше, нїж за скарбом;</verse>
				<verse number="22">Вони зрадїли б без міри, одушевились би, коли б знайшли свою там домовину.</verse>
				<verse number="23">На що тому на сьвітї жити, кого Господь обняв ночною тьмою й загородив дорогу?</verse>
				<verse number="24">Зітхання мої випереджують їжу мою, а стогнання мої ллються, як вода;</verse>
				<verse number="25">Бо страшне, чого я боявся, те й постигло мене, й перед чим тремтїв я, те склалось надо мною.</verse>
				<verse number="26">Нема менї миру, нема спокою, нема відради: прийшло на мене саме нещастє!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">І відказав Елифаз із Теману й промовив:</verse>
				<verse number="2">Як ми стребуємо заговорити до тебе, - чи не буде се тобі прикро? Да хто слово може зупинити?</verse>
				<verse number="3">Отсе ти не одного навчав, і знемагаючі руки піддержував;</verse>
				<verse number="4">Хто спотикавсь, того підкріпляли слова твої, і хистким колїнам ти додавав сили.</verse>
				<verse number="5">Тепер же дійшло до тебе, а ти знемочнїв; дотикнуло тебе, та вже й упав духом.</verse>
				<verse number="6">Чи ж богобоязність твоя не повинна бути твоєю надїєю, а невинність доріг твоїх - упованнєм твоїм?</verse>
				<verse number="7">Згадай же сам, хто погибав безвинний, і праведних коли викоренювано?</verse>
				<verse number="8">Я сам бачив, що хто в безбожностї орав і сїяв лихо, той сам його й пожинав.</verse>
				<verse number="9">Такі від подуву Божого погибають, а від духа гнїву його зникають.</verse>
				<verse number="10">Рев лева й голос рикаючого вмовкає, і зуби в левчуків кришаться;</verse>
				<verse number="11">Могутний лев гине без добичі, й щенята левицї розбігаються.</verse>
				<verse number="12">І надійшло до мене зтиха слово (Боже), й я почув його ледь-неледь ухом.</verse>
				<verse number="13">Серед розгадування над ночними привидами, коли сон на людей находить,</verse>
				<verse number="14">Я задрожав і затремтїв у страсї, і всї кістки в мене затрусились;</verse>
				<verse number="15">І перейшов дух понад мене, й волоссє стало в мене диба.</verse>
				<verse number="16">І став хтось - не бачив я лиця його, - тільки тїнь перед очима в мене; тихий повів - і я чую голос:</verse>
				<verse number="17">Чи ж чоловік праведнїйший від Бога? й людина чистійша за Творця свого?</verse>
				<verse number="18">Та ж ось він і слугам своїм не йме віри, і в ангелів своїх знаходить хиби;</verse>
				<verse number="19">А скільки ж більш у тих, що живуть у глиняних хатинах, що основи їх у поросї, й вони борше, як міль, зникають.</verse>
				<verse number="20">Між ранком і вечером вони розпадаються, й не доглянеш, як без слїду зникнуть.</verse>
				<verse number="21">А чи ж із ними, не пропадають і почестї їх? Вони вмирають, не дійшовши до мудростї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Клич же, коли є хто, щоб на твій клик озвався. Та й до кого ти з між сьвятих обернешся?</verse>
				<verse number="2">О, так, безумного завзяттє вбиває, а нерозважливого погубляє досада.</verse>
				<verse number="3">Я бачив, як дурний закоренявся, та й зараз віщував проклін домівцї його:</verse>
				<verse number="4">Дїти його далекі від щастя, бити муть їх у воротях (на судї), і не буде їм оборонника.</verse>
				<verse number="5">Збори жнив його неситі поїдять, ба й зміж терня заберуть їх, а зажерливцї поглотять майно його.</verse>
				<verse number="6">Так, біда не зпід землї береться, й не на ниві родиться недоля.</verse>
				<verse number="7">Нї, людина родиться на муку, як іскорки, щоб їм летїти вгору.</verse>
				<verse number="8">Я б обернувсь до Бога, передав би справу мою Богові,</verse>
				<verse number="9">Що творить дїла великі й недослїдимі, чудні й без лїку,</verse>
				<verse number="10">Дає дощі землї й води на поля;</verse>
				<verse number="11">Принижених у гору підіймає, а засмученим дає дознати щастя.</verse>
				<verse number="12">Він розбиває задуми підступних, і руки їх не доводять до кінця те, що почали.</verse>
				<verse number="13">Премудрих ловить він їх лукавством, і рада хитрих не вдається:</verse>
				<verse number="14">У день вони мов в темряві блукають, а в полуднї полапки, мов ніччю, шукають.</verse>
				<verse number="15">Він рятує бідного од меча уст їх і від руки потужного;</verse>
				<verse number="16">І так є нещасливому надїя, а неправда затулює уста свої.</verse>
				<verse number="17">Блаженний той, кого Господь карає, тим не цурайсь Господнього навчання!</verse>
				<verse number="18">Поранить він, та сам перевяже рану; ударить він, та його ж руки й гоять.</verse>
				<verse number="19">В шестьох бідах тебе він порятує, та й в сьомій не доторкнесь тебе лихо.</verse>
				<verse number="20">У голодї спасе тебе од смертї, а на війнї - од мечового вдару.</verse>
				<verse number="21">Сховаєшся від бича (лихого) язика, й не злякаєшся спустошення, коли воно прийде.</verse>
				<verse number="22">Із спустошення й голоду будеш сьміятись, і зьвірів земних не будеш лякатись.</verse>
				<verse number="23">Бо в змові з каміннєм у полі будеш, і з польовим зьвіррєм (наче) в договорі.</verse>
				<verse number="24">І взнаєш, що намет твій безпечен, а оглядаючи домівку твою, ти не согрішиш*.</verse>
				<verse number="25">І побачиш, що потомство твоє многолїчне, й пагонцїв твоїх, як трави на землї.</verse>
				<verse number="26">Увійдеш у гріб, достиглий (віком), як укладаються снопи пшеничні у свій час.</verse>
				<verse number="27">От чого ми дознались; та й так воно й є; вислухай се й затямуй собі!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">І відказав Йов і промовив:</verse>
				<verse number="2">О, коли б то зважено по правдї нарікання мої, а разом із ними положено на вагу терпіння мої!</verse>
				<verse number="3">Вони певно переважили б пісок у морях! Тим то й слова мої такі гіркі.</verse>
				<verse number="4">Бо стріли вседержителеві (встромлені) в менї; їх отруту ссе дух мій; страхи Господнї встали на мене.</verse>
				<verse number="5">Чи ж реве дикий осел у траві? чи ж риче віл при повних яслах?</verse>
				<verse number="6">Чи ж їдять несмачне без соли, й чи є смак у яйчній білковинї?</verse>
				<verse number="7">(тим часом) До чого не хотїла й доторкнутись душа моя, те становить гидку їжу мою.</verse>
				<verse number="8">О, коби то сталось, чого я бажаю, та сповнив Бог те, чого дожидаю!</verse>
				<verse number="9">О, коли б то Бог ізволив стерти мене, простерти руку свою і вбити мене!</verse>
				<verse number="10">Се (одно) ще було б відрадою менї, і я кріпився б у безпощадній муцї моїй, що не противився словові Сьвятого.</verse>
				<verse number="11">Що ж за сила в мене, щоб надїятись ще менї? і який конець, щоб протягати менї життє моє?</verse>
				<verse number="12">Чи ж моя сила тверда, як твердий камінь? чи може мідь тїло моє?</verse>
				<verse number="13">Чи ж із себе добуду я поміч собі, або чи маю звідкись піддержку?</verse>
				<verse number="14">До страдаючого повинен би мати спожалїннє друг його, наколи він не стратив страху перед Всевишним.</verse>
				<verse number="15">Та брати мої перемінні, мов поток, мов ручаї бистротекучі,</verse>
				<verse number="16">Що каламутні від леду, й повно в них снїгу.</verse>
				<verse number="17">Як же настане тепло, вони малїють, а під жару вони зникають із русел своїх.</verse>
				<verse number="18">Вони змінюють напрям доріг своїх, заходять у пустиню й щезають;</verse>
				<verse number="19">Дивляться, де вони, дороги Темайські; надїються на них дороги Савейські,</verse>
				<verse number="20">Та стають заведені в надїї сво- їй: приходять туди, та румянїють від стиду.</verse>
				<verse number="21">Так і ви тепер - нїчо: побачили страшне та й полякались.</verse>
				<verse number="22">Чи я казав вам коли: дайте менї, або заплатїть за мене з достатку вашого;</verse>
				<verse number="23">І вирятуйте мене з руки ворожої, і з рук мучителїв викупіть мене?</verse>
				<verse number="24">Навчіте мене, а я замовкну, укажіть, у чому я провинен.</verse>
				<verse number="25">Яка то сила в словах правди! Але що ж доказують докори ваші?</verse>
				<verse number="26">Ви видумуєте речи, щоб докоряти? На вітер пускаєте ви слова ваші!</verse>
				<verse number="27">Ви корите сироту, й копаєте яму другові вашому!</verse>
				<verse number="28">Але я прошу вас: спогляньте на мене; чи буду я говорити неправду перед лицем вашим?</verse>
				<verse number="29">Розберіть, чи є тут неправда? пошукайте, - правда у мене!</verse>
				<verse number="30">Чи є на язицї в мене неправда? Чи вже ж піднебіннє моє не може досмакуватись гіркого?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Чи ж не обмежений час чоловікові на землї, а днї (життя) його чи ж не те саме, що днї поденного наймита?</verse>
				<verse number="2">Так, як той раб холодку, а поденьщик жде кінця роботи,</verse>
				<verse number="3">Так і менї допались місяцї без відпочивку, а ночі горя видїлені менї.</verse>
				<verse number="4">Коли лягаю, питаюсь: коли ж то я встану? а вечір тягнеся поволи, й я обертаюсь без кінця, аж засвитає.</verse>
				<verse number="5">Тїло обвили червяки та струпи, мов кора земляна; шкіра на менї ріпава, та й береться все гноєм.</verse>
				<verse number="6">Днї мої летять швидше судна, а конець їх безнадїйний.</verse>
				<verse number="7">Згадай (Боже), що життє моє - подув (вітру), а око моє не вернесь, побачити добро.</verse>
				<verse number="8">Не побачить мене око того, що видїв мене; та й твої очі (звернуться) на мене, - а мене нема.</verse>
				<verse number="9">Рідшає хмара й зникає; так і той, що зступив у глибоку яму, вже не вийде,</verse>
				<verse number="10">Не вернеться вже в домівку свою, і місце його не знати ме вже його.</verse>
				<verse number="11">Тим же то я не стану здержувати уст моїх; говорити му в тїснотї духа мого; буду жалуватись у горю душі моєї.</verse>
				<verse number="12">Чи то ж я море або потвора морська, що ти проти мене сторожу (запору) поставив?</verse>
				<verse number="13">Думаю часом таке: втїшить мене постеля моя, ложе моє поможе менї, горе моє перетерпіти;</verse>
				<verse number="14">Та бо ти жахаєш мене снами, й видивами лякаєш мене,</verse>
				<verse number="15">Так, що душа моя бажає лїпше перериву дихання, лїпше смертї, нїж удержання костей моїх.</verse>
				<verse number="16">Омерзїло менї життє. Чи ж вічно жити менї? Відступи від мене, - та ж днї мої, се марнота!</verse>
				<verse number="17">Що ж бо таке чоловік, що його так цїнуєш, та звертаєш на його ввагу твою,</verse>
				<verse number="18">Та що-ранку звідуєшся до його, й що хвилинки вивідуєш його?</verse>
				<verse number="19">Докіль же не полишиш, докіль не відойдеш від мене, докіль і слини менї не даси проковтнути (спокійно)?</verse>
				<verse number="20">А коли я провинив, то що вчиню тобі, ти наглядниче людей! Чому вчинив єси мене таким мерзенним собі, так що й я самий став тягарем собі?</verse>
				<verse number="21">Та й чому ж би не простити гріха менї й не зняти з мене проступку мого? та ж от, я ляжу в землю, а завтра, хоч би ти й шукав мене, мене вже не буде.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">І відповів Билдад Савхеаський та й сказав:</verse>
				<verse number="2">Довго ще ти будеш говорити таке? - слова уст твоїх, мов розбурханий вітер!</verse>
				<verse number="3">Чи то ж Бог вивертає суд; і Вседержитель перевертає правду?</verse>
				<verse number="4">Коли дїти твої перед ним согрішили, то він і подав їх у руки проступків їх.</verse>
				<verse number="5">Скоро же ти шукати станеш Бога та помолишся до Вседержителя,</verse>
				<verse number="6">І наколи чист єси й прав, то він зараз стане над тобою й втихомирить оселю правди твоєї.</verse>
				<verse number="7">І хоч би зпершу було в тебе мало, то опісля буде дуже багато.</verse>
				<verse number="8">Бо спитай тільки у давнїх родів і збагни постерігання батьків їх, -</verse>
				<verse number="9">Бо ми вчорашні собі й нїчого не знаєм, тим що наші днї тїнь на землї, -</verse>
				<verse number="10">А вони скажуть тобі й з серця свого випустять слова:</verse>
				<verse number="11">Чи піднімаєсь в гору сїтник без мочарі? чи росте рогозина на безводдї?</verse>
				<verse number="12">Вона молоденька й не підтята, а всихає борше, як инша трава.</verse>
				<verse number="13">Така сама доля всїх тих, що забувають Бога, й надїя лицемірнього погибне;</verse>
				<verse number="14">Впованнє його підрізане, а певність його - сїть павукова.</verse>
				<verse number="15">Він обіпреться на дім свій, та не устоїть; вхопиться його, й не вдержиться.</verse>
				<verse number="16">Він зеленїє на сонцї, аж поза сад сягає галуззє його;</verse>
				<verse number="17">В каміннє вплїтаєсь коріннє його, між каміннє врізуєсь воно;</verse>
				<verse number="18">Та коли вирвуть його з місця його, то місце одцураєсь його, (скаже): не знаю тебе!</verse>
				<verse number="19">От яка втїха на дорозї його! а з землї инші виростають.</verse>
				<verse number="20">Бачиш: Бог не одпихає безвинного, але й не піддержує руки лиходїїв.</verse>
				<verse number="21">Він сповнить ще сьміхом і твої уста й губи твої - радїсним викликом.</verse>
				<verse number="22">Ненавидники твої вкриються соромом, і намет безбожників зникне.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">І відповів Йов і сказав:</verse>
				<verse number="2">Правда! я знаю, що так; але як оправдаєсь чоловік перед Богом?</verse>
				<verse number="3">А хоч би схотїв стати з ним на прю, то з тисячі й на одно не з'умів би одказати.</verse>
				<verse number="4">Він серцем премудрий і великий силою; хто проти його вставав та й бував з'упокоєн?</verse>
				<verse number="5">Він переносить гори й не пізнають їх; він перевертає їх в гнїву свойму;</verse>
				<verse number="6">Він рушає землю з її місця, і стовпи її колихаються;</verse>
				<verse number="7">Скаже сонцеві, - і не зійде, й на звізди печать покладає.</verse>
				<verse number="8">Він самий напинає небеса й ходить по валах морських.</verse>
				<verse number="9">Він і Ведмедя саздав, Орийон і Плеяди, й зорі cкриті на полуднї;</verse>
				<verse number="10">Творить великі дива, недовідні, безлїчні.</verse>
				<verse number="11">Ось, він перейде попри мене, й не побачу його; промайне, й не замічу його.</verse>
				<verse number="12">Візьме, та хто заборонить йому? Хто скаже йому: що се ти робиш?</verse>
				<verse number="13">Коли Бог не одверне гнїву свого, впадуть перед ним володарі горді;</verse>
				<verse number="14">Як же менї відказувати йому та прибірати слова проти його?</verse>
				<verse number="15">Хоч би я й прав був, озиватись не буду, а вмоляти му суддю мого.</verse>
				<verse number="16">Як би я покликнув, а він відповів менї, то я не поняв би віри, що мій голос вислухав той,</verse>
				<verse number="17">Що в хуртовинї мене поражає, й без вини мої рани намножує,</verse>
				<verse number="18">Та не дає менї спокійно й відотхнути, а без міри годує мене горем.</verse>
				<verse number="19">Коли питати про силу, то він один могучий; коли же про суд, та хто зведе мене з ним?</verse>
				<verse number="20">Буду я оправдуватись, то самі мої уста обвинуватять мене; як я безвинний, то він вину в менї знайде.</verse>
				<verse number="21">Так! я не винен; байдуже менї жити; нїзащо менї життє.</verse>
				<verse number="22">Все одно; тим то й сказав я, що він (як схоче) губить безвинного й беззаконного.</verse>
				<verse number="23">Як того вбиває одразу бичем, то з муки невинних сміється.</verse>
				<verse number="24">Земля оддана в руки безбожникам; він слїпить очі суддям її. А коли не він, то хто ж инший?</verse>
				<verse number="25">Днї мої хутші од гонця, - мчаться, не бачивши долї;</verse>
				<verse number="26">Мчаться, мов човни легкі, мов орел, що кидаєсь на здобич.</verse>
				<verse number="27">Як я скажу собі: забуду жалощі мої, виясню мій хмурий вид, підбодрю моє серце,</verse>
				<verse number="28">То знов муки мої лякають мене, знаю бо, що не признаєш мене безвинним;</verse>
				<verse number="29">А скоро я винуватий, так чого надармо й силкуватись?</verse>
				<verse number="30">Хоч би я й снїгом обмивсь і найчистїйше очистив руки мої,</verse>
				<verse number="31">То й тодї ти трутиш мене в багно, та й одежа моя буде мною гидитись.</verse>
				<verse number="32">Він бо не людина, як я, щоб я міг одповідати йому й йти вкупі з ним на суд!</verse>
				<verse number="33">І проміж нас нїякий посередник не стане, щоб положив руку на нас обох.</verse>
				<verse number="34">Нехай же відверне він від мене бича свого, й страх його нехай не лякає мене, -</verse>
				<verse number="35">А тодї я говорити му й не збоюсь його, бо я сам собою не такий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Омерзїло душі моїй життє моє; то ж дам я волю смуткові мойму; говорити му в горю душі моєї.</verse>
				<verse number="2">Я скажу Богу: Не обвинувачуй мене, а обяви менї, за що мене так переслїдуєш?</verse>
				<verse number="3">Чи тобі се добрим видиться, що так пригнїтаєш, що байдуже тобі дїло рук твоїх, а на раду безбожників посилаєш сьвітло?</verse>
				<verse number="4">Чи в тебе очі людські, чи по людськи ти бачиш?</verse>
				<verse number="5">Чи в тебе днї, як людські, й роки твої, як у людини,</verse>
				<verse number="6">Що ти аж шукаєш скази в менї й розвідуєшся, чи є гріх у менї,</verse>
				<verse number="7">Хоч знаєш, що я не проступник, та нїкому ратувати мене з руки твоєї?</verse>
				<verse number="8">Руки твої трудились надо мною, й виробили ввесь мій образ навкруги, - й ти губиш мене?</verse>
				<verse number="9">Спогадай, що ти наче глину, обробив мене, а тепер у порох обертаєш мене?</verse>
				<verse number="10">Чи ж не ти вилив мене молоком і згустив мене сиром.</verse>
				<verse number="11">Скірою й тїлом з'одяг мене, а кістьми й жилами скріпив мене,</verse>
				<verse number="12">Життє й милость дарував менї, а опіка твоя хоронила духа мого?</verse>
				<verse number="13">Але й те скривав ти в серцї свойму, - я знаю, що се й було в тебе (на думцї), -</verse>
				<verse number="14">Що, як я провиню, ти взнаєш і не зіставиш гріха мого без кари.</verse>
				<verse number="15">Горе менї, коли я провинив! а хоч я й без гріха, то не зважуся підвести голови моєї. О, я понижений аж надто; то ж зглянься на біду мою;</verse>
				<verse number="16">Вона щораз більша. Ти женеш за мною, мов лев, і знов нападаєш на мене й чудним (силою) показуєш себе в менї.</verse>
				<verse number="17">Виводиш нових твоїх сьвідків проти мене; збільшуєш гнїв твій на мене, і біди, щораз нові, стають боєвою лавою проти мене.</verse>
				<verse number="18">І про що вивів єси мене з утроби? Лучше б я вмер був, як мене ще не бачило нїчиє око;</verse>
				<verse number="19">Нехай би я, як не бувший на сьвітї, з матїрнього живота перенесений був у гріб.</verse>
				<verse number="20">Чи ж не мало вже днїв моїх? Перестань же, відступи від мене, щоб я хоч трохи очуняв,</verse>
				<verse number="21">Покіль пійду - й не вернусь - в країну темряви й тїнї смертньої,</verse>
				<verse number="22">В країну мрака, яким є пітьма тїнї смертньої, де нема порядку, де темрява, як сама чорна пітьма.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">І промовив Зофар із Нааму й сказав:</verse>
				<verse number="2">Чи вже ж на безлїч слів не треба давати одвіту? Чи вже ж говорун мусить бути праведний?</verse>
				<verse number="3">Нїби твоє пусте базїканнє заставить людей мовчати, щоб ти на глум підіймав, а не було кому тебе пристидати?</verse>
				<verse number="4">Ти говорив: Я суджу право, й чист я в тебе перед очима.</verse>
				<verse number="5">А коли б так Бог схотїв промовити, й отворив уста свої до тебе,</verse>
				<verse number="6">Та показав тобі тайни премудростї, й що тобі вдвоє більше належало б терпіти! Тим то знай, що Бог дещо з проступків твоїх подав у непамять.</verse>
				<verse number="7">Чи то ж ти зможеш умом ізбагнути Бога? Чи зможеш Вседержителя (путь) до конця прослїдити?</verse>
				<verse number="8">Та ж він висший небес, - що ж ти вдїяти зможеш? глибше він всїх безодень, - що можеш зрозуміти?</verse>
				<verse number="9">Міра його довша нїж земля, ширша над моря.</verse>
				<verse number="10">Вхопить кого й закує в окови та поставить на суд, хто відверне його?</verse>
				<verse number="11">Бо він знає людей лицемірних, і бачить проступок, - та й чи ж не зверне на його уваги?</verse>
				<verse number="12">Та пустоголовий чоловік мудрує, хоч людина родиться так, як осля дике.</verse>
				<verse number="13">Але коли ти очистиш серце твоє й простягнеш ід йому руки твої,</verse>
				<verse number="14">І коли нечисть на руцї в тебе, а ти відкинеш її, й не дозволиш, щоб проступок пробував у шатрі твойму,</verse>
				<verse number="15">Тодї піднімеш (сьміло) незамаргане лице твоє, й стояти меш твердо й не будеш боятись.</verse>
				<verse number="16">І тодї забудеш біду, й хиба, як про воду, що протекла, згадувати меш про неї.</verse>
				<verse number="17">І яснїйше, анїж південь, попливе життє твоє, й прояснїєш, мов ранок.</verse>
				<verse number="18">Певність у тебе тодї із надїєю буде; ти захищен, і можеш безпечно почивати.</verse>
				<verse number="19">Будеш лежати собі, й не буде нїкого, хто б тебе страшив, і многі стануть запобігати (ласки) у тебе.</verse>
				<verse number="20">Очі ж ледачих (від плачу) потемнїють, і охорона їх пропаде, й надїя їх зникне.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">І відповів Йов і сказав:</verse>
				<verse number="2">Справдї так! Тілько ви одні люде, і з вами вмре разом і мудрість!</verse>
				<verse number="3">Але ж і в мене є серце, як у вас, не стою я позаду; та й хто ж не знає сього самого?</verse>
				<verse number="4">Посьміхом другові мойму стався я, що до Бога кликав і Бог одвічав менї; посьміхом - чоловік справедливий і невинний!</verse>
				<verse number="5">Оттак, по думцї того, що сидить собі спокійно, нїзащо є лучиво, призначене тим, що їх ноги потикаються.</verse>
				<verse number="6">За те спокійні й безпечні домівки в грабителїв, роздратовуючих Бога, бо вони Бога, неначе в руках своїх носять!</verse>
				<verse number="7">І справдї: спитай у зьвірят, а вони навчать тебе, - в птаства під небом, а воно з'ясує тобі;</verse>
				<verse number="8">Або поговори з землею, а вона повчить тебе, та й риби в морі скажуть тобі:</verse>
				<verse number="9">Хто з усього того не взнає, що рука Господня сотворила се?</verse>
				<verse number="10">В його руцї дух всього живучого й душа кожного людського тїла.</verse>
				<verse number="11">Чи ж не ухо розбірає слова, й чи не язик доходить смаку страви?</verse>
				<verse number="12">Так і в старцїв мудрість, а в довголїтників розум.</verse>
				<verse number="13">У него ж (Бога) премудрість і міць; в його рада й розум.</verse>
				<verse number="14">Що він розорить, того вже нїхто не збудує; кого він зачинить, нїхто йому не відомкне.</verse>
				<verse number="15">Задержить води, - все повисихає, пустить їх, - розбурять землю.</verse>
				<verse number="16">У його сила й премудрість, перед ним той, хто зблудив, і той, хто звів із дороги.</verse>
				<verse number="17">Він приводить порадників до нерозваги, а суддїв до дурноти.</verse>
				<verse number="18">Здіймає пояс із царів, і оперізує верівкою стан їх;</verse>
				<verse number="19">Уймає князям їх почестї, й повалює хоробрих;</verse>
				<verse number="20">Уймає проречистим язик, і в старцїв мутить розум;</verse>
				<verse number="21">Окриває стидом людей значніх, і безсилить потужних;</verse>
				<verse number="22">Виявляє, що глибоко крилось у темряві, й виводить на сьвітло, що в тїнї смертній;</verse>
				<verse number="23">Множить народи й вигублює їх; розсїває народи, й збірає їх докупи.</verse>
				<verse number="24">Віднімає розум у голов народів землї й пускає їх блудом у пустинї, де нема шляху;</verse>
				<verse number="25">Помацьки ходять вони в темряві без сьвітла, й заточуються, неначе пяні.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">От же все це вбачало око моє, чуло ухо моє й затямило собі.</verse>
				<verse number="2">Скілько ви знаєте, знаю й я, бо я не пущий за вас.</verse>
				<verse number="3">Та я до Вседержителя рад би говорити, я з Богом бажав би розправляти.</verse>
				<verse number="4">Ви ж тілько льжу куєте; всї ви лїкарі безварті.</verse>
				<verse number="5">О, коли б ви мовчали! се була б ваша мудрість.</verse>
				<verse number="6">Слухайте ж мого осуду, й розважте відповідь із уст моїх:</verse>
				<verse number="7">Чи справдї належало вам задля Бога неправду сплїтати, й задля його льжу говорити?</verse>
				<verse number="8">Чи належало вам притворювятись перед ним і за Бога так змагатись?</verse>
				<verse number="9">А на добре ж воно вийде, коли він схоче вас вивідувати? Чи й його ви так само ошукаєте, як оманють чоловіка?</verse>
				<verse number="10">Грізно скарає він вас, хоч ви потайно й притворюєтесь.</verse>
				<verse number="11">Чи вже ж велич його не страхає вас, і страх перед ним не нападає на вас?</verse>
				<verse number="12">Упомини ваші, як попіл, покрепи ваші - покрепи глиняні.</verse>
				<verse number="13">Замовчіте передо мною, а я буду говорити, хоч би й що менї сталось.</verse>
				<verse number="14">Чого ж би менї торгати тїло моє зубами моїми, й до життя мого простягати руку мою?</verse>
				<verse number="15">Ось, він убиває мене, та я не перестану надїятись; я бажаю лиш оборонити поступки мої перед лицем його.</verse>
				<verse number="16">А се вже буде оправданнєм менї, бо ж підлестник чей же не явиться перед лицем у його!</verse>
				<verse number="17">Вислухайте ж уважно слово моє й ясуваннє моє ушима вашими:</verse>
				<verse number="18">Ось, я завів суд над справою: знаю, що вийду виправданим.</verse>
				<verse number="19">Хто зможе стати проти мене? Бо я борзо вмовкну й віддам дух.</verse>
				<verse number="20">Тілько двох речей не чини (Боже) зо мною, а тодї я не ховати мусь від обличчя у тебе:</verse>
				<verse number="21">Одверни від мене руку твою, й страх перед тобою нехай не потрясає мене.</verse>
				<verse number="22">Тодї зви, а буду відповідати, або я говорити му, а ти відказуй менї.</verse>
				<verse number="23">Скілько ж у мене сказ і гріхів? Покажи менї проступок мій і гріх мій!</verse>
				<verse number="24">За що ти скриваєш лице (ласку) твоє, й за ворога маєш мене собі?</verse>
				<verse number="25">Хочеш хиба стерти зірваний листочок, і за сухою соломинкою гнатись?</verse>
				<verse number="26">Пишеш бо засуд гіркий на мене й дописуєш менї гріхи з молодостї моєї;</verse>
				<verse number="27">Ноги мої в кайдани куєш, і всї стежки мої назираєш, і ходиш слїдом ніг моїх.</verse>
				<verse number="28">Я ж, мов глина, розпадаюсь, як одежа, що її міль переїла.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">З жінки родиться чоловік, і короткий вік свій у журбі проводить;</verse>
				<verse number="2">Квіткою він виходить та й поникає; тїнню пробігає й не зупиняєсь.</verse>
				<verse number="3">І на такого ти отвираєш очі твої, і зовеш мене на суд із тобою?</verse>
				<verse number="4">Хто з нечистого може чистим родитись? Анї один.</verse>
				<verse number="5">Коли ж йому днї визначені, й число місяцїв його в тебе, коли ти назначив йому гряницю, що її не переступить,</verse>
				<verse number="6">То відступи від його, так, позирни куди геть, нехай він одпочине, покіль, як той поденщик, не скінчить дня свого.</verse>
				<verse number="7">Дереву є хоч надїя, що воно, й зрубане, знов одродиться, й пагонцї з його одростати не перестануть;</verse>
				<verse number="8">Та хоч його корінь в землї й перетрухне й пень його завмре в поросї,</verse>
				<verse number="9">Але, як тільки почує воду, воно пустить паростки й поросте галуззєм, наче б новопосаджене; -</verse>
				<verse number="10">А чоловік, як умре, розпадає ся; відойшов, і де він подївся?</verse>
				<verse number="11">Води зникають із озера, й ріка посякає й висихає:</verse>
				<verse number="12">Так і людина ляже й не встане; покіль конець небесам, не пробудиться й не підоймесь із сну свого.</verse>
				<verse number="13">О, коли б ти да сховав мене в преисподнїй і там держав мене, аж покіль гнїв твій перейде, й положив реченець, і спогадав знов про мене!</verse>
				<verse number="14">Засне людина, та чи знов оживе ж коли небудь? Через усї днї визначеного менї часу дожидав би я, покіль прийшла б менї зміна.</verse>
				<verse number="15">Ти кликнув би, а я дав би відповідь тобі, й ти подав би ласку твору рук твоїх;</verse>
				<verse number="16">Бо тодї ти лїчив би кроки мої, та не підстерігав би гріха мого;</verse>
				<verse number="17">Ти б запечатав тодї переступ мій, й провину мою закрив би.</verse>
				<verse number="18">Та як гора, падаючи, розсипається, й скала сходить з місця свого;</verse>
				<verse number="19">Як вода стирає каміннє, а розлив її змиває пил земний, так і надїю людську ти в нїщо обертаєш.</verse>
				<verse number="20">Ти тїсниш його до кінця; змінюєш вид його й відсилаєш.</verse>
				<verse number="21">Честь його дїтям, чи нї, він того не знає, понижені вони - йому те байдуже;</verse>
				<verse number="22">Та (покіль жив,) тїло його на йому болестї чує, а душа його в йому в страданнях сумує.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">І відказав Елифаз із Теману й промовив:</verse>
				<verse number="2">Хиба ж стане мудрий відповідати своїм пустим знаннєм і сповняти нутро своє вітром палючим,</verse>
				<verse number="3">Виправдувати себе словами марними й бесїдою, що не має нїякої сили?</verse>
				<verse number="4">Ти ж і ввесь страх відкинув і за малу маєш собі річ, говорити до Бога!</verse>
				<verse number="5">Се ж безбожність твоя настроїла так уста твої й ти вибрав язик лукавих!</verse>
				<verse number="6">Тебе усуджують власні уста твої, а не я, і твій язик говорить проти тебе.</verse>
				<verse number="7">Хиба ти первим родивсь чоловіком і перше, нїж гори, сотворений?</verse>
				<verse number="8">Хиба в Бога ти в радї бував і (його) премудрість собі присвоїв?</verse>
				<verse number="9">Що знаєш ти, чого б і ми не знали? Що розумієш ти, чого б і ми не розуміли?</verse>
				<verse number="10">Є й проміж нами сїдоголові й старцї, що перейшли віком і батька твого.</verse>
				<verse number="11">Хиба ж се мала річ, щоб Бог тебе потїшив? чи й сього ти не знаєш?</verse>
				<verse number="12">Куди пориває тебе серце твоє, й куди так гордо спозираєш?</verse>
				<verse number="13">Чому ти справив проти Бога дух твій і устами твоїми такі слова верзеш?</verse>
				<verse number="14">Що таке чоловік, щоб йому бути чистим, і хиба праведен той, хто вродився від жінки?</verse>
				<verse number="15">Глянь, він і сьвятим своїм не доймає віри, й самі небеса перед ним ще нечисті:</verse>
				<verse number="16">Тимпаче ж нечиста й гидка людина, що, наче воду, пє беззаконність.</verse>
				<verse number="17">Я буду говорити тобі, тільки слухай мене; я роскажу тобі те, що видав,</verse>
				<verse number="18">Що чували мудрі й не затаїли чуваного від батьків своїх;</verse>
				<verse number="19">В їх одних у руках була ще вся земля, і нї один чужинець ще не вештавсь між ними:</verse>
				<verse number="20">Поки ледачий живе, поти він і мучить себе, та й число лїт (його муки) закрите перед гнобительом;</verse>
				<verse number="21">Шум страху в його в ушах, і під час спокою йде на його вбийник.</verse>
				<verse number="22">Не сподївається він із темряви спастися, а всюди меч перед собою бачить.</verse>
				<verse number="23">Блукаєсь усюди за куском хлїба; знає, що вже йому наготовлений, вже й під рукою в його день чорний.</verse>
				<verse number="24">Страшить його нужда, й тїснота подолїває його, наче царя перед боєм, -</verse>
				<verse number="25">За те, що простягав проти Бога він руку, й що вставав навпроти Вседержителя,</verse>
				<verse number="26">Виступав проти його з гордою шиєю, поза грубими щитами своїми;</verse>
				<verse number="27">За те, що вкрив лице собі салом своїм, а боки свої обложив жиром.</verse>
				<verse number="28">І оселиться він у містах розвалених, в господах, де вже нїхто не живе, що призначені на розвалини.</verse>
				<verse number="29">Не забагатїє він, і не вцїлїє майно його, й не розшириться по землї добуток його.</verse>
				<verse number="30">Мороку він не втече; галуззє його полумє спалить, а його самого подихом уст своїх захопить.</verse>
				<verse number="31">Оманений нехай не довіряє марнотї, бо марна буде й заплата йому.</verse>
				<verse number="32">Перед часом прийде конець йому, й віттє його не буде зеленїти.</verse>
				<verse number="33">Мов виноградина та, поскидає він недоспілу ягоду свою, й, як маслина, поронить цьвіт свій.</verse>
				<verse number="34">Оттак опустїє дом безбожника, й огонь пожере шатри підкупства,</verse>
				<verse number="35">(в думцї) Почав він зло, а зродив льжу, та й нутро (серце) його наготовує зраду.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">І відповів Йов і сказав:</verse>
				<verse number="2">Чув я доволї такого; гіркі з вас усїх потїшителї!</verse>
				<verse number="3">Чи ти скінчиш вітряну твою мову? і що спонукало тебе таке говорити?</verse>
				<verse number="4">Вмів би й я так, як ви, говорити, як би душа ваша була на місцї душі моєї; й я узброївся б на вас словами й кивав би над вами головою моєю;</verse>
				<verse number="5">Додавав би вам відваги язиком моїм, і рушаннєм губ потїшав би вас.</verse>
				<verse number="6">Та чи я говорю, - не втихає мій смуток; чи перестаю, - він не покидає мене.</verse>
				<verse number="7">Бо він отсе вичерпав мене. Ти (Боже) спустошив всю семю мою.</verse>
				<verse number="8">Ти покрив мене морщинами в сьвідоцтво проти мене; знеможілість моя встає проти мене, винуватить мене прилюдно.</verse>
				<verse number="9">Гнїв його розриває мене й лютує проти мене, скрегоче на мене зубами своїми; ворогом зиркає на мене очима своїми.</verse>
				<verse number="10">Роззявили на мене пащі свої; ругаючись, бють мене по щоках; всї змовились на мене.</verse>
				<verse number="11">Бог віддав мене беззаконникові, й в руки безбожникам кинув мене.</verse>
				<verse number="12">Жив я спокоєн собі, а він потряс мене; взяв мене за шию та побив мене й поставив за цїль собі.</verse>
				<verse number="13">Стріли його оточили кругом мене; він сїче нутро моє без пощади, й пролив на землю жовч мою;</verse>
				<verse number="14">Пробиває в менї пролом за проломом, пре на мене, як велетень-воїн.</verse>
				<verse number="15">Веретище сшив я на тїло моє, й в порох занурив голову мою.</verse>
				<verse number="16">Вид мій почервонїв від плачу, а на віях моїх тїнь смертна, -</verse>
				<verse number="17">Хоч нема кривди на руках моїх, та й молитва моя чиста.</verse>
				<verse number="18">Земле, не закривай крови моєї, й нехай не буде (в тобі) місця жалісному кликові мойму!</verse>
				<verse number="19">Та оце сьвідок мій на небесах, і на висотах заступник мій.</verse>
				<verse number="20">Многомовні други мої! До Бога проливає сльози око моє.</verse>
				<verse number="21">О, коби то міг чоловік правуватись з Богом, як син людський з ближним своїм!</verse>
				<verse number="22">Та вже доходить мій вік до кінця, й я відходжу в дорогу, якою не вертають.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">Дух жизняний мій ослаб, днї мої згасають; гріб передо мною.</verse>
				<verse number="2">Та коби вони не кепкували, то й серед їх спорів було б око моє спокійне.</verse>
				<verse number="3">О, поручись, заступись за мене сам (Господи) перед собою! бо хто ж би инший ручавсь за мене?</verse>
				<verse number="4">Їх бо ти серце закрив, розуміти не зможуть; тим і не дозволиш їм гору взяти.</verse>
				<verse number="5">Хто призначує другів своїх у добичу собі, у того дїтей очі замеркнуть.</verse>
				<verse number="6">Він учинив мене приповідкою між людьми й сьміховищем у їх.</verse>
				<verse number="7">Темно від горя в очах моїх, і всї члени мої стали, мов тїнь.</verse>
				<verse number="8">Здивуються над сим праведні, а невинним стане досадно на лицеміра.</verse>
				<verse number="9">І буде праведник кріпко держатись путя свого, а чистий руками ще більше набірати ме духу.</verse>
				<verse number="10">Виступайте ж, усї, приступіть! я не найду мудрого між вами.</verse>
				<verse number="11">Днї мої вже уплили, думи мої - думи дорогі серцю - вони розбиті.</verse>
				<verse number="12">Вони ж (муки мої) роблять із ночі день, а з сьвітла темноту.</verse>
				<verse number="13">Та хоч би я й дожидав в надїї, то все ж таки глибокий гріб - домівка моя; в темряві постелю я постїль собі;</verse>
				<verse number="14">Гроб своїм батьком назву, а червам скажу: ви мати моя й сестра моя.</verse>
				<verse number="15">Де ж тут надїя моя? а чого я дожидаю, хто се побачить?</verse>
				<verse number="16">У глибінь земну зійде вона, ляже спокійно зо мною в порох.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">Відказав Билдад Савхеаський й промовив:</verse>
				<verse number="2">Докіль словами ще вам перекидатися марно? Нумо лиш, братись за ум, і тодї поговоримо.</verse>
				<verse number="3">Чому вважатись нам за скот і бути пониженими в власних очах наших?</verse>
				<verse number="4">О, ти, що в досадї своїй душу свою роздираєш! Чи то ж задля тебе опустїє земля та пересунуться скелї з місць своїх?</verse>
				<verse number="5">Та ж у безбожного мусить потахнути сьвітло, а з огня його не остане й искри.</verse>
				<verse number="6">Стемнїє сьвітло в домівцї його, й сьвічка його загасне над ним.</verse>
				<verse number="7">Змалїють кроки могучостї його, й повалить його власний намір його;</verse>
				<verse number="8">Бо він попаде в сїть ногами своїми й в плетїнках буде плутатись.</verse>
				<verse number="9">Спіймають пута ноги його, й грабіжник уловить його.</verse>
				<verse number="10">Невидимо розложені по землї силця на його, й западнї по дорозї.</verse>
				<verse number="11">Кругом страхи лякати муть його, й зневолять його кидатись то сюди то туди.</verse>
				<verse number="12">Вичерпаєсь із голоду сила в йому, й погибель готова під боком його.</verse>
				<verse number="13">З'їсть тїло його, з'їсть всї члени його перворідна (небувала) недуга смертї.</verse>
				<verse number="14">Прогнана буде з домівки в його надїя його, а се доведе його до царя страхів*.</verse>
				<verse number="15">Осядуть в наметї його (чужі), бо стане він уже не його; домівку його посиплють сїркою.</verse>
				<verse number="16">Знизу усхне коріннє його, а вгорі зовяне верховіттє його.</verse>
				<verse number="17">Щезне про його память із землї й імени його не згадувати муть на базарі.</verse>
				<verse number="18">Проженуть його з сьвітла в тьму, й зітруть його з кругогляду земного.</verse>
				<verse number="19">Нї сина нї внука не буде в народї його, не зістанеться нїхто в домівцї його.</verse>
				<verse number="20">День (погибелї) його злякає потомків, а сучасників обгорне жахом.</verse>
				<verse number="21">Такі пробутки беззаконного, оттаке місце того, хто не знає Бога!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">І відказав Йов і рече:</verse>
				<verse number="2">Докіль мучити мете душу мою й торгати мене словами?</verse>
				<verse number="3">Вже ж ви й так десять раз соромили мене; чи ж вам не стидно, так тїснити мене?</verse>
				<verse number="4">Коли я й справдї провинився, то провина моя на менї зостанесь.</verse>
				<verse number="5">А коли вам так любо, величатись надо мною й докоряти менї осоромленнєм моїм,</verse>
				<verse number="6">То знайте, що се Бог поверг мене 'д землї й обвів кругом мене сїть свою.</verse>
				<verse number="7">Ось, я кричу: кривда! й нїхто не чує; я голошу, а нема суду (справедливого).</verse>
				<verse number="8">Він перегородив менї путь, і я не маю переходу, й розпростер темноту на стежки мої.</verse>
				<verse number="9">Зволїк із мене славу мою й зняв вінець із голови моєї.</verse>
				<verse number="10">Навкруги опустошив мене, й я відходжу; й, неначе деревину, вирвав надїю мою.</verse>
				<verse number="11">Він запалав проти мене гнївом своїм, і в одно повернув мене з ворогами своїми.</verse>
				<verse number="12">Полки його* притягли купою й справили дорогу собі на мене, та обсїли кругом намет мій.</verse>
				<verse number="13">Браттє моє оддалив від мене, а знакомі мої цураються мене.</verse>
				<verse number="14">Рід мій покинув мене, й знакомі мої забули про мене.</verse>
				<verse number="15">Домівники мої й служебки мої вважають усї за чужого мене; приходнем став я в очах їх.</verse>
				<verse number="16">Кличу раба мого, - він не озивається; мушу моїми його благати устами.</verse>
				<verse number="17">Жінка гидує диханнєм моїм, і менї треба вмоляти її згадкою на дїти від тїла мого.</verse>
				<verse number="18">Ба й малі дїти мене за покидьку вважають: я підведусь, а вони збиткуються надо мною.</verse>
				<verse number="19">Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.</verse>
				<verse number="20">Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:</verse>
				<verse number="21">О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!</verse>
				<verse number="22">За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?</verse>
				<verse number="23">О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, -</verse>
				<verse number="24">Про вічні часи на каменї видовбати!</verse>
				<verse number="25">Я знаю** - Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,</verse>
				<verse number="26">І я в тїлї мойму побачу Бога.</verse>
				<verse number="27">Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!</verse>
				<verse number="28">Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!</verse>
				<verse number="29">О, бійтесь меча (Божого), бо меч той мстить неправду, й знайте, що є суд Божий!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">Озвався ж Зофар із Нааму та й каже:</verse>
				<verse number="2">Роздумування мої спонукують мене, відказати, й оце я поспішаю виявити їх:</verse>
				<verse number="3">Докір, осоромляючий мене, я вислухав, та дух розуму мого відповість за мене.</verse>
				<verse number="4">Чи ти не знаєш, що од віків, - з того часу, як постав чоловік на землї, -</verse>
				<verse number="5">Веселощі беззаконних коротко тревають, а радість потайного грішника хвилева?</verse>
				<verse number="6">Хоч би під небо зросла його велич, й голова його аж до хмар сягала, -</verse>
				<verse number="7">То він пропаде, як гній його, на віки; хто його бачив, питати ме: де він?</verse>
				<verse number="8">Зникне він, неначе сон, і не знайдуть його; нїби ночная мара, він щезне.</verse>
				<verse number="9">Око, що вбачало його, не побачить його нїколи, й не взрить його вже більше місце його.</verse>
				<verse number="10">Дїти його будуть у старцїв ласки шукати, й руки його повернуть усе, в кого він що пограбив.</verse>
				<verse number="11">Костї його ляжуть з ним у порох із усїма гріхами молодостї його.</verse>
				<verse number="12">Коли зло солодким буде йому в ротї його, й він держати ме його під язиком своїм,</verse>
				<verse number="13">Берегти ме, й не викине, а хоронити ме його в устах своїх, -</verse>
				<verse number="14">То їжа та в його животї візьметься гадючою жовчю в йому.</verse>
				<verse number="15">Добро, що пожер, мусить він виблювати: Бог вирве все з живота його.</verse>
				<verse number="16">Яд він гадючий всисає, так од гадюки й згине.</verse>
				<verse number="17">Не бачити йому річок, рік текучих молоком та медом!</verse>
				<verse number="18">Верне все трудом набуте, проглинути не зможе; по мірі набутків його буде й заплата його, й він не натїшиться.</verse>
				<verse number="19">Він бо тїснив, одправляв убогих; видирав домівки, що їх не будував;</verse>
				<verse number="20">Не знало наситку черево його, й не щадив він нїчого в захланностї своїй.</verse>
				<verse number="21">Нїчо не спаслося від прожорства його, зате ж і не вдержиться щастє його.</verse>
				<verse number="22">В повнотї достатків буде тїсно йому; всї руки покривдованих піднімуться на його.</verse>
				<verse number="23">Коли буде в його чим наситити живіт свій, пошле Бог жар гнїву свого й спустить дощем болї в тїло його.</verse>
				<verse number="24">Ухилиться він од зброї залїзної, - прошиє його лук мідяний.</verse>
				<verse number="25">Схоче вийняти стрілу, а вона вийде з тїла - вийде, блисне крізь жовч його; страх смертний прийде на його!</verse>
				<verse number="26">Вся темнота скрита в нутрі в його; його пожирати ме огонь, нїким не роздуваний; нещастє постигне й все те, що зістане в наметї його.</verse>
				<verse number="27">Небо відкриє провину його, й земля встане проти його.</verse>
				<verse number="28">Щезне добуток дому його, все розпливеться в день гнїву його (Божого).</verse>
				<verse number="29">Се частка від Бога чоловікові беззаконному, й пай, визначений йому Вседержителем!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">І відказав Йов і промовив:</verse>
				<verse number="2">Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.</verse>
				<verse number="3">Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.</verse>
				<verse number="4">Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впадати духом?</verse>
				<verse number="5">Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.</verse>
				<verse number="6">Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.</verse>
				<verse number="7">Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?</verse>
				<verse number="8">Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.</verse>
				<verse number="9">Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.</verse>
				<verse number="10">Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.</verse>
				<verse number="11">Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.</verse>
				<verse number="12">Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;</verse>
				<verse number="13">Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).</verse>
				<verse number="14">А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!</verse>
				<verse number="15">Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?</verse>
				<verse number="16">Бачиш, щастє їх не з їх рук. - Та рада безбожних нехай буде далека від мене!</verse>
				<verse number="17">Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?</verse>
				<verse number="18">Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!</verse>
				<verse number="19">(Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. - (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.</verse>
				<verse number="20">Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.</verse>
				<verse number="21">Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?</verse>
				<verse number="22">Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?</verse>
				<verse number="23">Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;</verse>
				<verse number="24">Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.</verse>
				<verse number="25">Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.</verse>
				<verse number="26">А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.</verse>
				<verse number="27">Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.</verse>
				<verse number="28">Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?</verse>
				<verse number="29">Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?</verse>
				<verse number="30">Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?</verse>
				<verse number="31">Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?</verse>
				<verse number="32">Кладовище для його - глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.</verse>
				<verse number="33">Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">І відказав Елифаз із Теману й промовив:</verse>
				<verse number="2">Чи вже ж може людина доставляти Богу користь? Мудрий самому собі добра запобігає.</verse>
				<verse number="3">Що за користь у тому про Вседержителя, як ти живеш без гріха? І буде ж він мати хосен із того, що ти держишся доріг невинностї?</verse>
				<verse number="4">Чи може він, боячись тебе, стане з тобою до розправи, пійде судитись із тобою?</verse>
				<verse number="5">Мабуть, неправди твої надто великі, й проступкам твоїм нема й кінця.</verse>
				<verse number="6">Видно, ти брав заклади з браття твого за дрібницю й з пів-нагих здирав послїдущу одежу.</verse>
				<verse number="7">Жажденому не давав ти й водицї напитись, а голодущого прогонив без куска хлїба;</verse>
				<verse number="8">Землю давав тілько дужим під оселю, й тільки значний який осїдавсь на нїй.</verse>
				<verse number="9">Вдови одправляв єси з нїчим, а сироти полишав із порожними руками.</verse>
				<verse number="10">За се кругом тебе силки й стревожив тебе ненадїйний страх,</verse>
				<verse number="11">Та темрява, в якій ти нїчого не бачиш, і глибінь вод покрила тебе.</verse>
				<verse number="12">Чи Бог не висше небес? Глянь у гору на зорі, як вони високо!</verse>
				<verse number="13">Ти ж кажеш: Що знає Бог? Як він кріз хмари розсудить?</verse>
				<verse number="14">Хмари - завіса його; ходить по небу, не бачить.</verse>
				<verse number="15">Чи ж ти йдеш стежкою давнїх людей, якими ходили люде беззаконні,</verse>
				<verse number="16">Що перед часом погибли, коли вода, розлившись, їх підмила?</verse>
				<verse number="17">Вони говорили до Бога: Оступись од нас! і думали: що вдїє їм Вседержитель?</verse>
				<verse number="18">Бо він сповняв доми їх добром. - Та звичай безбожників нехай буде далеким від мене! -</verse>
				<verse number="19">Бачили се праведні і всьміхались, а невинні сьміялись із них:</verse>
				<verse number="20">Злюки ті - наче б вигублені вже, а нащадки їх - так, як би вже пожер огонь!</verse>
				<verse number="21">Зблизись же до його - мир тобі буде; з того вийде добро тобі.</verse>
				<verse number="22">Прийми з уст його закон, і бери слова його до серця собі.</verse>
				<verse number="23">Як вернешся до Вседержителя твого, - станеш, мов відбудований; віддалиш беззаконність від пробутку твого, -</verse>
				<verse number="24">Будеш за порох мати блистюче срібло, а проміж каміннєм - золото Офирське.</verse>
				<verse number="25">І буде тодї Вседержитель твоїм золотом і блистючим сріблом у тебе;</verse>
				<verse number="26">Бо тодї будеш радуватись Вседержителем твоїм, і піднімеш до Бога лице твоє.</verse>
				<verse number="27">Помолишся до його, а він вислухає тебе, й віддаси подячні обітницї твої.</verse>
				<verse number="28">Що нї задумаєш, воно станеться тобі, а над дорогами твоїми буде сияти сьвітло.</verse>
				<verse number="29">А коли хто й принижений буде, а ти скажеш: піднесись! то Бог спасе похиленого лицем;</verse>
				<verse number="30">Він вибавить і небезвинного, й буде врятований задля чистоти рук твоїх*.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">І озвавсь Йов і рече:</verse>
				<verse number="2">Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.</verse>
				<verse number="3">О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!</verse>
				<verse number="4">Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;</verse>
				<verse number="5">Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.</verse>
				<verse number="6">Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.</verse>
				<verse number="7">Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним - і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.</verse>
				<verse number="8">А то я йду вперед - і нема його, повертаю назад і не зустріну його.</verse>
				<verse number="9">Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.</verse>
				<verse number="10">Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, - я вийду, як золото, чистий.</verse>
				<verse number="11">Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.</verse>
				<verse number="12">Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.</verse>
				<verse number="13">Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.</verse>
				<verse number="14">Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.</verse>
				<verse number="15">Тим то я й дрожу перед ним; думаю - й серце холоне.</verse>
				<verse number="16">Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.</verse>
				<verse number="17">О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?</verse>
				<verse number="2">Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;</verse>
				<verse number="3">Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;</verse>
				<verse number="4">Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.</verse>
				<verse number="5">Се, - як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;</verse>
				<verse number="6">Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;</verse>
				<verse number="7">Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;</verse>
				<verse number="8">Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.</verse>
				<verse number="9">Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.</verse>
				<verse number="10">Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних - годуватись (збіраним) колоссєм;</verse>
				<verse number="11">Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.</verse>
				<verse number="12">У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.</verse>
				<verse number="13">Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.</verse>
				<verse number="14">Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.</verse>
				<verse number="15">Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, - та й вид собі закриває.</verse>
				<verse number="16">В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.</verse>
				<verse number="17">Бо густа тьма - се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.</verse>
				<verse number="18">Такий є легкий собі - хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!</verse>
				<verse number="19">Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня - грішників.</verse>
				<verse number="20">Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!</verse>
				<verse number="21">Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.</verse>
				<verse number="22">Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.</verse>
				<verse number="23">А Бог подає йому безпеку, - він же ж на те й вповає - та очі його (Бога) видять таких поступки.</verse>
				<verse number="24">Піднялись вони високо, - та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.</verse>
				<verse number="25">А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">І відказав Билдад Савхеаський та й промовив:</verse>
				<verse number="2">У його (Бога) й владицтво й снага; він творить мир на висотах своїх.</verse>
				<verse number="3">Хто б його військо злїчив? і над ким він не сияє?</verse>
				<verse number="4">І як же чоловікові бути праведним перед Богом, як може бути чистим, хто від жінки родився?</verse>
				<verse number="5">Ось, навіть місяць, і він не досить ясний, і зорі не чисті перед очима в його!</verse>
				<verse number="6">А тим менше чоловік - черв, і людина, - що як та міль!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">І відказав Йов і рече:</verse>
				<verse number="2">Ой, як же ти поміг менї, безсильному, як піддержав руку слабому!</verse>
				<verse number="3">Що ж то за раду подав єси немудрому, й як основно вияснив річ!</verse>
				<verse number="4">Кому говорив ти оті слова, і чий дух промовив із тебе?</verse>
				<verse number="5">Рефаїми* дрожать під водами й все, що в них животїє.</verse>
				<verse number="6">Нага перед ним безодня, й не закритий Аваддон**.</verse>
				<verse number="7">Північний вітер розпускає він в порожню (воздушну), повісив землю нї на чім.</verse>
				<verse number="8">Він завязав води в хмарах своїх, і хмари не розсїдаються від них.</verse>
				<verse number="9">Він укрив престол свій кругом, розпростерши над ним облак свій.</verse>
				<verse number="10">Він обвів круг гряничний водами аж до гряниць між сьвітлом і тьмою.</verse>
				<verse number="11">Стовпи небес* тремтять і лякаються від погрози його.</verse>
				<verse number="12">Силою своєю розбурхує він море, й розумом своїм гнуздає буту його.</verse>
				<verse number="13">Дух його прикрасив небо, рука його утворила бистрого скорпіона**.</verse>
				<verse number="14">Се ж тілько частинки дїл його, й як то ще не багато чували ми про його! А хто ж би зміг зрозуміти всю велич могучостї його?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">І повів Йов дальш мудру мову свою й говорив:</verse>
				<verse number="2">Вірно, як жив Бог, (хоч і не дав менї суду), і Вседержитель, (хоч і огірчив мою душу),</verse>
				<verse number="3">Що, покіль я ще дишу, й дух його в ніздрах моїх,</verse>
				<verse number="4">Не скажуть уста мої неправди, й льжи мій язик не промовить.</verse>
				<verse number="5">Далеко се від мене, щоб я вас непохибними вважав; нї! поки тху мого, я праведностї моєї не зречуся.</verse>
				<verse number="6">Твердо при правдї стояв я й не попущусь її; совість моя не докорить менї по весь вік мій.</verse>
				<verse number="7">Ворог мій буде менї, як безбожник, а той, що встає проти мене, як беззаконник.</verse>
				<verse number="8">Бо й яку може мати надїю лицемірний, коли візьме, коли вирве йому Бог душу його?</verse>
				<verse number="9">Чи ж вислухає Бог клик його, коли прийде на його нужда?</verse>
				<verse number="10">Чи Вседержитель буде відрадою йому, чи можна буде йому призивати його кожного часу?</verse>
				<verse number="11">Виявлю вам, що в руцї в Бога; не втаю, що у Вседержителя.</verse>
				<verse number="12">Бачили ви й самі; на що ж вам стілько молоти?</verse>
				<verse number="13">От злюцї в Бога доля, і пай, який допадаєсь од Бога гнобителям:</verse>
				<verse number="14">Як прибудуть йому сини, то хиба під меч, а потомки його не наситяться хлїбом.</verse>
				<verse number="15">Хто ж зістане по йому, того забере смерть у гріб, а й вдови по них голосити не будуть.</verse>
				<verse number="16">Хоч він надбає купи срібла, як піску, а одежі, наче глини, наскладає,</verse>
				<verse number="17">То він наскладає, а праведник буде одягатись, а сріблом невинний забагатїє.</verse>
				<verse number="18">Строїть він дім собі, - то як червяк, і, як садовий сторож, робить собі будку;</verse>
				<verse number="19">Лагає спати багатим, та таким не встане; отвирає очі, а він вже не той.</verse>
				<verse number="20">Страх, мов потоп, прийде на його неждано, й буря в ночі ухопить його.</verse>
				<verse number="21">Вітер восточний підойме й понесе його, й летом помчить він поперед його;</verse>
				<verse number="22">Напре бо на його й не пощадить, хоч як би він змагався втечи від його.</verse>
				<verse number="23">Тільки руками сплеснуть про його, й засвищуть про його над місцем його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="28">
				<verse number="1">Так! срібло має початкову жилу, й золото своє місце, де його плавлють.</verse>
				<verse number="2">Залїзо добувають із землї, а мідь витоплюють із каміння.</verse>
				<verse number="3">(Чоловік) робить кінець тьмі й пильно шукає за (таким) каменем у мороцї й найглухійшій темнотї.</verse>
				<verse number="4">Пробивають закон у місцях, де не постала нога; спускаючись, висять і сумують далеко від людей.</verse>
				<verse number="5">Земля, де хлїб росте, у нутрі розрита, неначе огнем.</verse>
				<verse number="6">Камінь її - то сафир із золотими крупцями.</verse>
				<verse number="7">Стежки туди не знає хижа птиця, й не зазирнуло туди око яструба;</verse>
				<verse number="8">Не топтали її левчуки, й не ходив по нїй шакаль.</verse>
				<verse number="9">На граніт накладає він (чоловік) руку свою, з коренем перевертає гори.</verse>
				<verse number="10">В скелях прорубує канали, й все дорогоцїнне вбачає око його.</verse>
				<verse number="11">Зупиняє протоки бурчаків і, що заховано в тьмі, все те на сьвітло виносить.</verse>
				<verse number="12">А де ж мудрість знайти? і де є місце розуму?</verse>
				<verse number="13">Чоловік не знає цїни її, й не знаходиться вона на землї живих.</verse>
				<verse number="14">Безодня говорить: Не в менї вона; та й море каже: Не в мене!</verse>
				<verse number="15">Не продається вона за золото та й не вимінюєсь її за срібло ваговите;</verse>
				<verse number="16">Не в цїнї вона з золотом Офирським, нї з дорогоцїнним ониксом, нї з сафіром.</verse>
				<verse number="17">Не рівняєсь із нею золото й кришталь, та й не виміняєш її за посуди щирозолоті.</verse>
				<verse number="18">А про коралї та перли й згадувати нїщо; здобути премудрість - цїннїйш над рубини.</verse>
				<verse number="19">Ба й топаз Етиопський їй не рівня; щирим золотом не цїнуєсь вона.</verse>
				<verse number="20">Звідки ж береся премудрість? і де є місце розуму?</verse>
				<verse number="21">Від усього, що живе, скрита вона, ба не догледить її й птаство піднебесне.</verse>
				<verse number="22">Правда, безодня та смерть говорять: до ушей наших доходила чутка про неї;</verse>
				<verse number="23">Але тільки Бог знає тропу до неї та знає й місце її.</verse>
				<verse number="24">Він бо прозирає всї концї сьвіту, й що під небом, він вбачає.</verse>
				<verse number="25">Як він визначив вітрові вагу й водї давав міру,</verse>
				<verse number="26">Коли вказував дощам закон, а блискавицям дорогу, -</verse>
				<verse number="27">Тодї він бачив її й явив її, й приспособив її, та навчив ще й слїдити її,</verse>
				<verse number="28">І сказав чоловіку: Страх Господень - се справдїшня премудрість тобі; берегтись злого - се розум.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="29">
				<verse number="1">І повів Йов далїй поважну мову свою й говорив:</verse>
				<verse number="2">О, коли б я був такий, як у тих місяцях, що минули, як у ті днї, коли Бог ще стеріг мене;</verse>
				<verse number="3">Коли його сьвітло ще блищало в мене над головою, й я при сьвітлї (ласки) його ходив посеред темряви;</verse>
				<verse number="4">Як в молодощах моїх ласка Божа витала понад наметом моїм;</verse>
				<verse number="5">Коли то Вседержитель був ще зо мною, а дїти мої кругом мене;</verse>
				<verse number="6">Коли то дороги мої залиті були молоком, а скеля точила потоки олїї!</verse>
				<verse number="7">Тодї виходив я, було до воріт міста*, й уставляв на майданї сїдалище собі,</verse>
				<verse number="8">Хлопцї загледять мене, й ховаються, старцї встають і стоять;</verse>
				<verse number="9">Значні здержуються від бесїди й кладуть палцї на уста свої.</verse>
				<verse number="10">Голос старшин умовкає, а язик прилипає до піднебіння в їх.</verse>
				<verse number="11">Ухо, що почує мене, вже й благословляє мене; око, що бачить мене, вже мене й величає;</verse>
				<verse number="12">Бо рятував терплячого, що голосив, і сироту безпомочного.</verse>
				<verse number="13">Хто погибав, того благословеннє приходило на мене, а серцю вдовицї подавав я відраду.</verse>
				<verse number="14">Я одягавсь у справедливість, а суд мій окрашував мене, мов мантиєю й вінцем.</verse>
				<verse number="15">Я був очима слїпому й ногами кульгавому;</verse>
				<verse number="16">Я був батьком убогим і всяку справу незнану розбірав я розважливо.</verse>
				<verse number="17">Злюцї торощив я челюстї і виривав із зубів у його здобичу.</verse>
				<verse number="18">От і мовляв я собі: Вмру я в свойму гнїздї й днїв моїх буде много, як піску;</verse>
				<verse number="19">Корінь мій відкритий буде приступови води, й роси ночувати муть на галуззю мойму.</verse>
				<verse number="20">Слава моя не зостарієсь, а лук мій останесь кріпким у руцї в мене.</verse>
				<verse number="21">Бувало, слухали мене, й дожидали мовчки поради моєї.</verse>
				<verse number="22">Слів моїх уже й не розбірали, слова мої капали дощиком на них.</verse>
				<verse number="23">Дожидали мене, й, як (земля) до опізненого дощу, отвирали роти свої.</verse>
				<verse number="24">Бувало, всьміхнусь до них - а вони й не довіряють; веселого лиця мого нїколи не омрячили.</verse>
				<verse number="25">Я назначав поступки їх, і засїдав на передньому місцї, та жив, нїби царь проміж своїм військом, як утїшитель плачучих.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="30">
				<verse number="1">Нинї ж глузують із мене менші від мене лїтами, такі, що їх батьків я б не прийняв і між пастуші собаки.</verse>
				<verse number="2">Бо й сила в руках їх - до чого вона менї була? вони вже пережили пору свою.</verse>
				<verse number="3">Нуждою й голодом висушені, йдуть вони в степ безводний, мрачний та опустїлий;</verse>
				<verse number="4">Щиплють лободу попід корчами, - ягоди ялівцю - се хлїб їх.</verse>
				<verse number="5">Із громади проганяють їх, мов на злодїїв, гукають на них,</verse>
				<verse number="6">Щоб у байраках жили, по печерах та по скелях.</verse>
				<verse number="7">Там вони ревуть проміж кущами, куляться під тернєм.</verse>
				<verse number="8">Люде викинені, люде безіменні, викиди землї!</verse>
				<verse number="9">У них то став я піснею тепер, кормом їх розмов.</verse>
				<verse number="10">Мною гидують вони, тїкають далеко від мене, й не стидаються спльовувати передо мною.</verse>
				<verse number="11">Тим, що він (Бог) розвязав поводи мої й побив мене, то й вони скинули з себе узди передо мною,</verse>
				<verse number="12">З правого боку встає покидь ся, й валить із ніг мене, прямує пагубну дорогу свою проти мене.</verse>
				<verse number="13">Зрили стежку мою, все з'уміли зробити на мою погибель, а нема, хто б подав підмогу.</verse>
				<verse number="14">Вони прийшли на мене, наче б крізь широкий перелом у мурі, з шумом ринулись на мене.</verse>
				<verse number="15">Страх ударив на мене; вітром розвіялась велич моя, а щастє моє унеслось, як хмара.</verse>
				<verse number="16">А нинї ниє душа моя в менї; днї смутку обгорнули мене.</verse>
				<verse number="17">Ніччю вертить мене в костях моїх, і жили мої не мають спокою.</verse>
				<verse number="18">Трудно, о трудно менї зняти одежу з себе, краї обгортки моєї давлять мене.</verse>
				<verse number="19">Кинув мене він у грязь, я взявся попелом і пилом.</verse>
				<verse number="20">Кричма до тебе кричу, а ти не чуєш, - стою, а ти дивишся (мовчки) на мене.</verse>
				<verse number="21">Немилосердним зробивсь ти менї, сильною рукою ворогуєш проти мене.</verse>
				<verse number="22">Ти зняв мене, пустив летїти з вітром і розбиваєш мене.</verse>
				<verse number="23">О, я знаю, що ти примчиш мене 'д смертї, до дому, де збіраються всї живучі.</verse>
				<verse number="24">Та він же не простягне руки своєї на дім костей; бо чи ж будуть вони кричати, як би їх стирав?</verse>
				<verse number="25">А хиба ж я не плакав над тим, хто горював; чи ж не смутилось серце моє над бідними?</verse>
				<verse number="26">А тим часом, коли дожидав добра, прийшло на мене лихо; коли сподївався сьвітла, тьма мене окрила.</verse>
				<verse number="27">Нутро моє кипить і не перестає; днї печальні прийшли на мене.</verse>
				<verse number="28">Я почорнїлий ходжу, та не від сонця; серед громади стаю і кричу.</verse>
				<verse number="29">Я братом шакалам зробивсь, струсям товаришем стався.</verse>
				<verse number="30">Кожа вчорнїла моя, костї обгоріли від жару.</verse>
				<verse number="31">І цитра моя голосить, і сопілка ридає.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="31">
				<verse number="1">З очима моїми вчинив я вмову, щоб і не думати про дївицю.</verse>
				<verse number="2">Бо й яка ж доля була б менї від Бога з висоти й яке наслїддє від Вседержителя з неба?</verse>
				<verse number="3">Чи ж не погибель безбожному, й не допуст лиходїєві?</verse>
				<verse number="4">Та й чи ж не бачив він доріг моїх, - не лїчив всї ступнї мої?</verse>
				<verse number="5">Як я ходив у марнотї й неправдї, а нога моя квапила до омани, -</verse>
				<verse number="6">То нехай зважать мене на вазї правди й Бог розпізнає мою безвинність.</verse>
				<verse number="7">Наколи ноги мої схибили з правої путї й серце моє ходило слїдом за очима моїми, та коли що небудь нечисте прилипло до рук моїх,</verse>
				<verse number="8">Так нехай я сїю, а їсть хто иншій, і нехай пагонцї мої вирвані будуть із коріннєм.</verse>
				<verse number="9">Як до чужої жони коли небудь серце моє загорілось, і я засїдавсь зрадливо під дверима в ближнього мого,</verse>
				<verse number="10">Так нехай жінка моя жорнить на другого, й нехай другі збиткуються над нею.</verse>
				<verse number="11">Се ж бо й гріх і проступок, що під суд підпадає;</verse>
				<verse number="12">Се той огонь, що жере аж до загуби, й він усе майно моє викоренив би до щаду.</verse>
				<verse number="13">Як би я нехтував право раба чи рабинї моєї, коли б вони правувались зо мною,</verse>
				<verse number="14">То що б я робив, коли б Бог встав і поглянув на мене, й що б я міг відказати йому?</verse>
				<verse number="15">Хиба ж бо не той, що мене збудував в утробі, збудував і його, й однако дав нам образ у матернім лонї?</verse>
				<verse number="16">Хиба ж я відказував злиденним у їх просьбі, або томив очі вдові (дожидаючій помочи)?</verse>
				<verse number="17">Чи сам же я з'їдав мій шматок хлїба, а не їв з його й сиротина?</verse>
				<verse number="18">Та ж він ріс у мене, як у батька, і ще з малку малого мого піклувавсь я вдовою.</verse>
				<verse number="19">Як я побачу було кого погибаючого, або без одежі злидаря, що не мав чим прикритись, -</verse>
				<verse number="20">Чи ж не благословляли мене стегна його (за одежу), чи ж не обогрівала його вовна з отари моєї?</verse>
				<verse number="21">Як на безбатьченка зняв я руку, хоч я знав, що мати му оборону в воротях (на судї),</verse>
				<verse number="22">То нехай рамено моє відпаде од плеча, а рука моя відломиться від ліктя,</verse>
				<verse number="23">Бо страшна менї була б кара від Бога: я б перед величчю його не устоявся.</verse>
				<verse number="24">Не вже ж покладав я в золотї опору мою, або промовляв до скарбу: ти надїя моя?</verse>
				<verse number="25">Чи ж я тїшився моїм статком великим, та що рука моя придбала багато?</verse>
				<verse number="26">Дивлячись на сонце, як воно сяє, і як той місяць велично пливе,</verse>
				<verse number="27">Чи дав я увестись серцю мойму тайкома, та й чи ж цїлували уста мої (на їх шану) руку мою?</verse>
				<verse number="28">Та ж се був би проступок, підпадаючий під суд, бо тодї відрікся б я Бога Всевишнього.</verse>
				<verse number="29">Чи радїв я з погибелї ворога мого, або веселився, коли постигло його нещастє?</verse>
				<verse number="30">Нї! я нїколи не дав устам моїм волї, грішити, проклинаючи душу його.</verse>
				<verse number="31">Чи не говорила ж челядь шатра мого: хто ж не наситився б мясом його?</verse>
				<verse number="32">Приходень нїколи не ночував на улицї; двері мої отвирав я всякому, хто мимо проходив.</verse>
				<verse number="33">Коли б я робом людським таїв проступки мої, й скривав у грудях хиби мої,</verse>
				<verse number="34">То менї страшно було б перед громадою, й погорда краян лякала б мене, й я мовчав би та й не виходив за двері.</verse>
				<verse number="35">О, коли б то хтось переслухав мене! Се моє бажаннє, щоб Вседержитель дав відповідь менї, а оборонник мій все те списав!</verse>
				<verse number="36">Я носив би той запис на плечах моїх, і вкладав собі, як вінець;</verse>
				<verse number="37">Я б виявив йому кожний ступінь мій, а наближався б до його*, мов до князя.</verse>
				<verse number="38">Коли поле моє проти мене кричало, і загони його на мене нарікали;</verse>
				<verse number="39">Коли їв я вроджай його та й не віддячив за його, й томив життє робітників,</verse>
				<verse number="40">То нехай замість пшеницї росте в мене осетий, а замість ячменю - кукіль! І скінчились слова Йовові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="32">
				<verse number="1">Як же ті три мужі вже не відказували Йовові, тим що він себе мав за праведного,</verse>
				<verse number="2">Тодї запалав гнївом Еліуй Барахиїленко, з Бузу, з роду Рамового; а запалав гнїв його на Йова за те, що виправдував себе більш, анїж Бога;</verse>
				<verse number="3">А на трьох другів його досадував за те, що не знайшли влучної відповідї, а тільки винуватили Йова.</verse>
				<verse number="4">Еліуй же ждав, покіль Йов говорив, бо ті були старші його віком.</verse>
				<verse number="5">Як же побачив Еліуй, що уста тих трьох мужів не вміли більш відказувати, то й запалав гнївом.</verse>
				<verse number="6">От і озвавсь Еліуй Барахиїленко з Бузу так: Я молодий, а ви вже старцї: я боявсь висказувати мою думку.</verse>
				<verse number="7">Я собі думав: Нехай говорять днї, і многі лїта навчають мудростї.</verse>
				<verse number="8">Але дух у чоловіцї та вдохновеннє від Вседержителя дають йому розум.</verse>
				<verse number="9">Не самі ж тільки многолїтні розумні, та й не самі старцї знають правду.</verse>
				<verse number="10">От чому я говорю. Тим то вислухайте мене, виповім і я те, що знаю.</verse>
				<verse number="11">Ось, я вижидав, що ви казати мете, - вслуховавсь у ваші розсуджування, докіль ви придумували, що б сказати.</verse>
				<verse number="12">Пильно дивився на вас, та ось нї один із вас не спромігся доказати провину Йову, ба вже й перестали відповідати на слова його.</verse>
				<verse number="13">Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.</verse>
				<verse number="14">От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.</verse>
				<verse number="15">Полякались, мовчять, перестали говорити.</verse>
				<verse number="16">А коли я жду, а вони не говорять, з'упинились і вже не відказують,</verse>
				<verse number="17">То я відкажу й виявлю мою думку.</verse>
				<verse number="18">Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.</verse>
				<verse number="19">Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.</verse>
				<verse number="20">Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.</verse>
				<verse number="21">Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,</verse>
				<verse number="22">Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="33">
				<verse number="1">Ітак, слухай, Йове, мови моєї і вважай на кожне слово моє!</verse>
				<verse number="2">Ось, я одверзаю уста мої, язик мій промовляє з гортанї моєї.</verse>
				<verse number="3">Слова мої з щирого серця, а уста мої возглаголють чисті думки.</verse>
				<verse number="4">Дух Божий создав мене, й Вседержитель надихав життєм.</verse>
				<verse number="5">Коли маєш снагу, - відказуй менї й стань проти мене.</verse>
				<verse number="6">Ось я, по твому бажанню, стаю замість Бога. Та й я утворений з глини;</verse>
				<verse number="7">Тим ти не маєш чого зворушуватись через мене, та й рука моя не буде важка про тебе.</verse>
				<verse number="8">Ти говорив в уші мої, й я чув голос слів:</verse>
				<verse number="9">Чист я, не маю гріха, провини в мене немає, анї неправди.</verse>
				<verse number="10">Він же найшов вину на мене й має мене за ворога свого;</verse>
				<verse number="11">Ноги мої в кайдани закував і всї стежки мої назирає.</verse>
				<verse number="12">От і неправ єси в тому, відказую я тобі, бо Бог висше людини.</verse>
				<verse number="13">Що тобі спорити з ним? та ж він не здає справи з нїякого дїла свого.</verse>
				<verse number="14">Бог скаже раз, а коли на те не вважають, ще й другий раз.</verse>
				<verse number="15">У снї, в нічному видиві, коли сон находить на людей, коли дрімаємо на ложі,</verse>
				<verse number="16">Тодї він відтулює в чоловіка ухо й втискає йому свою науку,</verse>
				<verse number="17">Щоб впинити чоловіка від якого наміру й від гординї заховати;</verse>
				<verse number="18">Щоб одвести душу його від пропастї, й життє його від убиття мечем.</verse>
				<verse number="19">Або наводиться він на розум хоробою на постелї своїй та тяжким болем у всїх костях своїх,</verse>
				<verse number="20">Так, що він одвертається від хлїба й душа його від улюбленої страви.</verse>
				<verse number="21">Тїло спадає на нім, так що його не видко, самі костї виставляються, що їх перш не було видно.</verse>
				<verse number="22">А душа його наближуєсь ід могилї, а життє його 'д смертї.</verse>
				<verse number="23">Добре, коли в кого є ангел-хранитель, один із тисячей, що вказують праву дорогу чоловікові, -</verse>
				<verse number="24">То Бог змилується над ним і скаже: Спаси його од могили; я знайшов, за що маю бути милосерним йому.</verse>
				<verse number="25">Тодї зробиться тїло його сьвіжійше, анїж у дитини, й вернеться він до молодощів.</verse>
				<verse number="26">Буде молитись він до Бога, й покаже йому ласку; засьвітить ясним лицем над ним, і верне йому його праведність.</verse>
				<verse number="27">І подивиться він на людей і скаже: грішив я й кривив правдою, та не відплачено менї.</verse>
				<verse number="28">Душу мою слобонив від загибелї й бачить вона сьвітло.</verse>
				<verse number="29">Двійчі й трійчі таке чинить Бог із чоловіком,</verse>
				<verse number="30">Щоб його життє спасти від ями й сьвітлом живих осияти.</verse>
				<verse number="31">Уважай же, Йове, слухай мене, мовчи й дай менї говорити.</verse>
				<verse number="32">А коли маєш що сказати, промов; я рад би, щоб ти оправдився;</verse>
				<verse number="33">А коли нї, так слухай мене, мовчи, а я навчу тебе мудростї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="34">
				<verse number="1">І говорив Еліуй дальше й казав:</verse>
				<verse number="2">Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!</verse>
				<verse number="3">Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.</verse>
				<verse number="4">Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.</verse>
				<verse number="5">Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.</verse>
				<verse number="6">Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана - незаслужена.</verse>
				<verse number="7">Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,</verse>
				<verse number="8">Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними?</verse>
				<verse number="9">Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу.</verse>
				<verse number="10">Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя - несправедливого суду,</verse>
				<verse number="11">Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому.</verse>
				<verse number="12">Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду.</verse>
				<verse number="13">Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй?</verse>
				<verse number="14">Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, -</verse>
				<verse number="15">Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися.</verse>
				<verse number="16">От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.</verse>
				<verse number="17">Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?</verse>
				<verse number="18">Хиба можна сказати цареві: ти - безбожник, а князям: ви - беззаконники?</verse>
				<verse number="19">Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони - дїло рук його.</verse>
				<verse number="20">Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.</verse>
				<verse number="21">Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його.</verse>
				<verse number="22">Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі.</verse>
				<verse number="23">Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом.</verse>
				<verse number="24">Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх,</verse>
				<verse number="25">Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають,</verse>
				<verse number="26">Як беззаконних, карає він їх перед очима в других.</verse>
				<verse number="27">За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,</verse>
				<verse number="28">Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.</verse>
				<verse number="29">Як упокій він дарує, - хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? - все одно, чи народ, чи один чоловік,</verse>
				<verse number="30">Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.</verse>
				<verse number="31">От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, - більш не буду грішити;</verse>
				<verse number="32">А чого я не розумію, - ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.</verse>
				<verse number="33">Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.</verse>
				<verse number="34">Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:</verse>
				<verse number="35">Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.</verse>
				<verse number="36">Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним.</verse>
				<verse number="37">Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="35">
				<verse number="1">І вів Еліуй далїй свою річ і говорив:</verse>
				<verse number="2">Не вже ж видиться тобі се справедливим, що ти сказав: Я праведнїйший, анїж сам Бог?</verse>
				<verse number="3">Ти бо сказав: що за користь менї, й що прибуло б менї з того навперід, як і послї того, як би я согрішив?</verse>
				<verse number="4">Я відкажу й самому тобі й твоїм друзям з тобою:</verse>
				<verse number="5">Глянь лиш на небо й побач; глянь на хмари, що над тобою.</verse>
				<verse number="6">Як ти грішиш, що за шкоду йому причиняєш? і хоч би ти проступки твої незнати як збільшив, то що вдїєш ти йому?</verse>
				<verse number="7">Коли ти праведен, що ж даєш йому? або що він з руки в тебе візьме?</verse>
				<verse number="8">Безбожність твоя причинить шкоди тільки чоловікові, та й праведність твоя буде хосенна синові чоловічому.</verse>
				<verse number="9">Під силою угнїтаючих стогнуть угнетені й нарікають під рукою можних;</verse>
				<verse number="10">Та нїхто не говорить: Де Бог, мій сотворитель, що його й в ночі осьпівують?</verse>
				<verse number="11">Що більш, як зьвіррє земне, нас навчає, і більш, як птаство піднебесне, врозумляє?</verse>
				<verse number="12">Хоч і кричать, не відказує, задля гординї злих людей.</verse>
				<verse number="13">Але се неправда, будьто Бог не чує й Вседержитель не вглядає в те.</verse>
				<verse number="14">Хоч ти й сказав, що не бачиш його, та суд уже готовий у його, - жди його.</verse>
				<verse number="15">Але тепер, тим що гнїв Божий не навідав його, й він іще не спізнав його по всїй лютостї його,</verse>
				<verse number="16">Відчинив Йов легкодушно уста свої й розкидає нерозважно словами.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="36">
				<verse number="1">І провадив Еліуй річ дальше й говорив:</verse>
				<verse number="2">Зажди ще трохи; я покажу тобі, що маю ще дещо про Бога сказати.</verse>
				<verse number="3">Почну розслїди мої здалека й стану в оборонї справедливостї Творця мого.</verse>
				<verse number="4">Льжи бо певно нема в слові мойму; явлюсь тобі в повнотї знання мого.</verse>
				<verse number="5">Знай, Бог могучий, однакже не гордить сильним, що кріпкий серцем.</verse>
				<verse number="6">Але він і не піддержує безбожників і дає придавленим, що їм належить.</verse>
				<verse number="7">Не одвертає очей він од людей правих, і на все саджає їх поруч із царями на престолї й приводить до поваги.</verse>
				<verse number="8">Як же инші в кайданах і звязані повороззєм нужди -</verse>
				<verse number="9">Він їх дїла їм покаже й гріхи їх превеликі;</verse>
				<verse number="10">Та відтулює їм ухо, щоб розуміли, й велить завернутись од їх ледачих учинків.</verse>
				<verse number="11">І, як послухають та стануть йому служити, то й провожати муть днї свої в щастї, і лїта свої в радощах;</verse>
				<verse number="12">Як же не послухають, - згинуть од (Божого) стрілу й визівнуть духа в слїпотї своїй.</verse>
				<verse number="13">Лукаві же - вони зрушують серцем своїм гнїв (Божий); вони й не кличуть до його, коли закує їх в кайдани;</verse>
				<verse number="14">Тим і мруть вони в молодощах, а життє їх із блудниками.</verse>
				<verse number="15">Бідного ж він рятує з біди його, і в тїснотї відтулює ухо його*.</verse>
				<verse number="16">Викликав би й тебе він з тїсноти на місце просторе, де нема притиску, й на столї твойму страва повна була б товщі.</verse>
				<verse number="17">Да в тебе повно розсудів безбожних, а суд і присуд - укупі.</verse>
				<verse number="18">О, нехай не вдарить тебе гнїв Божий карою! І найбільший викуп не спас би тебе.</verse>
				<verse number="19">Чи ж дасть бо він яку цїну твому багацтву? Нї, - анї золотові, анї нїякому скарбові.</verse>
				<verse number="20">О, не бажай тієї ночі, коли й народи з своїх місць зникають!</verse>
				<verse number="21">Остерегайсь, не нахиляйсь до безбожностї, яку ти волїєш, нїж тихо страдати.</verse>
				<verse number="22">Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець?</verse>
				<verse number="23">Хто йому вкаже дорогу його; хто скаже: Ти чиниш несправедливість?</verse>
				<verse number="24">Памятай на те, щоб його дїла хвалити, що їх люде видять.</verse>
				<verse number="25">Всї бо люде можуть їх бачити; чоловік може їх і надалеки постерігати.</verse>
				<verse number="26">Ось, Бог великий й годї нам його поняти; лїт його нам не злїчити.</verse>
				<verse number="27">Краплями збірає він води, а вони силою виливаються дощем;</verse>
				<verse number="28">Ринуть вони із хмар, і густо лиються на людей.</verse>
				<verse number="29">А хто може зміркувати, як за далеко облаки сягають, або тріск у шатрі його?</verse>
				<verse number="30">А ось, він обливає його сьвітлом своїм і покриває дно моря.</verse>
				<verse number="31">Звідси судить він народи, звідси дає багату поживу.</verse>
				<verse number="32">В жменях держить блискавицю й приказує їй, кого вдарити.</verse>
				<verse number="33">Грім дає знати про неї, та й скот відчуває, що дїєсь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="37">
				<verse number="1">А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.</verse>
				<verse number="2">Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.</verse>
				<verse number="3">Попід усїм небом реве він, блиск його - на всю землю.</verse>
				<verse number="4">Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не з'упиняє його, коли голос його почуто.</verse>
				<verse number="5">Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.</verse>
				<verse number="6">Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.</verse>
				<verse number="7">Людям печатає руки**, щоб усї взнали дїло його.</verse>
				<verse number="8">Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.</verse>
				<verse number="9">Буря приходить з полудня, з півночі ж - студень.</verse>
				<verse number="10">Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинається.</verse>
				<verse number="11">Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,</verse>
				<verse number="12">І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,</verse>
				<verse number="13">Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.</verse>
				<verse number="14">Слухай же сього, Йове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.</verse>
				<verse number="15">Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?</verse>
				<verse number="16">Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?</verse>
				<verse number="17">Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?</verse>
				<verse number="18">Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?</verse>
				<verse number="19">Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.</verse>
				<verse number="20">Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?</verse>
				<verse number="21">Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.</verse>
				<verse number="22">Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.</verse>
				<verse number="23">Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.</verse>
				<verse number="24">То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="38">
				<verse number="1">Озвався Господь до Йова з бурі й промовив:</verse>
				<verse number="2">Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами?</verse>
				<verse number="3">Зараз підпережи чересла твої*, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї:</verse>
				<verse number="4">Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш!</verse>
				<verse number="5">Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по нїй?</verse>
				<verse number="6">На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її,</verse>
				<verse number="7">Як тим часом всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів?</verse>
				<verse number="8">Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло,</verse>
				<verse number="9">Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його,</verse>
				<verse number="10">Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота,</verse>
				<verse number="11">І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм?</verse>
				<verse number="12">Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервонїти)</verse>
				<verse number="13">Та щоб обхопила краї землї, а земля стрясла з себе безбожників;</verse>
				<verse number="14">Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа,</verse>
				<verse number="15">А безбожникам щоб одняте було сьвітло, і сьмілива рука їх зломилась.</verse>
				<verse number="16">Чи то ти сходив у глибину морську та провірював безодню?</verse>
				<verse number="17">Чи ворота смертні тобі відчинялись, чи бачив ти двері темряви страшної?</verse>
				<verse number="18">Чи обняв ти оком сьвіт увесь широкий? Говори, коли все знаєш?</verse>
				<verse number="19">Куди дорога до пробутку сьвітла, й де місце темряви?</verse>
				<verse number="20">А вже ж ти доходив до гряниць її й знаєш стежки до дому її.</verse>
				<verse number="21">Певно знаєш, бо ти був тодї вже народжений, й днїв життя твого дуже багато!</verse>
				<verse number="22">А може доходив до складів снїгу, й бачив грядові комори,</verse>
				<verse number="23">Що я їх переховую на час смутку, на день побою та війни (проти ледачих)?</verse>
				<verse number="24">Якою дорогою розливаєсь сьвітло й шириться східний вітер по землї?</verse>
				<verse number="25">Хто дощу канали риє, й хто блискавицям путь указує та грому,</verse>
				<verse number="26">Щоб ійшов дощ на землю безлюдну, на пустиню, де нема й чоловіка,</verse>
				<verse number="27">Щоб насичував пустиню й степ, і розбуджував до росту зароди травні?</verse>
				<verse number="28">Чи в доща є батько? Хто роджає краплї роси?</verse>
				<verse number="29">Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусї - хто його родить?</verse>
				<verse number="30">Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безоднї замерзає.</verse>
				<verse number="31">Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона*?</verse>
				<verse number="32">Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дїтьми її?</verse>
				<verse number="33">Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землї?</verse>
				<verse number="34">Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе?</verse>
				<verse number="35">Чи можеш ти розсилати блискавицї, та й чи прийдуть вони 'д тобі й скажуть: Ось ми!</verse>
				<verse number="36">Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові?</verse>
				<verse number="37">Хто може перелїчити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний,</verse>
				<verse number="38">Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь?</verse>
				<verse number="39">Не вже ж то ти ловиш левицї здобич і левчуків годуєш,</verse>
				<verse number="40">Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавинї засїдаються?</verse>
				<verse number="41">А воронові хто готує харч його, коли дїти його пищать до Бога, блукаючи без поживи?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="39">
				<verse number="1">Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?</verse>
				<verse number="2">Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?</verse>
				<verse number="3">Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;</verse>
				<verse number="4">Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.</verse>
				<verse number="5">Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?</verse>
				<verse number="6">Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.</verse>
				<verse number="7">Сьміх - йому товпи міські, й не чує крику погонича,</verse>
				<verse number="8">По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.</verse>
				<verse number="9">А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?</verse>
				<verse number="10">Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?</verse>
				<verse number="11">Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?</verse>
				<verse number="12">Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?</verse>
				<verse number="13">Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?</verse>
				<verse number="14">Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,</verse>
				<verse number="15">Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;</verse>
				<verse number="16">До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його* буде даремний;</verse>
				<verse number="17">Бо Бог не дав йому розуму й не вдїлив глузду;</verse>
				<verse number="18">(Тільки втїкаючи) коли підніме крила, - сьміх йому кінь і їздець його.</verse>
				<verse number="19">Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?</verse>
				<verse number="20">Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;</verse>
				<verse number="21">Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;</verse>
				<verse number="22">З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.</verse>
				<verse number="23">Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;</verse>
				<verse number="24">Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;</verse>
				<verse number="25">Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.</verse>
				<verse number="26">Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?</verse>
				<verse number="27">Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?</verse>
				<verse number="28">Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;</verse>
				<verse number="29">Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;</verse>
				<verse number="30">Орлята його пють кров, і де труп, там і він.</verse>
				<verse number="31">І говорив Господь дальше й сказав до Йова:</verse>
				<verse number="32">Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому!</verse>
				<verse number="33">І відказав Йов Господеві й промовив:</verse>
				<verse number="34">Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі.</verse>
				<verse number="35">Раз я говорив - та тепер говорити не стану; - навіть два рази, та більш не буду.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="40">
				<verse number="1">І відказав Господь Йовові з бурі й промовив:</verse>
				<verse number="2">Підпережи чересла твої, як мужові годиться: я питати мусь у тебе, а ти говори менї.</verse>
				<verse number="3">Ти хочеш опрокинути присуд мій, хочеш винуватити мене, щоб себе якось оправдити?</verse>
				<verse number="4">Чи така ж рука у тебе, як рука у Бога! Чи з'умієш загріміти таким голосом, як він?</verse>
				<verse number="5">А нуж, одягнись у величчє й славу, украси себе сяєвом і пишнотою;</verse>
				<verse number="6">Вилий строгість гнїву твого, позирни на гордих і смири їх:</verse>
				<verse number="7">Поглянь на всїх зарозумілих і принизи їх, та зітри безбожних таки на місцях їх;</verse>
				<verse number="8">Закопай всїх їх у землю й лиця їх покрий тьмою.</verse>
				<verse number="9">Тодї й я признаю, що правиця твоя може рятувати тебе.</verse>
				<verse number="10">Ось бегемот*: Я создав його так само, як і тебе; він їсть траву, як віл;</verse>
				<verse number="11">Його сила в бедрах його, а крепкість його в мяснях черева його;</verse>
				<verse number="12">Махає він хвостом, неначе кедром, а бедра в його - з жил, мов сїтка, помотаних;</verse>
				<verse number="13">Ноги в його, як мідяні труби; костї - мов залїзні прути;</verse>
				<verse number="14">Се - верх доріг (дїл) Божих; тільки Творець може наблизити до його меча свого;</verse>
				<verse number="15">Гори дають йому поживу, там граються всї зьвірята польові;</verse>
				<verse number="16">Він під гілястими деревами лягає, в сховищах рогізних і в болотах;</verse>
				<verse number="17">Листаті дерева окривають його своєю тїнню, ивина надводня обіймає його;</verse>
				<verse number="18">Ось він пє з ріки й не страхаєсь; байдуже йому, нехай би й Йордань полилась у рот йому.</verse>
				<verse number="19">Чи ж візьме хто його в очах його (приступом), й чи проколе йому носа шилом.</verse>
				<verse number="20">Чи можеш ти вудкою витягнути (з води) левіятана* а верівкою вхопити за язик його?</verse>
				<verse number="21">Чи вправиш ти в ніздрі йому каблучку? Чи проколеш іглою челюсть йому?</verse>
				<verse number="22">Чи благати ме тебе він і говорити лагідно з тобою?</verse>
				<verse number="23">Чи ввійде він в умову з тобою, й ти візьмеш його собі на завсїди за слугу?</verse>
				<verse number="24">Чи, мов пташкою, будеш ним забавлятись, і звяжеш його про дївчаток твоїх?</verse>
				<verse number="25">Чи товариші влову будуть продавати його, чи з купцями Хананейськими будуть паюватись?</verse>
				<verse number="26">Чи зможеш ти проколоти списом його шкіру, або голову його рибячою острогою?</verse>
				<verse number="27">Наложи на його руку й запамятай собі тую боротьбу, - більш того не зробиш!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="41">
				<verse number="1">Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.</verse>
				<verse number="2">Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?</verse>
				<verse number="3">Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!</verse>
				<verse number="4">Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!</verse>
				<verse number="5">Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?</verse>
				<verse number="6">Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його - страх-трепет, кругом зубів його страх!</verse>
				<verse number="7">Крепкі щити (тїло) його - се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;</verse>
				<verse number="8">Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;</verse>
				<verse number="9">Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.</verse>
				<verse number="10">Чхне він - аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;</verse>
				<verse number="11">З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.</verse>
				<verse number="12">З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.</verse>
				<verse number="13">Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.</verse>
				<verse number="14">Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.</verse>
				<verse number="15">Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.</verse>
				<verse number="16">Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.</verse>
				<verse number="17">Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.</verse>
				<verse number="18">Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.</verse>
				<verse number="19">Залїзо йому - солома, мідь - трюхле дерево.</verse>
				<verse number="20">Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі - се йому полова.</verse>
				<verse number="21">Друк - у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.</verse>
				<verse number="22">Каменюки під ним гострі, а він лежить на зуб'ї в грязї.</verse>
				<verse number="23">Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська - неначе кипуче мастило.</verse>
				<verse number="24">За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє; глибінь (від піни), як би посивіла.</verse>
				<verse number="25">Рівнї він на землї не має; він сотворений, щоби не боятись.</verse>
				<verse number="26">Згорда вниз на все високе він позирає; усїм гордим він гордує й над ним царює.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="42">
				<verse number="1">І озвався Йов і сказав:</verse>
				<verse number="2">Знаю, що ти все можеш, і що наміри твої годї з'упинити.</verse>
				<verse number="3">Та й кому б то затемнити твій провид, коли самий нїчого не розуміє? Так, - я говорив об тім, чого не розумів, про речі чудні, менї незнані.</verse>
				<verse number="4">Слухай же й я буду говорити, а про що буду питати в тебе, навчи мене.</verse>
				<verse number="5">Я чув ухом казане про тебе, а тепер мої очі бачать тебе;</verse>
				<verse number="6">Тим то я зрекаюсь слова мого та каюсь в поросі й попелї.</verse>
				<verse number="7">Перемовившись із Йовом сими словами, сказав Господь до Елифаза з Теману: Запалав я гнївом проти тебе й проти друзїв твоїх, бо не говорили ви про мене по правдї, так як слуга мій Йов.</verse>
				<verse number="8">Оце ж возьміть із собою семеро назимків та семеро баранів та йдїте до раба мого Йова, й принесїте за себе жертву; й нехай слуга мій Йов помолиться за вас, бо тільки його лице я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви не так праведно говорили про мене, як раб мій Йов.</verse>
				<verse number="9">І пійшли Елифаз Теманський, Билдад Савхеаський і Софар Наамський, і вчинили, що заповідав їм Господь, і приняв Господь ласкаво лице Йовове.</verse>
				<verse number="10">І вернув Господь Йовові втрату, як він помолився за свої друзі, й дав Господь Йовові удвоє тілько, як мав уперед.</verse>
				<verse number="11">Тодї поприходили до його всї брати його й усї сестри його й всї давні знаємі його, й їли хлїб із ним у його в домівцї; виявлювали йому свої жалощі й розважали його про все нещастє, яке допустив був на його Господь. І подарував йому кожен зміж їх кеситу й золоту каблучку.</verse>
				<verse number="12">І благословив Бог дальше життє Йовове більш нїж давнїйше; і було в його чотирнайцять тисячей овець, шість тисячей верблюдів, тисяча ярем волів і тисяча ослиць.</verse>
				<verse number="13">І родилось йому сїм синів і три дочки.</verse>
				<verse number="14">Одну назвав він Емима (сьвітла), другу Кассія (пахуща), третю Керен-гаппух (краска).</verse>
				<verse number="15">І не було по всїй країнї таких уродливих женщин, як Йовові дочки. І дав їм панотець їх наслїддє проміж їх братами.</verse>
				<verse number="16">І жив Йов ще сто й сорок років, і бачив чотирі роди своїх дїтей й дїти дїтей своїх.</verse>
				<verse number="17">І вмер Йов старим, нажившись на сьвітї.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="19">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Б лаженний чоловік, що не ходить на раду безбожних і не ступає слїдом за грішниками, анї засїдає на зборах злоріків,</verse>
				<verse number="2">Но в законї Господа любується й розмишляє о законї його день і ніч!</verse>
				<verse number="3">І буде він як дерево посаджене над водистими потоками, що приносить овочі свої у пору свою, і котрого лист не вяне; і що він творить, все удається йому.</verse>
				<verse number="4">Не так безбожні: вони, як полова, що вітер розносить.</verse>
				<verse number="5">Тому не встоять безбожні на судї, анї грішні у зборі праведних;</verse>
				<verse number="6">Знає бо Господь про дорогу праведних, а дорога безбожних щезне.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Ч ого ворушаться народи, і люде промишляють про нїкчемне?</verse>
				<verse number="2">Піднімаються царі землї, і князї радять раду проти Господа й проти Помазанця його:</verse>
				<verse number="3">Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх!</verse>
				<verse number="4">Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними.</verse>
				<verse number="5">Тодї промовить до них у гнїві своїм і яростю своєю перелякає їх.</verse>
				<verse number="6">Се ж я помазав царя мого над Сионом, сьвятою горою моєю,</verse>
				<verse number="7">Ізвіщу проповідь, що сказав Господь до мене: Ти син мій, нинї зродив я тебе.</verse>
				<verse number="8">Проси в мене, й дам тобі народи в наслїддє, а кінцї сьвіта у владїннє.</verse>
				<verse number="9">Жезлом зелїзним розібєш їх, як череповину потрощиш їх.</verse>
				<verse number="10">Зрозумійте ж се, царі, й одумайтесь, усї суддї землї.</verse>
				<verse number="11">Служіть Господеві зо страхом, і радуйтеся з дрожаннєм.</verse>
				<verse number="12">Прославляйте Сина, щоб не прогнївився, а вам щоб не погибнути на дорозї вашій, бо скоро загориться гнїв його. Блаженні всї, що надїються на його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Сю псальму зложив Давид, як втїкав перед своїм сином Авесаломом. Г осподи! скілько напастників моїх, скілько тих, що постають проти мене.</verse>
				<verse number="2">Многі кажуть душі моїй: нема йому спасення в Бозї!</verse>
				<verse number="3">Но ти, Господи, оборонний щит передо мною, ти слава моя, ти підносиш голову мою.</verse>
				<verse number="4">Голосом моїм кличу до Господа, і він чує мене з гори сьвятої своєї.</verse>
				<verse number="5">Я положився і спав; я проснувся, бо Господь заступив мене.</verse>
				<verse number="6">Не боюсь і десятків тисячей народу, що кругом проти мене встали.</verse>
				<verse number="7">Встань, Господи, спаси мене, мій Боже! бо ти розбивав щелепи ворогів моїх, ти торощив зуби беззаконним.</verse>
				<verse number="8">Від Господа спасеннє; твоє благословеннє над народом твоїм.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Начальнику хора: на струнах. Псальма Давидова. К оли взиваю, вислухай мене, Боже правди моєї! В тїснотї робив Ти менї простір; помилуй мене й вислухай молитву мою.</verse>
				<verse number="2">Сини людські, доки слава моя буде посьміховиском? Доки будете любити марне й шукати неправду?</verse>
				<verse number="3">Знайте, що Господь звеличив праведника свого. Господь почує, коли буду молити його.</verse>
				<verse number="4">Зворушуйтесь і не грішіть! Роздумуйте в серцях ваших на постелях ваших, і втихомирітесь.</verse>
				<verse number="5">Принесїть жертву правди, і вповайте на Бога.</verse>
				<verse number="6">Многі кажуть: Хто покаже нам добро? Яви нам, Господи, сьвітло лиця твого!</verse>
				<verse number="7">Ти сповнив серце моє радостю більше, як часу того, коли було в них подостатком хлїба й вина.</verse>
				<verse number="8">Спокійно і ляжу і засну; бо ти, Господи, один даєш менї жити безпечно.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Проводиреві хора: на трубних. Псальма Давидова. П очуй, Господи, слова мої, зглянься на тугу мою.</verse>
				<verse number="2">Прислухайсь голосу кликання мого, мій царю і Боже, бо до тебе молюся.</verse>
				<verse number="3">Досьвіта почуєш, Господи, мій голос, досьвіта стану перед тобою, і дожидати му.</verse>
				<verse number="4">Ти бо єси Бог, що не любить беззаконня; перед тобою нема місця для лукавого.</verse>
				<verse number="5">Не устоять бутні перед очима твоїми; ти ненавидиш усїх, що беззаконствують.</verse>
				<verse number="6">Ти погубиш людей льживих; кровожадним і лукавим мерзиться Господь.</verse>
				<verse number="7">Я ж по великій милостї твоїй увійду в дім твій і поклонюся в страху твоїм у сьвятому храмі твоєму.</verse>
				<verse number="8">Веди мене, Господи, правдою твоєю задля ворогів моїх; рівняй передо мною дорогу твою.</verse>
				<verse number="9">Бо нема правди в устах їх; серце їх пропасть, пелька в них роззявлений гріб; язики їх льстиві.</verse>
				<verse number="10">Суди їх, Боже; нехай вони пропадуть у зрадливих задумах своїх; відкинь їх задля множества переступів їх, бо вони встали проти тебе.</verse>
				<verse number="11">І звеселяться всї, що вповають на тебе; вічно будуть радуватись, і ти будеш заступати їх; і будуть прославляти тебе люблячі імя твоє.</verse>
				<verse number="12">Бо ти благословляєш праведника, Господи, і благоволеннєм, як щитом, покриваєш його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Проводиреві хора: на восьмиструнних. Псальма Давидова. Г осподи, не суди мене в гнїві твоїм, і не карай мене в яростї твоїй.</verse>
				<verse number="2">Помилуй мене, Господи! бо я немочен; вилїчи мене, Господи, бо стревожились костї мої.</verse>
				<verse number="3">І душа моя вельми злякалась. Ти ж, Господи, докіль?</verse>
				<verse number="4">Зглянься, Господи, вирятуй душу мою, спаси мене ради милостї твоєї.</verse>
				<verse number="5">Бо після смерти нїхто не споминати ме тебе; а в гробі хто возхвалить тебе?</verse>
				<verse number="6">Я втомився від зітхання мого; кожну ніч умиваю ложе моє, сльозами моїми обливаю постїль мою.</verse>
				<verse number="7">Лице моє запалось од смутку, й постарілось задля всїх ворогів моїх.</verse>
				<verse number="8">Відступіть геть від мене, всї дїлаючі беззаконнє! Бо Господь почув голос плачу мого.</verse>
				<verse number="9">Почув Господь моленнє моє; Господь прийме молитву мою.</verse>
				<verse number="10">Всїх ворогів моїх побьє соромом, і поразить їх: всї вони обернуться, і притьмом будуть осоромлені.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Жалібна пісня, котру сьпівав Давид перед Господом задля слів Хуса, сина Беняминового. Г осподи, Боже мій! На тебе я вповаю, спаси мене від всїх гонителїв моїх, і визволи мене!</verse>
				<verse number="2">Щоб не попав душу мою, як лев, сокрушаючи, як нема спасающого.</verse>
				<verse number="3">Господи, Боже мій, коли я що заподїяв, коли неправда є в руках моїх,</verse>
				<verse number="4">Коли я оддячив кому лихом, хто жив зо мною в спокою, - спасав же я навіть того, хто без причини ворогував на мене,</verse>
				<verse number="5">То нехай гонить ворог душу мою і постигне; нехай розтопче на землї життє моє, й славу мою кине у порох.</verse>
				<verse number="6">Встань, Господи, у гнїві твоїм; вознесись проти лютування ворогів моїх, пробудись задля мене на суд, котрий заповів єси.</verse>
				<verse number="7">Зберуться громадою народи кругом тебе; піднімись на висоту над ними.</verse>
				<verse number="8">Господь судить народи. Суди мене, Господи, по правдї моїй і по невинностї моїй.</verse>
				<verse number="9">Зроби конець злобі безбожників, а праведника підкріпи; Бог бо справедливий, випробовує серця і внутро.</verse>
				<verse number="10">Щит мій у Бозї, котрий спасає правих серцем.</verse>
				<verse number="11">Бог суддя справедливий і Бог, що по всяк день гнївом палає.</verse>
				<verse number="12">Коли хто не навертається, він гострить меча свого, напинає лука свого, і цїляє.</verse>
				<verse number="13">Готовить для него зброю смертиносну: стріли свої робить палящими.</verse>
				<verse number="14">Ось безбожник зачав лихо, завагонїв од злоби, й породив лукавство.</verse>
				<verse number="15">Копав яму, і викопав її, і впав у яму, що приготовив її.</verse>
				<verse number="16">Злоба його обернеться на голову його, і насильство його впаде на тїмя його.</verse>
				<verse number="17">Я прославлю Господа за правду його, і возвеличу імя Господа всевишнього.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Проводиреві хора: при Гиттейських інструментах. Псальма Давидова. Г осподи, Боже наш! Як славне імя твоє по всїй землї! Слава твоя вознеслась висше небес!</verse>
				<verse number="2">Із уст дїтвори і немовляток вчинив єси хвалу задля ворогів твоїх, щоб зробити безмовним ворога і мстителя.</verse>
				<verse number="3">Коли спогляну на небеса твої, дїло рук твоїх, на місяць і зорі, що сотворив єси,</verse>
				<verse number="4">То що таке чоловік, щоб ти дбав про него?</verse>
				<verse number="5">Бо хоч ти зробив його трохи меньшим проти ангелів, то увінчав зате славою і честю.</verse>
				<verse number="6">Поставив його господарем над дїлами рук твоїх, усе положив єси під ноги його:</verse>
				<verse number="7">Овець і волів усїх і також польового зьвіра,</verse>
				<verse number="8">Птаство піднебесне і риби морські, усе що верстає морськими шляхами.</verse>
				<verse number="9">Господи, Боже наш! Як величнє імя твоє по всїй землї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Проводиреві хора: під мутляббен. Псальма Давидова. С лавити му Господа всїм серцем моїм; я звіщу про всї чудеса твої.</verse>
				<verse number="2">Радуватись і веселитись буду задля тебе і сьпівати хвалу імени твоєму, Всевишний!</verse>
				<verse number="3">Як вороги мої повернулись назад, і, спотикнувшись, погибли перед лицем твоїм.</verse>
				<verse number="4">Ти бо судив мою правду і мою праведну справу: Ти сїв на престолї, суддя справедливий.</verse>
				<verse number="5">Ти погромив народи, знищив безбожника, імя їх затер єси на віки вічні.</verse>
				<verse number="6">Ох вороже! Конець руїнам на віки - і городи понищив ти; ой пропала їх память.</verse>
				<verse number="7">Але Господь пробуває на віки; він приготовив на суд престол свій.</verse>
				<verse number="8">І він, він судити ме весь сьвіт по правдї, і зробить суд над народами по правотї.</verse>
				<verse number="9">І буде Господь пристанню пригнетеному, велике прибіжище під час злиднїв.</verse>
				<verse number="10">І будуть вповати на тебе, хто знає імя твоє; бо ти не опускаєш нїкого, хто шукає тебе, Господи.</verse>
				<verse number="11">Сьпівайте Господу живущому на Сионї, звіщайте між народами дїла його.</verse>
				<verse number="12">Бо коли він слїдить за пролитою кровю, то згадає про них; він не забуває голосїння бідолашних.</verse>
				<verse number="13">Помилуй мене, Господи, зглянься над недолею моєю від ненавидників моїх, і підніми мене від дверей смертї,</verse>
				<verse number="14">Щоб я ізвістив всю хвалу твою у брамах дочки Сионової; щоб я радувався спасеннєм твоїм.</verse>
				<verse number="15">Провалились народи в пропасть, що викопали її; зловилась нога їх у сїтях, що заставили їх тайно.</verse>
				<verse number="16">Пізнали Господа, він звершив суд; безбожник запутався в дїлах рук своїх.</verse>
				<verse number="17">Нехай повернуться безбожники в пекло, всї народи, що забувають Бога.</verse>
				<verse number="18">Бо не буде завсїди забутий вбогий, і не пропаде на віки надїя смирних.</verse>
				<verse number="19">Встань, Господи, щоб не взяв верх чоловік; нехай перед лицем твоїм приймуть суд народи.</verse>
				<verse number="20">Напусти, Господи, страх на них; нехай знають народи, що вони смертні люде.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Ч ому, Господи, стоїш оддалеки, ховаєшся у час тїсноти?</verse>
				<verse number="2">Бутою своєю лякає безбожник бідолашного; зловляться вони у підступах, що придумали їх.</verse>
				<verse number="3">Бо чваниться безбожник ласощами душі своєї; і благословляє чоловіка захланного, він зневажає Господа.</verse>
				<verse number="4">В гордостї каже безбожник: Бог не буде слїдити; в него усе думка: нема Бога!</verse>
				<verse number="5">Всякого часу стелиться йому дорога; суди твої далеко від него; всїх ворогів своїх він сьміхом збуває.</verse>
				<verse number="6">Каже він в серцї своїм: не подамся; з роду в рід не буде для мене лиха.</verse>
				<verse number="7">Уста його повні проклону, зради і знущання; під його язиком мука і погибель.</verse>
				<verse number="8">Він ійде на засїдки край осель; у сховисках вбиває він невинного; він пасе очима за нещасним,</verse>
				<verse number="9">Чигає по закутках, як лев в гущавинї; чигає, щоб нужденного запопасти; хапає нещасного, й тягне в сїти свої.</verse>
				<verse number="10">Він припадає ниць до землї, притаюється, і нещасні гинуть від когтїв його.</verse>
				<verse number="11">Говорить в серцї своїм: Бог забуває, закриває лице своє, не побачить нїколи!</verse>
				<verse number="12">Встань, Господи Боже, піднеси руку твою, не забудь нужденних!</verse>
				<verse number="13">Чому зневажає Бога безбожник, кажучи в серцї своїм: ти не будеш доходити?</verse>
				<verse number="14">Ти бачив, бо ти поглядаєш на тїсноту й муку, щоб віддати рукою твоєю; на тебе вповає нещасний, ти єси поміч сиротинї.</verse>
				<verse number="15">Переломи руку безбожникові, а за ледачими вчинками злюки слїди, аж поки вже нїчого не знайдеш.</verse>
				<verse number="16">Господь царь на віки вічні; народи щезають із землї його.</verse>
				<verse number="17">Господи! Ти почув бажання смиренних; покріпив серце їх, і прихилив ухо твоє,</verse>
				<verse number="18">Щоб судити правду сиротинї і пригнобленому, щоб чоловік, що із землї взявся, не лякав більше.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Проводиреві хора: Псальма Давидова. Н а Господа вповаю; як же ви кажете душі моїй: відлїтайте, як птиця, на гору вашу?</verse>
				<verse number="2">Ось бо безбожники натягнули лука, на тятиві стрілу свою направили, щоб у темряві на щирих серцем стріляти.</verse>
				<verse number="3">Коли зруйнують основи, що робити ме праведний?</verse>
				<verse number="4">Господь є у сьвятому храмі своєму, на небесах престол Господнїй; очі його дивляться, повійки його розглядають синів людських.</verse>
				<verse number="5">Господь випробовує праведного, а безбожного й того, хто любить насиллє, ненавидить душа його.</verse>
				<verse number="6">Жаром посипле він на безбожних; огонь і сїрка і вітер палящий буде частина їх чаші.</verse>
				<verse number="7">Бо Господь справедлив, і любить правду. Лице його бачить праведника.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Проводиреві хора: при восьмиструнному інструментї. Псальма Давидова. С паси, Господи! Бо нестало праведного, і нема вірних між синами людськими.</verse>
				<verse number="2">Брехню говорить кожний свому ближньому; уста льстиві говорять від лукавого серця.</verse>
				<verse number="3">Господь зацїпить усї уста льстиві; язик великорічивий,</verse>
				<verse number="4">Що то говорять: ми поборемо язиком нашим; уста наші з нами, хто паном над нами?</verse>
				<verse number="5">Задля насилля над нещасними, задля стогнання бідних встану тепер, - говорить Господь, обезпечу того, на кого розлютились.</verse>
				<verse number="6">Слова Господнї - слова чисті, срібло очищене від землї, в горнилї сїм раз перетоплене.</verse>
				<verse number="7">Ти, Господи, сохраниш їх, заступиш їх на віки од кодла того.</verse>
				<verse number="8">Кругом похожають безбожники, коли нїкчемність підніметься високо між синами людськими.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Проводиреві хора: Псальма Давидова. Д оки Господи, будеш мене все забувати? Доки будеш ховати лице твоє від мене?</verse>
				<verse number="2">Доки носити менї щодня думу в душі моїй, журбу в серцї моїм? Доки буде підніматись ворог мій надо мною?</verse>
				<verse number="3">Зглянься ж, дай відповідь, Господи, Боже мій! Просьвіти очі мої, щоб я не заснув смертю.</verse>
				<verse number="4">Щоб не сказав ворог мій: я подужав його. Щоб не зрадїли гонителї мої, коли захитаюсь.</verse>
				<verse number="5">Я же вповаю на доброту твою; серце моє нехай зрадується спасеннєм твоїм. Сьпівати му Господеві, він бо сотворив добро менї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Проводиреві хора: Псальма Давидова. Б езумний говорить в серцї своїм: нема Бога. Вони розвратились, і вчинили мерзенні дїла; нема там нї одного, хто б чинив добро.</verse>
				<verse number="2">Господь споглянув з неба на дїтей людських, щоб побачити, чи є розумний, що шукає Бога.</verse>
				<verse number="3">Усї одвернулись, усї разом зледащіли, нема там, щоб хто робив благостиню, нема нї одного.</verse>
				<verse number="4">Не вже ж не прийдуть до розуму всї, що роблять беззаконнє, що заїдають нарід мій, наче б вони хлїб їли? Господа не призивають.</verse>
				<verse number="5">Тодї обняв їх страх, бо є Бог між праведним родом.</verse>
				<verse number="6">Ви насьміялись над думкою бідного, но Бог пристань його.</verse>
				<verse number="7">Ох, коли б то прийшло спасеннє Ізраїлеві від Сиона! Коли поверне Господь народ свій з неволї, зрадїє Яков, і звеселиться Ізраїль.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">Псальма Давидова. Г осподи, хто буде пробувати в шатрі твоїм? Хто буде домувати на сьвятій горі твоїй?</verse>
				<verse number="2">Той, хто ходить в чистотї, творить справедливість, і говорить щиру правду,</verse>
				<verse number="3">Не одсуджує язиком своїм, не робить лиха сусїдові свому, і не допускає неслави на ближнього свого.</verse>
				<verse number="4">В чиїх очах погорда для покидї, а пошана для тих, що бояться Господа; хто присяг з утратою для себе, і держить слово,</verse>
				<verse number="5">Хто не дає гроша свого на лихву, і не приймає підкупів проти безвинного. Хто так дїлає, не захитається по вік.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Псальма Давидова. Х рань мене, Боже, бо я вповаю на тебе.</verse>
				<verse number="2">Ти, душе моя, сказала Господу: Ти єси Господь. Моя доброта не сягає до тебе.</verse>
				<verse number="3">Ти сказав до сьвятих, що на землї, і до величнїх: вони уся моя радість.</verse>
				<verse number="4">Умножаться болестї тих, що ганяють за иншим богом; не принесу жертви їх кровавої, і імена їх не спімну устами моїми.</verse>
				<verse number="5">Господь пай наслїддя мого і чаші моєї; ти держиш долю мою.</verse>
				<verse number="6">Межі мої у пишних країнах; наслїддє гарне моя займаньщина.</verse>
				<verse number="7">Благословити му Господа, що просьвітив мене; навіть вночі навчає мене внутро моє.</verse>
				<verse number="8">По всяк час сяє Господь передо мною; як що він по правицї в мене, то не захитаюсь.</verse>
				<verse number="9">. Тому радується серце моє, і веселиться душа моя, й тїло моє спочине у певнотї.</verse>
				<verse number="10">Ти бо не оставиш душі моєї в підземній пропастї, і не даси твому побожному бачити зотлїння.</verse>
				<verse number="11">Ти вкажеш менї дорогу життя; перед лицем твоїм повнота радощів, по правицї твоїй блаженство по всяк час.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">Молитва Давидова. В ислухай, Господи, правду, почуй голосїннє моє; почуй молитву мою з уст нельживих.</verse>
				<verse number="2">Від лиця твого нехай вийде правда моя; очи твої нехай споглянуть на правоту.</verse>
				<verse number="3">Ти випробував серце моє, вислїдив мене вночі; ти переглянув - і не знайшов нїчого; думки мої не розходяться з устами моїми.</verse>
				<verse number="4">В дїлах людських, по слову уст твоїх, я сохранив себе від дороги гнобителя.</verse>
				<verse number="5">Держи шаги мої на дорогах твоїх, щоб не спотикнулись ноги мої.</verse>
				<verse number="6">До тебе взиваю, бо ти вислухаєш мене, о Боже; нахили ухо твоє до мене, почуй слова мої.</verse>
				<verse number="7">Яви дивную милість твою, ти бо спасаєш правицею твоєю від противників уповаючих на тебе.</verse>
				<verse number="8">Сохрани мене, як зїницю ока; в тїни крил твоїх стережи мене</verse>
				<verse number="9">Від безбожників нападаючих на мене, від ворогів душі моєї, що кругом обступили мене.</verse>
				<verse number="10">Серце їх в товщі їх сховалось, устами своїми згорда промовляють.</verse>
				<verse number="11">Де не ступиш, всюди нас обступили; витріщили очі свої на нас, щоб повалити нас на землю.</verse>
				<verse number="12">Вони, як лев той, що добичі шукає, і як левчук, що в закутку притаївся.</verse>
				<verse number="13">Встань, Господи, попереди їх, кинь їх на землю! Спаси душу мою від нечестивого мечем твоїм,</verse>
				<verse number="14">Від людей рукою твоєю, Господи, від людей сьвіта сього. Доля їх у сьому життю, черево їх ти скарбом твоїм сповняєш; сини їх ситі, а наддостаток свій лишать дїтям своїм.</verse>
				<verse number="15">А я в правдї дивити мусь на лице твоє: пробудившись, буду образом твоїм насищатись.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">Проводиреві хора: Від раба Господнього Давида, котрий сьпівав слово піснї сієї до Господа, як Господь ізбавив його з рук ворогів його і з рук Саула. І сказав він: Л юблю тебе, Господи, сило моя!</verse>
				<verse number="2">Господь скеля моя, і ізбавленнє моє; мій Бог, моє прибіжище, на него вповати му. Він щит мій і ріг мого спасення, башта моя високая.</verse>
				<verse number="3">Покличу Господа, котрому належиться слава, і від ворогів моїх спасуся.</verse>
				<verse number="4">Обгорнули мене муки смертні, злякали мене потоки погибелї.</verse>
				<verse number="5">Пута пекольні обняли мене, сїти смертні обхопили мене.</verse>
				<verse number="6">В тїснотї моїй заквилив я до Господа, і благав Бога мого; він почув з храму свого голос мій, і благаннє моє дійшло до слуху його.</verse>
				<verse number="7">Захиталась тодї і задрожала земля, тремтїли підвалини гір і хитались, бо запалав він гнївом.</verse>
				<verse number="8">Бухнув дим із нїздер його, і вогонь пожираючий посипався із уст його, углє паляще бурхало з него.</verse>
				<verse number="9">Нахилив небеса, і спустився на землю, і стала чорна хмара під ногами його.</verse>
				<verse number="10">І возсївши на херувима, прилетїв, і вознїсся на крилах вітряних.</verse>
				<verse number="11">Темряву зробив своїм покровом, наметом кругом себе - темряву вод, густі воздушні хмари.</verse>
				<verse number="12">При сяєві блискавок його пересунулась перед ним густа його хмара, і посипались гряд і углє огнисте.</verse>
				<verse number="13">І загремів Господь на небесах, і Всевишнїй підняв свій голос - гряд і углє паляще.</verse>
				<verse number="14">Пустив стріли свої, і розігнав їх, і метнув блискавками, і заколотив їх.</verse>
				<verse number="15">І зявились зливні потоки, і підвалини сьвіта розкрились від грізного голосу твого, Господи, від лютування гнїва твого.</verse>
				<verse number="16">Він простер руку з високостї, і, вхопивши, витяг мене з поводї великої.</verse>
				<verse number="17">Він вирятував мене від сильного ворога мого і від ненависників моїх, були бо вони дужші від мене.</verse>
				<verse number="18">Вони запопали мене в день нещастя мого, та Господь був підпорою моєю.</verse>
				<verse number="19">Випровадив мене на простір, і визволив, бо вподобав мене.</verse>
				<verse number="20">Віддав менї Господь по правдї моїй, по чистотї рук моїх нагородив мене.</verse>
				<verse number="21">Бо державсь я на дорозї Господнїй, і не відступив, як безбожний, від Бога мого.</verse>
				<verse number="22">Бо всї заповідї його були передо мною, і від приказів його я не відхилився.</verse>
				<verse number="23">Я був правий перед ним, і стеріг ся робити кому кривду.</verse>
				<verse number="24">І Господь віддав менї по правдї моїй, по чистотї рук моїх перед очима його.</verse>
				<verse number="25">Для милосердного ти являєшся милосердним; для чоловіка звершеного - звершеним.</verse>
				<verse number="26">Для чистого являєшся чистим, а від лукавого - ти одвертаєшся.</verse>
				<verse number="27">Ти бо спасаєш народ бідолашний, і принизуєш очі гордих.</verse>
				<verse number="28">Бо ти запалюєш сьвітильника мого; Господь, Бог мій, просьвітить темряву мою.</verse>
				<verse number="29">Бо з тобою піду на роту, з Богом моїм проберуся через мури.</verse>
				<verse number="30">Дороги Божі праві; слова Господнї чисті; він щит для всїх уповаючих на него.</verse>
				<verse number="31">Бо хто Бог, кромі Господа, і хто скеля, як тілько Бог наш.</verse>
				<verse number="32">Бог, що підперезує мене силою, і рівняє для мене дорогу.</verse>
				<verse number="33">Робить мої ноги, як в ланї, і ставить мене на висотах моїх.</verse>
				<verse number="34">Навчає руки мої до бою, і напинати зелїзного лука.</verse>
				<verse number="35">Ти дав менї щит спасення твого, і правиця твоя піддержувала мене, і милість твоя зробила мене великим.</verse>
				<verse number="36">Ти дав простір стопам моїм, і ноги мої не спотикнулись.</verse>
				<verse number="37">Погнався я за ворогами, і здогонив їх, і не вернувся, доки не знищив їх.</verse>
				<verse number="38">Розбив їх, і не змогли встати; полягли під ногами моїми.</verse>
				<verse number="39">І ти підперезав мене силою до бою, кинув під ноги мої тих, що проти мене встали.</verse>
				<verse number="40">І ти віддав менї хребти ворогів моїх, і тих, що ненавидять мене, я знищу.</verse>
				<verse number="41">Підняли вони зойк, - та не було кому рятувати їх, - до Господа, а він не вислухав їх.</verse>
				<verse number="42">І я розбиваю їх як порох перед вітром; як сьміттє з улицї, викинув їх.</verse>
				<verse number="43">Ти спас мене від бунту людей, ти поставив мене головою над народами, менї служить народ, котрого не знав я перше.</verse>
				<verse number="44">Почувши тілько, вже стали послушними менї; сини чужоземні піддались менї, піддобруючись.</verse>
				<verse number="45">Сини чужоземні злякались, і тремтїли в замках своїх.</verse>
				<verse number="46">Господь жиє, і благословенна будь моя скеля, і нехай буде прославлений Бог мого спасення!</verse>
				<verse number="47">Бог, що дав менї помститись, і покорив менї народи,</verse>
				<verse number="48">Що спас мене від ворогів моїх; ба й піднїс мене над ними, що встали проти мене; від чоловіка розбишаки збавив мене.</verse>
				<verse number="49">За се, Господи, воздам хвалу тобі між народами, і сьпівати му псальми імени твоєму.</verse>
				<verse number="50">Ти бо дав велику підмогу і спасеннє цареві, і надїлив милостю помазаньця свого Давида і рід його по віки.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Проводиреві хора: Псальма Давидова. Н ебеса являють славу Божу, і простір звіщає про дїла рук його.</verse>
				<verse number="2">День дневі сповіщає про них, і одна ніч дає вістку другій.</verse>
				<verse number="3">Нї се мова, нї се слово, але чути їх голос.</verse>
				<verse number="4">Цїла земля сьвідчить про них; аж до краю вселенної слова їх, він зробив їх наметом сонця.</verse>
				<verse number="5">І воно, як жених, що виходить з комнати, воно радїє оббігти свого круга.</verse>
				<verse number="6">Від краю небес свій вихід зачинає, і кругобігом до кінця їх доходить, і нїщо не сховається перед жаром його.</verse>
				<verse number="7">Закон Господнїй звершений, душу оживляє; сьвідоцтво Господнє вірне простоту навчає.</verse>
				<verse number="8">Велїння Господнї праві, серце звеселяють; заповідь Господня пресьвітла, очі просьвіщає.</verse>
				<verse number="9">Страх Господень чистий, вічно пробуває. Присуди Господнї правдиві, всї справедливі.</verse>
				<verse number="10">Вони дорожші над золото і над щире золото, і солодші над мід і патоку.</verse>
				<verse number="11">І слузї твому вони в науку; хто держить їх, тому буде велика нагорода.</verse>
				<verse number="12">Провини - хто їх вбачає? Від гріхів тайних очисти мене!</verse>
				<verse number="13">І від гордих бережи мене; не допусти, щоб взяли верх надо мною. Тодї не буде менї догани, буду чистий від тяжкого переступу.</verse>
				<verse number="14">Слова уст моїх і думки серця мого нехай будуть до вподоби тобі, Господи, моя скеле, й спасителю мій!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">Проводиреві хора: Псальма Давидова. Г осподь нехай вислухає тебе в день тїсноти; імя Бога Якового нехай заступить тебе.</verse>
				<verse number="2">Нехай пошле тобі поміч із сьвятинї та із Сиона нехай спроможе тебе.</verse>
				<verse number="3">Нехай згадає про всї жертви твої, і твій приніс цїлопалення нехай прийме.</verse>
				<verse number="4">І нехай дасть тобі по серцї твоєму, і сповнить всяку думку твою.</verse>
				<verse number="5">Звеселїмся спасеннєм твоїм, і піднесїм стяг в імя Бога нашого. Господь нехай сповнить всї просьби твої.</verse>
				<verse number="6">Тепер я знаю, що Господь спасає помазанця свого; з небес сьвятостї своєї вислухає його дїлами спасення правицї своєї.</verse>
				<verse number="7">Одні славляться колесницями, а другі кіньми, ми ж імям Господа, Бога нашого.</verse>
				<verse number="8">Вони хляють і падають, ми ж стоїмо і держимось просто.</verse>
				<verse number="9">Господи, спаси! Царю, вислухай нас в день поклику нашого!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">Проводиреві хора: Псальма Давидова. С илою твоєю, Господи, радується царь, і як же вельми звеселиться він спасеннєм твоїм!</verse>
				<verse number="2">Бажаннє серця його дав єси йому, і не відкинув просьби уст його.</verse>
				<verse number="3">Ти бо прийшов на зустріч йому з добром і благословеннєм: на голову його вложив щиро-золотую корону.</verse>
				<verse number="4">Життя просив в тебе, ти дав йому довготу днїв на всї часи і по віки.</verse>
				<verse number="5">Велика слава його через спасеннє твоє; царським сяєвом і красою окрасив його.</verse>
				<verse number="6">Бо благословеннє дав єси йому по віки; ти звеселив його ласкою перед лицем твоїм.</verse>
				<verse number="7">Бо царь вповає на Господа, і по милостї Всевишнього він не захитається.</verse>
				<verse number="8">Рука твоя знайде всїх ворогів твоїх, твоя правиця досягне всїх ненавидячих тебе.</verse>
				<verse number="9">Зробиш з них піч огнянную в час твого явлення; Господь обгорне їх гнївом своїм, і огонь пожере їх.</verse>
				<verse number="10">Ти знищиш плід їх на землї, і рід їх зміж дїтей людських.</verse>
				<verse number="11">Вони бо задумали лихо проти тебе, лукаву раду врадили, - та не здолїли нїчого.</verse>
				<verse number="12">Бо ти поженеш їх, і звернеш тятиву твою проти них.</verse>
				<verse number="13">Піднесись, Господи, силою твоєю! Будем сьпівати і прославляти потугу твою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">Проводиреві хора: Після "Досьвітна ланя"; псальма Давидова. Б оже мій, Боже! Чому опустив єси мене - став оддалеки від ратунку мого, від слів мого стогнання.</verse>
				<verse number="2">Боже мій! Кличу в день, а ти не озвешся, і вночі, та й нема менї впокою.</verse>
				<verse number="3">Ти ж сьвятий живеш, прославлений від Ізраїля.</verse>
				<verse number="4">На тебе вповали батьки наші; вони вповали, і ти заступив їх.</verse>
				<verse number="5">До тебе кликали вони, і спаслися; на тебе вповали, і не посоромлено їх.</verse>
				<verse number="6">Але ж я червяк, не чоловік, людям посьміховиско і народові погорда.</verse>
				<verse number="7">Всї, що дивляться на мене, кепкують; щирять зуби, покивуючи головами.</verse>
				<verse number="8">Він вповає на Господа! Нехай же спасе його та визволить, коли він вподобав його.</verse>
				<verse number="9">Ти бо визволив мене з лона матері, і при грудях матері моєї дав менї спочивати.</verse>
				<verse number="10">Для тебе я призначений, як тілько вродився; від матернього лона почавши, ти єси Бог мій.</verse>
				<verse number="11">Не відступай далеко від мене! Бо нещастє близько, а нема заступника в мене.</verse>
				<verse number="12">Обгорнула мене дика гущавина; бугаї Базанські обступили мене.</verse>
				<verse number="13">Роззявили ротища свої, як лев рикаючий, що здобич шматує.</verse>
				<verse number="14">І став я, як вода розлита, всї сустави мої розвязались; серце моє, як той віск, у внутрі моїм розтопилось.</verse>
				<verse number="15">Сила моя висохла, мов череповина, і язик мій присох до піднебіння; ти кинув мене між порохи смертні.</verse>
				<verse number="16">Бо собаки обсїли мене, голота злюків облягла мене; перекопали руки і ноги мої;</verse>
				<verse number="17">Всї ребра мої міг би я полїчити; вони дивляться на мене, і не надивляться;</verse>
				<verse number="18">Вони розпаювали між себе одїж мою, і на кожну одежину кидали жереб.</verse>
				<verse number="19">Але ти, Господи, зостанься не далеко! моя сило, прийди менї в поміч!</verse>
				<verse number="20">Сохрани від меча душу мою вбогу, від лаб собачих;</verse>
				<verse number="21">Спаси мене із пельки львиної! Так, ти вислухав мене, почувши буйволові роги.</verse>
				<verse number="22">Звіщати му імя твоє братам моїм; хвалити му тебе серед громади.</verse>
				<verse number="23">Ви, що боїтесь Господа, вихваляйте його; всї роди Якова, прославляйте його, і майте страх перед ним, всї поколїння Ізраїлеві!</verse>
				<verse number="24">Він бо не мерзиться і не гордує бідним у злиднях, і не одвертає лиця свого від него; і молитву його він вислухає.</verse>
				<verse number="25">Від тебе хвала моя у великому зборі; обітницї мої сповню перед тими, що бояться його.</verse>
				<verse number="26">Покірні їстимуть і наситяться; хвалити муть Господа ті, що його шукають, серце ваше жити ме по віки.</verse>
				<verse number="27">Схаменуться і навернуться до Господа всї кінцї землї; і перед тобою поклоняться всї поколїння народів.</verse>
				<verse number="28">Бо Господнє є царство, і він царює над народами.</verse>
				<verse number="29">Живляться і падають ниць всї тучні землї; перед ним поклоняться всї, що в порох повертаються, і хто не вдержить душі своєї живою.</verse>
				<verse number="30">Одно насїннє буде служити йому; буде залїчене Господеві, як рід.</verse>
				<verse number="31">Вони прийдуть і звістять людям, що народяться, правоту його, що так устроїв.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">Псальма Давидова. Г осподь пастирь мій, не мати му недостатку.</verse>
				<verse number="2">Дав менї оселю серед лугів зелених, він веде мене до тихих потоків.</verse>
				<verse number="3">Він справляє душу мою; він веде мене по праведній дорозї задля імени свого.</verse>
				<verse number="4">Хоч би я ходив по долинї тїни смертної, то не боюся жадного лиха, ти бо єси зо мною; твоя палиця і підпора дає менї духа.</verse>
				<verse number="5">Ти наповняєш стіл мій перед очима ворогів моїх; ти помазав голову мою і кубок мій повний, аж переливається.</verse>
				<verse number="6">Так, милосердє і благодать будуть провожати мене по всї днї життя мого; і жити му в домі Господнїм по всї днї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">Псальма Давидова. Г осподня земля і вся повня її; круг землї і хто живе на йому.</verse>
				<verse number="2">Він бо положив основи її над морями і над ріками утвердив її.</verse>
				<verse number="3">Хто вийде на гору Господню, і хто буде стояти на сьвятому місцї його?</verse>
				<verse number="4">Ті, в кого безвинні руки і чисте серце, хто душею не пуститься на лукавство, і не присягне криво.</verse>
				<verse number="5">Тому буде благословеннє від Господа і справедливість від Бога спасителя його.</verse>
				<verse number="6">Се рід тих, що шукають тебе, що хочуть бачити лице твоє, Якове.</verse>
				<verse number="7">Відчиняйтесь, брами високії, отвирайтесь, ворота вічні, нехай входить царь слави!</verse>
				<verse number="8">Хто ж бо той царь слави? Господь сильний і потужний! Господь все в бою всемогущий!</verse>
				<verse number="9">Відчиняйтесь, брами високії, і отверайтесь, ворота вічні, нехай входить царь слави! Хто ж він, той царь слави? Господь сил небесних, се царь слави!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">Давидова. Д о тебе, Господи, підношу душу мою.</verse>
				<verse number="2">Боже мій, на тебе я вповаю, не дай менї осоромитись, не допусти, щоб вороги мої втїшались побідою надо мною!</verse>
				<verse number="3">І всї, що покладаються на тебе, не осоромляться; будуть же осоромлені, що зневіряються без причини.</verse>
				<verse number="4">Господи, вкажи менї дороги твої, і навчи, де стежки твої!</verse>
				<verse number="5">Веди мене в правдї твоїй, і навчи; ти бо єси Бог спасення мого; на тебе цїлий день я вповаю.</verse>
				<verse number="6">Згадай про милосердє твоє, Господи, і про доброту твою, що являєш од віку.</verse>
				<verse number="7">Не згадуй про гріхи молодостї моєї, нї про переступи мої; згадай мене по благодатї твоїй, задля доброти твоєї, Господи.</verse>
				<verse number="8">Господь благий і правий, тому навчає грішника, де дорога спасення.</verse>
				<verse number="9">Він веде покірних до правди, і вказує смирному дорогу свою.</verse>
				<verse number="10">Всї стежки Господнї - милість і правда для тих, що бережуть завіт його і сьвідчення його.</verse>
				<verse number="11">Задля імя твого, Господи, прости вину мою; бо вона велика.</verse>
				<verse number="12">Хто такий чоловік, що боїться Господа? Вкаже він дорогу йому, котру вибрати має.</verse>
				<verse number="13">Душа його буде в щастї, і рід його наслїдить землю.</verse>
				<verse number="14">Довірність Господня для тих, що його бояться, а заповіт його на те, щоб звістити їм.</verse>
				<verse number="15">Очі мої все дивляться на Господа, він бо виведе із сїтки ноги мої.</verse>
				<verse number="16">Зглянься на мене, і помилуй! Бо я одинокий і бідний.</verse>
				<verse number="17">Збільшився пострах у серцї моїм, виведи мене із тїсноти.</verse>
				<verse number="18">Споглянь на горе моє, і на труди мої, і прости всї гріхи мої!</verse>
				<verse number="19">Глянь на ворогів моїх, бо їх багацько, і лютою ненавистю палають до мене!</verse>
				<verse number="20">Сохрани душу мою, і спаси мене! Не допусти сорому на мене, бо я вповаю на тебе!</verse>
				<verse number="21">Чистота і правота нехай стоять на сторожі коло мене! Бо я надїюсь на тебе.</verse>
				<verse number="22">Спаси, о Боже, Ізраїля з усякої нужди його!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">Давидова. С уди мене, Господи, бо ходив я в невинностї моїй; і на Господа вповав я, і не схитнуся.</verse>
				<verse number="2">Спробуй мене, Господи, і досьвідчися; розглянь внутро і серце моє!</verse>
				<verse number="3">Бо милість твоя перед моїми очима, я жию по правдї твоїй.</verse>
				<verse number="4">Не засїдав я з людьми лукавими, і не приставав до підступних.</verse>
				<verse number="5">Я ненавидїв зборища злочинників, і не засїдав вкупі з беззаконними.</verse>
				<verse number="6">Обмию в невинностї руки мої, і обійду жертівника твого, Господи,</verse>
				<verse number="7">. Щоб було чути голос хвали, і щоб звістити про всї чудеса твої.</verse>
				<verse number="8">Господи, я полюбив красоту дому твого і оселю величия твого.</verse>
				<verse number="9">Не губи з грішниками душу мою, нї життє моє з людьми крівавими,</verse>
				<verse number="10">Котрих руки на зло готові, і котрих правиця повна підкупу!</verse>
				<verse number="11">Я ж ходжу в невинностї. Спаси мене і помилуй мене!</verse>
				<verse number="12">Нога моя стоїть на рівній дорозї; на зборах прославляти му Господа.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">Давидова. Г осподь сьвітло моє і спасеннє моє; кого менї боятися? Господь твердиня життя мого; перед ким менї лякатись?</verse>
				<verse number="2">Як здогонили мене злюки, щоб пожерти тїло моє; напасники мої і вороги мої, - вони спіткнулись, і наложили головами.</verse>
				<verse number="3">Коли військо облогою проти мене стане, не боїться серце моє; як вдарять боєм на мене, я й тодї вповаю:</verse>
				<verse number="4">Одного в Господа прошу, одного тілько бажаю: жити в домі Господнїм поки життя мого, щоб дивитись на благость Господню і служити в храмі його.</verse>
				<verse number="5">Він бо заховає мене в своїй домівцї в день недолї, він захистить мене в заулку намета свого, він підніме мене на скелю!</verse>
				<verse number="6">І тодї піднесеться голова моя над моїми ворогами кругом мене; і принесу жертву радісну в чертозї його; сьпівати му псальми Господеві.</verse>
				<verse number="7">Почуй, Господи, голос мій взиваючий; зглянься, і вислухай мене.</verse>
				<verse number="8">Про тебе сказав я собі в серцї: Шукайте лице моє. Господи, лице твоє шукати му.</verse>
				<verse number="9">Не одвертай лиця твого від мене, не відсилай в гнїві слугу твого, не цурайся і не опусти мене, Боже, спасителю мій.</verse>
				<verse number="10">Бо коли б покинули мене батько мій і рідна мати, то Господь приняв би мене.</verse>
				<verse number="11">Вкажи менї, Господи, дорогу твою, і провадь мене по простій стежцї задля ворогів моїх!</verse>
				<verse number="12">Не віддай мене зажерливим гонителям моїм! Бо проти мене встали брехливі сьвідки й той, що злобою на мене дише.</verse>
				<verse number="13">Коли б я та не вірував, що побачу благость Господню на сьвітї між живими!</verse>
				<verse number="14">Вповай на Господа! Будь потужен, і май одвагу в серцї, і дожидай помочі від Господа.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="28">
				<verse number="1">Псальма Давидова. Д о тебе, Господи, кличу; моя скеле, не одвертайсь мовчки від мене, щоб, коли цурати мешся мене мовчки, не бути менї як ті, що йдуть у яму.</verse>
				<verse number="2">Почуй голос благання мого, як на поміч тебе кличу, коли здіймаю руки мої до храму сьвятостї твоєї!</verse>
				<verse number="3">Не відкинь мене до купи з беззаконниками і з тими, що беззаконнє творять, що на словах мирні з ближнїми своїми, а зло задумали в серцї!</verse>
				<verse number="4">Дай їм по дїлам їх і по вчинкам їх; по дїлам рук їх віддай їм, і заплати по заслузї!</verse>
				<verse number="5">Вони бо не зважають на дїла Господа, нї на твориво рук його. Він зруйнує їх, і вже не збудує.</verse>
				<verse number="6">Благословен Господь, він бо почув голос молення мого.</verse>
				<verse number="7">Господь сила моя й щит мій; на него вповало серце моє, і він допоміг менї; тому радується серце моє, йому віддам хвалу піснею моєю.</verse>
				<verse number="8">Господь сила людей своїх і спасаюча твердиня помазанця свого.</verse>
				<verse number="9">Спаси людей твоїх і благослови власність твою; корми їх і возвисшай їх по віки!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="29">
				<verse number="1">Псальма Давидова. В оздайте Господеві, ви, синове можних, воздайте Господеві красу і силу!</verse>
				<verse number="2">Воздайте Господеві красоту імени його; поклонїтесь Господеві у пишній сьвятинї!</verse>
				<verse number="3">Господнїй голос над водами; Бог слави гремить, Господь над великими водами.</verse>
				<verse number="4">Голос Господень потужний, голос Господень величнїй.</verse>
				<verse number="5">Голос Господень ломить кедри, Господь трощить кедри Ливанські;</verse>
				<verse number="6">Від голосу його скачуть, як телята, Ливан-гори і Сирион, як молоді буйволи.</verse>
				<verse number="7">Голос Господень сипле поломя огняне, голос Господень пустиню потрясає, Господь трясе пустиню Кадейську!</verse>
				<verse number="8">Од голосу Господнього злягає ланя, і опадає лїсове листє; і все в храмі його - все говорить: величиє!</verse>
				<verse number="9">Господь над водами сидить на престолї, і сидить Господь, як царь вічний.</verse>
				<verse number="10">Господь дасть потугу народові свому, Господь дарує супокій народові свому.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="30">
				<verse number="1">Псальма на посьвят дому Давидового. В ознесу тебе, мій Господи, ти бо підняв мене і не допустив, щоб втїшались надо мною вороги мої.</verse>
				<verse number="2">Господи Боже мій! До тебе кликав я, і ти вилїчив мене.</verse>
				<verse number="3">Господи, ти випровадив душу мою з пекла, оживив мене зміж тих, що йдуть під землю.</verse>
				<verse number="4">Сьпівайте псальми Господеві, ви, його побожні люде, і прославляйте сьвяту память його!</verse>
				<verse number="5">Бо на хвилину гнїв його; ласка ж його поки життя; посилає на ніч сльози, а досьвіта радість.</verse>
				<verse number="6">Я сказав, як жилось менї у добрі: не захитаюсь по віки.</verse>
				<verse number="7">Господи, - з ласки твоєї утвердив єси гору мою, ти одвернув лице твоє, і я стревожився,</verse>
				<verse number="8">До тебе, Господи, кликав я, і до Бога мого молився.</verse>
				<verse number="9">Що за вжиток буде з крові моєї, як я ляжу в домовину? Чи буде прославляти тебе порох? Чи возвістить правду твою?</verse>
				<verse number="10">Почуй, Господи, і змилосердися! Господи, прийди менї в поміч!</verse>
				<verse number="11">Ти перемінив плач мій у радість, зняв із мене сумну плахту, і обгорнув мене радостю.</verse>
				<verse number="12">Щоб душа моя сьпівала тобі, не мовчала. Господи, Боже мій, по віки буду прославляти тебе!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="31">
				<verse number="1">Проводиреві хора: Псальма Давидова. Н а тебе вповаю, Господи; не дай менї осоромитись по віки; по твоїй справедливостї спаси мене.</verse>
				<verse number="2">Нахили до мене ухо твоє, спаси мене скоро! Будь менї баштою, домом оборонним, щоб спасти мене!</verse>
				<verse number="3">Ти бо єси скеля моя, башта моя, і задля імени твого веди мене й навчай мене.</verse>
				<verse number="4">Виведи мене з сїтки, що тайно заставили її на мене; ти бо єси твердиня моя.</verse>
				<verse number="5">В руки твої віддаю духа мого; ти ізбавив мене, Господи, Боже правди!</verse>
				<verse number="6">Зненавидїв я тих, що вважають на божища нїкчемні; я ж вповав на Господа.</verse>
				<verse number="7">Зрадїю серцем і звеселюся задля милосердя твого; бачивши горе моє, ти знав тїсноту душі моєї,</verse>
				<verse number="8">І не віддав мене ворогові в руки, поставив ноги мої на широкому просторі.</verse>
				<verse number="9">Змилуйся надо мною, Господи! Бо я в тїснотї; із журби запались очі мої, душа моя і внутро моє.</verse>
				<verse number="10">Бо в горю нидїє життє моє, і лїта мої в зітханню; в несправедливостї ізнемоглась сила моя, і костї мої струпішіли.</verse>
				<verse number="11">Став я посьміховиском не то що для всїх ворогів моїх, а й надто ще більше для сусїдів моїх, і страшилом для знакомих моїх; хто бачить мене на улицї, той втїкає від мене.</verse>
				<verse number="12">Забуто мене в серцї, як помершого; став я наче розбита посудина.</verse>
				<verse number="13">Чув бо я брехню від багацько людей - кругом пострах - як всї змовлялись проти мене; вони чигали на життє моє.</verse>
				<verse number="14">Я ж, я вповав на тебе, Господи, я казав: ти єси Бог мій!</verse>
				<verse number="15">Днї мої в руках твоїх; вирятуй мене з рук ворога мого і від гонителїв моїх!</verse>
				<verse number="16">Сьвіти лицем твоїм на слугу твого, спаси мене по милостї твоїй!</verse>
				<verse number="17">Господи, не допусти сорому на мене, бо я призвав тебе на поміч! Побий соромом беззаконних, нехай в пеклї нїміють!</verse>
				<verse number="18">Зацїпи уста брехливі, що в гордостї і зневазї верзять мерзоту проти праведника!</verse>
				<verse number="19">Як велика доброта твоя, що зберіг єси для боящихся тебе, що явив перед синами людськими людям, що вповають на тебе.</verse>
				<verse number="20">Ти сховаєш їх у сховку перед лицем твоїм від заговорів людських; ти сховаєш їх у домівцї від язиків сварливих.</verse>
				<verse number="21">Благословен Господь! Бо чудно явив він на менї милість свою в оборонному містї.</verse>
				<verse number="22">Сказав я, правда, в переляку: Я відлучений від очей твоїх; та все ж таки ти почув голос мого благання, як я взивав до тебе.</verse>
				<verse number="23">Полюбіть Господа, всї його праведні! Вірних сохранить Господь, а сповна відплатить тому, хто живе в гординї.</verse>
				<verse number="24">Будьте сильні і майте в серцї одвагу, ви всї, що вповаєте на Господа.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="32">
				<verse number="1">Давидова пісня про науку людям. Б лажен, кому проститься беззаконнє, кому гріх буде покритий.</verse>
				<verse number="2">Щаслив чоловік, котрому не полїчить Господь несправедливість його, в кого нема зради в серцї!</verse>
				<verse number="3">Як я мовчав, нидїли сустави мої від мого зітхання цїлий день.</verse>
				<verse number="4">Бо цїлий день тяготїла на менї рука твоя; соки мої висохли як під лїтню спеку.</verse>
				<verse number="5">Я виявив гріх мій перед тобою, і не покрив несправедливостї моєї. Я сказав: признаюся перед Господом в переступах моїх, а ти, ти простив несправедливість гріха мого.</verse>
				<verse number="6">Тому нехай помолиться до тебе кожний побожний в час, коли мож знайти тебе; річ певна, хоч би прийшла велика повінь - не досягне його.</verse>
				<verse number="7">Ти мій рятунок; спасаєш мене в тїснотї, ти сповняєш мене радостю спасення.</verse>
				<verse number="8">Навчу тебе і вкажу дорогу, по котрій тобі ходити; звернувши очі мої на тебе, дам тобі раду.</verse>
				<verse number="9">Не будьте як кінь, як мул, що розуму не має; наховставши уздою, окрасою їх, мусиш усмирити їх, коли не хочуть ійти за тобою.</verse>
				<verse number="10">Великі болестї для беззаконника; хто ж вповає на Господа, того обгорне милосердє твоє.</verse>
				<verse number="11">Веселїтесь у Господї, і радуйтесь, праведні! ликуйте всї, в кого серце щире!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="33">
				<verse number="1">Р адуйтесь, праведні в Господї! Щирим личить сьпівати псальми.</verse>
				<verse number="2">Прославляйте Господа на гуслях; сьпівайте псальми при гарфі десятострунній.</verse>
				<verse number="3">Засьпівайте йому нову пісню! Грайте-вигравайте з веселим відгуком.</verse>
				<verse number="4">Бо праве слово Господнє, і всї дїла його вірні.</verse>
				<verse number="5">Він любить справедливість і правду; земля повна доброти Господа.</verse>
				<verse number="6">Словом Господнїм сотворені небеса, і все войнство їх - подихом уст його.</verse>
				<verse number="7">Він збирає всї морські води до купи, і русла для поводї прокладає.</verse>
				<verse number="8">Нехай боїться Господа вся земля! Перед ним нехай мають страх всї, що жиють на сьвітї!</verse>
				<verse number="9">Бо він сказав, і було так; він звелїв, і сталось.</verse>
				<verse number="10">Господь повертає в нїщо раду народів, він нївечить задуми людські.</verse>
				<verse number="11">Присуд Господнїй тріває вічно, помисли серця його з роду в рід.</verse>
				<verse number="12">Щасливі народи, що зовуть Господа Богом своїм, - народ, що вибрав його собі за власність!</verse>
				<verse number="13">Господь поглядає з неба, він бачить всїх дїтей людських.</verse>
				<verse number="14">З престола дому свого дивиться він на всїх живущих на землї;</verse>
				<verse number="15">Він, що сотворив усї серця їх, що знає всї дїла їх.</verse>
				<verse number="16">Не спасає царя велике військо його, і не визволиться лицарь великою силою своєю.</verse>
				<verse number="17">Марна надїя спастись конем; хоч велика в його сила, не втїкти йому.</verse>
				<verse number="18">Ось бо Господнї очі на тих, що бояться його, на тих, що вповають на милосердє його,</verse>
				<verse number="19">Щоб рятувати душу їх од смертї, і спасти життє під час голоднечі.</verse>
				<verse number="20">Душа наша чекає на Господа; він наша поміч і щит наш.</verse>
				<verse number="21">Ним звеселиться серце наше, бо ми вповали на сьвяте імя його.</verse>
				<verse number="22">Милосердє твоє, Господи, нехай буде над нами, ми бо вповали на тебе.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="34">
				<verse number="1">Псальма Давидова по случаю, як він притворився розумом перед Авімелехом, і той відпустив його, й він вийшов. Б лагословлю Господа по всяк час, без устанку хвала його буде в устах моїх.</verse>
				<verse number="2">Господом хвалити меться душа моя; почують те смирні і звеселяться.</verse>
				<verse number="3">Звеличайте Господа вкупі зо мною, і вознесїм імя його!</verse>
				<verse number="4">Я шукав Господа, і він озвався до мене, і від всякої журби збавив мене.</verse>
				<verse number="5">Хто вбачає на Господа, розвеселиться, і лице його не осоромиться.</verse>
				<verse number="6">Той бідолашний благав, і Господь почув його, і від всїх напастей вислобонив його.</verse>
				<verse number="7">Ангел Господень чатує кругом боящихся його; і визволяє їх.</verse>
				<verse number="8">Спробуйте і дізнайтесь, що Господь благий; щасливий чоловік той, що вповає на него.</verse>
				<verse number="9">Бійтесь Господа, ви, сьвяті його! Бо не знають недостатку ті, що бояться його.</verse>
				<verse number="10">Левчуки терплять голод і недостаток, але ж ті, що шукають Бога, у всякому добрі не зазнають недостатку.</verse>
				<verse number="11">Прийдїте, сини людські, послухайте мене; навчу вас страху Господнього.</verse>
				<verse number="12">Хто чоловік той, що рад би жити, любить днї, щоб вжиткувати добро?</verse>
				<verse number="13">Держи язик від злого, а уста твої, щоб не говорили зрадливо;</verse>
				<verse number="14">Одвертайсь від злого і твори добро, шукай супокою і дбай про него.</verse>
				<verse number="15">Очі Господнї на праведних, і уші його на молитву їх;</verse>
				<verse number="16">Лице Господнє проти тих, що творять зло, щоб знищити память їх на землї.</verse>
				<verse number="17">Праведні взивають, і Господь чує і збавить їх з усїх тїснот їх.</verse>
				<verse number="18">Господь близько від тих, в кого роздерте серце; і в кого дух розбитий, він спасе його.</verse>
				<verse number="19">Багацько лиха у праведника, та від усього збавить його Господь.</verse>
				<verse number="20">Він хоронить всї костї його, і нї одна з них не переломиться.</verse>
				<verse number="21">Постигне від злого смерть беззаконника, і, хто ненавидїв праведника, зазнає лиха.</verse>
				<verse number="22">Господь спасає душі слуг своїх, і всї, що вповають на него, не дознають лиха.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="35">
				<verse number="1">Давидова. С уди, Господи, тих, що зобіжають мене, побори тих, що йдуть боєм на мене.</verse>
				<verse number="2">Возьми щит і зброю, і стань до помочі менї!</verse>
				<verse number="3">Вийми меча, і загороди дорогу перед напастником моїм; скажи душі моїй: я твоє спасеннє!</verse>
				<verse number="4">Нехай осоромляться ті, що наважили на життє моє; нехай відступлять назад ті, що задумали зло проти мене!</verse>
				<verse number="5">Нехай вони будуть, як полова перед вітром, і ангел Господнїй нехай прожене їх.</verse>
				<verse number="6">Дорога їх нехай буде темна й ховзка, і ангел Господнїй нехай на здогін наступає на них.</verse>
				<verse number="7">Без причини бо заставили тайно сїти свої на мене, без вини викопали яму для душі моєї.</verse>
				<verse number="8">Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, - і сїтка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель.</verse>
				<verse number="9">А душа моя зрадується в Господї, і звеселиться від його спасення!</verse>
				<verse number="10">Всї костї мої скажуть: Господи! Хто рівня тобі? Тобі, що вирятував бідного від того, хто сильнїйший як він; мізерного і бідолашного від грабителя його!</verse>
				<verse number="11">Встають несправедливі сьвідки, допитують в мене, про що я не знаю.</verse>
				<verse number="12">Добро віддячують менї злом; осиротїла душа моя.</verse>
				<verse number="13">А я, коли вони нездужали, надягав волосїнну плахту, смиряв постом душу і молитва моя верталась до грудї моєї;</verse>
				<verse number="14">Як для друга або брата, так я побивався; як за матїрю падкуючи, так я в журбі хилився.</verse>
				<verse number="15">Коли ж я кульгаю, вони втїшаються, зібравшись; злоріки зібрались проти мене, і я не знав про них; вони озьвірились на мене, і нема їм впину.</verse>
				<verse number="16">Вкупі з мерзенними брехунами скреготали вони зубами.</verse>
				<verse number="17">Господи, як довго будеш придивлятись? Верни душу мою з спустошення їх, від левчуків одинокую мою!</verse>
				<verse number="18">Буду прославляти тебе перед великим збором, величати проміж громадним людом.</verse>
				<verse number="19">Не допусти, щоб втїшались надо мною ті, що ворогують на мене без причини, щоб прижмурювали очі ті, що ненавидять мене безвинно.</verse>
				<verse number="20">Бо не про супокій говорять вони; і проти тихих в країнї зрада в них на думцї.</verse>
				<verse number="21">І проти мене роззявили вони пельки свої, покликуючи: Ого! Ого! видїли очі наші!</verse>
				<verse number="22">Ти бачив, Господи, не мовчи! Господи, будь недалеко від мене!</verse>
				<verse number="23">Встань, і спогадай правду мою, Господи, Боже мій! Явись на правуваннє моє!</verse>
				<verse number="24">Признай менї правду по справедливостї твоїй, Господи, Боже мій! Не дай їм втїшатись надо мною.</verse>
				<verse number="25">Нехай не скажуть в серцї своїм: От, того й ми бажали! Не дай їм сказати: ми його заїли!</verse>
				<verse number="26">Нехай повстидаються і осоромляться всї, хто втїшається з мого нещастя! Нехай окриються ганьбою і соромом ті, що вихваляються проти мене.</verse>
				<verse number="27">Нехай радуються і веселяться ті, що любуються правдою моєю, і най завсїди кажуть: Великий Господь, що любується спокоєм слуги свого.</verse>
				<verse number="28">І язик мій звіщати ме про справедливість твою, про хвалу твою цїлий день.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="36">
				<verse number="1">Проводиреві хора: Псальма слуги Господнього Давида. П ереступ беззаконника каже в серцї його: Нема страху Божого перед очима його.</verse>
				<verse number="2">Він бо лестить собі, сам перед собою, коли хто вкаже на його неправду, та що її ненавидїти треба.</verse>
				<verse number="3">Слова уст його беззаконнє і зрада, він перестав обертати розум на добре дїло.</verse>
				<verse number="4">Про беззаконнє промишляє він на постелї своїй, ступає на дорогу недобру; злом він не гидує.</verse>
				<verse number="5">Господи, милість твоя сягає на небеса, вірність твоя під хмари.</verse>
				<verse number="6">Справедливість твоя, як високі гори, суди твої, як глибінь велика; ти, Господи, спасаєш людей і скотину.</verse>
				<verse number="7">Як дорога благість твоя, о Боже, коли дїти людські сховку шукають у тїнї крил твоїх.</verse>
				<verse number="8">Поживляться до сита достатками дому твого, і струями солодощів твоїх напоїш їх.</verse>
				<verse number="9">Бо в тебе жерело життя; в твому сяєві побачимо сьвітло.</verse>
				<verse number="10">Продовжи ласку твою тим, що знають тебе, і справедливість твою над людьми правого серця.</verse>
				<verse number="11">Не дай здогонити мене ногам високогордого, і рука безбожного нехай не прожене мене.</verse>
				<verse number="12">Там упали злочинники, вони провалились, і вже не зможуть встати.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="37">
				<verse number="1">Давидова. Н е палай гнївом на злочинників, не завидуй творящим неправду.</verse>
				<verse number="2">Вони бо, як трава, скоро поникнуть, і, як зелене листє, повянуть.</verse>
				<verse number="3">Вповай на Господа, і твори добро; оставай в країнї, і любуйся вірностю;</verse>
				<verse number="4">І радуйся в Господї, то він дасть тобі бажання серця твого.</verse>
				<verse number="5">Відкрий Господеві дорогу твою, і вповай на него, і він допоможе;</verse>
				<verse number="6">І виявить він правоту твою, як сьвітло, і правду твою, як полудне.</verse>
				<verse number="7">Вповай тихим серцем на Господа, і дожидай його! Не запалюйся гнївом на того, кому щаститься дорога, на чоловіка, що лихі задуми свої сповняє!</verse>
				<verse number="8">Відхиляйсь від гнїву, і не досадуй! Не подавайсь гнїву, щоб творити лихо.</verse>
				<verse number="9">Бо лиходїї будуть знищені; хто ж надїється на Господа, ті будуть властенцями землї.</verse>
				<verse number="10">Тілько ще трохи, і не буде беззаконника; і споглянеш на місце його, та й нема його.</verse>
				<verse number="11">Тихі ж люде займуть землю, і будуть радуватись повним супокоєм.</verse>
				<verse number="12">Беззаконник замишляє проти праведника, і зубами своїми скрегоче на него.</verse>
				<verse number="13">Господь сьміється з него, бачить бо, що прийде день його.</verse>
				<verse number="14">Добули беззаконники меча, і натягнули лука свого, щоб повалити мізерного і бідного, порубати ходячих правою дорогою.</verse>
				<verse number="15">Меч їх пройде їм крізь серце їх, і луки їх сокрушаться.</verse>
				<verse number="16">Луччий малий достаток праведника, як наддостатки многих беззаконників.</verse>
				<verse number="17">Бо руки безбожників будуть поломані, а праведника піддержить Господь.</verse>
				<verse number="18">Знає Господь днї тих, що непорочні, і спадьщина їх буде по віки;</verse>
				<verse number="19">Вони не осоромляться в лиху годину, і в день голоднечі вони наситяться.</verse>
				<verse number="20">Бо погинуть беззаконники, і вороги Господа, як товсті ягнята; вони никнуть, никнуть вони, як дим.</verse>
				<verse number="21">Беззаконник пожичає, і не віддає; праведник же щедрий, і дає.</verse>
				<verse number="22">Бо благословенні його унаслїдують землю, а прокляті його будуть винищені.</verse>
				<verse number="23">Господь править ходою чоловіка, і дорога його подобається йому;</verse>
				<verse number="24">Коли часом впаде, не забється, бо Господь піддержує руку його.</verse>
				<verse number="25">Був я молодим і зостарівся, та нїколи не бачив я опущеного праведника, або, щоб рід його просив хлїба.</verse>
				<verse number="26">Цїлий день щедра рука його, і він пожичає, і рід його буде благословенний.</verse>
				<verse number="27">Одхиляйсь від злого і твори добро, і останешся по віки!</verse>
				<verse number="28">Бо Господь любить правду і не покине преподобних; по віки сохранить їх, а знищить рід беззаконних.</verse>
				<verse number="29">Праведні будуть мати землю, і жити на нїй по віки.</verse>
				<verse number="30">З уст праведника виходить премудрість, і язик його говорить правду;</verse>
				<verse number="31">Закон Бога його в серцї його, не спотикнеться нога його, ступаючи.</verse>
				<verse number="32">Беззаконник чигає на праведника, і хоче зігнати його з сьвіту;</verse>
				<verse number="33">Господь не оставить його в руцї його, і не осудить його на судї.</verse>
				<verse number="34">Дожидай Господа і пильнуй дороги його, і він удостоїть тебе мати землю. Коли будуть знищені беззаконники, побачиш її.</verse>
				<verse number="35">Я бачив беззаконника, потужного, що розростався, як не пересаджене зелене дерево;</verse>
				<verse number="36">Та й минувся він, і бач, не було вже його; і я шукав, та й не знайшов його.</verse>
				<verse number="37">Вважай на безвинного і гляди на правдивого; є бо добра доля для чоловіка мирного.</verse>
				<verse number="38">Переступники ж будуть знищені всї до одного, буде загороджена будучність беззаконним людям.</verse>
				<verse number="39">Спасеннє ж праведних від Господа, він сила їх в час тїсноти.</verse>
				<verse number="40">І Господь допоможе їм і спасе їх; він вислобонить їх від беззаконних і сохранить їх, вони бо вповали на него.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="38">
				<verse number="1">Псальма Давидова на спомин. Г осподи, не картай мене в гнїві твому, не карай у досадї твоїй.</verse>
				<verse number="2">Бо стріли твої прошибли мене, і рука твоя спустилась на мене.</verse>
				<verse number="3">Нема здорового місця на моїм тїлї задля гнїву твого; нема спокою в костях моїх задля гріха мого.</verse>
				<verse number="4">Бо несправедливостї мої спали на голову мою, як тягарь великий, вони затяжкі для мене.</verse>
				<verse number="5">Смердять, гниють рани мої задля нерозуму мого.</verse>
				<verse number="6">Я скорчився, над міру зігнувся; сумуючи, цїлий день похожаю.</verse>
				<verse number="7">Бо стегна мої ранами зовсїм покриті, і нема здорового місця на тїлї моїм.</verse>
				<verse number="8">Я знемігся і занепав надто, я ридаю від жалю серця мого.</verse>
				<verse number="9">Господи, перед тобою все бажаннє моє, і зітханнє моє не є перед тобою закрите.</verse>
				<verse number="10">Серце моє бьється, опустила мене моя сила, і сьвітло очей моїх, вже й його нема в мене.</verse>
				<verse number="11">Мої други й побратими мої оддалеки стали від нужди моєї; і родина моя стоїть оподаль.</verse>
				<verse number="12">А ті, що наважили на життє моє, заставили сїла для мене; і ті, що бажають нещастя мого, говорять, як зробити менї пакість, вони цїлий день про зраду міркують.</verse>
				<verse number="13">Я ж, як глухий, не чую, і як нїмий, що уст своїх не отворить.</verse>
				<verse number="14">Я став, як чоловік, що не чує, в котрого устах нема оправдання.</verse>
				<verse number="15">Бо на тебе, Господи, надїюся; ти даси відповідь, Господи, Боже мій.</verse>
				<verse number="16">Бо я сказав: Ой, щоб вони не втїшались надо мною! Як я спотикнуся, вони величаються проти мене!</verse>
				<verse number="17">Я бо мало що не кульгаю, і біль мій все передо мною.</verse>
				<verse number="18">Бо я виявляю несправедливість мою; я зажурився задля гріха мого.</verse>
				<verse number="19">Мої ж вороги жиють, набрали сили, і багацько їх, що ненавидять мене без причини.</verse>
				<verse number="20">І хто злом оддячує добро, ті проти мене, я бо про добро дбаю.</verse>
				<verse number="21">Не опусти мене, Господи, Боже мій, будь недалеко від мене.</verse>
				<verse number="22">Спіши на поміч менї, Господи, мій спасителю!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="39">
				<verse number="1">Проводиреві хора, Ідутунові, псальма Давидова. С казав я: Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм, забезпечу уста мої, як довго беззаконник передо мною.</verse>
				<verse number="2">Я онїмів в мовчанню; я мовчав про добро, і біль мій заворушився.</verse>
				<verse number="3">Серце в менї загорілось, від думок моїх огонь займився; я сказав язиком моїм:</verse>
				<verse number="4">Вияви, Господи, конець мій і міру днїв моїх, яка вона, щоб я знав, як довге життє менї.</verse>
				<verse number="5">Бач, долонею відміряв єси днї мої, і вік мій, як нїщо, перед тобою; марна постать всякий чоловік, що стоїть на землї.</verse>
				<verse number="6">Як тїнь, ходить чоловік; даремне він побивається; він громадить та й не знає, хто збирати буде.</verse>
				<verse number="7">І чого ж я тепер дожидаю, Господи? Моя надїя на тебе!</verse>
				<verse number="8">Спаси мене від всїх переступів моїх, не віддай мене на глум лихим людям.</verse>
				<verse number="9">Онїмів я, не отвираю уст моїх, бо ти се вчинив єси.</verse>
				<verse number="10">Одверни від мене твою кару! Я пропадаю від замахів руки твоєї.</verse>
				<verse number="11">Коли ти караєш чоловіка за несправедливість, то як павутину розриваєш те, чого йому бажається; оттак, як подих той, всї люде.</verse>
				<verse number="12">Почуй молитву мою, Господи, і вислухай прошеннє моє; не мовчи на мої сльози! Бо я прохожий перед тобою і чужинець, як всї батьки мої.</verse>
				<verse number="13">Дай полекшу, нехай прийду до сили; перше нїм зійду з того сьвіта, і більше не буду!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="40">
				<verse number="1">Проводиреві хора. Псальма Давидова. Т ерпеливо дожидав я Господа, і він нахилився до мене; вислухав молитву мою.</verse>
				<verse number="2">Він випровадив мене з погибельної пропастї, з болотнистого багна; і поставив ноги мої на скалу, і утвердив кроки мої;</verse>
				<verse number="3">А в уста мої вложив нову пісню, псальму Господеві нашому. Побачать многі, побояться і вповати муть на Господа.</verse>
				<verse number="4">Щаслив чоловік, йому же Господь надїя, і котрий не пристає до гордовитих і тих, що до брехнї прихиляються.</verse>
				<verse number="5">Многі чудеса твої явив єси, Господи, Боже мій, і помисли твої про нас; нїхто не зможе розказати про них. Як би хотїв я звістити і розповісти, то за багацько їх, щоб їх полїчити.</verse>
				<verse number="6">Жертви і приноси тобі не до вподоби; слух приготовив ти для мене: Ти не домагався жертов палення і приносів за гріхи.</verse>
				<verse number="7">Тодї сказав я: Ось я приходжу; в змістї книги написано про мене.</verse>
				<verse number="8">Чинити волю твою, мій Боже, моя радість: і закон твій в глубинї серця мого.</verse>
				<verse number="9">Я звістив про справедливість у великому зборі; уст моїх неспиняв я - Господи, ти про се знаєш!</verse>
				<verse number="10">Не заховав я в серединї мого серця твою справедливість; я розказував про вірність твою і спасеннє твоє, не затаїв доброти і правди твоєї перед великим збором.</verse>
				<verse number="11">Ти, Господи, не відхиляй від мене милосердя твого; милість твоя і правда твоя нехай завсїди стоять на сторожі коло мене!</verse>
				<verse number="12">Лиха без кінця обступили мене, мої несправедливостї постигли мене, що годї переглянути їх; більше їх, як волосся на голові моїй, і серце моє опустило мене.</verse>
				<verse number="13">Нехай буде воля твоя, Господи, спасти мене! Господи поспіши на поміч мою!</verse>
				<verse number="14">Нехай осоромляться і повстидаються всї, що чигають на життє моє, щоб запропастити його; нехай назад повернуться і осоромляться ті, що з мого нещастя втїшаються!</verse>
				<verse number="15">Нехай пропадуть в нагороду за їх сором ті, що до мене кажуть: Ого! Ого!</verse>
				<verse number="16">Нехай радуються і веселяться в тобі всї, що шукають тебе; що люблять спасеннє твоє; нехай все кажуть: Да звеличиться Господь.</verse>
				<verse number="17">Я ж мізерний і бідолашний, Господь дбає за мене. Ти моя поміч і моє спасеннє; Боже мій, не загайся!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="41">
				<verse number="1">Проводиреві хора. Псальма Давидова. Щ асливий, хто про вбогих дбає! В день нещастя спасе його Господь.</verse>
				<verse number="2">Господь заступить його і сохранить життє його; він буде на землї щасливий, і ти не віддаси його в руки ворогам зажертим.</verse>
				<verse number="3">Піддержить його Господь на смертному ложі; цїле лїговиско його переміняєш в недузї його.</verse>
				<verse number="4">Я сказав: Господи, змилуйся надо мною! Сцїли душу мою, бо согрішив я проти тебе.</verse>
				<verse number="5">Вороги мої розказують лихі речі проти мене: Коли згине він і пропаде імя його?</verse>
				<verse number="6">Хто прийде побачитись зо мною, той говорить лукаво; таїть зло в серцї, а, вийшовши, говорить.</verse>
				<verse number="7">Між собою виговорюють проти мене всї ненависники мої; видумують зло проти мене:</verse>
				<verse number="8">Прийшов конець його; і як повалився, то вже більш не встане.</verse>
				<verse number="9">Навіть чоловік, що мирно жив зо мною, котрому давав я віру, котрий хлїбом моїм живився, той піднїс пяту проти мене.</verse>
				<verse number="10">Ти ж, Господи, змилуйся надо мною і підійми мене, щоб я відплатив їм!</verse>
				<verse number="11">Що ти вподобав мене, дознаюсь після того, як ворог мій не буде втїшатись надо мною.</verse>
				<verse number="12">Мене ж ти сохраниш задля чистоти моєї, і поставиш мене перед тобою на віки.</verse>
				<verse number="13">Благословен будь, Господи, Боже Ізраїля, від віка до віка! Нехай так буде, амінь!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="42">
				<verse number="1">Проводиреві хора. В науку синам Корея, псальма Давидова. Я к жагне ланя води з потока, так багне душа моя до тебе, Боже!</verse>
				<verse number="2">Душа моя жадає Бога, живого Бога; коли ж прийду і явлюся перед лицем Божим?</verse>
				<verse number="3">Сльози мої в день і в ночі хлїбом менї стали; цїлий бо день говорять до мене: Де Бог твій?</verse>
				<verse number="4">Про се згадуючи, виллю передо мною серце моє, як ійшов я серед громади, простував з ними до Божого дому з піснями радостї і хвали - торжествуюча громада.</verse>
				<verse number="5">Чому хиляєшся, душе моя, і затревожилась в мене? Вповай на Бога! Бо я буду ще прославляти його за спасеннє лиця його.</verse>
				<verse number="6">Боже мій, душа моя хиляється в мене; тому спогадав я тебе із землї Йорданської і Гермонської, з гори Мізгар.</verse>
				<verse number="7">Глибінь кличе до глибинї при шумі поводї твоєї; всї филї твої і пруди твої ринули понад мене.</verse>
				<verse number="8">В день явить Господь милість свою, а в ночі буде пісня його від мене, молитва до Бога життя мого.</verse>
				<verse number="9">Скажу до Бога, скелї моєї: Чому забув єси мене? Чому ходжу сумуючи задля ворожої тїсноти?</verse>
				<verse number="10">Наче костї мої торощать, коли вороги мої ругаються з мене, кажучи цїлий день до мене: Де ж твій Бог?</verse>
				<verse number="11">Чого хилишся душе моя, і чого тревожишся в менї? Вповай на Бога! Буду бо ще прославляти його, спасеннє лиця мого й Бога мого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="43">
				<verse number="1">С уди мене, Боже, і розсуди мою справу проти безсердешного народу! Від чоловіка лукавого і неправдивого визволи мене!</verse>
				<verse number="2">Бо ти єси Бог сили моєї. За що ж ти відкинув мене? Чому ходжу сумуючи задля ворожого гнету?</verse>
				<verse number="3">Пошли сьвітло твоє і правду; вони нехай ведуть мене і заведуть на твою гору сьвятую до чертогів твоїх!</verse>
				<verse number="4">І так прийду я до жертівника Божого, до Бога, що сповняє мене превеликою радостю, і прославлю на гуслях тебе, Боже, мій Боже!</verse>
				<verse number="5">Чого хиляєшся, душе моя, і чого непокоїшся в менї? Вповай на Бога! Буду бо ще прославляти його, котрий є спасеннє лиця мого і Бог мій!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="44">
				<verse number="1">Проводиреві хора: Синам Корея в науку. Б оже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна.</verse>
				<verse number="2">Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив.</verse>
				<verse number="3">Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх.</verse>
				<verse number="4">Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова!</verse>
				<verse number="5">Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали.</verse>
				<verse number="6">Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій.</verse>
				<verse number="7">Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших.</verse>
				<verse number="8">Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки.</verse>
				<verse number="9">А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими.</verse>
				<verse number="10">Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували.</verse>
				<verse number="11">Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи.</verse>
				<verse number="12">Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої.</verse>
				<verse number="13">Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас.</verse>
				<verse number="14">Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами.</verse>
				<verse number="15">Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене,</verse>
				<verse number="16">Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя.</verse>
				<verse number="17">Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому.</verse>
				<verse number="18">Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;</verse>
				<verse number="19">Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.</verse>
				<verse number="20">Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого.</verse>
				<verse number="21">То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця.</verse>
				<verse number="22">Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь.</verse>
				<verse number="23">Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки.</verse>
				<verse number="24">Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу.</verse>
				<verse number="25">Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло.</verse>
				<verse number="26">Встань на поміч нам, і спаси нас задля милосердя твого!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="45">
				<verse number="1">Проводиреві хора: під кобзу шестиструнну; для синів Корея в науку; пісня любощів. І з мого серця добре слово ллється. Я кажу: Моя пісня цареві! Язик мій, як тростинка в руцї вправного писаря.</verse>
				<verse number="2">Ти красотою понад синами людськими; люба врода розлилась на губах твоїх; тому благословив тебе Бог по віки.</verse>
				<verse number="3">Привяжи, лицарю, меча твого на поясницї, меча слави твоєї і величия твого.</verse>
				<verse number="4">І в потузї твоїй йди щасливо задля правди і лагідностї і справедливостї; і навчить тебе страшного правиця твоя.</verse>
				<verse number="5">Стріли твої гострі в серце ворогам царя! Від них падають народи під тобою.</verse>
				<verse number="6">Престол твій, Боже, по всї віки, жезло правоти - жезло царства твого.</verse>
				<verse number="7">Ти полюбив справедливість і зненавидїв беззаконнє; для того помазав тебе Бог, твій Бог, миром радостї, понад товаришами твоїми.</verse>
				<verse number="8">Миро, алое і кассія, се все шати твої, що приносять тобі в палатах із слоневої костї, де звеселяють тебе піснями, виграваючи на струнах.</verse>
				<verse number="9">Між твоїми красотами царські дочки; праворуч коло тебе стоїть цариця в золотї Офирському.</verse>
				<verse number="10">Слухай, дочко, і глянь та й прихили ухо твоє, і забудь про нарід твій і дім батька твого!</verse>
				<verse number="11">І буде люба врода твоя цареві; як що він Господь твій, то поклонися йому чесно!</verse>
				<verse number="12">І дочки Тирські, дуки народів, з дарами шукати муть лице твоє.</verse>
				<verse number="13">Преславна там царівна; шати її золотом ткані;</verse>
				<verse number="14">У пишних шатах поведуть її до царя; за нею приведуть до тебе дївиць, другинь її.</verse>
				<verse number="15">Приведуть їх серед найбільшої радостї і веселостї, увійдуть вони в палату царя.</verse>
				<verse number="16">На місцї батьків твоїх будуть сини твої; зробиш їх князями по цїлій землї.</verse>
				<verse number="17">Згадувати му імя твоє всякого часу; тому прославляти муть тебе народи по віки вічні.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="46">
				<verse number="1">Проводиреві хора: для синів Корея: після голосу аламот, пісня. Б ог нам прибіжище і сила, поміч скора в нещастях.</verse>
				<verse number="2">Тому не злякаємось, хоч би земля зворушилась і гори захитались серед моря.</verse>
				<verse number="3">Хоч би ревіли і пінились поводї його, гори тряслись від його досади.</verse>
				<verse number="4">Ріка - потоки її звеселяють город Божий, сьвяте місце домівок Найвисшого.</verse>
				<verse number="5">Бог серед него, він не захитається; Бог допоможе йому, як настане ранок.</verse>
				<verse number="6">Заворушились народи, захитались царства; підняв він свій голос - земля розтопилась.</verse>
				<verse number="7">Господь сил небесних з нами, висока твердиня наша Бог Якова.</verse>
				<verse number="8">Прийдїть, гляньте на дїла Господа, які знищення він допустив на землю!</verse>
				<verse number="9">Як смирить брань аж до краю землї, ломить лука, торощить спису, палить огнем колесницї!</verse>
				<verse number="10">Вгамуйтесь і пізнайте, що я Бог! Я вознесуся між народами, вознесуся на землї!</verse>
				<verse number="11">Господь сил небесних з нами, висока твердиня наша Бог Якова.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="47">
				<verse number="1">Проводиреві хора: для синів Корея; псальма. В и, всї народи, плещіть у долонї! Звеселяйтесь Господеві радісними піснями!</verse>
				<verse number="2">Бо Господь всевишний страшний, великий царь на всю землю.</verse>
				<verse number="3">Він покорив нам людей і народи під ноги наші.</verse>
				<verse number="4">Він вибрав для нас наслїдчину нашу, славу Якова, котрого він полюбив.</verse>
				<verse number="5">Піднїсся Бог серед веселого гукання, Господь серед голосів трубних.</verse>
				<verse number="6">Сьпівайте псальми Богу нашому сьпівайте; сьпівайте цареві нашому, сьпівайте!</verse>
				<verse number="7">Бог бо царь на всю землю; сьпівайте псальми в науку.</verse>
				<verse number="8">Бог править народами; Бог сидить на престолї сьвятостї своєї.</verse>
				<verse number="9">Люде доброї волї між народами зібрались до купи, народ Бога Авраамового; бо щити на землї Божі; вознїсся вельми він.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="48">
				<verse number="1">Пісня, псальма для синів Корея. В еликий Господь, достоєн великої слави в городї Бога нашого, на сьвятій горі його.</verse>
				<verse number="2">Стремить у воздух гора Сион, радість землї цїлої, на самій півночі город царя великого!</verse>
				<verse number="3">Бог живе в палатах їх, знають його там, як високу твердиню.</verse>
				<verse number="4">Ось бо зібрались царі; всї вони відступили.</verse>
				<verse number="5">Побачили, тай сторопіли; затрівожились, втїкли, злякавшись.</verse>
				<verse number="6">Обняв їх там страх, злякались, як родюча жінка.</verse>
				<verse number="7">Бурею східною порозбивав єси кораблї Тарзийські.</verse>
				<verse number="8">Як ми почули, так і бачили в городї Господа сил небесних, в городї Бога нашого: Бог укріпить його на віки.</verse>
				<verse number="9">Згадуємо, о Боже, про милосердє твоє, в серединї храму твого.</verse>
				<verse number="10">Як імя твоє, Боже, так і хвала твоя аж по край землї; правиця твоя повна справедливостї.</verse>
				<verse number="11">Нехай веселиться гора Сионська, нехай зрадуються дочки Юди задля судів твоїх, Господи.</verse>
				<verse number="12">Обійдїть кругом Сиона, окружіть його, і полїчіть башти його.</verse>
				<verse number="13">Огляньте добре оком його, перегляньте його палати, щоб ви росказали будучому поколїнню.</verse>
				<verse number="14">Бо той Бог наш - Бог по віки! Він буде проводирем нашим аж до смерти.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="49">
				<verse number="1">Проводиреві хора, для синів Корея, псальма. С лухайте се, всї народи; почуйте всї люде на землї.</verse>
				<verse number="2">Сини людські як і сини мужів - старшин, разом багаті і вбогі.</verse>
				<verse number="3">Уста мої скажуть мудре слово, і думкою серця мого помножу розум.</verse>
				<verse number="4">Прихилю ухо моє до притчі, при гуслях відкрию загадку мою:</verse>
				<verse number="5">Чому б то мусїв я боятись в день лиха, як обгорне мене несправедливість тих, що на здогін за мною,</verse>
				<verse number="6">Котрі вповають на свої достатки, і великостю багацтва свого величаються.</verse>
				<verse number="7">Нїколи не здолїє чоловік спасти брата свого, і не зможе дати викуп за него,</verse>
				<verse number="8">(Бо дороге спасеннє душі їх, і тому мусить понехати на віки.)</verse>
				<verse number="9">Щоб він жив на віки, і не бачив зотлїння.</verse>
				<verse number="10">Бачить бо він, що розумні вмирають, що дурень і безумний разом пропадають, і достатки свої другим лишають.</verse>
				<verse number="11">В них на думцї, що доми їх вічно стоять, і що домівки їх з рода в рід; вони називають країни своїми іменами.</verse>
				<verse number="12">Але ж чоловік, що живе в повазї, не зостанеться; він зрівняється скоту, що на зарізь.</verse>
				<verse number="13">Ся дорога для глупоти їх; а ті, що після них приходять, любуються їх думкою.</verse>
				<verse number="14">Кладуть їх, як овець, в підземну країну, а смерть пасе їх; аж поки вранцї возьмуть верх над ними праведні, і підземна країна пожере постать їх, кожного далеко від домівки його.</verse>
				<verse number="15">. Та Бог спасе душу мою з рук підземної країни; він бо прийме мене.</verse>
				<verse number="16">Не лякайся, коли чоловік обогатїє, коли зросте слава дому його.</verse>
				<verse number="17">Бо, вмерши, не возьме нїчого з собою; не піде з ним пиха його до гробу.</verse>
				<verse number="18">Чи він благословив душу свою за життя свого, і будуть люде славити тебе за те, що ти твориш добро собі,</verse>
				<verse number="19">То все таки прийде вона до рідних батьків своїх; нїколи вже не побачать вони сьвітла.</verse>
				<verse number="20">Чоловік, що має повагу, а розуму не має, зрівняється скоту, що на зарізь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="50">
				<verse number="1">Асафова псальма. В семогущий Бог, Господь, прорік і кликнув на землю від сходу сонця до його заходу.</verse>
				<verse number="2">Із Сиона звершеної красоти засияв Бог.</verse>
				<verse number="3">Бог наш прийде, і не буде мовчати; перед ним огонь пожираючий, кругом него сильна буря.</verse>
				<verse number="4">Кличе він небо і землю на суд народу свого:</verse>
				<verse number="5">Зберіть менї праведних моїх, що над жертвою приняли завіт мій.</verse>
				<verse number="6">І небеса звіщають справедливість його; Бог бо сам суддя,</verse>
				<verse number="7">Слухай, народе мій, я буду говорити; Ізраїлю, я буду сьвідчити проти тебе! Я Бог, твій Бог!</verse>
				<verse number="8">Не за жертви твої буду тебе докоряти, нї за жертви всепалення; вони все передо мною.</verse>
				<verse number="9">Не прийму телят із дому твого, козлів із отар твоїх</verse>
				<verse number="10">Бо моя вся зьвірина в дібровах, зьвірє на тисяч горах.</verse>
				<verse number="11">Знаю я усе птаство в горах, та й дичина по полях - моя.</verse>
				<verse number="12">Коли б я зголоднїв, нїчого б казати тобі; бо моя вселенна й достатки її.</verse>
				<verse number="13">Хиба ж їм я мясо биків, і пю кров козлячу?</verse>
				<verse number="14">Жертвуй Богу хвалу, і віддай Всевишньому обіти твої!</verse>
				<verse number="15">І клич мене в день тїсноти; я визволю тебе, і ти прославиш мене.</verse>
				<verse number="16">До грішника ж говорить Бог: Чого ти говориш про устави мої, і носиш в устах твоїх завіт мій?</verse>
				<verse number="17">Ти ж зненавидїв докір, і кинув слова мої позад себе.</verse>
				<verse number="18">Бачив ти злодїя, то й радо приставав до його, і з перелюбниками ти накладав;</verse>
				<verse number="19">Губам твоїм дав ти волю до злого, а язиком твоїм ковав зраду.</verse>
				<verse number="20">Ти сидїв там і виговорював проти брата твого, ти кидав безчесть на сина матері твоєї.</verse>
				<verse number="21">Таке ти творив і я мовчав; ти думав, я рівня тобі. Я покараю тебе, і перед очі твої поставлю гріхи твої.</verse>
				<verse number="22">Зрозумійте ж се, ви, що забули Бога, ато зловлю вас, і нїхто не спасе вас.</verse>
				<verse number="23">Хто жертвує хвалу, прославляє мене, і хто справляє дорогу, тому дам побачити спасеннє Боже.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="51">
				<verse number="1">Проводиреві хора: Давидова псальма, як прийшов до його пророк Натан, після того, як зійшовся з Бет-Сабою. П омилуй мене, Боже, по милостї твоїй, по великому милосердю твому прости переступи мої!</verse>
				<verse number="2">Обмий мене зовсїм від несправедливостї моєї, і очисти мене від гріха мого!</verse>
				<verse number="3">Знаю бо переступи мої, і гріх мій все передо мною.</verse>
				<verse number="4">Перед тобою одним я согрішив, і вчинив те, що є зло, перед очима твоїми; признаюсь в гріхах, щоб ти був оправданий в словах твоїх, і справедливий в судї твоїм.</verse>
				<verse number="5">Ось бо я в беззаконню родився, і в грісї почала мене мати моя.</verse>
				<verse number="6">Ось, ти любиш правду в серцї, і в серединї серця покажеш менї мудрість.</verse>
				<verse number="7">Очисти мене від гріха іссопом, і буду чистий; обмий мене, і буду над снїг білїйший!</verse>
				<verse number="8">Дай менї почути радість і веселість, і зрадїють костї, тобою розбиті.</verse>
				<verse number="9">Одверни лице твоє від гріхів моїх, і прости всї переступи мої!</verse>
				<verse number="10">Сотвори менї, Боже, чисте серце, і віднови в менї духа сильного!</verse>
				<verse number="11">Не відкинь мене від лиця твого, і духа твого сьвятого не відбери від мене.</verse>
				<verse number="12">Приверни менї радість спасення твого, і дух доброї волї нехай покріпить мене!</verse>
				<verse number="13">Покажу беззаконним дороги твої, і грішники вернуться до тебе.</verse>
				<verse number="14">Ізбави мене від крівавої вини, Боже, Боже спасителю мій, і язик мій радісно величати ме твою справедливість.</verse>
				<verse number="15">Господи, відчини уста мої, і губи мої звістять хвалу твою!</verse>
				<verse number="16">Ти бо не любиш жертви, ато принїс би її, жертва всепалення не люба тобі.</verse>
				<verse number="17">Жертва Богу дух сокрушений; серця сокрушеного і смиренного ти не відкидаєш, Боже.</verse>
				<verse number="18">Щасти, Боже, Сиону по благій волї твоїй, здвигни мури Єрусалима!</verse>
				<verse number="19">Тодї будуть тобі любі жертви правди, жертви цїлопалення і приноси; тодї возложать телцїв на жертівник твій.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="52">
				<verse number="1">Проводиреві хора: наука Давидова, як прийшов Доаг Ідумейський, і звістив Саулові, і сказав йому: прийшов Давид в дім Ахімелеха. Ч ого бо ти, потужний, хвалишся злобою твоєю, надуживаєш милосердє Боже цїлий день!</verse>
				<verse number="2">Пакостї промишляє язик твій, як гострена бритва, готовиш зраду.</verse>
				<verse number="3">Ти любиш зло більше як добро, більше говорити брехню, як правду.</verse>
				<verse number="4">Ти любиш всї імена погибелї, ти язик зрадливий!</verse>
				<verse number="5">Бог знївечить тебе на віки; він вхопить тебе і вирве з домівки, і викоренить з землї живих.</verse>
				<verse number="6">Побачать се праведники і злякаються, вони сьміяти муться над ним:</verse>
				<verse number="7">Ось чоловік, що не шукав в Бога сили своєї, а надїявся на величину багацтва свого, і ледачими вчинками своїми добув сили.</verse>
				<verse number="8">Я ж, мов оливне дерево зелене, в дому Божім; я надїюсь на ласку Божу по віки.</verse>
				<verse number="9">Буду прославляти тебе по віки, ти бо все здїлав; і на імя твоє буду вповати, ти бо благий до праведників твоїх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="53">
				<verse number="1">Проводиреві хора: на Махалатї, наука Давида. Б езумний каже в серцї своїм: Нема Бога! Розвратились і творять огидну неправду; нема там нї одного, хто б добро чинив.</verse>
				<verse number="2">Господь споглянув з неба на дїтей людських, щоб побачити, чи є розумний, що шукає Бога.</verse>
				<verse number="3">Всї одвернулись, всї разом зледащіли; нема там, хто добро творив би, нема нї одного.</verse>
				<verse number="4">Не вже ж не прийдуть до розуму всї, що роблять беззаконнє, що заїдають народ мій, наче б вони хлїб їли? Господа вони не призивають.</verse>
				<verse number="5">Тодї злякались вони, хоч страху не було; Бог бо розсипле костї того, хто став облогом проти тебе. Ти осоромив їх. Бог бо відкинув їх.</verse>
				<verse number="6">Ой, коли б прийшло спасеннє Ізраїлеві із Сиона! Коли Господь поверне народ свій з неволї, возрадується Яков і возвеселиться Ізраїль.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="54">
				<verse number="1">Проводиреві хора: при струнах; наука Давида, коли прийшли Зифеї і сказали Саулові: Чи Давид не сховався між нами? Б оже, імям твоїм спаси мене, і силою твоєю допоможи правдї моїй.</verse>
				<verse number="2">Боже, почуй молитву мою, вислухай слова уст моїх!</verse>
				<verse number="3">Бо чужі піднялись на мене, і розбишаки чигають на життє моє; не мають вони в серцї Бога.</verse>
				<verse number="4">Ось, Бог мій помічник; Господь між тими, що піддержують життє моє. Він відверне лихо на ворогів моїх; по правдї твоїй знищи їх!</verse>
				<verse number="5">Радо принесу жертву тобі; прославлю імя твоє, Господи; благе бо є.</verse>
				<verse number="6">Він бо вибавив мене з усякої біди; і на помсту ворогам моїм дивляться очі мої.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="55">
				<verse number="1">Проводиреві хора: при струнах; наука Давидова. В ислухай, Боже, молитву мою, і не ховайся перед моїм моленнєм.</verse>
				<verse number="2">Прихились і вислухай мене! Я блукаю, нарікаючи, й мушу стогнати,</verse>
				<verse number="3">Задля ворожого голосу, задля гнету беззаконника; вони бо громадять лихо на мене, і гнївом запалившись, ворогують на мене.</verse>
				<verse number="4">Серце моє жахалось в мене, і смертний страх обняв мене.</verse>
				<verse number="5">Страх і дрожаннє напали на мене, і жах обняв мене.</verse>
				<verse number="6">І я сказав: Ой, коли б менї крила, як в голубки! Полетїв би я, і відпочив би.</verse>
				<verse number="7">Полинув би я далеко, став би жити в пустинї.</verse>
				<verse number="8">Рад би чим скорше втїчи від вітру буйного, від бучі.</verse>
				<verse number="9">Запропасти їх, Господи, розрубай на двоє язики їх; бо насильства і сварки бачив я в городї.</verse>
				<verse number="10">День і ніч обходять його на мурах його; та в серединї його нещастє і кривда.</verse>
				<verse number="11">Роблять пакостї один одному, гнобленнє і зрада не щезають з їх улицї.</verse>
				<verse number="12">Бо се не ворог, що глузує з мене, ато перетерпів би я; та й не мій се ненавидник, що надо мною виноситься, а то не зважав би я на него;</verse>
				<verse number="13">А ти, чоловіче, рівня менї, мій довірник і мій знакомий,</verse>
				<verse number="14">З котрим ми довірчиво сходились, і до дому Божого вкупі з народом ходили.</verse>
				<verse number="15">Погибіль на них; живцем нехай проваляться під землю, бо пакостї в домівцї їх, в серединї їх.</verse>
				<verse number="16">Кличу до Бога, і Господь спасає мене.</verse>
				<verse number="17">Вечером і вранцї і в полудень мушу стогнати, і він чує мій голос.</verse>
				<verse number="18">Він вибавив душу мою в бою проти мене; було бо їх багацько проти мене.</verse>
				<verse number="19">Почує Бог і покорить їх, він на престолї од віку; нема бо в них поправи, не бояться вони Бога.</verse>
				<verse number="20">Піднїс руки свої на тих, що спокійно з ним жили; він зложив заповіт свій.</verse>
				<verse number="21">Губи його маснїйші, як сметана, а в серцї його війна; гладші слова його над оливу, а вони - обнажені мечі.</verse>
				<verse number="22">Спустись на Господа з твоїм оберемком, і він піддержить тебе; не допустить він нїколи, щоб праведник захитався.</verse>
				<verse number="23">А ти, Боже, провалиш їх в яму погибелї: люде кровожадні і зрадники не дожиють половини віку свого. Я ж буду вповати на тебе.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="56">
				<verse number="1">Проводиреві хора: після "Голубка з далеких дубравин"; памятна пісня Давидова, як Филистії зловили його в Гетї. П омилуй мене, Боже, бо розлютився на мене чоловік; день в день нападає на мене, і доскуляє менї.</verse>
				<verse number="2">Вороги мої цїлий день лютують; багато бо їх наступає на мене, розбуявшись.</verse>
				<verse number="3">В день страху мого я вповаю на тебе!</verse>
				<verse number="4">Ради Бога хвалити му слово його: на Бога вповаю, не побоюся; що заподїє менї тїло?</verse>
				<verse number="5">Цїлий день зневажають вони слова мої, всї думки їх на зло проти мене.</verse>
				<verse number="6">Збираються, ховаються, мої пяти назирають, бо засїли на душу мою.</verse>
				<verse number="7">Хиба в беззаконню спастись їм? Відкинь, Боже, у гнїві народи!</verse>
				<verse number="8">Блуканнє моє залїчене в тебе. Збери сльози мої в посудину твою; чи не записані вони в тебе?</verse>
				<verse number="9">Тодї відступлять вороги мої, в день, коли я покличу; знаю се, що Бог зо мною.</verse>
				<verse number="10">В Бозї восхвалю слово, в Господї восхвалю слово.</verse>
				<verse number="11">На Бога вповаю, не побоюся; що заподїє менї чоловік?</verse>
				<verse number="12">Зо мною, Боже, обіти слюбовані перед тобою, віддам хвалу тобі.</verse>
				<verse number="13">Ти бо збавив душу мою від смертї. Чи не спасеш і ніг моїх від спотикання, щоб ходити менї перед Богом в сьвітлї життя сього?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="57">
				<verse number="1">Проводиреві хора: "Не пропадеш." Давидова памятна пісня, коли втїкав від Саула до печери. П омилуй мене, Боже, помилуй! Бо до тебе прибігає душа моя, і я сховаюсь під тїнню крил твоїх, поки перейде погибіль.</verse>
				<verse number="2">До Бога Всевишнього кличу, до Бога, що дає менї долю.</verse>
				<verse number="3">Пішли з неба і спаси мене; осороми того, хто наважив на мене. Пішли, Боже, ласку твою і правду.</verse>
				<verse number="4">Душа моя між левами: я лежу між людьми, огнем палающими, між синами людськими, котрих зуби - ратища і стріли, а язик їх меч гострий.</verse>
				<verse number="5">Прослався, Боже, висше неба; по всїй землї слава твоя!</verse>
				<verse number="6">Приготовили сїтку стопам моїм, похилилась душа моя; викопали яму передо мною, самі впали як раз до неї.</verse>
				<verse number="7">Підкріпилось моє серце, Боже, серце моє підкріпилось! Заграю і засьпіваю псальми.</verse>
				<verse number="8">Пробудися, славо моя! Пробудїтесь, гуслі і псалтиря! Розбуджу я зорю ранню.</verse>
				<verse number="9">Буду прославляти тебе, Господи, між людьми; буду сьпівати тобі між народами.</verse>
				<verse number="10">Бо звеличилась милість твоя до небес, і під облаки правда твоя.</verse>
				<verse number="11">Прослався, Боже, висше неба! По всїй землї нехай буде слава твоя!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="58">
				<verse number="1">Проводиреві хора: "Не пропадеш!" Давидова памятна пісня. Ч и справдї говорить із вас справедливість, коли ви мовчите? Чи по правдї судите ви, сини людські?</verse>
				<verse number="2">Нї, ви творите в серцї несправедливе; насильствами рук ваших торгуєте на землї.</verse>
				<verse number="3">Почавши від матернього лона відступили беззаконники: блукають брехуни, як тілько зродила їх мати.</verse>
				<verse number="4">Отрута в них, як їдь у змиї, як в гадюки глухої, що зачиняє уші свої,</verse>
				<verse number="5">Не слухає голосу знахаря-заклинателя, що добре знає замовляти.</verse>
				<verse number="6">Потрощи, Боже, зуби в пелцї їх, виломи, Господи, левчукам челюсти їх.</verse>
				<verse number="7">Нехай зчезнуть, як вода розлита! Коли пустить стріли свої, нехай йому отупіють!</verse>
				<verse number="8">Нехай будуть йому, як слимак, що лїзе, знемогаючи; бодай би вони, як недорід жіночий, нїколи не бачили сонця!</verse>
				<verse number="9">Перше нїм горшки ваші загріються, нехай вітер рознесе тернину, сьвіжу і горючу!</verse>
				<verse number="10">Зрадїє праведний, бачивши помсту; він скупає ноги свої в крові беззаконних.</verse>
				<verse number="11">І скажуть люде: Є нагорода для праведного; існо, є Бог, що судить на землї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="59">
				<verse number="1">Проводиреві хора: "Не пропадеш!" Памятна пісня Давидова, як Саул післав стерегти дім його, щоб вбити його. В изволь мене від ворогів моїх, мій Боже! Оборони мене від тих, що встали проти мене.</verse>
				<verse number="2">Визволь мене від тих, що роблять беззаконнє, і спаси мене від кровожадних!</verse>
				<verse number="3">Ось бо вони чигають на душу мою; сильні збираються на мене не за переступ мій і не за гріх мій, Господи!</verse>
				<verse number="4">Без вини моєї збігаються і готовляться; встань на поміч менї й поглянь!</verse>
				<verse number="5">Встань, Господи, Боже сил небесних, Боже Ізраїлський, щоб побачити всї ті народи! Не пощади нї одного з тих невірних беззаконників!</verse>
				<verse number="6">Вечером вертають назад, виють, як собаки, і кругом обходять город.</verse>
				<verse number="7">Ось, губами своїми верзяють, мечі в устах їх, бо, думають вони, хто почує?</verse>
				<verse number="8">А ти, Господи, посьмієшся над ними, осоромиш всї народи.</verse>
				<verse number="9">Сило моя! До тебе я обертаюсь, ти бо прибіжище моє.</verse>
				<verse number="10">Бог милосердний на зустріч менї вийде; Бог дасть менї втїху над ворогами моїми.</verse>
				<verse number="11">Не повбивай їх, щоб не забув народ мій! Розсип їх потугою своєю, і притисни їх, Господи, защитнику наш!</verse>
				<verse number="12">За гріхи губ їх, за слова уст їх, нехай спіймаються в гординї своїй, і за проклони і за брехню, котру росказують.</verse>
				<verse number="13">Зроби конець в яростї, зроби конець, щоб їх більш не було, щоб пізнали, що Бог править над родом Якова аж по край землї.</verse>
				<verse number="14">А вечером нехай вертають назад, нехай виють, як собаки, і кругом города ходять.</verse>
				<verse number="15">Нехай шляються за їдою, і неситі ночують.</verse>
				<verse number="16">А я про силу твою буду сьпівати, і вранцї прославляти благость твою; ти бо був великою зашитою моєю, і прибіжищем в день тїсноти моєї.</verse>
				<verse number="17">Тобї, сило моя, буду сьпівати псальми; Бог бо защита моя, Бог помилує мене. ПС АЛЬМА</verse>
			</chapter>
			<chapter number="60">
				<verse number="1">Проводиреві хора: На Шушан-Едут; памятна пісня Давидова, в науку, як він воював з Сирийцями в Мезопотамії і з Сирийцями Зобанськими, і Йоаб, вернувшись, побив Едоміїв на Соляній долинї, двайцять тисяч люда. Б оже, ти покинув нас, розсипав нас, розгнївившись; приверни нам ласку твою!</verse>
				<verse number="2">Ти потряс землею, і вона порозпадалась; сцїли щелини її, бо вона хитається!</verse>
				<verse number="3">Ти дав народові твому зазнати гіркої долї, напоїв нас вином, забиваючим памороки.</verse>
				<verse number="4">Ти дав прапора боячимся тебе, щоб вони піднялись задля правди.</verse>
				<verse number="5">Щоб спаслись любі твої, борони правицею твоєю і вислухай нас!</verse>
				<verse number="6">Бог сказав у сьвятостї своїй: возрадуюся і роздїлю Сихему, і розміряю долину Сукот.</verse>
				<verse number="7">Мій Галаад, мій Манас, і Ефрем твердиня голови моєї; Юда скептро моє.</verse>
				<verse number="8">Моаб чаша моя вмивальна; на Едому кину сандали мої; Филистемська земле, ликуй передо мною!</verse>
				<verse number="9">Хто проведе мене до города утвердженого, хто проведе мене аж до Едома?</verse>
				<verse number="10">Хиба не ти, Боже, що відкинув нас, хиба не вийдеш, Боже, з нашими військами?</verse>
				<verse number="11">Пішли нам поміч в тїснотї! Марна надїя на людську защиту.</verse>
				<verse number="12">З Богом докажемо силу; і він розтопче гнобителїв наших.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="61">
				<verse number="1">Проводиреві хора: при струнах; Давидова. П очуй Боже просьбу мою, вислухай молитву мою!</verse>
				<verse number="2">З кінця землї взиваю до тебе, бо серце моє ниє; ти виведеш мене на скелю, що за висока для мене.</verse>
				<verse number="3">Ти бо був прибіжище моє, сильна защита від ворога.</verse>
				<verse number="4">Дай менї жити в шатрі твоїм по віки, знайти притулок під покровом крил твоїх.</verse>
				<verse number="5">Бо ти, Боже, вислухав обітницї мої, дав менї наслїддє тих, що бояться імени твого.</verse>
				<verse number="6">Причини, Боже, днї до днїв цареві; лїта його з роду в рід.</verse>
				<verse number="7">Нехай буде він вічно перед лицем Божим. Даруй ласку і правду, щоб стерегли його.</verse>
				<verse number="8">Так прославляти му імя твоє по віки, сповняючи день в день обітницї мої.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="62">
				<verse number="1">Проводиреві хора: про Ідутуна; псальма Давидова. Т ілько на Бога вповає тихо душа моя, від него моє спасеннє.</verse>
				<verse number="2">Він тілько моя скеля, моя защита, моя висока твердиня; не захитаюсь нї трохи.</verse>
				<verse number="3">Доки будете нападати на чоловіка? Всї термосите його, як стїну похилившуюся, як той мур надломаний.</verse>
				<verse number="4">Нараджуються вони тілько, як би з висоти звалити його; брехнею вони радїють; устами своїми благословляють, а в серцї своїм проклинають.</verse>
				<verse number="5">На одного Бога вповай, душе моя! Бо на него надїя моя.</verse>
				<verse number="6">Тілько він є моя скеля, моя защита, моя висока твердиня; я не захитаюсь.</verse>
				<verse number="7">В Бозї моє спасеннє і моя слава; сильна моя скеля, моє прибіжище в Бозї.</verse>
				<verse number="8">Вповай, народе, на него по всякий час! Виливайте перед ним серця ваші!</verse>
				<verse number="9">Сама марнота сини людські, сама брехня, сини чоловічі; на терезах вони йдуть у гору скорше, як пара</verse>
				<verse number="10">Не вповайте на здирство, і не надїйтесь марно на грабіж! Коли росте багацтво, не прилягайте до него серцем вашим!</verse>
				<verse number="11">Раз сказав Бог, двічі чув я се, що сила в Бога.</verse>
				<verse number="12">І в тебе, Господи, милість; ти бо даєш кожному по заслузї його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="63">
				<verse number="1">Давидова псальма про те, як він був у пустинї Юдейській. Б оже, ти єси Бог мій! Тебе шукаю пильно! Жадає тебе душа моя, за тобою прагне тїло моє у землї висохлій, прагнущій, безводній,</verse>
				<verse number="2">Щоб бачити силу твою і славу твою, як видїв тебе в сьвятинї.</verse>
				<verse number="3">Милість бо твоя над життє лучша; уста мої прославляти муть тебе.</verse>
				<verse number="4">Так, буду тебе хвалити, поки життя мого, руки мої підносити в імя твоє.</verse>
				<verse number="5">Як шпігом і товщею, насититься душа моя, і радісним голосом хвалити муть тебе уста мої.</verse>
				<verse number="6">Як згадаю тебе на моїй постелї, розмишляю про тебе у всї доби ночі.</verse>
				<verse number="7">Бо ти прийшов до помочі менї, і я буду радуватись в тїнї крил твоїх.</verse>
				<verse number="8">Душа моя йде слїдом за тобою, правиця твоя піддержує мене.</verse>
				<verse number="9">Ті ж, що чигають на життє моє, щоб знищити його, пійдуть у пропастї підземні.</verse>
				<verse number="10">Поразить їх сила меча, вони будуть здобичею гиєн.</verse>
				<verse number="11">А царь возвеселиться в Бозї; хвалити меться всякий, хто кленеться ним; позатикає бо пельки брехунам.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="64">
				<verse number="1">Проводиреві хора: псальма Давидова. П очуй, Боже, голос падкування мого! Від страху ворога защити життє моє!</verse>
				<verse number="2">Захисти мене від тайних змовин злочинників, від збіговиска тих, що творять беззаконнє!</verse>
				<verse number="3">Котрі вигострили, як меча, язик свій, приготовили, як стрілу, гірке слово.</verse>
				<verse number="4">Щоб із закутка стріляти на безвинного; нечайно стріляють на него, і не бояться.</verse>
				<verse number="5">Додають собі охоти до злого; радяться, як тайно заставити сїла; вони кажуть: Хто бачити ме їх?</verse>
				<verse number="6">Видумують лиха: Ми приготовили, що задумали; заховали тайну глибоко в серцї.</verse>
				<verse number="7">Але ж Бог стрілить на них; нараз - стріла, і бачать вони рани свої.</verse>
				<verse number="8">І язик їх зробить заколот між ними; хто погляне на них, похитає головою.</verse>
				<verse number="9">І побояться люде, звістять про дїла Божі, пізнають дїло рук його.</verse>
				<verse number="10">Праведний зрадується в Господї, і буде вповати на него, і будуть хвалитись всї праві серцем.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="65">
				<verse number="1">Проводиреві хора; псальма Давидова, пісня. М овчки дожидає тебе, Боже, хвала на Сионї, і сповняться обітницї тобі.</verse>
				<verse number="2">Ти слухаєш молитву нашу; до тебе прийде всяке тїло.</verse>
				<verse number="3">Несправедливостї подужали мене; наші провини, ти простиш їх.</verse>
				<verse number="4">Щасливий, кого ти вибереш і даси йому приблизитись: він жити ме у дворах твоїх. Наситимось добром дому твого, сьвятощами храму твого.</verse>
				<verse number="5">Дивні речі промовиш до нас у справедливостї, Боже, спасителю наш, ти надїя всїх кінцїв землї і далекого моря!</verse>
				<verse number="6">Ти, що утвердив гори силою своєю, підперезавшись потугою,</verse>
				<verse number="7">Котрий тихомирить бурханнє моря, ревучі його филї і заверюху народів.</verse>
				<verse number="8">Перед дивами твоїми лякаються народи на всїх кінцях землї; ти звеселяєш країну сходу і заходу.</verse>
				<verse number="9">Ти дбаєш про землю, і даєш їй достатку: щедриш її великим багацтвом: Божий потік повний води. Ти приготовляєш для неї хлїб, що даєш рости йому.</verse>
				<verse number="10">Ти наповаєш борозни її, рівняєш скиби її, мякчиш їх дощами, благословиш ростину її.</verse>
				<verse number="11">Ти увінчав рік добротою твоєю, і слїди твої повні товщі.</verse>
				<verse number="12">Ростуть буйно левади в пустинї, радостю вкриваються узгіря.</verse>
				<verse number="13">Луги покриваються стадами, а долини поростають житом; все торжествує, все сьпіває.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="66">
				<verse number="1">Проводиреві хора: пісня, псальма. В оскликнїте Господеві, всї на землї!</verse>
				<verse number="2">Сьпівайте славу імені його, звеличіть хвалу його!</verse>
				<verse number="3">Кажіть Богові: як страшні дїла твої! Задля великої сили твоєї піддаються тобі вороги твої, піддобруючись.</verse>
				<verse number="4">Цїла земля поклониться тобі, і сьпівати ме псальми; вона сьпівати ме імені твому.</verse>
				<verse number="5">Прийдїть і погляньте на дїла Божі! Страшний він в дїлах проти синів людських.</verse>
				<verse number="6">Він обернув море в сушу, пішки перейшли вони ріку; там ми радувались о нїм.</verse>
				<verse number="7">Він царює потугою своєю на віки; очі його споглядають на народи: Щоб не збунтувались ворохобники!</verse>
				<verse number="8">Прославляйте, народи, Бога нашого, і голосїть хвалу його!</verse>
				<verse number="9">Він дав життє душі нашій і не допустив, щоб похитнулись ноги наші.</verse>
				<verse number="10">Ти спробував нас, Боже, ти перетопив нас, як срібло перетоплюється.</verse>
				<verse number="11">Ти завів нас у сїти, завдав нам тяжкі оберемки на плечі наші.</verse>
				<verse number="12">Ти допустив, щоб люде насїли нам на шию; ми перейшли вогонь і воду; да ти вивів нас на чисте поле.</verse>
				<verse number="13">Увійду я в дім твій з жертвами цїлопалення, віддам тобі обітницї мої,</verse>
				<verse number="14">Що уста мої слюбували, і губи мої обіцяли в тїснотї моїй.</verse>
				<verse number="15">Як жертву всепалення, принесу тобі тучних баранів з кадилом; пожертвую воли вкупі з козлами.</verse>
				<verse number="16">Прийдїть, послухайте, всї, що боїтесь Бога, і я роскажу, що він вдїяв душі моїй.</verse>
				<verse number="17">До него взивав я устами моїми, і величав язиком моїм.</verse>
				<verse number="18">Коли б я бачив в серцї моїм беззаконнє, то Бог не почув би мене.</verse>
				<verse number="19">Та Бог почув, він зглянувся на голос молитви моєї.</verse>
				<verse number="20">Благословен Бог, котрий не відкинув молитву мою, і не одвернув милосердє своє від мене.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="67">
				<verse number="1">Проводиреві хора; при струнах; псальма, пісня. Н ехай милує нас Бог і благословить, нехай засьвітить лице його над нами!</verse>
				<verse number="2">Щоб пізнали на землї дорогу твою, між усїма народами твоє спасеннє.</verse>
				<verse number="3">Нехай славлять народи тебе, Боже! Нехай прославляють тебе всї народи!</verse>
				<verse number="4">Нехай радуються і веселяться племена; ти бо будеш правотою судити народи, і роди на землї - ти поведеш їх.</verse>
				<verse number="5">Нехай славлять народи тебе, Боже, нехай прославляють тебе всї народи!</verse>
				<verse number="6">Земля дає плоди свої; Бог, наш Бог, благословити ме нас.</verse>
				<verse number="7">Бог буде благословити нас, і цїла земля від краю до краю буде благовіти перед ним.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="68">
				<verse number="1">Проводиреві хора: Давидова псальма, пісня. Н ехай встане Бог! Щоб розсипались вороги його, і розбіглись перед ним ненавидники його!</verse>
				<verse number="2">Як дим щезає, нехай вони так щезнуть; як віск топиться від огню, нехай так погибнуть грішники від лиця Божого.</verse>
				<verse number="3">А праведники нехай звеселяться, нехай возрадуються перед лицем Божим, і торжествують в радостї.</verse>
				<verse number="4">Сьпівайте Богу, величайте імя його! Зробіть дорогу тому, хто проходить крізь пустинї - Господь імя його - і радуйтесь перед ним!</verse>
				<verse number="5">Батько сиротам і суддя вдовам Бог у сьвятому домі своїм.</verse>
				<verse number="6">Одиноким дає Бог жити вкупі в одній домівцї, закованих виводить на волю до щастя; ворохобникам же дає місце в пустинї.</verse>
				<verse number="7">Боже! Як ійшов ти поперед твого народу, як переходив пустиню,</verse>
				<verse number="8">Тремтїла земля - і небеса клянули перед Богом - сам Синай перед Богом, Богом Ізраїля.</verse>
				<verse number="9">Дав линути животворному дощеві, о Боже; ти кріпив наслїддє твоє, коли воно томилось.</verse>
				<verse number="10">Племя твоє осїло там; в добротї твоїй, Боже, приготовляв ти для бідного.</verse>
				<verse number="11">Господь прорік слово, і було вістовниць велика сила.</verse>
				<verse number="12">Царі з військами втїкали, вони втїкали, а хто обняв домівку, паював здобич.</verse>
				<verse number="13">Коли ви й впокоїтесь по вівчарнях, то маєте бути, як крила голубки, сріблом покриті, котрих пірє золотом сяє.</verse>
				<verse number="14">Як Всемогущий розсипав царів на землї, побілїла, як снїг, на Цальмонї.</verse>
				<verse number="15">Гора Базанська, гора Божа, щоглами багата гора Базанська.</verse>
				<verse number="16">Чого ви, гори-бескиди, споглядаєте завидно на гору, котру взяв Бог на домівку для себе? Господь жити ме там по віки.</verse>
				<verse number="17">Колесниця Божа двічі десять тисяч, тисячі і знов тисячі; Господь між ними - Господь живущий у сьвятинї Синая.</verse>
				<verse number="18">Вийшов єси на гору, ти забрав в неволю бранцїв; приняв дари для людей, і навіть для противних твоїй волї, щоб Господь Бог мав оселю.</verse>
				<verse number="19">Благословен Господь! День в день щедрить нам Бог нашого спасення.</verse>
				<verse number="20">Бог наш, Бог спасення, і в руках Господа Бога збавленнє від смертї.</verse>
				<verse number="21">Річ певня, що Бог розтрощить голову ворога свого, косматий лоб того, хто закостенїв в гріхах своїх.</verse>
				<verse number="22">Господь сказав: Приверну їх із Базан-гори, приверну з безоднї моря,</verse>
				<verse number="23">Щоб ти полоскав ноги твої в крові, а для язиків собак твоїх була з ворогів частина їх.</verse>
				<verse number="24">І бачили вони твій похід, Боже, похід мого Бога, мого царя, у сьвятиню.</verse>
				<verse number="25">Поперед ійшли люде, що сьпівали; за ними ті; що на струнах вигравали, кругом їх дївчата тимпанами брязчали.</verse>
				<verse number="26">На зборах прославляйте Бога, Господа, ви потомки Ізраїля!</verse>
				<verse number="27">Ось вони, Бенямин, наймолодший, їх владика; князї Юдині, їх полки, князї Завулонові, князї Нефталимові.</verse>
				<verse number="28">Звелїв наперед Бог силу твою. Укріпи, Боже, те, що дав єси нам!</verse>
				<verse number="29">Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть дари тобі.</verse>
				<verse number="30">Вгамуй зьвіра-дикуна, стадо бугаїв з ялівками народів: кожний з них підбиває людей брилою срібла. Розсип народи, що війни бажають!</verse>
				<verse number="31">Прийдуть можні з Египту; Етиопія скоро простягне руки свої до Бога.</verse>
				<verse number="32">Царства земні! Сьпівайте Богу, прославляйте Господа,</verse>
				<verse number="33">Котрий сидить на небесах, небесах одвічних; ось він гремить голосом своїм, голосом сильним.</verse>
				<verse number="34">Воздайте славу Богові! Величиє його над Ізраїлем і потуга його над хмарами.</verse>
				<verse number="35">Дивен Бог в сьвятинї своїй, Бог Ізраїля; він дає народові силу й потугу. Благословен Бог!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="69">
				<verse number="1">Проводиреві хора: На Шошанїм. Давидова. С паси мене, Боже, бо повідь займає душу мою!</verse>
				<verse number="2">Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна; попав на глибину, і бистрінь заливає мене.</verse>
				<verse number="3">Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого.</verse>
				<verse number="4">Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене; потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене; чого я не загарбав, те мусїв я дати.</verse>
				<verse number="5">Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою.</verse>
				<verse number="6">Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних! Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля!</verse>
				<verse number="7">Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє!</verse>
				<verse number="8">Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї.</verse>
				<verse number="9">Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене.</verse>
				<verse number="10">Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу.</verse>
				<verse number="11">Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою.</verse>
				<verse number="12">Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають піснї на підпитку.</verse>
				<verse number="13">Я ж, Господи, - молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого!</verse>
				<verse number="14">Витягни мене з болота, не дай менї потонути! Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод.</verse>
				<verse number="15">Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх.</verse>
				<verse number="16">Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великостї милосердя твого.</verse>
				<verse number="17">І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро!</verse>
				<verse number="18">Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх!</verse>
				<verse number="19">Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою.</verse>
				<verse number="20">Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого.</verse>
				<verse number="21">До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували.</verse>
				<verse number="22">Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться.</verse>
				<verse number="23">Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться.</verse>
				<verse number="24">Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх!</verse>
				<verse number="25">Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось нї одного живого!</verse>
				<verse number="26">Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх.</verse>
				<verse number="27">Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою.</verse>
				<verse number="28">Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними!</verse>
				<verse number="29">Я ж бідний і горе менї; спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене!</verse>
				<verse number="30">Буду прославляти імя Боже піснями, величати його хвалою.</verse>
				<verse number="31">Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями.</verse>
				<verse number="32">Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше!</verse>
				<verse number="33">Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю.</verse>
				<verse number="34">Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить.</verse>
				<verse number="35">Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські; і мати муть там оселю і займаньщину.</verse>
				<verse number="36">І потомство слуг його мати ме наслїддє; і хто любить імя його, жити ме там.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="70">
				<verse number="1">Проводиреві хора; Давидова, на спомин. П оспіши, Боже, спаси мене, Господи, прийди на поміч менї!</verse>
				<verse number="2">Нехай осоромляться і повстидаються всї, що на життє моє чигають! Нехай назад кинуться і осоромляться ті, що втїшаються з мого нещастя!</verse>
				<verse number="3">Нехай повернуться назад, в нагороду за свій сором, ті, що кажуть: Ого! Ого!</verse>
				<verse number="4">Нехай радуються і веселяться в тобі всї, що шукають тебе! А ті, що люблять спасеннє твоє, нехай кажуть: Бог великий!</verse>
				<verse number="5">Я ж мізерний і бідний; Боже, поспіши до мене! Ти моя поміч і моє спасеннє; Господи, не загайся!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="71">
				<verse number="1">Н а тебе, Господи, вповаю, нехай не повстидаюсь по віки.</verse>
				<verse number="2">По справедливостї твоїй вислобони мене і спаси мене! Прихили до мене ухо твоє і спаси мене!</verse>
				<verse number="3">Будь менї скеля на домівку, де б менї мож було завсїди ходити! Ти звелїв спасти мене, ти бо єси моя скеля і моя твердиня.</verse>
				<verse number="4">Боже мій, спаси мене з рук беззаконника, з рук неправедника і гнобителя!</verse>
				<verse number="5">Ти бо єси моя надїя, Господи Боже! Моє впованнє від молодого віку мого.</verse>
				<verse number="6">Почавши від лона матернього, я на тебе покладався; від внутра матернього ти стережеш мене; тебе в піснях моїх все прославляю.</verse>
				<verse number="7">Многим людям чудовищем я здавався; але ти сильна моя защита.</verse>
				<verse number="8">Уста мої повні хвали твоєї, слави твоєї цїлий день.</verse>
				<verse number="9">Не відкинь мене у старостї; коли знеможу силою, не опусти мене!</verse>
				<verse number="10">Мої бо вороги змовляються на мене, і ті, що чигають на мене, нараджуються.</verse>
				<verse number="11">І вони кажуть: Бог опустив його; гонїть за ним, і зловіть його, нема бо йому спасителя.</verse>
				<verse number="12">Боже, будь не далеко від мене, поспіши менї на поміч!</verse>
				<verse number="13">Нехай осоромляться, нехай щезнуть ті, що проти душі моєї встали! Нехай покриє сором і безчестє тих, що нещастя для мене бажають!</verse>
				<verse number="14">Я ж буду все на тебе вповати, і хвалу твою ширити.</verse>
				<verse number="15">Уста мої будуть звіщати справедливість твою, цїлий день твоє спасеннє; я бо не знаю їм лїку.</verse>
				<verse number="16">Буду ступати силою Господа Бога, буду згадувати твою справедливість, твою тілько.</verse>
				<verse number="17">Боже! Ти вчив мене з малку; і досї я проповідував чудеса твої.</verse>
				<verse number="18">І до старостї, до пізної старостї, не опусти мене, Боже, поки не возвіщу рамя твоє будущому роду; всїм, що прийдуть, потугу твою!</verse>
				<verse number="19">І твоя справедливість, Боже, надто велика, ти Боже, що вчинив єси дїла великі, хто рівня тобі?</verse>
				<verse number="20">Ти, що дав нам зазнати богацько біди і лиха, ти знов даєш нам життє, і добуваєш нас із пропастей землї.</verse>
				<verse number="21">Побільши потугу мою, обернись і потїши мене.</verse>
				<verse number="22">І я буду на псалтирі прославляти тебе, правду твою, мій Боже! Буду псальмувати при гуслях тобі, Сьвятий Ізраїля!</verse>
				<verse number="23">Радуються уста мої, сьпіваючи псальми тобі, і душа моя, котру ти збавив єси;</verse>
				<verse number="24">І язик мій звіщати ме всякий день справедливість твою; ти бо допустив сором і встид на тих, що лиха менї бажали.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="72">
				<verse number="1">Про Соломона. Б оже! Суд твій дай цареві, і справедливість синові царя.</verse>
				<verse number="2">Нехай судить народ твій по справедливостї, і бідних твоїх по правдї.</verse>
				<verse number="3">Гори і підгіря давати муть блага людям, як буде справедливість.</verse>
				<verse number="4">Нехай він судить правду пригнобленим людям; нехай спасає дїтей бідолашного, а гнобителя нехай він розтопче.</verse>
				<verse number="5">Будуть боятись тебе з роду в рід, як довго сонця і місяця стане.</verse>
				<verse number="6">Він зійде, як дощ на скошену луку, як злива, наповаюча землю.</verse>
				<verse number="7">В днї його зацвите праведник, і буде достаток спокою, аж поки місяця не стане.</verse>
				<verse number="8">І буде він царювати від моря до моря, і від ріки аж по краї землї.</verse>
				<verse number="9">Перед ним схиляться жителї пустинї, і вороги його будуть цїлувати землю;</verse>
				<verse number="10">Царі Тарзийські, і з островів, принесуть дарунки, заплатять данину царі Шеви і Севи.</verse>
				<verse number="11">Перед ним поклоняться всї царі, йому служити муть всї народи.</verse>
				<verse number="12">Він бо спасе бідного, що о поміч кличе, і пригнобленого, що жадного помічника не має.</verse>
				<verse number="13">Він змилосердуєсь над мізерним і бідним, і спасе душі бідних.</verse>
				<verse number="14">Від гнету і насилля вибавить їх душі, і кров їх буде дорога перед його очима.</verse>
				<verse number="15">І буде він жити, і давати муть йому золото із Шеви; і будуть завсїди за його молитись, і що дня його благословити.</verse>
				<verse number="16">Будуть достатки збіжа на землї, на гірських верховинах; як Ливанські лїси, так зашумить колос; і зацвитуть люде в городах, як зїлля на землї.</verse>
				<verse number="17">Імя його вічне; доки сонця стане, буде імя його; в йому будуть один одного благословити: всї народи будуть прославляти його.</verse>
				<verse number="18">Благословен Господь Бог, Бог Ізраїля, що творить чудеса сам один тілько!</verse>
				<verse number="19">І благословенне імя його по віки! І наповниться цїла земля славою його! Амінь, нехай так буде, Амінь!</verse>
				<verse number="20">Конець молитвам Давида, сина Ессейового.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="73">
				<verse number="1">Псальма Асафова. Щ о за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем!</verse>
				<verse number="2">А я - мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої.</verse>
				<verse number="3">Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних.</verse>
				<verse number="4">. Вони бо не знають горя до самої смертї, і тїло їх добре згодоване.</verse>
				<verse number="5">Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде.</verse>
				<verse number="6">Тому бута - намисто їх, а насильства - одежа їх.</verse>
				<verse number="7">Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами.</verse>
				<verse number="8">Кепкують і злобно говорять про тїсноту; з висока вони гордують.</verse>
				<verse number="9">Підносять уста свої до неба, а язиком проходять землю.</verse>
				<verse number="10">Тому збігаються сюди люде його, і дають їм води достатком.</verse>
				<verse number="11">А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього?</verse>
				<verse number="12">Ось там беззаконники, а нема в них журби нїякої; здобувають собі багацтва.</verse>
				<verse number="13">Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї,</verse>
				<verse number="14">Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару.</verse>
				<verse number="15">Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх.</verse>
				<verse number="16">І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця.</verse>
				<verse number="17">Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх.</verse>
				<verse number="18">На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль.</verse>
				<verse number="19">Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування.</verse>
				<verse number="20">Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх.</verse>
				<verse number="21">Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене,</verse>
				<verse number="22">То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою.</verse>
				<verse number="23">Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку.</verse>
				<verse number="24">Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу.</verse>
				<verse number="25">Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї.</verse>
				<verse number="26">Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя - Бог по віки.</verse>
				<verse number="27">Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе.</verse>
				<verse number="28">Менї ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надїю на Господа Бога, щоб проповідувати всї дїла твої.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="74">
				<verse number="1">Наука Асафова. Д ля чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?</verse>
				<verse number="2">Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, - ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!</verse>
				<verse number="3">Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.</verse>
				<verse number="4">Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.</verse>
				<verse number="5">Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,</verse>
				<verse number="6">І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.</verse>
				<verse number="7">З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.</verse>
				<verse number="8">Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! - Пустили з димом всї Божі собори на землї.</verse>
				<verse number="9">Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде.</verse>
				<verse number="10">Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє?</verse>
				<verse number="11">Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець!</verse>
				<verse number="12">Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї.</verse>
				<verse number="13">Ти роздїлив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських.</verse>
				<verse number="14">Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустинї.</verse>
				<verse number="15">Ти вітворив жерела і потоки; ти висушив прудисті ріки.</verse>
				<verse number="16">І день твій і ніч твоя; ти сотворив сьвітло і сонце.</verse>
				<verse number="17">Ти утвердив всї гряницї землї; ти постановив лїто і зиму.</verse>
				<verse number="18">Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє.</verse>
				<verse number="19">Не попусти зьвірюцї душу горлицї твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх.</verse>
				<verse number="20">Спогадай завіт! Бо темні закутки землї наповнились домівками насильства.</verse>
				<verse number="21">Нехай не вернеться з соромом пригноблений! Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє.</verse>
				<verse number="22">Встань, Боже, суди справу твою! Спогадай щоденне руганнє беззаконного!</verse>
				<verse number="23">Не забудь крику ворогів твоїх! Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="75">
				<verse number="1">Проводиреві хора: "Не запропасти"; псальма Асафова, пісня. С лавимо тебе, Боже, прославляємо; і близько імя твоє, чудеса твої про се звіщають.</verse>
				<verse number="2">Як виберу годину, судити му по правдї.</verse>
				<verse number="3">Розступилась земля і хто жиє на нїй; я утвердив стовпи її.</verse>
				<verse number="4">Я сказав до бутних: Покиньте буту, - до беззаконних, - не підносїть рога!</verse>
				<verse number="5">Не підносїть високо рога, не говоріть, витягнувши безсоромно шию!</verse>
				<verse number="6">Тому, що не зі сходу, нї з заходу, і не з полудня прийде возвишеннє.</verse>
				<verse number="7">Бог бо суддя; того принизить, а того високо поставить.</verse>
				<verse number="8">Бо в руцї Господа чаша, вона піниться від вина, повна вина заправленого, і він наливає з неї; гущу його мусять вихлептати всї беззаконники землї.</verse>
				<verse number="9">А я звіщати му по віки; буду сьпівати псальми Богові Якова.</verse>
				<verse number="10">І позбиваю всї роги беззаконних; вознесуться роги праведних.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="76">
				<verse number="1">Проводиреві хора; при струнах; псальма Асафова, пісня. В ідомий Бог в Юдеї, велике імя його в Ізраїлї,</verse>
				<verse number="2">І в Салемі оселя його, а дім його на Сионї.</verse>
				<verse number="3">Там переломив він блискавки-стріли лука, щит, меч і війну.</verse>
				<verse number="4">Ти величнїй, ти сияєш краще над хижі гори.</verse>
				<verse number="5">Одважні серцем здобичею стали; обняв їх сон; і нїхто із сміляків не знайшов рук своїх.</verse>
				<verse number="6">Від погрому твого, Боже Якова, напав твердий сон коня і колесницю.</verse>
				<verse number="7">Ти страшенний, і хто устоїть перед тобою, як гнїв твій запалає.</verse>
				<verse number="8">Ти дав почути суд твій з неба; земля, злякавшись, занїміла,</verse>
				<verse number="9">Як Бог встав на суд, щоб спасти всїх покірних на землї.</verse>
				<verse number="10">Бо гнїв людський прославить тебе; останком гнїву підпережешся.</verse>
				<verse number="11">Робіть і сповняйте обітницї Господеві, Богу вашому; нехай принесуть дари свої страшенному всї, що кругом него.</verse>
				<verse number="12">Він відбере духа князям, він страшенний для царів землї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="77">
				<verse number="1">Проводиреві хора: під Едутун; псальма Асафова. Г олос мій до Бога, я буду взивати; мій голос до Бога, і він вислухає мене.</verse>
				<verse number="2">В день тїсноти моєї шукав я Господа; простирав в ночі руки мої без устанку; душа моя марно шукала одради.</verse>
				<verse number="3">Спогадав я Господа, і застогнав: став я думати, і знемігся духом.</verse>
				<verse number="4">Ти держав повійки очей моїх; я стревожився і відняло менї мову.</verse>
				<verse number="5">Спогадав я днї давні, лїта віків минувших.</verse>
				<verse number="6">Згадав в ночі піснї мої; думав-гадав я в серцї моїм, і дух мій допитувався:</verse>
				<verse number="7">Чи по віки відкине Господь, і не явить більше ласки своєї?</verse>
				<verse number="8">Хиба на завсїди конець добротї його? Скіньчились слова з роду в рід?</verse>
				<verse number="9">Чи забув Бог милосердуватись? Хиба він зачинив в гнїві милосердє своє?</verse>
				<verse number="10">Тодї сказав я: Нездужаю. Згадаю про лїта правицї Всевишнього,</verse>
				<verse number="11">Про дїла Господа; про чудеса днедавні згадаю;</verse>
				<verse number="12">Буду думати-гадати про всї дїла твої, розмишляти о дїяннях твоїх.</verse>
				<verse number="13">Боже! Дорога твоя у сьвятинї; хто такий Бог великий, як ти, Боже?</verse>
				<verse number="14">Ти Бог той, що чудеса творить, ти явив між народами силу твою.</verse>
				<verse number="15">Ізбавив народ твій рамям твоїм, синів Якова й Йосифа.</verse>
				<verse number="16">Тебе побачили води, Боже, води побачили тебе і - злякались; безоднї здрігнулись.</verse>
				<verse number="17">Линуло з хмар водою; од тучі роздався голос, і стріли твої миготїли.</verse>
				<verse number="18">З вихром розносився голос грому твого, блискавки осьвічували круг земний; земля задрожала і задуднїла.</verse>
				<verse number="19">Через море веде дорога твоя й стежки твої, через великі води, і тропи твої невідомі.</verse>
				<verse number="20">Ти провадив народ твій як стадо, рукою Мойсея і Аарона.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="78">
				<verse number="1">Наука Асафа. С лухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!</verse>
				<verse number="2">Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;</verse>
				<verse number="3">Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.</verse>
				<verse number="4">Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.</verse>
				<verse number="5">Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.</verse>
				<verse number="6">Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,</verse>
				<verse number="7">Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,</verse>
				<verse number="8">І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.</verse>
				<verse number="9">Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.</verse>
				<verse number="10">Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.</verse>
				<verse number="11">Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.</verse>
				<verse number="12">Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.</verse>
				<verse number="13">Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.</verse>
				<verse number="14">І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.</verse>
				<verse number="15">Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.</verse>
				<verse number="16">Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.</verse>
				<verse number="17">Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.</verse>
				<verse number="18">І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.</verse>
				<verse number="19">І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?</verse>
				<verse number="20">Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?</verse>
				<verse number="21">Тим то, як почув Господь, розгнївився і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.</verse>
				<verse number="22">Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.</verse>
				<verse number="23">А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,</verse>
				<verse number="24">І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.</verse>
				<verse number="25">Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.</verse>
				<verse number="26">Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.</verse>
				<verse number="27">І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,</verse>
				<verse number="28">І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.</verse>
				<verse number="29">І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.</verse>
				<verse number="30">Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,</verse>
				<verse number="31">Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.</verse>
				<verse number="32">Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.</verse>
				<verse number="33">І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.</verse>
				<verse number="34">Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.</verse>
				<verse number="35">І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй - спаситель їх.</verse>
				<verse number="36">І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.</verse>
				<verse number="37">Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.</verse>
				<verse number="38">Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.</verse>
				<verse number="39">І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.</verse>
				<verse number="40">Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.</verse>
				<verse number="41">І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.</verse>
				<verse number="42">Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.</verse>
				<verse number="43">Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:</verse>
				<verse number="44">Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.</verse>
				<verse number="45">Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.</verse>
				<verse number="46">Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.</verse>
				<verse number="47">Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.</verse>
				<verse number="48">І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.</verse>
				<verse number="49">Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.</verse>
				<verse number="50">Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.</verse>
				<verse number="51">І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.</verse>
				<verse number="52">І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.</verse>
				<verse number="53">І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.</verse>
				<verse number="54">І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.</verse>
				<verse number="55">І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.</verse>
				<verse number="56">Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.</verse>
				<verse number="57">Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.</verse>
				<verse number="58">Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.</verse>
				<verse number="59">Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.</verse>
				<verse number="60">І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.</verse>
				<verse number="61">І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.</verse>
				<verse number="62">І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.</verse>
				<verse number="63">Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;</verse>
				<verse number="64">Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.</verse>
				<verse number="65">Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.</verse>
				<verse number="66">І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.</verse>
				<verse number="67">І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;</verse>
				<verse number="68">Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.</verse>
				<verse number="69">І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.</verse>
				<verse number="70">І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;</verse>
				<verse number="71">Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.</verse>
				<verse number="72">І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="79">
				<verse number="1">Псальма Асафова. Б оже, погани увійшли в наслїддє твоє, осквернили сьвятий храм твій, обернули Єрусалим в руїну.</verse>
				<verse number="2">Трупом слуг твоїх птаство небесне годували, тїло праведних твоїх зьвірам земним кидали.</verse>
				<verse number="3">Як воду, кров їх кругом Єрусалима розливали, і не було кому ховати їх.</verse>
				<verse number="4">Ми стали посьміховиском для сусїдів наших, наругою і соромом для всїх, що кругом нас осїлись.</verse>
				<verse number="5">Доки, Господи, буде гнїв твій тревати, і серце твоє поломям палати?</verse>
				<verse number="6">Вилий гнїв твій на народи, що тебе не знають, і на царства, що не призивають імені твого!</verse>
				<verse number="7">Вони бо зажерли Якова, і зруйнували домівку його.</verse>
				<verse number="8">Не памятай нам несправедливостї давні! Пошли нам скоро на зустріч милосердє твоє, ми бо дуже нужденні стали!</verse>
				<verse number="9">Поможи нам, Боже, спасителю наш, для слави імені твого; і спаси нас і прости нам гріхи наші задля імені твого!</verse>
				<verse number="10">Чому мали б казати народи: Де Бог їх? Нехай народи перед очима нашими дізнають помсту за кров слуг твоїх пролиту!</verse>
				<verse number="11">Нехай дійде до тебе стогнаннє невольника! По великостї рамени твого сохрани дїтей смертї!</verse>
				<verse number="12">І верни в семеро у серце сусїдам нашим наругу їх, котрою зневажали тебе, Господи!</verse>
				<verse number="13">Ми ж, люде твої і стадо твого пасовиска, будем вічно прославляти тебе, звіщати хвалу твою з роду в рід.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="80">
				<verse number="1">Проводиреві хора: На Шошанїм; сьвідченнє Асафове, псальма. П астирю Ізраїля, послухай! Ти, що ведеш Йосифа, як стадо, що сидиш між херувимами, явись у сяєві!</verse>
				<verse number="2">Перед Ефремом і Бенямином, і Манассією збуди силу твою і прийди на спасеннє наше!</verse>
				<verse number="3">Боже, верни нас назад, засияй лицем твоїм і ми спасемся.</verse>
				<verse number="4">Господи, Боже сил небесних, доки буде палати гнїв твій проти благання народу твого!</verse>
				<verse number="5">Ти годував їх гірким хлїбом і мірницею поїв їх сльозами.</verse>
				<verse number="6">Ти віддав нас сусїдам нашим на ворогуваннє їх, і вороги наші ругаються між собою над нами.</verse>
				<verse number="7">Боже сил небесних, засияй лицем твоїм, і ми спасемся!</verse>
				<verse number="8">Ти принїс виноградину з Египту, прогнав народи і посадив її.</verse>
				<verse number="9">Ти зробив місце кругом неї, і запустила вона коріннє, і заняла країну.</verse>
				<verse number="10">Гори покрились тінню її, а віттє її було, як у кедрів Божих.</verse>
				<verse number="11">Простерла китицї свої аж понад море, а парости свої аж до ріки.</verse>
				<verse number="12">Чому розвалив єси мури її, так що всї обривають її, чия веде сюди дорога.</verse>
				<verse number="13">Підриває її лїсовий вепер, і спасає луговий зьвір.</verse>
				<verse number="14">Боже сил небесних, обернися ж! Глянь з неба і подивися, і завитай у виноградник,</verse>
				<verse number="15">І сохрани пароста, котрого посадила правиця твоя й виростила, котрого ти укріпив для себе.</verse>
				<verse number="16">Спалено його вогнем, зрубано його; погибли вони від докору лиця твого.</verse>
				<verse number="17">Рука твоя нехай буде над чоловіком правицї твоєї, над сином людським, котрого ти укріпив для себе.</verse>
				<verse number="18">І не відступимо від тебе; оживи нас, і будемо взивати імя твоє.</verse>
				<verse number="19">Господи, Боже сил небесних, верни нас назад! Засияй лицем твоїм, і спасемся!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="81">
				<verse number="1">Проводиреві хора: На Гіттейських гуслях. Асафова. Т оржествуйте перед Богом, нашою твердинею! Торжествуйте перед Богом Якова!</verse>
				<verse number="2">Засьпівайте псальму, вдарте у тимпани, заграйте на гуслях милозвучних і вкупі на псалтирі.</verse>
				<verse number="3">Гукнїть трубою, як новий місяць настане, під повню його, в день празника нашого!</verse>
				<verse number="4">Бо такий закон для Ізраїля, і така заповідь Бога Якового.</verse>
				<verse number="5">Постановив се як сьвідченнє для Йосифа, коли він ійшов проти землї Египту, де я чув мову і не зрозумів її.</verse>
				<verse number="6">Я скинув тягарь з плечий його, руки його визволились від коша.</verse>
				<verse number="7">В бідї кликав ти мене, і я вислобонив тебе; я озвавсь до тебе із громової хмари; я пробував тебе над водами Мериви.</verse>
				<verse number="8">Слухай, народе мій, і я дам сьвідченнє тобі; Ізраїлю, ох коли б ти послухав мене!</verse>
				<verse number="9">Нехай не буде в тебе чужого Бога, і щоб ти не кланявся перед чужоземнїм богом.</verse>
				<verse number="10">Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з землї Египту; відчини уста твої, і я наповню їх.</verse>
				<verse number="11">Та народ мій не послухав голосу мого, і не покорився менї Ізраїль.</verse>
				<verse number="12">І я покинув їх на волю запеклого серця їх. Нехай ходять собі своїм робом.</verse>
				<verse number="13">Ой, коли б то народ мій та послухав мене, коли б Ізраїль, було, ходив дорогами моїми!</verse>
				<verse number="14">Скоро покорив би я ворогів їх, і проти гнобителїв їх обернув би руку мою.</verse>
				<verse number="15">Ненавидники Господа покорили б ся йому, піддобруючись, а будучність була б їх на віки.</verse>
				<verse number="16">І хлїбом пшеничним кормив би їх, і медом із скелї ситив би тебе.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="82">
				<verse number="1">Псальма Асафова. Б ог стоїть серед громади Божої, серед суддїв судить він:</verse>
				<verse number="2">Доки будете судити не по правдї, будете дивитись на лице беззаконних?</verse>
				<verse number="3">Признайте правду бідному і сиротинї; оправдайте нужденного і вбогого.</verse>
				<verse number="4">Визволяйте бідолашного і нужденного, спасайте його з руки беззаконних!</verse>
				<verse number="5">Не знають нїчого, не розуміють нїчого; у тьмі блукають вони: всї основи землї хитаються.</verse>
				<verse number="6">Сказав я: Ви божі, і всї ви сини Всевишнього!</verse>
				<verse number="7">Тілько ж, як той чоловік, помрете ви, як кожний князь, упадете.</verse>
				<verse number="8">Встань, Боже! Суди землю, ти бо маєш право судити всї народи.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="83">
				<verse number="1">Пісня, псальма Асафова. Б оже! Не мовчи; не нїмуй, озвися, Боже!</verse>
				<verse number="2">Бо ось, вороги твої розбуялись, і ненавидники твої підносять голову.</verse>
				<verse number="3">Зрадливо змовляються проти народа твого, і нараджуються проти тих, що бережеш їх.</verse>
				<verse number="4">Кажуть: Ходїм, знищемо їх, щоб не були вже народом, щоб нїхто не згадував більше імя Ізраїля!</verse>
				<verse number="5">Вони бо радили раду однодушно, зробили змову проти тебе.</verse>
				<verse number="6">Намети Едомові і Ізмаїлїї, Моаб і Агаряне,</verse>
				<verse number="7">Геваль і Аммон, і Амалик, Филистії з людьми Тирськими;</verse>
				<verse number="8">Тай Ассур пристав до них; стали рамям синам Лота.</verse>
				<verse number="9">Зроби їм те, що Мидіянїям, що Сісері, що Явиму коло потока Кисона,</verse>
				<verse number="10">Котрі, знищені коло Ендора, гноєм для землї стали.</verse>
				<verse number="11">Зроби з ними, з їх можними, як з Горебом, і з Зебом, і як з Зебаком і з Зальмуном, з усїма князями їх,</verse>
				<verse number="12">Котрі сказали: позаймаймо домівки Божі!</verse>
				<verse number="13">Боже мій, зроби їх, як порох у вихрі, як терміттє перед вітром!</verse>
				<verse number="14">Як огонь лїси пожирає, і як поломя гори запалює,</verse>
				<verse number="15">Так ти гони їх вихром твоїм і бурею-хуртовиною, злякавши, змети їх!</verse>
				<verse number="16">Сповни лице їх соромом, щоб шукали імені твого, Господи!</verse>
				<verse number="17">Щоб осоромились і злякались на віки, і зо встидом погибли.</verse>
				<verse number="18">Тай щоб знали, що ти, котрого імя Господь, один єси найвисший над цїлою землею.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="84">
				<verse number="1">Проводиреві хора: На Гиттейських; для синів Корея, псальма. Щ о за любі домівки твої, Господи сил небесних!</verse>
				<verse number="2">Бажає і лине душа моя до двора Господнього; серце моє і тїло моє радісно взивають до Бога живого.</verse>
				<verse number="3">Навіть горобець знайшов собі домівку, і ластівка гнїздо своє, де кладуть писклят своїх, а я жертвеники твої, Господи сил небесних, мій царю і мій Боже!</verse>
				<verse number="4">Щасливий, хто жиє в домі твоїм! По віки будуть тебе хвалити!</verse>
				<verse number="5">Щасливий чоловік, котрого сила в тобі, у кого в серцї дорога до тебе!</verse>
				<verse number="6">Йдучи долиною плачу, переміняють її в місця водисті: весняний дощ покриває її благословеннєм.</verse>
				<verse number="7">Що раз набирають сили; кожний з них явиться перед Богом в Сионї.</verse>
				<verse number="8">Господи, Боже сил небесних, вислухай молитву мою, почуй, Боже Якова!</verse>
				<verse number="9">Ти, щите наш; поглянь, Боже, і подивися на лице помазанника твого!</verse>
				<verse number="10">Один бо день у твому дворі лучший над тисяч де-небудь; волю лучше у порога стояти в домі Бога мого, як жити у шатрах беззаконних.</verse>
				<verse number="11">Бо Господь Бог - сонце й щит; Господь дасть ласку і славу, та й не уйме добра тим, що жиють в чистотї.</verse>
				<verse number="12">Господи сил небесних! Щасливий чоловік, що вповає на тебе!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="85">
				<verse number="1">Проводиреві хора: для синів Корея; псальма. Г осподи, ти явив благоволеннє землї твоїй, вернув з неволї синів Якова;</verse>
				<verse number="2">Ти простив несправедливість народу твого, покрив всї гріхи їх.</verse>
				<verse number="3">Ти спинив цїлу лютість твою, одвернув жар гнїву твого.</verse>
				<verse number="4">Поверни нас, Боже, спасителю наш, і зроби конець гнїву твому проти нас!</verse>
				<verse number="5">Чи вічно будеш гнїватись на нас? Чи продовжиш гнїв твій з роду в рід?</verse>
				<verse number="6">Чи не відживиш нас, щоб зрадувався в тобі народ твій?</verse>
				<verse number="7">Дай нам, Господи, побачити ласку твою, і пошли нам спасеннє твоє!</verse>
				<verse number="8">Послухаю, що Господь Бог скаже; обявить бо він мир народові свому і вгодникам своїм, щоб тільки вони не вернулись до нерозуму свого!</verse>
				<verse number="9">Справдї, близьке спасеннє його для тих, що бояться його, щоб слава його була на землї нашій.</verse>
				<verse number="10">Стрінулись ласка і правда; справедливість і мир поцїлувались.</verse>
				<verse number="11">Зійде правда на землї, а справедливість буде дивитись з неба.</verse>
				<verse number="12">І пішле Господь добро, і земля наша видасть плід свій.</verse>
				<verse number="13">Буде йти справедливість поперед него, і ставити стопи його на праву дорогу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="86">
				<verse number="1">Молитва Давидова. П риклони, Господи, ухо твоє, вислухай мене! Бо я нужденний і вбогий.</verse>
				<verse number="2">Сохрани душу мою, бо я богомільний. Спаси, Боже мій, слугу твого, що вповає на тебе!</verse>
				<verse number="3">Помилуй мене, Господи! Бо кличу до тебе цїлий день.</verse>
				<verse number="4">Звесели душу слуги твого! Бо до тебе, Господи, підношу душу мою.</verse>
				<verse number="5">Ти бо, Господи, благий і лагідний, і дуже милосердний для всїх, хто призиває тебе.</verse>
				<verse number="6">Приклони, Господи, ухо до молитви моєї, і почуй голос благання мого!</verse>
				<verse number="7">В день туги моєї покличу тебе, ти бо вислухаєш мене.</verse>
				<verse number="8">Нема між богами такого, як ти, Господи, і нїщо не рівняється дїлам твоїм.</verse>
				<verse number="9">Всї народи, що сотворив їх, прийдуть і поклоняться перед тобою, Господи, і будуть імя твоє прославляти.</verse>
				<verse number="10">Ти бо великий єси і чудеса твориш, ти єси Бог, сам один.</verse>
				<verse number="11">Покажи менї, Господи, дорогу твою; буду ходити в правдї твоїй; прихили серце моє до страху імені твого.</verse>
				<verse number="12">Восхвалю тебе, Господи, Боже мій, цїлим серцем моїм, і прославлю імя твоє по віки.</verse>
				<verse number="13">Велика бо милість твоя надо мною, ти вибавив душу мою з підземної пропастї.</verse>
				<verse number="14">Боже, бутні піднялись на мене, і голота розбишак чигає на життє моє, й не вважають вони на тебе.</verse>
				<verse number="15">Ти ж, Господи, єси Бог, милосердний і благий, повільний до гнїву, і великий милостю і правдою!</verse>
				<verse number="16">Озирнись на мене, і змилуйся надо мною! Дай слузї твому силу твою, і спаси сина служки твоєї.</verse>
				<verse number="17">Яви знамя милостї твоєї, щоб ненавидники мої осоромились, бачивши, що ти, Господи, допоміг менї і потїшив мене.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="87">
				<verse number="1">Для синів Корея; псальма, до сьпіву. О селя його на сьвятих горах.</verse>
				<verse number="2">Любить Господь брами Сиона більше, як всї домівки Якова.</verse>
				<verse number="3">Преславні речі говорено про тебе, місто Боже.</verse>
				<verse number="4">Згадаю про Египет і Вавилон перед тими, що знають мене; дивись, Филистея і Тир вкупі з Етіопією скажуть: той родився там.</verse>
				<verse number="5">А про Сиона скажуть: Той і той родився там; і Всевишнїй, він утвердить його.</verse>
				<verse number="6">Господь напише в переписї народів: Той родився там.</verse>
				<verse number="7">Тому сьпівають і веселяться тобою всї жерела життя мого!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="88">
				<verse number="1">Пісня, псальма, для синів Корея; проводиреві хора, під Махалят Леанот; на науку; від Емана Езрагітського. Г осподи, Боже мій спасителю! В день і в ночі благаю тебе.</verse>
				<verse number="2">Нехай дійде до тебе молитва моя! Приклони ухо твоє до мого благання!</verse>
				<verse number="3">Бо душа моя сита від муки, і життє моє близько коло пропастї підземної.</verse>
				<verse number="4">Залїчено мене до тих, що йти мають в домовину; я став як чоловік, що сили не має;</verse>
				<verse number="5">Моє місце між мерцями, я наче ті вбиті, що лежать в домовинї, про котрих ти не згадуєш більше, і котрі далеко від руки твоєї.</verse>
				<verse number="6">Ти кинув мене в глибоку яму, в тьму, в безодню.</verse>
				<verse number="7">Гнїв твій лежить тягарем на менї, всїма филями твоїми ти звалив мене.</verse>
				<verse number="8">Ти віддалив знакомих моїх від мене, зробив мене огидою для них; я в неволї і не можу вийти з неї.</verse>
				<verse number="9">Очі мої знемоглись від горя; до тебе, Господи, кликав я що дня, до тебе простирав руки мої.</verse>
				<verse number="10">Хиба на мерцях сотвориш чудо? Хиба померші встануть і прославлять тебе?</verse>
				<verse number="11">Хиба звіщати муть милість твою в могилї, в місцї зотлїння вірність твою?</verse>
				<verse number="12">Хиба пізнають в темряві чудеса твої і справедливість твою в землї забуття?</verse>
				<verse number="13">Я ж, Господи, благаю тебе, і вранцї зустрічає тебе молитва моя.</verse>
				<verse number="14">Чого, Господи, покидаєш душу мою, одвертаєш лице твоє від мене?</verse>
				<verse number="15">Почавши з малку, горюю я й занепадаю; переносючи страшні допусти твої, вже здеревенїв я.</verse>
				<verse number="16">Поломя гнїву твого пронеслось надо мною, страшні допусти твої знищили мене.</verse>
				<verse number="17">Обгортали мене, як води, цїлий день, всї вони обступили мене.</verse>
				<verse number="18">Віддалив єси від мене друга й товариша; моїх знакомих. - Темрява.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="89">
				<verse number="1">На науку; від Етана Езрагітського. П ро милостї Господа буду сьпівати по віки, з роду в рід устами моїми звіщати вірність твою.</verse>
				<verse number="2">Я бо сказав собі, що на віки основана милість, і на небесах утвердиш вірність твою.</verse>
				<verse number="3">Зробив я завіт з вибраньцем моїм; я клявся перед Давидом, слугою моїм:</verse>
				<verse number="4">На віки забезпечу насїннє твоє, і на всї роди престіл твій збудую.</verse>
				<verse number="5">І небеса прославлять чудеса твої, Господи, і вірність твою в зборі сьвятих.</verse>
				<verse number="6">Кого бо над облаками рівняти з Господом? Хто між синами потужних рівня Господеві?</verse>
				<verse number="7">Бог вельми страшний в громадї сьвятих, і страшний над усїма, що кругом його.</verse>
				<verse number="8">Господи, Боже сил небесних, хто потужний, як ти, Господи? І вірність твоя кругом тебе.</verse>
				<verse number="9">Ти правиш над бурханнєм моря; підіймуться филї його, - ти втихомиряєш їх.</verse>
				<verse number="10">Ти розтоптав Египет, як вбитого; сильним рамям твоїм розсипав ворогів твоїх.</verse>
				<verse number="11">Твої небеса і земля твоя; земного круга і всю повню його ти основав єси.</verse>
				<verse number="12">Північ і полудень - ти сотворив їх; Табор і Гермон торжествують задля імені твого.</verse>
				<verse number="13">Рамя твоє потужне, рука твоя сильна, висока правиця твоя.</verse>
				<verse number="14">Справедливість і суд - підвалини твого престолу; милість і правда йдуть перед лицем твоїм.</verse>
				<verse number="15">Щасливий нарід, що розуміє голос твій торжествуючий! Господи, при сьвітлї лиця твого вони ходити будуть.</verse>
				<verse number="16">Твоїм імям радуються цїлий день, і справедливостю твоєю будуть возвисшені.</verse>
				<verse number="17">Ти бо єси окраса сили їх, і благоволеннєм твоїм піднесеться ріг наш;</verse>
				<verse number="18">Бо Господь щит наш, і сьвятий Ізраїля царь наш.</verse>
				<verse number="19">Тодї говорив ти у видїнню про твого праведника і сказав: Положив я поміч на потужного, я вивисшив вибранця з народу.</verse>
				<verse number="20">Знайшов Давида, слугу мого, сьвятим миром моїм помазав його.</verse>
				<verse number="21">З ним буде кріпко рука моя, і рамя моє дасть йому силу.</verse>
				<verse number="22">Не подужає його ворог, і син несправедливостї не буде гнобити його;</verse>
				<verse number="23">Я розітру перед очима його напасників, і поражу ненависників його.</verse>
				<verse number="24">А моя вірність і моя милість буде з ним, і моїм імям буде возвисшений ріг його.</verse>
				<verse number="25">Положу руку його на море, а правицю його на ріки.</verse>
				<verse number="26">Він буде звати мене: Ти єси батько мій, Бог мій і скеля спасення мого!</verse>
				<verse number="27">І зроблю його первородним, найвисшим над царями землї.</verse>
				<verse number="28">По віки сохраню милість мою до него, і заповіт мій з ним не зміниться.</verse>
				<verse number="29">І посаджу насїннє його на віки, і престіл його, як днї небесні.</verse>
				<verse number="30">Коли сини покинуть закон мій, і не будуть ходити в присудах моїх,</verse>
				<verse number="31">Коли осквернять установи мої, і заповідї мої не будуть хоронити,</verse>
				<verse number="32">То жезлом покараю переступи їх, і ударами несправедливість їх,</verse>
				<verse number="33">Але милостї моєї, не одійму від його, і не кину вірностї моєї.</verse>
				<verse number="34">Не зневажу заповіту мого і не зміню, що вийшло з уст моїх.</verse>
				<verse number="35">Один раз поклявся я сьвятостю моєю: Не злукавлю перед Давидом!</verse>
				<verse number="36">Насїннє його буде по віки, і престіл його, як сонце передо мною;</verse>
				<verse number="37">Як місяць, так буде він стояти вічно, а сьвідок на облаках вірний.</verse>
				<verse number="38">Тепер же ти відкинув і відрікся, розгнївився вельми на помазанця твого;</verse>
				<verse number="39">Ти відкинув заповіт слуги твого, зневажив до землї корону його.</verse>
				<verse number="40">Розвалив усї мури його, обернув в руїну оружні його замки.</verse>
				<verse number="41">Рабують його всї, котрих дорога сюди попаде; сьміховиском стався сусїдам своїм.</verse>
				<verse number="42">Ти піднїс правицю напасників його; обрадував всїх ворогів його.</verse>
				<verse number="43">Гострого меча його ти на бік одводив, і не дав йому подужати в бою.</verse>
				<verse number="44">Ти знищив славу його, і повалив на землю престіл його.</verse>
				<verse number="45">Ти убавив йому віку молодого, соромом окрив його.</verse>
				<verse number="46">Доки, Господи, будеш все ховатись, буде огнем палати ярість твоя?</verse>
				<verse number="47">Згадай що до мене, яке життє моє! Хиба на суєту мізерну сотворив ти всїх дїтей людських?</verse>
				<verse number="48">Котрий чоловік жиє і не побачить смертї, визволить душу свою від сирої землї?</verse>
				<verse number="49">Господи, де твої давні милостї, про які ти вірностю перед Давидом клявся?</verse>
				<verse number="50">Згадай, Господи, наругу слуг твоїх, що ношу в серцї моїм від усїх тих багато народів;</verse>
				<verse number="51">Від ворогів твоїх, Господи, що соромили слїди помазанця твого. Благословен Господь по віки! Амінь, нехай так буде, амінь!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="90">
				<verse number="1">Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Г осподи, ти був пристанню нашою з роду в рід.</verse>
				<verse number="2">Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже.</verse>
				<verse number="3">Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські!</verse>
				<verse number="4">Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі.</verse>
				<verse number="5">Змітаєш їх геть; вони - як сон вранцї, як трава, що прозябає.</verse>
				<verse number="6">Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне.</verse>
				<verse number="7">Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось.</verse>
				<verse number="8">Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.</verse>
				<verse number="9">Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка.</verse>
				<verse number="10">Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх - то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм.</verse>
				<verse number="11">Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого?</verse>
				<verse number="12">Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце!</verse>
				<verse number="13">Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми!</verse>
				<verse number="14">Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші!</verse>
				<verse number="15">Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали.</verse>
				<verse number="16">Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх!</verse>
				<verse number="17">І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами! І дїло рук наших утверди для нас. Боже утверди дїло рук наших!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="91">
				<verse number="1">Х то під покровом Всевишнього, той буде в тїнї Всемогучого.</verse>
				<verse number="2">Я кажу до Господа: Ти моя пристань і твердиня, мій Бог, на його вповати буду.</verse>
				<verse number="3">Він бо спасе тебе від сїла птахоловця і від чуми погибельної.</verse>
				<verse number="4">І закриє тебе покровом своїм, ти знайдеш притулок під крилами його; щитом і тарчею буде правда його.</verse>
				<verse number="5">Не злякаєшся перед страхом серед ночі, перед стрілою, що в день летить.</verse>
				<verse number="6">Перед чумою, що в темряві ходить, перед заразою, що в день нївечить.</verse>
				<verse number="7">Тисяча впаде коло тебе, і десять тисячей правобіч від тебе, - тебе ж не займе.</verse>
				<verse number="8">Тілько будеш позирати очима твоїми і помсту над беззаконними бачити.</verse>
				<verse number="9">Ти бо Господа всевишнього, мою пристань, взяв собі за оселю.</verse>
				<verse number="10">Так, не постигне тебе жадне нещастє, і жадне лихо не приблизиться до шатра твого:</verse>
				<verse number="11">Бо він ангелам своїм звелить над тобою, берегти тебе на всїх дорогах твоїх.</verse>
				<verse number="12">На руках понесуть тебе, щоб нога твоя не спотикнулась о камінь.</verse>
				<verse number="13">На левів і зміїв будеш наступати, левчуків і гадюк ти розтопчеш.</verse>
				<verse number="14">Він любить мене, за те збавлю його; поставлю його на місцї певному, він бо знає імя моє.</verse>
				<verse number="15">Покличе мене, і озвуся, буду коло него в тїснотї; вислобоню його і прославлю.</verse>
				<verse number="16">Довгий вік йому дарую і дам побачити спасеннє моє.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="92">
				<verse number="1">Псальма, пісня; на день суботнїй. Б лаго є, прославляти Господа, і сьпівати псальми імені твому, Всевишнїй!</verse>
				<verse number="2">Вранцї звіщати милість твою, і вірність твою поночах,</verse>
				<verse number="3">При десятиструнній і при псалтирі, при гуслях з піснями.</verse>
				<verse number="4">Ти бо звеселив мене, Господи, творивом твоїм; дїлами рук твоїх я возрадуюся.</verse>
				<verse number="5">Як великі творива твої, Господи! Глибокі вельми задуми твої.</verse>
				<verse number="6">Безумний чоловік не збагне того, а дурень не зрозуміє.</verse>
				<verse number="7">Коли беззаконники, як билина, буйно ростуть і всї процвитають, що безчестє творять, то се на те, щоб знищені були на віки.</verse>
				<verse number="8">А ти, Господи, величнїй по віки!</verse>
				<verse number="9">Глянь бо, вороги твої, Господи, глянь бо, твої вороги погибнуть; підуть у розсип всї, що творять беззаконнє.</verse>
				<verse number="10">А рога мого піднесеш як в однорожця; сьвіжим єлеєм намастиш мене.</verse>
				<verse number="11">І очі мої бачити муть втїху над ворогами моїми, слухи мої почують втїху свою над злочинниками, що проти мене встали.</verse>
				<verse number="12">Праведний, як пальмове дерево, розпустить гіллє своє, як кедр Ливанський рости ме вгору.</verse>
				<verse number="13">Посаджені в Господньому домі процвитати муть у дворах Бога нашого.</verse>
				<verse number="14">Ще в пізній старостї будуть плодовиті, ядерні й зелені,</verse>
				<verse number="15">Щоб звістити, що Господь правий. Він скеля моя, і нема неправди в нему.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="93">
				<verse number="1">Г осподь царює, одягнувся величчєм; зодягнувся Господь; він силою підперезався, і земний круг стоїть твердо, не захитається.</verse>
				<verse number="2">Престіл твій стоїть кріпко з давних давен, од віку єси, Боже.</verse>
				<verse number="3">Водні пруди підняли, Господи, пруди водні підняли свій голос, водні пруди заревіли бурханнєм.</verse>
				<verse number="4">Господь на висотї потужнїйший, як шум вод великих, як дикі филї моря.</verse>
				<verse number="5">Сьвідчення твої вельми певні; дому твойму, Господи, личить сьвятість на віки.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="94">
				<verse number="1">Б оже, помсти, Господи Боже, помсти, явись в сяєві твому!</verse>
				<verse number="2">Піднесись, суддє землї, заплати розгордїяшам!</verse>
				<verse number="3">Доки будуть беззаконники, Господи, доки беззаконники будуть веселитись?</verse>
				<verse number="4">Будуть безсоромне верзяканнє говорити, будуть вихвалюватись всї, що беззаконнє творять?</verse>
				<verse number="5">Господи, нарід твій вони топчуть, і гноблять наслїддє твоє.</verse>
				<verse number="6">Вбивають удовиць і захожого, і сиріт вони мордують,</verse>
				<verse number="7">І кажуть: Не побачить Господь, і не спостереже Бог Якова!</verse>
				<verse number="8">Одумайтесь, нерозумні люде! І ви, безумні, - коли проясниться розум ваш?</verse>
				<verse number="9">Хто дав слух вам, той хиба не почує? Хто утворив око, той би не мав бачити?</verse>
				<verse number="10">Хто карає народи, чи вже ж той не карати ме? Він, що навчає розуму чоловіка?</verse>
				<verse number="11">Бог знає думки чоловіка, що вони марні.</verse>
				<verse number="12">Щасливий чоловік, котрого ти, Господи, караєш, і закону твого навчаєш,</verse>
				<verse number="13">Щоб дізнав супокою перед злиднями, поки викопається беззаконному яма!</verse>
				<verse number="14">Бо Господь не кине свого народу, і не оставить свого наслїддя;</verse>
				<verse number="15">Бо до справедливостї повернеться суд, і всї щирі серцем підуть слїдом за ним.</verse>
				<verse number="16">Хто встане за мене проти злочинників? Хто поступиться за мене проти тих, що творять беззаконнє?</verse>
				<verse number="17">Як би не Господь став до помочі менї, - не багацько забракло, то в мовчанню зупинила б ся душа моя.</verse>
				<verse number="18">Коли я сказав: Нога моя хитається, то милість твоя, Господи, піддержала мене.</verse>
				<verse number="19">Як було важко менї на серцї від натовпу думок моїх, твоя потїха роскошою сповняла душу мою.</verse>
				<verse number="20">Чи може з тобою з'єднатись престіл погибелї, що з нещастя робить закон?</verse>
				<verse number="21">Збігаються до купи проти душі праведного, і безвинну кров засуджують.</verse>
				<verse number="22">Та Господь високий мій замок, і Бог мій скеля притулку мого.</verse>
				<verse number="23">І нещастє їх він одверне на них, і злобою їх він погубить їх; знищить їх Господь, Бог наш.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="95">
				<verse number="1">П рийдїте, в радостї засьпіваймо Господеві, з покликом звеселїмось перед скелею спасення нашого!</verse>
				<verse number="2">Підем на зустріч йому з хвалою, явимо радість перед ним у псальмах!</verse>
				<verse number="3">Бо Господь Бог великий, і великий царь над всїма богами.</verse>
				<verse number="4">В руцї його всї глибинї землї, його ж і гори високі.</verse>
				<verse number="5">І море його, він сотворив його; й сушу руки його сотворили.</verse>
				<verse number="6">Прийдїте, поклонїмся йому богомільно, приклонїм колїна наші перед Господом, що сотворив нас!</verse>
				<verse number="7">Бо він Бог наш, а ми нарід пасовиска його, і стадо руки його. Ой, коли б ви сьогоднї, як почуєте голос його,</verse>
				<verse number="8">Та не стали тверді серцями, як в Мериві, як у день Масси в пустинї!</verse>
				<verse number="9">Як батьки ваші спокушали, пробували мене, хоч твориво моє бачили.</verse>
				<verse number="10">Сорок років був рід той огидою для мене, і я сказав: вони нарід, що блукає серцем, і не пізнали вони доріг моїх,</verse>
				<verse number="11">Так що я поклявся в гнїві моїм, що не ввійти їм в упокій мій!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="96">
				<verse number="1">З асьпівайте Господеві пісню нову, сьпівайте Господеві, вся земля!</verse>
				<verse number="2">Сьпівайте Господеві, прославляйте імя його, звіщайте з дня на день спасеннє його!</verse>
				<verse number="3">Ясуйте між народами славу його, між усїма родами - чудеса його.</verse>
				<verse number="4">Бо Господь великий і вельми достойний слави, він страшний над всїма богами.</verse>
				<verse number="5">Всї бо боги народів нїщо, Господь же сотворив небеса.</verse>
				<verse number="6">Величчє і краса перед лицем його, сила і слава в сьвятинї його.</verse>
				<verse number="7">Воздайте Господеві, ви поколїння народів, воздайте Господеві славу і силу!</verse>
				<verse number="8">Воздайте Господеві славу імені його, принесїть дари на жертву, ввійшовши в двори його.</verse>
				<verse number="9">Поклонїтесь Господеві в пишній сьвятинї його. Сповнись страхом перед ним, цїла земле!</verse>
				<verse number="10">Звіщайте між народами: Господь царює! І круг земний стоїть твердо, не похитається; він судить народи у правотї.</verse>
				<verse number="11">Да звеселиться небо і возрадується земля! Да заграє море і повня його!</verse>
				<verse number="12">Да возрадуються поля і все, що росте на них! Тодї звеселиться перед Господом всяка лїсна деревина.</verse>
				<verse number="13">Бо йде, він бо йде судити землю: Він буде судити круг земний в справедливостї, і народи у вірностї своїй.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="97">
				<verse number="1">Г осподь царює. Да радується земля, да звеселиться велика сила островів!</verse>
				<verse number="2">Хмара і темрява кругом його; справедливість і суд - підвалини престолу його.</verse>
				<verse number="3">Огонь йде поперед його, і палить кругом ворогів його.</verse>
				<verse number="4">Блискавки його осьвічують круг земний: побачила земля і затремтїла.</verse>
				<verse number="5">Гори, як віск, топляться перед Господом, цїлої землї владикою.</verse>
				<verse number="6">Небеса звіщають справедливість його, і всї народи бачили славу його.</verse>
				<verse number="7">Осоромляться всї, що перед ідолами кланяються, славляться нїкчемностями; всї ангели, поклонїтесь йому.</verse>
				<verse number="8">Почув і зрадїв Сион, і звеселились дочки Юдині задля судів твоїх, Господи.</verse>
				<verse number="9">Ти бо, Господи, єси найвисший над цїлою землею; ти вельми вознїсся над всї боги.</verse>
				<verse number="10">Ви, що любите Господа, ненавидьте зло! Він хоронить душі людей побожних; з рук беззаконних визволяє їх.</verse>
				<verse number="11">Сьвітло сиплеться на праведника, а радість на щирих серцем.</verse>
				<verse number="12">Радуйтесь, праведні, в Господї, і прославляйте сьвяте імя його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="98">
				<verse number="1">З асьпівайте Господеві пісню нову! Він бо сотворив чудеса; правиця його і сьвяте рамя його дали побіду йому.</verse>
				<verse number="2">Господь обявив спасеннє своє, перед очима народів відкрив справедливість свою.</verse>
				<verse number="3">Згадав про милість свою і про свою вірність для дому Ізраїля; всї кінцї землї побачили спасеннє Бога нашого.</verse>
				<verse number="4">В радостї сьпівайте Господеві, вся земля! У захватї піснї похвальні засьпівайте!</verse>
				<verse number="5">Принесїть похвальні піснї Господеві при гуслях, присьпівуючи при гуслях голосами.</verse>
				<verse number="6">Трубами кованими і голосом рога засурміть перед царем Господом!</verse>
				<verse number="7">Нехай заграє море і повня його, круг землї і що живе на нїй!</verse>
				<verse number="8">Нехай ріки в долонї плещуть, гори разом торжествують перед Господом!</verse>
				<verse number="9">Він судити ме землю по справедливостї, і по правотї - народи.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="99">
				<verse number="1">Г осподь царює; нехай обійме страх народи; престіл його на херувимах: нехай земля трясеться.</verse>
				<verse number="2">Великий Господь на Сионї, і високий над усїма народами.</verse>
				<verse number="3">Нехай славлять імя його; велике, страшне - сьвяте воно!</verse>
				<verse number="4">І силу царя, що любить правосуддє! Ти утверджуєш правоту, ти судиш право і справедливість в Якова.</verse>
				<verse number="5">Вознесїть Господа, Бога нашого, і поклонїтесь у підніжя ніг його! Сьвятий він!</verse>
				<verse number="6">Мойсей і Аарон між сьвященниками його, і Самуїл між тими, що призивають імя його; вони возвали до Господа, і він дав їм відповідь.</verse>
				<verse number="7">В облачному стовпі промовляв до них; вони держали сьвідчення і заповіт його, що дав їм.</verse>
				<verse number="8">Господи, Боже наш, ти озвався до них! Ти був для них Богом, що прощає і мстительом за лихі дїла їх.</verse>
				<verse number="9">Вознесїте Господа, Бога нашого, і поклонїтесь на сьвятій горі його! Бо сьвятий Господь, Бог наш.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="100">
				<verse number="1">Похвальна Псальма. В оскликнїть Господеві, цїла земля!</verse>
				<verse number="2">Служіть Господеві з радостю! Прийдїть перед лице його з піснями!</verse>
				<verse number="3">Знайте, що він Господь Бог! Він, не ми, сотворив нас, - нарід його й отару паші його.</verse>
				<verse number="4">Ввіходьте у ворота його з хвалою, у двори його з піснями похвальними! Хвалїть його, прославляйте імя його!</verse>
				<verse number="5">Благий бо Господь; милість його вічна і вірність його з роду в рід.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="101">
				<verse number="1">Псальма Давидова. П ро милість і правосуддє засьпіваю; похвальні пісьнї засьпіваю тобі, Господи.</verse>
				<verse number="2">Буду розумно ходити правою дорогою; коли завитаєш до мене? В домі моїм буду в чистотї серця мого жити.</verse>
				<verse number="3">Не поставлю перед очі мої нїчого нечестивого; дїла відступників ненавиджу; не прилїпляться до мене.</verse>
				<verse number="4">Серце нечестиве нехай обминає мене, злого не хочу знати.</verse>
				<verse number="5">Хто тайно обмовляє ближнього свого, того б я знищив; хто має горде око і пиху в серцї, не стерплю того.</verse>
				<verse number="6">Мої очі на вірних землї, щоб були коло мене. Хто ходить правою дорогою, той нехай служить менї.</verse>
				<verse number="7">Не буде в моїй хатї жити, хто творить підступ; хто брехню говорить, не сьміє стояти перед очима моїми.</verse>
				<verse number="8">Кожного ранку нищити му всїх беззаконних землї, щоб вигубити з города Господнього всїх, що дїлають беззаконнє.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="102">
				<verse number="1">Молитва нужденного, що, униваючи серцем, виливає жаль свій перед Господом. Г осподи, почуй молитву мою, і прийми жаль мій!</verse>
				<verse number="2">Не ховай лиця твого в день тїсноти моєї; прихили ухо до мене; в день, коли призиваю тебе, не гайся, вислухай мене.</verse>
				<verse number="3">Бо днї мої, як дим, улїтають, і костї мої, як у жарі, тлїють.</verse>
				<verse number="4">Як билина, серце моє обгоріло та ізсохло, вже забув я хлїб мій їсти.</verse>
				<verse number="5">Від голосу мого стогнання пристали костї мої до тїла.</verse>
				<verse number="6">Я, мов пеликан в пустинї, мов сова на руїнах.</verse>
				<verse number="7">Не сплю і став, як одинока пташина на криші.</verse>
				<verse number="8">Цїлий день кепкують з мене вороги мої; кленуться мною ті, що проти мене лютують.</verse>
				<verse number="9">Попіл став для мене хлїбом, а напиток мій з сльозами мішаю,</verse>
				<verse number="10">Задля гнїву твого і яростї твоєї; ти бо підняв мене, і кинув мене.</verse>
				<verse number="11">Днї мої, як тїнь зникають, і як трава я сохну.</verse>
				<verse number="12">Ти ж, Господи, будеш по віки, і память твоя з роду в рід.</verse>
				<verse number="13">Ти встанеш, змилосердишся над Сионом; час бо вже, помилувати їх, прийшов бо визначений час.</verse>
				<verse number="14">Твої бо слуги полюбили каміння його, і жаль їм розвалин його.</verse>
				<verse number="15">І побояться народи імені Господа, і слави твоєї всї царі землї.</verse>
				<verse number="16">Коли Господь відбудує, явиться в славі своїй.</verse>
				<verse number="17">Він прихилиться до молитви понижених, і молитвою їх не погордує.</verse>
				<verse number="18">Буде се написано для будучих потомків; і нарід наново сотворений буде Господа хвалити.</verse>
				<verse number="19">Він бо глянув з висоти сьвятинї своєї, Господь споглянув з неба на землю,</verse>
				<verse number="20">Щоб почути стогнаннє невільника, щоб розкувати дїтей смертї.</verse>
				<verse number="21">Щоб звіщали імя його на Сионї і хвалу його в Ерусалимі,</verse>
				<verse number="22">Коли разом зберуться народи і царства, щоб Господеві служити.</verse>
				<verse number="23">Він змучив в дорозї силу мою; вкоротив днї мої.</verse>
				<verse number="24">Я сказав: Боже мій, не возьми мене в половинї днїв моїх! Від роду до роду лїта твої!</verse>
				<verse number="25">З нащаду сьвіта ти утвердив землю, і небеса - твориво рук твоїх.</verse>
				<verse number="26">Вони перейдуть, ти ж останешся, вони всї, як одежа, зостаріються; як шати переміниш їх, і вони переміняться.</verse>
				<verse number="27">Ти ж все той самий, і лїтам твоїм нема кінця.</verse>
				<verse number="28">Сини слугів твоїх будуть жити, і насїннє їх не загине перед тобою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="103">
				<verse number="1">Псальма Давидова. Б лагослови, душе моя, Господа, і все внутро моє - сьвяте імя його!</verse>
				<verse number="2">Прославляй, душе моя, Господа, і не забудь усї добродїйства його!</verse>
				<verse number="3">Він прощає всї несправедливостї твої, сцїляє всї недуги твої;</verse>
				<verse number="4">Він вибавляє тебе із могили, вінчає тебе ласкою і милосердєм;</verse>
				<verse number="5">Твою старість добром ситить, молодість твою, як у орла, відновляє.</verse>
				<verse number="6">Господь творить справедливість і суд усїм поневоленим.</verse>
				<verse number="7">Він показав дороги свої Мойсейові, а дїла синам Ізраїлевим.</verse>
				<verse number="8">Господь милосердний і благий, до гнїву повільний, а добротою великий.</verse>
				<verse number="9">Не буде вічно карати і по віки памятати.</verse>
				<verse number="10">Не по гріхам нашим дав нам, анї по несправедливостї нашій відплатив нам.</verse>
				<verse number="11">Бо як високо небо над землею, така велика милість його над тими, що бояться його.</verse>
				<verse number="12">Як далеко схід від заходу, так віддалив від нас переступи наші.</verse>
				<verse number="13">Як батько милосердується над дїтьми, так милосердується Господь над тими, що бояться його.</verse>
				<verse number="14">Він бо знає постать нашу, памятає, що ми з пороху взялися.</verse>
				<verse number="15">Чоловік, - як трава днї його, як квітка в полі, так він цвите, відцвитає;</verse>
				<verse number="16">Понесеться вітер над нею, і вже не стало її, і не знайти більш місця її.</verse>
				<verse number="17">Милість Господа од віку до віку над тими, що бояться його, і справедливість його над дїтьми дїтей їх,</verse>
				<verse number="18">Над тими, що заповіт його хоронять, і про заповідї його памятають, щоб сповняти їх.</verse>
				<verse number="19">Господь утвердив престіл свій на небесах, і над усїм володїє царство його.</verse>
				<verse number="20">Благословіть Господа, ви ангели його, силою потужні, сповнителї слова його, покірні голосові слова його!</verse>
				<verse number="21">Благословіть Господа, всї сили його небесні, ви слуги його, сповнителї його благоволення!</verse>
				<verse number="22">Благословіть Господа, всї творива його, по всїх місцях володїння його! Благослови Господа, душе моя!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="104">
				<verse number="1">Б лагослови Господа, душе моя! Господи, Боже мій, дивно ти великий, ти зодягнувся величчєм і красою;</verse>
				<verse number="2">Ти сьвітлом, як шатою, покрився, розіпняв небеса, як плахту наметну;</verse>
				<verse number="3">Поставив двори свої над водами, обертаєш хмари на колесницю для себе, ти несешся на крилах вітру;</verse>
				<verse number="4">Ангели твої в тебе послами, слуги твої - огонь пожираючий.</verse>
				<verse number="5">Він утвердив землю на підвалинах її; вона не захитається по віки;</verse>
				<verse number="6">Безоднями покрив її, як одежою, води стояли понад горами.</verse>
				<verse number="7">Перед грозою твоєю погнались, перед голосом грому твого помчались далеко.</verse>
				<verse number="8">Гори піднялися, долини спустились до місця, котре призначив для них.</verse>
				<verse number="9">Визначив їм гряницю, і не перейдуть її; не вернуться назад, покрити землю.</verse>
				<verse number="10">Із жерел посилаєш у долини потоки: шумлять вони проміж горами;</verse>
				<verse number="11">Напувають всю зьвірину з поля; дикі ослята гасять смагу свою;</verse>
				<verse number="12">Над ними кублиться небесне птаство, між віттєм голос їх роздається.</verse>
				<verse number="13">Ти напуваєш гори з висоти твоєї; земля насичується плодом творива твого.</verse>
				<verse number="14">Ти кажеш рости траві для скота і зеленинї на вжиток людям: щоб хлїба достачити із землї,</verse>
				<verse number="15">І вино, щоб веселило серце чоловіка; щоб міг оливою лице намастити, і щоб хлїб покріпив серце чоловіка.</verse>
				<verse number="16">Насичаються дерева Божі, кедри Ливанські, що посадив їх,</verse>
				<verse number="17">На них гнїздиться птаство; на кипарисах бузько знайшов собі домівку.</verse>
				<verse number="18">Високі гори для козлів диких, скелї - сховиско лисицям.</verse>
				<verse number="19">Він сотворив місяць, щоб часи значити; сонце знає, коли заходити.</verse>
				<verse number="20">Ти розкинеш темряву, і ніч настала; тодї ворушиться вся зьвірина лїсна;</verse>
				<verse number="21">Молоді леви ричать за здобичею, і щоб жадати поживи для себе від Бога.</verse>
				<verse number="22">Зійде сонце, вони вертають назад і в своїх норах лягають.</verse>
				<verse number="23">Чоловік виходить до свого дїла, і до своєї працї аж до вечора.</verse>
				<verse number="24">Як багато, Господи, творива твого! Все премудростю сотворив єси, земля повна багацтва твого.</verse>
				<verse number="25">Те море, велике і на всї сторони широке: там ворушиться безлїч зьвірини, малої і великої.</verse>
				<verse number="26">Там судна дорогу верстають, за ними кит, котрого сотворив єси, щоб там побивався.</verse>
				<verse number="27">Всї вони тебе дожидають, щоб їжу їх у свій час дав їм.</verse>
				<verse number="28">Ти даєш їм, вони збирають; ти відчиняєш руку твою, вони добром насичаються.</verse>
				<verse number="29">Ти одвертаєш лице твоє, вони лякаються; возьмеш духи їх, вони, визївнувши, у порох повертаються.</verse>
				<verse number="30">Пішлеш твого духа, будуть сотворені, та й обновиш лице землї.</verse>
				<verse number="31">Слава Господня буде по віки, Господь буде радїти творивом своїм;</verse>
				<verse number="32">Він погляне на землю, і вона тремтить; доторкнеться гір, і вони димують.</verse>
				<verse number="33">Сьпівати му Господеві, поки життя мого, сьпівати му псальми Богові мому, як довго життя стане.</verse>
				<verse number="34">Нехай буде люба йому думка моя, і звеселюся в Господї.</verse>
				<verse number="35">Нехай щезнуть грішники із землї, і беззаконних нехай не буде. Благослови, душе моя, Господа! Аллилуя*!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="105">
				<verse number="1">П рославляйте Господа, призивайте імя його, звіщайте між народами дїла його!</verse>
				<verse number="2">Сьпівайте йому, похвальні піснї сьпівайте йому, про всї чудесні творива його думайте-гадайте!</verse>
				<verse number="3">Хвалїтесь імям його сьвятим! Нехай радується серце тих, що шукають Господа!</verse>
				<verse number="4">Шукайте Господа і силу його, шукайте пильно лице його!</verse>
				<verse number="5">Згадайте чудеса його, що творив їх, чудесні знамена й присуди уст його!</verse>
				<verse number="6">Ти, сїмя Авраама, слуги його, ви сини Якова, вибрані його!</verse>
				<verse number="7">Він, Господь, Бог наш; суди його по всїй землї.</verse>
				<verse number="8">Вічно памятає він заповіт свій, те слово, що заповів для тисяча родів.</verse>
				<verse number="9">Свій заповіт з Авраамом і свою клятву, котрою перед Ізааком клявся;</verse>
				<verse number="10">І поставив її законом Якову, вічним заповітом Ізраїлеві,</verse>
				<verse number="11">Глаголючи: Дам тобі землю Канаанську, як пай наслїддя вашого;</verse>
				<verse number="12">Як була їх ще мала горстка, дуже мала, а між ними чужі,</verse>
				<verse number="13">І як вони від народу до народу переходили, з одного царства до другого люду.</verse>
				<verse number="14">Він не допустив нїкому робити їм кривду, і карав за них царів:</verse>
				<verse number="15">Не доторкайтесь моїх помазанників, і не творіть злого пророкам моїм!</verse>
				<verse number="16">І призвав він голод на тую землю; поломив всяке хлїбне стебло.</verse>
				<verse number="17">Післав перед ними чоловіка, проданого, як невільника, Йосифа.</verse>
				<verse number="18">Кайданами сковали його ноги; життє його було в желїзних путах,</verse>
				<verse number="19">Аж поки сповнилось слово його; слово Господнє явило чистоту його.</verse>
				<verse number="20">Післав царь, і випустив його владика народів, і вислобонив його;</verse>
				<verse number="21">Поставив його господарем над своїм домом, і правительом над усїм маєтком своїм.</verse>
				<verse number="22">Щоб князїв його здержував, як знає; і старших його розуму навчав.</verse>
				<verse number="23">Прийшов Ізраїль до Египту, і Яков осївся в землї Хама.</verse>
				<verse number="24">І розмножив дуже Бог людей своїх, і зробив їх сильнїйшими над їх гнобителями.</verse>
				<verse number="25">Допустив же серцю їх ненавидїти нарід його, видумувати напастї проти слуг його.</verse>
				<verse number="26">Післав він Мойсея, слугу свого, Аарона, що вибрав собі його.</verse>
				<verse number="27">Вони творили між ними знамена його і чудеса в землї Хамовій:</verse>
				<verse number="28">Наслав темряву і стало темно, і не противились слову його.</verse>
				<verse number="29">Перемінив воду на кров, і поморив всю рибу їх.</verse>
				<verse number="30">Закишіло в країнї від жаб, у дворах царських.</verse>
				<verse number="31">Сказав він, і роями взялись песячі мухи і комарі у всїх гряницях їх.</verse>
				<verse number="32">Наслав на них град замість дощу, огонь палящий на землю їх;</verse>
				<verse number="33">Побив виноград і фіґове дерево, і поломив деревину в країнї їх.</verse>
				<verse number="34">Сказав, і прийшла сарана і гусениця, тьма тьмою.</verse>
				<verse number="35">І пожерли все, що було зелене в країнї їх, і плоди на полі їх пожерли.</verse>
				<verse number="36">І повбивав всякий перворід в країнї їх, первенцїв всієї сили їх.</verse>
				<verse number="37">Випровадив їх з сріблом та золотом, і не було недужого між поколїннями їх.</verse>
				<verse number="38">Зрадїв Египет, як вони вийшли; бо обняв їх страх перед ними.</verse>
				<verse number="39">Він простер хмару, як покривало, й огонь, щоб ніч осьвітити.</verse>
				<verse number="40">Забажали, і перепелиць післав їм, і хлїбом з неба ситив їх.</verse>
				<verse number="41">Розколов скелю і ринула вода, й клекотїла рікою по спеченій землї.</verse>
				<verse number="42">Бо згадав сьвяте слово своє до Авраама, слуги свого;</verse>
				<verse number="43">І випровадив нарід свій з радощами, з торжеством вибраних своїх.</verse>
				<verse number="44">І дав їм землї народів, і забрали в займи труд людей.</verse>
				<verse number="45">Щоб заповідї його сповняли й закони його хоронили. Аллилуя!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="106">
				<verse number="1">Хвалїте Господа! П рославляйте Господа, він бо благий, бо милість його по віки!</verse>
				<verse number="2">Хто виповість великі дїла Божі, звістить всю хвалу його?</verse>
				<verse number="3">Щасливий, хто за правосуддє дбає, і всякого часу творить справедливість!</verse>
				<verse number="4">Спогадай мене, Господи, з благоволеннєм до народу твого! Завитай в мене з спасеннєм твоїм!</verse>
				<verse number="5">Щоб побачити щасну долю вибраних твоїх, звеселитись радощами народу твого, хвалитись наслїддєм твоїм.</verse>
				<verse number="6">Ми согрішили, як і батьки наші, жили не по правдї, творили беззаконнє.</verse>
				<verse number="7">Батьки наші в Египтї не зрозуміли чудес твоїх, не памятали про багацтво милосердя твого, і були впертими коло моря, коло Червоного моря.</verse>
				<verse number="8">Але він спас їх задля імя свого, щоб явити потугу свою.</verse>
				<verse number="9">І кликнув він на Червоне море, й висохло; і велїв їм переходити безоднї, як степи.</verse>
				<verse number="10">І вислобонив їх з руки ненависника, і визволив їх з руки ворога.</verse>
				<verse number="11">Води покрили гнобителїв їх, нї один з них не остався.</verse>
				<verse number="12">Тодї повірили вони словам його, засьпівали хвалу йому.</verse>
				<verse number="13">Та скоро забули дїла його, не чекали на присуд його.</verse>
				<verse number="14">Забаглось їм ласощів в пустинї, і стали скушати Бога в пустинї.</verse>
				<verse number="15">Тодї дав їм, чого бажали, але післав знуреннє душам їх.</verse>
				<verse number="16">І позавидували вони в таборі Мойсейові, і Ааронові, сьвятому в Господа.</verse>
				<verse number="17">Розступилась земля, і проковтнула Датана, і покрила ватагу Авирама.</verse>
				<verse number="18">І бухнув огонь під ватагою, і поломя пожерло беззаконних.</verse>
				<verse number="19">Вони зробили тельця коло Гореба-гори, і покланялись перед литим творищем.</verse>
				<verse number="20">І заміняли славу свою за подобу бика, що травою годується.</verse>
				<verse number="21">Вони забули Бога, спасителя свого, що сотворив велике дїло в Египтї,</verse>
				<verse number="22">Чудеса в країнї Хама, страшне дїло на Червоному морі.</verse>
				<verse number="23">Тодї сказав він, що запропастив би їх, якби Мойсей, вибраний його, не стояв перед ним над проваллю, щоб відхилити ярість його від погибелї.</verse>
				<verse number="24">Потім відріклися землї благословенної, не повірили слову його;</verse>
				<verse number="25">Нарікали в шатрах своїх, на голос Господа не зважали.</verse>
				<verse number="26">Тодї, піднявши руку свою, поклявся, що трупом положить їх в пустинї,</verse>
				<verse number="27">І повалить потомство їх під ярмо народів і розсипле їх по землях.</verse>
				<verse number="28">Пристали вони до Баал-Пегора, й їли жертви мертвих ідолів.</verse>
				<verse number="29">Прогнївили Бога дїлами своїми; і спала на них кара.</verse>
				<verse number="30">Тодї Пинегас, зробивши суд, умилосердив Бога, і кара минула.</verse>
				<verse number="31">І полїчено йому се за справедливість з роду в рід аж по віки.</verse>
				<verse number="32">Ще прогнївили Бога над водами Мериви; і задля них дізнав Мойсей лиха.</verse>
				<verse number="33">Бо так допекли серцю його, що нерозважно говорив устами.</verse>
				<verse number="34">Вони не знищили народів, про котрих говорив їм Господь;</verse>
				<verse number="35">Але помішались з народами, і навчились звичаїв їх.</verse>
				<verse number="36">Почали служити божищам їх, котрі для них сїткою стались.</verse>
				<verse number="37">Синів своїх і дочок своїх в жертву бісам приносили;</verse>
				<verse number="38">Проливали кров невинну, кров синів своїх і дочок своїх, що жертвували їх божищам Канаанським; і осквернилась земля від крові.</verse>
				<verse number="39">І опоганили себе дїлами своїми, і творили блуд починками своїми.</verse>
				<verse number="40">Тодї запалав гнїв Господа на нарід його, і з'огидїло йому наслїддє його;</verse>
				<verse number="41">Віддав їх в руки народам, і їх ненавидники панували над ними.</verse>
				<verse number="42">Вороги їх гнобили їх, і вони були поневолені під рукою їх.</verse>
				<verse number="43">Часто спасав він їх; вони ж гнївили його радою своєю, і падали за несправедливість свою.</verse>
				<verse number="44">Але він зглянув на їх неволю, як почув моленнє їх;</verse>
				<verse number="45">І згадав він заповіт свій з ними, і жаль йому стало по великостї милосердя його.</verse>
				<verse number="46">І дав їм знайти милосердє в усїх, що в полон їх забрали.</verse>
				<verse number="47">Спаси нас, Господи Боже наш, і збери нас до купи зпоміж народів, щоб могли прославляти сьвяте імя твоє, і хвалитись славою тоєю. Благословен Господь, Бог Ізраїля, по віки! І нехай скаже весь нарід: Амінь! Аллилуя!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="107">
				<verse number="1">Х валїте Господа! Він бо благий, бо милість його по віки.</verse>
				<verse number="2">Да скажуть вибавлені від Господа, котрих він вислобонив з руки ворога,</verse>
				<verse number="3">І котрих до купи зібрав з країв, зі сходу і заходу, з півночі і від моря.</verse>
				<verse number="4">Вони блукали в пустинї, по степових шляхах, не знайшли місця собі на оселю.</verse>
				<verse number="5">Терплючи голод і смагу, вони томились душею.</verse>
				<verse number="6">Тодї взивали до Господа в тїснотї своїй, і він визволяв їх з біди їх.</verse>
				<verse number="7">І він проводив їх правою дорогою, щоб прийти до людяного міста.</verse>
				<verse number="8">Да славлять Господа за милість його, і чудеса його над синами людськими!</verse>
				<verse number="9">Він бо наситив душу прагнущу, й голодуючу душу сповнив добром.</verse>
				<verse number="10">Седїли вони в тьмі і в тїнї смертї, сковані нуждою і желїзом,</verse>
				<verse number="11">Бувши впертими проти слова Божого і зневажаючи волю Всевишнього,</verse>
				<verse number="12">Тому смирив він серце їх бідою; вони падали, і не було помочі для них.</verse>
				<verse number="13">Тодї Господа вони благали у своїй тїснотї, і він спасав їх з біди їх.</verse>
				<verse number="14">Вивів їх з темноти і з тїнї смертної, і розбив їх кайдани.</verse>
				<verse number="15">Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його над синами людськими!</verse>
				<verse number="16">Він бо розломив брами мідянї, і сокрушив засуви желїзні.</verse>
				<verse number="17">Безумні - за свої переступні дороги і за свої несправедливостї караються.</verse>
				<verse number="18">Душа їх одвертається від їжи, і вони приближились до воріт смертних.</verse>
				<verse number="19">Тодї благають Господа в своїй тїснотї, і він визволяє їх з біди їх.</verse>
				<verse number="20">Посилає слово своє і вертає їм здоровлє, і спасає їх від домовини їх.</verse>
				<verse number="21">Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його над синами людськими!</verse>
				<verse number="22">Нехай принесуть жертву хвали, і піснями прославлять дїла його!</verse>
				<verse number="23">Ті, що в суднах пускаються на море, на водах великих мають торгове дїло,</verse>
				<verse number="24">Вони бачать дїла Господнї і чудесні творива його в глибинї;</verse>
				<verse number="25">Рече він, і буйний вітер знявся, що високо підносить филї.</verse>
				<verse number="26">Кидає ними під небо, провалює їх в безодню, в бідї душа їх млїє.</verse>
				<verse number="27">Мотаються, хиляються, як чоловік пяний, поникла вся мудрість їх.</verse>
				<verse number="28">Тодї до Господа вони у своїй тїснотї взивають, і він виводить їх з біди їх.</verse>
				<verse number="29">Він переміняє хуртовину на тишину, і филї втихомирились.</verse>
				<verse number="30">І вони радїють, що стає тихо, і до бажаної пристанї він їх приводить.</verse>
				<verse number="31">Нехай прославляють Господа за милість його і за чудеса його для синів людських,</verse>
				<verse number="32">І возносять його в зборі людей, і в радї старших хвалять його!</verse>
				<verse number="33">Він обертає ріки в пустиню, і жерела водні в суходіл,</verse>
				<verse number="34">Плодовиту землю - в соляний степ, за злобу живущих там.</verse>
				<verse number="35">Він обертає й пустиню в озера водисті, і суходіл в жерела водні;</verse>
				<verse number="36">І поселяє там голодних, і закладають оселю.</verse>
				<verse number="37">Засївають поля, насаджують виноградники, котрі видають овочі і плоди.</verse>
				<verse number="38">Він благословить їх, і вони вельми розмножуються; і скота дає їм не мало.</verse>
				<verse number="39">Часами стає їх меньше, і вони хиляються від неволї, горя і нещастя.</verse>
				<verse number="40">Він кидає сором на князїв, і велить їм блукати в безлюддї і в безвіддї;</verse>
				<verse number="41">Бідного він з нужди видвигає, і роди його, як стадо, розмножує.</verse>
				<verse number="42">Щирі серцем побачать се і звеселяться, і всяка несправедливість зацїпить уста свої.</verse>
				<verse number="43">Хто мудрий, той замітить ті речі, і нехай зрозуміють милостї Господнї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="108">
				<verse number="1">Пісня, псальма Давидова. У твердилось серце моє, Боже! Засьпіваю, похвальні піснї засьпіваю; та й душа моя.</verse>
				<verse number="2">Пробудися, псалтире і гуслї! Збудимо ранню зорю.</verse>
				<verse number="3">Буду прославляти тебе, Господи, між народами, і сьпівати тобі між племенами;</verse>
				<verse number="4">Бо милість твоя понад небеса велика, і правда твоя під облаки.</verse>
				<verse number="5">Будь возвисшений, Боже, над небеса, і слава твоя нехай буде по всїй землї!</verse>
				<verse number="6">Щоб спаслися твої любі, рятуй правицею твоєю, і вислухай нас!</verse>
				<verse number="7">Бог сказав в сьвятинї своїй: Заторжествую, роздїлю Сіхему, і долину Суккот розміряю.</verse>
				<verse number="8">Мій Галад, мій Манас, і Єфрем - голови моєї твердинї, Юда скептро моє.</verse>
				<verse number="9">Моаб чаша моя вмивальня; на Едому кину сандали мої. Филистійська земле, ликуй передо мною!</verse>
				<verse number="10">Хто проведе мене до города утвердженого, хто проведе мене аж до Едома?</verse>
				<verse number="11">Хиба не ти, Боже, що відкинув нас, хиба не вийдеш, Боже, з нашими військами?</verse>
				<verse number="12">Пішли нам поміч в тїснотї! Марна надїя на людську защиту.</verse>
				<verse number="13">З Богом докажемо силу; і він розтопче гнобителїв наших.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="109">
				<verse number="1">Проводиреві; псальма Давидова. Б оже, хвало моя, не мовчи!</verse>
				<verse number="2">Бо губи грішника і губи зрадливі проти мене відчинились; брехливими язиками говорять проти мене.</verse>
				<verse number="3">Ненависними словами мене обступили, і безвинно напали на мене.</verse>
				<verse number="4">За любов мою ворогують на мене; а я все молюся.</verse>
				<verse number="5">А вони менї злом за добро, за любов ненавистю відплатили.</verse>
				<verse number="6">Пусти на него беззаконника, і сатана нехай стоїть праворуч у него.</verse>
				<verse number="7">Коли на судї стане, нехай вийде виноватий, і благаннє його нехай за гріх полїчиться.</verse>
				<verse number="8">Нехай віку свого не звікує, а уряд його возьме инший!</verse>
				<verse number="9">Сини його будуть сиротами, а жінка його вдовою!</verse>
				<verse number="10">Нехай сини його, блукаючи, на жебри розійдуться, і покинувши пустки свої, хлїба просять!</verse>
				<verse number="11">Лихварь нехай все, що він має, загорне, й чужі люде працю його розхоплять!</verse>
				<verse number="12">Нехай нїкого не має, хто постояв би в добротї до його, і нехай не буде нїкого, хто б сиріт його помилував!</verse>
				<verse number="13">Потомство його нехай згине, в другому поколїнню нехай імя його буде затерте!</verse>
				<verse number="14">Нехай згадаються перед Господом несправедливостї батьків його, і гріх матері його нехай не затреться!</verse>
				<verse number="15">Нехай гріхи їх все будуть перед Господом, а він знищить память їх на землї!</verse>
				<verse number="16">Тому, що не було на думцї в його, творити милість, що до смерти гнобив чоловіка нужденного і бідного і засмученого в серцї.</verse>
				<verse number="17">Любив він проклін, нехай же спаде на його! Не любив благословення, нехай же нїколи не зазнає його!</verse>
				<verse number="18">Прокляттєм, як одежою, зодягався, нехай же як вода просякне внутро його, і, як олїй, костї його проникне!</verse>
				<verse number="19">Нехай буде йому одежою, котрою зодягається, і поясом, котрим все підперезується!</verse>
				<verse number="20">Така доля від Господа нехай буде ворогам моїм, і тим, що проти душі моєї зло говорять.</verse>
				<verse number="21">Ти ж, Господи, Боже, заступи мене задля імені твого! Блага бо милість твоя; спаси мене!</verse>
				<verse number="22">Я бо нужденний і бідний, і серце моє зранене в мене.</verse>
				<verse number="23">Як тїнь, що простирається, я зникаю, як сарана полохаюсь.</verse>
				<verse number="24">Колїна мої від посту охляли, і тїло моє змарнїло.</verse>
				<verse number="25">І став я сьміховиском для них; побачивши мене, головами своїми покивують.</verse>
				<verse number="26">Поможи менї, Господи, Боже мій! Спаси мене по милостї твоїй!</verse>
				<verse number="27">Щоб люде знали, що се рука твоя, Господи, і твоє дїло.</verse>
				<verse number="28">Нехай вони проклинають мене, а ти благослови! Встануть вони, то допусти сором на них, і дай зрадуватись слузї твому!</verse>
				<verse number="29">Вороги мої нехай соромом покриються і ганьбою своєю, як плащом, обгорнуться.</verse>
				<verse number="30">Буду щиро прославляти Господа устами моїми, і серед збору хвалити його.</verse>
				<verse number="31">Бо він стоїть по правицї бідного, щоб спасти його від тих, що душу його судять.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="110">
				<verse number="1">Псальма Давидова. С казав Господь моєму Господеві: Сядь праворуч коло мене, доки не положу ворогів твоїх підніжком тобі в ноги!</verse>
				<verse number="2">Жезло сили твоєї пришле Господь із Сиона; царюй серед ворогів твоїх!</verse>
				<verse number="3">В день потуги твоєї буде нарід твій готовий у сьвятій оздобі; з лона зарева раннього спаде тобі роса молодостї твоєї.</verse>
				<verse number="4">Клявся Господь, і не пожалує того: Ти сьвященник по віки по постанові Мелхизедека.</verse>
				<verse number="5">Господь по правицї в тебе сокрушає царів в день гнїву свого.</verse>
				<verse number="6">Він зробить суд між народами, покривши землю трупом; розбивши голову, що над великою країною панує.</verse>
				<verse number="7">По дорозї пити ме з потока, тому підніме він голову.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="111">
				<verse number="1">Аллилуя! П рославлю тебе, Господи, всїм серцем, в радї праведних і в зборі.</verse>
				<verse number="2">Дїла Господнї великі, явні всїм, хто любується ними.</verse>
				<verse number="3">Дїла його краса і величиє; і справедливість його по віки.</verse>
				<verse number="4">Чудесні дїла його незабуті; благий і милосердний Господь.</verse>
				<verse number="5">Він дає поживу тим, що бояться його; памятає вічно свій заповіт.</verse>
				<verse number="6">Явив силу дїл своїх народові свойму, щоб дати їм наслїддє народів.</verse>
				<verse number="7">Дїла руки його правда і правосуддє; всї заповідї його вірні;</verse>
				<verse number="8">Установлені на віки вічні; в правдї і правотї виповнені.</verse>
				<verse number="9">Післав збавленнє народові свому, поставивши на віки заповіт свій; сьвяте і страшне імя його.</verse>
				<verse number="10">Страх перед Господом - початок мудростї; добрий розум у всїх, що заповідї сповняють. Хвала його по віки вічні.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="112">
				<verse number="1">Аллилуя! Щ асливий чоловік, що боїться Господа, що дуже любить заповідї його!</verse>
				<verse number="2">Насїннє його буде потужне на землї; буде благословений рід праведників.</verse>
				<verse number="3">Достаток і багацтво буде в домі його, і справедливість його буде по віки.</verse>
				<verse number="4">У темряві сходить сьвітло праведникам; він благий і милосердний і справедливий.</verse>
				<verse number="5">Благо чоловікові, що милосердується і пожичає! Він докаже справу свою на судї;</verse>
				<verse number="6">Він бо по віки не захитається; память праведника буде вічна.</verse>
				<verse number="7">Від злої вістки не злякається; серце його безпечне, вповаючи на Господа.</verse>
				<verse number="8">Безпечне серце його; він не боїться, поки не побачить погибелї ворогів своїх.</verse>
				<verse number="9">Він роздає щедро, дає вбогим; справедливість його треває по віки; ріг його в славі буде возвисшений.</verse>
				<verse number="10">Побачить се грішник і розсердиться; скрегочучи зубами, буде пропадати; жаданнє грішників загине.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="113">
				<verse number="1">Аллилуя! Х валїте, слуги, Господа, хвалїте імя Господнє!</verse>
				<verse number="2">Благословенне імя Господа від нинї по віки вічні.</verse>
				<verse number="3">Від сходу сонця до його заходу да хвалять імя Господа!</verse>
				<verse number="4">Високо над народами Господь, над небесами слава його.</verse>
				<verse number="5">Хто як Господь, Бог наш, що живе на висотах,</verse>
				<verse number="6">Що нахиляється, щоб поглянути на небеса і на землю?</verse>
				<verse number="7">Що з пороху піднімає мізерного чоловіка, з болота підносить бідного,</verse>
				<verse number="8">Щоб посадити його поміж благородними, між благородними народа свого?</verse>
				<verse number="9">Що дає неплідній жити в домі, як щаслива синів мати.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="114">
				<verse number="1">Аллилуя! Я к виходив Ізраїль з Египту, дім Якова зпоміж людей чужої мови,</verse>
				<verse number="2">Стала Юдея сьвятинею його, Ізраїль царством його.</verse>
				<verse number="3">Побачило море і розступилось, Йордан назад повернувся.</verse>
				<verse number="4">Гори, як барани, скакали, горби - як ягнята.</verse>
				<verse number="5">Чого ж се ти, море, розступилось? І ти, Йордане, чого назад повернувся?</verse>
				<verse number="6">Ви, гори, що як барани скачите? Ви, горби, як малі ягнята?</verse>
				<verse number="7">Здвигнись перед Господом, земле, перед Богом Якова!</verse>
				<verse number="8">Що обернув скелю в озеро, й добув жерело з кременистої опоки.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="115">
				<verse number="1">Н е нам, Господи, не нам, но імені твому дай славу по милостї твоїй, по правдї твоїй!</verse>
				<verse number="2">Чому мають казати народи: Де ж їх Бог?</verse>
				<verse number="3">Але ж Бог наш на небесах; все, що любо йому, він творить.</verse>
				<verse number="4">Божища їх - срібло і золото, твориво рук чоловічих.</verse>
				<verse number="5">Мають уста, і не говорять; очі мають, і не бачать;</verse>
				<verse number="6">Мають уші, і не чують; нїздра мають, і нема в них нюху.</verse>
				<verse number="7">Руки їх не беруть; ноги їх не ходять; не чути жадного голосу з їх горла.</verse>
				<verse number="8">Їм рівні ті, що роблять їх, кожний, що на них вповає.</verse>
				<verse number="9">Ізраїлю, вповай на Господа! Він поміч їх і щит їх.</verse>
				<verse number="10">Доме Ааронів, уповай на Господа! Він поміч їх і щит їх.</verse>
				<verse number="11">Ви, що боїтесь Господа, вповайте на Господа! Він поміч їх і щит їх.</verse>
				<verse number="12">Господь спогадав нас, він буде благословити: Благословити ме дім Ізраїля, благословити ме дім Аарона.</verse>
				<verse number="13">Буде благословити боящихся Господа, малих вкупі з великими.</verse>
				<verse number="14">Помножить вас Господь, вас і дїтей ваших.</verse>
				<verse number="15">Нехай благословить вас Господь, що сотворив небеса і землю.</verse>
				<verse number="16">Небеса, Господнї небеса, а землю дав дїтям людським.</verse>
				<verse number="17">Мертві не будуть хвалити Господа, нї всї ті, що йдуть до місця мовчання.</verse>
				<verse number="18">Ми ж будем прославляти Господа, від нинї по віки. Хвалїте Господа!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="116">
				<verse number="1">Л юблю Господа; він бо почув голос мій, благаннє моє;</verse>
				<verse number="2">Він бо прихилив до мене ухо своє; буду призивати його по всї днї мої.</verse>
				<verse number="3">Обняли мене смертні пута, і підземна тїснота постигла мене; в горю і в тузї я зостарівся.</verse>
				<verse number="4">І призвав я імя Господа: Благаю тебе, Господи, спаси душу мою.</verse>
				<verse number="5">Благий Господь і справедливий; і милосердний Бог наш.</verse>
				<verse number="6">Господь заступає простодушних; я знемігся, і він вирятував мене.</verse>
				<verse number="7">Вернись, душе моя, до спокою твого! Бо Господь добродїй твій.</verse>
				<verse number="8">Ти бо спас душу мою від смерти, очи мої від слїз, ногу мою від пропастї.</verse>
				<verse number="9">Буду ходити перед Господом в країнї живих.</verse>
				<verse number="10">Я вірував, тому й казав. Був я дуже прибитий.</verse>
				<verse number="11">Сказав у зворушенню моїм: всї люде обманьчиві!</verse>
				<verse number="12">Чим віддячити менї Господеві за добродїйства його, сотворені менї?</verse>
				<verse number="13">Чашу спасення піднесу, і імя Господа призову.</verse>
				<verse number="14">Сповню Господеві всї обітницї мої, перед всїм народом його.</verse>
				<verse number="15">Дорога перед очима Господа смерть угодників його.</verse>
				<verse number="16">Благаю тебе, Господи, я бо слуга твій; я слуга твій, син слугинї твоєї; ти розбив кайдани мої.</verse>
				<verse number="17">Тобі принесу жертву хвали, і призову імя Господа.</verse>
				<verse number="18">Сповню Господеві всї обітницї мої, перед усїм народом його,</verse>
				<verse number="19">У дворах дому Господнього, серед тебе, Єрусалиме. Аллилуя!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="117">
				<verse number="1">Х валїте Господа, всї народи! Величайте його, всї люде!</verse>
				<verse number="2">Бо велике милосердє його над нами; і правда Господа пребуде по віки. Хвалїте Господа!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="118">
				<verse number="1">П рославляйте Господа! Він бо благий, милість його пребуде по віки.</verse>
				<verse number="2">Нехай каже Ізраїль, що вічна милість його.</verse>
				<verse number="3">Нехай каже дім Аарона, що вічна милість його.</verse>
				<verse number="4">Нехай кажуть боячіся Господа, що вічна милість його.</verse>
				<verse number="5">З тїсноти кликав я до Господа; Господь вислухав мене, вивів на простір широкий.</verse>
				<verse number="6">Господь зо мною, не злякаюсь; що зможе чоловік заподїяти менї?</verse>
				<verse number="7">Господь зо мною між помічниками моїми, і я побачу втїху мою над ненавидниками моїми.</verse>
				<verse number="8">Лучче вповати на Господа, як покладатись на чоловіка.</verse>
				<verse number="9">Лучче вповати на Господа, як на князїв надїятись.</verse>
				<verse number="10">Всї народи обступили мене; річ певна, - в імени Господа я подужав їх.</verse>
				<verse number="11">Вони обступили мене, окружили мене; річ певна, - в імени Господа я подужав їх.</verse>
				<verse number="12">Обсїли мене, як пчоли; та потахли, як огонь з тернини; річ певна - в імени Господа я подужав їх.</verse>
				<verse number="13">Туго ти вдарив на мене, щоб кинути мене на землю, але Господь допоміг менї.</verse>
				<verse number="14">Господь моя сила і моя пісня, він стався моїм спасеннєм.</verse>
				<verse number="15">Голос торжества і спасення в шатрах справедливостї; правиця Господня доказує дїла потужні.</verse>
				<verse number="16">Піднялась правиця Господа; правиця Господа доказує дїла потужні.</verse>
				<verse number="17">Не вмру, буду жити і росказувати про дїла Господнї.</verse>
				<verse number="18">Тяжко покарав мене Господь, та не віддав мене смертї.</verse>
				<verse number="19">Відчинїть менї ворота справедливостї, я увійду ними, прославлю Господа.</verse>
				<verse number="20">Ось ворота Господнї, праведники ввійдуть ними.</verse>
				<verse number="21">Буду прославляти тебе, ти бо вислухав мене, і стався спасеннєм моїм.</verse>
				<verse number="22">Камінь, котрого відкинули будівничі, угольним каменем стався.</verse>
				<verse number="23">Від Господа се сталося; дивно се в очах наших,</verse>
				<verse number="24">Се день, що сотворив його Господь; радуймося і веселїмся в йому!</verse>
				<verse number="25">О Господи, спаси! Господи, благаю тебе, пошли щасну долю!</verse>
				<verse number="26">Благословенний той, що в імя Господа приходить! З дому Господнього ми благословили вас.</verse>
				<verse number="27">Господь є Бог, і дав нам сьвітло; привяжіть жертву на празник мотузами до рогів жертівника.</verse>
				<verse number="28">Ти Бог мій, і буду прославляти тебе; Боже мій, тебе величати буду.</verse>
				<verse number="29">Прославляйте Господа! Він бо благий, бо милість його вічна!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="119">
				<verse number="1">Алеф. Б лаженний, в кого дорога чесна, хто в законї Господа ходить!</verse>
				<verse number="2">Блаженний, хто сьвідчення його хоронить, хто цїлим серцем його шукає,</verse>
				<verse number="3">Хто кривди не робить, його дорогами ходить!</verse>
				<verse number="4">Ти велїв заповідї твої пильно повнити.</verse>
				<verse number="5">Ой коли б дороги мої та вели мене, щоб устави твої хоронити!</verse>
				<verse number="6">Тодї б я не посоромився, на всї заповідї твої зважаючи.</verse>
				<verse number="7">Буду прославляти тебе, навчаючись законів справедливостї твоєї.</verse>
				<verse number="8">Повнити му твої устави; не опусти мене зовсїм. Бет.</verse>
				<verse number="9">Як держати ме чисто парень стежку свою? Коли дбати ме про неї після слів твоїх.</verse>
				<verse number="10">Цїлим серцем моїм шукав я тебе; не дай менї відхилитись від заповідей твоїх!</verse>
				<verse number="11">Слово твоє заховав я в серцї моїм, щоб не согрішити проти тебе.</verse>
				<verse number="12">Благословен будь, Господи! Навчи мене уставів твоїх!</verse>
				<verse number="13">Устами моїми звіщав я присуди уст твоїх.</verse>
				<verse number="14">Дорогами сьвідчень твоїх я більш любувався, як найбільшим багацтвом.</verse>
				<verse number="15">Про заповідї твої буду промишляти, і стежок твоїх пильнувати.</verse>
				<verse number="16">В уставах твоїх моє милуваннє; не забуду слова твого. Гімель.</verse>
				<verse number="17">Твори милість слузї твому, і буду жити і слово твоє хоринити!</verse>
				<verse number="18">Отвори очі мої, і побачу дива закону твого!</verse>
				<verse number="19">Я стороннїй на землї, не крий від мене заповідей твоїх!</verse>
				<verse number="20">Втомилась душа моя від щоденного бажання за присудами твоїми.</verse>
				<verse number="21">Ти погрозив бутним, проклятим, що відступають від заповідей твоїх.</verse>
				<verse number="22">Одверни від мене сором і зневагу! Бо я хоронив сьвідчення твої.</verse>
				<verse number="23">І князї засїдають, змовляються проти мене; слуга ж твій про устави твої промишляє.</verse>
				<verse number="24">Сьвідчення твої моя роскіш, моя рада. Далет.</verse>
				<verse number="25">До пороху пристала душа моя; оживи мене по слову твому.</verse>
				<verse number="26">Про дороги мої росказав я, і ти вислухав мене; навчи мене уставів твоїх!</verse>
				<verse number="27">Дай зрозуміти дорогу росказів твоїх, і буду промишляти про дивні дїла твої.</verse>
				<verse number="28">Ниє душа моя від смутку; піддвигни мене, по слову твому!</verse>
				<verse number="29">Одверни від мене дорогу льживу, і закон твій даруй менї!</verse>
				<verse number="30">Вибрав я дорогу вірностї, твої присуди поставив перед собою.</verse>
				<verse number="31">Я пристав до сьвідчень твоїх; Господи, не дай осоромитись менї!</verse>
				<verse number="32">Пійду дорогою твоїх заповідей, коли зробиш простір серцю мому. Ге.</verse>
				<verse number="33">Навчи мене, Господи, дороги уставів твоїх, і додержу її до кінця життя.</verse>
				<verse number="34">Дай менї розум, і буду хоронити закон твій, і повнити з цїлого серця.</verse>
				<verse number="35">Дай ходити стежкою заповідей твоїх! Бо в тому радість моя.</verse>
				<verse number="36">Нахиляй серце моє до сьвідчень твоїх, а не до користї.</verse>
				<verse number="37">Одверни очі мої, щоб марноти не бачили! Оживи мене в дорозї твоїй.</verse>
				<verse number="38">Сповни слово твоє слузї твому, що благовіє перед тобою.</verse>
				<verse number="39">Одверни від мене сором, котрого я боюся! Твої бо присуди благі.</verse>
				<verse number="40">Глянь, я бажаю росказів твоїх; оживи мене правдою твоєю. Вав.</verse>
				<verse number="41">І пошли менї милість твою, Господи, твоє спасеннє після слова твого!</verse>
				<verse number="42">Тодї дам відповідь кепкуючим з мене, бо я вповаю на слово твоє.</verse>
				<verse number="43">І не відбери зовсїм слова правди від уст моїх! Бо я вповаю на присуди твої.</verse>
				<verse number="44">І хоронити му закон твій, без устанку, все і по віки.</verse>
				<verse number="45">І буду ходити по широкому просторі; бо я шукав заповідей твоїх.</verse>
				<verse number="46">І перед царями говорити му про сьвідчення твої і не посоромлюсь.</verse>
				<verse number="47">І мати му роскоші у заповідях твоїх, любих менї.</verse>
				<verse number="48">І простирати му руки мої до заповідей твоїх, любих менї; і про встанови твої промишляти му. Заїн.</verse>
				<verse number="49">Спогадай слова до слуги твого, на котре казав менї вповати!</verse>
				<verse number="50">Се ж одрада для мене в горю моїм, що слово твоє оживляло мене.</verse>
				<verse number="51">Бутні над міру посьміялись з мене; та я не відхилився від закону твого.</verse>
				<verse number="52">Споминаю, Господи, суди твої одвічні, і даю серцю обраду.</verse>
				<verse number="53">Обгорнув мене гнїв великий на беззаконних, що закон твій покинули.</verse>
				<verse number="54">Устави твої були пїснями для мене в стороннїй оселї моїй.</verse>
				<verse number="55">Ночами згадував я імя твоє, Господи, і повнив закон твій.</verse>
				<verse number="56">Сталось се зо мною, бо я хоронив прикази твої. Х ет.</verse>
				<verse number="57">Сказав я, Господи, доля моя, повнити слова твої.</verse>
				<verse number="58">З цїлого серця благав я тебе; будь милостивий для мене, по слову твому!</verse>
				<verse number="59">Про дороги мої промишляв я, і ноги мої повернулись до сьвідчень твоїх.</verse>
				<verse number="60">Я спішився і не гаявся, заповідї твої повнити.</verse>
				<verse number="61">Сїти беззаконних обгорнули мене; та не забув я закону твого.</verse>
				<verse number="62">О півночі встаю, щоб прославляти тебе за праведні суди твої.</verse>
				<verse number="63">Товариш я всїм, що бояться тебе, і тим, що прикази твої шанують.</verse>
				<verse number="64">Милосердя твого, Господи, повна земля; навчи мене уставів твоїх. Тет.</verse>
				<verse number="65">Добро вчинив єси, Господи, слузї твому, по слову твому.</verse>
				<verse number="66">Настав мене на розум добрий і пізнаннє! Бо я вірив заповідям твоїм.</verse>
				<verse number="67">Як ще не був я впокорений, блукав я; тепер же сповняю слово твоє.</verse>
				<verse number="68">Ти благий і благотворящий; навчи мене твоїх уставів!</verse>
				<verse number="69">Бутні зновили брехню проти мене; я сповняю твої велїння.</verse>
				<verse number="70">Серце їх, мов від товщі потовстїло; моя роскіш в законї твому.</verse>
				<verse number="71">Благо менї, що був я впокорений, щоб уставів твоїх навчитись.</verse>
				<verse number="72">Луччий для мене закон уст твоїх, як тисячі золота і срібла. Йод.</verse>
				<verse number="73">Руки твої сотворили і приготовили мене; дай менї розум і навчусь заповідей твоїх.</verse>
				<verse number="74">Боящіся тебе побачать мене і звеселяться, що я вповав на слово твоє.</verse>
				<verse number="75">Знаю, Господи, що суди твої справедливі, і що по правдї ти покарав мене.</verse>
				<verse number="76">Милість твоя нехай буде обрадою для мене, по слову твому до слуги твого!</verse>
				<verse number="77">Змилосердися надо мною, то буду жити! Бо закон твій моя роскіш.</verse>
				<verse number="78">Допусти сором на бутних! Вони бо понижили мене безвинно; я промишляю про велїння твої.</verse>
				<verse number="79">Нехай обернуться до мене, хто сьвідчення твої знає.</verse>
				<verse number="80">Серце моє нехай буде без докору в уставах твоїх, щоб не осоромитись менї. Каф.</verse>
				<verse number="81">Душа моя тужить за спасеннєм твоїм, я вповаю на слово твоє.</verse>
				<verse number="82">Очі мої виглядають слова твого, я кажу: коли потїшиш мене?</verse>
				<verse number="83">Я бо став, мов шкурлат у димі; уставів твоїх я не забув.</verse>
				<verse number="84">Чи довгий ще вік слузї твому? Коли зробиш суд над гонителями моїми?</verse>
				<verse number="85">Бутні люде копали яму для мене, вони, що не ходять по закону твому.</verse>
				<verse number="86">Всї заповідї твої правда. Вони безвинно нападають на мене; допоможи менї!</verse>
				<verse number="87">Мало, що не знищили мене на землї; я ж не покинув заповідей твоїх.</verse>
				<verse number="88">Оживи мене по милостї твоїй, і буду хоронити сьвідченнє уст твоїх! Ламед.</verse>
				<verse number="89">На віки, Господи, слово твоє стоїть твердо на небесах.</verse>
				<verse number="90">З роду в рід правда твоя; ти утвердив землю, і вона стоїть твердо.</verse>
				<verse number="91">По твоїй волї стоїть все до днешного дня, всї бо речі тобі служять.</verse>
				<verse number="92">Як би не закон твій, моя роскіш, я в бідї моїй пропав би.</verse>
				<verse number="93">Нїколи не забуду приказів твоїх; ти бо ними оживив мене.</verse>
				<verse number="94">Я твій, спаси мене! Бо я сповняв повелїння твої.</verse>
				<verse number="95">Засїли на мене беззаконники, щоб погубити мене; я ж на сьвідчення твої зважаю.</verse>
				<verse number="96">У всякої звершеної речі бачив я конець; заповідь же твоя вельми далеко сягає. Мем.</verse>
				<verse number="97">Як же любий менї закон твій! Цїлий день думка моя про його.</verse>
				<verse number="98">Мудрійшим став я над ворогів моїх через заповідї твої, вони бо все зо мною.</verse>
				<verse number="99">Понад усїх учителїв моїх став я розумнїйшим, бо сьвідчення твої на думцї в мене.</verse>
				<verse number="100">Більше розуму в мене, як в старцїв, бо я хоронив прикази твої.</verse>
				<verse number="101">Від всякої лихої стежки спиняю стопи мої, щоб хоронити слово твоє.</verse>
				<verse number="102">Від присудів твоїх я не відхилявся, бо ти, Боже, вчив мене.</verse>
				<verse number="103">Як солодкі слова твої для уст моїх, вони понад мід губам моїм!</verse>
				<verse number="104">Заповідьми твоїми розумним став я, тому ненавиджу всяку стежку льживу. Нун.</verse>
				<verse number="105">Слово твоє сьвітильник перед ногами моїми, і сьвітло на стежцї моїй.</verse>
				<verse number="106">Я клявся хоронити присуди справедливостї твоєї, і встою в слові моїм.</verse>
				<verse number="107">Над міру я похилився, Господи, оживи мене по слову твому!</verse>
				<verse number="108">Прийми ласкаво, Господи, добровільну жертву уст моїх, і навчи мене присудїв твоїх.</verse>
				<verse number="109">Життє моє безустанно в небезпеці, та не забув я закону твого.</verse>
				<verse number="110">Заставили безбожні клїтку на мене, та я від приказів твоїх не відхилився.</verse>
				<verse number="111">Сьвідчення твої як спадьщину вічну взяв я, вони бо радість серця мого.</verse>
				<verse number="112">Я наклонив серце моє, повнити устави твої вічно аж до кінця. Самех.</verse>
				<verse number="113">В кого серце подвійне, ненавиджу, і закон твій люблю.</verse>
				<verse number="114">Ти єси мій притулок і щит мій; на слово твоє вповаю.</verse>
				<verse number="115">Ідїть геть від мене, ви беззаконні, а я хоронити му заповідї Бога мого.</verse>
				<verse number="116">Допоможи менї по слову твому, щоб жити менї, і не дай осоромитись в надїї моїй!</verse>
				<verse number="117">Підопри мене, і я спасуся, і буду все пильнувати устави твої.</verse>
				<verse number="118">Ти всїх відкинув, що від уставів твоїх відхилились, бо мантїйства їх льживі.</verse>
				<verse number="119">Як жужлї, так відгорнув ти всїх беззаконників землї, тому люблю я сьвідчення твої.</verse>
				<verse number="120">Від страху перед тобою жахається тїло моє, і судів твоїх я боюся. Аїн.</verse>
				<verse number="121">Творив я суд і справедливість; не віддай мене ворогам у руки!</verse>
				<verse number="122">Слузї твому будь порукою до доброго; не дай бутним пригнїчувати мене!</verse>
				<verse number="123">Очі мої нетерплячо визирають спасення твого, і слова справедливостї твоєї.</verse>
				<verse number="124">Яви ласку твою слузї твому, і навчи мене уставів твоїх.</verse>
				<verse number="125">Я твій слуга, дай менї зрозуміннє, і пізнаю сьвідчення твої.</verse>
				<verse number="126">Пора Господеві до дїла; вони закон твій зломили.</verse>
				<verse number="127">Тому люблю заповідї твої над золото і над щире золото.</verse>
				<verse number="128">Тому всї прикази твої вважаю зовсїм правими; ненавиджу кожну стежку льживу. Пе.</verse>
				<verse number="129">Дивні сьвідчення твої, тому хоронить їх душа моя.</verse>
				<verse number="130">Обявлене слово твоє просьвічує, дає зрозуміннє людям простодушним.</verse>
				<verse number="131">Устами отвертими лакнув я, бо заповідей твоїх бажав.</verse>
				<verse number="132">Повернися до мене і помилуй мене, як милуєш тих, що імя твоє люблять.</verse>
				<verse number="133">Утверди шаги мої в слові твоїм, і не дай неправотї запанувати надо мною!</verse>
				<verse number="134">Вибави мене з неволї людської, то буду сповняти велїння твої.</verse>
				<verse number="135">Засьвіти лицем твоїм над слугою твоїм, і навчи уставів твоїх!</verse>
				<verse number="136">Потоком плинуть сльози з очей моїх, бо люде не хоронять закону твого. Цаде.</verse>
				<verse number="137">Справедлив єси, Господи, і праві суди твої.</verse>
				<verse number="138">Ти заповідав сьвідчення твої в справедливостї і в повній вірностї.</verse>
				<verse number="139">Ревність моя сушить мене, напасники бо мої забули слова твої.</verse>
				<verse number="140">Слово твоє випробоване, і любе слузї твому.</verse>
				<verse number="141">Малий я і мізерний; та не забув приказів твоїх.</verse>
				<verse number="142">Справедливість твоя, вічна справедливість, і закон твій правда.</verse>
				<verse number="143">Скорбота і горе постигли мене; та заповідї твої роскіш моя.</verse>
				<verse number="144">Справедливість сьвідчень твоїх вічна; дай менї зрозуміннє, і жити му! Коф.</verse>
				<verse number="145">З цїлого серця кликав я; вислухай мене, Господи! Устави твої хоронити му.</verse>
				<verse number="146">До тебе кликав я; спаси мене і сьвідчення твої сповняти му.</verse>
				<verse number="147">Перед досьвітом вставши, благав я; вповав на слово твоє.</verse>
				<verse number="148">Очі мої випереджували сторожу нічню, щоб над словом твоїм промишляти.</verse>
				<verse number="149">Почуй голос мій по милостї твоїй; Господи, по суду твому оживи мене.</verse>
				<verse number="150">Приближились ті, що задумали лихо; від закону твого вони далеко стали.</verse>
				<verse number="151">Близько єси, Господи, і всї заповідї твої правда.</verse>
				<verse number="152">Від давна знаю із сьвідчень твоїх, що ти утвердив їх на віки. Реш.</verse>
				<verse number="153">Споглянь на горе моє і вибави мене! Я бо не забув закону твого.</verse>
				<verse number="154">Заступи справу мою і визволи мене! Оживи мене по слову твому!</verse>
				<verse number="155">Далеко від беззаконних спасеннє, вони бо не дбають про устави твої.</verse>
				<verse number="156">Велика милість твоя, Господи; оживи мене по правосуддю твому.</verse>
				<verse number="157">Багацько в мене напасників і гнобителїв моїх; від сьвідчень твоїх я не відхилився.</verse>
				<verse number="158">Бачив я невірних, і вони були огидою для мене, бо не хоронили слова твого.</verse>
				<verse number="159">Дивись, як я люблю велїння твої; по милостї твоїй, Господи, оживи мене!</verse>
				<verse number="160">Основа слова твого правда, і всякий присуд справедливостї твоєї вічній. Шін.</verse>
				<verse number="161">Безвинного гонили мене дуки; та слова твого боїться серце моє.</verse>
				<verse number="162">Радїю словом твоїм, як той, хто здобич велику находить.</verse>
				<verse number="163">Брехню ненавиджу й гидую нею; закон твій люблю я.</verse>
				<verse number="164">Сїм раз у день хвалю тебе за присуди справедливостї твоєї.</verse>
				<verse number="165">Великим спокоєм радуються ті, що люблять закон твій і нема для них спотикання.</verse>
				<verse number="166">Я вповав на спасеннє твоє, Господи, і сповняв заповідї твої.</verse>
				<verse number="167">Душа моя хоронила сьвідчення твої, і вони менї вельми любі.</verse>
				<verse number="168">Твої велїння і сьвідчення сповняв я, всї бо дороги мої перед тобою. Тав.</verse>
				<verse number="169">Моє благаннє нехай прийде близько до тебе, Господи! Дай менї зрозуміннє, по слову твому.</verse>
				<verse number="170">Моє моленнє нехай дійде до тебе! Вирятуй мене, по слову твому.</verse>
				<verse number="171">Уста мої віддадуть хвалу тобі, коли навчиш мене уставів твоїх.</verse>
				<verse number="172">Язик мій грімко промовить слово твоє, всї бо заповідї твої справедливість.</verse>
				<verse number="173">Простягни руку твою на поміч менї! Твої бо велїння вибрав я.</verse>
				<verse number="174">Тужив я за спасеннєм твоїм, Господи, і закон твій роскіш моя.</verse>
				<verse number="175">Дай жити душі моїй, і буде тебе хвалити, і присуди твої нехай поможуть менї!</verse>
				<verse number="176">Блукаю, мов вівця заблудивша; шукай слугу твого! Я бо не забув заповідей твоїх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="120">
				<verse number="1">Посходня пісня. Д о Господа покликав я в тїснотї моїй, і він вислухав мене.</verse>
				<verse number="2">Господи, визволи душу мою від уст льживих, від язика зрадливого!</verse>
				<verse number="3">Що дасть тобі, і що причинить тобі язик зрадливий?</verse>
				<verse number="4">Гострі стріли потужного і тернове угля.</verse>
				<verse number="5">Горе менї, що проживаю у Мосоха, перебуваю в шатрах Кедарських!</verse>
				<verse number="6">Довго жила душа моя між тими, що ненавидять спокою.</verse>
				<verse number="7">Я бажаю спокою, як же про се говорю, то вони за війною.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="121">
				<verse number="1">Посходня пісня. О чі мої підношу на гори, звідки поміч моя прийде.</verse>
				<verse number="2">Поміч моя від Господа, що сотворив небо і землю.</verse>
				<verse number="3">Не дасть нозї твоїй спіткнутись; твій сторож не дрімає.</verse>
				<verse number="4">Бач! Сторож Ізраїля не задрімає, і не засне він.</verse>
				<verse number="5">Господь сторож твій, Господь тїнь твоя, праворуч у тебе.</verse>
				<verse number="6">Не вдарить на тебе сонце в день, нї в ночі місяць.</verse>
				<verse number="7">Господь заступить тебе від всякого лиха, він заступить душу твою.</verse>
				<verse number="8">Заступить Господь вихід твій і вхід твій від нинї по віки.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="122">
				<verse number="1">Посходня пісня Давидова. З веселився я, коли казали менї: Ходїм до дому Господнього!</verse>
				<verse number="2">Наші ноги стояти муть у брамах твоїх, Єрусалиме!</verse>
				<verse number="3">Єрусалиме! Збудований, як город, кріпко замкнутий,</verse>
				<verse number="4">Куди поколїння приходять, поколїння Господнї, на сьвідченнє Ізраїля, імя Господнє прославляти!</verse>
				<verse number="5">Там бо стоять престоли суду, престоли дому Давидового.</verse>
				<verse number="6">Просїть спокою для Єрусалиму! Нехай дасть Бог щасну долю тим, що люблять тебе!</verse>
				<verse number="7">Нехай буде мир серед мурів твоїх, і супокій певний в палатах твоїх!</verse>
				<verse number="8">Задля братів моїх і другів моїх скажу: мир з тобою!</verse>
				<verse number="9">Ради дому Господа, Бога нашого, всякого добра тобі бажаю.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="123">
				<verse number="1">З няв я очі мої до тебе, живущий на небесах!</verse>
				<verse number="2">Ось бо, як очі слугів на руку панів своїх, як очі служки на руку господинї своєї, так позирають очі наші на Господа, Бога нашого, аж помилує нас.</verse>
				<verse number="3">Помилуй нас, Господи, помилуй нас! Бо надто ми наситились від погорди;</verse>
				<verse number="4">Душа наша надто наситилась від посьмішки ледачих, від погорди бутних людей.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="124">
				<verse number="1">Посходня пісня Давидова. Я к би не Господь, що був з нами - скажи бо Ізраїлю! -</verse>
				<verse number="2">Як би не був Господь з нами, коли люде проти нас встали,</verse>
				<verse number="3">То живцем проковтнули б нас, як запалав гнїв їх проти нас;</verse>
				<verse number="4">Затопили би нас води, рвучі потоки залили б душу нашу;</verse>
				<verse number="5">З шумом пронесли б ся буйні води понад душею нашою.</verse>
				<verse number="6">Благословен Господь, що не дав нас зубам їх на здобич.</verse>
				<verse number="7">Душа наша спаслась, як пташина із сельця птахоловця; сельце розірвалось, і ми спаслися.</verse>
				<verse number="8">Поміч наша в імени Господа, що сотворив небо і землю.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="125">
				<verse number="1">Посходня пісня. В поваючі на Господа подібні горі Сиону, що не хитається і вічно перебуде.</verse>
				<verse number="2">Кругом Єрусалиму гори; так і Господь кругом народу свого, від нинї по віки.</verse>
				<verse number="3">Бо жезло беззаконня не спочине на долї праведних, щоб праведні не простягли рук своїх на кривду.</verse>
				<verse number="4">Благотвори, Господи, добрим і людям щирого серця!</verse>
				<verse number="5">Хто ж повернув на свої криві дороги, того поверне Господь вкупі з тими, що беззаконнє роблять. Мир Ізраїлеві!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="126">
				<verse number="1">Посходня пісня. Я к вертав Господь невольників Сиона, були ми, наче в снї нам здавалось.</verse>
				<verse number="2">Тодї були уста наші повні втїхи, а з губ наших піснї лунали. Тодї між народами казали: Велике дїло сотворив Господь над ними!</verse>
				<verse number="3">Велике диво явив Господь над нами; ми радїли серцем.</verse>
				<verse number="4">Верни, Господи, невільників наших, як потоки на спражену землю!</verse>
				<verse number="5">Хто сїє з сльозами, той збере з піснями.</verse>
				<verse number="6">Іде з плачом, несе сїмя сїяти; вертає домів веселий, несучи снопи свої.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="127">
				<verse number="1">Посходня пісня Соломонова. К оли Господь не будує дому, даремно трудяться будівничі; коли Господь не стереже міста; даремне пильнує сторожа.</verse>
				<verse number="2">Даремне встаєте ви рано, лягаєте пізно, і їсьте хлїб гіркий; дає він і сон тим, кого любить.</verse>
				<verse number="3">Ось і дїти, наслїддє Господнє, плід тїлесний народа.</verse>
				<verse number="4">Як стріли в руках сильного, так сини молодого віку.</verse>
				<verse number="5">Щасливий чоловік, що наповнив ними сагайдака свого!</verse>
				<verse number="6">Не осоромляться вони, говоривши у воротях з ворогами.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="128">
				<verse number="1">Посходня пісня. Щ асливий всякий чоловік, що боїться Господа, що дорогами його ходить.</verse>
				<verse number="2">Бо живити мешся працьою рук твоїх; будеш щасливий, і добре тобі буде.</verse>
				<verse number="3">Жінка твоя буде серед дому твого, як плодовитий кущ виноградний; сини твої, як відрослї на дереві оливному кругом стола твого.</verse>
				<verse number="4">Ось, так буде благословенний чоловік, що Господа боїться.</verse>
				<verse number="5">Благословити ме тебе Господь із Сиона, і нехай дасть тобі бачити щасливу долю Єрусалиму по всї днї життя твого,</verse>
				<verse number="6">І бачити дїти дїтей твоїх! Мир Ізраїлеві!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="129">
				<verse number="1">Посходня пісня. Ч асто неволили мене від молодостї моєї, - нехай скаже Ізраїль -</verse>
				<verse number="2">Часто неволили мене від молодостї моєї, все ж таки не подужали мене.</verse>
				<verse number="3">На хребтї в мене орали плугатарі, побороздили довгі скиби свої.</verse>
				<verse number="4">Господь справедливий; він порозрізував посторонки беззаконних.</verse>
				<verse number="5">Нехай осоромляться і відступлять всї ненавидячі Сиона!</verse>
				<verse number="6">Нехай будуть, як трава на криші, що скорше сохне, нїж вирвуть її,</verse>
				<verse number="7">Котрою жнець не наповнить жменї своєї, нї вязальниця лона свого;</verse>
				<verse number="8">А прохожі не скажуть: Помагай Бог вам! Благословимо вас імям Господнїм.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="130">
				<verse number="1">Посходня пісня. З глибинї кличу до тебе, Господи!</verse>
				<verse number="2">Господи, почуй голос мій! Нехай слухи твої повернуться до голосу мого благання!</verse>
				<verse number="3">Коли ти, Господи, будеш памятати несправедливостї, - Господи, хто встоїть?</verse>
				<verse number="4">Та в тебе є помилуваннє, щоб люде благовіли перед тобою.</verse>
				<verse number="5">Надїюсь на Господа; душа моя надїється, і вповаю на слово його.</verse>
				<verse number="6">Душа моя дожидає Господа, більше як сторожа ранку, як сторожі ранку.</verse>
				<verse number="7">Вповай, Ізраїлю, на Господа! Бо в Господа милість і багацтво спасення в його.</verse>
				<verse number="8">І він спасе Ізраїля від всїх несправедливостей його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="131">
				<verse number="1">Посходня пісня Давидова. Г осподи! Не виноситься серце моє, нї гордують очі мої; і не ганяю за речами, що за великі і за дивні для мене.</verse>
				<verse number="2">Чи не втихомирив я і не заспокоїв душу мою, як відлучене дитятко при матері своїй? Душа моя, як відлучена дитинка, в мене.</verse>
				<verse number="3">Вповай, Ізраїлю, на Господа від нинї по віки.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="132">
				<verse number="1">Посходня пісня. С погадай, Господи, Давида і всї скорби його.</verse>
				<verse number="2">Як він клявся Господеві, робив обітницю могучому Богу Якова:</verse>
				<verse number="3">"Не ввійду до шатра дому мого, не ляжу на постелї відпочити;</verse>
				<verse number="4">Не дам спати очам моїм, нї дрімати повікам моїм,</verse>
				<verse number="5">Поки не знайду для Господа оселї, дому для Бога Якова!"</verse>
				<verse number="6">Ось ми чували про неї в Ефратї, знайшли її на полях Яарських*.</verse>
				<verse number="7">Ходїмо, ввійдемо до дому його, поклонимось у підніжя ніг його!</verse>
				<verse number="8">Встань, Господи, поступи на місце спокою твого, ти і скеня сили твоєї.</verse>
				<verse number="9">Сьвященники твої нехай правдою зодягнуться, а угодники твої нехай торжествують!</verse>
				<verse number="10">Задля Давида, слуги твого, не відсилай від себе лице помазанця твого!</verse>
				<verse number="11">Клявся Господь Давидові правдою, не відступить він від неї: З плоду тїла твого посаджу на твоїм престолї.</verse>
				<verse number="12">Коли сини твої хоронити муть заповіт мій і велїння мої, котрих навчу їх, то й сини їх по всї часи седїти муть на твоїм престолї.</verse>
				<verse number="13">Бо Господь вибрав собі Сиона, бажав його собі за оселю.</verse>
				<verse number="14">Ось місце мого вічного спокою; ту оселюся, бажав бо я того.</verse>
				<verse number="15">Буду щедро благословити їду його, вбогих його хлїбом до сита нагодую.</verse>
				<verse number="16">Сьвященників спасеннєм зодягну, і побожні люде його радуватись будуть.</verse>
				<verse number="17">На тому місцї дам рости рогові Давида; я приготовив сьвітильника для помазанця мого.</verse>
				<verse number="18">Ворогів його соромом покрию, а на йому сияти ме корона його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="133">
				<verse number="1">Посходня пісня Давидова. Г лянь, як добре і як любо, коли брати жиють вкупі!</verse>
				<verse number="2">Як пахуще миро на голові, що на бороду спадає, на бороду Аарона, що спадає на край одежі його;</verse>
				<verse number="3">Як роса Єрмонська, що на горби Сиона спадає; там бо післав Господь людям благословеннє і життє по віки.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="134">
				<verse number="1">Посходня пісня. Н уте, прославляйте Господа, всї слуги Господнї, що по ночам стоїте в домі Господньому!</verse>
				<verse number="2">Підносїте руки ваші до сьвятинї, і хвалїте Господа!</verse>
				<verse number="3">Нехай благословить тебе Господь із Сиона, що сотворив небо і землю!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="135">
				<verse number="1">Аллилуя. Х валїте імя Господа! Хвалїте його, слуги Господнї!</verse>
				<verse number="2">Що стоїте в домі Господньому, у дворах дому Бога нашого.</verse>
				<verse number="3">Хвалїте Господа, благий бо Господь; сьпівайте псальми імени його, воно бо любе.</verse>
				<verse number="4">Бо Господь вибрав собі Якова, Ізраїля - як власність свою.</verse>
				<verse number="5">Знаю бо, що Господь великий, і Владика наш понад усїма богами.</verse>
				<verse number="6">Все, що Господеві подобається, творить він на небесах і на землї, на морях і в глибинях.</verse>
				<verse number="7">Підносить хмари понад землю, дає дощ з блискавками, виводить вітра із сховищ його.</verse>
				<verse number="8">Він повбивав перворіднїв в Египтї, від чоловіка до скоту.</verse>
				<verse number="9">Явив ознаки і чудеса серед тебе, Египте, над Фараоном і над всїма слугами його;</verse>
				<verse number="10">Погромив великі народи, і повбивав потужних царів:</verse>
				<verse number="11">Сигона, царя Аморійського, і Ога, царя Базанського, і всї царства Канаанські;</verse>
				<verse number="12">І віддав землю їх в наслїддє Ізраїлю, в наслїддє народові свому.</verse>
				<verse number="13">Господи, імя твоє вічне; Господи, память твоя з роду в рід.</verse>
				<verse number="14">Бо Господь зробить суд над народом своїм, і змилосердиться над своїми слугами.</verse>
				<verse number="15">Божища народів - срібло й золото, твориво рук людських.</verse>
				<verse number="16">Уста мають, і не заговорять; очі мають, і не бачать;</verse>
				<verse number="17">Уші мають, і не чують, і в устах їх нема диху.</verse>
				<verse number="18">Рівні їм ті, що роблять їх, кожний, що на їх вповає.</verse>
				<verse number="19">Доме Ізраїля, прославляйте Господа! Доме Аарона, прославляйте Господа!</verse>
				<verse number="20">Доме Левії, прославляйте Господа! Боячіся Господа, прославляйте Господа!</verse>
				<verse number="21">Да буде благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі! Аллилуя!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="136">
				<verse number="1">Х валїте Господа! Він бо благий, милість його вічна.</verse>
				<verse number="2">Хвалїте Бога над богами! Бо милість його вічна.</verse>
				<verse number="3">Хвалїте Пана над панами! Бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="4">Він один творить чудеса, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="5">Він премудро сотворив небеса, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="6">Він утвердив землю над водами, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="7">Він сотворив великі сьвітла, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="8">Сонце, що має правити в день, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="9">Місяць і зорі, що мають правити в ночі, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="10">Він покарав Египет на перворіднях, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="11">Вивів зміж них Ізраїля, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="12">Сильною рукою і піднесеним рамям, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="13">Він розполовив Червоне море, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="14">І провів Ізраїля крізь його, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="15">А Фараона і військо його кинув у Червоне море, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="16">Провів нарід свій через пустиню, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="17">Погромив царів великих, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="18">Повбивав царів потужних, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="19">Сигона, царя Аморійського, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="20">І Ога, царя Базанського, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="21">І землю їх дав в наслїддє, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="22">В наслїддє Ізраїлеві, слузї свому, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="23">Він спогадав нас, як ми були понижені, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="24">Вирятував нас від ворогів наших, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="25">Він дає поживу всякому тїлу, бо милість його вічна;</verse>
				<verse number="26">Хвалїте Господа небесного! Бо милість його вічна.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="137">
				<verse number="1">Н ад ріками Вавилона, там сидїли ми і плакали, як Сиона спогадали.</verse>
				<verse number="2">На вербах її повішали ми псалтирі наші.</verse>
				<verse number="3">Там бо захотїли від нас слова піснї і радостї ті, що в неволю нас забрали, знущались над нами: "Нуте, засьпівайте нам пісень Сионських!"</verse>
				<verse number="4">Як же нам пісень Господнїх на чужій землї сьпівати?</verse>
				<verse number="5">Коли забуду тебе, Ерусалими, нехай праву руку мою віднїме в мене!</verse>
				<verse number="6">Нехай язик мій прилипне до гортанї моєї, коли не згадаю тебе, як не поставлю Єрусалима над усї радощі мої!</verse>
				<verse number="7">Не забудь, Господи, день Єрусалима синам Едомським, що кричали: Руйнуйте, до нащадку його руйнуйте!</verse>
				<verse number="8">О дочко Вавилона, ти окаянна! Щасливий, хто відплатить тобі все, що ти заподїяла нам.</verse>
				<verse number="9">Щасливий, хто, вхопивши дїточок твоїх, розібє їх о камінь!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="138">
				<verse number="1">Давидова. Б уду прославляти тебе з цїлого серця, і псальми тобі сьпівати перед потугами.</verse>
				<verse number="2">Буду поклонятись перед сьвятим храмом твоїм, і хвалити імя твоє задля милостї і правди твоєї; ти бо над усе возвеличив слово твоє й імя твоє.</verse>
				<verse number="3">В день, як я кликав тебе, ти озвався до мене; ти підняв силу душі моєї.</verse>
				<verse number="4">Будуть прославляти тебе, Господи, всї царі землї, коли почують слова уст твоїх;</verse>
				<verse number="5">І будуть сьпівати про дороги Господнї, і про велику славу Господню!</verse>
				<verse number="6">Господь високо; але він бачить пониженого, і гордого з далека пізнає.</verse>
				<verse number="7">Коли жити му в тїснотї, ти оживиш мене; проти лютостї ворогів моїх простреш руку твою, і правиця твоя заступить мене.</verse>
				<verse number="8">Господь докіньчить за мене; Господи, милість твоя вічна! Не покидай дїла рук твоїх!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="139">
				<verse number="1">Проводиреві хора; псальма Давидова. Г осподи! Ти розглянув мене, і пізнав.</verse>
				<verse number="2">Ти знаєш, коли я сяду, і коли встану; ти з далека розумієш думки мої.</verse>
				<verse number="3">Ти бачиш стежку мою і місце відпочинку, і всї дороги мої знаєш.</verse>
				<verse number="4">Бо ще нема слова на язику в мене, а вже ти Господи, добре все знаєш.</verse>
				<verse number="5">З заду і з переду обступив мене! і руку свою положив на мене.</verse>
				<verse number="6">Розуміннє, надто - дивне, надто високе для мене, не здолїю збагнути його.</verse>
				<verse number="7">Куди йти менї перед духом твоїм, куди втекти менї від лиця твого?</verse>
				<verse number="8">Зійшов би я на небо, - ти там єси; спочив би я під землею, і там ти єси.</verse>
				<verse number="9">Взяв би я крила в зорі ранньої, та й на самому краю моря осївся,</verse>
				<verse number="10">І туди б рука твоя провела мене, і правиця твоя попала.</verse>
				<verse number="11">І сказав би я: Тьма таки покриє мене, то й в ночі стане сьвітло кругом мене.</verse>
				<verse number="12">І тьма не затьмить перед тобою, і ніч яснїє як день; тьма - одно що сьвітло.</verse>
				<verse number="13">Ти сотворив внутро моє; ти зложив мене в утробі матері моєї.</verse>
				<verse number="14">Прославляю тебе за те, що дав снагу менї предивну. Дїла твої чудесні, душа моя добре се знає.</verse>
				<verse number="15">Не були втаєні костї мої перед тобою, коли в тайнї постав я, як тая грудка в долїшнїх місцях землї штучно зложена.</verse>
				<verse number="16">Очі твої бачили зародок мій, і в книзї твоїй все було записано; минали днї, як костї творились, від часу того, як ще нї одної не було.</verse>
				<verse number="17">Як любі для мене думки твої, Боже! Як велика безлїч їх!</verse>
				<verse number="18">Полїчив би, та більше їх, як піску. Пробуджаюсь, і я ще з тобою.</verse>
				<verse number="19">О коли б ти, Боже, погубив беззаконника! І ви, людожери, відступіться геть від мене!..</verse>
				<verse number="20">Та ворогів твоїх, що згадують тебе для беззаконня, що за марним ганяють.</verse>
				<verse number="21">Чи не мати менї ненавистї проти тих, що тебе ненавидять, і не гидитись тими, що проти тебе встали?</verse>
				<verse number="22">Повною ненавистю ненавиджу їх; вони вороги в мене.</verse>
				<verse number="23">Розглянь мене, Боже, і пізнай серце моє! Випробуй мене, і пізнай думки мої!</verse>
				<verse number="24">І подивись, чи йду я дорогою труду, і веди мене дорогою вічною.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="140">
				<verse number="1">Проводиреві хора; псальма Давидова. В изволи мене, Господи, від лихих людей! Від чоловіка насильного, заступи мене!</verse>
				<verse number="2">Котрі злобу в серцї замишляють, що дня до бою збираються.</verse>
				<verse number="3">Гострять язик свій, як у змія; їдь гадюча в устах їх.</verse>
				<verse number="4">Сохрани мене, Господи, від рук беззаконного, від чоловіка насильного заступи мене, котрі задумали спинити кроки мої.</verse>
				<verse number="5">Горді тайно заставили на мене сїла і посторонки, розіпняли сїтку при дорозї, западню приготовили для мене.</verse>
				<verse number="6">Сказав я до Господа: ти Бог мій! Почуй, Господи, благаннє моє!</verse>
				<verse number="7">Господь - Владика мій, твердиня снасення мого; ти покрив голову мою в день бою.</verse>
				<verse number="8">Не дай, Господи, напасникові оскому зігнати, не пособи задумам його! Не дай вознестись їм.</verse>
				<verse number="9">Отрута окружаючих мене, зараза з уст їх нехай на них самих спаде.</verse>
				<verse number="10">Нехай посиплеться на них горюче угля! Нехай Бог кине їх в огонь, у вир, щоб не спаслися!</verse>
				<verse number="11">Чоловіку злорічивому, щоб не було життя йому на землї; чоловіка насильного, щоб злоба у пропасть його загнала.</verse>
				<verse number="12">Я знаю, що Господь явить правосуддє пригнобленим, справедливість бідним.</verse>
				<verse number="13">І будуть праведні імя твоє прославляти, щирі серцем лице твоє оглядати.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="141">
				<verse number="1">Псальма Давидова. Г осподи! До тебе кликав я, поспіши до мене! Почуй голос мій, коли до тебе взиваю!</verse>
				<verse number="2">Буде ж молитва моя, як кадило, перед тобою, простираннє рук моїх, як жертва вечірня!</verse>
				<verse number="3">Постав, Господи, сторожу губам моїм! Пильнуй дверей уст моїх!</verse>
				<verse number="4">Не дай серцю мому до злого прихилятись, в неправотї з людьми накладати, що беззаконнє творять; та й щоб не бути менї учасником ласощів їх.</verse>
				<verse number="5">Нехай покарає мене праведний, - се доброта; нехай докоряє мене, - се олива на голову; не одвернеться голова моя, бо навіть за лихі їх вчинки буде моя молитва за них.</verse>
				<verse number="6">Як скинуть суддїв їх стрімголов із скелї, тодї буде чути слова мої, які вони милі.</verse>
				<verse number="7">Як земля з'орана і розбита, так костї наші розсиплються в челюстях пропастї підземної.</verse>
				<verse number="8">Та на тебе, Господи, Владико мій, очі мої поглядають, на тебе вповаю; не відкинь душі моєї!</verse>
				<verse number="9">Сохрани мене від сїл, що вони заставили на мене, і від западнї тих, що творять дїла беззаконні!</verse>
				<verse number="10">Дай беззаконним попасти в їх власні сїти, а менї перейти мимо.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="142">
				<verse number="1">Научна пісня Давидова. Молитва, як був в печері. Г олосом моїм взиваю до Господа, голосом моїм до Господа молюся.</verse>
				<verse number="2">Виллю перед ним жаль мій, виявлю перед ним тїсноту мою.</verse>
				<verse number="3">Як дух мій знемігся в мене, то знав ти стежку мою. На дорозї, де ходив я, заставили тайно сїла на мене.</verse>
				<verse number="4">Гляну правобіч мене, та й бачу: нема нїкого, хто б пізнав мене; нема жадного притулку для мене, нїхто не дбає про душу мою.</verse>
				<verse number="5">До тебе взивав я, Господи, кажучи: Ти моє прибіжище, моя доля в країнї живих!</verse>
				<verse number="6">Зглянься на поклик мій, бо я вельми знемігся; спаси мене від гонителїв моїх, вони бо надто сильні для мене.</verse>
				<verse number="7">Виведи з темницї душу мою, да прославлю імя твоє! Праведні обступлять мене, коли явиш менї милість твою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="143">
				<verse number="1">Псальма Давидова. Г осподи, вислухай молитву мою, нахили ухо до благання мого! Вислухай мене по вірностї твоїй, по справедливостї твоїй!</verse>
				<verse number="2">І не входи в суд із слугою твоїм, нїхто бо з живих не оправдиться перед тобою.</verse>
				<verse number="3">Бо ворог слїдить душу мою, топче життє моє до землї, закопує мене у темних місцях, як мерцїв давно померших.</verse>
				<verse number="4">І дух мій охляв в мене, серце моє ниє.</verse>
				<verse number="5">Згадаю днї давні, про дїла твої промишляючи; думаю-гадаю над творивом рук твоїх.</verse>
				<verse number="6">До тебе простираю руки мої; як спрагнена земля, так душа моя тебе жадає.</verse>
				<verse number="7">Поспіши, Господи, вислухай мене! Дух мій холоне. Не крий лиця свого передо мною! ато буду як ті, що йдуть в домовину!</verse>
				<verse number="8">Вранцї дай почути милість твою! Бо на тебе вповаю. Яви менї дорогу, котрою ступати маю! Бо до тебе підношу душу мою.</verse>
				<verse number="9">Рятуй мене, Господи, від ворогів моїх! До тебе прибігаю.</verse>
				<verse number="10">Навчи мене творити волю твою! Ти бо єси Бог мій; дух твій благий нехай по рівнинї веде мене.</verse>
				<verse number="11">Задля імени твого, Господи, оживи мене; у твоїй справедливостї виведи душу мою з тїсноти!</verse>
				<verse number="12">А по милостї твоїй вигуби ворогів моїх, і гнобителїв душі моєї занапасти! Я бо слуга твій.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="144">
				<verse number="1">Давидова. Б лагословен Господь, скеля моя; він навчає руки мої до бою, до війни палцї мої!</verse>
				<verse number="2">Він моя милість і огорода моя, твердиня моя висока і мій спаситель; щит мій, і той, на кого я вповаю, котрий корить народ мій під мене.</verse>
				<verse number="3">Господи, що таке чоловік, щоб тобі знати про його, той син чоловічий, щоб ти зважав на його?</verse>
				<verse number="4">Чоловік, як той подих; днї його, як тїнь, що перелїтає.</verse>
				<verse number="5">Господи, прихили небо твоє, і зійди на долину! До гір торкнися, нехай задимують!</verse>
				<verse number="6">Блискай блискавками, і розсип їх! Пусти стріли твої, й замішай їх!</verse>
				<verse number="7">Простри руку твою з висоти, вихопи мене, і вирятуй із вод великих, із руки чужинцїв.</verse>
				<verse number="8">Уста їх про марне говорять, а правиця їх є правиця брехнї!</verse>
				<verse number="9">Боже, нову пісню тобі засьпіваю, на псалтирі десятострунній до похвальної піснї тобі заграю;</verse>
				<verse number="10">Тобі, що даєш спасеннє царям, ізбавляєш Давида, слугу свого, від меча смертиносного.</verse>
				<verse number="11">Вихопи мене і вирятуй з руки чужинцїв, котрих уста про марне говорять, а котрих правиця є правиця брехнї!</verse>
				<verse number="12">Щоб сини наші були, як висадки, зрощені в їх молодостї; дочки наші стрункі, як тесані стовпи угольні збудованої палати;</verse>
				<verse number="13">Щоб засїки наші були повні, всяким хлїбом багаті; щоб скотина наша тисячма множилась, десятки тисяч по вертепах наших;</verse>
				<verse number="14">Щоб корови наші телились; щоб не було влому, і жадного убитку, і жадної лайки на улицях наших.</verse>
				<verse number="15">Щасливий нарід, в котрого така доля! Щасливий нарід, котрому Господь - Бог його!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="145">
				<verse number="1">Похвальна пісня Давидова. В ознесу тебе, мій Боже, і царю, і буду прославляти імя твоє по віки.</verse>
				<verse number="2">Щодня буду величати тебе, і імя твоє хвалити по віки.</verse>
				<verse number="3">Великий Господь і вельми достойний хвали, і величчє його недослїдиме.</verse>
				<verse number="4">Рід перед родом прославить твори твої, і звістить про могучі дїла твої.</verse>
				<verse number="5">Роскажу про пишну красу величчия твого, і про чудеса твої,</verse>
				<verse number="6">Будуть говорити про силу страшних дїл твоїх, а я звіщу про великі дїла твої.</verse>
				<verse number="7">Вознесуть память за велику благість твою, і піснями прославлять справедливість твою.</verse>
				<verse number="8">Господь ласкавий і милосердний, до гнїву повільний і милостю великий.</verse>
				<verse number="9">Господь благий до всїх, і милосердє понад усї дїла його.</verse>
				<verse number="10">Возхвалять тебе, Господи, всї творива твої, а праведні твої люде прославлять тебе.</verse>
				<verse number="11">Будуть розказувати про величчє царства твого, і проповідувати про силу твою,</verse>
				<verse number="12">Щоб явити дїтям людським потужні дїла його, і пишну славу царства його.</verse>
				<verse number="13">Царство твоє, царство всїх віків, і влада твоя через всї роди.</verse>
				<verse number="14">Господь піддержує всїх падаючих, і підносить всїх похилившихся.</verse>
				<verse number="15">Очі всїх на тебе споглядають, і ти даєш їм свого часу поживу їх.</verse>
				<verse number="16">Одкриваєш руку свою, і насичуєш всяке живе, як котре бажає.</verse>
				<verse number="17">Господь справедливий у всїх дорогах своїх, і благий у всїх дїлах своїх.</verse>
				<verse number="18">Господь близько до всїх, хто кличе його, до всїх, що кличуть його в правдї.</verse>
				<verse number="19">Він сповняє бажаннє тих, що бояться його; чує благаннє й спасає їх.</verse>
				<verse number="20">Господь хоронить всїх, що люблять його, а беззаконних погубляє.</verse>
				<verse number="21">Да звістять хвалу Господню уста мої; і всяке тїло да прославить сьвяте імя його по віки!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="146">
				<verse number="1">Аллилуя! Х вали, душе моя, Господа!</verse>
				<verse number="2">Буду хвалити Господа, поки життя мого, буду сьпівати псальми Богові моєму, поки мене стане.</verse>
				<verse number="3">Не вповайте на князїв, на сина чоловічого; нема в його спасення!</verse>
				<verse number="4">Вийде дух з його, знов до землї своєї він вертає; того ж дня самого задуми його марою стали.</verse>
				<verse number="5">Щасливий той, кому дає поміч Бог Якова, в кого надїя на Господа Бога його!</verse>
				<verse number="6">Що сотворив небо і землю, море і все, що в йому; що стереже вірність по віки;</verse>
				<verse number="7">Творить правосуддє пригнобленим, дає хлїба голодним. Господь вязнїв визволяє.</verse>
				<verse number="8">Господь слїпим очі вітворяє, Господь пригноблених підносить, Господь любить праведних;</verse>
				<verse number="9">Господь захожих заступає, він сироту і вдову піддержує; а дорогу беззаконних на бік повертає.</verse>
				<verse number="10">Да царствує по віки Господь, Бог твій, Сионе, з роду в рід. Аллилуя!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="147">
				<verse number="1">Х валїте Господа! Бо се благо; сьпівайте Богові нашому, бо се любо; пісня похвальна належить ся йому.</verse>
				<verse number="2">Господь будує Єрусалима, він збирає прогнаних людей Ізраїля.</verse>
				<verse number="3">Він сцїляє розбитих серцем, і завязує рани їх.</verse>
				<verse number="4">Він перелїчує безлїч звізд, і кожну імям називає.</verse>
				<verse number="5">Великий наш Владика, і велика його сила; розумінню його нема міри.</verse>
				<verse number="6">Господь нужденних підносить, а беззаконних принижує до землї.</verse>
				<verse number="7">Засьпівайте Господеві похвальну пісню! Сьпівайте псальми Господеві нашому при гуслях!</verse>
				<verse number="8">Він хмарами покриває небо, і посилає дощ на землю, він ростить траву на горах;</verse>
				<verse number="9">Дає скотинї поживу її, і молодим крукам, що квилять.</verse>
				<verse number="10">Не в силї коня він любується, і не стегна пареня йому до вподоби.</verse>
				<verse number="11">Господеві любі боячіся його, і хто вповає на милість його.</verse>
				<verse number="12">Возвісти славу Господеві, Єрусалиме! Хвали, Сионе, Бога твого!</verse>
				<verse number="13">Він бо укріпив засуви брам твоїх, благословить дїтей твоїх серед тебе;</verse>
				<verse number="14">Ставить мир у твоїх границях, насичує тебе плодом пшеницї;</verse>
				<verse number="15">Він посилає слово твоє на землю, і скоро несуться глаголи його;</verse>
				<verse number="16">Дає снїг, як вовну, як попіл, іней розсипає;</verse>
				<verse number="17">Кидає град грудками; хто встоїть перед його морозом?</verse>
				<verse number="18">Пошле слово своє, і все тане; подує вітром своїм, - шумять води.</verse>
				<verse number="19">Він звіщає слово своє Якову, устави свої і присуди свої Ізраїлю.</verse>
				<verse number="20">Жадному народові не вдїяв того, і присудів його вони не пізнали. Аллилуя!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="148">
				<verse number="1">Аллилуя! Х валїте Господа з небес, хвалїте його на висотах.</verse>
				<verse number="2">Хвалїте його, всї ангели його! Хвалїте його, всї войнства небесні!</verse>
				<verse number="3">Хвалїте його, сонце і місяць! Хвалїте його, всї ясні зорі!</verse>
				<verse number="4">Хвалїте його, ви небеса небес, і ви води над небесами!</verse>
				<verse number="5">Да хвалять імя Господнє! Він бо велїв, і вони сотворились,</verse>
				<verse number="6">І поставив їх на всї часи і на віки; положив закони, і не переступлять їх.</verse>
				<verse number="7">Хвалїте Господа, земні творива, ви велетнї морські і всї безоднї!</verse>
				<verse number="8">Огонь і гряд, снїг і мрака, ти бурний вітре, що сповняєш слово його;</verse>
				<verse number="9">Ви гори і узгіря, садовина і всї кедри,</verse>
				<verse number="10">Дикі зьвіри і всякий скот, повзаюча зьвірина і пташина крилата;</verse>
				<verse number="11">Ви царі землї і всї народи, ви князї і всї суддї землї;</verse>
				<verse number="12">Ти юнацтво і ви дївчата, ви старі з дїточками!</verse>
				<verse number="13">Да хвалять імя Господа! Бо вивисшилось імя тілько його одного, величчє його над землею і небесами. Аллилуя!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="149">
				<verse number="1">Аллилуя! З асьпівайте Господеві нову пісню, хвалу його в соборі праведних його!</verse>
				<verse number="2">Да звеселиться Ізраїль Сотворительом своїм; сини Сиона да зрадуються Царем своїм!</verse>
				<verse number="3">Да хвалять імя його хором, при тимпанах і гуслях засьпівають йому похвальні піснї!</verse>
				<verse number="4">Бо Господь любується своїм народом; він украшає смиренних спасеннєм.</verse>
				<verse number="5">Да торжествують праведні в славі, радуються на ложах своїх!</verse>
				<verse number="6">Славославія Богу в устах їх, і обосторонь гострий меч в руцї їх,</verse>
				<verse number="7">На одмщеннє народам і кару племенам;</verse>
				<verse number="8">Щоб царів їх в кайдани забити, й дуків їх в желїзні пута закувати;</verse>
				<verse number="9">Сповнити над ними суд написаний. Така слава для всїх угодників його. Хвалїте Господа!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="150">
				<verse number="1">Аллилуя! Х валїте Господа в сьвятинї його! Хвалїте його в ширинї сили його!</verse>
				<verse number="2">Хвалїте його за дїла його великі! Хвалїте його по великостї величчя його!</verse>
				<verse number="3">Хвалїте його при голосах трубних! Хвалїте при псалтирі і гуслях!</verse>
				<verse number="4">Хвалїте його хором і при тимпанах! Хвалїте його при струнах і органах!</verse>
				<verse number="5">Хвалїте його при цимбалах звучних! Хвалїте його при цимбалах гучних!</verse>
				<verse number="6">Все, що дише, да хвалить Господа! Аллилуя!</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="20">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Приповістї Соломона Давиденка, царя Ізраїлського,</verse>
				<verse number="2">Щоб познати премудрість і науку та зрозуміти слова розсудні;</verse>
				<verse number="3">Щоб присвоїти собі вправу в розважуваннї, правосудї, в судї та правостї;</verse>
				<verse number="4">Щоб подати простакам понятливість, а молодикові знаннє й обачність;</verse>
				<verse number="5">Щоб мудрий вислухав і став іще мудрійшим, а розумний щоб знайшов мудрі ради;</verse>
				<verse number="6">Щоб нам второпати всяку приповість і замотану мову, слова мудрих та загадки їх:</verse>
				<verse number="7">Почин премудростї - Господень страх; безумні нехтують і розум і науку.</verse>
				<verse number="8">Слухай, мій сину, науки батька твого, й не відкидай материного заповіту;</verse>
				<verse number="9">Бо гарний се вінок на голову твою й прикраса на шию тобі.</verse>
				<verse number="10">Сину мій! як будуть надити тебе ледачі люде, не слухай їх;</verse>
				<verse number="11">Як скажуть: Ось ходїм, засядемо, щоб убити, заляжемо на чесного - безвинного,</verse>
				<verse number="12">Проковтнемо його живого, мов безодня, - цїлого, мов би провалився в пропасть;</verse>
				<verse number="13">Награбимо добра ми всякого в його, сповнимо доми свої хижим лупом;</verse>
				<verse number="14">Жереб на твою пайку кидати меш разом із нами, спільний склад буде в нас усїх, -</verse>
				<verse number="15">Мій сину! не ходи по одній з ними дорозї, зупини ногу твою на їх стежцї,</verse>
				<verse number="16">Бо ноги їх біжять до злого, і кваплять на пролив крові.</verse>
				<verse number="17">Шкода ж бо ставити в очах всїх птиць сїла;</verse>
				<verse number="18">Вони ж чигають на власну кров, і складають зраду проти своїм душам.</verse>
				<verse number="19">Ось такі дороги всїх тих, що ласі на чуже добро: воно відбирає життє тим, що його загарбали.</verse>
				<verse number="20">Премудрість говорить по улицях, піднімає свій голос по майданах;</verse>
				<verse number="21">Вона проповідає по головних зборищах, у ввіходах до міських воріт промовляє, говорючи:</verse>
				<verse number="22">Доки ж вам, ви невіжі, люба буде темнота? доки, ви дурні, кохати метесь в дурнотї? доки нетямущим буде знаннє противне?</verse>
				<verse number="23">Приникнїть ід мойму картанню: Ось я пролию на вас мого духа, звіщу вам слова мої.</verse>
				<verse number="24">Я звала вас, а ви не слухали, я руку простягала, та не було, хто б уважав;</verse>
				<verse number="25">Моєю радою ви гордували й докорів моїх не приняли.</verse>
				<verse number="26">За те ж і я насьміюся з вашої погибелї, і радїти му, як найде страх на вас;</verse>
				<verse number="27">Як прийде на вас переляк, мов та буря, й біда, мов хуртовина, пронесеться над вами; коли обгорне вас смуток і тїснота.</verse>
				<verse number="28">Тодї кликати муть мене, - та не озовуся; з досьвітку шукати будуть, - та не знайдуть мене.</verse>
				<verse number="29">За те, що знаннє ви зненавидїли й страху Божого не прийняли,</verse>
				<verse number="30">Що не схотїли слухати моєї ради, погордували докорами моїми;</verse>
				<verse number="31">За се їсти муть плоди вчинків своїх та переситяться химерами своїми.</verse>
				<verse number="32">Так, упрямість невіжів убє їх і байдужність дурних погубить їх;</verse>
				<verse number="33">Хто ж послухає мене, той буде жити безпечно й спокійно, не лякаючись лиха.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Мій сину! коли приймеш слова мої й заповідї мої ховати меш у себе,</verse>
				<verse number="2">Коли слух твій вчиниш уважним на мудрість, і наклониш своє серце до роздумовання;</verse>
				<verse number="3">Коли ти знаннє звати меш до себе й покликувати за розумом;</verse>
				<verse number="4">Коли будеш шукати його, так як срібла, й докопуватись його, як скарбу, -</verse>
				<verse number="5">Тодї зрозумієш страх Господень і знайдеш пізнаннє Бога.</verse>
				<verse number="6">Бо тільки Господь дає премудрість і з його уст виходить знаннє й розум.</verse>
				<verse number="7">Він праведним приховує спасеннє, він заслоняє тих, що ходять в невинностї;</verse>
				<verse number="8">Він стежки правди наглядає й береже дороги сьвятих своїх.</verse>
				<verse number="9">Тодї ти спізнаєш правду й правосуд і всяку путь праву та добру.</verse>
				<verse number="10">Коли премудрість ввійде в серце тобі, а знаннє над усе душі твоїй любійше буде,</verse>
				<verse number="11">Тодї обачність оберегати ме тебе, й розум буде на сторожі у тебе,</verse>
				<verse number="12">Щоб від стежок тебе ледачих урятувати, й від чоловіка кривоязикого,</verse>
				<verse number="13">Від тих, що праві шляхи покинули й путьми у темряві блукають;</verse>
				<verse number="14">Від тих, що радїють злу й ледарством веселяться,</verse>
				<verse number="15">Що шляхи їх криві та що блукають по стежках своїх;</verse>
				<verse number="16">Та щоб урятувати тебе від жони чужої, від жони другого, що солодко промовляє,</verse>
				<verse number="17">Що друга юностї своєї понехала й Божий заповіт забула.</verse>
				<verse number="18">Дім її веде до смертї, а стежки її до мерцїв у пеклї;</verse>
				<verse number="19">Нїхто, хто завернув до такої, не вертається вже й не ступить на жизняну дорогу.</verse>
				<verse number="20">Оце ж ступай дорогою добрих і держись стежок, якими праведні ходять.</verse>
				<verse number="21">Бо тілько праведні наслїдять займанщину, й вікувати муть на нїй вік чисті серцем;</verse>
				<verse number="22">Ледачі же витрачені будуть із землї, і зрадники будуть викоренені з неї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Мій сину! памятай, чого я тебе навчаю, й ховай заповідї мої в серцї.</verse>
				<verse number="2">Бо з ними жити меш на сьвітї довголїтен, і спокій принесуть вони тобі.</verse>
				<verse number="3">Нехай любов тебе не кидає та правда; носи на шиї їх і напиши на таблицї серця твого, -</verse>
				<verse number="4">А станешся любим і приятним і Богові й людям.</verse>
				<verse number="5">Надїйсь на Господа всїм серцем твоїм і не покладайся на власний твій розум.</verse>
				<verse number="6">У всїх стежках твоїх думай про його, а він простувати ме шляхи твої.</verse>
				<verse number="7">Премудрим сам себе не величай у думцї; бійся Господа й остерегайсь лихого.</verse>
				<verse number="8">За се пошле тобі у тїло він здоровлє й силу в костї твої.</verse>
				<verse number="9">Шануй Господа приносами з майна твого й з первоплодів усього, що Бог тобі зародить,</verse>
				<verse number="10">А набиті будуть гумна твої і тискарнї в тебе будуть переливатись молодим вином.</verse>
				<verse number="11">Кар Господнїх не відкидай, мій сину, й не вважай собі за тягар картання його;</verse>
				<verse number="12">Кого бо любить Господь, того він і карає, і ласкавий він до того, як отець до сина свого.</verse>
				<verse number="13">Блажен той чоловік, що придбав собі мудрість, і чоловік, що вмів добитися до знання.</verse>
				<verse number="14">Бо набуток се лїпший як набуток срібла, і хісна з його більш як із золота.</verse>
				<verse number="15">Коралї дорогі, да не такі як мудрість, і нїчо з того, що ти бажаєш, не зрівняєся з нею.</verse>
				<verse number="16">В правій руцї в неї - життє на сьвітї довге, а в лївій у неї - багацтво й слава.</verse>
				<verse number="17">Усї шляхи її - шляхи приятні, і всї стежки її - задоволеннє (серця).</verse>
				<verse number="18">Вона - деревом життя про тих, хто її здобуде, й щасна доля тих, хто її держиться.</verse>
				<verse number="19">Премудростю Господь поставив землю, а розумом утвердив небо.</verse>
				<verse number="20">Його премудростю створились (морські) безоднї, і хмари кроплять росою.</verse>
				<verse number="21">Мій сину! не спускай їх із очей твоїх; ховай розум і розумную обачність.</verse>
				<verse number="22">Вони будуть жизнею душі твоїй і окрасою шиї в тебе.</verse>
				<verse number="23">Тодї ходити меш безпечно дорогою твоєю, й нога твоя не спіткнеться.</verse>
				<verse number="24">Коли лягати меш - не будеш боятись, а коли заснеш, - сон твій солодкий буде.</verse>
				<verse number="25">Не злякаєшся наглого страху, анї пагуби від безбожників, як на тебе спаде;</verse>
				<verse number="26">Бо Господь буде надїєю тобі, й стерегти ме, щоб за ногу не спіймався.</verse>
				<verse number="27">У нуждї помогти бідасї не одхиляйся, коли рука твоя здолїє се зробити.</verse>
				<verse number="28">Не говори твойму ближньому: Йди собі й прийди знов, завтра дам тобі, коли маєш при собі. (Бо не знаєш, що принесе день завтрішнїй.)</verse>
				<verse number="29">Не мисли зла тому, хто безпеч із тобою живе.</verse>
				<verse number="30">Не сварись із чоловіком, не маючи причини, як він тобі не заподїяв злого.</verse>
				<verse number="31">Не завидуй чоловікові, що поступає напастливо, й не вибирай для себе дороги його;</verse>
				<verse number="32">Бо гидує Господь переворотним, а з праведними у нього спільність.</verse>
				<verse number="33">Господнє прокляттє на домівцї безбожних, а праведних житло він благословить.</verse>
				<verse number="34">З недовірків Господь сьміється, покірним же дає він благодать.</verse>
				<verse number="35">Розумні одержать славу, а тих, що без ума, ганьба окриє.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Слухайте, дїти, науку (мою) отецьку, і пильнуйте, щоб набіратись розуму;</verse>
				<verse number="2">Бо я добру науку даю вам; не покидайте ж того, що заповідаю вам.</verse>
				<verse number="3">Я ж бо й сам був у панотця мого любимою дитиною, й неначе єдиною у неньки моєї.</verse>
				<verse number="4">І вчив мене панотець і мовляв менї: Вдержуй слова мої в серцї; допильновуй наказів моїх і жий (щасливо).</verse>
				<verse number="5">Набірайся премудростї, набувай розуму; не забувай сього й не відхиляйся від речей з уст моїх.</verse>
				<verse number="6">Держися її, а буде вона охороною тобі; люби її, а буде вона обороною твоєю.</verse>
				<verse number="7">Головна се річ - мудрість: здобувай премудрість, і всїм, що маєш, набувай розуму.</verse>
				<verse number="8">Над усе цїнуй її, а вона підійме тебе високо; вона до честї доведе тебе, як пригорнешся до неї;</verse>
				<verse number="9">Вона вінцем ласк з'украсить голову твою, - придбає тобі пишний вінок.</verse>
				<verse number="10">Слухай, сину мій, і приймай слова мої, а умножаться лїта життя твого.</verse>
				<verse number="11">Я тебе наставляю на дорогу мудростї, проводжу тебе по стежках незаблудних.</verse>
				<verse number="12">Пійдеш ними, - не тїсно нозї твоїй буде, побіжиш - і не спотикнешся.</verse>
				<verse number="13">Держись цупко моєї науки, не занедбовуй, допильновуй її, бо вона життє твоє.</verse>
				<verse number="14">Не ходи стежкою безбожних і не любуйся дорогою лихих.</verse>
				<verse number="15">Покинь її, не ходи нею, відхиляйся від неї й простуй собі мимо;</verse>
				<verse number="16">Бо вони й не заснуть, як щось лихого не вчинять; сон покине їх, як не підставлять ноги кому небудь;</verse>
				<verse number="17">Бо вони їдять хлїб беззаконностї, а вино попивають (з добра), що насильством придбали.</verse>
				<verse number="18">Стежка праведних - се та зоря, що зорить рано вранцї, і сьвітить яснїйше та яснїйше аж до повного дня.</verse>
				<verse number="19">А путь безбожників - темна темрява; вони не знають, де їм доведеться спіткнутись.</verse>
				<verse number="20">Сину! слухай слова мої з увагою пильно, прихиляй твоє ухо до того, що я промовляю;</verse>
				<verse number="21">Не давай їм з очей твоїх зникнути; заховай їх у самій серединї в серцї твойму.</verse>
				<verse number="22">Бо життє вони для того, хто їх знайде, і здоровлє для всього тїла його.</verse>
				<verse number="23">Бережи твоє серце, мій сину, над усе, що бережеться, бо з нього виходить усе, чим живемо.</verse>
				<verse number="24">Відкидай від себе лукавство уст, і зрадливість язика держи оддалїк від себе.</verse>
				<verse number="25">Очі твої нехай просто позирають, і війки твої нехай справляються впрост навперед тебе.</verse>
				<verse number="26">Обдумуй стежку ногам твоїм, і всї ходи (вчинки) твої нехай будуть постійні.</verse>
				<verse number="27">Не звертай нї праворуч нї лїворуч, і держи твою ногу від зла далеко.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Мій сину! слухай уважно мудростї моєї і прихиляй ухо твоє до розуму мого,</verse>
				<verse number="2">Щоб заховав собі розсудок, та щоб уста твої хоронили розум. Не слухай хитрощів женщини;</verse>
				<verse number="3">Мед бо тече з уст чужої жінки, маснїйша над оливу бесїда в неї;</verse>
				<verse number="4">Та наслїдки від неї, як полин, гіркі, й гострі, як той меч обосїчний.</verse>
				<verse number="5">Ноги її простують до смертї, ступнї її доходять до безоднї.</verse>
				<verse number="6">Як би ти захотїв слїдити за стежкою життя її, то (побачиш, що) дороги її - се манівцї, й ти не розізнаєш їх.</verse>
				<verse number="7">Тим то, дїти мої, слухайте мене й не відхиляйтеся від мови з уст моїх.</verse>
				<verse number="8">Держи дорогу свою далеко од неї, й до дверей її домівки не наближуйсь,</verse>
				<verse number="9">Щоб здоровля твого не оддав другій людинї й лїт твоїх мучителеві;</verse>
				<verse number="10">Щоб ти не годував чужих твоїм достатком, та щоб твої труда в чужий дом не переходили.</verse>
				<verse number="11">Навпослї ти будеш стогнати, як тїло твоє й снага твоя вичерпаєсь, -</verse>
				<verse number="12">Та й скажеш: О, чом же я ненавидїв науку, а серце моє не зважало на впоминання;</verse>
				<verse number="13">Чому я не слухав голосу вчителїв моїх, не нахиляв уха мого до наставників моїх;</verse>
				<verse number="14">Ось я трохи що не попав у всяке зло посеред збору й громади!</verse>
				<verse number="15">Пий воду з твоєї криницї, тую, що тече з власного колодязя.</verse>
				<verse number="16">Нехай джерела твої не розливаються по улицях, потоки твої по майданах;</verse>
				<verse number="17">Нехай вони тобі одному належать, а не чужим тобі.</verse>
				<verse number="18">Нехай тобі благословене буде джерело твоє, - і втїшайсь другинею молодощів твоїх,</verse>
				<verse number="19">Мов ланею любою, мов серною красною; її груди нехай впоюють тебе по всяк час, в любощах її кохайся заєдно.</verse>
				<verse number="20">Про що тобі, мій сину, лакомитись на чужу, й горнутись до грудей сторонньої?</verse>
				<verse number="21">Бо в Господа людські путї перед очима; він міряє всї стежки його.</verse>
				<verse number="22">Безбожника його ж безбожество вловляє, і в путах гріха свого седить він.</verse>
				<verse number="23">Він умирає без науки й в безумі свойму теряєсь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Мій сину! коли ти за ближнього твого поручився й дав руку твою за другого, -</verse>
				<verse number="2">То ти звязав себе словами з власних уст твоїх, обіцянкою сам собі сїло накинув.</verse>
				<verse number="3">Вчини ж, мій сину, ось що, щоб звільнити себе, - бо ти попався в руки ближньому твому: йди, впади йому, твойму ближньому, в ноги;</verse>
				<verse number="4">Не дай твоїм очам нї сну, анї задрімати - війкам твоїм;</verse>
				<verse number="5">Рятуй себе, як серна, з руки, як пташка з рук птахоловця.</verse>
				<verse number="6">Йди, лїнивий, до мурашки, приглянься її дїланню, й навчись розуму.</verse>
				<verse number="7">Нема отамана у неї, нї наставника, нї зверхника;</verse>
				<verse number="8">А лїтом готує вона хлїб собі, збірає в жнива корм свій.</verse>
				<verse number="9">Докіль спати меш, лїнивче? коли ти встанеш зо сну твого?</verse>
				<verse number="10">Не довго поспиш, не довго дрімати меш, не довго полежиш, згорнувши руки;</verse>
				<verse number="11">А прийде, як волоцюга, біднота на тебе, й недоля твоя, мов той сїпака.</verse>
				<verse number="12">Чоловік лукавий, чоловік безбожний ходить із льживими устами;</verse>
				<verse number="13">Моргає він очима, потирає ногами, дає знаки палцями своїми;</verse>
				<verse number="14">У серцї ж у його омана; він придумує лихо по всяк час, розсїває незгоду.</verse>
				<verse number="15">За се нагло прийде погибель на него, буде, як стій, розбитий - без рятунку.</verse>
				<verse number="16">От шестеро речей, ненавидних у Бога, ба семеро, гидких душі його:</verse>
				<verse number="17">Се очі горді, язик, що лжу сплїтає, руки, що кров безвинну проливають,</verse>
				<verse number="18">Серце, що кує лихі задуми, ноги, що біжять сквапно до злого,</verse>
				<verse number="19">Се сьвідок, що ясить-видумує неправду, та незгоду між братами розсїває.</verse>
				<verse number="20">Храни, мій сину, що твій батько заповідає, й материної науки не цурайся;</verse>
				<verse number="21">На серцї їх собі по всї часи навяжи, повісь собі їх на шиї.</verse>
				<verse number="22">Як ходиш ти, нехай дорогу тобі вказують; як ти лежиш і спиш, нехай тебе чатують:</verse>
				<verse number="23">Бо заповідь - се твій сьвітильник, навчаннє - се сьвітло, дорога ж до жизнї - се докір і наука;</verse>
				<verse number="24">Щоб остерігати тебе од ледачої женщини, від підлестного язика чужої.</verse>
				<verse number="25">Не пожадай вроди її в серцї твойму, й не давай себе принадити морганнєм її;</verse>
				<verse number="26">Бо задля блудницї убожіють до кусня хлїба, а мужняя жена вловляє дорогу душу.</verse>
				<verse number="27">Чи жару ж набереш у пазуху, й не прогорить платтє твоє?</verse>
				<verse number="28">Чи пійдеш по жару, не спікши ніг собі?</verse>
				<verse number="29">Таке жде кожного, хто входить до жінки ближнього свого: хто дотикнеться її, не буде без вини.</verse>
				<verse number="30">Про злодїя нїхто байдужен не буває, хоч би він крав голодний, щоб попоїсти;</verse>
				<verse number="31">А вже як спіймається, то заплатить у семеро все; що має він в домівцї, все втеряє.</verse>
				<verse number="32">Хто ж перелюбствує з жінкою чужою, ума в його нема; той губить душу свою, хто се чинить.</verse>
				<verse number="33">Побоїв і сорому набереться він, і безчесть його не зотреся.</verse>
				<verse number="34">Бо ревнованнє й лютість мужа не пощадить в день пімсти;</verse>
				<verse number="35">Не прийме він нїякого викупу й не вдовольниться, хоч би ти й як багато давав дарів.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Сину мій! хорони слова мої, й заповідї мої ховай у себе.</verse>
				<verse number="2">Хорони заповідї мої й жий, і науку мою, як зїницї очей твоїх.</verse>
				<verse number="3">Понавязуй їх на палцї собі, й понаписуй їх на скрижалях серця твого.</verse>
				<verse number="4">Скажи премудростї: Ти сестра моя! а розум назви рідним (братом).</verse>
				<verse number="5">Щоб вони давали острах тобі від жінки чужої, що мягкими словами промовляє.</verse>
				<verse number="6">Ось, я раз дивився кріз крату в вікно у моїй домівцї,</verse>
				<verse number="7">Та й побачив серед недосьвідних, - постеріг між молодими людьми нерозумного молодика,</verse>
				<verse number="8">Що йшов близенько її переулок і простував до будинку її при дорозї,</verse>
				<verse number="9">В вечірні сумерки, в нічній темряві й мороцї.</verse>
				<verse number="10">І ось - зустріч йому йде молодиця в блудничій одежі, і хитрим серцем,</verse>
				<verse number="11">Щебетлива й невгавуща; ноги її не втерплять перебувати в домівцї в себе:</verse>
				<verse number="12">То на улицї, то на майдані, і переулках кує вона зраду.</verse>
				<verse number="13">От і обняла його, поцїлувала та й каже без сорома в лицї:</verse>
				<verse number="14">В мене мирна жертва: сьогоднї я сповнила обітницї мої;</verse>
				<verse number="15">Тим і вийшла на зустріч тобі, щоб тебе відшукати, та й - знайшла тебе;</verse>
				<verse number="16">Постелю мою вслала я килимами, квічастими тканинами з Египту;</verse>
				<verse number="17">Почивальню мою запашила я миррою, алоєм та цинамоном;</verse>
				<verse number="18">Ходи ж, будем до самого ранку впиватись пестощами, насолоджуватись любовю;</verse>
				<verse number="19">Мужа бо дома нема, - вибравсь у далеку дорогу;</verse>
				<verse number="20">Сакву грошей забрав він із собою, вернеться, як місяць у повнї засьвітить.</verse>
				<verse number="21">Так і приманила його ласкавим щебетаннєм, взяла гору над ним солодкими словами.</verse>
				<verse number="22">Як стій, пійшов він за нею, як ійде віл під обух, наче пес на ланцюг, наче олень під вистріл,</verse>
				<verse number="23">Покіль стріла не пробє печінок йому наскрізь; так бідна пташка летить на сїло, й не знає, що воно їй на погибель.</verse>
				<verse number="24">Слухайте ж, дїти, мене, приникайте до слів уст моїх.</verse>
				<verse number="25">Нехай не надиться твоє серце на її дороги, не блукайся стежками її:</verse>
				<verse number="26">Многих вона зранила й повалила й много сильних убила;</verse>
				<verse number="27">Дом її - се битий шлях у преисподню, ведучий в саме мешканнє смертї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Чи ж премудрість не покликує, чи розум не знїмає свій голос?</verse>
				<verse number="2">Вона стає на високих місцях, при дорозї, та на роздорожжях;</verse>
				<verse number="3">Вона кличе коло воріт при ввіходї в місто, коло ввіходу в самі двері:</verse>
				<verse number="4">Люде, се до вас я покликую, до синів чоловічих мій голос!</verse>
				<verse number="5">Навчайтесь, нерозумні, мудростї, і ви, глупі - розуму!</verse>
				<verse number="6">Слухайте, бо я про важне говорити буду, й сама се правда, що уста мої виповідають.</verse>
				<verse number="7">Бо саму правду говорить язик мій, а все, що безбожне, - гидота устам моїм.</verse>
				<verse number="8">Всї слова уст моїх справедливі; нема в них облуду анї омани.</verse>
				<verse number="9">Всї вони ясні тому, хто має розум, і справедливі для тих, що знання набули.</verse>
				<verse number="10">Прийміть мою науку над срібло раднїще, знаннє моє ви цїнуйте над золото щире;</verse>
				<verse number="11">Мудрість бо над перли дорожша, й нїчо, що можна бажати, з нею не зрівняєсь.</verse>
				<verse number="12">Я, премудрість, пробуваю з розумом і шукаю розважливого знання.</verse>
				<verse number="13">Страх Господень - значить ненавидїти зло; гордощі, високомірність, зла путь і двоязичні уста менї ненависні.</verse>
				<verse number="14">В мене рада й правда, я - розум, у мене сила.</verse>
				<verse number="15">Мною й царі царюють і праводавцї встановляють справедливість;</verse>
				<verse number="16">Мною правлять князї й вельможні, та всї суддї землї.</verse>
				<verse number="17">Люблю я тих, що мене люблять, і хто мене шукає, той знайде мене.</verse>
				<verse number="18">І богацтво й слава в мене, всї блага неминущі й справедливість;</verse>
				<verse number="19">Плоди мої лучші золота - золота найчистїйшого, а хісна з мене більше, як із найдобірнїйшого срібла.</verse>
				<verse number="20">Я ходжу шляхами правди, правосуду стежками,</verse>
				<verse number="21">Щоб подати тим, хто мене любить, справдешнє добро, й скарбівнї їх я наповнюю.</verse>
				<verse number="22">Господь мав мене перед розпочатком путей своїх, перш нїж що сотворив, з правіків;</verse>
				<verse number="23">Од вічностї мене він помазав, від почину, перед настаннєм землї.</verse>
				<verse number="24">Я родилась, як ще не було безодень, як ще нїде джерела водою не дзюрчали.</verse>
				<verse number="25">Родилась, як ще з землї не воздвиглись гори, перше нїж горби постали;</verse>
				<verse number="26">Як іще він не сотворив нї землї, нї степу, нї грудок тих, що з них злїпивсь круг земний.</verse>
				<verse number="27">Як розпростирав він небо, була я там. Як він закруглював кружало безоднї,</verse>
				<verse number="28">Як хмари в горі згущав, як замикав джерела безоднї (надземної),</verse>
				<verse number="29">Як давав морю приказ, щоб води не переступали гряниць його, як він підвалини землї закладав, -</verse>
				<verse number="30">Тодї була я при йому строїтелькою, й була його радістю день за днем, веселячись перед ним увесь час,</verse>
				<verse number="31">Веселячись на земному крузї його, радість же моя була - дїти людські.</verse>
				<verse number="32">Проте ж, дїти, слухайте мене; й благословенні ті, хто стежок моїх пильнує.</verse>
				<verse number="33">Слухайте науки, й будьте мудрі, та й не одступайте від неї.</verse>
				<verse number="34">Блажен, хто слухає мене, й невсипущо перебуває день-у-день у воріт моїх, та стоїть на сторожі під дверима в мене!</verse>
				<verse number="35">Бо хто знайшов мене, знайшов життє, й одержить ласку від Господа;</verse>
				<verse number="36">Хто ж грішить проти мене, душі своїй той шкодить: всї, що цураються мене, люблять смерть.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Премудрість збудувала будинок собі, витесала сїм стовпів до него,</verse>
				<verse number="2">Заколола жертви, налила вина й приготовила стіл у себе;</verse>
				<verse number="3">Розіслала служебки свої, щоб покликали з городських висот:</verse>
				<verse number="4">Хто невчений простак, звертай сюди! а тим, що на розум убогі, сказала:</verse>
				<verse number="5">Прибувайте та їжте мій хлїб і вино моє пийте;</verse>
				<verse number="6">Покидайте дурноту, й жийте, та ходїте стежками, що вам розум укаже!</verse>
				<verse number="7">Хто хоче кепкуна навчати, наживе собі неславу, а хто докоряє безбожникові, сказу собі чинить.</verse>
				<verse number="8">Не картай кепкуна, бо зненавидить тебе; картай мудрого, а будеш йому любий;</verse>
				<verse number="9">Дай науку мудрому, - зробиться ще премудрійшим, вмудряй праводушного, а він своє знаннє примножить.</verse>
				<verse number="10">Почин премудростї - страх Господень, а пізнаннє сьвятого - се розум;</verse>
				<verse number="11">Бо тілько через мене продовжиться вік твій і причиниться тобі років життя.</verse>
				<verse number="12">Коли ти мудрий, то мудрий єси собі на користь; коли ж пустун ти, тобі від сього шкода.</verse>
				<verse number="13">Женщина нерозсудлива, щебетлива й глупа невіжа,</verse>
				<verse number="14">Сїдає на стілцї вона в свойму будинку, на підвисшених місцях у містї,</verse>
				<verse number="15">Щоб кликати тих, що йдуть дорогою, що правими дорогами своїми ходять:</verse>
				<verse number="16">Хто неук, завертай сюди! а недоумкові каже:</verse>
				<verse number="17">Вода украдена солодша, й вкритий хлїб смашнїйший.</verse>
				<verse number="18">А він і не знає, що там самі мерцї, а ті, кого вона закличе, - в преисподнїй.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Розумний син свойму отцеві втїха, а син безумний - материне горе.</verse>
				<verse number="2">Не дають користї добра, неправдою набуті, правда же рятує од смертї.</verse>
				<verse number="3">Не дасть Господь голодувати правим, здобутки ж безбожних він їм вирве.</verse>
				<verse number="4">Біднїє, хто лїнивий на роботу, трудящая ж рука дає багацтво.</verse>
				<verse number="5">Хто лїтом жне, - се чоловік розумний; хто ж спить у жнива, той - чоловік безпутний.</verse>
				<verse number="6">Благословеннє над головою праведника, уста ж безбожника його насилство зацїпить.</verse>
				<verse number="7">Память про праведника остане благословенна, імя же безбожних огидне.</verse>
				<verse number="8">Мудрий приймає серцем заповідї, а безумний устами спотикається.</verse>
				<verse number="9">Хто ходить у правотї, ходить у безпецї; хто ж скривлює стежки, заслужить кару.</verse>
				<verse number="10">Хто моргає очима, розбуджує досаду, а глупий устами спотикнеться.</verse>
				<verse number="11">Уста праведного - се джерело жизнї, уста же безбожних неправедність ховають.</verse>
				<verse number="12">Ненависть сварнї роздуває, любов же всї гріхи покриває.</verse>
				<verse number="13">В устах розумного мудрість пробуває, на тїло ж безумного цїпок спадає.</verse>
				<verse number="14">Що мудрий знає, те він ховає, уста же дурного - се близька погибель.</verse>
				<verse number="15">Багацтво - се утверджене місто багатиреві, а злиднї - се страх убогому.</verse>
				<verse number="16">Праця праведного - для життя, надбаннє безбожника - на гріх.</verse>
				<verse number="17">Хто хоронить науку, той на дорозї до жизнї, хто ж відкидає докір, по бездоріжжу блудить.</verse>
				<verse number="18">Хто таїть ненависть, у того уста обманливі, а хто розсїває обмову, той дурний.</verse>
				<verse number="19">Многомовність не встережесь гріха, хто ж здержує язика - розумен.</verse>
				<verse number="20">Очищене срібло - язик праведника, серце же безбожних - се покидь.</verse>
				<verse number="21">Праведного уста навчають-пасуть многих, а дурні й мруть, не набравшись розуму.</verse>
				<verse number="22">Господня благодать - вона богатим робить, і горя з собою не приносить.</verse>
				<verse number="23">Чинити зло - безумному забава, розумний же її у мудростї знаходить.</verse>
				<verse number="24">За що безбожного страх обнимає, те його не мине, а праведних бажаннє сповниться.</verse>
				<verse number="25">Як буря пронесесь, так безбожного, немов на сьвітї й не було, а праведний - мов би на вічних підвалинах.</verse>
				<verse number="26">Що оцет зубам а дим очам, те лїнивий тим, що послугуються ним.</verse>
				<verse number="27">Господень страх днїв причиняє, безбожного ж лїта скоротяться.</verse>
				<verse number="28">Дожиданнє праведних - радість, а надїя безбожних погибне.</verse>
				<verse number="29">Безвинному дорога Господня - твердиня, а страх беззаконникам.</verse>
				<verse number="30">Праведний по вік не схитнеться, безбожники ж не пожиють на землї.</verse>
				<verse number="31">Праведного уста родять мудрість, язик же злющий буде витятий.</verse>
				<verse number="32">Праведного уста знають, що добре й гарне, уста же безбожних добро на зло перевертають.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Невірна вага - се гидота у Господа; вірна вгодна йому.</verse>
				<verse number="2">За гордощами приходить сором; де покора, там мудрість.</verse>
				<verse number="3">Щирим буде провідницею їх безвинність, а зрадливих погубить їх лукавість.</verse>
				<verse number="4">Богацтво не поможе в день гнїву, тільки правда спасе від смертї.</verse>
				<verse number="5">Правдивість рівняє праведному стежки його, безбожний же через свою безбожність гине.</verse>
				<verse number="6">Правдивого рятує з біди правда його, а беззаконників спіймає їх беззаконність.</verse>
				<verse number="7">Умре безбожний, мре з ним і надїя його, чого ждуть беззаконні, те з ними погибне.</verse>
				<verse number="8">Праведник спасеся з біди, а намість його попадає в неї безбожник.</verse>
				<verse number="9">Устами губить зрадник ближнього свого, та праведники рятуються своєю прозорністю.</verse>
				<verse number="10">Як праведним щастить, радується місто, а як безбожникам погибель, бувають веселощі.</verse>
				<verse number="11">Словами добрими праведників росте у гору город, а устами безбожників занепадає.</verse>
				<verse number="12">Недоумок висказує погорду ближньому свому, а розумний чоловік мовчить.</verse>
				<verse number="13">Хто переносчиком живе, той таємницю виявлює, а вірний чоловік таїть справу.</verse>
				<verse number="14">Де нема управи, там занепадає народ, де ж райцїв досить, там йому дїється добре.</verse>
				<verse number="15">Біди собі напитує, хто за другого дає поруку; хто ж ненавидить поруку, той безпечен.</verse>
				<verse number="16">Жона обичайна славу здобуває, а трудящі приходять до богацтва.</verse>
				<verse number="17">Милосердний чоловік чинить добро душі своїй, а жорстокий замучує тїло своє.</verse>
				<verse number="18">Безбожний робить роботу безнадїйну-непевну; хто ж сїє правду, тому певна нагорода.</verse>
				<verse number="19">Праведність веде до життя, а хто простує до злого, простує до смертї.</verse>
				<verse number="20">Гидота Господу переворотні серцем, але любі йому, хто в невинностї ходить.</verse>
				<verse number="21">Можна заручити, що ледачий не уйде кари, а рід праведного буде захований.</verse>
				<verse number="22">Що в рилї у свинї золотий колець, те краса в женщини безумної.</verse>
				<verse number="23">Бажаннє праведних - одно лиш добро, дожиданнє безбожних - гнїв.</verse>
				<verse number="24">Той сипле щедро, й йому ще прибуває, а другий на міру скупий, та й все біднїшає.</verse>
				<verse number="25">Добродїйна душа буде насичена; хто щедро надїляє, й сам надїлен буде.</verse>
				<verse number="26">Хто приховує вроджай, того клянуть люде, а на голову продаючого - благословеннє.</verse>
				<verse number="27">Хто дбає про добро, той знаходить ласкавість, а хто шукає зла, до того воно й приходить.</verse>
				<verse number="28">Хто лиш на статки вповає, той упадає, а праведні, як лист, зазеленїють.</verse>
				<verse number="29">Хто розстроює домівку свою, одержить в наслїддє вітер; і дурний буде рабом мудрого.</verse>
				<verse number="30">Доробок праведного - дерево жизнї, й мудрий пригортає серця.</verse>
				<verse number="31">Така відплата праведникові (вже) на землї, а тим більше безбожному й грішникові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Хто любить науку, той любить знаннє, хто ж гнївен за докір, той безрозумен.</verse>
				<verse number="2">Добрящий знайде в Господа ласку, а чоловіка підступного він осудить.</verse>
				<verse number="3">Не скріпить себе чоловік безбожеством, а корінь праведних не схитнеться.</verse>
				<verse number="4">Жена честивая - вінець чоловікові, ледача ж - мов та гниль у костях його.</verse>
				<verse number="5">Думки у праведних - про те, що правда, а задуми безбожних - зрада.</verse>
				<verse number="6">Безбожних слова - укладаннє засїдок, щоб кров пролити, уста ж праведних - щоб рятувати їх.</verse>
				<verse number="7">Доторкнись, нещастє безбожних - а вже й нема їх, а дім праведних стоїть.</verse>
				<verse number="8">О скілько розумний чоловік, хвалять його, а переворотний серцем буде в погордї.</verse>
				<verse number="9">Лучше бути собі простим і заробляти на себе, нїж величати себе знатним, а не мати хлїба.</verse>
				<verse number="10">Праведний журиться й про життє скотини своєї, серце ж безбожних жорстоке.</verse>
				<verse number="11">Хто поле своє порає, той має достаток хлїба, хто ж гає марно час, той розуму не має.</verse>
				<verse number="12">Безбожний надиться на зло, немов полює, та корінь праведних держиться твердо.</verse>
				<verse number="13">Безбожний замотується в слова уст своїх; та праведник вийде з біди.</verse>
				<verse number="14">Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, і по вчинках рук його - нагорода йому.</verse>
				<verse number="15">Дурному шлях його здається простим, розумен же той, хто слухає поради.</verse>
				<verse number="16">Дурний досадує й зараз признається, розумний же мовчки скриває зневагу.</verse>
				<verse number="17">Хто говорить (на судї) те, що, знає, той говорить правду, у сьвідка же льживого - омана.</verse>
				<verse number="18">Инший пустослов ранить язиком, мов мечем, язик же мудрий - загоює.</verse>
				<verse number="19">Уста правдомовні во віки пробувають, а язик ложний - на хвилину.</verse>
				<verse number="20">Омана - в серцї в тих, що лихо замишляють; а радость у тих, хто мир совітує.</verse>
				<verse number="21">Праведному біди нїякої не буде, а в беззаконників нещастя буде повно.</verse>
				<verse number="22">Гидота в Господа уста, що лож сплїтають, хто ж правду говорить, йому благоугоден.</verse>
				<verse number="23">Розсудливий чоловік ховає мовчки знаннє, дурного ж серце виголошує дурноту.</verse>
				<verse number="24">Трудящого рука доробиться пановання, а лїнива буде підданою.</verse>
				<verse number="25">Туга в серцї придавлює людину, та слово приязне її розвеселяє.</verse>
				<verse number="26">Праведний показує ближньому свойму дорогу, а дорога безбожних веде його на манівцї.</verse>
				<verse number="27">Лїнивому свого влову не жарити, а добро людини роботящої має велику цїну.</verse>
				<verse number="28">На дорозї правди - життє, й нема на її стежцї смертї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Син мудрий слухає батькової науки, а безпутний не слухає докору.</verse>
				<verse number="2">Із плодів уст своїх насичуєсь чоловік добром, душа же проступників - зло.</verse>
				<verse number="3">Хто стереже уста, той душу вберігає: хто ж рот свій широко отвирає, тому біда.</verse>
				<verse number="4">Душа в лїнивого жадає, та дармо, а душа трудящих засититься.</verse>
				<verse number="5">Праведний ненавидить ложне слово, а безбожник соромить і безчестить.</verse>
				<verse number="6">Безвинного в путях пильнує правда, а грішника губить безбожество.</verse>
				<verse number="7">Той за багатого себе скрізь виставляє, а справдї він нїчого немає; инший видає себе за бідного, а він пребагатий.</verse>
				<verse number="8">Багацтвом викуплює чоловік життє своє, а вбогий й грізьби не чує.</verse>
				<verse number="9">Сьвітло праведних весело горить, у безбожних же сьвічник потухає.</verse>
				<verse number="10">Між гордими - одні тільки сварки, а хто чинить усе за порадою - у тих мудрість.</verse>
				<verse number="11">Богацтво легко нажите пропадає, хто ж трудом доробляєсь, намножує його.</verse>
				<verse number="12">Надїя, коли довго тріває, мучить серце, а справджене бажаннє - се дерево жизнї.</verse>
				<verse number="13">Хто словом нехтує, той шкодить собі, а хто боїться заповідї, той має заплату.</verse>
				<verse number="14">Наука мудрого - се жизняна криниця; вона відвертає від сїтей смертї.</verse>
				<verse number="15">Добрий розум приносить приємність, дорога ж беззаконних пагубна.</verse>
				<verse number="16">Розумний з розглядом дїло робить, а дурний виносить на показ дурноту.</verse>
				<verse number="17">Безбожний посланець у біду попадає, а вірний посланець - ратунок.</verse>
				<verse number="18">Злиднї й стид тому, хто нехтує науку, хто ж підклоняється під докір, той буде в шанобі.</verse>
				<verse number="19">Як спевниться бажаннє, то любо се душі; та дурним не любо відхилятись від злого.</verse>
				<verse number="20">Хто братаєсь із мудрими, буде й сам мудрий, хто ж заходить у дружбу з дурними, - зледачіє.</verse>
				<verse number="21">За грішниками гонить нещастє, а праведним добро в нагороду.</verse>
				<verse number="22">Добрий і внукам зоставляє достатки, а багацтва грішника передержуються для праведного.</verse>
				<verse number="23">Много хлїба родиться й на загонах убогих, та з них не один погибає через непорядок.</verse>
				<verse number="24">Хто жалує лозинки, ненавидить він сина, а хто любить сина, той з малку наказує його.</verse>
				<verse number="25">Праведний їсть до схочу, а черево безбожних терпить недостачу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками.</verse>
				<verse number="2">Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає.</verse>
				<verse number="3">В безумного в устах - бич гординї; мудрих же уста оберігають їх.</verse>
				<verse number="4">Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів.</verse>
				<verse number="5">Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди.</verse>
				<verse number="6">Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке.</verse>
				<verse number="7">Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні.</verse>
				<verse number="8">Мудрість розумного - свою дорогу знати, дурнота ж безумних - збиватись із дороги.</verse>
				<verse number="9">Недоумки з гріха сьміються, а між праведними - ласкавість.</verse>
				<verse number="10">Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись.</verse>
				<verse number="11">Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде.</verse>
				<verse number="12">Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх - се дорога до смертї.</verse>
				<verse number="13">І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток.</verse>
				<verse number="14">Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий - зо своїх.</verse>
				<verse number="15">Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої.</verse>
				<verse number="16">Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе.</verse>
				<verse number="17">Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, - ненависний.</verse>
				<verse number="18">Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм.</verse>
				<verse number="19">Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні - в воротях праведника.</verse>
				<verse number="20">Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв.</verse>
				<verse number="21">Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний.</verse>
				<verse number="22">Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре.</verse>
				<verse number="23">З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода.</verse>
				<verse number="24">Вінець мудрих - їх багацтво, а дурощі дурних - дурощами й остануть.</verse>
				<verse number="25">Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає.</verse>
				<verse number="26">В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він - утечище.</verse>
				<verse number="27">Господень страх - се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї.</verse>
				<verse number="28">Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей - біда князеві.</verse>
				<verse number="29">Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту.</verse>
				<verse number="30">Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї.</verse>
				<verse number="31">Хто вбогого тїснить - творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає.</verse>
				<verse number="32">Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю.</verse>
				<verse number="33">У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати.</verse>
				<verse number="34">Праведність підносить у гору народ, а безбожність - сором народів.</verse>
				<verse number="35">Ласкавість у царя - до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">Відказ лагідний гнїв палкий гасить, а зневажливе слово розбуджує лютість.</verse>
				<verse number="2">Язик мудрих подає добрі відомостї, а уста безумних мелють лиш дурницї.</verse>
				<verse number="3">Господнї очі скрізь по сьвіту позирають, і доброго й лихого вони вбачають.</verse>
				<verse number="4">Лагідний язик - се дерево жизнї, а необузданий - пригноблює духа.</verse>
				<verse number="5">Дурний нехтує отецьку науку, хто ж вважає на докір, - добрий розум має.</verse>
				<verse number="6">В дому в праведного - достаток добра, а в доходах безбожного - самий хиба розстрій.</verse>
				<verse number="7">Уста мудрих ширять знаннє, та не так серце безумних.</verse>
				<verse number="8">Жертва безбожних - гидота Господеві, молитва ж праведних угодна йому.</verse>
				<verse number="9">Противна Господу безбожного дорога; хто ж ходить дорогою правди - сей йому любий.</verse>
				<verse number="10">Страшенна кара тим, хто праву путь покине; й хто ненавидить докір, - погибне.</verse>
				<verse number="11">І преисподня й ад явні Господеві, а надто - серця синів людських.</verse>
				<verse number="12">Не любить ледарь тих, хто його картає, та до мудрих він також не пійде.</verse>
				<verse number="13">Веселе серце чинить і лице веселим, а як туга в серцї, то і душа ниє.</verse>
				<verse number="14">Розумне серце шукає знання, уста ж безумних дурницями живуть.</verse>
				<verse number="15">В нещасного всї днї сумнії, у кого ж серце веселе, тому що дня гостина.</verse>
				<verse number="16">У страсї Божому й мале далеко лучше, анїж скарби великі в тревозї.</verse>
				<verse number="17">Смачнїйша мисочка капусти, да з любови, анїж з приправою ненавистї теля товсте.</verse>
				<verse number="18">Палкий чоловік доводить до сварки, а лагідний втихомиряє незгоду.</verse>
				<verse number="19">Лїнивого дорога - мов тернєм встелена, дорога же праведних - гладка.</verse>
				<verse number="20">Розумний син отця свого возвеселяє, дурний же чоловік і матїрю помітає.</verse>
				<verse number="21">Дурницї - радощі безумному, а чоловік розумний ступає правою дорогою.</verse>
				<verse number="22">Без поради розпочате дїло розбиваєсь, як же порадників доволї, воно остоїться.</verse>
				<verse number="23">Радість чоловікові - (розумний) відказ із уст його; слово в час сказане - яке воно любе!</verse>
				<verse number="24">Путь життя мудрого веде вгору, щоб відбитись йому від пропастї в низу.</verse>
				<verse number="25">Дім надутих розвалить Господь, а межу вдовину утвердить.</verse>
				<verse number="26">Гидота Господу задуми ледачих, слова же невинних любі йому.</verse>
				<verse number="27">Зруйнує дом свій, хто любить підкупство, а жити ме, хто ненавидить гостинцї.</verse>
				<verse number="28">Обдумує відказ праведного серце, уста же безбожників вимітують зло.</verse>
				<verse number="29">Далекий Господь од безбожних, молитву ж праведних він слухає.</verse>
				<verse number="30">Ясний погляд веселить серце; приятна новина тучить навіть костї.</verse>
				<verse number="31">Ухо, уважне до науки жизнї, пробуває між мудрими.</verse>
				<verse number="32">Хто відкидає упомин, - не дбає про свою душу; хто ж уважний на докір, - набуває розуму.</verse>
				<verse number="33">Страх Господень навчає мудростї, й славу випереджує покора.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Чоловік укладає в свойому серцї, від Господа ж залежна відповідь язиком.</verse>
				<verse number="2">Всї путї чоловіка чисті в очах його, Господь же на вазї важить душі.</verse>
				<verse number="3">На Господа в твоїх дїлах і справах здайся, то й задуми твої спевняться нехибно.</verse>
				<verse number="4">Все сотворив Бог про себе, ба й безбожника - на день його горя.</verse>
				<verse number="5">Всякий гордий серцем - гидота в Господа, можна заручити, що без кари не обійдеться.</verse>
				<verse number="6">Милосердєм і правдою обмиваєсь гріх, і страх Господень одводить од зла.</verse>
				<verse number="7">Як чоловікові путї приятнї Богу, так мирить він із ним і ворогів його.</verse>
				<verse number="8">Лїпше не многе з правдою, анїж з кривдою добутки превеликі.</verse>
				<verse number="9">Обдумує свій путь людськеє серце, та Господь править ходом його.</verse>
				<verse number="10">В царських устах - слово пророче; уста його не мають помилятись в судї.</verse>
				<verse number="11">Вірна вага й мисочки вагові у Господа, в його й усї камінцї вагові в саквах.</verse>
				<verse number="12">Ненавидне царям людей безбожних дїло: бо правдою стоїть престол твердо.</verse>
				<verse number="13">Правдивиї уста цареві до вподоби, й говорючого правду він любить.</verse>
				<verse number="14">Царська досада - се вістун смертї, та мудрий чоловік улагодить його.</verse>
				<verse number="15">В ясному поглядї царському - життє, й ласкавість його - мов довго дожиданий дощ.</verse>
				<verse number="16">Придбати собі мудрість - се лучше над золото, й набути розум - се дорожше над добірне срібло.</verse>
				<verse number="17">Путь праведних одвертаєсь від зла; той береже душу свою, хто береже путь свій.</verse>
				<verse number="18">Попереду погибелї йде гординя, а поперед упадку - надуте серце.</verse>
				<verse number="19">Лучше з тихими духом смирятись, нїж з гордими здобич паювати.</verse>
				<verse number="20">Хто веде дїло розумно, той знаходить щастє; блажен, хто в Господї надїю має.</verse>
				<verse number="21">Розсудливим назвуть того, в кого мудре серце, та красномовність додасть ваги ученостї.</verse>
				<verse number="22">Криниця жизняна - розум у розумних, а ученість безумних - дурощі.</verse>
				<verse number="23">Серце в мудрого чинить язик його мудрим; воно й губам його в промові помагає.</verse>
				<verse number="24">Приятна мова - се текучий мід із соту; солодкий він душі, і мов лїк для костей.</verse>
				<verse number="25">Бувають путї, що здаються прості, та конець їх - дорога до смертї.</verse>
				<verse number="26">Працюючий працює для себе, бо примушує рот його до того.</verse>
				<verse number="27">Лукавий чоловік задумає лихо, й в устах у його - мов огонь жерущий.</verse>
				<verse number="28">Зрадливий чоловік сїє незгоду, а доносчик і приятелїв розводить.</verse>
				<verse number="29">Чоловік підступний ближнього з путя звертає, й веде його на лиху дорогу;</verse>
				<verse number="30">Він жмурить очі, придумує зраду; закусує губи, - ось готове ледарство.</verse>
				<verse number="31">Вінок величній - волоссє біле, коли знайдеся на праведній дорозї.</verse>
				<verse number="32">Довготерпеливий дужший від силача; себе гамувати - се більш, нїж місто звоювати.</verse>
				<verse number="33">У полу кидається жереб, та випад його від - Господа.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">Шматочок сухаря та мир до його далеко лучше, нїж хата, повна порізаного скоту, з сварнею.</verse>
				<verse number="2">Слуга розумний старшує над безумним сином, і між братами він спадок роздїлить.</verse>
				<verse number="3">У горнї й в огнї очищаєсь золото й срібло, Господь же витрібовує серця.</verse>
				<verse number="4">На злющу мову лиш падлюка вважає; лукавий слухає зрадливого навчання.</verse>
				<verse number="5">Хто вбогого поругає, той творця його зневажає; кого нещастє звеселяє, той не зістанеться безкарен.</verse>
				<verse number="6">Вінець людей старих - сини синів, унуки, а слава дїтей - родичі їх.</verse>
				<verse number="7">Дурному не личить поважная мова, тим меньше значньому уста неправдливі.</verse>
				<verse number="8">Гостинець - се дорогий камінь у того, що вміє ним владати; куди нї обернесь, пощастить йому.</verse>
				<verse number="9">Хто провину покриває - любови шукає, хто ж про неї все згадує - друга відвертає.</verse>
				<verse number="10">Розумного докір більше діймає, нїж дурного сто вдарів.</verse>
				<verse number="11">Хто бурить - у того тілько лихе на думцї; на його посланий буде ангел без милосердя.</verse>
				<verse number="12">Лучше стрітити ведмедицю, що їй дїтей взято, нїж дурного з його дурнотою.</verse>
				<verse number="13">Хто за добро платить злом, від того домівки не відойде зло.</verse>
				<verse number="14">Почин до сварки - як прірва води; покинь же сварку, нїм ще розгорілась.</verse>
				<verse number="15">Хто грішного правдить і правого винуватить, - оба вони гидота Господеві.</verse>
				<verse number="16">Про що скарби в руках у дурня? щоб придбати собі мудрість, - на те в його нема ума.</verse>
				<verse number="17">Друг любить про всяк час, і, як брат, зявиться він, коли спаде нещастє.</verse>
				<verse number="18">Чоловік малоумний дає руку й ручиться за ближнього свого.</verse>
				<verse number="19">Хто любить сварку, той любить і гріх; а хто надто високо піднімає ворота свої, шукає упадку.</verse>
				<verse number="20">Підступне серце не знайде добра, й язик лукавий впадає в біду.</verse>
				<verse number="21">Хто дурня зродив - то собі на горе; отець безумного не зазнає радощів.</verse>
				<verse number="22">Веселе серце - як лїк, добродїйне, а дух сумовитий висушує й костї.</verse>
				<verse number="23">Дарунки з пазухи бере безбожний, щоби скривити стежки правосуду.</verse>
				<verse number="24">В розумного мудрість - перед очима, дурного ж очі - на концї землї її вбачають.</verse>
				<verse number="25">Безумний син - отцю свойму гірка досада, ще гірше горе він матері своїй.</verse>
				<verse number="26">Не гарно се, на правого вину спихати, як і бити* старшину за суд справедливий.</verse>
				<verse number="27">Розумний - хто в словах здержливий, і мудрий той, в кого кров холодна.</verse>
				<verse number="28">І дурень, як мовчить, здається бути мудрим, а як уста стулить, - навіть розважливим.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">Своєвольний всього забагає; він устає проти всього, що каже розум.</verse>
				<verse number="2">Дурний не любить знання, хиба тілько, щоб повеличатись дотепом.</verse>
				<verse number="3">З безбожником приходить і погорда, а з безчесним - сором.</verse>
				<verse number="4">Слова в устах мужа - глибокії води; з джерела мудростї - широкий потік.</verse>
				<verse number="5">Вважати на особу безбожного - се дїло погане, тим паче, щоб праведного повалити на судї.</verse>
				<verse number="6">Безумного уста вдаються у сварку, а його слова викликують бійку.</verse>
				<verse number="7">Беспутнього язик - погибель для него, а уста його - се сїть на душу його.</verse>
				<verse number="8">Нашептані слова - неначе лакітки, а все ж вони до дна у череві доходять.</verse>
				<verse number="9">Недбалий в своїй роботї - се рідний брат розтратника.</verse>
				<verse number="10">Імя Господнє - се кріпка тверджа; втече праведник у неї, і він безпечен.</verse>
				<verse number="11">Багатому скарби здаються кріпким містом, він уважає їх за високі мури.</verse>
				<verse number="12">Перед упадком гордуватїє серце в чоловіка, а перед славою - покора.</verse>
				<verse number="13">Хто, не вислухавши, відповідає, той дурень і стид на його спадає.</verse>
				<verse number="14">Дух в чоловіцї підпирає немочі його, а дух прибитий - хто може піддержати його?</verse>
				<verse number="15">Розумного серце здобуває знаннє, й мудрих ухо, знай, про знаннє тілько дбає.</verse>
				<verse number="16">Дарунок розширює чоловікові дорогу, ба й до панів великих його допускає.</verse>
				<verse number="17">Первий в свойму спорі - правий, та приходить його противник, й перевірює справу.</verse>
				<verse number="18">Жереб скінчить позиванку, він чинить розсуд і між панами.</verse>
				<verse number="19">Розгнїваний брат - як утверджене місто, а звяга (з ним) - як засови в замку.</verse>
				<verse number="20">Плодом уст чоловіка наповнюєсь черево його; що його уста зродять, тим він насичуєсь.</verse>
				<verse number="21">Смерть і життє - в руцї язика, й хто любить його, їсти ме плоди його.</verse>
				<verse number="22">Хто знайшов добру жону - знайшов добро й одержав ласку від Господа.</verse>
				<verse number="23">Убогий, благаючи, говорить; багатий промовляє згорда.</verse>
				<verse number="24">Хто хоче приятелїв мати, мусить і самий приязним бути; друг буває од брата прихильнїйший.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Убогий в своїй невинностї лучший, анїж багач із ложними устами, а до того дурний.</verse>
				<verse number="2">Не добре душі без знання, й хто поквапний ногами, спіткнеться.</verse>
				<verse number="3">Безумність чоловіка скривляє дорогу його, та ще й на Господа він серцем нарікає.</verse>
				<verse number="4">Багацтво друзїв много прихиляє, а бідного й один покидає.</verse>
				<verse number="5">Ложний сьвідок не уйде кари, й хто сплетає лжу, рятунку не знайде.</verse>
				<verse number="6">Багацько тих, що, знай, шукають ласки в значних, і кожен друг тому, хто дає гостинцї.</verse>
				<verse number="7">Убогого ненавидять і брати його, а надто кидають його (богаті) друзї; біжить за ними, щоб поговорити, та й те надармо.</verse>
				<verse number="8">Хто розуму здобуває, любить свою душу; хто розважливий - находить добро.</verse>
				<verse number="9">Ложний сьвідок покаран буде, й хто брехню сплїтав - погибне.</verse>
				<verse number="10">Не личять дурневі роскоші, а ще меньше слузї - старшованнє над князями.</verse>
				<verse number="11">Розвага чинить чоловіка повільним до гнїву, й слава для його - вирозумілість на проступки.</verse>
				<verse number="12">Царський гнїв - як би рик лева, а його ласкавість - мов роса на зелень.</verse>
				<verse number="13">Дурний син - гризота отцеві, а сварлива жінка - мов вода крізь кришу текуча.</verse>
				<verse number="14">І дом і майно - спадщина по родителях, а розумная жона - від Господа.</verse>
				<verse number="15">Лїнь наводить сонливість, і недбала душа терпіти ме голод.</verse>
				<verse number="16">Хто заповідь певнить, береже свою душу, кому ж байдужні путї його, той погибне.</verse>
				<verse number="17">Хто чинить добро вбогому, той Богу позичає, і він нагородить йому добродїйство його.</verse>
				<verse number="18">Карай твого сина, покіль є надїя, й не трівожся криком його.</verse>
				<verse number="19">Гнївливий нехай прийме кару, бо як пощадиш його, то доведеться тобі ще не раз карати його.</verse>
				<verse number="20">Слухай поради, й приймай докори, щоб через те опісля статись тобі мудрим.</verse>
				<verse number="21">Багацько задумів у серцї чоловіка, та станеться те, що призначив Господь.</verse>
				<verse number="22">Радість чоловікові, що любить добро чинити, а вбогий чоловік лучший, як льживий.</verse>
				<verse number="23">Господень страх веде до жизнї, й хто має його, все буде довольний, та й зло не досягне його.</verse>
				<verse number="24">Лїнивий спускає руку свою по чашу, та тяжко йому донести її до рота.</verse>
				<verse number="25">Скараєш зрадливого, то й неук стане осторожним; скартаєш розумного - він ще порозумнїє.</verse>
				<verse number="26">Хто батька нехтує й матїр проганяє, - той син ледачий й безчесний.</verse>
				<verse number="27">Не слухай, мій сину, підшептів, доводячих до відвернення від слів розумних.</verse>
				<verse number="28">Лукавий сьвідок глузує з суду; уста беззаконних пожирають неправду.</verse>
				<verse number="29">На зрадливих готові суди, а на тїло безумних - удари.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">Вино - зрадник; напитки - буйність; хто на них надиться - безумний.</verse>
				<verse number="2">Царська грізьба - як би рик левин; хто його до гнїву будить, шкодить собі самому.</verse>
				<verse number="3">Хто сварку залишує, той честь здобуває; кожен дурень до сварки горячиться.</verse>
				<verse number="4">Лїнивий в осени не оре й не скородить; розглядаєсь лїтом - аж нема нїчого.</verse>
				<verse number="5">В серцї людськім задуми - мов вода глибока, та чоловік розумний вичерпає її.</verse>
				<verse number="6">Многих людей величають милосерними, та правдивого чоловіка хто находить?</verse>
				<verse number="7">Праведник ходить в своїй невинностї: щасливі й дїти його послї його.</verse>
				<verse number="8">Коли царь самий на судейському престолї засїдає, то й все ледаче очима своїми розганяє.</verse>
				<verse number="9">Хто може сказати: Серце я очистив, - я чистий від гріха мого?</verse>
				<verse number="10">Не однакова вага, не однака міра, одно і друге - гидота Господеві.</verse>
				<verse number="11">Можна вже хлопя пізнати з того, чим занимається, чи праві і чисті будуть учинки його.</verse>
				<verse number="12">Ухо, що чує, й око, що бачить - одно й друге сотворив Господь.</verse>
				<verse number="13">Не люби спати, щоб не дознав злиднїв; май отворені очі, й будеш наїден хлїбом.</verse>
				<verse number="14">Не добре! пусте! гудить, хто купує, а як одійде, - хвалиться.</verse>
				<verse number="15">Буває много золота й перел, та найдорожша знадоба - уста розумні.</verse>
				<verse number="16">Бери одежину його, бо він ручавсь за чужого; за приблуду бери від його заліг!</verse>
				<verse number="17">Солодкий зразу чоловікові хлїб, неправдою нажитий, та й на впослї в його ротї піску повно буде,</verse>
				<verse number="18">Задуми вдаються аж по добрій радї, а по радї ще далї воюйся.</verse>
				<verse number="19">Хто переносить і відкриває тайни, та рот широко отвирає, з тим не братайся.</verse>
				<verse number="20">Хто лихословить отцеві й матері своїй, того сьвічник погасне в глухій темряві.</verse>
				<verse number="21">Майно, зразу скоро набуте, не буде опісля благословенне.</verse>
				<verse number="22">Не говори: "За зло я самий віддам"; полиши се Господеві, - він охоронить тебе.</verse>
				<verse number="23">Гидота Господу вага лукава, та й невірна міра - йому противна.</verse>
				<verse number="24">Всї ступнї людські Господь справляє; чоловікові ж - як узнати дорогу свою?</verse>
				<verse number="25">Се сїть людинї - сквапно обіт складати, а послї обіту - роздумовати.</verse>
				<verse number="26">Мудрий царь вивіє безбожних, а потім колесом своїм по них покотить.</verse>
				<verse number="27">Господень сьвічник - се дух чоловічий, що вивідує всї глибини серця.</verse>
				<verse number="28">Любов і правда царя оберегають, престола він свого любовю підпирає.</verse>
				<verse number="29">Слова молодих - їх сила, а окраса старих - їх сивий волос.</verse>
				<verse number="30">Рани від побоїв - се лїк проти зла, та й удари, що доходять аж до самої утроби.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">В руках у Господа цареве серце; як розтоки води, він їх, куди захоче, справляє.</verse>
				<verse number="2">В очах у людини путь її здається шляхом правим, Господь же на вазї всяке серце важить.</verse>
				<verse number="3">Як хто чинить правду й правий суд, се подобаєсь Господу більше, нїж жертва.</verse>
				<verse number="4">Дивитись на людей високом згорда оком і серцем надутим - се гріх.</verse>
				<verse number="5">Гадки трудящого змагають до багацтва, а хто поквапний, терпить недостачу.</verse>
				<verse number="6">Надбане добро язиком льживим - се проминаючий подих, се погибельні сїти.</verse>
				<verse number="7">Насильство злюк лихих саме їх погубляє, вони зареклись, не хоронити справедливість.</verse>
				<verse number="8">Дорога в грішника крива, а хто чистий, того поступки праві.</verse>
				<verse number="9">На криші в кутку далеко лучше жити, анїж із жінкою сварливою в сьвітлицї.</verse>
				<verse number="10">Безбожного душа бажає зла; не найде змилування в очах його навіть приятель його.</verse>
				<verse number="11">Як карають зрадливого, то й неук зрозумнїє, а як розумного навчають, він приймає науку.</verse>
				<verse number="12">Праведний назирає дом безбожного, як безбожні попадають в нещастє.</verse>
				<verse number="13">Хто чує крик і плач убогого байдужно, той сам кричати ме, й вислуханий не буде.</verse>
				<verse number="14">Гостинець, тайкома даний, гасить гнїв, і дар у пазуху - велику досаду.</verse>
				<verse number="15">Правий суд - се радість праведному, а страх лиходїєві.</verse>
				<verse number="16">Чоловік, що зійшов з путя розумного, між мертвими опиниться.</verse>
				<verse number="17">Хто любить веселощі, той збіднїє, а хто вино й товщ - тому не збогатїти.</verse>
				<verse number="18">Викупом буває за праведного безбожний, й за правого - лукавий.</verse>
				<verse number="19">В пустинї одиноко відраднїйще жити, нїж із сварливою жоною й сердитою.</verse>
				<verse number="20">В господї мудрого - омаста й достатки, яких забажає, а дурний чоловік все те прогайнує.</verse>
				<verse number="21">Хто справедливий і милосерний, знайде той життє, правду і повагу.</verse>
				<verse number="22">Мудрий здобуває місто хоробрих, і валить твердинї, що на них вповали.</verse>
				<verse number="23">Хто стереже уста свої й язик свій, той од біди життє охороняє.</verse>
				<verse number="24">Надутий лиходїй - без'умом зовуть його - порпаєсь в попелї гординї.</verse>
				<verse number="25">Жаданнє лїнивого вбє його, бо приложити рук не хоче нї до чого;</verse>
				<verse number="26">Що дня його кортить їда, а праведний дає, не жалує нїчого.</verse>
				<verse number="27">Гидота Господу безбожників жертва, а надто, як її в лукавстві приносять.</verse>
				<verse number="28">Ложний сьвідок погибне, а чоловік, що говорить те, що знає, буде все говорити правду.</verse>
				<verse number="29">Чоловік безбожний не має стиду в лицї свойму, людина ж праведна путя свого не скривить.</verse>
				<verse number="30">Нема премудростї, нї розуму, нї ради в того, хто противен Господеві.</verse>
				<verse number="31">Коня готують на день бою, та побіда - від Господа.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">Добре ймя лїпше над велике багацтво, й добра слава дорожша над золото й срібло.</verse>
				<verse number="2">Богач і бідний стрічаються все з собою; того й сього создав Господь однако.</verse>
				<verse number="3">Заздалегідь біди розумний стережеться, простак іде собі байдужен, і бідує.</verse>
				<verse number="4">За покорою йде страх Господень, багацтво й честь і життє.</verse>
				<verse number="5">Тернина та сїлки лукавому по стежцї, а хто береже душу, держись од них далеко.</verse>
				<verse number="6">Настав на добру путь малого, - а й старим він не зверне з неї.</verse>
				<verse number="7">Над злиденним багач панує, хто в кого у довгу, в того він в неволї.</verse>
				<verse number="8">Хто посїє неправду, буде жати біду, й палиця гнїву його зникне.</verse>
				<verse number="9">Милосердний буде благословенний, бо спомагає вбогого хлїбом своїм.</verse>
				<verse number="10">Прожени геть зрадливого, а пійде з ним незгода, й зникнуть сварня й бійка.</verse>
				<verse number="11">Хто серцем чистий, в того й уста щирі; тому й сам царь другом.</verse>
				<verse number="12">Очі Господнї мають знаннє всього, а слова проступника він в нїщо обертає.</verse>
				<verse number="13">Лїнивий каже: "Он лев на улицї! серед майдану вбють мене!"</verse>
				<verse number="14">Блудничині уста - глибока яма, той впаде туди, на кого Господь прогнїваєсь.</verse>
				<verse number="15">Дурнота впилась молодикові в серце, та навчаюча лозина прожене її від його.</verse>
				<verse number="16">Хто кривдить убогого, щоб умножити своє багацтво, той віддасть ще багатшому, й збіднїє.</verse>
				<verse number="17">Прихили ухо твоє до слів премудрого, й оберни серце твоє до знання мого;</verse>
				<verse number="18">Бо втїха тобі буде, коли ховати меш їх в серцї в тебе, та коли вони будуть і в устах твоїх.</verse>
				<verse number="19">Про те, щоб уповав на Господа, я оце й навчаю тебе, а ти міркуй собі.</verse>
				<verse number="20">Чи я ж бо не писав тобі нераз - подаючи ради й науки,</verse>
				<verse number="21">Щоб навчити тебе слів чистої правди, щоб умів переказати слова правди тим, що тебе (по неї) послали?</verse>
				<verse number="22">Не граб убогого за те, що він убогий, і не тїсни злиденного в воротах*, -</verse>
				<verse number="23">Господь бо в справі їх вступиться за ними, і вирве у грабителїв душі їх.</verse>
				<verse number="24">З гнївливим не дружись, і з сердитим не кумайсь,</verse>
				<verse number="25">Щоб не привик і сам їх стежками ходити та й не надїв петлї на душу свою.</verse>
				<verse number="26">Так не чини, як ті що ручаться, і чужі довги беруть на себе;</verse>
				<verse number="27">Бо, як не буде чим у тебе заплатити, то про що доводити себе до того, щоб забрали постїль твою з під тебе?</verse>
				<verse number="28">Не пересувай межі давнезної, що провели батьки твої.</verse>
				<verse number="29">Бачив ти коли чоловіка зручного в справах своїх? Такий буде перед царями стояти, а не простим служити.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">Коли засядеш їсти з князем укупі, то вважай добре, як стоїть перед тобою страва;</verse>
				<verse number="2">Вложи собі хоч би ножа в горло, коли ти надто ласий.</verse>
				<verse number="3">На ласощі його не надься: се оманлива страва.</verse>
				<verse number="4">В достатки не силкуйсь великі вбиватись; залиши такі гадки твої.</verse>
				<verse number="5">Подивишся на них, а їх уже й немає; багацтво бо собі, мов крила, поробить, та, немов орел, ід небу полине.</verse>
				<verse number="6">Не їж страви у скупаря зависного й не надься на ласощі його;</verse>
				<verse number="7">Бо які нещирі мисли в його, такий і він: "Іж і пий!" - припрошує він, а серце його не при тобі.</verse>
				<verse number="8">Шматок, що з'їв, рад будеш вернути, й добрі слова твої ти надармо втратиш.</verse>
				<verse number="9">При дурневі не говори, він бо знехтує розумні речі твої.</verse>
				<verse number="10">Давньої межі не пересувай й не вривайся в сирітське поле,</verse>
				<verse number="11">Заступник бо в них сильний; він вмішається в справу їх проти тебе.</verse>
				<verse number="12">Прихили серце твоє до науки, й уши твої - до слів розумних.</verse>
				<verse number="13">Некараним твого хлопця не лишай; як укараєш його лозиною - він не вмре;</verse>
				<verse number="14">Ти покараєш його лозиною й врятуєш душу його од преисподньої.</verse>
				<verse number="15">Мій сину! коли серце в тебе буде мудре, то й моє серце буде радїти;</verse>
				<verse number="16">Ба й все внутро моє буде веселитись, коли уста твої говорити муть право.</verse>
				<verse number="17">Не завидуй в серцї ледачим; нехай по всяк день перебуває воно в страсї Господнїм;</verse>
				<verse number="18">Бо є будущина, й надїя твоя не буде марна.</verse>
				<verse number="19">Слухай, сину мій, і будь мудрим, та справляй серце твоє на дорогу праву.</verse>
				<verse number="20">Не бувай між тими, що впиваються вином, анї між тими, що переїдаються мясивом, -</verse>
				<verse number="21">Пяницї бо й немірні з'убожіють, а довге їх спаннє вбере їх у лахи.</verse>
				<verse number="22">Слухняним батьку будь, що від него родився, не нехтуй неньки, хоч вона буде вже й старенька.</verse>
				<verse number="23">Купуй правду, й не збувай мудростї, науки й розуму нї за які достатки.</verse>
				<verse number="24">Отець праведного веселиться, і хто мудрого вродив, радується ним.</verse>
				<verse number="25">Нехай же радїє й твій отець, і ненька, що тебе зродила, нехай веселиться.</verse>
				<verse number="26">Оддай менї твоє, мій сину, серце, а путь мою нехай твої стережуть очі.</verse>
				<verse number="27">Блудниця - се глибока пропасть; тїсний колодїзь - чужая жінка;</verse>
				<verse number="28">Мов харцизяка, вона засїдає, й намножує між людьми переступників.</verse>
				<verse number="29">У кого зойки? у кого стогін? у кого сварка? у кого горе? хто ранить без причини? в кого червоні очі?</verse>
				<verse number="30">У тих, що при винї седять довго, у тих, що в напитках дошукуються аж гущі-приправи.</verse>
				<verse number="31">Не призирайся вину, як у кубку грає, як гарно сьвітиться й легко осїдає!</verse>
				<verse number="32">Опісля воно укусить, як гадюка, мов гаспид-василиск, отрути впустить.</verse>
				<verse number="33">Очима будеш ти на жен чужих дивитись, і серце в тебе розворотне промовить,</verse>
				<verse number="34">І будеш ти, як той, що дремле серед моря, мов той, що в горі спить на щоглї;</verse>
				<verse number="35">Били, мовляв, мене, а мене не болїло, товкли мене, я ж того не чув; як розбуркаюсь, то знов почну того ж шукати.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">Нехай тебе до злих людей не пориває, анї бажай товаришувати з ними,</verse>
				<verse number="2">Бо в серцї в них насильство, а уста їх говорять лихе.</verse>
				<verse number="3">Мудрістю уладжуєсь дім, і розумом скріпляєсь,</verse>
				<verse number="4">Знаннє же сповняє внутро його всяким дорогим і прекрасним майном.</verse>
				<verse number="5">Мудрий чоловік потужен, і розум піддержує силу в чоловіка.</verse>
				<verse number="6">Тим то й війну веди з розвагою, а добрий конець буде, як буде доволї нарад.</verse>
				<verse number="7">Про дурного мудрість - річ надто висока, й в брамі* нї пари він із уст не пустить.</verse>
				<verse number="8">Хто задумає заподїяти лихо, того й лиходїєм називають.</verse>
				<verse number="9">Помисл дурноти - гріх; зрадник - людям гидота.</verse>
				<verse number="10">Коли ти в бідї показавсь безсилком, то бідна сила в тебе.</verse>
				<verse number="11">Рятуй тих, що їх на смерть ведуть, а тих, що їх засуджено на страченнє - чи ж покинеш їх?</verse>
				<verse number="12">Скажеш може: Ми про се не знали! Та, може, й той не знає, що вивідує серця? Той, що дивиться тобі в душу, той се знає, й відплатить чоловікові по вчинках його.</verse>
				<verse number="13">Їж, сину мій, мед, бо він смачний, й крижку, бо солодка вона піднебенню:</verse>
				<verse number="14">Оттаке й спізнаннє мудростї для душі твоєї. Як ти вже знайшов її, то й придбав будущину ти, й надїя твоя не даремна.</verse>
				<verse number="15">Безбожний! не задумуй лиха на домівку праведного, й не пустош місця спокою його,</verse>
				<verse number="16">Бо праведний впаде сїм раз - і встане, безбожні же впадуть у погибель.</verse>
				<verse number="17">Як ворог твій впаде, не радуйсь, і не веселись у серцї, як він спотикнеться;</verse>
				<verse number="18">А то побачить Господь і невгодно буде воно йому, й одверне гнїв свій від його.</verse>
				<verse number="19">Не сердься на лиходїїв, і не завидуй безбожним,</verse>
				<verse number="20">Бо лихого будущина пропаща, а сьвітильник безбожних загасне.</verse>
				<verse number="21">Мій сину! Господа й царя твого страхайся; з ворохобниками не товаришуй,</verse>
				<verse number="22">Бо нагло прийде погибель від них, - і біду від обох - хто її наперед узнає?</verse>
				<verse number="23">Сказано ще й се мудрими: Вважати в судї на особу - се погано.</verse>
				<verse number="24">Хто винуватому скаже: "Ти невинен", того клясти ме люд, того зненавидить народ;</verse>
				<verse number="25">Хто ж викаже його вину, тих будуть любити й благословити.</verse>
				<verse number="26">Хто відказує по правдї, наче в уста цїлує.</verse>
				<verse number="27">Упорай перш твої поза домом справи, упорай перш усе на твойму полі, а тодї вже й в твоїй домівцї розпоряджуй.</verse>
				<verse number="28">Не будь льживим на ближнього твого сьвідком; чого ж бо тобі оманювати устами твоїми?</verse>
				<verse number="29">Не говори: Як він менї вчинив, так само й я йому вчиню: відплачу чоловікові по вчинкам його.</verse>
				<verse number="30">Йшов я раз попри поле чоловіка лїнивого, й уз виноградний сад чоловіка скупоумного:</verse>
				<verse number="31">Дивлюсь - терниною все позаростало, земля кругом кропивою окрилась, а камінна огорожа розвалилась.</verse>
				<verse number="32">Споглянув я й взяв се до серця, споглянув та й навчивсь такій пересторозї:</verse>
				<verse number="33">Не довго будеш спати, не довго дрімати; не довго - згорнувши руки, полежиш, -</verse>
				<verse number="34">Аж ось прийде, мов прихожий, вбожество твоє, й нужда твоя - мов чоловік оружний.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">І се теж приповістки Соломонові, що їх позбірали вчені мужі Езекії, царя Юдейського:</verse>
				<verse number="2">Господня слава в тому, щоб справи в тайнї скривати, а честь царів - розвідувати дїло.</verse>
				<verse number="3">Як неба висота й землї глибина, так серце у царів - невідоме.</verse>
				<verse number="4">Віддїли жужелицю від срібла, а вийде у срібленника (чистий) посуд:</verse>
				<verse number="5">Віддали од царя неправедника, а правдою престол його стояти буде.</verse>
				<verse number="6">Не величайсь перед царем і на місцї для князїв не становись;</verse>
				<verse number="7">Бо красше, коли тобі скажуть: "Ходи сюди висше", анїж би тебе понижено перед значним, що його вбачали очі твої.</verse>
				<verse number="8">Судитись не хапайсь, бо що робити будеш, як вкінцї супротивник твій засоромить тебе?</verse>
				<verse number="9">Судися з противником твоїм, але тайни його не зраджуй,</verse>
				<verse number="10">Щоб хто не насьміявсь із тебе, се почувши, а тодї неслава твоя все буде на тобі.</verse>
				<verse number="11">Як золоті яблочка на прозорій срібній тарілцї, так слово, сказане до ладу.</verse>
				<verse number="12">Як перстень золотий, й дорога прикраса, так мудрий докірник уважному уху.</verse>
				<verse number="13">Чим у жнива снїжна прохолода, тим є вірний посланець тому, хто його послав; він приносить відраду душі свого пана.</verse>
				<verse number="14">Як хмари й вітри без дощу, так чоловік, що голосно говорить про дарунки, яких не дає.</verse>
				<verse number="15">Лагідність прихиляє ласку вельможних, і мягкий язик ломить тверду кістку.</verse>
				<verse number="16">Коли знайшов ти мед, так їж до схочу, та гляди, щоб з переситу не довелось, його вернути.</verse>
				<verse number="17">Не вельми то вчащай до дому твого друга, а то переситиш його й станеш ненавистним.</verse>
				<verse number="18">Що молот і меч та гострая стріла, те чоловік, що ложно сьвідчить на ближнього свого.</verse>
				<verse number="19">Що зуб спорохнїлий та нога болюча, те саме надїя на невірного в день нужди.</verse>
				<verse number="20">Роздягти в день холодний, й налити оцту в рану, - все одно, що сьпівати піснї зжуреному серцю.</verse>
				<verse number="21">Голоден ворог твій, ти хлїбом нагодуй; а хоче пити він, подай води напитись;</verse>
				<verse number="22">Тим бо збереш жарюче углє на голову йому, й Господь се нагородить тобі.</verse>
				<verse number="23">Північний вітер дощ наганяє, а потайний язик сердиті лиця робить.</verse>
				<verse number="24">Лїпше жити в кутку на крівлї, нїж з жоною сварливою у широкій хатї.</verse>
				<verse number="25">Як прихолодная вода душї у згазї, так добра звістка з далекої країни.</verse>
				<verse number="26">Як скаломучений колодїзь чи криниця, так правий, що тремтить перед безбожним.</verse>
				<verse number="27">Як нездорово їсти надто много меду, так добуватись слави - не є славою.</verse>
				<verse number="28">Що місто отворене й без муру, те - чоловік, що не панує над духом своїм у мові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">Як лїтом снїг, а в жнива дощ, так дурневі почесть не лицює.</verse>
				<verse number="2">Як пурхне горобець і ластівка полине, так і незаслужене прокляттє прогуде.</verse>
				<verse number="3">Як пуга на коня, як на осла лозина, так на дурних ломака.</verse>
				<verse number="4">Не відказуй безумному по дурному, щоб не стався похожим на його.</verse>
				<verse number="5">Не відказуй безумному по дурощам його, щоб він не вважав себе мудрим ув очах своїх.</verse>
				<verse number="6">Той ноги сам собі підрізує на свою муку, хто розпорядок свій дає через дурного.</verse>
				<verse number="7">Як ноги в кривого підоймаються не рівно, так само й приповість в устах безумних.</verse>
				<verse number="8">Що камінь дорогий укладати в пращу, те саме - дурневі віддати шану.</verse>
				<verse number="9">Що в пяного в руцї колючая тернина, - те приповість ув устах дурного.</verse>
				<verse number="10">Розумний господарь усячину сам робить, дурний наймає всїх, кого де нї зустріне.</verse>
				<verse number="11">Як пес вертаєсь до блювотини своєї, так дурний повторяє дурощі свої.</verse>
				<verse number="12">Бачив ти чоловіка, що себе за мудрого має? На дурного більш надїї, анїж на такого.</verse>
				<verse number="13">Лїнивий каже: "Лев на дорозї! лев на царинї!"</verse>
				<verse number="14">Як двері обертаються все на своїх завісах, так легун - на свойму ложі.</verse>
				<verse number="15">Лїнивий спускає руку свою в миску, та тяжко йому донести її до рота.</verse>
				<verse number="16">Легун здається сам собі мудрійшим за семеро, що в лад, подумавши, відповідають.</verse>
				<verse number="17">Ловить той пса за уші, хто, переходячи мимо, вдається в сварку других.</verse>
				<verse number="18">Як той, хто з засїдки мече огонь, стріли й смерть,</verse>
				<verse number="19">Так і чоловік, що зрадливо шкодить ближньому свому, а потім каже: "Я тільки жартував!"</verse>
				<verse number="20">Як дров не підкладай, огонь потухне хутко: На ухо не шепчи, - втихне ворожнета.</verse>
				<verse number="21">Як уголь про жар, а дерево про огонь, так і сварливий про те, щоб роздувати сварку.</verse>
				<verse number="22">Слова підшепника - як ласощі, й вони ввіходять в черево глибоко.</verse>
				<verse number="23">Що глиняна посудина, обтягнена нечистим сріблом, те саме бутні уста й злобнеє серце.</verse>
				<verse number="24">Устами ворог придобряєсь, а в серцї зраду він голубить.</verse>
				<verse number="25">Не вір йому, як він ласкавенько говорить, бо сїм гидот седить у його серцї.</verse>
				<verse number="26">Хоч ненависть він тайно ховає, то відкриєсь злоба його серед громади.</verse>
				<verse number="27">Хто яму вириє, сам упаде в неї, а хто котить каменя в гору, до того він і вернесь.</verse>
				<verse number="28">Зрадливий язик ненавидить тих, кого він ранить, і лестючі слова погибель готують.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">Не хвались завтрішним днем, не знаєш бо, що той день уродить.</verse>
				<verse number="2">Нехай вихвалює тебе хто другий, а не твої уста, - чужий, а не твій язик.</verse>
				<verse number="3">Важке каміннє, а пісок так само, та гнїв дурного обоє переважить.</verse>
				<verse number="4">Жорстокий гнїв, палка і лютість, та проти ревностї хто встояти зможе?</verse>
				<verse number="5">Докір явний багато лїпший, анїж укрита любов.</verse>
				<verse number="6">Лїпші щирі догани від люблячого, анїж зрадливі поцїлуї від того, що ненавидить.</verse>
				<verse number="7">Хто ситий, наступить і на крижку з медом, а голодній душі й гірке - солодке.</verse>
				<verse number="8">Як пташка, що гнїздо покине, так само й чоловік, що місце своє покинув.</verse>
				<verse number="9">Мастї й пахощі радують серце: такий же й друг солодкий, що з серця раду удїляє.</verse>
				<verse number="10">Не покидай свого, нї батькового друга, і в братів дом не йди в лиху твою годину: Лїпший сусїд близький, анїж брат далеко.</verse>
				<verse number="11">Розумен будь, сину, втїшай моє серце, щоб знав я, що менї злоріцї відказати.</verse>
				<verse number="12">Розважливий бачить лихо й ховається, а недосьвідні простаки гонять вперед, і в біду попадають.</verse>
				<verse number="13">Бери з нього платтє, він бо за чужого ручався, й за стороннього бери застав у нього!</verse>
				<verse number="14">Хто з ранку раннього товариша, знай, хвалить, про того думають, що се його він судить.</verse>
				<verse number="15">Безнастанне капаннє з криші у негоду, а жінка сварлива - вони одно;</verse>
				<verse number="16">Хто хоче здержати її, той намагаєсь з'упинити вітра, та сховати в руцї оливу, що дає знати про себе.</verse>
				<verse number="17">Як залїзо гострить залїзо, так гострить чоловік зір друга свого.</verse>
				<verse number="18">Хто стереже свою фиґовину, той їсти ме фиґи з неї, а хто береже добра пана свого, той у добрій славі буде.</verse>
				<verse number="19">Як у водї лице відбиваєсь до лиця, так само й серце чоловіче - до чоловіка,</verse>
				<verse number="20">Ненаситня безодня й пекло, - оттак неситі й очі людські.</verse>
				<verse number="21">Що огонь про срібло, про золото ж піч те про людину уста, що хвалять її.</verse>
				<verse number="22">Товчи безумного так як зерно у ступі, - не вилущиш його з дурноти його.</verse>
				<verse number="23">Назирай пильно за скотом твоїм і май стараннє про череду твою;</verse>
				<verse number="24">Добуток бо не на віки, бо й власть - чи ж вона переходить із роду в рід?</verse>
				<verse number="25">Показується трава, виказуєсь зелень, та й збирають по горах сїна.</verse>
				<verse number="26">Ягнята дають тобі одежу, козли - за що купити поле.</verse>
				<verse number="27">Доволї молока козиного на їжу тобі, на їжу родинї твоїй, та й на прожиток челядї твоїй.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="28">
				<verse number="1">Безбожник втїкає й тодї, як нїхто за ним не жене, а праведник сьміливий як лев.</verse>
				<verse number="2">Коли край одступить від закону, тодї в йому много старших, а з одним розумним і тямущим мужом - він довговічен.</verse>
				<verse number="3">Убогий чоловік, що вбогих оббирає, - се ливень проливний, що хлїб на нивах змиває.</verse>
				<verse number="4">Відступники від закону безбожних вихваляють, а ті що певнять закон, - гнїв на них мають.</verse>
				<verse number="5">Ледачі люде не розуміють правди; хто вірен Господу, такий на все розумен.</verse>
				<verse number="6">Лучший той злиденник, що непорочен ходить, нїж багатир, що кривими путьми ступає.</verse>
				<verse number="7">Додержуєш закон, - розумний син ти в батька, з ледачими дружиш, - отця твого соромиш.</verse>
				<verse number="8">Хто маєтки свої намножує лихвами, збірає про того, хто помагає вбогим.</verse>
				<verse number="9">Хто ухо відхиляє, щоб не слухать закону, того й молитва - хиба лиш гидота.</verse>
				<verse number="10">Хто праведних звів на беззаконну стежку, сам упаде в свою яму, а невинним таки добре буде.</verse>
				<verse number="11">Чоловік багатий - мудрий в очах своїх, та злиденник розумний його осоромить.</verse>
				<verse number="12">Як праведні веселяться, то й велика радість, як же в гору ростуть безбожні, ховаються люде.</verse>
				<verse number="13">Хто прикриває гріхи свої, не зазнає щастя, а хто признається й їх покине, той ласки доступить.</verse>
				<verse number="14">Щасливий чоловік, що все в страсї ходить; хто ж серце запече, у біду попаде.</verse>
				<verse number="15">Як лев рикаючий й ведмідь голодний, так пан безбожний убогій людинї.</verse>
				<verse number="16">Нерозумний володїтель тїснить людей многих, хто ж користї не любить, - життє продовжає.</verse>
				<verse number="17">Чоловік, що привинивсь проливом людської крови, - хоч би втїкав і в могилу, нїхто його не здержить.</verse>
				<verse number="18">Хто ходить в невинностї, не дознає шкоди, хто ж ступає путьми кривими, - на одній з них впаде.</verse>
				<verse number="19">Хто паше свою землю, мати ме що їсти, хто ж любуєсь у неробстві, глодати ме злиднї.</verse>
				<verse number="20">Вірний чоловік - богатий на спасибі, хто ж рад борзо збогатитись, той не уйде кари.</verse>
				<verse number="21">Не добре, в судї вважати на особу; такий чоловік й за окраєць хлїба одступить від правди.</verse>
				<verse number="22">Завидливий наздогін біжить за багацтвом, і не в догад йому, що здогонить злиднї.</verse>
				<verse number="23">Хто другому дорікає, здобуде з часом більше ласки, як той, що лестить язиком.</verse>
				<verse number="24">Хто в батька-матері вкраде, та й каже: "се не гріх", - той товариш рабівника.</verse>
				<verse number="25">Надутий розпалює сварку, хто ж надїєсь на Господа, - добро йому буде.</verse>
				<verse number="26">Хто лиш на себе вповає, той безумен, а хто ходить у мудростї - спасеться від злого.</verse>
				<verse number="27">Хто вбогому дає, не знати ме нужди, хто ж одвертає очі свої од його, - того проклинають.</verse>
				<verse number="28">Як безбожні йдуть у гору, - ховаються люде; як же вони упадають, - праведник більшає.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="29">
				<verse number="1">Коли чоловіка картають, а він все таки тугошийий, то й буде розбитий, й не буде йому лїку.</verse>
				<verse number="2">Як много праведних, - люде веселяться; як запанують же ледачі, тодї народ стогне.</verse>
				<verse number="3">Хто любить мудрість, той отцеві втїха, хто ж з блудницями живе, той майно марнує.</verse>
				<verse number="4">Правосуд царя скріпляє країну, хто ж бажає подарунків, - пустошить її.</verse>
				<verse number="5">Хто леститься другу свому, стелить сїтї під ноги йому.</verse>
				<verse number="6">В грісї в ледачого - сїть про його, а праведний - все веселий і радуєсь.</verse>
				<verse number="7">Праведний щиро вникає у справу бідних, безбожний не розбірає справи.</verse>
				<verse number="8">Люде розворотні ворохоблять місто, мудрі ж неспокій втихомиряють.</verse>
				<verse number="9">Як мудрий із дурним заведе рахубу, то, чи гнїваєсь, чи сьміється, - не має спокою.</verse>
				<verse number="10">Безвинного не люблять душогубцї, а праведні журяться про життє його.</verse>
				<verse number="11">Дурний усю свою досаду виливає, а мудрий здержує її.</verse>
				<verse number="12">Як любо панові слухати неправди, то й всї слуги в його ледачі.</verse>
				<verse number="13">І бідні й деруни помішані з собою, та обох їх очам дає Господь сьвітло.</verse>
				<verse number="14">Коли вбогих царь по правдї судить, то престол його на все утвердиться.</verse>
				<verse number="15">Лоза й огроза - вони дають мудрість; та син, лишений на волю, соромить матїр.</verse>
				<verse number="16">Як множаться безбожні люде, множиться й беззаконність, та праведні побачять їх погибель.</verse>
				<verse number="17">Карай твого сина, а дасть спокій тобі, й принесе радість серцю твойму.</verse>
				<verse number="18">Як нїкому, (Божу) обявляти правду, ійде народ в розтеч; щаслив лиш той, хто додержує закону.</verse>
				<verse number="19">Словами годї раба навчити; хоч він їх і чує, та що ж не слухає.</verse>
				<verse number="20">Чи бачив ти чоловіка, прудкого до мови? - на дурного більш надїї анїж на його.</verse>
				<verse number="21">Коли слуга з малку в розкошах зростає, схоче він опісля зробитись сином.</verse>
				<verse number="22">Чоловік гнївливий розводить сварку, та й палкий не трохи грішить.</verse>
				<verse number="23">Гординя веде чоловіка в погорду, а покірний духом наживає честї.</verse>
				<verse number="24">Хто з злодїєм дїливсь, ненавидить свою душу; він чує закляттє*, та не виявляє.</verse>
				<verse number="25">Хто боїться людей, той в біду попаде; хто ж боїться Господа, буде безпечен.</verse>
				<verse number="26">Многі шукають ласки в володарів (земних), та долею людською - володїє Господь.</verse>
				<verse number="27">Гидота праведним - чоловік ледачий, безбожнику ж гидота - хто ходить правою дорогою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="30">
				<verse number="1">Се слова Агура, сина Якейового, - слова вдуновені, що сказав їх сей чоловік Ітіїлові й Укалові:</verse>
				<verse number="2">Справдї, я більший невіжа, нїж хто небудь зміж людей, і мудростї людської нема в менї;</verse>
				<verse number="3">Я премудростї не вивчивсь, і знання сьвятих я не маю.</verse>
				<verse number="4">Хто взійшов на небо, й зійшов із неба? Хто вітри стулив у кулацї в себе? Хто, мов в одежину, повгортав води (надземні)? Хто поставив всї земні гряницї? Яке імя йому? Яке імя синові його? Хиба ти се знаєш?</verse>
				<verse number="5">Всяке слово в Бога - чисте; він - охорона вповаючим на його.</verse>
				<verse number="6">Не додавай нїчого до слів його, щоб він не доказав тобі твоєї неправди.</verse>
				<verse number="7">Двох речей прошу я в тебе, не відкажи менї, покіль я умру:</verse>
				<verse number="8">Марноту й неправду держи далеко від мене; нї злиднїв нї багацтва не давай менї, а живи тілько щоденним хлїбом,</verse>
				<verse number="9">Щоб я, не голоден, не відрікся тебе, кажучи: Хто менї Господь? а в злиднях не став красти, а відтак не призивав імя Бога мого марно.</verse>
				<verse number="10">Не прискаржуй злобно раба перед його паном, щоб той не прокляв тебе, й ти не провинився.</verse>
				<verse number="11">Є такі, що проклинають і рідного батька; є, що не благословляють і рідної неньки.</verse>
				<verse number="12">Є такі, що в себе в очах чистими здаються, хоч вони не вмиті з поганї своєї.</verse>
				<verse number="13">Є такі, що в гору глядять очима, геть то піднімають повіки свої.</verse>
				<verse number="14">Є такі, що в них зуби, як мечі, а челюстї - ножі, щоб убогих пожирати і злиденних їсти.</verse>
				<verse number="15">Ненаситність дві дочки має: "давай, давай!" А навіть - три ненаситні, ба й четверта не скаже: годї!</verse>
				<verse number="16">Преисподня та й утроба неплодна: пісковина, що води несита, земля, що поливаннєм, та огонь, що не скаже: годї!</verse>
				<verse number="17">Око, що поругає батька й не знає покори перед матїррю, нехай виклюють ворони на ріцї й вижруть орлята.</verse>
				<verse number="18">Троє річей дивовижних на сьвітї про мене, ба чотирох я не розумію;</verse>
				<verse number="19">Шлях в орла під небесами; дорога гадини на скелї; дорога корабля на морі, й дороги мужчини до дївчини.</verse>
				<verse number="20">Та й у перелюбницї стежка такова ж: вдовольнилась, обтерла рот собі, та й каже: Я ж нїчого поганого не зробила!</verse>
				<verse number="21">Під трома земля трясеться, ба чотирьох здержати не може:</verse>
				<verse number="22">Раба, що зацарює; безглуздого, як пожитку має доволї,</verse>
				<verse number="23">Плюгаву женщину, коли заміж вийде, і служебку, як займе місце господинї своєї.</verse>
				<verse number="24">А ось чотирі малі на землї, що мудрійші над мудрих;</verse>
				<verse number="25">Мурашки, - народ слабонький, а лїтом наготовлюють запаси собі;</verse>
				<verse number="26">Миші, - народ слабосилок, а на скелях хати собі будують;</verse>
				<verse number="27">В сарани царя немає, а вся вона, мов військо, полками виходить;</verse>
				<verse number="28">Павук лапками спираєсь, та він і в палатах у царя буває.</verse>
				<verse number="29">А сї троє мають ходу стрійну, ба, четверо гордо виступають:</verse>
				<verse number="30">Лев, - силач між зьвірами, нїкому не вступить; кінь і козел, та царь серед свого народу.</verse>
				<verse number="31">Коли ти, загнавшись в лютостї, зробив безумство коли, та знов замислив недобре, то затули уста рукою;</verse>
				<verse number="32">Бо, як збиваннє молока дає масло, а удар у ніс виводить кров, так і розбуджений гнїв виводить сварку.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="31">
				<verse number="1">Се слова царя Лемуїла; наука, яку дала йому мати його:</verse>
				<verse number="2">Що ж, сину мій? що, дитино тїла мого? що, обітниць моїх ти сину?*</verse>
				<verse number="3">Не оддавай жіноцтву сил твоїх, анї поступків твоїх тим погубницям царів.</verse>
				<verse number="4">Не царям, Лемуїлю, не царям пити вино, не князям сикер попивати,</verse>
				<verse number="5">Щоб вони, напившись, права не забули та й не покривили суду всїх людей убогих.</verse>
				<verse number="6">Дайте сикеру бідоласї, й вина тим, що їх серце в горю;</verse>
				<verse number="7">Нехай випє й свої забуде злиднї, та не думає все про свої страдання.</verse>
				<verse number="8">Отверай уста за того, хто голосу нїде не має, та щоб сиріт боронити.</verse>
				<verse number="9">Одверзай уста твої на правосуд та для справи бідного й нужденного.</verse>
				<verse number="10">Хто знайде жінку честиву? цїна їй перел дорожша;</verse>
				<verse number="11">Серце мужове певне її, й не малий з неї прибуток;</verse>
				<verse number="12">Платить вона добром йому, а нїколи злом, покіль віку її.</verse>
				<verse number="13">Дбає про лен та вовну, й охочо працює власними руками.</verse>
				<verse number="14">Мов купецький корабель той, здобуває хлїб здалека.</verse>
				<verse number="15">Встане вдосьвіта, домашнім роздасть їжу, а дївкам їх дїло.</verse>
				<verse number="16">Схоче поля - є й на поле; з свого дорібку садить виноградник.</verse>
				<verse number="17">Оперізуєсь силою й кріпить руки свої.</verse>
				<verse number="18">Бачить, що праця чесна й добра, проте сьвітло в неї не гасне й пізної ночі.</verse>
				<verse number="19">Простягає руки до прядки, а палцї її беруть веретено.</verse>
				<verse number="20">Долоню свою розтулює бідному, подає руку нужденому.</verse>
				<verse number="21">Не боїться, що ріднї студено буде; - вся семя має подвійну одежу.</verse>
				<verse number="22">Робить вона собі коври; висон, пурпур - її одежа.</verse>
				<verse number="23">Мужа її всяке знає; сидить він у воротях між громадськими мужами.</verse>
				<verse number="24">Тче вона покривала й продає, а пояси доставляє купцям Финикийським.</verse>
				<verse number="25">Трівкість і краса - одежа її, й весело глядить вона в будущину.</verse>
				<verse number="26">Уста свої отвирає лиш на слова мудрі, на язицї в неї - лагідна наука.</verse>
				<verse number="27">Пильно вона наглядає за порядком в домі, і не знає їсти хлїба - нїчо не робивши.</verse>
				<verse number="28">Встають дїти, - її величають, і муж її всюди вихваляє:</verse>
				<verse number="29">Много женщин честивих, - ти ж усїх перевисшила!</verse>
				<verse number="30">Бо принада - річ непевна, пишна врода - річ минуща; богобоязлива ж жінка - от кого хвалити треба!</verse>
				<verse number="31">Платїть же їй після того, що її надбали руки; славіть її у громадї за її учинки!</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="21">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Слова речника, сина Давидового, царя Ерусалимського:</verse>
				<verse number="2">Марна марнота! говорить речник; марнота над марнотами, - все марне!</verse>
				<verse number="3">Що за хосен чоловікові з усієї працї його, що він працює під сонцем?</verse>
				<verse number="4">Рід проходить і рід приходить, тільки земля стоїть собі вовіки.</verse>
				<verse number="5">Сонце сходить, сонце й заходить, та й квапить знов до того місця, де має сходити.</verse>
				<verse number="6">Вітер повіє на полуднє, потім поверне 'д півночі; знай, крутиться навкруги, та й вертається туди, звідки взявся.</verse>
				<verse number="7">Усї ріки течуть у море, та й море не переповнюєсь, і туди, звідки взялись, вони неначе вертаються, щоб знов текти.</verse>
				<verse number="8">Всї річі трудні; не може чоловік всього висловити; не насититься око, дивлячись, не наповниться ухо, слухаючи.</verse>
				<verse number="9">Що було колись, те буде й знов, і що дїялось, те й дїяти меться, й нема нового нїчого під сонцем.</verse>
				<verse number="10">Станеться часом дещо, про що люде кажуть: Ось новина! так воно давно вже бувало за попередніх часів.</verse>
				<verse number="11">Нема спомину про старовину; так само й потомство не держати ме в памятї того, що колись постане.</verse>
				<verse number="12">Я, проповідник-речник, царював над Ізраїлем в Ерусалимі;</verse>
				<verse number="13">І віддався цїлим серцем тому, щоб слїдити та мудро вивідувати все, що дїється під сонцем. Тяжка се праця, що її дав Бог людям, щоб нею займались!</verse>
				<verse number="14">Видав я все, що робиться під сонцем: - що ж? усе марнота й мука для духа.</verse>
				<verse number="15">Криве не буде простим, а чого нема, те нї-що й рахувати.</verse>
				<verse number="16">Я говорив в мойму серцї: Ось я став великим, і придбав більш мудростї, нїж усї ті, що царювали поперед мене в Ерусалимі, й серце моє бачило багато мудростї й знання.</verse>
				<verse number="17">І направив я свого духа на те, щоб спізнати, що се таке мудрість, і що таке безумність та дурнота; та пересьвідчився, що й се томить духа;</verse>
				<verse number="18">Бо в кого більш мудростї, в того більш і смутку; й хто прибільшує знаннє, - прибільшує й гризоти.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">От і кажу собі в серцї: Дам я тобі покушати радощів, - заживай добра! Аж і се марнота.</verse>
				<verse number="2">Про сьміх сказав я: Дурниця! а про радощі: Що з вас?</verse>
				<verse number="3">Подумавши, давай я, підвеселяти себе вином, і, ходючи слїдом за премудростю, придержуватись і сієї дурницї, аж докіль побачу, що гаразд для синів людських, що повинні б вони робити під небом, живучи так недовго на сьвітї.</verse>
				<verse number="4">Брався я за великі працї: будував будинки, насаджував виноградники,</verse>
				<verse number="5">Заводив собі сади й огороди до прогульки, й насадив у них всяке дерево плодове;</verse>
				<verse number="6">Я робив стави - поливати дерева, що росли в гаях у мене;</verse>
				<verse number="7">Куповав бранцї й бранки, а то були в мене й домовники; були в мене стада буйної й дрібної скотини більш, нїж у всїх, що перше мене були в Ерусалимі;</verse>
				<verse number="8">Призбірав я собі срібло й золото й скарби з царів і земель; завів у себе сьпіваків і сьпівачок і все, що веселить людей, та всякі музичні прибори.</verse>
				<verse number="9">Я зробивсь великим і богатим, так що переважив усїх, що бували поперед мене в Ерусалимі, а при всьому тому премудрість моя зоставалась у мене.</verse>
				<verse number="10">Чого б нї забажали очі мої, я вволяв їх волю; не уймав мому серцю нїяких радощів; серце бо моє веселилось усїми трудами моїми, й се був мій пай з усїх трудів моїх.</verse>
				<verse number="11">Та як поглянув я на все, що мої руки зробили й скільки завдавав я собі клопоту, працюючи, - бачу, що все воно марне, тільки мучить дух, і нїякої з того користї під сонцем.</verse>
				<verse number="12">І завзявсь я міркувати, що воно премудрість і що таке воно дурнота та без'ум; (Що вдїє той, що по царі постане? Вже з давен воно зроблено.)</verse>
				<verse number="13">І я побачив, що мудрість бере гору над дурнотою, як сьвітло над темрявою:</verse>
				<verse number="14">У мудрого очі в голові, а дурний ходить потемки; та пізнав я й те, що суджено долю однаку й сьому й тому.</verse>
				<verse number="15">І кажу сам собі; доля дурного, се й моя доля. Про що ж менї було добиватись мудростї? І мусїв сказати сам собі: І се марнота!</verse>
				<verse number="16">Мудрого не будуть споминати вічно, так само як і дурного; в будущинї все забудесь, - і, о горе! мудрий вмірає так само, як і дурний.</verse>
				<verse number="17">І зробилось менї життє ненавидним, і огидло менї все, що дїється під сонцем; бо все воно марнота й утома духа.</verse>
				<verse number="18">І зненавидїв я всю працю мою, що працював під сонцем; бо маю все те зіставити другому, хто постане по менї.</verse>
				<verse number="19">А хто знає, чи він буде мудрий, чи дурний? Однакже він буде панувати над тим усїм, що я трудом здобував, та показав себе мудрим під сонцем. І ось - марнота!</verse>
				<verse number="20">І я одвернувся й вговорював моє серце, відречись усього, над чим працював під сонцем;</verse>
				<verse number="21">Инший бо працює з розумом, розсудливо й корисно, та й мусить покинути працю свою комусь такому, що не робив нїчого в тому, як коли б воно йому належалось. Се марнота, се річ вельми сумна!</verse>
				<verse number="22">Бо що буде чоловікові за всї працї його, що томив себе, й за всю журбу серця свого під сонцем?</verse>
				<verse number="23">Щодня він журився й побивався, ба й у ночі не було впокою. Чи ж не марнота се?</verse>
				<verse number="24">Не у власті людській і се добро, щоб їсти да пити й насолоджувати душу свою тим, що працею здобув. Я пересьвідчивсь, що й се з руки Божої;</verse>
				<verse number="25">Бо хто може їсти і вживати без його ласки?</verse>
				<verse number="26">Тому бо, хто вгоден йому, дає він мудрість і знаттє й радощі; а грішному, щоб запобігав, дбав і до купи збірав, а вкінцї зіставив тому, кого Бог вподобав. Тут знов - марнота й утома духа.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Усьому під небом свій час і всякому дїлу своя пора:</verse>
				<verse number="2">Час родитись і час умірати, час насаджувати й час виривати насаджене;</verse>
				<verse number="3">Час убивати й час гоїти, час валити й час будовати;</verse>
				<verse number="4">Час плакати й час сьміятись; час сумовати й час танцювати,</verse>
				<verse number="5">Час розкидати каміннє й час збірати каміннє; час обіймати й час від обнимань відхилятись;</verse>
				<verse number="6">Час шукати й час губити; час збірати й час розкидати!</verse>
				<verse number="7">Час роздирати й час сшивати; час мовчати й час говорити;</verse>
				<verse number="8">Час любити й час ненавидїти; час воюватись і час миритись.</verse>
				<verse number="9">Яка користь буде трудящому з усієї роботи його?</verse>
				<verse number="10">Міркував я про ту журбу, яку дав Бог людям, щоб у нїй вправлялись.</verse>
				<verse number="11">Усе він сотворив свого часу гарно, й сьвіт вложив їм у душу; тільки що чоловікові не зрозуміти всього твору Божого з почину та й до кінця.</verse>
				<verse number="12">Зрозумів я, що їм нема нїчого лучшого, як веселитись і чинити добре, поки й життя їх.</verse>
				<verse number="13">І коли хто їсть і пє, й бачить добро в кожній працї своїй, то й се дар Божий.</verse>
				<verse number="14">Зрозумів я, що все, що творить Бог, тріває навіки: нїчого до того придати й нїчого з того уймити; Бог чинить усе так, щоб перед ним почесть почувати.</verse>
				<verse number="15">Що було, те є й тепер; що буде, те вже було, - і Бог викликає знов те, що минуло.</verse>
				<verse number="16">Ще ж бачив я під сонцем: де б мала правда бути, там кривда; де б бути правосуддю, там кривосуддє.</verse>
				<verse number="17">І сказав я в серцї мойму: Праведного й безбожного судити ме Бог, бо прийде час про все, а тодї й суд на всякі вчинки.</verse>
				<verse number="18">І сказав я в серцї мойму про дїтей людських, що Бог витрібовує їх, нехай знають, що й вони зьвіррє.</verse>
				<verse number="19">Доля бо людська й доля зьвіряча однака; як сї вмірають, так і ті вмірають, і одно диханнє у всїх, а людина не переважує зьвіря, бо все марнота.</verse>
				<verse number="20">Все йде в одно місце: взялось із перстї й усе вернесь у порох.</verse>
				<verse number="21">Хто бо знає, чи дух людський іде в гору, й чи зьвірячий дух ійде вниз, у землю?</verse>
				<verse number="22">Оце ж я побачив, що нема нїчого лучшого, як уживати чоловікові своєї працї; бо се доля його; бо хто приведе його поглянути на те, що послї него буде?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">І обернувсь я, й побачив всяку пригнобу, що дїється під сонцем, і бачив сльози пригноблених, що нема їм утїшителя; а тут у руках гнобителїв - сила, за тих же нїхто не заступиться.</verse>
				<verse number="2">І вважав я тих, що померли, щаслившими над живих, - тих, що вже нема на сьвіті, над тих, що живі ще;</verse>
				<verse number="3">А над сих і тих щаслившими - ще ненароджених на сьвіт, що не бачили того зла, яке дїється під сонцем.</verse>
				<verse number="4">Бачив я таки, що всяка праця й всяка користь з роботи викликує зависть між людьми. Та й се - марнота й мука духові.</verse>
				<verse number="5">Дурень той, хто седить, склавши руки, й гризе власне тїло, приговорюючи:</verse>
				<verse number="6">Лучше жменя в спокою над пригорщі, повні працї й марного силкування.</verse>
				<verse number="7">І знов я обернувся, та й побачив марноту під сонцем:</verse>
				<verse number="8">Людина собі одинока, нї сина, нї брата, а не перестає працювати, очі його ненаситні на багацтво. Та кому ж се я дбаю, й позбавляю душу мою всякого добра? Та й се - марнота й недобра робота!</verse>
				<verse number="9">Двом лучше, нїж одному, вони бо мають більшу користь із своєї працї;</verse>
				<verse number="10">Бо як один упаде, другий підніме свого товариша. Горе ж одинокому, як упаде, а нема другого, що підняв би його.</verse>
				<verse number="11">Так само, як лежать удвох, - їм тепло; а хто самітен, як йому нагрітись?</verse>
				<verse number="12">І коли хто подужає одного, то удвох встоять проти його. Троіста нитка не так хутко рветься.</verse>
				<verse number="13">Лучший убогий та розумний молодик, нїж старий, а дурний царь, що не вміє приймати поради;</verse>
				<verse number="14">Бо той, вийшовши з темницї, стане царем, дарма що в свойму царстві родився убогим.</verse>
				<verse number="15">Бачив я між усїма, що ходять під сонцем, із тим другим молодиком, що займе опісля місце тамтого.</verse>
				<verse number="16">Безлїч було народу перед ним, а пізнїйші не будуть радуватись ним. І се марнота та мука духові.</verse>
				<verse number="17">Уважай на ногу твою*, йдучи в дом Божий, і будь готовий, скорше слухати, нїж приносити жертви робом дурнїв, що навіть не знають, як вони не гаразд чинять.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Не квапся язиком, і серце твоє нехай не посьпішає вимовляти слово перед Богом. Бог бо на небі, а ти на землї; тим нехай у тебе буде слів не багацько.</verse>
				<verse number="2">Бо як сни снуються тодї, як багацько клопотів, так і мова дурного виявлює себе многостю слів.</verse>
				<verse number="3">Як обречешся обітом перед Богом, то не гайсь його спевнити, не любить бо він дурних; спевни твою обітницю.</verse>
				<verse number="4">Лучше не обітувати, нїж, обітувавши, не спевнити.</verse>
				<verse number="5">Не давай устам твоїм уводити тебе в провину, й не кажи ангелам (Божим): Се була похибка. На що тобі того, щоб Бог прогнївався за твої слова та й в нїщо обернув дїло рук твоїх?</verse>
				<verse number="6">Бо, як у многих видивах сонних, так і в многих словах - багато марноти. Нї! ти бійся Бога.</verse>
				<verse number="7">Як побачиш у якій країнї, що тїснять убогого та суд і правду насилують, то не дивуйся тому, бо над високим стоїть висший, а над ними ще висший;</verse>
				<verse number="8">Перед же веде в цїлій країнї - царь, а сей дбає про всю країну.</verse>
				<verse number="9">Хто любить гроші, не вдовольниться нїколи, хто ж любить багацтво, не похіснуєсь ним. А се - марнота.</verse>
				<verse number="10">Намножується статків, та бо намножується й тих, що їх спотребовують; і яке ж тому добро, чиї вони: хиба що дивиться на них своїми очима?</verse>
				<verse number="11">Роботящий солодко спить, чи він ізїв мало, чи багацько; а пересит не дає багатому заснути в смак.</verse>
				<verse number="12">Є ще одна доскулююча неміч, яку я бачив під сонцем; багацтво, що береже багатий на шкоду собі.</verse>
				<verse number="13">Гине се багацтво через нещасливі пригоди; в його родиться син, і йому нїчо не допадеться в руки.</verse>
				<verse number="14">Як вийшов нагим із материної утроби, таким і відходить, яким прийшов, і з усього, що придбав працею, не візьме, щоб понести в руцї своїй.</verse>
				<verse number="15">Се ж велике лихо: яким прийшов, таким і відходь! Яка ж йому тодї користь, що завдавав собі працї на вітер?</verse>
				<verse number="16">А він увесь вік свій їв у потемках, у великій журбі, в досадї та прикростях!</verse>
				<verse number="17">От же що здалось менї добрим: їсти й пити та солодко вживати добра з працї своєї під сонцем через увесь час життя свого, що Бог йому дав; бо ж се доля його.</verse>
				<verse number="18">І коли дав кому Бог багацтво й достаток, і дозволив ними користуватись та брати з них свій пай, так се - дар Божий.</verse>
				<verse number="19">Не довго буде він памятати днї життя свого, тим то Бог і надоложив йому радощами серця його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Ще одно лихо бачив я під сонцем, а його не трохи між людьми:</verse>
				<verse number="2">Буває такий чоловяга, що Бог дає йому достатки, скарби й честь, та й не знає душа його недостачі в нїчому, чого бажає, та не дав йому Бог розуму, хіснуватись тим, а чужий тим користуєсь; се марнота, се сумна річ!</verse>
				<verse number="3">Коли б у такого чоловіка була цїла сотня дїтей, і він жив лїта многі, - та й ще умножились днї життя його, а як душа його не втїшається добром, та не було б йому й похорону, то я скажу: щасливший над його плод, перед часом народжений;</verse>
				<verse number="4">Сей бо нагло прийшов та й відійшов у темряву, й не знане імя його;</verse>
				<verse number="5">Він навіть не видїв і не знав сонця і він спокійнїйший, нїж той.</verse>
				<verse number="6">А той, хоч би прожив дві тисячі років, не веселившись добром сво- їм, - хиба ж не все пійде в однакове місце?</verse>
				<verse number="7">Вся праця в людини - для її рота, а душа її не насичуєсь.</verse>
				<verse number="8">Чим же переважує розумний дурного? або такий тихий, що вміє обходитись із людьми?</verse>
				<verse number="9">Однакже лучше бачити перед очима, нїж тільки жадати. І тут марнота та й утома духа.</verse>
				<verse number="10">Що є на сьвітї, тому дано імя, й знають, що се - чоловік та й що годї йому правуватись із дужчим.</verse>
				<verse number="11">Багато таких річей, що прибільшують марноту; та що лучше чоловікові?</verse>
				<verse number="12">Хто ж знає, що добре про чоловіка в часї марного життя його, що проходить, як тїнь? І хто скаже йому, що буде послї його під сонцем?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Добра слава лучша над пахущі мастї, а день смертї лучше родин.</verse>
				<verse number="2">Лучше йти в дім, де плачуть, нїж у такий, де бенкетують; усї бо люде так закінчують, а живущий прийме се до серця.</verse>
				<verse number="3">Сумуваннє лучше сьміху; бо в смутку стає серце лїпшим.</verse>
				<verse number="4">Серце мудрих - у сумному дому, а серце дурних - у веселому.</verse>
				<verse number="5">Лучше слухати докір од мудрого, нїж піснї дурних;</verse>
				<verse number="6">Бо реготаннє дурневе - се тріск тернини під казаном. Се теж марнота.</verse>
				<verse number="7">Коли мудрий тїснить других, - стається дурним, та й подарунки псують серце.</verse>
				<verse number="8">Кінець справи лучше початку, а покірний лучше такого, що високо несеться.</verse>
				<verse number="9">Не давай духу хутко в гнїв попадати, гнїв бо в серцї в дурних гнїздиться.</verse>
				<verse number="10">Не кажи: Чому то давні часи були лучші теперешніх? бо не мудрість надихає тебе сим питаннєм.</verse>
				<verse number="11">Мудрість із достатком - річ добра, іменно же про тих, що бачать сонце;</verse>
				<verse number="12">Бо під її захистом так, як під захистом гроша; та знаннє переважує ще тим, що мудрість дає життє тому, в кого вона є.</verse>
				<verse number="13">Приглядайсь управі Божій; бо хто б те випростав, що він скривив?</verse>
				<verse number="14">У днї щасливі заживай добра, а в днї нещасливі - розумуй: Бог так само сотворив сей, як і той, щоб чоловік нїчого не міг проти його сказати.</verse>
				<verse number="15">На все надививсь я за днїв марного життя мого, й на се, що праведний гине в своїй праведностї, а безбожний живе довго в безбожностї своїй;</verse>
				<verse number="16">Та ти не будь надто строгим і не показуй себе мудрим над міру: чому тобі себе губити?</verse>
				<verse number="17">Не бувай надто грішним і безумним; чому бо тобі вмірати не свого часу?</verse>
				<verse number="18">Добре чинити меш, придержуючись одного й не занедбуючи другого: хто боїться Бога, той уйде всього того.</verse>
				<verse number="19">Мудрість дає мудрому більше сили, нїж у десятьох старшин у городї.</verse>
				<verse number="20">Нема на сьвітї такого праведного чоловіка, щоб чинив добро, нїколи не грішивши;</verse>
				<verse number="21">Тим то не на кожне слово зважай, що говорять, щоб не почути тобі часом, як твій власний слуга тобі лихословить;</verse>
				<verse number="22">Твоя бо совість мусить сказати тобі, що й ти нераз лихословив другим.</verse>
				<verse number="23">Усе це розбірав я по мудрому; я бо сказав собі: Хочу бути мудрий; та мудрість далеко від мене.</verse>
				<verse number="24">Далеко все, і глибоко, так глибоко! хто дослїдить?</verse>
				<verse number="25">Я звернув серце моє на се, щоб розізнати, вислїдити та розиськати мудрість і розум, і пізнати погань дурноти, незнання та безумностї, -</verse>
				<verse number="26">І дознався, що гірше, нїж смерть - се женщина, бо вона - сїть; серце в неї капкани, а руки - ланцюги. Хто добрий перед Богом, - урятуєсь від неї, а грішник спіймається нею.</verse>
				<verse number="27">От що я знайшов, каже проповідник, розвідуючи одно за одним!</verse>
				<verse number="28">А ще чого шукала душа моя, а я не знайшов? Знайшов я одного мужчину між тисячею, женщини ж нї однієї.</verse>
				<verse number="29">Тільки се я знайшов, що Бог сотворив чоловіка правим, та люде пустились на всякі вигади.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Хто рівен премудрому - а все ж таки хто розуміє значіннє річей? - Мудрість у чоловіка розяснює лице його й перемінює насуплений вид його.</verse>
				<verse number="2">Я кажу: Чини волю царську, а се - задля присяги перед Богом.</verse>
				<verse number="3">Не квап оддалятись од його; не будь упрямим в ледачому дїлї; бо він, що схоче, все може зробити.</verse>
				<verse number="4">Слово царське потужне; хто зважиться сказати йому: Що ти робиш?</verse>
				<verse number="5">Хто певнить накази, той не дознає лиха; серце в мудрого знає й час і спосіб;</verse>
				<verse number="6">Про всяку бо річ є час і спосіб, тільки чоловікові лихо з тим,</verse>
				<verse number="7">Що він не знає, що станеться, а хто ж скаже йому, як воно станеться?</verse>
				<verse number="8">Нїхто не властен над духом, щоб здержати дух, і нема в його сили проти дня смертї, нема й пільги в службі віськовій, і провина не вирятує винуватого.</verse>
				<verse number="9">Все це я вбачав, звертаючи ввагу на те, що дїється під сонцем. Буває часом, що один чоловік панує над другим чоловіком на шкоду йому.</verse>
				<verse number="10">Так бачив я, що ховали чесно безбожників, приходили й відходили з сьвятого місця, й забувано їх у містї, де вони так поводились. Та й се марнота.</verse>
				<verse number="11">Суд над лихими вчинками не хутко судиться; через те й не лякаєсь серце людське, чинити зло.</verse>
				<verse number="12">Та хоч грішник сто раз коїть лихе й тріває в йому, то я знаю, що тільки богобоязливим буде добре, хто почуває почесть перед лицем його;</verse>
				<verse number="13">А безбожному не буде щастя й, немов би тїнь, не довго пробуде такий, хто не боїться Бога.</verse>
				<verse number="14">Ще ж, буває й ось така марнота на землї: Праведних постигає те, що заслуговали б учинки безбожних, а з безбожними дїється таке, що заслуговали б учинки праведних. І сказав я: та й се - марнота!</verse>
				<verse number="15">От і вхвалив я веселощі; бо нема нїчого лучшого чоловікові під сонцем, як їсти, пити й веселим серцем уживати; се ж супроводить його в працї в днях життя його, що дав йому Бог під сонцем.</verse>
				<verse number="16">Як звернув я серце моє на те, щоб зрозуміти мудрість і розгледїти все, що дїється на землї, де то чоловік нї в день нї в ночі не має сну, -</verse>
				<verse number="17">Тодї спізнав я по всїх дїлах Божих, що людина не второпає того, що дїється під сонцем. Скільки б нї силкувався чоловік дослїдити, він все таки не здолїє виглибити того; і коли б який мудрець сказав, що він знає, то таки він не може того дослїдити.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">На все те обернув я серце моє, щоб зрозуміти, що праведні й мудрі й дїла їх у Бога в руцї, та що чоловік нї любови нї ненавистї за те не знає, бо воно далеко перед ним.</verse>
				<verse number="2">Усьому й усїм - одно: однака доля праведному й безбожному, доброму й злому, чистому й нечистому; тому, що приносить жертви, й тому, що не приносить жертви; честивому, як і грішникові; тому, хто клянеться, як і тому, хто совіститься клястись.</verse>
				<verse number="3">Се ж то й біда в усьому, що дїється під сонцем, що доля однака всїм; тим то й серце в людей повне злостї, й безум у серцї їх, поки живота їх, а потім прилучуються до мертвих.</verse>
				<verse number="4">Поки людина в живих, має ще надїю; тим, що живому собацї лучше, нїж мертвому леву;</verse>
				<verse number="5">Бо живі знають, що помруть, а мертві нїчогісїнько не тямлять, і нема їм уже заплати, бо й память про них пішла в забуток;</verse>
				<verse number="6">І любов їх і ненависть і боротьба їх минулись, і не буде їм вже нїякої частини нї в чому, що дїється під сонцем.</verse>
				<verse number="7">Ійди ж, їж твій хлїб, радуючись, і пий твоє вино, веселючись, коли Бог ласкавий на дїла твої.</verse>
				<verse number="8">Нехай повсячасно буде на тобі одежа сьвітла, й нехай волос твій буде намащений.</verse>
				<verse number="9">Усолоджуй собі життє з жінкою твоєю, що її любиш, через усї днї марної жизнї твоєї, а котру дав тобі Бог за товаришку на всї швидколетні днї твої під сонцем; се бо - пай твій в життю й в трудах твоїх, що ти трудишся під сонцем.</verse>
				<verse number="10">Все, що маєш снагу робити, роби руками твоїми; бо в могилї, куди ти йдеш, нема вже роботи, нї роздумовання, нї знання, нї мудростї.</verse>
				<verse number="11">І звернувсь я й добачив під сонцем, що не швидким допадаєсь нагорода за побіг; не хоробрим - побіда; не мудрим - хлїб; не розумним - багацтво, й не тямущим - ласка, тільки час і случай у всїм.</verse>
				<verse number="12">Бо людина свого часу навіть не знає. Як риба попадається в невід, а птиця запутуєсь у сильце, так і люде ловляться в лиху годину, як вона прийде негадано до них.</verse>
				<verse number="13">От іще яку бачив я мудрість під сонцем, а вона здалась менї не абиякою:</verse>
				<verse number="14">Було невеличке собі місто, та й не так то людне. Прийшов під його великий царь, облїг його, та й поробив проти його всї боєві прилади;</verse>
				<verse number="15">Аж се знайшовся в йому чоловік нетяга розумний та й вирятував городець своїм розумом, а нїхто потім не споминав про сього біднягу.</verse>
				<verse number="16">І сказав я: Розум лучше сили, та розумом у чоловіка бідного погорджують і слова його байдуже.</verse>
				<verse number="17">Слово тихе й розумне, як його послухають, переважує крик потужного між дурними.</verse>
				<verse number="18">Розум лучше військового знаряддя, та одно ледащо попсує часом багацько доброго.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Мертві мухи псують запах пахущої мастї у мироварника; таке ж чинить і мала дурнота в поважного чоловіка з його розумом і честю.</verse>
				<verse number="2">Серце в мудрого (повертає) в правий бік, а серце в дурного - у лївий бік.</verse>
				<verse number="3">Якою б дорогою нї йшов дурний, - нема в його глузду: кожному виявить, що він дурний.</verse>
				<verse number="4">Як запалає в твого старшого досада проти тебе, не покидай твого місця: лагідність охоронить тебе од більшої провини.</verse>
				<verse number="5">Є одно зло, яке я бачив під сонцем, се - наче облуд у володаря:</verse>
				<verse number="6">Невіжу виноситься високо вгору, а багаті розумом седять внизу.</verse>
				<verse number="7">Бачив я рабів - їдуть верхи, а князї йдуть пішки, наче раби.</verse>
				<verse number="8">Хто копає яму, сам упаде в її; хто валить мур, того вкусить гадина.</verse>
				<verse number="9">Хто переносить каміннє, той може надсадитись, а хто коле дрова, попадає в небезпечність.</verse>
				<verse number="10">Як сокира притупиться та й не погостриш вістря, - треба напружовати сили; розум знає тому зарадити.</verse>
				<verse number="11">Укушеннє гадини без замови - те саме, що злий язик.</verse>
				<verse number="12">Слово з уст мудрого - пожиток, а уста дурного гублять його самого:</verse>
				<verse number="13">Перші слова з уст його - дурощі, а конець бесїди з уст його - безглузддє.</verse>
				<verse number="14">Дурний говорить багацько оттакого: чоловік не знає, що буде, й хто йому скаже, що станесь після него?</verse>
				<verse number="15">Праця дурного томить його; не знає він і дороги в місто.</verse>
				<verse number="16">Горе тобі, земле, як твій царь - хлопець, а князї твої їдять від ранку!</verse>
				<verse number="17">Щастє тобі, земле, як твій царь хорошого роду, а князї твої сїдають їсти певного часу, щоб посилитись, а не пересититись.</verse>
				<verse number="18">Од лїнощів похилиться будівля, а через недбалість текти ме дощ у хату.</verse>
				<verse number="19">Бенкетують про веселощі, й вино веселить життє, а срібло за все одвічає.</verse>
				<verse number="20">Ба й у думцї твоїй не лихослови цареві, й у ложницї твоїй не клени потужних; бо пташка може перенести слово твоє, й крилата переказати мову твою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Пускай твій хлїб на пливучу воду*, бо по довгому часї знайдеш його.</verse>
				<verse number="2">Роздїлюй частї милостинї між семеро чи й восьмеро, бо не знаєш, яка біда складеться тобі на землї.</verse>
				<verse number="3">Як у хмарах повно води, вони лити муть дощ на землю, й як дерево впаде, чи то 'к полудню, чи то 'к півночі, воно там і лежати ме, де впало.</verse>
				<verse number="4">Хто позирає на вітер, тому не сїяти, а хто дивиться на хмари, той не жати ме.</verse>
				<verse number="5">Так само, як не знаєш вітрової дороги, та як то в утробі в вагітної утворюються кісточки, так не знаєш і творів Божих, а він творить усе.</verse>
				<verse number="6">З ранку сїй насїннє твоє й не давай увечері спочивати руцї твоїй, бо не знаєш, чи се, чи те буде удатнїйше, або чи те, чи се однаково добре буде.</verse>
				<verse number="7">О, любий сьвіт і весело оку, дивитись на сонце!</verse>
				<verse number="8">Коли чоловік проживе й многі лїта, нехай по всяк день тим веселиться; та нехай тямить на днї темні, що їх буде много, хоч і все, що постане, - марнота.</verse>
				<verse number="9">Веселися ж, молодику, в молодощах твоїх, попускай серцю твому заживати радощів часу молодощів твоїх, ходи собі за нахилом серця твого й за бажаннями очей твоїх; тільки знай, що за все це Бог тебе на суд поставить.</verse>
				<verse number="10">Проганяй тугу з твого серця й відпихай зло від тїла твого та тям собі, що вік дитинячий і молодощі - марнота!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Памятай про твого творця замолоду, покіль не прийшли днї лихі й не настали роки, що про них казати меш: "Не до вподоби вони менї",</verse>
				<verse number="2">Покіль не померкли сонце й сьвітло, місяць і зорі, й не насупились хмари по дощі,</verse>
				<verse number="3">Тодї, як затремтять сторожі будівлї й хоробрі позгинаються, й мелючі перестануть молоти, бо їх мало зосталось, і запоморочаться ті, що дивляться крізь вікна,</verse>
				<verse number="4">І зачиняться двері на улицю; замовкнуть жорна; коли вставати муть, як засьпіває півень, а дочки сьпіву помовкнуть;</verse>
				<verse number="5">І висоти стануть їм страшні, а на дорозї будуть боятись; і зацьвіте дерево мігдалове, й ковалик отяжіє, та й кріп розсиплесь; бо ось відходить чоловік у свою вічну домівку, а плакальники готові вже, провожати його улицею; -</verse>
				<verse number="6">Докіль не порвався срібний ланцюжок і не розірвалась золота повязка; не розбився глек над криницею та не поломилось колесо над колодїзом;</verse>
				<verse number="7">І не вернеться персть, у землю чим вона й була; а дух вернеться до Бога, що дав його.</verse>
				<verse number="8">О, марнота над марнотами, сказав проповідник, все марнота*!</verse>
				<verse number="9">Опріч того, що проповідник був про себе мудрий, навчав він іще й людей знаття. Він розвідував, розбірав і зложив багацько приповістей.</verse>
				<verse number="10">Проповідник старався добірати хороші вискази, й слова правди списав вірно.</verse>
				<verse number="11">Слова мудрих - се голки, се гвозди, що добре вбиваються, а хто їх укладає, - від одного пастиря.</verse>
				<verse number="12">Що ж більш сього всього, того остерегайся, мій сину: складанню многих книг - не буде кінця, а й багато читання - втомлює тїло.</verse>
				<verse number="13">Вислухаймо ж змісту того всього: Бійся Бога й певни заповідї його; в сьому міститься все про чоловіка.</verse>
				<verse number="14">Бог бо судити ме все, що дїється; навіть усе втаєне, - чи добре воно, чи лихе.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="22">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша.</verse>
				<verse number="2">Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили.</verse>
				<verse number="3">Притягни мене 'д собі, - ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, - будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; - о, не помилилися тим, що влюбили тебе!</verse>
				<verse number="4">Дочки Ерусалимські! я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона.</verse>
				<verse number="5">Ви не дивітесь, що я смуглява, - се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, - власного ж виноградника я не стерегла.</verse>
				<verse number="6">З'ясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх?</verse>
				<verse number="7">Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали.</verse>
				<verse number="8">Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш).</verse>
				<verse number="9">Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях;</verse>
				<verse number="10">Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками.</verse>
				<verse number="11">Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої.</verse>
				<verse number="12">Милий мій - мов китиця мирри, у мене на грудях,</verse>
				<verse number="13">Милий мій у мене - мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських.</verse>
				<verse number="14">Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна! очі в тебе гулубині.</verse>
				<verse number="15">А ти, мій любий - прехороший, уродливий! а постеля наша - мов трава зелена;</verse>
				<verse number="16">Крівля домів наших - кедри, криша - кипариси.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Я нарциз, Соронська квітка, я лилїя долиняна!</verse>
				<verse number="2">Що лилїя між тернами - те мила моя між дївами.</verse>
				<verse number="3">Яблоня між деревами лїсними - се мій милий між молодиками. В холодку під нею любо седїти менї, овощі її солодкі піднебінню мойму.</verse>
				<verse number="4">Він увів мене в дім веселої гостини, а стяг його надо мною - любов.</verse>
				<verse number="5">Покріпіть мене вином, осьвіжіть мене яблоками: від любови знемогаю.</verse>
				<verse number="6">Лїва рука його під головою в мене, правою мене він обнімає.</verse>
				<verse number="7">Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на серни й оленицї польні, не будїть, не розрухуйте милої моєї, аж доки їй вгодно!</verse>
				<verse number="8">Се голос любого мого! ось, він ійде, скаче через гори; перескакує узгірря!</verse>
				<verse number="9">Бо ж мій милий - мов той сугак, мов той олень молоденький! Глянь, стоїть він за стїною в нас, у віконце зазирає, і кріз крати поглядає.</verse>
				<verse number="10">Ось мій любий говорить до мене: Встань, моя ти мила, вийди, прекрасна моя!</verse>
				<verse number="11">Вже зима минула, дощі перестали;</verse>
				<verse number="12">Квітки вбірають землю; час пісень настиг; в лугах наших голос горлицї чути;</verse>
				<verse number="13">Завязки фіґ показались на фіґовинї; виноград зацвив і дише любим своїм цьвітом. Уставай, моя ти люба, вийди, пишна вродо!</verse>
				<verse number="14">Голубко моя в росколинах скелї, схована в дупловинї! покажи менї лице твоє, дай голос твій почути; голос твій такий солодкий, образ твій такий принадний!</verse>
				<verse number="15">Ловіть нам лисицї, молодії лисинята, що псують наш виноградник, - виноградник у цьвіту наш!</verse>
				<verse number="16">Мій любий менї належить, а я йому; він пасе серед лилїй.</verse>
				<verse number="17">Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, ти знов вернися; будь скорий, як серна, як молодий олень на розпадених горах.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">У ночі на ліжку в себе я того шукала, кого серце моє любить, й не знайшла, шукавши.</verse>
				<verse number="2">Схоплюся ж я та метнуся, в городї шукати по улицях та майданах, кого серце любить; шукала, та не знайшла його.</verse>
				<verse number="3">Стріла вартових, що місто по ночі обходять: Чи не бачили того ви, кого серце любить?</verse>
				<verse number="4">Ледві з ними розминулась, аж і знайшла того, що серцем полюбила; вхопилась його й не пустила, аж привела його в господу матері моєї й у сьвітлицї до тієї, що мене вродила.</verse>
				<verse number="5">Заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські, на сугаків і серен, не будїть і не трівожте милої, аж поки сама вона схоче!</verse>
				<verse number="6">Хто сеся, що від степу йде, наче б окурювана стовпами диму з мирри й кадила, з порошків в крамницях?</verse>
				<verse number="7">Глянь! се ж ліжко Соломона: шість десятків силачів кругом його з хоробрих в Ізраїлї;</verse>
				<verse number="8">Всї з мечами, з'учені до бою; у кожного меч при боку, про безпеку в ночі.</verse>
				<verse number="9">Переносне лїгво построїв собі царь Соломон з дерева з Ливану;</verse>
				<verse number="10">Срібні стовпцї, золоті поруччя, посїдок з пурпурної тканини, вся середина прибрана з любовю дочок Ерусалимських.</verse>
				<verse number="11">Пійдїть, дочки Сионські, подивітесь на царя Соломона в вінцї, яким увінчала його мати в день подружжя його, в день радостї серцю його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Гарна ти, моя мила, о, яка ж ти гарна! очі, неначе в голубки, під кучерями в тебе; волоссє в тебе - нїби стадо кіз, що сходять із гори Галаадської;</verse>
				<verse number="2">Зуби в тебе - мов отара острижених овець, що з купелї виходять, а в кожної близнята, і нема між ними неплідної.</verse>
				<verse number="3">Губи в тебе - пурпурова стрічка, а уста принадні; нїби половинки гранатового яблока - щоки твої під кучерями в тебе;</verse>
				<verse number="4">Шия твоя - се вежа Давидова, построєна про зброю: тисячі щитів висять на нїй - щити самих сильних;</verse>
				<verse number="5">Дві соски твої - мов близнятка в молодої серни, що між лилїями пасуться.</verse>
				<verse number="6">Покіль день холодом дише, тїнь не простяглася, вийду я на гору мирри, на узгірря кадила.</verse>
				<verse number="7">Вся ти гарна, моя мила, нема в тобі скази!</verse>
				<verse number="8">Зійди ж, подруго, за мною з Ливану; йди зо мною з Ливану! сьпіши з верхівя Амани, з верхівя Сенира й Єрмону, від леговищ левів, із гір, де рисї!</verse>
				<verse number="9">Зранила ти серце моє, сестрице-подруго! взяла єси серце моє поглядом єдиним, одним намистом на шиї твоїй!</verse>
				<verse number="10">Що за любі ласки в тебе, сестронько-подруго, ласки твої над вино солодші, а пахощі мастей твоїх над усї пахощі!</verse>
				<verse number="11">В тебе з уст, подруго, капле мед, як з крижки; мед і молоко в тебе з язика стїкає, а пахощі одеж твоїх - пахощі Ливану!</verse>
				<verse number="12">Обгороджений сад - сестра моя люба, замкнений город, під печаттю криниця;</verse>
				<verse number="13">Росадники твої - се сад гранатових яблок, роскішного плоду, кипер вкупі з нардом;</verse>
				<verse number="14">З шафраном там нард, цинамон там із нардом; мирра там і алой з усїма пахощами;</verse>
				<verse number="15">Джерело саду - колодїзь води живої й потоки з Ливану.</verse>
				<verse number="16">Піднімись, північний вітре, прилети, полуденнику, повій на сад мій, нехай поллються пахощі його! -</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Нехай прибуде милий мій у сад свій, нехай споживає солодкі овощі в йому! - Ось і прийшов я в мій сад, моя сестро, моя ти дружино; набрав мирри з пахощами моїми, з'їв крижку з медом моїм, напився вина мого, запив його молоком моїм. Смакуйте ж і ви, друзї, пийте й їжте вволю, мої ви любі!</verse>
				<verse number="2">Сплю я, та серце в мене не спить; ось голос милого! він у віконце постукує: Відчини ж менї, сестро моя, дорога моя, голубко моя, чиста моя! Вся голова в мене росою припала, кучері мої - нічними краплями.</verse>
				<verse number="3">Я роздяглась уже, - як знов одягатись? я ноги помила, як же їх валяти?</verse>
				<verse number="4">Милий мій крізь дїрку руку просунув, і внутро моє зворушилось од сього.</verse>
				<verse number="5">Я встала, відсунути милому засов, а з моїх рук покапала мирра, і з палцїв моїх капала мирра на ручки замку.</verse>
				<verse number="6">Я відчинила любому мойму, аж се милий відвернувся і зникнув уже. А в менї ж і дух завмер був, як він говорив! Кинусь тодї шукати, - нїде не знаходжу; стала кликати, - та не озиваєсь до мене.</verse>
				<verse number="7">Стріла мене сторожа ув обходї міста: побили мене, зранили мене, здерли з мене намітку ті, що стерегли муру.</verse>
				<verse number="8">Ой заклинаю ж вас, дочки Ерусалимські: стрівши мого милого, скажіте йому, що гину з любови.</verse>
				<verse number="9">Чим же твій любий всїх любих переважує, ти, уродливша проміж усїма дївоньками? Чим се дорогий твій лучший над инших, що ти про його так нас заклинаєш?</verse>
				<verse number="10">Любий мій - білий, і румяний, красший за десять тисяч инших;</verse>
				<verse number="11">Голова в його - чисте золото; кучері филясті, а чорні, як ворон;</verse>
				<verse number="12">Очі в його - чисті, мов голуби, що при потоках водних, наче в молоцї скупані, седять щасливі.</verse>
				<verse number="13">Щоки його - цьвітник пахущий, грядочки принадного зілля; губи - мов ті лилїи, що капле з їх мирра;</verse>
				<verse number="14">Руцї його - мов з золота уточені, в хризолити оправні; тїло - його - наче слоновая кість у сапфирах;</verse>
				<verse number="15">Нозї - стовпи мармурові, поставлені на золотих підніжках; вид же його, як Ливан; величен, як кедри;</verse>
				<verse number="16">Уста в його, - се самі солодощі, а ввесь він - любощі. От, хто мій милий, от, хто друг мій, дочки ви Ерусалимські!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Де ж твій милий подївся, ти, найуродливша між женщинами? Куди пійшов твій любий, щоб нам із тобою його шукати?</verse>
				<verse number="2">Він у саду в себе ходить, в цьвітнику пахущім, він залюбки попасає проміж лилїями.</verse>
				<verse number="3">Милий мій належить менї, а я милому, - тому, що в лилїях попасає.</verse>
				<verse number="4">Гарна ти, моя любко, неначе та Тирса, мов Ерусалим принадна, а грізна-поважна, як військо, під стягом стоюче.</verse>
				<verse number="5">Одверни від мене очі, - мене вони зворушують!</verse>
				<verse number="6">В тебе волос - мов отара кіз, що сходять із Галааду; зуби в тебе - наче овець стадо, що з купелї виходить, а в кожної близнята, й нема між ними неплодної;</verse>
				<verse number="7">Нїби половинки яблока-гранати щоки твої під кучерями в тебе.</verse>
				<verse number="8">Шістьдесять цариць сяє, вісїмдесять бранок, а дївчат безлїч,</verse>
				<verse number="9">Та вона єдина, голубка моя, чистая моя; єдина вона в матері своєї, вибрана зпроміж усїх, що вона зродила. Побачили її дївчата, й стали вихваляти; царицї й бранки - усї величали.</verse>
				<verse number="10">Хто ж се, що, мов зоря, зазорилась, гарна, як місяць, а ясна, як сонце, грізна, мов військо під стягами?</verse>
				<verse number="11">Я зійшла в сад оріховий, подивитись на зелень в долинї, поглянути, чи вже розвилась лоза виноградна, чи зацвили яблонї гранатові?</verse>
				<verse number="12">Не знаю, як завела мене душа моя 'д колесницям значних у народї мойму.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Оглянься, оглянься, Суламито; оглянься, оглянься, щоб нам глядїти на тебе! - Що вам дивитись на Суламиту, мов на хоровод Манаїмський?</verse>
				<verse number="2">Що за прегарні ноги твої в сандалах, ти, знатного батька дитино! а круглота твоїх стеген - неначе намисто, уроблене руками мистецькими;</verse>
				<verse number="3">Пуп у тебе - се круглоточена чаша, повна по всяк час вина запашного, стан же в тебе - стіг пшеницї серед лилїй;</verse>
				<verse number="4">Соски твої - се двойнята в серни;</verse>
				<verse number="5">Шия твоя - наче вежа з слонової костї; очі в тебе - ставки Гесбонські коло воріт Батрабимських; ніс твій - мов вежа в лїсї Ливанськім, обернена 'д Дамаску;</verse>
				<verse number="6">Голова твоя - мов Кармель, волос на голові в тебе - мов пурпур, кучері твої - й цареві дивовижа.</verse>
				<verse number="7">О, яка ж ти хороша, яка ти принадна, моя любко, твоїм цїлим видом!</verse>
				<verse number="8">Стан твій - неначе пальма, груди ж твої - мов би винні грони.</verse>
				<verse number="9">Думаю: вилїзу на пальму, вхоплюся за віттє, а груди твої будуть менї за грони винні, і запах із ніздер твоїх, - як би від яблок;</verse>
				<verse number="10">Та й уста твої, як вино найлучше. - Воно тече право до милого мого, й солодить уста утомлені.</verse>
				<verse number="11">Я належу до друга мого, він лине серцем до мене.</verse>
				<verse number="12">Ходи ж, мій любий, пійдемо в поле, жити мемо в селах;</verse>
				<verse number="13">Вранцї рано вийдем у виноградник, оглянемо, чи вже розвилась лоза виноградна, чи овощ завязався, чи в цьвіту вже гранатові яблонї; там ти моїх ласк дознаєш.</verse>
				<verse number="14">Пахнуть вже там мандрагори; у дверей наших всякі що найлучші плоди, нові й давні; все те я надбала про тебе, мій любий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Ой коли б же ти був мій братік рідний, що зо мною ссав груди в матері моєї! Тодї б я, й зустрівши тебе на улицї, тебе цїлувала, а мене б не суджено.</verse>
				<verse number="2">Повела б я тебе, завела б у господу до моєї неньки. Ти вчив би мене, я ж поїла б тебе запашним вином, соком із яблок моїх гранатних.</verse>
				<verse number="3">Лїва рука його під головою в мене, а права мене обнімає.</verse>
				<verse number="4">Ой прошу ж я вас, дочки ви Ерусалимські, не будїть і не трівожте милої моєї, доки їй любо!</verse>
				<verse number="5">Хто се, спершись на милого, йде з пустинї? Ось де під яблонею розбудила я тебе: там породила тебе мати твоя, там привела на сьвіт тебе родителька твоя.</verse>
				<verse number="6">Зложи ж мене печаттю на серце в тебе, надїнь, як перстень, на руку собі; любов бо, як та смерть, кріпка; заздрість - як пекло, люта; стріли її - стріли огняні; вона - полумє страшно палаюче.</verse>
				<verse number="7">Годї вгасити любови і водам премногим, та й ріки її не заллють. Хоч би за любов давав хто всї статки свого дому, то їх би відкинено згірдно.</verse>
				<verse number="8">Є сестра у нас мала ще, безгруда; що робити мем із нашою сестрою, як прийдуть старости до неї?</verse>
				<verse number="9">Коли б вона була муром, - ми збудовали б на нїй срібні палати; коли б вона була дверми, то ми обложили б її дошками з кедрини.</verse>
				<verse number="10">О, я мур, і груди в мене, як башти; тим то й буду я в очах його вповнї дозрілою.</verse>
				<verse number="11">У Баал-Гамонї мав Соломон виноградник; він передав той виноградник сторожам, а кожний мав платити за його плоди по тисячі срібних.</verse>
				<verse number="12">А мій виноградник таки в мене. Нехай тобі, Соломоне, будуть твої тисячі, та ще й двістї сторожам плодів його.</verse>
				<verse number="13">Ти, що в садах проживаєш! товариші прислухуються голосови твойму; дай же й менї послухати його.</verse>
				<verse number="14">Біжи ж (зо мною), мій милий, мов сугак, мов олень на горах запашних!</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="23">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Видиво Ісаїї, сина Амосового, яке видїв про Юдею й Ерусалим за Юдейських царів Уззії, Йоатама, Ахаза й Езекії:</verse>
				<verse number="2">Слухайте, небеса й вважай, земле, бо Господь говорить: Я виховав синів і дав зріст їм, а вони зворохобились проти мене.</verse>
				<verse number="3">Віл знає господаря свого, й осел - ясла пана свого, а Ізраїль не знає мене, народ мій не розуміє.</verse>
				<verse number="4">О, горе, народе грішний, народе привалений беззаконностями, роде лиходїїв, сини погибелї! Покинули Бога, занедбали сьвятого Ізрайлевого, відступились взад від його!</verse>
				<verse number="5">Куди, в яке місце вас іще бити, коли ви не перестаєте бути упрямими? Кожна голова в ранах, кожне серце хворе.</verse>
				<verse number="6">Від підошви в нозї та й до тїмя на голові нема в йому здорового місця: рани, синяки, рани гниючі не вичищені, не перевязані й не змягчені оливою.</verse>
				<verse number="7">То ж буде земля в вас опустошена, міста ваші огнем спалені; поля ваші в ваших таки очах чужі будуть пожерати; все опустїє, - звичайно, опустошене чужинцями.</verse>
				<verse number="8">І останесь дочка Сионська, наче шатро в винограднику, наче будка в городї, як місто збурене.</verse>
				<verse number="9">Як би Господь не зіставив із нас невеликого останку, - ми були б те, що й Содома, погибли б, як і Гоморра.</verse>
				<verse number="10">Слухайте ж Господнє слово, ви, князї Содомські; вважай на науку Бога нашого, народе Гоморський!</verse>
				<verse number="11">Навіщо менї множество жертов ваших? говорить Господь. Я вже пересичений всепаленнями з баранів і товщею з годованого скоту, та й крові з назимків і ягнят та козенят я не хочу.</verse>
				<verse number="12">Як приходите, щоб явитись перед лицем моїм, то хто від вас вимагає, щоб топтали двори мої?</verse>
				<verse number="13">Не носїть уже більше дарів надармо: паленнє кадила огидло менї; нових місяцїв і субот, та сходин сьвяточних не можу стерпіти: беззаконність поспіль із сьвяткуваннєм!</verse>
				<verse number="14">Новомісяччя ваші й сьвята ваші ненавидить душа моя: вони стали ваготою менї, тяжко менї нести їх.</verse>
				<verse number="15">І коли ви простягаєте руки ваші, то я одвертаю очі мої від вас, а як ви умножуєте молитви ваші, то я їх не чую, ваші бо руки повні крови.</verse>
				<verse number="16">Обмийтесь, станьте чистими; одкиньте далеко ледачі вчинки ваші зперед очій моїх; перестаньте чинити зло;</verse>
				<verse number="17">Навчітесь чинити добро; шукайте правди, рятуйте придавленого, обороняйте сироту, заступайте вдову;</verse>
				<verse number="18">А тодї прийдїть - і розсудимось, - говорить Господь: Коли б гріхи ваші були, як багряниця - я, мов снїг їх убілю; коли б, як кармазин, були червоні, - обмию їх, як вовну.</verse>
				<verse number="19">Схочете слухняним робом у мене ходити, - буде вас земля усяким благом надїляти;</verse>
				<verse number="20">Затнетеся ж, опір ставши, - тодї меч пожере вас; се уста Господнї говорять!</verse>
				<verse number="21">О, як же розопсотилась столиця, колись така вірна й повна правого суду! Справедливість давно в нїй панувала, тепер - душогубцї.</verse>
				<verse number="22">Срібло твоє жужелицею стало, вино твоє розпущене водою;</verse>
				<verse number="23">Князї твої - проступники й спільники злодїїв, на гостинцї ласі, користї шукають; сиротам нема в їх оборони, а справа вдовицї до них не доходить.</verse>
				<verse number="24">Тим то говорить Господь, Господь Саваот, сильний Ізраїлїв: О, я надоложу мою кривду від противників моїх, і помшчусь над ворогами моїми!</verse>
				<verse number="25">Простягну на тебе руку, жужелицю з тебе счищу й віддїлю від тебе все олово.</verse>
				<verse number="26">І поставлю в тебе суддїв, як з давен бувало, та й радників, як було за предків; а тодї славити муть тебе городом правди, столицею вірною.</verse>
				<verse number="27">Сион із потали вийде правосуддєм, а ті, що вернуться до його, - справедливостю;</verse>
				<verse number="28">А всїм відступникам і грішникам - погибель, і хто Господа покинув - затратиться.</verse>
				<verse number="29">А будуть вони покарані за ті дуброви, що такі вам любі, посоромлені за сади, що собі вибрали;</verse>
				<verse number="30">І станеться з вами, як із тим дубом, що лист у його обпав, і як той сад, що води не має.</verse>
				<verse number="31">І потужний станесь - сьміттєм, праця ж його - іскрою; й горіти муть разом, а нїхто не погасить.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Слово, що прийшло в видиві, до Ісаїї Амосенка про Юдею й Ерусалим:</verse>
				<verse number="2">Станеться в останні часи, що над усї гори гора Господня вознесеться, й підійметься понад горби, й посьпішать до неї всї народи.</verse>
				<verse number="3">І пійдуть многі народи й скажуть: Ходїть, вийдемо на гору Господню, в дом Бога Якового, а він покаже нам свої дороги, й будемо ходити стежками його, бо з Сиону вийде закон, і слово Господнє - з Ерусалиму.</verse>
				<verse number="4">І судити ме він народи, й картати ме многих людей; і перероблять мечі свої на леміші, а списи свої на серпи, й не буде народ на народ меча підіймати, та й не буде більше вчитись воювати.</verse>
				<verse number="5">Ой ходїмо ж, доме Яковів, і будемо ходити в сьвітлї Господнїм!</verse>
				<verse number="6">Бо ти відкинув був дом Яковів, відопхнув люд свій, за те, що вони багато переняли від народів східних: і чарівники в них, як у Филистіїв, і з синами чужоземцїв вони в побратимстві.</verse>
				<verse number="7">Земля стала повна срібла й золота, а скарбам їх і лїку не має; й переповнилась земля кіньми й безлїччю колесниць;</verse>
				<verse number="8">Повна земля й ідолів; вони ж і припадають лицем перед дїлом рук своїх, перед тим, що палцї їх зробили;</verse>
				<verse number="9">І похилився чоловік простий, і понизився муж значний - й ти не простиш їм сього.</verse>
				<verse number="10">Ой сховайся у скелї, врийся в землю зі страху перед Господом і перед славою величностї його!</verse>
				<verse number="11">Поникнуть горді погляди мужів, і піднесені голови людей будуть принижені; один Господь явиться високим того часу.</verse>
				<verse number="12">День бо Господа сил небесних прийде на все горде й високомірне, та й на все, що високо несеться - і все воно принижене буде,</verse>
				<verse number="13">І на всїх, що, як кедри Ливанські, високо в гору себе підносять, на всїх, що, як дуби Базанські,</verse>
				<verse number="14">І на всї високі гори й горби, що вгору пнуться,</verse>
				<verse number="15">І на кожну високую башту й на всякий мур кріпкий,</verse>
				<verse number="16">І на ті кораблі Тарсийські, та на всякі прикраси їх принадні.</verse>
				<verse number="17">І повалиться величність мужів і гординя людська нагнеться; один тілько Господь буде високий в той день,</verse>
				<verse number="18">А всї ідоли щезнуть.</verse>
				<verse number="19">Позалазять в печері в скелях та в глибинї земні зі страху перед Господом та перед славою величностї його, коли він устане, карати землю.</verse>
				<verse number="20">В той день покидає чоловік кертицям та кажанам (лиликам) срібні свої ідоли, й золоті свої ідоли, що понароблював собі, щоб їм поклонятись,</verse>
				<verse number="21">Щоб тільки самим сховатись в щілини скельні та розколини гір зо страху перед Господом і перед славою величностї його, коли він встане, карати землю.</verse>
				<verse number="22">Оце ж годї вам надїю покладати на чоловіка, що в його тільки хиба духу, що в ніздрах; бо й що він значить?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Знайте, що Господь сил небесних одніме в Ерусалиму й в Юди всяку підпору, всяку піддержку хлїбову й всяке підкріпленнє водою,</verse>
				<verse number="2">Хороброго воєводу й воїна, суддю й пророка, віщого й старця,</verse>
				<verse number="3">Пятьдесятника й князя, й дорадника й умного штукаря й проречистого словом;</verse>
				<verse number="4">А дам їм хлопцїв за старшину, й дїти панувати муть над ними.</verse>
				<verse number="5">І одно одного буде в народї тїснити, - кожний ближнього свого; встане хлопець на старого, дрібний люд - на значних.</verse>
				<verse number="6">І хапати ме за полу брата брат, у родинї батька свого: В тебе є жупан про сьвято, будь над нами князем, - нехай буде сей розпадок під рукою в тебе;</verse>
				<verse number="7">А той відкаже, клянучись: Не вмію я гоїти рани; бо й в мене в господї нї хлїба, нї одежі; не робіть мене головою в народї.</verse>
				<verse number="8">Ось як підупаде Ерусалим і впаде Юда, через те, що й язик і дїла в їх - проти Господа, й зневажливі в очах слави його.</verse>
				<verse number="9">Само їх обличчє сьвідчить проти них, ба й явно таки про гріх свій розповідають, не таять, саме як Содомії; горе душам їх! самі бо на себе зло накликають.</verse>
				<verse number="10">Скажіть праведному, що йому благо, бо він споживати ме плоди вчинків своїх;</verse>
				<verse number="11">Горе ж беззаконникові, бо буде йому відплата за дїла рук його.</verse>
				<verse number="12">Гнобителї люду мого - недоростки й жіноцтво правлять ним. Народе мій! ті, що правлять вами, вони вас туманять, вони розкопали дорогу ходи твоєї.</verse>
				<verse number="13">Н о встав Господь на суд - він стоїть, щоб судити народи.</verse>
				<verse number="14">Виступає Господь на суд проти голов люду свого і князїв його: Ви спустошили виноградник; загарбане у бідного - по дворах ваших.</verse>
				<verse number="15">Яким правом тиснете ви люд мій і топчете вбогих? говорить Господь, Господь сил небесних.</verse>
				<verse number="16">І промовив Господь: За те, що дочки Сионські аж надто згордїли; що ходять, витягнувши шию й принаджують поглядами, ходять гордою ходою й побрязкують бляшечками на ногах, -</verse>
				<verse number="17">За се оголить Господь тїмя в дочок Сионських і обнажить їх Господь з волосся їх;</verse>
				<verse number="18">У той день Господь одійме гарні бляшечки на ногах і ґузички,</verse>
				<verse number="19">Сережки та запинки, й пояси, й судинки з пахощами та чарівницькі висилця,</verse>
				<verse number="20">Перстінцї й каблучки під носом,</verse>
				<verse number="21">Верхні намітки й спідню одежу, платинки й гаманцї,</verse>
				<verse number="22">Опліччя барвисті й плащики й повязки;</verse>
				<verse number="23">Дзеркалця, й сорочки з висону та турбани.</verse>
				<verse number="24">І буде тодї замість принадних пахощів - смердота; замість пояса - мотузка; замість завитого волосся - плїш, і замість широкої обгортки - вузка верітка, а замість краси - пятна.</verse>
				<verse number="25">Мужі твої полягають під мечами, а хоробрі твої - на війнї.</verse>
				<verse number="26">І будуть зітхати й плакати ворота столицї, вона ж, спустошена, на землї усяде.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">І вхопиться в той час сїм женщин одного мужчини й скажуть: Свій хлїб будемо їсти й свою одежу будемо носити, аби тілько можна нам твоїм іменем зватись, - зніми з нас сором!</verse>
				<verse number="2">В той день явиться пагонець Господнїй в красотї і честї, і овощ землї - в величностї й славі, на радість тим, що в Ізраїлї цїлі зостались.</verse>
				<verse number="3">Тодї, хто зостався в Сионї та уцїлїв в Ерусалимі, зватись буде сьвятим, - всї записані в книзї живущих в Ерусалимі,</verse>
				<verse number="4">Як обмиє Господь все грязиво дочок Сионських і обчистить кріваві гріхи Ерусалиму зпосеред його, духом суду й духом огня.</verse>
				<verse number="5">І розпростре Господь над усяким місцем Сион-гори й над зборами її хмару й дим на день, а сьвітло палаючого огня на час ночі; бо над усїм почесним буде захист.</verse>
				<verse number="6">І буде намет, щоб закривати днем од спеки, й давати притулок і обезпеку від дощової негоди.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Засьпіваю любому мойму пісню любого мого про його виноградник: Був у любого мого виноградник на верху плодющої гори;</verse>
				<verse number="2">Він обвів його муром і очистив його від каміння, й насадив у йому добірну виноградню лозу, а серед саду збудовав башту й построїв тискарню, та й сподївався, що вона зародить добрі грони, а вона вродила дикі ягоди.</verse>
				<verse number="3">А тепер, ви осадники Ерусалиму, й ви, мужі в Юдеї, розсудїте мене з виноградником моїм:</verse>
				<verse number="4">Що ще мав би я був учинити виноградникові мойму, чого я не вчинив? Чого воно так сталось, що він зродив дикі ягоди, коли я сподївався, що зародить грони добрі?</verse>
				<verse number="5">От же я вам скажу, що зроблю з виноградником моїм: розберу його огорожу, нехай його пустошать, повалю мур, нехай його топчуть,</verse>
				<verse number="6">І полишу його пусткою: не будуть його нї обрізувати, нї обкопувати, - нехай заростає терниною й бодяками; та ще й хмарам звелю я, не спускати дощу на його.</verse>
				<verse number="7">Виноградник Господа Саваота - се рід Ізраїля, а царство Юдине - се садиво його любе. І ждав він в йому правосуду, - аж тут пролив крови; ждав правди, а тут голосїннє.</verse>
				<verse number="8">Горе вам, що наживаєте дом новий за домом, та прилучуєте поле до поля, так що другим нема вже й місця, наче б ви одні поселені на землї.</verse>
				<verse number="9">Ув уші ж менї Господь сил ось що промовляє: Многі доми отті опустїють, а в палатах пишних не буде кому жити;</verse>
				<verse number="10">Десять паїв у винограднику дадуть барилце, а гомер зерна насїння вродить ледви ефу.</verse>
				<verse number="11">Горе тим, що з ранку вже шукають напоїв, та й до ночі розпалюють себе вином;</verse>
				<verse number="12">Гарфа й гуслі, бубон і сопілка та вино на їх бенкетах; а на дїла Господнї вони й не спозирнуть, і про вчинки рук його й не спогадають.</verse>
				<verse number="13">За те ж люд мій необачний попаде в неволю; значні в його будуть голодати, богачі ж його з спраги погибати.</verse>
				<verse number="14">За те й безодня розтворилась широко, й без міри роззївила пащу свою, й піде туди слава їх і богацтво їх, і шум їх із усїма їх веселощами.</verse>
				<verse number="15">І похилиться людина, й смириться муж, а горді спустять очі свої;</verse>
				<verse number="16">А Господь Саваот вознесеться високо в тім судї, і Бог сьвятий покаже сьвятість свою в справедливостї.</verse>
				<verse number="17">І пасти муться вівцї по своїй волї, й чужі будуть кормитись на позісталих по богачах буйних пасовищах.</verse>
				<verse number="18">Горе тим що тягнуть за собою беззаконність шнурами марноти, а гріх - неначе реміннєм возовим;</verse>
				<verse number="19">Що то мовляють: Нехай же він поквапиться зо своїм дїлом, щоб нам побачити; нехай наближиться й спевниться рада Сьвятого Ізрайлевого, щоб нам довідатись.</verse>
				<verse number="20">Горе тим, що все лукаве добрим величають, а добре - злим; морок, - сьвітлом, а сьвітло мороком уважають; що гірке - у них солодке, а солодке - гіркота!</verse>
				<verse number="21">Горе тим, що в своїх очах мудрі, та розумні перед собою самими!</verse>
				<verse number="22">Горе тим, що хоробрі до пиття вина, й сильні в приправі впиваючих напитків;</verse>
				<verse number="23">Що на судї за гостинцї роблять правим злюку, а правому закон одмавляють!</verse>
				<verse number="24">За те, як огонь з'їдає солому, й поломя спалює сїно, так вигорить корінь їх, а цьвіт їх, як порох розвієсь; бо вони відкинули закон Господа Саваота, і Сьвятого Ізрайлевого словом згордували.</verse>
				<verse number="25">Тим же так і розпалався гнїв Господень на його народ, і простягне він руку свою на його, так що гори здрігнуться, а трупи їх гноєм улицї покриють. Та по тому всьому гнїв його ще не відвернесь, і рука в його все ще буде простягнута:</verse>
				<verse number="26">І підніме стяга про народ далекий та й дасть знак жиючому на краю землї, - і прийде той легко й скоро;</verse>
				<verse number="27">І не буде в його нї млявого, нї втомленого; нї один не задрімає анї засне, анї здіймати ме пояс чересовий, й не розірветься ремінь ув обуві в його;</verse>
				<verse number="28">Стріли в його нагострені, і всї луки в його натягнені; копита в коней його, мов кремінь, а колеса в возах його, неначе вихор.</verse>
				<verse number="29">Рик у його - мов рик у лева; він реве, неначе левчук; зареве, ухопить здобич, понесе, й нїхто не одніме її.</verse>
				<verse number="30">І зашумить над ним того дня шумом розбурханого моря; він позирне на землю, і ось - темрява, горе, а сьвітло в хмарах померкло!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">В роцї, коли царь Озія помер, бачив я Господа на високому й піднесеному престолї, а краї ризи його наповнили храм.</verse>
				<verse number="2">Кр угом його стояли серафими, а кожен о шістьох крилах: двома закривав собі кожен лице, двома закривав собі ноги, а двома лїтав.</verse>
				<verse number="3">І покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його!</verse>
				<verse number="4">І хитались підвалини й пороги від голосного поклику їх, а будинок сповнився димом.</verse>
				<verse number="5">І промовив я: Горе менї! погибель моя! я бо людина з нечистими устами, й живу між людьми з нечистими губами, - а се ж очі мої бачили Господа сил небесних!</verse>
				<verse number="6">На се прилетїв до мене один серафим із жаріючим углем у руцї, що взяв клїщами з жертівника;</verse>
				<verse number="7">І приторкнувся ним до моїх уст, і промовив: Приторкнулось оце до твоїх уст, і взята від тебе беззаконність твоя й з гріха твого ти очищений.</verse>
				<verse number="8">І почув я голос Господень, що говорив: Кого б менї послати, й хто нам пійде? І сказав я: Ось я, пошли мене!</verse>
				<verse number="9">І відказав він: Іди й промов до тих людей: Слухати мете й не зрозумієте, і дивити метесь очима, та не вбачати мете;</verse>
				<verse number="10">Бо запеклося серце в сього народу, й тяжко чують ушима, та й очі свої затулили, щоб не бачити очима, й не почути ушима; й не второпають серцем, та й не навернуться, щоб я їх оздоровив.</verse>
				<verse number="11">І промовив я: Докіль же сього, Господи? А він сказав: Докіль не опустїють міста й не зостануть без осадників, а доми без людей, та докіль земля отта цїлком не стане пустинею.</verse>
				<verse number="12">І далеко займе Господь людей (в неволю), й пусто-глухо в землї стане.</verse>
				<verse number="13">І коли б ще десята частина зосталась на нїй і назад вернулась, та знов буде спустошена; та як із теребинта й з дуба, коли їх зрубати, зостається корінь, так сьвяте насїннє вийде з кореня того.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">І було за царя Юдейського Ахаза Йоатаменка, сина Озіїного, виступав Резин, царь Сирийський, та Факей Ремалїєнко, царь Ізраїлський, проти Ерусалиму, щоб його звоювати, та не здолїли його здобути.</verse>
				<verse number="2">Як же сповіщено Давидовому домові: ось Сирийцї розтаборились в землї Ефраїмовій, тодї затремтїло в його й в його люду серце, як тремтить гаєве дерево перед вітром.</verse>
				<verse number="3">Господь же сказав до Ісаїї: Ійди на зустріч Ахазові, ти й син твій Шеар-Ясуб, на край водопроводу з верхнього ставу на Шаповаловому шляху,</verse>
				<verse number="4">Та й промов до його: Бувай обачен і спокоєн; не лякайсь і нехай не заниває в тебе серце перед оттими двома недогарками-головнями, дарма, що так лютує Резин із Сирийцями та з Ремалїєнком.</verse>
				<verse number="5">Сирия бо, Ефраїм та Ремалїєнко задумали проти тебе ось яке лихо:</verse>
				<verse number="6">Двиньмо проти Юди, та зворушмо його й звоюймо його, й настановимо над ним царем сина Табеїлового.</verse>
				<verse number="7">Та Господь Бог ось як говорить: Нїчо з того не буде й воно так не станеться;</verse>
				<verse number="8">Бо Дамаск - голова Сириї, а Резин - голова в Дамаску, а через шістьдесять і пять год Ефраїм перестане бути народом;</verse>
				<verse number="9">А Самария - голова Ефраїмова, а Ремалїєнко - голова Самариїна. Як ви не вірите, так і не остоїтесь.</verse>
				<verse number="10">І говорив далїй Господь Ахазові:</verse>
				<verse number="11">Проси знаку собі в Господа, Бога твого, глибоко зпід землї, або високо знад землї.</verse>
				<verse number="12">Ахаз же відказав: Не просити му й не буду Господа спокушувати.</verse>
				<verse number="13">Тодї сказав (Ісаїя): Слухай же, доме Давидів: Мало з вас докучати людям, щоб іще й мойму Богові докоряти?</verse>
				<verse number="14">Оце ж дасть вам сам Господь знак: Ось невинна дївиця почне в утробі та й породить сина, й дадуть імя йому Еммануїл (Бог із нами).</verse>
				<verse number="15">Молоком та медом буде він жити, аж буде вміти лихе відпихати, а добре вибірати.</verse>
				<verse number="16">Але перш, нїж те хлопя навчиться лихе відпихати, а добре вибірати, буде та земля, що її лякаєшся, полишена обома своїми царями.</verse>
				<verse number="17">Но й на тебе й на народ твій та на твою родину напустить Господь такі днї, яких не було з того часу, коли Ефраїм одпав од Юди, - напустить царя Ассирийського.</verse>
				<verse number="18">І накличе тодї Господь овади з Ниливого рукава в Египтї та бжоли з землї Ассирийської, -</verse>
				<verse number="19">І налетять вони та й осядуться всї по байраках та по скеляних щілинах і скрізь по тернових кущах та деревах.</verse>
				<verse number="20">І пообголює тодї Господь бритвою, найнятою по тім боцї Евфрату, царем Ассирийським, голову й волоссє над ногами, ба й саму бороду.</verse>
				<verse number="21">І буде того часу: хто держати ме одну корову та дві вівцї,</verse>
				<verse number="22">Надоювати ме від них стільки молока, що їсти ме масло; маслом та медом харчити меться кожен, хто ще зостанеться в тій країнї.</verse>
				<verse number="23">І буде того часу таке: всюди, де росла тисяча виноградних лоз на тисячу срібних, поросте там тернина та глоги колючі.</verse>
				<verse number="24">Хиба з стрілами та луками ходити муть туди, бо вся земля заросте самими тернами та бодяками.</verse>
				<verse number="25">І нї на одно узгіррє, що їх сапами сапали, не зважишся пійти, боючись тернини й бодяків колючих; виганяти муть туди хиба воли, та дріб буде їх топтати.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">І рече до мене Господь: Возьми великий звиток та й напиши на йому розборчиво письмом людським: "Квапся луп здирати, бери хутко користь."</verse>
				<verse number="2">І взяв я надїйних сьвідків: сьвященника Урію та Захарію, сина Барахіїного, -</verse>
				<verse number="3">І приступив я до пророкинї, й завагонїла вона й вродила сина. І сказав менї Господь: Дай йому імя: "квапся луп здирати, бери хутко користь";</verse>
				<verse number="4">Перше бо, нїж хлопя з'уміє вимовити "тату й мамо", заберуть скарби Дамаску й луп із Самариї перед царем Ассирийським.</verse>
				<verse number="5">І говорив дальше до мене Господь;</verse>
				<verse number="6">За те, що сей люд нїзащо собі має тихі води Силоамські та вподобав собі Резина й Ремалїєнка,</verse>
				<verse number="7">Нашле на його Господь води ріки великої й бурливої, нашле царя Ассирийського й всю його силу, й прибуде вона в усїх руслах своїх і виступить із усїх берегів своїх;</verse>
				<verse number="8">І розпливесь по Юдеї, підіймаючись що-раз висше, й сягати ме аж по шию; й розпростерті крила його сягати муть через усю ширину землї твоєї, Еммануїле.</verse>
				<verse number="9">Ворогуйте собі, народи, та тремтїть; вважайте, всї далекі землї! В'оружуйтесь, та тремтїть; заперізуйтесь до бою, але дрожіть!</verse>
				<verse number="10">Складайте задуми, та вони в нїщо обернуться; виповідайте їх словом, та воно не збудесь, бо се - з нами Бог!</verse>
				<verse number="11">Бо ось що говорив менї Господь, поклавши на мене руку, й вкладаючи менї на серце, не ходити дорогою сього народу, - і промовив:</verse>
				<verse number="12">Не говоріть: "Змова"! бо народ сей все змовою вважає; не бійтесь того, чого він боїться, й не лякайтесь.</verse>
				<verse number="13">Бога сил небесних - його, як сьвятого, шануйте; його одного вам боятись, перед ним вам дрожати!</verse>
				<verse number="14">Він один ваше осьвященнє, та він камінь спотикнення та скеля згіршення обом домам Ізраїля; він сїть і западня осадникам Ерусалиму.</verse>
				<verse number="15">І багацько таких буде, що спіткнуться, впадуть - розібються, і запутаються в сїтї й будуть зловлені.</verse>
				<verse number="16">Завяжи ж се сьвідченнє, й запечатай обяв при учениках моїх.</verse>
				<verse number="17">От і надїюсь я на Господа, хоч він і закрив лице своє від дому Яковового, і я вповаю на його.</verse>
				<verse number="18">Ось я й дїти, що дав менї Господь як дороговкази та прообрази в Ізраїлї від Господа сил, пробуваючого на Сион-горі!</verse>
				<verse number="19">Коли радять вам: Питайте тих, що померших викликають, чарівників, шептухів та тих, що з черева говорять, - то ви одкажіть: Хиба ж народові не до свого обертатись Бога? хиба ж мерцїв про живих питати?</verse>
				<verse number="20">Звертайтесь до закону та до обяву. А вони, - як не так говорять, як там сказано, то нема в них сьвітла.</verse>
				<verse number="21">І будуть блукатись по землї, гноблені й голодні; а в голодї будуть лютувати та царя свого й Бога свого дармо проклинати.</verse>
				<verse number="22">Поглянуть вгору, й позирнуть на землю, - а всюди горе, морок і густа темрява, й в темряву попадуть. Та не на все буде там темрява, де вона тепер така густа.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Переднїйший час впокорив землю Забулонову й землю Нефталїєву; та пізнїйший звеличить приморську дорогу, за-Йорданську сторону, Галилею поганську.</verse>
				<verse number="2">Люд, що в темряві блукає, з'уздрить сьвітло велике; живучим в країнї тїнї смертної, сьвітло засияє.</verse>
				<verse number="3">Ти розмножиш народ, даси йому радощі великі; звеселиться він перед тобою, як веселяться, коли обжинки справляють, як радуються, коли здобич дїлять.</verse>
				<verse number="4">Бо ярмо, що його давило, й палицю, що його побивала, й тростину у гнобителя його - ти поторощиш, як за Мидияма.</verse>
				<verse number="5">Бо вся обув жовнїра й одежа, в війнї кровю злита, пійде на спаленнє, на жир огневі.</verse>
				<verse number="6">Бо хлопятко народилось нам - син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира.</verse>
				<verse number="7">Царству його й миру його не буде гряниць; на Давидовім престолї й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки. Ревнива любов Господа Саваота се вчинить.</verse>
				<verse number="8">Слово посилає Господь до Якова, й спевняєсь воно на Ізраїлї,</verse>
				<verse number="9">Щоб узнав (свою нерозвагу) ввесь народ - Ефраїм і осадники Самариї, що так згорда й надуто мовляють:</verse>
				<verse number="10">Опала цегла, - побудуємо з тесаного каменя, вирубано сикомору, - заступимо її кедриною.</verse>
				<verse number="11">І підніме Господь проти його ворогів Резинових, і узброіть неприятелїв його:</verse>
				<verse number="12">Сирийцїв од сходу, Филистіїв з заходу, й будуть вони Ізраїля повним ротом жерти. Та й ще гнїв його не одвернесь, і рука його все ще простягнута.</verse>
				<verse number="13">Та народ таки не обертаєсь до караючого його, й до Господа Саваота не прибігає.</verse>
				<verse number="14">І відсїче Господь у Ізраїля голову й хвоста, зітне пальму й тростину одного дня:</verse>
				<verse number="15">Старець і знатний се - голова; а пророк, що вчить неправди, се - хвіст.</verse>
				<verse number="16">Провідники сього народу поведуть його блудом, а ті, що даються їм вести - погибнуть.</verse>
				<verse number="17">Тим не мати ме Господь утїхи й з хлопцїв у його, та й сиріт і вдовиць його не помилує; бо вони всї зледащіли, всї вони нещирі, та й всї уста безбожностї повні. Та й ще гнїв його не одвернесь і рука його все ще простягнута.</verse>
				<verse number="18">Бо беззаконність огнем загорілась; пожерає тернину й бодяки колючі, та палає в гущавинах лїса, що аж стовпами дим піднімаєсь.</verse>
				<verse number="19">Лютість Господа Саваота спалить землю, і народ станеться жиром огня; чоловік не пощадить і брата свого.</verse>
				<verse number="20">Різати муть управо, та й будуть голодні; будуть їсти на лїво, та й не будуть ситі; кожен їсти ме тїло, руки в себе:</verse>
				<verse number="21">Манассій - Ефраїма, Ефраїм же Манассію, а оба разом - Юду.</verse>
				<verse number="22">Та й тодї ще гнїв його не одвернесь, і рука його все ще простягнута.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Горе тим, що несправедливі надають закони та пишуть жорстокі засуди,</verse>
				<verse number="2">Щоб відправляти вбогих без правого суду, й видирати права злиденним у мойму народї; щоб із удовицї, користь тягнути, й сиріт обдирати.</verse>
				<verse number="3">Що ж ви будете чинити, як день навідання прийде, як погибель здалека надійде? Де захисту будете шукати, де подїнете скарби ваші?</verse>
				<verse number="4">Без мене згорбитесь в оковах, поляжете між убитими. Та й тодї ще не одвернесь гнїв його, й рука його все ще простягнута.</verse>
				<verse number="5">О, Ассур - він палиця мого гнїву, а кий в руцї його - се моя досада!</verse>
				<verse number="6">Я пошлю його на народ сей безбожний, на той нарід, що підпалює гнїв мій, та дам йому приказ, ограбити його до нитки, здобувати здобич у його, та, мов грязюку на дорозї, його місити.</verse>
				<verse number="7">Но він иншої про се гадки, не так помислить серце його: на думцї в його - вигубити й викоренити не трохи ще инших народів.</verse>
				<verse number="8">Хиба ж князї мої не царі? скаже він собі.</verse>
				<verse number="9">Хиба Хальне не те, що й Кархемис? або Емат не те, що й Арпад? а Самария не те, що Дамаск?</verse>
				<verse number="10">Та же рука моя загорнула ті царства ідолські, а в них більше божищ, нїж у Ерусалимі та в Самариї!</verse>
				<verse number="11">Хиба ж я не вчиню те саме з Ерусалимом і богами його, що вчинив із Самариєю й ідолами її?</verse>
				<verse number="12">Та станесь: як довершить Господь усе те на Сионї, що задумав, і все скінчить в Ерусалимі, тодї скаже: Навідаюсь тепер до справ надутого серця в царя Ассирийського та до гординї звисока глядючих очій його!</verse>
				<verse number="13">Він бо каже: Се силою руки моєї і моєю мудрістю я отте зробив, бо я розумний: я пересуваю гряницї в народів і розхапую скарби їх, та скидаю з престолів, неначе велет;</verse>
				<verse number="14">І рука моя захопила, мов гнїзда, багацтва в народів, і як забірають покинуті в них яйця, так я побрав всї землї, а нїхто й крилом не рушив, не отворив рота й не писнув.</verse>
				<verse number="15">Та чи хвалиться ж сокира перед тим, що нею рубає? Хиба ж пила гордиться перед тим, хто її тягне? Як коли б палиця піднімалась на того, хто її піднімає; як коли б кий піднімався, коли він лиш деревина!</verse>
				<verse number="16">За се пошле Господь, Господь сил, сухоти на товстих у його, а між знатними в його запалить полумє, мов полумє огня.</verse>
				<verse number="17">Сьвітло Ізрайлеве спаде на його огнем, і Сьвятий його буде полумєм, що пожере тернину його й бодяки його одного дня.</verse>
				<verse number="18">І гай його й сад роскішній вигубить він із душею й тїлом, і стане він - умираючим чахотником;</verse>
				<verse number="19">А останок дерев із його лїса так змалїє, що й дитина його списати зможе.</verse>
				<verse number="20">І станесь того часу: останок Ізраїля й ті, що врятуються з дому Яковового, не будуть уже на силу того, хто їх бив, уповати, а покладати муть надїю щирим серцем на Бога, Сьвятого Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="21">Останок, останок з Якова, навернесь до Бога сильного.</verse>
				<verse number="22">Бо, хоч би в тебе, Ізраїлю, було стільки люду, як піску в морі, то тілько малий лишиться останок, що навернесь до Бога; се бо безмірна справедливість призначила таку погибель.</verse>
				<verse number="23">І призначену вигубу довершить Господь, Господь Саваот, по всїх країнах.</verse>
				<verse number="24">Та все ж таки говорить Господь, Господь сил: Народе мій, живучий в Сионї! не бійся Ассура. Він побє тебе палицею й тростину підніме на тебе, як чинив Египет:</verse>
				<verse number="25">За малий час, за дуже малий - промине моя досада, а лютий гнїв мій звернесь на їх вигубу.</verse>
				<verse number="26">І підніме Господь сил бич, як колись до побою Мадіяма на Ориві, або як простер був палицю понад море, й здійме її, як на Египтян.</verse>
				<verse number="27">І станесь того часу: здійметься з плечей у тебе тягар його, й ярмо його - з шиї твоєї, й розпадеться ярмо від товщі.</verse>
				<verse number="28">Ось він ійде на Аїят, проходить Мигрон, в Михмасї покидає тягарі свої.</verse>
				<verse number="29">Переходять тїснини; в Геві ночують; Рама тремтить; Гива Саулова розбіглась.</verse>
				<verse number="30">Гукай голосно, дочко Галиму; нехай почують тебе Лаїс та й Анатот бідний!</verse>
				<verse number="31">Мадмена розбіглась, а й з Гевиму осадники сквапно утїкають.</verse>
				<verse number="32">Ще лиш день простоїть він у Нобі, та погрозить рукою Сионові, узгіррю Ерусалимському.</verse>
				<verse number="33">Но Господь, Господь Саваот, зірве страшною рукою віттє дерев сих, а ті, що величаються ростом, будуть зрубані, високі - на землю повалені,</verse>
				<verse number="34">Густий гай він сокирою витне, Всемогучий повалить Ливана.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">І вийде пагонець із кореня Ессейового і вітка виросте з кореня його.</verse>
				<verse number="2">І спочине на йому дух Господень, дух премудростї й розуму, дух ради й кріпостї, дух знання й побожностї;</verse>
				<verse number="3">І сповниться страхом Божим; і судити ме він не, як око бачить, і не, як ухо чує, - присуд видавати.</verse>
				<verse number="4">По справедливостї судити ме вбогих, а справи злиденних на землї по правдї рішати. Палицею слова ударить він землю, і безбожного погубить уст своїх духом.</verse>
				<verse number="5">Справедливість буде в його поясом чересел, а правда - підперезом ребер у його.</verse>
				<verse number="6">Тодї буде вовк укупі із ягнятком жити, барс - із козеням лежати; та й телятко, левчук і віл зможуть жити разом, а мала дитина зможе їх пасти.</verse>
				<verse number="7">І ведмедиця й корова вкупі пастись будуть, а їх маленькі лежати муть поруч, ба й лев соломою харчитись разом з волом буде;</verse>
				<verse number="8">І хлопятко грати меться над норою гаспида, і дитина засуне руку свою у гнїздо змиїне.</verse>
				<verse number="9">На всїй сьвятій горі в мене одні одним шкодити не будуть, бо земля так повна буде розуміннєм Бога, як водою море.</verse>
				<verse number="10">І буде того часу: до пагонця з кореня Ессейового, що стане знаменом народам, навернуться погани, - й гріб його буде славен.</verse>
				<verse number="11">І буде ще в той час: Господь простягне знов руку свою, щоб вернути до себе останок люду свого від Ассура, із Египту, з Патросу, й з Кушу та з Еламу, із Сеннару й з Етаму та з островів моря.</verse>
				<verse number="12">І підійме знамено своє між народами й позбірає вигнанників Ізрайлевих, і скличе розсїяних Юдеїв з усїх чотирьох сторін землї.</verse>
				<verse number="13">І перерветься зависть у Ефраїма, й вигинуть ті, що на Юду ворогують. Ефраїм перестане завидувати Юдї, а Юда не буде гнобити Ефраїма.</verse>
				<verse number="14">І полетять через плечі Филистіїв на захід, і поберуть здобич від усїх на сходї; на Едома й Моаба руку наложать, та й дїти Аммона будуть їм піддані.</verse>
				<verse number="15">І висушить Господь залив моря Египецького, й простягне руку свою на ріку в силї духа свого, й роздїлить її на сїм бродів, так що й в сандалях перебрести зможеш.</verse>
				<verse number="16">А тодї останок народу його, що зостанесь від Ассура, мати ме шлях ще ширший, як мав Ізраїль, вийшовши з землї Египецької.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">І промовиш того дня: Славлю тебе, Господи! Ти гнївався на мене, але одвернув єси гнїв твій і потїшив мене.</verse>
				<verse number="2">Оце Бог - спаситель мій: я вповаю на його й не збоюся; Господь бо - сила моя, й пісня моя - Господь; він стався менї спасеннєм.</verse>
				<verse number="3">І будете в радощах черпати воду з жерел спасення,</verse>
				<verse number="4">І скажете тодї: Славіте Господа, призивайте ймя його; розповідайте між народами про дїла його; напоминайте, що імя його велике!</verse>
				<verse number="5">Сьпівайте Господеві, бо він учинив велике, - нехай дознаються про се по всїй землї!</verse>
				<verse number="6">Радуйся і веселися, осадничко Сионська, бо величний серед тебе Сьвятий Ізраїлїв!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Слово пророче про Вавилон, висказане Ісаїєм, сином Амосовим:</verse>
				<verse number="2">Підійміть знамено воєнне на верху гори, кликнїть голосно, махнїте рукою, щоб наступали на ворота сих вельмож!</verse>
				<verse number="3">Я дав приказ тим, що їх вибрав; я покликав сильних, щоб довершили гнїв мій, радїючи славою, яку даю їм.</verse>
				<verse number="4">Ось, окрик по горах, наче великої товпи людей, гомін зворушених царів та народів зібраних разом: Господь сил чинить перегляд боєвого війська!</verse>
				<verse number="5">Поприходили здалека, від краю неба - і Господь і знаряддя гнїву його, щоб збурити ввесь край.</verse>
				<verse number="6">О, ридайте, бо день Божий ближиться, - як опустошуюча сила рукою Всемогущого.</verse>
				<verse number="7">Тим то руки в кожного зомлїли, в кожної людини серце заниває.</verse>
				<verse number="8">Зжахнулись; судороги й болї схопили їх, нїби породїлю; стуманївши, глядить одно на одного, лиця в них зажарілись.</verse>
				<verse number="9">Наступає день Господень, день гнїву палкого, щоб обернути землю в пустиню й вигубити грішників на нїй.</verse>
				<verse number="10">Небесні зорі й сьвітила не дають із себе сьвітла; сонце, сходючи, темнїє, й місяць не сьвітить сьвітлом своїм.</verse>
				<verse number="11">Я скараю люд за зло, й безбожників за їх беззаконня; зроблю конець гординї пишних, і впокорю надутих гнобителїв.</verse>
				<verse number="12">Я вчиню так, що люде будуть дорожші над золото чисте, і мужі дорожші над золото Офирське.</verse>
				<verse number="13">Тим то я потрясу небом, і земля порушиться з свого місця від гнїву палкого Господа Саваота в день палаючого гнїву його.</verse>
				<verse number="14">Тодї кожний, - мов серна, що за нею гонять, мов вівцї, пустопаш лишені, - розбігнесь поміж народ свій, шукати ме сховища в землї своїй;</verse>
				<verse number="15">Але кого стрінуть, той пробитий буде, кого схоплять, від меча погибне.</verse>
				<verse number="16">Дїток їх вбивати муть в їх перед очима; домівки їх пограбують, жінок збесчестять.</verse>
				<verse number="17">Я Мидіїв на їх справлю, тим срібло байдужне, й на золото не ласі.</verse>
				<verse number="18">Луки їх вбивати муть малечу, не пощадять плоду в матері в утробі, око їх дїтей не пожалує.</verse>
				<verse number="19">І Вавилон, царстов окрасу, гордощі в Халдеїв, поверне Бог у нїщо, як Содом-Гоморру.</verse>
				<verse number="20">Там осадник не осяде з роду та й до роду; нї Араб шатра розложить, нї пастух там із стадом буде спочивати.</verse>
				<verse number="21">Нї! звіррє пустиннє буде його залягати, а доми наповняться пугачами; жити муть там струсї, косматі малпи скакати.</verse>
				<verse number="22">Шакалі вити муть у домівках їх, і гієни по роскішних замках.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Близько час його, й не загаяться днї його; бо Господь на Якова знов гляне ласкаво, знов приверне любов свою до Ізраїля; й оселить їх на землї їх рідній; прилучаться до них чужоземцї, й пристануть до Яковового дому.</verse>
				<verse number="2">І візьмуть їх народи й приведуть на їх місце, а Ізраїль присвоїть їх собі на землї Господнїй за рабів і рабинь, і поневолить тих, що його в неволю були забрали, й буде він утискати тих, що його тиснули.</verse>
				<verse number="3">І станесь тодї: як Господь тебе визволить від смутку твого й від страху й тяжкої неволї, що на тобі тяготїла,</verse>
				<verse number="4">То висьпіваєш у піснї побіду над царем Вавилонським і промовиш: Ось, не стало мучителя - скінчився грабіж!</verse>
				<verse number="5">Поломав Господь палицю в безбожних, скипетр у тиранів,</verse>
				<verse number="6">Що побивав люто народи ударами без'упинними, панував над племенами в гнїві, докучав без міри,</verse>
				<verse number="7">Всї краї тепер оддихають в спокою, з радощів сьпівають;</verse>
				<verse number="8">Веселяться й кипариси та й кедри Ливанські: Від коли ти заснув, нас вже не рубають!</verse>
				<verse number="9">Глибінь пекольна зворушилась задля тебе, щоб стрічати тебе при ввіходї твоїм; всїх велетнїв побудила, всїх князїв землї; із престолів повставати всїм царям звелїла;</verse>
				<verse number="10">А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком?!</verse>
				<verse number="11">Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились; під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі!</verse>
				<verse number="12">Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи!</verse>
				<verse number="13">Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі;</verse>
				<verse number="14">Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься.</verse>
				<verse number="15">А тепер ти попав в пекло, - в глибінь преисподню.</verse>
				<verse number="16">Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той - мовляв - що хитав землею, та трусив царствами?</verse>
				<verse number="17">Що в пустиню обернув сьвіт, його міста побурив, полонянам не давав вертатись в домівку?</verse>
				<verse number="18">Всї царі в народів, всї спочивають, кожен в честї у своїй домівцї;</verse>
				<verse number="19">Ти ж покинутий за гробовищем, як пуста галузка, мов одежа вбитих, мечем посїчених, що їх вкидають у вапяні ями, - ти, мов те падло, що його топчуть,</verse>
				<verse number="20">Не будеш із ними в могилї; ти бо спустошив землю твою, вбивав народ твій: о, по віки не спогадаєсь рід лиходїїв!</verse>
				<verse number="21">Готуйте різанину синам його за беззаконностї батька їх, щоб не піднялись і не заволодїли землею, та не сповнили сьвіт ворожнечею.</verse>
				<verse number="22">Так, встану на них - говорить Господь Саваот - і вигублю імя Вавилону до нащадку - й сина й внука, говорить Господь.</verse>
				<verse number="23">І вчиню його пробутком їжа та болотом, і вимету його мітлою, витираючою до чистого, говорить Господь Саваот.</verse>
				<verse number="24">Клянучись, говорить Господь сил: Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і станеться,</verse>
				<verse number="25">Щоб стерти Ассирийця в землї моїй й розтоптати його на горах моїх; а тодї спаде з них ярмо його, й здійметься тягар із плечей в їх.</verse>
				<verse number="26">Так призначено, так постановлено про всї (поганські) землї, а се рука, простягнута на всї ті народи;</verse>
				<verse number="27">Бо се призначив Господь сил, і хто зможе те відмінити? рука його простягнута, - хто її відверне?</verse>
				<verse number="28">В роцї ж, коли вмер царь Ахаз, було ось таке пророче слово:</verse>
				<verse number="29">Не радуйся, земле Филистійська, що поломана палиця, побивавша тебе; бо з кореня змиїного вийде гаспид, а плодом із його буде лїтаючий дракон.</verse>
				<verse number="30">А тодї бідні стануть насичені, а злиденні безпечно будуть спочивати; твій же корінь уморю голодом, а й нащадок у тебе вигублю.</verse>
				<verse number="31">Ридайте ж, ворота, вий голосно, місто! Розпадешся ти, земле Филистійська; ось бо - від півночі ковпіт димом надходить, а нема втомленого в їх полках.</verse>
				<verse number="32">І що ж тодї скажуть вістники народу? Ось те, - що Господь утвердив Сиона, що в йому знайдуть захист убогі з народу його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">Слово пророче про Моабіїв: Так! ніччю збурений буде Ар-Моаб і спустошений; так! вночі збурений буде Кир-Моаб і спустошений!</verse>
				<verse number="2">Виходить він ід Баїту й Дибону, виходить на висоти, плакати; Моаб ридає над Набою й Медевою; в усїх їх острижені голови, у всїх оголені бороди.</verse>
				<verse number="3">Скрізь по улицях у веріттю люде; на дахах, по ринках всї ридають, в сльозах потопають.</verse>
				<verse number="4">І Есебон і Елеала голосять; крик їх доходить аж до Яази.</verse>
				<verse number="5">Й моє серце ридає над Моабом; втїкають із його 'д Сигору, до третьої Егли; виходять, плачучи, на Лухит; по Хоронаїмській дорозї гірко голосять;</verse>
				<verse number="6">Бо висхнуть води в Нимримі, позасихають луги, трава вигорить, вся зелень ізникне.</verse>
				<verse number="7">Тим переносять вони останки добутку, та, що врятували, поза ріку Арабську.</verse>
				<verse number="8">Плач по всїй землї Моабській; Як вони голосять, чути аж в Еглаймі, плач його несеться до Беер-Елиму;</verse>
				<verse number="9">Бо вода в Дибонї взялась уже кровю; - та я наведу на Дибон іще нове лихо - левів на тих, що з Моабу повтїкали, та й в краю зостались.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Посилайте ягнята владицї землї з Сели в пустинї на гору дочки Сионської;</verse>
				<verse number="2">Дочки бо Моабійські будуть коло бродів Арнону, наче та птичка, з гнїзда викинена.</verse>
				<verse number="3">Зложи раду, виречи присуд; розпростри над нами серед полудня, мов уночі, тїнь твою; скрий прогнаних, не видай блукаючих.</verse>
				<verse number="4">Нехай перебудуть у тебе прогнані мої Моабії; будь їм захистом перед грабіжником; бо й так зникне гнобитель, грабіж перестане, а ті, що на них напирають, щезнуть із землї.</verse>
				<verse number="5">Милосердєм стане твердо в пробутку Давидовому престол правди, й засяде на нїм в справедливостї суддя, що шукати ме правди й до правосуду змагати.</verse>
				<verse number="6">Про Моаба ж ми чували, - гордий він над міру, надутий і пишний та лютий, та й в слові нещирий.</verse>
				<verse number="7">Тим то тяжко заплаче Моаб над Моабом, - всї будуть ридати; о, застогнайте по твердинях Кирхарешета; вони ж спустошені.</verse>
				<verse number="8">Ниви Есевонські спустїли, та й виноградник Севамський; властники народів вигубили ті прегарні лозини, що сягали аж до Язеру; розстилались по пустинї, простирались пагонцями аж поза море.</verse>
				<verse number="9">Тим і я заплачу по садах Севамських, як плакав над Язером, й поливати му сльозами тебе, Есевоне й Елеало! не буде бо в тебе часу зборів виноградних, анї під час жнив - давних голосних радощів.</verse>
				<verse number="10">Замовкли жарти й веселощі по нивах роскішних, і в виноградниках не сьпівають, не веселяться; виноградар не топче в тискарнях грона: Я перервав усї веселощі.</verse>
				<verse number="11">Тим аж стогне утроба в мене над Моабом, мов гуслі жалібні, і серце моє над Кирхарешетом.</verse>
				<verse number="12">Хоч і збереться Моаб, і буде аж до утоми змагатись на висотах, та в своїх сьвятинях молитись, та йому нїчо не поможе.</verse>
				<verse number="13">Ось, яке слово виповів Господь вже давно про Моаба,</verse>
				<verse number="14">А тепер от як говорить Господь: За три роки, рахуючи роками наймитів, сила Моаба впаде разом із усїм великим многолюдством його, а останок його буде вельми малий і незначний.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">Слово пророче про Дамаск: Ось, Дамаск вичеркуєсь зпроміж міст й обернеться в купи руйновища.</verse>
				<verse number="2">Городи Ароерські опустїють, - там хиба стада будуть віддихати, та й не буде кому їх полошити.</verse>
				<verse number="3">Не стане твердині Ефраїмової, не стане Дамаску, столицї всієї Сириї; станесь із ним те саме, що з славою синів Ізраїля, говорить Господь Саваот.</verse>
				<verse number="4">І буде в той час; упаде слава Якова, а сите тїло в його схудне.</verse>
				<verse number="5">Стане, мов та нива по зборі пашнї женцем, коли рука його вижне її, або коли визбирають колоссє в Рефаїм-долинї.</verse>
				<verse number="6">І зостанеться в його - як се буває при оббиванню оливок - на вершку дві-три ягодки, або чотири-пять по рясних галузках, - говорить Господь, Бог Ізраїля.</verse>
				<verse number="7">А тодї вже зверне людина погляд свій на Творця свого, й очі в її позирати муть до Сьвятого Ізрайлевого;</verse>
				<verse number="8">І не спогляне на жертівники, на вироби рук своїх, і не подивиться на те, що вробив палцями своїми, на боввани Астарти та Баала.</verse>
				<verse number="9">В день той будуть утверджені міста його - нїби ті розвалини по лїсах та верхах гір, що їх покидали втїкачі перед Ізраїлем, - всюди буде пусто.</verse>
				<verse number="10">Бо ти забув про Бога, спаса твого, й не згадував про охоронну скелю твою. Ти позаводив сади, щоб у їх весело проходжатись, і понасаджував лозини чужоземні;</verse>
				<verse number="11">А коли насадив, то й запобігав, щоб воно росло, та щоб посадка твоя рано розцьвівалась; но - як прийде до зборів, не мати меш купи плодів, а смуток тяжкий.</verse>
				<verse number="12">Горе! з яким шумом товпа народу (на нас) наступала! гукають, як шумить море. Що за ревіт усяких племен! ревуть, мов великі води.</verse>
				<verse number="13">Так, ревуть народи, як ревуть великі води; но Господь погрозив їм, - ось вони й розбіглись, гонені, як порох перед вітром, як пилини цьвітні поперед вихру.</verse>
				<verse number="14">Ввечорі - трівога, та досьвіта - вже й нема його! Ось такий пай тим, що нас обдирали, така доля тим, що нас пустошили.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">Горе краю, що, мов крильми, сягає по той бік рік Етиопських,</verse>
				<verse number="2">Що розсилає послів по морю, човнами з папиросу - по водах! О, йдїть, швидкі посли, до народу сильного й відважного, до народу страшного з давна до нинї; до народу рослого, що всїх подолїває, землю ж його розірвали ріки.</verse>
				<verse number="3">Ви ж, осадники всесьвітні, хто живий на землї! вважайте, як на горах стяг підоймесь, і як труба затрубить, чувайте!</verse>
				<verse number="4">Бо ось як Господь сказав до мене: Я буду мовчки дивитись із мого престолу, мов тепло веселе по дощеві, мов хмарка з росою в день жнивної спеки.</verse>
				<verse number="5">Перед винозборами ж, як спаде цьвіт на виноградї, та покажуться спілі грони, обріже він ножем стебла, пообтинає відростки й поодкидає.</verse>
				<verse number="6">І зоставить усе хижим птицям та зьвіррям земним; й буде птаство там лїтувати, а зьвір зимувати.</verse>
				<verse number="7">І тодї сей люд сильний і відважний; сей народ страшний з давна до нинї; народ рослий, що всїх подолїває, - принесе дар Господеві сил на місце імення Господа Саваота, на гору Сион.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Пророче слово про Египет: Оце Господь, усївши на легкій хмарі, йде на Египет. І затремтять перед ним ідоли Египецькі й заниє у грудях Египецьке серце.</verse>
				<verse number="2">Напущу Египтян на Египтян, брат на брата устане і друг проти друга, город проти города й царство на царство.</verse>
				<verse number="3">І знемощіє дух Египту в йому, й оберну в нїщо раду його, - й стануть вони шукати помочі в ідолів, у чарівників, у закленателів мертвих та ворожбитів.</verse>
				<verse number="4">І подам Египтян на поталу панові лютому, й жорстокий царь запанує над ними, - говорить Господь, Господь Саваот.</verse>
				<verse number="5">Опадуть у морі води, і ріка стане безводна й висохне;</verse>
				<verse number="6">І змалїють течії, й перекопи Египецькі повисихають, очерет-рогіз пожовкне.</verse>
				<verse number="7">Луги при ріцї й луки понад берегами в ріки, та й все, що при ріцї посїяно, посохне, порохом розвієсь і зникне.</verse>
				<verse number="8">І заплачуть рибалки, й заридають усї, хто вудку в ріку закидав, і хто неводи в воду запускав, - у тугу попаде;</verse>
				<verse number="9">І засмутяться ті, що лен управляють, і ткачі, що білі полотна ткали;</verse>
				<verse number="10">І пірвуться сїти, а всї, що завели собі саджавки на живу рибу, занепадуть духом.</verse>
				<verse number="11">І втеряла розум старшина Зоанська; рада мудрих мужів Фараонових стала безглуздою. Як бо станете ви дораджувати Фараонові? чи може: ось то, я син давних мудрих родичів царських!</verse>
				<verse number="12">А де ж вони? де твої премудрі? нехай би тепер тобі сказали, коли знають, що се над Египтом задумав удїяти Господь сил небесних?</verse>
				<verse number="13">Одур стали радні люде Зоанські, збилась із глузду старшина Мемфиська, звели Египет із дороги голови в народї його.</verse>
				<verse number="14">Одуру дух послав Господь на них, і ввели вони Египет у блуд у всїх справах його, так, як робить пяний, що блює й в блювотинї бродить.</verse>
				<verse number="15">І не буде в Египтї справи, яку повели б уміло голови чи хвости, пальми чи тростина.</verse>
				<verse number="16">У той день будуть Египтяне, мов жінки лякливі, й затремтять і збояться піднятої руки Господа Саваота, що її простягне на них.</verse>
				<verse number="17">Юдина земля буде острахом про Египет; хто її згадає, затремтить перед постановою Господа сил, яку він задумав на його.</verse>
				<verse number="18">І тодї в Египтї стане пять міст говорити мовою Канаанською, й клястися Господом сил, а одно зватись ме містом сонця.</verse>
				<verse number="19">В той час стане жертовник Господень посеред землї Египецької, й памятник Господеві посеред гряниць його.</verse>
				<verse number="20">І буде він знаменом і сьвідоцтвом, що Египецька земля під рукою в Господа Саваота; бо вони будуть покликати до Господа в тїснечі, а він пошле їм спаса й оборонника, а сей їх вибавить.</verse>
				<verse number="21">І відкриє себе Господь Египтові; й тодї впізнають Египтяне Господа, й приносити муть жертви й дари, й складати муть обітницї перед Господом і будуть їх додержувати.</verse>
				<verse number="22">І хоч скарає коли Господь Египет, то скарає, але й оздоровить: вони навернуться до Господа, а він вислухає й улїчить їх.</verse>
				<verse number="23">І стане тодї широкий шлях між Египтом та Ассириєю, й приходити ме Ассирій в Египет, а Египтїй в Ассирию, і Египтїї разом з Ассиріями служити муть Господеві.</verse>
				<verse number="24">Тодї буде Ізраїль третим із Египтом і Ассириєю й настане в землї благословеннє;</verse>
				<verse number="25">А благословити ме її Господь сил ось так: Благословен нарід мій - Египтїї, та й дїло рук моїх - Ассирийцї, й держава моя - Ізраїль.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">Того року, як наступив Тартан на Азот, - куди послав його Саргон, царь Ассирийський, - та як він обляг Азот, а відтак і звоював його, -</verse>
				<verse number="2">Того самого часу сказав Господь Ісаїї Амосенкові так: Ійди й скинь із себе волосяне вереттє, що на твоїх череслах, та й зніми обув із ніг твоїх. Він же так і зробив, та й ходив наго й босоніж.</verse>
				<verse number="3">І сказав тодї Господь: Так само, як слуга мій Ісаїя ходив без одежі й босоніж, на ознаку й дивовижу того, що станеться з Египтом і Етиопією в сї три роки, -</verse>
				<verse number="4">Так поведе царь Ассирийський полонян із Египту й позайманих у полонь Етиопіїв, молодих і старих, без одежі й босоніж, з голими задами - на сором Египтові.</verse>
				<verse number="5">Тодї злякаються й соромити муться зза Етиопії ті, що на неї вповали, та й зза Египту, що ним пишались.</verse>
				<verse number="6">І мовляти муть осадники того краю: От на що зійшли ті, що на їх ми вповали, що до них удавались за підмогою, щоб рятуватись од царів Ассирийських! то й як же нам урятуватись?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">Пророцтво про пустиню морську: Як ті бурі, що на полуднї лютують, оттак ійде він від степу, з страшної країни.</verse>
				<verse number="2">Страшне видиво показано менї: розбишака рабує; опустошник пустошить. Приходи, Еламе; облягай, Миде! всїм стогнанням я зроблю конець.</verse>
				<verse number="3">Від сього і в мене трясуться бедра; муки схопили мене, як болї в положницї. Я зворушивсь тим, що чую; я стрівоживсь тим, що бачу.</verse>
				<verse number="4">Серце тремтить у менї; мене дрож бере; нічний спокій мій перемінився у страх менї.</verse>
				<verse number="5">А вони ось, заставляють столи, розстилають накриття, - їдять, пють. Ой, вставайте, князї, - хапайте за щити!</verse>
				<verse number="6">Бо ось як сказав менї Господь: ійди, постав сторожа, а він нехай переказує, що побачить.</verse>
				<verse number="7">І побачив він їздецїв, що їхали по двох на конях, на ослах, на верблюдах; і наслуховав пильно і вважно, -</verse>
				<verse number="8">І закричав, мов лев: Пане мій! ось я стою на сторожі цїлими днями, не рушався з місця цїлими ночами:</verse>
				<verse number="9">І ось, бачу, їдуть люде, їздецї на конях удвійню. Опісля кликнув і каже: Впав, упав Вавилон, і всї ідоли його лежать порозбивані на землї!</verse>
				<verse number="10">О ти, змолочений мій, сину току мого! Оце я чув від Господа Саваота, Бога Ізрайлевого, й се звістив вам.</verse>
				<verse number="11">Пророцтво про Думу: Покликають до мене з Сеїру: Стороже! яка пора ночі? стороже! яка пора ночі?</verse>
				<verse number="12">А сторож відказує: Надходить поранок, та ще ніч. Коли так пильно допитуєтесь, то обернїться й приходїть.</verse>
				<verse number="13">Слово пророче про Арабію: Ночуйте в лїсї Арабському, подорожні Деданські!</verse>
				<verse number="14">Осадники країни Темайської! несїть води назустріч умлїваючим од спраги; стрічайте хлїбом утїкаючих;</verse>
				<verse number="15">Вони бо від мечів втїкають, од меча обнаженого, від лука натягненого та від лютї воєнної.</verse>
				<verse number="16">Так бо сказав менї Господь: Іще рік, рік по счоту наймитів, - і вся Кидарова слава щезне;</verse>
				<verse number="17">І не багато луків зостанесь у синів Кедарових. Так сказав Господь, Бог Ізраїля.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">Пророче слово про Видивну долину: Що се тобі лучилося, що ввесь люд твій повиходив на дахи?</verse>
				<verse number="2">Місто повне крику, зворушене - місто, давно таке веселе! Ой, бо повбивані твої - не мечем побиті, та й не в битві лягли;</verse>
				<verse number="3">Всї гетьмани твої повтїкали разом, та їх спіймано, кріпко повязано; всї, хто знайшовся в тебе, повязані разом, хоч як далеко були повтїкали.</verse>
				<verse number="4">Тим я й кажу: Зоставте мене, нехай гірко плачу! Не силуйтесь, мене розважати з поводу, що збурена дочка мого народу.</verse>
				<verse number="5">Се бо близько день неспокою, побою та замішанини в долинї Видивній, од Господа сил (насланий): Валять мури, крик по горах розлягаєсь.</verse>
				<verse number="6">Несе Елам сагайдак, люде на колесницях і їздецї і Кир щитом заблищав.</verse>
				<verse number="7">І ось що найкрасші твої долини заповнені возами, а їздецї уставились навпроти воріт,</verse>
				<verse number="8">І здирають покривало з Юдеї; а ти в той день озираєшся за оружними запасами в палатї кедровій.</verse>
				<verse number="9">Та бачите, що вже проломи пороблено в мурі міста Давидового, й спускаєте докупи води до нижнього ставу;</verse>
				<verse number="10">І роздивляєтесь між домами в Ерусалимі, та й валите декотрі доми, щоб ті проломи в мурі затулити;</verse>
				<verse number="11">І копаєте на воду знов став запасний між двома мурами. На того ж, хто се давно вчинив, нїже озираєтесь; на того, хто задумав се все, наперед, ви й не зважаєте.</verse>
				<verse number="12">Нї! тодї, як Господь сил на вас накликав, щоб плакали та голосили, щоб остригали собі волоссє, й накидали на себе волосяницї,</verse>
				<verse number="13">Тодї у вас - веселощі та радощі були; ви кололи бики, різали овець та попивали вино; їжмо - мовляли - та пиймо, бо й так завтра будемо мертві!</verse>
				<verse number="14">І обявив менї в уші Господь Саваот: Не буде вам сеся безбожність прощена, аж покіль не погинете. Ось як, сказав Господь, Господь сил!</verse>
				<verse number="15">І сказав іще Господь, Бог сил: Ійди та ввійди до Севни, старшого в двірцї коло храму, й скажи йому:</verse>
				<verse number="16">Що за право тобі тут, і ким ти тут, що аж собі тут гробовище вирубуєш? - Так, він вирубує собі гробовище на видному місцї, витїсує собі в скелї пробуток посмертний!</verse>
				<verse number="17">Ось, Господь перекине тебе, як дужий чоловік кидає, й здусить тебе в пилку.</verse>
				<verse number="18">І зівє тебе в звиток, і кине тобою, наче жмутком, у землю широку, там ти вмреш, та й пійдуть і твої блискучі туди колесницї, що надбав єси ти, ганьбо дому твого Пана!</verse>
				<verse number="19">Я зопхну тебе до долу з висоти твоєї, й скину тебе з уряду твого.</verse>
				<verse number="20">І тодї покличу слугу мого Еліякима Хелкієнка,</verse>
				<verse number="21">І надїну на його твою одежу, й підпережу його твоїм поясом, і твій уряд передам у руки його, і буде він отцем осадникам Ерусалимським і домові Юдиному.</verse>
				<verse number="22">І ключ од дому Давидового зложу на плече в його: як він відчинить, нїхто не зачинить, як же він зачинить, нїхто не відчинить.</verse>
				<verse number="23">Мов гвізд у твердім місцї, буде в мене вбитий, й буде він престолом слави домові отця свого.</verse>
				<verse number="24">І буде на йому висїти вся повага батькового дому, - дїтей і внуків, - наче краса всяких домашних посудів аж до послїдних музичних приборів.</verse>
				<verse number="25">Та тодї, - каже Господь Саваот - захитаєсь гвізд, буде вибитий з свого твердого місця, і впаде й розсиплесь ввесь тягар на йому; бо так говорить Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">Пророче слово про Тир: Ридайте, кораблі Тирські, бо він збурений: нема вже домів торговельних і нїкому в ті доми входити. Так їм переказано з Хитимської країни.</verse>
				<verse number="2">Замовкнїть, осадники острову, що його, бувало, купцї Сидонські, плаваючи по морі, збагачали.</verse>
				<verse number="3">По великих водах привожено сюди зерно Сигорське, вроджай ріки (Нила), і був він торговицею народів.</verse>
				<verse number="4">Застидайсь Сидоне! ось бо що говорить море, ся твердиня морська: (Я стала безлюдна,) наче б не мучилась народинами, не ховала хлопят, не доводила дївчат до зросту!</verse>
				<verse number="5">А як чутка долетить про Тир до Египту, задрожать вони від новини сієї.</verse>
				<verse number="6">Переносїтесь у Тарсис, ридаючи, ви, давні осадники острову!</verse>
				<verse number="7">Чи се ж той город ваш, що був знаний в давні давна? А нинї несуть його ноги, блукатись до краях далеких!</verse>
				<verse number="8">І хто ж то призначив Тирові таку долю, що колись роздавав вінцї, а купцї в його були, наче князями, крамарі ж його - дуками в землї?</verse>
				<verse number="9">Призначив се Господь Саваот, щоб понизити гординю славних, щоб впокорити знатних у землї.</verse>
				<verse number="10">Блукай же тепер, дочко Тирська, мов ріка, по землї; нема бо вже тобі перепони!</verse>
				<verse number="11">Він простяг руку свою понад море, затряс царства; Господь приказав, повалити твердинї Канаанські,</verse>
				<verse number="12">І сказав: Не будеш уже гуляти, ти, осоромлена дївице, дочко Сидонська! Вставай, переселяйся в Киттим, - хоч і там не мати меш спокою.</verse>
				<verse number="13">Ось земля Халдейська: давно того народу не було; се Ассур дав до його почин, заложив його з тих, що жили в пустинях, а вони побудували башти собі; - а й їх домівки повалено, та й в розвалища обернено.</verse>
				<verse number="14">О, ридайте, кораблї Тирські, бо спустошена ваша твердиня!</verse>
				<verse number="15">І буде в той час, що забудуть про Тир на сїмдесять років, - скільки звичайно один царь живе. По сїмдесятьох же роках станесь із Тиром таке, як сьпіваєсь про блудницю:</verse>
				<verse number="16">Возьми цитру, ходи по містї, ти, забута блуднице! Пригравай гарно, висьпівуй багато пісень, щоб тебе собі пригадали!</verse>
				<verse number="17">І станесь по скінченню сїмдесяти лїт, що Господь навідаєсь ласкою до Тиру; й знов почне він збивати достатки, та, мов та блудниця, вабити до себе всї краї на землї.</verse>
				<verse number="18">Та торгівля його й користї з її будуть присьвячуватись Господеві; не будуть ховати й складати їх у комори, а до тих, що живуть перед лицем Господнїм, буде переходити користь із торговлї його, щоб вони їли доситу та мали трівку одежу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">Оце попустошить Господь землю, й вчинить її неплідною; змінить вигляд її й розсїє все, що живе на нїй.</verse>
				<verse number="2">А що буде з народом, те саме й з сьвященником; що буде слузї, те й панові його; що служебцї, те й панї її; що з купуючим, те й з тим, хто продає; що довжникові, те й тому, хто дає позичку; що з лихварем, те й з даючим лихву.</verse>
				<verse number="3">Земля опустїє до щаду, й мов би злуплена буде; бо Господь вирік се слово.</verse>
				<verse number="4">Засумує, заниє; поникне, помарнїє куля земна; поникнуть і ті, що з висока позирали на людей на землї.</verse>
				<verse number="5">Бо земля вся зледащіла під живучими на нїй, вони бо переступили закони; змінили устави; зломали вічний заповіт.</verse>
				<verse number="6">Тим то пожере прокляттє землю, й живучі на нїй відберуть кару; за те попалені осадники землї, й не багато зостанесь людей.</verse>
				<verse number="7">Заплакали соком грона, захоріла винна лоза, зітхає кожне серце, - перед тим веселе.</verse>
				<verse number="8">Перестали веселощі з бубнами, замовкли радісні клики, занїміли гуслі;</verse>
				<verse number="9">Вже вина не пють із сьпівом; гіркий напиток усїм, що його пють.</verse>
				<verse number="10">Поруйнований запустїлий город, будинки замкнені стоять, нї-як входити.</verse>
				<verse number="11">Плачуть за вином по улицях; радощі замеркли, прогнані всї веселощі з землї.</verse>
				<verse number="12">В городах пустки зістались, ворота повалились.</verse>
				<verse number="13">А на землї буде з народами те саме, що буває, коли пообтрушують оливки, виноград обріжуть, та покінчать збірку.</verse>
				<verse number="14">(тільки праведні) Тілько вони піднесуть свій голос, возрадуються задля величностї Господньої, голосно викликати муть із того моря.</verse>
				<verse number="15">Ой шануйте ж на востоцї Господа, по островах морських (хвалїть) імя Господа, Бога Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="16">Від найдалшого краю землї чуєм пісню: "Слава Праведному!" Я ж промовив: "Нуждо моя, нуждо моя! о горе моє! Лиходїї коять лихо, й коять лихо лиходїї по лиходїйськи."</verse>
				<verse number="17">Страх на тебе й яма й сїло, чоловіче земний.</verse>
				<verse number="18">Хто бо від страху втече, почувши крик страху, той впаде у яму, а хто вилїзе з ями, попадеться в сїло; бо всї спусти на небі відчинені будуть, і земля буде трусом труситись в основах.</verse>
				<verse number="19">Земля розступиться, земля розсядеться, земля, знай, труситися буде.</verse>
				<verse number="20">І хитати меться, наче пяний, гойдати меться, неначе колиска, бо беззаконностї її обтяжують її; упаде вона, та й не підведеться.</verse>
				<verse number="21">І навідає тодї Господь військо надземне в висотах, і царів земних унизу.</verse>
				<verse number="22">І збере їх до купи, як вязнї, у яму, та й зачинить їх разом у темницї, й по довгому часї будуть все ще кари терпіти.</verse>
				<verse number="23">І засоромиться місяць тодї, застидаєсь сонце, коли Господь сил воцариться в Сионї й в Ерусалимі, й перед старцями в славі засияє.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">Господи! ти Бог мій; буду тебе прославляти, буду хвалити імя твоє; ти бо вчинив речі дивні; задуми давні спевнились; - так!</verse>
				<verse number="2">Ти обернув міста в купу каміння, утверджені замки - в руїну; не стало вже чужинецьких палат у містї; повіки воно не відбудуєсь.</verse>
				<verse number="3">Тим тебе будуть потужні народи хвалити, а городи страшних народів боятись;</verse>
				<verse number="4">Ти бо був убогому захистом; охороною бідного тїсного часу в него, втечищем під хуртовину, й тїнню у спеку; бо лють гнобителїв дихала на них, мов буря об мур.</verse>
				<verse number="5">Як жару під засуху, так погасив єси буту ворогів; як жара густою хмарою, - так пригашена побіда переважників лютих.</verse>
				<verse number="6">І приладить Господь сил на сїй горі гостину для всїх народів із товстих страв, - гостину з шпігу в костях і з самих вин чистих;</verse>
				<verse number="7">І порве він на сїй горі покривало, що вкриває всї народи, - покривало, ще лежить на всїх племенах.</verse>
				<verse number="8">Потоптана буде смерть по всї віки, й повтирає Господь сльози з усїх лиць, і здійме ганьбу з свого люду по всїй землї; от як говорить Господь.</verse>
				<verse number="9">І скажуть того дня: Ось він наш Бог! на його ми вповали, й він спас нас! Ось він Господь, на його ми вповали, то й радуватись і веселитись мемо спаннєм його!</verse>
				<verse number="10">Бо Господня рука на горі сїй опочине, а Моаба потопче на його ж місцї, мов ту солому на гнїй.</verse>
				<verse number="11">І хоч він розпростре руки свої, як пливець до пливання простирає, то Господь впокорить гординю його разом із лукавством рук його.</verse>
				<verse number="12">І твердиню височенних мурів твоїх повалить, поверне, розкине по землї в порох.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">В той день буде в землї Юдиній ся пісня сьпіватись: Місто кріпке в нас; він спасеннє дав нам замість мурів і валів.</verse>
				<verse number="2">Відчиняйте ворота, нехай ввійде народ праведний, що любить правду.</verse>
				<verse number="3">Твердого духом хорониш ти в повному впокої, за те, що він на тебе вповає.</verse>
				<verse number="4">Вповайте ж на Господа повіки, бо Господь Бог - се твердиня вічна.</verse>
				<verse number="5">Він поскидав тих, що згорда високо неслися, - той високий город; скинув його, поверг його, скинув у порох.</verse>
				<verse number="6">Топче його нога, ноги вбогого, стопи нуждарів.</verse>
				<verse number="7">Путь праведного рівна; ти вирівнуєш стежку праведному.</verse>
				<verse number="8">(стоячи) На стежцї судів твоїх, Господи, ми вповали на тебе; до твого імени й памяті про тебе змагала душа наша.</verse>
				<verse number="9">Душею моєю взлїтав я поночі до тебе, й духом у внутрі моєму буду шукати тебе з досьвітнього ранку; коли бо присуди твої дїються на землї, тодї живущі на сьвітї навчаються справедливостї.</verse>
				<verse number="10">Як безбожний буде помилуваний, - не навчиться справедливостї; він коїти ме лихо в землї праведних, та й не буде оглядатись на Господню велич.</verse>
				<verse number="11">Господи! ти знімав правицю твою високо, та вони не бачили її; нехай же побачать і засоромляться ненавидники люду твого; огонь твій нехай пожере ворогів твоїх.</verse>
				<verse number="12">Господи! ти даруєш мир; бо ж усї справи наші ти нам устроюєш.</verse>
				<verse number="13">Господи, Боже наш! над нами крім тебе панували володарі другі; та ми задля тебе одного імя твоє шануєм.</verse>
				<verse number="14">Мертві вже не ожиють; велетнї не встануть, бо ти навідався й вигубив їх, та затратив всю память про них.</verse>
				<verse number="15">Ти намножив люд, Господи, велико намножив; ти прославив себе, розширив гряницї землї.</verse>
				<verse number="16">Господи! він же тілько в нуждї шукав тебе; виливав тихі молитви, коли кари твої спадали на його.</verse>
				<verse number="17">Мов та вагітна, як прийде час їй родити, мучиться, кричить у болях, оттак бували й ми перед тобою.</verse>
				<verse number="18">І ми бували вагітні, мучились, - та родили хиба вітер; спасення-добра не приспорили землї, й невірні осадники землї не попадали.</verse>
				<verse number="19">Та мерцї твої ожиють, устануть мертві тїла! Оживайте ж, веселїтесь, що в порох лягли; бо роса в тебе, - роса, що живить травицю, й земля викине померших.</verse>
				<verse number="20">Ійди ж, народе мій, ввійди в свої хатини; зачини за собою двері, сховайся на часинку, докіль гнїв перейде;</verse>
				<verse number="21">Ось бо, Господь вийде з пробутку свого покарати земнородних за їх беззаконство; й земля видасть із себе кров, що повсисала; не таїти ме вже своїх убитих.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">В той час покарає Господь мечем своїм тяжким, великим, потужним левиятана, що просто мчить, як і левиятана, що вється, і убє потвору морську.</verse>
				<verse number="2">В той день засьпівайте про його - про любий виноградник:</verse>
				<verse number="3">Я, Господь, бережу його, що хвилини напоюю його, в ночі і в день стережу його, щоб хто не вломився в него.</verse>
				<verse number="4">В менї нема гнїву; та як би хтось поставив у йому проти мене терен, чи хмизину, то я боєм пійду на його, випалю його до коріння.</verse>
				<verse number="5">Хиба він буде шукати захисту в мене, схоче мене примирити? Нехай трібує тодї мир ізо мною вчинити.</verse>
				<verse number="6">Колись буде, що Яков корінь запустить, пустить галузку й зацьвіте Ізраїль, та й наповнить плодами вселенну.</verse>
				<verse number="7">Чи ж він побивав його так, як побивав тих, що його побивали? Чи вбивав його так, як убивав тих, що його вбивали?</verse>
				<verse number="8">Нї! Ти по справедливій мірі покараєш його, коли його відкинеш; коли викинеш його сильним подувом своїм, як се буває того дня, коли східний лютиться вітер.</verse>
				<verse number="9">Аж сим змиєся беззаконство Якова, а користь із сього буде та, що знятий буде гріх із його, як він усе каміннє з поганських жертовників пітре на порох, та й не будуть уже стояти дуброви та ідоли сонця.</verse>
				<verse number="10">Місто ж утверджене опустїє, домівки будуть покинені та обезлюднені, наче пустиня. Там телята будуть пастись, будуть лежати та обгризати порост у йому;</verse>
				<verse number="11">А як він посохне, то його поломлять, і прийде жіноцтво та й спалить його. Бо то люде без розуму, тим то й Творцеві не жаль їх буде, й не помилує їх Создатель їх.</verse>
				<verse number="12">Та буде час, що Господь потрясе все від великої ріки аж по потік Египецький, й вас, сини Ізраїля, збере до купи;</verse>
				<verse number="13">І буде тодї: затрубить величезна труба, й посходяться ті, що в Ассирийщинї вже були затерялись, та прогнано їх у Египет, - і поклоняться Господеві на горі сьвятій в Ерусалимі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="28">
				<verse number="1">Горе коронї гордих та пяних Ефраїміїв, (горе) зовялому цьвіту в величній окрасї його, що розсадовився поверх гори понад урожайною долиною, та все, мов би пяний од вина.</verse>
				<verse number="2">Ось уже йде потужний та кріпкий (гнїв) од Господа, наче злива з грядом і пагубний вихор; наче розгукана повідь розбурханих вод, і повергає його нездержною силою на землю.</verse>
				<verse number="3">Ногами буде потоптана корона гординї пяних Ефраїміїв.</verse>
				<verse number="4">З квіткою ж вялою в величній окрасї його на верху вроджайної долини станесь те, що з смоквою, перед часом достиглою, що, скоро хто її вбачить, зараз простягає руку та й з'їдає.</verse>
				<verse number="5">Оного часу буде один Господь Саваот величним вінцем і короною слави для останків свого народу;</verse>
				<verse number="6">Він буде духом правосуду тим, що засїдають на суд, та відвагою тим, що ворога од воріт прогонять.</verse>
				<verse number="7">Бо й вони од вина спотикаються й збиваються напоями з дороги; сьвященник і пророк спотикаються від опяняючих напитків; поконані вином, ходять, мов безглузді від напою; в пізнаннї похибляються, помиляються в осудї.</verse>
				<verse number="8">Столи в них повні гиду й блювотини, нема чистого місця.</verse>
				<verse number="9">А договорюють: "Кого хоче він учити знання? кого проповіддю на розум наводити? хиба тих, що перестали їх молоком з грудей годувати, що їх неня саме від грудей відлучила?</verse>
				<verse number="10">У вас усе - заповідь та заповідь, а за заповіддю знов заповідь; правило та правило, а за правилом ізнов правило; тут не багато часу (до кари), та й там не багато."</verse>
				<verse number="11">За се ж будуть говорити до сих людей чужинцї лепетаннєм чужою мовою.</verse>
				<verse number="12">До них говорили (пророки): "Оце відпочинок: дайте спочити струдженому: се буде потїха" (наша). Та вони не хотїли слухати.</verse>
				<verse number="13">І станесь із ними по слову Господньому: заповідь на заповідь; заповідь за заповіддю; правило та правило, а за правилом ізнов правило; тут не багато, та й там не багато, - так що пійдуть і попадають горілиць і порозбиваються, і попадуться в сїть та й спіймаються.</verse>
				<verse number="14">Слухайте ж слова Господнього, ви зневажники, що правите народом сим у Ерусалимі:</verse>
				<verse number="15">Позаяк ви говорите: "Ми з смертю зробили умову, рядну вчинили ми з пеклом: коли побиваючий бич переходити ме, - він нас не досягне, бо ми втечище певне маєм у льжі, й в оманї притулок надїйний."</verse>
				<verse number="16">За се так говорить Господь Бог: Ось я закладаю в основу камінь на Сионї, - камінь певний, угольний, великоцїнний, та кріпко заложений; хто в його ввірує, той не застидаєсь.</verse>
				<verse number="17">І зроблю суд мірою, а справедливість - вагою, і, наче грядом, спустошене буде втечище льжи, й води затоплять місце вашого сховку.</verse>
				<verse number="18">І так ваші змовини з смертю розірвуться, і ваша рядна з пеклом не встоїть; і як прийде побиваючий бич, то й вас погубить,</verse>
				<verse number="19">Наколи переходити стане, він захопить вас; а переходити ме кожного рана, в день і в ночі, та й сама вже чутка про його переймати ме страхом.</verse>
				<verse number="20">Ложе буде вам надто коротке, щоб простягнутись, - укривало надто узке, щоб ним обгорнутись.</verse>
				<verse number="21">Бо встане Господь так, як на горі Перазимі, розгнїваєсь, як на долинї Габаонській, щоб зробити дїло своє, дїло незвичайне, та й довершить своє дїло, своє дїло дивовижне.</verse>
				<verse number="22">Тим не жартуйте, щоб кайдани в вас не стали тугійші; бо я чув від Господа, Бога сил, - що пагуба всїй землї призначена.</verse>
				<verse number="23">Прихилїте ж слух і послухайте голосу мого; вважайте й вислухайте, що буду до вас промовляти:</verse>
				<verse number="24">Хиба плугатарь день у день про свій засїв оре, викидає борозди та боронить землю свою?</verse>
				<verse number="25">Нї; зрівнявши ниву, сїє він чорнуху, або розсїває кмин, або сїє пшеницю, ячмінь у вибраному місцї, та просо.</verse>
				<verse number="26">Сього порядку навчає його сам Господь; він учить його.</verse>
				<verse number="27">Бо не молотять чорнухи валом зубчатим, анї коліс не качають по кминові, а палицею вибивають чорнуху, та й кмин - палицею.</verse>
				<verse number="28">Та й збіжжє вимолочують, та не роздавлюють його; водять по йому молотїльні колеса з їх кіньми, та розтирають.</verse>
				<verse number="29">І се походить од Господа сил: дивні ради його, велика премудрість його!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="29">
				<verse number="1">Горе Аріїлу - Аріїлу, городові, що в йому жив Давид! додайте рік до року; тимчасом нехай собі заколюють жертви.</verse>
				<verse number="2">Бо я стїсню Аріїла, й настане плач та смуток, і буде він у мене, як аріїл.</verse>
				<verse number="3">Розтаборюсь я кругом тебе, й стисну тебе сторожжю чуйною, й здвигну проти тебе башти утверджені.</verse>
				<verse number="4">І будеш понижений; зпід землї будеш говорити; глухий буде зпід землї твій голос; голос твій буде, як у того, що з черева промовляє, й зпід перстї пошептом виходити ме мова твоя.</verse>
				<verse number="5">Ворогів же в тебе буде, як мілкого пилу, й товп лютих, наче розвіяної полови; а станесь усе нагло, нечайно, як оком мигнути.</verse>
				<verse number="6">Господь Саваот навідає тебе громом, землетрусом; страшним шумом бурі та вихру, і поломєм огня, що все пожерає.</verse>
				<verse number="7">(Але й вони борзо зникнуть) І, як сонне видиво нічне, буде товпа всїх тих народів воюючих проти Аріїла, й усїх, що на його наступили, обложили й його стиснули.</verse>
				<verse number="8">І, як голодному сниться, що він їсть, а прокинеться, - аж голод його мучить; та й, як багнущому сниться, що він пє, а прокинеться, - аж його вялить і жадоба палить, так буде й з роєм всїх тих народів, що проти гори Сиону будуть воювати.</verse>
				<verse number="9">З'умійтесь же й дивуйтесь! Вони других ослїпили, та й самі ослїпли; вони пяні, хоч не від вина, - заточуються, хоч не від напою;</verse>
				<verse number="10">Господь бо навів на вас духа сонливого й замкнув очі ваші, - пророків, та закрив голови ваші - віщих мужів.</verse>
				<verse number="11">І всяке пророцтво - се для вас те саме, що слова в книзї під печаттю: подають її письменному й кажуть: "прочитай її"; а той відказує: "не можу, бо вона запечатана";</verse>
				<verse number="12">І передають її такому, що не вміє читати, та й кажуть: "прочитай її"; то й же відказує: "я читати не вмію".</verse>
				<verse number="13">І сказав Господь: Позаяк сей нарід устами тілько близиться до мене, і язиком тілько мене шанує, серце ж його далеко відстоїть від мене, а страх їх передо мною походить із науки заповідей людських,</verse>
				<verse number="14">Тим і я з людьми такими незвичайно дивне диво-чудо витворю, так що мудрість у премудрих їх зникне, й розуму в їх розумних не стане.</verse>
				<verse number="15">Горе тим, що гадають глибоко сховатись, щоб задуму свою втаїти перед Господом; що чинять справи свої в темряві, й говорять: Хто нас побачить, хто взнає?</verse>
				<verse number="16">Що за безглуздє! Чи ганчарь же й його глина однакі речі? Хиба ж виріб скаже про того, що його виробив: не він зробив мене? або чи ж скаже штучний утвір про того, що її виконав; він нїчо не знає?</verse>
				<verse number="17">Чи ж за короткий, дуже короткий час Ливан не зробиться садом, а сад не будуть уважати лїсом?</verse>
				<verse number="18">І почують у той час глухі слова книги, та й прозрять із пітьми й темряви очі слїпих.</verse>
				<verse number="19">І будуть страдаючі що-раз більше радуватись у Господї, і вбогі будуть веселитись в Сьвятім Ізрайлевім;</verse>
				<verse number="20">Бо не стане вже тих, що других з'обижали, щезнуть ті, що на сьміх підіймали, й будуть вигублені всї, що за неправдою побивались;</verse>
				<verse number="21">Що ошукували ближнього словами; що заставляли сїтї тому, хто в воротах суду добивався, а правого на бік відсували.</verse>
				<verse number="22">Тим то так говорить Господь про дом Яковів, - Господь, що вивів Авраама: Яков не буде тодї стидатись, та й лице його не зблїдне.</verse>
				<verse number="23">Бо як побачить він у себе дїти свої, твір рук моїх, - то вони будуть сьвято шанувати імя моє, сьвято держати Сьвятого Ізрайлевого, й боятись Бога Якового.</verse>
				<verse number="24">Тодї ті, що блукають духом, спізнають мудрість, а ті, що стояли опір, навчаться послуху.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="30">
				<verse number="1">Горе синам неслухняним, - говорить Господь, тим, що задумують задуми без мене, - що ввіходять у вмови, менї супротивні, та гріхи на гріхи громадять:</verse>
				<verse number="2">Не спитавшись у мене, ійдуть вони в Египет, щоб шукати підмоги в силї Фараоновій та захистити себе в тїнї Египту.</verse>
				<verse number="3">Але сила Фараонова вийде вам на сором, і захист у тїнї в Египтї - на безчесть.</verse>
				<verse number="4">Князї твої прийдуть у Зоан-город, а посли твої зійдуть аж до Ханесу;</verse>
				<verse number="5">Та всї вони застидаються задля того народу, що їм без пожитку; не буде од него нї підмоги, нї хісна, - хиба тілько стид і сором.</verse>
				<verse number="6">Ось вам смутне пророцтво про ту скотину, що мандрує в землю полуденню, через країну нужди й тїснечі, де леви та левицї, гаспиди та летючі змиї; перевозять на хребтах ослячих свої добутки, й на верблюджих горбах - надбаннє своє до народу, що їм нема з його вжитку:</verse>
				<verse number="7">Бо Египецька поміч - річ марна й даремна; тим то й накликав я: сила їх - сидїти тихо.</verse>
				<verse number="8">Ійди ж, напиши се їм на таблицї, запиши в книгу, щоб воно в їх перед віччу, поки сьвіт сьвітом, стояло.</verse>
				<verse number="9">Бо се люд упрямий, дїти віроломні, що не хочуть слухати Божого закону,</verse>
				<verse number="10">Що видющим ось як говорять: "Нїчого не бачте!" а пророкам: "Не прорікайте нам правду, говоріте, що нам любе, віщуйте, що миле:</verse>
				<verse number="11">Зійдїте з дороги, відвернїться від правої путї; відсуньте нам із перед очей Сьвятого Ізрайлевого!"</verse>
				<verse number="12">Тим то Сьвятий ув Ізраїлї ось як говорить: Що ви слово спасенне моє відкидаєте, а вповаєте на оману й неправду, та в тому шукаєте опори, -</verse>
				<verse number="13">То беззаконство се буде вам, мов щілина перед розпадом, що показалась у мурі високім, - грухне він нагло, в хвилинї.</verse>
				<verse number="14">І він розвалить його, як розбивають глиняний горщик, розбиваючи його безпощадно, так що між куснями з його не найдеться нї черепка, щоб із припечка взяти углика, або з криницї води зачерпнути.</verse>
				<verse number="15">Так бо говорить Господь Бог, Сьвятий Ізрайлїв: Сидячи тихо на місцї, були б ви спаслися; бо в тихостї і надїї вся ваша потуга; та ви не хотїли,</verse>
				<verse number="16">А мовляли: "Нї, ми на конях утечемо", - за те ж і втечете; "ми на бистрих побіжимо", - за те ж і бистрі будуть вас здогоняти!</verse>
				<verse number="17">Зо страху перед одним втїкати ме в вас тисяча, а зо страху перед пятьма так розбігнетесь, що останок із вас буде, наче віха на верху гори, мов знак на горбі.</verse>
				<verse number="18">Та Господь жде ще, щоб вам ласку явити, здержуєсь, щоб вас пожалувати; бо Господь - се Бог правди; блажен, хто вповає на його.</verse>
				<verse number="19">На Сионї люд жити ме знов, знов у Ерусалимі; й не будеш гірко плакати, - він змилосердиться на голос плачу твого, й скоро його почує, - дасть відповідь тобі.</verse>
				<verse number="20">І дасть вам Господь хлїб у горю, й воду в нуждї; і вчителї твої небудуть ховатись та й очі твої будуть бачити вчителїв твоїх;</verse>
				<verse number="21">І уші твої все будуть чути впомин їх позад тебе: Ось дорога, простуй нею! як би ви схибили вправо, чи схибили в лїво;</verse>
				<verse number="22">Тодї будуть ідоли в поволоцї срібній, та боввани в поволоцї золотій, - гидотою вам; ти повикидаєш їх, як погань, і казати меш: геть звідсї;</verse>
				<verse number="23">І дасть він дощ на насїннє твоє, що ним поле засїєш, і вроджай буде в тебе по нивах і тучен і сочен, а твій скот буде пастись тодї по широких лугах.</verse>
				<verse number="24">А воли та осли, що порають поле, їсти муть посолену пашу, очищену, та перевіяну лопатою.</verse>
				<verse number="25">І на всякій високій горі й на горбі високім забурчать бурчаки та потоки води в день великого побою, як упадуть башти.</verse>
				<verse number="26">І тодї засьвітить місяць сьвітлом сонця, а сьвітло соняшне буде всемеро яснїйше, як сьвітло сїмох днїв, - того часу, як Господь рани свойму люду перевяже, та погоіть синцї, йому завдані.</verse>
				<verse number="27">Ось іде, наче з далечезного краю, імя Господнє, горить гнїв у його, поломє страшно палає; уста його повні досади, язик його, мов огонь палючий;</verse>
				<verse number="28">Подих його - мов потопний потік, що до шиї сягає, щоб витратити невірних до нащаду; й буде в челюстях невірних узда, що веде ув облуд.</verse>
				<verse number="29">Ви ж співати мете піснї, як уночі перед сьвятами сьвятими, а на серцї буде весело, як у того, що серед сопілок ійде на гору Господню, до твердинї Ізрайлевої.</verse>
				<verse number="30">І загрімить Господь гласом величним, і явить важку руку свою в гнїву й поломї пожераючого огню; в бурі й повіддї та камінному грядї.</verse>
				<verse number="31">Бо від голосу Господнього Ассур стрепенеться, жезлом ударений.</verse>
				<verse number="32">І при кожному ударі палицею, що йому призначена, та що її Господь на його спустить, дзвонити муть бубни й цитрі, й опустошить його безпощадною війною.</verse>
				<verse number="33">Наготовлено бо вже давно Тофет також і самому цареві, - а глибокий він і широкий; в кострі його багато огню й дров; подих Господнїй підпалить його потоком сїрки.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="31">
				<verse number="1">Горе тим, що до Египту за підмогою ходять, і надїю покладають в конях-колесницях, тим що їх багато, а до того й в кіннотї, тим що вона сильна, а на Сьвятого Ізрайлевого не зважають і до Господа не прибігають.</verse>
				<verse number="2">Но він премудрий; він нашле лихо й не змінить слів своїх; устане він і на дом безбожників, та й проти підмоги тих беззаконників.</verse>
				<verse number="3">Та ж і Египтїї - люде, а не Бог; та й їх конї - тілько тїло, а не дух. Як Господь простягне руку свою, то й помічник спіткнеться, та й упаде той, що він його боронить, і всї вони згинуть укупі.</verse>
				<verse number="4">Бо ось що сказав менї Господь: Як той лев, як левин щенюк, ревучи над своїм уловом, не здрігнеться, хоча б і цїла громада пастухів на його кричала, й не вступиться перед їх многотою, так і Господь сил зійде, воюватись за Сиона, й за гору свою.</verse>
				<verse number="5">Як птахи - свої писклята, так Господь Саваот окриє, захистить, вибавить, пощадить і врятує Ерусалима.</verse>
				<verse number="6">О, Ізраїлські синове, навернїтесь до Того, що так далеко від його відпали!</verse>
				<verse number="7">Тодї відкине кожен свої срібні ідоли й золоті свої ідоли, що ваші руки вам на гріх робили;</verse>
				<verse number="8">І Ассур не від людського меча впаде, не людський меч погубить його; та й хоч би й втїк од меча, то його дїти будуть вам данину давати.</verse>
				<verse number="9">Зо страху втече він, а князї його й стягу лякатися будуть, так говорить Господь, що його огонь на Сионї, і піч у Ерусалимі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="32">
				<verse number="1">Буде час, що на царстві седїти ме правий, та й князї його правити муть по закону;</verse>
				<verse number="2">Кожен з них буде, мов затула од вітру й захист в негоду; мов джерела води в пустинї й тїнь від високої скелї в землї безводній.</verse>
				<verse number="3">Очі видющих не будуть закриватись, і уші слухаючих будуть уважні.</verse>
				<verse number="4">І серце легкодушних вміти ме розважати, й недорікі язики говорити муть ясно.</verse>
				<verse number="5">Безглуздого не будуть тодї величати поважним, а про зрадливого не скажуть, що він чесний.</verse>
				<verse number="6">Ледарь бо безглуздий говорить безглуздо, та й серце його мислить про беззаконство, щоб поступати скрито; зневажати Господа, видерти хлїб голодному, та відоймити напій жаждущому.</verse>
				<verse number="7">У зрадливого дїяльність пагубна: він задумує зраду, щоб погубити бідаху словом ложним, яке б нї було його право!</verse>
				<verse number="8">Чесна ж людина про чесне гадає й твердо стоїть при всьому, що чесне.</verse>
				<verse number="9">Ви ж, жіноцтво, богацтвом безпечне! станьте, послухайте голосу його; дочки безжурні, прихилїть слух до словес моїх:</verse>
				<verse number="10">По рокові та по днях злякаєтесь, ви безпечні! не буде бо зборів винограду та й і жнив не буде.</verse>
				<verse number="11">Здрогнїтесь, безжурні, стрівожтесь, безпечні! скиньте з себе (дорогі) одежі, а покрийте наготу вашу (дранками)!</verse>
				<verse number="12">Бити муть себе у груди, (плачучи) про поле, повне достатку, - про лозу виноградню, (колись) уроджайну.</verse>
				<verse number="13">На полях у мого народу рости муть репяхи та терни, та й на всїх домах веселих у роскішнім містї.</verse>
				<verse number="14">Бо палати будуть покинені, веселе місто буде полишене. З Офелу та з башти постануть, замість печер, сховища диким ослам та стадам пасущим,</verse>
				<verse number="15">Аж покіль Господь не виллє на нас Духа з висоти, й пустиня не стане садом, а сади зробляться борами.</verse>
				<verse number="16">Тодї запанує в степу правда, й правосуд буде пробувати на вроджайнім полі.</verse>
				<verse number="17">І дїлом правди буде мир, а правосуд зродить - спокій й безпеку вовіки.</verse>
				<verse number="18">Тодї народ мій жити ме в пробутку мира і в осадах безпечних та в спокійних займищах щасливих.</verse>
				<verse number="19">Бити ме гряд на лїс, город же утоне в долинї.</verse>
				<verse number="20">Блаженні ж ви, що сїєте понад усї води, й випускаєте туди вола й осла.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="33">
				<verse number="1">Горе тобі, пустошнику, що його не пустошено, (горе тобі) грабіжнику, що його не рабували! Бо, як скінчиш пустошити, то й тебе спустошать; а як скінчиш рабувати, то й тебе зрабують.</verse>
				<verse number="2">Господи, помилуй нас: на тебе вповаєм; будь нам правицею з раннього ранку, й нашим рятунком у нуждї!</verse>
				<verse number="3">Перед грозою голосу твого повтїкають народи; коли ти встанеш, розсїються невірні,</verse>
				<verse number="4">І будуть збірати добичу по вас, як гусїнниця збірає, кинуться на все, як сарана кидаєсь.</verse>
				<verse number="5">Високий Господь, що живе на висотах; він сповнить Сион судом і справедливостю.</verse>
				<verse number="6">І настануть про тебе часи безпечні, богацтво спасення, мудростї й знання, а страх Господень буде скарбом твоїм.</verse>
				<verse number="7">Ось, потужні їх кричать на улицях, а посли примирні гірко плачуть.</verse>
				<verse number="8">Стало пусто на дорогах, нема подорожних; поламав він умову, повалив місто - нїщо люде в його.</verse>
				<verse number="9">Земля сумує, млїє; Ливан у стидї, завмірає; Сарон став, як пустиня, а Базан з Кармелем і листє втеряли.</verse>
				<verse number="10">Отже я тепер устану, говорить Господь, тепер піднімусь, здіймусь у гору.</verse>
				<verse number="11">Вагонїєте від сїна, - вродите солому; подих ваш - огонь, він же й пожере вас.</verse>
				<verse number="12">І тодї будуть погане, як горюща вапна, як порубана тернина, згорять ув огні.</verse>
				<verse number="13">Слухайте, далекі, що я задумав вчинити, та й ви, близькі, пізнайте силу мою.</verse>
				<verse number="14">Затремтять грішники на Сионї; переляк огорне безбожних: хто ж зміж нас зможе жити коло огню, що все пожерає, хто з нас видержить коло вічного поломя?</verse>
				<verse number="15">А вже ж тілько той, хто ходить в справедливостї й говорить правду; хто цурається наживи з грабежі; хто вдержує руки від підкупу, хто на задуми кріваві уші затикає, й закриває свої очі, щоб зла й не бачити,</verse>
				<verse number="16">Такий жити ме, мов на висотах, мов за неприступними скелями схорониться; хлїб його йому подасться, й вода не зсякне в його.</verse>
				<verse number="17">Очі твої побачать Царя в славі його, увидять землю далеку;</verse>
				<verse number="18">Серце твоє буде тілько згадувати про страшне минуле: де той, що лїчив данину? де той, що робив перепись? де той, що розглядував башти?</verse>
				<verse number="19">Не побачиш більше люду жорстокого з глухою недослухною мовою, з язиком чудовищним, невторопним.</verse>
				<verse number="20">Подивися на Сиона, - се місто сьвяточних зборів наших, а очі твої побачать Ерусалим, пробуток мирний, незрушимий намет; стовпи його нїколи нїхто не вирве, й нї одна поворозка не пірветься.</verse>
				<verse number="21">Там Господь великий у нас витає, замість рік та перекопів широких; туди не ввійде нїяке веслове судно, анї корабель не перейде.</verse>
				<verse number="22">Бо Господь - суддя нам, Господь - законодавець нам, Господь царь наш; він спасе нас.</verse>
				<verse number="23">Твої ж (Ассуре) линви послабли, не вдержать щогли, не натягують вітрила. А тодї настане велике паюваннє здобичі, навіть калїки будуть жакувати.</verse>
				<verse number="24">І нїхто з осадників не скаже: "я не здужаю", а людям, що там будуть жити, відпустяться всї гріхи їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="34">
				<verse number="1">Приступіте, народи, слухайте й вважайте, люде! Нехай чує земля й уся повнота її, вселенна й усе, що вона зродила!</verse>
				<verse number="2">Загорівсь бо гнїв Господень на всї народи, й досада його - на всю многоту їх. Він наложив на їх проклін, передав їх на заріз;</verse>
				<verse number="3">Щоб їх повбивано й порозкидано; трупи їх щоб гноєм узялись, та щоб гори од крові їх розмоклись.</verse>
				<verse number="4">І зотлїє все військо небесне, й небо звинеться, мов звиток книжний, і військо його поспадає, як лист із лози виноградної спадає, та як зовялий лист із смокви.</verse>
				<verse number="5">Бо, наче упився (досадою), меч мій на небі; і ось, він сходить тепер суддею на Едом, і на народи, що на них я проклін наложив.</verse>
				<verse number="6">Меч Господень пересякне кровю, потучнїє від жиру, од крові з баранів та козлів, від їх почнього туку; в Босорі справить Бог сю жертву й велику різанину в землї Едома.</verse>
				<verse number="7">Буйволи впадуть з ними, телята з волами, земля впється їх кровю, й порох від тука стучнїє.</verse>
				<verse number="8">Бо надходить день Божої пімсти, час відплати за Сиона.</verse>
				<verse number="9">Ріки його візьмуться смолою, а порох у йому - сїркою, і стане земля в йому горіющою смолою;</verse>
				<verse number="10">І нї в день, нї в ночі не вгасати ме, вічно буде підніматись дим із неї, та й від роду до роду лежати ме степом безплідним; по віки вічні нїхто не ходити ме по нїй.</verse>
				<verse number="11">Пеликан з їжаком заволодїють нею, та пугач з вороном оселяться на нїй, і протягнуть, неначе, по нїй шнур до спустошення й вагу, щоб у нїщо її обернути.</verse>
				<verse number="12">Нїкого не буде з тих значніх, що їх за царів вибірали, і всї князї їх будуть - нїчо.</verse>
				<verse number="13">І позаростають двори її тернівками; кропивою та бодяками - твердинї її; будуть жити в нїй шакалі, а струсї гнїзда собі мостити.</verse>
				<verse number="14">І коти дикі будуть із шакалями там зустрічатись, а рогаті духи один із одним перекликатись; там нічна мара буде оддихати, і знайде собі впокій.</verse>
				<verse number="15">Там крилата гадюка гнїздитися буде на яйцях, виводити ме дїти й під себе збірати, та й яструби будуть там збіратись один до одного.</verse>
				<verse number="16">Відшукайте колись в (сїй) книзї Господнїй та прочитайте; нї одно із сього не залишить прийти, та й не переміниться одно другим. Його бо самого уста се повелїли, й його самого дух збере їх.</verse>
				<verse number="17">Сам він кидав їм жереб, і його рука роздїлила їм її під міру; по віки будуть вони володїти нею, від роду й до роду жити муть на нїй.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="35">
				<verse number="1">Возвеселиться пустиня й суха земля, возрадуєсь країна безлюдна й зацьвіте нарцизом;</verse>
				<verse number="2">Велично цьвісти ме й радїте, буде веселитись-сьпівати; красота Ливану буде їй дана, роскіш Кармеля й Сарону.</verse>
				<verse number="3">Підкріпляйте овялі руки, додавайте сили колїнам хитливим;</verse>
				<verse number="4">Скажіте млявим на душі: будьте мужні, не бійтеся; ось Бог ваш; прийде пімста, відплата від Бога; він прийде спасти вас.</verse>
				<verse number="5">Тодї прозрять очі в слїпих, і уші в глухих відтворяться.</verse>
				<verse number="6">Тодї хромий підскочить, як олень, а язик в нїмого піснею озветься; бо проторгнуться в пустинї води, й в степу - потоки.</verse>
				<verse number="7">І обернеться безвіддє в озеро, а земля прагнуща - в джерела водні; на леговищах шакалів, де вони спочивали, буде рогіз та сїтник зеленїти.</verse>
				<verse number="8">І постане там дорога, а тая дорога назветься дорогою сьвятою; не ходити ме шляхом тим нї один нечистий, - він їм одним буде служити; хто ходити ме тим шляхом, той не зблукаєсь, хоча б і як був недоумний.</verse>
				<verse number="9">Лева там не буде, нї зьвір хижий на його не ступить; нї, він там не знайдеться; ходити ним будуть - самі лиш спасені.</verse>
				<verse number="10">Вернуться визволені Господом; із радісними піснями прийдуть на Сион; і радість вічна буде над головою в їх; радощі й веселощі знайдуть вони, а смуток і воздиханнє від них віддаляться.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="36">
				<verse number="1">І сталось у чотирнайцятому роцї царювання Езекіїного, наступив царь Ассирийський Сеннахирим на всї утверджені городи Юдині та й поопановував їх.</verse>
				<verse number="2">І послав царь Ассирийський Рабсака з Лахиса до царя Езекії з потужним військом, і він отаборився коло водопроводу з вижнього ставу по дорозї до красильного поля.</verse>
				<verse number="3">І вийшли до його Еліяким Хелкієнко, що доглядав палат, та Себна, царський писарь, та Йоах Асафенко, лїтописець.</verse>
				<verse number="4">І каже їм Рабсак: Скажіте Езекії: Так говорить великий царь, царь Ассирийський: Що се за надїя, на яку ти вповаєш? На що ти вповаєш?</verse>
				<verse number="5">На мою думку - се самі пусті слова, а до війни треба розумної ради й сили; на кого ж ти вповаєш, що відорвавсь від мене?</verse>
				<verse number="6">Ось, ти задумав опертись на Египет, - на тую надломану тростину, що кожному, хто обіпреться на неї, забється в руку й проколе її. Такий той Фараон, царь Египецький, до всїх, що покладають у йому надїю.</verse>
				<verse number="7">Коли ж відкажете менї: Ми на Господа, Бога нашого, вповаємо, то чи ж се не той самий, що його висоти та жертівники позносив Езекія, повелївши Юдї й Ерусалимові: Перед сим тілько жертівником ви маєте поклонятись.</verse>
				<verse number="8">Оце ж увійди в умову з моїм паном, царем Ассирийським: - я дам тобі дві тисячі коней; тільки чи здобудешся на стільки їздецїв до них?</verse>
				<verse number="9">Як се ти думаєш відперти, хоча б одного з гетьманів самих меньших рабів пана мого, вповаючи на Египет задля колесниць його й комонника?</verse>
				<verse number="10">Хиба я без Господньої волї наступив на сю землю, щоб її спустошити? Сам Господь сказав менї: Ійди проти сієї землї та спустош її.</verse>
				<verse number="11">І сказали Елїяким та Себна та Йоах Рабсакові: Розмовляй з рабами твоїми по сирийській, бо ми розуміємо, а не розмовляй з нами по юдейськи в слух людей, що стоять на мурі.</verse>
				<verse number="12">Рабсак же відказав: Хиба ж мій пан послав мене тільки до твого пана й до тебе, щоб сї слова сказати? Нї, також і до тих людей, що седять на мурі, щоб вкупі з вами ковтати власне кало своє й мочу свою пити?</verse>
				<verse number="13">Тут виступив Рабсак і промовив голосно по юдейськи: Слухайте слова великого царя, царя Ассирийського!</verse>
				<verse number="14">Так говорить царь: Нехай вас Езекія не баламутить, він бо вас не врятує;</verse>
				<verse number="15">І нехай не розважає вас Езекія надїєю на Господа, говорючи: Господь вирятує нас і не подасть города сього на поталу цареві Ассирийському.</verse>
				<verse number="16">Не слухайте Езекії, так бо говорить царь Ассирийський: Зробіте примиррє зо мною та й вийдїть до мене, так їсти мете кожен ягоди з винограду свого й з смоковницї своєї, і пити мете воду з колодязя свого,</verse>
				<verse number="17">Аж покіль я надійду та візьму вас у землю, однакову з вашою, в землю, повну зерна й винового соку, в землю повну хлїба й виноградників.</verse>
				<verse number="18">Нехай же не зводить вас Езекія, говорючи: Господь вирятує нас. Хиба ж боги народів урятували, кожен свою землю, з потали в царя Ассирийського?</verse>
				<verse number="19">Де боги Ематські й Арпадські? де боги Сефарваїмські? Хиба ж вони вирятували Самарию з моєї потали?</verse>
				<verse number="20">Котрий з усїх богів сих земель вирятував свою землю з руки моєї? І чи ж спасе Господь Ерусалим із моєї потали?</verse>
				<verse number="21">І мовчали вони мовчки, не відказали йому нї словом, так бо гласив наказ царський: Не відказуйте йому.</verse>
				<verse number="22">І прийшли Еліяким Хелкієнко, домозверхник, та Себна, писарь, та Йоах Асафенко, лїтописець, в роздертих одежах до Езекії та й оповіли йому, слова Рабсакові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="37">
				<verse number="1">Як почув се царь Езекія, то роздер одїж на собі, обгорнувся волосяним вереттєм і пійшов у дом Господень;</verse>
				<verse number="2">Еліякима ж, палатозверхника, та Себну, писаря, вкупі з старшими сьвященниками, обгорненими волосяним вереттєм, послав до Ісаїї Амосенка.</verse>
				<verse number="3">І промовили вони до його: Так говорить Езекія: Днем смутку й кари та сорому є сей день, дитина бо доросла до отворення матерньої утроби, та нема снаги вродити.</verse>
				<verse number="4">Може чує Господь Бог речі Рабсакові, що його послав пан його, царь Ассирийський, зневажати живого Бога, й поругати словами, що їх чув Господь, Бог твій; вознеси ж молитву за тих, що зостались іще в живих.</verse>
				<verse number="5">Як прийшли слуги царя Езекії до Ісаїї,</verse>
				<verse number="6">Сказав їм Ісаїя: Промовте до пана вашого так: Так говорить Господь: Не лякайсь тих речей, що чув єси, а якими зневажали мене кметї царя Ассирийського.</verse>
				<verse number="7">Ось я пошлю на його духа, й прийде до його звістка, й вернеться він у свою землю, а я вбю його мечем у його ж землї.</verse>
				<verse number="8">І вернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирийського, що облягав Либну; бо був перечув, що той від Лахиса відступив.</verse>
				<verse number="9">І перечув він про Тиргака, царя Етиопського, й сказано йому: Ось він вирушив, щоб на тебе вдарити, то послав удруге посли до Езекії й повелїв сказати йому:</verse>
				<verse number="10">Промовте так до Езекії, царя Юдейського: Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на його вповаєш, думаючи: Ерусалиму не подасть він цареві Ассирийському на поталу.</verse>
				<verse number="11">Ти ж чував сам, що царі Ассирийські зробили з усїма землями, як розпростерли на їх проклін; а ти б то врятувався?</verse>
				<verse number="12">Хиба ж боги в народів, що їх батьки мої в нїщо пообертали, вирятували їх, - як от Гозан, та Харан, та Резеф та людей Еденських в Талассарі?</verse>
				<verse number="13">Де царь Ематський і царь Арпадський і царь в городї Сефарваїмі, в Енї та Івві?</verse>
				<verse number="14">І взяв Езекія письмо з рук поселських і, прочитавши його, пійшов у храм Господень, та й розгорнув його Езекія перед Господом;</verse>
				<verse number="15">І моливсь Езекія Господеві й говорив:</verse>
				<verse number="16">Господи сил, Боже Ізрайлїв, що престолуєш над херувимами! ти один - Бог над усїма царствами земними; ти сотворив небо й землю.</verse>
				<verse number="17">Прихили, Господи, ухо твоє й почуй; позирни, Господи, очима твоїми й побач! Почуй слова Сеннахеримові, що переслав менї на зневагу живого Бога!</verse>
				<verse number="18">Справдї, Господи, царі Ассирийські попустошили всї народи й землї,</verse>
				<verse number="19">І повкидали в огонь боги їх; та то не боги, а робота рук людських, дерево й камінь, тим вони їх і обернули в нїщо.</verse>
				<verse number="20">Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас із його потали, щоб зрозуміли всї царства земні, що ти, Господи, Бог єдиний.</verse>
				<verse number="21">І послав Ісаїя Амосенко до Езекії сказати: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Те, про що молився єси що до Сеннахерима, царя Ассирийського, я вислухав, -</verse>
				<verse number="22">Се слово, що про його виповів Господь: Погордить тобою й насьміється з тебе дївиця-доч Сиону; позад тебе похитає головою дочка Ерусалиму.</verse>
				<verse number="23">Кого ж бо ти зневажав і поругав? Проти кого се ти голос підняв, і так згорда глянув очима? На Сьвятого в Ізраїлї!</verse>
				<verse number="24">Ти через кметїв своїх Господа ганьбив та сказав: Многими колесницями моїми я на верхи гірні знявся, - на ребра Ливану, та й порубав я кедри там високі, й найкрасші кипариси його, й добрався аж до крайних гряниць його, до найгусчого саду його;</verse>
				<verse number="25">І докопувавсь і пив воду, й висушував стопами ніг моїх всї перекопи в Египтї.</verse>
				<verse number="26">Чи не чув же ти, що я се все наготовив? у давнезьні ще давна постановив се, а тепер сповнив тим, що ти опустошуєш утверджені міста в купи румовищ;</verse>
				<verse number="27">Що осадники їх немощні, дрожать і соромляться; вони поробились, мов на полі зіллє, мов никла зелень на кришах та збіже - загоріле, нїм в колос убралось.</verse>
				<verse number="28">Чи седиш ти, чи виходиш, чи входиш, - усе я знаю, знаю й те, як ти проти мене буяєш;</verse>
				<verse number="29">За твою буту проти мене, та що твоя гординя до мого дойшла слуху, я тобі в ніздра каблучку заправлю, й зубела мої у рот твій (заложу), й заверну тебе тим же шляхом, яким сюди прийшов єси.</verse>
				<verse number="30">І ось тобі, Езекію знамено: Сього року їсти мете те, що виросло з витрушеного зерна, а в другому роцї - самосївне (від кореня), у третьому ж роцї сїйте й жнїте й насаджуйте виноградники та й споживайте плод їх.</verse>
				<verse number="31">І що з Юдиного дому ще зісталось, те пустить знов коріннє внизу й появить плід угорі;</verse>
				<verse number="32">Бо з Ерусалиму зійде (мов трава) останок, а те, що врятуєсь - із гори Сиону. Ревнуваннє Господа сил се вчинить.</verse>
				<verse number="33">Тим Господь ось так говорить про царя Ассирийського: Не ввійти йому в сей город, і стріли туди не пустить, не приступить до його під щитом, і не насипле кругом його валу:</verse>
				<verse number="34">Тим самим шляхом, що прийшов ним, він вернесь, а в місто се він не ввійде, - говорить Господь.</verse>
				<verse number="35">Город сей я боронити буду, щоб його спасти - задля себе й слуги мого Давида.</verse>
				<verse number="36">І вийшов ангел Господень та й убив у таборі Ассирийському сто вісїмдесять і пять тисяч чоловіка, й як повставали рано вранцї, - аж се самі мертві тїла.</verse>
				<verse number="37">І рушив Сеннахерим, царь Ассирийський, та й відступив, а вернувшись, жив у Ниневиї.</verse>
				<verse number="38">І як молився він раз у храму свого бога Нисроха, вбили його мечем сини його, Адрамелех та Шарезер, і повтїкали ув Арарат-землю, а син його Асардан настав царем замість його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="38">
				<verse number="1">Того часу занедужав Езекія на смерть. І прийшов до його пророк Ісаїя Амосенко й рече до його: Так говорить Господь: Упорядкуй дом твій, бо вмреш, не одужаєш.</verse>
				<verse number="2">І повернувся Езекія лицем до стїни, й молився Господеві сими словами:</verse>
				<verse number="3">Ой Господи! спогадай же, що я щиро й неподїленим серцем ходив перед лицем твоїм і чинив те, що тобі до вподоби. Та й заплакав Езекія в голос.</verse>
				<verse number="4">І прийшло слово Господнє до Ісаїї таке:</verse>
				<verse number="5">Ійди й промов до Езекії: Так говорить Господь, Бог предка твого Давида: Почув я молитву твою, побачив сльози твої і ось я придам тобі віку ще пятнайцять років;</verse>
				<verse number="6">Ще ж визволю тебе й сей город із потали в царя Ассирийського, й берегти му сей город від нападу.</verse>
				<verse number="7">І ось що буде тобі знаком од Господа, що справдить Господь слово, яке виповів:</verse>
				<verse number="8">От я заверну на десять ступнїв назад тїнь сонячну, що пройшла вже на сонцевказові Ахазовому. І вернулося сонце на десять ступнїв, що пройшло по сонцевказу.</verse>
				<verse number="9">Молитва Езекіїна, царя Юдейського, як він нездужав, та й знов одужав од своєї недуги:</verse>
				<verse number="10">Я сказав був собі: в серединї лїт моїх маю оце відійти до воріт преисподньої; однято менї останок віку мого.</verse>
				<verse number="11">І говорив я: Не побачу вже Господа Бога (в дому його) між людьми живими; не побачу й людини зміж тих, що живуть на сїм сьвітї;</verse>
				<verse number="12">Домівка моя розбираєсь із місця та й забіраєсь од мене, як будка пастуша; перетяте, мов (нитка) у ткача, життє моє. Так, він відотне мене од основи; день і ніч ждав я, що ти пошлеш уже конець життю мойму.</verse>
				<verse number="13">Я ждав до ранку; він бо, як лев, покрушив костї мої; день і ніч думав я, що тут-тут нашлеш конець менї.</verse>
				<verse number="14">Наче журавель, як пискля у ластівки, пищав я, тужив як голуб, сумно глядїли в небо очі мої: Господи, я придавлений, рятуй мене!</verse>
				<verse number="15">Що ж казати менї, коли він так сказав і вчинив? Тихо буду переходити (в гадках) кожний рік жизнї моєї, споминати горе серця мого.</verse>
				<verse number="16">Господи! так усї жиють, - сим кріпиться й жиє дух мій; та ти оздоровиш мене, - подаруєш життє менї.</verse>
				<verse number="17">Та ось - гіркість моя вийшла менї на добро; ти бо вирвав душу мою від ями погибельної, кинув позад себе гріхи мої.</verse>
				<verse number="18">Бо не безодня славить тебе, не смерть вихваляє тебе, не ті, що лягли в могилї, вповають на твою правду.</verse>
				<verse number="19">Живий, - тілько живий прославляє тебе, як я оце тепер; за те ж буде отець переказувати дїтям вірність твою.</verse>
				<verse number="20">Господь - моя поміч; тим то ми будемо по всї днї життя нашого при голосї струн висьпівувати піснї в домі Господньому.</verse>
				<verse number="21">І звелїв Ісаїя принести смокви та обложити болячку, а він одужає.</verse>
				<verse number="22">І питав Езекія: Який знак, що я ходити му в дом Господнїй?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="39">
				<verse number="1">Того часу прислав Беродах Баладан Валаданенко, царь Вавилонський, письмо та подарунки Езекії, бо перечув був, що він лежав у недузї, та одужав.</verse>
				<verse number="2">І зрадїв Езекія послами та й показав їм свою скарбівню, срібло й золото й пахощі й дорогі мастила й всю скарбівну комору свою, та й усе, що було в скарбівнях у його: не було нїчого, чого б не показав їм Езекія у своїй палатї й в усьому обсязї панування свого.</verse>
				<verse number="3">І прийшов пророк Ісаїя до царя Езекії, й спитав його: Що говорили сї люде й звідки приходили вони до тебе? І відказав Езекія: Із далекої землї прийшли вони до мене, з Вавилону.</verse>
				<verse number="4">І поспитав Ісаїя: Що бачили вони в палатах у тебе? І каже Езекія: Бачили все, що є в палатах у мене; нема нїчого в скарбівнях у мене, чого б я не показав їм.</verse>
				<verse number="5">І сказав Ісаїя до Езекії: Вислухай же слово Господа сил:</verse>
				<verse number="6">Прийде час, що все, що є в твоїх палатах, та що попризбірували батьки твої по сей день, буде перевезено в Вавилон; нїчого не зостанеться, - глаголе Господь.</verse>
				<verse number="7">І з твоїх синів, що вийдуть із тебе, що ти появиш, поберуть вони й будуть вони скопцями в палатї у царя Вавилонського.</verse>
				<verse number="8">І каже Езекія до Ісаїї: Благе слово Господнє, що ти переказав, - бо думав собі: однакже мир і гаразд буде за живота мого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="40">
				<verse number="1">Утїшайте, втїшайте мій нарід, говорить Бог наш;</verse>
				<verse number="2">Промовляйте до серця Ерусалимові й вістїте йому, що час боротьби його вже скінчився, що неправедність його вже надоложена, бо він прийняв аж удвоє за гріхи свої з руки Господньої.</verse>
				<verse number="3">(Се дасть ся чути) голос покликуючого в пустинї: Стелїть дорогу Господеві, рівняйте в степу стежки Богу нашому;</verse>
				<verse number="4">Всякий видол нехай заповниться, а всяка гора й горб нехай униз подадуться, всякі закрути нехай випростуються, й місця нерівні вирівняються.</verse>
				<verse number="5">Бо явиться слава Господня, й побачить всяке тїло (спасеннє од Бога); так бо сказали уста Господнї.</verse>
				<verse number="6">Голос покликує: Вісти! А я сказав: Що вістити? (Ось що:) Всяке тїло - трава, й всяка краса його - в полі цьвітка.</verse>
				<verse number="7">Засихає трава, вяне цьвіт, коли подує на його подих Господень: так і люде - трава.</verse>
				<verse number="8">Засихає трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки.</verse>
				<verse number="9">Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, - Бог ваш!</verse>
				<verse number="10">Ось, ійде Господь у потузї, в його руцї - власть. Ось, нагорода його з ним; так, заплата його перед лицем у його.</verse>
				<verse number="11">Як пастирь, пасти ме він стадо своє; на руки ягняток брати ме він і носити їх на грудях у себе, а дійні водити.</verse>
				<verse number="12">Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових - горби?</verse>
				<verse number="13">Хто збагнув дух Господень, був порадником йому і вчив його?</verse>
				<verse number="14">З ким він радиться, хто наводить його на розум, вказує правду, навчає його знання, або показує дорогу до мудростї?</verse>
				<verse number="15">В його люде - мов крапля з відра, а на вазї важять за пилинку. Мов порошинку підійме він острови.</verse>
				<verse number="16">Мало в його всього Ливану на дрова до жертви, мало всїх стад його на всепаленнє.</verse>
				<verse number="17">Всї народи перед ним - нїщо, менш пустого нїчого значать вони в його.</verse>
				<verse number="18">Так кому ж ви уподобите Бога й хто йому рівня?</verse>
				<verse number="19">Виливає мистець ідоли, золотарь золотить їх, та начіплює їм ланцюжки срібні.</verse>
				<verse number="20">Неспроможний же про такий принос, вибирає тверде дерево, вишукує умілця, щоб зробити боввана, що стояв би непорушно.</verse>
				<verse number="21">Чи то ж ви не знаєте? чи ви не чували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились із основ землї?</verse>
				<verse number="22">Се ж він є той, що над кругом земним престолує, а живущі на йому - хиба тілько, як саранча перед ним; він простер небеса, мов намітку тоненьку, й розширив їх, мов намет на житло.</verse>
				<verse number="23">Він князїв у нїщо обертає, й суддїв земних - у пусту марницю.</verse>
				<verse number="24">Ледві в землю посаджено їх, ледві їх посїяно й в землї пень їх вкорінився, - дихнув він, і ось вони зівяли й понїс їх вітер, як солому.</verse>
				<verse number="25">Хто ж у вас рівня менї, хто подобен? - говорить Сьвятий.</verse>
				<verse number="26">Позирнїть лиш у гору очима й побачте, хто се сотворив? хто військо небесне виводить по його лїчбі? А всїх їх кличе він на імя, й в великій потузї й силї своїй не дає він нї одному згубитись.</verse>
				<verse number="27">Як же се ти, Якове, говориш і кажеш, Ізраїлю: Дорога моя закрита перед Господом, справи мої забуті Богом моїм.</verse>
				<verse number="28">Чи ще ж ти не збагнув, чи сього не чував єси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, без'утомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий?</verse>
				<verse number="29">Він же додає сили втомленому й підкріпляє знемощілого.</verse>
				<verse number="30">І молодїж, буває, знеможе - ослабне, та й мужі впадають на силах,</verse>
				<verse number="31">Тілько хто на Бога вповає, в того сила відновлюєсь; підніме крила, як орел, побіжить і не вмучиться, пійде і не втомиться.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="41">
				<verse number="1">Слухайте мовчки мене, острови, ви же, народи, поновіте свою силу, а тодї приступіть й говоріть; станьмо разом на суд.</verse>
				<verse number="2">Хто збудив-покликав од сходу мужа праведного, велїв йому йти за собою, підневолив йому народи та покорив царів? Та ж се він обернув їх мечем його в порох, - луком його в солому, рознесену вітром.</verse>
				<verse number="3">Ось, він уганяє за ними, верстає байдужно дорогу, якою нїколи не ходив своїми ногами.</verse>
				<verse number="4">Хто се вчинив і довершив? Той, хто від почину покликає до жизнї народи. Я - Господь, первий (з усього) й останній, я - все той самий?</verse>
				<verse number="5">Побачили острови й полякались, окрайни землї затремтїли. Вони посходились до купи;</verse>
				<verse number="6">Кожен помагає свому товаришові й приговорює свойму братові: кріпись!</verse>
				<verse number="7">Мідник додає духа виливальникові, а той, що бляшки вигладжує, кріпить того, що виковує на ковалї, та собі приговорює: добре споєне, та ще й цвяхами збиває, щоб добре держався.</verse>
				<verse number="8">Ти ж, Ізраїлю, слуго мій, ти, Якове, вибраний у мене, ти, Авраамове, друга мого, насїннє, -</verse>
				<verse number="9">Ти, що я його взяв від кінцїв землї, та покликав від її окраїн, і сказав тобі: ти мій слуга, я вибрав тебе й не одкину тебе,</verse>
				<verse number="10">Не бійся, бо я з тобою; не лякайся, бо я - Бог твій; я додам тобі сили, буду помагати, і піддержу тебе вірною правицею моєю.</verse>
				<verse number="11">Ось, стидом і соромом окриються всї отті, що проти тебе лютують; в нїщо обернуться й погибнуть супротивники твої.</verse>
				<verse number="12">Будеш їх шукати, й не знайдеш їх, тих ворогів твоїх; ті, що проти тебе ярились, маною почезнуть;</verse>
				<verse number="13">Я бо, - Господь Бог твій; я держу тебе за руку-правицю; я говорю тобі: не лякайся, я помагаю тобі!</verse>
				<verse number="14">Не бійся, Якове, червяку мій, Ізраїлю, малолюдку, - я помагаю тобі, - говорить Господь, твій відкупитель, Сьвятий Ізраїлїв.</verse>
				<verse number="15">Я зроблю тебе валом зубчастим, новим, гострим; молотити меш гори, розтирати горби на мілкий порох.</verse>
				<verse number="16">Віяти меш їх, а вітер буде розносити їх, ти ж Господом будеш радоватись, хвалитись Сьвятим Ізрайлевим.</verse>
				<verse number="17">Злиденні й убогі шукають води, - не знаходять; сохне язик їх від згаги; я ж, Господь, почую їх, я, Бог Ізрайлїв, не опущу їх.</verse>
				<verse number="18">На горах вітворю ріки й бурчаки по байраках; озером степ ізроблю, а сухі суходоли - повними криничин.</verse>
				<verse number="19">Засаджу пустиню кедром, сосною, оливою й миртом; украшу степ явором, буком та кипарисом,</verse>
				<verse number="20">Нехай бачять і знають і розумно всїм буде, що рука Господня вчинила все те, й Сьвятий Ізрайлїв се сотворив.</verse>
				<verse number="21">Тепер же прийдїть ви, з справою вашою, говорить Господь; подайте докази ваші, говорить царь Яковів.</verse>
				<verse number="22">Нехай вони приступлять і скажуть нам, що має настати; нехай звістять що-небудь передом, заки ще постало, а ми станемо умом доходити та й збагнемо, на який конець воно вийшло, - нехай скажуть нам наперед, що ще буде.</verse>
				<verse number="23">Будущину возвістїте, нехай же ми знаєм, що ви боги, або зробіть що-небудь, добре або хоч і лихе, щоб ми здивовались, та разом із вами побачили.</verse>
				<verse number="24">Та ви - нїщо, та й витвір ваш неварт нїчого; гидота той, хто вас вибирає.</verse>
				<verse number="25">Я розбудив його від півночі, й він прийшов; та й на сходї сонця буде він призивати імя моє, й топтати можних, як болото, й місити, мов той ганчар глину.</verse>
				<verse number="26">Хто звістив се з початку, щоб ми те знали, хто заздалегідь наперід, - щоб ми могли були сказати: Се правда? Нї, нїхто не звістив, нїхто не чув із вас слова!</verse>
				<verse number="27">Я первий сказав Сионові: Ось він! і дав Ерусалимові благовістника.</verse>
				<verse number="28">Я розглядався, та не було нїкого, й між ними не найшовся порадник, щоб я міг запитатись, і менї відказано.</verse>
				<verse number="29">От-що: всї вони - одно нїщо, й вироблено їх надармо; вітер порожній - божища їх!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="42">
				<verse number="1">Ось, слуга мій, що я за руку держу його; вибраний мій, що його вподобала собі душа моя. Я положив духа мого на него; він звістить народам суд справедливий.</verse>
				<verse number="2">Не крикне він; не піднесе голосу, гнївний; не дасть почути його на улицях.</verse>
				<verse number="3">Тростинки приломленої не доламле, й льону, що куритись почав, не погасить; по правдї він буде суд судити.</verse>
				<verse number="4">Не ослабне, не втомиться, аж покіль твердо суд свій і правду поставить на сьвітї; на ймя ж і науку його вповати муть острови.</verse>
				<verse number="5">Ось так говорить Господь, що создав небеса й напяв їх; що розпросторив землю з усїм, що вона родить, та що дає диханнє людям на нїй і дух ходячим по нїй:</verse>
				<verse number="6">Я, Господь, покликав тебе на правду, й буду держати тебе за руку, й берегти тебе, й поставлю тебе у завіт народам, за сьвітло невірним;</verse>
				<verse number="7">Щоб очі слїпим одчиняти; щоб виводити вязнїв із вязницї, а сидячих у темряві - з темницї.</verse>
				<verse number="8">Я Господь; се імя моє, і не поступлюся славою моєю кому иншому, величчю моєю - бовванам.</verse>
				<verse number="9">Давно обіцяне вже спевнилось, а що буде, я возвіщу; нїм воно станесь, я звіщу вам.</verse>
				<verse number="10">Сьпівайте ж Господу нову пісню, оддавайте хвалу йому від конця до конця сьвіту; плаваючі по морі і все, чим воно повне - острови й ті, що живуть на них.</verse>
				<verse number="11">Нехай озветься голосно пустиня, й міста її, оселї, де живе Кедар; нехай радісно загомонять, що живуть на скелях, нехай викликують із верхів гірських.</verse>
				<verse number="12">Нехай віддають Господу честь, і хвалу його розголошуть по островах.</verse>
				<verse number="13">Господь виступить, мов велетень; як воєвода, розбудить завзяттє; кликне, підніме крик боєвий, і явить себе сильним проти ворогів своїх.</verse>
				<verse number="14">Довго я мовчав, терпів, здержувавсь; тепер же буду кричати, немов породїля; буду валити й все поглочувати;</verse>
				<verse number="15">Попустошу гори й горби, і всю зелень їх посушу, островами ріки пороблю, осушу озера;</verse>
				<verse number="16">І поведу сліпих по дорозї, якої зроду не знали, незвісними їм дорогами буду їх провожати; темряву вчиню їм сьвітлом, криві дороги - простими; оттаке я їм учиню, та й їх не покину.</verse>
				<verse number="17">Тодї повернуться взад, і окриються великим соромом, що на своїх ідолів вповали, та до бовванів промовляли: Ви боги наші.</verse>
				<verse number="18">Слухайте ж, глухі, дивітесь, слїпі, щоб побачили.</verse>
				<verse number="19">Хто ж такий слїпий, як слуга мій, і глухий, як посел мій? Хто такий слїпий, як той, що я полюбив його, такий слїпий, як раб Господень?</verse>
				<verse number="20">Много бачив ти, та не запримічав; слух у тебе був отворений, та ти не чув.</verse>
				<verse number="21">Господь зволив задля правди своєї звеличити та прославити закон;</verse>
				<verse number="22">Та се нарід розбитий та розграблений; всї вони повязані (гріхами), мов у ямах підземних, мов зачинені в темницях; за те ж і стали вони здобичею та й нема їм вибавителя; вони забрані, а нїкому сказати: верни їх назад!</verse>
				<verse number="23">А хто зміж вас прихиляв до сього слух, вслуховався та розмірковував, що з того буде?</verse>
				<verse number="24">Хто ж віддав Якова на спустошеннє, а Ізраїля в здобичу? чи то ж не Господь, що проти його ви грішили? бо не хотїли вони ходити дорогами його, не слухали закону його.</verse>
				<verse number="25">От і вилив він на них ярость гнїву свого, і лють війни: запалала вона кругом них поломєм, та вони не запримітили; горіла в них, та вони не зміркували того серцем.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="43">
				<verse number="1">А тепер так говорить Господь, творець твій, Якове, той, що утворив тебе, Ізраїлю: Не лякайся, бо я тебе визволив з неволї, дав тобі імя: ти мій.</verse>
				<verse number="2">Чи ти через води йти меш, - я з тобою, чи через ріки, ти не потонеш; чи пійдеш через огонь, не попечешся, і поломє не обпалить тебе.</verse>
				<verse number="3">Я бо твій Господь, Сьвятий Ізрайлїв - спаситель твій; я оддав у викуп за тебе Египет, Етиопию й Сабу.</verse>
				<verse number="4">Дорогий в очу ти в мене, многоцїнний і любий менї; то ж я віддам других людей за тебе, й - народи за душу твою.</verse>
				<verse number="5">Не лякайсь, бо я з тобою; від сходу сонця приведу твоє насїннє, позбіраю тебе від заходу.</verse>
				<verse number="6">Півночі скажу: Оддай їх; а полудню: Не вдержуй; приведи сини мої здалека й дочки мої від окраїн землї;</verse>
				<verse number="7">Кожного, хто називається імям моїм, кого я сотворив на славу менї, кого з'образував і устроїв.</verse>
				<verse number="8">Виведи слїпих, що мають нїби зрячі очі, і глухих, що нїби мають уші.</verse>
				<verse number="9">Нехай зберуться всї народи разом, зійдуться всї племена докупи. Хто ж ізміж них проповів се наперед? нехай скажуть, що було од початку; нехай поставлять сьвідків від себе й докажуть, щоб, вислухавши, можно сказати: Се правда!</verse>
				<verse number="10">А мої сьвідки, - говорить Господь - ви й слуга мій, що я його вибрав, щоб ви знали й вірили менї та й зрозуміли, що се - я: передо мною не було Бога, та й опісля не буде.</verse>
				<verse number="11">Я, я - Господь, та й нема спасителя крім мене.</verse>
				<verse number="12">Я прорік та й спас, так як заповів; а иншого не було в вас, проте ви сьвідки у мене, що я - Бог, говорить Господь.</verse>
				<verse number="13">Із віку й віку я - той самий, і нїхто не врятує од руки моєї; я вчиню, а хто те переіначить?</verse>
				<verse number="14">Так говорить Господь, ваш відкупитель, Сьвятий Ізраїля: Задля вас я, наче б уже післав у Вавилон, та покрушив всї засови, й Халдеїв, що так своїми кораблями величались.</verse>
				<verse number="15">Я бо - Господь, Сьвятий ваш, творець Ізраїля, царь ваш.</verse>
				<verse number="16">Так говорить Господь, той, що відкрив дорогу в морі, в глибинах водних - стежку,</verse>
				<verse number="17">Той, що вивів колесницї й конї; військо й силу; а вони всї разом лягли, щоб уже не встали; потахли, наче каганець, - погасли.</verse>
				<verse number="18">Та ви про минуле не згадуєте, про давне не думаєте.</verse>
				<verse number="19">Проте я вчиню щось нове; воно, наче б уже сталось; чи вже ж ви й сього не схочете знати? Я пробю дорогу в пустинї, на степах пролию ріки.</verse>
				<verse number="20">Буде мене вихваляти зьвіррє степове, шакалі та струсї, за те дам воду в пустинї, - ріки в степі сухому, щоб поїти (новий) вибраний нарід мій.</verse>
				<verse number="21">Нарід сей виобразую я для себе; він мене прославить.</verse>
				<verse number="22">Ти бо, Якове, не призивав мене; ти, Ізраїлю, не пильнував моєї хвали.</verse>
				<verse number="23">Ти (наче б і) не приносив менї ягнят твоїх у всепаленнє, і жертвами твоїми не віддавав менї шани. Та я й не допевнявсь у тебе хлїбових приносів і не силував кадилом кадити.</verse>
				<verse number="24">Ти (наче б) не куповав за гроші пахощів про мене, не засичовав мене жиром жертівним; нї, ти гріхами твоїми причиняв труду менї, та проступками твоїми обтяжував мене.</verse>
				<verse number="25">Я, я сам (з ласки) затираю проступки твої задля себе самого, та не памятаю гріхів твоїх.</verse>
				<verse number="26">Пригадай менї; станьмо на суд; говори ти, як можеш оправдатись.</verse>
				<verse number="27">Праотець твій согрішив, та й посередники твої відступали від мене.</verse>
				<verse number="28">За те ж я відберав старшинам сьвятого пробутку їх сьвященство, побивав Якова проклоном, передавав Ізраїля на поругу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="44">
				<verse number="1">А тепер слухай, кметю мій, Якове й вибраний мій, Ізраїлю.</verse>
				<verse number="2">Так говорить Господь, що тебе вибрав і з'образовав, та допомагав тобі, відколи мати на сьвіт народила: Не бійся, мій кметю Якове, любий, вибраний Ізраїлю;</verse>
				<verse number="3">Я бо вилию води на жадібне, пущу потоки на те, що висхло; вилию духа мого на твоє насїннє, й благословеннє моє на твоє потомство.</verse>
				<verse number="4">І будуть рости, як би в зільнику, як верба над водою.</verse>
				<verse number="5">Один скаже: Я - Господень, назве себе імям Якова, а инший напише своєю рукою: Я - Господень, і прізве себе імям Ізраїля.</verse>
				<verse number="6">Се глаголе Господь, царь Ізрайлїв, і його відкупитель, Господь сил: Я первий, я й останній; крім мене нема Бога.</verse>
				<verse number="7">Хто ж бо рівня менї? нехай виступить, скаже й за порядком розповість усе з того часу, як я сотворив людей в давнину, та нехай звістить, що постане, що буде.</verse>
				<verse number="8">Не бійтесь і не лякайтесь. Хиба ж я з давна не вістив, не прорікав вам? Ви сьвідки мої. Чи ж є ще Бог крім мене? Нї, нема иншої твердинї; я нїякої не знаю.</verse>
				<verse number="9">Ті, що роблять боги - всї вони ледачі; а найлюбійші їм не приносять нїякої користї; на се вони самі собі сьвідками. Вони нїчого не бачать і не розуміють, тим то вони й осоромляться.</verse>
				<verse number="10">Хто зробив бога й вилив ідола, що з його хісна нема?</verse>
				<verse number="11">Всї спільники в тому окриються соромом, бо й самі містецї - вони ж ізміж людей; нехай би всї зібрались і стали; вони злякаються й застидаються.</verse>
				<verse number="12">Коваль робить із залїза сокиру при огнї з вугля; та при тому оброблює й його, й працює над ним сильною рукою, а з голоду аж упадає на силах; не пє води, з утоми вмлїває.</verse>
				<verse number="13">Тесля, шнур напявши, значить міру; гострим знарядом обзначує дерево; потім оброблює його стругом та заокруглює, і так витворює подобину людини гарного виду, щоб уставити його в домі.</verse>
				<verse number="14">Він зрубує собі кедри, бере дуба, чи сосну, що йому в дуброві знадобляться, або ясеня, що самий його насадив, а дощик зростив;</verse>
				<verse number="15">Се служить йому за топливо й про огріток, запалює огонь і пече хлїб собі. Та з того ж самого вироблює він і бога й бє перед ним поклони; вироблює ідола, й припадає перед ним навколїшки.</verse>
				<verse number="16">Частину він спалить ув огнї; при другий частинї пече печеню й їсть до ситу та гріється, й приговорює: добре я загрівся, почув тепло від огню.</verse>
				<verse number="17">А з останку дров робить собі бога, ідола свого; бє поклони перед ним, припадає ниць перед ним, молиться до його й говорить: Спаси мене, бо ти бог мій!</verse>
				<verse number="18">Не знають бо й не бачать, бо їм очі затулено, щоб слїпом слїпували, й однято розум.</verse>
				<verse number="19">І не візьме собі такий до серця, нема в його стілько знання й розуму, щоб собі сказати: Та ж половину з того спалив я в огнї, а на жарі спік хлїб та печеню і з'їв те; хиба ж тепер із останку зроблю собі гидоту? Хиба стану бити поклони перед полїном?</verse>
				<verse number="20">Він уганяє за порохом, серце завело його на манївцї, і тяжко йому приходиться, визволити душу свою й сказати; а може се омана в правицї моїй?</verse>
				<verse number="21">Згадай про се, Якове й Ізраїлю, ти ж бо - раб мій; я тебе приспособив собі; ти слуга мій, Ізраїлю; не забувай же про мене!</verse>
				<verse number="22">Розжену, мов туман, твої беззаконня, мов ту хмару, - гріхи твої.</verse>
				<verse number="23">Звеселїтеся ж, ви, небеса, про Господнє дїло; викликайте, глибинї земні; зашуміте радісно, ви гори з гаями й борами своїми; відкупив бо Господь Якова й прославиться в Ізраїлї.</verse>
				<verse number="24">От, що говорить Господь, що викупив тебе та приспособив тебе з малку, з лоня матїрнього: Я - Господь: я сотворив усе; я один розпростер небеса й своєю силою утвердив землю;</verse>
				<verse number="25">Я обертаю в нїщо ворожбу віщунів льживих; відкриваю безглузддє чарівників; прогоню в зад тих мудрецїв, і виявлюю, що все знаннє їх - дурощі;</verse>
				<verse number="26">Я розбуджую слово у слуги мого; я се чиню, що віщування посланцїв моїх вірно спевняються; се я говорю Ерусалимові: Ти знов заселишся, а містам Юдиним: Ви будете одбудовані й розвалища ваші я відстановлю;</verse>
				<verse number="27">Я велю глибенї: з'сякни, й ріки твої я висушу;</verse>
				<verse number="28">Я скажу Кирові: Мій пастирю, й вволить він волю мою, та й скаже Ерусалимові: будеш одбудований, а храму: будеш знов построєний!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="45">
				<verse number="1">Так говорить Господь до помазанника свого Кира: Я піддержувати му тебе за праву твою руку, щоб покорити тобі народи, й познімаю пояси з чересел у царів, щоб повідчинялись перед тобою брами й ворота не зачинялись.</verse>
				<verse number="2">Я пійду поперед тебе й вирівняю гори, поторощу мідяні двері й поломлю засови залїзні;</verse>
				<verse number="3">Пооддаю тобі поховані в темнотї скарби й скриті багацтва, щоб ти взнав, що я Господь, которий назвав тебе по імени, - що я Бог Ізраїля.</verse>
				<verse number="4">Задля слуги мого Якова й вибраного мого Ізраїля назвав я тебе по імени, пошановав тебе, дарма що ти мене не знаєш.</verse>
				<verse number="5">Я - Господь, і нема иншого; нема Бога крім мене; я підперезав тебе, хоч ти мене ще й не знаєш,</verse>
				<verse number="6">Щоб дознались од восходу аж до заходу сонця, що нема понад мене, що я - Господь і нема иншого.</verse>
				<verse number="7">Я роблю й сьвітло й темряву, посилаю долю й недолю; я, Господь, усе це роблю.</verse>
				<verse number="8">Кропіте, небеса з гори, й хмари нехай вилиють правду; нехай відчиниться земля й видасть спасителя, й нехай виросте разом правда! Я, Господь, творю се.</verse>
				<verse number="9">Горе тому, хто перечиться з творцем своїм, - черепок із черепків земних! Чи то ж глина скаже гончареві: Що ти се робиш? твоя робота, наче без рук (зроблена).</verse>
				<verse number="10">Горе тому, хто отцеві каже: На що сплодив єси? або матері: На що ти вродила?</verse>
				<verse number="11">Так говорить Господь, сьвятий Ізрайлїв і сотворитель його: Ви питаєте в мене: що станеться з моїми синами, й хочете менї розказувати в дїлї рук моїх?</verse>
				<verse number="12">Сотворив я землю, создав на нїй й чоловіка; я - моя рука розпростерла небеса, та й усьому воінству їх дав я закон.</verse>
				<verse number="13">Я підняв його на справедливість і зрівняю всї дороги перед ним. Він мій город збудує, й моїх полонян пустить на волю, та не за викуп і не за дари, - говорить Господь Саваот.</verse>
				<verse number="14">Ще ж говорить Господь: Праця Египтїїв і торгівля Етиопіїв, і Сабеї високі перейдуть до тебе й стануть твоїми; пійдуть слїдом за тобою, - в кайданах прийдуть, і припадуть ниць перед тобою, й будуть благати тебе, промовляючи: Тілько в тебе Бог, і нема иншого Бога.</verse>
				<verse number="15">Та й справдї ти єси Бог тайний, Бог Ізрайлїв, Спаситель.</verse>
				<verse number="16">Всї вони окриються соромом і стидом; всї в купі, що виробляють собі ідолів.</verse>
				<verse number="17">А Ізраїль спасений буде Господом спасеннєм вічним; ви не зазнаєте стиду й сорому по віки вічні.</verse>
				<verse number="18">Так бо говорить Господь, сотворитель небес, - він, Бог, що создав землю й приспособив її; він же утвердив її, та й не надармо сотворив її; він приспособив її, щоб на нїй жили: Я - Господь, а иншого нема;</verse>
				<verse number="19">Я говорив не тайно, не в темнім закутку землї; та й не говорив я родові Яковому: Шкода вам шуката мене; я бо Господь, що виповідає тілько те, що справедливе, що саму правду виявлює.</verse>
				<verse number="20">Позбірайтесь усї та й прийдїть, приближітеся всї, що спаслись од невірних. Без розуму ті, що носяться з деревяним своїм ідолом, та моляться до такого бога, що не ратує.</verse>
				<verse number="21">Розсудїте між собою та й скажіть явно: Хто се звістив ще з давен давнезних, хто прорік се наперед? Чи не я ж, - Господь? Крім мене нема другого Бога; - нї, Бога справедливого й спасаючого нема крім мене.</verse>
				<verse number="22">Обернїтесь же до мене, й прийміть спасеннє, всї краї землї, бо ж я - Бог, а иншого нема.</verse>
				<verse number="23">Сам собою я клянуся: - а з уст моїх виходить тілько слово справедливе, слово незмінне, - що передо мною пригинатись буде всяке колїно, та що на моє імя будуть присягатись усї язики.</verse>
				<verse number="24">Тілько в Господа - ось, як будуть про мене казати - справедливість і сила; до його поприходять, соромлючись, усї, що йому противились.</verse>
				<verse number="25">Господом стане оправданий і прославлений ввесь рід Ізрайлїв.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="46">
				<verse number="1">Упав Бел, повалився Набо; божища ваші опинились на скотї та тягаровій худобі; що ви самі колись носили, се втомлена скотина носить.</verse>
				<verse number="2">Поспадали, попадали разом, не змогли охоронити тих, що їх несли, та й самі пійшли в нїщо.</verse>
				<verse number="3">Слухай же мене, Яковів доме й ти, ввесь ощадку дому Ізрайлевого, ви, що я від утроби прийняв вас, носив від матернього лоня!</verse>
				<verse number="4">Та й до старостї вашої, до сивого волоса в вас носити вас буду; бо я все той самий; як сотворив вас, так і носити му, піддержувати вас і хоронити.</verse>
				<verse number="5">Кому ж то ви мою подобу вподобили? з ким зрівняєте, і з ким поставите поруч, щоб ми показались однакі?</verse>
				<verse number="6">Висипають із мішка золото; важать срібло вагою; наймають золотаря, щоб зробив із того бога; бють поклони й припадають перед ним навколїшки;</verse>
				<verse number="7">І беруть його на плечі, несуть і становлять його на місцї; і стоїть він, не здвигнеться з свого місця; кричать до його кричма, та він не чує, не озветься, в бідї не поможе.</verse>
				<verse number="8">Спогадайте се й до серця, зрадники, собі прийміте.</verse>
				<verse number="9">Спогадайте давні давна, від початку віків, що я Бог, і нема иншого Бога, нема менї рівнї.</verse>
				<verse number="10">Я прорікаю заздалегідь наперед те, що колись буде, й від давнезних давен говорю про те, що ще не сталось; задуми мої спевняться, та й усе, що хочу, я вчиню.</verse>
				<verse number="11">Я покликав орла з востоку, з країв далеких; він же спевнить те, що я призначив. Я бо сказав - і доведу се до кінця; призначив - і здїйсню.</verse>
				<verse number="12">Слухайте же мене, ви, тугі серцем, од правди далекі:</verse>
				<verse number="13">Я наближив уже мою справедливість, вона недалеко, й рятунок від мене не забариться; і дав Сионові спасеннє, Ізраїлеві - славу мою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="47">
				<verse number="1">Зійди вниз та сядь на землї у пилу, ти, дївице, дочко Вавилонська; усядь на землї, бо вже престола нема, ти дочко Халдейська; вже більш не будуть звати тебе нїжною та роскішною.</verse>
				<verse number="2">Возьмись за жорна й мели муку; скинь намітку з себе, підкасай подолок; відкрий ноги до колїн, бреди через ріки;</verse>
				<verse number="3">Наготою сьвітити меш, та й сором твій нїчим буде вкрити. Помщуся тяжко, не дам пощади нїкому.</verse>
				<verse number="4">(се глаголе) Відкупитель наш - Господь Саваот імя йому, Сьвятий Ізрайлїв:</verse>
				<verse number="5">Седи мовчки, заховайсь у темнотї, ти, дочко Халдейська; тебе бо вже не будуть царицею царств величати.</verse>
				<verse number="6">Прогнївивсь я був на люд мій, власність мою я понизив й оддав тобі в руки, а ти не мала милосердя над ними, - ти й на сивого дїда важенне ярмо накладала.</verse>
				<verse number="7">Міркувала собі: Я до віку царицею буду, а не брала до голови того, й не подумала, що станесь опісля.</verse>
				<verse number="8">Тепер же вислухай оце, ти роскішнице, що живеш безжурно, та приговорюєш у свойму серцї: ось я, - другої такої немає; вдовицею седїти не буду та й втрати в дїтях не зазнаю.</verse>
				<verse number="9">Но нагло, одного дня прийде на тебе одно й друге - вдовицтво й бездїцтво; в повній мірі вдарять вони на тебе, дарма, що в тебе повно чародїїв та знахорів без лїку.</verse>
				<verse number="10">Безпечна, ти все говорила в твойму ледарстві: Хто бачить, хто знає? Мудрість твоя й знаннє твоє звели тебе з розуму так, що ти в серцї мовляла: Я, а нїхто крім мене.</verse>
				<verse number="11">От же прийде на тебе лихая година: ти й не знати меш, звідки воно візьметься; а нападе на тебе біда, що її годї буде відвернути; несподївано впаде на тебе нужда, про яку ти й не гадаєш.</verse>
				<verse number="12">Оставайся ж із твоїм знахорством та з безлїком чарівників твоїх, що змалку тебе так займали; хто знає, може поможеш собі, може й переможеш?</verse>
				<verse number="13">Ти аж утомилась, слухаючи дорадників твоїх; нехай же виступлять ті дослїдувачі небес, і звіздарі, й ті, що з нового місяця віщують; нехай вони врятують тебе від того, що невідклично прийде на тебе.</verse>
				<verse number="14">Глянь, та ж вони, як солома: огонь попалив їх; - не змогли врятувати життя свого від поломя; не лишилось анї углика, щоб загрітись, анї комина, щоб поседїти коло його.</verse>
				<verse number="15">От чим стали всї ті, що ти з ними працювала, та торгувала з молодощів твоїх. Кожен блукав по своїй дорозї, й нема такого, щоб урятував тебе.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="48">
				<verse number="1">Слухай се, доме Яковів, що звеш себе імям Ізраїля, а вийшов з джерела Юдиного, ти, що кленешся імям Господа й носиш в устах Бога Ізрайлевого, хоч не щиро, хоч і не по правдї!</verse>
				<verse number="2">Бо вони називають себе по сьвятому містові, й покладаються на Бога Ізрайлевого, - на імя йому Господь сил.</verse>
				<verse number="3">Що давно сталося, я наперед прорікав; воно виходило з моїх уст; я те прорікав, та й зараз чинив, й все спевнялось.</verse>
				<verse number="4">Знав бо я, що ти неслухняний, що в тебе залїзна шия, а чоло мідяне;</verse>
				<verse number="5">Тим то обявляв я тобі заздалегідь, нїм воно приходило, й передом обявляв тобі, щоб ти не сказав: Се мій ідол учинив, бовван мій, виливаний бог мій приказав, щоб так сталося.</verse>
				<verse number="6">Ти чував про те, так дивися ж на все; та й хиба ж ви не признаєте сього? А тепер я прорікаю вже нове, ще тобі тайне, ти ще не знаєш того.</verse>
				<verse number="7">Воно постановлено в мене тепер, а не давно, не вчора, й ти ще не чував про те, то ж і не скажеш: ось, я знав се.</verse>
				<verse number="8">Нї бо; ти не чув і не відав про те; твоє ухо не було передом на се відтулене; та знав я й се, що ти відпадеш і зломиш менї вірність; я ж назвав тебе зрадником зроду.</verse>
				<verse number="9">Ради імя мого здержував я гнїв мій, і задля слави моєї не хотїв тебе вигубити.</verse>
				<verse number="10">Ось, я розплавив тебе, та все ж не так, як срібло, а очищував лиш в печі страдання.</verse>
				<verse number="11">Ради себе, задля себе самого чиню я се, бо скільки ж то докорів було б проти мене, а я слави моєї нїкому не дам на поталу.</verse>
				<verse number="12">Слухай же, Якове, й Ізраїлю, мій покликаний: я все той самий, я первий і я останній.</verse>
				<verse number="13">Землю втвердила рука моя, і правиця моя розпростерла небеса; кликну їх, а вони разом передо мною стануть.</verse>
				<verse number="14">Позбірайтесь до купи, ви всї, та й слухайте: Хто між ними прорік се передом? Господь возлюбив його, й він волю його спевнить над Вавилоном, і явить рамя його над Халдеями.</verse>
				<verse number="15">Се я, я покликав його; я звелїв і привів його, й дорога його пощастить йому.</verse>
				<verse number="16">Приступіте ж до мене та й слухайте се: Я й з початку не потай говорив; я був там, ще докіль усе сталось; а тепереньки послав мене Господь Бог і Дух його.</verse>
				<verse number="17">І ось, як говорить Господь, вибавитель твій, Сьвятий Ізрайлїв: Я, Господь, Бог твій, що тебе на добро наставляє, та веде тебе по тій дорозї, якою ти ходити повинен.</verse>
				<verse number="18">Ой коли б ти вважав на мої повелїння! тодї б мир твій і лад, як широка ріка, розливався, а справедливість твоя, як филї на морі.</verse>
				<verse number="19">І насїння твого, як піску, а пагонцїв - як рінї; а імя твоє в мене во віки б не щезло - не зникло.</verse>
				<verse number="20">Рушайте ж із Вавилону, втїкайте від Халдеїв; голосно, весело вістїте - проповідуйте про се; ширіте сесю вість від краю до краю землї; говоріть: Господь викупив слугу свого Якова!</verse>
				<verse number="21">І не зазнають вони в пустинї згаги; він поведе їх, і (як у давнину) виведе їм із каменя воду; розколе скелю, й ринуть води.</verse>
				<verse number="22">А безбожним нема впокою, говорить Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="49">
				<verse number="1">Слухайте мене, острови, вважайте, далекі народи: Господь покликав мене з утроби, від матїрнього лоня назвав імя моє;</verse>
				<verse number="2">І зробив гострим мечем уста мої, окрив мене тїнню руки своєї, і зробив мене стрілою гострою і сховав в сагайдацї свойму;</verse>
				<verse number="3">І сказав менї: Ти раб мій, Ізраїлю, в тобі я прославлюся.</verse>
				<verse number="4">І промовив я: Дармо я трудився, надармо вичерпав силу мою. Та моя справа перед Господом, і заплата моя - в Бога мого.</verse>
				<verse number="5">А тепер говорить Господь, - той, що приспособив мене з лоня в раба собі, щоб навернути Якова до його, й зібрати до його Ізраїля; я бо славен в очу Господнїм, і Бог мій сила моя.</verse>
				<verse number="6">І сказав він: Того ще й омаль, що ти будеш слугою моїм, щоб поколїння Яковові розбудити, Ізраїля ощадок навернути; нї, тебе я зроблю сьвітлом народам, щоб спасеннє моє розпростерлось до кінцїв землї.</verse>
				<verse number="7">Так говорить Господь, визволитель Ізраїлїв, Сьвятий його, до зневажаного всїма, погордженого в народї, до раба в можних: Царі побачать, та й повстають; князї поклоняться задля Господа, що вірний у слові; задля Сьвятого Ізрайлевого, що вибрав тебе.</verse>
				<verse number="8">Так говорить Господь: Часу вподобного я вислухаю тебе й в день спасення допоможу тобі; й збережу тебе, й дам тебе в завіт народам, щоб обновити землю, і попустошене наслїдникам вернути,</verse>
				<verse number="9">Щоб вязням сказати: Виходьте на волю, а тим, що в темряві: Ійдїте на сьвітло. Пасти муться при дорогах; по всїх узгіррях будуть пасовища їх;</verse>
				<verse number="10">Голоду знати не будуть, нї згаги, й не поразить їх спека і сонце; той бо, що милує їх, буде їх водити й приведе їх до джерел водних.</verse>
				<verse number="11">Всї гори мої дорогами зроблю, і всї стежки по долинах угору підійму.</verse>
				<verse number="12">Се поприходять з далека, - одні від півночі, другі з Синим-країни.</verse>
				<verse number="13">Радуйся, небо, й ти, земле, гомонїть, гори, з радощів; втїшив бо люд свій Господь, змилосердився до страдальників своїх.</verse>
				<verse number="14">А Сион говорив: покинув мене Господь, і Бог мій забув мене!</verse>
				<verse number="15">Хиба ж забуде молодиця своє немовлятко? хиба їй свого власного тїла жаль не буде? та хоч би й вона забула, то я не забуду тебе.</verse>
				<verse number="16">Глянь, я написав тебе на долонях у себе; мури твої повсячасно перед очима в мене.</verse>
				<verse number="17">Дїти твої повернуть до тебе, а ті що тебе валили та пустошили, геть пійдуть під тебе.</verse>
				<verse number="18">Глянь, подивись навкруги, - всї вони купляться, ійдуть до тебе. Як живу я! говорить Господь, - ними всїма, як убраннєм, уберешся, й прикрасиш себе ними, наче молода.</verse>
				<verse number="19">Розвалища твої й пустарі твої й земля твоя спустошена - буде аж надто тїсна про осадників, а ті, що тебе пожерали, пійдуть геть од тебе.</verse>
				<verse number="20">Д їти, що будуть у тебе після втрати старших, будуть голосно говорити тобі: Потїсне місце, дай і менї де жити.</verse>
				<verse number="21">Скажеш тодї в серцї твому: хто ж менї їх наплодив? я ж бо й бездїтня була й неплідна й одинока; я була бранка відопхнута; хто ж їх викохав?</verse>
				<verse number="22">Так говорить Господь Бог: Се я підніму руку мою до народів і виставлю стяга мого до людів, і поприносять сини твої на руках і дочок твоїх на раменах.</verse>
				<verse number="23">І будуть царі пістунами тобі, а царицї кормити муть тебе; і припадати муть ниць до землї й порох на ногах у тебе лизати, й зрозумієш тодї, що я Господь, і хто вповає на мене, не зазнає стиду.</verse>
				<verse number="24">Хиба ж мож відняти у потужного здобич, або відобрати у побідника занятих у полон?</verse>
				<verse number="25">От же, - говорить Господь: І здобич у потужного буде однята, й полоняне з рук побідника визволені; я бо самий судитись буду з твоїми супротивниками, й сини твої повизволяю;</verse>
				<verse number="26">І нагодую гнобителїв твоїх їх власним тїлом, і впються своєю кровю, наче вином молодим; і зрозуміє всяка плоть, що я - Господь, твій заступник, відкупитель і визволитель твій, потужний Яковів.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="50">
				<verse number="1">Так говорить Господь: Де лист розводний, що я дав матері вашій, і з ним її відправив? або котрому то позичальникові мойму я вас торгом запродав? Нї, вас за гріхи ваші продано, за переступи ваші відпущена мати ваша.</verse>
				<verse number="2">Чом се, як я прийшов, нїкого в вас не було, й коли я кликав, нїхто не обзивався? Хиба ж рука моя стала коротша, щоб рятувати, або не стало в мене сили, щоб визволяти? Та ж я моєю загрозою висушую море, а ріки в пустинї обертаю; риби в них гниють без води, і гинуть од згаги.</verse>
				<verse number="3">Я небеса в темну тьму одягаю, наче веретою, я їх окриваю.</verse>
				<verse number="4">Господь Бог дав менї язик мудрих, щоб міг піддержувати знемогающого. Він будить що-ранку, будить ухо моє, щоб я, як ученик, слухав.</verse>
				<verse number="5">Господь Бог відчинив менї ухо, й я не спротививсь, назад не подався.</verse>
				<verse number="6">Плечі мої дав я на побиваннє; щоки мої на поличкованнє, та й лиця мого не одвертаю від наруги заплювання.</verse>
				<verse number="7">І Господь Бог помагає менї; тим то я не стидаюсь, тим я й держу лице моє, мов кремінь, та й знаю, що стид мене не досягне.</verse>
				<verse number="8">Близько бо той, у кого менї справедливість; хто ж хоче менї противитись? Станьмо разом! Хто хоче зо мною судитись? нехай приступить ід менї!</verse>
				<verse number="9">Ось, Господь Бог помагає менї; хто ж мене осудить? Всї вони розпадуться, мов стара одежа, з'їдена моллю.</verse>
				<verse number="10">Хто зміж вас боїться Бога, слухає голосу раба Господнього? Хто у темряві, без сьвітла ходить, - нехай вповає на імя Господнє й покладаєсь на Бога свого.</verse>
				<verse number="11">Ви ж усї, що роздуваєте огонь, узброєні палющими стрілами, - ійдїте в поломя вашого огню та стріл ваших, що їх запалили. Се буде вам з руки моєї: у муках помрете!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="51">
				<verse number="1">Послухайте мене, ви, що змагаєтесь до справедливостї, й шукаєте Господа! Спогляньте на скелю, що з неї витесані, - на вижолобину, що по вас (в скелї) зосталась:</verse>
				<verse number="2">Спогляньте на Авраама, праотця вашого, й на Сарру, що вас породила; одного бо його я покликав, благословив його й намножив його.</verse>
				<verse number="3">Оттак потїшить Господь і Сиона, потїшить всї розвалища його, й оберне пустиню його у рай, і степ його в сад Господень; радощі й веселощі будуть у йому пробувати, похвала й піснї гомонїти.</verse>
				<verse number="4">Слухайте мене, мій ти народе; роде мій, прихили твоє ухо! бо від мене вийде закон і суд мій поставлю сьвітлом для народів.</verse>
				<verse number="5">Вже наближуєсь справедливість моя; вже спасеннє надходить, і правиця моя буде судити народи; далекі острови будуть сподїватись мене й надїятись на рамя моє.</verse>
				<verse number="6">Підніміте очі ваші на небо в горі, гляньте на землю внизу: ось, небеса поникнуть, як дим, і земля - мов стара одежина, а спасеннє моє з віку в вік пробувати ме, й справедливість моя не зникне.</verse>
				<verse number="7">Слухайте мене, ви, що знаєте справедливість; народе, що в його серцї закон мій! Не лякайтесь наруги од людей; їх зневаги не бійтесь.</verse>
				<verse number="8">Як одежу бо, сточить їх тля, і як вовну, з'їдять їх черви; моя ж справедливість потріває по віки, і спасеннє моє з роду в рід.</verse>
				<verse number="9">Встань же, встань та в потугу вдягнись, ти, правице Господня! Встань, як в давна давнезні, як перед віками! Хиба ж бо не ти побила Раава, вбила крокодиля?</verse>
				<verse number="10">Чи ж не ти висушила море, води бездонні; замінила глибини морські в дорогу, щоб перейшли вибавлені?</verse>
				<verse number="11">Так і тепер повертаються вибавлені Господом і прийдуть на Сион із піснями, й радість вічна - над головами їх; вони знайдуть радощі й веселощі, а смуток і взітхання перестануть.</verse>
				<verse number="12">Я, я сам - утїшитель ваш. Хто ж ти, що боїшся чоловіка, котрий вмерає, й людини, що як та травиця?</verse>
				<verse number="13">А забуваєш Господа, творця свого, що розпростер небо, основав землю. Ти що дня тремтиш перед лютостю гнобителя, що наладивсь тебе затратити. Де ж подїлась та злющого ярость?</verse>
				<verse number="14">Хутко визволений буде невольник, не помре в ямі і не зазнає недостачі хлїба.</verse>
				<verse number="15">Я - Господь Бог твій, що бурить море, аж филї ревуть: Господь Саваот - імя моє.</verse>
				<verse number="16">Я вложу слова мої в уста тобі, і тїнню руки моєї закрию тебе, щоб ти знов устроїв небеса й заложив землю та сказав Сионові: Ти мій люд.</verse>
				<verse number="17">Розбудись, розбудись, устань, Ерусалиме, ти, що з руки Господньої випив чашу гнїву його, вихилив до дна чашу опяняющу, аж висушив її.</verse>
				<verse number="18">І не було нїкого в него, щоб вести під руку, зміж синів, що їх породив; не було нїкого, щоб піддержати його за руку, зміж усїх синів, що їх виховав.</verse>
				<verse number="19">Дві бідї на тебе разом налягли, й хто тебе розважить? - опустошеннє й збуреннє; голод і меч; ким же я потїшу тебе?</verse>
				<verse number="20">Дїти твої в знемозї лежали по углах усїх улиць, мов сугак той у путах, під гнївом Господнїм, під пересердєм Бога твого.</verse>
				<verse number="21">Слухай же тепер, бідолахо, що впився, та не вином:</verse>
				<verse number="22">Так говорить Господь і Бог твій, що мститься за народ свій: Ось я беру з руки твоєї упоюющу чашу; виливаю з чаші гущу гнїву мого, - не будеш уже її пити,</verse>
				<verse number="23">А передам її в руки томителям твоїм, що приказували тобі: Впади ниць, щоб по тобі нам пройти; ти ж свою спину робив пішоходом, стежкою мусїв її простягати.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="52">
				<verse number="1">Устань, устань і в силу твою одягнись, Сионе! Одягнись в одежі величностї твоєї, Ерусалиме, ти, городе сьвятий! Бо необрізаний, нечистий у тебе нїхто тепер не ввійде.</verse>
				<verse number="2">Струси з себе порох; устань, поневолений Ерусалиме! скинь ланцюги з шиї твоєї, невольнице-дочко Сионова!</verse>
				<verse number="3">Бо так говорить Господь: Ви продані були за бесцїн, і без срібла будете тепер викуплені;</verse>
				<verse number="4">Бо так говорить Господь Бог: Нарід мій зайшов був давно в Египет, щоби там пожити, Ассур же пригнїтав його нї-за-що.</verse>
				<verse number="5">Тепер же що менї тут чинити, говорить Господь, - нарід мій нї-за-що взято; властителї збиткують їх, говорить Господь, і безнастанно, по всяк день імя моє зневажаєсь.</verse>
				<verse number="6">Отже люд мій взнає імя моє, узнає того дня, що я той самий, що сказав: Ось я!</verse>
				<verse number="7">Які ж гарні на горах ноги благовістника, що мир возвіщає, що вістить радість, проповідає спасеннє, що говорить Сионові: Зацарював Бог твій!</verse>
				<verse number="8">Загомонить голос сторожів твоїх - піднімуть голос, і всї разом радісно воскликнуть; бо своїми побачать очима, що Господь у Сион вертає.</verse>
				<verse number="9">Звеселїться ж, засьпівайте разом, ви, розвалини Ерусалиму, бо потїшив Господь нарід свій, визволяє Ерусалим.</verse>
				<verse number="10">Явив Господь руку сьвяту свою перед очима всїх народів, і всї кінцї землї побачать спасеннє нашого Бога.</verse>
				<verse number="11">Ійдїте ж, ійдїте, виходїть із відти; не торкайтесь нечистого; виходїть із посеред него, очистїть себе, ви, що носите посуди Господнї!</verse>
				<verse number="12">Ви ж вийдете не з поквапом і не навтеки, бо поперід вас ійти ме Господь, і Бог Ізраїля буде вас провожати.</verse>
				<verse number="13">І ось, пощастить слузї мойму; пійде в гору, піднесеться і стане величний.</verse>
				<verse number="14">Як многі дивувались, дивлячись на тебе, - так бо над усякого чоловіка обезображене було лице його, і вид його - над усяку людину,</verse>
				<verse number="15">Так многі народи приведе він в зачудованнє; царі стулять перед ним губи свої, бо побачять таке, про що їм не говорено, й почують таке, що не чули нїколи.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="53">
				<verse number="1">Хто пійме віри тому, що ми чували, й кому явна правиця Господня?</verse>
				<verse number="2">Він бо виступив перед ним, як пагонець, і як паросток із землї сухої; а нема в йому нї виду, нї величностї; й ми бачили його, та не було в йому вподоби, щоб надила нас до него.</verse>
				<verse number="3">Він - маловажений і в погордї у людей; чоловік, зазнавший горя й болїв, так що ми від него одвертали лице своє; гордили ним, та й ми його нї за що мали.</verse>
				<verse number="4">Та він взяв болестї й недуги наші на себе; а нам здавалось, що се Бог його покарав, побив та понизив.</verse>
				<verse number="5">Він же поранений був за гріхи наші й мучений за беззаконня наші; се кара за ввесь мир наш упала на него, й ми його ранами оздоровлені.</verse>
				<verse number="6">Всї ми блукали, як вівцї, кожен ходив своєю дорогою, - провини ж усїх нас вложив Господь на него одного.</verse>
				<verse number="7">Його брано на допит, та він терпів добровільно й не отвирав уст своїх; неначе вівцю на заріз, його ведено, й як ягня перед постригачем нїмує, так і він не одчиняв уст своїх.</verse>
				<verse number="8">З узів і від суду пірвано його, хоч рід його - хто його збагне? Вирвано його з землї живущих; за проступки людей моїх притерпів він смерть.</verse>
				<verse number="9">Визначили гріб йому з злодїями, та його погребано в багатого, бо не вчинив він гріха, й неправди не було в устах його.</verse>
				<verse number="10">Та Господу вгодно було його вбити, то ж віддав його на муки; но як він принесе життє своє в жертву примирення, то й узрить потомство довговічне, й рука його доведе волю Господню до щасливого успіху.</verse>
				<verse number="11">Вдоволений споглядати ме він на працю життя свого, а ведучи до пізнання його (Бога), він, праведник, слуга мій, оправдає многих, гріхи ж їх понесе на собі.</verse>
				<verse number="12">Тим же то я дам йому пай між можними, й з сильними дїлити ме здобич, за те, що оддав свою душу (життє) на смерть, і до лиходїїв дав себе прилїчити, хоч він приймив на себе гріхи многих, і за проступників зробився посередником.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="54">
				<verse number="1">Возвеселися, неплідня, ти, що не роджала; викликай радісним голосом, ти, що породїльнїх мук не знала; більше бо дїтей в опущеної, нїж у тої, що має мужа - говорить Господь.</verse>
				<verse number="2">Розшири місце намету твого, розпростри ширше накривала пробутків твоїх; годї тїснитись, - попусти довше верівки твої, вганяй глибоко в землю приколки наметові;</verse>
				<verse number="3">Бо ти розпросторишся направо й налїво, а потомки твої загорнуть народи, й населять попустошені городи.</verse>
				<verse number="4">Не бійся, не дознаєш стиду; не лякайся, не зазнаєш наруги; забудеш сором молодощів своїх, і не згадаєш більше зневаги свого вдовування.</verse>
				<verse number="5">Се бо сам твій творець стане мужем твоїм; на ймя йому - Господь Саваот; він відкупитель твій, Сьвятий Ізраїля; він Богом всієї землї названий буде.</verse>
				<verse number="6">Як жену, покинуту й опечалену духом, покликує тебе Господь; як жену з молодощів, що був її одправив, - говорить Бог твій.</verse>
				<verse number="7">На час невеличкий покинув я був тебе; тепер же з великою любовю приймаю тебе.</verse>
				<verse number="8">В запалї гнїву я на короткий час сховав був лице моє від тебе, тепер же вічною любовю помилую тебе, - говорить твій Господь.</verse>
				<verse number="9">Се бо менї - як Нойові води: як я поклявся, що Нойові води не прийдуть вже більше на землю, оттак поклявся я, не гнївитись на тебе й тебе не карати.</verse>
				<verse number="10">Гори бо з місця здвигнуться й горби похитнуться, - милість же моя не одвернесь од тебе, й заповіт миру мого не схитнеться, говорить милосердний до тебе Господь.</verse>
				<verse number="11">О, ти, злиденна, метана бурею, без'одрадна! Я укріплю тебе на каменї-рубинї, зроблю підвалини твої з сапфирів;</verse>
				<verse number="12">І зроблю вікна в тебе з рубинів, а двері жемчужні, а всю ограду твою - з дорогого каміння.</verse>
				<verse number="13">Дїти твої навчати ме сам Господь, і великий мир і гаразд буде проміж синами твоїми.</verse>
				<verse number="14">Справедливість твоя скріпить тебе, далека будеш від гнету, нїщо тобі його боятись, страх не наближить ся до тебе.</verse>
				<verse number="15">Будуть уставати на тебе, - та се не від мене, - і хто б нї узброївся проти тебе - погибне.</verse>
				<verse number="16">Я сотворив коваля, він роздуває угля в огнї, і виковує, що йому треба до дїла; - так і я сотворюю губителя до витрачення.</verse>
				<verse number="17">Нїякий знаряд, зроблений проти тебе, не буде придатний; та й всякий язик, що буде правуватись з тобою на судї, - ти обвинуватиш. Се є доля слуг Господнїх, се оправданнє їх від мене, - говорить Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="55">
				<verse number="1">Хто хоче пити, йдїть усї до вод, у кого нема срібла, йдїть, купуйте й споживайте; йдїте, купуйте без срібла, й без плати вино й молоко.</verse>
				<verse number="2">Чого вам одважувати срібло за те, що не хлїб, і працю вашу за те, що не засичує? послухайте вважно мене, й їжте добро, а душа ваша нехай роскошує в наїдках масних.</verse>
				<verse number="3">Прихилїте ухо ваше й прийдїть до мене; слухайте, а жити ме душа ваша; - і дам вам віковічний завіт незмінної милостї, яку я обіцяв Давидові.</verse>
				<verse number="4">Се я дав його сьвідком народам, проводирем і наставником народів.</verse>
				<verse number="5">Се - призовеш ти люд, тобі чужий, і народи, що тебе не знали, посьпішать до тебе задля Господа, Бога твого, й задля Сьвятого Ізрайлевого, бо він тебе прославив.</verse>
				<verse number="6">Шукайте Господа, докіль можна знайти його, кличте до його, коли до вас близько.</verse>
				<verse number="7">Нехай безбожник путь свою покине, а беззаконник помисли свої, та нехай обернеться до Господа, а він помилує його, й до Бога нашого, бо він на ласку пребагатий.</verse>
				<verse number="8">Мої мислї - се не ваші мислї, та й ваші дороги - не мої дороги, говорить Господь.</verse>
				<verse number="9">Нї, як небо висше землї, так дороги мої висше доріг ваших, і задуми мої висше задумів ваших.</verse>
				<verse number="10">Як дощ і снїг із неба сходить, і туди не вертається, але наповає землю, щоб вона родила й ростила; щоб вертала насїннє тому, хто її обсїває, і хлїб тому, хто їсть, -</verse>
				<verse number="11">Так і слово моє, що виходить із уст у мене, - до мене не вертається впорожнї, але чинить те, що менї вгодно, й довершує те, чого я послав його.</verse>
				<verse number="12">Тим же то вийдете ви в радощах, і спокій буде вас супровожати; гори й узгірря сьпівати муть навперід вас піснї, і всї дерева в полі - плескати муть вам у долонї.</verse>
				<verse number="13">Замість тернини рости ме кипарис; замість кропиви родити ме мирт; се буде на славу Господню, на памятник вічний, що не покрушиться.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="56">
				<verse number="1">Так говорить Господь: Допильновуйте суду й чинїть справедливість; спасеннє бо моє недалеко, й незабаром одкрита буде справедливість.</verse>
				<verse number="2">Щастен чоловік, що се чинить обачно, й син чоловічий, що твердо в законї держиться, той, що береже суботу від опоганення, а руку свою від усякого зла впиняє.</verse>
				<verse number="3">Нехай не говорить чужениця, що пристав до Господа: Господь зовсїм вилучив мене зміж свого люду, та й скопець нехай не каже: Дерево сухе я.</verse>
				<verse number="4">Бо так Господь говорить про скопцїв: хто шанує мої суботи, й вибирає те, що менї до вподоби, та вірно держиться завіту мого, -</verse>
				<verse number="5">Такому дам я в дому мойму й між мурами моїми ще красше місце й лучше імя, нїж самим синам і дочкам; дам імя їм вічне, що не загине.</verse>
				<verse number="6">Та й синів ізміж чужоплемінників, що пристануть до Господа, щоб йому служити й імя Господнє любити, та бути рабами його, - всїх, що стережуть мою суботу від опоганення, і твердо стоять у мойму завітї,</verse>
				<verse number="7">Тих приведу я на сьвяту гору мою й звеселю-ущасливлю в мойму домі молитви; всепалення їх і жертви їх будуть любі менї на жертовнику моїм; бо дом мій названий буде домом молитви про всї народи.</verse>
				<verse number="8">Господь Бог, що збірає до купи розсипаного Ізраїля, ось так говорить: до зібраних в Ізраїлї я ще й инших буду збірати.</verse>
				<verse number="9">Ви, все зьвіррє польове й гаєве, приходїть їсти!</verse>
				<verse number="10">Сторожі їх - слїпі всї й невіжі; всї вони пси нїмі, не можуть гавкати, мріють бурмотять, дрімаючи, люблять тільки спати.</verse>
				<verse number="11">Се - пси, все голодуючі, наситу не знають; се - пастирі безглузді: всї позирають лиш на свою дорогу; кожний до останнього дбає про свою лиш користь.</verse>
				<verse number="12">Приходїть (говорять вони), достану вина, напиймось сикери; як сьогоднї, так буде й завтра; ба ще й більше!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="57">
				<verse number="1">Праведний вмерає, та й нїхто сього не бере собі до серця; і люде побожні забераються з землї, та нїхто й не думає, що се праведник заберається з сьвіта, щоб не бачити ледарства.</verse>
				<verse number="2">Він відходить туди, де впокій; всї, що ходять правою дорогою, спочнуть спокійно на ложах своїх.</verse>
				<verse number="3">Приступіте ж, ви, до мене, дїти чарівницї; ви, кодло перелюбників та блудниць!</verse>
				<verse number="4">Із кого ви глузуєте? проти кого роззївлюєте роти, висолоплюєте язики? чи ви ж не зрадливі дїти, чи не кодло ложі?</verse>
				<verse number="5">Ви, що в блудї з ідолами потопаєте під кожним деревом розлогим, і бовванам дїти заколюєте понад водою та під скелями щілястими?</verse>
				<verse number="6">В гладких каменюках над бурчаками твоя роскіш; вони - вони твоє щастє; їм то ти приносиш жертви ливні і другі жертви; чи менї ж за се не гнївитись?</verse>
				<verse number="7">На високій та видній горі своє ти поставляєш ложе, й туди підходиш приносити жертву.</verse>
				<verse number="8">За дверима й за лутками ставиш памятники-ідоли свої; одвернувшись від мене, ти обнажуєшся й підходиш; розстелюєш постїль, вишукуєш місце, змовляєшся з тими, котрі тобі любі.</verse>
				<verse number="9">Ти ходила й до царя з пахущими мастьми, та все їх намножувала; ще ж слала й посли в краї далекі, та понижувалась як найглибше.</verse>
				<verse number="10">Утомлялась, блукаючи дорогами твоїми, та не сказала собі: "пуста надїя!" ти все ще знаходила силу в руцї своїй, і не впадала на силах.</verse>
				<verse number="11">Кого ж се злякалась ти, хто се тобі таким страшним здавався, що ти менї невірною зробилась, не думала про мене та й перестала носити в твойму серцї? Невже ж перестала ти боятись мене тому, що я довго мовчав?</verse>
				<verse number="12">О, я покажу праведність твою і вчинки твої, та вони не вийдуть у користь тобі.</verse>
				<verse number="13">Як ти заголосиш, - чи ж поможе тобі збір твій? - та ж їх усїх понесе вітер, розвіє подих його; хто ж покладає надїю на мене, той унаслїдує землю, й посяде сьвяту гору мою.</verse>
				<verse number="14">І сказав: Здіймайте, пробирайте, рівняйте дорогу, забірайте все спотичливе з дороги люду мого.</verse>
				<verse number="15">Так бо говорить високий, величній, вічно живущий, Сьвятий на імя: Я живу на висотах і в сьвятинї, та й з тими, в кого дух сокрушен, в кого серце смиренне, щоб оживляти духа смиренних і додавати життя серцям сокрушених.</verse>
				<verse number="16">Не до віку ж бо я судитись буду, не вічно гнївитись, бо знемігся б передо мною дух і всяка душа, що я сотворив.</verse>
				<verse number="17">За гріх зажерливостї його я гнївивсь і карав його, скривав лице моє й досадував; він же ж відвернувся й пійшов по дорозї за своїм серцем.</verse>
				<verse number="18">І бачив я дорогу його, та й сцїлю його, і буду водити його й потїшати його та й без'утїшних у него.</verse>
				<verse number="19">Я додержу слова: мир, упокій далекому й близькому, говорить Господь, - та й сцїлю його.</verse>
				<verse number="20">А безбожні - як море розбурхане, що не може втихомиритись, і води його викидають каломут і грязиво.</verse>
				<verse number="21">Нема миру безбожним - говорить Бог мій.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="58">
				<verse number="1">Клич грімко, не вдержуйсь, підні- ми голос твій, мов труба, і вкажи мойму люду беззаконня його, й дому Якововому всї гріхи його.</verse>
				<verse number="2">Вони ж бо питають у мене що дня про путї мої, наче б вони були такі люде, що живуть праведно й не відкидають законів Бога свого; вони допитують у мене про справедливість судів моїх; хотїли б зблизька зо мною судитись.</verse>
				<verse number="3">"Чом воно так, що ми постимо, а ти не бачиш сього? впокоряємо душі наші, а ти не знаєш?" Ось, - бо в день вашого посту ви вволяєте волю вашу, й вимагаєте тяжкої працї від других.</verse>
				<verse number="4">Ви постите хиба на те, щоб сваритись та правуватись, і немилосерною рукою кулакувати других; ви не постите того дня так, щоб голос ваш чуто в горі на небі.</verse>
				<verse number="5">Чи се такий піст, який я собі вибрав, - день, коли то чоловік впокорює душу свою, похилює, наче тростина, голову свою й попіл та верітку підстилає під себе? Чи се назвеш ти постом та днем угодним Господеві?</verse>
				<verse number="6">Ось - піст, який я люблю: зніми кайдани несправедливостї; розвяжи повязі ярма, одпусти придавлених на волю, і розірви всяку кормигу;</verse>
				<verse number="7">Подїлись із голодними хлїбом і введи в хату бурлаків бездомних; як побачиш обідранця, прикрий наготу його, і від однокровного твого не ховайся.</verse>
				<verse number="8">Тодї сьвітло твоє зорею засьвітить і рани твої скоро сцїляться, й справедливість твоя буде поперед тебе ходити, та й супроводити ме тебе слава Господня.</verse>
				<verse number="9">Тодї ти покликнеш, і Господь вислухає тебе, заголосиш - а він скаже: Ось я! Як же ж ти ще з твого займища викинеш ярмо, перестанеш піднімати грізно палець та зневажливо говорити,</verse>
				<verse number="10">І голодному віддаси серце твоє, та нагодуєш душу злиденника, - тодї в тьмі в тебе засяє сьвітло, а тьма твоя стане, мов полуднє;</verse>
				<verse number="11">І Господь буде по всяк час провідником тобі, і буде часу засухи насичувати душу твою, та кріпити товщею костї твої, і будеш ти, мов сад, підсичуваний водою, й мов криничина, що в неї вода нїколи не зсякає.</verse>
				<verse number="12">І забудує рід твій пустинї давнезні; ти одбудуєш основи многих поколїнь, і казати муть про тебе: Він одбудовав розвалини, попрокладував знов шляхи про поселеннє.</verse>
				<verse number="13">Коли вдержиш ногу твою задля суботи, та не будеш сього дня мого сьвятого своїх забагів чинити; коли буде субота в тебе осолодою, днем Господнїм сьвятим, шанованим; а пошануєш її тим, що неробити меш твоїх дїл звичайних, не годити своїм примхам і пусторікі слова понехаєш;</verse>
				<verse number="14">Тодї мати меш осолоду в Господї, возведу тебе певно на висоти землї та насичу тебе наслїддєм Якововим, предка твого; - се сказали уста Господнї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="59">
				<verse number="1">Ось, рука Господня коротша не стала, щоб рятувати, й ухо його не вглухло, щоб чути.</verse>
				<verse number="2">Нї, се переступи ваші з Богом вас розлучили, й гріхи ваші лице його од вас одвернули, щоб не вислухувати.</verse>
				<verse number="3">Бо ваші руки опоганені кровю, палцї - беззаконством; уста ваші торочять лож, язик ваш лепече неправду.</verse>
				<verse number="4">Нїхто не підносить голосу за справедливістю, за правду нїхто не озветься; надїються на нїчо і говорять льжу, вагонїють злом, а роджають злодїйство;</verse>
				<verse number="5">Висїдають гадючі яйця, тчуть паутину; хто попоїсть яєць їх, - умре, а як роздавить, - василиск вилазить.</verse>
				<verse number="6">Паутиннє їх не придатне на одежу, й вони не окриються своїм виробом; дїла їх - се дїла неправедні, в руках у них здирство.</verse>
				<verse number="7">Ноги в них швидкі до зла, - скорі вони до проливу безвинної крові; гадки їх - гадки безбожні, пустошеннє й пагуба на дорогах їх.</verse>
				<verse number="8">Мирні путї їм незнані, й справедливого суду нема на стежках у них; дороги їх криві, а хто ними ходить, не мати ме миру.</verse>
				<verse number="9">Тим то далеко від нас суд, і правосуддє не досягає нас; дожидаєм сьвітла, а ось темрява, - ясноти, а ходим у тьмі.</verse>
				<verse number="10">Мацяєм, як слїпий стїну, і, наче без'окі, ходимо помацки; спотикаємся в південь, як смерком, між живими - як мертві.</verse>
				<verse number="11">Всї ревемо ведмедями, а то знов гудемо голубами; суду ждемо, та й немає, - пільги, та вона далеко від нас.</verse>
				<verse number="12">Бо переступів наших много перед тобою, і гріхи наші сьвідчать проти нас; бо ж переступи наші перед нами, й провини наші ми знаємо.</verse>
				<verse number="13">Спроневірились ми перед Господом і з'олгали, та й відступили від Бога нашого; говорили обмову й зраду, вагонїли й роджали з серця слова неправди.</verse>
				<verse number="14">Відступив від нас суд, оддалїк зісталась справедливість; бо справедливість спотикнулась на майданї, й правота не знаходить входу.</verse>
				<verse number="15">Зникла правда; хто ж ледарства одцурався, терпить зневагу. І побачив се Господь, і погано було се в очах його, що нема суду.</verse>
				<verse number="16">Бачив він, що нема й чоловіка (праведного), й дивився, що нема кому заступитись; та помогла йому рука його, й справедливість його піддержала його.</verse>
				<verse number="17">І вложив він на себе справедливість, неначе панцирь, і шолом спасення - на голову собі; і одїгся ризою помсти, як одежою, та окрив себе ревностю, мов би наміткою.</verse>
				<verse number="18">По заслузї одплатить він повною міркою супротивникам своїм - строгостю, ворогам своїм - помстою; віддасть островам їх заслуженину.</verse>
				<verse number="19">І злякаються імени Господнього на заходї, й величі його - на сходї сонця. Хоч би ворог, як ріка, наступив, - прожене його подих Господень.</verse>
				<verse number="20">І прийде Одкупитель Сионові й синам Якововим, - тим, що навернуться од безбожностї - говорить Господь.</verse>
				<verse number="21">А се завіт мій з ними, говорить Господь: Дух мій, що на тобі, і слова мої, що я вложив в уста тобі, не одступлять від уст твоїх і од уст потомства твого, анї од уст синів внуків твоїх від тепер і по віки, говорить Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="60">
				<verse number="1">Встань, заяснїй, Ерусалиме; зійшло бо сьвітло твоє, і слава Господня зійшла над тобою.</verse>
				<verse number="2">Ось бо, - темрява вкривати ме землю, й поморок - народи; а над тобою засияє Господь, і слава його явиться над тобою.</verse>
				<verse number="3">І поприходять народи до сьвітла твого, й царі - до сяєва, що над тобою заблисне.</verse>
				<verse number="4">Піднеси очі твої й подивись кругом: всї вони громадно до тебе простують; сини твої прибувають здалека, й несуть дочок твоїх на руках.</verse>
				<verse number="5">Глянеш і зрадїєш; забється й поширшає серце в тебе; бо все багацтво морське попливе тобі в руки, власність народів прибуде до тебе.</verse>
				<verse number="6">Безлїч верблюдів покриє тебе - дромедарі з Мадіяму і з Ефи; сила їх прийде з Саби, привезуть золото й ладан, і звістять славу Господню.</verse>
				<verse number="7">Всї вівцї Кидарські будуть зібрані для тебе, барани Небайотські послужать для тебе; любою жертвою будуть вони менї на жертівнику мому, і я прославлю дом величностї моєї.</verse>
				<verse number="8">Хто вони, сї, що мов хмари, несуться, мов голуби в голубник свій прилїтають?</verse>
				<verse number="9">Се мене дожидають острови, а навперед них несуться кораблї Тарсийські, щоб перевезти синів твоїх з дальнього далеку, а з ними срібло їх і золото їх імені Господа, Бога твого й Сьвятого Ізрайлевого, бо він прославив тебе.</verse>
				<verse number="10">І сини чужоземцїв будуть мури твої будувати, і царі їх в послузї, перед тобою стояти; бо я в гнїву мойму побивав тебе, та в ласкавостї моїй буду милосердним на тебе.</verse>
				<verse number="11">І будуть у тебе брами все отвором стояти; нї в день нї в ночі не будуть зачинятись, щоб достатки народів до тебе прибували й царі їх приходили.</verse>
				<verse number="12">Ті бо царства й народи, що тобі не схочуть служити, погибнуть, і такі народи до нащаду вигублені будуть.</verse>
				<verse number="13">Краса Ливанова прийде до тебе, кипарис і кедри та сосна украсять місце сьвятостї моєї, і прославлю я підніжок ніг моїх.</verse>
				<verse number="14">І прийдуть до тебе в покорі сини тих, що тебе пригнїтали, й припадати муть до стіп у ніг твоїх всї, що колись тобою гордували, та й назвуть тебе городом Господнїм, Сионом Сьвятого Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="15">Ти був покинутий і зненавиджений, так що тебе всї обминали; за те ж я вчиню тебе славою віків, радістю родів за родами.</verse>
				<verse number="16">Наче молоко ссати, будеш насичуватись добром народів, поживати скарби царські, нїби груди ссати, а тодї зрозумієш, що я, Господь, - твій спас, визволитель твій, потужний Яковів.</verse>
				<verse number="17">Замість мідї буду золото тобі вистачати, а замість залїза - срібло, замість дерева - мідь, замість каменя - залїзо; і настановлю мир - володарем у тебе, а справедливість - наглядником твоїм.</verse>
				<verse number="18">Не чути буде вже про насилування в землї в тебе, про спустошення та розбої - в займищах твоїх; і звати меш мури твої спасенною безпекою, а ворота твої - славою.</verse>
				<verse number="19">Вже не сонце буде тобі сьвітлом щоденним, не місяць - яснотою; а сам Господь буде вічним сьвітлом тобі, і Бог твій - славою твоєю.</verse>
				<verse number="20">І не зайде вже сонце твоє й місяць твій не згасне, бо Господь буде тобі вічним сьвітлом, і скінчаться днї смутку твого.</verse>
				<verse number="21">І нарід твій, всякий праведний навіки унаслїдує землю, - яко пагонець насаду мого, як рук моїх дїло, на прославу мою.</verse>
				<verse number="22">Від малого намножиться тисяча, від найслабшого - великий нарід. Я, Господь, покваплю довершити се свого часу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="61">
				<verse number="1">Дух Господа Бога (спочив) на менї, бо Господь помазав мене на те, щоб принести благу вість убогим; післав мене сцїляти сокрушених серцем; вістити невольникам визвол на волю, а увязненим - відчиненнє темницї;</verse>
				<verse number="2">Проповідувати рік примирення Господнього й день пімсти Бога нашого, потїшити всїх засумованих;</verse>
				<verse number="3">Сповістити сумним у Сионї, що даний їм буде вінець замість попелу, замість плачу - єлей радощів; замість сумовитого серця - одежа слави; й назвуть їх сильними в справедливостї, насадом Господнїм на його прославу.</verse>
				<verse number="4">І забудують вони вікові пустинї, відбудують давні розвалища і поновлять міста попустошені, що з давнезних давен були запустїли.</verse>
				<verse number="5">І поприходять чужинцї й пасти муть вашу отару, й сини чужениць будуть у вас хлїборобами та виноградарями вашими.</verse>
				<verse number="6">А ви будете зватись сьвященниками Господнїми, величати муть вас слугами Бога нашого; будете користуватись достатками народів і славитись їх славою.</verse>
				<verse number="7">За ваш сором оддано буде вам удвоє; за стид будуть вони радуватись своєю долею, бо в країнї своїй удвоє стільки посядуть; веселощі вічні будуть у них.</verse>
				<verse number="8">Я бо, Господь, люблю правосуддє, ненавиджу здирство з насилуваннєм, і віддам їм заплату по правдї й зроблю з ними вмову-завіт віковічний;</verse>
				<verse number="9">І насїннє їх знати муть народи, а потомність їх голосна буде між племенами; всї, хто їх буде знати, довідаєсь, що вони - насїннє, благословене Господом.</verse>
				<verse number="10">Велико радуватись буду Господом, звеселиться душа моя Богом моїм; він бо з'одягнув мене в одежу спасення, ризою справедливостї обгорнув мене; мов на жениха, вложив вінець, мов княгиню, прибрав окрасами.</verse>
				<verse number="11">Як земля бо видає вроджай свій, і як город родить насїннє своє, - так виявить Господь Бог справедливість і славу перед усїма народами.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="62">
				<verse number="1">Не вмовкну я ради Сиона, не втихну задля Ерусалиму, аж докіль, як сьвітло, заблисне справедливість його, а спасеннє його - як горючий сьвітильник.</verse>
				<verse number="2">І побачять народи справедливість твою й усї царі - славу твою, і дадуть тобі нове імя, яке уста Господнї наречуть.</verse>
				<verse number="3">І будеш, наче корона в руцї в Господа, наче царський вінець - в долонї Бога твого.</verse>
				<verse number="4">Не будуть уже тебе звати покидкою, не будуть звати край твій пустинею, а звати муть тебе: Ласкавість моя на нїй, а країну твою - замужня; Господь бо вподобав тебе, й земля твоя знов подружиться.</verse>
				<verse number="5">Як той молодик дружиться з дївчиною, так сини твої одружаться з тобою; і, як той жених радїє своєю княгинею, так буде Бог твій утїшатись тобою.</verse>
				<verse number="6">На мурах твоїх, Ерусалиме, я сторожу поставив, і не вмовкати ме вона нї в день, нї серед ночі. О ви, що пригадуєте Господа, - не вмовкайте! -</verse>
				<verse number="7">Не вмовкайте перед ним, аж покіль не відновить він Ерусалима та поки не зробить його славним на землї.</verse>
				<verse number="8">Поклявсь Господь правицею своєю і кріпкою рукою своєю: Не дам уже більше зерна твого супостатам твоїм у їжу, не буде вже більш чужениця вина твого пити, що ти його порав; а той,</verse>
				<verse number="9">Хто жне його, їсти ме його, вихваляючи Бога, й хто виноград порав, той і вино буде пити в сьвятому дворі його.</verse>
				<verse number="10">Ійдїте ж, ходїте в ворота й дорогу народові рівняйте! Рівняйте, рівняйте дорогу, геть усе каміннє з дороги счисчайте, виставте знамено народам!</verse>
				<verse number="11">Се, обявляє Господь з краю до краю землї: Скажіте дочцї Сионовій: ось ійде твій спаситель; із ним його заплата й нагорода його перед ним.</verse>
				<verse number="12">І назвуть їх народом сьвятим, одкупленим від Господа, а тебе називати муть містом пошукованим, а не опущеним.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="63">
				<verse number="1">Хто се йде з Едому, в червоній одежі з Босору, такий величний в своїй одежі, що виступає в повнотї сили своєї? - Се я, - той що в устах його справедливість, я, сильний до рятовання.</verse>
				<verse number="2">Чом же одїж твоя червона, а ризи твої - мов у того, що топтав виноград у тискарнї?</verse>
				<verse number="3">Я топтав виноград сам один, не було зміж народів нїкого зо мною; і я потоптав їх у гнїву мойму, давив їх у досадї моїй; кров їх бризгала на мої ризи, от я й замаргав усю одїж мою;</verse>
				<verse number="4">День бо помсти мав я на умі, і настав рік визволу людей моїх.</verse>
				<verse number="5">Я дивився, й не було помічника; дивувався, що не було кому піддержати мене; та менї помогла рука моя, й досада моя - вона піддержала мене;</verse>
				<verse number="6">І потоптав я ворогів в гнїву мойму, розбив їх у досадї моїй, і полив землю їх кровю.</verse>
				<verse number="7">О, вдячно буду згадувати змилуваннє Господнє, і буду славити Господа за все те, що Господь дарував нам; за всї блага для дому Ізраїля, які явив йому в милосердю свому і великій ласкавостї своїй.</verse>
				<verse number="8">Він бо сказав: Вони ж народ мій, дїти, що не зломлять вірностї, - і він спасав їх.</verse>
				<verse number="9">В кожній недолї їх він не покидав їх, і ангел лиця його рятував їх; з любови своєї й з милосердя свого визволяв їх; підняв їх і носив по всї днї давні.</verse>
				<verse number="10">Та вони неслухняні бували й печалї завдавали духові його; за те ж він одвертався і ставав їм неприятельом; і сам воював проти них.</verse>
				<verse number="11">Тодї згадав народ часи давні, Мойсейові: де він - той, що вивів їх із моря з пастирем овець його? де той, що сьвятого духа свого вложив йому в серце?</verse>
				<verse number="12">Той, що вів Мойсея за праву руку величним рамям своїм; роздїлив перед ним води, щоб вічне вчинити імя собі;</verse>
				<verse number="13">Той, що вів їх через безоднї, мов коня степом широким, та й не спотикались.</verse>
				<verse number="14">Мов стадо, що легко сходить у долину, так дух Господень вів їх до впокою. Оттак водив ти твій нарід, щоб собі імя славне вчинити.</verse>
				<verse number="15">Споглянь же з небес, подивись із пробутку твого сьвятого й славного: Де любовний жар і кріпость твоя? - ласкавість твоя й милосердє твоє до мене - вони здержані!</verse>
				<verse number="16">Нї, тілько ти - отець наш; бо Авраам нас не відав, та й не знав про нас Ізраїль; ти, ти, Господь, - отець наш; від віків на імя тобі: Відкупитель наш.</verse>
				<verse number="17">Про що, Господи, допустив ти се на нас, щоб з путя твого ми збились, щоб закаменїло серце наше й перестало тебе боятись? Обернися ж задля слуг твоїх, задля поколїнь наслїддя твого.</verse>
				<verse number="18">На короткий час допалась вона народові сьвятостї твоєї, вороги бо наші взяли під ноги сьвятиню твою.</verse>
				<verse number="19">М и тепер такими стали, наче б ти нїколи й не володїв над нами, наче б імя твоє не йменувалось над нами.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="64">
				<verse number="1">О, коли б ти прорвав небеса й зі- йшов! гори б таяли від лиця твого,</verse>
				<verse number="2">Як від жару розтоплюючого, як від огню, що вода кипить від него, щоб імя твоє узнали вороги твої; од лиця твого задрожали б народи.</verse>
				<verse number="3">Як творив ти страшні дїла, яких ми й не сподївались, і сходив униз, то гори таяли від лиця твого.</verse>
				<verse number="4">Од віків бо не чували, й до уший не доходило, та й нїяке око не видало иншого Бога крім тебе, що стільки вчинив би тим, що надїються на него.</verse>
				<verse number="5">Милостиво стрічав єси всякого, хто радо чинив справедливість, і про тебе думав на дорогах своїх. Та ось, ти прогнївився, за те, що ми з давна грішили, і як же нам спастися?</verse>
				<verse number="6">Всї ми породились - як прокажений, і вся праведність наша - як поваляна одежа; всї ми повяли, мов те листє, і гріхи наші, наче вітер, розносять нас.</verse>
				<verse number="7">І нема, хто б призивав імя твоє, хто б постановив твердо, за тебе держатись; тим то й сховав ти од нас обличчє твоє, та й покинув нас погибати в беззаконнях наших.</verse>
				<verse number="8">Тепер же, Господи, - та ж ти наш отець; ми глина, а ти творець наш, і всї ми - дїло руки твоєї.</verse>
				<verse number="9">Не гнївайся, Господи, без міри; не згадуй до віку беззаконня наші. Глянь: ми ж усї - народ твій.</verse>
				<verse number="10">Он, городи сьвятостї твоєї стали пустками; запустїв і Сион, та й Ерусалим спустошений.</verse>
				<verse number="11">Храм осьвящення нашого й нашої слави, де батьки наші тебе прославляли, згорів у пожарі, і всї дорогоцїнності наші розграбовані.</verse>
				<verse number="12">Чи то ж іще й після сього будеш здержуватись, Господи, чи все ще будеш мовчати і нас без міри карати?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="65">
				<verse number="1">Я дав пізнати себе тим, що про мене не питались; мене знайшли такі, що мене не шукали. Ось я! ось я! сказав я народові, що не звав себе моїм іменем.</verse>
				<verse number="2">По всяк день простягав я руки мої до народу неслухняного, що ходив путями лихими, по своїй вподобі,</verse>
				<verse number="3">До народу, що мене безнастанно в лице зневажає, бо приносить жертви по садах та палить кадило на цеглї;</verse>
				<verse number="4">Що седить у гробах, та в печерах ночи проводить; їсть свинину, а гидка юшка в посудах його;</verse>
				<verse number="5">Що говорить: Стій здалека, не наближуйся до мене, бо я сьвятий проти тебе! Вони - дим їдкий для мого носа, - огонь, що по всяк день горить.</verse>
				<verse number="6">От, що написано-призначено передо мною: Не буду мовчати, а відплачу, віддам їм у лоно.</verse>
				<verse number="7">Ваші переступи, говорить Господь, а заразом і беззаконня отцїв ваших, що кадили на горах і по горбищах зневажали мене, й одміряю в лоня їх все, що здавна коїли.</verse>
				<verse number="8">Так говорить Господь: Коли в виноградньому гронї повно соку, кажуть: Гляди, щоб ти його не вшкодив, бо в ньому благодать; те ж учиню я й задля слуг моїх, щоб не всїх погубити:</verse>
				<verse number="9">Я виведу з Якова потомство і від Юди наслїдника гір моїх, а внаслїдують те вибрані мої і слуги мої будуть там жити.</verse>
				<verse number="10">І буде Сарон пасовищем овець, а долина Ахор - місцем спочивку для волів народу мого, що до мене горнувся.</verse>
				<verse number="11">Вас же, що покинули Господа, забули про сьвяту гору мою, закладаєте столи Гадові, та ладите повну чашу для Мени,</verse>
				<verse number="12">Вас я обрікаю-віддаю на меч, і всї попадаєте позаколювані, за те, що я кликав, а ви не озивались; говорив, а ви не слухали, і творили зло в очах моїх, та вибирали те, що менї не до вподоби.</verse>
				<verse number="13">Тим то й говорить Господь Бог: Слуги мої їсти муть, ви ж будете голодувати, слуги мої будуть пити, а вас буде мучити спрага. Раби мої будуть веселі, а вас побивати ме сором;</verse>
				<verse number="14">Слуги мої будуть сьпівати в радощах серця, ви ж голосити мете задля сердечного смутку й ридати від сокрушеного духа.</verse>
				<verse number="15">І полишите імя ваше у присягу вибраним моїм; і вбє-вигубить тебе Господь Бог, а вірних слуг своїх назве иншим іменем.</verse>
				<verse number="16">І хто буде назвою тою себе благословити, того благословляти ме Бог справдешний; а хто покленеться нею на землї, той покленеться Богом правди, - давні бо злиднї пійдуть в непамять і будуть закриті перед очима в мене.</verse>
				<verse number="17">Ось бо я творю нове небо й нову землю, а попередущі пійдуть в непамять, і не приходити муть на думку.</verse>
				<verse number="18">Ви ж будете веселитись і радуватись ізза того, що я творю, по віки; я бо обертаю Ерусалим у веселощі, а нарід його в радощі.</verse>
				<verse number="19">Та й я буду веселитись Ерусалимом і втїшатися людом моїм; і не почується вже там плачу, нї голосїння.</verse>
				<verse number="20">Там не буде немовлятка нї старця, щоб не дожив повного віку свого; бо й столїток вмірати ме молодиком; хиба грішник, хоч би й столїток, вмірати ме в проклонї.</verse>
				<verse number="21">І будуть будувати доми й у них жити, й насаджувати виногради й поживати їх плоди.</verse>
				<verse number="22">Не будуть будувати, щоб инший там жив, та й садити не будуть, щоб хто инший споживав; днї бо в людей моїх будуть довгі, як днї дерева, й вибрані мої будуть довго користуватись працею рук своїх.</verse>
				<verse number="23">Марно трудитись не будуть, нї дїти роджати на горе; будуть бо родом благословенним од Господа, а з ними й їх потомки.</verse>
				<verse number="24">І буде так, що перш, нїж вони до мене покликнуть, я озвуся; вони ще промовляти муть, а я вже вислухаю.</verse>
				<verse number="25">Вовк і ягня будуть пастись укупі, лев буде з волом їсти солому, а змій - землею харчитись: вони не будуть на всїй сьвятій горі моїй нїчого злого нї шкоди чинити, - говорить Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="66">
				<verse number="1">Так говорить Господь: небо - престол мій а земля - підніжок ногам моїм; де ж ви збудуєте дом менї, і де місце спочинку мого?</verse>
				<verse number="2">Все ж бо те зробила рука моя, й все од мене постало, говорить Господь. А ось, на кого я ласкаво спогляну: на смирного й сокрушеного духом та й на того, що тремтить перед словом моїм.</verse>
				<verse number="3">(Беззаконник же) той, що заколює вола, - він у мене те саме, що той, хто вбиває людину; хто приносить ягня в жертву - те саме, наче б пса задавив; хто приносить жертву хлїбну, - наче б жертвував свинину; хто палить на подяку кадило - наче той, що молиться до ідола; і як вони свою собі путь обрали, та як їх душа в гидотах кохається власних, -</verse>
				<verse number="4">Так само й я обійдусь із їх оманою, й наведу на них страшне їм; за те, що я кликав, а нїхто не озивався; я говорив, а вони не слухали, та чинили зло в очах моїх, і вибирали те, чим я гидував.</verse>
				<verse number="5">Почуйте ж слово Господнє, ви, що дрожите перед словом його: Ваше браттє, що не любить вас, і прогонить вас од себе задля імени мого, говорить: Нехай лиш явить себе в славі Господь, а ми побачимо вас веселих! Але їх окриє сором:</verse>
				<verse number="6">А от: гомін роздаєсь із міста, се голос Господень, що віддає заплату ворогам своїм.</verse>
				<verse number="7">Ще й не мучилась, а вродила; нїм ще прийшли болї, а вже привела сина.</verse>
				<verse number="8">Хто коли чував таке? Хто коли видав таке диво? Чи виринув коли який край в одну днину? Чи народився де нарід від разу, як от Сион, що ледви почав болїти, а вже й породив синів своїх?</verse>
				<verse number="9">Чи то ж я доведу до породу, та й не дам уродити? - говорить Господь. Або даючи силу родити, - чи зачиню утробу? - говорить Бог твій.</verse>
				<verse number="10">Звеселїться ж із Ерусалимом і радуйтесь ізза него всї, що любите його! возрадуйтесь із ним радістю, всї, що через него колись журились,</verse>
				<verse number="11">Щоб вам ссати й насичуватись потїхами з грудей його, впиватись і роскошувати великим багацтвом слави його.</verse>
				<verse number="12">Так бо говорить Господь: рікою направлю до його мир, а заливним потоком - багацтва й славу народів, - а все вам на осолоду, мов би вас на руках ношено, на колїнах голублено.</verse>
				<verse number="13">Як кого потїшає мати, так я вас буду потїшати; ви знайдете собі потїху в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="14">Побачите се, й звеселиться серце ваше, ба й костї ваші процьвітуть, як молода зелень, і розтулиться правиця Господня слугам його; на ворогів же своїх він гнївом запалає.</verse>
				<verse number="15">Ось бо Господь прийде в огнї, а колесницї його - мов той вихор, щоб пролити гнїв свій і досаду й кару свою з огнем палаючим.</verse>
				<verse number="16">Господь бо буде огнем та мечем своїм всяку плоть судити, й много буде Господом побитих.</verse>
				<verse number="17">Ті, що сьвятять і очищують себе по дубровах, їдять свинину, миши й иншу гидоту, - всї погибнуть, говорить Господь.</verse>
				<verse number="18">Я бо знаю думки їх і дїла їх; та й прийду зібрати всї народи й язики, і прийдуть вони й взрять славу мою.</verse>
				<verse number="19">І положу на них знамено, й пошлю врятованих зміж них до народів: у Тарсис, у Пулу й Луду, до тих, що лука напинають; у Тубалу, Евану, й по далеких островах, що слави моєї не вбачали, й возвістять вони народам славу мою,</verse>
				<verse number="20">І зберуть вони всїх братів ваших зміж усїх народів на дар Господу на конях і возах, на носилах і на мулах та верблюдах - на сьвяту мою гору в Ерусалимі, говорить Господь, - так само, як Ізраїль приносить дар у дом Господнїй в чистій посудинї.</verse>
				<verse number="21">З них я буду брати в сьвященники й левіти, говорить Господь.</verse>
				<verse number="22">Бо як нове небо й земля нова, що я сотворю, все будуть передо мною, говорить Господь, так буде рід ваш і імя ваше.</verse>
				<verse number="23">Тодї місяць за місяцем, субота за суботою приходити ме всяка людина перед лице моє, щоб поклін менї оддавати, говорить Господь.</verse>
				<verse number="24">І будуть виходити й оглядати трупи людей, що одцурались мене; червяк їх не вмре й огонь їх не погасне; й будуть вони гидотою всякій тварі.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="24">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Слова Ереміїні Хелкієнкові, з тих сьвященників, що жили в Анатотї, в займищі Беняминовому, -</verse>
				<verse number="2">А надходило до него слово Господнє за часів Йосії Амоненка, царя Юдейського, тринайцятого року царювання його;</verse>
				<verse number="3">Та й за часів Йоакимових, сина Йосіїного, царя Юдейського, до конця одинайцятого року Седекії Йосієнка, царя Юдейського, аж до займу в полонь Ерусалимцїв у пятому місяцї.</verse>
				<verse number="4">Надійшло ж до мене слово Господнє, говорючи:</verse>
				<verse number="5">Перш нїж я зложив тебе в утробі матері твоєї, знав я тебе, і перш нїж ти появився із нутра матері твоєї, осьвятив я тебе: пророком для народів призначив тебе.</verse>
				<verse number="6">Я же промовив: Ой Господи Боже! я ж не вмію говорити, бо ще молодий.</verse>
				<verse number="7">Господь же рече до мене: Не кажи: Я молодий, бо до всїх, до кого пошлю тебе, пійдеш ти, й усе, що накажу тобі, будеш говорити.</verse>
				<verse number="8">Не страхайсь перед ними, я бо з тобою, щоб тебе рятувати, сказав Господь.</verse>
				<verse number="9">І простяг Господь руку свою й доторкнувся уст моїх; і сказав менї Господь: Се вложив я мої слова в уста тобі.</verse>
				<verse number="10">Ось, се я поставив тебе нинї над народами й над царствами, щоб ти викоренював і руйнував, вигублював і валив, будував і насаджував.</verse>
				<verse number="11">І надійшло до мене слово Господнє, говорючи: Що бачиш Ереміє? І відказав я: Бачу жезло микдалевого дерева.</verse>
				<verse number="12">І сказав до мене Господь: Бачиш гаразд; я бо пильную слова мого, щоб його спевнити.</verse>
				<verse number="13">І надійшло до мене вдруге слово Господнє, глаголючи: Що бачиш? Я відказав: Бачу, кипить казан, піддуваний вітром сюди від півночі.</verse>
				<verse number="14">І промовив до мене Господь: Від півночі зірветься халепа на всїх осадників сієї землї.</verse>
				<verse number="15">Се бо прикличу всї племена царств півночніх, говорить Господь, і поприходять вони та й поставить кожен престола свого перед ввіходом у ворота Ерусалимські й кругом усїх мурів його, та й по всїх містах, Юдейських.</verse>
				<verse number="16">І виявлю над ними суд мій за всї ледарства їх, за те, що покинули мене й приносили жертви богам иншим та припадали ниць перед роботою рук своїх.</verse>
				<verse number="17">Оце ж підпережи бедра твої, рушай і говори до них усе, що накажу тобі; не страхайся перед ними, щоб я не покарав тебе в очах у них.</verse>
				<verse number="18">Се вчинив я тебе днесь неначе утвердженим замком і залїзним стовпом та мідяною стїною на всю отту землю, проти царів Юдейських, проти князїв їх, проти сьвященників і проти народу землї сієї.</verse>
				<verse number="19">І хоч вони будуть воювати проти тебе, та не подужають тебе; я бо з тобою, говорить Господь, щоб рятувати тебе.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">І надійшло слово Господнє до мене, говорючи:</verse>
				<verse number="2">Ійди, скажи голосно в уші дочцї Ерусалимській: Так говорить Господь: Я згадую про дружбу в молодощах твоїх, про любов твою, як ти ще була невістою, як пійшла єси за мною в пустиню, в землю незасїяну.</verse>
				<verse number="3">Посьвячен був Ізраїль Господеві, як первоплід його; хто нї схотїв пожерати його, набірався гріха, накликав халепу на себе, говорить Господь.</verse>
				<verse number="4">Слухайте ж слова Господнього, доме Яковів і всї родини дому Ізрайлевого!</verse>
				<verse number="5">Так говорить Господь: Яку кривду знайшли в менї батьки ваші, що відцурались мене й пійшли за марнотою та й зледащіли?</verse>
				<verse number="6">І не сказали собі: Де Господь, що вивів нас із землї Египецької, водив нас по пустинї, по землї пустій та бездорожній, по землї образу смертнього, по якій нїхто не ходив, анї жила в нїй людина?</verse>
				<verse number="7">І я вас увів у землю плодющу, щоб ви живились її вроджаєм і добром її; а ви ввійшли та й з'огидили землю мою, й зробили гидотою наслїддє моє.</verse>
				<verse number="8">Сьвященники не питали: Де Господь? і законники не хотїли знати мене; пастирі одпали від мене, а пророки пророкували в імя Баала, і ходили слїдом за тими, що не здолїють помагати.</verse>
				<verse number="9">Тим то я буду правуватись із вами, говорить Господь, та ще й з дїтьми дїтей ваших судити мусь.</verse>
				<verse number="10">Бо пійдїте лиш на острови Хиттимські та придивітесь, пошлїть у Кедар і розпитайте пильно та упевнїтесь, чи таке бувало коли там?</verse>
				<verse number="11">Чи перемінив коли котрий народ боги свої, хоч то не боги; мій же нарід проміняв славу свою на таке, що не здолїє помогти!</verse>
				<verse number="12">Здивуйтеся сьому, небеса, задрожіть і злякайтесь, говорить Господь.</verse>
				<verse number="13">Двояке бо ледарство вчинив нарід мій: мене, криницю води живої, покинули, а повирубували собі дїраві колодязї, що не держать води.</verse>
				<verse number="14">Чи то ж Ізраїль раб, або домівник у раба? Чом же се він зробився невольником?</verse>
				<verse number="15">(отсе бо) Зарикали проти його леви, дали голос із себе, і зробили його землю пустинею; городи його пущено на пожар, обезлюджено.</verse>
				<verse number="16">Та й сини Мемфиса й Тафни пообгризали аж тїмя у тебе.</verse>
				<verse number="17">Чи не тим же наробив ти таке собі, що покинув Господа, Бога твого, тодї, як він був провідником твоїм?</verse>
				<verse number="18">А й тепер - за чим тобі дорога в Египет, пити воду з Нилу? або за чим тобі дорога в Ассирию, пити воду з її ріки?</verse>
				<verse number="19">Безбожність твоя буде тобі карою, й зрада твоя - докором тобі, щоб ти спізнав і зрозумів, яке се лихо, і як гірка се річ, що ти покинув Господа, Бога твого, й що нема в тебе страху мого, говорить Господь, Бог Саваот.</verse>
				<verse number="20">Бо з давних давен ломив я ярмо твоє, розривав ужевки твої, й ти мовляв: не буду служити ідолам; а між тим блудував єси на кожному високому горбі й під кожним гілястим деревом.</verse>
				<verse number="21">Я насадив тебе, як добірну виноградину, - як найчистїйше насїннє; як же се ти перемінилась у мене в дикий відросток чужої виноградини?</verse>
				<verse number="22">Тим то хоч би ти вимилась милом, і вживала багато соли, то безбожність твоя все явна менї, говорить Господь.</verse>
				<verse number="23">Як се ти можеш казати: Не поганила я себе, не бігала за Баалом? Подивись на твої слїди в долинї; споглянь, що коїла єси, легконога ти верблюдице, крутячись манівцями твоїми, -</verse>
				<verse number="24">Ослицю дику, що звикла пустопаш степувати, коли в гарячому бажаннї вітер в себе втягає, - хто здолїє впинити? Всї, що її шукають, не втомляться: в її погульньому місяцї вони знайдуть її.</verse>
				<verse number="25">Здержуй ноги твої, щоб не витоптували обуви, не давай горлу твому томитись спрагою. Ти ж кажеш: Не надїйсь, нї! бо я вподобала собі чужих (богів), так і бігати му слїдом за ними.</verse>
				<verse number="26">Як уловлений злодїй буває посоромлений, так осоромив себе дом Ізраїля вкупі з царями своїми, з князями своїми, сьвященниками й пророками своїми, -</verse>
				<verse number="27">Ті, що мовляли до деревяного образу: Ти отець мій, а до каменя: Ти зродив мене! повернулись бо вони до мене плечима, а не лицем. Як же бідувати муть, тодї кликати муть: "Устань, рятуй нас!"</verse>
				<verse number="28">Де ж твої боги, що понароблював собі? нехай вони повстають, коли зможуть помогти тобі в бідї твоїй, бо ж скілько в тебе городів, стілько й богів у тебе, Юдо.</verse>
				<verse number="29">Чого ж вам перечитись зо мною? ви ж усї согрішили проти мене, - говорить Господь.</verse>
				<verse number="30">Шкода було менї побивати синів ваших: кара не врозумила їх; меч ваш пожерав і пророків ваших, як лев вигублюючий.</verse>
				<verse number="31">Ой ти роде! послухайте лиш слова Господнього: Чи то ж я та був пустинею Ізрайлеві, або мрячною землею? Чого ж се мої люде говорять: маємо свою волю, не вернемо вже до тебе?!</verse>
				<verse number="32">Чи забуває ж коли дївчина свої прикраси, молода княгиня - наряди свої? а нарід мій забув мене - безлїч уже днїв тому.</verse>
				<verse number="33">Як метко ти прямуєш стежками твоїми, шукаючи любови! Ти ж і до проступків скривляла дороги твої.</verse>
				<verse number="34">Ба й на полах ув одежі твоїй видко кров безвинних бідолах, що не заставала їх на розбишацтві.</verse>
				<verse number="35">А проте таки мовляєш: "невинна я, так певно ж і гнїв його одвернеться од мене". Оце ж я буду судитись із тобою за те, що кажеш: "Я не согрішила."</verse>
				<verse number="36">Про що ж ти много блукаєш, змінюючи путь твою? Ти ж так само заведешся на Египтї, як помилилась на Ассириї;</verse>
				<verse number="37">І звідти вийдеш, зложивши руки на голову, бо Господь відопхнув тих, що на їх уповала єси, й не пощастить тобі з ними.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Говорять звичайно: Коли чоловік відпустить жену свою, й пійде вона від його й зробиться женою в другого мужа, то чи можна їй вернутись до него? Чи не споганилась би тим земля тая? Ти ж блудно жила з багатьма блудниками, а все ж таки вернися до мене, говорить Господь, і я прийму тебе.</verse>
				<verse number="2">Ось підніми очі твої на висоти й придивися: де не блудувала ти? При дорозї седючи, чигала єси на їх, як Арабій у пустинї, та й опоганила землю блудництвом твоїм і ледарством твоїм.</verse>
				<verse number="3">За се впинені були дощі, не було й пізного дощу; ти ж показувала чоло блудницьке, - не соромилась.</verse>
				<verse number="4">Чи ж не будеш хоч від тепер покликувати до мене: Отче мій! ти був провідником менї в молодощах моїх!</verse>
				<verse number="5">Чи він же та буде повсячасно гнївитись? чи ж до віку буде досадувати? От, що ти говориш, а чиниш ледарство й не кидаєш його.</verse>
				<verse number="6">І сказав менї Господь за царя Йосії: Чи бачив єси, що вкоїла ся зрадниця, дочка Ізрайлева? Ходила на всяку високу гору й під усяке зелене дерево та й блудувала там.</verse>
				<verse number="7">А потім, як вона все те чинила, говорив я їй: вернися до мене. Вона ж не вернулась; і бачила се зрадлива сестра її, Юдея.</verse>
				<verse number="8">І видїв я, що, хоч за все блудуваннє зрадницї, Ізрайлевої дочки, я відопхнув її та дав їй розводного листа, - зрадлива її сестра, Юдея, не злякалась, а пійшла та й блудувала так само,</verse>
				<verse number="9">І блудуваннєм своїм явним опоганила землю, й перелюбкувала з усяким камяним ідолом і деревляним бовваном.</verse>
				<verse number="10">До того зрадлива сестра її, Юдея, не вернулась всїм серцем до мене, а тільки лукаво, говорить Господь.</verse>
				<verse number="11">І сказав менї Господь: Зрадниця, дочка Ізрайлева, показала себе менше винною поруч із невірною Юдеєю.</verse>
				<verse number="12">Ійди ж і промов у голос ід півночі оцї слова: Вернись, ти зраднице, дочко Ізрайлева, говорить Господь. Я не вилию ввесь гнїв мій на вас; я бо на милость багатий, говорить Господь, - не до віку буду досадувати.</verse>
				<verse number="13">Признай тілько провину твою, що відпала єси від Господа, Бога твого, що блудувала з чужими під усяким гілястим деревом, мого ж голосу не слухала, говорить Господь.</verse>
				<verse number="14">Вернїтесь, одступники-дїти, говорить Господь, я бо здружився з вами, й возьму таки з вас по одному з городу, по двоє з кожної родини, та й приведу вас на Сион.</verse>
				<verse number="15">І дам вам наставників по душі менї, щоб вони пасли вас чесно й розумно.</verse>
				<verse number="16">І як намножитесь і будете плодющі на землї в ті часи, - говорить Господь, тодї вже не мовляти муть: "скриня завіту Господнього"; й на думку нїкому не прийде вона, й не згадувати муть про її, не приходити муть до неї, й її вже не буде.</verse>
				<verse number="17">Нї! в ті часи звати муть Ерусалим престолом Господнїм, і всї народи збірати муться в Ерусалим задля імени Господнього, й не будуть уже ходити упрямим робом свого ледачого серця.</verse>
				<verse number="18">В ті часи ходити ме дом Юдин укупі з домом Ізрайлевим, і пійдуть із північньої землї в ту землю, що я надїлив вашим отцям у державу.</verse>
				<verse number="19">Я говорив собі здавна: Як поставлю тебе між дїтьми моїми і надїлю тобі бажану землю, найвеличнїйше наслїддє між усїма народами? і сказав: ти звати меш мене отцем твоїм, і не одступиш від мене.</verse>
				<verse number="20">Та як молодиця зраджує друга свого, так ви мене зрадили, ви, доме Ізраїля, говорить Господь.</verse>
				<verse number="21">За те ж чути голос по висотах, жалібний плач дїтей Ізрайлевих, ізза того, що ходили кривими стежками, забувши Господа, Бога свого.</verse>
				<verse number="22">Вернїтеся ж, непокірливі дїти, я вилїчу-прощу непокірливість вашу. Ось ми йдемо до тебе, ти бо єси Господь, Бог наш!</verse>
				<verse number="23">Справдї, даремно ми надїялись на ті горби й на многість гір; справдї, тілько в Господї, Бозї нашому, спасеннє Ізрайлеве!</verse>
				<verse number="24">Ся гидота пожерала заробітки батьків наших із молодощів наших: овечата їх, товар їх, синів їх і дочки їх.</verse>
				<verse number="25">Ми лежимо у соромі нашому й стид наш укриває нас, провинили бо ми Господеві, Богу нашому, - ми й наші батьки, з молодощів та й по сей день, - і не слухали поклику Господа, Бога нашого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Коли хочеш навернутись, Ізраїлю, говорить Господь, навернись до мене; і як повикидаєш гидоти твої з перед мене, то не будеш блукатись.</verse>
				<verse number="2">Тодї божити мешся: "Так певно, як жив Господь!" у правдї, в судї й справедливостї; й благословити муть його народи і будуть ним хвалитись.</verse>
				<verse number="3">Так бо говорить Господь мужам Юдиним і Ерусалимським: Почнїть орати на нових нивах та й не сїйте вже між терниною;</verse>
				<verse number="4">Пообрізуйте задля Господа, і здійміте крайне тїло з серця вашого, ви, мужі Юдині, й ви, осадники Ерусалимські, щоб не запалав огнем гнїв мій та й не горів незгасимо через ледачі нахили ваші.</verse>
				<verse number="5">Оповістїте в Юдеї й розголосїть у Ерусалимі, говоріть і трубіте трубою по країнї; покликуйте голосно й промовляйте: Збірайтесь, та ходїмо в утверджені городи!</verse>
				<verse number="6">Виставте стяга 'д Сионові, - втїкайте без упину, бо я приведу з півночі велике лихо й страшну пагубу.</verse>
				<verse number="7">Ось, виходить лев із леговища свого, виступає губитель народів: він рушає з свого місця, щоб твою землю зробити пусткою; міста твої будуть розбурені й обезлюджені.</verse>
				<verse number="8">Оце ж попідперезуйте веретище, плачте й голосїте, бо нїщо не одверне од нас яростї Господньої.</verse>
				<verse number="9">І станеться того часу, говорить Господь, що зомлїє серце в царя й в князїв, і вжахнуться сьвященники й стуманїють пророки.</verse>
				<verse number="10">І промовив я: Ой Господи Боже! хиба ж ти лиш обманював народ сей і Ерусалим, говорючи: "Мир буде в вас"; а се ось меч доходить до душі?</verse>
				<verse number="11">Того часу казати муть про сї люде й про Ерусалим: Палкий вітер повіяв з висот у пустинї на дорогу дочки народу мого, та не про те, щоб повівати, й не про те, щоб очищати;</verse>
				<verse number="12">Прийде звідти до мене ще більший вітер, і я виречу суд над ними.</verse>
				<verse number="13">Гляньте, він здіймається, наче хмара, а колесницї його - мов вихор, конї ж його швидші над орли; горе нам! ми пропащі.</verse>
				<verse number="14">Позмивай же ледарство з серця твого, Ерусалиме, щоб тобі врятуватись: докіль іще гнїздити муться в тобі ледачі думки?</verse>
				<verse number="15">Ось бо вже доходить голос від Дана й пагубна вість із гори Ефраїмової:</verse>
				<verse number="16">Дайте знати народам, звістїть Ерусалимові, що наступають з далекого краю його облягати, і здіймають крик проти міст Юдейських.</verse>
				<verse number="17">Як польова чата, обступають вони його навкруги, бо він зворохобивсь проти мене, говорить Господь.</verse>
				<verse number="18">Твої то путї й учинки твої наробили тобі оце; се вроджай з ледарства твого такий гіркій, що аж до серця тобі доходить.</verse>
				<verse number="19">Ой утробо ж моя, утробо! смуток в глибинї серця мого, трівожиться в менї серце моє; не вмовчу нїяк; ти бо чуєш, душе моя, трубний гук, боєвий галас.</verse>
				<verse number="20">Нещастє за нещастєм: усю країну пустошать; несподївано звойовано хати мої, в одну хвилину - намети мої.</verse>
				<verse number="21">Ой чи довго ж я ще буду бачити стяги, зачувати гук труби?</verse>
				<verse number="22">Се з того, що нарід мій безглуздий - не знає мене: ой нерозумні вони дїти, нема в них глузду; мудрі вони на лихе, добре ж не вміють чинити.</verse>
				<verse number="23">Подивлюсь на землю - і ось вона порожна й пуста, - на небо, а нема на йому сьвітла.</verse>
				<verse number="24">Гляну на гори, а вони дрожать, та й усї горби хитаються.</verse>
				<verse number="25">Озираюсь - і ось, нї людини, ба й всї птахи піднебесні порозлїтались.</verse>
				<verse number="26">Дивлюсь, та бо й Кармель - пустиня, й усї міста порозвалювані від лиця Господнього, від гнїву й досади його.</verse>
				<verse number="27">Так бо сказав Господь: Візьметься пусткою вся країна, та я не вигублю їх до щаду.</verse>
				<verse number="28">Тим же то засумує земля й потемнїє небо в горі через те, що я так сказав, призначив та й не пожалую того й не попущу в тому.</verse>
				<verse number="29">Від галасу комонника та лучників порозбігаються всї городи, ховати муться по нетрях і вилазити муть на скелї, всї міста спустошіють і не буде в них нї одного осадника.</verse>
				<verse number="30">Ти ж, як станеш опустошена, що тодї чинити меш? Прибірайся тодї в кармазини, з'украшуй себе золотими окрасами, підмальовуй собі очі красками; шкода тобі прикрашуватись: погордували тобою любовники, - вони наставати муть на життє твоє.</verse>
				<verse number="31">Я бо чую крик, мов би породїлї, стогнаннє, неначе первородючої, - крик дочки Сионової; вона стогне, простягаючи руки свої: "Ой лишенько моє! душа моя вмлїває перед убийцями!"</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Пройдїте по улицях Ерусалимських, озирнїтесь навкруги та роспитуйте й шукайте по всїх майданах: чи знайдете кого, що чинив би суд, щоб допевнявся правди, - я би змилосердився.</verse>
				<verse number="2">Хоч вони й мовляють: "Як жив Господь!" то божяться криво.</verse>
				<verse number="3">Твої ж, Господи, очі хиба не на правду дивляться? Ти побиваєш їх, та їх наче б не болїло; ти вигублюєш їх, та вони не хочуть знати науки; лиця в їх поробились твердїйшими од каменя - не хотять навернутись.</verse>
				<verse number="4">Я думав собі: вони, може бути, люде прості, вони дурні, то ж і не знають путя Господнього, нї закону Божого.</verse>
				<verse number="5">Пійду ж я до значних та розмовлюсь із ними, бо вони знають Господню путь, закон Бога свого. Та вони всї вкупі ще більш поламали ярмо, порвали ужви.</verse>
				<verse number="6">Тим і побє їх лев із лїса, пожере степовий вовк, облягати ме пард міста їх, так що, хто вийде, буде пошматований, бо умножились переступи їх, нема лїку зрадам їх.</verse>
				<verse number="7">Як же менї за таке простити тебе? Дїти твої покинули мене та й присягаються тими, що - не боги. Я годував їх, вони перелюбкували й купами товпились у доми блудниць.</verse>
				<verse number="8">Вони - годовані жеребцї: кожний рже до чужої жени.</verse>
				<verse number="9">Хиба ж менї не карати за таке? говорить Господь, чи ж не помститься душа моя на такому народові, як сей?</verse>
				<verse number="10">Вилазїте на мури його й розвалюйте - та не до щаду; виривайте парости його, бо вони не Господнї;</verse>
				<verse number="11">Зрадив бо мене дом Ізрайлїв і дом Юдин, говорить Господь.</verse>
				<verse number="12">Одцурались вони Господа й мовляли: "Нема його, й не побє нас лиха година, нї меч, нї голоднеча.</verse>
				<verse number="13">І пророки говорили на вітер, і слова (Господнього) нема в них; їм самим нехай те станеться."</verse>
				<verse number="14">Тим же то говорить Господь Бог сил: за те, що провадили ви такі речі, зроблю я слова мої в устах твоїх огнем, а сих людей - дровами, і той огонь пожере їх.</verse>
				<verse number="15">Ось, я напущу на вас, доме Ізраїля, народ здалеку, говорить Господь, народ потужний, народ давнезний, народ, що мови його ти не знаєш, і що він говорить, ти незрозумієш.</verse>
				<verse number="16">Сагайдак у його, як гріб розтворений, а всї вони - самі невміраки.</verse>
				<verse number="17">І повиїдають вони вроджай твій і зерно твоє; з'їдять синів твоїх і дочок твоїх; вівцї твої й товар твій; виноградину твою й смокви твої; утверджені городи твої, що на їх уповаєш, вони мечем звоюють.</verse>
				<verse number="18">Але й у ті часи, говорить Господь, не вигублю вас до щаду.</verse>
				<verse number="19">Коли ж мовляти мете: За що вдїяв нам се все Господь, Бог наш? то відкажи їм: Що ви мене покинули та й служили чужим богам у своїй землї, за те будете служити чужим у землї не вашій.</verse>
				<verse number="20">Оповістїть се в дому Якововому й звістїть в Юдеї, кажучи:</verse>
				<verse number="21">Слухайте, дурні й нерозсудливі люде, що маєте очі, та не бачите, маєте уші, та не чуєте:</verse>
				<verse number="22">Чи вже ж ви та не боїтесь мене, говорить Господь, чи й передо мною не затремтите? Я ж положив морю гряницею піски, вічною гряницею, яку воно не переступить; і хоч филї його напирають, та годї їм перемогти; хоч вони бурхають, та не здолїють перейти.</verse>
				<verse number="23">А в людей сих серце бутне й ворохобне; відступили та й пійшли манівцем.</verse>
				<verse number="24">Не подумали ж у серцї свойму: Біймося Господа Бога нашого, що дає нам свого часу дощ раннїй і пізнїй, що порядкує тижнями, призначеними на жнива.</verse>
				<verse number="25">Се ж провини ваші відхилили те, се ваші гріхи відняли вам те добро.</verse>
				<verse number="26">Бо між людьми моїми знаходяться безбожні: залягають, як птахоловцї, припадають до землї, наставляють сїти, щоб ловити людей.</verse>
				<verse number="27">Мов клїтка, повна птиць, так повно в їх домівках оманного заробітку; сим робом і поробились вони великими й заможними,</verse>
				<verse number="28">Потовстїли й погрубшали, а в лихому попереступали всяку міру; не розбирають справ на судї, справ безбатченків; самі упливають в добрі, а справедливому дїлу вбогих не помагають на судї.</verse>
				<verse number="29">Чи не покараю ж я за таке, говорить Господь, і не помститься серце моє на такому народові, як сей?</verse>
				<verse number="30">Чудні й страшні речі дїються в сїй землї:</verse>
				<verse number="31">Пророки пророкують лож, сьвященники за їх підмогою управляють, а люд мій любить се. Що ж ви чинити мете, як настане тому кінець?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Втїкайте, Беняминїї, з Ерусалиму, й затрубіте трубою в Текої; дайте знак огнем у Беткаремі, бо з півночі грозить біда й страшна погибель.</verse>
				<verse number="2">Спустошу я уродливу й винїжену дочку Сионову.</verse>
				<verse number="3">Поприходять пастухи до неї з стадами своїми, понапинають округи неї намети свої; кожен випасувати ме займище своє.</verse>
				<verse number="4">Готуймось воювати її; рушайте, пійдемо ще ополуднї! Ой, ой! уже схиляється днина, розпростирається вечірня тїнь.</verse>
				<verse number="5">Рушайте, пійдем і нїччю та й порозвалюймо палати її!</verse>
				<verse number="6">Так бо говорить Господь сил: Рубайте дерево та насипайте вал проти Ерусалиму. Сьому городові належиться кара; в йому повно насильства.</verse>
				<verse number="7">Як криниця держить у собі воду, так і він повний все ледарством. Нахаба й тїснота голосні в йому; перед моїм лицем - повсячасно кривда й знущаннє.</verse>
				<verse number="8">Схаменись, Ерусалиме, щоб не одвернулась від тебе душа моя, щоб не зробив я тебе пусткою, землею, що нїхто не живе в їй.</verse>
				<verse number="9">Так говорить Господь Саваот: До щаду обберуть останок Ізраїля, як оббірають грони на виноградинї; роби рукою твоєю, як оббираючий виноградину, що наповнює нею коші.</verse>
				<verse number="10">До кого ж менї говорити, кого вговорювати, щоб чули? Ухо бо в їх затулене, й не можуть чути; слово Господнє - се в них жарт; не любе воно їм.</verse>
				<verse number="11">Тим то я й палаю гнївом Господнїм, не вгамую його в собі; виллю його на дїтвору на улицї, й на громаду молодцїв; займуть мужа з жоною в полонь, і старого з дїдом старезним.</verse>
				<verse number="12">Домівки ж їх попереходять до другого, й поля й жінки заразом; простягну бо руку мою на осадників сієї землї, говорить Господь.</verse>
				<verse number="13">Бо від наймолодшого та й до найстарійшого дбають вони всї про наживу, й від пророка до сьвященника - всї витворяють оману.</verse>
				<verse number="14">Легко важять вони собі рани в людей моїх і думають хутко позагоювати, говорючи: "Спасеннє!" мир! а нїякого мира нема.</verse>
				<verse number="15">Хиба вони соромляться, витворяючи гидоти? Нї, нема їм сорома, не червонїють, та й не тямлять уже, що то таке соромитись. Тим і попадають вони між поваленими, як надійде година моєї кари, говорить Господь.</verse>
				<verse number="16">Так говорить Господь: З'упинїтесь на дорогах ваших, і роздивітесь, та розпитайте про дороги, що ними ходжено в давнезні давна, де дорога до щастя, та й ступайте нею, а знайдете впокій душам вашим. Вони ж сказали: Не пійдемо.</verse>
				<verse number="17">Тодї поставив я сторожів до вас, і повелїв: Уважайте на сей трубний голос. Вони ж мовляли: Не будемо слухати.</verse>
				<verse number="18">Оце ж слухайте, народи, й знай, громадо, що з ними буде.</verse>
				<verse number="19">Слухай, земле! се я наведу лихолїттє на сей люд, - овощ мислей їх; бо вони на мої слова не вважали, а науку мою відпихали.</verse>
				<verse number="20">Що менї кадило з Себи, та пахуще зїллє здалека? Всепаленнєм од вас і жертвами вашими я гидую.</verse>
				<verse number="21">Тим же то так говорить Господь: Ось, я положу сим людям спотику на дорозї, і спотикнуться об її й батьки й сини, та й сусїд погибне з сусїдом.</verse>
				<verse number="22">Так говорить Господь: Се йде народ із північньої землї, й великий люд підіймається з найдальшого кутка землї;</verse>
				<verse number="23">Несуть лука й списа. Жорстокі вони, не змилосердяться; ревуть, як море, йдуть комонником збройно, як один чоловік, воювати тебе, дочко Сионова.</verse>
				<verse number="24">Почули ми вістку про них, та й руки в нас помлїли, туга обняла нас, тремтимо, як породїля.</verse>
				<verse number="25">Не виходьте в поле, й не ходїть по дорозї: меч бо в руцї в ворога, страхіттє навкруги.</verse>
				<verse number="26">Ой ти, дочко мого люду! підпережись веретом, посип себе попелом, заридай, заплач гірко, як по синові одинчикові: незабаром нападе на нас погубник.</verse>
				<verse number="27">Пробником поставив я тебе в людей моїх, щоб ти розізнав і вислїдив путь їх.</verse>
				<verse number="28">Всї вони упрямі зрадники, живуть неправдою; се мідь і залїзо вони, - всї попсовані.</verse>
				<verse number="29">Міх перестав роздувати, огонь пожер олово; плавильник плавив надармо: ледачі не віддїлились.</verse>
				<verse number="30">Вибракованим сріблом звати муть їх, бо Господь відкинув їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Слово, що надійшло до Еремії від Господа:</verse>
				<verse number="2">Увійди в двері дому Господнього й промов там оце слово, й скажи: Вислухайте слово Господнє, ви всї Юдеї, що ввіходите в цї двері поклонитись Господеві.</verse>
				<verse number="3">Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Направте путї ваши і вчинки ваші, тодї дам я вам жити на сьому займищі.</verse>
				<verse number="4">Не покладайте надїї тілько в лестивих словах: "Храм Господень, храм Господень, храм Господень!"</verse>
				<verse number="5">Бо тілько тодї, як цїлком поправите путї ваші й учинки ваші, коли чинити мете праведний суд між чоловіком а його супротивником,</verse>
				<verse number="6">Не тїснити мете чуженицї, сироти й удови, та не проливати мете безвинної крови на сьому місцї й не ходити мете слїдом за чужими богами собі на лихо,</verse>
				<verse number="7">Тілько тодї дам вам жити на сьому займищі, в землї, що надїлив отцям вашим од роду та й до роду.</verse>
				<verse number="8">Ви ж уповаєте на лестиві речі, що не принесуть вам нїякого пожитку.</verse>
				<verse number="9">Як то? ви крадете, вбиваєте, перелюбкуєте й присягаєте криво, кадите перед Баалом й бігаєте слїдом за чужими богами, що їх не знаєте,</verse>
				<verse number="10">А тодї йдете й приступаєте перед мене в сьому дому, названому моїм імям, та й говорите: "Ми спасені," хоч вперед коїли всї ті гидоти.</verse>
				<verse number="11">Чи не зробився ж вертепом розбишак ув очах у вас дом сей, що названий моїм імям? Я, я сам бачу се, говорить Господь.</verse>
				<verse number="12">Ійдїте ж до місця мого в Сило, де я у давні часи призначив пробуток іменні мойму, та й подивітесь, що вдїяв я йому за ледарство людей моїх, Ізраїля.</verse>
				<verse number="13">От і нинї, за те ж саме, що коїте таке ж беззаконство, говорить Господь, і хоч я раз-пораз говорив до вас, а ви не слухали мене, і кликав вас, а ви не озивались, -</verse>
				<verse number="14">Вчиню так само з сим домом, що його названо моїм імям, і що на його вповаєте, та й з тим місцем, що надїлив вам і вашим отцям, - як учинив із Силомом.</verse>
				<verse number="15">І відопхну вас ізперед мене, як відопхнув браттє ваше, усе потомство Ефраїмове.</verse>
				<verse number="16">Ти ж не благай мене за сих людей, не молись гаряче за них, й не всиловуйся передо мною, бо не вислухаю тебе.</verse>
				<verse number="17">Хиба не бачиш сам, що вони коять по городах Юдиних й по улицях Ерусалимських?</verse>
				<verse number="18">Дїтвора збірає дрова, а батьки запалюють огонь, жіноцтво ж замішує тїсто, щоб напекти пирожків небесній царицї та приносити ливну жертву чужим богам, на досаду менї.</verse>
				<verse number="19">Та чи менї ж вони допікають, говорить Господь, - а не самим собі на свій сором?</verse>
				<verse number="20">Тим то ось як говорить Господь Бог: Оце виливається гнїв мій й досада моя на се місце, на людей і на скотину, на дерева польові й на земляні плоди, й загориться та й не згасне.</verse>
				<verse number="21">Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Прибавляйте собі всепалення ваші до кожної жертви вашої, та й їжте мясиво її;</verse>
				<verse number="22">Я бо не говорив і не заповідав отцям вашим про всепаленнє й жертву, як виводив їх із Египту,</verse>
				<verse number="23">Но дав їм таку заповідь: Слухайте голосу мого, то я буду Богом вашим, а ви будете людьми моїми; і ходїте кожною дорогою, що я вказую вам, щоб вам було добре.</verse>
				<verse number="24">Вони ж не слухали й не нахиляли уха свого, а жили по думцї й упрямостї ледачого серця свого, й повернулись до мене плечима, не лицем.</verse>
				<verse number="25">З того часу, як вийшли батьки ваші з Египту, та й по сей час, посилав я всїх слугів моїх, - пророків, день у день, без устанку;</verse>
				<verse number="26">Та вони не слухали мене, не нахиляли уха свого; нї, показували себе що раз більш тугошиїми, гірш як отцї їх.</verse>
				<verse number="27">Та як і ти промовляти меш до них сї слова, то вони тебе не будуть слухати; як їх кликати меш, вони до тебе не будуть озиватись.</verse>
				<verse number="28">Тодї казати меш до них: Ой ти, люде, що не слухаєш повелїння Господа, Бога свого, і не приймаєш науки його! зникла правда в них, наче б віднято її від уст їх.</verse>
				<verse number="29">Обстрижи ж волоссє твоє та відкинь геть, і заголоси плачем голосним по горах, бо відкинув Господь і відопхнув кодло, що стягнуло на себе досаду його.</verse>
				<verse number="30">Синове бо Юдині коять зло перед очима моїми, говорить Господь, у дому, названому моїм імям, поставили гидоту свою, щоб опоганити його.</verse>
				<verse number="31">І построїли висоти Тофет в долинї потомків Енномових, щоб там палити синів своїх і дочки свої, чого я не заповідував, і що на думку менї не приходило.</verse>
				<verse number="32">За те надходить уже час, говорить Господь, що се місце не звати муть Тофетом і долиною синів Енномових, а долиною душогубною, та й ховати муть в Тофетї, бо не буде місця.</verse>
				<verse number="33">І буде труп сих людей поживою птаству піднебесному й дикому зьвіррю, й нїкому буде їх відганяти.</verse>
				<verse number="34">І перерву по городах Юдиних і по улицях Ерусалимських сьпіви радостї й веселощів, сьпіви про молодого князя й про молоду княгиню, бо земля тая стане пустинею.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Тими часами, говорить Господь, повикидають із гробів кістяки царів Юдиних і кістяки князїв їх, кистяки сьвященників і кістяки пророків і кістяки осадників Ерусалимських.</verse>
				<verse number="2">І порозкидають їх перед сонцем і перед місяцем і перед усїм військом піднебесним, що вони за живота свого їх любили й їм служили й за ними ходили, їх шукали й перед ними припадали. Не збірати муть їх, анї ховати; вони будуть гноіщем на полі.</verse>
				<verse number="3">Тодї волїти ме смерть нїж життє ввесь останок того ледачого кодла по всїх місцях, куди я їх повикидаю, говорить Господь Саваот.</verse>
				<verse number="4">І скажи їм іще: Так говорить Господь: Хиба ж, як хто впаде, та й не встає, або як хто зібється з дороги, та й не вертається?</verse>
				<verse number="5">Чого ж сей люд, Ерусалим, зостається упрямо в одступі? вони цупко держаться заблуду свого й не хочуть вернутись?</verse>
				<verse number="6">Я ж пильно прислухався: не говорять вони правду, нїхто не кається в свойму ледарстві, щоб казати: "Що се я вкоів?" Усї звертають на свою путь, мов той кінь, що чвалить у бій.</verse>
				<verse number="7">І бусько під небом знає час перелету свого; й горлиця й ластівка й журавель пильнують часу, коли їм вертатись, люде ж мої не знають про Господень роспорядок.</verse>
				<verse number="8">Як се ви говорите: Мудрі ми люде, та й закон Господень у нас? Нї, бо перо книжникове перекручує його в лож.</verse>
				<verse number="9">Осоромились мудрі книжники, стуманїли й заплутались; вони відкинули слово Господнє; в чому ж мудрість їх?</verse>
				<verse number="10">За се пооддаю жен їх другим, та й поля їх иншим господарям, бо всї вони, від малого до великого, дбають тілько про наживу; пророки вкупі з сьвященниками - всї жиють у неправдї.</verse>
				<verse number="11">І гоять рани в людей моїх легкодушно, приговорюючи: "Спасеннє, мир!" А мира нема.</verse>
				<verse number="12">Хиба вони соромляться, витворяючи гидоти? Нї, вони нї трохи не стидаються й не червонїють. За те попадають вони між тими, що поляжуть; як надійде час їх карання, поваляться, говорить Господь.</verse>
				<verse number="13">До щаду спустошу їх, говорить Господь, не зостанеться нї однієї грони на виноградинї, анї смоківки на смоківницї, ба й листє опаде, і що дав я їм, відойде від них.</verse>
				<verse number="14">Чого ще седимо? Скуплюймось докупи та йдїмо в утверджені міста, - там і погинемо; бо Господь, Бог наш, судив нам згинути, й дає нам пити воду з жовчею, за те що согрішали проти Господа.</verse>
				<verse number="15">Дожидаємо ратунку, а нема нїчого доброго, - одужання, а перед очима погибель.</verse>
				<verse number="16">Від Дану чути вже хропіт коней його, тремтить уся земля від голосного ржання жеребцїв його; й прийдуть і зожруть землю й усе, що на їй, місто з осадниками його.</verse>
				<verse number="17">Ось бо, пошлю на вас гадюк та василиски, що проти них нема замовляння, і будуть кусати вас, говорить Господь.</verse>
				<verse number="18">Ой коли ж повеселїйшаю в печалї моїй! серце моє млїє в менї.</verse>
				<verse number="19">Ось, я чую, як голосять люде мої з далекої сторони: Чи вже ж бо нема Господа на Сионї? Чи вже ж нема на йому царя його? - А чому ж вони довели мене до гнїву своїми ідолами, чужоземніми, марними?</verse>
				<verse number="20">Минуло жниво, скінчилось лїто, нам же пільги нема!</verse>
				<verse number="21">Притиснена дочка народу мого, - стискається і моє серце; ходжу, сумуючи, страх обняв мене.</verse>
				<verse number="22">Чи то ж нема балзаму в Галаадї? чи то ж нема там лїкаря? Чом нема вилїчення дочцї народу мого?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">О, хто дав би в голову мою воду, а очам моїм джерело сльоз! Я плакав би день і ніч над занапащаннєм дочки народу мого.</verse>
				<verse number="2">Ой коли б же менї дано в пустинї притулок подорожних! я покинув би людей моїх та й пійшов од них: всї бо вони перелюбники, купа зрадників.</verse>
				<verse number="3">Натягують язика свого, мов лука, на лож і потужнїють на землї кривдою; бо від одного ледарства переходять вони до другого, мене ж не знають, говорить Господь.</verse>
				<verse number="4">Остерігайсь один одного, й не звіряйся брат братові; кожен бо брат заставляє підступи, кожен побратим обносить клеветами.</verse>
				<verse number="5">Один обманює другого, правди не говорять; з'учили язики свої говорити неправду, лукавлять аж до утоми.</verse>
				<verse number="6">Ти живеш серед підступу; через підступ не хочуть вони й мене знати, говорить Господь.</verse>
				<verse number="7">Тим то й говорить Господь Саваот: Ось, я розплавлю і навідаю їх; що ж бо менї чинити з такою дочкою народу мого?</verse>
				<verse number="8">Язик їх - смертоносна стріла: говорять підступно; устами своїми говорять до свого ближнього прихильно, а в серцї свойму заставляють сїти.</verse>
				<verse number="9">Як же б я та не скарав їх за таке? - говорить Господь, як не має помститись душа моя на такому народові, як сей?</verse>
				<verse number="10">Задля гір здійму плач і риданнє, над луговими пасовищами заголошу, бо їх випалять, так що не буде нїкому ходу через них, і нечути буде череднього рику; і птаство піднебесне й зьвірі - все розсїється, повтїкає.</verse>
				<verse number="11">І оберну Ерусалим в купу каміння, в пробуток шакалїв, а Юдині міста пообертаю в пустки безлюдні.</verse>
				<verse number="12">Хто такий мудрий, щоб се зрозумів, і хто, чуючи се з уст Господнїх, з'ясував би, через що погибла країна й випалена, як пустиня, так що через неї нема нїкому ходу?</verse>
				<verse number="13">Господь же говорить так: За те, що вони покинули закон мій, який я дав їм, і не слухали голосу мого та й не ходили по йому;</verse>
				<verse number="14">А ходили за упрямим серцем своїм та слїдом за Баалом, як їх отцї їх навчили.</verse>
				<verse number="15">Тим же то так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Нагодую люд сей полином і напою водою з жовчю;</verse>
				<verse number="16">І порозсїваю між народами, що їх нї вони, нї їх отцї не знали, і пошлю слїдом за ними меча, аж їх повигублюю.</verse>
				<verse number="17">Так говорить Господь сил небесних: Розважте се, та покличте голосїльниць, нехай прийдуть, і пошлїте за тямущими в сьому дїлї, нехай прийдуть.</verse>
				<verse number="18">Нехай хутко прийдуть і заголосять по нас, щоб і наші очі слїзьми виливались і наші війки взялись водою.</verse>
				<verse number="19">Бо голосний плач знявся од Сиону: Ой як же нас ограблено, як тяжко соромом окрито! мусимо покинути нашу землю, повалено бо домівки наші!</verse>
				<verse number="20">Ой чувайте ж, молодицї, слово Господнє, і нехай вважає ухо ваше на слово з уст його; і навчайте ваших дочок плакати, і одна другу - в пісьнях нарікати!</verse>
				<verse number="21">Бо смерть добувається у наші вікна, вломлюється в палати наші, щоб губити з серед улиць дїток, молодиків із майданів ваших.</verse>
				<verse number="22">Скажи: так говорить Господь: поляжуть люде трупом, наче гній на полі, мов ті снопи позад женця, та й нїкому буде їх збірати.</verse>
				<verse number="23">Так говорить Господь: Нехай не хвалиться мудрий мудростю своєю й потужний потугою своєю, нехай не хвалиться багатий багацтвом своїм.</verse>
				<verse number="24">Нї, хто хвалиться, нехай же ж хвалиться тим, що він розуміє і знає мене, знає, що я - Господь, котрий творю милость і суд і справедливість на землї, бо се до вподоби менї, говорить Господь.</verse>
				<verse number="25">От, надходять днї, говорить Господь, що навідаюсь до всїх обрізаних і необрізаних:</verse>
				<verse number="26">До Египту й Юдеї, Едома, Аммонїїв і Моаба; до всїх, що стрижуть кругом волоссє, і що живуть у пустинї; всї бо ті народи необрізані, а ввесь дом Ізраїля - з необрізаним серцем.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Слухайте слова, що говорить до вас Господь, ви, доме Ізрайлїв!</verse>
				<verse number="2">Так говорить Господь: Не вчітесь ходити стежками поганськими й не страхайтесь перед знаменнями небесними: бо страхаються їх тілько невіри.</verse>
				<verse number="3">Постанови поганські пусті: вони вирубають дерево в лїсї, оброблять руками ремісника сокирою,</verse>
				<verse number="4">Покривають сріблом та золотом, прибивають гвіздєм та молотком, щоб не хиталось.</verse>
				<verse number="5">Вони, (ті ідоли) - мов точений стовп, і не говорять; їх носять, бо ходити не можуть. Тим і не лякайтесь їх, бо не здолїють вони нїяк зашкодити, та й щось доброго зробити вони не в силї.</verse>
				<verse number="6">Рівнї нема тобі, Господи! велик єси й велике імя твоє потугою.</verse>
				<verse number="7">Хто не збоїться тебе, царю народів? Одному тобі належиться честь, бо між усїма премудрими в народах і в усїх царствах їх нема рівнї тобі.</verse>
				<verse number="8">Всї вони дурні, безглузді; пуста наука їх - отте дерево.</verse>
				<verse number="9">Розплескане в листки срібло, привезене з Тарсису, та золото з Уфазу, - робота майстерних людей та рук плавильникових; одежа на їх із блавату та з пурпуру: все воно - робота людей тямущих.</verse>
				<verse number="10">Господь же справдешній Бог, се живий Бог й віковічний царь. Од гнїву його тремтить земля, і погрози його не здолїють видержати народи.</verse>
				<verse number="11">Оце ж кажіть їм: Боги, що не сотворили неба й землї, позникають із землї й зпід неба.</verse>
				<verse number="12">Він сотворив землю силою своєю, утвердив круг земний мудростю своєю і розумом своїм розпростер небеса.</verse>
				<verse number="13">На його приказ ревуть води на небі, і він велить хмарам уставати з країв землї; творить блискавицї поміш з дощем, і випускає вітри з запасних сховищ своїх.</verse>
				<verse number="14">Безумним виявлює себе кожен мистець у свойму знаннї, і кожен плавильник соромить себе бовваном своїм, бо вилите ним - се лож, і нема в йому духа.</verse>
				<verse number="15">Се пуста мана, робота облуду; в день караючих навідин вони почезнуть.</verse>
				<verse number="16">Не такий, як їх, пай Яковів; бо його Бог - се творець усього, а Ізраїль - се булава царства його; на імя йому - Господь Саваот.</verse>
				<verse number="17">Забірай з країни добро твоє, скоро бо опинишся в облязї;</verse>
				<verse number="18">Так бо говорить Господь: Ось, я повикидаю на сей раз осадників сієї землї і зажену їх у тїсноту, щоб їх половлено.</verse>
				<verse number="19">Ой горе ж менї в нуждї моїй; болюча рана моя! та я кажу собі: заслужений сей смуток мій, і буду терпіти його:</verse>
				<verse number="20">Намет мій спустошено, і всї верівки мої порвано; дїти мої забрані від мене, нема вже їх: нїкому знов напяти намета мого й розвісити на йому покривал моїх;</verse>
				<verse number="21">Бо пастирі поставались безглуздими й не питали про Господа, а через те були й їх поступки нерозумні, та й стадо їх ійде в розсипок.</verse>
				<verse number="22">Чути гук! Уже наближується; голосний галас від полуночньої землї, щоб городи Юдині обернути в пустки, в пробуток шакалів.</verse>
				<verse number="23">Знаю, Господи, що людська дорога не в його волї, й не здолїє сам про себе чоловік давати напрям ступням своїм.</verse>
				<verse number="24">Карай же мене, Господи, та не без міри, не в гнїві твойму, щоб не обернув мене в нїщо.</verse>
				<verse number="25">Нї, вилий досаду твою на народи, що не хочуть нїчого знати про тебе, й на племена, що не взивають імені твого; бо вони з'їли Якова, пожерли й вигубили його, а займище його спустошили.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Слово, що надійшло до Еремії від Господа, кажучи:</verse>
				<verse number="2">Слухайте слова заповіту сього й скажіте людям Юдиним і землянам Ерусалимським;</verse>
				<verse number="3">І промов до них: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Проклят чоловік, що не слухати ме слів завіту сього,</verse>
				<verse number="4">Що я заповідав отцям вашим, як вивів їх із Египту, з залїзної печі, сказавши: Слухайте голосу мого й чинїте все так, як заповідаю вам, - а будете людьми моїми, я же буду Богом вашим,</verse>
				<verse number="5">Щоб справдити клятьбу, якою клявся отцям вашим, що надїлю їм землю, текущу молоком і медом, як воно є ще й нинї. І відказав я, промовивши: Нехай так буде, Господи!</verse>
				<verse number="6">І сказав тодї до мене Господь: З'ясуй усї цї слова в городах Юдиних і по улицях Ерусалимських, і промов: Слухайте слова заповіту сього й певнїте їх:</verse>
				<verse number="7">Отцїв бо ваших уговорював я раз-пораз, як вивів їх із Египту, та й потім аж до сього дня й говорив: Слухайте голосу мого.</verse>
				<verse number="8">Вони ж не слухали й не нахиляли уха свого; нї, вони ходили упрямо за ледачим серцем своїм; тим і допустив я на них усе, що заповів в сьому завітї, що повелїв їм пильнувати, вони ж не пильнували.</verse>
				<verse number="9">І сказав менї Господь: Постала змова між людьми Юдиними й осадниками Ерусалимськими:</verse>
				<verse number="10">Вони знов вернулись до беззаконств праотцїв своїх, що уперлись не слухати слів моїх, та й пійшли слїдом за иншими богами, щоб їм служити: так дом Ізрайлїв, як і дом Юдин нарушили завіт мій, що я вчинив із їх отцями.</verse>
				<verse number="11">Тим то ось як говорить Господь: Наведу на їх лихолїттє, з якого не здолїють урятуватись, а як вони тодї до мене будуть взивати, я не почую їх.</verse>
				<verse number="12">І пійдуть міста Юдині й осадники Ерусалимські взивати до богів, що перед ними кадили, та вони не поможуть їм у їх недолї.</verse>
				<verse number="13">Скілько бо городів у тебе, Юдо, стілько й богів у тебе, та й скілько улиць у Ерусалимі, стілько наспоруджували ви й жертівників гидотї, жертівників, щоб кадити Баалові.</verse>
				<verse number="14">Тим то не молись про сей люд, не молись і не благай за них, я бо не вислухаю, як вони взивати муть у своїй недолї до мене.</verse>
				<verse number="15">Що шукає влюблений мій в дому мойму, коли в йому дїється стілько гидоти? нї, і осьвящене жертовне мясиво не поможе тобі, коли ти веселишся, як коїш лихо.</verse>
				<verse number="16">Сьвіжою, зеленою маслиною, що пишається гарним плодом, назвав тебе Господь. Нинї же зашуміло сильне зворушеннє, він запалив огонь кругом неї, і пообсмалювалось віттє в неї.</verse>
				<verse number="17">Господь Саваот, що насадив тебе, виповів на тебе лихо за ледарство дому Ізрайлевого й дому Юдиного, що вони коїли, щоб мене підпалювати на гнїв, кадючи Баалам.</verse>
				<verse number="18">Господь обявив менї, і я знаю; ти показав менї їх каверзи.</verse>
				<verse number="19">А я, мов те смирне ягня, що ведуть заколювати, я й не відав, що вони проти мене лихі задуми складають: Всипмо (потовченого їдовитого) дерева в його страву, а вирвемо його з землї живих, щоб і ймя його вже більш не споминалось.</verse>
				<verse number="20">Ти ж, Господи Саваот, що праведно судиш і вивідуєш серця й утроби, дай менї вбачати помсту твою на їх, бо на тебе здав я справу мою.</verse>
				<verse number="21">Тим же то так говорить Господь про мужів Анатотських, про тих, що чигають на твою душу, говорючи: Не пророкуй в імя Господнє, ато вмреш од рук наших;</verse>
				<verse number="22">Тим говорить Господь Саваот так: Оце я навідаю їх: молодики їх погинуть од меча; синове їх і дочки їх помруть із голоду.</verse>
				<verse number="23">Не буде й останку з них; наведу бо лихолїттє на мужів Анатотських часу навідання їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Праведним останеш ти, Господи, як би я хотїв судитись із тобою, а все таки буду я говорити до тебе про правосуд: чом се щаститься безбожним на їх дорозї, і добре дїєсь зрадливим?</verse>
				<verse number="2">Ти понасаджував їх, і вони позакоренювались; ростуть і плодяться. Ти близько в них на устах, та далеко од серця їх.</verse>
				<verse number="3">Мене ж Господи, ти знаєш, бачиш наскрізь і вивідуєш серце моє, яке воно до тебе. Відлучи їх, як вівцї на заріз, і наготуй їх на день убивання.</verse>
				<verse number="4">Чи довго ще сумувати ме земля та сохнути ме зело на всїх полях? Через ледарство тих, що живуть на їй, зникає зьвірина й птаство; вони бо провадять: Він і не побачить, що з нами буде.</verse>
				<verse number="5">Коли ти втїкав перед пішими та й утомився, як же втїкати меш навзаводи з комонником? і коли тілько здавалось тобі, що ти безпечен в затишній країнї, то що чинити меш, як розбурхається Йордань?</verse>
				<verse number="6">Бо й браттє твоє й дом отця твого, - й вони зрадливі проти тебе, й вони кричать голосно вслїд за тобою. Не йми їм віри, хоч би й прихильно до тебе говорили.</verse>
				<verse number="7">Покинув я дом мій, відцуравсь од наслїддя мого; що менї було найлюбійше, подав на поталу ворогам моїм.</verse>
				<verse number="8">Наслїддє моє зробилось менї (ворогом), мов той лев у гаю, бо підняло голос свій проти мене; за те ж я й ненавидїв його.</verse>
				<verse number="9">Власність моя зробилась менї пестроперим птахом, що на його напали з усїх боків хижі птицї. Ой збігайся ж, усе полеве зьвіррє; ходїть, пожерайте його!</verse>
				<verse number="10">Гурт пастухів показили виноградник мій, дїленицю мою витоптали ногами; любу дїленицю мою зробили порожним степом, -</verse>
				<verse number="11">Зробили її пусткою, й плаче вона в запустїнню передо мною; вся земля спустошена, а нема чоловіка, хто б приймав се до серця.</verse>
				<verse number="12">На всї гори в пустинї понабігали пустошники, бо меч Господень пожерає все від конця до конця землї: нема рятунку нїодній людинї.</verse>
				<verse number="13">Сїяли вони пшеницю, а пожали тернину; потомились без пожитку; соромити метесь вашого вроджаю через палаючий гнїв Господень.</verse>
				<verse number="14">Так говорить Господь про всїх злющих сусїдів моїх, що нападають на пай, котрий я дав у державу моїм людям, Ізраїлеві: Ось, я повириваю їх із їх землї, а дом Юдин вирву зпосеред них.</verse>
				<verse number="15">Опісля ж, повиривавши їх, змилосерджусь до них і поверну їх додому, кожного в його державу й кожного в його країну.</verse>
				<verse number="16">І коли вони навчаться ходити дорогами людей моїх, клястись моїм імям: "Так певно, як живе Господь", як се вони навчили моїх людей клястись Баалом, - то осядуться серед люду мого.</verse>
				<verse number="17">Коли ж не слухати муть, то я викореню до щаду той народ, говорить Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Так сказав менї Господь: Ійди, купи собі льняного пояса й підпережи ним чересла твої, та в воду не клади його.</verse>
				<verse number="2">І купив я пояс, як заповідав Господь, і підперезав стан мій.</verse>
				<verse number="3">Тодї надійшло до мене слово Господнє вдруге, й сказано так:</verse>
				<verse number="4">Возьми пояса, що купив його, та що на череслах твоїх, подайся на Евфрат та й сховай його там в щілинї в скелї.</verse>
				<verse number="5">І пійшов я та й сховав його на Евфратї, як заповідав Господь.</verse>
				<verse number="6">Як же вплило немало часу, сказав до мене Господь: Пійди на Евфрат і возьми звідти пояса, що я заповідав тобі сховати там.</verse>
				<verse number="7">І пійшов я на Евфрат, викопав і взяв пояс із того місця, де сховав, і ось, дивись - пояс з'огнив і став нїдочого.</verse>
				<verse number="8">І надійшло до мене слово Господнє таке:</verse>
				<verse number="9">Так говорить Господь: Оттак ізнївечу я гординю Юдину й велику гординю Ерусалимову.</verse>
				<verse number="10">Сї негідні люде, що нехтують слухати слова мого, що ходять своєю волею по своїй дорозї слїдом за иншими богами, щоб їм служити й перед ними ниць припадати, вони стануть такими, як сей пояс, нїдочого не придатен.</verse>
				<verse number="11">Бо, як пояс прилягає до чересел чоловікові, так я пригорнув був до себе ввесь дом Ізраїля і ввесь дом Юдин, говорить Господь, щоб вони були моїми людьми й славою моєю й хвалою та окрасою моєю; та не послухали вони.</verse>
				<verse number="12">Оце ж промов до них се слово: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Усякий скіряний міх сповнюють вином. Коли ж тобі відкажуть: Хиба ж ми не знаємо, що всяку кінву та сповняють вином?</verse>
				<verse number="13">Тодї скажи їм: Так говорить Господь: Ось я сповню аж до перепою вином усїх осадників сієї землї й царів, що, яко наслїдники Давидові, седять на престолах, і сьвященників і пророків та й усїх осадників Ерусалимських,</verse>
				<verse number="14">І порозбиваю одного об одного, отцїв і синів укупі, говорить Господь, - нїякої пільги нї милосердя не буде їм, і не пожалую вигубити їх.</verse>
				<verse number="15">Оце ж слухайте й уважайте, не несїтесь гордо, бо се Господь говорить.</verse>
				<verse number="16">Оддайте славу Господеві, Богу вашому, доки ще не навів темряви й докіль іще ноги ваші не спотикаються по горах в памороцї.</verse>
				<verse number="17">Коли ж сього не послухаєте, то душа моя буде по безлюдних місцях оплакувати гординю вашу; гірко плакати ме, очі мої будуть розпливатись в сльозах, бо займуть у полонь стадо Господнє.</verse>
				<verse number="18">Промов до царя й до царицї: Впокорітеся, сядьте низько, бо впаде з вашої голови вінець вашої слави.</verse>
				<verse number="19">Міста полуденньої країни позачинюються й нїкому їх відчиняти; одведуть усього Юду в полонь, одведуть у неволю що до одного.</verse>
				<verse number="20">Здійміте ваші очі й подивітесь на тих, що йдуть із півночі: де стадо, що тобі (Сионе) було віддане - те пишне стадо твоє?</verse>
				<verse number="21">Що скажеш, дочко Сионова, як Бог навідаєсь до тебе? Ти ж сама принадила їх до себе, щоб старшували над тобою; чи не схоплять же болестї тебе, як породїлю?</verse>
				<verse number="22">І коли скажеш у серцї твойму: "За що менї таке судилось?" так знай, що се за велику беззаконність твою піднято спідницю твою, та обнажено ноги твої.</verse>
				<verse number="23">Хиба Мурин зможе перемінити скіру свою, або пард - пятна свої? так і ви - чи зможете чинити добре, звикши ледаче робити?</verse>
				<verse number="24">Тим то я порозвіваю їх, мов порох, розвіваний пустиннїм вітром.</verse>
				<verse number="25">Оце ж пай твій, дїлениця твоя від мене, говорить Господь, за те, що забула мене єси та й знадїялась на лож.</verse>
				<verse number="26">За се підіймуть спідницю твою аж на лице тобі, щоб виден був сором твій.</verse>
				<verse number="27">Бачив я перелюбки твої й гидкі бажання твої, твій розпуст без сорома, по горбах у полі. Горе тобі, Ерусалиме! ти не очистишся й потім. Докіль же сього буде?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Слово Господнє, що надійшло до Еремії під час великої засухи:</verse>
				<verse number="2">Плаче Юда, ворота його розпались, почорнїли на землї, а розпучливі клики роздаються в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="3">Можні посилають слугів своїх по воду; вони приходять до криниць, та й не знаходять води; вертаються з порожньою посудиною, туманїють, застиджені й покривають собі голову (в розпуцї).</verse>
				<verse number="4">Потріскалась од спеки земля, бо не було дощу; хлїбороби сумують і покривають собі голови.</verse>
				<verse number="5">Ба й сугачка (ланя) роджає в полі, та й кидає своє маленьке, бо нема травицї.</verse>
				<verse number="6">Дикі осли стоять по горах, вдихаючи, мов шакалі, вітерець; потухли очі в їх, бо нема трави.</verse>
				<verse number="7">Хоч наші лиходїйства сьвідкують проти нас, та ти, Господи, вчини з нами ласку задля імені твого, зрада бо наша велика, ми согрішили перед тобою.</verse>
				<verse number="8">Ой надїє Ізрайлева, ти, спасе його в нуждї! Чом ти - нїби чужинець у сїй землї, наче переходень, що зайшов, аби переночувати?</verse>
				<verse number="9">Чого се ти - мов перелякана людина, мов той воївник, що не здолїє помогти? Та ж ти проміж нами, Господи, й ми звемось імям твоїм; не покидай же нас?</verse>
				<verse number="10">Господь же так говорить сьому людові: За те, що вони люблять блукати, не впиняють ніг своїх, за те Господь не любить їх; за те він пригадує їм тепер провини їх і карає гріхи їх.</verse>
				<verse number="11">І сказав до мене Господь: Шкода молитись тобі за сей люд, щоб йому добре було.</verse>
				<verse number="12">Як будуть вони постити, я не вважати му на їх мольби, та й як приносити муть усепалення й хлїбові жертви, я не прийму їх. Нї, мечем і голодом, і мором вигублю їх.</verse>
				<verse number="13">І промовив я: Ой Господи Боже! пророки ж говорять їм: Не побачите меча, та й голоду не буде в вас, а повсячасний мир дам вам на сьому місцї.</verse>
				<verse number="14">Господь же відказав менї: ті пророки лож пророкують в імя моє. Не посилав я їх і не повелївав їм, і не говорив до них; вони пророкують вам ложні видива, віщування та пусті мрії серця свого.</verse>
				<verse number="15">Тим то так говорить Господь про сї пророки; вони пророкують імям моїм, а я не посилав їх; вони провадять: Нї меч, нї голод не вдарить сієї землї; за те од меча й голоду погинуть сї пророки;</verse>
				<verse number="16">Та й люде, що їм пророкують вони, поляжуть по улицях Ерусалимських од голоднечі й меча, й нїкому буде ховати їх, - самі вони, жени їх, сини їх і дочки їх, і вилию на них ледарство їх.</verse>
				<verse number="17">Ти ж промов до них се слово: Нехай же проливають очі мої сльози день і ніч без упину, тяжким бо ударом побита буде дївиця, дочка люду мого, болючим ударом.</verse>
				<verse number="18">Вийду в поле, аж се побиті мечем; увійду в місто, аж тут - умлїваючі від голоду; й пророки й сьвященники тиняються по країнї, що не знають її.</verse>
				<verse number="19">Хиба ж ти відопхнув зовсїм Юду? Хиба ж гидує душа твоя Сионом? Чом же побив єси нас так, що нема нам лїку? Ждемо миру, та нема добра; ждемо одужання, - аж се трівога.</verse>
				<verse number="20">Признаємось, Господи, в нашій безбожностї, і в провині батьків наших, що ми согрішили перед тобою.</verse>
				<verse number="21">Не відпихай же нас задля імені твого; не зневажай престола величі твоєї; спогадай, не розривай завіту твого з нами!</verse>
				<verse number="22">Чи то ж є між марними богами поганськими такі, щоб дощ спускали? чи то ж небо само собою дає дощ? Хиба ж се не ти, Господи, Боже наш? На тебе ми вповаємо, бо ти все те твориш.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">І сказав менї Господь: хоч би Мойсей і Самуїл приступили перед мене, серце моє не повернесь до сього люду. Прожени їх з очей моїх, нехай ідуть геть.</verse>
				<verse number="2">А як тобі скажуть: Куди нам ійти? то відкажи їм: Так говорить Господь: Кому суджена смерть - на смерть; кому меч - під меч; кому голод - умірай з голоду, кому ж неволя - в неволю.</verse>
				<verse number="3">І пошлю на них чотирі роди кар, говорить Господь: меч щоб убивав; пси, щоб розторгували, й птаство піднебесне та зьвіррє земне, щоб жерло й вигублювало;</verse>
				<verse number="4">І віддам їх на побій всїм царствам землї - за Манассію Езекієнка, царя Юдейського, за те, що він витворяв у Ерусалимі</verse>
				<verse number="5">Бо хто змилосердується до тебе, Ерусалиме? і хто жалкувати ме про тебе? або хто зайде до тебе, щоб спитати, чи добро тобі?</verse>
				<verse number="6">Ти відопхнув мене, - говорить Господь, одступив назад од мене; тим я простягну проти тебе руку мою й погублю тебе: я перестав милувати.</verse>
				<verse number="7">Я розвію їх лопатою-віячкою за ворота землї; зроблю бездїтними, вигублю нарід мій: вони бо не вертаються з доріг своїх.</verse>
				<verse number="8">Удовиць їх буде в мене більш, нїж піску в морі; приведу на них, на матїр молодїжі, пустошників опівднї; нападе на них несподївано страх і переляк.</verse>
				<verse number="9">Лежить знеможена тая, що сїмох породила, видихує душу свою; сонце її зайшло, як іще був день: осоромлено її й окрито стидом. Я ж і останок із них оддам під меч в очах ворогів, говорить Господь.</verse>
				<verse number="10">Ой горе менї, нене моя, що ти мене вродила, чоловіка, на котрого сварять, й ворогують у цїлій землї! Нїкому я не позичав на лихву й нїхто не визичав менї на лихву, а всї проклинають мене!</verse>
				<verse number="11">Сказав же Господь: Конець твій буде добрий, я заставлю й ворога обійтись з тобою добре в лихій годинї і в час смутку.</verse>
				<verse number="12">Хиба твоє залїзо покрушить півночнє залїзо й мідь.</verse>
				<verse number="13">Достаток твій і скарби твої подам на луп, без плати, за всї гріхи твої у всїх твоїх гряницях,</verse>
				<verse number="14">І відправлю з ворогами твоїми в землю, що ти її не знаєш; бо огнем загорівся гнїв мій, - буде палати на вас.</verse>
				<verse number="15">Господи! ти все знаєш; спогадай мене, заступися за мене й відомсти за мене гонителям моїм; не погуби мене через довготерпеливість твою до них; ти ж знаєш, що се за тебе я наругу приймаю.</verse>
				<verse number="16">Знайшов я слова твої і неначе з'їв їх; і було слово твоє менї в радість і в веселощі серцю мойму; бо названо мене імям твоїм, Господи Саваот.</verse>
				<verse number="17">Не седїв я в громадї веселій, і не веселився; під важкою рукою твоєю седїв я самітен, бо сповнив єси мене досадою.</verse>
				<verse number="18">Чого така довга болесть моя, моя рана така тяжка, що не дається загоїти? Чи то ж будеш менї оманним джерелом, непевною водою?</verse>
				<verse number="19">На се так сказав Господь: Як ти навернешся, то я підніму тебе й будеш стояти перед лицем моїм; а як відлучиш дороге від пустого то будеш у мене устами моїми. Вони самі будуть обертатись до тебе, а не ти будеш обертатись до них.</verse>
				<verse number="20">І зроблю тебе проти сих людей непоборимим мідяним муром; вони будуть напирати на тебе, та тебе не подужають; я бо з тобою, щоб тобі помагати й тебе рятувати, говорить Господь.</verse>
				<verse number="21">І врятую тебе з руки лихих і вибавлю тебе з рук тїснителїв.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Не бери собі жени, й нехай небуде в тебе синів і дочок в сїй землї.</verse>
				<verse number="3">Так бо говорить Господь про синів й дочок, що родити муться на сьому місцї, і про їх матерей, що роджати муть їх, і про їх отцїв, що появляти муть їх у сїй країнї:</verse>
				<verse number="4">Тяжкими родами смертї помруть вони, і не будуть їх анї оплакувати анї ховати; гноєм лежати будуть верх землї; мечем і голодом будуть вигублюватись, а труп їх годувати ме птаство піднебесне та зьвіррє земнє.</verse>
				<verse number="5">Ще ж так говорить Господь: Не ввіходь у господу до сумуючих і не ходи плакати та жалувати з ними; бо відняв я спокій сьому народові, говорить Господь, і змилуваннє й спожалїннє.</verse>
				<verse number="6">І повимірає все велике й мале в цїй країнї, й не будуть себе нарізувати, анї обстригати голови по них.</verse>
				<verse number="7">І не будуть їм ломити в смутку хлїба на розраду по мертвому, й не будуть подавати їм розважального кубка по батькові чи по матері.</verse>
				<verse number="8">Так само не ходи й у таку господу, де бенкетують, щоб із ними седїти, їсти та пити;</verse>
				<verse number="9">Так бо говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Ось, я перерву в сьому місцї перед очима в вас і за живота вашого голоси радощів і веселощів, та сьпіви молодому князеві й молодій княгинї.</verse>
				<verse number="10">Як перекажеш сьому народові всї оцї слова, й вони казати муть до тебе: За що Господь вирік усе те велике зло, й яка наша провина та які наші гріхи, що ми вчинили проти Господа, Бога нашого? -</verse>
				<verse number="11">То скажи їм: За те, що ваші батьки покинули мене, говорить Господь, - і пійшли слїдом за другими богами й служили їм та припадали перед ними, мене ж покинули й не держали закону мого;</verse>
				<verse number="12">Ви ж коїте ще гірше од батьків ваших, і живете кожний по упрямостї ледачого серця свого, не слухаючи мене.</verse>
				<verse number="13">За се викину вас із сієї країни в землю, що нї ви, нї батьки ваші її не знали, і там ви служити мете день і ніч иншим богам; я бо не змилосерджуся до вас.</verse>
				<verse number="14">Тим же то ось, приходить час, говорить Господь, що вже не казати муть: Так певно, як жив Господь, що вивів синів Ізраїлських із Египту,</verse>
				<verse number="15">Але: Так певно, як жив Господь, що повиводив синів Ізраїлських із північньої землї й з усїх земель, куди їх був повиганяв; бо я заверну їх ще в їх землю, котру надїлив отцям їх.</verse>
				<verse number="16">Тим часом пошлю многих рибалок, говорить Господь, щоб їх повиловлювали, а потім пошлю многих ловцїв, щоб уганяли за ними по кожній горі й по кожному узгіррю й по всїх скеляних рощілинах.</verse>
				<verse number="17">Очі бо мої на всїх стежках їх; не сховані вони від мене, й не закрита неправедність їх від очей моїх.</verse>
				<verse number="18">Перше всього одплачу їм за многі гріхи їх, за те, що з'огидили землю мою, і трупами для ідолів своїх та гидотами своїми сповнили наслїддє моє.</verse>
				<verse number="19">Ой Господи, сило моя й твердине моя й утечище моє в лихій годинї! До тебе навернуться народи від країв землї і скажуть: Саму тілько лож внаслїдували батьки наші, марноту й таке, з чого нїякого хісна нема.</verse>
				<verse number="20">Чи то ж чоловік може поробити собі боги, хоч вони не боги?</verse>
				<verse number="21">Тим же то я покажу їм нинї, покажу їм руку мою й потугу мою, й зрозуміють, що моє імя - Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">Гріх Юдин виписаний залїзним різцем, алмазним зубцем, вирізаний на таблицї серця в них та на рогах у жертівниках їх.</verse>
				<verse number="2">Мов про свої сини, згадують вони про жертівники свої, і дуброви свої та зелені дерева по горбах високих.</verse>
				<verse number="3">Ой оддам же я гору твою в полі, твоє майно, усї твої скарби на луп, і всї висоти твої - за гріхи в усїх межах твоїх!</verse>
				<verse number="4">І ти сама лишишся без наслїддя твого, що я надїлив тобі, й віддам тебе в неволю ворогам твоїм у землю, що її не знаєш, бо ви розпалили огонь гнїву мого; він горіти ме невгасимо.</verse>
				<verse number="5">Так говорить Господь: Проклята людина, що вповає на людей, і робить тїло опорою своєю, а серце її цурається Господа.</verse>
				<verse number="6">Вона буде, як билина в степу, й не діжде собі добра; жити ме на сухих місцях у пустинї, на землї солоній, безлюдній.</verse>
				<verse number="7">Благословен чоловік, що вповає на Господа, що його надїєю Господь.</verse>
				<verse number="8">Він - мов те дерево, посаджене над водою, що простягає своє коріннє до потока: Не боїться воно жари, листє його зеленїє; байдужне воно й під сухолїттє; не перестає родити нїколи.</verse>
				<verse number="9">Лукаве над усе в сьвітї серце людське й ледаче; хто його зміркує?</verse>
				<verse number="10">Я, Господь, я тілько зазираю в серце, вивідую нутро, щоб відплачувати кожному по його ходах, по плодам учинків його.</verse>
				<verse number="11">Мов та куропатва, що висиджує яйця чужі, що їх не знесла, так і той, хто придбав достаток, та не на правій дорозї. У половинї віку свого втеряє його, і при концї свойму покажеться дурним.</verse>
				<verse number="12">О, місцем нашого осьвящення є престол слави, вознесений з давен давнезних!</verse>
				<verse number="13">Ти один, Господи - надїя Ізрайлева; всї, що тебе покинули, посоромляться. Всї, що відступають од тебе, будуть на піску написані, за те, що покинули жилу води живої - Господа.</verse>
				<verse number="14">Оздоров же мене, Господи, так я й одужаю; спаси мене, а я спасен буду; ти бо хвала моя.</verse>
				<verse number="15">Ось, вони менї говорять: Де воно, те слово Господнє? нехай станеться!</verse>
				<verse number="16">Я ж не квапився бути пастирем у тебе й не бажав лихої години, - ти се знаєш. Що мої уста вимовили, те лежить перед лицем твоїм.</verse>
				<verse number="17">Ой не дай же менї жахатись тебе! ти втечище моє при лихій годинї.</verse>
				<verse number="18">Нехай посоромляться гонителї мої, менї ж не дай постидатись; нехай вони задрожать, менї ж не дай лякатись; наведи на них лихолїттє й побий їх тяжким побоєм.</verse>
				<verse number="19">І сказав менї Господь так: Ійди й стань у воротах синів народу, що ними царі Юдейські входять і виходять, і у всїх воротах Ерусалимських,</verse>
				<verse number="20">І промов до них: Слухайте слово Господнє, царі Юдейські, й ви, всї Юдеї, вкупі з усїма осадниками Ерусалимськими, що ввіходите сими ворітьми!</verse>
				<verse number="21">Так говорить Господь: Стережіть ваші душі, не носїть субітнього дня нїяких тягарів, і не вносїте їх ворітьми Ерусалимськими,</verse>
				<verse number="22">І не виносїте так само субітнього дня нїякого тягару з домівок ваших, і не робіть нїякого дїла, а сьвяткуйте день субітний, як се я заповідав отцям вашим,</verse>
				<verse number="23">Хоч, правда, вони не слухали, й не прихиляли уха свого, а показали себе тугошийими, щоб не слухати й не приймати науки.</verse>
				<verse number="24">Коли ж ви послухаєте мене в сьому, говорить Господь, щоб субітнього дня не носити нїякого тягару воротами сього міста, та щоб сьвяткувати суботу, так щоб нїякого дїла того дня не робити,</verse>
				<verse number="25">Так ворітьми сього міста входити муть царі й князї, що сидять на Давидовому престолї, що їздити муть колесницями й кіньми, вони й князї їх, Юдеї й осадники Ерусалимські, й город сей буде люден повсячасно.</verse>
				<verse number="26">І приходити муть із городів Юдиних і з околиць Ерусалимських, і з землї Беняминової, і з поділля, і з гір, і з полудня, та й приносити муть усепалення й мирні жертви й жертви хлїбні й кадило у дом Господень.</verse>
				<verse number="27">Коли ж не послухаєте мене в тому, щоб держати субітній день сьвято й нїякого тягару не носити, входючи в ворота Ерусалимські, то я запалю огонь в воротях його, й пожере він палати в Ерусалимі й не погасне.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">Слово, що надійшло до Еремії від Господа:</verse>
				<verse number="2">Устань та йди в домівку до ганчаря; там я дам тобі почути слово моє.</verse>
				<verse number="3">І пійшов я в домівку до ганчаря, і застав його за ганчарською роботою на кружалї.</verse>
				<verse number="4">І зопсувалась посудина, що саме лїпив її з глини, в руцї в його; й зробив він знов із неї другу посудину, як сам схотїв.</verse>
				<verse number="5">І надійшло до мене слово Господнє таке:</verse>
				<verse number="6">Чи не можу ж я вчинити з вами, доме Ізраїля, так, як сей ганчарь? сказав Господь. Ось, чим глина в руцї в ганчаря, тим і ви в мене в руцї, доме Ізрайлїв.</verse>
				<verse number="7">Часом погрожу я якому народові або царству, що викореню його, сокрушу, погублю;</verse>
				<verse number="8">Як же обернеться той народ, що я погрожував йому, та покине ледарство своє, то я одкладаю те лихо, яке задумав йому заподїяти.</verse>
				<verse number="9">Часом же проречу якому народові чи царству підняти його вгору й утвердити;</verse>
				<verse number="10">Він же стане коїти зло перед очима в мене й не слухати заповіту мого, - от я й відміню те добро, яким хотїв надїлити його.</verse>
				<verse number="11">Оце ж скажи мужам Юдиним і осадникам Ерусалимським: Так говорить Господь: Ось, я приготовив і задумав проти вас лихо; навертайтесь же кожний од злої дороги вашої і простуйте путї ваші й поступки ваші.</verse>
				<verse number="12">Вони ж кажуть: Не надїйся; ми ходити мем своїм робом і будемо ходити упрямо за нашим ледачим серцем.</verse>
				<verse number="13">Тим же то ось як говорить Господь: Поспитайте між народами, чи хто чував коли таке? (давна) дїва Ізрайлева вчинила страшенне дїло.</verse>
				<verse number="14">Чи покидає снїг високу скелю Ливанську? чи зсякають із других місць текучі холодні води?</verse>
				<verse number="15">Мої ж люде покинули мене; кадять марнотам, спотикнулись на дорогах своїх, покинули давнезні дороги, щоб блукати стежками по бездоріжжях, -</verse>
				<verse number="16">Щоби зробити свою землю пострахом, повсячасним сьміховищем, так що хто переходити ме нею, здивується й похитає головою своєю.</verse>
				<verse number="17">Наче восточнім вітром розвію людей сих перед ворогом; плечима, не лицем обернусь до них при лихій годинї.</verse>
				<verse number="18">А вони сказали: "Нумо, вчинїмо змовини проти Еремії; бо й без него не щезне закон у сьвященника й порада в мудрого й слово в пророка; нумо лишень, побиймо його язиком; не будемо прислуховатись словам його."</verse>
				<verse number="19">Зглянься, Господи, на мене та почуй речі моїх противників!</verse>
				<verse number="20">Чи годиться ж віддячувати злом за добро? а вони менї яму копають. Спогадай, що я все стояв перед тобою, благаючи добра їм, аби гнїв твій од них одвернути.</verse>
				<verse number="21">Оце ж ти певно оддаси синів їх на голоднечу й самих їх подаси на поталу мечу, - щоб їх жени були бездїтницями та вдовицями, щоб чоловіки померли мором, а молодики полягли в бою від меча.</verse>
				<verse number="22">Із домівок їх буде чути крик, бо ти несподївано приведеш ватаги на них; за те що вони копають яму, щоб мене піймати, і розставляють потай сїтї на мої ноги.</verse>
				<verse number="23">Ти ж, Господи, знаєш усї їх задуми проти мене; не прости ж неправедностї їх, і гріхи їх не змивай перед лицем твоїм; нехай вони поваляться перед тобою; вчини з ними по правдї в часї гнїву твого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Так сказав Господь: Ійди, купи глиняний горщок у ганчаря; і возьми з собою кількох значніх людей з народу й з старшини сьвященничої;</verse>
				<verse number="2">І вийди в Бен-Енном-долину за Черепяною брамою, та й промов там слова, що скажу тобі,</verse>
				<verse number="3">І скажи: Слухайте слово Господнє, ви, царі Юдейські, і ви, осадники Ерусалимські! Так говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Ось, я наведу лихо на се місце, таке, що, хто про него почує, в того задзвонить ув ушах, -</verse>
				<verse number="4">За те, що вони покинули мене і зробили се місце чужим менї, бо кадять на йому богам иншим, таким що не знали їх, нї вони, нї батьки їх, нї царі Юдейські, та сповнили се місце безвинною кровю,</verse>
				<verse number="5">І построїли висоти Баалові, щоб свої сини приносити Баалові на всепаленнє, а сього я не заповідав і не заводив, ба й на думку воно менї не приходило.</verse>
				<verse number="6">Тим же то приходить година, говорить Господь, що се місце не прозивати меться вже Тофетом і долиною синів Енномових, а душогубною долиною.</verse>
				<verse number="7">І оберну в нїщо розум (надїю) Юди й Ерусалиму на сьому місцї, та й побю їх мечем ув очах ворогів їх і рукою тих, що чигають на їх душу, трупи же їх оддам у корм птаству піднебесному й зьвіррю земному.</verse>
				<verse number="8">І зроблю сей город пострахом та сьміховищем; хто нї проходити ме ним, буде дивуватись й посвистувати, дивлючись на біду, що йому склалась.</verse>
				<verse number="9">І годувати му їх тїлом синів і тїлом дочок їх, і їсти муть вони одно одного тїло, опинившись в облязї та в тїснотї, коли стїснять їх вороги їх і ті, що наставати муть на душу їх.</verse>
				<verse number="10">І розбий гладишку перед очима в тих мужів, що прийдуть із тобою,</verse>
				<verse number="11">Та й промов до них: Так говорить Господь сил небесних: Оттак розібю люд сей і город сей, як розбивають глиняний посуд, що його нїколи вже не стулиш, і ховати муть на Тофетї тілько через те, що не буде більш місця на кладовище.</verse>
				<verse number="12">От як учиню з сим місцем, говорить Господь, і з землянами його, і вчиню місто се таким, як Тофет.</verse>
				<verse number="13">І будуть будинки Ерусалимські й доми царів Юдейських нечисті, як Тофет, - усї доми, що на їх кришах кадили вони всьому війську піднебесному, й приносили ливні жертви богам чужим.</verse>
				<verse number="14">Вернувшися ж Еремія з Тофету, куди посилав його Господь пророкувати, став на подвіррі коло дому Господнього та й промовив до всього люду:</verse>
				<verse number="15">Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля. Ось, я пошлю на сей город і на всї міста його все те лихолїттє, що висказав проти него, бо вони показали себе тугошийшими й не слухали слів моїх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">Як же Пасхор Еммеренко, сьвященник - а він був старший доглядник у Господньому дому, - почув Еремію, пророкуючого сими словами,</verse>
				<verse number="2">Ударив Пасхор пророка Еремію, та й посадив його в колоду, що була в верхніх воротях Беняминових у дому Господньому.</verse>
				<verse number="3">Та другого дня випустив Пасхор Еремію з колоди, а Еремія промовив до його: Не Пасхором прозвав тебе Господь, але Магор Миссавив.</verse>
				<verse number="4">Так бо говорить Господь: Ось, я зроблю тебе страхом тобі самому і всїм приятелям твоїм, побачать бо твої очі, як вони поляжуть од ворожого меча. Та й всього Юду подам я на поталу цареві Вавилонському; він позаймає їх у полонь, одведе у Вавилон і повбиває мечем.</verse>
				<verse number="5">І подам усї багацтва в сьому городї й ввесь добуток його, і всї дорогоцїнностї його й усї скарби царів Юдейських оддам у руки ворогам їх; і розхоплять їх і заберуть та й повезуть у Вавилон.</verse>
				<verse number="6">Ти ж, Пасхоре, й усї домовники твої пійдете в неволю, й прийдеш у Вавилон, і помреш там, і будеш там похований, ти й усї приятелї твої, що їм пророкував єси лож.</verse>
				<verse number="7">Ти звів мене, Господи, й я зведений; ти дужший за мене, та й подужав мене; я зробився щоденнім сьміховищем, кожен мене на глум піднімає.</verse>
				<verse number="8">Бо скоро тілько зачну говорити, зараз мушу кричати про напад, про спустошеннє, і так слово Господнє зробилось про мене приводом до наруги й насьмїху.</verse>
				<verse number="9">І подумав я собі: не споминати му про него і в його імя не буду більше промовляти! Та в серцї в мене, мов би огонь запалав, втаєний в костях моїх; я силкувався з'упинити його, та й не здолїв.</verse>
				<verse number="10">І чував я ворожі речі в натовпі, погрози навкруги: "Викажіть! Обвинуватимо його!" Ті самі, що з ними дружився, підстерігали, чи я не спіткнуся: Може попадеться, так ми переможемо його та й помстимось на йому.</verse>
				<verse number="11">Но Господь ізо мною, мов той невмірака-воін; то ж вороги мої спіткнуться та й не встануть. Осоромляться, бо дурним робом ходили; віковічнім, незабутним соромом окриються.</verse>
				<verse number="12">Господи сил! ти, що вивідуєш праведного, що бачиш утробу й серце. Дай менї вбачати пімсту твою над ними, бо на тебе здав я справу мою.</verse>
				<verse number="13">О, сьпівайте Господеві, хвалїте Господа, бо він рятує душу вбогого з рук лиходїїв. -</verse>
				<verse number="14">Нехай буде той день проклят, як я на сьвіт родився! Нехай не буде благословен той день, як породила мене мати моя!</verse>
				<verse number="15">Нехай буде й той чоловік проклят, що принїс мойму батькові звістку: Родилось тобі хлопятко, і тим його вельми звеселив.</verse>
				<verse number="16">Нехай станеться тому чоловікові таке, як тим містам, що їх порозвалював Господь та й не пожалував, та щоб він чув крик від ранку, а зойк від полудня, -</verse>
				<verse number="17">За те, що він мене не вбив в материній утробі, - так, щоб моя мати була менї гробом, а тїло її остало було на все вагітним.</verse>
				<verse number="18">Чи про те ж бо я вийшов із материної утроби, щоб дознавати самої працї, та печалї, та щоб коротати вік мій у зневазї?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">Слово, що надійшло від Господа до Еремії, як прислав царь Седекія до него Пасхора Малхієнка та сьвященника Софонїю Маасеєнка, сказати:</verse>
				<verse number="2">Поспитай лишень Господа про нас: бо Навуходонозор, царь Вавилонський, воює проти нас: чи не сотворив би Господь чого такого, як усї чудеса його, щоб той од нас одступив?</verse>
				<verse number="3">Еремія ж відказав їм: Ось, що скажіте цареві Седекії:</verse>
				<verse number="4">Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Ось, я оберну проти вас самих знаряддє воєнне в ваших руках, яким ви воюєте проти царя Вавилонського й Халдеїв, що вас зпоза мурів осадили, і зберу їх до купи серед сього міста;</verse>
				<verse number="5">І сам воювати му вас рукою простягнутою і раменем кріпким у гнїві й у досадї і в яростї та в великому невдоволенню,</verse>
				<verse number="6">І повбиваю осадників сього міста - людей і скотину; від великої пошестї погинуть вони.</verse>
				<verse number="7">А потім, говорить Господь, віддам Седекію, царя Юдейського, з його слугами й людьми, і з тими, що зостануться в сьому городї од морової язви, від меча й голоднечі, - в руки Навуходонозорові, цареві Вавилонському, й на поталу ворогам їх і в руки настаючих на життє їх, і повбивають їх вістрєм меча без спожалїння, без пощади й без милосердя.</verse>
				<verse number="8">А до народу сього промов так: Ось як говорить Господь: Се даю вам до вибору дорогу, ведучу до живота, й дорогу до смертї:</verse>
				<verse number="9">Хто зостанеться в городї сьому, поляже од меча, й голоднечі й морової зарази; хто ж вийде геть і віддасться Халдеям, що вас облягають, зостанеться живим і життє його буде йому замість добичі;</verse>
				<verse number="10">Я бо обернув лице моє проти сього міста йому на лихо, а не на добро, говорить Господь. На поталу цареві Вавилонському подам його, а він попалить його огнем.</verse>
				<verse number="11">Домовникам же царя Юдейського скажи так: Слухайте слова Господнього:</verse>
				<verse number="12">Доме Давидів! ось як говорить Господь: З раннього поранку розсуджуйте суд і рятуйте притїсненого з потали в тїснителя, щоб досада моя не вибухла, як огонь, та не загорілась незгасимо через ледачі ваші вчинки.</verse>
				<verse number="13">Се, я - проти тебе, осаднице долиння, на подільській скелї, говорить Господь, - проти вас, що то мовляєте: Хто б то наступив на нас, і хто б вломився в домівки наші?</verse>
				<verse number="14">Я ж навідаю вас по плодам учинків ваших, говорить Господь, і розложу огонь в гаї вашому, а він пожере все навкруги його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">Так говорить Господь: Ійди в палату царя Юдейського та й промов там оце слово,</verse>
				<verse number="2">І проречи: Слухай слово Господнє, царю Юдейський, що седиш на престолї Давидовому, - ти й твої слуги й народ твій, всї, що ввіходите через цї двері!</verse>
				<verse number="3">Так говорить Господь: Чинїте суд і справедливість, і рятуйте притїснених із потали в тїснителїв; не чинїте кривди чужинцеві, безбатченкові й удовицї, та не проливайте безвинньої крові на сьому займищі.</verse>
				<verse number="4">Бо тілько тодї, як певнити мете се слово, будуть ввіходити дверьми в сї палати царі, що на місцї Давидовому седять на його престолї, та їздять на колесницях і конях - самі й слуги їх і люд їх.</verse>
				<verse number="5">Коли ж не слухати мете слова сього, так я кленуся вам самим собою, говорить Господь, що ся палата зробиться пусткою.</verse>
				<verse number="6">Так бо говорить Господь до дому царя Юдейського: Ти в мене Галаад, голова Ливану; та я зроблю з тебе пустиню, так, як міста безлюдні,</verse>
				<verse number="7">І нашлю на тебе опустошників, - кожного з його зброєю, - і повирубують найпоказнїйші кедри твої та й повкидають ув огонь.</verse>
				<verse number="8">І многі народи проходити муть через се місто й говорити один до одного: Чом то Господь вчинив таке з сим великим містом?</verse>
				<verse number="9">І будуть їм відказувати: Бо вони покинули завіт Господа, Бога свого, й покланялись иншим богам і служили їм.</verse>
				<verse number="10">Не плачте по мертвому й не побивайтесь по йому; нї, плачте по тому, що відходить у полонь; бо вже не вернеться й не побачить уже рідної країни своєї.</verse>
				<verse number="11">Так бо говорить Господь про Саллума Йосієнка, царя Юдейського, що царював намість отця свого, Йосії, що відходить у полонь, бо він уже не вернеться сюди,</verse>
				<verse number="12">А вмре на тому місцї, куди взято його в неволю, і землї сієї не побачить нїколи.</verse>
				<verse number="13">Горе тому, хто будує будинок свій несправедливостю, а сьвітлицї свої - беззаконством, хто зневолює ближнього свого працювати даремно, й плату його задержує,</verse>
				<verse number="14">Хто говорить: Збудую собі просторний будинок і широкі сьвітлицї; хто собі прорубує вікна великі, виложує кедриною й малює червоно!</verse>
				<verse number="15">Чи то ж гадаєш бути через те царем, що обложив себе кедриною? Батько твій їв і пив так само, та творив суд і справедливість, от і було йому добре.</verse>
				<verse number="16">Він розсуджував справу бідного й убогого, от і було йому добре. Хиба се не значить, знати мене? говорить Господь.</verse>
				<verse number="17">Твої ж очі й твоє серце тілько й дбають, що про наживу та пролив безвинної крові, а до того про утиск і насильство.</verse>
				<verse number="18">Тим же то так говорить Господь про Йоакима Йосієнка, царя Юдейського: Не будуть по йому голосити: Ой горе братові! ой горе сестричцї! Не голосити муть: Ой володарю! Ой ти, величносте!</verse>
				<verse number="19">Як осла ховають, так його поховають: витягнуть і викинуть його за ворота Ерусалимські.</verse>
				<verse number="20">Вийди, Ерусалиме на Ливан-гору, та й клич, і на Базанї здійми твій голос та й кричи з Аваримських гір; бо на порох потерті всї влюблені твої.</verse>
				<verse number="21">Говорив я тобі, як ти ще в добрі проживав; ти ж відказував: не буду слухати. Така була вдача твоя з молодощів твоїх, що ти не слухав голосу мого.</verse>
				<verse number="22">Усїх пастирів твоїх порозносить хуртовина, а приятелї твої пійдуть у неволю, й тодї ти засоромишся і окриєшся стидом за все ледарство твоє.</verse>
				<verse number="23">Ой ти, що живеш (мов би) на Ливанї, та (неначе) гнїздишся на кедрах! як же ти стогнати меш, коли настануть муки твої, мов болї у породїлї!</verse>
				<verse number="24">Так певно, як живу я, говорить Господь, - коли б Ехонїя Йоакименко, царь Юдейський, був перстенем на моїй правицї, то я й тодї б зірвав тебе,</verse>
				<verse number="25">І подам тебе на поталу настаючим на життє твоє й в руки тим, що ти їх боїшся, - на поталу Навуходонозорові, цареві Вавилонському, й на поталу Халдеям.</verse>
				<verse number="26">І викину тебе вкупі з матїррю твоєю, що породила тебе, в чужу землю, де ви не родились, - там ви й помрете;</verse>
				<verse number="27">У землю ж, куди бажати ме душа їх вернутись, туди вони не вернуться.</verse>
				<verse number="28">Невже ж той чоловік, той Ехонїя, таке марне, нужденне сотворіннє? або він - така нїнащо непригожа посудина? За що ж його й родину його викинено в землю, що її не знали.</verse>
				<verse number="29">Ой земле, земле, земле! слухай слово Господнє.</verse>
				<verse number="30">Так говорить Господь: Запишіть сього чоловіка, як бездїтнього, як чоловіка нещасного через увесь вік його, бо нїхто з його роду не буде седїти на Давидовому престолї й в Юдеї царювати.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">Горе пастирям, що занапащують і розгонять вівцї отари моєї, говорить Господь.</verse>
				<verse number="2">Тим же то так говорить Господь, Бог Ізрайлїв, до пастирів, що пасуть нарід мій: Порозганяли ви й порозпуджували вівцї мої й не наглядали за ними. Оце ж я скараю вас за ледачі ваші вчинки, говорить Господь.</verse>
				<verse number="3">І позбіраю останок отари моєї з усїх земель, куди повиганяв їх, та заверну їх на їх пасовища, і будуть там плодитись й намножуватись.</verse>
				<verse number="4">І поставлю над ними пастирів, що їх пасти муть, і вже не будуть лякатись та пудитись і нї одна з них не загубиться, - говорить Господь.</verse>
				<verse number="5">Ось, надходить час, говорить Господь, і збуджу Давидові праведного пагонця, що володїти ме, як царь, і мудрим робом ходити ме й чинити ме суд і справедливість на землї.</verse>
				<verse number="6">За днїв його спасеться Юда, й жити ме безпеч Ізраїль, і ось імя його, яким його звати муть: Бог - оправданнє наше.</verse>
				<verse number="7">І ось, надходить час, говорить Господь, що не казати муть більш: Так певно, як жив Господь, що вивів синів Ізрайлевих із Египту, а казати муть:</verse>
				<verse number="8">Так певно, як жив Господь, що вивів і привів рід дому Ізрайлевого з півночньої землї й з усїх земель, куди їх був вигнав, і будуть жити в рідній країнї.</verse>
				<verse number="9">Що до пророків: Роздирається серце моє в менї; тремтять усї костї мої; я - мов пяний, мов чоловік, що його подолїло вино, а се через Господа й задля сьвятих слів його.</verse>
				<verse number="10">Земля бо повна перелюбників; земля плаче від прокляття; посохли степові пасовища; а задуми їх ледачі, й сила їх - у кривдї.</verse>
				<verse number="11">Бо й пророк і сьвященник лицемірні, ба й у домі мойму найшов я їх ледарство, говорить Господь.</verse>
				<verse number="12">Тим же то дорога їх буде їм, наче ожеледа в темряві: торкнись їх, а вони попадають; пошлю бо лихолїттє на їх, час кари їх, - говорить Господь.</verse>
				<verse number="13">В пророків Самарийських бачив я безум: пророкували вони в імя Баалове, й звели з ума люд мій, Ізраїля.</verse>
				<verse number="14">У пророків же Ерусалимських бачу я страшні речі: жиють вони перелюбно, блукають в неправдї, і піддержують руки лиходїям, щоб нїхто не вертався з безбожностї своєї. Вони менї такі, як Содома, а осадники його - як Гоморра.</verse>
				<verse number="15">Тим же то говорить так Господь про ті пророки: Ось, я нагодую їх полином, а напою їх водою з жовчю, бо від пророків Ерусалимських розлилась безбожність по всїй країнї.</verse>
				<verse number="16">Ще так говорить Господь сил небесних: Не прислухуйтесь словам тих пророків, що вам пророкують: вони зраджують вас, оповідають мрії серця свого, а не з уст Господнїх.</verse>
				<verse number="17">Раз-у-раз говорять вони моїм зневажникам: Господь сказав: мир буде вам. А всякому, хто ходить в упрямостї свого серця, провадять: Нїяке лихо не прийде на вас.</verse>
				<verse number="18">А хто ж стояв у радї Господнїй? Хто бачив його й чував слова його? Хто прислухавсь до його слова і дослухався?</verse>
				<verse number="19">Се надходить хуртовина гнїву Господнього, буря грізна, і вдарить на голову безбожних.</verse>
				<verse number="20">І не відвернеться гнїв Господень, покіль не довершить він і не спевнить задумів серця свого; свого часу буде вам се розумно й ясно.</verse>
				<verse number="21">Не посилав я тих пророків, а самі вони побігли; я не говорив їм, а вони пророкували.</verse>
				<verse number="22">Коли б вони стояли в моїй радї, та й ясували б людові мойму мої слова й з'упиняли б їх од ледачої дороги їх і від ледачих учинків їх.</verse>
				<verse number="23">Чи то ж я тілько зблизька Бог, говорить Господь, а не Бог і надалеки?</verse>
				<verse number="24">Хиба ж сховається людина в потайне місце, де б я її не бачив? говорить Господь. Чи ж не сповнюю я небо й землю? говорить Господь.</verse>
				<verse number="25">Я чув, що говорять пророки, та як вони в моє імя неправду пророкують. Вони говорять: Я бачив сон, я бачив сон!</verse>
				<verse number="26">Чи довго ж воно ще так буде в серцї пророків, тих що пророкують лож, що пророкують оману свого серця?</verse>
				<verse number="27">Невже ж у них на умі, своїми снами довести мій нарід до того, щоб забув моє імя, так як отцї їх позабували моє імя задля Баала?</verse>
				<verse number="28">Пророк, що бачив сон, нехай же й оповідає його за сон, а в котрого моє слово, той нехай і переказує моє слово вірно. Хиба ж полова й чисте зерно все одно? говорить Господь.</verse>
				<verse number="29">Хиба ж моє слово не похоже на огонь, - говорить Господь, - і не поможе молот, що розбиває скелю?</verse>
				<verse number="30">Тим же то встану я на пророки, - говорить Господь, - що один ув одного крадуть слово моє.</verse>
				<verse number="31">Ось, я - на пророки, говорить Господь, що крутять своїм язиком, а говорять: Він сказав.</verse>
				<verse number="32">Я на пророки ложних снів, говорить Господь, що росказують їх, і зводять з ума люд мій своїми бріхнями й оманою, - на тих, що я не посилав їх і не давав їм наказу, й що з їх нема нїякого хісна народові сьому, говорить Господь.</verse>
				<verse number="33">Коли ж оце спитає тебе сей нарід або пророк або сьвященник: Який тягар від Господа? то скажи їм: Ви той тягарь, і я скину вас додолу, говорить Господь.</verse>
				<verse number="34">Коли ж пророк або сьвященник або хто з народу скаже: Вагота від Господа, то я скараю того чоловіка з домом його.</verse>
				<verse number="35">Ось як маєте одно одному й брат братові казати: "Що відказав Господь?" або: "Що говорить Господь?"</verse>
				<verse number="36">А того слова "вагота Господня" не споминайте нїколи; бо тягарем буде такому чоловікові слово його, бо се ви перекручуєте слова живого Бога, Господа сил небесних, Бога вашого.</verse>
				<verse number="37">Так треба говорити пророкові: Що відказав тобі Господь? або: Що говорив Господь?</verse>
				<verse number="38">Коли ж ви ще мовляти мете "вагота від Господа", так ось як Господь говорить: Що ви мовляєте се слово вагота від Господа, хоч я послав сказати вам: не говоріть вагота від Господа, -</verse>
				<verse number="39">То ось я покидаю вас, як ваготу, й покину вас, а місто се, що надїлив вам і отцям вашим, відкину від лиця мого,</verse>
				<verse number="40">І положу на вас вічну наругу й повсячасний, незабутний сором.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">Показав менї Господь: ось два кошики з смоквами (фіґами), поставлені перед храмом Господнїм - послї того, як Навуходонозор, царь Вавилонський, зайняв у полонь і повів з Ерусалиму у Вавилон Ехонїю Йоакименка, царя Юдейського, й князїв Юдейських із теслями і ковалями;</verse>
				<verse number="2">Один кошик був із смоквами добрими, які бувають фіґи ранні, а другий кошик з фіґами дуже недобрими, такими поганими, що й їсти неможна.</verse>
				<verse number="3">І сказав менї Господь: Що ти бачиш, Ереміє? Я відказав: Добрі смокви, дуже добрі, - й негодящі смокви, такі погані, що й їсти неможна.</verse>
				<verse number="4">І надійшло до мене слово Господнє, таке:</verse>
				<verse number="5">Так говорить Господь, Бог Ізраїля: Такими добрими, як сї смокви добрі, признаю я полонян Юдеїв, що послав їх із сього займища в землю Халдейську;</verse>
				<verse number="6">І спогляну на них ласкавим оком і верну їх у рідну країну, й збудую їх та й не розвалю, і понасаджую та й не викореню;</verse>
				<verse number="7">І дам їм серце, щоб мене взнали, що я Господь; і будуть вони моїми людьми, а я буду їх Богом; бо вони обернуться до мене всїм серцем.</verse>
				<verse number="8">А про другі смокви, що їх годї їсти, бо вони негодящі, так говорить Господь: таким учиню Седекію, царя Юдейського, й його князїв і останок осадників Ерусалимських, що позоставались у краю, і тих, що живуть у Египтї;</verse>
				<verse number="9">І подам їх на муку й утиск по всїх царствах на землї; на поругу й приповідку; на сьміховище й прокляттє у всїх займищах, куди їх виганяю.</verse>
				<verse number="10">І пошлю на їх меча, голоднечу й морову заразу, аж покіль їх вигублю з землї, що надїлив їм і отцям їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">Слово, що надійшло до Еремії про ввесь нарід Юдейський, в четвертому роцї Йоакимовому Йосієнковому, царя Юдейського, а се був первий рік Навуходонозорів, царя Вавилонського, -</verse>
				<verse number="2">Яке пророк Еремія проголосив до всїх людей Юдейських і до всїх осадників Ерусалимських, і сказав:</verse>
				<verse number="3">З тринайцятого року Йосіїного Амоненкового, царя Юдейського, та й по сей день - ось уже двайцять і три роки, - надійшло до мене слово Господнє, й я, невгаваючи, говорив його вам, - та ви не слухали.</verse>
				<verse number="4">Ще ж посилав Господь заздалегідь раз-пораз до вас слуги свої, пророки, та ви не слухали, анїже не нахиляли уха вашого, щоб слухати.</verse>
				<verse number="5">Вам казано: Вернїтесь кожне з ледачої дороги своєї і від лихих учинків своїх, так жити мете в землї, що надїлив Господь вам від віків та й до віків;</verse>
				<verse number="6">І не ходїть за другими богами, щоб їм служити й припадати перед ними, й не запалюйте гнїву мого дїлами рук ваших, а не буду посилати на вас лихої години.</verse>
				<verse number="7">Ви ж не слухали мене, говорить Господь, приводячи мене до гнїву дїлами рук ваших, собі на лихо.</verse>
				<verse number="8">Тим же то так говорить Господь сил небесних: За те, що ви не слухали слів моїх,</verse>
				<verse number="9">Пошлю й зберу всї племена півночні, говорить Господь, а з ними посланця мого Навуходонозора, царя Вавилонського, й приведу їх на сю землю й на осадники її і на всї сусїдні народи; і вигублю їх до нащаду, і зроблю їх страхом і сьміховищем та вічною пустинею.</verse>
				<verse number="10">І придавлю між ними голос радощів і голос веселощів, сьпіви молодому князеві й молодій княгинї; замовкнуть жорна, погасне сьвітло в каганцях.</verse>
				<verse number="11">Уся ж земля ся зробиться пусткою й дивовижею, і служити муть сї народи цареві Вавилонському сїмдесять років.</verse>
				<verse number="12">А як упливе сїмдесять років, покараю царя Вавилонського й той нарід, говорить Господь, за безбожність їх, і землю Халдейську, та й зроблю її вічною пустинею.</verse>
				<verse number="13">І спевню на тій землї всї слова мої, що проти неї проголосив, - усе написане в сїй книзї, що пророкував Еремія про всї народи.</verse>
				<verse number="14">Бо й їх підневолять многолюдні народи й царі великі; і оддам їм по дїлам їх і по їх поступкам.</verse>
				<verse number="15">Так бо сказав менї Господь, Бог Ізрайлїв: Возьми сього кубка з вином пересердя мого з руки моєї, і напій з його всї народи, що до них тебе посилаю.</verse>
				<verse number="16">І випють вони, й будуть заточуватись, і стуманїють на вид меча, що пошлю на них.</verse>
				<verse number="17">І взяв я кубка з руки Господньої та й напоїв із него всї народи, що до них посилав мене Господь:</verse>
				<verse number="18">Ерусалим і городи Юдині, царів їх і князїв їх, щоб їх спустошити, й учинити страховищем, посьміхом і прокляттєм, як оце воно вже тепер почалося сповняти,</verse>
				<verse number="19">Фараона, царя Египецького, з його слугами, з його князями й з усїм людом його;</verse>
				<verse number="20">І ввесь мішаний народ, і всїх царів ув Уз-землї, й усїх царів Филистійських, і Аскалон, і Газу, й Екрон і останки Азоту,</verse>
				<verse number="21">Едома й Моаба й потомство Аммонове,</verse>
				<verse number="22">Ще ж і всїх царів Тирських і усїх царів Сидонських, і царів у морських осадах по тім боцї моря,</verse>
				<verse number="23">В Деданї, Темі й Бузї й усїх, що стрижуть волоссє на висках,</verse>
				<verse number="24">І царів Арабійських і царів у народів мішаних, що кочують у пустинї.</verse>
				<verse number="25">Ще ж усїх царів Зимрійських і всїх царів Еламських і всїх царів Мидійських,</verse>
				<verse number="26">І всїх царів півночних, чи близько чи далеко вони живуть одні з одними, - і всї царства на землї, та й царь Сесахський (Вавилонський) випє послї них.</verse>
				<verse number="27">І скажи їм: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Пийте й упийтесь, щоб аж вертали, та падайте, не вставайте вже од меча, що пошлю на вас.</verse>
				<verse number="28">Коли ж затинати муться брати кубка з твоїх рук, щоб випити, то скажи їм: Так говорить Господь сил небесних: й нехотячи будете пити!</verse>
				<verse number="29">Ось бо, я починаю насилати лиху годину на се місто, що на йому наречено моє імя, а ви б то зостались не покарані? Нї, кара не мине вас; бо направляю меча проти всїх живущих на землї, говорить Господь Саваот.</verse>
				<verse number="30">Тим то вискажи їм всї слова сї й скажи: Господь загрімить з висоти й з пробутку сьвятостї своєї дасть голос свій почути; страшно загремить він на оселю свою; наче ті, що в тискарнї грона топчуть, закричить він на всїх живущих на землї.</verse>
				<verse number="31">Гук воєнний понесеться до кінцїв землї, бо Господь буде розправлятись із народами, буде судитись із усяким тїлом, і подасть безбожних під меча, говорить Господь.</verse>
				<verse number="32">Так бо говорить Господь Саваот: Злиднї пійдуть від народу до народу, й велика буря здійметься з найдальших окраїн землї.</verse>
				<verse number="33">І будуть того часу побиті Господом від краю до краю землї; не будуть по них плакати, не будуть їх збірати анї ховати, - гноєм лежати муть верх землї.</verse>
				<verse number="34">Ридайте, пастирі, голосїте й посипайте голови порохом, ви значнїйші в отарі; прийшла бо ваша година, щоб вас поколено й порозпуджувано, й попадаєте, як дорога посудина.</verse>
				<verse number="35">І не буде втечища пастирям анї притулку передним ув отарі.</verse>
				<verse number="36">Ось-ось почується жалібний клик пастирів і плач між передовими в отарі, спустошить бо Господь їх пасовище,</verse>
				<verse number="37">І спустошить палкий гнїв Господень затишні оселї в них.</verse>
				<verse number="38">Він, мов той лев, покинув свій пробуток, і земля їх обернулась у безлюддє від лютостї пустошника й від палкого гнїву його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">У початку царювання Йоакимового Йосієнка, царя Юдейського, надійшло таке слово від Господа:</verse>
				<verse number="2">Так говорить Господь: Стань на подвіррі в дому Господньому та промов до всїх горожан, що приходять на прощу з усїх міст Юдиних до Господнього дому, всї словеса, що заповім тобі казати їм; нї слова не уйми.</verse>
				<verse number="3">Може послухають, і зверне кожен з ледачої стежки своєї, а тодї я відміню те лихо, що задумав був послати на їх за їх ледачі вчинки.</verse>
				<verse number="4">І говори до них ось як: Так каже Господь: Коли не послухаєте мене, щоб ходити в мойму законї, що я дав вам,</verse>
				<verse number="5">Щоб слухати слів рабів моїх, пророків, що невгавно до вас посилаю та й посилаю, дарма що ви не слухаєте їх,</verse>
				<verse number="6">То я з сим домом зроблю те, що з Силомом, а місто се подам на прокляттє всїм народам на землї.</verse>
				<verse number="7">Сьвященники й пророки й ввесь люд чули, як Еремія говорив сї слова в Господньому домі.</verse>
				<verse number="8">І скоро скінчив Еремія говорити все те, що Господь заповідав йому говорити всїм людям, - ухопили його сьвященники й пророки й ввесь люд кричучи: Смерть йому, смерть!</verse>
				<verse number="9">На що ти пророкуєш в імя Господнє й говориш: Станеться з сим домом те, що з Силомом, а город сей спустїє, збезлюдїє? І встав увесь люд у домі Господньому на Еремію.</verse>
				<verse number="10">Дочувшися ж про се князї Юдині, поприходили з царської палати до дому Господнього та й посїдали коло ввіходу в нові ворота дому Господнього.</verse>
				<verse number="11">Тодї сьвященники й пророки промовили так до князїв і до всього люду: Чоловікові сьому належиться присуд на смерть, бо він пророкує проти сього міста, - як се ви самі чули своїми ушима!</verse>
				<verse number="12">Еремія ж сказав до всїх князїв і до всього народу так: Мене Господь послав пророкувати проти сього дому й проти сього міста ті слова, що ви чули;</verse>
				<verse number="13">Тим же то навправте ви ваші путї й вчинки ваші, й послухайте голосу Господнього, Бога вашого, а Господь відмінить те лихо, що виповів на вас.</verse>
				<verse number="14">Що ж до мене, так се - я в руках у вас; чинїть ізо мною, що в очах ваших добре й справедливе;</verse>
				<verse number="15">Тілько затямте собі добре, що як мене вбєте, так безвинню кров наведете на себе й на сей город і на осадників його; бо Господь послав мене справдї сказати усї цї слова в уші ваші.</verse>
				<verse number="16">Тодї сказали князї й ввесь люд до сьвященників і пророків: Чоловіка сього нїяк засуджувати на смерть, бо промовляв до нас в імя Господа, Бога нашого.</verse>
				<verse number="17">Та й деякі з значніх людей в землї виступили й промовили до збору народного:</verse>
				<verse number="18">Михей з Морасту пророкував за царя Юдейського Езекії та й промовив був до всього люду Юдейського: Так говорить Господь сил небесних: Сион орати муть, як ниву, а Ерусалим обернеться в купу розвалин, гора ж храму сього заросте лїсом.</verse>
				<verse number="19">Хиба ж його вбив за се Езекія, царь Юдейський, та ввесь Юда? Чи ж не збоялись вони Господа та не благали помилування у Господа, так що Господь одмінив те лихо, яким загрозив їм? а ми мали б накликати велике лихо на душі наші?</verse>
				<verse number="20">Пророкував ще й другий в імя Господнє, Урія Шемаїєнко з Киріят-яриму, а пророкував проти сього городу й проти сієї країни як раз тими словами що й Еремія.</verse>
				<verse number="21">Як же почув його слова царь Йоаким із усїма вельможами й князями своїми, то й наставав царь на його життє. Перечувши ж про се Урія, злякався, втїк і схоронився в Египет.</verse>
				<verse number="22">Та царь Йоаким послав людей і в Египет: Елнатана Ахборенка й инших із ним.</verse>
				<verse number="23">І взяли вони Урію з Египту та й привели до царя Йоакима, а той велїв стяти його мечем та кинути трупа його на кладовищі для простих людей. -</verse>
				<verse number="24">Однак Ахикам Сафаненко заступився за Еремію, що не видано його людові на смерть.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">У початку царювання Седекіїного Йосієнкового, царя Юдейського, надійшло таке слово до Еремії від Господа:</verse>
				<verse number="2">Так говорить до мене Господь: Зроби собі повороз і ярмо, та й наложи собі на шию:</verse>
				<verse number="3">І пошли такі ж самі цареві Ідумейському й цареві Моабійському й цареві Аммонїйському й цареві Тирському й цареві Сидонському через посли, що поприходили до Седекії, царя Юдейського, в Ерусалими.</verse>
				<verse number="4">І накажи їм промовити володарям їх ось що: Так говорить Господь сил, Бог Ізраїля: Ось як скажіть володарям вашим:</verse>
				<verse number="5">Я сотворив землю, людей і зьвірину по цїлій землї великою моєю силою й простягнутою рукою, та й оддаю її, кому схочу,</verse>
				<verse number="6">Нинї ж даю всї цї займища на поталу слузї мойму Навуходонозорові, цареві Вавилонському, ба й звіррє польове даю йому на його послугу.</verse>
				<verse number="7">Та й усї народи будуть служити йому й синові його й синові сина його, докіль прийде година (кари) й на його землю й на його самого; й служити муть йому народи многі й царі великі.</verse>
				<verse number="8">І коли який нарід або царство не схоче служити йому, Навуходонозорові, цареві Вавилонському, й не підхилить своєї шиї під ярмо царя Вавилонського, - так я скараю нарід той мечем і голоднечею й моровою заразою, говорить Господь, аж покіль їх не вигублю його рукою.</verse>
				<verse number="9">Тим то не слухайте ваших пророків, нї ваших віщунів, нї ваших сноводів, нї знахорів, нї звіздарів, що вас впевняють, кажучи: Не будете служити цареві Вавилонському.</verse>
				<verse number="10">Бо вони пророкують вам неправду, а тим вони хиба повиганяють вас із вашої землї, та й я повикидаю вас і ви погибнете.</verse>
				<verse number="11">Той же люд, що підклонить шию свою в ярмо цареві Вавилонському й що йому служити ме, того зоставлю в супокою на його землї, говорить Господь, щоб її порав і на нїй жив.</verse>
				<verse number="12">Та й Седекії, цареві Юдейському, говорив я всї отті слова: Подайте шиї ваші в ярмо цареві Вавилонському та й служіть йому й його народові, так будете живі.</verse>
				<verse number="13">Про що гинути тобі самому й людові твому од меча, голоднечі й пошестї, як се грозив Господь тим народам, що не схотять служити цареві Вавилонському?</verse>
				<verse number="14">Не вважайте на слова тих пророків, що вам договорюють: Не будете служити цареві Вавилонському: вони бо вам неправду пророкують.</verse>
				<verse number="15">Не посилав бо я їх, говорить Господь, і вони вам пророкують неправду в імя моє, щоб я вас попроганяв та щоб ви попропадали, - ви з вашими пророками, що вам пророкували.</verse>
				<verse number="16">Та й до сьвященників і до всього люду сього промовляв я: Так говорить Господь: Не слухайте слів ваших пророків, що пророкують вам і говорять: Ось незабаром верне посуд дому Господнього з Вавилону! бо неправду вони пророкують вам.</verse>
				<verse number="17">Не слухайте їх, служіть цареві Вавилонському, то й живими зостанетесь; про що доводити се місто до спустошення?</verse>
				<verse number="18">Коли ж вони пророки, й коли в їх є слово Господнє, так нехай би вони благали Господа Саваота, щоб той посуд, що зостається ще в дому Господньому й у палатах у царя Юдейського і в Ерусалимі, не перевезено в Вавилон.</verse>
				<verse number="19">Так бо говорить Господь сил небесних про стовпи й про мідяне море й про підніжки та про останок посуду, що лишився ще в сьому городї,</verse>
				<verse number="20">Що не позабірав Навуходонозор, царь Вавилонський, як одвів Ехонїю Йоакименка, царя Юдейського, з Ерусалиму в Вавилон з усїма значніми в Юдеї і в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="21">Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля, про посуд, осталий в дому Господньому й у палатї царя Юдейського й в Ерусалимі:</verse>
				<verse number="22">У Вавилон вивезуть його, й буде він там до того часу, коли я звідаюсь до них, говорить Господь і виведу їх, та й знов приведу на се місце.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="28">
				<verse number="1">У тому ж роцї, - на початку царювання Седекіїного, царя Юдейського, - у четвертому роцї, в пятому місяцї, промовив до мене пророк Ананїя Азуренко з Габану, в дому Господньому при сьвященниках й при всїх людях:</verse>
				<verse number="2">Так говорить Господь воінства небесного, Бог Ізраїля: Розірву ярмо царя Вавилонського;</verse>
				<verse number="3">Через два роки верну в се місце ввесь посуд дому Господнього, що позабірав Навуходонозор, царь Вавилонський із сього місця і перенїс у Вавилон.</verse>
				<verse number="4">Та й Ехонїю Йоакименка, царя Юдейського, й усїх полонян Юдеїв, що позаймано в Вавилон, заверну в се місце, говорить Господь; бо розірву ярмо царя Вавилонського.</verse>
				<verse number="5">І промовив пророк Еремія до пророка Ананїї при сьвященниках і при всїх людях, що стояли в храму Господньому, -</verse>
				<verse number="6">І сказав пророк Еремія: Нехай так станеться, нехай так учинить Господь і справдить слова твої, що прорек єси, й верне в се місце посуд дому Господнього й усїх полонян з Вавилону!</verse>
				<verse number="7">Однакже вислухай іще се слово, що я виречу при тобі й при всїх людях:</verse>
				<verse number="8">Ті пророки, що виступали перше мене й перше тебе з давніх давен, пророкували многим землям і великим царствам війну, нещастє і пошесть.</verse>
				<verse number="9">Однако ж признавано тілько такого за пророка, посланого справдї від Бога, коли слово того пророка справджувалось.</verse>
				<verse number="10">Тодї зняв пророк Ананїя деревяне ярмо з Ереміїної шиї та й поломив його;</verse>
				<verse number="11">І промовив Ананїя при всїх людях сї слова: Так говорить Господь: От як розірву за два роки ярмо Навуходонозорове, царя Вавилонського на шиях у всїх народів! І пійшов Еремія своєю дорогою.</verse>
				<verse number="12">Та надійшло слово Господнє до Еремії послї того, як пророк Ананїя поломив деревяне ярмо з шиї в Еремії, таке:</verse>
				<verse number="13">Ійди й скажи Ананїї: Так говорить Господь: Ти поломав ярмо деревяне, а замість його зробиш (наведеш) ярмо залїзне.</verse>
				<verse number="14">Так бо говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля: Я наложу залїзне ярмо на шиї всїм сим народам, щоб служили Навуходонозорові, цареві Вавилонському, та й служити муть йому, я бо й зьвіррє польове передав йому.</verse>
				<verse number="15">І промовив пророк Еремія до пророка Ананїї: Слухай лишень, Ананїє: Господь не послав тебе, й ти приводиш сей нарід до віри в неправду.</verse>
				<verse number="16">Тим же то говорить Господь: Ось, я викину тебе з землї; ще в сьому роцї вмреш, бо говорив єси на перекір Господеві.</verse>
				<verse number="17">І вмер пророк Ананїя в тому роцї, в сьомому місяцї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="29">
				<verse number="1">А се слова того письма, яке послав був пророк Еремія з Ерусалиму до останку найзначнїйших між полонянами й до сьвященників й пророків та до всього люду, що їх перевів Навуходонозор, царь Вавилонський, із Ерусалиму в Вавилон, -</verse>
				<verse number="2">Після того, як пійшли туди з Ерусалиму царь Ехонїя й цариця й скопцї, князї Юдейські й Ерусалимські, та теслї й ковалї, -</verse>
				<verse number="3">А послав через Елеасу Сафаненка та Гемарію Хелкієнка, що їх Седекія, царь Юдейський, посилав до Навуходонозора, царя Вавилонського:</verse>
				<verse number="4">Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля, до всїх полонян, що їх повиводив із Ерусалиму в Вавилон:</verse>
				<verse number="5">Будуйте доми та й живіть у них; насаджуйте сади та й поживайте їх плоди;</verse>
				<verse number="6">Беріте жени й появлюйте синів та дочок; та й синам вашим беріть жени, а дочки ваші оддавайте заміж, щоб роджали сини й дочки, щоб вас там намножувалось, а не меншало;</verse>
				<verse number="7">Дбайте про добро того міста, куди я вас позасилав, і молїтесь за його Господеві, бо його гаразд - і ваш гаразд.</verse>
				<verse number="8">Так бо говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Не давайте себе ошуковати вашим пророкам, що між вами, та вашим віщунам, і не діймайте віри снам, що вам сняться;</verse>
				<verse number="9">Неправду пророкують вони вам в імя моє; не посилав я їх, - говорить Господь.</verse>
				<verse number="10">Так бо говорить Господь: Аж як упливе вам повних сїмдесять років у Вавилонї, аж тодї я навідаюсь до вас і справджу моє прихильне про вас слово, завернути вас у се місце.</verse>
				<verse number="11">Бо тілько я самий знаю задуми мої про вас, говорить Господь, - задуми на добро, а не на лихо, щоб забезпечити вам будущину й надїю.</verse>
				<verse number="12">Ви покликнете до мене, й вернетесь; помолитесь, і я почую вас;</verse>
				<verse number="13">І шукати мете мене та й знайдете, як тілько шукати мете мене всїм серцем вашим.</verse>
				<verse number="14">І я дам вам ізнайти мене, говорить Господь, і поверну вас із неволї й позбіраю вас із усїх народів і з усїх місць, куди вас був повиганяв, говорить Господь, приведу вас назад у те місце, звідки вас вивів.</verse>
				<verse number="15">Ви кажете: Господь збудив нам пророків й в Вавилонї.</verse>
				<verse number="16">Ось же як Господь говорить найперш про царя, що седить на Давидовому престолї, й про всї люде, що живуть у сьому городї, - про ваше браттє, що не позаймано в полонь, -</verse>
				<verse number="17">Так говорить Господь Саваот: Се я наведу на них меча, голоднечу й помір, і зроблю їх такими, як та кисла смоква, така погана, що неможна й їсти,</verse>
				<verse number="18">І гонити му за ними з мечем, голоднечею й мором, і подам їх у зневагу всїм царствам на землї, в прокляттє й дивовижу, в посьміх і поругу між усїма народами, куди їх повиганяю, -</verse>
				<verse number="19">За те, що вони слів моїх не слухали, говорить Господь, із якими я заздалегідь раз-пораз посилав рабів моїх, пророків, а вони не слухали, говорить Господь.</verse>
				<verse number="20">А тепер ви, всї полоняне, що я позасилав вас із Ерусалиму в Вавилон, почуйте слово Господнє:</verse>
				<verse number="21">Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля, про Ахава Колїєнка й про Седекію Маасеєнка, що пророкують вам лож в імя моє: Я подам їх на поталу Навуходонозорові, цареві Вавилонському, а сей зробить їм смерть перед очима в вас.</verse>
				<verse number="22">І ввійде по них звичай у всїх полонян Юдейських у Вавилонї, ось як проклинати: Нехай тобі Господь так зробить, як Седекії й Ахавові, що їх Навуходонозор, царь Вавилонський, на огнї пожарив!</verse>
				<verse number="23">За те, що в Ізраїлї бесчесть коїли: перелюбкували з женами ближнїх своїх та в моє імя говорили лож, що я не заповідав їм. Я знаю про се, сам я тому сьвідок, - говорить Господь.</verse>
				<verse number="24">До Шемаїї ж Нехеламія промов:</verse>
				<verse number="25">Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: За те, що посилав єси від свого імення письма до всього люду в Ерусалимі й до сьвященника Софонїї Маасеєнка, та й до всїх сьвященників, і писав:</verse>
				<verse number="26">Господь поставив тебе намість сьвященника Йодая, щоб ти в Господньому дому наглядав за кожним несамовитим та віщуючим, і щоб такого саджав у темницю та в колоду;</verse>
				<verse number="27">Чом же ти не заборониш Еремії з Анатоту пророкувати в вас?</verse>
				<verse number="28">Він же бо прислав і до нас у Вавилон сказати: Неволя ще довго протягнеться: будуйте собі домівки та й живіть у них, насаджуйте сади та й споживайте плод їх.</verse>
				<verse number="29">Сьвященник Софонїя прочитав се письмо перед пророком Еремієм.</verse>
				<verse number="30">І надійшло слово Господнє до Еремії, таке:</verse>
				<verse number="31">Пошли до всїх полонян сказати: Так говорить Господь про Шемаїю Нехеламія: За се, що Шемаїя пророкує в вас, я же не посилав його, й він вас туманить пустою надїєю, -</verse>
				<verse number="32">За те, - говорить Господь - покараю я Шемаїю Нехеламія й його потомків; не мати ме він такого потомка, щоб жив серед люду сього, та й не діжде бачити добра, що я вчиню людові мойму, говорить Господь, бо він говорив на перекір Господеві.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="30">
				<verse number="1">Слово, що надійшло до Еремії від Господа:</verse>
				<verse number="2">Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Посписуй собі в книзї всї слова, які я казав тобі:</verse>
				<verse number="3">Ось бо надходить час, говорить Господь, що заверну з неволї нарід мій, Ізраїля й Юду, говорить Господь, і приведу їх назад у землю, що надїлив їх отцям, і посядуть її.</verse>
				<verse number="4">Се ж ті слова, що сказав Господь про Ізраїля й Юду.</verse>
				<verse number="5">Сказав же так Господь: Чути голос метушнї і страху, а не миру.</verse>
				<verse number="6">Поспитайте й міркуйте: чи мужчина роджає? А чом же бачу в усїх мужів руки на череслах, мов у породїлї, а всї поблїдли на лицї?</verse>
				<verse number="7">Ой горе! страшний той день, не було такого; нещасний час для Якова, але йому прийде рятунок.</verse>
				<verse number="8">Того бо часу, говорить Господь сил небесних, поламлю ярмо на шиї його й порозриваю повороззє його, й не буде він уже чужинцям служити;</verse>
				<verse number="9">Нї, служити муть вони Господеві, свойму Богові, та свойму цареві Давидові, що (з його роду) розбуджу їм.</verse>
				<verse number="10">Тим же то не лякайся, мій рабе, Якове, говорить Господь, і не страхайся, Ізраїлю: вирятую бо тебе з далекої землї і потомків твоїх з краю неволї; і вернеться Яков додому, та й жити ме в супокою і безпечен, і нїхто не буде лякати його.</verse>
				<verse number="11">Я бо з тобою, говорить Господь, щоб тебе рятувати: Я вигублю всї народи, що проміж ними тебе розкинув, а тебе не вигублю; буду карати тебе, але помірно, некараним же не зоставлю тебе.</verse>
				<verse number="12">Так бо говорить Господь: Рана твоя невилїчима; синцї твої болючі;</verse>
				<verse number="13">Нїхто не журиться твоєю справою, щоб перевязати рану твою; лїку на вигоєннє нема тобі;</verse>
				<verse number="14">Усї, кого ти приятельом собі вважав, забули на тебе, й не питають про тебе; бо я побив тебе ударами неприязними, жорстокою карою за многі провини твої за безлїч гріхів твоїх.</verse>
				<verse number="15">Чого ж кричиш, що ти поранений, що біль твій тяжкий? Се ж за многі провини твої, за безлїч гріхів твоїх я вчинив тобі теє.</verse>
				<verse number="16">Та всї, що тебе жеруть, будуть пожерті; всї вороги твої пійдуть у неволю; ті що тебе пустошили, будуть спустошені, і всї, що тебе гарбали, будуть загарбані.</verse>
				<verse number="17">Я перевяжу рани твої та й вигою й знаки по них, говорить Господь. Тебе звали одкиненим, говорили: Ось Сион, що про його нїхто й не питає!</verse>
				<verse number="18">Так Господь ось як говорить: Ось, я заверну з полону шатра (родини) Яковові та й змилосерджуся над господами його, й побудуєсь наново місто на узгіррю свойму, та й храм построїться по давному.</verse>
				<verse number="19">І понесеться з них подяка й лунати муть веселощі; й буду намножувати їх, а не поменшувати, й доведу їх до честї, й не дам їх зневажати.</verse>
				<verse number="20">С ини Яковові будуть у мене такими, як перше, й громада його стояти ме передо мною твердо; усїх же гонителїв його буду карати.</verse>
				<verse number="21">І вийде гетьман його з него самого, й володарь його народиться зпосеред него; й я пригорну його, й він приступить до мене; бо й хто ж би зважився сам приступити до мене? говорить Господь.</verse>
				<verse number="22">І будете ви моїм народом, а я буду вашим Богом.</verse>
				<verse number="23">Ось, гнїв Господень зривається хуртовиною, буря грізна; вона спадає на голову безбожних!</verse>
				<verse number="24">Не відвернеться палкий гнїв Господень, аж докіль не докаже й не спевнить задумів серця свого. Зрозумієте се в днях послїдних.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="31">
				<verse number="1">Того часу, говорить Господь, буду я Богом усїм родам Ізрайлевим, а вони будуть моїм народом.</verse>
				<verse number="2">Так бо говорить Господь: Нарід, що уйшов від меча, знайшов милосердє в пустинї; ійду дати супокій Ізрайлеві.</verse>
				<verse number="3">Здавна явився менї Господь, і сказав: віковічною любовю полюбив я тебе, тим і розпростер над тобою ласку мою.</verse>
				<verse number="4">Та й тепер відновлю тебе, і станеш обновлена, ти, дївице Ізрайлева; знов будеш красуватись з бубнами твоїми, виступаючи в веселому хороводї;</verse>
				<verse number="5">Знов понасаджуєш виноградники по Самарийських узгіррях; виноградарі, що будуть їх насаджувати, будуть самі й користуватись ними.</verse>
				<verse number="6">І прийде день, коли сторожі покликати муть по горах Ефраїмових: Уставайте, пійдемо на Сион, до Господа, Бога нашого!</verse>
				<verse number="7">Так бо говорить Господь: Висьпівуйте, радісно про Якова, викликайте перед головою народів; хвалїте голосно й промовляйте: Спасай, Господи, нарід твій, останок Ізраїля!</verse>
				<verse number="8">Ось, я приведу їх із північньої землї й позбіраю з усїх країн земних, - слїпий і кривий, вагітна й породїля разом із ними, - велика громада вернеться сюди.</verse>
				<verse number="9">З плачем ійшли вони, а я поведу їх у радощах; вести му поблизь потоків по рівній дорозї; на нїй вони не спотикнуться; бо я - отцем Ізраїлеві, а Ефраїм - первенець мій.</verse>
				<verse number="10">Почуйте, народи, слово Господнє, й вістїть його островам далеким, і кажіть: Той, що розсїяв Ізраїля, той і збірає його, та й стерегти ме його, як пастир стадо своє.</verse>
				<verse number="11">Викупить бо Господь Якова й вибавить його з руки в того, що був дужший од него.</verse>
				<verse number="12">І прийдуть й будуть веселитись на горах Сионових, і збігатись на дари Господнї, на пшеницю, вино й олїю, до ягнят і волів, і душа їх буде, мов добре напоєний водою сад, і не будуть дознавати спраги.</verse>
				<verse number="13">Тодї дївиця веселити меться в хороводї, а з нею й молодики й дїди, й поверну печаль їх у радощі, й втїшу й звеселю їх по їх тузї.</verse>
				<verse number="14">І нагодую душі сьвященників товщею, а люд мій засититься добром моїм, говорить Господь.</verse>
				<verse number="15">Ще ж так говорить Господь: Чути голосїннє аж у Рамі, наріканнє й риданнє; Рахиль плаче по своїх дїтях і не хоче розважитись, бо їх уже нема.</verse>
				<verse number="16">От же так говорить Господь: Перестань плакати-голосити, й нехай очі твої не проливають сльоз, є бо плата за труд твій, говорить Господь: вернуться вони з землї ворожої.</verse>
				<verse number="17">Є ще надїя на твою будущину, говорить Господь: дїти твої вернуться додому в гряницї свої.</verse>
				<verse number="18">Чув я плач Ефраїма: Скарав єси мене, - я скараний, мов той бик неосвоєний; верни мене, й вернуся, ти бо Господь, Бог мій.</verse>
				<verse number="19">Коли ти навертав мене, то я каявся; коли врозумляв мене, - я бився по стегнах; я соромився і стидався, бо двигав безчесть молодощів моїх.</verse>
				<verse number="20">Чи не дорогий ж в мене син Ефраїм? чи не люба він дитина в мене? Скілько бо раз заговорю про його, все я любо згадую його; моє внутро зворушується над ним; змилосерджуся над ним, говорить Господь.</verse>
				<verse number="21">Постав собі дороговкази, повкопуй стовпи, оберни серце твоє на дорогу, що нею ходила; вертай, дїво Ізрайлева, вертайся в сї городи твої.</verse>
				<verse number="22">Докіль тобі блукати, ти, зрадлива дочко? Ось, Господь сотворив щось нове на землї: женщина обгорне мужа.</verse>
				<verse number="23">Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: Наперед уже, як завертати му полонян, будуть говорити в землї Юдиній й по його містах такі слова: Благослови тебе, Господи, пробутку справедливостї, горо сьвята!</verse>
				<verse number="24">І оселиться на нїй Юда вкупі з усїма містами своїми, хлїбороби й чабани.</verse>
				<verse number="25">Напою бо душу багнущу, й кожну голодуючу душу нагодую.</verse>
				<verse number="26">В тім я прокинувся і подивився, і сон мій був такий солодкий.</verse>
				<verse number="27">Ось надходить час, говорить Господь - що засїю дом Ізраїля і дом Юди насїннєм людським і насїннєм скота.</verse>
				<verse number="28">І як пильно я назирав їх, щоб викоренити й збурити, вигубити й повалити та притискати, - так назирати му їх, щоб їх одбудовати й понасаджати, говорить Господь.</verse>
				<verse number="29">У ті часи не будуть уже докоряти: Отцї їли скислий виноград, а в синів на зубах оскома,</verse>
				<verse number="30">Нї, кожне вмірати буде за свій власний переступ, та хто їв скислий виноград, у того й оскома на зубах буде.</verse>
				<verse number="31">Ось, надходить час, - говорить Господь, що вчиню нову вмову з домом Ізрайлевим і з домом Юдиним,</verse>
				<verse number="32">Не такий завіт, який я з їх отцями вчинив, коли взяв був їх за руку, щоб вивести з Египту; той завіт вони поламали, хоч я все зоставався їм вірним, говорить Господь.</verse>
				<verse number="33">Нї, ось який завіт учиню я в той час з домом Ізрайлевим, говорить Господь: вложу закон мій у внутро їм, і напишу його на серцї їх, і буду Богом їх, а вони будуть людьми моїми.</verse>
				<verse number="34">Потім уже не будуть навчати одно одного, чи брат брата й казати: Познайте Господа; самі бо знати муть мене від найменшого до найбільшого, говорить Господь, бо я прощу провини їх і не згадувати му вже гріхів їх.</verse>
				<verse number="35">Так говорить Господь, той що дав сонце, щоб сьвітило в день, і впорядкував місяця й зорі, щоб сьвітили в ночі, - той що зворушує море, що воно аж реве филями своїми, - Господь небесних сил імя його: -</verse>
				<verse number="36">Як порядок сей передо мною перестане, говорить Господь, то й потомки Ізраїля перестануть бути моїм народом.</verse>
				<verse number="37">Так говорить Господь: Коли можна виміряти небо вгорі, або вислїдити основи земні внизу, то й я одкину усе потомство Ізраїля за все те, що вони чинили, говорить Господь.</verse>
				<verse number="38">Ось, надходить час, говорить Господь, що одбудують ізнов город на славу Господеві від башти Анамеїлевої до углових воріт,</verse>
				<verse number="39">І простягнуть землемірського шнура далїй до узгірря Гариб, і обійдуть ним Гоат.</verse>
				<verse number="40">І вся долина трупова й попелева й всї поля до Кедрон-потока, до угла кінської брами 'д сходові сонця, будуть сьвяті Господеві. Не буде він розвалений й не розпадеться по віки.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="32">
				<verse number="1">Слово, що надійшло до Еремії від Господа в десятому роцї Седекіїному, царя Юдейського, - се був вісїмнайцятий рік Навуходонозорів.</verse>
				<verse number="2">Тодї військо царя Вавилонського, облягало Ерусалим, а пророк Еремія седїв запертий в сторожовому дворі коло палати царя Юдейського.</verse>
				<verse number="3">А посадив його туди Седекія, царь Юдейський, докоряючи йому: На що пророкуєш та говориш: так каже Господь: ось, я оддаю се місто на поталу цареві Вавилонському, й він звоює його;</verse>
				<verse number="4">Та й Седекія, царь Юдейський, не уйде рук у Халдеїв, а буде певно подан цареві Вавилонському на поталу, й розмовляти ме з ним устами до уст, і очі його будуть глядїти в очі йому;</verse>
				<verse number="5">І поведе він Седекію в Вавилон, і пробувати ме він там, аж докіль не навідаюсь до його, говорить Господь; і як будете воювати з Халдеями, не пощастить вам. -</verse>
				<verse number="6">І сказав Еремія: Таке слово Господнє надійшло до мене:</verse>
				<verse number="7">Ось, ійде до тебе Анамеїл Саллуменко, син дядька твого, сказати тобі: Купи моє поле в Анатотї, бо по праву родинньому тобі можна купити його.</verse>
				<verse number="8">І прийшов мій небіж Анамеїл, по слову Господньому, до мене у сторожовий двір, та й каже менї: Купи моє поле в Анатотї, що в землї Беняминовій, бо за тобою й право наслїднє і право викупу; - купи його собі. Тодї я зрозумів, що се справдї було слово Господнє.</verse>
				<verse number="9">І купив я поле в Анамеїла, сина дядька мого, й одважив йому сїмнайцять срібних секлів.</verse>
				<verse number="10">Тодї списав я купну вгоду, приложив печать, покликав на те сьвідків та й одважив гроші на вазї.</verse>
				<verse number="11">І взяв я купну запись запечатану, після закону й устави, і запись відкриту,</verse>
				<verse number="12">Та й передав тую купну запись Барухові Нирієнкові Маассеєнкові перед моїм родичем Анамеїлом і при сьвідках, що підписали тую купну запись, при всїх Юдеях, що седїли в сторожовому дворі,</verse>
				<verse number="13">І наказав Барухові прилюдно:</verse>
				<verse number="14">Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля: Возьми сї записї, сю запечатану купну запись і сю відкриту купну запись, та й зложи в глиняну посудину, щоб вони там могли передержатись довгий час.</verse>
				<verse number="15">Так бо говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Будуть колись ізнов купуватись доми й поля й виноградники в сїй землї.</verse>
				<verse number="16">І, передавши Барухові Нирієнкові, купну запись, помоливсь я так до Господа:</verse>
				<verse number="17">Ой Господи Боже! Ти сотворив небо й землю великою силою твоєю й простягнутою рукою твоєю: в тебе нема нїчого неможливого;</verse>
				<verse number="18">Ти подаєш милость тисячам і відплачуєш батькївські гріхи в нутро дїтям по них; Ти, Боже великий і могучий, що ймя тобі Господь сил небесних.</verse>
				<verse number="19">Великий ти в замірах і потужний в дїлах; твої очі бачні на всї стежки в людських дїтей, щоб платити кожному по його ходах і по плодах учинків його;</verse>
				<verse number="20">Ти, що творив знамення й чудеса потужною рукою й чудеса в Египтї, та й по сей день твориш ув Ізраїлї і на всїх людях, й прославив своє імя по сей день;</verse>
				<verse number="21">Ти вивів людей твоїх, Ізраїля, з землї Египецької при знаменах й чудесах, потужною рукою й простягнутою правицею і при страсї великім,</verse>
				<verse number="22">І дав їм сю землю, що її дати клявся батькам їх, - землю, текущу молоком і медом!</verse>
				<verse number="23">Вони ввійшли й взяли її в державу, та не слухали заповідей твоїх, і не ходили робом законів твоїх, не чинили того, що їм заповідав єси, і за те ти вдарив їх усїм лихолїттєм сим.</verse>
				<verse number="24">Ось, облогові вали сягають аж до городу, щоб звоювати його; ось, притиснене мечем, голоднечею й моровою пошестю, подається місто в руки Халдеям, що його облягли; те, що ти говорив, те й спевнюється, як ти сам бачиш.</verse>
				<verse number="25">А ти, Господи Боже, сказав менї: Купи собі поле за гроші та возьми сьвідків, тим часом як місто попадається в руки Халдеям!</verse>
				<verse number="26">І надійшло слово Господнє до Еремії таке:</verse>
				<verse number="27">Ось, я - Господь, Бог усякого тїла, то ж у мене та було б що неможливе?</verse>
				<verse number="28">Тим же то так говорить Господь: От, я оддаю се місто Халдеям на поталу й в руки Навуходонозорові, цареві Вавилонському, й він звоює його,</verse>
				<verse number="29">І Халдеї, що облягають його, вломляться й запалять місто й спалять його й доми, що на їх кришах приношено кадило Баалові та приносили ливні жертви чужим богам, щоб доводити мене до гнїву.</verse>
				<verse number="30">Бо сини Ізраїля та сини Юдинї вже змолоду тілько зло чинили перед очима в мене; сини Ізраїля хиба тілько що гнївили мене виробами рук своїх, говорить Господь.</verse>
				<verse number="31">Хиба тілько на гнїв менї та на досаду мою стояло се місто з того часу, як його збудовано, та й по сей день, щоб я відкинув його од лиця мого</verse>
				<verse number="32">За все ледарство синів Ізрайлевих і синів Юдиних, що вони в гнїв менї коїли, - вони, царі їх, князї їх, сьвященники їх і пророки їх, і громадські мужі Ізраїлські й осадники Ерусалимські.</verse>
				<verse number="33">Обернулись вони плечима до мене, а не лицем, та хоч я учив їх, учив від досьвітків, то вони не хотїли науки приймати.</verse>
				<verse number="34">Ба й у храму, що його названо моїм імям, поставили вони гидоти свої і споганили його.</verse>
				<verse number="35">Вони позаводили висоти Баалові в долинї синів Енномових, щоб переводити через огонь сини свої й дочки свої в честь Молохові, чого я не приказував їм, та що менї й на думку не приходило, щоб вони коїли таку гидоту та Юду до гріха приводили.</verse>
				<verse number="36">А все ж таки нинї, так говорить Господь, Бог Ізраїля, про се місто, що ви про його провадите: Мечем і голоднечею й моровою пошестю оддається се місто на поталу цареві Вавилонському, -</verse>
				<verse number="37">Ось, я позбіраю їх знов із усїх земель, куди їх повиганяв у мойму гнїву й палкій яростї моїй і великій досадї та й верну на се місце, і дам їм жити в безпецї.</verse>
				<verse number="38">Тодї будуть вони моїм народом, я ж буду їх Богом.</verse>
				<verse number="39">І дам їм одно серце й одну путь, щоб вони по всяк час боялись мене на добро їм самим і на добро їх дїтям по них.</verse>
				<verse number="40">І вчиню з ними вічний завіт, що не одвернусь од них із моїми добродїйствами, й дам їм у серце страх передо мною, щоб не відвертались від мене.</verse>
				<verse number="41">І буду втїшатись ними, даючи їм добродїйства, й насаджу їх у сїй землї щиро, від усього серця й від усієї душі моєї.</verse>
				<verse number="42">Так бо говорить Господь: Як послав я на сей нарід усе те тяжке лихолїттє, так посилати му їм усї блага, що їм обітував.</verse>
				<verse number="43">І куповати муть ізнов поле в сїй землї, що про неї кажете: Се пустиня без людей і без скота; вона подана Халдеям на поталу;</verse>
				<verse number="44">І куповати муть поля за гроші, й записувати їх у книги, й печатати й приберати сьвідків - у землї Беняминовій і в околицях Ерусалимських, і по містах Юдиних, і по містах нагірніх і по містах подільських і по городах полуденних; бо я заверну їх назад із полону, говорить Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="33">
				<verse number="1">І надійшло знов слово Господнє до Еремії, як іще його держано в сторожовому дворі:</verse>
				<verse number="2">Так говорить Господь, - той, що сотворив землю, - Господь, що впорядив і утвердив її, - Господь імя йому:</verse>
				<verse number="3">Покликни до мене, й я обізвуся, та й обявлю тобі велике й неописане, чого досї не знав єси.</verse>
				<verse number="4">Бо так говорить Господь, Бог Ізрайлїв, про будинки в городї сьому та про палати в царів Юдейських, що їх розбурюють собі на вали до бою.</verse>
				<verse number="5">Ті, що поприходили воювати з Халдеями, - хиба на те, щоб наповнити доми трупами тих, що я їх повбиваю в гнїву мойму та в досадї моїй, і за все їх ледарство закрив лице моє від города сього,</verse>
				<verse number="6">Ось, я приложу їм плястир та цїлющі мастї, і повигоюю їх, і дам їм повний мир та й покажу вірність мою,</verse>
				<verse number="7">І верну полонян Юдиних і полонян Ізрайлевих, і владжу їх так, як було давно.</verse>
				<verse number="8">І очищу їх од усієї неправедностї їх, яку вони коїли передо мною, одпавши від мене.</verse>
				<verse number="9">І буде менї Ерусалим імям радостї, похвалою й величчю в усїх народів на землї, як почують про всї блага, які я подам йому, та здивуються й затремтять перед усїма тими добродїйствами й тим щастєм, яким їх надїлю.</verse>
				<verse number="10">Так говорить Господь: На тому займищі, що про його мовляєте: Спустошене воно, нї людини, нї скотини, - по городах Юдиних та по улицях Ерусалимських, що запустїли, стали без людей, без осадників і без скоту, -</verse>
				<verse number="11">Буде знов чути радісний і веселий гомін, сьпіви молодому князеві й молодій княгинї, голоси мовляючих: Хвалїте Господа Саваота, благий бо Господь і віковічня ласка його, та голос приносячих жертви подячні в дому Господньому; бо я приверну полонян сієї землї до давного стану, говорить Господь.</verse>
				<verse number="12">Так говорить Господь Саваот: На сьому місцї, що запустїло та без людини, без скотини, й по всїх містах його постануть знов шатра пастухів, що стерегти муть череди свої.</verse>
				<verse number="13">По городах нагірніх і по городах подолянських і по городах полуденніх, і в землї Беняминовій і в околицях Ерусалимських, і по містах Юдиних переходити муть ізнов вівцї попід руку перелїчуючого, говорить Господь.</verse>
				<verse number="14">Ось, настане час, говорить Господь, що спевню тую прихильну обітницю, що дав про дом Ізраїля і про дом Юдин:</verse>
				<verse number="15">Тих днїв і того часу зрощу з Давида пагонця праведного, - сей чинити ме суд і справедливість на землї.</verse>
				<verse number="16">В ті часи буде Юда спасен і Ерусалим жити ме в безпецї, і дадуть імя йому "Господь - оправданнє наше!"</verse>
				<verse number="17">Так бо говорить Господь: Не переведеться у Давида муж (наслїдник), що седїти має на престолї дому Ізрайлевого,</verse>
				<verse number="18">Та й у сьвященників і в левітів не переведеться муж, що стояти має передо мною, та приносити повсячасно всепалення, пускати димом приноси й порати жертву колену.</verse>
				<verse number="19">І надійшло до Еремії слово Господнє таке:</verse>
				<verse number="20">Так говорить Господь: Як не можете зрушити мій заповіт про день і мій заповіт про ніч, щоб день і ніч не приходили свого часу,</verse>
				<verse number="21">Так не можна розірвати й мій заповіт (умову) з рабом моїм Давидом, щоб не було в його наслїдника на престолї його, або з сьвященниками та левітами, слугами моїми.</verse>
				<verse number="22">Як нема лїку войнству небесному й нема міри піску морському, так намножу потомків слуги мого Давида й левітів, що менї служити мають.</verse>
				<verse number="23">І надійшло до Еремії слово Господнє таке:</verse>
				<verse number="24">Чи ти не чуєш, що ті люде говорять: Та ж ті дві родини, що собі Господь був вибрав, він повідкидав! а тим вони нехтують нарід мій, наче б він уже не був народом ув очах моїх?</verse>
				<verse number="25">То ж так говорить Господь: Як я мого заповіту про день і ніч і уставів неба й землї твердо не поставив,</verse>
				<verse number="26">То й рід Яковів і Давида, слуги мого, я відкину, щоб не брати вже владик із його роду над потомками Авраама, Ізаака й Якова; ой нї; я переведу їх із полону і змилосерджуся до них.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="34">
				<verse number="1">Слово, що надійшло від Господа до Еремії тодї, як Навуходонозор, царь Вавилонський, і все військо його й усї земні царства, піддані під руку його, воювали проти Ерусалиму й проти всїх міст його:</verse>
				<verse number="2">От що говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Ійди й промов до Седекії, царя Юдейського й скажи йому: Так говорить Господь: Ось, я подаю город сей на поталу цареві Вавилонському, а сей пустить його пожаром;</verse>
				<verse number="3">І ти сам не уйдеш рук його і попадешся йому в руки, й очі твої дивитись муть ув очі цареві Вавилонському, і говорити ме він з тобою устами до уст, та й пійдеш у Вавилон.</verse>
				<verse number="4">Тілько ж вислухай слово Господнє, Седекіє, царю Юдейський! Так говорить про тебе Господь: Ти не вмреш од меча:</verse>
				<verse number="5">Ти помреш в супокою, і як по отцях твоїх, прежніх царях, пускали димом пахощі, так і по тобі палити муть і голосити: Ой володарю! я бо вирік се слово, говорить Господь.</verse>
				<verse number="6">І переповів Еремія пророк Седекії, цареві Юдейському, всї цї слова в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="7">Тим часом військо царя Вавилонського воювало проти Ерусалиму, та проти инших міст Юдейських, що ще цїлі остались, проти Лахису, та Азеки; одні бо сї зоставались ізміж городів Юдиних, як городи утверджені.</verse>
				<verse number="8">Слово, що надійшло від Господа до Еремії послї того, як царь Седекія вчинив умову з усїм людом у Ерусалимі, щоб оповістити волю невольникам,</verse>
				<verse number="9">Щоб кожен пустив на волю раба свого й рабиню свою, Єврея й Єврейку, щоб нїхто свого земляка Юдея не держав за невольника,</verse>
				<verse number="10">І послухали всї князї й усї люде, що вчинили вмову, щоб пустити на волю кожному свого раба й кожному свою рабиню, щоб нїхто вже не держав їх за невольників, і згодились на се й повипускали.</verse>
				<verse number="11">Опісля же надумались і почали знов брати рабів і рабинь, що їх були пустили на волю і поробили їх силоміць невольниками й невольницями.</verse>
				<verse number="12">І надійшло слово Господнє від Господа до Еремії таке:</verse>
				<verse number="13">Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Я вчинив був завіт із отцями вашими, як вивів їх із землї Египецької, з дому неволї, й установив:</verse>
				<verse number="14">Як упливе сїм років, пускайте на волю кожен свого земляка-Єврея, що тобі продано. Шість лїт нехай він служить тобі, а потім пусти його од себе на волю. Батьки же ваші не послухали мене й не прихилили уха свого.</verse>
				<verse number="15">Нинї ви обернулись і вчинили були праведне перед очима моїми, оповістивши кожен волю ближньому свому, та й вчинили завіт передо мною в домі, що названо його імям моїм;</verse>
				<verse number="16">Опісля же надумались, і збезчестили імя моє, забравши назад кожен раба свого й кожен рабиню свою, що повипускали були на волю, куди їх серцю любо, й робите їх вашими рабами й рабинями.</verse>
				<verse number="17">Тим же то так говорить Господь: Не послухали ви мене, як річ була про те, щоб кожний оповістив волю братові свойму й ближньому свойму; за се ж, говорить Господь, оповіщаю я вам волю й відпускаю вас на меч, на морову заразу та голоднечу, й пущу вас у ростіч по всїх царствах земних;</verse>
				<verse number="18">І віддам тих, що переступили завіт мій та не додержали слів завіту, що на його пристали перед лицем мо- їм, розтявши назимка на двоє й пройшовши проміж половинами його, -</verse>
				<verse number="19">Князїв Юдиних і старшину Ерусалимську, скопцїв і сьвященників і ввесь люд країни, що проходили проміж половинами з телця,</verse>
				<verse number="20">Подам їх на поталу ворогам їх і на поталу тим, що на їх душу настають, і буде труп їх жиром піднебесному птаству й польовому зьвіррю.</verse>
				<verse number="21">Седекію, царя Юдейського, й князїв його подам на поталу ворогам їх, і в руки настаючих на життє їх і на поталу військові царя Вавилонського, що тепер відступило від вас.</verse>
				<verse number="22">Ось, я прикажу, говорить Господь, і заверну їх ід сьому місту, а вони нападуть на його й опанують його й пустять його на пожар, а городи Юдині оберну в безлюдну пустиню.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="35">
				<verse number="1">Слово, що надійшло від Господа до Еремії за Йоакима Йосієнка, царя Юдейського:</verse>
				<verse number="2">Ійди до родини Рехавіїв і поговори з ними та й приведи їх до Господнього дому, в одну сьвітлицю, і дай їм пити вина.</verse>
				<verse number="3">Я взяв Язанїю, сина Еремії Авазинїєнкового, з його братами й з усїма його синами й усю родину Рехавіївську,</verse>
				<verse number="4">Та й привів їх до Господнього дому, в сьвітлицю синів Анана Годолїєнка, Божого чоловіка, що була коло сьвітлицї князївської, над сьвітлицею Маасеїною Селуменковою, придверника;</verse>
				<verse number="5">І поставив я перед Рехавіївською родиною повні чаші вина й збанки, й промовив до них: Пійте вино.</verse>
				<verse number="6">Та вони відказали: Вина ми не пємо, бо Йонадав Рехавенко, наш предок, дав нам заповіт, сказавши: Не пийте вина нї ви самі, нї дїти ваші по віки.</verse>
				<verse number="7">Та й домів не будуйте й насїння не сїйте, й виноградників не насаджуйте, й не майте їх, а жийте в наметах, поки й віку вашого, щоб вам довго прожити на сїй землї, де ви лиш - приходнї.</verse>
				<verse number="8">І ми послухали наказу предка нашого Йонадава Рехавенка в усьому, що він повелїв нам, щоб не пити вина ввесь вік наш, - ми й жінки наші, сини наші й дочки наші, -</verse>
				<verse number="9">Та щоб не будувати хат на пробуток; і нема в нас нї виноградників, нї поля, нї засїву.</verse>
				<verse number="10">І живемо ми в наметах, і слухаємо й чинимо все, що повелїв нам предок наш Йонадав.</verse>
				<verse number="11">Як же напав на сю країну Навуходонозор, царь Вавилонський, тодї сказали ми собі: Нумо, схоронїмося в Ерусалим перед військом Халдейським і перед військом Сирийським, і так ми тепер живемо в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="12">І надійшло слово Господнє до Еремії таке:</verse>
				<verse number="13">Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Ійди та скажи мужам Юдиним і осадникам Ерусалимським: Чи вже ж ви не наберете собі з сього науки, щоб слухати слів моїх? говорить Господь.</verse>
				<verse number="14">Слова Йонадавові Рехавенкові, що наповідав потомків своїх, не пити вина, заховуються; і вони не пють по сей день, бо слухають заповіту предка свого; а я говорив вам безнастанно, говорив від досьвітку, - та ви не слухали мене.</verse>
				<verse number="15">Надто я раз-по-раз посилав до вас усїх моїх рабів, пророків, і говорив: Звернїте бо кожен із ледачої стежки своєї та поправтесь ув учинках ваших, і не ходїте за иншими богами, щоб їм служити, - а жити мете собі на землї, що я надїлив вам і отцям вашим. Та ви не нахиляли уха й не слухали мене.</verse>
				<verse number="16">Позаяк потомки Йонадавові, Рехавенки, виповняють заповіт предка свого, що він дав їм, а сей люд мене не слухає,</verse>
				<verse number="17">То Господь, Бог Саваот, Бог Ізраїля, так говорить: Пошлю оце на Юдею й на всїх осадників Ерусалимських усе те лихолїттє, що я вирік на них; за те, що я говорив їм, а вони не слухали, я кликав їх, а вони не озивались.</verse>
				<verse number="18">До родини ж Рехавійської сказав Еремія: Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: За те, що ви додержували заповіт Йонадавів, предка вашого, й так усе чините, як він вам повелївав, -</verse>
				<verse number="19">За те, так говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля, - не переведеться в Йонадава Рехавенка потомок, що стояти ме перед лицем моїм по всяк час.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="36">
				<verse number="1">У четвертому роцї Йоакимовому, царя Юдейського, надійшло від Господа слово до Еремії:</verse>
				<verse number="2">Возьми книговий звиток та й посписуй в йому всї слова, що я тобі говорив про Ізраїля й про Юду й про всї народи з того часу, як я почав говорити тобі, з часів Йосіїних та й по сей день;</verse>
				<verse number="3">Може дом Юдин, почувши про всї нещастя, які я задумав на них наслати, вернеться кожен із ледачої своєї дороги, - нехай би я простив неправедність їх, і гріхи їх.</verse>
				<verse number="4">І прикликав Еремія Варуха Нирієнка, й вписав Варух у книговий звиток, так як йому Еремія проказував всї слова Господнї, які він йому говорив.</verse>
				<verse number="5">І наказав Еремія Варухові так: Мене заперто і не можу пійти в дом Господень;</verse>
				<verse number="6">Так ійди ти, й прочитай із книгового звитка написані з уст моїх слова Господнї голосно перед народом в день посту; та й перед усїма Юдеями, що поприходять із городів своїх, прочитай їх на голос.</verse>
				<verse number="7">Може вони стануть засилати покірні молитви перед лице Господнє і кожне з них вернеться з ледачої дороги своєї; бо великий гнїв і досаду обявив (менї) Господь на сей нарід.</verse>
				<verse number="8">І вчинив Варух Нирієнко все, що повелїв йому пророк Еремія, щоб слова Господнї, написані в звитку, прочитати в дому Господньому.</verse>
				<verse number="9">У пятому ж роцї Йоакимовому Йосієнковому, царя Юдейського, в девятому місяцї, оповіщено піст перед лицем Господнїм всьому людові в Ерусалимі й усьому народові, що поприходив із городів у Ерусалим.</verse>
				<verse number="10">І перечитав Варух перед усїм народом слова Ереміїні в дому Господньому, в сьвітлицї писаря Гемарії Сафаненка, на верхньому подвіррі, коло ввіходу в нові ворота в дому Господньому.</verse>
				<verse number="11">А Михей Гемарієнко Сафаненко, вислухавши всї слова Господнї, написані в книзї,</verse>
				<verse number="12">Пійшов у царську палату, в будинок писарів, а там седїли всї князї: царський писарь Елисам, і Делаїя Семаїєнко, й Елнатан Ахборенко, й Гемарія Сафаненко, й Седекія Ананїєнко, й усї князї;</verse>
				<verse number="13">І переповів їм Михей усї слова, що чув, як Варух читав звиток голосно перед народом.</verse>
				<verse number="14">Тодї послали всї князї до Варуха - Егудїя Натанїєнка, сина Селеміїного, сина Хусіїного, сказати йому: Возьми звиток, що читав єси людові, та й приходь. І взяв Варух Нирієнко звиток в свою руку, й прийшов до них.</verse>
				<verse number="15">Вони сказали йому: Сїдай і прочитай нам на голос; і Варух прочитав їм голосно.</verse>
				<verse number="16">Вислухавши ж вони всї слова, поглядали з переляком один на одного та й кажуть Варухові: Нам би конче переказати цареві всї оцї слова.</verse>
				<verse number="17">І поспитали в Варуха: Розкажи ж нам, як ти списав всї слова цї з його уст?</verse>
				<verse number="18">І відказав їм Варух: Він промовляв менї устами всї 'цї слова, я ж писав їх у книзї чернилом.</verse>
				<verse number="19">І сказали князї Варухові: Ійди й сховайся, ти й Еремія, так щоб нїхто не знав, де ви.</verse>
				<verse number="20">Потім подались до царя у двір, зоставивши звиток у сьвітлицї царського писаря Елисама, та й розповіли цареві всю справу.</verse>
				<verse number="21">І послав царь Егудїя по книгу, і взяв її сей із будинку царського писаря Елисама; й читав її Егудїй наголос перед царем і всїма князями, що стояли навкруги царя.</verse>
				<verse number="22">Царь же перебував під той час, - се було в девятому місяцї - в зимовому дворі, а перед ним горів жар у кітлику.</verse>
				<verse number="23">Що разу, як Егудїй перечитав два чи три листки, одрізував він їх писарським ножиком і кидав на огонь у кітлику, аж покіль увесь звиток ізгорів на огнї.</verse>
				<verse number="24">Та не збоялись і не роздерли на собі одежі нї царь, нї всї його слуги, що вислухали всї 'цї слова.</verse>
				<verse number="25">І хоч Елнатан і Делаїя й Гемарія царя благали не палити звитка, то він їх не послухав.</verse>
				<verse number="26">Ба ще й повелїв царь Ерамеїлові Амелехенкові, і Сераїї Азриїленкові та Селемії Авдиїленкові спіймати Варуха, писаря, і Еремію, пророка; та Господь охоронив їх.</verse>
				<verse number="27">І надійшло слово Господнє до Еремії, після того, як царь спалив звиток із тими словами, що посписував їх Варух із уст Ереміїних, і сказано йому:</verse>
				<verse number="28">Возьми собі другого звитка та й спиши на йому всї слова, що були на першому звиткові, що його спалив Йоаким, царь Юдейський;</verse>
				<verse number="29">І скажи про Йоакима, царя Юдейського, так: Ось що говорить Господь: Спалив єси того звитка, кажучи: На що ти написав в йому, що царь Вавилонський певно прийде й землю сю звоює, а люде й скотину в їй повигублює? -</verse>
				<verse number="30">Тим же то говорить Господь про Йоакима, царя Юдейського, так: Не мати ме він потомка, що седїв би на Давидовому престолї, і лежати ме труп його, кинутий на дневну спеку й на ночну холоднечу;</verse>
				<verse number="31">І скараю його й рід його й слуги його за їх неправедність, і пошлю на їх і на осадників Ерусалимських і на всїх мужів Юдейських усе лихо, що вирік на них, а вони того не слухали.</verse>
				<verse number="32">І взяв Еремія другого звитка та й передав його писареві Варухові Нирієнкові, а сей списав на йому всї слова тої книги, що її спалив Йоаким, царь Юдейський, так як проказував йому Еремія, - надто ж іще добавлено до того многі такі ж слова.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="37">
				<verse number="1">Намість Ехонїї Йоакименка царював Седекія Йосієнко, що його Навуходонозор, царь Вавилонський, настановив царем над землею Юдейською.</verse>
				<verse number="2">Та нї він, нї слуги його, нї осадники країни не слухали слів, що Господь говорив через пророка Еремію.</verse>
				<verse number="3">І послав царь Седекія Елухала Селемієнка та сьвященника Софонїю Маасеєнка до пророка Еремії, щоб йому сказали: Благай за нас Господа, Бога нашого.</verse>
				<verse number="4">Еремія ходив іще тодї по волї серед люду, бо його ще не посаджено в темницю.</verse>
				<verse number="5">Тим часом військо Фараонове вирушило з Египту, а Халдеї, що облягали Ерусалим, довідавшись про те, відступили від Ерусалиму.</verse>
				<verse number="6">І надійшло слово Господнє до пророка Еремії таке:</verse>
				<verse number="7">Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Ось як скажіть цареві Юдейському, що послав вас до мене поспитати: - Військо Фараонове, що двинуло вам на підмогу, вернеться зараз у Египет, у свою землю,</verse>
				<verse number="8">А Халдеї вернуться знов, щоб сей город облягти; вони й опанують його й пустять на пожар.</verse>
				<verse number="9">Ще ж так говорить Господь: Не зводїте самі себе, думаючи: Халдеї конче відійдуть од нас, бо вони не відійдуть;</verse>
				<verse number="10">А коли б і все військо Халдейське, що вас воює, ви побили, та й зостались би у них лиш самі ранені, так і ті повставали б, кожен із свого намету, та й пустили б сей город на пожар.</verse>
				<verse number="11">Між тим, як військо Халдейське через наступ Фараонової військової потуги одступило від Ерусалиму,</verse>
				<verse number="12">Покинув Еремія Ерусалим і подався в землю Беняминову, щоб там схоронитись між людом.</verse>
				<verse number="13">Як же дойшов до Беняминової брами, старший сторож, на імя Іреїя Селемієнко, сина Аннїїного, з'упинив пророка Еремію, кажучи: Ти хочеш перекинутись до Халдеїв?</verse>
				<verse number="14">Еремія ж сказав: Се неправда, не хочу я перебігати до Халдеїв. Та сей не вважав на те, і взяв Іреїя Еремію та й повів до князїв.</verse>
				<verse number="15">І запалали князї гнївом на Еремію, побили його та й посадили в темницю, в будинку в писаря Йонатана, що його обернено на темницю.</verse>
				<verse number="16">Еремія зступив у темничну яму й пересидїв там багато днїв.</verse>
				<verse number="17">Царь же Седекія послав узяти його звідти. І спитав його царь у своїх палатах потай усїх, і промовив: Чи нема якого слова од Господа? Еремія відказав: Є, і додав: Подасть він тебе на поталу цареві Вавилонському.</verse>
				<verse number="18">І сказав іще Еремія цареві: Чим провинив я тобі й слугам твоїм і сьому людові, що ви мене засадили в тюрму?</verse>
				<verse number="19">Та й де тепер ваші пророки, що вам пророкували та договорювали: Царь Вавилонський не прийде на вас і на сю країну?</verse>
				<verse number="20">Тепер же вислухай мене, мій добродїю й царю: нехай моє благаннє дійде до твого слуху; не вертай мене в будинок писаря Йонатана, щоб менї там не вмерти.</verse>
				<verse number="21">І поведено тодї Еремію, по повелїнню царя Седекії, у вартовий двір у неволю, й давано йому по буханцеві хлїба на день із пекарської улицї, покіль не поїдено ввесь хлїб у городї. І так пробував Еремія в вартовому дворі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="38">
				<verse number="1">І почули Сафатія Маттаненко, та Годолїя Пасхоренко та Юхал Селемієнко, та Пасхор Малхієнко, слова, що говорив Еремія до всього люду, кажучи:</verse>
				<verse number="2">Так говорить Господь: хто зостанеться в сьому містї, той умре од меча, од голоднечі й од морової пошестї; хто ж оддасться Халдеям, той врятується з душею, й мати ме душу свою замість здобичі, й буде жити.</verse>
				<verse number="3">Так говорить Господь: Напевно буде місто се подане війську царя Вавилонського на поталу, й він опанує його.</verse>
				<verse number="4">Тодї сказали князї цареві: Нехай би вже раз убито сього чоловіка на смерть; він же ж одіймає завзяттє в військових людей, що в сьому містї ще зостались, та й ослаблює руку в усього народу, провадючи такі слова; сей бо чоловік бажає не добра народові, а тілько лиха.</verse>
				<verse number="5">І сказав царь Седекія: Ось він і в ваших руках; царь бо не вдїє нїчого проти вас.</verse>
				<verse number="6">І взяли вони Еремію та й укинули в яму в Малхії Амалехенка, на вартовому дворі, і спустили туди Еремію на поворозках; а в ямі тій не було води, тілько багно, й загряз Еремія в багно.</verse>
				<verse number="7">І довідався Авдемелех Етіопій, один ізміж скопцїв у царських палатах, що Еремію вкинуто в яму, - а царь седїв тодї у Беняминових воротах, -</verse>
				<verse number="8">І вийшов Авдемелех із царського дому та й так промовив до царя:</verse>
				<verse number="9">Мій добродїю й царю! погано вчинили ті люде, заподїявши таке пророкові Еремії, та вкинувши його в яму; та ж він умре там із голоду, бо вже нема хлїба в містї.</verse>
				<verse number="10">І повелїв царь Етіопієві Авдемелехові: Возьми звідсї трийцять чоловіка з собою та витягни Еремію з ями, покіль не вмер.</verse>
				<verse number="11">Авдемелех узяв із собою людей і ввійшов у царський дім під коморою, набрав ізвідти старих платків та непотрібних лахів, і спустив їх на поворозах Еремієві в яму.</verse>
				<verse number="12">І кликнув Етіопій Авдемелех до Еремії: Ось, попідкладуй ганчірки з сієї драної та порваної одежі собі попід пахи рук своїх, під мотуззє! І зробив так Еремія.</verse>
				<verse number="13">І потягли Еремію на поворозах і витягли його з ями, й пробував Еремія на вартовому дворі.</verse>
				<verse number="14">Тодї покликав царь Седекія до себе пророка Еремію через третий увіхід в дом Господень та й сказав царь Седекія до Еремії: Поспитаю в тебе про дещо; та не затаюй від мене нїчого.</verse>
				<verse number="15">Еремія відказав цареві: Та чи ти не вбєш мене, як тобі все скажу? та хоч і дам тобі раду, то ти не послухаєш мене.</verse>
				<verse number="16">І забожився царь Седекія перед Еремією тайкома: Так певно, як живе Господь, що сотворив нашу душу, не вбю тебе та й не подам у руки тим, що важать на твою душу.</verse>
				<verse number="17">Тодї сказав Еремія цареві Седекії: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Коли вийдеш до князїв царя Вавилонського, то й врятуєш душу свою, й города сього не пустять на пожар, та й зостанетесь ти й дом твій в живих:</verse>
				<verse number="18">Коли ж не віддаси себе князям царя Вавилонського, город сей буде подан Халдеям на поталу, й вони пустять його з огнем, і сам ти не уйдеш рук їх.</verse>
				<verse number="19">І сказав царь Седекія до Еремії: Боюсь тих Юдеїв, що попереходили до Халдеїв, щоб мене не видано в їх руки, та щоб не висьмівали мене.</verse>
				<verse number="20">Еремія ж сказав: Не видадуть; послухай тілько голосу Господнього в тому, що я говорю тобі, а буде тобі добре й зостанешся живий.</verse>
				<verse number="21">Коли ж затнешся віддатись, то ось тобі слово, що явив менї Господь:</verse>
				<verse number="22">Ось, все жіноцтво, що позоставалось у палатах в царя Юдейського, одведуть до князїв царя Вавилонського, й самі вони скажуть: Ошукали тебе дорадники твої та й переважили; твої ноги загрязли в болотї, а вони поодвертались від тебе, -</verse>
				<verse number="23">Усї твої жени й дїти одведуть до Халдеїв, і сам ти не уйдеш із рук у них; тебе спіймають та й оддадуть у руки Вавилонському цареві, а город сей пустять пожаром.</verse>
				<verse number="24">І сказав тодї Седекія до Еремії: Щоб нїхто не знав про сю розмову; тодї ти не вмреш;</verse>
				<verse number="25">Коли ж би князї довідались, що я розмовляв з тобою та прийшли й казали: Скажи лишень, що говорив єси цареві, не закривай перед нами, а ми не віддамо тебе на смерть, - та що говорив тобі царь,</verse>
				<verse number="26">Так скажеш їм: Я благав царя, щоб не завернуто мене в Йонатанів будинок, щоб я там не вмер.</verse>
				<verse number="27">Та й справдї прийшли таки всї князї до Еремії та й розпитували в його; він же відказав так само, як повелїв йому царь, і вони пійшли від його мовчки, бо нїхто не взнав, що він сказав цареві.</verse>
				<verse number="28">І седїв Еремія у вартовому дворі аж до того дня, як опановано Ерусалим. І звойовано Ерусалим.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="39">
				<verse number="1">У девятому роцї Седекіїному, царя Юдейського, в десятому місяцї, прибув Навуходонозор, царь Вавилонський, з усією військовою силою своєю під Ерусалим, та й обляг його.</verse>
				<verse number="2">А в одинайцятому роцї Седекіїному, четвертого місяця, девятого дня було місто взяте.</verse>
				<verse number="3">І ввійшли в його князї царя Вавилонського та й розложились коло середніх воріт: Нергал-Шарезер, Самгар-Нево, Сарсехим, старший між скопцями, Ребмаг, старший над магами, з усїма иншими князями царя Вавилонського.</verse>
				<verse number="4">Як же їх побачили Седекія, царь Юдейський, й усї військові люде - то й повтїкали, й вийшли в ночі з міста через царський сад воротами між двома мурами та й подались на дорогу в степ.</verse>
				<verse number="5">Та військо Халдейське погнало за ними й догнало Седекію на степах Ерихонських; і взяли його та й повели до Навуходонозора, царя Вавилонського, в Ривлу, в землю Емат, і вирік той засуд над ним:</verse>
				<verse number="6">І повелїв царь Вавилонський у Ривлі позаколювати всї сини Седекіїні перед очима в його, та й усїх вельмож Юдейських велїв позаколювати царь Вавилонський;</verse>
				<verse number="7">Седекію ж звелїв ослїпити й закувати в кайдани, щоб відвести його в Вавилон.</verse>
				<verse number="8">Палату ж царську й будинки люду попалили Халдеї огнем, а мури Ерусалимські порозвалювали.</verse>
				<verse number="9">Останок же люду, що ще находився в містї, й тих, що поперебігали до його, і всїх прочих перевів начальник прибічників Навузардан у Вавилон.</verse>
				<verse number="10">Убогих же людей, що нїчого не мали, полишив Навузардан, начальник прибічників, у землї Юдейській та й понадїляв їм виноградники й поля.</verse>
				<verse number="11">А про Еремію видав Навуходонозор, царь Вавилонський, такий приказ Навузарданові, начальникові прибічників:</verse>
				<verse number="12">Возьми його, опікуйся ним і не чини йому нїчого лихого, а обходися з ним по його бажанню, яке він тобі виявить.</verse>
				<verse number="13">І послав Навузардан, старший над прибічниками, та Навузазван, старший над скопцями, й Нергалшарезер, старшина над магами, й усї князї царя Вавилонського,</verse>
				<verse number="14">І взяли Еремію з вартового двору та й передали його Годолїї Ахикаменкові Сафаненкові, щоб пустили його домів. І зостався він і жив серед люду.</verse>
				<verse number="15">До Еремії ж надійшло, як він іще пробував у темничньому дворі, таке слово Господнє:</verse>
				<verse number="16">Ійди й скажи Авдемелові Етіопієві: Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: Оце я спевню слова мої про се місто, - йому на лихо, а не на доро, й спевняться вони свого дня перед очима в тебе.</verse>
				<verse number="17">Тебе ж я того дня врятую, говорить Господь, і не подам тебе на поталу тим людям, що ти їх боішся.</verse>
				<verse number="18">Нї, дам тобі втекти, й не поляжеш од меча, й буде тобі душа твоя намість здобичі, за те, що ти вповав на мене, сказав Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="40">
				<verse number="1">Слово, що надійшло від Господа до Еремії, як звелїв його Навузардан, старший над прибічниками, відпустити з Рами, куди взяв був його, закованого в кайдани разом із другими полонянами з Ерусалиму й Юдеї, що їх переводжено в Вавилон.</verse>
				<verse number="2">Старший над прибічниками взяв Еремію та й сказав йому: Господь, Бог твій, вирік се лихо на се місце.</verse>
				<verse number="3">І послав його й учинив так, як сказав; бо ви провинили Господеві й не слухали голосу його, та за те й сталось вам воно.</verse>
				<verse number="4">Оце ж визволяю тепер тебе з ланцюгів, що на руках у тебе; коли хочеш ійти зо мною у Вавилон, - ійди, а я дбати му про тебе. Коли ж тобі не до вподоби йти зо мною в Вавилон, - лишайся. Дивись, уся земля перед тобою: куди вподобаєш ійти, туди й ійди.</verse>
				<verse number="5">Та нїм відійшов, добавив Навузардан: Ійди до Годолїї Ахикаменка Сафаненка, що його царь Вавилонський поставив намісником над містами Юдейськими, та й пробувай з ним серед люду, або йди, куди тобі любо. І дав йому старший над прибічниками страви й гостинця та й відпустив його.</verse>
				<verse number="6">І прийшов Еремія до Годолїї Ахикаменка в Массифу, й пробував із ним серед люду, що позостався в країнї.</verse>
				<verse number="7">Як уся військова старшина, що була в полі, й їх товариші довідались, що царь Вавилонський поставив намісником у краю Годолїю Ахикаменка й передав йому чоловіків і жіноцтво й дїтвору, та й тих убогих, що не переведено в Вавилон, -</verse>
				<verse number="8">Прийшли вони до Годолїї в Массифу, - а то: Ісмаїл Натанїєнко, та Йоанан і Йонатан Кареєнки, та Сераїя Танасметенко, та сини Офині з Нетофати, та Езонїя Махатенко, - вони й їх люде.</verse>
				<verse number="9">І поклявся їм Годолїя Ахикаменко Сафаненко, - їм і їх людям, говорючи: Не страхайтесь служити Халдеям; пробувайте в краю й служіть цареві Вавилонському, то й буде вам добре;</verse>
				<verse number="10">А я жити му в Массифі, щоб заступатись за вас перед Халдеями, що приходити муть до нас; ви ж тим часом збірайте виноград, овощ, оливки та прячте в сховища ваші, та й живіте собі в городах ваших, що їх посїли.</verse>
				<verse number="11">Та й прочі Юдеї, що находились у Моабі та проміж Аммонїями та в Едомі й по всїх инших країнах, перечувши, що царь Вавилонський полишив останок Юдеїв і поставив над ними Годолїю Ахикаменка Сафаненка, -</verse>
				<verse number="12">Повертались усї отті Юдеї з усїх займищ, куди були порозбігались, і прийшли в землю Юдейську до Годолїї в Массифу, та й зібрали винограду й овощу дуже багато.</verse>
				<verse number="13">Йоанан же Кареєнко й уся військова старшина, що пробували в полі, поприходили до Годолїї в Массифу</verse>
				<verse number="14">І сказали йому: Чи знаєш, що Ваалис, царь Аммонїйський, послав Ісмаїла Натанїєнка, вбити тебе? Годолїя ж Ахикаменко не йняв їм віри.</verse>
				<verse number="15">Тодї сказав Йоанан Кареєнко Годолїї в Массифі: Дозволь менї, я пійду й вбю Ісмаїла Натанїєнка, так що нїхто сього не знати ме. Чого допускати, щоб він убив тебе, та щоб усї Юдеї, що позбірались до тебе, знов порозбігались та погинув увесь останок Юдин?</verse>
				<verse number="16">Годолїя ж Ахикаменко відказав Йоананові: Не чини сього, бо ти говориш неправду на Ісмаїла.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="41">
				<verse number="1">У сьомому місяцї прибув Ісмаїл Натанїєнко Елисаменко, що був царського роду, а з ним вельможі царя, та ще десять чоловіка, до Годолїї Ахикаменка в Массифу й трапезували вони з ним укупі в Массифі.</verse>
				<verse number="2">І встав Ісмаїл Натанїєнко й десять чоловіка, що з ним були, та й убили Годолїю Ахикаменка Сафаненка мечем, - заподїяли смерть тому, що його царь Вавилонський намісником у країнї поставив.</verse>
				<verse number="3">Побив Ісмаїл так само й усїх Юдеїв, що були в Массифі при йому, при Годолїї, і Халдеїв, що там знаходились, - людей військових.</verse>
				<verse number="4">На другий день по вбийстві Годолїї, як ще нїхто про те не довідавсь,</verse>
				<verse number="5">Прибули з Сихему, Силому й Самариї, вісїмдесять чоловіка, з обголеними бородами й роздертою одїжжю, і поранені, з приносами й кадилом у руках, щоб їх принести в жертву на Господньому місцї.</verse>
				<verse number="6">Зустріч їм вийшов Ісмаїл Натанїєнко з Массифи, плачучи, а, зустрівши їх, сказав: Ійдїте до Годолїї Ахикаменка.</verse>
				<verse number="7">Скоро ж вони ввійшли в город, повбивав їх Ісмаїл Натанїєнко та й повкидав у яму, - він і ті люде, що при йому були.</verse>
				<verse number="8">Були ж між ними (побитими) десятеро таких, що казали Ісмаїлеві: Не вбивай нас, бо в нас доволї запасів на полі, пшеницї й ячменю, олїї й меду. І він здержався та й не повбивав їх із браттєм.</verse>
				<verse number="9">Яма ж, що в її Ісмаїл повкидав усї трупи побитих через Годолїю людей, була та сама, що викопав царь Аса в обороні проти Вааса, царя Ізраїлського; її ж то й наповнив Ісмаїл Натанїєнко побитими.</verse>
				<verse number="10">Тодї позаймав Ісмаїл у полонь увесь останок люду, що був у Массифі, - царівен і ввесь люд, що Навузардан, старший над прибічниками, передав Годолїї Ахикаменкові, - (сих позаймав Ісмаїл Натанїєнко) та й пійшов у дорогу до Аммонїїв.</verse>
				<verse number="11">Як же довідався Йоанан Кареєнко й вся військова старшина, що була при йому, про всї злочини, що вкоїв Ісмаїл Натанїєнко,</verse>
				<verse number="12">Узяли вони всїх людей своїх та й метнулись воювати Ісмаїла Натанїєнка, й наздогнали його коло великого ставу під Габаоном.</verse>
				<verse number="13">Коли ввесь люд, що йшов із Ісмаїлом, побачив Йоанана Кареєнка з усією військовою старшиною, що була при йому, зрадїли,</verse>
				<verse number="14">І всї, що позаймав Ісмаїл із Массифи в полонь, повернулись та й перейшли до Йоанана Кареєнка.</verse>
				<verse number="15">Тим часом Ісмаїл Натанїєнко кинувся з восьма чоловіками та й утїк до Аммонїїв.</verse>
				<verse number="16">Тодї Йоанан Кареєнко й вся військова старшина, що була при йому, забрали ввесь останок люду, що позаймав був Ісмаїл Натанїєнко з Массифи, вбивши Годолїю Ахикаменка, - людей дорослих, військових, жіноцтво й дїтвору й скопцїв, що завернув із Габаону,</verse>
				<verse number="17">І рушили вони та й з'упинились на попас у Химамі, по сїм боцї Бетлеєму, щоб звідти двинути далїй у Египет</verse>
				<verse number="18">Задля Халдеїв, боялись бо їх, що Ісмаїл Натанїєнко вбив Годолїю Ахикаменка, що його царь Вавилонський поставив був намісником у землї Юдейській.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="42">
				<verse number="1">І приступила вся військова старшина з Йоананом Кареєнком і Езанїєю Гошаїєнком й усїм людом од малого до великого,</verse>
				<verse number="2">І сказали до пророка Еремії: Нехай упаде наша просьба перед лице твоє; помолись Господеві, твойму Богові, за ввесь останок сей, бо нас тілько трохи з множества зосталось, як се очі твої бачать, -</verse>
				<verse number="3">Нехай нам Господь, Бог твій, укаже дорогу, якою йти нам, і навчить, що нам чинити.</verse>
				<verse number="4">І відказав їм пророк Еремія: Чую, помолюся Господеві, Богу вашому, як бажаєте, й з'ясую вам увесь відказ, який дасть вам Господь. Нї слова не втаю од вас.</verse>
				<verse number="5">І сказали вони до Еремії: Господь нехай буде сьвідком вірностї й правди між нами й тобою, що ми чинити мем усе те, з чим пошле тебе до нас Господь, Бог твій:</verse>
				<verse number="6">Чи легке, чи тяжке воно буде, ми послухаєм голосу Господа, Бога нашого, що до його ми тебе оце посилаємо, щоб нам добре було, як послухаємо голосу Господа, Бога нашого.</verse>
				<verse number="7">Як уплило ж десять день, надійшло слово Господнє до Еремії.</verse>
				<verse number="8">Він покликав перед себе Йоанана Кареєнка з усією військовою старшиною й з усїм людом од найменшого до найстаршого,</verse>
				<verse number="9">І сказав їм: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв, що до його ви посилали мене, щоб зложити перед ним молитву вашу:</verse>
				<verse number="10">Коли зостанетесь у сїй землї, так я вас побудую, а не повалю, насаджу вас і не повириваю, жалую бо вас задля тих злиднїв, які допустив на вас.</verse>
				<verse number="11">Не бійтесь царя Вавилонського, що його тепер лякаєтесь, говорить Господь, я бо з вами, щоб вам помагати й вас із рук його рятувати.</verse>
				<verse number="12">Я буду милосердним до вас, і поверну вас у вашу землю.</verse>
				<verse number="13">Коли ж ви скажете: Не хочемо жити в сїй землї, та й не послухаєте заповідання Господа, Бога вашого, а скажете:</verse>
				<verse number="14">Нї, пійдемо таки в землю Египецьку, там не будемо бачити війни й не чути гуку трубнього та й не будемо голодувати, й там ми хочемо жити, -</verse>
				<verse number="15">Так чуйте слово Господнє, ви, останок Юди: Так говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Коли ви справдї обернете лиця ваші, щоб ійти в Египет та й пійдете туди, щоб там пробувати,</verse>
				<verse number="16">То меч, що ви його лякаєтесь, наздогонить вас там у землї Египецькій, і голоднеча, що її лякаєтесь, пійде слїдом за вами в Египет, і там ви погинете.</verse>
				<verse number="17">Та й усї, що наважились ійти в Египет, щоб там жити, поляжуть од меча, голоднечі й морової пошестї, і нїхто з них не зостанеться й не втече від того лиха, що пошлю на них.</verse>
				<verse number="18">Так бо говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: Так само, як вилився мій гнїв палкий на осадників Ерусалимських, так пролиється досада моя на вас, коли пійдете в Египет; і зробитесь ви прокляттєм і острахом, наругою й сьміховищем, і не бачити вам уже землї сієї.</verse>
				<verse number="19">Так, - Господь заповів вам, ти, останку Юдин: Не ійдїть у Египет; затямте ж собі добре, що й я вас остерігав нинї;</verse>
				<verse number="20">Ви бо прогрішились проти себе самих; ви посилали мене до Господа, Бога вашого, мовляючи: Помолися за нас Господеві, Богу нашому, й вияви нам усе, що скаже Господь, Бог наш, а ми те вчинимо.</verse>
				<verse number="21">Оце ж я вам виявив нинї, та ви не хочете послухати слова Господа, Бога нашого й того всього, з чим він послав мене до вас.</verse>
				<verse number="22">То ж знайте, що поляжете від меча, голоднечі й морової пошестї в тому місцї, куди захотїли йти, щоб там пробувати.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="43">
				<verse number="1">Як же переказав Еремія всьому людові слова Господа, Бога їх, - всї ті слова, що з ними послав його Господь, Бог їх, до них,</verse>
				<verse number="2">Тодї сказав Азарія Осаїєнко та Йоанан Кареєнко, та й усї сьміливі мужі сказали Еремії: Неправду ти провадиш; не Господь, Бог наш, послав тебе сказати нам: не йдїте в Египет, щоб там пробувати,</verse>
				<verse number="3">Се Варух Нирієнко підтровлює тебе на нас, щоб подати нас Халдеям на поталу, аби нас повбивали або полонянами в Вавилон поодводили.</verse>
				<verse number="4">І не послухав Йоанан Кареєнко й уся старшина військова з усїм людом, голосу Господнього, щоб зоставатись їм у землї Юдейській.</verse>
				<verse number="5">Нї, Йоанан Кареєнко й уся старшина військова зібрали ввесь останок Юдеїв, що повертались були від усїх народів, куди були порозбігались, а хотїли жити в землї Юдейській, -</verse>
				<verse number="6">Чоловіків, жінок і дїтвору, царівен і всїх тих, що їх Навузардан, старший над прибічниками, передав був Годолїї Ахикаменкові, (взяв) і пророка Еремію та Варуха Нирієнка,</verse>
				<verse number="7">Та й вирушили в землю Египецьку, не послухали бо голосу Господнього, й так дойшли до Тафнису.</verse>
				<verse number="8">І надійшло слово Господнє до Еремії в Тафнисї таке:</verse>
				<verse number="9">Набери в руки великого каміння та й позакопуй у глинї коло ввіходу в палати Фараонові в Тафнисї при очах у Юдеїв,</verse>
				<verse number="10">Та й промов до них: Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: Оце я возьму слугу мого Навуходонозора, царя Вавилонського, та й поставлю престол його на сьому каміннї, що закопав його, й він розпростре над ним пишне шатро своє.</verse>
				<verse number="11">І прийде він, і звоює землю Египецьку: Кого призначено на смерть, тому смерть; кого на неволю, тому неволя; кого під меч, поляже від меча.</verse>
				<verse number="12">І запалить огонь у зборищах богів Египецьких, і попалить їх і позабірає їх у полонь, і одягнеться в землю Египецьку, як пастух убирає на себе одежу свою, та й вийде звідти в супокою.</verse>
				<verse number="13">І покрушить стовпи (боввани) Бет-Самиські в землї Египецькій, і попалить храми богів Египецьких.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="44">
				<verse number="1">Слово, що надійшло до Еремії про всїх Юдеїв, що пробували в Египтї, та поосїдали в Магдолї й у Тафнисї й у Нофі й у країнї Патросї:</verse>
				<verse number="2">Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: Ви бачили те нещастє, що я послав на Ерусалим і на всї міста Юдейські, що нинї стоять пустками безлюдними,</verse>
				<verse number="3">За їх ледарство, що коїли й до гнїву мене доводили, ходючи кадити иншим богам, яких не знали нї вони, нї ви, нї ваші батьки.</verse>
				<verse number="4">Я посилав до вас раз-пораз з раннього ранку слуг моїх, пророків, казати вам: Не чинїте сих поганих речей, ненавидних менї.</verse>
				<verse number="5">Вони ж не слухали й не прихиляли уха, щоб вертатись од ледарства сього, щоб не кадити богам иншим.</verse>
				<verse number="6">І пролився мій гнїв і моя досада та й палав по городах Юдиних і по улицях Ерусалимських, так що вони поробились розвалищами й пустками, як оце й бачите.</verse>
				<verse number="7">Та й тепер говорить Господь, Бог сил небесних, Бог Ізрайлїв: Про що ви чините таке велике зло душам вашим, яким ви вигубите чоловіка й жінку, хлопя й немовля зпосеред Юди, так що не зостанеться й нащадку з вас?</verse>
				<verse number="8">Про що доводите мене до гнїву виробами рук ваших, кадючи иншим богам у землї Египецькій, куди прийшли жити, щоб себе погубити та зробити клятьбою й сьміховищем проміж усїма народами на землї?</verse>
				<verse number="9">Хиба ж позабували ви ледарство отцїв ваших і безбожність царів Юдейських, і жінок їх, ваше власне ледарство й ледарство жінок ваших, яке вони коїли в землї Юдейській та по улицях Ерусалимських?</verse>
				<verse number="10">Аж по сей день не вгамувались вони й не бояться та й не ходять в законї мойму й по установах моїх, що дав я вам й отцям вашим.</verse>
				<verse number="11">Тим же то так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: Оце оберну лице моє проти вас на погибель і на затрату всього Юди.</verse>
				<verse number="12">І відопхну останок із Юдеїв, що наважились ійти в Египет, щоб там жити, і всїх витрачу, всї поляжуть у землї Египецькій; мечем і голоднечею будуть витрачені; мале й велике погине від меча й голоду, й стануться прокляттєм і пострахом, наругою й сьміховищем.</verse>
				<verse number="13">Навідаю карою живущих у Египтї, як навідав Ерусалим, мечем, голоднечею й моровою пошестю.</verse>
				<verse number="14">І з останку Юди, з тих, що прибули в землю Египецьку на пробуваннє чуженицями, нїкому не вдасться вирятуватись і втекти та вернутись у землю Юдейську, куди поривати ме душу їх, щоб ізнов туди вернутись і там осїстись; нїхто не вернеться, хиба тілько ті, що втечуть із відти.</verse>
				<verse number="15">І відказали Еремії всї чоловіки, що знали, як їх жінки чужим богам кадили, й усе жіноцтво, що там стояло натовпом, і ввесь люд, що жив у Египтї, в Патросї, й сказали:</verse>
				<verse number="16">Що ти провадиш нам в імя Господнє, не послухаємо тебе;</verse>
				<verse number="17">А невідмінно чинити мемо те, що сказали уста наші, й будемо кадити богинї небесній, й приносити їй ливну жертву, як се ми чинили, ми й отцї наші, царі наші й усї князї наші по городах у Юдеї й по улицях Ерусалимських; а за те були ми тодї ситі й щасливі та й не знали лиха.</verse>
				<verse number="18">З того ж часу, як ми перестали кадити небесній царицї й вистачати їй ливну жертву, терпимо в усьому недостачу та й погибаємо від меча й голоднечі.</verse>
				<verse number="19">І коли ми кадимо небесній царицї й ливну жертву їй приносимо, то хиба ж се без відома наших мужів виробляємо ми їй книші з її образом та приносимо ливні жертви?</verse>
				<verse number="20">Тодї озвався Еремія до всього люду, до чоловіків і жінок і до всього народу, що йому так відповідав (ось як):</verse>
				<verse number="21">Хиба ж то не те кадженнє, що справляли ваші батьки, ваші царі й ваші князї й нарід землї по городах Юдиних і по улицях Ерусалимських, - хиба не те спогадав Господь, та хиба не воно вразило його серце?</verse>
				<verse number="22">І не здолїв довше терпіти Господь ледачі ваші вчинки й гидоти, що ви коїли. Тим то й зробилась ваша земля пусткою й пострахом і клятьбою, та без осадників, як самі тепер вбачаєте.</verse>
				<verse number="23">Саме через те, що ви ідолам кадили й перед Господом грішили, й не слухали голосу його, та не ходили по закону Господньому й по приказам його та постановам його - за те й побила вас оця лиха година, як ось самі вбачаєте.</verse>
				<verse number="24">І сказав Еремія до всього люду й до всього жіноцтва: Вислухайте слово Господнє, ви, всї Юдеї, що пробуваєте в Египтї!</verse>
				<verse number="25">Так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: Ви й жіноцтво, що своїми устами мовляли те й вашими руками чинили; ви говорите: Хочемо справдити наші обітницї, якими обреклись небесній царицї, кадити й ливні жертви вистачати. Певнїте ж ваші обітницї й справджуйте ваші оброки;</verse>
				<verse number="26">Та вислухайте ж і слово Господнє, ви, всї Юдеї, що живете в Египтї: Ось, я кленусь вам моїм імям великим, говорить Господь, що нї одна людина Юдейська у всїй землї Египецькій не буде вже вимовляти імя моє своїми устами, говорючи: Так певно, як жив Господь!</verse>
				<verse number="27">Я бо буду назирати за вами пильно - вам на погибель, а не на добро; й усї Юдеї, що пробувають у Египтї, будуть гинути од меча та голоднечі, аж докіль до нащадку не вигинуть.</verse>
				<verse number="28">Тілько не багато їх утече од меча й вернеться з землї Египецької в землю Юдейську, останок же Юдеїв, що прийшли в землю Египецьку, щоб там пробувати, дізнається, чиє слово справдиться, - чи моє, чи їх.</verse>
				<verse number="29">А ось вам знак, говорить Господь, що я навідаю вас карою в сьому місцї, щоб знали, що слова мої справдяться - вам на лихо.</verse>
				<verse number="30">Так бо говорить Господь: Ось, я подав Фараона Вафрія, царя Египецького, на поталу ворогам його й в руки настаючим на життє його, як подав Седекію, царя Юдейського, на поталу Навуходонозорові, цареві Вавилонському, ворогові його, настававшому на душу його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="45">
				<verse number="1">Слово, яке сказав пророк Еремія до Варуха Нирієнка, як сей списав слова з уст Ереміїних у книгу - в четвертому роцї Йоакима Йосієнка, царя Юдейського:</verse>
				<verse number="2">Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв, про тебе, Варуху:</verse>
				<verse number="3">Ти нарікаєш: Ой горе менї, смуток на смуток причиняє менї Господь; я впадаю на силах від зітхання, й не знаходжу спокою.</verse>
				<verse number="4">Ось як скажи йому: Так говорить Господь: Дивись, що я збудував, те розвалюю, що понасаджував, викоренюю скрізь по тій землї.</verse>
				<verse number="5">А ти бажаєш собі щось великого? Не бажай; я бо пошлю лихо на всяке тїло, говорить Господь; - тобі ж дам, замість здобичі, життє твоє на всякому місцї, куди повернешся.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="46">
				<verse number="1">Слово Господнє, що дійшло до пророка Еремії про народи поганські:</verse>
				<verse number="2">Про Египет, а то про військо Фараона Нехао, царя Египецького, що стояло на Евфрат-ріцї в Кархамисї, яке побив Навуходонозор, царь Вавилонський, у четвертому роцї Йоакимовому, царя Юдейського:</verse>
				<verse number="3">О, готуйте щити й списи, й виступайте до бою;</verse>
				<verse number="4">Сїдлайте конї та всїдайте, ви їздецї; ставайте в ряди в своїх шоломах; гостріте списи, вдягайтесь в панцері!</verse>
				<verse number="5">Та що се я бачу? вони в трівозї, подаються взад? їх невміраки побиті, втїкають необзир, - із'усюди страх, говорить Господь.</verse>
				<verse number="6">Та не втече бистроногий, невмірака не врятуєсь; на півночі, коло Евфрат-ріки вони спіткнуться й поляжуть.</verse>
				<verse number="7">Хто се піднімаєсь, мов ріка прибуває, мов потоки бурхають водами своїми?</verse>
				<verse number="8">Се Египет піднімається, мов ріка, мов би води потока розбуялись. Підіймусь, мовляє, покрию країну, погублю міста й їх осадників.</verse>
				<verse number="9">Сїдайте ж на конї; летїть, колесницї; виступайте, силачі, - ви, Етіопії, Ливії, узброєні щитами, Лидийцї з натягнутими луками в руках!</verse>
				<verse number="10">Та (знайте, що) сей день є днем пімсти Господа сил небесних, щоб помститись над противниками його; жерти ме їх меч і засититься й упється вашою кровю; се будуть жертовні приноси Господеві, Богу сил, у півночній землї на Евфрат-ріцї.</verse>
				<verse number="11">Ійди в Галаад, возьми балзаму, дїво-дочко Египецька! Та шкода тобі добірати лїків, - нїчим не загоіш своєї рани!</verse>
				<verse number="12">Почули народи про сором твій, і плач твій сповнив країну; бо (втїкаючи) один силач твій ударить на другого хороброго, та й оба разом поляжуть.</verse>
				<verse number="13">Слово, що сказав Господь пророкові Еремії про напад Навуходонозорів, царя Вавилонського, щоб звоювати Египет:</verse>
				<verse number="14">Оповістїть в Египтї й дайте знати Магдолї та сповістїть у Нофі й у Тафнисї; скажіте: Становись лавами й готуйся, бо вже меч пожерає все навкруги!</verse>
				<verse number="15">Чого се твій потужний лежить повалений? - Не встояв, бо Господь повалив його.</verse>
				<verse number="16">Се він натовпив тих, що падали, - падали один на одного, та говорили: Вставаймо, вертаймось до нашого люду, в рідну нашу країну перед пагубним мечем!</verse>
				<verse number="17">Фараонові, цареві Египецькому, приложять прізвище "трівога", він пропустив реченець.</verse>
				<verse number="18">Так певно, як живу я, говорить Царь, - на ймя йому Господь сил небесних, - як се правда, що Тавор належить між гори, а Кармель стоїть над морем, так певно й він прийде.</verse>
				<verse number="19">Готуй собі всяку потріб на дорогу, осаднице-дочко Египецька: бо Ноф стане пусткою, пійде з димом, обезлюдїє.</verse>
				<verse number="20">Е гипет - гарна телиця, та погибель надходить із півночі, надходить на неї.</verse>
				<verse number="21">А найняте військо його, - ті вгодовані ним бики, подаються взад, утїкають, не можуть устоятись, бо прийшов на їх день погибний, час їх навідання.</verse>
				<verse number="22">Доходить голос його, неначе гадюче сичаннє, наступають з військовою потугою, нападають із сокирами, мов дроворуби;</verse>
				<verse number="23">Вирубають лїс його, говорить Господь, бо їх і не переглянеш; більше їх, як сарани, нїхто не перелїчить.</verse>
				<verse number="24">Осоромлена дочка Египецька, оддана півночньому народові на поталу.</verse>
				<verse number="25">Се говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: навідаю карою Аммона в Но, Фараона й Египет з його богами й князями, - Фараона з тими, що на його вповають,</verse>
				<verse number="26">Та й подам їх на поталу тим, що важять на їх душі, на поталу Навуходонозорові, цареві Вавилонському й у руки рабам його; аж опісля буде Египет оселений, як за давних днїв, говорить Господь.</verse>
				<verse number="27">Ти ж не журись, слуго мій Якове, й не лякайся, Ізраїлю, я бо вирятую тебе з далекої землї, й потомків твоїх із землї, де вони невольникували, й вернеться Яков та й жити ме спокійно й мирно й нїхто не буде страхати його.</verse>
				<verse number="28">Не журися, рабе мій Якове, говорить Господь, я бо з тобою. Я вигублю всї народи, що проміж них порозганяв тебе, тебе ж не вигублю; я тілько скараю тебе справедливим судом, та безкарним тебе не зоставлю.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="47">
				<verse number="1">Слово Господнє, що надійшло до пророка Еремії про Филистіїв, перш нїж Фараон напав на Газу:</verse>
				<verse number="2">Так говорить Господь: Вже ринуть води з півночі; прибувають, мов потік заливаючий, і затоплять землю з усїм, що на нїй, всяке місто з осадниками його; тодї закричать люде кругом, заридають усї, що живуть в країнї,</verse>
				<verse number="3">Почувши гук та тупіт копит у сильних коней його, гуркіт колесниць його й скрипіт коліс його. Батьки й не зирнуть на малечу свою, помлїють бо руки в них</verse>
				<verse number="4">Перед тим днем, що настане, щоб вигубити всїх Филистіїв; погубити й Тир і Сидон з усїма помічниками, що позоставались; бо Господь спустошить Филистіїв, останок острова Кафтора.</verse>
				<verse number="5">Олисїла Газа, онїмів Аскалон і прочі долиняне.</verse>
				<verse number="6">Доки же, ти, мечу Господень, ще будеш рубати? Коли вдовольнишся? Заховайся в свою піхву, перестань-вгамуйся!</verse>
				<verse number="7">Та як тобі вгамуватись, коли Господь послав тебе з приказом проти Аскалону й побережжя морського? Туди ж він послав його!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="48">
				<verse number="1">Про Моаба так говорить Господь Саваот, Бог Ізрайлїв: Горе Неву-місту! воно спустошене буде; соромом окритий Киріятярим і звойований; та й Мизгав покриєсь стидом і в нїщо його обернуть. Замок високий обернено в посьміх!</verse>
				<verse number="2">Слава Моабова зникне навіки; Гесбону недолю готують: нумо, витратьмо його зміж народів! Та й ти, Мадмено, погибнеш; меч ійде за тобою.</verse>
				<verse number="3">Чути крик і з Оронаїму, і тут валять-опустошують страшно!</verse>
				<verse number="4">Стерто на порох Моаб, дїти його заридали.</verse>
				<verse number="5">Від підходячих у гору в Лухит голосний плач роздається, від спускаючихся в низ із Оронаїму зачуває ворог риданнє по спустошенню.</verse>
				<verse number="6">Утїкайте, рятуйте життє, наге, мізерне як та деревина серед пустинї.</verse>
				<verse number="7">Ти вповав на вироби рук твоїх, на твої достатки; за те ж пійдеш в неволю, ти самий, й бовван твій Хамос разом із своїми сьвященниками та князями своїми.</verse>
				<verse number="8">Прийде пустошник на кожний ваш город, й нї одно місто не остане цїле; погибне долина, спустїє поділлє, як заповів Господь.</verse>
				<verse number="9">Дайте Моабові крила навтеки летїти; бо в городах його буде безлюддє, нїкому буде в них проживати!</verse>
				<verse number="10">Проклят, хто справу Господню справляв би байдужно, проклят, хто спиняв би меча його, кров проливати!</verse>
				<verse number="11">Змалку жив Моаб у супокою, седїв на гущі своїй і не переливано його з посудини в другу посудину, його в неволю не займано зроду; тим то зоставався в йому й смак його, та й запах його не змінявся.</verse>
				<verse number="12">От же, говорить Господь, надходить час, що я пришлю до його переливачів, а вони переллють його, й опорожнять посуд його й глеки його порозбивають.</verse>
				<verse number="13">І окриється соромом Моаб задля Хамоса, як окрився стидом дом Ізраїля задля Бетеля, - надїї своєї.</verse>
				<verse number="14">Що ви говорите: Ми хоробрі мужі, силачі до війни?</verse>
				<verse number="15">Нї! Моаб, наче вже опустошений, міста його, як би вже горіли, а вибрані молодики ваші, мов би на заріз пійшли, говорить Царь, - Господь Саваот імя його.</verse>
				<verse number="16">О, близька погибель Моабова, сквапно надходять злиднї його.</verse>
				<verse number="17">Пожальтесь його, всї його сусїди, й усї, що знаєте імя його, заголосїте: Як се зломилось жезло сили, палиця слави!</verse>
				<verse number="18">Ізійди вниз із висоти величі і сядь на місцї спраги, дочко-осаднице Дибону, вже бо наступає пустошник Моабу, й порозвалює твердинї твої.</verse>
				<verse number="19">Стань при дорозї, сусїдко-осаднице Ароерська, питай у тих, що, втїкаючи, шукають рятунку: Що таке сталось?</verse>
				<verse number="20">(а почуєш:) Осоромлений, Моаб, бо вже звойований; плачте, ридайте, вістїте в Арнонї, що Моаб - пустиня;</verse>
				<verse number="21">Що прийшов суд на рівнини, на Халон і на Яазу й на Мофат,</verse>
				<verse number="22">І на Дибон і на Нево й на Бет-Дивлатаїм,</verse>
				<verse number="23">І на Каріатаїм, і на Бет-Гамул і на Бет-Маон,</verse>
				<verse number="24">І на Керіот і на Восор та й на всї городи Моабські, як далекі, так і близькі.</verse>
				<verse number="25">Збито рога Моабові й зломано руку йому, говорить Господь.</verse>
				<verse number="26">Упоїте до пяна його, пишався бо проти Господа; нехай же валяється Моаб у своїй блювотинї й буде сьміховищем.</verse>
				<verse number="27">Хиба ж Ізраїль та не був сьміховищем у тебе? Чи то ж його та поймано між злодїями, що ти, було, як заговориш про него, так і похитуєш головою?</verse>
				<verse number="28">Покидайте ж тепер міста, ви осадники Моабські, та й живіте, мов голуби, що гнїздяться коло ввіходів у печери.</verse>
				<verse number="29">О, наслухались ми про гордощі Моабові - гордощі без міри, як він високо нїс себе, як пишався, як у гору неслося серце його.</verse>
				<verse number="30">Знаю я, говорить Господь, буйність його, та вона марна; пусті слова його; не здолїють того вчинити (що говорять).</verse>
				<verse number="31">Тим то й буду голосити по Моабові, плакати по всьому Моабові, буду зітхати по людях Кирхареських;</verse>
				<verse number="32">Плакати му по тобі, Севамо виноградня, тим плачем, що й по Язері: паростки твої сягали аж поза море, доходили до озера Язерського; аж се пустошник напав на лїтні плоди твої, на виноград спілий.</verse>
				<verse number="33">Утихли радощі й веселощі в тім Кармелю, в землї Моабський; я уйму вино в точилах; не будуть уже топтати в них, сьпіваючи; гук воєнний буде чути, а не гомін радісний.</verse>
				<verse number="34">Од плачу в Есевонї аж до Елеали й до Яаци залунає їх голос і від Сигора до Оронаїму, до третьої Егли; та й води в Нимримі повисихають.</verse>
				<verse number="35">Вигублю, говорить Господь, у Моаба тих, що приносять жертви на висотах та кадять богам його.</verse>
				<verse number="36">Тим же то серце моє тужить по Моабі, мов сопілка; стогном сопілки плаче серце моє по осадниках Кирхареських, всї бо багацтва, що вони надбали, поникли без слїду.</verse>
				<verse number="37">У кожного голова лиса, в кожного борода стрижена, руки подряпані, чересла веретищем окриті,</verse>
				<verse number="38">Скрізь у Моаба по кришах, майданах сумують-плачуть, я бо розбив Моаба, мов посудину непотрібну, говорить Господь.</verse>
				<verse number="39">Як же розбито його, - будуть із спожалїннєм говорити; як же Моаб осоромився, подавшись навтеки! і стане Моаб сьміховищем і острахом усїм сусїдам своїм;</verse>
				<verse number="40">Так бо говорить Господь: Ось він (Навуходонозор) орлом налетить, розпростре свої крила над Моабом:</verse>
				<verse number="41">Загорне міста, звоює твердинї, а серця в хоробрих Моабіїв стрівожаться в той час, як серце в жінки-породїлї.</verse>
				<verse number="42">І вигублений буде Моаб ізпроміж народів за те, що згордїв був проти Господа.</verse>
				<verse number="43">Переляк і яма й сїтї прийдуть на тебе, Моабський осаднику, говорить Господь.</verse>
				<verse number="44">Хто від ляку втече, впаде в яму; хто вийде з ями, попаде в сїт. Таке бо пошлю на Моаба в годину кари моєї, говорить Господь.</verse>
				<verse number="45">Наче в тїнї, схороняться у твердинї Есевонській втїкачі втомлені, та з Есевону вийде огонь, поломя з Сигону, й пожере бік Моабу, і тїмє сих людей непокірливих.</verse>
				<verse number="46">Горе тобі, Моабе! погинув нарід Хамоса; бо сини твої й дочки пійшли в неволю.</verse>
				<verse number="47">Та колись я поверну Моаба з полону, говорить Господь. Досі суд на Моаба.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="49">
				<verse number="1">Про Аммонїїв говорить так Господь: Чи Ізраїль же не має синів? хиба нема в него наслїдника? Як же се Малхом загорнув Гада, й нарід його розсївся в містах його?</verse>
				<verse number="2">Тим же то надходять днї, що в Раббі, (містї) синів Аммонових, дасться чути крик боєвий й Рабба зробиться купою розвалищ, і городи (дочки її) будуть повипалювані, а Ізраїль заволодїє над тими, що над ним панували, говорить Господь.</verse>
				<verse number="3">Заголоси ж, (сусїде) Есевоне, бо Гай уже спустошений; здійміте крик, ви, дочки Раббині; попідперізуйтесь веретами; плачте й блукайте попід плотами, бо Малхом пійде в неволю, а з ним сьвященники й князї його.</verse>
				<verse number="4">Чого пишаєшся долинами? Потечуть левади твої кровю, зрадлива дочко, що, вповаючи на скарби свої, мовляєш: Хто наступить на мене?</verse>
				<verse number="5">Ось, я пошлю на тебе страх з усїх околиць твоїх, говорить Господь, Бог Саваот; порозбігаєтесь необзир, і нїхто не позбірає втїкачів.</verse>
				<verse number="6">Та навпослї я знов заверну полонян Аммонїїв, говорить Господь.</verse>
				<verse number="7">А про Едома так говорить Господь сил небесних: Невже ж у Теманї та нема розуму? Чи то ж не стало ради в премудрих? хиба ж змалїла їх мудрість?</verse>
				<verse number="8">Утїкайте, обернувшись плечима, ховайтесь глибоко в печерах, осадники Деданські, попущу бо погибель на Езава, надходить час навідання мого.</verse>
				<verse number="9">Коли б винники та ввійшли в виноградник у тебе, то певно лишили б скілька не зірваних грон, та й коли б злодїї прийшли в ночі, то набрали б собі, скілько їм треба;</verse>
				<verse number="10">Я ж обберу Езава до нага, всї сховища його повідшукую, нїде не притаіться. Вигублене буде його потомство, й брати його й сусїди його; й зникне він зовсїм.</verse>
				<verse number="11">Полиши тілько твої сироти, я не дам їм загинути, та й вдови твої нехай вповають на мене.</verse>
				<verse number="12">Так бо говорить Господь: Ось, і ті, що їм не належалось би пити кубка кари, будуть його конче пити, а ти б то не мав бути покараний? Нї, не втечеш безкарно, мусиш випити.</verse>
				<verse number="13">Кленусь бо самим собою, говорить Господь, що Восор станеться острахом, сьміховищем, дивовижею й прокляттєм, а всї його міста поробляться вічними пустками!</verse>
				<verse number="14">Я чув звістку від Господа, та й посли порозсилано вже до народів казати: Збирайтесь, ійдїть на него, ставайте до бою!</verse>
				<verse number="15">Ось бо, я вчиню тебе малим між народами, згірдним перед людьми.</verse>
				<verse number="16">Грізна постава твоя і надуте серце завели тебе, живущого в печерах скельних та вершинах гірських. Бо хоч би ти так високо, як орел, звив гнїздо собі, то я й звідти скину тебе, говорить Господь.</verse>
				<verse number="17">І зробиться Едом острахом; хто попри його буде переходити, з'уміється і буде посвистувати, споглядаючи на рани його.</verse>
				<verse number="18">Як Содома та Гоморра провалились, а з ними й сусїдні городи, говорить Господь, так і там нїхто вже не буде жити, й нїяка людина не поселиться.</verse>
				<verse number="19">Ось він, як той лев, виступить від вижин Йорданських на ті утверджені місця; їх же я зневолю швидко вийти з Ідумеї, і, хто вибраний, того над нею поставлю. Хто бо рівня менї? і хто стане вимагати в мене відповідї? та й де той пастирь, що встояв би проти мене?</verse>
				<verse number="20">Тим же то слухайте про постанову Господню і що він судив учинити Едому, та й що задумав зробити осадникам Теманським: дїйсно, найслабші з того стада займуть їх у полонь і попустошать осади їх.</verse>
				<verse number="21">Від гуку їх упадку стрясеться земля, а луна від їх крику чутна буде поза Червоним морем.</verse>
				<verse number="22">Так, орлом підійметься він, налетить і розпустить крила понад Восором, і серце невміраків Едомських буде тодї, як серце в жінки-породїлї.</verse>
				<verse number="23">Про Дамаск: Осоромлені Емат і Арпад: почувши сумну вість, вони впали духом; трівога обгорнула їх, неначе на морі, не можуть успокоїтись.</verse>
				<verse number="24">Опустив руки Дамаск і кинувся на втеки; його обняв страх, схопили його болї й муки, мов породїлю.</verse>
				<verse number="25">Ой чом же не вцїлїло се місто славне, сей город, що ним я втїшався?</verse>
				<verse number="26">Так, поляжуть молодики його на улицях його й усї військові люде погибнуть того часу, говорить Господь сил небесних.</verse>
				<verse number="27">І розложу огонь попід мурами Дамаськими, й пожере він палати царя Венадада.</verse>
				<verse number="28">Про Кедар і про царства Азорські, що (опісля) звоював Навуходонозор, царь Вавилонський, так говорить Господь: Уставайте, рушайте на Кедар та й звоюйте тих осадників восточних!</verse>
				<verse number="29">Намети й вівцї їх позабірайте; покриттє наметнє, всю надобу, й верблюди в їх пожакуйте, та накличте на них страх із усїх боків.</verse>
				<verse number="30">Біжіте, втїкайте хутко, ховайтесь глибоко в печерах, осадники Азорські, говорить Господь: Навуходонозор бо, царь Вавилонський, повзяв постанову й задумав проти вас задум.</verse>
				<verse number="31">Уставайте, рушайте проти люду мирного, що живе собі безпеч, говорить Господь, що нема в його нї дверей, нї засовів, що живуть (кочуючи) особняком.</verse>
				<verse number="32">Верблюди їх стануться лупом, а їх отарі будуть розхоплені, і розсїю їх по всїх вітрах, - оттих, що вистригають волоссє на висках, - і з усїх боків наведу на їх погибель, говорить Господь.</verse>
				<verse number="33">Азор же буде леговищем шакалам, вічною пустинею; нїхто там не буде жити, нїяка людина там не оселиться.</verse>
				<verse number="34">Слово Господнє, що надійшло до пророка Еремії про Елам у початку царювання Седекіїного, царя Юдейського:</verse>
				<verse number="35">Так говорить Господь сил небесних: Се я поламлю лука Еламіям, - їх головну силу;</verse>
				<verse number="36">І наведу на Елама чотирі вітри з чотирьох сторін неба, та й розвію їх по всїх сих вітрах, і не буде такого народу, щоб до його не зайшли вигнані Еламії;</verse>
				<verse number="37">І пошлю на Еламіїв страх перед ворогами їх й перед тими, що на їх душу настають, і наведу лихолїттє на їх, і гнїв мій, говорить Господь, і посилати му меча слїдом за ними, аж покіль їх повигублюю;</verse>
				<verse number="38">І поставлю мого престола в Еламі, царя же й князї його вигублю, говорить Господь.</verse>
				<verse number="39">У дальші ж часи поприводжу назад полонян-Еламіїв, говорить Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="50">
				<verse number="1">Слово, що вирік Господь через пророка Еремію про Вавилон і про землю Халдейську:</verse>
				<verse number="2">Звістїть й розголосїть між народами, й поставте стяга; виявлюйте, не замовчуйте! Говоріть: Вавилон звойовано, Вил осоромлений, Меродах покрушений, осоромлено й другі образи його, порозбивано ідоли його!</verse>
				<verse number="3">З півночі бо двине проти його народ, а сей оберне землю його в пустиню, і нїхто не буде там жити, нї людина, нї скотина, - все рушить і повтїкає.</verse>
				<verse number="4">У ті днї, і в ті часи, говорить Господь, поприходять сини Ізраїля вкупі з синами Юдиними, а йдучи, плакати муть (з радощів) і шукати Господа, Бога свого.</verse>
				<verse number="5">Про дорогу до Сиону питати муть, а, обернувши туди лиця, будуть казати: Ійдїть і прилягнїте до Господа завітом (умовою) вічним, що вже не забудеться.</verse>
				<verse number="6">Мов заблукані вівцї, був мій нарід: пастирі позводили їх із дороги, порозганяли їх по горах; вони ж блукали з гори на горб, забувши свою кошару.</verse>
				<verse number="7">Всї, що їх стрічали, жерли їх, а вороги їх мовляли: Ми не винні, бо се вони согрішили перед Господом, перед пробутком справедливостї, і перед Господом - надїєю батьків їх.</verse>
				<verse number="8">Втїкайте ж із серед Вавилону, покидайте Халдейську землю, а йдїть (веселі), мов козли перед отарою.</verse>
				<verse number="9">Ось бо, я підійму й приведу проти Вавилону велику громаду народів із півночніх земель, і розложаться проти його, та й звоюють його: стріли у них, як у вправного воіна, не вертаються марно.</verse>
				<verse number="10">І станеться Халдея здобиччю їх; і опустошники її заситяться, говорить Господь.</verse>
				<verse number="11">Ви бо веселились і радувались, розграблюючи власність мою; скакали з радощів, як на траві телиця, та й ржали, як боєві конї.</verse>
				<verse number="12">У великий стид попаде мати (земля) ваша, зарумяниться тая, що вас породила; остання буде вона між народами - пустиня, суша, дике поле.</verse>
				<verse number="13">Через Господень гнїв обезлюдїє, зробиться пустинею; кожен, хто йти ме через Вавилон, буде здивований посвистувати, позираючи на його рани.</verse>
				<verse number="14">Становітеся ж у боєву лаву навкруг Вавилону; всї, ви лучники, стріляйте, не жалуйте стріл, бо він провинив перед Господом!</verse>
				<verse number="15">Підійміте з усїх боків крик проти його: подав руку свою (піддавсь); упали твердинї його, зрушились мури його! Се помста Господня; мстїтесь на йому! Як він чинив, так ви чинїте з ним.</verse>
				<verse number="16">Повигублюйте в Вавилонї тих, що сїють, укупі з тими, що роблять у жнива серпом! Зі страху перед мечем пагубним подасться кожен до свого люду, кожен у свою землю буде втїкати.</verse>
				<verse number="17">Ізраїль - се розпуджена отара; леви розігнали її. Перш об'їдав його царь Ассирийський, а тепер Навуходонозор, царь Вавилонський, і костї його покришив.</verse>
				<verse number="18">Тим же то так говорить Господь сил небесних, Бог Ізрайлїв: Се я навідаю карою царя Вавилонського, й його землю, як скарав царя Ассирийського;</verse>
				<verse number="19">І приведу знов Ізраїля на його пасовище, й буде пастися на Кармелї й Базанї, і насититься душа його на Ефраїмових горах і в Галаадї.</verse>
				<verse number="20">У ті днї й у ті часи, говорить Господь, шукати муть неправедностї Ізрайлевої, та не буде її, і гріхів Юдиних, та й не знайдеться їх; я бо прощу тих, що зоставив живими.</verse>
				<verse number="21">Ійди ж проти неї - проти тієї землї ворохобної, і карай осадників її; пустоши й вигублюй усе позад них, говорить Господь, і чини все, що я звелїв тобі.</verse>
				<verse number="22">(неначе чую вже) Гук воєнний в тій землї й страшне пустошеннє!</verse>
				<verse number="23">Ой, як же се зломано, як покрушено той молот стільких земель! Як же став Вавилон страховищем проміж народами!</verse>
				<verse number="24">Я розложив сїтї на тебе, й ти спіймався, Вавилоне, й не думавши про те; тебе знайдено й схоплено, за те, що встав єси на Господа.</verse>
				<verse number="25">Господь відчинив зброєву комору свою, і повиносив із неї знаряддя гнїву свого, бо в Господа сил небесних є справа у землї Халдейській.</verse>
				<verse number="26">Рушайте ж проти неї з усїх країв, повідчиняйте сховища її, топчіть її, мов снопи на тоцї, вигубіть її цїлковито, нехай не зостанеться з неї й нащаду.</verse>
				<verse number="27">Позаколюйте всї воли її, нехай ійдуть під ніж. Горе їм! настав бо день їх, - час кари їх!</verse>
				<verse number="28">(наче чути) Голос утїкаючих і спасаючих себе із землї Вавилонської, щоб сповістити на Сионї про помсту Господа, Бога нашого, про помсту за храм його.</verse>
				<verse number="29">Поскликайте на Вавилон усїх, хто натягує лука. Обложіть його навкруги, щоб нїхто не врятувавсь із його; одплатїть йому по заслузї його. Як він чинив, так само чинїть і йому, він бо встав згорда проти Господа, проти Сьвятого Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="30">Тим же то молодики його поляжуть на улицях його, й усе військо його вигине того ж дня, говорить Господь.</verse>
				<verse number="31">Ось я - проти тебе, ти гордий, говорить Господь Саваот; прийшов бо день твій - час навідання твого.</verse>
				<verse number="32">І спіткнеться гордовитий і впаде та й нїхто не підніме його; і розложу огонь у містах його, й пожере все кругом.</verse>
				<verse number="33">Так говорить Господь сил небесних: Притїснені сини Ізраїля, як і сини Юдині, а всї, що їх позаймали в полонь, держать їх кріпко й затялись не пустити їх на волю.</verse>
				<verse number="34">Та визволитель їх потужен, Господь сил небесних імя його; він розбере їх справу, щоб учинити впокій на землї, а страх навести на осадників Вавилонських.</verse>
				<verse number="35">Меч на Халдеїв говорить Господь, і на осадників Вавилонських, і на князїв його, й на мудрих його;</verse>
				<verse number="36">Меч на ворожбитів, і вони обез'уміють; меч на військо його, і воно сторопіє;</verse>
				<verse number="37">Меч на конї його й на колесницї його, й на всї мішані народи посеред него, а вони збояться, як женщини; меч на скарби його, а їх розхоплять;</verse>
				<verse number="38">Засуха на води його, а вони повисихають; се бо земля бовванів, і вони побез'уміють перед страшною карою, насланою за їх ідоли.</verse>
				<verse number="39">І оселяться там дикі зьвіри, з шакалами, й жити муть на нїй струсї, й нїхто не поселиться, нїхто не буде жити на нїй од роду аж до роду.</verse>
				<verse number="40">Як у нїщо обернув Бог Содому й Гоморру з сусїдними оселями, так і тут не вдержиться й не буде жити нї одна людина.</verse>
				<verse number="41">Ось прийде нарід од півночі, нарід великий, і многі царі підіймуться з країв землї, з найдальшого кутка сьвіту.</verse>
				<verse number="42">В руках у них луки й списи, а жорстокі вони й немилосердні; ревуть, як море, мчаться на конях, узброєні, як один муж, готовий до бою на тебе, дочко Вавилонова!</verse>
				<verse number="43">Довідавшись про них, царь Вавилонський опустить руки; смуток обніме його, муки - як породїлю.</verse>
				<verse number="44">Ось він, мов той лев, виступить від вижин Йорданських на ті утверджені місця; їх же зневолю чимборше уходити, й хто вибраний, тому оддам його; хто бо рівня менї? хто стане вимагати в мене відповідї? та й де той пастир, що встояв би проти мене?</verse>
				<verse number="45">Тим же то слухайте про постанову Господню, і що він судив Вавилонові вчинити, та й що задумав про землю Халдейську: справдї, безсилки з того стада потягнуть їх із собою; справдї, він попустошить осади їх разом із ними.</verse>
				<verse number="46">Од гуку при заборі Вавилону здригнеться земля, а плач їх залунає далеко проміж народами.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="51">
				<verse number="1">Так говорить Господь: Се я підійму проти Вавилону й живущих посеред його противників моїх бурний вітер.</verse>
				<verse number="2">І пошлю віяльників на Вавилон, а вони розвіють його й спустошать землю його, вони бо в час злиднїв нападуть на його з усїх боків.</verse>
				<verse number="3">Нехай стрілець натягає лука супроти тих, що й собі ж натягають лука та величаються зброєю своєю; не щадїте молодиків його, вигублюйте все військо його.</verse>
				<verse number="4">Нехай падуть побиті на землї Халдейській, а поранені - по улицях її.</verse>
				<verse number="5">Не покинув бо вдовою Бог, Господь Саваот, Ізраїля й Юду, хоч їх земля повна провин проти Сьвятого Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="6">Втїкайте з посеред Вавилону й рятуй кожне душу свою, щоб і вам не погибнути за беззаконство його; се бо година помсти Господньої, - він віддає йому заплату його.</verse>
				<verse number="7">Золотим кубком був Вавилон у руцї Господнїй, впивалась із його вся земля; народи пили з його й метались, мов біснуваті.</verse>
				<verse number="8">Несподївано впаде Вавилон та й розібється; голосїте по йому, дайте балзаму на рани його, - може позагоюються.</verse>
				<verse number="9">Гоїли ми Вавилона, та він не вигоївся. - Покиньте ж його, рушаймо кожен у свою землю, суд бо над ним дойшов до неба й сягонув аж за хмари.</verse>
				<verse number="10">Вивів Господь на сьвітло нашу справедливу справу; ходїмо й звістїмо на Сионї дїло Господа, Бога нашого.</verse>
				<verse number="11">Гостріте стріли, наповнюйте сагайдаки; Господь підпалив завзяттє царів Мидійських, задумав бо проти Вавилону, його затратити, - се помста Господня, помста за храм його.</verse>
				<verse number="12">Підійміте стяга проти мурів Вавилонських, побільшіте чату, приготуйте засїди, бо, що Господь задумав, те все так учинить, як виповів на осадників Вавилонських.</verse>
				<verse number="13">О, ти, що живеш над великими водами, багатий на скарби! прийшов кінець твій, - міра захланностї твоєї!</verse>
				<verse number="14">Господь сил небесних поклявся собою самим: Правду кажу, що сповню тебе людьми, мов сараною, й підіймуть боєвий крик проти тебе.</verse>
				<verse number="15">Він сотворив землю силою своєю, утвердив круг земний премудростю своєю й розпростер небеса розумом своїм;</verse>
				<verse number="16">На його громовий голос шумлять води з хмар, а ті хмари приводить він від кінцїв землї; творить блискавицї серед дощу, й випускає вітри з запасних сховищ своїх.</verse>
				<verse number="17">Безумним виявлює себе кожен чоловік у свойму знаннї, і кожний плавильник соромить себе бовваном своїм, бо бовван, - се лож, і нема в йому духа.</verse>
				<verse number="18">Се пуста мана, робота облуду; в день караючих їх навідин вони зникнуть.</verse>
				<verse number="19">Не такий, як їх, пай Яковів; бо його Бог - се творець усього, а Ізраїль - се жезло царства його; Господь сил небесних - імя його.</verse>
				<verse number="20">Ти в мене - молот, знаряд воєнний; тобою я побивав народи; тобою розбивав царства;</verse>
				<verse number="21">Тобою я вбивав коня і їздеця його й тобою розторощував колесницю і візника її;</verse>
				<verse number="22">Тобою вбивав я чоловіка й жінку; тобою вбивав старого й молодого; тобою вбивав молодика й дївицю;</verse>
				<verse number="23">Тобою вбивав я пастуха й стадо його; тобою вбивав ратая й супруг волів його, тобою вбивав намісників і міських начальників.</verse>
				<verse number="24">Тепер же відплачу Вавилонові й усїм осадникам Халдейським за все зло, що вони заподїяли Сионові в очах ваших, говорить Господь.</verse>
				<verse number="25">Се я (став) проти тебе, ти (горда) горо пагубна, говорить Господь, що вигублюєш і заражуєш усю землю; я простягну на тебе руку мою, й скину тебе зо скелї та й зроблю тебе горою, до нага обгорілою.</verse>
				<verse number="26">З тебе не можна буде взяти й каменя вуглового, нї каменя на підвалину; ти будеш вічним безлюддєм, говорить Господь.</verse>
				<verse number="27">Виставте ж хоругву воєнну в землях; трубіте в труби між народами; вворужте проти його народи; поскликайте на його царства: Арарацькі, Минїйські, Аскеназькі; настановіть гетьманів проти його; наведїть коней, як жалючої сарани.</verse>
				<verse number="28">Узброїте проти його народи, царів Мідиї, намісників її, старшини міські, й усю підневолену їй землю.</verse>
				<verse number="29">Нехай затруситься й затремтить земля; бо спевняться на Вавилонї задуми Господнї, щоб повернути Вавилона в пустиню безлюдну.</verse>
				<verse number="30">Невміраки Вавилонські позрікались воюватись, седять без дїла по твердинях своїх, вичерпалась сила в них, побабіли; осади їх попалені, засови їх поламані.</verse>
				<verse number="31">Біжить гонець зустріч другому гонцеві, посел зустріч послові, щоб сповістити цареві Вавилонському, що город його від кінця до кінця опановано;</verse>
				<verse number="32">І броди позахоплювано, й трощу по багнах повипалювано, й військові люде в перестраху.</verse>
				<verse number="33">Так бо говорить Господь Саваот, Бог Ізраїля: Дочка Вавилонська - мов тік під молотьбу; за малий час настануть жнива її.</verse>
				<verse number="34">Навуходонозор, царь Вавилонський, пожерав мене й гриз мене; він зробив із мене порожню посудину; він проковтнув мене, мов той смок; наповнив роскошами моїми своє черево, вигнав мене.</verse>
				<verse number="35">Зневага моя й тїло моє - на Вавилонї, промовляє осадництво Сионове, й кров моя - на осадниках Вавилонських, каже Ерусалим.</verse>
				<verse number="36">Тим же то так говорить Господь: Я вступлюсь за твою справу й помщуся за тебе; висушу море його й повисушую канали його.</verse>
				<verse number="37">І зробиться Вавилон купою розвалищ, кублами шакалів, страховищем та сьміховищем, без осадників.</verse>
				<verse number="38">Як леви, зарикають всї вони, заскіглять, як левині щенята.</verse>
				<verse number="39">Саме тодї, як вони (вином) розгорячаться, справлю їм бенкет, і впою та звеселю їх так, що поснуть сном вічним, і вже не прокинуться, говорить Господь.</verse>
				<verse number="40">Поведу їх, як ягнята, на заріз, як барани вкупі з козлами.</verse>
				<verse number="41">О, як же впаде Сесах (Вавилон), як звоюють пиху всієї землї! О, як же то Вавилон та зробиться страховищем між народами!</verse>
				<verse number="42">Рине на Вавилон море, покриє його великанськими филями своїми.</verse>
				<verse number="43">Городи його поробляться пустками, сухою сушею, диким полем, землею, де анї людина не буде жити, нї один чоловік переходити.</verse>
				<verse number="44">І зроблю конець Вилові в Вавилонї, і вирву з рота його, що він проглинув, і не будуть уже народи напливати до його, бо ж і мури Вавилонські впадуть.</verse>
				<verse number="45">Вихо ди зпосеред його, мій народе, рятуйте кожне душу свою від палкого гнїву Господнього.</verse>
				<verse number="46">Нехай не млїє серце в вас, і не лякайтесь поголоски, що пійде по землї: Пійде чутка в одному роцї, а потім у другому роцї та ж чутка, й буде насильство на землї, й встане потужний на потужного.</verse>
				<verse number="47">Та воно певне, що настане час, і я навідаю карою ідоли Вавилонські, а вся земля буде посоромлена й усї побиті її поляжуть серед його.</verse>
				<verse number="48">І веселитиметься над Вавилоном небо й земля з усїм, що на них, рушать бо з півночі пустошники на його, говорить Господь.</verse>
				<verse number="49">Як Вавилон повалював звойованих Ізрайлитян, так само у Вавилонї падати муть побиті з усієї країни.</verse>
				<verse number="50">Ви ж, що спаслись од меча! рушайте, не зупиняйтесь; згадуйте звіддалї про Господа й нехай Ерусалим приходить вам на серце.</verse>
				<verse number="51">Сором був нам, коли ми слухали наругу; стид окривав нам лице, як чужинцї напали на сьвятощі Господнього дому.</verse>
				<verse number="52">За се ж ось, приходить час, говорить Господь, що навідаю карою ідолів його, й по всїй землї його стогнати муть поранені.</verse>
				<verse number="53">Хоч би Вавилон піднявся під саме небо, та хоч би там на висотї збудував собі твердиню; таки прийдуть від мене пустошники на його, говорить Господь.</verse>
				<verse number="54">Ой, понесеться голосний крик із Вавилону й гук страшного розпадання з землї Халдейської,</verse>
				<verse number="55">Спустошить бо Господь Вавилон і придушить у йому гордовитий голос. Филями понесуться крики їх, наче великі води, далеко буде роздаватись (розпучливий) їх голос.</verse>
				<verse number="56">Бо прийде на його, на Вавилон, опустошник, і будуть спіймані борцї його, поламані їх луки; бо Господь, Бог відплати, дасть йому відплату.</verse>
				<verse number="57">І напою до пяна князїв його й мудрецїв його, намісників його й начальників городських і воінів його; й позасипляють вони сном вічним, та й вже не прокинуться, говорить Царь, - на імя йому Господь Саваот.</verse>
				<verse number="58">Так говорить Господь: Широкі мури Вавилонські будуть до самих основ розвалені, а високі ворота його спалені огнем; пусто працювали народи, й люде мучились задля огня.</verse>
				<verse number="59">Слово, що заповідав пророк Еремія Сераїї Нирієнкові Маасеєнкові, як сей вибирався в Вавилон із Седекією, царем Юдейським, у четвертому роцї його царювання. Сераїя ж був старший над ложниками (стелачами).</verse>
				<verse number="60">Списав же Еремія всї злиднї, що мали впасти на Вавилон, ув одній книзї, - все те, що писано про Вавилон.</verse>
				<verse number="61">І сказав Еремія Сераїї: Як прибудеш у Вавилон, не занедбай прочитати всї цї слова,</verse>
				<verse number="62">Та й промов: Господи! сам загрозив єси займищу сьому, так його затратити, що не буде в йому нї людини, нї скотини, та що воно буде повсячасною пусткою.</verse>
				<verse number="63">І як сю книгу прочитаєш, так привяжи до неї камень та й укинь її в середину Евфрату,</verse>
				<verse number="64">І промов: Оттак утоне Вавилон та й не вирине з того нещастя, що пошлю на його. Поти слова Ереміїні (про Вавилон).</verse>
			</chapter>
			<chapter number="52">
				<verse number="1">Седекії було двайцять і один рік, як став царем, а царював він у Ерусалимі одинайцять років. Імя матери його було Хамуталь - Ереміївна, родом із Либни.</verse>
				<verse number="2">І чинив він таке, що було не до вподоби Господеві, притьма як чинив Йоаким.</verse>
				<verse number="3">Через те був гнїв Господень над Ерусалимом та над Юдою такий, що відкинув їх від лиця свого. І одпав Седекія од царя Вавилонського.</verse>
				<verse number="4">І сталось: у девятому роцї свого царювання, у десятому місяцї прийшов Навуходонозор, царь Вавилонський, сам і все військо його проти Ерусалиму, й облягли його та й насипали навкруги його вал.</verse>
				<verse number="5">І був город ув облязї до одинайцятого року царювання Седекіїного,</verse>
				<verse number="6">У четвертому ж місяцї, на девятий день місяця, опановала голоднеча город і люде не мали що їсти.</verse>
				<verse number="7">То ж зроблено проломину в міскім мурі, й (царь та й) усї військові люде втекли вночі через ворота, що між двома мурами коло царського саду, та й пійшли дорогою в степ, - Халдеї ж облягали місто навкруги.</verse>
				<verse number="8">І погналось військо Халдейське за царем та й наздогнали Седекію в степах Ерихонських, а все його військо порозбігалось од него.</verse>
				<verse number="9">І схопили царя та й повели до царя Вавилонського в Риблу, в Емат-країнї, й той вирік йому засуд:</verse>
				<verse number="10">Царь Вавилонський велїв позаколювати синів Седекіїних перед його ж очима, так само заколено й усїх князїв Юдейських в Риблі;</verse>
				<verse number="11">Седекію ж ослїпили, закували в кайдани, й повів його царь Вавилонський у Вавилон та й посадив у вязницю аж до дня смертї його.</verse>
				<verse number="12">У пятому ж місяцї, на десятий день місяця, - се був девятнайцятий рік царювання Навуходонозорового, прибув Навузардан, отаман прибічників, вірний слуга в царя Вавилонського, в Ерусалим,</verse>
				<verse number="13">І спалив дом Господень і царську палату та й усї великі будинки в Ерусалимі;</verse>
				<verse number="14">Усї ж мури навкруги Ерусалиму повалило військо Халдейське, що було при отаманові прибічників.</verse>
				<verse number="15">А останок люду, що зостававсь у городї й утїкачів, що перейшли були до царя Вавилонського, й загалом простий нарід перевів Навузардан, старший над прибічниками, в Вавилон.</verse>
				<verse number="16">Тілько немного вбогих людей зоставив Навузардан, отаман прибічників, у краю виноградарями та пахарями (хлїборобами).</verse>
				<verse number="17">А стовпи мідяні, що були в Господньому дому, й підніжки, й мідяне море, що було в храму Господньому, порозбивали Халдеї та й позабірали всю мідь із них у Вавилон.</verse>
				<verse number="18">Позабірали й казани, лопатки, ножі, миски й увесь мідяний посуд, що його вживано до служби;</verse>
				<verse number="19">І полумиски й клїщики, чаші, й кубки й кадильницї й кінви, що нї було золоте й срібне, позабірав отаман прибічників.</verse>
				<verse number="20">Стовпи два, одно море й дванайцять мідяних волів, що служили за підніжки, а що постарав царь Соломон до Господнього дому, - мідї з усього того посуду не було ваги.</verse>
				<verse number="21">А ті стовпи були, кожний стовп вісїмнайцять локот заввишки, й поворозка в дванайцять локот обіймала його; а були вони порожні в серединї, стїнки ж були на чотирі палцї.</verse>
				<verse number="22">А на стовпі був мідяний вінець, на пять локот заввишки, й сїтка й гранатові яблочка навкруги вінця, усе мідяне; те ж саме й на другому стовпі з гранатовими яблочками.</verse>
				<verse number="23">А було висящих гранатових яблок девятьдесять і шість, усїх же яблок, сїтками обведених - сотня.</verse>
				<verse number="24">І взяв отаман прибічників первосьвященника Сераїю і второго сьвященника Зефанїю й трьох придверників.</verse>
				<verse number="25">А з городу взяв одного скопця, що старшинував над військовими людьми, та сїмох невідступних прибічників царських, що знайдено в городї, і головного писаря військового, що затягав людей в країнї до військової служби, та шістьдесять чоловіка з народу землї, що знайдено в містї.</verse>
				<verse number="26">Оцїх то позабірав Навузардан, отаман прибічників, та й одвів їх до царя Вавилонського в Риблу;</verse>
				<verse number="27">Царь же Вавилонський повелїв повбивати їх у Риблї, в Емат-країнї. Так і виселено Юду з землї його.</verse>
				<verse number="28">Ось скілько люду поодводив Навуходонозор: у сьомому роцї (царювання свого) три тисячі двайцять і три Юдеї;</verse>
				<verse number="29">У вісїмнайцятому роцї Навуходонозоровому - з Ерусалиму вісїм сот трийцять і дві душі;</verse>
				<verse number="30">У двайцять третьому роцї Навуходонозоровому одвів Навузардан, отаман прибічників, Юдеїв сїмсот сорок і пять душ, усього чотири тисячі й шістьсот.</verse>
				<verse number="31">У трийцять сьомому роцї по переведенню в неволю Ехонїї, царя Юдейського, у дванайцятому місяцї, двайцять пятого дня місяця, Евильмеродах, царь Вавилонський, того року, як почав царювати, помилував Ехонїю, царя Юдейського, й вивів його з темницї.</verse>
				<verse number="32">І розмовляв із ним прихильно, й поставив престол його над престолами инших царів, що були в його в Вавилонї;</verse>
				<verse number="33">І перемінив вязницьку одїж його, і він трапезував повсяк день у його, поки жив на сьвітї.</verse>
				<verse number="34">І харчове його - щоденне харчове - давано йому від царя на кожний день по всї днї життя його.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="25">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Як ся столиця седить одинока, - та, що була колись така многолюдна, стала, мов би вдовою; город, великий між народами, князь над краями, - платить нинї дань!</verse>
				<verse number="2">Плаче гірко по ночах, сльози ллються по щоках; з усїх, що його любили, нема нїкого, хто б розважив; усї приятелї його зрадили його, стали ворогами.</verse>
				<verse number="3">Юда, втїкаючи від злиднїв та неволї тяжкої, поселився серед поган, та не знайшов впокою; всї, що його з давна гонили, спіймали його, наче б у тїсному заулку.</verse>
				<verse number="4">Посуміли дороги на Сион, бо перестали прочане ходити; всї брами його опустїли; сьвященники взітхають, дївчата горюють, - гірко й йому самому.</verse>
				<verse number="5">Вороги його взяли гору над ним; противники роскошують, бо Господь послав на його злиднї за премногі його провини; дїти його пійшли в неволю поперед ворога чамбулом.</verse>
				<verse number="6">Минулась у Сиону вся його величність; знатні в його - наче ті оленї, що не знаходять собі нїде паші; безсильні, пійшли навперід погоничів своїх.</verse>
				<verse number="7">В злиднях своїх та в тїснотї своїй спогадав Ерусалим про всї дорогі добра свої, що їх мав тодї, як нарід його попав в руки ворожі, й нї в кого не знайшов підмоги; а вороги позирають на його та висьмівають і його суботи.</verse>
				<verse number="8">Тяжко провинив Ерусалим, тим і зробився огидою людям; всї, що його славили, споглядають на його з погордою, бо побачили наготу його, а й сам він взітхає, та й одвертає, застидавшись, обличчє.</verse>
				<verse number="9">Гріх його, мов нечистота на платтї, явний, та він не подумав, що з того буде; тим то й упав він так низько, та й не має потїшителя. Зглянься ж ти, Боже, на мене у злиднях, бо ворог аж надто піднявся вгору!</verse>
				<verse number="10">Ворог простяг руку свою на все, що йому дороге було; він бачить, як погане втискаються в пресьвяте місце його; а ти ж (Господи,) заповідав, щоб вони не вступали в громаду твою.</verse>
				<verse number="11">Ввесь нарід взітхає за насущним хлїбом, віддає все дороге, щоб було чим посилити душу. О, зглянься, Господи, подивись, як я принижений.</verse>
				<verse number="12">О, нехай вас нїколи таке не спіткає, всї ви, що дорогою проходите мимо! Гляньте, придивіться, чи є біль такий, як мій біль, що на мене впав, що послав на мене Господь в день палаючого гнїву свого?</verse>
				<verse number="13">Звисока послав він огонь у костї мої і той обгорнув їх; він розстелив сїтї під ноги менї й повалив мене; учинив мене бідним, та мучить мене день поза день.</verse>
				<verse number="14">Ярмо, зроблене з проступків моїх, в руцї в него; вони, неначе в шнур поскручувані, і заложені менї на шию; Господь обезсилив мене; віддав мене в руки, що з них годї менї добутись.</verse>
				<verse number="15">Всїх хоробрих моїх повалив Господь посеред мене; скликав проти мене цїлу товпу, щоб вигубити молодиків моїх; неначе (грони) в тискарнї, зтоптав Господь дївицю-дочку Юдину.</verse>
				<verse number="16">От чого я плачу; око моє, - от чого око моє проливає води; далеко від мене втїшитель, що живив би духа в менї; дїти мої витрачені, бо ворог взяв гору.</verse>
				<verse number="17">Сион простягає руки свої та нема, хто б його розважив. Господь дав приказ проти Якова ворогам його, щоб його кругом обступили; Ерусалим стався гидотою посеред них.</verse>
				<verse number="18">Справедливий Господь, бо я не корився його слову. О, слухайте, всї народи, погляньте на муку мою; дїви мої й молодики мої - всї вони пійшли в неволю!</verse>
				<verse number="19">Кличу другів моїх, та вони завели мене; сьвященники мої й старшина моя гинуть у містї, шукаючи харчі собі, щоб підкріпитись, свою душу (задержати в тїлї).</verse>
				<verse number="20">Зглянься, Господи, бо я в тїснечі; внутро моє неспокійне, серце, неначе перевернулось у менї; я бо упрямо противився тобі; в полі забрав меч дїти мої, а дома - (голодова) смерть.</verse>
				<verse number="21">Почули, що я стогну, а нема, хто б мене розважив; почули всї вороги мої про мою недолю, та й утїшились, що ти се вчинив менї. О, коли б ти послав уже той день, що його заповів, і вони стали такими ж, як я!</verse>
				<verse number="22">О, постав перед лице своє усе зло їх; обійдись із ними оттак, як обійшовся зо мною за всї гріхи мої, я бо стогну безнастанно, й серце в менї завмірає!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">О, як же Господь у гнїву свойму окрив мороком дочку Сионову! наче з неба на землю кинув він велич Ізрайлеву; в день свого гнїву не спогадав навіть про підніжок ніг своїх.</verse>
				<verse number="2">Повалив Господь всї оселї Яковові; не пощадив, позбурював в досадї своїй утверджені замки дочки Юдиної, позвалював їх на землю, царство й князїв одкинув, як опоганених.</verse>
				<verse number="3">В гнїві палкому посчибав всї роги в Ізраїлї, відвів перед ворогом правицю свою на бік, і запалив у Якові, наче горючий огонь, що все кругом пожерав.</verse>
				<verse number="4">Напяв лука свого, наче неприятель, випрямив правицю свою, як ворог, і повбивав усе, що очам принадне, ба й на сьвятиню дочки Сионової пролив огнем досаду свою.</verse>
				<verse number="5">Наче ворогом нашим Господь зробився; вигубив Ізраїля; порозвалював усї палати його; позбурював утверджені замки його, і розстелив над дочкою Юдиною смуток і плач.</verse>
				<verse number="6">Розібрав огорожу свою, як би огорожу саду; збурив місце зборів (сьвяточних); довів до того Господь, що забуто на Сионї про сьвята й суботи, і відкинув в палкому гнїві свойму царя й сьвященника.</verse>
				<verse number="7">Господь відкинув жертовник свій, одвернув своє серце від сьвятинї своєї, подав у руки ворожі мури палат її; вони в Господньому домі кричали, наче в яке сьвято.</verse>
				<verse number="8">Господь постановив розвалити мур дочки Сионової, простягнув шнура й не вдержав руку свою від розбурювання, позносив вали знадвірні, та й мури лежать повалені.</verse>
				<verse number="9">Ворота міські, наче б у землю запались; засови їх поторощені на куски; царь із князями опинились між невірними; перестав увесь лад законний, ба й пророки не одбирають уже од Господа обявлень його.</verse>
				<verse number="10">Старшини дочки Сионової седять мовчки на землї, посипали собі попелом голови, поприперізувались вереттєм; похилили 'д землї голови дївчата Ерусалимські.</verse>
				<verse number="11">Очі в мене від слїз потемнїли, внутро моє буриться в менї, жовч із печінок лиється на землю задля погибелї дочки народу мого; бо й дїти й немовлята при грудях мруть із голоду по улицях міста.</verse>
				<verse number="12">Допрошуються в матерей своїх: хлїба, вина! та й умірають, мов ті поранені, по улицях міських, виливають душі свої у матерні лона.</verse>
				<verse number="13">Як менї озватись до тебе, з чим твоє, дочко Ерусалимська, зрівняти горе? до кого приложити менї тебе, щоб тебе розважити, дївице-дочко Сионова? рана бо твоя, мов те море, широка; хто здолїє загоіти її?</verse>
				<verse number="14">Пророки твої віщували тобі пусту неправду, не розкривали твого беззаконства, щоб запобігти твойму лихолїттю; вони оповіщали тобі видива ложні, що довели тебе до вигону (з краю).</verse>
				<verse number="15">Плещуть руками над тобою всї мимойдучі; з посвистом кивають головами над дочкою Ерусалимською, приговорюючи: Се ж то той город, що його величали найбільшою красою, радостю всієї землї?</verse>
				<verse number="16">А вороги твої пороззівляли пащі свої, свищуть та скрегочуть зубами, договорюючи: От ми таки проглинули його; сього ж дня ми й ждали, та таки дождали-узріли!</verse>
				<verse number="17">Що був призначив, те й довершив Господь; спевнив своє слово, що давно вирік; спустошив без пощади, звеселив ворога над тобою, піднїс високо вгору рога противників твоїх.</verse>
				<verse number="18">З серця покликають вони до Господа: Ти муре дочки Сионської! проливай потоком сльози днями й ночами, не давай собі впину, не затулюй війок твоїх!</verse>
				<verse number="19">Вставай, голоси всю ніч, з початком кожної стражі нічної; виливай водою серце твоє перед лицем Господа; здіймай до його руки твої про життє дїток твоїх, що помирають голодною смертю по углах усїх улиць твоїх.</verse>
				<verse number="20">О, зглянься, Господи! кому ти вчинив таке, щоб матери з'їдали плод свій, немовлят, ними виплеканих? щоб убивано в сьвятинї Господнїй сьвященника й пророка?</verse>
				<verse number="21">Дїти й сивоволосї лежать на землї по улицях; дїви мої й молодцї мої від меча полягли; ти вбивав їх у день гнїву твого, мордував без милосердя.</verse>
				<verse number="22">Ти поскликав, наче на празник, всї страшила на мене; в день гнїву твого, Господи, нїхто не врятувався, нїхто не вцїлїв; тих, що я згодувала, виховала, ворог мій вигубив.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Я чоловік, що зазнав горя від палицї гнїву його;</verse>
				<verse number="2">Він повів мене й увів у пітьму, а не в сьвітло.</verse>
				<verse number="3">Так, він обернувся проти мене, і день у день простягає на мене руку свою;</verse>
				<verse number="4">Поморщив тїло моє й кожу мою, та потер костї мої;</verse>
				<verse number="5">Обгородив мене (нещастєм), обложив горем і нуждою;</verse>
				<verse number="6">Він посадив мене в темне місце, як тих, що давно померли;</verse>
				<verse number="7">Наче муром, обвів мене, щоб я не вийшов, закував у тяжкі кайдани;</verse>
				<verse number="8">Як я прошу, як благаю, він одпихає молитву твою;</verse>
				<verse number="9">Дороги мої він каміннєм закидав, попсував стежки мої.</verse>
				<verse number="10">Став проти мене, наче ведмедем у засїдцї, - левом у сховищу;</verse>
				<verse number="11">Поперевертав дороги мої, розірвав мене, й у нїщо обернув;</verse>
				<verse number="12">Напяв лука свого й поставив мене за мету стрілам своїм;</verse>
				<verse number="13">Послав у нирки мої стріли з сагайдака свого.</verse>
				<verse number="14">Я стався сьміховищем усьому народові мому, повсякдневною присьпівкою їх.</verse>
				<verse number="15">До переситу нагодовав мене гіркотою, напоїв полином;</verse>
				<verse number="16">Покрушив каміннєм зуби мої, покрив мене попелом.</verse>
				<verse number="17">Покинув супокій душу мою; я вже й забув про днї добрі,</verse>
				<verse number="18">І сказав я собі: погасла сила моя й надїя моя на Господа.</verse>
				<verse number="19">О, спогадай про мою муку й нужду, про полин і жовч!</verse>
				<verse number="20">Глибоко вбилось усе те в память мою й душа моя в менї заниває.</verse>
				<verse number="21">Та я так відповідаю серцю мойму, та й тому вповаю:</verse>
				<verse number="22">Ізза милосердя Господнього ми не вигинули, бо милосердє його не вичерпується.</verse>
				<verse number="23">Що ранок воно одновляється, велика бо вірність твоя!</verse>
				<verse number="24">Господь пай мій, говорить собі душа моя, то ж і буду я вповати на него.</verse>
				<verse number="25">Благий Господь до тих, хто надїється на його, - до душі, що його шукає.</verse>
				<verse number="26">Добре тому, хто без нарікання дожидає рятунку від Господа.</verse>
				<verse number="27">Благо людинї, що змалку несе ярмо (закону Господнього);</verse>
				<verse number="28">(що) Седить на самотї й мовчить, бо він (Бог) наложив се ярмо на його;</verse>
				<verse number="29">А він нахиляє уста свої в порох, та й думає: може бути, ще є надїя;</verse>
				<verse number="30">Хто надставляє бючому свою щоку й приймає, хоч би й до переситу зневагу;</verse>
				<verse number="31">Бо не на віки Господь покидає;</verse>
				<verse number="32">Та хоч і пішле злиднї, то й помилує по великій добротї своїй;</verse>
				<verse number="33">Не по свойму бо серцї карає він і посиляє смуток на дїтей людських,</verse>
				<verse number="34">А тодї, як вони під ноги беруть безсильних на землї,</verse>
				<verse number="35">Як несправедливо судять ближнього перед очима Всевишнього,</verse>
				<verse number="36">Як притискають другого в його дїлах; бо хиба ж Господь сього не бачить?</verse>
				<verse number="37">Хто ж бо сьміє сказати: І таке часом дїється, що Господь не повелїває!</verse>
				<verse number="38">Хиба ж не з уст (не з приказу) Всевишнього виходить нужда й щастє?</verse>
				<verse number="39">Чом же нарікає живуща людина? Нехай би нарікала на свої гріхи.</verse>
				<verse number="40">Розпитуймо й розвідуймо наші дороги та й обернїмось до Господа;</verse>
				<verse number="41">Здіймімо серце й руки наші до Бога на небі (й говорімо):</verse>
				<verse number="42">Ми одпали, ми непокірливі, тим то й не пощадив єси нас;</verse>
				<verse number="43">Ти оболїк себе гнївом і гнав та побивав нас без ощадку;</verse>
				<verse number="44">Ти закрив себе хмарою (гріхів наших), щоб не доходила до тебе молитва наша;</verse>
				<verse number="45">Соромом і гидотою зробив нас єси серед народів.</verse>
				<verse number="46">Отворили на нас роти свої всї вороги наші.</verse>
				<verse number="47">Страх і яма, опустошеннє й погибель - се наша доля.</verse>
				<verse number="48">Потоки вод проливає око моє над погибелю дочки народу мого.</verse>
				<verse number="49">Без упину виливає сльози око моє, та нема пільги,</verse>
				<verse number="50">Покіль із неба Господь не спогляне та не побачить.</verse>
				<verse number="51">Око моє наповнює смутком душу мою, споглядаючи на всї дочки міста мого.</verse>
				<verse number="52">Всякими способами намагались зловити мене, мов ту пташину, вороги мої, без усякої причини;</verse>
				<verse number="53">Вкинули мене живцем у яму й прикидали каміннєм.</verse>
				<verse number="54">Води знялися аж до голови в мене, я сказав собі: Пропав я!</verse>
				<verse number="55">І призивав я імя твоє, Господи, з ями глубокої:</verse>
				<verse number="56">Почуй голос мій; не затулюй уха твого від мого зітхання, від благання мого!</verse>
				<verse number="57">Так, ти зближувався, як я молився до тебе, й казав менї: Не бійся!</verse>
				<verse number="58">Ти боронив, Господи, мою справу; вибавляв життє моє.</verse>
				<verse number="59">Ти, Господи, й тепер бачиш кривду мою; розсуди ж справу мою!</verse>
				<verse number="60">Ти бачиш ненависть і те, що вони проти мене замишляють.</verse>
				<verse number="61">Ти чуєш, Господи, їх наругу, - всї їх підходи під мене,</verse>
				<verse number="62">(чуєш) Бесїди противників мо- їх і безнастанні хитрощі їх проти мене.</verse>
				<verse number="63">Глянь, чи вони седять, чи встають, - про мене в них все - глумлива пісня.</verse>
				<verse number="64">О, ти певно відплатиш їм, Господи, по учинкам рук їх;</verse>
				<verse number="65">Заслїпиш їх серця і проклін твій упаде на них;</verse>
				<verse number="66">Гонити меш їх, Господи, гнївом, і викорениш їх ізпід неба!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Як потемнїло те золото, змінилось золото найлїпше! каміннє з сьвятинї роскидане по всїх роздорожжях.</verse>
				<verse number="2">Поважні синове Сионові, дорогі, як найчистїйше золото, - вони стали, як той посуд глиняний, як виріб рук ганчарських!</verse>
				<verse number="3">І потвори подають соски, та кормлять щенят своїх, а дочки народу мого стали жорстокі, мов ті струсицї в пустинї;</verse>
				<verse number="4">У немовлятка язик од згаги до піднебіння прилипає; їсти просять дїти, та нїхто їм не дає.</verse>
				<verse number="5">Хто їдав страви солодкі, умлїває з голоду по улицях, хто кохався на пурпурнім ложі, тулиться до гною.</verse>
				<verse number="6">Кара за безбожність дочки народу мого більша над покараннє Содоми: її бо стручено в хвилинї й руки людські не дотикали її.</verse>
				<verse number="7">Сієї ж князї були над снїг чисті, над молоко білі; тїло в них було румяне, немов ті коралї, й над сапфир сияло;</verse>
				<verse number="8">А нинї лице їх чорнїйше над усе чорне, не познають їх на улицї; кожа в них до костї прилипла, зосхла, мов та деревина.</verse>
				<verse number="9">Щасливійші ті, що від меча гинуть, нїж ті, що гинуть голодною смертю; сесї бо тануть поволи, побивані недостачею плодів земних.</verse>
				<verse number="10">Руки добросердних жінок варили дїток своїх, щоб мати з них їжу під час погибелї дочки народу мого.</verse>
				<verse number="11">Ізогнав Господь гнїв свій, вилив досаду гнїву свого, й запалив огонь на Сионї, що пожер його до підвалин.</verse>
				<verse number="12">Не вірили царі землї й усї осадники земель, що ворог завзятий ввійшов у ворота Ерусалимські.</verse>
				<verse number="13">А все се за гріхи ложних пророків його, за беззаконства сьвященників його, що за їх приводом проливано кров праведників.</verse>
				<verse number="14">Тепер вони, мов слїпі, улицями блукали, осквернювались кровю, так що не можна було приторкнутись до їх одежі.</verse>
				<verse number="15">Уступайтесь! Нечистий! у слїд їм кричали; уступайтесь, уступайтесь, не приторкайтесь! і вони, зворушені, ховались; а між людом говорили: Вже їх не буде!</verse>
				<verse number="16">(загнїване) Лице Господнє порозсїває їх; уже він не зглянеться на них, за те, що вони не вважали на сьвященників, над старими не милосердувались.</verse>
				<verse number="17">Наші ж очі аж умучились, визираючи надармо підмоги; з башти нашої визирали сторожі того народу, що не міг нас урятувати.</verse>
				<verse number="18">А вони, знай, підглядали ступні наші, так що ми не могли безпечно й по улицях ходити. О, близько конець наш, днї наші скінчились; так, се прийшов конець наш.</verse>
				<verse number="19">Ті, що нас гнали, летїли хутше орлів під небом; гнались за нами по горах, ставляли засади в пустинї.</verse>
				<verse number="20">Дух наш живущий, помазанник Господень, попав у їх яму, - той, що про його мовляли ми: Під його тїню жити мем тихо посеред народів.</verse>
				<verse number="21">Радуйся, дочко Едомова, веселися, ти, що живеш там у землї Уз! прийде й до тебе чарка, і ти впєшся, й ти будеш обнажена.</verse>
				<verse number="22">Дочко Сионова! кара за беззаконства твої скінчилась; більш у полонь ти зайнята не будеш; твої ж провини, дочко Едомова, Господь навідає й виявить гріхи твої.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">С погадай же, Господи, що з нами сталось; зглянься, подивися на пониженнє наше!</verse>
				<verse number="2">Наше наслїддє досталось невірам, доми наші - чужим чуженицям;</verse>
				<verse number="3">Ми сироти - безбатьченки; матері наші - вдовицї.</verse>
				<verse number="4">Власну воду ми пємо за гроші, дрова наші здобуваєм за плату.</verse>
				<verse number="5">Нас поганяють, бючи в потилицю, а в роботї нема нам відпочинку.</verse>
				<verse number="6">І до Египту ми й до Ассура руку по хлїба шматок простягаєм.</verse>
				<verse number="7">Наші батьки провинили, та їх нема вже, ми ж двигаємо кару за їх беззаконства.</verse>
				<verse number="8">Раби вередують над нами, та й нїкому вирвати з рук їх.</verse>
				<verse number="9">В небезпецї перед мечем ми хлїб наш по степу здобуваєм.</verse>
				<verse number="10">Скіра на нас, наче в печі, счорнїла від пекучої голоднечі.</verse>
				<verse number="11">Наших жінок безчестять у Сионї, дївчат - в городах Юдейських.</verse>
				<verse number="12">Князї повішані їх руками, лиця старшин у зневазї.</verse>
				<verse number="13">Молодики наші жорнами мелють, недолїтки падуть під ношами дров.</verse>
				<verse number="14">Старцї вже в воротях не засїдають, паробки не сьпівають.</verse>
				<verse number="15">Радощів серце вже наше не знає, наші танцї в жалощі змінились.</verse>
				<verse number="16">Із голови в нас вінки поспадали, горе нам, що ми провинили!</verse>
				<verse number="17">От чому серце в нас ниє, от чого в нас ув очах потемнїло!</verse>
				<verse number="18">Ой попустїли вершини Сионські, хиба шакалі ходять по них.</verse>
				<verse number="19">Господи! ти пробуваєш во віки; твій престол стоїть з роду до роду.</verse>
				<verse number="20">Чом же ти позабув нас, чом покинув нас на так довгий час?</verse>
				<verse number="21">О, приверни нас до себе, Господи, а ми привернемось; понови днї наші, як се зпершу було!</verse>
				<verse number="22">Чи то ж се зовсїм ти нас відцурався, прогнївився на нас без міри?</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="26">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Сталось у трийцятому роцї, у четвертому місяцї, на пятий день місяця, як був я між полонянами над Ховар-річкою, одверзлись небеса, й я побачив видива Божі.</verse>
				<verse number="2">На пятий день місяця - се був пятий рік після того, як одведено царя Йоакима в неволю -</verse>
				<verse number="3">Надійшло слово Господнє до Езекиїла Вузієнка, сьвященника, в Халдейській землї, при Ховар-річцї, й зійшла на його сила Господня.</verse>
				<verse number="4">Бачив же я - схопився завірухою вітер від півночі, знялась величезна хмара й клубом огонь, та проміннє навкруги його, а з середини його, наче блискуча мідь ув огнї,</verse>
				<verse number="5">А з него показалась подобина чотирьох зьвірят; вид же їх був такий: образ їх був чоловічий.</verse>
				<verse number="6">І в кожного було чотирі обличчя, і в кожного - четверо крил.</verse>
				<verse number="7">А ноги в їх були прості, а ступнї в їх були, як у телця, й бризькали вони іскрами, як розпалена мідь бризькає.</verse>
				<verse number="8">А під крильми в їх із чотирьох боків були людські руки; й обличчя у них і крила в них - у всїх чотирьох.</verse>
				<verse number="9">А крильми торкались вони одно до одного; обличчя й крила в їх не повертались, як ійшли вони: кожне простувало перед себе.</verse>
				<verse number="10">Подоба обличь їх: - зпереду було лице людське, правобіч - лице левине, лївобіч - лице бичаче в усїх чотирьох, понад тими - лице орлове в усїх чотирьох;</verse>
				<verse number="11">І лиця їх і крила їх угорі були роздїлені, та в кожного по двоє крил сходилось одно з одним, а двоє вкривали тїло їм.</verse>
				<verse number="12">І йшли вони, кожен у сторону перед себе; куди поривав їх дух, туди й ійшли вони; йдучи ж, не повертались.</verse>
				<verse number="13">А вид тих животин був, наче жар огняний, як смолоскипи; огонь ходив між тими животинами сюди й туди, й блищав огонь вельми ясно, й вилїтали з огню блискавки.</verse>
				<verse number="14">І ввихаллись животини сюди й туди, наче блискавиця мигає.</verse>
				<verse number="15">І придивлявся я тим животинам, аж ось - на землї коло тих животин по одному колесу перед чотирьома лицями їх.</verse>
				<verse number="16">І були колеса видом і роботою, наче блискучий хризолит, і всї четверо були однаковісїнькі, а по вигляду їх і по спорудї здавалось, неначе одно колесо було в другому колесї.</verse>
				<verse number="17">А йдучи, йшли вони на чотирі боки; не звертали на бік, ідучи.</verse>
				<verse number="18">Обіддє ж їх - високе й страшне, й було повно очок в обіддї навкруги в усїх чотирьох.</verse>
				<verse number="19">І як ійшли животини, так ійшли й колеса коло їх, а як вони здіймались угору від землї, здіймались і колеса.</verse>
				<verse number="20">Куди хотїв ійти дух, туди йшли й вони, й здіймались колеса заразом із ними; дух бо тих животин був у колесах.</verse>
				<verse number="21">Коли ті йшли, так ійшли й колеса, а як ті стояли, то стояли й вони, як же ті здіймались від землї, здіймались і колеса заразом із ними; бо дух животин був у колесах.</verse>
				<verse number="22">А над головами в животин була подобина твердинї, блискуча, як подобина пречудного кришталю, що понад головами в їх розпростирався.</verse>
				<verse number="23">А під твердинею розпростирались їх крила, просто одно до другого, й в кожної було їх по двоє, що вкривали їм тїло.</verse>
				<verse number="24">І як вони йшли, чув я шум їх крил, нїби бурханнє великої води, неначе грім Всемогучого, голосний шум, як се гуде в військовому таборі; а коли вони з'упинялись, то крила спускали.</verse>
				<verse number="25">Бо як давався чути голос з понад твердинї, що була над головами в їх, тодї вони з'упинялись і опускали крила.</verse>
				<verse number="26">А понад твердинею, що була над головами в їх, була подобина престолу, з вигляду, як би з каменя сафиру, а над подобинею престолу видко було подобину чоловіка, що седить на йому.</verse>
				<verse number="27">І видїв я наче палаючу мідь, як огняне сяєво в серединї його кругом; від поясницї його й висше, та й від виду поясницї його й низше бачив я, наче огонь, і було проміннє навкруги.</verse>
				<verse number="28">Якою буває веселка на облаках в дощовий день, такий вид мало те сяєво навкруги.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Оттакий був появ подобини слави Господньої. Побачивши її, впав я на лице своє, а відтак почув голос говорючого, й сказав він менї: Сину людський! стань на ноги твої, я бо говорити му з тобою.</verse>
				<verse number="2">І як він се казав менї, ввійшов у мене дух, і поставив мене на ноги, й я чув говорючого до мене.</verse>
				<verse number="3">І сказав він до мене: Сину чоловічий! ось я посилаю тебе до синів Ізрайлевих, до того люду непокірливого, що відступили від мене; вони й їх отцї - се зрадники передо мною аж по сей день.</verse>
				<verse number="4">Се сини з безстидним лицем і запеклим серцем, - до них я тебе посилаю, й скажеш їм: Так говорить Господь Бог:</verse>
				<verse number="5">Чи слухати муть вони, чи не слухати муть - се бо дом упрямий - та нехай знають, що був пророк між ними.</verse>
				<verse number="6">Ти ж, сину чоловічий, не лякайсь їх і не страхайся мови їх, як вони бодяками й тернинами до тебе будуть, і тобі доведеться жити між скорпіонами, - не лякайся мови їх і не страхайся виду їх; вони бо дом упрямий;</verse>
				<verse number="7">Говори їм слова мої, чи будуть вони слухати, чи не будуть, вони бо непокірливі.</verse>
				<verse number="8">Ти ж, сину чоловічий, слухай, що я тобі буду говорити; не впирайся, як той дом упрямий. Ось, отвори рота та й з'їж, що я дам тобі.</verse>
				<verse number="9">Я глянув, аже се рука, простягнута до мене, а в руцї - книговий звоєць.</verse>
				<verse number="10">І розгорнув його він передо мною, й ось, звиток той пописаний з лиця, й з вивороту; а написано на йому: жалощі, зітханнє, й горе.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">І сказав до мене: Сину чоловічий! з'їж, що перед тобою, з'їж оцей звиток, та й іди й говори до синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="2">Тодї отворив я уста, а він дав менї з'їсти той звиток;</verse>
				<verse number="3">І сказав менї: Сину чоловічий! нагодуй черево твоє, й засити утробу твою сим звитком, що передаю тобі. І я з'їв, і був він ув устах моїх такий солодкий, як мід.</verse>
				<verse number="4">І сказав менї: Сину чоловічий! встань та й іди до Ізрайлевого дому, й говори до них моїми словами;</verse>
				<verse number="5">Посилаю бо тебе не до народу з темною мовою й незрозумілим язиком, а до Ізрайлевого дому, -</verse>
				<verse number="6">Не до многих народів із темною мовою й незрозумілим язиком, що слів його ти не второпав би; хоч як би я й до тих послав тебе, то вони б тебе послухали;</verse>
				<verse number="7">Дом же Ізрайлїв не схоче тебе слухати, бо вони не хочуть слухати мене, тим що дом Ізрайлїв твердолобий і запеклого серця.</verse>
				<verse number="8">Ось, я вчинив твоє лице твердшим, як їх лиця, і твого лоба твердшим, як їх лоби.</verse>
				<verse number="9">Як диямант, що твердий над камінь, вчинив я твоє чоло; не бійся їх і не лякайся перед лицем їх, хоч вони дом ворохобний.</verse>
				<verse number="10">І сказав дальше до мене: Сину чоловічий! усї слова мої, що говорити му тобі, прийми до серця й вислухай ушима твоїми;</verse>
				<verse number="11">Оце ж ійди до вигнанників, до земляків твоїх, та й говори до них і скажи їм: Так говорить Господь Бог! чи будуть вони слухати, чи не будуть.</verse>
				<verse number="12">І підняв мене дух у гору, й чув я позад себе голос, наче гуку громового: Благословенна велич Господня, (рушаюча) з місця свого!</verse>
				<verse number="13">І шум од крил у животин, що торкались одно об одно, й гуркіт од коліс коло них і гук голосного грому.</verse>
				<verse number="14">Отже дух підняв та й узяв мене й ішов я, сумуючи в тревозї серця мого, а рука Господня вагонїла на менї.</verse>
				<verse number="15">І прибув я так до переселенцїв у Тель-Абиб, і осїв там, де вони жили, та й провів між ними сїм день, у безтямі.</verse>
				<verse number="16">А по семи днях надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="17">Сину чоловічий! я поставив тебе сторожем дому Ізрайлевого, й ти будеш дослуховатись слів із уст моїх і врозумляти їх від мене.</verse>
				<verse number="18">Коли я перекажу тобою безбожникові: Ти згинеш, а ти не станеш врозумляти його й говорити, остерегаючи безбожника від ледачої стежки, щоб йому жити, то беззаконник той умре в своїх проступках, я ж доправлятись буду крові його з рук твоїх.</verse>
				<verse number="19">Коли ж ти остерігав безбожника, а він не навернувся від безбожностї своєї й не покинув беззаконної дороги своєї, так він умре в проступку свойму, а ти врятував душу твою.</verse>
				<verse number="20">І коли праведник одступить од праведностї своєї та й укоїть беззаконність, як я положу йому спотичку, й він умре, - то, коли ти не остерігав його, він умре за свій гріх, і йому не згадаються праведні вчинки його, які вчинив, - від тебе ж буду я доправлятись крові його.</verse>
				<verse number="21">Коли ж ти остерігати меш праведника, щоб праведник не согрішив, та й він не согрішить, то й він жити ме за те, що дав себе врозумити, й ти спас душу твою.</verse>
				<verse number="22">І була там на менї рука Господня, і він сказав менї: Устань, ійди в поле, а там буду говорити з тобою.</verse>
				<verse number="23">І рушив я та й пійшов у поле, і ось, стояла там велич Господня, - така велич, яку бачив я на річцї Хеварі, і я впав на лице своє.</verse>
				<verse number="24">І ввійшов дух у мене, й поставив мене на ноги, й він говорив ізо мною та й сказав менї: Ійди та заприся в домівцї твоїй.</verse>
				<verse number="25">І ось, ти сину чоловічий, на тебе наложять поворози, і звяжуть тебе ними, й ти не будеш нї виходити нї ввіходити.</verse>
				<verse number="26">І прилїплю язика тобі до гортанї, і занїмієш та й не будеш їм дорікати, вони бо - дом ворохобний.</verse>
				<verse number="27">А як я схочу говорити з тобою, тодї відчиню уста тобі, й будеш говорити до них: Так говорить Господь Бог! Хто схоче слухати, - слухай, а хто не схоче слухати, нехай не слухає; вони ж бо дом непокірливий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Ти ж, сину чоловічий, возьми собі цеглину, положи перед себе, й начеркни на їй місто Ерусалим.</verse>
				<verse number="2">І спорудь обляг проти його, й збудуй облягову башту проти його; насип вал кругом його; порозставляй облягове військо проти його, й пороби навкруги тарани проти його.</verse>
				<verse number="3">І возьми собі залїзну дошку та й постав її, наче стїну між тобою й городом, і оберни проти його лице твоє, щоб він був наче ув облязї, й ти (нїби) облягай його. Се буде знаком домові Ізрайлевому.</verse>
				<verse number="4">Ти ж лягай на лївий бік та й возьми на його беззаконство Ізрайлеве. Скільки днїв лежати меш, стілько нести меш (кару за) провини їх:</verse>
				<verse number="5">Я ж визначив тобі роки їх беззаконства лїчбою днїв - триста й девятьдесять днїв будеш нести провини дому Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="6">А як скінчиш їх, тодї лягай удруге на правий бік, і неси провину дому Юдиного сорок день; - день за рік, день за рік, кажу, визначив я тобі.</verse>
				<verse number="7">І оберни лице твоє й обнажену правицю твою на обляг Ерусалиму та й пророкуй проти його.</verse>
				<verse number="8">Оце ж я й вложив на тебе верву, щоб неможна було тобі повернутись із боку на бік, аж докіль скінчиш днї сього облягу твого.</verse>
				<verse number="9">Ти ж возьми собі пшеницї та ячменю й бобу й сочовицї й пшона й вики та й усип ув одну посудину, та й роби собі хлїб із того на всї днї, що лежати меш бока; триста й девятьдесять день їсти меш його.</verse>
				<verse number="10">А їсти меш твою харч вагою, що дня по двайцять секлів; від пори до пори їсти меш.</verse>
				<verse number="11">І воду пити меш мірою, що-разу по шостинї гину; від пори до пори пити меш стілько.</verse>
				<verse number="12">Істи меш книшами ячміними; книші ж пекти меш перед їх очима в попелї з людського калу.</verse>
				<verse number="13">І сказав Господь: Так само їсти муть сини Ізрайлеві нечистий хлїб свій посеред тих народів, що проміж них я їх порозганяю.</verse>
				<verse number="14">Тодї сказав я: Ой Господи Боже! я ж нїколи не поганив душу; я й падла, нї того, що зьвір роздирав, нїколи не їв з молоду та й досї; нїколи в уста мої не входило нечисте мясиво.</verse>
				<verse number="15">І сказав він до мене: Ну, так дозволяю тобі товарячий гній, замість людського калу, щоб пік на йому хлїб твій.</verse>
				<verse number="16">І сказав іще до мене: Сину чоловічий! ось, я поламлю в Ерусалимі підпору хлїбову, й їсти муть вони свій хлїб під вагу й в смутку, та й будуть пити воду під міру в гризотї;</verse>
				<verse number="17">Бо буде в них недостача хлїба й води й з переляком будуть вони глядїти одно на одного й нидїти за беззаконства свої.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Ти ж, сину чоловічий, возьми гострого ножа, - бритву голярську, й поведи нею (голючи) по голові в тебе й по бородї в тебе, потім возьми вагу та й подїли волоссє.</verse>
				<verse number="2">Третину спали посеред городу на огнї, як будуть сповнятись днї облягу; другу третину візьми та й посїчи мечем округ його, а трейтю третину розвієш вітром, бо я обнажу меча поза ними.</verse>
				<verse number="3">І возьми з того волосу трохи та й завяжи в полу в одежинї твоїй.</verse>
				<verse number="4">А з сього ще візьмеш трошки та й укинеш ув огонь, і спали те в огнї. З того загориться огонь на ввесь дом Ізраїля.</verse>
				<verse number="5">Так бо говорить Господь Бог: Ось - Ерусалим! Я поставив його посеред народів, навкруги його (чужі) краї.</verse>
				<verse number="6">Він же поводився проти законів моїх безбожнїйше, як погани, й проти заповідань моїх гірше нїж землї кругом його; бо вони відкинули закони мої й не слухали заповідань моїх.</verse>
				<verse number="7">Тим же то так говорить Господь: За те, що ви перевисшили проступками вашими самих поган, що навкруги вас, у заповіданнях моїх не ходите й постанов не виповнюєте, ба й не ходите по постановам поган кругом вас, -</verse>
				<verse number="8">Тим ось що говорить Господь Бог: От, я так само проти тебе; я сам розпічну караючий суд серед тебе перед очима в невірних.</verse>
				<verse number="9">І вчиню з тобою таке, якого не чинив іще нїколи, й чого нїколи вже не вчиню, - за всї твої мерзоти.</verse>
				<verse number="10">За те батьки в тебе їсти муть власні дїти, а дїти їсти муть батьків своїх, і заведу суд над тобою, й пущу ввесь останок твій на всї вітри.</verse>
				<verse number="11">Тим же то так певно, як я живу, говорить Господь Бог: За те, що посквернив єси сьвятиню мою всїма гидотами твоїми й усякою поганню твоєю, я вменьшу тебе, й не зжалиться над тобою око моє, і не буде в мене милосердя на тебе.</verse>
				<verse number="12">Третина в тебе вимре від морової зарази й вигине від голоднечі посеред тебе; друга третина поляже од меча навкруги тебе, останню ж третину пущу на всї вітри, а слїдом за ними добуду меча.</verse>
				<verse number="13">Так довершиться гнїв мій і вгаситься досада моя, і я вдоволюся; і зрозуміють, що я, Господь, сказав се в палкому гнїві мойму, як довершиться над ними ярость моя.</verse>
				<verse number="14">І зроблю тебе пусткою й погордою між народами в округ тебе, й перед очима в кожного, хто мимо буде проходити.</verse>
				<verse number="15">І будеш погордою й наругою, пересторогою та пострахом народам округ тебе, як я заведу над тобою суд у гнїві й досадї й в лютих карах, - я, Господь виповів се, -</verse>
				<verse number="16">Як пошлю на них гострі стріли голоднечі на їх затрату, а пошлю їх вам на погибель, і скріплю голод між вами, і зломлю підпору-хлїб у вас.</verse>
				<verse number="17">Як пошлю на вас голоднечу й зьвіррє, щоб учинити вас бездїтними; й перейде проміж тебе пошесть і розлив крові, та наведу меча на тебе. Я, Господь, сказав се.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! поверни лице твоє проти гір Ізрайлевих і віщуй проти них,</verse>
				<verse number="3">І промов: Ви, гори Ізрайлеві! слухайте слово Господнє. Так говорить Господь Бог до гір і до горбів, до байраків і до долин: Ось, я наведу на вас меча та й порозбиваю висоти ваші;</verse>
				<verse number="4">І будуть жертівники ваші опустошені, стовпи ж ваші в честь сонця будуть порозбивані, а побитих ваших положу трупами перед ідолами вашими;</verse>
				<verse number="5">Так, положу трупи синів Ізраїлських перед їх бовванами й розкидаю костї ваші навкруги жертівників ваших.</verse>
				<verse number="6">По всїх осадах ваших обезлюднїють городи а висоти будуть побурені, щоб уже раз спустошити й розбурити жертівники ваші, щоб ідоли ваші порозбивати, ваші сонячні стовпи порозвалювати й вироби ваші в нїщо обернути.</verse>
				<verse number="7">І падати муть посеред вас побиті люде, й зрозумієте, що я - Господь.</verse>
				<verse number="8">Та я збережу останок, що між народи од меча врятуються, як ви будете розкидані по чужих країнах.</verse>
				<verse number="9">І спогадають на мене врятовані ваші між народами, куди їх позаймають в полонь, коли я доведу до розкаяння блудні їх серця, відпавші від мене, й їх очі, блудивші за бовванами, й самі вони гидувати муть собою за те ледарство, що коїли своїми гидотами;</verse>
				<verse number="10">І спізнають, що я, Господь, не даремно погрожував наслати на них таку лиху годину.</verse>
				<verse number="11">Так говорить Господь Бог: Сплесни руками твоїми й тупни твоєю ногою та й покликни: Горе за всї погані лиходїйства дому Ізрайлевого! поляжуть вони од меча, голоднечі й морової пошестї.</verse>
				<verse number="12">Хто далеко, - помре од пошестї, а хто близько, поляже од меча, хто ж зостанеться й вирятується, згине від голоднечі. Оттак я довершу гнїв мій на них.</verse>
				<verse number="13">І зрозумієте, що я Господь, як ваші побиті лежати муть серед ваших ідолів навкруги жертівників їх по всїх високих узгіррях, по всїх верхах нагірних, попід усїма зеленими деревами й під усяким гілястим дубом, на всїх тих місцях, де палили пахущі кадила всїм ідолам своїм.</verse>
				<verse number="14">І простягну проти них руку мою й зроблю країну безлюдною пусткою від Дивлат-степу по всїх осадах їх, і зрозуміють, що я - Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє, таке:</verse>
				<verse number="2">Ти ж, сину чоловічий скажи: Так говорить Господь Бог: Конець землї Юдиній, - конець прийшов на чотирі сторони землї.</verse>
				<verse number="3">Оце - конець тобі; і пошлю на тебе гнїв мій й судити му тебе по поступкам твоїм, і наложу на тебе (кару за) всї гидоти твої.</verse>
				<verse number="4">І не пощадить тебе око моє; не змилосердуюсь на тебе, а відплачу тобі після доріг твоїх і (кари за) гидоти твої на тобі будуть та й зрозумієте, що я - Господь.</verse>
				<verse number="5">Так говорить Господь Бог: Лихо єдине (нечуване), ось приходить лихо.</verse>
				<verse number="6">Кінець наближився, прийшов конець, наступає на тебе; ось вона прийшла,</verse>
				<verse number="7">Прийшла біда на тебе, осаднику землї! настає час, близько вже день заворушення, а не веселих погуків на горах.</verse>
				<verse number="8">Оце ж вилию над тобою досаду мою й довершу на тобі гнїв мій; судити му тебе по поступках твоїх, і наложу на тебе кару за всї гидоти твої.</verse>
				<verse number="9">І не пощадить тебе око моє, я не помилую. По поступам твоїм одплачу тобі, й гидоти твої будуть на тобі, і зрозумієте, що я - Господь караючий.</verse>
				<verse number="10">Ось він, той день; ось прийшла, наступила біда! виросла палиця, розрослась гординя,</verse>
				<verse number="11">Та встає на палицю безбожностї сила; і слїду з них не лишиться, і з багацтва їх, і з шуму їх і з пишноти їх.</verse>
				<verse number="12">Настав час, наближився день; хто купив, не веселись, а хто продав, не журись, бо гнїв над усїм людом його.</verse>
				<verse number="13">Хто бо продав, не вернеться вже до проданого, хоч би й зостались між живими; бо пророчий провид про всїх їх не зміниться, та й нїхто проступком своїм не продовжить життя свого.</verse>
				<verse number="14">Затрублять у трубу, й усе збірається, та нїхто не рушає до бою; бо гнїв мій над усїма ними.</verse>
				<verse number="15">Поза домом меч, а вдома помор і голод; хто в полі, од меча поляже, а хто в містї, того пожере голоднеча й пошесть морова.</verse>
				<verse number="16">А хоч деякі зміж них і повтїкають, та будуть на горах, мов ті голуби долиняні, та всї вони будуть стогнати, кожне про свою провину.</verse>
				<verse number="17">У всїх руки послабнуть, а колїна, мов вода, задрожать.</verse>
				<verse number="18">І повдягаються в вереттє, і ляк їх обгорне, а в усїх їх на лицї буде сором, і всї голови - обголені.</verse>
				<verse number="19">Срібло на улицю повикидають, а золото буде в них нї за-що; нї срібло бо, нї золото не здолїє їх уратувати в день палкого гнїву Господнього. Вони не заситять ними душ своїх і не наповнять утроб своїх; та ж вони були приводом до їх беззаконностей.</verse>
				<verse number="20">І в пишних прикрасах своїх обертали вони їх на гордощі собі, та й робили з них образи гидких бовванів своїх; за те ж і вчиню я їх гидкими їм;</verse>
				<verse number="21">І подам його (золото) чужим на здобич, і безбожникам в землї на розграбленнє, і вони посквернять його.</verse>
				<verse number="22">Я одверну від них лице моє, а ті опоганять тайний пробуток мій, і ввійдуть у него грабіжники, і осквернять його.</verse>
				<verse number="23">Зроби пута, бо ся земля переповнена кровавими лиходїйствами, а місто повне насильства.</verse>
				<verse number="24">Я приведу що-найлютїйших із поганцїв, а вони посядуть домівки їх; і зроблю конець гордощам потужних, та й сьвятинї їх будуть опоганені.</verse>
				<verse number="25">І надійде на них погибель; вони шукати муть спокою, та не знайдуть.</verse>
				<verse number="26">Прийде нещастє за нещастєм, і (страшна) чутка за чуткою, і (марно) просити муть у пророка віщби, та й не стане науки в сьвященника й поради в старцїв.</verse>
				<verse number="27">І сумувати ме царь, і князя обгорне перестрах, а в землян дрожати муть руки. Я вчиню з ними після їх доріг, якими ходили, і після їх судів буду їх судити; і зрозуміють, що я - Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">У шестому ж роцї, в шестому місяцї, на пятий день місяця, седїв я в домівцї моїй, а передо мною седїли громадські мужі Юдейські, і зійшла там на мене рука Господня.</verse>
				<verse number="2">Дивлюсь, аж ось видиво, схоже на людину. Від його чересел у низ - огонь, і від його чересел у гору - сяєво, мов розпалена мідь блискуча.</verse>
				<verse number="3">І неначе простяг він руку, й вхопив мене за волоссє на голові в мене, й підняв мене дух у гору між землею й небом та й понїс у Божих видивах у Ерусалим, до ввіходу в середню браму, що обернена на північ, де стояв ідол ревновання, що розбуджує ревнованнє.</verse>
				<verse number="4">І ось, там слава Бога Ізраїлського, схожа на те видиво, що бачив я на полі.</verse>
				<verse number="5">І сказав менї: Сину чоловічий! поверни очима на північ; я ж і кинув очима на північ, аж се - стоїть ід півночи від жертівної брами той ідол ревновання коло ввіходу.</verse>
				<verse number="6">І сказав він менї: Сину чоловічий! чи бачиш ти, що вони коять? Се велика гидота, що виробляє тут дом Ізрайлїв, так що я постановив відступитись од моєї сьвятинї. Та обернись, а побачиш іще більшу мерзоту.</verse>
				<verse number="7">І привів мене до ввіходу в дворище; я подививсь, аж у мурі щілина.</verse>
				<verse number="8">І каже він менї: Сину чоловічий! пробери мур, і я пробрав мур, і ось двері.</verse>
				<verse number="9">І сказав менї: Увійди туди та споглянь на ті плюгаві мерзоти, які вони тут коять.</verse>
				<verse number="10">Я ввійшов і побачив всякі образи гидкого гаду та нечистих животин і всякі ідоли дому Ізрайлевого, вимальовані кругом по стїнах.</verse>
				<verse number="11">А сїмдесять мужів із старшин із дому Ізрайлевого стоять перед ними, та й Езанїя Сафаненко серед них, а кожен держав кадильницю в руцї, і густий дим од кадила підіймався в гору.</verse>
				<verse number="12">І сказав він до мене: Чи бачиш, сину чоловічий, що старші дому Ізрайлевого коять потай, кожен у своїй коморі? бо кажуть: Господь нас не бачить, Господь покинув сю країну.</verse>
				<verse number="13">Потім каже менї: Обернись, а побачиш іще гірші гидоти, що вони виробляють.</verse>
				<verse number="14">І повів мене до ввіходу в ворота дому Господнього, що 'д півночі, аж ось, там седить жіноцтво, голосючи по Таммузї.</verse>
				<verse number="15">І сказав ізнов до мене: Чи бачиш, чоловічий сину? та обернись, а побачиш іще гірші гидоти.</verse>
				<verse number="16">І повів мене на середнє дворище в дому Господньому, і ось, там коло ввіходу в дом Господень, між сїньми та жертівником стоїть чоловіка з двайцять і пять, плечима до дому Господнього, а лицем ід сходу сонця.</verse>
				<verse number="17">І каже менї: Бачиш, чоловічий сину? Ще мало Юдиному дому тої гидоти, що вони тут коять, вони ще й надто сповняють землю безбожностю, і доводять мене до гнїву. Дивись, вони прикладають галузки до носів своїх.</verse>
				<verse number="18">За те ж і я чинити му в досадї своє. Не пощадить око моє, й не помилую; і хоч би вони громовим голосом до уш моїх покликали, я їх не вислухаю.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">І кликнув опісля менї в уші грімким голосом: Наближуються каранники міста, кожен із знарядом у руцї до вбивання.</verse>
				<verse number="2">І се прийшло шестеро від нагірніх ворот, що на північ, а в кожного в руцї його знаряд до вбивання; між ними ж один, одягнений у лняну одежу, а при боцї в його писарський прибір; і прийшли та й постали коло мідяного жертівника.</verse>
				<verse number="3">І зіступила слава Бога Ізрайлевого з того херувима, що на йому була, до порога дому. І прикликав він того, що був у лняному одязї, що при боцї в його був писарський прилад.</verse>
				<verse number="4">І сказав йому Господь: Пройди серединою по містї, по Ерусалиму, та й поклади знак на чолах у людей, що зітхають і сумують задля всїх гидот, які дїються в городї.</verse>
				<verse number="5">А другим сказав - так, що я чув: Ійдїте позад його городом та й убивайте; нехай не милує око ваше й не щадить;</verse>
				<verse number="6">І старого й молодика, дївицю, дитину й жіноцтво вбивайте на смерть; із тих же, на кому положено знак, не займайте нїкого, а починайте од моєї сьвятинї. І почали вони від тих мужів, що були перед храмом.</verse>
				<verse number="7">І сказав до них: Опоганьте храм, закидайте подвірря побитими, а потім вийдете. І вийшли вони та й почали вбивати по городу.</verse>
				<verse number="8">І як вони їх повбивали, а я зостався, впав я на лице й промовив: Ой Господи Боже! чи ти ж бо вигубиш оце ввесь останок Ізраїля, виливаючи гнїв твій на Ерусалим?</verse>
				<verse number="9">І сказав він менї: Безбожність дому Ізрайлевого й Юдиного велика, аж надто велика; ся країна повна крівавих гріхів, город же переповнений несправедливостю, бо вони кажуть: Покинув Господь сю країну, не бачить Господь.</verse>
				<verse number="10">Оце ж і моє око не пощадить і я не помилую; оберну поступки їх на їх же голову.</verse>
				<verse number="11">Аж ось той, що в лняній одежі, той, що при боцї в його писарські приряди, принїс звістку й сказав: Зробив я так, як ти менї приказав.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">І позирнув я, коли ж на твердинї понад херувимами щось наче сапфир-камінь, щось наче престол було видко над ними.</verse>
				<verse number="2">І сказав він до вдягненого в лняну одежу: Увійди проміж колеса під херувимами, набери повні пригорщі жару зпід простору між херувимами та й висип на город. І ввійшов той перед очима в мене.</verse>
				<verse number="3">Херувими ж стояли праворуч од храму, як той чоловік ввійшов, й сповнила хмара середний двір.</verse>
				<verse number="4">Господня ж слава знялась із херувима до храмового порога, й сповнила хмара храм, та й двір був повен сяєва слави Господньої.</verse>
				<verse number="5">І чути було шум крил херувимових аж у крайньому придвіррі, мов би голос всемогущого Бога, як він говорить.</verse>
				<verse number="6">Як же він приказав одягненому в лняну одежу: Набери жару з простору між херувимами, пійшов той і став коло колеса.</verse>
				<verse number="7">І простяг один херувим із між херувимів руку по той жар між херувимами, й узяв та й подав у пригорщу одягненому в лняну одежу. Той взяв і вийшов.</verse>
				<verse number="8">Було ж у херувимів видко подобину рук людських під крильми.</verse>
				<verse number="9">І бачив я коло херувимів четверо коліс, по одному колесу коло кожного херувима, а на вид ті колеса, - як би з каменя хризолита.</verse>
				<verse number="10">Видом же всї четверо однакові, так нїби одно колесо було в другому.</verse>
				<verse number="11">Як ійшли вони, то йшли на чотири свої боки; ійдучи ж, вони не обертались нїкуди, тілько йшли до того місця, куди повернена була голова.</verse>
				<verse number="12">А все їх тїло й їх спина й їх руки й їх крила й колеса кругом повні були очок, - так у всїх чотирьох коліс.</verse>
				<verse number="13">Колеса сї, як я чув, називано - Вихор.</verse>
				<verse number="14">В кожного ж із них було чотири лиця: Лице в одного - лице херувимове; лице в другого - лице чоловіче; у третього було лице левине, а в четвертого - лице орлове.</verse>
				<verse number="15">І знялись херувими в гору. Се були ті ж животини, що бачив я при Ховар-річцї.</verse>
				<verse number="16">І як ійшли херувими, то йшли й колеса коло них, і як херувими розпростирали крила, щоб ізнятись над землю, так не оддїлялись од них і колеса, а були все при них.</verse>
				<verse number="17">Як вони з'упинялись, то й колеса з'упинялись; а як вони здіймались угору, та й колеса здіймались; був бо в них животний дух.</verse>
				<verse number="18">І покинула слава Господня храмовий поріг та й стала над херувимами.</verse>
				<verse number="19">І замахали херувими крильми, й знялись угору перед очима в мене від землї; як вони підіймались, та й колеса коло них. І з'упинились вони коло ввіходу в восточню браму в Господньому дому, а над ними сияла слава Бога Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="20">Се були сї самі животини, що я бачив при Ховар-ріцї у підніжжі Бога Ізрайлевого, й взнав я, що се були херувими.</verse>
				<verse number="21">У кожного - по чотири лиць, і в кожного по чотири крил, і щось наче людські руки були в їх під крильми.</verse>
				<verse number="22">А подобина лиць у них була та сама, яку я бачив при Ховар-ріцї, - й вид їх і самі вони. Кожний ішов навпростець перед себе.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">І підняв мене дух вгору, й принїс мене до восточньої брами в дому Господньому, що стояла на схід сонця. Там, коло ввіходу в ворота стояло двайцять і пять чоловіка, й завважав я між ними народніх князїв Езанїю Азуренка й Фалтію Банеєнка.</verse>
				<verse number="2">І сказав він менї: Сину чоловічий! се ті люде, що в їх лихе на умі й на шкоду сьому місту дораджують.</verse>
				<verse number="3">Вони бо говорять: Ще не близько; будемо доми будувати; він (город) - се котел, а ми мясиво.</verse>
				<verse number="4">Тим же то пророкуй проти них, ой пророкуй, сину чоловічий!</verse>
				<verse number="5">І зійшов на мене Господень дух, і сказав до мене: Промовляй: Так говорить Господь: Що ви говорите, доме Ізрайлїв, і що в вас на душі, - се я знаю.</verse>
				<verse number="6">Багато положили ви трупом у сьому городї, й закидали улицї його побитими.</verse>
				<verse number="7">Тим же то ось як говорить Господь Бог: Ті побиті, що ви положили трупом проміж вами, - вони мясиво, а місто - казан; вас же я повиводжу з него.</verse>
				<verse number="8">Меча ви боїтесь, то ж я приведу на вас меча, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="9">І повиводжу вас геть, і пооддаю вас на поталу чужоземцям, й розведу над вами суд.</verse>
				<verse number="10">Од меча поляжете; на Ізраїлській гряницї судити му вас, і тодї зрозумієте, що я - Господь.</verse>
				<verse number="11">Не буде він вам казаном, а ви не будете мясивом у казанї; бо на границї Ізраїлській судити му вас.</verse>
				<verse number="12">І зрозумієте, що я - Господь, - той, що в його заповідях ви не ходили, й його закону не певнили, а поступали по законах народів, що навкруги вас.</verse>
				<verse number="13">І сталося, що як я так пророкував, несподївано вмер Фалтія Банеєнко. І впав я на лице, й кликнув голосно: Ой горе, Господи Боже! невже ж бо ти хочеш вигубити останок Ізраїля?</verse>
				<verse number="14">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="15">Сину чоловічий! твоїм братам, твоїм родичам та й усьому дому Ізраїля укупі говорять осадники Ерусалимські: Далеко вони від Господа; нам оддана ця земля в посїданнє.</verse>
				<verse number="16">Оце ж скажи їм: Так говорить Господь Бог: Хоч я позасилав їх проміж поган та порозкидав їх по землях, то я буду їм наче малою сьвятинею в тих землях, куди вони позаходили.</verse>
				<verse number="17">Тим же то скажи: Так говорить Господь Бог: Я позбіраю вас ізпроміж народів і повиводжу всїх із тих земель, де ви порозсївані, та й надїлю вам ізнов землю Ізраїлську.</verse>
				<verse number="18">І поприходять вони туди, й повикидають звідти всї гидоти її і всю погань її.</verse>
				<verse number="19">І дам їм одно серце й вложу в них нового духа; й вийму з їх тїла серце камяне, а дам їм серце тїлесне,</verse>
				<verse number="20">Щоб ходили вони в заповідях моїх, та певнили постанови мої, і будуть вони моїм народом, а я буду їх Богом.</verse>
				<verse number="21">А чиє серце пристане до їх ідолів і гидот, тих учинки я оберну на голову їх, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="22">Тодї підняли херувими крила свої, а колеса з ними, слава же Господа Бога Ізрайлевого була над ними.</verse>
				<verse number="23">І знялась слава Господня зпосеред міста та й з'упинилась над горою, що на востоцї од городу.</verse>
				<verse number="24">І підняв мене дух угору та й перенїс у видиві духом Божим у Халдейську землю до вигнанників. І віднято від мене видиво, що я бачив.</verse>
				<verse number="25">І переповів я вигнанникам усї слова Господнї, що він виявив менї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє, таке:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! ти живеш серед неслухняного дому; вони мають очі, щоб убачати, та не бачать, мають уші, щоб чувати, та не чують; бо вони дом ворохобний.</verse>
				<verse number="3">Ти же, сину чоловічий, наготов собі потрібне до переносин, та й переносися серед ясного дня перед їх очима, й перенесешся перед очима в їх із твоєї осади на друге місце. Може їм одкриються очі, хоч вони дом упрямий;</verse>
				<verse number="4">Виноси ж твою знадобу, потрібну до мандрівки, в день перед очима в їх, сам же вийдеш перед очима в їх увечорі тим робом, як се виходять ті, що переносяться.</verse>
				<verse number="5">Перед очима в їх проламли собі отвір у стїнї, та й виносися тою проломиною.</verse>
				<verse number="6">Перед очима в їх виноси знадобу на плечах; виноси ж у потемках, закривши собі вид і не позираючи на країну; я бо поставив тебе знаком домові Ізрайлевому.</verse>
				<verse number="7">І вчинив я так, як менї заповідано: знадобу мою, потрібну до переносин, повиносив у день, а ввечорі пробрав собі рукою дїру в стїнї, винїс клунок у потемках та й взяв на плечі перед їх очима.</verse>
				<verse number="8">Уранцї ж надійшло слово Господнє до мене:</verse>
				<verse number="9">Сину чоловічий! чи ж не буде питати тебе дом Ізраїля, той дом неслухняний: Що се ти робиш?</verse>
				<verse number="10">Відкажи ж їм: Так говорить Господь Бог: Се є віщба про володаря Ерусалимського й про ввесь дом Ізраїля, що там живе.</verse>
				<verse number="11">Скажи: Я - знамено пророче вам. Як я вчинив, так станеться з ними, - в чужину, в неволю пійдуть вони.</verse>
				<verse number="12">І володарь посеред них візьме клунок на плечі та й вийде потемки. Проломлять мур, щоб його виправити; він затулить собі вид, так що не бачити ме очима землї сієї.</verse>
				<verse number="13">І розложу на него сїть мою, і спіймається він у волок мій, і одведу його в Вавилон, у Халдейську землю; та він її не буде бачити, й умре там.</verse>
				<verse number="14">А всїх, що навкруги його, помочників його й усе військо його, порозвіваю на всї вітри, а позад їх добуду меча.</verse>
				<verse number="15">І взнають, що я - Господь, як розсїю їх проміж народами й порозвіваю їх по всїх землях.</verse>
				<verse number="16">І збережу небагато з них од меча, голоднечі й мору, щоб вони розповідали про всї гидоти свої промїж народами, куди позаходять, і всї зрозуміли, що я, - Господь (справедливий).</verse>
				<verse number="17">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="18">Сину чоловічий! їж хлїб твій з трівогою, й воду твою пий, дрожучи й сумуючи,</verse>
				<verse number="19">Та говори й до люду землї: Так каже Господь Бог про Ерусалимські осадники й про землю Ізраїля: Хлїб свій їсти муть вони у смутку й воду свою пити муть у журбі, земля бо їх перестане давати вроджай свій за неправедностї всїх осадників своїх.</verse>
				<verse number="20">І городи, нинї людні, обезлюдїють, і земля зробиться пустинею, і взнаєте ви, що я - Господь.</verse>
				<verse number="21">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="22">Сину чоловічий! що се в вас, ув Ізраїль-землї за поговірка: Багато часу промине і всяке пророче видиво покажеться марним?</verse>
				<verse number="23">Оце ж скажи їм: Так говорить Господь Бог: Положу кінець сїй примовцї, і не буде вже тієї приговірки в Ізраїлї: проте скажи їм: Близький час і справдиться всяке видиво пророче.</verse>
				<verse number="24">Бо вже в дому Ізрайлевому не буде марним нїяке видїннє пророче й нї одно віщуваннє не покажеться ложним.</verse>
				<verse number="25">Бо се я, Господь, буду говорити й яке слово нї проречу, воно справдиться, та й не буде проволоки; таки за ваших днїв, ти доме упрямий, виречу слово, й зараз спевню його, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="26">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="27">Сину чоловічий! Ось, дом Ізраїля говорить: Пророче видиво, що він бачить, станеться хиба в далекому часї; він пророкує про далекі часи.</verse>
				<verse number="28">Оце ж скажи їм: Так говорить Господь Бог: Не буде проволочки нї єдиному слову мойму; слово, що виповім, справдиться, говорить Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! пророкуй проти пророків Ізрайлевих, що пророкують, і скажи тим пророкам, що пророкують (вигади) із свого серця: Почуйте слово Господнє!</verse>
				<verse number="3">Так говорить Господь Бог: Горе пророкам безумним, що йдуть за власним духом, а нїякого видива (од Бога) не бачили!</verse>
				<verse number="4">Пророки твої, Ізраїлю - мов ті лиси в норах.</verse>
				<verse number="5">Ви не ввіходите в проломини й не обводите муром дому Ізрайлевого, щоб стояти твердо в бою, як настане день Господень.</verse>
				<verse number="6">Бачать вони нїсенїтницю та й проголошують неправду, мовляючи: Господь сказав; а Господь їх не посилав, та ще й уводять надїєю, що слово справдиться.</verse>
				<verse number="7">Чи не марне ж видиво бачили ви, чи не ложне віщуваннє виповідаєте, кажучи: Господь сказав? я ж не говорив.</verse>
				<verse number="8">Тим же то так говорить Господь Бог: За те, що ви говорите нїсенїтницї, й подаєте за видиво неправду, то ось я - проти вас, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="9">І буде рука моя проти тих пророків, що нїби бачять пусте й пророкують лож; у радї народу мого вони не будуть і в спис дому Ізрайлевого не впишуть їх, та й в землю Ізраїля вони не прийдуть, а тодї зрозумієте, що я - Господь Бог.</verse>
				<verse number="10">За те, що вони баламутять мій люд, мовляючи: мир-безпека, а миру нема, й як той ставить стїну, вони мастять її глиною,</verse>
				<verse number="11">То скажи тим мастільникам; що вона впаде. Прийде ливень, камяний гряд і вихор, та й розвалить її.</verse>
				<verse number="12">І ось, розпадеться стїна, й хиба тодї не скажуть вам: Де ж той тинок, що ви тинкували?</verse>
				<verse number="13">Тим же то ось як говорить Господь Бог: Пошлю вихра в моїй досадї, і ливне ливень у гнїву мойму, й вдарить камяний гряд в яростї моїй і все розбурить.</verse>
				<verse number="14">І розкидаю стїну, що ви її лїпили глиною, й повалю її на землю, що й основи буде видко, і впаде вона, та й ви з нею погинете, й взнаєте, що я - Господь.</verse>
				<verse number="15">І виллю досаду мою на стїну й на тих, що її лїпили, та й скажу до них: Нема стїни та й нема мастільників її -</verse>
				<verse number="16">(нема) Тих пророків Ізрайлевих, що пророкували Ерусалимові та вістили йому видива спокою, коли нема спокою, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="17">Ти ж, сину чоловічий, звернись грізно лицем твоїм проти дочок народу твого, що роблять себе пророчицями по свойму духу, й пророкуй проти них,</verse>
				<verse number="18">І скажи: Так говорить Господь Бог: Горе тим, що шиють чарівницькі мішки під ліктї та роблять покривала на голову кожного зросту, щоб душі ловити! Хиба ж ви, переловлюючи душі мого народу, спасете душі власні?</verse>
				<verse number="19">Ви безчестите мене перед народом моїм за пригорщ ячменю та за шматок хлїба, погублюючи душі, що не повинні вмірати, а обіцюючи життє душам, що не годиться їм жити, - тим, що ошукуєте нарід, що любить слухати брехнї.</verse>
				<verse number="20">Тим же то так говорить Господь Бог: Ось я противен вашим чарівницьким мішочкам, що ними ви приманюєте душі, щоб прилїтали, та й повириваю їх із під рук у вас, і пущу на волю ті душі, що ви ловите.</verse>
				<verse number="21">І пороздираю окривала ваші, та й вибавлю нарід мій з рук ваших, і не буде він здобичею в руках ваших, і взнаєте, що я - Господь.</verse>
				<verse number="22">За те, що ви праведникове серце оманою засмучуєте, я ж не хотїв би завдавати йому смутку, й за те, що піддержуєте безбожного руки, щоб не навернувся від ледачої дороги своєї, та не вберіг душі своєї, -</verse>
				<verse number="23">За те нїякої вже нїсенїтницї не будете видїти та й не діждете віщувати, й я вибавлю нарід мій із рук ваших, та й взнаєте, що я - Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Прийшли ж до мене кілька громадських мужів Ізрайлевих та й посїдали передо мною.</verse>
				<verse number="2">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="3">Сину чоловічий! сї мужі допустили до свого серця ідоли та й поставили перед себе спотичку до безбожностї; чи ж можу я, запитаний, їм відповідати?</verse>
				<verse number="4">Тим же то розмовляй із ними й скажи їм: Так говорить Господь Бог: Як хто з дому Ізрайлевого, що допустив до свого серця ідоли свої та й поставив перед себе спотичку до безбожностї, прийшов до пророка, то чи ж можна менї, Господеві, відповідати такому, занечищеному ідолами?</verse>
				<verse number="5">Нехай дом Ізраїля зрозуміє серцем, що всї вони зробились менї чуженицями через ідоли свої,</verse>
				<verse number="6">Тим же то скажи домові Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Навернїтесь і покиньте боввани свої і одвернїте лице своє від усїх гидот ваших.</verse>
				<verse number="7">Бо коли хто з дому Ізрайлевого й з чужениць, що пробувають між Ізраїлем, одцурається мене, а допустить ідоли свої в серце своє, та й поставить перед себе спотичку до безбожностї, і прийде до пророка, щоб через його у мене поспитати, так чи дам же я, Господь, йому відповідь від себе?</verse>
				<verse number="8">Нї, я оберну гнївне лице моє проти такого й зроблю з його знамено й приповість і викореню його зпроміж народу мого, щоб зрозуміли ви, що я - Господь.</verse>
				<verse number="9">Коли б же пророк дав підойти себе й дав такий відказ, неначе бо то я, Господь, навчив його, сього пророка, то я простру проти його руку та й викореню його зпроміж люду мого, Ізраїля.</verse>
				<verse number="10">І візьмуть обидва вони на себе вину за гріх свій: Яка провина на питаючому, така вина й на пророкові,</verse>
				<verse number="11">Щоб дом Ізраїля не відхилявся вже більш од мене, та щоб не поганились усякими своїми беззаконствами, а щоб були моїм народом, а я їх Богом, - говорить Господь.</verse>
				<verse number="12">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="13">Сину чоловічий! коли яка країна согрішить проти мене, зломивши віру менї й відступивши від мене, і я простягнув проти неї руку мою та й зломив підпору-хлїбну, та послав на неї голоднечу та й почав губити в неї людей і скотину,</verse>
				<verse number="14">І коли б ізнайшлось у їй сих троє мужів: Ной, Даниїл та Йов, то вони спасли би своєю праведностю тілько самих себе, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="15">Або коли б я наслав дике зьвіррє на сю країну й воно б її обезлюдило, так що вона зробилась би такою пусткою, що нїхто б не переходив через неї через зьвіррє,</verse>
				<verse number="16">То сї три мужі, в неї, - так певно, як я живу, говорить Господь, - не врятували б нї своїх синів, анї дочок, тілько вони самі спаслись би.</verse>
				<verse number="17">Або, коли б я послав меча на ту країну та й приказав: Перейди, мечу, по країнї, та й почав вигублювати в неї людей і скотину,</verse>
				<verse number="18">То сї три мужі, як би були там, - так певно, як я живу, говорить Господь, - не врятували б нї синів своїх, анї дочок, тілько спаслись би самі одні.</verse>
				<verse number="19">Або коли б я послав на ту землю морову пошесть, і вилив на її досаду мою аж до проливу крови, вигубивши на їй і людей і скотину,</verse>
				<verse number="20">То Ной, Даниїл і Йов, як би вони там були, - так певно, як я живу, говорить Господь, - не врятували б нї синів, анї дочок, тілько спасли б власні душі праведностю своєю.</verse>
				<verse number="21">Тілько, - так говорить Господь Бог: - як я пошлю мої найстрашнїйші кари - меч, голоднечу, люте зьвіррє й морову заразу - на Ерусалим, щоб у йому вигублювати людей і скотину,</verse>
				<verse number="22">Так усе таки зістанеться там останок, сини й дочки, живими, що їх опісля виведуть ізвідти: отсї прийдуть до вас, а ви бачити мете поступки їх і вчинки їх, та й утїшитесь тою недолею, що я навів на Ерусалим і усїм тим, що я послав на його.</verse>
				<verse number="23">Так, вони втїшать вас, коли побачите їх поступки й учинки, й спізнаєте, що все, що я вчинив, не за дармо вчинив, говорить Господь Бог.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">І надійшло слово Господнє до мене:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! чим деревина виноградня лучша над усякі инші дерева, або галузки лози виноградньої - над деревами в лїсї?</verse>
				<verse number="3">Чи беруть із неї полїнце на який знадібок? чи беруть її хоч на колочок, щоб на йому яку річ повісити?</verse>
				<verse number="4">Нї, її кидають на пожир огневі, і як ізожре огонь обидва кінцї її, та й обгорить середина її, чи ж годиться вона ще тодї на який виріб?</verse>
				<verse number="5">Ба, як вона ще цїла була, то й тодї не здалась би була нї на який знадібок, на який же виріб здасться вона, як огонь пожер її і вона обгоріла?</verse>
				<verse number="6">Тим же то говорить Господь Бог: Як деревину з виноградньої лози подав я на пожир огневі, так само подам йому й осадників Ерусалимських.</verse>
				<verse number="7">І поверну лице моє проти них; вони вийдуть із одного огню, а пожере їх другий огонь, і взнаєте, що я - Господь, як оберну проти них лице моє.</verse>
				<verse number="8">І зроблю сю країну пустинею за те, що спроневірилась, говорить Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! вияви Ерусалимові гидоту його</verse>
				<verse number="3">Та й промов: Так говорить Господь Бог дочцї Ерусалимській: Корінь твій і кодло твоє - із землї Канаанської; батько твій - Аморій, а мати Гетійка.</verse>
				<verse number="4">При народинах твоїх, того дня, як ти родилась, нї пупка тобі не обрізано, нї водою тебе не облито, нї сіллю не натерто анї в пеленки не повито.</verse>
				<verse number="5">Нїчиє око тебе не пожалувало, щоб із милосердя хоч одно що з сього тобі зробити; нї, тебе викинуто в поле, - так мало цїновано душу твою того дня, як народилась єси.</verse>
				<verse number="6">І йшов я мимо тебе й побачив, тебе покинуту під ноги в крові твоїй, та й сказав тобі: Хоч ти й в крові - жий! Так, я сказав тобі: Живи в твоїй крові!</verse>
				<verse number="7">І наплодив я тебе безлїч, як того зілля в полі; й виросла єси й зробилась велика й дойшла до принадної вроди; позаокруглювались груди в тебе, та й волос виріс густо; тілько ж була ти нага й невкрита.</verse>
				<verse number="8">І переходив я попри тебе й побачив тебе, й видко було, що прийшла твоя пора любови. І накинув я полу одежі моєї на тебе, й прикрив наготу твою, й звязав себе з тобою присягою, говорить Господь Бог, та й стала ти моєю.</verse>
				<verse number="9">І викупав я тебе в водї, обмив із тебе кров та й намастив тебе олїєю.</verse>
				<verse number="10">І вдїг тебе в квітчасту одїж, й обув тебе в сафіянову обув, підперезав тебе висоном і обгорнув тебе шовками.</verse>
				<verse number="11">Окрасив тебе приборами: надїв тобі на руки запинки, а на шию намисто,</verse>
				<verse number="12">Почепив тобі каблучку до носа й сережки до ушей, та й надїв тобі пишний вінець на голову.</verse>
				<verse number="13">І красувалась ти в золотї й сріблї, а твоя одїж була - висон, шовк та взорчаста тканина; а годувалась ти пшеничною мукою та медом, і зробилась прегарною, та й доступила царської величностї.</verse>
				<verse number="14">І пронеслась твоя слава між народи через уроду твою; була бо ти звершена в тих пишних прикрасах, що я вложив на тебе, говорить Господь.</verse>
				<verse number="15">Ти ж, горда на свою вроду та на велику славу твою, стала блудувати, й щедрила, блудуючи, кожного прохожого, оддаючись йому.</verse>
				<verse number="16">І вживала квітчастої одежі твоєї, щоб прибирати свої висоти та й блудувала на них так, як не бувало й не буде.</verse>
				<verse number="17">І взяла єси прикраси твої з мого золота й мого срібла, що я понадаровував тобі, та й поробила собі мужеські подобини з них і блудувала з ними.</verse>
				<verse number="18">І брала єси квітковане платтє твоє, та й з'одягала їх ним, і покладала перед ними кадило моє й оливу мою,</verse>
				<verse number="19">Та й хлїб мій, що я давав тобі, пшенишне борошно, олїю й мід, що ними я годував тебе, - те все покладала ти перед ними в любі пахощі їм; таке то коїлось! - говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="20">І брала єси твої сини й дочки твої, що роджала єси менї, та й приносила їм у жертву, - нїби ще не досить було тобі блудування твого.</verse>
				<verse number="21">Та ще й так жертвувала їм твої дїти, що проводила їх крізь огонь.</verse>
				<verse number="22">І при всїх гидотах твоїх та блудодїйствах твоїх ти й не згадала про часи молодощів твоїх, як була нага й невкрита та покинута на потоптаннє в крові твоїй.</verse>
				<verse number="23">А до всього ледарства твого - о, горе, горе тобі! - говорить Господь Бог, -</verse>
				<verse number="24">Понабудовувала собі будинки про блудуваннє, построїла хижі на всякому майданї;</verse>
				<verse number="25">Та на кожному шляховому роздорожжі споруджувала собі висоти, соромила вроду твою, і розкладала ноги твої кожному прохожому, й не знала годї в блудуванні твойму.</verse>
				<verse number="26">Блудувала єси з Египтїями, сусїдьми твоїми, довгорослими, й множила без кінця блудодїйства твої, доводючи мене до гнїву.</verse>
				<verse number="27">Тим же то простиг я руку мою проти тебе та й поменшив призначене тобі на прожиток, та й оддав тебе на самоволю ненавидниць твоїх, дочок Филистійських, що й самі соромляться розпустної дороги твоєї.</verse>
				<verse number="28">І блудувала єси з Ассирийцями, та й не наситилась, розпустувала з ними, та й не вгоноблялась.</verse>
				<verse number="29">І додавала нову розпусту в землї Канаанській з крамарями Халдеями, та й тим іще не вдовольнилась.</verse>
				<verse number="30">Яке ж утомлене мало бути серце в тебе, говорить Господь Бог, як ти все те коїла, як та непринуздана блудниця!</verse>
				<verse number="31">Коли будувала собі розпустничі хижі на кожному роздоріжжі й ставила підвисшення на кожному майданї, була ти не звичайною блудницею, - бо ти не приймала блудничої плати, -</verse>
				<verse number="32">Але була перелюбною жінкою, що замість свого мужа, приймала чужих.</verse>
				<verse number="33">Усїм блудницям платять; ти ж сама давала гостинцї полюбовникам твоїм, і підкупувала, щоб вони звідусюди приходили до тебе на блудодїйство.</verse>
				<verse number="34">Ти в твоїй розпустї поводилась в супереч усїм жінкам, бо не тебе шукали, а ти сама платила, тобі ж плати не давано.</verse>
				<verse number="35">Тим же то послухай, блуднице, слова Господнього!</verse>
				<verse number="36">Так говорить Господь Бог: За те, що ти розкидала гроші свої, і в розпустї твоїй відкривалась нагота твоя перед полюбовниками твоїми, та перед усїма гидкими ідолами твоїми, й що оддавала їм кров дїтей твоїх, -</verse>
				<verse number="37">За се я позбіраю всїх полюбовників твоїх, що з ними ти розпустувала й їх любила, - вкупі з тими, що їх ненавидїла єси, - зберу їх звідусїль, і розкрию перед ними наготу твою і взрять вони ввесь сором твій.</verse>
				<verse number="38">І судити му тебе судом на зрадливих жінок і кроворозливниць, і наведу на тебе кроваву кару лютої ревнивостї;</verse>
				<verse number="39">І подам тебе їм на поталу, й порозбурюють вони розпустничі хижі твої й підвисшення твої, і зорвуть із тебе одїж твою, й заберуть прикраси твої, та й покинуть тебе нагою й невкритою.</verse>
				<verse number="40">І скличуть проти тебе громаду та й побють тебе каміннєм, й порубають тебе мечами своїми.</verse>
				<verse number="41">І пустять на пожар будинки твої, й зроблять суд над тобою в очах многих жінок; і положу конець блудуванню твойму й не будеш уже давати дарунків.</verse>
				<verse number="42">І зжену на тобі досаду мою, й відступить від тебе пересердє моє, й втихомирюсь і більш не буду лютувати.</verse>
				<verse number="43">За се, що не спогадала єси про часи молодощів твоїх і роздосадувала мене всїма тими вчинками, - оберну я поступки твої на твою голову, говорить Господь Бог, щоб не чинила вже гріха після всїх гидот твоїх.</verse>
				<verse number="44">Ось, кожен, хто приповістями говорить, може сказати про тебе: Яка мати, така й доня.</verse>
				<verse number="45">Ти - дочка, вдалась у матїр твою, що покинула чоловіка свого й дїтей своїх; ти - сестра сестер твоїх, що покинули чоловіків своїх і дїток своїх. Мати ваша Гетійка, а батько ваш - Аморій.</verse>
				<verse number="46">Старша ж сестра твоя - се Самария з дочками своїми, що живе на лїво від тебе, а менша сестра твоя, що живе на право од тебе, - се Содома з її дочками.</verse>
				<verse number="47">Та ти й не по їх дорогах ходила й не їх гидоти коїла; того було в тебе ще мало: ти витворяла ще гірше нїж вони в усїх путях твоїх.</verse>
				<verse number="48">Так певно, як я живу, говорить Господь Бог: сестра твоя Содома з її дочками не чинила такого, як ти з твоїми дочками чинила.</verse>
				<verse number="49">Ось, у чому була беззаконна Содома, сестра твоя, з її дочками: в гординї, в немірностї й в дармованнї, та й ще, що вона бідолашньому й злиденньому помічної руки не подавала.</verse>
				<verse number="50">Вони розгордїли й чинили гидоти передо мною, а я побачивши се, відкинув їх.</verse>
				<verse number="51">Самария ж не нагрішила й половини того, що ти; ти переважила їх у гидотах твоїх; у прирівняннї до твоїх мерзот показались ті сестри твої праведнїйшими за тебе.</verse>
				<verse number="52">Неси ж соромоту твою й ти, що ганила сестер твоїх; ти бо переважила їх гидотами твоїми, й мерзотами твоїми, які ти творила, оправдила єси їх.</verse>
				<verse number="53">Та я відкличу полонь їх, заверну полонених потомків Содоми й дочок її, та полонених Самариї й дочок її, а з ними й твоїх полонених.</verse>
				<verse number="54">Щоб ти несла сором твій і стидилась усього того, що коїла, й потїшила їх.</verse>
				<verse number="55">І сестри твої, Содома з дочками своїми, вернуться до свого першого стану, й Самария й дочки її вернуться до свого першого стану, а вкінцї й ти та й дочки твої вернетесь до вашого першого стану.</verse>
				<verse number="56">Про сестру твою Содому, не було й згадки в устах твоїх за часів гордощів твоїх,</verse>
				<verse number="57">Аж доки ледарство твоє не виявилось, а ти з того часу попала в погорду в дочок Сирийських і всїх округи їх, дочок Филистійських, що зневажливо глядїли на тебе з усїх боків.</verse>
				<verse number="58">Так, за ледарство твоє та за гидоти твої ти приймаєш кару, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="59">Так бо говорить Господь Бог: Вчиню з тобою так, як ти чинила, зневаживши присягу й зірвавши вмову зо мною.</verse>
				<verse number="60">Та я спогадаю про мій завіт із тобою за часів молодощів твоїх, та й відновлю завіт віковічний з тобою.</verse>
				<verse number="61">І спогадаєш про блудні дороги твої та й засоромишся, як почнеш приймати до себе сестер твоїх, старших і менших від тебе, та коли я давати му їх тобі за дочки, - та не з давної вмови твоєї (зо мною).</verse>
				<verse number="62">І поновлю вмову мою з тобою, й взнаєш, що я - Господь,</verse>
				<verse number="63">Щоб ти згадала про все й соромилась, та не посьміла з великого стиду й уст отворити, як я все давне прощу тобі, що ти творила, говорить Господь Бог.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! загадай загадку та скажи приклад домові Ізрайлевому.</verse>
				<verse number="3">А промов: Так говорить Господь Бог: Величезний орел з великими крильми й довгенезними махалами, з повним пестрим піррєм злетїв на Ливан-гору та й зняв із кедра вершок.</verse>
				<verse number="4">Відрізав один ізміж його зразків та й перенїс у крамарську землю, й всадив його там у купецькому містї;</verse>
				<verse number="5">Так само взяв насїння з тієї землї та й посадив у землю плодющу; над великою водою посадив його, наче ивину.</verse>
				<verse number="6">І виросло воно та й зробилось виноградиною, широкою, низького росту, похилою 'д землї, так що віттє її повилось ізнов по їй, а коріннє зоставалось під нею; та й як зробилось воно виноградиною, так пустило паростки й розкинулось віттєм.</verse>
				<verse number="7">Був же ще другий орел з величезними крильми й розкішним піррєм, і ось, та виноградина погнала коріннє своє до його й простягнула до його віттє своє, щоб він підливав її із борозд грядок своїх,</verse>
				<verse number="8">Хоч вона посаджена була на доброму полі, над великою водою, так що могла й без того розпускати віттє й приносити плід і зробитись виноградиною роскішною.</verse>
				<verse number="9">Тим же то скажи: Так говорить Господь Бог: Чи з сього буде користь? Чи не повиривають її коріння, чи не позривають її плоду, так що її пагонцї посохнуть? Так, все молоде віттє її, що відросло в неї, посохне. Та ще й не з великою силою й не з многими людьми вирвуть її з коріннєм.</verse>
				<verse number="10">І ось, хоч її посаджено, та чи буде з того користь? чи не всохне вона, скоро тілько подує на неї східний вітер? ой певно, всохне на тій самій грядцї, де вона виросла.</verse>
				<verse number="11">І надійшло до мене Господнє слово:</verse>
				<verse number="12">Скажи сьому ворохобному дому: Чи не догадуєтесь, що воно значить? - Скажи: ось, ійде царь Вавилонський на Ерусалим, і возьме його царя й князїв його та й одведе їх до себе в Вавилон.</verse>
				<verse number="13">І возьме другого з царського роду та й зложить із ним умову, і звяже його клятьбою й забере можних у тій країнї з собою,</verse>
				<verse number="14">Щоб царство було принизене, та й не пійшло вже вгору знов; щоб воно додержувало вмову й стояло в нїй твердо.</verse>
				<verse number="15">Той же зрадив його, пославши посли в Египет, щоб дано йому коней й багацько війська. Чи вийде йому се на добро? Чи вибавить себе той, що таке вдїяв?</verse>
				<verse number="16">Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, у столицї того царя, що настановив його царем, а котрому він криво присягав, і поламав свою з ним умову, в него в Вавилонї він умре.</verse>
				<verse number="17">Фараон же нїчого не вдїє проти великої потуги й многолїчного люду в тій війнї, як насиплють вал і побудують башти, щоб вигубити многі душі.</verse>
				<verse number="18">Він змаловажив клятьбу, поламав умову, й дав свою руку другому; вчинивши все те, він не спасе себе.</verse>
				<verse number="19">Тим же то ось так говорить Господь Бог: Так певно, як я живу, присягу мою, що він змаловажив, і вмову в імя моє, що він поламав, оберну на його голову.</verse>
				<verse number="20">І закину на його невід мій, і вловиться він у сїть мою, та й одведу його в Вавилон, і буду там судитись із ним за його віроломність проти мене.</verse>
				<verse number="21">А всї втїкачі з усїх полків його поляжуть од меча; которі ж зостануться, тих порозвіваю на всї вітри, щоб ви зрозуміли, що се я, - Господь, сказав те.</verse>
				<verse number="22">Так говорить Господь Бог: Я возьму із верховіття високого кедра та й посаджу, - з найвисших його паростків відотну нїжний пагончик та й посаджу на високій і величній горі.</verse>
				<verse number="23">На вершку гори Ізрайлевої посаджу його; й пустить він віттє, і вродить овощі, й виросте він у величного кедра, й жити ме в тїнї його всяке птаство.</verse>
				<verse number="24">І всї польові дерева побачать, що я, Господь, високі дерева понижую, а низьке дерево підвисшую; зелене дерево висушую, а сухе дерево чиню цьвітучим. Я, Господь, сказав так, і так учиню.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Чого ви в землї Ізраїлській повторяєте все оцю приповідку та говорите: Батьки їли кислі грони, а в дїтей на зубах оскома?</verse>
				<verse number="3">Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, не будуть уже більш тої приповідки в Ізраїлї повторяти.</verse>
				<verse number="4">Ось бо, всї душі - мої, чи душа батькова чи душа синова, - мої вони. Котора душа провинить, тота й умре.</verse>
				<verse number="5">Хто праведен і творить суд і справедливість,</verse>
				<verse number="6">На горах жертівнього мясива не їсть і очей до ідолів у дому Ізрайлевому не зводить, жени свого ближнього не поганить та й до своєї жінки в часї її нечистоти не пригортається;</verse>
				<verse number="7">Нїкого не тїснить; застав свойму довжникові вертає; нїякого насилування не чинить; свого хлїба голодному подає й нагого одїжжю вкриває;</verse>
				<verse number="8">На лихву не позичає й приросту не бере; від ледарства руку свою далеко держить і в справах між чоловіком а чоловіком суд справедливий вирікає;</verse>
				<verse number="9">Хто ходить у заповідях моїх і постанов моїх щиро додержує, - той прав, і певно буде жити, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="10">Як же появить сина розбишаку, що проливає кров і чинить се або те,</verse>
				<verse number="11">Чого батько не чинив: їсть мясиво жертівне на горах і жену свого ближнього поганить;</verse>
				<verse number="12">Нуждаря і вбогого тїснить; насилу видирає; заставу не вертає й зводить очі до ідолів; коїть гидоти;</verse>
				<verse number="13">Позичає на лихву й бере приріст, - чи ж такому жити? Нї, він не буде жити. Хто всї цї мерзоти коїть, такому напевно буде за кару смерть; кров його на йому буде.</verse>
				<verse number="14">Коли ж хто появить сина, й син бачить всї переступи батькові, сам же їх не чинить,</verse>
				<verse number="15">На горах жертовного не їсть, до ідолів, що в Ізраїлї, не знімає очей своїх; жени ближнього свого не поганить;</verse>
				<verse number="16">Другого не тїснить, заставу не бере й насилу не видирає; подає голодному хлїба свого й вкриває нагого одїжжю;</verse>
				<verse number="17">Держить руку свою далеко від кривди, не бере лихви й користї; певнить мої прикази та й ходить дорогою заповідей моїх, - такий не вмре за батьківські провини; нї, він буде жити.</verse>
				<verse number="18">Батько ж його, за те що безсердечно тїснив, рабував брата свого, та чинив усяке лихо посеред земляків своїх, - він мусить умерти за свою провину.</verse>
				<verse number="19">Ви скажете: Чом же не переносить син кари за провини батькові? Тим, що син поступає по закону й по правдї, усї мої заповідання певнить і їх додержує, - тим він і жити ме.</verse>
				<verse number="20">Та душа, що грішить, та й вмерти мусить. Син за вину батькову не буде одвічати, а батько не буде двигати вини синової. Праведність праведного зостанеться на йому, та й безбожність безбожного на йому буде.</verse>
				<verse number="21">Ба й безбожник, як одвернеться од усїх гріхів своїх, які творив, і буде певнити всї мої постанови, й усе чинити по закону й по справедливостї, буде жити, не вмре.</verse>
				<verse number="22">Усї проступки його, що їх коїв, не будуть пригадуватись йому; по своїй праведностї, що буде чинити, він жити буде.</verse>
				<verse number="23">Хиба ж менї безбожникова смерть люба, говорить Господь, - а не те, щоб він вернувся з дороги своєї та й жив?</verse>
				<verse number="24">Коли ж би праведник одступив од своєї праведностї і жив неправедно, та коїв усї ті гидоти, що беззаконник творить, то - чи ж йому жити? Нї, не спогадаються йому всї його праведні вчинки, що він чинив, а за беззаконство своє, що його творить, і за гріхи свої, якими грішить, мусить він умерти.</verse>
				<verse number="25">Коли ж скажете: Несправедлива путь Господня, - то послухай, ти, доме Ізраїля! Чи то ж моя путь несправедлива? Чи скорше не ваші дороги неправедні?</verse>
				<verse number="26">Та ж коли праведник відступає од своєї праведностї і творить ледарство, то він умерає за свою неправедність, що вчинив.</verse>
				<verse number="27">Коли ж безбожник навертається од безбожностї своєї, що її коїв, та чинить суд і правду, то він навертає свою душу до життя.</verse>
				<verse number="28">Він нарозумився і відвернувсь од усїх своїх ледачих учинків; тим і зостанеться живим, не вмре.</verse>
				<verse number="29">Та й ще сьміє дом Ізраїля говорити: Не по правдї чинить Господь! Чи справдї ж бо мої путї несправедливі? чи ж то не ваші дороги неправедні?</verse>
				<verse number="30">Тим же то я й судити му вас, доме Ізраїля, після доріг ваших, говорить Господь Бог; покайтеся ж і відвернїтеся від усїх проступків ваших, щоб безбожність не була вам спотичкою.</verse>
				<verse number="31">Повідкидайте від себе всї гріхи ваші, якими ви грішили, й сотворіте собі нове серце й дух новий; а тодї чого ж би вам умірати, доме Ізраїля?</verse>
				<verse number="32">Менї бо не люба смерть того, хто мусить умерти, говорить Господь Бог; обернїтеся ж і жийте!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Ти ж заплач над князями Ізрайлевими,</verse>
				<verse number="2">Та й кажи: Що за левиця була в тебе мати! Між левами розлягалась, левчуків пестила.</verse>
				<verse number="3">І згодувала одного зміж левчуків своїх, і став він левом, і навчивсь ловити здобич, та й пожерав людей.</verse>
				<verse number="4">І прочули се народи та й спіймали його в яму, й в кайданах одвели в Египецьку землю.</verse>
				<verse number="5">І, пождавши, побачила, що марна визволу надїя, і взяла другого з левчуків своїх, та й зростила левом.</verse>
				<verse number="6">І, ставши великим левом, почав він ходити поміж левами й навчивсь ловити здобич, людей пожерати.</verse>
				<verse number="7">І опоганював вдовицї, й міста пустошив; і обезлюдїла земля та й усї осади її від реву його.</verse>
				<verse number="8">Тодї встали на його народи із земель примежних та й розкинули на його сїтї свої і спіймали в яму.</verse>
				<verse number="9">І посадили його в клїтку й одвели в ланцюгах до царя Вавилонського; заперли в темницї, щоб не чути вже було реву його в Ізраїлї по горах.</verse>
				<verse number="10">Мати твоя була, наче та виноградина, насаджена понад водою; була вроджайна, повна віття, від достатку води.</verse>
				<verse number="11">І виростали в неї прути кріпкі, хоч би й на скипетри володарів; і виросла вона високо й віттясто, та й виднїла далеко в гущинї пагонцїв своїх.</verse>
				<verse number="12">Но в гнїву (Божому) вирвано її з коріннєм, і кинуто на землю, а вітер від сходу висушив плід її; повиривані, повсихали кріпкі пагонцї її; огонь пожер їх.</verse>
				<verse number="13">А тепер її в пустиню пересадили, в суху, безводню землю.</verse>
				<verse number="14">І вийшов огонь із пня галуззя її, пожер грони її, та й не зосталось у неї прутів кріпких на жезла царські. Оце та жалібна пісня, - вона й полишиться нею на плач.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">Сьомого року, в пятому місяцї, в десятий день місяця, з'явились у мене мужі громадські Ізраїлські, поспитати Господа, та й посїдали передо мною.</verse>
				<verse number="2">І надійшло до мене слово Господнє, таке:</verse>
				<verse number="3">Сину чоловічий! промов до громадських мужів Ізрайлевих і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви прийшли питати мене? Так вірно, як я живу, не дам вам відповідї, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="4">Коли ж хочеш їх судити, коли хочеш їх судити, сину чоловічий, так обяви їм гидоти батьків їх та й скажи:</verse>
				<verse number="5">Так говорить Господь Бог: Того часу, як вибрав я Ізраїля, зняв я руку мою, кленучись перед потомками дому Якового, й обявив їм себе в Египтї, і зняв руку мою й сказав їм: Я - Господь, Бог ваш!</verse>
				<verse number="6">Того ж часу зняв я так само руку мою та й заклявся, що виведу їх із Египту в землю, що вигледїв про них, - в землю, текущу молоком та медом, красу між усїма землями,</verse>
				<verse number="7">Та й сказав їм: Повідкидайте кожен гидоти від очей ваших і не поганьтесь ідолами Египецькими: Я - Господь, Бог ваш!</verse>
				<verse number="8">Та вони встали проти мене, й не схотїли слухати мене; нїхто не відкинув гидот від очей своїх анї відцуравсь ідолів Египецьких. І сказав я собі: Вилию на них досаду мою, вичерпаю на них гнїв мій посеред землї Египецької.</verse>
				<verse number="9">Та вчинив я опісля інакше, а то через імя моє, щоб не подати його в неславу перед народами, між котрими вони пробували, та що перед їх очима я себе явив їм, хотячи вивести їх із землї Египецької.</verse>
				<verse number="10">І вивів я їх із Египту та й привів у пустиню,</verse>
				<verse number="11">І дав їм заповідї мої, й обявив їм постанови мої, щоб чоловік, додержуючи їх, жив через них.</verse>
				<verse number="12">Я дав їм також суботи мої, щоб були знаменом міжо мною а ними, та щоб знали вони, що я - Господь, которий їх осьвящує.</verse>
				<verse number="13">Та дом Ізраїля став опір проти мене в пустинї: вони не ходили в заповідях моїх і відкинули постанови мої, котрі виконуючи, чоловік жив би через них, та й суботи мої вони зневажали; і знов я був намірився вилити на них досаду мою в пустинї і їх вигубити.</verse>
				<verse number="14">Та й знов учинив я задля імені мого, щоб не подати його в зневагу в народів, що перед їх очима я їх вивів.</verse>
				<verse number="15">Тим то зняв я руку мою проти них у пустинї та й заприсяг, що не приведу їх у землю, що призначив їм, - у землю, текущу молоком і медом, красу між усїма землями, -</verse>
				<verse number="16">За те, що вони відкинули постанови мої й не ходили в заповідях моїх та зневажали суботи мої, бо серце їх тягло за ідолами їх.</verse>
				<verse number="17">Та моє око зжалувалось над ними, та й я не вигубив їх до нащаду в пустинї.</verse>
				<verse number="18">І говорив я до їх синів у пустинї: Не ходїте слїдом отцїв ваших і не заховуйте встанов їх та не поганьтесь ідолами їх.</verse>
				<verse number="19">Я бо - Господь, Бог ваш: ходїть у моїх заповідях і мої постанови заховуйте та певнїте.</verse>
				<verse number="20">І держіте суботи мої сьвято, щоб вони були прикметою міжо мною й вами, та й тямте собі, що я - Господь, Бог ваш.</verse>
				<verse number="21">Та бо й сини стали опір проти мене: в заповідях моїх вони не ходили й постанов моїх не перестерігали; не виповняли того, що, виповнячи, міг би чоловік жити, та й зневажали суботи мої. Тим то сказав я собі: ізжену на них гнїв мій, вичерпаю на них досаду мою в пустинї.</verse>
				<verse number="22">Та й знов з'упинив я руку мою, а вчинив се задля імені мого, щоб не подати його в зневагу в народів, що перед очима в них я їх вивів.</verse>
				<verse number="23">Та все ж таки підняв я у пустинї руку мою й заклявся, що розпорошу їх проміж народами й порозсїваю по землях.</verse>
				<verse number="24">За те, що вони моїх постанов не певнили й мої заповідї відкинули; мої суботи зневажали та поривали очі на ідоли батьків своїх.</verse>
				<verse number="25">От і дав я їм волю, виповняти встанови недобрі та такі звичаї, що через них не могли оставатись живими;</verse>
				<verse number="26">І дозволив їм опоганювати себе жертвами та переводити через огонь всякий первоплід утроби, щоб їх вигублювати (їх власними руками), та щоб опісля спізнали, що я - Господь.</verse>
				<verse number="27">Тим же то, сину чоловічий, говори домові Ізрайлевому й скажи їм: Так говорить Господь: От іще чим зневажали мене ваші батьки, спроневірюючись менї:</verse>
				<verse number="28">Ось, я привів їх у землю, що під присягою обіцяв їм надїлити, піднявши руку мою, а вони, де побачали високий горб і гілясте дерево, почали заколювати там жертви свої й складали туди противні менї приноси свої та пахущі кадила свої та жертви ливні.</verse>
				<verse number="29">І говорив я до них: Що се за якась висота, куди ви ходите? Тим і досї зветься вона Бама.</verse>
				<verse number="30">Тим же то скажи дому Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Чи не поганите ж ви себе робом батьківським і не блудуєте в гидотах їх?</verse>
				<verse number="31">Так, приносом жертівних ваших дарів і тим, що дїти ваші переводите через огонь, поганите ви себе всїма ідолами вашими по сей день, - та й ви хочете ще питати в мене, доме Ізраїля?</verse>
				<verse number="32">А те, що в вас на думцї, певно нїколи не станеться. Ви бо мовляєте: ми будемо, як погани, як отті племена чужоземні, кланятись перед деревом та каменем.</verse>
				<verse number="33">Так певно, як я жию, говорить Господь Бог, царювати му над вами рукою потужною, правицею простягнутою і виливом на вас досади моєї.</verse>
				<verse number="34">І повиводжу вас ізпроміж народів, із земель, де вас порозсївано, й позбіраю вас рукою потужною й правицею простягнутою, й виливаючи на вас досаду,</verse>
				<verse number="35">І приведу вас у пустиню народів, та й судити мусь там із вами лицем до лиця;</verse>
				<verse number="36">Як судивсь я у Египецькій пустинї з вашими батьками, так судити мусь і з вами, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="37">І приведу вас під жезло моє та й уведу вас ув окови права мого.</verse>
				<verse number="38">І повилучую зміж вас ворохобників і непокірних менї; повиводжу їх із землї пробування їх, та в землю Ізрайлеву вони не ввійдуть; і взнаєте, що я - Господь.</verse>
				<verse number="39">А ви, доме Ізрайлїв, говорить Господь Бог, ійдїть собі та й кадїть, кожен ідолам своїм, і служіть їм, коли мене слухати не хочете, - але перестаньте вже сквернити імя моє, приносячи жертви менї та й бовванам вашим.</verse>
				<verse number="40">Бо на сьвятій горі моїй, на гірній висотї Ізраїлській, говорить Господь, - он-де менї служити ме ввесь дом Ізраїля - ввесь, скілько його на землї; там я буду ласкаво приймати їх, і там жадати му приносів ваших, і первоплодів ваших із усякими сьвятими дарами вашими.</verse>
				<verse number="41">Неначе любі пахощі кадильні, приймати му вас милостиво, як повиводжу вас ізпроміж народів і позбіраю вас із чужих земель, куди ви порозсївані, й буду вами сьвято шанований перед очима народів.</verse>
				<verse number="42">І взнаєте, що я - Господь, як приведу вас ув Ізраїль-землю, у ту землю, що, піднявши руку, клявся надїлити батькам вашим.</verse>
				<verse number="43">І будете там спогадувати про путї ваші й про всї вчинки ваші, якими поганили себе, й гидувати мете самі собою задля всїх злочинів ваших, які ви творили.</verse>
				<verse number="44">І зрозумієте, що я - Господь, як чинити му з вами ради імені мого, а не після ледачих доріг ваших і мерзенних учинків ваших, ти, доме Ізраїля, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="45">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="46">Сину чоловічий! оберни лице на дорогу к' полудню й промов слово проти полудня, і виречи пророцтво проти лїса полуденнього степу.</verse>
				<verse number="47">І скажи до полуденнього гаю: Слухай слова Господнього: Так говорить Господь Бог: Ось, я запалю в тобі огонь, що пожере в тобі всяке зелене дерево й усяке дерево сухе. Не погасне палаюче поломє й погорить у йому все від полудня та й до півночі.</verse>
				<verse number="48">І всяке тїло вбачати ме, що я, Господь, запалив його, і він не погасне.</verse>
				<verse number="49">І кликнув я: Ой Господи Боже! вони ж і так мовляють про мене: Чи ж не в приповістях сей говорить?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! повернись лицем проти Ерусалиму й проповідуй проти сьвятинь, й пророкуй проти землї Ізраїлської</verse>
				<verse number="3">І скажи землї Ізраїлській: Так говорить Господь Бог: Ось, я - на тебе, й добуду меча мого з піхви та й повигублюю в тебе праведного й безбожного.</verse>
				<verse number="4">На те, щоб вигубити в тебе й праведного й безбожного, вдарить меч мій із піхви проти всякого тїла від полудня та й до півночі.</verse>
				<verse number="5">І зрозуміє всяке тїло, що то я, Господь, добув із піхви меча мого й він уже туди не вернеться.</verse>
				<verse number="6">Ти ж, сину чоловічий, стогни, наче б костї в крижах твоїх ломались, стогни гірко перед їх очима.</verse>
				<verse number="7">І як питати муть у тебе: Чого стогнеш? скажи: від того, що чую, - і заниє всяке серце, й усї руки поопускаються, й струхлїє всяка душа, й усї колїна, наче вода, задрожать. Ось, воно прийде й справдиться, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="8">І надійшло до мене Господнє слово:</verse>
				<verse number="9">Сину чоловічий! пророкуй і скажи: Так говорить Господь Бог - скажи: Меч, меч - нагострений і вичищений!</verse>
				<verse number="10">Вигострений, щоб багато стинати; вичищений, щоб блищав, наче блискавиця. Хиба нам радуватись, що мечу сина мого всяке дерево нї-за-що?</verse>
				<verse number="11">Я дав його вичистити, щоб узяти в руку; вже вигострений той меч і вичищений, щоб віддати його в руку вбиваючому.</verse>
				<verse number="12">Стогни й голоси, сину чоловічий, бо він ійде проти мого люду, проти всїх князїв Ізрайлевих. Подано їх під меч вкупі з моїм людом; тим то ударься об поли руками.</verse>
				<verse number="13">Бо він уже витрібуваний. Йому нї-за-що й жезло; воно не устоїть, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="14">Ти ж, сину чоловічий, пророкуй і сплесни руками; меч той подвоїться й потроїться; се меч на тих, що мають погинути, на побиваннє великого, він добереться в середину осад їх.</verse>
				<verse number="15">Щоб серця струхлїли, та й щоб полягло як найбільше, то я поуставляю у кожних воротях грізного меча. Ой горе! він блищить блискавкою, - вигострений до бою.</verse>
				<verse number="16">Рубай-сїчи праворуч, побивай лїворуч, усюди, куди сягоне лезво твоє!</verse>
				<verse number="17">І сам я плескати му руками й угашу досаду мою; я, Господь, сказав се.</verse>
				<verse number="18">І надійшло Господнє слово до мене:</verse>
				<verse number="19">Ти ж, сину чоловічий, начеркни собі два шляхи, якими має йти меч царя Вавилонського. Із однієї землї мають оба виходити. І начеркни шляхову ручку при починї шляху, що веде в міста.</verse>
				<verse number="20">Начеркни шлях, яким ійти мечеві на Раву Аммонїйську й в Юдею, в утверджений Ерусалим, -</verse>
				<verse number="21">Бо царь Вавилонський стоїть на роздорожжі при починї двох шляхів, а щоб угадати, перемішує (в сагайдацї) стріли, питає в терафима, зазирає в печінку.</verse>
				<verse number="22">По правій руцї в його жереб, що ворожить: у Ерусалим, щоб там поставити тарани, отворити уста до боєвих криків, взивати голосно до побою, поставити тарани проти брами, насипати вал, побудувати облягові башти.</verse>
				<verse number="23">Сеся ворожба буде видаватись ув очах їх пустою; та позаяк вони поклялись були, то він пригадав про їх віроломність, і постановив його здобути.</verse>
				<verse number="24">Тим то ось як говорить Господь Бог: Позаяк ви самі пригадуєте беззаконства ваші, чините явними проступки ваші, і всїми вчинками вашими гріхи свої на вид виставляєте й усе те самі пригадуєте, то й мусите попастись у ворожі руки.</verse>
				<verse number="25">Ти ж, негідний, безбожний князю Ізрайлїв, що на тебе прийшов день твій, і твоїй безбожностї настав конець, -</verse>
				<verse number="26">Так говорить Господь Бог: Здійми з голови корону, скинь царський вінець! се вже минулось: угору пійде низьке, униз високе!</verse>
				<verse number="27">Скину, скину, скину, й не буде його, покіль прийде той, що має до його право й кому віддам його!</verse>
				<verse number="28">А тепер, сину чоловічий, пророкуй і промов: Так говорить Господь Бог про Аммонїї і насьміхи їх, і скажи: Меч, меч уже добутий на вбиваннє, вичищений до затрачування, щоб блищав блискавицею, -</verse>
				<verse number="29">Щоб тим часом, як тебе обдурюють пустими видивами й марними ворожбами, - й тебе прилучено до тих постинаних безбожників, що їх день прийшов, коли їх безбожностї конець настане.</verse>
				<verse number="30">Сховати ж його назад у піхву? Нї, на тому місцї, де сотворено тебе, у землї, де постав єси, - там я буду судити тебе,</verse>
				<verse number="31">І зжену на тобі досаду мою, дихну на тебе огнем пересердя мого та й подам тебе на поталу людям жорстоким, що вправні в убиванню.</verse>
				<verse number="32">Пійдеш на пожир огня, кров твоя розлиється по землї, не буде й згадки про тебе; я бо, Господь, сказав так.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Ти ж, сину чоловічий, чи хочеш судити, судити город кріваво провинний? Оце ж виткни їм всї гидоти їх.</verse>
				<verse number="3">І промов: Так говорить Господь Бог: О городе, що проливав єси кров серед себе, щоб навести на себе годину свою, і робив собі ідоли, щоб опоганити себе!</verse>
				<verse number="4">Через ту кров, що проливав єси, ти набрався гріха, а через ідоли, що наробив собі, опоганився; і наближив єси днї твої, і дойшов єси до години твоєї. Тим то я подам тебе на посьміх усїм народам, на поругу всїм землям.</verse>
				<verse number="5">Близькі й далекі будуть насьміхатись із тебе, що опоганив єси імя твоє, а прославив себе бутою.</verse>
				<verse number="6">Ось, старшини Ізраїлські в тобі, кожен по силам своїм, проливали кров.</verse>
				<verse number="7">Батька і матїр зневажають в тобі, чуженицю кривдять посеред тебе, безбатенька й вдовицю пригнїтають у тобі.</verse>
				<verse number="8">Мої сьвятинї ти маловажиш, а мої суботи нарушуєш.</verse>
				<verse number="9">Люде, що обвинувачують на проливаннє крові, жиють у тобі; по горах твоїх їдять мясиво (приношене ідолам у жертву), посеред тебе коять ледарство.</verse>
				<verse number="10">Сором батьків розкривають у тобі, нечисту в кровотечі насилують у тебе.</verse>
				<verse number="11">Той чинить гидке з жінкою ближнього свого, той опоганює невістку свою, а той обезчесчує сестру свою, дочку батька свого.</verse>
				<verse number="12">У тобі беруть підкуп і проливають кров; ти береш лихву й прирости й грабуєш насильно користь собі з ближнього твого, мене ж забув єси, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="13">Я аж сплеснув руками з гнїву на захланність твою, що така явна в тобі, та на кріваві провини, що дїються в тебе.</verse>
				<verse number="14">Чи видержить же серце твоє, чи будуть досить кріпкі руки (сили) в тебе тодї, як я почну мою роботу проти тебе? Я, Господь, сказав се й справджу.</verse>
				<verse number="15">Бо розсїю тебе проміж народи, й розвію тебе по чужих землях, і зроблю конець мерзотам твоїм посеред тебе.</verse>
				<verse number="16">І зробиш сам себе гидким в очах народів, і зрозумієш, що я - Господь.</verse>
				<verse number="17">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="18">Сину чоловічий! дом Ізраїля зробився в очах у мене жужелицею; всї вони - мідь, цина, залїзо й олово в печі; жужелицею з срібла поробились.</verse>
				<verse number="19">Тим же то ось як говорить Господь Бог: За те, що ви всї поробились жужелицею, позбіраю вас в Ерусалим.</verse>
				<verse number="20">Так само, як у піч кладуть срібло й мідь і залїзо й олово й цину вкупі, щоб роздувати на них огонь і їх розтопити, так і я позбіраю вас у гнїву мойму й у досадї моїй та й розплавлю вас.</verse>
				<verse number="21">Я позбіраю вас і подую на вас огнем досади моєї та й розтоплю посеред його.</verse>
				<verse number="22">Як плавлять срібло в плавильній печі, так і ви розплавитесь посеред його, й зрозумієте, що я, Господь, вилив на вас досаду мою.</verse>
				<verse number="23">І надійшло слово Господнє до мене, таке:</verse>
				<verse number="24">Сину чоловічий! промов до него: Ти - земля нечиста, тим і не скроплена дощем в годину гнїву.</verse>
				<verse number="25">Пророки в їй змовились; як леви рикають, роздирають здобичу; пожерають душі, забирають майно й дорогі речі, намножують у йому вдовиць.</verse>
				<verse number="26">Сьвященники його ломлять мій закон й поганять сьвятинї мої; не відрізняють вони сьвятого від несьвятого, й не розбірають, що нечисте, а що чисте, а від субот моїх одвернули очі свої, і я в погордї в них.</verse>
				<verse number="27">Князї його, наче хижі вовки, пориваючі здобичу свою, проливають кров, затрачують душі, щоб тілько придбати собі наживу.</verse>
				<verse number="28">Пророки ж його замазують усе глиною, вбачають пусте та віщують свої видумки, говорячи: Так говорить Господь Бог, а Господь не говорив того.</verse>
				<verse number="29">Прості люде пригнїтають одно одного, ограбують і тиснуть злиденного, а приходня придавлюють без усякого права.</verse>
				<verse number="30">І шукав я між ними такого, щоб поставив себе стїною, і став проти мене в проломинї за сесю землю, щоб я не погубив її, та не знайшов.</verse>
				<verse number="31">Оце ж вилию на них досаду мою, огнем лютостї моєї вигублю їх, поступки їх поверну на голову їм, говорить Господь Бог.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! Були дві женщини, дочки однієї матері,</verse>
				<verse number="3">І блудували вони в Египтї, блудували ще в молодощах своїх; там були подавлені груди їх, і там помякли дївичі соски їх.</verse>
				<verse number="4">А було на ймя їм: старшій - Огола, а сестрі її - Оголива. І були вони спершу моїми; й породили сини й дочки, а потім Огола стала зватись на ймя Самария, Оголива ж - Ерусалим.</verse>
				<verse number="5">І почала Огола блудувати в мене, й палала до полюбовників своїх, Ассириїв, сусїдів своїх,</verse>
				<verse number="6">До вдягнених у пурпур, до намісників та гетьманів, до вродливих молодиків, комонників, що їздили кінно,</verse>
				<verse number="7">І оддавала свої любощі всїм вибраним із між синів Ассурових, і поганилась усїма ідолами тих, до кого палала;</verse>
				<verse number="8">До того ж не переставала блудувати й з Египтїями, вони бо спали з нею в молодощах її й змягчили дївочі соски її, та й виливали на неї погань свою.</verse>
				<verse number="9">За те ж я й оддав її на поталу полюбовникам її, в руки синам Ассуровим, що до них вона палала.</verse>
				<verse number="10">Вони одкрили наготу її, забрали в неї сини й дочки її, та й саму закололи мечем. І зробилась вона позорищем між жіноцтвом, як довершили на нїй кару.</verse>
				<verse number="11">Сестра її, Оголива, бачила те, й була ще більше ледащою в любощах своїх, і блудництво її переважало блудництво сестрине.</verse>
				<verse number="12">Палала вона до синів Ассурових, до намісників, гетьманів, приятелїв своїх, пишно з'одягнених, до їздецїв, що вигравали на конях, до всїх вродливих молодиків.</verse>
				<verse number="13">І вбачав я, що й вона опоганилась, та що в обох їх однака дорога.</verse>
				<verse number="14">Та ся блудувала ще більше; вона бо, як побачить повирізувані на стїнї подоби мужчин, чи образи Халдеїв, мальовані барвами,</verse>
				<verse number="15">Що в їх поясницї попідперізувані поясами, голови пообвивані пишними завивалами, що подабали на воєвод, на синів Вавилонських, що рідна їх земля Халдейщина, -</verse>
				<verse number="16">То вона влюблювалась у них за першим поглядом очима, й слала до них у Халдейщину послів.</verse>
				<verse number="17">І прибували сини Вавилонські до неї на любовне ложе, й поганили її блудництвом своїм, і сквернила вона себе ними, аж доки душа її з обридом від них не відверталась.</verse>
				<verse number="18">Як же вона так явно блудувала, й одкривала свій сором, тодї одвернулась і моя душа від неї, так само, як одвернулась моя душа від сестри її.</verse>
				<verse number="19">Вона ж пійшла ще дальш у блудництві свойму, спогадуючи про часи молодощів своїх, як почала блудувати в землї Египецькій;</verse>
				<verse number="20">І палала до любовників своїх, що тїло в них похотне, як ув осла, а жар, як у жеребця.</verse>
				<verse number="21">Оттак ти згадувала розпусту з молодощів твоїх, коли то Египтяни стискали соски твої задля дївочих грудей твоїх.</verse>
				<verse number="22">Тим же то, Оголиво, так говорить Господь Бог: Ось, я підійму проти тебе полюбовників твоїх, тих, що ними аж переситилась душа твоя, та й приведу їх на тебе з усїх боків,</verse>
				<verse number="23">Синів Вавилонських і всїх Халдеїв, із Пеходу, з Шоа й Коа, а з ними всїх синів Ассириї, вродливих молодиків, намісників і зверхників городських, можних і славних та всїх метких їздецїв.</verse>
				<verse number="24">І прийдуть проти тебе оружно з кіньми й возами та силою народів, і обступлять тебе кругом в панцирах із щитами та в шоломах, і передам їм тебе на суд і судити муть тебе своїм судом.</verse>
				<verse number="25">І оберну проти тебе ревниву пімсту мою, й розправляться вони з тобою люто: пообтинають носа й уші тобі, а нащадок твій поляже од меча; синів твоїх й дочки твої позабірають із собою, а те, що зостанеться пожере огонь.</verse>
				<verse number="26">І поздирають із тебе одежу твою, та й пожакують прибори твої.</verse>
				<verse number="27">І зроблю кінець розпустї твоїй та блудництву твойму, занесеному з землї Египецької, і не будеш уже на них поривати очей твоїх, та й не згадаєш уже про Египет.</verse>
				<verse number="28">Так бо говорить Господь Бог: Ось, я подам тебе на поталу тим, що їх зненавидїла, в руки тим, що од них відвернулась душа твоя.</verse>
				<verse number="29">І обійдуться вони з тобою ворожо, й заберуть у тебе все, що працею надбала, й полишать тебе нагою й невкритою, й стане всїм явною соромна нагота твоя й розпуста твоя та блудництво твоє.</verse>
				<verse number="30">А вчинять із тобою таке за блудництво твоє з поганами, що їх ідолами ти себе мерзила.</verse>
				<verse number="31">Блукала єси по дорозї сестри твоєї; за те ж і дам я в руку тобі кубок її.</verse>
				<verse number="32">Так говорить Господь Бог: Пити меш кубок сестри твоєї - глибокий і широкій, і сьміх та наруга впаде на тебе, що в него так багато змістилось.</verse>
				<verse number="33">Аж до перепою напєшся смутку, бо кубком страху й спустошення є чаша сестри твоєї Самариї.</verse>
				<verse number="34">І випєш його, аж висушиш, ба й черепє його оближеш, і будеш (з болю) груди собі роздирати; бо так сказав я, Господь Бог.</verse>
				<verse number="35">Іще сказав Господь Бог так: Позаяк ти забула мене й одвернулась від мене, так і терпи ж за беззаконство твоє та за блудництва твої.</verse>
				<verse number="36">І сказав до мене Господь: Сину чоловічий! хочеш Оголу й Оголиву судити? покажи ж їм гидоти їх;</verse>
				<verse number="37">Бо зломили менї віру, й руки свої покрівавили, й чинили перелюбки з ідолами своїми, ба й сини, що менї породили, на їду їм присьвячували.</verse>
				<verse number="38">Та й ще от що вони менї чинили: того ж часу поганили сьвятиню мою, та зневажали суботи мої;</verse>
				<verse number="39">А як заколювали ідолам синів своїх, то ввіходили зараз і в сьвятиню мою, щоб її опоганити. От, що вони коїли серед мого дому!</verse>
				<verse number="40">До того посилали й по людей, що здалеку сюди приходили, і ось, вони являлися, а ти задля них купалася, підмальовувала собі очі, та прибирала прикраси.</verse>
				<verse number="41">І сїдала на пишне ліжко, а перед ним стояв уже стіл, а на йому поскладала кадило, менї належне, та оливу мою.</verse>
				<verse number="42">І лунав голос тих людей, що веселились у неї, а до тої товпи людей вводжено ще з пустинї пяниць, і запинають вони їм запинки на руки, та надївають пишні вінки на голови.</verse>
				<verse number="43">І сказав я про підтоптану вже блудницю: Тепер скінчаться вже блудування її разом із нею.</verse>
				<verse number="44">До неї бо приходили, як до нетрібки, - приходили й до Оголи й Оголиви, - до сих розпустних жінок.</verse>
				<verse number="45">Та мужі правосудні будуть судити їх судом, що на перелюбниць, та судом на душогубниць, вони бо перелюбницї, а на руках у них кров.</verse>
				<verse number="46">Так бо говорить Господь Бог: Скликати би на них громаду (війська), та й оддати їх на лютість і розбої.</verse>
				<verse number="47">І громада побє їх каміннєм і порубає мечами; і повбиває синів їх і дочки їх, а будинки їх попалить огнем.</verse>
				<verse number="48">Оттак зроблю я конець розпустї в сїй землї, й усї жінки мати муть науку й не будуть чинити соромних дїл, як се вони чинили;</verse>
				<verse number="49">І зложиться на вас кара за вашу розпусту, й понесете кару за ваші гріхи з ідолами вашими, й зрозумієте, що я - Господь Бог.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">І надійшло слово Господнє до мене в девятому роцї, у десятому місяцї, на девятий день місяця - таке:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! запиши собі число сього дня, сього самого дня; сього бо самого дня вдарить царь Вавилонський на Ерусалим.</verse>
				<verse number="3">І приточи сьому неслухняному домові примір, та й промов до його: Так говорить Господь Бог: Постав котел, постав та налий в його води;</verse>
				<verse number="4">Повкладай в його шматки мясива, що найлучші куснї, - стегна й лопатки з усїма їх здоровенними кістками, -</verse>
				<verse number="5">Набери їх із добірних овець - та й наложи під казана костей, і нехай кипить усе доти, аж і костї розваряться.</verse>
				<verse number="6">Бо так говорить Господь Бог: Горе крововинному місту! горе казанові заржавілому, що ржа не відстає від його! шматок за шматком повикидають із його, не вибираючи їх по жеребу.</verse>
				<verse number="7">Бо пролита ним кров і досі посеред него; на голій скелї вона, він бо не проливав її на землю, де б вона покрилась була порохом.</verse>
				<verse number="8">Щоб розбудити в собі досаду, й над ним помститись, оставив я пролиту ним кров на голій скелї, щоб вона не прикрилась.</verse>
				<verse number="9">Тим же то так говорить Господь Бог: Горе місту крововинному! з його накладу я величезну купу.</verse>
				<verse number="10">Додавай підпалу, роздувай огонь; виварюй мясиво, нехай усе аж загусне й костї порозпадаються.</verse>
				<verse number="11">Тодї постав порожного казана на жару, щоб розжаривсь і мідь його розпустилась, і нечисть в йому витопилась, і ржа його зникла.</verse>
				<verse number="12">Та шкода тяжкої працї! груба ржа не зійде з його; і в огнї полишиться на йому ржа його.</verse>
				<verse number="13">В нечистотї твоїй стільки поганї, що скілько й не намагався тебе очистити, ти все таки нечиста; од нечистї твоєї ти й далїй не очистишся, аж докіль я удовольню мою досаду на тобі!</verse>
				<verse number="14">Я, Господь, я говорю се; воно прийде, я вчиню так; нїчого з того не зміню; не буде в мене пощади, не буде помилування. По твоїх поступках і по твоїх учинках будуть судити тебе, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="15">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="16">Сину чоловічий! ось я возьму в тебе втїху очей твоїх через недугу; та ти не жалкуй, не плач не рони сьліз;</verse>
				<verse number="17">Мовчки зітхай, звичайного голосїння по мертвих не справляй; обвивай собі завивало, вбувай ноги в твою обуву, не закривай бороди та й не їж від чужих (старечого) хлїба.</verse>
				<verse number="18">І говорив я про се вранцї до люду, увечорі ж умерла жінка моя; а назавтра чинив я, як менї заповідано.</verse>
				<verse number="19">І питали в мене люде: Чи то ж нам не скажеш, що воно має значити, що ти так робиш?</verse>
				<verse number="20">А я відказав їм: До мене надійшло слово Господнє, таке:</verse>
				<verse number="21">Скажи домові Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Ось, я передаю на опоганеннє сьвятиню мою, - сесю опору сили вашої, роскіш очей ваших і одраду душі вашої, а сини ваші й дочки ваші, що ви позоставляли, поляжуть од меча.</verse>
				<verse number="22">А ви чинити мете так, як я вчинив тепер: не будете закривати бороди й хлїба од чужих не будете їсти;</verse>
				<verse number="23">Обвивала ваші остануть на головах у вас і обува ваша - на ногах ваших; не будете побиватись і плакати а осторопієте перед гріхами вашими й одно перед одним будете стогнати.</verse>
				<verse number="24">І буде вам Езекиїл знаком пророчим, бо так само, як він чинив, чинити мете й ви; а як те все станеться, зрозумієте, що я - Господь Бог.</verse>
				<verse number="25">Що ж до тебе, сину чоловічий, то в той день, як уйму їм окрасу слави їх, радощі очей їх, і відраду душі їх, - їх синів і дочки їх, -</verse>
				<verse number="26">Того дня прийде до тебе звідти такий, що врятуєсь, щоб принести вістку в уші твої.</verse>
				<verse number="27">Того дня одверзуться уста твої разом із устами втїкача того, й станеш (уже сьміливо) говорити, й не будеш уже мовчати, та й станешся їм ознакою, щоб зрозуміли, що я - Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">Надійшло ж до мене слово Господнє, таке:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! поверни лице проти Аммонїїв, і пророкуй проти них.</verse>
				<verse number="3">І скажи Аммонїям: Почуйте слово Господа Бога! Так говорить Господь Бог: За те, що ти втїшно казав: "Ага"! як сьвятиню мою опоганено, й на Ізраїль-землю, як її спустошено, та на дом Юдин, як вони пійшли в неволю, -</verse>
				<verse number="4">За те я віддам тебе в посїданнє синам востоку, й заведуть вони у тебе вівчарнї свої і розложать у тебе шатра свої, і їсти муть вони плоди твої, і пити муть молоко твоє.</verse>
				<verse number="5">І зроблю Равву пристановищем верблюдам а синів Аммонїйських пастухами овець, і зрозумієте, що я - Господь.</verse>
				<verse number="6">Так бо говорить Господь Бог: За те, що плескав єси в долонї, й тупотав ногами, й веселився зневажливо всїм серцем над землею Ізраїлською, -</verse>
				<verse number="7">За те я ось, простягну руку мою проти тебе й подам тебе на розбій народам, і викореню тебе зміж людей, і вигублю спроміж земель; зітру тебе, й зрозумієш, що я - Господь.</verse>
				<verse number="8">Так говорить Господь Бог: За те, що Моаб та Сеїр мовляли: От дом Юдин - як і инші народи!</verse>
				<verse number="9">За те я - починаючи від усїх пограничних міст, від краси землї, Бет-Ешимота, Баалмеона й Киріятаїму - відкрию Моабів бік</verse>
				<verse number="10">Народам зі всходу, й оддам його їм у посїданнє разом із Аммонїями, щоб не було між народами й споминки про Аммонїїв.</verse>
				<verse number="11">А над Моабом розведу суд, і зрозуміють, що я - Господь.</verse>
				<verse number="12">Так говорить Господь Бог: За те, що Едом жорстоко мстився на Юдиному домові і тим тяжко прогрішився,</verse>
				<verse number="13">За те, так говорить Господь Бог: Простягну руку мою на Едом та й повигублюю в йому й людину й скотину, й зроблю з його пустку. Від Теману до Дедану поляжуть вони од меча.</verse>
				<verse number="14">І довершу над Едомом помсту мою рукою люду мого Ізраїля, і чинити муть із Ідумеєю після гнїву мого й моєї досади, й узнають, що се помста від мене, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="15">Так говорить Господь Бог: За те що Филистії дихали помстою та зо зневагою в душі мстилися, задумуючи пагубу - по давному ворогуванню,</verse>
				<verse number="16">За те так говорить Господь Бог: простягну руку на Филистіїв і викореню Критян, і вигублю нащадок їх на морському березї;</verse>
				<verse number="17">І довершу над ними велику помсту досадними карами, й спізнають, що я - Господь, як наведу на них помсту мою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">У в одинайцятому ж роцї, на первий день первого місяця надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! за те, що Тир гукав про Ерусалим: Ага! поламано брами народів! До мене тепер вони обертаються; я насичуся, бо він став пусткою, -</verse>
				<verse number="3">За те, так говорить Господь Бог: Встаю я на тебе, Тире, й наведу многі народи на тебе, наче б море підняло филї свої.</verse>
				<verse number="4">Збурять вони Тирові мури й повалять башти його; й вимету порох із його, й зроблю його голою скелею.</verse>
				<verse number="5">Стане він хиба місцем, де рибалки свої неводи будуть серед моря розстилати; се бо я сказав так, говорить Господь Бог, і станеться він лупом народів.</verse>
				<verse number="6">Дочки ж його, що в тій землї, повбиває меч, і зрозуміють, що я - Господь.</verse>
				<verse number="7">Так бо говорить Господь Бог: Ось, я нашлю од півночі Навуходонозора, царя Вавилонського, царя над царями, проти Тиру з кіньми й колесницями й їздецями та з цїлим роєм народів.</verse>
				<verse number="8">Він вирубає мечем дочерні міста твої, побудує проти тебе облягові башти, насипле вал кругом тебе й поставить щити проти тебе;</verse>
				<verse number="9">А до мурів твоїх прикотить тарани й порозвалює сокирами башти твої.</verse>
				<verse number="10">Від роїв коней його покриють тебе порохи, від стуку їздецїв і коліс і колесниць тремтїти муть мури твої, як він входити ме в ворота твої, так як уходиться в опанований город.</verse>
				<verse number="11">Кінськими копитами повитоптує улицї твої, повбиває мечем людей твоїх, і повалить на землю памятники сили твоєї.</verse>
				<verse number="12">І порозхапують скарби твої, пожакують склади товарів твоїх, порозвалюють мури твої, порозбивають пишні будинки твої, й повкидають у море каміннє з них і сволоки, ба й румовища твої.</verse>
				<verse number="13">І зроблю конець гомонові пісень твоїх, і голосу цитер твоїх не буде вже чути.</verse>
				<verse number="14">І зроблю тебе голою скелею, будеш порожним місцем про рибалок до розстилання неводів їх: не будеш уже наново відбудований, я бо, Господь, сказав так, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="15">Так говорить Господь Бог Тирові: Хиба ж од гуку розпаду твого, від стогнання ранених, коли посеред тебе лютувати ме побій, не потрясуться (сусїдні) острови?</verse>
				<verse number="16">І посходять усї князї морські з престолів своїх, і поскидають із себе царські плащі свої, й поздіймають мережану одїж свою, та й повдягаються в дрожаннє; посїдають на долівцї, й що хвилї будуть здрогатись та торопіти зза тебе.</verse>
				<verse number="17">І голосити муть про тебе, й промовляти про тебе: Як се ти повалився, ти, що винирнув із моря, ти, славний городе, потужен на морі, - сам ти й осадники твої, - ти, що всї поморяне тремтїли від тебе!</verse>
				<verse number="18">Тепер, в часї упаду твого, задрожали острови, поторопіли острови морські од погибелї твоєї.</verse>
				<verse number="19">Так бо говорить Господь Бог: Як зроблю тебе безлюдним городом, таким як ті міста, що стоять пустками; як напущу на тебе повідь, як покриють тебе великі води,</verse>
				<verse number="20">Тодї зіпхну тебе до тих, що посходили в яму, до людей, що колись були, й зложу тебе в преисподнях земних, у вічних пустинях проміж тими, що посходили в яму, щоб нїколи вже тебе не оселено, а на землї живих явлю мою славу.</verse>
				<verse number="21">О, страшно спустошу тебе, й не стане тебе; шукати муть тебе, та не знайдуть по віки, говорить Господь Бог.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Ти ж, сину чоловічий, заголоси голосним плачем по Тирі,</verse>
				<verse number="3">І промов до Тиру, що оселився в затонах морських, що торгує з народами по многих островах: Так говорить Господь Бог: Тире! ти мовляєш: Я звершена краса!</verse>
				<verse number="4">Посеред моря твоє займище: будовники твої зробили тебе на пречуд гарним:</verse>
				<verse number="5">Із Сенирського кипарису будували вони стїни твої; Ливанські кедри брали вони на щогли твої;</verse>
				<verse number="6">Із Базанських дубів робили вони керми твої; з бучини Киттимських островів поробили лави твої, обклавши їх кістю слоновою;</verse>
				<verse number="7">Мережані полотна з Египту брано на вітрила твої, блакитні пурпурові тканини з островів Елиських були покривалом у тебе.</verse>
				<verse number="8">Осадники Сидонські й Арвадські служили в тебе гребцями; найрозумнїйші люде, - таки твої, Тире, були керманичами в тебе.</verse>
				<verse number="9">Найзначнїйші й тямущі мужі Гевалські були в тебе, що залатували проломини твої. Всякі морські судна з їх моряками були в тебе, щоб вести торговлю твою.</verse>
				<verse number="10">Перські й Лидійські й Либійські люде служили затязцями в полках твоїх; вони вішали щити й шоломи на тобі, додаючи тобі величностї.</verse>
				<verse number="11">Арвадські й власьні військові твої люде стояли навкруги по мурах твоїх, а силачі (Гамадими) - по баштах твоїх; щити свої й сагайдаки свої вішали вони навкруги по мурах твоїх і довершували красу твою.</verse>
				<verse number="12">Тарсис торгував із тобою множеством усякого добра свого: срібло, золото, цину й оливо привозили вони на ринок твій.</verse>
				<verse number="13">Яван, Тубал й Мешех, - се торговцї твої; вони міняли товари твої за душі людські (раби) й мідяний посуд.</verse>
				<verse number="14">Люде з Тогарму віддавали тобі за твої вироби конї возові й верхові та мули.</verse>
				<verse number="15">Деданїї торгували з тобою; многі острови вели з тобою заміну й платили тобі слоновими зубами та чорним (гебановим) деревом.</verse>
				<verse number="16">І Сирийцї торгували з тобою задля множества виробів твоїх, а платили за твої товари каменем-карбункулом, пурпуровими тканинами, мережками, виссоном, коралями й рубинами.</verse>
				<verse number="17">Юдея й земля Ізрайлева торгували з тобою, і платили за твої вироби Миннитською пшеницею, пахощами, медом, оливою та балзамом.</verse>
				<verse number="18">Дамаск торгував із тобою задля великої добірностї виробів твоїх і достатків твоїх Хельбонським вином і білою вовною.</verse>
				<verse number="19">Дан і Яван Узальський платили за твої товари виробами залїзними; вимінювали в тебе кассію й калмус (тростину) пахущу.</verse>
				<verse number="20">Дедан торгував із тобою сїдельними коверцями до їзди верхової.</verse>
				<verse number="21">Арабія й усї князї Кедарські вели заміну з тобою: ягнята, барани й козли міняли в тебе.</verse>
				<verse number="22">Купцї Сабайські й Раемські торгували з тобою всякими найлучшими пахощами й усяким дорогим каміннєм, а золотом платили вони за товари твої.</verse>
				<verse number="23">Гаран і Хане й Еден, купцї Сабейські, Ассур і Хилмад торгували з тобою.</verse>
				<verse number="24">Торгували вони з тобою дорогою одїжжю, шовковими квітчастими тканинами, що привозили їх на торговицю твою в дорогих скринях із кедрини, добре набитих.</verse>
				<verse number="25">Тарсийські кораблї були твоїми караванами в торговлї твоїй, ти збагатився, зробився потужен на морях.</verse>
				<verse number="26">Та на великі води завели тебе гребцї твої; східний вітер розібє тебе посеред моря.</verse>
				<verse number="27">Достатки твої й товари твої та й усї склади твої; моряки твої й керманичі твої й ті, що латали часом проломини твої, й ті, що правили торговлею твоєю, та й усе військо твоє, і вся безлїч люду твого - все те в день упаду твого потоне в серцї моря.</verse>
				<verse number="28">Від голосного крику керманичів твоїх здрогнуться побережя.</verse>
				<verse number="29">І вийдуть із кораблїв своїх усї гребцї, моряки, всї керманичі та й стануть на суші;</verse>
				<verse number="30">І заголосять над тобою й застогнуть гірко, посипавши попелом голови собі й валяючись у поросї.</verse>
				<verse number="31">По тобі повиголюють вони собі лисини і пообгортаються волосяницями й заплачуть по тобі в душевному смутку плачем гірким;</verse>
				<verse number="32">І, побиваючись, заголосять жалібною піснею про тебе, й так по тобі заридають: Хто так, як наш Тир, посеред моря запався?</verse>
				<verse number="33">Як твої товари, бувало, морем розходились, годувались ними многі народи; великими достатками твоїми й торговлею твоєю царі земель богатились.</verse>
				<verse number="34">А тепер, коли ти зник, то й товари твої й усе, що в тобі було так набито, потонуло в безоднях морських.</verse>
				<verse number="35">Всї осадники островів ізза тебе сторопіли, а царі їх затремтїли, на лицях змінились.</verse>
				<verse number="36">Засвистали по тобі купцї чужих народів; ти став страховищем, - не встанеш уже по віки!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="28">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє, таке:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! Промов до володаря Тирського: Так говорить Господь Бог: за те, що високо вгору несеться твоє серце, й ти мовляєш: Я, наче Бог, я засїв собі, неначе на Божому престолї, в самому серцї моря! та, хоч ти тілько людина, а не Бог, кладеш розум твій поровень із розумом Божим, -</verse>
				<verse number="3">Так, ти маєш себе за мудрійшого над самого Даниїла, й нїяка тайна не закрита перед тобою;</verse>
				<verse number="4">Се ти нїби твоєю мудростю й розумом надбав собі достатки й зібрав у скарбівнях твоїх золото й срібло;</verse>
				<verse number="5">Ти нїби великою мудростю твоєю та купецтвом твоїм намножив багацтво твоє, й серце твоє згордїло задля достатків твоїх, -</verse>
				<verse number="6">За те ось як говорить Господь Бог: Позаяк ти твій розум кладеш ув одну міру з розумом Божим,</verse>
				<verse number="7">Напущу я на тебе чужоземцїв, що найлютїйших з проміж народів, а вони добудуть мечі свої проти всего гарного, що твоя мудрість надбала, та й потемнять сяєво твоє;</verse>
				<verse number="8">Вони струтять тебе в яму, й згинеш ти в морі смертю повбиваних.</verse>
				<verse number="9">Чи й тодї скажеш убийникові твойму: Я Бог, коли ти в руцї вбийника твого будеш тільки людиною, а не Богом?</verse>
				<verse number="10">Нї, ти вмреш смертю од руки необрізаних чужоземцїв; я бо сказав се, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="11">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="12">Сину чоловічий! заплач-заголоси над Тирським царем і промов до його: Так говорить Господь Бог:</verse>
				<verse number="13">Був єси печаттю звершенностї, повнотою мудростї, вінцем краси. У Едемі, Божому садї, пробував єси. Блискуче дороге каміннє окрашувало твою одежу: карнеоль, топаз, яспис, хризолит, оникс, сапфир, рубин, смарагд і золото, - усе те штучно осаджено в гнїздочках і нанизано, та й наготовлено тобі, скоро на сьвіт родився.</verse>
				<verse number="14">Тебе помазав я, щоб, наче херувим, розпростерав охоронні крила; тебе поставив я наче на сьвятій горі Божій, і ти ходив серед огнистого каміння.</verse>
				<verse number="15">Без хиби були поступки твої з того часу, як тебе сотворено, аж докіль не знайшлось у тобі беззаконностї.</verse>
				<verse number="16">Та через розлоге купецтво твоє сповнилось внутро твоє неправедностю, і ти согрішив. Тим то скинув я тебе, як нечистого, з Божої гори, вигнав тебе, ти херувиме осяйний, зпосеред огнистого каміння.</verse>
				<verse number="17">Високо неслось твоє серце задля пишноти твоєї, через гординю стратив єси мудрість твою; за те ж я звалю тебе на землю, оддам тебе царям, щоб поругались над тобою.</verse>
				<verse number="18">Через безліч провин твоїх, через неправедну наживу твою в купецтві опоганив єси сьвятощі твої, і я виведу зпосеред тебе огонь, а він пожере тебе, й оберну тебе в попелище перед очима всїх, що поглядати муть на тебе.</verse>
				<verse number="19">Всї, що знали тебе між народами, здивуються над тобою; ти станешся страховищем і зникнеш по всї віки.</verse>
				<verse number="20">І надійшло слово Господнє до мене:</verse>
				<verse number="21">Сину чоловічий! повернись видом проти Сидону й вискажи пророцтво проти його,</verse>
				<verse number="22">І промов: Так говорить Господь Бог: Ось, я проти тебе, Сидоне, й прославлюсь посеред тебе, й узнають усї, що я - Господь, як розпростру над ним суд караючий і явлю на йому сьвятость мою.</verse>
				<verse number="23">І пошлю морову пошесть на його й кроворозлив на його улицї, і попадають посеред його побиті мечем, що пожерати ме його з усїх боків; і зрозуміють, що я - Господь.</verse>
				<verse number="24">І не буде він уже домові Ізрайлевому колючою терниною, нї болючим бодяком укупі з усїма тими, що навкруг його, та й зрозуміють, що я Господь Бог.</verse>
				<verse number="25">Так говорить Господь Бог: Як я позбіраю дом Ізраїля зміж народів, що між ними вони розсїяні, й покажу себе на них сьвятим перед очима в усїх народів, і жити муть вони в своїй землї, що я надїлив слузї мойму Яковові;</verse>
				<verse number="26">Тодї будуть вони жити в нїй безпеч, і будуть будувати доми, й насаджувати виноградники, й жити муть собі безпеч, я бо заведу суд над усїма, що їм бажають лиха, й узнають вони, що я - Господь, Бог їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="29">
				<verse number="1">У десятому роцї, в десятому місяцї, на дванайцятий день місяця, надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! повернись видом проти Фараона, царя Египецького, й пророкуй проти його й проти всього Египту.</verse>
				<verse number="3">Промов і скажи: Так говорить Господь Бог: Ось, я на тебе, Фараоне, царю Египецький, ти, величезний крокодиле, що лежиш посеред твоєї ріки та й мовляєш: Моя ріка, я сотворив її собі!</verse>
				<verse number="4">Оце ж я встромлю гаки в твою пащу та поналїплюю риби в твоїй ріцї на твою луску, та й витягну тебе з нею з твоєї ріки з усїма рибами твоєї ріки, що до твоєї луски поприлипали.</verse>
				<verse number="5">І викину тебе в пустиню, тебе й усю рибу ріки твоєї; на чисте поле впадеш ти; не здіймуть і не позбірають тебе; дикому зьвіррю й піднебесному птаству оддам тебе на пожир.</verse>
				<verse number="6">І зрозуміють усї осадники Египецькі, що я - Господь, за те, що ти бував домові Ізрайлевому (непевною) тростяною підпориною.</verse>
				<verse number="7">Вхопились вони за тебе обіруч, ти розколовся й поколов їм цїлу руку, а коли обперлись на тебе, ти зломився та й поранив їм усї чересла.</verse>
				<verse number="8">За те говорить Господь Бог так: Ось, я приведу меча на тебе та й повигублюю й людину, й скотину.</verse>
				<verse number="9">І зробиться Египецька земля пустинею й безлюддєм, і взнають, що я - Господь; за те, що казав єси: Моя ріка, й я сотворив її собі.</verse>
				<verse number="10">За те ж я на тебе й на твої ріки, й зроблю Египет безлюддєм, порожнім безлюддєм від Мигдола до Сіени й до гряницї Етіопської.</verse>
				<verse number="11">Не буде переходити через його нї людська нї скотиння нога, й безлюддєм оставати ме він сорок років.</verse>
				<verse number="12">І зроблю Египет пустинею посеред спустошених земель, і стояти муть пустками городи його посеред спустошених городів сорок років, і розпорошу Египтян проміж народами й розкидаю їх по землях.</verse>
				<verse number="13">Так бо говорить Господь Бог: Як упливе сорок років, позбіраю знов Египтян спроміж народів, що між ними були розсїяні.</verse>
				<verse number="14">І заверну Египецький полон, і приведу їх назад у землю Патрос, у країну, звідки вони взялись, і будуть там царством невеличким.</verse>
				<verse number="15">Буде воно менше од инших царстов, і не підніметься понад народи; та й зроблю його малолюдком, щоб вони вже над народами не панували.</verse>
				<verse number="16">І не будуть вони вже домові Ізрайлевому надїєю, не буде повторятись гріх їх, що до него за підмогою звертались; і зрозуміють, що я - Господь Бог.</verse>
				<verse number="17">У двайцять сьомому ж роцї, первого місяця, первого дня в місяцї, надійшло слово Господнє до мене:</verse>
				<verse number="18">Сину чоловічий! Навуходонозор, царь Вавилонський, завдав свойму війську тяжкої працї проти Тиру: кожна голова облисїла й кожне плече обдерте; та плати нї йому нї війську його не було від Тиру за роботу, що він завдав собі проти його.</verse>
				<verse number="19">Тим то Господь Бог так говорить: Ось, я дарую Навуходонозорові, цареві Вавилонському, Египецьку землю, щоб він позабірав її скарби та загорнув те, що вона загарбала, й се буде заплатою його військові.</verse>
				<verse number="20">У заслуженину за роботу, що він там робив, даю йому Египецьку землю, вони бо там робили мою роботу, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="21">Того часу вирощу рога (силу) домові Ізрайлевому й відчиню тобі уста серед них, і взнають, що я - Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="30">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! пророкуй і промов: Так говорить Господь Бог: Голосїть: Ой, чорний, нещасний день!</verse>
				<verse number="3">Бо вже близько день; так, близько вже день Господень; хмарний день; година народів надходить.</verse>
				<verse number="4">І прийде меч на Египет, і покриє страх Етіопію, як у Египтї падати муть побиті, коли повиношені будуть скарби його й поруйновані підвалини його.</verse>
				<verse number="5">Етіопія й Ливія й Лидия і ввесь помішаний нарід і Хуб і ввесь люд тих земель, що з ними сполучені, поляжуть із ними од меча.</verse>
				<verse number="6">Так говорить Господь: Упадуть підпори Египту, й повалиться гординя могучостї його; од Мигдола до Сіени падати муть у йому од меча, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="7">І опустїє він серед попустошених земель, і стояти муть міста його серед попустошених городів.</verse>
				<verse number="8">І зрозуміють вони, що я - Господь, як пущу Египет на пожар, і всї підпомочники його будуть порозтирані.</verse>
				<verse number="9">У той день вийдуть посли на суднах від мене, щоб ізлякати байдужних Етіопіїв, і нападе на них перестрах, бо ось, день Египту - він і до них надходить.</verse>
				<verse number="10">Так говорить Господь Бог: Зроблю кінець многолюдному Египтові рукою Навуходонозоровою, царя Вавилонського.</verse>
				<verse number="11">Він і з ним люд його, найлютїйший між народами, будуть приведені пустошити землю, й добудуть вони мечі свої проти Египту й сповнять землю побитими.</verse>
				<verse number="12">І повисушую ріки, й віддам землю злюкам у руки, й спустошу землю рукою чужоземцїв із усїм, чим вона повна. Я, Господь, сказав се.</verse>
				<verse number="13">Так говорить Господь Бог: Оберну в нїщо ідоли й повигублюю боввани в Мемфисї, й з землї Египецької не буде вже більш князя, й наведу страх на Египет.</verse>
				<verse number="14">І спустошу Патрос, і пущу пожаром Зоан, і розпочну суд над Но.</verse>
				<verse number="15">І вилию гнїв мій на Син, твердиню Египецьку, й вигублю натовп людей в Но.</verse>
				<verse number="16">Пущу Египет із огнем, задрожить Син, Но повалиться, а на Ноф (Мемфис) нападе ворог серед дня.</verse>
				<verse number="17">Молодики в Онї й Пубастї поляжуть од меча, а останок пійде в неволю.</verse>
				<verse number="18">І в Тафнисї потемнїє день, як зломлю там ярмо Египецьке й зроблю кінець гордій потузї його. Хмара покриє його, а дочки його пійдуть у неволю.</verse>
				<verse number="19">Оттак учиню я суд над Египтом і взнають, що я - Господь.</verse>
				<verse number="20">Ув одинайцятому роцї, в первому місяцї, сьомого дня в місяцї надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="21">Сину чоловічий! зломив я рамя Фараонові, цареві Египецькому, й ось, воно ще не перевязане, щоб могло вилїчитись, не обвите обвитками, щоб вернулась йому снага вхопити меча.</verse>
				<verse number="22">Тим же то так говорить Господь Бог: Ось я проти Фараона, царя Египецького, й поламлю йому руки, здорову й переломлену, й випаде меч із руки в його.</verse>
				<verse number="23">І порозпорошую Египтян проміж народами й розвію їх по землях.</verse>
				<verse number="24">А руки в царя Вавилонського скріплю і дам йому в правицю меча мого; руки ж Фараонові поломлю, щоб, поранений, стогнав тяжко перед ним.</verse>
				<verse number="25">Скріплю руки цареві Вавилонському, а руки Фараонові опадуть, і зрозуміють, що я - Господь, як дам у руку цареві Вавилонському меча мого, а він простягне його на землю Египецьку.</verse>
				<verse number="26">І порозпорошую Египтян проміж народами, й порозвіваю їх по землях, і спізнають, що я - Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="31">
				<verse number="1">О динайцятого року, в трейтьому місяцї, на первий день місяця, надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! промов до Фараона, царя Египецького, й до його народу: Кому робиш ти себе рівнею в великостї своїй?</verse>
				<verse number="3">Ось, Ассур був, мов кедр на Ливанї з прегарним гіллєм і густим листом та високого росту; вершок його сягав у гору серед густого галуззя.</verse>
				<verse number="4">Води ростили його, глибина підіймала його; річки її обливали коріннє його, а проточини її простягались до всїх дерев на поділлї.</verse>
				<verse number="5">Тим і сягала висота його понад усї дерева польові, й гілля було на йому много, й галуззє його росло що-раз довше задля достатку вод, і воно розросталось.</verse>
				<verse number="6">Між гіллєм його кублилось всяке птаство піднебесне, під віттєм його виводили дїтей всякі зьвірі польні, під тїнню його жили всякі многолїчні народи.</verse>
				<verse number="7">Він пишався висотою своєю та довготою галуззя свого, бо корінь його розростався при великих водах.</verse>
				<verse number="8">Не затемняли його кедри в Божому садї; не досягали гілля його кипариси, й каштани не досягали величиною віття його, нї одно дерево в садї Божому не могло рівнятись із ним красотою своєю.</verse>
				<verse number="9">Я вкрасив його густим віттєм, так що всї дерева Едемські в садї Божому завидували йому.</verse>
				<verse number="10">Тим же то ось як говорить Господь Бог: За те, що він знявся високо зростом і вершок його вибуяв угору посеред віття, та серце його згордїло величчю своєю, -</verse>
				<verse number="11">За те подам його на поталу потужному між народами, нехай з ним чинить що схоче; за проступки його я відкинув його.</verse>
				<verse number="12">І зрубають його чужоземцї, найлютїйші зпроміж народів, та й повалять його; по горах і по долинах лежати ме віттє його, й гіллє його буде валятись, поторощене, по байраках у країнї, а всї народи землї вирушать зпід тїнї в него, та й покинуть його.</verse>
				<verse number="13">Від тепер буде хиба на обламках із него сїдати птаство піднебесне, а всяке польове зьвіррє топтати ме гіллє його;</verse>
				<verse number="14">Щоб нїякі дерева при водї не величались високим своїм зростом і не сягали вершками своїми понад густе гіллє, та щоб до них задля їх висоти не прилягали инші дерева, що ссуть воду; всїх бо їх призначено на смерть, у преисподню країну разом із синами людськими, що посходили в яму.</verse>
				<verse number="15">Так говорить Господь Бог: Того дня, як він ізступить у яму, наведу я плач по нему, запру глибінь, застановлю ріки, здержу великі води, з'одягну в смуток по нему Ливан-гору, а всї польові дерева попадуть у тугу по йому.</verse>
				<verse number="16">Гуком його впаду наведу перестрах на народи, як стручу його в преисподню, до тих, що посходили в яму, й зрадїють у тій глибинї всї дерева Едемські, вибрані й що найкрасшi дерева Ливанські, всї що ссали воду;</verse>
				<verse number="17">Бо й вони пійдуть із ним у преисподню, до тих, що мечем побиті, та й приятелї його зпроміж народів, що жили під тїнню в його.</verse>
				<verse number="18">Которому ізміж дерев Едемських хотїв ти рівнею бути в славі й величностї? Та тепер ти рівно з другими Едемськими деревами будеш стручений в преисподню, й лежати меш серед необрізаних між посїченими мечем. Ось, се Фараон і вся безлїч народу його, говорить Господь Бог.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="32">
				<verse number="1">В дванайцятому роцї, в одинайцятому місяцї, первого дня в місяцї, надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! заголоси над Фараоном, царем Египецьким, і промов до його: Ти, наче левчук між народами, й мов кит у морі, кидаєшся в ріцї твоїй, каламутиш води ногами, й бовтаєш потоки їх.</verse>
				<verse number="3">От же що говорить Господь Бог: Я закину на тебе сїть мою руками многих народів, і витягнуть вони тебе моїм неводом.</verse>
				<verse number="4">І викину тебе на суху землю, на відкрите поле кину тебе, й сїдати ме на тебе піднебесне птаство й зьвіррє всієї країни буде живитись трупом твоїм.</verse>
				<verse number="5">І розкидаю мясо з тебе по горах, і яри позаповнюю твоїми трупами.</verse>
				<verse number="6">Де ти плавав колись, - тую землю наповню я кровю з тебе аж до гір; вона залиє й байраки.</verse>
				<verse number="7">А як ти згаснеш, я небо закрию, й зорі затемню, сонце хмарою вкрию, й місяць не буде сьвітити сьвітлом своїм.</verse>
				<verse number="8">Сьвітила всї на небі втоплю у мрацї, а земля твоя потоне в пітьмі, говорить Господь.</verse>
				<verse number="9">Приведу в зворушеннє серця многих народів, коли рознесу чутку про твій упад по тих землях, що ти й не знав їх.</verse>
				<verse number="10">І приведу тобою в перестрах многі народи, й царі їх затремтять зо страху, коли мечем моїм замахну перед лицями в них, і тремтїти муть всї що хвилини, кожен за душу свою, як ти впадеш.</verse>
				<verse number="11">Так бо говорить Господь Бог: Меч царя Вавилонського прийде на тебе.</verse>
				<verse number="12">Від мечів у тих сильних поляже нарід твій; вони - сї найлютїйші зміж народів, упокорять гординю Египту, й погибне все множество його. -</verse>
				<verse number="13">І вигублю всю скотину його при водах великих; не буде вже їх мутити нога людська та й череда каламутити вже їх не буде.</verse>
				<verse number="14">Тодї дам спокій водам їх, і вчиню, що води текти муть, як олива, чисті, говорить Господь.</verse>
				<verse number="15">Як зроблю я Египет пустинею, а земля опорожнїє з усього, чим вона була повна, як перебю всїх, що на нїй живуть, тодї спізнають, що я - Господь.</verse>
				<verse number="16">Оце та плакальна пісня, що її будуть сьпівати; дочки народів сьпівати муть її; над Египтом і над усією многотою людей його будуть нею голосити, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="17">І надійшло в дванайцятому роцї, у пятнайцятий день місяця слово Господнє до мене, таке:</verse>
				<verse number="18">Сину чоловічий! заголоси по Египецькому народові та й поскидай (віщим словом) його й дочки потужних народів у преисподню до тих, що посходили в яму.</verse>
				<verse number="19">Кого ти перевисшив? Ійди, лежи з необрізаними!</verse>
				<verse number="20">Тії попадають між побитими мечем, та й він одданий мечу; тягнїть його туди з усїм людом його!</verse>
				<verse number="21">Посеред підземля говорити муть про него та про підпомочників його передні між невміраками: Попровалювались, лежать посеред необрізаних, посїчені мечем.</verse>
				<verse number="22">Тут Ассур і вся сила його; гроби їх навкруг його; всїх їх повбивано, посїчено мечем.</verse>
				<verse number="23">Гріб його в самій глибинї преисподньої, а полки його - навкруги домовини його; всї побиті, всї полягли од меча, - тоті, що завдавали колись страху на землї живих.</verse>
				<verse number="24">Там Елам із усією силою своєю навкруги домовини його, а всї вони побиті, всї полягли од меча, всї необрізаними пійшли на той сьвіт, - тоті, що колись ширили страх поперед себе на землї живих, а тепер двигають ганьбу свою вкупі з тими, що зойшли в яму.</verse>
				<verse number="25">Серед побитих наготовано лїгво його з усїм військом його; домовини їх округи його, а всї вони необрізані, мечем порубані; позаяк бо вони завдавали страху на землї живих, то й несуть тепер ганьбу на собі вкупі з тими, що посходили в яму, та лежать серед побитих.</verse>
				<verse number="26">Там лежить Мешех, Тубал із усією громадою своєю; кругом його домовини їх, а всї необрізані, побиті мечем, за те, що перше завдавали страху всїм на землї живих.</verse>
				<verse number="27">А годї їм лежати коло невміраків побитих, необрізаних, що посходили в підземлє у своїй боєвій зброї, а мечі їх покладено їм під голови, хоч і зосталось беззаконство їх на костях у них, за те, що вони, як силачі, були пострахом на землї живих.</verse>
				<verse number="28">Та й ти стертий будеш між необрізаними й лежати меш із побитими мечем.</verse>
				<verse number="29">Там - Едом, царі його й усї князї його, що мимо всієї своєї хоробростї зложені між побитими мечем; коло необрізаних лежять вони й коло тих, що посходили в яму.</verse>
				<verse number="30">Там князї півночні вкупі з усїма Сидонїями, що посходили з сьвіта побиті; вони ж осоромлені через могучість свою, бо вона наводила страх; лежать же вони з необрізаними, побитими мечем й несуть ганьбу свою на собі вкупі з тими, що посходили в яму.</verse>
				<verse number="31">Побачить їх Фараон і зрадїє тою многотою, побитою мечем, - Фараон і все військо його, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="32">Бо й я розширю страх мій на землї живих і ляже Фараон і вся многота його серед необрізаних, побитих мечем, говорить Господь Бог.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="33">
				<verse number="1">І надійшло слово Господнє до мене, таке:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! промов до земляків твоїх і скажи їм: Коли я пошлю меча на яку землю, а осадники тієї землї візьмуть із громади чоловіка та й приставлять за вартового в себе,</verse>
				<verse number="3">І він побачить меча, що йде на землю та й затрубить у трубу й остереже люд, -</verse>
				<verse number="4">І коли хто почує голос труби, та не буде стерегти себе, й меч наступить та й захопить його, тодї кров його впаде на голову його.</verse>
				<verse number="5">Він чув гук трубний, та й не остерігся, - кров його буде на йому; хто ж остерігся, той урятував життє своє.</verse>
				<verse number="6">Коли ж вартовик та побачить меча та й не затрубить у трубу, й люд не буде остережений, і наступить меч і відбере кому життє, то він умре за свою провину, та кров його я з руки сторожа буду вимагати.</verse>
				<verse number="7">І тебе, сину чоловічий, приставив я вартовиком до Ізрайлевого дому, щоб ти, як почуєш із уст моїх слово, від мене остеріг-врозумив їх.</verse>
				<verse number="8">Коли я скажу беззаконному: Беззаконнику, ти вмреш, - а ти не скажеш нїчого, щоб остерегти ледачого перед його дорогою, то беззаконник умре за свою провину, та кров його я вимагати му від тебе.</verse>
				<verse number="9">Коли ж би ти остерігав беззаконника перед його дорогою, щоб він звернув із неї, він же не навернувся з своєї дороги, то він за свій гріх погибне, а ти врятував душу свою.</verse>
				<verse number="10">І скажи, сину чоловічий, до Ізрайлевого дому: Ви говорите: проступки наші й гріхи наші вагонять на нас, і ми танемо від них, - як же нам жити?</verse>
				<verse number="11">То ж скажи їм: Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, не бажаю я смертї грішникової, а того, щоб він звернув із свого шляху та й зостався живим. Звернїте, звернїте з вашого ледачого шляху; про що вам умірати, доме Ізраїля?</verse>
				<verse number="12">Ти ж, сину чоловічий, промов до земляків твоїх: Праведного праведність не врятує його тодї, як провинить, і беззаконник не згине за беззаконство своє, як він од свого беззаконства навернеться, так само як праведник, коли согрішить, не зможе вдержатись живим за свою праведність.</verse>
				<verse number="13">Коли я скажу праведнику, що він зостанеться живим, а він понадїється на свою праведність та й допуститься неправедностї, то йому не згадаються всї праведні вчинки його, й мусить він умерти за беззаконність свою, що її вчинив.</verse>
				<verse number="14">А коли скажу беззаконному: ти мусиш умерти! він же навернеться од гріхів своїх та й почне чинити суд і справедливість,</verse>
				<verse number="15">Коли той беззаконник верне заліг, поповнить те, що заграбив, ходити ме в законах, що ведуть до життя, й нїчого ледачого не вчинить, - то й зостанеться живим, не вмре.</verse>
				<verse number="16">Нї одного з гріхів, які вчинив, не полїчиться йому; він почав творити суд і справедливість, і зостанеться живим.</verse>
				<verse number="17">А твої земляки говорять: Не по правдї чинить Господь, тим часом, як їх самих дороги несправедливі!</verse>
				<verse number="18">Коли праведник од своєї праведностї відступить і чинити ме ледарство, так за те мусить умерти.</verse>
				<verse number="19">І коли ледачий навернеться од свого беззаконства та почне чинити суд і справедливість, то за те зостанеться живим.</verse>
				<verse number="20">А ви мовляєте: Несправедлива путь Господня! Я ж суджу вас, доме Ізрайлїв, кожного після поступків його.</verse>
				<verse number="21">У двайцятому роцї нашого полону, в десятому місяцї, на пятий день місяця, прийшов до мене один утїкач із Ерусалиму й звістив: Збурено місто.</verse>
				<verse number="22">Та ще вечером перед приходом сього втїкача, найшла була на мене рука (сила) Господня, і він одверз уста менї, перш нїж той уранцї прибув до мене. І одчинились уста мої, і я вже не мовчав довше.</verse>
				<verse number="23">І надійшло слово Господнє до мене:</verse>
				<verse number="24">Сину чоловічий! отті останки, що жиють по спустошених місцях землї Ізраїлської, мовляють ось яке: Авраам був один собі чоловік, та й осяг сю землю в державу, а нас багато, то ж нам і належиться земля ся в державу.</verse>
				<verse number="25">Отже скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кровю та й пориваєте очі на ваші ідоли, й проливаєте кров, - та хочете ще посїсти землю в державу?</verse>
				<verse number="26">Ви опираєтесь на свого меча? Ви ж чините гидоти, поганите жінок один в одного, та й хочете осягти в державу землю?</verse>
				<verse number="27">Ось як маєш їм сказати: Так говорить Господь Бог: Так певно, як я живу, - ті, що жиють по розвалених містах, поляжуть од меча; тих, що в чистому полі, оддам на пожир зьвіррю; а ті, що в утверджених місцях та в печерах, помруть од морової зарази.</verse>
				<verse number="28">І зроблю їх землю пустою пустинею, й перерветься горда могучість її, і пустинею лежати муть гори Ізрайлеві, й нїхто не буде через них переходити.</verse>
				<verse number="29">І зрозуміють вони, що я Господь, як зроблю сю землю пустою пустинею за всї гидоти їх, що вони коїли.</verse>
				<verse number="30">Сину чоловічий: земляки твої розмовляють про тебе попід мурами в дверах на порогах у себе, й балакають насьмішливо проміж себе один до одного, брат до брата: Ось ходїм, послухаймо, яке слово вийшло од Господа!</verse>
				<verse number="31">І приходять вони до тебе гурмом, і сїдають перед тобою, яко мій люд, і слухають слово твоє, та не виповняють його, бо в устах своїх роблять собі з його жарти, й серце їх уганяє за наживою.</verse>
				<verse number="32">І ось, ти в них мов сьпівак забавний, що має гарний голос і на струнах до ладу перебирає; вони слухають слово твоє, та не сповняють його.</verse>
				<verse number="33">Як же воно справдиться, - ба вже й справджується, - тодї зрозуміють, що між ними був пророк.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="34">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! пророкуй про пастирів Ізрайлевих, віщуй і промов до них: Так говорить Господь Бог: Горе пастирям Ізрайлевим, що пасуть самих себе! Чи не вівцї ж бо пастирям пасти?</verse>
				<verse number="3">Ви їли молоко й з'одягались у вовну та заколювали вівцї годовані, стада же не пасли.</verse>
				<verse number="4">Слабих у стадї ви не покріплювали, й недужних не вигоювали; поранену не перевязували й розпуджених не привертали та й загублених не шукали, а правили ними жорстоко й насильно.</verse>
				<verse number="5">І розсипались мої вівцї без пастуха й ставались жиром усьому польовому зьвіррю та й розбігались.</verse>
				<verse number="6">По всїх горах і по всїх високих узгіррях блукають мої вівцї; розсипалась отара моя по всїх країнах, а нїхто не розвідуєсь про них, нїхто не шукає їх.</verse>
				<verse number="7">Тим же то, вислухайте, ви, пастухи, слово Господнє:</verse>
				<verse number="8">Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, за те, що вівцї мої полишені були на здобичу, й отара моя допалась без пастирів на пожир усякому дикому зьвіррю, а мої пастирі не відшуковали овець моїх - пастухи бо пасли самих себе, а овець моїх не пасли, -</verse>
				<verse number="9">За те, ви, пастирі, слухайте слово Господнє!</verse>
				<verse number="10">Так говорить Господь Бог: Ось, я встану на пастирів, і вимагати му вівцї мої з їх рук, і не дам їм уже пасти овець, та й не будуть уже більше пастирі самих себе пасти; я повириваю в них із рота вівцї мої, щоб не були вже їм їдою.</verse>
				<verse number="11">Так бо говорить Господь Бог: Самий я відшукаю собі вівцї мої та й буду їх дозирати.</verse>
				<verse number="12">Як вівчарь провіряє свою отару, коли вона була розбіглась, так і я провіряю вівцї мої, й приверну їх назад з усїх тих місць, куди вони хмарного дня під темряву були порозбігались.</verse>
				<verse number="13">І повиводжу їх ізпроміж народів і позбіраю з країн, та й приведу в їх землю, й пасти му їх по горах Ізрайлевих, поблизу потоків і по всїх осаджених місцях сієї землї.</verse>
				<verse number="14">По гарних пасовищах пасти му їх, а будуть пастівники їх на високих горах Ізраїлських; там вони будуть відпочивати на гарному пастівнику, і пастись на травньому пасовищі - на горах Ізраїлських.</verse>
				<verse number="15">Сам я пасти му вівцї мої, і сам указувати їм місце опочивку, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="16">Котре заблудило, я відшукаю, котре відлучилось, заверну; поранене перевяжу, недужне покріплю, а надто жирне й буйне витрачу; буду їх пасти по правдї.</verse>
				<verse number="17">Вас же, мої вівцї, так говорить Господь Бог, буду судити між вівцею а вівцею, між бараном а козлом.</verse>
				<verse number="18">Чи то ж не доволї з вас (ви багатї), пастись на доброму пасовищі, що ви ще й те, що зістанеться неспасене, витоптуєте ногами, самі пєте чисту воду, а остальню каламутите ногами вашими,</verse>
				<verse number="19">Так що вівцї мої мусять пастись на витолоченому пасовищі, й пити воду, що ви скаламутили ногами вашими?</verse>
				<verse number="20">Тим же то ось як говорить Господь Бог до вас: Ось, я самий буду розсуджувати між ситою а захарчованою вівцею.</verse>
				<verse number="21">Позаяк ви все слабе тручаєте то боком то плечем і колете рогами, аж покіль геть повідганяєте,</verse>
				<verse number="22">То я допоможу овечатам моїм, і не будуть вони вже чужою користю; я розсуджу між вівцею а вівцею.</verse>
				<verse number="23">І поставлю над вами єдиного пастиря, що пасти ме їх, - слугу мого з роду Давидового; він буде їх пасти, він буде пастирем над ними.</verse>
				<verse number="24">І буду я, Господь, їх Богом, слуга ж мій Давид буде князем серед них. Я, Господь, сказав се.</verse>
				<verse number="25">І вчиню з ними завіт мира та й повиганяю з землї хиже зьвіррє, й будуть жити собі безпеч у степу й спати по гаях.</verse>
				<verse number="26">Я дам їм і тим, що кругом гори моєї, благословеннє, й буду їм посилати дощ у свій час, - се будуть дощі благословення.</verse>
				<verse number="27">І родити муть польові дерева плоди свої, а земля буде видавати вроджай свій; і будуть вони безпечні на землї своїй, і зрозуміють, що я - Господь, як поламлю занози в ярмі їх та вирятую їх із потали в тих, що їх поневолили.</verse>
				<verse number="28">Не будуть вони вже здобичею народам, і дикий зьвір не буде їх пожерати; безпеч жити муть вони, й нїхто їх не буде лякати.</verse>
				<verse number="29">І дам їм насїннє славне, й не будуть гинути з голоду на землї та терпіти погорду від народів.</verse>
				<verse number="30">І зрозуміють, що я Господь, Бог їх, із ними, а вони, дом Ізрайлїв, - мій нарід, говорить Господь Бог,</verse>
				<verse number="31">І що ви, люде, вівцї мої, вівцї пасовища мого, а я - Бог ваш, говорить Господь Бог.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="35">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! поверни твій вид проти Сеїрських гір і пророкуй на них,</verse>
				<verse number="3">І скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, я - на тебе, Сеїр-горо, й простяг проти тебе руку мою й зроблю тебе безлюдною пустинею.</verse>
				<verse number="4">Городи твої оберну в розвалища а сама ти запустїєш, і спізнаєш, що я - Господь.</verse>
				<verse number="5">Позаяк ти від віків ворогуєш проти Ізраїля, і оддавала його на меч в часї його нещастя і цїлковитої погибелї,</verse>
				<verse number="6">За те, так певно, як живу я, говорить Господь Бог, оддам тебе на кров, і кровава помста буде вганяти за тобою; позаяк ти ненавидїла твою кров, то й кров буде вганяти за тобою.</verse>
				<verse number="7">І зроблю Сеїр-гору пусткою й безлюдною пустинею й повигублюю на нїй приходящого й вертаючого.</verse>
				<verse number="8">І сповню гори її побитими в неї; по узгіррях твоїх, по долинах твоїх і по всїх потоках твоїх падати муть побиті мечем.</verse>
				<verse number="9">Пусткою вічною зроблю тебе, й городи твої стояти муть безлюдні, і спізнаєте, що я - Господь Бог.</verse>
				<verse number="10">Позаяк ти мовляла: Обидва отті народи й обі ті землї будуть моїми, й я посяду їх, дарма що там був Господь,</verse>
				<verse number="11">За те, так певно, як я живу, говорить Господь Бог, поступлю з тобою по мірі завзятя й завистї твоєї, що ти показала в твоїй ненавистї до них, і дам себе їм знати, як буду судити тебе.</verse>
				<verse number="12">І взнаєш, що я, Господь, чув усю злораду твою, яку ти виповідала про гори Ізрайлеві, приговорюючи: Пустинею лежать вони; нам оддано їх на пожир!</verse>
				<verse number="13">І давали ви язику волю проти мене, уймали словами без міри честї моїй; я чув усе те.</verse>
				<verse number="14">Так говорить Господь Бог: На радість усїй землї вчиню тебе пустинею:</verse>
				<verse number="15">Як ти втїшалась, коли пай дому Ізрайлевого запустїв, так я зроблю й з тобою: пустинею станеш ти, горо Сеїр, та й уся Ідумея, і зрозуміють, що я - Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="36">
				<verse number="1">Сину чоловічий, пророкуй про гори Ізрайлеві і скажи: Ви, гори Ізрайлеві! слухайте слово Господнє.</verse>
				<verse number="2">Так говорить Господь Бог: Позаяк ворог мовляє про вас: Ага! і вічні гори допались нам у власність!</verse>
				<verse number="3">То ти пророкуй і скажи: Так говорить Господь Бог: За те, притьма за те, що вас пустошено й з усїх боків жерто, щоб ви стали власностю других народів, і що ви попали на язики злющим людям, -</verse>
				<verse number="4">За те ви, гори Ізрайлеві, почуйте слово Господнє; так бо говорить Господь Бог до гір і до горбів і до потоків - і долин, до опустїлих розвалищ і до покинутих городів, що стались лупом й посьміхом усїм сусїдним народам;</verse>
				<verse number="5">За те, так говорить Господь Бог: В огнї досади моєї виповів я слово проти инших народів і проти всієї Ідумеї, що призначили землю мою собі в державу, та, радїючи усїм серцем і з погордою в душі обіцяли її собі в здобичу.</verse>
				<verse number="6">Тим же то пророкуй про землю Ізрайлеву й говори до гір і горбів, до потоків і до долин: Так говорить Господь Бог: Ось я в гнїві й в досадї моїй виповів се, за те, що ви терпите наругу від народів.</verse>
				<verse number="7">Тим же то так говорить Господь Бог: Здіймаю руку й присягаюсь, що народи навкруги вас понесуть сором свій.</verse>
				<verse number="8">Ви ж, гори Ізрайлеві, ви розпустите гіллє ваше й давати мете плоди ваші народові мойму Ізраїлеві; він бо незабаром вернеться (з неволї).</verse>
				<verse number="9">Ось бо я прихилюсь до вас і будуть вас знов порати й обсївати.</verse>
				<verse number="10">І оселю на вас много людей, увесь дом Ізрайлїв, і залюднені будуть городи, й забудовані наново розвалища.</verse>
				<verse number="11">І намножу в вас людей і скотини; вони будуть плодитись і множитись, і заселю вас, як се було за попередущих ваших часів, і посилати му вам ще більші добра, нїж у ваші давні часи, й знати мете, що я - Господь.</verse>
				<verse number="12">І приведу на вас людей, народ мій, Ізраїля, і будуть вони тобою, ти земле, володїти; ти будеш їх наслїддєм і не будеш уже бездїтною.</verse>
				<verse number="13">Так говорить Господь Бог: За те, що про вас говорять: Ти земля така, що пожерає людей, бо дозволяєш нарід твій бездїтним робити, -</verse>
				<verse number="14">За те вже не будеш поїдати людей і не будеш робити народу твого бездїтним, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="15">І не будеш уже чувати наруги від народів, та й не будеш посьміхом у людей, і не робити меш уже твого люду бездїтками, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="16">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="17">Сину чоловічий! як жив іще Ізраїль у своїй землї, то поганив він її своїми обичаями й своїми вчинками; мов жіноча нечисть під час кровотечі, були поступки їх передо мною.</verse>
				<verse number="18">І вилив я досаду мою на їх за кров, що проливали в сїй землї, та за те, що поганили її своїми ідолами.</verse>
				<verse number="19">І порозсївав я їх між народи, й порозвівав їх по чужих землях; я судив їх після поступків та після вчинків їх.</verse>
				<verse number="20">І поприходили вони до невірних, куди поприходили, й знеславили моє імя сьвяте, тим що про їх мовляли: Се ж люд Господень, та й мусїв ійти геть із землї його!</verse>
				<verse number="21">І зжалився я над сьвятим імям моїм, що його дом Ізрайлїв знеславив між народами, куди прийшов.</verse>
				<verse number="22">Тим же то скажи домові Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Не задля вас я се вчиню, доме Ізраїля, а задля сьвятого імені мого, що ви знеславили перед тими народами, куди поприходили.</verse>
				<verse number="23">І осьвячу велике імя моє, знеславлене між народами, що посеред них ви знеславили його, й зрозуміють народи, що я - Господь, говорить Господь Бог, як явлю себе сьвятим перед очима в них.</verse>
				<verse number="24">І заберу вас ізміж народів, позбиравши вас із усїх земель, і переведу вас у вашу рідну країну.</verse>
				<verse number="25">І вилию на вас чисту воду, й станете чисті від усїх ваших нечистот, і від усїх ваших ідолів очищу вас.</verse>
				<verse number="26">І вложу вам нове серце й дам нового духа, й викину камяне серце з вашого тїла, а дам вам серце мясне.</verse>
				<verse number="27">І вдихну в нутро ваше духа мого, й учиню, що будете ходити в заповідях моїх, та хоронити й виповняти постанови мої.</verse>
				<verse number="28">І жити мете в землї, що я надїлив отцям вашим, і будете моїм народом, а я буду вашим Богом.</verse>
				<verse number="29">І очищу вас од усїх нечистот ваших, і викличу вроджай і намножу його, й не дозволю, щоб терпіли голоднечу.</verse>
				<verse number="30">І намножу вам плоду деревного й уроджаю на полях, щоб вам уже не доводилось приймати наруги від народів ізза голоднечі.</verse>
				<verse number="31">Тодї спогадаєте про ваші ледачі дороги та про ваші вчинки недобрі, й гидувати мете самі собою за ваші провини й за гидоти ваші.</verse>
				<verse number="32">Та не задля вас удїю се, говорить Господь Бог, - знайте се! Соромтесь і червонїйте за ваші поступки, доме Ізраїля!</verse>
				<verse number="33">Так говорить Господь Бог: Того часу, як очищу вас од усїх ваших провин, і позалюднюю городи, й знов будуть позабудовувані руйновища,</verse>
				<verse number="34">А спустошену землю будуть знов порати, тую землю, що лежала опустїлою перед очима в кожного, хто мимо проходив, -</verse>
				<verse number="35">Тодї будуть мовляти: Ось, та опустїла земля зробилась, наче сад Едемський, а ті порозвалювані, порозбивані, обезлюдїлі міста - тепер утверджені, й залюднені!</verse>
				<verse number="36">І зрозуміють народи в округи вас, що я, Господь, повалене знов будую, а попустошене знов засаджую. Я, Господь, сказав - і справдив.</verse>
				<verse number="37">Так говорить Господь Бог: Ось, і в тому ще покажу ласку мою домові Ізрайлевому: я намножу його людьми, як отару овечу.</verse>
				<verse number="38">Як без лїку буває жертовних овець у Ерусалимі під час великих сьвят, оттак переповнені будуть людьми міста, передше безлюдні, і спізнають, що я - Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="37">
				<verse number="1">Спочила ж на менї рука Господня, й вивів мене Господь в дусї та й з'упинив мене посеред поля, і було там повно кістяків.</verse>
				<verse number="2">І обвів мене навкруги, й оце лежало їх дуже багато по полі, а всї були дуже сухі.</verse>
				<verse number="3">І промовив до мене: Сину чоловічий! чи сї костї ожиють? А я відказав: Господи Боже, ти один знаєш се.</verse>
				<verse number="4">І промовив до мене: Вискажи пророцтво про сї кістяки й скажи їм: Ви, кістяки сухі, вислухайте слово Господнє!</verse>
				<verse number="5">Та к говорить Господь Бог до сих костей: Ось, я вдихну в вас духа, щоб ви поробились ізнов живими.</verse>
				<verse number="6">І обложу вас жилами й поростете тїлом і покрию вас скірою, й повдихаю дух у вас, і станете живими, та й зрозумієте, що я - Господь.</verse>
				<verse number="7">Я виповів пророцтво, як менї заповіджено; й ось, як я ще пророкував, постав шелест, і почали кістки рухатись і кістка до кістки приставати.</verse>
				<verse number="8">І постеріг я, аж ось на них жили, й поросли вони тїлом, а зверхи покрила їх кожа, тілько не було ще дихання в них.</verse>
				<verse number="9">Тодї сказав він менї: Вискажи пророцтво духові, вискажи пророцтво, сину чоловічий, та й промов до духа: Так говорить Господь Бог: Із чотирьох вітрів прийди, духу, та й подихни на сї повбивані, а вони ожиють.</verse>
				<verse number="10">Я виповів пророцтво, як він заповів менї, аж ось, повходив у них дух, і вони ожили та повставали на ноги - дуже, дуже багато люда.</verse>
				<verse number="11">І сказав він до мене: Сину чоловічий! Отті костї - се все дом Ізраїля. Вони мовляють: Костї наші висхли, надїя наша зникла; ми бо відорвані від кореня.</verse>
				<verse number="12">Тим же то вискажи пророцтво й скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, я поодчиняю гроби ваші, й виведу вас, мій народе, з гробів ваших, та й заведу вас у землю Ізрайлеву.</verse>
				<verse number="13">І зрозумієте, що я - Господь, як повідчиняю ваші гроби й повиводжу вас, мій народе, з гробів ваших,</verse>
				<verse number="14">І дам вам духа мого, й ви знов ожиєте, й розміщу вас по землї вашій, а тодї взнаєте, що я, Господь, сказав се - й справдив, говорить Господь.</verse>
				<verse number="15">І надійшло до мене слово Господнє:</verse>
				<verse number="16">Сину чоловічий! возьми одну палицю та й напиши на їй: Юдї й з'єднаним із ним синам Ізрайлевим; та й возьми ще другу палицю, та й напиши на їй: Йосифові - а се палиця Ефраїмова й всего з'єднаного з ним дому Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="17">І склади їх одну з другою в одну палицю, щоб вони в руцї твоїй були одно.</verse>
				<verse number="18">І як питати муть у тебе земляки твої: Чи не з'ясуєш нам, що се має значити?</verse>
				<verse number="19">То скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ось, я возьму жезло Йосифове, що в руцї Ефраїмовій й з'єдинених із ним поколїнь Ізраїлських, та й притулю його до жезла Юдиного, й зроблю їх одним жезлом в руцї в Юди.</verse>
				<verse number="20">Коли ж обидві палицї, що на них понаписуєш, будуть у твоїй руцї перед очима в них,</verse>
				<verse number="21">Тодї промов до них: Так говорить Господь Бог: Ось, я заберу синів Ізрайлевих зпроміж народів, де вони находяться, й позбіраю їх звідусїль та й приведу їх у їх землю.</verse>
				<verse number="22">А в тій землї, на горах Ізраїля, з'єдиню їх ув один нарід, та й один царь буде над ними всїма, й не будуть вони вже двома народами та й не будуть дїлитись на два царства.</verse>
				<verse number="23">І не будуть уже поганити себе ідолами своїми й гидотами своїми й усякими неправедностями своїми; й відверну їх від усїх місць у їх пробутках, де вони грішили, й очищу їх, і будуть вони моїм людом, а я - їх Богом.</verse>
				<verse number="24">І буде слуга мій Давид царем над ними, й пастирем усїх їх, і ходити муть вони в заповідях моїх, та й будуть певнити постанови мої і їх виповняти.</verse>
				<verse number="25">І жити муть вони в землї, що я надїлив слузї мойму Яковові, де жили їх батьки; там будуть жити вони й дїти їх та дїти дїтей їх по віки; а слуга мій Давид буде князем над ними по віки.</verse>
				<verse number="26">І зложу з ними завіт мира, - се буде завіт вічний з ними. І впорядкую їх і намножу їх та й поставлю сьвятиню мою серед них по всї вічні віки.</verse>
				<verse number="27">І буде пробуток мій посеред них, і буду я їх Богом, а вони будуть моїм народом.</verse>
				<verse number="28">І взнають невірні, що я - Господь, осьвячуючий Ізраїля, як буде сьвятиня моя серед них по віки.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="38">
				<verse number="1">І надійшло до мене слово Господнє, таке:</verse>
				<verse number="2">Сину чоловічий! поверни твій вид проти Гога в Магог-землї, проти князя Рошського, Мешехського й Тубалського, й пророкуй проти його,</verse>
				<verse number="3">І скажи: Так говорить Господь Бог: Ось, я на тебе, Годже; князю Рошський й Тубалський!</verse>
				<verse number="4">І притягну тебе, вложивши зубела в рот тобі, й виведу тебе вкупі з усїм військом твоїм, із кіньми й їздецями, - всїх у повній зброї, велике множество в панцирах і з щитами, всїх узброєних мечами,</verse>
				<verse number="5">Персів, Етіопіїв, а з ними й Ливіїв, - всїх із щитами й в шоломах,</verse>
				<verse number="6">Гомера й усю ватагу його, дом Тогармів із ватагами його від північних гряниць, і багато инших народів із тобою.</verse>
				<verse number="7">Ув'оружуйсь і ладься, - ти й усї ватаги твої, що згромадились до тебе, й будь їм воєводою.</verse>
				<verse number="8">По довгому часї тебе запотребують; ув останні роки прийдеш у землю, визволену спід меча, до збору з многих народів, на гори Ізрайлеві, що довгі часи були спустошені, тепер же їх осадники будуть виведені зміж народів і всї жити муть безбеч.</verse>
				<verse number="9">І здіймешся, мов хуртовина, налетиш бурною хмарою, окриєш землю, ти й усї твої військові ватаги й многі народи з тобою.</verse>
				<verse number="10">І говорить Господь Бог: Того часу прийдуть тобі на серце мисли й ти задумаєш лиху річ.</verse>
				<verse number="11">І скажеш собі: Рушу я проти землї, що без мурів, нападу на безжурних людей, що живуть безпечно, - вони живуть собі без мурів і нема в їх нї засовів, нї дверей, -</verse>
				<verse number="12">(рушу) Щоб порабувати, набрати здобичі, наложити руку на відновлені розвалища, та на той люд, що спроміж невір позбірався, та розжився хлїборобами й крамарями й розвів осади посеред землї.</verse>
				<verse number="13">Саба й Дедан і крамарі Тарсийські з усїма їх левчуками скажуть тобі: Чи се ж прийшов єси, щоб рабувати, - назбірав війська, щоб добувати здобичі, щоб нагарбати золота й срібла, зайняти скотину й надбане добро, зажерти як найбільше здобичі?</verse>
				<verse number="14">Тим же то пророкуй, сину чоловічий і промов до Гога: Так говорить Господь Бог: Чи так воно? того часу, як люд мій Ізраїль розживеться безжурно, ти про те дізнаєшся,</verse>
				<verse number="15">І вирушиш ти й прийдеш із твоєї осади, з найдальшої півночі, - ти й многі народи з тобою, сама кіннота, величезна ватага й безлїч війська;</verse>
				<verse number="16">І двинеш проти мого люду Ізраїля, мов хуртовинна хмара, щоб окрити землю; в останні часи станеться воно, - й я приведу тебе на мою землю, щоб народи спізнали мене, як покажу мою сьвятость на тобі, Годже, перед їх очами.</verse>
				<verse number="17">Так говорить Господь Бог: Хиба ж се не ти, що про него говорив я вже давно через слуг моїх, пророків Ізрайлевих, що в ті часи пророкували, що приведу тебе на мою землю?</verse>
				<verse number="18">І буде того часу, як наступить Гог на Ізрайлеву землю, говорить Господь Бог, запалає гнїв мій аж до лютостї.</verse>
				<verse number="19">В ревностї моїй, в палаючій досадї моїй сказав я: Напевно, того часу настане велике потрясеннє в землї Ізрайлевій.</verse>
				<verse number="20">Перед гнївним лицем моїм затремтять риби в морі, піднебесне птаство, польове зьвіррє, й усе, що повзає по землї й усї люде на земному крузї, й зрушаться гори, й поваляться стїни й порозпадаються всї мури по землї.</verse>
				<verse number="21">І викличу меча по всїх горах моїх, говорить Господь Бог: Кожного меч обернеться на брата його.</verse>
				<verse number="22">І буду судитись із ним моровою пошестю й кроворозливом, і пролию на него й на ватаги його, та на безлїч народів, що з ним, потопний дощ і камяний гряд, огонь і сїрку;</verse>
				<verse number="23">І явлю себе великим і сьвятим, і дам себе пізнати в очах многих народів і взнають, що я - Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="39">
				<verse number="1">Ти ж, сину чоловічий, вискажи пророцтво проти Гога й промов: Так говорить Господь Бог: Ось, я - на тебе, Годже, князю Рошський, Мешехський й Тубалський,</verse>
				<verse number="2">І притягну тебе, й поведу тебе, й виведу тебе од гряниць півночніх та й приведу тебе на гори Ізрайлеві.</verse>
				<verse number="3">І вибю лука з лївої руки твоєї й повикидаю стріли з правої руки твоєї.</verse>
				<verse number="4">Упадеш ти на горах Ізрайлевих, ти й усї ватаги твої з усїма народами, що з тобою; і віддам тебе на пожир усякому хижому птаству й зьвіррю дикому.</verse>
				<verse number="5">В чистому полі поляжеш; я бо сказав так, говорить Господь.</verse>
				<verse number="6">І пошлю огонь на Магога й на безжурних поморян, і взнають, що я - Господь.</verse>
				<verse number="7">І явлю сьвяте імя моє серед мого люду, Ізраїля, й не дам уже неславити сьвяте імя моє, й взнають народи, що я - Господь, сьятий в Ізраїлї.</verse>
				<verse number="8">Ось, се буде й станеться, говорить Господь Бог, - той день, що я казав про него.</verse>
				<verse number="9">Тодї виходити муть осадники городів Ізраїлських і будуть палити оружжє, щити й панцирі, луки й стріли, булави й списи; на сїм років мати муть чим палити.</verse>
				<verse number="10">Не будуть носити дров із поля нї рубати по гаях, а палити муть саме тілько оружжє; ограблювати своїх грабіжників та обдирати своїх обдирачів, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="11">І станеться того часу: призначу місце Гогові на гробовище в Ізраїлї, - в мандрівній долинї, на всхід од моря, і будуть з'упинятись на нїй прохожі. Так поховають Гога й усї товпи його, й прозвуть її Долиною товп Гогових.</verse>
				<verse number="12">І ховати ме їх дом Ізрайлїв сїм місяцїв, щоб очистити землю.</verse>
				<verse number="13">Усе осадництво країни помагати ме ховати їх, і буде той день памятним у них, в котрім я прославлю себе, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="14">І настановлять нарочно людей, щоб перезирали країну та при помочи переходнїв ховали позіставших поверх землї, - щоб її очищувати; ба ще й по упливі сїмох місяцїв, будуть вони перешуковати;</verse>
				<verse number="15">І як хто, перешукуючи землю, побачить людського кістяка, то буде ставити при йому знак, щоб погребачі ховали його в Долинї ватаг Гогових.</verse>
				<verse number="16">І звати меться те місце Гамона (ватага). І так очистять землю.</verse>
				<verse number="17">Ти ж, сину чоловічий, так говорить Господь Бог, скажи всякому птаству піднебесному й хижому зьвіррю: Сходїтесь і прибувайте, відусюди прибувайте на мою жертву, що вам наготую, на великий пир по горах Ізрайлевих, і їжте мясиво й пийте кров.</verse>
				<verse number="18">Мясиво силачів будете їсти й кров із князїв пити, - з тих баранів, ягнят, козлів і назимків, угодованих на Базанї.</verse>
				<verse number="19">І їсти мете товщ до наситу, й пити кров до хмелю із тієї жертви моєї, що вам позаколюю.</verse>
				<verse number="20">І нагодуєтесь за тим столом моїм кіньми й їздецями, силачами й усякими войовниками, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="21">І виявлю між народами славу мою, й усї народи побачать караючий суд мій, що я доконаю, й руку мою, що на них наложу.</verse>
				<verse number="22">І знати ме дом Ізрайлів, що я - Господь Бог.</verse>
				<verse number="23">І зрозуміють народи, що дом Ізрайлїв тільки за свою неправедність був переселений в неволю, - за те, що вони поламали вірність менї, так що я аж закрив лице моє перед ними та й подав їх на поталу ворогам їх, щоб полягли од меча.</verse>
				<verse number="24">Се я за їх нечистоти й беззаконства вчинив таке з ними та й сховав перед ними лице моє.</verse>
				<verse number="25">Тим же то так говорить Господь Бог: Тепер я заверну полоненого Якова та й змилосерджусь до всього дому Ізрайлевого, й обстану ревно за сьвятостю імені мого.</verse>
				<verse number="26">І відчувати муть болесно безчесностї свої й усї беззаконства свої, що проти мене творили, як ізнов жити муть безпечно у землї своїй, не лякаючись нїкого,</verse>
				<verse number="27">Як поприводжу їх назад ізпроміж народів і позбіраю з земель, їм ворожих, та покажу на них сьвятість мою перед очима в многих народів.</verse>
				<verse number="28">І спізнають вони, що я - Господь, Бог їх, коли, розкинувши їх проміж народи, знов їх позбіраю в їх землю, і нїкого з них там не зоставлю.</verse>
				<verse number="29">І не буду вже закривати перед ними лиця мого, бо я вилию серце моє на дом Ізраїля, говорить Господь Бог.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="40">
				<verse number="1">У двайцятому ж роцї нашої неволї, на початку року, десятого дня в місяцї, а чотирнайцятого року по збуренню міста, того самого дня спочила на менї рука (сила) Господня та й повів він мене туди.</verse>
				<verse number="2">У Божих видивах перенїс він мене в Ізраїлську землю й поставив на дуже високій горі; з полуденнього боку виднїлось на нїй щось таке, наче будівля якого міста.</verse>
				<verse number="3">Привів же він мене туди, й я дивлюсь, аж ось, чоловік із виду, наче блискуча мідь. У руцї в його була лняна поворозка й тичина до міряння, а стояв він коло воріт.</verse>
				<verse number="4">І промовив той чоловік до мене: Сину чоловічий! дивись очима твоїми, й слухай ушима твоїми, та й бери собі до серця все те, що я буду тобі показувати; тебе бо на те й приведено сюди, щоб я се показав тобі; а все, що бачити меш, звісти домові Ізрайлевому.</verse>
				<verse number="5">І ось, знадвору храму - мур навкруги; в руцї ж у того чоловіка мірильна жердка завдовжки шість локот із долонею до локтя; і виміряв він у тій будівлї одну жердку завширшки, а одну жердку заввишки.</verse>
				<verse number="6">Тодї пійшов до ворот, що переднім боком стояли на схід сонця, і підійшов угору по сходах, та й виміряв поріг у брамі на одну жердку завширшки, та й в другому порозї одна тичина завширшки.</verse>
				<verse number="7">І в кожній боковій коморі одна тичина заввишки а одна завширшки, а між коморами пять локот, та й в порозї воріт коло передньої сьвітлицї в воротях із середини - одна жердка;</verse>
				<verse number="8">І виміряв передню сьвітлицю в брамі з середини на одну жердку,</verse>
				<verse number="9">А в присїнку коло брами виміряв вісїм локот, стовпи ж його на два ліктї, а сїни в воротях - виходом у середину.</verse>
				<verse number="10">А бокових комор у воротях на схід сонця було три по одному боцї, а три по другому боцї; всї три були однієї міри, а так само й стовпи з обох боків однієї міри.</verse>
				<verse number="11">І виміряв ширину ввіходу в ворота на десять локот, а довжину воріт на тринайцять локот.</verse>
				<verse number="12">А перед коморами був передїл, один локіть завширшки по однім боцї й один локіть по другім боцї; сама ж комора мірою шість локот по однім і шість локот по другім боцї.</verse>
				<verse number="13">Опісля виміряв ворота від криші однієї комори до другої двайцять і пять локот ширини; двері проти дверей.</verse>
				<verse number="14">А в стовпах налїчив шістьдесять локот, у кожному стовпі коло двору й воріт,</verse>
				<verse number="15">І від переднього боку ввіходу в ворота до переднього боку з середини воріт - пятьдесять локот.</verse>
				<verse number="16">І були вікна з кратами в бокових коморах і в їх стовпах навпроти середини в воротях навкруги, а на стовпах були пальми.</verse>
				<verse number="17">Тодї привів мене на переднє подвіррє, а там були сьвітлицї, й камяний поміст навкруги двору; трийцять сьвітлиць на тому помостї.</verse>
				<verse number="18">І був сей поміст по боках воріт, після ширини воріт, тілько був сей поміст нижше.</verse>
				<verse number="19">І виміряв ширину від нижніх воріт до краю середнього подвірря сто локот на всхід і на північ.</verse>
				<verse number="20">Він виміряв іще довжину й ширину воріт знадвірнього двору, оберненого до півночі,</verse>
				<verse number="21">І на узбочі сьвітлицї при них, три по однім боцї й три по другім боцї; й стовпи їх і передїли їх були тієї ж міри, як і в першій брамі - завдовжки пятьдесять локот і завширшки двайцять і пять локот.</verse>
				<verse number="22">Вікна їх і передїли їх і пальми їх тієї ж міри, як у брами, що обернена на схід сонця; й входилось до них сїмма сходами, й перед ними передїли.</verse>
				<verse number="23">І в середнє подвіррє є ворота навпроти воріт північніх й восточніх, а наміряв од воріт до воріт сто локот.</verse>
				<verse number="24">І повів мене на полуднє, а там ворота полуденні; й виміряв у стовпах і передїлах таку ж міру.</verse>
				<verse number="25">І вікна в їх і в переддвіррях їх такі самі, як і ті вікна - завдовжки пятьдесять локот, а завширшки двайцять і пять локот.</verse>
				<verse number="26">Підхід до них на сїм сходів, і переддвірки поперед ними й пальмові окраси - одна по сїм боцї а одна по тім боцї на стовпах.</verse>
				<verse number="27">І в середнє подвіррє була полудення брама; і наміряв од воріт до воріт полуденніх сто локот.</verse>
				<verse number="28">І привів мене через полуденні ворота в середнє подвіррє, і наміряв у полуденній брамі ту ж саму міру.</verse>
				<verse number="29">І бокові сьвітлицї їх і стовпи й придвірря їх - тієї ж міри, й вікна в їх і в придвіррях були навкруги; всього довжини пятьдесять локот, а ширини двайцять і пять локот.</verse>
				<verse number="30">Переддвірки були навкруги завдовжки в двайцять і пять локот, а завширшки в пять локот.</verse>
				<verse number="31">І переддвірки були в їх на знадвірній двір, і пальми були на їх стовпах; підходу до них на вісїм сходів.</verse>
				<verse number="32">І повів мене східніми воротами на середній двір; і наміряв у сїй брамі ту ж саму міру.</verse>
				<verse number="33">І бокові сьвітлицї їх і стовпи їх і переддвірки їх були тієї ж самої міри; й вікна в їх і в їх коморах були навкруги; довжина пятьдесять локот, а ширина двайцять і пять локот.</verse>
				<verse number="34">Переддвірки в їх були на крайній двір, й пальми на стовпах їх по сїм і по тім боцї; підходу до них на пять сходів.</verse>
				<verse number="35">Тодї повів мене до північніх воріт та й наміряв у них ту ж саму міру.</verse>
				<verse number="36">Бокові сьвітлицї при них, стовпи їх і вікна в їх були навкруги; усього довжини пятьдесять локот, а ширини двайцять і пять локот.</verse>
				<verse number="37">Переддвірки в них були на крайнє подвіррє, й пальми на стовпах у них по сїм і по тім боцї. Підходу до них пять сходів.</verse>
				<verse number="38">Була також сьвітлиця з увіходом до неї у ворітніх стовпів; там обмивано жертви на всепаленнє.</verse>
				<verse number="39">А в переддвірку в брамі два столи, по сїм боцї й два по тім боцї, щоб заколювати на них жертви всепалення та жертви за гріх й провинні жертви.</verse>
				<verse number="40">І в надвірньому боцї коло ввіходу в ворота півночні було два столи, й по тім боцї коло переддвірря в брамі два столи.</verse>
				<verse number="41">Чотири столи по сїй руцї й чотири столи по тій руцї по боках воріт: усїх вісїм столів, що на них заколювано жертви.</verse>
				<verse number="42">І чотири столи на пораннє коло всепалення були з тесаного каменя, завдовжки півтора ліктя і завширшки півтора ліктя, а заввишки один лікоть; на їх кладено знаряддя до заколювання всепальної жертви й инших жертов</verse>
				<verse number="43">І гаки на одну долоню приправлені до стїн у будівлї навкруги, а на столах кладено жертівне мясиво.</verse>
				<verse number="44">З надвору середньої брами були сьвітлицї про сьпіваків; на середньому подвіррі, з боку північніх воріт, одна обернена передом на південь, а друга, з боку полуденніх воріт, обернена передом на північ.</verse>
				<verse number="45">І сказав він менї: Ся сьвітлиця, що передом на полудне, - про сьвященників, що чувають, стережучи храму;</verse>
				<verse number="46">А сьвітлиця, що передом на північ, - про сьвященників, що пильнують служби коло жертівника; се сини Садокові, що самі одні зміж синів Левієвих приступають перед Господа, щоб йому служити.</verse>
				<verse number="47">І наміряв у подвіррі сто локот довжини й сто локот ширини, було бо чотирокутнє, а перед храмом стояв жертівник.</verse>
				<verse number="48">І привів мене до сїней храмових, і наміряв у сїнних стовпах пять локот по сїм боцї й пять локот по тім боцї, а в брамі три ліктї ширини по сїм боцї й три ліктї по тім боцї.</verse>
				<verse number="49">Завдовжки сїни двайцять локот, а завширшки одинайцять локот, а входилось у них пятьма сходами; й були стовпи на причілках, один правобіч, а другий лївобіч.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="41">
				<verse number="1">Тодї ввів мене в храм, і наміряв від стовпів шість локот ширина по однім боцї, а шість локот по другім боцї, - в ширину громадського намету.</verse>
				<verse number="2">У дверях десять локот завширшки, а по боках дверей - пять локот по однім боцї й пять локот по дру-гім боцї; й виміряв в храму довжини сорок локот, а ширини двайцять локот.</verse>
				<verse number="3">І ввійшов у середину, й виміряв у стовпах коло дверей два ліктї, а в дверях шість локот, а завширшки двері сїм локот.</verse>
				<verse number="4">І відміряв у йому двайцять локот уподовж і двайцять локот у шир храму, й сказав менї: Се сьвяте сьвятих.</verse>
				<verse number="5">І виміряв у стїнї шість локот, а ширини в бокових сьвітлицях округи храму по чотири ліктї.</verse>
				<verse number="6">Узбічніх сьвітлиць було трийцять і три, сьвітлиця попри сьвітлицю. Вони входять у мур, що кругом в храму на сьвітлицї, так що вони повязані з ним, а таки до стїни самого храму не приторкаються.</verse>
				<verse number="7">І розширювавсь угору навкруги узбічніми сьвітлицями, тим що храмова округа здіймалась висше та висше навкруги храму, й через те храм угорі був ширший, а з нижнього поверху входилось у верхній через середній.</verse>
				<verse number="8">І бачив я верх дому Божого навкруги; узбічні сьвітлицї в підвалинї були мірою на цїлу тичину - шість повних локот.</verse>
				<verse number="9">Завширшки були стїни в узбічніх сьвітлицях ізнадвору пять локот, і був ще незабудований простір попри узбічні сьвітлицї храму.</verse>
				<verse number="10">А між сьвітлицями простору двайцять локот округи всього храму.</verse>
				<verse number="11">Дверима з узбічніх сьвітлиць виходиться на порожню просторонь, одними дверима на півночний бік, а другими на полуденний бік, а завширшки ся порожня просторонь пять локот округи.</verse>
				<verse number="12">Будівля перед майданом на західньому боцї завширшки сїмдесять локот; стїна ж сієї будівлї пять локот завширшки навкруги, а завдовжки вона девятьдесять локот.</verse>
				<verse number="13">І наміряв він у храму сто локот уподовж, а в майданї й у прибудівлї й у стїнах його так само сто локот уподовж.</verse>
				<verse number="14">А ширина храму з правого боку та майдану від сходу - сто локот.</verse>
				<verse number="15">І довжину будівлї перед майданом по задньому боцї з узбічніми сьвітлицям по сїм боцї й по тім боцї виміряв на сто локот, із серединою храму й з сїньми двора.</verse>
				<verse number="16">Одвірки в дверях і кратовані вікна й узбічні сьвітлицї навкруги в усїх трьох поверхах навпроти порогів обложені деревом і від помосту по вікна, вікна ж позатульовано.</verse>
				<verse number="17">Од верху над дверима й з середини в храму й знадвору й по всїй стїнї навкруги з середини й знадвору була різьба:</verse>
				<verse number="18">Були ж повирізувані херувими та пальми; пальми між двома херувимами, а в кожного херувима по два обличчя.</verse>
				<verse number="19">З одного боку обернене до пальми лице людське, а по другім боцї до пальми - лице левине; так пороблено в усьому храму навкруги.</verse>
				<verse number="20">Від помосту до верху дверей пороблені були херувими та пальми; так само й по стїнї в храму.</verse>
				<verse number="21">У храму були чотирогранні пороги в дверях, та й сьвятиня була так само зроблена.</verse>
				<verse number="22">Жертівник був деревяний, заввишки три ліктї, а завдовжки два ліктї; і угли його й підніжки його й стїнки його були з дерева. І сказав він менї: Се трапеза, що перед Господом.</verse>
				<verse number="23">У храму й у сьвятинї - по двоє дверей,</verse>
				<verse number="24">А в обоїх дверях по обох боках двоє дверцят, по двоє дверей було з обох боків воріт;</verse>
				<verse number="25">І пороблені були на їх, на дверях храму, херувими й пальми такі самі, як пороблено по стїнах; а перед сїньми з надвору був деревяний поміст.</verse>
				<verse number="26">І кратовані вікна з пальмами по сїм і по тім боцї сїней й в узбічніх сьвітлицях храму й на деревяних ганочках.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="42">
				<verse number="1">І вивів мене по задворку північною дорогою й привів до сьвітлиць, що навпроти майдану й навпроти будівлї 'д півночі,</verse>
				<verse number="2">До того місця, де воно коло півночніх дверей має сто локот довжини, а пятьдесять локот ширини,</verse>
				<verse number="3">Насупроти двайцятьох локот середнього двору й насупроти помосту, що на задворку, були хідники один проти другого у три поверхи.</verse>
				<verse number="4">А перед сьвітлицями - сутки завширшки десять локот, а завдовжки сто локот; двері їх лицем на північ.</verse>
				<verse number="5">Верхні сьвітлицї вузші, тим що ганки забрали у їх дещо проти нижніх і середніх сьвітлиць сієї будівлї.</verse>
				<verse number="6">Вони - в три поверхи, а таких стовпів, як на дворах, нема в їх; тим і пороблено їх вузшими проти нижніх й середніх сьвітлиць, починаючи від помосту.</verse>
				<verse number="7">А знадвірня стїна насупроти сих сьвітлиць, од задворку лївобіч від сьвітлиць, - завдовжки пятьдесять локот,</verse>
				<verse number="8">Бо й сьвітлицї на задворку завдовжки тілько пятьдесять локот, а перед храмом сто локот.</verse>
				<verse number="9">А знизу прохід ід сим сьвітлицям на восточньому боцї, як підходять ід ним із задворку.</verse>
				<verse number="10">По ширинї дворової стїни од востоку перед майданом і перед будівлею були сьвітлицї.</verse>
				<verse number="11">І прохід поперед ними такий самий, як і коло тих сьвітлиць, що обернені на північ, така ж, довжина, як і в тих, така ж і ширина й усї виходи в їх і розклад їх і двері в їх такі ж самі, як і в тих.</verse>
				<verse number="12">Такі ж двері, як у сьвітлицях, що на полуднє, та й до ввіходу в них - двері на самій дорозї, що вела просто вподовж стїни на схід сонця.</verse>
				<verse number="13">І сказав він менї: Сьвітлицї на північ і сьвітлицї на полуднє, що перед майданом, се сьвітлицї сьвяті; тут бо сьвященники, що приступають до Господа, їдять жертви що найсьвятїйші; там вони складають, що найсьвятїйші жертви й хлїбові приноси й жертви за гріх і жертви за переступ; се бо місце сьвяте.</verse>
				<verse number="14">Як увійдуть сьвященники туди, так неможна їм виходити з сього сьвятого місця на задвірок, докіль не зоставлять одїжі своєї, що в нїй служили; вона бо сьвята; мусять понадївати на себе иншу одїж, і аж тодї виходити до людей.</verse>
				<verse number="15">Скінчивши ж виміруваннє храму з середини, вивів мене воротами, оберненими до востоку, та й став вимірювати його навкруги.</verse>
				<verse number="16">Виміряв його восточній бік міряльною жердкою, та й наміряв жердкою всього пятьсот міряльних жердок.</verse>
				<verse number="17">У півночньому боцї наміряв тією ж тичиною всього пятьсот міряльних тичин.</verse>
				<verse number="18">У полуденньому боцї наміряв так само пятьсот міряльних тичин.</verse>
				<verse number="19">Повернувши 'д західньому боку, наміряв тичиною пятьсот тичин.</verse>
				<verse number="20">З усїх чотирьох боків виміряв він його. Навкруги була стїна завдовжки пятьсот міряльних тичин, і пятьсот міряльних тичин завширшки, щоб оддїлити сьвяте місце од несьвятого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="43">
				<verse number="1">І привів мене до воріт, до тих воріт, що обернені лицем 'д востоку.</verse>
				<verse number="2">І се - слава Бога Ізрайлевого йде від востоку, а голос його, нїби гук вод многих, і землю осияло від слави його.</verse>
				<verse number="3">Видиво се було таке ж саме, яке я бачив перше, як раз таке, яке я бачив, прийшовши заповісти пагубу містові, та й обидва видива схожі на ті, які бачив я при ріцї Ховар. І впав я на лице моє.</verse>
				<verse number="4">І ввійшла слава Господня в храм брамою, оберненою лицем ід сходу сонця.</verse>
				<verse number="5">І підняв мене дух, і ввів мене в середнїй двір, і се - слава Господня сповнила ввесь храм.</verse>
				<verse number="6">І почув я когось, що говорить до мене з храму, й муж стояв коло мене,</verse>
				<verse number="7">Та й промовив до мене: Сину чоловічий! се місце престолу мого й місце під стопи ніг моїх, де жити му серед синів Ізраїля во віки; й не буде вже дом Ізрайлїв поганити сьвятого імени мого, нї вони, нї царі їх, блудуваннєм своїм і трупами царів своїх на висотах їх.</verse>
				<verse number="8">Ставили вони порога свого коло мого порога й окови дверей своїх коло оков дверей моїх, так що тілько стїна була міжо мною й ними, й поганили сьвяте ймя моє гидотами своїми, що їх творили, за що я й вигублював їх у гнїву мойму.</verse>
				<verse number="9">Тепер же вони пооддаляють од мене блудуваннє своє й трупи царів своїх, і я буду жити серед них по віки.</verse>
				<verse number="10">Ти ж, сину чоловічий, звісти домові Ізрайлевому про сей храм, щоб вони взяли з него міру, й стали соромитись беззаконства свого.</verse>
				<verse number="11">І коли будуть соромитись всього того, що коїли, то покажи їм вид храму й розклад його, виходи й ввіходи його, всї начерки його та й всї встанови в ньому, й напиши перед очима в їх, щоб вони перестерігали всї начерки його й усї постанови про його та й їх опісля виконали.</verse>
				<verse number="12">Се закон про храм. На верху гори ввесь простір його навкруги, - місце пресьвяте. Се закон про храм.</verse>
				<verse number="13">А се розмір жертівника на ліктї, - локіть із долонею: Основина в локіть, ширина так само в локіть, а пояс по всїм краям його в одну пядь; се заднїй бік жертівника.</verse>
				<verse number="14">Від основини, що в землї, до нижнього виступу - два ліктї, а завширшки - один локіть; від малого виступу до великого виступу - чотирі ліктї, а ширина його - один локіть.</verse>
				<verse number="15">Сам жертівник заввишки чотирі ліктї; з жертівника ж сягають угору чотирі роги.</verse>
				<verse number="16">Жертівник на двайцять локот завдовжки, а дванайцять завширшки; він чотирогранний, на всї чотирі боки рівен.</verse>
				<verse number="17">А майданець - завдовжки чотирнайцять локот, і чотирнайцять локот завширшки по всїх чотирьох боках його, а підвалина його на один локіть округи, сходи ж до його зі сходу сонця.</verse>
				<verse number="18">І сказав він менї: Сину чоловічий! так говорить Господь Бог: Оце постанови про жертівник на той день, як його зроблять на принос всепалень і на кропленнє його кровю:</verse>
				<verse number="19">Сьвященникам із поколїння Левіїного, з родини Садокової, що до мене приступають, менї служити, говорить Господь, дай назимка з череди товарячої на жертву за гріх;</verse>
				<verse number="20">І возьми крові його та й покропи на чотирі роги жертівника й на чотирі угли в майданцї, й на пояс округи, й сим робом очисти його й осьвяти його.</verse>
				<verse number="21">І возьми назимка на жертву за гріх та й спали його в призначеному місцї дому за сьвятинею.</verse>
				<verse number="22">А на другий день принеси в жертву за гріх із козиної отари козла без скази, й нехай очистять жертівника так само, як очищали телцем.</verse>
				<verse number="23">Як же скінчиться очищеннє, принеси в жертву з товарячої череди назимка без скази, а з отари овечої баранця без скази,</verse>
				<verse number="24">І принеси їх перед лице Господнє; й кинуть сьвященники на них соли, та й пожертвують їх на всепаленнє Господеві.</verse>
				<verse number="25">Сїм день буде приноситись у жертву за гріх по козлу на день; так само нехай приносять по телцю з товарячої череди й по барану з овечої отари без скази.</verse>
				<verse number="26">Сїм день мають очищати жертівника й осьвячувати його й складати (присьвячене, неначе) йому в руки.</verse>
				<verse number="27">Як же скінчаться сї днї, будуть на осьмий день і дальше сьвященники приносити на жертівнику ваші всепалення й подячні жертви, й я буду милосердним до вас, говорить Господь Бог.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="44">
				<verse number="1">І привів мене назад ід брамі знадвірній в сьвятиню, що повернена на схід сонця, й була вона зачинена.</verse>
				<verse number="2">І промовив до мене Господь: Брама ся буде зачинена, й не відчиниться, й нїяка людина не ввійде нею, бо Господь Бог Ізраїля увійшов нею, й буде вона зачинена.</verse>
				<verse number="3">Що ж до князя, то він, яко князь, сяде в їй, щоб їсти хлїб перед Господом; входити ме дорогою воріт переддвірних, та й виходити ме тією ж дорогою.</verse>
				<verse number="4">Тодї привів мене дорогою брами північньої навпроти храму, аж се - слава Господня сповнила дом Господень, і впав я на лице моє.</verse>
				<verse number="5">І промовив до мене Господь: Сину чоловічий! приймай до серця все, й дивись очима твоїми, та й слухай ушима твоїми все, що я говорю тобі про всї встанови дому Господнього й про всї закони що до його й приймай до серця твого все про входи в храм і про всї виходи з сьвятинї.</verse>
				<verse number="6">І скажи непокірливому дому Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Доволї з вас, доме Ізрайлїв, творити всякі гидоти ваші,</verse>
				<verse number="7">Уводити чужинцїв необрізаних серцем і необрізаних тїлом, щоб вона були в моїй сьвятинї та поганили храм мій; (годї вам) підносити хлїб мій, товщ і кров, та ломити завіт мій всякими гидотами вашими.</verse>
				<verse number="8">Ви не держали сторожі коло сьвятинь моїх, а становили намість себе їх на варту в сьвятинї моїй.</verse>
				<verse number="9">Так говорить Господь Бог: Нїякий чужениця, необрізаний серцем і необрізаний тїлом, не повинен ввіходити в сьвятиню мою, ба й той приходень, що пробуває серед синів Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="10">Так само й левіти, що покинули мене в тих часах, коли Ізраїль від мене одступив, а покинувши мене, блукали слїдом за ідолами своїми, - й вони приймуть кару за провину свою.</verse>
				<verse number="11">Служити муть у сьвятинї моїй хиба вартовиками коло брами храмової й прислужниками коло храму; вони будуть заколювати людям усепалення й инші жертви та стояти перед ними до вслуговування їм:</verse>
				<verse number="12">За те, що служили їм перед ідолами їх і були домові Ізрайлевому спокусою (спотичкою) до переступу, зняв я на них руку мою, говорить Господь Бог, і приймуть кару за провини свої:</verse>
				<verse number="13">Не будуть вони приступати до мене, щоб служити передо мною, й не будуть приступати до всїх сьвятинь моїх, до місця пресьвятого, а поносити муть безчесть свою за гидоти, що творили.</verse>
				<verse number="14">Призначу їх на сторожів при храму, до всякої послуги й до всього, що звелять їм робити.</verse>
				<verse number="15">А сьвященники з поколїння Левіїного, синове Садокові, що під час одступу від мене синів Ізрайлевих повсячасно стояли на сторожі в сьвятинї моїй, ті приступати муть до мене, щоб служити менї, й будуть стояти перед лицем моїм, щоб приносити менї жир і кров, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="16">Вони будуть ввіходити в сьвятиню мою й приступати до стола мого та пильнувати сторожі моєї.</verse>
				<verse number="17">Як прийдуть до воріт середнього двора, вдягати муться тодї в одїж лняну, бо вовняне не може бути на них під час служби в брамі середнього двора й в серединї в храму.</verse>
				<verse number="18">Завивала на головах у них так само мають бути лняні та й спідня одїж на бедрах у них буде так само лняна; у потї не будуть підперезуватись.</verse>
				<verse number="19">А як треба буде вийти їм на двір до людей, тодї здіймати муть одїж свою, що в нїй служили, й будуть зоставляти її в сьвятих сьвітлицях, а вдягатись в иншу одїж, щоб сьвятою одежою своєю не приторкатись до людей.</verse>
				<verse number="20">І голови свої не будуть вони голити, й волосся не запускати, а тілько нехай стрижуть собі голови.</verse>
				<verse number="21">І вина не буде пити нї один сьвященник, як ійти ме в середній двір.</verse>
				<verse number="22">Нї вдови, нї розведеної з чоловіком не брати муть за себе, а можна їм тілько брати дївиць із насїння дому Ізрайлевого та вдовицю, що повдовіла по сьвященникові.</verse>
				<verse number="23">Вони мають навчати люд мій розбірати, що сьвяте, а що не сьвяте, й вияснювати йому, що чисте а що нечисте.</verse>
				<verse number="24">При спірних справах мають вони присутувати в судї й судити після постанов моїх, і допильновувати закони мої й установи мої, та сьвято держати суботи мої.</verse>
				<verse number="25">До мертвої людини щоб нїхто зміж них не приступав, щоб не зробитись нечистим; тілько задля батька-матері, задля сина й дочки, брата й сестри, що не була мужньою жоною, можна їм зробити себе нечистими.</verse>
				<verse number="26">Ба ще й по очищенню од сього належить йому долїчувати сїм день.</verse>
				<verse number="27">А того дня, як треба йому приступати до сьвятинї в середньому дворі, щоб служити при сьвятинї, має він принести жертву за гріх, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="28">Що ж до їх паю, так я їх пай. І наслїддя не давайте їм ув Ізраїлї, я бо їх наслїддє.</verse>
				<verse number="29">Годувати муться хлїбовими приносами, жертвами за гріх та жертвами за переступ, та й все з обітів у Ізраїлї їм належиться.</verse>
				<verse number="30">І первоплід із усякого вроджаю в вас і всякі приноси, які б нї були ті приноси ваші, належаться сьвященникам, та й хлїб із первоплоду в вас оддавайте сьвященникові, щоб над домом твоїм почивало благословеннє.</verse>
				<verse number="31">Нїякої здохлятини й нїчого роздертого зьвіром, нї з птаства, нї з скотини не їсти муть сьвященники.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="45">
				<verse number="1">Як дїлити мете землю паями, то оддїлїте сьвятий надїл Господеві у двайцять і пять тисяч міряльних тичин завдовжки й у десять тисяч завширшки, щоб се займище було посьвятним у сьому обсязї його навкруги.</verse>
				<verse number="2">Від його відпаде до сьвятинї чотирокутник, округи по пятьсот міряльних тичин, а навкруги його майдан у пятьдесять локот.</verse>
				<verse number="3">Із сієї міри відміряй двайцять і пять тисяч жердей завдовжки й десять тисяч завширшки, де стояти ме сьвятиня й пресьвяте.</verse>
				<verse number="4">Ся посьвятна частина землї буде належати до сьвященників, служителїв у сьвятинї, що приступають до служби Господеві. Се буде їм займищем на будинки й посьвятним паєм сьвятинї.</verse>
				<verse number="5">Двайцять і пять тисяч тичин завдовжки й десять тисяч завширшки буде належати до левітів, служителїв храмових, яко їх держава, де будуть проживати.</verse>
				<verse number="6">А на удїл городові дайте пять тисяч завширшки й пять тисяч завдовжки, навпроти сьвятого займища, видїленого Господеві; се має належати до всього дому Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="7">Та й князеві призначіте пай по сім і по тім боцї, попри посьвятний пай, віддїлений Господеві, й попри надїл міський на захід сонця з західнього боку й на схід сонця з східнього боку, завдовжки нарівнї з кожним із тих паїв од західнього краю до східнього.</verse>
				<verse number="8">Се його земля, його держава в Ізраїлї, щоб князї мої вже не тїснили люду мого, та щоб оддали землю домові Ізрайлевому по поколїннях його.</verse>
				<verse number="9">Так бо говорить Господь Бог: Буде з вас, князї Ізрайлеві! Перестаньте кривдити та пригнїтати, й чинїте суд і правду; годї вам витискати нарід мій із його держави, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="10">Нехай буде в вас справедлива вага й справедлива ефа (міра) й справедлива кварта.</verse>
				<verse number="11">Ефа й кварта нехай будуть усюди однакової міри, щоб у квартї містилась десятина гомера (корця), й ув ефі десятина гомера; міра їх має визначуватись після гомера.</verse>
				<verse number="12">У секлі - двайцять гер; а двайцять секлів, двайцять пять і пятнайцять секлів становити муть мину (гривну).</verse>
				<verse number="13">Ось яку данину маєте давати князеві: шесту частину ефи від гомера пшеницї й шестину ефи від гомера ячменю.</verse>
				<verse number="14">Установа ж про олїю: від корця оливи - десятину кварти; десять батів (кварт) становлять гомер, бо в гомері десять батів;</verse>
				<verse number="15">Одну вівцю від отари, що має дві сотнї овець, з розкішного пасовища Ізрайлевого: - все 'це про хлїбовий принос і про всепаленнє й подячню жертву, та й про їх очищеннє, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="16">Увесь нарід у землї має давати сей принос князеві в Ізраїлї.</verse>
				<verse number="17">А князь має приносити всепаленнє й хлїбові жертви й ливні в сьвята, й кожного нового місяця й у суботи, та ві всї празники дому Ізрайлевого; він має приносити жертву за гріх і хлїбовий принос і всепаленнє й жертву мирну на очищеннє дому Ізрайлевого.</verse>
				<verse number="18">Так говорить Господь Бог: У первому місяцї, первого дня в місяцї возьми з товарячої череди назимка без скази та й очисти ним сьвятиню.</verse>
				<verse number="19">Сьвященник нехай возьме крові з сієї жертви за гріх та й покропить на подвої в храмі й на чотирі угли жертівника в майданї й на подвої воріт серединнього двора.</verse>
				<verse number="20">Так само вчини й сьомого дня в місяцї за тих, що провиняють нароком із з простоти, та й так очищайте храм.</verse>
				<verse number="21">У первому місяцї, чотирнайцятого дня того місяця має бути в вас паска, сьвято семиденнє, а тодї треба їсти опрісноки.</verse>
				<verse number="22">У сей день князь принесе за себе й за ввесь нарід в землї назимка на жертву за гріх.</verse>
				<verse number="23">І через сї сїм днї буде він приносити на всепаленнє Господеві щодня по сїм назимків і по сїм баранів без скази, а на жертву за гріх щодня по козлу з козиної отари.</verse>
				<verse number="24">Хлїбовою ж приносу має він приносити по ефі на барана та по гину оливи на ефу.</verse>
				<verse number="25">У сьомому місяцї, на пятнайцятий день місяця, у семиденнє сьвято, має приносити що-дня те ж саме: таку ж саму жертву за гріх, таке саме всепаленнє, стілько ж приносу хлїбового й стілько ж оливи.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="46">
				<verse number="1">Так говорить Господь Бог: Брама всерединнього двора, повернена лицем на схід сонця, має бути замкнена через шість робітніх днїв, а в субітний день і в день нового місяця має бути відомкнена.</verse>
				<verse number="2">Князь прийде через знадвірні сїни та й стане в подвоях сих воріт; і впорають сьвященники всепаленнє його й подачню жертву його; й поклониться він Господеві з порозї воріт, та й вийде собі, а ворота зістануться незачиненими до вечора.</verse>
				<verse number="3">Та й нарід має покланятись перед Господом коло ввіходу в ворота в суботи й в днї нового місяця.</verse>
				<verse number="4">А всепаленнє, що принесе князь Господеві субітнього дня, має бути з шестерьох ягнят без скази та з барана без скази.</verse>
				<verse number="5">Хлїбового ж приносу - ефа на барана, а на ягнята хлїбового приносу, скілько рука його подасть; оливи же один гин на ефу.</verse>
				<verse number="6">У новомісячній день приносити ме він із товарячої череди назимка, без скази, а так само й шестеро ягнят та барана без скази.</verse>
				<verse number="7">Хлїбового ж приносу дасть він ефу на телця й ефу на барана, а на ягнята, скілько рука його подасть, оливи же по гину на ефу.</verse>
				<verse number="8">А як приходити ме князь, так має ввіходити через переддвіррє у брамі й тією ж дорогою виходити.</verse>
				<verse number="9">А як приходити ме люд землї перед лице Господнє в сьвята, та хто ввійшов північньою брамою на молитву, той має виходити брамою полуденньою; не буде виходити тією ж брамою, що нею ввійшов, а має виходити протилежною.</verse>
				<verse number="10">І князь має бути серед них; як увіходять вони, ввіходить і він; а як вони виходять, виходить і він.</verse>
				<verse number="11">А в сьвята й в урочисті днї хлїбового приношення від його має бути по ефі на назимка й по ефі на барана, на ягнята ж - скілько подасть рука його, олїї ж по гину на ефу.</verse>
				<verse number="12">А коли князь по щиростї своїй схоче принести всепаленнє чи подячню жертву Господеві, так мають відомкнути йому браму, повернену на схід сонця, і він упорає свій принос і свою подячню жертву так само, як упорав субітнього дня, і вийде; а як вийде, замкнуть ворота.</verse>
				<verse number="13">Що-дня принось Господеві на всепаленнє ягня-перволїтка без скази; що ранку принось його;</verse>
				<verse number="14">І додавай до того хлїбовий принос що ранку - шестину ефи та й оливи третину гина, щоб розмішати муку. Така віковічня постанова про хлїбовий принос Господеві, по всї часи.</verse>
				<verse number="15">Нехай на всепаленнє приносять ягня та хлїбовий принос і олїю що ранку повсячасно.</verse>
				<verse number="16">Так говорить Господь Бог: Коли князь дає которому синові свойму дар (в землї), так се має йти в наслїддє й синам його; ся держава їх має бути наслїдньою.</verse>
				<verse number="17">Коли ж він дасть із наслїддя свого в дарі которому підвластному свойму, то се буде належати тому тілько до року визволу, а тодї вернеться до князя. Тілько до синів його має переходити наслїддє його.</verse>
				<verse number="18">Та князеві не можна забирати наслїднього паю у людей, витискаючи їх із держави їх. Тілько з власної держави можна йому надїляти дїтей своїх, щоб нїкого з мого люду не виганяно з держави його.</verse>
				<verse number="19">І привів мене тим ходом, що збоку в брамі, до сьвятих сьвітлиць про сьвященників, повернених на північ, і се - там одно місце зкраю на захід.</verse>
				<verse number="20">І промовив до мене: Се те місце, де сьвященники мають варити жертву за гріх, і за переступ, та пекти хлїбовий принос, не виносючи його до надвірніх сїней, на осьвяту люду.</verse>
				<verse number="21">І вивів мене до задвірніх сїней, і провів мене по чотирьох кутах сїней, і ось, в кожному кутї сїней ще сїнки.</verse>
				<verse number="22">У всїх чотирьох кутах були криті сїнки, завдовжки сорок локот, а завширшки трийцять; однієї міри в усїх чотирьох кутах.</verse>
				<verse number="23">І навкруги всїх їх чотирьох - стїни, а при стїнах пороблені куховарнї навкруги.</verse>
				<verse number="24">І сказав менї: Се куховарнї, де слуги храму варити муть жертви людські.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="47">
				<verse number="1">Тодї привів мене назад ід храмовим дверям, і се - зпід порога храму тече вода на схід сонця; храм бо стояв передом на схід сонця, а вода текла з під правого боку в храму від полуденнього боку в жертівника.</verse>
				<verse number="2">І вивів мене північніми воротами, й знадвірньою дорогою обвів мене до знадвірніх ворот, і се - вода тече по правому боцї.</verse>
				<verse number="3">Як пійшов той муж ід востоку, держучи в руцї поворозку, відміряв тисячу локот, та й завів мене в воду; води було по кісточки.</verse>
				<verse number="4">І відміряв ще тисячу, та й повів мене по водї; води було по колїна. І ще відміряв тисячу локот, та й повів мене далїй; води були по поясницї.</verse>
				<verse number="5">І ще відміряв тисячу, та тут була вже така течія, що я не міг бристи, бо вода була так високо, що треба було плисти, а перебристи сього потоку не було можна.</verse>
				<verse number="6">І сказав менї: Бачив, сину чоловічий? та й повів мене назад ід берегу сього потоку.</verse>
				<verse number="7">І як прийшов я назад, аж се - по берегах потоку багато дерева по сім і по тім боцї.</verse>
				<verse number="8">І промовив до мене: Ся вода тече в восточню сторону краю, попливе рівниною та й увійде в море; і зробляться води його здоровими.</verse>
				<verse number="9">І всяка животина, що там пливає, де ввійдуть сї води, буде жити, й буде риби вельми багато, тим що ввійде туди ся вода, й води в морі зробляться здоровими, й куди нї ввійде сей поток, там усе жити ме.</verse>
				<verse number="10">І стояти муть понад водою рибалки від Енгадди до Еглайму, й закидати муть неводи. Риби буде всякого роду, й як у великому морі, буде риби дуже багато.</verse>
				<verse number="11">Болота його й затони його, що не зробляться здоровими, позоставляються на сіль.</verse>
				<verse number="12">Понад потоком по узберіжжях його по сім і по тім боцї рости ме всяке дерево, що дає харч; листє його не буде вянути й плоди на йому не будуть уменшатись; що місяця поспівати муть нові, тим що вода про них тече з сьвятинї; плоди їх ійти муть на харч, а листє - на лїки.</verse>
				<verse number="13">Так говорить Господь Бог: Ось вам розграниченнє, по якому вам дїлити землю в наслїддє дванайцятьом поколїнням Ізрайлевим: - Йосифові два паї.</verse>
				<verse number="14">І наслїдуйте її, як один, так і другий; я бо, піднявши руку мою, клявся надїлити її вашим отцям; от і буде земля ся вашим наслїддєм.</verse>
				<verse number="15">А се гряниця країни: На північньому концї, починаючи од великого моря, через Хетлон, по дорозї в Зедад,</verse>
				<verse number="16">Емат, Берот, Сибарим, що між Дамаським і Ематським займищами, до Газар-Тихон, що на гряницї Аврана.</verse>
				<verse number="17">І буде гряниця від моря до Газар-Енону, гряниця з Дамаським займищем, а дальше на півночі займище Емат; от, се півночній бік.</verse>
				<verse number="18">А з восточнього боку ведїть гряницю проміж Авраном і Дамаском, між Галаадом і землею Ізраїлською попри Йордань до восточнього моря; се восточній бік.</verse>
				<verse number="19">А полуденнїй бік від Тамару до вод переріку коло Кадесу, й попри потік до великого моря; се полуденнїй бік на полуднї.</verse>
				<verse number="20">Західня ж гряниця - велике море, від полуденньої гряницї до місця проти Емату; се західній бік.</verse>
				<verse number="21">І подїлїте собі землю сю на паї після поколїнь Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="22">А подїлїть її по жеребу в наслїддє собі й чужоземцям, що пробувають у вас, що породили дїти в вас, і маєте вважати їх на рівнї з синами Ізрайлевими, з природніми осадниками, й ввійдуть вони з вами в пай серед поколїнь Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="23">В которому поколїннї живе чужоземець, у тому й дайте йому наслїддє його, говорить Господь Бог.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="48">
				<verse number="1">А се ймення поколїнь: На північньому боцї по дорозї від Хетлону, що веде в Емат, Газар-Енон, од північньої гряницї Дамаського займища, по дорозї до Емату: все це од востока до моря - один пай Данові.</verse>
				<verse number="2">Попри гряницю Данову, од восточнього краю до західнього - се один пай Асирові.</verse>
				<verse number="3">Попри гряницю Асирову, од восточнього краю до західнього, се один пай Нефталїєві.</verse>
				<verse number="4">Попри гряницю Нефталїєву, од восточнього боку до західнього, се один пай Манассіїв.</verse>
				<verse number="5">Попри гряницю Манассієву од восточнього боку до західнього, се один пай Ефраїмові.</verse>
				<verse number="6">Попри гряницю Ефраїмову од восточнього краю до західнього, се один пай Рубенові.</verse>
				<verse number="7">Попри гряницю Рубенову од восточнього краю до західнього, се один пай Юдї.</verse>
				<verse number="8">А попри гряницю Юдину, од восточнього краю до західнього, се сьвятий пай, завширшки двайцять і пять тисяч тичин, а завдовжки на рівнї з иншими паями, од восточнього краю до західнього; серед його буде сьвятиня.</verse>
				<verse number="9">Пай, що присьвятите Господеві, буде завдовжки в двайцять і пять тисяч, а завширшки в десять тисяч тичин.</verse>
				<verse number="10">А сей сьвятий пай буде належатись сьвященникам - на північ двайцять і пять тисяч, ід морю завширшки в десять тисяч і 'д востоку завширшки десять тисяч, а 'д полудню завдовжки двайцять і пять тисяч тичин; серед його же буде сьвятиня Господня.</verse>
				<verse number="11">Се присьвятите сьвященникам із синів Садокових, що стояли на моїй вартї, що за часу відступництва синів Ізрайлевих не відступили від мене, як инші левіти.</verse>
				<verse number="12">До них належати буде ся частина землї з пресьвяченого паю, сьвятиня сьвятинь, коло гряницї левітів.</verse>
				<verse number="13">І левіти одержать так само коло сьвященничої гряницї двайцять і пять тисяч тичин завдовжки й десять тичин завширшки; вся довжина двайцять і пять тисяч, а ширина десять тисяч жердок.</verse>
				<verse number="14">І з сього паю не можна їм нї продати, нї проміняти, й первоплоди з землї не можуть переходити нї до кого другого, бо се присьвячене Господеві.</verse>
				<verse number="15">А останок пять тисяч тичин завширшки з двайцятьма й пятьма тисячами завдовжки призначається місту на спільне користуваннє, на осадництво й на пригороди. Город буде в серединї.</verse>
				<verse number="16">І се розмір його: півночній бік чотирі тисячі й пятьсот, а західній бік чотирі тисячі й пятьсот жердок.</verse>
				<verse number="17">А передмістя городу од півночі двістї й пятьдесять, і од полудня двістї й пятьдесять і од заходу двістї пятьдесять тичин.</verse>
				<verse number="18">А що зістанеться з довжини проти присьвяченого паю - десять тисяч тичин ід востоку й десять тисяч ід заходу проти присьвяченого паю, - то вроджай із сієї землї має обертатись на харчуваннє робочих у містї.</verse>
				<verse number="19">Робити ж у городї можна робітникам із усїх поколїнь Ізрайлевих.</verse>
				<verse number="20">Увесь оддїлений пай завдовжки двайцять і пять тисяч і завширшки двайцять і пять тисяч жердок, чотирокутний, видїлите в присьвячений пай, притуливши до того й держави городські;</verse>
				<verse number="21">А останок князеві. Як попри присьвячений пай, так і попри держави городські, проти двайцятьох і пятьох тисячей жердок до восточньої гряницї паю, й на захід проти двайцятьох і пятьох тисячей коло західньої гряницї, розмірно до сих паїв - пай князеві, так що присьвячений пай і сьвятиня будуть по серединї в його.</verse>
				<verse number="22">І те, що від держав левітських і від держав міських зістається проміж ними, належати буде так само до князя. Промежок між гряницею Юдиною й між гряницею Беняминовою належати ме до князя.</verse>
				<verse number="23">Останок же од поколїнь: - з восточнього краю до західнього - один пай Беняминові.</verse>
				<verse number="24">Коло гряницї Беняминової од восточнього краю до західнього - один пай Симеонові.</verse>
				<verse number="25">Коло гряницї Симеонової од восточнього краю до західнього - один пай Іссахарові.</verse>
				<verse number="26">Коло гряницї Іссахарової од восточнього краю до західнього - один пай Забулонові.</verse>
				<verse number="27">Коло гряницї Забулонової од восточнього краю до західнього - один пай Гадові.</verse>
				<verse number="28">А коло гряницї Гадової на полуденньому боцї йде полудення гряниця від Тамару до вод переріку коло Кадесу, вподовж потока до великого моря.</verse>
				<verse number="29">Се земля, що ви подїлите по жеребу поколїнням Ізрайлевим, і се їх паї, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="30">А се виходи (брами) городські: з півночнього краю міри чотирі тисячі й пятьсот тичин.</verse>
				<verse number="31">І городські брами будуть зватись іменами поколїнь Ізрайлевих. Ід півночі три брами: брама Рубенова одна, брама Юдина одна, брама Левієва одна.</verse>
				<verse number="32">І з восточнього боку міри чотирі тисячі пятьсот тичин, і три брами: брама Йосифова одна, брама Беняминова одна, брама Данова одна.</verse>
				<verse number="33">І з южного боку міри чотирі тисячі й пятьсот, і три брами: брама Симеонова одна, брама Іссахарова одна й брама Завулонова одна.</verse>
				<verse number="34">З морського боку міри чотирі тисячі й пятьсот, і брам тут три: брама Гадова одна, брама Асирова одна, брама Нефталїєва одна,</verse>
				<verse number="35">Всього вкруги вісїмнайцять тисяч тичин. Імя ж городу з того дня буде: Там Господь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="27">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">На третьому року царюваннє Йоакима, царя Юдейського, прийшов Навуходонозор, царь Вавилонський, до Ерусалиму й обляг його.</verse>
				<verse number="2">І віддав Господь в його руки Йоакима, царя Юдейського, й часть посуду дому Божого, й він забрав його в край Сеннаар, у дім свого бога, і поклав цей посуд в скарбівню свого бога.</verse>
				<verse number="3">І сказав царь Асфеназові, старшому над своїми сьвітличниками (скопцями), щоб привів з синів Ізрайлевих, з царського та княжого роду,</verse>
				<verse number="4">Хлопцїв, в котрих нема нїякої хиби на тїлї, гарних з лиця і втямливих до всякої науки, й бистрих у науках, і розумних і спосібних до служби в царських палатах, та щоб навчив їх письма й халдейської мови.</verse>
				<verse number="5">І призначив царь для них щоденний харч із царського стола й вино, яке сам пив, і велїв виховувати їх три роки, а потім мали вони ставати перед царем.</verse>
				<verse number="6">Між ними були з Юдиних синів Даниїл, Ананїя, Мисаїл і Азарія.</verse>
				<verse number="7">І поперемінював їм старший над сьвітличниками імення - Даниїлові на Валтасара, Ананїї на Седраха, Мисаїлові на Мисаха й Азарії на Авденаго.</verse>
				<verse number="8">Даниїл же постановив у серцї свойму не опоганюватись стравами з царського стола й вином, яке пив царь, та й просив старшого над скопцями, щоб йому було дозволено не опоганюватись.</verse>
				<verse number="9">А дав Бог Даниїлові ласку й прихильність у старшого над скопцями;</verse>
				<verse number="10">І сказав старший над сьвітличниками Даниїлові: Боюся я добродїя мого, царя, що сам призначив для вас поживу й напиток: як він побачить, що ваші лиця більш похудли нїж у хлопцїв вашої верстви, то ви зробите мою голову винуватою перед царем.</verse>
				<verse number="11">Тодї сказав Даниїл до Амелсара, що його старший над сьвітличниками приставив був до Даниїла, Ананїї, Мисаїла та Азарії:</verse>
				<verse number="12">Стрібуй з нами, твоїми слугами: дозволь давати над десять день на харч овощі й воду до пиття;</verse>
				<verse number="13">І нехай потім з'являться перед тобою наші лиця і лиця тих хлопцїв, що живляться царською стравою, а тодї роби з твоїми слугами, як завважиш.</verse>
				<verse number="14">Він послухав їх у тому і витрібовував їх десять день.</verse>
				<verse number="15">І ось, через десять день лиця в них стали кращі, та й тїлом були вони повнїйші за всїх тих хлопцїв, що живились царськими стравами.</verse>
				<verse number="16">Тодї Амелсар брав їх страви й вино до пиття, а їм давав овощі.</verse>
				<verse number="17">І дав Бог сим чотирьом хлопцям знаннє і второпність усякої книжньої науки й мудрість, а Даниїлові надїлив надто дар, розуміти усякі видива й сни.</verse>
				<verse number="18">Як минув той час, що царь призначив, коли б їх поприводити, старший над скопцями увів їх перед Навуходонозора.</verse>
				<verse number="19">Царь розмовляв із ними, і ось зпоміж усїх хлопцїв не знайшлось таких, як Даниїл, Ананїя, Мисаїл та Азарія, та й стали вони служити перед царем.</verse>
				<verse number="20">І в кожній справі, де треба було розуму й розваги, та що нї питав у них царь, бачив він, що вони в десятеро розумнїйші за всїх віщунів та чародїїв, які були в усьому його царстві.</verse>
				<verse number="21">І оставав там Даниїл таким же до першого року царя Кира.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Другого року царювання Навуходонозорового снились Навуходонозорові сни, й стрівожився дух його, і сон улетїв від його.</verse>
				<verse number="2">І звелїв царь скликати віщунів і ворожбитів, і чарівників і Халдеїв, щоб вони відгадали цареві сни його. Вони прийшли й поставали перед царем.</verse>
				<verse number="3">І промовив до них царь: Снився менї сон, і трівожиться дух мій; бажаю знати сон той.</verse>
				<verse number="4">І сказали Халдеї до царя по арамейськи: Царю! жий на віки! розкажи сон слугам твоїм, а ми звістимо тобі, проти чого він.</verse>
				<verse number="5">Царь відповів і сказав Халдеям: Слово улетїло менї, та коли ви не скажете менї сон і проти чого він, то будете пошматовані, а ваші доми стануть розвалищами;</verse>
				<verse number="6">А як розкажете сон і що він значить, то дістанете від мене дарунки, нагороду й велику почесть; скажіть же менї сон і його значіннє.</verse>
				<verse number="7">Вони відповідали вдруге й промовили: Скажи, царю, сонне видиво рабам своїм, а ми його виложимо.</verse>
				<verse number="8">Тодї відказав царь: Напевно знаю, що ви хочете загаяти час, ви бо бачите, що річ улетїла менї з памятї.</verse>
				<verse number="9">Коли ви не кажете менї сну, то в вас одно на думцї: ви задумуєте сказати менї неправду й оману, аж промине час; тим же то оповіжте менї сон, а тодї я взнаю, що ви з'умієте виложити менї й значіннє його.</verse>
				<verse number="10">Халдеї ж відповіли цареві й промовили: Нема на сьвітї людини, котра б могла сказати те, чого вимагає царь, тим то нї один царь, великий і потужний не вимагав такого в жадного віщуна, ворожбита або Халдея;</verse>
				<verse number="11">Справа, якої царь вимагає, така трудна, що нїхто инший не може обявити її цареві, окрім богів, котрі не живуть поміж людьми.</verse>
				<verse number="12">Царь розлютувався й розгнївався за це вельми й приказав вигубити всїх Вавилонських мудрецїв.</verse>
				<verse number="13">Як же вийшов сей приказ, щоб вбивати мудрецїв, шукали й Даниїла та його товаришів, щоб їх убити.</verse>
				<verse number="14">Тодї Даниїл обернувся розважливо й мудро до Аріоха, начальника над царськими прибічниками, що саме вийшов був убивати мудрецїв Вавилонських.</verse>
				<verse number="15">І спитав в Аріоха, що мав повагу в царя: чому такий жорстокий приказ від царя? Тодї Аріох оповів Даниїлові про всю справу.</verse>
				<verse number="16">І ввійшов Даниїл та й упросив царя дати йому час, щоб він міг сказати значіннє сну.</verse>
				<verse number="17">Прийшовши до своєї господи, оповів Даниїл про се дїло Ананїї, Мисаїлові та Азарії, товаришам своїм,</verse>
				<verse number="18">Щоб вони просили ласки в Бога небесного в сїй тайнї, щоб Даниїлові й його товаришам не загинути з иншими мудрецями Вавилонськими.</verse>
				<verse number="19">І відкрита була тайна Даниїлові в нічному видиві, й славив Даниїл Бога небесного.</verse>
				<verse number="20">І промовив Даниїл: Нехай буде хвалене ймення Господнє від віку й до віку, бо в нього мудрість і сила;</verse>
				<verse number="21">Він змінює час і роки, скидає царів і настановлює царів, дає мудрість мудрим і розум розумним;</verse>
				<verse number="22">Він відкриває, що глибоко й закрите, він знає, що в темряві, і сьвітло пробуває з ним.</verse>
				<verse number="23">Дякую тобі й славлю тебе, Боже батьків моїх, що обдарував мене мудрістю й силою, та відкрив менї те, про що ми благали тебе; бо ти відкрив нам цареву річ.</verse>
				<verse number="24">Після сього ввійшов Даниїл до Аріоха, котрому царь загадав повбивати мудрецїв Вавилонських, прийшов і сказав йому: Не вбивай мудрецїв Вавилонських; введи мене до царя, а я скажу, проти чого сон.</verse>
				<verse number="25">Тодї Аріох без проволоки привів Даниїла до царя і сказав йому: Я знайшов між полоненими синами Юдеї чоловіка, що зможе сказати цареві, проти чого сон.</verse>
				<verse number="26">Царь сказав до Даниїла, що був названий Валтасаром: Чи справдї можеш ти сказати менї сон, що менї снився, та й проти чого він?</verse>
				<verse number="27">Даниїл відповів цареві й промовив: Тайни, про яку царь допитує, не здолїють цареві виявити нї мудрецї, нї чарівники, нї віщуни, нї ворожбити.</verse>
				<verse number="28">Але є на небесах Бог, що відкриває тайни; він то й показав тобі, царю Навуходонозоре, що має статися в будучинї. Сон твій і видива голови твоєї на ліжку твойму були от-які:</verse>
				<verse number="29">Ти, царю, на постелї твоїй думав над тим, що колись станеться? а той, що відкриває тайни, показав тобі те, що колись настане.</verse>
				<verse number="30">А менї відкрита ся тайна справа не через те, наче б був мудрійший за всїх жиючих, а задля того, щоб цареві явним стало значіннє, та щоб ти взнав думки твого серця.</verse>
				<verse number="31">Ти, царю, мав таке видиво: от, якийсь здоровенний бовван, - прездоровий був сей бовван, - у незвичайному блиску стояв перед тобою а страшна була в його подоба.</verse>
				<verse number="32">У сього боввана була голова з щирого золота; груди в нього й руки в нього - з срібла, а черево в нього й бедра його - мідяні.</verse>
				<verse number="33">Гомілки в нього залїзні, а ноги в нього по частї залїзні, по частї же глиняні.</verse>
				<verse number="34">Ти бачив його доки камінь не відірвався від гори без помочі рук, вдарив у боввана, в залїзні та глиняні ноги його та й розбив їх.</verse>
				<verse number="35">Тодї все разом подробилось: залїзо, глина, мідь, срібло й золото стали нїби порох на токах у лїтї, й вітер розвіяв їх, так що й слїду з них не зісталось; а камінь, що розбив боввана, зробився великою горою і сповнив усю землю.</verse>
				<verse number="36">Оце сон! Скажемо ж перед царем і те, що він значить:</verse>
				<verse number="37">Ти, царю, - царь над царями, котрому Бог небесний дав царство, власть, силу й славу;</verse>
				<verse number="38">І всїх синів людських, де б вони нї жили, зьвірів земних і птаство піднебесне віддав він в твої руки й настановив тебе володарем над ними всїма, ти - ся золота голова!</verse>
				<verse number="39">Після тебе настане друге царство, менше за твоє, а за тим ще трете царство, мідяне, котре заволодїє широко над землею.</verse>
				<verse number="40">А четверте царство буде міцне, як залїзо; бо як залїзо розбиває й торощить усе, так і воно розбиваючим усе залїзом буде дробити й торощити.</verse>
				<verse number="41">А що ти бачив ноги й палцї на ногах в одній частї з ганчарського черепа, а в одній частї з залїза, то царство буде роздїлене, й у ньому буде лиш трохи кріпкостї залїза, як се ти бачив залїзо, змішане з ганчарською глиною.</verse>
				<verse number="42">І як палцї на ногах були в частї з залїза, а в частї з черепа, так і царство буде по частї міцне, а по частї крихке.</verse>
				<verse number="43">А що ти бачив залїзо, змішане з ганчарською глиною, то се значиться, що вони змішаються через насїннє людське, але не зіллються обопільно, як залїзо не зливається з глиною.</verse>
				<verse number="44">А по часах тих царств здвигне Бог небесний царство, котре повіки не розпадеться, та й се царство не перейде до другого народу; воно повалить і поторощить усї царства, а само стояти ме по віки вічні,</verse>
				<verse number="45">Так як се ти бачив, що камінь одірваний був від гори не руками й подробив залїзо, мідь, глину, срібло й золото. Великий Бог показав сим цареві, що буде опісля. Се певний сон, та й виклад його вірний.</verse>
				<verse number="46">Тодї царь Навуходонозор упав на лице своє й поклонився Даниїлові, й велїв принести йому подарунки й запашне кадило.</verse>
				<verse number="47">І промовив царь до Даниїла: Справдї Бог ваш є Бог над богами й Володарь над царями, котрий відкриває тайні річи, наколи ти міг відкрити цю тайну!</verse>
				<verse number="48">Тодї підвисшив царь Даниїла й дав йому багато дорогих подарунків, і настановив його над усїм Вавилонським краєм і найвисшим начальником над усїма мудрецями Вавилонськими.</verse>
				<verse number="49">Але Даниїл просив царя, і він настановив Седраха, Мисаха та Авденаго над справами краю Вавилонського, а сам Даниїл зістався на царському дворі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Царь Навуходонозор зробив був золотого ідола на шістьдесять ліктїв заввишки, на шість ліктїв завширшки, поставив його на полі Деїрі, в краю Вавилонському,</verse>
				<verse number="2">І послав царь Навуходонозор зібрати сатрапів, намісників, воєвод, найстарших суддїв, скарбників, радників, урядників і всїх володарів по областях, щоб прийшли на посьвятини боввана, що його царь Навуходонозор поставив.</verse>
				<verse number="3">І зібрались сатрапи, намісники, воєводи, найстарші суддї, скарбники, радники, урядники й усї володарі по областях на посьвятини боввана, що його царь Навуходонозор виставив.</verse>
				<verse number="4">Тодї закричав окличник голосно: Оповіщається вам, народи, племена й мови:</verse>
				<verse number="5">В ту хвилю, як почуєте гук труби, сопілки, цитри, цївницї, гусел і симфонїї, і всяких музичних приборів, припадайте ниць і поклонїтесь золотому образові на стовпі, що його царь Навуходонозор виставив;</verse>
				<verse number="6">А хто не впаде й не поклониться, буде зараз вкинутий в піч, розпалену огнем!</verse>
				<verse number="7">Тим то наколи всї народи почули голос труби, сопілки, цитри, цївницї, гусел і всяких музичних приборів, то й попадали всї народи, племена й язики й поклонились золотому ідолові, що його поставив царь Навуходонозор.</verse>
				<verse number="8">Саме в той час приступили деякі Халдейцї з доносом на Юдеїв.</verse>
				<verse number="9">Вони сказали цареві Навуходонозорові: Царю, жий по віки!</verse>
				<verse number="10">Ти, царю, дав приказ, щоб кожна людина, як почує голос труби, сопілки, цитри, цївницї, гусел і симфонїї та других музичних приборів, впала й поклонилась золотому образові,</verse>
				<verse number="11">А хто не впаде й не поклониться, той буде вкинений в розпалену піч.</verse>
				<verse number="12">Та мужі Юдейські, котрих ти настановив над справами краю Вавилонського, Седрах, Мисах та Авденаго, - сї мужі нехтують твоїм приказом, царю; вони богів твоїх не шанують, та й золотій подобинї, що ти її оце поставив, не кланяються.</verse>
				<verse number="13">Тодї звелїв Навуходонозор у гнїві й лютостї привести Седраха, Мисаха й Авденаго; й зараз приведено сих мужів перед царя.</verse>
				<verse number="14">І промовив до них Навуходонозор: Не вже ж ви, Седрах, Мисах і Авденаго, маєте на думцї богів моїх не шанувати й золотій подобинї, що я поставив, не кланятись?</verse>
				<verse number="15">Од тепер, коли ви на се готові, - як тільки почуєте гук труби, сопілки, цитри, цївницї, гусел, симфонїї та инших музичних приборів, припадайте й поклоняйтесь подобинї, що я її зробив; коли не поклонитесь, то зараз будете вкинуті в палаючу піч, а тодї котрий бог визволить вас з моєї руки?</verse>
				<verse number="16">І відповіли Седрах, Мисах і Авденаго, і сказали до царя Навуходонозора: Шкода нам відповідати на се.</verse>
				<verse number="17">Бог наш, котрому ми служимо, може нас із палаючої печі й з руки твоєї, царю, визволити;</verse>
				<verse number="18">А коли б се й не сталось, то нехай тобі, царю, буде звісно, що ми твоїм богам служити не будемо й золотій подобинї, котру ти поставив, не поклонимось.</verse>
				<verse number="19">Тодї Навуходонозор загорівся лютостю, а вигляд його обличчя змінився проти Седраха, Мисаха й Авденаго, й приказав розпалити піч в сїм разів горячійше, нїж її звичайно натоплювано,</verse>
				<verse number="20">І звелїв найдужшим чоловікам із свого війська повязати Седраха, Мисаха й Авденаго та й вкинути їх у піч, розпалену огнем.</verse>
				<verse number="21">І зараз повязано сих мужів та й у їх спідній й верхній одежі і в завоях на голові і в иншому убраннї вкинуто їх у піч, розпалену огнем.</verse>
				<verse number="22">Та позаяк приказ царів був суворий, а піч була розпалена незвичайно, то полумя від огню вбило тих людей, що вкидали Седраха, Мисаха та Авденаго.</verse>
				<verse number="23">А сї три мужі - Седрах, Мисах та Авденаго - впали в розпалену огнем піч, повязані.</verse>
				<verse number="24">Царь Навуходонозор здивувався і встав швидко й сказав до своїх вельмож: Чи не трьох же мужів ми вкинули в огонь, повязаних? Вони відповіли цареві: Справдї так, царю!</verse>
				<verse number="25">На це промовив він: Та бо я бачу чотирі мужі неповязані, що ходять в полумї, та й не видко на них ушкоди; й вид четвертого схожий на сина Божого (ангела).</verse>
				<verse number="26">Тодї приступив Навуходонозор до челюстей печі, розпаленої огнем, і промовив: Седраше, Мисаше й Авденаже, ви слуги Бога найвисшого! вийдїть і приступіть ближше! Тодї Седрах, Мисах і Авденаго вийшли з посеред полумя.</verse>
				<verse number="27">І зійшовшись сатрапи, намісники, отамани й радники цареві, завважали, що огонь над тїлами сих мужів не мав сили, й волоссє на голові в них не осмалилось, та й одежа на них не змінилась, а навіть і запаху огню не чути було від них.</verse>
				<verse number="28">Тодї промовив Навуходонозор: Славен Бог Седрахів, Мисахів і Авденагів, що послав ангела свого та й визволив слуг своїх, що покладали надїю на нього й не послухали приказу царського й віддали свої тїла (огневі), щоб не служити й не покланятись иншому богові, окрім Бога свого!</verse>
				<verse number="29">Тим же то дається від мене приказ, щоб кожного спроміж всякого народу, племени чи язика, хто б виповів зневагу проти Бога Седрахового, Мисахового й Авденагового, порубано на шматки, а його дім обернено в розвалища; бо нема иншого Бога, що міг би так спасати.</verse>
				<verse number="30">Тодї поставив царь високо Седраха, Мисаха й Авденага в краю Вавилонському.</verse>
				<verse number="31">Навуходонозор, царь, усїм народам, племенам і мовам, що живуть по всїй країнї: Нехай вам мир умножуєсь!</verse>
				<verse number="32">Сподобалось менї, про знамена й чудеса, які вчинив надо мною Найвисший Бог, оповістити вам.</verse>
				<verse number="33">О, які великі знамена його й які потужні чудеса його! Царство його - царство віковічне, й володїннє його - від родів до родів.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Я, Навуходонозор, проживав спокійно в мойму домі та мав гаразд в моїх палатах.</verse>
				<verse number="2">Та приснився менї сон, що налякав мене, й думки на ліжку мойму та мрії в голові моїй навели на мене смуток.</verse>
				<verse number="3">І дав я приказ привести до мене всїх мудрецїв Вавилонських, щоб сказали менї, проти чого той сон.</verse>
				<verse number="4">От і прийшли віщуни, чародїї, Халдеї та ворожбити; я оповів їм сон, але вони не могли виложити менї, проти чого він.</verse>
				<verse number="5">Вкінцї ввійшов до мене Даниїл, котрому дано імя Валтасар - по імени Бога мого, а в котрому дух сьвятого Бога; йому оповів я сон.</verse>
				<verse number="6">Валтасаре, голово над мудрецями! я знаю, що в тебе дух сьвятого Бога, й нїяка тайна тобі не тяжка; відкрий же менї видиво мого сну, що менї снився, і проти чого він.</verse>
				<verse number="7">А видива голови моєї в ліжку мойму були такі: Я бачив - от посеред землї дерево дуже високе.</verse>
				<verse number="8">Здорове було те дерево й міцне, а вершина його досягала до неба, й було його видко до країв усієї землї.</verse>
				<verse number="9">Лист на ньому прегарний, і овощів на ньому рясно, а поживи на ньому стало б усїм; під ним знаходили холод польові зьвірі, на гіллю його гнїздились піднебесні птицї, і з нього живилось усяке тїло.</verse>
				<verse number="10">І бачив я в видивах моєї голови на мойму ліжку - аж се зійшов із неба Невсипущий і Сьвятий (ангел).</verse>
				<verse number="11">І кликнув він голосно й промовив: Зрубайте се дерево, пообрубуйте його гіллє, обтрусїть листє з нього й пороскидайте овощі його; нехай повтїкають зьвірі зпід нього й птицї з його гілля;</verse>
				<verse number="12">Але головнього його кореня полишіть в землї; він же нехай в залїзних та мідяних ланцюгах в траві на полі зрошується небесною росою, і нехай буде з животинами пай його в траві земній.</verse>
				<verse number="13">Людське серце возьметься в нього, а дано йому буде серце зьвіряче, доки не мине над ним сїм часів (років).</verse>
				<verse number="14">На радї Невсипущих так постановлено, й присудом сьвятих призначено, щоб знали всї живущі, що Найвисший царює над царством людським і дає його, кому хоче, та настановляє над ним і приниженого між людьми.</verse>
				<verse number="15">От такий сон снився менї, цареві Навуходонозорові; а ти, Валтасаре, скажи, проти чого він, бо нї один із мудрецїв у мойму царстві не міг обявити його значіння, а ти можеш, бо дух сьвятого Бога при тобі.</verse>
				<verse number="16">Тодї Даниїл, на инше імя Валтасар, трохи не годину перебував ув осторопінню, й думки його трівожили його; аж царь почав ізнов говорити й промовив: Валтасаре! нехай не трівожить тебе сей сон і його значіннє. Валтасар відповів і сказав: Мій добродїю! нехай би твоїм супротивникам сей сон, і ворогам твоїм значіннє його!</verse>
				<verse number="17">Дерево, котре ти бачив, що було здорове й міцне, своєю вершиною досягало до неба й його було видко на всю землю,</verse>
				<verse number="18">На котрому лист був прегарний і овощів рясно й поживи з нього стало б усїм, під котрим жили польові зьвірі, а на гіллю його гнїздились птицї піднебесні,</verse>
				<verse number="19">Се - ти, царю, що єси великий і кріпкий, а сила твоя змоглася велико й сягонула в небо, власть же твоя - до країв сьвіта.</verse>
				<verse number="20">А що ти, царю, бачив Невсипучого й Сьвятого, що зійшов із небес і промовив: Зрубайте дерево й поторощіть його, тільки корінь його полишіть у землї, і нехай він у залїзних та мідяних ланцюгах в траві на полї зрошується небесною росою, і нехай буде з животинами пай його на землї, доки не мине над ним сїм часів, -</verse>
				<verse number="21">То от проти чого се, царю, й от присуд Всевишнього, який прийде на мого добродїя, царя:</verse>
				<verse number="22">Тебе вилучать ізміж людей, і ти жити меш на полі з зьвірями; годувати мешся травою, неначе віл, падати ме роса з неба на тебе, і сїм часів промине над тобою, доки спізнаєш, що Найвисший царює над людським царством і дає його, кому хоче.</verse>
				<verse number="23">А що приказано було полишити головний корінь дерева, то се значить, що твоє царство зістанеться при тобі, коли ти спізнаєш власть небесну.</verse>
				<verse number="24">Тим же то, царю, нехай буде до вподоби тобі моя порада: спокутуй твої гріхи справедливостю і проступки твої милосердєм до бідних; от чим може продовжитись спокій твій!</verse>
				<verse number="25">Усе се сталося з царем Навуходонозором.</verse>
				<verse number="26">Через дванайцять місяцїв, походжаючи по царських горницях в Вавилонї,</verse>
				<verse number="27">Промовив царь: Чи ж не великий сей Вавилон, що я встроїв його на дім царства силою моєї потуги й на славу величностї моєї?</verse>
				<verse number="28">Та ще слова не вийшли з уст царських, як надійшов із неба голос: До тебе, царю Навуходонозоре, мовиться: царство відійшло від тебе!</verse>
				<verse number="29">І відлучать тебе від людей, і ти жити меш на полі з зьвірями; годувати мешся травою, як віл, і сїм часів промине над тобою, доки спізнаєш, що Найвисший царює над людським царством і дає його, кому хоче!</verse>
				<verse number="30">Зараз і справдилось се слово над Навуходонозором, і відлучено його від людей, він їв траву, неначе віл, і спадала роса з неба на його тїло, так що волоссє на ньому поросло, нїби на левові; а нігтї в його - наче в птицї.</verse>
				<verse number="31">Як же минули ті часи, я, Навуходонозор, підвів очі мої до неба, й мій розум вернувся до мене; й благословив я Всевишнього, хвалив і прославляв Всесущого, которого власть - власть вічна і которого царство - від родів до родів.</verse>
				<verse number="32">Проти него всї, що живуть на землї, не значать нїчого; по своїй волї робить він як з небесним воінством, так і з тими, що живуть на землї, й нїхто не може стати проти руки його й сказати йому: Що ти зробив?</verse>
				<verse number="33">В той час вернувся менї розум мій, а на славу мого царства вернулись постава й переднїйший вид мій; тодї шукали мене мої радники й мої дуки, й привернено мене на моє царство, й величність моя ще більше підвисшилась.</verse>
				<verse number="34">А тепер я, Навуходонозор, славлю, й вивисшую й величаю Царя небесного, которого всї дїла праведні, стежки правдиві, й котрий має силу присмирити тих, що ведуться гордовито.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Царь Валтасар справляв раз великий бенкет задля тисячі вельмож своїх і перед очима тисячі пив вино.</verse>
				<verse number="2">Напившись вина, Валтасар звелїв принести золотий та срібний посуд, що Навуходонозор, його батько, винїс був з Ерусалимського храму, щоб пили з нього самий царь, його вельможі, його жінки й його наложницї.</verse>
				<verse number="3">І поприношено золотий посуд, що був забраний з сьвятинї, з дому Божого в Ерусалимі; і пили з них царь, його вельможі, його жінки й його наложницї, -</verse>
				<verse number="4">Пили вино й славили богів золотих і срібних, мідяних, залїзних, деревяних і камяних.</verse>
				<verse number="5">Саме в ту годину показались палцї наче людської руки й писали навпроти сьвічника на вапнї стїни царської палати, й бачив царь частину руки, що писала.</verse>
				<verse number="6">Тодї змінився царь на виду свойму; його думки затрівожили його, його крижі ослабли, а колїна його почали вдаряти одно об друге.</verse>
				<verse number="7">І кликнув царь голосно, щоб привели мудрецїв, Халдеїв та віщунів, і став царь говорити й сказав мудрецям Вавилонським: Хто прочитає се написане й виложить менї, що воно значить, того вберуть в пурпур, і золотий ланцюг буде на шиї в нього, і буде третім князем у царстві.</verse>
				<verse number="8">І ввійшли всї цареві мудрецї, але не могли прочитати написаного та й виложити цареві значіннє того.</verse>
				<verse number="9">Царь Валтасар злякався ще гірше, й вигляд лиця його змінився в нього, та й вельможі його потрівожились.</verse>
				<verse number="10">Цариця ж (мати) з причини того, що лучилось цареві й вельможам його, ввійшла в горницю бенкету; й почала говорити цариця та й сказала: Царю! жий по віки! нехай не лякають тебе твої думки, й нехай не зміняється вигляд лиця твого.</verse>
				<verse number="11">Є в твойму царстві муж, що в ньому дух сьвятого Бога; за часів панотця твого знайдено в ньому сьвітло, розум і мудрість, схожу на мудрість богів, і царь Навуходонозор, твій панотець, поставив його головою над віщунами, чарівниками, Халдеями та ворожбитами - сам панотець твій, царь,</verse>
				<verse number="12">Бо в ньому, в Даниїлї, котрому царь змінив імя на Валтасара, знайдено високий дух, знаннє й розум, спосібний викладати сни, відгадувати загадкове й розвязувати помотане. Так нехай покличуть Даниїла, він скаже, що се значить.</verse>
				<verse number="13">Тодї введено Даниїла перед царя, і царь почав говорити й сказав до Даниїла: Чи ти Даниїл, один із полонених синів Юдейських, що їх панотець мій-царь привів із Юдеї?</verse>
				<verse number="14">Я чув про тебе, що дух Божий в тобі й сьвітло, й розум і велику мудрість знайдено в тобі.</verse>
				<verse number="15">От приведено до мене мудрецїв і чарівників, щоб прочитати оце написане й сказати, що воно значить; але вони не вміли витулкувати менї сього.</verse>
				<verse number="16">А про тебе я чув, що ти можеш сказати значіннє й розвязати замотане; то ж коли можеш прочитати оце написане й сказати менї значіннє того, то будеш убраний в пурпур, і золотий ланцюг буде на твоїй шиї, і станеш третім князем у царстві.</verse>
				<verse number="17">Тодї відповів Даниїл і сказав до царя: Подарунки твої нехай зістануться в тебе й почестї віддай кому иншому; а написане я цареві прочитаю та й, що воно значить, я йому витулкую.</verse>
				<verse number="18">Царю! Всевишній Бог дав твойму панотцеві Навуходонозорові царство, величність, честь і славу.</verse>
				<verse number="19">Перед величністю, яку він дав йому, всї народи, племена й язики дрожали й боялись його: кого хотїв, він убивав, а кого хотїв, зоставляв живим; кого хотїв, підвисшував, а кого хотїв, понижував.</verse>
				<verse number="20">Але як його серце згордїло, і дух його скаменїв у бутї своїй, став він стручений з свого царського престолу і втратив свою славу,</verse>
				<verse number="21">І вилучено його зміж синів людських, серце його стало схоже на зьвіряче, і він жив з дикими ослами; він годувався травою, нїби віл, і на його тїло спадала роса з неба, аж доки він спізнав, що над людським царством царює найвисший Бог, і настановляє над ним, кого хоче.</verse>
				<verse number="22">І ти, сину його, Валтасаре, не смирив твого серця, хоч знав про се все,</verse>
				<verse number="23">Але підняв себе проти Господа небес, і се принесено посуд дому його перед тебе, а ти й дуки твої, жінки твої й наложницї твої пили з них вино, та й хвалив єси богів срібних і золотих, мідяних, залїзних, деревяних і камяних, що нї бачать, нї чують, нї розуміють, а Бога, що в його руцї твоє диханнє і в його всї стежки твої, ти не пошанував.</verse>
				<verse number="24">За се й послана ним ся частина руки, що оце й написала.</verse>
				<verse number="25">І от що написано: Мене, мене, текел, упарсин (перес).</verse>
				<verse number="26">А ось і значіннє слів: Мене - облїчив Бог царство твоє і постановив йому кінець;</verse>
				<verse number="27">Текел - тебе зважено на вазї й знайдено дуже легким;</verse>
				<verse number="28">Перес - роздїлено царство твоє й віддано Мидіям та Персам.</verse>
				<verse number="29">Тодї звелїв Валтасар, щоб убрали Даниїла в пурпур і вложили золотий ланцюг на його шию, й оповістили його третім князем в царстві.</verse>
				<verse number="30">Тієї ж таки ночі Валтасара, царя Халдейського, вбито,</verse>
				<verse number="31">А Дарій Мидій обняв царство, коли йому було шістьдесять два роки.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Дарій задумав настановити над царством сто двайцять сатрапів, щоб були по всьому царстві,</verse>
				<verse number="2">А над ними трьох князїв, між котрими був і Даниїл, - щоб сатрапи здавали їм облїч, та й щоб царь не був надто обтяжений.</verse>
				<verse number="3">Даниїл перевисшував всїх других князїв і сатрапів, бо в ньому був високий дух, і царь мав уже на думцї настановити його над усїм царством.</verse>
				<verse number="4">Тодї князї й сатрапи почали шукати приключки, щоб Даниїла в управі царством обвинуватити, але не могли знайти нїякої причини анї промаху, бо він був вірний, і не знаходилось на ньому нїякої провини або промаху,</verse>
				<verse number="5">І сказали сї люде: Не знайти нам приключки на Даниїла, коли не знайдемо її проти нього в законї Бога його.</verse>
				<verse number="6">Тодї прийшли сї князї та сатрапи перед царя і сказали так до нього: Царю Дарію, жий нам на віки!</verse>
				<verse number="7">Усї князї з царства, намїсники, сатрапи, радники й отамани врадили між собою, щоб вийшла така царська постанова й оповіщено приказ, щоб того, хто в трийцятьох днях засилати ме будь-яку просьбу до котрого бога або до чоловіка, окрім тебе, царю, вкинути в яму поміж левів.</verse>
				<verse number="8">Так стверди ж, царю, сю постанову й підпиши приказ, щоб він був незмінний, як закон у Мидиї та в Персиї, та й щоб нїхто його не нарушував.</verse>
				<verse number="9">Царь Дарій підписав ту постанову й той приказ.</verse>
				<verse number="10">Даниїл же, - хоч довідався, що підписаний такий приказ, пійшов до свого дому. А тут він, відчинивши в горницї вікна навпроти Ерусалиму, припадав тричі на день навколїшки й молився свойму Богові й славив його, як се він робив і навперед сього.</verse>
				<verse number="11">Тодї сї люде підглядїли й знайшли Даниїла, що молився й просив милостї в свого Бога.</verse>
				<verse number="12">І прийшли вони до царя та й почали говорити про царський приказ: Чи ж ти не підписав приказ, щоб кожну людину, котра в трийцятьох днях просити ме будь-якого бога або чоловіка, окрім тебе, царю, вкинути в яму між леви? Царь відповів і сказав: Се слово незмінне, як закон у Мидиї й Персиї, його не можна нарушувати.</verse>
				<verse number="13">Тодї відповіли й сказали вони цареві: Даниїл, що з полонених синів Юдейських, не вважає нї на тебе, царю, нї на приказ, тобою підписаний, але тричі на день молиться своїми молитвами.</verse>
				<verse number="14">Царь, почувши се, засмутився дуже й задумав в серцї свойму спасти Даниїла, й аж до заходу сонця намагався його визволити.</verse>
				<verse number="15">Але ті люде прийшли до царя й сказали йому: Знай, царю, що по закону мидийському та перському нїякий закон і приказ, стверджений царем, не може бути змінений.</verse>
				<verse number="16">Тодї звелїв царь привести Даниїла та й вкинути в яму між левів, та при тім сказав царь Даниїлові: Бог твій, що ти йому вірно служиш, він тебе вибавить.</verse>
				<verse number="17">І принесено плиту та й покладено на отвір ями, й запечатав її царь своїм перстнем та перстнями своїх дуків, щоб нїчого не змінено в приказї про Даниїла.</verse>
				<verse number="18">Потім пійшов царь у свій двір, лїг спати, не вечерявши, ба й не велїв приносити собі страви, та й сон не брався його.</verse>
				<verse number="19">А вранцї встав царь, як розвиднювалось, і пійшов сквапно до левиної ями,</verse>
				<verse number="20">І, як лиш наближився 'д ямі, кликнув жалісним голосом до Даниїла, й промовив царь до Даниїла: Даниїле, слуго Бога живого! чи зміг Бог твій, що ти йому так вірно служиш, спасти тебе від левів?</verse>
				<verse number="21">Тодї відказав Даниїл цареві: Царю, жий на віки!</verse>
				<verse number="22">Бог мій послав ангела свого й затулив він пащеки левам, і вони не пошкодили менї, бо він знайшов мене безвинним перед собою, та й перед тобою, царю, я нї в чому не проступився.</verse>
				<verse number="23">Тодї зрадїв царь тим незвичайно і приказав витягти Даниїла з ями; і витягли Даниїла з ями й не знайшли жадньої ушкоди на ньому, він бо вірував в Бога свого.</verse>
				<verse number="24">І приведено на приказ царя тих людей, що обвинуватили Даниїла, й вкинено їх в левину яму, - так їх самих, як і дїтей їх і жінок їх; та ледви вони долетїли до дна ями, а вже леви похапали їх і поторощили їм усї костї.</verse>
				<verse number="25">Після того написав царь Дарій до всїх народів, племен та язиків, що жили по всїй землї його: Мир вам нехай множиться!</verse>
				<verse number="26">Оце дається від мене наказ, щоб в кожній областї мого царства боялись і шанували Бога Даниїлового, він бо - Бог живий і вічний, і царство його неминаюче, а властї його нема гряниць.</verse>
				<verse number="27">Він визволяє й спасає, і творить чуда та знамена на небі й на землї; він спас Даниїла від сили левів.</verse>
				<verse number="28">І добре дїялось Даниїлові так за царювання Дарія як і за царя Кира Перського.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">І ще першого року Валтасарового, царя Вавилонського, мав Даниїл сон і пророчі видива голови своєї на ліжку свойму. Тодї він записав той сон і виложив суть речі.</verse>
				<verse number="2">Почавши річ, сказав Даниїл: Бачив я в нічньому видиві мойму, аж ось, чотирі вітри під небом змагались один проти одного на великому морі,</verse>
				<verse number="3">І чотирі здорові зьвірі вийшли з моря, несхожі один на одного.</verse>
				<verse number="4">Перший - нїби лев, але в нього крила орлячі; я дивився, доки в нього не вирвано крила, й підведено його з землї і став він на ноги, як людина, й дано йому людське серце.</verse>
				<verse number="5">А ось, ще зьвір, другий, схожий на ведмедя, стояв по один бік, а три куснї в ротї в нього, між його зубами; йому так сказано: Встань, їж мяса багато!</verse>
				<verse number="6">Потім бачив я: от-іще зьвір, нїби пард; на плечах у нього четверо птичих крил, і чотирі голови було в сього зьвіря, й дана йому власть.</verse>
				<verse number="7">Після сього бачив я в тих ночніх видивах, аж ось - зьвір четвертий, препоганий і страшний, а вельми дужий; в нього - здорові залїзні зуби; він пожерає й торощить, а останки топче ногами; він не був похожий на всї переднїйші зьвірі й мав десять рогів.</verse>
				<verse number="8">Я дивився на сї роги, аж ось - виступив між ними ще невеликий ріг, і три переднїйші роги були з коренем вирвані перед ним, та й ось, у сього рога були очі, нїби людські очі, й уста, що говорили згорда.</verse>
				<verse number="9">А після всього бачив я, що поставлено престоли, й засїв Стародавний; убраннє на ньому було біле, неначе снїг, а волоссє на голові в нього - як чиста вовна; престол його - як полумє огняне, колеса ж престолу, як палаючий огонь.</verse>
				<verse number="10">Огняна ріка виходила й проходила попри нього; тисячі тисяч служили йому й силенна безлїч стояла перед ним; суддї засїли, й розгорнулись книги.</verse>
				<verse number="11">І бачив я, що за висказані гордовиті слова, які говорив ріг, зьвір був убитий перед моїми очима, а тїло його посїчено і вкинено на спаленнє ув огонь.</verse>
				<verse number="12">Та й в других зьвірів віднято їх власть, і призначено час і реченець, доки мав тревати їх вік.</verse>
				<verse number="13">І бачив я в ночнїх видивах, аж се з небесними хмарами йшов нїби Син чоловічий, дійшов до Стародавного й приведено його до нього.</verse>
				<verse number="14">І дано йому власть, славу й царство, щоб усї народи, племена й язики йому служили; власть його - власть віковічна, що нїколи не минеться, і царство його не повалиться.</verse>
				<verse number="15">Задрожав дух мій в менї, Даниїлові, в мойму тїлї, й видива голови моєї перелякали мене.</verse>
				<verse number="16">Я приступив до одного зпоміж тих, що стояли, й спитав його про справдїшне значіннє того всього, а він почав говорити зо мною і сказав менї, що воно значиться:</verse>
				<verse number="17">Сї здорові зьвірі, що їх чотирі, - се чотирі царі, що настануть на землї.</verse>
				<verse number="18">Потім обіймуть царство сьвяті Всевишнього й володїти муть царством по вік і по віки вічні.</verse>
				<verse number="19">Тодї забажав я докладної відомостї про четвертого зьвіря, що був инакший, нїж усї другі, та дуже страшний, з залїзними зубами й мідяними пазурями, що пожерав і торощив, а останки топтав ногами,</verse>
				<verse number="20">Та про десять рогів, що були в нього на голові, й про другого, що був виріс, а перед котрим випали тоті три, - про той самий ріг, що в нього були очі й уста, говоривші гордовито, й що видавався більшим від инчих.</verse>
				<verse number="21">Я бачив, як той ріг змагався з сьвятими й подужував їх,</verse>
				<verse number="22">Доки не прийшов був Стародавний, та не передано суду сьвятим Всевишнього й не настав час, щоб царство переняли сьвяті.</verse>
				<verse number="23">Про се сказав він: Зьвір четвертий - се настане четверте царство на землї, відмінне від усїх царств; воно буде пожерати всю землю й торощити її та топтати.</verse>
				<verse number="24">А десять рогів значять, що з сього царства повстане десять царів, а після них повстане инчий, дужший за переднїйших, і понизить трьох царів,</verse>
				<verse number="25">І буде дорікати Всевишньому й гнобити сьвятих Всевишнього; йому буде навіть видїтись, що зможе знести в них час і закон, і будуть віддані вони в його руки до часу, до часів і половини часу.</verse>
				<verse number="26">Потім засядуть суддї і віднімуть у нього власть занапащувати та вигублювати до нащаду,</verse>
				<verse number="27">А царство й власть і величність царська по всьому піднебесї дана буде народові сьвятих Всевишнього, що його царство - царство вічне, й усї володарі будуть служити й коритись йому.</verse>
				<verse number="28">Тут кінець словам. Мене, Даниїла, дуже порушили отті гадки мої, й змінилось на менї лице моє, та слово й усе схоронив я в серцї мойму.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">На третьому року царювання Валтасара царя показалось менї, Даниїлові, видиво після того, що показалось було менї переднїйше.</verse>
				<verse number="2">І видїлось, менї, - як я се бачив, був я в Сузах, престольному містї в краю Еламськім, - і видїлось менї, нїби то я коло ріки Улая.</verse>
				<verse number="3">Я підвів мої очі і побачив: от стоїть один баран над рікою; в нього два роги, роги високі, але один висший від другого, й висший виріс навпісля.</verse>
				<verse number="4">І бачив я, як сей баран ударяв рогами на захід і на північ і на південь, і нїякий зьвір не міг устояти супроти нього, та й нїхто не міг оборонити від нього; він робив, що хотїв, і величався.</verse>
				<verse number="5">Як я так уважно сьому придивлявся, аж се - від заходу несеться по всїй землї молодий козел, не доторкуючись до землї, та й видко було в сього козла ріг між його очима.</verse>
				<verse number="6">Він справився на того барана, що мав роги, а котрого я бачив стоячого над рікою, і кинувся на нього в великій лютостї своїй.</verse>
				<verse number="7">І я бачив, як він, наближившись до барана, розлютився на нього й ударив барана та й зломив у нього обидва роги; й не мав баран сили встояти проти нього; він повалив його додолу та й розтоптав його, а не було нїкого, хто б міг оборонити барана від нього.</verse>
				<verse number="8">Тодї став козел дуже великим; як він пішов угору, то й зломився здоровий ріг, і замість нього виросли чотирі, обернені на чотирі вітри небесні.</verse>
				<verse number="9">Від одного з них виріс невеликий ріг, але він розрісся вельми 'к півдню і 'к сходу й до прегарного краю;</verse>
				<verse number="10">І підвисшився до небесного воінства й зірок, і розтоптав їх,</verse>
				<verse number="11">Ба він піднявся й на проводиря сього воінства, й знїс у нього щоденну жертву, та й спустошив місце сьвятинї його,</verse>
				<verse number="12">І віддано йому задля гріхів і воінство й щоденну жертву, й кинув він правдою об землю, й що тілько чинив він, все йому щастило.</verse>
				<verse number="13">І почув я, як один сьвятий говорив і як відказував сей сьвятий котромусь другому, що допитувався: Аж по який час сягає се видиво про щоденну жертву й про гріхи, що навели опустошеннє, та доки сьвятиня й воінство будуть пригноблювані?</verse>
				<verse number="14">І відказав той йому: На дві тисячі триста вечорів та ранків; аж тодї буде сьвятиня знов очищена.</verse>
				<verse number="15">І було: як я, Даниїл, бачив се видиво та бажав дійти його значіння, аж се вказалось передо мною нїби обличчє мужа.</verse>
				<verse number="16">І почув я від середини Улая людський голос, що покликав і промовив: Гавриїле! витолкуй йому се видиво!</verse>
				<verse number="17">І приступив він до того місця, де я стояв, та як він прийшов, я злякався і впав на лице моє, а він промовив до мене: Знай, сину людський, що видиво вказує на конець часу (призначеного).</verse>
				<verse number="18">Як же він говорив до мене, я лежав безсилий моїм лицем на землї; але він доторкнувся до мене й поставив мене на моє місце</verse>
				<verse number="19">І сказав: От я показую тобі, що буде в останні днї, як гнїв розгориться; бо се вказує на кінець призначеного часу.</verse>
				<verse number="20">Баран, що його бачив із двома рогами, - се царі Мидийський та Перський.</verse>
				<verse number="21">А цап кудлатий - царь Грециї, а здоровенний ріг, що між очима в нього, се перший потугою царь її;</verse>
				<verse number="22">Він зломився, а замість нього виросли чотирі инші: се значить, що четверо царств повстане з сього народу, але не такі дужі, як був він.</verse>
				<verse number="23">На кінцї ж їх царства, як відступники сповнять міру свого беззаконня, настане царь бутний та проворний на хитрощі;</verse>
				<verse number="24">І зросте сила його, хоч і не його силою, і буде він ширити опустошення навдивовижу, й буде йому щастити, й буде дїяльний і вигублювати ме дужих і народ сьвятих,</verse>
				<verse number="25">І при його розумі буде й підступ удаватись у його руцї, й буде в серцї своїм нести себе високо, ба й часу спокою вигубить він многих і встане навіть на Володаря над володарями, але він погибне - не від руки (людської).</verse>
				<verse number="26">А видиво про вечір та ранок, що про нього я сказав, - воно правдиве, й ти заховай його в тямцї собі, хоч воно належить до далеких часів.</verse>
				<verse number="27">І я, Даниїл, занедужав і лежав слабий кілька день; потім я встав і занимався справами царства; та я все був здивований сим видивом і не міг розібрати його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">На першому року Дарія, сина Ассвирового, з роду Мидийського, що поставлений був царем над царством Халдейським, -</verse>
				<verse number="2">Першого року царювання його я, Даниїл, дослїдив із книг число років, яке було назначене словом Господнїм до пророка Еремії, що сїмдесять років перейде по опустошенню Ерусалиму.</verse>
				<verse number="3">І обернув я лице моє до Господа Бога в молитві й благаннї, в постї, в веретищі й попелї,</verse>
				<verse number="4">І молився я Господеві Богові мойму, й сповідався, й говорив: Благаю тебе, Господи, Боже великий і дивний, додержуючий завіт і ласку до тих, що тебе люблять і певнять прикази твої!</verse>
				<verse number="5">Ми согрішили, творили неправедність, поводились упрямо й відступали від заповідей твоїх і від постанов твоїх,</verse>
				<verse number="6">І не слухали слуг твоїх, пророків, що від твого імени вговорювали царів наших і князїв наших, і батьків наших, і ввесь народ у країнї.</verse>
				<verse number="7">В тебе, Господи, справедливість, а в нас на лицях сором аж по сей день, у кожного Юдея, ув осадників Ерусалимських і в усього Ізраїля, в близьких і далеких по всїх краях, куди ти вигнав їх за відступництво їх, із яким вони відступили від тебе.</verse>
				<verse number="8">Господи! в нас на лицях сором, у царів наших, у князїв наших і в батьків наших, ми бо согрішили перед тобою,</verse>
				<verse number="9">А в Господа, Бога нашого, милосердє і прощеннє. Ми бо ворохобились проти нього.</verse>
				<verse number="10">І не слухали голосу Господа, Бога нашого, щоб жити по його закону, який дав нам через слуг своїх, пророків.</verse>
				<verse number="11">І ввесь Ізраїль переступив закон твій і відвернувся, щоб не слухати голосу твого; за те ж і спав на нас проклін та клятьба, що написані в законї слуги Божого, Мойсея, бо ми согрішили перед ним.</verse>
				<verse number="12">І він здїйснив слова свої, що вирік на нас та на суддїв наших, що нас судили, допустивши на нас велике лихо, якого не бувало під небесами, а яке довершилось над Ерусалимом.</verse>
				<verse number="13">Як написано в законї Мойсейовім, так усе се лихо спало на нас; але ми не благали Господа, Бога нашого, щоб (допоміг) нам відвернутись від гріхів наших і зрозуміти правду твою.</verse>
				<verse number="14">Виглядїв Господь се нещастє й наслав його на нас, бо Господь, Бог наш, справедливий у всїх дїлах своїх, які чинить, але ми не слухали його голосу.</verse>
				<verse number="15">А тепер Господи, Боже наш, вивівший нарід твій з землї Египецької рукою сильною й являючий славу твою по сей день, (ми признаємо, що) ми прогрішились і коїли безбожність.</verse>
				<verse number="16">Та Господи! при всїй справедливостї твоїй нехай відвернеться гнїв твій і досада твоя від міста твого Ерусалиму, й від сьвятої гори твоєї; се бо за гріхи наші й злочини батьків наших Ерусалим і народ твій терпить наругу від усїх, що навкруги нас.</verse>
				<verse number="17">Тепер же почуй, Боже наш, молитву слуги твого й благаннє його і глянь ласкавим лицем твоїм на спустошену сьвятиню твою, задля тебе самого, Господи.</verse>
				<verse number="18">Прихили, Боже мій, ухо твоє й вислухай, відтули очі твої й зглянься на спустошеннє наше й на місто, що на ньому назване ймя твоє; ми бо складаємо перед тебе благання наші, покладаючи надїю не на праведність нашу, а на твоє велике милосердє.</verse>
				<verse number="19">Господи, вислухай! Господи, прости! Господи, вваж і вчини; не зволїкай задля тебе самого, Боже мій, бо твоє ймення назване на містї твому й на народї твому!</verse>
				<verse number="20">І як я ще говорив і моливсь, та сповідався в моїх гріхах і в гріхах мого народу, Ізраїля, і складав молитву мою перед Господом, Богом моїм, за сьвяту гору Бога мого, -</verse>
				<verse number="21">Як я молився ще далї, муж Гавриїл, що я бачив його переднїйше в видиві, летючи швидко, доторкнувся до мене - того часу, як приносять вечірню жертву.</verse>
				<verse number="22">І, навчаючи мене, говорив зо мною й сказав: Даниїле! тепер я зійшов, щоб навчити тебе розуміння.</verse>
				<verse number="23">Як ти почав молитись, вийшло (од Бога) слово, й я прийшов оце сповістити тобі його, бо ти - людина бажання; так вважай на слово й зрозумій видиво:</verse>
				<verse number="24">Сїмдесять сїмок призначено для твого народу й сьвятого міста твого, щоб були спокутовані проступки, запечатані гріхи й беззаконня прощені, та доки приведена буде вічна справедливість і затверджені будуть видива й пророцтва й помазаний буде Сьвятий над сьвятими.</verse>
				<verse number="25">Так дізнайсь і розумій: від того часу, як вийде приказ, щоб одбудувати Ерусалим, до Христа Владики - сїм сїмок і шістьдесять дві сїмки; й вернеться нарід і збудовані будуть улицї та мури, але в тїсних часах.</verse>
				<verse number="26">А як мине сїм і шістьдесять дві сїмки, відданий буде на смерть Христос, і не буде народом його той, що його одцурався. А місто й сьвятиню розбурить народ воєводи, котрий прийде, й буде кінець його наче від повенї; аж до кінця войни буде пустошеннє.</verse>
				<verse number="27">І утвердить завіт із многими одна (послїдна) сїмка, а в половинї сїмки перестане жертва й приносини, а сьвятиня стане гидкою пусткою; на кінцї же постигне давно призначена погибель й самого пустошника.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">На третьому року Кира, царя Перського, мав Даниїл, що звався й Валтасаром, обяву; та й правдива була та обява й велика річ. Він вирозумів сю обяву зрозумів се видиво:</verse>
				<verse number="2">А був я, Даниїл, під той час у смутку три тижнї.</verse>
				<verse number="3">Смачної страви я не їв; мяса й вина не брав і в уста мої, та й не намащувався мастями до кінця трьох тижнїв.</verse>
				<verse number="4">А двайцять четвертого дня першого місяця був я на березї великої ріки Тигра.</verse>
				<verse number="5">І підвів мої очі й побачив: от один муж, одягнутий в лняну одежу, а стан його підперезаний золотом із Уфазу.</verse>
				<verse number="6">Тїло в нього, неначе топаз, а вид у нього, неначе блискавка; очі в нього, неначе горіючі сьвічники, руки ж у нього й ноги його на вид неначе лискуча мідь, а голос мови його, нїби голос багатьох людей.</verse>
				<verse number="7">І тільки один, я Даниїл, бачив се видиво, а люде, що були зо мною, не бачили сього видива; але великий страх найшов на них, і вони повтїкали, щоб сховатись.</verse>
				<verse number="8">І я зостався сам та дививсь на се велике видиво; але в мене не було сили й лице моє змінилось дуже, - вся відвага мене опустила.</verse>
				<verse number="9">І почув я голос його мови; та як тільки почув голос його мови, я нестямивсь, впав на моє лице й лежав лицем до землї.</verse>
				<verse number="10">Та ось, до мене доторкнулась рука й поставила мене на колїна мої й на долонї рук моїх.</verse>
				<verse number="11">І промовив він до мене: Даниїле, людино бажання! вважай на мої слова, що тобі скажу, й стань просто на ноги твої, я бо посланий тепер до тебе. Як він проговорив до мене сї слова, встав я, дрожучи.</verse>
				<verse number="12">Але він сказав менї: Не бійся, Даниїле! від першого дня, як ти приспособив твоє серце, щоб розуміти, та й смирив себе перед Богом твоїм, слова твої почуто, й я б прийшов був задля просьб твоїх;</verse>
				<verse number="13">Та князь (ангел) царства Перського стояв проти мене двайцять один день, аж ось Михаїл, найвизначнїйший князь, прийшов менї до помочі, й я зістався там при цареві Перському.</verse>
				<verse number="14">Тепер же прийшов я сповістити тобі, що станеться з твоїм народом в останні часи, бо видива належать до далеких днїв.</verse>
				<verse number="15">Як він говорив менї такі слова, припав я лицем моїм до землї й став нїби нїмий.</verse>
				<verse number="16">Але от хтось, на вид схожий на синів людських, доторкнувся до моїх уст, і я розтулив уста мої, почав говорити й промовив до того, що стояв коло мене: Мій добродїю! від сього видива затрусилось в менї нутро моє, й не стало в мене сили.</verse>
				<verse number="17">І як може говорити слуга такого мого добродїя з таким добродїєм моїм? бо в мене нема сили, та й дух завмер у менї.</verse>
				<verse number="18">Тодї знов доторкнулась до мене та людська постать і підкріпила мене,</verse>
				<verse number="19">І промовила: Не бійся, мужу бажання! мир із тобою; кріпися, будь мужний! І як він говорив зо мною, я набрався сили й сказав: Говори, мій добродїю, бо ти підкріпив мене.</verse>
				<verse number="20">І сказав він: Чи ти пак знаєш, задля чого я прийшов до тебе? Тепер же я вернусь, щоб змагатись з князем Перським; та й як я відходив, показався був князь Грециї, що приходив.</verse>
				<verse number="21">Одначе я сповіщу тобі, що написано в книзї правди; та нема нїкого, хто б менї допомагав у сьому, окрім Михаїла, князя вашого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">І ось, я від першого року Дарія Мидия став йому допомагати й його піддержувати.</verse>
				<verse number="2">А тепер сповіщу тобі правду: от іще три царі настануть в Персиї; потім четвертий перевисшить усїх великою заможністю, і як стане могутній через своє багацтво, то підбурить усїх проти царства Грецького.</verse>
				<verse number="3">І настане царь могутний, що володїти ме з великою властю і що схоче, те вчинить.</verse>
				<verse number="4">Але як він підніметься найвисше, тодї його царство повалиться й роздїлиться по чотирьох вітрах небесних, та й перейде не до його нащадків і не в такій силї, з якою він володїв, бо його царство буде пошматоване й дістанеться иншим, а не сим.</verse>
				<verse number="5">І вбється в силу царь із полудня, та один із князїв того першого переможе його й заволодїє, і широко буде володїти.</verse>
				<verse number="6">Але через якийсь час вони здружаться, і дочка південного царя прийде до царя північнього, щоб їх поєднати; та вона не спроможеться на силу в руках своїх, не встоїть і її рід, і будуть видані (на смерть), - як вона, так і ті, що її супроводили, та й і той, що народиться від неї, і ті, що були їй в ті часи підмогою.</verse>
				<verse number="7">Та виступить паросток від її кореня, прийде з військом і вступить в твердинї північнього царя і орудувати ме в них по своїй волї й стане потужним;</verse>
				<verse number="8">Навіть богів їх, ідолів їх із великоцїнним посудом їх, срібним та золотим, відвезе з собою в Египет і кілька років стояти ме висше за царя північного.</verse>
				<verse number="9">Хоч сей і нападе на царство південного царя, але він вернеться в свій край.</verse>
				<verse number="10">Потім збояться сини його і зберуть велике військо, а один з них пійде швидко, і перейде неначе ріка, а потім, вертаючись, буде битись із ним до його твердинь.</verse>
				<verse number="11">І розлютиться південний царь і виступить, стане до битви з ним, із царем північнїм, і вистачить велике військо, й віддане буде військо в його руки.</verse>
				<verse number="12">І набере духа військо, й серце його згордїє; він повалить багато тисяч, але від того не буде дужчий,</verse>
				<verse number="13">Бо царь північний вернеться і виставить більше військо, нїж передше, а через кільки років прийде швидко з дуже великим військом і великим багацтвом.</verse>
				<verse number="14">В той час встануть многі на південного царя, та й переступники зпоміж синів твого народа підіймуться, щоб здїйснилось видиво, й погибнуть.</verse>
				<verse number="15">І прийде царь північний, насипле вал і захопить утверджене місто, й не вдержать рамена півдня, нї добірне військо його; не буде спроможностї супроти стати.</verse>
				<verse number="16">І хто вийде до нього, робити ме по його волї, і нїхто не зможе встояти проти нього; та й в славній землї він розтабориться й потерпить вона від руки його.</verse>
				<verse number="17">І задумає ввійти з усією силою царства свого (в його землю), та й справедливі (зложить уклади) з ним і довершить сього; та й (найкрасшу) дочку від жінок віддасть йому, на згубу, та сей намір не вдасться, і йому не буде користї з того.</verse>
				<verse number="18">Потім оберне своє лице до островів і забере багато їх; але один гетьман перерве нанесену зневагу, ба й свою наругу оберне на нього.</verse>
				<verse number="19">Після того оберне він своє лице до твердинь свого краю; але спотикнеться, впаде - й не стане його.</verse>
				<verse number="20">Замість нього встане хтось, що пошле побірника податків пройти по царстві слави; але й він за короткий час загине, та не в ворохобнї й не в битві,</verse>
				<verse number="21">І стане замість нього згірдний, і не пошанують його царськими почестями; та він прийде тихцем і зрадою захопить царство,</verse>
				<verse number="22">І війська, що затоплювали все, неначе филя, він затопить і зітре, ба й самого гетьмана, що був з ним з'єднався.</verse>
				<verse number="23">Бо після того, як із ним з'єднається, буде він хитро з ним поступати, наступить, і візьме верх із малим народом.</verse>
				<verse number="24">Він увійде в спокійні й родючі краї, і вчинить те, чого не вчинили його батьки нї батьки батьків його; здобутки, награбоване добро та багацтво буде розкидати проміж своїх і забагне захопити й твердинї часу догіднього.</verse>
				<verse number="25">Потім розбудиться в ньому дух і сила, рушити з незлїченним військом проти царя південного, а південний царь виступить на війну з великим та ще дужшим військом, але не встоїть, бо буде проти нього зрада.</verse>
				<verse number="26">Навіть спільники стола його занапастять його, й військо його розсиплеться, та й поляже багато вбитих.</verse>
				<verse number="27">І в обох царів буде підступ на серцї, і за одним столом говорити муть неправду, але нї одному не поведеться, бо кінець відложено ще до якогось часу.</verse>
				<verse number="28">І вернеться він у свій край з великим багацтвом і ворожими думками проти завіту сьвятого, та й здїйснить їх і поверне в свій край</verse>
				<verse number="29">В призначений час пійде він знов на південь; але останнїй похід не буде такий, як переднїйший,</verse>
				<verse number="30">Бо одночасно з ним прийдуть кораблї Киттимські; і він утратить відвагу й вернеться; та розлютиться на сьвятий завіт, і здїйснить свій намір, і стане знов уговорюватись із тими, що одступили від сьвятого завіту.</verse>
				<verse number="31">І поставить там залогою часть війська, що опоганить сьвятиню могутностї і спинить щоденну жертву, й поставить гидоту (ідола) в (тій) пустцї.</verse>
				<verse number="32">Лестощами прихилить він до себе безбожних зрадників завіту; але люде, віддані щиро свойму Богу, з усїх сил стануть до дїла.</verse>
				<verse number="33">І розумні споміж народу напутять многих, хоч і самі будуть якийсь час терпіти від меча та огню, від темницї та грабежі;</verse>
				<verse number="34">Та в часї свого страждання будуть мати деяку поміч, та й багато попристає до них, - але не щиро.</verse>
				<verse number="35">Багато з розумних пострадає на те, щоб їх вивірити, очистити й вбілити на час останнїй; бо ще є час до призначеного реченця.</verse>
				<verse number="36">І буде царь той чинити, що тільки схоче, й нести меться високо, підніметься понад усякого бога, та й про Бога над богами говорити ме зневажливо й буде мати щастє, доки не довершиться гнїв; бо що призначено, те здїйсниться.</verse>
				<verse number="37">Та й про богів батьків своїх він і думки не буде мати, й не вважати ме нї на бажання жінок, нї на якого бога, бо нести меться висше за всїх.</verse>
				<verse number="38">Але богові Мозаїм (над твердинями) буде він на його місцї віддавати честь, й сього бога, що його не знали батьки його, буде він обшановувати золотом та сріблом, діяментами й усякими дорогоцїнностями;</verse>
				<verse number="39">І спорудить кріпку твердиню з чужим богом; хто буде признаватись до нього, тим збільшить він почестї, надїлить властю над многими й землю роздасть у нагороду.</verse>
				<verse number="40">Та під кінець часу стане воювати з ним царь південний, та й царь північний кинеться на нього, неначе буря, з боєвими возами, кінним військом та безлїччю кораблїв, і нападе на країни, та, наче потоп, перейде через них.</verse>
				<verse number="41">І наступить він на красу між краями й багато міст упаде; спасуться від руки його тілько Едом, Моаб та більша часть синів Аммонових.</verse>
				<verse number="42">І простягне він свою руку на всякі краї, не спасеться й край Египецький.</verse>
				<verse number="43">І загорне він скарби золота й срібла та всякі дорогі річі в Египтї; Ливії і Етіопії пійдуть за ним.</verse>
				<verse number="44">Але чутка від сходу й півночі злякає його; він вийде в великій лютостї, щоб занапащувати й вигублювати многих,</verse>
				<verse number="45">І понапинає він царські намети свої між морем та горою преславної сьвятинї; але дійде й він до свого кінця, і ніхто не допоможе йому.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">І встане в той час Михаїл, князь великий, що встоює за синами народу твого; й настане час лютий, якого не бувало від того часу, як постали люде, до сього часу; але спасуться в сей час зпоміж твого народу всї, що будуть знайдені записаними в книзї.</verse>
				<verse number="2">І багато з тих, що сплять в поросї земному, прокинеться, одні на вічне життє, другі на вічний сором і ганьбу.</verse>
				<verse number="3">І розумні сияти муть, неначе сьвітила на небі, а навернувші многих до праведностї - неначе зорі, повік, на завсїди.</verse>
				<verse number="4">А ти, Даниїле, заховай сї слова й запечатай сю книгу на останнїй час; багато прочитає її, і побільшає знаннє.</verse>
				<verse number="5">Тодї я, Даниїл, подививсь, і от стоять двоє инчих, один на сьому березї ріки, другий на тому березї ріки.</verse>
				<verse number="6">І сказав я мужові в лняній одежі, що стояв над водами ріки: Коли буде кінець сих чудних подїй?</verse>
				<verse number="7">І чув я, як муж в лняній одежі, що стояв над водами ріки, зняв праву й лїву руку до неба, заклявся Тим, що живе повік, що на кінцї часу й часів і півчасу і коли зовсїм впаде сила сьвятого народу, все те станеться.</verse>
				<verse number="8">Я чув се, але не зрозумів і через те сказав: Мій добродїю: що ж після сього буде?</verse>
				<verse number="9">І відповів він: Ійди, Даниїле; бо втаєні й запечатані сї слова до часу останнього.</verse>
				<verse number="10">Многі обчистяться, вбіляться і будуть, наче в огнї, перетоплені (в спокусї); а безбожні будуть безбожно поступати, й не зрозуміє сього нїхто з нечестивих, а мудрі зрозуміють.</verse>
				<verse number="11">Від часу перестання щоденної жертви й постановлення гидоти в пустцї мине тисяча двістї девятьдесять днїв.</verse>
				<verse number="12">Щасливий той, хто ждати ме й діжде до тисячі трьохсот трийцяти й пяти день.</verse>
				<verse number="13">А ти йди до свого кінця, і спочнеш, і встанеш, щоб одержати твою частку на кінцї днїв.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="28">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Cлово Господнє, що надійшло до Осії Беерієнка в часах Юдейських царів Озії, Йоатама, Ахаза й Езекії та за днїв Ізраїлського царя Еробоама Йоасенка.</verse>
				<verse number="2">Початок слова Господнього до Осії. І сказав Господь Осії: Ійди, возьми за себе жену-блудницю, та й мати меш дїти блудні; бо вельми блудує ся земля, покинувши Господа.</verse>
				<verse number="3">І пійшов він та й узяв Гомеру Диблаїмівну; й завагонїла вона та й уродила йому сина.</verse>
				<verse number="4">І сказав йому Господь: Назви його Езреель (насїннє Боже); не задовгий бо час навідаю я карою за кров Езреелеву дом Егуїв і зроблю кінець царюванню дому Ізрайлевого,</verse>
				<verse number="5">І станеться того дня, що поломлю лука Ізрайлевого на Езреель-долинї.</verse>
				<verse number="6">І завагонїла вона вдруге, та й уродила дочку; й повелїв йому: Назви її Лорухама (непомилувана); бо я вже не буду милуватись над домом Ізрайлевим, щоб прощати йому.</verse>
				<verse number="7">Дом же Юдин помилую й спасу їх у Господї Бозї їх, спасу їх не луком, нї мечем, нї боєм, нї кіньми й їздецями.</verse>
				<verse number="8">Як же вона одлучила Лорухаму, завагонїла й вродила сина.</verse>
				<verse number="9">І сказав (Господь): Назви його Лоаммій (не мій нарід); ви бо не мій люд, а я не ваш.</verse>
				<verse number="10">Та все ж таки буде синів Ізрайлевих стілько, як піску морського, що не мож його нї переміряти, нї перелїчити, й там, де їм говорено: ви не мій люд, звати муть їх синами живого Бога.</verse>
				<verse number="11">І зійдуться сини Юдині й сини Ізрайлеві докупи й настановлять над собою одного головою та й вийдуть із землї неволї; день бо Езреелїв великий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Говоріть братам вашим: Мій народе, а сестрам вашим: Помилувана.</verse>
				<verse number="2">Позивайтесь із матїррю вашою, позивайтесь; бо вона не жена менї, я їй не муж; нехай вона віддалить блуд від лиця свого, й перелюбство від грудей своїх,</verse>
				<verse number="3">Щоб її не роздяг я до нага, й не зробив такою, як була в день уродин своїх; щоб не вчинив її пустинею, не обернув у землю суху та не заморив спрагою.</verse>
				<verse number="4">І дїтей її я не помилую, бо вони дїти блудницькі.</verse>
				<verse number="5">Бо мати їх блудувала, соромом окривала себе та, що їх почала; бо казала: Пійду за полюбовниками моїми; вони ж дають менї хлїб і воду й вовну й лен, оливу й напій.</verse>
				<verse number="6">Тим же то їй терниною стежку закидаю, - плотом загороджу, й не знайде вона стежок своїх.</verse>
				<verse number="7">Пожене слїдом за полюбовниками своїми, та їх не здогонить і буде їх шукати, але їх не знайде; а тодї скаже: Пійду, вернуся до мого першого мужа; тодї бо лучше було менї, нїж тепер.</verse>
				<verse number="8">Так, вона не знала, що се я, - я давав їй і хлїб і вино й олїю; що вистачав їй срібло й золото, з чого вони робили собі Баала.</verse>
				<verse number="9">За те ж я возьму назад хлїб мій в його часї, і вино в його порі; відберу вовну й лен мій, чим вона свою наготу прикриває.</verse>
				<verse number="10">А так відкрию сором її перед очима полюбовників її, і нїхто не вирве її із руки в мене.</verse>
				<verse number="11">Її втїхам кінець положу, й сьвятам її й новим місяцям її й суботам її та й усїм сьвяточним часам її.</verse>
				<verse number="12">І попустошу в неї сади виноградні й фиґовину, що про них вона мовляла: се в мене подарунки, що полюбовники мої менї дарували; все те оберну я в лїс; польові зьвіри живитись муть ними.</verse>
				<verse number="13">Я скараю її за ввесь час, що вона Баалам служила, їм кадило палила, а нарядившись в намисти та ланцюжки, за полюбовниками своїми ходила, про мене ж забула, говорить Господь.</verse>
				<verse number="14">Та ось, і я заманю її в пустиню до себе, й буду їй до серця промовляти.</verse>
				<verse number="15">І верну їй звідти виноградники її, й долина Ахор (сумна) буде їй дверима до надїї, і сьпівати ме знов, як у своїх молодощах, як тодї, коли виходила з землї Египецької.</verse>
				<verse number="16">І буде так із того часу, говорить Господь, що мене ти звати меш "чоловіче мій," а не звати меш "Баале" (пане мій).</verse>
				<verse number="17">І викину з уст її імена Баалів, та й не буде вже більше згадувати назви їх.</verse>
				<verse number="18">І вчиню тодї вмову задля них із зьвірми польовими, з птаством під небом і всїм тим, що човгає по землї; й закину луки та мечі й війну з землї, й дам їм жити безпечно.</verse>
				<verse number="19">Я одружу тебе зо мною на віки, одружу тебе в справедливостї й судї, в ласкавостї й милосердю,</verse>
				<verse number="20">Одружу тебе зо мною в вірностї, й спізнаєш, що я - Господь.</verse>
				<verse number="21">І буде того часу: я вислухаю, говорить Господь, вислухаю небо, а воно вислухає землю,</verse>
				<verse number="22">Земля ж вислухає збіжє, вино й оливу; а сї вислухають Езрееля.</verse>
				<verse number="23">І я посїю його на землї про себе, й помилую Непомилувану, й скажу Немій-людові: Ти - мій люд, а він скаже: Ти - мій Бог!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">І сказав менї Господь: Ійди ще, полюби таку, що її чоловік любить, а вона перелюбкує, так само, як се Господь любить синів Ізрайлевих, а вони до инших богів прихиляються й смакують виноградні скірочки (лупинки).</verse>
				<verse number="2">І купив я собі її за пятнайцять срібних грошей та за один гомер і пів гомера ячменю.</verse>
				<verse number="3">І сказав їй: Довгий час сидїти й ждати меш мене, не блудуючи з другим; таким же й я буду до тебе.</verse>
				<verse number="4">Бо довгий час седїти муть і сини Ізрайлеві без царя й без старшини, без жертви й без жертівника й без ефоду й терафиму.</verse>
				<verse number="5">Аж потім обернуться сини Ізрайлеві, та шукати муть Господа, Бога свого, й Давида, царя свого, й будуть у страху стояти перед Господом і ласкою його - в останнї днї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Слухайте слово Господнє, Ізраїлські дїти! бо (готовий) суд у Господа з осадниками сієї землї; нема бо нї правди, нї милосердя, анї знання Бога на землї.</verse>
				<verse number="2">Лихословство й лож, душогубство й крадежі та перелюбство розширились вельми, а пролив крові йде за проливом крові.</verse>
				<verse number="3">Тим то заплаче ся земля, і вмлївати муть усї, що на нїй живуть, разом із зьвірями в полї й птаством під небом, ба й риба у морі загине.</verse>
				<verse number="4">Та ще й не докоряй нїхто, не гудь нїхто другого! твій нарід (сподуфалий) - як той, що з сьвященником до сварки стає.</verse>
				<verse number="5">Сам ти вдень упадеш, а вночі й пророк твій, та й матїр твою погублю.</verse>
				<verse number="6">А вигублений буде нарід мій за незнаннє (закону); та як ти відкинув знаннє, так і я відкину тебе од сьвященничої служби передо мною; та як ти забув про закон Бога твого, так і я забуду про дїтей твоїх.</verse>
				<verse number="7">Чим більше їх намножуєсь, тим більше й грішать вони проти мене; за те ж я честь їх оберну в безчесть.</verse>
				<verse number="8">Харч добувають вони з гріхів мого люду, й до беззаконностї його змагає душа їх.</verse>
				<verse number="9">Тим же то - що буде з народом, те й з сьвященником; скараю його після доріг його, й заплачу йому після вчинків його.</verse>
				<verse number="10">Будуть їсти, та й ситі не будуть, будуть блудувати, та й не намножаться, бо покинули службу Господеві.</verse>
				<verse number="11">Блуд і вино та напої відбирають у них розум.</verse>
				<verse number="12">Люд мій питається в дерева свого, й палиця його дає відповідь йому; дух бо блудництва завів їх на безпуття, й, блудуючи, одступили вони од Бога свого.</verse>
				<verse number="13">По верховинах приносять вони жертви, по узгіррях палять кадило під дубом, тополею й теребинтом, бо вони принадну тїнь собою дають; тим то й розпустують дочки ваші й перелюбкують молодицї ваші.</verse>
				<verse number="14">Та я й не гадаю карати дочок ваших, що вони розпустують, анї жінок ваших, що вони блудують, ви ж бо самі побіч нетрібок та розпустників приносите жертви, а нетямущий нарід погибає.</verse>
				<verse number="15">Коли вже ти, Ізраїлю, блудуєш, то нехай би хоч ти, Юдо, не грішив; ой не ходїте в Галгал, не йдїть у Бет-Авен, та й не кленїтесь: Як жив Господь.</verse>
				<verse number="16">Бо Ізраїль - упиряка, як дурна корова; то ж чи може тепер Господь пасти їх, як овець, по лугах широких?</verse>
				<verse number="17">Застряв Ефраїм у віру ідолську; - понехай його!</verse>
				<verse number="18">Гіркі їх упої, блудництву вони зовсїм оддались; та й князї їх любуються в мерзотах.</verse>
				<verse number="19">Вхопить їх буря на крила свої; за жертви їх стид їх окриє.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Слухайте се ви, сьвященники, вважай, доме Ізрайлїв, та й ти, доме царський, прихили ухо; на вас бо настане суд, за те, що ви були западнею (людові) в Массифі, неначе сїттю, що на Таворі заставляють.</verse>
				<verse number="2">Глибоко загрязли ви в розпустї, та я провчу всїх їх.</verse>
				<verse number="3">Знаю я Ефраїма, та й Ізраїль не втаєний від мене; ти бо, Ефраїме, блудуєш, а Ізраїль опоганив себе.</verse>
				<verse number="4">Ледарство їх не дає їм до Бога вернутись, бо потяг до блудництва в серцї в них, про Господа Бога, - не хотять знати.</verse>
				<verse number="5">Та гординя Ізраїля буде в їх таки очах впокорена; і Ефраїм і Ізраїль упадуть задля безбожностї своєї, а з ними впаде і Юда.</verse>
				<verse number="6">Прийдуть вони з вівцями своїми й назимками (жертовними) шукати Господа, та його не знайдуть; він ухилився від них.</verse>
				<verse number="7">Господеві вони віру зломали, тим що чужих (йому) дїтей наплодили; тепер же кожний новий місяць буде їх (карами) пожерати разом із їх майном.</verse>
				<verse number="8">Затрубіте рогом у Гиві, трубою у Рамі, дайте гасло в Бет-Авенї: позад тебе (ворог), Бенямине!</verse>
				<verse number="9">Ефраїм стане пусткою в день кари; поколїнням Ізрайлевим се - я сповістив!</verse>
				<verse number="10">Юдина старшина похожа на тих, що пересувають межі; вилию на них гнїв мій, як воду.</verse>
				<verse number="11">Потопчуть Ефраїма, побитого судом; він бо вподобав ходити за марнотами.</verse>
				<verse number="12">Як міль поточу Ефраїма, буду червом Юдиному дому.</verse>
				<verse number="13">І почує Ефраїм свою неміч, Юда - біль своєї рани, і пійде Ефраїм до Ассура, пошле до царя Ярева, та він не зможе вилїчити вас, не загоїть рану.</verse>
				<verse number="14">Я бо, як лев, на Ефраїма, як левчук на дом Юдин; пірву, понесу й пійду, - нїхто не врятує.</verse>
				<verse number="15">Пійду, вернусь на моє місце, аж доки вони не признаються до своєї провини й не стануть лиця мого шукати.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">В злиднях своїх будуть вони з досьвітку шукати мене й говорити: Ой вернїмось до Господа, він бо вдарив, та він і загоїть, він поранив, і сам рани перевяже.</verse>
				<verse number="2">У два днї нас оживить, третього дня - на ноги поставить, і жити будемо перед лицем у нього.</verse>
				<verse number="3">Ми спізнаємо його; будемо намагатись (що-раз лучше) пізнавати Господа; він же явиться ранньою зорею, і прийде до нас, мов той пізний дощ, що скроплює землю.</verse>
				<verse number="4">Та що ж я вчиню тобі, Ефраїме? що вчиню тобі, Юдо? Та ж чеснота ваша, мов та мрака порання, мов роса, що скоро зникає!</verse>
				<verse number="5">Тим то я побивав їх через пророків, картав їх словами з уст моїх, і мій суд виднїв, наче сьвітло.</verse>
				<verse number="6">Я бо милостї хочу, не жертви, а знаннє Бога любійше менї над всепалення.</verse>
				<verse number="7">А вони, так само, як Адам, поламали вмову зо мною і зрадили мене.</verse>
				<verse number="8">Галаад - стався містом безбожників, обризьканим кровю.</verse>
				<verse number="9">Як в степу розбишаки чигають на людей, так ватага сьвященників вбиває подорожних і творить гидоти.</verse>
				<verse number="10">Ув Ізраїля я виджу страшні речі, там блудництво в Ефраїма, тут опоганивсь Ізраїль.</verse>
				<verse number="11">І тобі, Юдо, назначене жниво, як я одкличу полонь народу мого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Коли я почав лїчити-оздоровляти Ізраїля, виявилась неправедність Ефраїмова й лиходїйство Самариї; і ось, влазить злодїй, а розбишака рабує по улицях.</verse>
				<verse number="2">Вони й не здогадуються в серцях своїх, що я про їх ледарство знаю; і так тепер намножились і обгорнули їх ледарства їх, а всї вони перед лицем у мене.</verse>
				<verse number="3">Лиходїйством своїм звеселяють вони царя, оманами своїми - князїв.</verse>
				<verse number="4">Всї вони палають перелюбством, як піч, розпалена пекарем, що не підкладує дров, як замісить тїсто й воно вкисне.</verse>
				<verse number="5">День царський у нас! князї розгорячились до впаду вином, а царь простягає руку свою до висьмівників.</verse>
				<verse number="6">Зрада запалює їх серце, як піч; пекарь їх спить всю ніч, а вранцї горить вона палаючим огнем.</verse>
				<verse number="7">Всї вони, мов ті розпалені печі, палають; та й своїх суддїв глитають; падає царь за царем, не озвавшись до мене.</verse>
				<verse number="8">Ефраїм перемішався з народами чужими; Ефраїм, мов паляниця, не обертана (на жару), спалився.</verse>
				<verse number="9">Поїдають його силу чужоземцї, а йому про те й байдуже, вже посивіло й волоссє, він же й не бачить.</verse>
				<verse number="10">Гордощі Ізраїля понизені в їх таки очах, а таки вони не обернулись до Господа, Бога свого й не шукали його.</verse>
				<verse number="11">Ефраїм - немов той голуб безглуздий; кличе Египтян, ійде в Ассирию.</verse>
				<verse number="12">Та коли вони туди пійдуть, закину я на них сїть мою; мов те птаство піднебесне, я їх половлю-повалю, та й скараю, як се чула їх громада.</verse>
				<verse number="13">Горе їм, що вони відхилились зпід руки моєї; загибок їм, що так зрадливо відцурались від мене! Я рятував їх, вони ж неправду говорили проти мене.</verse>
				<verse number="14">Не обертались усїм серцем своїм до мене, коли голосили на постелях своїх; горнуться до хлїба й вина, а від мене далеко відходять.</verse>
				<verse number="15">Я навчав їх, скріпляв у них руки, а вони придумували ворохобню проти мене.</verse>
				<verse number="16">Вони обертались, та не до Всевишнього, поробились - як той лук несправний; поляжуть від меча князї їх за язик свій гордий; се буде насьміхом над ними в землї Египецькій.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Приложи трубу до уст твоїх! Як орел (налетять) на дом Господень за те, що вони поломали вмову зо мною, і переступили закон мій!</verse>
				<verse number="2">Покликати муть до мене: Боже мій! ми ж тебе знаємо, ми - Ізраїль!</verse>
				<verse number="3">Нї! відкинув Ізраїль добро, то ж ворог буде вганяти за ним.</verse>
				<verse number="4">Ви без мене поставляли царів над собою; обирали собі князїв, мене не питавши; а з срібла свого та з золота свого собі боввани робили: ось, ізза чого погибель!</verse>
				<verse number="5">Покинув тебе, Самариє, телець твій! запалав гнїв мій на них; доки ж не зможуть вони очиститись?</verse>
				<verse number="6">Бо й той (ідол) - дїло Ізраїля. Ремесник уробив його, як же йому бути Богом? в куски розпадеться бик Самарийський!</verse>
				<verse number="7">Сїяли вони вітра, так жати муть бурю: колоса на стеблї в нього не буде, не дасть муки зерно, а хоч би й дало, то чужі з'їдять,</verse>
				<verse number="8">З'їдять і самого Ізраїля; і будуть вони у чужоземцїв за пусту посудину.</verse>
				<verse number="9">Вони пійшли до Ассура, мов той дикий осел, що пустопаш блукає: Ефраїм купував прихильність подарунками.</verse>
				<verse number="10">Та хоч вони й посилали чужинцям данини, то, наколи я зберу їх докупи, почнуть вони впадати під тягарем царя над князями.</verse>
				<verse number="11">Много жертівників про гріх Ефраїм спорудив, та й на (кару за) гріх йому ті жертівники вийшли.</verse>
				<verse number="12">Важні я йому написав закони, та вони, мов чужі, в нього поробились.</verse>
				<verse number="13">Вони приносять в жертву менї мясо, щоб самі його їли; Господеві вони невгодні; безбожність їх нїколи в нього з думки не сходить, і він буде їх однако за гріхи карати: вернуться вони в Египет (у неволю).</verse>
				<verse number="14">Творця свого забув Ізраїль та построїв собі божницї, та й Юда побудував міста утверджені; та я пошлю огонь на міста його, - він пожере палати його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Ой не радуйсь, Ізраїлю, й не веселися, як инші народи, бо ти блудуєш, покинувши Бога твого: як блудниця, любиш гостинцї з якого б то й не було току.</verse>
				<verse number="2">Гумно й тискарня не буде харчувати їх, і виногради обманять їх.</verse>
				<verse number="3">Не будуть вони жити в землї Господнїй: Ефраїм вернеться в Египет, і в Ассириї їсти муть нечисте.</verse>
				<verse number="4">І не будуть додавати вина в жертву Господеві, не вподобні будуть йому жертви їх; будуть вони їм, мов хлїб похоронний; всякий, хто буде його їсти, опоганиться, бо сей хлїб їх буде хиба їм на пожиток, а в дом Господень він не ввійде.</verse>
				<verse number="5">Що ж будете чинити в день сьвяточний, або в день празнику Господнього?</verse>
				<verse number="6">Ось бо, вони через опустошеннє повтїкають; та Египет збере їх із сьвіта, Мемфис поховає; дорогі будівлї їх забере під себе кропива, колюча тернина буде в шатрах їх.</verse>
				<verse number="7">Прийдуть днї навідання. Нехай же тодї дознаєсь Ізраїль, що дурний був його віщун, безумний, що видавав себе за вдохновеного; бо безлїч беззаконностей твоїх, і велика злоба (проти Бога).</verse>
				<verse number="8">Ефраїм - (се мала бути) сторожа при Бозї мойму, (а в нього кожний) пророк - се сїлця птахолова на кожнїй стежцї його; се западня в зборищі бога його.</verse>
				<verse number="9">Глибоко впали вони, розопсотились, як за часів Гиви; ой він пригадає їм безбожність їх, скарає за гріхи їх!</verse>
				<verse number="10">Як винну грону, знайдену в пустинї, підняв я Ізраїля; як перший раннїй овощ на смоковницї вибрав я отцїв ваших, а вони обернулись до Вааль-Пеора й віддали себе гидотї, та стались і самі такими гидкими, як ті, що їх полюбили.</verse>
				<verse number="11">У Ефраїміїв улетить, мов птиця, їх слава; нї народин, нї вагітностї, нї зачаття не буде.</verse>
				<verse number="12">Ба коли б і зростили синів своїх, я їх одійму в них; горе бо їм, коли я їх опущу!</verse>
				<verse number="13">Ефраїм, як самий я бачив, до Тиру подібний, а насаджений на прегарному місцї; але Ефраїм виводити ме синів своїх на побій.</verse>
				<verse number="14">Дай їм, Господи, - що ж ти даси їм? Дай утробу їм, що не роджає, й соски сухі-немолочні.</verse>
				<verse number="15">Усе зло їх постало в Галгалї: Там почав я ненавидїти їх за їх беззаконства; прожену їх із землї моєї, не буду вже більше любити; вся старшина їх - зрадники.</verse>
				<verse number="16">Ефраїм побитий; коріннє в нього посохло; не буде у нього плоду, а коли б і родили синів, то я подам дорогий плід їх утроби смертї на поталу.</verse>
				<verse number="17">Відопхне їх від себе Бог мій, за те, що були йому неслухняні, - блукати муть проміж народами.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Ізраїль - повнолозий виноград, багатий у плоди; та чим більш у нього плодів, тим і жертівників більше; чим лучша земля у нього, тим гарнїйше прибирають бовванів своїх.</verse>
				<verse number="2">Роздїлилось у них серце, за те й жде їх кара; він повалить їх жертівники, потре їх божища.</verse>
				<verse number="3">Вони будуть тодї казати: Нема в нас царя, тим що ми Бога не боялись; та й царь - що він нам поміг би?</verse>
				<verse number="4">Говорять вони пусті бесїди, криво присягають і чинять умови; за те прийде суд на них, мов отруйне зїллє на загонах в полї.</verse>
				<verse number="5">Задля телця Бет-Авена затремтять Самарийські осадники; заплаче по ньому нарід його, та й сьвященники його, що ним так радїли, заплачуть по славі його, бо вона відійде від його.</verse>
				<verse number="6">Ба й самого його віднесуть ув Ассирию - в гостинець цареві-защитникові; постидається Ефраїм і осоромиться Ізраїль надїєю своєю.</verse>
				<verse number="7">Зникне в Самариї царь, нїби та піна на водї.</verse>
				<verse number="8">І попустошені будуть, висоти Авена - той гріх Ізраїля; поростуть бодяки да тернина на їх жертівниках, і скажуть вони горам: Впадїте на нас! а горбам: Покрийте нас!</verse>
				<verse number="9">Ще гірше, як у часах Гиви грішив ти, Ізраїлю; там вони держались, і війна в Габаонї проти безбожників не була така страшна.</verse>
				<verse number="10">Їх же скараю по бажаннї гнїву мого: зберуться на них народи, й впаде на них кара за двоїстий проступок їх.</verse>
				<verse number="11">Ефраїм стане, як та усвоєна ялівка, що привикла молотити; й самий я наложу ярмо йому на товсту шию; на Ефраїмі їздити муть верхом, Юда буде за плугом ходити, Яков - волочити.</verse>
				<verse number="12">Нехай би ж сїяли праведність, щоб могли жати ласку; роз'орюйте в собі новину; бо вже час, шукати Господа, щоб, коли він навідається, полив вас справедливостю.</verse>
				<verse number="13">Досї ви порали безбожність, а жали беззаконство, й їсте хлїб омани; ти бо надїявся на твою путь та на многоту війська.</verse>
				<verse number="14">Оце ж настане метушня в народї твому, й усї твердинї твої порозпадаються, як Салман збурив був Бет-Арбель в день битви: матїр полягла з дїтьми.</verse>
				<verse number="15">Ось, до чого довів вас Бетель - за безмірну безбожність вашу!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Мов досьвітня зоря, минеться царство Ізраїля! - Коли ж Ізраїль був ще малолїтком, я полюбив його, і з Египту покликав його - сина мого.</verse>
				<verse number="2">Та їх кликали, а вони одвертались від мене: приносили жертву Баалам і кадили перед ідолами.</verse>
				<verse number="3">Я самий вчив Ефраїма ходити, носив його на руках моїх, та вони на тім не розумілись, що я гоїв їх рани.</verse>
				<verse number="4">Поворозами людяними, поворозами любови, притягав я їх до себе; здоймив ярмо з шиї в них, запопадливо піддавав їм поживу.</verse>
				<verse number="5">Тепер він не вернеться в Египет, але Ассур царем його буде, за те, що не хотїли навернутись.</verse>
				<verse number="6">І впаде меч на міста їх, потре засови їх і пожере їх за їх задуми.</verse>
				<verse number="7">Народ мій здеревів у відпадї од мене, й хоч йому про високе говорять, він не підносить у гору свого духа.</verse>
				<verse number="8">Що менї чинити з тобою, Ефраїме? Як менї віддавати тебе на поталу, Ізраїлю? Чи зроблю з тобою те, що з Адамою, чи вчиню тобі те саме, що Севоїмові? Обернулось бо в менї серце моє, зворушився жаль мій.</verse>
				<verse number="9">Не вчиню того, до чого палаючий гнїв мене пориває, не викореню Ефраїма, бо я Бог, а не людина; я бо посеред тебе, я - сьвятий; я не вломлюся ворогом у місто.</verse>
				<verse number="10">(колись) Пійдуть усї слїдом за Господом. Як лев, видасть він із себе голос; дасть голос свій почути, - й ворохнуться дїти з заходу.</verse>
				<verse number="11">Прилинуть із Египту, як птаство, як голуби з краю Ассирийського, й поселю їх у домівках їх, говорить Господь.</verse>
				<verse number="12">(та поки що) Обгорнув мене Ефраїм ложею, дім Ізраїля - зрадою; Юда держався ще найбільше Бога, й був вірним із сьвятими (слугами).</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Ефраїм їсть пустий вітер, вганяє за східним вітром; день поза день примножує лож, накликає грозу; він входить в умову з Ассуром, вивозить оливу в Египет.</verse>
				<verse number="2">Та й з Юдою в Господа суд, і навідаєсь він до Якова за його поступки; відплатить йому за всї дїла його.</verse>
				<verse number="3">Ще із материної утроби з'упиняв він свого брата, а, дорісши в мужа, він боровся з Богом;</verse>
				<verse number="4">Боровся з ангелом, - і переміг; плакав і прохав у нього; Бог ізнайшов нас у Бетелї й говорив там із нами.</verse>
				<verse number="5">А Господь є Богом сил небесних, імя його - Віковічний.</verse>
				<verse number="6">Тим же то й ти обернися до Бога твого; пильнуй милосердя і суду, й вповай все на Бога твого.</verse>
				<verse number="7">Кананїй - у нього невірна вага в руцї, він любить кривдити.</verse>
				<verse number="8">Ефраїм мовляє: От, я таки забагатїв! придбав собі добра, та й у всїх моїх забігах не знайдесь незаконностї, що була б гріхом.</verse>
				<verse number="9">Та я, Господь, Бог твій від самої землї Египецької, я тебе знов оселю в кучах, як у днї сьвяток.</verse>
				<verse number="10">Я говорив до пророків, я багато являв видив, і через пророків промовляв у приповістях.</verse>
				<verse number="11">Коли Галаад зробився Авеном (бовваном), то на марно заколювали в Галгалах биків на жертву, бо їх жертівники повалено, вони стоять, мов купи каміння на межах поля.</verse>
				<verse number="12">Втїк же Яков у землю Сирийську, і служив Ізраїль за жінку, та й знов за жінку пас вівцї.</verse>
				<verse number="13">Через пророка визволив Господь Ізраїля з Египту, і через пророка він піклувався ним.</verse>
				<verse number="14">Тяжко гнївив Ефраїм, за те ж і полишить Господь кроваву його провину на ньому, й поверне ганьбу його на нього.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Як говорить, було, Ефраїм, то всї тремтїли. Він був поважний ув Ізраїлї; та він провинив через Баала - та й погиб.</verse>
				<verse number="2">А тепер чинять вони ще нові провини: поробили собі з свого срібла виливані боввани по свому розуму - все ремісницька робота, - та й навчають людей, що приносять жертву: Цїлуйте биків!</verse>
				<verse number="3">За те ж вони позникають, наче мрака вранцї, наче роса, скоро улїтаюча, як полова, що її вітер з току розвіває, та як дим із комена.</verse>
				<verse number="4">Нї! я - Господь, Бог твій з часів землї Египецької, і нїяк тобі знати иншого Бога окрім мене, й нема Спасителя окрім мене.</verse>
				<verse number="5">Я ж признав тебе за свого в пустинї, у тій землї спраги.</verse>
				<verse number="6">Маючи поживу, вони їли до ситу; а коли засичувались, підіймалось у гору їх серце, й забували про мене.</verse>
				<verse number="7">За те ж станусь я їм левом - левчуком, що чатує при дорозї.</verse>
				<verse number="8">Нападати буду їх, як ведмедиця, що забрано їй дїти, - як левиця, роздирати й виїдати місце, де серце їх бється; дикі зьвірі будуть їх розторгувати.</verse>
				<verse number="9">Ти самий, Ізраїлю, погубив себе, бо тілько в менї - опора твоя.</verse>
				<verse number="10">А де ж царь твій? Нехай би тепер рятував тебе по всїх містах твоїх! Де ж суддї твої, що про них ти мовляв: Дай нам царя і старшину?</verse>
				<verse number="11">Я ж дав тобі царя у гнїву мому, та й - одняв у досадї моїй.</verse>
				<verse number="12">О, Ефраїмове беззаконство звязане в узол, сховано його гріх, не забудесь!</verse>
				<verse number="13">Прийдуть на нього муки породїлї; він - нерозумний син, инакше не ждав би, аж прийдеться родити дїтей.</verse>
				<verse number="14">Та я вибавлю їх із потали пекла, відкуплю їх від смертї. Де жало твоє, смерте? а ти, пекло, де твоя побіда? жалю зза сього у мене не буде.</verse>
				<verse number="15">Хоч Ефраїм між братами й плодющий, та з востоку підійметься буря, підійметься буря Господня з пустинї, - і висхне джерело його, й зсякне виплив його; вона опустошить скарбівню всього посуду дорогого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Спустошена буде Самария, за те, що проти Бога свого встала: од меча поляжуть вони, малеча їх буде порозбивана а ваговиті їх молодицї, порозтинані, погинуть.</verse>
				<verse number="2">Вернися же, Ізраїлю, до Господа, Бога твого, бо ти впав через безбожність твою.</verse>
				<verse number="3">Возьміть із собою (щирі) слова, приступіть до Господа й говоріть до його: Відійми всяке беззаконство й приверни благость, а ми приносити мемо жертву уст наших.</verse>
				<verse number="4">Ассур не буде вже надїєю рятунку нашого; не будемо (вповаючи) всїдати на конї, та й виробам рук наших не будем говорити: Ви боги наші; бо тілько в тебе змилуваннє до сиріт.</verse>
				<verse number="5">О, я вилїчу-прощу їх зраду, полюблю їх по моїй ласкавостї, бо гнїв мій одвернеться від них.</verse>
				<verse number="6">Буду Ізраїлеві росою; він зацьвіте, мов лилія, та запустить коріннє, мов на Ливанї.</verse>
				<verse number="7">Пагонцї в нього забуяють, прикраситься, наче оливина, а пахощі від нього - як од Ливану.</verse>
				<verse number="8">І будуть знов вертатись, хто раз сидїв під тїнню в нього; забагатїють хлїбом; зацьвітуть, наче лоза виноградня, і будуть славитись, як вино Ливанське.</verse>
				<verse number="9">Яке менї ще дїло до ідолів, скаже Ефраїм. Я ж вислухаю його й зглянуся на його; я буду йому зеленїючим кипарисом, од мене будеш мати плоди.</verse>
				<verse number="10">Хто такий мудрий, щоб се зрозуміти? Хто має розум, щоб се все збагнути? бо праві дороги Господнї, й праведні ходять ними, а беззаконники впадуть на них.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="29">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Слово Господнє до Йоіла Ватуіленка.</verse>
				<verse number="2">Чуйте се, люде старезні, та й ви осадники сієї землї. Чи бувало коли таке за вас або за днїв батьків ваших?</verse>
				<verse number="3">Перекажіте се дїтям вашим; а дїти ваші нехай перекажуть своїм дїтям, а сих дїти - дальшому родові:</verse>
				<verse number="4">Що полишила гусїниця, їла сарана; що полишила сарана, точили черви, що ж од червів зоставалось, жуки те доїли.</verse>
				<verse number="5">Прокиньтесь, пяницї, й плачте-голосїте, ви всї, що любите вино попивати, затужіть по виноградньому сокові, бо його однято од уст у вас!</verse>
				<verse number="6">Бо наступив на мою землю народ дужий, що його й не злїчиш. Зуби в його - левині, челюстї в його, як у левицї.</verse>
				<verse number="7">Мій виноградник він спустошив, фиґовину обломив, облупив її з кори й відкинув, - тільки галузки її білїють.</verse>
				<verse number="8">О! голоси, як молодиця, приперезана веретищем, по мужові молодощів своїх!</verse>
				<verse number="9">Перестали приноси хлїбні та ливні жертви в дому Господньому; плачуть сьвященники, служителї Господнї.</verse>
				<verse number="10">Поле облогом лежить, землиця сумує; витоптано збіжжє, сок виноградний висох та й оливина повяла.</verse>
				<verse number="11">Румянїтесь із заводу, ви, хлїбороби; ридайте, виноградарі; плачте по пшеницї й ячменї - пропали жнива в полї.</verse>
				<verse number="12">Зсохла лоза виноградня, фиґовина повяла; гранатнє дерево, пальма та яблонь - всї дерева в полї повсихали; тим то й в синів людських всї радощі зникли.</verse>
				<verse number="13">Попідперізуйтеся веретищами й плачте, сьвященники! ридайте, слуги олтаря! ійдїть, в волосяницях ночуйте, слуги Бога мого! не стало нї хлїба, нї ливних жертов в дому Бога вашого.</verse>
				<verse number="14">Визначіте піст, оповістїть сходини громадські, скличте старшину й усїх осадників землї в дом Господа, Бога вашого, й благайте Господа.</verse>
				<verse number="15">О, що за день! а близько він, сей день Господень; мов хуртовина, прийде він од Всемогучого, й усе спустошить.</verse>
				<verse number="16">Чи ж не зникає вже перед нашими очима пожива з дому Бога нашого, а з нею радощі й веселощі?</verse>
				<verse number="17">Зерно зітлїло під скибами своїми, спорожнїли засїки, повалено стодоли, бо не стало збіжжя.</verse>
				<verse number="18">О, як реве скотина, сумує стадо худоби, що нема їм паші, та й отари валяться з ніг.</verse>
				<verse number="19">До тебе, Господи, кличу: ось огонь попалив травні пасовища по степу, поломє посмалило всї дерева в полї.</verse>
				<verse number="20">Ба вже й зьвіррє полеве покликає до тебе, бо повисихали води в потоках, а огонь випалив у степу всю зелень.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Затрубіте трубою в Сионї; вдаряйте на трівогу на сьвятій горі моїй; нехай стрепенеться все, що живе на землї, бо надходить день Господень, він уже близько -</verse>
				<verse number="2">Той день темний та мрячний, день хмарний і смутний; мов уранцї зоря, розкидається нарід скрізь по горах; безлїч його, нарід сильний, якого не бувало з давних віків, та й не буде через довгі роди.</verse>
				<verse number="3">Поперед його - огонь пожераючий, а позад його - поломє палаюче; поперед його земля, мов би сад Едемський, а позад його - пустиня порожня, і нїкому не буде рятунку від його.</verse>
				<verse number="4">З виду вони - мов ті конї дужі, а скачуть, як їздецї (на конях);</verse>
				<verse number="5">Скачуть по верхах гір із гуком, наче від возів, із тріскотом поломя огненного, як солому пожерає, - се нарід потужний, все до бою готовий.</verse>
				<verse number="6">Побачать його люде, й затремтять, - у всїх обличчя поблїднуть.</verse>
				<verse number="7">Бігом біжать вони, бо сильні, вилїзають на мури, бо се воіни хоробрі; кожний прямує своєю дорогою, з дороги не зверне.</verse>
				<verse number="8">Один одного не тисне, всякий пильнує путя свого, а впаде хто на списа, так і се не шкодить.</verse>
				<verse number="9">Ввихаються по містї, вилїзають на мури, на доми, вломлюються в вікна, мов ті розбишаки.</verse>
				<verse number="10">Перед ними, бачиться, здрігається земля, хитається небо, сонце й місяць померкають, а сьвітло зір гасне.</verse>
				<verse number="11">А Господь загрімить перед військом своїм гуком величнїм; бо се його - отта безлїч війська, се його волю виповняє оттой могучий; бо то великий і страшний день Господень, - хто видержить його?</verse>
				<verse number="12">Та тепер ще говорить Господь: Обернїтесь до мене всїм серцем в постї, в плачу й у жалї.</verse>
				<verse number="13">Роздирайте серця, ваші, а не одежу, й навернїтесь до Господа, Бога вашого, він бо благий і милосерден, довготерпеливий і вірно милуючий та й болїє над нещастєм.</verse>
				<verse number="14">Хто знає, чи він не пожалує вас, і не дасть своє благословеннє на хлїбові та ливні приноси Господеві, Богу вашому.</verse>
				<verse number="15">То ж затрубіте трубою на Сионї, визначіть піст, і оповістїть сьвяточні збори.</verse>
				<verse number="16">Зберіть народ, скличте збори, позбірайте старих, дїти й немовлят при грудях; нехай вийде жених із своєї сьвітлицї і молода з своєї комори.</verse>
				<verse number="17">Між двором і жертівником нехай заплачуть сьвященники, божі слуги, та й промовлять: Пожалься, Господи, люду твого, не подай наслїддя свого на поругу, щоб невірні з його не сьміялись. Чого б говорити невірним між собою: Де Бог їх?</verse>
				<verse number="18">А тодї пожалує Господь землю свою і пощадить свій нарід.</verse>
				<verse number="19">І відповість Господь та й скаже свому народові: Ось, я пошлю вам хлїб і вино й олїю, і будете споживати їх, та й не подам вас уже в наругу невірам;</verse>
				<verse number="20">А того, що прийде з півночі, я відверну од вас і прожену його в безводню пустиню; переднє крило його сягати ме в восточнє, а задне до західнього моря, і завонїє трупами його й пійде від них смород, за те, що стільки наробив лиха.</verse>
				<verse number="21">Не бійся ж, ти, земле; радуйся і веселися, бо Господь великий, він довершить теє.</verse>
				<verse number="22">Не лякайтесь, животини, бо пасовища в степах ізнов зазеленїють травою, дерева почнуть наново родити, фиґовина й виноградник покажуть ізнов свою силу.</verse>
				<verse number="23">Та й ви, чада Сионові, зрадїйте й втїшайтесь Господом, Богом вашим, бо він подасть вам дощу доволї, посилати ме дощ, - дощ раннїй і пізнїй, як і перед тим.</verse>
				<verse number="24">І сповняться гумна пашнею, а вино та олїя будуть переповнювати посуд під тискарнями.</verse>
				<verse number="25">І поповню вам усе за всї ті часи, коли в вас пожерала все сарана, черви, гусїнниця та жучки - те військо моє велике, що я насилав на вас.</verse>
				<verse number="26">І їсти мете до наситу, а споживаючи, будете славити імя Господа, Бога вашого, що так з вами предивно вчинив; і нарід мій сорому вже не дознає.</verse>
				<verse number="27">І зрозумієте, що я - посеред Ізраїля, та що я - Господь, Бог ваш, і нема другого, а тим і нарід мій сорому не дознає.</verse>
				<verse number="28">І станеться після сього, що на всякого з'іллю мого духа, й будуть сини ваші й дочки ваші пророкувати; старим людям у вас будуть сни од мене снитись, та й молодї в вас будуть видива бачити.</verse>
				<verse number="29">Ба й на раби й рабинї я того часу злию духа мого.</verse>
				<verse number="30">А опісля покажу знамення на небі й на землї: кров і огонь і стовпи диму.</verse>
				<verse number="31">Сонце обернеться в темряву, а місяць - у кров перед тим, нїм настане день Господень, великий і страшний.</verse>
				<verse number="32">І буде того часу: Кожен, хто призивати буде ймя Господнє, спасеться; бо тілько на Сионї і в Ерусалимі буде спасеннє, - як сказав Господь, - та в останках, що їх Господь покличе.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Ось бо, в ті днї, як я заверну полонь Юди й Ерусалиму, -</verse>
				<verse number="2">Позбіраю всї народи на Йосафатовій долинї, і заведу там над ними суд за мій люд, за моє наслїддє, за Ізраїля, що вони його між невір порозкидали, й мою землю між себе паювали.</verse>
				<verse number="3">Та й про мій нарід вони метали жереб, і міняли хлопя за блудницю, продавали дївчину за вино, щоб було що пити.</verse>
				<verse number="4">І що ж ви менї вчините, Тире й Сидоне, та й ви, всї примежні Филистії? Може ви схочете помститись на менї? схочете відплатити менї? Та ж менї легко, обернути таки зараз вашу відплату на голови ваші.</verse>
				<verse number="5">Ви бо забірали срібло моє та золото моє й що дорогого було в мене, та й заносили в божницї ваші,</verse>
				<verse number="6">Ба й синів Юдиних і осадників Ерусалимських продавали ви Грекам, щоб запроторити їх далеко від землї родинної.</verse>
				<verse number="7">Та ось, я підійму-перенесу їх із того місця, куди ви їх запродали, й оберну заплату вашу вам на голову.</verse>
				<verse number="8">Я пооддаю сини ваші й дочки ваші в руки синів Юдиних, а вони продавати муть їх Сабіям, народові далекому. - Ось, як сказав Господь.</verse>
				<verse number="9">Оповістїть се проміж народами, готуйтесь до війни, розбудїте завзяттє в хоробрих; нехай виступають, підіймуться всї борцї.</verse>
				<verse number="10">Покуйте мечі з лемішів ваших, із серпів поробіте списи; безсилок нехай скаже: я сильний.</verse>
				<verse number="11">Квапте, сходїться, всї народи сумежні, зберіться (проти Бога); ти же, Господи, веди туди борцїв твоїх!</verse>
				<verse number="12">Рушайте, народи, зійдїть на Йосафатову долину; бо там я засяду, судити всї народи звід'усюди!</verse>
				<verse number="13">Пускайте в рух серпи, бо жниво наспіло; ійдїте, спустїтесь униз, бо вже повна ягід тискарня, а посуд під нею аж переливається, - бо злоба їх велика.</verse>
				<verse number="14">Товпи, товпи в долинї відплатній! бо не далекий день Господень від долини суду!</verse>
				<verse number="15">Сонце й місяць померкнуть, та й зорі ясноту свою втеряють.</verse>
				<verse number="16">І загрімить Господь від Сиону, й дасть почути голос свій від Ерусалиму; - затремтить небо й земля; та свому народові буде Господь охороною, - обороною дїтям Ізраїля.</verse>
				<verse number="17">Тодї спізнаєте ясно, що я - Господь, Бог ваш, що витаю на Сионї, на сьвятій горі моїй; і буде Ерусалим сьвятим, та й не будуть уже чужоземцї переходити через його.</verse>
				<verse number="18">І буде того часу: Капати муть гори соком виноградним, а горби молоком потечуть, а всї русла Юдейські сповняться водою, з дому же Господнього пролиється джерело й засичувати ме долину Ситтим.</verse>
				<verse number="19">Египет стане тодї пустинею, та й Едом - нїмою пусткою, за те, що кривдили синів Юдиних, і неповинну в землї їх кров проливали.</verse>
				<verse number="20">А Юда жити ме вічно й Ерусалим - від роду в роди.</verse>
				<verse number="21">І змию-помщу кров їх, що досї не змив іще, й пробувати ме Господь на Сионї.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="30">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Слова Амосові, що був ізміж Текойських скотарів. Чув він їх в видиві про Ізраїля за Юдейського царя Озії та за Ізраїлського царя Еробоама Йоасенка, двома роками перед землетрусом.</verse>
				<verse number="2">І промовив: Загрімить Господь із Сиону й видасть голос свій з Ерусалиму, - й заплачуть луги в чабанів, і вигорять верховини Кармелські.</verse>
				<verse number="3">Так бо говорить Господь: За три й чотирі (за многі) проступки його я не пощаджу Дамаск, бо вони молотили Галаад залїзними возами молотільними.</verse>
				<verse number="4">Пошлю огонь на дом Азаїлів, і пожере він палати в Бенадада.</verse>
				<verse number="5">Сокрушу засови в Дамаску, вигублю осадників долини ідолської, та й держучого скиптро - із дому роскошів, а ввесь люд Арамійський пійде в полонь у Кирену, говорить Господь.</verse>
				<verse number="6">А знов так говорить Господь: За три й чотирі провини Гази я не пощаджу її, за те, що вони (вірних моїх) позаймали в неволю, щоб запродати їх Едомові.</verse>
				<verse number="7">Я пошлю огонь між мури в Газї, нехай пожере її палати.</verse>
				<verse number="8">Повигублюю й осадників Азота й держучого скиптро в Аскалонї, та й простягну мою руку проти Екрону, й вигине останок Филистіїв, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="9">Так говорить Господь: Не прощу я й Тирові три й чотирі провини його, за те, що вони передали всїх полонян Едомові, не спогадавши на братню умову.</verse>
				<verse number="10">Я пошлю огонь у його мури, нехай пожере його будівлї.</verse>
				<verse number="11">І знов так говорить Господь: За три провини Едомові й за чотирі не пробачу йому, за те, що він переслїдував мечем свого брата, приглушив у собі братерство, безнастанно лютував у гнїві свому й переховував невгасиму ненависть.</verse>
				<verse number="12">Я пошлю огонь на Теман, нехай пожере в Босрі будівлї.</verse>
				<verse number="13">Так говорить Господь: За три провини синів Аммонових і за чотирі я не прощу їм, бо вони в Галаадї жінок вагітних розтинали, щоб поширити займища свої.</verse>
				<verse number="14">Я запалю огонь у мурах Равви, й пожере він будівлї її серед розпучного крику в день бою, з бурею в день хуртовини.</verse>
				<verse number="15">І пійде царь їх у неволю, а з ним і князї його, говорить Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Так говорить Господь: За три провини Моабові й за чотирі я не прощу йому, він бо перепалив костї царя Едомського на вапяний попіл.</verse>
				<verse number="2">Я пошлю огонь на Моаба, й пожере будівлї Керіоту, й погибне Моаб серед розгрому й трубнього гуку.</verse>
				<verse number="3">Затрачу володаря зпосеред нього й умертвлю всїх князїв його разом із ним, говорить Господь.</verse>
				<verse number="4">Так говорить Господь: За три провини Юди й за чотирі я не прощу йому, бо вони відкинули закон Господень і не певнили постанов його, та дали звести себе з дороги ідолам, що за ними ще батьки їх ходили.</verse>
				<verse number="5">Я пошлю огонь на Юду, й пожере він палати в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="6">Так говорить Господь: За три провини Ізраїля й за чотирі я не прощу йому, вони бо продають праведного за гроші, а вбогого ба й за пару сандалів.</verse>
				<verse number="7">Залюбки вони голови вбогих у земний порох прихиляють, а поступки тихих перекручують; і батько й син до одної нетрібки ходять, щоб знеславляти сьвяте ймя моє.</verse>
				<verse number="8">Ув одежі, в застав взятій, лежать на вколїшках при всїх жертівниках, а вино від винуватцїв пють у домах богів своїх.</verse>
				<verse number="9">А я вигубив перед очима в них Амморея, високого, мов той кедр високий, а як дуб, сильного; затратив від вершка до кореня внизу.</verse>
				<verse number="10">Вас же я вивів із землї Египецької, та водив вас сорок років по пустинї, щоб ви посїли землю Аморійську.</verse>
				<verse number="11">Із синів ваших вибирав я пророків, а з молодиків ваших - назореїв; - чи ж не так, ти, Ізраїлю? говорить Господь.</verse>
				<verse number="12">А ви назореїв вином поїли, а пророкам наказували, кажучи: Не пророкуйте!</verse>
				<verse number="13">Тим то я придавлю вас, як давить віз, накладений снопами;</verse>
				<verse number="14">І в моторного не буде снаги втїкати, й силач ізнеможе на силї своїй, та й хоробрий не врятує життя свого.</verse>
				<verse number="15">Нї лучник не встоїть із луком, нї швидкий в ногах не втече, та й їздець на конї не спасе життя свого.</verse>
				<verse number="16">Ба й наймужнїйший зміж відважних утїкати буде того часу без оружжя, як нагий, говорить Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Вислухайте слова, що Господь вирік проти вас, ви, сини Ізрайлеві, проти всього роду, що я вивів із Египту, й каже:</verse>
				<verse number="2">Вас одних зміж усїх народів на землї признав я за своїх, тим то й пошукувати буду на вас всї провини ваші.</verse>
				<verse number="3">Хиба пійдуть двоє укупі, як не згодились на се?</verse>
				<verse number="4">Чи рикати ме лев у гаю, не почувши ловитви? Чи з свого лїгва левчук озоветься, покіль не піймає?</verse>
				<verse number="5">Чи попадеться пташка в сїло на землї, як не наставлено сїла на неї? Чи підіймуть із землї сїло, як нїщо не піймалось?</verse>
				<verse number="6">Чи затрубить труба в містї, й люде не злякаються? Чи ж складеться в містї лихо без Божої волї?</verse>
				<verse number="7">Тим же то, що нї чинить Господь, відкриває він свою тайну слугам своїм, пророкам.</verse>
				<verse number="8">Лев став рикати, й хто не злякається? Господь Бог заговорив, як же пророкам не пророкувати?</verse>
				<verse number="9">Покликнїте ж голосно з домів ув Азотї й з домів у землї Египецькій і скажіть: Зійдїтесь на гори Самарийські, та й побачте безглуздє й притїснених посеред неї.</verse>
				<verse number="10">Там не знають справедливостї, говорить Господь: насилуваннєм і рабунком громадять скарби в свої палати.</verse>
				<verse number="11">Тим то так говорить Господь Бог: От, ворог навкруг всієї землї! він повалить всю потугу твою, ограбить палати твої.</verse>
				<verse number="12">Так говорить Господь: Як пастух із пельки в лева вирве часом ноги або кусень уха, - от стільки хиба врятується з синів Ізрайлевих, що в Самариї спочивають собі в кутку постелї та в Дамасцї на ліжку.</verse>
				<verse number="13">Слухайте ж і засьвідчіть се домові Яковому, говорить Господь Бог, Бог Саваот.</verse>
				<verse number="14">Бо того дня, коли буду доходити в Ізраїлї проступків його, скараю його й за жертівники в Бетелї, й будуть повідбивані роги олтарів та й попадають на землю.</verse>
				<verse number="15">І збурю всяку палату зимову разом із палатою лїтною, й зникнуть ті доми, прикрашені слоновою кістю, та й не буде вже тих многих домів, говорить Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Вислухайте се слово, ви Базанські телицї, що випасаєтесь по горах Самарийських, - ви що тїсните вбогих, та кривдите злиденних, а на двораків своїх покликуєте: подавай лиш, будемо пити!</verse>
				<verse number="2">Господь Бог заклявся на свою сьвятість, що ось незабаром прийде на вас такий час, що вас гаками потягнуть, а останок із вас - рибними вудками.</verse>
				<verse number="3">Втїкати мете кріз проломини в мурах, кожне - куди попаде, й покинете всю окрасу палат ваших, говорить Господь.</verse>
				<verse number="4">Ійдїть же собі в Бетель, гріха набіратись, та ще й ув Галгал - провин додавати! приносїте що ранку ваші жертви, що три днї - десятини ваші.</verse>
				<verse number="5">Приносїть на подячну жертву хлїб на заквасцї, трубіте й про ваші дари доброхітні та пишайтесь ними; на се бо ви, сини Ізраїля, дуже ласі, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="6">За се ж я й давав вам голі зуби, насилав безхлїбє по всїх осадах у вас; та ви не навертались до мене, говорить Господь.</verse>
				<verse number="7">Я здержував від вас дощ на три місяцї до жнив; спускав дощ на одно місто, а на друге місто не спускав; одну полосу напував дощ, а друга, не скроплювана дощем, засихала.</verse>
				<verse number="8">І приходили з двох, із трьох городів ув один город, щоб напитись води, та й не напились; та ви й тодї не навертались до мене, говорить Господь.</verse>
				<verse number="9">Я побивав вас, насилаючи ржу на хлїб у полї, гусениця пожерала много садів ваших, виноградів ваших, і фиґовин ваших і оливини вашої; ви ж таки не навертались до мене, говорить Господь.</verse>
				<verse number="10">Я посилав на вас морову пошесть, таку, як була в Египтї; побивав мечем молодики ваші, так що тілько їх конї забирано, а воня гнилї в таборах ваших била вам у ніздра; ви ж таки не навертались до мене, говорить Господь.</verse>
				<verse number="11">Я чинив серед вас спостошення майже так, як спустошив Бог Содому й Гоморру; ви бували такими, неначе та головня, вихоплена з пожарища; та все таки ви не навертались до мене, говорить Господь.</verse>
				<verse number="12">Тим то я тобі знов таке заподїю, Ізраїлю, а позаяк я так обійдуся з тобою, то ти, Ізраїлю, приготовись заздалегідь стрічати Бога твого,</verse>
				<verse number="13">Ось бо, се він той, що творить гори й вітри, що виявлює чоловікові думки його, що ранок в темряву обертає, та ходить понад землею Господь, Бог сил небесних - імя йому.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Почуйте се слово, ним я заплачу над вами, доме Ізраїля!</verse>
				<verse number="2">Упаде, - вже більше не встане дїва Ізрайлева! кинута об землю, та й нїкому буде підвести її!</verse>
				<verse number="3">Так бо говорить Господь Бог: В такому городї, що виступав тисячкою, останеться сотня, а в тому, що виступав сотнею, останеться десять в родї Ізраїля.</verse>
				<verse number="4">Тим же то ось як промовляє Господь до Ізрайлевого дому: шукайте мене, а будете жити.</verse>
				<verse number="5">Не шукайте собі Бетелю, в Галгал не ходїте; та й в Версаву не вчащайте; пійде бо Галгал у неволю, а Бетель в нїщо обернеться.</verse>
				<verse number="6">Шукайте ви Господа, а будете жити, ато обхопить він дом Йосифів пожаром і не буде нїкого в Бетелї, пожежу вгасити.</verse>
				<verse number="7">Ой ви, що правосуд обертаєте в отруту, а справедливість кидаєте під ноги на землю!</verse>
				<verse number="8">Хто се сотворив сїм зірок і Оріона, та робить із чорної темряви ясний поранок, а день перемінює у темну ніч, - хто скликує води морські (в хмари) й розливає їх по обличчю землї? Се він - Господь імя йому!</verse>
				<verse number="9">Він підкріпляє опустошника проти сильного, й пустошник уходить в твердиню.</verse>
				<verse number="10">А вони ненавидять того, що в воротях картає, й гидують тим, хто правду говорить!</verse>
				<verse number="11">За те ж, що топчете вбогого й користь собі з його хлїба берете, хоч собі будинки й з тесаного каменя помуруєте, ви в них не будете жити; понасаджуєте сади-виногради, та вина з них не пити мете.</verse>
				<verse number="12">Я бо знаю, що за безлїч проступків ваших, що за великі гріхи ваші: ви ж - вороги праведного, берете гостинцї, і перекручуєте справи бідного.</verse>
				<verse number="13">Тим то мовчить і розумний того часу, бо час се лихий.</verse>
				<verse number="14">Нї! добра, не зла шукайте, коли хочете жити, а тодї й Господь Бог Саваот буде з вами, як се ви говорите.</verse>
				<verse number="15">Одцурайтеся ж лихого, а добро полюбіте, та привернїть правосуд у брамі; може бути, що Господь Бог Саваот помилує ще останки з Йосифа.</verse>
				<verse number="16">Бо ось що говорить Бог Саваот, Вседержитель: По всїх улицях буде плач, і по всїх дорогах будуть голосити: Горе, о горе! прихожого хлїбороба закликати муть, щоб з ними смутився, й тямущих у плакальних піснях, - щоб голосили.</verse>
				<verse number="17">Та й по всїх виноградниках буде плач, бо се я, - я перейду почерез тебе, говорить Господь.</verse>
				<verse number="18">Горе тому, хто день Господень бачити хоче! На що він вам - той день Господень? Темрява він, а не сьвітло, -</verse>
				<verse number="19">Се все одно, що від лева б утїк хто, та на ведмедя наскочив, або, прийшовши в домівку, об стїну обперся рукою, а гадюка його вкусила.</verse>
				<verse number="20">Хиба ж бо день Господень не темрява, а сьвітло? нї, він - пітьма, нема в нїм просьвітку.</verse>
				<verse number="21">Ненависні, противні менї сьвята ваші, не милі менї пахощі з жертов ваших під час сьвяточних сходин ваших.</verse>
				<verse number="22">Коли приносити мете менї всепалення чи хлїбові приноси, то я їх не прийму, та й на подячну жертву з ситих назимків ваших я й не гляну.</verse>
				<verse number="23">Віддали гук пісень твоїх від мене, голосу гусел твоїх я чути не хочу.</verse>
				<verse number="24">Правосуд нехай у вас, як вода, тече, й справедливість - як бистрий потік.</verse>
				<verse number="25">Хиба ж ви жертви та хлїбові дари в пустинї через сорок років менї приносили, ти, доме Ізраїля?</verse>
				<verse number="26">Нї, ви носили намет Молохів та зорю бога вашого Ремфана, - боввани, що їх самі собі поробили.</verse>
				<verse number="27">Тим то я геть із Дамаску вас попереселяю, говорить Господь; Бог сил небесних - імя йому.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Горе вам, байдужнім на Сионї, що вповаєте на гору Самарийську, ви, що пійшли в гору понад людом, і що до вас Ізраїль приходить!</verse>
				<verse number="2">Ійдїте лиш в Калне та подивітесь, а звідти перейдїть у Емат Великий, та ще спустїтесь у Гет Филистійський: Чи лучше ж там, анїж у вас у царстві? Чи більше займище їх, анїж займище ваше?</verse>
				<verse number="3">Ви, що біда здається вам далека, й змагаєте до того, щоб запанувало насильство, -</verse>
				<verse number="4">Ви, що вилежуєтесь на ложах із слонової костї, та випещуєтесь на постелях ваших; що їсте вибрані ягнята з отари, а телята з найситших пасовищ,</verse>
				<verse number="5">Що сьпіваєте під гуслі, думаючи, що ви Давидові у псальмосьпіві рівня,</verse>
				<verse number="6">Що пєте з чаш вино, мажетесь мастьми дорогими, а не маєте спожалїння над недолею Йосифовою!</verse>
				<verse number="7">За те ж вони тепер у неволю на чолї перед полонянами пійдуть, та й скінчаться веселощі випещених.</verse>
				<verse number="8">Самим собою поклявся Господь Бог, та й так говорить Господь Бог Саваот: Ненавидна менї Яковова гординя, його палатами я гордую, і віддам на поталу столицю з усїм, що там буде.</verse>
				<verse number="9">І коли де в якому домі зберуться десяток, то й вони погинуть.</verse>
				<verse number="10">І прийде родич, щоб повиносити костї їх із дому, й запитається в того, що ще зостався в хатї: чи ще хто є в тебе? Той відкаже: Нема вже нїкого. А сей скаже: Не говори більше, бо не годилось би споминати імя Господнє.</verse>
				<verse number="11">Бо, бач, Господь прикаже й покарає більший будинок розпадом, а менший будинок - розпуклинами.</verse>
				<verse number="12">Чи ж конї бігають по скелях? чи волами мож би їх орати? А ви тим часом обертаєте правосуд ув отруту, а плід справедливостї - в гіркий полин, -</verse>
				<verse number="13">Ви, що втїшаєтесь марнотою, та мовляєте: Хиба ми не нашою силою здобували свою могутність?</verse>
				<verse number="14">Ось, я, говорить Господь Бог Саваот, підійму на вас, роде Ізрайлїв, нарід та й будуть вас тїснити од ввіходу в Емат та й до ріки в пустинї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">От що дав менї Господь Бог у видиві побачити: Ось він натворив сарани тодї, як почала лїтня трава виростати. Се була трава по царській косовицї.</verse>
				<verse number="2">І як вона повиїдала зелену траву на землї, благав я: Господи Боже, змилосердись! Як устояти Яковові? він же й так малолюден.</verse>
				<verse number="3">І змилосердився Господь у тому, та й сказав Господь: Не станеться.</verse>
				<verse number="4">От що дав менї Господь Бог у видиві побачити: Ось, Господь Бог визвав задля суду огонь; і пожер він велику пропасть та й пожер велику часть землї.</verse>
				<verse number="5">І благав я: Господи Боже, з'упини! Як бо встоїть Яков? він же й так малолюден.</verse>
				<verse number="6">І пожалував Господь: і се не станеться, сказав Господь Бог.</verse>
				<verse number="7">От що ще дав менї побачити Господь: Стояв Господь на мурі, мурованому по шнуру, з оловяною ваговиною й держав у руцї ваговину оловяну.</verse>
				<verse number="8">І промовив до мене Господь: Що ти бачиш, Амосе? Я відказав: Оловяну ваговину. І каже Господь: Ось, я положу оловяну ваговину серед мого люду, Ізраїля; не буду вже терпіти йому.</verse>
				<verse number="9">Опустошені будуть висоти в Ізаака, й повалені божницї в Ізраїля, а проти Еробоамового дому встану з мечем.</verse>
				<verse number="10">І послав Амасія, Бетелський сьвященник до Еробоама, царя Ізраїлського, сказати: Амос будить ворохобню проти тебе серед царства Ізраїлського; країна не може вже терпіти слів його;</verse>
				<verse number="11">Ось бо, як говорить Амос: Від меча вмре Еробоам, а Ізраїля певно займуть у неволю з його землї.</verse>
				<verse number="12">І сказав Амасія Амосові: Видовидцю! Йди, забирайся в Юдину землю; там їж собі хлїб та й пророкуй там;</verse>
				<verse number="13">А в Бетелї перестань пророкувати: тут бо царська сьвятиня і царева столиця.</verse>
				<verse number="14">І відказав Амос, та й сказав Амасії: Я нї пророк анї син пророчий; я пастух та й збірав дикі фиґи (сикомори);</verse>
				<verse number="15">Та Господь взяв мене від овець, і сказав менї Господь: Ійди, пророкуй серед мого народу, серед Ізраїля.</verse>
				<verse number="16">А тепер почуй і ти слово Господнє. Ти говориш: Не пророкуй на Ізраїля та й на Ізаака не виповідай нїяких речей.</verse>
				<verse number="17">За се ж ось що говорить Господь: Жінка твоя тут у містї буде обезчещена, сини й дочки твої од меча поляжуть; поле твоє буде за шнуром розпайоване, ти помреш у землї нечистій, та й Ізраїль напевно буде виведений із землї своєї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">От що дав менї Господь Бог у видиві побачити: Бачу я кошика з дозрілими овочами.</verse>
				<verse number="2">І спитав він у мене: Що бачиш, Амосе? Відказую: Кошик із дозрілими плодами. Тодї сказав менї Господь: Настав конець мойму людові Ізраїлеві; не буду вже прощати йому.</verse>
				<verse number="3">Піснї по палатах обернуться того часу в риданнє, говорить Господь Бог; багато їх помре, кидати муть трупи всюди, мовчки.</verse>
				<verse number="4">Чуйте се, ви, голодні, що раді би пожерти вбогих та погубити злиденних, -</verse>
				<verse number="5">Ви, що мовляєте: Коли вже мине сьвято нового місяця, щоб можно продавати хлїб, та субота, щоб відчинити засїки, та знов зменшувати міру, а збільшити цїну секля та ошукувати невірною вагою,</verse>
				<verse number="6">Щоб купувати злидарів за гроші, і бідняг за пару обуви, та висївки за зерно продавати.</verse>
				<verse number="7">Славою (давною) Якова заклявся Господь: Справдї, я по віки не забуду й одного з їх учинків!</verse>
				<verse number="8">Чи через се ж не захитається тодї земля, чи не заплаче кожний, хто живе на нїй? Ой зворушиться вона, неначе ріка, буде підійматись і спадати, як ріка Египетська.</verse>
				<verse number="9">І буде в той день, говорить Господь Бог, що буде здаватись, наче б я заповів сонцю заходити опівднї, та наслав темряву на землю серед ясного дня;</verse>
				<verse number="10">І оберну вам сьвятки в сумуваннє й усї піснї ваші - в плач, і наложу на кожний стан верету й лисину на кожну голову; й заведу між вами плач, неначе по єдиній дитинї, а конець усьому буде - гіркий день.</verse>
				<verse number="11">Се надходять днї, говорить Господь Бог, що пішлю голод на землю, - не голод хлїба, та й не жадобу води, а жадобу почути Боже слово.</verse>
				<verse number="12">Будуть ходити од моря до моря, і блукати від півночі на південь, шукаючи слова Господнього, та не знайдуть його.</verse>
				<verse number="13">У той час будуть умлївати від жадоби гарні дївчата й молодики,</verse>
				<verse number="14">Тоті, що то божаться гріхом Самарийським, та мовляють: Так певно, як живе бог твій, Дане! - як оживлена дорога в Версавію! Вони попадають і вже не встануть.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Бачив я Господа, над жертівником стоячого, й звелїв він: Удар по главневі в воріт, щоб аж одвірки захитались, і повали їх усїм їм на голови, а тих, що з них зостануться, я мечем повбиваю: не втече з них нїхто, що буде втїкати, й не врятується нїхто, що схоче врятуватись.</verse>
				<verse number="2">Хоч би зарились у преисподню, то й звідти добуде їх рука моя, хоч би на небо вийшли, поскидаю їх і звідти.</verse>
				<verse number="3">Нехай би поховались на вершку Кармеля, і там я їх віднайду й заберу; хоч би заховались на днї моря, я звелю змію морському, там їх кусати.</verse>
				<verse number="4">Як же пійдуть у неволю навперід ворогів своїх, то прикажу мечеві й там їх повбивати. Я оберну очі мої на них, - та на біду їм, а не на добро.</verse>
				<verse number="5">Бо Господь, Бог сил небесних, тілько доторкнеться землї, а вона наче б розтопилась, і всї заплачуть, що живуть на нїй; і вся вона підійметься в гору, як ріка, та й опаде, як та ріка Египецька.</verse>
				<verse number="6">Він построїв у горі палати свої небесні, й утвердив склепіннє своє над землею; він скликує води морські й розливає їх по обличчю землї; Господь - імя йому.</verse>
				<verse number="7">Чи ж ви менї не такими стали, як Етіопії, ви сини Ізраїля? говорить Господь. Чи не я ж вивів Ізраїля із землї Египецької, так як Филистіїв із Кафтору, а Араміїв - із Киру?</verse>
				<verse number="8">Се, очі Господа Бога звернені на всяке грішне царство, й я вигублю його з обличчя землї; однак дом Яковів не вигублю зовсїм, говорить Господь.</verse>
				<verse number="9">Я звелю й розсиплю Ізраїля по всїх народах, як розсипають зерно по решетї, й нї одно здорове не впаде на землю.</verse>
				<verse number="10">Тільки грішники з мого народу погинуть од меча, ті, що то мовляють: Не наближиться, не прийде на нас те лихо!</verse>
				<verse number="11">У той час приверну я знов упавше царство Давидове, заправлю попуклини в ньому, поновлю все розвалене й одбудую його, як було за днїв давних,</verse>
				<verse number="12">Щоб вони посїли останок Едому й усї народи, що їм імя моє обявиться, говорить Господь, - той, що все це вдїє.</verse>
				<verse number="13">Настане час, говорить Господь, що хлїбороб, прийшовши орати, застане ще женця, а той, що засаджує, захопить того, що ще топче грони; й точити муть гори сок винний та й усї узгірря потечуть.</verse>
				<verse number="14">І заверну з неволї нарід мій, Ізраїля, і забудують опустошені міста й поосїдаються в них; понасаджують виногради й будуть із них вино пити; порозводять сади й їсти муть плоди з них.</verse>
				<verse number="15">Насаджу їх глибоко в землї їх і не вирвуть їх більше з їх землї, що я їм дам, говорить Господь, Бог твій.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="31">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Видиво Авдія. - Так говорить Господь Бог про Едом: До нас надійшла була од Господа Бога звістка, що посланий був до народів посол, сказати їм: Уставайте, виступимо в похід проти нього!</verse>
				<verse number="2">Глянь, тебе невеличким зробив я між народами, й тебе нї-за-що не мають.</verse>
				<verse number="3">Та тебе обманила гординя в серцї твому, ти бо живеш у провалах між скелями на високих місцях і міркуєш у серцї: Хто вниз мене скине?</verse>
				<verse number="4">Але хоч би ти піднявся, як орел, високо й між зорями гнїздо собі вимостив, то я тебе й звідти скину, говорить Господь Бог.</verse>
				<verse number="5">Чи се ж не злодїї дібрались до тебе, чи не ночні розбишаки, що тебе так спустошено? Та вони вкрали би лиш стільки, скілько б їм треба. А як би до тебе зібрались обирателї винограду, то хиба ж вони не зоставили б хоч скілько грон?</verse>
				<verse number="6">Ато ж - як же пограблять Езава й перешукають усї сховища у нього!</verse>
				<verse number="7">Аж поза гряницї виженуть тебе, а всї побратими твої обмануть тебе; здружені з тобою переможуть тебе, а ті, що хлїб твій їдять, будуть побивати тебе. О, нема в Едома розуму!</verse>
				<verse number="8">Се ж усе збудеться того дня, коли я вигублю мудрих у Едомі, і розумних із гір Езавових, говорить Господь.</verse>
				<verse number="9">Страхом побиті будуть хоробрі мужі твої, Темане, щоб так усї були вигублені побоєм на Езавових горах.</verse>
				<verse number="10">За пригнїтаннє твого брата Якова тебе сором окриє, і будеш викоренений по віки.</verse>
				<verse number="11">Того дня, коли ти виступив проти нього; того дня, коли чужинцї відводили військо його в неволю, коли чужоплемінники ввіходили в ворота його й про Ерусалим метали жереб, був і ти одним ізміж них.</verse>
				<verse number="12">Не годилося б тобі приглядатись з утаєною втїхою горю в день брата твого, в день переведення його в чужину; не неналежало б тобі радуватись у день погибелї синів Юдиних та розширювати рота в день біди їх.</verse>
				<verse number="13">Не годилось би тобі вдиратись у ворота мого народу в день нужди його, та дивитись на його лихо в день погибелї його, або посягати за добром його лихої в нього години;</verse>
				<verse number="14">Анї стояти на роздоріжжях, щоб убивати втїкачів його, або зраджувати тих, що в день нещастя уцїлїли.</verse>
				<verse number="15">Бо наближується день Господень на всї народи, й що ти чинив, те й тобі станеться; відплата твоя впаде на голову тобі.</verse>
				<verse number="16">Бо як ви пили на горі моїй сьвятій, так всї народи (з вами) пити муть і проковтнуть, та й минуться, наче б їх і не було.</verse>
				<verse number="17">А на Сион-горі буде спасеннє, й буде вона сьвятинею; і дом Яковів візьме в посїданнє займанщину свою.</verse>
				<verse number="18">І буде дом Яковів огнем, а дом Йосифів - полумєм, дом же Езавів - соломою; і запалять вони його й вигублять, та й не зістанеться нїкого з дому Езавового, бо так сказав Господь.</verse>
				<verse number="19">Полудняне одержять гору Езавову, подоляне ж впокорять собі Филистіїв, і посядуть країну Ефраїмову й країну Самарийську, а Бенямин посяде Галаад.</verse>
				<verse number="20">А повернувші з неволї зміж війська синів Ізрайлевих заволодїють землею Канаанською аж до Сарепти, переселенцї ж Ерусалимські, що жиють у Сефарадї, одержать міста полуденні.</verse>
				<verse number="21">І прийдуть вибавителї на Сион-гору, щоб осудити гору Езавову, - і настане царство Господнє.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="32">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">І надійшло слово Господнє до Йони Аматієнка, таке:</verse>
				<verse number="2">Устань, подайсь у Ниневію, в город великий, і проповідуй проти його, бо ледарства його дойшли до мене.</verse>
				<verse number="3">Йона ж устав, щоб утїкати від Господа в Тарсис, і, дойшовши до Яфи, знайшов корабель, що йшов у Тарсис, заплатив гроші за переправу, й вступив на нього, щоб на ньому одплисти в Тарсис перед лицем Господнїм.</verse>
				<verse number="4">Господь же послав на море велику бурю, і постала на морі лиха хуртовина, так що караблеві приходилось розбитись.</verse>
				<verse number="5">І полякались моряки, й почали взивати кожен до свого бога. І викидали в море склад із корабля, щоб його полегчити; Йона ж зійшов у середину на дно, лїг та й заснув твердим сном.</verse>
				<verse number="6">І прийшов до його керманич корабельний та й каже: Як тобі спати? вставай, покликни до твого Бога; може сей Бог зглянеться на нас, і ми не погинемо.</verse>
				<verse number="7">І говорили вони один одному: Ось, киньмо лишень жереб, щоб довідатись, за чию провину сталась нам ся пригода. Як же кинули вони жереб, упав він на Йону.</verse>
				<verse number="8">І кажуть вони йому: Скажи же нам, за яку провину сталась нам ся пригода? Яке твоє дїло й звідки ти йдеш? де твій край, і з якого ти народу?</verse>
				<verse number="9">І відказав їм: Я Єврей і почитаю Господа, Бога небесного, що сотворив море й увесь суходіл.</verse>
				<verse number="10">І полякались вельми люде й сказали йому: Що се ти зробив? бо довідались, що він утїкав од Господа, він бо їм признався.</verse>
				<verse number="11">Питають його тодї: Що нам з тобою почати, щоб море втихло про нас? бо море не переставало яритись.</verse>
				<verse number="12">Тодї він сказав їм: Возьміте мене та й вкиньте мене в море; тодї воно втихне про вас; я бо добре знаю, що ся страшенна хуртовина прийшла на вас через мене.</verse>
				<verse number="13">Але ті люде силкувалися добитись до берега, та се їм не вдалось, бо море не переставало яритись проти них.</verse>
				<verse number="14">Тодї покликнули вони до Господа й мовляли: Просимо тебе, Господи! не дай нам згинути за життє сього чоловіка, й не винуй нас, наче б ми безвинну кров пролили; ти бо, Господи, вчинив, що тобі сподобалось.</verse>
				<verse number="15">Тодї взяли вони Йону та й вкинули в море; і перестало море яритись.</verse>
				<verse number="16">І полякались ті люде вельми перед Господом, принесли Господеві жертву й обреклись обітами.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Господь же повелїв великій рибі проглинути Йону; й був Йона у череві в риби три днї й три ночі.</verse>
				<verse number="2">І молився Йона Господеві з черева в кита</verse>
				<verse number="3">І промовляв: В смутку мойму покликнув я до Господа, й він вислухав мене; з черева преисподньої взивав я, а ти почув мій голос.</verse>
				<verse number="4">Вкинув єси мене в глибінь, у серце моря, і води обгорнули мене; всї води, всї филї твої проходили надо мною.</verse>
				<verse number="5">Вже я думав: Відкинений я від очей твоїх, а тепер чей я знов побачу храм твій сьвятий.</verse>
				<verse number="6">Обняли мене, добирались води до душі моєї, безодня зачинила мене в собі; морські трави обвили голову менї.</verse>
				<verse number="7">Попід підвалини гір потонув я, і земні засови замкнули мене, здається, на віки; але ти, Господи, Боже мій, виведеш душу мою з сієї глибинї пекольної.</verse>
				<verse number="8">Як душа завмірала в менї, спогадав я на Господа, й ось, молитва моя дійшла до тебе, до храму сьвятого твого.</verse>
				<verse number="9">Хто марні й ложні боги шанує, той покинув Милосердного свого,</verse>
				<verse number="10">Я же голосом похвали принесу тобі жертву; чим обрік себе, те я й сповню; в Господа бо одного - рятунок.</verse>
				<verse number="11">І повелїв Господь киту викинути Йону на сушу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">І надійшло слово Господнє до Йони вдруге:</verse>
				<verse number="2">Вставай, подайсь у Ниневію, город великий, і проповідуй в йому, що я повелїв тобі.</verse>
				<verse number="3">І встав Йона, й подавсь у Ниневію, як повелїв Господь; Ниневія ж була великий город, на три днї ходи.</verse>
				<verse number="4">І почав Йона проходити город, скілько мож за один день перейти, й проповідував, говорючи: Ще сорок день, а Ниневія стане розвалищем.</verse>
				<verse number="5">І повірили Ниневійцї Богу: оголосили піст, і понадївали волосяницї, від найбільшого та й до найменьшого.</verse>
				<verse number="6">Бо поголоска про се дойшла до царя Ниневійського, - й устав царь із свого престолу, скинув із себе царську одежу свою, й закутавсь у волосяницю, і сїв на попелї.</verse>
				<verse number="7">І звелїв сповістити в Ниневії й заповісти від іменї царського й вельмож своїх, щоб нї люде, нї скотина, нї воли анї вівцї нїчого не їли й не пасли та й води не пили;</verse>
				<verse number="8">Та щоб окриті були вереттєм - людина й скотина, й скілько сили, взивали до Бога, та щоб кожне покинуло ледачу дорогу свою й неправедні вчинки рук своїх.</verse>
				<verse number="9">Хто знає, може Бог іще змилосердиться й відверне від нас палаючий гнїв свій, і ми не погинемо.</verse>
				<verse number="10">І побачив Бог їх учинки, що вони покинули свою ледачу дорогу, й пожалував Бог наслати на них те лихо, яким їм був загрозив, і не наслав.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Йона ж розсердився тяжко й запалав гнївом,</verse>
				<verse number="2">І моливсь Господеві й промовив: О, Господи, хиба ж не се говорив я, бувши ще в моїй країнї? тим же то й хотїв утекти в Тарсис; знав бо я, що ти - Бог благий і милосердний, довготерпеливий і багатий на ласку, та що маєш спожалїннє над нуждою.</verse>
				<verse number="3">Возьми ж у мене душу, Господи, бо лучше менї вмерти, анїж жити.</verse>
				<verse number="4">Господь же сказав: Чи ж слушно се тебе так розсердило?</verse>
				<verse number="5">І вийшов Йона з міста й осїв від східнього боку міста, та й зробив собі там будку та й седїв у холодку, визираючи, що станеться з городом.</verse>
				<verse number="6">А Господь Бог виростив ростину, й знялась вона понад головою в Йони, щоб мав тїнь над головою, та щоб успокоїв свою досаду, й Йона вельми зрадїв тій ростинї.</verse>
				<verse number="7">Як же назавтра вранцї почала зоря зоріти, повелїв Бог червякові, щоб підгриз ростину, й вона всхла.</verse>
				<verse number="8">А як зійшло сонце, послав Бог гарячого восточнього вітра, й сонце припекло Йону в голову, так що він зовсїм ізовяв, і бажав собі смертї й сказав: Лучше менї вмерти, анїж так жити.</verse>
				<verse number="9">І промовив Бог до Йони: Чи то ж бо тобі так досадно через ростину? Він відказав: Досадно, хоч би й умерти.</verse>
				<verse number="10">Тодї сказав Господь: Тобі жаль ростинки, дарма що коло неї не поравсь і не зростив її, - що за одну ніч виросла й за одну ніч поникла;</verse>
				<verse number="11">А менї б то та не жаль було Ниневії, великого городу, що в йому більш ста й двайцятьох тисяч чоловіка живе, що не вміють розпізнати правицї од лївицї, та й так багато скотини?</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="33">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Слово Господнє, що надійшло до Михея Морастія за Юдейських царів Йоатама, Ахаза й Езекії, а було йому обявлене про Самарию й Ерусалим:</verse>
				<verse number="2">Слухайте, всї народи, вважай, земле, й уся її повня! Нехай буде Господь Бог сьвідком проти вас, Господь із сьвятого храму свого.</verse>
				<verse number="3">Ось бо, Господь вийде з пробутку свого, зійде вниз і возьме під ноги високих на землї.</verse>
				<verse number="4">Гори розтануться під ним і долини, як віск від огня, стопнїють, мов ті води, що ллються з гори.</verse>
				<verse number="5">А все воно - за Яковову безбожність, за гріх дому Ізрайлевого. Від кого безбожність Яковова? хиба ж не від Самариї? Від кого висоти в Юди? хиба ж не від Ерусалиму?</verse>
				<verse number="6">За се зроблю з Самариї купу розвалищ у полї, місцем, щоб на йому виногради садили; каміннє її позвергаю в долину, відкрию її підвалини.</verse>
				<verse number="7">Всї ідоли її порозбиваю, й усї дари її любодїйні спалю огнем, та й усї боввани її передам на розбиваннє; бо вона їх із плати за блудництво построїла й пійдуть вони дарами до (другої) блудницї.</verse>
				<verse number="8">Тим же то буду ридати-голосити; як ограблений і обнажений, - ходити; вити, як шакал, як струсї, - пищати.</verse>
				<verse number="9">Болючий бо побій її дійде аж до Юди, наближиться до ворот мого народу, до Ерусалиму.</verse>
				<verse number="10">Не пускайте ж про се поголоски хоч у Гетї, не голосїте там; ув оселї Офра покрийте себе попелом.</verse>
				<verse number="11">Переселяйтесь (у неволю), Шафирські осадницї, стидовично понажені; не втече й осадниця Заананська; плач у Езелї не дасть вам з'упинитись там.</verse>
				<verse number="12">Оплакує своє добро осадниця Мароти, бо лихолїттє наближується й до воріт Ерусалимських.</verse>
				<verse number="13">Запрягай в колесницю бистрих, ти, Лахиська осаднице, ти бо - початком гріхів дочки Сионової, в тобі бо появились перші проступки Ізраїля.</verse>
				<verse number="14">Тим же то будеш ти посилати дари в Морешет-Гет; люде ж Ахзивські будуть оманом царям Ізраїлським.</verse>
				<verse number="15">Я ще нашлю на тебе, осаднице Мореша, здобичника; він досягне до Оддоламу, - сієї слави Ізрайлевої.</verse>
				<verse number="16">Ой обстрижи ж - обголи собі голову по дїтях твоїх, щиро коханих; розшири по них лисину, як орел, коли лїниться; бо переселять їх від тебе в неволю.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Горе тим, що задумують беззаконностї, і вже на ложах своїх укладають ледаче, щоб довершати все те від ранку, від досьвітку, - тому, що вони чують силу в руках своїх.</verse>
				<verse number="2">Забажають ниви, й забирають її, - будинку, й відіймають його; загарбують людину й дім її, чоловіка й його наслїддє.</verse>
				<verse number="3">Тим то ось як говорить Господь: От, я задумав, наслати на сей рід лихолїттє, яке ви не здолїєте скинути з ший ваших, і не зможете ходити просто; бо настане час гіркий.</verse>
				<verse number="4">Того часу зложать про вас приповідку, а в вас плакати муть гірким плачем і промовляти: Ми спустошені зовсїм! пай мого народу відданий чужим; як вернутись йому до мене? поля наші подїлені поміж чужинцїв!</verse>
				<verse number="5">Тим же то в тебе не буде нїкого, хто б при замінї (поля) кидав жереб в громадї перед Господом.</verse>
				<verse number="6">Не пророкуйте, пророки; не пророкуйте їм, щоб не впала на вас безчесть.</verse>
				<verse number="7">О, ви, що себе домом Якововим називаєте! Чи то ж поменшав Дух Господень? Чи такі ж дїла його? Хиба ж слова мої не добродїйні такому, що в справедливостї ходить?</verse>
				<verse number="8">Та нарід, що був давно моїм, устав, як ворог; ви з жупаном здираєте й сорочку в тих, що тихо проходять, в тих, що одвертаються від сварки.</verse>
				<verse number="9">Жен мого люду ви пхаєте з хати, де пробували вони з упокоєм, а в дїтей їх ви на все видераєте окрасу мою.</verse>
				<verse number="10">Вставайте, втїкайте, ся країна не є вже місцем супокою; за нечисть буде вона опустошена, та й то страшним опустошеннєм.</verse>
				<verse number="11">Як би який вітрогон придумав брехню та й сказав: Буду про вино та напитки вам пророкувати, то й був би він пророком по смаку тим людям.</verse>
				<verse number="12">Напевно зберу всього тебе, Якове, позбіраю в одно останки Ізраїля, зберу їх до купи, наче вівцї в Восорі, мов би отару в кошарі; аж загуде від безлїку люду.</verse>
				<verse number="13">Поперед пійде той, що повалив мури; вони поломлять огорожу, ввійдуть кріз ворота й вийдуть ними, та й царь їх пійде перед ними, а поперед усїх їх - Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">І сказав я: Слухайте, голови Яковові, та й ви, князї дому Ізрайлевого: Хиба ж не вам належиться знати справедливість?</verse>
				<verse number="2">А ви ненавидите те, що добре, й любите зло; здираєте з них скіру й тїло з їх костей;</verse>
				<verse number="3">Їсте тїло мого люду, й здираєте з них їх скіру, а кістки їх ломите й дробите, наче в горнець, а тїло їх - як би в котел.</verse>
				<verse number="4">Ой будуть же вони взивати до Господа, та він їх не почує; і закриє лице своє перед ними на ввесь той час, як вони лихо коять.</verse>
				<verse number="5">Так говорить Господь на тих пророків, що люд мій морочать, на тих, що, як мають що гризти своїми зубами - віщують мир, а хто не дає їм нїчого в рот, тому заповідають війну.</verse>
				<verse number="6">Тим же то буде вам замість видива - ніч, а темрява - замість пророцтва; зайде сонце над тими пророками й день потемнїє над ними.</verse>
				<verse number="7">І посоромляться віщуни отті, й стидом окриються всї ворожбити; вони позакривають лиця собі, бо не буде їм відповідї від Господа.</verse>
				<verse number="8">Я ж - повен сили Духа Господнього, справедливостї й непохитностї, щоб виповісти Яковові проступки його та й Ізраїлеві - гріхи його.</verse>
				<verse number="9">Слухайте ж се, голови дому Яковового, й ви, князї дому Ізрайлевого, що вам правий суд ненавиден, і все праве викривляєте,</verse>
				<verse number="10">Що будуєтесь на Сионї з кровавої кривди, й в Ерусалимі - з неправди!</verse>
				<verse number="11">Голови його судять за гостинцї, і сьвященники його навчають за плату, та й пророки його за гроші віщують, та ще й на Господа здаються, мовляючи: чи ж Господь не серед нас пробуває? на нас біда не прийде!</verse>
				<verse number="12">От же через вас буде Сион, як поле, роз'ораний, з Ерусалиму зробиться купа розвалищ, а гора під сим храмом стане горою, порослою лїсом.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">І настане час: Гора дому Господнього буде наставлена головою гір і буде вивисшена понад горби й поплинуть до неї народи.</verse>
				<verse number="2">І поринуть до неї премногі народи й скажуть: ходїте, зійдемо на гору Господню, до храму Бога Яковового, - він буде нас на свій путь наставляти, й будемо ходити стежками його; бо з Сиону вийде закон, і слово Господнє - з Ерусалиму,</verse>
				<verse number="3">І судити ме він між народами многими й буде картати потужні племена по краях далеких; і перекують вони мечі свої на рала, а списи свої - на серпи; не підійме меча народ на народ, і не будуть учитись воювати.</verse>
				<verse number="4">Нї, тодї кожне буде седїти у себе під виноградиною й під фиґовиною й не буде нїкого лякатись; бо Господь сил небесних вирік се устами своїми.</verse>
				<verse number="5">Нехай инші народи ходять, кожний в імя свого бога, а ми ходити мемо в імя Господа, Бога нашого, по віки віків.</verse>
				<verse number="6">Тодї позбіраю я, говорить Господь, кульгавих і прогнаних позбіраю, й тих, на кого допустив був лихо.</verse>
				<verse number="7">І вчиню кульгавих багатими в потомність, а порозкиданих далеко - великим народом, і сам Господь царювати ме в них на Сион-горі по всї вічні часи.</verse>
				<verse number="8">А ти, башто стада, ти горбе дочки Сионової, до тебе прийде давна власть, вернеться царство до дочки Ерусалимської.</verse>
				<verse number="9">Чого ж так у голос тепер голосиш? Може того, що в тебе не стало царя? або - що нема в тебе порадника, що тебе аж болї схопили, мов ту породїлю?</verse>
				<verse number="10">О, страдай ще, звивайся від болю, дочко Сионова, мов породїля, бо поки що покинути город свій мусиш і в чистому полї стояти, аж зайдеш у Вавилон. Та звідти будеш вирятувана; тебе викупить Господь із рук ворогів твоїх.</verse>
				<verse number="11">Тим часом же збереться на тебе премного народів, і будуть договорювати: Осоромимо її! нехай надивиться око наше на Сион!</verse>
				<verse number="12">Та не знають вони, яка в Господа думка, не розуміють постанови його, що він збере їх докупи, мов ті снопи на тоцї:</verse>
				<verse number="13">Устань же тодї, громадо Сионська, й молоти! я бо зроблю рога твого (силу твою), мов би з залїза, а копита твої, неначе з мідї, - і потреш многі народи, й присьвятиш Господеві користї їх і багацтва їх - Владицї всього сьвіта.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Тепер ще узброюйсь, товпо розбишацька, облягай нас облягом; нехай бють по щоцї лозою володаря Ізрайлевого! -</verse>
				<verse number="2">І ти, Бетлеєме - ти, Ефрато, хоч ти малий між тисячами в Юдеї, але з тебе вийде менї Той, що має бути Володарем ув Ізраїлї, а його народини - від початків, від днїв вічностї.</verse>
				<verse number="3">Тим же то він полишить їх (у зневазї), аж породить та, що має породити, а тодї вернеться до синів Ізраїля і останок братів їх.</verse>
				<verse number="4">Стане він кріпко й пасти ме в силї Господнїй, в величностї імені Господа, Бога свого, й будуть вони жити безпеч, бо великим буде він аж до окраїн землї.</verse>
				<verse number="5">І буде він нам супокоєм. Як же Ассур в нашу землю увійде й вломиться в наші доми, то ми проти його поставимо, хоч би аж сїм пастирів та вісїм князїв.</verse>
				<verse number="6">І будуть вони пасти землю Ассурську мечем й землю Нимродову в самих її воротях, і визволить він нас од Ассура, як сей прийде до нас у землю й вломиться в гряницї наші.</verse>
				<verse number="7">І буде тодї останок із Якова посеред многих народів росою од Господа й дощем на траву, та й не буде спускатись на чоловіка, не буде покладати надїю на синів Адамових.</verse>
				<verse number="8">І буде Яковів останок між многими людами, нїби той лев між зьвірями лїсними, нїби левчук між отарою, що, як настигне, то й тратує й роздирає, так що нїхто врятувати незгіден.</verse>
				<verse number="9">Підійметься рука твоя над ворогами твоїми, й усї супротивники твої повигибають.</verse>
				<verse number="10">І буде того часу, говорить Господь, що вигублю з проміж тебе боєві конї, й колесницї твої в нїщо пообертаю;</verse>
				<verse number="11">Порозвалюю міста твої й порозбурюю твердинї твої;</verse>
				<verse number="12">Чари з рук твоїх вирву, й вже не буде в тебе тих, що з хмар ворожать;</verse>
				<verse number="13">Ідоли твої й боввани твої вигублю з посеред тебе, й не будеш уже припадати перед виробами рук твоїх;</verse>
				<verse number="14">Викореню з посеред тебе сьвяті гаї твої й побурю міста твої.</verse>
				<verse number="15">І в гнїві та в досадї помщуся над народами непокірливими.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Слухайте, що говорить Господь: Встань, судися перед горами, та й узгірря нехай твій голос почують!</verse>
				<verse number="2">Слухайте, гори, суду Господнього, і ви, кріпкі підвалини землї, бо Господь має судову розправу з народом своїм; з Ізраїлем він правується.</verse>
				<verse number="3">О, мій ти народе! що тобі заподїяв, і чим догорив я тобі? відповідай менї.</verse>
				<verse number="4">Я вивів тебе з землї Египецької, викупив тебе з дому неволї та й послав поперед тебе Мойсея, Аарона й Мирияму.</verse>
				<verse number="5">Народе мій! спогадай, що задумував царь Моабійській Балак проти тебе, та й що йому Білеам Беоренко відказав, та що дїялося від Ситтиму до Галгалу, щоб ти спізнав праведні дїла Господнї.</verse>
				<verse number="6">З чим би стати менї перед Господом, як поклонюся Богу небесному? Чи стати менї перед ним із усепаленнями, з назимками-однолїтками?</verse>
				<verse number="7">Та хиба ж мож угодити Господеві хоч би тисячами баранів, або незсякаючими потоками олїї? Чи ж дам йому в жертву перворідня мого за проступки мої, - плід утроби моєї за гріх душі моєї?</verse>
				<verse number="8">Я скажу тобі, чоловіче, що є добре, та й чого Господь вимагає від тебе: дїлай справедливо, люби вчинки милосердні, й ходи в покорі перед Богом твоїм.</verse>
				<verse number="9">Господень голос кличе до громади в містї, але тільки мудрість боїться імені твого; слухайте бича й того, хто його посилає.</verse>
				<verse number="10">Чи й тепер іще нема в дому неодного безбожника наживи безбожної та меншої міри, менї ненависної?</verse>
				<verse number="11">Спитай себе: чи можу я бути чистим із невірною вагою, з невірним у саквах ваговим каміннєм?</verse>
				<verse number="12">Позаяк багачі його сповненї несправедливостю, а осадники його неправду говорять, і язик їх зрадливий в устах у них,</verse>
				<verse number="13">То й я покараю тебе невилїчимо за гріхи твої.</verse>
				<verse number="14">Будеш їсти, та не заситишся; пустка буде посеред тебе; будеш ховати, та не заховаєш, а що приховаєш, те віддам мечеві.</verse>
				<verse number="15">Будеш сїяти, жати ж не будеш посїву; будеш видавлювати оливини, та оливою не будеш маститись; видавиш сок гроновий, та пити не будеш.</verse>
				<verse number="16">Вдомарились у вас Амрієві обичаї й усї поступки Ахавового дому та й живете їх робом; то ж і я подам тебе на спустошеннє й осадників твоїх, - на посьміх та й нести мете наругу народу мого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Горе менї! я стою оце, неначе по жнивах, мов у виноградї по зборах: анї ягодки, щоб з'їсти, анї иншого спілого плоду, якого душа бажає.</verse>
				<verse number="2">Позникали з землї милосердні, нема між людьми справедливих: всї засїдають, щоб кров пролити, брат на брата сїть заставляє.</verse>
				<verse number="3">На лихе у всїх готові руки без угаву; князь дарів вимагає, і суддя судить за гостинцї, а вельможі виявляють без сорому ледачі забаги душі своєї і перекручують справу.</verse>
				<verse number="4">Лучший з них похожий на терен, а справедливий - ще гірший, нїж бодяччє в плотї. Надходить день, заповіданий віщими твоїми; й караючі навідання твої; борзо прийде на них трівога.</verse>
				<verse number="5">Тодї годї буде діймати віри другові, тодї не звіряйсь приятелеві, ба й перед тою, що лежить на лонї твойму, стережи двері уст твоїх.</verse>
				<verse number="6">Тодї бо син зневажати ме батька, дочка повстане на матїр, невістка на свекруху, - ворогами стануть чоловікові домашні його.</verse>
				<verse number="7">Я ж буду споглядати до Господа, буду вповати на Бога рятунку мого: Бог мій почує мене.</verse>
				<verse number="8">О, не тїшся моїм горем, моя ворожице! Хоч і впаду я, то знов устану; хоч попаду в темряву, то Господь мене осьвітить.</verse>
				<verse number="9">Мушу гнїв Господень перетерпіти, - бо я согрішив перед ним -, доки не скінчить справу мою, не довершить суду надо мною; а тодї він виведе мене на сьвітло, а я спізнаю справедливість його.</verse>
				<verse number="10">І побачить те ворожиця моя, й окриється стидом, за те, що договорювала менї: Де Господь, Бог твій? І надивляться очі мої, як її будуть топтати, неначе ту грязь на улицях.</verse>
				<verse number="11">Коли ж прийде час відбудови мурів твоїх (Ерусалиме), - в той час скінчиться призначена кара.</verse>
				<verse number="12">Тодї прийдуть до тебе з Ассириї і з міст Египецьких, від самого Египту аж до ріки Ефрату, від моря до моря, й від гори до гори.</verse>
				<verse number="13">А їх земля стане пустинею за провини осадників її, за плоди їх учинків.</verse>
				<verse number="14">Ой паси ж нарід твій жезлом твоїм - вівцї наслїддя твого, що в лїсї самі блукають, паси їх на Кармель-горі; так, нехай пасуться на Базанї й Галаадї, як се було в давнезні давна!</verse>
				<verse number="15">Як у виходї твойму з землї Египецької, явлю я йому знов предивні чудеса.</verse>
				<verse number="16">Побачать се невірні та й засоромляться, хоч вони такі могутні; роти собі позатулюють руками, уші в них оглухнуть.</verse>
				<verse number="17">Землю лизати муть, наче гадюка; наче полози, повиповзують із притулків своїх; злякаються Господа, Бога нашого, та й тебе збояться.</verse>
				<verse number="18">О, хто такий Бог, як ти, що гріхи прощаєш, і не памятаєш проступків останкові наслїддя твого? Нї, він не гнївається по віки, бо любить милосердуватись.</verse>
				<verse number="19">Так, він ізнов змилосердиться над нами, зотре беззаконність нашу. Ти вкинеш у глибінь морську гріхи наші.</verse>
				<verse number="20">Ти явиш вірність твою Яковові, й милосердє Аврамові, яке, заклявшись, обіцяв єси отцям нашим у днях давних.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="34">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Пророцтво про Ниневію. Книга видива Наумового, з Елкосу.</verse>
				<verse number="2">Бог ревнивий у помстї; Господь повен помсти й страшний в досадї: мститься Господь на ворогах своїх, і не щадить супротивників своїх.</verse>
				<verse number="3">Хоч і довготерпеливий Господь і великий в могутностї, та не зоставляє й без кари; в хуртовинї і в бурі прихід Господень, а хмари - се порох ізпід ніг його.</verse>
				<verse number="4">Погрозить морю, а воно й висохне й усї ріки посякнуть, і Базан і Кармель з Ливаном у цьвітї повянуть.</verse>
				<verse number="5">Перед ним тремтять гори й горби тануть, і земля хитається перед лицем його, весь круг земний і все, що живе на нїй.</verse>
				<verse number="6">Хто встоїть перед невдоволеннєм його? Хто здержить поломє гнїву його? Огнем розливається гнїв його; скелї розпадаються перед ним.</verse>
				<verse number="7">Благ Господь, - захист у смутку, та й знає тих, що надїються на його.</verse>
				<verse number="8">Але він потопньою водою розібє до підвалин Ниневію; і за ворогами його поженеться темрява.</verse>
				<verse number="9">Що ви задумали проти Господа? Він довершить пагубу, й лихо вже не повториться.</verse>
				<verse number="10">Хоч, мов той терен, сплетуться вони, проміж себе, та бенкетувати муть аж до пяна, - будуть вони пожерті до нащаду, як суха солома.</verse>
				<verse number="11">У тобі родився той, що задумав зло проти Господа, зложивши раду безбожну:</verse>
				<verse number="12">Та Господь так говорить: Хоч вони безпечні і їх без лїку, та вони будуть висїчені та й зникнуть; а тебе, хоч я тяжко придавив, більше не придавлю.</verse>
				<verse number="13">Тепер же я поторощу ярмо його, що на тобі лежить, і розірву окови твої.</verse>
				<verse number="14">А про тебе (Ассуре), Господь так постановив: не буде вже насїння-потомства з твоїм імям; із храму бога твого викореню ідоли й боввани, а тобі приготую в ньому гріб, бо тебе я відкину.</verse>
				<verse number="15">Ось, на горах бачу стопи посла з доброю вістю, що сповіщає мир: Сьвяткуй, Юдо, твої сьвята; спевняй обіти твої, бо вже не буде переходити по тобі безбожник: він вигиб до нащадку.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Ось, наступає пустошник на тебе: хорони твої замки, стережи шляху, узброюй поясницї, збірай до купи потугу.</verse>
				<verse number="2">Бо Господь приверне величність Яковову, як і величність Ізраїлеву; ви бо, пустошники, спустошили їх, і винограднє віттє їх вигубили.</verse>
				<verse number="3">Ось, щити силачів його червонїють; в кармазинї військо; колесницї огнем блищять, як ійдуть у битву, а списи лїсом филюються.</verse>
				<verse number="4">Улицями котяться колесницї, грімлять майданами; блищать огнем вони, миготять блискавками.</verse>
				<verse number="5">Погукне на свої воєводи, - вони біжать, аж спотикаються; підступають під мури міста, ось обляг готовий.</verse>
				<verse number="6">Ріка одчиняє собі ворота, божниця розпадається.</verse>
				<verse number="7">Сталось! її обнажили, займають у полонь; бранки-невольницї голубками стогнуть і бють себе в груди.</verse>
				<verse number="8">Ниневія, як містом осїлась, була, мов той став повноводний, а тепер вони втїкають. Ой стійте бо, стійте! та нїхто й не озирнеться.</verse>
				<verse number="9">О, розхапуйте срібло, розхапуйте золото! Лїку нема тут запасам усяких дорогих знарядів.</verse>
				<verse number="10">Зрабована, спустошена, розвалена вона, аж серце млїє, колїна трусяться; в кожного біль у поясницях, лиця у всїх потемнїли.</verse>
				<verse number="11">А де ж тепер леговище левів, де той простір широкий для молодих левів, де буяли лев, левиця і їх щенята, а нїхто їх не пугав?</verse>
				<verse number="12">Де лев, що грабив, щоб засичувати свої левенята, - душив про свої левицї, той, що повно було в берлозї в його лупу, в леговищах його здобичі повно?</verse>
				<verse number="13">Ось, я проти тебе, говорить Господь сил небесних, і пущу з димом вози твої боєві, і меч пожере левчуки твої, луп твій зітру з землї, й голосу послів твоїх вже не буде чути.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Горе тобі, місто, повне крові й омани й убийства! що в тобі грабежам і конця не видко!</verse>
				<verse number="2">Ось, у тобі чути лясканнє пуг, гуркотаннє обертаючих ся коліс, ржаннє коней, торохтїннє підскакуючого воза.</verse>
				<verse number="3">Летить кінниця, блискає меч, улискуються ратища; лїку нема вже побитим, і купи трупів; не видко конця трупам, все об трупи спотикається.</verse>
				<verse number="4">Се - за безконечне блудництво нетрібцї принадній, вправній в чаруваннї, що блудництвом своїм зводить народи, чарами своїми - племена.</verse>
				<verse number="5">От же я - на тебе, говорить Господь Саваот. Закину на лице тобі подоли плаття твого, й покажу народам наготу твою й царствам твій сором.</verse>
				<verse number="6">І закидаю тебе всякою поганню, подам тебе в погорду, поставлю на посьміх.</verse>
				<verse number="7">І прийде до того, що всякий, хто тебе побачить, утече від тебе, й скаже: Збурена Ниневія! Хто пожалує тебе? де найти втїшителя тобі?</verse>
				<verse number="8">Хиба ж ти лучша за Но-Аммон, що розложився між ріками, обведений навкруги водою, що валом йому море й море за мур служить?</verse>
				<verse number="9">Етіопія й Египет із безлїччю люда підпирають його, Копти та Либії помагають йому;</verse>
				<verse number="10">Та й він буде переселений, пійде в неволю; немовлята його лежати муть, порозбивані, на перехрестях усїх улиць; знатними його будуть дїлитись, кидаючи жереб, а всїх вельмож його закують в кайдани.</verse>
				<verse number="11">А так і ти впєшся (карами) й будеш шукати притулку; так і ти глядати меш сховища перед ворогом.</verse>
				<verse number="12">Всї замки твої похожі будуть на фиґовину з зрілими плодами; струснуть їх, і вони впадуть у рот тим, що схочуть наїстись.</verse>
				<verse number="13">Ось, і нарід - мов жіноцтво в тебе: отвором отворяться ворота землї твоєї ворогам твоїм, і засови твої пожере огонь. -</verse>
				<verse number="14">Черпай же воду на ввесь час облягу; скріплюй замки в себе; лїзь у грязиво й міси глину; будуй піч і випалюй цеглу.</verse>
				<verse number="15">Та там таки й пожере тебе огонь, посїче меч, й поїсть тебе, мов та гусень, хоч би намножився гусенню, нагромадив люда, як сарани.</verse>
				<verse number="16">Більш у тебе купцїв, нїж зір на небі, стало; та ся сарана розсїється-розлетиться хутко.</verse>
				<verse number="17">Князї твої, мов сарана, гетьмани - як рій мушки; як похолодне, ховаються в щілинах мурів, а зійде сонце, - вони розлетїлись, і не будеш знати, де вони гнїздились.</verse>
				<verse number="18">Пастирі твої поснули, царю Ассирийський, а вельможі й собі куняють; люде твої скрізь по горах розбіглись, і нїкому їх поскликати.</verse>
				<verse number="19">О, нема лїку на твою рану; нїхто не загоїть її. Хто про тебе перечує, заплеще в долонї; над ким бо не тяготїла лютість твоя?</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="35">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Видиво, явлене пророку Аввакумові:</verse>
				<verse number="2">Ой докіль, Господи, буду я взивати, а ти не почуєш, - буду голосити до тебе про насиллє, а ти не спасеш?</verse>
				<verse number="3">Про що даєш бачити менї кривду, й дивитись на нужду? Рабунок і насильство перед очима в мене; родиться що-раз більше ворогуваннє, підіймається незгода.</verse>
				<verse number="4">Ось, закон утратив силу, справедливого суду нема; безбожний перемагає праведного, а суд виходить переворотний.</verse>
				<verse number="5">Розгляньтесь проміж народами, придивітесь уважно (моїм дїлам), а ви зачудуєтесь; я бо ще за ваших часів учиню таке, що ви б і не повірили, як би вам хто розповідав.</verse>
				<verse number="6">Ось бо, я підійму Халдеїв, нарід жорстокий, та бутний, що широко по землї буяє, щоб загорнути осади, які до його нїколи не належали.</verse>
				<verse number="7">Страшний він і грізний, сам собі становить він право, рядить, як сам хоче.</verse>
				<verse number="8">В його конї бистрійші над парди, а швидкійші над вовки смерком; кінниця його розбігається на всї боки; орлом приходять-прилїтають їздецї його здалека, й кидаються на здобич.</verse>
				<verse number="9">Цїлою силою виступає він на влови, встромивши зір наперед себе, загортає полонян, як пісок.</verse>
				<verse number="10">Насьміхається він із царів, збиткується над князями; іграшка йому всякий замок: усипле вал та й звойовує його.</verse>
				<verse number="11">Тодї надувається ще більш дух його; він ходить-буяє; сила його - вона богом йому.</verse>
				<verse number="12">Та чи ж ти, Господи, не Бог мій, не Сьвятий мій з давен давнезних? Нї, ми не погибнемо! Ти, Господи, тілько задля суду напустив його. Скеле моя! ти лиш на кару призначив його.</verse>
				<verse number="13">Не твоїм чистим очам дивитись на лиходїйства, не тобі приглядатись угнїтанню! Чом же ти позираєш мовчки на лиходіїв, як безбожник пожерає того, що праведнїйший від його?</verse>
				<verse number="14">Чом же ти покидаєш людей, як рибу у морі, як ті повзючі, що в їх нема пана?</verse>
				<verse number="15">Ось, він витягає їх усїх вудкою, захоплює в сак, забірає в свої неводи, та й радується тим і веселиться.</verse>
				<verse number="16">За се він сїтї своїй жертву приносить й кадить неводу свому, бо має від них пай свій товстий й їду смаковиту.</verse>
				<verse number="17">Чи ж проте має він все сїть свою випорожнювати й безнастанно вигублювати народи безмилосердно?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Став же я, неначе на вартї, і стоючи, мов би на баштї, роздумував, що скаже він менї, що відповість на мою жалобу.</verse>
				<verse number="2">І відказав менї Господь і промовив: Спиши видиво, а напиши його виразно на таблицї, щоб, хто буде читати, прочитав легко;</verse>
				<verse number="3">Видиво бо сягає в далекий, але означений час; воно говорить про те, що станеться на кінцї, й не заведе; та хоч би воно й загаялось, а ти жди, бо воно збудеться певно й не зміниться.</verse>
				<verse number="4">Ось, серце горде не буде мати спокою, а праведний буде вірою своєю жити.</verse>
				<verse number="5">Гордий чоловік похожий на вино, що граючи, не швидко втихає; він розширює серце своє, неначе те пекло, й як смерть, він усе голоден; він загортає всї народи, загарбує всякі племена.</verse>
				<verse number="6">Та хиба ж вони не зложать про нього приповідку, хиба ж не будуть присьпівувати на сьміх: Горе тому, хто збогачує себе не своїм; нїби воно на довго? - та хто обтяжує себе закладами!</verse>
				<verse number="7">Чи вони ж не встануть нагло на тебе? чи не будуть торгати тебе; чи не підіймуться проти тебе грабіжники, чи не попадеш ти на луп їм?</verse>
				<verse number="8">Так як ти грабив многі народи, ограблять і тебе всї остальнї народи за пролив крові людської, за розбуреннє країни, міста й усїх осадників його.</verse>
				<verse number="9">Горе тому, хто несправедливо добро про свій дом наживає, щоб звити гнїздо собі на висотї, й тим забезпечити себе від біди!</verse>
				<verse number="10">Неславу придумав ти свойму дому, вигублюючи многі народи, й накликав гріх на душу свою.</verse>
				<verse number="11">Каміннє з мурів взивати ме проти тебе, а сволоки деревяні будуть їм відповідати:</verse>
				<verse number="12">Горе тому, хто город на крові будує, і строїть замки несправедливостю.</verse>
				<verse number="13">Та ось що прийде від Господа Саваота: Ті люде працюють на поживу огню, племена мучаться надармо.</verse>
				<verse number="14">Бо земля сповниться тими, що спізнали славу Господню, як води наповнюють море.</verse>
				<verse number="15">Горе тобі, що подаєш ближньому твому напій з домішкою твоєї злоби, й впоюєш його, щоб бачити сором його!</verse>
				<verse number="16">Та самий ти заситив себе стидом замість слави; пий же й ти та покажи наготу; бо до тебе повернеться кубок у правицї Господнїй, і впаде безчесть на твою славу.</verse>
				<verse number="17">Кара бо за лиходїйство твоє на Ливанї здійметься проти тебе за витрату розпуджених животин, за пролив людської крові, за спустошеннє країни, міста й усїх, що в йому жили.</verse>
				<verse number="18">Що за вжиток із того боввана, що його різьбарь витесав, - із того виливаного ложного вчителя, хоч різьбарь, вироблюючи нїмі ідоли, покладає надїю на свій виріб?</verse>
				<verse number="19">Горе тому, що промовляє до дерева: вставай! а до нїмого каменя: Ну бо, прокинься! Чи він же озветься? Ось, він обложений золотом і сріблом, духа ж він не має.</verse>
				<verse number="20">А Господь - у храму свому сьвятому; нехай вся земля мовчить перед ним!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Молитва пророка Аввакума, до сьпіву:</verse>
				<verse number="2">Господи, я почув вість од тебе й злякався. Господи! доверши твоє дїло посеред лїт (нашої недолї), посеред лїт обяви його, спогадай в гнїві про милосердє.</verse>
				<verse number="3">Колись прийшов був Бог від Теману, Сьвятий - від Паран-гори. Покрила небеса величність його й славою сповнив він землю.</verse>
				<verse number="4">Сяєво її, як сонце, сьвітило; од руки його проміннє, там утаєна його сила.</verse>
				<verse number="5">Перед ним ійшла зараза, поза ним - палючий вітер.</verse>
				<verse number="6">Ступив він - земля струсилась; глянув - і затремтїли народи; розпались гори вічні, первовічні узгірря позападались; дороги його - вічні.</verse>
				<verse number="7">Знаю я, як посумнїли були намети Етіопські, як затремтїли шатри Мадіямські.</verse>
				<verse number="8">А хиба ж на ріки не запалав був гаїв твій, Господи, на ріки - досада твоя, а на море - ярость твоя, коли ти, неначе всїв був на конї твої, й на колесницї рятуючі?</verse>
				<verse number="9">Ти напяв лука твого, як се клятьбою обіцяв був поколїнням; ти роздїляв води землї.</verse>
				<verse number="10">Вгледївши тебе, затрусились гори водні; води перестали плисти, безодня застогнала голосно й неначе зняла руки свої в гору.</verse>
				<verse number="11">Сонце й місяць з'упинились на свойму місцї перед сяєвом лїтаючих стріл твоїх, перед сьвітлом блискаючих списів твоїх.</verse>
				<verse number="12">У гнїві ступав єси по землї, в досадї розтоптував народи.</verse>
				<verse number="13">Ти виступив на рятунок твого народу, на підмогу помазанникові твойму. Ти сокрушив голову безбожного роду; обнажив його від підошви до верху.</verse>
				<verse number="14">Ти пробив його ж списами голови гетьманів його, коли вони примчались бурею, щоб мене розбити, й радувались, як той, що надїється, бідолаху в тайному місцї пожерти.</verse>
				<verse number="15">Ти ж, мов би кіньми своїми, прочинив нам дорогу через море, через безодню вод великих.</verse>
				<verse number="16">Почувши-згадавши про се, затрусилось внутро в менї; на вість про се задріжали губи в мене; біль дійшов аж до костей моїх, і захиталось місце підо мною; та менї треба бути спокійним в день нужди, коли наступить на мій нарід грабіжник його.</verse>
				<verse number="17">Та хоч би не цьвіла фиґовина, не родив виноградник, і оливина завяла; хоч би нива не дала хлїба, не стало овець в кошарі а товару в стайнях, -</verse>
				<verse number="18">То я й тодї буду веселий в Господї, й радуватись буду Богом спасення мого.</verse>
				<verse number="19">Бо Господь Бог - моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="36">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Слово Господнє, що надійшло до Софонїї Хусієнка, сина Годолїїного, сина Аморіїного, сина Езекіїного, за Юдейського царя Йосії Амоненка:</verse>
				<verse number="2">Все повигублюю з лиця землї, говорить Господь:</verse>
				<verse number="3">Вигублю людей й скотину, вигублю птаство під небом і рибу в морі, й всю погань разом із безбожниками; вигублю людей з обличчя землї, говорить Господь.</verse>
				<verse number="4">І простягну руку мою проти Юдеї й проти осадників Ерусалимських, і повикоренюю з сього місця все, що позоставалось од Баала, навіть імя попів і слуг ідолських,</verse>
				<verse number="5">Та й тих, що на кришах припадають перед небесним воінством, і тих їх поклонників, що кленуться Господом, а заразом кленуться й царем своїм (Молохом),</verse>
				<verse number="6">Укупі з тими, що поодвертались од Господа, й не шукають Господа та й не питають про його.</verse>
				<verse number="7">Замовкни перед лицем Господа Бога! день бо Господень уже близько. Господь наладив уже жертву на заколеннє, назначив, кого має до неї покликати.</verse>
				<verse number="8">У жертовний же день Господень навідаю карою князїв укупі з царськими синами й усїма тими, що вдягаються в чужоземню одїж;</verse>
				<verse number="9">Того дня навідаю всїх, що гордо переступають поріг, і переповнюють дом Господень грабежем та оманою.</verse>
				<verse number="10">І буде в той день, говорить Господь, роздаватись крик від Рибалчиної брами й риданнє від других воріт і велике зворушеннє по всїх узгірях.</verse>
				<verse number="11">Ой голосїте, осадники нижньої дїльницї міста, бо щезнуть усї торговельники, вигинуть усї, що нагромадили срібла.</verse>
				<verse number="12">І буде того часу: я обшукаю з сьвітлом увесь Ерусалим, і скараю тих, що, мов на дріжджах, седять собі безпечно, та мовляють у серцях своїх: Господь не робить нї добра, нї зла, -</verse>
				<verse number="13">І попадуться багацтва їх у здобич, а доми їх обернуться в пустки: побудують доми, а жити в них не будуть, понасаджують виногради, та вина з них пити не будуть.</verse>
				<verse number="14">Не далеко вже великий день Господень, близький і сквапно надходить: уже чути голос дня Господнього. Гірко заголосить тодї й сам невмірака!</verse>
				<verse number="15">Днем гнїву буде день той, днем смутку й тїснечі, днем розбурювання й пустошення, днем мраки й темряви, днем хмари й мгли, -</verse>
				<verse number="16">Се день гучання труби й воєнного крику проти утвердженого міста й його башт високих.</verse>
				<verse number="17">І стїсню людей, що ходити муть, нїби послїпли, за те що согрішили проти Господа; й помішається порозливана кров із них з порохом, і тїла їх лежати муть гноєм.</verse>
				<verse number="18">Нї срібло їх нї золото їх не зможе врятувати їх у день гнїву Господнього; огонь ревнивостї його пожере всю отту землю; бо пагубу, та й то не ждану, довершить він над усїма осадниками землї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Дослїдждуйте ж себе вважно, вивідуйте себе, народе бутний,</verse>
				<verse number="2">Докіль не настигло ще те, що призначено, - час бо пролїтає, мов полова - докіль іще не прийшов на вас палаючий гнїв Господень, не наспів на вас день досади Господньої.</verse>
				<verse number="3">Шукайте Господа, всї ви покірні в землї, що певните закони його; шукайте справедливостї, шукайте смирностї; може хоч ви оцїлїєте в день гнїву Господнього.</verse>
				<verse number="4">Ось бо, й Газа обезлюдїє, й Аскалон опустїє, ополуднї з Азоту всїх повиганяють, а Екрон буде викоренений.</verse>
				<verse number="5">Горе поморянам, - народові Крити! Проти вас слово Господнє, Кананеї, - земле Филистійська! витрачу тебе що до одного осадника, -</verse>
				<verse number="6">І обернеться поморрє в кошару на вівцї, в загін на товар.</verse>
				<verse number="7">І допадеться та країна Юдиним останкам, і будуть вони там пасти, а настане вечір, у будинках Аскалонських одпочивати; бо Господь Бог навідається до них і заверне з неволї.</verse>
				<verse number="8">О, я чув наругу Моаба і насьміхи синів Аммонових, як вони з люду мого глузували та пишались у його займанщинї.</verse>
				<verse number="9">Тим же то, так певно, як я живу, говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля: Моаб буде, як Содома, а сини Аммонові - як Гоморра; будуть місцем кропиви, солоним проваллєм, - пустинею на віки; останок мого люду займе їх, як здобич, і ті, що вцїлїють, заберуть їх собі в наслїддє.</verse>
				<verse number="10">Се буде їм за їх гордощі, за те, що вони пишались та глузували з народу Господа сил небесних.</verse>
				<verse number="11">О, страшним стане їм Господь; він повигублює всї боги на землї, й йому будуть покланятись - кожний в свому краю - й усї острови далекі.</verse>
				<verse number="12">І ви, Етіопії, поляжете від меча мого.</verse>
				<verse number="13">І простягне він руку свою на північ, і затратить Ассура, та й Ниневію оберне в розвалища, в степ сухий, як пустиня,</verse>
				<verse number="14">І будуть посеред неї спочивати стада та всяка животина; пеликан та їжак будуть по різьбових окрасах ночувати; голоси їх будуть із вікон роздаватись, а опустїннє видне буде й на одвірках, бо не стане на них кедрових окладин.</verse>
				<verse number="15">От, яким стане той город веселий, що жив собі безпеч, що то мовляв у серцї свому: Ось, я! нема понад мене! О, що ж із нього зробилось! - розвалища, леговища зьвірям! Хто нї проходити ме попри його, - засвище та й махне рукою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Горе місту нечистому, опоганеному, кровожадному!</verse>
				<verse number="2">Не слухає воно голосу, не приймає науки, на Господа не вповає, до свого Бога й не приближується.</verse>
				<verse number="3">Князї в його - рикаючі леви; суддї його - вовки під вечір, що до ранку й однієї не лишають кістки.</verse>
				<verse number="4">Пророки в його - безглузді й зрадливі, а сьвященники його поганять сьвятиню, топчуть закон.</verse>
				<verse number="5">Та справедливий Господь посеред його не творить несправедливостї: Він що-ранку виявлює суд свій нехибний, та беззаконник і стиду не знає.</verse>
				<verse number="6">Я повитрачував народи, повалив їх твердинї; поробив безлюдними в них улицї, що нїхто ними не ходить; попустошені їх городи: нема в них нї осадників нї людини.</verse>
				<verse number="7">До того й говорив я: Тілько бійся мене, приймай науку, то й не спустошу пробуток твій, не прийде на нього те лихо, що я призначив йому; вони ж про те тільки й дбали, щоб погіршувати свої вчинки.</verse>
				<verse number="8">Оце ж ждїте мене, говорить Господь, до того дня, як устану, щоб пустошити; бо я постановив, позбірати народи, поскликати царства, щоб на них досаду мою зігнати, стрясти на них жар гнїву мого: від огню бо ревностї моєї погибне вся земля.</verse>
				<verse number="9">Тодї дам я знов народам уста чисті, щоб вони призивали ймя Господнє й служили йому однодушно.</verse>
				<verse number="10">Із земель Етіопських, що по тім боцї ріки, будуть мої поклонники - дїти розсїяних вірних моїх, - приносити менї дари.</verse>
				<verse number="11">Того часу не будеш ти соромити себе давними вчинками твоїми, якими ти проступався проти мене; тодї бо повидалюю зпроміж тебе тих, що гордяться твоєю величавостю, та й - і ти не будеш пишатись сьвятою горою моєю;</verse>
				<verse number="12">А дам тобі людей покірних і вбогих, а сї будуть вповати на ймя Господнє.</verse>
				<verse number="13">Останок Ізраїля не чинити ме несправедливостї, не мовляти ме льжи, й не знайдеться в устах у них язика зрадливого; вони будуть пастись спокійно й нїхто їх не буде лякати.</verse>
				<verse number="14">О, висьпівуй, дочко Сионова! викликуй гучно, Ізраїлю! радуйся й веселися, дочко Ерусалимська, від щирого серця!</verse>
				<verse number="15">Господь перемінив свій засуд на тебе, прогнав ворога твого! Сам Господь, Царь Ізраїля, посеред тебе; не будеш дознавати лиха.</verse>
				<verse number="16">Тодї скажуть Ерусалимові: Не бійся, а Сионові: Нехай не опадають руки в тебе!</verse>
				<verse number="17">Господь, Бог твій, посеред тебе; у нього сила, рятувати тебе; він радістю радуватись буде тобою, буде милувати по своїй любові, буде зза тебе веселитись веселостю великою.</verse>
				<verse number="18">Тих, що банувати муть за врочистими своїми обходами, я позбіраю - вони твоїми будуть; досить ганьби, що на них ваготїла.</verse>
				<verse number="19">Ось, я притїсню всїх тих, що тебе тїснили, буду піддержувати-рятувати всякого кульгавого, поскуплюю до купи розпорошених, пороблю їх славетними й знакомитими по всїх землях, де побивав їх сором.</verse>
				<verse number="20">Так, того часу поприводжу вас і позбіраю вас; пороблю бо вас людьми славними й високо поважними між усїма народами на землї, як визволю вас із неволї перед очима вашими, говорить Господь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="37">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">У другому роцї царя Дарія, первого дня шостого місяця, надійшло слово Господнє через пророка Аггея до Зоробабеля Салатієнка, правителя Юдейського, та Ісуса Йоседекенка, первосьвященника, таке:</verse>
				<verse number="2">Так говорить Господь сил небесних: Сї люде мовляють: Не настав іще час будувати храм Господень.</verse>
				<verse number="3">Тим то надійшло слово Господнє через пророка Аггея:</verse>
				<verse number="4">А вам же час - жити в ваших прикрашених будинках, коли тимчасом сей дом стоїть пусткою?</verse>
				<verse number="5">Оце ж так говорить Господь Саваот: Звернїть серця ваші на ваші дороги.</verse>
				<verse number="6">Ви сїєте багато, а збираєте мало; їсте, та не засичуєтесь; пєте, та не напиваєтесь доволї; одягаєтесь, та вам не тепло, а хто ходить на заробітки, заробляє в дїрявий мішок.</verse>
				<verse number="7">Тим же то говорить Господь сил небесних: Звернїть увагу вашу на ваші поступки.</verse>
				<verse number="8">Ійдїть лишень у гори, добувайте дерево та будуйте храм, щоб менї був до вподоби й я прославлявся в йому, говорить Господь.</verse>
				<verse number="9">Ось, ви надїєтесь багато, а виходить мало, а що приносите домів, те я розвіваю. Чого ж воно так? говорить Господь Саваот; се за мій дом, що стоїть пусткою, а ви хапаєтесь - кожен до свого дому.</verse>
				<verse number="10">Тим то небо зачинилось над вами й вдержує свою росу, а земля вдержує свій уроджай.</verse>
				<verse number="11">І покликав я посуху на землю й на гори, - на хлїб й на сок виноградний, на олїю й на все, що родить земля, - на людину й скотину й на все, що порають руки.</verse>
				<verse number="12">І послухав Зоробабель Салатиїленко та Ісус Йоседекенко, первосьвященник, як і ввесь люд голосу Господнього, Бога свого, й слів пророка Аггея, яко посла Господнього, й збоявся люд Господа.</verse>
				<verse number="13">І сказав Аггей, посел Господень, яко посланий від Господа, так до люду: Я з вами! говорить Господь.</verse>
				<verse number="14">І збудив Господь духа в Зоробабелї, синї Салатиїловому, правителї Юдейському, й духа в Ісусї Йоседекенкові, первосьвященникові, так як і в усьому остальному людові, й узялись вони до роботи коло дому Господа Саваота, Бога свого,</verse>
				<verse number="15">На двайцять четвертий день шостого місяця, другого року Дарія.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">У семому ж місяцї, двайцять первого дня того місяця надійшло слово Господнє через пророка Аггея:</verse>
				<verse number="2">Промов до Зоробабеля Салатиїленка, правителя Юдейського, та до первосьвященника Ісуса Йоседекенка й до остатку з люду:</verse>
				<verse number="3">Хто зоставсь між вами, що бачив сей храм у прежній величі його, й як ви дивитесь на його нинї? Чи не здається він ув очах ваших як би нїщо?</verse>
				<verse number="4">Та ти, Зоробабелю, кріпися, говорить Господь, кріпись і ти, Ісусе Йоседекенку, первосьвященниче, кріпися, ввесь народе землї, говорить Господь, і заходїтесь коло дїла: я бо з вами, говорить Господь сил небесних.</verse>
				<verse number="5">Завіт мій, що його зложив із вами, як виходили ви з Египту, й дух мій пробуває між вами; то ж не бійтесь!</verse>
				<verse number="6">Так бо говорить Господь Саваот: Ще трохи, - се станеться борзо, - затрясу небом і землею, морем і суходолом;</verse>
				<verse number="7">Двигону всї народи, - й прийде Той, що його бажають усї народи, й сповню дом сей славою, говорить Господь сил небесних.</verse>
				<verse number="8">Моє срібло й моє золото, говорить Господь Саваот.</verse>
				<verse number="9">Велич сього останнього храму буде більша, як давнїйшого, говорить Господь Саваот, й на се місце пошлю мир, говорить Господь небесних сил.</verse>
				<verse number="10">У двайцять четвертий день, девятого місяця, в другому роцї Дарійовому, надійшло слово Господнє через пророка Аггея, таке:</verse>
				<verse number="11">Так говорить Господь сил небесних: Поспитай у сьвященників про закон і скажи:</verse>
				<verse number="12">Коли б хто в полї одежини своєї та нїс посьвячене мясиво та й доторкнувся полою до хлїба, чи до чого вареного, чи до вина або олїї, чи до якої небудь їжі, то чи воно через те осьвятиться? І відказали сьвященники: Нї!</verse>
				<verse number="13">Потім поспитав Аггей: Коли ж хто станеться нечистим через дотик до трупа, й доторкнеться чого з того, то чи буде воно через те нечисте? І відказали сьвященники: Буде нечисте.</verse>
				<verse number="14">І сказав на те Аггей і промовив: Такий же й сей люд, таке й се племя перед моїми очима, говорить Господь, та й такі й дїла рук їх. Що вони в жертву приносять, все воно нечисте.</verse>
				<verse number="15">А тепер обернїте погляд ваш на часи перед сьогоднїшним, як іще не було положено каменя на каменї в Господньому дому:</verse>
				<verse number="16">Прийдуть бувало до полукіпка, що в йому на погляд мірок двайцять, а він давав тілько з десяток; прийдуть до куфи, щоб набрати пятьдесять кінов, а там тілько двайцять.</verse>
				<verse number="17">Карав я вас іржею, жовтяком і грядом всяку роботу рук ваших, та ви не навертались до мене, говорить Господь.</verse>
				<verse number="18">Обернїте ж серце ваше од сього дня далїй наперед, од двайцять четвертого дня девятого місяця, - від того дня, як закладено основи до Господнього дому, звернїть туди погляд:</verse>
				<verse number="19">Чи є ще в коморі зерно на посїв? Досї нї виноградина, нї фиґовина, нї гранатина, нї маслина не родили в вас, а з сього дня я буду благословити.</verse>
				<verse number="20">І надійшло слово Господнє до Аггея вдруге - двайцять четвертого дня того місяця, і сказано:</verse>
				<verse number="21">Промов так до Зоробабеля, правителя Юдейського: Потрясу небом і землю,</verse>
				<verse number="22">Поперевертаю царські престоли й зітру потугу царстов невірних; поперевертаю колесницї й тих що на їх їдуть, і попадають конї й ті, що седять на їх - кожний од меча в ближнього.</verse>
				<verse number="23">Того дня, говорить Господь сил небесних, возьму тебе, Зоробабелю Салатиїленку, слуго мій, говорить Господь, й держати му тебе, як перстень печатний; я бо вибрав собі тебе, говорить Господь Саваот.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="38">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">У восьмому місяцї, в другому Дарійовому роцї, надійшло слово Господнє до пророка Захарії Варахієнка, сина Аддового, таке:</verse>
				<verse number="2">Прогнївився вельми Господь на ваших отцїв;</verse>
				<verse number="3">Оце ж скажи їм: Так говорить Господь сил небесних: Обернїтесь до мене, говорить Господь Саваот, то й я обернусь до ваc, говорить Господь сил небесних.</verse>
				<verse number="4">Не будьте ж такі, як отцї ваші, що до них промовляли прежнї пророки, кажучи: Так говорить Господь Саваот: Зверніте з ледачих стежок ваших і від лихих учинків ваших; та вони не слухали й не вважали на мене, говорить Господь.</verse>
				<verse number="5">Отцї ваші,- де ж вони? та й пророки - чи вічно ж їм жити?</verse>
				<verse number="6">Слова ж мої й присуди мої, що я заповідав через слуг моїх пророків, чи ж не справджались на отцях ваших? і вони навертались та й говорили: Як призначив Господь Саваот учинити нам після стежок наших і по вчинках наших, так і зробив.</verse>
				<verse number="7">Двайцять четвертого дня одинайцятого місяця, у другому Дарійовому роцї, надійшло слово Господнє до пророка Захарії Варахієнка, сина Аддового, таке:</verse>
				<verse number="8">Бачив я вночі видиво: чоловік на червоному конї стоїть проміж миртами в зеленій долинї, а за ним конї червонобурі, теркаті й білі;</verse>
				<verse number="9">І спитав я: Хто вони, пане мій? і сказав менї ангел, що розмовляв ізо мною: Я скажу тобі, хто вони.</verse>
				<verse number="10">Тодї озвався чоловік, що стояв проміж миртами, й сказав: Се ті, що їх Господь послав пройти землю.</verse>
				<verse number="11">Вони ж заговорили до ангела Господнього, що стояв проміж миртами й сказали: Пройшли ми землю й ось, вся земля заселена й спокійна.</verse>
				<verse number="12">І озвавсь ангел Господень і сказав: Господи Вседержителю! докіль будеш ти немилосерден до Ерусалиму й городів Юдиних, що гнївишся на них уже сїмдесять років?</verse>
				<verse number="13">І відказав Господь ангелові, що розмовляв ізо мною, словами благими, словами відрадними.</verse>
				<verse number="14">І сказав менї ангел, що розмовляв ізо мною: Вісти голосно й скажи: Так говорить Господь Саваот: Я жалую Ерусалима й Сиона великою ревностю;</verse>
				<verse number="15">І палаю великим гнівом, проти тих спокойних народів, бо як я легко, гнівився, вони збільшали зло.</verse>
				<verse number="16">Тим же то таж говорить Господь: Повернусь ізнов милосердно до Ерусалиму: в йому одбудується мій храм, говорить Господь Саваот, та й простягнуть будівельнїй шнур через Ерусалим.</verse>
				<verse number="17">Далїй оповісти й скажи: Так говорить Господь сил небесних: Городи мої попереповнюються знов добром, і потїшить Господь Сиона, й вибере собі знов Ерусалим.</verse>
				<verse number="18">І підвів я мої очі й дивлюсь: ось чотири роги.</verse>
				<verse number="19">І спитав я у ангела, що розмовляв ізо мною: Що се? а він відказав менї: Се роги, що порозкидали Юду, Ізраїля й Ерусалим.</verse>
				<verse number="20">Потім показав мені Господь чотирі ремісники.</verse>
				<verse number="21">І поспитав я: Що вони йдуть робити? а він відказав так: Оті роги так порозкидали Юду, що нїхто не здолїе підвести голови своєї: а сї прийшли, щоб їх полякати та позбивати роги в народів, що підняли рога проти Юдиної землі, щоб її порозмітувати.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">І споглянув я знов і бачу: ось чоловік, і мав в руці міряльного шнура.</verse>
				<verse number="2">Я спитав: Куди ти йдеш? а він сказав менї: Розміряти Ерусалим, щоб знати, який він завширшки й який завдовжки.</verse>
				<verse number="3">Аж ось виступив ангел, що розмовляв ізо мною, другий же ангел вийшов вустрїч йому.</verse>
				<verse number="4">сказав той до його: Біжи й скажи сьому молодикові так: Одкрито стояти ме Ерусалим через множество людей і скоту в ньому.</verse>
				<verse number="5">І сам я, говорить Господь, буду йому поломяним муром, і прославлю себе посеред його.</verse>
				<verse number="6">Гей, гей! утікайте ж із півночньої вемлї, говорить Господь: Я бо вас порозвівав, нїби на всї чотири вітри, говорить Господь.</verse>
				<verse number="7">Утїкай, Сионе, ти, що пробуваєш у дочки Вавилонської.</verse>
				<verse number="8">Так бо говорить Господь сил небесних.: Задля слави послав мене він до народів, що вас обдерали.; хто бо торкається до вас, торкається об зїницю ока мого.</verse>
				<verse number="9">І ось, я підніму на них руку мою, й стануть вони здобиччю невольникам своїм, і зрозумїєте, що се Господь сил небесних послав мене.</verse>
				<verse number="10">Викликуй же радісно й веселись, дочко Сионова! ось бо, я прийду й осядусь посеред тебе, говорить Господь.</verse>
				<verse number="11">І прийдуть тодї многі народи до Господа, й будуть моїм народом; і я оселюсь посеред тебе, й зрозумієш, що мене послав до тебе Господь сил небесних.</verse>
				<verse number="12">І посяде Господь Юду, як своє наслїдде на сьвятій землї, й вибере собі знов Ерусалим.</verse>
				<verse number="13">Умовкни ж, усяке тіло, перед Господом! він бо підіймається з сьвятого пробутку свого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">І показав мені первосьвященника Ісуса, що стояв перед ангелом Господнім, та й сатану, що стояв праворуч його, щоб його винуватити.</verse>
				<verse number="2">І сказав Господь (через ангела) до сатани: Нехай загрозить тебе, сатано, Господь, нехай загрозить Господь, вибравший собі Ерусалим! Хиба він не головня, вихоплена з огню?</verse>
				<verse number="3">Ісус же був у замазаній одежі, стоючи перед ангелом.</verse>
				<verse number="4">І озвався сей і сказав до инших (ангелів), що стояли перед ним: Поздіймайте з його замазану одїж! а йому сказав: Дивись, я зняв із тебе неправедність твою, й вдягаю тебе в одїж сьвяточну.</verse>
				<verse number="5">І говорив далїй: Вложіть йому на голову чистий кидар, і вложили йому на голову чистий кидар, і наділи ризи на його; ангел же Господень стояв.</verse>
				<verse number="6">І заповів ангел Господень Ісусові і сказав:</verse>
				<verse number="7">Так говорить Господь сил небесних: Як ходити меш дорогами моїми й будеш пильнувати сторожі моєї, то будеш судити дом мій й наглядати над моїми дворами. І дам тобі в підмогу з тих, що стоять оттут.</verse>
				<verse number="8">Слухай же вважно, ти первосьвященниче Ісусе, ти й товаришу твої, щозасїдають перед тобою, - сї мужі знаменні: Ось, я приведу слугу мого, Пагонця.</verse>
				<verse number="9">А ось, і камінь, що кладу перед Ісусом; на сьому каменї семеро очей; і виріжу на йому начерки його, говорить Господь сил небесних, і зітру гріх землї сієї одного дня.</verse>
				<verse number="10">Того часу, говорить Господь сил небесних, буде одно одного закликати під виноград і фиговину.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">вернувся той ангел, що розмовляв ізо мною, і розбудив мене, наче будять кого сонного.</verse>
				<verse number="2">І спитав мене: Що бачиш? Я відказав: Бачу сьвітильника,-ввесь із золота; вверху в його кубочки на оливу й сїм лямп на йому, а також сїм дудочок до наливання в лямпи, що на йому.</verse>
				<verse number="3">А коло його дві оливинї, одна праворуч од кубочка, а друга ліворуч.</verse>
				<verse number="4">запитавсь я та й кажу ангелові, що розмовляв ізо мною: Проти чого воно, добродїю?</verse>
				<verse number="5">І відказав ангел, що розмовляв ізо мною, й промовив: Хиба ти не знаєш, що воно? А я відповів: Нї, добродію, не знаю.</verse>
				<verse number="6">Тодї озвався він і сказав менї: Се, - Господнє слово до Зоробабеля, і значить: Нї військом, нї силою вашою, тілько моїм духом, говорить Господь сил небесних.</verse>
				<verse number="7">Хто ж ти, велика горо, перед Зоробабелем? Ти - низина, а він положить угловового каменя при веселих викликаннях: Ласка, ласка на ньому!</verse>
				<verse number="8">І надійшло слово Господнє до мене:</verse>
				<verse number="9">Як руки Зоробабелеві заложили, основи під сей дом, так його руки й скінчать його, й зрозумієте, що Господь сил небесних послав мене до вас:</verse>
				<verse number="10">Хто ж би маловажив день сей, коли, радїючи, тоті семеро дивляться на будівельну вагу в руках у Зоробабеля? - се очі Господнї, що обіймають зором увесь круг земний.</verse>
				<verse number="11">Тодї озвався я й промовив до його: Проти чого ж сї дві оливини, праворуч і лїворуч сьвітильника?</verse>
				<verse number="12">І озвавсь я вдруге й промовив до його: Проти чого сї дві галузки оливні, що золотими дудочками виливають із себе золоту оливу?</verse>
				<verse number="13">І відказав менї: Хиба ти не знаєш, що се? Я ж відповів: Нї, добродїю, не знаю.</verse>
				<verse number="14">А він сказав: Се два помазані оливою, що стоять перед Владикою всієї землі'.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">І підвів я знов очі й побачив, аж се летить писаний звиток.</verse>
				<verse number="2">І спитав він у мене: Що ти бачиш? а я кажу: Бачу летючий писаний звиєць, двайцять локот завдовжки й десять локот завширшки.</verse>
				<verse number="3">І промовив він до мене: Се про- кляттє, що виходить на всю країну кожен, що крадекривдить, буде вигублений, як се написано на одній стороні; так само хто ложно кленеться буде вигублений, як написано на другій сторонї.</verse>
				<verse number="4">Я допущу те прокляттє, говорить Господь Саваот, і ввійде воно в господу злодїя і в господу того, що моїм імям ложно божиться, й оселиться воно в їх домівках, і вигубить їх укупі з їх деревяною й камяною роботою.</verse>
				<verse number="5">І вийшов ангел, що розмовляв ізо мною, й промовив до мене: Підведи очі твої й подивись, що се за проява?</verse>
				<verse number="6">Кажу ж я: Що се? А він відказав: Се виходить мірка, й додав: се образ їх у всій країні.</verse>
				<verse number="7">Аж ось, піднялась оловяна покришка, а там у єфі седить женщина.</verse>
				<verse number="8">І промовив він: Отся - то сама безбожність і пхнув її в ефу, та й накрив оловяною покришкою.</verse>
				<verse number="9">І зняв я очі свої й побачив: аж ось проявились дві женщини, й вітер дув у крила їм, а крила в їх були наче в канї; й підняли вони ефу та й понесли її між землею й небом.</verse>
				<verse number="10">І поспитав я в ангела, що розмовляв ізо мною: Куди несуть вони єфу?</verse>
				<verse number="11">Він же відказав менї: Щоб виготовити їй пробуток у Сеннаар-землї й як осядеться вона там, то поставиться на своїй підставцї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Знов підвів я очі мої і дивлюсь, аж се - чотирі колесницї виходять із провалу між двома горами; гори ж були мідяні.</verse>
				<verse number="2">У первій колесницї були конї червоні, у другій вороні,</verse>
				<verse number="3">У трейтій колесницї конї білі, а в четвертій конї теркаті, дужі.</verse>
				<verse number="4">Я озвався й спитав ув ангела, що розмовляв ізо мною, й сказав: Проти чого воно, добродію?</verse>
				<verse number="5">І відповів ангел і сказав мені: Се чотирі вітри небесні виходять стояти перед Владикою всієї землі.</verse>
				<verse number="6">Отті вороні конї йдуть у землї на північ, а білі йдуть позад них; теркаті ж ійдуть у землї полуденні.,</verse>
				<verse number="7">А дужі вийшли й намагались ійти, щоб перебігти землю; і повелів він: Ійдїть, пробігайте землю! І пробігли землю.</verse>
				<verse number="8">Тодї покликав мене й так промовив до мене: Дивись! ті, що вирушили в півночні землї, заспокоїли гнів духа мого на землї півночній.</verse>
				<verse number="9">І надійшло слово Господнє до мене:</verse>
				<verse number="10">Возьми з дарів у тих, що прибули з неволї, у Хелдая, Товії й Едая, та й іди того ж дня в господу Иосії Софонїенка, що прийшов із Вавилону;</verse>
				<verse number="11">Там возьми срібла й золота та й пороби вінцї й вложи на голову Ісусові Йоседекенкові, первосьвященникові,</verse>
				<verse number="12">І скажи йому: Так говорить Господь Саваот: Ось, муж - імя йому Пагонець, він виросте з свого кореня й збудує храм Господеві.</verse>
				<verse number="13">Так, він збудує дом Господень і увінчається славою, й засяде й володїти ме на престолї свойму; буде ж він і сьвященником на престолї свойму, й буде рада мира між сим і другим (престолом).</verse>
				<verse number="14">Вінцї ж будуть на спомин про Хелема, Товія, Едая й Хена Софонїєнка в дому Господньому.</verse>
				<verse number="15">І ті, що далеко живуть, приходити муть, помагати при будові храму Господнього, й взнаєте, що мене послав Господь сил небесних до вас; і станеться те, коли щиро слухати мете голосу Господа, Бога вашого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">четвертому роцї царя Дарія, надійшло слово Господнє до Захарії, на четвертий день девятого місяця, Хаслева.</verse>
				<verse number="2">Послано Сарецера й Регем-Мелеха вкупі з товаришами помолитись перед лицем Господнїм,</verse>
				<verse number="3">І спитати сьвященників, що служили в дому в Господа сил небесних, та в пророків:- Чи маємо в пятому місяцї плакати й постити, так як уже багато лїт досї чинили?</verse>
				<verse number="4">І надійшло до мене слово Господа сил небесних:</verse>
				<verse number="5">Скажи всьому народові в краю й сьвященникам так: Коли ви в пятому й сьомому місяцї вже сїмдесята, років постили й плакали, так чи ви ж постили справдї мені?</verse>
				<verse number="6">Або коли ви їли й пили, так хиба ви не про себе їли й пили?</verse>
				<verse number="7">Чи не сї ж самі слова проголошував Господь через попередних пророків, як іще Ерусалим був люден і зупокоєн із городами своїми навкруги, та як полуденні країни й низина були залюднені?</verse>
				<verse number="8">І надійшло слово Господнє до Захарії:</verse>
				<verse number="9">Так говорить Господь Саваот: Чиніте правду на суді,) й доказуйте любов та милосерде кожен до свого ближнього.</verse>
				<verse number="10">Не тїснїть удови й сироти, заволоки та злиденника, й не мисліть у вашому серці зла одно одному.</verse>
				<verse number="11">Вони ж не хотіли на се вважати, одвертались від мене й затулювали собі уші, щоб не чути,</verse>
				<verse number="12">І заткали серця свої, щоб не слухати закону й слів, що Господь Саваот посилав Духом своїм через прежнї пророки; за-те ж і досяг їх великий гнів Господа сил.</verse>
				<verse number="13">Через те ж і бувало: як він накликав, а вони не слухали, так само й вони взивали, а я не слухав, говорить Господь сил.</verse>
				<verse number="14">І я порозкидав їх проміж усїма народами, що їх перш вони й не знали, й зробилась країна пусткою по них так, що ніхто не переходив її нї сюди, нї туди, та й так обернули вони бажану землю в пустиню.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">І надійшло слово Господа сил небесних, таке:</verse>
				<verse number="2">Так говорить Господь Саваот: Я був повен ревнивої любови до Сиону, тим то й запалав великим гнївом за його.</verse>
				<verse number="3">Так говорить Господь; Обернуся до Сиону й буду пробувати в Ерусалимі, й звати меться Ерусалим городом правди, а гора Господа сил небесних - горою сьвятою.</verse>
				<verse number="4">Так говорить Господь Саваот: Знов седїти муть по майданах Ерусалимських дїди й баби, кожне з костуром у руці задля довгого віку свого.</verse>
				<verse number="5">І повно буде по городських майданах хлопят і дївчат, що грати муться по улицях.</verse>
				<verse number="6">Так говорить Господь сил: Коли се вдавати меться дивним ув очах останків з народу в тоті днї, то хиба ж воно дивне й у моїх очах? говорить Господь сил небесних.</verse>
				<verse number="7">Так говорить Господь Саваот: Ось, я повизволяю люд мій із земель восточнїх і з земель від заходу сонця;</verse>
				<verse number="8">І поприводжу їх, та й будуть жити в Ерусалимі, й будуть вони моїм людом, а я - їх Богом у правдї й справедливостї.</verse>
				<verse number="9">Так говорить Господь сил: Кріпіть руки ваші, ви, що в сих днях чуєте сї слова з уст пророків, що були при засновинах дому Господа сил небесних, щоб храм будувати.</verse>
				<verse number="10">До того бо часу не було нїякої користі нї людям анї користї з роботи скотом; хто виходив і хто ввіходив, не був безпечен од ворога, та й допустив я ворогуванне між людьми одного проти одного.</verse>
				<verse number="11">Нині ж я не той, що в прежні часи до останку люду сього, говорить Господь сил.</verse>
				<verse number="12">Посїв бо рости ме в супокою; виноградина давати ме плод свій і земля вроджай свій, та й небо давати ме росу свою, й усе те оддам у посїданнє послїдові люду сього.</verse>
				<verse number="13">І буде так, що, як ви, доме Юдин і доме Ізрайлїв, були прокляттем у народів, так я спасу вас, і будете благословеннєм; то ж не бійтеся; кріпіте руки ваші!</verse>
				<verse number="14">Так говорить Господь сил небесних: Як постановив я був покарати вас, коли батьки ваші гнївили мене, говорить Господь Саваот, та й не відмінив того,</verse>
				<verse number="15">Так само постановив я нині зробити добро Ерусалимові й Юдиному домові; не бійтеся!</verse>
				<verse number="16">От же які вчинки вам чинити: Говоріте одно одному правду та й судїте по правдї й задля спокою в воротях ваших.</verse>
				<verse number="17">Не мисліть у вашому серцї нічого лихого одно одному та й не любуйтесь у льживій присязї, се бо все я ненавиджу, говорить Господь.</verse>
				<verse number="18">І надійшло до мене слово Господа Саваота:</verse>
				<verse number="19">Так говорить Господь сил небесних: Пости в четвертому, пятому, сьомому й десятому місяцї переміняться домові Юдиному в радощі й в веселі празники; тілько ви полюбіть правду й мир.</verse>
				<verse number="20">Так говорить Господь сил: І приходити муть народи й осадники, многих городів;</verse>
				<verse number="21">І будуть приходити осадники одного міста до осадників другого та казати: Ось; ходімо туди, помолитись перед лицем Господнім й шукати ласки в Господа сил небесних; і скажуть ті: пійду й я.</verse>
				<verse number="22">І приходити муть многі племена й сильні народи шукати Господа Саваота в Ерусалимі й благати Господа.</verse>
				<verse number="23">Так говорить Господь сил небесних: У ті часи буде так, що десятеро з усяких різномовних народів ухоплять за полу Юдея, й казати муть: Пійдемо й ми з тобою, ми бо чули, що з вами Бог.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Пророче слово Господнє, проти міста Гадрах, та й на Дамаск воно наляже бо око Господнє на всїх людей (позирає), як і на ввесь рід Ізраїлський,</verse>
				<verse number="2">Та й на Емат примежнии, на Тир, і на Сидон; вони бо себе аж надто мають за мудрих.</verse>
				<verse number="3">Тир побудував собі замки й намножив стілько срібла, як пороху, а волота, як на улицї грязї.</verse>
				<verse number="4">Та ось, Господь вробить його бідним й зломить силу його на морі, та й самого його пожере огонь.</verse>
				<verse number="5">Гляне на те Аскалон и здрігнеться, і Газа затремтить укупі з Екроном; бо надїя його вийде йому на сором: не стане царя в Газі, Аскалон же запустїє.</verse>
				<verse number="6">Чужинці оселяться в Азотї, і зломлю гордощі Филистіїв.</verse>
				<verse number="7">Вирву мясо кріваве з уст у його, жертву погану з зубів у його, й привернеться він до Бога нашого, й будуть вони, мов тисячники, в Юди передувати, та й Екронт буде, як Евузій.</verse>
				<verse number="8">І поставлю чату перед моїм храмом проти війська, проти проходячих туди й назад, і не буде проходити грабіжник; я бо тепер наглядати му моїми очима застим.</verse>
				<verse number="9">Веселися, Сионова дочко, викликай радісно, дочко Ерусалимська: Се Царь твій надходить до тебе, справедливий і спасаючий, тихий - сидячи на ослятї, синї яремної осліцї.</verse>
				<verse number="10">Тоді я поторошу вози боєві в Ефраїма й боєві конї в Ерусалимі та в поломаний буде лук воєнний; вів. бо проповідати ме мир народам, і зацарює од моря до моря, від ріки та й до концїв землї.</verse>
				<verse number="11">І кровю завіту твого вибавлю я вязнїв твоїх із ями, що в нїй води нема.</verse>
				<verse number="12">Вертайтесь до твердинї, ви вязнї, жиючі в надії! що тепер оповіщаю, дам вам удвоє.</verse>
				<verse number="13">Бо, неначе лука,натягну собі Юду, а сагайдака наповню Ефраїмом, і підійму синів твоїх, Сионе, проти твоїх синів, земле ти Йонська, та й зроблю тебе мечем у силача.</verse>
				<verse number="14">І зявитьея над ними Господь, і блискавицею вилетить стріла його, й загуде Господь трубою, та й ступати ме бурею, віючою з полудня.</verse>
				<verse number="15">І хоронити ме їх Господь Саваот, а вони будуть валити і підбивати під себе каміннєм із пращі, будуть пити до перепою, нїби вином, ї переповняться, як ті кубки жертовні, як углі в жертовника.</verse>
				<verse number="16">І спасе їх Господь Богу ті часи] спасе нарід свій, як овець, і, мов дорогі камені в вінцї, заблищать вони на землї його.</verse>
				<verse number="17">О, яка ж велика доброта його, що за красота його! Хліб додаватиме духа молодикам, а вино - дівчатам!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Просїте в Господа дощу, коли його треба, а Господь блисне блискавицею і дасть вам ливень, дасть кожному траву на полї.</verse>
				<verse number="2">Бо терафими вам пусте говорять,' та й віщуни видять неправду й сповідають сни пусті; вони потішають вас оманою; тим. то й блукають люде, як вівцї, пустопаш, бідують, бо нікому їх пасти.</verse>
				<verse number="3">На пастирів гнївом я палаю, і козлів тих (провідників) я покараю; бо навідається Господь сил до свого стада, й поставить рід Юдин, мов славного коня свого, до бою.</verse>
				<verse number="4">Із нього буде вугловий камінь, із нього - приколок, із нього - лук до бою, із його вийдуть всі гетьмани народу.</verse>
				<verse number="5">Нїби невміраки, будуть вони побивати на війні та, мов грязь на дорозі топтати, й воювати; бо Господь із ними, й посоромлять їздецїв на конях.</verse>
				<verse number="6">Подам силу Юдиному дому й спасу дом Йосифів, і приверну їх; я бо змилосердивсь до них, і будуть вони в мене, ніби я й не відкидав їх; я бо їх Гоеподь і Бог їх, та й вислухаю їх.</verse>
				<verse number="7">Лицарем буде Ефраїм у мене; серце їх звеселиться, мов вином заграє; і бачити муть се їх дїти й зрадіють; веселитись будуть серця їх у Господї.</verse>
				<verse number="8">Я дам їм знак і зберу їх до купи, бо я їх, викупив собі; безлїч буде їх у мене, і- стілько як перед тим було;</verse>
				<verse number="9">І розміщу їх проміж народами, а вони й в найдальших землях будуть згадувати мене й жити муть із дїтьми своїми, а схотять, - вернуться додому.</verse>
				<verse number="10">І заверну їх із Египту, скличу з Ассириї, й приведу їх у землю Галаадську й на Ливан, і не стане їм місця.</verse>
				<verse number="11">І, наче б прийшла на море халепа та побила Фидімррскі, наче б висхли глибинї ріки, - так упокорений буде Ассур і відняте буде скиптро Египтові.</verse>
				<verse number="12">Подам їм силу в Господї, й ходити муть у ймя його, говорить Господь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Відчиняй, Ливане, ворота твої, й нехай пожирає огонь кедри твої.</verse>
				<verse number="2">Голоси, кипарисе; бо впаде кедр, бо й великі будуть спустошені; голосїте, дуби Базанські, бо повадиться гай ненроходний.</verse>
				<verse number="3">Чути голос ридання пастухів, бо спустошено бажанне їх; чути рик левчуків, бо спустошено красу Йорданї.</verse>
				<verse number="4">Так говорить Господь, Бог мій: Паси вівці, призначені на заріз,</verse>
				<verse number="5">Що їх купивші вбивають безкарно, а продававші мовляють: Слава тобі, Господи; я збагатився! а пастухи не жалують їх.</verse>
				<verse number="6">Та й я вже не жалувати му сих землян, говорить Господь; і ось, я оддам людей, кожного в руки ближнього його й на поталу цареві його, й побивати муть вони країну, та й нікого не визволю із їх потали.</verse>
				<verse number="7">І буду пасти вівцї, призначені на заріз, - бідолашню отару. І возьму собі дві палиці; одну назву ласкавість, а другу - повязь, і буду пасти ними вівцї.</verse>
				<verse number="8">І занапащу трьох пастухів в один місяць, бо відвернеться душа моя од них, як се й їх душа одвертається від мене.</verse>
				<verse number="9">І скажу тоді: Не буду більш пасти вас: що вмірає, нехай умірае; що погибае, нехай погибае, а що зостається, нехай одно одного з'їдав.</verse>
				<verse number="10">І возьму мою палицю - ласкавості - та й поламлю її, щоб розвязати вмову, що вчинив був із усіма народами.</verse>
				<verse number="11">І буде розвязана вона того ж дня, а тоді зрозуміють бідолашні вівцї, що мене визирали, що се було слово Господнє.</verse>
				<verse number="12">Тодї скажу їм: Коли ваша ласка, дайте менї плату мою; а коли нї, так не давайте; а вони одважать плату менї - трийцять срібних.</verse>
				<verse number="13">Господь же заповів менї: Вкинь їх в храмову скарбівню; - та й висока ж бо ціна, за яку мене оцїнили! І взяв я трийцять срібних та й укинув у храму Господньому про ганчаря.</verse>
				<verse number="14">Тоді поламав я й другу (палицю - повязь, щоб розірвати братерства між Юдою й Ізраїлем.</verse>
				<verse number="15">І знов сказав мені Господь: Возьми ж тепер собі знаряд у одного дурного пастуха:</verse>
				<verse number="16">Ось бо, я поставлю в землі сїй пастуха, що байдуже йому пропадаючі, що заблуканих не буде шукати, нї хорих лічити, та й здорових не буде кормити, а їсти ме тілько мясиво ситих, ба й ратицї в них одривати.</verse>
				<verse number="17">Горе ж ледачому пастухові, що покидає стадо! Меч на руку його й на праве око його! О, рука йому зовсім усохне, а праве, око його зовсім ослїпне!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Пророче слово Господнє про Ізраїля. Господь, що розпростер небо й оснував землю та й сотворив духа в чоловіцї, говорить:</verse>
				<verse number="2">Ось, я зроблю Ерусалим чашою осторопіння про всї примежні народи, та й про Юду під час облягу Ерусалиму.</verse>
				<verse number="3">І зроблю тоді Ерусалим важенним каменем для всїх народів; хто буде підіймати його, надсадиться, а зійдуться проти його всї народи землї.</verse>
				<verse number="4">В той час; говорить Господь, учиню, що кожний кінь обісїє, а їздецї обезуміють; на дом же Юдин одкрию очі мої, а конї в усїх народів ударю слїпотою.</verse>
				<verse number="5">І погадають гетьмани Юдинї в серцях своїх: сила моя й осадників Ерусалимських тілько в Господі сил, Бозї їх.</verse>
				<verse number="6">Того часу зроблю я гетьманів Юдиних, нїби жарівнею між дровами, й як палаючий смолоскип в серединї снопів, і повигублюють вони всї сусїдні народи праворуч і лїворуч, і знов буде Ерусалим залюднений на свойму місцї, в Ерусалимі.</verse>
				<verse number="7">І допоможе Господь, як і перш, наметам Юдиним, щоб не неслась високо над Юдою слава дому Давидового й величність осадників Ерусалимських - над прочими Юдеями.</verse>
				<verse number="8">Того часу закрие Господь щитом своїм осадників Ерусалимських, і найслабший між ними буде такий, як Давид, а дом Давидів буде як Божий, як ангел Господень перед ними.</verse>
				<verse number="9">І вигублю того часу всї народи, що рушили проти Ерусалиму.</verse>
				<verse number="10">На дом же Давидів і на осадників Ерусалимських вилию духа ласки. й побожностї, й поглянуть на того що його прокололи, й будуть голосити по нему, як по синові одинцеві, й сумувати, як сумують по перворідневі.</verse>
				<verse number="11">Здійметься_тодї в Ерусалимі голосний плач, як плач у Гададриммонї на Мегиддо-долинї.</verse>
				<verse number="12">І ридати ме країна, всяка родина окроме: родина Давидова окроме, й жіноцтво їх окроме; родина дому Натанового окроме, й жіноцтво їх окроме;</verse>
				<verse number="13">Родина дому Левіїного окроме, й жіноцтво їх окроме; родина Симеоніїв окроме, й жіноцтво їх окроме.</verse>
				<verse number="14">Так само й усї инші родини - кожна родина окроме й жіноцтво їх окроме.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Того часу відкриється домові Давидовому й осадникам Ерусалиським криниця на змиттє гріха й нечистї.</verse>
				<verse number="2">І буде того часу, говорить Господь сил небесних, повикоренюю імення ідолів із сієї землї, так що вже їх і згадувати не будуть, а так само повиганяю з землї ложних пророків і нечистого духа.</verse>
				<verse number="3">Коли ж іще хто наважиться пророкувати, тоді сам отець його й мати його, що його породили, казати муть йому: Не жити тобі на сьвітї, бо говориш лож в імя Господнє; і вбють його батько й мати, що вродила його, коли пророкувати ме.</verse>
				<verse number="4">І соромити муться пророки видива свого, пророкуючи, й не будуть уже вдягати волосяної гунї, щоб обманювати людей,</verse>
				<verse number="5">А казати ме кожен: Я не пророк, я такий собі, що порає землю, бо з самого малку хтось придбав собі мене рабом.</verse>
				<verse number="6">І як спитав хто в його: Що ж се в тебе за рани на руках? то він відкаже: Се мене бито в дому люблячих мене.</verse>
				<verse number="7">Ой мечу! підіймись на пастиря мого, на близького мені, говорить Господь Саваот; побий пастиря, а вівцї порозбігаються! Я ж направлю руку мою на малих.</verse>
				<verse number="8">І станеться на всїй землї, говорить Господь, що дві третини на нїй будуть вигублені й вимруть, а тілько третина зіетанеться на нїй.</verse>
				<verse number="9">І введу ту третину в огонь, і розплавлю їх, як плавлять срібло, й очищу їх, як чистять золото: Вони будуть призивати ймя мов, а я вислухаю їх і скажу: Ось, се мій нарід, а вони казати муть: Господь - се Бог мій!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Ось, надходить день Господень, і паювати муть луп посеред тебе.</verse>
				<verse number="2">І позбіраю всї народи на війну проти Ерусалиму, й опанують город, і пограблять будинки, й побезчестять жіноцтво, й позаймають половину города у полонь, тілько останок людности не викорениться з городу.</verse>
				<verse number="3">тоді виступить Господь і в'оружиться проти тих народів, як було колись в'оружувавсь у день бою.</verse>
				<verse number="4">І стануть ноги його на горі Оливній, що навпроти Ерусалиму до сходу сонця, й розпадеться Оливна гора надвоє по серединї на схід сонця й на захід, вельми великою долиною, і половина гори відхилиться 'д півночі, а друга - 'д полудню.</verse>
				<verse number="5">Ви ж утїкатимете в долину мойс гір; бо долина проміж горами буде простягатись аж до Асилу; ви ж будете втїкати, як утікали за царя Юдейського Озії від земного трусу; й прийде Господь, Бог мій й усї сьвяті з ним.</verse>
				<verse number="6">І не буде сьвітла в той день, сьвітила, наче позникають.</verse>
				<verse number="7">І се буде єдиний день, звісний тілько Господу: нї то день, нї то ніч; тільки надвечір розвидніється.</verse>
				<verse number="8">І потечуть того часу живі води з Ерусалиму: половина їх - у море на всхід, а половина в море на заходї; так буде лїтом і зимою.</verse>
				<verse number="9">І царювати ме Господь над усією землею; один тодї буде Господь, і одно ймя його.</verse>
				<verse number="10">Вся та земля буде, як би одно поділле від Габаону до Реммону, на полуднє від Ерусалиму, що стояти ме високо на свойму місцї й заповниться осадниками, од Беняминової брами до місця давних воріт, до наріжних воріт, і від Ананеїлової башти до царських тискарень.</verse>
				<verse number="11">І жити муть люде там, і не буде вже прокляття, а стояти буде Ерусалим безпеч.</verse>
				<verse number="12">І от яка буде язва, що нею вдарить Госпбдь усі народи, що будуть воювати Ерусалим: у кожного нидїтиме тїло його, як іще він стояти ме на ногах; очі його потануть у ямках своїх, а язик його висохне в ротї йому.</verse>
				<verse number="13">І настане того часу між ними велика замішанина од Господа,-так що вони хапати муть одно одного за руку, й буде здійматись рука проти руки ближнього свого.</verse>
				<verse number="14">Та й Юда воювати ме проти Ерусалиму; й по нагромаджують скарби всіх народів, золото, срібло та одежу в великому множестві.</verse>
				<verse number="15">І така ж язва побе конї, мули, верблюди й осли та й усяку скотину, яка буде в військовому таборі в них.</verse>
				<verse number="16">І буде опісля: всї, що позостаються з усіх тих народів, що приходили проти Ерусалиму, будуть сходитись що-року, щоб поклонитись цареві, Господеві сил небесних, і сьвяткувати сьвято кучок.</verse>
				<verse number="17">Коли ж которий рід на землі та не пійде в Ерусалим упасти перед царем, Господом сил, то не буде дощу в них.</verse>
				<verse number="18">І коли Египецьке племя не вбереться в дорогу й не прийде, то й у його не буде дощу, й прийде на його така ж кара, якою побивати ме Господь народи, що не приходили на кучкове сьвято.</verse>
				<verse number="19">Ось, що буде за гріх Египту й за гріх усїм народам, що не прийдуть обходити сьвято кучок.</verse>
				<verse number="20">Того часу й на кінській уздї надписувати муть: Господеві присьвячено, та й казани варові в Господньому домі будуть уважатись за сьвящені так само, як чаші перед жертівником.</verse>
				<verse number="21">Усякий котел у Ерусалимі й у Юдеї буде присьвячений Господеві сил небесних, і всї, що жертвувати муть, будуть приходити й брати їх та й у них варити, й не буде тих часів ніякого крамаря в дому Господа сил небесних.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="39">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Пророче слово Господнє до Ізраїля через Малахію.</verse>
				<verse number="2">Я полюбив вас, говорить Господь. Ви питаєте: У чому показалась любов твоя до нас? - Хиба ж Езав не брат Яковів? говорить Господь? а однакже я полюбив Якова,</verse>
				<verse number="3">А Езава я зненавидїв, так що гори його поробив безлюддєм, а наслїддє його - пробутком шакалів.</verse>
				<verse number="4">Коли б Едом сказав: Хоч ми розбурені, та ми повідновлюємо розбурене, то Господь Саваот каже на те: Вони побудують, а я порозвалюю, так що їм приложать прізвище: Країна безбожностї, - нарід, що на його Господь прогнївився по віки.</verse>
				<verse number="5">Своїми очима ви се побачите та й скажете: Звеличив себе Господь над Ізрайлевим займищем!</verse>
				<verse number="6">Син шанує батька, а раб - пана свого; коли ж я батько, так де ж та почесть, що менї подобає? й коли я пан, де ж те поважаннє для мене? говорить Господь Саваот до вас, сьвященники, що зневажаєте ймя моє? Ви питаєте: Чим же ми зневажаємо ймя твоє?</verse>
				<verse number="7">Ось, ви приносите нечистий хлїб на мій жертівник, та ще й питаєте: Як ми зневажаємо тебе? От тим, що говорите: Трапезу Господню нїщо поважати.</verse>
				<verse number="8">І як ви приносите на жертву слїпе, чи те в вас не погане? або як приносите кульгаве чи хворе, чи ж і се не погане? Ось, принеси се твойму князеві, чи буде воно йому приємне, чи прийме він тебе ласкаво? говорить Господь Саваот.</verse>
				<verse number="9">Оце ж благайте Бога, щоб вас помилував; бо коли таке буде виходити з рук ваших, так чи ж може він вас ласкаво приймати? говорить Господь сил небесних.</verse>
				<verse number="10">Лучше зачини которий храмові двері, щоб на мойму жертівнику не палити марно огню. Нема в мене ласкавостї до вас, говорить Господь сил небесних, і не вгодні менї приноси з ваших рук.</verse>
				<verse number="11">Від ісходу бо та й до заходу сонця буде ймя моє величатись проміж народами, й всюди приносити муть іменї мойму кадило й жертву чисту; велике буде ймя моє проміж народами, говорить Господь Саваот.</verse>
				<verse number="12">Ви ж його зневажаєте, мовляючи: Столові Господньому не належиться пошана, й те, що нам із неї впадає, невартне.</verse>
				<verse number="13">До того ще й мовляєте: Скілько ж то працї! та й маловажите все, говорить Господь сил, і приносите крадене й кульгаве й недуже, а такі самі й хлїбові дари ваші. Чи менї ж та приймати таке залюбки з рук ваших? говорить Господь.</verse>
				<verse number="14">Нї, проклят зрадливий, що, мавши в чередї своїй здорового самця й обрікши себе обітом, приносить Господеві миршаве; я бо царь великий, говорить Господь сил небесних, а моє імя страшне проміж народами.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">А тепер іще оця заповідь до вас, сьвященники:</verse>
				<verse number="2">Коли не послухаєте й не положите її собі на серце, щоб оддавати славу іменнї мойму, говорить Господь Саваот, так пошлю на вас прокляттє, і проклену ваше благословеннє, ба вже й проклинаю, бо ви не хочете прихилити до того серце ваше.</verse>
				<verse number="3">Ось, я одійму вам лопатку, та й кину вам калом у лице, калом жертов ваших сьвяточних, і викинуть вас укупі з ним.</verse>
				<verse number="4">І зрозумієте тодї, що я дав вам сю заповідь, щоб удержувати завіт мій з родом Левіїним, говорить Господь Саваот.</verse>
				<verse number="5">А той завіт мій із ним був завітом життя й щастя, а дав я його задля страху, та й він боявся мене й страхався перед імям моїм.</verse>
				<verse number="6">Закон правди був ув устах у його, а неправди не було на язицї в його. В мирі й правотї ходив він передо мною, та й відвернув многих од гріха.</verse>
				<verse number="7">Бо уста сьвященникові мають перестерігати знання і з його уст ждуть люде закону; він бо посланець Господа сил небесних.</verse>
				<verse number="8">Ви ж відійшли від сієї дороги, й були многим приводом до впаду в законї, ви повалили вмову з Левіїним родом, говорить Господь сил.</verse>
				<verse number="9">Тим то й я подам вас у зневагу й погорду перед усїм людом, ви бо не держитесь доріг моїх, і в справах закону дивитесь на особу.</verse>
				<verse number="10">Чи не один же в усїх нас отець? Чи не той же самий Бог создав нас? Чого ж ми ломимо віру одно одному, а тим ломимо й завіт отцїв наших?</verse>
				<verse number="11">Віроломність коїть Юда, та й гидота дїється в Ізраїлї і в Ерусалимі; зневажив бо Юда, що в Господа було сьвяте, та що він полюбив, беручи за жінку собі дочку чужого бога.</verse>
				<verse number="12">У того, хто таке чинить, повигублює Господь в наметах Яковових старого й молодого, а так само й того, що приносить жертву Господеві сил небесних.</verse>
				<verse number="13">Та й ось що ви тим іще робите: ви зневолюєте (жінок ваших) обливати жертовник Господень сльозами з голосїннєм і риданнєм, так що він уже й не дивиться на приноси й не приймає вмоляючої жертви з рук ваших.</verse>
				<verse number="14">Ви знов спитаєте: через що? Через те, що Господь був сьвідком між тобою й жоною молодощів твоїх, що ти її зрадив, - вона ж подруга твоя й законом із тобою звязана, як жона твоя.</verse>
				<verse number="15">Та чи ж не вчинив сього один такий, що визначався духом? - Що ж сей один учинив? Він бажав потомства від Бога. Оце ж бережіть духа вашого, й нїхто не ламай віри жінцї молодощів своїх.</verse>
				<verse number="16">(Ви тим оправдуєтесь:) говорить Господь Бог Ізраїля: Як зненавидиш її, розведися; нї, - кривда покриє такого, як одежа, говорить Господь сил. Тим же то бережіте серце ваше, й не ламайте віри.</verse>
				<verse number="17">Прогнївили ви Господа речами вашими, та й ще питаєте: Чим гнївимо ми його? Ось тим, що мовляєте: Хто чинить зло, той угоден Господеві, й до таких він ласкавий; або: Де ж той Бог, що право судить?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Ось, я посилаю ангела мого, а він приготовить дорогу передо мною, й негайно за сим прийде в храм свій, що його шукаєте, - Ангел завіту, що його бажаєте; ось, він ійде, говорить Господь Саваот.</verse>
				<verse number="2">Хто ж видержить день приходу його, й хто встоїть, як він явиться? Він бо - огонь розтоплюючий і як те зіллє очищуюче;</verse>
				<verse number="3">І засяде він до перетоплювання срібла й очистить синів Левіїних і переплавить їх, як золото й срібло, щоб приносили жертву Господеві в праведностї.</verse>
				<verse number="4">Тодї люба буде Господеві жертва Юдина й Ерусалимова, як у давні давна й в давні роки.</verse>
				<verse number="5">Прийду до вас, щоб судити суд, й буду скорим сьвідком проти чарівників, перелюбників і тих, що божаться льживо, що вдержують плату поденного робітника, притїсняють удовиць і сиріт та відпихають од себе приходня й не бояться мене, говорить Господь Саваот.</verse>
				<verse number="6">Я бо - Господь, я все той самий; через те ви, сини Яковові, й не вигублені.</verse>
				<verse number="7">З часу отцїв ваших відступили ви від заповідей моїх та й не певните їх. Вернїтесь же до мене, так і я вернусь до вас, говорить Господь сил небесних. Ви спитаєте: Як нам вертатись?</verse>
				<verse number="8">Хиба ж годиться людинї обкрадати Бога? Ви ж мене обкрадаєте. Спитаєте: В чім же ми тебе обкрадаємо? Десятинами й первоплодами.</verse>
				<verse number="9">Тяжко ви прокляті, за те, що ви - ввесь люд - мене обкрадаєте.</verse>
				<verse number="10">Принесїте всї десятини в кокомори в сьвятинї щоб у мойму дому було що їсти, та хоч тим витребуйте мене, говорить Господь сил небесних: чи тодї не повідчиняю я вам отвори небесні й не пошлю вам благословеннє над міру?</verse>
				<verse number="11">Задля вас я відверну всяку прожер, щоб не пустошила в вас плоду земного, та й виноградина в вас на полї не буде без плоду, говорить Господь Саваот.</verse>
				<verse number="12">І щасливими славити муть вас усї народи, будете бо бажаною землею, говорить Господь сил небесних.</verse>
				<verse number="13">Зневажливі передо мною слова ваші, говорить Господь. Скажете: Що ж ми говоримо проти тебе?</verse>
				<verse number="14">А ось, ви мовляєте: Шкода служити Богу, та й що нам за пожиток із того, що ми перестерігали постанови його та ходили сумнї перед лицем Господа сил?</verse>
				<verse number="15">А нинї ми гордих славимо щасливими: красше врядились беззаконники, та й хоч спокушують Бога, а жиють без ушкоди.</verse>
				<verse number="16">Та богобоязні ось як говорять один одному: Вважає Господь і чує все, та й перед лицем його списується памяткова книга про тих, що бояться Господа й почитають імя його.</verse>
				<verse number="17">Вони будуть моїми, говорить Господь сил небесних, будуть моєю питоменностю того дня, що наведу, й буду любити їх, як милує чоловік сина свого, що його слухає.</verse>
				<verse number="18">І знов тодї побачите ріжницю між праведником і безбожником, між тим, хто служить Богу, а тим хто йому не служить.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Ось бо, настане день, палаючий, як піч; тодї всї горді й безбожні будуть, неначе солома, й спалить їх той день, що настане, так що не зоставить із них нї кореня нї галузя.</verse>
				<verse number="2">А про вас, що боїтесь іменї мого, зійде сонце справедливостї і оздоровленнє в проміннї його, й вийдете, підскакуючи, мов випасені телята;</verse>
				<verse number="3">І топтати мете безбожних, вони бо будуть порохом під ногами в вас того дня, що я наведу, говорить Господь Саваот.</verse>
				<verse number="4">Держіте ж у памятї закон слуги мого Мойсея, що я завітував йому на Горебі, заповідї й права про всього Ізраїля.</verse>
				<verse number="5">Ось, я пошлю до вас пророка Ілию перед настаннєм дня Господнього, дня великого й страшного.</verse>
				<verse number="6">І поприхиляє він серця отцїв до дїтей, і серця дїтей до отцїв їх, щоб я, прийшовши, не покарав землю прокляттєм.</verse>
			</chapter>
		</book>
	</testament>
	<testament name="New">
		<book number="40">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового.</verse>
				<verse number="2">Авраам породив Ісаака; а Ісаак породив Якова; а Яков породив Юду та братів його;</verse>
				<verse number="3">а Юда породив Фареса та Зару від Тамари; а Фарес породив Єсрома; а Єсром породив Арама;</verse>
				<verse number="4">а Арам породив Аминадава; а Аминадав породив Насона; а Насон породив Салмона;</verse>
				<verse number="5">а Салмон породив Вооза від Рахави; а Вооз породив Овида від Рути; а Овид породив Єссея;</verse>
				<verse number="6">а Єссей породив Давида царя; а Давид цар породив Соломона від Урієвої;</verse>
				<verse number="7">а Соломон породив Ровоама; а Ровоам породив Авію; а Авія породив Асу;</verse>
				<verse number="8">а Аса породив Йосафата; а Йосафат породив Йорама; а Йорам породив Озію;</verse>
				<verse number="9">а Озія породив Йоатама; а Йоатам породив Ахаза; а Ахаз породив Єзекію;</verse>
				<verse number="10">а Єзекія породив Манассію; а Манассія породив Амона; а Амон породив Йосію;</verse>
				<verse number="11">а Йосія породив Єхонїю та братів його, під час переселення у Вавилон;</verse>
				<verse number="12">а після того, як переселено їх у Вавилон, Єхонїя породив Салатиїла, а Салатиїл породив Зоровавеля;</verse>
				<verse number="13">а Зоровавель породив Авіюда; а Авіюд породив Єліякима; а Єліяким породив Азора;</verse>
				<verse number="14">а Азор породив Садока; а Садок породив Ахима; а Ахим породив Єліюда;</verse>
				<verse number="15">а Єліюд породив Єліазара; а Єліазар породив Маттана; а Маттан породив Якова;</verse>
				<verse number="16">а Яков породив Йосифа, чоловіка Мариїного, що від неї родивсь Ісус, на прізвище Христос.</verse>
				<verse number="17">То всїх родів од Авраама до Давида чотирнайцять родів; а від Давида до переселення у Вавилон чотирнайцять родів; і від переселення у Вавилон до Христа чотирнайцять родів.</verse>
				<verse number="18">Різд во ж Ісуса Христа стало ся так. Скоро Його матїр Марию заручено Йосифові, перш нїж вони зійшли ся, постережено, що вона мала в утробі від сьвятого Духа.</verse>
				<verse number="19">Йосиф же, чоловік її, будучи праведний, і не хотячи ославити її, хотїв був потай відпустити її.</verse>
				<verse number="20">Та як він про се думав, аж ось явивсь йому вві снї ангел Господень, глаголючи: Йосифе, сину Давидів, не бій ся взяти до себе Марию, жінку твою; бо що в нїй зачалось, те від сьвятого Духа.</verse>
				<verse number="21">І вродить вона сина, і даси йому імя Ісус; бо він спасе людей своїх од гріхів їх.</verse>
				<verse number="22">Усе ж се стало ся, щоб справдилось, що промовив Господь через пророка, глаголючи:</verse>
				<verse number="23">Ось дїва мати ме в утробі, і вродить сина, і дадуть йому імя Емануіл, що перекладом є: З нами Бог.</verse>
				<verse number="24">Прокинувшись тодї Йосиф од сна, зробив так, як ангел Господень повелїв йому, й узяв до себе жінку свою;</verse>
				<verse number="25">і не знав її, аж поки вона вродила сина свого перворідня, і дав йому імя Ісус.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Як же народивсь Ісус у Витлеємі Юдейському за царя Ірода, прийшли мудрцї зі сходу в Єрусалим,</verse>
				<verse number="2">говорячи: Де нарождений цар Жидівський? бачили бо ми зорю його на сходї, й прийшли поклонитись йому.</verse>
				<verse number="3">Почувши ж цар Ірод, стрівожив ся, і ввесь Єрусалим із ним.</verse>
				<verse number="4">І, зібравши всїх архиєреїв і письменників людських, допитував ся в них, де Христу родити ся.</verse>
				<verse number="5">Вони ж казали йому: В Витлеємі Юдейському, бо ось як написано в пророка:</verse>
				<verse number="6">І ти, Витлеєме, земле Юдина, нїчим не гірша єси між князями Юдиними; бо з тебе прийде гетьман, що старшинувати ме над народом моїм Ізраїлем.</verse>
				<verse number="7">Закликавши тодї Ірод тайкома мудрцїв, пильно в них випитував, якого часу показалась зоря.</verse>
				<verse number="8">І послав їх у Витлеєм, і каже: Йдїть та розпитайтесь пильно про те хлопятко; а як знайдете, принесїть менї звістку, щоб і менї пійти поклонитись йому.</verse>
				<verse number="9">Вони ж, вислухавши царя, вийшли; коли се зоря, що бачили на сходї, йде поперед них, поки прийшла та й стала зверху, де було хлопятко.</verse>
				<verse number="10">Побачивши ж вони зорю, зрадїли вельми великою радостю.</verse>
				<verse number="11">І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро.</verse>
				<verse number="12">І, бувши остережені вві снї, не вертатись до Ірода, вернулись в свою землю иншим шляхом.</verse>
				<verse number="13">Як же вони вийшли, ось ангел Господень являєть ся Йосифові вві снї, глаголючи: Встань, візьми хлопятко й матїр його, та втїкай в Єгипет, і перебудь там, поки сповіщу тебе; бо Ірод шукати ме хлопятка, щоб убити його.</verse>
				<verse number="14">Він же, вставши, взяв хлопятко й матїр його в ночі, та й пійшов у Єгипет.</verse>
				<verse number="15">І пробував там аж до смерти Іродової, щоб справдилось, що сказав Господь через пророка, глаголючи: Із Єгипту покликав я сина мого.</verse>
				<verse number="16">Бачивши тодї Ірод, що мудрцї насьміялись із него, розлютував ся вельми, та й послав повбивати всїх дїтей у Витлеємі й у всїх границях його, од двох років і меньше, по тому часу, що про него він пильно довідував ся в мудрцїв.</verse>
				<verse number="17">Тодї справдилось, що промовив Єремія пророк, глаголючи:</verse>
				<verse number="18">Чути в Рамі голосїннє і плач і тяжке наріканнє: Рахиля плаче по дїтях своїх, і не дає розважати себе, бо їх нема вже.</verse>
				<verse number="19">Як же вмер Ірод, ось являєть ся ангел Господень уві снї Йосифу в Єгиптї,</verse>
				<verse number="20">глаголючи: Устань, та візьми хлопятко й матїр його, та йди в землю Ізраїлеву: бо ті померли, що шукали душі хлопятка.</verse>
				<verse number="21">І встав він, і взяв хлопятко й матїр його, та й пійшов у землю Ізраїлеву.</verse>
				<verse number="22">Та, почувши, що Архелай царює в Юдеї замість батька свого Ірода, побоявсь ійти туди; а, бувши остережений уві снї, звернув у сторони Галилейські:</verse>
				<verse number="23">і, прийшовши, жив у городї, що його звали Назарет, щоб справдилось сказане в пророків: Що звати меть ся Назореєм.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Того часу прийшов Йоан Хреститель, проповідуючи в пустинї Юдейській,</verse>
				<verse number="2">і глаголючи: Покайтесь: наближилось бо царство небесне.</verse>
				<verse number="3">Се ж бо той, про кого казав пророк Ісаїя, глаголючи: Голос покликуючого в пустинї: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його.</verse>
				<verse number="4">Сам же Йоан мав одежу свою з верблюжого волосу, й шкуряний пояс на поясницї своїй; а їдою його була сарана та дикий мед.</verse>
				<verse number="5">Тодї виходили до него Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська,</verse>
				<verse number="6">і хрестились в Йорданї від него, сповідаючи гріхи свої.</verse>
				<verse number="7">Та, бачивши він, що багато Фарисеїв і Садукеїв приходило до хрещення його, сказав до них: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва?</verse>
				<verse number="8">Принесїть же овощ достойний покаяння;</verse>
				<verse number="9">і не думайте казати в серцї своєму: В нас батько Авраам; бо я вам кажу, що Бог зможе з сього каміння підняти дїтей Авраамові.</verse>
				<verse number="10">Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують, та й кидають ув огонь.</verse>
				<verse number="11">Я оце хрещу вас водою на покаяннє; а Той, що йде за мною, потужнїщий від мене; недостоєн я Йому й обувя носити: Він вас хрестити ме Духом сьвятим та огнем.</verse>
				<verse number="12">У руцї в Него лопата, й перечистить Він тік свій, і збере пшеницю свою в клуню, а полову спалить огнем невгасимим.</verse>
				<verse number="13">Приходить тодї Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, охреститись від него.</verse>
				<verse number="14">Та Йоан не допускав Його, говорячи: Менї самому треба в Тебе хреститись, а Ти прийшов до мене?</verse>
				<verse number="15">Відказуючи йому Ісус, рече до него: Допусти тепер, бо так годить ся нам чинити всяку правду. Тодї допустив Його.</verse>
				<verse number="16">І охрестившись Ісус, вийшов зараз із води; й ось відчинилось Йому небо, і побачив він Духа Божого, що спустивсь як голуб, і злинув на Него.</verse>
				<verse number="17">І ось голос із неба, глаголючи: Се мій Син любий, що я вподобав Його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Тодї повів Ісуса дух у пустиню на спокусу дияволську.</verse>
				<verse number="2">І постив він сорок днїв і сорок ночей, потім забажав їсти.</verse>
				<verse number="3">І прийшовши спокусник до Него, каже: Коли ти Син Божий, звели сим камінням зробитись хлїбом.</verse>
				<verse number="4">Він же, озвавшись, сказав: Писано: Не самим хлїбом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих.</verse>
				<verse number="5">Тодї диявол бере Його в сьвятий город, і ставить Його на церковнім крилї,</verse>
				<verse number="6">і каже до Него: Коли ти Син Божий, кинь ся вниз, писано бо: Що накаже про Тебе ангелам своїм, і на руках понесуть Тебе, щоб не вдаривсь часом об камїнь ногою Твоєю.</verse>
				<verse number="7">Рече йому Ісус: Писано знов: Не спокушуй Господа Бога твого.</verse>
				<verse number="8">Знов бере Його диявол на гору височенну, й показує Йому всї царства на сьвітї й славу їх;</verse>
				<verse number="9">і каже до Него: Оце все дам тобі, коли, припавши, поклониш ся менї.</verse>
				<verse number="10">Рече тодї йому Ісус: Геть від мене, сатано! писано бо: Господу Богу твоєму кланяти меш ся, і Йому одному служити меш.</verse>
				<verse number="11">Зоставив тодї Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.</verse>
				<verse number="12">Як же почув Ісус, що Йоана видано, то перейшов у Галилею;</verse>
				<verse number="13">і, покинувши Назарет, пійшов і пробував у Капернаумі, що при морю, у гряницях Завулона та Нефталима:</verse>
				<verse number="14">щоб справдилось слово Ісаїї пророка, глаголючого:</verse>
				<verse number="15">Земля Завулон і земля Нефталим, на морському шляху, за Йорданом, Галилея поганська;</verse>
				<verse number="16">люде сидячі в темряві побачили сьвітло велике, й тим, що сидять у країнї й тїнї смертній, засяло сьвітло.</verse>
				<verse number="17">З того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: Покайтесь, наближилось бо царство небесне.</verse>
				<verse number="18">І, йдучи Ісус попри море Галилейське, побачив двох братів, Симона, званого Петром, та Андрея, брата його, що закидали невід у море; були бо рибалки.</verse>
				<verse number="19">І промовив до них: Ідїть за мною, то зроблю вас ловцями людськими.</verse>
				<verse number="20">Вони ж зараз, покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним.</verse>
				<verse number="21">І, йдучи звідтіля, побачив инших двох братів, Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, у човнї з Зеведеєм, батьком їх, як налагоджували неводи свої; і покликав їх.</verse>
				<verse number="22">Вони ж зараз, покинувши човен і батька свого, пійшли слїдом за Ним.</verse>
				<verse number="23">І ходив Ісус по всїй Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми.</verse>
				<verse number="24">І розійшлась чутка про Него по всїй Сирщинї; й приводжено до Него всїх недужнїх, що болїли всякими болещами та муками, й біснуватих, і місячників, і розслаблених; і сцїляв їх.</verse>
				<verse number="25">І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Побачивши ж народ, зійшов на гору, і, як сїв, приступили до Него ученики Його;</verse>
				<verse number="2">і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи:</verse>
				<verse number="3">Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.</verse>
				<verse number="4">Блаженні сумні, бо такі втї- шять ся.</verse>
				<verse number="5">Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.</verse>
				<verse number="6">Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся.</verse>
				<verse number="7">Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані.</verse>
				<verse number="8">Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.</verse>
				<verse number="9">Блаженні миротворцї, бо такі синами Божими звати муть ся.</verse>
				<verse number="10">Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.</verse>
				<verse number="11">Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.</verse>
				<verse number="12">Радуйтесь і веселїтесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.</verse>
				<verse number="13">Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тодї вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде.</verse>
				<verse number="14">Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі;</verse>
				<verse number="15">і, засьвітивши сьвічку, не ставлять під посудину, а на сьвічнику; то й сьвітить вона всїм, хто в хатї,</verse>
				<verse number="16">так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі.</verse>
				<verse number="17">Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.</verse>
				<verse number="18">Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.</verse>
				<verse number="19">Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.</verse>
				<verse number="20">Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне.</verse>
				<verse number="21">Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд.</verse>
				<verse number="22">Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний.</verse>
				<verse number="23">Тим, коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе;</verse>
				<verse number="24">зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тодї прийди й подай дар твій.</verse>
				<verse number="25">Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозї з ним, щоб не віддав тебе противник суддї, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю.</verse>
				<verse number="26">Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга.</verse>
				<verse number="27">Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу.</verse>
				<verse number="28">Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серцї своїм.</verse>
				<verse number="29">Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло вкинуто в пекло.</verse>
				<verse number="30">І коли права рука твоя блазнить тебе, відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло твоє вкинуто в пекло.</verse>
				<verse number="31">Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист.</verse>
				<verse number="32">Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб.</verse>
				<verse number="33">Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітницї твої.</verse>
				<verse number="34">Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсїм: нї небом, бо воно престол Божий;</verse>
				<verse number="35">нї землею, бо вона підніжок ніг Його; нї Єрусалимом, бо се город великого царя;</verse>
				<verse number="36">нї головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити нї одного волоса білим або чорним.</verse>
				<verse number="37">Слово ж ваше нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого.</verse>
				<verse number="38">Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб.</verse>
				<verse number="39">Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою.</verse>
				<verse number="40">І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок.</verse>
				<verse number="41">І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві.</verse>
				<verse number="42">Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него.</verse>
				<verse number="43">Чували ви, що сказано: Люби ближнього твого, й ненавидь ворога твого.</verse>
				<verse number="44">Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і молїть ся за тих, що обижають вас і гонять вас;</verse>
				<verse number="45">щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних.</verse>
				<verse number="46">Бо коли ви любите тих, що люблять вас, то за що вам нагорода? хиба й митники не те саме роблять?</verse>
				<verse number="47">І коли витаєте тільки братів ваших, то що надто робите? хиба й митники не так роблять?</verse>
				<verse number="48">Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Остерегайтесь подавати милостиню вашу перед людьми, щоб вони вас бачили; а то не мати мете нїякої нагороди від Отця вашого, що на небі.</verse>
				<verse number="2">Тим, коли подаєш милостиню, то не труби в трубу перед собою, як роблять лицеміри по школах та по улицях, щоб здобути слави в людей. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.</verse>
				<verse number="3">Ти ж, як подаєш милостиню, то нехай лїва рука твоя не знає, що робить права:</verse>
				<verse number="4">щоб твоя милостиня була потайна; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.</verse>
				<verse number="5">І коли молиш ся, не будь таким, як лицеміри; бо вони люблять молитись, стоячи в школах та по росхідних улицях, щоб їх бачили люде. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.</verse>
				<verse number="6">Ти ж, коли молиш ся, увійди в хатину твою та, зачинивши двері, помолись Отцю твоєму потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.</verse>
				<verse number="7">Як же молитесь, то не говоріть багато, як погане: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані.</verse>
				<verse number="8">Не приподоблюйте ся ж до них; бо Отець ваш знає, чого вам треба, перш нїж просите в Него.</verse>
				<verse number="9">Тим же то молїться ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє.</verse>
				<verse number="10">Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землї.</verse>
				<verse number="11">Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї.</verse>
				<verse number="12">І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.</verse>
				<verse number="13">І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.</verse>
				<verse number="14">Бо коли прощати мете людям провини їх, то й Отець ваш небесний прощати ме вам.</verse>
				<verse number="15">Як же не прощати мете людям провин їх, то й Отець ваш небесний не прощати буде провин ваших.</verse>
				<verse number="16">Коли ж постите, нехай не буде в вас, як у лицемірів, сумного виду: зміняють бо лиця свої, щоб здаватись людям постниками. Істинно глаголю вам: Що мають вони нагороду собі.</verse>
				<verse number="17">Ти ж, коли постиш, намасти голову твою, і вмий лице твоє;</verse>
				<verse number="18">щоб не здавав ся людям постником, а Отцеві твоєму, що потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.</verse>
				<verse number="19">Не збирайте собі скарбів на землї, де міль і ржа їсть, і де злодїї підкопують ся і крадуть.</verse>
				<verse number="20">Збирайте ж собі скарби на небі, де нї міль, нї ржа не їсть, і де злодїї не підкопують ся й не крадуть.</verse>
				<verse number="21">Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.</verse>
				<verse number="22">Сьвітло тїлу око; тим, коли око в тебе ясне, то й все тїло твоє буде сьвітле.</verse>
				<verse number="23">Коли ж у тебе око лихе, то й все тїло твоє буде темне. Тим, коли сьвітло, що в тобі, буде темрява, то яка велика се темрява!</verse>
				<verse number="24">Нїхто не може служити двом панам, бо, або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богу служити й мамонї.</verse>
				<verse number="25">Тим глаголю вам: Не журіть ся життєм вашим, що вам їсти або пити; анї тїлом вашим, чим зодягти ся. Чи душа ж не більше їжі, а тїло одежі?</verse>
				<verse number="26">Спогляньте на птаство небесне, що не сїють і не жнуть, анї збирають у клуню; от же Отець ваш небесний годує їх. А ви хиба не луччі від них?</verse>
				<verse number="27">Хто з вас, журячись, може прибавити собі зросту хоч на один локіть?</verse>
				<verse number="28">І одежею чого вам журитись? Придивіть ся до польових лилїй, як вони ростуть; не працюють, нї прядуть;</verse>
				<verse number="29">глаголю ж вам: Що й Соломон у всїй славі своїй не одягавсь так, як одна з них.</verse>
				<verse number="30">Коли ж Бог так з'одягає польове зіллє, що сьогоднї воно є, а завтра вкинуть його в піч, то чи не більше ж з'одягати ме вас, маловірні?</verse>
				<verse number="31">Тим же то не журіть ся, кажучи: Що їсти мем? або: Що пити мем? або: Чим зодягнемось?</verse>
				<verse number="32">Про все таке побивають ся погане; бо Отець ваш небесний знає, що вам усього того треба.</verse>
				<verse number="33">А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам.</verse>
				<verse number="34">Оце ж не журіть ся про завтра; бо завтра журити меть ся само про своє. Доволї в кожного дня лиха свого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Не судїть, щоб вас не суджено.</verse>
				<verse number="2">Бо яким судом судите, вас судити муть; і якою мірою міряєте, вам одміряєть ся.</verse>
				<verse number="3">Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, у своєму ж оцї полїна не чуєш?</verse>
				<verse number="4">Або, як скажеш ти братові твоєму: Дай я вийму порошину тобі з ока, а он у тебе самого полїно в оцї?</verse>
				<verse number="5">Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку; тодї добре бачити меш, як вийняти братові твоєму з ока порошину.</verse>
				<verse number="6">Не давайте сьвятого собакам, і не кидайте ваших перел перед свинями, щоб не потоптали їх ногами своїми й, обернувшись, не порвали вас.</verse>
				<verse number="7">Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й відчинить ся вам:</verse>
				<verse number="8">кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.</verse>
				<verse number="9">Або, чи є між вами така людина, що в неї син попросить хлїба, а вона подала б йому каменя?</verse>
				<verse number="10">або коли попросить риби, а вона подала б йому гадюку?</verse>
				<verse number="11">Коли ж ви, бувши лихими, умієте давати добрі дари дїтям вашим, то чи не більше ж давати ме все добре Отець ваш, що на небі, тим, хто просить у Него?</verse>
				<verse number="12">Оце ж, усе, що бажаєте, щоб робили вам люде, так і ви робіть їм; се бо єсть закон і пророки.</verse>
				<verse number="13">Увіходьте вузкими дверима, бо широкі ті двері й розлога та дорога, що веде до погибелї, й багацько таких, що ними входять:</verse>
				<verse number="14">вузкі бо ті двері, й тїсна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять.</verse>
				<verse number="15">Остерегайтесь лжепророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а в серединї вони вовки хижі.</verse>
				<verse number="16">Познаєте їх по овощам їх. Чи збирають виноград із тернини, або фиґи з бодяків?</verse>
				<verse number="17">Так усяке добре дерево родить овощ добрий, а пусте дерево родить овощ лихий.</verse>
				<verse number="18">Не може добре дерево родити лихого овощу, анї пусте дерево родити овощу доброго.</verse>
				<verse number="19">Усяке дерево, що не родить доброго овощу, рубають і кидають ув огонь.</verse>
				<verse number="20">Оце ж по овощам їх познаєте їх.</verse>
				<verse number="21">Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.</verse>
				<verse number="22">Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ж імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили?</verse>
				<verse number="23">І промовлю тодї до них: Нїколи я вас не знав; ійдїть од мене, ви, що чините беззаконнє.</verse>
				<verse number="24">Оттим же, всякий, хто слухає сї слова мої й чинить їх, того уподоблю я чоловікові мудрому, що збудував свій будинок на каменї;</verse>
				<verse number="25">і полили дощі, й надійшла повідь і забуяли вітри, й наперли на той будинок; та й не впав він; бо основано його на каменї.</verse>
				<verse number="26">А всякий, хто слухає сї слова мої, та й не чинить їх, уподобить ся чоловікові необачному, що збудував свій будинок на піску;</verse>
				<verse number="27">і полили дощі, й надійшла повідь, і забуяли вітри, й наперли на той будинок; і впав він, і велика була руїна його.</verse>
				<verse number="28">І сталось, як скінчив Ісус оцї слова, дивувавсь народ наукою Його:</verse>
				<verse number="29">бо Він їх навчав, яко маючий власть, а не як письменники.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Як же зійшов з гори, багато народу йшло слїдом за Ним.</verse>
				<verse number="2">Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене,</verse>
				<verse number="3">І простяг Ісус руку, й приторкнувсь до него, й рече: Хочу, очистись. І зараз очистилась проказа його.</verse>
				<verse number="4">І рече до него Ісус: Гледи ж, не кажи нїкому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.</verse>
				<verse number="5">А як увійшов Ісус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його,</verse>
				<verse number="6">й говорячи: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений, і тяжко мучить ся.</verse>
				<verse number="7">І рече до него Ісус: Я пійду та сцїлю його.</verse>
				<verse number="8">Озвав ся же сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій.</verse>
				<verse number="9">Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить.</verse>
				<verse number="10">Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слїдом за Ним: Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлї не знайшов я такої віри.</verse>
				<verse number="11">І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному,</verse>
				<verse number="12">а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів.</verse>
				<verse number="13">І рече Ісус до сотника: Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі. І одужав слуга його тієї самої години.</verse>
				<verse number="14">І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасницї.</verse>
				<verse number="15">І приторкнувсь до руки її, й покинула пропасниця її; й вставши вона, послуговала їм.</verse>
				<verse number="16">Як же настав вечір, приведено до Него багато біснуватих; і повиганяв Він біси словом, і сцїлив усїх недужих;</verse>
				<verse number="17">щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші.</verse>
				<verse number="18">Як же побачив Ісус великий натовп кругом себе, то звелїв плисти на той бік.</verse>
				<verse number="19">І приступивши один письменник, каже до Него: Учителю, пійду слїдом за Тобою, куди б Ти нї пійшов.</verse>
				<verse number="20">Ісус же рече до него: Лисицї мають нори, й птаство небесне гнїзда; Синові ж чоловічому нїде й голови прихилити.</verse>
				<verse number="21">Другий же ученик Його каже до Него: Господи, дозволь менї перш пійти поховати батька мого.</verse>
				<verse number="22">Ісус ж рече до него: Йди слїдом за мною; нехай мертві ховають мерцї свої.</verse>
				<verse number="23">І, як увійшов у човен, поввіходили слїдом за Ним ученики Його.</verse>
				<verse number="24">Аж ось схопилась велика хуртовина на морі, така що филя заливала човна; Він же спав.</verse>
				<verse number="25">І, приступивши ученики Його, розбудили Його, кажучи: Господи, спаси нас: погибаємо.</verse>
				<verse number="26">І рече до них: Чого ви злякались, маловірні? Тодї встав, і погрозив вітрам та морю; і настала велика тиша.</verse>
				<verse number="27">Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його!</verse>
				<verse number="28">І як переплив на той бік у Гергесинську землю, зустріло Його два біснуватих, що вийшли з гробів, вельми злющі, так що нїхто не важив ся ходити дорогою тією.</verse>
				<verse number="29">І ось, закричали, говорячи: Що нам і Тобі, Ісусе, Сину Божий? чи на те прийшов єси сюди, щоб нас заздалегідь мучити?</verse>
				<verse number="30">Оддалеки ж од них пас ся великий гурт свиней.</verse>
				<verse number="31">А біси благали Його, кажучи: Коли нас виженеш, то дозволь нам увійти в гурт свинячий.</verse>
				<verse number="32">І рече до них: Ійдїть. І, вийшовши вони, увійшли в стадо свиняче: коли се увесь гурт свинячий кинувсь із кручі в море, та й потонув у водї.</verse>
				<verse number="33">А пастухи повтїкали й, прибігши в город, росказали про все й про біснуватих.</verse>
				<verse number="34">І ось увесь город вийшов назустріч Ісусові, а, побачивши Його, благали, щоб вийшов геть із границь їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город.</verse>
				<verse number="2">Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелї; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої.</verse>
				<verse number="3">Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить.</verse>
				<verse number="4">І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших?</verse>
				<verse number="5">Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи?</verse>
				<verse number="6">От же, щоб знали ви, що Син чоловічий має власть на землї прощати гріхи, (тодї рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого!</verse>
				<verse number="7">І, вставши, пійшов до дому свого!</verse>
				<verse number="8">Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям.</verse>
				<verse number="9">І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митницї: і рече до него: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.</verse>
				<verse number="10">І сталось, як сидїв Він за столом у господї, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посїдали з Ним і з учениками Його.</verse>
				<verse number="11">І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками?</verse>
				<verse number="12">Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лїкаря, тільки недужим.</verse>
				<verse number="13">От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння.</verse>
				<verse number="14">Приступили тодї до Него ученики Йоанові, говорячи: Чого ми та Фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять.</verse>
				<verse number="15">І рече їм Ісус: Чи можуть весїльні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же днї, що візьмуть од них жениха, тодї й постити муть.</verse>
				<verse number="16">Нїхто не пришиває шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дїрка буде гірша.</verse>
				<verse number="17">І не наливають нового вина у старі міхи, ато міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все цїле.</verse>
				<verse number="18">Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе.</verse>
				<verse number="19">І вставши Ісус, пійшов за ним, і ученики Його.</verse>
				<verse number="20">І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його:</verse>
				<verse number="21">бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь.</verse>
				<verse number="22">Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу.</verse>
				<verse number="23">І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників,</verse>
				<verse number="24">рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него.</verse>
				<verse number="25">От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дївча і встало.</verse>
				<verse number="26">І рознеслась про се чутка широко по всїй землї тій.</verse>
				<verse number="27">І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшло слїдом за Ним двоє слїпих, і, покликуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас.</verse>
				<verse number="28">І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи віруєте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи.</verse>
				<verse number="29">Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам.</verse>
				<verse number="30">І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь.</verse>
				<verse number="31">Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій.</verse>
				<verse number="32">Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого.</verse>
				<verse number="33">І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Нїколи не явилось такого в Ізраїлї.</verse>
				<verse number="34">Фарисеї ж казали: Виганяє Він біси князем бісовським.</verse>
				<verse number="35">І ходив Ісус по всїх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми.</verse>
				<verse number="36">Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря.</verse>
				<verse number="37">Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало.</verse>
				<verse number="38">Просїть Господа жнива, щоб вислав женцїв на жниво своє.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">І, прикликавши дванайцять учеників своїх, дав їм власть над нечистими духами, щоб виганяли їх, і сцїляли всяку болїсть і всяку неміч.</verse>
				<verse number="2">На ймя ж дванайцять апостолів були: первий Симон, що прозвано Петром, та Андрій брат його; Яков Заведеїв, та Йоан брат його;</verse>
				<verse number="3">Филип, та Вартоломей; Тома, та Маттей митник: Яков Алфеїв, та Леввій, на прізвище Тадей;</verse>
				<verse number="4">Симон Хананець, та Юда Іскариотський, що й зрадив Його.</verse>
				<verse number="5">Сих дванайцятьох послав Ісус, і наказав їм, глаголючи: Не йдїть шляхом поган, і не ввіходьте в город Самарянський;</verse>
				<verse number="6">а раднїщ ійдїть до загублених овечок дому Ізраїлевого;</verse>
				<verse number="7">а ходячи проповідуйте, глаголючи: Царство небесне наближилось.</verse>
				<verse number="8">Сцїляйте недужих, очищайте прокажених, воскрешайте мертвих, виганяйте біси; дармо прийняли, дармо й давайте.</verse>
				<verse number="9">Не беріть собі нї золота, нї срібла, нї грошей у череси ваші,</verse>
				<verse number="10">анї торбини на дорогу, анї двох одежин, нї обувя, нї палицї: бо робітник достоєн харчі своєї.</verse>
				<verse number="11">І в який город чи село ввійдете, роспитайте, хто там є достойний; там і пробувайте, аж поки вийдете.</verse>
				<verse number="12">А як увійдете в яку господу, витайте її, кажучи: Мир сїй господї.</verse>
				<verse number="13">І, коли господа достойна, нехай упокій ваш зійде на неї. Коли ж вона недостойна, то нехай упокій ваш вернеть ся до вас.</verse>
				<verse number="14">А хто вас не прийме й не слухати ме словес ваших, то, виходячи з такого дому чи города того, отрусїть і порох із ніг ваших.</verse>
				<verse number="15">Істинно глаголю вам: Легше буде землї Содомській та Гоморській суднього дня, нїж городові тому.</verse>
				<verse number="16">Оце я посилаю вас, як овечок між вовки; тим бувайте мудрі, як вужі, та тихі, як голуби.</verse>
				<verse number="17">Та й стережіть ся людей: бо вони видавати муть вас у судові зборища, й в школах своїх бити вас будуть;</verse>
				<verse number="18">і водити муть вас перед старших та перед царів за мене, на сьвідкуваннє їм і поганам.</verse>
				<verse number="19">Як же видавати муть вас, не дбайте про те, як і що вам казати; бо дасть ся вам того часу, що вам казати.</verse>
				<verse number="20">Не ви бо промовляти мете, а дух Отця вашого промовляти ме в вас.</verse>
				<verse number="21">Видавати ж ме брат брата на смерть, і батько дитину, і вставати муть дїти на родителїв, і вбивати муть їх.</verse>
				<verse number="22">І ненавидїти муть вас усї за ймя моє; хто ж видержить до кінця, той спасеть ся.</verse>
				<verse number="23">Коли ж вас гонити муть у тому городї, втїкайте в инший: істинно бо глаголю вам: Не перейдете ще городів Ізраїлевих, доки Син чоловічий прийде.</verse>
				<verse number="24">Ученик не старший од учителя свого, анї слуга од пана свого.</verse>
				<verse number="25">Доволї з ученика, коли буде, як учитель його, а слуга, як пан його. Коли господаря дому названо Вельзевулом, то як більше домашнїх його?</verse>
				<verse number="26">Тим же то не лякайтесь їх: нема бо нїчого закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.</verse>
				<verse number="27">Що я кажу вам потемки, кажіть повидну; й що чуєте на ухо, проповідуйте на домах.</verse>
				<verse number="28">І не лякайтесь тих, що вбивають тїло, душі ж не здолїють убити; а лякайтесь більше того, хто зможе погубити і душу й тїло в пеклї.</verse>
				<verse number="29">Хиба не два горобцї продають ся за шага? а нї один з них не впаде на землю без Отця вашого.</verse>
				<verse number="30">У вас же і все волоссє на голові перелїчене.</verse>
				<verse number="31">Оце же не лякайтесь: ви дорожчі многих горобцїв.</verse>
				<verse number="32">От же всякий, хто мене визнавати ме перед людьми, того й я визнавати му перед Отцем моїм, що на небі.</verse>
				<verse number="33">А хто відречеть ся мене перед людьми, того й я відречусь перед Отцем моїм, що на небі.</verse>
				<verse number="34">Не думайте, що я прийшов послати впокій на землю; не прийшов я послати впокій, а меч.</verse>
				<verse number="35">Бо прийшов я, щоб поставити чоловіка різно проти батька його, й дочку проти матери її, й невістку проти свекрухи її.</verse>
				<verse number="36">І будуть ворогами чоловікові домашні його.</verse>
				<verse number="37">Хто любить батька або матїр більш мене, недостоєн мене; й хто любить сина або дочку більш мене, недостоєн мене.</verse>
				<verse number="38">І хто не візьме хреста свого, й не пійде слїдом за мною, недостоєн мене.</verse>
				<verse number="39">Хто б знайшов душу свою, погубить її; а хто б згубив душу свою задля мене, знайде її.</verse>
				<verse number="40">Хто приймає вас, мене приймає; а хто приймає мене, приймає Того, хто послав мене.</verse>
				<verse number="41">Хто приймає пророка в імя пророка, одержить нагороду пророчу; й хто приймає праведника в імя праведника, одержить нагороду праведничу.</verse>
				<verse number="42">І хто напоїть одного з сих малих тільки чашею холодної води, в імя ученика, істино глаголю вам: Не втерає нагороди своєї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">І сталось, як скінчив Ісус, наказуючи дванайцятьом ученикам своїм, пійшов звідтіля навчати й проповідувати по городах їх.</verse>
				<verse number="2">Почувши ж Йоан у темницї про дїла Христові, послав двох учеників своїх,</verse>
				<verse number="3">сказати Йому: Чи ти грядущий, чи иншого ждати нам?</verse>
				<verse number="4">Одказав Ісус і рече їм: Ійдїть та сповістїть Йоана про все, що чули й бачили:</verse>
				<verse number="5">слїпі бачять, і криві ходять, прокажені очищають ся, і глухі чують, мертві встають, і вбогі проповідують благовістє.</verse>
				<verse number="6">І щасливий, хто не поблазнить ся мною.</verse>
				<verse number="7">Як же вони відходили, почав Ісус говорити людям про Йоана: Чого виходили ви в пустиню дивитись? На тростину, що вітер колише?</verse>
				<verse number="8">Або чого виходили ви дивитись? На чоловіка одягненого в мяку одежу? ось ті, що носять мяку одежу, вони в царських будинках.</verse>
				<verse number="9">Або чого виходили ви дивитись? На пророка? Так, глаголю вам: І більше пророка.</verse>
				<verse number="10">Се ж бо той, про кого писано: Ось посилаю ангела мого перед лицем твоїм, що приготовить дорогу твою перед тобою.</verse>
				<verse number="11">Істино глаголю вам: Не явив ся між нарожденими від жінок більший од Йоана Хрестителя; найменший же у царстві небесному більший од него.</verse>
				<verse number="12">І від часів Йоана Хрестителя та й до сього дня царство небесне здобуваєть ся силою, і хто здобуває, той силоміць бере його.</verse>
				<verse number="13">Бо всї пророки й закон пророкували до Йоана.</verse>
				<verse number="14">І коли хочете прийняти, він єсть Ілия, що має прийти.</verse>
				<verse number="15">Хто має уші слухати, нехай слухає.</verse>
				<verse number="16">Кому ж я уподоблю рід сей? Подібен він тим дїтям, що сидять на торгу, та гукають до своїх товаришів,</verse>
				<verse number="17">та кажуть: Ми вам сурмили, а ви не скакали; ми вам жалібно приговорювали, а ви не плакали.</verse>
				<verse number="18">Бо прийшов Йоан, не їсть і не пє, а вони кажуть: Диявола має.</verse>
				<verse number="19">Прийшов Син чоловічий, їсть і пє, а вони кажуть: Ось чоловік прожора та пяниця, друг митникам та грішникам. І оправдилась премудрість од дїтей своїх.</verse>
				<verse number="20">Тодї почав докоряти городам, де стало ся найбільше чудес Його, що не покаялись:</verse>
				<verse number="21">Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б чудеса, що стали ся в вас, стались у Тирі та Сидонї, давно були б вони покаялись у веретищі та попелї.</verse>
				<verse number="22">Тільки ж глаголю вам: Одраднїще буде Тирові та Сидонові суднього дня, нїж вам.</verse>
				<verse number="23">І ти, Капернауме, що піднявсь аж під небо, провалиш ся в саме пекло; бо коли б чудеса, що стали ся в тобі, стали ся в Содомі, зостав ся б він аж і досї.</verse>
				<verse number="24">Тим то глаголю вам: Що одраднїще буде землї Содомській суднього дня, нїж тобі.</verse>
				<verse number="25">І озвав ся Ісус того часу знов і рече: Хвалю Тебе, Отче, Господи неба й землї, що Ти втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив єси те недолїткам.</verse>
				<verse number="26">Так, Отче: бо так воно вподобалось тобі.</verse>
				<verse number="27">Все передане менї від Отця мого, й нїхто не знає Сина, тільки Отець; анї Отця нїхто не знає, тільки Син, та кому хоче Син одкрити.</verse>
				<verse number="28">Прийдїть до мене, всї знеможені та отягчені, я впокою вас.</verse>
				<verse number="29">Візьміть ярмо моє на себе, й навчіть ся від мене: бо я тихий і смирний серцем; то й знайдете відпочинок душам вашим.</verse>
				<verse number="30">Бо ярмо моє любе, й тягар мій легкий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Того ж часу йшов Ісус у суботу засївами, ученики ж Його зголоднїли, й почали рвати колоссє та їсти.</verse>
				<verse number="2">Побачивши се Фарисеї, казали до Него: Ось Твої ученики роблять, чого не годить ся робити в суботу.</verse>
				<verse number="3">Він же рече до них: Хиба ви не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:</verse>
				<verse number="4">як він увійшов до Божого дому, та поїв хлїби показнї, що не годилось йому їсти, нї тим, що були з ним, а тільки одним священикам?</verse>
				<verse number="5">Або, хиба ви не читали в законї, як у суботу священики в церкві ламлють суботу, та й не винуваті?</verse>
				<verse number="6">Я ж вам глаголю: Що тут єсть більший од церкви.</verse>
				<verse number="7">А коли б ви знали, що воно є: Милости хочу, а не жертви, то не осуджували б невинуватих.</verse>
				<verse number="8">Бо Син чоловічий - Він Господь і суботи.</verse>
				<verse number="9">І, пійшовши звідтіля, увійшов у школу їх.</verse>
				<verse number="10">І ось був там чоловік із сухою рукою. І питали Його, кажучи: Чи годить ся в суботу сцїляти? щоб обвинувати його.</verse>
				<verse number="11">Він же рече до них: Де між вами чоловік, що має одну вівцю, і коли впаде вона субітнього дня в яму, він не візьме, та й не витягне її?</verse>
				<verse number="12">Як же більше луччий чоловік од вівцї? Тим годить ся чинити добро і в суботу.</verse>
				<verse number="13">Рече тодї до чоловіка: Простягни руку твою. І простяг, і стала вона здорова, як і друга.</verse>
				<verse number="14">Фарисеї ж, вийшовши, радили раду проти Него, як погубити Його.</verse>
				<verse number="15">Та довідавшись про се Ісус, вийшов ізвідтіля; і пійшло слїдом за Ним багато народу, і сцїлив він усїх,</verse>
				<verse number="16">та й наказав їм, щоб не виявляли Його:</verse>
				<verse number="17">щоб справдилось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи:</verse>
				<verse number="18">Се слуга мій, що я вибрав; любий мій, що вподобала Його душа моя; положу духа мого на Него, й вістити ме поганам суд;</verse>
				<verse number="19">не змагати меть ся, і не кричати ме, й голосу його нїхто не чути ме по улицях;</verse>
				<verse number="20">приломаної тростини не доломить, і льону димуючого не потушить, доки не доведе суду до подуги;</verse>
				<verse number="21">і на ймя його вповати муть погане.</verse>
				<verse number="22">Приведено тодї до Него біснуватого, слїпого й нїмого; і сцїлив його, так що слїпий і нїмий розмовляв і бачив.</verse>
				<verse number="23">І здивувавсь увесь народ, і казали: Чи сей не син Давидів?</verse>
				<verse number="24">Почувши ж се Фарисеї, казали: Не інакше виганяє сей біси, як Вельзевулом, князем бісовським.</verse>
				<verse number="25">Знав же Ісус думки їх, і рече до них: Всяке царство, що подїлить ся у собі, спустїє; і всякий город і господа, що подїлить ся у собі, не встоїть.</verse>
				<verse number="26">І коли сатана сатану виганяє, то роздїлив ся сам у собі; як же стояти ме царство його?</verse>
				<verse number="27">І коли я виганяю біси Вельзевулом, то ким виганяють їх сини ваші? Тим вони будуть вашими суддями.</verse>
				<verse number="28">Коли ж я виганяю біси Духом Божим, то вже приспіло до вас царство Боже.</verse>
				<verse number="29">Або, як може хто увійти в господу сильного, та пожакувати надоби його, хиба що звяже перше сильного, й тодї пожакує господу його?</verse>
				<verse number="30">Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, той розсипає.</verse>
				<verse number="31">Тим глаголю вам: Усякий гріх і хула простить ся людям; а хула на Духа не простить ся людям.</verse>
				<verse number="32">І хто скаже слово проти Сина чоловічого, простить ся йому; а хто скаже слово проти Духа сьвятого, не простить ся йому нї в сьому віку, нї в будучому.</verse>
				<verse number="33">Або посадите дерево добре, то й овощ його добрий; або посадите дерево пусте, то й овощ його пустий; бо дерево познаєть ся по овощу.</verse>
				<verse number="34">Кодло гадюче, як можете промовляти добрі речі, бувши лихими? бо від переповнї серця уста промовляють.</verse>
				<verse number="35">Добрий чоловік із доброго скарбу серця виносить добре, а лихий чоловік із лихого скарбу виносить лихе.</verse>
				<verse number="36">Я ж вам глаголю: Що за всяке пусте слово, яке говорити муть люде, дадуть одвіт суднього дня.</verse>
				<verse number="37">Бо по словам твоїм оправдиш ся, й по словам твоїм осудиш ся.</verse>
				<verse number="38">Озвались тодї проти сього деякі з письменників та Фарисеїв, кажучи: Учителю, хочемо від тебе ознаку бачити.</verse>
				<verse number="39">Він же, озвавшись, рече їм: Лукаве та перелюбне кодло ознаки шукає, та ознака не дасть ся йому, як тільки ознака Йони пророка.</verse>
				<verse number="40">Бо, як Йона був три днї й три ночі у кита в череві, так буде й Син чоловічий три днї й три ночі в серцї землї.</verse>
				<verse number="41">Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його, бо покаялись по проповідї Йониній; а ось тут більший од Йони.</verse>
				<verse number="42">Полуденна цариця встане на суд із кодлом сим та й осудить його: бо прийшла з найдальших країн землї слухати премудростї Соломонової; а ось тут більший од Соломона.</verse>
				<verse number="43">Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукає по безвіддях, шукаючи відпочинку, та й не знаходить.</verse>
				<verse number="44">Тодї каже: Вернусь у домівку мою, звідкіля я вийшов; і, прийшовши, знаходить її порожню, виметену й прибрану.</verse>
				<verse number="45">Йде тодї, й бере до себе сїм инших духів, ще злїщих нїж сам, і ввіходять та й живуть там; і буде останнє чоловіка того гірше нїж перше. Так станеть ся й кодлу сьому лукавому.</verse>
				<verse number="46">Ще ж промовляв Він до людей, аж ось мати й брати Його стояли надворі, бажаючи говорити з Ним.</verse>
				<verse number="47">Каже ж один до Него: Он мати Твоя й брати Твої стоять надворі, бажаючи говорити з Тобою.</verse>
				<verse number="48">Він же, озвавшись, рече до говорячого йому: Хто се мати моя? і хто брати мої?</verse>
				<verse number="49">І, простягши руку свою на учеників своїх, рече: Ось мати моя й брати мої!</verse>
				<verse number="50">Бо хто чинити ме волю Отця мого, що на небі, той брат менї, й сестра, й мати.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Тогож дня вийшов Ісус із господи, та й сїв край моря.</verse>
				<verse number="2">І зібралось до Него багато народу, так що Він увійшов у човен, та й сїв; а ввесь народ стояв на березї.</verse>
				<verse number="3">І промовляв до него багато приповістями, глаголючи: Ото вийшов сїяч сїяти;</verse>
				<verse number="4">і як він сїяв, инше впало край шляху, й прилетїло птаство, та й повизбирувало його.</verse>
				<verse number="5">Инше ж упало на каменистому, де не мало землї багато, й зараз посходило, бо не мало глибокої землї;</verse>
				<verse number="6">як же зійшло сонце, то й повяло воно, а, не мавши кореня, посохло.</verse>
				<verse number="7">А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його.</verse>
				<verse number="8">Инше ж упало на добру землю, і дало овощ, одно в сотеро, друге в шісьдесятеро, инше ж у трийцятеро.</verse>
				<verse number="9">Хто має уші слухати, нехай слухає.</verse>
				<verse number="10">І, приступивши ученики, казали до Него: На що ти глаголеш до них приповістями?</verse>
				<verse number="11">Він же, озвавшись, рече до них: Вам дано знати тайни царства небесного, їм же не дано.</verse>
				<verse number="12">Хто бо має, тому дасть ся, й надто мати ме; а хто не має, в того візьметь ся й те, що має.</verse>
				<verse number="13">Тим я глаголю до них приповістями: бо, дивлячись, не бачять, і слухаючи, не чують, анї розуміють.</verse>
				<verse number="14">І справджуєть ся на них пророцтво Ісаїї, що глаголе: Слухом слухати мете, та й не зрозумієте, й, дивлячись, бачити мете, та й не постережете.</verse>
				<verse number="15">Затвердїло бо серце народу сього, й ушима тяжко чують, й очі свої вони заплющили, щоб инколи не побачити очима, й не почути ушима, й не зрозуміти серцем, і не навернутись, щоб сцїлив я їх.</verse>
				<verse number="16">Ваші ж очі блаженні, бо бачять, і уші ваші, бо чують.</verse>
				<verse number="17">Істино бо глаголю вам: Що многі пророки й праведники бажали бачити, що ви бачите, та й не бачили; й чути, що ви чуєте, та й не чули.</verse>
				<verse number="18">Оце ж послухайте приповістї про сїяча.</verse>
				<verse number="19">Коли хто чує слово царства, й не зрозуміє, приходить лукавий, та й хапає, що посїяно у него в серцї. Се - засїяний край шляху.</verse>
				<verse number="20">А засїяний на каменистому, се той, що чує слово, й зараз приймає його з радостю:</verse>
				<verse number="21">тільки же не має він кореня в собі, він до часу; як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнить ся.</verse>
				<verse number="22">А засїяний в тернинї, се той, що чує слово, та журба віку сього і омана богацтва глушить слово, й робить ся без'овочним.</verse>
				<verse number="23">Засїяний же на добрій землї, се той, що чує слово й розуміє, й дає овощ; і родить одно в сотеро, друге в шістьдесятеро, инше ж у трийцятеро.</verse>
				<verse number="24">Ще иншу приповість подав їм, глаголючи: Уподобилось царство небесне чоловікові, що сїє добре насїннє на ниві своїй;</verse>
				<verse number="25">як же люде спали, прийшов ворог його, й насїяв куколю між пшеницю, та й пійшов.</verse>
				<verse number="26">Як же зійшов засїв, та принїс овощ, показавсь тодї й кукіль.</verse>
				<verse number="27">І прийшли слуги господаря того, та й кажуть йому: Пане, хиба ти не добре насїннє сїяв на твоїй ниві? Звідкіля ж узяв ся кукіль?</verse>
				<verse number="28">Він же рече їм: Се зробив чоловік ворог. Слуги ж сказали йому: Чи хочеш, щоб ми пійшли та випололи його?</verse>
				<verse number="29">Він же рече: Нї, щоб виполюючи кукіль, разом з ним і пшеницї не повиривали.</verse>
				<verse number="30">Нехай ростуть обоє до жнив, а в жнива я скажу женцям: Зберіть перш кукіль та повяжіть у снопи, щоб спалити, а пшеницю зложіть у клунї в мене.</verse>
				<verse number="31">Иншу приповість подав їм, глаголючи: Царство небесне подібне зерну горчицї, що, взявши чоловік, посїяв на ниві своїй.</verse>
				<verse number="32">Найдрібнїще воно між усяким насїннєм; як же виросте, то стане найбуйнїщим між яриною, і зробить ся деревом, так що птаство небесне прилїтає кублитись між гіллєм його.</verse>
				<verse number="33">Иншу приповість сказав їм, глаголючи: Царство небесне подібне квасу, що жінка візьме та й рощинить ним три мірки борошна (муки), поки все вкисне.</verse>
				<verse number="34">Все це говорив Ісус людям приповістями, а без приповістей не говорив їм:</verse>
				<verse number="35">щоб справдилось, що сказав пророк, глаголючи: Одкрию в приповістях уста мої, промовлю втаєне від настання сьвіта.</verse>
				<verse number="36">Тодї одіслав Ісус людей та й пійшов до дому; і приступили до Него ученики Його, говорячи: Виясни нам приповість про кукіль на ниві.</verse>
				<verse number="37">Він же, озвавшись, рече їм: Сїючий добре насїннє, се Син чоловічий;</verse>
				<verse number="38">а нива, се сьвіт; добре ж насїнне, се сини царства; а кукіль, се сини лукавого;</verse>
				<verse number="39">ворог, що всїяв його, се диявол; жнива, се конець сьвіта; а женцї, се ангели.</verse>
				<verse number="40">Оце ж, як той кукіль збираєть ся та палить ся огнем, так буде при кінцї сьвіта сього:</verse>
				<verse number="41">Пошле Син чоловічий ангели свої, й позбирають вони з царства Його все, що блазнить, і всїх, що роблять беззаконнє,</verse>
				<verse number="42">та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.</verse>
				<verse number="43">Тодї праведні сияти муть, як сонце в царстві Отця свого. Хто має уші слухати, нехай слухає.</verse>
				<verse number="44">Знов, царство небесне подібне скарбу, закопаному на ниві: що, знайшовши його чоловік, приховав, і, радїючи, йде та й продає все, що має, та й купує ту ниву.</verse>
				<verse number="45">Знов, царство небесне подібне чоловікові купцеві, що шукає добрих перел;</verse>
				<verse number="46">і знайшовши він одну перлу дорогоцїнну, пійшов та й продав усе, що мав, та й купив її.</verse>
				<verse number="47">Знов, царство небесне подібне неводові, що закинуто в море, й що зайняв усячини;</verse>
				<verse number="48">як же став повен, то витягли його на беріг, і посїдавши, вибрали, що добре, у посуд, а що погане, те геть повикидали.</verse>
				<verse number="49">Так буде й при кінцї сьвіту: вийдуть ангели, та й повідлучають лихих зміж праведних,</verse>
				<verse number="50">та й повкидають їх ув огняну піч: там буде плач і скреготаннє зубів.</verse>
				<verse number="51">І рече Ісус до них: Чи зрозуміли це все? Кажуть вони Йому: Так, Господи.</verse>
				<verse number="52">Він же рече їм: Тим же то кожен письменник, навчений про царство небесне, подібен чоловікові господареві, що виносить із свого скарбу нове й старе.</verse>
				<verse number="53">І сталось, як скінчив Ісус оцї приповістї, пійшов ізвідтіля.</verse>
				<verse number="54">І, прийшовши у свою країну, навчав їх у школї їх, так що вони дивувались і казали: Звідкіля в Сього така премудрість і сила?</verse>
				<verse number="55">Хиба Він не син теслї? хиба не Його мати зветь ся Мария? а брати Його Яков, та Йосій, та Симон, та Юда?</verse>
				<verse number="56">хиба не Його сестри між нами? Звідкіля ж се все в Него?</verse>
				<verse number="57">І поблазнились Ним. Ісус же рече до них: Не є пророк без чести, хиба що в своїй отчинї та в своїй домівцї.</verse>
				<verse number="58">І не зробив там многих чудес через недовірство їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Того часу Ірод четверовластник почув чутку про Ісуса,</verse>
				<verse number="2">і рече до слуг своїх: Се Йоан Хреститель; він устав з мертвих, то й чудеса дїють ся від него.</verse>
				<verse number="3">Бо Ірод піймав був Йоана, звязав його, і вкинув у темницю за Іродияду, жінку брата свого Филипа.</verse>
				<verse number="4">Бо казав йому Йоан: Не годить ся тобі мати її.</verse>
				<verse number="5">І, хотїв його стратити, та опасувавсь народу; бо мали його за пророка.</verse>
				<verse number="6">У день же родин Іродових, дочка Іродиядина танцювала перед ними й догодила Іродові.</verse>
				<verse number="7">За се обіцяв він, клянучись, що дасть їй, чого просити ме.</verse>
				<verse number="8">Вона ж, наперед навчена від матері: Дай менї, каже, тут на блюдї голову Йоана Хрестителя.</verse>
				<verse number="9">І засумів Ірод; однак, задля клятьби й задля тих, що сидїли з ним за столом, звелїв дати.</verse>
				<verse number="10">І, пославши, стяв Йоана в темницї.</verse>
				<verse number="11">І принесено голову його на блюдї, й дано дївчинї, вона ж віднесла матері своїй.</verse>
				<verse number="12">І прийшли ученики його, і взяли тїло, й поховали його, й прийшовши, сповістили Ісуса.</verse>
				<verse number="13">Почувши про се Ісус, поплив звідтіля човном у пустиню сам один; і почувши народ, пійшов слїдом за Ним пішки з городів.</verse>
				<verse number="14">І, вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, й сцїлив недужих їх.</verse>
				<verse number="15">Як же настав вечір, приступили до Него ученики Його, говорячи: Тут пустиня, і час уже минув; відошли народ, нехай іде в села, та накупить харчі собі.</verse>
				<verse number="16">Ісус же рече їм: Не треба їм ійти; дайте ви їм їсти.</verse>
				<verse number="17">Вони ж кажуть Йому: Не маємо тут, як тільки пять хлїбів та дві риби.</verse>
				<verse number="18">Він же рече: Принесїть менї їх сюди.</verse>
				<verse number="19">І звелїв народові посїдати на траві, і, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, поблагословив, і, ламлючи, подавав хлїби ученикам, а ученики людям.</verse>
				<verse number="20">І їли вони всї, й понаїдались; і назбирали окрушин, що позоставались, дванайцять повних кошів.</verse>
				<verse number="21">А тих, що їли, було тисяч із пять чоловіка, опріч жінок та дїтей.</verse>
				<verse number="22">І примусив зараз Ісус учеників своїх увійти в човен, і плисти поперед Него на той бік, поки Він одпустить народ.</verse>
				<verse number="23">А відпустивши народ, зійшов на гору самотою молитись; і як настав вечір, був там один.</verse>
				<verse number="24">Човен же був уже серед моря, і било його филями; бо вітер був противний.</verse>
				<verse number="25">У четверту ж сторожу ночи, прийшов до них Ісус, ідучи по морю.</verse>
				<verse number="26">І побачивши ученики, що Він іде по морю, стрівожились, кажучи, що се мара, й кричали з переляку.</verse>
				<verse number="27">Ісус же заговорив зараз до них, глаголючи: Спокойте ся: се я: не лякайтесь.</verse>
				<verse number="28">Петр же, озвавшись, каже до Него: Господи, коли се Ти, звели менї йти до Тебе по водї.</verse>
				<verse number="29">Він же рече: Іди. І вийшов Петр із човна, й пійшов по водї, щоб ійти до Ісуса.</verse>
				<verse number="30">Та, бачивши сильний вітер, злякавсь, і, почавши тонути, кричав, говорячи: Господи, спаси мене.</verse>
				<verse number="31">Ісус же простяг зараз руку, вхопив його, й рече до него: Маловіре, чого всумнив ся єси?</verse>
				<verse number="32">І як увійшли вони в човен, утих вітер.</verse>
				<verse number="33">А ті, що були в човнї, приступивши, поклонились Йому, кажучи: Істино Божий Син єси.</verse>
				<verse number="34">І, попливши, прибули вони в землю Генисарецьку.</verse>
				<verse number="35">І познавши Його тамешні люде, послали по всїй тій околицї, і приводили до Него всїх недужих;</verse>
				<verse number="36">і благали Його, щоб тільки приторкнутись їм до краю одежі Його; й скільки їх доторкувалось, одужували.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">Тодї прийшли до Ісуса письменники та Фарисеї з Єрусалиму, кажучи:</verse>
				<verse number="2">Чого Твої ученики переступають переказ старших? бо не миють рук своїх, як їдять хлїб.</verse>
				<verse number="3">Він же, озвавшись, рече до них: Чого ж се й ви переступаєте заповідь Божу ради переказу вашого?</verse>
				<verse number="4">Бог бо заповідав, глаголючи: Поважай батька твого й матїр, і: Хто лає батька або матїр, нехай умре смертю.</verse>
				<verse number="5">Ви ж кажете: Хто скаже батькові або матері: Се дар (Божий), чим би ти з мене мав покористуватись,</verse>
				<verse number="6">той може не поважати батька свого або матери своєї. І знївечили ви заповідь Божу ради переказу вашого.</verse>
				<verse number="7">Лицеміри, добре прорік про вас Ісаїя, глаголючи:</verse>
				<verse number="8">Народ сей приближуєть ся до мене губами своїми, й устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.</verse>
				<verse number="9">Та марно вони поклоняють ся менї, навчаючи наук заповідей чоловічих.</verse>
				<verse number="10">І, прикликавши людей, рече до них: Слухайте та й розумійте:</verse>
				<verse number="11">Не те, що входить в уста, сквернить чоловіка, а що виходить із уст, те сквернить чоловіка.</verse>
				<verse number="12">Приступивши тодї ученики, рекли до Него: Чи знаєш, що Фарисеї, чувши слово, поблазнились?</verse>
				<verse number="13">Він же, озвавшись, рече: Усяка рослина, що не насаджував Отець мій небесний, викоренить ся.</verse>
				<verse number="14">Не вважайте на них: проводирі вони слїпі слїпих. А коли слїпий веде слїпого, обидва впадуть у яму.</verse>
				<verse number="15">Озвав ся ж Петр і каже до Него: Виясни нам сю приповість.</verse>
				<verse number="16">Ісус же рече: Чи й ви ще без розуму?</verse>
				<verse number="17">Чи ще не зрозуміли, що те, що входить в уста, йде в живіт, і звергаєть ся в одхідник;</verse>
				<verse number="18">а те, що виходить із уст, береть ся з серця, і воно сквернить чоловіка.</verse>
				<verse number="19">Бо з серця беруть ся ледачі думки, душогубства, перелюбки, блуд, крадїж, криве сьвідкуваннє, хула.</verse>
				<verse number="20">Оце, що сквернить чоловіка; а їсти, непомивши рук, се не сквернить чоловіка.</verse>
				<verse number="21">Вийшов тодї Ісус ізвідтіля, і перейшов у Тирські та в Сидонські сторони.</verse>
				<verse number="22">Коли се жінка Канаанка прийшла з тих гряниць, і кричала до Него, кажучи: Помилуй мене, Господи, сину Давидів; дочка моя тяжко біснуєть ся.</verse>
				<verse number="23">Він же не відказав їй нї слова. І, приступивши ученики Його, благали Його, кажучи: Відпусти її, бо кричить за нами.</verse>
				<verse number="24">Він же, озвавшись, рече: Послано мене тільки до загублених овечок дому Ізраїлевого.</verse>
				<verse number="25">Вона ж, приступивши, поклонилась Йому, кажучи: Господи, поможи менї.</verse>
				<verse number="26">Він же, озвавшись, рече: Не годить ся взяти в дїтей хлїб, і кинути собакам.</verse>
				<verse number="27">А вона каже: Так, Господи; тільки ж і собаки їдять кришки, що падають із стола в господаря їх.</verse>
				<verse number="28">Тодї озвавсь Ісус і рече до неї: Жінко, велика віра твоя: нехай станеть ся тобі, як бажаєш. І одужала дочка її з того часу.</verse>
				<verse number="29">І, перейшовши Ісус ізвідтіля, прийшов близько до моря Галилейського, й, зійшовши на гору, сїв там.</verse>
				<verse number="30">І поприходило до Него пребагато людей, маючи з собою кривих, слїпих, нїмих, калїк і багацько инших, та й клали їх у ногах в Ісуса, й сцїлив їх,</verse>
				<verse number="31">так що люде дивувались, бачивши, що нїмі говорять, калїки здорові, криві ходять, а слїпі бачять; і прославляли Бога Ізраїлевого.</verse>
				<verse number="32">Ісус же, покликавши учеників своїх, рече: Жаль менї людей, бо вже вони три днї пробувають зо мною, й не мають що їсти; а не хочу відпустити їх голодних, щоб не помлїли на дорозї.</verse>
				<verse number="33">І кажуть Йому ученики Його: Де ж нам узяти стільки хлїба в пустинї, щоб нагодувати стільки народу?</verse>
				<verse number="34">І рече їм Ісус: Скільки хлїбів маєте ви? Вони ж кажуть: Сїм, та кілька рибок.</verse>
				<verse number="35">І звелїв народові посїдати на землї.</verse>
				<verse number="36">І, взявши сїм хлїбів та рибу, оддав хвалу, ламав і давав ученикам своїм, а ученики народові.</verse>
				<verse number="37">І їли всї, й понаїдались; і назбирали останків ламаного сїм повних кошів.</verse>
				<verse number="38">А тих, що їли, було чотири тисячі чоловіка, опріч жінок та дїтей.</verse>
				<verse number="39">І, відпустивши народ, увійшов у човен, та й прибув у границї Магдалські.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Поприходили також Фарисеї та Садукеї й, спокушуючи Його, бажали від Него, щоб показав їм ознаку з неба.</verse>
				<verse number="2">Він же, озвавшись, рече їм: Як настане вечір, ви говорите: Погода, бо червонїє небо.</verse>
				<verse number="3">А вранцї: Сьогоднї непогідь, бо небо червонїє та хмарить ся. Лицеміри, лице неба вмієте познавати, а ознак часу не можете?</verse>
				<verse number="4">Кодло лукаве та перелюбне ознаки шукає; а ознака не дасть ся йому, хиба тільки ознака Йони пророка. І, покинувши їх, пійшов.</verse>
				<verse number="5">Та ученики Його, перепливши на той бік, забули взяти хлїба.</verse>
				<verse number="6">Ісус же рече до них: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського та Садукейського.</verse>
				<verse number="7">Вони ж міркували собі, кажучи: Се, що не взяли ми хлїба.</verse>
				<verse number="8">Постерігши ж се Ісус, рече до них: Що ви міркуєте собі, маловіри, що хлїба не взяли?</verse>
				<verse number="9">Хиба ще не зрозуміли, та й не памятаєте пяти хлїбів пятьом тисячам, і скільки кошів набрали?</verse>
				<verse number="10">анї семи хлїбів чотирьом тисячам, і скільки кошів набрали?</verse>
				<verse number="11">Як се не розумієте, що не про хлїб я казав вам, остерегатись квасу Фарисейського та Садукейського?</verse>
				<verse number="12">Тодї зрозуміли, що не казав остерегатись квасу хлїбного, а науки Фарисейської та Садукейської.</verse>
				<verse number="13">Як же прийшов Ісус у сторони Кесариї Филипової, то питав учеників своїх, глаголючи: За кого мають люде мене, Сина чоловічого?</verse>
				<verse number="14">Вони ж сказали: Одні за Йоана Хрестителя, другі за Ілию, инші ж за Єремію або одного з пророків.</verse>
				<verse number="15">Рече до них: Ви ж як кажете? хто я?</verse>
				<verse number="16">Озвавшись Симон Петр, каже: Ти єси Христос, Син Бога живого.</verse>
				<verse number="17">І озвавшись Ісус, рече до него: Блажен єси, Симоне, сину Йонин, бо тїло й кров не відкрила тобі сього, а Отець мій, що на небі.</verse>
				<verse number="18">Скажу ж і я тобі: Що ти єси Петр, і на сьому каменї збудую церкву мою, і ворота пекольні не подужають її.</verse>
				<verse number="19">І дам я тобі ключі царства небесного; й що звяжеш на землї, буде звязане на небі; а що розвяжеш на землї, буде розвязане на небі.</verse>
				<verse number="20">Тодї наказав ученикам своїм, щоб не казали нїкому, що Він Ісус Христос.</verse>
				<verse number="21">З того часу почав Ісус виявляти ученикам своїм, що мусить ійти в Єрусалим, і багато терпіти од старших, та архиєреїв, та письменників, і бути вбитим, і встати третього дня.</verse>
				<verse number="22">І взявши Його Петр, почав докоряти Йому, кажучи: Пожаль ся себе, Господи; нехай се не станеть ся Тобі.</verse>
				<verse number="23">Він же обернувсь і рече до Петра: Геть від мене, сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче.</verse>
				<verse number="24">Рече тодї Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.</verse>
				<verse number="25">Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її.</verse>
				<verse number="26">Що бо за користь чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив? або що дасть чоловік у замін за душу свою?</verse>
				<verse number="27">Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тодї віддасть кожному по дїлам його.</verse>
				<verse number="28">Істино глаголю вам: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смерти, аж поки побачять Сина чоловічого, грядущого в царстві своїм.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">А через шість день бере Ісус Петра, Якова, та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окроме,</verse>
				<verse number="2">й переобразивсь перед ними: й сияло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло.</verse>
				<verse number="3">Коли се явивсь їм Мойсей та Ілия, розмовляючи з Ним.</verse>
				<verse number="4">Озвав ся ж Петр, і рече до Ісуса: Господи, добре нам тут бути: коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсейові, а один Ілиї.</verse>
				<verse number="5">Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте.</verse>
				<verse number="6">Зачувши се ученики, припали лицем до землї, й полякались вельми.</verse>
				<verse number="7">І прийшовши Ісус, торкнув їх, і рече: Устаньте й не лякайтесь.</verse>
				<verse number="8">Вони ж, знявши очі свої, не бачили нїкого, тільки одного Ісуса.</verse>
				<verse number="9">І, як сходили вони з гори, наказав їм Ісус, глаголючи: Не кажіть нїкому про сю із'яву, аж поки Син чоловічий устане з мертвих.</verse>
				<verse number="10">І питали в Него ученики Його, кажучи: Що ж се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти попереду?</verse>
				<verse number="11">Ісус же, озвавшись, рече їм: Ілия прийде попереду, і налагодить усе.</verse>
				<verse number="12">Я ж глаголю вам: Що Ілия вже прийшов, та й не познали його, а зробили на йому, що схотїли. Так і Син чоловічий терпіти ме від них.</verse>
				<verse number="13">Тодї зрозуміли ученики, що глаголав їм про Йоана Хрестителя.</verse>
				<verse number="14">І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи:</verse>
				<verse number="15">Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду.</verse>
				<verse number="16">І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцїлити його.</verse>
				<verse number="17">Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведїть менї його сюди.</verse>
				<verse number="18">І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу.</verse>
				<verse number="19">Приступивши тодї ученики до Ісуса, сказали на самотї: Чом не змогли ми вигнати його?</verse>
				<verse number="20">Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцїй горі: Перейди звідсїля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам.</verse>
				<verse number="21">Се ж кодло не виходить, як тільки молитвою та постом.</verse>
				<verse number="22">Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: Син чоловічий буде виданий у руки людям;</verse>
				<verse number="23">і вбють Його, а третього дня Він устане. І засуміли вони вельми.</verse>
				<verse number="24">Як же прийшли в Капернаум, приступили ті, що данину збирали, до Петра, й казали: Чи не дасть ваш учитель данини?</verse>
				<verse number="25">Каже: Так. І як увійшов у господу, попередив його Ісус, глаголючи: Що ти думаєш, Симоне? з кого земні царі збирають данину? з своїх синів, чи з чужих?</verse>
				<verse number="26">Каже до Него Петр: Із чужих. Рече йому Ісус: То сини вільні.</verse>
				<verse number="27">Тільки ж, щоб не блазнити нам їх, ійди до моря, та закинь удку, й першу рибу, що піймаєть ся, візьми й, роззявивши їй рот, знайдеш статира; взявши його, дай їм за мене й за себе.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному?</verse>
				<verse number="2">І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них,</verse>
				<verse number="3">і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як дїти, то не ввійдете в царство небесне.</verse>
				<verse number="4">Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному.</verse>
				<verse number="5">І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає.</verse>
				<verse number="6">Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибинї морській.</verse>
				<verse number="7">Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить!</verse>
				<verse number="8">Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в життє кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний.</verse>
				<verse number="9">І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оцї, бути вкинутим ув огняне пекло.</verse>
				<verse number="10">Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного.</verse>
				<verse number="11">Син бо чоловічий прийшов спасати загублене.</verse>
				<verse number="12">Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пійде в гори, й не шукати ме заблудної?</verse>
				<verse number="13">І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, нїж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили.</verse>
				<verse number="14">Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих.</verse>
				<verse number="15">Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого;</verse>
				<verse number="16">коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово.</verse>
				<verse number="17">Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник.</verse>
				<verse number="18">Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі.</verse>
				<verse number="19">Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі.</verse>
				<verse number="20">Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.</verse>
				<verse number="21">Приступивши тодї Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз?</verse>
				<verse number="22">Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи.</verse>
				<verse number="23">Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх.</verse>
				<verse number="24">Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів.</verse>
				<verse number="25">Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дїтей, і все що мав, та й віддати.</verse>
				<verse number="26">Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам.</verse>
				<verse number="27">Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг.</verse>
				<verse number="28">Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен.</verse>
				<verse number="29">Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі.</verse>
				<verse number="30">Він же не схотїв, а, відійшовши, укинув його в темницю, поки віддасть довг.</verse>
				<verse number="31">Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось.</verse>
				<verse number="32">Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав єси мене;</verse>
				<verse number="33">чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе помилував?</verse>
				<verse number="34">І, розгнївившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому.</verse>
				<verse number="35">Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом.</verse>
				<verse number="2">І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там.</verse>
				<verse number="3">І приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину?</verse>
				<verse number="4">Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, - чоловіком і жінкою втворив їх?</verse>
				<verse number="5">І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть удвох тїло одно;</verse>
				<verse number="6">так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.</verse>
				<verse number="7">Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею?</verse>
				<verse number="8">Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так.</verse>
				<verse number="9">Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю - хиба за перелюб - та оженить ся з иншою, робить перелюб; і хто з розвідкою оженить ся, робить перелюб.</verse>
				<verse number="10">Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись.</verse>
				<verse number="11">Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано.</verse>
				<verse number="12">Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так; і є скопцї, що скопились од людей; і є скопцї, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить.</verse>
				<verse number="13">Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм.</verse>
				<verse number="14">Ісус же рече: Пустїть дїток, не з'упиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне.</verse>
				<verse number="15">І, положивши руки на них, пійшов звідтіля.</verse>
				<verse number="16">І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життє вічне?</verse>
				<verse number="17">Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї.</verse>
				<verse number="18">Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не сьвідкуй криво;</verse>
				<verse number="19">Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.</verse>
				<verse number="20">Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї?</verse>
				<verse number="21">Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною.</verse>
				<verse number="22">Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі.</verse>
				<verse number="23">Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне.</verse>
				<verse number="24">Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.</verse>
				<verse number="25">Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся?</verse>
				<verse number="26">Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.</verse>
				<verse number="27">Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшли слїдом за Тобою; що ж буде нам?</verse>
				<verse number="28">Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.</verse>
				<verse number="29">І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.</verse>
				<verse number="30">Тільки ж многі перві будуть останнї, а останнї - перві.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій.</verse>
				<verse number="2">І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій.</verse>
				<verse number="3">І, вийшовши коло третьої години, побачив инших, що стояли на торгу без дїла,</verse>
				<verse number="4">і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам. Вони й пійшли.</verse>
				<verse number="5">Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само.</verse>
				<verse number="6">Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла?</verse>
				<verse number="7">Кажуть вони йому: Бо нїхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите.</verse>
				<verse number="8">Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих.</verse>
				<verse number="9">І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию.</verse>
				<verse number="10">Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию.</verse>
				<verse number="11">І взявши вони, нарекали на господаря,</verse>
				<verse number="12">говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку.</verse>
				<verse number="13">Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривджу тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною?</verse>
				<verse number="14">Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі.</verse>
				<verse number="15">Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?</verse>
				<verse number="16">Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних.</verse>
				<verse number="17">І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них:</verse>
				<verse number="18">Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть;</verse>
				<verse number="19">і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.</verse>
				<verse number="20">Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него.</verse>
				<verse number="21">Він же рече до неї: Чого хочеш? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оцї два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму.</verse>
				<verse number="22">Озвав ся ж Ісус і рече: Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннєм, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо.</verse>
				<verse number="23">І рече до них: Ви-то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; тільки ж, щоб вам сидїти по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого.</verse>
				<verse number="24">І почувши десять, ремствували на двох братів.</verse>
				<verse number="25">Ісус же, покликавши їх, рече: Ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними.</verse>
				<verse number="26">Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою;</verse>
				<verse number="27">і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом,</verse>
				<verse number="28">як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.</verse>
				<verse number="29">І як виходили вони з Ерихона, йшло слїдом за Ним багато народу.</verse>
				<verse number="30">І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.</verse>
				<verse number="31">Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.</verse>
				<verse number="32">І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам?</verse>
				<verse number="33">Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились.</verse>
				<verse number="34">Змилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,</verse>
				<verse number="2">глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведїть менї.</verse>
				<verse number="3">І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.</verse>
				<verse number="4">Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:</verse>
				<verse number="5">Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.</verse>
				<verse number="6">Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус,</verse>
				<verse number="7">і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.</verse>
				<verse number="8">Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.</verse>
				<verse number="9">Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.</verse>
				<verse number="10">А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?</verse>
				<verse number="11">Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.</verse>
				<verse number="12">І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;</verse>
				<verse number="13">і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.</verse>
				<verse number="14">І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.</verse>
				<verse number="15">Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,</verse>
				<verse number="16">і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?</verse>
				<verse number="17">І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.</verse>
				<verse number="18">Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.</verse>
				<verse number="19">І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.</verse>
				<verse number="20">І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!</verse>
				<verse number="21">Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;</verse>
				<verse number="22">і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.</verse>
				<verse number="23">А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть?</verse>
				<verse number="24">Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.</verse>
				<verse number="25">Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?</verse>
				<verse number="26">коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.</verse>
				<verse number="27">І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.</verse>
				<verse number="28">Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм.</verse>
				<verse number="29">Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.</verse>
				<verse number="30">І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.</verse>
				<verse number="31">Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже.</verse>
				<verse number="32">Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.</verse>
				<verse number="33">Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.</verse>
				<verse number="34">Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.</verse>
				<verse number="35">І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.</verse>
				<verse number="36">Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.</verse>
				<verse number="37">На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.</verse>
				<verse number="38">Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.</verse>
				<verse number="39">І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.</verse>
				<verse number="40">Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?</verse>
				<verse number="41">Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.</verse>
				<verse number="42">Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?</verse>
				<verse number="43">Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.</verse>
				<verse number="44">І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.</verse>
				<verse number="45">І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.</verse>
				<verse number="46">І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу; бо мав Його за пророка.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:</verse>
				<verse number="2">Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;</verse>
				<verse number="3">і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.</verse>
				<verse number="4">Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.</verse>
				<verse number="5">Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;</verse>
				<verse number="6">а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.</verse>
				<verse number="7">Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.</verse>
				<verse number="8">Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.</verse>
				<verse number="9">Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.</verse>
				<verse number="10">І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.</verse>
				<verse number="11">Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;</verse>
				<verse number="12">і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.</verse>
				<verse number="13">Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.</verse>
				<verse number="14">Багато бо званих, мало ж вибраних.</verse>
				<verse number="15">Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.</verse>
				<verse number="16">І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.</verse>
				<verse number="17">Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?</verse>
				<verse number="18">Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?</verse>
				<verse number="19">Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.</verse>
				<verse number="20">І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?</verse>
				<verse number="21">Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.</verse>
				<verse number="22">І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.</verse>
				<verse number="23">Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,</verse>
				<verse number="24">говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.</verse>
				<verse number="25">Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;</verse>
				<verse number="26">так само й другий брат, і третїй, аж до семого.</verse>
				<verse number="27">Опісля ж усїх умерла й жінка.</verse>
				<verse number="28">Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її.</verse>
				<verse number="29">Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.</verse>
				<verse number="30">Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.</verse>
				<verse number="31">Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:</verse>
				<verse number="32">Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.</verse>
				<verse number="33">І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.</verse>
				<verse number="34">Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.</verse>
				<verse number="35">І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:</verse>
				<verse number="36">Учителю, котора заповідь велика в законї?</verse>
				<verse number="37">Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.</verse>
				<verse number="38">Се перва й велика заповідь.</verse>
				<verse number="39">Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.</verse>
				<verse number="40">На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.</verse>
				<verse number="41">Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,</verse>
				<verse number="42">глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.</verse>
				<verse number="43">Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:</verse>
				<verse number="44">Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?</verse>
				<verse number="45">Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?</verse>
				<verse number="46">І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">Рече тодї Ісус до народу, та до учеників своїх,</verse>
				<verse number="2">глаголючи: На Мойсейових сїдалищах посїдали письменники та Фарисеї.</verse>
				<verse number="3">Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть; по дїлам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять.</verse>
				<verse number="4">Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх.</verse>
				<verse number="5">Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй,</verse>
				<verse number="6">і люблять перші місця на бенкетах, і перші сїдання по школах,</verse>
				<verse number="7">і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю.</verse>
				<verse number="8">Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель - Христос; усї ж ви брати.</verse>
				<verse number="9">І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі.</verse>
				<verse number="10">І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник - Христос.</verse>
				<verse number="11">Більший же між вами нехай буде вам слугою.</verse>
				<verse number="12">Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору.</verse>
				<verse number="13">Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людьми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти.</verse>
				<verse number="14">Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд.</verse>
				<verse number="15">Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас.</verse>
				<verse number="16">Горе вам, проводирі слїпі, що кажете: Хто клясти меть ся церквою, нїчого; хто ж покленеть ся золотом церковним, винуватий!</verse>
				<verse number="17">Дурні й слїпі: що бо більше: золото, чи церква, що осьвячує золото?</verse>
				<verse number="18">І: Хто клясти меть ся жертівнею, нїчого; хто ж покленеть ся даром, що на нїй, винуватий.</verse>
				<verse number="19">Дурні й слїпі: що бо більше: дар, чи жертівня, що осьвячує дар?</verse>
				<verse number="20">Оце ж, хто кленеть ся жертівнею, кленеть ся нею і всїм, що зверху неї.</verse>
				<verse number="21">І хто кленеть ся церквою, кленеть ся нею й тим, що живе в нїй.</verse>
				<verse number="22">І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нїм.</verse>
				<verse number="23">Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати.</verse>
				<verse number="24">Проводирі слїпі, що відцїджуєте комара, верблюда ж глитаєте.</verse>
				<verse number="25">Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.</verse>
				<verse number="26">Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий.</verse>
				<verse number="27">Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в серединї ж повні кісток мертвих і всякої нечисти.</verse>
				<verse number="28">Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня.</verse>
				<verse number="29">Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників,</verse>
				<verse number="30">і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків.</verse>
				<verse number="31">Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків.</verse>
				<verse number="32">І ви доповнюйте міру батьків ваших.</verse>
				<verse number="33">Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекольного?</verse>
				<verse number="34">Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город:</verse>
				<verse number="35">щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею.</verse>
				<verse number="36">Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се.</verse>
				<verse number="37">Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати дїтей твоїх, як курка збирає курчат своїх під крила, й не схотїли!</verse>
				<verse number="38">Оце ж оставляєть ся вам дом ваш пустий.</verse>
				<verse number="39">Глаголю бо вам: Не побачите мене від нинї, аж поки скажете: Благословен грядущий в імя Господнє!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">І, вийшовши Ісус, пійшов із церкви; і приступили ученики Його, показати Йому будівлю церковну.</verse>
				<verse number="2">Ісус же рече їм: Чи бачите се все? Істино глаголю вам: Не зостанеть ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.</verse>
				<verse number="3">Як же сидїв на горі Оливній, поприходили до Него ученики самотою, кажучи: Скажи нам, коли се буде? й який знак Твого приходу й кінця сьвіту?</verse>
				<verse number="4">І озвавшись Ісус, рече їм: Гледїть, щоб хто не звів вас.</verse>
				<verse number="5">Багато бо приходити ме в імя моє, кажучи: Я Христос; і зведуть многих.</verse>
				<verse number="6">Чути мете ж про войни й чутки воєнні; гледїть же, не трівожтесь; мусить бо все статись, та се ще не конець.</verse>
				<verse number="7">Бо встане нарід на нарід і царство на царство, й буде голоднеча, й помір, і трус по місцях.</verse>
				<verse number="8">Все ж се почин горя.</verse>
				<verse number="9">Тодї видавати муть вас на муки, й вбивати муть вас; і зненавидять вас усї народи задля імя мого.</verse>
				<verse number="10">І тодї поблазнять ся многі, й видавати муть одно одного, й ненавидїти муть одно одного.</verse>
				<verse number="11">І багато лжепророків устане, й зведуть многих.</verse>
				<verse number="12">І задля намноженого беззаконня, прохолоне любов многих.</verse>
				<verse number="13">Хто ж видержить до останку, той спасеть ся.</verse>
				<verse number="14">І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всїм народам; і тодї прийде конець.</verse>
				<verse number="15">Оце ж, як побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу на місцї сьвятому (хто читає, нехай розуміє),</verse>
				<verse number="16">тодї, хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;</verse>
				<verse number="17">хто на криші, нехай не злазить узяти що з хати своєї;</verse>
				<verse number="18">і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.</verse>
				<verse number="19">Горе ж важким і годуючим під той час!</verse>
				<verse number="20">Молїть ся ж, щоб не довелось вам утїкати зимою, анї в суботу:</verse>
				<verse number="21">буде бо тодї мука велика, якої не було від настання сьвіту до сього часу, й не буде.</verse>
				<verse number="22">І коли б тих днїв не вкорочено, то жодне б тїло не спасло ся; тільки ж задля вибраних укорочені будуть днї тиї.</verse>
				<verse number="23">Тодї, коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або онде; не йміть віри.</verse>
				<verse number="24">Устануть бо лжехристи й лжепророки, й давати муть ознаки великі й дива, щоб, коли можна, звести й вибраних.</verse>
				<verse number="25">Оце ж наперед сказав я вам.</verse>
				<verse number="26">Коли ж скажуть вам: Ось він у пустинї; не виходьте; Ось він у коморах; не діймайте віри.</verse>
				<verse number="27">Бо, як блискавка виходить зі сходу та сяє аж до заходу, так буде й прихід Сина чоловічого.</verse>
				<verse number="28">Де бо є труп, там збирати муть ся вірли.</verse>
				<verse number="29">І зараз після горя днїв тих сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, й зорі попадають із неба, й сили небесні захитають ся.</verse>
				<verse number="30">І тодї явить ся ознака Сина чоловічого на небі; й тодї заголосять усї роди землї, і побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою.</verse>
				<verse number="31">І пішле він ангели свої з голосним гуком трубним, і позбирають вони вибраних його від чотирох вітрів, од кінцїв неба до кінцїв його.</verse>
				<verse number="32">Від смоківницї ж навчіть ся приповісти: Коли вже віттє її стане мягке й пустить листє, знайте, що близько лїто.</verse>
				<verse number="33">Так само й ви: як оце все побачите, відайте, що близько під дверима.</verse>
				<verse number="34">Істино глаголю вам: Не перейде рід сей, як усе теє станеть ся.</verse>
				<verse number="35">Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.</verse>
				<verse number="36">Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели небесні, тільки сам Отець мій.</verse>
				<verse number="37">Як же днї Ноєві, так буде й прихід Сина чоловічого.</verse>
				<verse number="38">Бо, як були за днїв перед потопом, що їли, й пили, женились, і віддавались, аж до дня, коли увійшов Ной у ковчег,</verse>
				<verse number="39">та й не знали, аж прийшла повідь і позносила всїх; так буде й прихід Сина чоловічого.</verse>
				<verse number="40">Тодї буде двоє в полї; один візьметь ся, а один зоставить ся.</verse>
				<verse number="41">Дві молоти муть на жорнах; одна візьметь ся, а одна зоставить ся.</verse>
				<verse number="42">Ото ж пильнуйте, бо не знаєте, которої години Господь ваш прийде.</verse>
				<verse number="43">Се ж відайте, що коли б господар знав, у яку сторожу прийде злодїй, то пильнував би, та й не попустив би підкопати хати своєї.</verse>
				<verse number="44">Тим же й ви будьте готові; бо тієї години, як і не думаєте, Син чоловічий прийде.</verse>
				<verse number="45">Який єсть вірний слуга й розумний, що поставив пан його над челяддю своєю, щоб роздавав їй харч у пору?</verse>
				<verse number="46">Щасливий той слуга, котрого, прийшовши пан його, застане, що робить так.</verse>
				<verse number="47">Істино глаголю вам: Що поставить його над усїм добром своїм.</verse>
				<verse number="48">А которий лукавий слуга казати ме в серцї своїм: Забарить ся мій пан прийти,</verse>
				<verse number="49">та й зачне бити своїх товаришів, та їсти й пити з пяницями;</verse>
				<verse number="50">то прийде пан того слуги дня, якого не сподїваєть ся, і години, якої не відає,</verse>
				<verse number="51">та й відлучить його, й долю його з лицемірами положить: там буде плач і скреготаннє зубів.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові.</verse>
				<verse number="2">Пять же були з них розумні, а пять необачні.</verse>
				<verse number="3">Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї.</verse>
				<verse number="4">Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми.</verse>
				<verse number="5">Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули.</verse>
				<verse number="6">О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому!</verse>
				<verse number="7">Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої.</verse>
				<verse number="8">Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть.</verse>
				<verse number="9">Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі.</verse>
				<verse number="10">Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері.</verse>
				<verse number="11">Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам.</verse>
				<verse number="12">Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас.</verse>
				<verse number="13">Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде.</verse>
				<verse number="14">Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої,</verse>
				<verse number="15">і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз.</verse>
				<verse number="16">Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів.</verse>
				<verse number="17">Так само й той, що два, придбав і він других два.</verse>
				<verse number="18">Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого.</verse>
				<verse number="19">По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них.</verse>
				<verse number="20">І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними.</verse>
				<verse number="21">Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.</verse>
				<verse number="22">Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними.</verse>
				<verse number="23">Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого.</verse>
				<verse number="24">Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав;</verse>
				<verse number="25">і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє.</verse>
				<verse number="26">Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав:</verse>
				<verse number="27">так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою.</verse>
				<verse number="28">Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів.</verse>
				<verse number="29">Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него.</verse>
				<verse number="30">І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів.</verse>
				<verse number="31">Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї;</verse>
				<verse number="32">і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів;</verse>
				<verse number="33">і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї.</verse>
				<verse number="34">Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту.</verse>
				<verse number="35">Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене;</verse>
				<verse number="36">нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене.</verse>
				<verse number="37">Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли?</verse>
				<verse number="38">Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли?</verse>
				<verse number="39">Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе?</verse>
				<verse number="40">І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили.</verse>
				<verse number="41">Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його:</verse>
				<verse number="42">бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене;</verse>
				<verse number="43">був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене.</verse>
				<verse number="44">Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі?</verse>
				<verse number="45">Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили.</verse>
				<verse number="46">І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до учеників своїх:</verse>
				<verse number="2">Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє.</verse>
				<verse number="3">Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи,</verse>
				<verse number="4">і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити.</verse>
				<verse number="5">Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом.</verse>
				<verse number="6">Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого,</verse>
				<verse number="7">приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом.</verse>
				<verse number="8">Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата?</verse>
				<verse number="9">Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим.</verse>
				<verse number="10">Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї.</verse>
				<verse number="11">Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте.</verse>
				<verse number="12">Зливши бо вона миро се на тїло моє, на погребеннє моє зробила.</verse>
				<verse number="13">Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.</verse>
				<verse number="14">Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв,</verse>
				<verse number="15">каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків.</verse>
				<verse number="16">І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати.</verse>
				<verse number="17">У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху?</verse>
				<verse number="18">Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми.</verse>
				<verse number="19">І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху.</verse>
				<verse number="20">Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма.</verse>
				<verse number="21">І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене.</verse>
				<verse number="22">І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи?</verse>
				<verse number="23">Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене.</verse>
				<verse number="24">Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.</verse>
				<verse number="25">Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси.</verse>
				<verse number="26">Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє.</verse>
				<verse number="27">І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї;</verse>
				<verse number="28">се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів.</verse>
				<verse number="29">Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого.</verse>
				<verse number="30">І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.</verse>
				<verse number="31">Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівцї стада.</verse>
				<verse number="32">По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею.</verse>
				<verse number="33">Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь.</verse>
				<verse number="34">Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене.</verse>
				<verse number="35">Каже Йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики казали.</verse>
				<verse number="36">Тодї приходить з ними Ісус на врочище Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам.</verse>
				<verse number="37">І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу.</verse>
				<verse number="38">Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною.</verse>
				<verse number="39">І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти.</verse>
				<verse number="40">І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною?</verse>
				<verse number="41">Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне.</verse>
				<verse number="42">Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя.</verse>
				<verse number="43">І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі.</verse>
				<verse number="44">І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово.</verse>
				<verse number="45">Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам.</verse>
				<verse number="46">Уставайте, ходїмо: ось наближуєть ся зрадник мій.</verse>
				<verse number="47">Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, од архиєреїв та старших людських.</verse>
				<verse number="48">Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його.</verse>
				<verse number="49">І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцїлував Його.</verse>
				<verse number="50">Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його.</verse>
				<verse number="51">І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо.</verse>
				<verse number="52">Тодї рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всї бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть.</verse>
				<verse number="53">Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би менї більш дванайцяти легионів ангелів?</verse>
				<verse number="54">Як же тодї справдились би писання, що так мусить статись?</verse>
				<verse number="55">Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидїв я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене.</verse>
				<verse number="56">Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всї ученики, покинувши Його, повтїкали.</verse>
				<verse number="57">Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались.</verse>
				<verse number="58">Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець.</verse>
				<verse number="59">Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити,</verse>
				<verse number="60">і не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісля ж, приступивши два лжесьвідки,</verse>
				<verse number="61">говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три днї збудувати її.</verse>
				<verse number="62">І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують?</verse>
				<verse number="63">Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий?</verse>
				<verse number="64">Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нинї побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних.</verse>
				<verse number="65">Тодї архиєрей роздер одежу свою, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його;</verse>
				<verse number="66">як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти.</verse>
				<verse number="67">Тодї плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него,</verse>
				<verse number="68">кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе?</verse>
				<verse number="69">Петр же знадвору сидїв у дворі. І приступила до него одна дївчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським.</verse>
				<verse number="70">Він же відрік ся перед усїма, кажучи: Не знаю, що говориш.</verse>
				<verse number="71">Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським.</verse>
				<verse number="72">І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка.</verse>
				<verse number="73">Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справдї й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе.</verse>
				<verse number="74">Тодї почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв.</verse>
				<verse number="75">І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його;</verse>
				<verse number="2">і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові.</verse>
				<verse number="3">Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшинї,</verse>
				<verse number="4">кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш.</verse>
				<verse number="5">І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся.</verse>
				<verse number="6">Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові.</verse>
				<verse number="7">Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих.</verse>
				<verse number="8">Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день.</verse>
				<verse number="9">Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля,</verse>
				<verse number="10">і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь.</verse>
				<verse number="11">Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси.</verse>
				<verse number="12">А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого.</verse>
				<verse number="13">Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе?</verse>
				<verse number="14">І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся.</verse>
				<verse number="15">На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли.</verse>
				<verse number="16">Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву.</verse>
				<verse number="17">Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа?</verse>
				<verse number="18">Знав бо, що через зависть видали Його.</verse>
				<verse number="19">Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него.</verse>
				<verse number="20">Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили.</verse>
				<verse number="21">Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву.</verse>
				<verse number="22">Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий.</verse>
				<verse number="23">Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий.</verse>
				<verse number="24">Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите.</verse>
				<verse number="25">І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші.</verse>
				<verse number="26">Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його.</verse>
				<verse number="27">Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту.</verse>
				<verse number="28">І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ;</verse>
				<verse number="29">і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський!</verse>
				<verse number="30">І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його.</verse>
				<verse number="31">І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє.</verse>
				<verse number="32">Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його,</verse>
				<verse number="33">І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце,</verse>
				<verse number="34">дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити.</verse>
				<verse number="35">Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб.</verse>
				<verse number="36">І, посїдавши, стерегли Його там;</verse>
				<verse number="37">і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський.</verse>
				<verse number="38">Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї.</verse>
				<verse number="39">Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми,</verse>
				<verse number="40">і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста.</verse>
				<verse number="41">Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали:</verse>
				<verse number="42">Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него;</verse>
				<verse number="43">Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий.</verse>
				<verse number="44">Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому.</verse>
				<verse number="45">Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої.</verse>
				<verse number="46">Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси?</verse>
				<verse number="47">Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей.</verse>
				<verse number="48">І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його.</verse>
				<verse number="49">Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його.</verse>
				<verse number="50">Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа.</verse>
				<verse number="51">І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались;</verse>
				<verse number="52">і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали,</verse>
				<verse number="53">і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим.</verse>
				<verse number="54">Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей.</verse>
				<verse number="55">Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому.</verse>
				<verse number="56">Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих.</verse>
				<verse number="57">Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса.</verse>
				<verse number="58">Сей, приступивши до Пилата, просив тїла Ісусового. Тодї Пилат і звелїв оддати тїло.</verse>
				<verse number="59">І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою,</verse>
				<verse number="60">положив його у новім своїм гробі, що висїк у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов.</verse>
				<verse number="61">Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба.</verse>
				<verse number="62">Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата,</verse>
				<verse number="63">кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану.</verse>
				<verse number="64">Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої.</verse>
				<verse number="65">Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте.</verse>
				<verse number="66">Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="28">
				<verse number="1">Після ж вечора субітнього, як почало свитати в одну із субіт, прийшла Мария Магдалина та друга Мария подивитись на гріб.</verse>
				<verse number="2">І ось трус великий став ся, ангел бо Господень, зійшовши з неба, прийшов, відкотив камінь від дверей, і сїв на нїм.</verse>
				<verse number="3">Був же вид його як блискавиця, й одежа його біла як снїг.</verse>
				<verse number="4">Од страху ж його затрусились ті, що стерегли його, й стали наче мертві.</verse>
				<verse number="5">Озвав ся ж ангел і рече до жінок: Не лякайтесь, знаю бо, що Ісуса розпятого шукаєте.</verse>
				<verse number="6">Нема Його тут; устав бо, як казав. Ідїть подивить ся на місце, де лежав Господь.</verse>
				<verse number="7">І хутко вертайтесь і скажіть ученикам Його, що встав із мертвих, і ось попередить вас у Галилею; там Його побачите: Ось я вам сказав.</verse>
				<verse number="8">І, вийшовши хутко від гробу із страхом і великою радостю, побігли сповістити учеників Його.</verse>
				<verse number="9">Як же йшли вони сповіщати учеників Його, аж ось Ісус зустрів їх, глаголючи: Радуйте ся: Вони ж, приступивши, обняли ноги Його, й поклонились Йому.</verse>
				<verse number="10">Тодї рече до них Ісус: Не лякайтесь; ійдїть сповістїть братів моїх, щоб ійшли в Галилею; і там мене побачять.</verse>
				<verse number="11">Як же йшли вони, аж ось деякі з сторожі, прийшовши в город, сповістили архиєреїв про все, що сталось.</verse>
				<verse number="12">І, зібравшись вони з старшими й зробивши раду, дали доволї срібняків воїнам,</verse>
				<verse number="13">говорячи: Кажіть, що ученики Його в ночі прийшовши вкрали Його, як ми спали.</verse>
				<verse number="14">І як дочуєть ся про се ігемон, ми вговоримо його, й вас безпечними зробимо.</verse>
				<verse number="15">Вони ж, узявши срібняки, зробили, як їх навчено; й рознеслось слово се у Жидів аж до сього дня.</verse>
				<verse number="16">Одинайцять же учеників пійшли в Галилею, на гору, куди повелїв їм Ісус.</verse>
				<verse number="17">І, побачивши Його, поклонились Йому; инші ж сумнились.</verse>
				<verse number="18">І, приступивши Ісус, промовив до них, глаголючи: Дана менї всяка власть на небі й на землї.</verse>
				<verse number="19">Ійдїть же навчайте всї народи, хрестячи їх в імя Отця, і Сина, й сьвятого Духа,</verse>
				<verse number="20">навчаючи їх додержувати всього, що я заповідав вам; і ось я з вами по всї днї, до кінця сьвіта. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="41">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Почин євангелиї Ісуса Христа, Сина Божого,</verse>
				<verse number="2">як написано в пророків: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.</verse>
				<verse number="3">Голос покликуючого в пустинї: Готовте дорогу Господню, простими робіть стежки Його.</verse>
				<verse number="4">Появивсь Йоан, хрестячи в пустинї, й проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів.</verse>
				<verse number="5">І виходила до него вся сторона Юдейська й Єрусалимцї, й хрестились від него всї в ріцї Йорданї, сповідаючи гріхи свої.</verse>
				<verse number="6">Був же Йоан одягнений у верблюжий волос і в пояс шкуряний на поясницї своїй; а їв сарану та дикий мед;</verse>
				<verse number="7">і проповідував, глаголючи: Гряде потужнїщий над мене слїдом за мною; у Него недостоєн я, нахилившись, розвязати ремінь обувя Його.</verse>
				<verse number="8">Я хрестив вас водою, Він же хрестите ме вас Духом сьвятим.</verse>
				<verse number="9">І сталось тими днями: Прийшов Ісус із Назарету Галилейського, й охрестивсь у Йоана в Йорданї.</verse>
				<verse number="10">І, зараз вийшовши з води, побачив небеса, що відчинились, і Дух, як голуб, злинув на Него.</verse>
				<verse number="11">І зійшов голос із небес: Ти єси Син мій любий, що я вподобав.</verse>
				<verse number="12">І зараз Дух випровадив Його в пустиню.</verse>
				<verse number="13">І був там у пустинї днїв сорок, спокушуваний од сатани; й пробував з дикими зьвірми; й ангели служили Йому.</verse>
				<verse number="14">Як же видано Йоана, прийшов Ісус у Галилею, проповідуючи євангелию царства Божого,</verse>
				<verse number="15">і глаголючи: Що сповнив ся час, і наближило ся царство Боже. Покайтесь і віруйте в євангелию.</verse>
				<verse number="16">Ходячи ж понад морем Галилейським, побачив Симона та Андрея, брата його, як вони закидали невід у море; були бо рибалки.</verse>
				<verse number="17">І рече до них Ісус: Ійдїть слїдом за мною, то зроблю, що станетесь ловцями людей.</verse>
				<verse number="18">І, зараз покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним.</verse>
				<verse number="19">І, відійшовши трохи дальше звідтіля, побачив Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, так само в човнї, налагоджуючих неводи.</verse>
				<verse number="20">І зараз покликав їх; і, покинувши батька свого Зеведея в човнї з наймитами, пійшли слїдом за Ним.</verse>
				<verse number="21">І приходять у Капернаум; і зараз субітнього дня, увійшовши в школу, навчав.</verse>
				<verse number="22">І дивувались наукою Його, навчав бо їх яко маючий власть, а не як письменники.</verse>
				<verse number="23">І був у них у школї чоловік з духом нечистим; і закричав,</verse>
				<verse number="24">кажучи: Остав! що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси погубити нас? Знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.</verse>
				<verse number="25">І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него.</verse>
				<verse number="26">І стрепенувши його дух нечистий, і закричавши голосом великим, вийшов з него.</verse>
				<verse number="27">І полякались усї так, що питали один в одного, говорячи: Що се таке? що се за наука така нова? що по власти й духам нечистим повелїває, і слухають Його?</verse>
				<verse number="28">І розійшлась чутка про Него зараз по всїй околицї Галилейській.</verse>
				<verse number="29">І зараз, із школи вийшовши, пійшли в господу Симона та Андрея, з Яковом та Йоаном.</verse>
				<verse number="30">Теща ж Симонова лежала в пропасницї, й зараз кажуть Йому про неї.</verse>
				<verse number="31">І приступивши Він, підвів її, взявши за руку її; й покинула її пропасниця зараз; і послугувала вона їм.</verse>
				<verse number="32">Як же настав вечір, після заходу сонця, поприносили до Него всїх недужих і біснуватих.</verse>
				<verse number="33">І ввесь город зібрав ся до дверей.</verse>
				<verse number="34">І сцїлив многих недужих на всякі болестї, і бісів многих вигнав; і не дозволяв говорити бісам, бо вони знали Його.</verse>
				<verse number="35">І вранцї, ще геть за ночи, вставши, вийшов, і пійшов у пусте місце, й там молив ся.</verse>
				<verse number="36">І пустились за Ним Симон і ті, що з ним.</verse>
				<verse number="37">І, знайшовши Його, кажуть Йому: Що всї шукають Тебе.</verse>
				<verse number="38">І рече до них: Ходїмо в близькі містечка, щоб і там проповідував; на те бо прийшов я.</verse>
				<verse number="39">І проповідував по школах їх скрізь по всїй Галилеї, і виганяв біси.</verse>
				<verse number="40">І приходить до Него прокажений, і благаючи Його, впавши на колїна перед Ним, каже до Него: Коли хочеш, зможеш мене очистити.</verse>
				<verse number="41">Ісус же, змилосердившись, простяг руку, доторкнувсь до него, й рече йому: Хочу; очистись.</verse>
				<verse number="42">І, як Він сказав, зараз зникла з него проказа, й очистив ся.</verse>
				<verse number="43">І, заказавши йому, зараз відослав його,</verse>
				<verse number="44">і рече до него: Гледи ж, нїкому нїчого не кажи, а йди, покажись священикові, і принеси за очищеннє твоє, що повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.</verse>
				<verse number="45">Він же, вийшовши, почав проповідувати багато, й ширити кругом чутку; так, що Він не міг уже явно ввійти в город, а пробував осторонь у пустих місцях; і приходили до Него звідусюди.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">І знов увійшов у Капернаум через кілька днїв; і розголошено, що Він у господї.</verse>
				<verse number="2">І зараз назбиралось багато, так що не було місця анї перед дверима. І проповідував Він їм слово.</verse>
				<verse number="3">І приходять до Него, несучи розслабленого; несло його четверо.</verse>
				<verse number="4">І, не можучи приступити до Него за народом, розкрили стелю, де був; і, проламавши, спустили ліжко, на котрому лежав розслаблений.</verse>
				<verse number="5">Бачивши ж Ісус віру їх, рече до розслабленого: Сину, оставляють ся тобі гріхи твої.</verse>
				<verse number="6">Були ж деякі з письменників, що там сидїли, і казали в серцях своїх:</verse>
				<verse number="7">Що за хулу сей так говорить? хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?</verse>
				<verse number="8">І зараз, постерігши Ісус духом своїм, що так мислять собі, рече до них: На що се кажете в серцях ваших?</verse>
				<verse number="9">Що легше? сказати розслабленому: Оставляють ся тобі гріхи твої, або сказати: Устань, і візьми постїль твою, та й ходи.</verse>
				<verse number="10">От же, щоб ви знали, що Син чоловічий має власть оставляти на землї гріхи (рече до розслабленого:)</verse>
				<verse number="11">Тобі глаголю: Устань, і візьми постїль твою, та й іди до дому твого.</verse>
				<verse number="12">І встав зараз, і взявши постїль, вийшов перед усїма; так що здивувались усї, і прославляли Бога, говорячи: Що нїколи такого не бачили.</verse>
				<verse number="13">І вийшов знов над море; а ввесь народ пійшов до Него, й навчав їх.</verse>
				<verse number="14">І, йдучи мимо, побачив Левію Алфеєвого, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним.</verse>
				<verse number="15">І сталось, як сидїв Він за столом у господї в него, посїдало з Ісусом і учениками Його й багато митників та грішників; було бо їх багато, і йшли слїдом за Ним.</verse>
				<verse number="16">І бачивши письменники та Фарисеї, що Він їсть із митниками та грішниками, казали до учеників Його: Як се, що Він з митниками та грішниками їсть і пє?</verse>
				<verse number="17">І почувши Ісус, рече до них: Не треба здоровим лїкаря, а недужим. Не прийшов я звати праведників, а грішників до покаяння.</verse>
				<verse number="18">А були ученики Йоанові та Фарисейські постниками; й приходять і кажуть Йому: Чого ученики Йоанові та Фарисейські постять, Твої ж ученики не постять?</verse>
				<verse number="19">І рече їм Ісус: Чи можуть синове весїльні постити, як жених з ними? Доки мають із собою жениха, не можуть постити.</verse>
				<verse number="20">Прийдуть же днї, коли візьметься від них жених, і тодї постити муть в ті днї.</verse>
				<verse number="21">І нїхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежини, ато нова латка урве старого, й гірша буде дїрка.</verse>
				<verse number="22">І нїхто не наливає нового вина в старі бурдюки, ато нове вино порозриває бурдюки, й вино витече й бурдюки пропадуть; нове ж вино в нові бурдюки наливати.</verse>
				<verse number="23">І довелось переходити Йому в суботу через засїви; й почали ученики Його дорогу верстати, рвучи колоссє.</verse>
				<verse number="24">І казали до Него Фарисеї: Дивись, чого вони роблять у суботу, що не годить ся?</verse>
				<verse number="25">А Він рече до них: Чи нїколи не читали ви, що зробив Давид, як був у нуждї і голодував він і ті, що були з ним?</verse>
				<verse number="26">Як увійшов він у Божий дом за Авиятара архиєрея, та й їв хлїби показнї, що не годилось їсти, як тільки священикам, і дав і тим, що були з ним?</verse>
				<verse number="27">І рече до них: Субота ради чоловіка постала, не чоловік задля суботи.</verse>
				<verse number="28">Тим Син чоловічий - Господь і суботи.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.</verse>
				<verse number="2">І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.</verse>
				<verse number="3">І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.</verse>
				<verse number="4">І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.</verse>
				<verse number="5">І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.</verse>
				<verse number="6">І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.</verse>
				<verse number="7">Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,</verse>
				<verse number="8">і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.</verse>
				<verse number="9">І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.</verse>
				<verse number="10">Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.</verse>
				<verse number="11">А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.</verse>
				<verse number="12">І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.</verse>
				<verse number="13">І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него.</verse>
				<verse number="14">І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,</verse>
				<verse number="15">і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.</verse>
				<verse number="16">І дав Симонові імя Петр;</verse>
				<verse number="17">та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;</verse>
				<verse number="18">та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,</verse>
				<verse number="19">та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.</verse>
				<verse number="20">Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти.</verse>
				<verse number="21">І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.</verse>
				<verse number="22">А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.</verse>
				<verse number="23">І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?</verse>
				<verse number="24">І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.</verse>
				<verse number="25">І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.</verse>
				<verse number="26">І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.</verse>
				<verse number="27">Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.</verse>
				<verse number="28">Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;</verse>
				<verse number="29">хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:</verse>
				<verse number="30">бо казали: Духа нечистого має.</verse>
				<verse number="31">Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.</verse>
				<verse number="32">І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.</verse>
				<verse number="33">І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?</verse>
				<verse number="34">І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!</verse>
				<verse number="35">Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю.</verse>
				<verse number="2">І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй:</verse>
				<verse number="3">Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти:</verse>
				<verse number="4">і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його.</verse>
				<verse number="5">Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї.</verse>
				<verse number="6">Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло.</verse>
				<verse number="7">А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало.</verse>
				<verse number="8">А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро.</verse>
				<verse number="9">І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає.</verse>
				<verse number="10">Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість.</verse>
				<verse number="11">І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся,</verse>
				<verse number="12">щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи.</verse>
				<verse number="13">І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте?</verse>
				<verse number="14">Сїяч слово сїє.</verse>
				<verse number="15">Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх.</verse>
				<verse number="16">Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його,</verse>
				<verse number="17">та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся.</verse>
				<verse number="18">А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово,</verse>
				<verse number="19">та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно.</verse>
				<verse number="20">А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро.</verse>
				<verse number="21">І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити?</verse>
				<verse number="22">Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло.</verse>
				<verse number="23">Коли хто має уші слухати, нехай слухає.</verse>
				<verse number="24">І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте.</verse>
				<verse number="25">Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него.</verse>
				<verse number="26">І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю,</verse>
				<verse number="27">та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як - він не знає.</verse>
				<verse number="28">Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї.</verse>
				<verse number="29">Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива.</verse>
				<verse number="30">І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його?</verse>
				<verse number="31">Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї;</verse>
				<verse number="32">а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне.</verse>
				<verse number="33">І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати.</verse>
				<verse number="34">Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе.</verse>
				<verse number="35">І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік.</verse>
				<verse number="36">І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним.</verse>
				<verse number="37">І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув.</verse>
				<verse number="38">А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо?</verse>
				<verse number="39">І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика.</verse>
				<verse number="40">І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри?</verse>
				<verse number="41">І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.</verse>
				<verse number="2">І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,</verse>
				<verse number="3">що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:</verse>
				<verse number="4">часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.</verse>
				<verse number="5">І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.</verse>
				<verse number="6">Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,</verse>
				<verse number="7">і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.</verse>
				<verse number="8">(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.)</verse>
				<verse number="9">І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.</verse>
				<verse number="10">І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.</verse>
				<verse number="11">Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.</verse>
				<verse number="12">І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.</verse>
				<verse number="13">І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.</verse>
				<verse number="14">А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.</verse>
				<verse number="15">І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.</verse>
				<verse number="16">І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.</verse>
				<verse number="17">І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.</verse>
				<verse number="18">І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.</verse>
				<verse number="19">Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.</verse>
				<verse number="20">І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.</verse>
				<verse number="21">А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.</verse>
				<verse number="22">І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,</verse>
				<verse number="23">і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.</verse>
				<verse number="24">І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.</verse>
				<verse number="25">Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,</verse>
				<verse number="26">і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,</verse>
				<verse number="27">почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.</verse>
				<verse number="28">Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.</verse>
				<verse number="29">І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.</verse>
				<verse number="30">І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?</verse>
				<verse number="31">І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?</verse>
				<verse number="32">І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.</verse>
				<verse number="33">Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.</verse>
				<verse number="34">Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.</verse>
				<verse number="35">Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?</verse>
				<verse number="36">Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.</verse>
				<verse number="37">І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.</verse>
				<verse number="38">І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.</verse>
				<verse number="39">І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.</verse>
				<verse number="40">І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.</verse>
				<verse number="41">І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.</verse>
				<verse number="42">І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.</verse>
				<verse number="43">І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">І вийшовши звідтіля, прибув у свою країну; і йшли слїдом за Ним ученики Його.</verse>
				<verse number="2">І, як настала субота, почав у школї навчати; й многі, слухаючи, дивувались, кажучи: Звідкіля се в Него? і що се за розум даний Йому, що дива такі руками Його роблять ся?</verse>
				<verse number="3">Хиба ж сей не тесля, син Мариї, брат Яковів, і Йосиїв, і Юдин, і Симонів? і хиба не тут між нами сестри Його? І поблазнились Ним.</verse>
				<verse number="4">Рече ж їм Ісус: Не єсть пророк без чести, хиба що в країнї своїй, та в родинї, і в домівцї своїй.</verse>
				<verse number="5">І не міг там нїякого чуда зробити, тільки на деяких недужих положивши руки, сцїлив їх.</verse>
				<verse number="6">І дивувавсь недовірством їх. І ходив кругом по селах, навчаючи.</verse>
				<verse number="7">І покликав дванайцятьох, та й почав їх посилати по двоє, і дав їм власть над духами нечистими;</verse>
				<verse number="8">і звелїв їм, щоб нїчого не брали на дорогу, тільки одну палицю: нї торбини, нї хлїба, нї у черес грошей,</verse>
				<verse number="9">щоб обувались у постоли й не вдягались у дві одежинї.</verse>
				<verse number="10">І рече їм: Де б ви нї зайшли в яку господу, там пробувайте, аж поки вийдете звідтіля.</verse>
				<verse number="11">А хто не прийме вас, анї слухати ме вас, то, виходячи звідтіля, обтрусїть і порох із під ніг ваших, на сьвідкуваннє їм. Істино глаголю вам: Одраднїще буде Содомові та Гоморі суднього дня, нїж городові тому.</verse>
				<verse number="12">І вийшовши вони, проповідували, щоб каялись.</verse>
				<verse number="13">І бісів багато виганяли, й намащували оливою багато недужих, і сцїляли.</verse>
				<verse number="14">І дочув ся цар Ірод (явне бо зробилось імя Його), і каже: Що Йоан Хреститель із мертвих устав, і того роблять ся чудеса від него.</verse>
				<verse number="15">Инші казали, що се Ілия; инші ж казали, що се пророк або один з пророків.</verse>
				<verse number="16">Почувши ж Ірод, сказав: Що се Йоан, котрого я стяв, він устав з мертвих.</verse>
				<verse number="17">Сей бо Ірод, піславши, взяв Йоана, та й звязав його в темницї за Іродияду, жінку Филипа, брата свого; бо оженивсь із нею.</verse>
				<verse number="18">Сказав бо Йоан Іродові: Що не годить ся тобі мати жінку брата твого.</verse>
				<verse number="19">Іродияда ж лютувала на него, й хотїла його вбити, та не могла.</verse>
				<verse number="20">Ірод бо боявсь Йоана, знавши його, яко чоловіка праведного й сьвятого, то й беріг його й, слухаючи його, багато робив, і залюбки його слухав.</verse>
				<verse number="21">Як же настав день нагідний, коли Ірод на свої родини бенкет справив дукам своїм, та гетьманам, та значним Галилейським,</verse>
				<verse number="22">і як увійшла дочка тієї Іродияди, танцювала, й догодила Іродові, й тим, що сидїли з ним, озвав ся цар до дївицї: Проси в мене, чого бажаєш, а дам тобі.</verse>
				<verse number="23">І поклявсь їй: Що, чого б у мене нї попросила, дам тобі, хоч би й половину царства мого.</verse>
				<verse number="24">Вона ж, вийшовши, каже матері своїй: Чого просити? Та ж каже: Голови Йоана Хрестителя.</verse>
				<verse number="25">І, ввійшовши зараз швидко до царя, просила, кажучи: Хочу, щоб менї дав зараз на блюдї голову Йоана Хрестителя.</verse>
				<verse number="26">І зажурившись вельми цар, та задля клятьби й задля тих, що з ним сидїли, не хотїв їй відмовити.</verse>
				<verse number="27">І зараз піславши цар ката, звелїв принести голову його; він же пійшовши, стяв його в темницї.</verse>
				<verse number="28">І принїс голову його на блюдї, і дав її дївицї, а дївиця дала її матері своїй.</verse>
				<verse number="29">І, довідавшись ученики його, пійшли і взяли тїло його, та й положили його в гробі.</verse>
				<verse number="30">І посходились апостоли до Ісуса, й сповістили Його про все, й що робили, й чого навчали.</verse>
				<verse number="31">І рече до них: Ійдїть ви самі окроме в пусте місце, та відпочиньте трохи; було бо багато, що приходили й відходили, й навіть нїколи було їм їсти.</verse>
				<verse number="32">І поплили в пусте місце човном, окроме.</verse>
				<verse number="33">І бачив їх народ, як відчалювали, й пізнали Його многі, і збігались туди пішки з усїх городів, та й випередили їх, і посходились до Него.</verse>
				<verse number="34">І вийшовши Ісус, побачив багато народу, й жалкував над ними, що були як вівцї, не маючі пастиря; і почав навчати їх багато.</verse>
				<verse number="35">І як уже багато часу минуло, приступивши до Него ученики Його, кажуть: Що се пусте місце, і вже час пізний, -</verse>
				<verse number="36">відпусти їх, щоб, пійшовши по околичнїх хуторах та селах, купили собі хлїба: не мають бо що їсти.</verse>
				<verse number="37">Він же, озвавшись, рече до них: Дайте ви їм їсти. І кажуть Йому: Хиба, пійшовши, купимо за двістї денариїв хлїба, й дамо їм їсти?</verse>
				<verse number="38">Він же рече до них: Скільки хлїбів маєте? йдїть та подивіть ся. І, взнавши, кажуть: Пять, та дві риби.</verse>
				<verse number="39">І звелїв їм садовити всїх купа коло купи на зеленій траві,</verse>
				<verse number="40">і посїдали вони ряд коло ряду по сотням і по півсотням.</verse>
				<verse number="41">І, взявши пять хлїбів та дві риби, й поглянувши на небо, благословив, і ламав хлїби, та й давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; й дві риби подїлив усїм.</verse>
				<verse number="42">І їли всї, й наситились.</verse>
				<verse number="43">І набрали окрушин дванайцять повних кошів, та й із риб.</verse>
				<verse number="44">А тих, що їли хлїби, було з пять тисяч чоловіка.</verse>
				<verse number="45">І зараз примусив учеників своїх увійти в човен, та плисти на той бік попереду 'д Витсаїдї, поки сам одпустить народ.</verse>
				<verse number="46">І, відпустивши їх, пійшов на гору молитись.</verse>
				<verse number="47">І як настав вечір, був човен серед моря, а він один на землї.</verse>
				<verse number="48">І бачив, як вони силкувались, веслуючи; був бо вітер противний їм; і коло четвертої сторожи ночі приходить до них, ідучи по морю, і хотїв минути їх.</verse>
				<verse number="49">Вони ж, бачивши Його, що ходить по морю, думали, що се мара, та й закричали:</verse>
				<verse number="50">всї бо Його бачили, й потрівожились. І зараз заговорив до них, і рече їм: Бодріть ся; се я; не лякайтесь.</verse>
				<verse number="51">І ввійшов до них у човен; і втих вітер, і вельми, над міру здумілись у собі, і дивувались.</verse>
				<verse number="52">Не зрозуміли бо про хлїби: було бо серце їх заслїплене.</verse>
				<verse number="53">І, перепливши, прибули в землю Генисарецьку, й причалили.</verse>
				<verse number="54">І як вийшли вони з човна, зараз, пізнавши Його,</verse>
				<verse number="55">кинулись по всїй тій околицї, та й почали приносити на ношах тих, що нездужали, як почули, що Він там єсть.</verse>
				<verse number="56">І куди нї приходив Він, у села, чи городи, чи хутори, на майданах клали недужих, і благали Його, щоб їм хоч до краю одежі Його приторкнутись, і хто тільки доторкнувсь Його, спасав ся.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму.</verse>
				<verse number="2">І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили:</verse>
				<verse number="3">(бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших;</verse>
				<verse number="4">і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів).</verse>
				<verse number="5">Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками?</verse>
				<verse number="6">Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене.</verse>
				<verse number="7">Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих.</verse>
				<verse number="8">Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите.</verse>
				<verse number="9">І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити.</verse>
				<verse number="10">Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре.</verse>
				<verse number="11">Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся;</verse>
				<verse number="12">і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй,</verse>
				<verse number="13">обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите.</verse>
				<verse number="14">І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте:</verse>
				<verse number="15">Нема нїчого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка.</verse>
				<verse number="16">Коли хто має уші слухати, нехай слухає.</verse>
				<verse number="17">І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість.</verse>
				<verse number="18">І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити;</verse>
				<verse number="19">бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу?</verse>
				<verse number="20">Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка.</verse>
				<verse number="21">З середини бо, з серця чолові- ка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство,</verse>
				<verse number="22">злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі:</verse>
				<verse number="23">все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка.</verse>
				<verse number="24">І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись.</verse>
				<verse number="25">Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому.</verse>
				<verse number="26">Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її.</verse>
				<verse number="27">Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам.</verse>
				<verse number="28">Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей.</verse>
				<verse number="29">І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї.</verse>
				<verse number="30">І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї.</verse>
				<verse number="31">І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські.</verse>
				<verse number="32">І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку.</verse>
				<verse number="33">І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому;</verse>
				<verse number="34">І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись.</verse>
				<verse number="35">І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре.</verse>
				<verse number="36">І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували;</verse>
				<verse number="37">І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм:</verse>
				<verse number="2">Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти;</verse>
				<verse number="3">А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили.</verse>
				<verse number="4">І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї?</verse>
				<verse number="5">І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм.</verse>
				<verse number="6">І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом.</verse>
				<verse number="7">І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те.</verse>
				<verse number="8">Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів.</verse>
				<verse number="9">Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх.</verse>
				<verse number="10">І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські.</verse>
				<verse number="11">І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його.</verse>
				<verse number="12">І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака.</verse>
				<verse number="13">І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік.</verse>
				<verse number="14">І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї.</verse>
				<verse number="15">І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового.</verse>
				<verse number="16">І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо.</verse>
				<verse number="17">І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затвердїле маєте серце ваше?</verse>
				<verse number="18">Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте?</verse>
				<verse number="19">Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять.</verse>
				<verse number="20">Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм.</verse>
				<verse number="21">І рече їм: Як же ви не розумієте?</verse>
				<verse number="22">І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся.</verse>
				<verse number="23">І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить.</verse>
				<verse number="24">І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять.</verse>
				<verse number="25">Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все.</verse>
				<verse number="26">І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї.</verse>
				<verse number="27">І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде?</verse>
				<verse number="28">Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків.</verse>
				<verse number="29">А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос.</verse>
				<verse number="30">І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него.</verse>
				<verse number="31">І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.</verse>
				<verse number="32">І явно слово глаголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому.</verse>
				<verse number="33">Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче.</verse>
				<verse number="34">І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.</verse>
				<verse number="35">Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її.</verse>
				<verse number="36">Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою?</verse>
				<verse number="37">Або що дасть чоловік у замін душі своєї?</verse>
				<verse number="38">Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">І рече їм: Істино глаголю вам: Що є деякі між стоячими тут, котрі не вкусять смерти, поки побачять царство Боже, що прийде в потузї.</verse>
				<verse number="2">А через шість день бере Ісус Петра, та Якова, та Йоана, й веде їх на гору високу окроме самих; і переобразивсь перед ними.</verse>
				<verse number="3">І стала одежа Його осяйна, вельми біла мов снїг, якої біляр на землї не може вбілити.</verse>
				<verse number="4">І явив ся їм Ілия з Мойсейом, і розмовляли з Ісусом.</verse>
				<verse number="5">І озвавшись Петр, каже до Ісуса: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети, Тобі один, і Мойсейові один, і Ілиї один.</verse>
				<verse number="6">Не знав бо, що казати: були бо полякані.</verse>
				<verse number="7">І постала хмара отїняюча їх, і вийшов голос із хмари, глаголючи: Се Син мій любий; Його слухайте.</verse>
				<verse number="8">І зараз озирнувшись, уже нїкого не бачили, тільки Ісуса одного з собою.</verse>
				<verse number="9">Як же вони сходили з гори, наказав їм, щоб нїкому не казали, що бачили, аж поки Син чоловічий з мертвих воскресне.</verse>
				<verse number="10">І задержали вони се слово в себе, перепитуючись, що се єсть: із мертвих воскреснути.</verse>
				<verse number="11">І питали Його, говорячи: Що се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти перше?</verse>
				<verse number="12">Він же, озвавшись, рече їм: Ілия, прийшовши перше, налагодить усе; і як писано про Сина чоловічого, щоб Він багато витерпів і був погорджений.</verse>
				<verse number="13">Тільки ж глаголю вам: Що Ілия прийшов, і зробили йому, що схотїли, як писано про него.</verse>
				<verse number="14">І, прийшовши до учеників, побачив багато народу кругом них, і письменників, що перепитують ся з ними.</verse>
				<verse number="15">І зараз увесь народ, побачивши Його, вельми сполохнув ся, і прибігаючи витали Його.</verse>
				<verse number="16">І питав Він письменників: Про що ви перепитуєте ся з ними?</verse>
				<verse number="17">І озвавшись один з народу, каже: Учителю, привів я сина мого до тебе, що має духа нїмого.</verse>
				<verse number="18">І як схопить його, то рве його, й пінить ся він, і скрегоче зубами своїми, та все сохне. І казав я ученикам твоїм, щоб його вигнали, та не здолїли.</verse>
				<verse number="19">Він же, озвавшись, рече йому: О кодло невірне! доки в вас буду? доки терпіти му вас? Приведїть його до мене.</verse>
				<verse number="20">І привели його до Него. І, побачивши Його, зараз дух затряс ним; і впавши той на землю, качав ся запінившись.</verse>
				<verse number="21">І спитав батька його: З якого се часу, що так сталось йому? Він же казав: З малку.</verse>
				<verse number="22">І почасту в огонь кидав його і в воду, щоб погубити його. Тільки ж, коли що зможеш, поможи нам, змилосердившись над нами.</verse>
				<verse number="23">Ісус же рече йому: Коли можеш у те вірувати, то все можливе віруючому.</verse>
				<verse number="24">І зараз, заголосивши, батько хлопчика, каже кріз сльози: Вірую, Господи; поможи моєму недовірству.</verse>
				<verse number="25">Бачивши ж Ісус, що збігаєть ся народ, погрозив духові нечистому, глаголючи йому: Душе нїмий і глухий, я тобі повелїваю, вийди з него й більш не входь в него.</verse>
				<verse number="26">І закричавши, й вельми потрясши ним, вийшов; і став наче мертвий; так що многі казали: Що вмер.</verse>
				<verse number="27">Ісус же, взявши його за руку, підвів його; й він устав.</verse>
				<verse number="28">І, як увіходив у господу, ученики Його питали Його окроме: Чому ми не змогли вигнати його.</verse>
				<verse number="29">І рече їм: Се кодло нїчим не може вийти, тільки молитвою та постом.</verse>
				<verse number="30">І, вийшовши звідтіля, переходили через Галилею; і не хотїв, щоб хто знав.</verse>
				<verse number="31">Навчав бо учеників своїх, і глаголав їм: Що Син чоловічий буде виданий у руки чоловічі, і вбють Його, і вбитий, Він третього дня воскресне.</verse>
				<verse number="32">Вони ж не розуміли слова, й боялись Його спитати.</verse>
				<verse number="33">І прийшов у Капернаум, і, бувши в господї, спитав їх: Про що ви дорогою між собою міркували?</verse>
				<verse number="34">Вони ж мовчали; перемовлялись бо між собою в дорозї, хто більший.</verse>
				<verse number="35">І сївши, призвав дванайцятьох, і рече їм: Коли хто хоче першим бути, нехай буде з усїх останнїм і всїм слугою.</verse>
				<verse number="36">І, взявши дитину, поставив її серед них, і обнявши її, рече їм:</verse>
				<verse number="37">Хто одно з таких дїтей прийме в імя моє, мене приймає; а хто мене приймає, не мене приймає, а пославшого мене.</verse>
				<verse number="38">Озвавсь до Него Йоан, говорячи: Учителю, бачили ми одного, що імям Твоїм виганяв біси, а не ходить слїдом за нами, й заборонили йому; бо не ходить слїдом за нами.</verse>
				<verse number="39">Ісус же рече: Не боронїть йому, нема бо такого, що зробить чудо в імя моє, і зможе скоро злословити мене.</verse>
				<verse number="40">Хто бо не проти вас, той за вас.</verse>
				<verse number="41">Хто бо напоїть вас чашею води в імя моє, що ви Христові, істино глаголю вам: не втеряє нагороди своєї.</verse>
				<verse number="42">Та хто зблазнить одного з малих віруючих у мене, лучче йому, коли б почеплено жорно млинове на шию йому, та й укинуто в море.</verse>
				<verse number="43">І коли блазнить тебе рука твоя, відотни її; лучче тобі калїкою в життє ввійти, нїж, дві руцї мавши, пійти в пекло, в огонь невгасаючий,</verse>
				<verse number="44">де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.</verse>
				<verse number="45">І коли нога твоя блазнить тебе, відотни її; лучче тобі ввійти в життє кривим, нїж дві нозї мавши, бути вкинутим у пекло, в огонь невгасаючий,</verse>
				<verse number="46">де червяк їх не вмирає й огонь не вгасає.</verse>
				<verse number="47">І коли око твоє блазнить тебе, вирви його; лучче тобі однооким увійти в царство Боже, нїж, дві оцї мавши, бути вкинутим ув огняне пекло,</verse>
				<verse number="48">де червяк їх не вмирає, й огонь не вгасає.</verse>
				<verse number="49">Кожен бо огнем посолить ся, і кожна жертва сіллю посолить ся.</verse>
				<verse number="50">Добро сіль; коли ж сіль несолона стане, то чим солити її? Майте в собі сіль, і майте впокій між собою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейські через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх.</verse>
				<verse number="2">І приступивши Фарисеї, питали Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його.</verse>
				<verse number="3">Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей?</verse>
				<verse number="4">Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити.</verse>
				<verse number="5">І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю.</verse>
				<verse number="6">З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог.</verse>
				<verse number="7">Тим покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї,</verse>
				<verse number="8">і будуть удвох тїло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тїло.</verse>
				<verse number="9">Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.</verse>
				<verse number="10">А в господї знов ученики Його про се питали Його.</verse>
				<verse number="11">І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею.</verse>
				<verse number="12">І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб.</verse>
				<verse number="13">І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили.</verse>
				<verse number="14">Побачивши ж Ісус, прогнївив ся, і рече їм: Дайте дїтям приходити до мене, й не боронїть їм; таких бо царство Боже.</verse>
				<verse number="15">Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него.</verse>
				<verse number="16">І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх.</verse>
				<verse number="17">І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на колїна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічнє наслїдувати?</verse>
				<verse number="18">Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Нїхто не благий, тільки один, Бог.</verse>
				<verse number="19">Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр.</verse>
				<verse number="20">Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого.</verse>
				<verse number="21">Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест.</verse>
				<verse number="22">Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі.</verse>
				<verse number="23">І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти!</verse>
				<verse number="24">Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Дїти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти!</verse>
				<verse number="25">Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.</verse>
				<verse number="26">Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись?</verse>
				<verse number="27">Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога.</verse>
				<verse number="28">І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.</verse>
				<verse number="29">Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї,</verse>
				<verse number="30">та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічнє.</verse>
				<verse number="31">Многі ж перві будуть останнї, а останнї перві.</verse>
				<verse number="32">Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся:</verse>
				<verse number="33">Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам;</verse>
				<verse number="34">і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне.</verse>
				<verse number="35">І приступають до Него Яков та Йоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам.</verse>
				<verse number="36">Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам?</verse>
				<verse number="37">Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй.</verse>
				<verse number="38">Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся?</verse>
				<verse number="39">Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь;</verse>
				<verse number="40">тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено.</verse>
				<verse number="41">І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Йоана.</verse>
				<verse number="42">Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними.</verse>
				<verse number="43">Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам;</verse>
				<verse number="44">і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом.</verse>
				<verse number="45">Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих.</verse>
				<verse number="46">І приходять у Ерихон; і як виходив Він із Ерихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи.</verse>
				<verse number="47">І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене.</verse>
				<verse number="48">І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене.</verse>
				<verse number="49">І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали слїпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе.</verse>
				<verse number="50">Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса.</verse>
				<verse number="51">І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів.</verse>
				<verse number="52">Ісус же рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слїдом за Ісусом дорогою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх,</verse>
				<verse number="2">і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре нїхто з людей не сїдав; одвязавши його, приведїть.</verse>
				<verse number="3">І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господеві його треба; й зараз його відошле сюди.</verse>
				<verse number="4">Пійшли ж вони, й знайшли осля привязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його.</verse>
				<verse number="5">І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля?</verse>
				<verse number="6">Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх.</verse>
				<verse number="7">І привели осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него.</verse>
				<verse number="8">Многі ж одежу свою розстилали по дорозї, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу.</verse>
				<verse number="9">Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє;</verse>
				<verse number="10">благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах!</verse>
				<verse number="11">І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанию з дванайцятьма.</verse>
				<verse number="12">І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв,</verse>
				<verse number="13">і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листє, прийшов, чи не знайде чого на нїй. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви.</verse>
				<verse number="14">І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його.</verse>
				<verse number="15">І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав,</verse>
				<verse number="16">і не давав, щоб хто носив посуд через церкву.</verse>
				<verse number="17">І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників.</verse>
				<verse number="18">І чули письменники та архиєреї, й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його.</verse>
				<verse number="19">І, як вечір настав, вийшов Він осторонь із города.</verse>
				<verse number="20">А вранцї, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння.</verse>
				<verse number="21">І споглянувши Петр, рече Йому: Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв єси, всохла.</verse>
				<verse number="22">І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу.</verse>
				<verse number="23">Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серцї своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже.</verse>
				<verse number="24">Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам.</verse>
				<verse number="25">І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші.</verse>
				<verse number="26">Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших.</verse>
				<verse number="27">І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Него архиєреї, та письменники, та старші,</verse>
				<verse number="28">і кажуть Йому: Якою властю Ти се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити?</verse>
				<verse number="29">Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.</verse>
				<verse number="30">Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть менї.</verse>
				<verse number="31">І міркували між собою, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому?</verse>
				<verse number="32">Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всї бо мали Йоана, що він справдї пророк був.</verse>
				<verse number="33">І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав винотоку, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай відїхав.</verse>
				<verse number="2">І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього.</verse>
				<verse number="3">Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожнї.</verse>
				<verse number="4">І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого.</verse>
				<verse number="5">І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали.</verse>
				<verse number="6">Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромляться сина мого.</verse>
				<verse number="7">Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходїмо вбємо його, то й наше буде наслїдство.</verse>
				<verse number="8">І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника.</verse>
				<verse number="9">Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим.</verse>
				<verse number="10">Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?</verse>
				<verse number="11">Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших.</verse>
				<verse number="12">І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли.</verse>
				<verse number="13">І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом.</verse>
				<verse number="14">Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивиш ся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати?</verse>
				<verse number="15">Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокушуєте? Принесїть менї денария, щоб я бачив.</verse>
				<verse number="16">Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве.</verse>
				<verse number="17">І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому.</verse>
				<verse number="18">І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи:</verse>
				<verse number="19">Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дїтей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насїннє братові своєму.</verse>
				<verse number="20">Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння;</verse>
				<verse number="21">і другий узяв її, та й він не зоставив насїння; і третїй також так.</verse>
				<verse number="22">І брали її семеро, та й не зоставили насїння; остання з усїх умерла й жінка.</verse>
				<verse number="23">Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку.</verse>
				<verse number="24">І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої?</verse>
				<verse number="25">Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах.</verse>
				<verse number="26">Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глаголючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів?</verse>
				<verse number="27">Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь.</verse>
				<verse number="28">І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь?</verse>
				<verse number="29">Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш, Господь один єсть;</verse>
				<verse number="30">і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь.</verse>
				<verse number="31">А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема.</verse>
				<verse number="32">І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив єси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він;</verse>
				<verse number="33">і що любити Його всїм серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти.</verse>
				<verse number="34">І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І нїхто нїколи не важив ся Його питати.</verse>
				<verse number="35">І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів?</verse>
				<verse number="36">Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх."</verse>
				<verse number="37">Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо.</verse>
				<verse number="38">І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах,</verse>
				<verse number="39">та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах;</verse>
				<verse number="40">що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.</verse>
				<verse number="41">І сївши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато.</verse>
				<verse number="42">І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг.</verse>
				<verse number="43">І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону.</verse>
				<verse number="44">Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке каміннє і яка будівля.</verse>
				<verse number="2">А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.</verse>
				<verse number="3">А як сидїв на горі Оливній, навпроти церкви, питали Його на самотї Петр, та Яков, та Йоан, та Андрей:</verse>
				<verse number="4">Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись?</verse>
				<verse number="5">Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів.</verse>
				<verse number="6">Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть.</verse>
				<verse number="7">Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець.</verse>
				<verse number="8">Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя.</verse>
				<verse number="9">Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуваннє їм.</verse>
				<verse number="10">І між усїма народами мусить перше проповідатись євангелия.</verse>
				<verse number="11">Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий.</verse>
				<verse number="12">Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх.</verse>
				<verse number="13">І ненавидїти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.</verse>
				<verse number="14">Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд (хто читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;</verse>
				<verse number="15">хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї;</verse>
				<verse number="16">і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.</verse>
				<verse number="17">Горе ж важким і годуючим під той час!</verse>
				<verse number="18">Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою.</verse>
				<verse number="19">Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде.</verse>
				<verse number="20">І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротить днї.</verse>
				<verse number="21">І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; не йміть віри.</verse>
				<verse number="22">Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних.</verse>
				<verse number="23">Ви ж гледїть: ось я наперед сказав вам усе.</verse>
				<verse number="24">Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого,</verse>
				<verse number="25">і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся.</verse>
				<verse number="26">І тодї побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.</verse>
				<verse number="27">І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба.</verse>
				<verse number="28">Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листє, знайте, що близько лїто.</verse>
				<verse number="29">Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима.</verse>
				<verse number="30">Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся.</verse>
				<verse number="31">Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.</verse>
				<verse number="32">Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець.</verse>
				<verse number="33">Гледїть, пильнуйте й молїть ся; не знаєте бо, коли пора.</verse>
				<verse number="34">Як чоловік, що відїжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному дїло його, а воротареві звелїв, щоб пильнував.</verse>
				<verse number="35">Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півнї, чи вранцї;)</verse>
				<verse number="36">щоб, прийшовши несподївано, не знайшов вас сплячих.</verse>
				<verse number="37">Що ж я вам глаголю, усїм глаголю: Пильнуйте.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити.</verse>
				<verse number="2">Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї.</verse>
				<verse number="3">А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову.</verse>
				<verse number="4">Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира?</verse>
				<verse number="5">Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй.</verse>
				<verse number="6">Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї.</verse>
				<verse number="7">Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте.</verse>
				<verse number="8">Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє.</verse>
				<verse number="9">Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її.</verse>
				<verse number="10">А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його.</verse>
				<verse number="11">Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити.</verse>
				<verse number="12">І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху?</verse>
				<verse number="13">І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним,</verse>
				<verse number="14">і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти?</verse>
				<verse number="15">І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам.</verse>
				<verse number="16">І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху.</verse>
				<verse number="17">І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма.</verse>
				<verse number="18">І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною.</verse>
				<verse number="19">Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я?</verse>
				<verse number="20">Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску.</verse>
				<verse number="21">Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той.</verse>
				<verse number="22">Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє.</verse>
				<verse number="23">І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї.</verse>
				<verse number="24">І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся.</verse>
				<verse number="25">Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому.</verse>
				<verse number="26">І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну.</verse>
				<verse number="27">І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї.</verse>
				<verse number="28">Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею.</verse>
				<verse number="29">Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я.</verse>
				<verse number="30">І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене.</verse>
				<verse number="31">Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали.</verse>
				<verse number="32">І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь.</verse>
				<verse number="33">І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу;</verse>
				<verse number="34">і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте.</verse>
				<verse number="35">І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година.</verse>
				<verse number="36">І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти.</verse>
				<verse number="37">І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати?</verse>
				<verse number="38">Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне.</verse>
				<verse number="39">І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи.</verse>
				<verse number="40">І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати.</verse>
				<verse number="41">І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам.</verse>
				<verse number="42">Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся.</verse>
				<verse number="43">І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших.</verse>
				<verse number="44">Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно.</verse>
				<verse number="45">І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його.</verse>
				<verse number="46">Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його.</verse>
				<verse number="47">Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо.</verse>
				<verse number="48">І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене?</verse>
				<verse number="49">Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання.</verse>
				<verse number="50">І, покинувши Його, всї повтїкали.</verse>
				<verse number="51">А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни);</verse>
				<verse number="52">він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них.</verse>
				<verse number="53">І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники.</verse>
				<verse number="54">А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття.</verse>
				<verse number="55">Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли.</verse>
				<verse number="56">Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх.</verse>
				<verse number="57">І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи:</verse>
				<verse number="58">Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую.</verse>
				<verse number="59">Та й так не сходились сьвідчення їх.</verse>
				<verse number="60">І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують?</verse>
				<verse number="61">Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного?</verse>
				<verse number="62">Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних.</verse>
				<verse number="63">Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків?</verse>
				<verse number="64">Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти.</verse>
				<verse number="65">І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним.</verse>
				<verse number="66">І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських,</verse>
				<verse number="67">і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином?</verse>
				<verse number="68">Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв.</verse>
				<verse number="69">І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них.</verse>
				<verse number="70">Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна.</verse>
				<verse number="71">Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете.</verse>
				<verse number="72">І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">І зараз уранцї, порадившись архи- єреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові.</verse>
				<verse number="2">І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш.</verse>
				<verse number="3">І винуватили Його архиєреї багато.</verse>
				<verse number="4">Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують;</verse>
				<verse number="5">Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат.</verse>
				<verse number="6">На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили.</verse>
				<verse number="7">Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили.</verse>
				<verse number="8">І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм.</verse>
				<verse number="9">Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського?</verse>
				<verse number="10">Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї.</verse>
				<verse number="11">Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм.</verse>
				<verse number="12">Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським?</verse>
				<verse number="13">Вони ж знов закричали: Розпни Його.</verse>
				<verse number="14">Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його.</verse>
				<verse number="15">Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його.</verse>
				<verse number="16">Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту.</verse>
				<verse number="17">І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець,</verse>
				<verse number="18">та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський!</verse>
				<verse number="19">І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому.</verse>
				<verse number="20">І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його.</verse>
				<verse number="21">І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його.</verse>
				<verse number="22">І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце.</verse>
				<verse number="23">І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв.</verse>
				<verse number="24">І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде.</verse>
				<verse number="25">Була ж година третя, і розпяли Його.</verse>
				<verse number="26">І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський.</verse>
				<verse number="27">І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него.</verse>
				<verse number="28">І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його.</verse>
				<verse number="29">І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш,</verse>
				<verse number="30">спаси себе й зійди з хреста.</verse>
				<verse number="31">Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти.</verse>
				<verse number="32">Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його.</verse>
				<verse number="33">Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої.</verse>
				<verse number="34">А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси?</verse>
				<verse number="35">І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе.</verse>
				<verse number="36">Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його.</verse>
				<verse number="37">Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув.</verse>
				<verse number="38">І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу.</verse>
				<verse number="39">Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий.</verse>
				<verse number="40">Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия,</verse>
				<verse number="41">що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим.</verse>
				<verse number="42">А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою,</verse>
				<verse number="43">прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового.</verse>
				<verse number="44">Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер.</verse>
				<verse number="45">А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові.</verse>
				<verse number="46">І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу.</verse>
				<verse number="47">Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">І, як минула субота, Мария Магдалина, та Мария Яковова, та Саломия купили пахощів, щоб, прийшовши, намастити Його.</verse>
				<verse number="2">І вельми рано первого дня тижня приходять до гробу, як сходило сонце.</verse>
				<verse number="3">І казали між собою: Хто відкотить нам каменя від дверей гробу?</verse>
				<verse number="4">І поглянувши, побачили, що відкочено каменя; був бо великий дуже.</verse>
				<verse number="5">І, ввійшовши в гріб, побачили молодця, сидячого з правого боку, одягненого в шату білу, та й вжахнулись.</verse>
				<verse number="6">Він же рече їм: Не жахайтесь. Ісуса шукаєте Назарянина, розпятого. Устав; нема Його тут. Ось місце, де положено Його.</verse>
				<verse number="7">Тільки ж ійдїть скажіть ученикам Його та Петрові, що попередить вас у Галилею. Там Його побачите, як сказав вам.</verse>
				<verse number="8">І вийшовши вони хутко, побігли від гробу; бо обняв їх трепет і страх, та й нїкому нїчого не сказали: боялись бо.</verse>
				<verse number="9">Воскреснувши ж уранцї первого дня тижня, явивсь найперше Мариї Магдалинї, що з неї вигняв сїм бісів.</verse>
				<verse number="10">Вона пійшовши, сповістила тих, що були з Ним, як сумували та плакали.</verse>
				<verse number="11">А ті, почувши, що живий, і вона Його бачила, не поняли віри.</verse>
				<verse number="12">Після ж того двоїм із них в дорозї явив ся в иншому видї, як ійшли на село.</verse>
				<verse number="13">І вони, пійшовши, сповістили других, та й тим не поняли віри.</verse>
				<verse number="14">Опісля явивсь одинайцятьом їм сидячим за столом, і дорікав їм недовірством їх і жорстокостю серця, що тим, котрі бачили Його воскресшого, не поняли віри.</verse>
				<verse number="15">І рече їм: Ійдїть по всьому сьвіту й проповідуйте євангелию усякому твориву.</verse>
				<verse number="16">Хто вірувати ме та охрестить ся, спасеть ся; а хто не вірувати ме, осудить ся.</verse>
				<verse number="17">Ознаки ж віруючим такі будуть: імям моїм бісів виганяти муть; мовами заговорять новими;</verse>
				<verse number="18">гадюк брати муть, і, коли смертнього чого випють, не шкодити ме їм; на недужих руки класти муть, і одужувати муть.</verse>
				<verse number="19">Господь же, після того, як промовив до них, вознїс ся на небо, й сїв по правицї в Бога.</verse>
				<verse number="20">Вони ж вийшовши, проповідували всюди, а Господь допомагав, і слово стверджував услїд ознаками. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="42">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі,</verse>
				<verse number="2">як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова;</verse>
				<verse number="3">то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле,</verse>
				<verse number="4">щоб знав певноту того, чого тебе навчено.</verse>
				<verse number="5">Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета.</verse>
				<verse number="6">Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні.</verse>
				<verse number="7">І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх.</verse>
				<verse number="8">Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом,</verse>
				<verse number="9">то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню.</verse>
				<verse number="10">А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження.</verse>
				<verse number="11">Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної.</verse>
				<verse number="12">І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його.</verse>
				<verse number="13">Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан.</verse>
				<verse number="14">І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся.</verse>
				<verse number="15">Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї.</verse>
				<verse number="16">І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх.</verse>
				<verse number="17">І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових.</verse>
				<verse number="18">І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх.</verse>
				<verse number="19">І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се.</verse>
				<verse number="20">І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї.</verse>
				<verse number="21">І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві.</verse>
				<verse number="22">Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий.</verse>
				<verse number="23">І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї.</verse>
				<verse number="24">Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи:</verse>
				<verse number="25">Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми.</verse>
				<verse number="26">Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет,</verse>
				<verse number="27">до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария.</verse>
				<verse number="28">І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами.</verse>
				<verse number="29">Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке.</verse>
				<verse number="30">І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога.</verse>
				<verse number="31">І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус.</verse>
				<verse number="32">Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його:</verse>
				<verse number="33">і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця.</verse>
				<verse number="34">Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю?</verse>
				<verse number="35">І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим.</verse>
				<verse number="36">І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною.</verse>
				<verse number="37">Бо не буде неможливе у Бога всяке слово.</verse>
				<verse number="38">Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел.</verse>
				<verse number="39">Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин;</verse>
				<verse number="40">і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою.</verse>
				<verse number="41">І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим,</verse>
				<verse number="42">і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї.</verse>
				<verse number="43">І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене?</verse>
				<verse number="44">Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй.</verse>
				<verse number="45">І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа.</verse>
				<verse number="46">І рече Мария: Величає душа моя Господа,</verse>
				<verse number="47">і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм,</verse>
				<verse number="48">що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди:</verse>
				<verse number="49">бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його.</verse>
				<verse number="50">І милость Його від роду до роду на боячих ся Його.</verse>
				<verse number="51">Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх;</verse>
				<verse number="52">поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних;</verse>
				<verse number="53">голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї;</verse>
				<verse number="54">прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости,</verse>
				<verse number="55">(як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки.</verse>
				<verse number="56">Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї.</verse>
				<verse number="57">Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина.</verse>
				<verse number="58">І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею.</verse>
				<verse number="59">І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією.</verse>
				<verse number="60">І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном.</verse>
				<verse number="61">І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим.</verse>
				<verse number="62">Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його.</verse>
				<verse number="63">І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї.</verse>
				<verse number="64">Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога.</verse>
				<verse number="65">І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті.</verse>
				<verse number="66">І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним.</verse>
				<verse number="67">І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи:</verse>
				<verse number="68">Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму,</verse>
				<verse number="69">і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого,</verse>
				<verse number="70">(як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,)</verse>
				<verse number="71">спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших,</verse>
				<verse number="72">щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий,</verse>
				<verse number="73">клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим,</verse>
				<verse number="74">та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись,</verse>
				<verse number="75">служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого.</verse>
				<verse number="76">А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його;</verse>
				<verse number="77">щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх,</verse>
				<verse number="78">по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти,</verse>
				<verse number="79">щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою.</verse>
				<verse number="80">Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Стало ся ж тими днями, вийшло повелїннє від кесаря Августа переписати всю вселенну.</verse>
				<verse number="2">Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї.</verse>
				<verse number="3">Ійшли всї вписуватись, кожен у свій город.</verse>
				<verse number="4">Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового)</verse>
				<verse number="5">вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка.</verse>
				<verse number="6">Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй.</verse>
				<verse number="7">І вродила Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї.</verse>
				<verse number="8">І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї.</verse>
				<verse number="9">І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим.</verse>
				<verse number="10">І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всїм людям.</verse>
				<verse number="11">Бо народивсь вам сьогоднї Спас, що єсть Христос Господь, у городї Давидовому.</verse>
				<verse number="12">І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах.</verse>
				<verse number="13">І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи:</verse>
				<verse number="14">Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє.</verse>
				<verse number="15">І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам.</verse>
				<verse number="16">І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах.</verse>
				<verse number="17">І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се.</verse>
				<verse number="18">І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними.</verse>
				<verse number="19">Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серцї своїм.</verse>
				<verse number="20">І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них.</verse>
				<verse number="21">І як сповнилось вісїм днїв, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш нїж зачавсь Він в утробі.</verse>
				<verse number="22">І, як сповнились днї очищення її по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом,</verse>
				<verse number="23">як написано в законї Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся;</verse>
				<verse number="24">і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят.</verse>
				<verse number="25">І ось був чоловік у Єрусалимі на ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподївавсь потїхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому.</verse>
				<verse number="26">І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього.</verse>
				<verse number="27">І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него,</verse>
				<verse number="28">узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав:</verse>
				<verse number="29">Нинї відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм:</verse>
				<verse number="30">бо видїли очі мої спасеннє твоє,</verse>
				<verse number="31">що приготовив єси перед лицем усїх людей,</verse>
				<verse number="32">сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля.</verse>
				<verse number="33">І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него.</verse>
				<verse number="34">І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлї і на ознаку, проти котрої говорити муть,</verse>
				<verse number="35">(і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки.</verse>
				<verse number="36">І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сїм років од дївування свого;</verse>
				<verse number="37">і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день.</verse>
				<verse number="38">І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всїм, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі.</verse>
				<verse number="39">І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет.</verse>
				<verse number="40">Хлопятко ж росло й міцнїло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому.</verse>
				<verse number="41">І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи.</verse>
				<verse number="42">І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм,</verse>
				<verse number="43">і, сповнивши днї, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі; й не знав Йосиф і мати Його,</verse>
				<verse number="44">а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи; й шукали Його між родиною та знакомими.</verse>
				<verse number="45">І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його.</verse>
				<verse number="46">І сталось, через три днї знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого.</verse>
				<verse number="47">Дивували ся ж усї, хто слухав Його, розумом і відповідями Його.</verse>
				<verse number="48">І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе.</verse>
				<verse number="49">І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути менї?</verse>
				<verse number="50">Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм.</verse>
				<verse number="51">І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всї слова тиї в серцї своїм.</verse>
				<verse number="52">І виростав Ісус премудростю й станом, у ласцї в Бога і в людей.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">У пятнайцятий же рік правлення Тиверия кесаря, як був ігемоном Понтийський Пилат в Юдеї, а четверовластником у Галилеї Ірод, Филип же, брат його, четверовластником в Ітуреї і Трахонській землї, а Лисаний четверовластником в Авилинї,</verse>
				<verse number="2">за архиєреїв Анни та Каяфи, стало ся слово Боже до Йоана, Захаріїного сина, у пустинї.</verse>
				<verse number="3">І ходив він по всїй околицї Йорданській, проповідуючи хрещеннє покаяння на прощеннє гріхів,</verse>
				<verse number="4">як писано в книзї словес Ісаїї пророка, глаголючого: Голос покликуючого в пустинї: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його.</verse>
				<verse number="5">Всяка долина нехай заповнить ся, і всяка гора і горб принизить ся, і крива нехай буде права, й груднисті нехай будуть дорогами рівними;</verse>
				<verse number="6">і побачить усяке тїло спасеннє Боже.</verse>
				<verse number="7">Говорив тодї до людей, що вийшли охреститись від него: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва?</verse>
				<verse number="8">Принесїть же овощ достойний покаяння, і не починайте казати самі собі: В нас отець Авраам; глаголю бо вам: Що зможе Бог з каміння сього підняти дїтей Авраамові.</verse>
				<verse number="9">Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують та й в огонь кидають.</verse>
				<verse number="10">І питав його народ, кажучи: Що ж оце робити мем?</verse>
				<verse number="11">Озвав ся ж і каже їм: Хто має дві одежинї, нехай надїлить немаючого; й хто має харч, нехай так само робить.</verse>
				<verse number="12">Прийшли ж і митники хреститись, і промовили до него: Учителю, що нам робити?</verse>
				<verse number="13">Він же каже до них: Нїчого більш над те, що звелено вам, не вимагайте.</verse>
				<verse number="14">Питали ж його й воїни, кажучи: А нам що робити? І рече до них: Нїкому не робіть насилля, анї обвинувачуйте криво, і вдовольняйтесь платою вашою.</verse>
				<verse number="15">Як же були в непевностї люде, і всї говорили в серцї своїм про Йоана, чи не Христос він,</verse>
				<verse number="16">озвавсь Йоан до всїх, глаголючи: Я водою хрещу вас; ійде ж потужнїщий від мене, котрому недостоєн я розвязати ременя обувя Його: Той хрестити ме вас Духом сьвятим і огнем;</verse>
				<verse number="17">котрого лопата в руцї Його, й перечистить тік свій, і збере пшеницю в клуню свою, а полову спалить огнем невгасаючим.</verse>
				<verse number="18">І багато иншого, навчаючи, благовіствував людям.</verse>
				<verse number="19">Ірод же четверовластник, докорений від него за Іродияду, жінку Филипа, брата свого, і за все, що коїв лихого Ірод,</verse>
				<verse number="20">додав ще й се до всього, й запер Йоана в темницї.</verse>
				<verse number="21">Стало ж ся, як хрестились усї люде й Ісус хрестив ся та молив ся, відчинилось небо,</verse>
				<verse number="22">і злинув Дух сьвятий, у тїлесному видї, як голуб, на Него, й голос із неба роздав ся, глаголючи: Ти єси Син мій любий, тебе вподобав я.</verse>
				<verse number="23">А тому Ісусові починав ся мало не трийцятий рік, і був Він, як думали, син Йосифів, Ілиїв,</verse>
				<verse number="24">Маттатів, Левиїн, Мелхиїн, Янаїв, Йосифів,</verse>
				<verse number="25">Мататіїв, Амосів, Наумів, Єслимів, Наггеїв,</verse>
				<verse number="26">Маатів, Мататиїв, Семеїв, Йосифів, Юдин,</verse>
				<verse number="27">Йоананів, Рисаїв, Зоровавелів, Салатіїлів, Нириїв,</verse>
				<verse number="28">Мелхиїв, Адиїв, Косамів, Єлмодамів, Ирів,</verse>
				<verse number="29">Йосиїв, Єлиєзерів, Йоримів, Маттатів, Левиїн,</verse>
				<verse number="30">Симеонів, Юдин, Йосифів, Йонанів, Єлиякимів,</verse>
				<verse number="31">Мелеаїв, Маінанів, Мататаїв, Натанів, Давидів,</verse>
				<verse number="32">Єсеїв, Овидів, Воозів, Салмонів, Насонів,</verse>
				<verse number="33">Аминадавів, Арамів, Єсромів, Фаресів, Юдин,</verse>
				<verse number="34">Яковів, Ісааків, Авраамів, Тарин, Нахорів,</verse>
				<verse number="35">Сарухів, Рахавів, Фалеків, Єверів, Салин,</verse>
				<verse number="36">Каінанів, Арфаксадів, Симів, Ноїв, Ламехів,</verse>
				<verse number="37">Матусалів, Єнохів, Яредів, Малелейлів, Кайнанів,</verse>
				<verse number="38">Єносів, Ситів, Адамів, Божий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню,</verse>
				<verse number="2">і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля зголоднїв.</verse>
				<verse number="3">І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом.</verse>
				<verse number="4">І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим жити ме чоловік, а кожним словом Божим.</verse>
				<verse number="5">І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину.</verse>
				<verse number="6">І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо менї передано, й кому я схочу, дам її.</verse>
				<verse number="7">Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все.</verse>
				<verse number="8">І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш.</verse>
				<verse number="9">І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсїля вниз:</verse>
				<verse number="10">писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе,</verse>
				<verse number="11">і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об камінь ногою Твоєю.</verse>
				<verse number="12">І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокушувати Господа Бога твого.</verse>
				<verse number="13">І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу.</verse>
				<verse number="14">І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околицї про Него,</verse>
				<verse number="15">І навчав Він по школах їх, славлений од усїх.</verse>
				<verse number="16">І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати.</verse>
				<verse number="17">І подано Йому книгу Ісаїї пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано:</verse>
				<verse number="18">Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю,</verse>
				<verse number="19">проповідувати рік Господень приятний.</verse>
				<verse number="20">І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всїх у школї були звернені на Него.</verse>
				<verse number="21">Почав же глаголати до них: Що сьогоднї справдилось писаннє се в ушах ваших.</verse>
				<verse number="22">І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів?</verse>
				<verse number="23">І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країнї.</verse>
				<verse number="24">Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй.</verse>
				<verse number="25">По правдї ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяцїв, і голоднеча велика стала по всїй землї;</verse>
				<verse number="26">та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовицї.</verse>
				<verse number="27">І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин.</verse>
				<verse number="28">І сповнились усї лютостю в школї, почувши се,</verse>
				<verse number="29">і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його.</verse>
				<verse number="30">Він же, пройшовши серед них, пійшов,</verse>
				<verse number="31">і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам.</verse>
				<verse number="32">І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його.</verse>
				<verse number="33">І був у школї чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим,</verse>
				<verse number="34">кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий.</verse>
				<verse number="35">І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нїчого не зашкодивши йому.</verse>
				<verse number="36">І обняв страх усїх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелїває нечистим духам, і виходять?</verse>
				<verse number="37">І розійшов ся поголос про Него скрізь по всїй околицї.</verse>
				<verse number="38">Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї.</verse>
				<verse number="39">І, ставши над нею, погрозив пропасницї, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм.</verse>
				<verse number="40">Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх.</verse>
				<verse number="41">Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос.</verse>
				<verse number="42">Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них.</verse>
				<verse number="43">Він же рече до них: Що й иншим городам благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий.</verse>
				<verse number="44">І проповідував по школах Галилейських.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького.</verse>
				<verse number="2">І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи.</verse>
				<verse number="3">Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землї відчалити трохи. І сївши, навчав народ із човна.</verse>
				<verse number="4">Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву.</verse>
				<verse number="5">І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода.</verse>
				<verse number="6">І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх,</verse>
				<verse number="7">і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човнї, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони.</verse>
				<verse number="8">Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний, Господи.</verse>
				<verse number="9">Страх бо обняв його і всїх із ним од улову риби, що вловили.</verse>
				<verse number="10">Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нинї людей ловити меш.</verse>
				<verse number="11">І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слїдом за Ним.</verse>
				<verse number="12">І сталось, як був Він ув однім городї, аж ось чоловік увесь у проказї. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити.</verse>
				<verse number="13">І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його.</verse>
				<verse number="14">І наказав Він йому нїкому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм.</verse>
				<verse number="15">Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх.</verse>
				<verse number="16">Він же виходив у пустиню та молив ся.</verse>
				<verse number="17">І сталось одного дня, що Він учив, і сидїли Фарисеї та учителї закону, що поприходили з усїх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх.</verse>
				<verse number="18">І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним.</verse>
				<verse number="19">І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса.</verse>
				<verse number="20">І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої.</verse>
				<verse number="21">І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог?</verse>
				<verse number="22">Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших?</verse>
				<verse number="23">Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи?</verse>
				<verse number="24">От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землї оставляти гріхи, (рече розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого.</verse>
				<verse number="25">І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога.</verse>
				<verse number="26">І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогоднї.</verse>
				<verse number="27">А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною.</verse>
				<verse number="28">І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним.</verse>
				<verse number="29">І справив гостину велику Левій Йому у господї своїй, і було там багато митників і инших, що сидїли з ними.</verse>
				<verse number="30">І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пєте?</verse>
				<verse number="31">І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лїкаря, а недужому.</verse>
				<verse number="32">Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння.</verse>
				<verse number="33">Вони ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють?</verse>
				<verse number="34">Він же рече до них: Чи зможете синів весїльних, поки жених з ними, заставити постити?</verse>
				<verse number="35">Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тодї постити муть у ті днї.</verse>
				<verse number="36">Сказав же й приповість до них: Що нїхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового.</verse>
				<verse number="37">І нїхто не наливає вина нового в бурдюки старі; коли ж нї, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть.</verse>
				<verse number="38">А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все цїле.</verse>
				<verse number="39">Нїхто, пивши старе, не бажає зараз нового; каже бо: Старе лучче.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках.</verse>
				<verse number="2">Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу?</verse>
				<verse number="3">І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним:</verse>
				<verse number="4">як, увійшовши він у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам?</verse>
				<verse number="5">І рече їм: Син чоловічий - Він Господь і суботи.</verse>
				<verse number="6">І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха.</verse>
				<verse number="7">Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него.</verse>
				<verse number="8">Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв.</verse>
				<verse number="9">Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти?</verse>
				<verse number="10">І, споглянувши кругом по всїх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга.</verse>
				<verse number="11">Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові.</verse>
				<verse number="12">Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу.</verse>
				<verse number="13">А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав:</verse>
				<verse number="14">Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його, Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея,</verse>
				<verse number="15">Маттея та Тому, Якова Алфеєвого та Симона, на прізвище Зилота,</verse>
				<verse number="16">Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником;</verse>
				<verse number="17">і зійшовши з ними, став на місцї рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїляти ся від недуг своїх,</verse>
				<verse number="18">і мучені від духів нечистих; і сцїляли ся.</verse>
				<verse number="19">І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всїх.</verse>
				<verse number="20">І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже.</verse>
				<verse number="21">Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь.</verse>
				<verse number="22">Блаженні, коли ненавидїти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, як зло, задля Сина чоловічого.</verse>
				<verse number="23">Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх.</verse>
				<verse number="24">Горе ж вам, багатим! бо прийняли ви утїху вашу.</verse>
				<verse number="25">Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете.</verse>
				<verse number="26">Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх.</verse>
				<verse number="27">Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим,</verse>
				<verse number="28">благословляйте кленучих вас, і молїть ся за обидників ваших.</verse>
				<verse number="29">Хто бє тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони.</verse>
				<verse number="30">Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не допевняй ся.</verse>
				<verse number="31">І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм.</verse>
				<verse number="32">І коли любите тих, хто любить вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять.</verse>
				<verse number="33">І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять.</verse>
				<verse number="34">І коли позичаєте тим, від кого маєте надїю одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж.</verse>
				<verse number="35">Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нїчого від них не сподїваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих.</verse>
				<verse number="36">Будьте ж оце милосерні, як і Отець ваш милосерден.</verse>
				<verse number="37">І не судїть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено.</verse>
				<verse number="38">Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам.</verse>
				<verse number="39">Сказав же приповість їм: Чи може слїпий слїпого водити? хиба обидва в яму не впадуть?</verse>
				<verse number="40">Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його.</verse>
				<verse number="41">Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, полїна ж у своєму оцї не чуєш?</verse>
				<verse number="42">І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оцї своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого.</verse>
				<verse number="43">Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий.</verse>
				<verse number="44">Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду.</verse>
				<verse number="45">Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його.</verse>
				<verse number="46">На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю?</verse>
				<verse number="47">Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен:</verse>
				<verse number="48">подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї.</verse>
				<verse number="49">Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум.</verse>
				<verse number="2">В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий.</verse>
				<verse number="3">Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його.</verse>
				<verse number="4">Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се:</verse>
				<verse number="5">любить бо нарід наш, і школу він збудував нам.</verse>
				<verse number="6">Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов;</verse>
				<verse number="7">тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій.</verse>
				<verse number="8">Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить.</verse>
				<verse number="9">Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлї, такої віри не знайшов я.</verse>
				<verse number="10">І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим.</verse>
				<verse number="11">І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наін, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу.</verse>
				<verse number="12">Як же наближив ся до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею.</verse>
				<verse number="13">І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач.</verse>
				<verse number="14">І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань.</verse>
				<verse number="15">І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його.</verse>
				<verse number="16">Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх.</verse>
				<verse number="17">І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї.</verse>
				<verse number="18">І сповістили Йоана ученики його про все те.</verse>
				<verse number="19">І покликавши двох учеників своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?</verse>
				<verse number="20">Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам?</verse>
				<verse number="21">Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє.</verse>
				<verse number="22">І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістїть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують.</verse>
				<verse number="23">І блажен, хто не зблазнить ся мною.</verse>
				<verse number="24">Як же пійшли посланцї Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише?</verse>
				<verse number="25">Або чого ж виходили ви дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах.</verse>
				<verse number="26">Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка.</verse>
				<verse number="27">Се той, про кого написано: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою.</verse>
				<verse number="28">Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него.</verse>
				<verse number="29">І ввесь народ слухаючий, і митники, оправдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим.</verse>
				<verse number="30">Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него.</verse>
				<verse number="31">Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони?</verse>
				<verse number="32">Подобні вони дїтям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали.</verse>
				<verse number="33">Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола має.</verse>
				<verse number="34">Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам.</verse>
				<verse number="35">І оправдилась премудрість од дїтей своїх усїх.</verse>
				<verse number="36">Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши в господу Фарисеєву, сїв за столом.</verse>
				<verse number="37">І ось жінка у городї, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеєвій, принїсши любастровий збаночок мира,</verse>
				<verse number="38">і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цїлувала ноги Його, й мастила миром.</verse>
				<verse number="39">Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона.</verse>
				<verse number="40">І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи.</verse>
				<verse number="41">Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять.</verse>
				<verse number="42">Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме?</verse>
				<verse number="43">Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси.</verse>
				<verse number="44">І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла.</verse>
				<verse number="45">Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цїлувати ноги мої.</verse>
				<verse number="46">Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої.</verse>
				<verse number="47">Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить.</verse>
				<verse number="48">Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої.</verse>
				<verse number="49">І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає?</verse>
				<verse number="50">Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">І сталось опісля, проходив Він городи й села, проповідуючи й благовіствуючи царство Боже; а дванайцять з ним,</verse>
				<verse number="2">і деякі жінки, що були сцїлені од духів лихих і недуг: Мария, на прізвище Магдалина, що з неї сїм бісів вийшло,</verse>
				<verse number="3">і Йоанна, жінка Хузана, Іродового приставника, й Сусанна, й инших багато, що послугували Йому з добра свого.</verse>
				<verse number="4">Як же зійшлось багато народу та з усяких городів поприходили до Него, промовив приповістю:</verse>
				<verse number="5">Вийшов сїяч сїяти насїннє своє; і, як він сїяв, инше впало край шляху; й попритоптувано його, й птаство небесне пожерло його.</verse>
				<verse number="6">А инше впало на камінь; і посходивши, посохло, бо не мало вогкости.</verse>
				<verse number="7">А инше впало між тернину; й розвившись тернина з ним, поглушила його.</verse>
				<verse number="8">А инше впало на землю добру, й, зійшовши, дало овощ у сотеро. Се промовивши, покликнув: Хто має уші слухати, нехай слухає.</verse>
				<verse number="9">Питали ж Його ученики Його, кажучи: Що се за приповість оця?</verse>
				<verse number="10">Він же рече: Вам дано знати тайни царства Божого, другим же в приповістях, щоб дивлячись не бачили, й слухаючи не розуміли.</verse>
				<verse number="11">Єсть же ся приповість: Насїннє, се слово Боже.</verse>
				<verse number="12">Ті, що край шляху, се, що слухають; опісля ж приходить диявол, та й забирає слово з серця їх, щоб віруючи не спасли ся.</verse>
				<verse number="13">Що ж на каменї, се, що, вислухавши, з радістю приймають слово, та сї кореня не мають; до часу вірують, а під час спокуси відпадають.</verse>
				<verse number="14">Що ж між тернину впало, се, ті, що вислухавши, відходять, і журбою, та багацтвом, та роскошами життя поглушені, не дають овощу.</verse>
				<verse number="15">Що ж у добрій землї, се ті, що, вислухавши слово, в серцї щирому й доброму держять, і дають овощ у терпінню.</verse>
				<verse number="16">Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, не покрива її посудиною, або під ліжко її ставить; тільки ж на сьвічнику ставлять, щоб входячі бачили сьвітло.</verse>
				<verse number="17">Нема бо нїчого тайного, що не виявить ся, і нїчого втаєного, що не взнаєть ся і на яв не вийде.</verse>
				<verse number="18">Вважайте оце, як слухаєте: хто бо має, дасть ся тому; а хто не має, і що, здаєть ся, має, візьметь ся від него.</verse>
				<verse number="19">Прийшла ж тодї до Него мати й брати Його, та й не могли зійтись із Ним за народом.</verse>
				<verse number="20">І сповістили Його, кажучи: Мати Твоя та брати Твої стоять надворі: хочуть Тебе бачити.</verse>
				<verse number="21">Він же, озвавшись, рече до них: Мати моя та брати мої ті, хто слово Боже слухає і чинить його.</verse>
				<verse number="22">Стало ся ж одного дня, увійшов Він у човен, і ученики Його; й рече до них: Попливемо на той бік озера. І відчалили.</verse>
				<verse number="23">Як же плили, заснув Він; і найшла буря вітряна на озеро, й заливало їх, і були вони в опасностї.</verse>
				<verse number="24">Приступивши ж розбудили Його, кажучи: Наставниче, наставниче, погибаємо! Він же вставши, погрозив вітрові та буянню води; й з'пинились, і настала тишина.</verse>
				<verse number="25">Рече ж їм: Де ж віра ваша? Вони ж полякані дивувались, кажучи один до одного: Хто ж оце сей, що й вітрам повелїває, і водї, і слухають Його?</verse>
				<verse number="26">І переплили в землю Гадаринську, що по тім боцї Галилеї.</verse>
				<verse number="27">Як же вийшов Він на землю, зустрів Його один чоловік з города, що мав біса з давнього часу, й одежі не вдягав, і в хатї не пробував, тільки по гробах.</verse>
				<verse number="28">Побачивши ж Ісуса і закричавши, припав до Него, й голосом великим промовив: Що менї і Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? благаю Тебе, щоб мене не мучив.</verse>
				<verse number="29">Повелїв бо духові нечистому вийти з чоловіка: почасту бо схоплював його; й заковувано його в залїза та пута, й стережено; й, розбиваючи окови, бував гнаний од біса в пустиню.</verse>
				<verse number="30">Питав же його Ісус, глаголючи: Яке тобі імя? Він же каже: Легион; бо бісів багато ввійшло в него.</verse>
				<verse number="31">І благали Його, щоб Він не велїв їм ійти в безодню.</verse>
				<verse number="32">Був же там великий гурт свиней, що пас ся на горі; і благали Його, щоб дозволив їм в них увійти. І дозволив їм.</verse>
				<verse number="33">Вийшовши ж біси з чоловіка, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в озеро, та й потонув.</verse>
				<verse number="34">Побачивши ж пастухи, що сталось, повтїкали, й, пійшовши, сповістили по городах і по селах.</verse>
				<verse number="35">Повиходили ж дивитись, що сталось, і прийшли до Ісуса, й знайшли сидячого чоловіка, що з него біси вийшли, одягненого й при розумі, в ногах у Ісуса, й злякались.</verse>
				<verse number="36">Сповістили ж їх і ті, що бачили, як спас ся біснуватий.</verse>
				<verse number="37">І благав Його ввесь народ околицї Гадаринської вийти від них, бо страх великий обняв їх; Він же, ввійшовши в човен, вернув ся.</verse>
				<verse number="38">Благав же Його чоловік, з котрого вийшли біси, щоб бути з Ним; відпустив же його Ісус, глаголючи:</verse>
				<verse number="39">Вернись до дому твого та розкажи, скільки зробив тобі Господь. І пійшов він по всьому городу, проповідуючи, скільки зробив йому Ісус.</verse>
				<verse number="40">Стало ся ж, як вернувсь Ісус, прийняв Його народ: всї бо дожидали Його.</verse>
				<verse number="41">І ось прийшов чоловік, котрому ймя Яір (а сей був старшиною над школою), і, припавши до ніг Ісусові, благав Його, щоб увійшов у господу його.</verse>
				<verse number="42">Бо дочка єдина була в него лїт дванайцяти, і та вмирала. Як же йшов Він, народ тиснув ся до Него;</verse>
				<verse number="43">і одна жінка, бувши в кровотічі років дванайцять, котра, на лїкарів витративши ввесь прожиток, не могла нї від кого вигоїтись,</verse>
				<verse number="44">і, приступивши ззаду, приторкнулась до краю одежі Його, й зараз перестала кровотіч її.</verse>
				<verse number="45">І рече Ісус: Хто приторкнув ся до мене? Як же всї відпирались, сказав Петр і ті, що з Ним: Наставниче, народ товпить ся та тиснеть ся до Тебе, а Ти кажеш: Хто приторкнувсь до мене?</verse>
				<verse number="46">Ісус же рече: Приторкнув ся до мене хтось; я бо чув, що сила вийшла з мене.</verse>
				<verse number="47">Бачивши ж жінка, що не втаїть ся, трясучись приступила й, припавши перед Ним, з якої причини приторкнулась до Него, сповістила Його перед усїм народом, і як одужала зараз.</verse>
				<verse number="48">Він же рече їй: Бодрись, дочко: віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм.</verse>
				<verse number="49">Ще Він промовляв, приходить один від шкільного старшини, кажучи Йому: Вмерла дочка твоя; не труди учителя.</verse>
				<verse number="50">Ісус же, почувши, озвав ся до него, глаголючи: Не бій ся; тільки віруй, то й спасеть ся.</verse>
				<verse number="51">Увійшовши ж у господу, не пустив увійти нїкого, тільки Петра, та Якова, та Йоана, та батька дитини й матїр.</verse>
				<verse number="52">Плакали ж усї й голосили по нїй; Він же рече: Не плачте; не вмерла, а спить.</verse>
				<verse number="53">І сьміялись вони з Него, знаючи, що вмерла.</verse>
				<verse number="54">Він же, випровадивши надвір усїх, і взявши за руку її, покликнув, глаголючи: Дївчинко, встань.</verse>
				<verse number="55">І вернув ся дух її, і встала зараз; і звелїв їй дати їсти.</verse>
				<verse number="56">І дивувались родителї її; Він же заповів їм нїкому не казати, що сталось.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Скликавши ж дванайцятьох учеників своїх, дав їм силу й власть над усїма бісами, й недуги сцїляти.</verse>
				<verse number="2">І післав їх проповідувати царство Боже та оздоровлювати недужих.</verse>
				<verse number="3">І рече до них: Нїчого не беріть на дорогу, нї палицї, нї торбини, нї хлїба, нї срібла, анї по дві одежинї майте.</verse>
				<verse number="4">І в котору господу прийдете, там пробувайте й звідтіля виходьте.</verse>
				<verse number="5">А хто не прийме вас, виходячи з города того, й порох з ваших ніг обтрусїть на сьвідкуваннє проти них.</verse>
				<verse number="6">Вийшовши ж, ходили по селах, благовіствуючи та сцїляючи всюди.</verse>
				<verse number="7">Почув то Ірод четверовластник усе, що сталось від Него, та й стуманїв: тим що деякі казали, що Йоан устав із мертвих,</verse>
				<verse number="8">инші ж, що Ілия явив ся, другі ж, що один з пророків старих воскрес.</verse>
				<verse number="9">І каже Ірод: Йоана я стяв; хто ж се той, про котрого я чую таке? І шукав видїти Його.</verse>
				<verse number="10">І вернувшись апостоли, оповідали Йому, що чинили. І взявши їх, пійшов окроме у місце пусте города, званого Витсаїда.</verse>
				<verse number="11">Народ же дознавшись, пійшов слїдом за Ним; і, прийнявши їх, глаголав їм про царство Боже й, кому треба було сцїлення, оздоровлював.</verse>
				<verse number="12">День же почав нахилятись; приступивши ж дванайцять, сказали Йому: Відошли народ, щоб, пійшовши кругом по селах та хуторах, відпочили й роздобули харчі; бо ми тут у пустому місцї.</verse>
				<verse number="13">Рече ж до них: Дайте ви їм їсти. Вони ж сказали: Нема в нас більш, як пять хлїбів та дві риби; хиба що пійшовши купимо для всього народу сього їжі.</verse>
				<verse number="14">Було бо до пяти тисяч чоловіка. Рече ж до учеників своїх: Садовіть їх купами по пятьдесятеро.</verse>
				<verse number="15">І зробили так, і посадовили всїх.</verse>
				<verse number="16">Узявши ж пять хлїбів та дві риби й поглянувши на небо, благословив їх, і ламав, і давав ученикам класти перед народом.</verse>
				<verse number="17">І їли, й наситились усї; і назбирано остальних у них окрушин дванайцять кошів.</verse>
				<verse number="18">І сталось, як Він молив ся на самотї, були з Ним ученики; й спитав їх, глаголючи: Хто я, каже народ?</verse>
				<verse number="19">Вони ж озвавшись сказали: Йоан Хреститель; другі: Ілия; инші ж: Що один пророк із старих воскрес.</verse>
				<verse number="20">Рече ж їм: Ви ж, хто я, кажете? Озвав ся ж Петр і сказав: Христос Божий.</verse>
				<verse number="21">Він же, заказавши їм, повелїв нїкому не казати про се,</verse>
				<verse number="22">глаголючи: Що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він.</verse>
				<verse number="23">Рече ж до всїх: Коли хто хоче за мною йти, нехай одречеть ся себе, й бере хрест свій що-дня, та й іде слїдом за мною.</verse>
				<verse number="24">Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене, той спасе її.</verse>
				<verse number="25">Що бо за користь мати ме чоловік, здобувши сьвіт увесь, себе ж погубивши або занапастивши?</verse>
				<verse number="26">Хто бо посоромить ся мене й моїх словес, того й Син чоловічий посоромить ся, як прийде в славі своїй, і Отця, і сьвятих ангелів.</verse>
				<verse number="27">Глаголю ж вам істино: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смертї, аж поки побачять царство Боже.</verse>
				<verse number="28">Було ж після словес тих днїв з вісїм, і взявши Петра, та Йоана, та Якова, зійшов на гору молитись.</verse>
				<verse number="29">І, як молив ся Він, вид лиця Його став инший, і одежа Його біла, блискуча.</verse>
				<verse number="30">І ось два чоловіки розмовляли з Ним, котрі були Мойсей та Ілия;</verse>
				<verse number="31">вони, явившись у славі, говорили про смерть Його, яку мав сповнити в Єрусалимі.</verse>
				<verse number="32">Петр же й ті, що з Ним, були отягчені сном; пробудивши ся ж, побачили славу Його й двох чоловіків, стоячих з Ним.</verse>
				<verse number="33">І сталось, як розлучались від Него, каже Петр до Ісуса: Наставниче, добре нам тут бути: зробимо три намети, один Тобі, й Мойсею один, а один Ілиї, не знаючи, що каже.</verse>
				<verse number="34">Як же він се говорив, постала хмара, та й отїнила їх, і полякались, як вони увійшли в хмару.</verse>
				<verse number="35">І роздав ся голос із хмари, говорячи: Се син мій любий; слухайте Його.</verse>
				<verse number="36">А як був голос, знайдено Ісуса одного. І мовчали вони, й нїкому не оповідали в ті днї нїчого, що бачили.</verse>
				<verse number="37">Стало ся ж другого дня, як зійшли вони з гори, зустріло Його багато народу.</verse>
				<verse number="38">І ось чоловік з народу покликнув, кажучи: Учителю, благаю Тебе, зглянь ся на сина мого; бо він єдиний у мене.</verse>
				<verse number="39">І ось дух хапає його, і він зараз кричить; і рве його з піною, і ледві одходить од него, розбивши його.</verse>
				<verse number="40">І благав я учеників Твоїх, щоб вигнали його, й не здолїли.</verse>
				<verse number="41">І озвавшись Ісус, рече: О кодло невірне та розвратне! доки буду з вами й терпіти му вас? Приведи сюди сина твого.</verse>
				<verse number="42">Ще ж ійшов він, а біс ударив ним, та й затряс. Погрозив же Ісус духові нечистому, і оздоровив хлопця, і оддав його батькові його.</verse>
				<verse number="43">З'умляли ся ж усї величчєм Божим. Як же всї дивувались усїм, що зробив Ісус, рече Він до учеників своїх:</verse>
				<verse number="44">Повкладуйте в уші ваші слова сї: Син бо чоловічий має бути виданим у руки чоловічі.</verse>
				<verse number="45">Вони ж не зрозуміли слова сього, й було воно закрите від них, щоб не постерегли його; а бояли ся питати Його про слово се.</verse>
				<verse number="46">Постала ж думка між ними, хто був би більший з них.</verse>
				<verse number="47">Ісус же, знаючи думку серця їх, узявши дитину, поставив її біля себе,</verse>
				<verse number="48">і рече їм: Хто прийме сю дитину в імя моє, мене приймає; а хто мене прийме, приймає пославшого мене: хто бо найменший між усїма вами, той буде великий.</verse>
				<verse number="49">І озвавшись Йоан, каже: Наставниче, ми бачили одного, що в імя Твоє виганяв біси, й заборонили йому; бо не ходить услїд з нами.</verse>
				<verse number="50">І рече до него Ісус: Не боронїть, хто бо не проти нас, той з нами.</verse>
				<verse number="51">І сталось, як сповнились днї взяття Його (вгору), утвердив лице своє йти в Єрусалим,</verse>
				<verse number="52">і післав посланцї перед лицем своїм; і пійшовши вони, увійшли в село Самарянське, щоб приготовити Йому.</verse>
				<verse number="53">І не прийнято Його, бо лице Його було грядуще в Єрусалим.</verse>
				<verse number="54">Бачивши ж ученики Його Яков та Йоан, казали: Господи, хочеш, скажемо, щоб огонь зійшов з неба та й пожер їх, як Ілия зробив?</verse>
				<verse number="55">Він же обернувшись докорив їм, і рече: Не знаєте, якого ви духа.</verse>
				<verse number="56">Син бо чоловічий не прийшов душі людські погубляти, а спасати. І пійшли в инше село.</verse>
				<verse number="57">Стало ся ж, як ійшли вони, сказав у дорозї хтось до Него: Пійду слїдом за Тобою, куди б нї пійшов, Господи.</verse>
				<verse number="58">І рече йому Ісус: Лисицї нори мають, і птицї небесні гнїзда; Син же чоловічий не має, де голови прихилити.</verse>
				<verse number="59">Рече ж до другого: Йди слїдом за мною. Він же каже: Господи, дозволь менї пійти перш поховати батька мого.</verse>
				<verse number="60">Рече ж йому Ісус: Остав мертвим ховати своїх мерцїв, ти ж іди, проповідуй царство Боже.</verse>
				<verse number="61">Рече ж і другий: Пійду слїдом за Тобою, Господи; перше ж дай менї попрощатись із тими, що в дому моїм.</verse>
				<verse number="62">Рече ж до него Ісус: Нїхто, положивши руку свою на рало й позираючи назад, не спосібен до царства Божого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти.</verse>
				<verse number="2">Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє.</verse>
				<verse number="3">Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки.</verse>
				<verse number="4">Не носїть калитки, нї торбини, нї обувя, і нїкого в дорозї не витайте.</verse>
				<verse number="5">У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому;</verse>
				<verse number="6">і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся.</verse>
				<verse number="7">У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що є в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати.</verse>
				<verse number="8">І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами,</verse>
				<verse number="9">і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть їм: Наближилось до вас царство Боже.</verse>
				<verse number="10">У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть:</verse>
				<verse number="11">І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже.</verse>
				<verse number="12">Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, нїж городові тому.</verse>
				<verse number="13">Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись.</verse>
				<verse number="14">Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, нїж вам.</verse>
				<verse number="15">І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся.</verse>
				<verse number="16">Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене.</verse>
				<verse number="17">І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє.</verse>
				<verse number="18">Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого.</verse>
				<verse number="19">Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й нїщо вам не шкодити ме.</verse>
				<verse number="20">Тільки ж бо сим не втїшайтесь, що духи вам корять ся; втїшайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах.</verse>
				<verse number="21">Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою.</verse>
				<verse number="22">Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити.</verse>
				<verse number="23">І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите:</verse>
				<verse number="24">глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули.</verse>
				<verse number="25">І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу?</verse>
				<verse number="26">Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш?</verse>
				<verse number="27">Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого.</verse>
				<verse number="28">Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш.</verse>
				<verse number="29">Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй?</verse>
				<verse number="30">Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Ерихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого.</verse>
				<verse number="31">Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо.</verse>
				<verse number="32">Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо.</verse>
				<verse number="33">Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся,</verse>
				<verse number="34">і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його;</verse>
				<verse number="35">а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі.</verse>
				<verse number="36">Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники?</verse>
				<verse number="37">Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так.</verse>
				<verse number="38">Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село; жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою.</verse>
				<verse number="39">А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його.</verse>
				<verse number="40">Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала.</verse>
				<verse number="41">Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе,</verse>
				<verse number="42">одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">І сталось, як Він молив ся на одному місцї, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх.</verse>
				<verse number="2">Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї.</verse>
				<verse number="3">Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї.</verse>
				<verse number="4">І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого.</verse>
				<verse number="5">І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хлїби,</verse>
				<verse number="6">бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним;</verse>
				<verse number="7">а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і дїти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі:</verse>
				<verse number="8">глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба.</verse>
				<verse number="9">І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам.</verse>
				<verse number="10">Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.</verse>
				<verse number="11">У которого ж з вас, батьків, просити ме син хлїба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому?</verse>
				<verse number="12">Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона?</verse>
				<verse number="13">Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, як же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него?</verse>
				<verse number="14">І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ.</verse>
				<verse number="15">Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяє біси.</verse>
				<verse number="16">Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба.</verse>
				<verse number="17">Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе роздїлившись, пустїє; і господа - проти господи, падає.</verse>
				<verse number="18">Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, як устоїть царство його? Бо кажете, що Вельзевулом виганяю біси.</verse>
				<verse number="19">Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх? Тим суддями вашими вони будуть.</verse>
				<verse number="20">Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже.</verse>
				<verse number="21">Коли ж сильний, в'оружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його.</verse>
				<verse number="22">Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужає його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздає здобич його.</verse>
				<verse number="23">Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, розсипає.</verse>
				<verse number="24">Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукає по безвіддях, шукаючи впокою, і, не знайшовши, каже: Вернусь до домівки моєї, звідкіля вийшов.</verse>
				<verse number="25">І прийшовши знайде її виметену й прибрану.</verse>
				<verse number="26">Тодї йде та бере сїм инших духів, злїщих над себе; і, ввійшовши, домують там; і буде останнє чоловіка того гірше першого.</verse>
				<verse number="27">Стало ся ж, як промовляв Він се, піднявши одна жінка зміж народу голос, каже Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, й соски, що ссав єси.</verse>
				<verse number="28">Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його.</verse>
				<verse number="29">Як же народ громадив ся, почав глаголати: Кодло се лукаве; воно ознаки шукає, і не дасть ся ознака йому, тільки ознака Йони пророка.</verse>
				<verse number="30">Бо, як Йона був ознакою Ниневянам, так буде й Син чоловічий кодлу сьому:</verse>
				<verse number="31">Цариця полуденна встане на суд із чоловіками кодла сього, та й осудить їх: бо прийшла вона з краю землї послухати премудростї Соломонової; а ось більший Соломона тут.</verse>
				<verse number="32">Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його; бо покаялись по проповідї Йониній; а ось більший Йони тут.</verse>
				<verse number="33">Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, на потайному не ставить, нї під посудину, а на сьвічнику, щоб хто входить, сьвітло бачив.</verse>
				<verse number="34">Сьвітло тїлу око; коли ж оце око твоє ясне буде, то й все тїло твоє сьвітле: коли ж лихе буде, то й тїло твоє темне.</verse>
				<verse number="35">Гледи ж оце, щоб сьвітло, що в тобі, не була темрява.</verse>
				<verse number="36">Коли ж тїло твоє все сьвітле, не маючи нїякої частини темної, то буде сьвітле все, як би сьвічка сяєвом просьвічувала тебе.</verse>
				<verse number="37">Як же Він промовляв, просив Його Фарисей один, щоб обідав у него; ввійшовши ж, сїв за столом.</verse>
				<verse number="38">Фарисей же, побачивши, здивував ся, що перше не обмив ся перед обідом.</verse>
				<verse number="39">Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства.</verse>
				<verse number="40">Безумні! хиба, хто зробив верх, і середини не зробив.</verse>
				<verse number="41">Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде.</verse>
				<verse number="42">Та горе вам, Фарисеї! бо даєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Се повинні були чинити, да й того не залишати.</verse>
				<verse number="43">Горе вам, Фарисеї! бо любите перві сїдалища по школах і витання на торгах.</verse>
				<verse number="44">Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! бо ви мов гроби, що їх невидко, й люде, ходячи поверх них, не знають.</verse>
				<verse number="45">Озвав ся ж один з законників, і каже Йому: Учителю, так говорячи, ти й нас обижаєш.</verse>
				<verse number="46">Він же рече: І вам, законникам, горе! що накладуєте людям тягарі, котрі важко носити, а самі одним пальцем вашим не приторкнетесь до тягарів.</verse>
				<verse number="47">Горе вам! що будуєте гроби пророкам, батьки ж ваші повбивали їх.</verse>
				<verse number="48">Правдиво ви сьвідкуєте, і любі вам учинки батьків ваших; бо се вони повбивали їх, ви ж будуєте їм гроби.</verse>
				<verse number="49">Тим і премудрість Божа глаголе: Пішлю до них пророків та апостолів, і инших з них вони вбивати муть та гонити муть,</verse>
				<verse number="50">щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта, кодлу сьому,</verse>
				<verse number="51">від крові Авеля аж до крові Захарії, що полїг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся кодлу сьому.</verse>
				<verse number="52">Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили.</verse>
				<verse number="53">Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі,</verse>
				<verse number="54">чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Тим часом, як зібралась тьма народу, так що топтало одно одного, почав глаголати ученикам своїм: Перш усього остерегайтесь квасу Фарисейського, чи то лицемірства.</verse>
				<verse number="2">Нїчого бо нема закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся.</verse>
				<verse number="3">Тим, що ви потемки промовили, повидну чути муть; і що на ухо казали ви в коморах, проповідувати меть ся на домах.</verse>
				<verse number="4">Глаголю ж вам, другам моїм: Не лякайтесь тих, що вбивають тїло, а потім не можуть більш нїчого заподїяти.</verse>
				<verse number="5">Я ж покажу вам, кого лякатись: Лякайтесь того, хто, вбивши, власть має вкинути в пекло. Так, глаголю вам, того лякайтесь.</verse>
				<verse number="6">Хиба пятеро горобцїв не продають за два шаги? й один же з них не забутий перед Богом.</verse>
				<verse number="7">Тільки ж і волоссє на голові вашій усе полїчене. Не лякайте ся ж оце: ви многих горобцїв дорожчі.</verse>
				<verse number="8">Глаголю ж вам: Всякий, хто визнавати ме мене перед людьми, й Син чоловічий визнавати ме його перед ангелами Божими.</verse>
				<verse number="9">Хто ж відречеть ся мене перед людьми, того відречусь перед ангелами Божими.</verse>
				<verse number="10">І всякий, хто скаже слово на Сина чоловічого, простить ся йому; хто ж на сьвятого Духа хулив, не простить ся.</verse>
				<verse number="11">Коли ж приведуть вас у школи, та до урядів, та до властей, не дбайте про те, як або чим боронити метесь, або що казати мете:</verse>
				<verse number="12">бо сьвятий Дух учити ме вас тієї години, що треба говорити.</verse>
				<verse number="13">Каже ж Йому один з народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб подїлив ся зо мною наслїддєм.</verse>
				<verse number="14">Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами?</verse>
				<verse number="15">Рече ж до них: Остерегайтесь і бережітесь зажерливостї; бо не в тім комусь життє його, щоб надто мати з достатків своїх.</verse>
				<verse number="16">Сказав же приповість до них, глаголючи: В одного багатого чоловіка вродила добре земля;</verse>
				<verse number="17">і думає він сам собі, говорячи: Що менї робити, що не маю куди звезти овощі мої?</verse>
				<verse number="18">І каже: От що зроблю: Розберу клунї мої та більші побудую, і звезу туди всї плоди мої і добро моє.</verse>
				<verse number="19">І скажу душі моїй: Душе, маєш багацько добра, зложеного на лїта многі; спочивай, їж, пий, весели ся.</verse>
				<verse number="20">Рече ж йому Бог: Безумний, сієї ночі душу твою візьмуть у тебе; що ж надбав єси, кому буде?</verse>
				<verse number="21">Оттак, хто скарбує для себе, а не в Бога багатїє.</verse>
				<verse number="22">Рече ж до учеників своїх: Тим глаголю вам: Не журіть ся душею вашою, що їсти мете, анї тїлом, чим з'одягнетесь.</verse>
				<verse number="23">Душа більша їжі, а тїло одежі.</verse>
				<verse number="24">Погляньте на круки: що не сїють і не жнуть; у них нї комори, нї клунї, а Бог годує їх; як же більше луччі ви птаства?</verse>
				<verse number="25">Хто ж з вас, журившись, може прибавити до зросту свого один локіть?</verse>
				<verse number="26">Коли ж ви й найменьшого не можете, то чого про инше журитесь?</verse>
				<verse number="27">Погляньте на лилії, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; глаголю ж вам, що й Соломон у всїй славі своїй не з'одягав ся, як одна з сих.</verse>
				<verse number="28">Коли ж траву, що сьогоднї на полї, а завтра буде в піч укинута, Бог так з'одягає; то як більше вас, маловіри?</verse>
				<verse number="29">І ви не шукайте що вам їсти, або що пити, й не несїтесь (високо);</verse>
				<verse number="30">того бо всього народи сьвіту шукають; Отець же ваш знає, що треба вам сього.</verse>
				<verse number="31">Лучче шукайте царства Божого, а се все додасть ся вам.</verse>
				<verse number="32">Не лякай ся, мале стадо: бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство.</verse>
				<verse number="33">Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодїй не приступає, анї міль не їсть.</verse>
				<verse number="34">Де бо скарб ваш, там і серце ваше буде.</verse>
				<verse number="35">Нехай будуть поясницї ваші підперезані, і сьвітильники позасьвічувані,</verse>
				<verse number="36">і ви подобні людям, що дожидають пана свого, коли вертати меть ся з весїлля, щоб, як прийде та постукає, зараз одчинити йому.</verse>
				<verse number="37">Блаженні слуги ті, котрих, прийшовши пан, знайде їх пильнуючих: істино глаголю вам, що підпережеть ся та й посадовить їх за стіл, і, приступивши, послугувати ме їм.</verse>
				<verse number="38">І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде так, блаженні слуги ті.</verse>
				<verse number="39">Се ж знайте, що, коли б знав господар, о которій годинї злодїй прийде, пильнував би, й не дав би підкопати господи своєї.</verse>
				<verse number="40">Тим і ви будьте готові; бо, котрої години не думаєте, Син чоловічий прийде.</verse>
				<verse number="41">Каже ж Йому Петр: Господи, чи до нас приповість сю глаголеш, чи до всїх?</verse>
				<verse number="42">Рече ж Господь: Хто єсть вірний і розумний дворецький, що поставить його пан над челяддю своєю, видавати у пору визначену харч?</verse>
				<verse number="43">Блажен слуга той, котрого, пан прийшовши, знайде, що робить так.</verse>
				<verse number="44">По правдї глаголю вам, що над усїм достатком своїм поставить його.</verse>
				<verse number="45">Коли ж слуга той скаже в серцї своїм: Барить ся пан мій прийти, та й зачне бити рабів і рабинь, їсти, та пити, та впиватись,</verse>
				<verse number="46">прийде пан того слуги дня, котрого не сподїваєть ся, і години, котрої не знає, та й відлучить його, й долю його з невірними положить.</verse>
				<verse number="47">Той же слуга, що знав волю пана свого, та й не приготовив ся, анї зробив по волї його, буде битий много.</verse>
				<verse number="48">Хто ж, не знавши, зробив достойне биття, буде битий мало. Від усякого бо, кому дано багато, багато вимагати меть ся від него; а кому прибавлено багато, більш спитаєть ся від него.</verse>
				<verse number="49">Огонь прийшов я кинути на землю; і чого хочу? - тільки щоб запалав уже.</verse>
				<verse number="50">Хрещеннєм же маю хреститись, і як менї важко, доки се скінчить ся!</verse>
				<verse number="51">Чи думаєте, що впокій прийшов я дати на землї? Нї, глаголю вам, а роздїленнє:</verse>
				<verse number="52">буде бо від нинї пятеро в одній хатї роздїлених, троє проти двох, і двоє проти трох.</verse>
				<verse number="53">Стане батько різно проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матери; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї.</verse>
				<verse number="54">Рече ж і до народу: Як побачите хмару, що виступає від заходу, зараз кажете: Ливень буде, й буває так.</verse>
				<verse number="55">А як вітер полуденний віє, кажете, що спека буде, й буває.</verse>
				<verse number="56">Лицеміри, лице землї і неба вмієте пізнавати, часу ж сього як не розпізнаєте?</verse>
				<verse number="57">Чом же й про себе не судите право?</verse>
				<verse number="58">Як бо йдеш із противником твоїм перед князя, то вдорозї дбай, щоб збутись його; щоб не потяг тебе до суддї, а суддя не передав тебе слузї, а слуга не вкинув тебе в темницю.</verse>
				<verse number="59">Глаголю тобі, не вийдеш звідтіля, доки й останнього мідяка не віддаси.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейцїв, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх.</verse>
				<verse number="2">І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішнїщі від усїх Галилейцїв були, що так постраждали?</verse>
				<verse number="3">Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, усї так само погинете.</verse>
				<verse number="4">Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила їх, думаєте, що сї були більші довжники, над усїх людей що живуть в Єрусалимі?</verse>
				<verse number="5">Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всї так само погинете.</verse>
				<verse number="6">Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов.</verse>
				<verse number="7">Рече ж до винаря: Ось три роки приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її: на що й землю займає?</verse>
				<verse number="8">Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм;</verse>
				<verse number="9">чей зродить овощ; коли ж нї, тодї зрубаєш її.</verse>
				<verse number="10">Навчав же в одній школї по суботам.</verse>
				<verse number="11">І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була згорблена, й не могла зовсїм випростатись.</verse>
				<verse number="12">Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї.</verse>
				<verse number="13">І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога.</verse>
				<verse number="14">Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: Є шість днїв, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня.</verse>
				<verse number="15">Відказав тодї йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязує вола свого або осла від ясел, та веде поїти?</verse>
				<verse number="16">Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач, вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй?</verse>
				<verse number="17">І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всї люде радувались усїм славним, що сталось від Него?</verse>
				<verse number="18">Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його?</verse>
				<verse number="19">Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його.</verse>
				<verse number="20">І знов рече: Кому уподоблю царство Боже?</verse>
				<verse number="21">Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все.</verse>
				<verse number="22">І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму.</verse>
				<verse number="23">Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них:</verse>
				<verse number="24">Силкуйтесь увійти тїсними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють.</verse>
				<verse number="25">І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви;</verse>
				<verse number="26">тодї станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси.</verse>
				<verse number="27">І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду.</verse>
				<verse number="28">Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всїх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть.</verse>
				<verse number="29">І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому:</verse>
				<verse number="30">І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останнї.</verse>
				<verse number="31">Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити.</verse>
				<verse number="32">І рече їм: Ідїть та скажіть лисицї тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогоднї й завтра, а третього дня скінчаю ся.</verse>
				<verse number="33">Тільки ж мушу сьогоднї і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму.</verse>
				<verse number="34">Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати дїти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотїли.</verse>
				<verse number="35">Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">І сталось, як прийшов Він у господу до одного із старших Фарисейських у суботу їсти хлїб, були й вони, назираючи Його.</verse>
				<verse number="2">І ось один чоловік у водянцї був перед Ним.</verse>
				<verse number="3">І озвавшись Ісус, рече до законників та Фарисеїв, глаголючи: Чи годить ся в суботу сцїляти?</verse>
				<verse number="4">Вони ж мовчали. І взявши сцїлив його, та й відпустив.</verse>
				<verse number="5">І, озвавшись до них, рече: В кого з вас осел або віл упаде в колодязь, чи зараз не витягне його субітнього дня?</verse>
				<verse number="6">І не змогли вони відказати Йому знов проти сього.</verse>
				<verse number="7">Сказав же до запрошених приповість, постерігши, як перві місця вибирають, глаголючи до них:</verse>
				<verse number="8">Коли запрошений ти від кого на весїллє, то не сїдай на первому місцї, щоб часом поважнїщий тебе не був запрошений від него,</verse>
				<verse number="9">і прийшовши той, хто запросив тебе й його, не сказав тобі: Дай сьому місце; а тодї доведеть ся тобі з соромом останнє місце заняти.</verse>
				<verse number="10">Нї, коли ти запрошений, прийшовши сїдай на останньому місцї, щоб, як прийде, хто запросив тебе, сказав тобі: Друже, сїдай вище. Тодї буде тобі слава перед тими, що сидять з тобою.</verse>
				<verse number="11">Бо кожен, хто нести меть ся вгору, принизить ся, хто ж принизуєть ся, пійде вгору.</verse>
				<verse number="12">Рече ж і тому, що запросив його: Коли справляєш обід або вечерю, не клич приятелїв твоїх, нї братів твоїх, нї сусїд багатих; щоб часом і вони тебе не запросили, й не було тобі відплати.</verse>
				<verse number="13">Нї, коли справляєш гостину, запрошуй убогих, калїк, кривих, слїпих;</verse>
				<verse number="14">то будеш блажен, бо не мають чим віддати тобі; віддасть ся бо тобі у воскресенню праведних.</verse>
				<verse number="15">Почувши ж се один з сидячих з Ним, каже Йому: Блажен, хто їсти ме хлїб у царстві Божім.</verse>
				<verse number="16">Він же рече йому: Один чоловік справив вечерю велику, та й запросив многих;</verse>
				<verse number="17">і післав слугу свого часу вечері сказати запрошеним: Ійдїть, бо вже все готове.</verse>
				<verse number="18">І почали рядом відпрошуватись усї. Первий сказав йому: Поле купив я, то мушу пійти та подивитись на него. Прошу тебе, вибач менї.</verse>
				<verse number="19">А другий сказав: Пять ярем волів купив я, і йду спробувати їх. Прошу тебе, вибач менї.</verse>
				<verse number="20">А знов другий сказав: Я одруживсь, тому й не можу прийти.</verse>
				<verse number="21">І прийшовши слуга той, оповів панові своєму. Тодї прогнївившись господар, рече слузї своєму: Вийди хутко на дороги та на улицї городські, та вбогих, та калїк, та кривих, та слїпих поприводь сюди.</verse>
				<verse number="22">І рече слуга: Пане, сталось, як звелїв єси, та й ще є місце.</verse>
				<verse number="23">І рече пан до слуги: Вийди на шляхи та на загороди, та й силуй увійти, щоб повна була господа моя.</verse>
				<verse number="24">Глаголю бо вам, що нїхто з чоловіків тих запрошених не покоштує моєї вечері.</verse>
				<verse number="25">Ійшло ж із Ним пребагато народу; й обернувшись рече до них:</verse>
				<verse number="26">Коли хто приходить до мене, й не зненавидить батька свого, й матїр, і жінку, й дїти, й братів, і сестер, та ще й свою душу, не може учеником моїм бути.</verse>
				<verse number="27">І хто не носить хреста свого й не ходить слїдом за мною, не може бути учеником моїм.</verse>
				<verse number="28">Хто бо з вас, задумавши башту будувати, перше сївши не полїчить видатку, чи має на скінченнє?</verse>
				<verse number="29">щоб часом, як положить він основину, та не спроможеть ся скінчити, всї, дивлячись, не стали сьміятись із него, кажучи:</verse>
				<verse number="30">Що сей чоловік почав будувати, та й не спроміг ся скінчити.</verse>
				<verse number="31">Або який цар, ідучи на войну, ударити на другого царя, сївши перше не порадить ся, чи можливо з десятьма тисячами устояти проти того, хто з дванайцятьма тисячами йде на него.</verse>
				<verse number="32">Коли ж нї, то ще як той далеко, посли піславши, просить примирря.</verse>
				<verse number="33">Так оце всякий з вас, хто не відцураєть ся від усього свого достатку, не може моїм учеником бути.</verse>
				<verse number="34">Добро сіль; коли ж сіль звітріє, то чим приправити?</verse>
				<verse number="35">Нї в землю, нї в гній не годить ся вона; геть викидають її. Хто має уші слухати, нехай слухає.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">Приближували ся ж до Него всї митники й грішники, слухати Його.</verse>
				<verse number="2">І нарекали Фарисеї та письменники, кажучи: Що сей грішників приймає і їсть із ними.</verse>
				<verse number="3">Сказав же до них приповість сю, глаголючи:</verse>
				<verse number="4">Которий чоловік з вас, мавши сотню овечок, та загубивши одну з них, не зоставить девятьдесять і девять у степу, та не пійде за загубленою, доки знайде її?</verse>
				<verse number="5">А знайшовши, положить на плечі собі, радїючи.</verse>
				<verse number="6">І, прийшовши до дому, скликає другів та сусїд, кажучи їм: Радуйтесь зо мною, бо я знайшов овечку мою загублену.</verse>
				<verse number="7">Глаголю вам, що оттак радість буде на небі над одним грішником каючим ся, більше нїж над девятьдесять і девятьма праведниками, котрим не треба покаяння.</verse>
				<verse number="8">Або котора жінка, мавши десять драхім, коли згубить драхму одну, не сьвітить сьвітла, та не вимітає хати, та не шукає пильно, доки знайде?</verse>
				<verse number="9">А знайшовши кличе подруг та сусїдок, кажучи: Радуйтесь зо мною, бо я знайшла драхму, що була згубила.</verse>
				<verse number="10">Так, глаголю вам, радість буде перед ангелами Божими над одним грішником каючим ся.</verse>
				<verse number="11">Рече ж: Один чоловік мав два сини,</verse>
				<verse number="12">і сказав молодший з них батькові: Отче, дай менї частину маєтку, що впадає менї. І роздїлив їм прожиток.</verse>
				<verse number="13">І не по многих днях, зібравши все молодший син, від'їхав у землю далеку, та й протратив там маєток свій, живучи блудно.</verse>
				<verse number="14">Як же проїв усе, настала голоднеча велика в землї тій; і почав він терпіти недостаток.</verse>
				<verse number="15">І пійшовши пристав до одного з міщан землї тієї; і післав той його на поля свої пасти свинї.</verse>
				<verse number="16">І бажав він сповнити живіт свій лушпиннєм, що їли свинї, та й нїхто не давав йому.</verse>
				<verse number="17">Опамятавшись же, сказав: Скільки наймитів у батька мого надто мають хлїба! я ж голодом погибаю.</verse>
				<verse number="18">Уставши, пійду до батька мого, й скажу йому: Отче, згрішив я на небо й перед тобою,</verse>
				<verse number="19">і вже недостоєн зватись сином твоїм; прийми мене як одного з наймитів твоїх.</verse>
				<verse number="20">І вставши пійшов до батька свого. Ще ж він далеко був, побачив його батько його, й змилосердивсь, і побігши упав на шию йому, й поцїлував його.</verse>
				<verse number="21">Каже ж йому син: Отче, згрішив я на небо й перед тобою, і вже не достоєн зватись сином твоїм.</verse>
				<verse number="22">Каже ж батько до слуг своїх: принесїть шату найпершу та й одягнїть його; й дайте перстень на руку йому, й чоботи на ноги;</verse>
				<verse number="23">і, привівши теля годоване, заколїть і ївши веселїмось:</verse>
				<verse number="24">бо сей син мій мертвий був, та й ожив; згинув був, та й знайшов ся. І почали веселитись.</verse>
				<verse number="25">Був же син його старший на полї, і, як ідучи зближавсь до господи, почув сьпіви да танцї.</verse>
				<verse number="26">І покликавши одного з слуг, питав, що б се було таке.</verse>
				<verse number="27">Той же каже йому: Що брат твій прийшов, і заколов батько твій теля годоване, що здорового його прийняв.</verse>
				<verse number="28">Розсердив ся ж і не схотїв увійти. Оце ж батько його вийшовши просив його.</verse>
				<verse number="29">Він же, озвавшись, рече батькові: Ось стільки лїт служу тобі, й нїколи заповідї твоєї не переступив, та й нїколи менї не дав єси козеняти, щоб з приятелями моїми повеселитись;</verse>
				<verse number="30">як же син твій сей, проївши свій прожиток з блудницями, прийшов, заколов єси йому теля годоване.</verse>
				<verse number="31">Він же рече йому: Дитино, ти все зо мною єси, і все, що моє, твоє;</verse>
				<verse number="32">веселити ж ся і радувати ся треба було, що брат твій сей мертвий був, та й ожив, і згинув був, та й знайшов ся.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Промовив же і до учеників своїх: Один чоловік був багатий, що мав приставника; і обвинувачено сього йому, що розсипає маєток його.</verse>
				<verse number="2">І, покликавши його, каже йому: Що се чую про тебе? Дай менї перелїк з твого приставництва, бо не можна вже тобі бути приставником.</verse>
				<verse number="3">Каже ж у собі приставник: Що менї робити, що пан мій бере приставництво від мене? Копати не вмію, просити соромлюсь.</verse>
				<verse number="4">Знаю, що зроблю, щоб, як відставлений буду від приставництва, прийняли мене в господи свої.</verse>
				<verse number="5">І покликавши кожного з довжників пана свого, каже первому: Скільки ти винен панові моєму?</verse>
				<verse number="6">Він же каже: Сто мір оливи. І каже йому: Візьми твою розписку, та сївши хутко, пиши пятьдесять.</verse>
				<verse number="7">Потім другому каже: Ти ж скільки винен? Він же каже: Сто мір пшеницї. І каже йому: Візьми твою розписку, та напиши вісїмдесять.</verse>
				<verse number="8">І похвалив пан приставника неправедного, що мудро вчинив; сини бо віку сього мудріщі над синів сьвітла в родї своїм.</verse>
				<verse number="9">І я вам глаголю: Робіть собі приятелів від мамони неправди, щоб, як будете в недостатках, прийняли вас у вічні оселї.</verse>
				<verse number="10">Вірний у найменшому, і в великому вірний, а в найменшому неправедний, і в великому неправедний.</verse>
				<verse number="11">Коли ж оце у неправедній мамонї вірні не будете, то правдиве хто вам звірить?</verse>
				<verse number="12">І коли у чужому вірні не були, ваше хто вам дасть?</verse>
				<verse number="13">Жаден слуга не може двом панам служити: або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богові служити й мамонї.</verse>
				<verse number="14">Чули ж се все й Фарисеї, що були сріблолюбцями, та й насьміхались із Него.</verse>
				<verse number="15">І рече їм: Ви оправдуєте себе перед людьми, Бог же знає серця ваші, бо що в людей високе, те огида перед Богом.</verse>
				<verse number="16">Закон і пророки до Йоана. З того ж часу царство Боже благовіствуєть ся, і кожен силою здобуває його.</verse>
				<verse number="17">Легше ж небу та землї перейти, нїж із закону одній титлї пропасти.</verse>
				<verse number="18">Всякий, хто розводить ся з жінкою своєю, і женить ся з иншою, робить перелюб; і всякий, хто женить ся з розведеною з чоловіком, робить перелюб.</verse>
				<verse number="19">Один же чоловік був заможний, і одягавсь у кармазин та висон, і жив що-дня пишно.</verse>
				<verse number="20">Убогий же один був, на ймя Лазар, що лежав перед ворітьми його ввесь у струпі,</verse>
				<verse number="21">і бажав погодуватись окрушинами, що падали з стола багатиревого; тільки ж і собаки приходячи лизали рани його.</verse>
				<verse number="22">Стало ся ж, що вмер убогий, і перенесли його ангели на лоно Авраамове; умер же й багатир і поховали його.</verse>
				<verse number="23">І в пеклї зняв він очі свої, бувши в муках, і побачив оддалеки Авраама, й Лазаря на лонї його.</verse>
				<verse number="24">І покликнувши він, каже: Отче Аврааме, помилуй мене та пішли Лазаря, нехай умочить конець пальця свого в воду та прохолодить язик мій; бо я мучусь у поломї сьому.</verse>
				<verse number="25">Рече ж Авраам: Дитино, спогадай, що прийняв єси добре твоє в життю твоїм, а Лазар так само лихе; тепер же він тут утїшаєть ся, а ти мучиш ся.</verse>
				<verse number="26">Та ще й до того, між нами й вами пропасть велика утвердилась, щоб которі схотїли перейти звідсїля до вас, не здолїли; анї звідтіля до нас не перейшли.</verse>
				<verse number="27">Каже ж він: Благаю ж тебе, отче, щоб післав його до дому батька мого:</verse>
				<verse number="28">маю бо пять братів; нехай сьвідкує їм, щоб і вони не прийшли у се місце муки.</verse>
				<verse number="29">Рече йому Авраам: Мають вони Мойсея і пророків; нехай слухають їх.</verse>
				<verse number="30">Він же каже: Нї, отче Аврааме; тільки ж, коли б хто з мертвих прийшов до них, покають ся.</verse>
				<verse number="31">Рече ж йому: Коли Мойсея і пророків не слухають, то, коли б хто й з мертвих воскрес, не піймуть віри.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять!</verse>
				<verse number="2">Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих.</verse>
				<verse number="3">Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому, й коли покаєть ся, прости йому.</verse>
				<verse number="4">І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому.</verse>
				<verse number="5">І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри.</verse>
				<verse number="6">Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б шовковинї оцїй: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас.</verse>
				<verse number="7">Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти?</verse>
				<verse number="8">А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти?</verse>
				<verse number="9">Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому?</verse>
				<verse number="10">Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нїкчемні; бо, що повинні зробити, зробили.</verse>
				<verse number="11">І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галилеї,</verse>
				<verse number="12">і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки.</verse>
				<verse number="13">І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас.</verse>
				<verse number="14">І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились.</verse>
				<verse number="15">Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога,</verse>
				<verse number="16">і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин.</verse>
				<verse number="17">Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де?</verse>
				<verse number="18">Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей?</verse>
				<verse number="19">І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе.</verse>
				<verse number="20">Як же спитали Його Фарисеї, коли прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм,</verse>
				<verse number="21">анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї.</verse>
				<verse number="22">Рече ж до учеників: Прийдуть днї, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого видїти, та й не побачите.</verse>
				<verse number="23">І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдїть і не ганяйтесь.</verse>
				<verse number="24">Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого.</verse>
				<verse number="25">Перше ж мусить Він багато терпіти, й відцураєть ся Його рід сей.</verse>
				<verse number="26">І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сина чоловічого.</verse>
				<verse number="27">Їли, пили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усїх.</verse>
				<verse number="28">Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували,</verse>
				<verse number="29">которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сїркою з неба та й вигубило всїх.</verse>
				<verse number="30">Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся.</verse>
				<verse number="31">Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад.</verse>
				<verse number="32">Спогадайте Лотову жінку.</verse>
				<verse number="33">Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її.</verse>
				<verse number="34">Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся.</verse>
				<verse number="35">Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся.</verse>
				<verse number="36">Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся.</verse>
				<verse number="37">І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло, там збирати муть ся орли.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати,</verse>
				<verse number="2">глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся.</verse>
				<verse number="3">Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм.</verse>
				<verse number="4">І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь,</verse>
				<verse number="5">то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї.</verse>
				<verse number="6">Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже!</verse>
				<verse number="7">Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них?</verse>
				<verse number="8">Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї?</verse>
				<verse number="9">Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю:</verse>
				<verse number="10">Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник.</verse>
				<verse number="11">Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник.</verse>
				<verse number="12">Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю.</verse>
				<verse number="13">А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному.</verse>
				<verse number="14">Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору.</verse>
				<verse number="15">Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм.</verse>
				<verse number="16">Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже.</verse>
				<verse number="17">Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него.</verse>
				<verse number="18">І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу.</verse>
				<verse number="19">Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог.</verse>
				<verse number="20">Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою.</verse>
				<verse number="21">Він же каже: Се все хоронив я з малку мого.</verse>
				<verse number="22">Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною.</verse>
				<verse number="23">Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий.</verse>
				<verse number="24">Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже!</verse>
				<verse number="25">Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.</verse>
				<verse number="26">Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись?</verse>
				<verse number="27">Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога.</verse>
				<verse number="28">Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою.</verse>
				<verse number="29">Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого,</verse>
				<verse number="30">та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє.</verse>
				<verse number="31">Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому.</verse>
				<verse number="32">Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него,</verse>
				<verse number="33">і бивши убють Його; а третього дня воскресне.</verse>
				<verse number="34">А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного.</verse>
				<verse number="35">Стало ся ж, як наближав ся до Ерихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи;</verse>
				<verse number="36">чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було.</verse>
				<verse number="37">Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо.</verse>
				<verse number="38">І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене.</verse>
				<verse number="39">А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене.</verse>
				<verse number="40">Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його,</verse>
				<verse number="41">глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів.</verse>
				<verse number="42">А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе.</verse>
				<verse number="43">І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">І вийшовши проходив через Ерихон.</verse>
				<verse number="2">І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний.</verse>
				<verse number="3">І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту.</verse>
				<verse number="4">І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити.</verse>
				<verse number="5">І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути.</verse>
				<verse number="6">І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи.</verse>
				<verse number="7">І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину.</verse>
				<verse number="8">Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо.</verse>
				<verse number="9">Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів:</verse>
				<verse number="10">прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше.</verse>
				<verse number="11">Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись.</verse>
				<verse number="12">Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись.</verse>
				<verse number="13">Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду.</verse>
				<verse number="14">Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами.</verse>
				<verse number="15">І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував.</verse>
				<verse number="16">Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин.</verse>
				<verse number="17">І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами.</verse>
				<verse number="18">І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин.</verse>
				<verse number="19">Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами.</verse>
				<verse number="20">Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї:</verse>
				<verse number="21">боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв.</verse>
				<verse number="22">Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв;</verse>
				<verse number="23">а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його.</verse>
				<verse number="24">І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин.</verse>
				<verse number="25">(І казали йому: Пане, має десять мин.)</verse>
				<verse number="26">Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него.</verse>
				<verse number="27">А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною.</verse>
				<verse number="28">І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим.</verse>
				<verse number="29">І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх,</verse>
				<verse number="30">глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть.</verse>
				<verse number="31">І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його.</verse>
				<verse number="32">Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм.</verse>
				<verse number="33">Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля?</verse>
				<verse number="34">Вони ж сказали: Господеві його треба.</verse>
				<verse number="35">І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса.</verse>
				<verse number="36">Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї.</verse>
				<verse number="37">Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили,</verse>
				<verse number="38">говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах!</verse>
				<verse number="39">А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм.</verse>
				<verse number="40">І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме.</verse>
				<verse number="41">І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним,</verse>
				<verse number="42">глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми.</verse>
				<verse number="43">Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди.</verse>
				<verse number="44">І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх.</verse>
				<verse number="45">І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих,</verse>
				<verse number="46">глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників.</verse>
				<verse number="47">І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити.</verse>
				<verse number="48">І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими,</verse>
				<verse number="2">і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю?</verse>
				<verse number="3">Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї:</verse>
				<verse number="4">Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей?</verse>
				<verse number="5">Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому?</verse>
				<verse number="6">Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк.</verse>
				<verse number="7">І відказали, що не знають, звідкіля.</verse>
				<verse number="8">А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю.</verse>
				<verse number="9">Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час.</verse>
				<verse number="10">І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї.</verse>
				<verse number="11">І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї.</verse>
				<verse number="12">І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали.</verse>
				<verse number="13">Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся.</verse>
				<verse number="14">Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє.</verse>
				<verse number="15">І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника?</verse>
				<verse number="16">Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже!</verse>
				<verse number="17">Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла?</verse>
				<verse number="18">Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його.</verse>
				<verse number="19">І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав.</verse>
				<verse number="20">І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій.</verse>
				<verse number="21">І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш.</verse>
				<verse number="22">Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї?</verse>
				<verse number="23">Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте?</verse>
				<verse number="24">Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве.</verse>
				<verse number="25">Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові.</verse>
				<verse number="26">І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали.</verse>
				<verse number="27">Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його,</verse>
				<verse number="28">говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму.</verse>
				<verse number="29">Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний.</verse>
				<verse number="30">І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний.</verse>
				<verse number="31">І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали.</verse>
				<verse number="32">Опісля ж усїх умерла й жінка.</verse>
				<verse number="33">Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку.</verse>
				<verse number="34">І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж:</verse>
				<verse number="35">которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж:</verse>
				<verse number="36">бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши.</verse>
				<verse number="37">А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова.</verse>
				<verse number="38">Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть.</verse>
				<verse number="39">Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси.</verse>
				<verse number="40">І більш не сьміли питати Його нї про що.</verse>
				<verse number="41">Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів?</verse>
				<verse number="42">А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,</verse>
				<verse number="43">доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх.</verse>
				<verse number="44">Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його?</verse>
				<verse number="45">Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм:</verse>
				<verse number="46">Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах;</verse>
				<verse number="47">що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">Поглянувши ж побачив, як кидали дари свої в скарбону заможні.</verse>
				<verse number="2">Побачив же й одну вдовицю вбогу, що кидала туди дві лепти.</verse>
				<verse number="3">І рече: Правдиво глаголю вам, що вдовиця вбога ся більш усїх укинула:</verse>
				<verse number="4">всї бо ті з достатку свого кидали у дари Божі, ся ж з недостатку свого увесь прожиток свій, що мала, вкинула.</verse>
				<verse number="5">І як деякі говорили про церкву, що каміннєм красним та посьвятами украшена, рече:</verse>
				<verse number="6">Із сього, що бачите, прийдуть днї, в котрі не зоставить ся камінь на каменї, щоб не зруйновано.</verse>
				<verse number="7">Питали ж Його, кажучи: Учителю, коли ж се буде? й що за ознака, коли се має стати ся?</verse>
				<verse number="8">Він же рече: Гледїть, щоб не були зведені; многі бо прийдуть в імя моє, кажучи: Що се я. А час приближив ся; не йдїть же за ними.</verse>
				<verse number="9">Як же почуєте про войни та ворохобнї, не полохайтесь; мусить бо перш се статись; тільки ж не зараз конець.</verse>
				<verse number="10">Тодї рече їм: Устане нарід на нарід і царство на царство,</verse>
				<verse number="11">і трус великий по місцях, і голоднеча, й помір буде, й страхи, й ознаки з неба великі будуть.</verse>
				<verse number="12">Та перш того всього наложать на вас руки свої і гонити муть, видаючи в школи й темницї, і водячи перед царі та ігемони задля імя мого.</verse>
				<verse number="13">І станеть ся воно вам на сьвідкуваннє.</verse>
				<verse number="14">Постановіть же в серцях ваших наперед, не готовитись відказувати:</verse>
				<verse number="15">я бо дам вам уста й премудрість, котрій не здолїють противитись, анї встояти усї противники ваші.</verse>
				<verse number="16">Будете ж видавані й від родителїв, і братів, і родини, й приятелїв: і вбивати муть деяких з вас.</verse>
				<verse number="17">І будете ненавиджені від усїх задля імя мого.</verse>
				<verse number="18">Та й волосина з голови вашої не загине.</verse>
				<verse number="19">У терпінню вашому осягнїть душі ваші.</verse>
				<verse number="20">Як же побачите, що обгорнуто таборами Єрусалим, тодї знайте, що наближило ся спустїннє його.</verse>
				<verse number="21">Тодї, хто в Юдеї, нехай біжять у гори; а хто в серединї в йому, нехай виходять; а ті, що по селах, нехай не ввіходять у него.</verse>
				<verse number="22">Бо се днї мести, щоб справдилось усе написане.</verse>
				<verse number="23">Горе ж важким і годуючим у ті днї! буде бо біда велика на землї, і гнїв на народї сьому.</verse>
				<verse number="24">І поляжуть від гострого меча, й позаймані будуть у полонь до всїх поган; і топтати муть Єрусалим погане, доки сповнять ся часи поган.</verse>
				<verse number="25">І будуть ознаки на сонцї, й місяцї, й зорях, а на землї переполох народів у заколотї; як зареве море та филї.</verse>
				<verse number="26">І омертвіють люде від страху та дожидання того, що прийде на вселенну: сили бо небесні захитають ся.</verse>
				<verse number="27">І тодї побачять Сина чоловічого, йдучого на хмарі з силою і славою великою.</verse>
				<verse number="28">Як же зачне се дїятись, випростуйтесь і підіймайте голови ваші; бо наближилось викупленнє ваше.</verse>
				<verse number="29">І сказав приповість їм: Бачте смоківницю і всякі дерева:</verse>
				<verse number="30">Як розпукують ся вже, бачивши самі розумієте, що вже близько лїто.</verse>
				<verse number="31">Так і ви, коли побачите, як се станеть ся, знайте, що близько царство Боже.</verse>
				<verse number="32">Істино глаголю вам: Ще не перейде рід сей, доки все станеть ся.</verse>
				<verse number="33">Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.</verse>
				<verse number="34">Остерегайте ся ж, щоб часом не обтягчились ваші серця прожорством, та пянством, та журбою життя сього, й щоб несподївано на вас не настиг день той.</verse>
				<verse number="35">Бо, як сїтка, впаде на всїх, що живуть на лицї всієї землї.</verse>
				<verse number="36">Пильнуйте, по всяк час молячись, щоб удостоїли ся втекти від того всього, що має статись, і станути перед Сином чоловічим.</verse>
				<verse number="37">Навчав же днями в церкві, ночами ж виходячи, пробував на горі, званій Оливною.</verse>
				<verse number="38">Усї ж люде сходились рано до Него в церкву слухати Його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">Наближало ся ж сьвято опрісноків, зване пасха.</verse>
				<verse number="2">І шукали архиєреї та письменники, як би погубити Його; боялись бо народу.</verse>
				<verse number="3">Ввійшов же сатана в Юду, на прізвище Іскариоцького, що був з числа дванайцяти.</verse>
				<verse number="4">І пійшовши говорив з архиєреями та воєводами, як Його зрадити їм.</verse>
				<verse number="5">І зрадїли вони, й вмовились йому срібла дати.</verse>
				<verse number="6">І обіцяв ся, і шукав нагоди, щоб видати Його їм потай народу.</verse>
				<verse number="7">Прийшов же день опрісноків, як треба було колоти пасхове ягня.</verse>
				<verse number="8">І післав Петра та Йоана, глаголючи: Йдїть та приготовте нам пасху їсти.</verse>
				<verse number="9">Вони ж сказали Йому: Де хочеш, щоб приготовити?</verse>
				<verse number="10">Він же рече їм: Ось, як увійдете в город, зустріне вас чоловік, глек води несучи. Йдїть слїдом за ним у господу, куди ввійде.</verse>
				<verse number="11">І скажіть господареві дому: Каже тобі учитель: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми їсти?</verse>
				<verse number="12">І той вам покаже гірницю велику застелену; там приготовте.</verse>
				<verse number="13">Пійшовши ж знайшли, як сказав їм, і приготовили пасху.</verse>
				<verse number="14">І, як настала година, сїв Він, й дванайцять апостолів з Ним.</verse>
				<verse number="15">І рече до них: Бажаннєм забажав я сю пасху їсти з вами, перш нїж прийму муки:</verse>
				<verse number="16">глаголю бо вам: Що більш не їсти му її, доки сповнить ся в царстві Божому.</verse>
				<verse number="17">І, взявши чашу, й оддавши хвалу, рече: Прийміть се та подїлить собі:</verse>
				<verse number="18">глаголю бо вам: Що не пити му вже від плоду винограднього, доки царство Боже прийде.</verse>
				<verse number="19">І, взявши хлїб, та оддавши хвалу, переломив, і дав їм, глаголючи: Се єсть тїло моє, що за вас даєть ся. Се чинїть на мій спомин.</verse>
				<verse number="20">Так само й чашу після вечері, глаголючи: Ся чаша новий завіт у крові моїй, що за вас пролита буде.</verse>
				<verse number="21">Та ось рука зрадника мого зо мною на столї.</verse>
				<verse number="22">Син то чоловічий іде, як постановлено наперед, тільки ж горе чоловікові тому, що зрадить Його!</verse>
				<verse number="23">І стали вони перепитуватись між собою, хто б з них був, що се має зробити.</verse>
				<verse number="24">Постало ж і змаганнє між ними, хто з них здаєть ся бути більшим.</verse>
				<verse number="25">Він же рече їм: Царі в поган панують над ними, й ті, що власть над ними мають, добродїями звуть ся.</verse>
				<verse number="26">Ви ж не так: тільки ж найбільший між вами нехай буде як найменший, і хто старший - як слуга.</verse>
				<verse number="27">Хто бо більший: хто за столом, чи хто послугує? хиба не хто за столом? я ж між вами, як слуга.</verse>
				<verse number="28">Ви ж пробували зо мною в спокусах моїх.</verse>
				<verse number="29">І я завітую вам, як завітував менї Отець мій, царство,</verse>
				<verse number="30">щоб їли й пили за столом моїм у царстві моєму, і сидїли на престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.</verse>
				<verse number="31">Рече ж Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав собі вас, щоб просївати, як пшеницю;</verse>
				<verse number="32">я ж молив ся за тебе, щоб не поменшала віра твоя, і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх.</verse>
				<verse number="33">Він же каже Йому: Господи, з Тобою готов я і в темницю, і на смерть іти.</verse>
				<verse number="34">Він же рече: Глаголю тобі, Петре, не запіє сьогоднї півень, перш нїж тричі відречеш ся, що не знаєш мене.</verse>
				<verse number="35">І рече їм: Як посилав вас я без сакви, й торбини, й обувя, чи чого недоставало вам? Вони ж казали: Нїчого.</verse>
				<verse number="36">Рече тодї їм: А тепер хто має сакву, нехай бере так само й торбину: а хто не має, нехай продасть одежу, та купить меч.</verse>
				<verse number="37">Глаголю бо вам, що ще й се написане мусить справдитись на менї: І з беззаконними полїчено його: бо все про мене сповняєть ся.</verse>
				<verse number="38">Вони ж сказали: Господи, ось мечів тут два. Він же рече їм: Доволї.</verse>
				<verse number="39">І вийшовши пійшов по звичаю на гору Оливну; ійшли ж слїдом за Ним і ученики Його.</verse>
				<verse number="40">Прибувши ж на місце, рече їм: Молїть ся, щоб не ввійти в спокусу.</verse>
				<verse number="41">А сам відступив од них, так як кинути каменем, і, приклонивши колїна, молив ся,</verse>
				<verse number="42">глаголючи: Отче, коли хочеш, мимо неси чашу сю від мене: тільки ж не моя воля, а Твоя нехай буде.</verse>
				<verse number="43">Явив ся ж Йому ангел з неба, підкріпляючи Його.</verse>
				<verse number="44">І, бувши в смертній боротьбі, ще пильнїще молив ся; був же піт Його як каплї крови, каплючі на землю.</verse>
				<verse number="45">І, вставши від молитви, й прийшовши до учеників своїх, знайшов їх сплячих від смутку,</verse>
				<verse number="46">і рече їм: Чого спите? уставши молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу.</verse>
				<verse number="47">Ще ж Він промовляв, ось народ і званий Юда, один з дванайцяти, йшов поперед них, і приступив до Ісуса, поцїлувати Його.</verse>
				<verse number="48">Ісус же рече йому: Юдо, цїлуваннєм Сина чоловічого зраджуєш?</verse>
				<verse number="49">Бачивши ж ті, що коло Него, до чого доходить, казали Йому: Господи, чи вдарити нам мечем?</verse>
				<verse number="50">І вдарив один хтось із них слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве.</verse>
				<verse number="51">І озвавшись Ісус, рече: Оставте аж до сього. І, приторкнувшись до уха його, сцїлив його.</verse>
				<verse number="52">Рече ж Ісус до прийшовших на Него архиєреїв і воєвод, і церковних старших: Як на розбійника ви прийшли з мечами та киями?</verse>
				<verse number="53">Як що-дня був я з вами в церкві, не простягали рук на мене; та се ваша година й власть темряви.</verse>
				<verse number="54">Узявши ж Його, повели, й привели Його в двір архиєрейський. Петр же йшов слїдом оддалеки.</verse>
				<verse number="55">Як же запалили огонь серед двора та посїдали вкупі, сїв і Петр серед них.</verse>
				<verse number="56">Побачивши ж Його одна служниця, як сидїв коло сьвітла, й, придивляючись на него, сказала: І сей з Ним був.</verse>
				<verse number="57">Він же одрік ся Його, кажучи: Жінко, не знаю Його.</verse>
				<verse number="58">А згодя другий, побачивши його, сказав: І ти з них єси. Петр же каже: Чоловіче, нї.</verse>
				<verse number="59">І мало що не через одну годину, инший хтось ствердив, кажучи: Справдї і сей з Ним був, бо й Галилеєць він.</verse>
				<verse number="60">Каже Петр: Чоловіче, не знаю, що кажеш. І зараз, як ще говорив він, запіяв півень.</verse>
				<verse number="61">І обернувшись Господь, поглянув на Петра. І згадав Петр слово Господнє, як глаголав йому: Що перш нїж півень запіє, відречеш ся мене тричі.</verse>
				<verse number="62">І вийшовши геть Петр, заплакав гірко.</verse>
				<verse number="63">А чоловіки, що держали Ісуса, насьміхались із Него, бючи.</verse>
				<verse number="64">І, закривши Його, били в лице Його, та й питали Його, кажучи: Проречи, хто вдарив Тебе.</verse>
				<verse number="65">І иншого багато, хуливши, казали на Него.</verse>
				<verse number="66">А як настав день, зібралась старшина людська, та архиєреї і письменники, та й повели Його в раду свою, кажучи:</verse>
				<verse number="67">Чи Ти єси Христос? скажи нам. Рече ж їм: Коли вам скажу, не піймете віри;</verse>
				<verse number="68">коли ж і спитаю вас, не відповісте менї й не відпустите.</verse>
				<verse number="69">Від нинї сидїти ме Син чоловічий по правицї сили Божої.</verse>
				<verse number="70">І сказали всї: То се Ти Син Божий? Він же до них рече: Ви кажете, що се я.</verse>
				<verse number="71">Вони ж сказали: На що нам ще сьвідчення? самі бо чули з уст Його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">І вставши все множество їх, повели Його до Пилата.</verse>
				<verse number="2">І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар.</verse>
				<verse number="3">Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш.</verse>
				<verse number="4">Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому.</verse>
				<verse number="5">Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї.</verse>
				<verse number="6">Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць,</verse>
				<verse number="7">і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями.</verse>
				<verse number="8">Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся.</verse>
				<verse number="9">Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому.</verse>
				<verse number="10">Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його.</verse>
				<verse number="11">Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові.</verse>
				<verse number="12">Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою.</verse>
				<verse number="13">Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ,</verse>
				<verse number="14">каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його;</verse>
				<verse number="15">та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому.</verse>
				<verse number="16">То, покаравши, відпущу Його.</verse>
				<verse number="17">(Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.)</verse>
				<verse number="18">Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву,</verse>
				<verse number="19">котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю.</verse>
				<verse number="20">Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса.</verse>
				<verse number="21">Вони ж кричали: Розпни, розпни Його!</verse>
				<verse number="22">Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його.</verse>
				<verse number="23">Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські.</verse>
				<verse number="24">Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх.</verse>
				<verse number="25">Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю.</verse>
				<verse number="26">І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом.</verse>
				<verse number="27">Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому.</verse>
				<verse number="28">І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших.</verse>
				<verse number="29">Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували.</verse>
				<verse number="30">Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас.</verse>
				<verse number="31">Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся?</verse>
				<verse number="32">Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть.</verse>
				<verse number="33">І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї.</verse>
				<verse number="34">Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять.</verse>
				<verse number="35">І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий.</verse>
				<verse number="36">Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому,</verse>
				<verse number="37">і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе.</verse>
				<verse number="38">Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський.</verse>
				<verse number="39">Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас!</verse>
				<verse number="40">Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси?</verse>
				<verse number="41">Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив.</verse>
				<verse number="42">І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє.</verse>
				<verse number="43">І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю.</verse>
				<verse number="44">Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої.</verse>
				<verse number="45">І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї.</verse>
				<verse number="46">І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа.</verse>
				<verse number="47">Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був.</verse>
				<verse number="48">І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся.</verse>
				<verse number="49">Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се.</verse>
				<verse number="50">І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний,</verse>
				<verse number="51">(сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого;</verse>
				<verse number="52">сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового.</verse>
				<verse number="53">І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав.</verse>
				<verse number="54">І був день пятниця, а субота сьвітала.</verse>
				<verse number="55">Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його.</verse>
				<verse number="56">І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними.</verse>
				<verse number="2">Знайшли ж камінь відкочений від гробу.</verse>
				<verse number="3">І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса.</verse>
				<verse number="4">І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних.</verse>
				<verse number="5">Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими?</verse>
				<verse number="6">Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї,</verse>
				<verse number="7">глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути.</verse>
				<verse number="8">І згадали слова Його,</verse>
				<verse number="9">і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших.</verse>
				<verse number="10">Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се.</verse>
				<verse number="11">І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм.</verse>
				<verse number="12">Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось.</verse>
				<verse number="13">І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму.</verse>
				<verse number="14">І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся.</verse>
				<verse number="15">І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними.</verse>
				<verse number="16">Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його.</verse>
				<verse number="17">Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте?</verse>
				<verse number="18">Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями?</verse>
				<verse number="19">І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом,</verse>
				<verse number="20">як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його.</verse>
				<verse number="21">Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся;</verse>
				<verse number="22">тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі,</verse>
				<verse number="23">і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий.</verse>
				<verse number="24">І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили.</verse>
				<verse number="25">І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки!</verse>
				<verse number="26">Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою?</verse>
				<verse number="27">І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него.</verse>
				<verse number="28">І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй.</verse>
				<verse number="29">Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними.</verse>
				<verse number="30">І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм.</verse>
				<verse number="31">Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм.</verse>
				<verse number="32">І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання?</verse>
				<verse number="33">І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними,</verse>
				<verse number="34">як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові.</verse>
				<verse number="35">І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба.</verse>
				<verse number="36">Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам.</verse>
				<verse number="37">Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять.</verse>
				<verse number="38">І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших?</verse>
				<verse number="39">Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю.</verse>
				<verse number="40">І, се глаголючи, показав їм руки й ноги.</verse>
				<verse number="41">Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут?</verse>
				<verse number="42">Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку).</verse>
				<verse number="43">І взявши, їв перед ними.</verse>
				<verse number="44">Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене.</verse>
				<verse number="45">Тодї розкрив їм розум розуміти писання,</verse>
				<verse number="46">і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня;</verse>
				<verse number="47">і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму.</verse>
				<verse number="48">Ви ж сьвідки сього.</verse>
				<verse number="49">І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш.</verse>
				<verse number="50">І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх.</verse>
				<verse number="51">І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо.</verse>
				<verse number="52">Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими;</verse>
				<verse number="53">і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="43">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">У починї було Слово, й Слово було в Бога, й Бог було Слово.</verse>
				<verse number="2">Воно було в починї у Бога.</verse>
				<verse number="3">Все Ним стало ся; і без Него не стало ся нїщо, що стало ся.</verse>
				<verse number="4">У Йому життє було: й життє було сьвітлом людям.</verse>
				<verse number="5">І сьвітло у темряві сьвітить, і темрява Його не обняла.</verse>
				<verse number="6">Був чоловік посланий від Бога, ймя йому Йоан.</verse>
				<verse number="7">Сей прийшов на сьвідкуваннє, щоб сьвідкувати про сьвітло, щоб усї вірували через него.</verse>
				<verse number="8">Не був він сьвітло, а щоб сьвідкувати про сьвітло.</verse>
				<verse number="9">Було сьвітло правдиве, що просьвічує кожного чоловіка, що приходить на сьвіт.</verse>
				<verse number="10">На сьвітї був, і сьвіт Ним настав, і сьвіт Його не пізнав.</verse>
				<verse number="11">У своє прийшов, і свої не прийняли Його.</verse>
				<verse number="12">Которі ж прийняли Його, дав їм власть дїтьми Божими стати ся, що вірують в імя Його:</verse>
				<verse number="13">що не від крові, нї від хотїння тїлесного, нї від хотїння мужеського, а від Бога родили ся.</verse>
				<verse number="14">І Слово тїлом стало ся, і пробувало між нами (й бачили ми славу Його, славу, яко Єдинородного від Отця), повне благодати і правди.</verse>
				<verse number="15">Йоан сьвідкує про Него, й покликував, глаголючи: Се той, про кого казав я: За мною грядущий поперед мене був; бо перш мене був.</verse>
				<verse number="16">І з повноти Його ми всї прийняли й благодать за благодать.</verse>
				<verse number="17">Бо закон через Мойсея даний був; благодать і правда через Ісуса Христа стала ся.</verse>
				<verse number="18">Бога нїхто не бачив нїколи; єдинородний Син, що в лонї Отця, той вияснив.</verse>
				<verse number="19">І се сьвідченнє Йоанове, як післали Жиди з Єрусалиму священиків та левитів, щоб спитали Його: Хто ти єси?</verse>
				<verse number="20">І визнав, і не відпер ся; а визнав: Що я не Христос.</verse>
				<verse number="21">І питали його: Що ж? Ілия єси ти? І рече: Нї. Пророк єси ти? І відказав: Нї.</verse>
				<verse number="22">Казали ж йому: Хто ж єси? щоб нам одповідь дати тим, що післали нас. Що кажеш про себе?</verse>
				<verse number="23">Рече: Я голос покликуючого в пустинї: Випростайте дорогу Господню, як глаголав Ісаїя пророк.</verse>
				<verse number="24">А послані були з Фарисеїв.</verse>
				<verse number="25">І питали вони його, й казали йому: Чого ж хрестиш, коли ти не Христос, нї Ілия, нї пророк.</verse>
				<verse number="26">Відказав їм Йоан, глаголючи: Я хрещу вас водою; серед вас же стоїть, котрого ви не знаєте:</verse>
				<verse number="27">се за мною Грядущий, що поперед мене був; котрому я недостоєн розвязати ременя обувя Його.</verse>
				<verse number="28">Се в Витаварі стало ся, за Йорданом, де Йоан хрестив.</verse>
				<verse number="29">Назавтра бачить Йоан, що Ісус ійде до него, й рече: Ось Агнець Божий, що бере на себе гріхи сьвіта.</verse>
				<verse number="30">Се Той, про кого я казав: За мною гряде муж, що поперед мене був, бо перше мене був.</verse>
				<verse number="31">І я не знав Його, та, щоб явив ся Ізраїлеві, для того прийшов я, хрестячи водою.</verse>
				<verse number="32">І сьвідкував Йоан, глаголючи: Що бачив я Духа, злинувшого як голуб з неба, і став він над Ним.</verse>
				<verse number="33">І я не знав Його; та пославший мене хрестити водою, той менї глаголав: На кого побачиш, що Дух злине та стане над Ним, се той, що хрестить Духом сьвятим.</verse>
				<verse number="34">І бачив я, і сьвідкував, що се Син Божий.</verse>
				<verse number="35">Назавтра знов стояв Йоан і два з учеників його;</verse>
				<verse number="36">і, споглянувши на Ісуса йдучого, рече: ось Агнець Божий.</verse>
				<verse number="37">І чули його два ученики глаголючого, й пійшли слїдом за Ісусом.</verse>
				<verse number="38">І обернувшись Ісус та побачивши їх слїдом ідучих, рече їм: Чого шукаєте? Вони ж сказали Йому: Рави (що єсть перекладом: Учителю), де пробуваєш?</verse>
				<verse number="39">Рече їм: Ідїть і подивіть ся. Пійшли вони, та й бачили, де пробуває, і перебули в Него день той; було ж коло десятої години.</verse>
				<verse number="40">Один з двох, що чули від Йоана та й пійшли слїдом за ним, був Андрей, брат Симона Петра.</verse>
				<verse number="41">Він знаходить первий брата свого Симона, й каже йому: Знайшли ми Месию (що єсть перекладом: Христос).</verse>
				<verse number="42">І привів його до Ісуса. Поглянувши ж на него Ісус, рече: Ти єси Симон, син Йони; ти назвеш ся Кифа (що єсть перекладом: Петр).</verse>
				<verse number="43">Назавтра хотїв Ісус вийти в Галилею, і знаходить Филипа, й рече йому: Йди слїдом за мною.</verse>
				<verse number="44">Був же Филип із Витсаїди, з города Андреєвого та Петрового.</verse>
				<verse number="45">Знаходить Филип Натанаїла, й каже йому: Про кого писав Мойсей у законї й пророки, знайшли ми, Ісуса, сина Йосифового, що з Назарету.</verse>
				<verse number="46">І каже Натанаїл до него: З Назарету хиба може що добре бути? Каже йому Филип: Іди та й подивись!</verse>
				<verse number="47">Побачив Ісус Натанаїла, йдучого до Него, й рече про него: Ось справдї Ізраїлитянин, що в йому підступу нема.</verse>
				<verse number="48">Каже Йому Натанаїл: Звідкіля мене знаєш? Озвавсь Ісус і рече йому: Перш нїж Филип покликав тебе, як був єси під смоківницею, бачив я тебе.</verse>
				<verse number="49">Озвавсь Натанаїл і каже Йому: Рави, Ти єси Син Божий, Ти єси цар Ізраїлїв.</verse>
				<verse number="50">Озвавсь Ісус і рече йому: Що сказав тобі: Я бачив тебе під смоківницею, то й віруєш? Більше сього бачити меш.</verse>
				<verse number="51">І рече йому: Істино, істино глаголю вам: Від нинї бачити мете небо відкрите, а ангелів Божих, що сходять угору і вниз на Сина чоловічого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">А третього дня було весїллє в Канї Галилейській; і була мати Ісусова там;</verse>
				<verse number="2">запрошено ж і Ісуса, й учеників Його на весїллє.</verse>
				<verse number="3">І, як не ставало вина, каже мати Ісусова до Него: Вина не мають.</verse>
				<verse number="4">Рече їй Ісус: Що менї й тобі, жено? ще не прийшла година моя.</verse>
				<verse number="5">Каже Його мати слугам: Що вам скаже, робіть.</verse>
				<verse number="6">Стояло ж там шість камяних водників про очищеннє Жидівське, що містили відер по два або по три.</verse>
				<verse number="7">Рече їм Ісус: Поналивайте водники водою. І поналивали їх аж по верх.</verse>
				<verse number="8">І рече їм: Черпайте тепер, та й несїть до старости. І понесли.</verse>
				<verse number="9">Як же покоштував староста води, що сталась вином (а не знав, звідкіля, слуги ж знали, що черпали воду), кличе жениха староста,</verse>
				<verse number="10">і каже йому: Кожен чоловік перш добре вино ставить, а як підопють, тодї гірше; ти ж додержав добре вино аж досї.</verse>
				<verse number="11">Сей почин ознак зробив Ісус у Канї Галилейській, і показав славу свою; і вірували в Него ученики Його.</verse>
				<verse number="12">Після сього пійшов у Капернаум, Він і мати Його, й брати Його, й ученики Його; і там пробували небагато днїв.</verse>
				<verse number="13">А була близько пасха у Жидів, і пійшов у Єрусалим Ісус,</verse>
				<verse number="14">і знайшов у церкві продаючих воли, й вівцї, і голуби, й міняльників сидячих.</verse>
				<verse number="15">І, зробивши джгута з мотузків, повиганяв усїх із церкви, й вівцї й воли, а міняльникам порозсипав гроші, і столи поперевертав;</verse>
				<verse number="16">а тим, що голуби продавали, рече: Візьміть се звідсїля; не робіть дому Отця мого домом торговим.</verse>
				<verse number="17">Згадали ж ученики Його, що написано: Ревність дому твого з'їла мене.</verse>
				<verse number="18">Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Що за знак покажеш нам, що се робиш?</verse>
				<verse number="19">Озвавсь Ісус і рече їм: Зруйнуйте сю церкву, й я за три днї підніму вам її.</verse>
				<verse number="20">Казали тодї Жиди: Сорок і шість років будовано церкву сю, а Ти в три днї піднімеш її?</verse>
				<verse number="21">Він же глаголав про церкву тїла свого.</verse>
				<verse number="22">Як же встав з мертвих, згадали ученики Його, що Він се глаголав їм; і вірували писанню і слову, що глаголав Ісус.</verse>
				<verse number="23">Як же був у Єрусалимі у пасху на сьвята, многі увірували в імя Його, побачивши чудеса Його, що робив.</verse>
				<verse number="24">Сам же Ісус не звіряв ся їм, тим що знав усїх:</verse>
				<verse number="25">бо не треба було Йому, щоб хто сьвідкував про чоловіка, бо Він знав, що було в чоловіку.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Був же чоловік з Фарисеїв, Никодим імя йому, князь Жидівський.</verse>
				<verse number="2">Сей прийшов до Ісуса в ночі, і каже Йому: Рави, знаємо, що від Бога прийшов єси учителем; нїхто бо таких ознак не може робити, як Ти робиш, коли не буде Бог з ним.</verse>
				<verse number="3">Озвавсь Ісус і рече йому: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не народить ся звиш, не може видїти царства Божого.</verse>
				<verse number="4">Каже до Него Никодим: Як же може чоловік народитись, старим бувши? хиба може в утробу матери своєї знов увійти, і родитись?</verse>
				<verse number="5">Озвавсь Ісус: Істино, істино глаголю тобі: Коли хто не родить ся од води й Духа, не може ввійти в царство Боже.</verse>
				<verse number="6">Роджене від тїла - тїло, а роджене від Духа - дух.</verse>
				<verse number="7">Не дивуй ся, що глаголав тобі: Мусите ви народити ся звиш.</verse>
				<verse number="8">Дух, де хоче, дише, й голос його чуєш, та не знаєш, звідкіля виходить, і куди йде; так усякий народжений од Духа.</verse>
				<verse number="9">Озвавсь Никодим і каже Йому: Як може се статись:</verse>
				<verse number="10">Відказав Ісус і рече йому: Ти єси учитель Ізраїлїв, і сього не знаєш?</verse>
				<verse number="11">Істино, істино глаголю тобі: Що те, що знаємо, говоримо, й що бачили, сьвідкуємо; а сьвідкування нашого не приймаєте.</verse>
				<verse number="12">Коли про земне глаголав вам, і не віруєте, - як же, коли скажу вам про небесне, увіруєте?</verse>
				<verse number="13">І нїхто не зійшов на небо, тільки хто з неба зійшов, Син чоловічий, що на небі.</verse>
				<verse number="14">І, як Мойсей підняв угору гадюку в пустинї, так мусить бути піднятий і Син чоловічий,</verse>
				<verse number="15">щоб кожний віруючий в Него не погиб, а мав життє вічнє.</verse>
				<verse number="16">Так бо полюбив Бог сьвіт, що Сина свого єдинородного дав, щоб кожен, віруючий в Него, не погиб, а мав життє вічнє.</verse>
				<verse number="17">Бо не післав Бог Сина свого на сьвіт, щоб осудив сьвіт, а щоб спас ся Ним сьвіт.</verse>
				<verse number="18">Хто вірує в Него, не осудить ся; хто ж не вірує, уже осуджений; бо не вірував у ймя єдинородного Сина Божого.</verse>
				<verse number="19">Сей же єсть суд, що сьвітло прийшло на сьвіт, а полюбили люде темряву більше нїж сьвітло; були бо лихі їх учинки.</verse>
				<verse number="20">Кожен бо, хто чинить лихе, ненавидить сьвітло, й не йде до сьвітла, щоб не зганено вчинків його.</verse>
				<verse number="21">Хто ж робить правду, йде до сьвітла, щоб виявились його вчинки, бо в Бозї роблені.</verse>
				<verse number="22">Після сього пійшов Ісус і ученики Його в Юдейську землю; і там пробував з ними, й хрестив.</verse>
				<verse number="23">Хрестив же й Йоан у Єнонї поблизу Салима, бо води було там багато; й приходили, й хрестились.</verse>
				<verse number="24">Ще бо не вкинуто в темницю Йоана.</verse>
				<verse number="25">Постало ж змаганнє в учеників Йоанових з Жидами про очищеннє.</verse>
				<verse number="26">І прийшли вони до Йоана, й казали йому: Рави, той що був з тобою за Йорданом, котрому сьвідкував єси, ось сей хрестить і всї йдуть до Него.</verse>
				<verse number="27">Озвавсь Йоан і рече: Не може чоловік прийняти нїчого, коли не буде дано йому з неба.</verse>
				<verse number="28">Самі ви менї сьвідкуєте, що я казав: Я не Христос, а що я посланий перед Ним.</verse>
				<verse number="29">Хто має заручену, той жених; а друг жениха, стоячи й слухаючи його, радощами радуєть ся голосу жениха; ся оце радість моя сповнилась.</verse>
				<verse number="30">Той мусить рости, я ж малїти.</verse>
				<verse number="31">Хто звиш гряде, той над усїма; хто від землї, той від землї, і від землї говорить; хто з неба гряде, той над усїма.</verse>
				<verse number="32">І що бачив і чув, про те й сьвідкує; і сьвідкування Його нїхто не приймає.</verse>
				<verse number="33">Хто прийняв сьвідкуваннє Його, той ствердив, що Бог правдивий.</verse>
				<verse number="34">Кого бо післав Бог, той слова Божі говорить; бо не мірою дає Бог Духа.</verse>
				<verse number="35">Отець любить Сина, і все дав у руки Йому.</verse>
				<verse number="36">Хто вірує в Сина, той має вічне життє; а хто не вірує Синові, не бачити ме життя, а гнїв Божий пробуває на йому.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Як же взнав Господь, що прочули Фарисеї, що Ісус більш учеників єднає і хрестить, нїж Йоан,</verse>
				<verse number="2">(хоч Ісус сам не хрестив, а ученики Його;)</verse>
				<verse number="3">то покинув Юдею, та й пійшов знов у Галилею.</verse>
				<verse number="4">Треба ж було Йому проходити через Самарию.</verse>
				<verse number="5">Приходить оце в город Самарянський, названий Сихар, поблизу хутора, що дав Яков Йосифу, синові своєму.</verse>
				<verse number="6">Була ж там криниця Яковова. Оце ж Ісус, утомившись у дорозї, сидїв так на криницї; було ж коло шестої години.</verse>
				<verse number="7">Приходить жінка з Самариї начерпати води. Рече їй Ісус: Дай менї пити.</verse>
				<verse number="8">Ученики бо Його пійшли в город, щоб купити їжі.</verse>
				<verse number="9">Каже ж Йому жінка Самарянка: Як се Ти, Жидовин бувши, пити просиш від мене, жінки Самарянки? Бо Жиди не сходять ся з Самарянами.</verse>
				<verse number="10">Озвавсь Ісус і рече їй: Коли б знала дар Божий і хто се говорить тобі: Дай менї пити, ти просила б Його, й дав би тобі води живої.</verse>
				<verse number="11">Каже Йому жінка: Добродїю, і черпака не маєш, і колодязь глибокий; звідкіля ж маєш воду живу?</verse>
				<verse number="12">Хиба Ти більший єси отця нашого Якова, що дав нам сей колодязь? і він сам з него пив, і сини його, й скот його.</verse>
				<verse number="13">Озвавсь Ісус і рече їй: Всякий, хто пє воду сю забажає знов;</verse>
				<verse number="14">хто ж напєть ся води, що я дам йому, не забажає до віку; а вода, що дам йому, буде в йому жерелом води, що тече в життє вічнє.</verse>
				<verse number="15">Каже до Него жінка: Добродїю, дай менї сієї води, щоб не жаждувала, анї ходила сюди черпати.</verse>
				<verse number="16">Рече їй Ісус: Іди поклич чоловіка твого, та й приходь сюди.</verse>
				<verse number="17">Озвалась жінка і каже: Не маю чоловіка. Рече їй Ісус: Добре сказала єси, що чоловіка не маєш;</verse>
				<verse number="18">пять бо чоловіків мала, та й тепер которого маєш, не чоловік тобі; у сьому правду сказала єси.</verse>
				<verse number="19">Каже Йому жінка: Добродїю, бачу, що пророк єси Ти.</verse>
				<verse number="20">Батьки наші на сїй горі покланялись; а ви кажете, що в Єрусалимі місце, де треба покланяти ся.</verse>
				<verse number="21">Рече їй Ісус: Жінко, вір менї, що прийде час, коли нї на горі сїй, анї в Єрусалимі покланяти метесь ви Отцеві.</verse>
				<verse number="22">Ви кланяєтесь, а чому - не знаєте; ми кланяємось, і чому - знаємо, бо спасеннє від Жидів.</verse>
				<verse number="23">Та прийде час, і вже єсть, що правдиві поклонники поклонять ся Отцеві духом і правдою; Отець бо таких шукає покланяючих ся Йому.</verse>
				<verse number="24">Дух - Бог, і хто покланяєть ся Йому, духом і правдою мусить покланятись.</verse>
				<verse number="25">Каже Йому жінка: Знаю, що Месия прийде (званий Христос). Як прийде Він, звістить нам усе.</verse>
				<verse number="26">Рече їй Ісус: Се я, що глаголю тобі.</verse>
				<verse number="27">І прийшли на се ученики Його, й дивувались, що Він із жінкою розмовляв; та нїхто не сказав: Чого тобі треба? або: Про що розмовляєш із нею?</verse>
				<verse number="28">Покинула тодї відро своє жінка, й пійшла в город, і каже людям:</verse>
				<verse number="29">Ійдїть подивіть ся на чоловіка, котрий сказав менї все, що я зробила; чи се не Христос?</verse>
				<verse number="30">Вийшли ж з города, й прийшли до Него.</verse>
				<verse number="31">Тим часом просили Його ученики: Рави, їж.</verse>
				<verse number="32">Він же рече їм: Я маю їжу їсти, котрої ви не знаєте.</verse>
				<verse number="33">Казали ж ученики один до одного: Хиба хто принїс Йому їсти?</verse>
				<verse number="34">Рече їм Ісус: Моя їжа, щоб чинити волю Пославшого мене, й скінчити Його дїло.</verse>
				<verse number="35">Хиба ви не кажете: Що ще чотирі місяцї, та й жнива прийдуть? Ось глаголю вам: Здійміть очі ваші, та погляньте на ниви, що вже пополовіли на жнива.</verse>
				<verse number="36">І приймає жнець плату, й збирає овощ у життє вічнє, щоб і хто сїє радував ся, і хто жне.</verse>
				<verse number="37">Бо у сьому слово правдиве: що инший, хто сїє, а инший, хто жне.</verse>
				<verse number="38">Я післав вас жати, коло чого ви не працювали; инші люде працювали, а ви на працю їх увійшли.</verse>
				<verse number="39">З города ж того багато увірувало в Него Самарян через слово жінки, сьвідкуючої: Що сказав менї все, що зробила.</verse>
				<verse number="40">Як же прийшли до Него Самаряне, просили Його зістатись у них; і зіставсь там два днї.</verse>
				<verse number="41">І багато більше увірувало за слово Його.</verse>
				<verse number="42">А тій жінцї казали: Що вже не задля твого оповідання віруємо; самі бо чули, й знаємо, що се справдї Спас сьвіту Христос.</verse>
				<verse number="43">Через два ж днї вийшов звідтіля та прийшов у Галилею.</verse>
				<verse number="44">Сам бо Ісус сьвідкував, що пророк у своїй отчинї чести не має.</verse>
				<verse number="45">Як же прийшов у Галилею, прийняли Його Галилейцї, бачивши все, що зробив у Єрусалимі на сьвята: бо й вони ходили на сьвята.</verse>
				<verse number="46">Прийшов же Ісус ізнов у Кану Галилейську, де зробив воду вином. І був один царський, котрого син нездужав у Капернаумі.</verse>
				<verse number="47">Сей, почувши, що Ісус прибув із Юдеї в Галилею, прийшов до Него, й благав Його, щоб пійшов та оздоровив сина його, бо мав умерти.</verse>
				<verse number="48">Рече ж Ісус до него: Коли ознак та див не побачите, не увіруєте.</verse>
				<verse number="49">Каже до Него царський: Господи, йди перш, нїж умре дитина моя.</verse>
				<verse number="50">Рече йому Ісус: Іди, син твій живий. І увірував чоловік слову, що промовив йому Ісус, і пійшов.</verse>
				<verse number="51">Вже ж він ішов, зустріли його слуги його й звістили, кажучи: Що хлопчик твій живий.</verse>
				<verse number="52">Спитав же в них про годину, коли полегшало йому. І кажуть йому: Що вчора семої години покинула його горячка.</verse>
				<verse number="53">Зрозумів же батько, що тієї самої години, котрої сказав йому Ісус: Що син твій живий; і увірував сам і ввесь дім його.</verse>
				<verse number="54">Се знов другу ознаку зробив Ісус, прийшовши з Юдеї в Галилею.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим.</verse>
				<verse number="2">У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками.</verse>
				<verse number="3">В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води.</verse>
				<verse number="4">Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю.</verse>
				<verse number="5">Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї.</verse>
				<verse number="6">Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати?</verse>
				<verse number="7">Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить.</verse>
				<verse number="8">Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи!</verse>
				<verse number="9">І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня.</verse>
				<verse number="10">І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї.</verse>
				<verse number="11">Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи.</verse>
				<verse number="12">Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи?</verse>
				<verse number="13">Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому.</verse>
				<verse number="14">Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся.</verse>
				<verse number="15">Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його.</verse>
				<verse number="16">За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу.</verse>
				<verse number="17">Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю.</verse>
				<verse number="18">За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу.</verse>
				<verse number="19">Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить.</verse>
				<verse number="20">Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались.</verse>
				<verse number="21">Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює.</verse>
				<verse number="22">Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові,</verse>
				<verse number="23">щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його.</verse>
				<verse number="24">Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє.</verse>
				<verse number="25">Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть.</verse>
				<verse number="26">Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі,</verse>
				<verse number="27">і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий.</verse>
				<verse number="28">Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його,</verse>
				<verse number="29">і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду.</verse>
				<verse number="30">Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця.</verse>
				<verse number="31">Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве.</verse>
				<verse number="32">Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує.</verse>
				<verse number="33">Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї.</verse>
				<verse number="34">Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись.</verse>
				<verse number="35">Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його.</verse>
				<verse number="36">Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав.</verse>
				<verse number="37">І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили;</verse>
				<verse number="38">і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте.</verse>
				<verse number="39">Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене.</verse>
				<verse number="40">Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати.</verse>
				<verse number="41">Чести від людей не приймаю.</verse>
				<verse number="42">Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі.</verse>
				<verse number="43">Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете.</verse>
				<verse number="44">Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте?</verse>
				<verse number="45">Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте.</verse>
				<verse number="46">Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав.</verse>
				<verse number="47">Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Після сього пійшов Ісус на той бік моря Галилейського, Тивериядського.</verse>
				<verse number="2">І йшло за Ним багато народу, бо бачили Його ознаки, що робив над недужими.</verse>
				<verse number="3">Зійшов же на гору Ісус, і сидїв там з учениками своїми.</verse>
				<verse number="4">Була ж близько пасха, сьвято Жидівське.</verse>
				<verse number="5">Знявши ж Ісус очі і побачивши, що багато народу йде до Него, рече до Филипа: Звідкіля купимо хлїба, щоб вони попоїли?</verse>
				<verse number="6">Се ж сказав, вивідуючи його, бо сам знав, що має робити.</verse>
				<verse number="7">Відказав Йому Филип: За двістї денариїв хлїба не стане їм, щоб кожному з них хоч трохи досталось.</verse>
				<verse number="8">Каже Йому один з учеників Його, Андрей, брат Симона Петра:</verse>
				<verse number="9">Є тут хлопець один, що має пять хлїбів ячних та дві рибки; тільки що сього на стільки?</verse>
				<verse number="10">Рече ж Ісус: Заставте людей сїдати. Була ж трава велика на тому місцї. Посїдали ж чоловіки, числом тисяч з пять.</verse>
				<verse number="11">Прийнявши ж хлїби Ісус, і оддавши хвалу, подав ученикам, ученики ж сидячим; так само й риби, скільки хотїли.</verse>
				<verse number="12">Як же наситились, рече ученикам своїм: Позбирайте останки окрушин, щоб не пропало нїщо.</verse>
				<verse number="13">Зібрали ж і наповнили дванайцять кошів окрушин із пяти хлїбів ячних, що зосталось у тих, що їли.</verse>
				<verse number="14">Люде ж, бачивши, яку ознаку зробив Ісус, сказали, що се справдї пророк, грядущий на сьвіт.</verse>
				<verse number="15">Як же постеріг Ісус, що хочуть прийти та схопити Його, щоб зробити Його царем, то пійшов ізнов на гору сам один.</verse>
				<verse number="16">Як же настав вечір, пійшли ученики Його над море,</verse>
				<verse number="17">і, ввійшовши в човен, плили на той бік моря у Капернаум. І вже стемнїло, й не приходив до них Ісус.</verse>
				<verse number="18">А море, од великого вітру, що бурхав, піднялось.</verse>
				<verse number="19">Одпливши ж гоней на двайцять і пять або трийцять, бачять, що Ісус ходить по морю, і до човна наближуєть ся, і полякались.</verse>
				<verse number="20">Він же рече їм: Се я; не лякайтесь.</verse>
				<verse number="21">Тодї радо прийняли Його в човен, і зараз човен опинивсь коло землї, куди вони прямували.</verse>
				<verse number="22">Назавтра народ, стоячий по тім боцї моря, побачивши, що иншого човна не було там, тільки один той, у котрий ввійшли ученики Його, й що не ввійшов з учениками своїми Ісус у човен, а що самі ученики Його відчалили,</verse>
				<verse number="23">инші ж човни поприходили з Тиверияди поблизу місця, де їли хлїб, як хвалу оддав Господь;</verse>
				<verse number="24">побачивши ж оце люде, що Ісуса там нема, анї учеників Його, ввійшли і вони в човни, та й прибули в Капернаум, шукаючи Ісуса.</verse>
				<verse number="25">І, знайшовши Його на тім боцї моря, сказали Йому: Рави, коли прибув єси сюда?</verse>
				<verse number="26">Відказав їм Ісус і рече: Істино, істино глаголю вам: Шукаєте мене не тому, що бачили ознаки, а що їли хлїб, та й наситились.</verse>
				<verse number="27">Трудїть ся не для їжи погибаючої, а для їжи, що зостаєть ся в вічнє життє, котру Син чоловічий вам дасть; Сього бо Отець ствердив, Бог.</verse>
				<verse number="28">Казали ж до Него: Що нам робити, щоб чинити дїла Божі?</verse>
				<verse number="29">Відказав Ісус і рече їм: Се єсть дїло Боже, щоб вірувати в Того, кого післав Він.</verse>
				<verse number="30">Казали ж Йому: Що ж робиш Ти за ознаку, щоб видїли ми, та й вірували Тобі? що чиниш?</verse>
				<verse number="31">Батьки наші манну їли в пустинї, як писано: Хлїб з неба дав їм їсти.</verse>
				<verse number="32">Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Не Мойсей дав вам хлїб з неба, а Отець мій дає вам хлїб з неба правдивий.</verse>
				<verse number="33">Бо хлїб Божий той, що сходить з неба, й життє дає сьвітові.</verse>
				<verse number="34">Казали ж до Него: Господи, всякого часу давай нам хлїб сей.</verse>
				<verse number="35">Рече ж їм Ісус: Я хлїб життя, хто приходить до мене, не голодувати ме, і хто вірує в мене, не жаждувати ме нїколи.</verse>
				<verse number="36">Тільки глаголю вам, що й видїли мене, та й не віруєте.</verse>
				<verse number="37">Усе, що дає менї Отець, до мене прийде; а хто приходить до мене, не вижену геть.</verse>
				<verse number="38">Бо зійшов я з неба, не щоб чинити волю мою, а волю Пославшого мене.</verse>
				<verse number="39">Се ж воля пославшого мене Отця, щоб з усього, що дав менї, не погубив я нїчого, а воскресив його останнього дня.</verse>
				<verse number="40">Се ж воля пославшого мене, щоб кожен, хто видить Сина й вірує в Него, мав життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.</verse>
				<verse number="41">Миркали тодї Жиди про Него, що сказав: Я хлїб, що зійшов з небес;</verse>
				<verse number="42">і казали: Хиба се не Ісус, син Йосифів, котрого знаємо ми батька й матїр? Як же Він каже: Що з неба зійшов я?</verse>
				<verse number="43">Озвав ся ж Ісус і рече їм: Не миркайте між собою.</verse>
				<verse number="44">Нїхто не може прийти до мене, коли Отець, пославший мене, не притягне його, й я воскрешу його останнього дня.</verse>
				<verse number="45">Написано в пророків: І будуть усї навчені від Бога. Тим кожен, хто чув од Отця і навчивсь, приходить до мене.</verse>
				<verse number="46">Не то, щоб Отця хто видїв, тільки Той, хто від Бога, Той видїв Отця.</verse>
				<verse number="47">Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, має життє вічнє.</verse>
				<verse number="48">Я хлїб життя.</verse>
				<verse number="49">Батьки ваші їли манну в пустинї, та й повмирали.</verse>
				<verse number="50">Се хлїб, що з неба сходить, щоб, хто їсть Його, не вмер.</verse>
				<verse number="51">Я хлїб живий, що з неба зійшов. Коли хто їсть сей хлїб, жити ме по вік; а хлїб, що я дам, се тїло моє, що я дам за життє сьвіту.</verse>
				<verse number="52">Змагались тодї між собою, говорячи: Як може Він дати нам тїло їсти?</verse>
				<verse number="53">Рече ж їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Як не їсте тїла Сина чоловічого й не пєте Його крові, не маєте життя в собі.</verse>
				<verse number="54">Хто їсть тїло моє і пє мою кров, має життє вічнє, і я воскрешу його останнього дня.</verse>
				<verse number="55">Тїло моє справдї єсть їжа, а кров моя справдї єсть напиток.</verse>
				<verse number="56">Хто їсть тїло моє і пє кров мою, в менї пробуває, а я в йому.</verse>
				<verse number="57">Як післав мене живий Отець, і я живу Отцем, так і хто їсть мене, й той жити ме мною.</verse>
				<verse number="58">Се хлїб, що з неба зійшов. Не як батьки ваші їли манну та й повмирали; хто їсть сей хлїб, жити ме по вік.</verse>
				<verse number="59">Се Він глаголав у школї, навчаючи в Капернаумі.</verse>
				<verse number="60">Многі ж слухавши з учеників Його казали: Жорстоке се слово; хто може його слухати?</verse>
				<verse number="61">Знаючи ж Ісус сам у собі, що миркають про Него ученики Його, рече їм: Се вас блазнить?</verse>
				<verse number="62">Що ж, коли побачите Сина чоловічого, як входить туди, де перше був?</verse>
				<verse number="63">Се дух, що оживлює; тїло не годить ся нї на що. Слова, що я глаголю вам, се дух і життє.</verse>
				<verse number="64">Тільки ж є такі між вами, що не вірують. Знав бо з почину Ісус, котрі не вірують, і хто зрадить Його.</verse>
				<verse number="65">І рече: Тим глаголав вам, що нїхто не може прийти до мене, коли не буде дано йому від Отця мого.</verse>
				<verse number="66">Після сього багато з учеників Його пійшли назад, і вже більш з Ним не ходили.</verse>
				<verse number="67">Рече ж Ісус дванайцятьом: Чи й ви хочете йти?</verse>
				<verse number="68">Відказав тодї Йому Симон Петр: Господи, до кого йти нам? у Тебе слова життя вічнього,</verse>
				<verse number="69">і ми увірували й взнали, що Ти єси Христос, Син Бога живого.</verse>
				<verse number="70">Відказав їм Ісус: Хиба не я вас дванайцятьох вибрав? а один з вас диявол.</verse>
				<verse number="71">Говорив же про Юду Симонового Іскариота: сей бо мав Його зрадити, один з дванайцяти.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">І ходив Ісус після сього по Галилеї; не хотїв бо по Юдеї ходити, що шукали Його Жиди вбити.</verse>
				<verse number="2">Було ж близько Жидівське сьвято кучок.</verse>
				<verse number="3">Казали ж до Него брати Його: Зійди звідсїля, та й іди в Юдею, щоб і ученики Твої видїли дїла Твої, що робиш.</verse>
				<verse number="4">Нїхто бо тайно нїчого не робить, шукаючи сам знаним бути. Коли таке робиш, то покажи себе сьвітові.</verse>
				<verse number="5">Бо й брати Його не вірували в Него.</verse>
				<verse number="6">Рече тодї їм Ісус: Пора моя ще не прийшла; ваша ж пора всякого часу готова.</verse>
				<verse number="7">Не може сьвіт ненавидїти вас, мене ж ненавидить; бо я сьвідкую про него, що дїла його лихі.</verse>
				<verse number="8">Ви йдїть на се сьвято; я ще не пійду на те сьвято, бо пора моя ще не сповнилась.</verse>
				<verse number="9">Се сказавши їм, зіставсь у Галилеї.</verse>
				<verse number="10">Як же пійшли брати Його, тодї й Він пійшов на сьвято, не явно, а якби потай.</verse>
				<verse number="11">Жиди ж шукали Його в сьвято, й казали: Де Він?</verse>
				<verse number="12">І було багато говірки про Него в народї: инші казали, що Він добрий; инші ж казали: Нї, а зводить народ.</verse>
				<verse number="13">Та нїхто явно не говорив про Него задля страху перед Жидами.</verse>
				<verse number="14">Як же було в половинї сьвята, ввійшов Ісус у церкву, та й навчав.</verse>
				<verse number="15">І дивувались Жиди, кажучи: Як Він писання знає, не вчившись?</verse>
				<verse number="16">Озвав ся до них Ісус і рече: Моя наука не єсть моя, а Пославшого мене.</verse>
				<verse number="17">Коли хто хоче волю Його чинити, знати ме про науку, чи від Бога вона, чи я від себе глаголю.</verse>
				<verse number="18">Хто від себе говорить, слави своєї шукає; хто ж шукає слави Пославшого Його, Той правдивий, і неправди нема в Йому.</verse>
				<verse number="19">Хиба не Мойсей дав вам закон? а нїхто з вас не чинить закону. Чого шукаєте мене вбити?</verse>
				<verse number="20">Озвавсь народ і каже: Біса маєш; хто шукає вбити Тебе?</verse>
				<verse number="21">Відказав Ісус і рече їм: Одно дїло зробив я, і всї дивуєтесь.</verse>
				<verse number="22">Мойсей дав вам обрізаннє (не, що від Мойсея воно, а від батьків); то й у суботу обрізуєте чоловіка.</verse>
				<verse number="23">Коли обрізаннє приймає чоловік у суботу, щоб не був зламаний закон Мойсеїв, чого на мене ремствуєте, що всього чоловіка уздоровив у суботу?</verse>
				<verse number="24">Не судїть по виду, а праведний суд судїть.</verse>
				<verse number="25">Казали тодї деякі з Єрусалимцїв: Чи не се Той, що шукають убити Його?</verse>
				<verse number="26">І ось явно говорить, і нїчого Йому не кажуть. Чи справдї не взнали князї, що Він справдї Христос?</verse>
				<verse number="27">Тільки ж ми Його знаємо, звідкіля Він; Христос же як прийде, нїхто не знати ме, звідкіля Він.</verse>
				<verse number="28">Покликне тодї в церкві Ісус, навчаючи й глаголючи: І мене знаєте, й знаєте, звідкіля я! а від себе не прийшов я, єсть же правдивий Пославший мене, котрого ви не знаєте.</verse>
				<verse number="29">Я ж знаю Його, бо я від Него; й Той мене післав.</verse>
				<verse number="30">Шукали тодї, щоб схопити Його, та нїхто не зняв на Него руки, бо ще не прийшла година Його.</verse>
				<verse number="31">Многі ж з народу увірували в Него, й казали: Що, як прийде Христос, чи більші сих ознак робити ме, які Сей зробив?</verse>
				<verse number="32">Почули Фарисеї, що народ поговорював таке про Него, й післали Фарисеї та архиєреї слуги, щоб схопили Його.</verse>
				<verse number="33">Рече їм тодї Ісус: Ще малий час я з вами, й пійду до Пославшого мене.</verse>
				<verse number="34">Шукати мете мене, та й не знайдете; й де я, ви не зможете прийти.</verse>
				<verse number="35">Казали тодї Жиди між собою: Куди Він хоче йти, що ми не знайдемо Його? Чи не між розсипаних Геленян хоче йти та навчати Геленян?</verse>
				<verse number="36">Що се за слово, що каже: Шукати мете мене, та й не знайдете? і: Де я, ви не можете прийти?</verse>
				<verse number="37">В останнїй же великий день сьвята став Ісус, та й покликнув, глаголючи: Коли хто жаждує, нехай прийде до мене, та й пє.</verse>
				<verse number="38">Хто вірує в мене, як рече писаннє, ріки води живої з черева його потечуть.</verse>
				<verse number="39">Се ж глаголав про Духа, що мають прийняти віруючі в Него; ще бо не був (на них) Дух сьвятий, бо Ісус ще не прославив ся.</verse>
				<verse number="40">Многі ж з народу, почувши се слово, сказали: Се справдї пророк,</verse>
				<verse number="41">инші казали: Чи з Галилеї ж Христу приходити?</verse>
				<verse number="42">Чи не глаголе ж писаннє, що з насїння Давидового й з Витлеєма села, де був Давид, Христос прийде?</verse>
				<verse number="43">Тодї повстало роздїленнє в народї через Него.</verse>
				<verse number="44">Деякі ж з них хотїли схопити Його; тільки ж нїхто не зняв на Него рук.</verse>
				<verse number="45">Прийшли тодї слуги до архиєреїв та Фарисеїв, і казали їм вони: Чом не привели Його?</verse>
				<verse number="46">Відказали слуги: Нїколи так не говорив чоловік, як Сей чоловік.</verse>
				<verse number="47">Відказали тодї їм Фарисеї: Чи й вас не зведено?</verse>
				<verse number="48">Хиба хто з князїв увірував у Него, або з Фарисеїв?</verse>
				<verse number="49">А сей народ, що не знає закону, проклятий.</verse>
				<verse number="50">Каже Никодим до них, котрий приходив у ночі до Него, бувши один з них:</verse>
				<verse number="51">Чи закон наш судить чоловіка, коли не вислухає його перше й не знає, що робить?</verse>
				<verse number="52">Озвались вони й казали йому: Чи й ти з Галилеї єси? Пошукай і подивись, що пророк з Галилеї не встає.</verse>
				<verse number="53">І пійшов кожен до дому свого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Ісус же пійшов на гору Оливну.</verse>
				<verse number="2">Вранцї ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сївши навчав їх.</verse>
				<verse number="3">Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посерединї,</verse>
				<verse number="4">кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку.</verse>
				<verse number="5">В законї ж Мойсей нам звелїв таких каменувати; Ти ж що кажеш?</verse>
				<verse number="6">Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувати Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землї.</verse>
				<verse number="7">Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї.</verse>
				<verse number="8">І, знов, схилившись до долу, писав по землї.</verse>
				<verse number="9">Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останнїх; і зоставсь один Ісус та жінка, стоячи посерединї.</verse>
				<verse number="10">Піднявши ся ж Ісус і нїкого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? нїхто тебе не осудив?</verse>
				<verse number="11">Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши.</verse>
				<verse number="12">Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя.</verse>
				<verse number="13">Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченнє Твоє неправдиве.</verse>
				<verse number="14">Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля я прийшов, і куди йду.</verse>
				<verse number="15">Ви по тїлу судите; я не суджу нїкого.</verse>
				<verse number="16">Коли ж я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й пославший мене Отець.</verse>
				<verse number="17">І в законї ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве.</verse>
				<verse number="18">Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець.</verse>
				<verse number="19">Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, нї Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б.</verse>
				<verse number="20">Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і нїхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його.</verse>
				<verse number="21">Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте. Куди ж я йду, ви не можете йти.</verse>
				<verse number="22">Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти?</verse>
				<verse number="23">І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього.</verse>
				<verse number="24">Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших.</verse>
				<verse number="25">Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, як і глаголю вам.</verse>
				<verse number="26">Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї.</verse>
				<verse number="27">Не розуміли, що про Отця їм глаголе.</verse>
				<verse number="28">Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю.</verse>
				<verse number="29">І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я роблю всякого часу, що подобаєть ся Йому.</verse>
				<verse number="30">Як се Він промовляв, многі увірували в Него.</verse>
				<verse number="31">Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справдї ви ученики мої будете,</verse>
				<verse number="32">і зрозумієте правду, й правда визволить вас.</verse>
				<verse number="33">Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї нїколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете?</verse>
				<verse number="34">Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха.</verse>
				<verse number="35">Невільник же не пробуває в дому до віку, Син пробуває до віку.</verse>
				<verse number="36">Коли ж Син визволить вас, справдї вільними будете.</verse>
				<verse number="37">Знаю, що ви насїннє Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас.</verse>
				<verse number="38">Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите.</verse>
				<verse number="39">Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б.</verse>
				<verse number="40">Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив.</verse>
				<verse number="41">Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога.</verse>
				<verse number="42">Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав.</verse>
				<verse number="43">Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого.</verse>
				<verse number="44">Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину, й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її.</verse>
				<verse number="45">А що я правду глаголю, не віруєте менї.</verse>
				<verse number="46">Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ж правду глаголю, чому ви не віруєте менї?</verse>
				<verse number="47">Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога.</verse>
				<verse number="48">Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи не добре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш?</verse>
				<verse number="49">Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене.</verse>
				<verse number="50">Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить.</verse>
				<verse number="51">Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік.</verse>
				<verse number="52">Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік.</verse>
				<verse number="53">Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш?</verse>
				<verse number="54">Відказав Ісус: Коли я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш.</verse>
				<verse number="55">І не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню.</verse>
				<verse number="56">Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв.</verse>
				<verse number="57">Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси?</verse>
				<verse number="58">Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був.</verse>
				<verse number="59">Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і пійшов так мимо.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">І, йдучи мимо, побачив чоловіка, слї- пого зроду.</verse>
				<verse number="2">І спитали в Него ученики Його, говорячи: Рави, хто згрішив: він, чи родителї його, що слїпим родив ся.</verse>
				<verse number="3">Відказав Ісус: Нї він не згрішив, нї родителї його, тільки щоб явились дїла Божі на йому.</verse>
				<verse number="4">Менї треба робити дїла Пославшого мене, поки дня: прийде ніч; тодї нїхто не зможе робити.</verse>
				<verse number="5">Доки я в сьвітї, я сьвітло сьвітові.</verse>
				<verse number="6">Се промовивши, плюнув на землю, і зробив грязиво з слини, та й помазав грязивом очі слїпому,</verse>
				<verse number="7">і рече йому: Іди, вмий ся в купелї Силоамській (що перекладом: Посланий). Пійшов же і вмивсь, та й прийшов видющий.</verse>
				<verse number="8">Сусїди ж, що видїли його перше, що був слїпий, казали: Чи се не той, що сидїв та просив?</verse>
				<verse number="9">Инші казали: Що се той; а другі: Що похожий на него. Він же каже: Що се я.</verse>
				<verse number="10">Сказали тодї йому: Як відкрились твої очі?</verse>
				<verse number="11">Відказав він, і каже: Чоловік, званий Ісус, зробив грязиво, й помазав мої очі, і рече менї: Іди до Силоамської купелї та вмий ся. Пійшовши ж і вмившись, прозрів я.</verse>
				<verse number="12">Сказали тодї йому: Де Він? Каже: Не знаю.</verse>
				<verse number="13">Приводять його до Фарисеїв, колись слїпого.</verse>
				<verse number="14">Була ж субота, як грязиво зробив Ісус, і відкрив його очі.</verse>
				<verse number="15">Знов же питали його Фарисеї, як прозрів. Він же казав їм: Грязиво положив на очі мої, а я вмивсь, та й бачу.</verse>
				<verse number="16">Казали тодї деякі з Фарисеїв: Сей чоловік не від Бога, бо суботи не хоронить. Инші казали: Як може чоловік грішний такі ознаки робити? І була незгода між ними.</verse>
				<verse number="17">Кажуть слїпому знов: Ти що кажеш про Него, що відкрив твої очі? Він же сказав: Що Він пророк.</verse>
				<verse number="18">Не увірували ж Жиди про него, що слїпим був і прозрів, аж доки покликали родителїв самого прозрівшого.</verse>
				<verse number="19">І питали їх, кажучи: Чи се син ваш, про котрого ви кажете, що слїпим родив ся? як же тепер бачить?</verse>
				<verse number="20">Відказали їм родителї його, й казали: Знаємо, що син наш, і що слїпим родив ся;</verse>
				<verse number="21">як же тепер бачить, не знаємо; або хто відкрив його очі, ми не знаємо. Він зріст має, його спитайте; сам про себе нехай говорить.</verse>
				<verse number="22">Се казали родителї його, бо боялись Жидів; уже бо постановили Жиди, щоб, коли хто Його визнає Христом, того вилучити із школи.</verse>
				<verse number="23">Тим родителї його казали: Що зріст має, його питайте.</verse>
				<verse number="24">Покликали тодї вдруге чоловіка, що був слїпим, і сказали йому: Дай славу Богу; ми знаємо, що чоловік сей грішний.</verse>
				<verse number="25">Озвав ся ж той, і сказав: Чи грішний, не знаю; одно знаю, що, слїпим бувши, тепер бачу.</verse>
				<verse number="26">Сказали ж йому знов: Що зробив тобі? як одкрив очі твої?</verse>
				<verse number="27">Відказав їм: Я сказав вам уже, й ви чули. Чого знов хочете чути? Хиба й ви хочете Його учениками бути?</verse>
				<verse number="28">Налаяли його тодї, і казали: Ти ученик Його, ми ж Мойсейові ученики.</verse>
				<verse number="29">Ми знаємо, що Мойсейові глаголав Бог; Сього ж не знаємо, звідкіля Він.</verse>
				<verse number="30">Озвавсь чоловік, і каже їм: Тим воно й дивно, що ви не знаєте, звідкіля Він, а відкрив очі мої.</verse>
				<verse number="31">Ми ж знаємо, що грішників Бог не слухає; хто ж побожний та волю Його чинить, того слухає.</verse>
				<verse number="32">Од віку не чувано, щоб одкрив хто очі зроду слїпому.</verse>
				<verse number="33">Коли б Сей не був від Бога, не міг би робити нїчого.</verse>
				<verse number="34">Озвались і казали йому: У гріхах ти родивсь увесь, і ти навчаєш нас? Та й вигнали його геть.</verse>
				<verse number="35">Почув Ісус, що вигнали його геть, і, знайшовши його, сказав йому: Ти віруєш у Сина Божого?</verse>
				<verse number="36">Озвав ся той, і сказав: Хто Він, Господи, щоб увірував я в Него?</verse>
				<verse number="37">Рече ж йому Ісус: І видїв єси Його, й хто говорить з тобою, се Він.</verse>
				<verse number="38">Він же каже: Вірую, Господи, та й поклонивсь Йому.</verse>
				<verse number="39">І рече Ісус: На суд я в сьвіт сей прийшов, щоб которі не бачять, почали бачити, й щоб которі бачять, слїпими робились.</verse>
				<verse number="40">І почули се деякі з Фарисеїв, що були з Ним, і казали Йому: То й ми слїпі?</verse>
				<verse number="41">Рече їм Ісус: Коли б слїпі були, не мали б гріха; тепер же кажете: Що бачимо; тим гріх ваш остаєть ся.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник.</verse>
				<verse number="2">Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям.</verse>
				<verse number="3">Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх.</verse>
				<verse number="4">І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його.</verse>
				<verse number="5">За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих.</verse>
				<verse number="6">Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм.</verse>
				<verse number="7">Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям.</verse>
				<verse number="8">Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї.</verse>
				<verse number="9">Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу.</verse>
				<verse number="10">Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали.</verse>
				<verse number="11">Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї.</verse>
				<verse number="12">Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї.</verse>
				<verse number="13">Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї.</verse>
				<verse number="14">Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої.</verse>
				<verse number="15">Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї.</verse>
				<verse number="16">І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир.</verse>
				<verse number="17">За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її.</verse>
				<verse number="18">Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого.</verse>
				<verse number="19">Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї.</verse>
				<verse number="20">Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте?</verse>
				<verse number="21">Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати?</verse>
				<verse number="22">Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була.</verse>
				<verse number="23">І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику.</verse>
				<verse number="24">Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно.</verse>
				<verse number="25">Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене.</verse>
				<verse number="26">Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам.</verse>
				<verse number="27">Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною.</verse>
				<verse number="28">І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх.</verse>
				<verse number="29">Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого.</verse>
				<verse number="30">Я і Отець одно.</verse>
				<verse number="31">Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його.</verse>
				<verse number="32">Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене?</verse>
				<verse number="33">Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом.</verse>
				<verse number="34">Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги?</verse>
				<verse number="35">Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, -</verse>
				<verse number="36">то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий?</verse>
				<verse number="37">Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї.</verse>
				<verse number="38">Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому.</verse>
				<verse number="39">Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх,</verse>
				<verse number="40">та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там.</verse>
				<verse number="41">І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була.</verse>
				<verse number="42">І увірували там многі в Него.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Був же один, що нездужав, Лазар з села Мариї та Марти, сестри її.</verse>
				<verse number="2">Була ж се Мария, що намастила Господа миром і обтерла ноги Його волоссєм своїм, котрої брат Лазар нездужав.</verse>
				<verse number="3">Післали тодї сестри до Него, кажучи: Господи, ось той, що Ти любиш, нездужає.</verse>
				<verse number="4">Почувши Ісус, рече: Ся болїсть не на смерть, а про славу Божу, щоб прославивсь Син Божий через неї.</verse>
				<verse number="5">Любив же Ісус Марту, й сестру її, і Лазаря.</verse>
				<verse number="6">Як же почув, що нездужає, тодї зоставсь у тому місцї, де був, ще два днї.</verse>
				<verse number="7">Після того ж рече ученикам: Ходїм знов у Юдею.</verse>
				<verse number="8">Кажуть Йому ученики: Рави, тепер шукали Тебе Жиди каменувати, й знов ійдеш туди!</verse>
				<verse number="9">Відказав Ісус: Хиба не дванайцять годин у днї? Коли хто ходить у день, не спотикаєть ся, бо сьвітло сьвіта сього бачить.</verse>
				<verse number="10">Коли ж хто ходить поночі, спотикаєть ся, бо нема сьвітла в йому.</verse>
				<verse number="11">Се промовив, і після того рече їм: Лазар, друг наш, заснув; та я пійду, щоб розбудити його.</verse>
				<verse number="12">Казали тодї ученики Його: Господи, коли заснув, то й одужає.</verse>
				<verse number="13">Говорив же Ісус про смерть його; вони ж думали, що про спочинок сонний каже.</verse>
				<verse number="14">Тодї ж рече їм Ісус явно: Лазар умер.</verse>
				<verse number="15">І я радуюсь задля вас, що не був там, щоб ви увірували. Та ходїмо до него.</verse>
				<verse number="16">Рече тодї Тома, на прізвище близняк, товаришам ученикам: Ходїмо й ми, щоб умерти з Ним.</verse>
				<verse number="17">Прийшовши тодї Ісус, застав його, що він чотирі днї вже у гробі.</verse>
				<verse number="18">Була ж Витания поблизу Єрусалиму, гоней на пятьдесять.</verse>
				<verse number="19">І багато Жидів поприходило до Марти та Мариї, щоб розважати їх по братові їх.</verse>
				<verse number="20">Марта ж, як почула, що Ісус прийшов, вибігла назустріч Йому; Мария ж сидїла в хатї.</verse>
				<verse number="21">Каже тодї Марта до Ісуса: Господи, коли б був єси тут, брат мій не вмер би.</verse>
				<verse number="22">Тільки ж і тепер знаю, що, чого попросиш у Бога, дасть Тобі Бог.</verse>
				<verse number="23">Рече їй Ісус: Воскресне брат твій.</verse>
				<verse number="24">Каже Марта до Него: Я знаю, що воскресне у воскресенню останнього дня.</verse>
				<verse number="25">Рече їй Ісус: Я воскресеннє і життє. Хто вірує в мене, коли й умре, жити ме.</verse>
				<verse number="26">І всякий, хто живе й вірує в мене, не вмре по вік. Чи віруєш сьому?</verse>
				<verse number="27">Каже Йому: Так, Господи, я увірувала, що Ти єси Христос, Син Божий, грядущий на сьвіт.</verse>
				<verse number="28">І, се промовивши, пійшла та й покликала Марию, сестру свою, нишком, кажучи: Учитель прийшов, і кличе тебе.</verse>
				<verse number="29">Вона ж, як почула, встає хутко, і йде до Него.</verse>
				<verse number="30">Ще ж не прийшов у село Ісус, а був на місцї, де зустріла Його Марта.</verse>
				<verse number="31">Тодї Жиди, що були з нею в хатї та розважали її, побачивши Марию, що хутко встала та вийшла, пійшли за нею, кажучи: Що йде до гробу, щоб плакати там.</verse>
				<verse number="32">Мария ж, як прийшла, де був Ісус, і побачила Його, то впала в ноги Йому, кажучи до Него: Господи, коли б був єси тут, не вмер би брат мій.</verse>
				<verse number="33">Ісус же, як побачив її, що плаче, і прийшовших з нею Жидів, що плачуть, засмутив ся духом, і зворушив ся,</verse>
				<verse number="34">і рече: Де положили його? Кажуть Йому: Господи, йди та подивись.</verse>
				<verse number="35">І заплакав Ісус.</verse>
				<verse number="36">Казали тодї Жиди: Ось як Він любив його!</verse>
				<verse number="37">Деякі ж з них казали: Чи не міг Сей, що відкрив очі слїпому, зробити, щоб і він не вмер?</verse>
				<verse number="38">Тодї Ісус, зітхнувши знов у собі, пійшов до гробу. Була ж печера, й камінь лежав на нїй.</verse>
				<verse number="39">Рече Ісус: Зніміть каменя. Каже Йому сестра умершого Марта: Господи, уже смердить; чотири бо днї йому.</verse>
				<verse number="40">Рече їй Ісус: Чи не казав я тобі, що, коли вірувати меш, побачиш славу Божу?</verse>
				<verse number="41">Зняли тодї каменя, де положено мерця. Ісус же звів очі вгору, і рече: Отче, дякую Тобі, що почув єси мене.</verse>
				<verse number="42">Я ж знав, що всякого часу мене чуєш, тільки задля народу, що навколо стоїть, сказав, щоб увірували, що Ти мене післав.</verse>
				<verse number="43">І, се промовивши, покликнув голосом великим: Лазаре, вийди!</verse>
				<verse number="44">І вийшов мрець з завязаними в полотно ногами й руками, й лице його хусткою було завязане. Рече їм Ісус: Розвяжіть його й пустїть, нехай іде.</verse>
				<verse number="45">Тодї многі з Жидів, що поприходили до Мариї, і видїли, що зробив Ісус, увірували в Него.</verse>
				<verse number="46">Деякі ж з них пійшли до Фарисеїв, та й сказали їм, що зробив Ісус.</verse>
				<verse number="47">Зібрали тодї архиєреї та Фарисеї раду, і казали: Що нам чинити? бо сей чоловік багато робить ознак.</verse>
				<verse number="48">Коли оставимо Його так, усї увірують в Него; й прийдуть Римляне, та й заберуть у нас і місце і нарід.</verse>
				<verse number="49">Один же з них, Каяфа, бувши архиєреєм року того, каже їм: Ви не знаєте нїчого,</verse>
				<verse number="50">і не думаєте, що лучче нам, щоб один чоловік умер за людей, а не ввесь народ загинув.</verse>
				<verse number="51">Се ж не від себе промовив, а, бувши архиєреєм того року, пророкував, що має Ісус умерти за людей,</verse>
				<verse number="52">і не тільки за людей, а щоб і дїти Божі розсипані зібрати в одно.</verse>
				<verse number="53">З того ж дня нарадились, щоб убити Його.</verse>
				<verse number="54">Ісус же більш не ходив явно по Юдеї, а пійшов звідтіля в землю близько пустинї, у город званий Єфрем, і там пробував із учениками своїми.</verse>
				<verse number="55">Була ж близько пасха Жидівська; і йшло багато в Єрусалим із сіл перед пасхою, щоб очищати себе.</verse>
				<verse number="56">Шукали тодї Ісуса, й говорили між собою, стоячи в церкві: Як вам здаєть ся? чи не прийде на сьвято?</verse>
				<verse number="57">Дали ж і архиєреї і Фарисеї наказ, щоб, як хто знати ме, де Він, то щоб схопити Його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Тодї Ісус, шестого дня перед пасхою, прийшов у Витанию, де був Лазар, що був умер, котрого воскресив із мертвих.</verse>
				<verse number="2">Зробили тодї Йому вечерю там, і Марта послугувала, Лазар же був один із тих, що сидїли за столом.</verse>
				<verse number="3">Мария ж, узявши литру мира нардового, правдивого, предорогого, намастила ноги Ісусу, та й обтерла волоссєм своїм ноги Його; господа ж повна була духу від мира.</verse>
				<verse number="4">Каже тодї один з учеників Його, Юда Симонів Іскариоцький, що мав Його зрадити.</verse>
				<verse number="5">Чому мира сього не продано за триста денариїв та не роздано вбогим?</verse>
				<verse number="6">Сказав же се не того, що про вбогих дбав, а що злодїй був, і скриньку мав, і, що вкидано, носив.</verse>
				<verse number="7">Рече тодї Ісус: Остав її; на день похорону мого приховала се.</verse>
				<verse number="8">Вбогих бо маєте всякого часу з собою, мене ж не всякого часу маєте.</verse>
				<verse number="9">Довідалось же багато народу з Жидів, що Він там, і поприходили не задля Ісуса одного, а щоб і Лазаря побачити, котрого воскресив із мертвих.</verse>
				<verse number="10">Нарадили ся ж архиєреї, щоб і Лазаря вбити;</verse>
				<verse number="11">бо многі через него приходили від Жидів, та й увірували в Ісуса.</verse>
				<verse number="12">Назавтра багато народу, поприходивши на сьвято, почувши, що Ісус ійде в Єрусалим,</verse>
				<verse number="13">побрали віттє пальмове, та й вийшли назустріч Йому, покликуючи: Осанна! благословен грядущий в імя Господнє, Цар Ізраїлїв!</verse>
				<verse number="14">Знайшовши ж Ісус осля, сїв на него, як написано:</verse>
				<verse number="15">Не лякайсь, дочко Сионська! ось твій Цар іде, сидячи на молодому ослї.</verse>
				<verse number="16">Сього ж не зрозуміли ученики Його спершу; тільки, як прославивсь Ісус, тодї згадали, що се про Него писано, й що се зробили Йому.</verse>
				<verse number="17">Сьвідкував же народ, що був із Ним, як Лазаря викликав із гробу й воскресив Його з мертвих.</verse>
				<verse number="18">Тим і зустрів Його народ, бо чув, що Він зробив сю ознаку.</verse>
				<verse number="19">Фарисеї ж казали між собою: Бачите, що не вдїєте нїчого? ось увесь сьвіт за Ним пійшов!</verse>
				<verse number="20">Були ж деякі Геленяне між тими, що поприходили, щоб поклонитись у сьвято.</verse>
				<verse number="21">Сї ж приступили до Филипа, що був з Витсаїди Галилейської, кажучи: Добродїю, хочемо Ісуса видїти.</verse>
				<verse number="22">Приходить Филип і каже Андреєві, а знов Андрей та Филип кажуть Ісусові.</verse>
				<verse number="23">Ісус же відказав їм, говорячи: Прийшла година, щоб прославив ся Син чоловічий.</verse>
				<verse number="24">Істино, істино глаголю вам: Коли зерно пшеничне, впавши на землю, не вмре, то одно зостаєть ся; коли ж умре, то багато овощу приносить.</verse>
				<verse number="25">Хто любить душу свою, погубить її; а хто ненавидить душу свою в сьвітї сьому, на вічнє життє збереже її.</verse>
				<verse number="26">Коли менї служить хто, нехай іде слїдом за мною; і де я, там і слуга мій буде. І коли хто менї служить, пошанує його Отець.</verse>
				<verse number="27">Тепер же душа моя стрівожилась, і що менї казати? Отче, спаси мене від години сієї; тільки ж для сього прийшов я на годину сю.</verse>
				<verse number="28">Отче, прослав імя Твоє! Зійшов тодї голос із неба: І прославив, і знов прославлю.</verse>
				<verse number="29">Народ же, що стояв і чув, казав, що грім загремів. Инші казали: Ангел Йому говорив.</verse>
				<verse number="30">Озвавсь Ісус і рече: Сей голос роздавсь не ради мене, а ради вас.</verse>
				<verse number="31">Тепер суд сьвіту сьому: тепер князь сьвіту сього проженеть ся геть.</verse>
				<verse number="32">І я, як буду піднятий від землї, всїх притягну до себе.</verse>
				<verse number="33">Се ж глаголав, означуючи, якою смертю має вмерти.</verse>
				<verse number="34">Озвавсь до Него народ: Ми чули з закону, що Христос пробуває по вік; як же Ти кажеш, що треба угору піднятись Синові чоловічому? Хто се Син чоловічий?</verse>
				<verse number="35">Рече ж їм Ісус: Ще малий час сьвітло з вами. Ходїть, доки сьвітло маєте, щоб темрява вас не захопила; а хто ходить у темряві, не знає, куди йде.</verse>
				<verse number="36">Доки сьвітло маєте, віруйте в сьвітло, щоб синами сьвітла стали ся. Се промовив Ісус, і пійшовши, заховавсь од них.</verse>
				<verse number="37">Хоч стільки ознак зробив перед ними, не увірували в Него,</verse>
				<verse number="38">щоб слово Ісаїї пророка справдилось, котрий промовив: Господи, хто вірував тому, що чув од нас? і рамя Господнє кому відкрилось?</verse>
				<verse number="39">Тим не змогли вірувати, що знов глаголе Ісаїя:</verse>
				<verse number="40">Заслїпив очі їх і закаменив серце їх, щоб не бачили очима, нї розуміли серцем, і не обернулись, і я не сцїлив їх.</verse>
				<verse number="41">Се промовив Ісаїя, як видїв славу Його й глаголав про Него.</verse>
				<verse number="42">Однако ж з князїв многі увірували в Него, та задля Фарисеїв не визнавали, щоб не вилучено їх із школи.</verse>
				<verse number="43">Любили бо славу чоловічу більш, нїж славу Божу.</verse>
				<verse number="44">Ісус же покликнув, і рече: Хто вірує в мене, не в мене вірує, а в Пославшого мене.</verse>
				<verse number="45">І хто видить мене, видить Пославшого мене.</verse>
				<verse number="46">Я сьвітлом у сьвіт прийшов, щоб усякий, хто вірує в мене, в темряві не пробував.</verse>
				<verse number="47">І коли хто слухає слова мої, та й не вірує, я не суджу його; бо я прийшов, не щоб судити сьвіт, а щоб спасти сьвіт.</verse>
				<verse number="48">Хто цураєть ся мене, й не приймає словес моїх, має собі суддю: слово, що я глаголав, воно судити ме його останнього дня.</verse>
				<verse number="49">Бо я не від себе глаголав, а пославший мене Отець, Він менї заповідь дав, що промовляти і що глаголати.</verse>
				<verse number="50">І я знаю, що Його заповідь життє вічнє. Що ж промовляю я, яко ж глаголав менї Отець, так промовляю.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх.</verse>
				<verse number="2">І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив,</verse>
				<verse number="3">знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде,</verse>
				<verse number="4">устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь.</verse>
				<verse number="5">Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний.</verse>
				<verse number="6">Приходить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої?</verse>
				<verse number="7">Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля.</verse>
				<verse number="8">Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною.</verse>
				<verse number="9">Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову.</verse>
				<verse number="10">Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї.</verse>
				<verse number="11">Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті.</verse>
				<verse number="12">Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам?</verse>
				<verse number="13">Ви звете мене Учителем і Господом, і добре кажете, се бо я.</verse>
				<verse number="14">Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги.</verse>
				<verse number="15">Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть.</verse>
				<verse number="16">Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його.</verse>
				<verse number="17">Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се.</verse>
				<verse number="18">Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою.</verse>
				<verse number="19">Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я.</verse>
				<verse number="20">Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене.</verse>
				<verse number="21">Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене.</verse>
				<verse number="22">Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить.</verse>
				<verse number="23">Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус.</verse>
				<verse number="24">Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить.</verse>
				<verse number="25">Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се?</verse>
				<verse number="26">Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому.</verse>
				<verse number="27">А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко.</verse>
				<verse number="28">Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому.</verse>
				<verse number="29">Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим.</verse>
				<verse number="30">Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч.</verse>
				<verse number="31">Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому.</verse>
				<verse number="32">Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його.</verse>
				<verse number="33">Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер.</verse>
				<verse number="34">Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного.</verse>
				<verse number="35">По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного.</verse>
				<verse number="36">Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдеш за мною.</verse>
				<verse number="37">Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу.</verse>
				<verse number="38">Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Нехай не трівожить ся серце ваше. Віруйте в Бога і в мене віруйте.</verse>
				<verse number="2">В дому Отця мого осель багато. Коли б нї, сказав би вам: Ійду наготовити місце вам.</verse>
				<verse number="3">І, як пійду та наготовлю вам місце, знов прийду й прийму вас до себе, щоб де я, і ви були.</verse>
				<verse number="4">А куди я йду, знаєте, й дорогу знаєте.</verse>
				<verse number="5">Каже Йому Тома: Господи, не знаємо, куди йдеш; і як можемо дорогу знати?</verse>
				<verse number="6">Рече йому Ісус: Я дорога й правда, й життє: нїхто не приходить до Отця, як тільки мною.</verse>
				<verse number="7">Коли б знали мене, й Отця мого знали б; і від нинї знаєте Його, й видїли Його.</verse>
				<verse number="8">Каже Йому Филип: Господи, покажи нам Отця, то й буде з нас.</verse>
				<verse number="9">Рече йому Ісус: Стілький час я з вами, й не пізнав єси мене, Филипе? Хто видїв мене, видїв Отця; як же ти кажеш: Покажи нам Отця?</verse>
				<verse number="10">Хиба не ймеш віри, що я в Отцї і Отець у менї? Слова, що я промовляю вам, від себе не промовляю; Отець же, що в менї пробуває, Той робить дїла.</verse>
				<verse number="11">Віруйте менї, що я в Отцї і Отець у менї; коли ж нї, задля дїл самих віруйте менї.</verse>
				<verse number="12">Істино, істино глаголю вам: Хто вірує в мене, дїла, що я роблю, і він робити ме: й більше сього робити ме; бо я до Отця мого йду.</verse>
				<verse number="13">І чого просити мете в імя моє, те зроблю, щоб прославивсь Отець у Синї.</verse>
				<verse number="14">Коли чого просити мете в імя моє, я зроблю.</verse>
				<verse number="15">Коли любите мене, хоронїть заповідї мої.</verse>
				<verse number="16">І я вблагаю Отця, і дасть вам иншого утїшителя, щоб пробував з вами по вік, -</verse>
				<verse number="17">Духа правди, котрого сьвіт не може прийняти; бо не видить Його, анї знає Його; ви ж знаєте Його, бо з вами пробуває і в вас буде.</verse>
				<verse number="18">Не зоставлю вас сиротами: прийду до вас.</verse>
				<verse number="19">Ще трохи, й сьвіт мене більш не видїти ме; ви ж будете видїти мене, бо я живу, й ви жити мете.</verse>
				<verse number="20">Того дня знати мете, що я в Отцї моїм, і ви в менї, а я в вас.</verse>
				<verse number="21">Хто має заповідї мої і хоронить їх, той любить мене; хто ж любить мене, буде люблений від Отця мого, і я любити му його, і обявлюсь йому.</verse>
				<verse number="22">Каже Йому Юда, не Іскариоцький: Господи, що воно єсть, що маєш нам обявитись, а не сьвітові?</verse>
				<verse number="23">Відказав Ісус і рече йому: Коли хто любить мене, слово моє хоронити ме, і Отець мій любити ме його, і до него прийдемо, і оселю в него зробимо.</verse>
				<verse number="24">Хто не любить мене, словес моїх не хоронить; а слово, що ви чуєте, не моє, а пославшого мене Отця.</verse>
				<verse number="25">Се я глаголав вам, у вас пробуваючи.</verse>
				<verse number="26">Утїшитель же, Дух сьвятий, котрого пішле Отець в імя моє, Той научить вас усього, й пригадає вам усе, що я глаголав вам.</verse>
				<verse number="27">Упокій оставляю вам, мій упокій даю вам; не, яко ж сьвіт дає, я даю вам. Нехай не трівожить ся серце ваше, анї лякаєть ся.</verse>
				<verse number="28">Ви чули, що я глаголав вам: Ійду, й прийду до вас. Коли б любили мене, зрадїли б, що я сказав: Ійду до Отця; бо Отець мій більший мене.</verse>
				<verse number="29">І оце глаголав вам, перш нїж тому стати ся, щоб, як станеть ся, увірували.</verse>
				<verse number="30">Вже більш не говорити му багато з вами, йде бо князь сьвіта сього, й у менї не має нїчого.</verse>
				<verse number="31">Та, щоб знав сьвіт, що я люблю Отця, і, яко ж заповідав менї Отець, так чиню. Уставайте, ходїмо з відсїля.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">Я правдива виноградина, а Отець мій виноградар.</verse>
				<verse number="2">Кожну вітку в мене, що не родить овощу, відтинає її, а кожну, що родить овощ, обчищує її, щоб більш овощу родила.</verse>
				<verse number="3">Вже ви чисті через слово, що я глаголав вам.</verse>
				<verse number="4">Пробувайте в менї, і я в вас. Яко ж вітка не може овощу родити від себе, коли не пробувати ме на виноградинї, так анї ви, коли в менї не будете пробувати.</verse>
				<verse number="5">Я виноградина, ви віттє. Хто пробуває в менї, а я в йому, той приносить багато овощу; бо без мене не можете робити нїчого.</verse>
				<verse number="6">Коли хто не пробуває в менї, буде викинутий геть, як вітка, і всохне, й зберуть їх, та й кинуть в огонь, і згорять.</verse>
				<verse number="7">Коли пробувати мете в менї, а слова мої пробувати муть в вас, то, чого схочете, просити мете, і станеть ся.</verse>
				<verse number="8">У сьому прославив ся Отець мій, щоб овощу багато давали ви, й були моїми учениками.</verse>
				<verse number="9">Яко ж полюбив мене Отець, і я полюбив вас; пробувайте в любові моїй.</verse>
				<verse number="10">Коли заповідї мої хоронити мете, пробувати мете в любові моїй; я хоронив заповідї Отця мого, й пробуваю в любові Його.</verse>
				<verse number="11">Се глаголю вам, щоб радощі мої пробували в вас, і щоб радощі ваші сповнились.</verse>
				<verse number="12">Се заповідь моя: Щоб любили один одного, як я полюбив вас.</verse>
				<verse number="13">Більшої сієї любови нїхто не має, як щоб хто душу свою положив за другів своїх.</verse>
				<verse number="14">Ви други мої, коли робити все, що я заповідаю вам.</verse>
				<verse number="15">Вже більш вас не зву слугами, бо слуга не знає, що робить пан його; вас же назвав я другами, бо все, що чув я від Отця мого, обявив вам.</verse>
				<verse number="16">Не ви мене вибрали, а я вибрав вас, та й настановив вас, щоб ви йшли і овощ приносили, і овощ ваш пробував; щоб чого просити мете в Отця імям моїм, дав вам.</verse>
				<verse number="17">Се заповідую вам, щоб любили один одного.</verse>
				<verse number="18">Коли сьвіт вас ненавидить, знайте, що мене перш вас зненавидїв.</verse>
				<verse number="19">Коли б із сьвіта були, сьвіт своє любив би; як же ви не з сьвіта, а я вибрав вас із сьвіта, тим ненавидить вас сьвіт.</verse>
				<verse number="20">Згадайте слово, що я сказав вам: Не більший слуга пана свого. Коли мене гонили, і вас гонити муть. Коли моє слово хоронили, і ваше хоронити муть.</verse>
				<verse number="21">Та се все робити муть вам задля імя мого, бо не знають Пославшого мене.</verse>
				<verse number="22">Коли б я не прийшов і не глаголав їм, гріха не мали б вони; тепер же вимовки не мають вони за гріх свій.</verse>
				<verse number="23">Хто мене ненавидить, і Отця мого ненавидить.</verse>
				<verse number="24">Коли б дїл не зробив я в них, яких нїхто инший не робив, гріха не мали б; тепер же видїли й зненавидїли мене і Отця мого.</verse>
				<verse number="25">Та щоб справдилось слово, написане в законї їх: Що зненавидїли мене дармо.</verse>
				<verse number="26">Як же прийде Утїшитель, що я пішлю вам од Отця, Дух правди, що від Отця виходить, Той сьвідкувати ме про мене.</verse>
				<verse number="27">І ви ж сьвідкувати мете: бо від почину ви зо мною.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились.</verse>
				<verse number="2">Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу.</verse>
				<verse number="3">І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене.</verse>
				<verse number="4">Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам; бо з вами був.</verse>
				<verse number="5">Тепер же йду до Пославшого мене; й нїхто з вас не питає мене: Куди йдеш?</verse>
				<verse number="6">Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце.</verse>
				<verse number="7">Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не пійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас.</verse>
				<verse number="8">А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд:</verse>
				<verse number="9">за гріх бо не вірують у мене;</verse>
				<verse number="10">за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене;</verse>
				<verse number="11">за суд, бо князь сьвіта сього осуджений.</verse>
				<verse number="12">Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нинї.</verse>
				<verse number="13">Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам.</verse>
				<verse number="14">Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам.</verse>
				<verse number="15">Усе, що має Отець, - моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам.</verse>
				<verse number="16">Трохи, і не будете видїти мене; а знов трохи, і побачите мене; бо я йду до Отця.</verse>
				<verse number="17">Казали тодї деякі з учеників Його між собою: Що се, що каже нам: Трохи, і не будете видїти мене, а знов трохи, і побачите мене, і: Бо я йду до Отця?</verse>
				<verse number="18">Казали ж: Що се, що каже: Трохи? Не знаємо, що Він каже.</verse>
				<verse number="19">Знав же Ісус, що хотїли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене?</verse>
				<verse number="20">Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся.</verse>
				<verse number="21">Жінка як роджає, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт.</verse>
				<verse number="22">І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших нїхто не візьме од вас.</verse>
				<verse number="23">І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отця імям моїм, дасть вам.</verse>
				<verse number="24">Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просїть, то й приймете, щоб радість ваша була повна.</verse>
				<verse number="25">Оце приповістями глаголав вам; та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам.</verse>
				<verse number="26">Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас.</verse>
				<verse number="27">Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов.</verse>
				<verse number="28">Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця.</verse>
				<verse number="29">Кажуть Йому ученики Його: Оттепер явно глаголеш, і приповісти нїякої не кажеш.</verse>
				<verse number="30">Тепер знаємо, що знаєш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе. По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси.</verse>
				<verse number="31">Відказав їм Ісус: Тепер віруєте?</verse>
				<verse number="32">Ось прийде час, і нинї прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною.</verse>
				<verse number="33">Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">Се глаголав Ісус, і зняв очі свої на небо, й рече: Отче! прийшла година; прослав Сина Твого, щоб і Син Твій прославив Тебе.</verse>
				<verse number="2">Яко ж дав єси Йому власть над усяким тїлом, щоб усїм, що дав єси Йому, дав вічнє життє.</verse>
				<verse number="3">Се ж життє вічнє в тому, щоб знали Тебе, єдиного справдешного Бога, та кого післав єси, Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="4">Я прославив Тебе на землї: дїло кінчав я, що дав єси менї робити.</verse>
				<verse number="5">А тепер прослав мене Ти, Отче, у Тебе самого славою, що мав я в Тебе, перш нїж сьвіту бути.</verse>
				<verse number="6">Обявив я імя Твоє людям, що дав єси менї з сьвіта. Твої були вони, а Ти менї їх дав; і слово Твоє хоронили вони.</verse>
				<verse number="7">Тепер зрозуміли вони, що, скільки дав єси менї, все від Тебе.</verse>
				<verse number="8">Бо слова, що дав єси менї, дав я їм; і вони прийняли й зрозуміли справдї, що від Тебе прийшов я, і увірували, що Ти мене післав.</verse>
				<verse number="9">Я про них молю, не про сьвіт молю, а про тих, що дав єси менї, бо вони Твої.</verse>
				<verse number="10">І все моє Твоє, і Твоє моє, і я прославив ся в них.</verse>
				<verse number="11">І вже більш я не в сьвітї, а сї в сьвітї, і я до Тебе йду. Отче сьвятий, збережи їх в імя Твоє, тих, котрих дав єси менї, щоб були одно, яко ж ми.</verse>
				<verse number="12">Як був я з ними на сьвітї, я беріг їх в імя Твоє; котрих дав єси менї, стеріг я, і нїхто з них не погиб, тільки Син погибельний, щоб писаннє справдилось.</verse>
				<verse number="13">Тепер же до Тебе йду, і се глаголю в сьвітї, щоб мали радість мою повну в собі.</verse>
				<verse number="14">Я дав їм слово Твоє, і сьвіт зненавидїв їх, бо вони не з сьвіта, яко ж я не з сьвіта.</verse>
				<verse number="15">Не молю, щоб узяв їх із сьвіта, а щоб зберіг їх од зла.</verse>
				<verse number="16">Не з сьвіта вони, яко ж я не з сьвіта.</verse>
				<verse number="17">Освяти їх правдою Твоєю; слово Твоє правда.</verse>
				<verse number="18">Як мене післав єси в сьвіт, і я післав їх у сьвіт.</verse>
				<verse number="19">І за них я посьвячую себе, щоб і вони були осьвячені правдою.</verse>
				<verse number="20">Не про сих же тільки молю, а також і про тих, що задля слова їх увірують у мене,</verse>
				<verse number="21">щоб усї одно були: яко ж Ти, Отче, в менї і я в Тобі, щоб і вони в нас одно були, щоб сьвіт увірував, що Ти мене післав єси.</verse>
				<verse number="22">І славу, що дав єси менї, дав я їм, щоб були одно, яко ж ми одно.</verse>
				<verse number="23">Я в них і Ти в менї, щоб були звершені в одно, і щоб зрозумів сьвіт, що Ти мене післав єси і полюбив їх, яко ж мене полюбив єси.</verse>
				<verse number="24">Отче, которих дав єси менї, хочу, щоб, де я, і вони були зо мною, щоб видїли славу мою, що дав єси менї; бо полюбив єси мене перш основання сьвіта.</verse>
				<verse number="25">Отче праведний, і сьвіт Тебе не пізнав, я ж пізнав Тебе, і сї пізнали, що Ти мене післав.</verse>
				<verse number="26">І я обявив їм імя Твоє, і обявляти му, щоб любов, якою любив єси мене, в них була, а я в них.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">Се промовивши Ісус, вийшов з учениками своїми за потік Кедрон, де був сад, у котрий ввійшов Він і ученики Його.</verse>
				<verse number="2">Знав же й Юда, що зрадив Його, се місце, бо почасту збирались там Ісус і ученики Його.</verse>
				<verse number="3">Тодї Юда, взявши роту та архиєрейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та факлями, та з зброєю.</verse>
				<verse number="4">Знаючи ж Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і рече їм: Кого шукаєте?</verse>
				<verse number="5">Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними.</verse>
				<verse number="6">Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали на землю.</verse>
				<verse number="7">Знов же спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея.</verse>
				<verse number="8">Відказав Ісус: Сказав вам, що се я. Коли ж мене шукаєте, дайте сим відійти.</verse>
				<verse number="9">Щоб справдилось слово, що промовив: Що которих дав єси менї, не згубив я з них нїкого.</verse>
				<verse number="10">Тодї Симон Петр, маючи меч, вийняв його, і вдарив слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. Було ж імя слузї Малх.</verse>
				<verse number="11">Рече тодї Ісус Петрови: Вкинь меч твій у похву. Чашу, що дав менї Отець, хиба не пити її?</verse>
				<verse number="12">Тодї рота, й тисячник, і слуги Жидівські схопили Ісуса, та й звязали Його,</verse>
				<verse number="13">і повели Його перш до Анни, був бо тестем Каяфі, що був архиєреєм того року.</verse>
				<verse number="14">Був же Каяфа той, що порадив Жидам, що лучче нехай один чоловік умре за людей.</verse>
				<verse number="15">Пійшов же слїдом за Ісусом Симон Петр та ще другий ученик. Той же ученик був знаний архиєреві, і прийшов з Ісусом у двір архиєрейський.</verse>
				<verse number="16">Петр же стояв перед дверми знадвору. Вийшов тодї другий ученик, що був знаний архиєреві, і сказав дверницї, і ввела Петра.</verse>
				<verse number="17">Каже тодї слуга дверниця Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той: Нї.</verse>
				<verse number="18">Стояли ж раби й слуги, що розложили огонь; холодно бо було, та й грілись. Стояв з ними й Петр, і грів ся.</verse>
				<verse number="19">Тодї архиєрей спитав Ісуса про учеників Його й про науку Його.</verse>
				<verse number="20">Відказав йому Ісус: Я глаголав ясно сьвітові; я завсїди учив у школї і в церкві, куди Жиди завсїди сходять ся, і потай не глаголав нїчого.</verse>
				<verse number="21">Чого мене питаєш? Спитай тих, що слухали, що я глаголав їм; ось вони знають, що я казав.</verse>
				<verse number="22">Як же Він се промовив, один із слуг, стоячи тут, ударив у лице Ісуса, кажучи: Так відказуєш архиєреві?</verse>
				<verse number="23">Відказав йому Ісус: Коли недобре сказав я, сьвідкуй про недобре; коли добре, за що мене бєш?</verse>
				<verse number="24">Післав Його Анна звязаного до Каяфи архиєрея.</verse>
				<verse number="25">Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тодї йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Нї.</verse>
				<verse number="26">Каже один із слуг архиєрейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним?</verse>
				<verse number="27">Знов тодї відрік ся Петр, і зараз півень запіяв.</verse>
				<verse number="28">Ведуть тодї Ісуса від Каяфи у претор; був же ранок; і не ввійшли вони в претор, щоб не опоганитись та щоб їсти їм пасху.</verse>
				<verse number="29">Вийшов тодї Пилат до них, і каже: Яку вину приносите на чоловіка сього?</verse>
				<verse number="30">Озвались і казали йому: Коли б Він не був лиходїй, не віддавали б ми Його тобі.</verse>
				<verse number="31">Каже тодї їм Пилат: Візьміть ви Його й по закону вашому осудїть Його. Сказали тодї йому Жиди: Нам не годить ся вбивати нїкого.</verse>
				<verse number="32">Щоб Ісусове слово справдилось, що промовив, означуючи, якою смертю має вмерти.</verse>
				<verse number="33">Увійшов тодї знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський?</verse>
				<verse number="34">Відказав йому Ісус: Від себе ти се говориш, чи инші тобі сказали про мене?</verse>
				<verse number="35">Озвавсь Пилат: Хиба я Жид? Нарід Твій і архиєреї видали менї Тебе. Що зробив єси?</verse>
				<verse number="36">Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од сьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля.</verse>
				<verse number="37">Рече тодї Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу.</verse>
				<verse number="38">Каже Йому Пилат: Що таке правда? І, се сказавши, знов вийшов до Жидів, і каже їм: Нїякої вини не знаходжу я в Йому.</verse>
				<verse number="39">Єсть же звичай у вас, щоб одного вам відпускав я на пасху. Хочете ж, щоб випустив вам царя Жидівського.</verse>
				<verse number="40">Закричали тодї вони всї знов, кажучи: Не Сього, а Вараву. Був же Варава розбійник.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Тодї узяв Пилат Ісуса, та й бив Його.</verse>
				<verse number="2">А воїни сплївши вінець із тернини, надїли на голову Йому, і в одежу червону одягли Його,</verse>
				<verse number="3">і казали: Радуй ся, царю Жидівський! і били Його в лице.</verse>
				<verse number="4">Вийшов тодї знов Пилат, і каже їм: Ось я виводжу вам Його, щоб знали, що в Йому нїякої вини не знаходжу.</verse>
				<verse number="5">Вийшов тодї Ісус у терновім вінцї і в червоній одежі. І каже їм Пилат: Ось, чоловік!</verse>
				<verse number="6">Як же побачили Його архиєреї та слуги, то закричали, кажучи: Розпни, розпни Його! Каже їм Пилат: Візьміть ви Його, та й розпнїть; я бо не знаходжу в Йому вини.</verse>
				<verse number="7">Відказали йому Жиди: Ми закон маємо, і по закону нашому повинен умерти, бо Він себе Сином Божим зробив.</verse>
				<verse number="8">Як же почув Пилат се слово, то ще більше злякав ся,</verse>
				<verse number="9">і ввійшов у претор знов, і каже Ісусові: Звідкіля єси Ти? Ісус же одповідї не дав йому.</verse>
				<verse number="10">Каже тодї Йому Пилат: До мене не говориш? Не знаєш, що власть маю розпяти Тебе, і власть маю відпустити Тебе?</verse>
				<verse number="11">Відказав Ісус: Не мав би єси власти нїякої надо мною, коли б не було тобі дано звиш. Тим, хто видав мене тобі, більший гріх має.</verse>
				<verse number="12">З того часу шукав Пилат одпустити Його; Жиди ж кричали, кажучи: Коли Сього відпустиш, не єси друг Кесареві. Всякий, хто царем себе робить, противить ся Кесареві.</verse>
				<verse number="13">Пилат же, почувши таке слово, вивів Ісуса, та й сїв на судищі, що зване Литостротос, а по єврейськи: Гавата.</verse>
				<verse number="14">Була ж пятниця перед пасхою, коло години ж шестої. І каже Жидам: Ось, Цар ваш!</verse>
				<verse number="15">Вони ж закричали: Візьми, візьми розпни Його! Каже їм Пилат: Царя вашого розпну? Відказали архиєреї: Не маємо царя, тільки Кесаря.</verse>
				<verse number="16">Тодї ж видав їм Його, щоб розпяли. Узяли ж Ісуса, та й повели.</verse>
				<verse number="17">І, несучи хрест свій, вийшов Він на врочище (місце) Черепове, що зветь ся по єврейськи Голгота.</verse>
				<verse number="18">Там розпяли Його, а з Ним инших двох, по сей і по той бік, посерединї ж Ісуса.</verse>
				<verse number="19">Написав же і надпись Пилат, та й виставив на хрестї; було ж написано: Ісус Назорей, Цар Жидівський.</verse>
				<verse number="20">Сю ж надпись многі читали з Жидів; бо поблизу города було місце, де розпято Ісуса; а було написане по єврейськи, по грецьки і по римськи.</verse>
				<verse number="21">Казали тодї Пилатові архиєреї Жидівські: Не пиши: Цар Жидівський, а що Він казав: Я цар Жидівський.</verse>
				<verse number="22">Відказав Пилат: Що написав, написав.</verse>
				<verse number="23">Тодї воїни, розпявши Ісуса, взяли одежу Його, й зробили з неї чотири частї, кожному воїнові часть, і хитон; був же хитон не сшиваний, а ввесь од верху тканий.</verse>
				<verse number="24">Сказали тодї між собою: Не дерімо його, а киньмо жереб на него, чий буде. Щоб справдилось писаннє, що глаголе: Подїлили одежу мою собі, і на моє платтє кидали жереб. То воїни се й зробили.</verse>
				<verse number="25">Стояла ж коло хреста Ісусового мати Його та сестра матери Його, Мария Клеопова, та Мария Магдалина.</verse>
				<verse number="26">Ісус же, побачивши матїр і ученика стоячого коло неї, котрого любив, рече до матери своєї: Жено, ось син твій.</verse>
				<verse number="27">Опісля рече ученику: От, мати твоя. І з тієї години узяв її ученик до себе.</verse>
				<verse number="28">Після сього, знаючи Ісус, що все вже звершилось, щоб справдилось писаннє, рече: Жаждую.</verse>
				<verse number="29">Стояла ж посудина повна оцту; вони ж, напоївши губку оцтом і на тростину настромивши, піднесли Йому до уст.</verse>
				<verse number="30">Скушавши ж оцту Ісус, рече: Звершилось; і, схиливши голову, віддав духа.</verse>
				<verse number="31">Жиди ж, щоб не зоставались на хрестах тїла в суботу (був бо великий день тієї суботи), благали Пилата, щоб поперебивали їм гомілки, та й поздіймали.</verse>
				<verse number="32">Прийшли тодї воїни, й первому поломили ноги, й другому розпятому з Ним.</verse>
				<verse number="33">До Ісуса ж прийшовши, як побачили Його вже мертвого, не перебили Йому ніг;</verse>
				<verse number="34">а один з воїнів проколов Йому списом бік, і зараз вийшла кров і вода.</verse>
				<verse number="35">І той, що бачив се, засьвідкував, і правдиве сьвідченнє його; і знає він, що говорить правду, щоб ви вірували.</verse>
				<verse number="36">Сталось бо се, щоб писаннє справдилось: Кість Його не буде переломлена.</verse>
				<verse number="37">І знов инше писаннє рече: Дивити муть ся на Того, кого прокололи.</verse>
				<verse number="38">Після ж сього благав Пилата Йосиф з Ариматеї (бувши учеником Ісусовим, потайним же задля страху Жидівського), щоб зняти тїло Ісусове; й дозволив Пилат. Прийшов тодї і взяв тїло Ісусове.</verse>
				<verse number="39">Прийшов же й Никодим, що приходив перше до Ісуса в ночі, принїсши змішаної смирни й алоє фунтів із сотню.</verse>
				<verse number="40">Взяли тодї тїло Ісусове, і обгорнули полотном з пахощами, як се звичай у Жидів ховати.</verse>
				<verse number="41">Був же на місцї, де розпято Його, сад, а в саду новий гріб, в котрому нїколи нїкого не положено.</verse>
				<verse number="42">Там оце положили Ісуса задля пятницї Жидівської; бо поблизу був гріб.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">Первого ж дня тижня приходить Мария Магдалина вранцї, як ще було темно, до гробу, і бачить, що каменя одвалено від гробу.</verse>
				<verse number="2">Біжить тодї, і приходить до Симона Петра та другого ученика, котрого любив Ісус, і каже їм: Узято Господа з гробу, і не знаємо, де положено Його.</verse>
				<verse number="3">Вийшов тодї Петр і другий ученик, і прийшли до гробу.</verse>
				<verse number="4">Бігли ж обидва разом, та другий ученик побіг скоріщ Петра, і прийшов первий до гробу.</verse>
				<verse number="5">І нахилившись, бачить, що лежить полотно, та не ввійшов.</verse>
				<verse number="6">Приходить тодї Симон Петр слїдом за ним, і ввійшов у гріб, і видить, що лежить полотно,</verse>
				<verse number="7">а хустка, що була на голові Його, не з полотном лежала, а осторонь звита, на одному місцї.</verse>
				<verse number="8">Тодї ж увійшов і другий ученик, що прийшов первий до гробу, і видів, і вірував.</verse>
				<verse number="9">Ще бо не знали писання, що має Він з мертвих воскреснути.</verse>
				<verse number="10">Пійшли ж тодї ученики знов до себе.</verse>
				<verse number="11">Мария ж стояла перед гробом, плачучи, знадвору; як же плакала, нахилилась у гріб,</verse>
				<verse number="12">і видить двох ангелів у білому сидячих, один у головах, а один у ногах, де лежало тїло Ісусове.</verse>
				<verse number="13">І кажуть вони їй: Жено, чого плачеш? Каже їм: Бо взято Господа мого, й не знаю, де положено Його.</verse>
				<verse number="14">І, промовивши се, обернулась назад, і видить Ісуса стоячого, та й не знала, що се Ісус.</verse>
				<verse number="15">Рече їй Ісус: Жено, чого плачеш? кого шукаєш? Вона, думаючи, що се садівник, каже Йому: Добродїю, коли ти винїс Його, скажи менї, де Його положив, і я Його візьму.</verse>
				<verse number="16">Рече їй Ісус: Мариє. Обернувшись вона, каже Йому: Равуні, чи то б сказати: Учителю.</verse>
				<verse number="17">Рече їй Ісус: Не приторкайсь до мене; ще бо не зійшов до Отця мого, а йди до братів моїх, та скажи їм: Я схожу до Отця мого й Отця вашого, й Бога мого й Бога вашого.</verse>
				<verse number="18">Приходить Мария Магдалина, звіщаючи ученикам, що бачила Господа, й що Він се промовив їй.</verse>
				<verse number="19">Як же був вечір дня того, первого на тижнї, як двері були замкнені, де зібрались ученики задля страху перед Жидами, прийшов Ісус та й став посерединї, і рече їм: Упокій вам.</verse>
				<verse number="20">І, се промовивши, показав їм свої руки, і бік свій. Зрадїли тодї ученики, побачивши Господа.</verse>
				<verse number="21">Рече ж їм Ісус ізнов: Упокій вам. Яко ж післав мене Отець, і я посилаю вас.</verse>
				<verse number="22">І, се промовивши, дихнув, і рече їм: Прийміть Духа сьвятого.</verse>
				<verse number="23">Кому відпустите гріхи, відпустять ся їм; кому задержите, задержять ся.</verse>
				<verse number="24">Тома ж, один з дванайцяти, на прізвище Близняк, не був з ними, як прийшов Ісус.</verse>
				<verse number="25">Сказали йому другі ученики: Ми видїли Господа. Він же сказав їм: Коли не побачу на руках Його рани од гвіздя, і не вложу руки моєї в бік Його, не пійму віри.</verse>
				<verse number="26">А по восьми днях знов були в серединї ученики Його, й Тома з ними. Приходить Ісус, як двері були замкнені, і став посерединї, і рече: Впокій вам.</verse>
				<verse number="27">Опісля рече до Томи: Подай палець твій сюди, й подивись на руки мої, і подай руку твою, і вложи в бік мій, та й не будь невірний, а вірний.</verse>
				<verse number="28">І озвавшись Тома, каже Йому: Господь мій і Бог мій.</verse>
				<verse number="29">Рече йому Ісус: Що видїв єси мене, Томо, увірував єси; блаженні, що не видїли, та й вірували.</verse>
				<verse number="30">Багато ж инших ознак робив Ісус перед учениками своїми, що не написані в книзї сїй.</verse>
				<verse number="31">Се ж написано, щоб ви вірували, що Ісус єсть Христос, Син Божий, і щоб, віруючи, життє мали в імя Його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">Після сього явив ся знов Ісус ученикам на морі Тивериядському; явив ся ж так.</verse>
				<verse number="2">Були в купі Симон Петр та Тома, на прізвище Близняк, та Натанаїл із Кани Галилейської, та сини Зеведеєві, та инших учеників Його двоє.</verse>
				<verse number="3">Каже їм Симон Петр: Пійду риби ловити. Кажуть вони йому: Пійдемо й ми з тобою. Вийшли та й улїзли зараз у човен; та не піймали тієї ночі нїчого.</verse>
				<verse number="4">Як же настав уже ранок, стояв Ісус на березї; та не знали ученики, що се був Ісус.</verse>
				<verse number="5">Рече тодї їм Ісус: Дїти, чи маєте що їсти? Відказали Йому: Нї.</verse>
				<verse number="6">Він же рече їм: Закиньте невода з правого боку човна, то й знайдете. Закинули ж, і вже не здолїли його витягти задля множества риби.</verse>
				<verse number="7">Каже тодї ученик той, котрого любив Ісус, Петрові: Се Господь. Симон же Петр, почувши, що се Господь, підперезавсь (був бо нагий), та й кинувсь у море.</verse>
				<verse number="8">Инші ж ученики човником приплили (бо недалеко були від землї, а локот на двістї), тягнучи невода з рибою.</verse>
				<verse number="9">Скоро вийшли на землю, бачять розложений жар, а на йому рибу і хлїб.</verse>
				<verse number="10">Рече їм Ісус: Принесїть риби, що вловили тепер.</verse>
				<verse number="11">Улїз же Симон Петр, та й витяг невід на землю повен риби великої, сто й пятьдесять і три; і хоч стільки її було, не порвав ся невід.</verse>
				<verse number="12">Рече їм Ісус: Ідїть обідайте. Нїхто ж не важив ся з учеників спитати Його: Хто Ти єси? знаючи, що се Господь.</verse>
				<verse number="13">Приходить тодї Ісус і бере хлїб, та й дає їм, і риби так само.</verse>
				<verse number="14">Се вже втретє явивсь Ісус ученикам своїм, уставши з мертвих.</verse>
				<verse number="15">Як же обідали, рече Ісус Симонові Петру: Симоне Йонин, чи любиш мене більш, нїж сї: Каже Йому: Так, Господи; Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси ягнята мої.</verse>
				<verse number="16">Рече йому знов удруге: Симоне Йонин, чи любиш мене? Каже Йому: Так, Господи, Ти знаєш, що я люблю Тебе. Рече йому: Паси вівцї мої.</verse>
				<verse number="17">Рече йому втретє: Симоне Йонин, чи любиш мене? Засмутив ся Петр, що сказав йому втретє: Чи любиш мене? й каже Йому: Господи, Ти все знаєш; Ти знаєш, що люблю Тебе. Рече йому Ісус: Паси вівцї мої.</verse>
				<verse number="18">Істино, істино глаголю тобі: Як був єси молодий, то підперізував ся сам, і ходив єси куди хотїв; як же зістарієш ся, то простягнеш руки твої, і инший тебе підпереже, й поведе, куди не схочеш.</verse>
				<verse number="19">Се ж промовив, означуючи, якою смертю прославить Бога. І, сказавши се, рече йому: Йди слїдом за мною.</verse>
				<verse number="20">І обернувшись Петр, бачить ученика, котрого любив Ісус, слїдом ідучого, що й на вечері пригорнувсь до грудей Його, і питав: Господи, хто се, що зрадить Тебе?</verse>
				<verse number="21">Сього побачивши Петр, каже Ісусові: Господи, сей же що?</verse>
				<verse number="22">Рече йому Ісус: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того? ти йди за мною.</verse>
				<verse number="23">І пійшло слово се між братів, що ученик той не вмре, та не сказав йому Ісус, що не вмре; а: Коли схочу, щоб він пробував, доки прийду, що тобі до того?</verse>
				<verse number="24">Се той ученик, що сьвідкує про се, і писав се; і знаємо, що правдиве сьвідкуваннє його.</verse>
				<verse number="25">Єсть же й иншого багато, що зробив Ісус, що, коли б писати з'осїбна, то думаю, що й сам сьвіт не помістив би писаних книг. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="44">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Перве оповіданнє написав я, Теофиле, про все, що Ісус робив і навчав,</verse>
				<verse number="2">аж до дня, котрого вознїс ся, заповідавши через Духа сьвятого апостолам, котрих вибрав;</verse>
				<verse number="3">перед котрими являв ся Він живий після муки своєї у многих ознаках; і бачили Його сорок днїв, і глаголав про царство Боже;</verse>
				<verse number="4">і, зібравши їх, заповів їм, з Єрусалиму не виходити, а дожидатись обітування Отця, що про Него чули від мене.</verse>
				<verse number="5">Бо Йоан хрестив водою: ви ж хрестити метесь Духом сьвятим по немногих сїх днях.</verse>
				<verse number="6">Вони ж зійшовшись питали Його, кажучи: Господи, чи не під сей час поставиш Ти знов царство Ізраїлське?</verse>
				<verse number="7">Рече ж до них: Не вам єсть розуміти час і пору, що Отець положив у своїй властї.</verse>
				<verse number="8">А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї.</verse>
				<verse number="9">І, се промовивши, як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла Його від очей їх.</verse>
				<verse number="10">І, як вони пильно дивились на небо, як Він відходив, аж ось два мужі стали перед ними в білій одежі,</verse>
				<verse number="11">котрі й сказали: Мужі Галилейські, чого стоїте, дивлячись на небо? Сей Ісус, узятий од вас на небо, так прийде, як видїли ви Його, сходячого на небо.</verse>
				<verse number="12">Тодї вернулись вони в Єрусалим із гори, званої Оливною, що поблизу Єрусалиму на субітнїй день ходи.</verse>
				<verse number="13">І ввійшовши, зійшли на гірницю, де пробували Петр та Яков, та Йоан, та Андрей, Филип та Тома, Вартоломей і Матей, Яков Алхеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів.</verse>
				<verse number="14">Усї вони пробували однодушно в молитві і благанню - з жінками й Мариєю, матїррю Ісусовою, і з братами Його.</verse>
				<verse number="15">І ставши тими днями Петр посеред учеників, рече (було ж число імен укупі до ста двайцяти):</verse>
				<verse number="16">Мужі брати! треба було справдитись писанню сьому, що прорік Дух сьвятий устами Давидовими про Юду, що став ся проводирем тих, котрі схопили Ісуса.</verse>
				<verse number="17">Полїчено ж його до нас, і прийняв був долю служення сього.</verse>
				<verse number="18">Сей чоловік придбав поле за нагороду неправедну, і, впавши сторч, тріснув надвоє, і вийшло усе нутро його.</verse>
				<verse number="19">І відомо стало всїм домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови.</verse>
				<verse number="20">Написано ж в книзї Псальм: Нехай оселя його спустїє, і нехай нїхто не домує в нїй, а догляд її нехай прийме инший.</verse>
				<verse number="21">Треба ж, щоб з мужів, що сходились із нами по всяк час, як входив і виходив між нами Господь Ісус,</verse>
				<verse number="22">почавши від хрещення Йоанового до дня, як Його взято від нас, був один із сїх укупі з нами сьвідком воскресення Його.</verse>
				<verse number="23">І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, котрого звали також Юстом, та Маттія.</verse>
				<verse number="24">І молячись, казали: Ти, Господи, що знаєш серця всїх, покажи одного з сих двох, котрого вибрав єси,</verse>
				<verse number="25">приняти долю служення сього й апостольства, від котрого відступив Юда, щоб ійти в своє місце.</verse>
				<verse number="26">І кинули жереб про них; і впав жереб на Маттія; і прилучено його до дванайцяти апостолів.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">А як скінчив ся день пятидесятницї, були всї однодушно вкупі.</verse>
				<verse number="2">І роздав ся зразу гук із неба, мов би од віючого буйного вітру, й сповнив увесь дім, де вони сидїли.</verse>
				<verse number="3">І явились їм подїлені язики, нїби огняні, і сїв на кожному з них.</verse>
				<verse number="4">І сповнились усї Духом сьвятим, і почали розмовляти иншими мовами, як Дух давав їм промовляти.</verse>
				<verse number="5">Домували ж у Єрусалимі Жиди, люде побожні, з усякого народу під небом.</verse>
				<verse number="6">Як же роздав ся сей голос, зійшлось множество, і стрівожились, бо чув кожен, що вони говіркою їх розмовляють.</verse>
				<verse number="7">Здуміли ся ж усї і дивувались, говорячи один до одного: Чи не всї оце сї, що розмовляють, Галилейцї?</verse>
				<verse number="8">Як же се чуємо кожний власну говірку свою, в якій родились,</verse>
				<verse number="9">Парфяне, й Мидяне, й Єламити, й що домуємо в Мезопотамії, і в Юдеї, і Каппадокиї, і Понтї, і Азиї,</verse>
				<verse number="10">і Фригиї, і Памфилиї, й Єгиптї, і в сторонах Ливийських, що коло Киринеї, і захожі Римляне, й Жиди, і нововірцї,</verse>
				<verse number="11">Критяне й Араби, чуємо, що вони розмовляють нашими мовами про величчє Боже?</verse>
				<verse number="12">Здуміли ся ж усї, і в сумнїві казали один до одного: Що се має бути?</verse>
				<verse number="13">Инші ж, сьміючись, казали, що молодим вином повпивались.</verse>
				<verse number="14">Ставши ж Петр з одинайцятьма, зняв голос свій і промовив до них: Люде Юдейські, і всї жителї Єрусалимські, нехай се відомо вам буде, і вислухайте слово моє.</verse>
				<verse number="15">Сї бо не пяні, як думаєте, бо третя година дня.</verse>
				<verse number="16">А єсть се, що промовив пророк Йоіл:</verse>
				<verse number="17">І буде останнього дня, глаголе Бог, виллю я Духа мого на всяке тїло; й пророкувати муть сини ваші і дочки ваші, і молодцї ваші видїння бачити муть, і старшим вашим сни снити муть ся;</verse>
				<verse number="18">і на слуг моїх і на служниць моїх виллю в ті днї Духа мого, й пророкувати муть.</verse>
				<verse number="19">І дам чудеса вгорі на небі, і ознаки внизу на землї: кров і огонь і димову куряву.</verse>
				<verse number="20">Сонце обернеть ся в темряву, і місяць у кров, перш нїж прийде день Господень великий і славний.</verse>
				<verse number="21">І буде, що всякий, хто призивати ме ймя Господнє, то спасеть ся.</verse>
				<verse number="22">Мужі Ізраїлські, вислухайте сї слова: Ісуса Назорея, чоловіка, від Бога прославленого між вами силою, і чудесами, і ознаками, які робив через Него Бог серед вас, як і самі знаєте,</verse>
				<verse number="23">Сього, призначеного радою і провидїннєм Божим виданого, ви, взявши руками беззаконних, і пригвоздивши, вбили.</verse>
				<verse number="24">Котрого Бог воскресив, розвязавши болестї смерти; яко ж бо не було можливе вдержаним Йому бути від неї.</verse>
				<verse number="25">Давид бо глаголе про Него: Мав я Господа перед очима завсїди, бо Він по правицї в мене, щоб я не захитав ся.</verse>
				<verse number="26">Тим звеселилось серце моє, і зрадїв язик мій; ще ж і тїло моє оселить ся в надїї.</verse>
				<verse number="27">Бо не зоставиш душі моєї в пеклї, анї даси сьвятому Твоєму видїти зотлїння.</verse>
				<verse number="28">Обявив єси менї дороги життя; сповниш мене радощами перед лицем Твоїм.</verse>
				<verse number="29">Мужі брати, дайте говорити явно до вас про праотця Давида, що вмер і поховано його, і гріб його у нас до сього дня.</verse>
				<verse number="30">Бувши ж пророком і знавши, що клятьбою клявсь йому Бог, що з плоду поясницї його по тїлу підійме Христа сидїти на престолї його,</verse>
				<verse number="31">предвидївши, глаголав про воскресеннє Христове, що душа Його не зоставлена в пеклї, а тїло не видїло зотлїння.</verse>
				<verse number="32">Сього Ісуса воскресив Бог; Йому всї ми сьвідки.</verse>
				<verse number="33">Правицею ж Божою вознїсшись і обітуваннє сьвятого Духа прийнявши від Отця, злив се, що ви тепер бачите і чуєте.</verse>
				<verse number="34">Бо Давид не зійшов на небеса; глаголе ж сам: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене,</verse>
				<verse number="35">доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх.</verse>
				<verse number="36">Твердо ж нехай знає ввесь дім Ізраїлїв, що Господом і Христом зробив Його Бог, сього Ісуса, котрого ви розпяли.</verse>
				<verse number="37">Почувши ж се, помякли серцем, і казали до Петра та до инших апостолів: Що ж робити нам, мужі брати?</verse>
				<verse number="38">Петр же рече до них: Покайтесь, і нехай охрестить ся кожен з вас в імя Ісуса Христа на оставленнє гріхів, і приймете дар сьвятого Духа.</verse>
				<verse number="39">Для вас бо обітниця, і для дїтей ваших, і для всїх далеких, скільки їх покличе Господь Бог ваш.</verse>
				<verse number="40">І иншими многими словами сьвідкував і напоминав, глаголючи: Спасайте себе з сього розворотного кодла.</verse>
				<verse number="41">Хто ж залюбки прийняв слово його, охрестились; і пристало того дня душ тисяч зо три.</verse>
				<verse number="42">Пробували ж у науцї апостолській, і в общинї, і в ламанню хлїба, і в молитвах.</verse>
				<verse number="43">Був же на кожній душі страх, і багато чудес і ознак робилось через апостолів.</verse>
				<verse number="44">І всї віруючі були вкупі, і все було в них спільне;</verse>
				<verse number="45">і продавали маєтки та достатки, і дїлили їх на всїх, як кому було треба.</verse>
				<verse number="46">І що-дня пробували одностайно в церкві, і ламлючи по домах хлїб, приймали харч в радостї і простотї серця,</verse>
				<verse number="47">хвалячи Бога й маючи ласку у всього народу. Господь же прибавляв спасенників у церкву що-дня.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Петр та Йоан ійшли вкупі до церкви на молитву о девятій годинї.</verse>
				<verse number="2">І несено одного чоловіка, що був кривий від утроби матери своєї, котрого кладено що дня перед церковними дверима, званими Гарними, просити милостинї в тих, що входили в церкву.</verse>
				<verse number="3">Побачивши він Петра та Йоана, що хотїли ввійти в церкву, просив милостинї.</verse>
				<verse number="4">Споглянувши ж Петр на него з Йоаном, рече: Подивись на нас.</verse>
				<verse number="5">Він же дивив ся пильно на них, сподїваючись що від них прийняти.</verse>
				<verse number="6">Рече ж Петр: Срібла та золота нема в мене; що ж маю, се тобі даю. В імя Ісуса Христа Назорея встань і ходи.</verse>
				<verse number="7">І, взявши його за праву руку, звів угору, і зараз його ноги й колїна окрепились,</verse>
				<verse number="8">і підскочивши, став та ходив, і ввійшов із ними в церкву, походжаючи, та скачучи, та хвалячи Бога.</verse>
				<verse number="9">І видїв його ввесь народ ходячого й хвалячого Бога.</verse>
				<verse number="10">А знали його, що се той, що для милостинї сидїв коло Гарних дверей церковних, і сповнили ся страхом і дивом над тим, що сталось йому.</verse>
				<verse number="11">Як же держав ся сцїлений кривий коло Петра та Йоана, збіг ся до них увесь народ у ходник званий Соломонів, дивуючись.</verse>
				<verse number="12">І вбачаючи се Петр, озвав ся до народу: Мужі Ізраїльські, чого ви чудуєте ся сим? або чого так пильно до нас дивитись, мов би своєю силою або побожністю зробили ми, щоб ходив він?</verse>
				<verse number="13">Бог Авраамів, та Ісааків, та Яковів, Бог отцїв наших, прославив Сина свого Ісуса, що ви видали та відреклись Його перед Пилатом, як судив він відпустити Його.</verse>
				<verse number="14">Ви ж Сьвятого й Праведного відреклись, і просили дарувати вам чоловіка душогубця,</verse>
				<verse number="15">а Князя життя убили, котрого Бог воскресив з мертвих; Йому ми сьвідки.</verse>
				<verse number="16">І через віру в імя Його, сього, що бачите й знаєте, окрепило імя Його, і віра, що через Него, дала йому се сцїленнє перед усїма вами.</verse>
				<verse number="17">І тепер, брати, знаю, що через незнаннє зробили ви, як і князї ваші.</verse>
				<verse number="18">Бог же, що наперед звістив устами всїх пророків своїх про муки Христові, сповнив так.</verse>
				<verse number="19">Покайте ся ж і навернїть ся, щоб очистились од гріхів ваших, як прийде час покріплення від лиця Господнього,</verse>
				<verse number="20">і пішле наперед проповіданого вам Ісуса Христа,</verse>
				<verse number="21">котрого мусїло небо прийняти аж до часу новонастання всього, що глаголав Бог устами всїх сьвятих своїх пророків од віку.</verse>
				<verse number="22">Мойсей бо до отцїв промовив: Що пророка підійме вам Господь Бог ваш із братів ваших, як мене. Сього слухайте у всьому, що глаголати ме вам.</verse>
				<verse number="23">Буде ж, що всяка душа, котра не слухати ме пророка того, погубить ся з народу.</verse>
				<verse number="24">І всї пророки від Самуїла й після сих, скільки їх промовляло, також наперед сповіщали про днї сесї.</verse>
				<verse number="25">Ви ж сини пророків і завіту, що положив Бог з отцями нашими, глаголючи Авраамові: І в насїннї твоїм благословенні будуть усї народи землї.</verse>
				<verse number="26">Вам найперше, піднявши Бог Сина свого Ісуса, післав Його благословити вас, щоб кожен одвернувсь од лукавства свого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї,</verse>
				<verse number="2">сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих.</verse>
				<verse number="3">І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір.</verse>
				<verse number="4">Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять.</verse>
				<verse number="5">І сталось, зібрались уранцї князї їх та старші, та письменники в Єрусалимі,</verse>
				<verse number="6">та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської,</verse>
				<verse number="7">і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се?</verse>
				<verse number="8">Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві!</verse>
				<verse number="9">коли в нас оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся,</verse>
				<verse number="10">то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий.</verse>
				<verse number="11">Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла;</verse>
				<verse number="12">і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам.</verse>
				<verse number="13">Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом,</verse>
				<verse number="14">і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти.</verse>
				<verse number="15">Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою,</verse>
				<verse number="16">говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи.</verse>
				<verse number="17">Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей.</verse>
				<verse number="18">І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове.</verse>
				<verse number="19">Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, - судїть.</verse>
				<verse number="20">Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити.</verse>
				<verse number="21">Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся.</verse>
				<verse number="22">Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення.</verse>
				<verse number="23">Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші.</verse>
				<verse number="24">Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них;</verse>
				<verse number="25">котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі?</verse>
				<verse number="26">Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його.</verse>
				<verse number="27">Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими,</verse>
				<verse number="28">зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись.</verse>
				<verse number="29">І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє,</verse>
				<verse number="30">і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса.</verse>
				<verse number="31">А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою.</verse>
				<verse number="32">Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє.</verse>
				<verse number="33">І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх.</verse>
				<verse number="34">Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане,</verse>
				<verse number="35">та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було.</verse>
				<verse number="36">Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин,</verse>
				<verse number="37">мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Один же чоловік, на ймя Ананїя, з Сафирою, жінкою своєю, продав маєток,</verse>
				<verse number="2">та й приховав з цїни, за довідом жінки своєї, та, принїсши якусь частину, положив у ногах у апостолів.</verse>
				<verse number="3">Петр же рече: Ананїє, чого сповнив сатана серце твоє, щоб обманити сьвятого Духа та приховати з цїни за землю?</verse>
				<verse number="4">Хиба, що ти мав, не твоє воно було? й продане, не в твоїй властї було? На що положив єси в твоєму серцї дїло таке? Ти обманив не людей, а Бога.</verse>
				<verse number="5">Почувши ж Ананїя слова сї, упав без духу; й обняв страх великий усїх, що чули се.</verse>
				<verse number="6">Уставши молодцї, взяли його і винїсши поховали.</verse>
				<verse number="7">І сталось, годин через три після сього ввійшла й жінка його, не знаючи, що стало ся.</verse>
				<verse number="8">Озвав ся ж до неї Петр: Скажи менї, чи за стільки віддали землю? Вона ж каже: Так, за стільки.</verse>
				<verse number="9">Петр же рече до неї: Як се, що змовились ви спокусити Духа Господнього? Ось коло дверей ноги тих, що поховали чоловіка твого; то й тебе винесуть.</verse>
				<verse number="10">Упала ж зараз у ноги йому, та й зітхнула духа. І ввійшовши молодцї, знайшли її мертву, й винїсши, поховали коло чоловіка її.</verse>
				<verse number="11">І обняв страх великий усю церкву і всїх, що чули про се.</verse>
				<verse number="12">Руками ж апостолськими дїялись ознаки й чудеса в народї многі (і були однодушні всї в ходнику Соломоновім.</verse>
				<verse number="13">З инших же нїхто не важив ся приставати до них, тільки величав їх народ.</verse>
				<verse number="14">І прибувало все більш віруючих у Господа, - множество чоловіків і жінок.)</verse>
				<verse number="15">Так що виносили на улицї недужих, і клали на постелях та ліжках, щоб як ійти ме Петр, хоч тїнь отїнила кого з них.</verse>
				<verse number="16">Сходилось же множество з околичних городів у Єрусалим, приносячи недужих та мучених від нечистих духів, і всї сцїлялись.</verse>
				<verse number="17">Уставши ж архиєрей і всї, що з ним (тодїшня єресь Садукейська), сповнились завистю,</verse>
				<verse number="18">і наложили руки свої на апостолів, та й посадили їх у громадську темницю.</verse>
				<verse number="19">Ангел же Господень одчинив уночі двері темничні, і вивівши рече:</verse>
				<verse number="20">Ійдїть, і ставши промовляйте в церкві до народу всї слова життя сього.</verse>
				<verse number="21">Вислухавши ж ввійшли вранцї в церкву, та й навчали. Прийшовши ж архиєрей і ті, що з ним, скликали раду і всю старшину синів Ізраїлевих, і післали в вязницю привести їх.</verse>
				<verse number="22">Слуги ж прийшовши, не знайшли їх у темницї, і вернувшись, оповіли,</verse>
				<verse number="23">говорячи: Що темницю знайшли ми замкнену з усякою осторожністю і сторожів знадвору стоячих перед дверима, та відчинивши, нїкого в серединї не знайшли.</verse>
				<verse number="24">Почувши ж слова сї священик і старшина церковний та архиєреї, сумнївались, що б воно таке було.</verse>
				<verse number="25">Прийшовши ж один, сповістив їх, кажучи: Що ось чоловіки, що ви повкидали в темницю, стоять у церкві і навчають народ.</verse>
				<verse number="26">Тодї прийшовши старшина з слугами, привели їх без примусу; боялись бо народу, щоб не покаменував їх.</verse>
				<verse number="27">І привівши їх, поставили перед радою; і спитав їх архиєрей,</verse>
				<verse number="28">кажучи: Чи не заказом же заказувано вам навчати в імя се? І ось сповнили ви Єрусалим наукою вашою, і хочете навести на нас кров Чоловіка того.</verse>
				<verse number="29">Озвав ся ж Петр і апостоли, і рекли: Більше треба коритись Богу, нїж людям.</verse>
				<verse number="30">Бог отцїв наших підняв Ісуса, що Його ви вбили, повісивши на дереві.</verse>
				<verse number="31">Сього підняв Бог правицею своєю в Князя і Спаса, щоб дати покаяннє Ізраїлеві і оставленнє гріхів.</verse>
				<verse number="32">І сьвідки Його в словах сих ми й Дух сьвятий, котрого дав Бог тим, хто корить ся Йому.</verse>
				<verse number="33">Вони ж почувши запалали гнївом, і радились, щоб повбивати їх.</verse>
				<verse number="34">Уставши ж у радї один Фарисей, на ймя Гамалиїл, учитель закону, поважаний від усього народу, звелїв на часину вивести апостолів,</verse>
				<verse number="35">і каже своїм: Мужі Ізраїлські, вважайте на людей сих, що маєте робити.</verse>
				<verse number="36">Бо перед сими днями встав був Тевда, кажучи, що він хтось такий; до него пристало число людей з чотириста; його вбито, і всї, хто слухав його, розійшлись і обернулись у нїщо.</verse>
				<verse number="37">Після сього встав був Юда Галилейський під час переписї, і потяг за собою доволї народу. І сей загинув, і всї, хто слухав його, розсипались.</verse>
				<verse number="38">А тепер кажу вам: Відступіть ся від людей сих і оставте їх; бо коли від людей рада ся або дїло се, то обернеть ся в нїщо;</verse>
				<verse number="39">коли ж від Бога, то не здолїєте його знївечити, та щоб іще й противниками Божими не зробитись вам.</verse>
				<verse number="40">Послухали ж його, і, покликавши апостолів та побивши, заказали їм говорити в імя Ісусове, та й відпустили їх.</verse>
				<verse number="41">Вони ж пішли веселі з перед ради, що за імя Його удостоїлись бути зневаженими.</verse>
				<verse number="42">І по всяк день не переставали вони і в церкві і по домах навчати й благовіствувати Ісуса Христа.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">У тиї ж днї, як намножилось учеників, було наріканнє Єленян на Євреїв, що у щоденному служенню не дбають про вдовиць їх.</verse>
				<verse number="2">Прикликавши ж дванайцять (апостоли) громаду учеників, рекли: Не личить нам, покинувши слово Боже, служити при столах.</verse>
				<verse number="3">Вигледїть же, брати, сїм мужів із вас доброї слави, повних Духа сьвятого та мудрости, котрих поставимо на сю потріб.</verse>
				<verse number="4">Ми ж у молитві і в служенню слова пробувати мем.</verse>
				<verse number="5">І вподобалось слово всїй громадї; і вибрали Стефана, чоловіка, повного віри і Духа сьвятого, та Филипа, та Прохора, та Никанора, та Тимона, та Пармена, та Миколая, нововірця з Антиохиї,</verse>
				<verse number="6">котрих поставили перед апостолами, і помолившись положили вони руки на них.</verse>
				<verse number="7">І росло слово Боже, і намножувалось число учеників у Єрусалимі вельми, й велике множество сьвящеників покорилось вірі.</verse>
				<verse number="8">Стефан же, повний віри й сили, робив чудеса і ознаки великі між народом.</verse>
				<verse number="9">Устали ж деякі з школи, званої Либертинцїв, та Киринейцїв, та Александрийцїв і тих, що з Киликиї та Азиї, перепитуючись із Стефаном.</verse>
				<verse number="10">І не здолїли встояти проти премудрости й духа, яким глаголав.</verse>
				<verse number="11">Тодї під'устили вони людей, щоб казали, що чули ми його, як він промовляв слова хульні на Мойсея і Бога.</verse>
				<verse number="12">І підбурили народ, і старшину, й письменників, і напавши схопили його, і привели в раду,</verse>
				<verse number="13">і поставили кривих сьвідків, що казали: Сей чоловік не перестає слова хульні говорити проти місця сього сьвятого і проти закону:</verse>
				<verse number="14">чули бо ми, як він казав, що Ісус Назорей зруйнує місце се й перемінить, звичаї, котрі Мойсей передав нам.</verse>
				<verse number="15">І дивлячись пильно на него всї, що сидїли в радї, видїли лице його як-би лице ангела.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Каже тодї архиєрей: Чи справдї се так?</verse>
				<verse number="2">Він же рече: Мужі брати й батьки, слухайте: Бог слави явивсь отцеві нашому Авраамові, як був у Мезопотамії, перш нїж оселив ся він у Харані,</verse>
				<verse number="3">і рече до него: вийди з землї твоєї, і з родини твоєї, та йди в землю, що я тобі покажу.</verse>
				<verse number="4">Тодї вийшовши з землї Халдейської, оселив ся він у Харанї, а звідтіля, як умер батько його, переселив його (Бог) у сю землю, де ви тепер живете.</verse>
				<verse number="5">І не дав йому наслїддя в нїй нї на ступінь ноги, а обіцяв дати йому її в державу і насїнню його після него, як не було в него дитини.</verse>
				<verse number="6">Глаголав же Бог так, що буде насїннє його захожим у землї чужій, і підневолять його, і мучити муть чотириста років.</verse>
				<verse number="7">А народ, котрому служити муть, буду я судити, рече Бог; і після того вийдуть вони, та служити муть менї у місцї сьому.</verse>
				<verse number="8">І дав йому завіт обрізання; і так породив Ісаака, та й обрізав його восьмого дня; а Ісаак породив Якова, а Яков дванайцять патриярхів.</verse>
				<verse number="9">А патриярхи через зависть продали Йосифа в Єгипет; і був з ним Бог,</verse>
				<verse number="10">і визволив його з усякого горя його, і дав йому ласку та премудрість перед Фараоном, царем Єгипецьким; і настановив його той правителем над Єгиптом і над усією господою своєю.</verse>
				<verse number="11">Прийшла ж голоднеча на всю землю Єгипецьку та Канаанську, та горе велике; і не знайшли поживи отцї наші.</verse>
				<verse number="12">Почувши ж Яков, що є пшениця в Єгиптї, післав отцїв наших найперш.</verse>
				<verse number="13">А другого разу був пізнаний Йосиф од братів своїх; і став ся знаним Фараонові рід Йосифів.</verse>
				<verse number="14">Піславши ж Йосиф, прикликав батька свого Якова і всю родину свою, сїмдесять і пять душ.</verse>
				<verse number="15">Прийшов же Яков у Єгипет, і вмер, він і отцї наші,</verse>
				<verse number="16">і перенесено їх у Сихем, і положено в гробі, що купив Авраам цїною срібла в синів Ємора Сихемевого.</verse>
				<verse number="17">Як же наближував ся час обітування, котрим кляв ся Бог Авраамові, ріс народ і намножувавсь у Єгиптї,</verse>
				<verse number="18">аж поки настав инший цар, що не знав уже Йосифа.</verse>
				<verse number="19">Сей, хитрий проти роду нашого, мучив отцїв наших, щоб викидали дїток своїх, щоб не бути їм живими.</verse>
				<verse number="20">Того часу родивсь Мойсей, і був угоден Богу; годовано його три місяцї в хатї батька його.</verse>
				<verse number="21">Як же викинуто його, взяла його дочка Фараонова, й вигодувала його собі за сина.</verse>
				<verse number="22">І навчивсь Мойсей усієї Єгипецької мудрости, був же потужний у словах і в дїлах.</verse>
				<verse number="23">Як же сповнивсь йому сороколїтний час, забажало серце його одвідати братів своїх, синів Ізраїлевих.</verse>
				<verse number="24">І, побачивши одного обиженого, уступив ся за него, тай помстив ся за обиженого, вбивши Єгиптянина.</verse>
				<verse number="25">Думав же, що зрозуміють брати його, що Бог його рукою дає їм спасеннє; вони ж не зрозуміли.</verse>
				<verse number="26">Другого ж дня явив ся їм, як бились, і приводив їх до поєднання, говорячи: Мужі, ви брати; за що ви обижаєте один одного?</verse>
				<verse number="27">Той же, що обижав ближнього, відопхнув його, кажучи: Хто тебе настановив князем і суддею над нами?</verse>
				<verse number="28">Чи й мене хочеш убити, як убив єси вчора Єгиптянина?</verse>
				<verse number="29">Утїк же Мойсей за словом сим, і зайшов у землю Мадиямську, де зродив двох синів.</verse>
				<verse number="30">А як уплило сорок років, явивсь йому в пустинї під горою Синаєм ангел Господень у поломї огняного куща.</verse>
				<verse number="31">Мойсей же побачивши дивувавсь видїннєм; як же приступив він, щоб придивитись, роздав ся голос Господень до него:</verse>
				<verse number="32">Я Бог отцїв твоїх, і Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів. Затрусившись же Мойсей, не одважив ся придивлятись.</verse>
				<verse number="33">Рече ж йому Господь: Роззуй обувє ніг твоїх, бо місце, на котрому стоїш, - земля сьвята.</verse>
				<verse number="34">Дивившись видїв я муку народу мого в Єгиптї, і стогнаннє його чув я, і зійшов визволити його. І тепер іди, пішлю тебе в Єгипет.</verse>
				<verse number="35">Сього Мойсея, котрого відцурались вони, кажучи: хто тебе настановив князем та суддею над нами? сього Бог князем і збавителем післав рукою ангела, що явивсь йому в кущі (корчі).</verse>
				<verse number="36">Сей вивів їх, робивши чудеса та ознаки в Єгиптї, й на Червоному морі, і в пустинї сорок років.</verse>
				<verse number="37">Се той Мойсей, що сказав синам Ізраїлевим: Поставить вам Господь Бог ваш пророка з братів ваших, як мене; Його слухайте.</verse>
				<verse number="38">Се той, що був у зборі в пустинї з ангелом, котрий промовляв до него на горі Синаї, та з отцями нашими, що прийняв живі слова, щоб дати нам.</verse>
				<verse number="39">Котрому не хотїли слухняними бути отцї наші, а відопхнули його, і обернулись серцем у Єгипет,</verse>
				<verse number="40">говорячи Ааронові: Зроби нам богів, котрі б ійшли перед нами; бо Мойсей той, що вивів нас із Єгипту, не знаємо, що стало ся з ним.</verse>
				<verse number="41">І зробили телця в днї ті, і приносили посьвяти ідолу, і втїшались дїлами рук своїх.</verse>
				<verse number="42">Одвернув ся ж Бог і попустив їх кланятись воїнству небесному, як написано в книзї пророків: Хиба заколене та посьвяти приносили ви менї сорок років у пустинї, доме Ізраїлїв?</verse>
				<verse number="43">Нї, ви підняли намет Молохів і зорю бога вашого Ремфана, боввани, що поробили на поклоненнє їм; і переселю я вас дальш Вавилона.</verse>
				<verse number="44">Намет сьвідчення був у отцїв наших у пустинї, як звелїв Той, хто глаголав Мойсейові зробити його по взорцеві, який бачив.</verse>
				<verse number="45">Котрий також узявши отцї наші винесли з Ісусом у державу поган, що прогнав Бог од лиця отцїв наших, аж до днїв Давидових.</verse>
				<verse number="46">Котрий знайшов ласку перед Богом, і просив, щоб знайти намет для Бога Якового.</verse>
				<verse number="47">Соломон же збудував йому храм.</verse>
				<verse number="48">Тільки ж Вишнїй не в рукотворних церквах домує, як глаголе пророк:</verse>
				<verse number="49">Небо менї престол, а земля підніжок ніг моїх; який храм збудуєте менї? рече Господь, або яке місце відпочинку мого?</verse>
				<verse number="50">Хиба не моя рука зробила се все?</verse>
				<verse number="51">Люде тугошиі і необрізані серцем і ушима, ви завсїди Духові сьвятому противитесь; як батьки ваші, так і ви.</verse>
				<verse number="52">Кого з пророків не гонили батьки ваші? і повбивали тих, що наперед звіщали про прихід Праведного, котрого ви тепер зрадниками й убийцями стались.</verse>
				<verse number="53">Ви прийняли закон через розпорядки ангелів, та й не хоронили його.</verse>
				<verse number="54">Почувши ж се, запалали серцем своїм, і скреготали зубами на него.</verse>
				<verse number="55">Він же, будучи повний сьвятого Духа, споглянувши на небо, побачив славу Божу, й Ісуса, стоячого по правицї у Бога,</verse>
				<verse number="56">і рече: Ось, виджу небеса відчинені, і Сина чоловічого, стоячого по правицї в Бога.</verse>
				<verse number="57">Вони ж закричали голосом великим, позатуляли уші свої, та й кинулись однодушно на него,</verse>
				<verse number="58">і, випровадивши за город, укаменували його; а сьвідки поклали одежу свою у ногах у молодця, званого Савлом,</verse>
				<verse number="59">і каменували Стефана, молячогось і глаголючого: Господи Ісусе, прийми дух мій.</verse>
				<verse number="60">Приклонивши ж колїна, покликнув голосом великим: Господи, не постав їм сього за гріх. І, се промовивши, уснув.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Савло ж похваляв убийство його. Стало ся ж того дня велике гоненнє на церкву Єрусалимську і всї порозсипались по землях Юдейських та Самарийських, окрім апостолів.</verse>
				<verse number="2">Поховали ж Стефана побожні люде, і счинили великий плач по нему.</verse>
				<verse number="3">Савло ж руйнував церкву, входячи в доми та хапаючи і виволїкаючи чоловіків і жінок, і передавав у темницю.</verse>
				<verse number="4">Которі ж порозсипались, ходили, благовіствуючи слово.</verse>
				<verse number="5">І так, Филип, прийшовши в город Самарийський, проповідував їм Христа.</verse>
				<verse number="6">І вважав народ на слова Филипові однодушно, слухавши і бачивши ознаки, що він робив.</verse>
				<verse number="7">З многих бо, що мали духів нечистих, виходили вони, ревучи великим голосом; і многі розслаблені і криві сцїлялись.</verse>
				<verse number="8">І стались радощі великі в городї тому.</verse>
				<verse number="9">Один же чоловік, на ймя Симон, пробував перше у городї, і чарував та дивував народ Самарийський, кажучи, що він хтось великий.</verse>
				<verse number="10">На него вважали всї від малого до старого, кажучи: Сей єсть велика сила Божа.</verse>
				<verse number="11">Вважали ж на него через те, що доволї часу чарами дивував їх.</verse>
				<verse number="12">Як же увірували Филипу, що благовіствував про царство Боже й імя Ісуса Христа, то хрестились і чоловіки й жінки.</verse>
				<verse number="13">Увірував же і сам Симон, і, охрестившись, пробував у Филипа; а, видївши ознаки й чудеса великі, дивував ся.</verse>
				<verse number="14">Почувши ж апостоли в Єрусалимі, що прийняла Самария слово Боже, послали до них Петра та Йоана,</verse>
				<verse number="15">котрі прийшовши, молили ся про них, щоб прийняли Духа сьвятого.</verse>
				<verse number="16">(Ще бо нї на кого з них не зійшов, а тільки охрещені були в імя Господа Ісуса.)</verse>
				<verse number="17">Тодї клали руки на них, і прийняли вони сьвятого Духа.</verse>
				<verse number="18">Видївши ж Симон, що положеннєм рук апостолських даєть ся Дух сьвятий, принїс їм грошей,</verse>
				<verse number="19">говорячи: Дайте й менї власть таку, щоб, на кого я положу руки, прийняв Духа сьвятого.</verse>
				<verse number="20">Петр же рече до него: Нехай срібло твоє з тобою буде на погибель, бо дар Божий думав єси за гроші здобути.</verse>
				<verse number="21">Нема для тебе частини, анї долї в речі сїй, серце бо твоє не праве перед Богом.</verse>
				<verse number="22">Покай ся ж у ледарстві сьому твоїм, та благай Бога: може відпустить ся тобі думка серця твого.</verse>
				<verse number="23">Бо в жовчі гіркости і в увязї неправди виджу тебе.</verse>
				<verse number="24">Озвав ся ж Симон та й каже: Молїть ся ви за мене Господу, щоб нїщо не найшло на мене, що ви сказали.</verse>
				<verse number="25">Ті ж, що сьвідкували, глаголавши слово Господнє, вернулись у Єрусалим, і в многих селах Самарийських благовіствували.</verse>
				<verse number="26">Ангел же Господень промовив Филипові, глаголючи: Устань, та йди на полуднє дорогою, що йде з Єрусалиму в Газу; вона пуста.</verse>
				<verse number="27">І вставши пійшов; і ось чоловік із Єтіопиї, євнух, вельможа Кандакиї, царицї Єтіопської, що був над усїм скарбом її; він приходив поклонитись у Єрусалим;</verse>
				<verse number="28">і вертав ся, а сидячи на возї своїм, читав пророка Ісаїю.</verse>
				<verse number="29">Рече ж Дух Филипові: Приступи та пристань до воза сього.</verse>
				<verse number="30">Приступивши ж Филип, почув його, як читав пророка Ісаїю, і рече: Чи розумієш, що читаєш?</verse>
				<verse number="31">Він же каже: Як бо можу, коли нїхто не наведе мене? І просив Филипа, щоб, вилїзши, сїв з ним.</verse>
				<verse number="32">Місце ж писання, що читав, було се: Як овечку на зарізь ведено Його; й як ягня перед тим, хто стриже його, безголосе, так не відкриває уст своїх.</verse>
				<verse number="33">У приниженню Його суд Його взято; рід же Його хто з'ясує? бо береть ся з землї життє Його.</verse>
				<verse number="34">Озвав ся ж євнух, і каже до Филипа: прошу тебе, про кого пророк глаголе се? про себе, чи про иншого кого?</verse>
				<verse number="35">Відкривши ж Филип уста свої, і почавши від писання сього, благовіствував йому Ісуса.</verse>
				<verse number="36">Верстаючи ж дорогу, прибули до води; й каже євнух: Ось вода; що боронить менї охреститись?</verse>
				<verse number="37">Рече ж Филип: Коли віруєш усїм серцем, то можна. Озвавши ся ж, каже: Вірую, що Син Божий Ісус Христос.</verse>
				<verse number="38">І звелїв з'упинити воза; й увійшли обидва в воду, Филип і євнух; і охрестив його.</verse>
				<verse number="39">Як же вийшли з води, Дух Господень ухопив Филипа, і не бачив його більш євнух; і пійшов дорогою своєю, радуючись.</verse>
				<verse number="40">Филип же опинивсь ув Азотї, і проходячи проповідував по всїх городах, аж доки прийшов у Кесарию.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Савло ж, ще дишучи грозьбою та вбийством на учеників Господнїх, приступив до архиєрея,</verse>
				<verse number="2">і просив від него листів у Дамаск до шкіл, щоб, коли кого знайде, що путя того будуть, чоловіків і жінок, звязавши, поприводив у Єрусалим.</verse>
				<verse number="3">Ідучи ж був близько Дамаску, аж ось осияло його сьвітло з неба,</verse>
				<verse number="4">і, впавши на землю, чув голос, глаголючий йому: Савле, Савле, чого мене гониш?</verse>
				<verse number="5">Каже ж: Хто єси, Господи? Господь же рече: Я Ісус, котрого ти гониш. Трудно тобі проти рожна прати (упиратись).</verse>
				<verse number="6">І затрусившись та стуманївши, каже: Господи, що хочеш, щоб робив я? А Господь до него: Устань, та йди в город; і скажеть ся тобі, що маєш робити.</verse>
				<verse number="7">Люде ж, що йшли з ним, стояли з'умівшись, чуючи голос, нїкого ж не бачивши.</verse>
				<verse number="8">Устав же Савло в землї; як же відтворив очі, нїкого не бачив. І вели його за руку, та й привели в Дамаск.</verse>
				<verse number="9">І був він три днї невидющим, і не їв і не пив.</verse>
				<verse number="10">Був же один ученик у Дамаску, на ймя Ананїя; і рече йому Господь у видїннї: Ананїє! Він же каже: Ось я, Господи.</verse>
				<verse number="11">Господь же до него: Уставши, йди на улицю, що зветь ся Простою, та й пошукай у Юдиній хатї Тарсянина, на ймя Савла; ось бо він молить ся,</verse>
				<verse number="12">І видїв (Савло) у видїннї чоловіка, на ймя Ананїю, що (нїби) ввійшов і положив руку на него, щоб прозрів.</verse>
				<verse number="13">Відказав же Ананїя: Господи, я чув од многих про чоловіка сього, скільки він зла заподїяв сьвятим твоїм у Єрусалимі;</verse>
				<verse number="14">і тут має власть од архиєреїв вязати всїх, хто призиває імя Твоє.</verse>
				<verse number="15">Рече ж до него Господь: Іди, бо сей у мене вибрана посудина, щоб нести ймя моє перед поган, і царів і синів Ізраїлевих:</verse>
				<verse number="16">я бо покажу йому, скільки мусить він за ймя моє терпіти.</verse>
				<verse number="17">Пійшовши Ананїя, ввійшов у господу та, положивши на него руки, рече: Савле брате! Господь Ісус, що явивсь тобі в дорозї, котрою йшов єси, післав мене, щоб ти прозрів і сповнив ся Духом сьвятим.</verse>
				<verse number="18">І зараз із очей йому, мов би луска, спало, і прозрів того часу, та й вставши, охрестив ся.</verse>
				<verse number="19">І прийнявши їжу, покрепив ся. Був же Савло з учениками, що в Дамаску, днїв кілька.</verse>
				<verse number="20">І зараз проповідував по школах Христа, що се Син Божий.</verse>
				<verse number="21">Дивувались же усї, хто чув, і казали: Чи се не той, що погубляв у Єрусалимі призиваючих се імя, та й сюди на те прийшов, щоб, звязавши їх, вести до архиєреїв?</verse>
				<verse number="22">А Савло вбивавсь у силу та в силу, й перемагав Жидів, що жили в Дамаску, доводячи, що се Христос.</verse>
				<verse number="23">Як же сповнилось доволї днїв, змовили ся Жиди, вбити його.</verse>
				<verse number="24">Довідав ся ж Савло про змову їх. А вони стерегли воріт день і ніч, щоб його вбити.</verse>
				<verse number="25">Взявши ж його ученики в ночі, спустили через мур у коші.</verse>
				<verse number="26">Прийшовши ж Савло в Єрусалим, пробував пристати в ученики; та всї боялись його, не діймаючи віри, що він ученик.</verse>
				<verse number="27">Варнава ж, прийнявши його, повів до апостолів, і розповів їм, як він дорогою видїв Господа, і як він глаголав йому, та як у Дамаску одважно проповідував імя Ісусове.</verse>
				<verse number="28">І ввіходив і виходив з ними в Єрусалимі.</verse>
				<verse number="29">І одважно проповідував імя Господа Ісуса й розмовляв і змагав ся з Єленянами; вони ж лагодились убити його.</verse>
				<verse number="30">Довідавшись же брати, привели його в Кесарию, та й вислали його в Тарс.</verse>
				<verse number="31">Церкви ж по всїй Юдеї і Галилеї і Самариї мали впокій, будуючись і ходячи в страсї Господнїм, а потїхою сьвятого Духа намножувались.</verse>
				<verse number="32">Стало ся ж, як переходив Петр усї, прийшов і до сьвятих, що проживали в Лиддї.</verse>
				<verse number="33">Знайшов же там одного чоловіка, на ймя Єнея, що на ліжку лежав вісїм років, будучи розслабленим.</verse>
				<verse number="34">І рече йому Петр: Єнею, оздоровлює тебе Ісус Христос; устань, та й постели собі. І зараз устав.</verse>
				<verse number="35">І бачили його всї, що жили в Лиддї та в Саронї, котрі навернулись до Господа.</verse>
				<verse number="36">Була ж в Йоппиї одна учениця, на ймя Тавита, що перекладом зветь ся: Сарна. Ся була повна добрих учинків і милостинї, що робила.</verse>
				<verse number="37">Стало ся ж, що тими днями занедужавши, вмерла вона. Обмивши ж її, положили в гірницї.</verse>
				<verse number="38">Як же близько була Лидда від Йоппиї, то ученики, почувши, що Петр там, післали двох чоловіків до него, просячи, щоб не загаявсь прийти до них.</verse>
				<verse number="39">Устав же Петр, та й пійшов з ними. Як же прийшов, повели його в гірницю; і обступили його всї вдовицї, плачучи й показуючи одежу й шматтє, що їм посправляла, бувши з ними, Сарна.</verse>
				<verse number="40">Випровадивши ж Петр усїх і приклонивши колїна, молив ся, і, обернувшись до тїла, рече: Тавито, встань. Вона ж відкрила очі свої і, побачивши Петра, сїла.</verse>
				<verse number="41">Подавши їй руку, підвів її; покликавши ж сьвятих та вдовиць, поставив її перед ними живу.</verse>
				<verse number="42">І знане се стало по всїй Йоппиї, і многі увірували в Господа.</verse>
				<verse number="43">Стало ся ж, що доволї днїв пробував він у Йоппиї у одного Симона кожомяки (гарбаря).</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Був же один чоловік у Кесариї, на ймя Корнелий, сотник із роти, званої Італийською,</verse>
				<verse number="2">побожний і богобоязливий з усїм домом своїм; подавав він багато милостинї народові, і молив ся всякого часу Богу.</verse>
				<verse number="3">Видїв же він у видїннї ясно коло девятої години, як ангел Божий ввійшов до него й промовив йому: Корнелию!</verse>
				<verse number="4">Він же, глянувши на него, злякав ся, і каже: Чого, Господи? Рече ж йому: Молитви твої і милостинї твої спогадались перед Богом.</verse>
				<verse number="5">Пішли ж тепер у Йоппию людей та приклич Симона, що прозиваєть ся Петром.</verse>
				<verse number="6">Він гостює в одного Симона кожомяки, що хата його над морем. Сей скаже тобі, що маєш робити.</verse>
				<verse number="7">Як же пійшов ангел, що глаголав до Корнелия, покликавши він двох слуг своїх, та побожного воїна з тих, що стерегли його,</verse>
				<verse number="8">і розказавши їм усе, післав їх у Йоппию.</verse>
				<verse number="9">Назавтра ж, як були в дорозї і наближались до города, зійшов Петр на кришу помолитись коло шестої години.</verse>
				<verse number="10">Став же голодний і забажав їсти; як же готовили, найшло на него захопленнє,</verse>
				<verse number="11">і видить небо відчинене, і що сходить до него посудина якась, наче обрус великий, по чотиром кінцям звязаний і спускаючий ся на землю,</verse>
				<verse number="12">в котрому були всякі чотироногі землї, і зьвірі, і повзючі, і птицї небесні.</verse>
				<verse number="13">І роздав ся голос до него: Устань, Петре, заколи, та й їж.</verse>
				<verse number="14">Петр же каже: Нї, Господи, нїколи бо не їв я нїчого поганого та нечистого.</verse>
				<verse number="15">А голос знов вдруге до него: Що Бог очистив, ти не погань.</verse>
				<verse number="16">Стало ся ж се тричі; і взято знов посудину на небо.</verse>
				<verse number="17">Як же сумнївав ся в собі Петр, що се за видїннє було, що видїв, аж ось два чоловіки, послані від Корнелия, розпитавши про Симонову господу, стали коло воріт,</verse>
				<verse number="18">і покликнувши спитали: Чи тут гостює Симон, на прізвище Петр?</verse>
				<verse number="19">Коли ж думав Петр про видїннє, рече йому Дух: Ось три чоловіки шукають тебе.</verse>
				<verse number="20">Уставши ж, зійди та йди з ними, не розбираючи; бо я післав їх.</verse>
				<verse number="21">Зійшовши ж Петр до чоловіків, посланих до него від Корнелия, рече: Ось я, кого шукаєте? Що за причина, для котрої прийшли?</verse>
				<verse number="22">Вони ж кажуть: Корнелий сотник, чоловік праведний, і богобоязливий, і доброї слави між усїм народом Жидівським, був наставлений від ангела сьвятого покликати тебе в господу свою і послухати словес від тебе.</verse>
				<verse number="23">Закликавши ж їх, угостив. Назавтра ж вийшов Петр із ними, і деякі з братів з Йоппиї пійшли з ним.</verse>
				<verse number="24">А другого дня увійшли в Кесарию. Корнелий же дожидав їх, скликавши родину свою і близьких приятелїв.</verse>
				<verse number="25">Як же стало ся, що ввійшов Петр, зустрівши його Корнелий, упав у ноги та й уклонив ся.</verse>
				<verse number="26">Петр же підвів його, говорячи: Встань; я таки же чоловік.</verse>
				<verse number="27">І, розмовляючи з ним, увійшов, і знаходить многих, що посходились.</verse>
				<verse number="28">І рече до них: Ви знаєте, що не годить ся чоловікові Жидовинові приставати або приходити до чужоземцїв; та менї Бог показав, щоб нїкого поганином або нечистим чоловіком не звав.</verse>
				<verse number="29">Тим я, не відмовляючись, прийшов покликаний. Питаю ж оце, для чого покликали мене?</verse>
				<verse number="30">І каже Корнелий: Четвертий день тому, як постив я аж до сієї години, а в девятій годинї молив ся в дому моїм; і ось чоловік став передо мною в ясній одежі,</verse>
				<verse number="31">і рече: Корнелию, вислухана твоя молитва, і милостинї твої згадано перед Богом.</verse>
				<verse number="32">Пішли ж в Йоппию та поклич Симона, що зветь ся Петром. Він гостює в господї в Симона кожомяки, над морем. Він, прийшовши, глаголати ме тобі.</verse>
				<verse number="33">Зараз оце післав я до тебе, і добре зробив єси, прийшовши. Нинї ж усї ми перед Богом стоїмо, щоб слухати все, що звелено тобі від Бога.</verse>
				<verse number="34">Відкривши ж Петр уста, рече: Поправдї постерегаю, що не на лице дивить ся Бог,</verse>
				<verse number="35">а в кожному народї, хто боїть ся Його, і робить правду, приятен Йому.</verse>
				<verse number="36">Слово, що післав синам Ізраїлевим, благовіствуючи впокій через Ісуса Христа (се Господь усїх);</verse>
				<verse number="37">ви знаєте слово, що було по всїй Юдеї, почавши від Галилеї після хрещення, що проповідував Йоан,</verse>
				<verse number="38">Про Ісуса з Назарета, як помазав Його Бог Духом сьвятим і силою, а котрий ходив, роблячи добро та сцїляючи всїх підневолених дияволом, бо Бог був з Ним.</verse>
				<verse number="39">І ми сьвідки всього, що Він робив і в землї Жидівській, і в Єрусалимі; котрого убили й повісили на дереві.</verse>
				<verse number="40">Сього воскресив Бог третього дня, і дав Йому статись явним</verse>
				<verse number="41">не всьому народові, а сьвідкам наперед вибраним від Бога, - нам, що їли й пили з Ним по воскресенню Його з мертвих.</verse>
				<verse number="42">І повелїв нам проповідувати народові і сьвідкувати, що Він призначений від Бога суддею живим і мертвим.</verse>
				<verse number="43">Про Сього всї пророки сьвідкують, що всякий, хто вірує в Него, відпущеннє гріхів прийме через імя Його.</verse>
				<verse number="44">Ще, як промовляв Петр слова сї, найшов Дух сьвятий на всїх, хто слухав його.</verse>
				<verse number="45">І здивувались ті, що були від обрізання, котрі прийшли з Петром, що й на поган дар сьвятого Духа вилив ся.</verse>
				<verse number="46">Чули бо їх, що розмовляли мовами і величали Бога. Тодї озвав ся Петр:</verse>
				<verse number="47">Чи може хто боронити води, щоб оцїм охреститись, котрі Духа сьвятого прийняли, як і ми?</verse>
				<verse number="48">І звелів їм охреститись в імя Господнє. Тодї просили його, щоб пробув у них кілька днїв.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже.</verse>
				<verse number="2">І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання,</verse>
				<verse number="3">кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними.</verse>
				<verse number="4">Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи:</verse>
				<verse number="5">Був я в городї, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене.</verse>
				<verse number="6">Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землї, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних.</verse>
				<verse number="7">І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж.</verse>
				<verse number="8">Я ж сказав: Нї, Господи, бо нїщо погане або нечисте нїколи не входило в уста мої.</verse>
				<verse number="9">Відказав же менї голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань,</verse>
				<verse number="10">Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо.</verse>
				<verse number="11">І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене.</verse>
				<verse number="12">Сказав же менї Дух ійти з ними, нїчого не розбираючи. Пішли ж зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка;</verse>
				<verse number="13">і звістив нам, як видїв ангела в господї своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром.</verse>
				<verse number="14">Він глаголати ме слова до тебе, котрими спасеш ся ти й увесь дім твій.</verse>
				<verse number="15">Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї.</verse>
				<verse number="16">Згадав я тодї слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим.</verse>
				<verse number="17">Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові?</verse>
				<verse number="18">Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє!</verse>
				<verse number="19">Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нїкому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам.</verse>
				<verse number="20">Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса.</verse>
				<verse number="21">І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа.</verse>
				<verse number="22">Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї;</verse>
				<verse number="23">котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї.</verse>
				<verse number="24">Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа.</verse>
				<verse number="25">Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла,</verse>
				<verse number="26">і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами.</verse>
				<verse number="27">Тих же днїв прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию.</verse>
				<verse number="28">Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча має бути по всїй вселеннїй, яка й постала за Клавдия кесаря.</verse>
				<verse number="29">З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на запомогу братам, що жили в Юдеї.</verse>
				<verse number="30">Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Під той же час здвигнув цар Ірод руки, щоб мучити деяких із церкви.</verse>
				<verse number="2">Вбив же Якова, брата Йоанового, мечем,</verse>
				<verse number="3">а видївши, що се подобаєть ся Жидам, постановив схопити й Петра. (Були ж днї опрісноків.)</verse>
				<verse number="4">І схопивши його, посадив у темницю, передавши чотиром четверицям воїнів стерегти його, задумавши після пасхи вивести його перед народ.</verse>
				<verse number="5">Стережено ж Петра в темницї; церква ж без перестану молилась Богу за него.</verse>
				<verse number="6">Як же мав його вивести Ірод, спав тієї ночи Петр між двома воїнами, скований двома залїзами; а сторожі перед дверима стерегли темницї.</verse>
				<verse number="7">І ось ангел Господень став перед ним, і сьвітло засияло в будинку; торкнувши ж у бік Петра, підвів його, говорячи: Уставай боржій. І поспадали кайдани з рук його.</verse>
				<verse number="8">І рече ангел до него: Підпережись та підвяжи постоли твої. Зробив же так. І рече йому: Надїнь одежу твою, та йди за мною.</verse>
				<verse number="9">І, вийшовши, пійшов слїдом за ним, і не знав, що се правда, що сталось через ангела; думав же, що видїннє бачить.</verse>
				<verse number="10">Минувши ж перву сторожу й другу, прийшли до залїзних воріт, що вели в город, котрі самі собою відчинились їм; і вийшовши пройшли одну улицю, і зараз відступив ангел від него.</verse>
				<verse number="11">І, прийшовши Петр до себе, рече: Тепер знаю справдї, що післав Господь ангела свого, і вирвав мене з руки Іродової і від усього дожидання народу Жидівського.</verse>
				<verse number="12">І зміркувавши, прийшов до хати Мариї, матери Йоана, званого Марком, де многі зібрались і молились.</verse>
				<verse number="13">Як же постукав Петр у сїнешні двері, вийшла послухати дївчина, на ймя Рода;</verse>
				<verse number="14">і, пізнавши голос Петра, з радощів не відчинила дверей, а вбігши, сповістила, що Петр стоїть під дверима.</verse>
				<verse number="15">Вони ж сказали до неї: Збожеволїла єси. Вона ж таки говорила, що се так. Вони ж казали: Се ангел його.</verse>
				<verse number="16">Петр же не перестав стукати; відчинивши ж, увидїли його, та й здивувались.</verse>
				<verse number="17">Махнувши ж їм рукою, щоб мовчали, оповів їм, як Господь вивів його з темницї. Рече ж: Сповістїть Якова та братів про се. І, вийшовши, пійшов у друге місце.</verse>
				<verse number="18">Скоро ж настав день, зробивсь немалий переполох між воїнами, що стало ся з Петром.</verse>
				<verse number="19">Ірод же, пошукавши його, й не знайшовши, судив сторожів, та й звелїв покарати їх. І перейшовши з Юдеї в Кисарию, жив (там).</verse>
				<verse number="20">Лютував же Ірод на Тирян та на Сидонян. Прийшовши ж однодушно до него, й приєднавши Бласта, царського постельника, просили примирря; бо земля їх живилась од царської.</verse>
				<verse number="21">Призначеного ж дня Ірод, одігшись у царські шати і сївши на престолї, промовляв до них:</verse>
				<verse number="22">Народ же покликував: Голос Бога, а не чоловіка!</verse>
				<verse number="23">Зараз же поразив його ангел Господень за те, що не віддав слави Богу; і з'їли його черви, і вмер.</verse>
				<verse number="24">Слово ж Боже росло і множилось.</verse>
				<verse number="25">Варнава ж та Савло вернулись із Єрусалиму, сповнивши службу, і взявши з собою Йоана, званого Марком.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Були ж у церкві, що була в Антиохиї, деякі пророки та вчителї: Варнава та Симеон, званий Нигером, та Лукий Киринейський, та Манаіл, зрощений з Іродом четверовластником, та Савло.</verse>
				<verse number="2">Як же служили Господеві та постили, рече Дух сьвятий: Відлучіть менї Варнаву та Савла на дїло, до котрого покликав я їх.</verse>
				<verse number="3">Тодї вони, попостивши та помолившись і положивши руки на них, відпустили їх.</verse>
				<verse number="4">Вони ж, послані від Духа сьвятого, прийшли у Селевкию, а звідтіля відплили в Кипр.</verse>
				<verse number="5">І, бувши в Саламинї, проповідували слово Боже по школах Жидівських; мали ж і Йоана за слугу.</verse>
				<verse number="6">Пройшовши ж остров аж до Пафи, знайшли одного чарівника, Жидівського лжепророка, на ймя Вар-Ісуса,</verse>
				<verse number="7">котрий був у старости Сергія Павла, чоловіка розумного. Сей, покликавши Варнаву та Савла, бажав слухати слово Боже.</verse>
				<verse number="8">Противив ся ж їм Єлима чарівник (так бо перекладаєть ся імя його), шукаючи одвернути старосту од віри.</verse>
				<verse number="9">Савло ж, - (він же) й Павел, сповнившись сьвятим Духом, і подивившись на него,</verse>
				<verse number="10">сказав: Ой ти, повний усякого підступу і всякого зла, сину дияволів, вороже всякої правди! чи (нїколи) не перестанеш розвертати праві дороги Господнї?</verse>
				<verse number="11">Оце ж рука Господня на тебе, й будеш слїпий, і не бачити меш сонця до часу. І зараз обняв його туман і темрява й слоняючись (мацяючи) шукав, хто б його провів за руку.</verse>
				<verse number="12">Тодї видївши староста, що сталось, увірував, дивуючись наукою Господньою.</verse>
				<verse number="13">Пустивши ся ж із Пафи ті, що круг Павла, прийшли в Пергию Панфилську; Йоан же, відлучившись від них, вернувсь у Єрусалим.</verse>
				<verse number="14">Вони ж, перейшовши з Пергиї, прибули в Антиохию Писидийську, і ввійшовши в школу субітнього дня, посїдали.</verse>
				<verse number="15">Як же прочитано з закону та пророків, післала старшина шкільна до них, говорячи: Мужі брати, коли маєте слово утїшення до людей, то промовте.</verse>
				<verse number="16">Вставши ж Павел і повівши рукою, рече: Мужі Ізраїлські і богобоязливі, слухайте:</verse>
				<verse number="17">Бог народу Ізраїлського вибрав отцїв наших, і підняв угору народ, як був він захожим у землї Єгипецькій, і рамям високим вивів їх з неї.</verse>
				<verse number="18">І до сорока лїт годував їх у пустинї.</verse>
				<verse number="19">А зруйнувавши сїм народів у землї Канаанській, попаював їм землю їх.</verse>
				<verse number="20">А після сього лїт з чотириста й пятьдесять давав (їм) суддїв до Самуїла пророка.</verse>
				<verse number="21">А потім забажали вони царя, і дав їм Бог Саула, сина Кисового, чоловіка з роду Беняминового, на сорок лїт.</verse>
				<verse number="22">А відсунувши його, підняв їм Давида за царя, котрому сьвідкуючи, рече: Знайшов я Давида сина Єссеєвого, чоловіка по серцю моєму, котрий вчинить усю волю мою.</verse>
				<verse number="23">Із його ж насїння підняв Бог по обітуванню Ізраїлеві Спасителя Ісуса,</verse>
				<verse number="24">перед котрого приходом проповідував Йоан хрещеннє покаяння всьому народові Ізраїлевому.</verse>
				<verse number="25">Сповнивши ж Йоан путь свій, рече: Хто я, думаєте ви? Се не я. А ось іде за мною, котрому я недостоєн обувє ніг розвязати.</verse>
				<verse number="26">Мужі брати, синове роду Авраамового, і всї богобоязливі між вами, вам слово спасення сього послано.</verse>
				<verse number="27">Ті бо, що жили в Єрусалимі, і князї їх, не зрозумівши сього і голосів пророчих, читаних що-суботи, сповнили їх, осудивши Його,</verse>
				<verse number="28">і, не знайшовши нїякої вини смерти, просили Пилата убити Його.</verse>
				<verse number="29">Як же скінчилось усе, що про Него писано, знявши з дерева, положили у гробі;</verse>
				<verse number="30">Бог же воскресив Його з мертвих.</verse>
				<verse number="31">Многі днї являв ся Він тим, що поприходили з Ним з Галилеї в Єрусалим; вони сьвідки Його перед людьми.</verse>
				<verse number="32">А ми вам благовіствуємо обітуваннє, дане отцям,</verse>
				<verse number="33">що його Бог сповнив нам, дїтям їх, піднявши Ісуса, як і в другій псальмі написано: Син мій єси Ти; я сьогоднї родив Тебе.</verse>
				<verse number="34">А що воскресив Його з мертвих, так, що більш не вернеть ся на зотлїннє, то так глаголав: дам вам сьвятий Давидів завіт.</verse>
				<verse number="35">Тим і в иншій (псальмі) глаголе: Не даси Сьвятому твоєму видїти зотлїння.</verse>
				<verse number="36">Давид бо, послуживши своєму родові, Божою волею уснув, і положено його до батьків його, і ввидїв зотлїннє;</verse>
				<verse number="37">Той же, що Його Бог підняв, не видїв зотлїння.</verse>
				<verse number="38">Відоме ж нехай буде вам, мужі брати, що через Него вам прощеннє гріхів проповідуєть ся;</verse>
				<verse number="39">і від чого не могли ви у законї Мойсейовім оправдити ся, у Тому всякий віруючий оправдуєть ся.</verse>
				<verse number="40">Гледїть же, щоб не прийшло на вас те, що сказано в пророків:</verse>
				<verse number="41">Дивіть ся, гордівники, та дивуйтесь, та й пощезайте, бо дїло роблю я в днї ваші, дїло, котрому не увірили б, коли б хто розказував вам.</verse>
				<verse number="42">Як же виходили вони з школи, просили їх погане, щоб і другої суботи говорили слова сї.</verse>
				<verse number="43">Як же розійшлась школа, тодї многі з Жидів і побожних нововірцїв ішли слїдом за Павлом та Варнавою, котрі, розмовляючи з ними, напоминали їх, щоб пробували в благодатї Божій.</verse>
				<verse number="44">А другої суботи мало не ввесь город зібрав ся слухати слово Боже.</verse>
				<verse number="45">Видївши ж Жиди народ, сповнились завистю, і перечили речам Павла та хулили.</verse>
				<verse number="46">Озвавшись Павел та Варнава, сказали сьміливо: До вас треба було перше промовити слово Боже; коли ж відкинули ви його і вважаєте себе за недостойних життя вічнього, то ось обертаємось до поган.</verse>
				<verse number="47">Так бо заповів нам Господь: Я поставив тебе сьвітлом поганам, щоб був ти на спасеннє до краю землї.</verse>
				<verse number="48">Слухаючи ж погане, зрадїли, і прославляли слово Господнє, і увірували, скільки було їх призначено до вічнього життя.</verse>
				<verse number="49">Розносило ся ж слово Боже по всїй тій сторонї.</verse>
				<verse number="50">Жиди ж наустили побожних та поважних жінок і перших у городї, і підняли гоненнє на Павла та Варнаву, та й вигнали їх із гряниць своїх.</verse>
				<verse number="51">Вони ж обтрусивши порох од ніг своїх на них, пійшли в Іконию.</verse>
				<verse number="52">Ученики ж сповнились радощами та сьвятим Духом.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Стало ся ж в Ікониї, увійшли вони вкупі в Жидівську школу, і промовляли так, що увірувало велике множество і Жидів і Єленян.</verse>
				<verse number="2">Невірні ж Жиди підіймали й озлобляли душі поган на братів.</verse>
				<verse number="3">Доволї ж часу пробували вони, одважно промовляючи про Господа, що сьвідкував словом благодати своєї, і давав, щоб ознаки та чудеса робились руками їх.</verse>
				<verse number="4">Та роздїлилась громада городська, і одні були з Жидами, а другі з апостолами.</verse>
				<verse number="5">Як же підняв ся заколот поган та Жидів з князями їх, щоб зневажати і покаменувати їх,</verse>
				<verse number="6">вони довідавшись, повтїкали в городи Ликаонські, Листру та Дервию, і в околицю,</verse>
				<verse number="7">і там благовіствували.</verse>
				<verse number="8">А один чоловік у Листрі сидїв нездужавши ногами, кривий бувши від утроби матери своєї, котрий нїколи не ходив.</verse>
				<verse number="9">Сей слухав, як Павел говорив; а той подививсь на него і, постерігши, що має віру, щоб одужати,</verse>
				<verse number="10">рече голосом великим: Стань просто на ноги твої. І підскочив і ходив.</verse>
				<verse number="11">Народ же, видївши, що зробив Павел, підняв голос свій, говорячи по ликаонськи: Боги, уподобившись людям, зійшли до нас.</verse>
				<verse number="12">Назвали ж Варнаву Зевесом, а Павла Гермесом; бо він був проводирем слова.</verse>
				<verse number="13">Жерець же (ідола) Зевеса, що був перед городом їх, привівши воли з вінками до воріт, хотїв зробити посьвят разом з народом.</verse>
				<verse number="14">Почувши ж апостоли Варнава та Павел, роздерли одежу свою, і вбігли, покликуючи, між народ,</verse>
				<verse number="15">і глаголали: Мужі, на що се робите? Ми такі ж люде, як ви; благовіствуємо вам, щоб від сих дурниць навернулись до Бога живого, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що є в них.</verse>
				<verse number="16">Він у минувші часи попустив усїм поганам ходити дорогами їх.</verse>
				<verse number="17">Тільки ж не оставляв себе без сьвідчення, роблячи добро: даючи дощі з неба й пори вроджайні, та сповняючи їжею й радощами серця наші.</verse>
				<verse number="18">І, се говорячи, ледве впинили народ, щоб не приносили їм посьвяту.</verse>
				<verse number="19">Прийшли ж з Антиохиї та Ікониї Жиди, і наустивши народ, і вкаменувавши Павла, виволїкли геть з города, думаючи, що він умер.</verse>
				<verse number="20">Як же обступили його ученики, уставши ввійшов у город, а назавтра вийшов з Варнавою в Дервию.</verse>
				<verse number="21">І благовіствувавши городу сьому, і навчивши многих, вернулись вони в Листру, і Іконию, і Антиохию,</verse>
				<verse number="22">укріпляючи душі учеників, благаючи пробувати у вірі, і що многими муками треба нам увійти в царство Боже.</verse>
				<verse number="23">Рукоположивши ж їм пресвитерів по церквах і помолившись з постом, передали їх Господеві, в котрого увірували.</verse>
				<verse number="24">І, перейшовши Писидию, прийшли в Памфилию.</verse>
				<verse number="25">А глаголавши в Пергиї слово, прийшли в Аталию,</verse>
				<verse number="26">а з відсіля поплили в Антиохию, звідкіля були передані благодатї Божій на дїло, котре сповнили.</verse>
				<verse number="27">Прибувши ж та зібравши церкву, оповідали все, що зробив Бог з ними, і як Він відчинив поганам двері віри.</verse>
				<verse number="28">Пробували ж там час немалий з учениками.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">І, поприходивши деякі з Юдеї, навчали братів: що коли не обріжетесь по звичаю Мойсейовому, не можете спасти ся.</verse>
				<verse number="2">Як же почав ся спір і немале змаганнє Павла та Варнави з ними, то постановили, щоб Павел та Варнава і деякі инші з них пійшли до апостолів та старших у Єрусалим ради сього питання.</verse>
				<verse number="3">Вони ж, послані від церкви, проходили Финикию та Самарию, оповідуючи про наверненнє поган; і зробили великі радощі всїм братам.</verse>
				<verse number="4">Прийшовши ж у Єрусалим, прийняті були від церкви і апостолів і старших, і сповістили про все, що Бог з ними зробив.</verse>
				<verse number="5">Устали ж деякі з єресї Фарисейської, що увірували, кажучи, що треба обрізати їх та наказати, щоб хоронили закон Мойсеїв.</verse>
				<verse number="6">І зібрались апостоли та старші вглянути в сю річ.</verse>
				<verse number="7">Як же постало велике змаганнє, вставши Петр, рече до них: Мужі брати, ви знаєте, що з давнїх днїв Бог між нами вибрав мене, щоб через мої уста погане чули слово благовістя, та й увірували.</verse>
				<verse number="8">І Бог, що знає серця, сьвідкував їм, давши їм Духа сьвятого, як нам,</verse>
				<verse number="9">і не розріжнив нїчого між нами й ними, вірою очистивши серця їх.</verse>
				<verse number="10">Тепер же чого спокушуєте Бога, щоб наложив ярмо на шию ученикам, котрого нї батьки наші, нї ми не здолїли носити.</verse>
				<verse number="11">Нї віруємо, що благодаттю Господа Ісуса Христа спасемось, яко ж і вони.</verse>
				<verse number="12">Умовкла ж уся громада, й слухала, як Варнава та ІІавел оповідували про ознаки та чудеса, що зробив Бог через них між поганами.</verse>
				<verse number="13">Як же вмовкли вони, озвав ся Яков, говорячи: Мужі брати, вислухайте мене.</verse>
				<verse number="14">Симон оповів, як Бог перше зглянув ся, щоб з поган прийняти людей в імя своє.</verse>
				<verse number="15">З сим сходять ся слова пророчі, яко ж писано:</verse>
				<verse number="16">Після сього знов верну ся, і збудую намет Давидів, що впав, і руїни його збудую знов і поставлю його,</verse>
				<verse number="17">щоб остальнї з людей шукали Господа, і всї народи, на котрих призвано імя моє, глаголе Господь, що робить оце все.</verse>
				<verse number="18">Звісні од віку Богові всї дїла Його.</verse>
				<verse number="19">То ж суджу, що не треба тим докучати, которі від поган обернулись до Бога;</verse>
				<verse number="20">а написати їм, нехай удержують ся від ідолських гидот, та блуду, та давленого, та крови.</verse>
				<verse number="21">Мойсей бо від стародавнїх родів має проповідуючих його по городах, і читаний по школах що-суботи.</verse>
				<verse number="22">Зволили тодї апостоли і старші і вся церква вибраних мужів з між себе післати в Антиохию з Павлом та Варнавою: Юду, названого Варсавою, та Силу, мужів-проводирів між братами,</verse>
				<verse number="23">написавши через руки їх так: Апостоли та старші і брати - братам з поган, що в Антиохиї, і Сириї і Киликиї, радуйте ся.</verse>
				<verse number="24">Яко ж чули ми, що деякі з між нас вийшовши, потрівожили вас словами і захитали душі ваші, говорячи, щоб обрізувались та хоронили закон, чого ми їм не наказували;</verse>
				<verse number="25">то зволилось нам, зібравшим ся однодушно вибраних мужів післати до вас з любими нашими Варнавою та Павлом,</verse>
				<verse number="26">людьми, що віддавали душі свої за імя Господа нашого Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="27">Післали ми оце Юду та Силу, котрі й самі розкажуть про те словом.</verse>
				<verse number="28">Зволилось бо сьвятому Духу та й нам, нїякої тяготи більш не накладувати вам, опріч сього конечного:</verse>
				<verse number="29">щоб удержувались від жертів ідолам, та крови, та давленого, та блуду. Від чого оберегаючи себе, добре робити мете. Бувайте здорові.</verse>
				<verse number="30">Послані ж прийшли в Антиохию і, зібравши громаду, подали посланнє.</verse>
				<verse number="31">Прочитавши ж (ті), зрадїли від сього потїшення.</verse>
				<verse number="32">Юда ж та Сила, будучи самі пророками, многими словами втїшали братів і утверджували.</verse>
				<verse number="33">Пробувши ж (там якийсь) час, відпущені були з упокоєм од братів до апостолів.</verse>
				<verse number="34">Зволив же Сила зостатись там.</verse>
				<verse number="35">Павел же та Варнава пробували в Антиохиї, навчаючи та благовіствуючи слово Господнє з многими иншими.</verse>
				<verse number="36">По кількох же днях рече Павел до Варнави: Вернувшись одвідаємо братів наших по всїх городах, де проповідували ми слово Господнє, як вони мають ся.</verse>
				<verse number="37">Варнава ж раяв узяти з собою Йоана, званого Марком.</verse>
				<verse number="38">Павло ж не удостоїв брати з собою того, хто одлучивсь од них з Памфилиї, і не пійшов з ними на дїло.</verse>
				<verse number="39">Постала ж ріжниця, так, що вони розлучились між собою; і Варнава, взявши Марка, поплив у Кипр,</verse>
				<verse number="40">Павел же, вибравши Силу, пійшов, переданий благодатї Божій від братів,</verse>
				<verse number="41">і проходив Сирию і Киликию, утверджаючи церкви.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Прийшов же у Дервию та в Листру; і ось був там один ученик, на ймя Тимотей, син однієї жінки, вірної Жидівки, батька ж Грека,</verse>
				<verse number="2">що мав добру славу між братами у Листрі та Ікониї.</verse>
				<verse number="3">Сього схотїв Павел узяти з собою; і взявши обрізав його задля Жидів, що були в тих місцях; знали бо всї батька його, що був Грек.</verse>
				<verse number="4">Як же проходили городи, передавали їм хоронити устави, постановлені від апостолів та старших, що в Єрусалимі.</verse>
				<verse number="5">Церкви ж утверджувались у вірі, і прибували числом що-дня.</verse>
				<verse number="6">Як же пройшли Фригию та Галацьку сторону, заборонив їм сьвятий Дух промовляти слово в Азиї.</verse>
				<verse number="7">Прийшовши ж в Мисию, поривались ійти в Витинию, і не пустив їх Дух.</verse>
				<verse number="8">Перейшовши ж Мисию, прийшли в Трояду.</verse>
				<verse number="9">І явилось уночі видїннє Павлу: стояв один чоловік Македонець, благаючи його й говорячи: Прийшовши в Македонию, поможи нам.</verse>
				<verse number="10">Як же видїннє увидїв, забажали ми зараз іти в Македонию, зрозумівши, що Господь покликав нас благовіствувати їм.</verse>
				<verse number="11">Пустившись тодї з Трояди, приспіли ми в Самотракию, другого ж дня в Неаполь,</verse>
				<verse number="12">а звідтіля в Филипи, котрий єсть первий город тієї части Македониї, - осада. Пробували ж ми в сьому городї кілька днїв.</verse>
				<verse number="13">А субітнього дня вийшли геть з города над річку, де бувало звичайно моленнє, і посїдавши говорили до жінок, що посходились.</verse>
				<verse number="14">І слухала нас одна жінка, на ймя Лидия, купчиха кармазином, із города Тиятирського, що шанувала Бога; їй же Господь відчинив серце уважати на глаголане від Павла.</verse>
				<verse number="15">Як же охрестилась вона і дім її, благала, говорячи: Коли ви судили мене, що я вірна Господеві, то, ввійшовши в господу мою, пробувайте. І присилувала нас.</verse>
				<verse number="16">Стало ся ж, як ми йшли на молитву, зустріла нас одна дївчина, що мала духа віщого, і котра заробіток великий давала панам своїм, ворожачи.</verse>
				<verse number="17">Ся, йдучи слїдом за Павлом та за нами, покликувала, кажучи: Сї люде - слуги Вишнього Бога, що звіщають нам дорогу спасення.</verse>
				<verse number="18">Робила ж се многі днї. Далїй Павел, розсердившись і обернувшись, рече духові: Повелїваю тобі імям Ісуса Христа, вийди з неї. І вийшов тієї ж години.</verse>
				<verse number="19">Видївши ж пани її, що пропала надїя заробітку їх, схопивши Павла та Силу, потягли їх на майдан до князїв.</verse>
				<verse number="20">І привівши їх до воївод, казали: Сї люде вельми трівожать город наш, бувши Жидами,</verse>
				<verse number="21">і навчають звичаїв, котрих не годить ся нам приймати, анї робити, бувши Римлянами.</verse>
				<verse number="22">І встав народ проти них, а воїводи, роздерши одежу їх, звелїли бити їх.</verse>
				<verse number="23">І завдавши їм багато ран, повкидали в темницю, звелївши темничнику пильно стерегти їх</verse>
				<verse number="24">Котрий прийнявши такий наказ, повкидав їх у саму середню темницю і позабивав ноги їх у колоду.</verse>
				<verse number="25">О півночі Павел та Сила молившись славили Бога піснею, і чули їх вязники.</verse>
				<verse number="26">Нараз став ся великий трус, так що аж підвалини в вязницї захитались; і повідчинялись зараз усї двері, і поспадали кайдани з усїх.</verse>
				<verse number="27">Прокинувши ся ж темничник од сну, та побачивши відчинені двері темницї, вийнявши меч, хотїв себе вбити, думаючи, що повтїкали вязники.</verse>
				<verse number="28">Покликнув же голосом великим Павел, говорячи: Не роби собі нїчого лихого, всї бо ми тут.</verse>
				<verse number="29">Попросивши ж сьвітла, вбіг трусячись, і припав до Павла та Сили,</verse>
				<verse number="30">а, вивівши їх геть, каже: Добродїї, що менї робити, щоб спастись?</verse>
				<verse number="31">Вони ж рекли: Віруй в Господа Ісуса Христа, то спасеш ся ти і дім твій.</verse>
				<verse number="32">І глаголали йому слово Господнє, і всїм, що в дому його.</verse>
				<verse number="33">І, взявши їх тієї ж нічної години, пообмивав рани, та й охрестив ся сам і всї його зараз.</verse>
				<verse number="34">І, повівши їх у господу свою, заставив перед ними стіл, і веселив ся з усїм домом, увірувавши в Бога.</verse>
				<verse number="35">Як же настав день, прислали воїводи паличників, кажучи: Відпусти людей сих.</verse>
				<verse number="36">Звістив же темничник про сї слова Павла, що прислали воїводи, щоб відпустити вас;</verse>
				<verse number="37">Павел же рече: Бивши нас прилюдно неосуджених людей римських, повкидали в темницю, а тепер потай нас виганяють? Нї бо, а нехай самі, прийшовши, виведуть нас.</verse>
				<verse number="38">Звістили ж воїводам паличники слова сї; і перелякались, почувши, що вони Римляне.</verse>
				<verse number="39">І прийшовши благали їх, і вивівши просили, щоб вийшли з города.</verse>
				<verse number="40">І, вийшовши вони з темницї, прийшли до Лидиї, і, побачивши братів, утїшили їх, та й пійшли.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">Перейшовши ж Амфиполь та Аполонию, прийшли в Солунь, де була школа Жидівська.</verse>
				<verse number="2">По звичаю ж своєму, ввійшовши до них Павел, три суботи розмовляв з ними з писання,</verse>
				<verse number="3">виказуючи і доводячи, що треба було Христу постраждати і воскреснути з мертвих, і що се Христос Ісус, котрого я звіщаю вам.</verse>
				<verse number="4">І деякі з них увірували, та й пристали до Павла та Сили, і побожних Єленян велике множество і жінок значних немало.</verse>
				<verse number="5">Завидуючи невірні Жиди, і назбиравши гультяїв, якихсь поганих людей, і зібравши купу, збунтували народ, і напавши на хату Ясонову, шукали їх, щоб вивести перед народ.</verse>
				<verse number="6">Не знайшовши ж їх, поволокли Ясона та кілька братів до городської старшини, гукаючи: Ті, що заколотили вселенну, і сюди поприходили;</verse>
				<verse number="7">Ясон прийняв їх; і всї вони йдуть проти уставів кесаревих, говорячи, що єсть иншій цар, Ісус.</verse>
				<verse number="8">Стрівожили ж вони народ і городську старшину, що чули се.</verse>
				<verse number="9">І взявши поруку у Ясона і в инших, відпустили їх.</verse>
				<verse number="10">Брати ж зараз уночі вислали Павла та Силу у Верию. Прибувши вони (туди), прийшли в Жидівську школу.</verse>
				<verse number="11">Сї ж були благороднїщі від тих, що в Солунї; вони прийняли слово з великою охотою, що-дня розбираючи писаннє, чи так воно є.</verse>
				<verse number="12">Многі ж з них увірували, і з Єленських жінок поважних і з чоловіків не мало.</verse>
				<verse number="13">Як же довідались ті, що з Солуня Жиди, що і в Вериї проповідуєть ся від Павла слово Боже, то прийшли й сюди, бунтуючи народ.</verse>
				<verse number="14">Зараз же післали тодї брати Павла, щоб йшов нїби над море, а Сила та Тимотей зостались.</verse>
				<verse number="15">Ті, що провожали Павла, провели його аж до Атин, і, прийнявши наказ до Сили та Тимотея, щоб як найборжій прийшли до него, пійшли.</verse>
				<verse number="16">Як же дожидав їх Павел в Атинах, кипів дух його в йому, бачивши город, одданий ідольству.</verse>
				<verse number="17">Розмовляв же в школї з Жидами та з побожними, та й на торгу що-дня з тими, з ким довело ся.</verse>
				<verse number="18">Деякі ж з философів Епикуреїв та Стоіків змагали ся з ним; і одні казали: Що хоче сей балакайло сказати? инші ж: Здаєть ся, буде проповідником чужих богів, - бо благовіствував їм Ісуса та воскресеннє.</verse>
				<verse number="19">І, схопивши його, повели в Ареопаг, говорячи: Чи можемо знати, що се ти за нову таку науку проповідуєш?</verse>
				<verse number="20">Чуже бо щось вносиш в уші наші; то хочемо знати, що воно має бути.</verse>
				<verse number="21">Усї бо Атиняне і захожі чужоземцї нї про що инше не дбали, як говорити або слухати що нове.</verse>
				<verse number="22">Ставши ж Павел посерединї Ареопага, рече: Мужі Атиняне, по всьому виджу, що ви вельми побожні.</verse>
				<verse number="23">Бо, ходячи та дивлячись на божницї ваші, знайшов я жертівню, на котрій написано: Невідомому Богу. Кому ж ви, не відаючи, поклоняєтесь, того я проповідую вам.</verse>
				<verse number="24">Бог, що сотворив сьвіт і все в йому, сей неба і землї Господь, не в рукотворних хмарах домує,</verse>
				<verse number="25">нї від рук чоловічих служеннє приймає, дознаючи нужду в чому; сам бо дає всїм життє, і диханнє, і все;</verse>
				<verse number="26">і зробив з однієї крови ввесь рід чоловічий, щоб жили на всему лицї землї, відграничивши наперед призначені часи і границї домування їх,</verse>
				<verse number="27">щоб шукали Господа, чей намацяють Його та знайдуть, хоч недалеко (Він) від кожного з нас.</verse>
				<verse number="28">Ним бо живемо й двигаємось, і єсьмо, як і деякі з ваших поетів мовляли: Його бо й рід ми.</verse>
				<verse number="29">Бувши ж оце Божим родом, не мусимо думати, що Божество похоже на золото, або на камінь, різьбу, іскуства і видумки чоловічої.</verse>
				<verse number="30">От же не вважаючи на часи незнання, Бог тепер повелїває всїм людям усюди каятись;</verse>
				<verse number="31">бо призначив день, в котрий судити ме вселенну правдою через Чоловіка, котрого наперед постановив, подаючи певноту всїм, воскресивши Його з мертвих.</verse>
				<verse number="32">Чуючи про воскресеннє мертвих, деякі сьміялись, инші ж казали: Послухаємо тебе знов про се.</verse>
				<verse number="33">І так Павел пійшов з посеред них.</verse>
				<verse number="34">Деякі ж люде, приставши до него, увірували, між котрими і Дионисий Ареопагит, і жінка на ймя Дамара, і инші з ними.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">Після сього, покинувши Павел Атини, прийшов у Коринт,</verse>
				<verse number="2">І, знайшовши одного Жидовина, на ймя Авкилу, родом Понтянина, тільки що прибувшого з Італиї, і Прискилу, жінку його (бо Клавдий повелїв, щоб усї Жиди вийшли з Риму), прийшов до них.</verse>
				<verse number="3">А, бувши одного з ними ремесла, пробував у них і робив; були бо наметники по ремеслу.</verse>
				<verse number="4">І розмовляв що-суботи в школї, і пересьвідчував Жидів і Єленян.</verse>
				<verse number="5">Як же прийшов з Македониї Сила та Тимотей, був Павел спонукуваний духом, сьвідкуючи Жидам про Христа Ісуса.</verse>
				<verse number="6">Як же противились вони і хулили, струснувши він одежу, рече до них: кров ваша на голови ваші; я чистий; від нинї між погане йду.</verse>
				<verse number="7">І, пійшовши звідтіля, прийшов у господу одного, на ймя Юста, що поклоняв ся Богу, котрого господа була обіч школи.</verse>
				<verse number="8">Крисп же, шкільний старшина, увірував у Господа з усїм домом своїм, і многі з Коринтян, почувши, увірували, та й охрестились.</verse>
				<verse number="9">Рече ж Господь у нічному видїнню Павлу: Не бій ся, тільки говори й не мовчи:</verse>
				<verse number="10">бо я з тобою, і нїхто не одважить ся тобі нїчого лихого заподїяти; бо в мене багато людей у сьому городї.</verse>
				<verse number="11">І пробував там рік і шість місяцїв, навчаючи між ними слова Божого.</verse>
				<verse number="12">Як же старостував Галион в Ахаї, напали однодушно Жиди на Павла, та й повели його перед суд,</verse>
				<verse number="13">говорячи, що він намовляє людей проти закону шанувати Бога.</verse>
				<verse number="14">Як же хотїв Павел одкрити уста, каже Галион до Жидів: Жидове, коли б (тут була) кривда яка, або лихе дїло, вислухав би я вас (до слова).</verse>
				<verse number="15">Коли ж (тут) питаннє про слово, та імена, та про закон ваш, то гледїть самі; суддею бо сього не хочу бути.</verse>
				<verse number="16">Та й повиганяв їх із судища.</verse>
				<verse number="17">Тодї всї Єленяне, взявши Состена, шкільного старшину, били його перед судищем; та Галионові було про те байдуже.</verse>
				<verse number="18">Павел же, пробувши там ще доволї днїв, попрощавшись із братами, поплив у Сирию (а з ним Прискила й Авкила), остригши голову в Кинхреях; бо зробив був обітницю.</verse>
				<verse number="19">Прибувши ж у Єфес, зоставив тих там, сам же, ввійшовши в школу, розмовляв з Жидами.</verse>
				<verse number="20">Як же просили його, щоб довший час побув у них, не зволив,</verse>
				<verse number="21">а попрощав ся з ними, говорячи: Притьмом мушу сьвято, що надходить, сьвяткувати в Єрусалимі; та вернусь знов до вас, коли буде воля Божа. І поплив з Єфесу.</verse>
				<verse number="22">А прибувши в Кесарию, вступив (до Єрусалиму), і привитавши церкву, пійшов ув Антиохию.</verse>
				<verse number="23">І, пробувши тут час якийсь, вийшов, проходячи рядом Галацьку сторону та Фригию, і утверджуючи всїх учеників.</verse>
				<verse number="24">Один же Жидовин, на ймя Аполос, родом Александриєць, чоловік вимовний і сильний у писаннях, прийшов у Єфес.</verse>
				<verse number="25">Сей був наставлений на путь Господень, і палаючи духом, промовляв і навчав пильно про Господа, знаючи тільки про хрещеннє Йоанове.</verse>
				<verse number="26">І почав одважно говорити в школї. Слухаючи ж його Авкила та Прискила, прийняли його, і виложили йому доладнїщ путь Господень.</verse>
				<verse number="27">Як же захотїв він перейти в Ахаю, писали брати ученикам, напоминаючи прийняти його; а він прибувши, много помагав тим, що увірували благодаттю;</verse>
				<verse number="28">сильно бо обличав Жидів прилюдно, доводячи писаннями, що Ісус єсть Христос.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">Стало ся ж, як був Аполос у Коринтї, пройшовши Павел верхні сторони, прибув у Єфес, і, знайшовши деяких учеників,</verse>
				<verse number="2">рече до них: Чи прийняли ви Духа сьвятого, увірувавши? Вони ж сказали йому: Ба й не чували, чи є Дух сьвятий.</verse>
				<verse number="3">І рече до них: У що ж ви хрестились? Вони ж казали: В Йоанове хрещеннє.</verse>
				<verse number="4">Рече ж Павел: Йоан хрестив хрещеннєм покаяння, глаголючи людям, щоб у Грядущого за ним вірували, се єсть в Христа Ісуса.</verse>
				<verse number="5">Почувши ж се, хрестились в імя Господа Ісуса.</verse>
				<verse number="6">І, як положив на них Павел руки, зійшов Дух сьвятий на них, і заговорили мовами, і пророкували.</verse>
				<verse number="7">Було ж усїх до дванайцяти чоловік.</verse>
				<verse number="8">Увійшовши ж у школу, промовляв одважно три місяцї, розмовляючи і доводячи про царство Боже.</verse>
				<verse number="9">Як же деякі закаменїли, й не слухали, злословлячи путь (Господень) перед народом, відступив од них і відлучив учеників, та й що-дня розмовляв в школї одного Тирана.</verse>
				<verse number="10">Се дїялось два роки, так що всї, що проживали в Азиї, слухали слово Господа Ісуса, - Жиди й Єленяне.</verse>
				<verse number="11">І не малі чудеса робив Бог руками Павловими,</verse>
				<verse number="12">так що на недужих вкладали з тїла його хустки або рушники, й покидали їх недуги, й злі духи виходили з них.</verse>
				<verse number="13">Почали ж деякі з тиняючих ся Жидів-заклинателїв іменувати над маючими духів лукавих імя Господа Ісуса, говорячи: Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павел проповідує.</verse>
				<verse number="14">Було ж якихсь сїм синів Скеви Жидовина архиєрея, що се робили.</verse>
				<verse number="15">Та дух лукавий озвавшись, казав: Ісуса знаю, і Павла знаю; ви ж хто такі?</verse>
				<verse number="16">І кинувсь на них чоловік, що в йому був дух лукавий, і, опанувавши їх, подужав їх так, що нагі й зранені повтїкали з того дому.</verse>
				<verse number="17">Стало ся ж се відоме всїм Жидам і Єленянам, що жили в Єфесї; і попав страх на всїх їх, і величано імя Господа Ісуса.</verse>
				<verse number="18">І многі з вірних приходили, і визнавали, і виявляли учинки свої.</verse>
				<verse number="19">Доволї ж багато з тих, що робили чари, позносивши книги свої, попалили перед усїма; і злїчено цїну їх, і налїчено пятьдесять тисяч срібняків.</verse>
				<verse number="20">Так потужно росло слово Господнє і укріплялось.</verse>
				<verse number="21">Як же се сповнилось, постановив Павел у дусї, пройшовши через Македонию та Ахаю, ійти в Єрусалим, говорячи, що, побувши там, мушу й Рим побачити.</verse>
				<verse number="22">Піславши ж у Македонию двох послугуючих йому, Тимотея та Єраста, сам пробув (який ся) час ув Азиї.</verse>
				<verse number="23">Стала ся ж часу того немала трівога про Господень путь.</verse>
				<verse number="24">Один бо, на ймя Димитрий, золотар, що робив срібні храми Артемиди, давав ремесникам немалий заробіток.</verse>
				<verse number="25">Зібравши їх і инших сього дїла робітників, каже: Люде, ви знаєте, що з сього заробітку прожиток наш;</verse>
				<verse number="26">та бачите й чуєте, що не то в Єфесї, а мало не по всїй Азиї сей Павел, пересьвідчивши, одвернув багато народу, говорячи, що нема богів рукотворних.</verse>
				<verse number="27">І не тільки се ремеслу нашому грозить, прийти в упадок, та щоб і храм великої богинї Артемиди не обернувсь у нїщо, і не пропало величчє тієї, котрій вся Азия і вселенна покланяєть ся.</verse>
				<verse number="28">Вислухавши се і сповнившись гнївом, закричали, говорячи: Велика Артемида Єфеська!</verse>
				<verse number="29">І ввесь город був повен заколоту; і кинулись однодушно до театру, схопивши Гайя та Аристарха, Македонян, подорожнїх товаришів Павлових.</verse>
				<verse number="30">Як же хотїв Павел увійти між народ, не пустили його ученики.</verse>
				<verse number="31">І деякі з Азийської старшини, бувши йому приятелями, піславши до него, благали, щоб не йшов до театру.</verse>
				<verse number="32">Инші ж що инше гукали; була бо громада заколочена, і більша з них (часть) не знала, чого посходились.</verse>
				<verse number="33">З народу ж вивели Александра, і Жиди попихали його наперед. Александр же, махнувши рукою, хотїв був оправдуватись перед народом.</verse>
				<verse number="34">Як же довідались, що він Жидовин, то всї гукали в один голос годин зо дві: Велика Артемида Єфеська!</verse>
				<verse number="35">Утихомиривши ж писар народ, каже: Мужі Єфеські, що б то був за чоловік, котрий не знав би, що город Єфес шануватель великої богинї Артемиди і Диопета!</verse>
				<verse number="36">А коли нїчого проти сього не можна сказати, то треба вам угамуватись і нїчого нерозважно не робити.</verse>
				<verse number="37">Привели бо ви чоловіків сих, що нї сьвятого не крали, нї богинї вашої не хулили.</verse>
				<verse number="38">Коли ж Димитрий та ремісники що з ним, мають з ким справу, то (на се) суддї судять і є старости; нехай позивають один одного.</verse>
				<verse number="39">А коли чого иншого допевняєтесь, то у законному зборі розсудить ся.</verse>
				<verse number="40">Бо ще опасуємось, щоб не обвинувачено нас за сегоднїшню бучу, не маючи жадної причини, котрою могли б оправдити се збіговище.</verse>
				<verse number="41">І, се промовивши, розпустив громаду.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї.</verse>
				<verse number="2">Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію.</verse>
				<verse number="3">Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию.</verse>
				<verse number="4">Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим.</verse>
				<verse number="5">Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї.</verse>
				<verse number="6">Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день.</verse>
				<verse number="7">Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи.</verse>
				<verse number="8">Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся.</verse>
				<verse number="9">Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого.</verse>
				<verse number="10">Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому.</verse>
				<verse number="11">Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов.</verse>
				<verse number="12">Привели ж хлопця живого і втішились немало.</verse>
				<verse number="13">Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки.</verse>
				<verse number="14">Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену.</verse>
				<verse number="15">А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет.</verse>
				<verse number="16">Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі.</verse>
				<verse number="17">З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних.</verse>
				<verse number="18">Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу,</verse>
				<verse number="19">служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання,</verse>
				<verse number="20">і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам,</verse>
				<verse number="21">сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="22">І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї.</verse>
				<verse number="23">Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть.</verse>
				<verse number="24">Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої.</verse>
				<verse number="25">І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже.</verse>
				<verse number="26">Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх.</verse>
				<verse number="27">Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу.</verse>
				<verse number="28">Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю.</verse>
				<verse number="29">Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада.</verse>
				<verse number="30">І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою.</verse>
				<verse number="31">Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного.</verse>
				<verse number="32">А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими.</verse>
				<verse number="33">Срібла або золота або одежі, - нїчого не жадав я.</verse>
				<verse number="34">Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої.</verse>
				<verse number="35">У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати.</verse>
				<verse number="36">І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними.</verse>
				<verse number="37">Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його,</verse>
				<verse number="38">смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">Як же сталось, що ми поплили, попрощавшись із ними, то просто верстаючи дорогу, прибули ми в Кон, другого ж дня в Родос, а з відтіля в Патару.</verse>
				<verse number="2">І, знайшовши корабель, що плив у Финикию, сївши, поплили ми.</verse>
				<verse number="3">Зуздрівши Кипр і минувши його лїворуч, поплили ми в Сирию, та й пристали в Тирі; там бо треба було кораблю скинути тягар.</verse>
				<verse number="4">І, знайшовши учеників, пробули ми там сїм день. Вони Павлові казали Духом не йти в Єрусалим.</verse>
				<verse number="5">А як ми скінчили днї, вийшовши пійшли ми; а всї провожали нас із жінками й дїтьми аж за город; і, приклонивши колїна на березї, помолились;</verse>
				<verse number="6">і, попрощавшись один з одним, увійшли в корабель, вони ж вернулись до дому.</verse>
				<verse number="7">Ми ж, скінчивши плаваннє від Тира, пристали в Птоломаїдї, і, привитавши братів, пробули в них один день.</verse>
				<verse number="8">Назавтра ж, вийшовши ті що з Павлом, прибули в Кесарию; і, ввійшовши в господу Филипа благовістника, одного з семи, пробували в него.</verse>
				<verse number="9">Було ж у него четверо дочок дївчат, що пророкували.</verse>
				<verse number="10">Як же пробували там много днїв, прийшов з Юдеї один пророк, на ймя Агав.</verse>
				<verse number="11">І, прийшовши до нас, і взявши пояс Павла, звязавши руки свої і ноги, рече: Так глаголе Дух сьвятий: Чоловіка, чий се пояс, оттак звяжуть у Єрусалимі Жиди, і видадуть у руки поганам.</verse>
				<verse number="12">Як же почули ми се, благали ми й тамешні, щоб не йшов він у Єрусалим.</verse>
				<verse number="13">Озвав ся ж Павел: Що робите, плачучи та рвучи менї серце? я бо не то звязаним бути готов, а й умерти в Єрусалимі за ймя Господа Ісуса.</verse>
				<verse number="14">Як же він не дав себе вговорити, замовкли ми, кажучи: Нехай буде воля Господня.</verse>
				<verse number="15">По тих же днях, налагодившись, пустились у Єрусалим.</verse>
				<verse number="16">Ішли ж з нами й деякі в учеників із Кесариї, і вели одного Мнасона Кипрянина, старого ученика, в котрого б нам оселитись.</verse>
				<verse number="17">Як же прибули в Єрусалим, радо прийняли нас брати.</verse>
				<verse number="18">Назавтра прийшов Павел до Якова, прийшли ж і всї старші.</verse>
				<verse number="19">І, привитавши їх, розказував про все, що зробив Бог між поганами через служеннє його.</verse>
				<verse number="20">Вони ж, вислухавши, прославляли Господа, і рекли йому: Бачиш, брате, скільки тут тисяч Жидів, що увірували, а всї вони ревнителї закону.</verse>
				<verse number="21">Про тебе ж дознались, що ти навчаєш відступлення від закону Мойсейового усїх Жидів між поганами, говорячи, щоб не обрізували дїтей своїх, анї додержували звичаїв.</verse>
				<verse number="22">Що ж тепер (робити)? Конче зійдеть ся купа; прочують бо, що прийшов єси.</verse>
				<verse number="23">З роби ж оце, що тобі скажемо: Є в нас чотири чоловіки таких, що мають на собі обітницю.</verse>
				<verse number="24">Узявши їх, очистись із ними, та й втрать ся на них, щоб обстригли голови; то й знати муть усї, що чого дознались про тебе, се нїщо, та що й ти ходиш у законї, хоронячи його.</verse>
				<verse number="25">Що ж до увірувавших поган, ми писали, присудивши, щоб такого нїчого вони не додержували, а тільки щоб хоронились ідолської жертви, та крові, та давленого, та блуду.</verse>
				<verse number="26">Тодї Павел, узявши тих чоловіків, і очистившись із ними, увійшов назавтра в сьвятилище, звіщаючи сповненнє днїв очищення, доки принесеть ся за кожного з них принос.</verse>
				<verse number="27">Як же вже мало сїм день скінчитись, Азийські Жиди, побачивши його в сьвятилищі, збунтували ввесь народ, і наложили руки на него,</verse>
				<verse number="28">гукаючи: Мужі Ізраїлеві, помагайте! Се чоловік, що проти народу й закону й місця сього всїх усюди навчає, та що й Єленян увів у сьвятилище, й опоганив сьвяте місце се.</verse>
				<verse number="29">(Видїли бо Трофима Єфесця у городї з ним, про котрого думали, що його увів у сьвятилище Павел.)</verse>
				<verse number="30">І здвигнувсь увесь город, і постало збіговище народу; і взявши Павла, виволїкли з церкви, і зараз зачинили двері.</verse>
				<verse number="31">Та, як хотїли вбити його, дойшла вістка до тисячника роти, що ввесь Єрусалим збунтував ся.</verse>
				<verse number="32">Узявши він зараз воїнів і сотників побіг на них; вони ж, побачивши тисячника та воїнів, перестали бити Павла.</verse>
				<verse number="33">Приступивши ж тисячник узяв його і звелїв закувати в два ланцюги, і питав, хто він такий, і що зробив.</verse>
				<verse number="34">І деякі кричали одно, а инші друге між народом; і, не здолївши довідатись нїчого певного за гуком, звелїв вести його в замок.</verse>
				<verse number="35">Як же дійшов до сходів, то прилучилось, що мало не несли його воїни задля натовпу народу.</verse>
				<verse number="36">Ішло бо за ним множество народу з криком: Страть його!</verse>
				<verse number="37">А, як мали вводити Павла в замок, рече він тисячнику: Чи дозволиш сказати що тобі? Він же каже: Чи вмієш по грецьки?</verse>
				<verse number="38">Чи не ти єси Єгиптянин, що перед сими днями зробив бунт та вивів у пустиню чотири тисячі народу розбишацького?</verse>
				<verse number="39">Рече ж Павел: Я чоловік Жидовин Тарсийський, славного города Киликиї житель; прошу тебе, дозволь менї промовити до народу.</verse>
				<verse number="40">Як же дозволив, тодї Павел, ставши на сходах, махнув рукою до народу, й як настало велике мовчаннє, промовив Жидівською мовою, говорячи:</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">Мужі брати й батьки, вислухайте тепер моє оправданнє перед вами.</verse>
				<verse number="2">Почувши ж, що Жидівською мовою говорив до них, ще більш утихомирились.)</verse>
				<verse number="3">І рече: Я справдї чоловік Жидовин, роджений у Тарсї Киликийському, зрощений же у сьому городї при ногах Гамалиїла, навчений добре отцївського закону, бувши ревнителем Бога, якож ви всї тепер.</verse>
				<verse number="4">Я сей путь гонив до смерти, вяжучи та віддаючи в темницї чоловіків і жінок;</verse>
				<verse number="5">яко ж і архиєрей засьвідкує менї, і вся старшина, від котрих і листи взявши до братів, ішов я в Дамаск, щоб звязавши привести у Єрусалим тих, що там були, щоб скарано їх.</verse>
				<verse number="6">Стало ся ж менї, як ішов я і наближавсь до Дамаску, о полуднї зразу осияло мене велике сьвітло з неба.</verse>
				<verse number="7">І впав я на землю, і почув голос, глаголючий менї: Савле, Савле, чого мене гониш?</verse>
				<verse number="8">Я ж озвавсь: Хто єси, Господи? І рече до мене: Я Ісус Назорей, котрого ти гониш.</verse>
				<verse number="9">Ті ж, що були зо мною, видїли сьвітло і полякались; голосу ж не чули, що глаголав менї.</verse>
				<verse number="10">Сказав же я: Що робити менї, Господи? Господь же рече до мене: Уставши йди в Дамаск; а там скажеть ся тобі про все, що постановлено тобі робити.</verse>
				<verse number="11">Як же не бачив я від сяєва того сьвітла, то ведений за руку від тих, що були зо мною, увійшов я в Дамаск.</verse>
				<verse number="12">Ананїя ж, чоловік один побожний по закону, доброї слави у всїх тамешнїх Жидів,</verse>
				<verse number="13">прийшовши до мене і ставши, рече менї: Савле брате, прозри. І я тієї ж години побачив його.</verse>
				<verse number="14">Він же рече: Бог отцїв наших вибрав тебе розуміти волю Його, й видїти Праведника, й чути голос із уст Його.</verse>
				<verse number="15">Бо будеш сьвідком Йому перед усїма людьми у тому, що ти бачив і чув єси.</verse>
				<verse number="16">А тепер чого гаєш ся? уставши охрестись, та обмий гріхи твої, призвавши імя Господнє.</verse>
				<verse number="17">І сталось, як вернувсь я в Єрусалим та моливсь у церкві, то був у захопленню,</verse>
				<verse number="18">і видїв Його, глаголючого менї: Поспіши та вийди боржій з Єрусалиму, бо не приймуть сьвідчення твого про мене.</verse>
				<verse number="19">А я сказав: Господи, вони знають, що я вкидав у темницї та бив по школах тих, що вірували в Тебе.</verse>
				<verse number="20">І як пролилась кров Стефана, сьвідка Твого, я сам стояв і похваляв убийство його, стережучи одежі убийцїв його.</verse>
				<verse number="21">І рече до мене: Іди: бо я до поган далеко пішлю тебе.</verse>
				<verse number="22">Слухали ж його аж до сього слова, а тепер зняли голос свій, кажучи: Геть із землї такого! не жити йому.</verse>
				<verse number="23">Як же кричали вони та кидали одежу, та підкидали порохом на воздух,</verse>
				<verse number="24">звелїв тисячник вести його в замок, і казав бійкою допитуватись у него, щоб дознатись, чого так гукають на него.</verse>
				<verse number="25">Як же розтягнуто (вязано) його реміннєм, рече Павел до сотника стоячого: Хиба годить ся вам чоловіка Римлянина, та й несудженого, бити?</verse>
				<verse number="26">Почувши ж сотник, приступивши до тисячника, сповістив, говорячи: Дивись, що хочеш робити; чоловік бо сей Римлянин.</verse>
				<verse number="27">Прийшовши тисячник промовив до него: Скажи менї, чи Римлянин єси ти? Він же рече: Так.</verse>
				<verse number="28">І відказав тисячник: За велику суму здобув я се горожанство. Павел же рече: Я ж і родивсь (у йому).</verse>
				<verse number="29">Зараз тодї відступили від него ті, що мали в него допитуватись; і тисячник злякав ся, довідавшись, що се Римлянин, і що він його закував.</verse>
				<verse number="30">Назавтра ж, хотївши довідатись певно, за що винуватять його, зняв з него кайдани, і звелїв прийти архиєреям і всїй радї їх і, вивівши Павла, поставив перед ними.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="23">
				<verse number="1">Поглянувши ж Павел пильно на раду рече: Мужі брати, я жив у всїй добрій совістї перед Богом до сього дня.</verse>
				<verse number="2">Архиєрей же Ананїя звелїв тим, що стояли перед ним, бити його в лице.</verse>
				<verse number="3">Тодї рече Павел до него: Бити ме тебе Бог, стїно побіляна; і ти сидиш, щоб судити мене по закону, а проти закону велиш мене бити?</verse>
				<verse number="4">Ті ж, що стояли, сказали: Ти архиєрея Божого злорічиш?</verse>
				<verse number="5">Рече ж Павел: Не знав я, брати, що се архиєрей: писано бо: Не казати меш лихого на князя народу твого.</verse>
				<verse number="6">Постерігши ж Павел, що одна часть (людей) Садукейська, а друга Фарисейська, покликнув у радї: Мужі брати! я Фарисей, син Фарисеїв; за надїю воскресення мертвих мене судять.</verse>
				<verse number="7">Як ж се промовив, постала незгода між Фарисеями та Садукеями; і роздїлилась громада.</verse>
				<verse number="8">Садукеї бо кажуть, що нема воскресення, нї ангела, нї духа, а Фарисеї визнають обох.</verse>
				<verse number="9">Постав же крик великий; і, вставши письменники части Фарисейської, змагались, говорячи: Нїчого лихого не знаходимо в чоловікові сему; коли ж дух промовив до него або ангел, то не воюймо з Богом.</verse>
				<verse number="10">І, як постала буча велика, тисячник, опасуючись, щоб вони не розірвали Павла, звелїв воїнам зійти, та, вхопивши його з посеред них, привести в замок.</verse>
				<verse number="11">Другої ж ночи став перед ним Господь і рече: Бодрись, Павле; як бо ти сьвідкував про мене в Єрусалимі, так ти маєш і в Римі сьвідкувати.</verse>
				<verse number="12">Як же настав день, зложивши змову деякі з Жидів, заклялись, говорячи, що нї їсти муть, нї пити муть, доки не вбють Павла.</verse>
				<verse number="13">Було ж більш сорока, що сю клятьбу зробили.</verse>
				<verse number="14">Приступивши вони до архиєреїв та старших, казали: клятьбою поклялись ми нїчого не їсти, доки не вбємо Павла.</verse>
				<verse number="15">Тепер же ви дайте знати тисячникові й радї, щоб завтра вивів його до вас, нїби хочете розвідатись пильнїще про справу його; ми ж, поки ще він наближить ся, готові будемо вбити його.</verse>
				<verse number="16">Прочувши ж син сестри Павлової про їх задум на него, прийшовши і ввійшовши в замок, сказав Павлові.</verse>
				<verse number="17">Покликавши ж Павел одного з сотників, рече: Одведи хлопця сього до тисячника; має бо щось сказати йому.</verse>
				<verse number="18">Він же, взявши його, повів до тисячника, й каже: Вязник Павел, покликавши мене, просив привести до тебе сього хлопця; має бо щось сказати тобі.</verse>
				<verse number="19">Узявши ж його за руку тисячник, і відійшовши на самоту, питав його: Про що ти маєш звістити менї?</verse>
				<verse number="20">Він же каже, що Жиди змовились просити тебе, щоб завтра привів Павла до них у раду, наче б хотїли лучче розпитатись про него.</verse>
				<verse number="21">Ти ж не слухай їх: засїдаєть ся бо їх на него більш сорока чоловік, що закляли ся не їсти й не пити, доки не вбють його; і тепер готові вони, дожидаючи від тебе обіцянки.</verse>
				<verse number="22">Тисячник же відпустив хлопця, звелївши нїкому не казати, що се виявив єси передо мною.</verse>
				<verse number="23">І, покликавши двох із сотників, каже: Наготовте дві сотнї воїнів, щоб ішли в Кесарию, та сїмдесять комонників, та дві сотнї стрельцїв на третю годину ночи;</verse>
				<verse number="24">і скотину наготовити, щоб, посадивши Павла, одвели цїлого до старости Феликса.</verse>
				<verse number="25">Написав же й лист такого змісту:</verse>
				<verse number="26">Клавдий Лизия вельможному старостї Феликсові: радуй ся.</verse>
				<verse number="27">Чоловіка сего Жиди схопили і мали вбити; я ж, пристигши з військом, одняв його, довідавшись, що він Римлянин.</verse>
				<verse number="28">Хотївши ж довідатись про причину, за що обвинували його, увів його в раду їх,</verse>
				<verse number="29">і знайшов, що обвинували його про питання закону їх, та нїякої вини, достойної смерти або кайданів, нема в йому.</verse>
				<verse number="30">Як же сказано менї про зраду, що мала бути од Жидів на чоловіка сього, зараз післав я його до тебе, звелївши і винувателям його говорити перед тобою, що мають на него. Бувай здоров.</verse>
				<verse number="31">Воїни ж, як звелено їм, узявши Павла, повели в ночі в Антипатриду.</verse>
				<verse number="32">А назавтра, зоставивши комонників ійти з ним, вернулись у замок.</verse>
				<verse number="33">Вони ж, ввійшовши в Кесарию і оддавши лист старостї, поставили перед ним і Павла.</verse>
				<verse number="34">Прочитавши ж староста і спитавши, з якої він країни, та довідавшись, що з Киликиї,</verse>
				<verse number="35">слухати му тебе, каже, як прийдуть винувателї твої. І звелїв стерегти його в преториї Іродовій.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="24">
				<verse number="1">По пяти ж днях прийшов архиєрей Ананїя з старшими і з речником, Тертилом якимся, і озвались вони перед старостою проти Павла.</verse>
				<verse number="2">Як же покликано його, почав винувати Тертил, говорячи: Дознаючи через тебе великого впокою і всякого добра, що стало ся народові сьому за твоїм дбаннєм,</verse>
				<verse number="3">завсїди і всюди приймаємо (се), вельможний Феликсе, з усякою дякою.</verse>
				<verse number="4">Та, щоб довго тобі не докучати, благаю вислухати нас у коротцї, твоєю ласкою.</verse>
				<verse number="5">Знайшли бо ми, що чоловік сей зараза, й зачинщик бучи між усїма Жидами по вселеннїй, і ватажок Назорейської єресї,</verse>
				<verse number="6">що й церкву зважив ся опоганити; ми його й узяли, й хотїли по нашому закону судити.</verse>
				<verse number="7">Пристигши ж Лизия тисячник, з великим насильством узяв його з наших рук,</verse>
				<verse number="8">звелївши винувателям його йти до тебе. Від него можеш сам, як схочеш, про все дознатись, за що ми винуємо його.</verse>
				<verse number="9">Пристали ж (на се) й Жиди, говорячи, що се так єсть.</verse>
				<verse number="10">Озвав ся Павел, як кивнув йому староста говорити: Знаючи від многих лїт тебе суддею народові сьому, тим раднїщ про себе відповідаю.</verse>
				<verse number="11">Ти можеш розвідатись, що не більш, як дванайцять днїв, відколи я прийшов поклонитись у Єрусалим.</verse>
				<verse number="12">Та й нї в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народї, нї по школах, нї в городї;</verse>
				<verse number="13">анї довести менї не можуть, у чому тепер винують мене.</verse>
				<verse number="14">Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане,</verse>
				<verse number="15">маючи надїю в Бозї, чого й самі оцї сподївають ся, що має бути воскресеннє мертвих праведних і неправедних.</verse>
				<verse number="16">На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми.</verse>
				<verse number="17">По многих же лїтах прийшов я зробити милостиню народові моєму та приноси.</verse>
				<verse number="18">У сьому знайшли мене очищеного в церкві, - анї з натовпом, анї з бучею, - деякі Жиди з Азиї,</verse>
				<verse number="19">котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене.</verse>
				<verse number="20">Або самі оцї нехай скажуть, чи знайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою,</verse>
				<verse number="21">окрім одного голосу сього, котрим покликнув, стоячи між ними, що за воскресеннє мертвих я суд приймаю сьогоднї од вас.</verse>
				<verse number="22">Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизия тисячник прийде, розберу вашу справу.</verse>
				<verse number="23">І звелїв сотникові стерегти Павла, й давати волю, і нїкому з його знакомих не забороняти послугувати або приходити до него.</verse>
				<verse number="24">По кількох же днях, прибувши Феликс із жінкою своєю Друзилою, Жидівкою, покликав Павла, і слухав його про віру в Христа.</verse>
				<verse number="25">Як же говорив він про правду і здержаннє, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, озвав ся: Тепер годї, іди; мавши час, покличу тебе.</verse>
				<verse number="26">До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесїдував з ним.</verse>
				<verse number="27">Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="25">
				<verse number="1">Прибувши ж Фест у ту країну, по трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї.</verse>
				<verse number="2">І явились перед ним архиєреї та значні з Жидів проти Павла, й благали його,</verse>
				<verse number="3">просячи ласку в него, щоб післав його в Єрусалим, - змовившись, щоб його вбити на дорозї.</verse>
				<verse number="4">Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди).</verse>
				<verse number="5">Которі ж з між вас, каже, згідні в сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його.</verse>
				<verse number="6">І, пробувши у них більш десяти днїв, прибув у Кесарию; назавтра ж сївши на судищі, звелїв привести Павла.</verse>
				<verse number="7">Як же прийшов він, обступили (його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести.</verse>
				<verse number="8">А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нїчого не провинив.</verse>
				<verse number="9">Фест же, хотївши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому?</verse>
				<verse number="10">Рече ж Павел: Я стою перед судищем кесаревим; там маю суд приймати. Жидів нїчим не скривдив я, як і ти добре знаєш.</verse>
				<verse number="11">Коли я не прав і зробив що достойне смерти, не відмовляюсь і вмерти; коли ж нема в менї нїчого, чим мене сї винують, нїхто не може мене їм видати. Покликуюсь до кесаря.</verse>
				<verse number="12">Тодї Фест, поговоривши з радою, відказав: Ти покликуєш ся до кесаря, до кесаря й пійдеш.</verse>
				<verse number="13">Як же минуло днїв кілька, Агриппа цар та Верникия прибули в Кесарию витати Феста.</verse>
				<verse number="14">А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вязнем од Феликса;</verse>
				<verse number="15">про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архиєреї та старші Жидівські, допевняючись суду на него.</verse>
				<verse number="16">Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, нїж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини.</verse>
				<verse number="17">Як же зійшлись вони сюди, я, не роблячи жадної проволоки, сївши другого дня на судищі, звелїв привести чоловіка.</verse>
				<verse number="18">Обступивши його винувателї, нїякої вини не принесли, про які я думав,</verse>
				<verse number="19">були ж між ними деякі змагання про марновірство їх та про якогось Ісуса, що вмер, про котрого казав Павел, що Він живий.</verse>
				<verse number="20">Я ж, сумнїваючись про се змаганнє, сказав: коли хоче, нехай іде в Єрусалим і там судить ся про се.</verse>
				<verse number="21">Як же Павел покликнув ся, щоб його задержано до розсуду Августа, звелїв я держати його, доки одішлю до кесаря.</verse>
				<verse number="22">Агриппа ж каже до Феста: Хотїв би й я чоловіка сього послухати. Він же: Завтра, каже, чути меш його.</verse>
				<verse number="23">Назавтра ж, як прийшов Агриппа та Верникия з великою пихою та ввійшли в судову палату з тисячниками та городськими переднїми мужами, звелїв Фест привести Павла.</verse>
				<verse number="24">І каже Фест: Агриппо царю і всї мужі, що сидите з нами, гляньте на сього, про котрого все множество Жидів озвалось до мене в Єрусалимі, гукаючи, що не треба йому жити більш.</verse>
				<verse number="25">Я ж, зрозумівши, що нїчого достойного смерти він не зробив, а як і (сам) він покликнув ся до Августа, то й присудив я післати його.</verse>
				<verse number="26">Про него ж нїчого докладного писати панові не маю. Тим привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб зробивши розпит, мав що написати.</verse>
				<verse number="27">Нерозсудливо бо менї здаєть ся післати вязника, а яка вина на нему, не означити.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="26">
				<verse number="1">Агриппа ж каже до Павла: Дозволяєть ся тобі за себе говорити. Тодї Павел відповів, простягши руку:</verse>
				<verse number="2">Про все, в чому винують мене Жиди, царю Агриппо, вважаю себе за щасливого, маючи відповідати сьогоднї перед тобою,</verse>
				<verse number="3">а й надто, що ти сьвідомий всїх звичаїв Жидівських і перепитів. Тим благаю тебе вислухати мене терпиливо.</verse>
				<verse number="4">Яке ж було життє моє з малку від почину між народом моїм у Єрусалимі, знають усї Жиди,</verse>
				<verse number="5">знаючи мене здавна (коли схочуть сьвідкувати), що жив я Фарисеєм по найдокональшій єресї нашої віри.</verse>
				<verse number="6">А тепер за надїю обітування, зробленого отцям нашим од Бога, стою на судї,</verse>
				<verse number="7">котрого дванайцять родів наших, без перестану день і ніч служачи, надїють ся дойти. За сю надїю, царю Агриппо, винуватять мене Жиди.</verse>
				<verse number="8">Що? невірним здаєть ся вам (се), що Бог воскрешає мертвих?</verse>
				<verse number="9">Менї справдї й самому здавалось, що проти імени Ісуса Назорея треба багато робити.</verse>
				<verse number="10">Що й робив я в Єрусалимі, і многих сьвятих замикав у темницї, прийнявши власть од архиєреїв, а як убивали їх, давав мій голос.</verse>
				<verse number="11">І по всїх школах часто караючи їх, примушував хулити; і превельми лютуючи на них, гонив їх навіть і в чужих городах.</verse>
				<verse number="12">І, в сих (мислях) ідучи в Дамаск з властю і наказом од архиєреїв,</verse>
				<verse number="13">ополуднї, царю, в дорозї видїв я з неба сьвітло над сяєво сонця, осиявше мене й тих, що йшли зо мною.</verse>
				<verse number="14">Як же всї ми попадали на землю, почув я голос, що глаголав до мене і промовив Єврейською мовою: Савле, Савле, чого гониш мене? тяжко тобі проти рожна прати (перти).</verse>
				<verse number="15">Я ж сказав: Хто єси, Господи? Він же рече: Я, Ісус, котрого ти гониш.</verse>
				<verse number="16">Та встань і стань на ноги твої; на се бо явивсь я тобі, щоб зробити тебе слугою і сьвідком того, що бачив єси, і що обявлю тобі,</verse>
				<verse number="17">вириваючи тебе від людей і від поган, до котрих тепер тебе посилаю,</verse>
				<verse number="18">відкрити очі їм, щоб обернулись від темряви до сьвітла і від власти сатаниної до Бога, щоб прийняли вони оставленнє гріхів і наслїддє між сьвятими вірою в мене.</verse>
				<verse number="19">Тим, царю Агриппо, не протививсь я небесному видїнню,</verse>
				<verse number="20">а найперш у Дамаску і в Єрусалимі і по всїй землї Юдейській та й поганам проповідував, щоб покаялись та обернулись до Бога, роблячи дїла, достойні покаяння.</verse>
				<verse number="21">За се Жиди, вхопивши мене в церкві, хотїли вбити.</verse>
				<verse number="22">Дізнавши ж помочи від Бога, аж до сего дня стою, сьвідкуючи малому й великому, нїчого иншого не говорячи, як що пророки глаголали, що має бути, і Мойсей:</verse>
				<verse number="23">що мусить пострадати Христос, а будучи первий з воскресення мертвих, має сьвітло проповідувати народові і поганам.</verse>
				<verse number="24">Як же він так відповів, сказав Фест голосом великим: Дурієш, Павле; великі науки до дурощів тебе приводять.</verse>
				<verse number="25">Він же рече: Не дурію, вельможний Фесте, а слова правди й розуму глаголю.</verse>
				<verse number="26">Знає бо про се цар, до котрого і промовляю вільно; певен бо я, що нїщо з сего перед ним не втаїлось; бо не в закутку се дїялось.</verse>
				<verse number="27">Віруєш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віруєш.</verse>
				<verse number="28">Агриппа ж каже до Павла: О мало не вговорив єси мене бути Християнином.</verse>
				<verse number="29">Павел же рече: Бажав би я від Бога, щоб чи за малий чи за довгий (час) не тільки ти, та й усї, хто чує мене сьогоднї, стались такими, як я, окрім оцїх кайданів.</verse>
				<verse number="30">І, як промовив се, устав цар і ігемон і Вереникия і ті, що сидїли з ними,</verse>
				<verse number="31">і, одійшовши на бік, розмовляли між собою, говорячи, що нїчого смерти достойного не робить чоловік сей.</verse>
				<verse number="32">Агриппа ж каже Фестові: Можна було б випустити сего чоловіка, коли б не покликав ся до кесаря.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="27">
				<verse number="1">Як же присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юлию, Августової роти.</verse>
				<verse number="2">І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами.</verse>
				<verse number="3">А другого дня пристали в Сидонї. І обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування.</verse>
				<verse number="4">А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні.</verse>
				<verse number="5">І, перепливши море, що проти Киликиї та Памфилиї, прибули в Мири Ликийські.</verse>
				<verse number="6">А там знайшовши сотник корабель Александрийський, що плив в Італию, посадив нас на него.</verse>
				<verse number="7">Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під Крит проти Салмона,</verse>
				<verse number="8">і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей.</verse>
				<verse number="9">Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел,</verse>
				<verse number="10">кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє.</verse>
				<verse number="11">Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, нїж тому, що сказав Павел.</verse>
				<verse number="12">Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристанї Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнїм.</verse>
				<verse number="13">Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита.</verse>
				<verse number="14">Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон.</verse>
				<verse number="15">Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас.</verse>
				<verse number="16">На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна,</verse>
				<verse number="17">котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило.</verse>
				<verse number="18">А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар.</verse>
				<verse number="19">А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали.</verse>
				<verse number="20">Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам.</verse>
				<verse number="21">Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди.</verse>
				<verse number="22">А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля.</verse>
				<verse number="23">Явив ся бо менї сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу,</verse>
				<verse number="24">глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усїх тих, що плинуть з тобою.</verse>
				<verse number="25">Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано менї.</verse>
				<verse number="26">Мусимо бо до острова якогось пристати.</verse>
				<verse number="27">Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля;</verse>
				<verse number="28">і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять.</verse>
				<verse number="29">І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня.</verse>
				<verse number="30">Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, нїби хочуть кинути якоря з носу,</verse>
				<verse number="31">сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся.</verse>
				<verse number="32">Тодї воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти.</verse>
				<verse number="33">Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогоднї чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нїчого не ївши.</verse>
				<verse number="34">Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови.</verse>
				<verse number="35">Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усїма, і переломивши почав їсти.</verse>
				<verse number="36">Тодї повеселїшали всї, і вони прийняли їжу.</verse>
				<verse number="37">Було ж нас у кораблї всїх двістї сїмдесять і шість душ.</verse>
				<verse number="38">А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море.</verse>
				<verse number="39">Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем.</verse>
				<verse number="40">І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега.</verse>
				<verse number="41">Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь.</verse>
				<verse number="42">Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк.</verse>
				<verse number="43">Сотник же, хотївши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелїв, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю,</verse>
				<verse number="44">а остальнї, - хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всї спаслись на землю.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="28">
				<verse number="1">Спасши ся ж довідались, що остров зветь ся Мелит.</verse>
				<verse number="2">Чужоземцї ж показали нам не мале милосердє: розложивши бо багаттє, прийняли всїх нас задля дощу, що йшов, і задля холоду.</verse>
				<verse number="3">Як же набрав Павел оберемок хворосту і положив на огнище, вибігши від жару гадина, почепилась на руцї в него.</verse>
				<verse number="4">Побачивши ж чужоземцї, що зьвірюка висїла з руки його, говорили між собою: Певно сей чоловік убийця, що спас ся з моря, та суд (богів) не дав йому жити.</verse>
				<verse number="5">Він же, струснувши гадюку в огонь, не дізнав нїякого лиха.</verse>
				<verse number="6">Вони ж дожидали, що він має опухнути або зараз упаде мертвий; як же довго дожидались і бачили, що нїякого лиха йому не сталось, перемінивши думки, казали, що се Бог.</verse>
				<verse number="7">Навкруги ж сього місця були землї першого на острові, на ймя Публия. Він, прийнявши нас, три днї поприятельськи гостив.</verse>
				<verse number="8">І сталось, що батько Публиїв лежав, болїючи на пропасницю та на живіт. Приступивши до него Павел, помоливсь і, положивши руки на него, сцїлив його.</verse>
				<verse number="9">Як се стало ся, то й инші на острові, що мали недуги, приходили та й сцїлялись.</verse>
				<verse number="10">Вони і великою честю пошанували нас, а як ми відпливали, надавали, чого нам треба (було).</verse>
				<verse number="11">По трох же місяцях одвезлись ми кораблем Александрийським, надписаним Диоскур, що зимував на острові,</verse>
				<verse number="12">і припливши в Сиракузу, пробули (там) три днї.</verse>
				<verse number="13">А звідтіля відпливши, прибули в Регию, і за один день, як настав полуденний вітер, прийшли другого дня в Путеоли,</verse>
				<verse number="14">де знайшовши братів, ублагані були від них перебути у них сїм день; і так прийшли в Рим.</verse>
				<verse number="15">Звідтіля, почувши брати про нас, повиходили назустріч нам аж до Апиєвого торгу та Трох Гостинниць. Побачивши їх Павел і подякувавши Богу, набрав ся сьмілости.</verse>
				<verse number="16">Як же прийшли ми в Рим, сотник передав вязників воїводї; Павлу ж дозволено жити окроме з воїном, що стеріг його.</verse>
				<verse number="17">Стало ся ж по трох днях, скликав Павел первих із Жидів, і, як посходились вони, рече до них: Мужі брати, нїчого не зробивши противного народові або звичаям отцївським, передан я, яко вязник, у руки Римлянам.</verse>
				<verse number="18">Розпитавши вони мене, хотїли випустити, бо нїякої вини смерти не було в менї.</verse>
				<verse number="19">Як же противились Жиди, був я змушений покликатись до кесаря, не яко би мав чим обвинувати нарід мій.</verse>
				<verse number="20">Тим же скликав я вас, щоб побачити вас та поговорити, бо за надїю Ізраїлеву залїзом сим оковано мене.</verse>
				<verse number="21">Вони ж промовили до него: Ми анї письма про тебе не одержували з Юдеї, анї прийшовши хто з братів, звістив або сказав про тебе що лихе.</verse>
				<verse number="22">Та бажаємо від тебе чути, що ти думаєш; бо про сю єресь відоме нам, що всюди противлять ся їй.</verse>
				<verse number="23">Призначивши ж йому день, поприходили до него в оселю многі, і викладував він їм, сьвідкуючи про царство Боже, і впевняючи їх про Ісуса й з закону Мойсеєвого й з пророків, од ранку до вечера.</verse>
				<verse number="24">І деякі увірували в слова його, а инші не увірували.</verse>
				<verse number="25">І, будучи в незгодї між собою, розійшлись, як промовив Павел одно слово: що добре промовив сьвятий Дух через Ісаїю пророка до батьків ваших,</verse>
				<verse number="26">глаголючи: Йди до людей сих та скажи: Слухом будете слухати, та й не зрозумієте, і дивлячись будете дивитись, та й не побачите:</verse>
				<verse number="27">бо серце сього народу затвердїло, й ушима тяжко чують, і очі свої позаплющували, щоб не видїли очима, і ушима не чули, і серцем не розуміли, і не навернулись, щоб я сцїлив їх.</verse>
				<verse number="28">Відоме ж нехай вам буде, що послане поганам спасеннє Боже вони чути муть.</verse>
				<verse number="29">І, як промовив сї слова, пійшли Жиди, маючи велике змаганнє між собою.</verse>
				<verse number="30">Пробував же Павел цїлих два роки в найнятій хатї своїй, і приймав усїх, хто приходив до него,</verse>
				<verse number="31">проповідуючи царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усією сьміливостю, без заборони.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="45">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Павел, слуга Ісуса Христа, покликаний апостол, вибраний на благовістуваннє Боже,</verse>
				<verse number="2">(котре наперед обіцяв [Бог] через пророків своїх у сьвятих писаннях,)</verse>
				<verse number="3">про Сина свого (народженого з насїння Давидового по тїлу,</verse>
				<verse number="4">обявленого Сина Божого в силї, по Духу сьвятости, через воскресеннє з мертвих), Ісуса Христа, Господа нашого,</verse>
				<verse number="5">(котрим прийняли ми благодать і апостольство на впокореннє вірі між усїма народами ради імени Його,</verse>
				<verse number="6">між котрими й ви покликані, Ісус-Христові;)</verse>
				<verse number="7">Усїм вам, що єсте в Римі, любленим від Бога, покликаним сьвятим: благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="8">Перш усего дякую Богові моєму через Ісуса Христа за всїх вас, що віра ваша проповідуєть ся по всему сьвіту.</verse>
				<verse number="9">Сьвідок менї Бог, котрому служу духом моїм у благовіствуванню Сина Його, що без перестану спомни про вас роблю,</verse>
				<verse number="10">усе в молитвах моїх молячись, щоб колись довелось менї по волї Божій, прийти до вас.</verse>
				<verse number="11">Бажаю бо бачити вас, щоб передати вам даруваннє духовне для утвердження вашого;</verse>
				<verse number="12">се ж єсть утїшитись укупі з вами спільною вірою вашою і моєю.</verse>
				<verse number="13">Не хочу ж таїти од вас, браттє, що часто заміряв я прийти до вас (та й досї спиняло мене), щоб який овощ мати й між вами, яко ж і між иншими поганами.</verse>
				<verse number="14">Єленянам і чужоземцям, мудрим і нерозумним довжен я.</verse>
				<verse number="15">От же, що до мене, готов я й вам, що в Римі, благовіствувати.</verse>
				<verse number="16">Бо не соромлюсь благовіствування Христового, сила бо Божа на спасеннє всякому віруючому, Жидовинові перше, а потім і Грекові.</verse>
				<verse number="17">Правда бо Божа в йому відкриваєть ся до віри в віру, яко ж написано: Праведний вірою жив буде.</verse>
				<verse number="18">Одкриваєть ся бо гнїв Божий з неба на всяке нечестє і неправду людей, що держять істину в неправдї.</verse>
				<verse number="19">Тим, що розумне про Бога, явно в них; Бог бо явив їм.</verse>
				<verse number="20">Невидиме бо Його від создання сьвіту думаннєм про твори робить ся видиме, і вічна Його сила і божество, щоб бути їм без оправдання.</verse>
				<verse number="21">Тим, що знаючи Бога, не яко Бога прославляли або дякували, а осуєтились думками своїми і оморочилось нерозумне серце їх.</verse>
				<verse number="22">Славлячи себе мудрими, потуманїли,</verse>
				<verse number="23">і обернули славу нетлїнного Бога на подобину образа тлїнного чоловіка, і птиць і четвероногих і гаду.</verse>
				<verse number="24">Тим же й передав їх Бог нечистотї в похотях сердець їх, щоб сквернили тїла свої між самими собою.</verse>
				<verse number="25">Вони перемінили істину Божу на лжу і поклонялись і служили тварі більш Творця, котрий благословен на віки. Амінь.</verse>
				<verse number="26">За се передав їх Бог карі безчестя, бо й жінки їх обернули природню подобу на протиприродню;</verse>
				<verse number="27">так само й чоловіки, оставивши природнє вживаннє женського полу, розгорілись похоттю своєю один на одного, чоловіки на чоловіках сором роблячи, і заплату, яка подобала заблудові їх, у собі приймаючи.</verse>
				<verse number="28">І, яко ж не вподобалось їм мати Бога в розумі, передав їх Бог ледачому уму, робити неподобне, -</verse>
				<verse number="29">сповнених усякої неправди, перелюбу, лукавства, зажерливости, злоби, сповнених зависти, убийства, сварнї, підступу, лихих звичаїв,</verse>
				<verse number="30">осудників, поклїпників, богоненавидників, гордувників, хвастунів, пишних, видумщиків лихого, родителям непокірних,</verse>
				<verse number="31">нерозумних, ламателїв умови, нелюбовних, невблагальних, немилостивих.</verse>
				<verse number="32">Котрі, хоч Божий присуд розуміють, що хто таке робить, достоін смерти, не тільки самі се роблять, та й похваляють роблячих.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Тим без оправдання єси, всякий чоловіче, що судиш; у чому бо судиш другого, себе осуджуєш; те ж бо саме робиш, судячи (другого).</verse>
				<verse number="2">Знаємо ж, що суд Божий по істинї на тих, що роблять таке.</verse>
				<verse number="3">Чи думаєш же, чоловіче, судячи того, хто таке робить, і роблячи те ж саме, що ти втечеш од суду Божого?</verse>
				<verse number="4">Або богацтвом благости Його та вдержливости та довготерпіння погорджуєш? не знаєш, що благость Божа до покаяння тебе веде?</verse>
				<verse number="5">По жорстокости ж твоїй і непокаянному серцю збираєш собі гнїв на день гнїву і відкриття праведного суду Бога,</verse>
				<verse number="6">котрий віддасть кожному по дїлам його:</verse>
				<verse number="7">тим, що терпіливостю в доброму дїлї шукають слави, та чести, та нетлїння - життє вічне;</verse>
				<verse number="8">а которі сварливі і противлять ся істинї, корять ся ж неправдї, (тим) ярость та гнїв.</verse>
				<verse number="9">Горе й тїснота на всяку душу чоловіка, що робить лихе, Жидовина перше, та й Грека;</verse>
				<verse number="10">слава ж, честь і впокій усякому, хто робить добре, Жидовинові перше, та й Грекові.</verse>
				<verse number="11">Нема бо в Бога вважання на лиця.</verse>
				<verse number="12">Скільки бо без закону згрішило, (стільки їх) без закону й погине; а скільки в законї згрішило, (стільки їх) законом суд прийме</verse>
				<verse number="13">(Не слухателї бо закону праведні перед Богом, а чинителї закону оправдять ся.</verse>
				<verse number="14">Коли бо погане, не маючи закону, по природї законне чинять, то вони, закону не маючи, самі собі закон:</verse>
				<verse number="15">вони показують дїло законне, написане в серцях їх, як сьвідкує совість їх, і між тим думки їх одна другу осуджують, або оправдують);</verse>
				<verse number="16">в день, коли судити ме Бог тайни людські, по благовістю моєму, через Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="17">Ось ти Жидовин звеш ся, і почиваєш на законї, і хвалиш ся Богом,</verse>
				<verse number="18">і розумієш волю (Його), і розпізнаєш (що єсть) лучче, навчаючись із закону;</verse>
				<verse number="19">і вповаєш на себе, що ти проводир слїпим, сьвітло тим, що в темряві,</verse>
				<verse number="20">наставник незмислям, учитель малолїткам, мавши образ розуму і істини в законї.</verse>
				<verse number="21">Навчаючи ж иншого, себе не навчаєш? проповідуючи не красти, сам крадеш?</verse>
				<verse number="22">говорячи, щоб не робили перелюбу, робиш перелюб? гидуючи ідолами, крадеш сьвяте?</verse>
				<verse number="23">ти, що хвалиш ся законом, переступом закону Бога зневажаєш?</verse>
				<verse number="24">Імя бо Боже через вас хулить ся між поганами, яко ж писано.</verse>
				<verse number="25">З обрізання бо є користь, коли чиниш закон; коли ж ти переступник закону, обрізаннє твоє сталось необрізаннєм.</verse>
				<verse number="26">Коли ж необрізаний хоронить установи закону, чи необрізаннє його за обрізаннє не полїчить ся?</verse>
				<verse number="27">І осудить необрізаннє по природї, котре сповняє закон, тебе, котрий з писаннєм і обрізаннєм переступник єси закону.</verse>
				<verse number="28">Не той бо, хто явно (такий) єсть Жидовин, і не те, що явно по тїлу, обрізаннє,</verse>
				<verse number="29">а котрий потай, (той) Жидовин, і обрізаннє (єсть обрізаннє) серця в дусї, (а) не в писанню; йому ж похвала не від людей, а від Бога.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Чим же переважує Жидовин? або яка користь з обрізання?</verse>
				<verse number="2">Велика на всякий спосіб: найперше бо, що їм були звірені словеса Божі.</verse>
				<verse number="3">Що бо, що не увірували деякі? Хиба невірство їх віру Божу оберне в нїщо?</verse>
				<verse number="4">Нехай не буде (так). Нї, (нехай буде) Бог правдивий, усякий же чоловік омана, яко ж писано: Щоб оправдив ся Ти в словах Твоїх, і побідив, як судити меш ся.</verse>
				<verse number="5">Коли ж неправда наша Божу правду викликає, що скажемо? Хиба неправеден Бог, що посилає кару? (яко чоловік глаголю.)</verse>
				<verse number="6">Нехай не буде (так). Як же бо мав би Бог судити сьвіт?</verse>
				<verse number="7">Коли бо істина Божа через мою оману ще побагатшала на славу Його, чого ж іще й менї, яко грішникові, осудженим бути?</verse>
				<verse number="8">А не (так тому бути), як нас хулять, і як говорять деякі, нїби ми кажемо, що нумо робити лихе, щоб прийшло добре? Праведний суд на таких.</verse>
				<verse number="9">Що ж? ми луччі? Нїяк (не луччі); попереду бо укорили ми й Жидів і Греків, що вони всї під гріхом,</verse>
				<verse number="10">яко ж писано: що нема праведного нїкого,</verse>
				<verse number="11">нема, хто розумів би, нема, хто шукав би Бога,</verse>
				<verse number="12">всї відхилились, вкупі нїкчемні стали; нема, хто робив би добро, нема аж до одного.</verse>
				<verse number="13">Гріб відчинений горло їх, язиками своїми підводили; отрута гадюча під губами їх;</verse>
				<verse number="14">котрих уста клятьби і гіркости повні;</verse>
				<verse number="15">скорі ноги їх проливати кров;</verse>
				<verse number="16">руїна та злиднї на дорогах їх,</verse>
				<verse number="17">а дороги мирної не пізнали.</verse>
				<verse number="18">Нема страху Божого перед очима їх.</verse>
				<verse number="19">Знаємо ж, що скільки закон говорить, тим, що під законом, говорить, щоб усякі уста загородились, і винен був увесь сьвіт Богові;</verse>
				<verse number="20">тим що дїлами закону не оправдить ся всяке тїло перед Ним; через закон бо познаннє гріха.</verse>
				<verse number="21">Тепер же окроме закону правда Божа явилась, сьвідкована від закону й пророків;</verse>
				<verse number="22">правда ж Бога через віру Ісус-Христову усїм і на всїх віруючих; нема бо ріжницї:</verse>
				<verse number="23">всї бо згрішили, і лишені слави Божої,</verse>
				<verse number="24">оправдають ся (ж) дармо благодаттю Його, викупленнєм, що в Христї Ісусї,</verse>
				<verse number="25">котрого предложив Бог на вблагальну жертву через віру в кров Його, щоб з'ясувати правду свою одпущеннєм прежнїх гріхів у довготерпінню Божому,</verse>
				<verse number="26">щоб з'ясувати (кажу) правду свою нинїшнього часу, щоб був Він праведний і оправдуючий, хто з віри Ісусової.</verse>
				<verse number="27">Де ж величаннє? Виключене. Которим законом? учинків? Нї, а законом віри.</verse>
				<verse number="28">Думаємо оце, що чоловік оправдуєть ся вірою, без учинків по закону.</verse>
				<verse number="29">Або Жидам Бог тільки, а й не поганам? Так, і поганам;</verse>
				<verse number="30">яко ж бо один Бог, що оправдує обрізаннє з віри і необрізаннє вірою.</verse>
				<verse number="31">То ми оце руйнуємо закон вірою? Нехай не буде (так). Нї, ми утверджуємо закон.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Що ж, скажемо, Авраам, отець наш, знайшов по тїлу?</verse>
				<verse number="2">Коли бо Авраам з учинків оправдив ся, має похвалу, та не перед Богом.</verse>
				<verse number="3">Що бо писаннє глаголе? Увірував же Авраам Богові, і полїчено се йому за праведність.</verse>
				<verse number="4">Оце ж хто робить, нагорода не полїчуєть ся по благодатї, а по довгу.</verse>
				<verse number="5">Хто ж не робить, а вірує в Оправдуючого нечестивого, віра його полїчуєть ся за праведність.</verse>
				<verse number="6">Яко ж і Давид глаголе про блаженство чоловіка, котрому полїчує Бог праведність без учинків:</verse>
				<verse number="7">Блаженні, кому відпущено беззаконня, і кому прикрито гріхи.</verse>
				<verse number="8">Блажен чоловік, котрому не полїчить Господь гріха.</verse>
				<verse number="9">Чи блаженство ж се на обрізаннє, чи й на необрізаннє? глаголемо бо, що полїчено Авраамові віру за праведність.</verse>
				<verse number="10">Як же полїчено йому? чи як він в обрізанню був, чи в необрізанню? Не в обрізанню, а в необрізанню.</verse>
				<verse number="11">І знак обрізання прийняв, яко печать праведности (тієї) віри, що в необрізанню, щоб бути йому отцем усїх віруючих через необрізаннє, щоб полїчено й тим за праведність,</verse>
				<verse number="12">і отцем обрізання не тільки тим, що з обрізання, а й тим, хто ходить по слїдам віри, яку (мав) у необрізанню отець наш Авраам.</verse>
				<verse number="13">Не по закону бо (було) обітуваннє Авраамові або насїнню його, що буде він наслїдником сьвіту, а по праведностї віри.</verse>
				<verse number="14">Коли бо ті, що з закону, наслїдники, то зникне віра, й обітуваннє обернеть ся в нїщо.</verse>
				<verse number="15">Закон бо робить гнїв; де бо нема закону, нема й переступу.</verse>
				<verse number="16">Тим з віри, що по благодатї, щоб було певне обітуваннє всьому насїнню, не тільки тому, що з закону, та й тому, що з віри Авраама, котрий отець усїм нам,</verse>
				<verse number="17">(яко ж писано: що отцем многим народам настановив я тебе,) перед Богом, котрий, оживляє мертвих і зове те чого нема, так як те, що є, котрому увірував.</verse>
				<verse number="18">Котрий, окрім надїї, в надїї увірував, що бути йому отцем многим народам, по реченному: Так буде насїннє твоє.</verse>
				<verse number="19">І не знемігши вірою, не вважав тїла свого вже омертвілим, бувши мало не столїтнїм, і Сариної утроби замершою.</verse>
				<verse number="20">В обітуваннї ж Божім не сумнив ся невіруваннєм, а покріпшав вірою, давши славу Богові,</verse>
				<verse number="21">і впевнившись, що Обіцявший здолїє й зробити.</verse>
				<verse number="22">Тим же й полїчено йому за праведність.</verse>
				<verse number="23">Не про того ж одного тільки писано було, що полїчено йому,</verse>
				<verse number="24">а й про нас, котрим має полїчитись, віруючим в Того, хто воскресив Ісуса, Господа нашого, з мертвих,</verse>
				<verse number="25">котрий був переданий за погрішення наші, і воскрес на оправданнє наше.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Оправдивши ся ж вірою, маємо мир з Богом через Господа нашого Ісуса Христа,</verse>
				<verse number="2">через котрого й приступ одержали вірою в благодать сю, в котрій стоїмо і хвалимось упованнєм слави Божої.</verse>
				<verse number="3">Не тільки ж (се), а хвалимось і горем, знаючи, що горе робить терпіннє,</verse>
				<verse number="4">терпіннє ж досьвід, досьвід же надїю,</verse>
				<verse number="5">надїя ж не осоромлює, бо любов Божа вилилась у серця наші Духом сьвятим, даним нам.</verse>
				<verse number="6">Ще бо Христос, як були ми недужими, в свою пору за нечестивих умер.</verse>
				<verse number="7">Ледви бо за праведника хто вмре; хиба за благого може ще хто й одважитись умерти.</verse>
				<verse number="8">Являє ж свою любов до нас Бог (у тому), що як ще були ми грішниками, Христос за нас умер.</verse>
				<verse number="9">Много ж більше тепер, бувши оправдані кровю Його, спасемось Ним од гнїва.</verse>
				<verse number="10">Коли бо, ворогами бувши, примирились ми з Богом смертю Сина Його, то много більше, примиривши ся, спасемось у життї Його.</verse>
				<verse number="11">Не тільки ж (се), а й хвалимось у Бозї Господем нашим Ісусом Христом, через котрого тепер примиреннє прийняли.</verse>
				<verse number="12">Тим же то, як через одного чоловіка гріх у сьвіт увійшов, а через гріх смерть, так і смерть у всїх людей увійшла (через того), в кому всї згрішили.</verse>
				<verse number="13">Бо (й) до закону гріх був у сьвітї, та гріх не полїчуєть ся, коли нема закону.</verse>
				<verse number="14">Тільки ж царювала смерть од Адама аж до Мойсея і над тими, хто не згрішив по подобинї переступу Адамового, котрий єсть образ будучого.</verse>
				<verse number="15">Та не так і дар, як прогрішеннє. Коли бо через прогрішеннє одного многі померли, то много більше благодать Божа і дар благодаттю одного чоловіка Ісуса Христа у многих наддостаткували.</verse>
				<verse number="16">І не таке даруваннє, як (те що сталось) через одного согрішившого; суд бо з однієї (провини був) на осуд, дар же на оправданнє з многих провин.</verse>
				<verse number="17">Бо, коли через провину одного смерть царювала через одного, много більше ті, хто прийняв наддостаток благодати і дар правди, царювати муть в життю одним Ісусом Христом.</verse>
				<verse number="18">Тим же оце, як через провину одного на всїх людей осуд, так і через праведність одного на всїх людей оправданнє життя.</verse>
				<verse number="19">Яко бо через непокору одного чоловіка грішними зробились многі, так і покорою одного праведниками зроблять ся многі.</verse>
				<verse number="20">Закон же ввійшов, і намножилось гріха; де ж намножилось гріха, там ще більший наддостаток благодати,</verse>
				<verse number="21">щоб, як гріх царював у смерть, так і благодать царювала через правду у життє вічнє Ісусом Христом, Господом нашим.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Що ж скажемо? чи зостанемось у грісї, щоб благодать помножилась? Нехай не буде (так).</verse>
				<verse number="2">Ми, що померли гріхом, як ще жити мем в йому?</verse>
				<verse number="3">Хиба не знаєте, що скільки нас у Христа Ісуса охрестилось, у смерть Його охрестились?</verse>
				<verse number="4">Бо погреблись ми з Ним через хрещеннє у смерть, щоб, як Христос устав із мертвих славою Отця, так і ми в обновленню життя ходили.</verse>
				<verse number="5">Коли бо ми з'єднані (з Ним) подобиєм смерти Його, то й (подобиєм) воскресення будемо,</verse>
				<verse number="6">знаючи, що давнього нашого чоловіка з Ним розпято, щоб зникло тїло гріховне, щоб не служити нам більш гріху.</verse>
				<verse number="7">Хто бо вмер, той визволивсь од гріха.</verse>
				<verse number="8">Коли ж ми вмерли з Христом, віруємо, що й жити мем з Ним,</verse>
				<verse number="9">знаючи, що Христос, уставши з мертвих, уже більш не вмре: смерть над Ним більш не панує.</verse>
				<verse number="10">Бо що вмер, за гріх вмер Він раз; а що живе, Богові живе.</verse>
				<verse number="11">Так само й ви думайте, що ви мертві вже гріху, живі ж Богові, у Христї Ісусї, Господї нашім.</verse>
				<verse number="12">Нехай же не царює гріх у смертному вашому тїлї, так щоб коритись йому в похотях його;</verse>
				<verse number="13">анї оддавайте членів ваших гріху, (яко) знаряддє неправдї, а оддавайте себе Богові, яко з мертвих оживших, і члени ваші, (яко) знаряддє правди, Богові.</verse>
				<verse number="14">Гріх бо над вами нехай не панує; не під законом бо ви, а під благодаттю.</verse>
				<verse number="15">Що ж? чи будемо грішити, що ми не під законом, а під благодаттю? Нехай не буде.</verse>
				<verse number="16">Хиба не знаєте, що кому оддаєте себе в слуги на послух, того ви й слуги, кого слухаєте: чи то гріха на смерть, чи слухання на праведність?</verse>
				<verse number="17">Дяка ж Богові, що ви були слугами гріха, та послухали від серця тої науки, якій і піддались.</verse>
				<verse number="18">Визволивши ся ж од гріха, зробились ви слугами правди.</verse>
				<verse number="19">Почоловічи глаголю ради немочи тїла вашого: як ви оддавали члени ваші в слуги нечистотї і беззаконню на беззаконнє, так тепер оддайте члени ваші в слуги правдї на сьвятість.</verse>
				<verse number="20">Коли бо ви були слугами гріха, вільні (нагі) були від праведностї.</verse>
				<verse number="21">Який же тодї мали ви овощ з того, чого тепер соромитесь? конець бо того - смерть.</verse>
				<verse number="22">Тепер же визволившись од гріха і ставшись слугами Богу, маєте овощ ваш на осьвяченнє, конець же - життє вічнє.</verse>
				<verse number="23">Плата бо за гріх смерть, даруваннє ж Боже - життє вічнє в Христї Ісусї, Господї нашім.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Хиба не знаєте, браттє (знаючим бо закон глаголю), що закон панує над чоловіком, доки він жив?</verse>
				<verse number="2">Бо мужня жона з живим мужем звязана законом; як же вмре муж її, тодї вона відзволена від мужа.</verse>
				<verse number="3">Тим же оце, як жив муж, перелюбницею звати меть ся, коли буде (жінкою) иншому чоловікові; коли ж умре муж її, вільна вона від закону, щоб не бути їй перелюбницею, хоч би була (жінкою) иншому чоловікові.</verse>
				<verse number="4">Оце ж, браттє моє, і ви вмерли закону тїлом Христовим, щоб бути вам Иншому, що встав із мертвих, щоб принесли ми овощ Богові.</verse>
				<verse number="5">Як були бо ми в тїлї, страсти гріховні, що були через закон, орудували в членах наших, щоб приносити овощ смертї.</verse>
				<verse number="6">Тепер же ми відзволились од закону умершого, котрим були держані, щоб служити нам (Богові) в обновленню духа, а не у ветхости писання.</verse>
				<verse number="7">Що ж скажемо? закон гріх? Нехай не буде так. Нї, я й не знав гріха, як тільки через закон, і жадоби не відав би, коли б закон не сказав: Не жадай.</verse>
				<verse number="8">Гріх же, взявшись через заповідь, підняв у менї всяку жадобу. Без закону бо гріх мертвий.</verse>
				<verse number="9">Я ж колись жив окроме закону; як же настала заповідь, гріх ожив, а я вмер.</verse>
				<verse number="10">І знайшов я, що заповідь, котра на життє, ся на смерть.</verse>
				<verse number="11">Гріх бо, узявшись через заповідь, обманив мене, і нею вбив мене.</verse>
				<verse number="12">Тим же оце закон сьвят, і заповідь сьвята, і праведна і добра.</verse>
				<verse number="13">Хиба ж добро принесло менї смерть? Нехай не буде так. Нї, гріх, щоб явив ся гріхом, добрим завдав менї смерть, щоб гріх був без міри грішен через заповідь.</verse>
				<verse number="14">Знаємо бо, що закон духовний, я ж тїлесний, проданий під гріх.</verse>
				<verse number="15">Що бо роблю, не розумію; не що бо хочу, роблю, а що ненавиджу, те роблю.</verse>
				<verse number="16">Коли ж, чого не хочу, те роблю, то хвалю закон, що добрий.</verse>
				<verse number="17">Тепер же вже не я роблю се, а гріх, що домує в менї.</verse>
				<verse number="18">Знаю бо, що не живе в менї (се єсть в тїлї моїм), добре; бо хотїннє є в мене, зробити ж що добре, не знаходжу (способу).</verse>
				<verse number="19">Бо доброго, що хочу, не роблю, а чого не хочу, лихого, те роблю.</verse>
				<verse number="20">Коли ж, чого не хочу, те роблю, то вже не я те роблю, а гріх, що домує в менї.</verse>
				<verse number="21">Оце ж знаходжу закон, що, коли хочу робити добре, передо мною лежить лихе.</verse>
				<verse number="22">Бо я кохаюсь у законї Божому по нутряному чоловікові,</verse>
				<verse number="23">бачу ж иншій закон у членах моїх, що воює проти закону ума мого і підневолює мене законові гріха, що в членах моїх.</verse>
				<verse number="24">Окаянний я чоловік! хто мене збавить од тїла смерти сієї?</verse>
				<verse number="25">Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого. Оце ж умом сам я служу закону Божому, тїлом же закону гріховному.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Тим же то тепер нема нїякого осуду тим, що в Христї Ісусї не по тїлу ходять, а по духу.</verse>
				<verse number="2">Закон бо духа життя в Христї Ісусї визволив мене від закону гріха і від смерти.</verse>
				<verse number="3">Позаяк закон, ослаблений тїлом, був безсилен, то Бог, піславши Сина свого в подобі тїла гріховного і ради гріха, осудив гріх у тїлї,</verse>
				<verse number="4">щоб оправданнє закону сповнилось в нас, которі не по тїлу ходимо, а по духу.</verse>
				<verse number="5">Которі бо по тїлу, ті думають про тїлесне, которі ж по духу, - про духовне.</verse>
				<verse number="6">Думаннє бо тїлесне - смерть, а думаннє духовне - життє і впокій.</verse>
				<verse number="7">Тим що думаннє тїлесне - ворогуваннє проти Бога; законові бо Божому не корить ся, та й не може.</verse>
				<verse number="8">Хто бо по тїлу, ті Богу вгодити не можуть.</verse>
				<verse number="9">Ви ж не по тїлу, а в дусї, коли тільки Дух Божий домує в вас. Коли ж хто Духа Христового не має, то сей не Його.</verse>
				<verse number="10">Коли ж Христос в вас, тодї тїло мертве для гріха, дух же живий ради праведности.</verse>
				<verse number="11">Коли ж Дух Того, хто воскресив Ісуса з мертвих домує в вас, то Воскресивший Христа із мертвих оживить і смертні тїла ваші Духом своїм, що домує в вас.</verse>
				<verse number="12">Тим же то, браттє, ми довжники не тїлу, щоб по тїлу жити.</verse>
				<verse number="13">Коли бо живете по тїлу, то помрете; коли ж духом дїла тїлесні мертвите, будете живі.</verse>
				<verse number="14">Котрі бо Духом Божим водять ся, ті сини Божі.</verse>
				<verse number="15">Бо не прийняли ви духа неволї, знов на боязнь, а прийняли духа всиновлення, нимже покликуємо: Авва, Отче!</verse>
				<verse number="16">Сей самий Дух сьвідкує нашому духові, що ми дїти Божі,</verse>
				<verse number="17">коли ж дїти, то й наслїдники, наслїдники Божі, а спільні наслїдники Христові, коли тільки з Ним страждемо, щоб з Ним і прославитись.</verse>
				<verse number="18">Думаю бо, що муки теперішнього часу недостойні слави, що має явитись в нас.</verse>
				<verse number="19">Бо дожиданнє творива дожидає одкриття синів Божих.</verse>
				<verse number="20">Суєтї бо твориво підневолилось не по волї, а через підневолившого, в надїї,</verse>
				<verse number="21">що й саме твориво визволить ся з неволї зотлїння на волю слави дїтей Божих.</verse>
				<verse number="22">Знаємо бо, що все твориво вкупі стогне і мучить ся аж досї.</verse>
				<verse number="23">Не тільки ж (воно), та й ми самі, первоплід духа маючи, й ми самі в собі стогнемо, ждучи всиновлення, избавлення тїла нашого.</verse>
				<verse number="24">Надїєю бо спаслись ми; надїя ж видима не єсть надїя; що бо хто бачить, чого й надїятись?</verse>
				<verse number="25">Коли ж надїємось, чого не бачимо, терпіннєм ждемо.</verse>
				<verse number="26">Так же само й Дух помагає нам в немощах наших; про що бо молитись нам так, як треба, не знаємо, та сам Дух заступаєть ся за нас стогнаннєм невимовним.</verse>
				<verse number="27">Той же, хто вивідує серця, знає, яка думка в Духа; бо по Богу промовляє за сьвятих.</verse>
				<verse number="28">Знаємо ж, що люблячим Бога, усе допомагає до доброго, котрі по постанові (Його) покликані;</verse>
				<verse number="29">бо котрих наперед узнав, тих наперед і призначив бути подобним образу Сина Його, щоб Він був первородним між многими братами.</verse>
				<verse number="30">А кого наперед призначив, тих і покликав; а кого прикликав, тих і оправдив, а кого оправдив, тих і прославив.</verse>
				<verse number="31">Що ж скажемо на се? Коли Бог за нас, хто на нас?</verse>
				<verse number="32">Він, що свого Сина не пощадив, а за всїх нас видав Його, хиба ж з Ним і всього нам не подарує?</verse>
				<verse number="33">Хто буде винуватити вибраних Божих? Бог же, той, що оправдує!</verse>
				<verse number="34">Хто ж се, що осуджує? (Та ж) Христос умер, ба й воскрес; Він і по правицї в Отця, Він і заступаєть ся за нас!</verse>
				<verse number="35">Хто нас розлучить од любови Христової? чи горе, чи тїснота, чи гоненнє, чи голод, чи нагота, чи біда, чи меч?</verse>
				<verse number="36">Яко ж писано: задля тебе вбивають нас увесь день, полїчено нас як овечок на заріз.</verse>
				<verse number="37">Та у всьому тому ми побіждаємо через Возлюбившого нас.</verse>
				<verse number="38">Упевнив ся бо я, що нї смерть, нї життє, нї ангели, нї князївства, нї сили, нї теперішнє, нї будуче,</verse>
				<verse number="39">нї висота, нї глибина, нї инше яке твориво не возможе нас розлучити від любови Божої, що в Христї Ісусї, Господї нашім.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Правду кажу в Христї, не обманюю, як сьвідкує менї (й) совість моя Духом сьвятим,</verse>
				<verse number="2">що великий менї смуток, і безустання болесть серцю моєму.</verse>
				<verse number="3">Бо я сам бажав би бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних менї по тїлу;</verse>
				<verse number="4">вони ж Ізраїльтяне, їх усиновленнє, і слава, й завіти, й даваннє закону, й судженнє, і обітування;</verse>
				<verse number="5">їх і отцї, з них і Христос по тїлу, що над усїм Бог, благословенний по віки. Амінь.</verse>
				<verse number="6">Не те ж воно, наче б слово Боже не сповнилось; бо не всї ті, що від Ізраїля, сї Ізраїльтяне,</verse>
				<verse number="7">анї всї дїти, тим що вони насїннє Авраамове; нї, в Ісаакові (рече) назветь ся тобі насїннє.</verse>
				<verse number="8">Се єсть: не дїти тїлесні, се дїти Божі, а дїти обітування полїчені в насїннє.</verse>
				<verse number="9">Слово бо обітування таке: Пори сієї прийду, і буде Сарі син.</verse>
				<verse number="10">Не тільки ж (се); а й Ревека, що почала за одним разом од Ісаака, отця нашого;</verse>
				<verse number="11">ще бо не родились, анї зробили нїчого доброго або лихого (щоб постанова Божа у вибранню пробувала, не по дїлам, а від Того, хто кличе),</verse>
				<verse number="12">сказано їй, що більший служити ме меншому,</verse>
				<verse number="13">яко ж писано: Якова злюбив я, а Ісава зненавидїв.</verse>
				<verse number="14">Що ж скажемо? чи вже ж несправедливість у Бога? Нехай не буде.</verse>
				<verse number="15">Глаголе бо Мойсейові: Помилую, кого помилую, і змилосерджусь, над ким змилосерджусь.</verse>
				<verse number="16">Тим же воно нї від того, хто хоче, нї від того, хто біжить, а від милуючого Бога.</verse>
				<verse number="17">Глаголе бо писаннє й Фараонові: Що на се іменно підняв я тебе, щоб показати на тобі силу мою, і щоб звістилось імя моє по всїй землї.</verse>
				<verse number="18">Тим же то, кого хоче, милує, а кого хоче, ожорсточує (окаменює).</verse>
				<verse number="19">Скажеш же менї: Чого ж іще й винуватить? хто встояв проти волї Його?</verse>
				<verse number="20">Хто ж се ти, чоловіче, що змагаєш ся з Богом? Хиба скаже зроблене тому, хто зробив його: Нащо зробив єси мене так?</verse>
				<verse number="21">Або не має власти ганчар над глиною, щоб з того самого місива зробити одну посудину на честь, а другу на нечесть?</verse>
				<verse number="22">Коли ж, хотячи Бог показати гнїв свій, і явити силу свою, щадив у великому довготерпінню посуди гнїва, наготовлені на погибель,</verse>
				<verse number="23">і щоб явити богацтво слави своєї на посудах милости, котрих наперед наготовив на славу,</verse>
				<verse number="24">як і над нами, котрих покликав не тільки з Жидів, та й з поган?</verse>
				<verse number="25">Як і в Осії глаголе: Назву немоїх людей людьми моїми, і неполюблену полюбленою.</verse>
				<verse number="26">І буде на місцї, де сказано їм: Не мій ви народ, там назвуть ся синами Бога живого.</verse>
				<verse number="27">Ісаїя ж покликує про Ізраїля: Хоч би було число синів Ізраїлевих як пісок морський, останок (тільки) спасеть ся:</verse>
				<verse number="28">скінчивши бо слово, поскорить ся в правдї; бо скоро слово зробить Господь на землї.</verse>
				<verse number="29">І яко ж прорік Ісаїя: Коли б Господь Саваот не зоставив нам насїння, були б ми, як Содома, й уподобились би Гоморі.</verse>
				<verse number="30">Що ж скажемо? Що погане, котрі не вганяли за праведностю, настигли праведність, праведність, що од віри;</verse>
				<verse number="31">Ізраїль же, вганяючи за праведностю, не настиг закону праведности.</verse>
				<verse number="32">Чому? Тому, що (шукали праведности) не од віри, а якби од учинків закону; спіткнулись бо на камінь спотикання.</verse>
				<verse number="33">Яко ж писано: Ось кладу в Сіонї камінь спотикання і камень поблазнї, а всякий, хто вірує в Него, не осоромить ся.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Браттє, бажаннє мого серця і молитва (йде) до Бога за Ізраїля про спасеннє.</verse>
				<verse number="2">Сьвідкую бо їм, що ревність Божу мають, та не по розуму.</verse>
				<verse number="3">Не розуміючи бо праведностї Божої, і шукаючи свою праведність поставити, праведностї Божій не корили ся.</verse>
				<verse number="4">Кінець бо закону - Христос, на праведність кожному віруючому.</verse>
				<verse number="5">Мойсей пише про праведність, що від закону: що которий чоловік робити ме се, жити ме ним.</verse>
				<verse number="6">А та, що од віри, праведність, так говорить: Не кажи в серцї твоїм: Хто зійде на небо? (се єсть: Христа звести додолу;)</verse>
				<verse number="7">або: Хто зійде в безодню? (се єсть: Христа з мертвих угору звести.)</verse>
				<verse number="8">А що ж глаголе (писаннє)? Близько тебе слово в устах твоїх і в серцї твоїм, се єсть слово віри, що ми проповідуємо;</verse>
				<verse number="9">щоб, коли визнавати меш устами твоїми Господа Ісуса, і вірувати меш в серцї твоїм, що Бог Його підняв з мертвих, ти спас ся.</verse>
				<verse number="10">Серцем бо віруєть ся на праведність, устами ж визнаєть ся на спасеннє.</verse>
				<verse number="11">Глаголе бо писаннє: Всяк, хто вірує в Него, не осоромить ся.</verse>
				<verse number="12">Бо нема ріжницї між Жидовином і Греком; Він бо Господь усїх, богатий для всїх, хто призиває Його.</verse>
				<verse number="13">Всяк бо, хто призове імя Господнє, спасеть ся.</verse>
				<verse number="14">Як же призивати муть Того, в кого не увірували? як же вірувати муть, про кого не чули, як же чути муть без проповідаючого?</verse>
				<verse number="15">А як же проповідати муть, коли не будуть послані? яко ж писано: Що за красні ноги благовіствуючих впокій, благовіствуючих про добре?</verse>
				<verse number="16">Та не всї послухали благовістя. Ісаїя бо глаголе: Господи, хто увірував голосу нашому?</verse>
				<verse number="17">Тим же то віра (приходить) через слуханнє, слуханнє ж через слово Боже.</verse>
				<verse number="18">Тільки ж глаголю: Хиба вони не чули? Нї, по всїй землї бо розійшов ся гомін їх і до кінцїв вселенної глаголи їх.</verse>
				<verse number="19">І ще питаю: Хиба не розумів Ізраїль? Первий Мойсей глаголе: Завдам вам зависти через (тих, що) не (єсть мій) нарід, народом безумним завдам жалю вам.</verse>
				<verse number="20">Ісаїя ж зосьміливсь і глаголе: Знайшли мене ті, що не шукали, обявивсь я тим, що не питали про мене.</verse>
				<verse number="21">До Ізраїля ж глаголе: Увесь день простягав я руки мої до людей непокірних і суперечних.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Глаголю ж оце: Чи вже ж відопхнув Бог людей своїх? Нехай не буде! Бо й я Ізраїльтянин, із насїння Авраамового, із роду Беняминового.</verse>
				<verse number="2">Не відопхнув Бог людей своїх, котрих перше знав. Хиба не відаєте, що про Ілию глаголе писаннє? як він обертаєть ся до Бога проти Ізраїля, глаголючи:</verse>
				<verse number="3">Господи, пророки Твої повбивали, і жертівнї Твої порозкидали; я зоставсь один, і шукають души моєї.</verse>
				<verse number="4">Що ж глаголе йому Божа відповідь? Зоставив я собі сїм тисяч мужів, що не приклонили колїна перед Ваалом.</verse>
				<verse number="5">Оттак же і в теперішнім часї єсть останок по вибору благодатї.</verse>
				<verse number="6">Коли ж по благодатї, то не по дїлам; ато благодать не була б уже більш благодаттю. Коли ж по дїлам, то більш нема благодатї; ато дїло не було б уже більш дїлом.</verse>
				<verse number="7">Що ж? чого шукав Ізраїль, того не осяг, а вибір осяг, инші ж ослїпли,</verse>
				<verse number="8">(яко ж писано: Дав їм Бог духа дрімоти; очі, щоб не бачили, й уші, щоб не чули) до днешнього дня.</verse>
				<verse number="9">І Давид глаголе: Нехай буде трапеза їх на сїть і на ловитву, і на поблазнь, і на відплату їм.</verse>
				<verse number="10">Нехай оморочать ся очі їх, щоб не бачили, і хребет їх завсїди зігнутий.</verse>
				<verse number="11">Глаголю й питаю тепер: Чи вони спіткнулись, щоб (на завсїди) упали? Нехай не буде! їх-то упадком і спасеннє поганам, щоб завдати їм зависти.</verse>
				<verse number="12">Коли ж упадок їх багацтво сьвіту, і відпаденнє їх багацтво поган, скільки ж більше повнота їх?</verse>
				<verse number="13">Вам бо, поганам, глаголю, на скільки я апостол поганам: Службу мою прославляю,</verse>
				<verse number="14">чи не завдам як зависти тїлу моєму, і не спасу которих із них.</verse>
				<verse number="15">Коли бо відкинуттє їх примиреннє сьвітові, що ж (буде) прийняттє, коли не життє з мертвих?</verse>
				<verse number="16">Коли ж росчина сьвята, то й заміс; і коли корінь сьвят, то й віттє.</verse>
				<verse number="17">Коли ж деякі з віття відломились, а ти, бувши дикою оливиною, прищепивсь єси замість них, і спільником коріння і туку оливного зробивсь єси,</verse>
				<verse number="18">то не величай ся перед віттєм. Коли ж величаєш ся, то (знай) не ти кореня носиш, а корінь тебе.</verse>
				<verse number="19">Ти ж кажеш: Відломилось віттє, щоб я прищепив ся.</verse>
				<verse number="20">Добре: невірою відломились вони, ти ж вірою стоїш. Не носись високо, а бій ся.</verse>
				<verse number="21">Коли бо Бог природнього віття не пощадив, (гледи) що й тебе не пощадить.</verse>
				<verse number="22">Вбачай же благость і непощадіннє Боже: на тих, що відпали, непощадіннє; на тебе ж благость, коли пробувати меш у благости; коли ж нї, то й ти будеш відтятий.</verse>
				<verse number="23">І вони ж, як не зостануть ся в невірстві, прищеплять ся; здолїє бо Бог знов прищепити їх.</verse>
				<verse number="24">Коли бо ти відтятий від оливини, дикої по природї, і проти природи прищеплений до доброї оливини, то як більш сї, що по природї прищеплять ся до своєї оливини.</verse>
				<verse number="25">Не хочу бо, щоб ви не відали тайни сієї, брати (щоб не були самі в собі мудрими), що ослїпленнє від части Ізраїлеві стало ся, доки сповненнє поган увійде.</verse>
				<verse number="26">І так увесь Ізраїль спасеть ся, яко ж писано: Прийде з Сіону Збавитель, і одверне безбожжє від Якова;</verse>
				<verse number="27">і се їм од мене завіт, коли зниму гріхи їх.</verse>
				<verse number="28">По благовістю (вони) вороги задля вас; по вибранню ж полюблені задля отцїв.</verse>
				<verse number="29">Бо в даруваннях і покликанню Бог не каєть ся.</verse>
				<verse number="30">Бо, як і ви колись противились Богові, тепер же помилувані через непокору сих,</verse>
				<verse number="31">так і сї тепер противились, щоб через ваше помилуваннє і їх помилувано.</verse>
				<verse number="32">Зачинив бо Бог усїх у непокору, щоб усїх помилувати.</verse>
				<verse number="33">О, глибино багацтва і премудрости і розуму Божого! як не довідомі присуди Його і не дослїджені дороги Його!</verse>
				<verse number="34">Хто бо зрозумів ум Господень? або хто порадником Йому був?</verse>
				<verse number="35">або хто наперед дав Йому, щоб Він віддав йому?</verse>
				<verse number="36">Бо з Него, і Ним, і в Него все. Єму слава на віки. Амінь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">То ж благаю вас, браттє, щедротами Божими, представляйте тїла ваші (яко) жертву живу, сьвяту, угодну Богові; (се) розумне служеннє ваше.</verse>
				<verse number="2">І не приладжуйтесь до віку сього, а переображуйтесь обновленнєм ума вашого, щоб довідуватись, що воля Божа добра й угодна і звершена.</verse>
				<verse number="3">Глаголю бо благодаттю, даною менї, кожному між вами, щоб не думав більш про себе, нїж треба думати, а думав тверезо, як Бог кожному удїлив міру віри.</verse>
				<verse number="4">Бо яко ж в одному тїлї маємо многі члени, усї ж члени мають не одно дїло,</verse>
				<verse number="5">так многі ми - одно тїло в Христї, по одному ж, один другому члени.</verse>
				<verse number="6">Маючи ж дарування по даній нам благодатї неоднакі: чи то пророцтво (то й пророкуймо) по мірі віри;</verse>
				<verse number="7">чи то служеннє (пильнуймо) в служенню; чи то навчає хто - в ученню;</verse>
				<verse number="8">чи то напоминає хто - в напоминанню; хто дає, (давай) у простотї; хто старшинує, (старшинуй) з пильностю; хто милосердує, (милосердуй) з радістю.</verse>
				<verse number="9">Любов (нехай буде) нелицемірна. Ненавидячи лихе, прихиляйтесь до доброго.</verse>
				<verse number="10">Братньою любовю (бувайте) один до одного нїжні; честю один одного більшим робіть;</verse>
				<verse number="11">у роботї не лїниві; духом горючі, Господеві служачі;</verse>
				<verse number="12">в надїї веселї; в горю терпіливі; в молитві непереставаючі,</verse>
				<verse number="13">у потребинах сьвятих - подїльчиві; до гостинностї охочі.</verse>
				<verse number="14">Благословляйте тих, хто гонить вас; благословляйте, а не кленїть.</verse>
				<verse number="15">Радуйте ся з тими, хто радуєть ся, і плачте з тими, хто плаче.</verse>
				<verse number="16">Однаково один з одним думайте. Високо про себе не думайте, а до смиренних нахиляйтесь. Не бувайте мудрі самі в себе.</verse>
				<verse number="17">Нїкому злом за зло не оддавайте. Дбайте про добре перед усїма людьми.</verse>
				<verse number="18">Коли можна, скільки (се) од вас, з усїма людьми майте мир.</verse>
				<verse number="19">Не відомщайте за себе, любі, а давайте місце гнїву (Божому), писано бо: Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь.</verse>
				<verse number="20">Оце ж, коли голодує ворог твій, нагодуй його; коли жаждує, напій його; се бо роблячи, уголлє огняне згребеш на голову його.</verse>
				<verse number="21">Не давай ся подужати злу, а подужуй зло добром.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Усяка душа властям висшим нехай корить ся; нема бо властї, коли не від Бога. Які ж є властї, від Бога вони настановлені.</verse>
				<verse number="2">Тим же, хто противить ся властї, Божому повелїнню противить ся; хто ж противить ся, ті собі осуд набувають.</verse>
				<verse number="3">Князї бо не добрим дїлам страх, а лихим. Хочеш же не боятись властї? Добре роби, то й мати меш похвалу від неї.</verse>
				<verse number="4">Божий бо слуга він, тобі на добро. Коли ж лихе робиш, бій ся, бо не дармо меч носить; Божий бо слуга він, відомститель гнїва тому, хто робить лихе.</verse>
				<verse number="5">Тим же треба коритись не тільки ради гнїва (кари), та й ради совісти.</verse>
				<verse number="6">Того ж то й данину даєте; слуги бо Божі вони, що раз-у-раз того пильнують.</verse>
				<verse number="7">Оддавайте ж усїм, що треба: кому данину, данину; кому мито, мито; кому страх, страх; кому честь, честь.</verse>
				<verse number="8">Нїкому ж нїчим не задовжуйтесь, тільки любовю один одному; хто бо любить другого, закон сповнив.</verse>
				<verse number="9">Бо се: Не роби перелюбу, Не вбий, Не вкрадь, Не сьвідкуй криво, Не похотствуй, і коли (є) яка инша заповідь, у сему слові містить ся: Люби ближнього твого, як сам себе.</verse>
				<verse number="10">Любов ближньому зла не робить; тим любов - сповненнє закону.</verse>
				<verse number="11">Так (чинїть), знаючи пору, що вже час нам від сна встати; тепер бо ближче нас спасеннє, нїж як ми увірували.</verse>
				<verse number="12">Ніч минула, а день наближив ся; відложімо ж дїла темряви, а одягнїмось у зброю сьвітла.</verse>
				<verse number="13">Яко в день нумо чесно ходити, не в прожорстві та піянстві, не в любодїяннї та розпустї, не в сварнї та завистї.</verse>
				<verse number="14">Нї, одягнїть ся Господом нашим Ісусом Христом, і не догоджуйте тїлу в похотї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Знемогаючого ж у вірі приймайте не на розбіраннє думок.</verse>
				<verse number="2">Один вірує, (що можна) їсти все, а знемогаючий зїллє (нехай) їсть.</verse>
				<verse number="3">Хто їсть, нехай тому, хто не їсть, не докоряє, а хто не їсть, нехай того, хто їсть, не осуджує; Бог бо його прийняв.</verse>
				<verse number="4">Ти хто єси, що судиш чужого слугу? своєму панові стоїть він, або падає. Устоїть же, бо здолїє Бог поставити його.</verse>
				<verse number="5">Инший шанує (один) день над (другий) день; инший же судить про всякий день (однаково). Кожен у своїй мислї нехай буде певен.</verse>
				<verse number="6">Хто вважає на день, Господеві вважає; і хто не вважає на день, Господеві не вважає. Хто їсть, Господеві їсть, бо дякує Богу; і хто не їсть, Господеві не їсть, та й дякує Богу.</verse>
				<verse number="7">Нїхто бо з нас собі не живе, і нїхто собі не вмирає.</verse>
				<verse number="8">Бо коли живемо, Господеві живемо; й коли вмираємо, Господеві вмираємо; то, чи живемо, чи вмираємо, ми Господнї.</verse>
				<verse number="9">На се бо Христос і вмер, і воскрес, і ожив, щоб і над мертвими, й над живими панувати.</verse>
				<verse number="10">Ти ж чого судиш брата твого? або й ти, чого докоряєш брата твого? Усї бо станемо перед судищем Христовим.</verse>
				<verse number="11">Писано бо: Як живу, глаголе Господь, що передо мною поклонить ся всяке колїно, і всякий язик визнавати ме Бога.</verse>
				<verse number="12">Тим же кожен з нас за себе перелїк дасть Богу.</verse>
				<verse number="13">Оце ж більш один одного не осуджуймо, а лучче розсуджуйте, як би не класти спотикання брату, або поблазнї.</verse>
				<verse number="14">Знаю я і впевнивсь у Христї Ісусї, що нїщо нескверне само собою; тільки, хто думає, що воно скверне, тому й скверне.</verse>
				<verse number="15">Коли ж через їжу брат твій сумує, то вже не по любови ходиш. Не погубляй їжею твоєю того, за кого Христос умер.</verse>
				<verse number="16">Нехай же не ганить ся ваше добре.</verse>
				<verse number="17">Бо царство Боже не їжа і питтє, а правда, і впокій, і радощі в Дусї сьвятім.</verse>
				<verse number="18">Хто бо в сьому служить Христу, той любий Богові і шануваний між людьми.</verse>
				<verse number="19">Тому ж отсе побиваймось за тим, що для впокою і для збудовання спільного.</verse>
				<verse number="20">Ради їжи не руйнуй дїла Божого. Все чисте, тільки лихо чоловікові, що їсть із спотиканнєм.</verse>
				<verse number="21">Добре не їсти мясива, анї пити вина, нї (такого), від чого брат твій спотикаєть ся або блазнить ся, або знемогає.</verse>
				<verse number="22">Ти маєш віру? май (її) собі перед Богом. Блажен, хто не осуджує себе в тому, що похваляє.</verse>
				<verse number="23">Хто ж сумнить ся, чи їсти, осудить ся, бо (їсть) не по вірі; все ж, що не по вірі, гріх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">Мусимо ми, сильні, немочі безсильних носити, а не собі догоджати.</verse>
				<verse number="2">Кожен бо з нас ближньому нехай догоджає, на добре, до збудування.</verse>
				<verse number="3">Бо і Христос не собі годив, а яко ж писано: Зневага зневажаючих Тебе упала на мене.</verse>
				<verse number="4">Скільки бо перше написано, нам на науку написано, щоб через терпіннє та утїшеннє (з) писання мали надїю.</verse>
				<verse number="5">Бог же терпіння та утїшення нехай дасть вам однаково думати між собою по Христу Ісусові,</verse>
				<verse number="6">щоб однодушно, одними устами славили Бога й Отця Господа нашого Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="7">Тим же приймайте один одного, яко ж і Христос прийняв вас у славу Божу.</verse>
				<verse number="8">Глаголю ж, що Ісус Христос став ся слугою обрізання ради істини Божої, щоб ствердити обітовання отцїв,</verse>
				<verse number="9">а для поган - з милостї, щоб прославляли Бога, яко ж писано: За се визнавати му Тебе між поганами й імени Твоєму співати му.</verse>
				<verse number="10">І знов глаголе: Звеселїть ся, погане, з людьми Його.</verse>
				<verse number="11">І знов: Хвалїть Господа, всї погане, і вихваляйте Його всї люде.</verse>
				<verse number="12">І знов Ісаїя глаголе: Буде корінь Єссеїв, Той, що встане, владикувати над поганами; на Него погане вповати муть.</verse>
				<verse number="13">Бог же вповання нехай сповнить вас усякими радощами й упокоєм у вірі, щоб ви збагатились упованнєм, силою Духа сьвятого.</verse>
				<verse number="14">Впевнив ся ж і я сам про вас, браттє моє, що й самі ви повні добрости, повні всякого знання, і зможете один одного навчати.</verse>
				<verse number="15">Сьмілїще ж написав я вам, браттє моє, трохи, яко нагадуючи вам по благодатї, даній менї від Бога,</verse>
				<verse number="16">щоб бути менї служителем Ісус-Христовим між поганами, сьвято проповідуючи благовістє Боже, щоб приношеннє від поган було приятне і осьвящене Духом сьвятим.</verse>
				<verse number="17">Маю оце похвалу через Христа Ісуса в Божих речах.</verse>
				<verse number="18">Не сьмію бо глаголати про таке, чого не вдїяв Христос через мене на послух поган, словом і дїлом,</verse>
				<verse number="19">силою ознак і чудес, силою Духа Божого; так що я від Єрусалиму і кругом аж до Ілирика сповнив благовістє Христове.</verse>
				<verse number="20">Так силкувавсь я благовістити, не де іменував ся Христос, щоб на чужій основинї не будувати,</verse>
				<verse number="21">а яко ж писано: Кому не звіщено про Него, побачать, і котрі не чули, зрозуміють.</verse>
				<verse number="22">Тим же й був я з'упинений не раз, прийти до вас.</verse>
				<verse number="23">Тепер же, більш не маючи місця в сих країнах, бажаннє ж маючи прийти до вас од многих лїт,</verse>
				<verse number="24">як пійду в Іспанию, прийду до вас; сподїваюсь бо, проходючи, бачити вас, і що ви мене проведете туди, як перш вами трохи навтїшаюсь.</verse>
				<verse number="25">Тепер же йду в Єрусалим, служити сьвятим.</verse>
				<verse number="26">Зволили бо Македонцї та Ахайцї удїлити дещо вбогим сьвятим, що в Єрусалимі.</verse>
				<verse number="27">Зволили, та й винні їм. Коли бо в духовному їх спільниками стали погане, то повинні в тїлесному послужити й їм.</verse>
				<verse number="28">Се ж скінчивши й запечатавши (оддавши) їм овощ сей, пійду через вас в Іспанию.</verse>
				<verse number="29">Знаю ж, що прийшовши до вас, в повнї благословення благовістя Христового прийду.</verse>
				<verse number="30">Благаю ж вас, браттє, Господом нашим Ісусом Христом і любовю Духа, помагайте менї молитвами за мене до Бога,</verse>
				<verse number="31">щоб збавитись менї від непокірних в Юдеї, і щоб служба моя в Єрусалимі приятна була сьвятим,</verse>
				<verse number="32">щоб з радістю прийшов до вас волею Божою, та й покрепив ся з вами.</verse>
				<verse number="33">Бог же впокою з усїма вами. Амінь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Поручаю ж вам Фиву, сестру нашу, служительку церкви, що в Кенхреях,</verse>
				<verse number="2">щоб прийняли її в Господї, як личить сьвятим, і помагали їй, в якому дїлї вас потрібувати ме; бо вона була заступницею многим, і самому менї.</verse>
				<verse number="3">Витайте Прискилу та Аквилу, помічників моїх у Христї Ісусї,</verse>
				<verse number="4">(котрі за мою душу шию свою клали, й котрим не тільки я дякую, та і всї церкви поган,) і домашню їх церкву.</verse>
				<verse number="5">Витайте Епенета, любого мого, котрий єсть первоплід Ахаї для Христа.</verse>
				<verse number="6">Витайте Марию, що трудилась багато для нас.</verse>
				<verse number="7">Витайте Андроника та Юния, родину мою і товаришів неволї моєї; вони значні між апостолами, і перше мене увірували в Христа.</verse>
				<verse number="8">Витайте Амплия, любого мого в Господї.</verse>
				<verse number="9">Витайте Урбана, помічника нашого в Христї, і Стахия, любого менї.</verse>
				<verse number="10">Витайте Апелеса, вірного в Христї. Витайте Аристовулових.</verse>
				<verse number="11">Витайте Іродиона, родину мою. Витайте з Наркисових, которі в Господї.</verse>
				<verse number="12">Витайте Трифену й Трифосу, що трудять ся в Господї, витайте Персиду любу, що багато трудилась в Господї.</verse>
				<verse number="13">Витайте Руфа, вибраного в Господї, і матїр його й мою.</verse>
				<verse number="14">Витайте Асинкрита, Флегонта, Єрма, Патрова, Єрмия і инших з ними братів.</verse>
				<verse number="15">Витайте Филолога й Юлию, Нерея і сестру його, і Олимпана, і всїх сьвятих з ними.</verse>
				<verse number="16">Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. Витають вас церкви Христові.</verse>
				<verse number="17">Благаю ж вас, браттє, остерегайтесь тих, що роблять незгоду та поблазнї проти науки, котрої ви навчились, і вхиляйтесь од них.</verse>
				<verse number="18">Бо такі Господеві нашому Ісусу Христу не служять, а своєму череву; і ласкавими словами та благословеннєм обманюють серця нелукавих.</verse>
				<verse number="19">Бо слухняність ваша до всїх дійшла; тим я радуюсь вами, хочу ж, щоб були мудрі на добре, а неприступні на лихе.</verse>
				<verse number="20">Бог же впокою розітре сатану під ногами вашими незабаром. Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь.</verse>
				<verse number="21">Витає вас Тимотей, помічник мій, та Лукий, та Ясон, та Сосипатр, родина моя.</verse>
				<verse number="22">Витаю вас у Господї я Тертий, що написав посланнє се.</verse>
				<verse number="23">Витає вас Гай, гостинник мій і всієї церкви. Витає вас Єраст, доморядник городський, і Кварт брат.</verse>
				<verse number="24">Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.</verse>
				<verse number="25">Тому ж, що може вас утвердити по благовістю моєму і проповіданню Ісус-Христовому, по відкриттю тайни від часів вічних умовчаної,</verse>
				<verse number="26">тепер же обявленої, і через писання пророчеські, по повелїнню вічнього Бога, на послуханнє віри, усїм народам звіщеної, -</verse>
				<verse number="27">єдиному премудрому Богові, через Ісуса Христа, котрому слава на віки. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="46">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Павел, покликаний апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Состен брат,</verse>
				<verse number="2">церкві Божій в Коринтї, осьвяченим в Ісусї Христї, покликаним сьвятим, з усїма, которі призивають імя Господа нашого Ісуса Христа, на всякому місцї, у них і в нас:</verse>
				<verse number="3">благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="4">Дякую Богу моєму всякого часу за вас про благодать Божу, дану вам в Христї Ісусї,</verse>
				<verse number="5">тим, що у всьому ви збагатились ним у всякім слові і всякім знанню,</verse>
				<verse number="6">яко ж сьвідченнє Христове утверджено в вас,</verse>
				<verse number="7">так що ви не маєте недостатку нї в однім даруванню, дожидаючись одкриття Господа нашого Ісуса Христа,</verse>
				<verse number="8">котрий і утвердить вас до кінця, щоб ви були невинуваті в день Господа нашого Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="9">Вірен бо Бог, через котрого покликані ви в общеннє Сина Його, Ісуса Христа, Господа нашого.</verse>
				<verse number="10">Благаю ж вас, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, щоб те саме говорили ви всї, і щоб не було між вами роздїлення, а щоб були з'єднані в одному розумінню і в одній мислї.</verse>
				<verse number="11">Звіщено бо менї про вас, браттє моє, від Хлоїних, що між вами єсть незгодини.</verse>
				<verse number="12">Кажу ж про те, що кожен з вас говорить: Я Павлів; а я Аполосів; а я Кифин; а я Христів.</verse>
				<verse number="13">Хиба подїливсь Христос? хиба Павла розпято за вас? або в імя Павлове хрестились ви?</verse>
				<verse number="14">Дякую Богові, що я нїкого з вас не охрестив, тільки Криспа та Гая,</verse>
				<verse number="15">щоб хто не сказав, що в імя моє я охрестив.</verse>
				<verse number="16">Хрестив же я й Стефанів дім; більш не знаю, чи кого другого хрестив.</verse>
				<verse number="17">Не послав бо мене Христос хрестити, а благовістити, не в премудрости слова, щоб не опустїв хрест Христів.</verse>
				<verse number="18">Слово бо про хрест погибаючим дурощі, нам же, що спасаємось, сила Божа.</verse>
				<verse number="19">Писано бо: Погублю премудрість премудрих, і розум розумних відкину.</verse>
				<verse number="20">Де мудрець? де письменник? де дослїджуватель віку сього? Чи не обернув Бог премудрість сьвіта сього в дурощі?</verse>
				<verse number="21">Коли бо у премудростї Божій не пізнав сьвіт Бога премудростю, то зволив Бог дурощами проповідї спасти віруючих.</verse>
				<verse number="22">Коли і Жиди ознак допевняють ся, і Греки премудростї шукають,</verse>
				<verse number="23">ми проповідуємо Христа розпятого, Жидам поблазнь, Грекам же дурощі,</verse>
				<verse number="24">самим же покликаним, і Жидам і Грекам, Божу силу й Божу премудрість:</verse>
				<verse number="25">тим що немудре Боже мудріще від людей, а неміцне Боже кріпше людей.</verse>
				<verse number="26">Спогляньте бо на покликаннє ваше, браттє, що небагато (між вами) премудрих по тїлу, небагато сильних, небагато благородних;</verse>
				<verse number="27">нї, немудре сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити премудрих, і безсильне сьвіта вибрав Бог, щоб осоромити потужне,</verse>
				<verse number="28">і незначне сьвіту і погорджене вибрав Бог, і те чого нема, щоб те, що є, в нїщо обернути,</verse>
				<verse number="29">щоб не величалось нїяке тїло перед Ним.</verse>
				<verse number="30">З Него ж і ви в Христї Ісусї, що став ся нам премудростю від Бога, і праведностю, і освяченнєм, і викупленнєм,</verse>
				<verse number="31">щоб, яко ж писано: Хто хвалить ся, в Господї хвалив ся.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">І я, прийшовши до вас, браттє, прийшов не з високим словом або премудростю, звіщаючи вам сьвідченнє Боже.</verse>
				<verse number="2">Бо я надумавсь, не знати нїчого між вами, тільки Ісуса Христа, та й Його розпятого.</verse>
				<verse number="3">І був я в вас у слабосиллї, в страсї і в великій трівозї.</verse>
				<verse number="4">І слово моє, і проповідь моя не в переважливих словах людської премудростї, а в явленню духа і сили,</verse>
				<verse number="5">щоб віра ваша була не в мудростї людській, а в силї Божій.</verse>
				<verse number="6">Премудрість же промовляємо між звершеними, та премудрість не віка сього, анї князїв віка сього, що зникають,</verse>
				<verse number="7">а промовляємо премудрість Божу тайну, закриту, котру Бог призначив перш віків на славу нашу,</verse>
				<verse number="8">котрої нїхто з князїв віка сього не пізнав; бо коли б пізнали, то Господа слави не розпяли б.</verse>
				<verse number="9">Нї, яко ж писано: Чого око не видїло, нї ухо не чуло і що на серце чоловікові не зійшло, те наготовив Бог тим, хто любить Його.</verse>
				<verse number="10">Нам же Бог відкрив Духом своїм; бо Дух усього дослїджує, навіть і глибокостей Божих.</verse>
				<verse number="11">Хто бо з людей знає, що в чоловіку, окрім духа чоловічого, що в ньому? Так і що в Бозї, нїхто не знає, тільки Дух Божий.</verse>
				<verse number="12">Ми ж не духа сьвіта прийняли, а Духа, що від Бога, щоб знали, що нам дароване від Бога.</verse>
				<verse number="13">Се промовляємо не ученими словами людської премудрости, а навченими Духом сьвятим, духовні (речи) духовним (словом) подаючи.</verse>
				<verse number="14">Душевний же чоловік не приймає, що єсть Духа Божого; дурощі бо воно йому, і не може зрозуміти, бо се духовно треба розбірати.</verse>
				<verse number="15">Духовний же розбірає все, він же від нїкого не розбираєть ся.</verse>
				<verse number="16">Хто бо зрозумів ум Господень, щоб ясувати його? Ми ж ум Христів маємо.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">І я, браттє, не міг промовляти до вас, яко до духовних, а яко до тїлесних, яко до малолїтків у Христї.</verse>
				<verse number="2">Молоком поїв вас, а не стравою; ще бо не змогли (знести того), та ще й тепер не можете, ще бо ви тїлесні.</verse>
				<verse number="3">Коли бо між вами зависть та сварня, та незгода, то хиба ж не тїлесні ви й хиба не чоловічим робом ходите?</verse>
				<verse number="4">Коли бо каже хто: Я Павлів; другий же: Я Аполосів; то хиба ж не тїлесні ви?</verse>
				<verse number="5">Хто ж Павел і хто Аполос? Та же ж вони тільки слуги, через котрих ви увірували, і як кому дав Господь.</verse>
				<verse number="6">Я посадив, Аполос поливав, Бог же зростив.</verse>
				<verse number="7">Тим то нїщо й той, хто садить, і хто поливає, а хто зрощує - Бог.</verse>
				<verse number="8">Хто ж садить і хто поливає, сї одно, кожний же прийме нагороду свою по своїм трудї.</verse>
				<verse number="9">Бо ми Божі помічники, ви Боже поле, Божа будівля.</verse>
				<verse number="10">По благодатї Божій, даній менї, яко мудрий будівничий, положив я основину, инший же будує. Нехай же кожен дивить ся, як він будує.</verse>
				<verse number="11">Иншої бо підвалини нїхто не може положити окрім тієї, що положена, котра єсть Ісус Христос.</verse>
				<verse number="12">Коли ж хто будує на сїй підвалинї з золота, срібла, дорогого каменя, дерева, сїна, очерету, -</verse>
				<verse number="13">кожного дїло буде явне; день бо (Господень) покаже, тим що в огнї відкриєть ся, і яка в кожного робота, огонь випробує.</verse>
				<verse number="14">Коли робота встоїть, хто вибудував - прийме нагороду.</verse>
				<verse number="15">Коли робота згорить, понесе шкоду, сам же спасеть ся, тільки так, як через огонь.</verse>
				<verse number="16">Хиба не знаєте, що ви храм Божий, і Дух Божий живе в вас?</verse>
				<verse number="17">Коли хто зруйнує Божий храм, зруйнує його Бог: бо храм Божий сьвят, котрий єсте ви.</verse>
				<verse number="18">Нехай нїхто себе не обманює. Коли хто між вами здаєть ся мудрим у віку сьому, нехай буде дурним, щоб бути премудрим.</verse>
				<verse number="19">Бо премудрість сьвіта сього - дурощі у Бога, писано бо: Спіймає премудрих в хитрощах їх.</verse>
				<verse number="20">І знов: Господь знає думки мудрих, що вони марні.</verse>
				<verse number="21">Тим же нїхто нехай не хвалить ся в людях; все бо ваше:</verse>
				<verse number="22">Чи то Павел, чи Аполос, чи Кифа, чи сьвіт, чи життє, чи смерть, чи теперішнє, чи будуче, - все ваше,</verse>
				<verse number="23">ви ж Христові, а Христос Божий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Так нас нехай вважає чоловік, яко слуг Христових, і доморядників тайн Божих.</verse>
				<verse number="2">Ще ж до того від доморядників вимагають, щоб кожного знайдено вірним.</verse>
				<verse number="3">Та се в мене найменша річ, щоб мене судили ви або людський суд; нї, я й сам себе не суджу.</verse>
				<verse number="4">Бо нїчого на себе не знаю, та сим я не оправдуюсь; суддя ж мій Бог.</verse>
				<verse number="5">Тим же нї про що перше часу не судїть, доки прийде Господь, котрий висьвітить сховане в темряві і виявить думки сердець; а тодї похвала буде кожному від Бога.</verse>
				<verse number="6">Се ж, браттє, приложив я до себе та Аполоса задля вас, щоб ви з нас навчились не думати більш того, що написано, щоб один перед одним не неслись гордо проти другого.</verse>
				<verse number="7">Хто бо тебе одрізняє? що ж маєш, чого не прийняв (од Бога)? а коли прийняв, то чого величаєш ся, мов би не прийнявши?</verse>
				<verse number="8">Ви вже ситі, вже забагатїли, без нас зацарювали. О, щоб ви зацарювали, щоб і ми з вами царювали!</verse>
				<verse number="9">Та я думаю, що Бог нас, апостолів, яко останнїх поставив, мов на смерть призначених; бо видовищем зробились ми сьвітові, і ангелам, і людям.</verse>
				<verse number="10">Ми дурні задля Христа, ви ж мудрі в Христї; ми немічні, ви ж кріпкі; ви славні, ми ж безчесні.</verse>
				<verse number="11">Ще ж і до сієї години й голодуємо й жаждуємо, й наготїєм і биті в лице, і тиняємось,</verse>
				<verse number="12">і трудимось, працюючи своїми руками; нас лають, а ми благословляємо; нас гонять, ми терпимо;</verse>
				<verse number="13">нас хулять, ми молимось; мов сьміттє сьвіту стали ся ми, ометиця всїм аж досї.</verse>
				<verse number="14">Не на сором вам се пишу, а яко дїтей моїх любих остерегаю.</verse>
				<verse number="15">Бо, коли б ви мали й тисячі наставників у Христї, та батьків небагато; бо в Христї Ісусї благовістєм я вас появив (зродив).</verse>
				<verse number="16">Благаю ж оце вас, будьте послїдувателями моїми.</verse>
				<verse number="17">Про се післав я до вас Тимотея, мою любу дитину і вірного в Господї, котрий вам нагадає про дороги мої в Христї, яко ж усюди у всякій церкві я навчаю.</verse>
				<verse number="18">Мов би не мав я до вас прийти, так розгордїли деякі.</verse>
				<verse number="19">Я ж прийду скоро до вас, коли Господь схоче, і розвідаю не слово розгордївших, а силу.</verse>
				<verse number="20">Не в слові бо царство Боже, а в силї.</verse>
				<verse number="21">Чого хочете? чи з лозиною прийти менї до вас, чи з любовю і духом лагідности?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Звідусюди чути, що між вами перелюб, та такий перелюб, про який і між поганами не чувати, щоб хто жінку батька свого мав.</verse>
				<verse number="2">І ви розгордїли, а не лучче б сумувати вам, щоб вилучено з між вас такого, що дїло се робить?</verse>
				<verse number="3">Я ж бо, небувши між вами тїлом, а бувши духом, уже присудив, яко бувший (між вами), щоб того, хто так робить,</verse>
				<verse number="4">в імя Господа нашого Ісуса Христа, як зберетесь ви і дух мій силою Господа нашого Ісуса Христа,</verse>
				<verse number="5">видали такого сатанї на погибель тїла, щоб дух спас ся в день Господа Ісуса.</verse>
				<verse number="6">Не добре величаннє ваше. Хиба не знаєте, що трохи квасу все місиво заквашує.</verse>
				<verse number="7">Очистьте ж старий квас, щоб ви були нове місиво, яко ж ви й є безквасні, бо пасха наша, Христос, заколена за нас.</verse>
				<verse number="8">Тим же сьвяткуймо не в старому квасї, анї в квасї злоби та лукавства, а в опрісноках чистоти і правди.</verse>
				<verse number="9">Писав я до вас ув одному листї, щоб ви не мішались із перелюбниками,</verse>
				<verse number="10">та не в загалї з перелюбниками сьвіта сього, або з зажерливими, або хижаками, або ідолослужителями; бо мусїли б хиба з сьвіта сього зійти.</verse>
				<verse number="11">Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти.</verse>
				<verse number="12">Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите?</verse>
				<verse number="13">Тих же, що осторонь, Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Не вже ж із вас хто сьміє, мавши дїло з другим, судитись перед неправедними, а не перед сьвятими?</verse>
				<verse number="2">Хиба не знаєте, що сьвяті сьвіт судити муть? а коли сьвіт судити меть ся од вас, то хиба ви не достойні найменших річей судити?</verse>
				<verse number="3">Хиба не знаєте, що ми ангелів судити мем, а не тільки житейські речі?</verse>
				<verse number="4">Коли ж маєте судитись про житейські речі, то хоч би упослїджених у церкві беріть за суддїв.</verse>
				<verse number="5">На сором вам глаголю: Хиба нема між вами й одного мудрого, котрий зміг би розсудити між братами своїми?</verse>
				<verse number="6">Нї, брат з братом судить ся, та ще й перед невірними!</verse>
				<verse number="7">І се вже зовсїм сором вам, що ви судитесь між собою. Чом би вам раднїщ кривди не терпіти? чом лучче не терпіти шкоди?</verse>
				<verse number="8">Нї, ви самі кривдите, та обдираєте, та ще й братів.</verse>
				<verse number="9">Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не наслїдять? Не обманюйте себе: нї блудники, нї ідолослужителї, нї перелюбники, нї пещені, нї мужоложники,</verse>
				<verse number="10">нї злодїї, нї зажерливі, нї пяницї, нї злоріки, нї хижаки царства Божого не наслїдять.</verse>
				<verse number="11">А такими з вас деякі були; та ви обмились, та осьвятились, та оправдились імям Господа Ісуса і Духом Бога нашого.</verse>
				<verse number="12">Все менї можна, та не все користне; все менї можна, та нїчому не дам орудувати мною.</verse>
				<verse number="13">Їжа про черево, й черево про їжу; Бог же те й те зруйнує. Тїло ж не про перелюб, а про Господа, а Господь про тїло.</verse>
				<verse number="14">Бог же Господа підняв, то й нас підійме силою своєю.</verse>
				<verse number="15">Хиба не знаєте, що тїла ваші члени Христові? Узявши ж члени Христові, невже зроблю (їх) членами перелюбницї? Нехай не буде!</verse>
				<verse number="16">Хиба не знаєте, що, хто пригорнеть ся до перелюбницї, той одно (з нею) тїло? Будуть бо, рече, вдвох одно тїло.</verse>
				<verse number="17">Хто ж пригорнеть ся до Господа, той один (з Ним) дух.</verse>
				<verse number="18">Утїкайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь тїла; хто ж робить перелюб, проти свого тїла грішить.</verse>
				<verse number="19">Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої?</verse>
				<verse number="20">Ви бо куплені цїною; тим прославляйте Бога в тїлї вашому і в дусї вашому; вони Божі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати.</verse>
				<verse number="2">Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має.</verse>
				<verse number="3">Нехай чоловік оддає жінцї, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові.</verse>
				<verse number="4">Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тїлом не має власти, а жінка.</verse>
				<verse number="5">Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згодї на (який ся) час, щоб пробували в постї та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокушував вас невдержаннєм вашим.</verse>
				<verse number="6">Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу.</verse>
				<verse number="7">Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.</verse>
				<verse number="8">Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я.</verse>
				<verse number="9">Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись.</verse>
				<verse number="10">Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучаєть ся з чоловіком.</verse>
				<verse number="11">Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся.</verse>
				<verse number="12">Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат має жінку, що не вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її.</verse>
				<verse number="13">І котора жінка має чоловіка, що не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його.</verse>
				<verse number="14">Осьвячуєть ся бо чоловік невіруючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато дїти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті.</verse>
				<verse number="15">Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог.</verse>
				<verse number="16">Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш?</verse>
				<verse number="17">Тільки, як кожному удїлив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую.</verse>
				<verse number="18">Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся.</verse>
				<verse number="19">Обрізаннє нїщо, і необрізаннє нїщо, а хороненнє заповідей Божих.</verse>
				<verse number="20">Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся.</verse>
				<verse number="21">Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся.</verse>
				<verse number="22">Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів.</verse>
				<verse number="23">Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людськими.</verse>
				<verse number="24">У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробуває перед Богом.</verse>
				<verse number="25">Про дїв же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути.</verse>
				<verse number="26">Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути.</verse>
				<verse number="27">Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки.</verse>
				<verse number="28">Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся дїва, не згрішила; та горе по тїлу мати муть такі; я ж вас щаджу.</verse>
				<verse number="29">Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають;</verse>
				<verse number="30">і хто плаче, наче не плачуть; хто радуєть ся, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають;</verse>
				<verse number="31">і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього.</verse>
				<verse number="32">Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господеві;</verse>
				<verse number="33">жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї.</verse>
				<verse number="34">Єсть (також) ріжниця між жінкою і дївицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові.</verse>
				<verse number="35">Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання.</verse>
				<verse number="36">Коли ж хто думає, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж.</verse>
				<verse number="37">Которий стоїть твердо в серцї, не маючи примусу, та має власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дївицю свою, добре робить.</verse>
				<verse number="38">Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить.</verse>
				<verse number="39">Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї.</verse>
				<verse number="40">Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Що ж до ідолських посьвятів, зна- ємо, що всї знаннє маємо. Знаннє ж надимає, а любов збудовує.</verse>
				<verse number="2">Коли ж хто думає, що він знає що, то нїколи ще нїчого не знав, як треба знати.</verse>
				<verse number="3">Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него.</verse>
				<verse number="4">Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иншого Бога, тільки один.</verse>
				<verse number="5">Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи то на землї (як многі боги і многі пани);</verse>
				<verse number="6">та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через котрого усе (стало ся), і ми через Него.</verse>
				<verse number="7">Нї, не у всїх знаннє; деякі з совістю ідолською аж досї, яко посьвят ідолський їдять; і совість їх, бувши недужою, сквернить ся.</verse>
				<verse number="8">Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо анї луччі ми, коли їмо, анї гірші, коли не їмо.</verse>
				<verse number="9">Гледїть же, щоб нїколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим.</verse>
				<verse number="10">Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидиш у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудуєть ся, щоб їсти посьвяти ідолські?</verse>
				<verse number="11">І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер.</verse>
				<verse number="12">Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа.</verse>
				<verse number="13">Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї?</verse>
				<verse number="2">Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.</verse>
				<verse number="3">Оце моя відповідь тим, хто судить мене.</verse>
				<verse number="4">Хиба ми не маємо власти їсти і пити?</verse>
				<verse number="5">Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа?</verse>
				<verse number="6">Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити?</verse>
				<verse number="7">Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть?</verse>
				<verse number="8">Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон?</verse>
				<verse number="9">Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог?</verse>
				<verse number="10">чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надїї мусить ратай орати, і хто молотить, (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання.</verse>
				<verse number="11">Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тїлесне ваше жати мем?</verse>
				<verse number="12">коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як небудь благовістя Христового.</verse>
				<verse number="13">Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають.</verse>
				<verse number="14">Так і Господь повелїв тим, хто проповідує благовістє, з благовістя жити.</verse>
				<verse number="15">Я ж нїчим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче менї вмерти, нїж щоб хто славу мою знївечив.</verse>
				<verse number="16">Коли бо благовіствую, нема менї слави, примус бо на менї лежить, і горе менї, коли не благовіствую!</verse>
				<verse number="17">Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї.</verse>
				<verse number="18">За що ж менї нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовістє Христове, так щоб не надуживати моєї властї в благовістю.</verse>
				<verse number="19">Бувши бо вільний від усїх (непідневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати:</verse>
				<verse number="20">Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати;</verse>
				<verse number="21">беззаконним - як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних;</verse>
				<verse number="22">недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти.</verse>
				<verse number="23">Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому.</verse>
				<verse number="24">Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли.</verse>
				<verse number="25">Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний.</verse>
				<verse number="26">Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повітрє (вітер) бючи.</verse>
				<verse number="27">А морю тїло моє і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нїкчемним.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Не хочу ж, браттє, щоб ви не знали, що отцї наші всї під хмарою були, і всї через море переходили;</verse>
				<verse number="2">і всї в Мойсея хрестили ся в хмарі і в морі;</verse>
				<verse number="3">і всї ту саму їжу духовну їли;</verse>
				<verse number="4">і всї той самий напиток духовний пили; бо пили з духовної скелї, що йшла за ними, скеля ж була Христос.</verse>
				<verse number="5">Та многих з них не вподобав Бог, бо поражені були в пустинї.</verse>
				<verse number="6">Се ж стало ся нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали.</verse>
				<verse number="7">Анї ідолослужителями не робіть ся, яко ж деякі з них, яко ж писано: Посїдали люде їсти й пити і встали грати.</verse>
				<verse number="8">Анї робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двайцять три тисячі.</verse>
				<verse number="9">Анї спокушуймо Христа, яко ж деякі з тих спокушували, та й погинули від гадюк.</verse>
				<verse number="10">Анї нарекаймо, яко ж деякі з них нарекали, та й погинули від губителя.</verse>
				<verse number="11">Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов.</verse>
				<verse number="12">Тим же, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав.</verse>
				<verse number="13">Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести.</verse>
				<verse number="14">Тим, любі мої, втїкайте від ідолського служення.</verse>
				<verse number="15">Яко мудрим глаголю; судїть, що я глаголю:</verse>
				<verse number="16">Чаша благословення, котру благословляємо, хиба не єсть общеннє крови Христової? хлїб, що переломлюємо, хиба не єсть общеннє тїла Христового?</verse>
				<verse number="17">Бо один хлїб, одно тїло ми многі; всї бо від одного хлїба причащаємось.</verse>
				<verse number="18">Погляньте на Ізраїля по тїлу; хиба ті, що їдять посьвяти, не спільники жертівнї?</verse>
				<verse number="19">що ж я кажу? що ідол що-небудь єсть? або посьвят ідолський що-небудь єсть?</verse>
				<verse number="20">Нї, а що посьвячують погане, бісам посьвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів.</verse>
				<verse number="21">Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезї Господнїй причащати ся і трапезї бісовській.</verse>
				<verse number="22">Чи нам же роздражати Господа? хиба ми дужчі Його?</verse>
				<verse number="23">Все менї можна, та не все на користь; все менї можна, та не все збудовує.</verse>
				<verse number="24">Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого.</verse>
				<verse number="25">Все, що на торгу продаєть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.</verse>
				<verse number="26">Бо Господня земля і повня її.</verse>
				<verse number="27">Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.</verse>
				<verse number="28">Коли ж хто вам скаже: Се ідолський посьвят, тодї не їжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти; бо Господня земля і повня її.</verse>
				<verse number="29">Про совість же я кажу, не про свою, а про другого; чого бо вільність моя судити маєть ся від совісти другого?</verse>
				<verse number="30">Коли ж я благодаттю причащаю ся, на що менї хулу приймати (за те), за що дякую?</verse>
				<verse number="31">Оце ж, чи то їсте, чи пєте, чи що инше робите, все на славу Божу робіть.</verse>
				<verse number="32">Не будьте спотиканнєм нї Жидам, нї Грекам, нї церкві Божій,</verse>
				<verse number="33">яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Будьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів.</verse>
				<verse number="2">Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите.</verse>
				<verse number="3">Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінцї чоловік, голова ж Христу - Бог.</verse>
				<verse number="4">Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою.</verse>
				<verse number="5">Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена.</verse>
				<verse number="6">Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся.</verse>
				<verse number="7">Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою.</verse>
				<verse number="8">Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка.</verse>
				<verse number="9">І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.</verse>
				<verse number="10">Тим і мусить жінка знак властї мати на голові ради ангелів.</verse>
				<verse number="11">Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї.</verse>
				<verse number="12">Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога.</verse>
				<verse number="13">Самі між собою судїть: чи личить жінцї непокритій молитись Богу?</verse>
				<verse number="14">Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік має довге волоссє, то сором йому?</verse>
				<verse number="15">Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано.</verse>
				<verse number="16">Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.</verse>
				<verse number="17">Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь.</verse>
				<verse number="18">Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.</verse>
				<verse number="19">Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.</verse>
				<verse number="20">Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.</verse>
				<verse number="21">Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий же впиваєть ся.</verse>
				<verse number="22">Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.</verse>
				<verse number="23">Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,</verse>
				<verse number="24">і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тїло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.</verse>
				<verse number="25">Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.</verse>
				<verse number="26">Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде.</verse>
				<verse number="27">Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.</verse>
				<verse number="28">Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.</verse>
				<verse number="29">Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тїло Господнє.</verse>
				<verse number="30">Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї.</verse>
				<verse number="31">Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.</verse>
				<verse number="32">Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.</verse>
				<verse number="33">Тим же, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.</verse>
				<verse number="34">Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Про духовне ж, браттє, не хочу, щоб ви не знали.</verse>
				<verse number="2">Ви знаєте, що як були ви поганами, то до ідолів безголосих воджено вас, мов ведених.</verse>
				<verse number="3">Тим кажу вам, що нїхто, Духом Божим глаголючи, не проклинає Ісуса, і нїхто не може назвати Господа Ісуса, як тільки Духом сьвятим.</verse>
				<verse number="4">Між даруваннями є ріжниця, Дух же той самий.</verse>
				<verse number="5">І ріжниця між служеннями, а той самий Господь.</verse>
				<verse number="6">І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всїх.</verse>
				<verse number="7">Кожному ж даєть ся явленнє Духа на користь.</verse>
				<verse number="8">Тому бо Духом даєть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом;</verse>
				<verse number="9">иншому ж віра тим же Духом; иншому ж дарування сцїлення тим же Духом;</verse>
				<verse number="10">иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаваннє духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мов (язиків).</verse>
				<verse number="11">Все ж се дїйствує один і той же Дух, удїляючи кожному, яко ж хоче.</verse>
				<verse number="12">Як бо тїло одно, а членів має багато, всї ж члени одного тїла, хоч багато їх, а одно тїло, так і Христос.</verse>
				<verse number="13">Бо одним Духом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всї одним Духом напоєнї.</verse>
				<verse number="14">Бо тїло не єсть один член, а многі.</verse>
				<verse number="15">Коли скаже нога: я не рука, от же я не від тїла, то хиба через се не єсть від тїла?</verse>
				<verse number="16">І коли скаже ухо: я не око, то ж я не від тїла, то хиба через те не єсть від тїла?</verse>
				<verse number="17">Коли б усе тїло (було) око, де ж (був би) слух? Коли б усе слух, де понюх?</verse>
				<verse number="18">Та Бог розложив члени кожного по одному з них в тїлї, яко ж схотїв.</verse>
				<verse number="19">Коли ж би все (було) один член, то де (було б) тїло?</verse>
				<verse number="20">Тепер же багато членів, а тїло одно.</verse>
				<verse number="21">Не може ж око сказати руцї: Не треба менї тебе; або знов голова ногам: Не треба менї вас.</verse>
				<verse number="22">Нї, которі члени тїла здають ся слабшими, ті тим більше потрібні;</verse>
				<verse number="23">і которі здають ся нам неповажнїщими в тїлї, тим більше чести додаємо, і менше чесні наші (члени) більшу окрасу приймають.</verse>
				<verse number="24">Звичайним бо нашим того не треба. Та Бог зложив тїло, давши більшу честь послїднїйшому,</verse>
				<verse number="25">щоб не було роздїлення в тїлї, а щоб члени однаково один про одного дбали.</verse>
				<verse number="26">І коли терпить один член, терплять з ним усї члени; а коли славить ся один член, радують ся з ним усї члени.</verse>
				<verse number="27">Ви ж тїло Христове і члени від части (з особна).</verse>
				<verse number="28">І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителїв, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкування, всякі мови.</verse>
				<verse number="29">Хиба всї апостоли? хиба всї пророки? хиба всї учителї? хиба всї сили?</verse>
				<verse number="30">хиба всї мають дарованнє сцїлення? хиба вони всї глаголють мовами? хиба всї викладають?</verse>
				<verse number="31">Жадайте ж дарувань луччих, і я покажу вам ще кращу дорогу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.</verse>
				<verse number="2">Коли маю пророцтво і знаю всї тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.</verse>
				<verse number="3">І коли роздам увесь маєток мій, і коли тїло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то нїякої користи менї (з того).</verse>
				<verse number="4">Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,</verse>
				<verse number="5">не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;</verse>
				<verse number="6">не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;</verse>
				<verse number="7">все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.</verse>
				<verse number="8">Любов нїколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.</verse>
				<verse number="9">Бо від части знаємо і від части пророкуємо.</verse>
				<verse number="10">Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.</verse>
				<verse number="11">Як був я малолїток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малолїток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.</verse>
				<verse number="12">Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадцї, тодї ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тодї ж пізнаю, яко ж і я познаний.</verse>
				<verse number="13">Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати.</verse>
				<verse number="2">Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує (слухає) його; а духом він говорить тайне.</verse>
				<verse number="3">Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє.</verse>
				<verse number="4">Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує.</verse>
				<verse number="5">Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, нїж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла.</verse>
				<verse number="6">Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою?</verse>
				<verse number="7">Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї.</verse>
				<verse number="8">Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою?</verse>
				<verse number="9">Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете.</verse>
				<verse number="10">Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і нї одно з них без голосу.</verse>
				<verse number="11">Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї.</verse>
				<verse number="12">Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатїли ними на збудованнє церкві.</verse>
				<verse number="13">Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати.</verse>
				<verse number="14">Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розуміннє ж моє без'овочне.</verse>
				<verse number="15">Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм.</verse>
				<verse number="16">Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невченого, скаже "амінь" на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш.</verse>
				<verse number="17">Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся.</verse>
				<verse number="18">Дякую Богу моєму, що я більш усїх вас говорю мовами.</verse>
				<verse number="19">Тільки ж у церкві лучче менї пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою.</verse>
				<verse number="20">Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними.</verse>
				<verse number="21">В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь.</verse>
				<verse number="22">Тим же язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим.</verse>
				<verse number="23">Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всї чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте?</verse>
				<verse number="24">Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усїх суджений.</verse>
				<verse number="25">І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справдї з вами Бог.</verse>
				<verse number="26">Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкриттє має, виясненнє має, - усе на збудованнє нехай буде.</verse>
				<verse number="27">Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює.</verse>
				<verse number="28">Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові.</verse>
				<verse number="29">Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують.</verse>
				<verse number="30">Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить.</verse>
				<verse number="31">Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всї утїшались.</verse>
				<verse number="32">І духи пророцькі пророкам корять ся.</verse>
				<verse number="33">Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всїх церквах у сьвятих.</verse>
				<verse number="34">Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе.</verse>
				<verse number="35">Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити.</verse>
				<verse number="36">Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло?</verse>
				<verse number="37">Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповідї Господнї.</verse>
				<verse number="38">Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.</verse>
				<verse number="39">Тим же, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть.</verse>
				<verse number="40">Усе нехай поважно та до ладу робить ся.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,</verse>
				<verse number="2">котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.</verse>
				<verse number="3">Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,</verse>
				<verse number="4">і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,</verse>
				<verse number="5">і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом.</verse>
				<verse number="6">Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.</verse>
				<verse number="7">Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.</verse>
				<verse number="8">На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.</verse>
				<verse number="9">Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.</verse>
				<verse number="10">Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.</verse>
				<verse number="11">Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.</verse>
				<verse number="12">Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?</verse>
				<verse number="13">Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;</verse>
				<verse number="14">коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.</verse>
				<verse number="15">І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.</verse>
				<verse number="16">Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.</verse>
				<verse number="17">А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.</verse>
				<verse number="18">Тодї й померші в Христї погибли.</verse>
				<verse number="19">Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.</verse>
				<verse number="20">Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.</verse>
				<verse number="21">Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.</verse>
				<verse number="22">Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.</verse>
				<verse number="23">Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.</verse>
				<verse number="24">Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.</verse>
				<verse number="25">Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.</verse>
				<verse number="26">Останнїй ворог зруйнуєть ся - смерть.</verse>
				<verse number="27">Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.</verse>
				<verse number="28">Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.</verse>
				<verse number="29">Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?</verse>
				<verse number="30">Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?</verse>
				<verse number="31">Що-дня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.</verse>
				<verse number="32">Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.</verse>
				<verse number="33">Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.</verse>
				<verse number="34">Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.</verse>
				<verse number="35">Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?</verse>
				<verse number="36">Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.</verse>
				<verse number="37">І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.</verse>
				<verse number="38">Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.</verse>
				<verse number="39">Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.</verse>
				<verse number="40">(Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.</verse>
				<verse number="41">Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.</verse>
				<verse number="42">Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.</verse>
				<verse number="43">Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.</verse>
				<verse number="44">Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.</verse>
				<verse number="45">Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.</verse>
				<verse number="46">Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.</verse>
				<verse number="47">Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.</verse>
				<verse number="48">Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.</verse>
				<verse number="49">І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.</verse>
				<verse number="50">Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.</verse>
				<verse number="51">Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.</verse>
				<verse number="52">У хвилину, у миг ока, за останньою трубою - бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.</verse>
				<verse number="53">Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.</verse>
				<verse number="54">Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.</verse>
				<verse number="55">Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?</verse>
				<verse number="56">Жоло ж смерти - гріх, а сила гріха - закон.</verse>
				<verse number="57">Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="58">Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть.</verse>
				<verse number="2">Первого дня в тижнї нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тодї, як прийду, складку робити.</verse>
				<verse number="3">Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим.</verse>
				<verse number="4">Коли ж буде достойно, щоб і менї йти, зо мною пійдуть.</verse>
				<verse number="5">Прийду ж до вас, як Македонию перейду (Македонию бо проходжу).</verse>
				<verse number="6">У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я пійду.</verse>
				<verse number="7">Не хочу бо вас тепер переходом бачити; маю ж надїю, якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить.</verse>
				<verse number="8">Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї.</verse>
				<verse number="9">Двері бо великі й широкі відчинились менї, і багато (в мене) противників.</verse>
				<verse number="10">Як же прийде Тимотей, гледїть, щоб без страху був у вас; дїло бо Господнє робить, яко ж і я.</verse>
				<verse number="11">То нехай нїхто ним не гордує, а випроводїть його з упокоєм, щоб прийшов до мене; жду бо його з браттєм.</verse>
				<verse number="12">Що ж до Аполоса брата, то вельми просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; та зовсїм не було волї в него, щоб прийти тепер, прийде ж, як мати ме догідний час.</verse>
				<verse number="13">Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і утверджуйтесь.</verse>
				<verse number="14">Все вам нехай в любові дїєть ся.</verse>
				<verse number="15">Благаю ж вас, браттє (ви знаєте семю Стефанову, що вона первоплід Ахайський, і що на служеннє сьвятим оддали себе),</verse>
				<verse number="16">щоб і ви корились таким і кожному, хто помагає нам і працює.</verse>
				<verse number="17">Зрадїв же я приходом Стефановим і Фортунатовим і Ахаїковим; бо недостачу вашу вони сповнили.</verse>
				<verse number="18">Заспокоїли бо мій дух й ваш; пізнавайте ж оце таких.</verse>
				<verse number="19">Витають вас церкви Азийські. Витають вас у Господї много Аквила і Прискила з домашньою їх церквою.</verse>
				<verse number="20">Витають вас усї брати. Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим.</verse>
				<verse number="21">Витаннє моєю рукою Павловою.</verse>
				<verse number="22">Коли хто не любить Господа Ісуса Христа, нехай буде проклят, маран ата!</verse>
				<verse number="23">Благодать Господа Ісуса Христа з вами.</verse>
				<verse number="24">Любов моя з усїма вами у Христї Ісусї. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="47">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Павел апостол Ісуса Христа, волею Божою, та Тимотей брат, церквам Божим у Коринтї з усїма сьвятими у всїй Ахаї:</verse>
				<verse number="2">Благодать вам і впокій од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="3">Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, Отець милосердя і Бог всякої утїхи,</verse>
				<verse number="4">що втїшає нас у всякому горю нашому, щоб змогли ми утїшати тих, що у всякому горю, утїшеннєм, яким утїшаємось самі від Бога.</verse>
				<verse number="5">Бо яко ж намножують ся страдання Христові в нас, так Христом намножуєть ся і утїшеннє наше.</verse>
				<verse number="6">Чи то ж ми скорбимо, то для вашого втїшення і спасення, котре звершуєть ся терпіннєм тих мук, що й ми терпимо; чи то ми втїшаємось, то для вашого утїшення і спасення.</verse>
				<verse number="7">І впованнє наше тверде про вас, знаючи, що як спільники ви страдання нашого, так і утїшення.</verse>
				<verse number="8">Бо не хочемо, браттє, щоб ви не відали про горе наше, що було нам в Азиї, що над міру і над силу тяжко було нам, так що не мали вже надїї й жити.</verse>
				<verse number="9">Та сами в собі присуд смерти мали, щоб не надїяти ся нам на себе, а на Бога, що підіймає мертвих,</verse>
				<verse number="10">котрий з такої смерти збавив нас і збавляє, і на котрого вповаємо, що й ще збавляти ме,</verse>
				<verse number="11">за підмогою і вашої за нас молитви, щоб за те, що нам даровано стараннєм многих, многі за нас і дякували.</verse>
				<verse number="12">Се бо хвала наша, сьвідченнє совісти нашої, що ми в простотї і чистотї Божій, не в мудрости тїлесній, а в благодатї Божій жили на сьвітї, більше ж у вас.</verse>
				<verse number="13">Не инше бо пишем вам, як або що читаєте, або розумієте; маю ж надїю, що й до кінця зрозумієте,</verse>
				<verse number="14">як і зрозуміли нас від части, що ми хвала вам, яко ж і ви нам у день Господа нашого Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="15">І в сїй певнотї хотїв був я прийти до вас перше, щоб і другу благодать мали,</verse>
				<verse number="16">а через вас пройти в Македонию, і знов з Македониї прийти до вас, а ви щоб провели мене в Юдею.</verse>
				<verse number="17">Сього бажаючи, хиба я легким розумом що робив? або що задумую, чи по тїлу задумую, щоб було в мене то так - так, то, нї - нї.</verse>
				<verse number="18">Вірен же Бог, що слово наше до вас не було "так" і "нї".</verse>
				<verse number="19">Бо Син Божий Ісус Христос, вам нами проповідуваний, мною та Сильваном, та Тимотеєм, не був "так" і "нї", а було у Йому "так".</verse>
				<verse number="20">Бо скільки обітниць Божих, то (все) в Йому "так" і в Йому "амінь", на славу Божу через нас.</verse>
				<verse number="21">Той же, що утверджує нас із вами у Христа й намастив нас - Бог,</verse>
				<verse number="22">Він і запечатав нас, і дав задаток Духа в серцях наших.</verse>
				<verse number="23">Я ж сьвідком Бога призиваю на свою душу, що, щадивши вас, ще не прийшов в Коринт.</verse>
				<verse number="24">Не тому, що ми пануємо над вірою вашою; нї, ми помічники вашої радости, бо ви стоїте вірою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Розсудив же я сам із собою се, щоб знов у смутку до вас не прийти.</verse>
				<verse number="2">Бо коли я завдаю смутку вам, то хто мене розвеселить, як не той, хто засмучений через мене.</verse>
				<verse number="3">І написав вам се, щоб, прийшовши не мав смутку від тих, котрими годилось би менї веселитись, певен будучи про всїх вас, що моя радість для всїх вас.</verse>
				<verse number="4">Бо з великого горя, і туги серця написав я вам з многими сьлїзми, не щоб ви смуткували, а щоб пізнали любов, котрої в мене пребагато до вас.</verse>
				<verse number="5">Коли ж хто засмутив, не мене засмутив, а від части (щоб не отягчив я) і всїх вас.</verse>
				<verse number="6">Доволї такому сієї кари від многих.</verse>
				<verse number="7">Так що напротив лучче простїть і утїште, щоб надто великий сум не пожер такого.</verse>
				<verse number="8">Тим же благаю вас, обявіть любов до него.</verse>
				<verse number="9">На те бо й писав я, щоб мати доказ од вас, чи у всьому ви слухняні.</verse>
				<verse number="10">Кому ж ви прощаєте, тому й я; бо й я, коли що кому простив, то ради вас перед лицем Христа,</verse>
				<verse number="11">щоб не подужав нас сатана; бо нам відомі задуми його.</verse>
				<verse number="12">Прийшовши ж у Трояду на благовістє Христове, як відчинено менї двері в Господї,</verse>
				<verse number="13">не мав я впокою в дусї моїм, не знайшовши Тита, брата мого; а, попрощавшись із ними, вийшов у Македонию.</verse>
				<verse number="14">Богу ж дяка, що завсїгди дає нам побіду в Христї, і пахощі знання свого обявляє через нас у всякому місцї.</verse>
				<verse number="15">Бо ми пахощі Христові Богу в тих, що спасають ся, і в тих, що погибають:</verse>
				<verse number="16">одним ми пахощі смерти на смерть, а другим пахощі життя на життє; та кого на се вистачить?</verse>
				<verse number="17">Не такі бо ми, як многі, що крамують словом Божим, а щиро, як од Бога, перед Богом, у Христї глаголемо.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Чи нам же починати знов самих себе поручати? або треба нам, як иншим, поручальних листів до вас, чи од вас поручальних (листів?).</verse>
				<verse number="2">Ви наше посланнє, написане в серцях наших, котре знають і читають усї люде.</verse>
				<verse number="3">(А й надто) ви явлені, що ви посланнє Христове через служеннє наше, написане не чернилом, а Духом Бога живого, не на камяних скрижалях, а на тїлесних скрижалях серця.</verse>
				<verse number="4">Надїю ж таку маємо через Христа до Бога,</verse>
				<verse number="5">бо ми не в силї самі від себе що думати, яко із себе; а сила наша від Бога,</verse>
				<verse number="6">котрий і дав нам силу бути слугами нового завіту, не букви, а духа; буква бо вбиває, а дух животворить.</verse>
				<verse number="7">Коли ж служеннє смерти, письмом вирізане на каміннях, було в славі, так що сини Ізраїлеві не могли дивитись на лице Мойсейове задля слави лиця його минущої,</verse>
				<verse number="8">як же не більше служеннє духа буде в славі?</verse>
				<verse number="9">Бо коли служеннє осуду - слава, то геть більше служеннє правдї багатше славою.</verse>
				<verse number="10">Бо й не прославилось прославлене в тій мірі, задля переважуючої слави.</verse>
				<verse number="11">Коли бо те, що минає, в славі, то багато більше в славі те, що пробуває.</verse>
				<verse number="12">Маючи оце таке впованнє, уживаємо велику волю,</verse>
				<verse number="13">а не яко ж Мойсей, що клав покривало на лице своє, щоб сини Ізраїлеві не дивились на конець минущого.</verse>
				<verse number="14">Та осьліпились думки їх: бо аж до сього дня те ж покривало в читанню старого завіту зостаєть ся невідкрите, котре в Христї зникає.</verse>
				<verse number="15">Нї, аж до сього дня, коли читаєть ся Мойсея, покривало на серцї їх лежить.</verse>
				<verse number="16">Як же обернуть ся до Господа, здіймаєть ся покривало.</verse>
				<verse number="17">Господь же Дух; де ж Господень Дух, там воля.</verse>
				<verse number="18">Ми ж усї відкритим лицем, поглядаючи як у дзеркало, на славу Господню, преобразуємось у той же образ від слави в славу, яко ж від Господнього Духа.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Тим же то, маючи се служеннє, яко же помилувані, не слабнемо,</verse>
				<verse number="2">а відреклись тайного в безчестю, не ходячи в лукавстві, анї хитруючи словом Божим, а явленнєм правди поручаючи себе всякій совістї чоловічій перед Богом.</verse>
				<verse number="3">Коли ж і закрите благовістє наше, то у погибаючих єсть закрите,</verse>
				<verse number="4">в котрих бог віку сього осьліпив думки їх, невірних, щоб не засияло їм сьвітло благовістя слави Христа, котрий єсть образ Бога.</verse>
				<verse number="5">Бо ми не себе самих проповідуємо, а Христа Ісуса Господа, себе ж самих слугами вашими Ісуса ради.</verse>
				<verse number="6">Бо Бог, що звелїв з темряви засияти, той засьвітив у серцях наших на просьвіченнє розуміння слави Божої в лицї Ісус-Христовім.</verse>
				<verse number="7">Маємо ж скарб сей у глиняних посудах, щоб премножество сили було від Бога, а не від нас.</verse>
				<verse number="8">У всьому горюємо, та не нарікаємо; трівожимось, та не теряємо надїї;</verse>
				<verse number="9">гонять нас, та ми не покинуті; повалені ми, та не погублені;</verse>
				<verse number="10">всякого часу мертвість Господа Ісуса на тїлї носимо, щоб і життє Ісусове в тїлї нашому являло ся.</verse>
				<verse number="11">Завсїди бо нас живих на смерть видають задля Ісуса, щоб і життє Ісусове являлось у смертному тїлї нашому.</verse>
				<verse number="12">Тим же оце смерть в нас орудує, а життє в вас.</verse>
				<verse number="13">Мавши той же дух віри, по писаному: Я вірував, тим і глаголав, і ми віруємо, тим і глаголемо,</verse>
				<verse number="14">знаючи, що хто підняв Господа Ісуса, і нас через Ісуса підійме і поставить з вами.</verse>
				<verse number="15">Все бо задля вас, щоб богата благодать через благодареннє многих намножувалась на славу Божу.</verse>
				<verse number="16">Тим то не слабнемо; нї, хоч зовнїшнїй наш чоловік млїє, та нутряний обновляєть ся день у день.</verse>
				<verse number="17">Бо теперішня легкота горя нашого надто над міру приготовлює нам вічню вагу слави,</verse>
				<verse number="18">нам, що не дивимось на видоме, а на невидоме; що бо видоме, дочасне, що ж невидоме, вічне.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Знаємо бо, як земний будинок тїла нашого розпадеть ся, ми будівлю від Бога маємо, будинок нерукотворний, вічний на небесах.</verse>
				<verse number="2">Бо в сьому ми стогнемо, бажаючи одягтись домівкою нашою, що з неба,</verse>
				<verse number="3">коли б тільки нам, і одягнувшись, нагими не явитись.</verse>
				<verse number="4">Бо, стогнемо отягчені, будучи в тїлї сьому, з котрого не хочемо роздягтись, а одягнутись, щоб смертне було пожерте життєм.</verse>
				<verse number="5">На се сотворив нас Бог, і дав нам задаток Духа.</verse>
				<verse number="6">Оце ж маймо духа всякого часу, знаймо, що, домуючи в тїлї, ми далеко від Господа:</verse>
				<verse number="7">(бо ходимо вірою, а не видїннєм.)</verse>
				<verse number="8">Маймо ж духа й волїймо лучче бути далеко від тїла, а домувати у Господа.</verse>
				<verse number="9">Тим і силкуємось, чи то будучи дома, чи далеко від дому, бути Йому любими.</verse>
				<verse number="10">Всїм бо нам треба явитись перед судищем Христовим, щоб прийняв кожен по тому, що заробив тїлом, чи то добре, чи лихе.</verse>
				<verse number="11">Знаючи оце страх Господень, пересьвідчуємо людей; Богові ж явні ми, і вповаю, що й вашим совістям обявились.</verse>
				<verse number="12">Не знов бо похваляємо себе перед вами, а даємо вам причину хвалитись нами, щоб мали що (відказувати) тим, що хвалять ся лицем, а не серцем.</verse>
				<verse number="13">Бо як ми не при собі, то (се) Богові; а як ми тверезимось (здержуємось), (се) вам.</verse>
				<verse number="14">Бо любов Христова вимагає від нас, судячих так, що, коли один за всїх умер, тодї всї вмерли;</verse>
				<verse number="15">і (що) Він умер за всїх, щоб живі нїколи більш собі не жили, а Тому, хто за них умер і воскрес.</verse>
				<verse number="16">Тим же ми від нинї нїкого не знаємо по тїлу; коли ж і знали по тїлу Христа, то тепер більш не знаємо.</verse>
				<verse number="17">Тим же, коли хто в Христї, той нове сотворіннє; старе минуло; ось стало все нове.</verse>
				<verse number="18">Усе ж від Бога, що примирив нас із собою через Ісуса Христа, і дав нам служеннє примирення,</verse>
				<verse number="19">яко ж бо Бог був у Христї, примиряючи сьвіт із собою, не полїчуючи їм провин їх, і положив у нас слово примирення.</verse>
				<verse number="20">Замість Христа оце ми посли, і наче Бог благає (вас) через нас; ми просимо вас замість Христа: примиріть ся з Богом.</verse>
				<verse number="21">Бо Він Того, хто не знав гріха, за нас гріхом зробив, щоб ми були праведностю Божою в Йому.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Помагаючи ж (Йому), благаємо вас, щоб ви марно благодать Божу не приймали.</verse>
				<verse number="2">(Бо глаголе: Приятного часу вислухав я тебе, і в день спасення поміг тобі. Ось тепер пора приятна, ось тепер день спасення.)</verse>
				<verse number="3">Нїякого нї в чому не даємо спотикання, щоб не було ганене служеннє,</verse>
				<verse number="4">а у всьому показуючи себе яко слуг Божих: у великому терпінню, в горю, в нуждах, в тїснотах,</verse>
				<verse number="5">в ранах, в темницях, в бучах, у працях, у недосипаннях, у постах,</verse>
				<verse number="6">в чистотї, в знанню, в довготерпінню, в добростї, в сьвятому Дусї, в любові нелицемірній,</verse>
				<verse number="7">в словах правди, в силї Божій, із зброєю праведности в правій і лївій,</verse>
				<verse number="8">славою і безчестєм, ганьбою і хвалою; яко дуросьвіти, та правдиві;</verse>
				<verse number="9">яко незнані, та познані; яко вміраючі, і ось ми живі; яко карані, та не повбивані;</verse>
				<verse number="10">яко сумні, а завсїди веселі; яко вбогі, многих же збогачуючі; яко нїчого немаючі, а все держучи.</verse>
				<verse number="11">Уста наші відкрились до вас, Коринтяне; серця наші розпросторились.</verse>
				<verse number="12">Не стїснені ви в нас, а тїснитесь в утробах ваших.</verse>
				<verse number="13">Такою ж нагородою (кажу вам, як дїтям) розпросторітесь і ви.</verse>
				<verse number="14">Не ходїть у жадному ярмі з невірними; яке бо товаришуваннє праведности і беззаконня, і яка спільність сьвітла з темрявою?</verse>
				<verse number="15">Яка ж згода в Христа з Велиялом? або яка часть вірному з невірним?</verse>
				<verse number="16">І яка згода церкви Божої з ідолською? бо ви церква Бога живого, яко ж рече Бог: вселю ся в них, і ходити му; і буду їм Бог, а вони будуть менї люде.</verse>
				<verse number="17">Тим же вийдїть із між них, і відлучіть ся, глаголе Господь, і до нечистого не приторкайтесь; і я прийму вас,</verse>
				<verse number="18">і буду вам за отця, а ви будете менї за синів і дочок, глаголе Господь Вседержитель.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Мавши оце сї обітування, любі (мої), очищуймо себе від усякої нечистї тїла і духа, звершуючи сьвятість у страсї Божому.</verse>
				<verse number="2">Зрозумійте нас: ми нїкого не скривдили, нїкого не зопсували, нї з кого не здирали.</verse>
				<verse number="3">Не на осуд глаголю; бо попереду сказав я, що в серцях наших ви (такі), щоб умирати з вами і жити.</verse>
				<verse number="4">Велика сьмілость моя до вас, велика похвала менї за вас; сповнив ся я утїхою; надто багатий я радощами у всякому горю нашому.</verse>
				<verse number="5">Бо, й як прийшли ми в Македонию, нїякого впокою не мало тїло наше, у всьому бідуючи: осторонь боротьби, в серединї страхи.</verse>
				<verse number="6">Та Бог, що втїшає смиренних, утїшив нас приходом Титовим,</verse>
				<verse number="7">не тільки ж приходом його, та й утїшеннєм, котрим утїшив ся про вас, оповідуючи ваше бажаннє, ваше риданнє, вашу прихильність до мене, так що я вельми зрадував ся.</verse>
				<verse number="8">Бо хоч я й засмутив вас посланнєм, не каюсь, хоч і каяв ся; бачу бо, що те посланнє, хоч і на час, засмутило вас.</verse>
				<verse number="9">Тепер я радуюсь, не тому, що ви засмутились були, а тому, що смуткували на покаяннє; засмутились бо ви по Бозї, щоб нї в чому не було вам шкоди від нас.</verse>
				<verse number="10">Бо смуток по Бозї нерозкаяне покаяннє на спасеннє робить; смуток же сьвіта сього смерть робить.</verse>
				<verse number="11">Ось бо се саме, що по Бозї смуткували, яке велике зробило в вас дбаннє, а (яке) оправданнє, а жаль, а страх, а бажаннє, а ревність, яке (відомщеннє)! У всьому показали ви, що чисті в сьому дїлї.</verse>
				<verse number="12">А хоч і писав я вам, то не задля того, хто скривдив, і не задля того, хто скривджений, а щоб явилось у вас дбаннє наше про вас, перед Богом.</verse>
				<verse number="13">Того ж то втїшились ми втїшеннєм вашим; а й надто більш зрадїли радістю Титовою, що заспокоїв ся дух його від усїх вас.</verse>
				<verse number="14">Бо коли я хваливсь йому чим про вас, то не осоромив ся; а, як усе по правдї говорили ми вам, так і хвала наша перед Титом правдивою була.</verse>
				<verse number="15">Серце ж його ще більш до вас (прихиляєть ся), згадуючи послух усїх вас, з яким страхом і трепетом прийняли його.</verse>
				<verse number="16">Радуюсь оце, що у всьому можу звіритись вам.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Даємо ж вам знати, браттє, про благодать Божу, дану церквам Македонським,</verse>
				<verse number="2">що у великому допустї горя наддостаток радощів їх, і до глибини убожество їх достаткувало багацтвом щирости їх.</verse>
				<verse number="3">Бо вони по силї - се я сьвідкую - і над силу доброхітні.</verse>
				<verse number="4">З великим благаннєм благали нас прийняти дар і товаришуваннє (спільність) в служенню сьвятим.</verse>
				<verse number="5">І не, яко ж ми надїялись, а оддали себе перш Господеві, та й нам, волею Божою;</verse>
				<verse number="6">тим то ми вблагали Тита, щоб, яко ж перше почав, так і скінчив у вас благодать сю.</verse>
				<verse number="7">А ви, яко ж у всьому достаткуєте вірою, і словом, і знаннєм, і всяким дбаннєм, і любовю вашою до нас, щоб і в сїй благодатї достаткували.</verse>
				<verse number="8">Не повелїваючи глаголю, а через дбаннє инших хочу допевнитись в щиростї вашої любови.</verse>
				<verse number="9">Знаєте бо благодать Господа нашого Ісуса Христа, що задля вас з'убожів, бувши багатим, щоб ви убожеством Його збагатились.</verse>
				<verse number="10">І в сьому даю раду: се бо вам на користь, котрі не тільки робити, та й хотїти перш почали від торішнього лїта.</verse>
				<verse number="11">Тепер же і кінчіть роботу, щоб яко ж була охота хотїти, так щоб і скінчили по спромозї.</verse>
				<verse number="12">Бо коли в кого є охота, то вона приятна по тому, як хто має, а не по тому, як хто не має.</verse>
				<verse number="13">(Нехай) бо не (буде) иншим одрада, а вам горе, а по рівнотї:</verse>
				<verse number="14">в теперешнїй час ваш достаток про їх недостаток, щоб і їх достаток був про ваш недостаток, щоб була рівнота,</verse>
				<verse number="15">яко ж писано: хто (назбирав) багато, не надто мав, і хто мало, не мав недостатку.</verse>
				<verse number="16">Дякуємо ж Богові, що дав таке щире дбаннє про вас у серце Титу.</verse>
				<verse number="17">Бо благаннє таки прийняв, та й, бувши прихильнїщим своєю охотою, вийшов до вас.</verse>
				<verse number="18">Послали ж ми з ним і брата, котрого похвала в євангелию по всїх церквах.</verse>
				<verse number="19">Не тільки ж се; а він і вибраний від церков товариш наш з сією благодаттю, що нею служимо на славу самого Господа й на одраду вашу,</verse>
				<verse number="20">остерегаючись того, щоб хто не дорікав нам достатком сїм, котрим ми служимо,</verse>
				<verse number="21">промишляючи про добре не тільки перед Богом, та й перед людьми.</verse>
				<verse number="22">Послали ж з ними брата нашого, про котрого ми допевнились, що він у многому дуже пильний, тепер же він ще пильнїщий, у великій надїї на вас.</verse>
				<verse number="23">Що до Тита, то він мій товариш і помічник про вас; що до братів наших, вони посланники церков, слава Христова.</verse>
				<verse number="24">Покажіть же доказ любови вашої і хвалення нашого вами перед ними й перед лицем церков.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Про служеннє ж сьвятим злишнє менї писати вам:</verse>
				<verse number="2">бо я знаю охоту вашу, котрою про вас хвалюсь Македонянам, що Ахая приготовилась від торішнього лїта, і ваша ревність заохотила многих.</verse>
				<verse number="3">Післав же я братів, щоб похвала наша, що єсть про вас, не зробилась марна в сьому случаї, щоб, яко ж казав я, ви були готові,</verse>
				<verse number="4">щоб, як прийдуть зо мною Македоняне та знайдуть вас неготових, ми (щоб не сказати ви) не осоромились, сією сьмілостю хвальби.</verse>
				<verse number="5">Оце ж надумавсь я, що треба вблагати браттє, нехай попереду пійдуть до вас, і заздалегідь наготовлять сей дар ваш, про котрий наперед звіщено, що він готовий, так як дар, а не як здирство.</verse>
				<verse number="6">Оце ж: хто сїє скупо, скупо й жати ме; а хто сїє в дарах, в дарах і жати ме.</verse>
				<verse number="7">Кожен (давай), яко ж постановляє в серцї, не з жалю або з примусу; веселого бо дателя любить Бог.</verse>
				<verse number="8">Силен же Бог всякою благодаттю збогатити вас, щоб у всьому всякого часу всякий достаток маючи, збагачувались ви всяким добрим дїлом,</verse>
				<verse number="9">(яко ж писано: Розсипав, дав убогим; праведність його пробуває по вік.</verse>
				<verse number="10">Хто ж дає насїннє сїючому, подасть і хлїб на їжу, і намножить насїннє ваше і зростить засїви праведности вашої),</verse>
				<verse number="11">щоб у всьому збагатились на всяку щирість, котра через нас робить подяку Богу.</verse>
				<verse number="12">Бо порядкуваннє служення сього не тільки сповняє недостатки сьвятих, а також достаткує многими подяками Богові.</verse>
				<verse number="13">Дознавши служення сього, прославляють вони Бога за покірне визнаваннє ваше благовістя Христового, і за щирість общення з ними і з усїма,</verse>
				<verse number="14">і молять ся за вас, прихиляючись до вас задля превеликої благодати Божої в вас.</verse>
				<verse number="15">Дяка ж Богові за невимовний дар Його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Сам же я Павел благаю вас лагідностю і тихостю Христовою, а що в вічі смиренний між вами, а, не будучи між вами, сьміливий проти вас;</verse>
				<verse number="2">благаю ж, щоб, бувши між вами, не бути сьміливим з тією певнотою, якою думаю осьмілитись проти деяких, що думають про нас, нїби ми ходимо по тїлу.</verse>
				<verse number="3">Бо ходячи в тїлї, не по тїлу воюємо:</verse>
				<verse number="4">(бо зброя воювання нашого не тїлесна, а сильна Богом на зруйнованнє твердинь,)</verse>
				<verse number="5">руйнуючи видумки і всяку висоту, що встає проти знання Божого, і займаючи в полонь усякий розум на послух Христу,</verse>
				<verse number="6">і будучи на поготові помститись над усяким непослухом, як сповнить ся ваш послух.</verse>
				<verse number="7">Хиба ви на лице дивитесь? Коли хто певен у собі, що він Христів, нехай знов по собі думає так, що, як він Христів, так і ми Христові.</verse>
				<verse number="8">Бо коли б я ще більш хвалив ся властю нашою, що дав нам Господь на збудуваннє, а не на зруйнуваннє ваше, то не осоромив ся б.</verse>
				<verse number="9">(Та) щоб не здаватись, наче б лякав вас посланнями, -</verse>
				<verse number="10">бо послання (його) скажуть, важкі і кріпкі, а присутність тїла немочна і слово мизерне, -</verse>
				<verse number="11">такий нехай се знає, що які ми словом у посланнях, не бувши (між вами), такі ми й дїлом, бувши (між вами).</verse>
				<verse number="12">Бо не сьміємо прилїчувати або рівняти себе до деяких, що самі себе хвалять; ті, що самі в собі себе міряють і порівнюють самих себе, не розуміють.</verse>
				<verse number="13">Ми ж не без міри хвалити мемось, а по мірі мірила, що відмірив нам Бог, (яко) міру, щоб досягти і до вас.</verse>
				<verse number="14">Ми бо не так, як би не досягнувши вас, над міру простираємось; бо аж і до вас досягли благовістєм Христовим.</verse>
				<verse number="15">Не без міри хвалимось чужою працею, маючи надїю, що, як виросте віра ваша, то звеличимось і ми по мірилу нашому надто,</verse>
				<verse number="16">щоб і дальше вас благовіствувати, і не хвалитись над тим, що чужим мірилом приготовлене.</verse>
				<verse number="17">Хто ж хвалить ся, нехай у Господї хвалить ся.</verse>
				<verse number="18">Бо не той певний, хто сам себе хвалить, а кого Господь похваляє.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Ой коли б ви трохи потерпіли моє безумство! а таки потерпите мене.</verse>
				<verse number="2">Бо я ревную про вас ревностю Божою; я бо заручив вас одному мужові, щоб чистою дївою привести перед Христа.</verse>
				<verse number="3">Бою ся ж, щоб, як змій Єву обманив лукавством своїм, так не попсувались думки ваші, (одвернувши) від простоти в Христї.</verse>
				<verse number="4">Бо коли ж хто, прийшовши, иншого Христа проповідує, котрого ми не проповідували, або духа иншого ви приймаєте, котрого не прийняли, або инше благовістє, котрого не одержали; то ви були б дуже терпіливі.</verse>
				<verse number="5">Думаю бо, що я нїчим не зоставсь позаду переднїх апостолів.</verse>
				<verse number="6">Хоч бо я й неук словом, та не розумом; нї, ми знані у всьому між вами.</verse>
				<verse number="7">Або гріх я зробив, себе смиряючи, щоб ви пійшли вгору, бо даром благовістє Боже проповідував вам?</verse>
				<verse number="8">Од инших церков брав я, приймаючи плату, на служеннє вам;</verse>
				<verse number="9">і, прийшовши до вас, та й бувши в недостатку, не був я нїкому важким; бо недостаток мій сповнили брати мої, що прийшли з Македониї; та й у всьому я хоронив себе, щоб не бути вам важким, і хоронити му.</verse>
				<verse number="10">(Як) істина Христова є в менї (так вірно), що похвала ся не загородить ся від мене в сторонах Ахайських.</verse>
				<verse number="11">Чого ж? хиба, що не люблю вас? Бог знає (те).</verse>
				<verse number="12">Що ж роблю, те й робити му, щоб відтяти причину тим, що хочуть причини, щоб чим хвалять ся, (у тому) показались як і ми.</verse>
				<verse number="13">Бо такі лжеапостоли, робітники лукаві, прикидають ся апостолами Христовими.</verse>
				<verse number="14">І не диво: сам бо сатана прикидаєть ся ангелом сьвітлим.</verse>
				<verse number="15">Не велика ж річ, коли й слуги його прикидають ся слугами правди. Конець їх буде по дїлам їх.</verse>
				<verse number="16">Знов глаголю: щоб нїхто не вважав мене за безумного; коли ж нї, хоч яко безумного мене прийміть, щоб хоч трохи менї похвалитись.</verse>
				<verse number="17">А що глаголю, не глаголю по Господї, а мов би в безумстві, у сїй певнотї похвали.</verse>
				<verse number="18">Яко ж бо многі хвалять ся по тїлу, то й я хвалити мусь.</verse>
				<verse number="19">Радо бо терпите безумних, розумними бувши.</verse>
				<verse number="20">Терпите бо, як хто підневолює вас, як хто жере (вас), як хто обдирає (вас), як хто величаєть ся, як хто бє вас у лице.</verse>
				<verse number="21">Робом досади глаголю, так нїби ми знемоглись. Коли ж у чому хто осьмілюєть ся (у безумстві глаголю), то й я осьмілююсь.</verse>
				<verse number="22">Вони Євреї? І я. Вони Ізраїльтяне? І я. Вони насїннє Авраамове? І я.</verse>
				<verse number="23">Христові слуги? (безумствуючи глаголю) я більше: В працях премного, в ранах без міри, у темницях пребагато, при смерти почасту.</verse>
				<verse number="24">Од Жидів пять раз по сорок без одного прийняв я.</verse>
				<verse number="25">Тричі киями бито мене, а один раз каменовано; тричі розбивав ся корабель, ніч і день пробув я в глибинї;</verse>
				<verse number="26">у дорогах почасту, у бідах (на) водї, у бідах (од) розбійників, у бідах од земляків, у бідах од поган, у бідах у городї, у бідах у пустинї, у бідах на морі, у бідах між лукавими братами;</verse>
				<verse number="27">у працї і в журбі, почасту в недосипанню, в голодї і жаждї, в постах часто, в холодї й наготї.</verse>
				<verse number="28">Опріч того, що осторонь, налягає на мене щоденна журба про всї церкви.</verse>
				<verse number="29">Хто знемогає, щоб і я не знемогав? Хто блазнить ся, щоб і я не горів?</verse>
				<verse number="30">Коли хвалитись треба, то хвалити мусь тим, що від немочі моєї.</verse>
				<verse number="31">Бог, Отець Господа нашого Ісуса Христа, будучи благословен на віки, знає, що я не обманюю.</verse>
				<verse number="32">У Дамаску царський намістник Арета, стеріг город Дамащан, хотївши піймати мене;</verse>
				<verse number="33">і віконцем у коші спущено мене по стїнї, і втік я з рук його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Не користь же менї хвалитись, та перейду до видїння і одкриття Господнього.</verse>
				<verse number="2">Я знаю чоловіка в Христї перед чотирнайцятьма лїтами (чи в тїлї, не знаю, чи без тїла, не знаю; Бог знає), підхопленого аж до третього неба.</verse>
				<verse number="3">І знаю такого чоловіка (чи в тїлї, чи без тїла, не знаю; Бог знає),</verse>
				<verse number="4">що був підхоплений у рай, і чув він слова невимовні, що не можна чоловікові промовити.</verse>
				<verse number="5">Таким хвалити мусь; собою ж не хвалити мусь, а тільки немощами моїми.</verse>
				<verse number="6">Коли бо я схочу хвалитись, не буду безумний, бо говорити му правду; та вдержуюсь, щоб хто мене не вважав над те, чим бачить мене або чує що від мене;</verse>
				<verse number="7">І, щоб превеликими відкриттями надто не величатись менї, дано менї колючку в тїло, ангела сатану, нехай бє мене в лице, щоб не величав ся.</verse>
				<verse number="8">Про него тричі Господа благав я, щоб відступив від мене.</verse>
				<verse number="9">Та Він сказав менї: Доволї з тебе благодати моєї, сила бо моя в немощі звершуєть ся. Найлюбіще ж оце лучче хвалитись менї немощами моїми, щоб вселилась у мене сила Христова.</verse>
				<verse number="10">Тим любо менї в немочах, докорах, нуждах, гоненнях, тїснотах за Христа; коли бо я немочний, тодї я сильний.</verse>
				<verse number="11">Я зробивсь безумним хвалячись; ви мене примусили; бо треба, щоб я був хвалений од вас; нїчим бо я негірший од найперших апостолів, хоч я й нїщо.</verse>
				<verse number="12">Справдї ознаки апостола стались між вами у всякому терпінню, в ознаках, чудесах і силах.</verse>
				<verse number="13">Що бо єсть, чим вас упослїджено перед иншими церквами? хиба тим, що я сам не був вам важким? Простїть менї сю кривду.</verse>
				<verse number="14">Ось утретє готов я прийти до вас, і не буду важким вам, бо не шукаю вашого, а вас; бо не дїтям треба для родителїв скарбувати, а родителям для дїтей.</verse>
				<verse number="15">Менї ж найлюбіщ буде втрачуватись і втрачувати себе за душі ваші; хочь вельми вас люблячи, я менше люблений вами.</verse>
				<verse number="16">Нехай же буде так, що я не отягчив вас; та може, бувши хитрим, підступом обдирав вас?</verse>
				<verse number="17">Хиба кого посилав я до вас і через него покористувавсь од вас?</verse>
				<verse number="18">Ублагав я Тита, й разом з ним послав брата. Хиба покористувавсь чим од вас Тит? Чи не тим же духом ходили ми? не тими ж слїдами?</verse>
				<verse number="19">Хиба думаєте знов, що оправдуємось перед вами? Перед Богом у Христї глаголемо; усе ж, любі, на ваше збудуваннє.</verse>
				<verse number="20">Боюсь бо, щоб инодї прийшовши, не знайшов вас не такими, як хочу, і щоб ви не знайшли мене таким, якого не хочете: щоб инодї (не було) змагання, зависти, досад, сварок, пересудів, нашептів, пихи, безладу;</verse>
				<verse number="21">щоб, як прийду знов, не принизив мене Бог мій між вами, і щоб не оплакував многих, що перше згрішили, та й не покаялись у нечистотї, й блудї, й розпустї, що коїли.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Се вже втретє йду до вас. При устах двох сьвідків або трох стане кожне слово.</verse>
				<verse number="2">Наперед казав я вам і наперед кажу, мов би був перед вами вдруге, і тепер, не бувши між вами, пишу до тих, що перше згрішили, і до всїх инших, що, як прийду знов, то не пощаджу:</verse>
				<verse number="3">бо ви шукаєте в менї доказу глаголючого в менї Христа, котрий до вас не немочний, а потужний в вас.</verse>
				<verse number="4">Бо хоч і розпято Його від немощі, та живий Він од сили Божої. Бо хоч і ми немочні в Йому, та жити мемо з Ним од сили Божої в вас.</verse>
				<verse number="5">Самих себе розбирайте, чи ви в вірі; самих себе вивідайте. Чи то ж не знаєте себе самих, що Ісус Христос у вас єсть? Хиба тільки, що ви недостойні.</verse>
				<verse number="6">Сподїваю ся ж, що зрозумієте, що ми не недостойні.</verse>
				<verse number="7">Молю ся ж Богу, щоб ви не зробили нїякого зла, не щоб ми хвальними явили ся, а щоб ви добре зробили, а ми яко нехвальні були.</verse>
				<verse number="8">Нїчого бо не можемо проти правди, а за правду.</verse>
				<verse number="9">Радуємось бо, коли ми немочні, ви ж сильні; про се ж і молимо ся на звершеннє ваше.</verse>
				<verse number="10">Тим то й не бувши між вами, пишу, щоб бувши між вами не зробив без'ощадно по властї, котру дав менї Господь на збудованнє, а не на руйнованнє.</verse>
				<verse number="11">На останок, браттє, радуйте ся, звершуйтесь, утїшайтесь, те ж саме думайте, мирно живіть, то й Бог любови й миру буде з вами.</verse>
				<verse number="12">Витайте один одного цїлуваннєм сьвятим. Витають вас, усї сьвяті.</verse>
				<verse number="13">Благодать Господа Ісуса Христа і любов Божа, і причастє сьвятого Духа з усїма вами. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="48">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Павел апостол (не від людей і не через чоловіка, а через Ісуса Христа й Бога Отця, що воскресив Його з мертвих),</verse>
				<verse number="2">і все браттє, що зо мною, церквам Галацьким:</verse>
				<verse number="3">Благодать вам і мир од Бога Отця і від Господа нашого Ісуса Христа,</verse>
				<verse number="4">що віддав себе за гріхи наші, щоб збавити нас від сього віку лукавого, по волї Бога й Отця нашого,</verse>
				<verse number="5">котрому слава на віки вічні. Амінь.</verse>
				<verse number="6">Дивуюсь, що так скоро одвернулись від покликавшого вас благодаттю Христовою на друге благовістє.</verse>
				<verse number="7">Воно то не друге, та є такі, що вами колотять, і хочуть перевернути благовістє Христове.</verse>
				<verse number="8">Та, коли б і ми або ангел з неба проповідував вам більш того, що ми проповідували вам, нехай буде анатема.</verse>
				<verse number="9">Як перше рекли ми, так і тепер глаголю: коли хто благовіствує вам більш того, що ви прийняли, нехай буде анатема.</verse>
				<verse number="10">Бо чи людей я тепер впевняю (шукаю), чи Бога? чи людям шукаю вгодити? Бо коли б я ще людям угождав, то не був би слугою Христовим.</verse>
				<verse number="11">Звіщаю ж вам, браттє, що благовістє, благовіщене від мене, не єсть по чоловіку.</verse>
				<verse number="12">Анї бо від чоловіка не прийняв я його, анї не навчивсь, а через одкриттє Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="13">Чували бо про життє моє колись у Жидівстві, що без міри гонив я церкву Божу, та руйнував її,</verse>
				<verse number="14">і передував я в Жидівстві перед многими ровесниками народу мого, будучи аж надто ревнителем отцївських моїх переказів.</verse>
				<verse number="15">Як же зволив Бог, що вибрав мене від утроби матери моєї, і покликав мене благодаттю своєю,</verse>
				<verse number="16">відкрити в менї Сина свого, щоб я благовіствував Його між поганами, то зараз не радивсь я з тїлом і кровю,</verse>
				<verse number="17">анї не вийшов у Єрусалим до тих, що були апостолами перш мене, а пійшов у Аравию, та й знов вернувсь у Дамаск.</verse>
				<verse number="18">Потім через три роки пійшов я в Єрусалим, щоб побачитись із Петром, і пробув у нього пятнайцять день.</verse>
				<verse number="19">Инших же апостолів я не видїв, тільки Якова, брата Господнього.</verse>
				<verse number="20">Що ж пишу до вас, ось вам перед Богом, що не обманюю.</verse>
				<verse number="21">Потім ходив я в сторони Сирські і Киликийські,</verse>
				<verse number="22">був же незнаний лицем церквам Жидівським у Христї,</verse>
				<verse number="23">а тільки чували, що гонивший нас колись тепер благовіствує віру, що колись руйнував,</verse>
				<verse number="24">і прославляли у менї Бога.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Потім, по чотирнайцяти лїтах, пійшов я знов у Єрусалим із Варнавою, взявши з собою й Тита.</verse>
				<verse number="2">А пійшов я по відкриттю, і предложив їм благовістє, котре проповідую між поганами, тільки на самотї, значнїщим, чи не марно я ходжу або ходив.</verse>
				<verse number="3">Та й Тит, що був зо мною, не був, яко Грек, примушений обрізатись.</verse>
				<verse number="4">А лжебратам, що крадькома ввійшли, щоб підгледїти волю нашу, що маємо в Христї Ісусї, щоб нас підневолити,</verse>
				<verse number="5">ми анї на годину не поступились, корючись, щоб істина благовістя пробувала в вас.</verse>
				<verse number="6">Від тих же, що здають ся чим бути (які вони колись були, менї байдуже: Бог не дивить ся на лице чоловіка); ті (кажу), що здають ся (чим бути), на мене нїчого не наложили.</verse>
				<verse number="7">Нї, противно, зрозумівши, що звірено менї благовістє необрізання, яко ж Петрові обрізання:</verse>
				<verse number="8">(хто бо допоміг Петрові до апостольства обрізання, допоміг і менї між поганами;)</verse>
				<verse number="9">і, пізнавши благодать, дану менї, Яков, та Кифа, та Йоан, що здавали ся стовпами, дали правицї менї та Варнаві на товаришуваннє, щоб ми (були) для поган, а вони для обрізання;</verse>
				<verse number="10">тільки щоб ми вбогих памятали, про що й я дбав, щоб се чинити.</verse>
				<verse number="11">Як же прийшов Петр в Антиохию, устав я проти него в вічі, бо заслужив докору.</verse>
				<verse number="12">Перше бо нїм прийшли деякі від Якова, він їв з поганами; як же прийшли, таївсь і відлучавсь, боячись тих, що були з обрізання.</verse>
				<verse number="13">Лицемірили з ним також і инші Жиди, так що й Варнава зведений був лицемірством їх.</verse>
				<verse number="14">Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істинї, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш попоганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи?</verse>
				<verse number="15">Ми по природї Жиди, а не грішники з поган;</verse>
				<verse number="16">та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб оправдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не оправдить ся дїлами закону нїяке тїло.</verse>
				<verse number="17">Коли ж, шукаючи оправдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!</verse>
				<verse number="18">Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.</verse>
				<verse number="19">Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.</verse>
				<verse number="20">Я розпятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.</verse>
				<verse number="21">Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Ой ви безумні Галати! хто вас очарував, щоб ви не корились правдї, (ви) котрим перед очима наперед був прописаний Христос, розпятий між вами?</verse>
				<verse number="2">Про одно се хочу довідатись од вас: Чи дїлами закону прийняли ви Духа, чи, слухаючи, проповіддю віри?</verse>
				<verse number="3">Чи такі ви незмислі, що почавши духом, звершуєте тепер тїлом?</verse>
				<verse number="4">Марно стільки ви терпіли? Коли б тільки марно!</verse>
				<verse number="5">Хто подає вам Духа і робить чудеса між вами, чи дїлами закону, чи проповіддю віри?</verse>
				<verse number="6">Яко ж Авраам вірував у Бога, і полїчено йому за праведність.</verse>
				<verse number="7">Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові.</verse>
				<verse number="8">І писаннє знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи.</verse>
				<verse number="9">Тим же хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом.</verse>
				<verse number="10">Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книзї закону, щоб робити те.</verse>
				<verse number="11">А що нїхто законом не оправдуєть ся перед Богом, се явно, бо праведний вірою жив буде.</verse>
				<verse number="12">Закон же не од віри, та которий чоловік робити ме те, жити ме в тому.</verse>
				<verse number="13">Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,)</verse>
				<verse number="14">щоб на поган благословеннє Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуваннє Духа прийняли ми через віру.</verse>
				<verse number="15">Браттє, по чоловічи глаголю; одначе чоловічого закону ствердженого нїхто не відкидає, анї додає до него.</verse>
				<verse number="16">Авраамові ж виречені обітування і насїнню його. Не сказано: І насїнням, яко про многі, а яко про одно: І насїнню твоєму, що єсть Христос.</verse>
				<verse number="17">Оце ж глаголю, що завіту перше ствердженого від Бога про Христа, закон, що постав чотириста й трийцять лїт потім, не нехтує, так щоб обернути в нїщо обітуваннє.</verse>
				<verse number="18">Бо коли від закону наслїддє, то вже не від обітування; Аврааму ж обітуваннєм дарував Бог.</verse>
				<verse number="19">Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїннє, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника.</verse>
				<verse number="20">Посередник же не єсть (посередник) одного, а Бог один.</verse>
				<verse number="21">То хиба закон проти обітувань Божих? Нехай не буде! Бо коли б дано закон, що міг би оживляти, то справдї від закону була б праведність.</verse>
				<verse number="22">Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим.</verse>
				<verse number="23">Перше ж приходу віри, під законом стережено нас зачинених на віру, що мала відкритись.</verse>
				<verse number="24">Тим же закон був нам учителем, (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам оправдитись.</verse>
				<verse number="25">Як же прийшла віра, то вже ми не під учителем.</verse>
				<verse number="26">Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="27">Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся.</verse>
				<verse number="28">Нема Жидовина, нї Грека; нема невільника, нї вільного; нема мужеського полу, нї женського: усї бо ви одно, в Христї Ісусї.</verse>
				<verse number="29">Коли ж ви Христові, то ви насїннє Авраамове, і по обітованню наслїдники.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Глаголю ж: Доки наслїдник малолїток, доти не відрізняєть ся від слуги, хоч він і пан усього,</verse>
				<verse number="2">а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.</verse>
				<verse number="3">Так же й ми, як були малолїтками, були підневолені первотинами сьвіта.</verse>
				<verse number="4">Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,</verse>
				<verse number="5">щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.</verse>
				<verse number="6">А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!</verse>
				<verse number="7">Тим же вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.</verse>
				<verse number="8">Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природї були богами.</verse>
				<verse number="9">Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?</verse>
				<verse number="10">Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.</verse>
				<verse number="11">Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.</verse>
				<verse number="12">Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нїчим ви мене не скривдили.</verse>
				<verse number="13">Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше.</verse>
				<verse number="14">І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.</verse>
				<verse number="15">Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.</verse>
				<verse number="16">То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?</verse>
				<verse number="17">Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували.</verse>
				<verse number="18">Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас.</verse>
				<verse number="19">Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос в'образить ся у вас,</verse>
				<verse number="20">хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій: бо я в непевности про вас.</verse>
				<verse number="21">Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте?</verse>
				<verse number="22">Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.</verse>
				<verse number="23">Та що був од невольницї, родивсь по тїлу, а що од вільної, по обітницї.</verse>
				<verse number="24">Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.</verse>
				<verse number="25">Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дїтьми своїми.</verse>
				<verse number="26">А вишнїй Єрусалим вільний; він мати всїм нам.</verse>
				<verse number="27">Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.</verse>
				<verse number="28">Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.</verse>
				<verse number="29">Та, як тодї, хто родивсь по тїлу, гонив того, хто по духу, так і тепер.</verse>
				<verse number="30">Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслїдувати син невільницї з сином вільної.</verse>
				<verse number="31">Оце ж, браттє, ми не дїти невільницї, а вільної.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">У волї ж оце, котрою Христос визволив нас, стійте, і під ярмо неволї знов не піддавайтесь.</verse>
				<verse number="2">Ось я Павел глаголю вам, що коли ви обрізуєтесь, Христос вам нїчого не поможе.</verse>
				<verse number="3">Сьвідкую ж знов кожному чоловіку обрізаному, що винен увесь закон чинити.</verse>
				<verse number="4">Обернулись ви в нїщо (одійшовши) від Христа; (ви,) що оправдуєтесь законом, од благодати відпали.</verse>
				<verse number="5">Ми бо духом од віри надїї праведности ждемо.</verse>
				<verse number="6">Бо в Христї Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізаннє, а віра, любовю сильна.</verse>
				<verse number="7">Ви бігли добре. Хто заборонив вам коритись правдї?</verse>
				<verse number="8">Сей перекір не від того (приходить), хто покликав вас.</verse>
				<verse number="9">Трошки квасу все місиво квасить.</verse>
				<verse number="10">Покладаюсь на вас у Господї, що не думати мете нїчого иншого, а хто колотить вами, понесе свій осуд, хто б він нї був.</verse>
				<verse number="11">Я ж, браттє, коли ще проповідую обрізаннє, то чого ще гонять мене? Тодї обернеть ся в нїщо поблазнь хреста.</verse>
				<verse number="12">Ой коли б відсїчено тих, що колотять вами!</verse>
				<verse number="13">Ви бо, браттє, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному.</verse>
				<verse number="14">Увесь бо закон в одному слові сповняєть ся: Люби ближнього твого, як себе самого.</verse>
				<verse number="15">Коли ж ви гризете й заїдаєте один одного, то гледїть, щоб не були пожерті один від одного.</verse>
				<verse number="16">Глаголю ж: Духом ходїть, і хотїння тїлесного не звершуйте.</verse>
				<verse number="17">Бо тїло бажає (того що) проти духа, а дух, (що) проти тїла; се ж одно другому противить ся, щоб не, що хочете, те робили.</verse>
				<verse number="18">Коли ж водитесь духом, то ви не під законом.</verse>
				<verse number="19">Явні ж дїла тїлесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст,</verse>
				<verse number="20">ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, єресї,</verse>
				<verse number="21">зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше. Се наперед глаголю вам, яко ж і наперед глаголав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслїдять.</verse>
				<verse number="22">А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпіннє, добрість, милосердє, віра,</verse>
				<verse number="23">тихість, вдержливість. На таких нема закону.</verse>
				<verse number="24">А которі Христові, ті розпяли тїло з страстьми і хотїннєм.</verse>
				<verse number="25">Коли духом живемо, духом і ходїмо.</verse>
				<verse number="26">Не буваймо марнославні, один одного роздражнюючи і один одному завидуючи.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішеннє, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, щоб і тобі не бути спокушеним.</verse>
				<verse number="2">Один одного тягарі носїть, і так сповняйте закон Христів.</verse>
				<verse number="3">Коли бо хто думає, що він що єсть, бувши нїчим, сам себе обманює.</verse>
				<verse number="4">Дїло ж своє нехай випробовує кожен, тодї хвалу в собі мати ме, а не в иншому.</verse>
				<verse number="5">Кожен бо свій тягар нести ме.</verse>
				<verse number="6">Нехай же дїлить ся той, хто учить ся слова, з тим, хто навчає всього доброго.</verse>
				<verse number="7">Не обманюйте себе: З Бога насьміятись не можна; що бо чоловік сїє, те й жати ме.</verse>
				<verse number="8">Бо хто сїє тїлу своєму, од тїла жати ме зотлїннє; а хто сїє духу, од духа пожне життє вічнє.</verse>
				<verse number="9">Добре ж роблячи, не вниваймо, свого бо часу своє жати мем, не ослабіваючи.</verse>
				<verse number="10">Тим же оце, доки час маємо, робімо добро всїм, а найбільш товаришам по вірі.</verse>
				<verse number="11">Бачите, який великий лист написав я вам своєю рукою.</verse>
				<verse number="12">Которі хочуть хвалитись по тїлу, ті примушують вас обрізуватись, тільки щоб за хрест Христів гонимим їм не бути.</verse>
				<verse number="13">Бо і ті, що обрізались, і самі закону не додержують, а хочуть, щоб ви обрізувались, аби в вашому тїлї хвалитись.</verse>
				<verse number="14">Мене ж не доведи (Боже) хвалитись (чим небудь) тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, котрим менї сьвіт розпято, а я сьвітові.</verse>
				<verse number="15">У Христї бо Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізаннє, а нове створіннє.</verse>
				<verse number="16">І которі по правилу сьому живуть, мир на них і милость і на Ізраїлї Божому.</verse>
				<verse number="17">На останок, нехай нїхто не завдає менї журби; бо я рани Господа Ісуса на тїлї моїм ношу.</verse>
				<verse number="18">Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим, браттє. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="49">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, до сьвятих у Єфесї і до вірних у Христї Ісусї:</verse>
				<verse number="2">Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="3">Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас усяким благословеннєм духовним на небесах у Христї,</verse>
				<verse number="4">яко ж вибрав нас у Йому перед оснуваннєм сьвіта, щоб бути нам сьвятим і непорочним перед Ним у любови,</verse>
				<verse number="5">наперед призначивши нас на всиновленнє собі через Ісуса Христа, по благоволенню хотїння свого,</verse>
				<verse number="6">на похвалу славної благодати своєї, котрою обдарував нас в своїм Улюбленім,</verse>
				<verse number="7">в котрому маємо збавленнє кровю Його й оставленнє гріхів по багацтву благодати Його,</verse>
				<verse number="8">котру намножив нам у всякій премудростї і розумі,</verse>
				<verse number="9">обявивши нам тайну волї своєї по благоволенню своєму, котру перше постановив у собі,</verse>
				<verse number="10">щоб у порядкуванню сповнення времен зібрати все в Христї, те, що на небесах, і те, що на землї,</verse>
				<verse number="11">у тому, в котрому й ми наслїдниками зробили ся, бувши наперед призначені по задуму Того, хто чинить усе по радї волї своєї,</verse>
				<verse number="12">щоб ми, котрі перше вповали на Христа, були на хваленнє слави Його;</verse>
				<verse number="13">і в котрому й ви (впевнились), почувши слово правди, благовістє спасення вашого, і в котрого увірувавши, ви запечатані Духом обітування сьвятим,</verse>
				<verse number="14">котрий єсть задаток наслїддя нашого на викуп придбаного, в похвалу слави Його.</verse>
				<verse number="15">Того й я, чувши про вашу віру в Господа Ісуса і любов до всїх сьвятих,</verse>
				<verse number="16">не перестаю дякувати за вас, роблячи спомин про вас у молитвах моїх,</verse>
				<verse number="17">щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його,</verse>
				<verse number="18">просьвічені очі серця вашого, щоб зрозуміли ви, що за впованнє поклику Його, і що за багацтво славного наслїддя Його в сьвятих,</verse>
				<verse number="19">і що за безмірне величчє сили Його в нас, котрі віруємо, по дїйству превеликої потуги Його,</verse>
				<verse number="20">котру вдїяв у Христї, воскресивши Його з мертвих і посадивши по правицї в себе на небесах,</verse>
				<verse number="21">вище всякого начальства, і власти, і сили, і панування, і всякого імени, названого не тільки в сьому віку, та й у будучому,</verse>
				<verse number="22">і все покорив під ноги Його, й дав Його яко голову над усїм у церкві,</verse>
				<verse number="23">котра єсть тїло Його, повня Того, хто сповняє все у всьому.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">І вас (оживив), що були мертві провинами й гріхами вашими,</verse>
				<verse number="2">в котрих колись ходили по віку сьвіта сього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору,</verse>
				<verse number="3">між котрими й ми всї жили колись у хотїнню тїла нашого, чинивши волю тїла й думок, і були по природї дїтьми гнїва, як і инші.</verse>
				<verse number="4">Бог же, багатий на милость, по превеликій любові своїй, котрою полюбив нас,</verse>
				<verse number="5">і нас, мертвих провинами, оживив укупі з Христом (благодаттю ви спасені),</verse>
				<verse number="6">і воскресив з Ним, і дав нам сидїти вкупі на небесних (місцях) у Христї Ісусї,</verse>
				<verse number="7">щоб показав у віках грядущих безмірне багацтво благодати своєї благостю до нас через Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="8">Благодатю бо ви спасені через віру; і се не од вас: се Божий дар;</verse>
				<verse number="9">не від дїл, щоб нїхто не хвалив ся.</verse>
				<verse number="10">Його бо ми твориво, сотворені в Христї Ісусї на добрі дїла, котрі наперед призначив Бог, щоб ми в них ходили.</verse>
				<verse number="11">Тим же споминайте, що ви (були) колись погане в тїлї, звані необрізаннєм від рекомого обрізання у плотї, рукотвореного;</verse>
				<verse number="12">що були ви того часу без Христа, відчужені від громади Ізраїлевої і чужі завітові обітування, не маючи надїї і безбожні в сьвітї.</verse>
				<verse number="13">Тепер же в Христї Ісусї ви, що були колись далеко, стали близькі кровю Христовою.</verse>
				<verse number="14">Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розвалив середню перегородню стїну;</verse>
				<verse number="15">вражду тїлом своїм, закон заповідей наукою обернув у нїщо, щоб з двох зробити собою одного нового чоловіка, роблячи мир,</verse>
				<verse number="16">і примирити з Богом обох ув одному тїлї хрестом, убивши ворогуваннє на ньому;</verse>
				<verse number="17">і прийшовши благовістив мир вам, далеким і близьким,</verse>
				<verse number="18">тим що через Його маємо приступ обоє в одному Дусї до Отця.</verse>
				<verse number="19">Тим же оце вже ви більш не чужі і захожі, а товариші сьвятим і домашні Божі;</verse>
				<verse number="20">збудовані на підвалинї апостолів і пророків, а угловий (камінь) сам Ісус Христос;</verse>
				<verse number="21">на котрому вся будівля, докупи споєна, росте в церкву сьвяту в Господї.</verse>
				<verse number="22">На Ньому й ви збудовуєтесь на оселю Божу Духом.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Того ради й я, Павел, вязник Ісус- Христів за вас поган.</verse>
				<verse number="2">Коли ви чували про служеннє благодати Божої, даної менї між вами,</verse>
				<verse number="3">що одкриттєм обявилась менї тайна (яко ж перше я написав коротко,</verse>
				<verse number="4">з того можете, читаючи, зрозуміти розум мій у тайнї Христовій),</verse>
				<verse number="5">котра в инших родах не обявилась синам чоловічим, яко ж тепер одкрилась сьвятим Його апостолам і пророкам Духом,</verse>
				<verse number="6">що погане також наслїдники, однотїлесники і спільники обітування Його в Христї через благовістє,</verse>
				<verse number="7">котрому став я служителем по дару благодати Божої, даної менї по дїйству сили Його.</verse>
				<verse number="8">Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове,</verse>
				<verse number="9">і з'ясувати всїм, що се за спільність тайни, закритої од віків у Бозї, що створив усе Ісусом Христом,</verse>
				<verse number="10">щоб обявилась тепер князївствам і силам на небесах через церкву усяка премудрість Божа,</verse>
				<verse number="11">по вічньому постановленню, котре зробив у Христї Ісусї, Господї нашому,</verse>
				<verse number="12">в котрому маємо сьміливість і приступ у надїї через віру Його.</verse>
				<verse number="13">Тим же благаю вас не смутитись горем моїм про вас, котре єсть слава ваша.</verse>
				<verse number="14">Того ж то приклоняю колїна мої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа,</verse>
				<verse number="15">від котрого всяке отцївство на небесах і на землї зветь ся,</verse>
				<verse number="16">щоб дав вам по багацтву слави своєї утвердитись силою через Духа Його у нутряному чоловіку,</verse>
				<verse number="17">щоб Христос вселив ся вірою в серця ваші, щоб ви, закоренившись і оснувавшись у любови,</verse>
				<verse number="18">могли зрозуміти з усїма сьвятими, що таке ширина, й довжина, й глибина, й висота,</verse>
				<verse number="19">і зрозуміти любов Христову, що перевисшує (всякий) розум, щоб сповнились усякою повнею Божою.</verse>
				<verse number="20">Тому ж, хто може зробити геть більш над усе, чого просимо або думаємо, по силї, що дїйствує в вас.</verse>
				<verse number="21">Тому слава в церкві в Христї Ісусї по всї роди на віки вічні. Амінь.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано,</verse>
				<verse number="2">з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любови,</verse>
				<verse number="3">стараючись держати єдиненнє духа в мирному союзї.</verse>
				<verse number="4">Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання;</verse>
				<verse number="5">один Господь, одна віра, одно хрещеннє,</verse>
				<verse number="6">один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас.</verse>
				<verse number="7">Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового.</verse>
				<verse number="8">Тим же глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям.</verse>
				<verse number="9">(А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї?</verse>
				<verse number="10">Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.)</verse>
				<verse number="11">І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями,</verse>
				<verse number="12">на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового,</verse>
				<verse number="13">доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового,</verse>
				<verse number="14">щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду,</verse>
				<verse number="15">а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос,</verse>
				<verse number="16">котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуваннє самого себе в любові.</verse>
				<verse number="17">Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого,</verse>
				<verse number="18">оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх.</verse>
				<verse number="19">Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости.</verse>
				<verse number="20">Ви ж не так познали Христа:</verse>
				<verse number="21">коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що істина в Ісусї,</verse>
				<verse number="22">щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих,</verse>
				<verse number="23">а обновлятись духом ума вашого,</verse>
				<verse number="24">та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди.</verse>
				<verse number="25">Тим же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени.</verse>
				<verse number="26">Гнївайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому.</verse>
				<verse number="27">Анї давайте місця дияволу.</verse>
				<verse number="28">Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї.</verse>
				<verse number="29">Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує.</verse>
				<verse number="30">І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу.</verse>
				<verse number="31">Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим.</verse>
				<verse number="32">Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Оце ж будьте послїдувателями Божими, як любі дїти,</verse>
				<verse number="2">і ходїть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі.</verse>
				<verse number="3">Блуд же і всяка нечистота або зажерливість нехай і не згадуєть ся між вами, як подобає сьвятим,</verse>
				<verse number="4">нї безсором і дурні слова, або жарти і неподобиє; а лучче дякуваннє.</verse>
				<verse number="5">Се бо знайте, що нї один блудник, або нечистий, або зажерливий, котрий єсть ідолослужитель, не має наслїддя в царстві Христа і Бога.</verse>
				<verse number="6">Нехай нїхто не зводить вас марними словами, бо за се приходить гнїв Божий на синів непокірних.</verse>
				<verse number="7">Не бувайте ж спільниками їх.</verse>
				<verse number="8">Ви бо були колись тьмою, тепер же (ви) сьвітло в Господї; ходїть же яко дїти сьвітла:</verse>
				<verse number="9">(бо овощ духа - у всякій добростї і праведностї і правдї,)</verse>
				<verse number="10">допевняючись, що єсть угодне Богові.</verse>
				<verse number="11">І не приставайте до неплідних дїл тьми, а лучче ж винуйте їх.</verse>
				<verse number="12">Що бо дїєть ся потай у них, соромно й казати.</verse>
				<verse number="13">Усе ж обвинувачене від сьвітла виявляєть ся; все бо виявлене єсть сьвітло.</verse>
				<verse number="14">Того ж то глаголе: Устань, сонний, і воскресни з мертвих, то й осьвітить тебе Христос.</verse>
				<verse number="15">Гледїть же, як би вам оглядно ходити, не яко немудрі, а яко мудрі,</verse>
				<verse number="16">викуплюючи час, бо днї лихі.</verse>
				<verse number="17">Тим-то не бувайте нерозумними, а розумійте, що єсть Божа воля.</verse>
				<verse number="18">І не впивайтесь вином, бо в йому розпуст, а сповняйте себе Духом,</verse>
				<verse number="19">бесїдуючи між собою псальмами, та гимнами, та піснями духовними, сьпіваючи та виграючи в серцях ваших Господеві,</verse>
				<verse number="20">дякуючи всякого часу за все в імя Господа нашого Ісуса Христа Богові і Отцеві,</verse>
				<verse number="21">корючись один одному в страху Божім.</verse>
				<verse number="22">Жінки, коріть ся своїм чоловікам, як Господеві,</verse>
				<verse number="23">тим що чоловік голова жінки, як і Христос голова церкви, і Він спаситель тїла.</verse>
				<verse number="24">А як церква корить ся Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому.</verse>
				<verse number="25">Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї,</verse>
				<verse number="26">щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові,</verse>
				<verse number="27">щоб поставити її перед собою славною церквою, що не має скази або пороку або чого такого, а щоб була сьвята і непорочна.</verse>
				<verse number="28">Так мусять чоловіки любити своїх жінок, як свої тїла; хто бо любить свою жінку, себе самого любить.</verse>
				<verse number="29">Нїхто бо ще нїколи тїла свого не зненавидїв, а годує і гріє його, яко ж і Господь церкву;</verse>
				<verse number="30">тим що ми члени тїла Його, від тїла Його і від костей Його.</verse>
				<verse number="31">Того-то покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть удвох одно тїло.</verse>
				<verse number="32">Тайна се велика, я ж глаголю що до Христа і до церкви.</verse>
				<verse number="33">Тим то і ви по одному кожен свою жінку так нехай любить, як і себе, а жінка нехай боїть ся свого чоловіка.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Дїти, слухайте своїх родителїв у Господї, се бо по правдї.</verse>
				<verse number="2">Поважай батька твого і матїр: се перва заповідь із обітуваннєм:</verse>
				<verse number="3">щоб добре тобі було і був ти довголїтен на землї.</verse>
				<verse number="4">І ви, батьки, не роздразнюйте дїтей своїх, а зрощуйте їх у науцї і напоминанню Господньому.</verse>
				<verse number="5">Слуги, слухайте панів по тїлу з страхом і трепетом, у простотї серця вашого, яко ж і Христа,</verse>
				<verse number="6">не перед очима тільки служачи, яко чоловікоугодники, а яко слуги Христові, чинячи волю Божу од душі,</verse>
				<verse number="7">з охотою служачи, як Господу, а не як людям,</verse>
				<verse number="8">знаючи, що кожен, хто зробить що добре, прийме те від Господа, чи то невільник, чи вільний.</verse>
				<verse number="9">І ви, пани, робіть те ж саме їм, попускаючи їм грізьбу, знаючи, що й вам самим і їм єсть Пан на небесах, і вважання на лице нема в Него.</verse>
				<verse number="10">На останок, браттє моє, кріпіть ся в Господї і в потузї сили Його.</verse>
				<verse number="11">Одягнїть ся у всю зброю Божу, щоб змогли ви стояти проти хитрощів дияволських.</verse>
				<verse number="12">Бо наша боротьба не з тїлом і кровю, а з князївствами, і з властями і з миродержителями тьми віка сього, з піднебесними духами злоби.</verse>
				<verse number="13">Того-то прийміть усю зброю Божу, щоб змогли встояти в день лютий і, все зробивши, стояти.</verse>
				<verse number="14">Стійте ж оце, підперезавши поясницї ваші правдою і одягнувшись у броню (панцир) праведности,</verse>
				<verse number="15">і обувши ноги в готовість благовіствування миру,</verse>
				<verse number="16">над усе ж узявши щит віри, котрим здолїєте всї розпалені стріли лукавого вгасити;</verse>
				<verse number="17">і шолом спасення візьміть і меч духовний, котрий єсть слово Боже.</verse>
				<verse number="18">Всякою молитвою і благаннєм молячись всякого часу духом і в сьому пильнуйте в усякому терпінню і благанню за всїх сьвятих,</verse>
				<verse number="19">і за мене, щоб менї дано слово на відкриваннє уст моїх, щоб сьміливо обявляти тайну благовістя;</verse>
				<verse number="20">Його ж я й посел у кайданах, щоб у ньому був сьміливий, яко же подобає менї глаголати.</verse>
				<verse number="21">А щоб і ви знали про мене, що я роблю, усе скаже вам Тихик, любий брат і вірний слуга в Господї,</verse>
				<verse number="22">котрого я й послав до вас, щоб ви знали про наші справи, і щоб він утїшив серця ваші.</verse>
				<verse number="23">Мир браттю і любов з вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="24">Благодать з усїма, хто любить Господа нашого Ісуса Христа в незотлїнню. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="50">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Павел та Тимотей, слуги Ісуса Христа, до всїх сьвятих у Христї Ісусї, що в Филипах, з єпископами і дияконами:</verse>
				<verse number="2">Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="3">Дякую Богу моєму при всякому споминї про вас,</verse>
				<verse number="4">(завсїди в кожній молитві моїй за всїх вас з радощами молячись,)</verse>
				<verse number="5">за товаришуваннє ваше в благовістї від первого дня й досї,</verse>
				<verse number="6">впевнившись про те, що хто розпочав у вас добре дїло, звершувати ме аж до дня Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="7">Яко ж праведно єсть менї се думати про всїх вас, тим що маю вас у серцї і у вязницї моїй і в оборонї і в утвердженню благовістя, вас усїх, спільників моїх благодати.</verse>
				<verse number="8">Бог бо менї сьвідок, як я люблю усїх вас по милости Ісус-Христовій.</verse>
				<verse number="9">І про се молюсь, щоб любов ваша ще більш та й більш достаткувала у розумі і у всякому чуттї,</verse>
				<verse number="10">щоб допевнитись вам, що лучче, і щоб були чисті і непорушені в день Христа,</verse>
				<verse number="11">сповнені овощами праведности через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу.</verse>
				<verse number="12">Хочу ж, щоб ви, браттє, зрозуміли, що те, що сталось менї, більш на користь благовістя вийшло,</verse>
				<verse number="13">так що кайдани мої в Христї обявились у всьому судищі і по всїх инших (місцях),</verse>
				<verse number="14">і більше братів у Господї, упевнившись кайданами моїми, ще більш осьмілились без страху глаголати слово.</verse>
				<verse number="15">Деякі з зависти та перекору, а инші з доброї волї проповідують Христа.</verse>
				<verse number="16">Инші з перекору проповідують Христа, не щиро, думаючи завдати горя кайданам моїм,</verse>
				<verse number="17">а другі з любови, знаючи, що я за оборону благовістя (в кайданах) лежу.</verse>
				<verse number="18">Що ж бо? тільки все таки, чи для виду, чи по правдї, Христос проповідуєть ся; і я сим радуюсь і радувати мусь.</verse>
				<verse number="19">Знаю бо, що се обернеть ся на моє спасеннє вашою молитвою і поміччю Духа Ісус-Христового,</verse>
				<verse number="20">по дожиданню і надїї моїй, що нї в чому не осоромлюсь, а з усією сьміливостю, як завсїди, так і тепер звеличить ся Христос у тїлї моїм, чи то життєм, чи то смертю.</verse>
				<verse number="21">Бо життє менї Христос, а смерть надбаннє.</verse>
				<verse number="22">Коли ж жити менї тїлом, се менї овощ дїла, то що й вибрати, не знаю.</verse>
				<verse number="23">Тїсно бо менї від обох, маючи бажаннє розвязатись (із тїлом), та з Христом бути; багато бо воно лучче.</verse>
				<verse number="24">А щоб пробувати в тїлї, се нужнїщ ради вас.</verse>
				<verse number="25">І певно знаю, що зістанусь (у тїлї) і пробувати му з усїма вами на вашу користь і радість віри,</verse>
				<verse number="26">щоб ваша похвала много достаткувала в Христї Ісусї, як прийду знов до вас.</verse>
				<verse number="27">Тільки достойно благовістя Христового живіть, щоб, чи я прийду та побачу вас, чи то й не буду між вами, почув про вас, що стоїте в одному дусї, і однією душею боретесь за віру євангелську,</verse>
				<verse number="28">і не жахаючись нї в чому від противників; се їм явний знак погибелї, а вам спасення, і воно від Бога.</verse>
				<verse number="29">Бо вам дано, що до Христа, не тільки в Него вірувати, та задля Него й страждати,</verse>
				<verse number="30">маючи ту ж боротьбу, яку в менї видїли, і тепер чуєте про мене.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосердє,</verse>
				<verse number="2">то сповнїть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум.</verse>
				<verse number="3">Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.</verse>
				<verse number="4">Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте.</verse>
				<verse number="5">Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,</verse>
				<verse number="6">котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;</verse>
				<verse number="7">тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,</verse>
				<verse number="8">і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.</verse>
				<verse number="9">Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,</verse>
				<verse number="10">щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,</verse>
				<verse number="11">і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.</verse>
				<verse number="12">Тим же, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте.</verse>
				<verse number="13">Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі.</verse>
				<verse number="14">Усе робіть без нарекання і розбирання,</verse>
				<verse number="15">щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сияєте як сьвітила в сьвітї,</verse>
				<verse number="16">держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, анї дурно працював.</verse>
				<verse number="17">Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.</verse>
				<verse number="18">Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.</verse>
				<verse number="19">Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас.</verse>
				<verse number="20">Нїкого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас.</verse>
				<verse number="21">Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового.</verse>
				<verse number="22">Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї.</verse>
				<verse number="23">Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.</verse>
				<verse number="24">Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду.</verse>
				<verse number="25">Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.</verse>
				<verse number="26">Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.</verse>
				<verse number="27">Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.</verse>
				<verse number="28">Оце ж скоріщ послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку.</verse>
				<verse number="29">Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї,</verse>
				<verse number="30">тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">На останок, браттє моє, радуйтесь у Господї. Те ж саме писати вам менї не противно, для вас же певно.</verse>
				<verse number="2">Остерегайтесь собак, остерегайтесь лихих робітників, остерегайтесь відрізання.</verse>
				<verse number="3">Ми бо обрізаннє, которі духом Богу служимо, і хвалимось в Ісусї Христї, а не в тїлї надїємось,</verse>
				<verse number="4">хоч і я маю також надїю в тїлї. Коли хто инший думає надїятись у тїлї, то я тим більш, -</verse>
				<verse number="5">обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, з колїна Беняминового, Євреїн з Євреїв, по закону Фарисей,</verse>
				<verse number="6">по ревности гонив я церкву, по праведности законній непорочен.</verse>
				<verse number="7">Та що було менї надбаннєм, те вважав я за втрату ради Христа.</verse>
				<verse number="8">Так оце я все вважаю за втрату ради вищого розуміння Христа Ісуса, Господа мого, ради котрого я все втеряв, і вважаю все за сьміттє, аби придбати Христа,</verse>
				<verse number="9">та й явитись у Ньому, не маючи моєї праведности, що від закону, а (маючи) ту, що вірою Христовою (здобувається), праведність від Бога у вірі,</verse>
				<verse number="10">щоб розуміти Його, і силу воскресення Його, і спільність мук Його, приподоблюючись смерти Його,</verse>
				<verse number="11">аби тільки достигнути до воскресення мертвих.</verse>
				<verse number="12">Не тим, щоб уже я достиг, або вже був звершений; гоню ж, чи не достигну того, за що і Христос Ісус достиг мене.</verse>
				<verse number="13">Браттє, я про себе не думаю, що я вже достиг; одно ж (роблю), забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду,</verse>
				<verse number="14">біжу до мети по нагороду вишнього поклику Божого в Христї Ісусї.</verse>
				<verse number="15">Скільки оце (нас) звершених, се думаймо, і коли що инакше думаєте, то й се Бог вам одкриє.</verse>
				<verse number="16">Тільки ж (те), до чого ми достигли, (єсть) одним правилом жити і те саме думати.</verse>
				<verse number="17">Приподоблюйтесь до мене, браттє, і вважайте, хто так ходить, яко ж маєте за взір нас.</verse>
				<verse number="18">(Многі бо ходять, про котрих не раз говорив я вам, тепер же й плачучи говорю, про ворогів хреста Христового,</verse>
				<verse number="19">котрим кінець - погибель, котрим Бог черево, а слава в соромі їх, котрі про земне думають.)</verse>
				<verse number="20">Наше бо життє єсть на небесах, звідкіля ждемо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, котрий переобразить тїло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його, по дїйству, котрим зможе і покорити собі все.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Тим же, браттє моє любе й жадане, радосте і вінче мій, стійте так у Господї, любі.</verse>
				<verse number="2">Благаю Єводию, благаю і Синтихию, щоб однаково думали в Господї.</verse>
				<verse number="3">Благаю й тебе, щирий товаришу, помагай їм, що працювали в благовіствуванню зо мною, і з Климентом, і з иншими помічниками моїми, котрих імення в книзї життя.</verse>
				<verse number="4">Радуйте ся завсїди в Господї, і знов кажу: радуйте ся.</verse>
				<verse number="5">Тихість вашу нехай зрозуміють усї люде. Господь близько.</verse>
				<verse number="6">Не журіть ся нїчим, а у всьому молитвою і благаннєм з подякою нехай обявляють ся прошення ваші перед Богом.</verse>
				<verse number="7">І мир Божий, що вище всякого розуму, нехай хоронить серця ваші і мислї ваші в Христї Ісусї.</verse>
				<verse number="8">На останок, браттє, що правдиве, що чесне, що праведне, що чисте, що любе, що хвалебне, коли (є в чому) яка чеснота й коли (є) яка похвала, про се помишляйте.</verse>
				<verse number="9">Чого ви і навчились, і прийняли, й чували, й видали в менї, те чинїть, то Бог миру буде з вами.</verse>
				<verse number="10">Зрадїв же я в Господї вельми, що вже раз згадали дбати про мене; ви ж бо й дбали, та не мали догідного часу.</verse>
				<verse number="11">Не задля недостатку глаголю; я бо навчивсь, що маю, тим і вдовольнятись.</verse>
				<verse number="12">Умію і смирити ся, умію й достаткувати; усюди й у всьому навчивсь і насищати ся, й голодувати, й достаткувати й недостаток терпіти.</verse>
				<verse number="13">Все здолїю в Христї, що мене покрепляє.</verse>
				<verse number="14">Одначе добре ви зробили, що приймаєте участь у моєму горю.</verse>
				<verse number="15">Знаєте ж і ви, Филипяне, що в починї благовіствування, як вийшов я з Македониї, нї одна церква не пристала до мене що до давання й приймання, тільки ви одні.</verse>
				<verse number="16">Бо й в Солунь раз і вдруге прислали ви на мою потріб.</verse>
				<verse number="17">Не то щоб я шукав дару, а шукаю овощу, що намножуєть ся на користь вашу.</verse>
				<verse number="18">Прийняв же я все і достаткую. Сповнив ся, прийнявши від Єпафродита послане од вас, солодкі пахощі, жертву приятну, угодну Богу.</verse>
				<verse number="19">Бог же мій нехай сповнить усяку потріб вашу, по багацтву своєму в славі, в Христї Ісусї.</verse>
				<verse number="20">Богу ж і Отцеві нашому слава на віки вічні. Амінь.</verse>
				<verse number="21">Витайте всякого сьвятого в Христї Ісусї. Витають вас брати, що зо мною.</verse>
				<verse number="22">Витають вас усї сьвяті, а найбільш которі з кесаревого дому.</verse>
				<verse number="23">Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="51">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Павел, апостол Ісус-Христа волею Божою, та Тимотей брат,</verse>
				<verse number="2">до сьвятих і вірних братів у Христї, що в Колосах: Благодать вам і мир од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="3">Дякуємо Богу й Отцеві Господа нашого Ісуса Христа, молячись всякого часу за вас,</verse>
				<verse number="4">почувши про віру вашу в Христї Ісусї і любов, що маєте до всїх сьвятих,</verse>
				<verse number="5">задля надїї, що зложена для вас на небесах, про яку ви чували перше в слові правди благовіствування,</verse>
				<verse number="6">що прийшло до вас, яко ж і до всього сьвіта, і дає овощ, яко ж і в вас, від того дня, як ви почули і зрозуміли благодать Божу в правдї,</verse>
				<verse number="7">яко ж і навчились од Єпафра, любого нашого товариша слуги, котрий єсть вірний служитель Христів, за вас,</verse>
				<verse number="8">котрий і явив нам вашу любов у дусї.</verse>
				<verse number="9">Того-то й ми, від того дня, як почули, не перестаємо за вас молитись і просити, щоб ви сповнились розуміннєм волї Його у всякій премудрости і розумі духовному,</verse>
				<verse number="10">щоб ходити вам достойно перед Господом у всякому догоджуванню, і у всякому доброму дїлї приносячи овощ і ростучи в розумінню Бога,</verse>
				<verse number="11">кріпшаючи усякою силою по потузї слави Його на всяке видержуваннє і довготерпіннє з радощами,</verse>
				<verse number="12">дякуючи Отцеві, котрий зробив нас достойними спільности в наслїддю сьвятих у сьвітлї,</verse>
				<verse number="13">котрий збавив нас од власти тьми і перенїс у царство Сина любови своєї,</verse>
				<verse number="14">в котрому маємо викуп кровю Його і прощеннє гріхів.</verse>
				<verse number="15">Котрий єсть образ невидомого Бога, перворідень усякого творива.</verse>
				<verse number="16">Бо Ним сотворене все, що на небесах і що на землї, видиме й невидиме, чи престоли, чи панства, чи князївства, чи властї, - все Ним і для Него сотворене.</verse>
				<verse number="17">Він єсть перш усього, і все в Ньому стоїть.</verse>
				<verse number="18">І Він голова тїлу і церкві, Він початок, перворідень з мертвих, щоб у всьому Йому передувати.</verse>
				<verse number="19">Бо зволив (Отець), щоб у Ньому вселилась уся повня,</verse>
				<verse number="20">і щоб через Него поєднати все з собою, примиривши кровю хреста Його, через Него, чи то земне, чи то небесне.</verse>
				<verse number="21">І вас, що були колись відчуженими і ворогували думкою у лукавих дїлах, тепер же примирив</verse>
				<verse number="22">у тїлї плоти Його смертю, щоб поставити вас сьвятими й непорочними й неповинними перед собою,</verse>
				<verse number="23">коли оце пробуваєте в вірі основані і тверді, і неподвижимі в упованнї благовістя, котре чули проповідуване усьому твориву піднебесному, котрому став я Павел служителем.</verse>
				<verse number="24">Тепер радуюсь у страданнях моїх за вас, і доповняю недостаток горювання Христового у тїлї моїм (смертному) за тїло Його, котре єсть церква,</verse>
				<verse number="25">котрої став я слугою по доморядництву Божому, даному менї про вас, щоб сповнити слово Боже,</verse>
				<verse number="26">тайну закриту од віків і од родів, тепер же явлену сьвятим Його,</verse>
				<verse number="27">котрим Бог зволив обявити, яке багацтво слави тайни сієї між поганами, котре єсть Христос в вас, надїя слави,</verse>
				<verse number="28">котрого ми проповідуємо, наставляючи кожного чоловіка всякої премудрости, щоб нам представити кожного чоловіка звершеного в Христї Ісусї.</verse>
				<verse number="29">У чому й працюю, воюючи силою Його, що орудує в менї потужно.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Хочу оце, щоб ви знали, яку велику боротьбу маю за вас і за Лаодичан і за тих, що не бачили обличчя мого в тїлї,</verse>
				<verse number="2">щоб утїшились серця їх, з'єднавшись у любові і на всяке багацтво повної певности розуму на познаннє тайни Бога і Отця і Христа,</verse>
				<verse number="3">в котрому всї скарби премудрости і розуму заховані.</verse>
				<verse number="4">Се ж глаголю, щоб хто не обманив вас у суперечках;</verse>
				<verse number="5">бо хоч я тїлом і оддалеки, та духом з вами, радуючись і дивлячись на ваш порядок і утвердженнє віри вашої в Христа.</verse>
				<verse number="6">Оце ж, як прийняли ви Христа Ісуса Господа, так і ходїть у Ньому,</verse>
				<verse number="7">вкоренившись і збудувавшись у Ньому і впевнившись вірою, так як навчились, достаткуючи в нїй з дякуваннєм.</verse>
				<verse number="8">Гледїть, щоб хто не пожакував вас философиєю і марним підступом, по переказу людському, по первотинам сьвіта, а не по Христу.</verse>
				<verse number="9">Бо в Ньому живе вся повня Божества тїлесно.</verse>
				<verse number="10">І ви сповнені в Ньому: бо Він голова всякому князївству і властї.</verse>
				<verse number="11">В котрому ви й обрізані обрізаннєм нерукотворним, скинувши тїло гріхів тїлесних в обрізаннї Христовому,</verse>
				<verse number="12">погрібшись із Ним хрещеннєм, і в котрому і встали вірою в силу Бога, котрий воскресив Його з мертвих.</verse>
				<verse number="13">І вас, що були мертві в провинах і в необрізанню тїла вашого, оживив з Ним, простивши вам усї провини,</verse>
				<verse number="14">знищивши рукописаннє наукою, що була проти нас, і взяв Його з середини, прибивши на хрестї,</verse>
				<verse number="15">(і) роздягши князївства і власти, вивів на дивовижу сьміливо, побідивши їх на йому.</verse>
				<verse number="16">Нехай же оце нїхто не судить вас за їжу або за напиток, або поглядом сьвят, або нового місяця, або суботи.</verse>
				<verse number="17">Се тїнь того, що настане, тїло ж - Христове.</verse>
				<verse number="18">Нїхто ж нехай не обманює вас, будучи самовільним у покорі і службі ангелській і вдаючись у те, чого не бачив, марно надимаючись умом тїла свого,</verse>
				<verse number="19">а не держачись Голови, від корого все тїло, суставами і повязями запоможене і звязане, росте зростом Божим.</verse>
				<verse number="20">Коли ж оце ви вмерли з Христом для первотин сьвіта, то чого мов би ще живі в сьвітї, про закон суперечитесь</verse>
				<verse number="21">(не займай, анї вкуси, анї доторкуй ся),</verse>
				<verse number="22">що все на погибель через надужиток по заповідям і наукам людським?</verse>
				<verse number="23">Воно має вид премудрости в самовольній службі і покорі і непощадї тїла, (а) не у шанобі до ситости тїла.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Коли ж оце воскресли ви з Христом, то гірнього шукайте, де Христос сидить по правицї в Бога.</verse>
				<verse number="2">Про гірнє думайте, (а) не про земне.</verse>
				<verse number="3">Умерли бо ви, і життє ваше поховане з Христом у Бозї.</verse>
				<verse number="4">Коли ж Христос, життє ваше, явить ся, тодї і ви з Ним явитесь у славі.</verse>
				<verse number="5">Оце ж умертвіть члени ваші, що на землї: блуд, нечистоту, страсть, похоть лиху, зажерливість, котра єсть ідолослуженнє,</verse>
				<verse number="6">за се йде гнїв Божий на синів неслухняности,</verse>
				<verse number="7">між котрими і ви колись ходили, як жили між ними.</verse>
				<verse number="8">Тепер же покиньте й ви те все: гнїв, ярость, злобу, лайку, соромні слова од уст ваших.</verse>
				<verse number="9">Не кривіть словом один проти одного, скинувши з себе давнього чоловіка з дїлами його,</verse>
				<verse number="10">і одягнувшись у нового, що обновляєть ся в розумі по образу Того, хто сотворив його,</verse>
				<verse number="11">де нема Грека, нї Жидовина, обрізання і необрізання, чужоземця і Скита, невільника й вільного, а все й у всьому Христос.</verse>
				<verse number="12">Одягнїть ся ж оце, яко вибрані Божі, сьвяті і любі, в милость милосердя, добрість, смирність, тихість і довготерпіннє,</verse>
				<verse number="13">терплячи один одного й прощаючи собі, коли хто на кого має жаль; яко ж і Христос простив вам, так і ви.</verse>
				<verse number="14">Над усїм же сим любов, котра єсть союз звершення,</verse>
				<verse number="15">і мир Божий нехай править в серцях ваших, до котрого вас і покликано в одному тїлї, та й будьте вдячні.</verse>
				<verse number="16">Слово Христове нехай вселяєть ся в вас, багате на всяку премудрість, навчаючи і наставляючи самих себе псальмами та гимнами, та піснями духовними, у благодатї сьпіваючи в серцю вашому Господеві.</verse>
				<verse number="17">І все, що нї робите словом або дїлом, усе в імя Господа Ісуса, дякуючи Богу й Отцеві через Него.</verse>
				<verse number="18">Жінки, коріть ся своїм чоловікам, яко ж подобає в Господї.</verse>
				<verse number="19">Чоловіки, любіть жінок і не бувайте гіркими до них.</verse>
				<verse number="20">Дїти, слухайте родителїв у всьому, се бо угодно Господеві.</verse>
				<verse number="21">Батьки, не роздражнюйте дїтей ваших, щоб не внивали.</verse>
				<verse number="22">Слуги, слухайте у всьому панів по тїлу, не перед очима тільки служачи, яко чоловіковгодники, а в простотї серця, боячись Бога;</verse>
				<verse number="23">і все, що робите, від душі робіть, яко ж Господу, а не людям,</verse>
				<verse number="24">знаючи, що від Бога приймете нагороду наслїддя; Господу бо Христу служите.</verse>
				<verse number="25">А хто кривдить, прийме у чому скривдив, і нема вважання на лице (в Бога).</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Панове, оддавайте слугам правду і рівноту, знаючи, що й ви маєте Господа на небесах.</verse>
				<verse number="2">В молитві кріпіть ся, пильнуючи в нїй з подякою,</verse>
				<verse number="3">молячись разом і за нас, щоб Бог відчинив нам двері слова, проглаголати тайну Христову, за котру я і в кайданах,</verse>
				<verse number="4">щоб явив я її, як подобає менї глаголати.</verse>
				<verse number="5">У премудростї ходїть перед тими, що осторонь, викупляючи час.</verse>
				<verse number="6">Слово ваше нехай буде завсїди ласкаве, приправлене сіллю, щоб знали ви, як кожному відказувати.</verse>
				<verse number="7">Що дїєть ся зо мною, про все скаже вам Тихик, любий брат і вірний служитель і слуга-товариш у Господї,</verse>
				<verse number="8">котрого післав я до вас на те, щоб довідавсь, що з вами дїєть ся, і утїшив серця ваші,</verse>
				<verse number="9">з Онисимом, вірним і любим братом нашим, котрий з між вас: все вони скажуть вам, що тут (дїєть ся).</verse>
				<verse number="10">Витає вас Аристарх, товариш мій у неволї, та Марко, сестринець Варнави (про нього маєте наказ: як прийде до вас, прийміть його),</verse>
				<verse number="11">та Ісус, на прізвище Юст, котрі з обрізання. Сї одні помічники мої в царство Боже, котрі були менї втїхою.</verse>
				<verse number="12">Витає вас Єпафрас, що з вас, слуга Христа; всякого часу подвизаєть ся за вас у молитвах, щоб ви стояли звершені і сповнені у всякій волї Божій.</verse>
				<verse number="13">Сьвідкую бо за нього, що має велику ревність про вас і про Лаодичан і Єрополян.</verse>
				<verse number="14">Витає вас Лука, любий лїкарь, та Дамас.</verse>
				<verse number="15">Витайте братів, що в Лаодикиї, і Нимфана, і домашню церкву його.</verse>
				<verse number="16">І як прочитаєть ся се посланнє між вами, постарайтесь, щоб і в Лаодикийській церкві прочитане було, а написане з Лаодикиї щоб і ви прочитали.</verse>
				<verse number="17">Та скажіть Архипові: Гледи служення, що прийняв єси в Господї, щоб довершив його.</verse>
				<verse number="18">Витаннє моєю рукою, Павловою. Згадуйте про мої кайдани. Благодать з усїма вами. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="52">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Павел, та Сильван, та Тимотей до церков Солунських у Бозї Отцї і Господї Ісусї Христї: Благодать вам і мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="2">Дякуємо Богові всякого часу за всїх вас, роблячи спомин про вас у молитвах наших,</verse>
				<verse number="3">без перестану згадуючи ваше дїло віри, і працю любови, і терпіннє уповання на Господа нашого Ісуса Христа перед Богом і Отцем нашим,</verse>
				<verse number="4">знаючи, браттє Богові любе, вибраннє ваше.</verse>
				<verse number="5">Бо благовістє наше не було до вас у слові тілько, а і в силї, і в Дусї сьвятому, і в великій певнотї, яко ж і знаєте, які ми були між вами задля вас.</verse>
				<verse number="6">І ви стали послїдувателями нашими і Господнїми, прийнявши слово в великому горю з радощами Духа сьвятого,</verse>
				<verse number="7">так що ви стали ся взором усїм віруючим у Македониї і Ахаї.</verse>
				<verse number="8">Од вас бо промчало ся слово Господнє не тілько в Македониї і Ахаї, та й у всяке місце віра ваша в Бога пройшла, так що не треба нам що й казати.</verse>
				<verse number="9">Вони бо самі про нас звіщають, який вхід мали ми до вас і як ви обернулись до Бога од ідолів, служити Богу живому і правдивому,</verse>
				<verse number="10">і ждати Сина Його з небес, котрого воскресив з мертвих, Ісуса, збавляючого нас від наступаючого гнїва.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Самі бо знаєте, браттє, про вхід наш між вас, що не марно він став ся;</verse>
				<verse number="2">нї, пострадавши перед тим і дознавши зневаги, як знаєте, в Филипах, зосьмілились ми в Бозї нашому глаголати до вас благовістє Боже з великою боротьбою.</verse>
				<verse number="3">Утїшеннє бо наше (було) не від лукавства, анї від нечистоти, анї в підступі,</verse>
				<verse number="4">а яко ж ми вибрані від Бога, щоб повірити нам благовістє, так ми й глаголемо, не як ті, що людям догоджують, а Богу, що розвідує серця наші.</verse>
				<verse number="5">Нїколи бо не було в нас лестивого слова до вас, яко ж знаєте, анї думки зажерливої: Бог сьвідок.</verse>
				<verse number="6">Не шукали ми нї від людей слави, нї од вас, нї од инших, можучи в повазї бути, яко Христові апостоли.</verse>
				<verse number="7">Нї, ми були тихі серед вас. Як мамка гріє дїток своїх,</verse>
				<verse number="8">оттак, бажаючи вас, мали ми щиру волю, передати вам не тілько благовістє Боже, та ще й свої душі, тим що ви були нам любі.</verse>
				<verse number="9">Згадайте бо, браттє, труд наш і працю: ніч бо і день роблячи, щоб нїкого з вас не отяготити, проповідували ми вам благовістє Боже.</verse>
				<verse number="10">Ви сьвідки і Бог, як преподобно, і праведно, і непорочно ми обертались між вами віруючими,</verse>
				<verse number="11">яко ж знаєте, що ми кожного з вас, як батько дїток своїх, утїшали і розважали, і сьвідкували;</verse>
				<verse number="12">щоб ви ходили достойно перед Богом, що покликав вас у своє царство і славу.</verse>
				<verse number="13">Того ж то й дякуємо Богові без перестану, що ви, прийнявши слово проповідї Божої від нас, прийняли не яко слово чоловіче, а (яко ж справдї є,) слово Боже, котре й орудує в вас віруючих.</verse>
				<verse number="14">Ви бо, браттє, стали послїдувателями церквам Божим, що в Юдеї в Христї Ісусї, тим що й ви пострадали від своїх земляків, як і вони від Жидів,</verse>
				<verse number="15">що вбили й Господа Ісуса і своїх пророків, і нас вигнали, й Богу не вгодили, і всїм людям противні,</verse>
				<verse number="16">що забороняють нам глаголати поганам, щоб спасли ся, щоб сповнились гріхи їх всякого часу; настиг же їх на конець гнїв (Божий).</verse>
				<verse number="17">Ми ж, браттє, осиротївши без вас на час-годину, лицем, а не серцем, ще більш старались з великим бажаннєм бачити лице ваше.</verse>
				<verse number="18">Тим же хотїли ми йти до вас, я таки Павел раз і вдруге, та й заборонив нам сатана.</verse>
				<verse number="19">Яка бо нам надїя, або радість, або вінець похвали? чи й не ви ж перед Господом нашим Ісусом Христом у приходї Його?</verse>
				<verse number="20">Ви бо слава наша і радість.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Тим же вже, не стерпівши, зволили ми зостати ся самим в Атинах,</verse>
				<verse number="2">і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втїшити вас у вірі вашій,</verse>
				<verse number="3">щоб нї один не хитавсь у горю сьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено.</verse>
				<verse number="4">Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте.</verse>
				<verse number="5">Того ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш.</verse>
				<verse number="6">Тепер же, як прийшов Тимотей до нас од вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте спомин про нас добрий завсїди, бажаючи нас видїти, яко ж і ми вас,</verse>
				<verse number="7">тим то втїшились ми, браттє, вами у всякому горю, і нуждї нашій, вашою вірою:</verse>
				<verse number="8">бо ми тепер живі, коли ви стоїте в Господї.</verse>
				<verse number="9">Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим,</verse>
				<verse number="10">ніч і день ревно молячись, щоб видїти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої?</verse>
				<verse number="11">Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай направить путь наш до вас.</verse>
				<verse number="12">Вас же нехай Господь намножить і збагатить любовю один до одного й до всїх, яко ж і ми до вас,</verse>
				<verse number="13">щоб утвердити серця ваші непорочні в сьвятостї перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа нашого Ісуса Христа з усїма сьвятими Його.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Дальше ж благаємо вас, браттє, і напоминаємо в Господї Ісусї, яко ж прийняли від нас, як подобає вам ходити й угождати Богові, так щоб більш (у тому) достаткували.</verse>
				<verse number="2">Бо знаєте, які заповідї дали ми вам Господом Ісусом.</verse>
				<verse number="3">Така бо воля Божа, осьвяченнє ваше, щоб ви вдержувались од блуду,</verse>
				<verse number="4">щоб кожен з вас знав, як держати посудину свою у сьвятостї і честї,</verse>
				<verse number="5">не в страстї похотній, яко ж і погане, що не знають Бога;</verse>
				<verse number="6">щоб нїхто не переступав нї в якому дїлї і не обманював брата свого: тим що Господь відомститель за все те, яко ж ми й перше казали вам і сьвідкували.</verse>
				<verse number="7">Не покликав бо нас Бог на нечистоту, а на сьвятость.</verse>
				<verse number="8">Тим же, хто відкидає, відкидає не чоловіка, а Бога, що дав нам і Духа свого сьвятого.</verse>
				<verse number="9">Що ж до братньої любови, то не треба писати вам, самі бо ви навчені від Бога любити один одного.</verse>
				<verse number="10">І справдї ви так чините всїм братам по всїй Македониї. Благаємо ж вас, браттє, достаткувати ще більш,</verse>
				<verse number="11">і щоб пильно дбали (про те, щоб) бути тихими, та чинити своє, та робити своїми руками, яко ж ми заповідали вам,</verse>
				<verse number="12">щоб ви чесно ходили проти тих, що осторонь (вас), і не знали нужди нї в чому.</verse>
				<verse number="13">Не хочу ж, браттє, щоб ви не відали про тих, що впокоїлись, щоб не скорбіли ви, як инші, що не мають надїї.</verse>
				<verse number="14">Бо коли віруємо, що Христос умер і воскрес, так Бог і тих, що поснули в Ісусї, приведе з Ним.</verse>
				<verse number="15">Се бо вам глаголемо словом Господнїм, що ми, которі зостанемось живими до приходу Господнього, не попередимо тих, що впокоїлись.</verse>
				<verse number="16">Сам бо Господь з повелїннєм, з голосом архангелським і з трубою Божою зійде з неба, і мертві в Христї воскреснуть найперше;</verse>
				<verse number="17">потім ми, которі зостанемось живі, вкупі з ними будемо підхоплені в хмарах назустріч Господеві на воздух, і так завсїди з Господем будемо.</verse>
				<verse number="18">Тим же втїшайте один одного словами сими.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Про часи ж і пори, браттє, не треба вам писати.</verse>
				<verse number="2">Бо самі ви добре знаєте, що день Господень, як злодїй у ночі, так прийде.</verse>
				<verse number="3">Бо, як говорити муть: "Упокій і безпечність", тодї несподївано настигне на них погибель, як муки на маючу в утробі, і не втїчуть вони.</verse>
				<verse number="4">Ви ж, браттє, не в темряві, щоб той день як злодїй, захопив вас.</verse>
				<verse number="5">Усї ви сини сьвітла і сини дня; ми не (сини) ночи або тьми.</verse>
				<verse number="6">Тим же оце не спімо, як инші, а пильнуймо і будьмо тверезі.</verse>
				<verse number="7">Ті бо, що сплять, у ночі сплять, і що впивають ся, у ночі впивають ся.</verse>
				<verse number="8">Ми ж, (сини) дня, тверезїмо ся, одягнувшись у броню віри та любови і (надївши) шолом надїї на спасеннє.</verse>
				<verse number="9">Бо не призначив нас Бог на гнїв, а на одержаннє спасення, через Господа нашого Ісуса Христа,</verse>
				<verse number="10">що вмер за нас, щоб, чи то пильнуємо, чи то спимо, укупі з Ним жили.</verse>
				<verse number="11">Того ж то втїшайте один одного і збудовуйте один одного, яко ж і робите.</verse>
				<verse number="12">Благаємо ж вас, браттє, знайте тих, которі працюють між вами, і старшинують над вами в Господї, і навчають вас,</verse>
				<verse number="13">і поважайте їх вельми високо в любові за дїло їх. Живіть мирно між собою.</verse>
				<verse number="14">Благаємо ж вас, браттє, урозумлюйте непорядних, утїшайте малодушних, піддержуйте немочних, довго терпіть усїм.</verse>
				<verse number="15">Гледїть, щоб нїхто не оддавав злом за зло, а завсїди про добре дбайте і один для одного і для всїх.</verse>
				<verse number="16">Всякого часу радуйтесь.</verse>
				<verse number="17">Без перестану молїтесь.</verse>
				<verse number="18">За все дякуйте: така бо воля Божа в Христї Ісусї про вас.</verse>
				<verse number="19">Духа не вгашуйте.</verse>
				<verse number="20">Пророцтвами не гордуйте.</verse>
				<verse number="21">Всього дослїджуйте; доброго держітесь.</verse>
				<verse number="22">Од усякого виду лихого вдержуйтесь.</verse>
				<verse number="23">Сам же Бог упокою нехай осьвятить вас зовсїм, і ввесь ваш дух, і душа, і тїло нехай збережеть ся непорочно у прихід Господа нашого Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="24">Вірен, Хто покликав вас, Він і зробить (се).</verse>
				<verse number="25">Браттє, молїте ся за нас.</verse>
				<verse number="26">Витайте все браттє цїлуваннєм сьвятим.</verse>
				<verse number="27">Заклинаю вас Господом, прочитати посланнє се перед усїм браттєм.</verse>
				<verse number="28">Благодать Господа нашого Ісуса Христа з вами. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="53">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Павел, та Силуан, та Тимотей церкві Солунській у Бозї, Отцї нашому, і Господї Ісусї Христї:</verse>
				<verse number="2">Благодать вам і впокій од Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="3">Дякувати мусимо Богу завсїди за вас, браттє, яко ж воно й достойно, бо вельми росте віра ваша, і множить ся любов кожного з усїх вас один до одного;</verse>
				<verse number="4">так що ми самі хвалимось вами по церквах Божих за терпіннє ваше і віру у всїх гоненнях ваших і в горю, що приймаєте,</verse>
				<verse number="5">в доказ праведного суду Божого, щоб удостоїтись вам царства Божого, ради котрого й страждаєте.</verse>
				<verse number="6">Бо ж праведно в Бога, віддати горе тим, що завдають вам горя,</verse>
				<verse number="7">а вам горюючим, одраду з нами в одкриттю Господа Ісуса з неба з ангелами сили,</verse>
				<verse number="8">в огнї поломяному даючи відомщеннє тим, що не знають Бога і не корять ся благовістю Господа нашого Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="9">Вони приймуть муку, погибель вічну від лиця Господнього і від слави потуги Його,</verse>
				<verse number="10">як прийде прославити ся у сьвятих своїх і дивним бути у всїх віруючих (бо ввірувано сьвідкуванню нашому між вами) в той день.</verse>
				<verse number="11">Того й молимо ся всякого часу за вас, щоб сподобив вас поклику Бог наш, і сповнив усяке благоволеннє благости і дїло віри в силї,</verse>
				<verse number="12">щоб прославилось імя Господа нашого Ісуса Христа в вас, а ви в Ньому, по благодатї Бога нашого і Господа Ісуса Христа.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Благаємо ж вас, браттє, ради приходу Господа нашого Ісуса Христа і ради нашого збору до Него,</verse>
				<verse number="2">не скоро хитайтесь умом, і не трівожтесь нї духом, нї словом, нї посланнєм нашим, що нїби настає день Христів.</verse>
				<verse number="3">Нехай нїхто вас не зводить нїяким робом; бо коли не прийде відступленнє перше, і не відкриєть ся чоловік беззаконня, син погибелї,</verse>
				<verse number="4">що противить ся і несеть ся вище всякого званого Бога або шановища, так що засяде як Бог у храмі Божому, показуючи себе, що він єсть Бог.</verse>
				<verse number="5">Хиба не памятаєте, що живучи ще в вас, я се вам казав?</verse>
				<verse number="6">І тепер знаєте, щz не дає йому відкритись часу свого.</verse>
				<verse number="7">Бо тайна беззаконня вже орудує, тільки той, хто вдержує тепер, (удержувати ме) доки візьметь ся з середини.</verse>
				<verse number="8">І тодї відкриєть ся беззаконник, котрого Господь убє духом уст своїх, і знищить явленнєм приходу свого.</verse>
				<verse number="9">Котрого (беззаконника) прихід, сатаниною силою, буде з усякою потугою і ознаками й чудесами омани,</verse>
				<verse number="10">і з усяким підступом неправди в тих, що погибають, бо любови правди не прийняли, щоб спасти ся їм.</verse>
				<verse number="11">І за се пішле їм Бог орудуваннє підступу, щоб вони вірували брехнї,</verse>
				<verse number="12">щоб прийняли суд усї, хто не вірував правдї, а кохавсь у неправдї.</verse>
				<verse number="13">Нам же треба дякувати Богові завсїди за вас, браттє полюблене від Господа, що вибрав вас Бог від початку на спасеннє осьвяченнєм духа й у вірі правди,</verse>
				<verse number="14">до чого покликав вас благовістєм нашим, щоб здобути ся слави Господа нашого Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="15">Тим же, браттє, стійте і держіть перекази, яких навчились чи словом, чи посланнєм нашим.</verse>
				<verse number="16">Сам же Господь наш Ісус Христос, і Бог і Отець наш, що полюбив нас і дає нам утїху вічню і добру надїю в благодатї,</verse>
				<verse number="17">нехай утїшить серця ваші, і утвердить вас у всякому слові і дїлї доброму.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">На останок, молїтесь, браттє, за нас, щоб слово Господнє ширилось та славилось, яко ж і в вас,</verse>
				<verse number="2">і щоб нам визволитись од безпутних і лукавих людей; бо не у всїх віра.</verse>
				<verse number="3">Вірен же Господь, котрий утвердить вас і обереже від лукавого.</verse>
				<verse number="4">Уповаємо ж у Господї про вас, що щz ми вам повелїваємо, ви робите і робити мете.</verse>
				<verse number="5">Господь же нехай направить серця ваші у любов Божу і в терпіннє Христове.</verse>
				<verse number="6">Повелїваємо ж вам, браттє, імям Господа нашого Ісуса Христа, відлучатись від усякого брата, що ходить непорядно і не по переказу, який прийняв од нас.</verse>
				<verse number="7">Самі бо знаєте, як вам треба подобити ся нам; бо не робили ми безладдя між вами,</verse>
				<verse number="8">анї їли дармо хлїб у кого; а в трудї і журбі, ніч і день роблячи дїло, щоб не отягчити нїкого з вас:</verse>
				<verse number="9">не тим що не маємо власти, а щоб себе за взір дати вам, щоб уподобити ся нам.</verse>
				<verse number="10">Бо, як були ми в вас, то так завітували вам, що хто не хоче робити дїла, нехай і не їсть.</verse>
				<verse number="11">Чуємо бо, що деякі непорядно ходять між вами, нїчого не роблять, а метушять ся.</verse>
				<verse number="12">Таким-то повелїваємо і напоминаємо Господом нашим Ісусом Христом, щоб мовчки роблячи, свій хлїб їли.</verse>
				<verse number="13">Ви ж, браттє, не втомлюйтесь, роблячи добре.</verse>
				<verse number="14">Коли ж хто не послухає слова нашого посланнєм, такого назначіть і не мішайтесь із ним, щоб йому був сором.</verse>
				<verse number="15">Та не за ворога вважайте його, а навчайте, яко брата.</verse>
				<verse number="16">Сам же Господь миру нехай дасть вам мир завсїди всїма способами. Господь із усїма вами.</verse>
				<verse number="17">Витаннє моєю рукою Павловою, котре єсть знак у всякому посланню; так пишу:</verse>
				<verse number="18">Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="54">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Павел, апостол Ісуса Христа, по по велїнню Бога, Спаса нашого, і Господа Ісуса Христа, надїї нашої,</verse>
				<verse number="2">Тимотею, правдивому сину в вірі: Благодать, милость, мир од Бога, Отця нашого, і Христа Ісуса, Господа нашого.</verse>
				<verse number="3">Яко ж ублагав я тебе пробувати в Єфесї, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити,</verse>
				<verse number="4">анї вважати на видумки та не скінчені родоводи, котрі більш роблять змагання, нїж Божого будування в вірі.</verse>
				<verse number="5">Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної,</verse>
				<verse number="6">у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова,</verse>
				<verse number="7">хотячи бути законоучителями, не розуміючи, нї що говорять, нї об чому впевняють.</verse>
				<verse number="8">Знаємо ж, що закон добрий, коли хто його законно творить,</verse>
				<verse number="9">знаючи се, що не про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убийць батька й матери, про душогубцїв,</verse>
				<verse number="10">про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науцї противить ся,</verse>
				<verse number="11">по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено.</verse>
				<verse number="12">І дякую Тому, хто окріпляє мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що за вірного мене вважав, поставивши мене на службу,</verse>
				<verse number="13">мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателем, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві.</verse>
				<verse number="14">Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї.</verse>
				<verse number="15">Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий.</verse>
				<verse number="16">Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на життє вічне.</verse>
				<verse number="17">Цареві ж вічному нетлїнному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь.</verse>
				<verse number="18">Се ж завітуваннє передаю тобі, сину Тимотею, по пророцтвах, що були перше про тебе, щоб воював ти в них доброю війною,</verse>
				<verse number="19">маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, од віри відпали.</verse>
				<verse number="20">Між ними ж Іменей та Александр, котрих я передав сатанї, щоб навчились не хулити.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Тим я молю перш усього творити благання, молитви, дякування за всїх людей,</verse>
				<verse number="2">за царів і за всїх, що мають власть, щоб тихим і спокійним життєм нам жити у всякому благочестї і чистотї.</verse>
				<verse number="3">Се бо добре і приятно перед Спасителем нашим Богом,</verse>
				<verse number="4">котрий хоче, щоб усї люде спасли ся і до розуміння правди прийшли.</verse>
				<verse number="5">Один бо Бог і один посередник між Богом і людьми, чоловік Ісус Христос,</verse>
				<verse number="6">що дав себе на викуп за всїх: сьвідкуваннє временами своїми.</verse>
				<verse number="7">На се ж поставлено мене проповідником і апостолом (глаголю правду в Христї, а не неправду) учителем поган у вірі і правдї.</verse>
				<verse number="8">Оце ж хочу, щоб молились чоловіки на всякому місцї, здіймаючи вгору преподобні руки, без гнїва і змагання.</verse>
				<verse number="9">Так само й жінки, чисто вбираючись, із соромом та з чистотою, щоб украшували себе, не заплїтаннєм, не золотом або перлами, або шатами предорогими,</verse>
				<verse number="10">а (як подобає жінкам, що пристали на благочестє) дїлами добрими.</verse>
				<verse number="11">Жінка мовчки нехай вчить ся усякої покори.</verse>
				<verse number="12">Жінцї ж учити не велю, анї орудувати чоловіком, а бути в мовчанню.</verse>
				<verse number="13">Адама бо перше створено, опісля ж Еву;</verse>
				<verse number="14">і Адама не зведено; жінка ж, як зведено її, була в переступі.</verse>
				<verse number="15">Спасеть ся ж ради родження дїтей, коли пробувати ме в вірі та любові і в сьвятостї з чистотою.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Вірне слово: коли хто епископства хоче, доброго дїла бажає.</verse>
				<verse number="2">Треба ж епископу бути непорочним, однієї жінки чоловіком, тверезим, цїломудрим, чесним, гостинним, навчаючим,</verse>
				<verse number="3">не пяницею, не до бійки, не до здирства, а тихим, несварливим, не сріблолюбцем,</verse>
				<verse number="4">своїм домом щоб добре правив, дїтей держав у слухняностї з усякою повагою;</verse>
				<verse number="5">(Коли бо хто своїм домом не вміє правити, то як йому про церкву Божу дбати?)</verse>
				<verse number="6">не новохрищеним, щоб розгордившись не впав у суд дияволський.</verse>
				<verse number="7">Треба ж йому і сьвідкуваннє добре мати від остороннїх, щоб не впав у ганьбу та в тенета дияволські.</verse>
				<verse number="8">Дияконам так само (треба бути) чесним, не двоязичним, щоб не вживали багато вина, не здирствовали,</verse>
				<verse number="9">мали тайну віри в чистій совістї.</verse>
				<verse number="10">І про таких же (треба) перше впевнитись, а потім нехай служять, бувши непорочними.</verse>
				<verse number="11">Жінкам (їх) так само (треба бути) чесним, не до осуди, тверезим, вірним у всьому.</verse>
				<verse number="12">Диякони щоб бували однієї жінки чоловіками, дїтьми добре правлячи і своїми домами.</verse>
				<verse number="13">Бо хто добре дияконував, степень собі добрий здобуває і велику одвагу у вірі, що в Христї Ісусї.</verse>
				<verse number="14">Се пишу тобі, уповаючи прийти до тебе скоро;</verse>
				<verse number="15">коли ж загаюсь, щоб ти знав, як треба в дому Божому жити, котрий єсть церква Бога живого, стовп і утвердженнє правди.</verse>
				<verse number="16">І справдї велика се тайна благочестя: Бог явив ся в тїлї, оправдивсь у Дусї, показав ся ангелам, проповідано Його між поганами, увірували в Його по сьвіту, вознїс ся в славі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Дух же явно глаголе, що в останнї часи відступлять декотрі од віри, слухаючи духів лестивих і наук бісових,</verse>
				<verse number="2">в лицемірстві брехливих, запеклих у совістї своїй,</verse>
				<verse number="3">що боронять женитись (і велять вдержуватись) од їжи, що Бог створив на їду з подякою вірним і познавшим правду.</verse>
				<verse number="4">Бо всяке створіннє Боже добре і нїщо не гидке, коли з подякою приймаємо;</verse>
				<verse number="5">осьвячуєть ся бо словом Божим і молитвою.</verse>
				<verse number="6">Се все нагадуючи браттю, будеш добрий служитель Ісуса Христа, годований словами віри і доброю наукою, котрій послїдував єси.</verse>
				<verse number="7">Скверних же і бабських байок цурай ся, а привчай себе до благочестя.</verse>
				<verse number="8">Тїлесна бо вправа мало корисна, а благочестє корисне на все, маючи обітницю життя нинїшнього і будучого.</verse>
				<verse number="9">Вірне слово і всякого приняття достойне.</verse>
				<verse number="10">На се бо і трудимось і ганять нас, що вповали на Бога живого, котрий єсть Спаситель усїх людей, а найбільш вірних.</verse>
				<verse number="11">Звіщай се і навчай.</verse>
				<verse number="12">Нїхто ж нехай молодостю твоєю не гордує; а будь взором для вірних, у слові, у життю, у любові, у дусї, у чистотї.</verse>
				<verse number="13">Доки прийду, пильнуй читання, утїшення, науки.</verse>
				<verse number="14">Не занедбай твого дарування, котре дано тобі пророцтвом, з положеннєм рук сьвященства.</verse>
				<verse number="15">Про се дбай, в сьому пробувай, щоб успіх твій явен був у всїх.</verse>
				<verse number="16">Пильнуй себе і науки; пробувай у сьому; се бо роблячи, і сам спасеш ся і ті, що слухають тебе.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Старого не докоряй, а умоляй, як батька, молодших, як братів,</verse>
				<verse number="2">старих жінок, як матїрок, молодших, як сестер, з усякою чистотою.</verse>
				<verse number="3">Удовиць шануй, тих що справдї удовицї.</verse>
				<verse number="4">Коли ж котора вдовиця дїти або внучата має, нехай вчять ся перше свій дім благочестиво спорядити і віддячувати родителям; се бо добре і любо перед Богом.</verse>
				<verse number="5">Тая ж справдї вдовиця, котора одинока, (та) вповає на Бога і пробуває в молитвах і благаннях день і ніч.</verse>
				<verse number="6">Котора ж роскошує, та жива - вмерла.</verse>
				<verse number="7">І се наказуй, щоб непорочні були.</verse>
				<verse number="8">Коли ж хто про своїх, а найбільш про домашнїх не промишляє, той відцуравсь віри, і гірший од невірного.</verse>
				<verse number="9">Удовицю ж вибирати не меньше лїт шестидесяти, таку щоб була одному мужу жінкою,</verse>
				<verse number="10">в дїлах добрих сьвідчена, чи дїтей згодувала, чи людей стороннїх приймала, чи сьвятим ноги вмивала, чи бідолашним помагала, чи до всякого дїла доброго щира була.</verse>
				<verse number="11">Молодих же вдовиць не приймай; бо, розбуявшись проти Христа, схочуть заміж;</verse>
				<verse number="12">маючи осуд, що першої віри відцурались.</verse>
				<verse number="13">Ще ж без дїла звикають ходити по домах; не тілько ж без дїла, та й довгоязикі і пронозливі, говорять, чого не годить ся.</verse>
				<verse number="14">Тим хочу, щоб молоді вдовицї йшли заміж, дїтей рожали, домом правили і нїякої причини не давали противному до поговору.</verse>
				<verse number="15">Вже бо деякі звернули слїдом за сатаною.</verse>
				<verse number="16">Коли який вірний або вірна має вдовицї, нехай їм помагає, і нехай не буде тягару для церкви, щоб правдивим удовицям помагати.</verse>
				<verse number="17">Которі ж пресвитери пильнують добре, нехай удостоять ся двійної чести, найбільше ж ті, що трудять ся в слові і науцї.</verse>
				<verse number="18">Глаголе бо писаннє: Вола молотячого не заоброчуй; і: Достоїн робітник нагороди своєї.</verse>
				<verse number="19">На пресвитера обвинувачення не приймай, хиба при двох або трьох сьвідках.</verse>
				<verse number="20">Которі ж згрішять, обличай перед усїма, щоб і инші страх мали.</verse>
				<verse number="21">Заклинаю перед Богом, і Господом Ісус-Христом, і вибраними ангелами, щоб се хоронив без пересуду, нїчого не роблячи по привичцї (пристрастї).</verse>
				<verse number="22">Рук скоро не клади нї на кого, анї приставай до чужих гріхів; себе чистим держи.</verse>
				<verse number="23">Вже не пий води, а потроху вина приймай, ради жолудка твого і частих твоїх недугів.</verse>
				<verse number="24">В инших людей гріхи явні, попереджують на суд, а за иншими йдуть слїдом.</verse>
				<verse number="25">Так само й добрі дїла наперед явні, тай що инше, утаїтись не може.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Которі слуги під ярмом, нехай уважають панів своїх достойними всякої чести, щоб імя Боже не хулилось і наука.</verse>
				<verse number="2">Хто ж має вірних панів, ті нехай не гордують ними, бо вони брати; а ще більш нехай служять, що вони вірні і любі, приймаючи благодать. Сього навчай і наказуй.</verse>
				<verse number="3">Коли ж хто инше вчить і не приступає до здорових словес Господа нашого Ісуса Христа і до науки побожної,</verse>
				<verse number="4">той розгордив ся, нїчого не знаючи, а нездужаючи змаганнями та суперечкою, від чого буває зависть, сварка, поговори, лукаві думки,</verse>
				<verse number="5">пусті розмови людей попсованого розуму, що втеряли правду і думають, що благочестє - надбаннє. Відступай від таких.</verse>
				<verse number="6">Велике ж (таки) надбаннє благочестє з самодовольством.</verse>
				<verse number="7">Нїчого бо не внесли ми у сьвіт, то й ясно, що нїчого не можемо винести.</verse>
				<verse number="8">Маючи ж їжу й одежу, сим довольні будемо.</verse>
				<verse number="9">Котрі ж хочуть забагатїти, впадають у напасть й тенета і в хотїння многі нерозумні і шкодливі, що топлять людей у безодню і погибель.</verse>
				<verse number="10">Корень бо всього лихого сріблолюбство; котрого инші бажаючи, заблудили од віри, і себе прибили многими муками.</verse>
				<verse number="11">Ти ж, чоловіче Божий, від сього втїкай; побивай ся за правдою, благочестєм, вірою, любовю, терпіннєм, тихостю.</verse>
				<verse number="12">Борись доброю боротьбою віри, держись вічнього життя, до котрого й покликано тебе, й визнав єси добре визнаннє перед многими сьвідками.</verse>
				<verse number="13">Заповідаю тобі перед Богом, що оживлює все, і Христом Ісусом, що сьвідкував при Понтийському Пилатї добре визнаннє:</verse>
				<verse number="14">додержати сю заповідь чистою, без докору, до явлення Господа нашого Ісуса Христа,</verse>
				<verse number="15">котре свого часу явить блаженний і єдиний сильний Цар над царями і Пан над панами;</verse>
				<verse number="16">один, що має безсмертє, і живе в сьвітлї неприступному, котрого не бачив нїхто з людей, анї бачити не може; Йому ж честь і держава вічна. Амінь.</verse>
				<verse number="17">Багатим у нинїшнім віцї заказуй не високомудровати, анї вповати на богацтво непевне, а на Бога живого, що дає нам усе щедро на втїху;</verse>
				<verse number="18">добре робити, багатитись дїлами добрими, охочими на подаваннє бути і подїльчивими,</verse>
				<verse number="19">скарбуючи собі добру основину в будущинї, щоб прийняти життє вічне.</verse>
				<verse number="20">О Тимотею! хорони переказ, одвертаючись од скверного марнословя і перекорів неправдивого розуму,</verse>
				<verse number="21">котрим деякі хвалячись, у вірі погрішили. Благодать з тобою. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="55">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, по обітницї життя, що в Христї Ісусї,</verse>
				<verse number="2">Тимотею, любому синові: Благодать, милость, мир од Бога Отця, і Христа Ісуса, Господа нашого.</verse>
				<verse number="3">Дякую Богу, котрому служу від прародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день,</verse>
				<verse number="4">бажаючи видїти тебе, памятаючи сльози твої, щоб сповнитись радощами,</verse>
				<verse number="5">згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе.</verse>
				<verse number="6">З сієї ж причини нагадую тобі, щоб ти під'огрівав дар Божий, що маєш у собі через положеннє рук моїх.</verse>
				<verse number="7">Бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму.</verse>
				<verse number="8">Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога,</verse>
				<verse number="9">що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по дїлам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних,</verse>
				<verse number="10">тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життє і нетлїннє благовістєм,</verse>
				<verse number="11">для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган.</verse>
				<verse number="12">З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.</verse>
				<verse number="13">Май приклад здорових словес, котрі від мене чув єси, у вірі і любові, що в Христї Ісусї.</verse>
				<verse number="14">Добре завіщаннє схорони Духом сьвятим, що живе в нас.</verse>
				<verse number="15">Ти знаєш се, що одвернулись од мене всї, що в Азиї; а між ними Фигел і Гермоген.</verse>
				<verse number="16">Нехай же дасть милость Господь Онисифоровому дому, бо він часто мене впокоював, і кайданів моїх не соромив ся;</verse>
				<verse number="17">а бувши в Римі, дуже пильно шукав мене, та й знайшов.</verse>
				<verse number="18">Нехай дасть йому Господь знайти милость Господню в той день. А скілько услугував менї в Єфесї, ти лучче знаєш.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Ти ж, сину мій, кріпшай у благодатї, що в Христї Ісусї,</verse>
				<verse number="2">і, що чув єси від мене перед многими сьвідками, те передай вірним людям, котрі способні будуть і инших навчати.</verse>
				<verse number="3">Ти ж терпи лихо, яко добрий воїн Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="4">Нїхто ж, воїном бувши, не мішаєть ся в справи життя (сього), щоб угодити тому, хто вибрав його воїном.</verse>
				<verse number="5">Хоч же хто й бореть ся, не заслужить вінця, коли не законно бороти меть ся.</verse>
				<verse number="6">Трудящому ратаєві перш подобає овощу скоштувати.</verse>
				<verse number="7">Зрозумій, що глаголю; а Господь нехай дасть тобі розум у всьому.</verse>
				<verse number="8">Поминай Господа Ісуса Христа, що встав із мертвих, з насїння Давидового, по благовістю моєму,</verse>
				<verse number="9">в Йому ж терплю лихо аж до кайдан, як лиходїй, та слова Божого не скувати.</verse>
				<verse number="10">Тим усе терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасеннє, що в Христї Ісусї з вічньою славою.</verse>
				<verse number="11">Вірне слово: коли бо ми з Ним умерли, то з Ним і жити мем.</verse>
				<verse number="12">Коли терпимо, з Ним і царювати мем; коли відцураємось, і Він відцураєть ся нас.</verse>
				<verse number="13">Коли не віруємо, Він вірним пробуває, відректись бо себе не може.</verse>
				<verse number="14">Про се нагадуй, сьвідкуючи перед Господом не перечитись; нї на що воно не потрібне, (тілько) на руїну тих, що слухають.</verse>
				<verse number="15">Старай ся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим слово правди.</verse>
				<verse number="16">Від скверного марнословия оддаляй ся; більше бо та більш (такі) розводять безбожність,</verse>
				<verse number="17">і слово їх, як гангрена (рак), мати ме жир. З таких Гименей і Филит,</verse>
				<verse number="18">котрі проти правди согрішили, говорячи, що воскресеннє вже було, і перевертають деяких віру.</verse>
				<verse number="19">Твердо ж основина Божа стоїть, маючи печать таку: Познав Господь своїх, і: Нехай відступить од неправди всяк, хто іменує імя Христове.</verse>
				<verse number="20">У великому ж домі не тілько посуд золотий та срібний, а й деревяний і глиняний; і инші на честь, а инші на нечесть.</verse>
				<verse number="21">Оце ж, коли хто очистить себе від сього, буде посудиною на честь, осьвяченою і потрібною владицї, на всяке дїло добре наготовленою.</verse>
				<verse number="22">Від похотей молодечих утїкай; побивай ся ж за правдою, вірою, любовю, миром з тими, що призивають Господа чистим серцем.</verse>
				<verse number="23">Від дурного ж і невченого змагання вхиляй ся, знаючи, що воно родить сварки.</verse>
				<verse number="24">Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тихим до всїх, навчаючим, незлобним,</verse>
				<verse number="25">щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозуміннє правди,</verse>
				<verse number="26">і виплутають ся з дияволських тенет, що живими вловлені від нього у його волю.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Се ж відай, що в послїдні днї настануть времена люті.</verse>
				<verse number="2">Будуть бо люде самолюбцї, сріблолюбцї, пишні, горді, хулителї, родителям непокірні, невдячні, безбожні,</verse>
				<verse number="3">нелюбовні, непримирливі, осудливі, невдержливі, люті, вороги добра,</verse>
				<verse number="4">зрадники, напастники, гордувники, що більш люблять розкоші, нїж Бога,</verse>
				<verse number="5">мають образ благочестя, сили ж його відцурались. І ти від таких одвертай ся.</verse>
				<verse number="6">Бо з таких ті, що влазять у доми і полонять женщин, отягчених гріхами, що водять ся всякими похотьми,</verse>
				<verse number="7">що завсїди вчять ся, та й нїколи до зрозуміння правди прийти не можуть.</verse>
				<verse number="8">Як Яннїй та Ямврій противились Мойсейові, так само й сї противлять ся правдї, люде попсованого розуму, нетямущі в вірі.</verse>
				<verse number="9">Та не поступлять вони далїй; безумство бо їх явлене буде всїм, як і тих було.</verse>
				<verse number="10">Ти ж послїдував єси моїй науцї, життю, постанові, вірі, довготерпінню, любові, терпінню,</verse>
				<verse number="11">гоненню, стражданням, які лучились менї в Антиохиї, в Ікониї, в Листрі; котрі гонення я перенїс, і від усїх ізбавив мене Господь.</verse>
				<verse number="12">І всї ж, хто хоче благочестиво жити в Христї Ісусї, гонені будуть.</verse>
				<verse number="13">Лукаві ж люде та чарівники дійдуть до гіршого, зводячи та даючи себе зводити.</verse>
				<verse number="14">Ти ж пробувай у тому, чого навчено тебе, і що звірено тобі, відаючи, від кого навчивсь єси,</verse>
				<verse number="15">і що з малку сьвяте писаннє знаєш, котре може тебе вмудрити на спасеннє вірою в Христа Ісуса.</verse>
				<verse number="16">Всяке писаннє богодухновенне і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правдї,</verse>
				<verse number="17">щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго дїла готовий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Оце ж сьвідкую перед Богом і Господом нашим Ісусом Христом, що має судити живих і мертвих в явленнї Його і царстві Його:</verse>
				<verse number="2">проповідуй слово, настоюй в час і не в час, докоряй, погрожуй, благай з усяким довготерпіннєм і наукою.</verse>
				<verse number="3">Буде бо час, що здорової науки не послухають, а по своїх похотях виберуть собі учителїв, ласкані (од них) слухом,</verse>
				<verse number="4">і від правди слух одвернуть, а до байок прихилять ся.</verse>
				<verse number="5">Ти ж тверезись у всьому, терпи лихо, роби дїло благовісника, службу твою знаною вчини.</verse>
				<verse number="6">Мене бо вже на жертву наготовлено, і час мого відходу настав.</verse>
				<verse number="7">Боротьбою доброю я боров ся, дорогу скінчив, віри додержав.</verse>
				<verse number="8">На останок готовить ся менї вінець правди, котрий оддасть менї Господь того дня, праведний суддя, і не тілько менї, та і всїм, хто полюбив явленнє Його.</verse>
				<verse number="9">Старай ся скоро прийти до мене.</verse>
				<verse number="10">Димас бо мене покинув, полюбивши нинїшнїй вік, та й пійшов у Солунь; Крискент в Галатию, Тит в Далматию;</verse>
				<verse number="11">Лука один зо мною. Марка взявши приведи з собою, він бо менї потрібен на служеннє.</verse>
				<verse number="12">Тихика ж послав я в Єфес.</verse>
				<verse number="13">Плащ, що зоставив я в Троядї в Карпа, ідучи, принеси, і книги, особливо ж кожані.</verse>
				<verse number="14">Александер котляр наробив менї багато лиха; нехай оддасть йому Господь по дїлам його,</verse>
				<verse number="15">котрого й ти остерегайсь, вельми бо противить ся словам нашим.</verse>
				<verse number="16">У перве моє одвітуваннє нїкого не було зо мною, а всї мене покинули; нехай не полїчить ся їм.</verse>
				<verse number="17">Господь же став передо мною і окрепив мене, щоб проповідане від мене знане було, і щоб почули всї погане; і збавивсь я з пащи левиної.</verse>
				<verse number="18">І визволить мене Господь від усякого дїла лукавого, і спасе про царство своє небесне; Йому ж слава по віки вічні. Амінь.</verse>
				<verse number="19">Витай Прискилу і Аквилу і Онисифорів дім.</verse>
				<verse number="20">Єраст зоставсь у Коринтї, а Трофима зоставив я в Милетї недужного.</verse>
				<verse number="21">Старайсь до зими прийти. Витають тебе Єввул, і Пуд, і Лин, і Клавдия, і все браттє.</verse>
				<verse number="22">Господь Ісус Христос із духом твоїм. Благодать з вами. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="56">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Павел, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і зрозумінню правди, що по благочестю,</verse>
				<verse number="2">в надїї вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами,</verse>
				<verse number="3">явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре менї поручено по повелїнню Спасителя нашого, Бога:</verse>
				<verse number="4">Титу, правдивому синові по спільній вірі: Благодать, милость, мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спаса нашого.</verse>
				<verse number="5">На те зоставив я тебе в Критї, щоб остальне довів до ладу і настановив по всїх городах пресвитерів, як я тобі повелїв.</verse>
				<verse number="6">Коли хто непорочен, однієї жінки муж, має вірних дїтей, недокорених за розврат, або непокірних.</verse>
				<verse number="7">Треба бо епископу без пороку бути, яко Божому доморядникові, щоб не собі годив, не був гнївливий, не пяниця, не сварливий, не жадний поганого надбання,</verse>
				<verse number="8">а був гостинний, любив добре, (у всьому) мірний, праведний, преподобний, вдержливий,</verse>
				<verse number="9">щоб державсь вірного слова по науцї, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних.</verse>
				<verse number="10">Багато бо непокірних, марномовцїв і обманщиків, найбільше ж которі з обрізання,</verse>
				<verse number="11">їм треба роти позатуляти; вони всї доми розвертають, навчаючи чого не треба, ради скверного надбання.</verse>
				<verse number="12">Сказав же один о них, власний їх пророк: Критяне завсїди брехуни, люті зьвіри, черева лїниві.</verse>
				<verse number="13">Вірне се сьвідченнє. З сієї ж то причини докоряй їх нещадно, щоб здорові були в вірі,</verse>
				<verse number="14">не вважаючи на жидівські байки, нї на заповідї людей, що одвертають ся од правди.</verse>
				<verse number="15">Все чисте чистим; опоганеним же та невірним нїщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість.</verse>
				<verse number="16">Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого дїла доброго неспосібними.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Ти ж говори, що личить здоровій науцї:</verse>
				<verse number="2">старики щоб були тверезі, чесні, мірні, здорові вірою, любовю, терпіннєм;</verse>
				<verse number="3">старі жінки так само щоб убирались як годить ся сьвятим, (були) не осудливі, не підневолені великому пянству і навчали добра,</verse>
				<verse number="4">щоб доводили до розуму молодших, любити чоловіків, жалувати дїтей,</verse>
				<verse number="5">щоб були мірними, чистими, господарними, добрими, корились своїм чоловікам, щоб слово Боже не зневажалось.</verse>
				<verse number="6">Молодїж так само напоминай знати міру.</verse>
				<verse number="7">У всьому ж сам себе подаючи за взір добрих дїл, у науцї цїлость, поважність,</verse>
				<verse number="8">слово здорове, недокорене, щоб осоромив ся противник, не маючи нїчого казати про нас докірно.</verse>
				<verse number="9">Слуги своїм панам щоб корились, у всьому догоджали, не відказуючи,</verse>
				<verse number="10">не крали, а показували всяку добру віру, щоб науку Спасителя нашого, Бога, украшували у всьому.</verse>
				<verse number="11">Явилась бо благодать Божа спасительна всїм людям,</verse>
				<verse number="12">навчаючи нас, щоб відцуравшись нечестя і мирських похотей, розумно і праведно і благочестно жили ми в нинїшньому віцї,</verse>
				<verse number="13">ждучи блаженного вповання і явлення слави великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,</verse>
				<verse number="14">котрий оддав себе самого за нас, щоб ізбавити нас од усякого беззаконня і очистити собі людей вибраних, ревнителїв добрих дїл.</verse>
				<verse number="15">Се говори, напоминай, і докоряй з усяким повелїннєм. Нехай нїхто тобою не гордує.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Нагадуй їм, щоб начальства і власти слухали і корились, і до всякого доброго дїла були готові,</verse>
				<verse number="2">щоб нїкого не хулили, не були сварливі, а тихі, показуючи всяку лагідність до всїх людей.</verse>
				<verse number="3">Були бо колись і ми нерозумні, непокірні, і зведені слуги похотям та всяким розкошам, живучи в злобі та завистї, гидкими бувши та ненавидячи один одного.</verse>
				<verse number="4">Як же явилась благость і чоловіколюбиє Спаса нашого Бога,</verse>
				<verse number="5">не з дїл праведних, що ми робили, а по своїй милости спас нас купеллю новорождення і обновлення Духа сьвятого,</verse>
				<verse number="6">котрого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, Спасителя нашого,</verse>
				<verse number="7">щоб оправдившись благодаттю Його, зробились ми наслїдниками по надїї життя вічнього.</verse>
				<verse number="8">Вірне слово, і хочу, щоб про се ти впевняв, щоб которі увірували в Бога, старались пильнувати добрих дїл. Добре воно і користне людям.</verse>
				<verse number="9">Дурного ж змагання, та родоводів, та спорів, та сварок про закон цурай ся, бо вони не на користь і марні.</verse>
				<verse number="10">Єретика чоловіка після первого і другого напомину, покинь,</verse>
				<verse number="11">знаючи, що такий розвертаєть ся і грішить, осудивши сам себе.</verse>
				<verse number="12">Як пришлю Артема до тебе або Тихика, постарайсь прийти до мене в Никополь: там бо надумавсь я зазимувати.</verse>
				<verse number="13">Зину законника та Аполоса старанно випровадь, щоб нї в чому не мали недостатку.</verse>
				<verse number="14">Нехай і наші вчять ся пильнувати добрих дїл для конечних потріб, щоб не були без овощу.</verse>
				<verse number="15">Витають тебе усї, що зо мною. Витай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з усїма вами. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="57">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Павел, вязник Ісуса Христа, та Тимотей брат, Филимонові, нашому любому і помічникові,</verse>
				<verse number="2">та любій Апфиї, та Архипові, товаришові воїну нашому і домашній твоїй церкві:</verse>
				<verse number="3">Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="4">Дякую Богу моєму всякого часу, згадуючи тебе в молитвах моїх,</verse>
				<verse number="5">чуючи про любов твою та віру, що маєш до Господа Ісуса і до всїх сьвятих,</verse>
				<verse number="6">щоб спільність віри твоєї була дїйственна в розумінню всякого добра, яке в вас є через Христа Ісуса.</verse>
				<verse number="7">Велику бо маємо радість і утїху з любови твоєї, бо серця сьвятих дізнали одради через тебе, брате.</verse>
				<verse number="8">Тим, хоч велику сьміливость маю в Христї, наказувати тобі, що треба,</verse>
				<verse number="9">та ради любови лучче благаю, бувши таким, як Павел, старець, тепер же і вязник Ісуса Христа;</verse>
				<verse number="10">благаю тебе про мого сина, котрого я породив у кайданах моїх, Онисима,</verse>
				<verse number="11">колись тобі непотрібного, тепер же тобі й менї вельми потрібного, котрого я послав,</verse>
				<verse number="12">ти ж його, чи то серце моє, прийми.</verse>
				<verse number="13">Хотїв був я при собі держати його, щоб замість тебе служив менї в кайданах благовістя;</verse>
				<verse number="14">та без твоєї волї не хотїв я нїчого зробити, щоб не мов по неволї добро твоє було, а по волї.</verse>
				<verse number="15">Бо може тому розлучивсь на час, щоб на віки прийняв єси його,</verse>
				<verse number="16">вже не яко слугу, а вище слуги, яко брата любого, найбільше менї, скілько ж більше тобі, і по тїлу, і в Господї.</verse>
				<verse number="17">Коли ж маєш мене за спільника, прийми його, як мене.</verse>
				<verse number="18">Коли ж чим обидив тебе, або (чим) винуватий, на менї те полїчи.</verse>
				<verse number="19">Я, Павел, написав рукою моєю: я оддам, щоб не казати тобі, що і сам себе менї завинуватив.</verse>
				<verse number="20">Так, брате, нехай маю потїху з тебе в Господї; звесели серце моє в Господї.</verse>
				<verse number="21">Надїявшись на слухняність твою, написав я тобі, знаючи, що і більш, нїж говорю, зробиш.</verse>
				<verse number="22">Разом же наготов менї і господу; надїюсь бо, що молитвами вашими буду дарований вам.</verse>
				<verse number="23">Витають тебе Єпафрас, товариш, неволї моєї в Христї Ісусї, Марко, Аристарх, Димас, Лука, помічники мої.</verse>
				<verse number="24">Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="58">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,</verse>
				<verse number="2">в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.</verse>
				<verse number="3">Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,</verse>
				<verse number="4">Стільки луччий будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.</verse>
				<verse number="5">Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?</verse>
				<verse number="6">Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.</verse>
				<verse number="7">І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломє огня слугами своїми.</verse>
				<verse number="8">Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти - палиця царювання Твого.</verse>
				<verse number="9">Полюбив єси правду, і зненавидїв беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.</verse>
				<verse number="10">І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса - дїло рук Твоїх.</verse>
				<verse number="11">Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,</verse>
				<verse number="12">і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.</verse>
				<verse number="13">Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?</verse>
				<verse number="14">Чи не всї ж вони служебні духи, посилаємі на служеннє про тих, що хочуть наслїдувати спасеннє?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти.</verse>
				<verse number="2">Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату,</verse>
				<verse number="3">то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,</verse>
				<verse number="4">як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї.</verse>
				<verse number="5">Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо;</verse>
				<verse number="6">засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його?</verse>
				<verse number="7">Умалив єси його малим чим од ангелів; славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над дїлами рук Твоїх;</verse>
				<verse number="8">все покорив єси під ноги його. А впокоривши йому все, нїчого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене,</verse>
				<verse number="9">а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всїх пожив смерти.</verse>
				<verse number="10">Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити.</verse>
				<verse number="11">Бо й хто осьвячує і хто осьвячуєть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх,</verse>
				<verse number="12">глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьпівати му хвалу Тобі.</verse>
				<verse number="13">І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав менї Бог.</verse>
				<verse number="14">Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і крови, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,</verse>
				<verse number="15">і визволити тих, що з страху смерти через усе життє підневолені були рабству.</verse>
				<verse number="16">Справдї бо не ангелів приймає, а насїннє Авраамове приймає.</verse>
				<verse number="17">Звідсїля мусїв у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм у Божому, щоб очистити гріхи людські.</verse>
				<verse number="18">У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушують ся, помогти.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.</verse>
				<verse number="2">Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його:</verse>
				<verse number="3">більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь має, нїж будинок, той, хто збудував його.</verse>
				<verse number="4">Всякий бо будинок будує хтось, а хто все збудував, се Бог.</verse>
				<verse number="5">І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись;</verse>
				<verse number="6">Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.</verse>
				<verse number="7">Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,</verse>
				<verse number="8">не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пустинї,</verse>
				<verse number="9">де спокушували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й видїли дїла мої сорок років.</verse>
				<verse number="10">За се прогнївивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх;</verse>
				<verse number="11">так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій.</verse>
				<verse number="12">Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.</verse>
				<verse number="13">А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.</verse>
				<verse number="14">Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.</verse>
				<verse number="15">Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню."</verse>
				<verse number="16">Деякі бо, чувши, прогнївали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом.</verse>
				<verse number="17">На кого ж Він гнївив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих костї полягли в пустинї?</verse>
				<verse number="18">Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?</verse>
				<verse number="19">І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Біймо ся ж оце, щоб, коли зоста- єть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись.</verse>
				<verse number="2">Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповідї, не зєднавшись з вірою тих, що слухали Його.</verse>
				<verse number="3">Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гнїві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання сьвіту скінчені.</verse>
				<verse number="4">Рече бо десь про семий день так: "І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх."</verse>
				<verse number="5">І в сьому (місцї) знов: "Чи коли ввійдуть у відпочинок мій."</verse>
				<verse number="6">Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух;</verse>
				<verse number="7">то знов означає якийсь день, "сьогоднї" глаголючи в Давидї, по стільких лїтах, яко ж було сказано: "Сьогоднї, як почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших."</verse>
				<verse number="8">Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того.</verse>
				<verse number="9">Оце ж оставлено ще суботованнє людям божим.</verse>
				<verse number="10">Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.</verse>
				<verse number="11">Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у недовірство.</verse>
				<verse number="12">Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до роздїлення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.</verse>
				<verse number="13">І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.</verse>
				<verse number="14">Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання.</verse>
				<verse number="15">Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.</verse>
				<verse number="16">Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Всякий бо архиєрей, із людей узятий, для людей поставляєть ся на служеннє у тому, що Боже, щоб приносив дари і жертви за гріхи,</verse>
				<verse number="2">котрий би міг болїти серцем за нетямущих і заблуджених, бо й сам обложений немощею;</verse>
				<verse number="3">і ради того мусить, як за людей, так за себе приносити за гріхи.</verse>
				<verse number="4">І нїхто сам по собі не приймає чести, а хто покликаний од Бога, яко ж і Аарон.</verse>
				<verse number="5">Так і Христос не сам себе прославив бути архиєреєм, а Той, хто глаголав до Нього: "Син мій єси Ти, я сьогоднї породив Тебе."</verse>
				<verse number="6">Яко ж і инде глаголе: "Ти єси священик по вік по чину Мелхиседековому."</verse>
				<verse number="7">Котрий за днїв тїла свого приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзми, і почуто Його за страх (Його перед Богом).</verse>
				<verse number="8">Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів,</verse>
				<verse number="9">і, звершившись, ставсь усїм, що слухають Його, причиною спасення вічнього,</verse>
				<verse number="10">і названий від Бога архиєреєм по чину Мелхиседековому.</verse>
				<verse number="11">Про котрого маємо велике слово, та важко його висловити; тому що ви немочні стали слухом:</verse>
				<verse number="12">Бо коли вам годилось би бути учителями задля (часу), знов треба, щоб вас учено первих початків словес Божих, і стались такими, котрим треба молока, а не кріпкої пищі.</verse>
				<verse number="13">Усякий бо, що вживає (саме) молоко, (ще) несьвідомий у слові правди, бо він малолїток.</verse>
				<verse number="14">Звершеним же тверда пища, маючим чувства вправлені довгою наукою до розсуджування добра і зла.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">Тим же, зоставивши початки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога,</verse>
				<verse number="2">науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.</verse>
				<verse number="3">І се зробимо, коли Бог дозволить.</verse>
				<verse number="4">Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,</verse>
				<verse number="5">і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,</verse>
				<verse number="6">та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.</verse>
				<verse number="7">Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога;</verse>
				<verse number="8">а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє.</verse>
				<verse number="9">Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.</verse>
				<verse number="10">Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.</verse>
				<verse number="11">Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,</verse>
				<verse number="12">щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм.</verse>
				<verse number="13">Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,</verse>
				<verse number="14">глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе."</verse>
				<verse number="15">І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.</verse>
				<verse number="16">Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, - клятьба.</verse>
				<verse number="17">У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,</verse>
				<verse number="18">щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,</verse>
				<verse number="19">котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,</verse>
				<verse number="20">куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">Сей бо Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоїща царів, і благословив його;</verse>
				<verse number="2">котрому й десятину з усього віддїлив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою),</verse>
				<verse number="3">без батька, без матери, без родоводу, нї почину днїв, нї конця життя не маючи, уподоблений же Сину Божому, пробуває священиком вічно.</verse>
				<verse number="4">Дивіте ся ж, який великий той, кому і десятину дав Авраам патриярх із вибраного.</verse>
				<verse number="5">Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно.</verse>
				<verse number="6">Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив.</verse>
				<verse number="7">Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся.</verse>
				<verse number="8">І тут беруть десятини люде, що мруть, а там - той, про кого сьвідчить ся, що він живе.</verse>
				<verse number="9">І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини.</verse>
				<verse number="10">Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек.</verse>
				<verse number="11">Коли ж звершеннє було через Левійське сьвященство (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому звати ся?</verse>
				<verse number="12">Коли бо переміняєть ся сьвященство, мусить конче і переміна закону бути.</verse>
				<verse number="13">Про Кого бо се говорить ся, з иншого колїна був, з котрого нїхто не приступав до жертівнї.</verse>
				<verse number="14">Явно бо, що з колїна Юдового вийшов Господь наш, а про се колїно Мойсей об сьвященстві нїчого не сказав.</verse>
				<verse number="15">І більше ще явно, що по подобию Мелхиседековому встає инший сьвященик,</verse>
				<verse number="16">котрий не по закону заповідї тїлесної постав, а по силї життя незотлїнного.</verse>
				<verse number="17">Сьвідкує бо: "Що Ти єси сьвященик по вік по чину Мелхиседековому."</verse>
				<verse number="18">Стало ся ж знищеннє попередньої заповідї за її неміць і невжиточність.</verse>
				<verse number="19">Нїчого бо не звершив закон, а приведене лучче впованнє, котрим наближуємось до Бога.</verse>
				<verse number="20">І на скілько воно не без клятьби,</verse>
				<verse number="21">(ті бо сьвященики без клятьби ставали, а Сей з клятьбою через Того, хто глаголав до Него: "Кляв ся Господь, і не розкаяв ся: Ти єси сьвященик по вік, по чину Мелхиседековому")</verse>
				<verse number="22">на стілько луччого завіту став ся порукою Ісус.</verse>
				<verse number="23">І більш їх було сьвящениками, бо смерть боронила їм пробувати;</verse>
				<verse number="24">сей же, через те, що пробуває по вік, непереходяче має сьвященство.</verse>
				<verse number="25">Тим же і спасти може до кінця приходящих через Нього до Бога, будучи вічно жив, щоб посередникувати за них.</verse>
				<verse number="26">Такого бо нам подобало (мати) Архиєрея, преподобного, безвинного, непорочного, відлученого від грішників і вищого небес,</verse>
				<verse number="27">котрий не має по всї днї нужди, як архиєреї, перше за свої гріхи жертви приносити, а потім за людські: се бо зробив заразом, себе принїсши.</verse>
				<verse number="28">Закон бо людей поставляє архиєреями, маючих немочі, слово ж клятьби, що послї закону, Сина на віки звершеного.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">Голова ж сказаного: Такого маємо Архиєрея, що сїв по правицї престола величчя на небесах,</verse>
				<verse number="2">служителя сьвятинї і скинї істинної, котру поставив Господь, а не чоловік.</verse>
				<verse number="3">Всякий бо архиєрей поставляєть ся, щоб приносити дари і жертви; тим треба й Сьому що мати, щоб принести.</verse>
				<verse number="4">Бо коли б Він був на землї, не був би священиком, (де) є священики, що приносять по закону дари,</verse>
				<verse number="5">котрі служать образу і тїнї небесного, яко ж глаголано Мойсейові, як хотїв зробити скиню. "Гледи бо", рече, "зроби все по взору, показаному тобі на горі."</verse>
				<verse number="6">Тепер же (Христос) лучче знарядив служеннє, на скілько Він посередник луччого завіту, котрий на луччих обітницях узаконив ся.</verse>
				<verse number="7">Бо коли б первий той був без пороку, не шукалось би місця другому.</verse>
				<verse number="8">Докоряючи бо їх глаголе: "Ось ідуть днї, глаголе Господь, і зроблю з домом Ізраїлевим і з домом Юдовим завіт новий,</verse>
				<verse number="9">не по завіту, що зробив я з отцями вашими, того дня, як узяв я їх за руку, щоб вивести їх із землї Єгипецької: бо вони не пробували в завітї моїм, і я занедбав їх, глаголе Господь.</verse>
				<verse number="10">Тим се завіт, котрий зроблю дому Ізраїлевому по тих днях, глаголе Господь: Давши закони мої в думку їх, і на серцях їх напишу їх, і буду їм Бог, а вони будуть менї народ.</verse>
				<verse number="11">І не вчити ме кожен ближнього свого, і кожен брата свого, говорячи: Познай Господа; бо всї знати муть мене від малого та й до великого між ними.</verse>
				<verse number="12">Тим що милостив буду на неправди їх, і гріхів їх і беззаконий їх не згадувати му більше."</verse>
				<verse number="13">А що глаголе: "новий", то обветшив первого; що ж обветшало і зстарілось, те близьке зотлїння.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">Мала ж і перва скиня установи служби, і сьвятиню людську.</verse>
				<verse number="2">Споруджено бо перву скиню, а в нїй сьвітильник і стіл і предложеннє хлїбів, котра зветь ся: Сьвята.</verse>
				<verse number="3">За другою ж завісою скиня, що звана: Сьвятая Сьвятих;</verse>
				<verse number="4">мала вона золоту кадильницю і ковчег завіта, окований усюди золотом, а в ньому посудина золота з манною, і жезло Ааронове зацьвівше, і скрижалї завіта,</verse>
				<verse number="5">а над ним херувими слави, отїнюючі ублагальню. Про се не слїд нинї говорити порізно.</verse>
				<verse number="6">Як же се так устроєно, то в перву скиню завсїди входили сьвященики, правлячи служби;</verse>
				<verse number="7">у другу ж раз у рік сам архиєрей, не без крові, котру приносить за себе і за людські провини.</verse>
				<verse number="8">Сим ясує Дух сьвятий, що дорога у сьвятиню ще не явилась, доки перва скиня стоїть.</verse>
				<verse number="9">Котра єсть образ часу настоящого, в котрому приносять ся і дари і жертви, що не можуть звершити по совістї того, хто служить,</verse>
				<verse number="10">а були тілько в їжах і напитках, та у всяких обливаннях і установах тїла, накинуті аж до часу направи.</verse>
				<verse number="11">Христос же, прийшовши яко Архиєрей грядущих благ, із більшою і звершенїщою скинею, нерукотвореною, се єсть не такого будування,</verse>
				<verse number="12">анї з кровю козлиною, нї телячою, а своєю кровю, увійшов раз у сьвятиню, знайшовши вічне відкупленнє.</verse>
				<verse number="13">Бо коли кров волова та козина і попіл з яловицї, окроплюючи осквернених, осьвячує на тїлесну чистоту;</verse>
				<verse number="14">то скілько більше кров Христа, що Духом вічнїм принїс себе непорочного Богу, очистить совість вашу від мертвих дїл, щоб служити Богу живому?</verse>
				<verse number="15">І задля того Він посередник нового завіту, щоб, як станеть ся смерть, на одкупленнє переступів, що (були) у первому завітї, прийняли покликані обітницю вічнього наслїддя.</verse>
				<verse number="16">Де бо єсть завіт, там мусить прийти й смерть завітуючого.</verse>
				<verse number="17">Завіт бо після мертвих має силу: яко ж бо нїчого не стоїть, доки жив завітуючий.</verse>
				<verse number="18">Тим же й первий не був осьвячений без крови.</verse>
				<verse number="19">Як вирік бо Мойсей всяку заповідь по закону всїм людям, то взявши крови телячої та козлиної з водою та червоної вовни та гисопу, покропив і саму книгу і ввесь народ,</verse>
				<verse number="20">глаголючи: "Се кров завіту, котрий завітував вам Бог."</verse>
				<verse number="21">І скиню і ввесь посуд служебний кровю так само покропив.</verse>
				<verse number="22">А мало не все кровю очищаєть ся по закону, і без пролиття крови не буває оставлення (гріхів).</verse>
				<verse number="23">Оце ж треба було, щоб образи небесного сим очищались, саме ж небесне луччими жертвами, нїж сї.</verse>
				<verse number="24">Не в рукотворену бо сьвятиню ввійшов Христос, зроблену взором правдивої, а в саме небо, щоб нинї являтись лицю Божому за нас,</verse>
				<verse number="25">анї щоб много раз приносити себе, яко ж архиєрей входить у сьвятиню по всї роки з чужою кровю;</verse>
				<verse number="26">(а то б треба було Йому много раз страдати від настання сьвіту) а нинї раз у концї віків явив ся на знївеченнє гріха жертвою своєю.</verse>
				<verse number="27">І як призначено людям раз умерти, а потім суд,</verse>
				<verse number="28">так і Христос, один раз принесений, щоб понести гріхи многих, удруге без гріха явить ся ждучим Його на спасеннє.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">Маючи бо закон тїнь будучих благ, а не самий образ річей, щороку тими самими жертвами, які приносять без перестану, нїколи не може звершити приступаючих.</verse>
				<verse number="2">Ато б перестали приносити їх, не мавши вже ті, хто служить, нїякої совісти за гріхи, раз очистившись.</verse>
				<verse number="3">А в них що року (робить ся) спомни гріхів.</verse>
				<verse number="4">Не можна бо, щоб кров волова та козлина знимала гріхи.</verse>
				<verse number="5">Тим же, входячи у сьвіт, глаголе: "Жертви і приносу не схотїв єси, тїло ж наготовив Менї єси.</verse>
				<verse number="6">Огняні жертви і (жертви) за гріх не вподобав єси.</verse>
				<verse number="7">Тодї я сказав: Ось, ійду (у починї книги написано про мене) вчинити волю Твою, Боже."</verse>
				<verse number="8">Сказавши вище: "Що жертва і принос і огняні жертви і (жертви) за гріхи не схотїв єси, анї вподобав єси," котрі по закону приносять ся,</verse>
				<verse number="9">потім рече: "Ось, ійду вчинити волю Твою, Боже." Зносить перве, щоб друге поставити.</verse>
				<verse number="10">По сїй-то волї осьвячені ми одним приносом тїла Ісус-Христового.</verse>
				<verse number="11">І всякий же сьвященик стоїть що-дня служачи і много раз ті ж самі жертви приносячи, котрі нїколи не можуть зняти гріхів.</verse>
				<verse number="12">Він же, принїсши одну жертву за гріхи, сїв на завсїди по правицї Бога,</verse>
				<verse number="13">дожидаючи далїй, доки положять ся вороги Його підніжком ніг Його.</verse>
				<verse number="14">Одним бо приносом звершив на віки осьвячуємих.</verse>
				<verse number="15">Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий; по реченому бо перше:</verse>
				<verse number="16">"Се завіт, що завітувати му з ними після тих днїв", глаголе Господь: "Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,</verse>
				<verse number="17">і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже."</verse>
				<verse number="18">А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.</verse>
				<verse number="19">Оце ж, браттє, маючи свободу входити у сьвятиню кровю Ісусовою,</verse>
				<verse number="20">дорогою новою і живою, котру обновив нам Він завісою, се єсть тїлом своїм,</verse>
				<verse number="21">і Єрея великого над домом Божим,</verse>
				<verse number="22">приступаймо з щирим серцем в повнотї віри, окропивши серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;</verse>
				<verse number="23">держімо непохибне визнаннє надїї (вірен бо Той, хто обіцяв)</verse>
				<verse number="24">і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,</verse>
				<verse number="25">не покидаючи громади своєї, як у деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.</verse>
				<verse number="26">Бо коли ми самохіть грішимо, прийнявши розум правди, то вже не зостаєть ся жертви за гріхи,</verse>
				<verse number="27">а якесь страшне сподїваннє суду і огняний гнїв, що має пожерти противників.</verse>
				<verse number="28">Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:</verse>
				<verse number="29">Скільки ж, думаєте, гіршої муки заслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?</verse>
				<verse number="30">Знаємо Того, хто промовив: "Менї відомщеннє, я віддам, глаголе Господь"; і знов: "Господь судити ме людей своїх."</verse>
				<verse number="31">Страшно впасти в руки Бога живого.</verse>
				<verse number="32">Згадайте ж перші днї, в котрі ви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,</verse>
				<verse number="33">то на зневагу і знущаннє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.</verse>
				<verse number="34">Бо і в моїх кайданах ви зо мною мучились, і жакуваннє маєтків ваших з радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вічний і луччий.</verse>
				<verse number="35">Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.</verse>
				<verse number="36">Терпіннє бо вам треба мати, щоб, волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.</verse>
				<verse number="37">Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не загаєть ся.</verse>
				<verse number="38">"А праведний з віри жив буде," і: "Коли хто малодушен, не вподобає душа моя його."</verse>
				<verse number="39">Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, доказ (певність) річей невидимих.</verse>
				<verse number="2">Через неї бо були сьвідчені старі.</verse>
				<verse number="3">Вірою розуміємо, що віки стали ся словом Божим, щоб з невидимого видиме постало.</verse>
				<verse number="4">Вірою приніс Авель луччу жертву Богу нїж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідкував про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.</verse>
				<verse number="5">Вірою Єнох перенесен, щоб не бачити смерти, і "не знайдено його; бо перенїс його Бог": перед перенесеннєм бо його сьвідчено, "що угодив Богу."</verse>
				<verse number="6">Без віри ж не можна угодити; вірувати мусить бо, хто приходить до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.</verse>
				<verse number="7">Вірою, звістку прийнявши Ной про те, чого нїколи не видано, в страсї (Божому) збудовав ковчег на спасеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.</verse>
				<verse number="8">Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре мав прийняти в наслїддє, і вийшов, не знаючи, куди йде.</verse>
				<verse number="9">Вірою оселивсь у землї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, з Ісааком і Яковом, спільними наслїдниками того ж обітування.</verse>
				<verse number="10">Дожидав бо города, що має основини, котрого будівничий і творець Бог.</verse>
				<verse number="11">Вірою і сама Сарра прийняла силу на зачаттє насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.</verse>
				<verse number="12">Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як зорі небесні і як піску край моря безлїч.</verse>
				<verse number="13">По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на землї.</verse>
				<verse number="14">Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.</verse>
				<verse number="15">І справдї, коли б ту памятали, з якої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.</verse>
				<verse number="16">Нинї ж луччої бажають, се єсть небесної; тим і не соромить ся їх Бог, називати ся Богом їх: наготовив бо їм город.</verse>
				<verse number="17">Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); єдинородного принїс, прийнявши обітницю,</verse>
				<verse number="18">про котрого було глаголано: "Що в Ісааку назветь ся тобі насїннє,"</verse>
				<verse number="19">подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образї (воскресення).</verse>
				<verse number="20">Вірою в грядуще благословив Ісаак Якова та Ісава.</verse>
				<verse number="21">Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і "склонивсь на верх жезла свого".</verse>
				<verse number="22">Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих згадав, а про костї свої заповів.</verse>
				<verse number="23">Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяцї від батьків своїх, коли видїли вони, що дитина гарна, і не злякались повелїння царського.</verse>
				<verse number="24">Вірою Мойсей, бувши великим, відрік ся звати ся сином дочки Фараонової,</verse>
				<verse number="25">а лучче зволив страдати з людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха,</verse>
				<verse number="26">більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду.</verse>
				<verse number="27">Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.</verse>
				<verse number="28">Вірою зробив пасху і пролиттє крови, щоб губитель первороджених не займав їх.</verse>
				<verse number="29">Вірою перейшли вони Червоне море, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.</verse>
				<verse number="30">Вірою стїни Ерихонські попадали, після семидневних обходин.</verse>
				<verse number="31">Вірою Раава блудниця не згинула з невірними, прийнявши підглядників з миром.</verse>
				<verse number="32">І що менї ще казати? не стане бо менї часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,</verse>
				<verse number="33">котрі вірою побивали царства, робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,</verse>
				<verse number="34">гасили силу огняну, втїкали від гострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземцїв;</verse>
				<verse number="35">жінки приймали мертвих своїх з воскресення; инші ж побиті бували, не прийнявши збавлення, щоб лучче воскресеннє одержати;</verse>
				<verse number="36">другі ж наруги та ран дізнали, та ще й кайдан і темницї;</verse>
				<verse number="37">каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,</verse>
				<verse number="38">(котрих не був достоєн сьвіт,) по пустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:</verse>
				<verse number="39">І всї цї, одержавши сьвідченнє вірою, не прийняли обітування,</verse>
				<verse number="40">тим що Бог лучче щось про нас провидїв, щоб не без нас осягли звершеннє.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,</verse>
				<verse number="2">дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.</verse>
				<verse number="3">Подумайте бо про Того, хто витерпів од грішників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабши в душах ваших.</verse>
				<verse number="4">Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,</verse>
				<verse number="5">і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: "Сину мій, не гордуй караннєм Господнїм, анї слабни, докоренний від Нього;</verse>
				<verse number="6">кого бо любить Господь, карає; і бє всякого сина, котрого приймає."</verse>
				<verse number="7">Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карає батько?</verse>
				<verse number="8">Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не сини.</verse>
				<verse number="9">Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх; то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?</verse>
				<verse number="10">Ті бо на мало днїв, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.</verse>
				<verse number="11">Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.</verse>
				<verse number="12">Тим же "зомлїлі руки і зомлїлі колїна випростайте",</verse>
				<verse number="13">і "стежки праві робіте ногами вашими", щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось.</verse>
				<verse number="14">Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,</verse>
				<verse number="15">наглядаючи, щоб хто не відпав од благодати Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі;</verse>
				<verse number="16">щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє.</verse>
				<verse number="17">Знаєте бо, що і опісля, як схотїв наслїдувати благословеннє, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.</verse>
				<verse number="18">Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі,</verse>
				<verse number="19">і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово:</verse>
				<verse number="20">(бо не видержали наказу: "Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий."</verse>
				<verse number="21">І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: "Я в страсї і трепетї.")</verse>
				<verse number="22">А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів,</verse>
				<verse number="23">до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всїх, Бога, і до духів праведників звершених,</verse>
				<verse number="24">і до Посередника завіта нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляє лучче, нїж Авелева.</verse>
				<verse number="25">Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землї, то геть більше ми, одрікшись небесного,</verse>
				<verse number="26">котрого голос тодї захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: "Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом."</verse>
				<verse number="27">Се ж: "ще раз" показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме.</verse>
				<verse number="28">Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом.</verse>
				<verse number="29">Бо наш Бог - огонь пожирающий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">Братня любов нехай пробуває.</verse>
				<verse number="2">Гостинности не забувайте, через се бо инші, не відаючи, вгостили ангелів.</verse>
				<verse number="3">Памятайте вязників, мов би з ними ви увязнені, бідолашних, самі бувши в тїлї.</verse>
				<verse number="4">Чесна женитва у всїх і ложе непорочне; блудників же і перелюбників судити ме Бог.</verse>
				<verse number="5">Не сріблолюбиві обичаєм, довольні тим, що єсть. Сам бо рече: "Не оставлю тебе, анї покину тебе."</verse>
				<verse number="6">Так що сьміло можемо сказати: "Господь моя поміч; не бояти мусь: що вдїє менї чоловік?"</verse>
				<verse number="7">Поминайте наставників ваших, що глаголали вам слово Боже; і позираючи на конець їх життя, послїдуйте вірі їх.</verse>
				<verse number="8">Ісус Христос учора і сьогоднї, той же самий і на віки.</verse>
				<verse number="9">У всякі чужі науки не вдавайтесь. Добре бо благодаттю покріпляти серця, а не їжами, з котрих не мали користи ті, що пішли за ними.</verse>
				<verse number="10">Маємо жертівню, з котрої не мають права їсти, хто служить скинї.</verse>
				<verse number="11">Которих бо животних кров уносить в сьвятиню архиєрей за гріхи, тих мясо палить ся осторонь стану.</verse>
				<verse number="12">Тим і Ісус, щоб осьвятити людей своєю кровю, осторонь воріт пострадав.</verse>
				<verse number="13">Тим же оце вийдїмо до Нього осторонь стану, дізнаючи наруги Його.</verse>
				<verse number="14">Не маємо бо тут сталого города, а того, що буде, шукаємо.</verse>
				<verse number="15">Тим оце через Нього приносьмо жертву хвалення без перестанку Богу, се єсть "овощ уст", що визнають імя Його.</verse>
				<verse number="16">Благотворення ж і подїльчивости не забувайте; такими бо жертвами вельми догоджують Богу.</verse>
				<verse number="17">Слухайте наставників ваших і коріть ся (їм); вони бо пильнують душ ваших, яко мають перелїк оддати; щоб з радістю се робили, а не зітхаючи; не користь бо вам се.</verse>
				<verse number="18">Молїте ся за нас: уповаємо бо, що добру совість маємо, у всьому хотячи добре жити.</verse>
				<verse number="19">Найбільше ж благаю се чинити, щоб скоро вернено мене вам.</verse>
				<verse number="20">Бог же впокою, що підняв з мертвих великого Пастиря вівцям через кров завіту вічнього, Господа нашого Ісуса Христа,</verse>
				<verse number="21">нехай звершить вас у всякому доброму дїлї, щоб чинили волю Його, роблячи в вас любе перед Ним, через Ісуса Христа, котрому слава до віку вічнього. Амінь.</verse>
				<verse number="22">Благаю ж вас, браттє, прийміте се слово напомину: бо коротко написав вам.</verse>
				<verse number="23">Знайте, що брата нашого Тимотея випущено, з котрим, коли скоро прийде, побачу вас.</verse>
				<verse number="24">Витайте всїх наставників ваших і всїх сьвятих. Витають вас ті, що з Італиї.</verse>
				<verse number="25">Благодать з усїма вами. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="59">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.</verse>
				<verse number="2">Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,</verse>
				<verse number="3">знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;</verse>
				<verse number="4">терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.</verse>
				<verse number="5">Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.</verse>
				<verse number="6">Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.</verse>
				<verse number="7">Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.</verse>
				<verse number="8">Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.</verse>
				<verse number="9">Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,</verse>
				<verse number="10">а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.</verse>
				<verse number="11">Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.</verse>
				<verse number="12">Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.</verse>
				<verse number="13">Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.</verse>
				<verse number="14">Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.</verse>
				<verse number="15">Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.</verse>
				<verse number="16">Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.</verse>
				<verse number="17">Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.</verse>
				<verse number="18">Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.</verse>
				<verse number="19">Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.</verse>
				<verse number="20">Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.</verse>
				<verse number="21">Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.</verse>
				<verse number="22">Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.</verse>
				<verse number="23">Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.</verse>
				<verse number="24">Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.</verse>
				<verse number="25">Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.</verse>
				<verse number="26">Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.</verse>
				<verse number="27">Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Браттє моє, не на лиця вважаючи, майте віру Господа нашого Ісуса Христа прославленого.</verse>
				<verse number="2">Коли бо ввійшов у громаду вашу чоловік з золотим перснем, в одежі осяйній, ввійшов же й вбогий в мізерній одежі,</verse>
				<verse number="3">і ви споглянете на того, що носить осяйну одежу, і скажете йому: Ти сїдай отут гарно, а вбогому скажете: Ти стань отам, або сїдай отут на підніжку моїм,</verse>
				<verse number="4">то чи не пересуджуєте між собою і не станетесь суддями з ледачими думками?</verse>
				<verse number="5">Слухайте, браттє моє любе: хиба не вбогих сьвіту сього вибрав Бог на багатих вірою і наслїдників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його?</verse>
				<verse number="6">Ви ж зневажили вбогого. Хиба не багаті підневолюють вас, і не вони тягнуть вас на судища?</verse>
				<verse number="7">Хиба не вони зневажають добре імя, яким вас названо?</verse>
				<verse number="8">Коли ж оце звершуєте закон царський по писанню: "Люби ближнього свого, як себе самого", добре чините;</verse>
				<verse number="9">коли ж на лиця дивитесь, то гріх робите, докорені законом, як переступники.</verse>
				<verse number="10">Кожний бо, хто увесь закон заховає, та згрішить в одному, станеть ся у всьому виноватий.</verse>
				<verse number="11">Хто бо сказав: "Не чини перелюбу," Той сказав і: "Не вбивай." Коли ж не зробиш перелюбу, а вбєш, став ся єси переступником закону.</verse>
				<verse number="12">Так говоріте і так творіте, яко такі, що законом свободним судити метесь.</verse>
				<verse number="13">Суд бо без милосердя тому, хто не зробив милости, і вихваляєть ся милосердє суду (понад суд).</verse>
				<verse number="14">Яка користь, браттє моє, коли хто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його?</verse>
				<verse number="15">Коли ж брат або сестра нагі будуть і жадні щоденної страви,</verse>
				<verse number="16">а з вас хто скаже їм: Ідїть з миром, грійтесь і годуйтесь, а не дасть їм потрібного для тїла; яка (з того) користь?</verse>
				<verse number="17">Так само й віра, коли дїл не має, мертва сама по собі.</verse>
				<verse number="18">Ну, скаже хто: Ти віру маєш, а я дїла маю. Покажи менї віру твою з дїл твоїх, а я тобі докажу з дїл моїх віру мою.</verse>
				<verse number="19">Ти віруєш, що Бог один; добре робиш: і біси вірують, та й тремтять.</verse>
				<verse number="20">Чи хочеш же зрозуміти, чоловіче марний, що віра без дїл мертва?</verse>
				<verse number="21">Авраам, отець наш, хиба не з дїл оправдив ся, піднявши Ісаака, сина свого, на жертівник?</verse>
				<verse number="22">Чи бачиш, що віра допомагала дїлам його, і дїлами звершилась віра?</verse>
				<verse number="23">І сповнилось писаннє, що глаголе: "Увірував же Авраам Богові й полїчено йому (те) за праведність, і другом Божим наречено його."</verse>
				<verse number="24">Чи бачите ж оце, що з дїл оправдуєть ся чоловік, а не з однієї віри?</verse>
				<verse number="25">Так само і Раава блудниця хиба не з дїл оправдилась, прийнявши посланцїв і вивівши їх иншою дорогою?</verse>
				<verse number="26">Яко бо тїло без духа мертве, так і віра без дїл мертва.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Не бувайте многі учителями, браттє моє, знаючи, що більший осуд приймемо.</verse>
				<verse number="2">Багато бо грішимо всї. Коли хто в слові не грішить, се звершений чоловік, сильний обуздати і все тїло.</verse>
				<verse number="3">Ось бо і коням узди в роти вкладаємо, щоб слухали нас, і все тїло їх повертаємо.</verse>
				<verse number="4">Ось і кораблї, хоч які величезні, і страшенними вітрами носять ся, обертають ся малим стерном, куди воля стерника хоче.</verse>
				<verse number="5">Так само й язик - малий член, а вельми хвалить ся. Ось малий огонь, а які великі речі палить!</verse>
				<verse number="6">І язик огонь, сьвіт неправди; так, язик стоїть між членами нашими, сквернячи все тїло, і палючи круг природи, а запалюючись од геєнни.</verse>
				<verse number="7">Всяка бо природа, зьвірей і птиць, гадів і морських (зьвірів) вгамовуєть ся і вгамовано природою чоловічою;</verse>
				<verse number="8">язика ж нїхто з людей не може вгамувати; без упину бо (се) зло, повне отрути смертоносної.</verse>
				<verse number="9">Ним благословляємо Бога і Отця, і ним кленем людей, що постали по подобию Божому.</verse>
				<verse number="10">Із тих же уст виходить благословеннє і проклін. Не подобає, браттє моє любе, сьому так бути.</verse>
				<verse number="11">Хиба криниця з одного джерела випускає солодке і гірке?</verse>
				<verse number="12">Хиба може, браттє моє, смоківниця маслини родити, або виноградина смокви? Так само нї одна криниця не дає солоної і солодкої води.</verse>
				<verse number="13">Хто мудрий та розумний між вами, нехай покаже з доброго життя дїла свої в лагідности і премудрости.</verse>
				<verse number="14">Коли ж гірку зависть маєте та сварку в серцї вашому, то не величайтесь і не кривіть на правду.</verse>
				<verse number="15">Не сходить ся премудрость звише, а земна (вона), душевна, бісовська.</verse>
				<verse number="16">Де бо зависть та сварка, там безладдє і всяке лихе дїло.</verse>
				<verse number="17">А та премудрость, що звише, найперше чиста, потім мирна, лагідна, покірлива, повна милости і добрих овочів, безсторонна і нелицемірна.</verse>
				<verse number="18">Овощ же праведности сїєть ся в упокої тим, хто творить упокій.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Звідкіля войни та свари в вас? Чи не звідсїля: з розкошів ваших, що воюють у членах ваших?</verse>
				<verse number="2">Бажаєте, та й не маєте; убиваєте і завидуєте, та й не можете осягти; сваритесь і воюєте, та й не маєте, тим що не просите.</verse>
				<verse number="3">Просите, та й не приймаєте, тому що погано просите, щоб обернути на розкоші ваші.</verse>
				<verse number="4">Перелюбники і перелюбницї! хиба не знаєте, що любов сьвіта сього - вражда проти Бога? Оце ж, хто хоче бути приятелем сьвіту, той стаєть ся ворогом Бога.</verse>
				<verse number="5">Або думаєте, що марно писаннє глаголе: "До зависти пре Дух, що вселив ся в нас?"</verse>
				<verse number="6">Більшу ж дає благодать; тим же і глаголе: "Господь гордим противить ся, смиренним же дає благодать."</verse>
				<verse number="7">Коріте ся ж оце Богу, противте ся ж дияволові, то й утїче од вас.</verse>
				<verse number="8">Приближуйтесь до Бога, то й приближить ся до вас; очистїть руки, грішники, і направте серця (ваші), двоєдушники.</verse>
				<verse number="9">Страдайте, сумуйте та плачте; сьміх ваш у плач нехай обернеть ся, і радість у горе.</verse>
				<verse number="10">Смирітесь перед Господом, то й підійме вас.</verse>
				<verse number="11">Не осуджуйте один одного, браттє; хто бо осуджує брата та судить брата свого, осуджує закон і судить закон; коли ж закон судиш, то ти не чинитель закону, а суддя.</verse>
				<verse number="12">Один єсть Законодавець, що може спасти і погубити; ти ж хто єси, що судиш другого?</verse>
				<verse number="13">А нуте ж ви, що говорите: Сьогоднї або завтра пійдемо в той і той город, і пробудемо там рік, та торгувати мем та дбати мем,</verse>
				<verse number="14">(ви, що не знаєте, що буде завтрішнього. Яке бо життє ваше? та же ж воно пара, що на малий час явить ся, а потім щезає.)</verse>
				<verse number="15">Замість щоб говорити вам: Коли Господь зволить та живі будемо, то зробимо се або те.</verse>
				<verse number="16">Нинї ж хвалитесь у гордощах ваших. Усяка така хвала лиха.</verse>
				<verse number="17">Оце ж хто знає, як чинити добро, та й не чинить, тому гріх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">А нуте ж ви, багаті, плачте ридаючи над злиднями вашими, що надходять.</verse>
				<verse number="2">Багатство ваше згнило, і шати ваші міль поїла.</verse>
				<verse number="3">Золото ваше та срібло поржавіло, і ржа їх на сьвідченнє проти вас буде, і з'їсть тїло ваше, як огонь.</verse>
				<verse number="4">Ось, плата робітників, що порали ниви ваші, задержана од вас, голосить; і голосїннє женцїв до ушей Господа Саваота дійшло.</verse>
				<verse number="5">Розкошували ви на землї та буяли; повгодовували серця ваші, мов на день заколення.</verse>
				<verse number="6">Осудили ви, убили праведного; він не противив ся вам.</verse>
				<verse number="7">Терпіть же оце, браттє моє, аж до приходу Господнього. Ось, ратай жде доброго овощу з землї, дожидаючись терпіливо його, доки прийме дощ раннїй і пізнїй.</verse>
				<verse number="8">Терпіть же й ви, утвердїте серця ваші, бо прихід Господень наближуєть ся.</verse>
				<verse number="9">Не зітхайте один на одного, браттє, щоб вас не осуджено: ось, суддя перед дверима стоїть.</verse>
				<verse number="10">За взір тяжкої муки і довгого терпіння прийміть, браттє моє, пророків, що глаголали імям Господнїм.</verse>
				<verse number="11">Ось, ми звемо блаженними, хто терпів. Про терпіннє Йовове чули ви, і кончину Господню видїли; бо Господь вельми милосерний і благий.</verse>
				<verse number="12">Перше ж усього, браттє моє, не кленїтесь нї небом, нї землею, нї иншою якою клятьбою; а нехай буде в вас: так, так, нї, нї, щоб не впали ви в осуд.</verse>
				<verse number="13">Хто між вами тяжко страдає? нехай молить ся; хто радїє? нехай сьпіває.</verse>
				<verse number="14">Чи хто нездужає між вами, нехай призове пресвитерів церкви, і нехай молять ся над ним, помазавши його оливою в імя Господнє;</verse>
				<verse number="15">і молитва віри спасе болящого, і підійме його Господь; а коли гріхи вчинив, відпустять ся йому.</verse>
				<verse number="16">Визнавайте один одному гріхи, і молїте ся один за одного, щоб сцїлитись вам. Много бо може молитва праведного ревна.</verse>
				<verse number="17">Ілия був чоловік подобний нам страстями, а помоливсь молитвою, щоб не було дощу, то й не було дощу на землї три роки і шість місяцїв.</verse>
				<verse number="18">А знов помолив ся, то й дало небо дощ, і земля зростила овощ свій.</verse>
				<verse number="19">Браттє, коли хто з вас заблудить від правди, і наверне хто його,</verse>
				<verse number="20">нехай знає, що навернувший грішника від блудної дороги його спасе душу від смерти і покриє множество гріхів.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="60">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Петр, апостол Ісуса Христа, вибраним захожанам розсїяння по Понту, Галатиї, Кападокиї, Азиї і Витиниї,</verse>
				<verse number="2">по провидїнню Бога Отця, через осьвяченнє Духа, на послуханнє і кропленнє крові Ісус-Христової: Благодать вам і мир нехай намножить ся.</verse>
				<verse number="3">Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що, по великій своїй милости, знов породив нас на впованнє живе воскресеннєм Ісус-Христовим із мертвих,</verse>
				<verse number="4">до наслїддя нетлїнного і непорочного, що не зовяне, сховане на небесах про вас,</verse>
				<verse number="5">котрі силою Божою стережені пробуваєте через віру, на спасеннє, готове явитись останнього часу.</verse>
				<verse number="6">Сим радуйте ся, мало нинї (коли треба), смуткуючи у всяких напастях,</verse>
				<verse number="7">щоб випробувана віра ваша, геть дорожча золота пропадущого, хоч і огнем випробуваного, знайшлась на похвалу і честь і славу в одкриттю Ісус-Христовому.</verse>
				<verse number="8">Котрого не бачивши любите, і на котрого нинї не дивлячись, а віруючи, радуєтесь радістю невимовною і преславною,</verse>
				<verse number="9">приймаючи конець віри вашої, спасеннє душам.</verse>
				<verse number="10">Про се ж то спасеннє розвідували і допитувались пророки, що про вашу благодать пророкували,</verse>
				<verse number="11">дознаючись, якого або котрого часу являв у них Дух Христов, поперед сьвідкуючи про Христові страстї і про славу, що після них;</verse>
				<verse number="12">котрим відкрито, що не самим собі, а нам служили вони (тим), що нинї звістили вам ті, котрі благовіствували вам Духом сьвятим, посланим із неба, (і) на що бажають ангели дивитись.</verse>
				<verse number="13">Тим то, підперезавши поясницї думок ваших, будьте тверезі, і звершено вповайте на благодать, що приносить ся вам в одкриттю Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="14">Яко дїти слухняні, не водячи себе по давнїм хотїнням вашим, що в незнанню,</verse>
				<verse number="15">а, яко Покликавший вас сьвятий, і ви самі сьвяті у всьому життю будьте:</verse>
				<verse number="16">бо написано: "Будьте сьвяті, бо я сьвят."</verse>
				<verse number="17">І коли Отцем зовете Того, що, не вважаючи на лице, судить кожного по дїлу, то зо страхом провожайте час вашого домування,</verse>
				<verse number="18">знаючи, що не тлїнним сріблом або золотом викупились од марного життя вашого, від отцїв переданого,</verse>
				<verse number="19">но дорогоцїнною кровю Христа, як непорочного і чистого агнця,</verse>
				<verse number="20">призначеного перш настання сьвіта, обявленого в останнї часи задля вас,</verse>
				<verse number="21">що через Його віруєте в Бога, котрий воскресив Його з мертвих і дав Йому славу, щоб віра ваша і надїя була на Бога.</verse>
				<verse number="22">Душі ваші очистивши, в послусї правди Духом, на братню любов нелицемірну, із чистого серця любіте один одного щиро,</verse>
				<verse number="23">як народжені не з тлїнного сїмя, а з нетлїнного, через слово Бога живого і пробуваючого по вік.</verse>
				<verse number="24">Бо "всяке тїло, як трава, і всяка слава чоловіча, як цьвіт на траві: Зісохла трава і цьвіт її упав;</verse>
				<verse number="25">а слово Господнє пробуває по вік." Се ж слово - благовіствоване між вами.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Тим то, відложивши всяку злобу, і всякий підступ і лицемірство і зависть і всяку осуду,</verse>
				<verse number="2">яко ж новорожденні дїти будьте жадні словесного чистого молока, щоб у ньому виросли на спасеннє;</verse>
				<verse number="3">коли покушали, що благий Господь.</verse>
				<verse number="4">Приступаючи до Него, до каменя живого, від людей відкинутого, від Бога ж вибраного, дорогого,</verse>
				<verse number="5">і самі, яко живе каміннє, будуйте дім духовний, сьвященство сьвяте, щоб приношено духовні жертви любоприємні Богу через Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="6">Тим то й стоїть в писанню: "Ось, кладу в Сионї угольний, камінь, вибраний, дорогий; і віруючий в Него не осоромить ся."</verse>
				<verse number="7">Оце ж вам віруючим, - дорогий, неслухняним же "камінь, що відкинули будівничі, та став ся у голову угла, - камінь спотикання і скеля поблазнї";</verse>
				<verse number="8">і спотикають ся, не слухаючи слова, на що вони й полишені.</verse>
				<verse number="9">Ви ж - рід вибраний, царське сьвященство, нарід сьвятий, люде прибрані, щоб звіщали чесноти Покликавшого вас із темряви у дивне своє сьвітло;</verse>
				<verse number="10">ви, колись і не народ, а тепер народ Божий; непомилувані, а тепер помилувані.</verse>
				<verse number="11">Любі, молю, як чужосторонцїв і прохожих, ухилятись від тїлесного хотїння, котре воює проти душі,</verse>
				<verse number="12">і вести добре життє своє між поганами, щоб, у чому судять вас яко лиходїїв, наглядаючи добрі дїла (ваші), славили Бога в день одвідання.</verse>
				<verse number="13">Тим то коріть ся всякому чоловічому начальству ради Господа: чи то цареві, яко значному,</verse>
				<verse number="14">чи то начальникам, яко від него посланим на одмщеннє лиходїям, а на хвалу добротворцям.</verse>
				<verse number="15">Така бо воля Божа, щоб ви, роблячи добро, затикали уста невіжи безрозумних людей,</verse>
				<verse number="16">яко свобідні, а не яко ті, що мають свободу за покриттє злоби, а яко слуги Божі.</verse>
				<verse number="17">Усїх шануйте; браттівство любіте; Бога лякайтесь; царя честїть.</verse>
				<verse number="18">Слуги, з усяким страхом корітесь панам, не тільки добрим і лагідним, а також лукавим.</verse>
				<verse number="19">Се бо угодно перед Богом, коли хто ради совісти Божої переносить смуток, страждаючи не по правдї.</verse>
				<verse number="20">Яка бо похвала, коли, согрішаючи й биті в лице, терпите? Тільки коли добре робите, і, страждаючи терпите, то се угодно перед Богом.</verse>
				<verse number="21">На се бо ви покликані, бо і Христос страждав за вас, оставляючи вам приклад, щоб ви йшли слїдом за Його стопами;</verse>
				<verse number="22">котрий не зробив гріха, анї не знайдено підступу в устах Його;</verse>
				<verse number="23">котрий, злословлений, не злословив, і страждаючи, не грозив, а передав Судячому праведно;</verse>
				<verse number="24">котрий гріхи наші сам піднїс на тїлї своїм на дереві, щоб ми, для гріхів умерши, правдою жили; котрого "ранами сцїлились".</verse>
				<verse number="25">Були бо ви, як вівцї блукаючі; тільки ж вернулись нинї до Пастиря і Владики душ ваших.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Також і жінки, корітесь своїм чоловікам, щоб і ті, що не корять ся слову, життєм жінок без слова були з'єднані,</verse>
				<verse number="2">дивлячись на чисте життє ваше у страху (Божому).</verse>
				<verse number="3">Ваша окраса нехай не буде зовнїшнє заплїтаннє волосся і убираннє в золото, або з'одяганнє в одежу;</verse>
				<verse number="4">а потайний серця чоловік, у нетлїнню лагідного й тихого духа, що перед Богом многоцїнне.</verse>
				<verse number="5">Так бо колись і сьвяті жінки, що вповали на Бога, украшали себе, корячись своїм чоловікам;</verse>
				<verse number="6">як Сарра слухала Авраама, паном його зовучи, котрої ви стали дїтьми, добре роблячи і не лякаючи ся нїякого страху.</verse>
				<verse number="7">Чоловіки також, домуйте разом з ними по розумі, яко більше слабосильній посудинї жіночій віддаючи честь, яко і спільні наслїдники благодати життя, щоб не з'упинялись молитви ваші.</verse>
				<verse number="8">Наконець же, будьте усї одної думки, милосердуючі, братолюбні, сердечні, привітливі;</verse>
				<verse number="9">не віддаючи зло за зло, або докір за докір; а насупроти благословляйте, знаючи, що на те ви покликані, щоб благословеннє наслїдили.</verse>
				<verse number="10">"Хто бо хоче життє любити, і видїти днї добрі, нехай вдержить язик свій від злого, й уста свої, щоб не говорити зради;</verse>
				<verse number="11">нехай ухиляєть ся від злого, і робить добре; нехай шукає впокою, і побиваєть ся за ним.</verse>
				<verse number="12">Бо очі Господнї на праведних, і уші Його на молення їх; лице ж Господнє проти тих, що зле роблять."</verse>
				<verse number="13">І хто ж такий, що заподїяв би вам лихо, коли будете наслїдниками доброго?</verse>
				<verse number="14">Тільки ж, коли б і страждали задля правди, блаженні ви; страху ж їх не бійтесь, анї трівожтесь;</verse>
				<verse number="15">а Господа Бога сьвятїть у серцях ваших. Бувайте завсїди готові дати одвіт всякому, що домагаєть ся від вас слова про вашу надїю, з лагідностю і страхом;</verse>
				<verse number="16">маючи совість добру, щоб, у чому судять вас, яко лиходїїв, осоромились ті, що докоряють добре життє ваше в Христї.</verse>
				<verse number="17">Лучче бо, коли воля Божа, пострадати за добрі дїла, анїж за дїла лихі;</verse>
				<verse number="18">тому що й Христос, щоби привести нас до Бога, один раз пострадав за гріхи наші, Праведник за неправедних, що був умертвений по тїлу, но ожив духом,</verse>
				<verse number="19">в котрому і тим духам, що в темницї, прийшовши, проповідував,</verse>
				<verse number="20">колисьто неслухняним, як того часу дожидало (їх) довготерпіннє Боже, за днїв Ноя, як строїв ся ковчег, в котрий мало, то єсть, вісїм душ, спасло ся од води;</verse>
				<verse number="21">чого образ хрещеннє (не відложеннє тїлесної нечистоти, а совісти доброї обітниця перед Богом), що і нас тепер спасає через воскресеннє Ісуса Христа,</verse>
				<verse number="22">котрий єсть по правицї в Бога, зійшовши на небо, котрому покорились ангели і властї і сили.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Тим же то, коли Христос страждав за нас тїлом, то й ви тією самою думкою оружіть ся; хто бо страждав тїлом, перестав грішити,</verse>
				<verse number="2">щоб уже не по хотїнню чоловічому, а по волї Божій, жити остальний час у тїлї.</verse>
				<verse number="3">Доволї бо з нас минувшого часу життя, що чинили волю поган, ходячи в розпустї, пристрастях, пияньстві, бенкетах, напитках і мерзських ідолослуженнях.</verse>
				<verse number="4">Чим і дивують ся, що ви не біжете разом з ними на розлив розпусти, хулячи;</verse>
				<verse number="5">котрі дадуть одвіт Тому, що готов судити живих і мертвих.</verse>
				<verse number="6">На се бо і мертвим проповідувано благовістє, щоб приняли суд по чоловіку тїлом, і жили по Бозї духом.</verse>
				<verse number="7">Усьому ж конець наближив ся. Будьте ж оце мудрі і тверезі до молитов.</verse>
				<verse number="8">Перш усього ж майте один до одного щиру любов, бо любов покриває множество гріхів.</verse>
				<verse number="9">Будьте гостинні один для одного без дорікання.</verse>
				<verse number="10">Кожний, яко ж приняв дар, так ним нехай служить один одному, як добрі доморядники всякої благодати Божої.</verse>
				<verse number="11">Коли хто говорить, то нехай говорить як слова Божі; коли хто служить, нехай же служить по силї, котру подає Бог; щоб у всьому прославляв ся Бог через Ісуса Христа, котрому слава і держава по вічні віки. Амінь.</verse>
				<verse number="12">Любі, не чудуйтесь розпаленнєм, що буває вам на спокусу, наче б вам що дивного довело ся;</verse>
				<verse number="13">а радуйтесь, яко ж маєте участь в страданнях Христових, щоб і в одкриттю слави Його радувались і веселились.</verse>
				<verse number="14">Коли докоряють вас за імя Христове, - ви блаженні; Дух бо слави й Бога почиває на вас; ними він хулить ся, вами ж прославляєть ся.</verse>
				<verse number="15">Тільки ж нїхто з вас нехай не постраждає яко душегубець, або злодїй, або лиходїй, або як бунтівник;</verse>
				<verse number="16">коли ж яко Християнин, то нехай не соромить ся, а прославляє Бога за сю участь.</verse>
				<verse number="17">Бо пора початись судові від дому Божого; коли ж найперш од нас, то який конець тих, що не корять ся благовістю Божому?</verse>
				<verse number="18">І коли "праведник тільки що спасеть ся, то безбожник і грішник де явить ся?"</verse>
				<verse number="19">Тим то й страждаючі по волї Божій, як вірному Творцеві, нехай передають душі свої, роблячи добре.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Старших між вами молю, яко товариш-старший і сьвідок страдання Христового, і спільник слави, що має відкритись:</verse>
				<verse number="2">пасїте стадо Боже, що у вас, доглядаючи не по неволї, анї для поганої користї, а з доброго серця;</verse>
				<verse number="3">анї пануйте над народом, а взором будьте стада;</verse>
				<verse number="4">і як явить ся Пастир-Начальник, приймете невянучий слави вінець.</verse>
				<verse number="5">Саме так, молодші, коріть ся старшим; усї ж, один одному корячись, смирностю підпережіть ся; бо "Бог гордим противить ся, смирним же дає благодать."</verse>
				<verse number="6">Смиріть ся ж під сильну руку Божу, щоб піднїс вас угору свого часу;</verse>
				<verse number="7">всяку журбу вашу скинувши на Него, бо Він стараєть ся про вас.</verse>
				<verse number="8">Тверезїть ся, пильнуйте, бо противник ваш, диявол, як лев рикаючий, ходить, шукаючи кого пожерти;</verse>
				<verse number="9">проти него вставайте тверді вірою, знаючи, що такі страждання доводять ся і братівству вашому в сьвітї.</verse>
				<verse number="10">Бог же всякої благодати, покликавший нас до вічньої своєї слави в Христї Ісусї, коли трохи пострадаєте, Він нехай звершить вас, утвердить, укріпить і оснує (непорушно).</verse>
				<verse number="11">Йому слава і держава по вічні віки. Амінь.</verse>
				<verse number="12">Через Сильвана, вірного вам брата, як думаю, коротко написав, наповідаючи і сьвідкуючи, що се правдива благодать Божа, в котрій стоїте.</verse>
				<verse number="13">Витає вас вибрана з вами (церков) в Вавилонї, і Марк, син мій.</verse>
				<verse number="14">Витайте один одного у цїлуванню любови. Впокій вам усїм, що в Христї Ісусї. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="61">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Симон Петр, слуга і апостол Ісуса Христа, тим, що з нами однаку дорогу віру приняли по правдї Бога нашого і Спаса Ісуса Христа:</verse>
				<verse number="2">благодать вам і впокій нехай умножить ся в познанню Бога й Ісуса, Господа нашого.</verse>
				<verse number="3">Яко ж усе до життя і побожности дароване нам Божою силою Його, через познаннє Покликавшого нас славою і чеснотою (милостю),</verse>
				<verse number="4">чим найбільші і дорогі обітницї даровані нам, щоб через них були ви спільниками Божої природи, ухиляючись від тлїнного хотїння, що в сьвітї,</verse>
				<verse number="5">то доложіть до сього усе ваше стараннє, і подайте у вірі вашій чесноту, а в чеснотї розум,</verse>
				<verse number="6">а в розумі вдержаннє, а у вдержанню терпіннє, а в терпінню побожність,</verse>
				<verse number="7">а в побожностї братню любов, а в братній любові любов (для всїх).</verse>
				<verse number="8">Коли бо се буде у вас і умножить ся, то не оставить вас лїнивими, анї безплодними в познаннї Господа нашого Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="9">У кого бо нема сього, той слїпий і коротко видющий, що забув на очищеннє давних своїх гріхів.</verse>
				<verse number="10">Тим то, брати, старайтесь більше утвердити ваше покликаннє і вибраннє; се бо роблячи, нїколи не спотикнетесь.</verse>
				<verse number="11">Так бо щедро дозволить ся вам вхід у вічнє царство Господа нашого і Спаса Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="12">Тим і не занехую завсїди пригадувати вам сї речи, хоч ви й знаєте, і утверджені у сїй правдї.</verse>
				<verse number="13">Видить ся ж менї право, доки я у сїй оселї, розбуджувати вас у наповіданню;</verse>
				<verse number="14">знаючи, що скоро оставлю оселю мою, яко ж і Господь наш Ісус Христос обявив менї.</verse>
				<verse number="15">Старати му ся ж, щоб ви і всюди, по моєму розстанню, робили спомин сїх річей.</verse>
				<verse number="16">Не за байками бо, хитро придуманими, йдучи, обявили ми вам силу і прихід Господа нашого Ісуса Христа, а бувши самовидцями величчя Його.</verse>
				<verse number="17">Бо Він приняв від Бога Отця честь і славу, коли зійшов до Него од величньої слави такий голос: "Се Син мій любий, що я вподобав Його."</verse>
				<verse number="18">І сей голос чули ми, як сходив з неба, бувши з Ним на горі сьвятій.</verse>
				<verse number="19">Ще ж маємо певнїще слово пророче, і ви добре робите, вважаючи на него, як на сьвітильника, що сьвітить в темному місцї, аж день засияє, і денниця зійде в серцях ваших;</verse>
				<verse number="20">се найперш знаючи, що жадне книжне пророцтво не дїєть ся своїм розвязаннєм.</verse>
				<verse number="21">Бо нїколи із волї чоловіка не виповідано пророцтво, а від Духа сьвятого розбуджувані, промовляли сьвяті люде Божі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Були ж і лжепророки між людьми, як і між вами будуть лжеучителї, котрі введуть єресї погибелї, і відцуравшись викупившого їх Владики, приведуть на себе скору погибіль.</verse>
				<verse number="2">І многі підуть за їх погибіллю, котрі дорогу правди хулити муть;</verse>
				<verse number="3">і в зажерливостї придуманими словами вас підходити муть, для котрих суд з давнього часу не гаїть ся, і погибіль їх не дрімає.</verse>
				<verse number="4">Бо коли Бог ангелів, що згрішили, не пощадив, а кинув їх в окови пекольної темряви, і передав, щоб хоронено їх на суд;</verse>
				<verse number="5">і коли первого сьвіта не пощадив, а самовосьмого Ноя, проповідника правди, охоронив, повідь на сьвіт нечестивих допустивши;</verse>
				<verse number="6">і коли городи Содому й Гоморру засудив на руїну, обернувши в попіл, і поставивши, яко приклад для будучих безбожників,</verse>
				<verse number="7">а ізбавив праведного Лота, омерзенного розпустним життєм безбожників;</verse>
				<verse number="8">(живучи бо між ними праведник той, дивлячись і слухаючи про беззаконні дїла, день в день мучив праведну душу;)</verse>
				<verse number="9">то й знає Господь побожних з покуси вибавляти, неправедних же хоронити про судний день на муки, -</verse>
				<verse number="10">найбільше ж тих, що ходять в слїд за тїлом в нечистому хотїнню, і зневажають начальство; що сьміливі, самолюбні, не лякають ся хулити власть,</verse>
				<verse number="11">хоч ангели, кріпостю і силою більшими бувши, не приносять проти них перед Господа докоряючого суду.</verse>
				<verse number="12">Сї ж, як безсловесні зьвірі, природні, що родять ся на лови і забиттє, хулять, чого не розуміють, і в зотлїнню своїм загинуть,</verse>
				<verse number="13">і нагороду неправди приймуть. Солодкими вважають вони дочасні розкоші; вони - самий сором і беззаконнє, розкошують в обманьстві своїм, їдаючи з вами;</verse>
				<verse number="14">очі мають повні прелюбодїяння і неперестаючого гріха, надять душі неутверджені; серце в них навчене до зажерливости, се - дїти прокляття;</verse>
				<verse number="15">котрі, опустивши праву дорогу, заблудили, йдучи дорогою Валаама, сина Восорового, що полюбив неправедну нагороду,</verse>
				<verse number="16">тільки ж мав кару за своє беззаконнє, бо підяремник нїмий, проговоривши чоловічим голосом, остановив нерозум пророка.</verse>
				<verse number="17">Се жерела безводні, хмари, хуртовиною гонимі, котрим чорна темрява на віки захована.</verse>
				<verse number="18">Промовляючи бо великими і марними словами, принаджують хотїннєм тїла та розпустою тих, що ледво утїкли від живучих в блудї,</verse>
				<verse number="19">обіцяючи їм волю, самі бувши слуги зотлїння; хто бо ким подужаний, того він і невольник.</verse>
				<verse number="20">Коли бо, утїкши від нечистоти сьвіта через пізнаннє Господа і Спаса Ісуса Христа, однакож, знов замотавшись, бувають подужані, то останнє їх - гірше первого.</verse>
				<verse number="21">Лучче би їм було не пізнати дороги правди, як, пізнавши, одвернутись від переданої їм сьвятої заповіди.</verse>
				<verse number="22">Довело ся ж їм по правдивій приповістї: "Пес вертаєть ся до своєї блювотини", а "свиня, скупавшись, (іде) валятись у калюжу".</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Се вже, любі, друге пишу вам посланнє, в котрих, наповідаючи, збуджаю чисту думку вашу,</verse>
				<verse number="2">щоб згадали слова, проречені від сьвятих пророків, і заповідь від нас, яко апостолів Господа і Спаса,</verse>
				<verse number="3">се найперш знаючи, що прийдуть в останнї днї ругателї, ходящі по своєму хотїнню,</verse>
				<verse number="4">і скажуть: Де обітниця приходу Його? від коли бо батьки умирають, усе так само пробуває від почину створіння.</verse>
				<verse number="5">Не знають бо ті, що так хочуть, що небеса були з давнього часу, і земля із води, і в водї постала словом Божим,</verse>
				<verse number="6">длячого й тогдашнїй сьвіт водою затоплений, погиб;</verse>
				<verse number="7">нинїшні ж небеса і земля тим самим словом заховані, і на огонь зберегають ся про день суду й погибелї безбожних людей.</verse>
				<verse number="8">Тільки ж одно се нехай не буде перед вами тайне, любі, що один день у Господа, як тисяча лїт, а тисяча лїт, як один день.</verse>
				<verse number="9">Не гаїть ся Господь з обітницею, як се декотрі за гайку вважають; а довготерпить вам, не хотячи, щоб хто погиб, а щоб усї до покаяння прийшли.</verse>
				<verse number="10">Прийде ж день Господень, як злодїй в ночі; тодї небеса з шумом перейдуть, первотини ж, розпечені розтоплять ся, і земля і дїла на нїй погорять.</verse>
				<verse number="11">Коли ж се все зруйнуєть ся, то якими слїд вам бути в сьвятому життю і побожностї,</verse>
				<verse number="12">дожидаючи й бажаючи скорого приходу Божого дня, котрого небеса, палаючи, рунуть, і первотини, горючи, розтоплять ся?</verse>
				<verse number="13">Нових же небес і землї нової по обітницї дожидаємось, в котрих правда домує.</verse>
				<verse number="14">Тим то, любі, сього дожидаючи, старайтесь нескверними і чистими явитись перед Ним в упокою,</verse>
				<verse number="15">а довготерпіннє Господа нашого за спасеннє вважайте; яко ж і любий наш брат Павел по даній йому премудростї писав вам,</verse>
				<verse number="16">яко ж і в усїх листах, говорячи в них про сї речі; в котрих дещо тяжко зрозуміти, що неуки і неутверджені перекручують, як і инші писання, на свою власну погибіль.</verse>
				<verse number="17">Ви ж, любі, знаючи вперед, бережіть ся, щоб і вас не зведено блудом безбожників, і не відпали від свого утвердження;</verse>
				<verse number="18">а ростїть в благодатї і знанню Господа нашого і Спаса Ісуса Христа. Йому слава і тепер і по день віка. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="62">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Що було від почину, про що ми чули, що бачили очима нашими, і на що дивили ся, і чого руки наші дотикали ся, про Слово життя, -</verse>
				<verse number="2">(бо життє явилось, і ми бачили, і сьвідкуємо, і звіщаєм вам життє вічнє, що було в Отця, а явилось нам;)</verse>
				<verse number="3">що ми бачили і чули, звіщаєм вам, щоб і ви мали спільність з нами; а спільність наша з Отцем і Сином Його Ісусом Христом.</verse>
				<verse number="4">І се пишемо вам, щоб радість ваша була повна.</verse>
				<verse number="5">І се обітниця, котру ми чули від Нього, і звіщаємо вам, бо Бог сьвітло, і нїякої у Нього темряви.</verse>
				<verse number="6">Коли говоримо, що спільність маємо з Ним, а в темряві ходимо, то не говоримо по правдї і не творимо правди;</verse>
				<verse number="7">коли ж у сьвітлї ходимо, яко ж Він сам у сьвітлї, то маємо спільність один з одним, і кров Ісуса Христа, Сина Його, очищає нас од усякого гріха.</verse>
				<verse number="8">Коли говоримо, що гріха не маємо, то самі себе обманюємо, і нема правди в нас.</verse>
				<verse number="9">Коли визнаєм гріхи наші, то Він вірний і праведний, щоб простив нам гріхи, і очистив нас од всякої неправди.</verse>
				<verse number="10">Коли кажемо, що ми не згрішили, то й слова Його нема в нас.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Дїточки мої, се пишу вам, щоб не грішили; а коли хто згрішить, заступника маємо перед Отцем, Ісуса Христа праведника.</verse>
				<verse number="2">А Він вблаганнє за гріхи наші; не за наші ж тільки, а також цїлого сьвіта.</verse>
				<verse number="3">А по тому знаємо, що ми пізнали Його, коли заповідї Його хоронимо.</verse>
				<verse number="4">Хто говорить: Я пізнав Його, а заповідей Його не хоронить, той ложник, і в тому нема правди;</verse>
				<verse number="5">хто ж хоронить слово Його, істино у тому любов Божа звершена. По тому знаємо, що ми в Ньому.</verse>
				<verse number="6">Хто говорить, що в Ньому пробуває, повинен, яко ж Той ходив, і він так ходити.</verse>
				<verse number="7">Брати, не заповідь нову пишу вам, а заповідь стару, котру маєте з почину; заповідь стара, се слово, котре ви чули з почину.</verse>
				<verse number="8">Знов заповідь нову пишу вам, що єсть правдиве і в Ньому і в вас: що темрява переходить, а сьвітло правдиве вже сьвітить.</verse>
				<verse number="9">Хто говорить, що він в сьвітлї, а ненавидить брата свого, той в темряві аж досї.</verse>
				<verse number="10">Хто любить брата свого, в сьвітлї пробуває, і поблазнї у ньому нема;</verse>
				<verse number="11">хто ж ненавидить брата свого, той в темряві, і в темряві ходить, і не знає де йде, бо темрява ослїпила очі його.</verse>
				<verse number="12">Пишу вам, дїточки, що оставляють ся вам гріхи задля імени Його.</verse>
				<verse number="13">Пишу вам, батьки, що ви пізнали Того, котрий (єсть) від почину. Пишу вам, молодята, що ви подужали лукавого. Пишу вам, дїти, що ви пізнали Отця.</verse>
				<verse number="14">Писав я вам, батьки, що ви пізнали Того, що від почину. Писав я вам, молодята, що ви сильні, і слово Боже у вас пробуває, і що подужали лукавого.</verse>
				<verse number="15">Не любіте ж сьвіта, анї того, що в сьвітї. Коли хто любить сьвіт, нема любови Отцївської у ньому;</verse>
				<verse number="16">все бо, що в сьвітї, - хотїннє тїла і хотїннє очей, і гордощі сьвітові, - не з Отця а зо сьвіта.</verse>
				<verse number="17">І сьвіт перейде, і хотїннє його; хто ж чинить волю Божу, пробуває по вік.</verse>
				<verse number="18">Дїти, остання година настала; і яко ж чули ви, що антихрист прийде, а тепер многі антихристи постали, то й звідтіля знаємо, що остання година.</verse>
				<verse number="19">Зміж нас вийшли, тільки не були зміж нас; бо коли б були зміж нас, то остали б з нами; тільки ж відступили вони, щоб явилось, що не всї наші.</verse>
				<verse number="20">І ви помазаннє маєте від Сьвятого, і знаєте все.</verse>
				<verse number="21">Не писав я вам, наче б ви не знали правди, а що знаєте її, і що всяка брехня не від правди.</verse>
				<verse number="22">Хто ложник, як не той, хто відрікаєть ся, що Ісус не Христос? Сей антихрист, хто відрікаєть ся Отця і Сина.</verse>
				<verse number="23">Всякий, хто відрікаєть ся Сина, той і Отця не має.</verse>
				<verse number="24">Ви ж, що чули від почину, те нехай в вас пробуває; коли в вас пробувати ме, що ви від почину чули, то й ви будете пробувати у Синї і в Отцї.</verse>
				<verse number="25">А се обітниця, котру обіцяв нам, - життє вічнє.</verse>
				<verse number="26">Се писав я вам про тих, що підманюють вас.</verse>
				<verse number="27">Та помазаннє, котре ви приняли від Нього, в вас пробуває, і не потрібуєте, щоб хто учив вас; а як те саме помазаннє навчає вас про все, і воно правдиве й не брехня, то яко ж воно навчало вас, пробувайте в тому.</verse>
				<verse number="28">Так, дїточки, пробувайте в Ньому, щоб, коли явить ся, була у нас одвага, і не осоромились перед Ним при Його приходї.</verse>
				<verse number="29">Коли знаєте, що Він праведний, то знайте, що всякий, хто робить правду, від Нього родив ся.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">Глядїть, яку любов дав нам Отець, щоб ми дїти Божі звались. Тим то не знає нас сьвіт, що не пізнав Його.</verse>
				<verse number="2">Любі, ми тепер дїти Божі; та ще не явилось, що ми будемо; знаємо ж, що, коли явить ся, подібні Йому будемо, бо побачимо Його, яко ж єсть.</verse>
				<verse number="3">І всякий, що має сю надїю на Нього, очищує себе, яко і Він чистий.</verse>
				<verse number="4">Кожен, хто робить гріх, робить також беззаконнє, і гріх єсть беззаконнє.</verse>
				<verse number="5">Знаєте ж, що Він явив ся, щоб гріхи наші взяти, і що гріха нема у Ньому.</verse>
				<verse number="6">Кожен, хто у Ньому пробуває, не грішить; кожен, хто грішить, не бачив Його, нї пізнав Його.</verse>
				<verse number="7">Дїточки, нехай нїхто вас не обманює: хто робить правду, той праведний, яко ж Він праведний,</verse>
				<verse number="8">хто робить гріх, той від диявола, бо від почину диявол грішить. На се явив ся Син Божий, щоб зруйновати дїла диявола.</verse>
				<verse number="9">Кожен, хто родив ся з Бога, гріха не робить, бо насїннє Його в ньому пробуває; і не може грішити, бо він з Бога родив ся.</verse>
				<verse number="10">По сьому явні дїти Божі, і дї- ти дияволські. Кожен, хто не робить правди, не від Бога, так само й хто не любить брата свого.</verse>
				<verse number="11">Се бо віщаннє, котре ви чули від почину, щоб ми любили один одного,</verse>
				<verse number="12">не яко ж Каїн, що від лихого був, і забив брата свого; та й за що забив його? тому, що дїла його лихі були, а (дїла) брата його праведні.</verse>
				<verse number="13">Не дивуйтесь, брати мої, коли ненавидить вас сьвіт.</verse>
				<verse number="14">Ми знаєм, що перейшли від смерти у життє, бо любимо братів; хто не любить брата, пробуває в смертї.</verse>
				<verse number="15">Кожен, хто ненавидить брата свого, той чоловікогубець; а ви знаєте, що жоден чоловікогубець не має життя вічнього, в ньому пробуваючого.</verse>
				<verse number="16">У сьому пізнали ми любов, що Він за нас душу свою положив; і ми повинні за братів душі класти.</verse>
				<verse number="17">Хто ж має прожиток у сьвітї, і видить брата свого, що в потребі, та й зачинить серце своє перед ним, то як любов Божа пробуває у ньому?</verse>
				<verse number="18">Дїточки мої, не любім словом, анї язиком, а дїлом і правдою.</verse>
				<verse number="19">І по сьому пізнаємо, що ми від правди, і перед Ним втихомирюєм серця наші;</verse>
				<verse number="20">бо коли винує нас серце, (то о скільки більше Бог); бо більший Бог, нїж серце наше, і знає все.</verse>
				<verse number="21">Любі, коли серце наше не винує нас, одвагу маєм перед Богом,</verse>
				<verse number="22">і, коли що просимо, приймаємо від Нього, бо хоронимо заповідї Його, і угодне перед Ним робимо.</verse>
				<verse number="23">А се заповідь Його, щоб вірували в імя Сина Його Ісуса Христа, й любили один одного, яко ж і дав заповідь нам.</verse>
				<verse number="24">І, хто хоронить заповідї Його, у тому Він пробуває, а той в Ньому. І по сьому пізнаємо, що пробуває в нас, - по Духові, котрого дав нам.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Любі, не всякому духові віруйте, а досьвідчайте духів, чи від Бога вони; бо многі лжепророки вийшли у сьвіт.</verse>
				<verse number="2">По сьому пізнавайте духа Божого: всякий дух, котрий визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, є від Бога.</verse>
				<verse number="3">І всякий дух, котрий не визнає Ісуса Христа, що прийшов у тїлї, не є від Бога; се дух антихристів, про котрого чували, що прийде, і тепер вже єсть у сьвітї.</verse>
				<verse number="4">Ви од Бога, дїточки, і подужали їх; більший бо Той, хто в вас, нїж той, хто в сьвітї.</verse>
				<verse number="5">Вони від сьвіта, тим то від сьвіта говорять, і сьвіт слухає їх.</verse>
				<verse number="6">Ми від Бога; хто знає Бога, слухає нас; хто не від Бога, не слухає нас; із сього пізнаємо духа правди, і духа мани.</verse>
				<verse number="7">Любі, любім один одного; бо любов від Бога, і кожен, хто любить, від Бога родив ся, і знає Бога;</verse>
				<verse number="8">хто не любить, не пізнав Бога, бо Бог любов.</verse>
				<verse number="9">У сьому явилась любов Божа в нас, що Бог Сина свого єдинородного у сьвіт післав, щоб ми жили через Него.</verse>
				<verse number="10">У сьому любов, не що ми любили Бога, а що Він любив нас, і післав Сина свого на вблаганнє за гріхи наші.</verse>
				<verse number="11">Любі, коли так Бог полюбив нас, то й ми повинні один одного любити.</verse>
				<verse number="12">Бога нїколи нїхто не бачив; коли ж любимо один одного, то Бог у нас пробуває, і любов Його звершена в нас.</verse>
				<verse number="13">По сьому пізнаємо, що в Ньому пробуваєм, а Він у нас, що від Духа свого дав нам.</verse>
				<verse number="14">А ми видїли й сьвідкуємо, що Отець післав Сина, Спасителя сьвіта.</verse>
				<verse number="15">Коли хто визнає, що Ісус Син Божий, то в ньому пробуває Бог, а він у Бозї.</verse>
				<verse number="16">Ми пізнали також, та й увірували в любов, котру має Бог до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, в Бозї пробуває, а Бог в ньому.</verse>
				<verse number="17">У сьому звершена любов у нас, щоб мати одвагу на день суду, бо який Він, такі й ми у сьвітї сьому.</verse>
				<verse number="18">Страху нема в любові, а звершена любов геть виганяє страха, бо страх має муку, і хто лякаєть ся, той не звершений в любові.</verse>
				<verse number="19">Ми любимо Його, бо Він перший любив нас.</verse>
				<verse number="20">Коли хто каже: Що люблю Бога, а брата свого ненавидить, той ложник; бо хто не любить брата, котрого бачить, Бога, котрого не бачить, як може любити?</verse>
				<verse number="21">І заповідь сю маємо від Него, щоб, хто любить Бога, любив і брата свого.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">Кожен, хто вірує, що Ісус єсть Христос, той від Бога родив ся; і кожен, хто любить Родившого, любить і рожденого від Нього.</verse>
				<verse number="2">По сьому пізнаємо, що любимо дїтей Божих, коли Бога любимо, і заповідї Його хоронимо.</verse>
				<verse number="3">Се бо любов Божа, щоб ми хоронили заповідї Його; а заповідї Його не тяжкі.</verse>
				<verse number="4">Все бо рождене від Бога сьвіт побіждає; і ся побіда, побідивша сьвіт, віра наша.</verse>
				<verse number="5">Хто се, що побіждає сьвіт, як не той, хто вірує, що Ісус Син Божий?</verse>
				<verse number="6">Се Той, що прийшов з водою і кровю, Ісус Христос; та й не з водою тільки, а з водою і кровю; а Дух сьвідкує, бо Дух є правда.</verse>
				<verse number="7">Бо три їх, що сьвідкують на небі: Отець, Слово і сьвятий Дух; і сї три - одно.</verse>
				<verse number="8">І троє їх, що сьвідкують на землї: дух і вода і кров; і сї троє - одно.</verse>
				<verse number="9">Коли сьвідченнє людей приймаємо, то сьвідченнє Боже більше, бо се сьвідченнє Боже, котрим сьвідчив про Сина свого.</verse>
				<verse number="10">Хто вірує в Сина Божого, має сьвідченнє в собі; хто не вірує Богу, ложником зробив Його, бо не увірував у сьвідченнє, котрим сьвідкував Бог про Сина свого.</verse>
				<verse number="11">А се сьвідченнє єсть, що життє вічнє дав нам Бог, а се життє у Синї Його.</verse>
				<verse number="12">Хто має Сина, має життє; хто не має Сина Божого, життя не має.</verse>
				<verse number="13">Се написав я вам, віруючим в імя Сина Божого, щоб ви знали, що маєте життє вічнє, і щоб вірували в імя Сина Божого.</verse>
				<verse number="14">І се одвага, котру маємо до Него, що, коли чого просимо по волї Його, Він слухає нас;</verse>
				<verse number="15">і коли знаємо, що Він слухає нас, чого б ми не просили, то знаємо, що одержуємо прощення від Него.</verse>
				<verse number="16">Коли хто бачить брата свого, що грішить гріхом не на смерть, нехай молить ся, і (Бог) дасть йому життє, тим що грішить не на смерть. Єсть гріх на смерть; не за сей кажу, щоб молив ся.</verse>
				<verse number="17">Всяка неправда гріх, та єсть гріх не на смерть.</verse>
				<verse number="18">Знаємо, що кожний, хто родив ся від Бога, не грішить; тільки рождений від Бога, хоронить себе, а лихий не дотикаєть ся його.</verse>
				<verse number="19">Знаємо, що ми від Бога, і ввесь сьвіт у лихому лежить.</verse>
				<verse number="20">Знаємо ж, що Син Божий прийшов, і дав нам розум, щоб пізнавали Бога правдивого; і ми в правдивому, в Синї Його Ісусї Христї.</verse>
				<verse number="21">Сей правдивий Бог, і життє вічнє. Дїточки, хоронїть себе від ідолів. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="63">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Старець - вибраній панї і дїтям її, котрих я істино люблю (і не я тільки, а також усї, що пізнали правду),</verse>
				<verse number="2">задля правди, що пробуває в нас, і з нами буде по вік:</verse>
				<verse number="3">Нехай буде з вами благодать, милость, впокій від Бога Отця, і від Господа Ісуса Христа, Сина Отцївського, в правдї і любові.</verse>
				<verse number="4">Вельми я зрадував ся, що знайшов дїтей твоїх, ходячих в правдї, яко ж заповідь прийняли ми від Отця.</verse>
				<verse number="5">І тепер прошу тебе, панї, не яко нову заповідь пишу тобі, а котру мали ми від почину, щоб любили один одного.</verse>
				<verse number="6">І се любов, щоб ми ходили по заповідям Його. Се заповідь, яко ж ви чули від почину, щоб у нїй ходили.</verse>
				<verse number="7">Бо многі зводителї увійшли у сьвіт, котрі не визнають Ісуса Христа, що прийшов у тїлї; а такий зводитель і антихрист.</verse>
				<verse number="8">Глядїть на себе, щоб не згубити нам, що заробили, а щоб нагороду повну прийняли.</verse>
				<verse number="9">Кожен, хто переступає, а не пробуває в науцї Христовій, не має Бога; хто пробуває в науцї Христовій, сей має і Отця і Сина.</verse>
				<verse number="10">Коли хто приходить до вас, і сієї науки не приносить, не приймайте його у хату, і не витайте його;</verse>
				<verse number="11">хто бо його витає, бере участь в дїлах його лихих.</verse>
				<verse number="12">Маючи много вам писати, не схотїв на папері і чернилом, а надїюсь прийти до вас, і устами з вами говорити, щоб благодать ваша була повна.</verse>
				<verse number="13">Витають тебе дїти сестри твоєї вибраної. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="64">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Старець - Гайові любому, котрого люблю істино.</verse>
				<verse number="2">Любий, молю ся, щоб у всьому добре тобі вело ся, і ти здоров був, яко ж добре ведеть ся душі твоїй.</verse>
				<verse number="3">Вельми бо зрадїв я, коли прийшли брати, і сьвідкували про твою правду, яко ж ти в правдї ходиш.</verse>
				<verse number="4">Більшої радости над сю не маю, щоб чути, що дїти мої в правдї ходять.</verse>
				<verse number="5">Любий, ти вірно робиш, коли що робиш для братів і для постороннїх,</verse>
				<verse number="6">котрі сьвідкували про твою любов перед церквою; добре ти зробиш, одпровадивши їх достойно перед Богом.</verse>
				<verse number="7">Вони бо ради імени Його вийшли, нїчого не прийнявши від поган;</verse>
				<verse number="8">тим то мусимо приймати таких, щоб бути помічниками правдї.</verse>
				<verse number="9">Писав я церкві; тільки Диотреф, що побиваєть ся за старшуваннєм, не приймає нас.</verse>
				<verse number="10">Тим, коли прийду, згадаю про його дїла, що робить, докоряючи нас лихими словами; і не доволен тим, нї сам не приймає братів, і боронить тим, що хочуть, і з церкви виганяє.</verse>
				<verse number="11">Любий, не повертай за лихим, а за добрим. Хто добре робить, (той) від Бога, хто ж лихе робить, (той) не бачив Бога.</verse>
				<verse number="12">Про Димитрия сьвідковано од усїх, і від самої правди; і ми також сьвідкуємо, а знаєте, що сьвідченнє наше правдиве.</verse>
				<verse number="13">Багацько мав я писати, тільки не хочу чернилом та пером тобі писати;</verse>
				<verse number="14">надїю ся ж незабаром бачити тебе, то й устно поговоримо.</verse>
				<verse number="15">Впокій тобі. Витають тебе други. Витай другів по імени.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="65">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Юда, слуга Ісуса Христа, брат же Яковів, - покликаним, од Бога Отця осьвяченним, а Ісусом Христом охороненим:</verse>
				<verse number="2">милость вам і впокій і любов нехай умножить ся.</verse>
				<verse number="3">Любі, стараючись з усією пильностю писати вам про спільне спасеннє, вважав я за конечне написати вам, вговорюючи, щоб боролись за віру, сьвятим раз передану.</verse>
				<verse number="4">Повлазили бо деякі люде, давно призначені на сей суд, безбожні, що благодать Бога нашого обертають на розпусту, і самого Владики Бога і Господа нашого Ісуса Христа одрікають ся.</verse>
				<verse number="5">Приганути ж хочу вам, котрі загально се знаєте, що Господь, хоч спас нарід із землї Єгипецької, то опісля погубив тих, що не вірували.</verse>
				<verse number="6">І ангелів, що не схоронили свого начальства, оставивших свої оселї, про суд великого дня вічнїми оковами під темрявою схоронив.</verse>
				<verse number="7">Як Содома і Гоморра, і городи кругом них, що, подібно їм, жили в перелюбі і ходили в слїд за иншим тїлом, принявши кару вічнього огня, виставлені яко приклад;</verse>
				<verse number="8">так і сї сновиди опоганюють тїло, начальством же гордують, а на власть хулять.</verse>
				<verse number="9">Михаіл же Архангел, коли, змагаючись з дияволом, говорив про Мойсейове тїло, не поважив ся піднести проти нього суду докоряючого, а сказав: Нехай Господь загрозить тобі:</verse>
				<verse number="10">Сї ж, чого не розуміють, хулять; що ж по природї, як безсловесні зьвірі, розуміють, у сьому поганять себе.</verse>
				<verse number="11">Горе їм, бо пійшли вони дорогою Каіна, попались в обману нагороди Валаама, і погибли в бунтї як Корей.</verse>
				<verse number="12">Се погань (на вечерях) милостинї вашої, що живлять ся з вами без страху, і пасуть ся; хмари безводні, од вітрів ношені; дерева осїнні, безовочні, двічи умерші, викорінені;</verse>
				<verse number="13">люті филї морські, що пінять ся своїм соромом, блукаючі звізди, котрим чорна темрява на віки хоронить ся.</verse>
				<verse number="14">Пророкував же про сих і семий від Адама, Енох, глаголючи: "Ось, ійде Господь із тисячами сьвятих своїх,</verse>
				<verse number="15">зробити суд над усїма, і докорити між ними усїх безбожних, за всї дїла безбожностї їх, що безбожно накоїли, і за всї жорстокостї, що говорили проти Нього грішники безбожні."</verse>
				<verse number="16">Се миркачі, докорителї, що ходять по хотїнню своєму; і уста їх говорять гордо, і поважають лиця задля користи.</verse>
				<verse number="17">Ви ж, любі, згадуйте слова, проречені від апостолів Господа нашого Ісуса Христа;</verse>
				<verse number="18">бо вони казали вам, що останнього часу будуть ругателї, що ходять по хотїнню свого безбожя.</verse>
				<verse number="19">Се ті, що відлучають ся (від єдности віри,) тїлесні, що не мають Духа.</verse>
				<verse number="20">Ви ж, любі, найсьвятїщою вашою вірою будуйте ся, і в Духові сьвятому молїть ся,</verse>
				<verse number="21">і себе в любові Божій хоронїть, дожидаючи милости Господа нашого Ісуса Христа до життя вічнього.</verse>
				<verse number="22">Також инших милуйте, розсуджуючи;</verse>
				<verse number="23">инших же страхом спасайте, вихоплюючи з огня, ненавидячи ще й одежу, од тїла опоганену.</verse>
				<verse number="24">Тому ж, що може вас оберегати без спотикання, і поставити перед славою своєю непорочних в радостї,</verse>
				<verse number="25">єдиному премудрому Богу, Спасителю нашому, слава і величчє, держава і власть, тепер і по всї віки. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
		<book number="66">
			<chapter number="1">
				<verse number="1">Одкриттє Ісуса Христа, котре дав Йому Бог, показати слугам своїм, щz має скоро бути, і показав, піславши через ангела свого, слузї своєму Йоанові,</verse>
				<verse number="2">котрий засьвідкував про слово Боже, і сьвідченнє Ісуса Христа, і що видїв.</verse>
				<verse number="3">Блаженний, хто читає, і хто слухає слова пророцтва, і хоронить, що написано в ньому; бо час близький.</verse>
				<verse number="4">Йоан семи церквам, що в Азиї: благодать вам і впокій від Того, що єсть, що був, і що прийде, і від семи духів, що перед престолом Його;</verse>
				<verse number="5">і від Ісуса Христа, котрий сьвідок вірний, первородень із мертвих, і князь царів земних; Йому, милуючому нас, і обмившому нас від гріхів наших в крові своїй,</verse>
				<verse number="6">(і зробив тому нас царями і сьвящениками Богу і Отцеві своєму,) слава і держава по вічні віки. Амінь.</verse>
				<verse number="7">Ось, ійде з хмарами, й побачить Його всяке око, і ті, що Його прокололи; і заголосять перед Ним усї роди землї. Так, амінь.</verse>
				<verse number="8">Я Альфа і Омега, почин і конець, глаголе Господь, що єсть, і що був, і що прийде, Вседержитель.</verse>
				<verse number="9">Я Йоан, і брат вам, і спільник у горю і в царстві і в терпінню Ісуса Христа, був на острові, званім Патмос, за слово Боже, і за сьвідкуваннє Ісуса Христа.</verse>
				<verse number="10">Я був в дусї в день Господень, і чув ізза себе великий голос, наче труби, що глаголав:</verse>
				<verse number="11">Я Альфа і Омега, Первий і Останнїй; і що бачиш, напиши в книгу; і пішли церквам, що в Азиї: в Ефез, і в Смирну, і в Пергам, і в Тиятир, і в Сарди, і в Филадельфию, і в Лаодикию.</verse>
				<verse number="12">І обернув ся я, щоб побачити, чий се голос, що глаголав до мене; а обернувшись, побачив я сїм сьвічників золотих;</verse>
				<verse number="13">і посеред семи сьвічників подібного Сину чоловічому, з'одягненого в довгу одежу, і підперезаного по грудех золотим поясом.</verse>
				<verse number="14">Голова ж Його і волоссє білі, як вовна біла, як снїг; а очі Його як поломінь огняна;</verse>
				<verse number="15">а ноги Його подібні до мідї, наче в печі розпаленої; а голос Його, як шум многих вод;</verse>
				<verse number="16">а мав Він у правій руцї своїй сїм звізд; а з уст Його виходив меч обоюдний, гострий; а очі Його, як сонце, що сьвітить у силї своїй.</verse>
				<verse number="17">І коли побачив Його, впав я до ніг Його як мертвий; і поклав Він праву свою руку на мене, глаголючи менї: Не бій ся, я Первий і Останнїй, і живий;</verse>
				<verse number="18">і був я мертвий, і ось живу по вічні віки; амінь. І маю ключі пекла і смерти.</verse>
				<verse number="19">Напиши, що бачив єси, і що єсть, і що має бути після сього;</verse>
				<verse number="20">тайна семи звізд, котрі бачив єси у правицї моїй, і сїм сьвічників золотих (така): сїм звізд, се ангели семи церков; а сїм сьвічників, се сїм церков.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="2">
				<verse number="1">Ангелові Єфеської церкви напиши: Се глаголе Той, що держить сїм звізд у правицї своїй, що ходить посеред семи сьвічників золотих:</verse>
				<verse number="2">Знаю дїла твої, і труд твій, і терпиливість твою, і що не можеш терпіти лихих, і досьвідчив тих, що зовуть себе апостолами, та ними не є, я знайшов їх ложниками,</verse>
				<verse number="3">і терпів єси, і маєш терпиливість, і задля імени мого трудив ся єси, і не знеміг ся.</verse>
				<verse number="4">Тільки ж маю проти тебе, що ти любов твою перву оставив.</verse>
				<verse number="5">Згадай же, з відкіля випав єси, і покай ся і перві дїла роби; а то прийду до тебе скоро, і двигну сьвічник твій з місця його, коли не покаєш ся.</verse>
				<verse number="6">Тільки ж се (добре) маєш, що ненавидиш дїла Николаітів, котрі й я ненавиджу.</verse>
				<verse number="7">Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам: Хто побідить, тому дам поживати від дерева життя, що по серединї раю Божого.</verse>
				<verse number="8">І ангелові церкви Смирнейської напиши: Се глаголе Первий і Останнїй, що був мертвий і ожив:</verse>
				<verse number="9">Знаю дїла твої, і горе і убожество (багатий же єси), і хулу тих, що зовуть себе Жидами, та ними не є, а зборище сатани:</verse>
				<verse number="10">Нїчого не бій ся, що маєш терпіти. Ось, диявол вкидати ме декотрих із вас у темницю, щоб спокусити вас; і мати мете горе десять день. Будь вірний аж до смерти, і дам тобі вінець життя.</verse>
				<verse number="11">Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, не мати ме кривди від другої смерти.</verse>
				<verse number="12">І ангелові церкви, що в Пергамі, напиши: Се глаголе Той, що має меч обоюдний, гострий:</verse>
				<verse number="13">Знаю дїла твої, і що ти домуєш, де престол сатани, і держиш імя моє, і не відрік ся віри моєї і в ті днї, коли Антипа, сьвідок мій вірний, убитий у вас, де домує сатана.</verse>
				<verse number="14">Тільки ж маю дещо проти тебе, бо маєш там таких, що держать ся науки Валаама, котрий навчив Валака ввести поблазнь перед синами Ізраїлевими, щоб їли ідолські жертви і жили в перелюбі.</verse>
				<verse number="15">Також маєш і таких, що держать ся науки Николаітів, що я ненавиджу.</verse>
				<verse number="16">Покай ся; ато прийду до тебе скоро, і воювати му з ними мечом уст моїх.</verse>
				<verse number="17">Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам. Хто побідить, тому дам поживати від манни закритої, і дам йому камінь білий, а на каменї нове імя написане, котрого нїхто не знає, тільки, хто приняв.</verse>
				<verse number="18">І ангелові церкви в Тиятирі напиши: Се глаголе Син Божий, що має очі свої, як поломінь огняна, і ноги Його подобні мідї:</verse>
				<verse number="19">Знаю твої дїла і любов і служеннє, і віру, і терпиливість твою, і дїла твої, і що останнїх більше, як первих.</verse>
				<verse number="20">Тільки маю дещо проти тебе, бо даєш жінцї Єзавелї, що зове себе пророкинею, учити і зводити моїх слуг, жити в перелюбі і їсти ідолські жертви.</verse>
				<verse number="21">Я дав їй часу, щоб покаялась в перелюбі своїм, та не покаялась.</verse>
				<verse number="22">Се я кидаю її на постїль, і перелюбників з нею у велике горе, коли не покають ся в дїлах своїх.</verse>
				<verse number="23">І дїти її убю смертю; і пізнають усї церкви, що я дослїджую внутро і серця; і дам вам кожному по дїлам вашим.</verse>
				<verse number="24">Вам же глаголю, і иншим, що в Тиятирі, скільки їх не мають сієї науки, і котрі не пізнали глибинї сатаниної, як кажуть, що не кину на вас иншого тягару;</verse>
				<verse number="25">тільки, що маєте, держіть, аж поки прийду.</verse>
				<verse number="26">І хто побідить, і хто хоронить аж до кінця дїла мої, тому дам власть над поганами;</verse>
				<verse number="27">і пасти ме їх жезлом залїзним; як посуди глиняні покрушать ся; як се я приняв від Отця мого;</verse>
				<verse number="28">і дам йому ранню зору.</verse>
				<verse number="29">Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="3">
				<verse number="1">І ангелові церкви в Сардах напиши: Се глаголе Той, що має сїм духів Божих, і сїм звізд. Знаю твої дїла, що маєш імя, що живеш, а мертвий єси.</verse>
				<verse number="2">Будь чуйний, і утверджуй инше, що має вмерти, бо не знайшов я, щоб дїла твої були скінчені перед Богом.</verse>
				<verse number="3">Тим то згадай, як приняв і чув єси, і хорони, і покай ся, коли ж не чувати меш, прийду на тебе, як злодїй, і не знати меш, якого часу прийду на тебе.</verse>
				<verse number="4">Та маєш не багато імен в Сардах, що не опоганили одеж своїх; вони ходити муть зо мною у білих, бо достойні.</verse>
				<verse number="5">Хто побідить, то з'одягнеть ся в білу одїж, і не витру імя його з книги життя, і визнаю імя його перед Отцем моїм, і перед ангелами Його.</verse>
				<verse number="6">Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.</verse>
				<verse number="7">І ангелові церкви, що в Филадельфиї, напиши: Се глаголе Сьвятий, Правдивий, що має ключ Давидів, котрий відчиняє, і нїхто не зачинить, і зачиняє, і нїхто не відчинить:</verse>
				<verse number="8">Знаю твої дїла; ось дав я перед тобою незачинені двері, і нїхто не може зачинити їх; ти малу маєш силу, а схоронив моє слово, і не відрік ся імени мого.</verse>
				<verse number="9">Ось, я дам, що деякі із зборища сатаниного, котрі зовуть себе Жидами, та ними не є, а брешуть; ось я зроблю, щоб вони прийшли, і поклонились перед ногами твоїми, і пізнали, що я полюбив тебе.</verse>
				<verse number="10">Яко ж хоронив єси слово терпиливости моєї, то й я тебе схороню від години спокуси, що має прийти на цїлу вселенну, спокусити домуючих на землї.</verse>
				<verse number="11">Ось, ійду скоро; держи, що маєш, щоб нїхто не взяв вінця твого.</verse>
				<verse number="12">Хто побідить, зроблю його стовпом в храмі Бога мого, і вже не вийде геть; і напишу на ньому імя Бога мого, і ймя города Бога мого, нового Єрусалиму, сходящого з неба від Бога мого, і ймя моє нове.</verse>
				<verse number="13">Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.</verse>
				<verse number="14">І ангелові церкви Лаодикийської напиши: Се глаголе Амінь, сьвідок вірний і правдивий, почин створіння Божого:</verse>
				<verse number="15">Знаю твої дїла, що ти нї зимний нї гарячий; о, коли б ти був зимний або гарячий!</verse>
				<verse number="16">Тим то, яко ж лїтний єси, і нї зимний нї гарячий, викину тебе з уст моїх.</verse>
				<verse number="17">Бо кажеш: Я багатий, і збагатїв, і нїчого не потрібую; а не знаєш, що ти бідолашний, і мізерний, і вбогий, і слїпий і голий.</verse>
				<verse number="18">Раджу тобі купити в мене золото, огнем перечищене, щоб збагатив ся; і білу одїж, щоб з'одягнув ся, і не було видно сорому наготи твоєї; і мастю від очей намасти очі твої, щоб бачив.</verse>
				<verse number="19">Я, кого люблю, докоряю і караю; будь же ревний і покай ся.</verse>
				<verse number="20">Ось, стою під дверми і стукаю; коли хто почує мій голос, і відчинить двері, то ввійду до нього, і вечеряти му з ним, а він зо мною.</verse>
				<verse number="21">Хто побідить, дам йому сїсти зо мною на престолї моїм, яко ж і я побідив, і сїв з Отцем моїм на престолї Його.</verse>
				<verse number="22">Хто має ухо, нехай слухає, що Дух глаголе церквам.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="4">
				<verse number="1">Після сього поглянув я, і ось, двері відчинені на небі, і перший голос, що я чув, якби (від) труби говорячої зо мною, сказав: зійди сюди, і покажу тобі, що має бути після сього.</verse>
				<verse number="2">І зараз був я в дусї; і ось, престол стояв в небі, а на престолї Сидячий;</verse>
				<verse number="3">а Сидячий був подібний видом до каменя ясписового і сардинового; і веселка кругом престола, подібна видом як смарагд.</verse>
				<verse number="4">А кругом престола двайцять і чотири престолів; а на престолах бачив я двайцять і чотири старцїв сидячих, з'одягнених у білі одежі; а на головах своїх мали золоті вінцї.</verse>
				<verse number="5">А з того престола виходять блискавки, громи і голоси; і сїм сьвічників огняних горять перед престолом, а се сїм духів Божих:</verse>
				<verse number="6">А перед престолом море шклянне, подібне до христалї. А в серединї престола, і кругом престола четверо животних, повні очей зпереду і ззаду.</verse>
				<verse number="7">А перше животне подобне до лева, а друге животне подобне до теляти, а третє животне мало лице, як чоловік, а четверте животне подобне до летячого орла.</verse>
				<verse number="8">А четверо животних мали, кожне з осібна, по шість крил в округ, а в серединї повно очей; і не мають вони впокою день і ніч, говорячи: Сьвят, сьвят, сьвят Господь Бог вседержитель, що був, і єсть, і прийде.</verse>
				<verse number="9">І, коли давали ті животні славу і честь, і подяку Сидячому на престолї, Живучому по вічні віки,</verse>
				<verse number="10">упали двайцять і чотири старцї перед Сидячим на престолї, і покланялись Живучому по вічні віки, і кидали вінцї свої перед престолом, говорячи:</verse>
				<verse number="11">Достоєн єси, Господи, приняти славу і честь і силу; Ти бо створив єси усе, і волею Твоєю (усе) єсть, і створено.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="5">
				<verse number="1">І бачив я в правицї Сидячого на престолї книгу записану із середини і зверху, запечатану семи печатьми.</verse>
				<verse number="2">І бачив я ангела сильного, покликуючого голосом великим: Хто достоєн розгорнути книгу, і розломити печатї її?</verse>
				<verse number="3">І нїхто не міг на небі, анї на землї, анї під землею, розгорнути книгу, анї заглянути до неї.</verse>
				<verse number="4">І я вельми плакав, що нїхто достойний не знайшов ся, щоб розгорнути і прочитати книгу, анї заглянути до неї.</verse>
				<verse number="5">І один із старцїв каже менї: Не плач; ось, побідив лев, що з роду Юдиного, корінь Давидів, щоб розгорнути книгу, і розломити сїм печатїй її.</verse>
				<verse number="6">І поглянув я, і ось, по серединї між престолом і чотирма животними, і по серединї старцїв, стоїть Ягнятко, наче заколене, і мало сїм рогів, і сїм очей, а се сїм духів Божих, що послані по цїлій землї.</verse>
				<verse number="7">І прийшов, і взяв книгу з правицї Сидячого на престолї.</verse>
				<verse number="8">І коли взяв книгу, то чотири животні і двайцять чотири старцї впали перед Агнцем, маючи кожний кобзу і чашу золоту, повну пахощів, що були молитви сьвятих.</verse>
				<verse number="9">І сьпівають пісню нову, глаголючи: Достоєн єси приняти книгу, і отворити печатї її, бо Ти був заколений, і відкупив єси нас Богу кровю своєю, з усякого роду, і язика, і народу і поган,</verse>
				<verse number="10">і зробив єси нас Богу нашому царями і священиками; і царювати мем на землї.</verse>
				<verse number="11">І я бачив і чув голос ангелів многих кругом престола і животних, і старцїв; і було число їх тьма тьмами і тисячі тисячами,</verse>
				<verse number="12">глаголючи голосом великим: Достоєн Агнець, заколений, приняти силу й багацтво, й премудрость, і кріпость, і честь і славу.</verse>
				<verse number="13">І всяке створіннє, що в небі, і на землї, і під землею, і що на морю, і все, що в них, чув я, що говорило: Сидячому на престолї і Агнцеві благословеннє, і честь, і слава і держава по вічні віки.</verse>
				<verse number="14">А четверо животних сказали: Амінь, а двайцять чотири старцї упали, і поклонились Живучому по вічні віки.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="6">
				<verse number="1">І я бачив, що отворив Агнець одну з печатїй і чув, як одно з животних сказало, наче громовим голосом: Прийди і подиви ся.</verse>
				<verse number="2">І я поглянув, і ось, кінь білий, а, що сидїв на ньому, мав лук; і дано йому вінець, і вийшов яко побідник, щоб побіждати.</verse>
				<verse number="3">І коли отворив другу печать, чув я друге животне, що сказало: Прийди, і подиви ся.</verse>
				<verse number="4">І вийшов инший кінь рижий; а, що сидїв на йому, тому дано взяти впокій із землї, і щоб один одного вбивали; і дано йому великий меч.</verse>
				<verse number="5">І коли отворив третю печать, чув я третє животне, що сказало: Прийди і подиви ся. І я поглянув, аж ось кінь карий, а, що сидїв на ньому, мав вагу в руцї своїй.</verse>
				<verse number="6">І почув я голос зпосеред чотирьох животних, що сказав: Міра пшеницї за денар, і три міри ячменю за денар; і оливи і вина не марнуй.</verse>
				<verse number="7">І коли отворив четверту печать, чув я голос четвертого животного, що сказало: Прийди і подиви ся.</verse>
				<verse number="8">І я поглянув, і ось, кінь блїдий, а, що сидїв верх него, імя йому смерть, а пекло слїдом за ним; і дана йому власть вбивати на четвертій частї землї мечем, і голодом, і смертю, і зьвірми земними.</verse>
				<verse number="9">І коли отворив пяту печать, бачив я під жертівнею душі убитих за слово Боже, і за сьвідченнє, котре мали; і покликнули голосом великим, говорячи:</verse>
				<verse number="10">Доки, Владико сьвятий і правдивий, не будеш судити і мстити за кров нашу над тими, що домують на землї?</verse>
				<verse number="11">І дано кожному одїж білу, і сказано їм, щоб впокоїлись ще малий час, доки не доповнять (числа) слуги-товариші їх, і брати їх, що мають бути вбиті, як і вони.</verse>
				<verse number="12">І поглянув я, коли отворив шесту печать; і ось, трясеннє велике стало ся, і сонце стало чорне, як верета волосїнна, а місяць став, як кров,</verse>
				<verse number="13">а зорі небесні попадали на землю, як смоківниця, од великого вітру трясена, скидає свої недостиглі смокви.</verse>
				<verse number="14">А небо зникло, як лист звинутий, і всяка гора і виспа двигнулись із місць своїх;</verse>
				<verse number="15">і царі землї, і вельможі, і багаті, і тисячники, і сильні, і всякий невільник, і всякий вільний скрились у печерах і скелях гірських,</verse>
				<verse number="16">і кажуть скелям і горам: Впадїте на нас, і закрийте нас від лиця Сидячого на престолї, і від гнїва Агнця,</verse>
				<verse number="17">бо прийшов великий день гнїва Його, і хто може встояти?</verse>
			</chapter>
			<chapter number="7">
				<verse number="1">А після сього бачив я чотирьох ангелів, що стояли на чотирьох краях землї, і держали чотири вітри землї, щоб не віяв вітер на землю, анї на море, анї на жадне дерево.</verse>
				<verse number="2">Ще бачив я иншого ангела, що виходив від сходу сонця, і мав печать Бога живого; і покликнув голосом великим до чотирьох ангелів, котрим дано шкодити на землї і на морю, глаголючи:</verse>
				<verse number="3">Не робіть шкоди землї нї морю, нї деревинї, доки не попечатаєм слуг Бога нашого на чолї їх.</verse>
				<verse number="4">І я чув число попечатаних, сто сорок і чотири тисяч попечатаних із усїх родів синів Ізраїлевих:</verse>
				<verse number="5">З роду Юдиного дванайцять тисяч попечатаних; з роду Рубенового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Гадового дванайцять тисяч попечатаних;</verse>
				<verse number="6">з роду Асирового дванайцять тисяч попечатаних;</verse>
				<verse number="7">з роду Нефталимового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Манассіїного дванайцять тисяч попечатаних, з роду Симеонового дванайцять тисяч попечатаних;</verse>
				<verse number="8">з роду Левиїного дванайцять тисяч попечатаних; з роду Іссахарового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Завулонового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Йосифового дванайцять тисяч попечатаних; з роду Беняминового дванайцять тисяч попечатаних.</verse>
				<verse number="9">Після сього поглянув я, і ось, пребагато людей, котрих нїхто не міг перелїчити, з кожного народу, і роду, і людей, і язиків, стоїть перед престолом і перед Агнцем, з'одягнені в одежі білі, а пальмові вітки в руках їх.</verse>
				<verse number="10">І покликували великим голосом, говорячи: Спасеннє Богу нашому, сидячому на престолї, і Агнцеві.</verse>
				<verse number="11">І всї ангели стояли кругом престола і старцїв і чотирьох животних, і впали перед престолом на лиця свої, і поклонились Богу,</verse>
				<verse number="12">говорячи: Амінь; благословеннє, і слава, і премудрость, і подяка, і честь, і сила і кріпость Богу нашому по вічні віки. Амінь.</verse>
				<verse number="13">І сказав один із старцїв, говорючи менї: Хто се, що з'одягнені в білі одежі, і звідкіля прийшли?</verse>
				<verse number="14">І я сказав: Добродїю, ти знаєш; і рече менї: се, що прийшли з великого горя, і вимили вони одежі свої, і вибілили одежі свої кровю Агнця.</verse>
				<verse number="15">Тим то вони перед престолом Бога, і служять Йому день і ніч в храмі Його; і Сидячий на престолї оселить ся в них.</verse>
				<verse number="16">Вже не будуть голодні, анї жадні, анї падати ме на них сонце, анї жадна спека;</verse>
				<verse number="17">Агнець бо, що на серединї престола, пасти ме їх, і водити ме їх до живих жерел вод; і Бог отре всяку сльозину з очей їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="8">
				<verse number="1">І коли отворив сему печать, стало мовчаннє на небі, близько пів години.</verse>
				<verse number="2">І я бачив сїм ангелів, що стояли перед Богом, і дано їм сїм труб.</verse>
				<verse number="3">І приступив инший ангел, і став перед жертівнею, маючи золоту кадильницю; і дано йому багато пахощів, щоб положив з молитвами усїх сьвятих на жертівню золоту, що перед престолом.</verse>
				<verse number="4">І зняв ся дим пахощів з молитвами сьвятих, від руки ангела, перед Богом,</verse>
				<verse number="5">і взяв ангел кадильницю, і наповнив її огнем із жертівнї, і кинув на землю; і постали голоси, і громи, і блискавки і трясеннє.</verse>
				<verse number="6">І сїм ангелів, що мали сїм труб, готовились, щоб трубити.</verse>
				<verse number="7">І первий ангел затрубив, і постав град і вогонь, змішані з кровю; і спало на землю. І третя часть деревини згоріла, і вся трава зелена згоріла.</verse>
				<verse number="8">І другий ангел затрубив, і наче велику гору, огнем розпалену, кинуло в море. І третя часть моря стала кровю.</verse>
				<verse number="9">І погибла третя часть створіння в морю, що мала життє, і третя часть човнів знищена.</verse>
				<verse number="10">І третїй ангел затрубив, і впала з неба велика звізда палаюча, як смолоскип, а впала на третю часть рік і на жерела вод.</verse>
				<verse number="11">А ймя звізди Полин, і стала третя часть вод наче полин, і многі люде померли од води, бо гірка була.</verse>
				<verse number="12">І четвертий ангел затрубив, і поражена стала третя часть сонця, і третя часть місяця і третя часть звізд, щоб третя часть їх затьмилась, і день щоб третю часть не сьвітив, так само й ніч.</verse>
				<verse number="13">І бачив я, і чув, як один ангел летїв серед неба, і говорив великим голосом: Горе, горе, горе домуючим на землї від остальних голосів труби трьох ангелів, що мають трубити!</verse>
			</chapter>
			<chapter number="9">
				<verse number="1">І пятий ангел затрубив, і я бачив звізду, що впала з неба на землю, і дано їй ключ від бездонного колодязя,</verse>
				<verse number="2">і відчинив він бездонний колодязь; і знїс ся дим з колодязя, наче дим великої печі, і затьмилось сонце, і повітрє від диму з колодязя.</verse>
				<verse number="3">А з диму вийшла сарана на землю, і дана їй власть, яко ж мають власть скорпиони земні.</verse>
				<verse number="4">І сказано їм, щоб не шкодили траві земній, анї жодній зеленинї, анї жодній деревинї, тільки одним людям, що не мають печатї Божої на чолах своїх.</verse>
				<verse number="5">І дано їм, щоб не вбивали їх, а щоб мучили пять місяцїв; а мука від них, як мука від скорпиона, коли вкусить чоловіка.</verse>
				<verse number="6">І шукати муть в днї ті люде смерти, і не знайдуть її; і бажати муть вмерти, і втїкати ме смерть від них.</verse>
				<verse number="7">А порода сарани наче то конї, приготовлені до війни, а на головах її наче вінцї подобаючі на золото, а лиця їх як лиця людські.</verse>
				<verse number="8">І мали волоссє, як волоссє жіноче; а зуби їх, наче левині,</verse>
				<verse number="9">і мали бронї (панцирі), наче бронї залїзні; а шум крил їх, наче шум возів, коли багато коней біжить на війну.</verse>
				<verse number="10">А хвости у них подобні, як у скорпионів, і жала були в хвостах їх; а власть їх - шкодити людям пять місяцїв.</verse>
				<verse number="11">І мають над собою царя, ангела безоднї; імя йому по єврейськи Авадон, а по грецьки має імя Аполион (Губитель).</verse>
				<verse number="12">Горе одно перейшло; ось, настигають ще два після сього.</verse>
				<verse number="13">І шестий ангел затрубив, і я почув один голос з чотирьох рогів золотої жертівнї, що перед Богом,</verse>
				<verse number="14">що глаголав шестому ангелу, котрий мав трубу: Розвяжи чотирьох ангелів, що звязані над великою рікою Євфратом.</verse>
				<verse number="15">І розвязано чотирьох ангелів, що були приготовані на годину, і день, і місяць, і рік, щоб убили третю часть людей.</verse>
				<verse number="16">А число войська кінного двістї тисяч тисячей; і чув я число їх.</verse>
				<verse number="17">І так бачив я конї у видїнню, а ті, що сидїли на них, мали бронї огняні і гияцинтові і сїрчані, а голови коней, як голови левів, а з ротів їх виходить огонь, і дим, і сїрка.</verse>
				<verse number="18">А від тих трьох убита третя часть людей, від огня, і від диму, і від сїрки, виходячої з ротів їх.</verse>
				<verse number="19">Сила бо їх в ротї (і в хвостах їх); хвости бо їх подобні зміям, маючи голови, котрими шкодять.</verse>
				<verse number="20">А остальнї люде, що не повбивані тими поразами, анї покаялись у дїлах рук своїх, щоб не покланятись бісам, і ідолам золотим, і срібним, і мідяним, і камінним, і деревяним, котрі анї бачити не можуть, анї чути, анї ходити.</verse>
				<verse number="21">І не каялись в убийствах своїх, анї в чарах своїх, анї в блудодїяннях своїх, анї в крадїжах своїх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="10">
				<verse number="1">І бачив я иншого ангела сильного, сходячого з неба, з'одягненого в хмару, а дуга над головою, а лице його, наче сонце, а ноги його, наче стовпи огняні;</verse>
				<verse number="2">і мав він в руцї своїй книжку розгорнуту, і поставив він ногу свою праву на море, а лїву на землю,</verse>
				<verse number="3">і покликнув великим голосом, наче лев рикає. І коли покликнув, тодї сїм громів промовили своїми голосами.</verse>
				<verse number="4">І коли промовили сїм громів своїми голосами, хотїв я писати; і почув я голос з неба, що глаголав менї: Запечатай, що промовили сїм громів, і не пиши сього.</verse>
				<verse number="5">І ангел, котрого я бачив, що стояв на морі і на землї, зняв руку свою до неба,</verse>
				<verse number="6">і покляв ся Живучим по вічні віки, котрий створив небо, і що в ньому, та землю, і що на нїй, та море, і що в ньому: Що вже не буде часу;</verse>
				<verse number="7">тільки в днї голосу семого ангела коли буде трубити, скінчить ся і тайна Божа, як благовістив слугам своїм пророкам.</verse>
				<verse number="8">І голос, що я чув його з неба, знов розмовляв зо мною, і глаголав: Іди, візьми книжку розгорнуту з руки ангела, що стоїть на морю, і на землї.</verse>
				<verse number="9">І я пійшов до ангела, кажучи йому: Дай менї книгу. І рече він менї: Возьми і з'їж її; і буде вона гірка в животї твоїм, а в устах твоїх буде солодка, як мед.</verse>
				<verse number="10">І приняв я книжку з руки ангела, і з'їв її; і була вона в устах моїх, як мед солодка; і коли з'їв її, то стало гірко в животї моїм.</verse>
				<verse number="11">І рече менї: Мусиш ти знов пророкувати про люде, і народи, і язики, і царі многі.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="11">
				<verse number="1">І дано менї тростину, подібну до жезла; і стояв ангел глаголючи: Встань, і змір храм Божий, і жертівню, і тих, що покланяють ся у ньому.</verse>
				<verse number="2">А двір, що навперід храма, викинь геть, і не мір його, бо він даний поганам; і топтати муть город сьвятий, місяців сорок і два.</verse>
				<verse number="3">І дам двом моїм сьвідкам, і пророкувати муть днїв тисячу двістї шістьдесять, з'одягнені у веретища.</verse>
				<verse number="4">Се дві оливинї, і два сьвічники, що перед Богом землї стоять.</verse>
				<verse number="5">А коли хто схоче з'обідити їх, то огонь вийде з уст їх, і пожере ворогів їх; і коли хто схоче з'обідити їх, то (й) він мусить так бути вбитий.</verse>
				<verse number="6">Сї мають власть зачинити небо, щоб не йшов дощ за днїв їх пророкування, і мають власть над водами, обернути їх у кров, і вдарити на землю всякою поразою, скільки раз схочуть.</verse>
				<verse number="7">А коли скінчять сьвідкуваннє своє, то зьвір, вийшовши з безоднї, заведе з ними війну, і побідить їх, і повбиває їх.</verse>
				<verse number="8">А трупи їх будуть на улицях великого города, що зоветь ся духовно Содома й Єгипет, де і Господь, наш розпятий.</verse>
				<verse number="9">І бачити муть (многі) з людей, і родів, і язиків, і народів трупи їх три і пів дня, і не дозволять до гробів положити трупів їх.</verse>
				<verse number="10">І радувати муть ся над ними ті, що домують на землї, і веселити муть ся; і дари посилати муть один одному; бо сї два пророки мучили домуючих на землї.</verse>
				<verse number="11">А після трьох і пів дня дух життя від Бога зійшов на них, і вони встали на ноги свої, а великий страх напав тих, що видїли їх.</verse>
				<verse number="12">І почули голос великий з неба, що глаголав їм: Зійдїть сюди. І зійшли на небо в хмарі, і дивились на них вороги їх.</verse>
				<verse number="13">І постало тієї години велике трясеннє і десята часть города впала, і забило у трясенню сїм тисяч імен людських; а другі полякались, і дали славу Богу небесному.</verse>
				<verse number="14">Горе друге перейшло; ось, горе третє настигає хутко.</verse>
				<verse number="15">І затрубив семий ангел, і постали великі голоси на небі, глаголючи: царства сьвіта стали (царствами) Господа нашого й Його Христа, і царювати ме по вічні віки.</verse>
				<verse number="16">А двайцять і чотири старцї, що перед Богом сидїли на престолах своїх, впали на лиця свої, і поклонились Богу,</verse>
				<verse number="17">глаголючи: Дякуємо Тобі, Господи і Боже вседержителю, що єси, і був, і прийдеш, що приняв єси силу Твою велику і воцарив ся єси.</verse>
				<verse number="18">І розгнївились погане, і настиг гнїв твій, і пора мертвим суд приняти, і дати нагороду слугам твоїм пророкам, і сьвятим, і боячим ся імени Твого, і малим, і великим, і знищити тих, що нищять землю.</verse>
				<verse number="19">І відчинив ся храм Божий в небі, і видно було ковчег завіту Його в храмі Його; і постали блискавки, і гуркіт і громи, і трясеннє, і великий град.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="12">
				<verse number="1">І явилась велика ознака на небі, - жінка з'одягнена в сонце, а місяць під ногамі її, а на голові її вінець з дванайцяти звізд.</verse>
				<verse number="2">І бувши важкою, кричала в болещах, і мучилась породом.</verse>
				<verse number="3">І явилась друга ознака на небі; і ось, змій великий, червоний як огонь, у котрого голов сїм і десять рогів, а на головах його сїм корон.</verse>
				<verse number="4">А хвіст його тягнув третю часть зір із неба, і кинув їх на землю. І став змій перед жінкою, що мала родити, щоб, коли вродить, пожерти дитину її.</verse>
				<verse number="5">І породила сина, хлопятко, що має пасти всї народи жезлом залїзним; і взято дитятко її до Бога і до престола Його.</verse>
				<verse number="6">А жінка втїкла у пустиню, де має місце, приготоване від Бога, щоб там кормили її днїв тисячу двістї шістьдесять.</verse>
				<verse number="7">І постала війна на небі. Михаіл і ангели його воювали проти змія, і змій воював і ангели його,</verse>
				<verse number="8">і не здолїли; анї місця вже не знайдено по них на небі.</verse>
				<verse number="9">І скинутий змій великий, вуж вікодавнїй, званий дияволом і сатаною, що зводить цїлу вселенну, скинутий на землю, і ангели його з ним скинуті.</verse>
				<verse number="10">І чув я голос великий, що говорив в небі: Тепер настало спасеннє і сила і царство Бога нашого, і власть Христа Його; бо скинуто винувателя братів наших, що винував їх перед Богом нашим день і ніч.</verse>
				<verse number="11">І вони побідили його кровю Агнця, і словом сьвідчення свого, і не полюбили життя свого аж до смерти.</verse>
				<verse number="12">Тим то веселїте ся, небеса, і що домуєте в них. Горе живучим на землї і на морі, бо зійшов диявол до вас, маючи великий гнїв; знає бо, що короткий йому час.</verse>
				<verse number="13">І коли увидїв змій, що скинуто його на землю, погнав за жінкою, що породила хлопятко.</verse>
				<verse number="14">І дано жінцї дві крилї великого орла, щоб летїла в пустиню на своє місце, де б живилась пору, і пори, і половину пори, (далеко) від зазору вужа.</verse>
				<verse number="15">І пустив змій за жінкою з рота свою воду, наче ріку, щоб її в ріцї втопити.</verse>
				<verse number="16">А земля помогла жінцї; і отворила земля уста свої, і випила ріку, котру пустив змій з рота свого.</verse>
				<verse number="17">І розлютив ся змій на жінку, і пійшов провадити війну з иншими насїння її, що хоронять заповідї Божі, і мають сьвідченнє Ісуса Христа.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="13">
				<verse number="1">І став я на піску морському, і бачив зьвіра, що виходив з моря, в котрого сїм голов і десять рогів; а на рогах його десять корон, а на головах його імена богохульні.</verse>
				<verse number="2">А зьвір, котрого я бачив, був подібний до рися, а ноги його як у ведмедя, а рот його як рот у лева. І дав йому змій силу свою, і престол свій, і велику власть.</verse>
				<verse number="3">І бачив я одну з голов його, наче на смерть вбиту, і смертня рана її вилїчена, і дивувала ся цїла земля, (ідучи) в слїд за зьвіром.</verse>
				<verse number="4">І поклонились змієві, що дав власть зьвірові; і поклонились зьвірові, говорячи: хто подібний зьвірові? хто може воювати з ним?</verse>
				<verse number="5">І дано йому уста, говорити велике й хулу; й дана йому власть провадити війну сорок і два місяцї.</verse>
				<verse number="6">І відчинив він уста свої на хулу проти Бога, щоб хулити імя Його, і оселю Його, і тих, що домують в небі.</verse>
				<verse number="7">І дано йому провадити війну з сьвятими, і побідити їх; і дана йому власть над всяким родом, і язиком, і народом.</verse>
				<verse number="8">І поклонять ся йому всї, що домують на землї, котрих імена не написані в книзї життя Агнця, заколеного від основання сьвіта.</verse>
				<verse number="9">Коли хто має ухо, нехай слухає.</verse>
				<verse number="10">Коли хто веде в полон, то пійде (сам) в полон; коли хто мечем вбиває, то мусить сам бути вбитий мечем. Осьде терпиливість і віра сьвятих.</verse>
				<verse number="11">І бачив я иншого зьвіра, що виходив із землї, а мав він два роги, подобні як у ягняти, а говорив як змій.</verse>
				<verse number="12">І всією властю первого зьвіра орудує він перед ним; і наставляє землю і домуючих на нїй, щоб покланялись первому зьвірові, в котрого сцїлена смертна рана його.</verse>
				<verse number="13">І робить великі ознаки, так що вогонь зводить з неба на землю перед людьми.</verse>
				<verse number="14">І підманює домуючих на землї через ознаки, що дано йому робити їх перед зьвіром, говорячи домуючим на землї, щоб робили образ зьвіра, що має рану від меча, і ожив.</verse>
				<verse number="15">І дано йому вложити духа образові зьвіра, нехай би також говорив образ зьвіра, і робив, щоб, хто не поклонить ся перед образом зьвіра, був убитий.</verse>
				<verse number="16">І зробить він, щоб усїм малим, і великим, і багатим, і вбогим, і вольним, і невольним дано пятно на правій руцї їх, або на чолї їх.</verse>
				<verse number="17">І щоб нїхто не міг куповати або продавати, як тільки, хто має пятно або імя зьвіра, або число імени його.</verse>
				<verse number="18">Ось де премудрость. Хто має розум, нехай вилїчить число зьвіра; се бо число чоловіче; і число його шістьсот шістьдесять і шість.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="14">
				<verse number="1">І поглянув я, і ось, Агнець стоїть на горі Сіон, а з ним сто сорок чотири тисяч, у котрих імя Отця Його написано на чолї їх.</verse>
				<verse number="2">І чув я голос із неба, наче голос многих вод, і наче голос великого грому; і чув я голос кобзарів, що грали на кобзах своїх.</verse>
				<verse number="3">І сьпівають, як би нову пісню, перед престолом, і перед чотирма животними і старцями. І нїхто не зміг навчитись піснї, тільки сто сорок чотири тисячі, що викуплені від землї.</verse>
				<verse number="4">Се що не опоганились з жінками, вони бо чисті. Се що йдуть слїдом за Агнцем, де б Він не йшов. Се що викуплені від людей, первістки Богу і Агнцеві.</verse>
				<verse number="5">І в устах їх не знайшов ся підступ; вони бо непорочні перед престолом Божим.</verse>
				<verse number="6">І бачив я иншого ангела, що летїв серед неба, а в нього Євангелия вічна, що мав її благовіствувати домуючим на землї, і всякому народові, і родові, і язикові, і людові,</verse>
				<verse number="7">глаголючи голосом великим: Бійте ся Бога, і дайте славу Йому, прийшла бо година суду Його; і покланяйтесь Тому, що створив небо і землю і море і жерела вод.</verse>
				<verse number="8">І другий ангел ішов слїдом (за ними), глаголючи: Упав, упав Вавилон, великий город, що пристрастним вином блудодїяння свого напоїв всї народи.</verse>
				<verse number="9">І третїй ангел ійшов слїдом за ними, глаголючи голосом великим: Коли хто покланяєть ся перед зьвіром і образом його, і приймає пятно на чоло своє, або на руку свою,</verse>
				<verse number="10">той пити ме також од вина гнїва Божого, немішаного, наточеного в чашу гнїва Його; і буде мучений в огнї і сїрцї перед сьвятими ангелами і перед Агнцем.</verse>
				<verse number="11">А дим їх муки буде зноситись по вічні віки; і не мають впокою день і ніч ті, що покланяють ся зьвірові і образові його, і коли хто приймає пятно імени його.</verse>
				<verse number="12">Ось терпиливість сьвятих; ось ті, що хоронять заповідї Божі і віру Ісуса.</verse>
				<verse number="13">І чув я голос з неба, що глаголав менї: напиши: Блаженні мертві, що в Господеві вмирають від нинї. Так глаголе Дух, щоб впокоїлись від трудів своїх; дїла ж їх ідуть слїдом за ними.</verse>
				<verse number="14">І поглянув я, і ось, біла хмара, а на хмарі сидїв подібний Синові чоловічому, а на голові Його вінець золотий, а в руцї Його гострий серп.</verse>
				<verse number="15">Ще инший ангел вийшов з храму і покликнув голосом великим до сидячого на хмарі: Пішли серпа твого, і жни; бо прийшла для тебе година жати, достигло бо жниво землї.</verse>
				<verse number="16">І скинув сидячий на хмарі серп свій на землю, і земля була пожата.</verse>
				<verse number="17">І вийшов инший ангел із храму, що в небі, а мав і він гострий серп.</verse>
				<verse number="18">І вийшов инший ангел із жертівнї, в котрого власть над огнем, і покликнув покликом великим на того, що мав гострий серп, глаголючи: Пішли твій гострий серп і збирай грозна з виноградини земної, вже бо доспіли грозна її.</verse>
				<verse number="19">І кинув ангел серп свій на землю, і зібрав виноград земний, і кинув у велику винотоку гнїва Божого.</verse>
				<verse number="20">І товчено осторонь города в винотоцї, і вийшла кров з винотоки аж по узди кінські на тисячу шістьсот стадий.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="15">
				<verse number="1">І бачив я иншу ознаку на небі, велику і чудну; сїм ангелів, а в них сїм останнїх пораз, котрими скінчив ся гнїв Божий.</verse>
				<verse number="2">І бачив я наче шклянне море, змішане з огнем і тих, що побідили зьвіра, і образ його, як стояли на шклянному морі, маючи кобзи Божі.</verse>
				<verse number="3">І сьпівають пісню Мойсея, слуги Божого, і пісню Агнця, глаголючи: Великі і чудні дїла Твої, Господи Боже Вседержителю; праведні і правдиві дороги Твої, Царю сьвятих.</verse>
				<verse number="4">Хто не убоїть ся Тебе, Господи, і не прославить імени Твого? Ти бо один сьвятий, бо всї народи прийдуть і поклонять ся перед Тобою; бо Твої суди обявились.</verse>
				<verse number="5">І після сього поглянув я, і ось, відчинив ся храм скинї сьвідчення на небі;</verse>
				<verse number="6">і вийшло сїм ангелів, у котрих сїм пораз, з храму, з'одягнені в чисту осяйну лнянку одежу, і підперезані по грудех золотими поясами.</verse>
				<verse number="7">І одно з чотирьох животних дало семи ангелам сїм золотих чаш, повних гнїва Бога живучого по вічні віки.</verse>
				<verse number="8">І наповнив ся храм димом слави Бога, і сили Його; і нїхто не міг увійти в храм, доки не скінчилось сїм пораз семи ангелів.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="16">
				<verse number="1">І почув я з храму великий голос, що глаголав семи ангелам: Ідїть і вилийте чаші гнїва Божого на землю.</verse>
				<verse number="2">І пійшов первий, і вилив чашу свою на землю; і обкинуло людей злим і лютим боляком, тих що мали пятно зьвіра, і покланялись образові його.</verse>
				<verse number="3">А другий ангел вилив чашу свою на море; і стала кров наче у мерця, і всяка душа жива вмерла в морі.</verse>
				<verse number="4">І третїй ангел вилив чашу свою на ріки і жерела водні; і стала кров.</verse>
				<verse number="5">І чув я ангела вод, що глаголав: Праведний Ти, Господи, котрий єси, і був, і сьвятий, що таке судив єси;</verse>
				<verse number="6">кров бо сьвятих і пророків пролили вони, тим і кров дав єси їм пити; вони бо достойні.</verse>
				<verse number="7">І чув я иншого, що з жертівнї глаголав: Так, Господи, Боже Вседержителю, правдиві і праведні суди Твої.</verse>
				<verse number="8">А четвертий ангел вилив чашу свою на сонце; і дано йому пекти людей огнем.</verse>
				<verse number="9">І пекла людей велика спека, і вони хулили імя Бога, що має власть над тими поразами, та не надумались дати Йому славу.</verse>
				<verse number="10">А пятий ангел вилив чашу свою на престол зьвіра, і стало царство його темне. І кусали язики свої від болю;</verse>
				<verse number="11">і хулили Бога небесного задля болещів своїх, і задля боляків своїх, а не покаялись від дїл своїх.</verse>
				<verse number="12">А шестий ангел вилив чашу свою на велику ріку Євфрат; і висохла вода його, щоб готова була дорога царям, що зі сходу сонця.</verse>
				<verse number="13">І бачив я із рота змія, і з рота зьвіра, і з рота лжепророка три нечисті духи, подобні до жаб.</verse>
				<verse number="14">Се бо духи бісовські, що роблять ознаки, що виходять на царів землї і цїлої вселенної, зібрати їх на війну в день той великий Бога Вседержителя.</verse>
				<verse number="15">Ось іду, як злодїй; блаженний, хто чуває, і хоронить одежу свою, щоб не ходити йому голим, і щоб не бачили сорому його.</verse>
				<verse number="16">І зібрав їх в одно місце, що зоветь ся по єврейськи Армагедон.</verse>
				<verse number="17">А семий ангел вилив чашу свою на повітрє; і вийшов великий голос з храму небесного, від престола, глаголючи: Стало ся.</verse>
				<verse number="18">І постали голоси, і громи, і блискавки, і трясеннє постало велике, якого не було, від коли люде на землї постали; таке трясеннє! таке велике!</verse>
				<verse number="19">І розпав ся великий город на три частї, і городи поган попадали; і про Вавилон великий згадано перед Богом, дати йому чашу вина лютости гнїва Його.</verse>
				<verse number="20">І всякий остров зник, і не знайдено гори.</verse>
				<verse number="21">І град великий, як сотнар, упав з неба на людей; і хулили люде Бога задля градової порази, бо пораза граду вельми була велика.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="17">
				<verse number="1">І прийшов один із семи ангелів, що мали сїм чаш, і говорив зо мною, глаголючи менї: Ходи, я покажу тобі суд блудницї великої, що сидить над многими водами;</verse>
				<verse number="2">з котрою блудили царі земні, і впивались вином блудодїяння її, ті, що домують на землї.</verse>
				<verse number="3">І повів мене духом у пустиню. І я бачив жінку, що сидїла на зьвірі кармазиновому, повному імен хули, в котрого сїм голов і десять рогів.</verse>
				<verse number="4">А жінка з'одягнена в багряницю і кармазин, і озолочена золотом, і дорогим каміннєм, і перлами, а в неї золота чаша в руцї її, повна гидоти і нечистоти блудодїяння її,</verse>
				<verse number="5">а на чолї її імя написане: Тайна: Вавилон великий, мати блудницям і гидотам землї.</verse>
				<verse number="6">І бачив я, що жінка пяна від крові сьвятих, і від крові сьвідків Ісусових; і я дивував ся, бачивши її, дивом великим.</verse>
				<verse number="7">І рече менї ангел: Длячого дивуєш ся? Я тобі скажу тайну жінки, і зьвіра, що носить її, у котрого сїм голов і десять рогів:</verse>
				<verse number="8">Зьвір, котрого ти бачив, був, і вже нема його, і має він вийти з безоднї, та й іти в погибіль; і будуть чудуватись домуючі на землї, (котрих імена не записані в книзї життя від основання сьвіта,) бачивши зьвіра, що був, і нема його, хоч і єсть.</verse>
				<verse number="9">Ось розум, в котрого мудрість. Сїм голов се сїм гір, де жінка сидить на них, і царів сїм;</verse>
				<verse number="10">пять упало, а один єсть, а инший ще не прийшов; і коли прийде, то не довго має він бути.</verse>
				<verse number="11">А зьвір, котрий був, і (котрого) нема, - він восьмий, та з сїмох, і в погибіль іде.</verse>
				<verse number="12">А десять рогів, що бачив їх, се десять царів, котрі ще не приняли царства, тільки приймуть власть як царі, однієї години з зьвіром.</verse>
				<verse number="13">Ті мають одну думку і силу, і власть свою зьвірові передадуть.</verse>
				<verse number="14">Ті воювати муть з Агнцем, і Агнець побідить їх, бо Він Пан панів і Цар царів, а ті, що з Ним, покликані і вибрані і вірні.</verse>
				<verse number="15">І рече менї: Води, що ти бачив, де блудниця сидить, се люде, і громади, і народи і язики.</verse>
				<verse number="16">А десять рогів, що ти бачив на зьвірові, ті зненавидять блудницю, і спустошать її, і обнажать, і тїло її з'їдять, і спалять її в огнї.</verse>
				<verse number="17">Бог бо дав у серця їх, щоб чинили волю Його, і чинили однодушно, і дали царство своє зьвірові, доки не сповнять ся слова Божі.</verse>
				<verse number="18">А жінка, котру ти бачив, се город великий, що має царство над царями земними.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="18">
				<verse number="1">А після сього бачив я ангела, що сходив з неба, що мав велику власть; а земля осьвітилась від слави його.</verse>
				<verse number="2">І покликнув сильно голосом великим, глаголючи: Упав, упав Вавилон, велика (блудниця), і став домівкою бісам і сховиском всякому духові нечистому, і сховиском всякій птицї нечистій і огидній.</verse>
				<verse number="3">Бо пристрасним вином блудодїяння свого напоїла всї народи, і царі земні блудили з нею, і купцї земні з превеликої розкоші її збагатїли.</verse>
				<verse number="4">І чув я инший голос з неба, що глаголав: Вийди з неї, народе мій, щоб не мати вам спілки в гріхах її, і щоб не приняти вам пораз її.</verse>
				<verse number="5">Дійшли бо гріхи її аж до неба, і згадав Бог про неправди її.</verse>
				<verse number="6">Віддайте їй, яко ж вона віддавала вам; і подвоїть їй удвоє по дїлам її; і в чаші, в котрій вона мішала, мішайте їй удвоє.</verse>
				<verse number="7">Скільки вона себе славила, і розкошувала, стільки завдайте їй муки і смутку. Бо в серцї своїм говорить вона: Сиджу царицею, і я не вдова, і смутку не побачу.</verse>
				<verse number="8">Тим то прийдуть одного дня порази її: смерть і смуток і голод; і буде огнем спалена; сильний бо Господь Бог, що судить її.</verse>
				<verse number="9">І заплачуть і заголосять по нїй царі земні, що з нею блудили й розкошували, коли побачять дим пожару її,</verse>
				<verse number="10">оддалеки стоячи задля страху перед мукою її, говорячи: Горе, горе (тобі,) великий городе, Вавилоне, городе кріпкий, одної бо години настиг суд твій!</verse>
				<verse number="11">І купцї земні заплачуть, і засумують по нїй; товару бо їх нїхто вже не купить,</verse>
				<verse number="12">товару: золота, і срібла, і каміння дорогого, і перел, і виссону, і багряницї, і шовку, і кармазину, і всякого дерева пахучого, і всякого посуду з кости слонової, і всякого посуду з дерева дорогого, і з мідї, і з желїза, і з мрамора;</verse>
				<verse number="13">і цинамону, і пахощів, і мира, і ладану, і вина, і оливи, і муки, і пшеницї, і скоту, і овець, і коней, і возів, і тїл, і душ людських.</verse>
				<verse number="14">І овощі, бажання душі твоєї, відійшли від тебе, і все, що тучне і сьвітле, відійшло від тебе, і вже більш не знайдеш того.</verse>
				<verse number="15">Купцї сього всего, котрі збогатїли з неї, оддалеки стануть із страху перед мукою її, і будуть плакати, та сумувати,</verse>
				<verse number="16">та казати: Горе, горе (тобі), городе великий, з'одягнений у виссон, і багряницю, та кармазин, та озолочений золотом, і в каміннях дорогих, та перлах.</verse>
				<verse number="17">Одної бо години спустошене таке багацтво. І всякий керманич, і ввесь народ, що в кораблях, і корабельники і всї, що на морі орудують, стояли оддалеки,</verse>
				<verse number="18">і покликували, дивлячись на дим пожару його, і казали: которий подібний городу великому?</verse>
				<verse number="19">І посипали попелом голови свої, і кликали плачучи, та сумуючи, й казали: Горе, горе (тобі), городе великий, в котрому забогатїли всї, що мають кораблї на морі, багацтвом твоїм; одної бо години спустошений!</verse>
				<verse number="20">Веселись над ним, небо і сьвяті апостоли і пророки; Бог бо суд ваш судив над нею.</verse>
				<verse number="21">І підняв один сильний ангел каменя, наче млинового, великого, і кинув у море, глаголючи: З таким розгоном буде кинутий Вавилон, великий город, і вже більш його не знайдуть.</verse>
				<verse number="22">І голосу кобзарів, і сьпіваків, і сопільників, і трубачів вже не буде більш чути у тобі, і вже жоден іскусник від жодного іскуства не знайдеть ся у тебе, й голосу млинового каменя не буде вже чути у тебе,</verse>
				<verse number="23">і сьвітло сьвічника вже не засьвітить у тебе, й голосу жениха й невісти не буде вже чути у тебе; твої бо купцї були вельможі земні, і твоїми чарами зведені всї народи.</verse>
				<verse number="24">І в ньому знайдена кров пророків і сьвятих, і всїх вбитих на землї.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="19">
				<verse number="1">А після сього чув я наче грімкий голос великого народу в небі, що казав: Алилуя! Спасеннє і слава і честь і сила Господеві Богу нашому;</verse>
				<verse number="2">правдиві бо і праведні суди Його, що осудив велику блудницю, котра псувала землю блудодїяннєм своїм; і помстив кров слуг своїх од руки її.</verse>
				<verse number="3">І сказали удруге: Алилуя! а дим її сходить на вічні віки.</verse>
				<verse number="4">І впали двайцять і чотири старцї, і чотири животні, і поклонились Богу, сидячому на престолї, глаголючи: Амінь! Алилуя!</verse>
				<verse number="5">А з престола вийшов голос і глаголав: Хвалїте Бога нашого, всї слуги Його, і боящі ся Його, і малі і великі.</verse>
				<verse number="6">І чув я наче голос народу великого, і наче голос многих вод, і наче голос сильних громів, що казали: Алилуя! обняв бо царство Господь Бог Вседержитель.</verse>
				<verse number="7">Радуймо ся і веселїмо ся, і даймо славу Йому; прийшло бо весїллє Агнця, і жена Його приготовила себе.</verse>
				<verse number="8">І дано їй, щоб з'одягла ся у виссон чистий і сьвітлий; виссон бо оправданнє сьвятих.</verse>
				<verse number="9">І рече менї: напиши: Блаженні, хто покликаний на вечерю весїлля Агнцевого. І рече менї: сї слова Божі правдиві.</verse>
				<verse number="10">І впав я до ніг його, поклонитись йому; і рече менї: Нї, глянь, я слуга-товариш твій і батьків твоїх, що мають сьвідченнє Ісусове. Богу кланяй ся; сьвідченнє бо Ісусове - дух пророцтва.</verse>
				<verse number="11">І бачив я відчинене небо, і ось, кінь білий, а що сидїв на ньому, Того зовуть Вірним і Правдивим, а судить Він і воює по правдї.</verse>
				<verse number="12">Очі ж у Нього, як огняна поломінь, а на голові Його много корон; а мав Він імя написане, котрого нїхто не знав, як тільки Він сам.</verse>
				<verse number="13">А з'одягнений Він в одежу, закрашену кровю, а ймя Його зоветь ся: Слово Боже.</verse>
				<verse number="14">А війська, що на небі, йшли слїдом за Ним на білих конях, з'одягнені у виссон білий і чистий.</verse>
				<verse number="15">А з уст Його виходить меч гострий, щоб ним побити поган; а сам Він пасти ме їх жезлом желїзним; і сам товче винотоку вина лютости і гнїва Бога Вседержителя.</verse>
				<verse number="16">А на одежі в Нього, і на поясницї в Нього імя написане: Цар царів, і Пан панів.</verse>
				<verse number="17">І бачив я одного ангела, що стояв на сонцї; і кликав він голосом великим, глаголючи усьому птаству, що лїтало посеред неба: Ходїть і зберітесь на вечерю великого Бога,</verse>
				<verse number="18">щоб їсти тїла царів, і тїла тисячників, і тїла сильних, і тїла коней, і тих, що сидять на них, і тїла всїх вольних і невольних, і малих і великих.</verse>
				<verse number="19">І бачив я зьвіра, і царі земні, і війська їх зібрані, щоб воювати війну з сидячим на конї, і з військом Його.</verse>
				<verse number="20">І схоплено зьвіра, а з ним лжепророка, що робив ознаки перед ним, котрими зводив тих, що приняли пятно зьвіра, і що покланялись образові його. Живцем вкинуто обох в озеро огняне, палаюче сїркою.</verse>
				<verse number="21">І другі побиті мечем сидячого на конї, що виходив з уст Його; і все птаство наситилось тїлами їх.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="20">
				<verse number="1">І бачив я ангела, що сходив з неба, і мав ключ від безоднї, і ланцюг великий в руцї своїй.</verse>
				<verse number="2">І схопив змія, вужа вікодавнього, що то диявол і сатана, і звязав його на тисячу років;</verse>
				<verse number="3">і вкинув його у безодню, і зачинив його і запечатав над ним, щоб не зводив більше народи, доки не скінчить ся тисяч років; а після сього має бути розвязаний на короткий час.</verse>
				<verse number="4">І бачив я престоли, і посїдали на них, і дано їм суд; також (бачив я) душі тих, що постинано їх задля сьвідчення Ісусового, і задля слова Божого, і що не покланялись зьвірові анї образові його, і не приняли пятна на чоло своє і на руку свою; і жили і царювали з Христом тисяч років.</verse>
				<verse number="5">А остальнї мертві не ожили, доки не скінчить ся тисяча років. Се перве воскресеннє.</verse>
				<verse number="6">Блаженний і сьвятий, хто має часть у первому воскресенню; над сими друга смерть не має власти, а будуть сьвящениками Божими і Христовими, і царювати муть з Ним тисячу років.</verse>
				<verse number="7">І коли скінчить ся тисяча років, буде випущений сатана з темницї своєї,</verse>
				<verse number="8">і вийде зводити народи на чотирьох краях сьвіта, Гога і Магога, і збирати їх на війну, котрих число як пісок морський.</verse>
				<verse number="9">І вийшли на ширину землї, і обступили табор сьвятих, і город любий; і зійшов огонь від Бога з неба, і пожер їх.</verse>
				<verse number="10">А диявола, що зводив їх, вкинуто в озеро огняне і сїрчане, де зьвір і лжепророк; і будуть мучитись день і ніч по вічні віки.</verse>
				<verse number="11">І бачив я престол великий білий, і Сидячого на ньому, від котрого лиця утїкла земля і небо, і місця не знайдено їм.</verse>
				<verse number="12">Також бачив я мертвих, малих і великих, що стояли перед Богом, і розгорнуто книги; ще иншу книгу розгорнуто, то єсть життя; і суджено мертвих з того, що написано в книгах, по дїлам їх.</verse>
				<verse number="13">І дало море мертвих, що в ньому, і смерть і пекло дали мертвих, що в них; і суджено їх, кожного по дїлам їх.</verse>
				<verse number="14">А смерть і пекло вкинуто в озеро огняне. Се друга смерть.</verse>
				<verse number="15">А коли кого не знайдено написаного в книзї життя, то вкинуто його в огняне пекло.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="21">
				<verse number="1">І бачив я нове небо й нову землю; перве бо небо і перва земля перейшла, а моря вже більше не було.</verse>
				<verse number="2">А я Йоан бачив город той сьвятий, новий Єрусалим, що сходив від Бога з неба, приготований, як невіста украшена чоловікові своєму.</verse>
				<verse number="3">І чув я голос великий з неба, що глаголав: Ось, оселя Божа з людьми, і домувати ме з ними; а вони будуть Його люде, і сам Бог буде з ними, Бог їх.</verse>
				<verse number="4">І обітре Бог усяку сльозу з очей їх; і смерти більш не буде; анї смутку, анї крику, анї труду не буде вже; перве бо минуло.</verse>
				<verse number="5">І рече Сидячий на престолї: Ось, усе нове роблю. І рече менї: Напиши; сї бо слова правдиві і вірні.</verse>
				<verse number="6">І рече менї: Стало ся! Я Альфа і Омега, почин і конець. Я дам жадному з жерела води життя дармо.</verse>
				<verse number="7">Хто побідить, наслїдить усе, і я буду йому Бог, а він буде менї син.</verse>
				<verse number="8">А боязким, і невірним, і огидним, і душегубцям, і блудникам, і чарівникам, і ідолським служителям, і всїм ложникам часть їх в озері, палаючому огнем і сїркою, що єсть смерть друга.</verse>
				<verse number="9">І приступив до мене один із семи ангелів, що мають сїм чаш, повні семи пораз останнїх, і говорив зо мною, глаголючи: Ходи, покажу тобі невісту, жену Агнця.</verse>
				<verse number="10">І понїс мене духом на гору велику, і високу, і показав менї город великий, сьвятий Єрусалим, що сходив з неба від Бога,</verse>
				<verse number="11">і мав славу Божу; а сьвітло Його подібне до найдорощого каменя, наче до каменя ясписового, як хришталь блискучого,</verse>
				<verse number="12">а мав він мур великий і високий, мав дванайцять воріт, а на воротах дванайцять ангелів, та й імена написані, котрі були дванайцять роди синів Ізраїлевих.</verse>
				<verse number="13">Від сходу троє воріт, від півночі троє воріт, від полудня троє воріт, від заходу троє воріт.</verse>
				<verse number="14">А мур города мав дванайцять підвалин, а на них імена дванайцяти апостолів Агнця.</verse>
				<verse number="15">А той, хто говорив зо мною, мав золоту тростину, щоб змірити город і ворота його, і мур його.</verse>
				<verse number="16">А город той четверокутний, а довжина його стілька, скілька ширина. І змірив город тростиною на дванайцять тисяч стадий; довжина, і ширина і вишина його однакі.</verse>
				<verse number="17">І змірив мур його на сто сорок чотири локот міри чоловічої, котра була ангелська (міра).</verse>
				<verse number="18">А була будівля муру його ясписова, а город - золото чисте, подібне до чистого шкла.</verse>
				<verse number="19">А підвалини муру городського всяким дорогим каміннєм украшені. Перва підвалина яспис, друга сафир, третя халькидон, четверта смарагд,</verse>
				<verse number="20">пята сардоних, шеста сард, сема хризолит, восьма бериль, девята топаз, десята хризопрас, одинайцята гиякинт, дванайцята аметист.</verse>
				<verse number="21">А дванайцять воріть то дванайцять перел. А кожні ворота з однієї перли. А вулиця города - то золото чисте, як шкло просяйне.</verse>
				<verse number="22">А храму не бачив я в ньому; бо Господь Бог Вседержитель - його храм, і Агнець.</verse>
				<verse number="23">І не потрібує город той сонця, анї місяця, щоб сьвітили в ньому, бо слава Божа осьвітила його, а сьвітильник його - Агнець.</verse>
				<verse number="24">А народи, що будуть спасені, ходити муть у сьвітлї його; а царі земні принесуть славу і честь свою до нього.</verse>
				<verse number="25">А ворота його не будуть зачинятись днями; ночі бо не буде там.</verse>
				<verse number="26">І принесуть славу і честь народів до него.</verse>
				<verse number="27">І не ввійде до него нїщо погане, анї хто робить гидоту та лож, тільки ті, що написані в книзї життя Агнцевій.</verse>
			</chapter>
			<chapter number="22">
				<verse number="1">І показав менї чисту ріку води життя, ясну як хришталь, що виходила з престола Божого і Агнцевого.</verse>
				<verse number="2">А посеред улицї його, та й по сей і по той бік ріки - дерево життя, що родить овощі дванайцять (раз), і що місяця свій овощ дає, а листє з дерева на сцїленнє поган.</verse>
				<verse number="3">І вже більш не буде жодного проклону; а престол Бога і Агнця буде в ньому, і слуги Його служити муть Йому.</verse>
				<verse number="4">І побачять лице Його, а імя Його на чолах їх.</verse>
				<verse number="5">І ночі не буде там; і не потрібувати муть сьвічника і сьвітла сонця, бо Господь Бог осьвічує їх; і царювати муть по вічні віки.</verse>
				<verse number="6">І рече менї: Сї слова вірні і правдиві; і Господь, Бог сьвятих пророків, післав ангела свого, показати слугам своїм, що має незабаром бути.</verse>
				<verse number="7">Ось прийду незабаром. Блаженний, хто хоронить слова пророцтва книги сієї.</verse>
				<verse number="8">А я Йоан, що бачив се і чув; і коли чув я, і бачив, упав я поклонитись перед ногами ангела, що менї се показував.</verse>
				<verse number="9">І каже менї: нї, глянь, я бо слуга-товариш твій, і братів твоїх пророків, і тих, що хоронять слова книги сієї: Богу поклони ся.</verse>
				<verse number="10">І глаголе менї: Не печатай слів пророцтва книги сієї; час бо близько.</verse>
				<verse number="11">Хто з'обіжає, нехай ще з'обіжає, і хто поганий, нехай ще опоганюєть ся; і хто праведний, нехай ще оправдуєть ся, і хто сьвятий, нехай ще осьвячуєть ся.</verse>
				<verse number="12">І ось, я прийду хутко, і заплата моя зо мною, щоб віддати кожному, яко ж буде дїло його.</verse>
				<verse number="13">Я Альфа і Омега, почин і конець, Первий і Останнїй.</verse>
				<verse number="14">Блаженні, що творять заповідї Його, щоб мали власть до дерева життя, і увійшли ворітьми в город.</verse>
				<verse number="15">А на дворі будуть пси, і чарівники, і перелюбники, і душегубцї, і ідолські служителї, і кожен, хто любить і робить лож.</verse>
				<verse number="16">Я Ісус післав ангела мого, сьвідкувати вам усе по церквах. Я - корінь і рід Давидів, зоря ясна і рання.</verse>
				<verse number="17">А Дух і невіста глаголють: Прийди! і хто чує, нехай каже: Прийди! Хто жадний, нехай прийде, а хто хоче, нехай приймає воду життя дармо.</verse>
				<verse number="18">Сьвідкую ж також кожному, хто слухає словес пророцтва книги сієї: коли хто доложить до сього, доложить йому Бог і пораз, що написані в книзї сїй.</verse>
				<verse number="19">Коли ж хто уйме від словес книги пророцтва сього, уйме Бог часть його з книги життя, і з города сьвятого, та й з того, що написано в книзї сїй.</verse>
				<verse number="20">Сей, що про се сьвідкує, глаголе: Так, прийду хутко! Амінь. О, прийди, Господи Ісусе!</verse>
				<verse number="21">Благодать Господа нашого Ісуса Христа з усїма вами. Амінь.</verse>
			</chapter>
		</book>
	</testament>
</bible>